Лекарства и БАД Хиты продаж
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: панкреатин - 400 мг (що відповідає 40000 ОД Євр.Ф. ліпази, 25000 ОД Євр.Ф. амілази, 1600 ОД Євр.Ф. протеази); Допоміжні речовини: макрогол 4000 – 100,00 мг, гіпромелози фталат – 150,24 мг, диметикон 1000 – 3,59 мг, цетиловий спирт – 3,16 мг, триетилцитрат – 8,34 мг; Тверда желатинова капсула: желатин - 116,92 мг, барвник заліза оксид червоний (Е 172) - 0,44 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е 172) - 0,10 мг, барвник заліза оксид чорний (Е 172) - 0, 17 мг, титану діоксид (Е 171) – 0,13 мг, натрію лаурилсульфат – 0,24 мг. По 20, 50 або 100 капсул у флакон з поліетилену високої щільності білого кольору з кришкою з поліпропілену, що накручується, з контролем першого розтину. На флакон наклеюють етикетку. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №00, що складаються з коричневої непрозорої кришечки та прозорого безбарвного корпусу. Вміст капсул – мінімікросфери світло-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаТравний ферментний засіб.ФармакокінетикаКоли міні-мікросфери досягають тонкої кишки, кишково-розчинна оболонка руйнується, відбувається вивільнення ферментів з ліполітичною, амілолітичною та протеолітичною активністю, які забезпечують розщеплення жирів, крохмалів та білків.ФармакодинамікаФерментний препарат, що покращує процеси травлення. Панкреатичні ферменти, що входять до складу препарату, полегшують розщеплення білків, жирів, вуглеводів, що призводить до повної їх абсорбції в тонкій кишці. Капсули, що містять міні-мікросфери, покриті кишково-розчинною оболонкою, швидко розчиняються у шлунку, вивільняючи сотні міні-мікросфер. Метою принципу багатоодиничної дози є перемішування міні-мікросфер з кишковим вмістом, і, зрештою, найкращий розподіл ферментів після їхнього вивільнення всередині кишкового вмісту.Показання до застосуванняКреон – ферментний препарат, що покращує процеси травлення. Креон використовується як замісна терапія недостатності екзокринної функції підшлункової залози, для симптоматичної терапії порушень процесів травлення в наступних випадках: стани після холецистектомії, часткова резекція шлунка, тотальна гастректомія, дуодено- і гастростаз, біліарна обструкція кишки, надлишковий бактеріальний ріст у тонкій кишці.Протипоказання до застосуванняКреон не слід приймати на ранніх стадіях гострого панкреатиту, а також при підвищеній чутливості до свинячого панкреатину або до будь-якого іншого компонента препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування креону можливе під контролем лікаря.Побічна діяПри застосуванні креону можливе виникнення побічних реакцій, таких як діарея, нудота, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПовідомлень про взаємодію з іншими ЛЗ немає.Спосіб застосування та дозиКреон приймають внутрішньо. Доза препарату залежить від віку та ступеня недостатності функції підшлункової залози та розраховується у перерахунку на фермент-ліпазу. Середня доза для дорослих – 150 000 ОД ліпази/добу. При повній недостатності функції підшлункової залози – 400 000 ОД/сут, що відповідає добової потреби дорослої людини у ліпазі. Максимальна добова доза – 15 000-20 000 ОД/кг ваги. Дітям віком до 1.5 років призначають 50 000 ОД/сут; старше 1.5 років – 100 000 ОД/сут. Капсули приймають під час їжі, ковтають повністю, запиваючи великою кількістю лужної рідини (вода, фруктові соки).ПередозуванняСимптоми: гіперурикурія, гіперурикемія. Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з муковісцидозом, які отримували високі дози препаратів панкреатину, описані стриктури клубової, сліпої та товстої кишки (фіброзуюча колонопатія). Як запобіжний засіб, при появі незвичайних симптомів або змін у черевній порожнині необхідне медичне обстеження для виключення фіброзної колонопатії, особливо у пацієнтів, які приймають препарат у дозі більше 10000 ліпазних одиниць/кг на добу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату Крсон® 10000 не впливає або незначно впливає на здатність керувати автомобілем та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГранули кишковорозчинні – 100 мг: Активні речовини: панкреатин 60.12 мг, що відповідає вмісту: ліпази 5000 ОД, амілази 3600 ОД, протеази 200 ОД; Допоміжні речовини: макрогол 4000 – 15.03 мг, гіпромелози фталат – 22.58 мг, цетиловий спирт – 0.48 мг, триетилцитрат – 1.25 мг, диметикон 1000 – 0.54 мг. 20 г - флакони безбарвного скла (1) у комплекті з мірною ложечкою - пачки картонні.Опис лікарської формиГранули кишковорозчинні світло-коричневого кольору від сферичної до циліндричної форми.Фармакотерапевтична групаФерментний засіб. Містить панкреатичні ферменти - амілазу, ліпазу та протеази, які полегшують перетравлення вуглеводів, жирів та білків, що сприяє їх повному всмоктуванню в тонкій кишці. При захворюваннях підшлункової залози компенсує недостатність її зовнішньосекреторної функції та сприяє покращенню процесу травлення.Клінічна фармакологіяФерментний препарат.Показання до застосуванняНедостатність зовнішньосекреторної функції підшлункової залози (в т.ч. при хронічному панкреатиті, муковісцидозі). Хронічні запально-дистрофічні захворювання шлунка, кишківника, печінки, жовчного міхура; стани після резекції або опромінення цих органів, що супроводжуються порушеннями травлення їжі, метеоризмом, діареєю (у складі комбінованої терапії). Для покращення перетравлення їжі у пацієнтів з нормальною функцією ШКТ у разі похибок у харчуванні, а також при порушеннях жувальної функції, вимушеної тривалої іммобілізації, малорухливого способу життя. Підготовка до рентгенологічного та ультразвукового дослідження органів черевної порожнини.Протипоказання до застосуванняГострий панкреатит. Підвищена чутливість до панкреатину.Вагітність та лактаціяБезпека застосування панкреатину при вагітності вивчена недостатньо. Застосування можливе у випадках, коли очікувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. В експериментальних дослідженнях встановлено, що панкреатин не має тератогенної дії. Застосування можливе згідно з режимом дозування. При високій активності ліпази, що міститься в панкреатині, підвищується ймовірність розвитку запорів у дітей.Побічна діяПри застосуванні середніх терапевтичних дозах побічна дія спостерігається менш, ніж у 1%. З боку травної системи: в окремих випадках – діарея, запор, відчуття дискомфорту в ділянці шлунка, нудота. Причинно-наслідковий зв'язок розвитку цих реакцій з дією панкреатину встановлено, т.к. зазначені явища належать до симптомів зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози. Алергічні реакції: в окремих випадках – шкірні прояви. З боку обміну речовин: при тривалому застосуванні у високих дозах можливий розвиток гіперурікозурії, у надмірно високих дозах – підвищення рівня сечової кислоти у плазмі крові. Інші: при застосуванні панкреатину у високих дозах у дітей можливе виникнення перианального подразнення.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антацидами, що містять кальцію карбонат та/або магнію гідроксид, можливе зменшення ефективності панкреатину. При одночасному застосуванні теоретично можливе зменшення клінічної ефективності акарбозу. При одночасному застосуванні препаратів заліза можливе зменшення абсорбції заліза.Спосіб застосування та дозиДоза (у перерахунку на ліпазу) залежить від віку та ступеня недостатності функції підшлункової залози. Середня доза для дорослих – 150 000 ОД/добу. При повній недостатності зовнішньосекреторної функції підшлункової залози – 400 000 ОД/добу, що відповідає добовій потребі дорослої людини у ліпазі. Максимальна добова доза становить 15000 ОД/кг. Дітям віком до 1.5 років - 50 000 ОД/сут; старше 1.5 років – 100 000 ОД/сут. Тривалість лікування може варіювати від кількох днів (при порушенні процесу травлення внаслідок похибок у дієті) до кількох місяців і навіть років (за необхідності постійної замісної терапії).Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується застосування у фазі загострення хронічного панкреатиту. При муковісцидозі доза повинна бути адекватна кількості ферментів, яка необхідна для всмоктування жирів з урахуванням якості та кількості їжі. При муковісцидозі не рекомендується застосування панкреатину в дозах понад 10 000 ОД/кг/добу (в перерахунку на ліпазу) внаслідок підвищення ризику стриктур (фіброзної колонопатії) в ілеоцекальному відділі та у висхідній ободовій кишці. При високій активності ліпази, що міститься в панкреатині, підвищується ймовірність розвитку запорів у дітей. Підвищення дози панкреатину у цієї категорії пацієнтів слід проводити поступово. Порушення з боку травної системи можуть виникати у пацієнтів з підвищеною чутливістю до панкреатину, або у хворих на меконієвий ілеус або резекцію кишечника в анамнезі.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
2 096,00 грн
498,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатину 10 мг у вигляді розувастатину кальцію; допоміжні речовини: лактози моногідрат 89,50 мг; целюлоза мікрокристалічна 29,82 мг; кальцію фосфат 1090 мг; кросповідон 7,50 мг; стеарат магнію 1,88 мг; оболонка пігулки: лактози моногідрат 1,80 мг; гіпромелоза 1,26 мг; тріацетин (гліцерину тріацетат) 0,36 мг; титану діоксид 1,06 мг; фарбник заліза оксид червоний 0,02 мг. По 7 таблеток у блістері з алюмінієвого ламінату/алюміпієвої фольги, сформованому з формувального ламінату, що складається з поліаміду / м'якої алюмінієвої фольги/ непластифікованої полівінілхлоридної (ПВХ) плівки, запечатаній загартованою алюмінієвою фольгою; по 1 блістеру в картонній пачці з інструкцією з застосування або по 14 таблеток у блістері з алюмінієвого ламінату/алюмінієвої фольги, сформованому з формувального ламінату, що складається з поліаміду / м'якої алюмінієвої фольги/ ; по 2, 7 або 9 блістерів у картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, з гравіюванням "ZD4522 10" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – ГМГ-КоА редуктази інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл Максимальна концентрація розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Метаболізм Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2С9. Ізоферменти CYP2С19, CYP3А4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десметилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий період напіввиведення (Т1/2) становить приблизно 19 годин. Період напіввиведення не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/годину (коефіцієнт варіації 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, що виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Лінійність Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Особливі популяції хворих Вік та стать Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани АUС (площі під кривою "концентрація-час") та Сmах (максимальної концентрації в плазмі крові) розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно; у індусів показано збільшення медіани АUS і Сmах в 1,3 рази. Фармакокінегічний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв.) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності не виявлено збільшення періоду напіввиведення розувастатину у пацієнтів з 7-ма балами та нижче за шкалою Чайлд-П'ю. У двох пацієнтів з 8-ма та 9-ма балами за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення періоду напіввиведення, принаймні, у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі Крестор®, зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та ВСRР (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCO1В1 (ОАТР1В1) с.521СС та АВСG2 (ВСКР) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUС) до розувастатину в 1,6 та 2,4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCO1В1 с.521ТТ та АВС .421СС.ФармакодинамікаМеханізм дії Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (ХС) і катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число "печінкових" рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Фармакодинаміка Крестор® знижує підвищені концентрації холестерину-ЛПНЩ (ХС-ЛПНГ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину-ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В (АПОВ), ХС-не -ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну А-I (АпоА-I) (див. таблиці 1 і 2), знижує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний ХС/ХС-ЛПВЩ і ХС-неЛПВЩ/ХС- ЛПВЩ та співвідношення АпоВ/АпоА-I. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії препаратом Крестор®, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Таблиця 1. Дозозалежний ефект у хворих з первинною гіперхолестеринемією (тип IIа та IIb за Фредріксоном) (середня скоригована відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням). Доза Кількість пацієнтів ХС-ЛПНЩ Загальний ХС ХС-ЛПЗП ТГ ХС-неЛПЗП АПОВ Апо А-I Плацебо 13 -7 -5 3 -3 -7 -3 0 5 мг 17 -45 -33 13 -35 -44 -38 4 10 мг 17 -52 -36 14 -10 -48 -42 4 20 мг 17 -55 -40 8 -23 -51 -46 5 40 мг 18 -63 -46 10 -28 -60 -54 0 Таблиця 2. Дозозалежний ефект у хворих з гіпертригліцеридемією (тип IIb і IV, за Фредріксоном) (середня відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням) Доза Кількість пацієнтів ТГ ХС-ЛПНЩ Загальний ХС ХС-ЛПЗП ХС-неЛПЗП ХС-ЛПОНП ТГ-ЛПОНП Плацебо 26 1 5 1 -3 2 2 6 5 мг 25 -21 -28 -24 3 -29 -25 -24 10 мг 23 -37 -45 -40 8 -49 -48 -39 20 мг 27 -37 -31 -34 22 -43 -49 -40 40 мг 25 -43 -43 -40 17 -51 -56 -48 Клінічна ефективність Крестор® ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі або віку, у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу за Фредріксоном (середня вихідна концентрація ХС-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л) на фоні прийому препарату в дозі 10 мг концентрація ХС-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують Крестор у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю (дослідження за участю 435 пацієнтів). Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження концентрації ХС-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається концентрація ХС-ЛПНЩ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають Крестор у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації ХС-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували Крестор у дозі від 5 мг до 40 мг один раз на добу протягом 6-ти тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові (див. таблицю 2). ). Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо вмісту ХС-ЛПЗЗ (див. також розділ "Особливі вказівки"). У дослідженні МЕТЕОR за участю 984 пацієнтів віком 45 - 70 років з низьким ризиком розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС) (10-річний ризик за Фрамінгемською шкалою менше 10%), середньою концентрацією ХС-ЛПНГ 4,0 ммоль/л (154, 5 мг/дл) та субклінічним атеросклерозом (який оцінювався за товщиною комплексу "інтима-медіа" сонних артерій - ТКІМ) вивчався вплив розувастатину на товщину комплексу "інтима-медіа". Пацієнти отримували розувастатин у дозі 40 мг на добу або плацебо протягом 2 років. Терапія розувастатином значно уповільнювала швидкість прогресування максимальної ТКІМ для 12 сегментів сонної артерії порівняно з плацебо з відмінністю на -0,0145 мм/рік [95 % довірчий інтервал від -0,0196 до - 0,0093; р Результати проведеного дослідження JUPITER (Обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) у 17802 пацієнтів показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (252 у групі плацебо порівняно з 142 у групі розувастатину)Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія за Фредріксоном (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються недостатніми. Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна. Гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального ХС та ХС-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного білка) ≥ 2 мг/л) при наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація ХС-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); дитячий вік до 18 років; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми); виражені порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); міопатія; одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період лактації; відсутність адекватних методів контрацепції; пацієнтам, схильним до розвитку міотоксичних ускладнень З обережністю: Наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при використанні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю; вік старше-65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації, розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Пацієнти з печінковою недостатністю Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяКрестор протипоказаний при вагітності та в період лактації. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі виникнення вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного годування прийом препарату необхідно припинити.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при прийомі Крестору, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення небажаних ефектів представлена так: часто (> 1/100, < 1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (< 1/10000), неуточнена частота (не може бути підрахована за наявними даними). Імунна система - Рідко: реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. Ендокринна система - Часто: цукровий діабет 2-го типу. З боку центральної нервової системи: - Часто: головний біль, запаморочення. З боку травного тракту – часто: запор, нудота, біль у животі; Рідко: панкреатит. З боку шкірних покровів - Нечасто: свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку опорно-рухового апарату: - Часто: міалгія; Рідко: міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. Інші: Часто: астенічний синдром. З боку сечовивідної системи У пацієнтів, які отримували Крестор®, може виявлятись протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менше 1% пацієнтів, які отримують 10 - 20 мг препарату, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг препарату. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого або прогресування існуючого захворювання нирок. З боку опорно-рухового апарату При застосуванні препарату Крестор у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без її. Дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК) спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми) терапія має бути припинена. З боку печінки При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Лабораторні показники При застосуванні препарату Крестор також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності гамма-глутамілтранспептидази, лужної фосфатази, порушення функції щитовидної залози. Постмаркетингове застосування Повідомлялося про наступні побічні ефекти у постмаркетинговому застосуванні препарату Крестор: З боку системи кровотворення – неуточненої частоти: тромбоцитопенія. З боку травного тракту – дуже рідко: жовтяниця, гепатит; Рідко: підвищення активності "печінкових" трансаміназ; Неуточнена частота: діарея. З боку опорно-рухового апарату – дуже рідко: артралгія. Неуточненої частоти: імуно-опосередкована некротизуюча міопатія - з боку центральної нервової системи; Дуже рідко: втрата або зниження пам'яті; Неуточнена частота: периферична нейропатія. З боку дихальної системи - Неуточнена частота: кашель, задишка. З боку сечовивідної системи – дуже рідко: гематурія. З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини - Неуточненої частоти: синдром Стівенса-Джонсона. З боку репродуктивної системи та молочної залози - Неуточнена частота: гінекомастія. Інші - Неуточнені частоти: периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння, сексуальна дисфункція, гіперглікемія, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків: розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та ВСRР. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії (див. таблицю 3). Циклоспорин: при одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 3). Не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину. Крсстор протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ): незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції до розувастатину (див. табл. 3). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUС(0-24) і. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується (див. таблицю 3). Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення у 2 рази максимальної концентрації розувастатину в плазмі крові та АУС розувастатину. Грунтуючись на даних по специфічній взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можливо фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні в монотерапії. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетиміб: одночасне застосування препарату Крестор у дозі 10 мг та езетімібу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням АУС розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 3). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодіамічну взаємодію між препаратом Крестор® та езетимибом. Антациди: одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовують через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин: одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення АУС розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450: результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2С9 та CYP3А4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2А6 та CYP3А4). Фузидова кислота: досліджень з вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, були отримані постмаркетингові повідомлення про випадки рабдоміолізу при сумісному прийомі розувастатину та фузидової кислоти. Необхідно уважно спостерігати за пацієнтами. При необхідності можливе тимчасове припинення прийому розувастатину. Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину (див. таблицю 3) Дозу препарату Крестор слід коригувати при необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію до розувастатину. Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування цих препаратів перед призначенням разом із препаратом Крестор®. Якщо очікується збільшення експозиції в 2 рази і більше, початкова доза Крестору повинна становити 5 мг один раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу Крестору так, щоб очікувана експозиція до розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють з розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза Крестору при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3,1 раза). Таблиця 3. Вплив супутньої терапії на експозицію до розувастатину (АUС, дані наведені в порядку зменшення) - результати опублікованих клінічних досліджень Режим супутньої терапії Режим прийому розувастатину Зміна АУС розувастатину Циклоспорин 75-200 мг 2 рази на добу, 6 міс. 10 мг 1 раз на добу, 10 днів Збільшення у 7,1 рази Атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 8 днів 10 мг одноразово Збільшення у 3,1 рази Симепревір 150 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг одноразово Збільшення у 2,8 рази Лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 17 днів 20 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 2,1 рази Клопідогрел 300 мг (навантажувальна доза), потім 75 мг через 24 год 20 мг одноразово Збільшення вдвічі Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Збільшення у 1,9 рази Елтромбопаг 75 мг 1 раз на добу, 10 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,6 рази Дарунавнр 600 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 1,5 рази Типранавір 500 мг/ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 11 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Дронедарон 400 мг 2 рази на добу. Немає даних Збільшення у 1,4 рази Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 5 днів 10 мг або 80 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Езетиміб 10 мг 1 раз на добу, 14 днів 10 мг 1 раз на добу, 14 днів Збільшення у 1,2 рази Фосампренавір 700 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 8 днів 10 мг одноразово Без змін Алеглітазар 0,3 мг, 7 днів 40 мг, 7 днів Без змін Силімарин 140 мг 3 рази на добу, 5 днів 10 мг одноразово Без змін Фенофібрат 67 мг 3 рази на добу, 7 днів 10 мг, 7 днів Без змін Рифамін 450 мг 1 раз на добу, 7 днів 20 мг одноразово Без змін Кетоконазол 200 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Без змін Флуконазол 200 мг 1 раз на добу, 11 днів 80 мг одноразово Без змін Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Зниження на 28% Байкалін 50 мг 3 рази на добу, 14 днів 20 мг одноразово Зниження на 47% Вплив застосування розувастатину на інші препарати Антагоністи вітаміну К: початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може спричинити збільшення Міжнародного Нормалізованого Відносини (МНО). Скасування розувастатину або зниження дози може призвести до зменшення МНО. У разі рекомендується контроль МНО. Пероральні контрацептиви/гормонозамісна терапія: одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує АUС етинілестрадіолу та АUС норгестрелу на 26% та 34%, відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування препарату Крестор® та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні цього поєднання. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Інші лікарські засоби: не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовувати та не подрібнювати таблетку, ковтати повністю, запиваючи водою. Препарат може призначатися будь-якої доби незалежно від їди. До початку терапії препаратом Крестор® пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Доза препарату повинна підбиратися індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, повинна становити 5 або 10 мг препарату Крестор 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі необхідності доза може бути збільшена до більшої через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище рекомендованої початкової дози протягом 4-х тижнів терапії може проводитися тільки у пацієнтів з тяжкою ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемісією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при прийомі дози 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом фахівця. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4-х тижнів терапії та/або при підвищенні дози Крестор® необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Літні пацієнти Не потрібна корекція дози. Пацієнти з нирковою недостатністю У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв.) застосування препарату Крестор протипоказано. Протипоказане застосування препарату в дозі 40 мг пацієнтам з помірними порушеннями функції нирок (КК 30-60 мл/хв). Пацієнтам з помірними порушеннями ниркової функції рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Пацієнти з печінковою недостатністю Крестор протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Особливі популяції. Етнічні групи При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід враховувати цей факт при призначенні препарату Крестор даним групам пацієнтів. При призначенні доз 10 і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Протипоказано призначення препарату у дозі 40 мг пацієнтам монголоїдної раси. Генетичний поліморфізм У носіїв генотипів SLCO1В1 (ОАТР1В1) с.521СС та АВСG2 (ВСRР) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (АUС) до розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCO1В1 с.521ТТ та АВСG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна доза Крестору становить 20 мг один раз на добу. Пацієнти, схильні до міопатії Протипоказано призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам із факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. При призначенні доз 10 і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Супутня терапія Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та ВСRР). При сумісному застосуванні препарату Крестор з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок взаємодії з транспортними білками, рабдоміоліз). Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування цих препаратів перед призначенням разом із препаратом Крестор®. У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому Крестору. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів необхідне,слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Крестор® та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Специфічного лікування при передозуванні розувастатином немає. При передозуванні рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримання функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та рівня КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНиркові ефекти У пацієнтів, які отримували високі дози Крестору (в основному 40 мг), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзигорною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. У пацієнтів, які приймають препарат у дозі 40 мг, рекомендується контролювати показники ниркової функції під час лікування. З боку опорно-рухового апарату При застосуванні препарату Крестор у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міоіатія, в окремих випадках рабдоміоліз. Визначення креатинфосфокінази Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. Якщо вихідна активність КФК істотно підвищена (в 5 разів вище, ніж верхня межа норми), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (вище ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми). До початку терапії При призначенні препарату Крестор®, як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, слід виявляти обережність пацієнтам з наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу, необхідно розглянути співвідношення ризику та можливої користі терапії та проводити клінічне спостереження. Під час терапії Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо активність КФК значно підвищена (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми) або якщо симптоми з боку м'язів різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК збільшена не більше ніж у 5 разів порівняно з верхньою межею норми). Якщо симптоми зникають, і активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення Крестору або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний контроль активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуно-опосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або при припиненні прийому статинів, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі препарату Крестор і супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах (більше 1 г/добу). інгібітори протеази ВІЛ та макролідні антибіотики. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при сумісному застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне застосування препарату Крестор і гемфіброзилу. Повинне бути ретельно зважено співвідношення ризику та можливої користі при сумісному застосуванні препарату Крестор® та фібратів або ліпідзнижувальних доз нікотинової кислоти. Протипоказаний прийом препарату Крестор у дозі 40 мг разом із фібратами. Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози Крестор® необхідний контроль показників ліпідного обміну (ірі необхідності потрібна корекція дози). Печінка Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Крестор слід припинити або зменшити дозу препарату, якщо активність "печінкових" трансаміназ у сироватці крові в 3 рази перевищує верхню межу норми. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Крестор. Особливі популяції. Етнічні групи У ході фармакокінетичних досліджень серед китайських та японських пацієнтів відмічено збільшення системної концентрації розувастатину порівняно з показниками, отриманими серед пацієнтів-європеоїдів. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується сумісне застосування препарату з інгібіторами протеази ВІЛ. Лактоза Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з лактазною недостатністю, непереносимістю галактози та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких статинів, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження маси тіла та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію статинами. Цукровий діабет 2-го типу У пацієнтів із концентрацією глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія препаратом Крестор® асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2-го типу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу препарату Крестор на здатність керувати транспортним засобом та використовувати механізми. Слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі, що вимагає підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (під час терапії може виникати запаморочення).Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатину 10 мг у вигляді розувастатину кальцію; допоміжні речовини: лактози моногідрат 89,50 мг; целюлоза мікрокристалічна 29,82 мг; кальцію фосфат 1090 мг; кросповідон 7,50 мг; стеарат магнію 1,88 мг; оболонка пігулки: лактози моногідрат 1,80 мг; гіпромелоза 1,26 мг; тріацетин (гліцерину тріацетат) 0,36 мг; титану діоксид 1,06 мг; фарбник заліза оксид червоний 0,02 мг. По 7 таблеток у блістері з алюмінієвого ламінату/алюміпієвої фольги, сформованому з формувального ламінату, що складається з поліаміду / м'якої алюмінієвої фольги/ непластифікованої полівінілхлоридної (ПВХ) плівки, запечатаній загартованою алюмінієвою фольгою; по 1 блістеру в картонній пачці з інструкцією з застосування або по 14 таблеток у блістері з алюмінієвого ламінату/алюмінієвої фольги, сформованому з формувального ламінату, що складається з поліаміду / м'якої алюмінієвої фольги/ ; по 2, 7 або 9 блістерів у картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, з гравіюванням "ZD4522 10" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – ГМГ-КоА редуктази інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл Максимальна концентрація розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Метаболізм Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2С9. Ізоферменти CYP2С19, CYP3А4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десметилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий період напіввиведення (Т1/2) становить приблизно 19 годин. Період напіввиведення не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/годину (коефіцієнт варіації 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, що виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Лінійність Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Особливі популяції хворих Вік та стать Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани АUС (площі під кривою "концентрація-час") та Сmах (максимальної концентрації в плазмі крові) розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно; у індусів показано збільшення медіани АUS і Сmах в 1,3 рази. Фармакокінегічний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв.) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності не виявлено збільшення періоду напіввиведення розувастатину у пацієнтів з 7-ма балами та нижче за шкалою Чайлд-П'ю. У двох пацієнтів з 8-ма та 9-ма балами за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення періоду напіввиведення, принаймні, у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі Крестор®, зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та ВСRР (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCO1В1 (ОАТР1В1) с.521СС та АВСG2 (ВСКР) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUС) до розувастатину в 1,6 та 2,4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCO1В1 с.521ТТ та АВС .421СС.ФармакодинамікаМеханізм дії Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (ХС) і катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число "печінкових" рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Фармакодинаміка Крестор® знижує підвищені концентрації холестерину-ЛПНЩ (ХС-ЛПНГ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину-ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В (АПОВ), ХС-не -ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну А-I (АпоА-I) (див. таблиці 1 і 2), знижує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний ХС/ХС-ЛПВЩ і ХС-неЛПВЩ/ХС- ЛПВЩ та співвідношення АпоВ/АпоА-I. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії препаратом Крестор®, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Таблиця 1. Дозозалежний ефект у хворих з первинною гіперхолестеринемією (тип IIа та IIb за Фредріксоном) (середня скоригована відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням). Доза Кількість пацієнтів ХС-ЛПНЩ Загальний ХС ХС-ЛПЗП ТГ ХС-неЛПЗП АПОВ Апо А-I Плацебо 13 -7 -5 3 -3 -7 -3 0 5 мг 17 -45 -33 13 -35 -44 -38 4 10 мг 17 -52 -36 14 -10 -48 -42 4 20 мг 17 -55 -40 8 -23 -51 -46 5 40 мг 18 -63 -46 10 -28 -60 -54 0 Таблиця 2. Дозозалежний ефект у хворих з гіпертригліцеридемією (тип IIb і IV, за Фредріксоном) (середня відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням) Доза Кількість пацієнтів ТГ ХС-ЛПНЩ Загальний ХС ХС-ЛПЗП ХС-неЛПЗП ХС-ЛПОНП ТГ-ЛПОНП Плацебо 26 1 5 1 -3 2 2 6 5 мг 25 -21 -28 -24 3 -29 -25 -24 10 мг 23 -37 -45 -40 8 -49 -48 -39 20 мг 27 -37 -31 -34 22 -43 -49 -40 40 мг 25 -43 -43 -40 17 -51 -56 -48 Клінічна ефективність Крестор® ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі або віку, у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу за Фредріксоном (середня вихідна концентрація ХС-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л) на фоні прийому препарату в дозі 10 мг концентрація ХС-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують Крестор у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю (дослідження за участю 435 пацієнтів). Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження концентрації ХС-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається концентрація ХС-ЛПНЩ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають Крестор у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації ХС-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували Крестор у дозі від 5 мг до 40 мг один раз на добу протягом 6-ти тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові (див. таблицю 2). ). Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо вмісту ХС-ЛПЗЗ (див. також розділ "Особливі вказівки"). У дослідженні МЕТЕОR за участю 984 пацієнтів віком 45 - 70 років з низьким ризиком розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС) (10-річний ризик за Фрамінгемською шкалою менше 10%), середньою концентрацією ХС-ЛПНГ 4,0 ммоль/л (154, 5 мг/дл) та субклінічним атеросклерозом (який оцінювався за товщиною комплексу "інтима-медіа" сонних артерій - ТКІМ) вивчався вплив розувастатину на товщину комплексу "інтима-медіа". Пацієнти отримували розувастатин у дозі 40 мг на добу або плацебо протягом 2 років. Терапія розувастатином значно уповільнювала швидкість прогресування максимальної ТКІМ для 12 сегментів сонної артерії порівняно з плацебо з відмінністю на -0,0145 мм/рік [95 % довірчий інтервал від -0,0196 до - 0,0093; р Результати проведеного дослідження JUPITER (Обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) у 17802 пацієнтів показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (252 у групі плацебо порівняно з 142 у групі розувастатину)Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія за Фредріксоном (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються недостатніми. Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна. Гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального ХС та ХС-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного білка) ≥ 2 мг/л) при наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація ХС-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); дитячий вік до 18 років; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми); виражені порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); міопатія; одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період лактації; відсутність адекватних методів контрацепції; пацієнтам, схильним до розвитку міотоксичних ускладнень З обережністю: Наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при використанні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю; вік старше-65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації, розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Пацієнти з печінковою недостатністю Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяКрестор протипоказаний при вагітності та в період лактації. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі виникнення вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного годування прийом препарату необхідно припинити.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при прийомі Крестору, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення небажаних ефектів представлена так: часто (> 1/100, < 1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (< 1/10000), неуточнена частота (не може бути підрахована за наявними даними). Імунна система - Рідко: реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. Ендокринна система - Часто: цукровий діабет 2-го типу. З боку центральної нервової системи: - Часто: головний біль, запаморочення. З боку травного тракту – часто: запор, нудота, біль у животі; Рідко: панкреатит. З боку шкірних покровів - Нечасто: свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку опорно-рухового апарату: - Часто: міалгія; Рідко: міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. Інші: Часто: астенічний синдром. З боку сечовивідної системи У пацієнтів, які отримували Крестор®, може виявлятись протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менше 1% пацієнтів, які отримують 10 - 20 мг препарату, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг препарату. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого або прогресування існуючого захворювання нирок. З боку опорно-рухового апарату При застосуванні препарату Крестор у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без її. Дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК) спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми) терапія має бути припинена. З боку печінки При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Лабораторні показники При застосуванні препарату Крестор також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності гамма-глутамілтранспептидази, лужної фосфатази, порушення функції щитовидної залози. Постмаркетингове застосування Повідомлялося про наступні побічні ефекти у постмаркетинговому застосуванні препарату Крестор: З боку системи кровотворення – неуточненої частоти: тромбоцитопенія. З боку травного тракту – дуже рідко: жовтяниця, гепатит; Рідко: підвищення активності "печінкових" трансаміназ; Неуточнена частота: діарея. З боку опорно-рухового апарату – дуже рідко: артралгія. Неуточненої частоти: імуно-опосередкована некротизуюча міопатія - з боку центральної нервової системи; Дуже рідко: втрата або зниження пам'яті; Неуточнена частота: периферична нейропатія. З боку дихальної системи - Неуточнена частота: кашель, задишка. З боку сечовивідної системи – дуже рідко: гематурія. З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини - Неуточненої частоти: синдром Стівенса-Джонсона. З боку репродуктивної системи та молочної залози - Неуточнена частота: гінекомастія. Інші - Неуточнені частоти: периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння, сексуальна дисфункція, гіперглікемія, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків: розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та ВСRР. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії (див. таблицю 3). Циклоспорин: при одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 3). Не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину. Крсстор протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ): незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції до розувастатину (див. табл. 3). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUС(0-24) і. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується (див. таблицю 3). Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення у 2 рази максимальної концентрації розувастатину в плазмі крові та АУС розувастатину. Грунтуючись на даних по специфічній взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можливо фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні в монотерапії. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетиміб: одночасне застосування препарату Крестор у дозі 10 мг та езетімібу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням АУС розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 3). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодіамічну взаємодію між препаратом Крестор® та езетимибом. Антациди: одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовують через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин: одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення АУС розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450: результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2С9 та CYP3А4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2А6 та CYP3А4). Фузидова кислота: досліджень з вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, були отримані постмаркетингові повідомлення про випадки рабдоміолізу при сумісному прийомі розувастатину та фузидової кислоти. Необхідно уважно спостерігати за пацієнтами. При необхідності можливе тимчасове припинення прийому розувастатину. Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину (див. таблицю 3) Дозу препарату Крестор слід коригувати при необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію до розувастатину. Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування цих препаратів перед призначенням разом із препаратом Крестор®. Якщо очікується збільшення експозиції в 2 рази і більше, початкова доза Крестору повинна становити 5 мг один раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу Крестору так, щоб очікувана експозиція до розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють з розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза Крестору при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3,1 раза). Таблиця 3. Вплив супутньої терапії на експозицію до розувастатину (АUС, дані наведені в порядку зменшення) - результати опублікованих клінічних досліджень Режим супутньої терапії Режим прийому розувастатину Зміна АУС розувастатину Циклоспорин 75-200 мг 2 рази на добу, 6 міс. 10 мг 1 раз на добу, 10 днів Збільшення у 7,1 рази Атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 8 днів 10 мг одноразово Збільшення у 3,1 рази Симепревір 150 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг одноразово Збільшення у 2,8 рази Лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 17 днів 20 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 2,1 рази Клопідогрел 300 мг (навантажувальна доза), потім 75 мг через 24 год 20 мг одноразово Збільшення вдвічі Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Збільшення у 1,9 рази Елтромбопаг 75 мг 1 раз на добу, 10 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,6 рази Дарунавнр 600 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 1,5 рази Типранавір 500 мг/ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 11 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Дронедарон 400 мг 2 рази на добу. Немає даних Збільшення у 1,4 рази Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 5 днів 10 мг або 80 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Езетиміб 10 мг 1 раз на добу, 14 днів 10 мг 1 раз на добу, 14 днів Збільшення у 1,2 рази Фосампренавір 700 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 8 днів 10 мг одноразово Без змін Алеглітазар 0,3 мг, 7 днів 40 мг, 7 днів Без змін Силімарин 140 мг 3 рази на добу, 5 днів 10 мг одноразово Без змін Фенофібрат 67 мг 3 рази на добу, 7 днів 10 мг, 7 днів Без змін Рифамін 450 мг 1 раз на добу, 7 днів 20 мг одноразово Без змін Кетоконазол 200 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Без змін Флуконазол 200 мг 1 раз на добу, 11 днів 80 мг одноразово Без змін Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Зниження на 28% Байкалін 50 мг 3 рази на добу, 14 днів 20 мг одноразово Зниження на 47% Вплив застосування розувастатину на інші препарати Антагоністи вітаміну К: початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може спричинити збільшення Міжнародного Нормалізованого Відносини (МНО). Скасування розувастатину або зниження дози може призвести до зменшення МНО. У разі рекомендується контроль МНО. Пероральні контрацептиви/гормонозамісна терапія: одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує АUС етинілестрадіолу та АUС норгестрелу на 26% та 34%, відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування препарату Крестор® та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні цього поєднання. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Інші лікарські засоби: не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовувати та не подрібнювати таблетку, ковтати повністю, запиваючи водою. Препарат може призначатися будь-якої доби незалежно від їди. До початку терапії препаратом Крестор® пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Доза препарату повинна підбиратися індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, повинна становити 5 або 10 мг препарату Крестор 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі необхідності доза може бути збільшена до більшої через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище рекомендованої початкової дози протягом 4-х тижнів терапії може проводитися тільки у пацієнтів з тяжкою ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемісією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при прийомі дози 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом фахівця. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4-х тижнів терапії та/або при підвищенні дози Крестор® необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Літні пацієнти Не потрібна корекція дози. Пацієнти з нирковою недостатністю У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв.) застосування препарату Крестор протипоказано. Протипоказане застосування препарату в дозі 40 мг пацієнтам з помірними порушеннями функції нирок (КК 30-60 мл/хв). Пацієнтам з помірними порушеннями ниркової функції рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Пацієнти з печінковою недостатністю Крестор протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Особливі популяції. Етнічні групи При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід враховувати цей факт при призначенні препарату Крестор даним групам пацієнтів. При призначенні доз 10 і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Протипоказано призначення препарату у дозі 40 мг пацієнтам монголоїдної раси. Генетичний поліморфізм У носіїв генотипів SLCO1В1 (ОАТР1В1) с.521СС та АВСG2 (ВСRР) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (АUС) до розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCO1В1 с.521ТТ та АВСG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна доза Крестору становить 20 мг один раз на добу. Пацієнти, схильні до міопатії Протипоказано призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам із факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. При призначенні доз 10 і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Супутня терапія Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та ВСRР). При сумісному застосуванні препарату Крестор з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок взаємодії з транспортними білками, рабдоміоліз). Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування цих препаратів перед призначенням разом із препаратом Крестор®. У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому Крестору. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів необхідне,слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Крестор® та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Специфічного лікування при передозуванні розувастатином немає. При передозуванні рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримання функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та рівня КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНиркові ефекти У пацієнтів, які отримували високі дози Крестору (в основному 40 мг), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзигорною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. У пацієнтів, які приймають препарат у дозі 40 мг, рекомендується контролювати показники ниркової функції під час лікування. З боку опорно-рухового апарату При застосуванні препарату Крестор у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міоіатія, в окремих випадках рабдоміоліз. Визначення креатинфосфокінази Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. Якщо вихідна активність КФК істотно підвищена (в 5 разів вище, ніж верхня межа норми), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (вище ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми). До початку терапії При призначенні препарату Крестор®, як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, слід виявляти обережність пацієнтам з наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу, необхідно розглянути співвідношення ризику та можливої користі терапії та проводити клінічне спостереження. Під час терапії Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо активність КФК значно підвищена (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми) або якщо симптоми з боку м'язів різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК збільшена не більше ніж у 5 разів порівняно з верхньою межею норми). Якщо симптоми зникають, і активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення Крестору або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний контроль активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуно-опосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або при припиненні прийому статинів, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі препарату Крестор і супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах (більше 1 г/добу). інгібітори протеази ВІЛ та макролідні антибіотики. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при сумісному застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне застосування препарату Крестор і гемфіброзилу. Повинне бути ретельно зважено співвідношення ризику та можливої користі при сумісному застосуванні препарату Крестор® та фібратів або ліпідзнижувальних доз нікотинової кислоти. Протипоказаний прийом препарату Крестор у дозі 40 мг разом із фібратами. Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози Крестор® необхідний контроль показників ліпідного обміну (ірі необхідності потрібна корекція дози). Печінка Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Крестор слід припинити або зменшити дозу препарату, якщо активність "печінкових" трансаміназ у сироватці крові в 3 рази перевищує верхню межу норми. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Крестор. Особливі популяції. Етнічні групи У ході фармакокінетичних досліджень серед китайських та японських пацієнтів відмічено збільшення системної концентрації розувастатину порівняно з показниками, отриманими серед пацієнтів-європеоїдів. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується сумісне застосування препарату з інгібіторами протеази ВІЛ. Лактоза Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з лактазною недостатністю, непереносимістю галактози та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких статинів, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження маси тіла та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію статинами. Цукровий діабет 2-го типу У пацієнтів із концентрацією глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія препаратом Крестор® асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2-го типу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу препарату Крестор на здатність керувати транспортним засобом та використовувати механізми. Слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі, що вимагає підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (під час терапії може виникати запаморочення).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 695,00 грн
498,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатину 20 мг у вигляді розувастатину кальцію; допоміжні речовини: лактози моногідрат 179,00; целюлоза мікрокристалічна 59,64 мг; кальцію фосфат 21,80 мг; кросповідон 15,00 мг; стеарат магнію 3,76 мг; оболонка пігулки: лактози моногідрат 3,60 мг; гіпромелоза 2,52 мг; тріацетин (гліцерину тріацетат) 0,72 мг; титану діоксид 2,11 мг; барвник заліза оксид червоний 0,05мг. По 14 таблеток у блістері з алюмінієвого ламінату/алюмінієвої фольги, сформованому з формувального ламінату, що складається з поліаміду / м'якої алюмінієвої фольги/ непластифікованої полівіїілхлоридної (ПВХ) плівки, запечатаному загартованої алюмінієвої фольги; по 2 або 9 блістерів у картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, з гравіюванням "ZD4522 20" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – ГМГ-КоА редуктази інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл Максимальна концентрація розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Метаболізм Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2С9. Ізоферменти CYP2С19, CYP3А4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десметилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий період напіввиведення (Т1/2) становить приблизно 19 годин. Період напіввиведення не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/годину (коефіцієнт варіації 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, що виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Лінійність Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Особливі популяції хворих Вік та стать Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани АUС (площі під кривою "концентрація-час") та Сmах (максимальної концентрації в плазмі крові) розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно; у індусів показано збільшення медіани АUS і Сmах в 1,3 рази. Фармакокінегічний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв.) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності не виявлено збільшення періоду напіввиведення розувастатину у пацієнтів з 7-ма балами та нижче за шкалою Чайлд-П'ю. У двох пацієнтів з 8-ма та 9-ма балами за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення періоду напіввиведення, принаймні, у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі Крестор®, зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та ВСRР (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCO1В1 (ОАТР1В1) с.521СС та АВСG2 (ВСКР) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUС) до розувастатину в 1,6 та 2,4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCO1В1 с.521ТТ та АВС .421СС.ФармакодинамікаМеханізм дії Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (ХС) і катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число "печінкових" рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Фармакодинаміка Крестор® знижує підвищені концентрації холестерину-ЛПНЩ (ХС-ЛПНГ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину-ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В (АПОВ), ХС-не -ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну А-I (АпоА-I) (див. таблиці 1 і 2), знижує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний ХС/ХС-ЛПВЩ і ХС-неЛПВЩ/ХС- ЛПВЩ та співвідношення АпоВ/АпоА-I. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії препаратом Крестор®, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Таблиця 1. Дозозалежний ефект у хворих з первинною гіперхолестеринемією (тип IIа та IIb за Фредріксоном) (середня скоригована відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням). Доза Кількість пацієнтів ХС-ЛПНЩ Загальний ХС ХС-ЛПЗП ТГ ХС-неЛПЗП АПОВ Апо А-I Плацебо 13 -7 -5 3 -3 -7 -3 0 5 мг 17 -45 -33 13 -35 -44 -38 4 10 мг 17 -52 -36 14 -10 -48 -42 4 20 мг 17 -55 -40 8 -23 -51 -46 5 40 мг 18 -63 -46 10 -28 -60 -54 0 Таблиця 2. Дозозалежний ефект у хворих з гіпертригліцеридемією (тип IIb і IV, за Фредріксоном) (середня відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням) Доза Кількість пацієнтів ТГ ХС-ЛПНЩ Загальний ХС ХС-ЛПЗП ХС-неЛПЗП ХС-ЛПОНП ТГ-ЛПОНП Плацебо 26 1 5 1 -3 2 2 6 5 мг 25 -21 -28 -24 3 -29 -25 -24 10 мг 23 -37 -45 -40 8 -49 -48 -39 20 мг 27 -37 -31 -34 22 -43 -49 -40 40 мг 25 -43 -43 -40 17 -51 -56 -48 Клінічна ефективність Крестор® ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі або віку, у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу за Фредріксоном (середня вихідна концентрація ХС-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л) на фоні прийому препарату в дозі 10 мг концентрація ХС-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують Крестор у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю (дослідження за участю 435 пацієнтів). Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження концентрації ХС-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається концентрація ХС-ЛПНЩ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають Крестор у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації ХС-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували Крестор у дозі від 5 мг до 40 мг один раз на добу протягом 6-ти тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові (див. таблицю 2). ). Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо вмісту ХС-ЛПЗЗ (див. також розділ "Особливі вказівки"). У дослідженні МЕТЕОR за участю 984 пацієнтів віком 45 - 70 років з низьким ризиком розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС) (10-річний ризик за Фрамінгемською шкалою менше 10%), середньою концентрацією ХС-ЛПНГ 4,0 ммоль/л (154, 5 мг/дл) та субклінічним атеросклерозом (який оцінювався за товщиною комплексу "інтима-медіа" сонних артерій - ТКІМ) вивчався вплив розувастатину на товщину комплексу "інтима-медіа". Пацієнти отримували розувастатин у дозі 40 мг на добу або плацебо протягом 2 років. Терапія розувастатином значно уповільнювала швидкість прогресування максимальної ТКІМ для 12 сегментів сонної артерії порівняно з плацебо з відмінністю на -0,0145 мм/рік [95 % довірчий інтервал від -0,0196 до - 0,0093; р Результати проведеного дослідження JUPITER (Обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) у 17802 пацієнтів показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (252 у групі плацебо порівняно з 142 у групі розувастатину)Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія за Фредріксоном (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються недостатніми. Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна. Гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального ХС та ХС-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного білка) ≥ 2 мг/л) при наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація ХС-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); дитячий вік до 18 років; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми); виражені порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); міопатія; одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період лактації; відсутність адекватних методів контрацепції; пацієнтам, схильним до розвитку міотоксичних ускладнень З обережністю: Наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при використанні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю; вік старше-65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації, розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Пацієнти з печінковою недостатністю Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяКрестор протипоказаний при вагітності та в період лактації. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі виникнення вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного годування прийом препарату необхідно припинити.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при прийомі Крестору, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення небажаних ефектів представлена так: часто (> 1/100, < 1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (< 1/10000), неуточнена частота (не може бути підрахована за наявними даними). Імунна система - Рідко: реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. Ендокринна система - Часто: цукровий діабет 2-го типу. З боку центральної нервової системи: - Часто: головний біль, запаморочення. З боку травного тракту – часто: запор, нудота, біль у животі; Рідко: панкреатит. З боку шкірних покровів - Нечасто: свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку опорно-рухового апарату: - Часто: міалгія; Рідко: міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. Інші: Часто: астенічний синдром. З боку сечовивідної системи У пацієнтів, які отримували Крестор®, може виявлятись протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менше 1% пацієнтів, які отримують 10 - 20 мг препарату, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг препарату. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого або прогресування існуючого захворювання нирок. З боку опорно-рухового апарату При застосуванні препарату Крестор у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без її. Дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК) спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми) терапія має бути припинена. З боку печінки При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Лабораторні показники При застосуванні препарату Крестор також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності гамма-глутамілтранспептидази, лужної фосфатази, порушення функції щитовидної залози. Постмаркетингове застосування Повідомлялося про наступні побічні ефекти у постмаркетинговому застосуванні препарату Крестор: З боку системи кровотворення – неуточненої частоти: тромбоцитопенія. З боку травного тракту – дуже рідко: жовтяниця, гепатит; Рідко: підвищення активності "печінкових" трансаміназ; Неуточнена частота: діарея. З боку опорно-рухового апарату – дуже рідко: артралгія. Неуточненої частоти: імуно-опосередкована некротизуюча міопатія - з боку центральної нервової системи; Дуже рідко: втрата або зниження пам'яті; Неуточнена частота: периферична нейропатія. З боку дихальної системи - Неуточнена частота: кашель, задишка. З боку сечовивідної системи – дуже рідко: гематурія. З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини - Неуточненої частоти: синдром Стівенса-Джонсона. З боку репродуктивної системи та молочної залози - Неуточнена частота: гінекомастія. Інші - Неуточнені частоти: периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння, сексуальна дисфункція, гіперглікемія, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків: розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та ВСRР. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії (див. таблицю 3). Циклоспорин: при одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 3). Не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину. Крсстор протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ): незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції до розувастатину (див. табл. 3). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUС(0-24) і. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується (див. таблицю 3). Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення у 2 рази максимальної концентрації розувастатину в плазмі крові та АУС розувастатину. Грунтуючись на даних по специфічній взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можливо фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні в монотерапії. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетиміб: одночасне застосування препарату Крестор у дозі 10 мг та езетімібу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням АУС розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 3). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодіамічну взаємодію між препаратом Крестор® та езетимибом. Антациди: одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовують через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин: одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення АУС розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450: результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2С9 та CYP3А4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2А6 та CYP3А4). Фузидова кислота: досліджень з вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, були отримані постмаркетингові повідомлення про випадки рабдоміолізу при сумісному прийомі розувастатину та фузидової кислоти. Необхідно уважно спостерігати за пацієнтами. При необхідності можливе тимчасове припинення прийому розувастатину. Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину (див. таблицю 3) Дозу препарату Крестор слід коригувати при необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію до розувастатину. Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування цих препаратів перед призначенням разом із препаратом Крестор®. Якщо очікується збільшення експозиції в 2 рази і більше, початкова доза Крестору повинна становити 5 мг один раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу Крестору так, щоб очікувана експозиція до розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють з розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза Крестору при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3,1 раза). Таблиця 3. Вплив супутньої терапії на експозицію до розувастатину (АUС, дані наведені в порядку зменшення) - результати опублікованих клінічних досліджень Режим супутньої терапії Режим прийому розувастатину Зміна АУС розувастатину Циклоспорин 75-200 мг 2 рази на добу, 6 міс. 10 мг 1 раз на добу, 10 днів Збільшення у 7,1 рази Атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 8 днів 10 мг одноразово Збільшення у 3,1 рази Симепревір 150 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг одноразово Збільшення у 2,8 рази Лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 17 днів 20 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 2,1 рази Клопідогрел 300 мг (навантажувальна доза), потім 75 мг через 24 год 20 мг одноразово Збільшення вдвічі Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Збільшення у 1,9 рази Елтромбопаг 75 мг 1 раз на добу, 10 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,6 рази Дарунавнр 600 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 1,5 рази Типранавір 500 мг/ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 11 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Дронедарон 400 мг 2 рази на добу. Немає даних Збільшення у 1,4 рази Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 5 днів 10 мг або 80 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Езетиміб 10 мг 1 раз на добу, 14 днів 10 мг 1 раз на добу, 14 днів Збільшення у 1,2 рази Фосампренавір 700 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 8 днів 10 мг одноразово Без змін Алеглітазар 0,3 мг, 7 днів 40 мг, 7 днів Без змін Силімарин 140 мг 3 рази на добу, 5 днів 10 мг одноразово Без змін Фенофібрат 67 мг 3 рази на добу, 7 днів 10 мг, 7 днів Без змін Рифамін 450 мг 1 раз на добу, 7 днів 20 мг одноразово Без змін Кетоконазол 200 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Без змін Флуконазол 200 мг 1 раз на добу, 11 днів 80 мг одноразово Без змін Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Зниження на 28% Байкалін 50 мг 3 рази на добу, 14 днів 20 мг одноразово Зниження на 47% Вплив застосування розувастатину на інші препарати Антагоністи вітаміну К: початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може спричинити збільшення Міжнародного Нормалізованого Відносини (МНО). Скасування розувастатину або зниження дози може призвести до зменшення МНО. У разі рекомендується контроль МНО. Пероральні контрацептиви/гормонозамісна терапія: одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує АUС етинілестрадіолу та АUС норгестрелу на 26% та 34%, відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування препарату Крестор® та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні цього поєднання. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Інші лікарські засоби: не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовувати та не подрібнювати таблетку, ковтати повністю, запиваючи водою. Препарат може призначатися будь-якої доби незалежно від їди. До початку терапії препаратом Крестор® пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Доза препарату повинна підбиратися індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, повинна становити 5 або 10 мг препарату Крестор 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі необхідності доза може бути збільшена до більшої через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище рекомендованої початкової дози протягом 4-х тижнів терапії може проводитися тільки у пацієнтів з тяжкою ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемісією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при прийомі дози 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом фахівця. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4-х тижнів терапії та/або при підвищенні дози Крестор® необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Літні пацієнти Не потрібна корекція дози. Пацієнти з нирковою недостатністю У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв.) застосування препарату Крестор протипоказано. Протипоказане застосування препарату в дозі 40 мг пацієнтам з помірними порушеннями функції нирок (КК 30-60 мл/хв). Пацієнтам з помірними порушеннями ниркової функції рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Пацієнти з печінковою недостатністю Крестор протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Особливі популяції. Етнічні групи При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід враховувати цей факт при призначенні препарату Крестор даним групам пацієнтів. При призначенні доз 10 і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Протипоказано призначення препарату у дозі 40 мг пацієнтам монголоїдної раси. Генетичний поліморфізм У носіїв генотипів SLCO1В1 (ОАТР1В1) с.521СС та АВСG2 (ВСRР) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (АUС) до розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCO1В1 с.521ТТ та АВСG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна доза Крестору становить 20 мг один раз на добу. Пацієнти, схильні до міопатії Протипоказано призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам із факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. При призначенні доз 10 і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Супутня терапія Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та ВСRР). При сумісному застосуванні препарату Крестор з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок взаємодії з транспортними білками, рабдоміоліз). Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування цих препаратів перед призначенням разом із препаратом Крестор®. У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому Крестору. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів необхідне,слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Крестор® та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Специфічного лікування при передозуванні розувастатином немає. При передозуванні рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримання функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та рівня КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНиркові ефекти У пацієнтів, які отримували високі дози Крестору (в основному 40 мг), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзигорною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. У пацієнтів, які приймають препарат у дозі 40 мг, рекомендується контролювати показники ниркової функції під час лікування. З боку опорно-рухового апарату При застосуванні препарату Крестор у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міоіатія, в окремих випадках рабдоміоліз. Визначення креатинфосфокінази Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. Якщо вихідна активність КФК істотно підвищена (в 5 разів вище, ніж верхня межа норми), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (вище ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми). До початку терапії При призначенні препарату Крестор®, як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, слід виявляти обережність пацієнтам з наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу, необхідно розглянути співвідношення ризику та можливої користі терапії та проводити клінічне спостереження. Під час терапії Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо активність КФК значно підвищена (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми) або якщо симптоми з боку м'язів різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК збільшена не більше ніж у 5 разів порівняно з верхньою межею норми). Якщо симптоми зникають, і активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення Крестору або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний контроль активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуно-опосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або при припиненні прийому статинів, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі препарату Крестор і супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах (більше 1 г/добу). інгібітори протеази ВІЛ та макролідні антибіотики. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при сумісному застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне застосування препарату Крестор і гемфіброзилу. Повинне бути ретельно зважено співвідношення ризику та можливої користі при сумісному застосуванні препарату Крестор® та фібратів або ліпідзнижувальних доз нікотинової кислоти. Протипоказаний прийом препарату Крестор у дозі 40 мг разом із фібратами. Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози Крестор® необхідний контроль показників ліпідного обміну (ірі необхідності потрібна корекція дози). Печінка Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Крестор слід припинити або зменшити дозу препарату, якщо активність "печінкових" трансаміназ у сироватці крові в 3 рази перевищує верхню межу норми. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Крестор. Особливі популяції. Етнічні групи У ході фармакокінетичних досліджень серед китайських та японських пацієнтів відмічено збільшення системної концентрації розувастатину порівняно з показниками, отриманими серед пацієнтів-європеоїдів. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується сумісне застосування препарату з інгібіторами протеази ВІЛ. Лактоза Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з лактазною недостатністю, непереносимістю галактози та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких статинів, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження маси тіла та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію статинами. Цукровий діабет 2-го типу У пацієнтів із концентрацією глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія препаратом Крестор® асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2-го типу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу препарату Крестор на здатність керувати транспортним засобом та використовувати механізми. Слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі, що вимагає підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (під час терапії може виникати запаморочення).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
2 428,00 грн
591,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатину 40 мг у вигляді розувастатину кальцію; допоміжні речовини: лактози моногідрат 164,72 мг; целюлоза мікрокристалічна 54,92 мг; кальцію фосфат 20,00 мг; кросповідон 15,00 мг; стеарат магнію 3,76 мг; оболонка пігулки: лактози моногідрат 3,60 мг; гіпромелоза 2,52 мг; тріацетин (гліцерину тріацетат) 0,72 мг; титану діоксид 2,11 мг; барвник заліза оксид червоний 0,05мг. По 7 таблеток у блістері з алюмінієвого ламінату/алюмінієвої фольги, сформованому з формувального ламінату, що складається з поліаміду / м'якої алюмінієвої фольги/ непластифікованої полівіїілхлоридної (ПВХ) плівки, запечатаному загартованою алюмінієвою фольгою; по 4 блістери в картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, з гравіюванням "ZD4522" на одній стороні і 40 - на іншій.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – ГМГ-КоА редуктази інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл Максимальна концентрація розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Метаболізм Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2С9. Ізоферменти CYP2С19, CYP3А4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десметилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий період напіввиведення (Т1/2) становить приблизно 19 годин. Період напіввиведення не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/годину (коефіцієнт варіації 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, що виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Лінійність Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Особливі популяції хворих Вік та стать Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани АUС (площі під кривою "концентрація-час") та Сmах (максимальної концентрації в плазмі крові) розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно; у індусів показано збільшення медіани АUS і Сmах в 1,3 рази. Фармакокінегічний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв.) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності не виявлено збільшення періоду напіввиведення розувастатину у пацієнтів з 7-ма балами та нижче за шкалою Чайлд-П'ю. У двох пацієнтів з 8-ма та 9-ма балами за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення періоду напіввиведення, принаймні, у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі Крестор®, зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та ВСRР (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCO1В1 (ОАТР1В1) с.521СС та АВСG2 (ВСКР) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUС) до розувастатину в 1,6 та 2,4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCO1В1 с.521ТТ та АВС .421СС.ФармакодинамікаМеханізм дії Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (ХС) і катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число "печінкових" рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Фармакодинаміка Крестор® знижує підвищені концентрації холестерину-ЛПНЩ (ХС-ЛПНГ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину-ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В (АПОВ), ХС-не -ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну А-I (АпоА-I) (див. таблиці 1 і 2), знижує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний ХС/ХС-ЛПВЩ і ХС-неЛПВЩ/ХС- ЛПВЩ та співвідношення АпоВ/АпоА-I. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії препаратом Крестор®, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Таблиця 1. Дозозалежний ефект у хворих з первинною гіперхолестеринемією (тип IIа та IIb за Фредріксоном) (середня скоригована відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням). Доза Кількість пацієнтів ХС-ЛПНЩ Загальний ХС ХС-ЛПЗП ТГ ХС-неЛПЗП АПОВ Апо А-I Плацебо 13 -7 -5 3 -3 -7 -3 0 5 мг 17 -45 -33 13 -35 -44 -38 4 10 мг 17 -52 -36 14 -10 -48 -42 4 20 мг 17 -55 -40 8 -23 -51 -46 5 40 мг 18 -63 -46 10 -28 -60 -54 0 Таблиця 2. Дозозалежний ефект у хворих з гіпертригліцеридемією (тип IIb і IV, за Фредріксоном) (середня відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням) Доза Кількість пацієнтів ТГ ХС-ЛПНЩ Загальний ХС ХС-ЛПЗП ХС-неЛПЗП ХС-ЛПОНП ТГ-ЛПОНП Плацебо 26 1 5 1 -3 2 2 6 5 мг 25 -21 -28 -24 3 -29 -25 -24 10 мг 23 -37 -45 -40 8 -49 -48 -39 20 мг 27 -37 -31 -34 22 -43 -49 -40 40 мг 25 -43 -43 -40 17 -51 -56 -48 Клінічна ефективність Крестор® ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі або віку, у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу за Фредріксоном (середня вихідна концентрація ХС-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л) на фоні прийому препарату в дозі 10 мг концентрація ХС-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують Крестор у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю (дослідження за участю 435 пацієнтів). Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження концентрації ХС-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається концентрація ХС-ЛПНЩ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають Крестор у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації ХС-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували Крестор у дозі від 5 мг до 40 мг один раз на добу протягом 6-ти тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові (див. таблицю 2). ). Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо вмісту ХС-ЛПЗЗ (див. також розділ "Особливі вказівки"). У дослідженні МЕТЕОR за участю 984 пацієнтів віком 45 - 70 років з низьким ризиком розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС) (10-річний ризик за Фрамінгемською шкалою менше 10%), середньою концентрацією ХС-ЛПНГ 4,0 ммоль/л (154, 5 мг/дл) та субклінічним атеросклерозом (який оцінювався за товщиною комплексу "інтима-медіа" сонних артерій - ТКІМ) вивчався вплив розувастатину на товщину комплексу "інтима-медіа". Пацієнти отримували розувастатин у дозі 40 мг на добу або плацебо протягом 2 років. Терапія розувастатином значно уповільнювала швидкість прогресування максимальної ТКІМ для 12 сегментів сонної артерії порівняно з плацебо з відмінністю на -0,0145 мм/рік [95 % довірчий інтервал від -0,0196 до - 0,0093; р Результати проведеного дослідження JUPITER (Обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) у 17802 пацієнтів показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (252 у групі плацебо порівняно з 142 у групі розувастатину)Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія за Фредріксоном (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються недостатніми. Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна. Гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального ХС та ХС-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного білка) ≥ 2 мг/л) при наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація ХС-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період лактації; відсутність адекватних методів контрацепції; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми) пацієнтам з факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу, а саме: ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); гіпотиреоз; особистий чи сімейний анамнез м'язових захворювань; міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; одночасний прийом фібратів; пацієнтам азіатської раси; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу). З обережністю: Ниркова недостатність слабкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Застосування у педіатричній практиці Ефективність та безпека застосування препарату у дітей до 18 років не встановлена. Досвід застосування препарату в педіатричній практиці обмежений невеликою кількістю дітей (від 8 років та старше) сімейною гомозиготною гіперхолестеринемією. В даний час не рекомендується застосовувати Крестор у дітей віком до 18 років. Пацієнти з печінковою недостатністю Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяКрестор протипоказаний при вагітності та в період лактації. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі виникнення вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного годування прийом препарату необхідно припинити.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при прийомі Крестору, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення небажаних ефектів представлена так: часто (> 1/100, < 1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (< 1/10000), неуточнена частота (не може бути підрахована за наявними даними). Імунна система - Рідко: реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. Ендокринна система - Часто: цукровий діабет 2-го типу. З боку центральної нервової системи: - Часто: головний біль, запаморочення. З боку травного тракту – часто: запор, нудота, біль у животі; Рідко: панкреатит. З боку шкірних покровів - Нечасто: свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку опорно-рухового апарату: - Часто: міалгія; Рідко: міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. Інші: Часто: астенічний синдром. З боку сечовивідної системи У пацієнтів, які отримували Крестор®, може виявлятись протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менше 1% пацієнтів, які отримують 10 - 20 мг препарату, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг препарату. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого або прогресування існуючого захворювання нирок. З боку опорно-рухового апарату При застосуванні препарату Крестор у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без її. Дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК) спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми) терапія має бути припинена. З боку печінки При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Лабораторні показники При застосуванні препарату Крестор також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності гамма-глутамілтранспептидази, лужної фосфатази, порушення функції щитовидної залози. Постмаркетингове застосування Повідомлялося про наступні побічні ефекти у постмаркетинговому застосуванні препарату Крестор: З боку системи кровотворення – неуточненої частоти: тромбоцитопенія. З боку травного тракту – дуже рідко: жовтяниця, гепатит; Рідко: підвищення активності "печінкових" трансаміназ; Неуточнена частота: діарея. З боку опорно-рухового апарату – дуже рідко: артралгія. Неуточненої частоти: імуно-опосередкована некротизуюча міопатія - з боку центральної нервової системи; Дуже рідко: втрата або зниження пам'яті; Неуточнена частота: периферична нейропатія. З боку дихальної системи - Неуточнена частота: кашель, задишка. З боку сечовивідної системи – дуже рідко: гематурія. З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини - Неуточненої частоти: синдром Стівенса-Джонсона. З боку репродуктивної системи та молочної залози - Неуточнена частота: гінекомастія. Інші - Неуточнені частоти: периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння, сексуальна дисфункція, гіперглікемія, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків: розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та ВСRР. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії (див. таблицю 3). Циклоспорин: при одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 3). Не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину. Крсстор протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ): незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції до розувастатину (див. табл. 3). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUС(0-24) і. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується (див. таблицю 3). Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення у 2 рази максимальної концентрації розувастатину в плазмі крові та АУС розувастатину. Грунтуючись на даних по специфічній взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можливо фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні в монотерапії. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетиміб: одночасне застосування препарату Крестор у дозі 10 мг та езетімібу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням АУС розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 3). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодіамічну взаємодію між препаратом Крестор® та езетимибом. Антациди: одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовують через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин: одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення АУС розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450: результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2С9 та CYP3А4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2А6 та CYP3А4). Фузидова кислота: досліджень з вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, були отримані постмаркетингові повідомлення про випадки рабдоміолізу при сумісному прийомі розувастатину та фузидової кислоти. Необхідно уважно спостерігати за пацієнтами. При необхідності можливе тимчасове припинення прийому розувастатину. Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину (див. таблицю 3) Дозу препарату Крестор слід коригувати при необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію до розувастатину. Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування цих препаратів перед призначенням разом із препаратом Крестор®. Якщо очікується збільшення експозиції в 2 рази і більше, початкова доза Крестору повинна становити 5 мг один раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу Крестору так, щоб очікувана експозиція до розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють з розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза Крестору при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3,1 раза). Таблиця 3. Вплив супутньої терапії на експозицію до розувастатину (АUС, дані наведені в порядку зменшення) - результати опублікованих клінічних досліджень Режим супутньої терапії Режим прийому розувастатину Зміна АУС розувастатину Циклоспорин 75-200 мг 2 рази на добу, 6 міс. 10 мг 1 раз на добу, 10 днів Збільшення у 7,1 рази Атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 8 днів 10 мг одноразово Збільшення у 3,1 рази Симепревір 150 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг одноразово Збільшення у 2,8 рази Лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 17 днів 20 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 2,1 рази Клопідогрел 300 мг (навантажувальна доза), потім 75 мг через 24 год 20 мг одноразово Збільшення вдвічі Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Збільшення у 1,9 рази Елтромбопаг 75 мг 1 раз на добу, 10 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,6 рази Дарунавнр 600 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 1,5 рази Типранавір 500 мг/ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 11 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Дронедарон 400 мг 2 рази на добу. Немає даних Збільшення у 1,4 рази Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 5 днів 10 мг або 80 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Езетиміб 10 мг 1 раз на добу, 14 днів 10 мг 1 раз на добу, 14 днів Збільшення у 1,2 рази Фосампренавір 700 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 8 днів 10 мг одноразово Без змін Алеглітазар 0,3 мг, 7 днів 40 мг, 7 днів Без змін Силімарин 140 мг 3 рази на добу, 5 днів 10 мг одноразово Без змін Фенофібрат 67 мг 3 рази на добу, 7 днів 10 мг, 7 днів Без змін Рифамін 450 мг 1 раз на добу, 7 днів 20 мг одноразово Без змін Кетоконазол 200 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Без змін Флуконазол 200 мг 1 раз на добу, 11 днів 80 мг одноразово Без змін Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Зниження на 28% Байкалін 50 мг 3 рази на добу, 14 днів 20 мг одноразово Зниження на 47% Вплив застосування розувастатину на інші препарати Антагоністи вітаміну К: початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може спричинити збільшення Міжнародного Нормалізованого Відносини (МНО). Скасування розувастатину або зниження дози може призвести до зменшення МНО. У разі рекомендується контроль МНО. Пероральні контрацептиви/гормонозамісна терапія: одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує АUС етинілестрадіолу та АUС норгестрелу на 26% та 34%, відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування препарату Крестор® та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні цього поєднання. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Інші лікарські засоби: не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовувати та не подрібнювати таблетку, ковтати повністю, запиваючи водою. Препарат може призначатися будь-якої доби незалежно від їди. До початку терапії препаратом Крестор® пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Доза препарату повинна підбиратися індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, повинна становити 5 або 10 мг препарату Крестор 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі необхідності доза може бути збільшена до більшої через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище рекомендованої початкової дози протягом 4-х тижнів терапії може проводитися тільки у пацієнтів з тяжкою ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемісією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при прийомі дози 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом фахівця. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4-х тижнів терапії та/або при підвищенні дози Крестор® необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Літні пацієнти Не потрібна корекція дози. Пацієнти з нирковою недостатністю У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв.) застосування препарату Крестор протипоказано. Протипоказане застосування препарату в дозі 40 мг пацієнтам з помірними порушеннями функції нирок (КК 30-60 мл/хв). Пацієнтам з помірними порушеннями ниркової функції рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Пацієнти з печінковою недостатністю Крестор протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Особливі популяції. Етнічні групи При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід враховувати цей факт при призначенні препарату Крестор даним групам пацієнтів. При призначенні доз 10 і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Протипоказано призначення препарату у дозі 40 мг пацієнтам монголоїдної раси. Генетичний поліморфізм У носіїв генотипів SLCO1В1 (ОАТР1В1) с.521СС та АВСG2 (ВСRР) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (АUС) до розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCO1В1 с.521ТТ та АВСG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна доза Крестору становить 20 мг один раз на добу. Пацієнти, схильні до міопатії Протипоказано призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам із факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. При призначенні доз 10 і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Супутня терапія Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та ВСRР). При сумісному застосуванні препарату Крестор з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок взаємодії з транспортними білками, рабдоміоліз). Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування цих препаратів перед призначенням разом із препаратом Крестор®. У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому Крестору. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів необхідне,слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Крестор® та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Специфічного лікування при передозуванні розувастатином немає. При передозуванні рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримання функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та рівня КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНиркові ефекти У пацієнтів, які отримували високі дози Крестору (в основному 40 мг), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзигорною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. У пацієнтів, які приймають препарат у дозі 40 мг, рекомендується контролювати показники ниркової функції під час лікування. З боку опорно-рухового апарату При застосуванні препарату Крестор у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міоіатія, в окремих випадках рабдоміоліз. Визначення креатинфосфокінази Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. Якщо вихідна активність КФК істотно підвищена (в 5 разів вище, ніж верхня межа норми), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (вище ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми). До початку терапії При призначенні препарату Крестор®, як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, слід виявляти обережність пацієнтам з наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу, необхідно розглянути співвідношення ризику та можливої користі терапії та проводити клінічне спостереження. Під час терапії Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо активність КФК значно підвищена (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми) або якщо симптоми з боку м'язів різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК збільшена не більше ніж у 5 разів порівняно з верхньою межею норми). Якщо симптоми зникають, і активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення Крестору або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний контроль активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуно-опосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або при припиненні прийому статинів, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі препарату Крестор і супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах (більше 1 г/добу). інгібітори протеази ВІЛ та макролідні антибіотики. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при сумісному застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне застосування препарату Крестор і гемфіброзилу. Повинне бути ретельно зважено співвідношення ризику та можливої користі при сумісному застосуванні препарату Крестор® та фібратів або ліпідзнижувальних доз нікотинової кислоти. Протипоказаний прийом препарату Крестор у дозі 40 мг разом із фібратами. Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози Крестор® необхідний контроль показників ліпідного обміну (ірі необхідності потрібна корекція дози). Печінка Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Крестор слід припинити або зменшити дозу препарату, якщо активність "печінкових" трансаміназ у сироватці крові в 3 рази перевищує верхню межу норми. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Крестор. Особливі популяції. Етнічні групи У ході фармакокінетичних досліджень серед китайських та японських пацієнтів відмічено збільшення системної концентрації розувастатину порівняно з показниками, отриманими серед пацієнтів-європеоїдів. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується сумісне застосування препарату з інгібіторами протеази ВІЛ. Лактоза Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з лактазною недостатністю, непереносимістю галактози та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких статинів, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження маси тіла та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію статинами. Цукровий діабет 2-го типу У пацієнтів із концентрацією глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія препаратом Крестор® асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2-го типу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу препарату Крестор на здатність керувати транспортним засобом та використовувати механізми. Слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі, що вимагає підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (під час терапії може виникати запаморочення).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: 5 мг розувастатину у вигляді розувастатину кальцію; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 93,08 мг, целюлозу мікрокристалічну 31,02 мг, кальцію фосфат 11,32 мг, кросповідон 7,50 мг, магнію стеарат 1,88 мг; у складі плівкової оболонки таблетки: лактози моногідрат 1,80 мг, гіпромелозу 1,26 мг, триацетин (гліцерину триацетат) 0,36 мг, титану діоксид 0,90 мг, барвник заліза оксид жовтий 0,18 мг. По 14 таблеток у блістері з алюмінієвого ламінату/алюмінієвої фольги, сформованому з формувального ламінату, що складається з поліаміду/м'якої алюмінієвої фольги/непластифікованої полівінілхлоридної (ПВХ) плівки, запечатаному загартованою алюмінієвою фольгою; по 2 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину. (інформація вказується тільки при упаковці на підприємствах ЗАТ "ЗіО-Здоров'я", Росія та ТОВ "АстраЗенека Індастриз", Росія): По 14 таблеток у блістері з алюмінієвого ламінату/алюмінієвої фольги, сформованому з формувального ламінату, що складається з поліаміду / м'якої алюмінієвої фольги/ непластифікованої полівінілхлоридної (ПВХ) плівки, запечатаному загартованої алюмінієвої фольги; по 2 або 7 блістерів з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з гравіюванням "ZD4522 5" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – ГМГ-КоА редуктази інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл Максимальна концентрація розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Метаболізм Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2С9. Ізоферменти CYP2С19, CYP3А4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десметилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий період напіввиведення (Т1/2) становить приблизно 19 годин. Період напіввиведення не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/годину (коефіцієнт варіації 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, що виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Лінійність Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Особливі популяції хворих Вік та стать Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани АUС (площі під кривою "концентрація-час") та Сmах (максимальної концентрації в плазмі крові) розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно; у індусів показано збільшення медіани АUS і Сmах в 1,3 рази. Фармакокінегічний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв.) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності не виявлено збільшення періоду напіввиведення розувастатину у пацієнтів з 7-ма балами та нижче за шкалою Чайлд-П'ю. У двох пацієнтів з 8-ма та 9-ма балами за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення періоду напіввиведення, принаймні, у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі Крестор®, зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та ВСRР (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCO1В1 (ОАТР1В1) с.521СС та АВСG2 (ВСКР) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUС) до розувастатину в 1,6 та 2,4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCO1В1 с.521ТТ та АВС .421СС.ФармакодинамікаМеханізм дії Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (ХС) і катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число "печінкових" рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Фармакодинаміка Крестор® знижує підвищені концентрації холестерину-ЛПНЩ (ХС-ЛПНГ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину-ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В (АПОВ), ХС-не -ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну А-I (АпоА-I) (див. таблиці 1 і 2), знижує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний ХС/ХС-ЛПВЩ і ХС-неЛПВЩ/ХС- ЛПВЩ та співвідношення АпоВ/АпоА-I. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії препаратом Крестор®, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Таблиця 1. Дозозалежний ефект у хворих з первинною гіперхолестеринемією (тип IIа та IIb за Фредріксоном) (середня скоригована відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням). Доза Кількість пацієнтів ХС-ЛПНЩ Загальний ХС ХС-ЛПЗП ТГ ХС-неЛПЗП АПОВ Апо А-I Плацебо 13 -7 -5 3 -3 -7 -3 0 5 мг 17 -45 -33 13 -35 -44 -38 4 10 мг 17 -52 -36 14 -10 -48 -42 4 20 мг 17 -55 -40 8 -23 -51 -46 5 40 мг 18 -63 -46 10 -28 -60 -54 0 Таблиця 2. Дозозалежний ефект у хворих з гіпертригліцеридемією (тип IIb і IV, за Фредріксоном) (середня відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням) Доза Кількість пацієнтів ТГ ХС-ЛПНЩ Загальний ХС ХС-ЛПЗП ХС-неЛПЗП ХС-ЛПОНП ТГ-ЛПОНП Плацебо 26 1 5 1 -3 2 2 6 5 мг 25 -21 -28 -24 3 -29 -25 -24 10 мг 23 -37 -45 -40 8 -49 -48 -39 20 мг 27 -37 -31 -34 22 -43 -49 -40 40 мг 25 -43 -43 -40 17 -51 -56 -48 Клінічна ефективність Крестор® ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі або віку, у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу за Фредріксоном (середня вихідна концентрація ХС-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л) на фоні прийому препарату в дозі 10 мг концентрація ХС-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують Крестор у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю (дослідження за участю 435 пацієнтів). Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження концентрації ХС-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається концентрація ХС-ЛПНЩ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають Крестор у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації ХС-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували Крестор у дозі від 5 мг до 40 мг один раз на добу протягом 6-ти тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові (див. таблицю 2). ). Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо вмісту ХС-ЛПЗЗ (див. також розділ "Особливі вказівки"). У дослідженні МЕТЕОR за участю 984 пацієнтів віком 45 - 70 років з низьким ризиком розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС) (10-річний ризик за Фрамінгемською шкалою менше 10%), середньою концентрацією ХС-ЛПНГ 4,0 ммоль/л (154, 5 мг/дл) та субклінічним атеросклерозом (який оцінювався за товщиною комплексу "інтима-медіа" сонних артерій - ТКІМ) вивчався вплив розувастатину на товщину комплексу "інтима-медіа". Пацієнти отримували розувастатин у дозі 40 мг на добу або плацебо протягом 2 років. Терапія розувастатином значно уповільнювала швидкість прогресування максимальної ТКІМ для 12 сегментів сонної артерії порівняно з плацебо з відмінністю на -0,0145 мм/рік [95 % довірчий інтервал від -0,0196 до - 0,0093; р Результати проведеного дослідження JUPITER (Обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) у 17802 пацієнтів показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (252 у групі плацебо порівняно з 142 у групі розувастатину)Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія за Фредріксоном (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються недостатніми. Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна. Гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального ХС та ХС-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного білка) ≥ 2 мг/л) при наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація ХС-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); дитячий вік до 18 років; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми); виражені порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); міопатія; одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період лактації; відсутність адекватних методів контрацепції; пацієнтам, схильним до розвитку міотоксичних ускладнень З обережністю: Наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при використанні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю; вік старше-65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації, розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Пацієнти з печінковою недостатністю Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяКрестор протипоказаний при вагітності та в період лактації. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі виникнення вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного годування прийом препарату необхідно припинити.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при прийомі Крестору, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення небажаних ефектів представлена так: часто (> 1/100, < 1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (< 1/10000), неуточнена частота (не може бути підрахована за наявними даними). Імунна система - Рідко: реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. Ендокринна система - Часто: цукровий діабет 2-го типу. З боку центральної нервової системи: - Часто: головний біль, запаморочення. З боку травного тракту – часто: запор, нудота, біль у животі; Рідко: панкреатит. З боку шкірних покровів - Нечасто: свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку опорно-рухового апарату: - Часто: міалгія; Рідко: міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. Інші: Часто: астенічний синдром. З боку сечовивідної системи У пацієнтів, які отримували Крестор®, може виявлятись протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менше 1% пацієнтів, які отримують 10 - 20 мг препарату, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг препарату. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого або прогресування існуючого захворювання нирок. З боку опорно-рухового апарату При застосуванні препарату Крестор у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без її. Дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК) спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми) терапія має бути припинена. З боку печінки При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Лабораторні показники При застосуванні препарату Крестор також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності гамма-глутамілтранспептидази, лужної фосфатази, порушення функції щитовидної залози. Постмаркетингове застосування Повідомлялося про наступні побічні ефекти у постмаркетинговому застосуванні препарату Крестор: З боку системи кровотворення – неуточненої частоти: тромбоцитопенія. З боку травного тракту – дуже рідко: жовтяниця, гепатит; Рідко: підвищення активності "печінкових" трансаміназ; Неуточнена частота: діарея. З боку опорно-рухового апарату – дуже рідко: артралгія. Неуточненої частоти: імуно-опосередкована некротизуюча міопатія - з боку центральної нервової системи; Дуже рідко: втрата або зниження пам'яті; Неуточнена частота: периферична нейропатія. З боку дихальної системи - Неуточнена частота: кашель, задишка. З боку сечовивідної системи – дуже рідко: гематурія. З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини - Неуточненої частоти: синдром Стівенса-Джонсона. З боку репродуктивної системи та молочної залози - Неуточнена частота: гінекомастія. Інші - Неуточнені частоти: периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння, сексуальна дисфункція, гіперглікемія, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків: розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та ВСRР. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії (див. таблицю 3). Циклоспорин: при одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 3). Не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину. Крсстор протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ): незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції до розувастатину (див. табл. 3). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUС(0-24) і. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується (див. таблицю 3). Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення у 2 рази максимальної концентрації розувастатину в плазмі крові та АУС розувастатину. Грунтуючись на даних по специфічній взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можливо фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні в монотерапії. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетиміб: одночасне застосування препарату Крестор у дозі 10 мг та езетімібу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням АУС розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 3). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодіамічну взаємодію між препаратом Крестор® та езетимибом. Антациди: одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовують через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин: одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення АУС розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450: результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2С9 та CYP3А4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2А6 та CYP3А4). Фузидова кислота: досліджень з вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, були отримані постмаркетингові повідомлення про випадки рабдоміолізу при сумісному прийомі розувастатину та фузидової кислоти. Необхідно уважно спостерігати за пацієнтами. При необхідності можливе тимчасове припинення прийому розувастатину. Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину (див. таблицю 3) Дозу препарату Крестор слід коригувати при необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію до розувастатину. Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування цих препаратів перед призначенням разом із препаратом Крестор®. Якщо очікується збільшення експозиції в 2 рази і більше, початкова доза Крестору повинна становити 5 мг один раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу Крестору так, щоб очікувана експозиція до розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють з розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза Крестору при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3,1 раза). Таблиця 3. Вплив супутньої терапії на експозицію до розувастатину (АUС, дані наведені в порядку зменшення) - результати опублікованих клінічних досліджень Режим супутньої терапії Режим прийому розувастатину Зміна АУС розувастатину Циклоспорин 75-200 мг 2 рази на добу, 6 міс. 10 мг 1 раз на добу, 10 днів Збільшення у 7,1 рази Атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 8 днів 10 мг одноразово Збільшення у 3,1 рази Симепревір 150 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг одноразово Збільшення у 2,8 рази Лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 17 днів 20 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 2,1 рази Клопідогрел 300 мг (навантажувальна доза), потім 75 мг через 24 год 20 мг одноразово Збільшення вдвічі Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Збільшення у 1,9 рази Елтромбопаг 75 мг 1 раз на добу, 10 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,6 рази Дарунавнр 600 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 1,5 рази Типранавір 500 мг/ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 11 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Дронедарон 400 мг 2 рази на добу. Немає даних Збільшення у 1,4 рази Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 5 днів 10 мг або 80 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Езетиміб 10 мг 1 раз на добу, 14 днів 10 мг 1 раз на добу, 14 днів Збільшення у 1,2 рази Фосампренавір 700 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 8 днів 10 мг одноразово Без змін Алеглітазар 0,3 мг, 7 днів 40 мг, 7 днів Без змін Силімарин 140 мг 3 рази на добу, 5 днів 10 мг одноразово Без змін Фенофібрат 67 мг 3 рази на добу, 7 днів 10 мг, 7 днів Без змін Рифамін 450 мг 1 раз на добу, 7 днів 20 мг одноразово Без змін Кетоконазол 200 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Без змін Флуконазол 200 мг 1 раз на добу, 11 днів 80 мг одноразово Без змін Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Зниження на 28% Байкалін 50 мг 3 рази на добу, 14 днів 20 мг одноразово Зниження на 47% Вплив застосування розувастатину на інші препарати Антагоністи вітаміну К: початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може спричинити збільшення Міжнародного Нормалізованого Відносини (МНО). Скасування розувастатину або зниження дози може призвести до зменшення МНО. У разі рекомендується контроль МНО. Пероральні контрацептиви/гормонозамісна терапія: одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує АUС етинілестрадіолу та АUС норгестрелу на 26% та 34%, відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування препарату Крестор® та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні цього поєднання. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Інші лікарські засоби: не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовувати та не подрібнювати таблетку, ковтати повністю, запиваючи водою. Препарат може призначатися будь-якої доби незалежно від їди. До початку терапії препаратом Крестор® пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Доза препарату повинна підбиратися індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, повинна становити 5 або 10 мг препарату Крестор 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі необхідності доза може бути збільшена до більшої через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище рекомендованої початкової дози протягом 4-х тижнів терапії може проводитися тільки у пацієнтів з тяжкою ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемісією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при прийомі дози 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом фахівця. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4-х тижнів терапії та/або при підвищенні дози Крестор® необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Літні пацієнти Не потрібна корекція дози. Пацієнти з нирковою недостатністю У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв.) застосування препарату Крестор протипоказано. Протипоказане застосування препарату в дозі 40 мг пацієнтам з помірними порушеннями функції нирок (КК 30-60 мл/хв). Пацієнтам з помірними порушеннями ниркової функції рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Пацієнти з печінковою недостатністю Крестор протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Особливі популяції. Етнічні групи При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід враховувати цей факт при призначенні препарату Крестор даним групам пацієнтів. При призначенні доз 10 і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Протипоказано призначення препарату у дозі 40 мг пацієнтам монголоїдної раси. Генетичний поліморфізм У носіїв генотипів SLCO1В1 (ОАТР1В1) с.521СС та АВСG2 (ВСRР) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (АUС) до розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCO1В1 с.521ТТ та АВСG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна доза Крестору становить 20 мг один раз на добу. Пацієнти, схильні до міопатії Протипоказано призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам із факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. При призначенні доз 10 і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Супутня терапія Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та ВСRР). При сумісному застосуванні препарату Крестор з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок взаємодії з транспортними білками, рабдоміоліз). Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування цих препаратів перед призначенням разом із препаратом Крестор®. У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому Крестору. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів необхідне,слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Крестор® та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Специфічного лікування при передозуванні розувастатином немає. При передозуванні рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримання функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та рівня КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНиркові ефекти У пацієнтів, які отримували високі дози Крестору (в основному 40 мг), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзигорною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. У пацієнтів, які приймають препарат у дозі 40 мг, рекомендується контролювати показники ниркової функції під час лікування. З боку опорно-рухового апарату При застосуванні препарату Крестор у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міоіатія, в окремих випадках рабдоміоліз. Визначення креатинфосфокінази Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. Якщо вихідна активність КФК істотно підвищена (в 5 разів вище, ніж верхня межа норми), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (вище ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми). До початку терапії При призначенні препарату Крестор®, як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, слід виявляти обережність пацієнтам з наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу, необхідно розглянути співвідношення ризику та можливої користі терапії та проводити клінічне спостереження. Під час терапії Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо активність КФК значно підвищена (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми) або якщо симптоми з боку м'язів різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК збільшена не більше ніж у 5 разів порівняно з верхньою межею норми). Якщо симптоми зникають, і активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення Крестору або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний контроль активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуно-опосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або при припиненні прийому статинів, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі препарату Крестор і супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах (більше 1 г/добу). інгібітори протеази ВІЛ та макролідні антибіотики. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при сумісному застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне застосування препарату Крестор і гемфіброзилу. Повинне бути ретельно зважено співвідношення ризику та можливої користі при сумісному застосуванні препарату Крестор® та фібратів або ліпідзнижувальних доз нікотинової кислоти. Протипоказаний прийом препарату Крестор у дозі 40 мг разом із фібратами. Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози Крестор® необхідний контроль показників ліпідного обміну (ірі необхідності потрібна корекція дози). Печінка Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Крестор слід припинити або зменшити дозу препарату, якщо активність "печінкових" трансаміназ у сироватці крові в 3 рази перевищує верхню межу норми. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Крестор. Особливі популяції. Етнічні групи У ході фармакокінетичних досліджень серед китайських та японських пацієнтів відмічено збільшення системної концентрації розувастатину порівняно з показниками, отриманими серед пацієнтів-європеоїдів. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується сумісне застосування препарату з інгібіторами протеази ВІЛ. Лактоза Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з лактазною недостатністю, непереносимістю галактози та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких статинів, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження маси тіла та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію статинами. Цукровий діабет 2-го типу У пацієнтів із концентрацією глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія препаратом Крестор® асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2-го типу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу препарату Крестор на здатність керувати транспортним засобом та використовувати механізми. Слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі, що вимагає підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (під час терапії може виникати запаморочення).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Активна речовина: Натрію кромоглікат – 20,0 мг; Допоміжні речовини: Гліцерол безводний – 18,0 мг; Макрогол 300 – 1,125 мг; Натрію гіалуронат – 0,9 мг; Динатрію едетату дигідрат (трилон Б) – 0,1 мг; Вода для ін'єкцій – до 1 мл. Краплі очні, 2%. По 0,4 мл у тюбик-крапельниці з поліетилену низької щільності або поліпропілену. По 5 або 10 тюбик-крапельниць у пакеті з фольгованої плівки. По 2 або 4 пакети з фольгованої плівки з 5 тюбик-крапельницями або по 1 або 2 пакети з фольгованої плівки з 10 тюбик-крапельницями разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиПрозора або майже прозора, безбарвна або трохи забарвлена рідина.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний засіб - стабілізатор мембран опасистих клітин.ФармакокінетикаАбсорбція через слизову оболонку ока незначна. Системна біодоступність – менше 0,03%. Період напіввиведення – 5-10 хвилин. Зв'язок із білками плазми – 65%. Не метаболізується, виводиться нирками та через кишечник у незміненому вигляді (приблизно у рівних кількостях протягом 24 годин після застосування).ФармакодинамікаПротиалергічний засіб, що запобігає дегрануляції опасистих клітин та вивільнення з них медіаторів алергічних реакцій - гістаміну та лейкотрієнів (особливо SRS-A). Механізм дії, ймовірно, заснований на стабілізації мембран опасистих клітин та блокуванні кальцієвих каналів, що викликає гальмування вивільнення медіаторів. Кромогліцієва кислота блокує як ранні, так і пізні алергічні реакції. Препарат не має антигістамінної та судинозвужувальної дії.ІнструкціяПеред застосуванням препарату необхідно ретельно вимити руки. Якщо крапля не потрапила до кон'юнктивального мішка, слід повторити закапування. Після закапування заплющити очі, не моргати і не відкривати їх близько 2 хвилин для кращого контакту слизової оболонки ока з препаратом. Порядок роботи з тюбик-крапельницею: Відкрити пакет, відокремити одну тюбик-крапельницю, решту помістити назад у пакет. Розкрити тюбик-крапельницю (переконавшись, що розчин знаходиться в нижній частині тюбик-крапельниці, обертаючими рухами повернути та відокремити клапан). Закапати необхідну кількість препарату у вічі. Доза, що міститься в тюбик-крапельниці, достатня для одного закапування в обидва ока. Після одноразового використання тюбик-крапельницю слід викинути, навіть якщо залишився вміст.Показання до застосуванняСезонний та цілорічний алергічний кон'юнктивіт.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату; - Дитячий вік до 4 років. З обережністю: дитячий вік.Вагітність та лактаціяБезпека застосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування не встановлена, тому в цей період препарат слід застосовувати з обережністю і лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода та дитини. Лікарський препарат екскретується у грудне молоко; у період лікування препаратом слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяНаведені нижче небажані ефекти наводяться відповідно до наступних градацій частоти їх ступеня тяжкості: Дуже часто: >1/10; Часто: >1/100, 1/1000, 1/10000, Небажані лікарські реакції представлені в порядку зменшення їхнього ступеня тяжкості. З боку органу зору: дуже рідко - порушення чіткості зорового сприйняття, що швидко проходить, короткочасне відчуття печіння, стороннього тіла, сухості в оці, набряк кон'юнктиви, сльозотеча, мейбоміт. Інше: дуже рідко – алергічні реакції (свербіж, легка болючість кон'юнктиви, кон'юнктивальна ін'єкція), зміна смакових відчуттів.Взаємодія з лікарськими засобамиНесприятливих взаємодій кромогліцієвої кислоти з іншими лікарськими засобами не відзначалося.Спосіб застосування та дозиПрепарат є найбільш ефективним при профілактичному застосуванні. Помітний клінічний ефект настає за кілька днів чи тижнів застосування. Лікування починають з інстиляції препарату по 1 краплі 2 рази на день в обидва ока, при необхідності режим дозування може бути змінений на інстиляції по 1 краплі 4 рази на день в обидва ока. При сезонному алергічному кон'юнктивіті лікування слід розпочинати відразу після появи перших симптомів або застосовувати профілактично до початку сезону появи пилку. Лікування продовжують протягом усього сезону цвітіння або довше, якщо симптоми зберігаються.ПередозуванняНемає даних.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКраплі очні Кроміцил-СОЛОФАРМ не містять консерванту, тому їх можна застосовувати при носінні контактних лінз будь-якого типу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнти, у яких після застосування препарату з'являється короткочасне порушення чіткості зорового сприйняття, не повинні керувати транспортними засобами та механізмами одразу після застосування очних крапель.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
532,00 грн
493,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: кромоглікат натрію 100 мг. Склад корпусу капсули: ;титану діоксид (Е171) - 2%, желатин - до 100%. Склад кришечки капсули: титану діоксид (Е171) – 2%, желатин – до 100%. 10 шт. - упаковки контурні осередкові (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули; тверді желатинові, №2, корпус та кришечка білого кольору; вміст капсул – порошок білого або майже білого кольору; допускається наявність ущільнень капсульної маси у вигляді стовпчика або таблетки, які при натисканні скляною паличкою розсипаються.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний засіб, що надає мембраностабілізуючу дію, перешкоджає дегрануляції опасистих клітин та виділенню з них гістаміну, брадикініну, лейкотрієнів та інших біологічно активних речовин. Запобігає розвитку, але не усуває симптоми алергічних реакцій негайного типу. При прийомі внутрішньо у хворих з мастоцитозом полегшення симптомів з боку ШКТ (діарея, біль у животі) та шкіри (кропив'янка, свербіж) спостерігається на 2-6 тижні лікування та зберігається 2-3 тижні.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Після прийому внутрішньо всмоктування натрію кромоглікату із ШКТ - низьке (менше 1% дози), проте системний кліренс його високий (плазмовий кліренс становить 7.9±0.9 мл/хв/кг), тому акумуляції препарату не відбувається. Зв'язування із білками плазми становить приблизно 65%. Метаболізм та виведення Чи не метаболізується. Виділяється у незмінному вигляді через кишечник та нирками приблизно у рівних співвідношеннях.Клінічна фармакологіяСтабілізатор мембран опасистих клітин. Протиалергічний препарат.Показання до застосуванняХарчова алергія (при доведеному наявності алергену) як монотерапія або у поєднанні з дієтою, що обмежує надходження алергену; неспецифічний виразковий коліт (як допоміжний засіб у поєднанні з глюкокортикостероїдами (ГКС) або сульфасалазином, а також як препарат вибору у хворих з гіперчутливістю до сульфасалазину).Протипоказання до застосуванняДитячий вік віком до 2 років; підвищена чутливість до натрію кромоглікату або до будь-якого іншого компонента препарату.Вагітність та лактаціяПід час вагітності (особливо в І триместрі) при призначенні препарату так само, як і при призначенні інших лікарських засобів, слід бути обережним. Накопичений досвід застосування препарату при вагітності підтверджує відсутність несприятливого впливу препарату на розвиток плода. При вагітності препарат повинен призначатися лише у випадках, коли очевидна необхідність його прийому. Чи не встановлено чи надходить натрію кромоглікат у грудне молоко, проте на підставі його фізико-хімічних властивостей можна вважати це малоймовірним. Не надходило повідомлень, що підтверджують, що застосування натрію кромоглікату матерями, що годують, надавало будь-який несприятливий вплив на дитину. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 2 років.Побічна діяМожливі: нудота, блювання, діарея, дискомфорт у животі, висипання на шкірі, болі в суглобах. Вкрай рідко: алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПоєднане призначення натрію кромоглікату та кортикостероїдів дозволяє зменшити дозу останніх, а в окремих випадках повністю їх відмінити. Під час зниження дози кортикостероїдів пацієнт повинен перебувати під ретельним лікарським наглядом. Темп зниження дози кортикостероїдів не повинен перевищувати 10% на тиждень.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймається внутрішньо у вигляді капсул або розчину, приготованого із вмісту капсул (відкривають капсулу, вміст висипають у склянку, виливають у склянку 1 чайну ложку гарячої кип'яченої води, отриманий розчин розбавляють 2 чайними ложками холодної води). При харчової алергії приймають за 15-20 хв до їжі. ;Дорослим та дітям старше 14 років ;призначають у початковій дозі 200 мг 4 рази на добу; ;дітям віком від 2 до 14 років; - по 100 мг 4 рази на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг/кг. Досягши стійкого терапевтичного ефекту доза може бути знижена до мінімуму, що забезпечує відсутність симптомів захворювання. Пацієнтам, яким з яких-небудь причин не вдається уникнути їди, що містить алергени, слід прийняти 1 капсулу за 15 хв до їди. Оптимальна доза підбирається індивідуально, але не більше від 100 до 500 мг. У разі пропуску прийому препарату його слід прийняти як тільки з'явиться можливість. Якщо це збігається з прийомом чергової дози, прийом пропущеної дози не проводиться.ПередозуванняТ.к. препарат всмоктується дуже незначно, передозування малоймовірне. Лікування: у разі передозування показано медичне спостереження та при необхідності симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам, у яких в анамнезі є вказівки на анафілактичний шок або інші, що загрожують життю стану, що виникають при прийомі харчових продуктів, не слід використовувати кромогліцієву кислоту як допоміжний лікарський засіб. Пацієнт повинен бути попереджений про необхідність регулярного застосування препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не вивчалося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
342,00 грн
303,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Пантопразол 40мг. В упаковці 28 шт.Опис лікарської формиТаблетки покриті кишковорозчинною оболонкою.Фармакотерапевтична групаКросацид – інгібітор протонового насоса (H+/K+-АТФ-ази). Блокує заключну стадію секреції HCl, знижуючи вміст базальної та стимульованої секреції, незалежно від природи подразника. Гальмування продукції HCl дозозалежне. Не впливає на моторику ШКТ. Секреторна активність нормалізується через 3-4 дні після закінчення прийому.Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки (у фазі загострення), ерозивний гастрит, рефлюкс-езофагіт, синдром Золлінгера-Еллісона.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, диспепсія невротичного генезу. З обережністю: вагітність; період лактації; печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяПри вагітності можливе лише за суворими показаннями, коли користь матері перевищує потенційний ризик для плода. Категорія дії на плід за FDA – B. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяГоловний біль, діарея, нудота, блювання, хвороблива напруга молочних залоз, слабкість, висипання на шкірі, свербіж шкіри, запаморочення; гіпертермія, депресія, порушення зору.Взаємодія з лікарськими засобамиЗнижує ефект ЛЗ, що всмоктуються при кислих значеннях рН (в т.ч. кетоконазолу).Спосіб застосування та дозиПри виразковій хворобі – 40-80 мг на добу. У літніх пацієнтів, при хронічній нирковій недостатності - не більше 40 мг на добу. Курс лікування для рубцювання виразки 12-палої кишки - 2 тижні, виразки шлунка і рефлюкс-езофагіту - 4-8 тижнів. При печінковій недостатності – 40 мг 1 раз на 2 дні. Не розжовуючи, запиваючи рідиною.ПередозуванняЧи не описана.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо і після лікування обов'язковим є ендоскопічний контроль для виключення злоякісного новоутворення, т.к. лікування може замаскувати симптоматику та відстрочити правильну діагностику.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаКровохлібки кореневища та коріння. Порошок у фільтр-пакетах по 1,5 г; по 20 фільтр-пакетів у картонній пачці.ХарактеристикаКореневища та коріння кровохлебки містять поліфенольний комплекс, що включає дубильні речовини, еллагову та галову кислоти, пирогаллол, катехін та галокатехін, а також сапоніни та флавоноїди та ін.Фармакотерапевтична групаВідвар кореневищ і коренів кровохлебки має в'яжучу, кровоспинну, антисептичну та протизапальну дію.Інструкція3 фільтр-пакети (4,5 г) поміщають у скляний або емальований посуд, заливають 200 мл (1 склянка) окропу, закривають і настоюють 15 хвилин, періодично натискаючи на пакетики ложкою, потім їх віджимають. Об'єм отриманого відвару доводять кип'яченою водою до 200 мл. Приймають внутрішньо по 1/2 склянки 4 десь у день. Перед вживанням відвар рекомендується збовтувати.Показання до застосуванняГострі та хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються діареєю; рясні менструальні кровотечі; незначні кровотечі у посткоагуляційний період лікування шийки матки.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату, вагітність, лактація. З обережністю приймати при підвищеній згортання крові, тромбоемболії (в анамнезі).Побічна діяМожливі алергічні реакції. При тривалому застосуванні – підвищення згортання крові.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКрушини кори.Опис лікарської формиСуміш частинок жовтувато-коричневого кольору з коричневими та зеленувато-коричневими вкрапленнями. Запах слабкий. Смак водного вилучення гіркуватий.ХарактеристикаКора жостеру містить антрацепохідні, хризофанову кислоту, дубильні речовини, органічні кислоти, ефірну олію.Фармакотерапевтична групаПроносний засіб рослинного походження.ФармакодинамікаНастій кори жостеру виявляє проносну дію, обумовлену наявністю антраценпохідних глікозидів, що викликають подразнення рецепторів слизової оболонки товстого кишечника. Проносний ефект зазвичай настає через 8 - 12 годин після прийому препарату.Інструкція2 фільтр-пакети поміщають у скляний або емальований посуд, заливають 100 мл (1/2 склянки) окропу, накривають і настоюють протягом 15 хвилин. Фільтр-пакети віджимають, обсяг отриманого настою доводять кип'яченою водою до 100 мл. Приймають внутрішньо по 1/2 склянки на ніч чи вранці.Показання до застосуванняХронічний запор.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату, запори неврогенного та ендокринного походження, спастичні запори, кишкова непрохідність, кровотечі, синдром гострого живота, апендицит, ентерит, коліт, гострі гарячкові стани. Вагітність, період грудного вигодовування. Дитячий вік віком до 12 років.Побічна діяМожливі алергічні реакції. При передозуванні можливі колікоподібні болі у животі, тенезми, відчуття дискомфорту у животі, забарвлення сечі у жовтий колір. Тривалий прийом призводить до звикання та послаблення або відсутності проносного ефекту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується тривале застосування препарату без консультації лікаря.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаКрушини кора містить антраглікозиди франгулін, гюкофрангулін, франгулаемодин, хризофанову кислоту, дубильні речовини, органічні кислоти, цукру, алколоїди та інші біологічно активні речовини.Опис лікарської формиСуміш частинок кори, жовтувато-коричневого кольору з коричневими і зеленими вкрапленнями, що проходить крізь сито з отворами розміром 2 мм. Запах слабкий. Смак водного вилучення гіркуватий.Фармакотерапевтична групаПроносний засіб рослинного походження.Інструкція3 фільтр-пакети (6,0 г) поміщають у скляний або емальований посуд, заливають 100 мл (1/2 склянки) окропу, закривають і настоюють протягом 15 хвилин, періодично натискаючи на пакетики ложкою, потім віджимають. Об'єм отриманого настою доводять кип'яченою водою до 100 мл. Приймають внутрішньо у теплому вигляді дорослі та діти старше 12 років по 1/2 склянки на ніч та вранці. Курс лікування 2-3 тижні. Перед застосуванням настій рекомендується збовтувати. Приготовлений настій - у прохолодному місці трохи більше 2-х діб.Показання до застосуванняХронічний запор.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до препарату, запори неврогенного та ендокринного походження, спастичні запори, кишкова непрохідність, синдром гострого живота, апендицит, ентерит, коліт, метрорагія, гострі гарячкові стани. Вагітність, період грудного вигодовування, дитячий вік до 12 років.Побічна діяМожливі алергічні реакції (шкірні висипи), відчуття дискомфорту в животі (метеоризм, спастичні болі, нудота).ПередозуванняКолікоподібні болі в животі, тенезми, нудота, блювання, діарея. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні препаратів жостеру може розвинутись звикання та ослаблення або відсутність проносного ефекту, тому доцільно чергувати їх з іншими проносними засобами. Можливе фарбування сечі у жовтий колір, що не вимагає відміни препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не вивчено.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКрушини кора містить антраглікозиди франгулін, гюкофрангулін, франгулаемодин, хризофанову кислоту, дубильні речовини, органічні кислоти, цукру, алколоїди та інші біологічно активні речовини.Опис лікарської формиСуміш частинок кори, жовтувато-коричневого кольору з коричневими і зеленими вкрапленнями, що проходить крізь сито з отворами розміром 2 мм. Запах слабкий. Смак водного вилучення гіркуватий.Фармакотерапевтична групаПроносний засіб рослинного походження.Інструкція3 фільтр-пакети (6,0 г) поміщають у скляний або емальований посуд, заливають 100 мл (1/2 склянки) окропу, закривають і настоюють протягом 15 хвилин, періодично натискаючи на пакетики ложкою, потім віджимають. Об'єм отриманого настою доводять кип'яченою водою до 100 мл. Приймають внутрішньо у теплому вигляді дорослі та діти старше 12 років по 1/2 склянки на ніч та вранці. Курс лікування 2-3 тижні. Перед застосуванням настій рекомендується збовтувати. Приготовлений настій - у прохолодному місці трохи більше 2-х діб.Показання до застосуванняХронічний запор.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до препарату, запори неврогенного та ендокринного походження, спастичні запори, кишкова непрохідність, синдром гострого живота, апендицит, ентерит, коліт, метрорагія, гострі гарячкові стани. Вагітність, період грудного вигодовування, дитячий вік до 12 років.Побічна діяМожливі алергічні реакції (шкірні висипи), відчуття дискомфорту в животі (метеоризм, спастичні болі, нудота).ПередозуванняКолікоподібні болі в животі, тенезми, нудота, блювання, діарея. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні препаратів жостеру може розвинутись звикання та ослаблення або відсутність проносного ефекту, тому доцільно чергувати їх з іншими проносними засобами. Можливе фарбування сечі у жовтий колір, що не вимагає відміни препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не вивчено.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКрушини кора містить антраглікозиди франгулін, гюкофрангулін, франгулаемодин, хризофанову кислоту, дубильні речовини, органічні кислоти, цукру, алколоїди та інші біологічно активні речовини.Опис лікарської формиСуміш частинок кори, жовтувато-коричневого кольору з коричневими і зеленими вкрапленнями, що проходить крізь сито з отворами розміром 2 мм. Запах слабкий. Смак водного вилучення гіркуватий.Фармакотерапевтична групаПроносний засіб рослинного походження.Інструкція3 фільтр-пакети (6,0 г) поміщають у скляний або емальований посуд, заливають 100 мл (1/2 склянки) окропу, закривають і настоюють протягом 15 хвилин, періодично натискаючи на пакетики ложкою, потім віджимають. Об'єм отриманого настою доводять кип'яченою водою до 100 мл. Приймають внутрішньо у теплому вигляді дорослі та діти старше 12 років по 1/2 склянки на ніч та вранці. Курс лікування 2-3 тижні. Перед застосуванням настій рекомендується збовтувати. Приготовлений настій - у прохолодному місці трохи більше 2-х діб.Показання до застосуванняХронічний запор.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до препарату, запори неврогенного та ендокринного походження, спастичні запори, кишкова непрохідність, синдром гострого живота, апендицит, ентерит, коліт, метрорагія, гострі гарячкові стани. Вагітність, період грудного вигодовування, дитячий вік до 12 років.Побічна діяМожливі алергічні реакції (шкірні висипи), відчуття дискомфорту в животі (метеоризм, спастичні болі, нудота).ПередозуванняКолікоподібні болі в животі, тенезми, нудота, блювання, діарея. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні препаратів жостеру може розвинутись звикання та ослаблення або відсутність проносного ефекту, тому доцільно чергувати їх з іншими проносними засобами. Можливе фарбування сечі у жовтий колір, що не вимагає відміни препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не вивчено.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКрушини вільхоподібної кори. Кора порошок. По 1,5 г кори порошку у фільтр-пакеті з термозварювального паперу; по 20 фільтр-пакетів вкладають у пачки з картону. Пачки з фільтр-пакетами загортають у плівку полімерну незабарвлену з метою контролю першого розтину. Текст інструкції у повному обсязі наноситься на пачку.Опис лікарської формиСуміш частинок кори жовтувато-коричневого кольору з коричневими, темно-коричневими, сіро-коричневими, темно-сірими, сірими, жовтувато-жовтогарячими, червонувато-коричневими вкрапленнями. Запах слабкий. Смак водного вилучення гіркуватий.ХарактеристикаКора жостеру – це добре відомий проносний засіб, який впливає на кишечник рефлекторно. Необхідний ефект викликають речовини, що містяться в цій лікарській рослині, - антраглікозиди: вони мають подразнюючу дію на рецептори слизової оболонки товстої кишки, що в свою чергу запускаємо механізм її випорожнення. Кору жостеру використовують для симптоматичного лікування запорів різного походження у вигляді настою. Його п'ють, як правило, на ніч з огляду на те, що дія ліків має наступити приблизно через 8-12 годин.Фармакотерапевтична групаПроносний засіб рослинного походження.Властивості компонентівОсновними діючими речовинами кори жостеру є антраценпохідні (франгулін, реум-емодин, та ін).ФармакодинамікаНастій кори жостеру виявляє проносну дію, обумовлену наявністю антра-глікозидів, що викликають подразнення рецепторів слизової оболонки товстого кишечника. Проносний ефект зазвичай настає через 8-12 годин після прийому препарату.Інструкція4 фільтр-пакети (6,0 г) поміщають у скляний або емальований посуд, заливають 100 мл (1/2 склянки) окропу, накривають і настоюють 15 хвилин, періодично натискаючи на пакетики ложкою, потім їх віджимають. Об'єм отриманого настою доводять кип'яченою водою до 100 мл. Настій приймають внутрішньо в теплому вигляді дорослі та діти старше 12 років по 1/2 склянки на ніч та вранці. Курс лікування 1-2 тижні. Перед застосуванням настій рекомендується збовтувати.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату; запори неврогенного та ендокринного походження, спастичні запори, кишкова непрохідність, синдром гострого живота, апендицит, ентерит, коліт, метрорагія, гострі гарячкові стани; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 12 років.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяМожливі алергічні реакції (шкірні висипи), відчуття дискомфорту в животі (метеоризм, спастичні болі, нудота).ПередозуванняПри передозуванні можливі колікоподібні болі у животі, тенезми, нудота, блювання, діарея. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні препаратів жостеру може розвинутись звикання та ослаблення або відсутність проносного ефекту, тому доцільно чергувати їх з іншими проносними засобами. Можливе фарбування сечі у жовтий колір, що не вимагає відміни препарату. Не рекомендується тривале застосування препарату без консультації лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (у тому числі керування транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКрушини кори.Опис лікарської формиСуміш частинок жовтувато-коричневого кольору з коричневими та зеленувато-коричневими вкрапленнями. Запах слабкий. Смак водного вилучення гіркуватий.ХарактеристикаКора жостеру містить антрацепохідні, хризофанову кислоту, дубильні речовини, органічні кислоти, ефірну олію.Фармакотерапевтична групаПроносний засіб рослинного походження.ФармакодинамікаНастій кори жостеру виявляє проносну дію, обумовлену наявністю антраценпохідних глікозидів, що викликають подразнення рецепторів слизової оболонки товстого кишечника. Проносний ефект зазвичай настає через 8 - 12 годин після прийому препарату.ІнструкціяБлизько 10 г (1 столова ложка) сировини поміщають в емальований посуд, заливають 200 мл (1 склянку) гарячої кип'яченої води, накривають кришкою і нагрівають на киплячій водяній бані 30 хвилин, охолоджують при кімнатній температурі 10 хвилин, проціджують, залишилося. Об'єм отриманого відвару доводять кип'яченою водою до 200 мл. Приймають внутрішньо по 1/2 склянки на ніч чи вранці.Показання до застосуванняХронічний запор.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату, запори неврогенного та ендокринного походження, спастичні запори, кишкова непрохідність, кровотечі, синдром гострого живота, апендицит, ентерит, коліт, гострі гарячкові стани. Вагітність, період грудного вигодовування. Дитячий вік віком до 12 років.Побічна діяМожливі алергічні реакції. При передозуванні можливі колікоподібні болі у животі, тенезми, відчуття дискомфорту у животі, забарвлення сечі у жовтий колір. Тривалий прийом призводить до звикання та послаблення або відсутності проносного ефекту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується тривале застосування препарату без консультації лікаря.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКрушини кори.Опис лікарської формиСуміш частинок жовтувато-коричневого кольору з коричневими та зеленувато-коричневими вкрапленнями. Запах слабкий. Смак водного вилучення гіркуватий.ХарактеристикаКора жостеру містить антрацепохідні, хризофанову кислоту, дубильні речовини, органічні кислоти, ефірну олію.Фармакотерапевтична групаПроносний засіб рослинного походження.ФармакодинамікаНастій кори жостеру виявляє проносну дію, обумовлену наявністю антраценпохідних глікозидів, що викликають подразнення рецепторів слизової оболонки товстого кишечника. Проносний ефект зазвичай настає через 8 - 12 годин після прийому препарату.Інструкція2 фільтр-пакети поміщають у скляний або емальований посуд, заливають 100 мл (1/2 склянки) окропу, накривають і настоюють протягом 15 хвилин. Фільтр-пакети віджимають, обсяг отриманого настою доводять кип'яченою водою до 100 мл. Приймають внутрішньо по 1/2 склянки на ніч чи вранці.Показання до застосуванняХронічний запор.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату, запори неврогенного та ендокринного походження, спастичні запори, кишкова непрохідність, кровотечі, синдром гострого живота, апендицит, ентерит, коліт, гострі гарячкові стани. Вагітність, період грудного вигодовування. Дитячий вік віком до 12 років.Побічна діяМожливі алергічні реакції. При передозуванні можливі колікоподібні болі у животі, тенезми, відчуття дискомфорту у животі, забарвлення сечі у жовтий колір. Тривалий прийом призводить до звикання та послаблення або відсутності проносного ефекту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується тривале застосування препарату без консультації лікаря.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
ХарактеристикаВідвар кори крушини має м'яку проносну дію. Проносний ефект зазвичай настає через 8-12 годин після прийому препаратів жостеру.ІнструкціяБлизько 12 г (2 столові ложки) кори поміщають в емальований посуд, заливають 200 мл (1 склянку) гарячої кип'яченої води, закривають кришкою і настоюють на киплячій водяній бані при частому помішуванні 30 хвилин, охолоджують при кімнатній температурі протягом 10 хвилин, сировину, що залишилася, віджимають. Об'єм отриманого відвару доводять кип'яченою водою до початкового обсягу 200 мл. Приймають по 1/2 склянки на ніч та вранці. Перед вживанням відвар рекомендується збовтувати.РекомендуєтьсяЗастосовують як проносне засіб при хронічних запорах.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКрушини вільхоподібної кори.Опис лікарської формиСуміш частинок кори жовтувато-коричневого кольору з коричневими, темно-коричневими, сіро-коричневими, темно-сірими, сірими, жовтувато-жовтогарячими, червонувато-коричневими вкрапленнями. Запах слабкий. Смак водного вилучення гіркуватий.ХарактеристикаКора жостеру – це добре відомий проносний засіб, який впливає на кишечник рефлекторно. Необхідний ефект викликають речовини, що містяться в цій лікарській рослині, - антраглікозиди: вони мають подразнюючу дію на рецептори слизової оболонки товстої кишки, що в свою чергу запускаємо механізм її випорожнення. Кору жостеру використовують для симптоматичного лікування запорів різного походження у вигляді настою. Його п'ють, як правило, на ніч з огляду на те, що дія ліків має наступити приблизно через 8-12 годин.Фармакотерапевтична групаПроносний засіб рослинного походження.Властивості компонентівОсновними діючими речовинами кори жостеру є антраценпохідні (франгулін, реум-емодин, та ін).ФармакодинамікаНастій кори жостеру виявляє проносну дію, обумовлену наявністю антра-глікозидів, що викликають подразнення рецепторів слизової оболонки товстого кишечника. Проносний ефект зазвичай настає через 8-12 годин після прийому препарату.Інструкція4 фільтр-пакети (6,0 г) поміщають у скляний або емальований посуд, заливають 100 мл (1/2 склянки) окропу, накривають і настоюють 15 хвилин, періодично натискаючи на пакетики ложкою, потім їх віджимають. Об'єм отриманого настою доводять кип'яченою водою до 100 мл. Настій приймають внутрішньо в теплому вигляді дорослі та діти старше 12 років по 1/2 склянки на ніч та вранці. Курс лікування 1-2 тижні. Перед застосуванням настій рекомендується збовтувати.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату; запори неврогенного та ендокринного походження, спастичні запори, кишкова непрохідність, синдром гострого живота, апендицит, ентерит, коліт, метрорагія, гострі гарячкові стани; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 12 років.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяМожливі алергічні реакції (шкірні висипи), відчуття дискомфорту в животі (метеоризм, спастичні болі, нудота).ПередозуванняПри передозуванні можливі колікоподібні болі у животі, тенезми, нудота, блювання, діарея. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні препаратів жостеру може розвинутись звикання та ослаблення або відсутність проносного ефекту, тому доцільно чергувати їх з іншими проносними засобами. Можливе фарбування сечі у жовтий колір, що не вимагає відміни препарату. Не рекомендується тривале застосування препарату без консультації лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (у тому числі керування транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активні речовини: латанопрост – 50 мкг, тимололу малеат – 6,83 мг (еквівалентно 5 мг тимололу); допоміжні речовини: бензалконію хлорид (у вигляді 50% розчину) 200 мкг, натрію безводний гідрофосфат 2,89 мг, натрію дигідрофосфату моногідрат 6,39 мг, натрію хлорид 4,10 мг, вода для ін'єкцій до 1 мл. По 2,5 мл розчину (крапель очних) у флаконі-крапельниці (поліетилен низької щільності) з ковпачком, що загвинчується, і запобіжним ковпачком без різьблення з контролем першого розтину; по 1 флакону-крапельниці з інструкцією із застосування в картонній пачці. На лицьовій стороні картонної пачки, з метою контролю першого розтину, наноситься перфорований рядок, що нагадує контур напівкілець; бічні поверхні пачки щільно склеюються під час упаковки препарату.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний розчин.Фармакотерапевтична групаПротиглаукомний засіб комбінований (простагландину F2-альфа аналог синтетичний + бета-адреноблокатор).ФармакокінетикаФармакокінетичних взаємодій між латанопростом і тимололом не встановлено, хоча через 1-4 години після застосування комбінованого препарату концентрація кислоти латанопросту у водяній волозі була приблизно вдвічі вищою, ніж при монотерапії. Латанопрост: Всмоктування Латанопрост, як пролікарська форма, всмоктується через рогівку, де відбувається його гідроліз до біологічно активної кислоти. Встановлено, що концентрація у водяній волозі досягає максимуму приблизно через дві години після місцевого застосування. Розподіл Об'єм розподілу становить 0,16±0,02 л/кг. Кислота латанопросту визначається у водянистій волозі протягом перших 4 годин, а в плазмі – тільки протягом першої години після місцевого застосування. Метаболізм Латанопрост піддається гідролізу в рогівці під дією естеразу з утворенням біологічно активної кислоти. Кислота латанопросту, що надходить у системний кровотік, метаболізується, переважно, в печінці шляхом β-окислення жирних кислот з утворенням 1,2-динор- та 1,2,3,4-тетранор-метаболітів. Виведення Кислота латанопросту швидко виводиться із плазми - період напіввиведення (t1/2) = 17 хв. Плазмовий кліренс становить 0,40 л/год/кг. Системний кліренс становить приблизно 7 мл/хв/кг. Після місцевого застосування очних крапель системна біодоступність латанопросту кислоти становить 45 %. Зв'язок із білками плазми становить 87 %. Метаболіти виводяться переважно нирками: після місцевого застосування з сечею виводиться приблизно 88 % введеної дози. Тимолол: Концентрація тимололу у водяній волозі досягає максимуму приблизно через 1 годину після застосування очних крапель. Частина дози піддається системному всмоктування, і максимальна концентрація в плазмі, що становить 1 нг/мл, досягається через 10-20 хвилин після застосування препарату по одній краплі в око один раз на добу (300 мкг/добу). Період напіввиведення тимололу із плазми становить близько 6 годин. Тимолол активно метаболізується у печінці. Метаболіти, а також кілька незмінених тимолол, виводяться з сечею.ФармакодинамікаДо складу препарату Ксалаком® входять два активні компоненти - латанопрост і тимолол. Механізм зниження підвищеного внутрішньоочного тиску (ВГД) у цих компонентів різний, що забезпечує додаткове зниження ВГД у порівнянні з ефектом, що досягається при застосуванні кожного з цих компонентів у вигляді монотерапії. Латанопрост - аналог простагландину F2α - є селективним агоністом рецепторів простаноїду FP і знижує ВГД за рахунок збільшення відтоку водянистої вологи, головним чином, увеосклеральним шляхом, а також через трабекулярну мережу. Встановлено, що латанопрост не істотно впливає на продукцію водянистої вологи та проникність гематоофтальмічного бар'єру. Протягом короткострокового лікування латанопрост не викликає просочування флюоресцину у задній сегмент ока при псевдофакії.При застосуванні в терапевтичних дозах латанопрост не має значного фармакологічного ефекту на серцево-судинну та дихальну системи. Тимолол - неселективний β1- і β2-адреноблокатор, який не має значної внутрішньої симпатоміметичної активності, не має прямого пригнічуючого впливу на міокард або місцевого анестезуючого (мембраностабілізуючого) ефекту. Блокада β-адренорецепторів спричиняє зниження серцевого викиду у здорових людей та хворих із захворюваннями серця. У хворих з тяжким порушенням функції міокарда β-адреноблокатори можуть пригнічувати стимулюючий ефект симпатичної нервової системи, необхідний для адекватної роботи серця. Блокада β-адренорецепторів у бронхах та бронхіолах призводить до збільшення опору дихальних шляхів під впливом парасимпатичної нервової системи. Подібний ефект може виявитися небезпечним для хворих на бронхіальну астму та інші бронхоспастичні захворювання. Застосування тимололу як очних крапель викликає зниження підвищеного і нормального ВГД незалежно від наявності чи відсутності глаукоми. Підвищене ВГД є основним фактором ризику глаукоматозного випадання полів зору. Чим вище ВГД, тим вище ймовірність глаукоматозного випадання полів зору та пошкодження зорового нерва. Точного механізму зниження ВГД під дією тимололу не встановлено. Результати тонографії та флюрофотометрії свідчать про те, що основний механізм дії може бути пов'язаний із зменшенням утворення водянистої вологи. Однак у деяких дослідженнях відзначено також невелике збільшення відтоку. Крім того, можливий також механізм пригнічення збільшеного синтезу циклічної АМФ, спричиненого ендогенною β-адренергічною стимуляцією. Не відзначено будь-якого впливу тимололу на проникність гематоофтальмічного бар'єру. Дія комбінації латанопросту та тимололу починається протягом години, а максимальний ефект спостерігається протягом 6-8 годин. При багаторазовому застосуванні адекватне зниження ВГД зберігається протягом 24 годин після введення.Показання до застосуванняЗниження підвищеного внутрішньоочного тиску (ВГД) у пацієнтів із відкритокутовою глаукомою або очною гіпертензією при недостатній ефективності монотерапії окремими компонентами препарату.Протипоказання до застосуванняРеактивні захворювання дихальних шляхів, зокрема. бронхіальна астма (або вказівка на її наявність в анамнезі), ХОЗЛ тяжкого перебігу; синусова брадикардія, синдром слабкості синусового вузла, синоатріальна блокада, атріовентрикулярна блокада ІІ-ІІІ ступеня без контролю штучного водія ритму, клінічно виражена серцева недостатність, кардіогенний шок; гіперчутливість до латанопросту, тимололу або інших компонентів препарату, дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність не встановлені). З обережністю: Запальна, неоваскулярна, закритокутова глаукома, відкритокутова глаукома у поєднанні з псевдофакією, пігментна глаукома (через відсутність достатнього досвіду застосування препарату); афакія, псевдофакія з розривом задньої капсули кришталика, пацієнти з відомими факторами ризику макулярного набряку (при лікуванні латанопростом описані випадки розвитку макулярного набряку, у тому числі цистоїдного); герпетичним кератитом в анамнезі; атріовентрикулярна блокада І ступеня (β-адреноблокатори негативно впливають на час проведення імпульсу в серцевому м'язі); порушення периферичного кровообігу (наприклад, тяжкі форми синдрому Рейно чи хвороби Рейно). Слід уникати застосування препарату Ксалаком у пацієнтів з активною формою герпетичного кератиту та рецидивуючим герпетичним кератитом, особливо пов'язаним із прийомом аналогів простагландину F2α. Тимолол слід обережно застосовувати у пацієнтів з хронічною обструктивною хворобою легень і лише у випадках, коли потенційна користь від застосування препарату для пацієнта перевищує ризик. З обережністю слід застосовувати Ксалаком у пацієнтів із захворюваннями рогівки, оскільки препарат може спричинити сухість слизової оболонки очей.Вагітність та лактаціяАдекватних контрольованих досліджень вагітних жінок не проводилося. При проведенні епідеміологічних досліджень при застосуванні β-адреноблокаторів внутрішньо не було відзначено випадків вад розвитку плода, проте ризик затримки внутрішньоутробного розвитку був підвищений. Крім того, виявляли симптоми β-адреноблокуючої дії (такі як, брадикардія, зниження артеріального тиску, порушення дихальної функції та гіпоглікемія) у новонароджених, матері яких під час вагітності приймали β-адреноблокатори. Якщо вагітна жінка отримувала терапію β-адреноблокаторами, слід проводити ретельний моніторинг стану новонародженого в перші дні після народження. У зв'язку з цим застосування препарату Ксалаком® під час вагітності можливе лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини. Латанопрост та його метаболіти можуть виділятися у грудне молоко. Тимолол, при застосуванні у формі крапель очей, також виявляли в грудному молоці. Враховуючи ризик розвитку серйозних небажаних реакцій у новонароджених, які перебувають на грудному вигодовуванні, а також важливість застосування препарату для матері, слід або припинити грудне вигодовування або скасувати препарат.Побічна діяЧастота небажаних реакцій представлена за наступною класифікацією: Дуже часті ≥10%; Часті ≥1 % та З боку органу зору: дуже часті – посилення пігментації райдужної оболонки; часті - порушення зору, блефарит, катаракта, кон'юнктивіт, ураження кон'юнктиви (фолікули, папілярні реакції кон'юнктиви, точкові крововиливи та ін.), ураження рогівки (ерозії, пігментація, кератит, точковий кератит та ін.), порушення рефракції очі (у тому числі, відчуття печіння та свербіння в очах), біль в очах, фотофобія, випадання полів зору, підвищене сльозоутворення. Інфекції: часті – синусит, інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та інші інфекції. Порушення метаболізму та харчування: часті – цукровий діабет, гіперхолестеринемія. Психічні розлади: часті депресії. З боку нервової системи: часті – головний біль. Судинні порушення: часті підвищення артеріального тиску. З боку шкірних покривів та підшкірних тканин: часті – гіпертрихоз, висип, свербіж шкіри та зміни шкіри (роздратування, дерматохалазіон та ін.). З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: часті – артрит. Нижче наведено інші небажані явища, які спостерігалися при монотерапії окремими компонентами препарату Ксалаком® (крім зазначених вище). Латанопрост: З боку органу зору: подразнення очей (почуття печіння, відчуття піску в очах, свербіж, поколювання та відчуття стороннього тіла); минущі точкові ерозії епітелію рогівки, набряк повік, кератит; подовження, потовщення, збільшення числа та посилення пігментації вій та пушкового волосся; ірит/увеїт; макулярний набряк (у пацієнтів з афакією, у пацієнтів із псевдофакією з розривом задньої капсули кришталика або у пацієнтів із факторами ризику розвитку макулярного набряку), у т.ч. цистоїдний; зміна напрямку зростання вій, іноді викликає подразнення ока; затуманений зір, фотофобія, зміни в періорбітальній ділянці та повік, що призводять до поглиблення борозни верхньої повіки, періорбітальний набряк, кісти райдужної оболонки. Серцево-судинна система: загострення стенокардії у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, відчуття серцебиття. З боку шкірних покривів і підшкірних тканин: шкірні висипання, потемніння шкіри повік і місцеві шкірні реакції на повіках. З боку нервової системи: запаморочення. З боку органів дихання: астма (у тому числі гострі напади або загострення захворювання у пацієнтів із бронхіальною астмою в анамнезі), задишка. З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: біль у м'язах/суглобах. Загальні та місцеві реакції: неспецифічний біль у грудях. Інфекції: герпетичний кератит. Тимолол (у формі очних крапель): З боку імунної системи: системні алергічні реакції, у тому числі анафілаксія, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, кропив'янка, свербіж шкіри, локалізований і генералізований висип. Порушення метаболізму та харчування: анорексія, приховані симптоми гіпоглікемії у хворих на цукровий діабет. Психічні розлади: зміни поведінки та психічні розлади, у тому числі сплутаність свідомості, галюцинації, тривога, дезорієнтація, нервозність, симптоми депресії, втрата пам'яті, безсоння, депресія та нічні кошмари. З боку нервової системи: ішемія головного мозку, гострі порушення мозкового кровообігу, запаморочення, посилення симптомів міастенії gravis, парестезія, сонливість, біль голови, непритомність. З боку органу зору: цистоїдний макулярний набряк, зниження чутливості рогівки; симптоми та ознаки подразнення очей (наприклад, відчуття печіння, свербіж, відчуття піску в очах, підвищена сльозотеча, почервоніння), блефарит, кератит, затуманеність зору, сухість слизової оболонки очей, ерозії рогівки, відшарування судинної оболонки після фільтраційних хірургічних; птоз, порушення зору, у тому числі зміна рефракції та диплопія. З боку органу слуху та вестибулярного апарату: шум у вухах. Серце: аритмія, брадикардія, атріовентрикулярна блокада, хронічна серцева недостатність, зупинка серця, блокада внутрішньосерцевої провідності, відчуття серцебиття, прогресування стенокардії. Судинні порушення: переміжна кульгавість, похолодання рук і ніг, зниження артеріального тиску, синдром Рейно. З боку органів дихання: бронхоспазм (переважно у хворих з попередніми бронхоспастичними захворюваннями), кашель, задишка, закладеність носа, набряк легенів та дихальна недостатність. З боку шлунково-кишкового тракту: діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота, порушення смакових відчуттів, диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, ретроперитонеальний фіброз. З боку шкірних покривів та підшкірних тканин: алопеція, псевдопемфігоїд, висипання на шкірі, псоріазоподібний висип або загострення псоріазу. З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: системний червоний вовчак та міалгія. З боку репродуктивної системи та молочних залоз: зниження лібідо, імпотенція, порушення сексуальної функції та хвороба Пейроні. Загальні та місцеві: астенія/стомлюваність, біль у грудях, набряки. У деяких пацієнтів із значним пошкодженням рогівки реєструвалися дуже рідкісні випадки кальцифікації рогівки у зв'язку із застосуванням фосфатовмісних очних крапель.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія препарату Ксалаком з іншими препаратами спеціально не вивчалася. При застосуванні препарату Ксалаком у пацієнтів, які отримують β-адреноблокатори внутрішньо, можливе більш виражене зниження ВГД або посилення системних проявів β-адреноблокаторів, тому одночасне місцеве застосування двох і більше β-адреноблокаторів не рекомендується. При одночасному закапуванні у вічі двох аналогів простагландинів описано парадоксальне підвищення ВГД, тому одночасне застосування двох і більше простагландинів, їх аналогів або похідних не рекомендується. При одночасному застосуванні тимололу з епінефрином іноді розвивався мідріаз. При поєднанні тимололу з наведеними нижче препаратами можлива адитивна дія зі зниженням артеріального тиску та/або вираженої брадикардії: блокатори "повільних" кальцієвих каналів; засоби, що викликають зниження вмісту катехоламінів, або β-адреноблокатори: антиаритмічні засоби (зокрема аміодарон); серцеві глікозиди; гуанетидин. Повідомлялося про посилення дії системних β-адреноблокаторів (наприклад, зниження частоти серцевих скорочень, депресія) при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту CYP2D6 (наприклад, хінідину, флуоксетину, пароксетину) та тимололу. β-адреноблокатори можуть посилити гіпоглікемічний вплив гіпоглікемічних лікарських засобів. При раптовому скасуванні клонідину відзначається підвищення артеріального тиску. Ця реакція може посилюватися при одночасному застосуванні з β-адреноблокаторами.Спосіб застосування та дозиДорослим (у тому числі літнім) - по одній краплі в уражене око(а) один раз на добу. Як при застосуванні будь-яких крапель очей, з метою зниження можливого системного ефекту препарату, відразу після інстиляції кожної краплі рекомендується натиснути на нижню слізну точку, розташовану біля внутрішнього кута ока на нижньому столітті. Це потрібно робити протягом 2 хвилин.ПередозуванняНижче наведено інформацію про передозування двох компонентів препарату: Латанопрост Крім подразнення очей та гіперемії кон'юнктиви, інші небажані зміни з боку органу зору при передозуванні латанопросту не відомі. При випадковому прийомі латанопросту слід враховувати таку інформацію: один флакон з 2,5 мл розчину містить 125 мкг латанопросту. Більше 90% латанопросту метаболізується при першому проходженні через печінку. Внутрішньовенна інфузія в дозі 3 мкг/кг у здорових добровольців не викликала жодних симптомів, проте при введенні дози 5,5-10 мкг/кг спостерігалися нудота, біль у животі, запаморочення, стомлюваність, "припливи" та пітливість. Ці симптоми дозволяються через 4 години після припинення інфузії. У хворих на бронхіальну астму середнього ступеня тяжкості введення латанопросту в очі в дозі, що в 7 разів перевищує терапевтичну, не викликало бронхоспазму. Тимолол Описані випадки ненавмисного передозування очних крапель тимололу, внаслідок чого спостерігалися системні ефекти, подібні до таких при системному застосуванні β-адреноблокаторів: запаморочення, головний біль, задишка, брадикардія, бронхоспазм та зупинка серця (див. розділ "Побічна дія"). У дослідженні in vitro було показано, що при діалізі тимолол легко виводиться із плазми або цільної крові. У хворих з нирковою недостатністю тимолол діалізувався гірше. У разі передозування проводять симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Ксалаком® слід застосовувати не частіше одного разу на день, тому що більш часто введення латанопросту призводить до послаблення ефекту, що знижує ВГД. При пропущенні однієї дози наступну дозу слід вводити у звичайний час. Якщо пацієнт одночасно використовує інші краплі очей, то їх слід застосовувати з інтервалом принаймні 5 хвилин. До складу препарату Ксалаком входить бензалконію хлорид, який може абсорбуватися контактними лінзами. Є повідомлення про розвиток точкової кератопатії та/або токсичної виразкової кератопатії, а також на фоні застосування бензалконію хлориду може виникнути подразнення очей та знебарвлення м'яких контактних лінз. Рекомендується ретельний моніторинг стану пацієнтів, які застосовують Ксалаком® часто або тривало, у яких відзначається сухість слизової оболонки очей або стани, що ушкоджують рогівку. Перед закапуванням крапель контактні лінзи необхідно зняти та знову встановити їх через 15 хвилин. Латанопрост Латанопрост може викликати поступове збільшення вмісту коричневого пігменту в райдужній оболонці. Як і при застосуванні латанопросту у вигляді очних крапель, при застосуванні препарату Ксалаком® збільшення пігментації райдужної оболонки відзначали у 16-20 % випадків серед усіх пацієнтів, які отримували Ксалаком® протягом року (оцінка на підставі фотографій). Зміна кольору очей обумовлено збільшенням вмісту меланіну в стромальних меланоцитах райдужної оболонки, а не збільшенням числа самих меланоцитів. У типових випадках коричнева пігментація з'являється навколо зіниці і концентрично поширюється на периферію райдужної оболонки. При цьому вся райдужка або її частини набувають коричневого кольору. Найчастіше зміна кольору є незначним і може бути встановлено клінічно. Посилення пігментації райдужної оболонки одного або обох очей спостерігається головним чиному пацієнтів зі змішаним кольором райдужної оболонки, що містить в основі коричневий колір. Препарат не впливає на невуси та лентиго райдужної оболонки: накопичення пігменту в трабекулярній мережі або у передній камері ока не відзначено. При визначенні ступеня пігментації райдужної оболонки протягом більше 5 років не виявлено небажаних наслідків посилення пігментації навіть при продовженні терапії латанопростом. У пацієнтів ступінь зниження ВГД була однаковою незалежно від наявності або відсутності посилення пігментації райдужної оболонки. Отже, лікування латанопростом можна продовжувати і у випадках посилення пігментації райдужної оболонки. Такі пацієнти повинні перебувати під регулярним наглядом та, залежно від клінічної ситуації, лікування може бути припинено. Посилення пігментації райдужної оболонки зазвичай спостерігається протягом першого року після початку лікування, рідко - протягом другого або третього року. Після четвертого року лікування цей ефект не спостерігався. Швидкість прогресування пігментації з часом знижується та стабілізується через 5 років. У більш віддалені терміни ефекти підвищеної пігментації райдужної оболонки не вивчалися. Після припинення лікування посилення коричневої пігментації райдужної оболонки не відзначалося, проте зміна кольору очей може виявитися необоротною. У зв'язку із застосуванням латанопросту описані випадки потемніння шкіри повік, яке може бути оборотним. Латанопрост може викликати поступові зміни вій та пушкового волосся, такі як подовження, потовщення, посилення пігментації, збільшення густоти та зміна напряму зростання вій. Зміни вій є оборотними та проходять після припинення лікування. У пацієнтів, які застосовують краплі лише в одне око, можливий розвиток гетерохромії, яка також може бути необоротною. Тимолол При місцевому застосуванні β-адреноблокаторів можуть спостерігатися такі ж небажані реакції, як і при їхньому системному застосуванні. Пацієнтів з тяжкими захворюваннями серця в анамнезі слід спостерігати з метою своєчасного виявлення симптомів серцевої недостатності. При місцевому застосуванні тимололу можуть виникнути наступні реакції з боку серця та системи дихання: прогресування стенокардії Принцметалу, а також периферичних та центральних циркуляторних порушень, гіпотензія, серцева недостатність із летальним результатом, тяжкі реакції з боку дихальної системи, у т.ч. бронхоспазм із летальним результатом у хворих на бронхіальну астму, брадикардія. Перед проведенням великого хірургічного втручання слід обговорити доцільність поступового скасування β-адреноблокаторів. Препарати цієї групи порушують здатність серця до реакції на рефлекторну β-адренергічну стимуляцію, що може підвищити ризик при загальному наркозі. Описано випадки затяжного тяжкого зниження артеріального тиску під час наркозу та труднощі при відновленні та підтримці серцевих скорочень. Під час операції ефекти β-адреноблокаторів можуть бути ліквідовані за допомогою достатніх доз агоністів адренорецепторів. Лікарські засоби з β-адреноблокуючим ефектом можуть заблокувати системний агоністичний ефект, наприклад, епінефрину. Потрібно попередити анестезіолога про те, що пацієнт отримує тимолол. β-адреноблокатори можуть посилити гіпоглікемічну дію протидіабетичних засобів та маскувати симптоми та прояви гіпоглікемії. Їх слід застосовувати з обережністю у хворих зі спонтанною гіпоглікемією або цукровим діабетом (особливо лабільної течії), які отримують інсулін або гіпоглікемічні засоби для внутрішнього прийому. Терапія β-адреноблокаторами може маскувати деякі основні симптоми та прояви гіпертиреозу. Різке припинення лікування може спричинити загострення цього захворювання. При лікуванні β-адреноблокаторами у хворих з атопією або тяжкими анафілактичними реакціями на різні алергени в анамнезі можливе посилення відповіді при повторному контакті з цими алергенами. При цьому епінефрін у звичайних дозах, що застосовуються для усунення анафілактичних реакцій, може виявитися неефективним. У поодиноких випадках тимолол викликав посилення м'язової слабкості у пацієнтів з міастенією gravis або міастенічними симптомами (наприклад, диплопією, птозом, генералізованою слабкістю). При застосуванні засобів, що знижують ВГД, описані випадки відшарування судинної оболонки після фільтраційних процедур - фістулізуючих операцій (трабекулектомія та її модифікації, синусотомія з діатермотрабекулоспазисом, непроникна глибока склеректомія та інші фістулізуючі операції), які створюють нові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування очних крапель може викликати минуще затуманювання зору. Поки цей ефект не зникне, пацієнтам не слід керувати автомобілем чи користуватися складною технікою.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Діюча речовина: латанопрост – 0,050 мг; Допоміжні речовини: бензалконію хлорид – 0,20 мг; натрію дигідрофосфату моногідрат – 4,60 мг; динатрію гідрофосфат безводний – 4,74 мг; натрію хлорид – 4,10 мг; вода очищена –996,31 мг. По 2,5 мл у пластикові флакони з піпеткою-дозатором і кришкою, що нагвинчується, з контролем першого розтину. 1 або 3 флакони поміщають в картонну пачку разом з інструкцією по застосуванню.Опис лікарської формиБезбарвна, прозора рідина.Фармакотерапевтична групаПротиглаукомний засіб - простагландину F2-альфа аналог синтетичний.ФармакокінетикаЛатанопрост (молекулярна маса 432,58) є проліками, етерифікованим ізопропіловою групою, неактивний; після гідролізу до кислотної форми стає біологічно активним. Всмоктування Проліки добре всмоктується через рогівку і повністю гідролізується при попаданні у рідку вологу. Розподіл Дослідження у людини показали, що максимальна концентрація у водянистій волозі досягається через 2 години після інстиляції. Після інстиляції мавпам латанопрост розподіляється переважно у передній камері ока, кон'юнктиві та повіках. Лише невелика кількість латанопросту досягає задньої камери ока. Біотрансформація Активна форма латанопросту практично не метаболізується в оці, проте зазнає біотрансформації в печінці. Виведення Період напіввиведення із плазми становить 17 хв. Дослідження на тваринах показали, що основні метаболіти (1,2-динор- і 1,2,3,4-тетранорметаболіти) не мають (або мають низьку) біологічну активність і виводяться переважно з сечею. Діти Фармакокінетичні дослідження латанопросту проведені у 22 дорослих та 25 дітей (у віці 0-18 років) з офтальмогіпертензією та глаукомою. Всі вікові групи отримували латанопрост у концентрації 0,005% по одній краплі у кожне око протягом не менше 2 тижнів. Експозиція латанопросту приблизно у 2 рази вища у дітей віком від 3 до 12 років у порівнянні з дорослими пацієнтами та у 6 разів вища у дітей віком до 3 років. Однак, профіль безпеки препарату не відрізняється у дітей та дорослих (див. розділ "Передозування"). У всіх вікових групах тривалість збереження максимальної концентрації кислоти латанопросту у плазмі становить 5 хв. Період напіввиведення кислоти латанопросту у дітей такий самий, як і у дорослих.ФармакодинамікаЛатанопрост - аналог простагландину F2α, є селективним агоністом рецепторів FP (простагландину F) і знижує внутрішньоочний тиск (ВГД) за рахунок збільшення відтоку водянистої вологи, головним чином, увеосклеральним шляхом, а також через трабекулярну мережу. Зниження ВГД починається приблизно через 3-4 години після введення препарату, максимальний ефект спостерігається через 8-12 годин, дія зберігається протягом не менше 24 годин. Дослідження на тваринах та у людини показали, що основним механізмом дії є збільшення увеосклерального відтоку, крім того, у людини також описано поліпшення відтоку (зниження опору відтоку). Дослідження на тваринах показали, що в клінічних дозах латанопрост не впливає (або впливає незначно) на внутрішньоочний кровообіг. При місцевому застосуванні можливі кон'юнктивальна або епісклеральна ін'єкція легкого або середнього ступеня виразності. За даними флюоресцентної ангіографії тривале лікування латанопростом після екстракапсуллярної екстракції катаракти у мавп не впливало на кровообіг сітківки. При короткостроковому застосуванні латанопрост не сприяв просочуванню флуоресцеїну у задній сегмент ока пацієнтів із штучним кришталиком. Встановлено, що латанопрост не надає значного впливу продукцію рідкої вологи і гематоофтальмический бар'єр. При застосуванні в терапевтичних дозах латанопрост не має значного фармакологічного ефекту на серцево-судинну та дихальну системи. Діти Ефективність латанопросту у дітей віком до 18 років була показана у 12-тижневому подвійному сліпому дослідженні латанопросту у порівнянні з тимололом у 107 пацієнтів з діагнозом інтраокулярна гіпертензія та інфантильна глаукома. Зниження внутрішньоочного тиску у пацієнтів основної підгрупи з первинною вродженою/інфантильною глаукомою було порівнянним між групою пацієнтів, які отримують латанопрост та групою, що одержує тимолол. У пацієнтів з не первинно вродженими формами глаукоми (наприклад, ювенільна відкритокутова глаукома, афакічна глаукома) відзначалися такі ж результати, як у групи з первинною вродженою глаукомою. Вплив на внутрішньоочний тиск відзначали після першого тижня терапії, і він зберігався протягом 12 тижневого періоду дослідження, як і у дорослих пацієнтів. Дані про вплив латанопросту на внутрішньоочний тиск у дітей віком до 36 тижнів відсутні.Показання до застосуванняЗниження підвищеного внутрішньоочного тиску (ВГД) у дорослих та дітей (віком старше 1 року) з відкритокутовою глаукомою або підвищеним офтальмотонусом.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до латанопросту або до інших компонентів препарату. Вік до 1 року (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: Афакія, псевдоафакія з розривом задньої капсули кришталика, пацієнти з факторами ризику макулярного набряку (при лікуванні латанопростом описані випадки розвитку макулярного набряку, у тому числі цистоїдного), запальна, неоваскулярна глаукома (через відсутності; бронхіальна астма; герпетичний кератит в анамнезі Слід уникати застосування препарату Ксалатамакс у пацієнтів з активною формою герпетичного кератиту та рецидивуючим герпетичним кератитом, особливо пов'язаним із прийомом аналогів простагландину F2α. Ксалатамакс® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку іриту/увеїту. Існують обмежені дані щодо застосування латанопросту у пацієнтів, яким планується оперативне втручання щодо катаракти. У зв'язку з цим у цієї групи хворих латанопрост необхідно застосовувати з обережністю.Вагітність та лактаціяВагітність Безпека застосування латанопросту під час вагітності у людини не встановлена. Латанопрост може надавати токсичні ефекти протягом вагітності, плід та новонародженого. Застосування під час вагітності протипоказане. Період грудного вигодовування Латанопрост та його метаболіти можуть проникати у грудне молоко. Застосування під час періоду грудного вигодовування протипоказане. При необхідності застосування препарату грудне вигодовування слід припинити. Фертильність Впливу латанопросту на чоловічу та жіночу фертильність у дослідженнях на тваринах не виявлено.Побічна діяБільшість небажаних реакцій відзначалися органами зору. У відкритому 5-річному дослідженні безпеки у 33% розвинулась пігментація райдужної оболонки. Інші небажані реакції з боку органу зору, як правило, транзиторні та відзначаються безпосередньо після інстиляції. Градація небажаних реакцій за частотою народження здійснювалася таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Інфекції та інвазії – Частота невідома: герпетичний кератит. З боку органу зору - Дуже часто: гіперпігментація райдужної оболонки, гіперемія кон'юнктиви, подразнення очей від легкого до середнього ступеня (почуття печіння, відчуття піску в очах, свербіж, поколювання та відчуття стороннього тіла), зміна вій (збільшення довжини, товщини, кількості та пігментації); Часто: минущі точкові ерозії епітелію (переважно безсимптомні), блефарит, біль у вічі; Нечасто: набряк повік, сухість слизової оболонки ока, кератит, затуманювання зору, кон'юнктивіт; Рідко: ірит/увеїт (переважно у схильних пацієнтів), набряк макули, набряк повік, набряк рогівки, ерозія рогівки, періорбітальний набряк, потемніння шкіри повік, реакції з боку шкіри повік, зміна напрямку зростання вій, потовщення, потемніння та подовження вій, , фотофобія; Дуже рідко:зміни в периорбитальной області та області вій, що призводять до поглиблення борозни верхньої повіки; Частота невідома: кіста райдужної оболонки, псевдопемфігоїд кон'юнктиви. З боку нервової системи Частота невідома: запаморочення, головний біль. З боку серця – Нечасто: стенокардія, відчуття серцебиття; Частота невідома: нестабільна стенокардія. З боку органів дихання – рідко: бронхоспазм (в т.ч. загострення захворювання у пацієнтів з бронхіальною астмою в анамнезі), задишка. З боку шкіри та підшкірних тканин - Нечасто: висипання; Рідко: свербіж шкіри; Дуже рідко: потемніння шкіри повік та місцеві шкірні реакції на повіках. З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини – частота невідома: міалгія, артралгія. Загальні порушення та місцеві реакції - Дуже рідко: біль у грудях. Діти Згідно з результатами двох короткострокових ( Профіль безпеки між різними віковими групами у дітей можна порівняти. Порівняно з дорослою популяцією, у дітей найчастіше відзначалися назофарингіт та лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному закапуванні у вічі двох аналогів простагландинів описано парадоксальне підвищення ВГД, тому одночасне застосування двох і більше простагландинів, їх аналогів або похідних не рекомендується. Фармацевтично несумісний з очними краплями, що містять тіомерсал – преципітація.Спосіб застосування та дозиРежим дозування у дорослих (включаючи літніх) По одній краплі в уражене око (а) один раз на день. Оптимальний ефект досягається при застосуванні препарату увечері. Не слід інстиляцію препарату частіше, ніж 1 раз на день, оскільки показано, що частіше введення знижує гіпотензивний ефект. При пропущенні однієї дози лікування продовжують за звичайною схемою. Як при застосуванні будь-яких крапель очей, з метою зниження можливого системного ефекту препарату, відразу після інстиляції кожної краплі рекомендується протягом 1 хвилини натискати на нижню слізну точку, розташовану біля внутрішнього кута ока на нижньому столітті. Цю процедуру слід виконувати безпосередньо після інстиляції. Перед інстиляцією необхідно зняти контактні лінзи і встановити їх не раніше ніж через 15 хв після введення (див. також розділ "Особливі вказівки"). Якщо одночасно необхідно застосовувати інші краплі очей, їх застосування слід розмежувати 5-хвилинним інтервалом. Режим дозування у дітей Латанопрост застосовують у дітей у тій же дозі, що й у дорослих. Дані про застосування препарату у недоношених (гестаційний вік Дані у дітейПередозуванняУ разі передозування проводять симптоматичне лікування. Крім подразнення слизової оболонки очей, гіперемії кон'юнктиви або епісклери, інших небажаних змін з боку органу зору при передозуванні латанопросту не відомі. При випадковому прийомі латанопросту слід враховувати таку інформацію: один флакон з 2,5 мл розчину містить 125 мкг латанопросту. Понад 90% препарату метаболізується при першому проходженні через печінку. Внутрішньовенне введення латанопросту мавпам у дозі 500 мкг/кг не викликало значних ефектів із боку серцево-судинної системи. Внутрішньовенне введення латанопросту мавпам викликало минущий бронхоспазм. Внутрішньовенна інфузія в дозі 3 мкг/кг у здорових добровольців не викликала жодних симптомів, проте при введенні дози 5,5-10 мкг/кг спостерігалися нудота, біль у животі, запаморочення, стомлюваність, припливи та пітливість. У хворих на бронхіальну астму середнього ступеня тяжкості введення латанопросту в очі в дозі, що в 7 разів перевищує терапевтичну, не викликало бронхоспазм.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛатанопрост може поступово змінити колір очей за рахунок збільшення вмісту коричневого пігменту в райдужній оболонці. До початку лікування пацієнтів слід проінформувати про можливу необоротну зміну кольору очей. Застосування лікарського препарату на одному оці може спричинити необоротну гетерохромію. Така зміна кольору очей переважно відзначалася у пацієнтів з нерівномірно забарвленими райдужками, а саме: каре-блакитними, сіро-карими, жовто-карими та зелено-карими. У дослідження латанопросту потемніння, як правило, починалося протягом перших 8 місяців лікування, рідко - протягом другого або третього року і не відзначалося після чотирьох років лікування. Прогресування пігментації райдужної оболонки знижувалося з часом і стабілізувалося через 5 років. Дані щодо посилення пігментації протягом 5 років відсутні.У відкритому 5-річному дослідженні безпеки латанопросту у 33% пацієнтів розвивалася пігментація райдужної оболонки. У більшості випадків зміна кольору райдужної оболонки була незначною і часто клінічно не виявлялася. Частота народження коливалася від 7 до 85% у пацієнтів з неоднакового кольору райдужками, переважаючи у пацієнтів з жовто-карими райдужками. Зміни у пацієнтів з рівномірно забарвленими райдужками блакитного кольору не спостерігалися, в окремих випадках зміни відзначалися при рівномірно забарвлених райдужках сірого, зеленого та карого кольору. Зміна кольору очей обумовлено збільшенням вмісту меланіну в стромальних меланоцитах райдужної оболонки, а не збільшенням числа самих меланоцитів. У типових випадках коричнева пігментація з'являється навколо зіниці і концентрично поширюється на периферію райдужної оболонки. При цьому вся райдужка або її частини набувають карого кольору. Після відміни терапії подальша пігментація не відзначалася. За наявними клінічними даними, зміна кольору не була пов'язана з будь-якими симптомами або патологічними порушеннями. Препарат не впливає на невуси та лентиго райдужної оболонки. Згідно з результатами 5-річних клінічних досліджень, накопичення пігменту в склеророгівковій трабекулярній мережі або інших відділах передньої камери ока не відзначено. Показано, що потемніння райдужної оболонки не призводить до небажаних клінічних наслідків, тому застосування латанопросту при виникненні такого потемніння можна продовжити. Тим не менш, такі пацієнти повинні перебувати під регулярним наглядом і, залежно від клінічної ситуації, лікування може бути припинено. Досвід застосування латанопросту в терапії закритокутової та вродженої глаукоми, пігментної глаукоми, відкритокутової глаукоми у пацієнтів із псевдоафакією обмежений. Відсутні відомості про застосування латанопросту в лікуванні вторинної глаукоми внаслідок запальних захворювань очей та неоваскулярної глаукоми. Латанопрост не впливає на величину зіниці. У зв'язку з відсутністю досвіду застосування латанопросту в терапії гострого нападу закритокутової глаукоми слід з обережністю застосовувати препарат у таких пацієнтів. У зв'язку з тим, що відомості про застосування латанопросту в післяопераційному періоді екстракції катаракти обмежені, слід бути обережним при застосуванні препарату у цієї категорії пацієнтів. Слід бути обережними при застосуванні латанопросту пацієнтами з герпетичним кератитом в анамнезі. При гострому герпетичному кератиті, а також у разі наявності анамнестичних відомостей про хронічний рецидивуючий герпетичний кератит, необхідно уникати призначення латанопросту. Макулярний набряк, у тому числі кістозний, відмічався в період терапії латанопростом переважно у пацієнтів з афакією, псевдоафакією, розривом задньої капсули кришталика, або у пацієнтів з факторами ризику розвитку кістозного макулярного набряку (зокрема, при діабетичній ретинопатії). Слід бути обережними при застосуванні латанопросту пацієнтами з афакією, псевдоафакією з розривом задньої капсули або переднекамерними інтраокулярними лінзами, а також пацієнтами з відомими факторами ризику кістозного набряку макули. Слід бути обережними при застосуванні латанопросту пацієнтами з факторами ризику розвитку іриту/увеїту. Досвід застосування латанопросту пацієнтами з бронхіальною астмою обмежений, але у ряді випадків у післяреєстраційному періоді відзначалося загострення перебігу астми та/або появу задишки. Слід бути обережними при застосуванні латанопросту у цієї категорії пацієнтів. Відзначалися випадки потемніння шкіри періорбітальної області, які у ряду пацієнтів мали оборотний характер при продовженні терапії латанопростом. Латанопрост може викликати поступові зміни вій та пушкового волосся, такі як подовження, потовщення, посилення пігментації, збільшення густоти та зміна напрямку зростання вій. Зміни вій були оборотні та проходили після припинення терапії. Латанопрост містить бензалконію хлорид, що часто використовується як консервант в офтальмологічних лікарських препаратах. Бензалконію хлорид може викликати подразнення очей, точкову кератопатію та/або токсичну виразкову кератопатію, а також абсорбуватися м'якими контактними лінзами та знебарвлювати їх. Потрібний ретельний моніторинг стану пацієнтів із синдромом "сухого" ока або інших захворювань рогівки при тривалому застосуванні латанопросту. Перед застосуванням препарату необхідно зняти контактні лінзи та знову встановити їх не раніше ніж через 15 хвилин після інстиляції. Діти Відомості про ефективність та безпеку застосування латанопросту у дітей молодшого року обмежені. Немає досвіду застосування препарату у недоношених дітей (гестаційний вік менше 36 тижнів). Відомості про безпеку довгострокового застосування латанопросту у дітей відсутні. При первинній вродженій глаукомі у дітей віком від 0 до 3 років стандартним методом лікування залишається хірургічне втручання (гоніотомія/трабекулотомія). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Як і при застосуванні інших офтальмологічних лікарських засобів, можливе тимчасове порушення зору; до відновлення керувати транспортними засобами чи працювати з механізмами не рекомендується.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Діюча речовина: латанопрост – 0,050 мг; Допоміжні речовини: бензалконію хлорид – 0,20 мг; натрію дигідрофосфату моногідрат – 4,60 мг; динатрію гідрофосфат безводний – 4,74 мг; натрію хлорид – 4,10 мг; вода очищена –996,31 мг. По 2,5 мл у пластикові флакони з піпеткою-дозатором і кришкою, що нагвинчується, з контролем першого розтину. 1 або 3 флакони поміщають в картонну пачку разом з інструкцією по застосуванню.Опис лікарської формиБезбарвна, прозора рідина.Фармакотерапевтична групаПротиглаукомний засіб - простагландину F2-альфа аналог синтетичний.ФармакокінетикаЛатанопрост (молекулярна маса 432,58) є проліками, етерифікованим ізопропіловою групою, неактивний; після гідролізу до кислотної форми стає біологічно активним. Всмоктування Проліки добре всмоктується через рогівку і повністю гідролізується при попаданні у рідку вологу. Розподіл Дослідження у людини показали, що максимальна концентрація у водянистій волозі досягається через 2 години після інстиляції. Після інстиляції мавпам латанопрост розподіляється переважно у передній камері ока, кон'юнктиві та повіках. Лише невелика кількість латанопросту досягає задньої камери ока. Біотрансформація Активна форма латанопросту практично не метаболізується в оці, проте зазнає біотрансформації в печінці. Виведення Період напіввиведення із плазми становить 17 хв. Дослідження на тваринах показали, що основні метаболіти (1,2-динор- і 1,2,3,4-тетранорметаболіти) не мають (або мають низьку) біологічну активність і виводяться переважно з сечею. Діти Фармакокінетичні дослідження латанопросту проведені у 22 дорослих та 25 дітей (у віці 0-18 років) з офтальмогіпертензією та глаукомою. Всі вікові групи отримували латанопрост у концентрації 0,005% по одній краплі у кожне око протягом не менше 2 тижнів. Експозиція латанопросту приблизно у 2 рази вища у дітей віком від 3 до 12 років у порівнянні з дорослими пацієнтами та у 6 разів вища у дітей віком до 3 років. Однак, профіль безпеки препарату не відрізняється у дітей та дорослих (див. розділ "Передозування"). У всіх вікових групах тривалість збереження максимальної концентрації кислоти латанопросту у плазмі становить 5 хв. Період напіввиведення кислоти латанопросту у дітей такий самий, як і у дорослих.ФармакодинамікаЛатанопрост - аналог простагландину F2α, є селективним агоністом рецепторів FP (простагландину F) і знижує внутрішньоочний тиск (ВГД) за рахунок збільшення відтоку водянистої вологи, головним чином, увеосклеральним шляхом, а також через трабекулярну мережу. Зниження ВГД починається приблизно через 3-4 години після введення препарату, максимальний ефект спостерігається через 8-12 годин, дія зберігається протягом не менше 24 годин. Дослідження на тваринах та у людини показали, що основним механізмом дії є збільшення увеосклерального відтоку, крім того, у людини також описано поліпшення відтоку (зниження опору відтоку). Дослідження на тваринах показали, що в клінічних дозах латанопрост не впливає (або впливає незначно) на внутрішньоочний кровообіг. При місцевому застосуванні можливі кон'юнктивальна або епісклеральна ін'єкція легкого або середнього ступеня виразності. За даними флюоресцентної ангіографії тривале лікування латанопростом після екстракапсуллярної екстракції катаракти у мавп не впливало на кровообіг сітківки. При короткостроковому застосуванні латанопрост не сприяв просочуванню флуоресцеїну у задній сегмент ока пацієнтів із штучним кришталиком. Встановлено, що латанопрост не надає значного впливу продукцію рідкої вологи і гематоофтальмический бар'єр. При застосуванні в терапевтичних дозах латанопрост не має значного фармакологічного ефекту на серцево-судинну та дихальну системи. Діти Ефективність латанопросту у дітей віком до 18 років була показана у 12-тижневому подвійному сліпому дослідженні латанопросту у порівнянні з тимололом у 107 пацієнтів з діагнозом інтраокулярна гіпертензія та інфантильна глаукома. Зниження внутрішньоочного тиску у пацієнтів основної підгрупи з первинною вродженою/інфантильною глаукомою було порівнянним між групою пацієнтів, які отримують латанопрост та групою, що одержує тимолол. У пацієнтів з не первинно вродженими формами глаукоми (наприклад, ювенільна відкритокутова глаукома, афакічна глаукома) відзначалися такі ж результати, як у групи з первинною вродженою глаукомою. Вплив на внутрішньоочний тиск відзначали після першого тижня терапії, і він зберігався протягом 12 тижневого періоду дослідження, як і у дорослих пацієнтів. Дані про вплив латанопросту на внутрішньоочний тиск у дітей віком до 36 тижнів відсутні.Показання до застосуванняЗниження підвищеного внутрішньоочного тиску (ВГД) у дорослих та дітей (віком старше 1 року) з відкритокутовою глаукомою або підвищеним офтальмотонусом.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до латанопросту або до інших компонентів препарату. Вік до 1 року (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: Афакія, псевдоафакія з розривом задньої капсули кришталика, пацієнти з факторами ризику макулярного набряку (при лікуванні латанопростом описані випадки розвитку макулярного набряку, у тому числі цистоїдного), запальна, неоваскулярна глаукома (через відсутності; бронхіальна астма; герпетичний кератит в анамнезі Слід уникати застосування препарату Ксалатамакс у пацієнтів з активною формою герпетичного кератиту та рецидивуючим герпетичним кератитом, особливо пов'язаним із прийомом аналогів простагландину F2α. Ксалатамакс® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку іриту/увеїту. Існують обмежені дані щодо застосування латанопросту у пацієнтів, яким планується оперативне втручання щодо катаракти. У зв'язку з цим у цієї групи хворих латанопрост необхідно застосовувати з обережністю.Вагітність та лактаціяВагітність Безпека застосування латанопросту під час вагітності у людини не встановлена. Латанопрост може надавати токсичні ефекти протягом вагітності, плід та новонародженого. Застосування під час вагітності протипоказане. Період грудного вигодовування Латанопрост та його метаболіти можуть проникати у грудне молоко. Застосування під час періоду грудного вигодовування протипоказане. При необхідності застосування препарату грудне вигодовування слід припинити. Фертильність Впливу латанопросту на чоловічу та жіночу фертильність у дослідженнях на тваринах не виявлено.Побічна діяБільшість небажаних реакцій відзначалися органами зору. У відкритому 5-річному дослідженні безпеки у 33% розвинулась пігментація райдужної оболонки. Інші небажані реакції з боку органу зору, як правило, транзиторні та відзначаються безпосередньо після інстиляції. Градація небажаних реакцій за частотою народження здійснювалася таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Інфекції та інвазії – Частота невідома: герпетичний кератит. З боку органу зору - Дуже часто: гіперпігментація райдужної оболонки, гіперемія кон'юнктиви, подразнення очей від легкого до середнього ступеня (почуття печіння, відчуття піску в очах, свербіж, поколювання та відчуття стороннього тіла), зміна вій (збільшення довжини, товщини, кількості та пігментації); Часто: минущі точкові ерозії епітелію (переважно безсимптомні), блефарит, біль у оці; Нечасто: набряк повік, сухість слизової оболонки ока, кератит, затуманювання зору, кон'юнктивіт; Рідко: ірит/увеїт (переважно у схильних пацієнтів), набряк макули, набряк повік, набряк рогівки, ерозія рогівки, періорбітальний набряк, потемніння шкіри повік, реакції з боку шкіри повік, зміна напрямку зростання вій, потовщення, потемніння та подовження вій, , фотофобія; Дуже рідко:зміни в периорбитальной області та області вій, що призводять до поглиблення борозни верхньої повіки; Частота невідома: кіста райдужної оболонки, псевдопемфігоїд кон'юнктиви. З боку нервової системи Частота невідома: запаморочення, головний біль. З боку серця – Нечасто: стенокардія, відчуття серцебиття; Частота невідома: нестабільна стенокардія. З боку органів дихання – рідко: бронхоспазм (в т.ч. загострення захворювання у пацієнтів з бронхіальною астмою в анамнезі), задишка. З боку шкіри та підшкірних тканин - Нечасто: висипання; Рідко: свербіж шкіри; Дуже рідко: потемніння шкіри повік та місцеві шкірні реакції на повіках. З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини – частота невідома: міалгія, артралгія. Загальні порушення та місцеві реакції - Дуже рідко: біль у грудях. Діти Згідно з результатами двох короткострокових ( Профіль безпеки між різними віковими групами у дітей можна порівняти. Порівняно з дорослою популяцією, у дітей найчастіше відзначалися назофарингіт та лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному закапуванні у вічі двох аналогів простагландинів описано парадоксальне підвищення ВГД, тому одночасне застосування двох і більше простагландинів, їх аналогів або похідних не рекомендується. Фармацевтично несумісний з очними краплями, що містять тіомерсал – преципітація.Спосіб застосування та дозиРежим дозування у дорослих (включаючи літніх) По одній краплі в уражене око (а) один раз на день. Оптимальний ефект досягається при застосуванні препарату увечері. Не слід інстиляцію препарату частіше, ніж 1 раз на день, оскільки показано, що частіше введення знижує гіпотензивний ефект. При пропущенні однієї дози лікування продовжують за звичайною схемою. Як при застосуванні будь-яких крапель очей, з метою зниження можливого системного ефекту препарату, відразу після інстиляції кожної краплі рекомендується протягом 1 хвилини натискати на нижню слізну точку, розташовану біля внутрішнього кута ока на нижньому столітті. Цю процедуру слід виконувати безпосередньо після інстиляції. Перед інстиляцією необхідно зняти контактні лінзи і встановити їх не раніше ніж через 15 хв після введення (див. також розділ "Особливі вказівки"). Якщо одночасно необхідно застосовувати інші краплі очей, їх застосування слід розмежувати 5-хвилинним інтервалом. Режим дозування у дітей Латанопрост застосовують у дітей у тій же дозі, що й у дорослих. Дані про застосування препарату у недоношених (гестаційний вік Дані у дітейПередозуванняУ разі передозування проводять симптоматичне лікування. Крім подразнення слизової оболонки очей, гіперемії кон'юнктиви або епісклери, інших небажаних змін з боку органу зору при передозуванні латанопросту не відомі. При випадковому прийомі латанопросту слід враховувати таку інформацію: один флакон з 2,5 мл розчину містить 125 мкг латанопросту. Понад 90% препарату метаболізується при першому проходженні через печінку. Внутрішньовенне введення латанопросту мавпам у дозі 500 мкг/кг не викликало значних ефектів із боку серцево-судинної системи. Внутрішньовенне введення латанопросту мавпам викликало минущий бронхоспазм. Внутрішньовенна інфузія в дозі 3 мкг/кг у здорових добровольців не викликала жодних симптомів, проте при введенні дози 5,5-10 мкг/кг спостерігалися нудота, біль у животі, запаморочення, стомлюваність, припливи та пітливість. У хворих на бронхіальну астму середнього ступеня тяжкості введення латанопросту в очі в дозі, що в 7 разів перевищує терапевтичну, не викликало бронхоспазм.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛатанопрост може поступово змінити колір очей за рахунок збільшення вмісту коричневого пігменту в райдужній оболонці. До початку лікування пацієнтів слід проінформувати про можливу необоротну зміну кольору очей. Застосування лікарського препарату на одному оці може спричинити необоротну гетерохромію. Така зміна кольору очей переважно відзначалася у пацієнтів з нерівномірно забарвленими райдужками, а саме: каре-блакитними, сіро-карими, жовто-карими та зелено-карими. У дослідження латанопросту потемніння, як правило, починалося протягом перших 8 місяців лікування, рідко - протягом другого або третього року і не відзначалося після чотирьох років лікування. Прогресування пігментації райдужної оболонки знижувалося з часом і стабілізувалося через 5 років. Дані щодо посилення пігментації протягом 5 років відсутні.У відкритому 5-річному дослідженні безпеки латанопросту у 33% пацієнтів розвивалася пігментація райдужної оболонки. У більшості випадків зміна кольору райдужної оболонки була незначною і часто клінічно не виявлялася. Частота народження коливалася від 7 до 85% у пацієнтів з неоднакового кольору райдужками, переважаючи у пацієнтів з жовто-карими райдужками. Зміни у пацієнтів з рівномірно забарвленими райдужками блакитного кольору не спостерігалися, в окремих випадках зміни відзначалися при рівномірно забарвлених райдужках сірого, зеленого та карого кольору. Зміна кольору очей обумовлено збільшенням вмісту меланіну в стромальних меланоцитах райдужної оболонки, а не збільшенням числа самих меланоцитів. У типових випадках коричнева пігментація з'являється навколо зіниці і концентрично поширюється на периферію райдужної оболонки. При цьому вся райдужка або її частини набувають карого кольору. Після відміни терапії подальша пігментація не відзначалася. За наявними клінічними даними, зміна кольору не була пов'язана з будь-якими симптомами або патологічними порушеннями. Препарат не впливає на невуси та лентиго райдужної оболонки. Згідно з результатами 5-річних клінічних досліджень, накопичення пігменту в склеророгівковій трабекулярній мережі або інших відділах передньої камери ока не відзначено. Показано, що потемніння райдужної оболонки не призводить до небажаних клінічних наслідків, тому застосування латанопросту при виникненні такого потемніння можна продовжити. Тим не менш, такі пацієнти повинні перебувати під регулярним наглядом і, залежно від клінічної ситуації, лікування може бути припинено. Досвід застосування латанопросту в терапії закритокутової та вродженої глаукоми, пігментної глаукоми, відкритокутової глаукоми у пацієнтів із псевдоафакією обмежений. Відсутні відомості про застосування латанопросту в лікуванні вторинної глаукоми внаслідок запальних захворювань очей та неоваскулярної глаукоми. Латанопрост не впливає на величину зіниці. У зв'язку з відсутністю досвіду застосування латанопросту в терапії гострого нападу закритокутової глаукоми слід з обережністю застосовувати препарат у таких пацієнтів. У зв'язку з тим, що відомості про застосування латанопросту в післяопераційному періоді екстракції катаракти обмежені, слід бути обережним при застосуванні препарату у цієї категорії пацієнтів. Слід бути обережними при застосуванні латанопросту пацієнтами з герпетичним кератитом в анамнезі. При гострому герпетичному кератиті, а також у разі наявності анамнестичних відомостей про хронічний рецидивуючий герпетичний кератит, необхідно уникати призначення латанопросту. Макулярний набряк, у тому числі кістозний, відмічався в період терапії латанопростом переважно у пацієнтів з афакією, псевдоафакією, розривом задньої капсули кришталика, або у пацієнтів з факторами ризику розвитку кістозного макулярного набряку (зокрема, при діабетичній ретинопатії). Слід бути обережними при застосуванні латанопросту пацієнтами з афакією, псевдоафакією з розривом задньої капсули або переднекамерними інтраокулярними лінзами, а також пацієнтами з відомими факторами ризику кістозного набряку макули. Слід бути обережними при застосуванні латанопросту пацієнтами з факторами ризику розвитку іриту/увеїту. Досвід застосування латанопросту пацієнтами з бронхіальною астмою обмежений, але у ряді випадків у післяреєстраційному періоді відзначалося загострення перебігу астми та/або появу задишки. Слід бути обережними при застосуванні латанопросту у цієї категорії пацієнтів. Відзначалися випадки потемніння шкіри періорбітальної області, які у ряду пацієнтів мали оборотний характер при продовженні терапії латанопростом. Латанопрост може викликати поступові зміни вій та пушкового волосся, такі як подовження, потовщення, посилення пігментації, збільшення густоти та зміна напрямку зростання вій. Зміни вій були оборотні та проходили після припинення терапії. Латанопрост містить бензалконію хлорид, що часто використовується як консервант в офтальмологічних лікарських препаратах. Бензалконію хлорид може викликати подразнення очей, точкову кератопатію та/або токсичну виразкову кератопатію, а також абсорбуватися м'якими контактними лінзами та знебарвлювати їх. Потрібний ретельний моніторинг стану пацієнтів із синдромом "сухого" ока або інших захворювань рогівки при тривалому застосуванні латанопросту. Перед застосуванням препарату необхідно зняти контактні лінзи та знову встановити їх не раніше ніж через 15 хвилин після інстиляції. Діти Відомості про ефективність та безпеку застосування латанопросту у дітей молодшого року обмежені. Немає досвіду застосування препарату у недоношених дітей (гестаційний вік менше 36 тижнів). Відомості про безпеку довгострокового застосування латанопросту у дітей відсутні. При первинній вродженій глаукомі у дітей віком від 0 до 3 років стандартним методом лікування залишається хірургічне втручання (гоніотомія/трабекулотомія). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Як і при застосуванні інших офтальмологічних лікарських засобів, можливе тимчасове порушення зору; до відновлення керувати транспортними засобами чи працювати з механізмами не рекомендується.Умови відпустки з аптекЗа рецептом