Лекарства и БАД ПромоМед Рус ООО
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
825,00 грн
Опис лікарської формиПрозора безбарвна або з жовтуватим відтінком рідина.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаБіодоступність – понад 90%. Зв'язок із білками плазми – 99%. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) при парентеральному введенні – 15-30 хв. Терапевтична концентрація в синовіальній рідині зберігається 6-8 год. У значній кількості не проникає через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ). Майже повністю метаболізується в печінці шляхом глюкуронування, має ефект "першого проходження" через печінку. Виводиться переважно нирками. Чи не кумулює.ФармакодинамікаКетопрофен - нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дії, пов'язані з придушенням активності циклооксигенази-1 (ЦОГ-1) та циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), що регулюють синтез простагландинів (Pg).Показання до застосуванняЗапальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату: ревматоїдний, псоріатичний артрит, хвороба Бехтерєва (анкілозуючий спондиліт), подагричний артрит, остеоартроз. Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогрес захворювання не впливає. Больовий синдром: міалгія, оссалгія, невралгія, тендиніт, артралгія, бурсит, радикуліт, аднексит, отит, головний та зубний біль, біль при онкологічних захворюваннях, посттравматичний та післяопераційний больовий синдром, що супроводжується запаленням. Альгодисменорея.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (в т.ч. до інших нестероїдних протизапальних засобів), повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. в анамнезі), виразкова хвороба шлунка; (загострення), виразковий коліт (загострення), дивертикуліт, виразка, гемофілія та інші порушення згортання крові, активна шлунково-кишкова кровотеча; тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки, стан після проведення аортокоронарного шунтування, підтверджена гіперкаліємія, запальні захворювання кишечника, дитячий вік (до 18 років), вагітність (III) , період лактації З обережністю: анемія, бронхіальна астма, алкоголізм, тютюнопаління, алкогольний цироз печінки, гіпербілірубінемія, печінкова недостатність, дегідратація, сепсис, хронічна серцева недостатність (ХСН), набряки, артеріальна гіпертензія, захворювання крові (в т.ч. ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, хронічна ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв) виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі, наявність інфекції Helicobac захворювання, одночасний прийом пероральних глюкокортикоїдних засобів (у тому числі преднізолону), антикоагулянтів (у тому числі варфарину), антиагрегантів (у тому числі клопідогрелю),селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну), літній вік, вагітність (I, II триместр).Вагітність та лактаціяЗастосування кетопрофену у І та ІІ триместрах вагітності можливе лише у тому випадку, коли потенційна користь для матері перевищує ризик для плода. Застосування препарату у III триместрі вагітності протипоказане. За необхідності застосування кетопрофену в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку травної системи: НПЗЗ-гастропатія, біль у животі, диспепсія (нудота, блювання, печія, метеоризм, зниження апетиту, діарея), стоматит, порушення функції печінки; виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, ясенна, шлунково-кишкова, гемороїдальна кровотеча; зміна смаку. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння, збудження, нервозність, сонливість, депресія, астенія, сплутаність або непритомність, забудькуватість, мігрень, периферична невропатія. З боку органів чуття: шум або дзвін у вухах, нечіткість зорового сприйняття, кон'юнктивіт, сухість слизової оболонки ока, біль в очах, гіперемія кон'юнктиви, зниження слуху, вертиго. Серцево-судинна система: підвищення артеріального тиску, тахікардія. З боку органів кровотворення: агранулоцитоз, анемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку сечовидільної системи: набряки, цистит, уретрит, порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, гематурія. Алергічні реакції: висипання на шкірі (в т.ч. еритематозна, кропив'янка), свербіж шкіри, риніт, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, ексфоліативний дерматит, анафілактичний шок. Інші: посилення потовиділення, кровохаркання, носова кровотеча, міалгія, м'язові посмикування, задишка, спрага, фотосенсибілізація, при тривалому застосуванні у великих дозах – вагінальна кровотеча.Взаємодія з лікарськими засобамиФармацевтично несумісний із розчином трамадолу. Знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів (ЛЗ), посилює дію антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків, етанолу, побічні ефекти глюкокортикостероїдів та мінералокортикостероїдів, естрогенів; знижує ефективність гіпотензивних ЛЗ та діуретиків. Спільне застосування з іншими нестероїдними протизапальними засобами, глюкокортикостероїдами, етанолом, кортикотропіном може призвести до утворення виразок та розвитку шлунково-кишкових кровотеч, до збільшення ризику розвитку порушень функцій нирок. Одночасне призначення з пероральними антикоагулянтами, гепарином, тромболітиками, антиагрегантами, цефоперазоном, цефамандолом та цефотетаном підвищує ризик розвитку кровотеч. Підвищує гіпоглікемічну дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних ЛЗ (необхідний перерахунок дози). Підвищує концентрацію у плазмі верапамілу та ніфедипіну, препаратів літію (Li+), метотрексату. Мієлотоксичні ЛЗ посилюють прояви гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиВнутрішньовенно, внутрішньом'язово. Внутрішньом'язово (в/м) – 100 мг (1 ампула) 1-2 рази на добу. Внутрішньовенне (в/в) інфузійне введення має проводитися лише в умовах стаціонару. Нетривала внутрішньовенна інфузія: 100-200 мг (1-2 ампули) розчиняють у 100 мл 0,9% розчину натрію хлориду та вводять протягом 0,5-1 години; можливе повторне введення через 8 годин. Тривала внутрішньовенна інфузія: 100-200 мг (1-2 ампули) розчиняють у 500 мл інфузійного розчину (0,9% розчин натрію хлориду, розчин Рінгера, 5% розчин декстрози) та вводять протягом 8 годин; можливе повторне введення через 8 годин. Через світлочутливість флакон або поліетиленовий пакет з інфузійним розчином кетопрофену слід обернути темним папером або алюмінієвою фольгою. Максимальна добова доза – 200 мг. Кетопрофен може застосовуватися у комбінації з аналгетиками центральної дії; його можна змішувати з морфіном в одному флаконі. Препарат не слід приймати більше 2-3 днів, у разі потреби застосовувати інші лікарські форми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. Прийом кетопрофену може маскувати ознаки інфекційного захворювання. При порушенні функції нирок та печінки необхідно зниження дози та ретельне спостереження. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати найменшу ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
224,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: кеторолаку трометамін – 30,0 мг; Допоміжні речовини: натрію хлорид – 4,35 мг, динатрію едетат – 0,5 мг, 1М розчин натрію гідроксиду або 1М розчин хлористоводневої кислоти до pH 6,9-7,9, вода для ін'єкцій – до 1,0 мл. По 1 мл або 2 мл у ампули нейтрального світлозахисного скла. 5 ампул в контурне осередкове впакування з полівінілхлоридної плівки. 1 або 2 контурні осередкові упаковки поміщають у пачку з картону. 10 ампул поміщають у коробку з картону. У кожну пачку або коробку вкладають інструкцію із застосування та ампульний скарифікатор. При використанні ампул з надсічкою, кільцем зламу або точкою зламу ампульний скарифікатор не вкладають.Опис лікарської формиПрозора, світло-жовтого кольору рідина.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування Фармакокінетика кеторолаку після разового та багаторазового внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення носить лінійний характер. При внутрішньом'язовому введенні абсорбція повна та швидка. Максимальна концентрація препарату (Сmах) після внутрішньом'язового введення 30 мг - 1,74-3,1 мкг/мл, 60 мг - 3,23-5,77 мкг/мл, час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) - 15-73 хв 30-60 хв відповідно. Стах після внутрішньовенного введення 15 мг - 1,96-2,98 мкг/мл, 30 мг - 3,69-5,61 мкг/мл, ТСmах - 0,4-1,8 хв і 1,1-4,7 хв відповідно. Розподіл Зв'язок із білками плазми – 99%. Час досягнення рівноважних концентрацій препарату (Сss) при парентеральному введенні 30 мг 4 рази на добу – 24 год; при внутрішньом'язовому введенні 15 мг – 0,65-1,13 мкг/мл, 30 мг – 1,29-2,47 мкг/мл. Об'єм розподілу (Vg) при внутрішньом'язовому введенні - 0,136-0,214 л/кг, при внутрішньовенному - 0,166-0,254 л/кг. У хворих з нирковою недостатністю обсяг розподілу препарату може збільшуватися вдвічі, а обсяг розподілу його R-енантіомеру – на 20%. Проникає в грудне молоко при прийомі матір'ю 10 мг кеторолаку. 9 нг/л. Близько 10% кеторолак проходить через плаценту. Метаболізм Більше 50% введеної дози метаболізується у печінці з утворенням фармакологічно неактивних метаболітів. Головними метаболітами є глюкуроніди, що виводяться нирками, та фармакологічно неактивний р-гідроксикеторолак. Виводиться на 91% нирками (40% як метаболітів), 6% - через кишечник. Виведення Період напіввиведення (T1/2) у пацієнтів з нормальною функцією нирок – 3,5-9,2 години після парентерального введення 30 мг. Т1/2 зростає у літніх пацієнтів та коротшає у молодих. Зміна функції печінки не впливає на Т1/2. У пацієнтів з порушенням функції нирок, при концентрації креатиніну в плазмі 19-50 мг/л (168-442 мкмоль/л), Т1/2 – 10,3-10,8 год, при більш вираженій нирковій недостатності – понад 13,6 год. При введенні 30 мг кеторолаку внутрішньом'язово загальний кліренс становить 0,023 л/год/кг (0,019 л/год/кг у пацієнтів похилого віку); у пацієнтів з нирковою недостатністю (при концентрації креатиніну у плазмі 19-50 мг/л) – 0,015 л/год/кг. При введенні 30 мг кеторолаку внутрішньовенно загальний кліренс становить 0,03 л/год/кг. Не виводиться шляхом гемодіалізу.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має виражену аналгетичну дію, має протизапальну та помірну жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з неселективним пригніченням активності циклоокігенази (ЦОГ) – ЦОГ-1 та ЦОК-2, що каталізує утворення простагландинів з арахідонової кислоти, які відіграють важливу роль у патогенезі болю, запалення та лихоманки. Кеторолак є рацемічну суміш [-]S і [+]R енантіомерів, при цьому знеболювальна дія обумовлена [-]S формою. За силою аналгетичного ефекту можна порівняти з морфіном, значно перевершує інші НПЗП. Препарат не впливає на опідні рецептори, не пригнічує дихання, не викликає лікарської залежності, не має седативної та анксіолітичної дії. Початок знеболювальної дії відзначається через 0,5 години, максимальний ефект досягається через 1-2 години і триває близько 4-6 годин.Показання до застосуванняБольовий синдром сильної та помірної виразності різного походження при травмах, зубному болю, болі в післяопераційному періоді, при онкологічних та ревматичних захворюваннях, міалгія, артралгія, невралгія, радикуліт. Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання. На прогрес захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняПовне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа або приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка та 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; цереброваскулярна або інша кровотеча; запальні захворювання кишечника (хвороба Крона, виразковий коліт) у фазі загострення; гемофілія та інші порушення згортання крові; декомпенсована серцева недостатність; печінкова недостатність або активний перебіг захворювань печінки; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія; післяопераційний період після аортокоронарного шунтування; одночасний прийом з пробенецидом, пентоксифіліном, ацетилсаліцилової кислотою та іншими нестероїдними протизапальними засобами (включаючи інгібітори циклооксигенази-2), солями літію, антикоагулянтами (включаючи варфарин та гепарин); препарат не застосовують для профілактичного знеболювання перед та під час великих оперативних втручань через високий ризик кровотечі; вагітність, період пологів; період лактації; дитячий вік до 16 років (безпека та ефективність не встановлені). З обережністю: бронхіальна астма, ішемічна хвороба серця, застійна серцева недостатність, набряковий синдром, артеріальна гіпертензія, цереброваскулярні захворювання, патологічна дисліпідемія або гіперліпідемія, порушення функції нирок (кліренс креатиніну 30-60 мл/л), цукровий діабет, червоний вовчак, захворювання периферичних артерій, куріння, літній вік (старше 65 років), анамнестетичні дані про розвиток виразкового ураження шлунково-кишкового тракту, зловживання алкоголем, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія наступними препаратами: антиагреганти (наприклад, кло наприклад, преднізолон), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін).Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний під час вагітності. При пологах та розродження застосування препарату протипоказано, т.к. Інгібуючи синтез простогландинів, кеторолак може негативно вплинути на кровообіг плода та послабити скорочувальну діяльність матки, що підвищує ризик маткових кровотеч. При необхідності призначення препарату в період лактації грудне вигодовування необхідно припинити, оскільки препарат, що інгібує синтез простагландинів, може викликати несприятливі ефекти у новонароджених.Побічна діяЧастота побічних ефектів класифікується залежно від частоти випадку: часто - (1-10%), іноді (0,1-1%), рідко (0,01-0,1%), дуже рідко (менше 0,01%). ), включаючи окремі повідомлення. З боку травної системи: часто (особливо у літніх пацієнтів старше 65 років, які мають в анамнезі ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту) – гастралгія, діарея; менш часто – стоматит, метеоризм, запор, блювання, відчуття переповнення шлунка; рідко - нудота, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (у тому числі з перфорацією та/або кровотечею - абдомінальний біль, спазм або печіння в епігастральній ділянці, мелена, блювання на кшталт "кавової гущі", нудота, печія та інші), холестатична жовтяниця, гепатит, гепатомегалія, гострий панкреатит. З боку сечовивідної системи: рідко – гостра ниркова недостатність, біль у попереку з або без гематурії та/або азотемії, гемолітико-уремічний синдром (гемолітична анемія, ниркова недостатність, тромбоцитопенія, пурпура), часте сечовипускання, підвищення або зниження об'єму сечі, набряки ниркового генезу. З боку органів чуття: рідко – зниження слуху, дзвін у вухах, порушення зору (у тому числі нечіткість зорового сприйняття). З боку дихальної системи: рідко – бронхоспазм, риніт, набряк гортані (задишка, утруднення дихання). З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, сонливість; рідко – асептичний менінгіт (лихоманка, сильний головний біль, судоми, ригідність м'язів шиї та/або спини), гіперактивність (зміна настрою, неспокій), галюцинації, депресія, психоз. З боку серцево-судинної системи: менш часто – підвищення артеріального тиску, рідко – набряк легенів, непритомність. З боку органів кровотворення: рідко – анемія, еозинофілія, лейкопенія. З боку системи гемостазу: рідко – кровотеча із післяопераційної рани, носова кровотеча, ректальна кровотеча, загострення виразкового коліту або хвороби Крона. З боку шкірних покривів: нечасто - шкірний висип (включаючи макулопапульозний висип), пурпура, рідко - ексфоліативний дерматит (лихоманка з ознобом або без, почервоніння, ущільнення або лущення шкіри), опухання та/або болючість , синдром Лайєлла. Місцеві реакції: нечасто – печіння або біль у місці введення. Алергічні реакції: рідко - анафілаксія або анафілактоїдні реакції (зміна кольору шкіри обличчя, свербіж шкіри, тахіпное або диспное, набряки повік, періорбітальний набряк, задишка, утруднене дихання, тяжкість у грудній клітці, свистяче дихання. Інші: часто - набряки (особи, гомілок, кісточок, пальців, ступнів, підвищення маси тіла); нечасто – підвищена пітливість, рідко – набряк язика, лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування кеторолаку з ацетилсаліцилової кислотою або іншими нестероїдними протизапальними засобами, включаючи інгібітори циклооксигенази-2, препаратами кальцію, глюкокортикостероїдами, етанолом, кортикотропіном може призвести до утворення виразок шлунково-кишкового тракту та розвитку шлунково-кишкових. Не слід застосовувати препарат одночасно з іншими нестероїдними протизапальними засобами (включаючи інгібітори циклооксигенази-2), а також одночасно з пробенецидом, пентоксифіліном, ацетилсаліциловою кислотою, солями літію, антикоагулянтами (включаючи варфарин та гепарин). Не використовувати парацетамолом більше 2 днів. Спільне призначення з парацетамолом підвищує нефротоксичність, з метотрексатом – гепато- та нефротоксичність. Спільне призначення кеторолаку та метотрексату можливе лише при використанні низьких доз останнього (контролювати концентрацію метотрексату у плазмі крові). Пробенецид зменшує плазмовий кліренс та обсяг розподілу кеторолаку, підвищує його концентрацію у плазмі крові та збільшує період його напіввиведення. На фоні застосування кеторолаку можливе зменшення кліренсу метотрексату та літію та посилення токсичності цих речовин. Одночасне призначення з непрямими антикоагулянтами (наприклад, варфарин), гепарином, тромболітиками, антиагрегантами, цефоперазоном, цефотетаном та пентоксифіліном підвищує ризик кровотечі. Знижує ефект гіпотензивних та діуретичних препаратів (знижується синтез простагландинів у нирках). При комбінуванні з наркотичними анальгетиками дози останніх можуть бути значно знижені. Антацидні засоби не впливають на повноту всмоктування ліків. Підвищується гіпоглікемічна дія інсуліну та пероральних гіпоглікемічних препаратів (необхідний перерахунок дози). Спільне призначення з вальпроєвою кислотою спричиняє порушення агрегації тромбоцитів. Підвищує концентрацію у плазмі крові верапамілу та ніфедипіну. При призначенні з іншими нефротоксичними лікарськими засобами (у тому числі із препаратами золота) підвищується ризик розвитку нефротоксичності. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, знижують кліренс кеторолаку та підвищують його концентрацію у плазмі крові. Необхідно враховувати можливі взаємодії при одночасному призначенні кеторолаку з циклоспорином, зидовудином, дигоксином, такролімусом, препаратами хінолонового ряду, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, міфепристоном.Спосіб застосування та дозиВнутрішньовенно, внутрішньом'язово. Розчин препарату Кеторолак використовують у мінімально ефективних дозах, підібраних відповідно до інтенсивності болю. За необхідності одночасно можна призначити наркотичні аналгетики у зменшених дозах. При парентеральному застосуванні пацієнтам віком від 16 до 64 років з масою тіла, що перевищує 50 кг, внутрішньом'язово одноразово вводять не більше 60 мг (з урахуванням перорального прийому). Зазвичай – по 30 мг кожні 6 год; внутрішньовенно – по 30 мг (не більше 6 доз за 2 доби). Внутрішньом'язово дорослим пацієнтам з масою тіла менше 50 кг або з хронічною нирковою недостатністю (ХНН) одноразово вводять не більше 30 мг (з урахуванням перорального прийому); зазвичай - по 15 мг (трохи більше 8 доз за 2 сут); внутрішньовенно – не більше 15 мг кожні 6 годин (не більше 8 доз за 2 доби). Максимальні добові дози для внутрішньом'язового та внутрішньовенного введення становлять для пацієнтів від 16 до 64 років з масою тіла, що перевищує 50 кг – 90 мг/добу; дорослим пацієнтам з масою тіла менше 50 кг або ХНН, а також літнім пацієнтам (старше 64 років) – для внутрішньом'язового та внутрішньовенного введення 60 мг. Тривалість лікування має перевищувати 2 діб. При внутрішньовенному введенні дозу необхідно вводити не менш як за 15 сек. Внутрішньом'язова ін'єкція проводиться повільно, глибоко в м'яз. Початок знеболювальної дії відзначається через 30 хв, максимальне знеболювання настає через 1-2 години. Знеболюючий ефект триває близько 4-6 годин.ПередозуванняСимптоми (при одноразовому введенні): біль у животі, нудота, блювання, ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту, порушення функції нирок, метаболічний ацидоз. Лікування: симптоматичне (підтримка життєво важливих функцій організму). Гемодіаліз малоефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКеторолак має дві лікарські форми (таблетки, покриті плівковою оболонкою, та розчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення). Вибір способу введення препарату залежить від ступеня вираженості больового синдрому та стану хворого. Перед призначенням препарату необхідно з'ясувати питання щодо попередньої алергічної реакції на препарат або НПЗЗ. Через ризик розвитку алергічних реакцій запровадження першої дози проводять під ретельним наглядом лікаря. Гіповолемія збільшує ризик розвитку нефротоксичних побічних реакцій. При необхідності можна призначати у комбінації з наркотичними анальгетиками. Не рекомендується застосовувати як лікарський засіб для профілактичного знеболювання, перед та під час великих оперативних втручань через високий ризик кровотечі. Не слід застосовувати препарат спільно з нестероїдними протизапальними засобами (включаючи інгібітори циклооксигенази-2), оскільки при спільному прийомі з іншими нестероїдними протизапальними засобами можуть спостерігатися затримка рідини, декомпенсація серцевої діяльності, підвищення артеріального тиску. Вплив на агрегацію тромбоцитів припиняється через 24-48 год. Препарат може змінювати властивості тромбоцитів. Хворим із порушенням згортання крові призначають лише за постійного контролю кількості тромбоцитів, особливо важливо для післяопераційних хворих, які потребують ретельного контролю гемостазу. Ризик розвитку лікарських ускладнень зростає при подовженні лікування (у хворих на хронічні болі) та підвищенні дози препарату більше 90 мг на добу. Для зниження ризику небажаних явищ слід застосовувати мінімально ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. Для зниження ризику розвитку НПЗП-гастропатії призначаються мізопростол, омепразол. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
312,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 100 мл: Діюча речовина: Хлоропіраміну гідрохлорид (у перерахунку на 100 % речовину) – 20,0 мг; допоміжна речовина: вода для ін'єкцій до 1,0 мл. По 1 мл у ампулах. По 5 ампул у контурній комірковій упаковці. По 1, 2 контурних осередкових упаковки поміщають у пачку з картону. У кожну пачку вкладають інструкцію з медичного застосування препарату, ампульний скарифікатор (при упаковці ампул з кільцем зламу, крапками і надсічками ампульний скарифікатор не вкладають).Опис лікарської формиПрозора безбарвна або з трохи жовтуватим або зеленуватим відтінком рідина з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний засіб - Н1-гістаміновий рецептор блокатор.ФармакокінетикаДобре розподіляється в організмі, включаючи центральну нервову систему (ЦНС). Інтенсивно метаболізується у печінці. Виводиться переважно нирками. Діти виведення препарату відбувається швидше, ніж в дорослих пацієнтів.ФармакодинамікаХлоропірамін – хлорований аналог трипеленаміну (пірибензаміну) – це класичний антигістамінний препарат, що належить до групи етилендіамінових антигістамінних препаратів. Блокатор H1-гістамінових рецепторів антигістамінна та м-холіноблокуюча дія, має протиблювотний ефект, помірну спазмолітичну та периферичну холіноблокуючу активність.Показання до застосуванняКропивниця, сироваткова хвороба, сезонний та цілорічний алергічний риніт, кон'юнктивіт, контактний дерматит, свербіж шкіри, гостра та хронічна екзема, атонічний дерматит, харчова та лікарська алергія, алергічні реакції на укуси комах. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) як допоміжний засіб.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, гострий напад бронхіальної астми, новонароджені діти (доношені та недоношені), вагітність, період грудного вигодовування. З обережністю: закритокутова глаукома, затримка сечі, гіперплазія передміхурової залози, порушення функції печінки та нирок, серцево-судинні захворювання, літні хворі.Вагітність та лактаціяНе було проведено адекватних з належним контролем досліджень застосування антигістамінних препаратів у вагітних жінок. Відповідно до цього застосовувати хлоропірамін під час вагітності протипоказано. За необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про зупинення грудного вигодовування.Побічна діяПобічні ефекти, як правило, виникають вкрай рідко, мають тимчасовий характер, проходять після відміни препарату. З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко: лейкопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія та інші зміни складу крові. З боку імунної системи: Алергічні реакції. З боку центральної нервової системи: сонливість, стомлюваність, запаморочення, нервове збудження, тремор, біль голови, ейфорія, судоми, енцефалопатія. З боку органу зору: підвищення внутрішньоочного тиску, глаукоми, нечіткість зорового сприйняття. Серцево-судинна система: зниження артеріального тиску, тахікардія, аритмія. Не завжди було встановлено прямий зв'язок цих побічних ефектів із застосуванням препарату. З боку шлунково-кишкового тракту: дискомфорт у животі, сухість у роті, нудота, блювання, пронос, запор, втрата або підвищення апетиту, біль у верхній частині живота. З боку шкіри та підшкірних тканин: фотосенсибілізація. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: м'язова слабкість. З боку сечовивідної системи: рідко – утруднення сечовипускання, затримка сечі. При виникненні будь-якого з наведених вище ефектів, слід припинити прийом препарату і негайно звернеться до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат посилює дію лікарських засобів: барбітуратів, М-холіноблокаторів, опіоїдних анальгетиків. Інгібітори моноаміноксидази (МАО) можуть посилювати та пролонгувати антихолінергічну дію хлоропіраміну. При поєднанні з ототоксичними препаратами хлоропірамін може маскувати ранні ознаки ототоксичності. Антигістамінні засоби можуть спотворювати результати шкірних алергологічних проб, тому за кілька днів до запланованого проведення тесту прийом препаратів цього типу слід припинити.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно або внутрішньом'язово. Внутрішньовенно застосовується лише у гострих тяжких випадках під контролем лікаря! Дорослим: рекомендована добова доза – 1-2 мл (1-2 ампули) внутрішньом'язово. Дітям: Рекомендовані початкові дози: дітям віком від I до 12 місяців – 0,25 мл (1/4 ампули) внутрішньом'язово; дітям віком від 1 року до 6 років – 0,5 мл (1/2 ампули) внутрішньом'язово; дітям віком від 6 до 14 років - 0,5-1 мл (1/2-1 ампула) внутрішньом'язово. Дозу можна обережно підвищувати залежно від реакції пацієнта та побічних ефектів, що спостерігаються. Однак, доза ніколи не повинна перевищувати 2 мг/кг ваги тіла. При тяжкому перебігу алергії лікування слід розпочинати з обережної повільної внутрішньовенної ін'єкції, після чого продовжувати внутрішньом'язові ін'єкції або прийом препарату внутрішньо. Особливі групи пацієнтів: Літні, виснажені хворі: застосування хлоропіраміну потребує особливої обережності, т.к. у цих хворих антигістамінні препарати найчастіше викликають побічні ефекти (запаморочення, сонливість). Пацієнти з порушенням функції печінки: може знадобитися зниження дози через зниження метаболізму хлоропіраміну при захворюваннях печінки. Пацієнти з порушенням функції нирок: може знадобитися зміна режиму прийому препарату та зниження дози у зв'язку з тим, що хлоропірамін та його метаболіти переважно виділяються через нирки.ПередозуванняСимптоми: галюцинації, занепокоєння, атаксія, порушення координації рухів, атетоз, судоми. У дітей раннього віку збудження, тривожність, сухість у роті, фіксовані розширені зіниці, почервоніння обличчя, синусова тахікардія, затримка сечі, лихоманка, кома. У дорослих лихоманка та почервоніння особи спостерігаються непостійно, після періоду збудження йдуть судоми та післясудомна депресія, кома. Лікування. Симптоматична терапія. Необхідний контроль параметрів артеріального тиску та дихання. Специфічний антидот не відомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри поєднанні з ототоксичними препаратами хлоропірамін може маскувати ранні ознаки ототоксичності. Тривалий прийом антигістамінних препаратів може призвести до порушень системи крові та кровотворення (лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія). Якщо під час тривалого застосування спостерігається незрозуміле підвищення температури тіла, ларингіт, блідість шкірних покривів, жовтяниця, утворення виразок у роті, поява гематом, незвичайні та тривалі кровотечі, необхідно провести клінічний аналіз крові з визначенням кількості формених елементів. Якщо результати аналізу свідчать про зміну формули крові, застосування препарату припиняють. Захворювання печінки та нирок можуть вимагати зміни (зниження) дози препарату, у зв'язку з чим пацієнт повинен інформувати лікаря про наявність у нього захворювання печінки або нирок. Прийом препарату на ніч може посилювати симптоми рефлюкс-езофагіту. Хлоропірамін може посилити дію алкоголю на центральну нервову систему, тому під час прийому препарату слід уникати вживання алкогольних напоїв. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат, особливо в початковому періоді лікування, може викликати сонливість, стомлюваність та запаморочення. Тому в початковому періоді, тривалість якого визначається індивідуально, забороняється виконання робіт, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами та механізмами). Після цього ступінь обмеження на керування транспортом та роботу з механізмами лікар повинен визначати для кожного пацієнта індивідуально.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 л.: Нікетамід – 250 г; Вода для ін'єкцій – до 1 л. Розчин для ін'єкцій – 25%. В ампулах по 2 мл, 10 ампул з інструкцією із застосування в картонну коробку.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна або трохи пофарбована рідина зі своєрідним запахом.Фармакотерапевтична групаАналептичний засіб.ФармакокінетикаДобре всмоктується за будь-якого шляху введення. Зазнає швидкої біотрансформації в печінці з утворенням неактивних метаболітів, що екскретуються в основному нирками.ФармакодинамікаМає аналептичну дію. Стимулює центральну нервову систему: надає збуджуючу дію на сосу до рухового центру довгастого мозку (особливо при пригніченні цього центру), що призводить до опосередкованого підвищення системного артеріального тиску. Порушує дихальний центр за рахунок стимулюючого впливу на хеморецептори синокаротидної рефлексогенної зони, що призводить до збільшення частоти та глибини дихальних рухів. Препарат не має прямої стимулюючої дії на серці і прямого стимулюючого судинозвужувального ефекту.Показання до застосуванняКолапс, шокові стани при хірургічних операціях та в післяопераційному періоді, порушення серцевої діяльності, зниження тонусу судин, ослаблення дихання при інфекційних хворобах та в період одужання, асфіксія новонароджених, отруєння наркотичними, снодійними та аналгетичними засобами.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, епілепсія, напади тоніко-клонічних судом в анамнезі, гіпертермія у дітей, вагітність, період лактації.Побічна діяЗанепокоєння, тривожність, м'язові посмикування (починаються з кругових м'язів рота), тоніко-клонічні судоми, алергічні реакції, свербіж шкірних покривів, гіперемія обличчя, блювання, порушення серцевого ритму, інфільтрація та болючість у місці введення.Взаємодія з лікарськими засобамиСудомна дія Кордіаміну посилює резерпін, що збуджує ефект щодо дихального центру усувається засобами для наркозу, дія препарату послаблюють ПАСК та салюзид, до послаблення аналептичного ефекту та судомного впливу призводять аміназин та інші похідні фенотіазину. Посилює ефекти психостимуляторів та антидепресантів. Знижує дію наркотичних аналгетиків, снодійних, нейролептиків, транквілізаторів, протисудомних засобів.Спосіб застосування та дозиДорослим вводять підшкірно, внутрішньом'язово та внутрішньовенно в дозі 1-2 мл 1-3 рази на добу; дітям – підшкірно, залежно від віку, у дозі 0,1 – 0,75 мл. Внутрішньовенне введення здійснюють повільно. При інтоксикації наркотиками, аналгетиками, снодійними дорослим внутрішньовенно (можна підшкірно або внутрішньом'язово) вводять 3-5 мл препарату. Оскільки підшкірні та внутрішньом'язові ін'єкції кордіаміну болючі, для зменшення болю залежно від ситуації у місце ін'єкції попередньо вводять новокаїн (1мл 0,5% розчину). Вищі дози для дорослих підшкірно: разова – 2мл, добова – 6мл. Найвища разова доза для підшкірного та внутрішньовенного введення при отруєнні наркотиками становить 5 мл.ПередозуванняТоніко-клонічні судоми.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
378,00 грн
340,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: левофлоксацин гемігідрат - 512,46 мг (у перерахунку на левофлоксацин) - 500,00 мг; допоміжні речовини ядра таблетки: повідон (колідон 30) - 25,80 мг, целюлоза мікрокристалічна - 182,54 мг, магнію стеарат - 8,00 мг, кросповідон (колідон CL) - 35,20 мг, натрію лаурилсульфат ; Допоміжні речовини плівкової оболонки: гіпромелоза – 11,56 мг; макрогол 6000 – 4,70 мг; титану діоксид – 1,78 мг; полісорбат 80 – 1,78 мг; барвник хіноліновий жовтий Е 104 – 0,18 мг. По 3, 5, 7 або 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 10 таблеток у банку скляну для зберігання лікарських засобів типу БТС із трикутним віночком, закупорену кришкою. Кожну банку, 1, 2, 3, 4, 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки круглі (для дозування 250 мг) та овальні, з ризиком з одного боку (для дозування 500 мг), двоопуклої форми, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору. На поперечному розрізі видно два шари. Ядро без оболонки майже білого до світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб - фторхінолон.ФармакокінетикаАбсорбція Левофлоксацин швидко та практично повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Одночасний прийом їжі мало впливає на абсорбцію левофлоксацину. Абсолютна біодоступність прийому внутрішньо становить 99-100%. Після одноразового прийому 500 мг левофлоксацину максимальна концентрація в плазмі (Сmах) досягається протягом 1-2 годин і становить 5,2±1,2 мкг/мл. Фармакокінетика левофлоксацину є лінійною у діапазоні доз від 50 до 1000 мг. Рівноважний стан концентрації левофлоксацину в плазмі при прийомі 500 мг препарату 1 або 2 рази на добу досягається протягом 48 годин. На 10 день прийому внутрішньо препарату 500 мг 1 раз на добу. 2 мкг/мл. На 10 день прийому препарату Левофлоксацин 500 мг 2 рази на добу Сmах становила 7,8±1,1 мкг/мл, а Cmin - 3,0±0,9 мкг/мл. Розподіл Зв'язок із білками сироватки крові становить 30-40%. Після одноразового та повторного прийому 500 мг препарату обсяг розподілу левофлоксацину становить у середньому 100 л, що вказує на гарне проникнення левофлоксацину в органи та тканини організму людини. Проникнення в слизову оболонку бронхів, рідину епітеліальної вистилки, альвеолярні макрофаги Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг препарату максимальні концентрації левофлоксацину в слизовій оболонці бронхів і рідини епітеліальної вистилки досягалися протягом 1 год або 4 год і становили 8,3 мкг/г і 10,8 мкг/мл, відповідно, з коефіцієнтом пенетрації в бронхів та рідина епітеліальної вистилки, порівняно з концентрацією у плазмі крові, що становлять 1,1-1,8 та 0,8-3 відповідно. Після 5 днів прийому внутрішньо 500 мг препарату середні концентрації левофлоксацину через 4 години після останнього прийому препарату в рідині епітеліальної вистилки становили 9,94 мкг/мл і в альвеолярних макрофагах - 97,9 мкг/мл. Проникнення в легеневу тканину Максимальні концентрації в легеневій тканині після внутрішнього прийому 500 мг левофлоксацину становили приблизно 11,3 мкг/г і досягалися через 4-6 годин після прийому препарату з коефіцієнтами пенетрації 2-5, порівняно з концентрацією в плазмі крові. Проникнення в альвеолярну рідину Після 3-х днів прийому 500 мг препарату 1 або 2 рази на добу максимальні концентрації левофлоксацину в альвеолярній рідині досягалися через 2-4 години після прийому препарату і становили 4,0 та 6,7 мкг/мл, відповідно, з коефіцієнтом пенетрації 1, порівняно з концентраціями у плазмі крові. Проникнення в кісткову тканину Левофлоксацин добре проникає в кортикальну та губчасту кісткову тканину, як у проксимальних, так і в дистальних відділах стегнової кістки, з коефіцієнтом пенетрації (кісткова тканина/плазма крові) 0,1-3. Максимальні концентрації левофлоксацину в губчастій кістковій тканині проксимального відділу стегнової кістки після прийому 500 мг препарату внутрішньо становили приблизно 15,1 мкг/г (через 2 години після прийому препарату). Проникнення в спинномозкову рідину Левофлоксацин погано проникає у спинномозкову рідину. Проникнення в тканину передміхурової залози Після прийому внутрішньо 500 мг препарату 1 раз на добу протягом 3 днів середня концентрація левофлоксацину в тканині передміхурової залози становила 8,7 мкг/г, середнє співвідношення концентрацій передміхурова залоза/плазма крові становило 1,84. Концентрації у сечі Середні концентрації в сечі через 8-12 годин після прийому внутрішньо дози 150, 300 та 600 мг левофлоксацину становили 44 мкг/мл, 91 мкг/мл та 162 мкг/мл відповідно. Метаболізм Левофлоксацин метаболізується незначною мірою (5% прийнятої дози). Його метаболітами є деметиллевофлоксацин та N-оксид левофлоксацин, які виводяться нирками. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним і не піддається хіральним перетворенням. Виведення Після внутрішнього застосування левофлоксацин відносно повільно виводиться з плазми крові (період напіввиведення (Т1/2) - 6-8 год). Виведення переважно через нирки (більше 85% прийнятої дози). Загальний кліренс левофлоксацину після одноразового прийому 500 мг складав 175±29,2 мл/хв. Відсутні істотні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину при його внутрішньовенному введенні та прийомі внутрішньо, що підтверджує, що прийом внутрішньо та внутрішньовенне введення є взаємозамінними. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Фармакокінетика левофлоксацину у чоловіків та жінок не відрізняється. Фармакокінетика у пацієнтів похилого віку не відрізняється від такої у молодих пацієнтів, за винятком відмінностей фармакокінетики, пов'язаних із відмінностями у кліренсі креатиніну (КК). При нирковій недостатності фармакокінетика левофлоксацину змінюється. У міру погіршення функції нирок виведення через нирки та нирковий кліренс зменшується, а Т1/2 збільшується. Фармакокінетика при нирковій недостатності після одноразового прийому внутрішньо 500 мг препарату Левофлоксацин КК - КК – 20-49 мл/хв; Нирковий кліренс – 26; Т1/2 – 27 год. КК – 50-80 мл/хв; Нирковий кліренс – 57; Т1/2 – 9 год.ФармакодинамікаСинтетичний антибактеріальний препарат широкого спектра дії групи фторхінолонів, що містить як активну речовину левофлоксацин - лівообертальний ізомер офлоксацину. Левофлоксацин блокує ДНК-гіразу та топоізомеразу IV, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах мікробних клітин. Левофлоксацин активний щодо більшості штамів мікроорганізмів як в умовах in vitro, так і in vivo. In vitro Чутливі мікроорганізми (МПК ≤ 2 мг/л; зона інгібування ≥ 17 мм) Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Bacillus anthracis, Corynebacterium diphtheriae, Corynebacterium jeikeium, Enterococcus faecalis, Enterococcus spp., Listeria monocytogenes, Staphylococcus coagulase-negative methi-S(I) (метицилін-чутливі), Staphylococcus epidermidis methi-S (метицилін-чутливі), Staphylococcus spp. CNS (коагулазонегативні), Streptococci групи С і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae peni I/S/R (пеніцилін-помірно чутливі/-чутливі/- резистентні), Streptococcus pyogenes, Viridans streptococ- - резистентні). Аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Acinetobacter baumannii, Acinetobacter spp., Actinobacillus actinomycetemcomitans, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Enterobacter spp., Escherichia coll, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae ampi-S/R (ампициллин-чувствителъные /-резистентні), Haemophilus parainfluenzae, Helicobacter pylori, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp., Moraxella catarrhalis β+/β- (продукуючі та непродукуючі бета-лактамазеі пеніциліназ), Neisseria meningitidis, Pasteurella canis, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multocida, Pasteurella spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii,Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa (шпитальні інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, можуть вимагати комбінованого лікування), Pseudomonas spp., Salmonella spp., Serratia marcescens, Serratia spp. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfr ingens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus, Propionibacterium spp., Veillonella spp. Інші мікроорганізми: Bartonella spp., Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Legionella spp., Mycobacterium spp., Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis, Mycoplasma hominis, Mycoplasma. Помірно чутливі мікроорганізми (МПК = 4 мг/л; зона інгібування 16-14 мм) Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Corynebacterium urealyticum, Corynebacterium xerosis, Enterococcus faecium, Staphylococcus epidermidis methi-R (метицилін-резистентні), Staphylococcus haemolyticus methi-R (метициллін). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Campylobacter jejuni/coli. Анаеробні мікроорганізми: Prevotella spp., Porphyromonas spp. Резистентні до левофлоксацину мікроорганізми (МПК ≥ 8 мг/л; зона інгібування ≤ 13 мм) Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus methi-R (метицилін-резистентні), Staphylococcus coagidase-negative methi-R (коагулазонегативні метицилін-резистентні). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Alcaligenes xylosoxidans. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides thetaiotaomicron. Інші мікроорганізми: Mycobacterium avium. Клінічна ефективність У клінічних дослідженнях препарат був ефективним при лікуванні інфекцій, що викликаються переліченими нижче мікроорганізмами. Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Moraxela (Branhamella) catarrhalis, Morganella morgan. Інші: Chlamydia pneumoniae, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae. Резистентність Резистентність до левофлоксацину розвивається внаслідок поетапного процесу мутацій генів, що кодують обидві топоізомерази типу II: ДНК-гіразу та топоізомеразу IV. Інші механізми резистентності, такі як механізм впливу на пенетраційні бар'єри мікробної клітини (механізм, характерний для Pseudomonas aeruginosa) та механізм еффлюксу (активного виведення протимікробного засобу з мікробної клітини), можуть також зменшувати чутливість мікроорганізмів до левофлоксацину. У зв'язку з особливостями механізму дії левофлоксацину зазвичай не спостерігається перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими протимікробними засобами.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до левофлоксацину мікроорганізмами: позалікарняна пневмонія; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів та пієлонефрит; хронічний бактеріальний простатит; інфекції шкірних покривів та м'яких тканин; для комплексного лікування лікарсько-стійких форм туберкульозу; профілактика та лікування сибірки при повітряно-краплинному шляху зараження. Для лікування наступних інфекційно-запальних захворювань левофлоксацин може застосовуватися як альтернатива іншим протимікробним препаратам: гострий синусит; загострення хронічного бронхіту; неускладнений цистит. При застосуванні левофлоксацину слід враховувати офіційні національні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних засобів, а також чутливість патогенних мікроорганізмів у конкретній країні.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до левофлоксацину або інших хінолонів, а також до будь-якої з допоміжних речовин препарату Левофлоксацин. Епілепсія. Псевдопаралітична міастенія (myasthenia gravis). Ураження сухожилля при прийомі фторхінолонів в анамнезі. Дитячий та підлітковий вік до 18 років (у зв'язку з незавершеністю зростання скелета, тому що не можна повністю виключити ризик ураження хрящових точок зростання). Вагітність (не можна повністю виключити ризик ураження хрящових точок зростання у плода). Період грудного вигодовування (не можна повністю виключити ризик ураження хрящових точок зростання кісток у дитини). У пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 50 мл/хв неможливе застосування при режимі дозування з початковим дозуванням 250 мг/24 год; у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 20 мл/хв неможливе застосування при режимі дозування з початковим дозуванням 500 мг/24 год та 500 мг/12 год; (в т.ч. при гемодіалізі та постійному амбулаторному перитонеальному діалізі) неможливе застосування для всіх режимів дозування. З обережністю: У пацієнтів, схильних до розвитку судом [у пацієнтів з попередніми ураженнями центральної нервової системи (ЦНС), у пацієнтів, які одночасно отримують препарати, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, такі як фенбуфен, теофілін]. У пацієнтів з латентним або маніфестованим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (підвищений ризик гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами). У пацієнтів із порушенням функції нирок (потрібний обов'язковий контроль функції нирок, а також корекція режиму дозування). У пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів похилого віку; у пацієнтів жіночої статі, у пацієнтів з нескоректованими електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією); із синдромом вродженого подовження інтервалу QT; із захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному прийомі лікарських засобів, здатних подовжувати інтервал QT (антиаритмічні засоби класу IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики). У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні препарати, наприклад, глібенкламід або інсуліну (зростає ризик розвитку гіпоглікемії). У пацієнтів з тяжкими небажаними реакціями на інші фторхінолони, такими як тяжкі неврологічні реакції (підвищений ризик виникнення аналогічних небажаних реакцій при застосуванні левофлоксацину). У пацієнтів із психозами або у пацієнтів, які мають в анамнезі психічні захворювання. У пацієнтів з порушеннями функції нирок із кліренсом креатиніну 50-20 мл/хв. У пацієнтів похилого віку, у пацієнтів після трансплантації, а також при супутньому застосуванні глюкокортикостероїдів (підвищений ризик розвитку тендинітів та розриву сухожилля).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Левофлоксацин протипоказане у вагітних та жінок, що годують груддю.Побічна діяНаведені нижче побічні ефекти представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, 1/1000, 1/10000, Порушення з боку серця Рідко: синусова тахікардія, серцебиття. Частота невідома: подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, шлуночкова тахікардія, поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует", які можуть призводити до зупинки серця. Порушення з боку судин Рідко: зниження артеріального тиску. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: лейкопенія (зменшення кількості лейкоцитів у периферичній крові), еозинофілія (збільшення кількості еозинофілів у периферичній крові). Рідко: нейтропенія (зменшення кількості нейтрофілів у периферичній крові), тромбоцитопенія (зменшення кількості тромбоцитів у периферичній крові). Частота невідома: панцитопенія (зменшення кількості всіх формених елементів у периферичній крові), агранулоцитоз (відсутність чи різке зменшення кількості гранулоцитів у периферичній крові), гемолітична анемія. Порушення з боку нервової системи Часто: головний біль, запаморочення. Нечасто: сонливість, тремор, дисгевзія (перекручення смаку). Рідко: парестезія, судоми. Частота невідома: периферична сенсорна нейропатія, периферична сенсорно-моторна нейропатія, дискінезія, екстрапірамідні розлади, агевзія (втрата смакових відчуттів), парозмія (розлад відчуття запаху, особливо суб'єктивне відчуття запаху, об'єктивно відсутнього), включаючи втрату непритомність, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія. Порушення з боку органу зору Рідко: порушення зору, такі як розпливчастість видимого зображення. Частота невідома: минуща втрата зору, увеїт. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Нечасто: вертиго (почуття відхилення чи кружляння чи власного тіла чи навколишніх предметів). Рідко: дзвін у вухах. Частота невідома: зниження слуху, втрата слуху. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Нечасто: задишка. Частота невідома: бронхоспазм, алергічний пневмоніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто: діарея, блювання, нудота. Нечасто: біль у животі, диспепсія, метеоризм, запор. Частота невідома: геморагічна діарея, яка в окремих випадках може бути ознакою ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт, панкреатит, стоматит. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові. Рідко: гостра ниркова недостатність (наприклад, унаслідок розвитку інтерстиціального нефриту). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка, гіпергідроз. Частота невідома: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна багатоформна еритема, реакції фотосенсибілізації (підвищеної чутливості до сонячного та ультрафіолетового випромінювання), лейкоцитокластичний васкуліт. Реакції з боку шкіри та слизових оболонок можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини Нечасто: артралгія, міалгія. Рідко: ураження сухожилля, включаючи тендиніт (наприклад, ахілова сухожилля), м'язову слабкість, яка може бути особливо небезпечна у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією (myasthenia gravis). Частота невідома: рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллове сухожилля. Цей побічний ефект може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування та може мати двосторонній характер, розрив зв'язок, розрив м'язів, артрит. Порушення з боку обміну речовин та харчування Нечасто: анорексія. Рідко: гіпоглікемія, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом (можливі ознаки гіпоглікемії: "вовчий" апетит, нервозність, піт, тремтіння). Частота невідома: гіперглікемія, гіпоглікемічна кома. Інфекційні та паразитарні захворювання Нечасто: грибкові інфекції, розвиток резистентності до патогенних мікроорганізмів. Загальні розлади Нечасто: астенія. Рідко: пірексія (підвищення температури тіла). Частота невідома: біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках). Порушення з боку імунної системи Рідко: ангіоневротичний набряк. Частота невідома: анафілактичний шок, анафілактоїдний шок. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто: підвищення активності "печінкових" ферментів у крові (наприклад, аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT)), підвищення активності лужної фосфатази (ЩФ) та гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) у крові. Нечасто: підвищення концентрації білірубіну у крові. Частота невідома: тяжка печінкова недостатність, включаючи випадки розвитку гострої печінкової недостатності, іноді з фатальним результатом, особливо у пацієнтів з тяжким основним захворюванням (наприклад, у пацієнтів із сепсисом); гепатит, жовтяниця. Порушення психіки Часто: безсоння. Нечасто: відчуття занепокоєння, тривога, сплутаність свідомості. Рідко: психічні порушення (наприклад галюцинації, параноя), депресія, ажитація (збудження), порушення сну, кошмарні сновидіння. Частота невідома: порушення психіки з порушеннями поведінки із заподіянням собі шкоди, включаючи суїцидальні думки та суїцидальні спроби. Інші можливі небажані ефекти, що стосуються всіх фторхінолонів Дуже рідко: напади порфірії (дуже рідкісної хвороби обміну речовин) у пацієнтів із порфірією.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодії, що вимагають дотримання обережності З препаратами, що містять магній, алюміній, залізо та цинк, диданозином Препарати, що містять двовалентні або тривалентні катіони, такі як солі цинку або заліза (лікарські препарати для лікування анемії), магній- та/або алюміній-місткі препарати (такі як антациди), диданозин (тільки лікарські форми, що містять як буфер алюміній або магній ), рекомендується приймати не менше ніж за 2 години до або через 2 години після прийому таблеток Левофлоксацин. Солі кальцію мають мінімальний ефект на абсорбцію левофлоксацину при його прийомі внутрішньо. із сукральфатом Дія препарату Левофлоксацин значно послаблюється при одночасному застосуванні сукральфату (засоби захисту слизової оболонки шлунка). Пацієнтам, які отримують левофлоксацин та сукральфат, рекомендується приймати сукральфат через 2 години після прийому левофлоксацину. З теофіліном, фенбуфеном або подібними лікарськими засобами групи нестероїдних протизапальних препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку Фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном не виявлено. Однак при одночасному застосуванні хінолонів і теофіліну, нестероїдних протизапальних препаратів та інших препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, можливе зниження порога судомної готовності головного мозку. Концентрація левофлоксацину при одночасному прийомі фенбуфену підвищується лише на 13%. З непрямими антикоагулянтами (антагоністи вітаміну К) У пацієнтів, які отримували лікування левофлоксацином у комбінації з непрямими антикоагулянтами (наприклад, варфарином), спостерігалося підвищення протромбінового часу/міжнародного нормалізованого відношення та/або розвиток кровотечі, у тому числі й тяжкого. Тому при одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів та левофлоксацину необхідний регулярний контроль показників зсідання крові. З пробенецидом та циметидином При одночасному застосуванні лікарських препаратів, що порушують ниркову канальцеву секрецію, таких як пробенецид і циметидин, і левофлоксацину, слід бути обережним, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю. Виведення (нирковий кліренс) левофлоксацину сповільнюється під дією циметидину на 24% та пробенециду на 34%. Малоймовірно, що це може мати клінічне значення за нормальної функції нирок. З циклоспорином Левофлоксацин збільшував Т1/2 циклоспорину на 33%. Оскільки це збільшення є клінічно незначним, корекції дози циклоспорину при його одночасному застосуванні з левофлоксацином не потрібне. З глюкокортикостероїдами Одночасний прийом глюкокортикостероїдів збільшує ризик розриву сухожилля. З лікарськими препаратами, що подовжують інтервал QT Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів, які отримують препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики). Інші комбінації Проведені клініко-фармакологічні дослідження для вивчення можливих фармакокінетичних взаємодій левофлоксацину з дигоксином, глібенкламідом, ранітидином та варфарином показали, що фармакокінетика левофлоксацину при одночасному застосуванні з цими препаратами не змінюється достатньо, щоб це мало клінічно.Спосіб застосування та дозиТаблетки Левофлоксацин 250 мг або 500 мг приймають внутрішньо один або двічі на добу. Таблетки слід ковтати, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини (від 0,5 до 1 склянки). При необхідності таблетки 500 мг можна розламувати за ризиком. Препарат можна приймати перед їдою або в будь-який час між їдою, оскільки одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату. Препарат слід приймати не менше ніж за 2 години до або через 2 години після прийому препаратів, що містять магній та/або алюміній, залізо, цинк, або прийому сукральфату. Враховуючи те, що біодоступність левофлоксацину при прийомі препарату в таблетках дорівнює 99-100%, у разі переведення пацієнта з внутрішньовенного введення препарату Левофлоксацин на прийом таблеток слід продовжувати лікування у тій же дозі, що застосовувалася при внутрішньовенному введенні. Дози та тривалість лікування Режим дозування визначається характером та тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника. Тривалість лікування варіює залежно від перебігу захворювання. Рекомендований режим дозування та тривалість лікування у пацієнтів з нормальною функцією нирок (КК >50 мл/хв) Гострий синусит: по 2 таблетки Левофлоксацину 250 мг або по 1 таблетці Левофлоксацину 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 10-14 днів. Загострення хронічного бронхіту: по 2 таблетки Левофлоксацину 250 мг або по 1 таблетці Левофлоксацину 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 7-10 днів. Позабольнична пневмонія: по 2 таблетки Левофлоксацину 250 мг або по 1 таблетці Левофлоксацину 500 мг 1-2 рази на добу (відповідно по 500-1000 мг левофлоксацину) -7-14 днів. Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 1 таблетці Левофлоксацину 250 мг 1 раз на добу (відповідно по 250 мг левофлоксацину) – 3 дні. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 2 таблетки Левофлоксацину 250 мг 1 раз на добу або по 1 таблетці Левофлоксацину 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 7-14 днів. Пієлонефрит: по 2 таблетки Левофлоксацину 250 мг 1 раз на добу або по 1 таблетці Левофлоксацину 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 7-10 днів. Хронічний бактеріальний простатит: по 2 таблетки Левофлоксацину 250 мг або по 1 таблетці Левофлоксацину 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 28 днів. Інфекції шкірних покривів та м'яких тканин: по 2 таблетки Левофлоксацину 250 мг або по 1 таблетці Левофлоксацину 500 мг 1-2 рази на добу (відповідно по 500-1000 мг левофлоксацину) – 7-14 днів. Комплексне лікування лікарсько-стійких форм туберкульозу: по 1 таблетці Левофлоксацин 500 мг 1-2 рази на добу (відповідно по 500-1000 мг левофлоксацину) – до 3-х місяців. Профілактика та лікування сибірки при повітряно-краплинному шляху зараження: по 2 таблетки Левофлоксацин 250 мг або по 1 таблетці Левофлоксацин 500 мг (відповідно по 500 мг левофлоксацину) 1 раз на добу протягом 8 тижнів. Режим дозування у пацієнтів із порушенням функції нирок (КК) Левофлоксацин виводиться переважно нирками, тому при лікуванні пацієнтів з порушеною нирковою функцією потрібне зниження дози препарату (див. таблицю нижче). Кліренс креатиніну, мл/хв. Режим дозування Початкова доза 500 мг/24 год Початкова доза 500 мг/12 год 50-20 Далі 250 мг/24 год Далі 250 мг/12 год 19-10 розділ "Протипоказання" розділ "Протипоказання" Режим дозування у пацієнтів із порушеннями функції печінки При порушенні функції печінки не потрібна корекція режиму дозування, оскільки левофлоксацин лише незначною мірою метаболізується в печінці. Режим дозування у пацієнтів похилого віку Для пацієнтів похилого віку не потрібна корекція режиму дозування, за винятком випадків зниження КК до 50 мл/хв і нижче. Пропуск прийому однієї або кількох доз препарату Якщо випадково пропущено прийом препарату, то треба якнайшвидше прийняти чергову дозу і далі продовжувати приймати препарат Левофлоксацин згідно з рекомендованим режимом його дозування.ПередозуванняСимптоми передозування Симптомами гострого передозування препарату Левофлоксацин є симптоми з боку центральної нервової системи (порушення свідомості, включаючи сплутаність свідомості, запаморочення та судоми). При постмаркетинговому застосуванні препарату при передозуванні спостерігалися ефекти з боку ЦНС, включаючи сплутаність свідомості, судоми, галюцинації та тремор. Можливі нудота та ерозій слизової оболонки ШКТ. У клініко-фармакологічних дослідженнях, проведених із дозами левофлоксацину, що перевищують терапевтичні, було показано подовження інтервалу QT. Лікування передозування У разі передозування потрібне ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи моніторування електрокардіограми. Лікування симптоматичне. У разі гострого передозування таблеток Левофлоксацин показано промивання шлунка та введення антацидів для захисту слизової оболонки шлунка. Левофлоксацин не виводиться за допомогою діалізу (гемодіалізу, перитонеального діалізу та постійного перитонеального діалізу). Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікарські інфекції, спричинені синьогнійною паличкою (Pseudomonas aeruginosa), можуть вимагати комбінованого лікування. Поширеність набутої резистентності висівних штамів мікроорганізмів може змінюватися залежно від географічного регіону та з часом. У зв'язку з цим потрібна інформація про резистентність до препарату в конкретній країні. Для терапії важких інфекцій або при неефективності лікування повинен бути встановлений мікробіологічний діагноз із виділенням збудника та визначенням його чутливості до левофлоксацину. Втрата працездатності (інвалідизація) та потенційні незворотні серйозні побічні реакції, зумовлені прийомом фторхінолонів Застосування фторхінолонів, у тому числі левофлоксацину, було пов'язане з втратою працездатності та розвитком необоротних серйозних побічних реакцій з боку різних систем організму, які можуть розвинутись одночасно в одного й того самого пацієнта. Побічні реакції, спричинені фторхінолонами, включають тендиніти, розрив сухожиль, артралгію, міалгію, периферичну нейропатію, а також побічні ефекти з боку нервової системи (галюцинації, тривога, депресія, безсоння, головний біль та сплутаність свідомості). Дані реакції можуть розвинутись у період від декількох годин до декількох тижнів після початку терапії левофлоксацином. Розвиток цих побічних реакцій відзначався у пацієнтів будь-якого віку або без попередніх факторів ризику. При перших ознаках або симптомах будь-яких серйозних побічних реакцій слід негайно припинити застосування левофлоксацину. Слід уникати застосування фторхінолонів, у тому числі левофлоксацину, у пацієнтів, які мали будь-які з цих серйозних побічних реакцій. Метицилін-резистентний золотистий стрептокок Є висока ймовірність того, що метицилін-резистентний золотистий стафілокок буде резистентним до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин. Тому левофлоксацин не рекомендується для лікування встановлених або передбачуваних інфекцій, що викликаються метицилін-резистентним золотистим стафілококом, якщо лабораторні аналізи не підтвердили чутливості цього мікроорганізму до левофлоксацину. Пацієнти, схильні до розвитку судом Як і інші хінолони, левофлоксацин повинен з великою обережністю застосовуватися у пацієнтів зі схильністю до судом. До таких пацієнтів відносяться пацієнти з попередніми ураженнями центральної нервової системи, такими як інсульт, тяжка черепно-мозкова травма; пацієнти, які одночасно отримують препарати, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, такі як фенбуфен та інші подібні до нього нестероїдні протизапальні препарати або інші препарати, що знижують поріг судомної готовності, такі як теофілін. Псевдомемдранозний коліт Діарея, що розвинулася під час або після лікування левофлоксацином, особливо важка, завзята та/або з кров'ю, може бути симптомом псевдомембранозного коліту, що викликається Clostridium difficile. У разі підозри на розвиток псевдомембранозного коліту лікування левофлоксацином слід негайно припинити і одразу розпочати специфічну антибіотикотерапію (ванкоміцин, тейкопланін або метронідазол усередину). Препарати, що гальмують перистальтику кишок, протипоказані. Тендиніт та розрив сухожилля Тендініт, що рідко спостерігається, при застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, може призводити до розриву сухожилля, включаючи ахілове сухожилля. Цей побічний ефект може розвинутись протягом 48 годин після початку лікування та може бути двостороннім. Пацієнти похилого віку більш схильні до розвитку тендиніту. Ризик розриву сухожиль може підвищуватися при одночасному прийомі глюкокортикостероїдів. При підозрі на тендиніт слід негайно припинити лікування препаратом Левофлоксацин та розпочати відповідне лікування ураженого сухожилля, наприклад, забезпечивши йому достатню іммобілізацію. Крім цього, у пацієнтів після трансплантації підвищений ризик розвитку тендинітів, тому рекомендується бути обережним при призначенні фторхінолонів даної категорії пацієнтів. У пацієнтів з порушеннями функції нирок добову дозу слід скоригувати на підставі кліренсу креатиніну. Застосування при повітряно-краплинному шляху зараження сибіркою Застосування левофлоксацину у людини за цим показанням ґрунтується на даних щодо чутливості до нього Bacillus anthracis, отриманих у дослідженнях in vitro та в експериментальних дослідженнях, проведених на тваринах, а також на обмежених даних застосування левофлоксацину у людини. Лікарі повинні звертатися до національних та/або міжнародних документів, які відображають вироблену спільними зусиллями точку зору щодо лікування сибірки. Реакції гіперчутливості Левофлоксацин може викликати серйозні, потенційно фатальні реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок), далі при застосуванні початкових доз. Пацієнтам слід негайно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. Тяжкі бульозні реакції При прийомі левофлоксацину спостерігалися випадки важких бульозних реакцій шкіри, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. У разі розвитку будь-яких реакцій з боку шкіри або слизових оболонок пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря та не продовжувати лікування до його консультації. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Повідомлялося про випадки розвитку печінкового некрозу, включаючи розвиток фатальної печінкової недостатності при застосуванні левофлоксацину, головним чином у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, з сепсисом. Пацієнти повинні бути попереджені про необхідність припинення лікування та термінового звернення до лікаря у разі появи ознак та симптомів ураження печінки, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж та біль у животі. Пацієнти з нирковою недостатністю Оскільки левофлоксацин екскретується головним чином через нирки, у пацієнтів з порушенням функції нирок потрібний обов'язковий контроль функції нирок, а також корекція режиму дозування. При лікуванні пацієнтів похилого віку слід на увазі, що у пацієнтів цієї групи часто спостерігаються порушення функції нирок. Запобігання розвитку реакцій фотосенсибілізації Хоча фотосенсибілізація при застосуванні левофлоксацину розвивається дуже рідко, для запобігання її розвитку пацієнтам не рекомендується під час лікування та протягом 48 годин після закінчення лікування левофлоксацином піддаватися без особливої необхідності сильному сонячному або штучному ультрафіолетовому опроміненню (наприклад, відвідувати солярій). Суперінфекція Як і при застосуванні інших антибіотиків, застосування левофлоксацину, особливо протягом тривалого часу, може призводити до посиленого розмноження нечутливих до нього мікроорганізмів (бактерій та грибів), що може викликати зміни мікрофлори, яка в нормі є у людини. В результаті може розвинутись суперінфекція. Тому в ході лікування обов'язково проводити повторну оцінку стану пацієнта, і, у разі розвитку під час лікування суперінфекції, слід вживати відповідних заходів. Подовження інтервалу QT Повідомлялося про дуже рідкі випадки подовження інтервалу QT у пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин. При застосуванні фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, слід бути обережним у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів з нескоректованими електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією); із синдромом вродженого подовження інтервалу QT; із захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному прийомі лікарських препаратів, здатних подовжувати інтервал QT, таких як антиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики. Пацієнти похилого віку та пацієнти жіночої статі можуть бути більш чутливими до препаратів, що подовжують інтервал QT. Тому слід з обережністю застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази У пацієнтів з латентним або маніфестованим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази є схильність до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами, що слід брати до уваги при лікуванні левофлоксацином. Гіпо- та гіперглікемія (дисглікемія) Як і при застосуванні інших хінолонів, при застосуванні левофлоксацину спостерігалися випадки розвитку гіперглікемії та гіпоглікемії, зазвичай у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують одночасно лікування пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, глібенкламідом) або препаратами інсуліну. Повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемічної коми. У пацієнтів із цукровим діабетом потрібен моніторинг концентрації глюкози у крові. Периферична нейропатія У пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин, відзначалася сенсорна та сенсорно-моторна периферична нейропатія, початок якої може бути швидким. Якщо у пацієнта з'являються симптоми нейропатії, застосування левофлоксацину слід припинити. Це мінімізує можливий ризик розвитку незворотних змін. Загострення псевдопаралітичної міастенії (myasthenia gravis) Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, характеризуються блокуючою нервово-м'язовою активністю і можуть посилювати м'язову слабкість у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією. Відзначалися несприятливі реакції, включаючи легеневу недостатність, що вимагала проведення штучної вентиляції легенів, і смертельний результат, які асоціювалися із застосуванням фторхінолонів у пацієнтів із псевдопаралітичною міастенією. Застосування левофлоксацину у пацієнта із встановленим діагнозом псевдопаралітичної міастенії не рекомендується. Психотичні реакції При застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, повідомлялося про розвиток психотичних реакцій, які в дуже поодиноких випадках прогресували до розвитку суїцидальних думок та порушень поведінки із заподіянням собі шкоди (іноді після прийому разової дози левофлоксацину. При розвитку таких реакцій на лікування левофлоксацином . Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із психозами або пацієнтам, які мають в анамнезі психічні захворювання. Порушення зору При розвитку будь-яких порушень зору потрібна негайна консультація офтальмолога. Вплив на лабораторні тести У пацієнтів, які приймають левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може призводити до неправдивих результатів, які слід підтверджувати більш специфічними методами. Левофлоксацин може інгібувати зростання Mycobacterium tuberculosis і призводити в подальшому до хибнонегативних результатів бактеріологічного діагнозу туберкульозу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Такі побічні ефекти левофлоксацину, як запаморочення або вертиго, сонливість та розлади зору, можуть знижувати психомоторні реакції та здатність до концентрації уваги. У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
454,00 грн
426,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
256,00 грн
221,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
198,00 грн
152,00 грн
Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
199,00 грн
157,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Дозировка: 100 мг Фасовка: N30 Форма выпуска: таб. Упаковка: уп. контурн.
237,00 грн
145,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Фасовка: N30 Форма выпуска: капс. Упаковка: блистер Производитель: ПромоМед Рус ООО Завод-производитель: В-МИН +(Россия). .
Фасування: N30 Форма випуску: капс. Упаковка: блістер Виробник: ПромоМед Рус ТОВ Завод-виробник: В-МІН + (Росія). .
Фасування: N30 Форма випуску: капс. Упаковка: блістер Виробник: ПромоМед Рус ТОВ Завод-виробник: В-МІН + (Росія). .
187,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: Папаверину гідрохлорид – 20 мг; Допоміжні речовини: динатрієва сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти (едетат динатрію) – 0,05 мг, метіонін – 0,1 мг, вода для ін'єкцій – до 1 мл. Розчин ін'єкцій 20 мг/мл. 2 мл у ампули нейтрального скла. 5 ампул поміщають у контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки. 1 або 2 контурні осередкові упаковки поміщають в пачку з картону для споживчої тари. 5, 10 ампул поміщають у пачку з картону для споживчої тари з перегородками або ґратами, або сепаратором із картону для споживчої тари. 10 ампул поміщають у коробку з картону для споживчої тари. У кожну пачку або коробку вкладають інструкцію із застосування, ніж ампульний або ампульний скарифікатор. У разі використання ампул з насічками, точками або кільцями надлому ніж ампульний або ампульний скарифікатор не вкладають.Опис лікарської формиПрозора слабо забарвлена рідина.Фармакотерапевтична групаСпазмолітичний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція залежить від лікарської форми. Біодоступність у середньому – 54 %. Зв'язок із білками плазми – 90 %. Добре розподіляється, проникає крізь гісто-гематичні бар'єри. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення препарату – 0.5-2 год (може подовжуватися до 24 год). Виводиться нирками як метаболітів. Повністю видаляється з крові при гемодіалізі.ФармакодинамікаСпазмолітичний засіб, що має гіпотензивну дію. Інгібує фосфодіестеразу, викликає накопичення в клітині циклічного аденозинмонофосфату та зниження вмісту іонів кальцію; знижує тонус і розслаблює гладкі м'язи внутрішніх органів (шлунково-кишкового тракту, дихальної та сечостатевої системи) та судин. У великих дозах знижує збудливість серцевого м'яза та уповільнює внутрішньосерцеву провідність. Дія на центральну нервову систему виражена слабо (у великих дозах седативний ефект).Показання до застосуванняСпазм гладких м'язів: органів черевної порожнини (холецистит, пілороспазм, спастичний коліт, ниркова колька); периферичних судин (ендартеріїт); судин головного мозку; серця – стенокардія (у складі комплексної терапії); Бронхоспазму. Як допоміжний лікарський засіб для премедикації.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, AV блокада, глаукома, тяжка печінкова недостатність, літній вік (ризик розвитку гіпертермії), дитячий вік (до 6 місяців). З обережністю: Стан після черепно-мозкової травми, хронічна ниркова недостатність, недостатність функції надниркових залоз, гіпотиреоз, гіперплазія передміхурової залози, надшлуночкова тахікардія, шокові стани.Вагітність та лактаціяПри вагітності та лактації безпека препарату не встановлена.Побічна діяАлергічні реакції; AV блокада, шлуночкова екстрасистолія, зниження артеріального тиску (АТ), запор, сонливість, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, еозинофілія.Взаємодія з лікарськими засобамиПапаверин знижує протипаркінсонічний ефект леводопи та гіпотензивний ефект метилдопи. У комбінації з барбітуратів спазмолітична дія папаверину посилюється. При сумісному застосуванні з трициклічними антидепресантами, прокаїнамідом, резерпіном, хінідином можливе посилення гіпотензивного ефекту папаверину.Спосіб застосування та дозиПідшкірно внутрішньом'язово - 1-2 мл розчину з концентрацією 20 мг/мл (20-40 мг) 2-4 рази на добу; внутрішньовенно повільно - 20 мг з попереднім розведенням 10-20 мл 0,9% розчину натрію хлориду.ПередозуванняСимптоми: диплопія, слабкість, зниження артеріального тиску, сонливість. Лікування: симптоматичне (підтримка АТ).Запобіжні заходи та особливі вказівкивнутрішньовенно слід вводити повільно, під контролем лікаря. У період лікування прийом етанолу може бути виключений. При вагітності та лактації безпека препарату не встановлена. Вазодилатуюча дія знижується при тютюнокурінні.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
479,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат – 1 мл. Активна речовина: пентоксифілін – 20 мг; Допоміжні речовини: натрію дигідрофосфат, натрію хлорид, розчин гідроксиду натрію 0,1 М, вода для ін'єкцій. Концентрат для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньоартеріального введення 20 мг/мл. 5 мл препарату в ампули. По 5 ампул в контурне осередкове впакування. 1, 2 контурні осередкові упаковки поміщають у пачку з картону. По 5,10 ампул поміщають у пачку з картону з перегородками чи ґратами, або сепаратором із картону. По 10 ампул у коробку з картону. У кожну пачку або коробку вкладають інструкцію із застосування, ніж ампульний або ампульний скарифікатор. При використанні ампул із насічками, кільцями надлому або точками надлому ніж ампульний або ампульний скарифікатор не вкладають.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна або трохи жовтувата рідина.Фармакотерапевтична групаВазодилатуючий засіб.ФармакокінетикаМетаболізується печінкою. У процесі метаболізму утворюється кілька активних метаболітів, основними з яких є метаболіт 1 та метаболіт 5. Їх концентрація у плазмі крові у 5 та 8 разів (відповідно) вища за концентрацію вихідної речовини. Виділяється у вигляді метаболітів (94%) та через кишечник (4%), за перші 4 години виводиться до 90% дози. У незміненому вигляді виводиться 2% препарату Пентоксифілін та його метаболіти не зв'язуються з білками плазми. При тяжкому порушенні функції нирок виведення метаболітів уповільнене. При порушенні функції печінки відзначається подовження періоду напіввиведення та підвищення біодоступності.ФармакодинамікаПентоксифілін є похідним ксантину. Покращує мікроциркуляцію та реологічні властивості крові. Механізм дії пов'язаний з пригніченням фосфодіестерази та підвищенням вмісту циклічного 3,5 аденозинмонофосфату (3,5-АМФ) у тромбоцитах та аденозинтрифосфату (АТФ) в еритроцитах з одночасним насиченням енергетичного потенціалу, що у свою чергу призводить до вазодилатації. зростання систолічного та хвилинного об'єму серця без значної зміни частоти серцевих скорочень. Розширюючи коронарні артерії, збільшує доставку кисню до міокарда (антиангінальний ефект), судини легень покращує оксигенацію крові. Підвищує тонус дихальної мускулатури (міжреберних м'язів та діафрагми). При внутрішньовенному введенні призводить до посилення колатерального кровообігу, збільшення обсягу крові, що протікає через одиницю перерізу. Приводить до зростання вмісту АТФ у головному мозку, сприятливо впливає на біоелектричну діяльність центральної нервової системи. Знижує в'язкість крові, викликає дезагрегацію тромбоцитів, підвищує еластичність мембрани еритроцитів (за рахунок впливу на патологічно змінену деформованість еритроцитів). Покращує мікроциркуляцію у зонах порушеного кровообігу. При оклюзійному ураженні периферичних артерій ( "перемежується" кульгавості) призводить до усунення нічних судом литкових м'язів і болів у спокої.Показання до застосуванняпорушення периферичного кровообігу на тлі атеросклеротичних, діабетичних та запальних процесів (у т.ч. при "переміжній" хромоті, обумовленої атеросклерозом, діабетичною ангіопатією, облітеруючим ендартеріїтом); трофічні порушення тканин внаслідок порушення артеріальної та венозної мікроциркуляції (варикозні виразки, гангрена, відмороження); ангіонейропатії (парестезії, акроціаноз, хвороба Рейно); гострі та хронічні порушення мозкового кровообігу ішемічного типу (в т.ч. при церебральному атеросклерозі); стани після геморагічного та ішемічного інсульту; порушення кровообігу в судинах ока (гостра та хронічна недостатність кровопостачання сітчастої та судинної оболонок ока); порушення функцій середнього вуха судинного генезу, що супроводжуються приглухуватістю.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до пентоксифіліну, інших похідних ксантину або інших компонентів, що входять до складу препарату; виражений коронарний або церебральний атеросклероз; гострий інфаркт міокарда; виражені порушення ритму серця; неконтрольована артеріальна гіпотензія; масивна кровотеча; крововилив у сітківку ока; геморагічний інсульт; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: хворим з лабільним артеріальним тиском, схильністю до артеріальної гіпотензії, хронічною серцевою недостатністю, схильністю до геморагій, станом після нещодавно перенесених оперативних втручань, печінковою та/або нирковою недостатністю.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: біль голови, запаморочення; тривожність, порушення сну, судоми. З боку серцево-судинної системи: тахікардія, аритмія, кардіалгії, рідко – прогресування симптомів стенокардії, зниження артеріального тиску. З боку шкірних покровів: гіперемія шкіри обличчя, "припливи" крові до шкіри обличчя та верхньої частини грудної клітки, набряки, підвищена ламкість нігтів. З боку травного тракту: нудота, блювання, сухість у роті, відчуття тяжкості у шлунку, зниження апетиту, загострення холециститу, холестатичний гепатит, атонія кишечника, кровотечі зі слизових оболонок шлунка, кишечника. З боку органів чуття: порушення зору, худоби. З боку системи гемостазу та органів кровотворення: тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія, гіпофібриногенемія; носові кровотечі. Алергічні реакції: рідко – свербіж шкіри, гіперемія шкіри, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок. Лабораторні показники: підвищення активності "печінкових" трансаміназ: аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT), лактатдегідрогенази (ЛДГ) та лужної фосфатази. Інші: асептичний менінгіт (рідко).Взаємодія з лікарськими засобамиПентоксифілін може посилювати дію лікарських засобів, що впливають на систему згортання крові (непрямі та прямі антикоагулянти, тромболітики), антибіотиків (в т.ч. цефалоспоринів - цефамандолу, цефоперазону, цефотетану), вальпроєвої кислоти). Збільшує ефективність гіпотензивних препаратів, інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Циметидин підвищує концентрацію пентоксифіліну в плазмі (ризик виникнення побічних ефектів). Спільне призначення з іншими ксантинами може призводити до надмірного нервового збудження.Спосіб застосування та дозиПрепарат може вводитись внутрішньовенно, внутрішньоартеріально. При проведенні інфузій хворий повинен перебувати у положенні "лежачи". Внутрішньовенно краплинно вводиться повільно в дозі 100 мг 250-500 мл 0,9% розчину натрію хлориду або в 5% розчині декстрози (глюкози) (тривалість введення - 90-180 хвилин); внутрішньоартеріально - спочатку в дозі 100 мг 20-50 мл 0,9% розчину натрію хлориду, а в наступні дні - по 200-300 мг 30-50 мл 0,9% розчину натрію хлориду (швидкість введення: 10 мг/хв. . При вираженому атеросклерозі судин головного мозку не можна вводити до сонної артерії. Хворим із хронічною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв.) призначають 50-70% від звичайної дози.ПередозуванняСимптоми: слабкість, запаморочення, виражене зниження артеріального тиску, тахікардія, сонливість, непритомність, тоніко-клонічні судоми, підвищена нервова збудливість, гіпертермія, арефлексія, ознаки шлунково-кишкової кровотечі (блювання типу "кавової гущі"). Лікування: симптоматичне, спрямоване на підтримку функції дихання та артеріального тиску.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування слід проводити під контролем артеріального тиску. У хворих із хронічною серцевою недостатністю слід досягти компенсації кровообігу. У хворих на цукровий діабет, які приймають гіпоглікемічні засоби, призначення великих доз пентоксифіліну може спричинити виражену гіпоглікемію (потрібна корекція дози). При призначенні одночасно з антикоагулянтами необхідно ретельно стежити за показниками системи згортання крові. У пацієнтів, які перенесли нещодавно оперативне втручання, необхідний систематичний контроль концентрації гемоглобіну та гематокриту. Доза, що вводиться, повинна бути зменшена у хворих з низьким і нестабільним артеріальним тиском. У літніх пацієнтів може знадобитися зменшення дози (підвищення біодоступності та зниження швидкості виведення). Тютюнопаління може знижувати терапевтичну ефективність препарату. Сумісність розчину пентоксифіліну з інфузійним розчином слід перевіряти у кожному конкретному випадку.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: периндоприлу (у формі трет-бутиламінової солі) 4 мг; Допоміжні компоненти: МКЦ, моногідрат лактози, аеросил, магнію стеарат. У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим або кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми з фаскою. Допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаПрепарат Періндоприл містить компонент, який після метаболічних трансформацій перетворюється на периндоприлат, активний метаболіт із здатністю інгібувати АПФ. Периндоприлат пригнічує вивільнення з закінчень волокон симпатичної системи, гальмує синтез ендотеліну в інтимі судин. Дія заснована на конкурентному зв'язку з АПФ та інгібуванні швидкості зміни структури ангіотензину I в активну вазоконстрикторну речовину – ангіотензин II. При цьому також спостерігається посилення активності реніну вторинного характеру, зниження секреції альдостерону. Препарат Периндоприл має вазодилатуючу (судинорозширювальну) дію, зменшує постнавантаження за рахунок зниження ОПСС, зменшує опір у судинах легень. При прийомі периндоприлу підвищується хвилинний об'єм міокарда, збільшується толерантність до навантажень міокарда. У препарату відзначені натрійуретичний ефект та кардіопротекторна дія. Ефект гіпотензії спостерігається через 60 хвилин після прийому таблетки. Зниження АТ не супроводжується розвитком тахікардії. Максимальний терапевтичний ефект спостерігається через 4-8 годин, тривала дія (до 24 годин). Периндоприл покращує кровообіг мозку, нирок, міокарда, знижує потреби міокардіоцитів у кисні при ІХС. Периндоприл підвищує сенсибілізацію периферичних тканин до дії інсуліну. Препарат має антиоксидантні властивості, уповільнює звикання до нітратів.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; реноваскулярна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; профілактика повторного інсульту; профілактика інсульту після транзиторної ішемічної атаки; стабільної ІХС.Протипоказання до застосуванняНе призначають при: Ангіоневротичний набряк, показання в педіатрії, гіперчутливість до периндоприлу. З обережністю призначають Периндоприл при: Тяжких аутоімунних патологіях, аортальному стенозі, лейкопенії, констриктивному перикардиті, гіпонатріємії, мітральному стенозі, наявності пересадженої нирки, гіпертрофічній кардіоміопатії, тромбоцитопенії, облітеруючому атеросклерозі, обструкції судин від боків з атеросклерозом коронарної артерії, гіперкаліємії, тяжкої гіпертензії, помірної ниркової недостатності, дегідратації.Вагітність та лактаціяПри вагітності та лактації не призначається.Побічна діяЗастосування препарату Периндоприл може супроводжуватись: Сухим кашлем, сухістю в роті, головним болем, диспепсією, зміною рівня гемоглобіну, порушенням сну, алопецією, слабкістю, збоченням смаку, астенією, болем у грудях, панкреатитом, шкірним висипом, еозинофільною пневмонією, гіперкаліємією, парестезіями, сечової кислоти, еритроцитопенією, зміною настрою, судомами, свербінням, артеріальною гіпотензією, бронхоспазмом, тромбоцитопенією, підвищенням рівня креатиніну, еритемою, ангіоневротичним набряком, сексуальними розладами, лейкопенією, ринітомом, астенією, астенією , гемолітичною анемією, холестатичним гепатитом, задишкою, васкулітом, дисгевзією, цитолітичним гепатитом, мультиформною еритемою, м'язовими спазмамиВзаємодія з лікарськими засобамиГіпотензію посилюють (адитивну дію) інші антигіпертензивні засоби, у т.ч. бета-адреноблокатори при значному системному всмоктуванні із офтальмологічних лікарських форм, діуретичні засоби, антидепресанти іміпрамінового ряду, нейролептики, алкоголь; послаблюють - естрогени, НПЗЗ, симпатоміметики. Циклоспорин, калійзберігаючі діуретики, каліймісткі лікарські засоби, калієві добавки, замінники солі збільшують ризик розвитку гіперкаліємії. Потенціює гіпоглікемічний ефект пероральних протидіабетичних препаратів (необхідна корекція доз останніх), гіпотензивна дія деяких загальних анестетиків та міорелаксантів; зменшує гіпокаліємію та явища гіперальдостеронізму, індуковані діуретиками; підвищує концентрацію літію та токсичну дію літію.При одночасному застосуванні з НПЗЗ підвищується ризик порушення функції нирок, з мієлодепресантами, інтерфероном - нейтропенії та/або агранулоцитозу зі смертельним наслідком. Антациди та тетрацикліни зменшують швидкість та повноту всмоктування із ШКТ.Спосіб застосування та дозиТерапія Периндоприлом стартує з початкових доз 1-2 мг/добу. При застійній серцевій недостатності оптимальне дозування – 2-4 мг/добу, при артеріальній гіпертензії – 4-8 мг/мг. Збільшення доз від 4 до 8 мг проводять за 3-4 тижні. Прийом дози здійснюється 1 раз на добу. Доза при реноваскулярній гіпертензії – 2 мг. За наявності початково низького АТ у літніх пацієнтів доза периндоприлу повинна становити 1 мг/добу, якщо комбінаторна терапія і підвищений ризик небажаних ефектів. З профілактичною метою для запобігання інсульту призначається 2 мг/добу/2 тижні, потім 4 мг/добу ще 2 тижні. При стабільній ІХС стартують з 4 мг/добу, а через 2 тижні дозування підвищують до 8 мг/добу.ПередозуванняПеревищення рекомендованих доз Периндоприлу іноді супроводжується гіпотензією гострого характеру, набряком Квінке. У цьому випадку прийом препарату пацієнтом скасовується. Проводять промивання шлунка, якщо велику дозу було прийнято недавно. Для симптоматичної терапії показані епінефрін, антигістамінні препарати, гідрокортизон. Діаліз ефективний.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: периндоприлу (у формі трет-бутиламінової солі) 8 мг; Допоміжні компоненти: МКЦ, моногідрат лактози, аеросил, магнію стеарат. У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим або кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми з фаскою. Допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаПрепарат Періндоприл містить компонент, який після метаболічних трансформацій перетворюється на периндоприлат, активний метаболіт із здатністю інгібувати АПФ. Периндоприлат пригнічує вивільнення з закінчень волокон симпатичної системи, гальмує синтез ендотеліну в інтимі судин. Дія заснована на конкурентному зв'язку з АПФ та інгібуванні швидкості зміни структури ангіотензину I в активну вазоконстрикторну речовину – ангіотензин II. При цьому також спостерігається посилення активності реніну вторинного характеру, зниження секреції альдостерону. Препарат Периндоприл має вазодилатуючу (судинорозширювальну) дію, зменшує постнавантаження за рахунок зниження ОПСС, зменшує опір у судинах легень. При прийомі периндоприлу підвищується хвилинний об'єм міокарда, збільшується толерантність до навантажень міокарда. У препарату відзначені натрійуретичний ефект та кардіопротекторна дія. Ефект гіпотензії спостерігається через 60 хвилин після прийому таблетки. Зниження АТ не супроводжується розвитком тахікардії. Максимальний терапевтичний ефект спостерігається через 4-8 годин, тривала дія (до 24 годин). Периндоприл покращує кровообіг мозку, нирок, міокарда, знижує потреби міокардіоцитів у кисні при ІХС. Периндоприл підвищує сенсибілізацію периферичних тканин до дії інсуліну. Препарат має антиоксидантні властивості, уповільнює звикання до нітратів.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; реноваскулярна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; профілактика повторного інсульту; профілактика інсульту після транзиторної ішемічної атаки; стабільної ІХС.Протипоказання до застосуванняНе призначають при: Ангіоневротичний набряк, показання в педіатрії, гіперчутливість до периндоприлу. З обережністю призначають Периндоприл при: Тяжких аутоімунних патологіях, аортальному стенозі, лейкопенії, констриктивному перикардиті, гіпонатріємії, мітральному стенозі, наявності пересадженої нирки, гіпертрофічній кардіоміопатії, тромбоцитопенії, облітеруючому атеросклерозі, обструкції судин від боків з атеросклерозом коронарної артерії, гіперкаліємії, тяжкої гіпертензії, помірної ниркової недостатності, дегідратації.Вагітність та лактаціяПри вагітності та лактації не призначається.Побічна діяЗастосування препарату Периндоприл може супроводжуватись: Сухим кашлем, сухістю в роті, головним болем, диспепсією, зміною рівня гемоглобіну, порушенням сну, алопецією, слабкістю, збоченням смаку, астенією, болем у грудях, панкреатитом, шкірним висипом, еозинофільною пневмонією, гіперкаліємією, парестезіями, сечової кислоти, еритроцитопенією, зміною настрою, судомами, свербінням, артеріальною гіпотензією, бронхоспазмом, тромбоцитопенією, підвищенням рівня креатиніну, еритемою, ангіоневротичним набряком, сексуальними розладами, лейкопенією, ринітомом, астенією, астенією , гемолітичною анемією, холестатичним гепатитом, задишкою, васкулітом, дисгевзією, цитолітичним гепатитом, мультиформною еритемою, м'язовими спазмамиВзаємодія з лікарськими засобамиГіпотензію посилюють (адитивну дію) інші антигіпертензивні засоби, у т.ч. бета-адреноблокатори при значному системному всмоктуванні із офтальмологічних лікарських форм, діуретичні засоби, антидепресанти іміпрамінового ряду, нейролептики, алкоголь; послаблюють - естрогени, НПЗЗ, симпатоміметики. Циклоспорин, калійзберігаючі діуретики, каліймісткі лікарські засоби, калієві добавки, замінники солі збільшують ризик розвитку гіперкаліємії. Потенціює гіпоглікемічний ефект пероральних протидіабетичних препаратів (необхідна корекція доз останніх), гіпотензивна дія деяких загальних анестетиків та міорелаксантів; зменшує гіпокаліємію та явища гіперальдостеронізму, індуковані діуретиками; підвищує концентрацію літію та токсичну дію літію.При одночасному застосуванні з НПЗЗ підвищується ризик порушення функції нирок, з мієлодепресантами, інтерфероном - нейтропенії та/або агранулоцитозу зі смертельним наслідком. Антациди та тетрацикліни зменшують швидкість та повноту всмоктування із ШКТ.Спосіб застосування та дозиТерапія Периндоприлом стартує з початкових доз 1-2 мг/добу. При застійній серцевій недостатності оптимальне дозування – 2-4 мг/добу, при артеріальній гіпертензії – 4-8 мг/мг. Збільшення доз від 4 до 8 мг проводять за 3-4 тижні. Прийом дози здійснюється 1 раз на добу. Доза при реноваскулярній гіпертензії – 2 мг. За наявності початково низького АТ у літніх пацієнтів доза периндоприлу повинна становити 1 мг/добу, якщо комбінаторна терапія і підвищений ризик небажаних ефектів. З профілактичною метою для запобігання інсульту призначається 2 мг/добу/2 тижні, потім 4 мг/добу ще 2 тижні. При стабільній ІХС стартують з 4 мг/добу, а через 2 тижні дозування підвищують до 8 мг/добу.ПередозуванняПеревищення рекомендованих доз Периндоприлу іноді супроводжується гіпотензією гострого характеру, набряком Квінке. У цьому випадку прийом препарату пацієнтом скасовується. Проводять промивання шлунка, якщо велику дозу було прийнято недавно. Для симптоматичної терапії показані епінефрін, антигістамінні препарати, гідрокортизон. Діаліз ефективний.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Дозування: 625 мг Форма випуску: капс. Упакування: упак. Виробник: ПромоМед Рус ТОВ Завод-производитель: Полярис(Россия).