Лекарства и БАД Хиты продаж
1 246,00 грн
646,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: Даларгін (Тірозіл-D-алаїїл-глініл-фенілаланіл-лейцил-аргіпіну діацетат [у перерахунку на тирозил-D-аланіл-гліцил-фенілаланіл-лейцил-аргінін]) - 1 мг; Допоміжні речовини: Натрію хлорид – 9 мг; Вода для ін'єкцій – до 1 мл; 1 М розчин оцтової кислоти – до pH 5,0-7,0. Розчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення 1 мг/мл у ампулах по 1 мл. По 5 ампул у контурній комірковій упаковці. По 2 контурні осередкові упаковки з інструкцією по застосуванню, ампульним скарифікатором в пачці з картону. По 10 ампул з інструкцією із застосування, ампуним скарифікатором в пачці або коробці з картону. При упаковці ампул, що мають кільце зламу або точку для розтину, ампульний скарифікатор не вкладають. По 5 ампул у касетній контурній упаковці. По 2 касетні контурні упаковки з інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиПрозора безбарвна рідина. Допускається запах оцтової кислоти.Фармакотерапевтична групаПротивиразковий засіб.ФармакодинамікаСинтетичний гексапептид, аналог лейциненкефаліну. Пригнічує протеоліз і сприяє загоєнню виразок шлунка та дванадцятипалої кишки. Має помірну антисекреторну активність, знижує кислотність шлункового соку. Пригнічує зовнішню секрецію підшлункової залози у відповідь різні подразники (їжа, секретин та інших.). При ураженні підшлункової залози в експерименті показано, що препарат зменшує гіперферментемію, обмежує вогнища некрозу та сприяє їх заміщенню повноцінною тканиною, послаблює синтез протеолітичних ферментів підшлунковою залозою. Має незначну гіпотензивну дію.Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, гострий панкреатит, гострий некротичний панкреатит.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, гіпотензія, гострі інфекційні процеси, вагітність.Побічна діяАлергічні реакції, зниження артеріального тиску.Спосіб застосування та дозиПрепарат вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно. При загостреннях виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки разова доза 1-2 мг, найвища добова – 5 мг. Курс лікування 3-4 тижні. Загальна доза курс лікування становить 30-50 мг. При гострому панкреатиті препарат внутрішньовенно вводять у дозі 2 мг, потім по 5 мг 1-2 рази на добу. Курс лікування 4-6 днів. При панкреанекрозі внутрішньовенно вводять по 5 мг 3-4 рази на добу (через 6-8 годин). Курс лікування – від 2 до 6 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБезпека застосування препарату у дітей та в період грудного вигодовування не встановлена.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії вагінальні тверді, торпедоподібної форми, з гладкою поверхнею, білого або майже білого кольору. 1 супп.: Активна речовина: кліндаміцин (у формі фосфату) – 100 мг; Допоміжні речовини: твердий жир (Witepsol H-32, суміш тригліцеридів, дигліцеридів та моногліцеридів) – близько 2.4 г. 3 шт. - стрипи з ламінованої фольги; - пачки картонні. 3 шт. - стрипи з ламінованої фольги в комплекті з аплікатором - картонні пачки.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик групи лінкозамідів для місцевого застосування. Кліндаміцину фосфат не активний in vitro, але швидко гідролізується in vivo з утворенням кліндаміцину, що має антибактеріальну активність. Кліндаміцин пригнічує синтез білків у мікробній клітині за рахунок взаємодії з 50S-субодиницею рибосом. В умовах in vitro до кліндаміцину чутливі такі мікроорганізми, що викликають бактеріальні вагінози: Gardnerella vaginalis, Mobiluncus spp., Mycoplasma hominis, Bacteroides spp., Peptostreptococcus spp.ФармакокінетикаВсмоктування Після застосування кліндаміцину інтравагінально в дозі 100 мг 1 раз на добу (у формі супозиторіїв) протягом 3 днів приблизно 30% (6-70%) введеної дози кліндаміцину всмоктується у системний кровотік, при цьому AUC становить 3.2 мкг/год/мл (0.42 -11 мкг/год/мл). Cmax у сироватці крові досягається приблизно через 5 год (1-10 год) після введення вагінального супозиторію і становить на 3-й день терапії в середньому 0.27 мкг/мл (0.03-0.67 мкг/мл). Системна дія кліндаміцину при введенні інтравагінально значно слабша, ніж при введенні в терапевтичних дозах внутрішньо або внутрішньовенно. Виведення У середньому Т1/2 становить 11 год (4-35 год). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У клінічних дослідженнях кліндаміцину у формі вагінальних супозиторіїв брало участь недостатня кількість пацієнтів віком 65 років і старше, щоб можна було оцінити різницю у клінічній відповіді на терапію між зазначеною віковою групою та молодшими пацієнтами.Клінічна фармакологіяАнтибіотик для місцевого застосування у гінекології. мІнструкціяВведення супозиторіїв без аплікатора: Необхідно витягти супозиторій із фольги. У положенні лежачи на спині підтягнути коліна до грудей. Обережно ввести супозиторій у піхву за допомогою середнього пальця руки якнайглибше. Введення супозиторіїв за допомогою аплікатора: Пластиковий аплікатор, що міститься в упаковці з препаратом, призначений для полегшення введення супозиторію у піхву. Необхідно витягти супозиторій із фольги. Слід помістити плоский кінець супозиторію в отвір аплікатора. У положенні лежачи на спині підтягнути коліна до грудей. Тримаючи аплікатор горизонтально за ребристий кінець корпусу, обережно ввести його в піхву якнайглибше. Повільно натискаючи на поршень, ввести супозиторій у піхву. Слід обережно витягти аплікатор із піхви. Після кожного використання аплікатор слід вимити теплою водою з милом та дати йому повністю висохнути.Показання до застосуванняБактеріальний вагіноз.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до кліндаміцину, лінкоміцину або будь-якого компонента препарату; антибіотик-асоційований коліт в анамнезі; вік до 18 років (дані з безпеки та ефективності відсутні).Вагітність та лактаціяПри застосуванні кліндаміцину інтравагінально у ІІ або ІІІ триместрі вагітності збільшення частоти вроджених аномалій плода не відзначалося. Якщо Далацин® вагінальні супозиторії застосовується під час II або III триместрів вагітності (хоча офіційних досліджень із застосування супозиторіїв у вагітних жінок не проводилося), то несприятливий вплив на плід представляється малоймовірним. Застосування препарату у ІІ-ІІІ триместрі вагітності можливе, якщо потенційна користь для матері перевершує ризик для плода. Адекватних контрольованих досліджень із застосування препарату в І триместрі вагітності не проводилося, тому Далацин® вагінальні супозиторії можна призначати жінкам у I триместрі вагітності тільки за абсолютними показаннями, тобто. коли потенційна користь терапії препаратом перевищує потенційний ризик для плода. У дослідженнях на тваринах при введенні кліндаміцину підшкірно або внутрішньо будь-яких негативних впливів на плід не виявлено, за винятком випадків прийому препарату в дозах, токсичних для матері. Невідомо, чи виділяється кліндаміцин із грудним молоком після інтравагінального застосування. Кліндаміцин виявлений у грудному молоці після перорального або парентерального введення, тому в період грудного вигодовування слід або скасувати застосування препарату, або припинити грудне вигодовування з огляду на ступінь важливості застосування препарату для матері. Протипоказано застосування препарату віком до 18 років (дані щодо безпеки та ефективності відсутні).Побічна діяБезпеку застосування кліндаміцину у формі вагінальних супозиторіїв оцінювали у невагітних жінок. Таблиця. Небажані лікарські реакції Часто (від ≥1/100 до <1/10) Нечасто (від ≥ 1/1000 до <1/100) Частота невідома (неможливо оцінити на основі наявних даних) Інфекційні та паразитарні захворювання Грибкові інфекції, інфекції, спричинені грибами роду Candida З боку нервової системи Головний біль З боку травної системи Біль у животі, діарея, нудота Блювота Псевдомембранозний коліт З боку шкіри та підшкірних тканин Сверблячка шкіри Висип З боку кістково-м'язової системи Біль у боці З боку сечовидільної системи Пієлонефрит, дизурія З боку статевої системи Вульвовагінальний кандидоз, вульвовагінальний біль, вульвовагінальні розлади Вагінальні інфекції, виділення з піхви, порушення менструального циклу Загальні розлади та реакції у місці введення Біль у місці введення, свербіж (у місці введення), локалізовані набряк, біль, гіпертермія Взаємодія з лікарськими засобамиІснує перехресна резистентність між кліндаміцином та лінкоміцином. В умовах in vitro продемонстровано антагонізм між кліндаміцином та еритроміцином. Встановлено, що кліндаміцин порушує нейром'язову передачу і, отже, може посилювати дію міорелаксантів периферичної дії, тому препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують препарати цієї групи. Оскільки інформація щодо застосування з іншими препаратами для інтравагінального введення відсутня, спільне застосування препарату з іншими інтравагінальними засобами не рекомендується.Спосіб застосування та дозиДоза, що рекомендується, становить 1 супозиторій інтравагінально переважно перед сном протягом 3 днів поспіль.ПередозуванняПри інтравагінальному застосуванні супозиторіїв Далацин® можлива абсорбція кліндаміцину в кількостях, достатніх для розвитку системних реакцій. Випадкове потрапляння препарату в ШКТ може викликати системні ефекти, подібні до тих, що виникають після прийому внутрішньо кліндаміцину в терапевтичних дозах. До можливих системних побічних ефектів можна віднести діарею, геморагічну діарею, включаючи псевдомембранозний коліт. Лікування: проведення симптоматичної та підтримуючої терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо призначення препарату за допомогою відповідних лабораторних методів слід виключити вульвовагініт, спричинений Trichomonas vaginalis, Chlamydia trachomatis, Neisseria gonorrhoeae, Candida albicans та вірусом Herpes simplex. Інтравагінальне застосування кліндаміцину може призвести до посиленого зростання нечутливих мікроорганізмів, особливо дріжджоподібних грибів. Застосування кліндаміцину (як і практично всіх антибіотиків) внутрішньо або парентерально пов'язане з розвитком важкої діареї та у ряді випадків псевдомембранозного коліту. При розвитку вираженої або тривалої діареї препарат слід відмінити та за необхідності провести відповідні діагностичні та лікувальні заходи. Пацієнток необхідно попередити, що під час терапії препаратом слід уникати статевих контактів, а також застосування інших засобів для інтравагінального введення (тампони, спринцювання). Препарат містить компоненти, які можуть зменшувати міцність виробів із латексу або каучуку (презервативи, протизаплідні вагінальні діафрагми). Тому використання подібних виробів під час лікування Далацином та протягом 72 годин після застосування не рекомендується. Не рекомендується застосування препарату Далацин супозиторії вагінальні в період менструації. Потрібно відкласти початок терапії до закінчення менструації. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність до керування транспортними засобами та заняття потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 102,00 грн
1 003,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаГель для зовнішнього застосування 1% у вигляді прозорої, безбарвної, в'язкої маси - 1 г: Активна речовина: кліндаміцин (у формі фосфату) – 10 мг; Допоміжні речовини: алантоїн – 2 мг, метилпарабен – 3 мг, пропіленгліколь – 50 мг, поліетиленгліколь – 100 мг, карбомер 934Р – 7.5 мг, натрію гідроксиду розчин 40% – qs, вода очищена – qs до 1 г. 30 г – туби (1) – пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик групи лінкозамідів для місцевого застосування. Кліндаміцину фосфат не активний in vitro, але після нанесення на шкіру швидко гідролізується фосфатазами в протоках сальних залоз з утворенням кліндаміцину, що має антибактеріальну активність. Показана чутливість усіх досліджених штамів Propionibacterium acnes до кліндаміцину in vitro (МПК 0.4 мкг/мл). Після нанесення кліндаміцину на шкіру кількість вільних жирних кислот на поверхні шкіри зменшується приблизно з 14 до 2%.ФармакокінетикаПісля зовнішнього застосування 1% гелю кліндаміцину фосфату в сироватці крові та сечі визначаються дуже низькі концентрації кліндаміцину. Показано активність кліндаміцину в комедонах у пацієнтів із вульгарними вуграми. Середня концентрація антибіотика у вмісті комедону після нанесення розчину кліндаміцину в ізопропіловому спирті та воді (10 мг/мл) протягом 4 тижнів у середньому склала 597 мг/г вмісту комедон (0-1490 мг/г). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів При проведенні клінічних досліджень не було включено достатню кількість пацієнтів віком від 65 років, щоб можна було оцінити, чи є відмінності у фармакокінетиці у пацієнтів похилого віку порівняно з молодшими.Клінічна фармакологіяАнтибіотик для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняВульгарні вугри.Протипоказання до застосуванняантибіотик-асоційований коліт в анамнезі; вік до 12 років (дані з безпеки та ефективності відсутні); підвищена чутливість до кліндаміцину чи лінкоміцину в анамнезі.Вагітність та лактаціяУ дослідженнях на тваринах при введенні кліндаміцину підшкірно або всередину погіршення фертильності, а також будь-яких негативних впливів на плід не виявлено, за винятком випадків застосування препарату в дозах, токсичних для матері. Результати досліджень на тваринах не завжди можна екстраполювати на людину. У клінічних дослідженнях при системному введенні препарату жінкам у ІІ та ІІІ триместрах вагітності не відзначали збільшення частоти вроджених аномалій плода. Досліджень застосування препарату у жінок у І триместрі вагітності не проводилося. Препарат слід призначати при вагітності тільки в тому випадку, якщо очікувана користь матері перевершує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи виділяється кліндаміцин із грудним молоком після зовнішнього застосування. Кліндаміцин виявляється у грудному молоці після перорального або парентерального введення, тому в період лактації слід або відмінити препарат, або припинити грудне вигодовування з огляду на ступінь важливості застосування препарату для матері. Протипоказано застосування препарату у дітей віком до 12 років (дані щодо безпеки та ефективності відсутні).Побічна діяКласифікація частоти небажаних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та Інфекційні та паразитарні захворювання: частота невідома – фолікуліт. З боку органу зору: частота невідома – біль у власних очах. З боку травної системи: часто – порушення травлення; частота невідома – біль у животі, псевдомембранозний коліт. З боку шкірних покривів: дуже часто – сухість шкіри, подразнення шкіри, кропив'янка; часто – себорея; частота невідома – контактний дерматит. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, пацієнту слід негайно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиІснує перехресна стійкість мікроорганізмів до кліндаміцину та лінкоміцину. Був відзначений антагонізм між кліндаміцином та еритроміцином. Встановлено, що кліндаміцин порушує нейром'язову передачу і, отже, може посилювати дію інших міорелаксантів периферичної дії, тому препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують препарати цієї групи.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Тонкий шар гелю наносять на уражену ділянку чистої сухої шкіри 2 рази на добу. Для отримання задовільних результатів лікування слід продовжувати протягом 6-8 тижнів, а за необхідності можна продовжити до 6 місяців. Якщо після застосування препарату протягом кількох місяців ефективність терапії знижується, слід зробити перерву у лікуванні на 4 тижні.ПередозуванняСимптоми: при місцевому застосуванні кліндаміцин може всмоктуватись у кількостях, що викликають системні ефекти; до можливих системних побічних ефектів можна віднести діарею, геморагічну діарею, включаючи псевдомембранозний коліт. Лікування: проведення симптоматичної та підтримуючої терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати попадання препарату на слизову оболонку очей та порожнини рота. Після нанесення гелю слід ретельно вимити руки. При випадковому контакті з чутливими поверхнями (очі, садна на шкірі, слизові оболонки) слід промити цю область прохолодною водою. Застосування кліндаміцину (як і інших антибіотиків) внутрішньо або парентерально у ряді випадків пов'язане з розвитком важкої діареї та псевдомембранозного коліту. При зовнішньому застосуванні кліндаміцину випадки виникнення діареї та коліту рідкісні, проте, слід виявляти обережність, і при розвитку вираженої чи тривалої діареї препарат слід відмінити та за необхідності провести відповідні діагностичні та лікувальні заходи. Зазвичай початок діареї, коліту та псевдомембранозного коліту відзначається протягом декількох тижнів після завершення пероральної та парентеральної терапії кліндаміцином. У разі важкої діареї слід вирішити питання щодо доцільності проведення колоноскопії. Призначення препаратів, що знижують моторику ШКТ, таких як опіоїдні аналгетики та дифеноксилат з атропіном,може продовжити та/або погіршити перебіг даного ускладнення. Було встановлено, що ванкоміцин ефективний щодо антибіотик-асоційованого псевдомембранозного коліту, спричиненого Clostridium difficile. Звичайна доза, розділена на 3-4 введення для дорослих, становить від 500 мг до 2 г ванкоміцину на добу протягом 7-10 днів. Вплив на здатність до керування автомобілем та керування механізмами Немає підстав вважати, що застосування препарату Далацин може впливати на здатність до керування автомобілем та управління механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВагінальний крем білого кольору - 1 г.; Активна речовина: кліндаміцин (у формі фосфату) – 20 мг; Допоміжні речовини: сорбітан моностеарат - 20 мг, полісорбат 60 - 50 мг, пропіленгліколь - 50 мг, стеаринова кислота - 21.4 мг, цетостеариловий спирт - 32.1 мг, цетилпальмітат - 32.1 мг, олія мінеральна - 6, 0. очищена - qs 20 г - туби із поліетилену/алюмінієвої фольги (1) у комплекті з аплікаторами (3 шт.) - пачки картонні. 40 г - туби із поліетилену/алюмінієвої фольги (1) у комплекті з аплікаторами (7 шт.) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик групи лінкозамідів для місцевого застосування. Кліндаміцину фосфат не активний in vitro, але швидко гідролізується in vivo з утворенням кліндаміцину, що має антибактеріальну активність. Кліндаміцин пригнічує синтез білка в мікробній клітині за рахунок взаємодії з 50S-субодиницею рибосом. In vitro до кліндаміцину чутливі такі мікроорганізми, що викликають бактеріальні вагінози: Gardnerella vaginalis, Mobiluncus spp., Mycoplasma hominis, Bacteroides spp., Peptostreptococcus spp.ФармакокінетикаВсмоктування Після інтравагінального застосування кліндаміцину в дозі 100 мг/добу одноразово протягом 7 днів Cmax кліндаміцину в плазмі крові досягається через 10 год (4-24 год) і становить 1-й день у середньому 18 нг/мл (4-47 нг/мл) ), а на 7 день - 25 нг/мл (6-61 нг/мл), при цьому системна абсорбція становить близько 4% (0.6-11%) від введеної дози. У жінок з бактеріальними вагінозами при аналогічному режимі дозування системної абсорбції піддається близько 4% кліндаміцину (з меншим розкидом 2-8%), Cmax досягається через 14 год (4-24 год) після введення і становить перший день в середньому 13 нг/мл (6-34 нг/мл), а на 7-й день – 16 нг/мл (7-26 нг/мл). Системна дія кліндаміцину при інтравагінальному застосуванні менш виражена, ніж при введенні внутрішньо або внутрішньовенно. Виведення T1/2 становить 1.5-2.6 год. Після повторного інтравагінального введення кліндаміцин майже не кумулює. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У клінічних дослідженнях кліндаміцину 2% вагінального крему брало участь недостатня кількість пацієнтів у віці 65 років і старше, щоб можна було оцінити різницю в клінічній відповіді на терапію між зазначеною віковою групою і молодшими пацієнтами. У наявних повідомленнях з клінічного досвіду був відзначено різниці у відповіді літніх пацієнтів і молодших.Клінічна фармакологіяАнтибіотик для місцевого застосування у гінекології.ІнструкціяПравила використання препарату В упаковці з 20 г крему знаходиться 3 пластмасові аплікатори, а в упаковці з 40 г - 7 аплікаторів, призначених для правильного введення крему в піхву. Зняти ковпачок тюбика із кремом. Нагвинтити пластмасовий аплікатор на з різьбленням шийку тюбика. Скочуючи тюбик з протилежного кінця, слід обережно видавити крем в аплікатор. Аплікатор заповнений, коли поршень доходить до упору. Відкрутити аплікатор від тюбика і загорнути ковпачок. У положенні лежачи на спині підтягнути коліна до грудей. Тримаючи аплікатор горизонтально, слід обережно ввести його в піхву якнайглибше, не викликаючи неприємних відчуттів. Повільно натискаючи поршень до упору, ввести крем у піхву. Обережно витягти аплікатор із піхви та викинути його.Показання до застосуванняБактеріальний вагіноз.Протипоказання до застосуванняантибіотик-асоційований коліт в анамнезі; вік до 18 років (дані щодо безпеки, ефективності відсутні); підвищена чутливість до кліндаміцину, лінкоміцину або до будь-якого компонента препарату.Вагітність та лактаціяАдекватних та контрольованих досліджень щодо застосування препарату у І триместрі вагітності не проводилося. Застосування Далацина в І триместрі вагітності можливе лише з абсолютним показанням, тобто. у разі, якщо передбачувана користь терапії препаратом для матері перевищує потенційний ризик для плода. У дослідженнях на тваринах при введенні кліндаміцину підшкірно або внутрішньо будь-яких негативних впливів на плід не виявлено, за винятком випадків прийому препарату в дозах, токсичних для матері. При застосуванні кліндаміцину інтравагінально у ІІ та ІІІ триместрах вагітності не відзначалося збільшення частоти вроджених аномалій плода. Аномальні пологи мали місце у 1.1% жінок порівняно з 0.5% у групі плацебо, якщо Далацин® вагінальний крем застосовувався у II триместрі протягом 7 днів. Застосування препарату у ІІ-ІІІ триместрі вагітності можливе, якщо потенційна користь для матері перевершує ризик для плода. Невідомо, чи виділяється кліндаміцин із грудним молоком після інтравагінального застосування. Кліндаміцин виявляється у грудному молоці після прийому внутрішньо або парентерального введення. Тому в період лактації слід або скасувати застосування препарату, або припинити грудне вигодовування з огляду на ступінь важливості застосування препарату для матері. Протипоказано застосування препарату у дітей та підлітків віком до 18 років (дані з безпеки, ефективності відсутні).Побічна діяБезпеку вагінального крему кліндамнпіну оцінювали як у невагітних пацієнток, так і у пацієнток у період ІІ та ІІІ триместрів вагітності. Частота розвитку побічних реакцій така: дуже часто – ≥1/10; часто - ≥1/100, Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – грибкові інфекції, що викликаються грибами роду Candida; нечасто – бактеріальні інфекції; частота невідома – кандидоз шкіри. З боку імунної системи: нечасто гіперчутливість. З боку ендокринної системи: частота невідома – гіпертиреоз. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, дисгевзія. З боку органу слуху та вестибулярного апарату: нечасто – вертиго. З боку дихальної системи: часто – інфекції верхніх дихальних шляхів; нечасто – носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, запор, діарея, нудота, блювання; нечасто - здуття живота, метеоризм, неприємний запах із рота; частота невідома - псевдомембранозний коліт *, шлунково-кишковий розлад, диспепсія. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - свербіж шкіри, висипання; нечасто - кропив'янка, еритема; частота невідома - макулопапульозний висип. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто біль у спині. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – інфекції сечовивідних шляхів, глюкозурія, протеїнурія; нечасто дизурія. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани: часто – аномальні пологи. З боку статевих органів та молочної залози: дуже часто – вульвовагінальний кандидоз; часто - вульвовагініт, вульвовагінальні розлади, порушення менструального циклу, вульвовагінальний біль, метрорагія, виділення з піхви; нечасто – трихомонадний вульвовагініт, вагінальні інфекції, біль у тазі; частота невідома – ендометрит. Загальні розлади та реакції у місці введення: частота невідома – запалення, біль. Дані лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто відхилення результатів мікробіологічних аналізів від норми.Взаємодія з лікарськими засобамиІснує перехресна резистентність між кліндаміцином та лінкоміцином. В умовах in vitro продемонстровано антагонізм між кліндаміцином та еритроміцином. Встановлено, що кліндаміцин порушує нейром'язову передачу і, отже, може посилювати дію міорелаксантів периферичної дії, тому препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують препарати цієї групи. Спільне застосування з іншими препаратами для інтравагінального введення не рекомендується.Спосіб застосування та дози1 повний аплікатор (5 г крему, приблизно 100 мг кліндаміцину) вводять у піхву переважно перед сном протягом 3 або 7 днів поспіль.ПередозуванняПри інтравагінальному застосуванні крему Далацин® можлива абсорбція кліндаміцину у кількостях, достатніх для розвитку системних реакцій. Випадкове потрапляння препарату в ШКТ також може викликати системні ефекти, подібні до тих, що виникають після прийому внутрішньо кліндаміцину в терапевтичних дозах. До можливих системних побічних ефектів можна віднести діарею, геморагічну діарею, включаючи псевдомембранозний коліт. Лікування: при необхідності проводять симптоматичну та підтримуючу терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо призначення препарату за допомогою спеціальних лабораторних методів слід виключити наступні можливі збудники вульвовагініту: Trichomonas vaginalis, Chlamydia trachomatis, Neisseria gonorrhoeae, Candida albicans та вірус Herpes simplex. Інтравагінальне застосування Далацину може призвести до посиленого зростання нечутливих до препарату мікроорганізмів, особливо дріжджоподібних грибів. При застосуванні кліндаміцину (як і практично всіх антибіотиків) внутрішньо або інтравагінально можливий розвиток важкої діареї та у ряді випадків псевдомембранозного коліту. У зв'язку з цим у разі виникнення на тлі терапії Далацином вираженої або тривалої діареї слід відмінити препарат і при необхідності провести діагностичні та лікувальні заходи. Пацієнтка має бути поінформована про те, що під час застосування вагінального крему слід уникати статевих контактів, а також використання інших видів виробів, призначених для інтравагінального введення (наприклад, тампонів, спринцювання). Не рекомендується застосування препарату Далацин у період менструації. Потрібно відкласти початок терапії до закінчення менструації. Далацин містить компоненти, які можуть зменшувати міцність виробів з латексу або каучуку (презервативи, протизаплідні вагінальні діафрагми). Тому використання подібних виробів під час лікування Далацином та протягом 72 годин після застосування не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає підстав вважати, що застосування препарату може впливати на здатність до керування автомобілем та управління механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
2 032,00 грн
628,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина (другий шар): альфузозину гідрохлорид – 10,00 мг; Допоміжні речовини першого шару (зовнішній інкативний): гіпромелоза – 79,75 мг; рицинова олія гідрована - 13,50 мг; етилцелюлоза – 20-5,00 мг; барвник заліза оксид жовтий (Е172) – 0,25 мг; кремнію діоксид колоїдний водний – 0,50 мг; магнію стеарат – 1,00 мг; Допоміжні речовини другого шару (внутрішній активний): манітол – 10,00 мг; гіпромелоза -10,00 мг; целюлоза мікрокристалічна – 65,00 мг; повідон - 3,20 мг; кремнію діоксид колоїдний водний – 1,25 мг; магнію стеарат – 1,00 мг; Допоміжні речовини третього шару (зовнішній інкативний): гіпромелоза – 114,01 мг; рицинова олія гідрована - 27,90 мг; повідон - 4,72 мг; барвник заліза оксид жовтий (Е172) – 0,15 мг; кремнію діоксид колоїдний водний – 1,05 мг; магнію стеарат – 2,17 мг. По 10 або 30 таблеток у блістер ПВХ/Ал. По 1 або 3 блістери по 10 таблеток або по 1 блістеру по 30 таблеток разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі тришарові таблетки: один білий шар між двома жовтими шарами з різною інтенсивністю фарбування. Допускаються вкраплення.Фармакотерапевтична групаАльфа1-адреноблокатор.ФармакокінетикаСереднє значення відносної біодоступності становить 104,4% порівняно із застосуванням алфузозину в дозі 7,5 мг у лікарській формі негайного вивільнення (2,5 мг 3 рази на добу) у здорових добровольців середнього віку. Максимальна концентрація алфузозину в плазмі досягається через 9 годин після прийому препарату порівняно з 1 годиною для форми негайного вивільнення. Період напіввиведення алфузозину становить 9,1 год. Дослідження показали, що біодоступність алфузозину збільшується при прийомі препарату після їди. Зв'язування з білками плазми становить близько 90%. Алфузозин піддається значному метаболізму в печінці, переважно, за допомогою ізоферменту CYP3A4. У сечі виявляється лише 11% незміненого алфузозину. Метаболіти алфузозину не мають фармакологічної активності. Більшість метаболітів виводиться через кишківник (75-90%). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Порівняно зі здоровими добровольцями середнього віку, у пацієнтів похилого віку (старше 75 років) фармакокінетичні показники алфузозину не збільшуються. У порівнянні з особами з нормальною функцією нирок, середні значення максимальної концентрації у плазмі крові (Сmах) та площі під кривою "концентрація-час" (AUC) алфузозину у пацієнтів з нирковою недостатністю помірно збільшені, без зміни періоду напіввиведення (Т1/2). Ця зміна фармакокінетичного профілю алфузозину не має клінічного значення, тому не потрібна корекція дози у пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну >30 мл/хв). Фармакокінетичний профіль алфузозину не змінюється при хронічній серцевій недостатності.ФармакодинамікаАлфузозин є похідним хіназоліну, активним при пероральному застосуванні. Він є селективним антагоністом постсинаптичних альфа1-адренорецепторів, розташованих у передміхуровій залозі, трикутнику сечового міхура та сечівнику. Клінічні прояви доброякісної гіпертрофії передміхурової залози виражаються в інфравезикальній обструкції сечовивідних шляхів, обумовленої як анатомічними (статичними), так і функціональними (динамічними) факторами. Функціональний компонент обструкції обумовлений збудженням альфа1-адренорецепторів, що призводить до скорочення гладкої мускулатури передміхурової залози, її оболонки, трикутника сечового міхура і передміхурової частини уретри, що призводить до збільшення опору відтоку сечі з сечового міхура і, мабуть, до вторинного небажаного. Внаслідок прямого впливу на гладку мускулатуру тканини передміхурової залози, пов'язаного з блокадою альфа1-адренорецепторів, алфузозин зменшує інфравезикальну обструкцію, тиск в уретрі та опір відтоку сечі під час сечовипускання. За рахунок цього алфузозин покращує відтік сечі та полегшує випорожнення сечового міхура. Ці сприятливі ефекти на уродінаміку ведуть до зменшення симптомів подразнення сечовивідних шляхів та симптомів, зумовлених порушеннями відтоку сечі у пацієнтів із доброякісною гіперплазією передміхурової залози. У пацієнтів з максимальною швидкістю відтоку сечі (Qmax) ≤15 мл/сек алфузозин, починаючи з першої дози, значно збільшує Qmax (в середньому на 30%). Крім того,у пацієнтів з доброякісною гіпертрофією передміхурової залози алфузозин значно знижує тиск у детрузорі сечового міхура і збільшує об'єм сечі, що викликає позиву до сечовипускання, а також значно знижує об'єм залишкової сечі. Ці ефекти призводять до зменшення обструктивних та ірритативних симптомів доброякісної гіпертрофії передміхурової залози. Препарат не надає несприятливого на сексуальну функцію. У зв'язку з селективністю дії алфузозину його вплив на альфа1-адренорецептори судин і, відповідно, на артеріальний тиск (АТ), у разі його застосування в терапевтичних дозах практично відсутній.Показання до застосуванняЛікування функціональних симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Як допоміжний засіб при використанні катетера при гострій затримці сечі, пов'язаної з доброякісною гіперплазією передміхурової залози.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до алфузозину та/або допоміжних речовин препарату. Ортостатична гіпотензія. Печінкова недостатність. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну Кишкова непрохідність (у зв'язку із вмістом у препараті касторової олії). Одночасний прийом інших альфа1-адреноблокаторів. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю: У пацієнтів, які приймають гіпотензивні препарати або нітрати (можливий розвиток ортостатичної гіпотонії, як протікає безсимптомно, так і симптоматичної, що супроводжується запамороченням, слабкістю, холодним потом). У пацієнтів похилого віку (старше 75 років). У пацієнтів із вираженою гіпотензивною реакцією на інші альфа1-адреноблокатори в анамнезі. У пацієнтів із ортостатичною гіпотензією з клінічними проявами. У пацієнтів з ішемічну хворобу серця, стенокардії (можливе почастішання та обтяження нападів стенокардії). У пацієнтів з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT або у пацієнтів, які приймають лікарські препарати, що збільшують тривалість інтервалу QT. У пацієнтів із ішемією головного мозку. З інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) (можливе збільшення концентрації алфузозину в плазмі).Вагітність та лактаціяПрепарат Дальфаз СР не призначений для застосування у жінок.Побічна діяНаведені нижче небажані реакції (HP) даються відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто: (≥ 10%); часто (≥1% - <10%); нечасто (≥0,1% - <1%); рідко (0,01% – 0,1%); дуже рідко ( Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Невідома частота: тромбоцитопенія. Порушення з боку серця – Нечасто: тахікардія, відчуття серцебиття; Дуже рідко: можливе почастішання або обтяження нападів стенокардії; Невідома частота: фібриляція передсердь. Порушення з боку органу зору: - Нечасто: порушення зору; Невідома частота: інтраопераційний синдром млявої райдужної оболонки. Загальні розлади та порушення у місці введення - Часто: астенія, нездужання; Нечасто: набряки, біль у грудях. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: нудота, біль у животі; Нечасто: діарея; Невідома частота: блювання. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Невідома частота: гепатоцелюлярна жовтяниця, холестаз та пов'язані з ним захворювання печінки. Порушення з боку нервової системи: - Часто: почуття нудоти/запаморочення, головний біль; Нечасто: синкопальний стан, вертиго, сонливість; Невідома частота: ішемічні порушення мозкового кровообігу у пацієнтів із вже наявною цереброваскулярною патологією. Порушення з боку статевих органів та молочної залози - Невідома частота: пріапізм. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Нечасто: риніт. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Нечасто: висипання, свербіж; Дуже рідко: кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Порушення з боку судин – Нечасто: зниження артеріального тиску, включаючи ортостатичну гіпотензію, гіперемія шкірних покривів.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації З блокаторами альфа1-рецепторів (празозин, урапідил): посилення гіпотензивного ефекту, ризик розвитку тяжкої ортостатичної гіпотензії. Взаємодії, які слід брати до уваги З гіпотензивними препаратами: посилення гіпотензивного ефекту та ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивна дія). З нітратами: збільшення ризику розвитку рефлекторної тахікардії та зниження АТ. Із засобами для інгаляційної та неінгаляційної загальної анестезії: можлива нестабільність АТ під час загальної анестезії. З інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, ритонавір): можливе збільшення концентрації алфузозину в плазмі. При поєднанні алфузозину в дозі 10 мг на добу з курсовим застосуванням кетоконазолу в дозі 200 мг на добу протягом 7 днів Cmax та AUC алфузозину збільшуються в 2,1 рази та 2,46 разів, відповідно, а при його поєднанні з курсовим застосуванням кетоконазолу дозі 400 мг на добу протягом 8 днів Cmax та AUC алфузозину збільшуються у 2,3 рази та 3,0 рази відповідно.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для вживання. Пацієнти повинні ковтати таблетку повністю. Забороняється подрібнювати, роздавлювати, розжовувати, розмелювати таблетку на порошок. Ці дії можуть призвести до неналежного вивільнення алфузозину з таблетки та його швидкої абсорбції, що збільшує ризик розвитку небажаних реакцій. Лікування функціональних симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози Рекомендована доза становить: 1 таблетка (10 мг) щоденно після їди. Застосування як допоміжний засіб при використанні катетера при гострій затримці сечі, пов'язаної з доброякісною гіперплазією передміхурової залози Рекомендована доза – 1 таблетка (10 мг) на добу, після їди, починаючи з першого дня катетеризації. Препарат застосовують протягом 3-4 діб, тобто 2-3 дні під час знаходження катетера в уретрі та 1 день після його видалення.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПротягом декількох годин після прийому алфузозину (як і після прийому будь-яких інших альфа1-адреноблокаторів) у деяких осіб, особливо у пацієнтів, які приймають гіпотензивні препарати, може розвинутись ортостатична гіпотензія з клінічною симптоматикою (запаморочення, різка слабкість, холодний піт) або без її. З появою цих явищ пацієнт повинен до повного зникнення перебувати у горизонтальному положенні. Ортостатична гіпотензія зазвичай буває скороминущою і спостерігається, як правило, на початку прийому препарату і зазвичай не вимагає відміни лікування. При постмаркетинговому застосуванні препарату у пацієнтів з факторами ризику зниження артеріального тиску (такими як захворювання серця або супутня терапія гіпотензивними препаратами) повідомлялося про виражене зниження артеріального тиску. Ризик надмірного зниження АТ і пов'язаних з ним небажаних реакцій може бути вищим у пацієнтів похилого віку. Перед початком лікування хворий має бути попереджений про можливість виникнення описаних вище реакцій. Слід дотримуватися обережності при застосуванні алфузозину у пацієнтів з ортостатичною гіпотензією з клінічною симптоматикою або у пацієнтів, які приймають гіпотензивні препарати або нітрати: необхідний ретельніший контроль за АТ, у тому числі при переході з горизонтального положення у вертикальне, особливо на початку лікування. Слід бути обережними при застосуванні алфузозину у пацієнтів з вираженою гіпотензивною реакцією у відповідь на прийом інших блокаторів альфа1-адренорецепторів в анамнезі. Пацієнтам з коронарною недостатністю при прийомі алфузозину необхідно продовжувати антиангінальну терапію. При відновленні або обтяженні стенокардії лікування алфузозином слід припинити. Слід бути обережними при застосуванні алфузозину у пацієнтів з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT або у пацієнтів, які приймають лікарські препарати, здатні подовжувати інтервал QT. Під час проведення офтальмологічних операцій з приводу катаракти у деяких пацієнтів, які приймали або приймали раніше деякі альфа1-адреноблокатори, спостерігався розвиток інтраопераційного синдрому млявої райдужної оболонки (варіант синдрому вузької зіниці). Хоча ризик розвитку такого ускладнення при прийомі препарату Дальфаз® СР є дуже низьким, перед проведенням операції з приводу катаракти хірург-офтальмолог повинен бути поінформований про те, що пацієнт приймає альфа1-адреноблокатори або приймав їх раніше, оскільки розвиток інтраопераційного синдрому млявої райдужної оболонки може збільшувати кількість ускладнень у своїй оперативному втручанні. Офтальмологи мають бути готовими до можливої зміни методики оперативного втручання. Пацієнтів слід попередити, що забороняється подрібнювати, роздавлювати, розжовувати, розмелювати таблетку на порошок. Такі дії можуть призвести до надмірного вивільнення та абсорбції препарату, внаслідок чого можливий швидкий розвиток побічних ефектів, що особливо небезпечно у пацієнтів з цереброваскулярними розладами, що протікають з відповідними симптомами, а також у тих пацієнтів, у яких цереброваскулярні розлади протікають безсимптомно, оскільки пацієнтів при різкому зниженні артеріального тиску можливе посилення ішемії головного мозку. Є повідомлення про випадки розвитку на фоні терапії альфа г адреноблокатор приапізму (тривалої хворобливої ерекції статевого члена, не пов'язаної з сексуальною активністю). Якщо терапія приапізму не була проведена негайно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та необоротної втрати потенції. Пацієнтів слід інформувати про серйозність цього стану та необхідність негайного звернення за медичною допомогою у разі збереження ерекції протягом більше 4-х годин. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки препарат може викликати запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на зазначені здібності.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
40 884,00 грн
606,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 0.8 мл: Діюча речовина: адалімумаб – 40,0 мг; Допоміжні речовини: динатрію гідрофосфату дигідрат – 1,224 мг, натрію дигідрофосфату дигідрат – 0,688 мг, полісорбат 80 – 0,8 мг, манітол – 9,6 мг; лимонної кислоти моногідрат – 1,044 мг; натрію цитрат – 0,244 мг; натрію хлорид – 4,932 мг; натрію гідроксид для корекції pH – до pH 5,2, вода для ін'єкцій – до 0,8 мл. Розчин для підшкірного введення 40 мг/0,8 мл. Препарат в одноразовому шприці По 0,8 мл препарату в одноразовому трикомпонентному стерильному шприці з нейтрального безбарвного скла I гідролітичного класу. По одному шприцю в блістері із ПВХ. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування та 1 або 2 спиртовими серветками в картонній пачці. Препарат у флаконі По 0,8 мл препарату у флаконі, виготовленому з безбарвного нейтрального скла I гідролітичного класу, закупореному гумовою пробками з бутилкаучуку, ламінованим фторполімером, обжатий алюмінієвим ковпачком з пластиковою кришкою типу "flip-off". По 1 флакону поміщають у контурне осередкове впакування з плівки ПВХ. По 1 або 2 контурній комірковій упаковці разом з інструкцією із застосування та 1 або 2 спиртовими серветками в картонній пачці. Препарат в автоінжекторі По 0,8 мл препарату в одноразовому трикомпонентному стерильному шприці з безбарвного нейтрального скла I гідролітичного класу, розміщеному в автоінжекторі, що складається із захисного ковпачка, корпусу із прозорою зоною контролю, верхнього корпусу та кнопки активації. Внутрішній пристрій автоінжектора має циліндр, що захищає голку і поршень, який через систему механічного пуску з'єднаний з кнопкою активації. По 1 автоінжектору поміщають у контурне осередкове пакування з плівки ПВХ. По 1 або 2 контурній комірковій упаковці разом з інструкцією із застосування та 1 або 2 спиртовими серветками в картонній пачці.Опис лікарської формиОпалесцентний розчин світло-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаІмунодепресивний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Адалімумаб всмоктується і розподіляється повільно і досягає своєї максимальної сироваткової концентрації приблизно через 5 днів. Абсолютна біодоступність препарату при одноразовому підшкірному введенні 40 мг адалімумабу становить 64%. Розподіл та виведення Об'єм розподілу (Vd) при одноразовому внутрішньовенному введенні становить від 4,7 до 6,0 л, що вказує на практично однаковий розподіл адалімумабу в крові та позасудинних рідинах. Адалімумаб виводиться повільно, кліренс (С1) зазвичай не перевищує 12 мл/год. Період напіввиведення (T1/2) становить у середньому 2 тижні і варіює від 10 до 20 днів. Сl і T1/2 суттєво не змінюються при введенні доз 0.25-10 мг/кг, а T1/2 подібний при внутрішньовенному та підшкірному введенні адалімумабу. Концентрація адалімумабу в синовіальній рідині у пацієнтів з ревматоїдним артритом становить 31% - 96% від такої, у сироватці. Фармакокінетика адалімумабу у рівноважному стані Рівноважні концентрації адалімумабу при підшкірному введенні в дозі 40 мг один раз на два тижні у хворих на ревматоїдний артрит наприкінці інтервалу дозування становили близько 5 мкг/мл (без одночасного прийому метотрексату (МТХ)) та 8-9 мкг/мл (на фоні одночасного застосування). МТХ). При збільшенні дози адалімумабу в інтервалі 20 мг, 40 мг та 80 мг один раз на два тижні та один раз на тиждень підшкірно відмічено близьке до пропорційного збільшення сироваткових концентрацій адалімумабу наприкінці інтервалу дозування. При тривалому застосуванні (більше 2 років) кліренс адалімумабу не змінювався. При терапії адалімумабом (без метотрексату) у дозі 40 мг один раз на 2 тижні середня рівноважна мінімальна концентрація (Сmin) препарату у пацієнтів із псоріазом склала 5 мкг/мл. Відзначено тенденцію до зростання Сl адалімумабу при збільшенні маси тіла та наявності антитіл до адалімумабу. Для пацієнтів з хворобою Крона, зі стартовою дозою 160 мг на 0-му тижні та з подальшою дозою 80 мг на 2-му тижні, адалімумаб досягає своєї максимальної сироваткової концентрації (Сmах) (приблизно 12 мкг/мл) на 2-й та 4 -й тижні. У пацієнтів із хворобою Крона рівноважна концентрація (приблизно 7 мкг/мл) спостерігається на 24-му та 56-му тижнях підтримуючої терапії із застосуванням 40 мг адалімумабу один раз на 2 тижні. У пацієнтів з активним гнійним гідраденітом при введенні дози адалімумабу 160 мг на 0 тижні і потім 80 мг на 2 тижні було досягнуто максимальної концентрації адалімумабу в сироватці крові приблизно від 7 до 8 мкг/мл на 2 та 4 тижні. Середня мінімальна рівноважна концентрація з 12 до 36 тижнів склала близько 8-10 мкг/мл при лікуванні адалімумабом 40 мг один раз на тиждень. У пацієнтів з виразковим колітом, які отримували 160 мг адалімумабу вихідно та 80 мг через 2 тижні, концентрація препарату в плазмі становила приблизно 12 мкг/мл протягом індукційного періоду. Рівноважна концентрація становила приблизно 8 мкг/мл у пацієнтів, які отримували підтримуючу дозу 40 мг 1 раз на 2 тижні. У пацієнтів з увеїтом при введенні дози 80 мг на 0-му тижні, потім 40 мг через 1 тиждень і далі при продовженні терапії в дозі 40 мг 1 раз на 2 тижні рівноважна концентрація становила приблизно 8-10 мкг/мл. Діти Після введення 24 мг/м2 адалімумабу (максимум до 40 мг) підшкірно один раз на два тижні пацієнтам від 4 років до 17 років з ювенільним ідіопатичним артритом середня рівноважна концентрація адалімумабу (виміряна з 20-го тижня по 48-му) у сироватці крові. 5,6±5,6 мкг/мл (102% коефіцієнт варіації (CV)) при терапії адалімумабом без метотрексату та 10,9±5,2 мкг/мл (47,7% CV) із супутньою терапією метотрексатом. Середня рівноважна концентрація адалімумабу у сироватці крові у пацієнтів з масою тіла менше 30 кг, після введення адалімумабу у дозі 20 мг підшкірно один раз на два тижні, становила 6,8 мкг/мл при терапії адалімумабом без метотрексату та 10,9 мкг/мл. застосування у комбінації з метотрексатом. Середня рівноважна концентрація адалімумабу у сироватці крові у пацієнтів з масою тіла 30 кг і більше після введення адалімумабу у дозі 40 мг підшкірно один раз на два тижні становила 6,6 мкг/мл при терапії адалімумабом без метотрексату та 8,1 мкг/мл при застосуванні у комбінації з метотрексатом. У пацієнтів віком від 2 років до 4 років або від 4 років і старших з масою тіла менше 15 кг з ювенільним ідіопатичним артритом середня рівноважна концентрація становила 6,0±6,1 мкг/мл (101% CV) при терапії адалімумабом без метотрексу та 7,9±5,6 мкг/мл (71,2% CV) при застосуванні у комбінації з метотрексатом. У пацієнтів дитячого віку з хворобою Крона (середньотяжкого або тяжкого ступеня) після введення стартової дози адалімумабу 160/80 мг або 80/40 мг (залежно від маси тіла) на 0-му тижні та 2-му тижні, і далі із застосуванням підтримуючих доз 40/20 мг або 20/10 мг один раз на 2 тижні (залежно від маси тіла), середня концентрація адалімумабу в сироватці крові (з урахуванням стандартного відхилення) на 4-му тижні застосування становила 15,7±6,6 мкг /мл (у пацієнтів із масою тіла від 40 кг і більше) та 10,6 ± 6,1 мкг/мл (у пацієнтів із масою тіла менше 40 кг). Після введення 0,8 мг/кг (до 40 мг) підшкірно один раз на два тижні для лікування хронічного бляшкового псоріазу у дітей середня рівноважна концентрація адалімумабу становила близько 7,4±5,8 мкг/мл (79% CV). Експозиція адалімумабу у підлітків з 12 років з ГГ була спрогнозована, використовуючи моделювання та прогнозування на підставі наявних фармакокінетичних даних, отриманих у дослідженнях у пацієнтів дитячого віку з іншими захворюваннями (хронічний бляшковий псоріаз, ювенільний ідіопатичний артрит, хвороба Крона ). Рекомендована доза у підлітків становить 40 мг один раз на два тижні, таким чином, експозиція адалімумабу в сироватці крові очікується такою самою, що спостерігалася у дорослих пацієнтів, які отримували 40 мг адалімумабу 1 раз на тиждень. Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти Вік надає мінімальний вплив на Сl адалімумабу. Підлога, раса Відмінностей у показниках фармакокінетики (з поправкою на масу тіла) у пацієнтів різної статі та расової приналежності не виявлено. Печінкова та ниркова недостатність Відомостей про фармакокінетику адалімумабу у хворих з порушенням функції печінки або нирок немає.ФармакодинамікаМеханізм дії Адалімумаб є рекомбінантним моноклональним антитілом, пептидна послідовність якого ідентична IgG1 людини. Адалімумаб селективно зв'язується з фактором некрозу пухлини альфа (ФНП-α) та нейтралізує його біологічні функції за рахунок блокади взаємодії з поверхневими клітинними р55 та р75 рецепторами до ФНП-α. ФНП-α - це природний цитокін, який бере участь у регуляції нормальної запальної та імунної відповіді. Підвищену концентрацію ФНП-α виявляють у синовіальній рідині у пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА), псоріатичним артритом (ПсА) та анкілозуючим спондилітом (АС). ФНП-α відіграє важливу роль у розвитку патологічного запалення та руйнування суглобової тканини, характерних для цих захворювань. Підвищені концентрації ФНП-α також виявляються у псоріатичних бляшках. При бляшковому псоріазі лікування адалімумабом може призвести до зменшення товщини бляшок та інфільтрації запальними клітинами. Взаємозв'язок між цим клінічним ефектом адалімумабу та механізмом його дії не встановлений. Також адалімумаб модулює біологічні реакції у відповідь, які посилюються або регулюються ФНП-α, включаючи зміни рівнів молекул адгезії, що викликають міграцію лейкоцитів. Фармакодинаміка У пацієнтів з ревматоїдним артритом адалімумаб викликав швидке зниження концентрації острофазових показників запалення (С-реактивного білка (СРВ) та швидкості осідання еритроцитів) та сироваткової концентрації цитокінів (інтерлейкін-6). Зменшення концентрацій СРВ також спостерігалося у пацієнтів з ювенільним ідіопатичним артритом, хворобою Крона, виразковим колітом, активним гнійним гідраденітом. Крім того, відзначалося зниження сироваткової активності матриксних металопротеїназ (ММП-1 та ММП-3), що викликають ремоделювання тканин, що лежить в основі руйнування хрящової тканини.Показання до застосуванняДорослі Середньотяжкий та тяжкий активний ревматоїдний артрит (у режимі монотерапії або у комбінації з метотрексатом або іншими базовими протизапальними препаратами). У комбінації з метотрексатом адалімумаб знижує швидкість прогресування пошкодження суглобів (за даними рентгенографічного дослідження) та покращує функціональну активність. Активний псоріатичний артрит (у режимі монотерапії або комбінації з метотрексатом або іншими базовими протизапальними препаратами). Активний анкілозуючий спондиліт. Хвороба Крона (середньотяжкого чи тяжкого ступеня): при неадекватній відповіді на традиційну терапію, а також непереносимість або протипоказання до традиційної терапії; при неефективності (або зниженні ефективності) або непереносимості інфліксімабу. Хронічний бляшковий псоріаз (середньотяжкого та тяжкого ступеня), коли показана системна терапія. Виразковий коліт середньотяжкого та тяжкого ступеня, при неадекватній відповіді на традиційну терапію, включаючи кортикостероїди та/або б-меркаптопурин або азатіоприн, а також при непереносимості чи протипоказаннях до традиційної терапії. Неінфекційний увеїт (середній, задній) і панувеїт у дорослих при неадекватній відповіді на терапію кортикостероїдами, у ситуаціях, коли потрібне обмеження дози або відміна кортикостероїдів, а також коли терапія кортикостероїдами протипоказана. Аксіальний спондилоартрит без рентгенологічно підтвердженого анкілозуючого спондиліту, але за наявності об'єктивних ознак запалення за підвищеним рівнем СРБ та/або даними МРТ, за відсутності адекватної відповіді на лікування нестероїдними протизапальними препаратами або їх непереносимістю. Активний гнійний гідраденіт середнього або тяжкого ступеня тяжкості у дорослих пацієнтів за відсутності адекватної відповіді на стандартну системну терапію. Діти Ювенільний ідіопатичний артрит у пацієнтів віком від 2 років у режимі монотерапії або у комбінації з метотрексатом. Хвороба Крона (середньотяжкого та тяжкого ступеня) у пацієнтів 6 років і старше при неадекватній відповіді на традиційну терапію (включаючи повне ентеральне харчування та кортикостероїди та/або імуносупресори), а також непереносимість або протипоказання до традиційної терапії. Активний ентезит-асоційований артрит у пацієнтів віком від 6 років та старших за відсутності адекватної відповіді на терапію стандартними препаратами або їх непереносимості. Хронічний бляшковий псоріаз (тяжкого ступеня) у дітей з 4 років при неадекватній відповіді на місцеву терапію або фототерапію, а також у пацієнтів, яким місцева терапія та фототерапія протипоказана. Активний гнійний гідраденіт середнього або тяжкого ступеня тяжкості у дітей віком від 12 років за відсутності адекватної відповіді на стандартну системну терапію.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до адалімумабу або до будь-яких його допоміжних компонентів. Вагітність. Період грудного вигодовування. Дитячий вік до 18 років (крім пацієнтів від 2 років з ювенильним ідіопатичним артритом, пацієнтів від 6 років з хворобою Крона (середньотяжкого або тяжкого ступеня), пацієнтів від 6 років з активним ентезит-асоційованим артритом, пацієнтів від 4 років з хронічним бляшковим псори пацієнтів від 12 років з активним гнійним гідраденітом). Інфекційні захворювання, зокрема туберкульоз. Спільний прийом з антагоністами ПІБ або іншими генно-інженерними біологічними протиревматичними препаратами (наприклад, анакінра та абатацепт). З обережністю: Рецидивні інфекції в анамнезі. Носіння вірусу гепатиту Ст. Злоякісні новоутворення, зокрема в анамнезі. Серцева недостатність. Демієлінізуючі захворювання нервової системи, у тому числі в анамнезі. Пацієнти віком від 65 років.Вагітність та лактаціяУ дослідженнях на тваринах у дозах до 100 мг/кг ознак негативної дії адалімумабу на плід не виявлено. Однак у доказових контрольованих дослідженнях у вагітних жінок препарат не вивчався, тому застосування адалімумабу протипоказане під час вагітності. Жінкам репродуктивного віку слід уникати вагітності під час лікування адалімумабом. Відомостей про виведення адалімумабу з грудним молоком або його всмоктування після прийому внутрішньо немає. Багато людських імуноглобулінів проникають у грудне молоко. З огляду на ризик розвитку серйозних побічних реакцій у новонародженого, годування груддю не рекомендується в період лікування адалімумабом та протягом щонайменше п'яти місяців після останньої ін'єкції адалімумабу. Рішення про припинення годівлі або припинення лікування адалімумабом необхідно приймати, ґрунтуючись на важливості продовження терапії для матері. Пологи Вплив адалімумабу на родову діяльність та пологи невідомий.Побічна діяДані клінічних досліджень Приблизно у 13% пацієнтів очікується розвиток реакцій у місці введення препарату (одні з найпоширеніших побічних ефектів при введенні адалімумабу у контрольованих клінічних дослідженнях). Побічні реакції, можливо причинно пов'язані із застосуванням препарату, як клінічні, так і лабораторні, наведені із зазначенням частоти: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, але Інфекції Дуже часто: інфекції дихальних шляхів (включаючи інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, пневмонію, синусит, фарингіт, назофарингіт та герпес-вірусну пневмонію). Часто: генералізовані інфекції (включаючи сепсис, кандидоз і грип), інфекції шлунково-кишкового тракту (включаючи вірусний гастроентерит), інфекції шкіри та м'яких тканин (включаючи паронихій, целюліт, імпетиго, некротизуючий фасціїт та опоясуючий лишай) герпес, оральний герпес та ураження зубів), інфекції статевої сфери (включаючи вульвовагінальну мікотичну інфекцію), інфекції сечовивідного тракту (включаючи пієлонефрит), грибкові інфекції, інфекції суглобів. Нечасто: опортуністичні інфекції та туберкульоз (включаючи кокцидіоїдомікоз, гістоплазмоз та комплекс інфекцій, що викликаються Mycobacterium avium), неврологічні інфекції (включаючи вірусний менінгіт), інфекції ока, бактеріальні інфекції. Новоутворення Часто: доброякісні новоутворення, рак шкіри, крім меланоми (включаючи базально-клітинну карциному та лускато-клітинну карциному). Нечасто: лімфома, паренхіматозні новоутворення (включаючи рак молочної залози, новоутворення легені та щитовидної залози), меланома. З боку крові та лімфатичної системи Дуже часто: лейкопенія (включаючи нейтропенію та агранулоцитоз), анемія. Часто: тромбоцитопенія, лейкоцитоз. Нечасто: ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура. Рідко: панцитопенія. З боку імунної системи Часто: реакції гіперчутливості, алергічні реакції (включаючи сезонну алергію). З боку обміну речовин Дуже часто: підвищення концентрації ліпідів. Часто: гіпокаліємія, підвищення концентрації сечової кислоти, аномальна концентрація натрію, гіпокальціємія, гіперглікемія, гіпофосфатемія, дегідратація. Порушення психіки Часто: зміни настрою (включаючи депресію), тривожні розлади, безсоння. З боку нервової системи Дуже часто: головний біль. Часто: парестезії (включаючи гіпестезію), мігрень, невралгія сідничного нерва, вестибулярне запаморочення. Нечасто: тремор, нейропатія. Рідко: розсіяний склероз. З боку органів чуття Часто: кон'юнктивіт, порушення зору, блефарит, набряк віку. Нечасто: диплопія, глухота, дзвін у вухах. З боку серцево-судинної системи Найчастіше: підвищення артеріального тиску, припливи, гематоми, тахікардія. Нечасто: аритмія, застійна серцева недостатність, артеріальна оклюзія, тромбофлебіт, аневризм аорти. Рідко: зупинка серця. З боку системи дихання Часто: кашель, астма, диспное. Нечасто: хронічна обструктивна хвороба легень, інтерстиціальні захворювання легень, пневмоніт. З боку системи травлення Дуже часто: нудота, блювання, біль у животі, підвищення активності печінкових ферментів. Часто: диспепсія, гастроезофагеальний рефлюкс, сухість у роті, шлунково-кишкові кровотечі. Нечасто: панкреатит, дисфагія, набряк обличчя, холецистит, холелітіаз, підвищення концентрації білірубіну, печінковий стеатоз. З боку шкіри та підшкірних тканин Дуже часто: висип (в т.ч. ексфоліативний). Часто: свербіж, кропив'янка, крововилив (в т.ч. пурпуру), дерматит (в т.ч. екзема), ламкість нігтів, гіпергідроз. Нечасто: нічна пітливість, рубці. З боку кістково-м'язової системи Дуже часто: кістково-м'язовий біль. Часто: м'язові спазми. Нечасто: рабдоміоліз, системний червоний вовчак. З боку сечостатевої системи Нерідко: гематурія, ниркова недостатність. Нечасто: ніктурія, еректильна дисфункція. Інші, включаючи реакції у місці введення Дуже часто: реакції у місці ін'єкції (включаючи еритему). Часто: біль у грудній клітці, набряки, погіршення загоєння ран. Нечасто: запалення. Лабораторні показники Часто: порушення в системі згортання крові (включаючи збільшення активованого часткового тромбопластинового часу), позитивні тести на аутоантитіла (включаючи антитіла до подвійної спіралі ДНК), збільшення концентрації лактатдегідрогенази. Клінічні випробування у дітей В основному, побічні реакції у дітей були однаковими за типом та частотою з тими, які спостерігалися у дорослих. Реакції у місці ін'єкції У базових дослідженнях у 12,9% пацієнтів, яким вводили адалімумаб, розвинулися реакції у місці введення (еритема та/або свербіж, кровотеча, біль, припухлість), у контрольній групі такі реакції розвинулися у 7,2% пацієнтів. Більшість реакцій у місці ін'єкцій оцінювалися як слабкі та не вимагали припинення прийому препарату. Інфекції У контрольованих дослідженнях рівень інфекційних ускладнень становив 1,51 на одного пацієнта на рік при лікуванні адалімумабом та 1,46 на одного пацієнта на рік у контрольній групі пацієнтів (дорослого та дитячого віку). Частота серйозних інфекційних ускладнень становила 0,04 на одного пацієнта на рік при лікуванні адалімумабом та 0,03 на одного пацієнта на рік у контрольній групі пацієнтів. Інфекційні ускладнення були здебільшого представлені інфекціями верхніх дихальних шляхів, назофарингітом, синуситом, бронхітом та інфекціями сечовидільного тракту. Більшість пацієнтів продовжували приймати адалімумаб після вирішення інфекції. У контрольованих відкритих дослідженнях адалімумабу повідомлялося про серйозні інфекції (включаючи рідкісні смертельні інфекції), зокрема про туберкульоз (включаючи міліарний та позалегеневий), легіонельоз та інвазивні опортуністичні інфекції (в т.ч. дисемінований гістоплазмоз і гемоплазму). Злоякісні новоутворення та лімфопроліферативні розлади У клінічних дослідженнях у 249 пацієнтів з ювенільним ідіопатичним артритом не спостерігалося злоякісних новоутворень під час спостереження протягом 655,6 пацієнтів. У клінічних дослідженнях у 192 пацієнтів дитячого віку із хворобою Крона не спостерігалося злоякісних новоутворень під час спостереження протягом 258,9 пацієнтів. Під час контрольованих етапів базових випробувань адалімумабу тривалістю щонайменше 12 тижнів у пацієнтів з ревматоїдним артритом, псоріатичним артритом, анкілозуючим спондилітом, аксіальним спондилоартритом, хворобою Крона, виразковим колітом, активним гномним , за винятком лімфоми та немеланомного раку шкіри, спостерігалися з частотою (95% довірчий інтервал) 6,8 (4,4-10,5) на 1000 пацієнто-років серед 5291 пацієнтів, які приймали адалімумаб, порівняно з 6,3 (3 ,4-11,8) на 1000 пацієнто-років серед 3444 пацієнтів контрольної групи (середня тривалість лікування становила 4,0 місяці при застосуванні адалімумабу та 3,8 місяця у контрольній групі пацієнтів). Частота (95% довірчий інтервал) раку шкіри, крім меланоми,становила 8,8 (6.0-13,0) на 1000 пацієнто-років серед пацієнтів, які приймали адалімумаб, та 3,2 (1,3-7,6) на 1000 пацієнто-років серед пацієнтів контрольної групи. Із загальної кількості випадків раку шкіри лускато-клітинні карциноми виникали з частотою (95% довірчий інтервал) 2,7 (1,4-5,4) на 1000 пацієнто-років серед пацієнтів, які приймали препарат адалімумаб, та 0,6 (0, 1-4,5) на 1000 пацієнто-років серед пацієнтів контрольної групи. Частота (95% довірчий інтервал) виникнення лімфом у пацієнтів, які застосовували адалімумаб, становила 0,7 (0,2-2,9) на 1000 пацієнто-років та 0,7 (0,1- 4,9) на 1000 пацієнто- років серед пацієнтів контрольної групи Частота, що спостерігається, злоякісних новоутворень, за винятком лімфом і немеланомного раку шкіри, становила близько 8,5 на 1000 пацієнто-років у контрольованих фазах клінічних досліджень, а також тривалих і завершених відкритих дослідженнях. Частота раку шкіри (крім меланоми), що спостерігається, становила близько 9,6 на 1000 пацієнто-років, спостерігається частота лімфоми - близько 1,3 на 1000 пацієнто-років. Середня тривалість цих досліджень становила близько 3,3 років і включала 6427 пацієнтів, які приймали адалімумаб щонайменше 1 рік або у яких розвинулося злоякісне новоутворення протягом 1 року від початку терапії, охоплюючи 26439,6 пацієнтів. Аутоантитіла На IV етапах дослідження ревматоїдного артриту проводився аналіз сироватки крові пацієнтів на аутоантитіла. У достовірних контрольованих випробуваннях повідомлялося, що у 11,9% пацієнтів, які приймали препарат адалімумаб, і у 8,1% пацієнтів, які приймали плацебо, та пацієнтів контрольної групи, які мали спочатку негативні титри антинуклеарних антитіл, позитивні титри з'явилися на 24 тижні. . У 2 з 3989 пацієнтів, які приймали адалімумаб у дослідженнях РА, ПсА та АС, розвинулися клінічні прояви вовчаково-подібного синдрому. Стан пацієнтів покращився після відміни лікування. У жодного з пацієнтів не розвинувся люпус-нефрит або симптоми ураження центральної нервової системи. Вплив тривалого застосування адалімумабу на розвиток аутоімунних захворювань залишається невивченим. Псоріаз: розвиток та погіршення Описуються випадки появи псоріазу, включаючи пустульозний псоріаз і долонопідошовний псоріаз, та випадки погіршення існуючого псоріазу при застосуванні всіх блокаторів ФНП, включаючи адалімумаб. Багато з цих пацієнтів приймали імунодепресанти (у тому числі МТХ, кортикостероїди) як супутнє лікування. Деяким із цих пацієнтів була потрібна госпіталізація. У більшості пацієнтів настало поліпшення стану після відміни блокаторів ФНП. У деяких пацієнтів наставав рецидив псоріазу після початку прийому різних блокаторів ФНП. Скасування адалімумабу має здійснюватися у тяжких випадках і тоді, коли немає поліпшення, або є погіршення у відповідь на місцеве лікування. Підвищення активності ферментів печінки У контрольованих дослідженнях адалімумабу III фази (40 мг п/к 1 раз на два тижні) у пацієнтів з ревматоїдним артритом та псоріатичним артритом з тривалістю контрольного періоду від 4 до 104 тижнів підвищення активності АЛТ≥3 ВГН було зареєстровано у 3,7% пацієнтів, отримували адалімумаб, та у 1,6% пацієнтів контрольної групи. У зв'язку з тим, що багато пацієнтів у цих дослідженнях також приймали лікарські препарати, які викликають підвищення активності ферментів печінки (наприклад, НПЗЗ, метотрексат), взаємозв'язок між адалімумабом та підвищенням активності ферментів печінки не зрозумілий. У контрольованих дослідженнях III фази адалімумабу (початкова доза 160 мг та 80 мг, або 80 мг та 40 мг у дні 1 та 15 відповідно, а потім 40 мг кожні два тижні) у пацієнтів із хворобою Крона з тривалістю контрольного періоду від 4 до 52 тижнів , підвищення активності АЛТ ≥3хВГН було зареєстровано у 0,9% пацієнтів, які отримували адалімумаб, та у 0,9% пацієнтів контрольної групи. У контрольованих дослідженнях III фази адалімумабу (початкова доза 160 мг та 80 мг у дні 1 та 15 відповідно, а потім 40 мг кожні два тижні) у пацієнтів з виразковим колітом з тривалістю контрольного періоду від 1 до 52 тижнів підвищення активності АЛТ≥3 ВГН було зареєстровано у 1,5% пацієнтів, які отримували адалімумаб, та у 1,0% пацієнтів контрольної групи. У контрольованих дослідженнях III фази адалімумабу (початкова доза 80 мг,потім 40 мг кожні два тижні) у пацієнтів з бляшковим псоріазом з тривалістю контрольного періоду від 12 до 24 тижнів підвищення активності АЛТ ≥3хВГН було зареєстровано у 1,8% пацієнтів, які отримували адалімумаб, та у 1,8% пацієнтів контрольної групи. У контрольованих дослідженнях III фази адалімумабу (40 мг 1 раз на два тижні) у пацієнтів з аксіальним спондилоартритом (анкілозуючий спондиліт та нерентгенологічний аксіальний спондилоартрит) з тривалістю контрольного періоду від 12 до 24 тижнів, підвищення активності АЛТ ≥3хВГН пацієнтів, які отримували адалімумаб, та у 0,8% пацієнтів контрольної групи. У контрольованих дослідженнях III фази адалімумабу у пацієнтів з ювенільним ідіопатичним артритом у віці від 4 до 17 років та у пацієнтів з ентезит-асоційованим артритом у віці від 6 до 17 років підвищення активності АЛТ ≥3хВГН було зареєстровано у 6,1% пацієнтів, , та у 1,3% пацієнтів контрольної групи. Більшість випадків підвищення активності АЛТ було зареєстровано при одночасному використанні метотрексату. У дослідженні ІІІ фази адалімумабу у пацієнтів з поліартикулярним ювенільним ідіопатичним артритом у віці від 2 до 4 років випадків підвищення активності АЛТ не зареєстровано. У дослідженні III фази адалімумабу у дітей із хворобою Крона, в якому оцінювалися ефективність та безпеку двох підтримуючих дозових схем (скоригованих на підставі маси тіла) після індукційної терапії, загальна тривалість періоду лікування в якому становила до 52 тижнів, підвищення активності АЛТ>3хВГН було зареєстровано у 2,6% (5/192) пацієнтів, з яких 4 пацієнти на момент початку дослідження отримували супутнє лікування імуносупресорами. У контрольованих дослідженнях адалімумабу (початкова доза 80 мг на тиждень 0, потім по 40 мг на тиждень, починаючи з тижня 1 у пацієнтів з увеїтом, максимальна тривалість яких склала 80 тижнів, із середньою експозицією 166,5 та 105,0 днів у групі пацієнтів , що отримували адалімумаб та у контрольній групі відповідно, спостерігалося підвищення АЛТ ≥3хВГН у 2,4% пацієнтів, які отримували адалімумаб, та у 2,4% пацієнтів у контрольній групі. При всіх показаннях у клінічних дослідженнях підвищення активності АЛТ у пацієнтів не супроводжувалося симптомами, і в більшості випадків мало минущий характер і дозволялося без припинення лікування. Тим не менш, у постмаркетинговому періоді застосування інгібіторів ФНП були отримані дуже рідкісні повідомлення про важкі печінкові реакції, включаючи печінкову недостатність у пацієнтів, які отримують антагоністи ФНП, у тому числі адалімумаб. Причинно-наслідковий зв'язок таких реакцій з лікуванням адалімумаб залишається неясним. Дані постреєстраційних досліджень адалімумабу Інфекції та інвазії: дивертикуліг. Доброякісні, злоякісні та некласифіковані новоутворення (включаючи кісти та поліпи): гепатоспленарна Т-клітинна лімфома, лейкемія, карцинома Меркеля (нейроендокринна шкірна карцинома). З боку імунної системи: анафілаксія, саркоїдоз. З боку нервової системи: демієлінізуючі захворювання (в т.ч. неврит зорового нерва, синдром Гійєна-Барре); цереброваскулярні розлади. Серцево-судинна система: легенева емболія, інфаркт міокарда. З боку дихальної системи: плевральний випіт, легеневий фіброз. З боку системи травлення: перфорація кишечника, реактивація вірусу гепатиту В, печінкова недостатність, гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: шкірний васкуліт, синдром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке (ангіоневротичний набряк), виникнення або погіршення псоріазу (включаючи долонно-підошовний пустульозний псоріаз), мультиформна еритема, алопеція. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: вовчаковоподібний синдром. Інші, включаючи реакції у місці введення: підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиУ хворих на ревматоїдний артрит, які отримують метотрексат, немає необхідності в корекції дози препарату Далібра або метотрексату. Разом з тим, метотрексат при одноразовому та повторному застосуванні знижує кліренс адалімумабу на 29% та 44% відповідно. Взаємодія адалімумабу з іншими препаратами, крім метотрексату, у фармакокінетичних дослідженнях не вивчалась. У клінічних дослідженнях не відзначено ознак взаємодії адалімумабу з іншими базовими засобами (сульфасалазин, гідрохлорохін, лефлуномід та парентеральні препарати золота), глюкокортикостероїдами, саліцилатами, нестероїдними протизапальними препаратами та аналгетиками. Комбіноване застосування з азатіоприном/6-меркаптопурином У клінічних дослідженнях за участю дорослих із хворобою Крона збільшення частоти злоякісних новоутворень та серйозних побічних реакцій, пов'язаних з інфекціями, спостерігалося у групі пацієнтів, у яких застосовувалося комбіноване застосування адалімумабу з азатіоприном/6-меркаптопурином, порівняно з монотерапією адалімума. Одночасне застосування з генно-інженерними біологічними протиревматичними препаратами, у тому числі антагоністами ФНП Тяжкі інфекції спостерігалися в клінічних дослідженнях при одночасному застосуванні анакінри та іншого антагоніста ФНП, етанерцепту, при цьому не спостерігалося покращення клінічного ефекту порівняно із застосуванням етанерцепту у вигляді монотерапії. Виходячи з природи побічних реакцій, що спостерігаються при одночасному застосуванні етанерцепту та анакінри, можна припустити виникнення аналогічних токсичних ефектів при одночасному застосуванні анакінрів з іншими антагоністами ФНП. Таким чином, одночасне застосування препарату Далібра з анакінрою протипоказане. Одночасне застосування препарату Далібра з іншими біологічними базовими протиревматичними препаратами (наприклад, анакінрою, абатацептом) або іншими блокаторами ФНП пов'язане з підвищеним ризиком виникнення інфекцій та інших побічних реакцій, і тому протипоказане.Спосіб застосування та дозиПідшкірно. Лікування препаратом Далібра проводиться під контролем лікаря. Якщо лікар вважає це за можливе, то після відповідного навчання техніці підшкірних ін'єкцій хворі можуть самостійно вводити собі препарат. Препарат Далібра вводять підшкірно в область стегна або живота. Розчин слід оглянути перед введенням щодо наявності сторонніх частинок та зміни кольору. Адалімумаб не слід змішувати в одному шприці або флаконі з іншими лікарськими засобами. Розчин, що залишився, і використані матеріали слід утилізувати. Якщо чергова ін'єкція Далібра® була випадково пропущена, необхідно провести ін'єкцію відразу, як тільки це буде виявлено. Наступна ін'єкція має бути проведена відповідно до запланованого раніше графіка. Дорослі Ревматоїдний артрит (РА), псоріатичний артрит (ПсА) та анкілозуючий спондиліт (АС), аксіальний спондилоартрит без рентгенологічно підтвердженого анкілозуючого спондиліту (аксСпА) Рекомендована доза препарату Далібра® у дорослих з ревматоїдним артритом (РА), псоріатичним артритом (ПсА), анкілозуючим спондилітом (АС) та аксіальним спондилоартритом без рентгенологічно підтвердженого анкілозуючого спондиліту (аксСпА) становить 4. При призначенні препарату Далібра® терапія глюкокортикостероїдами, нестероїдними протизапальними препаратами (в т.ч. саліцилатами), анальгетиками (наркотичними та ненаркотичними), метотрексатом та іншими базовими протиревматичними препаратами може бути продовжена. У деяких хворих на ревматоїдний артрит, які не отримують метотрексат, додатковий ефект може бути досягнутий при збільшенні кратності застосування препарату Далібра до 40 мг один раз на тиждень. Хвороба Крона Рекомендований режим дозування препарату Далібра® для дорослих із хворобою Крона - 160 мг на 1 день (застосовується по чотири ін'єкції по 40 мг на день або по дві ін'єкції по 40 мг на день послідовно протягом двох днів), через 2 тижні (на 15-й день) – 80 мг, ще через 2 тижні (29-й день) починають застосовувати підтримуючу дозу – 40 мг один раз на 2 тижні. При призначенні препарату Далібра® терапія аміносаліцилатами, глюкокортикостероїдами та/або імуномодуляторами (наприклад, 6-меркаптопурин та азатіоприн) може бути продовжена. Пацієнти, які спостерігають зменшення відповіді на лікування, можуть отримати додатковий ефект від збільшення частоти введення препарату Далібра до 40 мг один раз на тиждень. Деякі пацієнти можуть не відповідати на терапію препаратом Далібра протягом перших чотирьох тижнів, проте лікування слід продовжити, т.к. позитивний ефект можна досягти протягом 12 тижнів. Рішення про припинення терапії може бути прийняте у випадку, якщо пацієнт не отримує ефект від лікування протягом цього періоду. Язвений коліт Початкова (індукційна) доза для дорослих із середньотяжким та тяжким ступенем виразкового коліту становить 160 мг вихідно (доза може бути введена у вигляді чотирьох ін'єкцій на один день або у вигляді двох ін'єкцій на добу протягом двох днів поспіль) та 80 мг через 2 тижні. Після індукційної дози рекомендована підтримуюча доза становить 40 мг, яка вводиться у вигляді регулярних підшкірних ін'єкцій з інтервалом у 2 тижні. Під час лікування препаратом Далібра® терапія аміносаліцилатами, кортикостероїдами та/або імуномодуляторами (наприклад, 6-меркаптопурином та азатіоприном) може бути продовжена. На тлі підтримуючого лікування препаратом Далібра® доза кортикостероїдів може знижуватися аж до повної відміни відповідно до наявних клінічних посібників з лікування виразкового коліту. Пацієнти, у яких спостерігається зменшення відповіді на лікування, можуть отримати додатковий ефект від збільшення частоти введення препарату Далібра до одного разу на тиждень. Наявні дані свідчать, що клінічний ефект зазвичай досягається протягом 2-8 тижнів лікування. Лікування препаратом Далібра слід продовжувати лише у пацієнтів, у яких спостерігається терапевтичний ефект протягом перших 8 тижнів терапії. Хронічний бляшковий псоріаз Початкова доза для дорослих становить 80 мг. Підтримуюча доза - по 40 мг один раз на два тижні, починаючи через тиждень після початкової дози. Якщо через 16 тижнів терапії у пацієнта не спостерігається адекватна відповідь на терапію, то частота застосування препарату Далібра може бути збільшена (40 мг 1 раз на тиждень). Протягом цього періоду слід проводити оцінку користі застосування та ризику небажаних явищ. Якщо адекватна відповідь досягнута при частоті застосування препарату Далібра 1 раз на тиждень, далі можна повернутися до звичайної підтримуючої дози (40 мг 1 раз на 2 тижні). Активний гнійний гідраденіт Рекомендований режим дозування для препарату Далібра® у дорослих пацієнтів з гнійним гідраденітом (ГГ) включає початкову дозу 160 мг на 1 день (можливе введення чотирьох ін'єкцій по 40 мг протягом однієї доби або двох ін'єкцій по 40 мг на добу протягом двох днів поспіль) і потім на 15 день (через два тижні) – 80 мг (введення двох ін'єкцій по 40 мг протягом однієї доби). Через два тижні (29 день) продовжують введення дози 40 мг один раз на тиждень. При необхідності може бути продовжено прийом антибіотиків під час лікування препаратом Далібра. У всіх дослідженнях адалімумабу пацієнти застосовували щодня зовнішні антисептики. Під час лікування препаратом Далібра пацієнтам рекомендується щодня промивати місця уражень ГГ місцевим антисептичним засобом. Слід ретельно переглянути продовження терапії у період понад 12 тижнів у пацієнтів, які не досягають покращень протягом даного періоду часу. При необхідності тимчасового припинення лікування прийом препарату Далібра 40 мг один раз на тиждень може бути відновлений. Слід періодично виконувати оцінку співвідношення користі та ризику продовження тривалого лікування. Увеїт Рекомендований режим дозування для препарату Далібра у дорослих пацієнтів з увеїтом включає початкову дозу 80 мг, потім по 40 мг 1 раз на два тижні, починаючи через тиждень після застосування початкової дози. Існує обмежений досвід початку терапії препаратом Далібра у режимі монотерапії. Лікування препаратом Далібра® може бути розпочато у комбінації з кортикостероїдами та/або іншими небіологічними імуномодулюючими засобами. Доза кортикостероїдів може бути поступово знижена до повної відміни відповідно до усталеної клінічної практики, початок зниження дози кортикостероїдів – через 2 тижні після початку лікування препаратом Далібра®. Діти Ювенільний ідіопатичний артрит Застосування адалімумабу у дітей віком до 2 років з ювенільним ідіопатичним артритом не вивчалося. При ювенільному ідіопатичному артриті у дітей віком від 2 до 12 років препарат Далібра® призначають у дозі 24 мг/м2 площі поверхні тіла, при цьому максимальна одноразова доза становить для дітей від 2 до 4 років – 20 мг; для дітей від 4 до 12 років – 40 мг. Препарат вводять підшкірно 1 раз на 2 тижні. Об'єм ін'єкції визначають виходячи із зростання та ваги пацієнта (див. Таблицю 1). Для пацієнтів, яким необхідне введення менше 40 мг препарату, необхідно використовувати препарат Далібра у флаконі. Таблиця 1. Дози препарату Далібра® (у флаконах) у мілілітрах виходячи із росту та ваги пацієнтів дитячого віку, які страждають на ювенільний ідіопатичний артрит Зріст Загальна маса тіла (кг) (см) 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 65 70 80 0,2 мл 0,3 мл 0,3 мл 0,3 мл - - - - - - - - - - - - - - - - - - (10 мг) (15 мг) (15 мг) (15 мг) - - - - - - - - - - - - - - - - - - 90 0,2 мл 0,3 мл 0,3 мл 0,4 мл 0,4 мл 0,4 мл - - - - - - - - - - - - - - (10 мг) (15 мг) (15 мг) (20 мг) (20 мг) (20 мг) - - - - - - - - - - - - - - 100 0,3 мл 0,3 мл 0,3 мл 0,4 мл 0,4 мл 0,4 мл 0,5 мл 0,5 мл - - - - - - - - - - (15 мг) (15 мг) (15 мг) (20 мг) (20 мг) (20 мг) (25 мг) (25 мг) - - - - - - - - - - 110 0,3 мл 0,3 мл 0,4 мл 0,4 мл 0,4 мл 0,5 мл 0,5 мл 0,5 мл 0,5 мл 0,6 мл 0,6 мл - - - - (15 мг) (15 мг) (20 мг) (20 мг) (20 мг) (25 мг) (25 мг) (25 мг) (25 мг) (30 мг) (30 мг) - - - - 120 0,3 мл 0,4 мл 0,4 мл 0,4 мл 0,5 мл 0,5 мл 0,5 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,7 мл 0,7 мл (15 мг) (20 мг) (20 мг) (20 мг) (25 мг) (25 мг) (25 мг) (30 мг) (30 мг) (30 мг) (30 мг) (35 мг) (35 мг) 130 0,4 мл 0,4 мл 0,5 мл 0,5 мл 0,5 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,7 мл (20 мг) (20 мг) (25 мг) (25 мг) (25 мг) (30 мг) (30 мг) (30 мг) (30 мг) (35 мг) (35 мг) (35 мг) 140 0,4 мл 0,4 мл 0,5 мл 0,5 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,8* мл (20 мг) (20 мг) (25 мг) (25 мг) (30 мг) (30 мг) (30 мг) (35 мг) (35 мг) (35 мг) (35 мг) (40 мг) 150 0,5 мл 0,5 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,8* мл 0,8* мл (25 мг) (25 мг) (30 мг) (30 мг) (30 мг) (35 мг) (35 мг) (35 мг) (35 мг) (40 мг) (40 мг) 160 0,5 мл 0,5 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,8* мл 0,8* мл 0,8* мл 0,8* мл (25 мг) (25 мг) (30 мг) (30 мг) (35 мг) (35 мг) (35 мг) (40 мг) (40 мг) (40 мг) (40 мг) 170 0,6 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,8* мл 0,8* мл 0,8* мл 0,8* мл 0,8* мл (30 мг) (30 мг) (30 мг) (35 мг) (35 мг) (40 мг) (40 мг) (40 мг) (40 мг) (40 мг) 180 0,6 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,8* мл 0,8* мл 0,8* мл 0,8* мл 0,8* мл 0,8* мл (30 мг) (35 мг) (35 мг) (40 мг) (40 мг) (40 мг) (40 мг) (40 мг) (40 мг) * - максимальна доза при одноразовому введенні становить 40 мг. Пацієнти, яким необхідна доза 40 мг, можуть використовувати препарат Далібра в шприцах або автоінжекторах. Підліткам від 13 років призначають по 40 мг один раз на 2 тижні незалежно від площі поверхні тіла. Клінічна відповідь зазвичай досягається протягом 12 тижнів лікування. Рішення про припинення терапії може бути прийнято у випадку, якщо пацієнт не отримує ефекту від лікування протягом цього періоду. Ентезит-асоційований артрит. Доза препарату Далібра® для пацієнтів з ентезит-асоційованим артритом, віком від 6 років і старше становить 24 мг/м2 площі поверхні тіла до максимальної одноразової дози 40 мг препарату Далібра® при підшкірному введенні один раз на два тижні. Вибір обсягу ін'єкції залежить від зростання та маси тіла пацієнтів. При використанні препарату Далібра у формі випуску "флакони" див. Таблицю 1 вище - режим дозування аналогічний режиму дозування при лікуванні ювенільного ідіопатичного артриту. Застосування адалімумабу у пацієнтів з ентезит-асоційованим артритом у віці до 6 років не вивчалося. Хвороба Крона Пацієнти з масою тіла менше 40 кг: 80 мг на 1-й день (застосовується по дві ін'єкції по 40 мг на день), через 2 тижні (на 15-й день) - 40 мг, ще через 2 тижні (29-й день) починають застосовувати підтримуючу дозу за наступною схемою - 20 мг один раз на 2 тижні (середньоважкий і важкий ступінь). Пацієнти з масою тіла 40 кг і більше: 160 мг на 1-й день (застосовується по чотири ін'єкції по 40 мг на день або по дві ін'єкції по 40 мг на день послідовно протягом двох днів), через 2 тижні (на 15-й день) - 80 мг, ще через 2 тижні (29-й день) починають застосовувати підтримуючу дозу за наступною схемою: хвороба Крона важкого ступеня – 40 мг один раз на 2 тижні; хвороба Крона середньотяжкого ступеня – 20 мг один раз на 2 тижні. Пацієнти, у яких спостерігається зменшення відповіді на лікування, можуть отримати додатковий ефект від збільшення частоти введення препарату Далібра до одного разу на тиждень. Клінічна відповідь зазвичай досягається протягом 12 тижнів лікування. Рішення про припинення терапії може бути прийняте у випадку, якщо пацієнт не отримує ефект від лікування протягом цього періоду. Застосування адалімумабу у дітей віком до 6 років із хворобою Крона не вивчалося. Хронічний бляшковий псоріаз Рекомендована доза препарату Далібра становить 0,8 мг/кг маси тіла (до 40 мг/доза) підшкірно 1 раз на тиждень (початок терапії – перші два введення препарату) і далі 1 раз на 2 тижні. Якщо пацієнт не відповідає на терапію протягом 16 тижнів терапії, необхідно ретельно розглянути питання необхідності продовження лікування. При повторній терапії хронічного бляшкового псоріазу у дітей препаратом Далібра необхідно слідувати такому ж режиму дозування. Немає даних про застосування адалімумабу у дітей віком до 4 років за цим показанням. Об'єм для ін'єкції вибирається, виходячи з маси тіла пацієнта. Для пацієнтів, яким необхідне введення менше 40 мг препарату, необхідно використовувати препарат Далібра у флаконі. Інструкцію з підготовки та проведення ін'єкції препарату Далібра® дивіться в інформаційному листку, вкладеному в картонну пачку.ПередозуванняМаксимальна доза адалімумабу, що переноситься, у людини не встановлена. Повторне застосування адалімумабу у дозах до 10 мг/кг не супроводжувалося токсичними ефектами, що вимагали зменшення дози. У разі передозування необхідно контролювати побічні реакції та негайно розпочинати адекватну симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЩоб покращити відстеження застосування біологічних лікарських препаратів, рекомендується записувати назву та серію препарату в медичній карті пацієнта. Інфекції Застосування препарату Далібра не слід починати у пацієнтів з активними інфекційними захворюваннями, що включають хронічні або осередкові інфекції, до усунення інфекції. У пацієнтів, у яких був контакт з туберкульозом, а також пацієнтів, які відвідували місця з високим рівнем захворюваності на туберкульоз або такими ендемічними мікозами, як гістоплазмоз, кокцидіоїдомікоз або бластомікоз, ризик та користь лікування адалімумабом повинні оцінюватися до початку терапії (див. . Як і у випадку з іншими антагоністами ФНП, пацієнти повинні бути ретельно обстежені з приводу інфекційних захворювань до, під час та після лікування адалімумабом. Пацієнти, у яких розвинулося інфекційне захворювання під час лікування адалімумабом, мають бути виявлені та повністю обстежені. Застосування адалімумабу повинно бути припинене, якщо у пацієнта розвивається серйозне інфекційне ускладнення або сепсис, при цьому відповідна антибактеріальна та протигрибкова терапія повинна проводитися до лікування інфекційного захворювання. З обережністю слід призначати адалімумаб пацієнтам з рецидивуючими інфекціями в анамнезі та за наявності умов, що призводять до інфекційних ускладнень. Туберкульоз Ризик розвитку активного туберкульозу або активації латентного туберкульозу при використанні всіх блокаторів ФНП, у тому числі адалімумабу. Частота реактивації туберкульозу була особливо вищою при дозах адалімумабу, що перевищували рекомендовані значення. До початку терапії адалімумабом усі пацієнти повинні бути обстежені на предмет активної, так і неактивної (латентної) туберкульозної інфекції. Ця оцінка повинна включати докладний анамнез захворювання, з урахуванням можливих контактів з хворими на активні форми туберкульозу та попередньої або поточної імуносупресивної терапії, а також необхідні скринінгові обстеження (в т.ч. рентгенографія органів грудної клітки, туберкуліновий тест). Лікування латентної туберкульозної інфекції має бути проведене до початку лікування препаратом Далібра®. Якщо діаметр папули після шкірної туберкулінової проби на приховану туберкульозну інфекцію більше 5 мм, то ця проба вважається позитивною, навіть якщо раніше проводилася вакцинація бацилою Calmette-Guerin (BCG або БЦЖ). Можливість наявності латентної туберкульозної інфекції повинна братися до уваги особливо у тих пацієнтів, які іммігрували з країни з високою захворюваністю на туберкульоз або подорожували в таку країну, або у тих, хто був у контакті з хворим на активну форму туберкульозу. Якщо діагностовано активний туберкульоз, не можна розпочинати терапію адалімумабом. Якщо діагностовано латентний туберкульоз, слід проводити превентивну терапію до початку лікування адалімумабом згідно з локальними рекомендаціями. Превентивна протитуберкульозна терапія до початку лікування адалімумабом також повинна призначатися тим пацієнтам, які схильні до факторів ризику туберкульозу, навіть при негативній туберкуліновій пробі. Рішення про проведення протитуберкульозної терапії у таких пацієнтів має прийматися лише з урахуванням ризику латентної туберкульозної інфекції та ризику, пов'язаного з проведенням протитуберкульозної терапії. Лікування призначається фтизіатром. Протитуберкульозне лікування пацієнтів з латентною туберкульозною інфекцією знижує ризик реактивації туберкульозу при лікуванні цих пацієнтів адалімумабом.Однак ризик розвитку активного туберкульозу або активації латентного туберкульозу існує навіть у пацієнтів, які пройшли скринінг та/або протитуберкульозну терапію, тому необхідно ретельне спостереження за пацієнтом у процесі терапії з метою своєчасного виявлення симптомів активного туберкульозу, особливо з огляду на те, що тести на латентну туберкульоз бувають хибно-негативними. Ризик помилково-негативних результатів внутрішньошкірних туберкулінових проб повинен братися до уваги особливо у хворих у тяжкому стані або імунокомпрометованих.що тести на латентну туберкульозну інфекцію часто бувають помилково-негативними. Ризик помилково-негативних результатів внутрішньошкірних туберкулінових проб повинен братися до уваги особливо у хворих у тяжкому стані або імунокомпрометованих.що тести на латентну туберкульозну інфекцію часто бувають помилково-негативними. Ризик помилково-негативних результатів внутрішньошкірних туберкулінових проб повинен братися до уваги особливо у хворих у тяжкому стані або імунокомпрометованих. Пацієнтів слід поінформувати про необхідність звернення до лікаря з появою симптомів (персистирующий кашель, втрата маси тіла, субфебрильна лихоманка), що вказують на розвиток туберкульозної інфекції. Інші опортуністичні інфекції У пацієнтів, які отримували адалімумаб, спостерігалися опортуністичні інфекції, включаючи грибкові інфекції. Ці інфекції вимагають своєчасної діагностики та адекватного лікування. Пацієнти, у яких виникає лихоманка, нездужання, втрата маси тіла, рясне потовиділення, кашель, задишка та/або інфільтрати в легенях на рентгенограмі, або інші виражені системні порушення з розвитком шокового стану, або без нього, повинні негайно звернутися до лікаря для проведення діагностичних заходів. У пацієнтів, які перебували в зонах, ендемічних за різними мікозами, слід передбачати розвиток грибкових інфекцій. Такі пацієнти перебувають у групі ризику розвитку гістоплазмозу або іншої грибкової інфекції, і лікарі, отже, повинні проводити емпіричну протигрибкову терапію до визначення патогену (-ів). Аналізи антиген-антитіло на гістоплазмоз можуть бути негативними у деяких пацієнтів з активною інфекцією. По можливості, рішення про призначення емпіричної протигрибкової терапії у таких пацієнтів має прийматися після консультації лікарем з кваліфікацією у діагностиці та лікуванні грибкових інфекцій, при цьому слід брати до уваги як ризик важкої грибкової інфекції, так і ризики, пов'язані з протигрибковою терапією. Пацієнтам, у яких розвинулася тяжка грибкова інфекція, рекомендується припинити прийом блокаторів ФНП до моменту лікування інфекції. Реактивація гепатиту В Застосування блокаторів ФНП пов'язане з ризиком реактивації вірусу гепатиту В (ВГВ) у пацієнтів, які є хронічними носіями цього вірусу. У деяких випадках реактивація ВГВ, що виникає у зв'язку з прийомом блокаторів ФНП, призводила до смерті. Більшість цих випадків виникала у пацієнтів, які приймають інші лікарські засоби, які пригнічували імунну систему, що також могло зробити свій внесок у реактивацію ВГВ. У пацієнтів із ризиком ВГВ інфекції має проводитися діагностика первинних симптомів ВГВ інфекції до початку терапії блокаторами ФНП. Слід з обережністю призначати блокатори ФНП тим пацієнтам, які є носіями ВГВ. Ті пацієнти, які є носіями ВГВ та потребують лікування блокаторами ФНП, повинні бути ретельно обстежені для виявлення ознак активної ВГВ інфекції під час терапії та через кілька місяців після закінчення терапії. Відсутні достовірні дані щодо безпеки або ефективності лікування носіїв ВГВ противірусними препаратами спільно з блокаторами ФНП для запобігання реактивації ВГВ. У пацієнтів, у яких розвивається реактивація ВГВ, застосування адалімумабу слід призупинити, і має бути розпочато ефективну противірусну терапію з відповідним підтримуючим лікуванням. Неврологічні ускладнення Застосування антагоністів ФНП, включаючи адалімумаб, пов'язане з рідкісними випадками виникнення або ускладнення клінічних проявів та/або рентгенологічних ознак демієлінізуючих захворювань ЦНС, включаючи розсіяний склероз та периферичні демієлінізуючі захворювання, включаючи синдром Гійєна-Барре. Слід з обережністю призначати адалімумаб пацієнтам з демієлінізуючими захворюваннями центральної та периферичної нервової системи поточними або в анамнезі. У разі розвитку описаних вище явищ слід розглянути можливість відміни препарату Далібра. Злоякісні новоутворення Існує більш високий ризик розвитку лімфоми у пацієнтів з ревматоїдним артритом, що характеризується тривалим тяжким запаленням, що ускладнює оцінку ступеня ризику. Під час тривалих відкритих випробувань адалімумаба середній рівень злоякісних утворень був подібний до того, який очікувався для загальної популяції даного віку, статі та раси. На підставі наявних даних не можна виключити можливий ризик розвитку лімфом або інших злоякісних новоутворень під час застосування блокаторів ФНП. Повідомлялося про злоякісні новоутворення, частина яких призводить до смерті, у дітей і дорослих, які отримували лікування блокаторами ФНП. Приблизно в половині випадків розвивалися лімфоми, як ходжкінські, так і неходжикнські. В інших випадках були представлені різні злоякісні новоутворення, включаючи рідкісні злоякісні новоутворення, пов'язані з імуносурпресією. Злоякісні новоутворення виникали загалом через 30 місяців терапії. Більшість пацієнтів отримували супутнє лікування імуносупресантами. Є рідкісні постмаркетингові повідомлення про гепатоспленарну Т-клітинну лімфому (ГСТКЛ), рідкісну агресивну лімфому, яка виникала у пацієнтів, які лікувалися адалімумабом, і нерідко призводила до летального результату. Більшість пацієнтів спочатку отримували терапію інфліксімабом, а також супутню терапію запальних захворювань товстого кишечника азатіоприном або 6-меркаптопурином. Причинно-наслідковий зв'язок ГСТКЛ із прийомом адалімумабу не доведено. Не проводилося досліджень, що включають пацієнтів з анамнезом злоякісних новоутворень, або в ході яких лікування адалімумабом тривало у пацієнтів з злоякісним новоутворенням, що розвинулося. Таким чином, слід виявляти додаткову обережність при застосуванні адалімумабу у таких пацієнтів. Всі пацієнти, і особливо ті, що раніше отримували тривалу терапію імуносуперсантами або ПУВА-терапію псоріазу, повинні обстежуватися на наявність не пов'язаного з меланомою раку шкіри, який розвинувся до або під час лікування адалімумабом. Випадки гострого або хронічного лейкозу описувалися у зв'язку з постмаркетинговим використанням блокаторів ФНП для лікування ревматоїдного артриту та інших показань. У пацієнтів з ревматоїдним артритом вищий ризик лейкемії (до дворазового), ніж у загальній популяції, навіть без терапії блокаторами ФНП. Алергія Серйозні алергічні реакції, пов'язані з прийомом адалімумабу, були рідкими під час клінічних випробувань. У постмаркетингових спостереженнях серйозні алергічні реакції, що включають анафілактичний шок, після прийому адалімумабу описувалися дуже рідко. Якщо виникає анафілактична реакція або інші серйозні алергічні реакції, слід негайно припинити введення адалімумабу та призначити відповідну протиалергічну терапію. Гематологічні ускладнення Були рідкісні повідомлення про розвиток панцітоієнія, включаючи апластичну анемію, при застосуванні блокаторів ФНП. Зрідка повідомлялося про побічні ефекти з боку системи крові, що включають значну цитопенію (у тому числі тромбоцитопенію, лейкопенію) під час лікування адалімумабом. Причинний зв'язок цих повідомлень із прийомом адалімумабу залишається незрозумілим. Всім пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися до лікаря, якщо у них розвиваються симптоми, що вказують на порушення з боку системи крові (у тому числі лихоманка, що персистує, гематоми, кровотечі, блідість) при лікуванні адалімумабом. При підтверджених значних гематологічних порушеннях лікування адалімумабом слід призупинити. Вакцинація Пацієнтам з ювенільним артритом рекомендується, але можливості пройти повну вакцинацію відповідно до поточного графіку імунізації до початку терапії препаратом Далібра®. Пацієнти, які приймають препарат Далібра, можуть бути вакциновані необхідними вакцинами, за винятком живих вакцин. Хронічна серцева недостатність (ХСП) Не проводилося досліджень застосування адалімумабу у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю (ХСН), проте при клінічних випробуваннях іншого антагоніста ФНП спостерігався більш високий рівень пов'язаних із ХСН небажаних явищ, включаючи розвиток ХСН та прогресування ХСН. Випадки прогресування ХСН також описувалися у пацієнтів, які беруть адалімумаб. Слід з обережністю призначати адалімумаб пацієнтам із серцевою недостатністю та проводити ретельне спостереження за такими пацієнтами. Аутоімунні процеси Лікування адалімумабом може призводити до формування аутоантитіл. Вплив тривалого лікування в розвитку аутоімунних захворювань не вивчено. Якщо у пацієнта розвиваються симптоми, що передбачають вовчаковоподібний синдром внаслідок лікування адалімумабом, слід припинити використання препарату. Літні пацієнти Частота виникнення серйозних інфекцій серед пацієнтів старше 65 років, які приймали адалімумаб, була вищою, ніж у пацієнтів молодших 65 років. 9,5% від загальної кількості пацієнтів було старше 65 років і приблизно 2,0% було старше 75. Адалімумаб слід призначати з обережністю у літніх людей у зв'язку з високою ймовірністю виникнення інфекційних захворювань. Відмінності в ефективності цієї групи пацієнтів порівняно з молодшими пацієнтами не виявлено, коригування дози не потрібно. Діти Ефективність та безпека застосування адалімумабу у дітей показана тільки для лікування ідіопатичного ювенільного артриту у пацієнтів від 2 років та хвороби Крона (середньотяжкого та тяжкого ступеня) у пацієнтів від 6 років та старших. Можливість зберігання препарату Далібра® у шприцах за кімнатної температури При необхідності (наприклад, під час подорожі) адалімумаб допускається зберігати за кімнатної температури (до 25°С) у захищеному від світла місці не більше 14 днів. З моменту вилучення з холодильника шприц повинен бути використаний протягом 14 днів, якщо шприц після вилучення з холодильника не буде використаний протягом цього терміну, він повинен бути знищений. Для зручності рекомендується записати дату вилучення шприца з холодильника та термін, протягом якого слід використовувати препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Далібра може незначно впливати на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами, оскільки на фоні застосування препарату можуть спостерігатися запаморочення та порушення зору.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Янтарна кислота 200 мг; Селен 70 мкг; Дигідрокверцетин – 3 мг; Допоміжні речовини: декстроза, лимонна кислота, карбонат натрію, мальтодекстрин, поліетиленгліколь, ароматизатор, сукралоза. Пігулки шипучі масою 4 г з ароматом лайма 10 шт.ХарактеристикаЗавдяки антиоксидантам-бурштинової кислоти та органічного селену-Далімаг, що входять до складу, надає комплексну дію на організм людини, зменшує токсичну дію алкоголю, прискорює процес окислення етанолу та виведення з організму токсичних речовин, захищає клітини печінки, крові, серця, головного мозку від ураження токсичними речовинами. та їх отруйної дії. Зменшує спиртовий "вихлоп" при диханні. Далімаг може бути використаний з метою тонізуючого енергетичного напою для поліпшення самопочуття, підвищення бадьорості, зняття втоми та поганого самопочуття за несприятливих метеоумов, а також у разі високого рівня задимлення та утримання в повітрі СО2, важких металів та інших забруднювачів повітря.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела селену, джерела бурштинової кислоти, що містить дигідрокверцетин.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів препарату, вагітність, годування груддю, порушення вуглеводного обміну.Спосіб застосування та дози1 таблетку розчинити у 200 мл води кімнатної температури. Приймати дорослим 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
751,00 грн
0,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: дапоксетину гідрохлорид – 33,6 мг (у перерахунку на дапоксетин) – 30 мг; допоміжні речовини (ядро): лактози моногідрат (цукор молочний) – 44,0 мг; кроскармелоза натрію (примелоза) – 4,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 102 – 14,9 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 2,5 мг, магнію стеарат – 1,0 мг; допоміжні речовини (оболонка): 3 мг (гіпромелоза - 1,64 мг; полісорбат-80 (твін-80) - 0,46 мг; тальк - 0,46 мг; титану діоксид Е 171 - 0,31 мг; барвник заліза оксид жовтий Е 172 - 0,13 мг) По 4, 6, 8, 10 таблеток в упаковки коміркові контурні. По 20 таблеток у банки полімерні типу БП з поліетилену низького тиску з кришками з поліетилену високого тиску або у флакони полімерні з поліетилену низького тиску з кришками з поліетилену високого тиску. Кожну банку, флакон, 1 упаковку осередкову контурну по 4, 6, 8, 10 таблеток, або 2 упаковки осередкові контурні по 6 таблеток, або 2, 3 упаковки осередкові контурні по 10 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від світло-жовтого до жовтого кольору, круглі, двоопуклі. На поперечному розрізі ядро - таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЕякуляція передчасного засобу лікування.ФармакокінетикаВсмоктування Дапоксетин швидко всмоктується, і максимальна концентрація в плазмі (Сmах) досягається через 1-2 години після прийому препарату. Абсолютна біодоступність дорівнює 42% (діапазон 15-76%) та експозиція (AUC та Сmах) збільшується пропорційно дозі в інтервалі від 30 мг до 60 мг. Після багаторазового перорального прийому AUC дапоксетину та його активного метаболіту дезметилдапоксетину збільшується приблизно на 50% порівняно зі значеннями AUC після одноразового прийому. Прийом жирної їжі помірно зменшує Сmах дапоксетину (на 10%) і на 12% збільшує AUC (площа під кривою "концентрація-час") та час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові. Ці зміни клінічно не значущі. Препарат Дапоксетин-СЗ можна приймати незалежно від їди. Розподіл Понад 99% дапоксетину пов'язують із білками плазми in vitro. Активний метаболіт – дезметилдапоксетин – зв'язується з білками плазми на 98,5%. Дапоксетин розподіляється по організму із середнім рівноважним обсягом розподілу 162 л. Метаболізм Дослідження in vitro дозволяють припустити, що дапоксетин метаболізується багатьма ферментами печінки та нирок, особливо CYP2D6, CYP3A4 та флавіновмісною монооксигеназою (ФМ01) нирок. У клінічному дослідженні, в ході якого вивчався метаболізм 14С-дапоксетину, дапоксетин після перорального прийому активно метаболізувався переважно шляхом N-окислення, N-деметилювання, гідроксилювання нафтогрупи, глюкуронізації та приєднання сульфогрупи. Після перорального прийому виявлено ознаки пресистемного метаболізму у печінці. Основними компонентами, що циркулюють у плазмі крові, були інтактний дапоксетин та дапоксетин-N-оксид. У дослідженнях in vitro виявлено, що дапоксетин-N-оксид неактивний. Крім того, виявлялися дезметилдапоксетин та дидезметилдапоксетин у кількості менше 3% від загальної кількості циркулюючих метаболітів дапоксетину. У дослідженні in vitro встановлено, що дезметилдапоксетин за активністю можна порівняти з дапоксетином, а дидезметилдапоксетин приблизно в 2 рази менш активний, ніж дапоксетин. Експозиція (AUC та Сmах) незв'язаного дезметилдапоксетину становила 50% і 23% від незв'язаного дапоксетину відповідно. Виведення Метаболіти дапоксетину виводяться переважно нирками у вигляді кон'югатів. Дапоксетин у незмінному вигляді у сечі не виявляється. Після перорального прийому початковий (диспозиційний) період напіввиведення дапоксетину становить приблизно 1,5 години, рівень у плазмі становить менше 5% від пікової концентрації через 24 години після прийому, а кінцевий період напіввиведення становить близько 19 годин. 19:00. Фармакокінетика дапоксетину у особливих популяцій пацієнтів Раса Одноразовий прийом дапоксетину в дозі 60 мг не виявив статистично достовірної відмінності показників у представників європеоїдної раси, негроїдної раси, латиноамериканців та представників монголоїдної раси. Порівняння фармакокінетики дапоксетину у представників європеоїдної раси та японців показало вищі значення Сmах та AUC у останніх (на 10-20%) через меншу масу тіла. Вищий рівень системного впливу навряд чи викликає значну відмінність клінічного ефекту. Літні пацієнти (65 років і старше) Аналіз дослідження клінічної фармакології з одноразовим прийомом дапоксетину в дозі 60 мг не виявив суттєвої відмінності показників фармакокінетики (Сmах, AUC0-∞, Тmах) у здорових літніх чоловіків та здорових чоловіків молодшого віку. У пацієнтів із порушенням функції нирок Чіткого збільшення AUC дапоксетину при зниженні функції нирок не було виявлено. AUC дапоксетину у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок була приблизно вдвічі вищою, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Дані щодо застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням ниркової функції обмежені. У пацієнтів, які потребують гемодіалізу, фармакокінетика дапоксетину не вивчалася. У пацієнтів із порушенням функції печінки У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого ступеня Сmах незв'язаного дапоксетину знижувалася на 28%, AUC не змінювалася. Сmах та AUC активної фракції (сума незв'язаних фракцій дапоксетину та дезметилдапоксетину) знижувалися на 30% та 5%, відповідно. У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості Сmах незв'язаного дапоксетину зазвичай не змінюється (знижується в межах 3%), AUC збільшується на 66%. Схах незв'язаної активної фракції дапоксетину була незмінна, a AUC - збільшена в 2 рази. У пацієнтів з печінковою недостатністю важкого ступеня Сmах незв'язаного дапоксетину було знижено на 42%, а AUC незв'язаного дапоксетину було збільшено приблизно на 223%. Смах і AUC активної фракції змінювалися подібним чином. Поліморфізм CYP2D6 Концентрація дапоксетину в плазмі крові після одноразового прийому препарату Дапоксетин-СЗ у дозі 60 мг у пацієнтів з низькою активністю CYP2D6 була вищою, ніж у пацієнтів з високою активністю CYP2D6 (Сmах приблизно на 31%, AUC0-∞ – приблизно на 36%). Аналогічно, Смах дезметилдапоксетину у пацієнтів з низькою активністю CYP2D6 була збільшена на 98%, а AUC0-∞ – на 161%. Сах активної фракції препарату Дапоксетин-СЗ підвищена приблизно на 46%, а AUC - приблизно на 90%. Це збільшення може супроводжуватися підвищеною частотою та тяжкістю дозозалежних небажаних явищ. При застосуванні препарату Дапоксетин-СЗ у пацієнтів з низькою активністю CYP2D6 особливу увагу слід звернути на безпеку при одночасному застосуванні інших лікарських засобів, які можуть інгібувати метаболізм дапоксетину, таких як інгібітори CYP3A4 середньої дії та сильні інгібітори CYP3A4.ФармакодинамікаДапоксетин є потужним селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) з концентрацією напівмаксимального інгібування (IC50) 1,12 нМ, що метаболізується в організмі до основних метаболітів - дезметилдапоксетину (IC50 Механізм дії дапоксетину при передчасній еякуляції пов'язаний з гальмуванням зворотного захоплення серотоніну нейронами з подальшим посиленням дії нейромедіатора на пре- та постсинаптичні рецептори. Механізм еякуляції регулюється переважно симпатичною нервовою системою. У щурів постгангліонарні симпатичні нервові волокна іннервують насіннєві бульбашки, сім'явивідну протоку, передміхурову залозу, м'язи уретри та шийки сечового міхура, викликаючи їх скоординоване скорочення для досягнення еякуляції. Дапоксетин впливає на рефлекс еякуляції на супраспінальному рівні в латеральних парагігантоклітинних ядрах, збільшуючи латентний період та зменшуючи тривалість рефлекторної імпульсації мотонейронів гангліїв промежини. Стимул, що запускає еякуляцію, генерується в спинномозковому рефлекторному центрі, який через стовбур головного мозку контролюється декількома ядрами головного мозку, у числі преоптичних та паравентрикулярних.Показання до застосуванняПрепарат Дапоксетин призначений для лікування передчасної еякуляції у чоловіків віком від 18 до 64 років. Препарат Дапоксетин-СЗ можна застосовувати лише у пацієнтів, які відповідають наступним критеріям: інтравагінальний час затримки еякуляції (ІВВЗЕ) еякуляція, що постійно або регулярно виникає після мінімальної сексуальної стимуляції перед, під час, або незабаром після статевого проникнення, і настає раніше бажаного пацієнтом моменту; виражений особистісний дистрес або утруднення міжособистісних відносинах внаслідок передчасної еякуляції; слабкий контроль еякуляції; настання передчасної еякуляції у більшості спроб здійснення статевого акту за останні 6 місяців. Препарат Дапоксетин-СЗ слід застосовувати лише у режимі прийому за потребою перед передбачуваною сексуальною активністю. Препарат Дапоксетин-СЗ не повинен застосовуватися для затримки еякуляції у чоловіків, які не мають підтвердженого діагнозу передчасної еякуляції.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до дапоксетину та/або до будь-якої допоміжної речовини у складі препарату. Тяжкі захворювання серця (наприклад, хронічна серцева недостатність II-IV класу за NYHA, порушення серцевої провідності (блокада атріовентрикулярної провідності або синдром слабкості синусового вузла); діагностована ішемічна хвороба серця; захворювання клапанів серця. Одночасне застосування інгібіторів моноаміноксидази (МАО) та прийом дапоксетину протягом 14 днів після припинення застосування інгібітору МАО. Відповідно, інгібітори МАО не можна приймати протягом 7 днів після припинення прийому препарату Дапоксетин-СЗ. Одночасний прийом тіоридазину та протягом 14 днів після припинення його застосування. Відповідно, тіорідазин не можна приймати протягом 7 днів після припинення прийому препарату Дапоксетин-СЗ. Одночасний прийом селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС); інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, норепінефрину та трициклічних антидепресантів; інших лікарських препаратів, що мають серотонінергічну дію (наприклад, L-триптофану, триптанів, трамадолу, лінезоліду, літію, препаратів звіробою продірявленого [Hypericum perforatum]) і протягом 14 днів після припинення застосування цих препаратів. Відповідно, ці препарати не можна приймати протягом 7 днів після припинення прийому препарату Дапоксетин-СЗ. Одночасний прийом із сильними інгібіторами CYP3A4, наприклад, кетоконазолом, ітраконазолом, ритонавіром, саквінавіром, телітроміцином, нефазодоном, нелфінавіром, атазанавіром тощо. У пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості та тяжкого ступеня. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня. У пацієнтів віком до 18 років і старше 64 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки дапоксетину у зазначених популяціях пацієнтів). Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Синкопальний стан в анамнезі. Маніакальний стан або тяжка депресія в анамнезі. За наявності діагностованої або передбачуваної ортостатичної гіпотензії. Препарат Дапоксетин-СЗ не можна застосовувати у пацієнтів з манією/гіпоманією або біполярним розладом. З обережністю: У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості. Одночасне застосування з сильними інгібіторами ізоферменту CYP2D6 та інгібіторами CYP3A4 середньої виразності дії у пацієнтів з генотипічно низькою активністю ізоферменту CYP2D6 та пацієнтів з високою активністю ізоферменту CYP2D6 (у комбінації з інгібіторами C3) Одночасне застосування з препаратами, що впливають на агрегацію тромбоцитів, та з антикоагулянтами через ризик розвитку кровотеч, а також у пацієнтів, які мають в анамнезі кровотечі або порушення згортання.Вагітність та лактаціяПрепарат Дапоксетин не призначений для застосування у жінок. Дослідження на тваринах не виявили прямого чи непрямого негативного впливу щодо фертильності, вагітності або розвитку ембріона/плода.Побічна діяУ клінічних дослідженнях зареєстровані такі небажані реакції, які спостерігалися часто та були дозозалежними: нудота (11,0% та 22,2% при прийомі 30 мг та 60 мг дапоксетину відповідно), запаморочення (5,8% та 10,9%), головний біль (5,6% та 8,8%), діарея (3,5% та 6,9%), безсоння (2,1% та 3,9%), втома (2,0% та 4,1 %). Найчастішими реакціями, що вимагали відміни лікування, були нудота (у 2,2% пацієнтів) та запаморочення (1,2% пацієнтів). Небажані реакції, що спостерігалися під час клінічних досліджень дапоксетину, розподілені за системно-органними класами із зазначенням частоти їх виникнення згідно з рекомендаціями ВООЗ: Дуже часто (≥1/10) Часто (≥1/100-<1/10) Нечасто (≥1/1000-<1/100) Рідко (≥1/10000-<1/1000) Порушення психіки Тривожність, збудження, неспокійність, незвичайні сновидіння, зниження лібідо Депресія, депресивний настрій, стан ейфорії, зміни настрою, нервозність, байдужість, апатія, сплутаність свідомості, дезорієнтація, патологічне мислення, соматосенсорна ампліфікація, порушення сну, ініціальна інсомнія, інтрасомнічний розлад, нічні кошмари, нічні кошмари Порушення з боку нервової системи Запаморочення, головний біль Сонливість, порушення концентрації уваги, тремор, парестезія Непритомність, у тому числі вазовагальна непритомність, постуральне запаморочення, акатизія, розлад смакового сприйняття, гіперсомнія, сонливість, седативний ефект, пригнічення свідомості Запаморочення при фізичному навантаженні, раптове засипання Порушення з боку органу зору Нечіткість зору Мідріаз, біль в очах, порушення зору Порушення з боку органу слуху та лабіринту Дзвін у вухах Вертіго Порушення з боку серця Припинення активності синусового вузла, синусова брадикардія, тахікардія Порушення з боку судин "Припливи" крові (гіперемія шкіри), підвищення артеріального тиску Зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску систоли, підвищення діастолічного артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, "припливи" спека Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Закладеність носа, позіхання Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота Діарея, блювання, запор, біль у животі, біль у верхній частині живота, диспепсія, метеоризм, дискомфорт у сфері шлунка, здуття живота, сухість у роті Дискомфорт у животі, дискомфорт в епігастральній ділянці Невідкладні позиви до дефекації Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Гіпергідроз Сверблячка, холодний піт Порушення з боку статевих органів еректильна дисфункція Відсутність еякуляції, порушення оргазму у чоловіків, чоловіча генітальна парестезія. Загальні розлади Слабкість, дратівливість. Астенія, відчуття спеки, відчуття тривоги, відчуття нездужання, почуття сп'яніння Опис окремих небажаних реакцій Непритомність із втратою свідомості, з брадикардією або зупинкою синусового вузла спостерігалися у пацієнтів при холтерівському моніторуванні і були зареєстровані у клінічних дослідженнях як пов'язані із застосуванням дапоксетину. Ці небажані реакції розцінені як пов'язані із застосуванням дапоксетину. Більшість випадків спостерігалися протягом перших 3 годин після прийому дапоксетину, після прийому першої дози або асоційовані з медичними процедурами (забір крові, зміни положення тіла, вимірювання артеріального тиску). Продромальні симптоми часто передували непритомність. Частота випадків непритомності та продромальних симптомів залежала від дози, що було продемонстровано у пацієнтів, які отримували у клінічних дослідженнях фази 3 дози препарату, що перевищують рекомендовані. Ефекти при відміні препарату При раптовій відміні СІЗЗЗ, що тривало застосовуються для лікування хронічних депресивних розладів, відзначалися наступні симптоми: дисфоричний стан, дратівливість, збудження, запаморочення, сенсорні порушення (наприклад, парестезія у вигляді відчуття удару електрострумом), тривожність, сплутаність свідомості, головний біль, головний біль лабільність, безсоння та гіпоманія. Результати дослідження безпеки показали вищу частоту симптомів "скасування" у вигляді безсоння та запаморочення легкого та помірного ступеня після відміни препарату через 62 дні застосування.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія з інгібіторами моноаміноксидази У пацієнтів, які отримували одночасно СІЗЗЗ та інгібітор моноаміноксидази (МАО), описані серйозні, іноді смертельні реакції, у тому числі гіпертермія, ригідність, міоклонус, розлади вегетативної нервової системи з можливим швидким коливанням показників життєвих функцій, а також зміна психічного стану. сильне збудження, що прогресує до делірію та коми. Ці реакції також спостерігалися у пацієнтів, які нещодавно припинили прийом СІОЗС та розпочали лікування інгібіторами МАО. У деяких випадках симптоми нагадували злоякісний нейролептичний синдром. Дані про спільне застосування СІЗЗЗ та інгібіторів МАО у тварин дозволяють припустити, що ці препарати можуть синергічно підвищувати артеріальний тиск та викликати поведінкове збудження.Тому дапоксетин не можна приймати одночасно з інгібіторами МАО та протягом 14 днів після припинення їх прийому. Аналогічно, інгібітори МАО не можна приймати протягом 7 днів після припинення прийому дапоксетину. Взаємодія з тіорідазином Тіоридазин подовжує інтервал QTc, що супроводжується шлуночковою аритмією. Препарати типу дапоксетину, які пригнічують ізофермент CYP2D6, очевидно, пригнічують метаболізм тіоридазину. Очікується, що підвищення рівня тіорідазину, що викликається цим, буде посилювати подовження інтервалу QTc. Дапоксетин не можна приймати одночасно з тіоридазином та протягом 14 днів після припинення його прийому. Аналогічно, тіоридазин не можна приймати протягом 7 днів після припинення прийому дапоксетину. Препарати, що мають серотонінергічну дію Як і в разі одночасного застосування з іншими СІОЗС, застосування дапоксетину одночасно з серотонінергічними препаратами (включаючи інгібітори МАО, L-триптофан, триптани, трамадол, лінезолід, СІОЗС, інгібітори захоплення серотоніну та норепінефрину, літій та препарати підвищувати частоту серотонінергічних небажаних реакцій. Дапоксетин не можна приймати одночасно з іншими СІЗЗЗ, інгібіторами МАО та іншими серотонінергічними препаратами та протягом 14 днів після припинення застосування цих препаратів. Аналогічно ці препарати не можна приймати протягом 7 днів після припинення застосування дапоксетину. Препарати, що діють на ЦНС Застосування дапоксетину одночасно з препаратами, що діють на центральну нервову систему (наприклад, протиепілептичні препарати, антидепресанти, нейролептики, анксіолітики, снодійні препарати з седативною дією) у пацієнтів із передчасною еякуляцією не вивчалося. Тому рекомендується виявляти обережність за необхідності одночасного застосування цих препаратів. Вплив інших препаратів на фармакокінетику дапоксетину Дослідження з використанням мікросом печінки, нирок та кишечника людини in vitro показали, що дапоксетин метаболізується переважно CYP2D6, CYP3A4 та флавіновмісною монооксигеназою 1 (ФМ01). Тому інгібітори цих ферментів можуть зменшувати кліренс дапоксетину. Інгібітори CYP3A4 Сильні інгібітори CYP3A4 Прийом кетоконазолу в дозі 200 мг 2 рази на день протягом 7 днів збільшував Сmах та AUC0-∞ дапоксетину (60 мг одноразово) на 35% та 99% відповідно. З урахуванням частки незв'язаного дапоксетину та дезметилдапоксетину, Сmах активної фракції (сума незв'язаного дапоксетину та дезметилдапоксетину) у присутності сильних інгібіторів CYP3A4 може збільшуватися приблизно на 25%, a AUC може подвоюватися. Це збільшення Сmах та AUC активної фракції може бути значно більш виражене у субпопуляції пацієнтів, які не мають функціонально активного ферменту CYP2D6, наприклад, у слабких метаболізаторів CYP2D6, а також при одночасному прийомі сильних інгібіторів CYP2D6. Таким чином, застосування дапоксетину одночасно з сильними інгібіторами CYP3A4, наприклад, кетоконазолом, ітраконазолом, ритонавіром, саквінавіром, телітроміцином, нефазодоном, нелфінавіром та атазанавіром протипоказано. Інгібітори CYP3A4 середньої дії Одночасне застосування з інгібіторами CYP3A4 середньої виразності дії, наприклад, еритроміцином, кларитроміцином, флуконазолом, ампренавіром, фосампренавіром, апрепітантом, верапамілом або дилтіаземом, може значно збільшити ступінь системного впливу дапоксетину і дезмету. Ці дві міри відносяться до всіх пацієнтів, крім тих, які за результатами гено- або фенотипування були віднесені до групи активних метаболізаторів CYP2D6. Пацієнтам, які належать до групи активних метаболізаторів CYP2D6, при одночасному застосуванні дапоксетину та сильного інгібітору CYP3A4 рекомендується максимальна доза 30 мг. Їм слід бути обережними при одночасному застосуванні дапоксетину в дозі 60 мг та інгібітору CYP3A4 середньої виразності дії. Сильні інгібітори CYP2D6 Прийом флуоксетину в дозі 60 мг на добу протягом 7 днів збільшував Сmах та AUC0-∞ дапоксетину (60 мг одноразово) на 50 % та 88 % відповідно. З урахуванням частки незв'язаного дапоксетину та дезметилдапоксетину, Сmах активної фракції (сума незв'язаного дапоксетину та дезметилдапоксетину) у присутності сильних інгібіторів CYP2D6 може збільшуватися приблизно на 50%, a AUC може подвоюватися. Це збільшення Сmах та AUC активної фракції близьке до очікуваного у пацієнтів з низькою активністю CYP2D6 і може призводити до підвищення частоти та тяжкості дозозалежних небажаних реакцій. Тому рекомендується виявляти обережність при підвищенні дози дапоксетину до 60 мг у пацієнтів, які отримують активні інгібітори CYP2D6, та у пацієнтів з низькою активністю CYP2D6. Інгібітори фосфодіестерази 5 (ФДЕ5) У перехресному дослідженні одноразової дози була вивчена фармакокінетика дапоксетину, який приймається в дозі 60 мг одночасно з тадалафілом (20 мг) або силденафілом (100 мг). Тадалафіл не впливав на фармакокінетику дапоксетину. Силденафіл викликав невеликі зміни фармакокінетики дапоксетину: збільшення AUC0-∞ та Сmах (відповідно на 22% та 4%), що вважається клінічно незначущим. Дапоксетин слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають інгібітори ФДЕ5 через потенційно знижену переносимість ортостатичної гіпотензії. Одночасне застосування дапоксетину з інгібіторами ФДЕ5 може призводити до ортостатичної гіпотензії. Ефективність та безпека дапоксетину у пацієнтів з передчасною еякуляцією та еректильною дисфункцією, які одночасно приймають дапоксетин та інгібітори ФДЕ5, не вивчалися. Вплив дапоксетину на лікарські препарати, що одночасно приймаються. Тамсулозін Одноразовий та багаторазовий прийом дапоксетину у дозах 30 мг та 60 мг пацієнтам, які щодня одержують тамсулозин, не призводив до зміни фармакокінетики останнього. При цьому також не змінювалася частота ортостатичної гіпотонії, яка була однакова при прийомі тільки тамсулозину та комбінації тамсулозину з дапоксетином 30 мг або 60 мг. Дапоксетин слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають альфа-адреноблокатори, через потенційно знижену у них переносимість ортостатичної гіпотонії. Препарати, що метаболізуються CYP2D6 Багаторазовий прийом дапоксетину (60 мг на добу протягом 6 днів) збільшував Сmах та AUC0- ∞ дезіпраміну (50 мг одноразово) на 11% та 19%, відповідно, порівняно з прийомом одного дезіпраміну. Дапоксетин може аналогічно підвищувати концентрацію в плазмі та інших препаратів, що метаболізуються CYP2D6. Клінічна значимість цього, найімовірніше, невелика. Препарати, що метаболізуються CYP3A Багаторазовий прийом дапоксетину (60 мг на добу протягом 6 днів) зменшував AUC0-∞ мідазоламу (8 мг одноразово) приблизно на 20% (діапазон від -60% до +18%). Клінічна значимість цього явища в більшості пацієнтів, швидше за все, невелика. Однак підвищення активності CYP3A може мати клінічне значення у деяких пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що метаболізуються переважно CYP3A і мають вузький терапевтичний індекс. Препарати, що метаболізуються CYP2C19 Багаторазове застосування дапоксетину (60 мг на добу протягом 6 днів) не призводило до інгібування метаболізму омепразолу (40 мг одноразово). Дапоксетин навряд чи впливає на фармакокінетику інших субстратів CYP2C19. Препарати, що метаболізуються CYP2C9 Багаторазовий прийом дапоксетину (60 мг на добу протягом 6 днів) не впливав на фармакокінетику та фармакодинаміку глибенкламіду (5 мг одноразово). Дапоксетин, ймовірно, не впливає на фармакокінетику та інших субстратів CYP2C9. Варфарин та лікарські засоби, що інгібують згортання крові та/або тромбоцитарну функцію Даних про ефекти тривалого прийому варфарину одночасно з дапоксетином немає. Рекомендується бути обережним при призначенні дапоксетину пацієнтам, які тривало приймають варфарин. У дослідженні фармакокінетики багаторазовий прийом дапоксетину (60 мг на добу протягом 6 днів) не впливав на фармакокінетику та фармакодинаміку (ПВ та МНО) варфарину (25 мг одноразово). Відзначалися випадки патологічних кровотеч при одночасному застосуванні із СІЗЗС. Етанол Одноразовий прийом етанолу (0,5 г/кг або приблизно 2 дози) не впливав на фармакокінетику дапоксетину (60 мг одноразово) та навпаки. Проте одночасний прийом дапоксетину та етанолу посилює сонливість і значно послаблює пильність за оцінкою пацієнтів. Фармакодинамічні вимірювання порушень когнітивної функції (тест на швидкість цифрової уваги, тест заміни цифрових символів) також виявили наявність адитивного ефекту при одночасному застосуванні дапоксетину та етанолу. Одночасний прийом етанолу та дапоксетину збільшує частоту та тяжкість таких небажаних реакцій як запаморочення, сонливість, уповільнення рефлексів, зміна суджень. Це також може посилювати нейрокардіогенні небажані реакції, зокрема частоту непритомності, що підвищує ризик випадкової травми. Тому пацієнтам слід рекомендувати утриматися від прийому алкоголю під час лікування дапоксетином.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетку слід ковтати повністю, запиваючи, принаймні, однією повною склянкою води. Препарат Дапоксетин-СЗ можна приймати незалежно від їди. Не слід розпочинати прийом препарату з дози 60 мг. Дорослі чоловіки від 18 до 64 років Рекомендована початкова доза для чоловіків становить 30 мг; цю дозу приймають за 1-3 години передбачуваного статевого акту. При недостатньому ефекті та добрій переносимості дози 30 мг (немає небажаних реакцій середньої тяжкості або тяжкого ступеня або продромальних симптомів, які можуть передувати непритомності), дозу можна збільшити до максимально рекомендованої 60 мг з прийомом за 1-3 години до статевого акту. Частота та тяжкість небажаних реакцій збільшується при прийомі препарату у дозі 60 мг. Пацієнтам, у яких прийом препарату Дапоксетин-СЗ у дозі 30 мг супроводжується симптомами ортостатичної гіпотензії, не можна підвищувати дозу препарату до 60 мг. Препарат слід приймати не частіше ніж 1 раз на добу. Максимальна добова доза при добрій переносимості становить 60 мг. Лікар, що призначає препарат Дапоксетин-СЗ для лікування передчасної еякуляції, повинен оцінити ризик та користь застосування препарату після перших 4 тижнів лікування або як мінімум після прийому перших 6 доз та визначити співвідношення ризик-корисність для прийняття рішення про доцільність подальшого лікування препаратом Дапоксетин-СЗ. Дані щодо ефективності та безпеки застосування дапоксетину протягом більше 24 тижнів обмежені. Клінічну необхідність продовження терапії та співвідношення користь/ризик від застосування препарату Дапоксетин-СЗ слід оцінювати щонайменше кожні 6 місяців. Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібно, але рекомендується виявляти обережність. Препарат Дапоксетин-СЗ не рекомендується приймати пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня. Пацієнти з порушенням функції печінки Препарат Дапоксетин-СЗ протипоказаний пацієнтам з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості та тяжкого ступеня (класи В та С за класифікацією Чайлд-П'ю). Літні пацієнти (65 років і старше) Ефективність та безпека дапоксетину у пацієнтів 65 років і більше не встановлені. Пацієнти з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 та пацієнти, які одночасно приймають сильні інгібітори CYP2D6 Слід виявляти обережність при збільшенні дози препарату Дапоксетин-СЗ до 60 мг у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 або у пацієнтів, які приймають препарат Дапоксетин-СЗ одночасно з сильними інгібіторами ізоферменту CYP2D6. Пацієнти, які отримують сильні або помірно активні інгібітори ізоферменту CYP3A4 Одночасне застосування препарату Дапоксетин-СЗ із сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 протипоказане. При одночасному прийомі препарату Дапоксетин-СЗ з помірно активними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 доза препарату повинна бути знижена до 30 мг, при цьому також слід бути обережним.ПередозуванняВипадків передозування не описано. Прийом дапоксетину в дозі до 240 мг (2 дози по 120 мг з інтервалом у 3 години) не викликав непередбачених небажаних реакцій. В цілому, симптоми передозування СІЗЗЗ включають серотонінергічні реакції, у тому числі сонливість, шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання), тахікардію, тремор, збудження та запаморочення. При передозуванні слід, у разі потреби, проводити стандартну підтримуючу терапію. Через значне зв'язування препарату з білками плазми крові та великого обсягу розподілу дапоксетину форсований діурез, діаліз, гемоперфузія та переливання крові навряд чи будуть ефективними. Специфічний антидот невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Дапоксетин можна застосовувати лише у пацієнтів з передчасною еякуляцією, які відповідають критеріям, зазначеним у розділі "Показання до застосування". Дапоксетин не можна застосовувати чоловікам, яким не було поставлено діагноз передчасної еякуляції. Безпека застосування препарату у чоловіків без передчасної еякуляції не встановлена, даних про затримку еякуляції немає. Прийом разом із наркотичними засобами Пацієнтам не слід приймати дапоксетин разом із наркотичними засобами. Одночасний прийом дапоксетину з наркотичними засобами, що володіють серотонінергічною активністю, наприклад, кетаміном, метилендиоксиметамфетаміном (МДМА) і діетиламідом лізергінової кислоти (ЛСД), може призводити до потенційно серйозних реакцій, включаючи, але не обмежуючись, але не обмежуючись. Застосування дапоксетину одночасно з седативними засобами, наприклад опіатами або бензодіазепінами, може посилювати сонливість і запаморочення. Застосування з етанолом Спільне застосування дапоксетину з алкоголем може посилювати його дію на центральну нервову систему, а також може посилити такі нейрокардіогенні небажані реакції, як непритомність, збільшуючи таким чином ризик випадкової травми. Тому пацієнтам слід рекомендувати утриматися від прийому алкоголю під час прийому дапоксетину. Непритомність Пацієнтам слід уникати потенційно травмонебезпечних ситуацій, зокрема, керування транспортними засобами або механізмами, у разі виникнення непритомності або його продромальних симптомів, таких як запаморочення або переднепритомність (див. розділ "Побічна дія"). У пацієнтів, які отримували дапоксетин, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо, частіше відзначалися продромальні симптоми, у тому числі нудота, запаморочення/переднепритомний стан та підвищене потовиділення. Випадки непритомності, що спостерігалися в клінічних дослідженнях, охарактеризовані як втрата свідомості, з брадикардією або зупинкою синусового вузла у пацієнтів при холтерівському моніторуванні, були віднесені на рахунок вазовагального походження, і більшість їх мали місце протягом перших 3 годин після прийому, після першої дози, або ж були асоційовані з медичними процедурами (забір крові, зміни положення тіла, вимірювання артеріального тиску). Можливі продромальні симптоми, наприклад, нудота, запаморочення, переднепритомний стан, серцебиття, астенія, сплутаність свідомості та підвищене потовиділення зазвичай також спостерігалися в перші 3 години після прийому препарату і часто передували непритомність. Пацієнти повинні бути проінформовані про те, що в період лікування дапоксетином у будь-який час можливий розвиток непритомності з продромальними симптомами або без них. Лікар повинен проінформувати пацієнта про важливість достатнього водного навантаження та розпізнавання продромальних ознак та симптомів для зниження ризику серйозної травми при можливому падінні через непритомність. При появі можливих продромальних симптомів пацієнт відразу повинен лягти так, щоб голова виявилася нижче за тулуб, або сісти, опустивши голову між колін, і залишатися в цій позі до зникнення симптомів.При непритомності або інших небажаних реакцій з боку центральної нервової системи пацієнта слід попередити про необхідність уникати потенційно травмонебезпечних ситуацій, включаючи керування автомобілем та іншими механізмами. Пацієнти з ризиком серцево-судинних захворювань У клінічних дослідженнях дапоксетину не брали участь пацієнти із серцево-судинними захворюваннями. У пацієнтів з органічними захворюваннями серця та судин (наприклад, обструкцією викиду крові з серця, ураженням клапанного апарату, стенозом сонної артерії, атеросклерозом коронарної артерії) підвищений ризик небажаних серцево-судинних наслідків непритомності серцевого та іншого походження. Проте в даний час недостатньо даних для визначення, чи поширюється цей ризик на вазовагальний непритомність у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями. Ортостатична гіпотонія Перед початком терапії лікар повинен провести ретельне медичне обстеження, включаючи з'ясування анамнезу ортостатичних подій, а також ортостатичну пробу (вимірювання артеріального тиску та частоти серцевих скорочень у положенні сидячи та стоячи). У разі підтверджених або передбачуваних ортостатичних реакцій в анамнезі слід уникати терапії дапоксетин. У клінічних дослідженнях описано випадки ортостатичної гіпотонії. Лікар повинен заздалегідь проінформувати пацієнта про те, що при появі можливих продромальних симптомів, наприклад, запаморочення відразу після вставання, слід негайно лягти так, щоб голова виявилася нижче за тулуб, або сісти, опустивши голову між колін, і залишатися в цій позі до зникнення симптомів. Крім того, необхідно поінформувати пацієнта про необхідність уникати різкого вставання після тривалого лежання або сидіння. Інгібітори CYP3A4 середньої дії Слід бути обережними при застосуванні дапоксетину одночасно з інгібіторами CYP3A4 середньої виразності дії (еритроміцин, кларитроміцин, флуконазол, ампренавір, фосампренавір, апрепітант, верапаміл, ділтіазем), а дозу препарату слід зменшувати до 3 мг. Сильні інгібітори CYP2D6 Рекомендується виявляти обережність при підвищенні дози дапоксетину до 60 мг у пацієнтів, які отримують сильні інгібітори CYP2D6, та у пацієнтів з низькою активністю CYP2D6, оскільки при цьому може підвищуватися рівень системного впливу препарату з відповідним збільшенням частоти та тяжкості дозозалежних небажаних. Самогубство/суїцидальні думки У короткострокових дослідженнях антидепресанти, включаючи СІОЗС, порівняно з плацебо сильніше підвищували ризик виникнення суїцидальних думок та суїцидальність у дітей та підлітків із великим депресивним розладом та іншими психічними розладами. Під час проведення короткострокових досліджень підвищення ризику суїцидальності прийому антидепресантів проти плацебо в дорослих старше 24 років виявлено був. У клінічних дослідженнях дапоксетину для лікування передчасної еякуляції чітких даних про появу суїцидальних думок на фоні лікування, оцінених за Колумбійським алгоритмом класифікації для оцінки суїциду (C-CASA), шкалою оцінки депресії Монтгомері-Асберга, або опитувальнику депресії Бека, не було виявлено. Манія Дапоксетин не можна приймати пацієнтам, які мають в анамнезі манію/гіпоманію або біполярний розлад, при появі симптомів цих захворювань прийом препарату слід припинити. Судоми Через здатність СІЗЗЗ знижувати судомний поріг слід уникати призначення дапоксетину пацієнтам з нестабільною епілепсією, при появі судом препарат слід відмінити. За пацієнтами з контрольованою епілепсією потрібне ретельне спостереження. Прийом у дітей та підлітків молодше 18 років Застосування дапоксетину у пацієнтів молодше 18 років та старше 65 років протипоказане, оскільки відсутні клінічні дані щодо ефективності та безпеки застосування дапоксетину у цих популяцій пацієнтів. Супутня депресія та/або психічні розлади За наявності у пацієнта ознак та симптомів депресії до початку застосування дапоксетину необхідно провести обстеження для унеможливлення наявності недіагностованого депресивного розладу. Дапоксетин не можна приймати одночасно з антидепресантами, включаючи СІОЗС та інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норепінефрину. Не рекомендується припиняти лікування депресії чи тривожності до початку лікування дапоксетином. Дапоксетин не призначений для лікування психічних розладів (наприклад, шизофренії або депресії), його не слід приймати чоловікам із цими захворюваннями, оскільки при цьому не можна виключити посилення симптомів депресії. Слід негайно повідомляти лікаря про будь-які думки, що викликають занепокоєння, або відчуття, і при появі ознак і симптомів депресії в ході лікування дапоксетин слід скасувати. Кровотеча При застосуванні СІЗЗС описані випадки кровотечі. Рекомендується виявляти обережність при прийомі дапоксетину одночасно з препаратами, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад, атиповими нейролептиками, фенотіазинами, ацетилсаліцилової кислотою, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), антикоагулянтами у пацієнтів, наприклад, в анамнезі. Порушення функції нирок Дапоксетин не рекомендується приймати пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня, пацієнтам з нирковою недостатністю легкого ступеня або середнього ступеня тяжкості слід виявляти обережність. Синдром "скасування" Є дані про те, що різка відміна СІЗЗЗ, які тривало застосовувалися для лікування хронічних депресивних розладів, призводить до наступних симптомів: зниження настрою, дратівливість, збудження, запаморочення, порушення чутливості (наприклад, парестезія у вигляді відчуття удару електрострумом), тривожність, сплутаність біль голови, сонливість, емоційна нестабільність, безсоння, гіпоманія. У клінічному дослідженні, проведеному для оцінки ефекту "скасування" дапоксетину після 60 днів прийому в дозі 60 мг щодня у пацієнтів з передчасною еякуляцією, не було виявлено ознак синдрому "скасування". Після переведення пацієнтів на плацебо після щоденного прийому дапоксетину виявлялися лише незначні симптоми "скасування" у вигляді слабкого або помірно вираженого безсоння та запаморочення. Інші види сексуальної дисфункції До початку лікування пацієнти з іншими видами сексуальних розладів, включаючи еректильну дисфункцію, повинні бути ретельно обстежені лікарем. Дапоксетин не слід застосовувати пацієнтам з еректильною дисфункцією, які отримують інгібітори ФДЕ5. Лікарські засоби з вазодилатуючими властивостями Дапоксетин слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які приймають лікарські препарати з вазодилатуючими властивостями (такі як альфа-адреноблокатори та нітрати) у зв'язку з можливим зниженням ортостатичної толерантності. Порушення з боку органу зору На фоні застосування дапоксетину відзначалися такі небажані реакції з боку органу зору, як мідріаз та біль в очах. Дапоксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із підвищеним внутрішньоочним тиском або з ризиком розвитку глаукоми. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дапоксетин має незначний або помірний вплив на здатність до керування транспортними засобами та обслуговування механізмів. При прийомі дапоксетину описані випадки запаморочення, порушення уваги, непритомність, нечіткість зору, сонливість. Слід попередити пацієнта про необхідність уникати ситуацій, за яких можливе отримання травми, включаючи керування транспортними засобами та обслуговування механізмів. Одночасне вживання алкоголю та дапоксетину може посилювати пов'язані з алкоголем нейрокогнітивні ефекти і може також підвищувати ризик розвитку нейрокардіогенних небажаних реакцій, таких як непритомність, що, у свою чергу, збільшує травмонебезпеку. Таким чином, пацієнтам слід рекомендувати уникати одночасного вживання алкоголю при застосуванні препарату Дапоксетин-СЗ.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаУ 1 таб. міститься: Активні речовини: дапсон – 50 мг Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, коповідон, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат (рослинний). 25 шт. - блістери (2) - пачки картонні. 25 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком для розлому на одній стороні.Фармакотерапевтична групаПротилепрозний засіб групи сульфонів. Чинить бактеріостатичну дію. Активний щодо широкого спектру мікроорганізмів, особливо ефективний проти Mycobacterium leprae (мінімальна ефективна концентрація знаходиться в межах нанограмів, тому лікувального ефекту при лепрі вдається досягти при дозі 25 мг на день), Plasmodium, Pneumocystis carinii. Механізм дії імовірно має, принаймні, 2 точки застосування: з одного боку, утворюється аналог дигідроптерінової кислоти (дапсон всмоктується замість п-амінобензойної кислоти), а з іншого боку відбувається пригнічення ферменту дигідроптероатсинтетази. В результаті цих процесів можуть виникати порушення функцій інших систем, наприклад, дигідрофолатредуктази,функція якої полягає в перетворенні дигідрофолієвої кислоти, що не використовується мікроорганізмами, в тетрагідрофолієву кислоту. Імовірно, крім антибактеріального ефекту, дія дапсону визначається іншими факторами. Зокрема, дапсон здатний пригнічувати продукцію цитотоксичних радикалів в ланцюзі мієлопероксидаза - перокис водню - з'єднання, що містять галоген. Були описані також інші ефекти дапсону: інгібування реакції Артуса, системи комплементу при його активації альтернативним шляхом, інгібування деяких лізосомальних ферментних систем, реакції еритроцитів на фітогемаглютинін і, нарешті, пригнічення зв'язування лейкотрієну В4 з його специфічними рецепторами. Вплив на імунну систему, очевидно, також є важливою властивістю дапсону, поряд з його аналгетичним та протизапальною дією,виявленим у експерименті.ФармакокінетикаДапсон практично повністю всмоктується (70-80%) після перорального прийому. Cmax препарату в плазмі досягається через 2-6 год. При дозі 100 мг на день концентрація дапсону в плазмі крові досягає 1.7 мг/л при одноразовому прийомі, 3.3 мг/л у стані рівноваги та падає до 0.7 мг/л через 24 ч. 70 -90% дапсону пов'язують із білками плазми. Він добре проникає у різні тканини та органи, і отримані значення приблизно відповідають концентраціям у плазмі. Дапсон також може проникати у внутрішньоклітинний простір фагоцитів. T1/2 дапсону відносно довгий, в середньому близько 30 год. Близько 90% від введеної пероральної дози 100 мг повністю виводиться приблизно через 9 днів, але при тривалому лікуванні дапсоном активний інгредієнт виявляється в організмі протягом 35 днів після введення останньої дози. Проте відносної кумуляції в організмі не відбувається. Дапсон піддається ацетилюванню у печінці. Іншим важливим шляхом метаболізму дапсону є його гідроксилювання. Передбачається, що моногідроксиламін дапсону відповідає за побічні ефекти дапсону з боку крові. Для препарату характерна гепатоентеральна циркуляція. Дапсон виводиться приблизно на 90% нирками, значною мірою як метаболітів, і на 10% з калом.Показання до застосуванняДля лікування лепри – у комбінації з іншими препаратами, ефективними проти лепри. Герпетиформний дерматит (Дюрінга), бульозний пемфігоїд (у комбінації з кортикостероїдами та імуносупресорами або монотерапія при легкій течії). В окремих випадках – лікування васкулітів (у комплексній терапії).Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до дапсону або інших компонентів препарату, до сульфонамідів та сульфонів; тяжка анемія (зміст гемоглобіну менше 10г%). У надзвичайній ситуації (наприклад, при синдромі Дюрінг-Брокка) може виникнути необхідність проведення лікування дапсоном при строгому контролі, насамперед, формули червоної крові; тяжкі захворювання печінки; дитячий вік до 18 років.Вагітність та лактаціяЗа необхідності застосування дапсону при вагітності слід співвіднести ймовірну користь для матері та можливий ризик для плода. У перші 4 місяці вагітності та в період лактації препарат слід призначати лише у разі нагальної потреби з дотриманням особливої обережності. Оскільки дапсон секретується у грудне молоко, жінкам, які приймають препарат, слід відмовитися від годування груддю. Протипоказаний у дитячому віці до 18 років.Побічна діяПорушення з боку кровоносної системи: гемолітична анемія, метгемоглобінемія, еозинофілія, агранулоцитоз. Реакції гіперчутливості: у вигляді так званого дапсонового синдрому: спостерігаються лихоманка, погане самопочуття, висипання на шкірі, жовтяниця, набухання лімфатичних вузлів, мононуклеоз, метгемоглобінемія та анемія, у тяжких випадках - мультиформна еритема або ексфоліативний дератит. З боку нервової системи: периферичні нейропатії, запаморочення, порушення зору, психоз, безсоння. Інші: на початку лікування можливі головні болі, біль у животі та нудота, блювання, панкреотит, лихоманка, фототоксичність, тахікардія, альбумінурія, гіпоальбумінурія без протеїнурії, нефротичний синдром, папілярний некроз, інфіртильність у чоловіків, системний червоний вовк зазвичай проходять при подальшому прийомі препарату. У дуже поодиноких випадках можливі агранулоцитоз, периферична моторна нейропатія та гіпоальбумінемія.Взаємодія з лікарськими засобамиДапсон збільшує ефективність ізоніазиду, протионаміду та рифампіцину, що дозволяє знизити їх дози, особливо протионаміду. Рифампіцин збільшує плазмовий кліренс дапсону та знижує рівень дапсону в 7-10 разів. При одночасному використанні з пробенецидом відзначається зменшення екскреції дапсону та збільшення його концентрації у крові. Піриметамін може змінювати деякі фармакокінетичні параметри дапсону (Vd, Cmax препарату у плазмі та слині). Прийом циметидину та помірне вживання алкоголю не впливають на всмоктування дапсону. Триметаприм впливає рівень дапсону і навпаки.Спосіб застосування та дозиВсередину. Найкраще приймати після їди, запиваючи великою кількістю води. Використовується, як правило, у комплексній терапії. Один день на тиждень препарат не приймають (наприклад, у неділю). Дози та тривалість застосування Режим дозування індивідуальний. Середня доза становить 50-100 мг дапсона, тобто. 1-2 таблетки на день, 6 днів на тиждень. Якщо не прописано інше, діють такі вказівки щодо дозування: Лепра: середня добова доза становить 50-100 мг (1-2 таблетки) на день. Прийом препарату тривалий протягом кількох років. Герпетиформний дерматит (Дюрінга): лікування слід розпочинати з 2 таблеток на день (100 мг дапсону) протягом 1 тижня. Потім дозу можна збільшити до 4 таблеток (200 мг дапсону) до досягнення ефекту. Однак у кожному конкретному випадку необхідно прагнути найменшої дози - 50 мг. В окремих випадках протягом короткого періоду часу можна приймати 300 мг дапсону (6 таблеток) на день, хоча необхідно прагнути підтримуючої дози по 50 мг дапсону на день, чого можна досягти шляхом комбінації препарату з кортикостероїдами. Якщо клінічна картина захворювання супроводжується симптомами з боку шлунково-кишкового тракту, призначення аглютенової дієти може сприяти зниженню дози препарату.Тривалість лікування при дерматиті Дюрінга – тривала, протягом багатьох років. Тривалість перерви між курсами зростає при застосуванні кортикостероїдів. Можливість та тривалість перерв визначаються залежно від конкретного випадку. Бульозний пемфігоїд – 100-150 мг на добу. Васкуліт – 50-150 мг на добу.ПередозуванняСимптоми інтоксикації: диспное, нудота та блювання, головний біль, ціаноз, тахікардія, метгемоглобінемія, гемоліз, гематурія, ниркова недостатність, неврологічні та психіатричні порушення, втрата зору та кома. Точних даних про смертельні дози немає. В одному випадку прийом 1.4 г призвело до смерті, а в іншому пацієнт вижив після прийому 15 г дапсону. Терапія при передозуванні. Потрібно зробити промивання шлунка (проводити завжди). Після чого слід прийняти активоване вугілля та можливо проносне протягом декількох днів (40 мл 20-40% розчину сорбітолу). Для посилення виведення сульфону та профілактики ниркової недостатності проводять інфузійну терапію (введення достатньої кількості рідини з діуретиками та натрію гідрокарбонатом для підлужування сечі). Лікування метгемоглобінемії проводять введенням метиленового синього 1% 0.2 мл/кг внутрішньовенно та/або вітаміну С (2 г/д). У разі сильного передозування показаний ранній гемодіаліз, вливання еритроцитарної маси або переливання крові. Киснева терапія або штучне дихання при контролі рО2. Симптоматична терапія.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
532,00 грн
0,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат для приготування розчину для внутрішньовенного введення - 1 фл: даунорубіцину гідрохлорид - 20 мг. Флакон 20мг. у картонній пачці.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб із групи антрациклінових антибіотиків, що продукується Streptomyces coeruleorubidis. Цитотоксична дія обумовлена здатністю інгібувати синтез ДНК, РНК та білків. Механізм дії заснований на інтеркаляції антрацикліну між сусідніми парами основ подвійної спіралі ДНК, що перешкоджає її "розвертанню" для подальшої реплікації.ФармакокінетикаПісля внутрішньовенного введення швидко розподіляється в організмі, особливо в нирках, селезінці, печінці, серці. Не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується у печінці з утворенням активного метаболіту даунорубіцинолу. T1/2 у початковій фазі становить 45 хв; у кінцевій фазі – для даунорубіцину 18.5 год, для даунорубіцинолу 26.7 год, для інших метаболітів 55 год. Виводиться нирками та з жовчю.Показання до застосуванняГострий лейкоз, лімфогранулематоз, хоріонепітеліома матки, нейробластома, пухлина Юінга, пухлина Вільмса, неходжкінські лімфоми.Протипоказання до застосуванняЛейкопенія (число лейкоцитів нижче 4000/мкл), тромбоцитопенія (число тромбоцитів нижче 120 000/мкл), хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, виражені порушення функції печінки та/або нирок, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої вагітності. чутливість до даунорубіцину.Вагітність та лактаціяЧастота кардіотоксичних побічних ефектів у дітей зростає, якщо сумарна курсова доза даунорубіцину перевищує 300 мг/м2. Порушення скоротливості міокарда, симптоми хронічної серцевої недостатності та інші кардіотоксичні ефекти даунорубіцину в дітей віком можуть проявитися через кілька місяців і навіть років після закінчення лікування, тому контроль функціонального стану серцево-судинної системи слід здійснювати тривало. Даунорубіцин протипоказаний при вагітності. У разі необхідності застосування у період лактації слід припинити грудне вигодовування. Жінки дітородного віку повинні використовувати надійні методи контрацепції під час терапії даунорубіцином. В експериментальних дослідженнях встановлено тератогенну, ембріотоксичну дію даунорубіцину.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку системи травлення: нудота, блювання, діарея, стоматит. Серцево-судинна система: серцева недостатність, аритмії; рідко – міокардит, перикардит. З боку репродуктивної системи: аменорея, азооспермія. Інші: алопеція, алергічні реакції, біль голови. Місцеві реакції: біль у місці введення, некроз тканини (при порушенні техніки введення).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з препаратами, які мають мієлотоксичну дію, можливе посилення токсичних ефектів. При застосуванні з циклофосфамідом або доксорубіцином збільшується ризик розвитку кардіотоксичності. При сумісному застосуванні з метотрексатом (або іншими препаратами з гепатотоксичною дією) збільшується ймовірність виникнення гепатотоксичності. Застосування даунорубіцину з урикозуричними препаратами збільшує ризик розвитку нефропатії.Спосіб застосування та дозиСпосіб застосування та режим дозування конкретного препарату залежать від форми випуску та інших факторів. Оптимальний режим дозування визначає лікар. Слід суворо дотримуватися відповідності лікарської форми конкретного препарату, що використовується, показанням до застосування і режиму дозування. Встановлюють індивідуально, залежно від показань та стадії захворювання, стану системи кровотворення, схеми протипухлинної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції нирок та/або печінки, із захворюваннями серця (в т.ч. в анамнезі), подагрою або нефролітіазом (в т.ч. в анамнезі), а також у хворих, які отримували або одержують в даний час час комбіновану хіміотерапію іншими протипухлинними препаратами, що мають мієлотоксичну дію, або курс променевої терапії. Не рекомендують застосування даунорубіцину у пацієнтів з вітряною віспою (в т.ч. перехворіли або після контакту з хворими), з оперізуючим герпесом або іншими гострими інфекційними захворюваннями. Перед початком та під час лікування необхідні контроль картини периферичної крові, функціонального стану нирок, печінки, рентгенографія грудної клітки, ЕКГ, ехокардіографія, визначення величини ударного об'єму серця. Частота кардіотоксичних побічних ефектів зростає, якщо сумарна курсова доза даунорубіцину перевищує 400 мг/м2 у дорослих та 300 мг/м2 у дітей. Порушення скоротливості міокарда, симптоми хронічної серцевої недостатності та інші кардіотоксичні ефекти даунорубіцину можуть проявитися через кілька місяців і навіть років після закінчення лікування (особливо у дітей), тому контроль функціонального стану серцево-судинної системи слід здійснювати тривалий час. Не рекомендується проводити вакцинацію пацієнта або членів його сім'ї. Не рекомендують застосовувати даунорубіцин у пацієнтів, які раніше отримали повні кумулятивні дози доксорубіцину. Якщо отримана курсова доза доксорубіцину нижча за кумулятивну, то загальна доза даунорубіцину та доксорубіцину не повинна перевищувати 550 мг/м2. У перші кілька днів застосування даунорубіцину можливе забарвлення сечі у червоний колір.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь для зовнішнього застосування - 1 г: активні речовини: бетаметазону дипропіонат – 0,643 мг (еквівалентно 0,5 мг бетаметазону); кальципотріолу моногідрат - 0,052 мг (еквівалентно 0,05 мг кальципотріолу); допоміжні речовини: парафін рідкий (містить близько 10 ppm альфа-токоферолу) - 30 мг; поліпропіленгліколю стеарат (містить близько 0,1% бутилгідрокситолуолу) - 50 мг; альфа-токоферол – 0,02 мг; парафін білий м'який (містить близько 10 ppm альфа-токоферолу) - до 1 г. Мазь для зовнішнього застосування. В алюмінієвій тубі, лакованій зсередини, з ПЕ-кришкою, що нагвинчується, 15, 30 і 60 г. 1 туба в картонній пачці.Опис лікарської формиМазь однорідна, від майже білого до блідо-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаD-вітаміноподібне, протипсоріатичне, глюкокортикоїдне, протизапальне місцеве.ФармакокінетикаПри зовнішньому нанесенні препарату Дайвобет® всмоктування кальципотріолу та бетаметазону через неушкоджену шкіру становить менше 1%. При нанесенні препарату на псоріатичні бляшки та під оклюзійні пов'язки підвищується абсорбція бетаметазону. Оскільки в шкірі створюється депо препарату, його елімінація зі шкіри відбувається протягом декількох днів. Бетаметазон метаболізується в печінці та нирках з утворенням глюкуронідів та сульфоефірів, екскреція здійснюється через кишечник та нирки.ФармакодинамікаКальципотріол – синтетичний аналог активного метаболіту вітаміну D. Викликає гальмування проліферації кератиноцитів та прискорює їхню морфологічну диференціацію. Бетаметазон - глюкокортикоїд для зовнішнього застосування; має місцеву протизапальну, протисвербіжну, вазоконстрикторну та імуносупресивну дію.Показання до застосуванняХронічний вульгарний бляшковий псоріаз.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату; захворювання, що супроводжуються порушенням метаболізму кальцію; виражена ниркова та печінкова недостатність; вірусні (включаючи герпес або вітряну віспу), грибкові, бактеріальні та паразитарні інфекції шкіри, розацеа, рожеві вугри, вульгарні вугри, періоральний дерматит, шкірні прояви туберкульозу та сифілісу, атрофія шкіри, виразки шкіри, підвищена ламкість судин свербіння; псоріатична еритродермія, краплеподібний, ексфоліативний, пустульозний псоріаз; діти віком до 18 років (досвід застосування препарату Дайвобет® відсутній).Вагітність та лактаціяБезпека застосування препарату Дайвобет® при вагітності та лактації не встановлена, тому препарат може застосовуватися лише тоді, коли потенційна користь для матері перевершує ризик для плода чи дитини.Побічна діяПобічні ефекти класифікуються залежно від частоти народження: дуже часто — ≥1/10; часто - ≥1/100 і З боку шкірних покривів та придатків шкіри: часто – свербіж, висипання, відчуття печіння; нечасто – біль, роздратування, дерматит, еритема, загострення псоріазу, порушення пігментації дома аплікації мазі, фолікуліт, рідко – пустульозний псоріаз. Кальципотріол може викликати: локальне подразнення шкіри, свербіж, печіння, гострий біль, сухість шкіри, еритему, висип, дерматит, екзему та загострення псоріазу. З тривалим топічним застосуванням бетаметазону (дипропіонат) пов'язують розвиток атрофії шкіри, телеангіектазій, стрій, фолікуліту, гіпертрихозу, періорального дерматиту, алергічного контактного дерматиту, депігментації, колоїдної дегенерації шкіри, а також підвищення ризику розвитку дуже рідкісні випадки ангіоедеми та набряку обличчя. Системні реакції: пов'язані із застосуванням кальципотріолу (дуже рідкісні) - гіперкальціємія або гіперкальціурія; при тривалому застосуванні місцевих кортикостероїдів у високих дозах можливе пригнічення функції надниркових залоз з розвитком вторинної надниркової недостатності та симптомів гіперкортицизму, включаючи синдром Іценка-Кушинга. Якщо будь-які побічні ефекти посилюються, або пацієнт помітив будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНевідомо.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Дорослим мазь наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри 1 раз на добу. Максимальна денна доза – не більше 15 г, тижнева – не більше 100 г. Рекомендована тривалість курсу лікування – 4 тиж. Потім препарат Дайвобет можна застосовувати повторно під наглядом лікаря. Площа нанесення препарату має перевищувати 30% поверхні тіла.ПередозуванняСимптоми: підвищення вмісту кальцію у крові; пригнічення функції гіпофізарно-наднирникової системи з розвитком оборотної вторинної надниркової недостатності. Лікування: відміна препарату та проведення симптоматичної терапії. У випадках хронічної токсичності кортикостероїдів слід скасовувати поступово.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується наносити препарат на шкіру обличчя, слизові оболонки та волосисту частину голови. Не рекомендується наносити препарат на періорбітальну ділянку у зв'язку з можливим розвитком катаракти та підвищенням ВГД. Після нанесення мазі слід ретельно вимити руки. Ризик розвитку гіперкальціємії за дотримання рекомендованого режиму дозування мінімальний. Однак при застосуванні препарату Дайвобет у дозах, що перевищують рекомендовану максимальну тижневу дозу (100 г), можливий розвиток гіперкальціємії, що швидко проходить при зниженні його дози або відміні. Препарат Дайвобет містить сильнодіючий кортикостероїд, тому не рекомендується проводити супутнє лікування іншими кортикостероїдами. Рекомендується уникати застосування препарату на великих ділянках шкіри, що становлять понад 30% поверхні тіла, а також під оклюзійну пов'язку, наносити на складки шкіри, оскільки це підвищує ймовірність системного всмоктування кортикостероїдів та розвитку системних побічних реакцій. Побічні явища, такі як супресія гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи з розвитком оборотної вторинної надниркової недостатності або загострення цукрового діабету, пов'язані з системним призначенням кортикостероїдів, можуть спостерігатися і при тривалому застосуванні місцевих кортикостероїдів, внаслідок системної абсорбції. При ускладненні псоріазу вторинною інфекцією слід проводити антибактеріальну терапію, а при посиленні інфекції відмінити препарат. Під час лікування препаратом Дайвобет® лікарі рекомендують пацієнтам обмежувати або уникати надмірної дії природного або штучного сонячного світла. Кальципотріол для місцевого застосування може використовуватися з УФ-світлом лише якщо лікар та пацієнт вважають, що потенційна користь переважує потенційні ризики. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Не впливає.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь для зовнішнього застосування - 1 г: активні речовини: бетаметазону дипропіонат – 0,643 мг (еквівалентно 0,5 мг бетаметазону); кальципотріолу моногідрат - 0,052 мг (еквівалентно 0,05 мг кальципотріолу); допоміжні речовини: парафін рідкий (містить близько 10 ppm альфа-токоферолу) - 30 мг; поліпропіленгліколю стеарат (містить близько 0,1% бутилгідрокситолуолу) - 50 мг; альфа-токоферол – 0,02 мг; парафін білий м'який (містить близько 10 ppm альфа-токоферолу) - до 1 г. Мазь для зовнішнього застосування. В алюмінієвій тубі, лакованій зсередини, з ПЕ-кришкою, що нагвинчується, 15, 30 і 60 г. 1 туба в картонній пачці.Опис лікарської формиМазь однорідна, від майже білого до блідо-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаD-вітаміноподібне, протипсоріатичне, глюкокортикоїдне, протизапальне місцеве.ФармакокінетикаПри зовнішньому нанесенні препарату Дайвобет® всмоктування кальципотріолу та бетаметазону через неушкоджену шкіру становить менше 1%. При нанесенні препарату на псоріатичні бляшки та під оклюзійні пов'язки підвищується абсорбція бетаметазону. Оскільки в шкірі створюється депо препарату, його елімінація зі шкіри відбувається протягом декількох днів. Бетаметазон метаболізується в печінці та нирках з утворенням глюкуронідів та сульфоефірів, екскреція здійснюється через кишечник та нирки.ФармакодинамікаКальципотріол – синтетичний аналог активного метаболіту вітаміну D. Викликає гальмування проліферації кератиноцитів та прискорює їхню морфологічну диференціацію. Бетаметазон - глюкокортикоїд для зовнішнього застосування; має місцеву протизапальну, протисвербіжну, вазоконстрикторну та імуносупресивну дію.Показання до застосуванняХронічний вульгарний бляшковий псоріаз.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату; захворювання, що супроводжуються порушенням метаболізму кальцію; виражена ниркова та печінкова недостатність; вірусні (включаючи герпес або вітряну віспу), грибкові, бактеріальні та паразитарні інфекції шкіри, розацеа, рожеві вугри, вульгарні вугри, періоральний дерматит, шкірні прояви туберкульозу та сифілісу, атрофія шкіри, виразки шкіри, підвищена ламкість судин свербіння; псоріатична еритродермія, краплеподібний, ексфоліативний, пустульозний псоріаз; діти віком до 18 років (досвід застосування препарату Дайвобет® відсутній).Вагітність та лактаціяБезпека застосування препарату Дайвобет® при вагітності та лактації не встановлена, тому препарат може застосовуватися лише тоді, коли потенційна користь для матері перевершує ризик для плода чи дитини.Побічна діяПобічні ефекти класифікуються залежно від частоти народження: дуже часто — ≥1/10; часто - ≥1/100 і З боку шкірних покривів та придатків шкіри: часто – свербіж, висипання, відчуття печіння; нечасто – біль, роздратування, дерматит, еритема, загострення псоріазу, порушення пігментації дома аплікації мазі, фолікуліт, рідко – пустульозний псоріаз. Кальципотріол може викликати: локальне подразнення шкіри, свербіж, печіння, гострий біль, сухість шкіри, еритему, висип, дерматит, екзему та загострення псоріазу. З тривалим топічним застосуванням бетаметазону (дипропіонат) пов'язують розвиток атрофії шкіри, телеангіектазій, стрій, фолікуліту, гіпертрихозу, періорального дерматиту, алергічного контактного дерматиту, депігментації, колоїдної дегенерації шкіри, а також підвищення ризику розвитку дуже рідкісні випадки ангіоедеми та набряку обличчя. Системні реакції: пов'язані із застосуванням кальципотріолу (дуже рідкісні) - гіперкальціємія або гіперкальціурія; при тривалому застосуванні місцевих кортикостероїдів у високих дозах можливе пригнічення функції надниркових залоз з розвитком вторинної надниркової недостатності та симптомів гіперкортицизму, включаючи синдром Іценка-Кушинга. Якщо будь-які побічні ефекти посилюються, або пацієнт помітив будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНевідомо.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Дорослим мазь наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри 1 раз на добу. Максимальна денна доза – не більше 15 г, тижнева – не більше 100 г. Рекомендована тривалість курсу лікування – 4 тиж. Потім препарат Дайвобет можна застосовувати повторно під наглядом лікаря. Площа нанесення препарату має перевищувати 30% поверхні тіла.ПередозуванняСимптоми: підвищення вмісту кальцію у крові; пригнічення функції гіпофізарно-наднирникової системи з розвитком оборотної вторинної надниркової недостатності. Лікування: відміна препарату та проведення симптоматичної терапії. У випадках хронічної токсичності кортикостероїдів слід скасовувати поступово.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується наносити препарат на шкіру обличчя, слизові оболонки та волосисту частину голови. Не рекомендується наносити препарат на періорбітальну ділянку у зв'язку з можливим розвитком катаракти та підвищенням ВГД. Після нанесення мазі слід ретельно вимити руки. Ризик розвитку гіперкальціємії за дотримання рекомендованого режиму дозування мінімальний. Однак при застосуванні препарату Дайвобет у дозах, що перевищують рекомендовану максимальну тижневу дозу (100 г), можливий розвиток гіперкальціємії, що швидко проходить при зниженні його дози або відміні. Препарат Дайвобет містить сильнодіючий кортикостероїд, тому не рекомендується проводити супутнє лікування іншими кортикостероїдами. Рекомендується уникати застосування препарату на великих ділянках шкіри, що становлять понад 30% поверхні тіла, а також під оклюзійну пов'язку, наносити на складки шкіри, оскільки це підвищує ймовірність системного всмоктування кортикостероїдів та розвитку системних побічних реакцій. Побічні явища, такі як супресія гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи з розвитком оборотної вторинної надниркової недостатності або загострення цукрового діабету, пов'язані з системним призначенням кортикостероїдів, можуть спостерігатися і при тривалому застосуванні місцевих кортикостероїдів, внаслідок системної абсорбції. При ускладненні псоріазу вторинною інфекцією слід проводити антибактеріальну терапію, а при посиленні інфекції відмінити препарат. Під час лікування препаратом Дайвобет® лікарі рекомендують пацієнтам обмежувати або уникати надмірної дії природного або штучного сонячного світла. Кальципотріол для місцевого застосування може використовуватися з УФ-світлом лише якщо лікар та пацієнт вважають, що потенційна користь переважує потенційні ризики. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Не впливає.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь для зовнішнього застосування - 1 г: активна речовина: кальципотріол – 50 мкг; допоміжні речовини: альфа-токоферол – 0,02 мг; макроголу стеарат – 50 мг; пропіленгліколь - 100 мг; динатрію едетату дигідрат - 0,065 мг; натрію гідрофосфату дигідрат - 0,26 мг; парафін рідкий (містить близько 10 ppm альфа-токоферолу) - 50 мг; вода - 26 мг; парафін білий м'який (містить близько 10 ppm альфа-токоферолу) - до 1 г. Мазь для зовнішнього застосування 0,005%. У тубі алюмінієвої, лакованої зсередини, із захисною мембраною і ПЕ-кришкою, що нагвинчується, що має на зовнішній стороні шип для першого розкриття захисної мембрани, 30 або 100 г. 1 туба в картонній пачці.Опис лікарської формиМазь напівпрозора, від білого до білого із жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаD-вітаміноподібне, протипсоріатичне.ФармакокінетикаТрансдермальна абсорбція кальципотріолу – від 1 до 5% від дози. Кальципотріол зазнає швидкої біотрансформації в печінці з утворенням фармакологічно неактивних метаболітів. T1/2 – дуже короткий.ФармакодинамікаКальципотріол є аналогом активного метаболіту вітаміну D3. Стимулює морфологічну диференціацію та пригнічує проліферацію кератиноцитів, що є основою його лікувального ефекту при псоріазі. Кальципотріол є інгібітором активації Т-лімфоцитів, спричиненої ІЛ-1. Вплив кальципотріолу на кальцієвий обмін у 100 разів слабший, ніж при застосуванні кальцитріолу.Показання до застосуванняПсоріаз вульгарний (в т.ч. у комбінації з ацитретином, циклоспорином чи кортикостероїдами для мазі для зовнішнього застосування).Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до кальципотріолу та будь-якого допоміжного компонента препарату; захворювання, що супроводжуються порушенням метаболізму кальцію; дитячий вік до 6 років (для мазі для зовнішнього застосування) або 18 років (для крему для зовнішнього застосування). З обережністю: гіперкальціємія; гіперкальціурія; гіпервітаміноз вітаміну D; нефролітіаз в анамнезі; пацієнти віком від 65 років; гостра ниркова та печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяБезпека застосування препарату при вагітності та в період лактації не встановлена. Невідомо, чи виділяється кальципотріол у грудне молоко. Слід уникати застосування при вагітності та в період лактації.Побічна діяПобічні ефекти класифікуються залежно від частоти народження: дуже часто — ≥1/10; часто - ≥1/100, З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку обміну речовин: дуже рідко – гіперкальціємія, гіперкальціурія. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто — подразнення шкіри, висипання (луската, еритематозна, макулопапульозна, пустульозна, бульозна), відчуття печіння, сухість і лущення шкіри, свербіж, еритема, контактний дерматит; нечасто - загострення перебігу псоріазу, екзема; дуже рідко - оборотна гіперпігментація, оборотна депігментація, оборотний розвиток фотосенсибілізації, періорбітальний набряк або набряк особи.Взаємодія з лікарськими засобамиДайвонекс® не можна використовувати разом із препаратами для місцевого застосування, що містять саліцилову кислоту.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Дорослі. Наносити мазь тонким шаром на уражені ділянки шкіри двічі на добу. При необхідності частота застосування препарату може бути знижена до 1 разу на день. Комбіноване застосування мазі з ацитретином або циклоспорином 2 рази на добу є ефективним і добре переносимим. Комбіноване застосування мазі з кортикостероїдами здійснюється за схемою, наприклад, мазь - вранці, кортикостероїд - увечері. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 15 г, а максимальна тижнева доза не більше 100 г. Терапевтичний ефект зазвичай спостерігається через 1-2 тижні від початку лікування. Тривалість курсу лікування не більше 6-8 тижнів. Діти. Від 6 до 12 років – наносити мазь тонким шаром на уражені ділянки шкіри 2 рази на добу. Максимальна доза за тиждень – не більше 50 г; старше 12 років – наносити мазь тонким шаром на уражені ділянки шкіри 2 рази на добу, максимальна доза за тиждень – не більше 75 г.ПередозуванняСимптоми: підвищення концентрації кальцію в крові (зниження концентрації уваги, стомлюваність, запор, спрага, зниження м'язового тонусу). Лікування: відміна препарату (рівень кальцію у сироватці крові нормалізується після припинення застосування препарату).Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується наносити Дайвонекс на обличчя. Щоб уникнути контакту препарату зі шкірою обличчя руки, слід ретельно мити після кожного застосування препарату. Призначення мазі Дайвонекс® пацієнтам молодше 18 років можливе лише короткими курсами та на шкірну поверхню, що не перевищує 30% поверхні тіла. Не слід наносити великі поверхні уражень (більше 30% поверхні шкіри). Не рекомендується використовувати на великих шкірних поверхнях або при тяжкій хронічній формі псоріазу (внаслідок підвищення інтенсивності всмоктування та збільшення ризику виникнення гіперкальціємії). Якщо виникає необхідність застосування при зазначених формах псоріазу, то потрібний ретельний моніторинг концентрації кальцію в крові та сечі. Гіперкальціємія може розвинутись при перевищенні максимальної тижневої дози кальципотріолу. При відміні препарату концентрація кальцію у крові швидко нормалізується. Крем Дайвонекс містить цетостеариловий спирт, який може викликати висип (наприклад контактний дерматит). Під час лікування препаратом Дайвонекс® лікарі рекомендують пацієнтам обмежувати або уникати надмірної дії природного або штучного сонячного світла. Лікування можна поєднувати з селективною та ПУВА-фототерапією, а також з лікуванням УФ-світлом, якщо лікар вважає, що потенційна користь переважує потенційний ризик. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Кальципотріол не впливає на здатність керувати автомобілем, механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 табл. активна речовина: орнідазол – 0,5 г; допоміжні речовини: крохмаль; МКЦ; натрію лаурил сульфат; полівінілпіролідон K90; тальк очищений; магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний; крохмалю натрію гліколат (тип A); еудражит E-100; титану діоксид; поліетиленгліколь 6000; ізопропиловий спирт; ацетон; вода очищена. У блістері 10 прим.; у пачці картонної 1 блістер.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, білого або майже білого кольору, що мають ризик на одній стороні.Фармакотерапевтична групаПротипротозойне.ФармакокінетикаАбсорбція із ШКТ висока. Біодоступність – 90%. Час досягнення максимальної концентрації (Tmax) – 1-2 години. Зв'язування з білками плазми – не менше 15%. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр. T1/2 – близько 13 год. Виводиться у вигляді метаболітів нирками (60-70%) та з каловими масами (20-25%), близько 5% дози виводиться у незміненому вигляді.ФармакодинамікаОрнідазол активний щодо трихомонад, лямблій, дизентерійної амеби, деяких анаеробних мікроорганізмів (бактероїди, фузобактерії, деякі штами клостридій, анаеробні коки).Показання до застосуваннятрихомоніаз; амебіаз: амебна дизентерія та позакишковий амебіаз (в т.ч. амебний абсцес печінки); лямбліоз; профілактика інфекцій, викликаних анаеробними бактеріями, при операціях на ободової кишці та в гінекології.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість; вагітність (I триместр); період лактації; органічні захворювання ЦНС.Побічна діяГоловний біль, запаморочення, свідомість, тремор, ригідність, дискоординація рухів, судоми, сенсорна або змішана периферична нейропатія, нудота, блювання, діарея.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює ефект антикоагулянтів кумаринового ряду, пролонгує міорелаксуючу дію векуронію броміду. Сумісний з алкоголем (не інгібує ацетальдегіддегідрогеназу).Спосіб застосування та дозиВсередину. При трихомоніазі: дорослим – по 0,5 г 2 рази на добу протягом 5 днів. Дітям – в одноразовій дозі, з розрахунку 25 мг/кг. При амебній дизентерії: дорослим та дітям з масою тіла понад 35 кг – 1,5 г 1 раз на добу, при масі тіла понад 60 кг – 2 г на добу. Дітям з масою тіла менше 35 кг – 40 мг/кг/добу. Курс - 3 дні. Для лікування інших форм амебіазу: дорослим та дітям старше 12 років - по 0,5 г внутрішньо, вранці та ввечері протягом 5-10 днів. Разові дози для дітей: у віці 7–12 років – 0,375 г; 1-6 років - 0,25 г; до 1 року - 0,125 г; кратність призначення - 2 рази на добу (вранці та ввечері); тривалість лікування – 5-10 днів. При лямбліозі: дорослим та дітям з масою тіла понад 35 кг усередину, по 1,5 г 1 раз на добу; дітям з масою тіла до 35 кг – по 40 мг/кг/добу. Тривалість лікування – 1-2 дні. Профілактика інфекцій, спричинених анаеробними бактеріями, 0,5–1 г перед операцією, після операції – по 0,5 г 2 рази на добу протягом 3–5 днів.ПередозуванняСимптоми: епілептиформні судоми, депресія, периферичний неврит. Лікування: симптоматичне (діазепам при судомах).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри трихомоніазі слід проводити одночасне лікування обох партнерів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
718,00 грн
0,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: вісмуту трикалію дицитрат 304,6 мг (у перерахунку на оксид вісмуту Вi2O3 – 120 мг); Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 70,6 мг, повідон К30 – 17,7 мг, поліакрилат калію – 23,6 мг, макрогол 6000 – 6,0 мг, магнію стеарат – 2,0 мг; Оболонка: Опадрай OY-S-7366, складається з: гіпромелозу 5 мПа-с – 3,2 мг, макрогол 6000 – 1,1 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою 120 мг. По 8 таблеток у блістері з фольги алюмінієвої ламінованої; по 4, 7 або 14 блістерів разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою кремово-білого кольору, з написом "gbr 152" видавленим на одному боці і графічним малюнком у вигляді квадрата з уривчастими сторонами та закругленими кутами, видавленим на іншій, без запаху або з легким запахом аміаку.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний кишковий та в'яжучий засіб.ФармакокінетикаВісмута субцитрат практично не всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Виводиться з калом. Незначна кількість вісмуту, що надійшла до плазми, виводиться з організму нирками.ФармакодинамікаПротивиразковий засіб з бактерицидною активністю щодо Helicobacter pylori. Має також протизапальну та в'яжучу дію. У кислому середовищі шлунка осаджуються нерозчинні вісмуту оксихлорид та цитрат, утворюються хелатні сполуки з білковим субстратом у вигляді захисної плівки на поверхні виразок та ерозій. Збільшуючи синтез простагландину Е, утворення слизу та секрецію гідрокарбонату, стимулює активність цитопротекторних механізмів, підвищує стійкість слизової оболонки шлунково-кишкового тракту до дії пепсину, соляної кислоти, ферментів та солей жовчних кислот. Приводить до накопичення епідермального фактора зростання у зоні дефекту. Знижує активність пепсину.Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, у тому числі асоційована з Helicobacter pylori. Хронічний гастрит та гастродуоденіт у фазі загострення, у тому числі асоційований з Helicobacter pylori. Синдром подразненого кишечника, що протікає переважно із симптомами діареї. Функціональна диспепсія не пов'язана з органічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту.Протипоказання до застосуванняДекомпенсована ниркова недостатність, вагітність, лактація, індивідуальна непереносимість препарату, дитячий вік до 4 років.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Де-Нол під час вагітності та в період лактації протипоказане.Побічна діяЗ боку травної системи: можлива поява нудоти, блювання, частішого випорожнення, запорів. Ці явища не є небезпечними для здоров'я і носять тимчасовий характер. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж шкіри. При тривалому застосуванні у високих дозах – енцефалопатія, пов'язана з накопиченням вісмуту у ЦНС.Взаємодія з лікарськими засобамиПротягом півгодини до та після прийому Де-Нола® не рекомендується застосування внутрішньо інших лікарських засобів, а також прийом їжі та рідини, зокрема, антацидів, молока, фруктів та фруктових соків. Це пов'язано з тим, що вони при одночасному прийомі можуть впливати на ефективність Де-Нола®. Спільне застосування Де-Нолу з тетрацикліном зменшує всмоктування останнього.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 12-ти років препарат призначають по 1 таблетці 4 рази на добу за 30 хвилин до їди та на ніч або по 2 таблетки 2 рази на добу за 30 хвилин до їди. Дітям віком від 8 до 12 років препарат призначають по 1 таблетці 2 рази на добу за 30 хвилин до їди. Дітям віком від 4 до 8 років: призначають у дозі 8 мг/кг/добу; залежно від маси тіла дитини призначають по 1-2 таблетки на добу (відповідно, 1-2 прийоми на день). При цьому добова доза повинна бути найближчою до розрахункової дози (8 мг/кг/добу). Таблетки приймають за 30 хв до їди з невеликою кількістю води. Тривалість курсу лікування – 4-8 тижнів. Протягом наступних 8 тижнів не слід застосовувати препарати, що містять вісмут. Для ерадикації Helicobacter pylori доцільно застосування Де-Нолу в комбінації з іншими антибактеріальними засобами, що мають антихелікобактерну активність.ПередозуванняПередозування препарату, спричинене тривалим прийомом доз, що перевищують рекомендовані, може призвести до порушення функції нирок. Ці симптоми повністю оборотні при відміні Де-Нола. З появою ознак отруєння препаратом необхідно зробити промивання шлунка, застосувати активоване вугілля та сольові проносні. Надалі лікування має бути симптоматичним. У разі порушення функції нирок, що супроводжується високим рівнем вісмуту в плазмі, можна ввести хелатоутворювачі (Д-пеніциламін, унітіол). У разі вираженого порушення функції нирок показаний гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не слід застосовувати понад 8 тижнів. Також не рекомендується під час лікування перевищувати встановлені добові дози для дорослих та дітей. У період лікування Де-Нолом не слід застосовувати інші препарати, що містять вісмут. Після закінчення курсового лікування препаратом у дозах, що рекомендуються, концентрація активної діючої речовини в плазмі крові не перевищує 3-58 мкг/л, а інтоксикація спостерігається лише при концентрації вище 100 мкг/л. При застосуванні Де-Нола® можливе фарбування калу в темний колір унаслідок утворення сульфіду вісмуту. Іноді відзначається незначне потемніння мови. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дані про вплив препарату Де-Нол на здатність керувати транспортними засобами та механізмами відсутні.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
1 118,00 грн
1 030,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: вісмуту трикалію дицитрат 304,6 мг (у перерахунку на оксид вісмуту Вi2O3 – 120 мг); Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 70,6 мг, повідон К30 – 17,7 мг, поліакрилат калію – 23,6 мг, макрогол 6000 – 6,0 мг, магнію стеарат – 2,0 мг; Оболонка: Опадрай OY-S-7366, складається з: гіпромелозу 5 мПа-с – 3,2 мг, макрогол 6000 – 1,1 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою 120 мг. По 8 таблеток у блістері з фольги алюмінієвої ламінованої; по 4, 7 або 14 блістерів разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою кремово-білого кольору, з написом "gbr 152" видавленим на одному боці і графічним малюнком у вигляді квадрата з уривчастими сторонами та закругленими кутами, видавленим на іншій, без запаху або з легким запахом аміаку.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний кишковий та в'яжучий засіб.ФармакокінетикаВісмута субцитрат практично не всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Виводиться з калом. Незначна кількість вісмуту, що надійшла до плазми, виводиться з організму нирками.ФармакодинамікаПротивиразковий засіб з бактерицидною активністю щодо Helicobacter pylori. Має також протизапальну та в'яжучу дію. У кислому середовищі шлунка осаджуються нерозчинні вісмуту оксихлорид та цитрат, утворюються хелатні сполуки з білковим субстратом у вигляді захисної плівки на поверхні виразок та ерозій. Збільшуючи синтез простагландину Е, утворення слизу та секрецію гідрокарбонату, стимулює активність цитопротекторних механізмів, підвищує стійкість слизової оболонки шлунково-кишкового тракту до дії пепсину, соляної кислоти, ферментів та солей жовчних кислот. Приводить до накопичення епідермального фактора зростання у зоні дефекту. Знижує активність пепсину.Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, у тому числі асоційована з Helicobacter pylori. Хронічний гастрит та гастродуоденіт у фазі загострення, у тому числі асоційований з Helicobacter pylori. Синдром подразненого кишечника, що протікає переважно із симптомами діареї. Функціональна диспепсія не пов'язана з органічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту.Протипоказання до застосуванняДекомпенсована ниркова недостатність, вагітність, лактація, індивідуальна непереносимість препарату, дитячий вік до 4 років.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Де-Нол під час вагітності та в період лактації протипоказане.Побічна діяЗ боку травної системи: можлива поява нудоти, блювання, частішого випорожнення, запорів. Ці явища не є небезпечними для здоров'я і носять тимчасовий характер. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж шкіри. При тривалому застосуванні у високих дозах – енцефалопатія, пов'язана з накопиченням вісмуту у ЦНС.Взаємодія з лікарськими засобамиПротягом півгодини до та після прийому Де-Нола® не рекомендується застосування внутрішньо інших лікарських засобів, а також прийом їжі та рідини, зокрема, антацидів, молока, фруктів та фруктових соків. Це пов'язано з тим, що вони при одночасному прийомі можуть впливати на ефективність Де-Нола®. Спільне застосування Де-Нолу з тетрацикліном зменшує всмоктування останнього.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 12-ти років препарат призначають по 1 таблетці 4 рази на добу за 30 хвилин до їди та на ніч або по 2 таблетки 2 рази на добу за 30 хвилин до їди. Дітям віком від 8 до 12 років препарат призначають по 1 таблетці 2 рази на добу за 30 хвилин до їди. Дітям віком від 4 до 8 років: призначають у дозі 8 мг/кг/добу; залежно від маси тіла дитини призначають по 1-2 таблетки на добу (відповідно, 1-2 прийоми на день). При цьому добова доза повинна бути найближчою до розрахункової дози (8 мг/кг/добу). Таблетки приймають за 30 хв до їди з невеликою кількістю води. Тривалість курсу лікування – 4-8 тижнів. Протягом наступних 8 тижнів не слід застосовувати препарати, що містять вісмут. Для ерадикації Helicobacter pylori доцільно застосування Де-Нолу в комбінації з іншими антибактеріальними засобами, що мають антихелікобактерну активність.ПередозуванняПередозування препарату, спричинене тривалим прийомом доз, що перевищують рекомендовані, може призвести до порушення функції нирок. Ці симптоми повністю оборотні при відміні Де-Нола. З появою ознак отруєння препаратом необхідно зробити промивання шлунка, застосувати активоване вугілля та сольові проносні. Надалі лікування має бути симптоматичним. У разі порушення функції нирок, що супроводжується високим рівнем вісмуту в плазмі, можна ввести хелатоутворювачі (Д-пеніциламін, унітіол). У разі вираженого порушення функції нирок показаний гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не слід застосовувати понад 8 тижнів. Також не рекомендується під час лікування перевищувати встановлені добові дози для дорослих та дітей. У період лікування Де-Нолом не слід застосовувати інші препарати, що містять вісмут. Після закінчення курсового лікування препаратом у дозах, що рекомендуються, концентрація активної діючої речовини в плазмі крові не перевищує 3-58 мкг/л, а інтоксикація спостерігається лише при концентрації вище 100 мкг/л. При застосуванні Де-Нола® можливе фарбування калу в темний колір унаслідок утворення сульфіду вісмуту. Іноді відзначається незначне потемніння мови. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дані про вплив препарату Де-Нол на здатність керувати транспортними засобами та механізмами відсутні.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: вісмуту трикалію дицитрат 304,6 мг (у перерахунку на оксид вісмуту Вi2O3 – 120 мг); Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 70,6 мг, повідон К30 – 17,7 мг, поліакрилат калію – 23,6 мг, макрогол 6000 – 6,0 мг, магнію стеарат – 2,0 мг; Оболонка: Опадрай OY-S-7366, складається з: гіпромелозу 5 мПа-с – 3,2 мг, макрогол 6000 – 1,1 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою 120 мг. По 8 таблеток у блістері з фольги алюмінієвої ламінованої; по 4, 7 або 14 блістерів разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою кремово-білого кольору, з написом "gbr 152" видавленим на одному боці і графічним малюнком у вигляді квадрата з уривчастими сторонами та закругленими кутами, видавленим на іншій, без запаху або з легким запахом аміаку.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний кишковий та в'яжучий засіб.ФармакокінетикаВісмута субцитрат практично не всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Виводиться з калом. Незначна кількість вісмуту, що надійшла до плазми, виводиться з організму нирками.ФармакодинамікаПротивиразковий засіб з бактерицидною активністю щодо Helicobacter pylori. Має також протизапальну та в'яжучу дію. У кислому середовищі шлунка осаджуються нерозчинні вісмуту оксихлорид та цитрат, утворюються хелатні сполуки з білковим субстратом у вигляді захисної плівки на поверхні виразок та ерозій. Збільшуючи синтез простагландину Е, утворення слизу та секрецію гідрокарбонату, стимулює активність цитопротекторних механізмів, підвищує стійкість слизової оболонки шлунково-кишкового тракту до дії пепсину, соляної кислоти, ферментів та солей жовчних кислот. Приводить до накопичення епідермального фактора зростання у зоні дефекту. Знижує активність пепсину.Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, у тому числі асоційована з Helicobacter pylori. Хронічний гастрит та гастродуоденіт у фазі загострення, у тому числі асоційований з Helicobacter pylori. Синдром подразненого кишечника, що протікає переважно із симптомами діареї. Функціональна диспепсія не пов'язана з органічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту.Протипоказання до застосуванняДекомпенсована ниркова недостатність, вагітність, лактація, індивідуальна непереносимість препарату, дитячий вік до 4 років.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Де-Нол під час вагітності та в період лактації протипоказане.Побічна діяЗ боку травної системи: можлива поява нудоти, блювання, частішого випорожнення, запорів. Ці явища не є небезпечними для здоров'я і носять тимчасовий характер. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж шкіри. При тривалому застосуванні у високих дозах – енцефалопатія, пов'язана з накопиченням вісмуту у ЦНС.Взаємодія з лікарськими засобамиПротягом півгодини до та після прийому Де-Нола® не рекомендується застосування внутрішньо інших лікарських засобів, а також прийом їжі та рідини, зокрема, антацидів, молока, фруктів та фруктових соків. Це пов'язано з тим, що вони при одночасному прийомі можуть впливати на ефективність Де-Нола®. Спільне застосування Де-Нолу з тетрацикліном зменшує всмоктування останнього.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 12-ти років препарат призначають по 1 таблетці 4 рази на добу за 30 хвилин до їди та на ніч або по 2 таблетки 2 рази на добу за 30 хвилин до їди. Дітям віком від 8 до 12 років препарат призначають по 1 таблетці 2 рази на добу за 30 хвилин до їди. Дітям віком від 4 до 8 років: призначають у дозі 8 мг/кг/добу; залежно від маси тіла дитини призначають по 1-2 таблетки на добу (відповідно, 1-2 прийоми на день). При цьому добова доза повинна бути найближчою до розрахункової дози (8 мг/кг/добу). Таблетки приймають за 30 хв до їди з невеликою кількістю води. Тривалість курсу лікування – 4-8 тижнів. Протягом наступних 8 тижнів не слід застосовувати препарати, що містять вісмут. Для ерадикації Helicobacter pylori доцільно застосування Де-Нолу в комбінації з іншими антибактеріальними засобами, що мають антихелікобактерну активність.ПередозуванняПередозування препарату, спричинене тривалим прийомом доз, що перевищують рекомендовані, може призвести до порушення функції нирок. Ці симптоми повністю оборотні при відміні Де-Нола. З появою ознак отруєння препаратом необхідно зробити промивання шлунка, застосувати активоване вугілля та сольові проносні. Надалі лікування має бути симптоматичним. У разі порушення функції нирок, що супроводжується високим рівнем вісмуту в плазмі, можна ввести хелатоутворювачі (Д-пеніциламін, унітіол). У разі вираженого порушення функції нирок показаний гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не слід застосовувати понад 8 тижнів. Також не рекомендується під час лікування перевищувати встановлені добові дози для дорослих та дітей. У період лікування Де-Нолом не слід застосовувати інші препарати, що містять вісмут. Після закінчення курсового лікування препаратом у дозах, що рекомендуються, концентрація активної діючої речовини в плазмі крові не перевищує 3-58 мкг/л, а інтоксикація спостерігається лише при концентрації вище 100 мкг/л. При застосуванні Де-Нола® можливе фарбування калу в темний колір унаслідок утворення сульфіду вісмуту. Іноді відзначається незначне потемніння мови. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дані про вплив препарату Де-Нол на здатність керувати транспортними засобами та механізмами відсутні.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
706,00 грн
0,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаДекстроза, хлорид натрію, натрію цитрат, калію хлорид. Порошок для приготування розчину для внутрішнього прийому по 9,45 грам в пакет-саші, 20 шт.ХарактеристикаКоригує втрату електролітів та рідини при інтоксикації організму, що супроводжується діареєю та блюванням. Сприяє регітратації, приводить у норму кислотно-лужний баланс. Виявляє профілактику втрати рідини при теплових та фізичних навантаженнях.РекомендуєтьсяДля заповнення дефіциту солей калію та натрію, води та глюкози при втраті рідини, додаткове джерело калію, містить натрій та глюкозу.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів препарату, порушення функції нирок, цукровий діабет.Спосіб застосування та дозиПри втраті рідини вміст пакету або одну столову ложку порошку (9,45 г) розчиняють у 0,5 л свіжокип'яченої води кімнатної температури та випивають порціями для дітей з 3 до 11 років по 20-50 мл, для дітей з 11 років та дорослих по 50-100 мл кожні 5-10 хвилин. Курс прийому 3-4 дні або до усунення причин втрати рідини; - Для профілактики втрати рідини вміст пакета або одну столову ложку порошку (9,45 г) розчиняють у 1л води кімнатної температури. Прийом слід починати невеликими ковтками з появою спраги і припиняти в міру її вгамування. Приготовлений розчин зберігати трохи більше 24ч. Добовий прийом для дітей з 3 до 11 років один пакет або одна столова ложка порошку (9,45 г), з 11 до 14 років два пакети або 2 столові ложки порошку (18,9 г), з 14 до 18 років чотири пакети або 4 столові ложки порошку (37,8 г),для дорослих 5 пакетів або 5 столових ложок порошку (47,25 г).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: левамізол гідрохлорид 177 мг, що відповідає вмісту левамізолу 150 мг. крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, сахароза, тальк, повідон K90, магнію стеарат. 1 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки ;майже білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою та з гравіюванням "DECARIS 150" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаДіюча речовина препарату Декаріс – левамізол є протигельмінтним засобом. Діючи на гангліоподібні утворення нематод, Декаріс викликає деполяризуючу нейром'язову паралізацію мембрани м'язів гельмінтів, блокує сукцинатдегідрогеназу, пригнічує фумаратдегідрогеназу, порушуючи перебіг біоенергетичних процесів гельмінтів. Таким чином, паралізовані нематоди видаляються з організму нормальною перистальтикою кишечника протягом 24 годин після прийому препарату.ФармакокінетикаВсмоктування Левамізол при прийомі внутрішньо у дозі 50 мг швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Cmax ; у плазмі крові визначається в середньому через 1.5-2 години після прийому препарату. Метаболізм та виведення Левамізол піддається інтенсивному метаболізму в печінці, основні його метаболіти - п-гідрокси-левамізол та його глюкуронід. T1/2; з організму становить 3-6 год. У незміненому вигляді нирками виділяється менше 5%, через кишечник менш ніж 0.2% введеної дози.Клінічна фармакологіяПротигельмінтний препарат.Показання до застосуванняЗараження гельмінтами Ascaris lumbricoides, Necator americanus та Ancylostoma duodenale.Протипоказання до застосуванняАгранулоцитоз, спричинений лікарськими засобами (в анамнезі); період лактації; дитячий вік до 3 років; дитячий вік (для пігулок 150 мг); підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю призначають препарат при нирковій та/або печінковій недостатності, пригніченні кістковомозкового кровотворення.Вагітність та лактаціяПризначення препарату при вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. За необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Препарат протипоказаний дітям віком до 3 років. Пігулки 150 мг не призначають дітям.Побічна діяГоловний біль, безсоння, запаморочення, відчуття серцебиття, судоми, диспепсичні явища (нудота, блювання, біль у животі, діарея). Є повідомлення про розвиток побічних ефектів з боку ЦНС (енцефалопатії) через 2-5 тижнів після прийому препарату, а також про алергічні реакції (шкірний висип), судоми. У більшості пацієнтів ці явища були оборотними, і раннє застосування глюкокортикостероїдної терапії покращувало прогноз. Зв'язок цих симптомів із прийомом Декаріса не цілком переконливий. При застосуванні великих доз або тривалої терапії може спостерігатися лейкопенія, агранулоцитоз, тремор.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному прийомі препарату зі спиртними напоями спостерігаються дисульфірамоподібні явища. Потрібна обережність при застосуванні Декаріс з препаратами, що впливають на кровотворення. При одночасному прийомі препарату з кумариноподібними антикоагулянтами протромбіновий час може збільшитись, тому необхідно скоригувати дозу перорального антикоагулянту. Декаріс збільшує рівень фенітоїну в крові, тому при одночасному їх застосуванні необхідно контролювати рівень фенітоїну в крові. Декаріс не можна одночасно застосовувати з ліпофільними препаратами, такими як тетрахлорметан, тетрахлоретилен, олія хеноподію, хлороформ або ефір, т.я. його токсичність може посилитись.Спосіб застосування та дозиПрепарат доцільно приймати після їди з невеликою кількістю води, увечері. Дорослим призначається одноразово 1 таблетка 150 мг. ;Дітям віком від 3 до 6 років ;(10-20 кг) - 25-50 мг (0.5-1 таб. по 50 мг); ;дітям віком від 6 до 10 років ;(20-30 кг) 50-75 мг (1-1.5 таб. по 50 мг), ;дітям віком від 10 до 14 років ;(30-40 кг) - 75- 100 мг (1.5-2 таб. по 50 мг) одноразово. Немає потреби у прийомі проносних засобів або спеціальної дієти. За потреби прийом препарату можна повторити через 7-14 днів.ПередозуванняСимптоми: ;при введенні великої дози левамізолу (понад 600 мг) було описано такі ознаки інтоксикації - нудота, блювання, сонливість, судоми, пронос, біль голови, запаморочення і сплутаність свідомості. Лікування: при випадковому передозуванні і якщо після прийому препарату не пройшло багато часу, проводиться промивання шлунка. Необхідний моніторинг життєво важливих функцій організму та проведення симптоматичної терапії. За наявності ознак антихолінестеразної дії можна ввести атропін.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час та після прийому препарату протягом 24 годин не можна вживати спиртні напої. Немає достатніх даних про те, що левамізол, що застосовується як антигельмінтний засіб, пригнічує нервову систему. Вплив препарату на здатність до керування транспортними засобами та механізмами У зв'язку з тим, що при прийомі препарату може виникнути минуще, слабко виражене запаморочення, слід бути обережним при керуванні автомобілем або при роботі з механізмами протягом усього курсу лікування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Левамізол 50 мг. крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, сахароза, тальк, повідон K90, магнію стеарат. 2 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки ;майже білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою та з гравіюванням "DECARIS 150" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаДіюча речовина препарату Декаріс – левамізол є протигельмінтним засобом. Діючи на гангліоподібні утворення нематод, Декаріс викликає деполяризуючу нейром'язову паралізацію мембрани м'язів гельмінтів, блокує сукцинатдегідрогеназу, пригнічує фумаратдегідрогеназу, порушуючи перебіг біоенергетичних процесів гельмінтів. Таким чином, паралізовані нематоди видаляються з організму нормальною перистальтикою кишечника протягом 24 годин після прийому препарату.ФармакокінетикаВсмоктування Левамізол при прийомі внутрішньо у дозі 50 мг швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Cmax ; у плазмі крові визначається в середньому через 1.5-2 години після прийому препарату. Метаболізм та виведення Левамізол піддається інтенсивному метаболізму в печінці, основні його метаболіти - п-гідрокси-левамізол та його глюкуронід. T1/2; з організму становить 3-6 год. У незміненому вигляді нирками виділяється менше 5%, через кишечник менш ніж 0.2% введеної дози.Клінічна фармакологіяПротигельмінтний препарат.Показання до застосуванняЗараження гельмінтами Ascaris lumbricoides, Necator americanus та Ancylostoma duodenale.Протипоказання до застосуванняАгранулоцитоз, спричинений лікарськими засобами (в анамнезі); період лактації; дитячий вік до 3 років; дитячий вік (для пігулок 150 мг); підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю призначають препарат при нирковій та/або печінковій недостатності, пригніченні кістковомозкового кровотворення.Вагітність та лактаціяПризначення препарату при вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. За необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Препарат протипоказаний дітям віком до 3 років. Пігулки 150 мг не призначають дітям.Побічна діяГоловний біль, безсоння, запаморочення, відчуття серцебиття, судоми, диспепсичні явища (нудота, блювання, біль у животі, діарея). Є повідомлення про розвиток побічних ефектів з боку ЦНС (енцефалопатії) через 2-5 тижнів після прийому препарату, а також про алергічні реакції (шкірний висип), судоми. У більшості пацієнтів ці явища були оборотними, і раннє застосування глюкокортикостероїдної терапії покращувало прогноз. Зв'язок цих симптомів із прийомом Декаріса не цілком переконливий. При застосуванні великих доз або тривалої терапії може спостерігатися лейкопенія, агранулоцитоз, тремор.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному прийомі препарату зі спиртними напоями спостерігаються дисульфірамоподібні явища. Потрібна обережність при застосуванні Декаріс з препаратами, що впливають на кровотворення. При одночасному прийомі препарату з кумариноподібними антикоагулянтами протромбіновий час може збільшитись, тому необхідно скоригувати дозу перорального антикоагулянту. Декаріс збільшує рівень фенітоїну в крові, тому при одночасному їх застосуванні необхідно контролювати рівень фенітоїну в крові. Декаріс не можна одночасно застосовувати з ліпофільними препаратами, такими як тетрахлорметан, тетрахлоретилен, олія хеноподію, хлороформ або ефір, т.я. його токсичність може посилитись.Спосіб застосування та дозиПрепарат доцільно приймати після їди з невеликою кількістю води, увечері. Дорослим призначається одноразово 1 таблетка 150 мг. ;Дітям віком від 3 до 6 років ;(10-20 кг) - 25-50 мг (0.5-1 таб. по 50 мг); ;дітям віком від 6 до 10 років ;(20-30 кг) 50-75 мг (1-1.5 таб. по 50 мг), ;дітям віком від 10 до 14 років ;(30-40 кг) - 75- 100 мг (1.5-2 таб. по 50 мг) одноразово. Немає потреби у прийомі проносних засобів або спеціальної дієти. За потреби прийом препарату можна повторити через 7-14 днів.ПередозуванняСимптоми: ;при введенні великої дози левамізолу (понад 600 мг) було описано такі ознаки інтоксикації - нудота, блювання, сонливість, судоми, пронос, біль голови, запаморочення і сплутаність свідомості. Лікування: при випадковому передозуванні і якщо після прийому препарату не пройшло багато часу, проводиться промивання шлунка. Необхідний моніторинг життєво важливих функцій організму та проведення симптоматичної терапії. За наявності ознак антихолінестеразної дії можна ввести атропін.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час та після прийому препарату протягом 24 годин не можна вживати спиртні напої. Немає достатніх даних про те, що левамізол, що застосовується як антигельмінтний засіб, пригнічує нервову систему. Вплив препарату на здатність до керування транспортними засобами та механізмами У зв'язку з тим, що при прийомі препарату може виникнути минуще, слабко виражене запаморочення, слід бути обережним при керуванні автомобілем або при роботі з механізмами протягом усього курсу лікування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь - 1 г: Активні речовини: дексаметазон 300 мкг, гентаміцину сульфат 5 мг, що відповідає вмісту гентаміцину 3 мг. Допоміжні речовини: вазелін білий – 775.98 мг, парафін рідкий – 149.13 мг, ланолін – 69.9 мг. 2.5 г - туби алюмінієві (1) з поліетиленовим наконечником - пачки картонні.Опис лікарської формиМазь очна; білого кольору з жовтуватим відтінком, напівпрозора.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат для місцевого застосування у офтальмології. Чинить протиалергічну, протизапальну та антибактеріальну дію. Дексаметазон; - глюкокортикостероїд, що має протиалергічну та виражену протизапальну дію. Індекс відносної протизапальної активності становить 30. Гентаміцин; - антибіотик групи аміноглікозидів, характеризується широким спектром дії. Активний щодо більшості грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, у т.ч. Pseudomonas aeruginosa, Escherichia coli, Klebsiella spp., Salmonella spp., Proteus spp., Serratia spp. Помірно активний щодо Staphylococcus spp.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні дексаметазон добре проникає в епітелій рогівки та кон'юнктиву; при цьому у водянистій волозі очі досягаються терапевтичні концентрації; при запаленні чи пошкодженні слизової оболонки швидкість пенетрації збільшується. Гентаміцину сульфат при місцевому застосуванні виявляється в терапевтичній концентрації в стромі рогівки, у волозі передньої камери, склоподібному тілі протягом 6 год.Клінічна фармакологіяКлініко-фармакологічна група: ;Препарат з антибактеріальною та протизапальною дією для місцевого застосування в офтальмології.Показання до застосуванняІнфекції переднього відрізка ока, спричинені чутливою до гентаміцину мікрофлорою (кон'юнктивіт, кератит, блефарит, ячмінь); алергічні процеси переднього відрізка ока, що супроводжуються бактеріальним інфікуванням; профілактика та лікування запальних явищ у післяопераційному періоді (після видалення катаракти та проведення антиглаукомних операцій).Протипоказання до застосуванняКератит, викликаний вірусами Herpes simplex та Varicella zoster (деревоподібний кератит); вірусні захворювання рогівки та кон'юнктиви (в т.ч. при вітряній віспі); грибкові захворювання очей; мікобактеріальні інфекції очей; гострі гнійні захворювання очей із ураженням епітелію рогівки; епітеліопатія рогівки; травми та виразкові ураження рогівки; підвищений внутрішньоочний тиск; І триместр вагітності; дитячий та підлітковий вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки); носіння контактних лінз; - підвищена чутливість до компонентів препарату. Під час застосування препарату не рекомендується користуватися контактними лінзами.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування препарату Декса-Гентаміцин при вагітності та в період лактації не проводилося. У II та III триместрах вагітності та в період грудного вигодовування препарат можна застосовувати у тому випадку, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини. Протипоказаний у І триместрі вагітності. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяРідко: алергічні реакції, відчуття печіння в оці після застосування препарату. Можливо: ;контактний дерматит, герпетичний кератит, перфорація рогівки за наявності кератиту, грибкова інфекція, посилення виразності бактеріальної інфекції рогівки, птозу, мідріазу. Застосування після травм рогівки може призвести до уповільнення загоєння. При тривалому застосуванні – розвиток вторинної глаукоми, стероїдної катаракти.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні з атропіном, іншими холінергічними препаратами, препаратами, що викликають мідріаз, можливе підвищення внутрішньоочного тиску. При місцевому застосуванні гентаміцин несумісний з амфотерицином, гепарином, сульфадіазином, цефалотином і клоксациліном. Місцеве застосування цих препаратів разом із гентаміцином може призвести до відкладення преципітатів у кон'юнктивальній порожнині.Спосіб застосування та дозиСмужку мазі довжиною 1 см закладають у кон'юнктивальний мішок 2-3 рази на добу. Під час аплікації очної мазі слід уникати контакту тюбика із поверхнею шкіри або кон'юнктиви. Тривалість лікування Декса-Гентаміцин зазвичай не перевищує 2-3 тижнів. Тривалість терапії визначається ефективністю препарату, вираженістю симптоматики та ймовірністю розвитку побічних ефектів. При одночасному застосуванні кількох офтальмологічних лікарських засобів рекомендується закладати Декса-Гентаміцин у формі очної мазі не раніше, ніж через 15 хв після використання очних крапель.ПередозуванняПри застосуванні препарату Декса-Гентаміцин передозування малоймовірне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалості застосування препарату більше 2 тижнів, а також у пацієнтів із зазначенням в анамнезі на глаукому рекомендується регулярно контролювати внутрішньоочний тиск. Якщо використання контактних лінз є необхідним, їх слід виймати перед застосуванням препарату Декса-Гентамицин у формі очних крапель і встановлювати знову не раніше ніж через 20 хв. Пацієнт повинен бути проінформований про те, що при виникненні побічних явищ слід негайно припинити лікування та звернутися до офтальмолога. Використання у педіатрії До цих пір дані клінічних досліджень безпеки та ефективності застосування препарату Декса-Гентаміцин у дітей відсутні. Застосування препарату в педіатрії можливе, якщо очікуваний терапевтичний ефект перевищує потенційний ризик розвитку побічних реакцій. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Відразу після застосування препарату Декса-Гентаміцин може виникнути короткочасне порушення гостроти зору, що спричиняє уповільнення психомоторних реакцій. Тому не рекомендується застосовувати препарат безпосередньо перед роботою з механізмами та керуванням автотранспорту. Протягом 30 хв після інстиляції необхідно утримуватись від занять, що потребують підвищеної уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Активні речовини: дексаметазону натрію фосфат 1 мг, гентаміцину сульфат 5 мг, що відповідає вмісту гентаміцину 3 мг. Допоміжні речовини: бензалконію хлорид (консервант) – 0.05 мг, калію гідрофосфат – 1.88 мг, калію дигідрофосфат – 5.86 мг, натрію хлорид – 5 мг, вода д/і – до 1 мл. 5 мл - флакони-крапельниці полімерні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиКраплі очні; безбарвні, прозорі.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат для місцевого застосування у офтальмології. Чинить протиалергічну, протизапальну та антибактеріальну дію. Дексаметазон; - глюкокортикостероїд, що має протиалергічну та виражену протизапальну дію. Індекс відносної протизапальної активності становить 30. Гентаміцин; - антибіотик групи аміноглікозидів, характеризується широким спектром дії. Активний щодо більшості грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, у т.ч. Pseudomonas aeruginosa, Escherichia coli, Klebsiella spp., Salmonella spp., Proteus spp., Serratia spp. Помірно активний щодо Staphylococcus spp.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні дексаметазон добре проникає в епітелій рогівки та кон'юнктиву; при цьому у водянистій волозі ока досягаються терапевтичні концентрації; при запаленні чи пошкодженні слизової оболонки швидкість пенетрації збільшується. Гентаміцину сульфат при місцевому застосуванні виявляється в терапевтичній концентрації у стромі рогівки, у волозі передньої камери, склоподібному тілі протягом 6 год.Клінічна фармакологіяКлініко-фармакологічна група: ;Препарат з антибактеріальною та протизапальною дією для місцевого застосування в офтальмології.Показання до застосуванняІнфекції переднього відрізка ока, спричинені чутливою до гентаміцину мікрофлорою (кон'юнктивіт, кератит, блефарит, ячмінь); алергічні процеси переднього відрізка ока, що супроводжуються бактеріальним інфікуванням; профілактика та лікування запальних явищ у післяопераційному періоді (після видалення катаракти та проведення антиглаукомних операцій).Протипоказання до застосуванняКератит, викликаний вірусами Herpes simplex та Varicella zoster (деревоподібний кератит); вірусні захворювання рогівки та кон'юнктиви (в т.ч. при вітряній віспі); грибкові захворювання очей; мікобактеріальні інфекції очей; гострі гнійні захворювання очей із ураженням епітелію рогівки; епітеліопатія рогівки; травми та виразкові ураження рогівки; підвищений внутрішньоочний тиск; І триместр вагітності; дитячий та підлітковий вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки); носіння контактних лінз; - підвищена чутливість до компонентів препарату. Під час застосування препарату не рекомендується користуватися контактними лінзами.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування препарату Декса-Гентаміцин при вагітності та в період лактації не проводилося. У II та III триместрах вагітності та в період грудного вигодовування препарат можна застосовувати у тому випадку, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини. Протипоказаний у І триместрі вагітності. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяРідко: алергічні реакції, відчуття печіння в оці після застосування препарату. Можливо: ;контактний дерматит, герпетичний кератит, перфорація рогівки за наявності кератиту, грибкова інфекція, посилення виразності бактеріальної інфекції рогівки, птозу, мідріазу. Застосування після травм рогівки може призвести до уповільнення загоєння. При тривалому застосуванні – розвиток вторинної глаукоми, стероїдної катаракти.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні з атропіном, іншими холінергічними препаратами, препаратами, що викликають мідріаз, можливе підвищення внутрішньоочного тиску. При місцевому застосуванні гентаміцин несумісний з амфотерицином, гепарином, сульфадіазином, цефалотином і клоксациліном. Місцеве застосування цих препаратів разом із гентаміцином може призвести до відкладення преципітатів у кон'юнктивальній порожнині.Спосіб застосування та дозиОчні краплі Декса-Гентаміцин закопують у кон'юнктивальний мішок по 1-2 краплі 4-6 разів на добу.ПередозуванняПри застосуванні препарату Декса-Гентаміцин передозування малоймовірне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалості застосування препарату більше 2 тижнів, а також у пацієнтів із зазначенням в анамнезі на глаукому рекомендується регулярно контролювати внутрішньоочний тиск. Якщо використання контактних лінз є необхідним, їх слід виймати перед застосуванням препарату Декса-Гентамицин у формі очних крапель і встановлювати знову не раніше ніж через 20 хв. Пацієнт повинен бути проінформований про те, що при виникненні побічних явищ слід негайно припинити лікування та звернутися до офтальмолога. Використання у педіатрії До цих пір дані клінічних досліджень безпеки та ефективності застосування препарату Декса-Гентаміцин у дітей відсутні. Застосування препарату в педіатрії можливе, якщо очікуваний терапевтичний ефект перевищує потенційний ризик розвитку побічних реакцій. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Відразу після застосування препарату Декса-Гентаміцин може виникнути короткочасне порушення гостроти зору, що спричиняє уповільнення психомоторних реакцій. Тому не рекомендується застосовувати препарат безпосередньо перед роботою з механізмами та керуванням автотранспорту. Протягом 30 хв після інстиляції необхідно утримуватись від занять, що потребують підвищеної уваги.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
756,00 грн
680,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин: Діюча речовина: декскетопрофену трометамол – 73,8 мг (у перерахунку на декскетопрофен – 50,0 мг); Допоміжні речовини: етанол (96 %), натрію хлорид, гідроксид натрію до pH 7,4, вода для ін'єкцій. Розчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, 25 мг/мл. По 2 мл препарату у ампули темного скла (тип I) з білою точкою у верхній частині ампули. По 1, 5 або 10 ампул у пластиковій упаковці (піддон) з інструкцією із застосування препарату в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 5 років. Використовувати лише прозорі та безбарвні розчини. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний розчин із слабким характерним запахом спирту.ФармакокінетикаВсмоктування. Максимальна концентрація у сироватці (Сmах) після внутрішньом'язового введення декскетопрофену трометамолу досягається в середньому через 20 хв (10-45 хв). Площа під кривою "концентрація-час" (AUC) після одноразового введення в дозі 25-50 мг пропорційна дозі як при внутрішньом'язовому, так і при внутрішньовенному введенні. Розподіл. Для декскетопрофену трометамолу характерний високий рівень зв'язування з білками плазми (99%). Середнє значення об'єму розподілу становить менше 0,25 л/кг, період напіврозподілу становить близько 0,35 год. кумуляції препарату. Метаболізм та виведення. Після введення декскетопрофену в сечі виявляється лише оптичний ізомер S-(+), що свідчить про відсутність трансформації препарату на оптичний ізомер R-(-) в організмі людини. Головним шляхом виведення декскетопрофену є його кон'югація з глюкуроновою кислотою з подальшим виведенням через нирки. Період напіввиведення (Т1/2) декскетопрофену трометамолу становить 1-2,7 год. Пацієнти похилого віку Після одноразового та багаторазових прийомів внутрішньо разової дози препарату тривалість системної експозиції препарату у здорових добровольців похилого віку (65 років і старше) була значно вищою (до 55 %), ніж у молодих добровольців, однак статистично значущих відмінностей у значеннях максимальної концентрації та часу її досягнення не спостерігалося. Відзначалося подовження періоду напіввиведення (як після одноразового, так і після багаторазових застосувань), у середньому до 48%, та зниження загального кліренсу препарату.ФармакодинамікаДекскетопрофену трометамол, трометамінова сіль S-(+) енантіомеру пропіонової кислоти, відноситься до нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) і має знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Механізм дії декскетопрофену пов'язаний із зменшенням синтезу простагландинів за рахунок пригнічення активності циклооксигеназ (ЦОГ-1 та ЦОГ-2). Препарат інгібує перетворення арахідонової кислоти на циклічні ендопероксиди PGG2 та PGH2, які продукують простагландини PGE1, PGE2, PGF2α та PGD2, а також простациклін PGI2 та тромбоксани (ТхА2 та ТхВ2). Крім того, інгібування синтезу простагландинів може впливати на інші медіатори запалення, такі як кініни, забезпечуючи не лише пряму, а й опосередковану дію.Інгібуюча дія декскетопрофену щодо активності ЦОГ-1 та ЦОГ-2 продемонстрована у лабораторних тварин та у людей. У клінічних дослідженнях на різних моделях болю доведено виражену аналгетичну активність декскетопрофену. Ефективність знеболювальної дії декскетопрофену для лікування помірного та сильного болю при внутрішньом'язовому та внутрішньовенному введенні вивчалася на декількох моделях: для післяопераційного болю (при ортопедичних, гінекологічних, абдомінальних операціях), для м'язово-скелетного болю та гострого болю у поясі. У дослідженнях продемонстровано швидке настання знеболювальної дії з досягненням піку анальгетичної активності протягом перших 45 хв. Тривалість знеболювальної дії після застосування 50 мг декскетопрофену зазвичай становить 8 год. За даними досліджень комбіноване застосування препарату Дексалгін з опіоїдними анальгетиками з метою усунення післяопераційного болю дозволяє суттєво знизити дозу опіатів. У клінічних дослідженнях у пацієнтів з післяопераційним болем потреба у введенні морфіну за допомогою контрольованого пацієнтом пристрою в групі, що отримували декскетопрофен, достовірно знижувалася на 30-45% порівняно з групою плацебо.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування гострого болю сильної та середньої інтенсивності (наприклад, при післяопераційному болі, болі в попереку та нирковій коліці) при недоцільності пероральної терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до декскетопрофену або інших нестероїдних протизапальних засобів або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату (див. Склад); розвиток у пацієнтів нападу астми, бронхоспазму, гострого риніту або поява носових поліпів, кропив'янки або ангіоневротичного набряку у випадках застосування препаратів з аналогічною дією (наприклад, ацетилсаліцилової кислоти (АСК) та інших нестероїдних протизапальних засобів); фотоалергічні або фототоксичні реакції під час лікування кетопрофеном або фібратами в анамнезі; шлунково-кишкові кровотечі, виразки або перфорації в анамнезі, включаючи пов'язані з попереднім застосуванням нестероїдних протизапальних засобів; хронічна диспепсія; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту; шлунково-кишкові кровотечі; інші активні кровотечі (у тому числі підозра на внутрішньочерепний крововилив); хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт; тяжкі порушення функції печінки (10-15 балів за шкалою Чайлд-П'ю); активне захворювання печінки; прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія; хронічна хвороба нирок: (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) ≤ 59 мл/хв/1,73 м2); хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; період до та після проведення коронарного шунтування; геморагічний діатез та інші порушення коагуляції; тяжке зневоднення (внаслідок блювання, діареї або недостатнього прийому рідини); вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки); вагітність та період грудного вигодовування. Препарат Дексалгін протипоказаний для нейроаксіального знеболювання (епідурального та інтратекального введення), тому що містить у своєму складі етанол. З обережністю Алергічні реакції в анамнезі; літній вік; захворювання ШКТ в анамнезі (такі як езофагіт, гастрит); одночасне застосування глюкокортикостероїдів для внутрішнього застосування, антикоагулянтів (у т. ч. варфарину, інших похідних кумарину та гепарину), антиагрегантів (в т. ч. ацетилсаліцилової кислоти), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, діуретиків; хронічна хвороба нирок (ШКФ 60-89 мл/хв/1,73 м2); зниження обсягу циркулюючої крові, стан безпосередньо після великих хірургічних втручань, зневоднення; порушення функції печінки; артеріальна гіпертензія, серцева недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості, ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або судин головного мозку, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння;спадкове порушення метаболізму порфірину (включаючи гостру переміжну порфірію); порушення кровотворення, системний червоний вовчак та змішане захворювання сполучної тканини.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Дексалгін при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Пригнічення синтезу простагландинів може несприятливо впливати на вагітність та/або розвиток ембріона та плода. Результати епідеміологічних досліджень свідчать, що препарати, що пригнічують синтез простагландинів, що застосовуються на ранніх стадіях вагітності, здатні збільшувати ризик мимовільного аборту, а також розвитку у плода пороку серця та незарощення передньої черевної стінки, так, абсолютний ризик розвитку аномалій серцево-судинної системи менше ніж 1% до 1,5%. Вважається, що ризик зростає зі збільшенням дози та тривалості застосування. У тварин застосування інгібітору синтезу простагландину сприяло підвищенню ризику пре- та постімплантаційних втрат та підвищенню ембріофетальної смертності. Крім того, у тварин, які отримували інгібітори синтезу простагландинів у період органогенезу, зростала частота появи вад розвитку плода, у тому числі аномалій серцево-судинної системи. Проте дослідження декскетопрофену на тварин ознак репродуктивної токсичності не виявили. У третьому триместрі вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть призводити до розвитку у плода серцево-легеневої патології (передчасне закриття артеріальної протоки та гіпертензія в системі легеневої артерії) та порушення функції нирок, яке може прогресувати та призводити до ниркової недостатності з розвитком олігогідрів. Крім того, навіть при застосуванні в низьких дозах, у матері наприкінці вагітності та у новонародженого можливе збільшення часу кровотечі, пов'язане з антиагрегантною дією, а також придушення скоротливої активності матки, що призводить до запізнення родової діяльності або затяжних пологів у матері. Відомостей про проникнення декскетопрофену у материнське молоко немає. Препарат Дексалгін як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може знижувати жіночу фертильність, тому його не рекомендується призначати жінкам, які планують вагітність. У жінок, які мають проблеми із зачаттям або проходять обстеження у зв'язку з безпліддям, слід розглянути можливість відміни декскетопрофену.Побічна діяМожливі побічні ефекти при застосуванні декскетопрофену трометамолу, як і при застосуванні інших препаратів декскетопрофену, наведені нижче за спадною частотою виникнення: часто (1-10% пацієнтів), нечасто (0,1-1% пацієнтів) рідко (0,01-0, 1% пацієнтів) дуже рідко (менше 0,01% пацієнтів), включаючи окремі повідомлення. З боку кровоносної та лімфатичної систем Рідко: анемія. Дуже рідко: нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку центральної нервової системи Нечасто: біль голови, запаморочення, безсоння, сонливість. Рідко: парестезія. З боку органів чуття Нечасто: нечіткість зору. Рідко: шум у вухах. З боку серцево-судинної системи Нечасто: артеріальна гіпотензія, жар, гіперемія шкірних покровів. Рідко: екстрасистолія, тахікардія, артеріальна гіпертензія, периферичний набряк, поверхневий тромбофлебіт. З боку дихальної системи Рідко: брадипное. Дуже рідко: бронхоспазм, диспное. З боку шлунково-кишкового тракту Часто: нудота, блювання. Нечасто: абдомінальний біль, диспепсія, діарея, запор, гематемезис, сухість у роті. Рідко: ерозивно-виразкові ураження органів шлунково-кишкового тракту, включаючи кровотечі та перфорації, анорексія. Дуже рідко: ураження підшлункової залози. З боку печінки та жовчного міхура Рідко: підвищення активності печінкових ферментів, жовтяниця. Дуже рідко: ураження печінки. З боку сечовидільної системи Рідко: поліурія, ниркова колька. Дуже рідко: нефрит чи нефротичний синдром. З боку репродуктивної системи Рідко: у жінок – порушення менструального циклу, у чоловіків – порушення функції передміхурової залози. З боку опорно-рухового апарату Рідко: м'язовий спазм, утруднення рухів у суглобах. З боку шкірних покривів Нечасто: дерматит, висипання, пітливість. Рідко: кропив'янка, вугровий висип. Дуже рідко: важкі шкірні реакції (синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла), ангіоневротичний набряк, алергічний дерматит, фотосенсибілізація. З боку обміну речовин Рідко: гіперглікемія, гіпоглікемія, гіпертригліцеридемія. З боку лабораторних показників Рідко: кетонурія, протеїнурія. Місцева та загальна реакції Часто: біль у місці ін'єкції. Нечасто: запальна реакція, гематома, геморагії у місці ін'єкції; почуття жару, озноб, стомлення. Рідко: біль у спині, непритомність, пропасниця. Дуже рідко: анафілактичний шок, набряк обличчя. Інші порушення: асептичний менінгіт, що виникає переважно у пацієнтів із системним червоним вовчаком або змішаними захворюваннями сполучної тканини, гематологічні порушення (пурпура, апластична та гемолітична анемії; рідко – агранулоцитоз та гіпоплазія кісткового мозку).Взаємодія з лікарськими засобамиНижченаведені взаємодії характерні для всіх НПЗП. Небажані комбінації З іншими нестероїдними протизапальними засобами (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2) та саліцилати у високих дозах (більше 3 г на добу): одночасне застосування кількох нестероїдних протизапальних засобів внаслідок синергічного ефекту підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч та виразки. З антикоагулянтами: нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати ефект антикоагулянтів, таких як варфарин у зв'язку з високим ступенем зв'язування з білками плазми, інгібуванням функції тромбоцитів, і ураженням слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. У разі потреби одночасного застосування необхідний ретельний контроль стану пацієнта та регулярний моніторинг лабораторних показників. З гепарином: підвищується ризик розвитку кровотечі (у зв'язку з інгібуванням функції тромбоцитів та шкідливою дією на слизову оболонку шлунка та дванадцятипалої кишки). У разі потреби одночасного застосування слід здійснювати ретельний контроль стану пацієнта та регулярний моніторинг лабораторних показників. З глюкокортикостероїдами: підвищується ризик виразкового ураження шлунково-кишкового тракту та кровотеч. З препаратами літію:НПЗЗ підвищують концентрацію літію в плазмі крові аж до токсичної (знижується виведення літію через нирки), у зв'язку з чим концентрацію літію в плазмі крові необхідно контролювати на початку лікування декскетопрофеном, при корекції його дози, та відміні препарату. З метотрексатом у високих дозах (15 мг/тиж і більше): підвищення гематологічної токсичності метотрексату через зниження його ниркового кліренсу на тлі терапії НПЗЗ. З гідантоїнами та сульфаніламідними препаратами: ризик збільшення токсичної дії цих препаратів. Комбінації, які потребують обережності З діуретиками, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антибіотиками з групи аміноглікозидів, антагоністами рецепторів ангіотензину II: декскетопрофен може послаблювати дію діуретиків та гіпотензивних засобів, у деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, при зневодненні) Застосування засобів, що надають інгібуючу дію на ЦОГ, спільно з інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину II або антибіотиками-аміноглікозидами може призвести до подальшого погіршення функції нирок, що, як правило, має оборотний характер. При призначенні декскетопрофену одночасно з діуретиком необхідно переконатися, що пацієнт отримує достатньо рідини, а також контролювати функцію нирок на початку лікування. З метотрексатом у низьких дозах (менше 15 мг/тиж): підвищення гематологічної токсичності метотрексату через зниження його ниркового кліренсу на фоні терапії НПЗЗ. Необхідно проводити щотижневий підрахунок клітин крові у перші тижні одночасної терапії. За наявності порушення функції нирок навіть легкого ступеня, а також у осіб похилого віку потрібне ретельне медичне спостереження. З пентоксифіліном: підвищення ризику кровотеч. Необхідний інтенсивний клінічний моніторинг та регулярна перевірка часу кровотечі. З зидовудином: ризик підвищення токсичної дії на еритроцити, обумовленого впливом на ретикулоцити, з розвитком тяжкої анемії через тиждень після застосування НПЗЗ. Необхідно провести підрахунок всіх клітин крові та ретикулоцитів через 1 -2 тижні після початку терапії НПЗП. З гіпоглікемічними препаратами для внутрішнього прийому: НПЗЗ можуть посилювати гіпоглікемічну дію сульфонілсечовини внаслідок витіснення її з місць зв'язування з білками плазми крові. Комбінати, які необхідно брати до уваги З β-адреноблокаторами: НПЗЗ можуть зменшувати антигіпертензивний ефект β-адреноблокаторів через інгібування синтезу простагландинів. З циклоспорином та такролімусом: НПЗЗ можуть збільшувати нефротоксичність, що опосередковано дією ренальних простагландинів. Під час одночасної терапії необхідно контролювати функцію нирок. З тромболітиками: підвищений ризик розвитку кровотеч. З антиагрегантами та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну: збільшується ризик розвитку кровотечі з ЖКГ при одночасному застосуванні з інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, пароксетин, флуоксетин, сертралін) та антиагрегантами (включаючи АСК та клопідогрел). З пробенецидом: можливе підвищення концентрації декскетопрофену в плазмі крові, що може бути обумовлено інгібуючим ефектом пробенециду на ниркову тубулярну секрецію та кон'югацію з глюкуроновою кислотою; може бути потрібна корекція дози декскетопрофену. З серцевими глікозидами: НПЗЗ можуть призводити до підвищення концентрації глікозидів у плазмі. /p> З міфепристоном: існує теоретичний ризик зміни ефективності міфепристону під дією інгібіторів простагландинсинтетази. Обмежені дані дозволяють припустити, що одночасне застосування міфепристону з нестероїдними протизапальними засобами в день застосування простагландину не надає несприятливого впливу на дію міфепристону або простагландину щодо дозрівання шийки матки або скоротливості матки, і не знижує клінічну ефективність засобів для медикаментозного аборту. З хінолонами: дані експериментальних досліджень на тваринах вказують на високий ризик розвитку судом при одночасному застосуванні НПЗЗ з хінолонами у високих дозах. З тенофовіром: при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами може підвищуватися концентрація сечовини та креатиніну в плазмі крові, тому для оцінки можливого впливу одночасного застосування цих лікарських засобів необхідно контролювати функцію нирок. З деферасироксом: при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами може підвищуватися ризик токсичного впливу на ШКТ. При застосуванні декскетопрофену разом із деферасироксом необхідне ретельне спостереження за станом пацієнта. З пеметрекседом: при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами може знижуватися виведення пеметрекседу, тому при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів у високих дозах необхідно виявляти особливу обережність. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості – хронічна хвороба нирок (ШКФ 60-89 мл/хв/1,73 м2) – слід уникати одночасного прийому пеметрекседу та нестероїдних протизапальних засобів протягом двох днів до та двох днів після прийому пеметрекседу.Спосіб застосування та дозиПрепарат Дексалгін® призначений для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення. Рекомендована доза для дорослих: 50 мг кожні 8-12 годин. При необхідності можливе повторне введення препарату з 6-годинним інтервалом. Максимальна добова доза становить 150 мг. При післяопераційному болю середньої та сильної інтенсивності за наявності показань препарат Дексалгін® можна застосовувати у поєднанні з опіоїдними анальгетиками у рекомендованих для дорослих дозах. Препарат Дексалгін призначений для короткострокового (не більше 2-х днів) застосування в період гострого больового синдрому. Надалі можливе переведення пацієнта на пероральні аналгетики. Побічні ефекти можуть бути мінімізовані при застосуванні найменшої ефективної дози протягом мінімального часу, необхідного для усунення симптомів. Літні пацієнти (65 років і старше) Як правило, пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна. Однак, зважаючи на фізіологічне зниження функції нирок у пацієнтів похилого віку, при нирковій недостатності легкого ступеня тяжкості рекомендується зниження максимальної добової дози до 50 мг. Пацієнти з печінковою недостатністю У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (5-9 балів за шкалою Чайлд - П'ю) слід знизити максимальну добову дозу препарату Дексалгін до 50 мг та здійснювати ретельний моніторинг функції печінки. Застосування препарату Дексалгін у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (10-15 балів за шкалою Чайлд-П'ю) протипоказане. Пацієнти з нирковою недостатністю У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості - хронічна хвороба нирок (СКФ 60-89 мл/хв/1,73 м2) - лікування препаратом Дексалгін слід починати зі зниженої дози (максимальна добова доза 50 мг) під наглядом лікаря. Застосування препарату Дексалгін у пацієнтів з хронічною хворобою нирок (СКФ Пацієнти педіатричного профілю Ефективність та безпека застосування препарату Дексалгін у дітей не вивчалися, тому застосування препарату у дітей протипоказане. Метод застосування Внутрішньом'язове введення Вміст однієї ампули (2 мл) повільно вводять глибоко м'яз. Внутрішньовенне введення Внутрішньовенне струменеве введення При необхідності вміст однієї ампули (2 мл) препарату Дексалгін® можна ввести шляхом повільної внутрішньовенної струминної ін'єкції тривалістю не менше 15 с. внутрішньовенна інфузія Вміст однієї ампули (2 мл) розводять у 30-100 мл фізіологічного розчину, розчину глюкози або Рінгера (лактату). Розчин слід готувати в асептичних умовах та захищати від впливу денного світла. Розведений розчин (має бути прозорим) вводять шляхом повільної внутрішньовенної інфузії тривалістю 10-30 хв. При застосуванні препарату Дексалгін внутрішньом'язово або внутрішньовенно струминно препарат необхідно вводити негайно після його забору з кольорової ампули. Препарат Дексалгін® не можна змішувати в малих обсягах (наприклад, у шприці) з розчинами дофаміну, прометазину, пентазоцину, петидину та гідроксизину, тому що в результаті утворюється осад. Препарат Дексалгін можна змішувати в малих обсягах (наприклад, у шприці) з розчинами гепарину, лідокаїну, морфіну і теофіліну. Препарат Дексалгін® розведений у 100 мл фізіологічного розчину або розчину глюкози, можна змішувати з дофаміном, гепарином, гідроксизином, лідокаїном, морфіном, петидином та теофіліном. Розчин, підготовлений для інфузійного введення, не можна змішувати з прометазином та пентазоцином. Препарат не можна змішувати з іншими лікарськими засобами крім зазначених. При зберіганні розведених розчинів препарату Дексалгін у поліетиленових пакетах або у пристосуваннях для введення з етилвінілацетату, пропіонату целюлози, поліетилену низької щільності та полівінілхлориду зміни вмісту діючої речовини внаслідок сорбції не спостерігалося. Препарат Дексалгін призначений для одноразового застосування, тому залишки невикористаного розчину слід знищити. Перед введенням слід переконатися, що розчин прозорий та безбарвний; розчин, в якому містяться тверді частинки, не можна використовувати.ПередозуванняСимптоми: симптоми передозування невідомі. Аналогічні лікарські препарати викликають порушення з боку шлунково-кишкового тракту (блювання, анорексія, біль у животі) та нервової системи (сонливість, запаморочення, дезорієнтація, головний біль). Лікування: при випадковому прийомі препарату або при прийомі препарату у надлишкових дозах слід негайно розпочати симптоматичне лікування, яке відповідає стану пацієнта. Декскетопрофен може виводитись з організму за допомогою діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату Дексалгін у пацієнтів з алергічними реакціями в анамнезі необхідно бути обережними. Слід уникати застосування препарату Дексалгін у поєднанні з іншими нестероїдними протизапальними засобами, у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2. Небажані побічні ефекти можна звести до мінімуму при застосуванні препарату у найменшій ефективній дозі за мінімальної тривалості застосування, необхідної для усунення симптомів. Безпека застосування щодо ШКТ Є повідомлення про виникнення шлунково-кишкових кровотеч, виразок або перфорацій (у деяких випадках з летальним результатом) на фоні застосування будь-яких НПЗП на різних етапах лікування, як з появою симптомів-провісників, так і без них, а також незалежно від наявності серйозних шлунково-кишкових захворювань. -кишкових ускладнень в анамнезі У разі розвитку шлунково-кишкової кровотечі на фоні застосування препарату Дексалгін, його застосування слід припинити. Ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі, пептичної виразки або її перфорації підвищується зі збільшенням дози нестероїдних протизапальних засобів, у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо – ускладненою кровотечею або перфорацією, а також у пацієнтів похилого віку. Пацієнти похилого віку: у пацієнтів похилого віку частота виникнення побічних ефектів на фоні застосування нестероїдних протизапальних засобів, особливо таких як шлунково-кишкова кровотеча та прорив виразки, які можуть становити загрозу для життя, збільшується. Лікування цих пацієнтів слід розпочинати з найменшої можливої дози. За наявності у пацієнта в анамнезі езофагіту, гастриту та/або виразкової хвороби перед початком лікування декскетопрофеном (як і у випадках з іншими нестероїдними протизапальними засобами) слід переконатися, що ці захворювання перебувають у стадії ремісії. У пацієнтів з наявністю симптомів патології шлунково-кишкового тракту або хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту слід здійснювати контроль для виявлення порушень травлення, особливо шлунково-кишкових кровотеч. НПЗЗ слід з обережністю призначати хворим із шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона),оскільки існує ризик загострення цих захворювань. Для цих пацієнтів, а також пацієнтів, які потребують одночасного застосування АСК у низьких дозах або інших препаратів, що збільшують ризик виникнення порушень з боку шлунково-кишкового тракту, слід розглянути можливість комбінованої терапії з препаратами-протекторами, наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи. Пацієнти у яких в анамнезі мали місце побічні дії з боку шлунково-кишкового тракту, особливо літні пацієнти, повинні повідомляти лікаря про будь-які незвичайні симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (особливо про симптоми, які можуть свідчити про шлунково-кишкову кровотечу), особливо на початкових стадіях лікування. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, які одночасно приймають засоби, які можуть збільшити ризик виникнення виразки або кровотечі; пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антиагреганти, такі як АСК. Безпека застосування щодо нирок Пацієнтам з порушенням функції нирок препарат слід призначати з обережністю, оскільки на фоні застосування нестероїдних протизапальних засобів можливе погіршення функції нирок, затримка рідини в організмі та розвиток набряків. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів, які одночасно приймають діуретики та пацієнтів, у яких можливий розвиток гіповолемії у зв'язку з підвищеним ризиком нефротоксичності. У період лікування необхідно забезпечити адекватне споживання рідини для запобігання зневодненню та посиленню токсичної дії на нирки. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, препарат Дексалгін може призводити до підвищення концентрації азоту сечовини та креатиніну в плазмі крові. Як і інші інгібітори синтезу простагландинів, препарат Дексалгін може побічна дія на сечовидільну систему, що може призвести до розвитку гломерулонефриту, інтерстиціального нефриту, папілярного некрозу, нефротичного синдрому та гострої ниркової недостатності. Літні пацієнти особливо схильні до порушення функції нирок. Безпека застосування щодо печінки Пацієнтам із порушенням функції печінки препарат слід призначати з обережністю. Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, препарат може викликати короткочасне та незначне збільшення деяких «печінкових показників», а також виражене підвищення активності ACT та АЛТ у плазмі крові. У разі збільшення зазначених показників лікування препаратом слід припинити. Літні пацієнти особливо схильні до порушення функції печінки. Безпека застосування щодо серцево-судинної системи та мозкового кровообігу У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю від легкого до середнього ступеня тяжкості в анамнезі потрібне здійснення відповідного контролю та рекомендацій. Особливої обережності необхідно дотримуватись при лікуванні пацієнтів із захворюваннями серця в анамнезі, зокрема, з попередніми епізодами серцевої недостатності, оскільки терапія нестероїдних протизапальних засобів збільшує ризик розвитку серцевої недостатності; описані випадки розвитку затримки рідини та набряків, пов'язані із застосуванням НПЗП. Клінічні дослідження та епідеміологічні дані дозволяють зробити висновок про те, що нестероїдні протизапальні засоби, особливо у високих дозах і при тривалому застосуванні, можуть призводити до незначного збільшення ризику виникнення артеріальних тромбозів (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту). Для запобігання ризику виникнення таких подій при застосуванні декскетопрофену даних недостатньо. У пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, підтвердженою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або судин головного мозку препарат слід застосовувати після ретельної оцінки співвідношення користі та ризику. Перед початком тривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинного захворювання (наприклад, при підвищеному артеріальному тиску, гіперліпідемії, цукровому діабеті, курінні) також потрібна ретельна оцінка співвідношення користі та ризику. Неселективні нестероїдні протизапальні засоби здатні зменшувати агрегацію тромбоцитів і збільшувати час кровотечі за рахунок придушення синтезу простагландинів. Одночасне застосування декскетопрофену та низькомолекулярного гепарину у профілактичних дозах у післяопераційний період вивчалось у ході контрольованих клінічних досліджень, впливу на параметри коагуляції не виявлено. Тим не менш, пацієнти, які отримують препарати, що впливають на гемостаз, наприклад, варфарин, інші похідні кумарину або гепарини одночасно з декскетопрофеном, повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря. Літні пацієнти особливо схильні до порушень функції серцево-судинної системи. Шкірні реакції Дуже рідко на тлі застосування нестероїдних протизапальних засобів відзначалися серйозні шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса - Джонсона, а також токсичний епідермальний некроліз, деякі з яких закінчилися летальним результатом. Ризик розвитку таких реакцій у пацієнтів, мабуть, найвищий на початку лікування, тому що більшість описаних явищ спостерігалися в перший місяць терапії. При першій появі висипу на шкірі, ураженні слизових оболонок або будь-яких інших ознак гіперчутливості застосування препарату Дексалгін слід припинити. Особлива обережність потрібна при призначенні препарату пацієнтам з вродженими порушеннями метаболізму порфірину (наприклад, при гострій порфірії, що перемежується), зневодненням, безпосередньо після великих хірургічних втручань. Якщо лікар вважає, що тривале застосування декскетопрофену необхідне, слід регулярно контролювати функцію печінки, нирок та показників загального аналізу крові. У дуже поодиноких випадках спостерігалися важкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад, анафілактичний шок). При перших ознаках тяжкої реакції гіперчутливості необхідно припинити застосування препарату Дексалгін. Необхідно розпочати симптоматичне лікування під наглядом кваліфікованого спеціаліста. Пацієнти, які страждають на астму у поєднанні з хронічним ринітом, хронічним синуситом та/або поліпами носа, схильні до більш високого ризику алергії на АСК та/або НПЗЗ, ніж решта населення. Застосування препарату може спричинити напад астми або бронхоспазм, особливо у пацієнтів з алергічними реакціями на АСК або нестероїдні протизапальні засоби (див. розділ «Протипоказання»). В особливих випадках можливий розвиток важких інфекційних ускладнень з боку шкіри та м'яких тканин на фоні вітряної віспи. Повністю виключити можливість взаємозв'язку застосування НПЗП з розвитком подібних інфекційних ускладнень в даний час неможливо. Тому при вітряній віспі застосування препарату Дексалгін слід уникати. Препарат Дексалгін® необхідно застосовувати з обережністю при порушеннях кровотворення, системному червоному вовчаку або змішаному захворюванні сполучної тканини. Подібно до інших НПЗП, декскетопрофен здатний маскувати симптоми інфекційних захворювань. Описано окремі випадки активізації інфекційних процесів, що локалізуються у м'яких тканинах, на фоні застосування нестероїдних протизапальних засобів. Таким чином, якщо під час лікування розвиваються чи посилюються симптоми бактеріальної інфекції, пацієнтам рекомендується негайно звернутися до лікаря. Одна ампула препарату Дексалгін містить 12,35 про. % етанолу (відповідає 200 мг етанолу (алкоголю) у перерахунку на одну ампулу), що відповідає 5 мл пива або 2,08 мл вина і може мати згубний вплив на пацієнтів, які страждають на алкоголізм. Це необхідно враховувати при призначенні пацієнтам із групи високого ризику, наприклад із захворюваннями печінки або епілепсією. У препараті міститься менше 1 ммоль натрію (23 мг) в одній ампулі, тобто практично не містить натрію. Педіатрична популяція Безпека застосування у дітей не встановлена. Препарат Дексалгін може викликати побічні дії, такі як відчуття оглушеності, порушення зору або сонливість. У таких випадках можливе погіршення здатності до швидкого реагування, орієнтування у дорожній ситуації та здатності до управління механізмами. Умови зберігання: При температурі не вище 25 ° С у захищеному від світла місці. Після розведення розчин зберігають протягом 24 годин при температурі від 2 до 8 ° С у захищеному від світла місці.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему