Лекарства и БАД Со скидкой
1 550,00 грн
222,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активні речовини: інтерлейкін-2 людини рекомбінантний 0,25 мг, 0,5 мг або 1 мг (=250 000 МО/500 000 МО/1 000 000 ME); допоміжні речовини: натрію лаурилсульфат – 2,5 мг/5 мг/10 мг; манітол - 12,5 мг/25 мг/50 мг; дитіотреітол – 0,08 мг; амонію гідрокарбонат – 0,79 мг; вода для ін'єкцій – до 1 мл. В ампулах по 1 мл у дозах по 1 мг РІЛ-2 (1 000 000 ME), 0,5 мг РІЛ-2 (500 000 ME) або 0,25 мг РІЛ-2 (250 000 ME) по 3 або 5 ампул у пачці, в яку вкладено Інструкцію із застосування.Опис лікарської формиПрепарат є прозорою безбарвною або світло-жовтого кольору рідиною. При зберіганні при температурі 2-8 °С можливе випадання кристалів натрію лаурилсульфату, які повинні розчинятися при кімнатній температурі протягом 30 хв. Для прискорення розчинення можна нахиляти ампулу, уникаючи різкого перемішування рідини та піноутворення.Фармакотерапевтична групацитокін.ФармакодинамікаХарактеристика препарату Активний компонент препарату - рекомбінантний інтерлейкін-2 людини (РІЛ-2), є повним структурним та функціональним аналогом ендогенного інтерлейкіну-2, виділений з клітин рекомбінантного штаму дріжджів Saccharomyces cerevisiae; представлений відновленою формою молекули. Фармакологічні (імунобіологічні) властивості Інтерлейкін-2 продукується субпопуляцією Т-лімфоцитів (Т-хелпери I) у відповідь на антигенну стимуляцію. Синтезований ІЛ-2 впливає на Т-лімфоцити, посилюючи їх проліферацію та подальший синтез ІЛ-2. Біологічні ефекти ІЛ-2 опосередковуються його зв'язуванням із специфічними рецепторами, представленими на різних клітинних цілях. ІЛ-2 спрямовано впливає на зростання, диференціювання та активацію Т- та В-лімфоцитів, моноцитів, макрофагів, олігодендрогліальних клітин, клітин Лангерганса. Від його присутності залежить розвиток цитолітичної активності натуральних кілерів та цитотоксичних Т-лімфоцитів. ІЛ-2 викликає утворення лімфокін-активованих кілерів і активує пухлину-інфільтруючі клітини. Розширення спектру лізуючої дії ефекторних клітин обумовлює елімінацію різноманітних патогенних мікроорганізмів, інфікованих та малігнізованих клітин, що забезпечує імунний захист, спрямований проти пухлинних клітин, а також збудників вірусної, бактеріальної та грибкової інфекції.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії у дорослих: нормальний варіабельний імунодефіцит; комбінований імунодефіцит; гострий перитоніт; гострий панкреатит; остеомієліт; ендометрит; важка пневмонія; сепсис; післяпологовий сепсис; туберкульоз легень; інші генералізовані та важкі локалізовані інфекції; інфіковані термічні та хімічні опіки; дисеміновані та місцевопоширені форми нирковоклітинного раку. Діти з 0 років: нормальний варіабельний імунодефіцит; комбінований імунодефіцит; гострий перитоніт; гострий панкреатит; остеомієліт; важка пневмонія; бактеріальний сепсис новонароджених; сепсис; інші генералізовані та важкі локалізовані інфекції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до інтерлейкіну-2 або до будь-якого компонента препарату в анамнезі; алергія до дріжджів; вагітність; аутоімунні захворювання, серцева недостатність ІІІ ст., легенево-серцева недостатність ІІІ ст., метастатична ураження головного мозку, термінальна стадія нирковоклітинного раку. З обережністю: при хронічній нирковій недостатності, декомпенсованій печінковій недостатності.Побічна діяВ окремих випадках у процесі введення Ронколейкіна® можлива поява короткочасного ознобу та підвищення температури тіла, що усувається звичайними терапевтичними засобами та не є підставою для переривання введення препарату, а також курсу лікування. При підшкірному введенні препарату відзначалися місцеві реакції – болючість, ущільнення, почервоніння у місці ін'єкції.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікування препаратом Ронколейкін® можна поєднувати з лікуванням усіма іншими лікарськими засобами. При застосуванні Ронколейкіну на тлі тривалої терапії препаратами глюкокортикостероїдів активність дії препарату може знижуватися. Ронколейкін® не можна змішувати з іншими лікарськими засобами в одному шприці або флаконі.Спосіб застосування та дозиРонколейкін® вводять 1 раз на добу підшкірно або внутрішньовенно краплинно по 0,5-1,0 мг з інтервалами 1-3 дні, на курс - 1-3 введення. Для внутрішньовенного введення препарат з ампули переносять 400 мл ізотонічного розчину натрію хлориду для ін'єкцій. Інфузія всього обсягу розчину здійснюється краплинно протягом 4-6 годин. Розчин препарату повинен бути прозорим, безбарвним та не містити сторонніх включень. Імунотерапію Ронколейкіном® проводять після завершення невідкладних та термінових оперативних втручань, спрямованих на усунення життєзагрозливих наслідків основного захворювання/травми, санації та адекватного дренування інфекційного вогнища. Під час лікування важкого сепсису проводять від одного до трьох курсів Ронколейкіна®. Курс включає 2 внутрішньовенні інфузії в дозі 0,5 мг через день. Критерієм для призначення другого та третього курсів Ронколейкіна® є лімфопенія, що зберігається в ході лікування (абсолютна та/або відносна). При вперше виявленому інфільтративному деструктивному туберкульозі легень – 3 внутрішньовенні інфузії Ронколейкіна® у дозі 0,5 мг з інтервалом 48 годин на фоні специфічної поліхіміотерапії. Для передопераційної підготовки при прогресуючому фіброзно-кавернозному туберкульозі (ФКТ) легень на фоні специфічної поліхіміотерапії: при односторонньому ФКТ - 3 внутрішньовенні введення Ронколейкіна® по 1 мг з інтервалом 48 годин; при поширеному ФКТ легень з двосторонньою осередковою дисемінацією - 7 внутрішньовенних введень Ронколейкіна®: 3 введення протягом першого тижня по 1 мг з інтервалом 48 годин, далі по 1 мг двічі на тиждень протягом двох тижнів. Рекомендований курс імунотерапії повинен бути завершений за 7-10 днів до оперативного втручання. Призначення Ронколейкіна при туберкульозі легень недоцільно при дефіциті маси тіла більше 30%. Курс лікування Ронколейкіном® дисемінованих та місцевопоширених форм нирковоклітинного раку включає: одноразове підшкірне введення або внутрішньовенне введення препарату в дозі 0,5 мг за 24 години до операції; у складі 8-тижневого курсу імунохіміотерапії по 2,0 мг внутрішньовенно через день протягом перших чотирьох тижнів лікування. Повторні курси проводять через 1-2 місяці. У дітей Ронколейкін застосовують внутрішньовенно краплинно. Схеми застосування відповідають таким у дорослих. Препарат розводять в хлориду натрію розчині ізотонічному 0,9% для ін'єкцій. Разова доза препарату та об'єм ізотонічного розчину у дітей залежить від віку: від 0 до 1 міс. - 0,1 мг у 30-50 мл розчину; від 1 міс. до 1 року - 0,125 мг на 100 мл розчину; від 1 року до 7 років – 0,25 мг у 200 мл розчину; старше 7 років - 0,5 мг на 200 мл розчину; старше 14 років - 0,5 мг на 400 мл розчину.ПередозуванняПрояви передозування спостерігалися при разовій дозі Ронколейкіна вище 7 мг у вигляді лихоманки, порушення ритму серця, гіпотонії, дерматологічних алергічних реакцій. Дані побічні явища усуваються після відміни введення препарату, при необхідності проводиться симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Спеціальних досліджень впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та використовувати складне обладнання не проводилося. У разі розвитку небажаних реакцій з боку органу зору та/або зниження здатності до концентрації уваги та швидкості реакції пацієнтам рекомендується утриматися від керування транспортними засобами або роботи зі складним обладнанням до вирішення зазначених небажаних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
629,00 грн
404,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 л. : Активні речовини: ропівакаїну гідрохлорид 7. 5 мг; Допоміжні речовини: натрію хлорид - 7.
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: інсулін людський розчинний генно-інженерний 100 МО. 5 мл - картриджі (5) - упаковки контурні пластикові (1) - картонні пачки.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб, інсулін короткої дії. Взаємодіючи зі специфічним рецептором зовнішньої мембрани клітин, утворює інсулінрецепторний комплекс. Підвищуючи синтез цАМФ (в жирових клітинах та клітинах печінки) або безпосередньо проникаючи в клітину (м'язи), інсулінрецепторний комплекс стимулює внутрішньоклітинні процеси, в т.ч. синтез ряду ключових ферментів (включаючи гексокіназу, піруваткіназу, глікогенсинтетазу). Зниження концентрації глюкози в крові обумовлено підвищенням її внутрішньоклітинного транспорту, посиленням поглинання та засвоєння тканинами, стимуляцією ліпогенезу, глікогеногенезу, синтезу білка, зниженням швидкості продукції глюкози печінкою (зниження розпаду глікогену). Початок дії – через 30 хв, максимальний ефект – через 1-3 год, тривалість дії – 8 год.ФармакокінетикаСтупінь абсорбції залежить від способу введення (п/к, внутрішньом'язово), місця введення (живот, стегно, сідниці), дози, концентрації інсуліну в препараті. Розподіл у тканинах нерівномірний. Не проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. Руйнується інсуліназою, в основному в печінці та нирках. T1/2 до 10 хв. Виводиться нирками – 30-80%.Клінічна фармакологіяІнсулін короткий дії людини.Показання до застосуванняЦукровий діабет типу 1; цукровий діабет типу 2: стадія резистентності до пероральних гіпоглікемічних засобів; діабетичний кетоацидоз; діабетична кома; цукровий діабет, що виник під час вагітності (при неефективності дієтотерапії); для інтермітуючого застосування у хворих на цукровий діабет на фоні інфекцій, що супроводжуються високою температурою; при майбутніх хірургічних операціях, травмах, пологах, при порушеннях обміну речовин перед переходом на лікування пролонгованими препаратами інсуліну.Протипоказання до застосуванняГіпоглікемія, підвищена чутливість до інсуліну.Вагітність та лактаціяПри вагітності необхідно враховувати зниження потреби в інсуліні у І триместрі або збільшення у ІІ та ІІІ триместрах. Під час пологів і після них потреба в інсуліні може різко знизитися. У період лактації пацієнтці потрібне щоденне спостереження протягом кількох місяців (до стабілізації потреби в інсуліні).Побічна діяАлергічні реакції: ; кропив'янка, ангіоневротичний набряк, лихоманка, задишка, зниження артеріального тиску. З боку ендокринної системи: гіпоглікемія з такими проявами як блідість, посилення потовиділення, відчуття серцебиття, розлади сну, тремор; неврологічні порушення; імунологічні перехресні реакції з інсуліном людини; підвищення титру антиінсулінових антитіл із подальшим зростанням глікемії. З боку органу зору: минущі порушення зору (зазвичай на початку терапії). Місцеві реакції: гіперемія, свербіж та ліподистрофія (атрофія або гіпертрофія підшкірної жирової клітковини) у місці введення. Інші: на початку лікування можливі набряки (проходять при продовженні лікування).Взаємодія з лікарськими засобамиГіпоглікемічна дія посилюють сульфонаміди (в т.ч. пероральні гіпоглікемічні препарати, сульфаніламіди), інгібітори МАО (в т.ч. фуразолідон, прокарбазин, селегілін), інгібітори карбоангідрази, інгібітори АПФ, НПВС і т.п. (в т.ч. станозолол, оксандролон, метандростенолон), андрогени, бромокриптин, тетрацикліни, клофібрат, кетоконазол, мебендазол, теофілін, циклофосфамід, фенфлурамін, препарати літію, піридоксин, хінідин, хін. Гіпоглікемічна дія зменшують глюкагон, кортикостероїд, блокатори гістамінових H 1 - рецепторів, пероральні контрацептиви, естрогени, тіазидні та "петлеві" діуретики, блокатори повільних кальцієвих каналів, симпатоміметики, тиреоїдні гормони, тритропін, , марихуана, нікотин, фенітоїн, епінефрін Бета-адреноблокатори, резерпін, октреотид, пентамідин можуть посилювати, так і зменшувати гіпоглікемічну дію інсуліну. Одночасний прийом бета-адреноблокаторів, клонідину, гуанетидину або резерпіну може маскувати симптоми гіпоглікемії. Фармацевтично несумісний із розчинами інших лікарських засобів.Спосіб застосування та дозиДоза та шлях введення препарату визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку на підставі вмісту глюкози в крові до їди та через 1-2 години після їди, а також залежно від ступеня глюкозурії та особливостей перебігу захворювання. Вводять, як правило, підшкірно за 15-20 хв до їди. Місця ін'єкцій щоразу змінюють. У разі потреби допускається внутрішньом'язове або внутрішньовенне введення. Можна поєднувати з інсулінами тривалої дії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю проводять підбір дози препарату у пацієнтів з порушеннями мозкового кровообігу за ішемічним типом і з важкими формами ІХС. Потреба в інсуліні може змінюватися у таких випадках: - при переході на інший вид інсуліну; при зміні режиму харчування, діареї, блювоті; у разі зміни звичного обсягу фізичних навантажень; при захворюваннях нирок, печінки, гіпофізу, щитовидної залози; при зміні місця ін'єкції. Корекція дози інсуліну потрібна при інфекційних захворюваннях, порушенні функції щитовидної залози, хворобі Аддісона, гіпопітуїтаризмі, хронічній нирковій недостатності та цукровому діабеті у пацієнтів старше 65 років. Переведення хворої на інсулін людини має бути завжди суворо обґрунтовано і проводитися лише під контролем лікаря. Причинами гіпоглікемії можуть бути: передозування інсуліну, заміна препарату, пропуск їжі, блювання, діарея, фізична напруга; захворювання, що знижують потребу в інсуліні (важкі захворювання нирок та печінки, а також гіпофункція кори надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози), зміна місця ін'єкції (наприклад, шкіра на животі, плече, стегно), а також взаємодія з іншими лікарськими засобами. Можливе зниження концентрації глюкози у крові під час перекладу хворого з інсуліну тварин на інсулін людини. Хворий повинен бути поінформований про симптоми гіпоглікемічного стану, про перші ознаки діабетичної коми та необхідність інформувати лікаря про всі зміни свого стану. У разі гіпоглікемії, якщо хворий у свідомості – призначають декстрозу внутрішньо; підшкірно, внутрішньом'язово або внутрішньовенно вводять глюкагон або внутрішньовенний гіпертонічний розчин декстрози. При розвитку гіпоглікемічної коми внутрішньовенно струминно вводять 20-40 мл (до 100 мл) 40% розчину декстрози доти, доки хворий не вийде з коматозного стану. Хворі на цукровий діабет можуть купувати легку гіпоглікемію, що відчувається ними, за допомогою прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів (пацієнтам рекомендується завжди мати з собою не менше 20 г цукру). Переносимість алкоголю у пацієнтів, які отримують інсулін, знижена. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Схильність до розвитку гіпоглікемії може погіршувати здатність хворих до керування автотранспортом та роботи з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
11 671,00 грн
11 636,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 доза (2 мл): Активні речовини: живі реасортанти людського та бичачого ротавірусів: реасортиранти G1 не менше 2.2×106; ;І*, реассортант P1A[8] не менше 2.3×106 ;ІЕ*. Допоміжні речовини: сахароза - 1080 мг, натрію гідроксид - 2.75 мг, натрію цитрату дигідрат - 127 мг, натрію дигідрофосфату дигідрат - 29.8 мг, полісорбат 80 - від 0.17 до 0.86 мг, культуральне середовище - 1. * ІЕ - інфекційна одиниця 2 мл – туби з поліетилену низької щільності об'ємом 4 мл (10) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для прийому внутрішньо; у вигляді прозорої рідини блідо-жовтого кольору, допустимо наявність рожевого відтінку.Фармакотерапевтична групаЖива пероральна пентавалентна вакцина, що містить п'ять живих реассортантних штамів ротавірусу (бичачих та людських). На поверхні чотирьох вакцинних реасортантів ротавірусу експресовані один із зовнішніх капсидних білків VP7 (серотипи G1, G2, G3, або G4) людського батьківського штаму ротавірусу та білок VP4 (серотип Р7[5]) бичьего батьківского штама поверхні клітин). На поверхні п'ятого реассортанта вірусу експресовано білок VP4 (серотип Р1А[8]) людського батьківського штаму ротавірусу та зовнішній капсидний білок VP7 (серотип G6) бичачого батьківського штаму ротавіруса. Механізм імунного захисту організму вакциною від гастроентериту, спричиненого ротавірусами, до кінця не вивчений. Взаємозв'язок між вмістом антитіл до ротавірусів після вакцинації ротавірусними вакцинами та ступенем захисту проти ротавірусного гастроентериту не встановлено. Вакцина викликає імунну відповідь, тобто. утворення сироваткових нейтралізуючих антитіл до п'яти капсидних білків ротавірусів людини, що містяться в реасортантах вакцини (G1, G 2, G,3, G 4 і Р1А [8]).Клінічна фармакологіяВакцина для профілактики ротавірусної інфекції.Показання до застосуванняАктивна імунізація дітей віком від 6 до 32 тижнів з метою профілактики гастроентериту, що викликається ротавірусами серотипів G1, G2, G3, G4 та серотипів G, що містять Р1А [8] (наприклад, G9).Протипоказання до застосуванняІнвагінація кишечника в анамнезі; вроджені вади розвитку шлунково-кишкового тракту, що схильні до інвагінації кишечника; імунодефіцит, підозра на імунодефіцит або ВІЛ-носійство; гострі запальні процеси, що супроводжуються високою температурою (у цих випадках вакцинацію проводять після одужання чи стадії ремісії). Інфекційне захворювання легкого ступеня тяжкості не повинно бути причиною відмови від вакцинації; гостра форма діареї або блювання (у цих випадках вакцинацію проводять на стадії ремісії); підвищена чутливість до будь-якого компонента вакцини; введення вакцини в анамнезі. З обережністю При активних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, включаючи хронічну діарею (відсутність клінічних даних); при затримці розвитку (відсутність клінічних даних); при імунокомпрометованому стані (наприклад, внаслідок злоякісних новоутворень або імунодепресивної терапії); при трансфузії крові або продуктів крові, включаючи імуноглобуліни, менш як за 42 дні до наміченої вакцинації.Вагітність та лактаціяДобре переноситься і має високу ефективність щодо запобігання ротавірусному гастроентериту при застосуванні у дітей віком від 6 до 32 тижнів. Ефективність та безпека не були встановлені у дітей віком до 6 тижнів.Побічна діяІнфекційні та паразитарні захворювання: ; інфекції верхніх дихальних шляхів; назофарингіт, середній отит. З боку травної системи: діарея, блювання; біль у верхніх відділах живота; гематохезія; інвагінація кишечника. З боку шкіри та підшкірних тканин: ; висип; кропив'янка. З боку дихальної системи: ; бронхоспазм. Загальні розлади: гіпертермія.Спосіб застосування та дозиВсередину.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа даними клінічних досліджень, вакцинний вірус виявлявся в калі у 8.9% вакцинованих дітей лише протягом 1 тижня після введення першої дози вакцини і лише у 0.3% дітей (1 випадок) після введення 3-ї дози. Згідно з постреєстраційними даними, можлива передача вакцинного вірусу невакцинованим особам. Вакцина повинна з обережністю призначатися дітям, які перебувають у тісному контакті з людьми з імунодефіцитом (в т.ч. з онкологічними захворюваннями, імунокомпрометованими або людьми, які отримують імуносупресивну терапію). Слід дотримуватися особливих гігієнічних правил при контакті з калом вакцинованої дитини. Через недостатність клінічних даних не рекомендується призначення вакцини при безсимптомній ВІЛ-інфекції. У дітей з важким комбінованим імунодефіцитом були відмічені випадки гастроентериту, спричиненого штамами ротавірусу, що входять до вакцини. Як і будь-яка інша вакцина, не може забезпечити повного захисту всіх вакцинованих. Ефективна лише проти ротавірусної інфекції та не захищає від гастроентериту, спричиненого іншими патогенними мікроорганізмами. При вирішенні про вакцинацію дитини з тяжким ступенем недоношеності (вагітність ≤28 тижнів, але не менше 25 тижнів), особливо має в анамнезі незрілість органів дихання, необхідно враховувати той факт, що користь імунізації проти ротавірусної інфекції у цієї групи пацієнтів висока, і не слід ні відмовлятися від вакцинації, ні переносити її терміни. Однак враховуючи потенційний ризик апное, проведення першої вакцинації недоношеного немовляти переважно робити в умовах стаціонару з можливістю, спостерігати за станом такого пацієнта протягом 48-72 год.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
197,00 грн
149,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки 225 мг - 1 таблетка (225 мг): екстракти листя ниркового чаю (Orthosiphonis Folium) – 27,038 мг; листя осота городнього (Sonchi Folium) - 27,038 мг; листя шовковочашечника кучерявого (Sericocalycis Folium) - 24,58 мг; трави філлантуса нірурі (Phyllanthi Herba) – 24,58 мг; кореневищ імперати циліндричної (Imperatae Rhizoma) - 12,29; плодів перцю кубеби (Cubebae Fructus) – 3,687 мг; листя папайї (динного дерева) (Caricae Folium) - 3,687 мг; допоміжні речовини: глюкоза – 98,32 мг, куркума – 3,465 мг, бікарбонат натрію – 0,275 мг, метилпарабен – 0,04 мг. у флаконах по 100 шт.; у пачці картонної 1 флакон.ХарактеристикаБіологічно активна добавка до їжі – джерело органічних кислот, дубильних речовин, калію. Сприяє поліпшенню функціонального стану сечовивідної системи і позитивно впливає на стан обміну речовин у людей, які страждають на сечокам'яну хворобу.Властивості компонентівШовковочашечник кучерявий розчиняє конкременти різного складу, має сечогінну, гіпоглікемічну та проносну дію. Нирковий чай (котячий вус) має виражені діуретичні властивості. Сечогінний ефект супроводжується посиленим виділенням із організму сечовини, сечової кислоти та хлоридів. Підвищує клубочкову фільтрацію, покращує функцію канальців. Його застосовують при гострих та хронічних захворюваннях нирок, що супроводжуються набряками, альбумінурією, азотемією та утворенням ниркового каміння; при циститах, уретритах, подагрі, діабеті; при холециститі, жовчнокам'яній хворобі, серцевих захворюваннях, що супроводжуються набряками. Ефективний за умов тривалого застосування при захворюваннях нирок. Не викликає побічної дії. Філлантус нірурі має сильну антимікробну та сечогінну дію, сприяє розпушенню ниркових каменів. Осот городний має сечогінну, жовчогінну, протизапальну та легку послаблюючу дію; застосовується при захворюваннях сечового міхура. Плоди перцю кубеби мають виражену антисептичну дію, що дезінфікує сечостатеві шляхи; використовуються для профілактики та лікування венеричних захворювань. Листя і шкірка зелених плодів папаї містять комплекс ферментів, включаючи папаїн, чудово допомагає при порушеннях шлунково-кишкової секреції, особливо при утрудненні перетравлення білків. Ці речовини нормалізують роботу гепатобіліарної системи, завдяки чому розчиняються камені в печінці та жовчному міхурі.РекомендуєтьсяЯк засіб, що сприяє поліпшенню функціонального стану сечовивідної системи: при сечокам'яній хворобі для виведення дрібних конкрементів та піску; для профілактики запальних процесів у сечовивідних шляхах.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі з їжею. Дорослим – по 5 пігулок 3 рази на день. Тривалість прийому - 3-6 тижнів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ флаконі разом з пігулками і капсулами знаходиться пакетик з поглинаючою вологою речовиною, вміст якого вживанню не підлягає. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Фасовка: N1 Форма выпуска: экстракт жидкий Упаковка: фл. . .
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: моксифлоксацину гідрохлорид 436,80 еквівалентно моксифлоксацину 400,00 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний 188,46 мг, натрію метилпарагідроксибензоат 0,015 мг, целюлоза мікрокристалічна 55,00 мг, тальк 7,00 мг, кремнію діоксид колоїдний 4,00 мг, магнію стеарат 10,0 склад оболонки: Опагласс (шеллак 60,0%, карнаубський віск 25,0%, етанол 10,0%, бджолиний віск білий 5,0%) - 0,035 мг; Опадрай рожевий (полівініловий спирт 58,0%, тальк 3,0%, діоксид титану 30,0%, макрогол 6,3%, лецитин 1,7%, барвник заліза оксид червоний 1,0%)-0,70 мг. 5 пігулок.Опис лікарської формиДовгі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, з ризиком на одній стороні. На поперечному розрізі ядро від білого до світло-жовтувато-зеленого кольору.Фармакотерапевтична групаПротимікробний препарат групи фторхінолонів. Чинить бактерицидну дію. Механізм дії обумовлений інгібуванням бактеріальних топоізомерази II (ДНК-гірази) та топоізомерази IV, що призводить до порушення синтезу ДНК мікробної клітини. In vitro препарат активний щодо широкого спектру грамнегативних та грампозитивних бактерій, анаеробних, кислотостійких та атипових бактерій. Ефективний щодо бактерій, резистентних до бета-лактамних та макролідних антибіотиків. До моксифлоксацину чутливі: Аеробні грампозитивні бактерії: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus (включаючи штами, чутливі до метициліну), Streptococcus anginosus, Streptococcus constellatus, Streptococcus pneumoniae (в т.ч. штами стійкі до пенілу); аеробні грамнегативні бактерії: Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae (в т.ч. штами продукуючі і не продукуючі, бета-лактамазу), Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae. ), Proteus mirabilis; анаеробні бактерії: Bacteroides fragilis, Bacteroides thetaiotaomicron, Clostridium perfringens, Peptostreptococcus spp.; також Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae. За даними досліджень in vitro до моксифлоксацину також є чутливими: . Аеробні грампозитивні бактерії: Staphylococcus epidermidis, Streptococcus agalactiae, Streptococcus групи, viridans, аеробні грамотрицательные бактерії: Citrobacter freundii, Klebsiella oxytoca, Legionella pneumophila; анаеробні бактерії: Fusobacterium spp., Prevotella spp. Відсутня перехресна резистентність з пеніцилінами, цефалоспоринами, аміноглікозидами, макролідами та тетрациклінами. Загальна частота розвитку резистентності низька. Дослідження in vitro показали, що резистентність до моксифлоксацину повільно розвивається в результаті ряду послідовних мутацій. Між препаратами групи фторхінолонів розвивається перехресна резистентність. Однак деякі грампозитивні та анаеробні мікроорганізми, стійкі до інших фторхінолонів, чутливі до моксифлоксацину.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до моксифлоксацину мікроорганізмами: Гострий синусит; загострення хронічного бронхіту; позалікарняна пневмонія; інфекції шкіри та м'яких тканин; ускладнені інтраабдомінальні інфекції; неускладнені інфекції органів малого тазу.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до моксифлоксацину, інших хінолонів та компонентів препарату; епілепсія; важка діарея; ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами; синдром вродженого чи набутого подовження інтервалу QT; виражена брадикардія, виражена серцева недостатність зі зниженням фракції викиду лівого шлуночка; шлуночкові аритмії (при застосуванні хінолонів в анамнезі); одночасний прийом препаратів, що подовжують інтервал Q-Т (антиаритмічні препарати класу ІА, ІІІ); виражений електролітний дисбаланс (некоректована гіпокаліємія); тяжка печінкова недостатність (клас С по Чайлд-П'ю). З обережністю: Судомний синдром (в анамнезі), атеросклероз судин головного мозку, порушення мозкового кровообігу (в анамнезі), органічні захворювання центральної нервової системи, психози та ін. трициклічних та тетрациклічних антидепресантів, нейролептиків, макролідів, протигрибкових препаратів, похідних імідазолу, цизаприду), міастенію gravis, -псевдомембранозний коліт, одночасний прийом глюкокортикостероїдів, у жінок та пацієнтів похилого віку, при цир діабет, ниркова та/або печінкова недостатність (клас А, В по Чайлд-П'ю), у хворих, що перебувають на гемодіалізі, печінкова.порфірія, захворювання, що супроводжуються ризиком розвитку шлуночкової аритмії,електролітного дисбалансу (наприклад при гіпокаліємії, гіпомагніємії).Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років (т.к. ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяАлергічні реакції: кропив'янка, висипання, свербіж, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, включаючи набряк обличчя, гортані (потенційно загрозливий для життя), синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний, некроліз, анафілактичний шок. З боку травної системи: біль у животі, нудота, блювання, діарея, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, метеоризм, запор, відсутність апетиту, стоматит, глосит, транзиторне порушення функції печінки, зміна кольору язика, жовтяниця, гастроентероз, псевдом гепатит (переважно холестатичний); фульмінантний гепатит. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння або сонливість, патологічні сновидіння; галюцинації, відчуття тривоги, підвищення м'язового тонусу, порушення координації рухів, ажитація; амнезія, парестезії, гіпестезії, гіперстезії, дизестезії, тремор, дезорієнтація, психомоторна гіперактивність, емоційна лабільність, розлади мови, порушення уваги, судоми, сплутаність свідомості, депресія, деперсоналізація, психотичні реакції з порушеннями поведінки з причиненням собі. З боку органів чуття: розлад зору (нечіткість, зниження гостроти зору), порушення смакової чутливості, втрата смакової чутливості, шум у вухах, порушення нюху, аносмія. З боку серцево-судинної системи: подовження інтервалу QT (часто у хворих з супутньою гіпокаліємією), відчуття серцебиття, неспецифічні аритмії, тахікардія, підвищення та зниження артеріального тиску, біль у (груди, непритомність, вазодилатація/("припливи" крові) особі), шлуночкові тахіаритмії, поліморфна шлуночкова тахікардія, зупинка серця (переважно у осіб зі схильними до аритмії станами, такими як клінічно значуща брадикардія, гостра ішемія міокарда). З боку дихальної системи: задишка, астматичний стан. З боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія, тендиніт, біль у спині, біль у ногах, артрит, розриви сухожилля, посилення симптомів міастенії gravis. З боку сечостатевої системи: вагінальний кандидоз, вагініт, біль унизу живота, набряк обличчя, периферичні набряки, порушення функції нирок, ниркова недостатність. . Лабораторні показники: анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз, збільшення протромбінового часу, збільшення/зміна міжнародного нормалізованого відношення, еозинофілія, тромбоцитоз, зміна концентрації тромбопластину та протромбіну, підвищення активності гаммазита , зменшення протромбінового часу, гіперглікемія, гіперліпідемія, гіперурикемія . Інші: кандидоз, загальний дискомфорт, астенія, пітливість.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні моксифлоксацину та глюкокортикостероїдів зростає ризик розвитку тендовагініту та розриву сухожилля. Не потрібна корекція режиму дозування при спільному застосуванні з атенололом, ранітидином, кальцієвмісними добавками, теофіліном, пероральними контрацептивними засобами, глібенкламідом, ітраконазолом, дигоксином, морфіном, пробенецидом. Антацидні засоби, полівітаміни та мінерали. Прийом моксифлоксацину одночасно з антацидними засобами, полівітамінами та мінералами може призводити до порушення всмоктування моксифлоксацину внаслідок утворення хелатних комплексів. У зв'язку з цим, антацидні засоби, препарати, що містять вітаміни, солі магнію, алюмінію, заліза або цинку, сукральфат слід приймати не менше ніж за 4 години до або через 4 години після прийому внутрішньо моксифлоксацину. Варфарін. При одночасному застосуванні з варфарином протромбіновий час та інші параметри згортання крові не змінюються. Однак, у пацієнтів, які отримують поєднане лікування цими препаратами, необхідно проводити моніторування МНО (міжнародного нормалізованого відношення) і при необхідності коригувати дозу пероральних антикоагулянтів. Дігоксин. Моксифлоксацин і дигоксин не істотно впливають на фармакокінетичні параметри один одного. При призначенні повторних доз моксифлоксацину максимальна концентрація дигоксину збільшувалася. приблизно 30%, а мінімальна концентрація дигоксину не змінювалася. Активоване вугілля. При одночасному пероральному застосуванні активованого вугілля та моксифлоксацину системна біодоступність моксифлоксацину знижується більш ніж на 80% внаслідок гальмування його абсорбції. Молочні продукти та прийом їжі. Всмоктування моксифлоксацину не змінюється при одночасному прийомі їжі (включаючи молочні продукти). Препарати, що подовжують інтервал QT. Потенційні взаємодії моксифлоксацину, що призводять через ризик розвитку адитивної дії, до збільшення інтервалу QT: з препаратами, що подовжують інтервал QT (в т.ч. антиаритмічні препарати класу IA, III трициклічні та тетрациклічні антидепресанти, нейролептики, макроліди, протигрибкові препарати , цизапрід).Спосіб застосування та дозиРекомендований режим дозування моксифлоксацину: 400 мг (1 таблетка) 1 раз на день. Не слід перевищувати рекомендовану дозу. Таблетку слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води, незалежно від їди. Тривалість терапії. Тривалість лікування визначається локалізацією та тяжкістю інфекції, а також клінічним ефектом. Загострення хронічного бронхіту 5 днів. Гострий синусит: 7 днів. Неускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин: 7 днів. Позалікарняна пневмонія: 7-14 днів. Ускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур: 7-21 день. Ускладнені інтраабдомінальні інфекції: 5-14 днів. Неускладнені інфекції органів малого тазу: 14 днів. Не слід перевищувати рекомендовану тривалість лікування. Пацієнти похилого віку. Зміни режиму дозування у пацієнтів похилого віку не потрібні. Порушення функції печінки. Пацієнтам з порушеннями функції печінки (клас А, В по Чайлд-П'ю) зміни режиму дозування не потрібні. Ниркова недостатність. У пацієнтів з порушенням функції нирок (у тому числі при кліренсі креатиніну <30 мл/хв), а також у пацієнтів, які перебувають на безперервному гемодіалізі та тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі, зміни режиму дозування не потрібні.ПередозуванняЄ обмежені дані про передозування моксифлоксацину. У разі передозування слід орієнтуватися на клінічну картину та проводити симптоматичну підтримуючу терапію з ЕКГ-моніторингом.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ деяких випадках вже після першого застосування препарату можуть розвинутись алергічні реакції різного ступеня вираженості. У цих випадках застосування моксифлоксацину слід відмінити та провести необхідні лікувальні заходи. Під час лікування моксифлоксацином можуть розвиватися запалення та розрив сухожилля, особливо у літніх хворих та у пацієнтів, які паралельно приймають глюкокортикостероїди. При перших ознаках болю або запалення сухожилля хворі повинні припинити лікування та іммобілізувати уражену кінцівку. При застосуванні моксифлоксацину у деяких пацієнтів може спостерігатися подовження інтервалу QT. Оскільки жінки, порівняно з чоловіками, мають більш довгий інтервал, вони можуть бути більш чутливими до препаратів, що подовжують інтервал QT. Літні пацієнти також більш схильні до дії препаратів, що подовжують інтервал QT. Існує пряма залежність між підвищенням концентрації моксифлоксацину та збільшенням інтервалу QT (ризик розвитку шлуночкових аритмій, включаючи torsade de pointes). Внаслідок цього не. слід перевищувати рекомендовану дозу (400 мг/добу). Слід уникати призначення моксифлоксацину пацієнтам із встановленим подовженням інтервалу QT, пацієнтам з вираженою брадикардією, вираженою серцевою недостатністю зі зниженням фракції викиду лівого шлуночка, шлуночковими аритміями (при застосуванні хінолонів в анамнезі), а також пацієнтам, які застосовують антиаритмічні препарати. з некоректованою гіпокаліємією. Через ризик розвитку адитивної дії на інтервал QT моксифлоксацій слід з обережністю застосовувати одночасно з препаратами, що подовжують інтервал Q:T (в т.ч. трициклічні та тетрациклічні антидепресанти, нейролептики, макроліди, протигрибкові препарати, похідні імідазолу, цизаприд) ішемією міокарда, у жінок та пацієнтів похилого віку, при захворюваннях, що супроводжуються ризиком розвитку шлуночкової аритмії, електролітного дисбалансу (наприклад, при гіпокаліємії, гіпомагніємії). Застосування протимікробних препаратів широкого спектра дії, включаючи моксифлоксацин, пов'язане з ризиком псевдомембранозного коліту. Цей діагноз слід мати на увазі у пацієнтів, у яких на фоні лікування моксифлоксацином спостерігається тяжка діарея. У цьому випадку слід відмінити препарат та призначити відповідну терапію. Препарати, що гальмують перистальтику кишок, протипоказані при розвитку тяжкої діареї. При прийомі моксифлоксацину повідомлялося про випадки розвитку фульмінантного гепатиту, що потенційно призводить до розвитку печінкової недостатності. Застосування препаратів хінолонового ряду пов'язане з можливим ризиком судом. При одночасному застосуванні моксифлоксацину з нестероїдними протизапальними препаратами ризик розвитку судом збільшується. Моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із міастенією gravis у зв'язку з можливим загостренням захворювання. Препарат не чинить фотосенсибілізуючої дії, проте в період лікування препаратом рекомендується уникати ультрафіолетового опромінення, в т.ч. прямих сонячних променів. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механікою: препарат може порушувати здатність пацієнта займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
641,00 грн
597,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Спіраміцин 3 млн.МЕ. Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний – 1.2 мг, магнію стеарат – 4 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 16 мг, гіпоролоза – 8 мг, кроскармеллозу натрію – 8 мг, целюлоза мікрокристалічна – до 400 мг. Склад оболонки: титану діоксид (E171) – 1.694 мг, макрогол 6000 – 1.694 мг, гіпромелоза – 5.084 мг. 16 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або білого з кремовим відтінком кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "RPR 107" на одній стороні; вид на поперечному розрізі: білого або білого із кремовим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик із групи макролідів. Механізм антибактеріальної дії обумовлений гальмуванням синтезу білка в мікробній клітині за рахунок зв'язування з 50S-субодиницею рибосоми. Чутливі мікроорганізми (МПК<1 мг/л): грампозитивні аероби - Bacillus cereus, Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus spp., Rhodococcus equi, Staphylococcus spp. (метицилін-чутливі та метицилін-резистентні штами), Streptococcus B, некласицированний стрептокок, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes; грамнегативні аероби - Bordetella pertussis, Branhamella catarrhalis, Campylobacter spp., Legionella spp., Moraxella spp.; анаероби - Actinomyces spp., Bacteroides spp., Eubacterium spp., Mobiluncus spp., Peptostreptococcus spp., Porphyromonas spp., Prevotella spp., Propionibacterium acnes; різні - Borrelia burgdorferi, Chlamydia spp., Coxiella spp., Leptospirа spp., Mycoplasma pneumoniae, Treponema pallidum, Toxoplasma gondii. Помірно чутливі мікроорганізми (антибіотик помірно активний in vitro при концентраціях антибіотика в осередку запалення ≥ 1 мг/л, але < 4 мг/л): грамнегативні аероби - Neisseria gonorrhoeae; аероби - Clostridium perfringens; різні - Ureaplasma urealyticum. Стійкі мікроорганізми; (МПК>4 мг/л; принаймні 50% штамів є стійкими): грампозитивні аероби - Corynebacterium jekeium, Nocardia asteroides; грамнегативні аероби - Acinetobacter spp., Enterobacter spp., Haemophilus spp., Pseudomonas spp.; анаероби – Fusobacterium spp.; різні – Mycoplasma hominis.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція спіраміцину відбувається швидко, але неповно, з великою варіабельністю (від 10 до 60%). Після прийому Роваміцину внутрішньо в дозі 6 млн.МЕ Cmax; спіраміцину в плазмі становить близько 3.3 мкг/мл. Їда не впливає на абсорбцію. Розподіл Зв'язування з білками плазми є низьким (приблизно 10%). Vd; приблизно 383 л. Препарат добре проникає у слину та тканини (концентрація у легенях становить 20-60 мкг/г, у мигдаликах – 20-80 мкг/г, в інфікованих пазухах – 75-110 мкг/г, у кістках – 5-100 мкг/г) . Через 10 днів після закінчення лікування концентрація спіраміцину в селезінці, печінці, нирках становить 5-7 мкг/г. Спіраміцин проникає та накопичується у фагоцитах (нейтрофіли, моноцити та перитонеальні та альвеолярні макрофаги). У людини концентрації препарату всередині фагоцитів є досить високими. Цим пояснюється ефективність спіраміцину щодо внутрішньоклітинних бактерій. Проникає через плацентарний бар'єр (концентрація у крові плода становить приблизно 50% від концентрації у сироватці крові матері). Концентрації у тканині плаценти у 5 разів вищі, ніж відповідні концентрації у сироватці крові. Виділяється із грудним молоком. Спіраміцин не проникає у спинномозкову рідину. Метаболізм та виведення Спіраміцин метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів із невстановленою хімічною структурою. T1/2 ;з плазми становить приблизно 8 год. Виводиться головним чином із жовчю (концентрація в 15-40 разів вище, ніж у сироватці). Ниркова екскреція становить близько 10% введеної дози. Кількість препарату, що виділяється через кишечник (з фекаліями), дуже незначна.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: гострий і хронічний фарингіт, спричинений бета-гемолітичним стрептококом А (як альтернатива лікуванню бета-лактамними антибіотиками, особливо у разі протипоказань до їх застосування); гострий синусит (враховуючи чутливість мікроорганізмів, що найбільш часто викликають цю патологію, застосування препарату Роваміцин®; показано у разі протипоказань до застосування бета-лактамних антибіотиків); гострі та хронічні тонзиліти, спричинені чутливими до спіраміцину мікроорганізмами; гострий бронхіт, спричинений бактеріальною інфекцією, що розвинулася після гострого вірусного бронхіту; загострення хронічного бронхіту; позалікарняна пневмонія у пацієнтів без факторів ризику несприятливого результату, тяжких клінічних симптомів та клінічних ознак пневмококової етіології пневмонії; пневмонія, викликана атиповими збудниками (такими як Chlamydia pneumoniae, Chlamydia trachomatis, Mycoplasma pneumoniae, Legionella spp.) або підозра на неї (незалежно від тяжкості та наявності або відсутності факторів ризику несприятливого результату); інфекції шкіри та підшкірної клітковини, включаючи імпетиго, імпетигінізацію, ектіму, інфекційний дермогіподерміт (особливо пику), вторинні інфіковані дерматози, еритразму; інфекції порожнини рота (в т.ч. стоматити, глосити); негонококові інфекції статевих органів; токсоплазмоз, зокрема. при вагітності; інфекції кістково-м'язової системи та сполучної тканини, включаючи періодонт. Профілактика рецидивів ревматизму у хворих з алергією на бета-лактамі антибіотики. Ерадикація Neisseria meningitidis з носоглотки (при протипоказаннях до прийому рифампіцину) для профілактики (але не лікування) менінгококового менінгіту: у хворих після проведення лікування та перед виходом з карантину; у хворих, які були протягом 10 днів до госпіталізації в контакті з особами, які виділяли Neisseria meningitidis зі слиною у навколишнє середовище.Протипоказання до застосуванняПеріод лактації; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (ризик розвитку гострого гемолізу); дитячий вік (для таблеток 1.5 млн.МЕ – до 6 років, для таблеток 3 млн.МЕ – до 18 років); - підвищена чутливість до компонентів препарату. З ;обережністю ;призначають Роваміцин® ;при обструкції жовчних проток, при печінковій недостатності.Вагітність та лактаціяРоваміцин® можна призначати при вагітності за показаннями. Є великий досвід застосування препарату Роваміцин®; при вагітності. Зменшення ризику передачі токсоплазмозу плоду під час вагітності відзначається з 25% до 8% при використанні препарату в І триместрі, з 54% до 19% – у ІІ триместрі та з 65% до 44% – у ІІІ триместрі. Тератогенної чи фетотоксичної дії не спостерігалося. При призначенні препарату Роваміцин у період лактації слід припинити грудне вигодовування, оскільки можливе проникнення спіраміцину в грудне молоко. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік (для таблеток 1.5 млн. МЕ – до 6 років, для таблеток 3 млн. МЕ – до 18 років).Побічна діяВикористана така класифікація для визначення частоти виникнення небажаних реакцій: дуже часто (≥10%), часто (≥1%, <10); нечасто (≥0.1%, <1%); рідко (≥0.01%, <0.1%), дуже рідко, включаючи окремі повідомлення (<0.01%), частота невідома (за даними частоту визначити не можна). З боку травної системи: ; нудота, блювання, діарея; дуже рідко – псевдомембранозний коліт (<0.01%); частота невідома - виразковий езофагіт, гострий коліт, гостре пошкодження слизової оболонки кишечника у пацієнтів зі СНІДом при застосуванні спіраміцину у високих дозах з приводу криптоспоридіозу (всього 2 випадки). З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко (<0.01%) - відхилення функціональних проб печінки від нормальних показників; холестатичний чи змішаний гепатит. З боку нервової системи: дуже рідко (окремі випадки) - минуща парестезія. З боку системи кровотворення: дуже рідко (<0.01%) - гострий гемоліз. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко - подовження інтервалу QT на ЕКГ. З боку імунної системи: ;шкірний висип, кропив'янка, свербіж шкіри; дуже рідко (<0.01%) – ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок; в окремих випадках – васкуліт, включаючи пурпуру Шенлейна-Геноха. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко - гострий генералізований екзантематозний пустульоз.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібування спіраміцином всмоктування карбідопа зі зниженням концентрації леводопи в плазмі. При одночасному призначенні спіраміцину необхідний клінічний контроль та корекція доз леводопи. Зареєстровано численні випадки підвищення активності непрямих антикоагулянтів у хворих, які приймають антибіотики. Вид інфекції або вираженість запальної реакції, вік і загальний стан хворого є факторами ризику, що спричиняють. За подібних обставин важко визначити, якою мірою сама інфекція або її лікування відіграють роль у зміні MHO. Однак при застосуванні деяких груп антибіотиків цей ефект спостерігається частіше, зокрема, при застосуванні фторхінолонів, макролідів, циклінів, комбінації сульфаметоксазол+триметоприм, деяких цефалоспоринів.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Дорослим; призначають 2-3 таб. по 3 млн. МО або 4-6 таб. по 1.5 млн.МЕ (тобто 6-9 млн.МЕ) на добу. Добову дозу ділять на 2 або 3 прийоми. Максимальна добова доза становить 9 млн. МЕ. У дітей і підлітків у віці від 6 до 18 років слід застосовувати тільки таблетки 1.5 млн. ME. У дітей старше 6 років добова доза становить від 150-300 тис. ME на кг маси тіла, яка ділиться на 2 або 3 прийоми до 6-9 млн. ME. Максимальна добова доза у дітей становить 300 тис. ME на кг маси тіла, але; при масі тіла дитини більше 30 кг; вона не повинна перевищувати 9 млн. ME Для профілактики менінгококового менінгіту дорослим призначають по 3 млн.МЕ 2 рази на добу протягом 5 днів; дітям по 75 тис.МО/кг маси тіла 2 рази на добу протягом 5 днів. Пацієнтам з порушеннями функції нирок; у зв'язку з незначною нирковою екскрецією спіраміцину корекція дози не потрібна. Таблетки приймають внутрішньо, запиваючи достатньою кількістю води.ПередозуванняНевідомі випадки передозування спіраміцину. Симптоми: можливі - нудота, блювання, діарея. Випадки подовження інтервалу QT, що проходить при відміні препарату, спостерігалися у новонароджених, які отримували високі дози спіраміцину або після внутрішньовенного введення спіраміцину у пацієнтів, схильних до подовження інтервалу QT. Лікування: ;при передозуванні спіраміцину рекомендується ЕКГ-спостереження з визначенням тривалості інтервалу QT, особливо за наявності факторів ризику (гіпокаліємія, вроджене подовження інтервалу QT, одночасне застосування препаратів, що подовжують тривалість інтервалу QT і викликають розвиток шлуночкової тахіди) Специфічного антидоту немає. При підозрі передозування спіраміцину рекомендується симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування препаратом у пацієнтів із захворюваннями печінки необхідно періодично контролювати її функцію. Якщо на початку лікування виникають генералізована еритема та пустули, що супроводжуються високою температурою тіла, слід припустити гострий генералізований екзантематозний пустульоз; якщо така реакція виникне, то лікування потрібно припинити, і надалі застосування спіраміцину, як при монотерапії, так і комбінації, протипоказано. Використання у педіатрії Таблетки по 3 млн.ME у дітей не застосовуються через труднощі їх проковтування дітьми через великий діаметр таблеток та небезпеку обструкції дихальних шляхів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Відсутні відомості про негативний вплив препарату на здатність керувати автомобілем та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності. Однак слід брати до уваги тяжкість стану пацієнта, яка може вплинути на увагу та швидкість психомоторних реакцій. Тому рішення про можливість керування автомобілем або заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності у конкретного пацієнта повинен приймати лікар.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Спіраміцин 3 млн.МЕ. Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний – 2.4 мг, магнію стеарат – 8 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 32 мг, гіпролоза – 16 мг, кроскармелоза натрію – 16 мг, целюлоза мікрокристалічна – до 800 мг. Склад оболонки: ;титану діоксид (E171) - 2.96 мг, макрогол 6000 - 2.96 мг, гіпромелоза - 8.88 мг. 5 штук. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; білого з кремовим відтінком кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "ROVA 3" на одній стороні; вид на поперечному розрізі: білого із кремовим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик із групи макролідів. Механізм антибактеріальної дії обумовлений гальмуванням синтезу білка в мікробній клітині за рахунок зв'язування з 50S-субодиницею рибосоми. Чутливі мікроорганізми (МПК<1 мг/л): грампозитивні аероби - Bacillus cereus, Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus spp., Rhodococcus equi, Staphylococcus spp. (метицилін-чутливі та метицилін-резистентні штами), Streptococcus B, некласицированний стрептокок, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes; грамнегативні аероби - Bordetella pertussis, Branhamella catarrhalis, Campylobacter spp., Legionella spp., Moraxella spp.; анаероби - Actinomyces spp., Bacteroides spp., Eubacterium spp., Mobiluncus spp., Peptostreptococcus spp., Porphyromonas spp., Prevotella spp., Propionibacterium acnes; різні - Borrelia burgdorferi, Chlamydia spp., Coxiella spp., Leptospirа spp., Mycoplasma pneumoniae, Treponema pallidum, Toxoplasma gondii. Помірно чутливі мікроорганізми (антибіотик помірно активний in vitro при концентраціях антибіотика в осередку запалення ≥ 1 мг/л, але < 4 мг/л): грамнегативні аероби - Neisseria gonorrhoeae; аероби - Clostridium perfringens; різні - Ureaplasma urealyticum. Стійкі мікроорганізми; (МПК>4 мг/л; принаймні 50% штамів є стійкими): грампозитивні аероби - Corynebacterium jekeium, Nocardia asteroides; грамнегативні аероби - Acinetobacter spp., Enterobacter spp., Haemophilus spp., Pseudomonas spp.; анаероби – Fusobacterium spp.; різні – Mycoplasma hominis.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція спіраміцину відбувається швидко, але неповно, з великою варіабельністю (від 10 до 60%). Після прийому Роваміцину внутрішньо в дозі 6 млн.МЕ Cmax; спіраміцину в плазмі становить близько 3.3 мкг/мл. Їда не впливає на абсорбцію. Розподіл Зв'язування з білками плазми є низьким (приблизно 10%). Vd; приблизно 383 л. Препарат добре проникає у слину та тканини (концентрація у легенях становить 20-60 мкг/г, у мигдаликах – 20-80 мкг/г, в інфікованих пазухах – 75-110 мкг/г, у кістках – 5-100 мкг/г) . Через 10 днів після закінчення лікування концентрація спіраміцину в селезінці, печінці, нирках становить 5-7 мкг/г. Спіраміцин проникає та накопичується у фагоцитах (нейтрофіли, моноцити та перитонеальні та альвеолярні макрофаги). У людини концентрації препарату всередині фагоцитів є досить високими. Цим пояснюється ефективність спіраміцину щодо внутрішньоклітинних бактерій. Проникає через плацентарний бар'єр (концентрація у крові плода становить приблизно 50% від концентрації у сироватці крові матері). Концентрації у тканині плаценти у 5 разів вищі, ніж відповідні концентрації у сироватці крові. Виділяється із грудним молоком. Спіраміцин не проникає у спинномозкову рідину. Метаболізм та виведення Спіраміцин метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів із невстановленою хімічною структурою. T1/2 ;з плазми становить приблизно 8 год. Виводиться головним чином із жовчю (концентрація в 15-40 разів вище, ніж у сироватці). Ниркова екскреція становить близько 10% введеної дози. Кількість препарату, що виділяється через кишечник (з фекаліями), дуже незначна.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: гострий і хронічний фарингіт, спричинений бета-гемолітичним стрептококом А (як альтернатива лікуванню бета-лактамними антибіотиками, особливо у разі протипоказань до їх застосування); гострий синусит (враховуючи чутливість мікроорганізмів, що найбільш часто викликають цю патологію, застосування препарату Роваміцин®; показано у разі протипоказань до застосування бета-лактамних антибіотиків); гострі та хронічні тонзиліти, спричинені чутливими до спіраміцину мікроорганізмами; гострий бронхіт, спричинений бактеріальною інфекцією, що розвинулася після гострого вірусного бронхіту; загострення хронічного бронхіту; позалікарняна пневмонія у пацієнтів без факторів ризику несприятливого результату, тяжких клінічних симптомів та клінічних ознак пневмококової етіології пневмонії; пневмонія, викликана атиповими збудниками (такими як Chlamydia pneumoniae, Chlamydia trachomatis, Mycoplasma pneumoniae, Legionella spp.) або підозра на неї (незалежно від тяжкості та наявності або відсутності факторів ризику несприятливого результату); інфекції шкіри та підшкірної клітковини, включаючи імпетиго, імпетигінізацію, ектіму, інфекційний дермогіподерміт (особливо пику), вторинні інфіковані дерматози, еритразму; інфекції порожнини рота (в т.ч. стоматити, глосити); негонококові інфекції статевих органів; токсоплазмоз, зокрема. при вагітності; інфекції кістково-м'язової системи та сполучної тканини, включаючи періодонт. Профілактика рецидивів ревматизму у хворих з алергією на бета-лактамі антибіотики. Ерадикація Neisseria meningitidis з носоглотки (при протипоказаннях до прийому рифампіцину) для профілактики (але не лікування) менінгококового менінгіту: у хворих після проведення лікування та перед виходом з карантину; у хворих, які були протягом 10 днів до госпіталізації в контакті з особами, які виділяли Neisseria meningitidis зі слиною у навколишнє середовище.Протипоказання до застосуванняПеріод лактації; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (ризик розвитку гострого гемолізу); дитячий вік (для таблеток 1.5 млн.МЕ – до 6 років, для таблеток 3 млн.МЕ – до 18 років); - підвищена чутливість до компонентів препарату. З ;обережністю ;призначають Роваміцин® ;при обструкції жовчних проток, при печінковій недостатності.Вагітність та лактаціяРоваміцин® можна призначати при вагітності за показаннями. Є великий досвід застосування препарату Роваміцин®; при вагітності. Зменшення ризику передачі токсоплазмозу плоду під час вагітності відзначається з 25% до 8% при використанні препарату в І триместрі, з 54% до 19% – у ІІ триместрі та з 65% до 44% – у ІІІ триместрі. Тератогенної чи фетотоксичної дії не спостерігалося. При призначенні препарату Роваміцин у період лактації слід припинити грудне вигодовування, оскільки можливе проникнення спіраміцину в грудне молоко. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік (для таблеток 1.5 млн. МЕ – до 6 років, для таблеток 3 млн. МЕ – до 18 років).Побічна діяВикористана така класифікація для визначення частоти виникнення небажаних реакцій: дуже часто (≥10%), часто (≥1%, <10); нечасто (≥0.1%, <1%); рідко (≥0.01%, <0.1%), дуже рідко, включаючи окремі повідомлення (<0.01%), частота невідома (за даними частоту визначити не можна). З боку травної системи: ; нудота, блювання, діарея; дуже рідко – псевдомембранозний коліт (<0.01%); частота невідома - виразковий езофагіт, гострий коліт, гостре пошкодження слизової оболонки кишечника у пацієнтів зі СНІДом при застосуванні спіраміцину у високих дозах з приводу криптоспоридіозу (всього 2 випадки). З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко (<0.01%) - відхилення функціональних проб печінки від нормальних показників; холестатичний чи змішаний гепатит. З боку нервової системи: дуже рідко (окремі випадки) - минуща парестезія. З боку системи кровотворення: дуже рідко (<0.01%) - гострий гемоліз. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко - подовження інтервалу QT на ЕКГ. З боку імунної системи: ;шкірний висип, кропив'янка, свербіж шкіри; дуже рідко (<0.01%) – ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок; в окремих випадках – васкуліт, включаючи пурпуру Шенлейна-Геноха. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко - гострий генералізований екзантематозний пустульоз.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібування спіраміцином всмоктування карбідопа зі зниженням концентрації леводопи в плазмі. При одночасному призначенні спіраміцину необхідний клінічний контроль та корекція доз леводопи. Зареєстровано численні випадки підвищення активності непрямих антикоагулянтів у хворих, які приймають антибіотики. Вид інфекції або вираженість запальної реакції, вік і загальний стан хворого є факторами ризику, що спричиняють. За подібних обставин важко визначити, якою мірою сама інфекція або її лікування відіграють роль у зміні MHO. Однак при застосуванні деяких груп антибіотиків цей ефект спостерігається частіше, зокрема, при застосуванні фторхінолонів, макролідів, циклінів, комбінації сульфаметоксазол+триметоприм, деяких цефалоспоринів.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Дорослим; призначають 2-3 таб. по 3 млн. МО або 4-6 таб. по 1.5 млн.МЕ (тобто 6-9 млн.МЕ) на добу. Добову дозу ділять на 2 або 3 прийоми. Максимальна добова доза становить 9 млн. МЕ. У дітей і підлітків у віці від 6 до 18 років слід застосовувати тільки таблетки 1.5 млн. ME. У дітей старше 6 років добова доза становить від 150-300 тис. ME на кг маси тіла, яка ділиться на 2 або 3 прийоми до 6-9 млн. ME. Максимальна добова доза у дітей становить 300 тис. ME на кг маси тіла, але; при масі тіла дитини більше 30 кг; вона не повинна перевищувати 9 млн. ME Для профілактики менінгококового менінгіту дорослим призначають по 3 млн.МЕ 2 рази на добу протягом 5 днів; дітям по 75 тис.МО/кг маси тіла 2 рази на добу протягом 5 днів. Пацієнтам з порушеннями функції нирок; у зв'язку з незначною нирковою екскрецією спіраміцину корекція дози не потрібна. Таблетки приймають внутрішньо, запиваючи достатньою кількістю води.ПередозуванняНевідомі випадки передозування спіраміцину. Симптоми: можливі - нудота, блювання, діарея. Випадки подовження інтервалу QT, що проходить при відміні препарату, спостерігалися у новонароджених, які отримували високі дози спіраміцину або після внутрішньовенного введення спіраміцину у пацієнтів, схильних до подовження інтервалу QT. Лікування: ;при передозуванні спіраміцину рекомендується ЕКГ-спостереження з визначенням тривалості інтервалу QT, особливо за наявності факторів ризику (гіпокаліємія, вроджене подовження інтервалу QT, одночасне застосування препаратів, що подовжують тривалість інтервалу QT і викликають розвиток шлуночкової тахіди) Специфічного антидоту немає. При підозрі передозування спіраміцину рекомендується симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування препаратом у пацієнтів із захворюваннями печінки необхідно періодично контролювати її функцію. Якщо на початку лікування виникають генералізована еритема та пустули, що супроводжуються високою температурою тіла, слід припустити гострий генералізований екзантематозний пустульоз; якщо така реакція виникне, то лікування потрібно припинити, і надалі застосування спіраміцину, як при монотерапії, так і комбінації, протипоказано. Використання у педіатрії Таблетки по 3 млн.ME у дітей не застосовуються через труднощі їх проковтування дітьми через великий діаметр таблеток та небезпеку обструкції дихальних шляхів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Відсутні відомості про негативний вплив препарату на здатність керувати автомобілем та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності. Однак слід брати до уваги тяжкість стану пацієнта, яка може вплинути на увагу та швидкість психомоторних реакцій. Тому рішення про можливість керування автомобілем або заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності у конкретного пацієнта повинен приймати лікар.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКрем - 1 г: Активна речовина: метронідазол 10мг. Допоміжні речовини: гліцерол, парафін рідкий, емульгатор Lanette SX (цетостеариловий спирт, натрію лаурилсульфат, вода очищена), пропіленгліколь, метилпарагідроксибензоат, пропілпарагідроксибензоат, вода очищена. 25 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКрем для зовнішнього застосування білого кольору однорідний, без запаху.Фармакотерапевтична групаМетронідазол має антипаразитарні та антимікробні властивості та активний щодо багатьох патогенних мікроорганізмів. Метронідазол має противугрову дію і особливо ефективний щодо папуло-пустульозних запальних елементів розацеа. Механізм дії, мабуть, включає також протизапальний ефект. Препарат активний щодо грамнегативних аеробних мікроорганізмів: Helicobacter pylori; анаеробних мікроорганізмів: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Bilophila spp., Clostridium spp. (в т.ч. Clostridium difficile, Clostridium perfringens), Eubacterium spp., Fusobacterium spp., Peptostreptococus spp., Prevotella spp., Porphyromonas spp., Veillonella spp.; найпростіших: Entamoeba histolytica, Giardia intestinalis, Trichomonas vaginalis.ФармакокінетикаCmax метронідазолу у сироватці крові при зовнішньому застосуванні 1 г крему Розамет на шкіру обличчя становить у середньому 32.9 нг/мл (діапазон 14.8-54.4 нг/мл). Ця кількість не перевищує 0.5% середньої Cmax метронідазолу у сироватці крові після перорального застосування метронідазолу у вигляді таблеток у дозі 250 мг. Пік концентрації метронідазолу у сироватці крові після нашкірного застосування крему Розамет спостерігається через 6-24 години. При зовнішньому застосуванні концентрація препарату в місці нанесення значно вища, ніж у плазмі крові.Клінічна фармакологіяПротипротозойний препарат із антибактеріальною активністю для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняЛікування розацеа та акне.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини або до одного з компонентів препарату.Вагітність та лактаціяДані щодо застосування метронідазолу у вагітних жінок відсутні. Крем Розамет слід застосовувати під час вагітності лише за наявності чітких показань після консультації з лікарем. Після внутрішнього прийому метронідазол проникає в грудне молоко в концентраціях, аналогічних тим, які були виявлені в плазмі крові. Незважаючи на те, що після зовнішнього застосування крему Розамет у жінок, які годують груддю, рівень метронідазолу в крові значно нижчий, ніж після прийому метронідазолу всередину, рішення про припинення грудного вигодовування або припинення застосування препарату має бути прийняте з урахуванням оцінки важливості застосування препарату для матері та ризику для дитини. Застосування у дітей Препарат Розамет не рекомендується застосовувати у дітей у зв'язку з відсутністю даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату у пацієнтів цієї вікової категорії.Побічна діяПри застосуванні крему Розамет були зареєстровані такі спонтанні повідомлення про небажані явища, які в межах кожного класу систем органів поділялися за частотою з використанням наступних категорій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10) , нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), включаючи окремі повідомлення. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – сухість шкіри, еритема, свербіж, шкірний дискомфорт (відчуття печіння шкіри, болючість шкіри/поколювання), подразнення шкіри, посилення проявів розацеа; частота невідома – контактний дерматит, лущення шкіри, припухлість обличчя. З боку нервової системи: нечасто – гіпестезія, парестезія, дисгевзія (металевий присмак у роті). З боку травної системи: нечасто – нудота. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, пацієнту слід негайно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри застосуванні крему Розамет не було зареєстровано випадків взаємодії з іншими лікарськими засобами. Попередження бути обережним при одночасному призначенні метронідазолу з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами через можливе збільшення протромбінового часу стосується тільки пероральної форми метронідазолу.Спосіб застосування та дозиТільки для зовнішнього застосування. Крем Розамет наносять тонким шаром на попередньо очищені уражені ділянки шкіри і злегка втирають, 2 рази на добу – вранці та ввечері. Слід уникати влучення крему в очі, на губи та слизові оболонки носа. Між очищенням шкіри та нанесенням крему рекомендується робити перерву 15-20 хв. Середня тривалість лікування становить 3-4 місяці. Проте за наявності явних ознак користі терапії слід розглянути питання продовження лікування пацієнта протягом додаткових 3–4 місяців, залежно від ступеня тяжкості стану. Пацієнтам похилого віку корекції дози не потрібні. Препарат Розамет не рекомендується застосовувати у дітей у зв'язку з відсутністю даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату у пацієнтів цієї вікової категорії. Якщо після лікування не настає або з'являються нові симптоми, пацієнту необхідно проконсультуватися з лікарем. Препарат слід застосовувати тільки відповідно до того способу застосування та в тих дозах, які вказані в інструкції. У разі потреби пацієнту слід проконсультуватися з лікарем перед застосуванням лікарського препарату.ПередозуванняВипадки передозування не відмічені.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри появі ознак подразнення шкіри внаслідок застосування крему Розамет слід зменшити частоту його нанесення, тимчасово призупинити або остаточно скасувати застосування препарату та, за необхідності, проконсультуватися з лікарем. Слід уникати влучення крему в очі та на слизові оболонки. При випадковому попаданні слід ретельно промити теплою водою. Після нанесення препарату можливе використання косметичних засобів, що не мають комедогенних та в'яжучих властивостей. Під час лікування слід уникати впливу УФ-випромінювання (прямих сонячних променів, солярію, ламп сонячного світла). Під дією УФ-випромінювання метронідазол перетворюється на неактивний метаболіт, тому його ефективність значно знижується. Слід уникати зайвого та тривалого застосування препарату. Метронідазол є похідним нітроімідазолу, його слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із порушеннями крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність до керування транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатин 10 мг (у вигляді розувастатину кальцію 10,42 мг); допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, тип 102 23,1 мг, кросповідон, тип А 7 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 34,3 мг, лактози моногідрат 63,42 мг, магнію стеарат 1,76 мг; плівкове покриття: Опадрай рожевий II 33G240007 ≈ 4,2 мг (гіпромелоза-2910 1,68 мг, титану діоксид 1,0441 мг, лактози моногідрат 0,882 мг, макрогол-3350 0,336 мг, 3,0000 ). По 7, 10 або 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Алюмінієва фольга або блістер Алюмінієва фольга/Алюмінієва фольга. По 4 блістери по 7 пігулок, по 3 або 9 блістерів по 10 пігулок і по 2 або 6 блістерів по 14 пігулок з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору з гравіюванням "ST 1" на одній стороні таблетки. Таблетки 10 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 2" на одній стороні таблетки. Таблетки 20 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 3" на одній стороні таблетки. Таблетки 40 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням «ST 4» на одній стороні таблетки.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаВсмоктування Максимальна концентрація (Cmax) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому препарату. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Розподіл Проникає крізь плацентарний бар'єр. Розувастатин поглинається переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу – 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм Біотрансформується в печінці невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення препарату залучено специфічний мембранний переносник - поліпептид, що транспортує органічний аніон (ОАТР) 1В1, що виконує важливу роль у печінковій елімінації. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином,решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник, частина – нирками. Період напіввиведення (T1/2) – приблизно 19 годин, не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7%). У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю плазмова концентрація розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі вища у 3 рази, а N-десметилу – у 9 разів, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення T1/2 розувастатину; у хворих з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено подовження T1/2 у 2 рази. Досвід застосування препарату у пацієнтів із більш вираженими порушеннями функції печінки відсутній. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні параметри залежать від расової приналежності: площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у японців та китайців у 2 рази вища за таку у жителів Європи та Північної Америки. У представників монголоїдної раси та індійців середнє значення AUC та Cmax збільшується в 1,3 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) - редуктази - ферменту, що перетворює ГМГ-КоА на мевалонат, попередник холестерину. Збільшує число рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ, інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Знижує підвищену концентрацію холестерину-ЛПНЩ, холестерину-ліпопротеїнів невисокої щільності (неЛПЗП), холестерину-ЛПОНП, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), ТГ-ЛПОНП, аполіпопротеїну В (АпоВП), знижує соотін /холестерин-ЛПВЩ, холестерин-неЛПВЩ/холестерин-ЛПВЩ, АпоВ/аполіпопротеїну AI (АпоА-I), підвищує концентрацію холестерину-ЛПВЩ та АпоА-I. Гіполіпідемічна дія прямо пропорційна величині призначеної дози. Терапевтичний ефект з'являється протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% від максимального, до 4 тижня досягає максимуму і після цього залишається незмінним. Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від раси, статі або віку), у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу (класифікація за Фредріксоном) із середнім вихідним показником холестерину-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л на фоні прийому препарату у дозі 10 мг концентрація холестерину-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають препарат у дозі 20 мг та 40 мг,середнє зниження концентрації холестерину-ЛПНЩ становить 22%. Адитивний ефект відмічається в комбінації з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах >1 г/добу (щодо підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ).Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона), включаючи гетерозиготну спадкову гіперхолестеринемію або змішана (комбінована) гіперліпідемія (типу IIb за класифікацією Фредріксона), як доповнення до дієти та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження). Гомозиготна форма спадкової гіперхолестеринемії при недостатній ефективності дієтотерапії та інших видів лікування, спрямованих на зниження концентрації ліпідів (наприклад, ЛПНГ-аферез) або якщо такі види лікування не підходять пацієнту. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального холестерину та холестерину-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС), але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація) С-реактивного білка (≥ 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація холестерину-ЛПЗЗ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПротипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат). Протипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат); Міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; Гіпотиреоз; Ниркова недостатність важкого та середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); Надмірне вживання алкоголю; Стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; Одночасний прийом фібратів; Застосування у пацієнтів монголоїдної раси; Сімейний чи особистий анамнез спадкових м'язових захворювань. З обережністю. Для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 30 мл/хв), гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез міотоксичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 70 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольована епілепсія. Для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 60 мл/хв), вік старше 70 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водні порушення або неконтрольована епілепсія.Вагітність та лактаціяПрепарат Розарт протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування препарату Розарт у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та якщо пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Розарт прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнтки попереджені про потенційний ризик для плода. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому за необхідності застосування препарату в період лактації, враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят,слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗгідно з даними клінічних досліджень розувастатину, а також даними його постмаркетингового застосування, у пацієнтів спостерігалися наведені нижче побічні реакції. Частота побічних реакцій розподіляється так: дуже часто - більше 1/10; часто - від понад 1/100 до 1/10; нечасто - від понад 1/1000 до 1/100; рідко - від понад 1/10000 до 1/1000; дуже рідко – від менше 1/10000; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко – полінейропатія, зниження пам'яті; частота невідома - депресія, периферична нейропатія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – гепатит, жовтяниця; частота невідома – діарея. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет1. Частота залежить від наявності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще >5,6 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі). З боку опорно-рухового апарату: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозити), рабдоміоліз; дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія; ураження сухожилля, іноді з розривами. Алергічні реакції: нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. Лабораторні показники: рідко – транзиторне підвищення активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази. Інші: частота невідома – периферичні набряки. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних реакцій має дозозалежний характер, побічні ефекти зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Вплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували розувастатин, під час аналізу сечі тест-смужками було виявлено протеїнурію, переважно канальцеву. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігалися у менш ніж 1% пацієнтів, які одержують 10-20 мг розувастатину, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до +) відзначалося прийому дози 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. У пацієнтів, які отримують розувастатин, спостерігалася гематурія, наявні дані показали низьку частоту появи небажаної реакції. Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні всіх доз розувастатину і, особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії, включаючи міозит, в окремих випадках про рабдоміоліз з розвитком гострої ниркової недостатності або без неї. При прийомі розувастатину спостерігалося дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК). У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. Вплив на функцію печінки У незначної кількості пацієнтів при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У більшості випадків воно невелике, безсимптомне та тимчасове. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази спостерігалися сексуальна дисфункція, зафіксовано поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (див. розділ Особливі вказівки). Частота повідомлень про розвиток рабдоміолізу, серйозних порушень функції нирок та печінки (що виражається переважно у підвищенні активності «печінкових» трансаміназ) вище за прийому дози розувастатину 40 мг.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори транспортних білків Розувастатин є субстратом деяких транспортних білків, включаючи мембранний переносник ОАТР1В1, залучений до процесу печінкового захоплення, та транспортний білок BCRP. Одночасний прийом розувастатину з лікарськими засобами, що інгібують ці транспортні білки, може призвести до збільшення концентрації розувастатину в плазмі та підвищити ризик розвитку міопатії. Одночасне застосування розувастатину та циклоспорину не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину, проте посилюється ефект розувастатину (сповільнюється його виведення, збільшується AUC у 7 разів, Сmах – у 11 разів). Одночасний прийом циклоспорину та розувастатину протипоказаний. Одночасний прийом еритроміцину та розувастатину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% і збільшує Сmах на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. У пацієнтів, які отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин) рекомендується моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (MHO), оскільки початок терапії розувастатином або підвищення його дози може призводити до збільшення MHO, а скасування розувастатину або зниження його дози може призвести до його зменшення. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: одночасний прийом гемфіброзилу та розувастатину збільшує Сmах та AUC розувастатину в 2 рази (див. розділ Особливі вказівки). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (не менше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапії. При одночасному прийомі розувастатину з одним із препаратів цієї групи пацієнтам рекомендується початкова доза розувастатину 5 мг,добова доза розувастатину 40 мг у цьому випадку протипоказана. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчалася. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно, що слід враховувати при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту при їх спільному застосуванні. Однак, подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень розувастатину та добре переносилася пацієнтами. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з такими препаратами, як флуконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4), кетоконазол (інгібітор ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4), пов'язаних метаболізмом із системою цитохрому Р450. Спільне застосування 10 мг розувастатину та 10 мг езетимибу у пацієнтів з гіперхолестеринемією призводило до збільшення AUC розувастатину в 1,2 рази. Проте, не можна виключити фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та езетимибом щодо появи небажаних явищ. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, застосування інгібіторів ВІЛ-протеаз із розувастатином може призвести до вираженого збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC0-24 та Сmах Таким чином, не рекомендується спільне застосування розувастатину з інгібіторами ВІЛ-протеаз у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Не відзначається клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. У Таблиці 1 перераховані різні види взаємодії, у тому числі взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину. Слід скоригувати дозу розувастатину за необхідності одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, що підвищують системну концентрацію розувастатину. Якщо очікуване збільшення AUC становить приблизно 2 рази або більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг 1 раз на день. Добова доза розувастатину повинна бути скоригована таким чином, щоб його системна концентрація з урахуванням її підвищення не перевищувала такої прийому дози розувастатину 40 мг у монотерапії. Наприклад, при прийомі гемфіброзу доза розувастатину не повинна перевищувати 20 мг (збільшення AUC в 1,9 рази) та 10 мг при прийомі комбінації атазанавір/ритонавір (збільшення AUC у 3,1 раза).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, не подрібнюючи, ковтаючи повністю, запиваючи водою, незалежно від часу доби та їди. До початку терапії препаратом Розарт пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від показань та терапевтичної відповіді, зважаючи на поточні загальноприйняті рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза препарату Розарт для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину у пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних реакцій. У разі потреби через 4 тижні доза препарату може бути збільшена. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг порівняно з нижчими дозами препарату, остаточне титрування до максимальної дози 40 мг слід проводити лише у пацієнтів з тяжкою формою гіперхолестеринемії та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів зі спадковою гіперхолестериною. ), у яких при прийомі дози 20 мг не було досягнуто цільової концентрації холестерину, і які будуть перебувати під лікарським наглядом. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну. У літніх пацієнтів старше 70 років початкова доза препарату Розарт, що рекомендується, становить 5 мг, іншої корекції дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою недостатністю за шкалою Чайлд-П'ю нижче 7 балів корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів зі значеннями 8 та 9 балів за шкалою Чайлд-Пью має бути проведена попередня оцінка функції нирок. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Розувастатин протипоказаний у пацієнтів із захворюванням печінки в активній фазі. При нирковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Рекомендується початкова доза 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 30-60 мл/хв) призначення препарату у дозі 40 мг протипоказане. Прийом препарату Розарт протипоказаний у будь-яких дозах пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (КК менше 30 мл/хв). Етнічні групи У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатину. Початкова рекомендована доза для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Генетичний поліморфізм Відомі різновиди генетичного поліморфізму, що може призвести до збільшення системної концентрації розувастатину. У пацієнтів із виявленим специфічним поліморфізмом рекомендуються нижчі добові дози розувастатину. Пацієнти, схильні до розвитку міопатії Початкова рекомендована доза для таких пацієнтів становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг у таких пацієнтів протипоказане. Комбінована терапія Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад, ОАТР1В1 та BCRP). Підвищується ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, при одночасному прийомі розувастатину з лікарськими препаратами, що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок їхньої взаємодії з транспортними білками. До цієї групи речовин відносяться циклоспорин, інгібітори ВІЛ-протеаз, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавір та/або типранавір; див. розділ Особливі вказівки та Взаємодія з іншими лікарськими засобами). У разі, коли це можливо, слід ухвалити рішення про призначення альтернативної терапії та, у разі потреби, тимчасово припинити прийом розувастатину. У разі, коли одночасного прийому уникнути не можна, слід ретельно оцінити можливий ризик взаємодії та потенційну користь від спільного лікування (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами).ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування немає, проводиться симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримання функції життєво важливих органів та систем під контролем функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на ниркову функцію. У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), в ході аналізу сечі тест-смужками спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. Частота повідомлень про розвиток серйозних побічних реакцій з боку нирок у постмаркетинговий період була вищою у пацієнтів, які приймали розувастатин у дозі 40 мг. При застосуванні Розарту в дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування. Вплив на опорно-руховий апарат. При застосуванні всіх доз розувастатину особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії та в окремих випадках – про рабдоміоліз. У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. В даному випадку не можна виключити фармакодинамічної взаємодії, тому слід бути обережним при їх спільному прийомі. Як при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота повідомлень у постмаркетинговий період спостереження про розвиток рабдоміолізу, пов'язаного з прийомом розувастатину, була вищою при прийомі дози 40 мг. Визначення КФК. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або інших можливих причин збільшення її активності, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена, через 5–7 днів слід провести повторний вимір — не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (у 5 разів вищий за норму). До початку терапії. Слід бути обережними при призначенні препарату Розарт, також як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, пацієнтам з наявними факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу (див. З обережністю). Необхідно розглянути співвідношення очікуваної користі від терапії та потенційного ризику та проводити клінічне спостереження протягом усього курсу лікування. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена (в 5 разів вища за ВГН), то не слід розпочинати лікування препаратом. Під час лікування. Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Розарт або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний моніторинг активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або припинення прийому статинів, у т.ч. розувастатину. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах ≥1 г/доб. та макролідні антибіотики.Гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії при одночасному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, тому одночасне застосування гемфіброзилу та розувастатину не рекомендується. Слід ретельно зважити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при сумісному застосуванні препарату Розарт та фібратів або нікотинової кислоти у ліпід-знижувальних дозах ≥1 г/добу. Протипоказаний прийом препарату Розарт у дозі 40 мг одночасно з фібратами (див. «Взаємодія» та «Протипоказання»). Під час лікування, особливо в період корекції дози препарату Розарт, кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та відповідно до нього при необхідності змінювати дозу препарату. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам при прояві гострих та виражених симптомів міопатії або з наявністю факторів ризику, що призводять до розвитку порушення функції нирок та вторинного рабдоміолізу (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, виражені порушення метаболізму, тяжкі порушення водно-електролітного балансу, неконтрольовані судоми). Вплив на печінкову функцію. Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або із захворюванням печінки в анамнезі. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Розарт слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Розарт. При постмаркетинговому спостереженні розувастатина частота повідомлень про розвиток серйозних порушень функції печінки (які виражаються переважно у підвищенні активності печінкових трансаміназ) була вищою при прийомі дози 40 мг. Етнічні групи. У ході фармакокінетичних досліджень серед пацієнтів монголоїдної раси порівняно з європеоїдною відмічено збільшення системної концентрації розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»). Інгібітори ВІЛ-протеазу. У ході сумісного прийому розувастатину та комбінації різних інгібіторів ВІЛ-протеаз з ритонавіром спостерігається збільшення системної концентрації розувастатину. Слід ретельно оцінювати зниження концентрації ліпідів у крові, а також враховувати можливе підвищення розувастатину у плазмі крові на початку лікування та у період підвищення дози препарату Розарт у пацієнтів з ВІЛ, які приймають інгібітори ВІЛ-протеаз. Одночасний прийом інгібіторів ВІЛ-протеаз не рекомендується без корекції дози розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія»). Інтерстиціальне захворювання легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки розвитку інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет типу 2. Деякі дані підтверджують те, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази підвищують концентрацію глюкози в крові та збільшують у деяких пацієнтів ймовірність розвитку цукрового діабету типу 2. Однак цей ризик переважується здатністю інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази знижувати ризик розвитку тому цей факт не є причиною для переривання лікування розувастатином. Необхідно встановити клінічне спостереження та проводити біохімічний аналіз крові відповідно до національних стандартів у пацієнтів з ризиком гіперглікемії (концентрація глюкози в крові 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, тригліцеридемія, артеріальна гіпертензія). В одному з досліджень розувастатину повідомлялася загальна частота розвитку цукрового діабету: 2,8% у групі розувастатину та 2,3% у групі плацебо,переважно у пацієнтів із показником рівня глюкози натще 5,6–6,9 ммоль/л. Непереносимість лактози. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази та глюкозо-галактозною мальабсорбцією, оскільки до його складу входить лактози моногідрат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При керуванні транспортними засобами та занятті потенційно небезпечними видами діяльності пацієнтам слід бути обережними, т.к. під час терапії може виникати запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатин 10 мг (у вигляді розувастатину кальцію 10,42 мг); допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, тип 102 23,1 мг, кросповідон, тип А 7 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 34,3 мг, лактози моногідрат 63,42 мг, магнію стеарат 1,76 мг; плівкове покриття: Опадрай рожевий II 33G240007 ≈ 4,2 мг (гіпромелоза-2910 1,68 мг, титану діоксид 1,0441 мг, лактози моногідрат 0,882 мг, макрогол-3350 0,336 мг, 3,0000 ). По 7, 10 або 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Алюмінієва фольга або блістер Алюмінієва фольга/Алюмінієва фольга. По 4 блістери по 7 пігулок, по 3 або 9 блістерів по 10 пігулок і по 2 або 6 блістерів по 14 пігулок з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору з гравіюванням "ST 1" на одній стороні таблетки. Таблетки 10 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 2" на одній стороні таблетки. Таблетки 20 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 3" на одній стороні таблетки. Таблетки 40 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням «ST 4» на одній стороні таблетки.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаВсмоктування Максимальна концентрація (Cmax) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому препарату. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Розподіл Проникає крізь плацентарний бар'єр. Розувастатин поглинається переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу – 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм Біотрансформується в печінці невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення препарату залучено специфічний мембранний переносник - поліпептид, що транспортує органічний аніон (ОАТР) 1В1, що виконує важливу роль у печінковій елімінації. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином,решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник, частина – нирками. Період напіввиведення (T1/2) – приблизно 19 годин, не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7%). У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю плазмова концентрація розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі вища у 3 рази, а N-десметилу – у 9 разів, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення T1/2 розувастатину; у хворих з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено подовження T1/2 у 2 рази. Досвід застосування препарату у пацієнтів із більш вираженими порушеннями функції печінки відсутній. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні параметри залежать від расової приналежності: площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у японців та китайців у 2 рази вища за таку у жителів Європи та Північної Америки. У представників монголоїдної раси та індійців середнє значення AUC та Cmax збільшується в 1,3 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) - редуктази - ферменту, що перетворює ГМГ-КоА на мевалонат, попередник холестерину. Збільшує число рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ, інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Знижує підвищену концентрацію холестерину-ЛПНЩ, холестерину-ліпопротеїнів невисокої щільності (неЛПЗП), холестерину-ЛПОНП, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), ТГ-ЛПОНП, аполіпопротеїну В (АпоВП), знижує соотін /холестерин-ЛПВЩ, холестерин-неЛПВЩ/холестерин-ЛПВЩ, АпоВ/аполіпопротеїну AI (АпоА-I), підвищує концентрацію холестерину-ЛПВЩ та АпоА-I. Гіполіпідемічна дія прямо пропорційна величині призначеної дози. Терапевтичний ефект з'являється протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% від максимального, до 4 тижня досягає максимуму і після цього залишається незмінним. Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від раси, статі або віку), у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу (класифікація за Фредріксоном) із середнім вихідним показником холестерину-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л на фоні прийому препарату у дозі 10 мг концентрація холестерину-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають препарат у дозі 20 мг та 40 мг,середнє зниження концентрації холестерину-ЛПНЩ становить 22%. Адитивний ефект відмічається в комбінації з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах >1 г/добу (щодо підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ).Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона), включаючи гетерозиготну спадкову гіперхолестеринемію або змішана (комбінована) гіперліпідемія (типу IIb за класифікацією Фредріксона), як доповнення до дієти та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження). Гомозиготна форма спадкової гіперхолестеринемії при недостатній ефективності дієтотерапії та інших видів лікування, спрямованих на зниження концентрації ліпідів (наприклад, ЛПНГ-аферез) або якщо такі види лікування не підходять пацієнту. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального холестерину та холестерину-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС), але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація) С-реактивного білка (≥ 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація холестерину-ЛПЗЗ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПротипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат). Протипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат); Міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; Гіпотиреоз; Ниркова недостатність важкого та середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); Надмірне вживання алкоголю; Стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; Одночасний прийом фібратів; Застосування у пацієнтів монголоїдної раси; Сімейний чи особистий анамнез спадкових м'язових захворювань. З обережністю. Для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 30 мл/хв), гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез міотоксичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 70 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольована епілепсія. Для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 60 мл/хв), вік старше 70 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водні порушення або неконтрольована епілепсія.Вагітність та лактаціяПрепарат Розарт протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування препарату Розарт у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та якщо пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Розарт прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнтки попереджені про потенційний ризик для плода. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому за необхідності застосування препарату в період лактації, враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят,слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗгідно з даними клінічних досліджень розувастатину, а також даними його постмаркетингового застосування, у пацієнтів спостерігалися наведені нижче побічні реакції. Частота побічних реакцій розподіляється так: дуже часто - більше 1/10; часто - від понад 1/100 до 1/10; нечасто - від понад 1/1000 до 1/100; рідко - від понад 1/10000 до 1/1000; дуже рідко – від менше 1/10000; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко – полінейропатія, зниження пам'яті; частота невідома - депресія, периферична нейропатія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – гепатит, жовтяниця; частота невідома – діарея. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет1. Частота залежить від наявності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще >5,6 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі). З боку опорно-рухового апарату: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозити), рабдоміоліз; дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія; ураження сухожилля, іноді з розривами. Алергічні реакції: нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. Лабораторні показники: рідко – транзиторне підвищення активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази. Інші: частота невідома – периферичні набряки. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних реакцій має дозозалежний характер, побічні ефекти зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Вплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували розувастатин, під час аналізу сечі тест-смужками було виявлено протеїнурію, переважно канальцеву. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігалися у менш ніж 1% пацієнтів, які одержують 10-20 мг розувастатину, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до +) відзначалося прийому дози 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. У пацієнтів, які отримують розувастатин, спостерігалася гематурія, наявні дані показали низьку частоту появи небажаної реакції. Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні всіх доз розувастатину і, особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії, включаючи міозит, в окремих випадках про рабдоміоліз з розвитком гострої ниркової недостатності або без неї. При прийомі розувастатину спостерігалося дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК). У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. Вплив на функцію печінки У незначної кількості пацієнтів при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У більшості випадків воно невелике, безсимптомне та тимчасове. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази спостерігалися сексуальна дисфункція, зафіксовано поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (див. розділ Особливі вказівки). Частота повідомлень про розвиток рабдоміолізу, серйозних порушень функції нирок та печінки (що виражається переважно у підвищенні активності «печінкових» трансаміназ) вище за прийому дози розувастатину 40 мг.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори транспортних білків Розувастатин є субстратом деяких транспортних білків, включаючи мембранний переносник ОАТР1В1, залучений до процесу печінкового захоплення, та транспортний білок BCRP. Одночасний прийом розувастатину з лікарськими засобами, що інгібують ці транспортні білки, може призвести до збільшення концентрації розувастатину в плазмі та підвищити ризик розвитку міопатії. Одночасне застосування розувастатину та циклоспорину не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину, проте посилюється ефект розувастатину (сповільнюється його виведення, збільшується AUC у 7 разів, Сmах – у 11 разів). Одночасний прийом циклоспорину та розувастатину протипоказаний. Одночасний прийом еритроміцину та розувастатину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% і збільшує Сmах на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. У пацієнтів, які отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин) рекомендується моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (MHO), оскільки початок терапії розувастатином або підвищення його дози може призводити до збільшення MHO, а скасування розувастатину або зниження його дози може призвести до його зменшення. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: одночасний прийом гемфіброзилу та розувастатину збільшує Сmах та AUC розувастатину в 2 рази (див. розділ Особливі вказівки). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (не менше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапії. При одночасному прийомі розувастатину з одним із препаратів цієї групи пацієнтам рекомендується початкова доза розувастатину 5 мг,добова доза розувастатину 40 мг у цьому випадку протипоказана. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчалася. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно, що слід враховувати при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту при їх спільному застосуванні. Однак, подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень розувастатину та добре переносилася пацієнтами. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з такими препаратами, як флуконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4), кетоконазол (інгібітор ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4), пов'язаних метаболізмом із системою цитохрому Р450. Спільне застосування 10 мг розувастатину та 10 мг езетимибу у пацієнтів з гіперхолестеринемією призводило до збільшення AUC розувастатину в 1,2 рази. Проте, не можна виключити фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та езетимибом щодо появи небажаних явищ. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, застосування інгібіторів ВІЛ-протеаз із розувастатином може призвести до вираженого збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC0-24 та Сmах Таким чином, не рекомендується спільне застосування розувастатину з інгібіторами ВІЛ-протеаз у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Не відзначається клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. У Таблиці 1 перераховані різні види взаємодії, у тому числі взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину. Слід скоригувати дозу розувастатину за необхідності одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, що підвищують системну концентрацію розувастатину. Якщо очікуване збільшення AUC становить приблизно 2 рази або більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг 1 раз на день. Добова доза розувастатину повинна бути скоригована таким чином, щоб його системна концентрація з урахуванням її підвищення не перевищувала такої прийому дози розувастатину 40 мг у монотерапії. Наприклад, при прийомі гемфіброзу доза розувастатину не повинна перевищувати 20 мг (збільшення AUC в 1,9 рази) та 10 мг при прийомі комбінації атазанавір/ритонавір (збільшення AUC у 3,1 раза).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, не подрібнюючи, ковтаючи повністю, запиваючи водою, незалежно від часу доби та їди. До початку терапії препаратом Розарт пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від показань та терапевтичної відповіді, зважаючи на поточні загальноприйняті рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза препарату Розарт для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину у пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних реакцій. У разі потреби через 4 тижні доза препарату може бути збільшена. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг порівняно з нижчими дозами препарату, остаточне титрування до максимальної дози 40 мг слід проводити лише у пацієнтів з тяжкою формою гіперхолестеринемії та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів зі спадковою гіперхолестериною. ), у яких при прийомі дози 20 мг не було досягнуто цільової концентрації холестерину, і які будуть перебувати під лікарським наглядом. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну. У літніх пацієнтів старше 70 років початкова доза препарату Розарт, що рекомендується, становить 5 мг, іншої корекції дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою недостатністю за шкалою Чайлд-П'ю нижче 7 балів корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів зі значеннями 8 та 9 балів за шкалою Чайлд-Пью має бути проведена попередня оцінка функції нирок. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Розувастатин протипоказаний у пацієнтів із захворюванням печінки в активній фазі. При нирковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Рекомендується початкова доза 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 30-60 мл/хв) призначення препарату у дозі 40 мг протипоказане. Прийом препарату Розарт протипоказаний у будь-яких дозах пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (КК менше 30 мл/хв). Етнічні групи У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатину. Початкова рекомендована доза для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Генетичний поліморфізм Відомі різновиди генетичного поліморфізму, що може призвести до збільшення системної концентрації розувастатину. У пацієнтів із виявленим специфічним поліморфізмом рекомендуються нижчі добові дози розувастатину. Пацієнти, схильні до розвитку міопатії Початкова рекомендована доза для таких пацієнтів становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг у таких пацієнтів протипоказане. Комбінована терапія Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад, ОАТР1В1 та BCRP). Підвищується ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, при одночасному прийомі розувастатину з лікарськими препаратами, що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок їхньої взаємодії з транспортними білками. До цієї групи речовин відносяться циклоспорин, інгібітори ВІЛ-протеаз, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавір та/або типранавір; див. розділ Особливі вказівки та Взаємодія з іншими лікарськими засобами). У разі, коли це можливо, слід ухвалити рішення про призначення альтернативної терапії та, у разі потреби, тимчасово припинити прийом розувастатину. У разі, коли одночасного прийому уникнути не можна, слід ретельно оцінити можливий ризик взаємодії та потенційну користь від спільного лікування (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами).ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування немає, проводиться симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримання функції життєво важливих органів та систем під контролем функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на ниркову функцію. У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), в ході аналізу сечі тест-смужками спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. Частота повідомлень про розвиток серйозних побічних реакцій з боку нирок у постмаркетинговий період була вищою у пацієнтів, які приймали розувастатин у дозі 40 мг. При застосуванні Розарту в дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування. Вплив на опорно-руховий апарат. При застосуванні всіх доз розувастатину особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії та в окремих випадках – про рабдоміоліз. У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. В даному випадку не можна виключити фармакодинамічної взаємодії, тому слід бути обережним при їх спільному прийомі. Як при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота повідомлень у постмаркетинговий період спостереження про розвиток рабдоміолізу, пов'язаного з прийомом розувастатину, була вищою при прийомі дози 40 мг. Визначення КФК. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або інших можливих причин збільшення її активності, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена, через 5–7 днів слід провести повторний вимір — не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (у 5 разів вищий за норму). До початку терапії. Слід бути обережними при призначенні препарату Розарт, також як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, пацієнтам з наявними факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу (див. З обережністю). Необхідно розглянути співвідношення очікуваної користі від терапії та потенційного ризику та проводити клінічне спостереження протягом усього курсу лікування. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена (в 5 разів вища за ВГН), то не слід розпочинати лікування препаратом. Під час лікування. Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Розарт або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний моніторинг активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або припинення прийому статинів, у т.ч. розувастатину. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах ≥1 г/доб. та макролідні антибіотики.Гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії при одночасному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, тому одночасне застосування гемфіброзилу та розувастатину не рекомендується. Слід ретельно зважити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при сумісному застосуванні препарату Розарт та фібратів або нікотинової кислоти у ліпід-знижувальних дозах ≥1 г/добу. Протипоказаний прийом препарату Розарт у дозі 40 мг одночасно з фібратами (див. «Взаємодія» та «Протипоказання»). Під час лікування, особливо в період корекції дози препарату Розарт, кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та відповідно до нього при необхідності змінювати дозу препарату. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам при прояві гострих та виражених симптомів міопатії або з наявністю факторів ризику, що призводять до розвитку порушення функції нирок та вторинного рабдоміолізу (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, виражені порушення метаболізму, тяжкі порушення водно-електролітного балансу, неконтрольовані судоми). Вплив на печінкову функцію. Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або із захворюванням печінки в анамнезі. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Розарт слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Розарт. При постмаркетинговому спостереженні розувастатина частота повідомлень про розвиток серйозних порушень функції печінки (які виражаються переважно у підвищенні активності печінкових трансаміназ) була вищою при прийомі дози 40 мг. Етнічні групи. У ході фармакокінетичних досліджень серед пацієнтів монголоїдної раси порівняно з європеоїдною відмічено збільшення системної концентрації розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»). Інгібітори ВІЛ-протеазу. У ході сумісного прийому розувастатину та комбінації різних інгібіторів ВІЛ-протеаз з ритонавіром спостерігається збільшення системної концентрації розувастатину. Слід ретельно оцінювати зниження концентрації ліпідів у крові, а також враховувати можливе підвищення розувастатину у плазмі крові на початку лікування та у період підвищення дози препарату Розарт у пацієнтів з ВІЛ, які приймають інгібітори ВІЛ-протеаз. Одночасний прийом інгібіторів ВІЛ-протеаз не рекомендується без корекції дози розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія»). Інтерстиціальне захворювання легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки розвитку інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет типу 2. Деякі дані підтверджують те, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази підвищують концентрацію глюкози в крові та збільшують у деяких пацієнтів ймовірність розвитку цукрового діабету типу 2. Однак цей ризик переважується здатністю інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази знижувати ризик розвитку тому цей факт не є причиною для переривання лікування розувастатином. Необхідно встановити клінічне спостереження та проводити біохімічний аналіз крові відповідно до національних стандартів у пацієнтів з ризиком гіперглікемії (концентрація глюкози в крові 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, тригліцеридемія, артеріальна гіпертензія). В одному з досліджень розувастатину повідомлялася загальна частота розвитку цукрового діабету: 2,8% у групі розувастатину та 2,3% у групі плацебо,переважно у пацієнтів із показником рівня глюкози натще 5,6–6,9 ммоль/л. Непереносимість лактози. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази та глюкозо-галактозною мальабсорбцією, оскільки до його складу входить лактози моногідрат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При керуванні транспортними засобами та занятті потенційно небезпечними видами діяльності пацієнтам слід бути обережними, т.к. під час терапії може виникати запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули 600 мг – 1 капс. (600 мг): екстракти листя шовковочашечника кучерявого (Strobilanthi Folium) - 80 мг; листя ниркового чаю (Orthosiphonis Folium) – 6 мг; коріння женьшеню сьогодення (Radix Ginseng) - 5 мг; морського ковзана (Sea Horse) - 5 мг; кореневищ імперати циліндричної (Imperatae Rhizoma) - 2 мг; коріння солодки голої (Glycyrrhizae radix) - 2 мг; допоміжні речовини: крохмаль – 500 мг. у флаконах по 60 шт.; у пачці картонної 1 флакон.ХарактеристикаБіологічно активна добавка до їжі – джерело гліциризинової кислоти, органічних кислот (в т.ч. яблучної кислоти), дубильних речовин (таніни) та панаксозидів. Сприяє поліпшенню функціонального стану сечовивідної системи і позитивно впливає на стан обміну речовин у людей, які страждають на сечокам'яну хворобу.Властивості компонентівШовковочашечник кучерявий розчиняє конкременти різного складу, має сечогінну, гіпоглікемічну та проносну дію. Нирковий чай (котячий вус) має виражені діуретичні властивості. Сечогінний ефект супроводжується посиленим виділенням із організму сечовини, сечової кислоти та хлоридів. Підвищує клубочкову фільтрацію, покращує функцію канальців. Його застосовують при гострих та хронічних захворюваннях нирок, що супроводжуються набряками, альбумінурією, азотемією та утворенням ниркового каміння; при циститах, уретритах, подагрі, діабеті; при холециститі, жовчнокам'яній хворобі, серцевих захворюваннях, що супроводжуються набряками. Ефективний за умов тривалого застосування при захворюваннях нирок. Не викликає побічної дії. Женьшень широко використовується як тонізуючий, загальнозміцнюючий засіб,сприяє підвищенню розумової та фізичної працездатності. Морський коник вважається у традиційній медицині цінним загальнозміцнюючим засобом, афродизіаком. Солодка гола. Застосовують як протизапальний, спазмолітичний, відхаркувальний, антиалергічний засіб. Імперата циліндрична має діуретичні, протилихоманкові властивості. Застосовують як сечогінний засіб, при запальних захворюваннях сечового міхура та сечовипускального каналу, хронічному гепатиті, ниркових та серцевих набряках.Застосовують як сечогінний засіб, при запальних захворюваннях сечового міхура та сечовипускального каналу, хронічному гепатиті, ниркових та серцевих набряках.Застосовують як сечогінний засіб, при запальних захворюваннях сечового міхура та сечовипускального каналу, хронічному гепатиті, ниркових та серцевих набряках.РекомендуєтьсяЯк засіб, що сприяє поліпшенню функціонального стану сечовивідної системи: при сечокам'яній хворобі для виведення дрібних конкрементів та піску; для профілактики запальних процесів у сечовивідних шляхах.Протипоказання до застосуванняПідвищена нервова збудливість, безсоння, підвищений артеріальний тиск, порушення ритму серцевої діяльності, виражений атеросклероз, вагітність, період годування груддю.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі з їжею. Дорослим – по 1–2 капс. 2-3 десь у день. Тривалість прийому - 4-8 тижнів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ флаконі разом з пігулками і капсулами знаходиться пакетик з поглинаючою вологою речовиною, вміст якого вживанню не підлягає. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатин 20 мг (у вигляді розувастатину кальцію 20,84 мг); допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, тип 102 46,2 мг, кросповідон, тип А 14 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 68,6 мг, лактози моногідрат 126,84 мг, магнію стеарат 3,52 мг; плівкове покриття: Опадрай рожевий II 33G240007 ≈ 8,4 мг (гіпромелоза-2910 3,36 мг, титану діоксид 2,0882 мг, лактози моногідрат 1,764 мг, макрогол-3350 0,672 мг, 0,00 ). По 7, 10 або 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Алюмінієва фольга або блістер Алюмінієва фольга/Алюмінієва фольга. По 4 блістери по 7 пігулок, по 3 або 9 блістерів по 10 пігулок і по 2 або 6 блістерів по 14 пігулок з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору з гравіюванням "ST 1" на одній стороні таблетки. Таблетки 10 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 2" на одній стороні таблетки. Таблетки 20 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 3" на одній стороні таблетки. Таблетки 40 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням «ST 4» на одній стороні таблетки.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаВсмоктування Максимальна концентрація (Cmax) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому препарату. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Розподіл Проникає крізь плацентарний бар'єр. Розувастатин поглинається переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу – 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм Біотрансформується в печінці невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення препарату залучено специфічний мембранний переносник - поліпептид, що транспортує органічний аніон (ОАТР) 1В1, що виконує важливу роль у печінковій елімінації. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином,решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник, частина – нирками. Період напіввиведення (T1/2) – приблизно 19 годин, не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7%). У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю плазмова концентрація розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі вища у 3 рази, а N-десметилу – у 9 разів, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення T1/2 розувастатину; у хворих з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено подовження T1/2 у 2 рази. Досвід застосування препарату у пацієнтів із більш вираженими порушеннями функції печінки відсутній. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні параметри залежать від расової приналежності: площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у японців та китайців у 2 рази вища за таку у жителів Європи та Північної Америки. У представників монголоїдної раси та індійців середнє значення AUC та Cmax збільшується в 1,3 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) - редуктази - ферменту, що перетворює ГМГ-КоА на мевалонат, попередник холестерину. Збільшує число рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ, інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Знижує підвищену концентрацію холестерину-ЛПНЩ, холестерину-ліпопротеїнів невисокої щільності (неЛПЗП), холестерину-ЛПОНП, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), ТГ-ЛПОНП, аполіпопротеїну В (АпоВП), знижує соотін /холестерин-ЛПВЩ, холестерин-неЛПВЩ/холестерин-ЛПВЩ, АпоВ/аполіпопротеїну AI (АпоА-I), підвищує концентрацію холестерину-ЛПВЩ та АпоА-I. Гіполіпідемічна дія прямо пропорційна величині призначеної дози. Терапевтичний ефект з'являється протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% від максимального, до 4 тижня досягає максимуму і після цього залишається незмінним. Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від раси, статі або віку), у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу (класифікація за Фредріксоном) із середнім вихідним показником холестерину-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л на фоні прийому препарату у дозі 10 мг концентрація холестерину-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають препарат у дозі 20 мг та 40 мг,середнє зниження концентрації холестерину-ЛПНЩ становить 22%. Адитивний ефект відмічається в комбінації з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах >1 г/добу (щодо підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ).Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона), включаючи гетерозиготну спадкову гіперхолестеринемію або змішана (комбінована) гіперліпідемія (типу IIb за класифікацією Фредріксона), як доповнення до дієти та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження). Гомозиготна форма спадкової гіперхолестеринемії при недостатній ефективності дієтотерапії та інших видів лікування, спрямованих на зниження концентрації ліпідів (наприклад, ЛПНГ-аферез) або якщо такі види лікування не підходять пацієнту. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального холестерину та холестерину-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС), але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація) С-реактивного білка (≥ 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація холестерину-ЛПЗЗ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПротипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат). Протипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат); Міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; Гіпотиреоз; Ниркова недостатність важкого та середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); Надмірне вживання алкоголю; Стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; Одночасний прийом фібратів; Застосування у пацієнтів монголоїдної раси; Сімейний чи особистий анамнез спадкових м'язових захворювань. З обережністю. Для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 30 мл/хв), гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез міотоксичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 70 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольована епілепсія. Для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 60 мл/хв), вік старше 70 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водні порушення або неконтрольована епілепсія.Вагітність та лактаціяПрепарат Розарт протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування препарату Розарт у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та якщо пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Розарт прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнтки попереджені про потенційний ризик для плода. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому за необхідності застосування препарату в період лактації, враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят,слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗгідно з даними клінічних досліджень розувастатину, а також даними його постмаркетингового застосування, у пацієнтів спостерігалися наведені нижче побічні реакції. Частота побічних реакцій розподіляється так: дуже часто - більше 1/10; часто - від понад 1/100 до 1/10; нечасто - від понад 1/1000 до 1/100; рідко - від понад 1/10000 до 1/1000; дуже рідко – від менше 1/10000; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко – полінейропатія, зниження пам'яті; частота невідома - депресія, периферична нейропатія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – гепатит, жовтяниця; частота невідома – діарея. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет1. Частота залежить від наявності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще >5,6 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі). З боку опорно-рухового апарату: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозити), рабдоміоліз; дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія; ураження сухожилля, іноді з розривами. Алергічні реакції: нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. Лабораторні показники: рідко – транзиторне підвищення активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази. Інші: частота невідома – периферичні набряки. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних реакцій має дозозалежний характер, побічні ефекти зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Вплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували розувастатин, під час аналізу сечі тест-смужками було виявлено протеїнурію, переважно канальцеву. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігалися у менш ніж 1% пацієнтів, які одержують 10-20 мг розувастатину, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до +) відзначалося прийому дози 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. У пацієнтів, які отримують розувастатин, спостерігалася гематурія, наявні дані показали низьку частоту появи небажаної реакції. Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні всіх доз розувастатину і, особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії, включаючи міозит, в окремих випадках про рабдоміоліз з розвитком гострої ниркової недостатності або без неї. При прийомі розувастатину спостерігалося дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК). У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. Вплив на функцію печінки У незначної кількості пацієнтів при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У більшості випадків воно невелике, безсимптомне та тимчасове. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази спостерігалися сексуальна дисфункція, зафіксовано поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (див. розділ Особливі вказівки). Частота повідомлень про розвиток рабдоміолізу, серйозних порушень функції нирок та печінки (що виражається переважно у підвищенні активності «печінкових» трансаміназ) вище за прийому дози розувастатину 40 мг.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори транспортних білків Розувастатин є субстратом деяких транспортних білків, включаючи мембранний переносник ОАТР1В1, залучений до процесу печінкового захоплення, та транспортний білок BCRP. Одночасний прийом розувастатину з лікарськими засобами, що інгібують ці транспортні білки, може призвести до збільшення концентрації розувастатину в плазмі та підвищити ризик розвитку міопатії. Одночасне застосування розувастатину та циклоспорину не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину, проте посилюється ефект розувастатину (сповільнюється його виведення, збільшується AUC у 7 разів, Сmах – у 11 разів). Одночасний прийом циклоспорину та розувастатину протипоказаний. Одночасний прийом еритроміцину та розувастатину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% і збільшує Сmах на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. У пацієнтів, які отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин) рекомендується моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (MHO), оскільки початок терапії розувастатином або підвищення його дози може призводити до збільшення MHO, а скасування розувастатину або зниження його дози може призвести до його зменшення. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: одночасний прийом гемфіброзилу та розувастатину збільшує Сmах та AUC розувастатину в 2 рази (див. розділ Особливі вказівки). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (не менше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапії. При одночасному прийомі розувастатину з одним із препаратів цієї групи пацієнтам рекомендується початкова доза розувастатину 5 мг,добова доза розувастатину 40 мг у цьому випадку протипоказана. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчалася. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно, що слід враховувати при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту при їх спільному застосуванні. Однак, подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень розувастатину та добре переносилася пацієнтами. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з такими препаратами, як флуконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4), кетоконазол (інгібітор ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4), пов'язаних метаболізмом із системою цитохрому Р450. Спільне застосування 10 мг розувастатину та 10 мг езетимибу у пацієнтів з гіперхолестеринемією призводило до збільшення AUC розувастатину в 1,2 рази. Проте, не можна виключити фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та езетимибом щодо появи небажаних явищ. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, застосування інгібіторів ВІЛ-протеаз із розувастатином може призвести до вираженого збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC0-24 та Сmах Таким чином, не рекомендується спільне застосування розувастатину з інгібіторами ВІЛ-протеаз у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Не відзначається клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. У Таблиці 1 перераховані різні види взаємодії, у тому числі взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину. Слід скоригувати дозу розувастатину за необхідності одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, що підвищують системну концентрацію розувастатину. Якщо очікуване збільшення AUC становить приблизно 2 рази або більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг 1 раз на день. Добова доза розувастатину повинна бути скоригована таким чином, щоб його системна концентрація з урахуванням її підвищення не перевищувала такої прийому дози розувастатину 40 мг у монотерапії. Наприклад, при прийомі гемфіброзу доза розувастатину не повинна перевищувати 20 мг (збільшення AUC в 1,9 рази) та 10 мг при прийомі комбінації атазанавір/ритонавір (збільшення AUC у 3,1 раза).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, не подрібнюючи, ковтаючи повністю, запиваючи водою, незалежно від часу доби та їди. До початку терапії препаратом Розарт пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від показань та терапевтичної відповіді, зважаючи на поточні загальноприйняті рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза препарату Розарт для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину у пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних реакцій. У разі потреби через 4 тижні доза препарату може бути збільшена. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг порівняно з нижчими дозами препарату, остаточне титрування до максимальної дози 40 мг слід проводити лише у пацієнтів з тяжкою формою гіперхолестеринемії та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів зі спадковою гіперхолестериною. ), у яких при прийомі дози 20 мг не було досягнуто цільової концентрації холестерину, і які будуть перебувати під лікарським наглядом. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну. У літніх пацієнтів старше 70 років початкова доза препарату Розарт, що рекомендується, становить 5 мг, іншої корекції дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою недостатністю за шкалою Чайлд-П'ю нижче 7 балів корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів зі значеннями 8 та 9 балів за шкалою Чайлд-Пью має бути проведена попередня оцінка функції нирок. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Розувастатин протипоказаний у пацієнтів із захворюванням печінки в активній фазі. При нирковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Рекомендується початкова доза 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 30-60 мл/хв) призначення препарату у дозі 40 мг протипоказане. Прийом препарату Розарт протипоказаний у будь-яких дозах пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (КК менше 30 мл/хв). Етнічні групи У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатину. Початкова рекомендована доза для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Генетичний поліморфізм Відомі різновиди генетичного поліморфізму, що може призвести до збільшення системної концентрації розувастатину. У пацієнтів із виявленим специфічним поліморфізмом рекомендуються нижчі добові дози розувастатину. Пацієнти, схильні до розвитку міопатії Початкова рекомендована доза для таких пацієнтів становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг у таких пацієнтів протипоказане. Комбінована терапія Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад, ОАТР1В1 та BCRP). Підвищується ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, при одночасному прийомі розувастатину з лікарськими препаратами, що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок їхньої взаємодії з транспортними білками. До цієї групи речовин відносяться циклоспорин, інгібітори ВІЛ-протеаз, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавір та/або типранавір; див. розділ Особливі вказівки та Взаємодія з іншими лікарськими засобами). У разі, коли це можливо, слід ухвалити рішення про призначення альтернативної терапії та, у разі потреби, тимчасово припинити прийом розувастатину. У разі, коли одночасного прийому уникнути не можна, слід ретельно оцінити можливий ризик взаємодії та потенційну користь від спільного лікування (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами).ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування немає, проводиться симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримання функції життєво важливих органів та систем під контролем функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на ниркову функцію. У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), в ході аналізу сечі тест-смужками спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. Частота повідомлень про розвиток серйозних побічних реакцій з боку нирок у постмаркетинговий період була вищою у пацієнтів, які приймали розувастатин у дозі 40 мг. При застосуванні Розарту в дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування. Вплив на опорно-руховий апарат. При застосуванні всіх доз розувастатину особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії та в окремих випадках – про рабдоміоліз. У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. В даному випадку не можна виключити фармакодинамічної взаємодії, тому слід бути обережним при їх спільному прийомі. Як при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота повідомлень у постмаркетинговий період спостереження про розвиток рабдоміолізу, пов'язаного з прийомом розувастатину, була вищою при прийомі дози 40 мг. Визначення КФК. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або інших можливих причин збільшення її активності, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена, через 5–7 днів слід провести повторний вимір — не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (у 5 разів вищий за норму). До початку терапії. Слід бути обережними при призначенні препарату Розарт, також як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, пацієнтам з наявними факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу (див. З обережністю). Необхідно розглянути співвідношення очікуваної користі від терапії та потенційного ризику та проводити клінічне спостереження протягом усього курсу лікування. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена (в 5 разів вища за ВГН), то не слід розпочинати лікування препаратом. Під час лікування. Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Розарт або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний моніторинг активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або припинення прийому статинів, у т.ч. розувастатину. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах ≥1 г/доб. та макролідні антибіотики.Гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії при одночасному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, тому одночасне застосування гемфіброзилу та розувастатину не рекомендується. Слід ретельно зважити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при сумісному застосуванні препарату Розарт та фібратів або нікотинової кислоти у ліпід-знижувальних дозах ≥1 г/добу. Протипоказаний прийом препарату Розарт у дозі 40 мг одночасно з фібратами (див. «Взаємодія» та «Протипоказання»). Під час лікування, особливо в період корекції дози препарату Розарт, кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та відповідно до нього при необхідності змінювати дозу препарату. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам при прояві гострих та виражених симптомів міопатії або з наявністю факторів ризику, що призводять до розвитку порушення функції нирок та вторинного рабдоміолізу (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, виражені порушення метаболізму, тяжкі порушення водно-електролітного балансу, неконтрольовані судоми). Вплив на печінкову функцію. Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або із захворюванням печінки в анамнезі. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Розарт слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Розарт. При постмаркетинговому спостереженні розувастатина частота повідомлень про розвиток серйозних порушень функції печінки (які виражаються переважно у підвищенні активності печінкових трансаміназ) була вищою при прийомі дози 40 мг. Етнічні групи. У ході фармакокінетичних досліджень серед пацієнтів монголоїдної раси порівняно з європеоїдною відмічено збільшення системної концентрації розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»). Інгібітори ВІЛ-протеазу. У ході сумісного прийому розувастатину та комбінації різних інгібіторів ВІЛ-протеаз з ритонавіром спостерігається збільшення системної концентрації розувастатину. Слід ретельно оцінювати зниження концентрації ліпідів у крові, а також враховувати можливе підвищення розувастатину у плазмі крові на початку лікування та у період підвищення дози препарату Розарт у пацієнтів з ВІЛ, які приймають інгібітори ВІЛ-протеаз. Одночасний прийом інгібіторів ВІЛ-протеаз не рекомендується без корекції дози розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія»). Інтерстиціальне захворювання легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки розвитку інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет типу 2. Деякі дані підтверджують те, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази підвищують концентрацію глюкози в крові та збільшують у деяких пацієнтів ймовірність розвитку цукрового діабету типу 2. Однак цей ризик переважується здатністю інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази знижувати ризик розвитку тому цей факт не є причиною для переривання лікування розувастатином. Необхідно встановити клінічне спостереження та проводити біохімічний аналіз крові відповідно до національних стандартів у пацієнтів з ризиком гіперглікемії (концентрація глюкози в крові 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, тригліцеридемія, артеріальна гіпертензія). В одному з досліджень розувастатину повідомлялася загальна частота розвитку цукрового діабету: 2,8% у групі розувастатину та 2,3% у групі плацебо,переважно у пацієнтів із показником рівня глюкози натще 5,6–6,9 ммоль/л. Непереносимість лактози. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази та глюкозо-галактозною мальабсорбцією, оскільки до його складу входить лактози моногідрат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При керуванні транспортними засобами та занятті потенційно небезпечними видами діяльності пацієнтам слід бути обережними, т.к. під час терапії може виникати запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатин 20 мг (у вигляді розувастатину кальцію 20,84 мг); допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, тип 102 46,2 мг, кросповідон, тип А 14 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 68,6 мг, лактози моногідрат 126,84 мг, магнію стеарат 3,52 мг; плівкове покриття: Опадрай рожевий II 33G240007 ≈ 8,4 мг (гіпромелоза-2910 3,36 мг, титану діоксид 2,0882 мг, лактози моногідрат 1,764 мг, макрогол-3350 0,672 мг, 0,00 ). По 7, 10 або 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Алюмінієва фольга або блістер Алюмінієва фольга/Алюмінієва фольга. По 4 блістери по 7 пігулок, по 3 або 9 блістерів по 10 пігулок і по 2 або 6 блістерів по 14 пігулок з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору з гравіюванням "ST 1" на одній стороні таблетки. Таблетки 10 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 2" на одній стороні таблетки. Таблетки 20 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 3" на одній стороні таблетки. Таблетки 40 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням «ST 4» на одній стороні таблетки.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаВсмоктування Максимальна концентрація (Cmax) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому препарату. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Розподіл Проникає крізь плацентарний бар'єр. Розувастатин поглинається переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу – 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм Біотрансформується в печінці невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення препарату залучено специфічний мембранний переносник - поліпептид, що транспортує органічний аніон (ОАТР) 1В1, що виконує важливу роль у печінковій елімінації. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином,решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник, частина – нирками. Період напіввиведення (T1/2) – приблизно 19 годин, не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7%). У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю плазмова концентрація розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі вища у 3 рази, а N-десметилу – у 9 разів, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення T1/2 розувастатину; у хворих з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено подовження T1/2 у 2 рази. Досвід застосування препарату у пацієнтів із більш вираженими порушеннями функції печінки відсутній. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні параметри залежать від расової приналежності: площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у японців та китайців у 2 рази вища за таку у жителів Європи та Північної Америки. У представників монголоїдної раси та індійців середнє значення AUC та Cmax збільшується в 1,3 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) - редуктази - ферменту, що перетворює ГМГ-КоА на мевалонат, попередник холестерину. Збільшує число рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ, інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Знижує підвищену концентрацію холестерину-ЛПНЩ, холестерину-ліпопротеїнів невисокої щільності (неЛПЗП), холестерину-ЛПОНП, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), ТГ-ЛПОНП, аполіпопротеїну В (АпоВП), знижує соотін /холестерин-ЛПВЩ, холестерин-неЛПВЩ/холестерин-ЛПВЩ, АпоВ/аполіпопротеїну AI (АпоА-I), підвищує концентрацію холестерину-ЛПВЩ та АпоА-I. Гіполіпідемічна дія прямо пропорційна величині призначеної дози. Терапевтичний ефект з'являється протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% від максимального, до 4 тижня досягає максимуму і після цього залишається незмінним. Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від раси, статі або віку), у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу (класифікація за Фредріксоном) із середнім вихідним показником холестерину-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л на фоні прийому препарату у дозі 10 мг концентрація холестерину-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають препарат у дозі 20 мг та 40 мг,середнє зниження концентрації холестерину-ЛПНЩ становить 22%. Адитивний ефект відмічається в комбінації з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах >1 г/добу (щодо підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ).Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона), включаючи гетерозиготну спадкову гіперхолестеринемію або змішана (комбінована) гіперліпідемія (типу IIb за класифікацією Фредріксона), як доповнення до дієти та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження). Гомозиготна форма спадкової гіперхолестеринемії при недостатній ефективності дієтотерапії та інших видів лікування, спрямованих на зниження концентрації ліпідів (наприклад, ЛПНГ-аферез) або якщо такі види лікування не підходять пацієнту. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального холестерину та холестерину-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС), але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація) С-реактивного білка (≥ 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація холестерину-ЛПЗЗ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПротипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат). Протипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат); Міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; Гіпотиреоз; Ниркова недостатність важкого та середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); Надмірне вживання алкоголю; Стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; Одночасний прийом фібратів; Застосування у пацієнтів монголоїдної раси; Сімейний чи особистий анамнез спадкових м'язових захворювань. З обережністю. Для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 30 мл/хв), гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез міотоксичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 70 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольована епілепсія. Для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 60 мл/хв), вік старше 70 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водні порушення або неконтрольована епілепсія.Вагітність та лактаціяПрепарат Розарт протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування препарату Розарт у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та якщо пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Розарт прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнтки попереджені про потенційний ризик для плода. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому за необхідності застосування препарату в період лактації, враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят,слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗгідно з даними клінічних досліджень розувастатину, а також даними його постмаркетингового застосування, у пацієнтів спостерігалися наведені нижче побічні реакції. Частота побічних реакцій розподіляється так: дуже часто - більше 1/10; часто - від понад 1/100 до 1/10; нечасто - від понад 1/1000 до 1/100; рідко - від понад 1/10000 до 1/1000; дуже рідко – від менше 1/10000; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко – полінейропатія, зниження пам'яті; частота невідома - депресія, периферична нейропатія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – гепатит, жовтяниця; частота невідома – діарея. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет1. Частота залежить від наявності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще >5,6 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі). З боку опорно-рухового апарату: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозити), рабдоміоліз; дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія; ураження сухожилля, іноді з розривами. Алергічні реакції: нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. Лабораторні показники: рідко – транзиторне підвищення активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази. Інші: частота невідома – периферичні набряки. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних реакцій має дозозалежний характер, побічні ефекти зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Вплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували розувастатин, під час аналізу сечі тест-смужками було виявлено протеїнурію, переважно канальцеву. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігалися у менш ніж 1% пацієнтів, які одержують 10-20 мг розувастатину, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до +) відзначалося прийому дози 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. У пацієнтів, які отримують розувастатин, спостерігалася гематурія, наявні дані показали низьку частоту появи небажаної реакції. Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні всіх доз розувастатину і, особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії, включаючи міозит, в окремих випадках про рабдоміоліз з розвитком гострої ниркової недостатності або без неї. При прийомі розувастатину спостерігалося дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК). У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. Вплив на функцію печінки У незначної кількості пацієнтів при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У більшості випадків воно невелике, безсимптомне та тимчасове. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази спостерігалися сексуальна дисфункція, зафіксовано поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (див. розділ Особливі вказівки). Частота повідомлень про розвиток рабдоміолізу, серйозних порушень функції нирок та печінки (що виражається переважно у підвищенні активності «печінкових» трансаміназ) вище за прийому дози розувастатину 40 мг.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори транспортних білків Розувастатин є субстратом деяких транспортних білків, включаючи мембранний переносник ОАТР1В1, залучений до процесу печінкового захоплення, та транспортний білок BCRP. Одночасний прийом розувастатину з лікарськими засобами, що інгібують ці транспортні білки, може призвести до збільшення концентрації розувастатину в плазмі та підвищити ризик розвитку міопатії. Одночасне застосування розувастатину та циклоспорину не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину, проте посилюється ефект розувастатину (сповільнюється його виведення, збільшується AUC у 7 разів, Сmах – у 11 разів). Одночасний прийом циклоспорину та розувастатину протипоказаний. Одночасний прийом еритроміцину та розувастатину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% і збільшує Сmах на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. У пацієнтів, які отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин) рекомендується моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (MHO), оскільки початок терапії розувастатином або підвищення його дози може призводити до збільшення MHO, а скасування розувастатину або зниження його дози може призвести до його зменшення. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: одночасний прийом гемфіброзилу та розувастатину збільшує Сmах та AUC розувастатину в 2 рази (див. розділ Особливі вказівки). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (не менше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапії. При одночасному прийомі розувастатину з одним із препаратів цієї групи пацієнтам рекомендується початкова доза розувастатину 5 мг,добова доза розувастатину 40 мг у цьому випадку протипоказана. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчалася. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно, що слід враховувати при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту при їх спільному застосуванні. Однак, подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень розувастатину та добре переносилася пацієнтами. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з такими препаратами, як флуконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4), кетоконазол (інгібітор ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4), пов'язаних метаболізмом із системою цитохрому Р450. Спільне застосування 10 мг розувастатину та 10 мг езетимибу у пацієнтів з гіперхолестеринемією призводило до збільшення AUC розувастатину в 1,2 рази. Проте, не можна виключити фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та езетимибом щодо появи небажаних явищ. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, застосування інгібіторів ВІЛ-протеаз із розувастатином може призвести до вираженого збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC0-24 та Сmах Таким чином, не рекомендується спільне застосування розувастатину з інгібіторами ВІЛ-протеаз у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Не відзначається клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. У Таблиці 1 перераховані різні види взаємодії, у тому числі взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину. Слід скоригувати дозу розувастатину за необхідності одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, що підвищують системну концентрацію розувастатину. Якщо очікуване збільшення AUC становить приблизно 2 рази або більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг 1 раз на день. Добова доза розувастатину повинна бути скоригована таким чином, щоб його системна концентрація з урахуванням її підвищення не перевищувала такої прийому дози розувастатину 40 мг у монотерапії. Наприклад, при прийомі гемфіброзу доза розувастатину не повинна перевищувати 20 мг (збільшення AUC в 1,9 рази) та 10 мг при прийомі комбінації атазанавір/ритонавір (збільшення AUC у 3,1 раза).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, не подрібнюючи, ковтаючи повністю, запиваючи водою, незалежно від часу доби та їди. До початку терапії препаратом Розарт пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від показань та терапевтичної відповіді, зважаючи на поточні загальноприйняті рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза препарату Розарт для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину у пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних реакцій. У разі потреби через 4 тижні доза препарату може бути збільшена. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг порівняно з нижчими дозами препарату, остаточне титрування до максимальної дози 40 мг слід проводити лише у пацієнтів з тяжкою формою гіперхолестеринемії та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів зі спадковою гіперхолестериною. ), у яких при прийомі дози 20 мг не було досягнуто цільової концентрації холестерину, і які будуть перебувати під лікарським наглядом. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну. У літніх пацієнтів старше 70 років початкова доза препарату Розарт, що рекомендується, становить 5 мг, іншої корекції дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою недостатністю за шкалою Чайлд-П'ю нижче 7 балів корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів зі значеннями 8 та 9 балів за шкалою Чайлд-Пью має бути проведена попередня оцінка функції нирок. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Розувастатин протипоказаний у пацієнтів із захворюванням печінки в активній фазі. При нирковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Рекомендується початкова доза 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 30-60 мл/хв) призначення препарату у дозі 40 мг протипоказане. Прийом препарату Розарт протипоказаний у будь-яких дозах пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (КК менше 30 мл/хв). Етнічні групи У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатину. Початкова рекомендована доза для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Генетичний поліморфізм Відомі різновиди генетичного поліморфізму, що може призвести до збільшення системної концентрації розувастатину. У пацієнтів із виявленим специфічним поліморфізмом рекомендуються нижчі добові дози розувастатину. Пацієнти, схильні до розвитку міопатії Початкова рекомендована доза для таких пацієнтів становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг у таких пацієнтів протипоказане. Комбінована терапія Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад, ОАТР1В1 та BCRP). Підвищується ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, при одночасному прийомі розувастатину з лікарськими препаратами, що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок їхньої взаємодії з транспортними білками. До цієї групи речовин відносяться циклоспорин, інгібітори ВІЛ-протеаз, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавір та/або типранавір; див. розділ Особливі вказівки та Взаємодія з іншими лікарськими засобами). У разі, коли це можливо, слід ухвалити рішення про призначення альтернативної терапії та, у разі потреби, тимчасово припинити прийом розувастатину. У разі, коли одночасного прийому уникнути не можна, слід ретельно оцінити можливий ризик взаємодії та потенційну користь від спільного лікування (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами).ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування немає, проводиться симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримання функції життєво важливих органів та систем під контролем функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на ниркову функцію. У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), в ході аналізу сечі тест-смужками спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. Частота повідомлень про розвиток серйозних побічних реакцій з боку нирок у постмаркетинговий період була вищою у пацієнтів, які приймали розувастатин у дозі 40 мг. При застосуванні Розарту в дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування. Вплив на опорно-руховий апарат. При застосуванні всіх доз розувастатину особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії та в окремих випадках – про рабдоміоліз. У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. В даному випадку не можна виключити фармакодинамічної взаємодії, тому слід бути обережним при їх спільному прийомі. Як при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота повідомлень у постмаркетинговий період спостереження про розвиток рабдоміолізу, пов'язаного з прийомом розувастатину, була вищою при прийомі дози 40 мг. Визначення КФК. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або інших можливих причин збільшення її активності, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена, через 5–7 днів слід провести повторний вимір — не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (у 5 разів вищий за норму). До початку терапії. Слід бути обережними при призначенні препарату Розарт, також як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, пацієнтам з наявними факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу (див. З обережністю). Необхідно розглянути співвідношення очікуваної користі від терапії та потенційного ризику та проводити клінічне спостереження протягом усього курсу лікування. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена (в 5 разів вища за ВГН), то не слід розпочинати лікування препаратом. Під час лікування. Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Розарт або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний моніторинг активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або припинення прийому статинів, у т.ч. розувастатину. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах ≥1 г/доб. та макролідні антибіотики.Гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії при одночасному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, тому одночасне застосування гемфіброзилу та розувастатину не рекомендується. Слід ретельно зважити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при сумісному застосуванні препарату Розарт та фібратів або нікотинової кислоти у ліпід-знижувальних дозах ≥1 г/добу. Протипоказаний прийом препарату Розарт у дозі 40 мг одночасно з фібратами (див. «Взаємодія» та «Протипоказання»). Під час лікування, особливо в період корекції дози препарату Розарт, кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та відповідно до нього при необхідності змінювати дозу препарату. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам при прояві гострих та виражених симптомів міопатії або з наявністю факторів ризику, що призводять до розвитку порушення функції нирок та вторинного рабдоміолізу (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, виражені порушення метаболізму, тяжкі порушення водно-електролітного балансу, неконтрольовані судоми). Вплив на печінкову функцію. Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або із захворюванням печінки в анамнезі. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Розарт слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Розарт. При постмаркетинговому спостереженні розувастатина частота повідомлень про розвиток серйозних порушень функції печінки (які виражаються переважно у підвищенні активності печінкових трансаміназ) була вищою при прийомі дози 40 мг. Етнічні групи. У ході фармакокінетичних досліджень серед пацієнтів монголоїдної раси порівняно з європеоїдною відмічено збільшення системної концентрації розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»). Інгібітори ВІЛ-протеазу. У ході сумісного прийому розувастатину та комбінації різних інгібіторів ВІЛ-протеаз з ритонавіром спостерігається збільшення системної концентрації розувастатину. Слід ретельно оцінювати зниження концентрації ліпідів у крові, а також враховувати можливе підвищення розувастатину у плазмі крові на початку лікування та у період підвищення дози препарату Розарт у пацієнтів з ВІЛ, які приймають інгібітори ВІЛ-протеаз. Одночасний прийом інгібіторів ВІЛ-протеаз не рекомендується без корекції дози розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія»). Інтерстиціальне захворювання легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки розвитку інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет типу 2. Деякі дані підтверджують те, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази підвищують концентрацію глюкози в крові та збільшують у деяких пацієнтів ймовірність розвитку цукрового діабету типу 2. Однак цей ризик переважується здатністю інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази знижувати ризик розвитку тому цей факт не є причиною для переривання лікування розувастатином. Необхідно встановити клінічне спостереження та проводити біохімічний аналіз крові відповідно до національних стандартів у пацієнтів з ризиком гіперглікемії (концентрація глюкози в крові 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, тригліцеридемія, артеріальна гіпертензія). В одному з досліджень розувастатину повідомлялася загальна частота розвитку цукрового діабету: 2,8% у групі розувастатину та 2,3% у групі плацебо,переважно у пацієнтів із показником рівня глюкози натще 5,6–6,9 ммоль/л. Непереносимість лактози. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази та глюкозо-галактозною мальабсорбцією, оскільки до його складу входить лактози моногідрат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При керуванні транспортними засобами та занятті потенційно небезпечними видами діяльності пацієнтам слід бути обережними, т.к. під час терапії може виникати запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатин 40 мг (у вигляді розувастатину кальцію 41,68 мг); допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, тип 102 92,4 мг, кросповідон, тип А 28 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 137,2 мг, лактози моногідрат 253,68 мг, магнію стеарат 7,04 мг; плівкове покриття: Опадрай рожевий II 33G240007 ≈ 16,8 мг (гіпромелоза-2910 6,72 мг, титану діоксид 4,1765 мг, лактози моногідрат 3,528 мг, макрогол-3350 1,344 мг, 0,00 ). По 7, 10 або 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Алюмінієва фольга або блістер Алюмінієва фольга/Алюмінієва фольга. По 4 блістери по 7 пігулок, по 3 або 9 блістерів по 10 пігулок і по 2 або 6 блістерів по 14 пігулок з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору з гравіюванням "ST 1" на одній стороні таблетки. Таблетки 10 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 2" на одній стороні таблетки. Таблетки 20 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 3" на одній стороні таблетки. Таблетки 40 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням «ST 4» на одній стороні таблетки.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаВсмоктування Максимальна концентрація (Cmax) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому препарату. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Розподіл Проникає крізь плацентарний бар'єр. Розувастатин поглинається переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу – 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм Біотрансформується в печінці невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення препарату залучено специфічний мембранний переносник - поліпептид, що транспортує органічний аніон (ОАТР) 1В1, що виконує важливу роль у печінковій елімінації. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином,решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник, частина – нирками. Період напіввиведення (T1/2) – приблизно 19 годин, не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7%). У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю плазмова концентрація розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі вища у 3 рази, а N-десметилу – у 9 разів, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення T1/2 розувастатину; у хворих з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено подовження T1/2 у 2 рази. Досвід застосування препарату у пацієнтів із більш вираженими порушеннями функції печінки відсутній. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні параметри залежать від расової приналежності: площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у японців та китайців у 2 рази вища за таку у жителів Європи та Північної Америки. У представників монголоїдної раси та індійців середнє значення AUC та Cmax збільшується в 1,3 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) - редуктази - ферменту, що перетворює ГМГ-КоА на мевалонат, попередник холестерину. Збільшує число рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ, інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Знижує підвищену концентрацію холестерину-ЛПНЩ, холестерину-ліпопротеїнів невисокої щільності (неЛПЗП), холестерину-ЛПОНП, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), ТГ-ЛПОНП, аполіпопротеїну В (АпоВП), знижує соотін /холестерин-ЛПВЩ, холестерин-неЛПВЩ/холестерин-ЛПВЩ, АпоВ/аполіпопротеїну AI (АпоА-I), підвищує концентрацію холестерину-ЛПВЩ та АпоА-I. Гіполіпідемічна дія прямо пропорційна величині призначеної дози. Терапевтичний ефект з'являється протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% від максимального, до 4 тижня досягає максимуму і після цього залишається незмінним. Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від раси, статі або віку), у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу (класифікація за Фредріксоном) із середнім вихідним показником холестерину-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л на фоні прийому препарату у дозі 10 мг концентрація холестерину-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають препарат у дозі 20 мг та 40 мг,середнє зниження концентрації холестерину-ЛПНЩ становить 22%. Адитивний ефект відмічається в комбінації з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах >1 г/добу (щодо підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ).Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона), включаючи гетерозиготну спадкову гіперхолестеринемію або змішана (комбінована) гіперліпідемія (типу IIb за класифікацією Фредріксона), як доповнення до дієти та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження). Гомозиготна форма спадкової гіперхолестеринемії при недостатній ефективності дієтотерапії та інших видів лікування, спрямованих на зниження концентрації ліпідів (наприклад, ЛПНГ-аферез) або якщо такі види лікування не підходять пацієнту. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального холестерину та холестерину-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС), але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація) С-реактивного білка (≥ 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація холестерину-ЛПЗЗ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПротипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат). Протипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат); Міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; Гіпотиреоз; Ниркова недостатність важкого та середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); Надмірне вживання алкоголю; Стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; Одночасний прийом фібратів; Застосування у пацієнтів монголоїдної раси; Сімейний чи особистий анамнез спадкових м'язових захворювань. З обережністю. Для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 30 мл/хв), гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез міотоксичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 70 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольована епілепсія. Для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 60 мл/хв), вік старше 70 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водні порушення або неконтрольована епілепсія.Вагітність та лактаціяПрепарат Розарт протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування препарату Розарт у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та якщо пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Розарт прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнтки попереджені про потенційний ризик для плода. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому за необхідності застосування препарату в період лактації, враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят,слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗгідно з даними клінічних досліджень розувастатину, а також даними його постмаркетингового застосування, у пацієнтів спостерігалися наведені нижче побічні реакції. Частота побічних реакцій розподіляється так: дуже часто - більше 1/10; часто - від понад 1/100 до 1/10; нечасто - від понад 1/1000 до 1/100; рідко - від понад 1/10000 до 1/1000; дуже рідко – від менше 1/10000; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко – полінейропатія, зниження пам'яті; частота невідома - депресія, периферична нейропатія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – гепатит, жовтяниця; частота невідома – діарея. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет1. Частота залежить від наявності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще >5,6 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі). З боку опорно-рухового апарату: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозити), рабдоміоліз; дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія; ураження сухожилля, іноді з розривами. Алергічні реакції: нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. Лабораторні показники: рідко – транзиторне підвищення активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази. Інші: частота невідома – периферичні набряки. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних реакцій має дозозалежний характер, побічні ефекти зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Вплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували розувастатин, під час аналізу сечі тест-смужками було виявлено протеїнурію, переважно канальцеву. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігалися у менш ніж 1% пацієнтів, які одержують 10-20 мг розувастатину, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до +) відзначалося прийому дози 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. У пацієнтів, які отримують розувастатин, спостерігалася гематурія, наявні дані показали низьку частоту появи небажаної реакції. Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні всіх доз розувастатину і, особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії, включаючи міозит, в окремих випадках про рабдоміоліз з розвитком гострої ниркової недостатності або без неї. При прийомі розувастатину спостерігалося дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК). У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. Вплив на функцію печінки У незначної кількості пацієнтів при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У більшості випадків воно невелике, безсимптомне та тимчасове. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази спостерігалися сексуальна дисфункція, зафіксовано поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (див. розділ Особливі вказівки). Частота повідомлень про розвиток рабдоміолізу, серйозних порушень функції нирок та печінки (що виражається переважно у підвищенні активності «печінкових» трансаміназ) вище за прийому дози розувастатину 40 мг.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори транспортних білків Розувастатин є субстратом деяких транспортних білків, включаючи мембранний переносник ОАТР1В1, залучений до процесу печінкового захоплення, та транспортний білок BCRP. Одночасний прийом розувастатину з лікарськими засобами, що інгібують ці транспортні білки, може призвести до збільшення концентрації розувастатину в плазмі та підвищити ризик розвитку міопатії. Одночасне застосування розувастатину та циклоспорину не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину, проте посилюється ефект розувастатину (сповільнюється його виведення, збільшується AUC у 7 разів, Сmах – у 11 разів). Одночасний прийом циклоспорину та розувастатину протипоказаний. Одночасний прийом еритроміцину та розувастатину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% і збільшує Сmах на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. У пацієнтів, які отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин) рекомендується моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (MHO), оскільки початок терапії розувастатином або підвищення його дози може призводити до збільшення MHO, а скасування розувастатину або зниження його дози може призвести до його зменшення. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: одночасний прийом гемфіброзилу та розувастатину збільшує Сmах та AUC розувастатину в 2 рази (див. розділ Особливі вказівки). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (не менше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапії. При одночасному прийомі розувастатину з одним із препаратів цієї групи пацієнтам рекомендується початкова доза розувастатину 5 мг,добова доза розувастатину 40 мг у цьому випадку протипоказана. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчалася. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно, що слід враховувати при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту при їх спільному застосуванні. Однак, подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень розувастатину та добре переносилася пацієнтами. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з такими препаратами, як флуконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4), кетоконазол (інгібітор ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4), пов'язаних метаболізмом із системою цитохрому Р450. Спільне застосування 10 мг розувастатину та 10 мг езетимибу у пацієнтів з гіперхолестеринемією призводило до збільшення AUC розувастатину в 1,2 рази. Проте, не можна виключити фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та езетимибом щодо появи небажаних явищ. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, застосування інгібіторів ВІЛ-протеаз із розувастатином може призвести до вираженого збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC0-24 та Сmах Таким чином, не рекомендується спільне застосування розувастатину з інгібіторами ВІЛ-протеаз у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Не відзначається клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. У Таблиці 1 перераховані різні види взаємодії, у тому числі взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину. Слід скоригувати дозу розувастатину за необхідності одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, що підвищують системну концентрацію розувастатину. Якщо очікуване збільшення AUC становить приблизно 2 рази або більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг 1 раз на день. Добова доза розувастатину повинна бути скоригована таким чином, щоб його системна концентрація з урахуванням її підвищення не перевищувала такої прийому дози розувастатину 40 мг у монотерапії. Наприклад, при прийомі гемфіброзу доза розувастатину не повинна перевищувати 20 мг (збільшення AUC в 1,9 рази) та 10 мг при прийомі комбінації атазанавір/ритонавір (збільшення AUC у 3,1 раза).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, не подрібнюючи, ковтаючи повністю, запиваючи водою, незалежно від часу доби та їди. До початку терапії препаратом Розарт пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від показань та терапевтичної відповіді, зважаючи на поточні загальноприйняті рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза препарату Розарт для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину у пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних реакцій. У разі потреби через 4 тижні доза препарату може бути збільшена. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг порівняно з нижчими дозами препарату, остаточне титрування до максимальної дози 40 мг слід проводити лише у пацієнтів з тяжкою формою гіперхолестеринемії та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів зі спадковою гіперхолестериною. ), у яких при прийомі дози 20 мг не було досягнуто цільової концентрації холестерину, і які будуть перебувати під лікарським наглядом. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну. У літніх пацієнтів старше 70 років початкова доза препарату Розарт, що рекомендується, становить 5 мг, іншої корекції дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою недостатністю за шкалою Чайлд-П'ю нижче 7 балів корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів зі значеннями 8 та 9 балів за шкалою Чайлд-Пью має бути проведена попередня оцінка функції нирок. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Розувастатин протипоказаний у пацієнтів із захворюванням печінки в активній фазі. При нирковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Рекомендується початкова доза 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 30-60 мл/хв) призначення препарату у дозі 40 мг протипоказане. Прийом препарату Розарт протипоказаний у будь-яких дозах пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (КК менше 30 мл/хв). Етнічні групи У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатину. Початкова рекомендована доза для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Генетичний поліморфізм Відомі різновиди генетичного поліморфізму, що може призвести до збільшення системної концентрації розувастатину. У пацієнтів із виявленим специфічним поліморфізмом рекомендуються нижчі добові дози розувастатину. Пацієнти, схильні до розвитку міопатії Початкова рекомендована доза для таких пацієнтів становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг у таких пацієнтів протипоказане. Комбінована терапія Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад, ОАТР1В1 та BCRP). Підвищується ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, при одночасному прийомі розувастатину з лікарськими препаратами, що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок їхньої взаємодії з транспортними білками. До цієї групи речовин відносяться циклоспорин, інгібітори ВІЛ-протеаз, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавір та/або типранавір; див. розділ Особливі вказівки та Взаємодія з іншими лікарськими засобами). У разі, коли це можливо, слід ухвалити рішення про призначення альтернативної терапії та, у разі потреби, тимчасово припинити прийом розувастатину. У разі, коли одночасного прийому уникнути не можна, слід ретельно оцінити можливий ризик взаємодії та потенційну користь від спільного лікування (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами).ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування немає, проводиться симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримання функції життєво важливих органів та систем під контролем функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на ниркову функцію. У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), в ході аналізу сечі тест-смужками спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. Частота повідомлень про розвиток серйозних побічних реакцій з боку нирок у постмаркетинговий період була вищою у пацієнтів, які приймали розувастатин у дозі 40 мг. При застосуванні Розарту в дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування. Вплив на опорно-руховий апарат. При застосуванні всіх доз розувастатину особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії та в окремих випадках – про рабдоміоліз. У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. В даному випадку не можна виключити фармакодинамічної взаємодії, тому слід бути обережним при їх спільному прийомі. Як при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота повідомлень у постмаркетинговий період спостереження про розвиток рабдоміолізу, пов'язаного з прийомом розувастатину, була вищою при прийомі дози 40 мг. Визначення КФК. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або інших можливих причин збільшення її активності, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена, через 5–7 днів слід провести повторний вимір — не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (у 5 разів вищий за норму). До початку терапії. Слід бути обережними при призначенні препарату Розарт, також як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, пацієнтам з наявними факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу (див. З обережністю). Необхідно розглянути співвідношення очікуваної користі від терапії та потенційного ризику та проводити клінічне спостереження протягом усього курсу лікування. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена (в 5 разів вища за ВГН), то не слід розпочинати лікування препаратом. Під час лікування. Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Розарт або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний моніторинг активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або припинення прийому статинів, у т.ч. розувастатину. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах ≥1 г/доб. та макролідні антибіотики.Гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії при одночасному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, тому одночасне застосування гемфіброзилу та розувастатину не рекомендується. Слід ретельно зважити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при сумісному застосуванні препарату Розарт та фібратів або нікотинової кислоти у ліпід-знижувальних дозах ≥1 г/добу. Протипоказаний прийом препарату Розарт у дозі 40 мг одночасно з фібратами (див. «Взаємодія» та «Протипоказання»). Під час лікування, особливо в період корекції дози препарату Розарт, кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та відповідно до нього при необхідності змінювати дозу препарату. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам при прояві гострих та виражених симптомів міопатії або з наявністю факторів ризику, що призводять до розвитку порушення функції нирок та вторинного рабдоміолізу (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, виражені порушення метаболізму, тяжкі порушення водно-електролітного балансу, неконтрольовані судоми). Вплив на печінкову функцію. Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або із захворюванням печінки в анамнезі. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Розарт слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Розарт. При постмаркетинговому спостереженні розувастатина частота повідомлень про розвиток серйозних порушень функції печінки (які виражаються переважно у підвищенні активності печінкових трансаміназ) була вищою при прийомі дози 40 мг. Етнічні групи. У ході фармакокінетичних досліджень серед пацієнтів монголоїдної раси порівняно з європеоїдною відмічено збільшення системної концентрації розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»). Інгібітори ВІЛ-протеазу. У ході сумісного прийому розувастатину та комбінації різних інгібіторів ВІЛ-протеаз з ритонавіром спостерігається збільшення системної концентрації розувастатину. Слід ретельно оцінювати зниження концентрації ліпідів у крові, а також враховувати можливе підвищення розувастатину у плазмі крові на початку лікування та у період підвищення дози препарату Розарт у пацієнтів з ВІЛ, які приймають інгібітори ВІЛ-протеаз. Одночасний прийом інгібіторів ВІЛ-протеаз не рекомендується без корекції дози розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія»). Інтерстиціальне захворювання легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки розвитку інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет типу 2. Деякі дані підтверджують те, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази підвищують концентрацію глюкози в крові та збільшують у деяких пацієнтів ймовірність розвитку цукрового діабету типу 2. Однак цей ризик переважується здатністю інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази знижувати ризик розвитку тому цей факт не є причиною для переривання лікування розувастатином. Необхідно встановити клінічне спостереження та проводити біохімічний аналіз крові відповідно до національних стандартів у пацієнтів з ризиком гіперглікемії (концентрація глюкози в крові 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, тригліцеридемія, артеріальна гіпертензія). В одному з досліджень розувастатину повідомлялася загальна частота розвитку цукрового діабету: 2,8% у групі розувастатину та 2,3% у групі плацебо,переважно у пацієнтів із показником рівня глюкози натще 5,6–6,9 ммоль/л. Непереносимість лактози. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази та глюкозо-галактозною мальабсорбцією, оскільки до його складу входить лактози моногідрат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При керуванні транспортними засобами та занятті потенційно небезпечними видами діяльності пацієнтам слід бути обережними, т.к. під час терапії може виникати запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 085,00 грн
1 056,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатин 40 мг (у вигляді розувастатину кальцію 41,68 мг); допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, тип 102 92,4 мг, кросповідон, тип А 28 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 137,2 мг, лактози моногідрат 253,68 мг, магнію стеарат 7,04 мг; плівкове покриття: Опадрай рожевий II 33G240007 ≈ 16,8 мг (гіпромелоза-2910 6,72 мг, титану діоксид 4,1765 мг, лактози моногідрат 3,528 мг, макрогол-3350 1,344 мг, 0,00 ). По 7, 10 або 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Алюмінієва фольга або блістер Алюмінієва фольга/Алюмінієва фольга. По 4 блістери по 7 пігулок, по 3 або 9 блістерів по 10 пігулок і по 2 або 6 блістерів по 14 пігулок з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору з гравіюванням "ST 1" на одній стороні таблетки. Таблетки 10 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 2" на одній стороні таблетки. Таблетки 20 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 3" на одній стороні таблетки. Таблетки 40 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням «ST 4» на одній стороні таблетки.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаВсмоктування Максимальна концентрація (Cmax) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому препарату. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Розподіл Проникає крізь плацентарний бар'єр. Розувастатин поглинається переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу – 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм Біотрансформується в печінці невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення препарату залучено специфічний мембранний переносник - поліпептид, що транспортує органічний аніон (ОАТР) 1В1, що виконує важливу роль у печінковій елімінації. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином,решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник, частина – нирками. Період напіввиведення (T1/2) – приблизно 19 годин, не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7%). У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю плазмова концентрація розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі вища у 3 рази, а N-десметилу – у 9 разів, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення T1/2 розувастатину; у хворих з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено подовження T1/2 у 2 рази. Досвід застосування препарату у пацієнтів із більш вираженими порушеннями функції печінки відсутній. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні параметри залежать від расової приналежності: площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у японців та китайців у 2 рази вища за таку у жителів Європи та Північної Америки. У представників монголоїдної раси та індійців середнє значення AUC та Cmax збільшується в 1,3 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) - редуктази - ферменту, що перетворює ГМГ-КоА на мевалонат, попередник холестерину. Збільшує число рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ, інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Знижує підвищену концентрацію холестерину-ЛПНЩ, холестерину-ліпопротеїнів невисокої щільності (неЛПЗП), холестерину-ЛПОНП, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), ТГ-ЛПОНП, аполіпопротеїну В (АпоВП), знижує соотін /холестерин-ЛПВЩ, холестерин-неЛПВЩ/холестерин-ЛПВЩ, АпоВ/аполіпопротеїну AI (АпоА-I), підвищує концентрацію холестерину-ЛПВЩ та АпоА-I. Гіполіпідемічна дія прямо пропорційна величині призначеної дози. Терапевтичний ефект з'являється протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% від максимального, до 4 тижня досягає максимуму і після цього залишається незмінним. Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від раси, статі або віку), у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу (класифікація за Фредріксоном) із середнім вихідним показником холестерину-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л на фоні прийому препарату у дозі 10 мг концентрація холестерину-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають препарат у дозі 20 мг та 40 мг,середнє зниження концентрації холестерину-ЛПНЩ становить 22%. Адитивний ефект відмічається в комбінації з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах >1 г/добу (щодо підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ).Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона), включаючи гетерозиготну спадкову гіперхолестеринемію або змішана (комбінована) гіперліпідемія (типу IIb за класифікацією Фредріксона), як доповнення до дієти та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження). Гомозиготна форма спадкової гіперхолестеринемії при недостатній ефективності дієтотерапії та інших видів лікування, спрямованих на зниження концентрації ліпідів (наприклад, ЛПНГ-аферез) або якщо такі види лікування не підходять пацієнту. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального холестерину та холестерину-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС), але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація) С-реактивного білка (≥ 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація холестерину-ЛПЗЗ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПротипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат). Протипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат); Міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; Гіпотиреоз; Ниркова недостатність важкого та середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); Надмірне вживання алкоголю; Стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; Одночасний прийом фібратів; Застосування у пацієнтів монголоїдної раси; Сімейний чи особистий анамнез спадкових м'язових захворювань. З обережністю. Для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 30 мл/хв), гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез міотоксичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 70 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольована епілепсія. Для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 60 мл/хв), вік старше 70 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водні порушення або неконтрольована епілепсія.Вагітність та лактаціяПрепарат Розарт протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування препарату Розарт у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та якщо пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Розарт прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнтки попереджені про потенційний ризик для плода. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому за необхідності застосування препарату в період лактації, враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят,слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗгідно з даними клінічних досліджень розувастатину, а також даними його постмаркетингового застосування, у пацієнтів спостерігалися наведені нижче побічні реакції. Частота побічних реакцій розподіляється так: дуже часто - більше 1/10; часто - від понад 1/100 до 1/10; нечасто - від понад 1/1000 до 1/100; рідко - від понад 1/10000 до 1/1000; дуже рідко – від менше 1/10000; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко – полінейропатія, зниження пам'яті; частота невідома - депресія, периферична нейропатія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – гепатит, жовтяниця; частота невідома – діарея. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет1. Частота залежить від наявності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще >5,6 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі). З боку опорно-рухового апарату: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозити), рабдоміоліз; дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія; ураження сухожилля, іноді з розривами. Алергічні реакції: нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. Лабораторні показники: рідко – транзиторне підвищення активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази. Інші: частота невідома – периферичні набряки. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних реакцій має дозозалежний характер, побічні ефекти зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Вплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували розувастатин, під час аналізу сечі тест-смужками було виявлено протеїнурію, переважно канальцеву. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігалися у менш ніж 1% пацієнтів, які одержують 10-20 мг розувастатину, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до +) відзначалося прийому дози 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. У пацієнтів, які отримують розувастатин, спостерігалася гематурія, наявні дані показали низьку частоту появи небажаної реакції. Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні всіх доз розувастатину і, особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії, включаючи міозит, в окремих випадках про рабдоміоліз з розвитком гострої ниркової недостатності або без неї. При прийомі розувастатину спостерігалося дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК). У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. Вплив на функцію печінки У незначної кількості пацієнтів при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У більшості випадків воно невелике, безсимптомне та тимчасове. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази спостерігалися сексуальна дисфункція, зафіксовано поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (див. розділ Особливі вказівки). Частота повідомлень про розвиток рабдоміолізу, серйозних порушень функції нирок та печінки (що виражається переважно у підвищенні активності «печінкових» трансаміназ) вище за прийому дози розувастатину 40 мг.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори транспортних білків Розувастатин є субстратом деяких транспортних білків, включаючи мембранний переносник ОАТР1В1, залучений до процесу печінкового захоплення, та транспортний білок BCRP. Одночасний прийом розувастатину з лікарськими засобами, що інгібують ці транспортні білки, може призвести до збільшення концентрації розувастатину в плазмі та підвищити ризик розвитку міопатії. Одночасне застосування розувастатину та циклоспорину не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину, проте посилюється ефект розувастатину (сповільнюється його виведення, збільшується AUC у 7 разів, Сmах – у 11 разів). Одночасний прийом циклоспорину та розувастатину протипоказаний. Одночасний прийом еритроміцину та розувастатину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% і збільшує Сmах на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. У пацієнтів, які отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин) рекомендується моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (MHO), оскільки початок терапії розувастатином або підвищення його дози може призводити до збільшення MHO, а скасування розувастатину або зниження його дози може призвести до його зменшення. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: одночасний прийом гемфіброзилу та розувастатину збільшує Сmах та AUC розувастатину в 2 рази (див. розділ Особливі вказівки). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (не менше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапії. При одночасному прийомі розувастатину з одним із препаратів цієї групи пацієнтам рекомендується початкова доза розувастатину 5 мг,добова доза розувастатину 40 мг у цьому випадку протипоказана. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчалася. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно, що слід враховувати при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту при їх спільному застосуванні. Однак, подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень розувастатину та добре переносилася пацієнтами. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з такими препаратами, як флуконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4), кетоконазол (інгібітор ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4), пов'язаних метаболізмом із системою цитохрому Р450. Спільне застосування 10 мг розувастатину та 10 мг езетимибу у пацієнтів з гіперхолестеринемією призводило до збільшення AUC розувастатину в 1,2 рази. Проте, не можна виключити фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та езетимибом щодо появи небажаних явищ. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, застосування інгібіторів ВІЛ-протеаз із розувастатином може призвести до вираженого збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC0-24 та Сmах Таким чином, не рекомендується спільне застосування розувастатину з інгібіторами ВІЛ-протеаз у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Не відзначається клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. У Таблиці 1 перераховані різні види взаємодії, у тому числі взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину. Слід скоригувати дозу розувастатину за необхідності одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, що підвищують системну концентрацію розувастатину. Якщо очікуване збільшення AUC становить приблизно 2 рази або більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг 1 раз на день. Добова доза розувастатину повинна бути скоригована таким чином, щоб його системна концентрація з урахуванням її підвищення не перевищувала такої прийому дози розувастатину 40 мг у монотерапії. Наприклад, при прийомі гемфіброзу доза розувастатину не повинна перевищувати 20 мг (збільшення AUC в 1,9 рази) та 10 мг при прийомі комбінації атазанавір/ритонавір (збільшення AUC у 3,1 раза).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, не подрібнюючи, ковтаючи повністю, запиваючи водою, незалежно від часу доби та їди. До початку терапії препаратом Розарт пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від показань та терапевтичної відповіді, зважаючи на поточні загальноприйняті рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза препарату Розарт для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину у пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних реакцій. У разі потреби через 4 тижні доза препарату може бути збільшена. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг порівняно з нижчими дозами препарату, остаточне титрування до максимальної дози 40 мг слід проводити лише у пацієнтів з тяжкою формою гіперхолестеринемії та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів зі спадковою гіперхолестериною. ), у яких при прийомі дози 20 мг не було досягнуто цільової концентрації холестерину, і які будуть перебувати під лікарським наглядом. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну. У літніх пацієнтів старше 70 років початкова доза препарату Розарт, що рекомендується, становить 5 мг, іншої корекції дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою недостатністю за шкалою Чайлд-П'ю нижче 7 балів корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів зі значеннями 8 та 9 балів за шкалою Чайлд-Пью має бути проведена попередня оцінка функції нирок. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Розувастатин протипоказаний у пацієнтів із захворюванням печінки в активній фазі. При нирковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Рекомендується початкова доза 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 30-60 мл/хв) призначення препарату у дозі 40 мг протипоказане. Прийом препарату Розарт протипоказаний у будь-яких дозах пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (КК менше 30 мл/хв). Етнічні групи У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатину. Початкова рекомендована доза для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Генетичний поліморфізм Відомі різновиди генетичного поліморфізму, що може призвести до збільшення системної концентрації розувастатину. У пацієнтів із виявленим специфічним поліморфізмом рекомендуються нижчі добові дози розувастатину. Пацієнти, схильні до розвитку міопатії Початкова рекомендована доза для таких пацієнтів становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг у таких пацієнтів протипоказане. Комбінована терапія Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад, ОАТР1В1 та BCRP). Підвищується ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, при одночасному прийомі розувастатину з лікарськими препаратами, що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок їхньої взаємодії з транспортними білками. До цієї групи речовин відносяться циклоспорин, інгібітори ВІЛ-протеаз, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавір та/або типранавір; див. розділ Особливі вказівки та Взаємодія з іншими лікарськими засобами). У разі, коли це можливо, слід ухвалити рішення про призначення альтернативної терапії та, у разі потреби, тимчасово припинити прийом розувастатину. У разі, коли одночасного прийому уникнути не можна, слід ретельно оцінити можливий ризик взаємодії та потенційну користь від спільного лікування (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами).ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування немає, проводиться симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримання функції життєво важливих органів та систем під контролем функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на ниркову функцію. У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), в ході аналізу сечі тест-смужками спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. Частота повідомлень про розвиток серйозних побічних реакцій з боку нирок у постмаркетинговий період була вищою у пацієнтів, які приймали розувастатин у дозі 40 мг. При застосуванні Розарту в дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування. Вплив на опорно-руховий апарат. При застосуванні всіх доз розувастатину особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії та в окремих випадках – про рабдоміоліз. У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. В даному випадку не можна виключити фармакодинамічної взаємодії, тому слід бути обережним при їх спільному прийомі. Як при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота повідомлень у постмаркетинговий період спостереження про розвиток рабдоміолізу, пов'язаного з прийомом розувастатину, була вищою при прийомі дози 40 мг. Визначення КФК. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або інших можливих причин збільшення її активності, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена, через 5–7 днів слід провести повторний вимір — не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (у 5 разів вищий за норму). До початку терапії. Слід бути обережними при призначенні препарату Розарт, також як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, пацієнтам з наявними факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу (див. З обережністю). Необхідно розглянути співвідношення очікуваної користі від терапії та потенційного ризику та проводити клінічне спостереження протягом усього курсу лікування. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена (в 5 разів вища за ВГН), то не слід розпочинати лікування препаратом. Під час лікування. Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Розарт або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний моніторинг активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або припинення прийому статинів, у т.ч. розувастатину. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах ≥1 г/доб. та макролідні антибіотики.Гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії при одночасному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, тому одночасне застосування гемфіброзилу та розувастатину не рекомендується. Слід ретельно зважити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при сумісному застосуванні препарату Розарт та фібратів або нікотинової кислоти у ліпід-знижувальних дозах ≥1 г/добу. Протипоказаний прийом препарату Розарт у дозі 40 мг одночасно з фібратами (див. «Взаємодія» та «Протипоказання»). Під час лікування, особливо в період корекції дози препарату Розарт, кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та відповідно до нього при необхідності змінювати дозу препарату. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам при прояві гострих та виражених симптомів міопатії або з наявністю факторів ризику, що призводять до розвитку порушення функції нирок та вторинного рабдоміолізу (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, виражені порушення метаболізму, тяжкі порушення водно-електролітного балансу, неконтрольовані судоми). Вплив на печінкову функцію. Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або із захворюванням печінки в анамнезі. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Розарт слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Розарт. При постмаркетинговому спостереженні розувастатина частота повідомлень про розвиток серйозних порушень функції печінки (які виражаються переважно у підвищенні активності печінкових трансаміназ) була вищою при прийомі дози 40 мг. Етнічні групи. У ході фармакокінетичних досліджень серед пацієнтів монголоїдної раси порівняно з європеоїдною відмічено збільшення системної концентрації розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»). Інгібітори ВІЛ-протеазу. У ході сумісного прийому розувастатину та комбінації різних інгібіторів ВІЛ-протеаз з ритонавіром спостерігається збільшення системної концентрації розувастатину. Слід ретельно оцінювати зниження концентрації ліпідів у крові, а також враховувати можливе підвищення розувастатину у плазмі крові на початку лікування та у період підвищення дози препарату Розарт у пацієнтів з ВІЛ, які приймають інгібітори ВІЛ-протеаз. Одночасний прийом інгібіторів ВІЛ-протеаз не рекомендується без корекції дози розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія»). Інтерстиціальне захворювання легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки розвитку інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет типу 2. Деякі дані підтверджують те, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази підвищують концентрацію глюкози в крові та збільшують у деяких пацієнтів ймовірність розвитку цукрового діабету типу 2. Однак цей ризик переважується здатністю інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази знижувати ризик розвитку тому цей факт не є причиною для переривання лікування розувастатином. Необхідно встановити клінічне спостереження та проводити біохімічний аналіз крові відповідно до національних стандартів у пацієнтів з ризиком гіперглікемії (концентрація глюкози в крові 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, тригліцеридемія, артеріальна гіпертензія). В одному з досліджень розувастатину повідомлялася загальна частота розвитку цукрового діабету: 2,8% у групі розувастатину та 2,3% у групі плацебо,переважно у пацієнтів із показником рівня глюкози натще 5,6–6,9 ммоль/л. Непереносимість лактози. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази та глюкозо-галактозною мальабсорбцією, оскільки до його складу входить лактози моногідрат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При керуванні транспортними засобами та занятті потенційно небезпечними видами діяльності пацієнтам слід бути обережними, т.к. під час терапії може виникати запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатин 5,00 мг (у вигляді розувастатину кальцію 5,21 мг); допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, тип 102 11,55 мг, кросповідон, тип А 3,5 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 17,15 мг, лактози моногідрат 31,71 мг, магнію стеарат 0,88 мг; плівкове покриття: Опадрай білий II 33G28435 ≈ 2,1 мг (гіпромелоза-2910 0,84 мг, титану діоксид 0,525 мг, лактози моногідрат 0,441 мг, макрогол-3350 0,168 мг, тріацетин). По 7, 10 або 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Алюмінієва фольга або блістер Алюмінієва фольга/Алюмінієва фольга. По 4 блістери по 7 пігулок, по 3 або 9 блістерів по 10 пігулок і по 2 або 6 блістерів по 14 пігулок з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору з гравіюванням "ST 1" на одній стороні таблетки. Таблетки 10 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 2" на одній стороні таблетки. Таблетки 20 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 3" на одній стороні таблетки. Таблетки 40 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням «ST 4» на одній стороні таблетки.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаВсмоктування Максимальна концентрація (Cmax) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому препарату. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Розподіл Проникає крізь плацентарний бар'єр. Розувастатин поглинається переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу – 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм Біотрансформується в печінці невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення препарату залучено специфічний мембранний переносник - поліпептид, що транспортує органічний аніон (ОАТР) 1В1, що виконує важливу роль у печінковій елімінації. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином,решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник, частина – нирками. Період напіввиведення (T1/2) – приблизно 19 годин, не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7%). У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю плазмова концентрація розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі вища у 3 рази, а N-десметилу – у 9 разів, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення T1/2 розувастатину; у хворих з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено подовження T1/2 у 2 рази. Досвід застосування препарату у пацієнтів із більш вираженими порушеннями функції печінки відсутній. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні параметри залежать від расової приналежності: площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у японців та китайців у 2 рази вища за таку у жителів Європи та Північної Америки. У представників монголоїдної раси та індійців середнє значення AUC та Cmax збільшується в 1,3 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) - редуктази - ферменту, що перетворює ГМГ-КоА на мевалонат, попередник холестерину. Збільшує число рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ, інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Знижує підвищену концентрацію холестерину-ЛПНЩ, холестерину-ліпопротеїнів невисокої щільності (неЛПЗП), холестерину-ЛПОНП, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), ТГ-ЛПОНП, аполіпопротеїну В (АпоВП), знижує соотін /холестерин-ЛПВЩ, холестерин-неЛПВЩ/холестерин-ЛПВЩ, АпоВ/аполіпопротеїну AI (АпоА-I), підвищує концентрацію холестерину-ЛПВЩ та АпоА-I. Гіполіпідемічна дія прямо пропорційна величині призначеної дози. Терапевтичний ефект з'являється протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% від максимального, до 4 тижня досягає максимуму і після цього залишається незмінним. Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від раси, статі або віку), у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу (класифікація за Фредріксоном) із середнім вихідним показником холестерину-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л на фоні прийому препарату у дозі 10 мг концентрація холестерину-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають препарат у дозі 20 мг та 40 мг,середнє зниження концентрації холестерину-ЛПНЩ становить 22%. Адитивний ефект відмічається в комбінації з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах >1 г/добу (щодо підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ).Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона), включаючи гетерозиготну спадкову гіперхолестеринемію або змішана (комбінована) гіперліпідемія (типу IIb за класифікацією Фредріксона), як доповнення до дієти та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження). Гомозиготна форма спадкової гіперхолестеринемії при недостатній ефективності дієтотерапії та інших видів лікування, спрямованих на зниження концентрації ліпідів (наприклад, ЛПНГ-аферез) або якщо такі види лікування не підходять пацієнту. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального холестерину та холестерину-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС), але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація) С-реактивного білка (≥ 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація холестерину-ЛПЗЗ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПротипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат). Протипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат); Міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; Гіпотиреоз; Ниркова недостатність важкого та середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); Надмірне вживання алкоголю; Стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; Одночасний прийом фібратів; Застосування у пацієнтів монголоїдної раси; Сімейний чи особистий анамнез спадкових м'язових захворювань. З обережністю. Для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 30 мл/хв), гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез міотоксичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 70 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольована епілепсія. Для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 60 мл/хв), вік старше 70 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водні порушення або неконтрольована епілепсія.Вагітність та лактаціяПрепарат Розарт протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування препарату Розарт у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та якщо пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Розарт прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнтки попереджені про потенційний ризик для плода. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому за необхідності застосування препарату в період лактації, враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят,слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗгідно з даними клінічних досліджень розувастатину, а також даними його постмаркетингового застосування, у пацієнтів спостерігалися наведені нижче побічні реакції. Частота побічних реакцій розподіляється так: дуже часто - більше 1/10; часто - від понад 1/100 до 1/10; нечасто - від понад 1/1000 до 1/100; рідко - від понад 1/10000 до 1/1000; дуже рідко – від менше 1/10000; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко – полінейропатія, зниження пам'яті; частота невідома - депресія, периферична нейропатія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – гепатит, жовтяниця; частота невідома – діарея. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет1. Частота залежить від наявності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще >5,6 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі). З боку опорно-рухового апарату: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозити), рабдоміоліз; дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія; ураження сухожилля, іноді з розривами. Алергічні реакції: нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. Лабораторні показники: рідко – транзиторне підвищення активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази. Інші: частота невідома – периферичні набряки. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних реакцій має дозозалежний характер, побічні ефекти зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Вплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували розувастатин, під час аналізу сечі тест-смужками було виявлено протеїнурію, переважно канальцеву. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігалися у менш ніж 1% пацієнтів, які одержують 10-20 мг розувастатину, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до +) відзначалося прийому дози 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. У пацієнтів, які отримують розувастатин, спостерігалася гематурія, наявні дані показали низьку частоту появи небажаної реакції. Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні всіх доз розувастатину і, особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії, включаючи міозит, в окремих випадках про рабдоміоліз з розвитком гострої ниркової недостатності або без неї. При прийомі розувастатину спостерігалося дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК). У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. Вплив на функцію печінки У незначної кількості пацієнтів при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У більшості випадків воно невелике, безсимптомне та тимчасове. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази спостерігалися сексуальна дисфункція, зафіксовано поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (див. розділ Особливі вказівки). Частота повідомлень про розвиток рабдоміолізу, серйозних порушень функції нирок та печінки (що виражається переважно у підвищенні активності «печінкових» трансаміназ) вище за прийому дози розувастатину 40 мг.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори транспортних білків Розувастатин є субстратом деяких транспортних білків, включаючи мембранний переносник ОАТР1В1, залучений до процесу печінкового захоплення, та транспортний білок BCRP. Одночасний прийом розувастатину з лікарськими засобами, що інгібують ці транспортні білки, може призвести до збільшення концентрації розувастатину в плазмі та підвищити ризик розвитку міопатії. Одночасне застосування розувастатину та циклоспорину не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину, проте посилюється ефект розувастатину (сповільнюється його виведення, збільшується AUC у 7 разів, Сmах – у 11 разів). Одночасний прийом циклоспорину та розувастатину протипоказаний. Одночасний прийом еритроміцину та розувастатину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% і збільшує Сmах на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. У пацієнтів, які отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин) рекомендується моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (MHO), оскільки початок терапії розувастатином або підвищення його дози може призводити до збільшення MHO, а скасування розувастатину або зниження його дози може призвести до його зменшення. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: одночасний прийом гемфіброзилу та розувастатину збільшує Сmах та AUC розувастатину в 2 рази (див. розділ Особливі вказівки). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (не менше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапії. При одночасному прийомі розувастатину з одним із препаратів цієї групи пацієнтам рекомендується початкова доза розувастатину 5 мг,добова доза розувастатину 40 мг у цьому випадку протипоказана. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчалася. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно, що слід враховувати при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту при їх спільному застосуванні. Однак, подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень розувастатину та добре переносилася пацієнтами. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з такими препаратами, як флуконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4), кетоконазол (інгібітор ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4), пов'язаних метаболізмом із системою цитохрому Р450. Спільне застосування 10 мг розувастатину та 10 мг езетимибу у пацієнтів з гіперхолестеринемією призводило до збільшення AUC розувастатину в 1,2 рази. Проте, не можна виключити фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та езетимибом щодо появи небажаних явищ. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, застосування інгібіторів ВІЛ-протеаз із розувастатином може призвести до вираженого збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC0-24 та Сmах Таким чином, не рекомендується спільне застосування розувастатину з інгібіторами ВІЛ-протеаз у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Не відзначається клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. У Таблиці 1 перераховані різні види взаємодії, у тому числі взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину. Слід скоригувати дозу розувастатину за необхідності одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, що підвищують системну концентрацію розувастатину. Якщо очікуване збільшення AUC становить приблизно 2 рази або більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг 1 раз на день. Добова доза розувастатину повинна бути скоригована таким чином, щоб його системна концентрація з урахуванням її підвищення не перевищувала такої прийому дози розувастатину 40 мг у монотерапії. Наприклад, при прийомі гемфіброзу доза розувастатину не повинна перевищувати 20 мг (збільшення AUC в 1,9 рази) та 10 мг при прийомі комбінації атазанавір/ритонавір (збільшення AUC у 3,1 раза).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, не подрібнюючи, ковтаючи повністю, запиваючи водою, незалежно від часу доби та їди. До початку терапії препаратом Розарт пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від показань та терапевтичної відповіді, зважаючи на поточні загальноприйняті рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза препарату Розарт для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину у пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних реакцій. У разі потреби через 4 тижні доза препарату може бути збільшена. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг порівняно з нижчими дозами препарату, остаточне титрування до максимальної дози 40 мг слід проводити лише у пацієнтів з тяжкою формою гіперхолестеринемії та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів зі спадковою гіперхолестериною. ), у яких при прийомі дози 20 мг не було досягнуто цільової концентрації холестерину, і які будуть перебувати під лікарським наглядом. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну. У літніх пацієнтів старше 70 років початкова доза препарату Розарт, що рекомендується, становить 5 мг, іншої корекції дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою недостатністю за шкалою Чайлд-П'ю нижче 7 балів корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів зі значеннями 8 та 9 балів за шкалою Чайлд-Пью має бути проведена попередня оцінка функції нирок. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Розувастатин протипоказаний у пацієнтів із захворюванням печінки в активній фазі. При нирковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Рекомендується початкова доза 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 30-60 мл/хв) призначення препарату у дозі 40 мг протипоказане. Прийом препарату Розарт протипоказаний у будь-яких дозах пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (КК менше 30 мл/хв). Етнічні групи У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатину. Початкова рекомендована доза для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Генетичний поліморфізм Відомі різновиди генетичного поліморфізму, що може призвести до збільшення системної концентрації розувастатину. У пацієнтів із виявленим специфічним поліморфізмом рекомендуються нижчі добові дози розувастатину. Пацієнти, схильні до розвитку міопатії Початкова рекомендована доза для таких пацієнтів становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг у таких пацієнтів протипоказане. Комбінована терапія Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад, ОАТР1В1 та BCRP). Підвищується ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, при одночасному прийомі розувастатину з лікарськими препаратами, що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок їхньої взаємодії з транспортними білками. До цієї групи речовин відносяться циклоспорин, інгібітори ВІЛ-протеаз, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавір та/або типранавір; див. розділ Особливі вказівки та Взаємодія з іншими лікарськими засобами). У разі, коли це можливо, слід ухвалити рішення про призначення альтернативної терапії та, у разі потреби, тимчасово припинити прийом розувастатину. У разі, коли одночасного прийому уникнути не можна, слід ретельно оцінити можливий ризик взаємодії та потенційну користь від спільного лікування (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами).ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування немає, проводиться симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримання функції життєво важливих органів та систем під контролем функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на ниркову функцію. У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), в ході аналізу сечі тест-смужками спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. Частота повідомлень про розвиток серйозних побічних реакцій з боку нирок у постмаркетинговий період була вищою у пацієнтів, які приймали розувастатин у дозі 40 мг. При застосуванні Розарту в дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування. Вплив на опорно-руховий апарат. При застосуванні всіх доз розувастатину особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії та в окремих випадках – про рабдоміоліз. У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. В даному випадку не можна виключити фармакодинамічної взаємодії, тому слід бути обережним при їх спільному прийомі. Як при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота повідомлень у постмаркетинговий період спостереження про розвиток рабдоміолізу, пов'язаного з прийомом розувастатину, була вищою при прийомі дози 40 мг. Визначення КФК. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або інших можливих причин збільшення її активності, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена, через 5–7 днів слід провести повторний вимір — не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (у 5 разів вищий за норму). До початку терапії. Слід бути обережними при призначенні препарату Розарт, також як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, пацієнтам з наявними факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу (див. З обережністю). Необхідно розглянути співвідношення очікуваної користі від терапії та потенційного ризику та проводити клінічне спостереження протягом усього курсу лікування. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена (в 5 разів вища за ВГН), то не слід розпочинати лікування препаратом. Під час лікування. Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Розарт або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний моніторинг активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або припинення прийому статинів, у т.ч. розувастатину. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах ≥1 г/доб. та макролідні антибіотики.Гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії при одночасному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, тому одночасне застосування гемфіброзилу та розувастатину не рекомендується. Слід ретельно зважити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при сумісному застосуванні препарату Розарт та фібратів або нікотинової кислоти у ліпід-знижувальних дозах ≥1 г/добу. Протипоказаний прийом препарату Розарт у дозі 40 мг одночасно з фібратами (див. «Взаємодія» та «Протипоказання»). Під час лікування, особливо в період корекції дози препарату Розарт, кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та відповідно до нього при необхідності змінювати дозу препарату. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам при прояві гострих та виражених симптомів міопатії або з наявністю факторів ризику, що призводять до розвитку порушення функції нирок та вторинного рабдоміолізу (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, виражені порушення метаболізму, тяжкі порушення водно-електролітного балансу, неконтрольовані судоми). Вплив на печінкову функцію. Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або із захворюванням печінки в анамнезі. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Розарт слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Розарт. При постмаркетинговому спостереженні розувастатина частота повідомлень про розвиток серйозних порушень функції печінки (які виражаються переважно у підвищенні активності печінкових трансаміназ) була вищою при прийомі дози 40 мг. Етнічні групи. У ході фармакокінетичних досліджень серед пацієнтів монголоїдної раси порівняно з європеоїдною відмічено збільшення системної концентрації розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»). Інгібітори ВІЛ-протеазу. У ході сумісного прийому розувастатину та комбінації різних інгібіторів ВІЛ-протеаз з ритонавіром спостерігається збільшення системної концентрації розувастатину. Слід ретельно оцінювати зниження концентрації ліпідів у крові, а також враховувати можливе підвищення розувастатину у плазмі крові на початку лікування та у період підвищення дози препарату Розарт у пацієнтів з ВІЛ, які приймають інгібітори ВІЛ-протеаз. Одночасний прийом інгібіторів ВІЛ-протеаз не рекомендується без корекції дози розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія»). Інтерстиціальне захворювання легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки розвитку інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет типу 2. Деякі дані підтверджують те, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази підвищують концентрацію глюкози в крові та збільшують у деяких пацієнтів ймовірність розвитку цукрового діабету типу 2. Однак цей ризик переважується здатністю інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази знижувати ризик розвитку тому цей факт не є причиною для переривання лікування розувастатином. Необхідно встановити клінічне спостереження та проводити біохімічний аналіз крові відповідно до національних стандартів у пацієнтів з ризиком гіперглікемії (концентрація глюкози в крові 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, тригліцеридемія, артеріальна гіпертензія). В одному з досліджень розувастатину повідомлялася загальна частота розвитку цукрового діабету: 2,8% у групі розувастатину та 2,3% у групі плацебо,переважно у пацієнтів із показником рівня глюкози натще 5,6–6,9 ммоль/л. Непереносимість лактози. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази та глюкозо-галактозною мальабсорбцією, оскільки до його складу входить лактози моногідрат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При керуванні транспортними засобами та занятті потенційно небезпечними видами діяльності пацієнтам слід бути обережними, т.к. під час терапії може виникати запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. екстракт зеленого чаю (140 мг); екстракт рослин сімейства хрестоцвітих (індол-3-карбінол) (100,0 мг); лактози моногідрат – наповнювач (120,0 мг); капсула (желатин, вода) (96 мг); крохмаль картопляний - наповнювач (70 мг); мікрокристалічна целюлоза – наповнювач (67 мг); мінеральний премікс (50,0 мг) (цинку сульфат моногідрат; міді сульфат моногідрат; йодид калію; заліза (II) лактат дигідрат; марганець сульфат моногідрат; селеніт натрію); магнію стеарат (антистежуючий агент) (3 мг).ХарактеристикаПрепарат відновлює чутливість пухлин до хіміотерапевтичних засобів, блокує поділ клітин пухлини, процес метастазування та зростання судин до злоякісних новоутворень. Сполуки, що входять до складу добавки - епігаллокатехін-3-галлат та індол-3-карбінол - є відомими біологічно активними речовинами. Їхня унікальність пов'язана з тим, що вони здатні блокувати молекулярні процеси, які призводять до патологічної проліферації, зростання пухлин, активізації трансформованих клітин. Промісан - це безпечний негормональний засіб, який не виявляє токсичних ефектів при тривалому використанні, а це має особливе значення для пацієнтів, яким застосування Промісану рекомендовано одночасно з токсичними хіміопрепаратами. Промісан – це один із нових препаратів на фармацевтичному ринку, який є біологічно активною добавкою. Незважаючи на його новизну, даний препарат відмінно себе зарекомендував як профілактичний і підтримуючий препарат у комплексному лікуванні онкологічних новоутворень. Капсули масою вмісту 550 мг.ФармакодинамікаПромісан рекомендується для корекції метаболічних порушень у пацієнтів з онкологічними захворюваннями та для профілактики розвитку раку молочної залози, яєчників та ендометрію.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - джерела епігаллокатехін-3-галлата, індол-3-карбінолу, і додаткового джерела заліза, міді, йоду, цинку, марганцю, селену.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю. Не рекомендується особам, які приймають препарати, що знижують кислотність шлункового соку.Побічна діяЗа даними доклінічного та клінічного вивчення, Промісан® добре переноситься, не надаючи у терапевтичних дозах побічних ефектів.Спосіб застосування та дозиДорослим приймати по 1 капсулі 2 рази на день під час їжі. Тривалість прийому 1 місяць. За потреби прийом можна повторити. У добовому дозуванні (2 капсули) міститься не менше 180 мг індол-3-карбінолу, не менше 190 мг епігалокатехін-3-галлату та в % від рекомендованої добової потреби: залізо 67 % (9,4 мг), мідь 60 % (0 6 мг, йод 54% (0,08 мг), цинк 36% (5,4 мг), марганець 30% (0,6 мг), селен 57% (0,04 мг). Промісан рекомендується для корекції метаболічних порушень у пацієнтів з онкологічними захворюваннями та для профілактики розвитку раку молочної залози, яєчників та ендометрію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням потрібна консультація лікаря-ендокринолога. Чи не є лікарським засобом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатин 5,00 мг (у вигляді розувастатину кальцію 5,21 мг); допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, тип 102 11,55 мг, кросповідон, тип А 3,5 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 17,15 мг, лактози моногідрат 31,71 мг, магнію стеарат 0,88 мг; плівкове покриття: Опадрай білий II 33G28435 ≈ 2,1 мг (гіпромелоза-2910 0,84 мг, титану діоксид 0,525 мг, лактози моногідрат 0,441 мг, макрогол-3350 0,168 мг, тріацетин). По 7, 10 або 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Алюмінієва фольга або блістер Алюмінієва фольга/Алюмінієва фольга. По 4 блістери по 7 пігулок, по 3 або 9 блістерів по 10 пігулок і по 2 або 6 блістерів по 14 пігулок з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору з гравіюванням "ST 1" на одній стороні таблетки. Таблетки 10 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 2" на одній стороні таблетки. Таблетки 20 мг: Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням "ST 3" на одній стороні таблетки. Таблетки 40 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням «ST 4» на одній стороні таблетки.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаВсмоктування Максимальна концентрація (Cmax) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому препарату. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Розподіл Проникає крізь плацентарний бар'єр. Розувастатин поглинається переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу – 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм Біотрансформується в печінці невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення препарату залучено специфічний мембранний переносник - поліпептид, що транспортує органічний аніон (ОАТР) 1В1, що виконує важливу роль у печінковій елімінації. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином,решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник, частина – нирками. Період напіввиведення (T1/2) – приблизно 19 годин, не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7%). У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю плазмова концентрація розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі вища у 3 рази, а N-десметилу – у 9 разів, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення T1/2 розувастатину; у хворих з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено подовження T1/2 у 2 рази. Досвід застосування препарату у пацієнтів із більш вираженими порушеннями функції печінки відсутній. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні параметри залежать від расової приналежності: площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у японців та китайців у 2 рази вища за таку у жителів Європи та Північної Америки. У представників монголоїдної раси та індійців середнє значення AUC та Cmax збільшується в 1,3 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) - редуктази - ферменту, що перетворює ГМГ-КоА на мевалонат, попередник холестерину. Збільшує число рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ, інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Знижує підвищену концентрацію холестерину-ЛПНЩ, холестерину-ліпопротеїнів невисокої щільності (неЛПЗП), холестерину-ЛПОНП, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), ТГ-ЛПОНП, аполіпопротеїну В (АпоВП), знижує соотін /холестерин-ЛПВЩ, холестерин-неЛПВЩ/холестерин-ЛПВЩ, АпоВ/аполіпопротеїну AI (АпоА-I), підвищує концентрацію холестерину-ЛПВЩ та АпоА-I. Гіполіпідемічна дія прямо пропорційна величині призначеної дози. Терапевтичний ефект з'являється протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% від максимального, до 4 тижня досягає максимуму і після цього залишається незмінним. Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від раси, статі або віку), у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу (класифікація за Фредріксоном) із середнім вихідним показником холестерину-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л на фоні прийому препарату у дозі 10 мг концентрація холестерину-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають препарат у дозі 20 мг та 40 мг,середнє зниження концентрації холестерину-ЛПНЩ становить 22%. Адитивний ефект відмічається в комбінації з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах >1 г/добу (щодо підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ).Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона), включаючи гетерозиготну спадкову гіперхолестеринемію або змішана (комбінована) гіперліпідемія (типу IIb за класифікацією Фредріксона), як доповнення до дієти та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження). Гомозиготна форма спадкової гіперхолестеринемії при недостатній ефективності дієтотерапії та інших видів лікування, спрямованих на зниження концентрації ліпідів (наприклад, ЛПНГ-аферез) або якщо такі види лікування не підходять пацієнту. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального холестерину та холестерину-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС), але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація) С-реактивного білка (≥ 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація холестерину-ЛПЗЗ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПротипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат). Протипоказання для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Підвищена чутливість до розувастатину або до інших компонентів препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН); Міопатія; Одночасний прийом циклоспорину; Застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; Вагітність та період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат); Міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; Гіпотиреоз; Ниркова недостатність важкого та середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); Надмірне вживання алкоголю; Стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; Одночасний прийом фібратів; Застосування у пацієнтів монголоїдної раси; Сімейний чи особистий анамнез спадкових м'язових захворювань. З обережністю. Для препарату Розарт у добовій дозі 5, 10 та 20 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 30 мл/хв), гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез міотоксичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 70 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольована епілепсія. Для препарату Розарт у добовій дозі 40 мг: Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК понад 60 мл/хв), вік старше 70 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водні порушення або неконтрольована епілепсія.Вагітність та лактаціяПрепарат Розарт протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування препарату Розарт у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та якщо пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Розарт прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнтки попереджені про потенційний ризик для плода. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому за необхідності застосування препарату в період лактації, враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят,слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗгідно з даними клінічних досліджень розувастатину, а також даними його постмаркетингового застосування, у пацієнтів спостерігалися наведені нижче побічні реакції. Частота побічних реакцій розподіляється так: дуже часто - більше 1/10; часто - від понад 1/100 до 1/10; нечасто - від понад 1/1000 до 1/100; рідко - від понад 1/10000 до 1/1000; дуже рідко – від менше 1/10000; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко – полінейропатія, зниження пам'яті; частота невідома - депресія, периферична нейропатія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – гепатит, жовтяниця; частота невідома – діарея. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет1. Частота залежить від наявності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще >5,6 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі). З боку опорно-рухового апарату: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозити), рабдоміоліз; дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія; ураження сухожилля, іноді з розривами. Алергічні реакції: нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. Лабораторні показники: рідко – транзиторне підвищення активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази. Інші: частота невідома – периферичні набряки. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних реакцій має дозозалежний характер, побічні ефекти зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Вплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували розувастатин, під час аналізу сечі тест-смужками було виявлено протеїнурію, переважно канальцеву. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігалися у менш ніж 1% пацієнтів, які одержують 10-20 мг розувастатину, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до +) відзначалося прийому дози 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. У пацієнтів, які отримують розувастатин, спостерігалася гематурія, наявні дані показали низьку частоту появи небажаної реакції. Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні всіх доз розувастатину і, особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії, включаючи міозит, в окремих випадках про рабдоміоліз з розвитком гострої ниркової недостатності або без неї. При прийомі розувастатину спостерігалося дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК). У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. Вплив на функцію печінки У незначної кількості пацієнтів при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У більшості випадків воно невелике, безсимптомне та тимчасове. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази спостерігалися сексуальна дисфункція, зафіксовано поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (див. розділ Особливі вказівки). Частота повідомлень про розвиток рабдоміолізу, серйозних порушень функції нирок та печінки (що виражається переважно у підвищенні активності «печінкових» трансаміназ) вище за прийому дози розувастатину 40 мг.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори транспортних білків Розувастатин є субстратом деяких транспортних білків, включаючи мембранний переносник ОАТР1В1, залучений до процесу печінкового захоплення, та транспортний білок BCRP. Одночасний прийом розувастатину з лікарськими засобами, що інгібують ці транспортні білки, може призвести до збільшення концентрації розувастатину в плазмі та підвищити ризик розвитку міопатії. Одночасне застосування розувастатину та циклоспорину не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину, проте посилюється ефект розувастатину (сповільнюється його виведення, збільшується AUC у 7 разів, Сmах – у 11 разів). Одночасний прийом циклоспорину та розувастатину протипоказаний. Одночасний прийом еритроміцину та розувастатину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% і збільшує Сmах на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. У пацієнтів, які отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин) рекомендується моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (MHO), оскільки початок терапії розувастатином або підвищення його дози може призводити до збільшення MHO, а скасування розувастатину або зниження його дози може призвести до його зменшення. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: одночасний прийом гемфіброзилу та розувастатину збільшує Сmах та AUC розувастатину в 2 рази (див. розділ Особливі вказівки). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (не менше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапії. При одночасному прийомі розувастатину з одним із препаратів цієї групи пацієнтам рекомендується початкова доза розувастатину 5 мг,добова доза розувастатину 40 мг у цьому випадку протипоказана. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчалася. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно, що слід враховувати при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту при їх спільному застосуванні. Однак, подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень розувастатину та добре переносилася пацієнтами. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з такими препаратами, як флуконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4), кетоконазол (інгібітор ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4), пов'язаних метаболізмом із системою цитохрому Р450. Спільне застосування 10 мг розувастатину та 10 мг езетимибу у пацієнтів з гіперхолестеринемією призводило до збільшення AUC розувастатину в 1,2 рази. Проте, не можна виключити фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та езетимибом щодо появи небажаних явищ. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, застосування інгібіторів ВІЛ-протеаз із розувастатином може призвести до вираженого збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC0-24 та Сmах Таким чином, не рекомендується спільне застосування розувастатину з інгібіторами ВІЛ-протеаз у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Не відзначається клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. У Таблиці 1 перераховані різні види взаємодії, у тому числі взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину. Слід скоригувати дозу розувастатину за необхідності одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, що підвищують системну концентрацію розувастатину. Якщо очікуване збільшення AUC становить приблизно 2 рази або більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг 1 раз на день. Добова доза розувастатину повинна бути скоригована таким чином, щоб його системна концентрація з урахуванням її підвищення не перевищувала такої прийому дози розувастатину 40 мг у монотерапії. Наприклад, при прийомі гемфіброзу доза розувастатину не повинна перевищувати 20 мг (збільшення AUC в 1,9 рази) та 10 мг при прийомі комбінації атазанавір/ритонавір (збільшення AUC у 3,1 раза).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, не подрібнюючи, ковтаючи повністю, запиваючи водою, незалежно від часу доби та їди. До початку терапії препаратом Розарт пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від показань та терапевтичної відповіді, зважаючи на поточні загальноприйняті рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза препарату Розарт для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину у пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних реакцій. У разі потреби через 4 тижні доза препарату може бути збільшена. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг порівняно з нижчими дозами препарату, остаточне титрування до максимальної дози 40 мг слід проводити лише у пацієнтів з тяжкою формою гіперхолестеринемії та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів зі спадковою гіперхолестериною. ), у яких при прийомі дози 20 мг не було досягнуто цільової концентрації холестерину, і які будуть перебувати під лікарським наглядом. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну. У літніх пацієнтів старше 70 років початкова доза препарату Розарт, що рекомендується, становить 5 мг, іншої корекції дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою недостатністю за шкалою Чайлд-П'ю нижче 7 балів корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів зі значеннями 8 та 9 балів за шкалою Чайлд-Пью має бути проведена попередня оцінка функції нирок. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Розувастатин протипоказаний у пацієнтів із захворюванням печінки в активній фазі. При нирковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Рекомендується початкова доза 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 30-60 мл/хв) призначення препарату у дозі 40 мг протипоказане. Прийом препарату Розарт протипоказаний у будь-яких дозах пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (КК менше 30 мл/хв). Етнічні групи У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатину. Початкова рекомендована доза для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Генетичний поліморфізм Відомі різновиди генетичного поліморфізму, що може призвести до збільшення системної концентрації розувастатину. У пацієнтів із виявленим специфічним поліморфізмом рекомендуються нижчі добові дози розувастатину. Пацієнти, схильні до розвитку міопатії Початкова рекомендована доза для таких пацієнтів становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг у таких пацієнтів протипоказане. Комбінована терапія Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад, ОАТР1В1 та BCRP). Підвищується ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, при одночасному прийомі розувастатину з лікарськими препаратами, що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок їхньої взаємодії з транспортними білками. До цієї групи речовин відносяться циклоспорин, інгібітори ВІЛ-протеаз, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавір та/або типранавір; див. розділ Особливі вказівки та Взаємодія з іншими лікарськими засобами). У разі, коли це можливо, слід ухвалити рішення про призначення альтернативної терапії та, у разі потреби, тимчасово припинити прийом розувастатину. У разі, коли одночасного прийому уникнути не можна, слід ретельно оцінити можливий ризик взаємодії та потенційну користь від спільного лікування (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами).ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування немає, проводиться симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримання функції життєво важливих органів та систем під контролем функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на ниркову функцію. У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), в ході аналізу сечі тест-смужками спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. Частота повідомлень про розвиток серйозних побічних реакцій з боку нирок у постмаркетинговий період була вищою у пацієнтів, які приймали розувастатин у дозі 40 мг. При застосуванні Розарту в дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування. Вплив на опорно-руховий апарат. При застосуванні всіх доз розувастатину особливо при прийомі доз, що перевищують 20 мг, повідомлялося про розвиток міалгії, міопатії та в окремих випадках – про рабдоміоліз. У рідкісних випадках повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. В даному випадку не можна виключити фармакодинамічної взаємодії, тому слід бути обережним при їх спільному прийомі. Як при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота повідомлень у постмаркетинговий період спостереження про розвиток рабдоміолізу, пов'язаного з прийомом розувастатину, була вищою при прийомі дози 40 мг. Визначення КФК. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або інших можливих причин збільшення її активності, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена, через 5–7 днів слід провести повторний вимір — не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (у 5 разів вищий за норму). До початку терапії. Слід бути обережними при призначенні препарату Розарт, також як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, пацієнтам з наявними факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу (див. З обережністю). Необхідно розглянути співвідношення очікуваної користі від терапії та потенційного ризику та проводити клінічне спостереження протягом усього курсу лікування. У випадку, якщо вихідна активність КФК суттєво підвищена (в 5 разів вища за ВГН), то не слід розпочинати лікування препаратом. Під час лікування. Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Розарт або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний моніторинг активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або припинення прийому статинів, у т.ч. розувастатину. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах ≥1 г/доб. та макролідні антибіотики.Гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії при одночасному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, тому одночасне застосування гемфіброзилу та розувастатину не рекомендується. Слід ретельно зважити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при сумісному застосуванні препарату Розарт та фібратів або нікотинової кислоти у ліпід-знижувальних дозах ≥1 г/добу. Протипоказаний прийом препарату Розарт у дозі 40 мг одночасно з фібратами (див. «Взаємодія» та «Протипоказання»). Під час лікування, особливо в період корекції дози препарату Розарт, кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та відповідно до нього при необхідності змінювати дозу препарату. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам при прояві гострих та виражених симптомів міопатії або з наявністю факторів ризику, що призводять до розвитку порушення функції нирок та вторинного рабдоміолізу (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, виражені порушення метаболізму, тяжкі порушення водно-електролітного балансу, неконтрольовані судоми). Вплив на печінкову функцію. Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або із захворюванням печінки в анамнезі. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Розарт слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Розарт. При постмаркетинговому спостереженні розувастатина частота повідомлень про розвиток серйозних порушень функції печінки (які виражаються переважно у підвищенні активності печінкових трансаміназ) була вищою при прийомі дози 40 мг. Етнічні групи. У ході фармакокінетичних досліджень серед пацієнтів монголоїдної раси порівняно з європеоїдною відмічено збільшення системної концентрації розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»). Інгібітори ВІЛ-протеазу. У ході сумісного прийому розувастатину та комбінації різних інгібіторів ВІЛ-протеаз з ритонавіром спостерігається збільшення системної концентрації розувастатину. Слід ретельно оцінювати зниження концентрації ліпідів у крові, а також враховувати можливе підвищення розувастатину у плазмі крові на початку лікування та у період підвищення дози препарату Розарт у пацієнтів з ВІЛ, які приймають інгібітори ВІЛ-протеаз. Одночасний прийом інгібіторів ВІЛ-протеаз не рекомендується без корекції дози розувастатину (див. «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія»). Інтерстиціальне захворювання легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки розвитку інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет типу 2. Деякі дані підтверджують те, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази підвищують концентрацію глюкози в крові та збільшують у деяких пацієнтів ймовірність розвитку цукрового діабету типу 2. Однак цей ризик переважується здатністю інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази знижувати ризик розвитку тому цей факт не є причиною для переривання лікування розувастатином. Необхідно встановити клінічне спостереження та проводити біохімічний аналіз крові відповідно до національних стандартів у пацієнтів з ризиком гіперглікемії (концентрація глюкози в крові 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла >30 кг/м2, тригліцеридемія, артеріальна гіпертензія). В одному з досліджень розувастатину повідомлялася загальна частота розвитку цукрового діабету: 2,8% у групі розувастатину та 2,3% у групі плацебо,переважно у пацієнтів із показником рівня глюкози натще 5,6–6,9 ммоль/л. Непереносимість лактози. Препарат Розарт не слід приймати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази та глюкозо-галактозною мальабсорбцією, оскільки до його складу входить лактози моногідрат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При керуванні транспортними засобами та занятті потенційно небезпечними видами діяльності пацієнтам слід бути обережними, т.к. під час терапії може виникати запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКрем - 100 г: Активна речовина: метронідазол 750мг. Допоміжні речовини: бензиловий спирт – 2.2 г, ізопропілміристат – 2 г, гліцерол – 4 г, сорбітол 70% некристалічний – 5 г, віск емульсійний – 12.5 мг, молочна кислота або натрію гідроксид – до pH 5.0±0,2. р. 30 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКрем для зовнішнього застосування 0.75%; блискучий, однорідний, від білого світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаПротипротозойний засіб. Вважають, що механізм дії пов'язаний із порушенням структури ДНК чутливих мікроорганізмів. Активний щодо Trichomonas vaginalis, Gardnerella vaginalis, Giardia lamblia, Entamoeba histolytica, а також облігатних анаеробних бактерій (в т.ч. Bacteroides spp., Fusobacterium spp.). До метронідазолу стійкі аеробні мікроорганізми. У комбінації з амоксициліном виявляє активність щодо Helicobacter pylori. Вважають, що амоксицилін пригнічує розвиток резистентності Helicobacter pylori до метронідазолу.ФармакокінетикаДобре всмоктується після прийому внутрішньо. Біодоступність становить 80%. Розподіляється у тканинах та рідинах організму. Проникає через плацентарний бар'єр та гематоенцефалічний бар'єр. Зв'язування з білками плазми – 20%. Метаболізується в печінці шляхом окислення та зв'язування з глюкуроновою кислотою. T1/2 становить 8 год. Виводиться із сечею (60-80%) та калом (6-15%).Клінічна фармакологіяПротимікробний та протипротозойний препарат.Показання до застосуванняТрихомонадний вагініт та уретрит у жінок, трихомонадний уретрит у чоловіків, лямбліоз, амебна дизентерія, анаеробні інфекції, спричинені чутливими до метронідазолу мікроорганізмами, комбінована терапія важких змішаних аеробно-анаеробних інфекцій. Профілактика анаеробної інфекції при хірургічних втручаннях (особливо на органах черевної порожнини, сечовивідних шляхах). Хронічний алкоголізм. У комбінації з амоксициліном: хронічний гастрит у фазі загострення, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, асоційовані з Helicobacter pylori. Для зовнішнього та місцевого застосування: лікування рожевих та вульгарних вугрів, бактеріальні вагінози, лікування ран, що тривало не гояться, трофічних виразок.Вагітність та лактаціяМетронідазол швидко проникає крізь плацентарний бар'єр. У II та III триместрах вагітності метронідазол застосовують лише за життєвими показаннями. Метронідазол виділяється із грудним молоком. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей У комбінації з амоксициліном не рекомендують застосовувати у пацієнтів віком до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, відсутність апетиту, металевий присмак у роті. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: головний біль, підвищена збудливість, дратівливість, безсоння, запаморочення, атаксія, слабкість, сплутаність свідомості, депресія, периферична невропатія, судоми, галюцинації. Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, кропив'янка. З боку системи кровотворення: ; лейкопенія. Місцеві реакції: ;подразнення. Інші: ;артралгія, відчуття печіння в сечівнику.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антацидами, що містять алюмінію гідроксид, з колестираміном трохи зменшується абсорбція метронідазолу із ШКТ. При одночасному застосуванні метронідазол потенціює дію непрямих антикоагулянтів. При одночасному застосуванні з дисульфірамом можливий розвиток гострих психозів та порушення свідомості. Не можна виключити підвищення концентрації карбамазепіну в плазмі та підвищення ризику розвитку токсичної дії при одночасному застосуванні з метронідазолом. При одночасному застосуванні з лансопразолом можливі глосит, стоматит та/або поява темного забарвлення язика; з літію карбонатом - можливе підвищення концентрації літію у плазмі крові та розвиток симптомів інтоксикації; з преднізоном – підвищується виведення метронідазолу з організму внаслідок прискорення його метаболізму у печінці під впливом преднізону. Можливе зменшення ефективності метронідазолу. При одночасному застосуванні з рифампіцином збільшується кліренс метронідазолу з організму; з фенітоїном – можливе невелике підвищення концентрації фенітоїну у плазмі крові, описаний випадок розвитку токсичної дії. При одночасному застосуванні з фенобарбіталом значно підвищується виведення метронідазолу з організму, мабуть, внаслідок прискорення його метаболізму в печінці під впливом фенобарбіталу. Можливе зменшення ефективності метронідазолу. При одночасному застосуванні з фторурацилом посилюється токсична дія, але не ефективність фторурацилу. Описано випадок розвитку гострої дистонії після прийому одноразової дози хлорохіну у пацієнта, який отримує метронідазол. При одночасному застосуванні з циметидином можливе інгібування метаболізму метронідазолу в печінці, що може призвести до уповільнення його виведення та підвищення концентрації у плазмі крові. При одночасному застосуванні етанолу у пацієнтів, які отримують метронідазол, можливий розвиток дисульфірамоподібних реакцій.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим та дітям старше 12 років – по 7.5 мг/кг кожні 6 годин або по 250-750 мг 3-4 рази на добу. Дітям до 12 років – по 5-16.7 мг/кг 3 рази на добу. При внутрішньовенному введенні дорослим та дітям старше 12 років початкова доза становить 15 мг/кг, потім по 7.5 мг/кг кожні 6 годин або залежно від етіології захворювання – по 500-750 мг кожні 8 год. Тривалість курсів лікування та частота їх проведення визначається індивідуально. Інтравагінально – по 500 мг 1 раз на ніч. У комбінації з амоксициліном (2.25 г на добу) добова доза метронідазолу – 1.5 г; кратність прийому – 3 рази на добу. Для пацієнтів з вираженими порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв) та/або печінки добова доза метронідазолу – 1 г (амоксициліну – 1.5 г/добу); кратність прийому – 2 рази на добу. Зовнішньо і місцево застосовують 2 рази на добу, дозу встановлюють індивідуально. Максимальна добова доза для дорослих при прийомі внутрішньо та внутрішньовенному введенні становить 4 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують метронідазол при захворюваннях печінки. У комбінації з амоксициліном не рекомендують застосовувати у пацієнтів віком до 18 років. У процесі лікування потрібний систематичний контроль картини периферичної крові. Під час лікування трихомонадного вагініту у жінок та трихомонадного уретриту у чоловіків рекомендується утримуватись від статевого життя; одночасне лікування обох партнерів є обов'язковим. Під час застосування метронідазолу спостерігається темніше фарбування сечі. У період лікування метронідазол слід уникати прийому алкоголю, т.к. внаслідок порушення окиснення алкоголю може відбуватися накопичення ацетальдегіду. В результаті можуть розвинутися реакції, подібні до тих, які характерні для дисульфіраму (спастичні болі в животі, нудота, блювання, головний біль, раптовий приплив крові до обличчя).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Дозировка: 10 мг Фасовка: N56 Форма выпуска: таб. покрытые пленочной оболочкой Упаковка: упак. Производитель: Белупо Завод-производитель: Белупо(Хорватия) Действующее вещество: Розувастатин.