Лекарства и БАД Лекко
Дозування: 0. 1% Фасування: N1 Форма випуску: спрей назальний Упакування: фл. Виробник: Лекко Завод-виробник: ЛЕККО(Росія) Діюча речовина: Нафазолін.
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Діюча речовина: Сульфацетаміду натрію моногідрат – 200,00 мг; Допоміжні речовини: Натрію тіосульфату пентагідрат-1,5 мг; хлористоводнева кислота розчин 1 М - до pH 7,5-8,5; вода очищена – до 1,0 мл.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або з жовтуватим відтінком рідина.ХарактеристикаСульфацил натрію (Альбуцид) – протимікробний бактеріостатичний засіб, сульфаніламід. Препарат проникає в тканини ока, де і робить свій специфічний антибактеріальний вплив. Діє переважно місцево, але частина препарату всмоктується через запалену кон'юнктиву та потрапляє у системний кровотік. Застосовується в комплексній терапії захворювань повік, кон'юнктиви, рогівки, переднього відрізку судинної оболонки та слізних проток, спричинених чутливими до сульфацетаміду мікроорганізмами. Для профілактики інфекційних ускладнень у комплексній терапії опіків та травм органів зору. Випускається у формі очних крапель (20%) по 5 мл, 10 мл у флакони-крапельниці. Відпускається без рецепта.Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб - сульфаніламід.ФармакокінетикаПроникає в тканини ока, де і робить свій специфічний антибактеріальний вплив. Діє переважно місцево, але частина препарату всмоктується через запалену кон'юнктиву та потрапляє у системний кровотік. Кількість препарату, що потрапляє у системний кровотік, недостатньо для розвитку системного терапевтичного ефекту, але достатньо для сенсибілізації при повторному введенні. При місцевому застосуванні максимальна концентрація (Сmax) сульфаніламідів у рогівці (близько 3 мг/мл), волозі передньої камери (близько 0,5 мг/мл) та райдужній оболонці (близько 0,1 мг/мл) досягається за перші 30 хв після аплікації. Деяка кількість (менше 0,5 мг/мл) зберігається в тканинах очного яблука протягом 3-4 годин. При пошкодженні епітелію рогівки пенетрація сульфаніламідів посилюється. Сульфацетамід метаболізується в печінці шляхом N-ацетилювання, метаболіти мають антибактеріальну активність. Екскреція відбувається шляхом клубочкової фільтрації.ФармакодинамікаПротимікробний бактеріостатичний засіб, сульфаніламід. Механізм дії пов'язаний з конкурентним антагонізмом з ПАБК та пригніченням дигідроптероатсинтетази, що призводить до порушення синтезу дигідрофолієвої кислоти та, зрештою, її активного метаболіту тетрагідрофолієвої кислоти, необхідної для синтезу пуринів та піримідинів. Активний щодо грампозитивних і грамнегативних коків, Escherichia coli, Shigella spp., Vibrio cholerae, Clostridium perfringens, Bacillus antracis, Corynebacterium diphteriae, Yersinia perstis, Chlamydia spp., Actinomyces israelii. Можливий розвиток резистентності до сульфацетаміду.Показання до застосуванняУ комплексній терапії захворювань повік, кон'юнктиви, рогівки, переднього відрізка судинної оболонки та слізних проток, спричинених чутливими до сульфацетаміду мікроорганізмами. Для профілактики інфекційних ускладнень у комплексній терапії опіків та травм органів зору.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна чутливість до компонентів препарату, дитячий вік (до 2 місяців).Вагітність та лактаціяДостатньо досвіду щодо застосування під час вагітності, годування груддю немає. Можливе застосування сульфацетаміду для лікування вагітних та годуючих матерів за призначенням лікаря, якщо очікуваний лікувальний ефект перевищує ризик розвитку можливих побічних ефектів. Сульфоніламіди проникають через плаценту та у грудне молоко. Можливий розвиток ядерної жовтяниці у новонароджених, чиї матері приймали таблетовані форми сульфаніламідів під час вагітності, тому неможливо виключити ризик розвитку жовтяниці при прийомі сульфаніламіду у лікарській формі очні краплі.Побічна діяПечіння, сльозотеча, різь, свербіж в очах, алергічні реакції, минуще затуманювання зору після закапування, неспецифічний кон'юнктивіт, розвиток суперінфекції, важкі алергічні реакції на сульфаніламіди (синдром Стівена-Джонсона, токсичний епідермоліз, блискавичний нек.) Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиСульфацетамід посилює ефект антикоагулянтів непрямої дії. Спільне застосування з бензокаїном, прокаїном та тетракаїном знижує бактеріостатичний ефект сульфацетаміду. Спостерігається несумісність сульфацетаміду при його сумісному застосуванні із солями срібла. Одночасне призначення з хлорамфеніколом збільшує ризик побічної дії останньої. Дифенін, пара-аміносаліцилова кислота (ПАСК), саліцилати посилюють токсичність сульфацетаміду.Спосіб застосування та дозиПо 1-2 краплі в кон'юнктивальний мішок 6-8 разів на день (кожні 2-3 години). Курс лікування 7-10 днів. Кількість інстиляцій може бути зменшено у міру покращення стану. При проведенні терапії захворювань органів зору, викликаних Chlamidia trachomatis, режим дозування – по 1 краплі кожні 2 години, місцеве застосування сульфаніламіду необхідно поєднувати із системною терапією. Закопують у кон'юнктивальний мішок по 1-2 краплі 5-6 разів на добу. Для профілактики бленнореи у новонароджених – по 2 краплі у кожний кон'юнктивальний мішок безпосередньо після народження та по 2 краплі – через 2 години.ПередозуванняДані щодо передозування препарату відсутні.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі – 1 мл: сульфацетамід 200 мг. 5 мл – флакони полімерні, пачки картонні.Опис лікарської формиКраплі очні 20% прозорі, безбарвні або трохи забарвлені.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний засіб для місцевого застосування в офтальмології, похідний сульфаніламіду. Має широкий спектр протимікробної дії. Чинить бактеріостатичну дію. Механізм дії пов'язаний з конкурентним антагонізмом з ПАБК та конкурентним пригніченням дигідроптероатсинтетази, що призводить до порушення синтезу тетрагідрофолієвої кислоти, необхідної для синтезу пуринів та піримідинів. Сульфацетамід активний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій (в т.ч. патогенних коків, Escherichia coli), Chlamydia spp., Actinomyces spp.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні проникає у тканини та рідини ока. Всмоктується у системний кровотік через запалену кон'юнктиву.Клінічна фармакологіяПрепарат із протимікробною дією для місцевого застосування в офтальмології.Показання до застосуванняГнійні виразки рогівки, кон'юнктивіти, блефарити, гонорейні захворювання очей у новонароджених та дорослих, профілактика бленорії у новонароджених.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до сульфацетаміду та інших сульфаніламідних препаратів.Побічна діяМісцеві реакції: свербіж, почервоніння, набряклість.Взаємодія з лікарськими засобамиСульфацетамід при місцевому застосуванні несумісний із солями срібла.Спосіб застосування та дозиЗастосовують по 2-3 краплі в нижній кон'юнктивальний мішок кожного ока 5-6 разів на добу. Для профілактики бленорії у новонароджених закопують у вічі по 2 краплі розчину безпосередньо після народження і по 2 краплі через 2 год.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти, які мають підвищену чутливість до фуросеміду, тіазидних діуретиків, сульфонілсечовини або інгібіторів карбоангідрази, можуть мати підвищену чутливість до сульфацетаміду.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Діюча речовина: Таурін - 40,0 мг; Допоміжні речовини: Метилпарагідроксибензоат – 1,0 мг, вода очищена до 1,0 мл.Опис лікарської формиБезбарвна прозора рідина.ХарактеристикаТаурін – протикатарактний засіб, що має метаболічну дію. Стимулює процеси репарації та регенерації при захворюваннях дистрофічного характеру та захворюваннях, що супроводжуються різким порушенням метаболізму очних тканин. Сприяє нормалізації функції клітинних мембран. Застосовуються у складі комплексної терапії при дистрофії рогівки, катаракті (стареча-діабетична, травматична, променева), травмі рогівки (як стимулятор репаративних процесів), первинної відкритокутової глаукоми. Випускається у формі очних крапель (4%) по 5 мл, 10 мл у флакони-крапельниці полімерні. Відпускають за рецептом.Фармакотерапевтична групаМетаболічний засіб.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні системна абсорбція низька.ФармакодинамікаТаурін є сірковмісною амінокислотою, що утворюється в організмі в процесі перетворення цистеїну. Протикатарактний засіб, що має метаболічну дію. Стимулює процеси репарації та регенерації при захворюваннях дистрофічного характеру та захворюваннях, що супроводжуються різким порушенням метаболізму очних тканин. Сприяє нормалізації функції клітинних мембран, активації енергетичних та обмінних процесів, збереженню електролітного складу цитоплазми за рахунок накопичення К+ та Са2+ покращення умов проведення нервового імпульсу.Показання до застосуванняПрепарат застосовують у складі комплексної терапії: дистрофія рогівки; катаракта (стареча-діабетична, травматична, променева); травма рогівки (як стимулятор репаративних процесів); первинна відкритокутова глаукома (у поєднанні з β-адреноблокаторами (для поліпшення відтоку внутрішньоочної рідини)).Протипоказання до застосуванняІндивідуальна підвищена чутливість до таурину. Немає даних.Вагітність та лактаціяПризначення препарату в період вагітності та грудного вигодовування можливе лише у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.Побічна діяМожливі алергічні реакції. Якщо побічні ефекти, що зазначені в інструкції, посилюються, або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід негайно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиУ хворих глаукомою (відкритовугільною) відмічено значне посилення гіпотензивної дії (β-адреноблокаторів (бутиламіногідроксипропоксифеноксиметил метилоксадіазолу або тимололу малеату) у разі спільного застосування з таурином. Посилення ефекту досягається за рахунок збільшення коефіцієнта легкості.Спосіб застосування та дозиМісцево. Препарат застосовують як інстиляцій. При катаракті – по 1-2 краплі 2-4 рази на день протягом 3 місяців. Курс повторюють із місячним інтервалом. При травмах та дистрофічних захворюваннях рогівки застосовують у тих же дозах протягом 1 місяця. При відкритокутовій глаукомі (у поєднанні з бутиламіногідроксипропоксифеноксіметил метилоксадіазолом або тимололом малеатом) по 1-2 краплі 2 рази на день за 15-20 хвилин до призначення одного з місцевих гіпотензивних засобів, протягом 6 тижнів з наступним скасуванням на 2 тижні.ПередозуванняДані про передозування відсутні.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Діюча речовина: Таурін - 40,0 мг; Допоміжні речовини: Метилпарагідроксибензоат – 1,0 мг, вода очищена до 1,0 мл.Опис лікарської формиБезбарвна прозора рідина.ХарактеристикаТаурін – протикатарактний засіб, що має метаболічну дію. Стимулює процеси репарації та регенерації при захворюваннях дистрофічного характеру та захворюваннях, що супроводжуються різким порушенням метаболізму очних тканин. Сприяє нормалізації функції клітинних мембран. Застосовуються у складі комплексної терапії при дистрофії рогівки, катаракті (стареча-діабетична, травматична, променева), травмі рогівки (як стимулятор репаративних процесів), первинної відкритокутової глаукоми. Випускається у формі очних крапель (4%) по 5 мл, 10 мл у флакони-крапельниці полімерні. Відпускають за рецептом.Фармакотерапевтична групаМетаболічний засіб.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні системна абсорбція низька.ФармакодинамікаТаурін є сірковмісною амінокислотою, що утворюється в організмі в процесі перетворення цистеїну. Протикатарактний засіб, що має метаболічну дію. Стимулює процеси репарації та регенерації при захворюваннях дистрофічного характеру та захворюваннях, що супроводжуються різким порушенням метаболізму очних тканин. Сприяє нормалізації функції клітинних мембран, активації енергетичних та обмінних процесів, збереженню електролітного складу цитоплазми за рахунок накопичення К+ та Са2+ покращення умов проведення нервового імпульсу.Показання до застосуванняПрепарат застосовують у складі комплексної терапії: дистрофія рогівки; катаракта (стареча-діабетична, травматична, променева); травма рогівки (як стимулятор репаративних процесів); первинна відкритокутова глаукома (у поєднанні з β-адреноблокаторами (для поліпшення відтоку внутрішньоочної рідини)).Протипоказання до застосуванняІндивідуальна підвищена чутливість до таурину. Немає даних.Вагітність та лактаціяПризначення препарату в період вагітності та грудного вигодовування можливе лише у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.Побічна діяМожливі алергічні реакції. Якщо побічні ефекти, що зазначені в інструкції, посилюються, або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід негайно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиУ хворих глаукомою (відкритовугільною) відмічено значне посилення гіпотензивної дії (β-адреноблокаторів (бутиламіногідроксипропоксифеноксиметил метилоксадіазолу або тимололу малеату) у разі спільного застосування з таурином. Посилення ефекту досягається за рахунок збільшення коефіцієнта легкості.Спосіб застосування та дозиМісцево. Препарат застосовують як інстиляцій. При катаракті – по 1-2 краплі 2-4 рази на день протягом 3 місяців. Курс повторюють із місячним інтервалом. При травмах та дистрофічних захворюваннях рогівки застосовують у тих же дозах протягом 1 місяця. При відкритокутовій глаукомі (у поєднанні з бутиламіногідроксипропоксифеноксіметил метилоксадіазолом або тимололом малеатом) по 1-2 краплі 2 рази на день за 15-20 хвилин до призначення одного з місцевих гіпотензивних засобів, протягом 6 тижнів з наступним скасуванням на 2 тижні.ПередозуванняДані про передозування відсутні.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Топірамат-25,0 мг; Допоміжні речовини: Лактози моногідрат – 28,0 мг; Крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 9,0 мг; Целюлоза мікрокристалічна -30,4 мг; Карбоксиметилкрохмаль натрію -4,8 мг; Гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) – 2,6 мг; Магнію стеарат – 0,2 мг; Оболонка: ОПАДРАЙ II 85F32450 Жовтий (OPADRY II 85F32450 Yellow) – 3,0 мг; Полівініловий спирт (Е 1203) – 40,000 %; Макрогол 4000 (Е 1521) (поліетиленгліколь 4000) - 20,200%; Тальк (Е 553b) -14800%; Титану діоксид (Е 171) – 24,150 %; Заліза оксид жовтий (Е172) -0,850%. Маса таблетки, покритої плівковою оболонкою - 103 мг.Опис лікарської формикруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору. На поперечному розрізі ядро білого або білого із жовтуватим відтінком кольору.ХарактеристикаТореал (Топірамат) - протиепілептичний засіб, відноситься до сульфат-заміщених моносахаридів. Препарат застосовується як монотерапія епілепсії у дорослих та дітей старше 2-х років; у складі комплексної терапії у дорослих та дітей старше 2-х років з парціальними або генералізованими тоніко-клонічними нападами, при нападах на фоні синдрому Леннокса-Гасто; а також для профілактики нападів мігрені у дорослих. Випускається у формі таблеток, покритих плівковою оболонкою (25 мг і 100 мг) по 14 або 28 таблеток у поліпропіленові флакони. Відпускається за рецептом.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засібФармакокінетикаТопірамат швидко та добре всмоктується. Прийом їжі не має клінічно значущого впливу на його біодоступність, яка становить близько 80%. Зв'язок із білками плазми 13-17%. Середній обсяг розподілу 0,55-0,8 л/кг для одноразової дози 1200 мг. Даний показник залежить від статі: у жінок ці значення становлять 50% від величин, що спостерігаються у чоловіків, що пов'язують з більш високим вмістом жирової тканини у жінок. Метаболізується близько 20% топірамату. До 50% топірамату метаболізується пацієнтів, які одночасно приймають інші протиепілептичні препарати (ПЕП), що індукують метаболізуючі ферменти. З плазми, сечі та калу людини виділено шість практично неактивних метаболітів топірамату. Незмінений топірамат та його метаболіти в основному виводяться нирками. Плазмовий кліренс становить близько 20-30 мл/хв. Після одноразового прийому фармакокінетика носить лінійний характер, плазмовий кліренс постійний, а площа під кривою «концентрація-час» у діапазоні доз від 100 до 400 мг зростає пропорційно дозі. При нормальній функції нирок пацієнтам може знадобитися 4-8 днів для досягнення рівноважної концентрації плазми. Середнє значення максимальної концентрації після багаторазового вживання 100 мг топірамату двічі на день становить 6,76 мкг/мл. Період напіввиведення після багаторазового прийому 50 та 100 мг двічі на день становить 21 год. У пацієнтів з порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну 70 мл/хв) знижується плазмовий та нирковий кліренс топірамату; у пацієнтів із термінальною нирковою недостатністю знижується плазмовий кліренс топірамату. Плазмовий кліренс топірамату не змінюється у пацієнтів похилого віку за відсутності порушень ниркової функції. Плазмовий кліренс топірамату знижується у пацієнтів з помірно та тяжкими порушеннями функції печінки. Фармакокінетика топірамату у дітей, як у дорослих, носить лінійний характер. Кліренс топірамату не залежить від дози, рівноважна концентрація в плазмі зростає пропорційно дозі. Однак для дітей характерні вищі значення кліренсу та більш короткий період напіввиведення. Отже, концентрація топірамату в плазмі при прийомі однакових доз у розрахунку на кг маси тіла може бути нижчою у дітей порівняно з дорослими. Як і у дорослих, при прийомі інших ПЕП, що індукують мікросомальні ферменти печінки, знижується рівноважна концентрація топірамату у плазмі. Топірамат ефективно виводиться із плазми крові при гемодіалізі. Імовірно проникає у грудне молоко.ФармакодинамікаТопірамат відноситься до сульфату - заміщених моносахаридів. Блокує натрієві канали і пригнічує виникнення повторних потенціалів на тлі тривалої деполяризації мембрани нейрона. Підвищує активність γ-аміномасляної кислоти (ГАМК) щодо деяких підтипів ГАМК-рецепторів. Перешкоджає активації каїнатом каїнат/АМПК (альфа-аміно-З-гідрокси-5-метилізоксазол-4-пропіонова кислота) - рецепторів до глутамату, не впливаючи на активність N-метил-D-аспартату (NMDA) щодо NMDA – рецепторів. Зазначені ефекти дозозалежні. Крім того, топірамат пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази. Цей ефект значно слабший, ніж у інгібітору карбоангідрази ацетазоламіду, і не є основним компонентом протиепілептичної активності топірамату.Показання до застосуванняМонотерапія епілепсії у дорослих та дітей старше 2-х років (у тому числі у пацієнтів із вперше встановленою епілепсією); у складі комплексної терапії у дорослих та дітей старше 2-х років з парціальними або генералізованими тоніко-клонічними нападами, а також при нападах на фоні синдрому Леннокса-Гасто; профілактика нападів мігрені у дорослих Застосування препарату Тореал для лікування гострих нападів мігрені не вивчене.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-якого компонента препарату; дитячий вік до 2-х років; вагітність і у жінок із збереженим дітородним потенціалом, які не використовують надійні методи контрацепції, та в період грудного вигодовування; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: Слід застосовувати з обережністю при печінковій або нирковій недостатності, нефроуролітіазі (у тому числі в минулому чи сімейному анамнезі), гіперкальціурії. Слід враховувати, що при прийомі препарату збільшується ризик депресії та суїцидального синдрому. Знижувати дозу або скасовувати препарат Тореал слід поступово, щоб мінімізувати ймовірність підвищення частоти нападів. За даними клінічних досліджень, дози зменшували на 50-100 мг з тижневими інтервалами для дорослих при терапії епілепсії та на 25-50 мг у дорослих, які отримують 100 мг топірамату на добу для профілактики мігрені. У дітей у клінічних дослідженнях топірамат поступово скасовували протягом 2-8 тижнів. Якщо за медичними показаннями необхідне швидке відміна препарату Тореал, рекомендується здійснювати відповідний контроль стану пацієнта.Вагітність та лактаціяТопірамат виявляв тератогенні властивості у мишей, щурів та кролів. У щурів топірамат проникав крізь плацентарний бар'єр. Спеціальних контрольованих досліджень застосування препарату на лікування вагітних жінок не проводилося. Топірамат може спричинити шкоду плоду при застосуванні у вагітних жінок. Дані обліку вагітностей свідчать, що у немовлят, які піддавалися впливу топірамату внутрішньоутробно протягом першого триместру вагітності, є підвищений ризик розвитку вроджених вад розвитку (наприклад, черепно-лицьові дефекти, такі як ущелина губи або піднебіння, гіпоспадія та аномалії розвитку різних систем організму). Зазначені вади розвитку були зафіксовані як при монотерапії топіраматом, так і при його застосуванні в рамках політерапії.не приймала протиепілептичні препарати. Крім того, показано, що ризик розвитку тератогенних ефектів, асоційованих з прийомом протиепілептичних препаратів, вищий у разі застосування комбінованої терапії, ніж у разі застосування монотерапії. Порівняно з групою пацієнтів, які не приймають протиепілептичні препарати, дані обліку вагітностей при монотерапії топіраматом свідчать про збільшення ймовірності народження дітей з низькою масою тіла (менше 2500 г), показано збільшення відносної кількості немовлят, недорозвинених для свого гестаційного віку (НГВ; визначається як маса тіла при народженні нижче 10-го відсотка з коригуванням за гестаційним віком і стратифікацією за статтю), серед немовлят, що піддавалися впливу топірамату внутрішньоутробно. Довгострокові наслідки НГВ не визначено. Причину зменшення маси тіла при народженні та НГВ не встановлено. Під час терапії топіраматом жінки із збереженим дітородним потенціалом мають використовувати надійні методи контрацепції. Застосування топірамату при вагітності у жінок з неконтрольованою епілепсією виправдане лише в тому випадку, коли потенційна користь застосування препарату для матері перевищує можливий ризик для плода. Застосування топірамату для профілактики нападів мігрені протипоказане у період вагітності, а також у жінок із збереженим дітородним потенціалом, які не використовують надійні методи контрацепції. При лікуванні та консультації жінок, які мають дітородний потенціал, лікар повинен зважити співвідношення користі та ризику лікування та розглянути альтернативні можливості лікування. Якщо топірамат застосовується під час вагітності, або якщо пацієнтка завагітніла в період прийому цього препарату, її слід попередити про потенційний ризик для плода. Є дані про те, що топірамат екскретується з грудним молоком у жінок, тому лікар повинен прийняти рішення про відмову від грудного вигодовування або припинення прийому препарату. При дослідженні тварин не було виявлено впливу топірамату на фертильність. Ефект топірамату щодо фертильності у людей не встановлено.Побічна діяНебажані реакції наведені з розподілом за частотами та системами органів. Частоту небажаних реакцій класифікували таким чином: дуже часто (l/10), часто (l/100, l/1000 і l/10000 і 4/1000), дуже рідко ( Найчастішими небажаними реакціями (частота яких була більше 5% і перевищувала таку в групі плацебо принаймні для одного з показань під час контрольованих клінічних досліджень топірамату) є: анорексія, зниження апетиту, уповільнене мислення, депресія, порушення вільної мови, безсоння, порушення координації рухів, порушення концентрації уваги, запаморочення, дизартрія, дисгевзія, гіпестезія, загальмованість, порушення пам'яті, ністагм, парестезія, сонливість, тремор, диплопія, нечіткість зору, діарея, нудота, втома, дратівливість та зниження маси. Інфекції та інвазії: дуже часто: назофарингіт * Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто: анемія; нечасто: лейкопенія, лімфаденопатія, тромбоцитопенія, еозинофілія; рідко: нейтропенія *, Порушення з боку імунної системи: часто: гіперчутливість; частота невідома: алергічний набряк *, набряк кон'юнктиви * Порушення з боку метаболізму та харчування: часто: анорексія, зниження апетиту; нечасто: метаболічний ацидоз, гіпокаліємія, підвищення апетиту, полідипсія; рідко: гіперхлоремічний ацидоз, гіперамоніємія, гіперамоніємічна енцефалопатія, Психічні порушення: дуже часто: депресія; часто: уповільнене мислення, безсоння, порушення вільної мови, тривога, сплутаність свідомості, дезорієнтація, агресивні реакції, порушення настрою, збудження, емоційна лабільність, депресивний настрій, гнів, порушення поведінки; нечасто: суїцидальні думки, спроби суїциду, галюцинації, психотичні розлади, слухові галюцинації, зорові галюцинації, апатія, утруднена мова, порушення сну, афективна лабільність, зниження лібідо, збуджений стан, плач, дисфемія, ейфоричний настрійпанічні атаки, плаксивість, порушення навичок читання, порушення засипання, сплощення емоцій, патологічне мислення, втрата лібідо, млявість, інтрасомнічне розлад, розсіяність, ранні пробудження вранці, панічні реакції, піднесений настрій; рідко: манія, панічне розлад, почуття безвиході*, гіпоманія. Порушення з боку центральної нервової системи: дуже часто: парестезія, сонливість, запаморочення; часто: порушення концентрації уваги, порушення пам'яті, амнезія, когнітивні розлади, порушення мислення, психомоторні порушення, судоми, порушення координації рухів, тремор, загальмованість, гіпестезія, ністагм, дисгевзія, порушення відчуття балансу, дизартрія, інтенційний тремор; нечасто: пригнічена свідомість, тоніко-клонічні напади на кшталт «grand тат», порушення поля зору, складні парціальні напади, порушення мови, психомоторна гіперактивність, непритомність, сенсорні порушення, слинотеча, гіперсомнія, афазія, повторювана мова, гіпокінезія, дискінезія , низька якість сну, відчуття печіння, втрата чутливості, парозмія, церебральний синдром, дизестезія, гіпогевзія, ступор,незграбність, аура, агевзія, дисграфія, дисфазія, периферична нейропатія, переднепритомний стан, дистонія, відчуття «мурашок» по тілу; рідко: апраксія, порушення циркадного ритму сну, гіперестезія, гіпосмія, аносмія, есенціальний тремор, акінезія, відсутність реакцій на подразники. Порушення органу зору: часто: нечіткість зору, диплопія, порушення зору; нечасто: зменшення гостроти зору, худоби, міопію, дивні відчуття в очах, сухість очей, світлобоязнь, блефароспазм, підвищена сльозотеча, фотопсія, мідріаз, пресбіопія; рідко: одностороння сліпота, минуща сліпота, глаукома, порушення акомодації, порушення зорового просторового сприйняття, миготлива худоба, набряк повік, нічна сліпота, амбліопія; частота невідома: закритокутова глаукома*, макулопатія*, порушення рухливості ока*. Порушення з боку органу слуху та рівноваги: часто: вертіт, дзвін у вухах, біль у вусі; нечасто: глухота, одностороння глухота, нейросенсорна глухота, дискомфорт у вусі, порушення слуху. Порушення серцево-судинної системи: нечасто: брадикардія, синусна брадикардія, відчуття серцебиття. Порушення з боку судинної системи: не часто: гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи, гарячі припливи; рідко феномен Рейно. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: задишка, носова кровотеча, закладеність носа, ринорея, кашель*; нечасто: задишка при фізичному навантаженні, гіперсекреція у придаткових пазухах носа, дисфонія. Порушення шлунково-кишкового тракту: дуже часто: нудота, діарея; часто: блювання, запор, біль у епігастральній ділянці, диспепсія, біль у животі, сухість у роті, дискомфорт у шлунку, порушення чутливості у ротовій порожнині, гастрит, дискомфорт у животі; нечасто: панкреатит, метеоризм, гастроезофагеальний рефлюкс, біль у нижній частині живота, зниження чутливості в ротовій порожнині, кровоточивість ясен, здуття живота, дискомфорт в епігастральній ділянці, чутливість в ділянці живота, гіперсалівація, біль у ротовій порожнині, . Порушення гепатобштарної системи: рідко: гепатит, печінкова недостатність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто: алопеція, висипання, свербіж; нечасто: ангідроз, порушення чутливості в області обличчя, кропив'янка, еритема, генералізований свербіж, макулярний висип, порушення пігментації шкіри, алергічний дерматит, припухлість обличчя; нечасто: синдром Стівенса-Джонсона*, поліморфна еритема*, зміна запаху шкіри, параорбітальний набряк*, локалізована кропив'янка; частота невідома: токсичний епідермальний некроліз. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто: артралгія, м'язові спазми, міалгія, м'язові судоми, м'язова слабкість, скелетно-м'язовий біль у грудній клітці; нечасто: припухлість суглобів, скутість м'язів, болі в боці, втома в м'язах; рідко: дискомфорт у кінцівках*. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто: нефролітіаз, поллакіурія, дизурія; нечасто: загострення сечокам'яної хвороби (камені у нирках), нетримання сечі при напрузі, гематурія, нетримання сечі, часті позиви до сечовипускання, ниркова колька, біль у ділянці нирок; рідко: загострення сечокам'яної хвороби (камені в уретрі), нирковоканальцевий ацидоз * Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто: еректильна дисфункція, сексуальна дисфункція. Загальні розлади та порушення, зумовлені способом застосування: дуже часто: втома; часто: підвищена температура тіла, астенія, дратівливість, порушення ходи, погане самопочуття, занепокоєння; нечасто: гіпертермія, спрага, грипоподібний синдром, повільність, похолодання кінцівок, почуття сп'яніння, відчуття занепокоєння; рідко: набряк особи, кальциноз. Зміна лабораторних показників дуже часто: зниження маси тіла; часто: збільшення маси тіла; нечасто: кристалурія, аномальний результат тесту «тандемпоходка», лейкопенія, підвищення активності печінкових ферментів у сироватці крові, рідко: зменшення вмісту гідрокарбонатів у крові. Порушення соціального функціонування: нечасто: порушення здатність до навчання. * небажана реакція зареєстрована у постреєстраційному періоді із спонтанних повідомлень. Частота розрахована на основі даних клінічних досліджень. Особливі групи Діти Нижче наведено список небажаних реакцій, які під час контрольованих клінічних досліджень реєструвалися у дітей у 2 і більше разів частіше, ніж у дорослих: зниження апетиту, підвищення апетиту, гіперхлоремічний ацидоз, гіпокаліємія, порушення поведінки, агресивні реакції, апатія, порушення засипання, суїцидальні думки , порушення концентрації уваги, загальмованість, порушення циркадного ритму сну, низька якість сну, підвищена сльозотеча, синусна брадикардія, погане самопочуття, порушення ходи. Нижче наведено список небажаних реакцій, які в ході контрольованих клінічних досліджень реєструвалися лише у дітей: еозинофілія, психомоторна гіперактивність, вертиго, блювання, гіпертермія, пірексія, порушення здатності до навчання. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив топірамату на концентрацію інших протиепілептичних препаратів (ПЕП) Одночасний прийом препарату Тореал® з іншими ПЕП (фенітоїн, карбамазепін, ваппроєва кислота, фенобарбітал, примідон) не впливає на значення їх рівноважних концентрацій у плазмі, за винятком окремих хворих, у яких додавання препарату Тореал® до фенітоїну може спричинити підвищення концентрації фену плазмі. Це може бути пов'язано з пригніченням специфічної ізоформи поліморфної ізоформи ферменту системи цитохрому Р450 (ізоферменту СУР2С19). Тому у кожного хворого, який приймає фенітоїн та у якого розвиваються клінічні ознаки або симптоми токсичності, необхідно стежити за концентрацією фенітоїну у плазмі. У дослідженні фармакокінетики у хворих на епілепсію додавання топірамату до ламотриджину не впливало на рівноважну концентрацію останнього при дозах топірамату 100-400 мг на добу. У процесі терапії та після відміни ламотриджину (середня доза 327 мг на добу) рівноважна концентрація топірамату не змінювалася. Вплив інших ПЕП на концентрацію топірамату Фенітоїн та карбамазепін знижують концентрації препарату Тореал у плазмі. Додавання або відміна фенітоїну або карбамазепіну на фоні лікування препаратом Тореал може вимагати зміни дози останнього. Дозу слід підбирати, орієнтуючись на досягнення необхідного клінічного ефекту. Додавання або відміна вальпроєвої кислоти не викликає клінічно значущих змін концентрації препарату Тореал у плазмі і, отже, не потребує зміни дози препарату Тореал. Інші лікарські взаємодії Дігоксин: у дослідженні з використанням одноразової дози площа під кривою AUC (концентрація-час) дигоксину в плазмі ПРИ одночасному прийомі топірамату зменшувалася на 12 %. Клінічна значимість цього спостереження незрозуміла. При призначенні або відміні препарату тореал хворим, які приймають дигоксин, особливу увагу необхідно приділити моніторування концентрації дигоксину в сироватці. Засоби, що пригнічують ЦНС: в рамках клінічних досліджень наслідки одночасного прийому топірамату з алкоголем або іншими речовинами, що пригнічують функції ЦНС, не вивчали. Рекомендується не приймати Тореал разом з алкоголем або іншими препаратами, що викликають пригнічення функції ЦНС. Звіробій продірявлений: при сумісному прийомі топірамату та препаратів на основі звіробою продірявленого (Hypericum perforatum) концентрація топірамату в плазмі може знижуватися і, як наслідок, ефективність препарату також може знизитися. Клінічних досліджень взаємодії препарату Тореал® та препаратів на основі звіробою продірявленого не проводилося. Пероральні контрацептиви: у дослідженні лікарської взаємодії з пероральними контрацептивами, в якому використовувався комбінований препарат, що містить норетистерон (1 мг) і етинілестрадіол (35 мкг), топірамат у дозі 50-800 мг/день не істотно впливав на ефективність норетистерону -200 мг/день – на ефективність етинілестрадіолу. Істотне дозозалежне зниження ефективності етинілестрадіолу спостерігалося при прийомі топірамату у дозі 200-800 мг/день. Клінічна значимість описаних змін не зрозуміла. Ризик зниження ефективності контрацептивів та посилення «проривних» кровотеч має враховуватись у хворих, які приймають пероральні контрацептиви у поєднанні з препаратом Тореал®. Пацієнтам, які приймають контрацептиви, що містять естроген, необхідно повідомляти про будь-які зміни в термінах і характері менструацій.Ефективність контрацептивів може бути знижена навіть за відсутності «проривних» кровотеч. Літій: у здорових добровольців спостерігалося зниження AUC літію на 18% при одночасному прийомі топірамату у дозі 200 мг на добу. У хворих з маніакальнодепресивним психозом застосування топірамату в дозах до 200 мг на добу не впливало на фармакокінетику літію, проте при більш високих дозах (до 600 мг на добу) AUC літію було підвищено на 26%. При одночасному застосуванні топірамату та літію слід контролювати концентрацію останнього у плазмі крові. Рисперидон: дослідження лікарської взаємодії, проведені з одноразовим та багаторазовим прийомом топірамату здоровими добровольцями та хворими з біполярним розладом, дали однакові результати. При одночасному прийомі топірамату в дозах 250 або 400 мг на добу AUC рисперидону, який приймається в дозах 1-6 мг на добу, знижується відповідно на 16% та 33%. При цьому фармакокінетика 9-гідроксирисперидону не змінювалася, а сумарна фармакокінетика активних речовин (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) змінювалася незначно. Зміна системного впливу рисперидону/9-гидроксирисперидона і топірамату був клінічно значуще, і це взаємодія навряд може мати клінічне значення. Гідрохлоротіазид: лікарська взаємодія оцінювалася на здорових добровольцях при роздільному та спільному застосуванні гідрохлортіазиду (25 мг) та топірамату (96 мг). Результати досліджень показали, що при одночасному прийомі топірамату та гідрохлортіазиду відбувається збільшення максимальної концентрації топірамату на 27% та площі під кривою AUC топірамату на 29%. Клінічна значимість цих досліджень не виявлено. Призначення гідрохлортіазиду пацієнтам, які приймають топірамат, може вимагати корекції дози топірамату. Фармакокінетичні параметри гідрохлортіазиду не зазнавали значної зміни при супутній терапії топіраматом. Метформін: лікарська взаємодія оцінювалася на здорових добровольцях, які отримували метформін або комбінацію метформіну та топірамату. Результати досліджень показали, що при одночасному прийомі топірамату та метформіну відбувається збільшення максимальної концентрації та площі під кривою AUC метформіну на 18 % та на 25 % відповідно, тоді як кліренс метформіну при одночасному застосуванні з топіраматом знижувався на 20 %. Топірамат ніяк не впливав на час досягнення максимальної концентрації метформіну в плазмі, Кліренс топірамату при одночасному застосуванні з метформіном знижується. Ступінь виявлених змін кліренсу не вивчено. Клінічна значимість впливу метформіну на фармакокінетику топірамату не ясна. У разі додавання або відміни препарату у пацієнтів, які отримують метформін,слід ретельно контролювати стан хворого з метою оцінки перебігу цукрового діабету. Піоглітазон: лікарська взаємодія оцінювалася на здорових добровольцях при роздільному та одночасному застосуванні піоглітазону та топірамату. Було виявлено зменшення площі під кривою AUC піоглітазону на 15% без зміни максимальної концентрації препарату. Ці зміни були статистично значущими. Для активного гідроксиметаболіту піотлітазону також було виявлено зниження максимальної концентрації та площі під кривою AUC на 13 % та на 16 % відповідно, а для активного кетометаболіту було виявлено зниження та максимальної концентрації та площі під кривою AUC на 60 %. Клінічна значимість цих даних не з'ясовано. При одночасному застосуванні пацієнтами препарату Тореал і піоглітазону слід ретельно контролювати стан хворого для оцінки перебігу цукрового діабету. Глібенкламід: було проведено дослідження лікарської взаємодії для вивчення фармакокінетики глибенкламіду (5 мг на добу) у рівноважному стані, що застосовується ізольовано або одночасно з топіраматом (150 мг на добу) у хворих на цукровий діабет 2 типу. При застосуванні топірамату AUC глібенкламіду знижувалася на 25%. Також була знижена системна експозиція - 4-транс-гідрокси-глибенкламіду та З-цис-гідрокси-глибенкламіду (відповідно на 13% і 15%), Глібенкламід не впливав на фармакокінетику топірамату в рівноважному стані. Виявлено статистично недостовірне зниження AUC піоглітазону на 15% за відсутності зміни Сmax При призначенні топірамату хворим, які отримують глібенкламід (або призначенні глібенкламіду хворим, які отримують топірамат), слід ретельно контролювати стан хворого для оцінки перебігу цукрового діабету. Інші препарати: одночасне застосування препарату Тореал з препаратами, що спричиняють нефролітіаз, може підвищувати ризик утворення каменів у нирках. Під час лікування препаратом Тореал® слід уникати застосування препаратів, що спричиняють нефролітіаз, оскільки вони можуть викликати фізіологічні зміни, що сприяють нефролітіазу. Вальпроєва кислота: комбіноване застосування топірамату та вальпроєвої кислоти у хворих, які добре переносять кожен препарат окремо, супроводжується гіперамоніємією з енцефалопатією або без неї. У більшості випадків симптоми та ознаки зникають після відміни одного з препаратів (див. розділ «Особливі вказівки» та «Побічна дія»). Ця несприятлива реакція не викликана фармакокінетичною взаємодією. При сумісному прийомі топірамату і вальпроєвої кислоти може виникати гіпотермія (ненавмисне зниження температури тіла нижче 35 ос) у поєднанні з гіперамоніємією або незалежно. Дане явище може виникати як після початку сумісного прийому вальпроєвої кислоти та топірамату, так і при збільшенні денної дози топірамату. Додаткові дослідження лікарської взаємодії: для оцінки потенційно можливих варіантів лікарської взаємодії між топіраматом та іншими лікарськими препаратами було проведено низку клінічних досліджень.Спосіб застосування та дозиВсередину, проковтуючи таблетку, не розжовуючи, незалежно від прийому їжі. Для оптимального контролю нападів рекомендується розпочинати лікування з низьких доз з наступним поступовим титруванням до ефективної дози. Таблетки Тореал не рекомендується ділити на частини. Парціальні або генералізовані тоніко-тонічні напади, а також напади на фоні синдрому Леннокса-Гасто Застосування у комбінації з іншими протисудомними препаратами у дорослих пацієнтів Мінімальна ефективна доза 200 мг на добу. Зазвичай сумарна добова доза 200-400 мг (2 прийоми). Деяким пацієнтам може знадобитися збільшення добової дози до максимальної – 1600 мг. Лікування починають із 25-50 мг щодня на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують на 25-50 мг щодня протягом 1-2 тижнів, з кратністю прийому 2 десь у день. Дозу та кратність прийому підбирають залежно від клінічного ефекту. У деяких пацієнтів ефект можна досягти при прийомі препарату 1 раз на добу. Для досягнення оптимального ефекту лікування препаратом Тореал не обов'язково контролювати його концентрацію в плазмі. Дані рекомендації застосовні до всіх дорослих пацієнтів, включаючи людей похилого віку, за відсутності у них захворювання нирок. Комбінована протисудомна терапія у дітей віком від 2 років Рекомендована сумарна добова доза препарату Тореал як засіб додаткової терапії становить від 5 до 9 мг/кг маси тіла і приймається в 2 прийоми. Лікування починають із дози 25 мг (або менше, ґрунтуючись на початковій дозі від 1 до 3 мг/кг на добу) на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують на 1-3 мг/кг/день протягом 1-2 тижнів з кратністю прийому 2 рази на день, до досягнення оптимального клінічного ефекту. Добова доза до 30 мг/кг зазвичай добре переноситься. Епілепсія (у тому числі вперше діагностована) Монотерапія: загальні положення При відміні супутніх протисудомних препаратів для монотерапії топіраматом необхідно враховувати можливий вплив цього кроку на частоту нападів. У тих випадках, коли немає необхідності різко скасовувати супутній протисудомний препарат з міркувань безпеки, рекомендується знижувати їх дози поступово, зменшуючи дозу супутнього протиепілептичного препарату на третину кожні 2 тижні. При відміні препаратів, що є індукторами печінкових ферментів, концентрації топірамату у крові зростатимуть. У таких ситуаціях за наявності клінічних показань дозу препарату Тореал можна знизити. Монотерапія: дорослі Лікування починають із 25 мг на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують на 25-50 мг щодня протягом 1-2 тижнів, з кратністю прийому 2 десь у день. При непереносимості такого режиму дозування дозу підвищують на меншу величину або через великі інтервали. Дозу та кратність прийому підбирають залежно від клінічного ефекту. Початкова доза топірамату, що рекомендується, для монотерапії у дорослих з вперше встановленою епілепсією становить 100 мг/день, максимально рекомендована доза 500 мг/день. Ці дози рекомендовані для всіх дорослих, включаючи літніх із нормальною функцією нирок. Монотерапія: діти У дітей старше 2-х років лікування починають із дози 0,5-1 мг/кг маси тіла на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу збільшують на 0,5-1 мг/кг/день протягом 1-2 тижнів, кратність прийому - 2 рази на день. При непереносимості такого режиму дозування дозу підвищують на меншу величину або через великі інтервали. Дозу та кратність прийому підбирають залежно від клінічного ефекту. Рекомендований діапазон доз 3-6 мг/кг маси тіла. Дітям із недавно діагностованими парціальними нападами можна призначати до 500 мг на добу. Мігрень Рекомендована загальна добова доза топірамату для профілактики нападів мігрені становить 100 мг і приймається за 2 прийоми. На початку лікування пацієнт повинен приймати по 25 мг препарату Тореал перед сном протягом 1 тижня. Потім дозу збільшують з інтервалом 1 тиждень на 25 мг на добу. Якщо пацієнт не переносить такого режиму підвищення дози, можна збільшити інтервали між підвищеннями дози, або підвищувати дозу більш плавно. При доборі дози необхідно керуватися клінічним ефектом. У деяких пацієнтів позитивний результат досягається при добовій дозі 50 мг топірамату. У клінічних дослідженнях пацієнти отримували різні добові дози топірамату, але не більше 200 мг на добу. Особливі групи пацієнтів Ниркова недостатність Пацієнтам з помірною або тяжкою нирковою недостатністю може знадобитися зниження дози. Рекомендується застосування половини початкової дози, що рекомендується, і підтримуючої дози. Гемодіаліз Оскільки топірамат видаляється з плазми при гемодіалізі, у дні проведення гемодіалізу слід вводити додаткову дозу препарату Тореал, рівну приблизно половині добової дози. Додаткова доза повинна бути розділена на дві дози, що приймаються на початку та після завершення процедури гемодіалізу. Додаткова доза може змінюватись в залежності від характеристик обладнання, що використовується при проведенні гемодіалізу. Печінкова недостатність Пацієнтам із печінковою недостатністю топірамат слід застосовувати з обережністю.ПередозуванняСимптоми: судоми, сонливість, порушення мови та зору, диплопія, порушення мислення, порушення координації рухів, летаргія, ступор, артеріальна гіпотензія, біль у животі, запаморочення, збудження та депресія. У більшості випадків клінічні наслідки не були тяжкими, але були відмічені смертельні випадки після передозування з використанням суміші кількох лікарських засобів, включаючи топірамат. Передозування топірамату може спричинити тяжкий метаболічний ацидоз (див. розділ «Особливі вказівки»). Лікування: при гострому передозуванні препарату Тореал, якщо незадовго перед цим хворий приймав їжу, необхідно відразу ж промити шлунок або викликати блювання. У дослідженнях in vitro було показано, що активоване вугілля адсорбує топірамат. За необхідності слід провести симптоматичну терапію. Ефективним способом виведення топірамату з організму є гемодіаліз. Пацієнтам рекомендується адекватне підвищення обсягу рідини, що споживається.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Топірамат – 25,0 мг; Допоміжні речовини: Лактози моногідрат – 28,0 мг; Крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 9,0 мг; Целюлоза мікрокристалічна -30,4 мг; Карбоксиметилкрохмаль натрію -4,8 мг; Гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) – 2,6 мг; Магнію стеарат – 0,2 мг; Оболонка: ОПАДРАЙ II 85F32450 Жовтий (OPADRY II 85F32450 Yellow) – 3,0 мг; Полівініловий спирт (Е 1203) – 40,000 %; Макрогол 4000 (Е 1521) (поліетиленгліколь 4000) - 20,200%; Тальк (Е 553b) -14800%; Титану діоксид (Е 171) – 24,150 %; Заліза оксид жовтий (Е172) -0,850%. Маса таблетки, покритої плівковою оболонкою - 103 мг.Опис лікарської формикруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору. На поперечному розрізі ядро білого або білого із жовтуватим відтінком кольору.ХарактеристикаТореал (Топірамат) - протиепілептичний засіб, відноситься до сульфат-заміщених моносахаридів. Препарат застосовується як монотерапія епілепсії у дорослих та дітей старше 2-х років; у складі комплексної терапії у дорослих та дітей старше 2-х років з парціальними або генералізованими тоніко-клонічними нападами, при нападах на фоні синдрому Леннокса-Гасто; а також для профілактики нападів мігрені у дорослих. Випускається у формі таблеток, покритих плівковою оболонкою (25 мг і 100 мг) по 14 або 28 таблеток у поліпропіленові флакони. Відпускається за рецептом.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засібФармакокінетикаТопірамат швидко та добре всмоктується. Прийом їжі не має клінічно значущого впливу на його біодоступність, яка становить близько 80%. Зв'язок із білками плазми 13-17%. Середній обсяг розподілу 0,55-0,8 л/кг для одноразової дози 1200 мг. Даний показник залежить від статі: у жінок ці значення становлять 50% від величин, що спостерігаються у чоловіків, що пов'язують з більш високим вмістом жирової тканини у жінок. Метаболізується близько 20% топірамату. До 50% топірамату метаболізується пацієнтів, які одночасно приймають інші протиепілептичні препарати (ПЕП), що індукують метаболізуючі ферменти. З плазми, сечі та калу людини виділено шість практично неактивних метаболітів топірамату. Незмінений топірамат та його метаболіти в основному виводяться нирками. Плазмовий кліренс становить близько 20-30 мл/хв. Після одноразового прийому фармакокінетика носить лінійний характер, плазмовий кліренс постійний, а площа під кривою «концентрація-час» у діапазоні доз від 100 до 400 мг зростає пропорційно дозі. При нормальній функції нирок пацієнтам може знадобитися 4-8 днів для досягнення рівноважної концентрації плазми. Середнє значення максимальної концентрації після багаторазового вживання 100 мг топірамату двічі на день становить 6,76 мкг/мл. Період напіввиведення після багаторазового прийому 50 та 100 мг двічі на день становить 21 год. У пацієнтів з порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну 70 мл/хв) знижується плазмовий та нирковий кліренс топірамату; у пацієнтів із термінальною нирковою недостатністю знижується плазмовий кліренс топірамату. Плазмовий кліренс топірамату не змінюється у пацієнтів похилого віку за відсутності порушень ниркової функції. Плазмовий кліренс топірамату знижується у пацієнтів з помірно та тяжкими порушеннями функції печінки. Фармакокінетика топірамату у дітей, як у дорослих, носить лінійний характер. Кліренс топірамату не залежить від дози, рівноважна концентрація в плазмі зростає пропорційно дозі. Однак для дітей характерні вищі значення кліренсу та більш короткий період напіввиведення. Отже, концентрація топірамату в плазмі при прийомі однакових доз у розрахунку на кг маси тіла може бути нижчою у дітей порівняно з дорослими. Як і у дорослих, при прийомі інших ПЕП, що індукують мікросомальні ферменти печінки, знижується рівноважна концентрація топірамату у плазмі. Топірамат ефективно виводиться із плазми крові при гемодіалізі. Імовірно проникає у грудне молоко.ФармакодинамікаТопірамат відноситься до сульфату - заміщених моносахаридів. Блокує натрієві канали і пригнічує виникнення повторних потенціалів на тлі тривалої деполяризації мембрани нейрона. Підвищує активність γ-аміномасляної кислоти (ГАМК) щодо деяких підтипів ГАМК-рецепторів. Перешкоджає активації каїнатом каїнат/АМПК (альфа-аміно-З-гідрокси-5-метилізоксазол-4-пропіонова кислота) - рецепторів до глутамату, не впливаючи на активність N-метил-D-аспартату (NMDA) щодо NMDA – рецепторів. Зазначені ефекти дозозалежні. Крім того, топірамат пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази. Цей ефект значно слабший, ніж у інгібітору карбоангідрази ацетазоламіду, і не є основним компонентом протиепілептичної активності топірамату.Показання до застосуванняМонотерапія епілепсії у дорослих та дітей старше 2-х років (у тому числі у пацієнтів із вперше встановленою епілепсією); у складі комплексної терапії у дорослих та дітей старше 2-х років з парціальними або генералізованими тоніко-клонічними нападами, а також при нападах на фоні синдрому Леннокса-Гасто; профілактика нападів мігрені у дорослих Застосування препарату Тореал для лікування гострих нападів мігрені не вивчене.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-якого компонента препарату; дитячий вік до 2-х років; вагітність і у жінок із збереженим дітородним потенціалом, які не використовують надійні методи контрацепції, та в період грудного вигодовування; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: Слід застосовувати з обережністю при печінковій або нирковій недостатності, нефроуролітіазі (у тому числі в минулому чи сімейному анамнезі), гіперкальціурії. Слід враховувати, що при прийомі препарату збільшується ризик депресії та суїцидального синдрому. Знижувати дозу або скасовувати препарат Тореал слід поступово, щоб мінімізувати ймовірність підвищення частоти нападів. За даними клінічних досліджень, дози зменшували на 50-100 мг з тижневими інтервалами для дорослих при терапії епілепсії та на 25-50 мг у дорослих, які отримують 100 мг топірамату на добу для профілактики мігрені. У дітей у клінічних дослідженнях топірамат поступово скасовували протягом 2-8 тижнів. Якщо за медичними показаннями необхідне швидке відміна препарату Тореал, рекомендується здійснювати відповідний контроль стану пацієнта.Вагітність та лактаціяТопірамат виявляв тератогенні властивості у мишей, щурів та кролів. У щурів топірамат проникав крізь плацентарний бар'єр. Спеціальних контрольованих досліджень застосування препарату на лікування вагітних жінок не проводилося. Топірамат може спричинити шкоду плоду при застосуванні у вагітних жінок. Дані обліку вагітностей свідчать, що у немовлят, які піддавалися впливу топірамату внутрішньоутробно протягом першого триместру вагітності, є підвищений ризик розвитку вроджених вад розвитку (наприклад, черепно-лицьові дефекти, такі як ущелина губи або піднебіння, гіпоспадія та аномалії розвитку різних систем організму). Зазначені вади розвитку були зафіксовані як при монотерапії топіраматом, так і при його застосуванні в рамках політерапії.не приймала протиепілептичні препарати. Крім того, показано, що ризик розвитку тератогенних ефектів, асоційованих з прийомом протиепілептичних препаратів, вищий у разі застосування комбінованої терапії, ніж у разі застосування монотерапії. Порівняно з групою пацієнтів, які не приймають протиепілептичні препарати, дані обліку вагітностей при монотерапії топіраматом свідчать про збільшення ймовірності народження дітей з низькою масою тіла (менше 2500 г), показано збільшення відносної кількості немовлят, недорозвинених для свого гестаційного віку (НГВ; визначається як маса тіла при народженні нижче 10-го відсотка з коригуванням за гестаційним віком і стратифікацією за статтю), серед немовлят, що піддавалися впливу топірамату внутрішньоутробно. Довгострокові наслідки НГВ не визначено. Причину зменшення маси тіла при народженні та НГВ не встановлено. Під час терапії топіраматом жінки із збереженим дітородним потенціалом мають використовувати надійні методи контрацепції. Застосування топірамату при вагітності у жінок з неконтрольованою епілепсією виправдане лише в тому випадку, коли потенційна користь застосування препарату для матері перевищує можливий ризик для плода. Застосування топірамату для профілактики нападів мігрені протипоказане у період вагітності, а також у жінок із збереженим дітородним потенціалом, які не використовують надійні методи контрацепції. При лікуванні та консультації жінок, які мають дітородний потенціал, лікар повинен зважити співвідношення користі та ризику лікування та розглянути альтернативні можливості лікування. Якщо топірамат застосовується під час вагітності, або якщо пацієнтка завагітніла в період прийому цього препарату, її слід попередити про потенційний ризик для плода. Є дані про те, що топірамат екскретується з грудним молоком у жінок, тому лікар повинен прийняти рішення про відмову від грудного вигодовування або припинення прийому препарату. При дослідженні тварин не було виявлено впливу топірамату на фертильність. Ефект топірамату щодо фертильності у людей не встановлено.Побічна діяНебажані реакції наведені з розподілом за частотами та системами органів. Частоту небажаних реакцій класифікували таким чином: дуже часто (l/10), часто (l/100, l/1000 і l/10000 і 4/1000), дуже рідко ( Найчастішими небажаними реакціями (частота яких була більше 5% і перевищувала таку в групі плацебо принаймні для одного з показань під час контрольованих клінічних досліджень топірамату) є: анорексія, зниження апетиту, уповільнене мислення, депресія, порушення вільної мови, безсоння, порушення координації рухів, порушення концентрації уваги, запаморочення, дизартрія, дисгевзія, гіпестезія, загальмованість, порушення пам'яті, ністагм, парестезія, сонливість, тремор, диплопія, нечіткість зору, діарея, нудота, втома, дратівливість та зниження маси. Інфекції та інвазії: дуже часто: назофарингіт * Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто: анемія; нечасто: лейкопенія, лімфаденопатія, тромбоцитопенія, еозинофілія; рідко: нейтропенія *, Порушення з боку імунної системи: часто: гіперчутливість; частота невідома: алергічний набряк *, набряк кон'юнктиви * Порушення з боку метаболізму та харчування: часто: анорексія, зниження апетиту; нечасто: метаболічний ацидоз, гіпокаліємія, підвищення апетиту, полідипсія; рідко: гіперхлоремічний ацидоз, гіперамоніємія, гіперамоніємічна енцефалопатія, Психічні порушення: дуже часто: депресія; часто: уповільнене мислення, безсоння, порушення вільної мови, тривога, сплутаність свідомості, дезорієнтація, агресивні реакції, порушення настрою, збудження, емоційна лабільність, депресивний настрій, гнів, порушення поведінки; нечасто: суїцидальні думки, спроби суїциду, галюцинації, психотичні розлади, слухові галюцинації, зорові галюцинації, апатія, утруднена мова, порушення сну, афективна лабільність, зниження лібідо, збуджений стан, плач, дисфемія, ейфоричний настрійпанічні атаки, плаксивість, порушення навичок читання, порушення засипання, сплощення емоцій, патологічне мислення, втрата лібідо, млявість, інтрасомнічне розлад, розсіяність, ранні пробудження вранці, панічні реакції, піднесений настрій; рідко: манія, панічне розлад, почуття безвиході*, гіпоманія. Порушення з боку центральної нервової системи: дуже часто: парестезія, сонливість, запаморочення; часто: порушення концентрації уваги, порушення пам'яті, амнезія, когнітивні розлади, порушення мислення, психомоторні порушення, судоми, порушення координації рухів, тремор, загальмованість, гіпестезія, ністагм, дисгевзія, порушення відчуття балансу, дизартрія, інтенційний тремор; нечасто: пригнічена свідомість, тоніко-клонічні напади на кшталт «grand тат», порушення поля зору, складні парціальні напади, порушення мови, психомоторна гіперактивність, непритомність, сенсорні порушення, слинотеча, гіперсомнія, афазія, повторювана мова, гіпокінезія, дискінезія , низька якість сну, відчуття печіння, втрата чутливості, парозмія, церебральний синдром, дизестезія, гіпогевзія, ступор,незграбність, аура, агевзія, дисграфія, дисфазія, периферична нейропатія, переднепритомний стан, дистонія, відчуття «мурашок» по тілу; рідко: апраксія, порушення циркадного ритму сну, гіперестезія, гіпосмія, аносмія, есенціальний тремор, акінезія, відсутність реакцій на подразники. Порушення органу зору: часто: нечіткість зору, диплопія, порушення зору; нечасто: зменшення гостроти зору, худоби, міопію, дивні відчуття в очах, сухість очей, світлобоязнь, блефароспазм, підвищена сльозотеча, фотопсія, мідріаз, пресбіопія; рідко: одностороння сліпота, минуща сліпота, глаукома, порушення акомодації, порушення зорового просторового сприйняття, миготлива худоба, набряк повік, нічна сліпота, амбліопія; частота невідома: закритокутова глаукома*, макулопатія*, порушення рухливості ока*. Порушення з боку органу слуху та рівноваги: часто: вертіт, дзвін у вухах, біль у вусі; нечасто: глухота, одностороння глухота, нейросенсорна глухота, дискомфорт у вусі, порушення слуху. Порушення серцево-судинної системи: нечасто: брадикардія, синусна брадикардія, відчуття серцебиття. Порушення з боку судинної системи: не часто: гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи, гарячі припливи; рідко феномен Рейно. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: задишка, носова кровотеча, закладеність носа, ринорея, кашель*; нечасто: задишка при фізичному навантаженні, гіперсекреція у придаткових пазухах носа, дисфонія. Порушення шлунково-кишкового тракту: дуже часто: нудота, діарея; часто: блювання, запор, біль у епігастральній ділянці, диспепсія, біль у животі, сухість у роті, дискомфорт у шлунку, порушення чутливості у ротовій порожнині, гастрит, дискомфорт у животі; нечасто: панкреатит, метеоризм, гастроезофагеальний рефлюкс, біль у нижній частині живота, зниження чутливості в ротовій порожнині, кровоточивість ясен, здуття живота, дискомфорт в епігастральній ділянці, чутливість в ділянці живота, гіперсалівація, біль у ротовій порожнині, . Порушення гепатобштарної системи: рідко: гепатит, печінкова недостатність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто: алопеція, висипання, свербіж; нечасто: ангідроз, порушення чутливості в області обличчя, кропив'янка, еритема, генералізований свербіж, макулярний висип, порушення пігментації шкіри, алергічний дерматит, припухлість обличчя; нечасто: синдром Стівенса-Джонсона*, поліморфна еритема*, зміна запаху шкіри, параорбітальний набряк*, локалізована кропив'янка; частота невідома: токсичний епідермальний некроліз. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто: артралгія, м'язові спазми, міалгія, м'язові судоми, м'язова слабкість, скелетно-м'язовий біль у грудній клітці; нечасто: припухлість суглобів, скутість м'язів, болі в боці, втома в м'язах; рідко: дискомфорт у кінцівках*. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто: нефролітіаз, поллакіурія, дизурія; нечасто: загострення сечокам'яної хвороби (камені у нирках), нетримання сечі при напрузі, гематурія, нетримання сечі, часті позиви до сечовипускання, ниркова колька, біль у ділянці нирок; рідко: загострення сечокам'яної хвороби (камені в уретрі), нирковоканальцевий ацидоз * Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто: еректильна дисфункція, сексуальна дисфункція. Загальні розлади та порушення, зумовлені способом застосування: дуже часто: втома; часто: підвищена температура тіла, астенія, дратівливість, порушення ходи, погане самопочуття, занепокоєння; нечасто: гіпертермія, спрага, грипоподібний синдром, повільність, похолодання кінцівок, почуття сп'яніння, відчуття занепокоєння; рідко: набряк особи, кальциноз. Зміна лабораторних показників дуже часто: зниження маси тіла; часто: збільшення маси тіла; нечасто: кристалурія, аномальний результат тесту «тандемпоходка», лейкопенія, підвищення активності печінкових ферментів у сироватці крові, рідко: зменшення вмісту гідрокарбонатів у крові. Порушення соціального функціонування: нечасто: порушення здатність до навчання. * небажана реакція зареєстрована у постреєстраційному періоді із спонтанних повідомлень. Частота розрахована на основі даних клінічних досліджень. Особливі групи Діти Нижче наведено список небажаних реакцій, які під час контрольованих клінічних досліджень реєструвалися у дітей у 2 і більше разів частіше, ніж у дорослих: зниження апетиту, підвищення апетиту, гіперхлоремічний ацидоз, гіпокаліємія, порушення поведінки, агресивні реакції, апатія, порушення засипання, суїцидальні думки , порушення концентрації уваги, загальмованість, порушення циркадного ритму сну, низька якість сну, підвищена сльозотеча, синусна брадикардія, погане самопочуття, порушення ходи. Нижче наведено список небажаних реакцій, які в ході контрольованих клінічних досліджень реєструвалися лише у дітей: еозинофілія, психомоторна гіперактивність, вертиго, блювання, гіпертермія, пірексія, порушення здатності до навчання. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив топірамату на концентрацію інших протиепілептичних препаратів (ПЕП) Одночасний прийом препарату Тореал® з іншими ПЕП (фенітоїн, карбамазепін, ваппроєва кислота, фенобарбітал, примідон) не впливає на значення їх рівноважних концентрацій у плазмі, за винятком окремих хворих, у яких додавання препарату Тореал® до фенітоїну може спричинити підвищення концентрації фену плазмі. Це може бути пов'язано з пригніченням специфічної ізоформи поліморфної ізоформи ферменту системи цитохрому Р450 (ізоферменту СУР2С19). Тому у кожного хворого, який приймає фенітоїн та у якого розвиваються клінічні ознаки або симптоми токсичності, необхідно стежити за концентрацією фенітоїну у плазмі. У дослідженні фармакокінетики у хворих на епілепсію додавання топірамату до ламотриджину не впливало на рівноважну концентрацію останнього при дозах топірамату 100-400 мг на добу. У процесі терапії та після відміни ламотриджину (середня доза 327 мг на добу) рівноважна концентрація топірамату не змінювалася. Вплив інших ПЕП на концентрацію топірамату Фенітоїн та карбамазепін знижують концентрації препарату Тореал у плазмі. Додавання або відміна фенітоїну або карбамазепіну на фоні лікування препаратом Тореал може вимагати зміни дози останнього. Дозу слід підбирати, орієнтуючись на досягнення необхідного клінічного ефекту. Додавання або відміна вальпроєвої кислоти не викликає клінічно значущих змін концентрації препарату Тореал у плазмі і, отже, не потребує зміни дози препарату Тореал. Інші лікарські взаємодії Дігоксин: у дослідженні з використанням одноразової дози площа під кривою AUC (концентрація-час) дигоксину в плазмі ПРИ одночасному прийомі топірамату зменшувалася на 12 %. Клінічна значимість цього спостереження незрозуміла. При призначенні або відміні препарату тореал хворим, які приймають дигоксин, особливу увагу необхідно приділити моніторування концентрації дигоксину в сироватці. Засоби, що пригнічують ЦНС: в рамках клінічних досліджень наслідки одночасного прийому топірамату з алкоголем або іншими речовинами, що пригнічують функції ЦНС, не вивчали. Рекомендується не приймати Тореал разом з алкоголем або іншими препаратами, що викликають пригнічення функції ЦНС. Звіробій продірявлений: при сумісному прийомі топірамату та препаратів на основі звіробою продірявленого (Hypericum perforatum) концентрація топірамату в плазмі може знижуватися і, як наслідок, ефективність препарату також може знизитися. Клінічних досліджень взаємодії препарату Тореал® та препаратів на основі звіробою продірявленого не проводилося. Пероральні контрацептиви: у дослідженні лікарської взаємодії з пероральними контрацептивами, в якому використовувався комбінований препарат, що містить норетистерон (1 мг) і етинілестрадіол (35 мкг), топірамат у дозі 50-800 мг/день не істотно впливав на ефективність норетистерону -200 мг/день – на ефективність етинілестрадіолу. Істотне дозозалежне зниження ефективності етинілестрадіолу спостерігалося при прийомі топірамату у дозі 200-800 мг/день. Клінічна значимість описаних змін не зрозуміла. Ризик зниження ефективності контрацептивів та посилення «проривних» кровотеч має враховуватись у хворих, які приймають пероральні контрацептиви у поєднанні з препаратом Тореал®. Пацієнтам, які приймають контрацептиви, що містять естроген, необхідно повідомляти про будь-які зміни в термінах і характері менструацій.Ефективність контрацептивів може бути знижена навіть за відсутності «проривних» кровотеч. Літій: у здорових добровольців спостерігалося зниження AUC літію на 18% при одночасному прийомі топірамату у дозі 200 мг на добу. У хворих з маніакальнодепресивним психозом застосування топірамату в дозах до 200 мг на добу не впливало на фармакокінетику літію, проте при більш високих дозах (до 600 мг на добу) AUC літію було підвищено на 26%. При одночасному застосуванні топірамату та літію слід контролювати концентрацію останнього у плазмі крові. Рисперидон: дослідження лікарської взаємодії, проведені з одноразовим та багаторазовим прийомом топірамату здоровими добровольцями та хворими з біполярним розладом, дали однакові результати. При одночасному прийомі топірамату в дозах 250 або 400 мг на добу AUC рисперидону, який приймається в дозах 1-6 мг на добу, знижується відповідно на 16% та 33%. При цьому фармакокінетика 9-гідроксирисперидону не змінювалася, а сумарна фармакокінетика активних речовин (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) змінювалася незначно. Зміна системного впливу рисперидону/9-гидроксирисперидона і топірамату був клінічно значуще, і це взаємодія навряд може мати клінічне значення. Гідрохлоротіазид: лікарська взаємодія оцінювалася на здорових добровольцях при роздільному та спільному застосуванні гідрохлортіазиду (25 мг) та топірамату (96 мг). Результати досліджень показали, що при одночасному прийомі топірамату та гідрохлортіазиду відбувається збільшення максимальної концентрації топірамату на 27% та площі під кривою AUC топірамату на 29%. Клінічна значимість цих досліджень не виявлено. Призначення гідрохлортіазиду пацієнтам, які приймають топірамат, може вимагати корекції дози топірамату. Фармакокінетичні параметри гідрохлортіазиду не зазнавали значної зміни при супутній терапії топіраматом. Метформін: лікарська взаємодія оцінювалася на здорових добровольцях, які отримували метформін або комбінацію метформіну та топірамату. Результати досліджень показали, що при одночасному прийомі топірамату та метформіну відбувається збільшення максимальної концентрації та площі під кривою AUC метформіну на 18 % та на 25 % відповідно, тоді як кліренс метформіну при одночасному застосуванні з топіраматом знижувався на 20 %. Топірамат ніяк не впливав на час досягнення максимальної концентрації метформіну в плазмі, Кліренс топірамату при одночасному застосуванні з метформіном знижується. Ступінь виявлених змін кліренсу не вивчено. Клінічна значимість впливу метформіну на фармакокінетику топірамату не ясна. У разі додавання або відміни препарату у пацієнтів, які отримують метформін,слід ретельно контролювати стан хворого з метою оцінки перебігу цукрового діабету. Піоглітазон: лікарська взаємодія оцінювалася на здорових добровольцях при роздільному та одночасному застосуванні піоглітазону та топірамату. Було виявлено зменшення площі під кривою AUC піоглітазону на 15% без зміни максимальної концентрації препарату. Ці зміни були статистично значущими. Для активного гідроксиметаболіту піотлітазону також було виявлено зниження максимальної концентрації та площі під кривою AUC на 13 % та на 16 % відповідно, а для активного кетометаболіту було виявлено зниження та максимальної концентрації та площі під кривою AUC на 60 %. Клінічна значимість цих даних не з'ясовано. При одночасному застосуванні пацієнтами препарату Тореал і піоглітазону слід ретельно контролювати стан хворого для оцінки перебігу цукрового діабету. Глібенкламід: було проведено дослідження лікарської взаємодії для вивчення фармакокінетики глибенкламіду (5 мг на добу) у рівноважному стані, що застосовується ізольовано або одночасно з топіраматом (150 мг на добу) у хворих на цукровий діабет 2 типу. При застосуванні топірамату AUC глібенкламіду знижувалася на 25%. Також була знижена системна експозиція - 4-транс-гідрокси-глибенкламіду та З-цис-гідрокси-глибенкламіду (відповідно на 13% і 15%), Глібенкламід не впливав на фармакокінетику топірамату в рівноважному стані. Виявлено статистично недостовірне зниження AUC піоглітазону на 15% за відсутності зміни Сmax При призначенні топірамату хворим, які отримують глібенкламід (або призначенні глібенкламіду хворим, які отримують топірамат), слід ретельно контролювати стан хворого для оцінки перебігу цукрового діабету. Інші препарати: одночасне застосування препарату Тореал з препаратами, що спричиняють нефролітіаз, може підвищувати ризик утворення каменів у нирках. Під час лікування препаратом Тореал® слід уникати застосування препаратів, що спричиняють нефролітіаз, оскільки вони можуть викликати фізіологічні зміни, що сприяють нефролітіазу. Вальпроєва кислота: комбіноване застосування топірамату та вальпроєвої кислоти у хворих, які добре переносять кожен препарат окремо, супроводжується гіперамоніємією з енцефалопатією або без неї. У більшості випадків симптоми та ознаки зникають після відміни одного з препаратів (див. розділ «Особливі вказівки» та «Побічна дія»). Ця несприятлива реакція не викликана фармакокінетичною взаємодією. При сумісному прийомі топірамату і вальпроєвої кислоти може виникати гіпотермія (ненавмисне зниження температури тіла нижче 35 ос) у поєднанні з гіперамоніємією або незалежно. Дане явище може виникати як після початку сумісного прийому вальпроєвої кислоти та топірамату, так і при збільшенні денної дози топірамату. Додаткові дослідження лікарської взаємодії: для оцінки потенційно можливих варіантів лікарської взаємодії між топіраматом та іншими лікарськими препаратами було проведено низку клінічних досліджень.Спосіб застосування та дозиВсередину, проковтуючи таблетку, не розжовуючи, незалежно від прийому їжі. Для оптимального контролю нападів рекомендується розпочинати лікування з низьких доз з наступним поступовим титруванням до ефективної дози. Таблетки Тореал не рекомендується ділити на частини. Парціальні або генералізовані тоніко-тонічні напади, а також напади на фоні синдрому Леннокса-Гасто Застосування у комбінації з іншими протисудомними препаратами у дорослих пацієнтів Мінімальна ефективна доза 200 мг на добу. Зазвичай сумарна добова доза 200-400 мг (2 прийоми). Деяким пацієнтам може знадобитися збільшення добової дози до максимальної – 1600 мг. Лікування починають із 25-50 мг щодня на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують на 25-50 мг щодня протягом 1-2 тижнів, з кратністю прийому 2 десь у день. Дозу та кратність прийому підбирають залежно від клінічного ефекту. У деяких пацієнтів ефект можна досягти при прийомі препарату 1 раз на добу. Для досягнення оптимального ефекту лікування препаратом Тореал не обов'язково контролювати його концентрацію в плазмі. Дані рекомендації застосовні до всіх дорослих пацієнтів, включаючи людей похилого віку, за відсутності у них захворювання нирок. Комбінована протисудомна терапія у дітей віком від 2 років Рекомендована сумарна добова доза препарату Тореал як засіб додаткової терапії становить від 5 до 9 мг/кг маси тіла і приймається в 2 прийоми. Лікування починають із дози 25 мг (або менше, ґрунтуючись на початковій дозі від 1 до 3 мг/кг на добу) на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують на 1-3 мг/кг/день протягом 1-2 тижнів з кратністю прийому 2 рази на день, до досягнення оптимального клінічного ефекту. Добова доза до 30 мг/кг зазвичай добре переноситься. Епілепсія (у тому числі вперше діагностована) Монотерапія: загальні положення При відміні супутніх протисудомних препаратів для монотерапії топіраматом необхідно враховувати можливий вплив цього кроку на частоту нападів. У тих випадках, коли немає необхідності різко скасовувати супутній протисудомний препарат з міркувань безпеки, рекомендується знижувати їх дози поступово, зменшуючи дозу супутнього протиепілептичного препарату на третину кожні 2 тижні. При відміні препаратів, що є індукторами печінкових ферментів, концентрації топірамату у крові зростатимуть. У таких ситуаціях за наявності клінічних показань дозу препарату Тореал можна знизити. Монотерапія: дорослі Лікування починають із 25 мг на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують на 25-50 мг щодня протягом 1-2 тижнів, з кратністю прийому 2 десь у день. При непереносимості такого режиму дозування дозу підвищують на меншу величину або через великі інтервали. Дозу та кратність прийому підбирають залежно від клінічного ефекту. Початкова доза топірамату, що рекомендується, для монотерапії у дорослих з вперше встановленою епілепсією становить 100 мг/день, максимально рекомендована доза 500 мг/день. Ці дози рекомендовані для всіх дорослих, включаючи літніх із нормальною функцією нирок. Монотерапія: діти У дітей старше 2-х років лікування починають із дози 0,5-1 мг/кг маси тіла на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу збільшують на 0,5-1 мг/кг/день протягом 1-2 тижнів, кратність прийому - 2 рази на день. При непереносимості такого режиму дозування дозу підвищують на меншу величину або через великі інтервали. Дозу та кратність прийому підбирають залежно від клінічного ефекту. Рекомендований діапазон доз 3-6 мг/кг маси тіла. Дітям із недавно діагностованими парціальними нападами можна призначати до 500 мг на добу. Мігрень Рекомендована загальна добова доза топірамату для профілактики нападів мігрені становить 100 мг і приймається за 2 прийоми. На початку лікування пацієнт повинен приймати по 25 мг препарату Тореал перед сном протягом 1 тижня. Потім дозу збільшують з інтервалом 1 тиждень на 25 мг на добу. Якщо пацієнт не переносить такого режиму підвищення дози, можна збільшити інтервали між підвищеннями дози, або підвищувати дозу більш плавно. При доборі дози необхідно керуватися клінічним ефектом. У деяких пацієнтів позитивний результат досягається при добовій дозі 50 мг топірамату. У клінічних дослідженнях пацієнти отримували різні добові дози топірамату, але не більше 200 мг на добу. Особливі групи пацієнтів Ниркова недостатність Пацієнтам з помірною або тяжкою нирковою недостатністю може знадобитися зниження дози. Рекомендується застосування половини початкової дози, що рекомендується, і підтримуючої дози. Гемодіаліз Оскільки топірамат видаляється з плазми при гемодіалізі, у дні проведення гемодіалізу слід вводити додаткову дозу препарату Тореал, рівну приблизно половині добової дози. Додаткова доза повинна бути розділена на дві дози, що приймаються на початку та після завершення процедури гемодіалізу. Додаткова доза може змінюватись в залежності від характеристик обладнання, що використовується при проведенні гемодіалізу. Печінкова недостатність Пацієнтам із печінковою недостатністю топірамат слід застосовувати з обережністю.ПередозуванняСимптоми: судоми, сонливість, порушення мови та зору, диплопія, порушення мислення, порушення координації рухів, летаргія, ступор, артеріальна гіпотензія, біль у животі, запаморочення, збудження та депресія. У більшості випадків клінічні наслідки не були тяжкими, але були відмічені смертельні випадки після передозування з використанням суміші кількох лікарських засобів, включаючи топірамат. Передозування топірамату може спричинити тяжкий метаболічний ацидоз (див. розділ «Особливі вказівки»). Лікування: при гострому передозуванні препарату Тореал, якщо незадовго перед цим хворий приймав їжу, необхідно відразу ж промити шлунок або викликати блювання. У дослідженнях in vitro було показано, що активоване вугілля адсорбує топірамат. За необхідності слід провести симптоматичну терапію. Ефективним способом виведення топірамату з організму є гемодіаліз. Пацієнтам рекомендується адекватне підвищення обсягу рідини, що споживається.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Діюча речовина: травопрост – 0,04 мг; Допоміжні речовини: борна кислота – 3,00 мг, трометамол –1,20 мг, макроголу гліцерилгідроксистеарат – 5,00 мг, манітол (Маніт D) – 46,00 мг, динатрію едетат – 0,10 мг, бензалконію хлор. безводна речовина – 0,15 мг, 1 М розчин хлористоводневої кислоти або 1 М розчин натрію гідроксиду – до рН 5,5 – 6,5, вода очищена – до 1,0 мл. Краплі очні, 0,004%. 5 або 10 мл – флакони – пачки картонні.Опис лікарської формиКраплі очні у вигляді прозорого, безбарвного розчину.Фармакотерапевтична групаПротиглаукомний засіб - простагландину F2-альфа аналог синтетичний.ФармакокінетикаТравопрост абсорбується через рогівку ока, де відбувається гідроліз травопросту до біологічно активної форми – кислоти травопросту. Cmax травопросту в плазмі досягається протягом 30 хвилин після місцевого застосування і становить 25 пг/мл і менше. Травопрост швидко виводиться з плазми, протягом години концентрація знижується нижче за поріг виявлення (ФармакодинамікаТравопрост - синтетичний аналог простагландину F2α, є високоселективним повним агоністом простагландинових рецепторів FP і знижує внутрішньоочний тиск шляхом збільшення відтоку водянистої вологи через трабекулярну мережу та увеосклеральні шляхи. Внутрішньоочний тиск знижується приблизно через 2 години після застосування, а максимальний ефект досягається через 12 годин. Значне зниження внутрішньоочного тиску може зберегтися протягом 24 годин після одноразового застосування препарату.Показання до застосуванняЗниження підвищеного внутрішньоочного тиску при відкритокутовій глаукомі, підвищеному офтальмотонусі.Протипоказання до застосуванняДитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до травопросту. З обережністю застосовувати за наявності факторів ризику розвитку макулярного набряку (афакія, псевдофакія, пошкодження задньої капсули кришталика), при гострому іриті, увіїті.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності протипоказане. Достатнього досвіду застосування під час лактації немає. Застосування у період грудного вигодовування можливе лише під контролем лікаря і лише у випадку, коли потенційна користь терапії для матері перевищує можливий ризик розвитку побічних ефектів для немовляти.Побічна діяЗ боку органу зору: дуже часто – транзиторна слабко виражена гіперемія кон'юнктиви, що проходить самостійно; часто - зниження гостроти зору, відчуття дискомфорту та стороннього тіла, біль, свербіж, печіння в очах, зорові розлади, блефарит, "туман" перед очима, катаракта, кон'юнктивіт, сухість кон'юнктиви, зміни фарбування райдужної оболонки, кератит, утворення кірки на краях повік, світлобоязнь, субкон'юнктивальні геморагії та підвищене сльозовиділення. З боку серцево-судинної системи: часто - підвищення або зниження артеріального тиску, брадикардія, стенокардія, біль у грудях, гіперхолестеринемія. З боку центральної нервової системи: часто – загальний неспокій, головний біль, депресія. З боку сечовивідної системи: часто – нетримання сечі та інфекції сечової системи. З боку кістково-м'язової системи: часто – артрит, біль у спині. Інші: часто – грипоподібний синдром, синусит, бронхіт, диспепсія.Спосіб застосування та дозиЗакопують по 1 краплі в кон'юнктивальний мішок ураженого ока (око) 1 раз на добу, бажано ввечері.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНа фоні застосування можлива поступова зміна кольору очей за рахунок збільшення кількості коричневого пігменту в райдужній оболонці. Цей ефект виявляється переважно у пацієнтів зі змішаним забарвленням райдужної оболонки, наприклад, синьо-коричневою, сіро-коричневою, зелено-коричневою або жовто-коричневою, що пояснюється збільшенням вмісту меланіну в стромальних меланоцитах райдужної оболонки. Зазвичай коричнева пігментація поширюється концентрично навколо зіниці до периферії райдужної оболонки очей, при цьому вся райдужка або її частини можуть придбати більш інтенсивний коричневий колір. У пацієнтів із рівномірно забарвленими очима синього, сірого, зеленого чи коричневого кольору зміни кольору очей після двох років застосування препарату спостерігалися дуже рідко. Зміна кольору не супроводжується будь-якими клінічними симптомами чи патологічними змінами. Після відміни терапії не спостерігалося подальшого збільшення кількості коричневого пігменту, проте зміна кольору, що вже розвинулася, може бути незворотною. До початку лікування хворих слід проінформувати про можливість зміни кольору очей. Лікування лише одного ока може призвести до постійної гетерохромії. За наявності невусів або лентиго на райдужці не відмічено їх зміни під впливом травопросту. Травопростий може викликати потемніння, потовщення та подовження вій та/або збільшення їх кількості; рідко - потемніння шкіри повік. Можна застосовувати у комбінації з іншими протиглаукомними препаратами для місцевого застосування. У цьому випадку інтервал між застосуванням повинен становити не менше 5 хв. При носінні контактних лінз перед інстиляцією лінзи слід зняти і встановити не раніше ніж через 20 хв після процедури.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
350,00 грн
286,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 гр: Активна речовина: Цефазолін натрію, у перерахунку на цефазолін – 1,0 г.Опис лікарської формиПорошок білого або білого із жовтуватим відтінком кольору.ХарактеристикаЦефазолін – цефалоспориновий антибіотик I покоління для парентерального застосування. Діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Застосовується при інфекційно-запальних захворюваннях: верхніх та нижніх дихальних шляхів; ЛОР – органів (в т.ч. середній отит); сечовивідних та жовчовивідних шляхів; органів малого тазу; шкіри та м'яких тканин; кісток та суглобів; опікових та післяопераційних інфекціях; при гонореї, сифіліс; а також як профілактика хірургічних інфекцій у перед- та післяопераційному періоді. Випускається у формі порошку для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення 1,0 г. Відпускається за рецептом.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик – цефалоспорин.ФармакокінетикаЧас досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (ТСmах) при внутрішньом'язовому (в/м) введенні в дозі 0,5 г та 1 г відповідно - 2 год та 1 год; максимальна концентрація в плазмі крові (Сmах) - 38 мкг/мл та 64 мкг/мл відповідно; після внутрішньовенного (в/в) введення ТСmах - наприкінці інфузії, після внутрішньовенного введення 1 г, Стах - 180 мкг/мл. Проникає в суглоби, тканини серця та судин, в черевну порожнину, нирки та сечовивідні шляхи, плаценту, середнє вухо, дихальні шляхи, шкіру та м'які тканини. У невеликих кількостях виділяється із грудним молоком. Концентрація у тканині жовчного міхура та жовчі значно вища, ніж у сироватці крові. При обструкції жовчного міхура концентрація у жовчі менша, ніж у плазмі. Об'єм розподілу – 0,12 л/кг. Зв'язок із білками плазми – 85 %. Період напіввиведення (Т1/2) при внутрішньом'язовому введенні - 1,8 год, при внутрішньом'язовому введенні - 2 год.За порушення функції нирок Т1/2 – 20-40 год. Виводиться переважно нирками у незміненому вигляді: протягом перших 6 год – 60-90 %, через 24 год – 70-95 %. Після внутрішньом'язового введення в дозах 0,5 та 1 г Сmах у сечі 1 мг/мл та 4 мг/мл відповідно.ФармакодинамікаЦефалоспориновий антибіотик І покоління для парентерального застосування. Діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Має широкий спектр дії, активний щодо грампозитивних (Staphylococcus spp., Staphylococcus aureus (не продукують і продукують пеніциліназ), Streptococcus pneumoniae, Corynebacterium diphtheriae, Bacillus anthracis, Shirsa, Neisse, Neisse, Sisse, Sisse, Sisse, Sisse, Sisse, Sisse, Sisse, Sisse, Sisse, Sisse, Sisse, Sisse, Sisse, Sisse. Escherichia coli, Klebsiella spp., Treponema spp., Leptospira spp.) мікроорганізмів. Активний щодо Haemophilus influenzae, деяких штамів Enterobacter spp. та Enterococcus spp. Неефективний щодо Pseudomonas aeruginosa, індолпозитивних штамів Proteus spp., Mycobacterium tuberculosis, Serratia spp., анаеробних мікроорганізмів, метицилін-стійких штамів Staphylococcus spp.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до цефазоліну мікроорганізмами: верхніх та нижніх дихальних шляхів; ЛОР – органів (в т.ч. середній отит); сечовивідних та жовчовивідних шляхів; органів малого тазу; шкіри та м'яких тканин; кісток та суглобів (в т.ч. остеомієліт); ендокардит; сепсис, перитоніт, мастит; ранові, опікові та післяопераційні інфекції; гонорея, сифіліс. Профілактика хірургічних інфекцій у перед- та післяопераційному періоді.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефазоліну, препаратів групи цефалоспоринових та інших β-лактамних антибіотиків (в т.ч. пеніциліну та карбапенеми), період новонародженості (до 1 міс.). Не рекомендується одночасний прийом з антикоагулянтами та діуретиками. З обережністю: Ниркова недостатність, захворювання кишечника (зокрема коліт в анамнезі), дитячий вік від 1-12 місяців.Вагітність та лактаціяЦефазолін може застосовуватися під час вагітності у разі, якщо передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяЗ боку травної системи: втрата апетиту, глосит, печія, біль в абдомінальній ділянці, нудота та блювання, діарея, псевдомембранозний коліт, холестатична жовтяниця, гепатит. Алергічні реакції: гіпертермія, гіперемія шкіри, висипання на шкірі, кропив'янка, свербіж шкіри, токсикодермія, бронхоспазм, еозинофілія, набряк Квінке, артралгія, алергічний нефрит, анафілактичний шок, мультиформна ексудативна еритема (в т.п.). некроліз. З боку респіраторної системи: задуха, задишка. З боку нервової системи: запаморочення, судоми. З боку системи кровотворення: оборотна нейтропенія та лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, гемолітична анемія, лімфоцитоз. З боку сечовидільної системи: збільшення концентрації азоту сечовини крові, гіперкреатинінемія (зазвичай у пацієнтів з порушеннями функції нирок при лікуванні великими дозами (6 г) – у цих випадках дозу знижують та лікування проводять під контролем динаміки концентрації азоту сечовини та креатиніну в крові). Місцеві реакції: при внутрішньом'язовому введенні - болючість, ущільнення тканин у місці введення препарату; при внутрішньовенному введенні - флебіт. Загальні: гарячка. Лабораторні показники: хибнопозитивна реакція Кумбса, оборотна гіпопротромбінемія, збільшення протромбінового часу, підвищення активності «печінкових» трансаміназ та лужної фосфатази, збільшення концентрації загального білірубіну, хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу. Інші: дисбактеріоз, суперінфекція, що викликається стійкими до антибіотика штамами, кандидозний стоматит та вагініт.Взаємодія з лікарськими засобамиНе слід застосовувати цефазолін разом із антибактеріальними препаратами, що мають бактеріостатичний механізм дії (тетрацикліни, сульфаніламіди, макроліди, лінкозаміди, хлорамфенікол), оскільки дослідження in vitro показали, що між ними існує антагонізм. При одночасному застосуванні пероральних антикоагулянтів або високих доз гепарину необхідно контролювати параметри згортання крові. Відзначається синергізм антибактеріальної дії при комбінації з аміноглікозидними антибіотиками, ванкоміцином, рифампіцином. Аміноглікозиди збільшують ризик ураження нирок. Фармацевтично несумісний з аміноглікозидами (взаємна інактивація). Препарати, що блокують канальцеву секрецію, у тому числі пробенецид, уповільнюють виведення цефазоліну, збільшують його концентрацію в крові та підвищують ризик розвитку токсичних реакцій. При одночасному застосуванні з петлевими діуретиками (фуросемід, етакринова кислота) відбувається блокада канальцевої секреції цефазоліну (слід уникати спільного призначення). Цефазолін може викликати дисульфірамоподібні реакції при одночасному застосуванні з етанолом. Цефазолін, пригнічуючи кишкову флору, перешкоджає синтезу вітаміну К. Тому при одночасному застосуванні з препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів (нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), саліцилати), збільшується ризик розвитку кровотеч. З цієї причини при одночасному застосуванні з антикоагулянтами відзначається посилення антикоагулянтного дії.Спосіб застосування та дозиЦефазолін призначений тільки для парентерального введення – внутрішньом'язово та внутрішньовенно (струменево або краплинно). Дози встановлюють індивідуально, з урахуванням тяжкості перебігу та локалізації інфекції, чутливості збудника. Приготування розчинів та застосування Для внутрішньом'язового введення 1 г препарату розчиняють у 4 мл води для ін'єкцій. Для внутрішньовенного струменевого введення разову дозу препарату розводять у 10 мл води для ін'єкцій, потім повільно вводять протягом 3-5 хв. Для внутрішньовенного краплинного введення препарат розводять у 50-100 мл 5-10 % розчину декстрози, 0,9 % розчину натрію хлориду, розчину Рінгера, 5 % розчину натрію гідрокарбонату. Інфузію проводять протягом 20-30 хвилин (швидкість введення – 60-80 крапель за хвилину). Під час розведення флакони необхідно енергійно струшувати до повного розчинення. Використовувати виключно свіжоприготовлені та прозорі розчини. Можливе жовте забарвлення розчину після розчинення порошку не є вказівкою на якусь зміну властивостей препарату або на відмінності у його терапевтичній ефективності. Середня добова доза для дорослих – 1-4 г; кратність запровадження – 3-4 десь у добу. Максимальна добова доза – 6 г. Середня тривалість лікування становить 7-10 днів. Застосування у дітей із нормальною функцією нирок Дітям віком 1 міс. і старше цефазолін призначають у дозі 25-50 мг/кг маси тіла на добу. Кратність введення – 3-4 рази на день. При тяжкому перебігу інфекції добова доза цефазоліну може бути збільшена до 100 мг/кг маси тіла. Кратність введення – 3-4 рази на день. Застосування у дорослих пацієнтів із порушенням функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок потрібна зміна режиму дозування відповідно до значень кліренсу креатиніну (КК): При КК 55 мл/хв і більше або при концентрації креатиніну в плазмі 1,5 мг% і менше можна вводити повну добову дозу; При КК 54-35 мл/хв або концентрації креатиніну в плазмі 3-1,6 мг% можна вводити повну добову дозу, але інтервали між ін'єкціями необхідно збільшити до 8 годин; При КК 34-11 мл/хв або концентрації креатиніну в плазмі крові 4,5-3,1 мг% - 1/2 звичайної дози з інтервалами 12 годин; При КК 10 мл/хв і менше або при концентрації креатиніну в плазмі крові 4,6 мг% і більше – 1/2 звичайної дози кожні 18-24 години. Усі рекомендовані дози застосовуються після введення початкової дози, що відповідає тяжкості інфекції. Застосування у дітей із порушенням функції нирок Корекцію режиму дозування здійснюють залежно від значень КК: При КК 70-40 мл/хв/1,73 м2 – 60 % від середньої добової дози через 12 годин; При КК 40-20 мл/хв/1,73 м2 – 25 % від середньої добової дози через 12 годин; При КК 20-5 мл/хв/1,73 м2 – 10 % від середньої добової дози через 24 години. Усі рекомендовані дози вводять після початкової, відповідної тяжкості інфекції. Періопераційна профілактика Для профілактики інфекцій під час хірургічних втручань дозування цефазоліну залежить від типу та тривалості операції. 1 г вводиться внутрішньовенно або внутрішньом'язово за 30 хв - 1 годину до початку хірургічної операції (доза є достатньою за незначних хірургічних втручань невеликої тривалості); При тривалих хірургічних операціях (більше 2 годин) додатково вводять від 0,5 до 1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово під час самої операції (можна вводити препарат і під час хірургічної операції, залежно від її тривалості через певні проміжки часу); Під час післяопераційного періоду після вихідної дози вводять від 0,5 до 1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово з інтервалом 6-8 годин протягом 24 годин; Якщо потенційна інфекція може загрожувати хворому (наприклад, після операцій на серці або після великих ортопедичних операцій, таких як артропластика), рекомендується продовжувати післяопераційне введення цефазоліну протягом періоду від 3 до 5 днів. Важливо дотримуватися зазначених вище термінів, щоб під час виконання хірургічного розрізу в сироватці та тканинах хворого вже були достатні концентрації антибіотика.ПередозуванняСимптоми: біль, запальні реакції у місці введення; запаморочення, біль голови, парестезії, можливий розвиток судом (особливо у пацієнтів із захворюваннями нирок). Лабораторні показники: підвищена концентрація креатиніну, азоту сечовини крові, підвищення активності ферментів печінки та концентрації білірубіну в крові; хибнопозитивна реакція Кумбса; тромбоцитоз, тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкопенія, збільшення протромбінового часу. Лікування: негайно припинити введення препарату, ретельно контролювати життєві функції організму та відповідні лабораторні показники; терапія – симптоматична. У тяжких випадках можливе проведення гемодіалізу. Перитонеальний діаліз не є ефективним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: цефіксіма тригідрат – 447,7 мг у перерахунку на цефіксім – 400,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 102, гіпоролоза низькозаміщена (гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена), кремнію діоксид колоїдний (аеросил), повідон К30, магнію стеарат, сахарин, ароматизатор полуничний*, барвник сонячний захід жовтий0 * Склад ароматизатора: натуральні смакоароматичні речовини, мальтодекстрин, гуміарабік (Е414), тріацетин (Е1518), 1,2-пропіленгліколь (Е1520), оцтова кислота (Е260) або натуральні ароматичні речовини, пропіленгліколь (Е5) Пігулки дисперговані, 400 мг. 7 таблеток у контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ/ПВДХ та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 7 таблеток у контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1 контурне осередкове впакування разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону. 21 таблетка у поліпропіленовому флаконі, закупореному кришкою з поліетилену високого тиску з силікагелем і контролем першого розтину. 1 флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки рожево-жовтого кольору з вкрапленнями білого та червоного кольору, овальні, двоопуклі з ризиком з одного боку, з характерним запахом полуниці.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаАбсорбція При прийомі внутрішньо біодоступність становить 40-50% і не залежить від їди. Максимальна концентрація в плазмі (Сmax) у дорослих після перорального прийому в дозі 400 мг досягається через 3-4 години і становить 2,5-4,9 мкг/мл, після прийому в дозі 200 мг – 1,49-3,25. мкг/мл. Прийом їжі на абсорбцію препарату із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) істотного впливу не має. Розподіл Об'єм розподілу при введенні 200 мг цефіксіма склав 6,7 л, при досягненні рівноважної концентрації – 16,8 л. З білками плазми зв'язується близько 65% цефіксиму. Найбільш високі концентрації цефіксім створює в сечі та жовчі. Цефіксім проникає через плаценту. Концентрація цефіксиму в крові пупкового канатику досягала 1/6-1/2 концентрації препарату в плазмі крові матері; у грудному молоці препарат не визначається. Метаболізм та виведення Період напіввиведення у дорослих та дітей становить 3-4 год. Цефіксім не метаболізується в печінці; 50-55% від прийнятої дози виводиться із сечею у незміненому вигляді протягом 24 год. Близько 10% цефіксиму виводиться із жовчю. Фармакокінетика в особливих клінічних ситуаціях За наявності у пацієнта ниркової недостатності очікується збільшення періоду напіввиведення і, відповідно, вищої концентрації препарату у плазмі та уповільнення його елімінації нирками. У пацієнтів з кліренсом креатиніну 30 мл/хв при прийомі 400 мг цефіксіма період напіввиведення збільшується до 7-8 годин, максимальна концентрація в плазмі становить в середньому 7,53 мкг/мл, а виведення із сечею за 24 год – 5,5%. У пацієнтів із цирозом печінки період напіввиведення зростає до 6,4 год, час досягнення максимальної концентрації (ТСmax) – 5,2 год; одночасно збільшується частка препарату, що елімінується нирками. Сmax та площа під фармакокінетичною кривою не змінюється.ФармакодинамікаЦефіксім – напівсинтетичний антибіотик широкого спектру дії, з групи цефалоспоринів III покоління для вживання. Чинить бактерицидну дію. Механізм дії пов'язаний із пригніченням синтезу клітинної стінки бактерій. Цефіксим стійкий до дії β-лактамаз, що продукуються багатьма грампозитивними та грамнегативними бактеріями. Спектр протимікробної активності В умовах клінічної практики та in vitro ефективність цефіксиму підтверджена при інфекціях, викликаних Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Neisseria gonorrhoeae. Цефіксім також має активність in vitro проти грампозитивних – Streptococcus agalactiae та грамнегативних бактерій – Haemophilus parainfluenzae, Proteus vulgaris, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Pasteurella multocida, Providencia spp. Salmonella spp. До препарату стійкі Pseudomonas spp., Enterococcus spp., Listeria monocytogenes, більшість штамів Enterobacter spp., Staphylococcus spp. (в т.ч. метицилінорезистентні штами), Bacteroides fragilis, Clostridium spp.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: стрептококовий тонзиліт та фарингіт; синусити; гострий бронхіт; загострення хронічного бронхіту; гострий середній отит; неускладнені інфекції сечовивідних шляхів; неускладнена гонорея; шигельоз.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до цефіксіму або до компонентів препарату; гіперчутливість до цефалоспоринів або пеніцилінів; не рекомендується для застосування у дітей з хронічною нирковою недостатністю та у дітей з масою тіла менше 25 кг у даній лікарській формі. З обережністю: похилого віку, ниркова недостатність, коліт (в анамнезі), вагітність.Вагітність та лактаціяЗ обережністю при вагітності.Побічна діяПобічні ефекти класифікуються за частотою зареєстрованих випадків: дуже часто: (>10%); часто (1-10%); нечасто (0,1-1%); рідко (0,01-0,1%); дуже рідко (≤0,01%). З боку системи крові та органів кровотворення: Дуже рідко: транзиторна лейкопенія, агранулоцитоз, панцитопенія, тромбоцитопенія або еозинофілія. Відзначалися окремі випадки порушень зсідання крові; Частота невідома: гемолітична анемія. Алергічні реакції: Рідко: алергічні реакції (наприклад: кропив'янка, висипання, мультиформна еритема, свербіж шкіри); Дуже рідко: синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз); інші алергічні реакції, пов'язані із сенсибілізацією – лікарська лихоманка, синдром, подібний до сироваткової хвороби, гемолітична анемія та інтерстиціальний нефрит, синдром Стівенса-Джонсона, анафілактичний шок. У деяких пацієнтів відзначалися випадки виникнення синдрому лікарського висипу з еозинофілією та системними проявами. З боку нервової системи: Нечасто: головний біль, запаморочення, дисфорія, неспокій. З боку дихальної системи: Частота невідома: диспное. Реакції з боку травної системи: Часто: біль у животі, порушення травлення, нудота, блювання та діарея; Дуже рідко: псевдомембранозний коліт. З боку гепатобіліарної системи: Рідко: підвищення активності лужної фосфатази та "печінкових" трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну в крові; Дуже рідко: окремі випадки гепатиту та холестатичної жовтяниці. З боку сечостатевої системи: Дуже рідко: невелике підвищення концентрації креатиніну та сечовини в крові, гематурія, можливий розвиток гострої ниркової недостатності, що супроводжується тубулоінтерстиціальним нефритом.Взаємодія з лікарськими засобамиБлокатори канальцевої секреції (пробенецид та ін) уповільнюють виведення цефіксиму через нирки, що може призвести до симптомів передозування. Цефіксім знижує протромбіновий індекс, посилює дію непрямих антикоагулянтів. При одночасному застосуванні цефіксиму з карбамазепіном спостерігалося збільшення концентрації останнього у плазмі; у разі доцільно проведення терапевтичного лікарського моніторингу.Спосіб застосування та дозиДля дорослих та дітей з масою тіла понад 50 кг добова доза становить 400 мг на один або два прийоми. Дітям з масою тіла 25-50 кг препарат призначається у дозі 200 мг на добу за один прийом. Таблетку можна проковтнути, запиваючи достатньою кількістю води, або розвести у воді та випити отриману суспензію відразу після приготування. Препарат можна приймати незалежно від їди. Тривалість лікування залежить від характеру перебігу захворювання та виду інфекції. Після зникнення симптомів інфекції та/або лихоманки доцільно продовжувати прийом препарату протягом щонайменше 48-72 годин. Курс лікування при інфекціях дихальних шляхів та ЛОР-органів становить 7-14 днів. При тонзилофарингіті, спричиненому Streptococcus pyogenes, тривалість лікування повинна бути не менше 10 днів. При неускладненій гонореї препарат призначають у дозі 400 мг одноразово. При неускладнених інфекціях нижніх сечових шляхів у жінок препарат може призначатися протягом 3-7 днів, при неускладнених інфекціях верхніх сечових шляхів у жінок – 14 днів. При неускладнених інфекціях верхніх та нижніх сечових шляхів у чоловіків тривалість лікування становить 7-14 днів. При порушенні функції нирок дозу встановлюють залежно від показника кліренсу креатиніну у сироватці. При кліренсі креатиніну 21-60 мл/хв або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, рекомендується використовувати інші лікарські форми препарату через необхідність зменшення добової дози на 25%. При кліренсі креатиніну 20 мл/хв і менше або у пацієнтів, які перебувають на перитонеальному діалізі, добову дозу слід зменшити у 2 рази.ПередозуванняПри прийомі дози, що перевищує максимальну добову, можливе збільшення частоти описаних вище дозозалежних побічних ефектів. Лікування: промивання шлунка; проводять симптоматичну та підтримуючу терапію. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не ефективні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБлокатори канальцевої секреції (пробенецид та ін) уповільнюють виведення цефіксиму через нирки, що може призвести до симптомів передозування. Цефіксім знижує протромбіновий індекс, посилює дію непрямих антикоагулянтів. При одночасному застосуванні цефіксиму з карбамазепіном спостерігалося збільшення концентрації останнього у плазмі; у разі доцільно проведення терапевтичного лікарського моніторингу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливу препарату Цефіксім ЕКСПРЕС на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не проводилося. У зв'язку з можливими несприятливими ефектами (наприклад, запаморочення), слід бути обережними.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
376,00 грн
298,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. активна речовина: Цефотаксим натрію – 1,048 г (у перерахунку на цефотаксим – 1,0 г). По 1,0 г цефотаксиму у флакони скляні, герметично закупорені пробками гумовими з наступною обкаткою алюмінієвими ковпачками. По 1 або 5 флаконів разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 30 флаконів разом із рівною кількістю інструкцій із застосування поміщають у коробку з картону (для стаціонарів).Опис лікарської формиБілий або білий із жовтуватим відтінком порошок.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаУ дорослих - через 5 хвилин після одноразового внутрішньовенного (в/в) введення 1 г цефотаксиму максимальна концентрація (Сmаx) у плазмі становить 100 мкг/мл Після внутрішньом'язового (в/м) введення цефотаксиму в тій же дозі Стах у плазмі досягається через 0,5 год і становить від 20 до 30 мкг/мл. Біодоступність цефотаксиму при внутрішньовенному введенні становить 100%, при внутрішньом'язовому введенні - 90-95%. Період напіввиведення (T1/2) цефотаксиму становить 1 год при внутрішньовенному введенні та 1-1,5 годин при внутрішньом'язовому введенні Зв'язування з білками плазми (переважно альбумінами) становить середньому 25-40 % Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дезацетилцефотаксиму (M1), що володіє антибактеріальною активністю, та неактивних метаболітів (М2, М3) Близько 90% від введеної дози виводиться нирками: 50% - у постійному вигляді, близько 15-25% як метаболіту дезацетилцефотаксима і 15-30% як неактивних метаболітів (М2 + М3). 10% від введеної дози виводиться кишечником У літніх пацієнтів старше 80 років T1/2 цефотаксиму збільшується до 2,5 год. Об'єм розподілу (Vd) не змінюється порівняно з здоровими добровольцями У дорослих з порушеною функцією нирок Vd не змінюється, а T1/2 не перевищує 2,5 години навіть на останніх стадіях ниркової недостатності. У дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та Vd аналогічні таким у дорослих, які отримують таку саму дозу препарату в мг/кг маси. T1/2 цефотаксиму становить від 0,75 до 1,5 год У новонароджених та передчасно народжених дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та Vd аналогічні таким у дітей. Середній Т1/2 цефотаксиму становить від 1,4 до 6,4 год.ФармакодинамікаЦефалоспориновий антибіотик – ІІІ покоління для парентерального введення. Діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Має широкий спектр дії. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. До цефотаксиму зазвичай чутливі: Aeromonas hydrophila; Bacillus subtilis; Bordetella pertussis; Borrelia burgdorferi; Moraxella catarrhalis; Citrobacter diversus*; Citrobacter ffeundii*; Clostridium perfringens; Corynebacterium diphtheriae; Escherichia coli; Enterobacter spp.*; Erysipelothrix insidiosa; Eubacterium spp.; Haemophilus spp. (продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами, включаючи ампіцилін-резистентні); Klebsiella pneumoniae; Klebsiella oxytoca; Staphylococcus spp. (метицилін-чутливі, включаючи продукуючі та не продукуючі пеніциліназ штами); Morganella morganii; Neisseria gonorrhoea (включаючи продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами); Neisseria meningitidis; Propionibacterium spp.; Proteus mirabilis; Proteus vulgaris; Providencia spp.; Streptococcus spp. (включаючи Streptococcus pneumoniae);Salmonella spp.; Serratia spp. *; Shigella spp.; Veillonella spp.; Yersinia spp.*; Pseudomonas spp. (крім Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas cepacia) *-чутливість залежить від епідеміологічних даних та від рівня стійкості в кожному конкретному випадку До цефотаксиму стійкі: Acinetobacter baumanii; Bacteroides fragilis; Clostridium difficile; Enterococcus spp.; грамнегативні анаероби; Listeria monocytogenes; Staphylococcus spp. (Метицилін-резистентні штами); Pseudomonas aeruginosa; Pseudomonas cepacia; Stenotrophomonas maltophilia.Показання до застосуванняЛікування інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до препарату: інфекції дихальних шляхів; інфекції сечостатевої системи, в т.ч. гонорея; септицемія, бактеріємія; ендокардити; інтраабдомінальні інфекції (включаючи перитоніт); менінгіт (за винятком листеріозного) та інші інфекції ЦНС; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції кісток та суглобів. Профілактика інфекцій після хірургічних операцій на ШКТ, урологічних та акушерсько-гінекологічних операцій.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефотаксиму, інших цефалоспоринів. Для форм, що містять як розчинник лідокаїн: підвищена чутливість до лідокаїну або до іншого місцевого анестетика амідного типу; внутрішньосерцеві блокади без встановленого водія ритму; тяжка серцева недостатність; внутрішньовенне введення; діти віком до 2,5 років (внутрішньом'язове введення). З обережністю: при нирковій недостатності; у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на алергію до пеніцилінів (ризик розвитку перехресних алергічних реакцій); при одночасному застосуванні з аміноглікозидами.Вагітність та лактаціяПри вагітності введення препарату протипоказане При необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяКласифікація небажаних побічних реакцій за частотою розвитку, згідно з рекомендаціями Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥10%); часто (≥1% та Інфекційні та паразитарні захворювання Частота невідома: суперінфекція. Як і при призначенні інших антибіотиків, застосування цефотаксиму, особливо тривале, може призвести до надмірного зростання нечутливих мікроорганізмів. Слід регулярно контролювати стан пацієнта Якщо розвиток суперінфекції відбувається під час терапії цефотаксимом, слід вжити відповідних заходів Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія Частота невідома: недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, нейропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи Нечасто реакція Яриша-Герксгеймера. Як і при застосуванні інших антибіотиків, при лікуванні бореліозу протягом перших днів терапії можливий розвиток реакції Яриша-Герксгеймера. Є повідомлення про виникнення одного або декількох симптомів через кілька тижнів лікування бореліозу: висипання на шкірі, свербіж, лихоманка, лейкопенія, підвищення активності "печінкових" ферментів, утруднене дихання, дискомфорт у ділянці суглобів. Слід враховувати, що певною мірою ці прояви узгоджуються з симптомами основного захворювання, з приводу якого пацієнт отримує лікування. Частота невідома: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок Порушення з боку нервової системи Нечасто: судоми Частота невідома: енцефалопатія (наприклад, порушення свідомості, порушення рухової активності), головний біль, запаморочення Порушення з боку серця Частота невідома: аритмії (внаслідок швидкого болюсного введення через центральний венозний катетер) Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасто: діарея Частота невідома: нудота, блювання, біль у животі, псевдомембранозний коліт Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто: підвищення активності "печінкових" ферментів (аланінамінотрансферази [АЛТ], аспартатамінотрансферази [ACT], лактатдегідрогенази [ЛДГ], гамма-глутамілтрансферази [гамма-ГТ], лужної фосфатази [ЩТ]) та/або концентрації біліруб. Ці відхилення в лабораторних показниках (які можна також пояснити наявністю інфекції), у поодиноких випадках перевищують верхню межу норми в 2 рази і вказують на ураження печінки, що проявляється холестазом і часто протікає безсимптомно Частота невідома: гепатит (іноді з жовтяницею) Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: висип, свербіж, кропив'янка Частота невідома: мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: зниження функції нирок/збільшення концентрації креатиніну, особливо при сумісному застосуванні з аміноглікозидами Частота невідома: гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит Загальні розлади та порушення у місці введення Часто: біль у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні) Нечасто: гарячка, запальні реакції у місці введення, включаючи флебіт/тромбофлебіт Частота невідома: при внутрішньом'язовому введенні, якщо як розчинник застосовується лідокаїн, можливий розвиток системних реакцій, пов'язаних з лідокаїном, особливо у випадках ненавмисного внутрішньовенного введення препарату, ін'єкції у високо васкуляризовані тканини або при передозуванні.Взаємодія з лікарськими засобамиПробенецид затримує екскрецію та збільшує концентрації цефалоспоринів у плазмі крові. Як і у разі застосування інших цефалоспоринів, цефотаксим може посилювати нефротоксичний ефект препаратів, що мають нефротоксичну дію (таких як фуросемід, аміноглікозиди). Вказівки за сумісністю: цефотаксим не повинен змішуватися з іншими антибіотиками (у тому числі аміноглікозидами), як в одному шприці, так і в одному інфузійному розчині Для інфузій можуть бути використані наступні розчини (концентрація цефотаксиму 1 г/250 мл): вода для ін'єкцій, 0,9% розчин хлориду натрію, 5% розчин декстрози, розчин Рінгера лактат, Йоностерил.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно або внутрішньом'язово Доза, спосіб та частота введення повинні визначатися тяжкістю інфекції, чутливістю збудника та станом пацієнта. Лікування може бути розпочато до отримання результатів тесту визначення чутливості. Дорослі та діти старше 12 років та з масою тіла 50 кг і більше: при інфекціях легкого та середнього ступеня тяжкості – 1 г кожні 12 год. Доза може змінюватись в залежності від тяжкості інфекції, чутливості збудника та стану пацієнта. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 12 г на добу, розділена на 3 або 4 введення. При інфекціях, спричинених Pseudomonas spp., добова доза повинна бути більше 6 г Діти до 12 років та з масою тіла до 50 кг: звичайна доза 100-150 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 200 мг/кг/добу. Новонароджені: 50 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях - доза 150-200 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При гонореї: 1 г одноразово внутрішньовенно або внутрішньом'язово З метою профілактики інфекцій перед хірургічною операцією (від 30 до 90 хв до початку операції) вводять 1 г внутрішньом'язово або внутрішньовенно При виконанні кесаревого розтину в момент накладання затискачів на пупкову вену вводять внутрішньовенно 1 г препарату, потім через 6 і 12 год повторно вводять 1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово. При нирковій недостатності: у випадках коли кліренс креатиніну менше 10 мл/хв необхідно зменшити дозу. Після введення початкової разової дози добову дозу слід зменшити вдвічі без зміни частоти введення, тобто. замість 1 г кожні 12 год - 0,5 г кожні 12 год, замість 1 г кожні 8 год-0,5 г кожні 8 год, замість 2 г кожні 8 год - 1 г кожні 8 год і т.д. Може знадобитися подальша корекція дози залежно від перебігу інфекції та загального стану пацієнта Правила приготування розчинів: Для внутрішньовенної ін'єкції як розчинник використовують воду для ін'єкцій (1 г розводять у 4 мл розчинника); при внутрішньовенній ін'єкції розчин повинен бути введений протягом від 3 до 5 хв. Для внутрішньовенної інфузії як розчинник використовують 0,9% розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози (1-2 г розводять у 40-100 мл розчинника). Також може бути використаний розчин Рінгера лактат. Тривалість інфузії – 20-60 хв. Для внутрішньом'язового введення використовують воду для ін'єкцій або 1% розчин лідокаїну (1 г розводять у 4 мл розчинника).ПередозуванняСимптоми: судоми, енцефалопатія (у разі введення великих доз, особливо у хворих з нирковою недостатністю), тремор, нервово-м'язова збудливість Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАнафілактичні реакції Призначення цефалоспоринів вимагає ретельного збору алергологічного анамнезу: алергічний діатез, реакції гіперчутливості до бета-лактамних антибіотиків (наприклад, пеніцилінів) Використання цефотаксиму суворо протипоказане у пацієнтів із зазначенням в анамнезі на реакцію гіперчутливості негайного типу на цефалоспорини. У разі будь-яких сумнівів обов'язкова присутність лікаря при першому введенні препарату з метою негайного початку відповідного лікування у разі розвитку анафілактичної реакції Відома перехресна алергія між цефалоспоринами та пеніцилінами, яка виникає у 5-10% випадків. Алергічні (анафілактичні) реакції на пеніциліни та цефалоспорини можуть бути серйозними та загрожувати життю пацієнта та можуть вимагати проведення відповідних лікувальних заходів У пацієнтів, в анамнезі яких є вказівка на алергію до пеніцилінів, препарат застосовують із надзвичайною обережністю. Слід ретельно контролювати стан пацієнта при першому введенні препарату через можливу анафілактичну реакцію. Якщо у хворого розвинулась реакція гіперчутливості, то введення цефотаксиму має бути негайно припинено і, за необхідності, має бути негайно розпочато відповідне лікування алергічної реакції. Захворювання, спричинені Clostridium difficile (наприклад, псевдомембранозний коліт) Під час лікування може виникнути псевдомембранозний коліт, що виявляється тяжкою тривалою діареєю. При цьому припиняють прийом препарату та призначають адекватну терапію, включаючи ванкоміцин або метронідазол. При розвитку псевдомембранозного коліту протипоказано призначення препаратів, що гальмують перистальтику кишечнику. Ниркова недостатність При нирковій недостатності слід коригувати дозу залежно від кліренсу креатиніну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цефотаксиму та аміноглікозидів. Слід контролювати функцію нирок у всіх випадках комбінованого застосування цефотаксиму з аміноглікозидами, іншими нефротоксичними препаратами, у пацієнтів похилого віку або нирковою недостатністю. Зміст натрію Препарат містить 51,75 мг (2,25 мекв) натрію. Порушення кровотворення Під час лікування цефотаксимом може розвинутись лейкопенія, нейтропенія і рідше – недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія та агранулоцитоз. При тривалості курсу лікування понад 10 днів слід контролювати кількість формених елементів крові. При відхиленнях від норми цих показників крові слід відмінити препарат Лабораторні випробування Під час терапії цефалоспоринами можлива поява позитивної проби Кумбса. Під час лікування цефотаксимом рекомендується використання глюкозо-оксидазних методів визначення концентрації глюкози в крові, зважаючи на розвиток хибнопозитивних результатів при використанні неспецифічних реактивів. Для комплекту із розчинником: При використанні розчинника лідокаїну необхідно враховувати відомості, зазначені в інструкції щодо застосування лідокаїну; а також, що розчин лідокаїну застосовують як розчинник тільки при внутрішньом'язовому введенні Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У разі розвитку такого побічного ефекту як запаморочення може порушуватися здатність до концентрації уваги та реакцій. У такому разі пацієнтам слід утриматися від керування автотранспортом та роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
476,00 грн
400,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. активна речовина: Цефотаксим натрію – 1,048 г (у перерахунку на цефотаксим – 1,0 г). По 1,0 г цефотаксиму у флакони скляні, герметично закупорені пробками гумовими з наступною обкаткою алюмінієвими ковпачками. По 1 або 5 флаконів разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 30 флаконів разом із рівною кількістю інструкцій із застосування поміщають у коробку з картону (для стаціонарів).Опис лікарської формиБілий або білий із жовтуватим відтінком порошок.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаУ дорослих - через 5 хвилин після одноразового внутрішньовенного (в/в) введення 1 г цефотаксиму максимальна концентрація (Сmаx) у плазмі становить 100 мкг/мл Після внутрішньом'язового (в/м) введення цефотаксиму в тій же дозі Стах у плазмі досягається через 0,5 год і становить від 20 до 30 мкг/мл. Біодоступність цефотаксиму при внутрішньовенному введенні становить 100%, при внутрішньом'язовому введенні - 90-95%. Період напіввиведення (T1/2) цефотаксиму становить 1 год при внутрішньовенному введенні та 1-1,5 годин при внутрішньом'язовому введенні Зв'язування з білками плазми (переважно альбумінами) становить середньому 25-40 % Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дезацетилцефотаксиму (M1), що володіє антибактеріальною активністю, та неактивних метаболітів (М2, М3) Близько 90% від введеної дози виводиться нирками: 50% - у постійному вигляді, близько 15-25% як метаболіту дезацетилцефотаксима і 15-30% як неактивних метаболітів (М2 + М3). 10% від введеної дози виводиться кишечником У літніх пацієнтів старше 80 років T1/2 цефотаксиму збільшується до 2,5 год. Об'єм розподілу (Vd) не змінюється порівняно з здоровими добровольцями У дорослих з порушеною функцією нирок Vd не змінюється, а T1/2 не перевищує 2,5 години навіть на останніх стадіях ниркової недостатності. У дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та Vd аналогічні таким у дорослих, які отримують таку саму дозу препарату в мг/кг маси. T1/2 цефотаксиму становить від 0,75 до 1,5 год У новонароджених та передчасно народжених дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та Vd аналогічні таким у дітей. Середній Т1/2 цефотаксиму становить від 1,4 до 6,4 год.ФармакодинамікаЦефалоспориновий антибіотик – ІІІ покоління для парентерального введення. Діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Має широкий спектр дії. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. До цефотаксиму зазвичай чутливі: Aeromonas hydrophila; Bacillus subtilis; Bordetella pertussis; Borrelia burgdorferi; Moraxella catarrhalis; Citrobacter diversus*; Citrobacter ffeundii*; Clostridium perfringens; Corynebacterium diphtheriae; Escherichia coli; Enterobacter spp.*; Erysipelothrix insidiosa; Eubacterium spp.; Haemophilus spp. (продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами, включаючи ампіцилін-резистентні); Klebsiella pneumoniae; Klebsiella oxytoca; Staphylococcus spp. (метицилін-чутливі, включаючи продукуючі та не продукуючі пеніциліназ штами); Morganella morganii; Neisseria gonorrhoea (включаючи продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами); Neisseria meningitidis; Propionibacterium spp.; Proteus mirabilis; Proteus vulgaris; Providencia spp.; Streptococcus spp. (включаючи Streptococcus pneumoniae);Salmonella spp.; Serratia spp. *; Shigella spp.; Veillonella spp.; Yersinia spp.*; Pseudomonas spp. (крім Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas cepacia) *-чутливість залежить від епідеміологічних даних та від рівня стійкості в кожному конкретному випадку До цефотаксиму стійкі: Acinetobacter baumanii; Bacteroides fragilis; Clostridium difficile; Enterococcus spp.; грамнегативні анаероби; Listeria monocytogenes; Staphylococcus spp. (Метицилін-резистентні штами); Pseudomonas aeruginosa; Pseudomonas cepacia; Stenotrophomonas maltophilia.Показання до застосуванняЛікування інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до препарату: інфекції дихальних шляхів; інфекції сечостатевої системи, в т.ч. гонорея; септицемія, бактеріємія; ендокардити; інтраабдомінальні інфекції (включаючи перитоніт); менінгіт (за винятком листеріозного) та інші інфекції ЦНС; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції кісток та суглобів. Профілактика інфекцій після хірургічних операцій на ШКТ, урологічних та акушерсько-гінекологічних операцій.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефотаксиму, інших цефалоспоринів. Для форм, що містять як розчинник лідокаїн: підвищена чутливість до лідокаїну або до іншого місцевого анестетика амідного типу; внутрішньосерцеві блокади без встановленого водія ритму; тяжка серцева недостатність; внутрішньовенне введення; діти віком до 2,5 років (внутрішньом'язове введення). З обережністю: при нирковій недостатності; у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на алергію до пеніцилінів (ризик розвитку перехресних алергічних реакцій); при одночасному застосуванні з аміноглікозидами.Вагітність та лактаціяПри вагітності введення препарату протипоказане При необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяКласифікація небажаних побічних реакцій за частотою розвитку, згідно з рекомендаціями Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥10%); часто (≥1% та Інфекційні та паразитарні захворювання Частота невідома: суперінфекція. Як і при призначенні інших антибіотиків, застосування цефотаксиму, особливо тривале, може призвести до надмірного зростання нечутливих мікроорганізмів. Слід регулярно контролювати стан пацієнта Якщо розвиток суперінфекції відбувається під час терапії цефотаксимом, слід вжити відповідних заходів Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія Частота невідома: недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, нейропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи Нечасто реакція Яриша-Герксгеймера. Як і при застосуванні інших антибіотиків, при лікуванні бореліозу протягом перших днів терапії можливий розвиток реакції Яриша-Герксгеймера. Є повідомлення про виникнення одного або декількох симптомів через кілька тижнів лікування бореліозу: висипання на шкірі, свербіж, лихоманка, лейкопенія, підвищення активності "печінкових" ферментів, утруднене дихання, дискомфорт у ділянці суглобів. Слід враховувати, що певною мірою ці прояви узгоджуються з симптомами основного захворювання, з приводу якого пацієнт отримує лікування. Частота невідома: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок Порушення з боку нервової системи Нечасто: судоми Частота невідома: енцефалопатія (наприклад, порушення свідомості, порушення рухової активності), головний біль, запаморочення Порушення з боку серця Частота невідома: аритмії (внаслідок швидкого болюсного введення через центральний венозний катетер) Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасто: діарея Частота невідома: нудота, блювання, біль у животі, псевдомембранозний коліт Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто: підвищення активності "печінкових" ферментів (аланінамінотрансферази [АЛТ], аспартатамінотрансферази [ACT], лактатдегідрогенази [ЛДГ], гамма-глутамілтрансферази [гамма-ГТ], лужної фосфатази [ЩТ]) та/або концентрації біліруб. Ці відхилення в лабораторних показниках (які можна також пояснити наявністю інфекції), у поодиноких випадках перевищують верхню межу норми в 2 рази і вказують на ураження печінки, що проявляється холестазом і часто протікає безсимптомно Частота невідома: гепатит (іноді з жовтяницею) Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: висип, свербіж, кропив'янка Частота невідома: мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: зниження функції нирок/збільшення концентрації креатиніну, особливо при сумісному застосуванні з аміноглікозидами Частота невідома: гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит Загальні розлади та порушення у місці введення Часто: біль у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні) Нечасто: гарячка, запальні реакції у місці введення, включаючи флебіт/тромбофлебіт Частота невідома: при внутрішньом'язовому введенні, якщо як розчинник застосовується лідокаїн, можливий розвиток системних реакцій, пов'язаних з лідокаїном, особливо у випадках ненавмисного внутрішньовенного введення препарату, ін'єкції у високо васкуляризовані тканини або при передозуванні.Взаємодія з лікарськими засобамиПробенецид затримує екскрецію та збільшує концентрації цефалоспоринів у плазмі крові. Як і у разі застосування інших цефалоспоринів, цефотаксим може посилювати нефротоксичний ефект препаратів, що мають нефротоксичну дію (таких як фуросемід, аміноглікозиди). Вказівки за сумісністю: цефотаксим не повинен змішуватися з іншими антибіотиками (у тому числі аміноглікозидами), як в одному шприці, так і в одному інфузійному розчині Для інфузій можуть бути використані наступні розчини (концентрація цефотаксиму 1 г/250 мл): вода для ін'єкцій, 0,9% розчин хлориду натрію, 5% розчин декстрози, розчин Рінгера лактат, Йоностерил.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно або внутрішньом'язово Доза, спосіб та частота введення повинні визначатися тяжкістю інфекції, чутливістю збудника та станом пацієнта. Лікування може бути розпочато до отримання результатів тесту визначення чутливості. Дорослі та діти старше 12 років та з масою тіла 50 кг і більше: при інфекціях легкого та середнього ступеня тяжкості – 1 г кожні 12 год. Доза може змінюватись в залежності від тяжкості інфекції, чутливості збудника та стану пацієнта. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 12 г на добу, розділена на 3 або 4 введення. При інфекціях, спричинених Pseudomonas spp., добова доза повинна бути більше 6 г Діти до 12 років та з масою тіла до 50 кг: звичайна доза 100-150 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 200 мг/кг/добу. Новонароджені: 50 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях - доза 150-200 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При гонореї: 1 г одноразово внутрішньовенно або внутрішньом'язово З метою профілактики інфекцій перед хірургічною операцією (від 30 до 90 хв до початку операції) вводять 1 г внутрішньом'язово або внутрішньовенно При виконанні кесаревого розтину в момент накладання затискачів на пупкову вену вводять внутрішньовенно 1 г препарату, потім через 6 і 12 год повторно вводять 1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово. При нирковій недостатності: у випадках коли кліренс креатиніну менше 10 мл/хв необхідно зменшити дозу. Після введення початкової разової дози добову дозу слід зменшити вдвічі без зміни частоти введення, тобто. замість 1 г кожні 12 год - 0,5 г кожні 12 год, замість 1 г кожні 8 год-0,5 г кожні 8 год, замість 2 г кожні 8 год - 1 г кожні 8 год і т.д. Може знадобитися подальша корекція дози залежно від перебігу інфекції та загального стану пацієнта Правила приготування розчинів: Для внутрішньовенної ін'єкції як розчинник використовують воду для ін'єкцій (1 г розводять у 4 мл розчинника); при внутрішньовенній ін'єкції розчин повинен бути введений протягом від 3 до 5 хв. Для внутрішньовенної інфузії як розчинник використовують 0,9% розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози (1-2 г розводять у 40-100 мл розчинника). Також може бути використаний розчин Рінгера лактат. Тривалість інфузії – 20-60 хв. Для внутрішньом'язового введення використовують воду для ін'єкцій або 1% розчин лідокаїну (1 г розводять у 4 мл розчинника).ПередозуванняСимптоми: судоми, енцефалопатія (у разі введення великих доз, особливо у хворих з нирковою недостатністю), тремор, нервово-м'язова збудливість Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАнафілактичні реакції Призначення цефалоспоринів вимагає ретельного збору алергологічного анамнезу: алергічний діатез, реакції гіперчутливості до бета-лактамних антибіотиків (наприклад, пеніцилінів) Використання цефотаксиму суворо протипоказане у пацієнтів із зазначенням в анамнезі на реакцію гіперчутливості негайного типу на цефалоспорини. У разі будь-яких сумнівів обов'язкова присутність лікаря при першому введенні препарату з метою негайного початку відповідного лікування у разі розвитку анафілактичної реакції Відома перехресна алергія між цефалоспоринами та пеніцилінами, яка виникає у 5-10% випадків. Алергічні (анафілактичні) реакції на пеніциліни та цефалоспорини можуть бути серйозними та загрожувати життю пацієнта та можуть вимагати проведення відповідних лікувальних заходів У пацієнтів, в анамнезі яких є вказівка на алергію до пеніцилінів, препарат застосовують із надзвичайною обережністю. Слід ретельно контролювати стан пацієнта при першому введенні препарату через можливу анафілактичну реакцію. Якщо у хворого розвинулась реакція гіперчутливості, то введення цефотаксиму має бути негайно припинено і, за необхідності, має бути негайно розпочато відповідне лікування алергічної реакції. Захворювання, спричинені Clostridium difficile (наприклад, псевдомембранозний коліт) Під час лікування може виникнути псевдомембранозний коліт, що виявляється тяжкою тривалою діареєю. При цьому припиняють прийом препарату та призначають адекватну терапію, включаючи ванкоміцин або метронідазол. При розвитку псевдомембранозного коліту протипоказано призначення препаратів, що гальмують перистальтику кишечнику. Ниркова недостатність При нирковій недостатності слід коригувати дозу залежно від кліренсу креатиніну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цефотаксиму та аміноглікозидів. Слід контролювати функцію нирок у всіх випадках комбінованого застосування цефотаксиму з аміноглікозидами, іншими нефротоксичними препаратами, у пацієнтів похилого віку або нирковою недостатністю. Зміст натрію Препарат містить 51,75 мг (2,25 мекв) натрію. Порушення кровотворення Під час лікування цефотаксимом може розвинутись лейкопенія, нейтропенія і рідше – недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія та агранулоцитоз. При тривалості курсу лікування понад 10 днів слід контролювати кількість формених елементів крові. При відхиленнях від норми цих показників крові слід відмінити препарат Лабораторні випробування Під час терапії цефалоспоринами можлива поява позитивної проби Кумбса. Під час лікування цефотаксимом рекомендується використання глюкозо-оксидазних методів визначення концентрації глюкози в крові, зважаючи на розвиток хибнопозитивних результатів при використанні неспецифічних реактивів. Для комплекту із розчинником: При використанні розчинника лідокаїну необхідно враховувати відомості, зазначені в інструкції щодо застосування лідокаїну; а також, що розчин лідокаїну застосовують як розчинник тільки при внутрішньом'язовому введенні Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У разі розвитку такого побічного ефекту як запаморочення може порушуватися здатність до концентрації уваги та реакцій. У такому разі пацієнтам слід утриматися від керування автотранспортом та роботи з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
392,00 грн
302,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 гр: Діюча речовина: Цефтріаксон натрію трисесквігідрат у перерахунку на цефтріаксон - 1,0 г.Опис лікарської формиПорошок білого або білого із жовтуватим відтінком кольору.ХарактеристикаЦефтріаксон – арентеральний цефалоспориновий антибіотик III покоління. Бактерицидна активність цефтріаксону обумовлена придушенням синтезу клітинної стінки. Препарат застосовують при інфекціях, спричинених чутливими до цефтріаксону збудниками: сепсис; менінгіті; дисемінованої хвороби Лайма (II та III стадії захворювання); інфекціях органів черевної порожнини (перитоніті, інфекціях жовчних шляхів та шлунково-кишкового тракту); інфекції кісток, суглобів, м'яких тканин, шкіри, а також ранові інфекції; інфекції у хворих з ослабленим імунітетом; інфекціях нирок та сечовивідних шляхів; інфекції дихальних шляхів, особливо пневмонія, та інфекції ЛОР-органів; інфекціях статевих органів, включаючи гонорею, як приопераційну профілактику інфекцій. Випускається у формі порошку для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, 1,0 г. Відпускається за рецептом.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспоринФармакокінетикаФармакокінетика цефтріаксону має нелінійний характер. Усі основні фармакокінетичні параметри, засновані на загальних концентраціях препарату, за винятком періоду напіввиведення, залежать від дози та зростають менш ніж пропорційно до її збільшення. Нелінійність характерна для фармакокінетичних параметрів, що залежать від загальної концентрації цефтріаксону в плазмі (не тільки вільного цефтріаксону), і пояснюється насиченням зв'язування препарату з білками плазми. Всмоктування. Максимальна концентрація у плазмі після одноразового внутрішньом'язового введення 1 г препарату становить близько 81 мг/л та досягається в межах 2-3 годин після введення. Площі під кривою «концентрація в плазмі – час» після внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення однакові. Це означає, що біодоступність цефтріаксону після внутрішньом'язового введення становить 100%. Після внутрішньовенного болюсного введення 500 мг та 1000 мг цефтріаксону середня максимальна концентрація у плазмі крові склала 120 мг/л та 200 мг/л, відповідно. Після внутрішньовенної інфузії 500 мг, 1000 мг, 2000 мг цефтріаксону концентрація препарату в плазмі становить приблизно 80, 150 і 250 мг/л, відповідно. Після внутрішньом'язової ін'єкції значення середньої максимальної концентрації цефтріаксону в плазмі крові приблизно вдвічі нижче,ніж після внутрішньовенного введення еквівалентної дози. Розподіл. Об'єм розподілу цефтріаксону дорівнює 7-12 л. Після введення в дозі 1-2 г, цефтріаксон добре проникає у тканини та рідини організму. Протягом більше 24 годин його концентрації набагато перевищують мінімальні переважні концентрації для більшості збудників інфекцій більш ніж у 60 тканинах та рідинах (у тому числі в легенях, серці, жовчних шляхах, печінці, мигдаликах, середньому вусі та слизовій оболонці носа, кістках, а також спинномозковій). , плевральній та синовіальній рідинах та секреті передміхурової залози). Після внутрішньовенного застосування цефтріаксон швидко проникає у спинномозкову рідину, де бактерицидні концентрації щодо чутливих мікроорганізмів зберігаються протягом 24 годин. Зв'язування із білками. Цефтріаксон оборотно зв'язується з альбуміном. Ступінь зв'язування становить приблизно 95% при значеннях концентрації цефтріаксону у плазмі крові менше 100 мг/л. Частка пов'язаного з білком плазми цефтріаксону зменшується зі зростанням його концентрації, оскільки зв'язування насичуване і становить близько 85 % при значеннях концентрації 300 мг/л. Проникнення до окремих тканин. Цефтріаксон проникає через мозкові оболонки, найбільше при їх запаленні. Середня максимальна концентрація цефтріаксону в спинномозковій рідині досягає 25% від концентрації цефтріаксону в плазмі крові у пацієнтів з бактеріальним менінгітом, і лише 2% у пацієнтів із незапаленими мозковими оболонками. Максимальна концентрація цефтріаксону у спинномозковій рідині досягається через 4-6 годин після внутрішньовенного введення. Цефтріаксон проходить через плацентарний бар'єр та у малих концентраціях потрапляє у грудне молоко. Метаболізм. Цефтріаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється на неактивні метаболіти під дією кишкової мікрофлори. Виведення. Загальний плазмовий кліренс цефтріаксону становить 10-22 мл/хв. Нирковий кліренс дорівнює 5-12 мл/хв. 50-60% цефтріаксону виводиться у незмінному вигляді нирками, а 40-50% – у незміненому вигляді кишечником. Період напіввиведення цефтріаксону становить близько 8 годин. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Новонароджені, грудні діти та діти віком до 12 років. У новонароджених дітей період напіввиведення цефтріаксону збільшено порівняно з іншими віковими групами. У перші 14 днів життя концентрація вільного цефтріаксону в плазмі може бути додатково підвищена через низьку клубочкову фільтрацію та особливості зв'язування препарату з білками плазми. У пацієнтів дитячого віку період напіввиведення менший, ніж у новонароджених та дорослих. Значення плазмового кліренсу та обсягу розподілу загального цефтріаксону вище у новонароджених, немовлят та дітей молодше 12 років порівняно з таким у дорослих. Порушення функції нирок чи печінки. У хворих з порушенням функції нирок або печінки фармакокінетика цефтріаксону змінюється незначною мірою, відзначається лише невелике збільшення періоду напіввиведення (менш ніж у 2 рази) навіть у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. Цей процес може пояснюватися компенсаторним підвищенням клеренсу нирок внаслідок зниження ступеня зв'язування з білками плазми крові та відповідного збільшення кліренсу загального цефтріаксону. У пацієнтів із печінковою недостатністю період напіввиведення не збільшується. Таких пацієнтів відбувається компенсаторне підвищення ниркового кліренсу. Причиною також є збільшення концентрації вільного цефтріаксону в плазмі, що сприяє парадоксальному підвищенню загального кліренсу препарату на тлі збільшення обсягу розподілу. Пацієнти похилого віку. У пацієнтів старше 75 років період напіввиведення, в середньому, у два або три рази більший, ніж у дорослих пацієнтів.ФармакодинамікаЦефтріаксон – парентеральний цефалоспориновий антибіотик III покоління. Бактерицидна активність цефтріаксону обумовлена придушенням синтезу клітинної стінки. In vitro цефтріаксон має широкий спектр дії щодо грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів. Він високостійкий до більшості β-лактамаз (як пеніциліназ, так і цефалоспориназ), що виробляються грампозитивними та грамнегативними бактеріями. Цефтріаксон зазвичай активний щодо наступних мікроорганізмів: Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus (метициліночутливий), коагулазо-негативні стафілококи, Streptococcus pyogenes (β-гемолітичний, групи А), Streptococcus agalactiae (β-гемолітичний, групи В), β-гемолітичні стрептококи viridans, Streptococcus pneumoniae. Примітка. Метициліностійкі Staphylococcus spp. резистентні до цефалоспоринів, у тому числі до цефтріаксону. Як правило, Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium та Listeria monocytogenes також є стійкими. Грамнегативні аероби: Acinetobacter lwoffii, Acinetobacter anitratus (головним чином, А. baumannii)*, Aeromonas hydrophila, Alcaligenes faecalis, Alcaligenes odorans, алкалігеноподібні бактерії, Borrelia burgdorferi, C. c., Cr. *, Escherichia coli, Enterobacter aerogenes*, Enterobacter cloacae*, Enterobacter spp. (Інші)*, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Hafnia alvei, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae**, Moraxella catarrhalis (раніше називалася Branhamella catarrhalis), Morapp. (інші), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis, Proteus penneri*, Proteus vulgaris*, Pseudomonas fluorescens*,Pseudomonas spp. (інші) Providencia rettgeri*, Providencia spp. (інші) Salmonella typhi, Salmonella spp. (Нетифоїдні); Serratia marcescens, Serratia spp. (Інші)*, Shigella spp., Vibrio spp., Yersinia enterocolitica, Yersinia spp. (Інші). * Деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтріаксону, головним чином, внаслідок утворення β-лактамаз, що кодуються хромосомами. ** Деякі ізоляти цих видів стійкі внаслідок утворення цілого ряду плазмідо-опосередкованих β-лактамаз. Примітка. Багато штами вищевказаних мікроорганізмів, полірезистентні до інших антибіотиків, таких як амінопеніциліни та уреїдопеніциліни, цефалоспорини першого та другого покоління та аміноглікозиди, чутливі до цефтріаксону. Treponema pallidum чутлива до цефтріаксону in vitro та в експериментах на тваринах. Клінічні випробування показують, що цефтріаксон має хорошу ефективність щодо первинного і вторинного сифілісу. За дуже невеликими винятками клінічні ізоляти P. aeruginosa стійкі до цефтріаксону. Анаероби: Bacteroides spp. (жовчочутливі) *, Clostridium spp. (крім С. difficile), Fusobacterium nuсleatum, Fusobacterium spp. (Інші), Gaffkya anaerobica (раніше називалася Peptococcus), Peptostreptococcus spp. *Деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтріаксону через утворення β-лактамаз. Примітка. Багато штами β-лактамазоутворюючих Bacteroides spp. (зокрема, B. fFragilis) стійкі. Стійкий і Clostridium difficile. Чутливість до цефтріаксону можна визначати диско-дифузійним методом або методом серійних розведень на агарі або бульйоні, використовуючи стандартну методику, подібну до тієї, яку рекомендує Інститут клінічних та лабораторних стандартів (ІКЛЗ). Для визначення слід брати диски з цефтріаксоном, так як у дослідженнях in vitro показано, що цефтріаксон активний щодо окремих штамів, які виявляють стійкість під час використання дисків, призначених для всієї групи цефалоспоринів. Замість стандартів ІКЛС для визначення чутливості мікроорганізмів можна використовувати інші добре стандартизовані нормативи, наприклад, Німецького інституту стандартизації DIN (Deutsches Institut fur Normung) та міжнародні рекомендації ICS (International Collaborative Study), що дозволяють адекватно інтерпретувати стан чутливості.Показання до застосуванняІнфекції, спричинені чутливими до цефтріаксону збудниками: сепсис; менінгіт; дисемінована хвороба Лайма (II та III стадії захворювання); інфекції органів черевної порожнини (перитоніт, інфекції жовчних шляхів та шлунково-кишкового тракту); інфекції кісток, суглобів, м'яких тканин, шкіри, а також ранові інфекції; інфекції у хворих із ослабленим імунітетом; інфекції нирок та сечовивідних шляхів; інфекції дихальних шляхів, особливо пневмонія, та інфекції ЛОР-органів; інфекції статевих органів, включаючи гонорею. Періопераційна профілактика інфекцій.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість. Підвищена чутливість до цефтріаксону та будь-якого іншого компонента препарату. Підвищена чутливість до цефалоспоринів. Тяжкі реакції гіперчутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інших β-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми) в анамнезі. Недоношеним дітям віком до 41 тижня включно (сумарно гестаційний та хронологічний вік) застосування цефтріаксону протипоказане. Доношені новонароджені (≤28-денного віку). Гіпербілірубінемія, жовтяниця або ацидоз, гіпоальбумінемія у новонароджених (дослідження in vitro показали, що цефтріаксон може витісняти білірубін у зв'язку із сироватковим альбуміном, підвищуючи ризик розвитку білірубінової енцефалопатії у таких пацієнтів). Новонароджені (≤ 28 днів), яким вже призначено або передбачається внутрішньовенне лікування кальцієвмісними розчинами, включаючи тривалі кальційвмісні інфузії, наприклад, при парентеральному харчуванні, через ризик утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія» з іншими лікарськими засобами»). Описані окремі фатальні випадки утворення преципітатів у легенях та нирках у новонароджених, які отримували цефтріаксон та кальційвмісні розчини.При цьому в окремих випадках був використаний один венозний доступ, і утворення преципітатів спостерігалося безпосередньо в системі внутрішньовенного введення; також описаний, як мінімум, один випадок зі смертельним наслідком при різних венозних доступах і в різний час введення препарату Цефтріаксон і розчинів кальцію. Подібні випадки спостерігалися лише у новонароджених (див. підрозділ «Постреєстраційне спостереження»). Лідокаїн. Перед проведенням внутрішньом'язової ін'єкції цефтріаксону з використанням лідокаїну необхідно виключити наявність протипоказань до лідокаїну. Протипоказання до застосування лідокаїну наведено в інструкції з медичного застосування лідокаїну. Розчини цефтріаксону, що містять лідокаїн, не можна вводити внутрішньовенно. З обережністю: Період грудного вигодовування. Нетяжкі раки гіперчутливості до інших β-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми) в анамнезіВагітність та лактаціяВагітність. Цефтріаксон проникає крізь плацентарний бар'єр. Безпека застосування при вагітності у жінок не встановлена. Доклінічні дослідження репродуктивності не виявили ембріотоксичної, фетотоксичної, тератогенної дії або інших несприятливих ефектів препарату на плодючість самців та самок, процес пологів, перинатальний та постнатальний розвиток плода. При вагітності, особливо у перший триместр, слід призначати лише за суворими показаннями, за умови, що передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Період грудного вигодовування. У малих концентраціях цефтріаксон потрапляє до грудного молока. Малоймовірний вплив цефтріаксону на дитину, що перебуває на грудному вигодовуванні, при його застосуванні матір'ю в терапевтичних дозах, проте не можна виключити ризик розвитку діареї, грибкових інфекцій слизових оболонок та реакції гіперчутливості у дитини. Необхідно припинити грудне вигодовування або припинити/утриматися від терапії цефтріаксоном, беручи до уваги переваги грудного вигодовування для дитини та користь терапії для матері.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями, зареєстрованими на тлі терапії цефтріаксоном у клінічних дослідженнях, є еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висип та підвищення активності печінкових ферментів. Для опису частоти небажаних реакцій використовується така класифікація: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 та < 1/10), нечасті (≥ 1/1000 та < 1/100), рідкісні (≥ 1/10000) та < 1/1000) та дуже рідкісні (< 1/10000), включаючи поодинокі випадки. Небажані реакції згруповані відповідно до класів систем органів медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – мікози статевих органів; рідко – псевдомембранозний коліт. Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: часто – еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія; нечасто – гранулоцитопенія, анемія, коагулопатія. Порушення з боку нервової системи: нечасто – головний біль та запаморочення. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – бронхоспазм. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, неоформлений стілець; нечасто – нудота, блювання. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності печінкових ферментів (аспартатамінотрансферази (АСТ), аланінамінотрансферази (АЛТ), лужної фосфатази (ЩФ)). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висип; нечасто - свербіж; рідко – кропив'янка. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – гематурія, глюкозурія. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – флебіт, біль у місці введення, підвищення температури тіла; рідко – набряки, озноб. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто – збільшення концентрації креатиніну в крові. Післяреєстраційне спостереження Нижче описано побічні явища, що спостерігалися при застосуванні цефтріаксону у післяреєстраційному періоді. Визначення частот побічних явищ, що спостерігалися, а також їх зв'язку із застосуванням цефтріаксону, не завжди можливе, тому що неможливо встановити точний розмір популяції пацієнтів. Порушення шлунково-кишкового тракту: панкреатит, стоматит, глосит, порушення смаку. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитоз, збільшення тромбопластинового та протромбінового часу, гемолітична анемія. Описано окремі випадки агранулоцитозу Порушення імунної системи: анафілактичний шок, гіперчутливість. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: гострий генералізований екзантематозний пустульоз, окремі випадки тяжких побічних реакцій (ексудативна мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла)). Порушення з боку нервової системи: судоми. Порушення з боку органів слуху та лабіринтні порушення: вертиго. Інфекції та паразитарні захворювання: суперінфекції. Відомі також наступні небажані реакції: освіта преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону в жовчному міхурі з відповідною симптоматикою, білірубінова енцефалопатія, гіпербілірубінемія, олігурія, вагініт, підвищене потовиділення, «припливи», алергічний пневмонії, анафілактичні або анафілактоїдні реакції. Описано окремі фатальні випадки утворення преципітатів у легенях та нирках за результатами дослідження аутопсії у новонароджених, які отримували цефтріаксон та кальціймісткі розчини. При цьому в окремих випадках був використаний один венозний доступ, і утворення преципітатів спостерігалося безпосередньо в системі внутрішньовенного введення. Також описаний, як мінімум, один випадок зі смертельним наслідком при різних венозних доступах і в різний час введення цефтріаксону та розчинів кальцію. При цьому за результатами дослідження аутопсії у новонародженого преципітати не були виявлені. Подібні випадки спостерігалися лише у новонароджених (див. розділ «Особливі вказівки»). Зареєстровані випадки утворення преципітатів цефтріаксону в сечовивідних шляхах, головним чином, у дітей, які отримували великі добові дози препарату ≥80 мг/кг на добу, або кумулятивні дози більше 10 г, а також мали додаткові фактори ризику (зневоднення, постільний режим). Утворення преципітатів у нирках може протікати безсимптомно або виявлятися клінічно, може проводити до обструкції сечоводів та постренальної гострої ниркової недостатності. Це небажане явище має оборотний характер і зникає після припинення терапії цефтріаксоном. Загальні розлади та порушення у місці введення: флебіт після внутрішньовенного введення. Його можна уникнути, вводячи препарат повільно протягом 5 хвилин, переважно у велику вену. Внутрішньом'язова ін'єкція без застосування лідокаїну болісна. Вплив на результати лабораторних аналізів При лікуванні цефтріаксоном у хворих можуть відзначати хибнопозитивні результати проби Кумбуса, проби на галактоземію, при визначенні глюкози в сечі неферментними методами (у ході терапії цефтріаксоном глюкозурію при необхідності потрібно визначати лише ферментним методом). Цефтріаксон може спричинити недостовірне зниження показників глікемії, отриманих за допомогою деяких пристроїв моніторингу вмісту глюкози в крові. За необхідності слід використовувати альтернативні способи визначення глюкози у крові.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні великих доз цефтріаксону та петлевих діуретиків (наприклад, фуросеміду) порушень функції нирок не спостерігалося. Є суперечливі дані щодо ймовірності підвищення нефротоксичності аміноглікозидів при їх застосуванні з цефалоспоринами, тому необхідно проводити моніторинг ниркової функції та концентрації аміноглікозидів у крові. Вживання алкоголю після введення цефтріаксону не супроводжувалося дисульфірамоподібною реакцією. Цефтріаксон не містить N-метилтіотетразольної групи, яка могла б викликати непереносимість етанолу та кровоточивість, що властиво деяким іншим цефалоспоринам. Пробенецид не впливає на виведення цефтріаксону. Бактеріостатичні антибіотики знижують бактеріальний ефект цефтріаксону. In vitro було виявлено антагонізм між хлорамфеніколом та цефтріаксоном. Не можна використовувати розчинники,містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Хартмана, при приготуванні розчинів цефтріаксону для внутрішньовенного введення та їх подальшого розведення через можливе утворення преципітатів. Утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону може відбуватися і при змішуванні цефтріаксону і кальційвмісних розчинів при використанні одного венозного доступу. Не можна використовувати цефтріаксон одночасно з кальційвмісними розчинами для внутрішньовенного введення, у тому числі з тривалими інфузіями кальційвмісних розчинів, наприклад, при парентеральному живленні з використанням Y-конектора. Для всіх груп пацієнтів, крім новонароджених, можливе послідовне введення цефтріаксону та кальційвмісних розчинів при ретельному промиванні інфузійних систем між вливаннями сумісною рідиною.Для оцінки взаємодії цефтріаксону та кальцію проведено два дослідження in vitro: одне з використанням плазми крові дорослої людини, інше – плазми пуповинної крові новонародженого. Були проаналізовані різні комбінації цефтріаксону з вихідною концентрацією до 1 мМ (максимальна концентрація, яку досягає цефтріаксон in vitro при інфузійному введенні 2 г препарату протягом не менше 30 хвилин) та кальцію з вихідною концентрацією до 12 мМ (48 мг/дл). Зниження концентрації цефтріаксону в плазмі спостерігалося при використанні кальцію в концентрації 6 мМ (24 мг/дл) і вище для плазми дорослої людини та в концентрації 4 мМ (16 мг/дл) і вище для плазми новонародженого, що свідчить про підвищений ризик утворення кальцієвих солей. цефтріаксону у новонароджених (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання»).Цефтріаксон фармацевтично несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами. При застосуванні антагоністів вітаміну К на фоні терапії цефтріаксон підвищується ризик кровотечі. Слід постійно контролювати параметри зсідання крові та за необхідності коригувати дозу антикоагулянту як у ході, так і після закінчення терапії цефтріаксоном. Показаний синергізм між цефтріаксоном та аміноглікозидами щодо багатьох грамнегативних бактерій. Незважаючи на те, що підвищена ефективність таких комбінацій не завжди передбачувана, її слід мати на увазі при важких інфекціях, що загрожують життю, таких як обумовлені Pseudomonas aeruginosa.При застосуванні антагоністів вітаміну К на фоні терапії цефтріаксон підвищується ризик кровотечі. Слід постійно контролювати параметри зсідання крові та за необхідності коригувати дозу антикоагулянту як у ході, так і після закінчення терапії цефтріаксоном. Показаний синергізм між цефтріаксоном та аміноглікозидами щодо багатьох грамнегативних бактерій. Незважаючи на те, що підвищена ефективність таких комбінацій не завжди передбачувана, її слід мати на увазі при важких інфекціях, що загрожують життю, таких як обумовлені Pseudomonas aeruginosa.При застосуванні антагоністів вітаміну К на фоні терапії цефтріаксон підвищується ризик кровотечі. Слід постійно контролювати параметри зсідання крові та за необхідності коригувати дозу антикоагулянту як у ході, так і після закінчення терапії цефтріаксоном. Показаний синергізм між цефтріаксоном та аміноглікозидами щодо багатьох грамнегативних бактерій. Незважаючи на те, що підвищена ефективність таких комбінацій не завжди передбачувана, її слід мати на увазі при важких інфекціях, що загрожують життю, таких як обумовлені Pseudomonas aeruginosa.Незважаючи на те, що підвищена ефективність таких комбінацій не завжди передбачувана, її слід мати на увазі при важких інфекціях, що загрожують життю, таких як обумовлені Pseudomonas aeruginosa.Незважаючи на те, що підвищена ефективність таких комбінацій не завжди передбачувана, її слід мати на увазі при важких інфекціях, що загрожують життю, таких як обумовлені Pseudomonas aeruginosa.Спосіб застосування та дозиВнутрішньовенно, внутрішньом'язово. Стандартний режим дозування Дорослі та діти старше 12 років ≥ 50 кг: по 1-2 г один раз на добу (кожні 24 години). У важких випадках або при інфекціях, збудники яких мають лише помірну чутливість до цефтріаксону, добову дозу можна збільшити до 4 г. Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання. Як і завжди при антибіотикотерапії, введення препарату Цефтріаксон слід продовжувати хворим ще протягом 48-72 годин після нормалізації температури та підтвердження ерадикації збудника. Зазвичай курс лікування становить 4-14 днів; при ускладнених інфекціях може знадобитися більш тривале введення. Курс лікування при інфекціях, спричинених Streptococcus pyogenes, повинен становити щонайменше 10 днів. Вступ Загальним правилом має бути використання розчинів одразу після приготування. Для внутрішньом'язової ін'єкції 1 г препарату Цефтріаксон розчиняють у 3,5 мл 1 % розчину лідокаїну та вводять глибоко у досить великий м'яз (ягідка). Рекомендується вводити не більше 1 г в один і той же м'яз. Розчин, що містить лідокаїн, не можна вводити внутрішньовенно. Для внутрішньовенної ін'єкції 1 г препарату Цефтріаксон розчиняють у 10 мл стерильної води для ін'єкції; вводять внутрішньовенно повільно протягом 5 хвилин, переважно у велику вену. внутрішньовенна інфузія повинна тривати не менше 30 хвилин. Для приготування розчину розводять 2 г препарату Цефтріаксон у 40 мл одного з наступних інфузійних розчинів, що не містять іонів кальцію: 0,9 % розчин натрію хлориду, 0,45 % розчин натрію хлориду + 2,5 % розчин декстрози, 5 % розчин декстрози, 10% розчин декстрози, 6% розчин декстрану в 5% розчині декстрози, 6-10% розчин гідроксиетилкрохмалю, вода для ін'єкцій. Розчини препарату Цефтріаксон не можна змішувати або додавати до розчинів, що містять інші протимікробні препарати або інші розчинники, за винятком перерахованих вище, через можливу несумісність. Не можна використовувати для приготування розчинів Цефтріаксону для внутрішньовенного введення та їх подальшого розведення розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Хартмана, через можливе утворення преципітатів. Утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону може відбуватися і при змішуванні препарату та кальційвмісних розчинів при використанні одного венозного доступу. Не можна використовувати цефтріаксон одночасно з кальційвмісними розчинами для внутрішньовенного введення, у тому числі з тривалими інфузіями кальційвмісних розчинів, наприклад, при парентеральному живленні з використанням Y-конектора. Для всіх груп пацієнтів, крім новонароджених,можливе послідовне введення препарату Цефтріаксон та кальційвмісних розчинів при ретельному промиванні інфузійних систем між вливаннями сумісної рідини (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Не надходило повідомлень про взаємодію цефтріаксону та пероральних кальційвмісних препаратів або взаємодію цефтріаксону для внутрішньом'язового введення та кальційвмісних препаратів (для внутрішньовенного або перорального застосування). Дозування в особливих випадках У хворих із порушенням функції печінки немає необхідності зменшувати дозу за умови відсутності порушень функції нирок. У хворих із порушенням функції нирок немає необхідності зменшувати дозу за умови відсутності порушення функції печінки. Добова доза Цефтріаксону не повинна перевищувати 2 г лише у випадках ниркової недостатності з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв. Цефтріаксон не виводиться при гемодіалізі або перитонеальному діалізі, тому введення пацієнту додаткової дози Цефтріаксону після закінчення діалізу не потрібно. При поєднанні тяжкої ниркової та печінкової недостатності слід ретельно спостерігати за ефективністю та безпекою застосування препарату. Хворі літнього та старечого віку. Зазвичай дози для дорослих без поправок на вік за умови відсутності тяжкої ниркової та печінкової недостатності. Діти Новонароджені, грудні діти та діти молодші 12 років При призначенні препарату Цефтріаксон один раз на добу рекомендується дотримуватись наступних режимів дозування: – новонароджені (до 14 днів): 20-50 мг/кг маси тіла один раз на добу; добова доза повинна перевищувати 50 мг/кг маси тіла; - новонароджені, грудні діти та діти молодшого віку (з 15 днів до 12 років): 20-80 мг/кг маси тіла один раз на добу; - дітям із масою тіла понад 50 кг призначають дози дорослих. Недоношеним дітям віком до 41 тижня включно (сумарно гестаційний та хронологічний вік) застосування цефтріаксону протипоказане. Цефтріаксон протипоказаний новонародженим (≤ 28 днів), яким вже призначено або передбачається внутрішньовенне лікування кальцієвмісними розчинами, включаючи тривалі кальційвмісні інфузії, наприклад, при парентеральному харчуванні через ризик утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону (див. розділ «Протипоказання»). Грудним дітям та дітям віком до 12 років внутрішньовенні дози 50 мг/кг або вище слід вводити краплинно протягом не менше 30 хвилин. Новонародженим внутрішньовенне введення слід проводити протягом 60 хвилин, щоб знизити потенційний ризик розвитку білірубінової енцефалопатії. Менінгіт. При бактеріальному менінгіті у немовлят та дітей молодшого віку лікування починають з дози 100 мг/кг (але не більше 4 г) 1 раз на добу. Після ідентифікації збудника та визначення його чутливості дозу можна відповідно зменшити. Найкращі результати при менінгококовому менінгіті досягалися при тривалості лікування в 4 дні, при менінгіті, викликаному Haemophilus influenza – 6 днів, Streptococcus pneumoniae – 7 днів. Хвороба Лайма. 50 мг/кг (вища добова доза – 2 г) дорослим та дітям один раз на добу протягом 14 днів. Гонорея (викликана пеніцилінзоутворюючими та пеніцилінозоутворюючими штамами). Одноразове внутрішньом'язове введення 250 мг препарату Цефтріаксон дорослим пацієнтам та дітям віком від 12 років ≥ 50 кг. Гострий середній отит. При лікуванні гострого середнього отиту у дітей рекомендується одноразове внутрішньом'язове введення дози 50 мг/кг (але не більше 1 г). Дорослим рекомендується одноразове внутрішньом'язове введення в дозі 1-2 г. Згідно з обмеженими даними, у тяжких випадках або при неефективності попередньої терапії препарат Цефтріаксон може бути ефективним при внутрішньом'язовому введенні в дозі 1-2 г на добу протягом 3 днів. Профілактика післяопераційних інфекцій. Залежно від рівня інфекційного ризику вводиться 1-2 г препарату Цефтріаксон одноразово за 30-90 хв до початку операції. При операціях на товстій та прямій кишці добре зарекомендувало себе одночасне (але роздільне, див. підрозділ «Введення») введення препарату Цефтріаксон та одного з 5-нітроімідазолів, наприклад, орнідазолу.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, діарея. Лікування: симптоматична терапія (специфічного антидоту немає). Гемодіаліз та перитонеальний діаліз неефективні.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему