Лекарства и БАД Хиты продаж
574,00 грн
177,00 грн
Форма випуску: гель Упаковка: туба Виробник: Курасепт С. П. А Завод-виробник: Curasept SpA(Італія).
Склад, форма випуску та упаковкаТрава курильського чаю подрібнена Упаковка: картонна пачка 50 г.ХарактеристикаНастій трави курильського чаю має протизапальну, сечогінну, заспокійливу та знеболювальну дію. Застосовують як жовчогінний засіб при кишкових інфекціях та дисбактеріозі; при застудних захворюваннях – як відхаркувальне та потогінне. При регулярному застосуванні курильський чай нормалізує обмін речовин, покращує роботу серцево-судинної системи.Фармакотерапевтична групаВиявляє протизапальну, заспокійливу, знеболювальну, кровоспинну дії. Застосовується при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, при кровотечах різної етіології, проносах, дизентерії, ерозії шийки матки. Зовнішньо – настій використовується для полоскань порожнини рота, при ангінах та стоматитах.ІнструкціяВідвар: 2 столові ложки сировини залити 0,5 гарячої води, кип'ятити в закритому емальованому посуді на повільному вогні 5-7 хвилин. Остудити 30 хвилин, процідити, через 2-3 шари марлі. Приймати по 1\2 склянки 3-4 десь у день їжі. Для профілактики курс триває 10-15 днів, а для зміцнення імунної та нервової систем та покращення травлення – 1-1,5 місяця. Настій: 1 столову ложку рослинної сировини подрібнити, залити 1 склянкою окропу, настояти 15 хвилин, процідити, приймати дорослим по 1/2 склянки 2 десь у день під час їжі. З 1 столової ложки сировини готується настій на 1 день, курс – 1 місяць.Показання до застосуванняПротизапальна, сечогінна, заспокійлива та знеболювальна діяПротипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність, гіпотонія.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 100 гр. Активна речовина: цинку гіалуронат, отриманий за прописом: натрію гіалуронат та цинку хлорид, - 15,4 мг; Допоміжні речовини: калію сорбат, гідроксид натрію, карбомер, вода для ін'єкцій. По 15 г гелю в алюмінієвій тубі з білим поліетиленовим ковпачком, що має перфоруючий наконечник. Отвір туби захищений мембраною. Одна туба в картонній пачці з інструкцією з застосування.Опис лікарської формиБезбарвний або майже безбарвний прозорий гель майже без запаху.Фармакотерапевтична групаСтимулятор репарації тканин.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні практично не всмоктується, у плазмі визначається незначна кількість препарату.ФармакодинамікаПри взаємодії гіалуронової кислоти з молекулами води виникає дисперсійний матрикс, що заповнює недостатню клітинну тканину, який утворює природний каркас для клітин, що беруть участь у загоєнні рани, підвищує активність гранулоцитів і макрофагів, посилює проліферацію фібробластів і ангіогенез. Порівняно з гіалуронатом натрію, гіалуронат цинку має бактеріостатичну дію щодо багатьох бактерій.Показання до застосуванняМісцеве лікування всіх форм акне легкого та середнього ступеня тяжкості, насамперед камедонів та папуло-пустульозних вугрів.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до одного із компонентів препарату, вагітність, період лактації.Вагітність та лактаціяНемає даних про застосування препарату при вагітності або під час лактації.Побічна діяСпочатку лікування можливе почуття легкого печіння, яке поступово зникає; алергічні реакції. Гель може спричинити відчуття стягування при застосуванні його при сухому типі шкіри.Взаємодія з лікарськими засобамиДаних щодо взаємодії з іншими лікарськими препаратами немає.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Гель наносять 2 десь у день уражені ділянки шкіри тонким шаром після попереднього її очищення. Препарат всмоктується протягом декількох хвилин та не вимагає застосування пов'язки. Тривалість терапії індивідуальна і залежить від форми та тяжкості захворювання.ПередозуванняЧи не описана.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе викликає фотосенсибілізації, не забарвлює шкіру та білизну.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 фл. (10 мл): Діюча речовина: цинку гіалуронат 20,5 мг (отриманий за прописом: натрію гіалуронат 20,0 мг та цинку хлорид 10,5 мг); Допоміжні речовини: калій сорбат, сорбітол, вода для ін'єкцій. По 10 мл розчину в білому поліетиленовому флаконі з крапельницею з безбарвного поліетилену і з білим поліетиленовим ковпачком з контролем першого розтину. Один флакон у картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиБезбарвна або слабо забарвлена прозора в'язка рідина.Фармакотерапевтична групаСтимулятор репарації тканин.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні практично не всмоктується, у плазмі визначається незначна кількість гіалуронової кислоти.ФармакодинамікаЦинку гіалуронат поєднує ранозагоювальну та стимулюючу дії цинку та гіалуронової кислоти. Основний компонент препарату Куріозин®, гіалуронова кислота, є найважливішим компонентом шкіри та сполучної тканини, що забезпечує цілісність її структури, еластичність та регенерацію після пошкоджень. Гіалуронова кислота є одним з найбільш біологічно сумісних матеріалів для обробки ран. Цинка гіалуронат формує позаклітинний матрикс, який прискорює грануляцію, ангіогенез та епітелізацію, внаслідок чого збільшується синтез та накопичення колагенових волокон. Завдяки антимікробним властивостям цинк перешкоджає розвитку інфекції. Як антиоксидант, він також перешкоджає пошкодженню клітинного і позаклітинного матриксу вільними радикалами, зменшуючи їх негативну дію на регенерацію тканин. Цинка гіалуронат прискорює загоєння пошкодженої шкіри первинним або вторинним натягом, створюючи особливе мікросередовище в пошкодженій області внаслідок утримання та доставки води, діючи як механічний та протимікробний бар'єр та формуючи біосумісний молекулярний захисний шар, що призводить до ослаблення болю в області ран. . Гідратований шар з гіалуронату цинку формує щільну молекулярну мережу, що діє як в'язкоеластичний молекулярний фільтр і запобігає проникненню мікроорганізмів із зовнішнього середовища (повітряно-краплинним та контактним шляхом). Таким чином, препарат служить свого роду гідратованою пов'язкою протимікробної, що зберігає пошкоджену шкіру у зволоженому стані, що є основною метою ведення пошкоджень шкіри. Загоєння може супроводжуватися ослабленням рубцювання (ембріональні рани гояться без рубцювання внаслідок надзвичайно високого вмісту гіалуронової кислоти) з відновленням пошкодженої шкіри до практично здорового стану та виду.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії для місцевого лікування погано гояться, інфікованих ран, виразок гомілки, пролежнів, нориць, а також для прискорення нормального загоєння ран.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, непереносимість білка м'яса птиці, вагітність, період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяНемає даних про застосування препарату при вагітності або під час лактації.Побічна діяНаведені нижче побічні реакції наведені згідно з MedDRA відповідно до частоти виникнення: нечасто (≥0,1%, Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: почервоніння, поколювання в місці нанесення, відчуття печіння, місцевий біль. Дуже рідко: надмірний розвиток грануляційної тканини, некроз у рані. * - Побічні реакції розвиваються на початку лікування, зазвичай легкі, минущі. ** - зв'язок із препаратом Куріозин® розчин не встановлений. Можливий розвиток алергічних реакцій. При нанесенні на суху шкіру може бути відчуття "стягування". Якщо будь-які з вказаних в інструкції побічних ефектів посилюються або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиДаних щодо взаємодії з іншими лікарськими препаратами немає.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Наносити розчин 1 раз на день на пошкоджені ділянки шкіри в максимальній дозі 1 крапля/см2. Після попереднього промивання поверхні рани фізіологічним розчином або, при необхідності, 3% розчином перекису водню, нанести кілька крапель розчину Куріозин на марлеву серветку в кількості, необхідної для рівномірного зволоження всієї ранової поверхні в максимальній дозі 1 крапля/см2. Покрити рану стерильною марлевою серветкою або бинтом, що не липне до ранової поверхні. На рани, що сильно мокнуть, розчин можна наносити 2 рази на добу. Тривалість терапії індивідуальна і залежить від форми та тяжкості захворювання.ПередозуванняВипадків передозування препарату Куріозин розчин не зареєстровано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред першим застосуванням при лікуванні погано гояться, інфікованих ран, виразок гомілки, пролежнів, свищів рекомендується проконсультуватися з лікарем, який дасть рекомендації щодо комплексної терапії основного захворювання (застосування пов'язок, декомпресія в області пролежнів, контроль концентрації глюкози в сироватці крові, бор) . Не викликає фотосенсибілізації, не забарвлює шкіру та білизну. Наконечник флакона не повинен торкатися поверхні рани або будь-якої іншої поверхні. При нанесенні слід вживати заходів для запобігання мікробного забруднення або псування препарату. Один флакон повинен використовуватися лише одним пацієнтом. Після кожного використання ретельно закривайте флакон. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає на здатність до керування транспортними засобами та механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКоріння кульбаби, корені лопуха, екстракт насіння розторопші, екстракт коріння куркуми, екстракт артишоку, екстракт чорного перцю, желатин, Е171.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули червоно-коричневого кольору.ХарактеристикаЕкстракт куркуми - куркумін - відноситься до поліфенолів і має наступні властивості: Протизапальними, протигрибковими, протипаразитарними; Чинить позитивну дію на травні процеси та мікрофлору кишечника; Очищає кров, нормалізує обмін речовин, виводить поганий холестерин; Підвищує еластичність судин; Зміцнює імунну систему організму; Стимулює синтез нейротрофічного фактора мозку – особливого білка, який підтримує ріст нервових клітин, важливих для збереження довготривалої пам'яті. У "Куркуміні для печінки" містяться мінерали: кальцій, магній, залізо, калій, фосфор, йод; мікроелементи, вітаміни: С, В, Е, К, флавоноїди, органічні кислоти і все це рослинного походження, а це легко засвоюється організмом людини. Протизапальна та регенеруюча дія на печінку посилена додаванням екстрактів насіння розторопші, артишоку, корінням кульбаби, лопуха. Біологічну доступність ми збільшили екстрактом чорного перцю – піперином. Він має дивовижну властивість швидко доставляти інгредієнти до місця призначення. Ще лікарі Стародавнього сходу знали про властивості перцю збільшувати енергію нервової системи, зміцнювати м'язи, покращувати здатність шлунка, що перетравлює. Складається лише з натуральних інгредієнтів. Відновлюючі властивості посилені корінням лопуха, кульбаби, насінням розторопші, артишоком. Біодоступність багаторазово збільшена екстрактом чорного перцю.Властивості компонентівНасіння Расторопші містить флавоноїди під загальною назвою силімарин, що перешкоджають ушкодженню мембран клітин печінки, посилюють процеси регенерації, стимулюючи синтез білків. Корінь Лопуха містить інулін, ефірні олії, макро- та мікроелементи, має протизапальну дію при ревматизмі, подагрі, артрозах. У народній медицині використовують для очищення крові. Корінь Кульбаби використовується при запаленні шлунково-кишкового каналу, при запорах, як жовчогінний засіб при дискінезії жовчовивідних шляхів. У Стародавній Русі корінь Кульбаби вважали «життєвим еліксиром». Артишок багатий залізом, магнієм, марганцем, міддю, фосфором, селеном, вітамінами групи В, аскорбіновою кислотою, вітамінами Р, К, каротином, органічними кислотами. Чинить протизапальну дію на шлунково-кишковий канал, має відмінну дренажну дію на печінку і нирки, а вони відіграють ключову роль в очищенні організму від токсинів. Знижує рівень холестерину у крові. У народній медицині використовують при жовтяниці, гепатиті, екземі, псоріазі.РекомендуєтьсяЯк біологічно активна добавка до їжі, джерела куркуміну, флаволігнанів та гідроксикоричних кислот.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років приймати по 1 капсулі 2 рази на день під час їжі. Тривалість прийому – 1-2 місяці. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракт коренів шабельника, екстракт кори верби, екстракт коріння імбиру, екстракт коріння куркуми, екстракт коріння солодки, екстракт чорного перцю, желатин, Е171.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули зеленого кольору.ХарактеристикаПротизапальну та регенеруючу дію на суглоби посилено додаванням екстрактів коренів шабельника, кори верби, кореня імбиру, кореня солодки. У "Куркуміні для суглобів" містяться мінерали: кальцій, магній, залізо, калій, фосфор, йод; мікроелементи, вітаміни: С, В, Е, К, флавоноїди, органічні кислоти і все це рослинного походження, а це легко засвоюється організмом людини.Властивості компонентівКореневище Солодки містить найбагатший комплекс речовин та використовується в медицині з античних часів: гліциризин, 27 видів різних флавоноїдів, ефірні олії, вектини, вітаміни, органічні кислоти. При прийомі продуктів з Солодки зміцнюється імунітет, активізується лімфоток і в результаті очищується лімфа, активізуються обмінні процеси, підвищується еластичність судин, виявляє противірусну дію, оскільки стимулює вироблення інтерферону, вирішує проблеми опорно-рухового апарату, покращує рухливість суглобів. Це ще й природний стимулятор підшлункової залози. У Китаї Сабельник називають «корінням довголіття та молодості». Корінь Імбиру містить макро- та мікроелементи, вітаміни гр.В, С, РР, А, К, незамінні амінокислоти: аргінін, треонін, лейцин, лізин, метіонін, валін, гістидин, ізолейцин, фенілаланін, триптофан, треонін. Має протизапальні та знеболювальні властивості при захворюванні суглобів, покращує роботу травної системи, активізує кровообіг, зміцнює пам'ять, збільшує активність щитовидної залози, чистить печінку, кров, судини., виводить поганий холестерин, знищує кишкових паразитів. Кора Іви білої містить глікозид Саліцин ( його аналог синтетичний аспірин), який має наступні властивості: жарознижувальні, знеболювальні, протизапальні, дезінфікуючі (глістогінні). На цих властивостях ґрунтується лікування артриту, остеартрозу, подагри. Біологічну доступність ми збільшили екстрактом чорного перцю – піперином. Він має дивовижну властивість швидко доставляти інгредієнти до місця призначення. Ще лікарі Стародавнього сходу знали про властивості перцю збільшувати енергію нервової системи, зміцнювати м'язи, покращувати здатність шлунка, що перетравлює. Біодоступність багаторазово збільшена екстрактом чорного перцю.РекомендуєтьсяЯк біологічно активна добавка до їжі, джерела куркуміну, гліциризинової кислоти і дубильних речовин, що містить саліцин і гінгерол.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років по 1 капсулі 3 рази на день під час їжі. Тривалість прийому – 1-2 місяці. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПолісорбат-80 (Твін-80) емульгатор рослинного походження, компоненти капсули (харчові добавки): желатин, гліцерин рослинного походження; екстракт куркуми (93% куркуміноїдів).Характеристика«Куркумін» Евалар сприяє: зміцнення імунітету, захист організму від вірусів, бактерій, грибків; зменшення запальних процесів; захисту та очищення печінки, м'якої жовчогінної дії, зниження ризику утворення жовчного каміння; зниження запалення та болі в суглобах.Властивості компонентівКуркумін має широкий спектр корисних властивостей: підвищує імунітет, допомагає хворим із хронічними захворюваннями відновити сили після хвороби, а також уберегтися від застуди та грипу в період сезонних захворювань. Куркумін – унікальний природний антибіотик – має сильну антибактеріальну дію. Має асептичні та протизапальні дії, антимікробну активність, але при цьому не завдає шкоди шлунково-кишковому тракту, активізує кишкову флору, покращує травлення і не чинить руйнівної дії на печінку. Куркумін підвищує виділення жовчі та травних соків. Перешкоджає утворенню холестеринових каменів у печінці та жовчному міхурі. Стимулює скорочення жовчного міхура. Має гепатопротекторну дію. Куркумін є сильним антиоксидантом. Він здатний гальмувати розвиток пухлин,особливо товстого кишечника та прямої кишки. Застосовується при лікуванні захворювань суглобів (ревматоїдний артрит, остеоартрит, тендиніт) та ревматизмі. Куркумін також знижує суглобові болі. Особливо це важливо для спортсменів, які зазнають на собі значних навантажень і частіше за інших схильних до захворювань суглобів, а також для людей похилого віку. Проте, діюча речовина куркуми (куркумін) як прянощі засвоюється погано – на 5-10%. Але сьогодні вчені навчилися виділяти куркумін, що легко засвоюється, переводячи його в міцелярну форму, яка засвоюється на 100%.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМікрокристалічна целюлоза (носій), куркумін, полівінілпіролідон (стабілізатор), магнію стеарат (агент антистежуючий), екстракт перцю чорного, оболонка таблетки: гідроксипропілметилцелюлоза (загусник), поліетиленгліколь (стабілізатор), оксид заліза жовтий (крас) оксид заліза червоний (барвник).ХарактеристикаПерші згадки про використання куркуми датуються 2500 до нашої ери. Її використовували у кулінарії, медицині та у багатьох релігійних ритуалах. Завдяки досягненням сучасних технологій багато століть вчені виявили, що куркума містить компонент куркумін, який є природним антиоксидантом і обумовлює всі корисні властивості знаменитої жовтої спеції. Куркумін – активний компонент куркуми – трав'янистої багаторічної рослини сімейства імбирних (Curcuma longa). Куркумін впливає на травну систему, благотворно впливаючи на жовчовиділення. Прийом куркуміну сприяє прискоренню відновлення організму після занять спортом. У сукупності з правильним харчуванням та тренуваннями куркумін є одним із цінних компонентів для попередження набору зайвої ваги, оскільки сприятливо впливає на метаболізм та рівень цукру в крові. Також не можна недооцінювати користь куркуміну для серцево-судинної системи: він бере участь у процесах зниження рівня «шкідливого» холестерину та допомагає підтримувати нормальну роботу серця. Куркумін є антиоксидантом і завдяки цьому сприятливо впливає відновлення пошкоджених тканин.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - джерела куркуміну.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 таблетці 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому 1-2 місяці. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
10 709,00 грн
174,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 фл.: (1,5 мл): активний компонент: Порактант Альфа – 120 мг; допоміжні речовини: хлорид натрію 13,5 мг, вода для ін'єкцій до 1,5 мл. По 1,5 мл або 3 мл препарату у флакон із безбарвного скла, закритий пробкою із хлорбутилу, обжатий алюмінієвим ковпачком та закритий пластиковою кришкою. Один або два флакони у футлярі з пінопласту разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиВід білого до жовтого кольору суспензія.Фармакотерапевтична групаСурфактант.ФармакокінетикаВ експериментальних дослідженнях період напіввиведення становить 67 год. Проте поза легенями (у сироватці крові та інших органах) через 48 год після введення виявляються лише слідові кількості ліпідів сурфактанту.ФармакодинамікаПорактант Альфа є природним сурфактантом, виділеним з легких свині, який містить майже виключно полярні ліпіди, насамперед фосфатидилхолін (близько 70% від загального вмісту фосфоліпідів) і близько 1% специфічних гідрофобних низькомолекулярних протеїнів SP-B та SP-C. Відновлює нестачу ендогенного легеневого сурфактанту. Покриває внутрішню поверхню альвеол, знижує поверхневе натяг у легенях, стабілізує альвеоли, запобігаючи їх злипанню в кінці експіраторної фази, сприяє адекватному газообміну, що підтримується протягом усього дихального циклу. Поступово розподіляється в легенях та поширюється на поверхні альвеол. У недоношених новонароджених дітей відновлює рівень оксигенації, що вимагає зниження концентрації кисню, що вдихається, в газовій суміші. Знижує рівень смертності та ускладнень від респіраторних захворювань. Застосування сурфактанту значно знижує тяжкість перебігу респіраторного дистрес-синдрому (РДС).Показання до застосуванняЛікування РДС у недоношених дітей із масою тіла понад 700 г; профілактика РДС у недоношених новонароджених за підозри на можливий розвиток синдрому.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяНе застосовується.Побічна діяЛегенева кровотеча; алергічні реакції. Рідко спостерігаються: брадикардія; артеріальна гіпотензія; зниження насиченості крові киснем; закупорка ендотрахеальної трубки внаслідок накопичення слизу; тимчасове (2-10 хв) зниження електричної активності мозку.Взаємодія з лікарськими засобамиНе встановлено.Спосіб застосування та дозиЕндотрахеальне введення в інтубованих дітей, що знаходяться на штучній вентиляції легень (ШВЛ), з постійним моніторуванням частоти серцевих скорочень (ЧСС), концентрації кисню в артеріальному руслі або насиченості крові киснем. Препарат повинен застосовуватися лише за умов стаціонару лікарями, які мають досвід лікування та реанімації недоношених дітей. Лікування починають якомога раніше після діагностики РДС. Методика застосування препарату Перед вживанням флакон нагрівають до 37 ° С, обережно перевертають догори дном, уникаючи струшування. Суспензія набирається з флакона з використанням стерильних голок та шприців та вводиться через інтубаційну трубку в нижній відділ трахеї. Після введення проводиться ручна вентиляція протягом 1-2 хв з концентрацією вдихуваного кисню, що дорівнює вихідному показнику на апараті ШВЛ, для рівномірного розподілу препарату. Препарат може вводитися або з від'єднанням дитини від апарату ШВЛ або без від'єднання (з використанням катетера). Кінець катетера, через який вводиться препарат, повинен бути відрізаний на 0,5 см вище від нижнього кінця інтубаційної трубки. Дозування Екстрена терапія Початкова разова доза 100-200 мг/кг (1,25-2,5 мл/кг). При необхідності застосовують одну або дві додаткові дози 100 мг/кг з інтервалом 12 год. Максимальна загальна доза 300-400 мг/кг. Профілактика Препарат у разовій дозі 100-200 мг/кг (1,25-2,5 мл/кг) необхідно ввести протягом перших 15 хвилин після народження дитини з підозрою на можливий розвиток РДС. Повторну дозу препарату 100 мг/кг вводять через 6-12 годин. У разі встановлення діагнозу РДС та необхідності проведення ШВЛ введення препарату (по 100 мг/кг) продовжують з 12-годинним інтервалом. Максимальна загальна доза становить 300-400 мг/кг.ПередозуванняДо цього часу явищ передозування при застосуванні препарату Куросурф не було відзначено. Тим не менш, у разі передозування і тільки за наявності чітких клінічних проявів (з боку дихання, вентиляції або оксигенації) повинна бути проведена максимально можлива аспірація зваженого вмісту з легенів та терапія, спрямована на підтримання водно-електролітного балансу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування препаратом необхідно провести корекцію ацидозу, артеріальної гіпотензії, анемії, гіпоглікемії та гіпотермії. У разі рефлюксу препарату введення необхідно призупинити і, при необхідності, збільшити піковий інспіраторний тиск на апараті ШВЛ до рівня, необхідного для очищення ендотрахеальної трубки. У разі закупорки ендотрахеальної трубки внаслідок накопичення слизу у дітей може помітно погіршитись вентиляція при введенні препарату або одразу після його введення, що трапляється за наявності легеневої секреції у дитини до введення препарату. Відсмоктування слизу перед введенням препарату може знизити можливість обструкції ендотрахеальної трубки. У разі неможливості видалення обструкції ендотрахеальну трубку необхідно негайно замінити. Не рекомендується проводити аспірацію трахеобронхіального секрету протягом принаймні 6 годин після введення препарату, за винятком умов, що загрожують життю. У разі виникнення брадикардії, артеріальної гіпотензії та зниження насиченості крові киснем введення препарату необхідно призупинити та вжити необхідних заходів щодо нормалізації ЧСС, після чого лікування може бути продовжено. Діти, народжені після тривалого безводного періоду (більше 3 тижнів) можуть погано реагувати на замісну терапію препаратом, що може бути пов'язане з гіпоплазією легень. Очікується, що введення препарату знизить тяжкість РДС або ризик його виникнення, однак не можна припускати, що терапія повністю усуне смертність і захворюваність, пов'язані з передчасними пологами, оскільки передчасно народжені діти можуть зазнавати інших ускладнень внаслідок їх незрілості. Застосування препарату з метою профілактики необхідно проводити відповідно до таких рекомендацій: недоношені новонароджені із гестаційним віком від 24 до 25 тижнів: профілактика рекомендується; недоношені новонароджені із гестаційним віком від 26 до 28 тижнів: рекомендується профілактика у разі відсутності антенатального застосування кортикостероїдних препаратів. Зважаючи на фактори ризику у недоношених новонароджених з гестаційним віком менше 28 тижнів, профілактика також рекомендується за наявності наступних факторів ризику розвитку РДС: перинатальна асфіксія, необхідність інтубації при народженні, наявність цукрового діабету у матері, чоловіча стать дитини, сімейна схильність до РД, перетин. Недоношені новонароджені з гестаційним віком від 29 тижнів і більше: препарат повинен вводитись лише у разі розвитку РДС. Відновлення газообміну в альвеолах може призвести до швидкого збільшення концентрації кисню в артеріальному руслі, що вимагатиме негайної перебудови показників ШВЛ для того, щоб уникнути гіпероксії. У зв'язку з цим рекомендується проводити тривалий моніторинг газового складу артеріальної крові та тканинного вмісту кисню. Підігріті перед вживанням флакони не слід поміщати назад у холодильник. Не використовуйте препарат, що залишився у флаконі, вдруге.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРиб'ячий жир, желатин харчовий, агент вологоутримуючий гліцерин, вода, антистежуючий агент мікрокристалічна целюлоза, натуральний ароматизатор Тутті-Фрутті, декстроза, регулятор кислотності лимонна кислота, концентрат обліпихи, вітамін Е, вітамін А, вітамін D. Упаковка: жувальні капсули у банку 60 шт. 750 мг.Характеристика«КУСАЛОЧКА ІМУНО» – вітамінний комплекс для дітей, що містить біологічно активні компоненти, що сприяють зміцненню імунітету: поліненасичені жирні кислоти омега-3 (ПНЖК омега-3) вітаміни D, E, A та каротиноїди Містить натуральний риб'ячий жир і концентрат обліпихи. Не містить барвників та консервантів. Зміцнює імунітет і ще корисна для: нервової системи, пам'яті та концентрації уваги (омега-3) зору (омега-3, вітамін А, каротиноїди) зубів та кісток (вітамін D, вітамін А)Фармакотерапевтична групаПНЖК омега-3 впливають на характер імунної відповіді, оскільки входять до складу оболонок імунних клітин. Від складу оболонок клітин залежить як швидко протікатимуть імунні реакції, наскільки ефективно імунні клітини розпізнаватимуть та знищуватимуть антигени та інфекційних збудників. ПНЖК омега-3 прискорюють перебіг запальних реакцій, перешкоджаючи їх переходу в хронічну стадію. Крім того, ПНЖК омега-3 сприяють зниженню в'язкості крові, розширенню судин, покращенню кровопостачання тканин. Використання в раціоні дітей харчування, збагаченого ПНЖК омега-3 показало достовірне зниження захворюваності на гострі респіраторні інфекції в порівнянні з дітьми, які не отримують омега-3. Вітамін D, перетворений організмом на гормонально активну форму, стимулює процеси захоплення та знищення чужорідних клітин, запускаючи синтез антитіл. Дефіцитом вітаміну D може бути викликана підвищена частота інфекційних захворювань, у тому числі таких небезпечних, як туберкульоз, а також аутоімунних захворювань, зокрема цукровий діабет 1-го типу, псоріаз. Вітамін A підвищує бар'єрну функцію слизових оболонок, перешкоджаючи розвитку інфекції, сприяє мобілізації клітин крові до захоплення інфекційних агентів. Каротиноїди – речовини рослинного походження, що мають виражену імуностимулюючу дію. Каротиноїди впливають на стан шкірних покривів та слизових оболонок, виконують антиоксидантну функцію, підтримують здоров'я органів зору. Вітамін Е регулює чисельність імунозахисних клітин (Т- та В-лімфоцитів). Дефіцит вітаміну E в організмі супроводжується зниженням вмісту імуноглобулінів E.Властивості компонентівВміст поліненасичених жирних кислот (ПНЖК) Омега-3 – не менше ніж 30 %.ІнструкціяДітям від 3 до 7 років по 1 капсулі 2 рази на день, дітям від 7 років та дорослим по 1 капсулі 3 рази на день розжувати (розсмоктати) під час їди. Тривалість прийому – 1 місяць. Можливі повторні прийоми протягом року. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Показання до застосуванняРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела поліненасичених жирних кислот Омега-3, вітамінів А, D, Е для дітей старше 3-х років.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРиб'ячий жир, желатин харчовий, агент вологоутримуючий гліцерин, вода, антистежуючий агент мікрокристалічна целюлоза, натуральний ароматизатор Тутті-Фрутті, декстроза, регулятор кислотності лимонна кислота, концентрат обліпихи, вітамін Е, вітамін А, вітамін D. Упаковка: жувальні капсули у банку 90 шт.Характеристика«КУСАЛОЧКА ІМУНО» – вітамінний комплекс для дітей, що містить біологічно активні компоненти, що сприяють зміцненню імунітету: поліненасичені жирні кислоти омега-3 (ПНЖК омега-3) вітаміни D, E, A та каротиноїди Містить натуральний риб'ячий жир і концентрат обліпихи. Не містить барвників та консервантів. Зміцнює імунітет і ще корисна для: нервової системи, пам'яті та концентрації уваги (омега-3) зору (омега-3, вітамін А, каротиноїди) зубів та кісток (вітамін D, вітамін А)Фармакотерапевтична групаПНЖК омега-3 впливають на характер імунної відповіді, оскільки входять до складу оболонок імунних клітин. Від складу оболонок клітин залежить як швидко протікатимуть імунні реакції, наскільки ефективно імунні клітини розпізнаватимуть та знищуватимуть антигени та інфекційних збудників. ПНЖК омега-3 прискорюють перебіг запальних реакцій, перешкоджаючи їх переходу в хронічну стадію. Крім того, ПНЖК омега-3 сприяють зниженню в'язкості крові, розширенню судин, покращенню кровопостачання тканин. Використання в раціоні дітей харчування, збагаченого ПНЖК омега-3 показало достовірне зниження захворюваності на гострі респіраторні інфекції в порівнянні з дітьми, які не отримують омега-3. Вітамін D, перетворений організмом на гормонально активну форму, стимулює процеси захоплення та знищення чужорідних клітин, запускаючи синтез антитіл. Дефіцитом вітаміну D може бути викликана підвищена частота інфекційних захворювань, у тому числі таких небезпечних, як туберкульоз, а також аутоімунних захворювань, зокрема цукровий діабет 1-го типу, псоріаз. Вітамін A підвищує бар'єрну функцію слизових оболонок, перешкоджаючи розвитку інфекції, сприяє мобілізації клітин крові до захоплення інфекційних агентів. Каротиноїди – речовини рослинного походження, що мають виражену імуностимулюючу дію. Каротиноїди впливають на стан шкірних покривів та слизових оболонок, виконують антиоксидантну функцію, підтримують здоров'я органів зору. Вітамін Е регулює чисельність імунозахисних клітин (Т- та В-лімфоцитів). Дефіцит вітаміну E в організмі супроводжується зниженням вмісту імуноглобулінів E.Властивості компонентівВміст поліненасичених жирних кислот (ПНЖК) Омега-3 – не менше ніж 30 %.ІнструкціяДітям від 3 до 7 років по 1 капсулі 2 рази на день, дітям від 7 років та дорослим по 1 капсулі 3 рази на день розжувати (розсмоктати) під час їди. Тривалість прийому – 1 місяць. Можливі повторні прийоми протягом року. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Показання до застосуванняРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела поліненасичених жирних кислот Омега-3, вітамінів А, D, Е для дітей старше 3-х років.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
534,00 грн
206,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка(на одну ампулу 2,2 мл (= 2,2 г)): Активні компоненти: Cutis suis D8 22 мкл, Нераr suis D10 22 мкл Splen suis D10 22 мкл Placenta totalis suis D10 22 мкл Glandula suprarenalis suis D10 2 мкл, Funiculus umbilicalis suis D10 22 мкл, Thuja occidentalis D8 22 мкл, Galium aparine D6 22 мкл, Selenium D10 22 мкл, Thallium sulfuricum D13 22 мкл, Strychnos ignatii D6 22 мкл, urens D4 22 мкл, Acidum phosphoricum D6 22 мкл, Calcium fluoratum D13 22 мкл, Mercurius solubilis Hahnemanni D13 22 мкл 22 мкл, Acidum formicicum D198 22 мкл, Pyrogenium-Nosode D198 22 мкл, Acidum alphaketoglutaricum D10 22 мкл, Acidum fumaricum D10 22 мкл,Natrium diethyloxalaceticum D10 22 мкл; допоміжні речовини: хлорид натрію для встановлення ізотонії, вода для ін'єкцій 1606,0 мг.Опис лікарської формиБезбарвна прозора рідина без запаху.Фармакотерапевтична групаБагатокомпонентний гомеопатичний препарат, дія якого зумовлена компонентами, що входять до його складу.Показання до застосуванняПрепарат застосовується в дерматології для лікування вугрової висипки (акне) помірно вираженої та середньої тяжкості.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, особливо їхтіолу. Вік до 18 років у зв'язку із недостатністю клінічних даних.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату можливе, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Потрібна консультація лікаря.Побічна діяМожливі алергічні реакції, підвищене слиновиділення. У разі виникнення побічних ефектів слід припинити застосування препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПризначення комплексних гомеопатичних препаратів не виключає використання інших лікарських засобів, які застосовуються при цьому захворюванні.Спосіб застосування та дозиКратність і тривалість введення препарату встановлюється лікарем індивідуально або по 1 ампулі 1-3 рази на тиждень внутрішньом'язово. Курс лікування – 4 тижні.ПередозуванняВипадки передозування досі не були зареєстровані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри прийомі гомеопатичних лікарських засобів можуть тимчасово загострюватись наявні симптоми (первинне погіршення). У цьому випадку слід припинити застосування препарату і звернутися до лікаря.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
625,00 грн
268,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 амп.: речовина, що діє: еноксапарин натрію 2000 анти-Ха ME (20 мг); допоміжна речовина: вода для ін'єкцій – до 0,2 мл. По 0,2 мл (2000 анти-Ха ME), 0,3 мл (3000 анти-Ха ME), 0,4 мл (4000 анти-Ха ME), 0,5 мл (5000 анти-Ха ME), 0 ,6 мл (6000 анти-Ха ME), 0,7 мл (7000 анти-Ха ME), 0,8 мл (8000 анти-Ха ME) або 1,0 мл (10000 анти-Ха ME) в ампули з безбарвного або темного скла. По 5 або 10 ампул зі скла в контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки або поліетилентерефталатної з плівкою полімерною або фольгою алюмінієвою лакованою, або без плівки полімерної та фольги алюмінієвої лакованої, або у форму з картону. По 1, 2, 3 або 4 контурні коміркові упаковки або форми з картону з 5 ампулами або по 1 або 2 контурні коміркові упаковки або форми з картону з 10 ампулами разом з інструкцією із застосування і ампуним скарифікатором або без нього в пачці з картону.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або жовта, або коричнево-жовта рідина.Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянтний засіб прямої дії.ФармакокінетикаБіодоступність та абсорбція Абсолютна біодоступність еноксапарину натрію при підшкірному (п/к) введенні, що оцінюється на підставі анти-Ха активності, близька до 100%. Середня максимальна анти-Ха активність плазми спостерігається через 3-5 годин після підшкірного введення препарату і становить приблизно 0,2; 0,4; 1,0 та 1,3 анти-Ха МО/мл після підшкірного введення 20 мг, 40 мг, 1 мг/кг та 1,5 мг/кг. Внутрішньовенне болюсне введення препарату в дозі 30 мг, що супроводжується негайним підшкірним введенням препарату в дозі 1 мг/кг кожні 12 год, забезпечує початкову максимальну анти-Ха активність на рівні 1,16 МО/мл (n=16), середня експозиція препарату становить приблизно 88% від рівноважного стану, що досягається другого дня терапії. Фармакокінетика еноксапарину натрію у зазначених режимах дозування має лінійний характер. Варіабельність усередині та між групами пацієнтів низька. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу та підшкірного введення еноксапарину натрію в дозі 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу у здорових добровольців рівноважна концентрація досягається до другого дня, причому площа під фармакокінетичною кривою в середньому на 1 % вище, ніж після одноразового введення. Після повторних підшкірних введень еноксапарину натрію в добовій дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу рівноважна концентрація досягається через 3-4 дні, причому площа під кривою (AUC) в середньому на 65 % вище, ніж після одноразового введення, та середні значення максимальних концентрацій становлять відповідно 1,2 МО/мл та 0,52 МО/мл. Анти-IIа активність у плазмі приблизно в 10 разів нижча, ніж анти-Ха активність. Середня максимальна анти-IIа активність спостерігається приблизно через 3-4 години після підшкірного введення і досягає 0,13 МО/мл і 0,19 МО/мл після повторного введення 1 мг/кг маси тіла при дворазовому введенні та 1,5 мг/кг. маси тіла при одноразовому введенні відповідно. Розподіл Об'єм розподілу анти-Ха активності еноксапарину натрію становить приблизно 4,3 л і наближається до об'єму циркулюючої крові. Виведення Еноксапарин натрію є препаратом із низьким кліренсом. Після внутрішньовенного введення протягом 6 годин у дозі 1,5 мг/кг маси тіла середнє значення кліренсу анти-Ха у плазмі становить 0,74 л/годину. Виведення препарату носить монофазний характер з періодом напіввиведення (Т1/2) близько 5 годин (після одноразового підшкірного введення) та близько 7 годин (після багаторазового введення препарату). Еноксапарин натрію в основному метаболізується в печінці шляхом десульфатування та/або деполімеризації з утворенням низькомолекулярних речовин з дуже низькою біологічною активністю. Виведення через нирки активних фрагментів препарату становить приблизно 10% від введеної дози, і загальна екскреція активних та неактивних фрагментів становить приблизно 40% від введеної дози. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку (старше 75 років): фармакокінетичний профіль еноксапарину натрію не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодших пацієнтів при нормальній функції нирок. Однак унаслідок зниження функції нирок з віком може спостерігатися уповільнення виведення еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку. Порушення функції печінки: у дослідженні за участю пацієнтів з пізніми стадіями цирозу печінки, які отримували еноксапарин натрію в дозі 4000 ME (40 мг) один раз на добу, зниження максимальної анти- Ха активності було пов'язане зі збільшенням ступеня тяжкості порушення функції печінки (з оцінкою по шкалою Чайлд-Пью). Це зниження, головним чином, було зумовлене зниженням рівня АТ-III, вторинним по відношенню до зниження синтезу АТ-III у пацієнтів із порушенням функції печінки. Порушення функції нирок: відмічено зменшення кліренсу еноксапарину натрію у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу відбувається збільшення активності анти-Ха, представленої площею під фармакокінетичною кривою (AUC) у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої (кліренс креатиніну ≥50 і Гемодіаліз: фармакокінетика еноксапарину натрію порівнянна з показниками в контрольній популяції після одноразових внутрішньовенних введень доз 25 ME, 50 ME або 100 МО/кг (0,25, 0,50 або 1,0 мг/кг), проте AUC була вдвічі , ніж у контрольній популяції. Маса тіла: після повторних підшкірних введень у дозуванні 1.5 мг/кг один раз на добу середня AUC анти-Ха активності в стані рівноваги незначно вища у пацієнтів із надмірною масою тіла (ІМТ 30-48 кг/м2) порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла, тоді як максимальна анти-Ха активність плазми крові не збільшується. У пацієнтів із надмірною масою тіла при підшкірному введенні препарату кліренс дещо менший. Якщо не робити поправку дози з урахуванням маси тіла пацієнта, то після одноразового підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію анти-Ха активність буде на 52 % вище у жінок з масою тіла менше 45 кг і на 27 % вище у чоловіків з масою тіла менше 57 кг порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла.ФармакодинамікаЕноксапарин натрію – низькомолекулярний гепарин із середньою молекулярною масою близько 4500 дальтон: менше 2000 дальтон – 68 %, понад 8000 дальтон – В очищеній системі in vitro еноксапарин натрію має високу анти-Ха активність (приблизно 100 МО/мл) та низьку анти-IIа або антитромбінову активність (приблизно 28 МО/мл). Ця антикоагулянтна активність діє через антитромбін III (АТ-III), забезпечуючи антикоагулянтну активність у людей. Крім анти-Ха/IIа активності також виявлено додаткові антикоагулянтні та протизапальні властивості еноксапарину натрію як у людини, так і на моделях тварин. Це включає АТ-III залежне пригнічення інших факторів згортання, таких як фактор VIIa, активацію вивільнення інгібітора шляху тканинного фактора (ПТФ), а також зниження вивільнення фактора Віллебранду з ендотелію судин у кровотік. Ці фактори забезпечують антикоагулянтний ефект еноксапарину натрію загалом. Застосування препарату у профілактичних дозах незначно змінює активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), практично не впливає на агрегацію тромбоцитів та на ступінь зв'язування фібриногену з рецепторами тромбоцитів.ІнструкціяІнструкція з самостійного виконання ін'єкції еноксапарину натрію Вимийте руки і ділянку шкіри (місце для ін'єкції), в яку ви будете вводити препарат водою з милом. Висушіть їх. Прийміть зручне положення "сидячи" або "лежачи" та розслабтеся. Переконайтеся, що добре бачите місце, в яке збираєтеся вводити препарат. Оптимально використовувати крісло для відпочинку, шезлонг чи ліжко, обкладене подушками для опори. Виберіть місце для ін'єкції в правій або лівій частині живота. Це місце має знаходитися на відстані як мінімум 5 см від пупка або навколо рубців і синців. Чергуйте місця ін'єкцій у правій та лівій частинах живота залежно від того, куди ви вводили препарат у попередній раз. Протріть місце для ін'єкції тампоном, змоченим спиртом. Обережно зніміть ковпачок із голки шприца з препаратом. Відкладіть ковпачок. Шприц попередньо заповнений та готовий до використання. Не натискайте на поршень, щоб витіснити бульбашки повітря до введення голки в місце ін'єкції. Це може призвести до втрати препарату. Після видалення ковпачка не допускайте дотику голки до будь-яких предметів. Це необхідно для збереження стерильності голки. Увага: при наявності захисної етикетки для голки - дотримуйтесь інструкцій щодо використання захисної етикетки для голки, наведеної нижче. Утримуйте шприц в одній руці так, як ви тримаєте олівець, а іншою рукою обережно стисніть протерте спиртом місце для введення препарату між великим та вказівним пальцями так, щоб утворити складку шкіри. Утримуйте шкірну складку весь час, доки ви вводите препарат. Утримуйте шприц таким чином, щоб голка була спрямована донизу (вертикально під кутом 90°). Введіть голку на всю довжину в складку шкіри. Натисніть пальцем на поршень. Це забезпечить введення препарату у підшкірну жирову тканину живота. Утримуйте шкірну складку весь час, доки ви вводите препарат. Витягніть голку, потягнувши її назад без відхилення від осі. Тепер можна припинити утримання шкірної складки. Увага: за наявності запобіжного пристрою - виконуйте інструкції з використання запобіжного пристрою, наведені нижче. З метою запобігання утворенню синця не розтирайте місце ін'єкції після введення препарату. Утилізуйте використаний одноразовий шприц у контейнер для сміття. При застосуванні препарату суворо дотримуйтесь рекомендацій, наведених у даній інструкції, а також вказівок лікаря чи провізора. У разі виникнення запитань зверніться до лікаря або провізору. Інструкція щодо використання захисної етикетки для голки (за її наявності) Не розкриваючи упаковку, перевірте цілісність шприца, а також відсутність рідини в контурній комірковій упаковці. Якщо ви сумніваєтеся в цілісності шприца або його герметичності, візьміть іншу упаковку. Відкрийте контурну коміркову упаковку. Перевірте вміст препарату у шприці. Увага: не знімайте захисний ковпачок до вигину захисної етикетки! Зігніть захисну етикетку для голки приблизно на 90°. Зніміть захисний ковпачок. Зробіть ін'єкцію, як завжди. Увага: не закріплюйте голку у захисну етикетку пальцями! Однією рукою закріпіть голку шляхом розміщення захисної етикетки на твердій стійкій поверхні. Потім натисніть на захисну етикетку. Зігніть захисну етикетку приблизно на 90°, доки голка з чутним клацанням не опиниться в пластиковій частині захисної етикетки. Утилізуйте одноразовий шприц з голкою у контейнер для сміття. Інструкція з використання запобіжного пристрою Не розкриваючи упаковку, перевірте цілісність шприца, а також відсутність рідини в контурній комірковій упаковці. Якщо ви сумніваєтеся в цілісності шприца або його герметичності, візьміть іншу упаковку. Відкрийте контурну коміркову упаковку. Перевірте вміст препарату у шприці. Увага: Виймаючи шприц із упаковки, не тягніть шприц за плунжер або ковпачок для голки. Вийміть шприц із упаковки, як показано на малюнку. Увага: не знімайте ковпачок голки, тримаючись за плунжер або основу голки. Зніміть ковпачок голки, як показано на малюнку, тримаючись за захисну систему, щоб уникнути травмування або вигину голки. Зробіть ін'єкцію, як завжди. Затиснувши корпус шприца між вказівним та середнім пальцями, натисніть на плунжер донизу, щоб ввести весь розчин. Увага: розчин повинен бути повністю введений для спрацьовування захисної системи. Після завершення ін'єкції скористайтесь одним із запропонованих варіантів: Вийміть голку з місця ін'єкції та відпустіть плунжер. Дочекайтеся, поки захисна система повністю закриє голку. Не виймаючи голку із місця ін'єкції, відпустіть плунжер. Дочекайтеся, поки захисна система повністю закриє голку. Увага: якщо захисна система не активувалася або активувалася частково - викиньте шприц із незахищеною голкою. Т.к. Голка не захищена, зверніть особливу увагу на те, щоб уникнути травмування. Викиньте шприц із захищеною голкою у контейнер для сміття.Показання до застосуванняПрофілактика венозних тромбозів та емболій при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику, особливо при ортопедичних та загальнохірургічних втручаннях, включаючи онкологічні. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань, включаючи гостру серцеву недостатність та декомпенсацію хронічної серцевої недостатності (III або IV клас NYHA), дихальну недостатність, а також при тяжких інфекціях та ревматичних захворюваннях; . Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії, крім випадків тромбоемболії легеневої артерії, які потребують тромбоемболічної терапії або хірургічного втручання. Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу. Гострий коронарний синдром. * лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST у поєднанні з пероральним прийомом ацетилсаліцилової кислоти. * Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST у пацієнтів, які підлягають медикаментозному лікуванню або подальшому черезшкірному коронарному втручанню (ЧКВ).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до еноксапарину натрію, гепарину або його похідних, включаючи інші низькомолекулярні гепарини. Активна клінічно значуща кровотеча, а також стани та захворювання, при яких є високий ризик розвитку кровотечі, включаючи нещодавно перенесений геморагічний інсульт, гостру виразку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), наявність злоякісного новоутворення з високим ризиком кровотеч, нещодавно перенесені операції на головній та спинній мозку, офтальмологічні операції, відома чи передбачувана наявність варикозного розширення вен стравоходу, артеріовенозні мальформації, судинні аневризми, судинні аномалії спинного та головного мозку. Спинальна або епідуральна анестезія або локо-регіональна анестезія, коли еноксапарин натрію застосовувався для лікування протягом попередніх 24 годин. Імуноопосередкована гепарин-індукована тромбоцитопенія (в анамнезі) протягом 100 останніх днів або наявність у крові циркулюючих антитромбоцитарних антитіл. Дитячий вік до 18 років, оскільки ефективність та безпека у даної категорії пацієнтів не встановлені. Стани, у яких є потенційний ризик розвитку кровотечі: порушення гемостазу (в т.ч. гемофілія, тромбоцитопенія, гіпокоагуляція, хвороба Віллебранда та ін), важкий васкуліт; виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки або інші ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; неконтрольована тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична або геморагічна ретинопатія; тяжкий цукровий діабет; нещодавно перенесена чи передбачувана неврологічна чи офтальмологічна операція; проведення спинальної або епідуральної анестезії (потенційна небезпека розвитку гематоми); спинномозкова пункція (нещодавно перенесена); недавні пологи; ендокардит бактеріальний (гострий або підгострий); перикардит або перикардіальний випіт; ниркова та/або печінкова недостатність; внутрішньоматкова контрацепція (ВМК); тяжка травма (особливо центральної нервової системи); відкриті рани на великих поверхнях; одночасний прийом препаратів, що впливають на систему гемостазу; гепарин-індукована тромбоцитопенія без циркулюючих антитіл в анамнезі (понад 100 днів). Відсутні дані щодо клінічного застосування еноксапарину натрію при таких захворюваннях: активний туберкульоз, променева терапія (нещодавно перенесена).Вагітність та лактаціяВагітність Відомостей, що еноксапарин натрію проникає через плацентарний бар'єр під час вагітності, немає. Так як відсутні адекватні та добре контрольовані дослідження за участю вагітних жінок, а дослідження на тваринах не завжди прогнозують реакцію на введення еноксапарину натрію під час вагітності у людини, застосовувати його під час вагітності слід лише у виняткових випадках, коли є нагальна необхідність його застосування, встановлена лікарем. Рекомендується проведення контролю за станом пацієнток щодо появи ознак кровотечі або надмірної антикоагуляції, пацієнтки повинні бути попереджені про ризик виникнення кровотеч. Немає даних про підвищений ризик розвитку кровотеч, тромбоцитопенії або остеопорозу у вагітних жінок, за винятком випадків, відмічених у пацієнток із штучними клапанами серця. При плануванні епідуральної анестезії рекомендується перед її проведенням відмінити еноксапарин натрію. Період грудного вигодовування Невідомо, чи екскретується незмінений еноксапарин натрію у грудне молоко. Всмоктування еноксапарину натрію в шлунково-кишковому тракті у новонародженого малоймовірне. Препарат може застосовуватись у період грудного вигодовування.Побічна діяВивчення побічних ефектів еноксапарину натрію проводилося більш ніж у 15000 пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях, з них у 1776 пацієнтів – при профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях; у 1169 пацієнтів – при профілактиці венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань; у 559 пацієнтів – при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії; у 1578 пацієнтів – при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q; у 10176 пацієнтів – при лікуванні інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Режим введення еноксапарину натрію відрізнявся залежно від показань. При профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях або у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, вводилося 40 мг підшкірно 1 раз на добу. При лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї пацієнти отримували еноксапарин натрію з розрахунку 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 годин або 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу. При лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q доза еноксапарину натрію становила 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 год, а у разі інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST проводилося внутрішньовенне болюсне введення 30 мг з подальшим в кожні 12 год. Частота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та Порушення з боку судин: Кровотечі У клінічних дослідженнях кровотечі були найпоширенішими небажаними реакціями. До них належали великі кровотечі, що спостерігалися у 4,2% пацієнтів (кровотеча вважалася великою, якщо вона супроводжувалася зниженням вмісту гемоглобіну на 2 г/л і більше, вимагало переливання 2 або більше доз компонентів крові, а також якщо воно було заочеревинним або внутрішньочерепним. ). Деякі з цих випадків були летальними. Як і при застосуванні інших антикоагулянтів при застосуванні еноксапарину натрію можливе виникнення кровотечі, особливо за наявності факторів ризику, що сприяють розвитку кровотечі, при проведенні інвазивних процедур або застосуванні препаратів, що порушують гемостаз (див. розділи "Взаємодія з іншими лікарськими засобами" та "Особливі вказівки" ). При описі кровотеч нижче знак "*" означає вказівку на такі види кровотеч: гематома, екхімози (крім ін'єкції), ранові гематоми, гематурія, носові кровотечі, шлунково-кишкові кровотечі. Дуже часто – кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен із тромбоемболією або без неї. Часто – кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, та при лікуванні нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q та інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Нечасто – заочеревинні кровотечі та внутрішньочерепні крововиливи у пацієнтів при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї, а також при інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST. Рідко – заочеревинні кровотечі при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та при лікуванні стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q. Тромбоцитопенія та тромбоцитоз Дуже часто – тромбоцитоз (кількість тромбоцитів у периферичній крові більше 400×109/л) при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен із тромбоемболією легеневої артерії або без неї. Часто – тромбоцитоз при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST. Тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї, а також при гострому інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST. Нечасто – тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі та при лікуванні нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q. Дуже рідко – аутоімунна тромбоцитопенія при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST. Інші клінічно значущі небажані реакції незалежно від показань Небажані реакції, представлені нижче, згруповані за системно-органними класами, дано із зазначенням визначеної вище частоти їх виникнення та в порядку зменшення їх тяжкості. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Часто – кровотеча, тромбоцитопенія, тромбоцитоз. Рідко – випадки розвитку аутоімунної тромбоцитопенії з тромбозом; у деяких випадках тромбоз ускладнювався розвитком інфаркту органів або ішемії кінцівок. Порушення з боку імунної системи Часто – алергічні реакції. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Дуже часто - підвищення активності "печінкових" ферментів, головним чином підвищення активності трансаміназ, що більш ніж утричі перевищує верхню межу норми. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Часто - кропив'янка, свербіж шкіри, еритема. Нечасто – бульозний дерматит. Загальні розлади та порушення у місці введення Часто – гематома у місці ін'єкції, біль у місці ін'єкції, набряк у місці ін'єкції, кровотеча, реакції підвищеної чутливості, запалення, утворення ущільнень у місці ін'єкції. Нечасто – подразнення у місці ін'єкції, некроз шкіри у місці ін'єкції. Дані, отримані у післяреєстраційний період Наступні небажані реакції спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні препарату. Про ці побічні реакції були спонтанні повідомлення. Порушення з боку імунної системи Рідко – анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок. Порушення з боку нервової системи Часто – головний біль. Порушення з боку судин Рідко - при застосуванні еноксапарину натрію на тлі спінальної/епідуральної анестезії або спінальної пункції відзначалися випадки розвитку спінальної гематоми (або нейроаксіальної гематоми). Ці реакції призводили до розвитку неврологічних порушень різного ступеня тяжкості, включаючи стійкий або необоротний параліч. Порушення з боку крові чи лімфатичної системи Часто – геморагічна анемія. Рідко – еозинофілія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Рідко – алопеція; у місці ін'єкції може розвинутися шкірний васкуліт, некроз шкіри, яким зазвичай передує поява пурпури або еритематозних папул (інфільтрованих та болючих). У цих випадках терапію препаратом слід припинити. Можливе утворення твердих запальних вузликів-інфільтратів у місці ін'єкції препарату, які зникають через кілька днів і не є підставою для відміни препарату. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто – гепатоцелюлярне ураження печінки. Рідко – холестатичне ураження печінки. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Рідко – остеопороз при тривалій терапії (більше трьох місяців). Лабораторні та інструментальні дані Рідко – гіперкаліємія.Взаємодія з лікарськими засобамиЕноксапарин натрію не можна змішувати з іншими препаратами! Нерекомендовані комбінації Препарати, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні препарати, включаючи кеторолак, інші тромболітики (альтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа, тенекупару). При необхідності одночасного застосування з еноксапарином натрію слід дотримуватися обережності та проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Комбінації, що вимагають дотримання обережності Інші лікарські препарати, що впливають на гемостаз, такі як: інгібітори агрегації тромбоцитів, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що мають антиагрегантну дію (кардіопротекція), клопідогрел, тиклопідин та антагоністи глікопротеїну IIb/IIIа рецепторів, показані при гострому коронарному синдромі, внаслідок підвищеного ризику; декстран із молекулярною масою 40 кДа; системні глюкокортикостероїди. Лікарські препарати, що підвищують вміст калію При одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що підвищують вміст калію в сироватці, слід проводити клінічний та лабораторний контроль.Спосіб застосування та дозиПідшкірно, за винятком особливих випадків (див. нижче підрозділи "Профілактика тромбоутворення в системі екстракорпорального кровообігу при проведенні гемодіалізу" та "Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання"). Профілактика венозних тромбозів та емболії при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику Пацієнтам з помірним ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, абдомінальні операції) рекомендована доза препарату становить 20 мг один раз на добу підшкірно. Першу ін'єкцію слід зробити за 2 години до хірургічного втручання. Пацієнтам з високим ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, при ортопедичних операціях, хірургічних операціях в онкології, пацієнтам з додатковими факторами ризику, не пов'язаними з операцією, такими як вроджена або набута тромбофілія, злоякісне новоутворення, постільний режим понад три доби, тромбоз в анамнезі, варикозне розширення вен нижніх кінцівок, вагітність) препарат рекомендується у дозі 40 мг один раз на добу підшкірно, із введенням першої дози за 12 годин до хірургічного втручання. За необхідності більш ранньої передопераційної профілактики (наприклад, у пацієнтів з високим ризиком розвитку тромбозів та тромбоемболій, що очікують відстрочену ортопедичну операцію) остання ін'єкція повинна бути зроблена за 12 годин до операції та через 12 годин після операції. Тривалість лікування препаратом становить 7-10 днів. При необхідності терапію можна продовжувати доти, доки зберігається ризик розвитку тромбозу та емболії, і доти, доки пацієнт не перейде на амбулаторний режим. При великих ортопедичних операціях може бути доцільним після початкової терапії продовження лікування шляхом введення препарату в дозі 40 мг один раз на добу протягом п'яти тижнів. Для пацієнтів з високим ризиком венозних тромбоемболій, які перенесли хірургічне втручання, абдомінальну та тазову хірургію через онкологічне захворювання, може бути доцільним збільшення тривалості введення препарату в дозі 40 мг один раз на добу протягом чотирьох тижнів. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань Рекомендована доза препарату становить 40 мг один раз на добу, підшкірно, як мінімум, протягом 6-14 днів. Терапію слід продовжувати до переходу пацієнта на амбулаторний режим (максимально протягом 14 днів). Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії Препарат вводиться підшкірно із розрахунку 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу або 1 мг/кг маси тіла двічі на добу. Режим дозування повинен вибиратися лікарем на основі оцінки ризику розвитку тромбоемболії та ризику розвитку кровотеч. У пацієнтів без тромбоемболічних ускладнень та з низьким ризиком розвитку венозної тромбоемболії препарат рекомендується вводити підшкірно з розрахунку 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу. У всіх інших пацієнтів, включаючи пацієнтів з ожирінням, симптоматичною тромбоемболією легеневих артерій, раком, повторною венозною тромбоемболією та проксимальним тромбозом (у здухвинній вені) препарат рекомендується застосовувати у дозі 1 мг/кг двічі на добу. Тривалість лікування загалом становить 10 днів. Слід відразу ж розпочати терапію непрямими антикоагулянтами, при цьому лікування препаратом необхідно продовжувати до досягнення терапевтичного антикоагулянтного ефекту (значення МНО [Міжнародні Нормалізовані Відносини] повинні становити 2,0-3,0). Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу Доза препарату, що рекомендується, становить в середньому 1 мг/кг маси тіла. При високому ризику розвитку кровотечі дозу слід зменшити до 0,5 мг/кг маси тіла при подвійному судинному доступі або до 0,75 мг при одинарному судинному доступі. При гемодіалізі еноксапарин натрію слід вводити до артеріальної ділянки шунту на початку сеансу гемодіалізу. Однієї дози, як правило, достатньо для чотиригодинного сеансу, однак при виявленні фібринових кілець при тривалому гемодіалізі можна додатково ввести препарат з розрахунку 0,5-1 мг/кг маси тіла. Дані щодо пацієнтів, які застосовують еноксапарин натрію для профілактики або лікування та під час сеансів гемодіалізу, відсутні. Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST Препарат вводиться з розрахунку 1 мг/кг маси тіла кожні 12 годин підшкірно при одночасному застосуванні антитромбоцитарної терапії. Середня тривалість терапії становить щонайменше 2 дні і триває до стабілізації клінічного стану пацієнта. Зазвичай, введення препарату триває від 2 до 8 днів. Ацетилсаліцилова кислота рекомендується всім пацієнтам, які не мають протипоказань, з початковою дозою 150-300 мг внутрішньо з наступною підтримуючою дозою 75-325 мг один раз на добу. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання Лікування починають з одноразового внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію у дозі 30 мг. Відразу після нього підшкірно вводять еноксапарин натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла. Далі препарат призначають підшкірно по 1 мг/кг маси тіла кожні 12 год (максимально 100 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 1 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто при масі тіла більше 100 кг разова доза не може перевищувати 100 мг). Якнайшвидше після виявлення гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST пацієнтам необхідно призначити одночасно ацетилсаліцилову кислоту і, якщо немає протипоказань, прийом ацетилсаліцилової кислоти (у дозах 75-325 мг) слід продовжувати щодня протягом не менше 30 днів. Тривалість лікування препаратом становить 8 днів або до виписки пацієнта зі стаціонару (якщо період госпіталізації становить менше 8 днів). При комбінації з тромболітиками (фібрин-специфічними та фібрин-неспецифічними) еноксапарин натрію повинен вводитися в інтервалі від 15 хв до початку тромболітичної терапії та до 30 хвилин після неї. У пацієнтів віком 75 років і більше не застосовується початкове внутрішньовенне болюсне введення. Препарат вводять підшкірно в дозі 0,75 мг/кг кожні 12 год (максимально 75 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 0,75 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто при масі тіла більше 100 кг разова доза не може перевищувати 75 мг. У пацієнтів, яким проводиться черезшкірне коронарне втручання, у разі якщо остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію була проведена менш ніж за 8 годин до роздування введеного в місце звуження коронарної артерії балонного катетера, додаткового введення еноксапарину натрію не потрібно. Якщо ж остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію проводилася більш ніж за 8 годин до роздування балонного катетера, слід додаткове внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію в дозі 0,3 мг/кг. Особливості введення препарату Попередньо заповнений одноразовий шприц готовий до застосування. Препарат не можна вводити внутрішньом'язово! Підшкірне введення Ін'єкції бажано проводити у положенні пацієнта "лежачи". При використанні попередньо заповнених шприців, щоб уникнути втрати препарату перед ін'єкцією, не треба видаляти бульбашки повітря зі шприца. Ін'єкції слід проводити по черзі у ліву або праву передньолатеральну або задньолатеральну поверхню живота. Голку необхідно вводити на всю довжину вертикально (не збоку) у шкірну складку, зібрану та утримувану до завершення ін'єкції між великим та вказівним пальцями. Складку шкіри відпускають лише після завершення ін'єкції. Не слід масажувати місце ін'єкції після введення препарату. Внутрішньовенне болюсне введення Внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію повинно проводитись через венозний катетер. Еноксапарин натрію не повинен змішуватись або вводитися разом з іншими лікарськими препаратами. Для того, щоб уникнути присутності в інфузійній системі слідів інших лікарських препаратів та їх взаємодії з еноксапарином натрію, венозний катетер повинен промиватися достатньою кількістю 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину декстрози до та після внутрішньовенного болюсного введення енокс. Еноксапарин натрію може безпечно вводитися з 0,9% розчином хлориду натрію і 5% розчином декстрози. Для проведення болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію при лікуванні гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST зі скляних шприців більшого об'єму видаляють зайву кількість препарату для того, щоб у них залишалося лише 30 мг (0,3 мл). Доза 30 мг може безпосередньо вводитися внутрішньовенно. Для внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію через венозний катетер можуть використовуватися попередньо заповнені шприци для підшкірного введення препарату 30 мг, 40 мг, 50 мг, 60 мг, 70 мг, 80 мг і 100 мг. Рекомендується використовувати шприци 30 мг, 40 мг, 50 мг і 60 мг, так як це зменшує кількість препарату, що видаляється зі шприца. Шприци 20 мг не використовуються, тому що в них недостатньо препарату для болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію. Для підвищення точності додаткового внутрішньовенного болюсного введення малих обсягів у венозний катетер під час проведення черезшкірних коронарних втручань рекомендується розвести препарат до концентрації 3 мг/мл. Розведення розчину рекомендується проводити безпосередньо перед введенням. Для отримання розчину еноксапарину натрію з концентрацією 3 мг/мл за допомогою попередньо заповненого шприца 60 мг рекомендується використовувати ємність з інфузійним розчином 50 мл (тобто з 0,9% розчином хлориду натрію або 5% розчином дектрози). З ємності з інфузійним розчином за допомогою звичайного шприца вилучається та видаляється 30 мл розчину. Еноксапарин натрію (вміст шприца для підшкірного введення 60 мг) вводиться в 20 мл інфузійного розчину, що залишилися в ємності. Вміст ємності з розведеним розчином еноксапарину натрію обережно перемішується. Для введення за допомогою шприца витягується необхідний обсяг розведеного розчину еноксапарину натрію, який розраховується за формулою: Об'єм розведеного розчину = Маса тіла пацієнта (кг) × 0,1, або за допомогою наведеної нижче таблиці. Об'єми, які повинні вводитися внутрішньовенно після розведення до концентрації 3 мг/мл Маса тіла пацієнта (кг) Необхідна доза (0,3 мг/кг) [мг] Об'єм розчину, розведеного до концентрації 3 мг/мл [мл] 45 13,5 4,5 50 15 5 55 16,5 5,5 60 18 6 65 19,5 6,5 70 21 7 75 22,5 7,5 80 24 8 85 25,5 8,5 90 27 9 95 28,5 9,5 100 30 10 105 31,5 10,5 110 33 11 115 34,5 11,5 120 36 12 125 37,5 12,5 130 39 13 135 40,5 13,5 140 42 14 145 43,5 14,5 150 45 15 Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами Переключення між еноксапарином натрію та антагоністами вітаміну до (авк) Для моніторування ефекту авк необхідне спостереження лікаря та проведення лабораторних досліджень [протромбіновий час, представлений як багато]. Оскільки для розвитку максимального ефекту авк потрібен час, терапія еноксапарином натрію повинна продовжуватися в постійній дозі так довго, як необхідно для підтримання значень багато (за даними двох послідовних визначень) в бажаному терапевтичному діапазоні залежно від показань. Для пацієнтів, які отримують авк, скасування авк та введення першої дози еноксапарину натрію повинні проводитися після того, як багато знизилося нижче за межу терапевтичного діапазону. Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами прямої дії (поак) Скасування еноксапарину натрію та призначення поак повинні проводитися за 0-2 години до моменту чергового запланованого введення еноксапарину натрію відповідно до інструкції щодо застосування пероральних антикоагулянтів. Для пацієнтів, які отримують поак, введення першої дози еноксапарину натрію та відміна пероральних антикоагулянтів прямої дії повинні проводитися в момент часу, що відповідає черговому запланованому застосуванню поак. Застосування при спинальній/епідуральній анестезії або люмбальній пункції У разі застосування антикоагулянтної терапії під час проведення епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії або люмбальної пункції необхідно проведення неврологічного моніторування через ризик розвитку нейроаксіальних гематом. Застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум 12 годин після останньої ін'єкції профілактичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 12 год. інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥15 та Передопераційне введення еноксапарину натрію за 2 години до втручання у дозуванні 20 мг несумісне з проведенням нейроаксіальної анестезії. Застосування еноксапарину натрію у терапевтичних дозах Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум через 24 години після останньої ін'єкції терапевтичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 24 години інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥15 та Пацієнтам, які отримують еноксапарин натрію в дозах 0,75 мг/кг або 1 мг/кг маси тіла 2 рази на добу, не слід вводити другу дозу з метою збільшення інтервалу перед встановленням або заміною катетера. так само слід розглянути питання про можливість відстрочення введення наступної дози препарату як мінімум на 4 години, виходячи з оцінки співвідношення користь/ризик (ризик розвитку тромбозу та кровотеч при проведенні процедури з урахуванням наявності у пацієнтів факторів ризику). в ці тимчасові точки все ще продовжує виявлятися анти-активність препарату, і відстрочки за часом не є гарантією того, що розвитку нейроаксіальної гематоми вдасться уникнути. Режим дозування у спеціальних груп пацієнтів Діти віком до 18 років Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у дітей не встановлені. Пацієнти похилого віку (старше 75 років) За винятком лікування інфаркту міокарда з підйомом сегмента st для інших показань зниження доз еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку за відсутності порушень функції нирок не потрібно. Пацієнти з порушеннями функції нирок Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну ≥15 та Застосування еноксапарину натрію не рекомендується пацієнтам із термінальною стадією хронічної хвороби нирок (кліренс креатиніну). У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну ≥15 та При застосуванні препарату у терапевтичних дозах рекомендується наступна корекція режиму дозування: звичайний режим дозування режим дозування при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно двічі на добу 1 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу 1 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента st у пацієнтів молодше 75 років одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла 2 рази на добу (максимально 100 мг для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій) одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла 1 раз на добу (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції) лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента st у пацієнтів віком 75 років та старше 0,75 мг/кг маси тіла підшкірно 2 рази на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 75 мг для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій) 1 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції) При застосуванні препарату з профілактичною метою рекомендується корекція режиму дозування, подана у таблиці нижче: звичайний режим дозування режим дозування при тяжкій нирковій недостатності 40 мг підшкірно 1 раз на добу 20 мг підшкірно 1 раз на добу 20 мг підшкірно 1 раз на добу 20 мг підшкірно 1 раз на добу Рекомендована корекція режиму дозування не застосовується при гемодіалізі. Порушення функції нирок легкої (кліренс креатиніну ≥50 та Корекція дози не потрібна, проте пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря. Пацієнти з порушеннями функції печінки У зв'язку з відсутністю клінічних досліджень, препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки.ПередозуванняВипадкове передозування препаратом при внутрішньовенному, екстракорпоральному або підшкірному застосуванні може призвести до геморагічних ускладнень. При внутрішньому прийомі навіть у великих дозах всмоктування препарату малоймовірне. Антикоагулянтні ефекти можна переважно нейтралізувати шляхом повільного внутрішньовенного введення протаміну сульфату, доза якого залежить від дози введеного препарату. Один мг (1 мг) сульфату протаміну нейтралізує антикоагулянтний ефект одного мг (1 мг) препарату, якщо еноксапарин натрію вводився не більше ніж за 8 годин до введення протаміну. 0,5 мг протаміну нейтралізує антикоагулянтний ефект 1 мг препарату, якщо з моменту введення останнього пройшло більше 8 годин або за необхідності введення другої дози протаміну. Якщо після введення еноксапарину натрію пройшло 12 годин і більше, введення протаміну не потрібно. Однак навіть при введенні великих доз сульфату протаміну, анти-Ха активність препарату повністю не нейтралізується (максимально на 60%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Низькомолекулярні гепарини не є взаємозамінними, так як вони різняться по процесу виробництва, молекулярної маси, специфічної анти-Ха активності, одиницям дозування та режиму дозування, з чим пов'язані відмінності в їх фармакокінетиці та біологічній активності (антитромбінова активність та взаємодія з тромбоцитами). Тому потрібно суворо виконувати рекомендації щодо застосування кожного препарату, що належить до класу низькомолекулярних гепаринів. Кровотеча Як і при застосуванні інших антикоагулянтів, при введенні препарату можливий розвиток кровотеч будь-якої локалізації. При розвитку кровотечі необхідно знайти джерело і призначити відповідне лікування. Еноксапарин натрію, як і інші антикоагулянти, слід застосовувати з обережністю при станах з підвищеним ризиком кровотечі, таких як: порушення гемостазу; виразкова хвороба в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична ретинопатія; нейрохірургічне чи офтальмологічне оперативне втручання; одночасне застосування препаратів, що впливають на гемостаз. Кровотечі у пацієнтів похилого віку При застосуванні препарату у профілактичних дозах у пацієнтів похилого віку не відмічено збільшення ризику кровотеч. При застосуванні препарату в терапевтичних дозах у пацієнтів похилого віку (особливо у віці 80 років та старших) існує підвищений ризик розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного нагляду за станом таких пацієнтів. Одночасне застосування інших препаратів, що впливають на гемостаз Застосування препаратів, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, у тому числі ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні препарати, включаючи кеторолак, інші тромболітики (альтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа) еноксапарином натрію за винятком випадків, коли їх застосування є необхідним. Якщо показані комбінації еноксапарину натрію з цими препаратами, слід проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Ниркова недостатність У пацієнтів з порушенням функції нирок існує ризик розвитку кровотечі внаслідок збільшення системної експозиції еноксапарину натрію. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну ≥15 та Застосування еноксапарину натрію не рекомендується пацієнтам із термінальною стадією хронічної хвороби нирок (кліренс креатиніну). Низька маса тіла Відзначалося збільшення експозиції еноксапарину натрію при його профілактичному застосуванні у жінок з масою тіла менше 45 кг та у чоловіків з масою тіла менше 57 кг, що може призводити до підвищеного ризику розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного контролю за станом таких пацієнтів. Пацієнти з ожирінням Пацієнти з ожирінням мають підвищений ризик розвитку тромбозів та емболій. Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах у пацієнтів з ожирінням (ІМТ понад 30 кг/м²) до кінця не визначена та немає загальної думки щодо корекції дози. Цих пацієнтів слід уважно спостерігати на предмет розвитку симптомів та ознак тромбозів та емболій. Контроль кількості тромбоцитів у периферичній крові Ризик розвитку антитіло-опосередкованої гепарин-індукованої тромбоцитопенії існує і при застосуванні низькомолекулярних гепаринів, при цьому цей ризик вищий у пацієнтів, які перенесли операції на серці, та пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Якщо розвивається тромбоцитопенія, її зазвичай виявляють між 5-м і 21-м днями після початку терапії еноксапарином натрію. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати кількість тромбоцитів у периферичній крові до початку лікування препаратом та під час його застосування. Слід визначати кількість тромбоцитів у крові за наявності симптомів, що вказують на ГІТ (новий епізод артеріальних та/або венозних тромбоемболічних ускладнень, хворобливе ураження шкіри на місці ін'єкції, алергічна або анафілактична реакція при лікуванні).При виникненні зазначених симптомів слід поінформувати лікаря. За наявності підтвердженого значного зниження кількості тромбоцитів (на 30-50% порівняно з вихідним показником) необхідно негайно відмінити еноксапарин натрію та перевести пацієнта на іншу антикоагулянтну терапію без застосування гепаринів. Спінальна/епідуральна анестезія Описано випадки виникнення нейроаксіальних гематом при застосуванні препарату при одночасному проведенні спінальної/епідуральної анестезії з розвитком тривалого або необоротного паралічу. Ризик цих явищ знижується при застосуванні препарату в дозі 40 мг або нижче. Ризик підвищується при застосуванні більш високих доз препарату, а також при використанні постійних катетерів після операції або при одночасному застосуванні додаткових препаратів, що впливають на гемостаз, таких як нестероїдні протизапальні препарати. Ризик також підвищується при травматично проведеній або повторній спинномозковій пункції або у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на перенесені операції у ділянці хребта або деформацію хребта. Для зниження можливого ризику кровотечі, пов'язаного із застосуванням еноксапарину натрію та проведенням епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії, необхідно враховувати фармакокінетичний профіль препарату. Встановлення або видалення катетера краще проводити при низькому антикоагулянтному ефекті еноксапарину натрію, однак точний час для досягнення достатнього зниження антикоагулянтного ефекту у різних пацієнтів невідомий. Слід додатково враховувати, що у пацієнтів із кліренсом креатиніну 15-30 мл/хв виведення еноксапарину натрію сповільнюється. Якщо за призначенням лікаря застосовується антикоагулянтна терапія під час епідуральної/спінальної анестезії або люмбальної пункції, необхідно постійне спостереження за пацієнтом для виявлення будь-яких неврологічних симптомів, таких як болі в спині, порушення сенсорних і моторних функцій (оніміння або слабкість у нижніх кінцівках), порушення функції кишечника та/або сечового міхура. Пацієнта необхідно проінструктувати про необхідність негайного інформування лікаря у разі виникнення вищеописаних симптомів. При підозрі на симптоми, характерні для гематоми спинного мозку, потрібні термінова діагностика та лікування, включаючи, за необхідності, декомпресію спинного мозку. Гепарин-індукована тромбоцитопенія Застосування еноксапарину натрію у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на наявність гепарин-індукованої тромбоцитопенії протягом останніх 100 днів або за наявності циркулюючих антитіл протипоказано. Антитіла, що циркулюють, можуть персистувати кілька років. Еноксапарин натрію слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі (понад 100 днів) гепарин-індуковану тромбоцитопенію без циркулюючих антитіл. Рішення про застосування еноксапарину натрію в даній ситуації має бути прийняте тільки після оцінки співвідношення користь/ризик та за відсутності безгепаринової (що не містить гепарин) альтернативної терапії. Черезшкірна коронарна ангіопластика З метою мінімізації ризику кровотечі, пов'язаного з інвазивною судинною інструментальною маніпуляцією при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q та гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, ці процедури слід проводити в інтервалах між введенням препарату. Це необхідно для того, щоб досягти гемостазу у місці введення катетера після проведення черезшкірного коронарного втручання. При використанні закриває пристрою інтродьюсер стегнової артерії може бути видалено негайно. При застосуванні мануальної (ручної) компресії інтродьюсер стегнової артерії слід видалити через 6 годин після останньої внутрішньовенної або підшкірної ін'єкції еноксапарину натрію. Якщо лікування еноксапарином натрію триває, наступну дозу слід вводити не раніше,ніж через 6-8 годин після видалення інтродьюсера стегнової артерії. Необхідно стежити за місцем введення інтродьюсера, щоб своєчасно виявити ознаки кровотечі та утворення гематоми. Пацієнти з механічними штучними клапанами серця Застосування препарату для профілактики тромбоутворення у пацієнтів з штучними механічними клапанами серця вивчено недостатньо. Є окремі повідомлення про розвиток тромбозу клапанів серця у пацієнтів із механічними штучними клапанами серця на фоні терапії еноксапарином натрію для профілактики тромбоутворення. Зважаючи на недостатність клінічних даних та наявність неоднозначних факторів, включаючи основне захворювання, оцінка таких повідомлень утруднена. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця Застосування препарату для профілактики тромбоутворення у вагітних жінок із механічними штучними клапанами серця вивчено недостатньо. У клінічному дослідженні вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця при застосуванні еноксапарину натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла 2 рази на добу для зменшення ризику тромбозів та емболій, у 2-х з 8-ми жінок утворилися тромби, що призвели до блокування клапанів серця і до смерті матері та плоду. Є окремі постмаркетингові повідомлення про тромбоз клапанів серця у вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця, які отримували лікування еноксапарином для профілактики тромбоутворення. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця мають високий ризик розвитку тромбозу та емболій. Некроз шкіри/шкірний васкуліт Повідомлялося про розвиток некрозу шкіри та шкірного васкуліту при застосуванні низькомолекулярних гепаринів. У разі розвитку некрозу шкіри/шкірного васкуліту застосування препарату слід припинити. Гострий інфекційний ендокардит Застосування гепарину не рекомендується у пацієнтів із гострим інфекційним ендокардитом через ризик розвитку геморагічного інсульту. Якщо застосування препарату вважається абсолютно необхідним, рішення слід приймати тільки після ретельної індивідуальної оцінки співвідношення користі та ризику. Лабораторні випробування У дозах, що застосовуються для профілактики тромбоемболічних ускладнень, препарат суттєво не впливає на час кровотечі та показники зсідання крові, а також на агрегацію тромбоцитів або на зв'язування їх із фібриногеном. При підвищенні дози може подовжуватися АЧТВ та активований час згортання крові. Збільшення АЧТВ та активованого часу згортання не знаходяться у прямій лінійній залежності від збільшення антикоагулянтної активності препарату, тому немає потреби в їх моніторингу. Гіперкаліємія Гепарини можуть пригнічувати секрецію альдостерону наднирковими залозами, що призводить до розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, хронічною нирковою недостатністю, попереднім метаболічним ацидозом, які приймають лікарські препарати, що підвищують вміст калію. Слід регулярно контролювати вміст калію у плазмі, особливо у пацієнтів групи ризику. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів з гострими терапевтичними захворюваннями, які перебувають на постільному режимі У разі розвитку гострої інфекції, гострих ревматичних станів профілактичне застосування еноксапарину натрію виправдане лише, якщо перераховані вище стани поєднуються з одним з нижчеперелічених факторів ризику венозного тромбоутворення: вік понад 75 років; злоякісні новоутворення; тромбози та емболії в анамнезі; ожиріння; гормональна терапія; серцева недостатність; хронічна дихальна недостатність. Порушення функції печінки Еноксапарин натрію слід обережно застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції печінки внаслідок збільшення ризику кровотеч. Корекція дози на підставі моніторування анти-Ха активності у пацієнтів з цирозом печінки є ненадійною та не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Еноксапарин натрію не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
942,00 грн
271,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
1 132,00 грн
260,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 шприц: речовина, що діє: еноксапарин натрію 4000 анти-Ха ME (40 мг); допоміжна речовина: вода для ін'єкцій – до 0,4 мл. По 0,4 мл (4000 анти-Ха ME) в шприци скляні стерильні, укомплектовані запобіжними пристроями або захисними етикетками для голок, або без пристроїв запобіжних або захисних етикеток для голок. По 2 шприци в контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки або поліетилентерефталатної з плівкою полімерною або фольгою алюмінієвою лакованою, або без плівки полімерної та фольги алюмінієвої лакованої. По 1, 2, 3, 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або жовта, або коричнево-жовта рідина.Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянтний засіб прямої дії.ФармакокінетикаБіодоступність та абсорбція Абсолютна біодоступність еноксапарину натрію при підшкірному (п/к) введенні, що оцінюється на підставі анти-Ха активності, близька до 100%. Середня максимальна анти-Ха активність плазми спостерігається через 3-5 годин після підшкірного введення препарату і становить приблизно 0,2; 0,4; 1,0 та 1,3 анти-Ха МО/мл після підшкірного введення 20 мг, 40 мг, 1 мг/кг та 1,5 мг/кг. Внутрішньовенне болюсне введення препарату в дозі 30 мг, що супроводжується негайним підшкірним введенням препарату в дозі 1 мг/кг кожні 12 год, забезпечує початкову максимальну анти-Ха активність на рівні 1,16 МО/мл (n=16), середня експозиція препарату становить приблизно 88% від рівноважного стану, що досягається другого дня терапії. Фармакокінетика еноксапарину натрію у зазначених режимах дозування має лінійний характер. Варіабельність усередині та між групами пацієнтів низька. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу та підшкірного введення еноксапарину натрію в дозі 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу у здорових добровольців рівноважна концентрація досягається до другого дня, причому площа під фармакокінетичною кривою в середньому на 1 % вище, ніж після одноразового введення. Після повторних підшкірних введень еноксапарину натрію в добовій дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу рівноважна концентрація досягається через 3-4 дні, причому площа під кривою (AUC) в середньому на 65 % вище, ніж після одноразового введення, та середні значення максимальних концентрацій становлять відповідно 1,2 МО/мл та 0,52 МО/мл. Анти-IIа активність у плазмі приблизно в 10 разів нижча, ніж анти-Ха активність. Середня максимальна анти-IIа активність спостерігається приблизно через 3-4 години після підшкірного введення і досягає 0,13 МО/мл і 0,19 МО/мл після повторного введення 1 мг/кг маси тіла при дворазовому введенні та 1,5 мг/кг. маси тіла при одноразовому введенні відповідно. Розподіл Об'єм розподілу анти-Ха активності еноксапарину натрію становить приблизно 4,3 л і наближається до об'єму циркулюючої крові. Виведення Еноксапарин натрію є препаратом із низьким кліренсом. Після внутрішньовенного введення протягом 6 годин у дозі 1,5 мг/кг маси тіла середнє значення кліренсу анти-Ха у плазмі становить 0,74 л/годину. Виведення препарату носить монофазний характер з періодом напіввиведення (Т1/2) близько 5 годин (після одноразового підшкірного введення) та близько 7 годин (після багаторазового введення препарату). Еноксапарин натрію в основному метаболізується в печінці шляхом десульфатування та/або деполімеризації з утворенням низькомолекулярних речовин з дуже низькою біологічною активністю. Виведення через нирки активних фрагментів препарату становить приблизно 10% від введеної дози, і загальна екскреція активних та неактивних фрагментів становить приблизно 40% від введеної дози. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку (старше 75 років): фармакокінетичний профіль еноксапарину натрію не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодших пацієнтів при нормальній функції нирок. Однак унаслідок зниження функції нирок з віком може спостерігатися уповільнення виведення еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку. Порушення функції печінки: у дослідженні за участю пацієнтів з пізніми стадіями цирозу печінки, які отримували еноксапарин натрію в дозі 4000 ME (40 мг) один раз на добу, зниження максимальної анти- Ха активності було пов'язане зі збільшенням ступеня тяжкості порушення функції печінки (з оцінкою по шкалою Чайлд-Пью). Це зниження, головним чином, було зумовлене зниженням рівня АТ-III, вторинним по відношенню до зниження синтезу АТ-III у пацієнтів із порушенням функції печінки. Порушення функції нирок: відмічено зменшення кліренсу еноксапарину натрію у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу відбувається збільшення активності анти-Ха, представленої площею під фармакокінетичною кривою (AUC) у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої (кліренс креатиніну ≥50 і Гемодіаліз: фармакокінетика еноксапарину натрію порівнянна з показниками в контрольній популяції після одноразових внутрішньовенних введень доз 25 ME, 50 ME або 100 МО/кг (0,25, 0,50 або 1,0 мг/кг), проте AUC була вдвічі , ніж у контрольній популяції. Маса тіла: після повторних підшкірних введень у дозуванні 1.5 мг/кг один раз на добу середня AUC анти-Ха активності в стані рівноваги незначно вища у пацієнтів із надмірною масою тіла (ІМТ 30-48 кг/м2) порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла, тоді як максимальна анти-Ха активність плазми крові не збільшується. У пацієнтів із надмірною масою тіла при підшкірному введенні препарату кліренс дещо менший. Якщо не робити поправку дози з урахуванням маси тіла пацієнта, то після одноразового підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію анти-Ха активність буде на 52 % вище у жінок з масою тіла менше 45 кг і на 27 % вище у чоловіків з масою тіла менше 57 кг порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла.ФармакодинамікаЕноксапарин натрію – низькомолекулярний гепарин із середньою молекулярною масою близько 4500 дальтон: менше 2000 дальтон – 68 %, понад 8000 дальтон – В очищеній системі in vitro еноксапарин натрію має високу анти-Ха активність (приблизно 100 МО/мл) та низьку анти-IIа або антитромбінову активність (приблизно 28 МО/мл). Ця антикоагулянтна активність діє через антитромбін III (АТ-III), забезпечуючи антикоагулянтну активність у людей. Крім анти-Ха/IIа активності також виявлено додаткові антикоагулянтні та протизапальні властивості еноксапарину натрію як у людини, так і на моделях тварин. Це включає АТ-III залежне пригнічення інших факторів згортання, таких як фактор VIIa, активацію вивільнення інгібітора шляху тканинного фактора (ПТФ), а також зниження вивільнення фактора Віллебранду з ендотелію судин у кровотік. Ці фактори забезпечують антикоагулянтний ефект еноксапарину натрію загалом. Застосування препарату у профілактичних дозах незначно змінює активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), практично не впливає на агрегацію тромбоцитів та на ступінь зв'язування фібриногену з рецепторами тромбоцитів.ІнструкціяІнструкція з самостійного виконання ін'єкції еноксапарину натрію Вимийте руки і ділянку шкіри (місце для ін'єкції), в яку ви будете вводити препарат водою з милом. Висушіть їх. Прийміть зручне положення "сидячи" або "лежачи" та розслабтеся. Переконайтеся, що добре бачите місце, в яке збираєтеся вводити препарат. Оптимально використовувати крісло для відпочинку, шезлонг чи ліжко, обкладене подушками для опори. Виберіть місце для ін'єкції в правій або лівій частині живота. Це місце має знаходитися на відстані як мінімум 5 см від пупка або навколо рубців і синців. Чергуйте місця ін'єкцій у правій та лівій частинах живота залежно від того, куди ви вводили препарат у попередній раз. Протріть місце для ін'єкції тампоном, змоченим спиртом. Обережно зніміть ковпачок із голки шприца з препаратом. Відкладіть ковпачок. Шприц попередньо заповнений та готовий до використання. Не натискайте на поршень, щоб витіснити бульбашки повітря до введення голки в місце ін'єкції. Це може призвести до втрати препарату. Після видалення ковпачка не допускайте дотику голки до будь-яких предметів. Це необхідно для збереження стерильності голки. Увага: при наявності захисної етикетки для голки - дотримуйтесь інструкцій щодо використання захисної етикетки для голки, наведеної нижче. Утримуйте шприц в одній руці так, як ви тримаєте олівець, а іншою рукою обережно стисніть протерте спиртом місце для введення препарату між великим та вказівним пальцями так, щоб утворити складку шкіри. Утримуйте шкірну складку весь час, доки ви вводите препарат. Утримуйте шприц таким чином, щоб голка була спрямована донизу (вертикально під кутом 90°). Введіть голку на всю довжину в складку шкіри. Натисніть пальцем на поршень. Це забезпечить введення препарату у підшкірну жирову тканину живота. Утримуйте шкірну складку весь час, доки ви вводите препарат. Витягніть голку, потягнувши її назад без відхилення від осі. Тепер можна припинити утримання шкірної складки. Увага: за наявності запобіжного пристрою - виконуйте інструкції з використання запобіжного пристрою, наведені нижче. З метою запобігання утворенню синця не розтирайте місце ін'єкції після введення препарату. Утилізуйте використаний одноразовий шприц у контейнер для сміття. При застосуванні препарату суворо дотримуйтесь рекомендацій, наведених у даній інструкції, а також вказівок лікаря чи провізора. У разі виникнення запитань зверніться до лікаря або провізору. Інструкція щодо використання захисної етикетки для голки (за її наявності) Не розкриваючи упаковку, перевірте цілісність шприца, а також відсутність рідини в контурній комірковій упаковці. Якщо ви сумніваєтеся в цілісності шприца або його герметичності, візьміть іншу упаковку. Відкрийте контурну коміркову упаковку. Перевірте вміст препарату у шприці. Увага: не знімайте захисний ковпачок до вигину захисної етикетки! Зігніть захисну етикетку для голки приблизно на 90°. Зніміть захисний ковпачок. Зробіть ін'єкцію, як завжди. Увага: не закріплюйте голку у захисну етикетку пальцями! Однією рукою закріпіть голку шляхом розміщення захисної етикетки на твердій стійкій поверхні. Потім натисніть на захисну етикетку. Зігніть захисну етикетку приблизно на 90°, доки голка з чутним клацанням не опиниться в пластиковій частині захисної етикетки. Утилізуйте одноразовий шприц з голкою у контейнер для сміття. Інструкція з використання запобіжного пристрою Не розкриваючи упаковку, перевірте цілісність шприца, а також відсутність рідини в контурній комірковій упаковці. Якщо ви сумніваєтеся в цілісності шприца або його герметичності, візьміть іншу упаковку. Відкрийте контурну коміркову упаковку. Перевірте вміст препарату у шприці. Увага: Виймаючи шприц із упаковки, не тягніть шприц за плунжер або ковпачок для голки. Вийміть шприц із упаковки, як показано на малюнку. Увага: не знімайте ковпачок голки, тримаючись за плунжер або основу голки. Зніміть ковпачок голки, як показано на малюнку, тримаючись за захисну систему, щоб уникнути травмування або вигину голки. Зробіть ін'єкцію, як завжди. Затиснувши корпус шприца між вказівним та середнім пальцями, натисніть на плунжер донизу, щоб ввести весь розчин. Увага: розчин повинен бути повністю введений для спрацьовування захисної системи. Після завершення ін'єкції скористайтесь одним із запропонованих варіантів: Вийміть голку з місця ін'єкції та відпустіть плунжер. Дочекайтеся, поки захисна система повністю закриє голку. Не виймаючи голку із місця ін'єкції, відпустіть плунжер. Дочекайтеся, поки захисна система повністю закриє голку. Увага: якщо захисна система не активувалася або активувалася частково - викиньте шприц із незахищеною голкою. Т.к. Голка не захищена, зверніть особливу увагу на те, щоб уникнути травмування. Викиньте шприц із захищеною голкою у контейнер для сміття.Показання до застосуванняПрофілактика венозних тромбозів та емболій при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику, особливо при ортопедичних та загальнохірургічних втручаннях, включаючи онкологічні. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань, включаючи гостру серцеву недостатність та декомпенсацію хронічної серцевої недостатності (III або IV клас NYHA), дихальну недостатність, а також при тяжких інфекціях та ревматичних захворюваннях; . Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії, крім випадків тромбоемболії легеневої артерії, які потребують тромбоемболічної терапії або хірургічного втручання. Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу. Гострий коронарний синдром. * лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST у поєднанні з пероральним прийомом ацетилсаліцилової кислоти. * Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST у пацієнтів, які підлягають медикаментозному лікуванню або подальшому черезшкірному коронарному втручанню (ЧКВ).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до еноксапарину натрію, гепарину або його похідних, включаючи інші низькомолекулярні гепарини. Активна клінічно значуща кровотеча, а також стани та захворювання, при яких є високий ризик розвитку кровотечі, включаючи нещодавно перенесений геморагічний інсульт, гостру виразку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), наявність злоякісного новоутворення з високим ризиком кровотеч, нещодавно перенесені операції на головній та спинній мозку, офтальмологічні операції, відома чи передбачувана наявність варикозного розширення вен стравоходу, артеріовенозні мальформації, судинні аневризми, судинні аномалії спинного та головного мозку. Спинальна або епідуральна анестезія або локо-регіональна анестезія, коли еноксапарин натрію застосовувався для лікування протягом попередніх 24 годин. Імуноопосередкована гепарин-індукована тромбоцитопенія (в анамнезі) протягом 100 останніх днів або наявність у крові циркулюючих антитромбоцитарних антитіл. Дитячий вік до 18 років, оскільки ефективність та безпека у даної категорії пацієнтів не встановлені. Стани, у яких є потенційний ризик розвитку кровотечі: порушення гемостазу (в т.ч. гемофілія, тромбоцитопенія, гіпокоагуляція, хвороба Віллебранда та ін), важкий васкуліт; виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки або інші ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; неконтрольована тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична або геморагічна ретинопатія; тяжкий цукровий діабет; нещодавно перенесена чи передбачувана неврологічна чи офтальмологічна операція; проведення спинальної або епідуральної анестезії (потенційна небезпека розвитку гематоми); спинномозкова пункція (нещодавно перенесена); недавні пологи; ендокардит бактеріальний (гострий або підгострий); перикардит або перикардіальний випіт; ниркова та/або печінкова недостатність; внутрішньоматкова контрацепція (ВМК); тяжка травма (особливо центральної нервової системи); відкриті рани на великих поверхнях; одночасний прийом препаратів, що впливають на систему гемостазу; гепарин-індукована тромбоцитопенія без циркулюючих антитіл в анамнезі (понад 100 днів). Відсутні дані щодо клінічного застосування еноксапарину натрію при таких захворюваннях: активний туберкульоз, променева терапія (нещодавно перенесена).Вагітність та лактаціяВагітність Відомостей, що еноксапарин натрію проникає через плацентарний бар'єр під час вагітності, немає. Так як відсутні адекватні та добре контрольовані дослідження за участю вагітних жінок, а дослідження на тваринах не завжди прогнозують реакцію на введення еноксапарину натрію під час вагітності у людини, застосовувати його під час вагітності слід лише у виняткових випадках, коли є нагальна необхідність його застосування, встановлена лікарем. Рекомендується проведення контролю за станом пацієнток щодо появи ознак кровотечі або надмірної антикоагуляції, пацієнтки повинні бути попереджені про ризик виникнення кровотеч. Немає даних про підвищений ризик розвитку кровотеч, тромбоцитопенії або остеопорозу у вагітних жінок, за винятком випадків, відмічених у пацієнток із штучними клапанами серця. При плануванні епідуральної анестезії рекомендується перед її проведенням відмінити еноксапарин натрію. Період грудного вигодовування Невідомо, чи екскретується незмінений еноксапарин натрію у грудне молоко. Всмоктування еноксапарину натрію в шлунково-кишковому тракті у новонародженого малоймовірне. Препарат може застосовуватись у період грудного вигодовування.Побічна діяВивчення побічних ефектів еноксапарину натрію проводилося більш ніж у 15000 пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях, з них у 1776 пацієнтів – при профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях; у 1169 пацієнтів – при профілактиці венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань; у 559 пацієнтів – при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії; у 1578 пацієнтів – при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q; у 10176 пацієнтів – при лікуванні інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Режим введення еноксапарину натрію відрізнявся залежно від показань. При профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях або у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, вводилося 40 мг підшкірно 1 раз на добу. При лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї пацієнти отримували еноксапарин натрію з розрахунку 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 годин або 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу. При лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q доза еноксапарину натрію становила 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 год, а у разі інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST проводилося внутрішньовенне болюсне введення 30 мг з подальшим в кожні 12 год. Частота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та Порушення з боку судин: Кровотечі У клінічних дослідженнях кровотечі були найпоширенішими небажаними реакціями. До них належали великі кровотечі, що спостерігалися у 4,2% пацієнтів (кровотеча вважалася великою, якщо вона супроводжувалася зниженням вмісту гемоглобіну на 2 г/л і більше, вимагало переливання 2 або більше доз компонентів крові, а також якщо воно було заочеревинним або внутрішньочерепним. ). Деякі з цих випадків були летальними. Як і при застосуванні інших антикоагулянтів при застосуванні еноксапарину натрію можливе виникнення кровотечі, особливо за наявності факторів ризику, що сприяють розвитку кровотечі, при проведенні інвазивних процедур або застосуванні препаратів, що порушують гемостаз (див. розділи "Взаємодія з іншими лікарськими засобами" та "Особливі вказівки" ). При описі кровотеч нижче знак "*" означає вказівку на такі види кровотеч: гематома, екхімози (крім ін'єкції), ранові гематоми, гематурія, носові кровотечі, шлунково-кишкові кровотечі. Дуже часто – кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен із тромбоемболією або без неї. Часто – кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, та при лікуванні нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q та інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Нечасто – заочеревинні кровотечі та внутрішньочерепні крововиливи у пацієнтів при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї, а також при інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST. Рідко – заочеревинні кровотечі при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та при лікуванні стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q. Тромбоцитопенія та тромбоцитоз Дуже часто – тромбоцитоз (кількість тромбоцитів у периферичній крові більше 400×109/л) при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен із тромбоемболією легеневої артерії або без неї. Часто – тромбоцитоз при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST. Тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї, а також при гострому інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST. Нечасто – тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі та при лікуванні нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q. Дуже рідко – аутоімунна тромбоцитопенія при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST. Інші клінічно значущі небажані реакції незалежно від показань Небажані реакції, представлені нижче, згруповані за системно-органними класами, дано із зазначенням визначеної вище частоти їх виникнення та в порядку зменшення їх тяжкості. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Часто – кровотеча, тромбоцитопенія, тромбоцитоз. Рідко – випадки розвитку аутоімунної тромбоцитопенії з тромбозом; у деяких випадках тромбоз ускладнювався розвитком інфаркту органів або ішемії кінцівок. Порушення з боку імунної системи Часто – алергічні реакції. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Дуже часто - підвищення активності "печінкових" ферментів, головним чином підвищення активності трансаміназ, що більш ніж утричі перевищує верхню межу норми. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Часто - кропив'янка, свербіж шкіри, еритема. Нечасто – бульозний дерматит. Загальні розлади та порушення у місці введення Часто – гематома у місці ін'єкції, біль у місці ін'єкції, набряк у місці ін'єкції, кровотеча, реакції підвищеної чутливості, запалення, утворення ущільнень у місці ін'єкції. Нечасто – подразнення у місці ін'єкції, некроз шкіри у місці ін'єкції. Дані, отримані у післяреєстраційний період Наступні небажані реакції спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні препарату. Про ці побічні реакції були спонтанні повідомлення. Порушення з боку імунної системи Рідко – анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок. Порушення з боку нервової системи Часто – головний біль. Порушення з боку судин Рідко - при застосуванні еноксапарину натрію на тлі спінальної/епідуральної анестезії або спінальної пункції відзначалися випадки розвитку спінальної гематоми (або нейроаксіальної гематоми). Ці реакції призводили до розвитку неврологічних порушень різного ступеня тяжкості, включаючи стійкий або необоротний параліч. Порушення з боку крові чи лімфатичної системи Часто – геморагічна анемія. Рідко – еозинофілія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Рідко – алопеція; у місці ін'єкції може розвинутися шкірний васкуліт, некроз шкіри, яким зазвичай передує поява пурпури або еритематозних папул (інфільтрованих та болючих). У цих випадках терапію препаратом слід припинити. Можливе утворення твердих запальних вузликів-інфільтратів у місці ін'єкції препарату, які зникають через кілька днів і не є підставою для відміни препарату. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто – гепатоцелюлярне ураження печінки. Рідко – холестатичне ураження печінки. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Рідко – остеопороз при тривалій терапії (більше трьох місяців). Лабораторні та інструментальні дані Рідко – гіперкаліємія.Взаємодія з лікарськими засобамиЕноксапарин натрію не можна змішувати з іншими препаратами! Нерекомендовані комбінації Препарати, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні препарати, включаючи кеторолак, інші тромболітики (альтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа, тенекупару). При необхідності одночасного застосування з еноксапарином натрію слід дотримуватися обережності та проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Комбінації, що вимагають дотримання обережності Інші лікарські препарати, що впливають на гемостаз, такі як: інгібітори агрегації тромбоцитів, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що мають антиагрегантну дію (кардіопротекція), клопідогрел, тиклопідин та антагоністи глікопротеїну IIb/IIIа рецепторів, показані при гострому коронарному синдромі, внаслідок підвищеного ризику; декстран із молекулярною масою 40 кДа; системні глюкокортикостероїди. Лікарські препарати, що підвищують вміст калію При одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що підвищують вміст калію в сироватці, слід проводити клінічний та лабораторний контроль.Спосіб застосування та дозиПідшкірно, за винятком особливих випадків (див. нижче підрозділи "Профілактика тромбоутворення в системі екстракорпорального кровообігу при проведенні гемодіалізу" та "Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання"). Профілактика венозних тромбозів та емболії при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику Пацієнтам з помірним ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, абдомінальні операції) рекомендована доза препарату становить 20 мг один раз на добу підшкірно. Першу ін'єкцію слід зробити за 2 години до хірургічного втручання. Пацієнтам з високим ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, при ортопедичних операціях, хірургічних операціях в онкології, пацієнтам з додатковими факторами ризику, не пов'язаними з операцією, такими як вроджена або набута тромбофілія, злоякісне новоутворення, постільний режим понад три доби, тромбоз в анамнезі, варикозне розширення вен нижніх кінцівок, вагітність) препарат рекомендується у дозі 40 мг один раз на добу підшкірно, із введенням першої дози за 12 годин до хірургічного втручання. За необхідності більш ранньої передопераційної профілактики (наприклад, у пацієнтів з високим ризиком розвитку тромбозів та тромбоемболій, що очікують відстрочену ортопедичну операцію) остання ін'єкція повинна бути зроблена за 12 годин до операції та через 12 годин після операції. Тривалість лікування препаратом становить 7-10 днів. При необхідності терапію можна продовжувати доти, доки зберігається ризик розвитку тромбозу та емболії, і доти, доки пацієнт не перейде на амбулаторний режим. При великих ортопедичних операціях може бути доцільним після початкової терапії продовження лікування шляхом введення препарату в дозі 40 мг один раз на добу протягом п'яти тижнів. Для пацієнтів з високим ризиком венозних тромбоемболій, які перенесли хірургічне втручання, абдомінальну та тазову хірургію через онкологічне захворювання, може бути доцільним збільшення тривалості введення препарату в дозі 40 мг один раз на добу протягом чотирьох тижнів. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань Рекомендована доза препарату становить 40 мг один раз на добу, підшкірно, як мінімум, протягом 6-14 днів. Терапію слід продовжувати до переходу пацієнта на амбулаторний режим (максимально протягом 14 днів). Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії Препарат вводиться підшкірно із розрахунку 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу або 1 мг/кг маси тіла двічі на добу. Режим дозування повинен вибиратися лікарем на основі оцінки ризику розвитку тромбоемболії та ризику розвитку кровотеч. У пацієнтів без тромбоемболічних ускладнень та з низьким ризиком розвитку венозної тромбоемболії препарат рекомендується вводити підшкірно з розрахунку 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу. У всіх інших пацієнтів, включаючи пацієнтів з ожирінням, симптоматичною тромбоемболією легеневих артерій, раком, повторною венозною тромбоемболією та проксимальним тромбозом (у здухвинній вені) препарат рекомендується застосовувати у дозі 1 мг/кг двічі на добу. Тривалість лікування загалом становить 10 днів. Слід відразу ж розпочати терапію непрямими антикоагулянтами, при цьому лікування препаратом необхідно продовжувати до досягнення терапевтичного антикоагулянтного ефекту (значення МНО [Міжнародні Нормалізовані Відносини] повинні становити 2,0-3,0). Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу Доза препарату, що рекомендується, становить в середньому 1 мг/кг маси тіла. При високому ризику розвитку кровотечі дозу слід зменшити до 0,5 мг/кг маси тіла при подвійному судинному доступі або до 0,75 мг при одинарному судинному доступі. При гемодіалізі еноксапарин натрію слід вводити до артеріальної ділянки шунту на початку сеансу гемодіалізу. Однієї дози, як правило, достатньо для чотиригодинного сеансу, однак при виявленні фібринових кілець при тривалому гемодіалізі можна додатково ввести препарат з розрахунку 0,5-1 мг/кг маси тіла. Дані щодо пацієнтів, які застосовують еноксапарин натрію для профілактики або лікування та під час сеансів гемодіалізу, відсутні. Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST Препарат вводиться з розрахунку 1 мг/кг маси тіла кожні 12 годин підшкірно при одночасному застосуванні антитромбоцитарної терапії. Середня тривалість терапії становить щонайменше 2 дні і триває до стабілізації клінічного стану пацієнта. Зазвичай, введення препарату триває від 2 до 8 днів. Ацетилсаліцилова кислота рекомендується всім пацієнтам, які не мають протипоказань, з початковою дозою 150-300 мг внутрішньо з наступною підтримуючою дозою 75-325 мг один раз на добу. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання Лікування починають з одноразового внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію у дозі 30 мг. Відразу після нього підшкірно вводять еноксапарин натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла. Далі препарат призначають підшкірно по 1 мг/кг маси тіла кожні 12 год (максимально 100 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 1 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто при масі тіла більше 100 кг разова доза не може перевищувати 100 мг). Якнайшвидше після виявлення гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST пацієнтам необхідно призначити одночасно ацетилсаліцилову кислоту і, якщо немає протипоказань, прийом ацетилсаліцилової кислоти (у дозах 75-325 мг) слід продовжувати щодня протягом не менше 30 днів. Тривалість лікування препаратом становить 8 днів або до виписки пацієнта зі стаціонару (якщо період госпіталізації становить менше 8 днів). При комбінації з тромболітиками (фібрин-специфічними та фібрин-неспецифічними) еноксапарин натрію повинен вводитися в інтервалі від 15 хв до початку тромболітичної терапії та до 30 хвилин після неї. У пацієнтів віком 75 років і більше не застосовується початкове внутрішньовенне болюсне введення. Препарат вводять підшкірно в дозі 0,75 мг/кг кожні 12 год (максимально 75 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 0,75 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто при масі тіла більше 100 кг разова доза не може перевищувати 75 мг. У пацієнтів, яким проводиться черезшкірне коронарне втручання, у разі якщо остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію була проведена менш ніж за 8 годин до роздування введеного в місце звуження коронарної артерії балонного катетера, додаткового введення еноксапарину натрію не потрібно. Якщо ж остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію проводилася більш ніж за 8 годин до роздування балонного катетера, слід додаткове внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію в дозі 0,3 мг/кг. Особливості введення препарату Попередньо заповнений одноразовий шприц готовий до застосування. Препарат не можна вводити внутрішньом'язово! Підшкірне введення Ін'єкції бажано проводити у положенні пацієнта "лежачи". При використанні попередньо заповнених шприців, щоб уникнути втрати препарату перед ін'єкцією, не треба видаляти бульбашки повітря зі шприца. Ін'єкції слід проводити по черзі у ліву або праву передньолатеральну або задньолатеральну поверхню живота. Голку необхідно вводити на всю довжину вертикально (не збоку) у шкірну складку, зібрану та утримувану до завершення ін'єкції між великим та вказівним пальцями. Складку шкіри відпускають лише після завершення ін'єкції. Не слід масажувати місце ін'єкції після введення препарату. Внутрішньовенне болюсне введення Внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію повинно проводитись через венозний катетер. Еноксапарин натрію не повинен змішуватись або вводитися разом з іншими лікарськими препаратами. Для того, щоб уникнути присутності в інфузійній системі слідів інших лікарських препаратів та їх взаємодії з еноксапарином натрію, венозний катетер повинен промиватися достатньою кількістю 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину декстрози до та після внутрішньовенного болюсного введення енокс. Еноксапарин натрію може безпечно вводитися з 0,9% розчином хлориду натрію і 5% розчином декстрози. Для проведення болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію при лікуванні гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST зі скляних шприців більшого об'єму видаляють зайву кількість препарату для того, щоб у них залишалося лише 30 мг (0,3 мл). Доза 30 мг може безпосередньо вводитися внутрішньовенно. Для внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію через венозний катетер можуть використовуватися попередньо заповнені шприци для підшкірного введення препарату 30 мг, 40 мг, 50 мг, 60 мг, 70 мг, 80 мг і 100 мг. Рекомендується використовувати шприци 30 мг, 40 мг, 50 мг і 60 мг, так як це зменшує кількість препарату, що видаляється зі шприца. Шприци 20 мг не використовуються, тому що в них недостатньо препарату для болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію. Для підвищення точності додаткового внутрішньовенного болюсного введення малих обсягів у венозний катетер під час проведення черезшкірних коронарних втручань рекомендується розвести препарат до концентрації 3 мг/мл. Розведення розчину рекомендується проводити безпосередньо перед введенням. Для отримання розчину еноксапарину натрію з концентрацією 3 мг/мл за допомогою попередньо заповненого шприца 60 мг рекомендується використовувати ємність з інфузійним розчином 50 мл (тобто з 0,9% розчином хлориду натрію або 5% розчином дектрози). З ємності з інфузійним розчином за допомогою звичайного шприца вилучається та видаляється 30 мл розчину. Еноксапарин натрію (вміст шприца для підшкірного введення 60 мг) вводиться в 20 мл інфузійного розчину, що залишилися в ємності. Вміст ємності з розведеним розчином еноксапарину натрію обережно перемішується. Для введення за допомогою шприца витягується необхідний обсяг розведеного розчину еноксапарину натрію, який розраховується за формулою: Об'єм розведеного розчину = Маса тіла пацієнта (кг) × 0,1, або за допомогою наведеної нижче таблиці. Об'єми, які повинні вводитися внутрішньовенно після розведення до концентрації 3 мг/мл Маса тіла пацієнта (кг) Необхідна доза (0,3 мг/кг) [мг] Об'єм розчину, розведеного до концентрації 3 мг/мл [мл] 45 13,5 4,5 50 15 5 55 16,5 5,5 60 18 6 65 19,5 6,5 70 21 7 75 22,5 7,5 80 24 8 85 25,5 8,5 90 27 9 95 28,5 9,5 100 30 10 105 31,5 10,5 110 33 11 115 34,5 11,5 120 36 12 125 37,5 12,5 130 39 13 135 40,5 13,5 140 42 14 145 43,5 14,5 150 45 15 Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами Переключення між еноксапарином натрію та антагоністами вітаміну до (авк) Для моніторування ефекту авк необхідне спостереження лікаря та проведення лабораторних досліджень [протромбіновий час, представлений як багато]. Оскільки для розвитку максимального ефекту авк потрібен час, терапія еноксапарином натрію повинна продовжуватися в постійній дозі так довго, як необхідно для підтримання значень багато (за даними двох послідовних визначень) в бажаному терапевтичному діапазоні залежно від показань. Для пацієнтів, які отримують авк, скасування авк та введення першої дози еноксапарину натрію повинні проводитися після того, як багато знизилося нижче за межу терапевтичного діапазону. Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами прямої дії (поак) Скасування еноксапарину натрію та призначення поак повинні проводитися за 0-2 години до моменту чергового запланованого введення еноксапарину натрію відповідно до інструкції щодо застосування пероральних антикоагулянтів. Для пацієнтів, які отримують поак, введення першої дози еноксапарину натрію та відміна пероральних антикоагулянтів прямої дії повинні проводитися в момент часу, що відповідає черговому запланованому застосуванню поак. Застосування при спинальній/епідуральній анестезії або люмбальній пункції У разі застосування антикоагулянтної терапії під час проведення епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії або люмбальної пункції необхідно проведення неврологічного моніторування через ризик розвитку нейроаксіальних гематом. Застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум 12 годин після останньої ін'єкції профілактичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 12 год. інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥15 та Передопераційне введення еноксапарину натрію за 2 години до втручання у дозуванні 20 мг несумісне з проведенням нейроаксіальної анестезії. Застосування еноксапарину натрію у терапевтичних дозах Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум через 24 години після останньої ін'єкції терапевтичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 24 години інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥15 та Пацієнтам, які отримують еноксапарин натрію в дозах 0,75 мг/кг або 1 мг/кг маси тіла 2 рази на добу, не слід вводити другу дозу з метою збільшення інтервалу перед встановленням або заміною катетера. так само слід розглянути питання про можливість відстрочення введення наступної дози препарату як мінімум на 4 години, виходячи з оцінки співвідношення користь/ризик (ризик розвитку тромбозу та кровотеч при проведенні процедури з урахуванням наявності у пацієнтів факторів ризику). в ці тимчасові точки все ще продовжує виявлятися анти-активність препарату, і відстрочки за часом не є гарантією того, що розвитку нейроаксіальної гематоми вдасться уникнути. Режим дозування у спеціальних груп пацієнтів Діти віком до 18 років Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у дітей не встановлені. Пацієнти похилого віку (старше 75 років) За винятком лікування інфаркту міокарда з підйомом сегмента st для інших показань зниження доз еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку за відсутності порушень функції нирок не потрібно. Пацієнти з порушеннями функції нирок Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну ≥15 та Застосування еноксапарину натрію не рекомендується пацієнтам із термінальною стадією хронічної хвороби нирок (кліренс креатиніну). У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну ≥15 та При застосуванні препарату у терапевтичних дозах рекомендується наступна корекція режиму дозування: звичайний режим дозування режим дозування при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно двічі на добу 1 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу 1 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента st у пацієнтів молодше 75 років одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла 2 рази на добу (максимально 100 мг для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій) одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла 1 раз на добу (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції) лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента st у пацієнтів віком 75 років та старше 0,75 мг/кг маси тіла підшкірно 2 рази на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 75 мг для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій) 1 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції) При застосуванні препарату з профілактичною метою рекомендується корекція режиму дозування, подана у таблиці нижче: звичайний режим дозування режим дозування при тяжкій нирковій недостатності 40 мг підшкірно 1 раз на добу 20 мг підшкірно 1 раз на добу 20 мг підшкірно 1 раз на добу 20 мг підшкірно 1 раз на добу Рекомендована корекція режиму дозування не застосовується при гемодіалізі. Порушення функції нирок легкої (кліренс креатиніну ≥50 та Корекція дози не потрібна, проте пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря. Пацієнти з порушеннями функції печінки У зв'язку з відсутністю клінічних досліджень, препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки.ПередозуванняВипадкове передозування препаратом при внутрішньовенному, екстракорпоральному або підшкірному застосуванні може призвести до геморагічних ускладнень. При внутрішньому прийомі навіть у великих дозах всмоктування препарату малоймовірне. Антикоагулянтні ефекти можна переважно нейтралізувати шляхом повільного внутрішньовенного введення протаміну сульфату, доза якого залежить від дози введеного препарату. Один мг (1 мг) сульфату протаміну нейтралізує антикоагулянтний ефект одного мг (1 мг) препарату, якщо еноксапарин натрію вводився не більше ніж за 8 годин до введення протаміну. 0,5 мг протаміну нейтралізує антикоагулянтний ефект 1 мг препарату, якщо з моменту введення останнього пройшло більше 8 годин або за необхідності введення другої дози протаміну. Якщо після введення еноксапарину натрію пройшло 12 годин і більше, введення протаміну не потрібно. Однак навіть при введенні великих доз сульфату протаміну, анти-Ха активність препарату повністю не нейтралізується (максимально на 60%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Низькомолекулярні гепарини не є взаємозамінними, так як вони різняться по процесу виробництва, молекулярної маси, специфічної анти-Ха активності, одиницям дозування та режиму дозування, з чим пов'язані відмінності в їх фармакокінетиці та біологічній активності (антитромбінова активність та взаємодія з тромбоцитами). Тому потрібно суворо виконувати рекомендації щодо застосування кожного препарату, що належить до класу низькомолекулярних гепаринів. Кровотеча Як і при застосуванні інших антикоагулянтів, при введенні препарату можливий розвиток кровотеч будь-якої локалізації. При розвитку кровотечі необхідно знайти джерело і призначити відповідне лікування. Еноксапарин натрію, як і інші антикоагулянти, слід застосовувати з обережністю при станах з підвищеним ризиком кровотечі, таких як: порушення гемостазу; виразкова хвороба в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична ретинопатія; нейрохірургічне чи офтальмологічне оперативне втручання; одночасне застосування препаратів, що впливають на гемостаз. Кровотечі у пацієнтів похилого віку При застосуванні препарату у профілактичних дозах у пацієнтів похилого віку не відмічено збільшення ризику кровотеч. При застосуванні препарату в терапевтичних дозах у пацієнтів похилого віку (особливо у віці 80 років та старших) існує підвищений ризик розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного нагляду за станом таких пацієнтів. Одночасне застосування інших препаратів, що впливають на гемостаз Застосування препаратів, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, у тому числі ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні препарати, включаючи кеторолак, інші тромболітики (альтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа) еноксапарином натрію за винятком випадків, коли їх застосування є необхідним. Якщо показані комбінації еноксапарину натрію з цими препаратами, слід проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Ниркова недостатність У пацієнтів з порушенням функції нирок існує ризик розвитку кровотечі внаслідок збільшення системної експозиції еноксапарину натрію. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну ≥15 та Застосування еноксапарину натрію не рекомендується пацієнтам із термінальною стадією хронічної хвороби нирок (кліренс креатиніну). Низька маса тіла Відзначалося збільшення експозиції еноксапарину натрію при його профілактичному застосуванні у жінок з масою тіла менше 45 кг та у чоловіків з масою тіла менше 57 кг, що може призводити до підвищеного ризику розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного контролю за станом таких пацієнтів. Пацієнти з ожирінням Пацієнти з ожирінням мають підвищений ризик розвитку тромбозів та емболій. Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах у пацієнтів з ожирінням (ІМТ понад 30 кг/м²) до кінця не визначена та немає загальної думки щодо корекції дози. Цих пацієнтів слід уважно спостерігати на предмет розвитку симптомів та ознак тромбозів та емболій. Контроль кількості тромбоцитів у периферичній крові Ризик розвитку антитіло-опосередкованої гепарин-індукованої тромбоцитопенії існує і при застосуванні низькомолекулярних гепаринів, при цьому цей ризик вищий у пацієнтів, які перенесли операції на серці, та пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Якщо розвивається тромбоцитопенія, її зазвичай виявляють між 5-м і 21-м днями після початку терапії еноксапарином натрію. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати кількість тромбоцитів у периферичній крові до початку лікування препаратом та під час його застосування. Слід визначати кількість тромбоцитів у крові за наявності симптомів, що вказують на ГІТ (новий епізод артеріальних та/або венозних тромбоемболічних ускладнень, хворобливе ураження шкіри на місці ін'єкції, алергічна або анафілактична реакція при лікуванні).При виникненні зазначених симптомів слід поінформувати лікаря. За наявності підтвердженого значного зниження кількості тромбоцитів (на 30-50% порівняно з вихідним показником) необхідно негайно відмінити еноксапарин натрію та перевести пацієнта на іншу антикоагулянтну терапію без застосування гепаринів. Спінальна/епідуральна анестезія Описано випадки виникнення нейроаксіальних гематом при застосуванні препарату при одночасному проведенні спінальної/епідуральної анестезії з розвитком тривалого або необоротного паралічу. Ризик цих явищ знижується при застосуванні препарату в дозі 40 мг або нижче. Ризик підвищується при застосуванні більш високих доз препарату, а також при використанні постійних катетерів після операції або при одночасному застосуванні додаткових препаратів, що впливають на гемостаз, таких як нестероїдні протизапальні препарати. Ризик також підвищується при травматично проведеній або повторній спинномозковій пункції або у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на перенесені операції у ділянці хребта або деформацію хребта. Для зниження можливого ризику кровотечі, пов'язаного із застосуванням еноксапарину натрію та проведенням епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії, необхідно враховувати фармакокінетичний профіль препарату. Встановлення або видалення катетера краще проводити при низькому антикоагулянтному ефекті еноксапарину натрію, однак точний час для досягнення достатнього зниження антикоагулянтного ефекту у різних пацієнтів невідомий. Слід додатково враховувати, що у пацієнтів із кліренсом креатиніну 15-30 мл/хв виведення еноксапарину натрію сповільнюється. Якщо за призначенням лікаря застосовується антикоагулянтна терапія під час епідуральної/спінальної анестезії або люмбальної пункції, необхідно постійне спостереження за пацієнтом для виявлення будь-яких неврологічних симптомів, таких як болі в спині, порушення сенсорних і моторних функцій (оніміння або слабкість у нижніх кінцівках), порушення функції кишечника та/або сечового міхура. Пацієнта необхідно проінструктувати про необхідність негайного інформування лікаря у разі виникнення вищеописаних симптомів. При підозрі на симптоми, характерні для гематоми спинного мозку, потрібні термінова діагностика та лікування, включаючи, за необхідності, декомпресію спинного мозку. Гепарин-індукована тромбоцитопенія Застосування еноксапарину натрію у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на наявність гепарин-індукованої тромбоцитопенії протягом останніх 100 днів або за наявності циркулюючих антитіл протипоказано. Антитіла, що циркулюють, можуть персистувати кілька років. Еноксапарин натрію слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі (понад 100 днів) гепарин-індуковану тромбоцитопенію без циркулюючих антитіл. Рішення про застосування еноксапарину натрію в даній ситуації має бути прийняте тільки після оцінки співвідношення користь/ризик та за відсутності безгепаринової (що не містить гепарин) альтернативної терапії. Черезшкірна коронарна ангіопластика З метою мінімізації ризику кровотечі, пов'язаного з інвазивною судинною інструментальною маніпуляцією при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q та гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, ці процедури слід проводити в інтервалах між введенням препарату. Це необхідно для того, щоб досягти гемостазу у місці введення катетера після проведення черезшкірного коронарного втручання. При використанні закриває пристрою інтродьюсер стегнової артерії може бути видалено негайно. При застосуванні мануальної (ручної) компресії інтродьюсер стегнової артерії слід видалити через 6 годин після останньої внутрішньовенної або підшкірної ін'єкції еноксапарину натрію. Якщо лікування еноксапарином натрію триває, наступну дозу слід вводити не раніше,ніж через 6-8 годин після видалення інтродьюсера стегнової артерії. Необхідно стежити за місцем введення інтродьюсера, щоб своєчасно виявити ознаки кровотечі та утворення гематоми. Пацієнти з механічними штучними клапанами серця Застосування препарату для профілактики тромбоутворення у пацієнтів з штучними механічними клапанами серця вивчено недостатньо. Є окремі повідомлення про розвиток тромбозу клапанів серця у пацієнтів із механічними штучними клапанами серця на фоні терапії еноксапарином натрію для профілактики тромбоутворення. Зважаючи на недостатність клінічних даних та наявність неоднозначних факторів, включаючи основне захворювання, оцінка таких повідомлень утруднена. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця Застосування препарату для профілактики тромбоутворення у вагітних жінок із механічними штучними клапанами серця вивчено недостатньо. У клінічному дослідженні вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця при застосуванні еноксапарину натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла 2 рази на добу для зменшення ризику тромбозів та емболій, у 2-х з 8-ми жінок утворилися тромби, що призвели до блокування клапанів серця і до смерті матері та плоду. Є окремі постмаркетингові повідомлення про тромбоз клапанів серця у вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця, які отримували лікування еноксапарином для профілактики тромбоутворення. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця мають високий ризик розвитку тромбозу та емболій. Некроз шкіри/шкірний васкуліт Повідомлялося про розвиток некрозу шкіри та шкірного васкуліту при застосуванні низькомолекулярних гепаринів. У разі розвитку некрозу шкіри/шкірного васкуліту застосування препарату слід припинити. Гострий інфекційний ендокардит Застосування гепарину не рекомендується у пацієнтів із гострим інфекційним ендокардитом через ризик розвитку геморагічного інсульту. Якщо застосування препарату вважається абсолютно необхідним, рішення слід приймати тільки після ретельної індивідуальної оцінки співвідношення користі та ризику. Лабораторні випробування У дозах, що застосовуються для профілактики тромбоемболічних ускладнень, препарат суттєво не впливає на час кровотечі та показники зсідання крові, а також на агрегацію тромбоцитів або на зв'язування їх із фібриногеном. При підвищенні дози може подовжуватися АЧТВ та активований час згортання крові. Збільшення АЧТВ та активованого часу згортання не знаходяться у прямій лінійній залежності від збільшення антикоагулянтної активності препарату, тому немає потреби в їх моніторингу. Гіперкаліємія Гепарини можуть пригнічувати секрецію альдостерону наднирковими залозами, що призводить до розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, хронічною нирковою недостатністю, попереднім метаболічним ацидозом, які приймають лікарські препарати, що підвищують вміст калію. Слід регулярно контролювати вміст калію у плазмі, особливо у пацієнтів групи ризику. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів з гострими терапевтичними захворюваннями, які перебувають на постільному режимі У разі розвитку гострої інфекції, гострих ревматичних станів профілактичне застосування еноксапарину натрію виправдане лише, якщо перераховані вище стани поєднуються з одним з нижчеперелічених факторів ризику венозного тромбоутворення: вік понад 75 років; злоякісні новоутворення; тромбози та емболії в анамнезі; ожиріння; гормональна терапія; серцева недостатність; хронічна дихальна недостатність. Порушення функції печінки Еноксапарин натрію слід обережно застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції печінки внаслідок збільшення ризику кровотеч. Корекція дози на підставі моніторування анти-Ха активності у пацієнтів з цирозом печінки є ненадійною та не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Еноксапарин натрію не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 500,00 грн
268,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
1 473,00 грн
268,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 шприц: речовина, що діє: еноксапарин натрію 6000 анти-Ха ME (60 мг); допоміжна речовина: вода для ін'єкцій – до 0,6 мл. По 0,6 мл (6000 анти-Ха ME) в шприци скляні стерильні, укомплектовані запобіжними пристроями або захисними етикетками для голок, або без пристроїв запобіжних або захисних етикеток для голок. По 2 шприци в контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки або поліетилентерефталатної з плівкою полімерною або фольгою алюмінієвою лакованою, або без плівки полімерної та фольги алюмінієвої лакованої. По 1, 2, 3, 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або жовта, або коричнево-жовта рідина.Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянтний засіб прямої дії.ФармакокінетикаБіодоступність та абсорбція Абсолютна біодоступність еноксапарину натрію при підшкірному (п/к) введенні, що оцінюється на підставі анти-Ха активності, близька до 100%. Середня максимальна анти-Ха активність плазми спостерігається через 3-5 годин після підшкірного введення препарату і становить приблизно 0,2; 0,4; 1,0 та 1,3 анти-Ха МО/мл після підшкірного введення 20 мг, 40 мг, 1 мг/кг та 1,5 мг/кг. Внутрішньовенне болюсне введення препарату в дозі 30 мг, що супроводжується негайним підшкірним введенням препарату в дозі 1 мг/кг кожні 12 год, забезпечує початкову максимальну анти-Ха активність на рівні 1,16 МО/мл (n=16), середня експозиція препарату становить приблизно 88% від рівноважного стану, що досягається другого дня терапії. Фармакокінетика еноксапарину натрію у зазначених режимах дозування має лінійний характер. Варіабельність усередині та між групами пацієнтів низька. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу та підшкірного введення еноксапарину натрію в дозі 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу у здорових добровольців рівноважна концентрація досягається до другого дня, причому площа під фармакокінетичною кривою в середньому на 1 % вище, ніж після одноразового введення. Після повторних підшкірних введень еноксапарину натрію в добовій дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу рівноважна концентрація досягається через 3-4 дні, причому площа під кривою (AUC) в середньому на 65 % вище, ніж після одноразового введення, та середні значення максимальних концентрацій становлять відповідно 1,2 МО/мл та 0,52 МО/мл. Анти-IIа активність у плазмі приблизно в 10 разів нижча, ніж анти-Ха активність. Середня максимальна анти-IIа активність спостерігається приблизно через 3-4 години після підшкірного введення і досягає 0,13 МО/мл і 0,19 МО/мл після повторного введення 1 мг/кг маси тіла при дворазовому введенні та 1,5 мг/кг. маси тіла при одноразовому введенні відповідно. Розподіл Об'єм розподілу анти-Ха активності еноксапарину натрію становить приблизно 4,3 л і наближається до об'єму циркулюючої крові. Виведення Еноксапарин натрію є препаратом із низьким кліренсом. Після внутрішньовенного введення протягом 6 годин у дозі 1,5 мг/кг маси тіла середнє значення кліренсу анти-Ха у плазмі становить 0,74 л/годину. Виведення препарату носить монофазний характер з періодом напіввиведення (Т1/2) близько 5 годин (після одноразового підшкірного введення) та близько 7 годин (після багаторазового введення препарату). Еноксапарин натрію в основному метаболізується в печінці шляхом десульфатування та/або деполімеризації з утворенням низькомолекулярних речовин з дуже низькою біологічною активністю. Виведення через нирки активних фрагментів препарату становить приблизно 10% від введеної дози, і загальна екскреція активних та неактивних фрагментів становить приблизно 40% від введеної дози. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку (старше 75 років): фармакокінетичний профіль еноксапарину натрію не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодших пацієнтів при нормальній функції нирок. Однак унаслідок зниження функції нирок з віком може спостерігатися уповільнення виведення еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку. Порушення функції печінки: у дослідженні за участю пацієнтів з пізніми стадіями цирозу печінки, які отримували еноксапарин натрію в дозі 4000 ME (40 мг) один раз на добу, зниження максимальної анти- Ха активності було пов'язане зі збільшенням ступеня тяжкості порушення функції печінки (з оцінкою по шкалою Чайлд-Пью). Це зниження, головним чином, було зумовлене зниженням рівня АТ-III, вторинним по відношенню до зниження синтезу АТ-III у пацієнтів із порушенням функції печінки. Порушення функції нирок: відмічено зменшення кліренсу еноксапарину натрію у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу відбувається збільшення активності анти-Ха, представленої площею під фармакокінетичною кривою (AUC) у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої (кліренс креатиніну ≥50 і Гемодіаліз: фармакокінетика еноксапарину натрію порівнянна з показниками в контрольній популяції після одноразових внутрішньовенних введень доз 25 ME, 50 ME або 100 МО/кг (0,25, 0,50 або 1,0 мг/кг), проте AUC була вдвічі , ніж у контрольній популяції. Маса тіла: після повторних підшкірних введень у дозуванні 1.5 мг/кг один раз на добу середня AUC анти-Ха активності в стані рівноваги незначно вища у пацієнтів із надмірною масою тіла (ІМТ 30-48 кг/м2) порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла, тоді як максимальна анти-Ха активність плазми крові не збільшується. У пацієнтів із надмірною масою тіла при підшкірному введенні препарату кліренс дещо менший. Якщо не робити поправку дози з урахуванням маси тіла пацієнта, то після одноразового підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію анти-Ха активність буде на 52 % вище у жінок з масою тіла менше 45 кг і на 27 % вище у чоловіків з масою тіла менше 57 кг порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла.ФармакодинамікаЕноксапарин натрію – низькомолекулярний гепарин із середньою молекулярною масою близько 4500 дальтон: менше 2000 дальтон – 68 %, понад 8000 дальтон – В очищеній системі in vitro еноксапарин натрію має високу анти-Ха активність (приблизно 100 МО/мл) та низьку анти-IIа або антитромбінову активність (приблизно 28 МО/мл). Ця антикоагулянтна активність діє через антитромбін III (АТ-III), забезпечуючи антикоагулянтну активність у людей. Крім анти-Ха/IIа активності також виявлено додаткові антикоагулянтні та протизапальні властивості еноксапарину натрію як у людини, так і на моделях тварин. Це включає АТ-III залежне пригнічення інших факторів згортання, таких як фактор VIIa, активацію вивільнення інгібітора шляху тканинного фактора (ПТФ), а також зниження вивільнення фактора Віллебранду з ендотелію судин у кровотік. Ці фактори забезпечують антикоагулянтний ефект еноксапарину натрію загалом. Застосування препарату у профілактичних дозах незначно змінює активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), практично не впливає на агрегацію тромбоцитів та на ступінь зв'язування фібриногену з рецепторами тромбоцитів.ІнструкціяІнструкція з самостійного виконання ін'єкції еноксапарину натрію Вимийте руки і ділянку шкіри (місце для ін'єкції), в яку ви будете вводити препарат водою з милом. Висушіть їх. Прийміть зручне положення "сидячи" або "лежачи" та розслабтеся. Переконайтеся, що добре бачите місце, в яке збираєтеся вводити препарат. Оптимально використовувати крісло для відпочинку, шезлонг чи ліжко, обкладене подушками для опори. Виберіть місце для ін'єкції в правій або лівій частині живота. Це місце має знаходитися на відстані як мінімум 5 см від пупка або навколо рубців і синців. Чергуйте місця ін'єкцій у правій та лівій частинах живота залежно від того, куди ви вводили препарат у попередній раз. Протріть місце для ін'єкції тампоном, змоченим спиртом. Обережно зніміть ковпачок із голки шприца з препаратом. Відкладіть ковпачок. Шприц попередньо заповнений та готовий до використання. Не натискайте на поршень, щоб витіснити бульбашки повітря до введення голки в місце ін'єкції. Це може призвести до втрати препарату. Після видалення ковпачка не допускайте дотику голки до будь-яких предметів. Це необхідно для збереження стерильності голки. Увага: при наявності захисної етикетки для голки - дотримуйтесь інструкцій щодо використання захисної етикетки для голки, наведеної нижче. Утримуйте шприц в одній руці так, як ви тримаєте олівець, а іншою рукою обережно стисніть протерте спиртом місце для введення препарату між великим та вказівним пальцями так, щоб утворити складку шкіри. Утримуйте шкірну складку весь час, доки ви вводите препарат. Утримуйте шприц таким чином, щоб голка була спрямована донизу (вертикально під кутом 90°). Введіть голку на всю довжину в складку шкіри. Натисніть пальцем на поршень. Це забезпечить введення препарату у підшкірну жирову тканину живота. Утримуйте шкірну складку весь час, доки ви вводите препарат. Витягніть голку, потягнувши її назад без відхилення від осі. Тепер можна припинити утримання шкірної складки. Увага: за наявності запобіжного пристрою - виконуйте інструкції з використання запобіжного пристрою, наведені нижче. З метою запобігання утворенню синця не розтирайте місце ін'єкції після введення препарату. Утилізуйте використаний одноразовий шприц у контейнер для сміття. При застосуванні препарату суворо дотримуйтесь рекомендацій, наведених у даній інструкції, а також вказівок лікаря чи провізора. У разі виникнення запитань зверніться до лікаря або провізору. Інструкція щодо використання захисної етикетки для голки (за її наявності) Не розкриваючи упаковку, перевірте цілісність шприца, а також відсутність рідини в контурній комірковій упаковці. Якщо ви сумніваєтеся в цілісності шприца або його герметичності, візьміть іншу упаковку. Відкрийте контурну коміркову упаковку. Перевірте вміст препарату у шприці. Увага: не знімайте захисний ковпачок до вигину захисної етикетки! Зігніть захисну етикетку для голки приблизно на 90°. Зніміть захисний ковпачок. Зробіть ін'єкцію, як завжди. Увага: не закріплюйте голку у захисну етикетку пальцями! Однією рукою закріпіть голку шляхом розміщення захисної етикетки на твердій стійкій поверхні. Потім натисніть на захисну етикетку. Зігніть захисну етикетку приблизно на 90°, доки голка з чутним клацанням не опиниться в пластиковій частині захисної етикетки. Утилізуйте одноразовий шприц з голкою у контейнер для сміття. Інструкція з використання запобіжного пристрою Не розкриваючи упаковку, перевірте цілісність шприца, а також відсутність рідини в контурній комірковій упаковці. Якщо ви сумніваєтеся в цілісності шприца або його герметичності, візьміть іншу упаковку. Відкрийте контурну коміркову упаковку. Перевірте вміст препарату у шприці. Увага: Виймаючи шприц із упаковки, не тягніть шприц за плунжер або ковпачок для голки. Вийміть шприц із упаковки, як показано на малюнку. Увага: не знімайте ковпачок голки, тримаючись за плунжер або основу голки. Зніміть ковпачок голки, як показано на малюнку, тримаючись за захисну систему, щоб уникнути травмування або вигину голки. Зробіть ін'єкцію, як завжди. Затиснувши корпус шприца між вказівним та середнім пальцями, натисніть на плунжер донизу, щоб ввести весь розчин. Увага: розчин повинен бути повністю введений для спрацьовування захисної системи. Після завершення ін'єкції скористайтесь одним із запропонованих варіантів: Вийміть голку з місця ін'єкції та відпустіть плунжер. Дочекайтеся, поки захисна система повністю закриє голку. Не виймаючи голку із місця ін'єкції, відпустіть плунжер. Дочекайтеся, поки захисна система повністю закриє голку. Увага: якщо захисна система не активувалася або активувалася частково - викиньте шприц із незахищеною голкою. Т.к. Голка не захищена, зверніть особливу увагу на те, щоб уникнути травмування. Викиньте шприц із захищеною голкою у контейнер для сміття.Показання до застосуванняПрофілактика венозних тромбозів та емболій при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику, особливо при ортопедичних та загальнохірургічних втручаннях, включаючи онкологічні. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань, включаючи гостру серцеву недостатність та декомпенсацію хронічної серцевої недостатності (III або IV клас NYHA), дихальну недостатність, а також при тяжких інфекціях та ревматичних захворюваннях; . Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії, крім випадків тромбоемболії легеневої артерії, які потребують тромбоемболічної терапії або хірургічного втручання. Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу. Гострий коронарний синдром. * лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST у поєднанні з пероральним прийомом ацетилсаліцилової кислоти. * Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST у пацієнтів, які підлягають медикаментозному лікуванню або подальшому черезшкірному коронарному втручанню (ЧКВ).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до еноксапарину натрію, гепарину або його похідних, включаючи інші низькомолекулярні гепарини. Активна клінічно значуща кровотеча, а також стани та захворювання, при яких є високий ризик розвитку кровотечі, включаючи нещодавно перенесений геморагічний інсульт, гостру виразку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), наявність злоякісного новоутворення з високим ризиком кровотеч, нещодавно перенесені операції на головній та спинній мозку, офтальмологічні операції, відома чи передбачувана наявність варикозного розширення вен стравоходу, артеріовенозні мальформації, судинні аневризми, судинні аномалії спинного та головного мозку. Спинальна або епідуральна анестезія або локо-регіональна анестезія, коли еноксапарин натрію застосовувався для лікування протягом попередніх 24 годин. Імуноопосередкована гепарин-індукована тромбоцитопенія (в анамнезі) протягом 100 останніх днів або наявність у крові циркулюючих антитромбоцитарних антитіл. Дитячий вік до 18 років, оскільки ефективність та безпека у даної категорії пацієнтів не встановлені. Стани, у яких є потенційний ризик розвитку кровотечі: порушення гемостазу (в т.ч. гемофілія, тромбоцитопенія, гіпокоагуляція, хвороба Віллебранда та ін), важкий васкуліт; виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки або інші ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; неконтрольована тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична або геморагічна ретинопатія; тяжкий цукровий діабет; нещодавно перенесена чи передбачувана неврологічна чи офтальмологічна операція; проведення спинальної або епідуральної анестезії (потенційна небезпека розвитку гематоми); спинномозкова пункція (нещодавно перенесена); недавні пологи; ендокардит бактеріальний (гострий або підгострий); перикардит або перикардіальний випіт; ниркова та/або печінкова недостатність; внутрішньоматкова контрацепція (ВМК); тяжка травма (особливо центральної нервової системи); відкриті рани на великих поверхнях; одночасний прийом препаратів, що впливають на систему гемостазу; гепарин-індукована тромбоцитопенія без циркулюючих антитіл в анамнезі (понад 100 днів). Відсутні дані щодо клінічного застосування еноксапарину натрію при таких захворюваннях: активний туберкульоз, променева терапія (нещодавно перенесена).Вагітність та лактаціяВагітність Відомостей, що еноксапарин натрію проникає через плацентарний бар'єр під час вагітності, немає. Так як відсутні адекватні та добре контрольовані дослідження за участю вагітних жінок, а дослідження на тваринах не завжди прогнозують реакцію на введення еноксапарину натрію під час вагітності у людини, застосовувати його під час вагітності слід лише у виняткових випадках, коли є нагальна необхідність його застосування, встановлена лікарем. Рекомендується проведення контролю за станом пацієнток щодо появи ознак кровотечі або надмірної антикоагуляції, пацієнтки повинні бути попереджені про ризик виникнення кровотеч. Немає даних про підвищений ризик розвитку кровотеч, тромбоцитопенії або остеопорозу у вагітних жінок, за винятком випадків, відмічених у пацієнток із штучними клапанами серця. При плануванні епідуральної анестезії рекомендується перед її проведенням відмінити еноксапарин натрію. Період грудного вигодовування Невідомо, чи екскретується незмінений еноксапарин натрію у грудне молоко. Всмоктування еноксапарину натрію в шлунково-кишковому тракті у новонародженого малоймовірне. Препарат може застосовуватись у період грудного вигодовування.Побічна діяВивчення побічних ефектів еноксапарину натрію проводилося більш ніж у 15000 пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях, з них у 1776 пацієнтів – при профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях; у 1169 пацієнтів – при профілактиці венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань; у 559 пацієнтів – при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії; у 1578 пацієнтів – при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q; у 10176 пацієнтів – при лікуванні інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Режим введення еноксапарину натрію відрізнявся залежно від показань. При профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях або у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, вводилося 40 мг підшкірно 1 раз на добу. При лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї пацієнти отримували еноксапарин натрію з розрахунку 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 годин або 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу. При лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q доза еноксапарину натрію становила 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 год, а у разі інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST проводилося внутрішньовенне болюсне введення 30 мг з подальшим в кожні 12 год. Частота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та Порушення з боку судин: Кровотечі У клінічних дослідженнях кровотечі були найпоширенішими небажаними реакціями. До них належали великі кровотечі, що спостерігалися у 4,2% пацієнтів (кровотеча вважалася великою, якщо вона супроводжувалася зниженням вмісту гемоглобіну на 2 г/л і більше, вимагало переливання 2 або більше доз компонентів крові, а також якщо воно було заочеревинним або внутрішньочерепним. ). Деякі з цих випадків були летальними. Як і при застосуванні інших антикоагулянтів при застосуванні еноксапарину натрію можливе виникнення кровотечі, особливо за наявності факторів ризику, що сприяють розвитку кровотечі, при проведенні інвазивних процедур або застосуванні препаратів, що порушують гемостаз (див. розділи "Взаємодія з іншими лікарськими засобами" та "Особливі вказівки" ). При описі кровотеч нижче знак "*" означає вказівку на такі види кровотеч: гематома, екхімози (крім ін'єкції), ранові гематоми, гематурія, носові кровотечі, шлунково-кишкові кровотечі. Дуже часто – кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен із тромбоемболією або без неї. Часто – кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, та при лікуванні нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q та інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Нечасто – заочеревинні кровотечі та внутрішньочерепні крововиливи у пацієнтів при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї, а також при інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST. Рідко – заочеревинні кровотечі при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та при лікуванні стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q. Тромбоцитопенія та тромбоцитоз Дуже часто – тромбоцитоз (кількість тромбоцитів у периферичній крові більше 400×109/л) при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен із тромбоемболією легеневої артерії або без неї. Часто – тромбоцитоз при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST. Тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї, а також при гострому інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST. Нечасто – тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі та при лікуванні нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q. Дуже рідко – аутоімунна тромбоцитопенія при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST. Інші клінічно значущі небажані реакції незалежно від показань Небажані реакції, представлені нижче, згруповані за системно-органними класами, дано із зазначенням визначеної вище частоти їх виникнення та в порядку зменшення їх тяжкості. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Часто – кровотеча, тромбоцитопенія, тромбоцитоз. Рідко – випадки розвитку аутоімунної тромбоцитопенії з тромбозом; у деяких випадках тромбоз ускладнювався розвитком інфаркту органів або ішемії кінцівок. Порушення з боку імунної системи Часто – алергічні реакції. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Дуже часто - підвищення активності "печінкових" ферментів, головним чином підвищення активності трансаміназ, що більш ніж утричі перевищує верхню межу норми. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Часто - кропив'янка, свербіж шкіри, еритема. Нечасто – бульозний дерматит. Загальні розлади та порушення у місці введення Часто – гематома у місці ін'єкції, біль у місці ін'єкції, набряк у місці ін'єкції, кровотеча, реакції підвищеної чутливості, запалення, утворення ущільнень у місці ін'єкції. Нечасто – подразнення у місці ін'єкції, некроз шкіри у місці ін'єкції. Дані, отримані у післяреєстраційний період Наступні небажані реакції спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні препарату. Про ці побічні реакції були спонтанні повідомлення. Порушення з боку імунної системи Рідко – анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок. Порушення з боку нервової системи Часто – головний біль. Порушення з боку судин Рідко - при застосуванні еноксапарину натрію на тлі спінальної/епідуральної анестезії або спінальної пункції відзначалися випадки розвитку спінальної гематоми (або нейроаксіальної гематоми). Ці реакції призводили до розвитку неврологічних порушень різного ступеня тяжкості, включаючи стійкий або необоротний параліч. Порушення з боку крові чи лімфатичної системи Часто – геморагічна анемія. Рідко – еозинофілія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Рідко – алопеція; у місці ін'єкції може розвинутися шкірний васкуліт, некроз шкіри, яким зазвичай передує поява пурпури або еритематозних папул (інфільтрованих та болючих). У цих випадках терапію препаратом слід припинити. Можливе утворення твердих запальних вузликів-інфільтратів у місці ін'єкції препарату, які зникають через кілька днів і не є підставою для відміни препарату. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто – гепатоцелюлярне ураження печінки. Рідко – холестатичне ураження печінки. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Рідко – остеопороз при тривалій терапії (більше трьох місяців). Лабораторні та інструментальні дані Рідко – гіперкаліємія.Взаємодія з лікарськими засобамиЕноксапарин натрію не можна змішувати з іншими препаратами! Нерекомендовані комбінації Препарати, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні препарати, включаючи кеторолак, інші тромболітики (альтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа, тенекупару). При необхідності одночасного застосування з еноксапарином натрію слід дотримуватися обережності та проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Комбінації, що вимагають дотримання обережності Інші лікарські препарати, що впливають на гемостаз, такі як: інгібітори агрегації тромбоцитів, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що мають антиагрегантну дію (кардіопротекція), клопідогрел, тиклопідин та антагоністи глікопротеїну IIb/IIIа рецепторів, показані при гострому коронарному синдромі, внаслідок підвищеного ризику; декстран із молекулярною масою 40 кДа; системні глюкокортикостероїди. Лікарські препарати, що підвищують вміст калію При одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що підвищують вміст калію в сироватці, слід проводити клінічний та лабораторний контроль.Спосіб застосування та дозиПідшкірно, за винятком особливих випадків (див. нижче підрозділи "Профілактика тромбоутворення в системі екстракорпорального кровообігу при проведенні гемодіалізу" та "Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання"). Профілактика венозних тромбозів та емболії при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику Пацієнтам з помірним ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, абдомінальні операції) рекомендована доза препарату становить 20 мг один раз на добу підшкірно. Першу ін'єкцію слід зробити за 2 години до хірургічного втручання. Пацієнтам з високим ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, при ортопедичних операціях, хірургічних операціях в онкології, пацієнтам з додатковими факторами ризику, не пов'язаними з операцією, такими як вроджена або набута тромбофілія, злоякісне новоутворення, постільний режим понад три доби, тромбоз в анамнезі, варикозне розширення вен нижніх кінцівок, вагітність) препарат рекомендується у дозі 40 мг один раз на добу підшкірно, із введенням першої дози за 12 годин до хірургічного втручання. За необхідності більш ранньої передопераційної профілактики (наприклад, у пацієнтів з високим ризиком розвитку тромбозів та тромбоемболій, що очікують відстрочену ортопедичну операцію) остання ін'єкція повинна бути зроблена за 12 годин до операції та через 12 годин після операції. Тривалість лікування препаратом становить 7-10 днів. При необхідності терапію можна продовжувати доти, доки зберігається ризик розвитку тромбозу та емболії, і доти, доки пацієнт не перейде на амбулаторний режим. При великих ортопедичних операціях може бути доцільним після початкової терапії продовження лікування шляхом введення препарату в дозі 40 мг один раз на добу протягом п'яти тижнів. Для пацієнтів з високим ризиком венозних тромбоемболій, які перенесли хірургічне втручання, абдомінальну та тазову хірургію через онкологічне захворювання, може бути доцільним збільшення тривалості введення препарату в дозі 40 мг один раз на добу протягом чотирьох тижнів. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань Рекомендована доза препарату становить 40 мг один раз на добу, підшкірно, як мінімум, протягом 6-14 днів. Терапію слід продовжувати до переходу пацієнта на амбулаторний режим (максимально протягом 14 днів). Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії Препарат вводиться підшкірно із розрахунку 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу або 1 мг/кг маси тіла двічі на добу. Режим дозування повинен вибиратися лікарем на основі оцінки ризику розвитку тромбоемболії та ризику розвитку кровотеч. У пацієнтів без тромбоемболічних ускладнень та з низьким ризиком розвитку венозної тромбоемболії препарат рекомендується вводити підшкірно з розрахунку 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу. У всіх інших пацієнтів, включаючи пацієнтів з ожирінням, симптоматичною тромбоемболією легеневих артерій, раком, повторною венозною тромбоемболією та проксимальним тромбозом (у здухвинній вені) препарат рекомендується застосовувати у дозі 1 мг/кг двічі на добу. Тривалість лікування загалом становить 10 днів. Слід відразу ж розпочати терапію непрямими антикоагулянтами, при цьому лікування препаратом необхідно продовжувати до досягнення терапевтичного антикоагулянтного ефекту (значення МНО [Міжнародні Нормалізовані Відносини] повинні становити 2,0-3,0). Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу Доза препарату, що рекомендується, становить в середньому 1 мг/кг маси тіла. При високому ризику розвитку кровотечі дозу слід зменшити до 0,5 мг/кг маси тіла при подвійному судинному доступі або до 0,75 мг при одинарному судинному доступі. При гемодіалізі еноксапарин натрію слід вводити до артеріальної ділянки шунту на початку сеансу гемодіалізу. Однієї дози, як правило, достатньо для чотиригодинного сеансу, однак при виявленні фібринових кілець при тривалому гемодіалізі можна додатково ввести препарат з розрахунку 0,5-1 мг/кг маси тіла. Дані щодо пацієнтів, які застосовують еноксапарин натрію для профілактики або лікування та під час сеансів гемодіалізу, відсутні. Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST Препарат вводиться з розрахунку 1 мг/кг маси тіла кожні 12 годин підшкірно при одночасному застосуванні антитромбоцитарної терапії. Середня тривалість терапії становить щонайменше 2 дні і триває до стабілізації клінічного стану пацієнта. Зазвичай, введення препарату триває від 2 до 8 днів. Ацетилсаліцилова кислота рекомендується всім пацієнтам, які не мають протипоказань, з початковою дозою 150-300 мг внутрішньо з наступною підтримуючою дозою 75-325 мг один раз на добу. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання Лікування починають з одноразового внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію у дозі 30 мг. Відразу після нього підшкірно вводять еноксапарин натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла. Далі препарат призначають підшкірно по 1 мг/кг маси тіла кожні 12 год (максимально 100 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 1 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто при масі тіла більше 100 кг разова доза не може перевищувати 100 мг). Якнайшвидше після виявлення гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST пацієнтам необхідно призначити одночасно ацетилсаліцилову кислоту і, якщо немає протипоказань, прийом ацетилсаліцилової кислоти (у дозах 75-325 мг) слід продовжувати щодня протягом не менше 30 днів. Тривалість лікування препаратом становить 8 днів або до виписки пацієнта зі стаціонару (якщо період госпіталізації становить менше 8 днів). При комбінації з тромболітиками (фібрин-специфічними та фібрин-неспецифічними) еноксапарин натрію повинен вводитися в інтервалі від 15 хв до початку тромболітичної терапії та до 30 хвилин після неї. У пацієнтів віком 75 років і більше не застосовується початкове внутрішньовенне болюсне введення. Препарат вводять підшкірно в дозі 0,75 мг/кг кожні 12 год (максимально 75 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 0,75 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто при масі тіла більше 100 кг разова доза не може перевищувати 75 мг. У пацієнтів, яким проводиться черезшкірне коронарне втручання, у разі якщо остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію була проведена менш ніж за 8 годин до роздування введеного в місце звуження коронарної артерії балонного катетера, додаткового введення еноксапарину натрію не потрібно. Якщо ж остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію проводилася більш ніж за 8 годин до роздування балонного катетера, слід додаткове внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію в дозі 0,3 мг/кг. Особливості введення препарату Попередньо заповнений одноразовий шприц готовий до застосування. Препарат не можна вводити внутрішньом'язово! Підшкірне введення Ін'єкції бажано проводити у положенні пацієнта "лежачи". При використанні попередньо заповнених шприців, щоб уникнути втрати препарату перед ін'єкцією, не треба видаляти бульбашки повітря зі шприца. Ін'єкції слід проводити по черзі у ліву або праву передньолатеральну або задньолатеральну поверхню живота. Голку необхідно вводити на всю довжину вертикально (не збоку) у шкірну складку, зібрану та утримувану до завершення ін'єкції між великим та вказівним пальцями. Складку шкіри відпускають лише після завершення ін'єкції. Не слід масажувати місце ін'єкції після введення препарату. Внутрішньовенне болюсне введення Внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію повинно проводитись через венозний катетер. Еноксапарин натрію не повинен змішуватись або вводитися разом з іншими лікарськими препаратами. Для того, щоб уникнути присутності в інфузійній системі слідів інших лікарських препаратів та їх взаємодії з еноксапарином натрію, венозний катетер повинен промиватися достатньою кількістю 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину декстрози до та після внутрішньовенного болюсного введення енокс. Еноксапарин натрію може безпечно вводитися з 0,9% розчином хлориду натрію і 5% розчином декстрози. Для проведення болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію при лікуванні гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST зі скляних шприців більшого об'єму видаляють зайву кількість препарату для того, щоб у них залишалося лише 30 мг (0,3 мл). Доза 30 мг може безпосередньо вводитися внутрішньовенно. Для внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію через венозний катетер можуть використовуватися попередньо заповнені шприци для підшкірного введення препарату 30 мг, 40 мг, 50 мг, 60 мг, 70 мг, 80 мг і 100 мг. Рекомендується використовувати шприци 30 мг, 40 мг, 50 мг і 60 мг, так як це зменшує кількість препарату, що видаляється зі шприца. Шприци 20 мг не використовуються, тому що в них недостатньо препарату для болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію. Для підвищення точності додаткового внутрішньовенного болюсного введення малих обсягів у венозний катетер під час проведення черезшкірних коронарних втручань рекомендується розвести препарат до концентрації 3 мг/мл. Розведення розчину рекомендується проводити безпосередньо перед введенням. Для отримання розчину еноксапарину натрію з концентрацією 3 мг/мл за допомогою попередньо заповненого шприца 60 мг рекомендується використовувати ємність з інфузійним розчином 50 мл (тобто з 0,9% розчином хлориду натрію або 5% розчином дектрози). З ємності з інфузійним розчином за допомогою звичайного шприца вилучається та видаляється 30 мл розчину. Еноксапарин натрію (вміст шприца для підшкірного введення 60 мг) вводиться в 20 мл інфузійного розчину, що залишилися в ємності. Вміст ємності з розведеним розчином еноксапарину натрію обережно перемішується. Для введення за допомогою шприца витягується необхідний обсяг розведеного розчину еноксапарину натрію, який розраховується за формулою: Об'єм розведеного розчину = Маса тіла пацієнта (кг) × 0,1, або за допомогою наведеної нижче таблиці. Об'єми, які повинні вводитися внутрішньовенно після розведення до концентрації 3 мг/мл Маса тіла пацієнта (кг) Необхідна доза (0,3 мг/кг) [мг] Об'єм розчину, розведеного до концентрації 3 мг/мл [мл] 45 13,5 4,5 50 15 5 55 16,5 5,5 60 18 6 65 19,5 6,5 70 21 7 75 22,5 7,5 80 24 8 85 25,5 8,5 90 27 9 95 28,5 9,5 100 30 10 105 31,5 10,5 110 33 11 115 34,5 11,5 120 36 12 125 37,5 12,5 130 39 13 135 40,5 13,5 140 42 14 145 43,5 14,5 150 45 15 Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами Переключення між еноксапарином натрію та антагоністами вітаміну до (авк) Для моніторування ефекту авк необхідне спостереження лікаря та проведення лабораторних досліджень [протромбіновий час, представлений як багато]. Оскільки для розвитку максимального ефекту авк потрібен час, терапія еноксапарином натрію повинна продовжуватися в постійній дозі так довго, як необхідно для підтримання значень багато (за даними двох послідовних визначень) в бажаному терапевтичному діапазоні залежно від показань. Для пацієнтів, які отримують авк, скасування авк та введення першої дози еноксапарину натрію повинні проводитися після того, як багато знизилося нижче за межу терапевтичного діапазону. Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами прямої дії (поак) Скасування еноксапарину натрію та призначення поак повинні проводитися за 0-2 години до моменту чергового запланованого введення еноксапарину натрію відповідно до інструкції щодо застосування пероральних антикоагулянтів. Для пацієнтів, які отримують поак, введення першої дози еноксапарину натрію та відміна пероральних антикоагулянтів прямої дії повинні проводитися в момент часу, що відповідає черговому запланованому застосуванню поак. Застосування при спинальній/епідуральній анестезії або люмбальній пункції У разі застосування антикоагулянтної терапії під час проведення епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії або люмбальної пункції необхідно проведення неврологічного моніторування через ризик розвитку нейроаксіальних гематом. Застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум 12 годин після останньої ін'єкції профілактичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 12 год. інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥15 та Передопераційне введення еноксапарину натрію за 2 години до втручання у дозуванні 20 мг несумісне з проведенням нейроаксіальної анестезії. Застосування еноксапарину натрію у терапевтичних дозах Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум через 24 години після останньої ін'єкції терапевтичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 24 години інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥15 та Пацієнтам, які отримують еноксапарин натрію в дозах 0,75 мг/кг або 1 мг/кг маси тіла 2 рази на добу, не слід вводити другу дозу з метою збільшення інтервалу перед встановленням або заміною катетера. так само слід розглянути питання про можливість відстрочення введення наступної дози препарату як мінімум на 4 години, виходячи з оцінки співвідношення користь/ризик (ризик розвитку тромбозу та кровотеч при проведенні процедури з урахуванням наявності у пацієнтів факторів ризику). в ці тимчасові точки все ще продовжує виявлятися анти-активність препарату, і відстрочки за часом не є гарантією того, що розвитку нейроаксіальної гематоми вдасться уникнути. Режим дозування у спеціальних груп пацієнтів Діти віком до 18 років Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у дітей не встановлені. Пацієнти похилого віку (старше 75 років) За винятком лікування інфаркту міокарда з підйомом сегмента st для інших показань зниження доз еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку за відсутності порушень функції нирок не потрібно. Пацієнти з порушеннями функції нирок Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну ≥15 та Застосування еноксапарину натрію не рекомендується пацієнтам із термінальною стадією хронічної хвороби нирок (кліренс креатиніну). У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну ≥15 та При застосуванні препарату у терапевтичних дозах рекомендується наступна корекція режиму дозування: звичайний режим дозування режим дозування при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно двічі на добу 1 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу 1 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента st у пацієнтів молодше 75 років одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла 2 рази на добу (максимально 100 мг для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій) одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла 1 раз на добу (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції) лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента st у пацієнтів віком 75 років та старше 0,75 мг/кг маси тіла підшкірно 2 рази на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 75 мг для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій) 1 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції) При застосуванні препарату з профілактичною метою рекомендується корекція режиму дозування, подана у таблиці нижче: звичайний режим дозування режим дозування при тяжкій нирковій недостатності 40 мг підшкірно 1 раз на добу 20 мг підшкірно 1 раз на добу 20 мг підшкірно 1 раз на добу 20 мг підшкірно 1 раз на добу Рекомендована корекція режиму дозування не застосовується при гемодіалізі. Порушення функції нирок легкої (кліренс креатиніну ≥50 та Корекція дози не потрібна, проте пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря. Пацієнти з порушеннями функції печінки У зв'язку з відсутністю клінічних досліджень, препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки.ПередозуванняВипадкове передозування препаратом при внутрішньовенному, екстракорпоральному або підшкірному застосуванні може призвести до геморагічних ускладнень. При внутрішньому прийомі навіть у великих дозах всмоктування препарату малоймовірне. Антикоагулянтні ефекти можна переважно нейтралізувати шляхом повільного внутрішньовенного введення протаміну сульфату, доза якого залежить від дози введеного препарату. Один мг (1 мг) сульфату протаміну нейтралізує антикоагулянтний ефект одного мг (1 мг) препарату, якщо еноксапарин натрію вводився не більше ніж за 8 годин до введення протаміну. 0,5 мг протаміну нейтралізує антикоагулянтний ефект 1 мг препарату, якщо з моменту введення останнього пройшло більше 8 годин або за необхідності введення другої дози протаміну. Якщо після введення еноксапарину натрію пройшло 12 годин і більше, введення протаміну не потрібно. Однак навіть при введенні великих доз сульфату протаміну, анти-Ха активність препарату повністю не нейтралізується (максимально на 60%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Низькомолекулярні гепарини не є взаємозамінними, так як вони різняться по процесу виробництва, молекулярної маси, специфічної анти-Ха активності, одиницям дозування та режиму дозування, з чим пов'язані відмінності в їх фармакокінетиці та біологічній активності (антитромбінова активність та взаємодія з тромбоцитами). Тому потрібно суворо виконувати рекомендації щодо застосування кожного препарату, що належить до класу низькомолекулярних гепаринів. Кровотеча Як і при застосуванні інших антикоагулянтів, при введенні препарату можливий розвиток кровотеч будь-якої локалізації. При розвитку кровотечі необхідно знайти джерело і призначити відповідне лікування. Еноксапарин натрію, як і інші антикоагулянти, слід застосовувати з обережністю при станах з підвищеним ризиком кровотечі, таких як: порушення гемостазу; виразкова хвороба в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична ретинопатія; нейрохірургічне чи офтальмологічне оперативне втручання; одночасне застосування препаратів, що впливають на гемостаз. Кровотечі у пацієнтів похилого віку При застосуванні препарату у профілактичних дозах у пацієнтів похилого віку не відмічено збільшення ризику кровотеч. При застосуванні препарату в терапевтичних дозах у пацієнтів похилого віку (особливо у віці 80 років та старших) існує підвищений ризик розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного нагляду за станом таких пацієнтів. Одночасне застосування інших препаратів, що впливають на гемостаз Застосування препаратів, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, у тому числі ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні препарати, включаючи кеторолак, інші тромболітики (альтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа) еноксапарином натрію за винятком випадків, коли їх застосування є необхідним. Якщо показані комбінації еноксапарину натрію з цими препаратами, слід проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Ниркова недостатність У пацієнтів з порушенням функції нирок існує ризик розвитку кровотечі внаслідок збільшення системної експозиції еноксапарину натрію. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну ≥15 та Застосування еноксапарину натрію не рекомендується пацієнтам із термінальною стадією хронічної хвороби нирок (кліренс креатиніну). Низька маса тіла Відзначалося збільшення експозиції еноксапарину натрію при його профілактичному застосуванні у жінок з масою тіла менше 45 кг та у чоловіків з масою тіла менше 57 кг, що може призводити до підвищеного ризику розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного контролю за станом таких пацієнтів. Пацієнти з ожирінням Пацієнти з ожирінням мають підвищений ризик розвитку тромбозів та емболій. Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах у пацієнтів з ожирінням (ІМТ понад 30 кг/м²) до кінця не визначена та немає загальної думки щодо корекції дози. Цих пацієнтів слід уважно спостерігати на предмет розвитку симптомів та ознак тромбозів та емболій. Контроль кількості тромбоцитів у периферичній крові Ризик розвитку антитіло-опосередкованої гепарин-індукованої тромбоцитопенії існує і при застосуванні низькомолекулярних гепаринів, при цьому цей ризик вищий у пацієнтів, які перенесли операції на серці, та пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Якщо розвивається тромбоцитопенія, її зазвичай виявляють між 5-м і 21-м днями після початку терапії еноксапарином натрію. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати кількість тромбоцитів у периферичній крові до початку лікування препаратом та під час його застосування. Слід визначати кількість тромбоцитів у крові за наявності симптомів, що вказують на ГІТ (новий епізод артеріальних та/або венозних тромбоемболічних ускладнень, хворобливе ураження шкіри на місці ін'єкції, алергічна або анафілактична реакція при лікуванні).При виникненні зазначених симптомів слід поінформувати лікаря. За наявності підтвердженого значного зниження кількості тромбоцитів (на 30-50% порівняно з вихідним показником) необхідно негайно відмінити еноксапарин натрію та перевести пацієнта на іншу антикоагулянтну терапію без застосування гепаринів. Спінальна/епідуральна анестезія Описано випадки виникнення нейроаксіальних гематом при застосуванні препарату при одночасному проведенні спінальної/епідуральної анестезії з розвитком тривалого або необоротного паралічу. Ризик цих явищ знижується при застосуванні препарату в дозі 40 мг або нижче. Ризик підвищується при застосуванні більш високих доз препарату, а також при використанні постійних катетерів після операції або при одночасному застосуванні додаткових препаратів, що впливають на гемостаз, таких як нестероїдні протизапальні препарати. Ризик також підвищується при травматично проведеній або повторній спинномозковій пункції або у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на перенесені операції у ділянці хребта або деформацію хребта. Для зниження можливого ризику кровотечі, пов'язаного із застосуванням еноксапарину натрію та проведенням епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії, необхідно враховувати фармакокінетичний профіль препарату. Встановлення або видалення катетера краще проводити при низькому антикоагулянтному ефекті еноксапарину натрію, однак точний час для досягнення достатнього зниження антикоагулянтного ефекту у різних пацієнтів невідомий. Слід додатково враховувати, що у пацієнтів із кліренсом креатиніну 15-30 мл/хв виведення еноксапарину натрію сповільнюється. Якщо за призначенням лікаря застосовується антикоагулянтна терапія під час епідуральної/спінальної анестезії або люмбальної пункції, необхідно постійне спостереження за пацієнтом для виявлення будь-яких неврологічних симптомів, таких як болі в спині, порушення сенсорних і моторних функцій (оніміння або слабкість у нижніх кінцівках), порушення функції кишечника та/або сечового міхура. Пацієнта необхідно проінструктувати про необхідність негайного інформування лікаря у разі виникнення вищеописаних симптомів. При підозрі на симптоми, характерні для гематоми спинного мозку, потрібні термінова діагностика та лікування, включаючи, за необхідності, декомпресію спинного мозку. Гепарин-індукована тромбоцитопенія Застосування еноксапарину натрію у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на наявність гепарин-індукованої тромбоцитопенії протягом останніх 100 днів або за наявності циркулюючих антитіл протипоказано. Антитіла, що циркулюють, можуть персистувати кілька років. Еноксапарин натрію слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі (понад 100 днів) гепарин-індуковану тромбоцитопенію без циркулюючих антитіл. Рішення про застосування еноксапарину натрію в даній ситуації має бути прийняте тільки після оцінки співвідношення користь/ризик та за відсутності безгепаринової (що не містить гепарин) альтернативної терапії. Черезшкірна коронарна ангіопластика З метою мінімізації ризику кровотечі, пов'язаного з інвазивною судинною інструментальною маніпуляцією при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q та гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, ці процедури слід проводити в інтервалах між введенням препарату. Це необхідно для того, щоб досягти гемостазу у місці введення катетера після проведення черезшкірного коронарного втручання. При використанні закриває пристрою інтродьюсер стегнової артерії може бути видалено негайно. При застосуванні мануальної (ручної) компресії інтродьюсер стегнової артерії слід видалити через 6 годин після останньої внутрішньовенної або підшкірної ін'єкції еноксапарину натрію. Якщо лікування еноксапарином натрію триває, наступну дозу слід вводити не раніше,ніж через 6-8 годин після видалення інтродьюсера стегнової артерії. Необхідно стежити за місцем введення інтродьюсера, щоб своєчасно виявити ознаки кровотечі та утворення гематоми. Пацієнти з механічними штучними клапанами серця Застосування препарату для профілактики тромбоутворення у пацієнтів з штучними механічними клапанами серця вивчено недостатньо. Є окремі повідомлення про розвиток тромбозу клапанів серця у пацієнтів із механічними штучними клапанами серця на фоні терапії еноксапарином натрію для профілактики тромбоутворення. Зважаючи на недостатність клінічних даних та наявність неоднозначних факторів, включаючи основне захворювання, оцінка таких повідомлень утруднена. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця Застосування препарату для профілактики тромбоутворення у вагітних жінок із механічними штучними клапанами серця вивчено недостатньо. У клінічному дослідженні вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця при застосуванні еноксапарину натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла 2 рази на добу для зменшення ризику тромбозів та емболій, у 2-х з 8-ми жінок утворилися тромби, що призвели до блокування клапанів серця і до смерті матері та плоду. Є окремі постмаркетингові повідомлення про тромбоз клапанів серця у вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця, які отримували лікування еноксапарином для профілактики тромбоутворення. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця мають високий ризик розвитку тромбозу та емболій. Некроз шкіри/шкірний васкуліт Повідомлялося про розвиток некрозу шкіри та шкірного васкуліту при застосуванні низькомолекулярних гепаринів. У разі розвитку некрозу шкіри/шкірного васкуліту застосування препарату слід припинити. Гострий інфекційний ендокардит Застосування гепарину не рекомендується у пацієнтів із гострим інфекційним ендокардитом через ризик розвитку геморагічного інсульту. Якщо застосування препарату вважається абсолютно необхідним, рішення слід приймати тільки після ретельної індивідуальної оцінки співвідношення користі та ризику. Лабораторні випробування У дозах, що застосовуються для профілактики тромбоемболічних ускладнень, препарат суттєво не впливає на час кровотечі та показники зсідання крові, а також на агрегацію тромбоцитів або на зв'язування їх із фібриногеном. При підвищенні дози може подовжуватися АЧТВ та активований час згортання крові. Збільшення АЧТВ та активованого часу згортання не знаходяться у прямій лінійній залежності від збільшення антикоагулянтної активності препарату, тому немає потреби в їх моніторингу. Гіперкаліємія Гепарини можуть пригнічувати секрецію альдостерону наднирковими залозами, що призводить до розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, хронічною нирковою недостатністю, попереднім метаболічним ацидозом, які приймають лікарські препарати, що підвищують вміст калію. Слід регулярно контролювати вміст калію у плазмі, особливо у пацієнтів групи ризику. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів з гострими терапевтичними захворюваннями, які перебувають на постільному режимі У разі розвитку гострої інфекції, гострих ревматичних станів профілактичне застосування еноксапарину натрію виправдане лише, якщо перераховані вище стани поєднуються з одним з нижчеперелічених факторів ризику венозного тромбоутворення: вік понад 75 років; злоякісні новоутворення; тромбози та емболії в анамнезі; ожиріння; гормональна терапія; серцева недостатність; хронічна дихальна недостатність. Порушення функції печінки Еноксапарин натрію слід обережно застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції печінки внаслідок збільшення ризику кровотеч. Корекція дози на підставі моніторування анти-Ха активності у пацієнтів з цирозом печінки є ненадійною та не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Еноксапарин натрію не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 771,00 грн
162,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 шприц: речовина, що діє: еноксапарин натрію 8000 анти-Ха ME (80 мг); допоміжна речовина: вода для ін'єкцій – до 0,8 мл. По 0,8 мл (8000 анти-Ха ME) в шприци скляні стерильні, укомплектовані запобіжними пристроями або захисними етикетками для голок, або без пристроїв запобіжних або захисних етикеток для голок. По 2 шприци в контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки або поліетилентерефталатної з плівкою полімерною або фольгою алюмінієвою лакованою, або без плівки полімерної та фольги алюмінієвої лакованої. По 1, 2, 3, 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або жовта, або коричнево-жовта рідина.Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянтний засіб прямої дії.ФармакокінетикаБіодоступність та абсорбція Абсолютна біодоступність еноксапарину натрію при підшкірному (п/к) введенні, що оцінюється на підставі анти-Ха активності, близька до 100%. Середня максимальна анти-Ха активність плазми спостерігається через 3-5 годин після підшкірного введення препарату і становить приблизно 0,2; 0,4; 1,0 та 1,3 анти-Ха МО/мл після підшкірного введення 20 мг, 40 мг, 1 мг/кг та 1,5 мг/кг. Внутрішньовенне болюсне введення препарату в дозі 30 мг, що супроводжується негайним підшкірним введенням препарату в дозі 1 мг/кг кожні 12 год, забезпечує початкову максимальну анти-Ха активність на рівні 1,16 МО/мл (n=16), середня експозиція препарату становить приблизно 88% від рівноважного стану, що досягається другого дня терапії. Фармакокінетика еноксапарину натрію у зазначених режимах дозування має лінійний характер. Варіабельність усередині та між групами пацієнтів низька. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу та підшкірного введення еноксапарину натрію в дозі 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу у здорових добровольців рівноважна концентрація досягається до другого дня, причому площа під фармакокінетичною кривою в середньому на 1 % вище, ніж після одноразового введення. Після повторних підшкірних введень еноксапарину натрію в добовій дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу рівноважна концентрація досягається через 3-4 дні, причому площа під кривою (AUC) в середньому на 65 % вище, ніж після одноразового введення, та середні значення максимальних концентрацій становлять відповідно 1,2 МО/мл та 0,52 МО/мл. Анти-IIа активність у плазмі приблизно в 10 разів нижча, ніж анти-Ха активність. Середня максимальна анти-IIа активність спостерігається приблизно через 3-4 години після підшкірного введення і досягає 0,13 МО/мл і 0,19 МО/мл після повторного введення 1 мг/кг маси тіла при дворазовому введенні та 1,5 мг/кг. маси тіла при одноразовому введенні відповідно. Розподіл Об'єм розподілу анти-Ха активності еноксапарину натрію становить приблизно 4,3 л і наближається до об'єму циркулюючої крові. Виведення Еноксапарин натрію є препаратом із низьким кліренсом. Після внутрішньовенного введення протягом 6 годин у дозі 1,5 мг/кг маси тіла середнє значення кліренсу анти-Ха у плазмі становить 0,74 л/годину. Виведення препарату носить монофазний характер з періодом напіввиведення (Т1/2) близько 5 годин (після одноразового підшкірного введення) та близько 7 годин (після багаторазового введення препарату). Еноксапарин натрію в основному метаболізується в печінці шляхом десульфатування та/або деполімеризації з утворенням низькомолекулярних речовин з дуже низькою біологічною активністю. Виведення через нирки активних фрагментів препарату становить приблизно 10% від введеної дози, і загальна екскреція активних та неактивних фрагментів становить приблизно 40% від введеної дози. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку (старше 75 років): фармакокінетичний профіль еноксапарину натрію не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодших пацієнтів при нормальній функції нирок. Однак унаслідок зниження функції нирок з віком може спостерігатися уповільнення виведення еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку. Порушення функції печінки: у дослідженні за участю пацієнтів з пізніми стадіями цирозу печінки, які отримували еноксапарин натрію в дозі 4000 ME (40 мг) один раз на добу, зниження максимальної анти- Ха активності було пов'язане зі збільшенням ступеня тяжкості порушення функції печінки (з оцінкою по шкалою Чайлд-Пью). Це зниження, головним чином, було зумовлене зниженням рівня АТ-III, вторинним по відношенню до зниження синтезу АТ-III у пацієнтів із порушенням функції печінки. Порушення функції нирок: відмічено зменшення кліренсу еноксапарину натрію у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу відбувається збільшення активності анти-Ха, представленої площею під фармакокінетичною кривою (AUC) у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої (кліренс креатиніну ≥50 і Гемодіаліз: фармакокінетика еноксапарину натрію порівнянна з показниками в контрольній популяції після одноразових внутрішньовенних введень доз 25 ME, 50 ME або 100 МО/кг (0,25, 0,50 або 1,0 мг/кг), проте AUC була вдвічі , ніж у контрольній популяції. Маса тіла: після повторних підшкірних введень у дозуванні 1.5 мг/кг один раз на добу середня AUC анти-Ха активності в стані рівноваги незначно вища у пацієнтів із надмірною масою тіла (ІМТ 30-48 кг/м2) порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла, тоді як максимальна анти-Ха активність плазми крові не збільшується. У пацієнтів із надмірною масою тіла при підшкірному введенні препарату кліренс дещо менший. Якщо не робити поправку дози з урахуванням маси тіла пацієнта, то після одноразового підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію анти-Ха активність буде на 52 % вище у жінок з масою тіла менше 45 кг і на 27 % вище у чоловіків з масою тіла менше 57 кг порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла.ФармакодинамікаЕноксапарин натрію – низькомолекулярний гепарин із середньою молекулярною масою близько 4500 дальтон: менше 2000 дальтон – 68 %, понад 8000 дальтон – В очищеній системі in vitro еноксапарин натрію має високу анти-Ха активність (приблизно 100 МО/мл) та низьку анти-IIа або антитромбінову активність (приблизно 28 МО/мл). Ця антикоагулянтна активність діє через антитромбін III (АТ-III), забезпечуючи антикоагулянтну активність у людей. Крім анти-Ха/IIа активності також виявлено додаткові антикоагулянтні та протизапальні властивості еноксапарину натрію як у людини, так і на моделях тварин. Це включає АТ-III залежне пригнічення інших факторів згортання, таких як фактор VIIa, активацію вивільнення інгібітора шляху тканинного фактора (ПТФ), а також зниження вивільнення фактора Віллебранду з ендотелію судин у кровотік. Ці фактори забезпечують антикоагулянтний ефект еноксапарину натрію загалом. Застосування препарату у профілактичних дозах незначно змінює активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), практично не впливає на агрегацію тромбоцитів та на ступінь зв'язування фібриногену з рецепторами тромбоцитів.ІнструкціяІнструкція з самостійного виконання ін'єкції еноксапарину натрію Вимийте руки і ділянку шкіри (місце для ін'єкції), в яку ви будете вводити препарат водою з милом. Висушіть їх. Прийміть зручне положення "сидячи" або "лежачи" та розслабтеся. Переконайтеся, що добре бачите місце, в яке збираєтеся вводити препарат. Оптимально використовувати крісло для відпочинку, шезлонг чи ліжко, обкладене подушками для опори. Виберіть місце для ін'єкції в правій або лівій частині живота. Це місце має знаходитися на відстані як мінімум 5 см від пупка або навколо рубців і синців. Чергуйте місця ін'єкцій у правій та лівій частинах живота залежно від того, куди ви вводили препарат у попередній раз. Протріть місце для ін'єкції тампоном, змоченим спиртом. Обережно зніміть ковпачок із голки шприца з препаратом. Відкладіть ковпачок. Шприц попередньо заповнений та готовий до використання. Не натискайте на поршень, щоб витіснити бульбашки повітря до введення голки в місце ін'єкції. Це може призвести до втрати препарату. Після видалення ковпачка не допускайте дотику голки до будь-яких предметів. Це необхідно для збереження стерильності голки. Увага: при наявності захисної етикетки для голки - дотримуйтесь інструкцій щодо використання захисної етикетки для голки, наведеної нижче. Утримуйте шприц в одній руці так, як ви тримаєте олівець, а іншою рукою обережно стисніть протерте спиртом місце для введення препарату між великим та вказівним пальцями так, щоб утворити складку шкіри. Утримуйте шкірну складку весь час, доки ви вводите препарат. Утримуйте шприц таким чином, щоб голка була спрямована донизу (вертикально під кутом 90°). Введіть голку на всю довжину в складку шкіри. Натисніть пальцем на поршень. Це забезпечить введення препарату у підшкірну жирову тканину живота. Утримуйте шкірну складку весь час, доки ви вводите препарат. Витягніть голку, потягнувши її назад без відхилення від осі. Тепер можна припинити утримання шкірної складки. Увага: за наявності запобіжного пристрою - виконуйте інструкції з використання запобіжного пристрою, наведені нижче. З метою запобігання утворенню синця не розтирайте місце ін'єкції після введення препарату. Утилізуйте використаний одноразовий шприц у контейнер для сміття. При застосуванні препарату суворо дотримуйтесь рекомендацій, наведених у даній інструкції, а також вказівок лікаря чи провізора. У разі виникнення запитань зверніться до лікаря або провізору. Інструкція щодо використання захисної етикетки для голки (за її наявності) Не розкриваючи упаковку, перевірте цілісність шприца, а також відсутність рідини в контурній комірковій упаковці. Якщо ви сумніваєтеся в цілісності шприца або його герметичності, візьміть іншу упаковку. Відкрийте контурну коміркову упаковку. Перевірте вміст препарату у шприці. Увага: не знімайте захисний ковпачок до вигину захисної етикетки! Зігніть захисну етикетку для голки приблизно на 90°. Зніміть захисний ковпачок. Зробіть ін'єкцію, як завжди. Увага: не закріплюйте голку у захисну етикетку пальцями! Однією рукою закріпіть голку шляхом розміщення захисної етикетки на твердій стійкій поверхні. Потім натисніть на захисну етикетку. Зігніть захисну етикетку приблизно на 90°, доки голка з чутним клацанням не опиниться в пластиковій частині захисної етикетки. Утилізуйте одноразовий шприц з голкою у контейнер для сміття. Інструкція з використання запобіжного пристрою Не розкриваючи упаковку, перевірте цілісність шприца, а також відсутність рідини в контурній комірковій упаковці. Якщо ви сумніваєтеся в цілісності шприца або його герметичності, візьміть іншу упаковку. Відкрийте контурну коміркову упаковку. Перевірте вміст препарату у шприці. Увага: Виймаючи шприц із упаковки, не тягніть шприц за плунжер або ковпачок для голки. Вийміть шприц із упаковки, як показано на малюнку. Увага: не знімайте ковпачок голки, тримаючись за плунжер або основу голки. Зніміть ковпачок голки, як показано на малюнку, тримаючись за захисну систему, щоб уникнути травмування або вигину голки. Зробіть ін'єкцію, як завжди. Затиснувши корпус шприца між вказівним та середнім пальцями, натисніть на плунжер донизу, щоб ввести весь розчин. Увага: розчин повинен бути повністю введений для спрацьовування захисної системи. Після завершення ін'єкції скористайтесь одним із запропонованих варіантів: Вийміть голку з місця ін'єкції та відпустіть плунжер. Дочекайтеся, поки захисна система повністю закриє голку. Не виймаючи голку із місця ін'єкції, відпустіть плунжер. Дочекайтеся, поки захисна система повністю закриє голку. Увага: якщо захисна система не активувалася або активувалася частково - викиньте шприц із незахищеною голкою. Т.к. Голка не захищена, зверніть особливу увагу на те, щоб уникнути травмування. Викиньте шприц із захищеною голкою у контейнер для сміття.Показання до застосуванняПрофілактика венозних тромбозів та емболій при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику, особливо при ортопедичних та загальнохірургічних втручаннях, включаючи онкологічні. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань, включаючи гостру серцеву недостатність та декомпенсацію хронічної серцевої недостатності (III або IV клас NYHA), дихальну недостатність, а також при тяжких інфекціях та ревматичних захворюваннях; . Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії, крім випадків тромбоемболії легеневої артерії, які потребують тромбоемболічної терапії або хірургічного втручання. Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу. Гострий коронарний синдром. * лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST у поєднанні з пероральним прийомом ацетилсаліцилової кислоти. * Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST у пацієнтів, які підлягають медикаментозному лікуванню або подальшому черезшкірному коронарному втручанню (ЧКВ).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до еноксапарину натрію, гепарину або його похідних, включаючи інші низькомолекулярні гепарини. Активна клінічно значуща кровотеча, а також стани та захворювання, при яких є високий ризик розвитку кровотечі, включаючи нещодавно перенесений геморагічний інсульт, гостру виразку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), наявність злоякісного новоутворення з високим ризиком кровотеч, нещодавно перенесені операції на головній та спинній мозку, офтальмологічні операції, відома чи передбачувана наявність варикозного розширення вен стравоходу, артеріовенозні мальформації, судинні аневризми, судинні аномалії спинного та головного мозку. Спинальна або епідуральна анестезія або локо-регіональна анестезія, коли еноксапарин натрію застосовувався для лікування протягом попередніх 24 годин. Імуноопосередкована гепарин-індукована тромбоцитопенія (в анамнезі) протягом 100 останніх днів або наявність у крові циркулюючих антитромбоцитарних антитіл. Дитячий вік до 18 років, оскільки ефективність та безпека у даної категорії пацієнтів не встановлені. Стани, у яких є потенційний ризик розвитку кровотечі: порушення гемостазу (в т.ч. гемофілія, тромбоцитопенія, гіпокоагуляція, хвороба Віллебранда та ін), важкий васкуліт; виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки або інші ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; неконтрольована тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична або геморагічна ретинопатія; тяжкий цукровий діабет; нещодавно перенесена чи передбачувана неврологічна чи офтальмологічна операція; проведення спинальної або епідуральної анестезії (потенційна небезпека розвитку гематоми); спинномозкова пункція (нещодавно перенесена); недавні пологи; ендокардит бактеріальний (гострий або підгострий); перикардит або перикардіальний випіт; ниркова та/або печінкова недостатність; внутрішньоматкова контрацепція (ВМК); тяжка травма (особливо центральної нервової системи); відкриті рани на великих поверхнях; одночасний прийом препаратів, що впливають на систему гемостазу; гепарин-індукована тромбоцитопенія без циркулюючих антитіл в анамнезі (понад 100 днів). Відсутні дані щодо клінічного застосування еноксапарину натрію при таких захворюваннях: активний туберкульоз, променева терапія (нещодавно перенесена).Вагітність та лактаціяВагітність Відомостей, що еноксапарин натрію проникає через плацентарний бар'єр під час вагітності, немає. Так як відсутні адекватні та добре контрольовані дослідження за участю вагітних жінок, а дослідження на тваринах не завжди прогнозують реакцію на введення еноксапарину натрію під час вагітності у людини, застосовувати його під час вагітності слід лише у виняткових випадках, коли є нагальна необхідність його застосування, встановлена лікарем. Рекомендується проведення контролю за станом пацієнток щодо появи ознак кровотечі або надмірної антикоагуляції, пацієнтки повинні бути попереджені про ризик виникнення кровотеч. Немає даних про підвищений ризик розвитку кровотеч, тромбоцитопенії або остеопорозу у вагітних жінок, за винятком випадків, відмічених у пацієнток із штучними клапанами серця. При плануванні епідуральної анестезії рекомендується перед її проведенням відмінити еноксапарин натрію. Період грудного вигодовування Невідомо, чи екскретується незмінений еноксапарин натрію у грудне молоко. Всмоктування еноксапарину натрію в шлунково-кишковому тракті у новонародженого малоймовірне. Препарат може застосовуватись у період грудного вигодовування.Побічна діяВивчення побічних ефектів еноксапарину натрію проводилося більш ніж у 15000 пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях, з них у 1776 пацієнтів – при профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях; у 1169 пацієнтів – при профілактиці венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань; у 559 пацієнтів – при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії; у 1578 пацієнтів – при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q; у 10176 пацієнтів – при лікуванні інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Режим введення еноксапарину натрію відрізнявся залежно від показань. При профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях або у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, вводилося 40 мг підшкірно 1 раз на добу. При лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї пацієнти отримували еноксапарин натрію з розрахунку 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 годин або 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу. При лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q доза еноксапарину натрію становила 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 год, а у разі інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST проводилося внутрішньовенне болюсне введення 30 мг з подальшим в кожні 12 год. Частота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та Порушення з боку судин: Кровотечі У клінічних дослідженнях кровотечі були найпоширенішими небажаними реакціями. До них належали великі кровотечі, що спостерігалися у 4,2% пацієнтів (кровотеча вважалася великою, якщо вона супроводжувалася зниженням вмісту гемоглобіну на 2 г/л і більше, вимагало переливання 2 або більше доз компонентів крові, а також якщо воно було заочеревинним або внутрішньочерепним. ). Деякі з цих випадків були летальними. Як і при застосуванні інших антикоагулянтів при застосуванні еноксапарину натрію можливе виникнення кровотечі, особливо за наявності факторів ризику, що сприяють розвитку кровотечі, при проведенні інвазивних процедур або застосуванні препаратів, що порушують гемостаз (див. розділи "Взаємодія з іншими лікарськими засобами" та "Особливі вказівки" ). При описі кровотеч нижче знак "*" означає вказівку на такі види кровотеч: гематома, екхімози (крім ін'єкції), ранові гематоми, гематурія, носові кровотечі, шлунково-кишкові кровотечі. Дуже часто – кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен із тромбоемболією або без неї. Часто – кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, та при лікуванні нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q та інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Нечасто – заочеревинні кровотечі та внутрішньочерепні крововиливи у пацієнтів при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї, а також при інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST. Рідко – заочеревинні кровотечі при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та при лікуванні стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q. Тромбоцитопенія та тромбоцитоз Дуже часто – тромбоцитоз (кількість тромбоцитів у периферичній крові більше 400×109/л) при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен із тромбоемболією легеневої артерії або без неї. Часто – тромбоцитоз при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST. Тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї, а також при гострому інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST. Нечасто – тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі та при лікуванні нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q. Дуже рідко – аутоімунна тромбоцитопенія при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST. Інші клінічно значущі небажані реакції незалежно від показань Небажані реакції, представлені нижче, згруповані за системно-органними класами, дано із зазначенням визначеної вище частоти їх виникнення та в порядку зменшення їх тяжкості. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Часто – кровотеча, тромбоцитопенія, тромбоцитоз. Рідко – випадки розвитку аутоімунної тромбоцитопенії з тромбозом; у деяких випадках тромбоз ускладнювався розвитком інфаркту органів або ішемії кінцівок. Порушення з боку імунної системи Часто – алергічні реакції. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Дуже часто - підвищення активності "печінкових" ферментів, головним чином підвищення активності трансаміназ, що більш ніж утричі перевищує верхню межу норми. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Часто - кропив'янка, свербіж шкіри, еритема. Нечасто – бульозний дерматит. Загальні розлади та порушення у місці введення Часто – гематома у місці ін'єкції, біль у місці ін'єкції, набряк у місці ін'єкції, кровотеча, реакції підвищеної чутливості, запалення, утворення ущільнень у місці ін'єкції. Нечасто – подразнення у місці ін'єкції, некроз шкіри у місці ін'єкції. Дані, отримані у післяреєстраційний період Наступні небажані реакції спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні препарату. Про ці побічні реакції були спонтанні повідомлення. Порушення з боку імунної системи Рідко – анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок. Порушення з боку нервової системи Часто – головний біль. Порушення з боку судин Рідко - при застосуванні еноксапарину натрію на тлі спінальної/епідуральної анестезії або спінальної пункції відзначалися випадки розвитку спінальної гематоми (або нейроаксіальної гематоми). Ці реакції призводили до розвитку неврологічних порушень різного ступеня тяжкості, включаючи стійкий або необоротний параліч. Порушення з боку крові чи лімфатичної системи Часто – геморагічна анемія. Рідко – еозинофілія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Рідко – алопеція; у місці ін'єкції може розвинутися шкірний васкуліт, некроз шкіри, яким зазвичай передує поява пурпури або еритематозних папул (інфільтрованих та болючих). У цих випадках терапію препаратом слід припинити. Можливе утворення твердих запальних вузликів-інфільтратів у місці ін'єкції препарату, які зникають через кілька днів і не є підставою для відміни препарату. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто – гепатоцелюлярне ураження печінки. Рідко – холестатичне ураження печінки. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Рідко – остеопороз при тривалій терапії (більше трьох місяців). Лабораторні та інструментальні дані Рідко – гіперкаліємія.Взаємодія з лікарськими засобамиЕноксапарин натрію не можна змішувати з іншими препаратами! Нерекомендовані комбінації Препарати, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні препарати, включаючи кеторолак, інші тромболітики (альтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа, тенекупару). При необхідності одночасного застосування з еноксапарином натрію слід дотримуватися обережності та проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Комбінації, що вимагають дотримання обережності Інші лікарські препарати, що впливають на гемостаз, такі як: інгібітори агрегації тромбоцитів, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що мають антиагрегантну дію (кардіопротекція), клопідогрел, тиклопідин та антагоністи глікопротеїну IIb/IIIа рецепторів, показані при гострому коронарному синдромі, внаслідок підвищеного ризику; декстран із молекулярною масою 40 кДа; системні глюкокортикостероїди. Лікарські препарати, що підвищують вміст калію При одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що підвищують вміст калію в сироватці, слід проводити клінічний та лабораторний контроль.Спосіб застосування та дозиПідшкірно, за винятком особливих випадків (див. нижче підрозділи "Профілактика тромбоутворення в системі екстракорпорального кровообігу при проведенні гемодіалізу" та "Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання"). Профілактика венозних тромбозів та емболії при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику Пацієнтам з помірним ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, абдомінальні операції) рекомендована доза препарату становить 20 мг один раз на добу підшкірно. Першу ін'єкцію слід зробити за 2 години до хірургічного втручання. Пацієнтам з високим ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, при ортопедичних операціях, хірургічних операціях в онкології, пацієнтам з додатковими факторами ризику, не пов'язаними з операцією, такими як вроджена або набута тромбофілія, злоякісне новоутворення, постільний режим понад три доби, тромбоз в анамнезі, варикозне розширення вен нижніх кінцівок, вагітність) препарат рекомендується у дозі 40 мг один раз на добу підшкірно, із введенням першої дози за 12 годин до хірургічного втручання. За необхідності більш ранньої передопераційної профілактики (наприклад, у пацієнтів з високим ризиком розвитку тромбозів та тромбоемболій, що очікують відстрочену ортопедичну операцію) остання ін'єкція повинна бути зроблена за 12 годин до операції та через 12 годин після операції. Тривалість лікування препаратом становить 7-10 днів. При необхідності терапію можна продовжувати доти, доки зберігається ризик розвитку тромбозу та емболії, і доти, доки пацієнт не перейде на амбулаторний режим. При великих ортопедичних операціях може бути доцільним після початкової терапії продовження лікування шляхом введення препарату в дозі 40 мг один раз на добу протягом п'яти тижнів. Для пацієнтів з високим ризиком венозних тромбоемболій, які перенесли хірургічне втручання, абдомінальну та тазову хірургію через онкологічне захворювання, може бути доцільним збільшення тривалості введення препарату в дозі 40 мг один раз на добу протягом чотирьох тижнів. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань Рекомендована доза препарату становить 40 мг один раз на добу, підшкірно, як мінімум, протягом 6-14 днів. Терапію слід продовжувати до переходу пацієнта на амбулаторний режим (максимально протягом 14 днів). Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії Препарат вводиться підшкірно із розрахунку 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу або 1 мг/кг маси тіла двічі на добу. Режим дозування повинен вибиратися лікарем на основі оцінки ризику розвитку тромбоемболії та ризику розвитку кровотеч. У пацієнтів без тромбоемболічних ускладнень та з низьким ризиком розвитку венозної тромбоемболії препарат рекомендується вводити підшкірно з розрахунку 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу. У всіх інших пацієнтів, включаючи пацієнтів з ожирінням, симптоматичною тромбоемболією легеневих артерій, раком, повторною венозною тромбоемболією та проксимальним тромбозом (у здухвинній вені) препарат рекомендується застосовувати у дозі 1 мг/кг двічі на добу. Тривалість лікування загалом становить 10 днів. Слід відразу ж розпочати терапію непрямими антикоагулянтами, при цьому лікування препаратом необхідно продовжувати до досягнення терапевтичного антикоагулянтного ефекту (значення МНО [Міжнародні Нормалізовані Відносини] повинні становити 2,0-3,0). Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу Доза препарату, що рекомендується, становить в середньому 1 мг/кг маси тіла. При високому ризику розвитку кровотечі дозу слід зменшити до 0,5 мг/кг маси тіла при подвійному судинному доступі або до 0,75 мг при одинарному судинному доступі. При гемодіалізі еноксапарин натрію слід вводити до артеріальної ділянки шунту на початку сеансу гемодіалізу. Однієї дози, як правило, достатньо для чотиригодинного сеансу, однак при виявленні фібринових кілець при тривалому гемодіалізі можна додатково ввести препарат з розрахунку 0,5-1 мг/кг маси тіла. Дані щодо пацієнтів, які застосовують еноксапарин натрію для профілактики або лікування та під час сеансів гемодіалізу, відсутні. Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST Препарат вводиться з розрахунку 1 мг/кг маси тіла кожні 12 годин підшкірно при одночасному застосуванні антитромбоцитарної терапії. Середня тривалість терапії становить щонайменше 2 дні і триває до стабілізації клінічного стану пацієнта. Зазвичай, введення препарату триває від 2 до 8 днів. Ацетилсаліцилова кислота рекомендується всім пацієнтам, які не мають протипоказань, з початковою дозою 150-300 мг внутрішньо з наступною підтримуючою дозою 75-325 мг один раз на добу. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання Лікування починають з одноразового внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію у дозі 30 мг. Відразу після нього підшкірно вводять еноксапарин натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла. Далі препарат призначають підшкірно по 1 мг/кг маси тіла кожні 12 год (максимально 100 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 1 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто при масі тіла більше 100 кг разова доза не може перевищувати 100 мг). Якнайшвидше після виявлення гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST пацієнтам необхідно призначити одночасно ацетилсаліцилову кислоту і, якщо немає протипоказань, прийом ацетилсаліцилової кислоти (у дозах 75-325 мг) слід продовжувати щодня протягом не менше 30 днів. Тривалість лікування препаратом становить 8 днів або до виписки пацієнта зі стаціонару (якщо період госпіталізації становить менше 8 днів). При комбінації з тромболітиками (фібрин-специфічними та фібрин-неспецифічними) еноксапарин натрію повинен вводитися в інтервалі від 15 хв до початку тромболітичної терапії та до 30 хвилин після неї. У пацієнтів віком 75 років і більше не застосовується початкове внутрішньовенне болюсне введення. Препарат вводять підшкірно в дозі 0,75 мг/кг кожні 12 год (максимально 75 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 0,75 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто при масі тіла більше 100 кг разова доза не може перевищувати 75 мг. У пацієнтів, яким проводиться черезшкірне коронарне втручання, у разі якщо остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію була проведена менш ніж за 8 годин до роздування введеного в місце звуження коронарної артерії балонного катетера, додаткового введення еноксапарину натрію не потрібно. Якщо ж остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію проводилася більш ніж за 8 годин до роздування балонного катетера, слід додаткове внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію в дозі 0,3 мг/кг. Особливості введення препарату Попередньо заповнений одноразовий шприц готовий до застосування. Препарат не можна вводити внутрішньом'язово! Підшкірне введення Ін'єкції бажано проводити у положенні пацієнта "лежачи". При використанні попередньо заповнених шприців, щоб уникнути втрати препарату перед ін'єкцією, не треба видаляти бульбашки повітря зі шприца. Ін'єкції слід проводити по черзі у ліву або праву передньолатеральну або задньолатеральну поверхню живота. Голку необхідно вводити на всю довжину вертикально (не збоку) у шкірну складку, зібрану та утримувану до завершення ін'єкції між великим та вказівним пальцями. Складку шкіри відпускають лише після завершення ін'єкції. Не слід масажувати місце ін'єкції після введення препарату. Внутрішньовенне болюсне введення Внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію повинно проводитись через венозний катетер. Еноксапарин натрію не повинен змішуватись або вводитися разом з іншими лікарськими препаратами. Для того, щоб уникнути присутності в інфузійній системі слідів інших лікарських препаратів та їх взаємодії з еноксапарином натрію, венозний катетер повинен промиватися достатньою кількістю 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину декстрози до та після внутрішньовенного болюсного введення енокс. Еноксапарин натрію може безпечно вводитися з 0,9% розчином хлориду натрію і 5% розчином декстрози. Для проведення болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію при лікуванні гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST зі скляних шприців більшого об'єму видаляють зайву кількість препарату для того, щоб у них залишалося лише 30 мг (0,3 мл). Доза 30 мг може безпосередньо вводитися внутрішньовенно. Для внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію через венозний катетер можуть використовуватися попередньо заповнені шприци для підшкірного введення препарату 30 мг, 40 мг, 50 мг, 60 мг, 70 мг, 80 мг і 100 мг. Рекомендується використовувати шприци 30 мг, 40 мг, 50 мг і 60 мг, так як це зменшує кількість препарату, що видаляється зі шприца. Шприци 20 мг не використовуються, тому що в них недостатньо препарату для болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію. Для підвищення точності додаткового внутрішньовенного болюсного введення малих обсягів у венозний катетер під час проведення черезшкірних коронарних втручань рекомендується розвести препарат до концентрації 3 мг/мл. Розведення розчину рекомендується проводити безпосередньо перед введенням. Для отримання розчину еноксапарину натрію з концентрацією 3 мг/мл за допомогою попередньо заповненого шприца 60 мг рекомендується використовувати ємність з інфузійним розчином 50 мл (тобто з 0,9% розчином хлориду натрію або 5% розчином дектрози). З ємності з інфузійним розчином за допомогою звичайного шприца вилучається та видаляється 30 мл розчину. Еноксапарин натрію (вміст шприца для підшкірного введення 60 мг) вводиться в 20 мл інфузійного розчину, що залишилися в ємності. Вміст ємності з розведеним розчином еноксапарину натрію обережно перемішується. Для введення за допомогою шприца витягується необхідний обсяг розведеного розчину еноксапарину натрію, який розраховується за формулою: Об'єм розведеного розчину = Маса тіла пацієнта (кг) × 0,1, або за допомогою наведеної нижче таблиці. Об'єми, які повинні вводитися внутрішньовенно після розведення до концентрації 3 мг/мл Маса тіла пацієнта (кг) Необхідна доза (0,3 мг/кг) [мг] Об'єм розчину, розведеного до концентрації 3 мг/мл [мл] 45 13,5 4,5 50 15 5 55 16,5 5,5 60 18 6 65 19,5 6,5 70 21 7 75 22,5 7,5 80 24 8 85 25,5 8,5 90 27 9 95 28,5 9,5 100 30 10 105 31,5 10,5 110 33 11 115 34,5 11,5 120 36 12 125 37,5 12,5 130 39 13 135 40,5 13,5 140 42 14 145 43,5 14,5 150 45 15 Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами Переключення між еноксапарином натрію та антагоністами вітаміну до (авк) Для моніторування ефекту авк необхідне спостереження лікаря та проведення лабораторних досліджень [протромбіновий час, представлений як багато]. Оскільки для розвитку максимального ефекту авк потрібен час, терапія еноксапарином натрію повинна продовжуватися в постійній дозі так довго, як необхідно для підтримання значень багато (за даними двох послідовних визначень) в бажаному терапевтичному діапазоні залежно від показань. Для пацієнтів, які отримують авк, скасування авк та введення першої дози еноксапарину натрію повинні проводитися після того, як багато знизилося нижче за межу терапевтичного діапазону. Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами прямої дії (поак) Скасування еноксапарину натрію та призначення поак повинні проводитися за 0-2 години до моменту чергового запланованого введення еноксапарину натрію відповідно до інструкції щодо застосування пероральних антикоагулянтів. Для пацієнтів, які отримують поак, введення першої дози еноксапарину натрію та відміна пероральних антикоагулянтів прямої дії повинні проводитися в момент часу, що відповідає черговому запланованому застосуванню поак. Застосування при спинальній/епідуральній анестезії або люмбальній пункції У разі застосування антикоагулянтної терапії під час проведення епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії або люмбальної пункції необхідно проведення неврологічного моніторування через ризик розвитку нейроаксіальних гематом. Застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум 12 годин після останньої ін'єкції профілактичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 12 год. інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥15 та Передопераційне введення еноксапарину натрію за 2 години до втручання у дозуванні 20 мг несумісне з проведенням нейроаксіальної анестезії. Застосування еноксапарину натрію у терапевтичних дозах Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум через 24 години після останньої ін'єкції терапевтичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 24 години інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥15 та Пацієнтам, які отримують еноксапарин натрію в дозах 0,75 мг/кг або 1 мг/кг маси тіла 2 рази на добу, не слід вводити другу дозу з метою збільшення інтервалу перед встановленням або заміною катетера. так само слід розглянути питання про можливість відстрочення введення наступної дози препарату як мінімум на 4 години, виходячи з оцінки співвідношення користь/ризик (ризик розвитку тромбозу та кровотеч при проведенні процедури з урахуванням наявності у пацієнтів факторів ризику). в ці тимчасові точки все ще продовжує виявлятися анти-активність препарату, і відстрочки за часом не є гарантією того, що розвитку нейроаксіальної гематоми вдасться уникнути. Режим дозування у спеціальних груп пацієнтів Діти віком до 18 років Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у дітей не встановлені. Пацієнти похилого віку (старше 75 років) За винятком лікування інфаркту міокарда з підйомом сегмента st для інших показань зниження доз еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку за відсутності порушень функції нирок не потрібно. Пацієнти з порушеннями функції нирок Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну ≥15 та Застосування еноксапарину натрію не рекомендується пацієнтам із термінальною стадією хронічної хвороби нирок (кліренс креатиніну). У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну ≥15 та При застосуванні препарату у терапевтичних дозах рекомендується наступна корекція режиму дозування: звичайний режим дозування режим дозування при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно двічі на добу 1 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу 1 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента st у пацієнтів молодше 75 років одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла 2 рази на добу (максимально 100 мг для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій) одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла 1 раз на добу (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції) лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента st у пацієнтів віком 75 років та старше 0,75 мг/кг маси тіла підшкірно 2 рази на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 75 мг для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій) 1 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції) При застосуванні препарату з профілактичною метою рекомендується корекція режиму дозування, подана у таблиці нижче: звичайний режим дозування режим дозування при тяжкій нирковій недостатності 40 мг підшкірно 1 раз на добу 20 мг підшкірно 1 раз на добу 20 мг підшкірно 1 раз на добу 20 мг підшкірно 1 раз на добу Рекомендована корекція режиму дозування не застосовується при гемодіалізі. Порушення функції нирок легкої (кліренс креатиніну ≥50 та Корекція дози не потрібна, проте пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря. Пацієнти з порушеннями функції печінки У зв'язку з відсутністю клінічних досліджень, препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки.ПередозуванняВипадкове передозування препаратом при внутрішньовенному, екстракорпоральному або підшкірному застосуванні може призвести до геморагічних ускладнень. При внутрішньому прийомі навіть у великих дозах всмоктування препарату малоймовірне. Антикоагулянтні ефекти можна переважно нейтралізувати шляхом повільного внутрішньовенного введення протаміну сульфату, доза якого залежить від дози введеного препарату. Один мг (1 мг) сульфату протаміну нейтралізує антикоагулянтний ефект одного мг (1 мг) препарату, якщо еноксапарин натрію вводився не більше ніж за 8 годин до введення протаміну. 0,5 мг протаміну нейтралізує антикоагулянтний ефект 1 мг препарату, якщо з моменту введення останнього пройшло більше 8 годин або за необхідності введення другої дози протаміну. Якщо після введення еноксапарину натрію пройшло 12 годин і більше, введення протаміну не потрібно. Однак навіть при введенні великих доз сульфату протаміну, анти-Ха активність препарату повністю не нейтралізується (максимально на 60%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Низькомолекулярні гепарини не є взаємозамінними, так як вони різняться по процесу виробництва, молекулярної маси, специфічної анти-Ха активності, одиницям дозування та режиму дозування, з чим пов'язані відмінності в їх фармакокінетиці та біологічній активності (антитромбінова активність та взаємодія з тромбоцитами). Тому потрібно суворо виконувати рекомендації щодо застосування кожного препарату, що належить до класу низькомолекулярних гепаринів. Кровотеча Як і при застосуванні інших антикоагулянтів, при введенні препарату можливий розвиток кровотеч будь-якої локалізації. При розвитку кровотечі необхідно знайти джерело і призначити відповідне лікування. Еноксапарин натрію, як і інші антикоагулянти, слід застосовувати з обережністю при станах з підвищеним ризиком кровотечі, таких як: порушення гемостазу; виразкова хвороба в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична ретинопатія; нейрохірургічне чи офтальмологічне оперативне втручання; одночасне застосування препаратів, що впливають на гемостаз. Кровотечі у пацієнтів похилого віку При застосуванні препарату у профілактичних дозах у пацієнтів похилого віку не відмічено збільшення ризику кровотеч. При застосуванні препарату в терапевтичних дозах у пацієнтів похилого віку (особливо у віці 80 років та старших) існує підвищений ризик розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного нагляду за станом таких пацієнтів. Одночасне застосування інших препаратів, що впливають на гемостаз Застосування препаратів, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, у тому числі ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні препарати, включаючи кеторолак, інші тромболітики (альтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа) еноксапарином натрію за винятком випадків, коли їх застосування є необхідним. Якщо показані комбінації еноксапарину натрію з цими препаратами, слід проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Ниркова недостатність У пацієнтів з порушенням функції нирок існує ризик розвитку кровотечі внаслідок збільшення системної експозиції еноксапарину натрію. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну ≥15 та Застосування еноксапарину натрію не рекомендується пацієнтам із термінальною стадією хронічної хвороби нирок (кліренс креатиніну). Низька маса тіла Відзначалося збільшення експозиції еноксапарину натрію при його профілактичному застосуванні у жінок з масою тіла менше 45 кг та у чоловіків з масою тіла менше 57 кг, що може призводити до підвищеного ризику розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного контролю за станом таких пацієнтів. Пацієнти з ожирінням Пацієнти з ожирінням мають підвищений ризик розвитку тромбозів та емболій. Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах у пацієнтів з ожирінням (ІМТ понад 30 кг/м²) до кінця не визначена та немає загальної думки щодо корекції дози. Цих пацієнтів слід уважно спостерігати на предмет розвитку симптомів та ознак тромбозів та емболій. Контроль кількості тромбоцитів у периферичній крові Ризик розвитку антитіло-опосередкованої гепарин-індукованої тромбоцитопенії існує і при застосуванні низькомолекулярних гепаринів, при цьому цей ризик вищий у пацієнтів, які перенесли операції на серці, та пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Якщо розвивається тромбоцитопенія, її зазвичай виявляють між 5-м і 21-м днями після початку терапії еноксапарином натрію. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати кількість тромбоцитів у периферичній крові до початку лікування препаратом та під час його застосування. Слід визначати кількість тромбоцитів у крові за наявності симптомів, що вказують на ГІТ (новий епізод артеріальних та/або венозних тромбоемболічних ускладнень, хворобливе ураження шкіри на місці ін'єкції, алергічна або анафілактична реакція при лікуванні).При виникненні зазначених симптомів слід поінформувати лікаря. За наявності підтвердженого значного зниження кількості тромбоцитів (на 30-50% порівняно з вихідним показником) необхідно негайно відмінити еноксапарин натрію та перевести пацієнта на іншу антикоагулянтну терапію без застосування гепаринів. Спінальна/епідуральна анестезія Описано випадки виникнення нейроаксіальних гематом при застосуванні препарату при одночасному проведенні спінальної/епідуральної анестезії з розвитком тривалого або необоротного паралічу. Ризик цих явищ знижується при застосуванні препарату в дозі 40 мг або нижче. Ризик підвищується при застосуванні більш високих доз препарату, а також при використанні постійних катетерів після операції або при одночасному застосуванні додаткових препаратів, що впливають на гемостаз, таких як нестероїдні протизапальні препарати. Ризик також підвищується при травматично проведеній або повторній спинномозковій пункції або у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на перенесені операції у ділянці хребта або деформацію хребта. Для зниження можливого ризику кровотечі, пов'язаного із застосуванням еноксапарину натрію та проведенням епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії, необхідно враховувати фармакокінетичний профіль препарату. Встановлення або видалення катетера краще проводити при низькому антикоагулянтному ефекті еноксапарину натрію, однак точний час для досягнення достатнього зниження антикоагулянтного ефекту у різних пацієнтів невідомий. Слід додатково враховувати, що у пацієнтів із кліренсом креатиніну 15-30 мл/хв виведення еноксапарину натрію сповільнюється. Якщо за призначенням лікаря застосовується антикоагулянтна терапія під час епідуральної/спінальної анестезії або люмбальної пункції, необхідно постійне спостереження за пацієнтом для виявлення будь-яких неврологічних симптомів, таких як болі в спині, порушення сенсорних і моторних функцій (оніміння або слабкість у нижніх кінцівках), порушення функції кишечника та/або сечового міхура. Пацієнта необхідно проінструктувати про необхідність негайного інформування лікаря у разі виникнення вищеописаних симптомів. При підозрі на симптоми, характерні для гематоми спинного мозку, потрібні термінова діагностика та лікування, включаючи, за необхідності, декомпресію спинного мозку. Гепарин-індукована тромбоцитопенія Застосування еноксапарину натрію у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на наявність гепарин-індукованої тромбоцитопенії протягом останніх 100 днів або за наявності циркулюючих антитіл протипоказано. Антитіла, що циркулюють, можуть персистувати кілька років. Еноксапарин натрію слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі (понад 100 днів) гепарин-індуковану тромбоцитопенію без циркулюючих антитіл. Рішення про застосування еноксапарину натрію в даній ситуації має бути прийняте тільки після оцінки співвідношення користь/ризик та за відсутності безгепаринової (що не містить гепарин) альтернативної терапії. Черезшкірна коронарна ангіопластика З метою мінімізації ризику кровотечі, пов'язаного з інвазивною судинною інструментальною маніпуляцією при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q та гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, ці процедури слід проводити в інтервалах між введенням препарату. Це необхідно для того, щоб досягти гемостазу у місці введення катетера після проведення черезшкірного коронарного втручання. При використанні закриває пристрою інтродьюсер стегнової артерії може бути видалено негайно. При застосуванні мануальної (ручної) компресії інтродьюсер стегнової артерії слід видалити через 6 годин після останньої внутрішньовенної або підшкірної ін'єкції еноксапарину натрію. Якщо лікування еноксапарином натрію триває, наступну дозу слід вводити не раніше,ніж через 6-8 годин після видалення інтродьюсера стегнової артерії. Необхідно стежити за місцем введення інтродьюсера, щоб своєчасно виявити ознаки кровотечі та утворення гематоми. Пацієнти з механічними штучними клапанами серця Застосування препарату для профілактики тромбоутворення у пацієнтів з штучними механічними клапанами серця вивчено недостатньо. Є окремі повідомлення про розвиток тромбозу клапанів серця у пацієнтів із механічними штучними клапанами серця на фоні терапії еноксапарином натрію для профілактики тромбоутворення. Зважаючи на недостатність клінічних даних та наявність неоднозначних факторів, включаючи основне захворювання, оцінка таких повідомлень утруднена. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця Застосування препарату для профілактики тромбоутворення у вагітних жінок із механічними штучними клапанами серця вивчено недостатньо. У клінічному дослідженні вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця при застосуванні еноксапарину натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла 2 рази на добу для зменшення ризику тромбозів та емболій, у 2-х з 8-ми жінок утворилися тромби, що призвели до блокування клапанів серця і до смерті матері та плоду. Є окремі постмаркетингові повідомлення про тромбоз клапанів серця у вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця, які отримували лікування еноксапарином для профілактики тромбоутворення. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця мають високий ризик розвитку тромбозу та емболій. Некроз шкіри/шкірний васкуліт Повідомлялося про розвиток некрозу шкіри та шкірного васкуліту при застосуванні низькомолекулярних гепаринів. У разі розвитку некрозу шкіри/шкірного васкуліту застосування препарату слід припинити. Гострий інфекційний ендокардит Застосування гепарину не рекомендується у пацієнтів із гострим інфекційним ендокардитом через ризик розвитку геморагічного інсульту. Якщо застосування препарату вважається абсолютно необхідним, рішення слід приймати тільки після ретельної індивідуальної оцінки співвідношення користі та ризику. Лабораторні випробування У дозах, що застосовуються для профілактики тромбоемболічних ускладнень, препарат суттєво не впливає на час кровотечі та показники зсідання крові, а також на агрегацію тромбоцитів або на зв'язування їх із фібриногеном. При підвищенні дози може подовжуватися АЧТВ та активований час згортання крові. Збільшення АЧТВ та активованого часу згортання не знаходяться у прямій лінійній залежності від збільшення антикоагулянтної активності препарату, тому немає потреби в їх моніторингу. Гіперкаліємія Гепарини можуть пригнічувати секрецію альдостерону наднирковими залозами, що призводить до розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, хронічною нирковою недостатністю, попереднім метаболічним ацидозом, які приймають лікарські препарати, що підвищують вміст калію. Слід регулярно контролювати вміст калію у плазмі, особливо у пацієнтів групи ризику. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів з гострими терапевтичними захворюваннями, які перебувають на постільному режимі У разі розвитку гострої інфекції, гострих ревматичних станів профілактичне застосування еноксапарину натрію виправдане лише, якщо перераховані вище стани поєднуються з одним з нижчеперелічених факторів ризику венозного тромбоутворення: вік понад 75 років; злоякісні новоутворення; тромбози та емболії в анамнезі; ожиріння; гормональна терапія; серцева недостатність; хронічна дихальна недостатність. Порушення функції печінки Еноксапарин натрію слід обережно застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції печінки внаслідок збільшення ризику кровотеч. Корекція дози на підставі моніторування анти-Ха активності у пацієнтів з цирозом печінки є ненадійною та не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Еноксапарин натрію не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: фамотидин 20мг. Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний – 1 мг, магнію стеарат – 2 мг, повідон К90 – 4 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) – 6 мг, тальк – 6 мг, крохмаль кукурудзяний – 56 мг, лактози моногідрат – 105 мг. Склад плівкової оболонки: ;заліза оксид червоний - 0.012 мг, кремнію діоксид колоїдний - 0.088 мг, титану діоксид - 0.288 мг, макрогол 6000 - 0.499 мг, сепіфільм 003 - 6.613 мг (макрогол-4 , целюлоза мікрокристалічна - 35-45%, гіпромелоза - 45-55%). 14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; рожевого кольору, опуклі, з гравіюванням "F20" на одній стороні; на зламі білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаБлокатор гістамінових H2-рецепторів. Пригнічує секрецію соляної кислоти, базальну та стимульовану гастрином, гістаміном та ацетилхоліном, при цьому зростає рН вмісту шлунка та знижується активність пепсину. Фамотидин слабко впливає мікросомальні ферменти печінки. Після прийому препарату внутрішньо дія настає через 1 годину, максимум дії – протягом 3 годин після прийому, тривалість ефекту коливається в межах 12-24 годин, залежно від дози.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція неповна. C max досягається через 1-3 год і становить 0.07-0.1 мг/л. Біодоступність - 40-45%, збільшується при одночасному прийомі їжі та знижується при одночасному прийомі антацидів. Розподіл Зв'язування із білками плазми становить 10-20%. Проникає через плацентарний бар'єр та через гематоенцефалічний бар'єр. Виділяється із грудним молоком. Метаболізм 30-35% препарату метаболізується у печінці з утворенням S-оксиду. Виведення T1/2; з плазми становить 2.3-3.5 год. Після прийому внутрішньо 30-35% фамотидину виводиться нирками в незміненому вигляді. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При КК <10 мл/хв T1/2 може досягати 20 год (потрібна корекція дози).Клінічна фармакологіяБлокатор гістамінових Н2-рецепторів. Противиразковий препарат.Показання до застосуванняВиразкова хвороба дванадцятипалої кишки та шлунка у фазі загострення, профілактика рецидивів; лікування та профілактика симптоматичних виразок шлунка та дванадцятипалої кишки (пов'язаних з прийомом НПЗЗ, стресових, післяопераційних виразок); ерозивний гастродуоденіт; функціональна диспепсія, що асоціюється з підвищеною секреторною функцією шлунка; рефлюкс-езофагіт; синдром Золлінгера-Еллісона; профілактика рецидивів кровотечі із верхніх відділів ШКТ; попередження аспірації шлункового соку за загальної анестезії (синдром Мендельсона).Протипоказання до застосуванняВагітність; період лактації; дитячий вік; підвищена чутливість до фамотидину та інших блокаторів гістамінових H2-рецепторів. З обережністю: ниркова або печінкова недостатність, цироз печінки з портосистемною енцефалопатією в анамнезі.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку травної системи: ; сухість у роті, нудота, блювання, біль у животі, зниження апетиту; підвищення активності печінкових трансаміназ, гепатоцелюлярний, холестатичний або змішаний гепатит, гострий панкреатит. З боку системи кровотворення: дуже рідко - агранулоцитоз, панцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, гіпо-або аплазія кісткового мозку. Алергічні реакції: кропив'янка, висипання на шкірі, свербіж, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок. З боку серцево-судинної системи: аритмія, брадикардія, AV-блокада, зниження АТ. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, підвищена стомлюваність, галюцинації, сплутаність свідомості. З боку органів чуття: зниження гостроти зору, шум у вухах. З боку статевої системи: при тривалому застосуванні у високих дозах - аменорея, зниження лібідо, гіперпролактинемія, гінекомастія. З боку кістково-м'язової системи: ; міалгія, артралгія. Дерматологічні реакції: алопеція, звичайні вугри, сухість шкіри. Інші: ;лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиВнаслідок підвищення рН вмісту шлунка фамотидин при одночасному застосуванні зменшує всмоктування кетоконазолу та ітраконазолу. Антациди та сукральфат уповільнюють абсорбцію фамотидину. Слід дотримуватися 1-2-годинної перерви між прийомами цих препаратів. При одночасному прийомі фамотидину та лікарських засобів, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшується ризик розвитку нейтропенії. Фамотидин збільшує всмоктування амоксициліну та клавуланової кислоти.Спосіб застосування та дозиПриймають усередину. При виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки у фазі загострення Квамател® призначають у дозі 40 мг 1 раз на добу перед сном або по 20 мг 2 рази на добу. За потреби добову дозу можна збільшити до 80-160 мг. Тривалість лікування становить 4-8 тижнів. З метою; профілактики загострень виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки; Квамател®; призначають у дозі 20 мг 1 раз на добу перед сном. При; рефлюкс-езофагіт; початкова доза становить 20 мг 2 рази на добу; при необхідності препарат можна застосовувати по 40 мг 2 рази на добу. При; синдром Золлінгера-Еллісона; початкова доза становить 20-40 мг кожні 6 год; за потреби добову дозу можна збільшити до 240-480 мг. Для профілактики аспірації шлункового соку під час загальної анестезії Квамател® призначають у дозі 40 мг напередодні операції або вранці в день операції. При нирковій недостатності, якщо КК <30 мл/хв; або; вміст креатиніну сироватки >3 мг/дл, добову дозу слід зменшити до 20 мг або збільшити інтервал між прийомами до 36-48 год.ПередозуванняСимптоми: блювання, рухове збудження, тремор, зниження АТ, тахікардія, колапс. Лікування: ; промивання шлунка, симптоматична та підтримуюча терапія; гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування фамотидину може маскувати симптоми раку шлунка, тому, перш ніж приступити до лікування фамотидином, необхідно виключити наявність злоякісного новоутворення. Подібно до всіх блокаторів гістамінових H2-рецепторів, при різкому припиненні лікування фамотидин може викликати синдром відміни, тому лікування припиняють, поступово знижуючи його дозу. Пацієнтам з порушеннями функції печінки Квамател® слід призначати з обережністю і в нижчих дозах. При тривалому лікуванні ослаблених хворих або пацієнтів в умовах стресу можливі бактеріальні ураження шлунка з подальшим розповсюдженням інфекції. Квамател® слід приймати через 2 години після прийому ітраконазолу або кетоконазолу, щоб уникнути значного зменшення їх всмоктування. Блокатори гістамінових H2-рецепторів можуть інгібувати кислотостимулюючу дію пентагастрину та гістаміну, тому за 24 години до проведення тесту слід відмовитися від призначення фамотидину. Блокатори гістамінових H2-рецепторів можуть пригнічувати шкірну реакцію на гістамін, приводячи до помилково-негативних результатів шкірних проб. Тому перед проведенням діагностичних шкірних проб виявлення алергічної шкірної реакції негайного типу фамотидин слід скасувати. Під час лікування слід уникати вживання продуктів харчування, напоїв та інших лікарських засобів, які можуть спричинити подразнення слизової оболонки шлунка. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами У період лікування фамотидином пацієнтам слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
295,00 грн
221,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат – 1 фл. (72.8 мг ліофілізату): Активна речовина: фамотидин 20мг. Допоміжні речовини: аспарагінова кислота – 8.8 мг, манітол – 44 мг. Розчинник (0.9% розчин натрію хлориду): натрію хлорид - 45 мг, вода д/і - 5 мл. 72.8 мг – флакони безбарвного скла (5) у комплекті з розчинником (амп. 5 шт.) – упаковки контурні пластикові (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиЛіофілізат для приготування розчину для внутрішньовенного введення; білого або майже білого кольору; прикладений розчинник прозорий, безбарвний, без запаху.Фармакотерапевтична групаФамотидин є потужним конкурентним інгібітором Н2-гістамінових рецепторів. Основною клінічно значущою фармакологічною дією фамотидину є інгібування шлункової секреції. Фамотидин знижує як концентрацію соляної кислоти, так і обсяг шлункової секреції, в той час як зміни секреції пепсину пропорційні об'єму, що секретується. У здорових добровольців та пацієнтів з гіперсекрецією фамотидин інгібує базальну та нічну секрецію соляної кислоти та пепсиногену, а також секрецію, що стимулюється введенням пентагастрину, бетазолу, кофеїну, інсуліну та фізіологічним рефлексом блукаючого нерва. Тривалість пригнічення секреції при використанні доз 20 мг і 40 мг становить від 10 до 12 год. Фамотидин практично не впливає на концентрацію гастрину в сироватці натще або після їди. Фамотидин не впливає на спорожнення шлунка, екзокринну функцію підшлункової залози, кровотік у печінці та портальній системі. Фамотидин не впливає на ферментну систему цитохрому Р450 у печінці. Антиандрогенного впливу препарату не відмічено.ФармакокінетикаФармакокінетика фамотідіна носить лінійний характер. Всмоктування та розподіл Квамател® ;призначений тільки для внутрішньовенного введення. Зв'язування з білками плазми виражене відносно слабенько (15-20%). Метаболізм та виведення Метаболізм фамотидину відбувається у печінці. Єдиним метаболітом, знайденим у людини, є сульфоксид. Фамотидин виводиться нирками (65-70%) та метаболізмом (30-35%). Нирковий кліренс становить 250-450 мл/хв, що вказує на деякий рівень канальцевої екскреції. 65-70% внутрішньовенної введеної дози виявляється в сечі в незміненому вигляді. Невелика частина введеної дози може бути екскретована у формі сульфоксиду. Т1/2; становить 2.3-3.5 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю Т1/2; фамотидину може перевищувати 20 год.Клінічна фармакологіяБлокатор гістамінових Н2-рецепторів. Противиразковий препарат.Показання до застосуванняВиразкова хвороба дванадцятипалої кишки; виразкова хвороба шлунка без малігнізації; гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; інші стани, що супроводжуються гіперсекрецією (наприклад, синдром Золлінгера-Еллісона); запобігання аспірації кислого шлункового вмісту (синдрому Мендельсона) при проведенні загальної анестезії.Протипоказання до застосуванняВагітність; період лактації; дитячий вік; гіперчутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин. З обережністю: печінкова та/або ниркова недостатність, цироз печінки з портосистемною енцефалопатією (в анамнезі), імунодефіцит.Вагітність та лактаціяФамотидин проникає крізь плацентарний бар'єр. Контрольованих досліджень у людини не проводилося. Квамател® не рекомендується використовувати під час вагітності. Фамотидин секретується із грудним молоком у людини; у зв'язку з цим грудне вигодовування під час застосування Кваматела® слід припинити. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у дитячому віці.Побічна діяНаступні небажані явища були описані в рідкісних або рідкісних випадках. Однак у багатьох випадках причинний взаємозв'язок з терапією фамотидином не встановлено. Визначення частоти небажаних явищ: рідко (≥1/10 000-<1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (немає можливості встановити на основі наявних даних). З боку системи кровотворення: дуже рідко - агранулоцитоз, лейкопенія, панцитопенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: дуже рідко - анафілаксія. З боку обміну речовин і харчування: дуже рідко - анорексія. Психічні розлади: дуже рідко - депресія, галюцинації, збудження, тривога, сплутаність свідомості. З боку нервової системи: рідко - головний біль, запаморочення. З боку органу слуху та рівноваги: частота невідома - дзвін у вухах. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко - аритмія, атріовентрикулярна блокада. З боку дихальної системи: дуже рідко - бронхоспазм. З боку травної системи: рідко - діарея, запор; дуже рідко – відчуття дискомфорту в животі, нудота, блювання, сухість у роті. Гепатобіліарні порушення: дуже рідко - холестатична жовтяниця, відхилення активності печінкових ферментів. З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже рідко - вугровий висип, алопеція, ангіоневротичний набряк, сухість шкіри, токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка, свербіж. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко - артралгія, м'язові спазми. З боку статевих органів і молочної залози: дуже рідко - гінекомастія *. Інші: дуже рідко - підвищена стомлюваність, лихоманка. * Гінекомастія зустрічається дуже рідко і при припиненні лікування носить оборотний характер.Взаємодія з лікарськими засобамиСумісний з 0.18% та 0.9% розчином натрію хлориду, 4% та 5% розчином декстрози, 4.2% розчином натрію гідрокарбонату. Збільшує всмоктування амоксициліну та клавуланової кислоти. Антациди та сукральфат уповільнюють абсорбцію фамотидину. Зменшує всмоктування ітраконазолу та кетоконазолу. Лікарські засоби, що пригнічують функцію кісткового мозку, збільшують ризик розвитку нейтропенії.Спосіб застосування та дозиКвамател® ;призначений тільки для внутрішньовенного введення. Квамател® рекомендований для використання у госпіталізованих пацієнтів, які не мають можливості приймати препарат внутрішньо. Квамател® може використовуватися доти, поки проведення пероральної терапії не стане можливим. Рекомендована доза становить 20 мг внутрішньовенно 2 рази на добу (кожні 12 год). При виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки в стадії загострення, гіперсекреторних станах; - внутрішньовенно повільно, протягом 2 хв по 20 мг 2 рази на добу в розведеному вигляді; внутрішньовенна інфузія - повільно, протягом 15-30 хв по 20 мг 2 рази на добу. При; рефлюкс-езофагіт; початкова доза становить 20 мг 2 рази на добу внутрішньовенно повільно. При синдромі Золлінгера-Еллісона початкова доза становить 20 мг внутрішньовенно кожні 6 годин, далі - доза препарату залежить від обсягу секреції та клінічного стану пацієнта. При загальної анестезії для запобігання аспірації кислого шлункового вмісту; Початкова доза для внутрішньовенного введення не може перевищувати 20 мг. Для проведення внутрішньовенної ін'єкції вміст флакона слід розчинити в 5-10 мл 0.9% розчину натрію хлориду (ампула розчинника), а потім повільно ввести (протягом не менше 2 хв). При інфузії препарату слід вводити розчин протягом 15-30 хв. Розчини слід готувати перед введенням. Можна використовувати лише прозорі безбарвні розчини. Оскільки фамотидин екскретується переважно нирками, у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю необхідно дотримуватися запобіжних заходів. Якщо КК становить менше 30 мл/хв, а сироваткова концентрація креатиніну перевищує 3 мг/100 мл, добову дозу необхідно зменшити до 20 мг або збільшити інтервали між введеннями до 36-48 год. Безпека та ефективність препарату у дітей не встановлені. Корекція дози у пацієнтів похилого віку не потрібна.ПередозуванняУ пацієнтів із синдромом патологічної гіперсекреції використовувалися дози до 800 мг на добу протягом періоду понад один рік, що не супроводжувалося виникненням серйозних небажаних явищ. Лікування: ; симптоматична та підтримуюча терапія; моніторинг стану пацієнтаЗапобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії фамотидином або, якщо такої можливості немає, перед переходом на пероральне лікування необхідно унеможливити наявність злоякісного новоутворення шлунка. При печінковій недостатності Квамател® слід використовувати з обережністю в зниженій дозі. Оскільки у разі використання блокаторів гістамінових Н2-рецепторів була описана перехресна реактивність, застосування Кваматела® у пацієнтів, які мають в анамнезі гіперчутливість до інших блокаторів гістамінових Н2-рецепторів, потребує обережності. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам слід бути обережними при керуванні автотранспортом і роботі з технікою, оскільки під час лікування може виникати запаморочення і спостерігатися підвищена стомлюваність.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина фамотидин 40 мг. Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, повідон К90, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), тальк, крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат. Склад плівкової оболонки: ;заліза оксид червоний, кремнію діоксид колоїдний, титану діоксид, макрогол 6000, сепіфільм 003 (макрогол-40 стеарат (тип I) - 8-12%, целюлоза мікрокристалічна - 35-45%, гіпром ). 14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; рожевого кольору, опуклі, з гравіюванням "F20" на одній стороні; на зламі білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаБлокатор гістамінових H2-рецепторів. Пригнічує секрецію соляної кислоти, базальну та стимульовану гастрином, гістаміном та ацетилхоліном, при цьому зростає рН вмісту шлунка та знижується активність пепсину. Фамотидин слабко впливає мікросомальні ферменти печінки. Після прийому препарату внутрішньо дія настає через 1 годину, максимум дії – протягом 3 годин після прийому, тривалість ефекту коливається в межах 12-24 годин, залежно від дози.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція неповна. C max досягається через 1-3 год і становить 0.07-0.1 мг/л. Біодоступність - 40-45%, збільшується при одночасному прийомі їжі та знижується при одночасному прийомі антацидів. Розподіл Зв'язування із білками плазми становить 10-20%. Проникає через плацентарний бар'єр та через гематоенцефалічний бар'єр. Виділяється із грудним молоком. Метаболізм 30-35% препарату метаболізується у печінці з утворенням S-оксиду. Виведення T1/2; з плазми становить 2.3-3.5 год. Після прийому внутрішньо 30-35% фамотидину виводиться нирками в незміненому вигляді. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При КК <10 мл/хв T1/2 може досягати 20 год (потрібна корекція дози).Клінічна фармакологіяБлокатор гістамінових Н2-рецепторів. Противиразковий препарат.Показання до застосуванняВиразкова хвороба дванадцятипалої кишки та шлунка у фазі загострення, профілактика рецидивів; лікування та профілактика симптоматичних виразок шлунка та дванадцятипалої кишки (пов'язаних з прийомом НПЗЗ, стресових, післяопераційних виразок); ерозивний гастродуоденіт; функціональна диспепсія, що асоціюється з підвищеною секреторною функцією шлунка; рефлюкс-езофагіт; синдром Золлінгера-Еллісона; профілактика рецидивів кровотечі із верхніх відділів ШКТ; попередження аспірації шлункового соку за загальної анестезії (синдром Мендельсона).Протипоказання до застосуванняВагітність; період лактації; дитячий вік; підвищена чутливість до фамотидину та інших блокаторів гістамінових H2-рецепторів. З обережністю: ниркова або печінкова недостатність, цироз печінки з портосистемною енцефалопатією в анамнезі.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку травної системи: ; сухість у роті, нудота, блювання, біль у животі, зниження апетиту; підвищення активності печінкових трансаміназ, гепатоцелюлярний, холестатичний або змішаний гепатит, гострий панкреатит. З боку системи кровотворення: дуже рідко - агранулоцитоз, панцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, гіпо-або аплазія кісткового мозку. Алергічні реакції: кропив'янка, висипання на шкірі, свербіж, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок. З боку серцево-судинної системи: аритмія, брадикардія, AV-блокада, зниження АТ. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, підвищена стомлюваність, галюцинації, сплутаність свідомості. З боку органів чуття: зниження гостроти зору, шум у вухах. З боку статевої системи: при тривалому застосуванні у високих дозах - аменорея, зниження лібідо, гіперпролактинемія, гінекомастія. З боку кістково-м'язової системи: ; міалгія, артралгія. Дерматологічні реакції: алопеція, звичайні вугри, сухість шкіри. Інші: ;лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиВнаслідок підвищення рН вмісту шлунка фамотидин при одночасному застосуванні зменшує всмоктування кетоконазолу та ітраконазолу. Антациди та сукральфат уповільнюють абсорбцію фамотидину. Слід дотримуватися 1-2-годинної перерви між прийомами цих препаратів. При одночасному прийомі фамотидину та лікарських засобів, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшується ризик розвитку нейтропенії. Фамотидин збільшує всмоктування амоксициліну та клавуланової кислоти.Спосіб застосування та дозиПриймають усередину. При виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки у фазі загострення Квамател® призначають у дозі 40 мг 1 раз на добу перед сном або по 20 мг 2 рази на добу. За потреби добову дозу можна збільшити до 80-160 мг. Тривалість лікування становить 4-8 тижнів. З метою; профілактики загострень виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки; Квамател®; призначають у дозі 20 мг 1 раз на добу перед сном. При; рефлюкс-езофагіт; початкова доза становить 20 мг 2 рази на добу; при необхідності препарат можна застосовувати по 40 мг 2 рази на добу. При; синдром Золлінгера-Еллісона; початкова доза становить 20-40 мг кожні 6 год; за потреби добову дозу можна збільшити до 240-480 мг. Для профілактики аспірації шлункового соку під час загальної анестезії Квамател® призначають у дозі 40 мг напередодні операції або вранці в день операції. При нирковій недостатності, якщо КК <30 мл/хв; або; вміст креатиніну сироватки >3 мг/дл, добову дозу слід зменшити до 20 мг або збільшити інтервал між прийомами до 36-48 год.ПередозуванняСимптоми: блювання, рухове збудження, тремор, зниження АТ, тахікардія, колапс. Лікування: ; промивання шлунка, симптоматична та підтримуюча терапія; гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування фамотидину може маскувати симптоми раку шлунка, тому, перш ніж приступити до лікування фамотидином, необхідно виключити наявність злоякісного новоутворення. Подібно до всіх блокаторів гістамінових H2-рецепторів, при різкому припиненні лікування фамотидин може викликати синдром відміни, тому лікування припиняють, поступово знижуючи його дозу. Пацієнтам з порушеннями функції печінки Квамател® слід призначати з обережністю і в нижчих дозах. При тривалому лікуванні ослаблених хворих або пацієнтів в умовах стресу можливі бактеріальні ураження шлунка з подальшим розповсюдженням інфекції. Квамател® слід приймати через 2 години після прийому ітраконазолу або кетоконазолу, щоб уникнути значного зменшення їх всмоктування. Блокатори гістамінових H2-рецепторів можуть інгібувати кислотостимулюючу дію пентагастрину та гістаміну, тому за 24 години до проведення тесту слід відмовитися від призначення фамотидину. Блокатори гістамінових H2-рецепторів можуть пригнічувати шкірну реакцію на гістамін, приводячи до помилково-негативних результатів шкірних проб. Тому перед проведенням діагностичних шкірних проб виявлення алергічної шкірної реакції негайного типу фамотидин слід скасувати. Під час лікування слід уникати вживання продуктів харчування, напоїв та інших лікарських засобів, які можуть спричинити подразнення слизової оболонки шлунка. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами У період лікування фамотидином пацієнтам слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Діюча речовина: Ксилометазоліну гідрохлорид – 0,50 мг та 1,00 мг; допоміжні речовини: морська вода – 400,00 мг; калію дигідрофосфат (калію фосфат однозаміщений) – 0,45 мг; вода очищена – до 1 мл. Краплі назальні, 0,05% та 0,1%. По 10 мл, 15 мл, 20 мл у тюбик-крапельниці з гвинтовою горловиною (для концентрації 0,05 % та 0,1 %) або по 10 мл, 15 мл, 20 мл у ампули полімерні (для концентрації 0,1 %) . Тюбик-крапельниці укупорюють кришками, що нагвинчуються з полімерних матеріалів. 1 тюбик-крапельницю по 10 мл, 15 мл, 20 мл (для концентрації 0,05% і 0,1%) з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону. 1 ампулу полімерну по 10 мл, 15 мл, 20 мл (для концентрації 0,1 %) у комплекті з флаконом з темного скла з гвинтовою горловиною об'ємом 10 мл, 15 мл, 20 мл або 2 ампули полімерні по 10 мл (для концентрації 0 ,1 %) у комплекті з флаконом з темного скла з гвинтовою горловиною об'ємом 20 мл укупореного насадкою-розпилювачем з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або з жовтуватим відтінком рідина.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні ксилометазолін практично не абсорбується, концентрації у плазмі настільки малі, що їх неможливо визначити сучасними аналітичними методами.ФармакодинамікаКсилометазолін відноситься до групи місцевих судинозвужувальних засобів (деконгестантів) з альфа-адреноміметичною дією, викликає звуження кровоносних судин слизової оболонки порожнини носа, усуваючи набряк та гіперемію. Полегшує носове дихання при ринітах. Дія препарату настає через кілька хвилин після його застосування та триває протягом 12 годин. Морська вода, що входить до складу препарату як допоміжний компонент, сприяє підтримці нормального фізіологічного стану слизової оболонки порожнини носа, що дозволяє зменшити симптоми подразнення та сухості, що виникають при тривалому використанні ксилометазоліну.Показання до застосуванняГострі респіраторні захворювання (ГРЗ) з явищами риніту (нежить); Гострий алергічний риніт; Синусит; Поліноз; Середній отит (для зменшення набряку слизової оболонки носоглотки); Підготовка хворого до діагностичних маніпуляцій у носових ходах.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, артеріальна гіпертензія, тахікардія, виражений атеросклероз, глаукома, атрофічний риніт, стан після транссфеноїдальної гіпофізектомії, запальні захворювання шкіри або слизової оболонки напередодні носа, тиреотоксикоз, вагітність, хірургічні втручання на для крапель назальних 0,05%, до 6 років – для крапель назальних 0,1%). Не застосовувати при терапії інгібіторами моноамінооксидази (МАО) та трициклічними та тетрациклічними антидепресантами, іншими місцевими судинозвужувальними засобами (деконгестантами), а також з іншими препаратами, що підвищують артеріальний тиск. З обережністю: При підвищеній чутливості до адренергічних препаратів, що супроводжується безсонням, запамороченням, аритмією, тремором, підвищенням артеріального тиску, порфірія, гіпертиреоз, феохромоцитома, ішемічна хвороба серця (стенокардія), гіперплазія передміхурової залози, цукровий діабет, період грудного. Перед застосуванням слід очистити носові ходи. Не слід перевищувати рекомендовані дози, особливо у дітей та людей похилого віку. Не слід застосовувати більше 7 днів, якщо лікар не рекомендував іншу тривалість лікування. Якщо після закінчення цього часу симптоми зберігаються, необхідно звернутися до лікаря.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування При необхідності застосування препарату в період вагітності та лактації слід проконсультуватися з лікарем з метою оцінки співвідношення користі для матері та потенційного ризику для плода/грудної дитини.Побічна діяПри частому та/або тривалому застосуванні – подразнення та/або сухість слизової оболонки носоглотки, печіння, поколювання, чхання, гіперсекреція. Рідко – набряк слизової оболонки порожнини носа, серцебиття, тахікардія, аритмії, підвищення артеріального тиску, біль голови, блювання, безсоння, порушення зору; депресія (при тривалому застосуванні високих доз).Взаємодія з лікарськими засобамиНесумісний з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та трициклічними антидепресантами.Спосіб застосування та дозиІнтраназально. Краплі назальні 0,05% Діти віком від 2 до 6 років – по 1-2 краплі в кожну ніздрю до 3 разів на добу. Краплі назальні 0,1% Дорослі та діти старше 6 років – по 1-2 краплі у кожний носовий хід до 3 разів на добу. Не рекомендується застосування препарату більше 5-7 днів. Після завершення терапії препарат можна призначати повторно лише за кілька днів. Щодо тривалості застосування у дітей слід проконсультуватися з лікарем. Якщо після лікування покращення не настає або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовуйте препарат тільки згідно з тими показаннями, тим способом застосування і в дозах, які вказані в інструкції.ПередозуванняСимптоми: посилення побічних ефектів. Лікування: симптоматичне.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Діюча речовина: Ксилометазоліну гідрохлорид – 0,50 мг та 1,00 мг; допоміжні речовини: морська вода – 400,00 мг; калію дигідрофосфат (калію фосфат однозаміщений) – 0,45 мг; вода очищена – до 1 мл Краплі назальні, 0,05% та 0,1%. По 10 мл, 15 мл, 20 мл у тюбик-крапельниці з гвинтовою горловиною (для концентрації 0,05 % та 0,1 %) або по 10 мл, 15 мл, 20 мл у ампули полімерні (для концентрації 0,1 %) . Тюбик-крапельниці укупорюють кришками, що нагвинчуються з полімерних матеріалів. 1 тюбик-крапельницю по 10 мл, 15 мл, 20 мл (для концентрації 0,05% і 0,1%) з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону. 1 ампулу полімерну по 10 мл, 15 мл, 20 мл (для концентрації 0,1 %) у комплекті з флаконом з темного скла з гвинтовою горловиною об'ємом 10 мл, 15 мл, 20 мл або 2 ампули полімерні по 10 мл (для концентрації 0 ,1 %) у комплекті з флаконом з темного скла з гвинтовою горловиною об'ємом 20 мл укупореного насадкою-розпилювачем з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або з жовтуватим відтінком рідина.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні ксилометазолін практично не абсорбується, концентрації у плазмі настільки малі, що їх неможливо визначити сучасними аналітичними методами.ФармакодинамікаКсилометазолін відноситься до групи місцевих судинозвужувальних засобів (деконгестантів) з альфа-адреноміметичною дією, викликає звуження кровоносних судин слизової оболонки порожнини носа, усуваючи набряк та гіперемію. Полегшує носове дихання при ринітах. Дія препарату настає через кілька хвилин після його застосування та триває протягом 12 годин. Морська вода, що входить до складу препарату як допоміжний компонент, сприяє підтримці нормального фізіологічного стану слизової оболонки порожнини носа, що дозволяє зменшити симптоми подразнення та сухості, що виникають при тривалому використанні ксилометазоліну.Показання до застосуванняГострі респіраторні захворювання (ГРЗ) з явищами риніту (нежить); Гострий алергічний риніт; Синусит; Поліноз; Середній отит (для зменшення набряку слизової оболонки носоглотки); Підготовка хворого до діагностичних маніпуляцій у носових ходах.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, артеріальна гіпертензія, тахікардія, виражений атеросклероз, глаукома, атрофічний риніт, стан після транссфеноїдальної гіпофізектомії, запальні захворювання шкіри або слизової оболонки напередодні носа, тиреотоксикоз, вагітність, хірургічні втручання на для крапель назальних 0,05%, до 6 років – для крапель назальних 0,1%). Не застосовувати при терапії інгібіторами моноамінооксидази (МАО) та трициклічними та тетрациклічними антидепресантами, іншими місцевими судинозвужувальними засобами (деконгестантами), а також з іншими препаратами, що підвищують артеріальний тиск. З обережністю: При підвищеній чутливості до адренергічних препаратів, що супроводжується безсонням, запамороченням, аритмією, тремором, підвищенням артеріального тиску, порфірія, гіпертиреоз, феохромоцитома, ішемічна хвороба серця (стенокардія), гіперплазія передміхурової залози, цукровий діабет, період грудного. Перед застосуванням слід очистити носові ходи. Не слід перевищувати рекомендовані дози, особливо у дітей та людей похилого віку. Не слід застосовувати більше 7 днів, якщо лікар не рекомендував іншу тривалість лікування. Якщо після закінчення цього часу симптоми зберігаються, необхідно звернутися до лікаря.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування При необхідності застосування препарату в період вагітності та лактації слід проконсультуватися з лікарем з метою оцінки співвідношення користі для матері та потенційного ризику для плода/грудної дитини.Побічна діяПри частому та/або тривалому застосуванні – подразнення та/або сухість слизової оболонки носоглотки, печіння, поколювання, чхання, гіперсекреція. Рідко – набряк слизової оболонки порожнини носа, серцебиття, тахікардія, аритмії, підвищення артеріального тиску, біль голови, блювання, безсоння, порушення зору; депресія (при тривалому застосуванні високих доз).Взаємодія з лікарськими засобамиНесумісний з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та трициклічними антидепресантами.Спосіб застосування та дозиІнтраназально. Краплі назальні 0,05% Діти віком від 2 до 6 років – по 1-2 краплі в кожну ніздрю до 3 разів на добу. Краплі назальні 0,1% Дорослі та діти старше 6 років – по 1-2 краплі у кожний носовий хід до 3 разів на добу. Не рекомендується застосування препарату більше 5-7 днів. Після завершення терапії препарат можна призначати повторно лише за кілька днів. Щодо тривалості застосування у дітей слід проконсультуватися з лікарем. Якщо після лікування покращення не настає або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовуйте препарат тільки згідно з тими показаннями, тим способом застосування і в дозах, які вказані в інструкції.ПередозуванняСимптоми: посилення побічних ефектів. Лікування: симптоматичне.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
581,00 грн
191,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкакветіапін таблетки, вкриті плівковою оболонкою 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 25 мг містить: Ядро Діюча речовина: Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 28,78 мг (еквівалентно кветіапіну 25 мг) допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, тип 101, целюлоза мікрокристалічна, тип 102, повідон К-25, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат Оболонка плівкова Гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол-4000, барвник заліза оксид жовтий (Е172), барвник заліза оксид червоний (Е172) 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить 100 мг: Ядро Діюча речовина: Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 115,13 мг (еквівалентно кветіапіну 100 мг) допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, тип 101, целюлоза мікрокристалічна, тип 102, повідон К-25, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат Оболонка плівкова Гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол-4000, барвник заліза оксид жовтий (Е172) 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 200 мг/300 мг містить: Ядро Діюча речовина: Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 230,26 мг (еквівалентно кветіапіну 200 мг)/Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 345,39 мг (еквівалентно кветіапіну 300 мг) допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, тип 101, целюлоза мікрокристалічна, тип 102, повідон К-25, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат Оболонка плівкова Гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол-4000Опис лікарської формиПігулки 25 мг Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою коричнево-червоного кольору, з фаскою. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою коричнево-червоного кольору. Пігулки 100 мг Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-жовтого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою світло-жовтого кольору. Таблетки 200 мг Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою білого кольору. Пігулки 300 мг Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою білого кольору.Фармакотерапевтична групаантипсихотичний засіб (нейролептик)ФармакокінетикаВсмоктування Кветіапін добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Їда істотно не впливає на біодоступність. Рівноважна молярна концентрація активного метаболіту N-дезалкілкветіапіну становить 35% від такої кветіапіну. Фармакокінетика кветіапін має лінійний характер. Розподіл Приблизно 83% кветіапіну пов'язують із білками плазми. Метаболізм Дослідження in vitro показали, що ізофермент CYP3A4 є ключовим ізоферментом метаболізму кветіапіну, опосередкованого системою цитохрому Р450. N-дезалкілкветіапін утворюється та виводиться за участю ізоферменту CYP3A4. Кветіапін і деякі його метаболіти (включаючи N-дезалкілкветіапін) володіють слабкою інгібуючою активністю по відношенню до ізоферментів системи цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і 3А4, але тільки при концентрації, в 5- дозі 300-800 мг/добу. На основі результатів досліджень in vitro не слід очікувати, що одночасне застосування кветіапіну з іншими препаратами призведе до клінічно вираженого інгібування метаболізму інших лікарських засобів, опосередкованого системою цитохрому Р450. Виведення Період напіввиведення кветіапіну та N-дезалкілкветіапіну становить близько 7 та 12 годин, відповідно. Приблизно 73% кветіапіну виводиться нирками та 21% – через кишечник. Кветіапін активно метаболізується в печінці, менше 5% кветіапіну не піддається метаболізму і виводиться у незміненому вигляді нирками або через кишечник. Фармакокінетика у різних груп пацієнтів Підлога Відмінностей фармакокінетичних показників у чоловіків та жінок не спостерігається. Пацієнти похилого віку Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% менше, ніж у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Порушення функції нирок Середній плазмовий кліренс кветіапіну знижується приблизно на 25% у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1,73м(2)), але індивідуальні показники кліренсу знаходяться в межах значень, виявлених у здорових добровольців. Порушення функції печінки У пацієнтів із печінковою недостатністю (компенсований алкогольний цироз) середній плазмовий кліренс кветіапіну знижений приблизно на 25%. Оскільки кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці, у пацієнтів із печінковою недостатністю можливе підвищення плазмової концентрації кветіапіну, що потребує корекції дози.ФармакодинамікаМеханізм дії Кветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом. Кветіапін та його активний метаболіт N-дезалкілкветіапін (норкветіапін) взаємодіють із широким спектром нейтротрансмітерних рецепторів головного мозку. Кветіапін та N-дезалкілкветіапін виявляють високу спорідненість до 5НТ(2)-серотонінових рецепторів та D(1)-, D(2)-дофамінові рецептори головного мозку. Антагонізм до зазначених рецепторів у поєднанні з більш високою селективністю до 5НТ(2)-серотонінових рецепторів, ніж до D(2)-дофамінових рецепторів, зумовлює основні клінічні антипсихотичні властивості кветіапіну та низьку частоту розвитку екстрапірамідних небажаних реакцій. Кветіапін та норкветіапін не виявляють помітної спорідненості до бензодіазепінових рецепторів, але мають високу спорідненість до гістамінових та α(1)-адренорецепторів та помірну спорідненість по відношенню до α(2)-адренорецепторів. Крім того, кветіапін не має або має низьку спорідненість до мускаринових рецепторів, у той час як норкветіапін виявляє помірну або високу спорідненість до кількох підтипів мускаринових рецепторів, що пояснює антихолінергічні (мускаринові) ефекти препарату.Інгібування переносника норадреналіну та частковий агонізм щодо 5НТ(1А)-серотонінових рецепторів, що виявляються N-дезалкілкветіапіном, можуть зумовлювати антидепресивну дію препарату. Фармакодинамічні ефекти Кветіапін виявляє активність у випробуваннях на антипсихотичну діяльність, таку як умовно-рефлекторне уникнення. Також блокує дію агоністів дофаміну, що оцінюється або у поведінкових або електрофізіологічних дослідженнях, і підвищує концентрації метаболіту дофаміну, нейрохімічного показника блокади D(2)-рецепторів. Результати вивчення екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у доклінічних дослідженнях показали, що кветіапін відрізняється від стандартних антипсихотичних засобів та має атиповий профіль. Кветіапін не викликає підвищеної чутливості дофамінових D(2)-рецепторів при тривалому застосуванні. Кветіапін викликає слабку каталепсію в дозах, які ефективно блокують D(2)-рецептори. Кветіапін вибірково діє на лімбічну систему, викликаючи деполяризаційну блокаду мезолімбічних,але не нігростріатних дофамінергічних нейронів. При короткому і тривалому введенні кветіапін мав мінімальну здатність викликати дистонію у мавп-капуцинів, сенсибілізованих галоперидолом або не отримували медикаментозного лікування. Клінічна ефективність Кветіапін ефективний як щодо позитивних, так і негативних симптомів шизофренії. Кветіапін ефективний як монотерапія при маніакальних епізодах від помірного до вираженого ступеня тяжкості. Дані про тривале застосування кветіапіну для профілактики подальших маніакальних та депресивних епізодів відсутні. Дані щодо застосування кветіапіну в комбінації з вальпроатом семінару або препаратами літію при маніакальних епізодах від помірного до вираженого ступеня тяжкості обмежені, проте комбінована терапія, в цілому, добре переносилася. Крім того, кветіапін у дозі 300 мг та 600 мг ефективний у пацієнтів з біполярним розладом І та ІІ типу від помірного до вираженого ступеня тяжкості. При цьому ефективність кветіапіну при прийомі в дозі 300 мг та 600 мг на добу можна порівняти. Кветіапін ефективний у пацієнтів з шизофренією та манією при прийомі препарату 2 рази на добу, незважаючи на те,що період напіввиведення кветіапіну становить близько 7 годин. Вплив кветіапіну на 5НТ(2)- та D(2)-рецептори триває до 12 годин після прийому препарату. При прийомі кветіапіну з титруванням дози при шизофренії частота ЕПС та супутнього застосування м-холіноблокаторів була порівнянна з такою при прийомі плацебо. При призначенні кветіапіну у фіксованих дозах від 75 до 750 мг/добу пацієнтам із шизофренією частота виникнення ЕПС та необхідність супутнього застосування м-холіноблокаторів не збільшувалися. При застосуванні кветіапіну в дозах до 800 мг/добу для лікування маніакальних епізодів від помірного до вираженого ступеня тяжкості як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з препаратами літію або вальпроатом семінатрію, частота ЕПС та супутнього застосування м-холіноблокаторів була при порівнянні плацебо.Показання до застосуванняДля лікування шизофренії. Для лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу. Для лікування депресивних епізодів від середнього до вираженого ступеня тяжкості у структурі біполярного розладу. Препарат не показаний для профілактики маніакальних та депресивних епізодів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Одночасне застосування з інгібіторами цитохрому Р450, такими як протигрибкові препарати групи азолів, еритроміцин, кларитроміцин та нефазодон, а також з інгібіторами протеаз (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Період грудного вигодовування Незважаючи на те, що ефективність та безпека кветіапіну у дітей та підлітків у віці 10-17 років вивчалися у клінічних дослідженнях, застосування препарату Квентіакс® у пацієнтів віком до 18 років не показано. Застосування у пацієнтів із серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що призводять до артеріальної гіпотензії, застосування у пацієнтів похилого віку, печінкова недостатність, судомні напади в анамнезі, ризик розвитку інсульту та аспіраційної пневмонії.Вагітність та лактаціяВагітність Опубліковані дані про застосування під час вагітності (300-1000 результатів вагітності), включаючи окремі повідомлення та дані спостережних досліджень, не показали підвищеного ризику виникнення вад розвитку на фоні лікування. Проте, на підставі наявних даних неможливо зробити певний висновок. Дослідження на тваринах виявили наявність репродуктивної токсичності. У зв'язку з цим під час вагітності кветіапін можна застосовувати тільки в тому випадку, якщо очікувана користь для матері виправдовує потенційний ризик для плода. При застосуванні антипсихотичних препаратів, у тому числі кветіапіну, у третьому триместрі вагітності у новонароджених з'являється ризик розвитку небажаних реакцій різного ступеня вираженості та тривалості, включаючи ЕПС та/або синдром відміни. Повідомлялося про порушення, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес-синдром або порушення годівлі. У зв'язку із цим слід ретельно спостерігати за станом новонароджених. Період грудного вигодовування Опубліковано повідомлення про екскрецію кветіапіну з грудним молоком, проте ступінь екскреції не встановлено. Внаслідок відсутності достовірних даних необхідно вирішити питання про припинення грудного вигодовування або скасування препарату Квентіакс®. Незважаючи на те, що ефективність та безпека кветіапіну у дітей та підлітків у віці 10-17 років вивчалися у клінічних дослідженнях, застосування препарату Квентіакс® у пацієнтів віком до 18 років не показано.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Клас системи органів Небажана лікарська реакція Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже часто зниження гемоглобіну 22 Часто лейкопенія 1,28 зниження кількості нейтрофілів підвищення кількості еозинофілів 27 Не часто тромбоцитопенія, анемія, зниження кількості тромбоцитів 13 , нейтропенія 1 Рідко агранулоцитоз 26 Порушення з боку імунної системи Не часто реакції гіперчутливості (включаючи алергічні шкірні реакції) Дуже рідко анафілактичні реакції 5 Порушення з боку ендокринної системи Часто гіперпролактинемія 15 , зниження концентрації загального та вільного тироксину (T4) 24 , зниження концентрації загального трийодтироніну (T3) 24 , підвищення концентрації тиреотропного гормону (ТТГ) 24 у плазмі крові Не часто зниження концентрації вільного T3 24 , гіпотиреоз 21 Дуже рідко синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто підвищення концентрації тригліцеридів (ТГ) у сироватці крові 10,30 , загального холестерину (головним чином, холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНГ)) 11,30 , зниження концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ ) 8 Часто підвищення апетиту, підвищення концентрації глюкози в крові до гіперглікемії 6,30 Не часто гіпонатріємія 19 , цукровий діабет 1,5 , загострення вже існуючого цукрового діабету Рідко метаболічний синдром 29 Порушення психіки Часто незвичайні та кошмарні сновидіння, суїцидальні думки та поведінка 20 Рідко сомнамбулізм та схожі явища, наприклад, розмови уві сні та порушення харчової поведінки, пов'язані зі сном Порушення з боку нервової системи Дуже часто запаморочення 4,16 , головний біль, сонливість 2,16 , екстрапірамідні симптоми 1,21 Часто дизартрія Не часто судоми 1 , синдром «неспокійних ніг», пізня дискінезія 1,5 , непритомність 4,16 Порушення з боку органу зору Часто нечіткість зору Порушення з боку серця Часто тахікардія 4 відчуття серцебиття 23 Не часто подовження інтервалу QT 1,12,18 , брадикардія 32 Порушення з боку судин Часто ортостатична гіпотензія 4,16 Рідко венозна тромбоемболія 1 Частота невідома інсульт 33 Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто задишка 23 Не часто риніт Порушення з боку травної системи Дуже часто сухість слизової оболонки порожнини рота Часто диспепсія, запор, блювання 25 Не часто дисфагія 7 Рідко панкреатит 1 , кишкова непрохідність/ілеус Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто підвищення активності трансаміназ у плазмі крові, аланінамінотрансферази (АЛТ) 3 , підвищення активності гамма-глутамілтранспептидази (ГГТ) 3 Не часто підвищення активності аспартатамінотрансферази (АСТ) 3 Рідко жовтяниця 5 , гепатит Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Дуже рідко ангіоневротичний набряк 5 , синдром Стівенса-Джонсона 5 Частота невідома токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, лікарська реакція з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром) Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Дуже рідко рабдоміоліз Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Не часто затримка сечі Вагітність, післяпологові та перинатальні стани Частота невідома синдром «скасування» у новонароджених 31 Порушення з боку статевих органів та молочної залози Не часто сексуальна дисфункція Рідко приапізм, галакторея, припухлість молочних залоз, розлади менструального циклу Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже часто синдром «скасування» 1,9 Часто незначно виражена астенія, периферичні набряки, дратівливість, лихоманка Рідко злоякісний нейролептичний синдром 1 , гіпотермія Лабораторні та інструментальні дані Рідко підвищення активності креатинфосфокінази у плазмі крові 14 розділ «Особливі вказівки». Сонливість зазвичай виникає протягом перших 2-х тижнів після початку терапії і, як правило, дозволяється на фоні прийому кветіапіну. Можливе безсимптомне підвищення (≥ 3 рази від верхньої межі норми при визначенні у будь-який час) активності ACT, АЛТ та ГГТ у сироватці крові, як правило, оборотне на фоні прийому кветіапіну. Як і інші антипсихотичні препарати з α 1 -адреноблокуючою дією, кветіапін часто спричиняє ортостатичну гіпотензію, що супроводжується запамороченням, тахікардією, у деяких випадках – непритомністю, особливо на початку терапії (див. розділ «Особливі вказівки»). Оцінка частоти цієї небажаної реакції проводилася на підставі результатів післяреєстраційного спостереження застосування кветіапіну. Підвищення концентрації глюкози в плазмі крові натще ≥ 126 мг/дл (≥ 7,0 ммоль/л) або концентрації глюкози в плазмі після прийому їжі ≥ 200 мг/дл (≥ 11,1 ммоль/л) хоча б при одноразовому визначенні. Більш висока частота дисфагії на тлі кветіапіну порівняно з плацебо була відзначена лише у пацієнтів із депресією у структурі біполярного розладу. Підвищення вихідної маси тіла на 7% і більше. В основному виникає на початку терапії у дорослих. При вивченні синдрому «скасування» у короткострокових плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях кветіапіну в режимі монотерапії були відзначені такі симптоми: безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та дратівливість. Частота синдрому «скасування» суттєво знижувалася через 1 тиждень після припинення прийому кветіапіну. Підвищення концентрації ТГ ≥ 200 мг/дл (≥ 2258 ммоль/л) у пацієнтів ≥ 18 років або ≥ 150 мг/дл (≥ 1694 ммоль/л) у пацієнтів < 18 років, хоча б при одноразовому визначенні. Підвищення концентрації загального холестерину ≥ 240 мг/дл (≥ 6,2064 ммоль/л) у пацієнтів ≥ 18 років або ≥ 200 мг/дл (≥ 5,172 ммоль/л) у пацієнтів < 18 років, хоча б за одноразового визначення. Найчастіше відмічено підвищення холестерину ЛПНГ ≥ 30 мг/дл (≥ 0,769 ммоль/л), у середньому – 41,7 мг/дл (≥ 1,07 ммоль/л). Див. далі текст інструкції. Зниження кількості тромбоцитів ≤ 100 х 10 9 /л хоча б при одноразовому визначенні. Без зв'язку із злоякісним нейролептичним синдромом. За даними клінічних досліджень. Підвищення концентрації пролактину у пацієнтів ≥ 18 років: > 20 мкг/л (≥ 869,56 пмоль/л) у чоловіків > 30 мкг/л (≥ 1304,34 пмоль/л) у жінок. Може спричинити падіння. Зниження концентрації холестерину ЛПВЩ < 40 мг/дл (< 1,03 ммоль/л) у чоловіків та < 50 мг/дл (< 1,29 ммоль/л) у жінок. Частота зміни інтервалу QTc від < 450 мсек до ≥ 450 мсек із збільшенням на ≥ 30 мсек. У плацебо-контрольованих дослідженнях кількість пацієнтів, у яких відзначено клінічно значуще збільшення інтервалу QTc, була вихідною у групах кветіапіну та плацебо. Зміна концентрації від > 132 ммоль/л до ≤ 132 ммоль/л хоча б за одноразового визначення. Випадки суїцидальної поведінки та суїцидальні думки відзначалися під час терапії кветіапіном або незабаром після припинення терапії. розділ «Фармакологічні властивості», підрозділ «Фармакодинаміка». Зниження гемоглобіну ≤ 13 г/дл у чоловіків та ≤ 12 г/дл у жінок, хоча б при одноразовому визначенні, відзначалося у 11 % пацієнтів на фоні прийому кветіапіну у всіх клінічних дослідженнях, включаючи тривалу терапію. Середнє максимальне зниження гемоглобіну становило 1,50 г/дл щодо будь-який час. Дані явища часто відзначали на фоні тахікардії, запаморочення, ортостатичної гіпотензії та/або супутньої патології серцево-судинної або дихальної системи. На підставі потенційно клінічно значимих відхилень від вихідного рівня, зазначених у всіх клінічних дослідженнях. Зміни концентрації загального Т4, вільного Т4, загального Т3, вільного Т3 до значень < 80% від нижньої межі норми (пмоль/л) щодо будь-коли. Зміна концентрації ТТГ > 5 мМЕд/л при визначенні будь-коли. На підставі підвищеної частоти виникнення блювання у пацієнтів похилого віку (≥65 років). На підставі оцінки частоти у пацієнтів, які брали участь у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну, у яких відзначалася тяжка нейтропенія (< 0,5 х 10 9 /л) у поєднанні з інфекціями (див. розділ «Особливі вказівки»). На підставі потенційно клінічно значущих відхилень від нормального рівня, відзначених у всіх клінічних дослідженнях. Підвищення кількості еозинофілів ≥ 1 х 109 /л при визначенні у будь-який час. На підставі потенційно клінічно значущих відхилень від нормального рівня, відзначених у всіх клінічних дослідженнях. Зниження кількості лейкоцитів ≤ 3 х 109 /л при визначенні у будь-який час. Оцінка частоти даної небажаної реакції проводилася на підставі повідомлень про розвиток метаболічного синдрому у всіх клінічних дослідженнях із застосуванням кветіапіну. У деяких пацієнтів у клінічних дослідженнях спостерігалося погіршення більш ніж одного метаболічного фактора: маси тіла, концентрації глюкози, ліпідів у плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування». Може розвинутись у момент або невдовзі після початку терапії та супроводжуватися артеріальною гіпотензією та/або непритомністю. Частота встановлена на підставі повідомлень про розвиток брадикардії та пов'язаних небажаних явищ у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну. На основі результатів одного ретроспективного нерандомізованого епідеміологічного дослідження. Подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, раптова смерть, зупинка серця та двонаправлена шлуночкова тахікардія вважаються небажаними реакціями, властивими нейролептикам. При застосуванні кветіапіну повідомлялося про тяжкі шкірні небажані реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS-синдром. Діти та підлітки (віком від 10 до 17 років) У дітей та підлітків можливий розвиток тих самих небажаних лікарських реакцій (НЛР), що й у дорослих пацієнтів. У таблиці наведено НЛР, які не були відзначені у дорослих пацієнтів, або ж найчастіше відзначалися у дітей та підлітків (віком 10-17 років) порівняно з дорослими пацієнтами. Частота небажаних реакцій наведена як наступна градація: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Порушення з боку ендокринної системи Дуже часто підвищення концентрації пролактину 1 Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто підвищення апетиту Порушення з боку нервової системи Дуже часто екстрапірамідні симптоми 3 Часто непритомність Порушення з боку судин Дуже часто підвищення артеріального тиску 2 Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто риніт Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто блювота Загальні розлади та порушення у місці введення Часто дратівливість 3 Підвищення концентрації пролактину у пацієнтів < 18 років: > 20 мкг/л (≥ 869,56 пмоль/л) у пацієнтів чоловічої статі > 26 мкг/л (≥ 1130,43 пмоль/л) у пацієнтів жіночої статі. Менш ніж у 1% пацієнтів спостерігалося підвищення концентрації пролактину > 100 мкг/л (4347,8 пмоль/л). Підвищення артеріального тиску вище за клінічно значущий поріг (адаптовано за критеріями Національного Інституту Здоров'я, США – National Health Institute) або підвищення більш ніж на 20 мм рт. ст. для систолічного або більш ніж на 10 мм рт. ст. для діастолічного тиску за даними двох короткострокових (3-6 тижнів) плацебо-контрольованих досліджень у дітей та підлітків. Відповідає частоті, яка спостерігається у дорослих пацієнтів, але може бути пов'язана з різними клінічними проявами у дітей та підлітків на відміну від дорослих пацієнтів.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід бути обережними при одночасному застосуванні препарату Квентіакс з іншими препаратами, що впливають на ЦНС, а також з алкоголем. Слід бути обережними у пацієнтів, які приймають інші антагоністи холінергічних (мускаринових) рецепторів. Ізофермент системи цитохрому Р450 3А4 є основним ізоферментом, який відповідає за метаболізм кветіапіну, що здійснюється через систему цитохрому Р450. У здорових добровольців одночасне застосування кветіапіну (у дозі 25 мг) з кетоконазолом, інгібітором ізоферменту CYP3A4 призводило до збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) кветіапіну в 5-8 разів. Тому одночасне застосування кветіапіну та інгібіторів ізоферменту CYP3A4 протипоказане. При терапії кветіапіном не рекомендується вживати грейпфрутовий сік. У фармакокінетичному дослідженні застосування кветіапіну в різній дозі до або одночасно з прийомом карбамазепіну призводило до значного підвищення кліренсу кветіапіну і, відповідно, зменшення AUC, в середньому, на 13%, порівняно з прийомом кветіапіну без карбамазепіну. У деяких пацієнтів зниження AUC було ще більш вираженим. Така взаємодія супроводжується зниженням концентрації кветіапіну в плазмі та може знижувати ефективність терапії кветіапіном. Одночасне застосування кветіапіну з фенітоїном, іншим індуктором мікросомальних ферментів печінки супроводжувалося ще більш вираженим (приблизно на 450%) підвищенням кліренсу кветіапіну. Застосування кветіапіну пацієнтами, які отримують індуктори мікросомальних ферментів печінки, можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь від терапії кветіапіном перевершує ризик,пов'язаний зі скасуванням препарату-індуктора мікросомальних ферментів печінки. Зміна дози препаратів-індукторів мікросомальних ферментів печінки має бути поступовим. При необхідності можливе їх заміщення препаратами, які не індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, препаратами вальпроєвої кислоти). Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінювалася при одночасному застосуванні антидепресанту іміпраміну (інгібітор ізоферменту CYP2D6) або флуоксетину (інгібітор ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6). Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні з антипсихотичними лікарськими засобами рисперидоном або галоперидолом. Однак одночасний прийом кветіапіну та тіоридазину призводив до підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 70%. Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні циметидину. Фармакокінетика препаратів літію не змінюється при одночасному застосуванні кветіапіну. При одночасному застосуванні кветіапіну з препаратами літію у дорослих пацієнтів з гострим маніакальним епізодом відзначено більш високу частоту небажаних реакцій, пов'язаних з ЕПС (особливо, тремору), сонливості та збільшення маси тіла порівняно з пацієнтами, які приймали кветіапін з плацебо ран. дослідженні. Не відзначено клінічно значущих змін фармакокінетики вальпроєвої кислоти та кветіапіну при одночасному застосуванні вальпроату семінатрію та кветіапіну. Ретроспективне дослідження за участю дітей та підлітків, які отримували вальпроат натрію та кветіапін окремо або обидва препарати одночасно, виявило вищу частоту лейкопенії та нейтропенії у групі комбінованої терапії порівняно з групою монотерапії. Фармакокінетичні дослідження з вивчення взаємодії препарату Квентіакс з препаратами, що застосовуються при серцево-судинних захворюваннях, не проводилися. Слід бути обережними при одночасному застосуванні кветіапіну та препаратів, здатних викликати порушення електролітного балансу та подовження інтервалу QT(c). У пацієнтів, які приймали кветіапін, були відзначені хибнопозитивні результати скринінг-тестів на виявлення метадону та трициклічних антидепресантів методом імуноферментного аналізу. Для підтвердження результатів скринінгу рекомендується проведення хроматографічного дослідження. При одноразовому прийомі 2 мг лоразепаму на фоні прийому кветіапіну у дозі 250 мг 2 рази на добу кліренс лоразепаму знижується приблизно на 20 %. Кветіапін не викликав індукції мікросомальних ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі феназону.Спосіб застосування та дозиВсередину, 2 рази на добу незалежно від часу їди. Дорослі Лікування шизофренії Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 50 мг, 2 доба – 100 мг, 3 доба – 200 мг, 4 доба – 300 мг. Починаючи з 4 діб, доза повинна підбиратися до ефективної, зазвичай, в межах 300-450 мг/добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості препарату доза може варіювати від 150 мг/добу до 750 мг/добу. Максимальна рекомендована добова доза становить 750 мг. Лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу Препарат Квентіакс® рекомендується як монотерапія або в комбінації з препаратами, що мають нормотимічну дію. Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 100 мг, 2 доба – 200 мг, 3 доба – 300 мг, 4 доба – 400 мг. Надалі до 6-го дня терапії добова доза препарату може бути збільшена до 800 мг. Збільшення добової дози не повинно перевищувати 200 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості препарату доза може варіювати від 200 мг/добу до 800 мг/добу. Зазвичай ефективна доза становить від 400 мг/добу до 800 мг/добу. Максимальна рекомендована добова доза становить 800 мг. Лікування депресивних епізодів у структурі біполярного розладу Препарат Квентіакс призначається 1 раз на добу на ніч. Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 50 мг, 2 доба – 100 мг, 3 доба – 200 мг, 4 доба – 300 мг. Рекомендована добова доза становить 300 мг. Максимальна рекомендована добова доза препарату Квентіакс становить 600 мг. Антидепресивний ефект кветіапіну був підтверджений при застосуванні у дозі 300 та 600 мг/добу. Прийом доз, що перевищують 300 мг, має бути розпочато під контролем лікаря, який має досвід у терапії біполярних розладів. У окремих пацієнтів, при підозрі на погану переносимість препарату, за результатами клінічних досліджень, можливе зниження дози до мінімальної – 200 мг/добу. Пацієнти похилого віку Препарат Квентіакс®, як і інші нейролептики, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку, особливо на початку терапії. Дозу слід титрувати повільніше, добова терапевтична доза повинна бути нижчою, ніж у молодших пацієнтів, залежно від клінічної відповіді та індивідуальної переносимості. Середній кліренс кветіапіну був знижений на 30-50% у пацієнтів похилого віку порівняно з молодшими пацієнтами. Ефективність та безпека не були вивчені у пацієнтів старше 65 років із депресивними епізодами у структурі біполярного розладу. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози не потрібна. Пацієнти з печінковою недостатністю Кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Квентіакс у пацієнтів з печінковою недостатністю, особливо на початку терапії. Рекомендується починати терапію з дози 25 мг/добу та збільшувати дозу щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози.ПередозуванняСимптоми Симптоми, зазначені при передозуванні, в основному були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів кветіапіну, таких як сонливість та седація, тахікардія, зниження артеріального тиску та антихолінергічні ефекти. Передозування може призводити до подовження інтервалу QT, судомних нападів, епілептичного статусу, рабдоміолізу, пригнічення дихання, затримки сечі, сплутаності свідомості, делірію та/або ажитації, комі та смерті. У пацієнтів з тяжкими серцево-судинними захворюваннями в анамнезі ризик розвитку побічних ефектів при передозуванні може збільшуватись (див. розділ «Особливі вказівки»). Лікування Специфічних антидотів до кветіапіну немає. У випадках тяжкої інтоксикації слід пам'ятати про можливість передозування кількома лікарськими засобами. Рекомендується проводити заходи, спрямовані на підтримку функції дихання та серцево-судинної системи, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції. Опубліковано повідомлення про вирішення тяжких небажаних ефектів з боку центральної нервової системи (ЦНС), у тому числі коми та делірію, після внутрішньовенного введення фізостигміну (у дозі 1-2 мг) під постійним контролем електрокардіограми (ЕКГ). Таке лікування не рекомендується як стандартний через потенційний негативний вплив фізостигміну на серцеву провідність. Застосування фізостигміну можливе лише за відсутності відхилень у показниках ЕКГ.Не слід застосовувати фізостигмін у разі порушення серцевого ритму, блокади будь-якого ступеня або розширення комплексу QRS. У разі виникнення рефрактерної артеріальної гіпотензії при передозуванні кветіапіну лікування слід здійснювати шляхом внутрішньовенного введення рідини та/або симпатоміметичних препаратів (не слід призначати епінефрин та допамін, оскільки стимуляція β-адренорецепторів може викликати посилення зниження артеріального тиску на фоні блокади α-). Промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та застосування активованого вугілля та проносних засобів може сприяти виведенню неабсорбованого кветіапіну, проте ефективність цих заходів не вивчена. Пильне медичне спостереження має продовжуватись до поліпшення стану пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОскільки препарат Квентіакс має кілька показань до застосування, профіль його безпеки визначається залежно від діагнозу пацієнта та дози препарату. Діти та підлітки (віком від 10 до 17 років) Препарат Квентіакс® не показаний для застосування у дітей та підлітків віком до 18 років у зв'язку з недостатністю даних щодо застосування у цій віковій групі. За результатами клінічних досліджень деякі небажані реакції (підвищення апетиту, підвищення концентрації пролактину в сироватці крові, блювання, риніт та непритомність) у дітей та підлітків спостерігалися з більшою частотою, ніж у дорослих пацієнтів, або мали інші клінічні прояви (ЕПС та дратівливість). Також відмічено підвищення артеріального тиску, яке не спостерігалося у дорослих пацієнтів. У дітей та підлітків також спостерігали зміну функції щитовидної залози. Вплив на зростання, статевий дозрівання, розумовий розвиток та поведінкові реакції при тривалому застосуванні (більше 26 тижнів) кветіапіну не вивчалося. У плацебо-контрольованих дослідженнях у дітей та підлітків з шизофренією та манією у структурі біполярного розладу частота розвитку ЕПС була вищою при застосуванні кветіапіну порівняно з плацебо. Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення Депресія при біполярному розладі пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, самоушкодження та суїциду (подій, пов'язаних із суїцидом). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Зважаючи на те, що до поліпшення стану пацієнта з початку лікування може пройти кілька тижнів або більше, пацієнти повинні перебувати під пильним медичним наглядом до настання поліпшення. За даними загальноприйнятого клінічного досвіду, ризик суїциду може підвищитись на ранніх стадіях ремісії. Слід попереджати пацієнтів (особливо що належать до групи підвищеного ризику суїциду) та їхніх піклувальників про необхідність контролю клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок, незвичайної зміни у поведінці та необхідності негайно звернутися до лікаря у разі їх появи. За даними короткострокових плацебо-контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів з депресією при біполярному розладі ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, склав 3,0 % (7/233) для кветіапіну та 0 % (0/120) для плацебо у пацієнтів віком 18 -24 роки, 1,8% (19/1616) для кветіапіну та 1,8% (11/622) для плацебо у пацієнтів віком від 25 років. Популяційне ретроспективне дослідження застосування кветіапіну у пацієнтів з великим депресивним розладом виявило підвищений ризик самоушкоджень та суїцидальних спроб у пацієнтів віком від 25 до 64 років без самоушкоджень в анамнезі, які приймають кветіапін з іншими антидепресантами. Інші психічні розлади, для лікування яких застосовується кветіапін, також пов'язані з підвищеним ризиком подій, пов'язаних із суїцидом. Крім того, такі стани можуть бути коморбідними з депресивним епізодом. Таким чином, запобіжні заходи, що застосовуються при терапії пацієнтів з депресивним епізодом, повинні вживатися і при лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами. При різкому припиненні терапії кветіапін слід брати до уваги потенційний ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом. Пацієнти з суїцидальними подіями в анамнезі, а також пацієнти, які виразно висловлюють суїцидальні думки перед початком терапії, відносяться до групи підвищеного ризику суїцидальних намірів та суїцидальних спроб і повинні ретельно спостерігатися в процесі лікування. Проведений FDA (Адміністрацією з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами, США) метааналіз плацебо-контрольованих досліджень антидепресантів, що узагальнює дані приблизно 4400 дітей та підлітків та 7700 дорослих пацієнтів з психічними розладами, виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки на фоні антидепресантів дітей, підлітків та дорослих пацієнтів віком до 25 років. Цей метааналіз не включає дослідження, де застосовувався кветіапін (див. підрозділ «Фармакодинаміка»). За даними короткочасних плацебо-контрольованих досліджень за всіма показаннями та у всіх вікових групах частота подій, пов'язаних із суїцидом, склала 0,8 % як для кветіапіну (76/9327), так і для плацебо (37/4845). У цих дослідженнях у пацієнтів з шизофренією ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, становив 1,4 % (3/212) для кветіапіну та 1,6 % (1/62) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки. 8% (13/1663) для кветіапіну та 1,1% (5/463) для плацебо у пацієнтів старше 25 років, 1,4% (2/147) для кветіапіну та 1,3% (1/75) для плацебо у пацієнтів віком до 18 років. У пацієнтів з манією при біполярному розладі ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, склав 0 % (0/60) для кветіапіну та 0 % (0/58) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки, 1,2 % (6 /496) для кветіапіну та 1,2 % (6/503) для плацебо у пацієнтів віком від 25 років, 1,0 % (2/193) для кветіапіну та 0 % (0/90) для плацебо у пацієнтів віком до 18 років. Метаболічні порушення З огляду на ризик погіршення метаболічного профілю, включаючи зміни маси тіла, концентрації глюкози та ліпідів у плазмі крові, що відзначалися під час клінічних досліджень, метаболічні показники пацієнтів слід оцінювати на початку терапії та необхідно регулярно контролювати під час терапії. При погіршенні даних показників слід здійснити відповідне лікування. Екстрапірамідні симптоми Відзначено збільшення частоти виникнення ЕПС при прийомі кветіапіну у дорослих пацієнтів із великим депресивним епізодом у структурі біполярного розладу або великого депресивного розладу порівняно з плацебо (див. розділ «Побічна дія»). Застосування кветіапіну асоціювалося з розвитком акатизії, що характеризувалася суб'єктивно неприємним занепокоєнням чи тривожністю, і нерідко супроводжувалася нездатністю нерухомо сидіти чи стояти. Такі явища найчастіше спостерігаються у перші кілька тижнів лікування. Підвищення дози пацієнтам, які мають такі симптоми, може мати негативний вплив. Пізня дискінезія У разі розвитку симптомів пізньої дискінезії рекомендується зменшити дозу препарату або поступово його відмінити. Симптоми пізньої дискінезії можуть посилюватись або навіть виникати після припинення прийому препарату (див. розділ «Побічна дія»). Сонливість та запаморочення Під час терапії кветіапіном може спостерігатися сонливість та пов'язані з нею симптоми, наприклад, седація (див. розділ «Побічна дія»). У клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з депресією у структурі біполярного розладу та з депресивним епізодом, сонливість, як правило, розвивалася протягом перших трьох днів терапії. Виразність цієї небажаної реакції, переважно, була незначною чи помірною. При розвитку вираженої сонливості пацієнтам з депресією у структурі біполярного розладу та пацієнтам з депресивним епізодом можуть знадобитися частіші візити до лікаря протягом 2-х тижнів з моменту виникнення сонливості або до зменшення симптомів. У деяких випадках може бути потрібне припинення терапії кветіапіном. На тлі терапії кветіапіном може виникати ортостатична гіпотензія та запаморочення (див. розділ «Побічна дія») зазвичай під час добору дози на початку терапії. Пацієнти, особливо літнього віку, повинні бути обережними, щоб уникнути випадкових травм (падінь). Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями Слід дотримуватися обережності при застосуванні кветіапіну у пацієнтів із серцево-судинними, цереброваскулярними захворюваннями та іншими станами, що спричиняють артеріальну гіпотензію. У таких пацієнтів добір дози слід здійснювати повільніше. На тлі терапії кветіапіном може виникати ортостатична гіпотензія, особливо під час добору дози на початку терапії. При виникненні ортостатичної гіпотензії може знадобитися зниження дози або більш поступовий її вибір. Синдром апное уві сні У пацієнтів, які приймали кветіапін, відзначався синдром апное уві сні. У пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що пригнічують ЦНС, або які мали випадки апное уві сні в анамнезі (наприклад, у пацієнтів із надмірною масою тіла/ожирінням, пацієнтів чоловічої статі), кветіапін слід застосовувати з обережністю. Судомні напади Не виявлено відмінностей у частоті розвитку судом у пацієнтів, які приймали кветіапін чи плацебо. Однак як і при терапії іншими антипсихотичними лікарськими засобами, рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з наявністю судомних нападів в анамнезі (див. розділ «Побічна дія»). Злоякісний нейролептичний синдром На тлі прийому антипсихотичних препаратів, у тому числі кветіапіну, може розвиватися злоякісний нейролептичний синдром (див. розділ «Побічна дія»). Клінічні прояви синдрому включають гіпертермію, змінений ментальний статус, м'язову ригідність, лабільність вегетативної нервової системи, збільшення активності креатинфосфокінази. У таких випадках необхідно відмінити прийом кветіапіну та провести відповідне лікування. Тяжка нейтропенія та агранулоцитоз У короткострокових плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях монотерапії кветіапіном нечасто відзначалися випадки тяжкої нейтропенії (кількість нейтрофілів < 0,5 х 10(9)/л) без інфекції. Повідомлялося про розвиток агранулоцитозу (важкої нейтропенії, що асоціювалася з інфекціями) у пацієнтів, які отримували кветіапін у рамках клінічних досліджень (рідко), а також при постреєстраційному застосуванні (у тому числі з летальним результатом). Більшість випадків важкої нейтропенії виникало протягом 2 місяців після початку терапії кветіапіном. Не виявлено дозозалежного ефекту. Лейкопенія та/або нейтропенія дозволялася після припинення терапії кветіапіном. Можливим фактором ризику для виникнення нейтропенії є попередня знижена кількість лейкоцитів та випадки лікарсько індукованої нейтропенії в анамнезі.Розвиток агранулоцитозу спостерігався і у пацієнтів без факторів ризику. Необхідно враховувати можливість розвитку нейтропенії у пацієнтів з інфекцією, особливо у разі відсутності очевидних факторів, або у пацієнтів з незрозумілою лихоманкою, ці випадки повинні вестися відповідно до клінічних рекомендацій. У пацієнтів з кількістю нейтрофілів < 1,0 х 10(9)/л прийом кветіапіну слід припинити. Пацієнта необхідно спостерігати для виявлення можливих симптомів інфекції та контролювати кількість нейтрофілів (до підвищення їх кількості до 1,5 х 10(9)/л). Пацієнти повинні бути поінформовані і негайно повідомляти про появу ознак/симптомів агранулоцитозу або інфекції (наприклад, гарячка, слабкість, млявість, біль у горлі) протягом терапії препаратом Квентіакс®. Антихолінергічні (мускаринові) ефекти Норкветіапін, активний метаболіт кветіапіну, виявляє помірну або високу спорідненість з кількома підтипами мускаринових рецепторів, що пояснює розвиток НЛР внаслідок антихолінергічної дії при застосуванні кветіапіну в рекомендованих дозах, при одночасному застосуванні інших антихолінергічних препаратів, а також при передозі. Слід бути обережним при застосуванні кветіапіну у пацієнтів, які приймають антагоністи холінергічних (мускаринових) рецепторів, а також у пацієнтів із затримкою сечі, в т. ч. в анамнезі, клінічно значущою гіпертрофією передміхурової залози, кишковою непрохідністю або пов'язаних з нею стану тиску або закритокутовій глаукомі. Взаємодія з іншими лікарськими засобами Також див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами». Одночасне застосування кветіапіну з потужними індукторами мікросомальних ферментів печінки, такими як карбамазепін та фенітоїн, сприяє зниженню концентрації кветіапіну в плазмі крові та може зменшувати ефективність терапії препаратом Квентіакс®. Застосування препарату Квентіакс у пацієнтів, які отримують індуктори мікросомальних ферментів печінки, можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь від терапії препаратом перевершує ризик, пов'язаний зі скасуванням індукторів мікросомальних ферментів печінки. Зміна дози препаратів індукторів мікросомальних ферментів печінки має бути поступовим. При необхідності можливе їх заміщення препаратами, які не індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, препарати вальпроєвої кислоти). Маса тіла На фоні прийому кветіапіну відмічено збільшення маси тіла. Рекомендується клінічне спостереження пацієнтів відповідно до прийнятих стандартів терапії (див. розділ «Побічна дія»). Гіперглікемія На тлі прийому кветіапіну можливий розвиток гіперглікемії та/або розвиток та загострення цукрового діабету, що іноді супроводжується розвитком кетоацидозу або коми, в т. ч. з летальним результатом. У деяких випадках відзначалося попереднє збільшення маси тіла, що може бути сприятливим фактором. Рекомендується регулярний контроль маси тіла та симптомів гіперглікемії, таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість у пацієнтів, які приймають нейролептики, у тому числі кветіапін. Рекомендується клінічне спостереження за пацієнтами з цукровим діабетом, пацієнтами з факторами ризику розвитку цукрового діабету (див. розділ «Побічна дія»). Концентрація ліпідів На тлі прийому кветіапіну можливе підвищення концентрації тригліцеридів, загального холестерину та холестерину ЛПНГ, а також зниження концентрації ЛПВЩ у плазмі крові (див. розділ «Побічна дія»). Зазначені зміни слід коригувати відповідно до чинних рекомендацій. Подовження інтервалу QT Не виявлено взаємозв'язку між прийомом кветіапіну та стійким підвищенням абсолютної величини інтервалу QT. Однак подовження інтервалу QT відзначалося при застосуванні кветіапіну в терапевтичних дозах та передозуванні кветіапіну (див. розділ «Передозування»). Слід бути обережними при застосуванні кветіапіну, як і інших антипсихотичних препаратів, пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями та з подовженням інтервалу QT в анамнезі. Також необхідно бути обережними при застосуванні кветіапіну одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QT(c), іншими нейролептиками, особливо у осіб похилого віку, у пацієнтів з синдромом вродженого подовження інтервалу QT, хронічною серцевою недостатністю, гіпертрофією міокарда, гіпокаліємією або гіпомагнією. "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Кардіоміопатія та міокардит Під час клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування були відмічені випадки розвитку кардіоміопатії та міокардиту, проте причинний зв'язок із прийомом препарату не встановлений. Слід оцінити доцільність терапії кветіапіном у пацієнтів із підозрою на кардіоміопатію чи міокардит. Гострі реакції, пов'язані зі скасуванням препарату При різкій відміні кветіапіну можуть спостерігатися наступні гострі реакції (синдром «скасування») – нудота, блювання, безсоння, біль голови, запаморочення і дратівливість. Тому відміну препарату Квентіакс® рекомендується проводити поступово протягом, як мінімум, одного або двох тижнів. Пацієнти похилого віку з деменцією Препарат Квентіакс не показаний для лікування психозів, пов'язаних з деменцією. Деякі атипові нейролептики у рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях приблизно втричі збільшували ризик розвитку цереброваскулярних ускладнень у пацієнтів із деменцією. Механізм цього збільшення ризику не вивчений. Аналогічний ризик збільшення частоти цереброваскулярних ускладнень може бути виключений інших антипсихотичних лікарських засобів чи інших груп пацієнтів. Препарат Квентіакс® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із ризиком розвитку інсульту. Аналіз застосування атипових нейролептиків для лікування психозів, пов'язаних з деменцією у пацієнтів похилого віку, виявив підвищення рівня смертності у групі пацієнтів, які отримували препарати цієї групи порівняно з групою плацебо. Два 10-тижневі плацебо-контрольовані дослідження кветіапіну у аналогічної групи пацієнтів (n=710, середній вік: 83 роки, віковий діапазон: 56-99 років) показали, що смертність у групі пацієнтів, які приймали кветіапін, склала 5,5 %, та 3,2% у групі плацебо. Причини летальних наслідків, зазначених у цих пацієнтів, відповідали очікуваним даної популяції. Не виявлено причинно-наслідкового зв'язку між лікуванням кветіапіном та ризиком підвищення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією. Пацієнти похилого віку з хворобою Паркінсона/паркінсонізмом Популяційне ретроспективне дослідження застосування кветіапіну у пацієнтів із великим депресивним розладом виявило підвищення ризику смертельного результату у пацієнтів віком > 65 років. Підвищений ризик не визначався при виключенні з аналізу пацієнтів із хворобою Паркінсона. Слід виявляти обережність при призначенні кветіапіну пацієнтам похилого віку із хворобою Паркінсона. Дисфагія Дисфагія (див. розділ «Побічна дія») та аспірація спостерігалися при терапії кветіапіном. Причинно-наслідковий зв'язок виникнення аспіраційної пневмонії з прийомом кветіапіну не встановлено. Однак слід бути обережним при застосуванні препарату Квентіакс® у пацієнтів з ризиком виникнення аспіраційної пневмонії. Запор та непрохідність кишечника Запор є фактором ризику непрохідності кишківника. На фоні застосування кветіапіну відзначали розвиток запору та непрохідності кишечника (див. розділ «Побічна дія»), включаючи випадки з летальним результатом у пацієнтів групи високого ризику непрохідності кишечника, у тому числі одержують множинні супутні препарати, які знижують моторику кишечника, навіть за відсутності скарг на запор. Пацієнти з кишковою непрохідністю/ілеусом потребують проведення невідкладних заходів та ретельного спостереження. Венозна тромбоемболія На фоні прийому нейролептиків відмічені випадки виникнення венозної тромбоемболії. До початку та під час терапії антипсихотичними препаратами, у тому числі кветіапіном, слід оцінити фактори ризику та вжити профілактичних заходів. Панкреатит Під час клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування були відмічені випадки розвитку панкреатиту, проте причинний зв'язок із прийомом препарату не встановлений. У постреєстраційних повідомленнях зазначено, що у багатьох пацієнтів були фактори ризику розвитку панкреатиту, такі як підвищення концентрації тригліцеридів (див. підрозділ «Концентрація ліпідів»), холелітіаз та вживання алкоголю. Порушення з боку печінки У разі розвитку жовтяниці прийом кветіапіну слід припинити. додаткова інформація Дані про одночасне застосування кветіапіну з дивальпроатом або літієм на тлі гострих помірних або важких маніакальних епізодів обмежені. Відзначено хорошу переносимість цієї комбінованої терапії та адитивний ефект на 3 тижні лікування. Неправильне застосування та зловживання Повідомлялося про випадки неправильного застосування та зловживання. Слід бути обережними при призначенні кветіапіну пацієнтам зі зловживанням алкоголем або наркотиками в анамнезі. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Квентіакс містить лактозу, тому не слід застосовувати при наступних станах: непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти похилого віку Препарат Квентіакс®, як і інші нейролептики, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку, особливо на початку терапії. Дозу слід титрувати повільніше, добова терапевтична доза повинна бути нижчою, ніж у молодших пацієнтів, залежно від клінічної відповіді та індивідуальної переносимості. Середній кліренс кветіапіну був знижений на 30-50% у пацієнтів похилого віку порівняно з молодшими пацієнтами. Ефективність та безпека не були вивчені у пацієнтів старше 65 років із депресивними епізодами у структурі біполярного розладу. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози не потрібна. Пацієнти з печінковою недостатністю Кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Квентіакс у пацієнтів з печінковою недостатністю, особливо на початку терапії. Рекомендується починати терапію з дози 25 мг/добу та збільшувати дозу щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози. Вплив на керування транспортними засобами: Препарат Квентіакс може викликати сонливість, тому в період лікування пацієнтам не рекомендується працювати з механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги, у тому числі не рекомендується керування транспортними засобами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему