Болеутоляющие препараты Хиты продаж

Склад, форма випуску та упаковкаречовини: хлоргексидину дигідрохлорид 0,05 г; лідокаїну 2 р.Фармакотерапевтична групаКатеджель з лідокаїном має антисептичну, місцевоанестезуючу дію.Показання до застосуванняЗнеболення у гінекології, урології при ендоскопії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату Катеджель з лідокаїном.Вагітність та лактаціяМожливе застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяАлергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиДані про лікарську взаємодію препарату Катеджель з лідокаїном не надано.Спосіб застосування та дозиУ чоловіків зазвичай використовується шприц 11 мл; У жінок та дітей 6 мл. Інстиляцію слід проводити за допомогою легкого тиску на гофрований шприц. Після випорожнення шприца необхідно тримати його у стислому стані до вилучення з каналу. Введення інструментів рекомендується проводити через 10 хв після інстиляції гелю.ПередозуванняНемає даних.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри вираженій брадикардії, при проведенні наркозу рекомендується застосовувати змащувальні засоби, що не містять лідокаїну. У разі "хибного шляху" не вводити в уретру (можливе нанесення гелю на інструмент або надлобкове відведення сечі).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 амп.: кеторолаку трометамін 30 мг. 1 мл – ампули (10) – пачки картонні.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ, похідне піролізин-карбоксилової кислоти. Має виражену аналгетичну дію, має також протизапальну та помірну жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо абсорбується із ШКТ. C max ;у плазмі крові досягається через 40-50 хв як після прийому внутрішньо, так і після внутрішньом'язового введення. Прийом їжі не впливає на абсорбцію. Зв'язування із білками плазми становить понад 99%. T1/2; - 4-6 год як після прийому внутрішньо, так і після внутрішньом'язового введення. Більше 90% дози виводиться із сечею, у незміненому вигляді – 60%; решта - через кишечник. У пацієнтів з порушеннями функції нирок та осіб старечого віку швидкість виведення знижується, T1/2; збільшується.Клінічна фармакологіяНПЗЗ з вираженою аналгетичну дію.Показання до застосуванняДля короткочасного усунення помірних і сильних болів різного генезу.Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення, наявність або підозра на шлунково-кишкову кровотечу та/або черепно-мозковий крововилив, порушення згортання крові в анамнезі, стани з високим ризиком кровотечі або неповного гемостазу, геморагічний діатез, помірні та виражені порушення функції вміст сироваткового креатиніну більше 50 мг/л), ризик розвитку ниркової недостатності при гіповолемії та дегідратації; "аспіринова тріада", бронхіальна астма, поліпи порожнини носа, ангіоневротичний набряк в анамнезі, профілактичне знеболювання перед операцією та під час операції, дитячий та підлітковий вік до 16 років, вагітність, пологи, лактація, підвищена чутливість до кеторолаку, ацетил .Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності, під час пологів та в період лактації (грудного вигодовування). Кеторолак протипоказаний для застосування як засіб для премедикації, що підтримує анестезії та для знеболювання в акушерській практиці, оскільки під його впливом можливе збільшення тривалості першого періоду пологів. Крім того, кеторолак може пригнічувати скоротливість матки та кровообіг плода. З обережністю застосовують у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 16 років.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: рідко - брадикардія, зміни АТ, серцебиття, непритомність. З боку травної системи: можливі нудота, біль у животі, діарея; рідко - запор, метеоризм, відчуття переповнення шлунково-кишкового тракту, блювання, сухість у роті, спрага, стоматит, гастрит, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, порушення функції печінки. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: можливі занепокоєння, головний біль, сонливість; рідко – парестезії, депресія, ейфорія, порушення сну, запаморочення, зміна смакових відчуттів, порушення зору, рухові порушення. З боку дихальної системи: рідко - порушення дихання, напади ядухи. З боку сечовидільної системи: рідко - почастішання сечовипускання, олігурія, поліурія, протеїнурія, гематурія, азотемія, гостра ниркова недостатність. З боку системи згортання крові: рідко - носові кровотечі, анемія, еозинофілія, тромбоцитопенія, кровотечі з післяопераційних ран. З боку обміну речовин: можливе посилення потовиділення, набряки; рідко – олігурія, підвищення рівня креатиніну та/або сечовини у плазмі крові, гіпокаліємія, гіпонатріємія. Алергічні реакції: можливі свербіж шкіри, геморагічний висип; у поодиноких випадках – ексфоліативний дерматит, кропив'янка, синдром Лайєлла, синдром Стівенса-Джонсона, анафілактичний шок, бронхоспазм, набряк Квінке, міалгії. Інші: можлива лихоманка. Місцеві реакції: біль у місці ін'єкції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні кеторолаку з іншими НПЗЗ можливий розвиток адитивних побічних ефектів; з пентоксифіліном, антикоагулянтами (включаючи гепарин у низьких дозах) – можливе збільшення ризику кровотечі; з інгібіторами АПФ – можливе збільшення ризику розвитку порушень функції нирок; з пробенецидом – збільшуються концентрація кеторолаку у плазмі та період його напіввиведення; з препаратами літію - можливе зниження ниркового кліренсу літію та підвищення його концентрації у плазмі; з фуросемідом – зменшення його сечогінної дії. При застосуванні кеторолаку зменшується потреба у застосуванні опіоїдних аналгетиків з метою знеболювання.Спосіб застосування та дозиДорослим при пероральному прийомі - по 10 мг кожні 4-6 годин, у разі необхідності - по 20 мг 3-4 рази на добу. При внутрішньом'язовому введенні разова доза - 10-30 мг, інтервал між введеннями - 4-6 год. Максимальна тривалість застосування - 2 доби. Максимальні дози: при прийомі внутрішньо або внутрішньом'язовому введенні - 90 мг на добу; для пацієнтів з масою тіла до 50 кг, при порушеннях функції нирок, а також для осіб старше 65 років – 60 мг на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, хронічною серцевою недостатністю, артеріальною гіпертензією, у хворих з ерозивно-виразковими ураженнями ШКТ та кровотечами із ШКТ в анамнезі. Слід з обережністю застосовувати кеторолак у післяопераційному періоді у випадках, коли потрібний особливо ретельний гемостаз (у т.ч. після резекції передміхурової залози, тонзилектомії, у косметичній хірургії), а також у хворих похилого віку, т.к. період напіввиведення кеторолаку продовжується, а плазмовий кліренс може знижуватися. У цій категорії хворих рекомендується застосовувати кеторолак у дозах, близьких до нижньої межі терапевтичного діапазону. При появі симптомів ураження печінки, висипу на шкірі, еозинофілії кеторолак слід відмінити. Кеторолак не показаний для застосування при хронічному больовому синдромі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Якщо в період лікування кеторолаком з'являються сонливість, запаморочення, безсоння або депресія, необхідно дотримуватися особливої ​​обережності під час занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Кеторолаку трометамол – 10,00 мг; Допоміжні речовини: Маннітол - 115,56 мг; Мікрокристалічна целюлоза (Авіцел РН112) – 18,00 мг; Крохмаль кукурудзяний – 18,00 мг; Аспартам – 3,60 мг; Кросповідон - 9,00 мг; Пропілгаллат – 0,50 мг; Барвник індигокармін – 3,00 мг; Ароматизатор м'яти перцевої – 0,54 мг; Магнію стеарат – 1,80 мг. *Кількість регулюється з урахуванням фактичного вмісту кеторолаку трометамолу для підтримки постійної величини "маса таблетки". По 10 таблеток у блістер з ОПА/АЛ/ПВХ фольги та АЛ фольги. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПігулки синього кольору, з вкрапленнями, плоскі, круглі, зі скошеним краєм, з гравіюванням "До 17" з одного боку та гладкі з іншого.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ).ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо кеторолак добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті - максимальна концентрація (Сmах) у плазмі крові (0,7-1,1 мкг/мл) досягається через 0,4 год після прийому натще 10 мг кеторолаку у лікарській формі таблетки, що диспергуються у порожнині рота. Багата жирами їжа знижує максимальну концентрацію препарату в крові та затримує її досягнення на 1 год. З білками плазми зв'язується 99% препарату, при гіпоальбумінемії кількість вільної речовини в крові збільшується. Біодоступність – 80-100%. Час досягнення рівноважної концентрації - Css (0,39-0,79 мкг/мл), при пероральному прийомі 10 мг кеторолаку 4 рази на добу (доза вища за субтерапевтичну), становить 24 год. Об'єм розподілу становить 0,15-0,33 л/кг. У пацієнтів з нирковою недостатністю обсяг розподілу препарату може збільшуватись у 2 рази, а обсяг розподілу його R-енантіомеру – на 20%. Проникає в грудне молоко: після прийому матір'ю 10 мг кеторолаку Сmах у грудному молоці досягається через 2 год і становить 7,3 нг/мл після першої дози та 7,9 нг/мл після другої дози препарату. Більше 50% введеної дози метаболізується у печінці з утворенням фармакологічно неактивних метаболітів. Головними метаболітами є глюкуроніди, що виводяться нирками, та р-гідроксикеторолак. Виводиться нирками (91%) та через кишечник (6%). Період напіввиведення (Т1/2) у пацієнтів з нормальною функцією нирок становить 2,4-9 годин після прийому внутрішньо дози 10 мг. Т1/2 подовжується у літніх пацієнтів та коротшає у молодих. Порушення функції печінки не впливає на Т1/2. У пацієнтів з порушенням функції нирок при концентрації креатиніну в плазмі крові 19-50 мг/л (168-442 мкмоль/л) Т1/2 становить 10,3-10,8 год, при більш вираженій нирковій недостатності – понад 13,6 год. . При прийомі внутрішньо дози 10 мг загальний кліренс становить – 0,025 л/год/кг; при нирковій недостатності (концентрація креатиніну у плазмі крові 19-50 мг/л) – 0,016 л/год/кг. Не виводиться при гемодіалізі.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має виражену аналгетичну дію, має також протизапальну та помірну жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з неселективним пригніченням активності ферменту циклооксигенази-1 (ЦОГ-1) та циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), головним чином, у периферичних тканинах, наслідком чого є гальмування біосинтезу простагландинів – модуляторів больової чутливості та терморегуляції. Кеторолак є рацемічну суміш [-]S і [+]R енантіомерів, при цьому знеболювальна дія обумовлена ​​[-]S формою. Препарат не впливає на опіоїдні рецептори, не пригнічує дихання, не викликає лікарської залежності, не має седативної та анксіолітичної дії. За силою аналгетичного ефекту можна порівняти з морфіном, значно перевершує інші нестероїдні протизапальні препарати. Після прийому внутрішньо початок знеболювальної дії відзначається відповідно через 1 годину, максимальний ефект досягається через 1-2 години.Показання до застосуванняБольовий синдром середньої та сильної інтенсивності різного генезу. Призначений для симптоматичної терапії, зменшення інтенсивності болю та запалення на момент застосування, не впливає на прогресування захворювання.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (у тому числі до інших нестероїдних протизапальних препаратів); Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух, та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі); Ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, активна шлунково-кишкова кровотеча, запальні захворювання кишок (у тому числі виразковий коліт, хвороба Крона); Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв); Тяжка печінкова недостатність; Гострі захворювання чи стани, що супроводжуються порушенням функції печінки або загострення хронічних захворювань печінки; Захворювання щитовидної залози; Підтверджена гіперкаліємія; гострий інфаркт міокарда; період після проведення аортокоронарного шунтування; Гострі порушення мозкового кровообігу (ішемічний, геморагічний інсульт); Захворювання кісткового мозку та крові (лейкопенія, у тому числі в анамнезі, тромбоцитопенія, стани, що супроводжуються гіпокоагуляцією, у тому числі гемофілія), мієлосупресія; Виражена міопатія, міастенія; Вагітність, період грудного вигодовування; Дитячий вік (до 16 років); Одночасне застосування з пробенецидом; Одночасне застосування з пентоксифіліном; Одночасне застосування з ацетилсаліциловою кислотою та іншими нестероїдними протизапальними препаратами (включаючи інгібітори циклооксигенази-2); Одночасне застосування із солями літію; Одночасне застосування з антикоагулянтами (включаючи варфарин та гепарин). Препарат не застосовують: для профілактичного знеболювання перед та під час великих оперативних втручань через високий ризик кровотечі. для лікування хронічного болю. З обережністю: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, виразковий коліт, хвороба Крона, захворювання печінки в анамнезі, печінкова порфірія, хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв), хронічна серцева недостатність. (у тому числі після хірургічного втручання), літні пацієнти старше 65 років (в тому числі ті, що отримують діуретики, ослаблені пацієнти і з низькою масою тіла), бронхіальна астма, одночасний прийом глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), селективних інгібіторів в тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну), ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння,наявність інфекції Helicobacter pylori, тривале використання нестероїдних протизапальних препаратів, туберкульоз, виражений остеопороз, алкоголізм, тяжкі соматичні захворювання, гіпотонія, гіпертензія.Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату під час вагітності протипоказане. Безпека застосування під час вагітності препарату не встановлена. Застосування під час третього триместру вагітності препаратів, що порушують синтез простагландинів, може викликати передчасне закриття артеріального (Боталлова) протоки у плода, ослаблення скоротливої ​​здатності матки із уповільненням родової діяльності. Як у матері, так і у дитини збільшується ризик виникнення кровотеч. Період грудного вигодовування Застосування препарату у період грудного вигодовування протипоказане. Кеторолак проникає у грудне молоко. Застосування кеторолаку у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяПо частоті побічні ефекти розділені згідно з критеріями ВООЗ на такі категорії: дуже часто (≥1:10); часто (≥ 1: 100 та З боку травної системи Часто (особливо у літніх пацієнтів старше 65 років, які мають в анамнезі ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту) – гастралгія, діарея; нечасто – стоматит, метеоризм, запор, блювання, відчуття переповнення шлунка; рідко - нудота, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (в т.ч. з перфорацією [різкий біль у животі] та кровотечею [блювота типу "кавової гущі", мелена]), холестатична жовтяниця, гепатит, гепатомегалія, гострий панкреат. З боку сечовивідної системи: Рідко - гостра ниркова недостатність, біль у попереку з або без гематурії та/або азотемії, гемолітико-уремічний синдром (гемолітична анемія, ниркова недостатність, тромбоцитопенія пурпура), часте сечовипускання, підвищення або зниження добового діурезу ниркового генезу. З боку органів чуття: Рідко - зниження слуху, дзвін у вухах, порушення зору (у тому числі нечіткість зорового сприйняття); частота невідома – порушення смаку. З боку дихальної системи: Рідко – бронхоспазм, диспное, задишка, риніт, набряк гортані. З боку центральної нервової системи: Часто – головний біль, запаморочення, сонливість; рідко – асептичний менінгіт (лихоманка, сильний головний біль, судоми, ригідність м'язів шиї та/або спини), гіперактивність, зміна настрою, неспокій, галюцинації, депресія, психоз. З боку серцево-судинної системи: Нечасто – підвищення артеріального тиску; рідко – набряк легень, синкопальні стани. З боку органів кровотворення: Рідко – анемія, еозинофілія, лейкопенія. З боку системи гемостазу: Рідко – кровотеча із післяопераційної рани, носова кровотеча, ректальна кровотеча. З боку шкірних покровів: Нечасто - шкірний висип (включаючи макулопапульозний висип), пурпура; рідко - ексфоліативний дерматит (лихоманка з ознобом або без, почервоніння, ущільнення або лущення шкіри, опухання та/або болючість піднебінних мигдаликів), кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла. Алергічні реакції: Рідко - анафілаксія, анафілактоїдні реакції (гіперемія шкіри, висипання, кропив'янка, свербіж шкіри, задишка, утруднене дихання, ангіоневротичний набряк). Інші порушення: Часто – набряки (особи, гомілок, кісточок, пальців, ступнів, підвищення маси тіла); нечасто – підвищена пітливість; рідко – гарячка; частота невідома – гіперкаліємія, гіпонатріємія.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування кеторолаку з ацетилсаліциловою кислотою або іншими нестероїдними протизапальними препаратами (включаючи інгібітори циклооксигенази-2), препаратами кальцію, глюкокортикостероїдами, етанолом, кортикотропіном може призвести до суттєвого збільшення ризику побічних реакцій. кровотеч. Одночасне застосування з нестероїдними протизапальними препаратами протипоказане. Одночасне застосування з парацетамолом підвищує нефротоксичність, з метотрексатом – гепато- та нефротоксичність. Одночасне застосування кеторолаку та метотрексату можливе лише при використанні низьких доз останнього (контролювати концентрацію метотрексату у плазмі крові). Пробенецид зменшує плазмовий кліренс та обсяг розподілу кеторолаку, підвищує його концентрацію у плазмі крові та збільшує період його напіввиведення. Одночасне застосування з непрямими антикоагулянтами, гепарином, тромболітиками, антиагрегантами, цефоперазоном, цефотетаном та пентоксифіліном підвищує ризик розвитку кровотечі. Одночасне застосування з антикоагулянтами (включаючи варфарин та гепарин) та з пентоксифіліном протипоказане. Знижує ефект гіпотензивних та діуретичних препаратів (знижується синтез простагландинів у нирках). При комбінуванні з опіоїдними аналгетиками дози останніх можуть бути значно знижені. Антацидні засоби не впливають на всмоктування. Кеторолак посилює гіпоглікемічну дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних препаратів (необхідний перерахунок дози). Одночасне застосування з вальпроатом натрію спричиняє порушення агрегації тромбоцитів. Підвищує концентрацію у плазмі крові верапамілу та ніфедипіну. При застосуванні з іншими нефротоксичними лікарськими засобами (в т.ч. із препаратами золота) підвищується ризик розвитку нефротоксичності. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, знижують кліренс кеторолаку та підвищують його концентрацію у плазмі крові. Одночасне застосування з пробенецидом призводить до збільшення плазмової концентрації та періоду напіввиведення кеторолаку. Одночасне застосування з пробенецидом протипоказане. Одночасне застосування солей літію та деяких препаратів, що пригнічують синтез простагландинів, призводить до порушення виведення та підвищення плазмової концентрації солей літію. Одночасне застосування із солями літію протипоказане. При одночасному застосуванні циклоспорину, такролімусу з кеторолаком (як і з іншими нестероїдними протизапальними засобами) рекомендується дотримуватися обережності у зв'язку з підвищеним ризиком нефротоксичності. Повідомлялося про випадки утворення гематом у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з гемофілією, які одночасно отримували зидовудин та ібупрофен. Тому необхідно дотримуватися обережності при одночасному застосуванні НПЗП та зидовудину. Кеторолак не впливає на зв'язок дигоксину із білками крові. Згідно з даними досліджень на тваринах, при одночасному застосуванні НПЗЗ з антибіотиками хінолонового ряду зростає ризик появи судом. Протягом 8-12 діб після застосування міфепристону не рекомендується застосовувати нестероїдні протизапальні засоби, оскільки можливе зменшення ефекту міфепристону.Спосіб застосування та дозиПокласти таблетку Кетанов МД на язик, де вона відразу ж почне розчинятися. При необхідності перед застосуванням препарату ротову порожнину можна змочити невеликою кількістю води. Таблетку тримати в роті протягом кількох секунд до повного розчинення таблетки, після чого в разі потреби лікарський препарат можна запитати водою. Прийом таблеток, що диспергуються в ротовій порожнині, не вимагає обов'язкового запивання водою. Одноразова доза – 10 мг (1 таблетка), при повторному прийомі рекомендується приймати по 10 мг. Допускається застосування препарату до 4-х разів на добу, залежно від вираженості больового синдрому. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг. Тривалість застосування препарату не повинна перевищувати 5 днів. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ слід застосовувати найменшу ефективну дозу кеторолаку мінімально можливим коротким курсом. При переході з парентерального введення кеторолаку на його застосування внутрішньо сумарна добова доза обох лікарських форм у день переходу не повинна перевищувати 90 мг для пацієнтів віком від 16 до 65 років та 60 мг для пацієнтів віком від 65 років або з порушеною функцією нирок. При цьому доза препарату в таблетках на день переходу не повинна перевищувати 30 мг.ПередозуванняСимптоми: біль у животі, нудота, блювання, ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту (зокрема розвиток пептичних виразок шлунка; ерозивного гастриту), порушення функції нирок, метаболічний ацидоз. Лікування: промивання шлунка, введення адсорбентів (активоване вугілля) та проведення симптоматичної терапії (підтримка життєво важливих функцій організму). Гемодіаліз малоефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням препарату необхідно з'ясувати питання про можливу алергію в анамнезі при застосуванні препаратів, що містять кеторолак або інші нестероїдні протизапальні засоби. Через можливий ризик розвитку алергічних реакцій прийом першої дози проводять під ретельним наглядом лікаря. Кеторолак пригнічує агрегацію тромбоцитів та збільшує час згортання крові. Вплив на агрегацію тромбоцитів припиняється через 24-48 годин після прийому препарату. Пацієнтам з порушенням зсідання крові призначають препарат тільки при постійному контролі кількості тромбоцитів, що особливо важливо у післяопераційному періоді, коли потрібний ретельний контроль гемостазу. Гіповолемія збільшує ризик розвитку побічних реакцій з боку нирок. При необхідності препарат можна застосовувати у комбінації з наркотичними анальгетиками. Препарат не повинен застосовуватись в акушерській практиці. Не застосовувати одночасно з парацетамолом більше 2 днів. Ризик розвитку небажаних реакцій зростає при подовженні курсу лікування та підвищенні дози кеторолаку понад 40 мг на добу. Протипоказано застосування кеторолаку для профілактичного знеболювання перед та під час великих оперативних втручань через високий ризик кровотечі. При застосуванні кеторолаку повідомлялося про випадки затримки рідини, підвищення артеріального тиску та набряки. Необхідно бути обережними при призначенні пацієнтам з серцевою недостатністю, артеріальною гіпертензією. Одночасне застосування кеторолаку з іншими нестероїдними протизапальними засобами може призводити до таких порушень, як декомпенсація серцевої недостатності та підвищення артеріального тиску. За даними клінічних досліджень, використання деяких нестероїдних протизапальних засобів у високих дозах може призвести до збільшення ризику артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда, інсульт). Незважаючи на те, що про подібні ускладнення при застосуванні кеторолаку не повідомлялося, існуючих даних недостатньо для виключення ризику таких ускладнень. Для зниження ризику розвитку НПЗП-індукованої гастропатії рекомендовано застосування антацидних лікарських засобів, мізопростолу, а також препаратів, що знижують шлункову секрецію (блокаторів Н-рецепторів гістаміну, інгібіторів протонової помпи). Для зниження ризику розвитку небажаних явищ слід застосовувати найменшу ефективну дозу кеторолаку мінімально можливим коротким курсом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування можливий розвиток побічних ефектів з боку центральної нервової системи (сонливість, запаморочення, головний біль), що знижує швидкість психічних та рухових реакцій, і тому необхідно утримуватися від керування транспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторні реакції.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить діючу речовину кеторолаку трометамол (кеторолаку трометамін) – 10 мг. 10 шт. - Упаковки безячейкові контурні (2) - Пачки картонні.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ, похідне піролізин-карбоксилової кислоти. Має виражену аналгетичну дію, має також протизапальну та помірну жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо абсорбується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається через 40-50 хв як після прийому внутрішньо, так і після внутрішньом'язового введення. Прийом їжі не впливає на абсорбцію. Зв'язування із білками плазми становить понад 99%. T1/2 - 4-6 годин як після прийому внутрішньо, так і після внутрішньом'язового введення. Більше 90% дози виводиться із сечею, у незміненому вигляді – 60%; решта - через кишечник. У пацієнтів з порушеннями функції нирок та осіб похилого віку швидкість виведення знижується, T1/2 збільшується.Клінічна фармакологіяНПЗЗ з вираженою аналгетичну дію.Показання до застосуванняДля короткочасного усунення помірних і сильних болів різного генезу.Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення, наявність або підозра на шлунково-кишкову кровотечу та/або черепно-мозковий крововилив, порушення згортання крові в анамнезі, стани з високим ризиком кровотечі або неповного гемостазу, геморагічний діатез, помірні та виражені порушення функції вміст сироваткового креатиніну більше 50 мг/л), ризик розвитку ниркової недостатності при гіповолемії та дегідратації; "аспіринова тріада", бронхіальна астма, поліпи порожнини носа, ангіоневротичний набряк в анамнезі, профілактичне знеболювання перед операцією та під час операції, дитячий та підлітковий вік до 16 років, вагітність, пологи, лактація, підвищена чутливість до кеторолаку, ацетил .Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності, під час пологів та в період лактації (грудного вигодовування). Кеторолак протипоказаний для застосування як засіб для премедикації, що підтримує анестезії та для знеболювання в акушерській практиці, оскільки під його впливом можливе збільшення тривалості першого періоду пологів. Крім того, кеторолак може пригнічувати скоротливість матки та кровообіг плода.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: рідко – брадикардія, зміни артеріального тиску, серцебиття, непритомність. З боку травної системи: можливі нудота, біль у животі, діарея; рідко – запор, метеоризм, відчуття переповнення шлунково-кишкового тракту, блювання, сухість у роті, спрага, стоматит, гастрит, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, порушення функції печінки. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: можливі неспокій, головний біль, сонливість; рідко – парестезії, депресія, ейфорія, порушення сну, запаморочення, зміна смакових відчуттів, порушення зору, рухові порушення. З боку дихальної системи: рідко – порушення дихання, напади ядухи. З боку сечовивідної системи: рідко – почастішання сечовипускання, олігурія, поліурія, протеїнурія, гематурія, азотемія, гостра ниркова недостатність. З боку системи згортання крові: рідко – носові кровотечі, анемія, еозинофілія, тромбоцитопенія, кровотечі із післяопераційних ран. З боку обміну речовин: можливе посилення потовиділення, набряки; рідко – олігурія, підвищення рівня креатиніну та/або сечовини у плазмі крові, гіпокаліємія, гіпонатріємія. Алергічні реакції: можливі свербіж шкіри, геморагічний висип; у поодиноких випадках – ексфоліативний дерматит, кропив'янка, синдром Лайєлла, синдром Стівенса-Джонсона, анафілактичний шок, бронхоспазм, набряк Квінке, міалгії. Інші: можлива гарячка. Місцеві реакції: біль у місці ін'єкції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні кеторолаку з іншими НПЗЗ можливий розвиток адитивних побічних ефектів; з пентоксифіліном, антикоагулянтами (включаючи гепарин у низьких дозах) – можливе збільшення ризику кровотечі; з інгібіторами АПФ – можливе збільшення ризику розвитку порушень функції нирок; з пробенецидом – збільшуються концентрація кеторолаку у плазмі та період його напіввиведення; з препаратами літію - можливе зниження ниркового кліренсу літію та підвищення його концентрації у плазмі; з фуросемідом – зменшення його сечогінної дії. При застосуванні кеторолаку зменшується потреба у застосуванні опіоїдних аналгетиків з метою знеболювання.Спосіб застосування та дозиДорослим при пероральному прийомі - по 10 мг кожні 4-6 годин, у разі необхідності - по 20 мг 3-4 рази на добу. Максимальні дози: при прийомі внутрішньо або внутрішньом'язовому введенні - 90 мг на добу; для пацієнтів з масою тіла до 50 кг, при порушеннях функції нирок, а також для осіб старше 65 років – 60 мг на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, хронічною серцевою недостатністю, артеріальною гіпертензією, у хворих з ерозивно-виразковими ураженнями ШКТ та кровотечами із ШКТ в анамнезі. Слід з обережністю застосовувати кеторолак у післяопераційному періоді у випадках, коли потрібний особливо ретельний гемостаз (у т.ч. після резекції передміхурової залози, тонзилектомії, у косметичній хірургії), а також у хворих похилого віку, т.к. період напіввиведення кеторолаку продовжується, а плазмовий кліренс може знижуватися. У цій категорії хворих рекомендується застосовувати кеторолак у дозах, близьких до нижньої межі терапевтичного діапазону. При появі симптомів ураження печінки, висипу на шкірі, еозинофілії кеторолак слід відмінити. Кеторолак не показаний для застосування при хронічному больовому синдромі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Якщо в період лікування кеторолаком з'являються сонливість, запаморочення, безсоння або депресія, необхідно дотримуватися особливої ​​обережності під час занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 табл. Активна речовина: кеторолаку трометамін 10,00 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 150,50 мг, крохмаль кукурудзяний (висушений) 56,00 мг, магнію стеарат 1,00 мг, кремнію діоксид колоїдний 2,00 мг. 20 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиПігулки покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ, похідне піролізин-карбоксилової кислоти. Має виражену аналгетичну дію, має також протизапальну та помірну жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо абсорбується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається через 40-50 хв як після прийому внутрішньо, так і після внутрішньом'язового введення. Прийом їжі не впливає на абсорбцію. Зв'язування із білками плазми становить понад 99%. T1/2 - 4-6 годин як після прийому внутрішньо, так і після внутрішньом'язового введення. Більше 90% дози виводиться із сечею, у незміненому вигляді – 60%. решта - через кишечник. У пацієнтів з порушеннями функції нирок та осіб похилого віку швидкість виведення знижується, T1/2 збільшується.Показання до застосуванняДля короткочасного усунення помірних і сильних болів різного генезу.Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення, наявність або підозра на шлунково-кишкову кровотечу та/або черепно-мозковий крововилив, порушення згортання крові в анамнезі, стани з високим ризиком кровотечі або неповного гемостазу, геморагічний діатез, помірні та виражені порушення функції вміст сироваткового креатиніну більше 50 мг/л), ризик розвитку ниркової недостатності при гіповолемії та дегідратації. "аспіринова тріада", бронхіальна астма, поліпи порожнини носа, ангіоневротичний набряк в анамнезі, профілактичне знеболювання перед операцією та під час операції, дитячий та підлітковий вік до 16 років, вагітність, пологи, лактація, підвищена чутливість до кеторолаку, ацетил . З обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, хронічною серцевою недостатністю, артеріальною гіпертензією, у хворих з ерозивно-виразковими ураженнями ШКТ та кровотечами із ШКТ в анамнезі. Слід з обережністю застосовувати кеторолак у післяопераційному періоді у випадках, коли потрібний особливо ретельний гемостаз (у т.ч. після резекції передміхурової залози, тонзилектомії, у косметичній хірургії), а також у хворих похилого віку, т.к. період напіввиведення кеторолаку продовжується, а плазмовий кліренс може знижуватися. У цій категорії хворих рекомендується застосовувати кеторолак у дозах, близьких до нижньої межі терапевтичного діапазону.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності, під час пологів та в період лактації (грудного вигодовування). Кеторолак протипоказаний для застосування як засіб для премедикації, що підтримує анестезії та для знеболювання в акушерській практиці, оскільки під його впливом можливе збільшення тривалості першого періоду пологів. Крім того, кеторолак може пригнічувати скоротливість матки та кровообіг плода. Протипоказане застосування препарату дітям віком до 16 років.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: рідко – брадикардія, зміни артеріального тиску, серцебиття, непритомність. З боку травної системи: можливі нудота, біль у животі, діарея. рідко - запор, метеоризм, відчуття переповнення шлунково-кишкового тракту, блювання, сухість у роті, спрага, стоматит, гастрит, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, порушення функції печінки. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: можливі занепокоєння, біль голови, сонливість. рідко – парестезії, депресія, ейфорія, порушення сну, запаморочення, зміна смакових відчуттів, порушення зору, рухові порушення. З боку дихальної системи: рідко – порушення дихання, напади ядухи. З боку сечовивідної системи: рідко – почастішання сечовипускання, олігурія, поліурія, протеїнурія, гематурія, азотемія, гостра ниркова недостатність. З боку системи згортання крові: рідко – носові кровотечі, анемія, еозинофілія, тромбоцитопенія, кровотечі із післяопераційних ран. З боку обміну речовин: можливе посилення потовиділення, набряки. рідко – олігурія, підвищення рівня креатиніну та/або сечовини у плазмі крові, гіпокаліємія, гіпонатріємія. Алергічні реакції: можливі свербіж шкіри, геморагічний висип. у поодиноких випадках – ексфоліативний дерматит, кропив'янка, синдром Лайєлла, синдром Стівенса-Джонсона, анафілактичний шок, бронхоспазм, набряк Квінке, міалгії. Інші: можлива гарячка.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні кеторолаку з іншими НПЗЗ можливий розвиток адитивних побічних ефектів. з пентоксифіліном, антикоагулянтами (включаючи гепарин у низьких дозах) – можливе збільшення ризику кровотечі. з інгібіторами АПФ – можливе збільшення ризику розвитку порушень функції нирок. з пробенецидом – збільшуються концентрація кеторолаку у плазмі та період його напіввиведення. з препаратами літію - можливе зниження ниркового кліренсу літію та підвищення його концентрації у плазмі. з фуросемідом – зменшення його сечогінної дії. При застосуванні кеторолаку зменшується потреба у застосуванні опіоїдних аналгетиків з метою знеболювання.Спосіб застосування та дозиДорослим при пероральному прийомі - по 10 мг кожні 4-6 годин, у разі необхідності - по 20 мг 3-4 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри появі симптомів ураження печінки, висипу на шкірі, еозинофілії кеторолак слід відмінити. Кеторолак не показаний для застосування при хронічному больовому синдромі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Якщо в період лікування кеторолаком з'являються сонливість, запаморочення, безсоння або депресія, необхідно дотримуватися особливої ​​обережності під час занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 табл. Діюча речовина: кетопрофен – 100,000 мг; Допоміжні речовини: стеарат магнію - 1,600 мг. кремнію діоксид колоїдний – 1,200 мг. повідон - 5,000 мг. крохмаль кукурудзяний – 44,200 мг. тальк – 8,000 мг. лактоза – 60,000 мг. склад плівкової оболонки: гіпромелоза (4,622 мг), макрогол 400 (0,940 мг), індигокармін Е132 (0,153 мг), титану діоксид (1,054 мг), тальк (0,281 мг), віск карнаубський (0,050 мг). 20 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиСвітло-блакитні, круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою.ФармакокінетикаКетопрофен легко абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), біодоступність – 90%. Зв'язок із білками плазми крові – 99%. При внутрішньому прийомі 100 мг кетопрофену максимальні концентрації (Сmах) препарату в плазмі крові (10,4 мкг/мл) досягаються через 1 год 22 хв. Кетопрофен на 99% пов'язаний з білками плазми, переважно з альбуміновою фракцією. Об'єм розподілу становить 0,1 л/кг. Кетопрофен проникає в синовіальну рідину і досягає концентрації, що дорівнює 30% концентрації в плазмі крові. Плазмовий кліренс кетопрофену становить приблизно 0,08 л/кг/год. Кетопрофен піддається інтенсивному метаболізму при дії мікросомальних ферментів печінки, період напіввиведення (Т1/2) не перевищує 2 год. Кетопрофен зв'язується з глюкуроновою кислотою і виводиться з організму у вигляді глюкуроніду. Активних метаболітів кетопрофену немає. До 80% кетопрофену виводиться нирками протягом 24 годин, переважно у формі глюкуроніду кетопрофену. При застосуванні препарату в дозі 100 мг і більше виведення нирками може бути ускладненим. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю більшість препарату виділяється через кишечник. При прийомі високих доз печінковий кліренс також зростає. Через кишківник виводиться до 40% препарату. У пацієнтів із печінковою недостатністю плазмова концентрація кетопрофену збільшена вдвічі (ймовірно, за рахунок гіпоальбумінемії, і внаслідок цього високого рівня незв'язаного активного кетопрофену). таким пацієнтам необхідно призначати препарат у мінімальній терапевтичній дозі. У пацієнтів похилого віку метаболізм та виведення кетопрофену протікають повільніше, що має клінічне значення лише для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю.ФармакодинамікаКетопрофен є нестероїдним протизапальним препаратом (НПЗЗ). Кетопрофен має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Кетопрофен блокує дію ферменту циклооксигенази 1 і 2 (ЦОГ1 і ЦОГ2) і, частково, ліпооксигенази, що призводить до придушення синтезу простагландинів (у тому числі і в центральній нервовій системі (ЦНС), найімовірніше, у гіпоталамусі). Стабілізує in vitro та in vivo ліпосомальні мембрани, при високих концентраціях in vitro кетопрофен пригнічує синтез брадикініну та лейкотрієнів. Кетопрофен не впливає на стан суглобового хряща.Показання до застосуванняСимптоматична терапія хворобливих та запальних процесів різного походження, у тому числі: Запальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату; ревматоїдний артрит; серонегативні артрити: анкілозуючий спондилоартрит – хвороба Бехтерева, псоріатичний артрит, реактивний артрит (синдром Рейтера); подагра, псевдоподагра; остеоартроз; тендиніт, бурсит, міалгія, невралгія, радикуліт; больовий синдром, у тому числі слабкий, помірний та виражений; головний біль; зубний біль; посттравматичний та післяопераційний больовий синдром; больовий синдром при онкологічних захворюваннях; Альгодисменорея.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до кетопрофену або інших компонентів препарату, а також саліцилатів або інших нестероїдних протизапальних засобів; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості АСК або інших нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. в анамнезі); риніт або кропив'янка в анамнезі, спричинені прийомом ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів; виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки у стадії загострення; язвений коліт. хвороба Крона; гемофілія та інші порушення згортання крові; дитячий вік (до 15 років); тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв); декомпенсована серцева недостатність; післяопераційний період після аортокоронарного шунтування; шлунково-кишкові, цереброваскулярні та інші кровотечі (або підозра на кровотечу); прогресуючі захворювання нирок, дивертикуліт, активне захворювання печінки, запальні захворювання кишечника, підтверджена гіперкаліємія; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; хронічна диспепсія; ІІІ триместр вагітності; період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяІнгібування синтезу простагландинів може мати небажаний вплив на перебіг вагітності та/або на ембріональний розвиток. Дані, отримані в ході епідеміологічних досліджень при застосуванні інгібіторів синтезу простагландину на ранніх термінах вагітності, підтверджують підвищення ризику аборту мимовільного і формування вад серця (~1-1,5%). Застосовувати препарат вагітним жінкам у І та ІІ триместрах вагітності можливе лише у випадку, коли переваги для матері виправдовують можливий ризик для плода. Протипоказано застосування кетопрофену у вагітних жінок під час III триместру вагітності через можливість розвитку слабкості пологової активності матки та/або передчасного закриття артеріальної протоки, можливого збільшення часу кровотечі, маловоддя та ниркової недостатності. На сьогоднішній момент відсутні дані про виділення кетопрофену в грудне молоко, тому при необхідності застосування кетопрофену в період грудного вигодовування слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Протипоказане застосування препарату дітям віком до 15 років.Побічна діяЧастота виникнення побічних реакцій: дуже поширені (>10%), поширені (>1%, але <10%), непоширені (>0.1%, але <1%), рідкісні (>0.01%, але <0.1%), дуже рідкісні (<0.01%). З боку травної системи: поширені – диспепсія (нудота, метеоризм, діарея або запор, блювання, зниження або підвищення апетиту), біль у животі, стоматит, сухість у роті. непоширені (при тривалому застосуванні у великих дозах – виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, порушення функції печінки), рідкісні – перфорація органів шлунково-кишкового тракту, загострення хвороби Крона, мелена, кровотеча із шлунково-кишкового тракту, транзиторне підвищення рівня ферментів печінки. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: поширені – головний біль, запаморочення, сонливість, стомлюваність, нервозність, кошмарні сновидіння. рідкісні – мігрень, периферична невропатія. дуже рідкісні – галюцинації, дезорієнтація, розлад мови. З боку органів чуття: рідкісні – шум у вухах, зміна смаку, нечіткість зорового сприйняття, кон'юнктивіт. З боку серцево-судинної системи: непоширені – тахікардія, артеріальна гіпертензія, периферичні набряки. Порушення з боку системи кровотворення: зниження агрегації тромбоцитів. рідкісні – анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пурпура. З боку сечовидільної системи: рідкісні – порушення функції печінки, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, гематурія (при тривалому прийомі НПЗЗ та діуретиків). Алергічні реакції: поширені – свербіж, кропив'янка. непоширені – риніт, задишка, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні реакції. Інші: рідкісні – кровохаркання, менометрорагія.Взаємодія з лікарськими засобамиКетопрофен може послаблювати дію діуретиків та гіпотензивних засобів та посилювати дію гіпоглікемічних препаратів для прийому внутрішньо та деяких протисудомних препаратів (фенітоїн). Спільне застосування з іншими нестероїдними протизапальними засобами, саліцилатами, глюкокортикостероїдами, етанолом підвищує ризик розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту. Одночасне застосування з антикоагулянтами (гепарин, варфарин), тромболітиками, антиагрегантами (тіклопідін, клопідогрел), пентоксифіліном підвищує ризик розвитку кровотеч. Одночасне застосування з солями калію, калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ, нестероїдними протизапальними засобами, низькомолекулярними гепаринами, циклоспорином, такролімусом і триметопримом підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Підвищує концентрацію у плазмі крові серцевих глікозидів, блокаторів "повільних" кальцієвих каналів, препаратів літію, циклоспорину, метотрексату та дигоксину. Збільшує токсичність метотрексату та нефротоксичність циклоспорину. Одночасне застосування з пробенецидом значно знижує кліренс кетопрофену у плазмі крові. Поєднане застосування з глюкокортикостероїдами та іншими нестероїдними протизапальними засобами (включаючи селективні інгібітори ЦОГ2) збільшує ймовірність виникнення побічних ефектів (зокрема, з боку шлунково-кишкового тракту). НПЗЗ можуть зменшувати ефективність міфепрістону. Прийом НПЗП слід починати не раніше, ніж через 8-12 днів після відміни міфепрістону.Спосіб застосування та дозиЗазвичай препарат призначають по 1 таблетці двічі на день. Препарати для вживання Кетонал можна поєднувати із застосуванням ректальних супозиторіїв, наприклад, пацієнт може прийняти 1 таблетку (100 мг) Кетонал вранці і ввести 1 супозиторій (100 мг) ректально ввечері. Максимальна доза кетопрофену становить 200 мг на добу. Не рекомендується перевищувати максимальну добову дозу. Кетонал таблетки, покриті плівковою оболонкою, 100 мг слід ковтати повністю під час або після їжі, запиваючи водою або молоком (об'єм рідини повинен бути не менше 100 мл).ПередозуванняЯк і у разі інших нестероїдних протизапальних засобів, при передозуванні кетопрофену можуть відзначатися нудота, блювання, біль у животі, блювання з кров'ю, мелена, порушення свідомості, пригнічення дихання, судоми, порушення функції нирок та ниркова недостатність. При передозуванні показано промивання шлунка та застосування активованого вугілля. Лікування – симптоматичне. Вплив кетопрофену на шлунково-кишковий тракт можна послабити за допомогою засобів, що знижують секрецію залоз шлунка (наприклад, інгібіторів протонної помпи) та простагландинів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід поєднувати прийом кетопрофену з прийомом інших нестероїдних протизапальних засобів та/або інгібіторів ЦОГ2. При тривалому застосуванні НПЗП необхідно періодично оцінювати клінічний аналіз крові, контролювати функцію нирок та печінки, особливо у пацієнтів похилого віку (старше 65 років), проводити аналіз калу на приховану кров. Необхідно бути обережними і частіше контролювати артеріальний тиск при застосуванні кетопрофену для лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією, серцево-судинними захворюваннями, які призводять до затримки рідини в організмі. У разі виникнення порушень з боку органів зору лікування слід негайно припинити. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, кетопрофен може маскувати симптоми інфекційно-запальних захворювань. У разі виявлення ознак інфекції або погіршення самопочуття на фоні застосування препарату необхідно негайно звернутися до лікаря. За наявності в анамнезі протипоказань з боку шлунково-кишкового тракту (кровотечі, перфорація, виразкова хвороба), проведенні тривалої терапії та застосуванні високих доз кетопрофену пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом лікаря. Через важливу роль простагландинів у підтримці ниркового кровотоку слід виявляти особливу обережність при застосуванні кетопрофену пацієнтам із серцевою або нирковою недостатністю, а також при лікуванні літніх пацієнтів, які приймають діуретики, та пацієнтів, у яких з якоїсь причини спостерігається зменшення обсягу циркулюючої. крові. Застосування препарату слід припинити перед великим хірургічним втручанням. Застосування кетопрофену може впливати на жіночу фертильність, тому пацієнткам з безпліддям (у т.ч. таким, що проходить обстеження) не рекомендується застосовувати препарат. Вплив на здатність керувати автомобілем, механізмами. Даних про негативний вплив препарату Кетонал у дозах, що рекомендуються, на здатність до керування автомобілем або роботу з механізмами немає. Водночас, пацієнтам, у яких на фоні застосування препарату виникають сонливість, запаморочення або інші неприємні відчуття з боку нервової системи, включаючи порушення зору, слід утриматися від керування автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули – 1 кап.: Діюча речовина: кетопрофен – 50,000 мг; Допоміжні речовини: лактоза – 186.1 мг, магнію стеарат – 2.4 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1.5 мг. Склад плівкової оболонки: титану діоксид – 0.94 мг, барвник синій патентований – 0.17 мг, желатин – до 47 мг. 25 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиКапсули непрозорі №3, з білим корпусом та блакитною кришечкою; вміст капсул – розсипчастий або спресований порошок білого кольору з жовтуватим відтінком.ФармакокінетикаКетопрофен легко абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), біодоступність – 90%. Зв'язок із білками плазми крові – 99%. При внутрішньому прийомі 100 мг кетопрофену максимальні концентрації (Сmах) препарату в плазмі крові (10,4 мкг/мл) досягаються через 1 год 22 хв. Кетопрофен на 99% пов'язаний з білками плазми, переважно з альбуміновою фракцією. Об'єм розподілу становить 0,1 л/кг. Кетопрофен проникає в синовіальну рідину і досягає концентрації, що дорівнює 30% концентрації в плазмі крові. Плазмовий кліренс кетопрофену становить приблизно 0,08 л/кг/год. Кетопрофен піддається інтенсивному метаболізму при дії мікросомальних ферментів печінки, період напіввиведення (Т1/2) не перевищує 2 год. Кетопрофен зв'язується з глюкуроновою кислотою і виводиться з організму у вигляді глюкуроніду. Активних метаболітів кетопрофену немає. До 80% кетопрофену виводиться нирками протягом 24 годин, переважно у формі глюкуроніду кетопрофену. При застосуванні препарату в дозі 100 мг і більше виведення нирками може бути ускладненим. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю більшість препарату виділяється через кишечник. При прийомі високих доз печінковий кліренс також зростає. Через кишківник виводиться до 40% препарату. У пацієнтів із печінковою недостатністю плазмова концентрація кетопрофену збільшена вдвічі (ймовірно, за рахунок гіпоальбумінемії, і внаслідок цього високого рівня незв'язаного активного кетопрофену). таким пацієнтам необхідно призначати препарат у мінімальній терапевтичній дозі. У пацієнтів похилого віку метаболізм та виведення кетопрофену протікають повільніше, що має клінічне значення лише для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю.ФармакодинамікаКетопрофен є нестероїдним протизапальним препаратом (НПЗЗ). Кетопрофен має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Кетопрофен блокує дію ферменту циклооксигенази 1 і 2 (ЦОГ1 і ЦОГ2) і, частково, ліпооксигенази, що призводить до придушення синтезу простагландинів (у тому числі і в центральній нервовій системі (ЦНС), найімовірніше, у гіпоталамусі). Стабілізує in vitro та in vivo ліпосомальні мембрани, при високих концентраціях in vitro кетопрофен пригнічує синтез брадикініну та лейкотрієнів. Кетопрофен не впливає на стан суглобового хряща.Показання до застосуванняСимптоматична терапія хворобливих та запальних процесів різного походження, у тому числі: Запальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату; ревматоїдний артрит; серонегативні артрити: анкілозуючий спондилоартрит – хвороба Бехтерева, псоріатичний артрит, реактивний артрит (синдром Рейтера); подагра, псевдоподагра; остеоартроз; тендиніт, бурсит, міалгія, невралгія, радикуліт; больовий синдром, у тому числі слабкий, помірний та виражений; головний біль; зубний біль; посттравматичний та післяопераційний больовий синдром; больовий синдром при онкологічних захворюваннях; Альгодисменорея.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до кетопрофену або інших компонентів препарату, а також саліцилатів або інших нестероїдних протизапальних засобів; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості АСК або інших нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. в анамнезі); риніт або кропив'янка в анамнезі, спричинені прийомом ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів; виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки у стадії загострення; язвений коліт. хвороба Крона; гемофілія та інші порушення згортання крові; дитячий вік (до 15 років); тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв); декомпенсована серцева недостатність; післяопераційний період після аортокоронарного шунтування; шлунково-кишкові, цереброваскулярні та інші кровотечі (або підозра на кровотечу); прогресуючі захворювання нирок, дивертикуліт, активне захворювання печінки, запальні захворювання кишечника, підтверджена гіперкаліємія; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; хронічна диспепсія; ІІІ триместр вагітності; період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяІнгібування синтезу простагландинів може мати небажаний вплив на перебіг вагітності та/або на ембріональний розвиток. Дані, отримані в ході епідеміологічних досліджень при застосуванні інгібіторів синтезу простагландину на ранніх термінах вагітності, підтверджують підвищення ризику аборту мимовільного і формування вад серця (~1-1,5%). Застосовувати препарат вагітним жінкам у І та ІІ триместрах вагітності можливе лише у випадку, коли переваги для матері виправдовують можливий ризик для плода. Протипоказано застосування кетопрофену у вагітних жінок під час III триместру вагітності через можливість розвитку слабкості пологової активності матки та/або передчасного закриття артеріальної протоки, можливого збільшення часу кровотечі, маловоддя та ниркової недостатності. На сьогоднішній момент відсутні дані про виділення кетопрофену в грудне молоко, тому при необхідності застосування кетопрофену в період грудного вигодовування слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Протипоказане застосування препарату дітям віком до 15 років.Побічна діяЧастота виникнення побічних реакцій: дуже поширені (>10%), поширені (>1%, але <10%), непоширені (>0.1%, але <1%), рідкісні (>0.01%, але <0.1%), дуже рідкісні (<0.01%). З боку травної системи: поширені – диспепсія (нудота, метеоризм, діарея або запор, блювання, зниження або підвищення апетиту), біль у животі, стоматит, сухість у роті. непоширені (при тривалому застосуванні у великих дозах – виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, порушення функції печінки), рідкісні – перфорація органів шлунково-кишкового тракту, загострення хвороби Крона, мелена, кровотеча із шлунково-кишкового тракту, транзиторне підвищення рівня ферментів печінки. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: поширені – головний біль, запаморочення, сонливість, стомлюваність, нервозність, кошмарні сновидіння. рідкісні – мігрень, периферична невропатія. дуже рідкісні – галюцинації, дезорієнтація, розлад мови. З боку органів чуття: рідкісні – шум у вухах, зміна смаку, нечіткість зорового сприйняття, кон'юнктивіт. З боку серцево-судинної системи: непоширені – тахікардія, артеріальна гіпертензія, периферичні набряки. Порушення з боку системи кровотворення: зниження агрегації тромбоцитів. рідкісні – анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пурпура. З боку сечовидільної системи: рідкісні – порушення функції печінки, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, гематурія (при тривалому прийомі НПЗЗ та діуретиків). Алергічні реакції: поширені – свербіж, кропив'янка. непоширені – риніт, задишка, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні реакції. Інші: рідкісні – кровохаркання, менометрорагія.Взаємодія з лікарськими засобамиКетопрофен може послаблювати дію діуретиків та гіпотензивних засобів та посилювати дію гіпоглікемічних препаратів для прийому внутрішньо та деяких протисудомних препаратів (фенітоїн). Спільне застосування з іншими нестероїдними протизапальними засобами, саліцилатами, глюкокортикостероїдами, етанолом підвищує ризик розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту. Одночасне застосування з антикоагулянтами (гепарин, варфарин), тромболітиками, антиагрегантами (тіклопідін, клопідогрел), пентоксифіліном підвищує ризик розвитку кровотеч. Одночасне застосування з солями калію, калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ, нестероїдними протизапальними засобами, низькомолекулярними гепаринами, циклоспорином, такролімусом і триметопримом підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Підвищує концентрацію у плазмі крові серцевих глікозидів, блокаторів "повільних" кальцієвих каналів, препаратів літію, циклоспорину, метотрексату та дигоксину. Збільшує токсичність метотрексату та нефротоксичність циклоспорину. Одночасне застосування з пробенецидом значно знижує кліренс кетопрофену у плазмі крові. Поєднане застосування з глюкокортикостероїдами та іншими нестероїдними протизапальними засобами (включаючи селективні інгібітори ЦОГ2) збільшує ймовірність виникнення побічних ефектів (зокрема, з боку шлунково-кишкового тракту). НПЗЗ можуть зменшувати ефективність міфепрістону. Прийом НПЗП слід починати не раніше, ніж через 8-12 днів після відміни міфепрістону.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Капсули або таблетки слід ковтати повністю під час або після їди, запиваючи водою або молоком (об'єм рідини повинен бути не менше 100 мл). Максимальна доза кетопрофену становить 200 мг на добу. Капсули 50 мг: зазвичай призначають по 1-2 капс. 2-3 рази на добу. Кетонал таблетки, покриті плівковою оболонкою, 100 мг слід ковтати повністю під час або після їжі, запиваючи водою або молоком (об'єм рідини повинен бути не менше 100 мл).ПередозуванняЯк і у разі інших нестероїдних протизапальних засобів, при передозуванні кетопрофену можуть відзначатися нудота, блювання, біль у животі, блювання з кров'ю, мелена, порушення свідомості, пригнічення дихання, судоми, порушення функції нирок та ниркова недостатність. При передозуванні показано промивання шлунка та застосування активованого вугілля. Лікування – симптоматичне. Вплив кетопрофену на шлунково-кишковий тракт можна послабити за допомогою засобів, що знижують секрецію залоз шлунка (наприклад, інгібіторів протонної помпи) та простагландинів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід поєднувати прийом кетопрофену з прийомом інших нестероїдних протизапальних засобів та/або інгібіторів ЦОГ2. При тривалому застосуванні НПЗП необхідно періодично оцінювати клінічний аналіз крові, контролювати функцію нирок та печінки, особливо у пацієнтів похилого віку (старше 65 років), проводити аналіз калу на приховану кров. Необхідно бути обережними і частіше контролювати артеріальний тиск при застосуванні кетопрофену для лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією, серцево-судинними захворюваннями, які призводять до затримки рідини в організмі. У разі виникнення порушень з боку органів зору лікування слід негайно припинити. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, кетопрофен може маскувати симптоми інфекційно-запальних захворювань. У разі виявлення ознак інфекції або погіршення самопочуття на фоні застосування препарату необхідно негайно звернутися до лікаря. За наявності в анамнезі протипоказань з боку шлунково-кишкового тракту (кровотечі, перфорація, виразкова хвороба), проведенні тривалої терапії та застосуванні високих доз кетопрофену пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом лікаря. Через важливу роль простагландинів у підтримці ниркового кровотоку слід виявляти особливу обережність при застосуванні кетопрофену пацієнтам із серцевою або нирковою недостатністю, а також при лікуванні літніх пацієнтів, які приймають діуретики, та пацієнтів, у яких з якоїсь причини спостерігається зменшення обсягу циркулюючої. крові. Застосування препарату слід припинити перед великим хірургічним втручанням. Застосування кетопрофену може впливати на жіночу фертильність, тому пацієнткам з безпліддям (у т.ч. таким, що проходить обстеження) не рекомендується застосовувати препарат. Вплив на здатність керувати автомобілем, механізмами. Даних про негативний вплив препарату Кетонал у дозах, що рекомендуються, на здатність до керування автомобілем або роботу з механізмами немає. Водночас, пацієнтам, у яких на фоні застосування препарату виникають сонливість, запаморочення або інші неприємні відчуття з боку нервової системи, включаючи порушення зору, слід утриматися від керування автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Діюча речовина: кетопрофен – 50 мг; допоміжні речовини: пропіленгліколь - 400 мг, етанол (спирт етиловий ректифікований марка "Екстра") - 100 мг, бензиловий спирт - 20 мг, 1 М розчин натрію гідроксиду - до pH 6,5-7,5, вода для ін'єкцій - до 1 мл. 2 мл препарату в ампули світлозахисного нейтрального скла. 5 ампул поміщають у контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки і плівки поліетиленової, або без поліетиленової плівки. 1, 2 контурні осередкові упаковки поміщають у пачку з картону. У кожну пачку вкладають інструкцію із застосування, ампульний скарифікатор. Скарифікатор ампульний не вкладають при використанні ампул з кільцем зламу або надрізом і точкою.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або з жовтуватим відтінком рідина.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаБіодоступність – понад 90%. Зв'язок із білками плазми – 99%. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) при парентеральному введенні – 15-30 хв. Терапевтична концентрація в синовіальній рідині зберігається 6-8 год. У значній кількості не проникає через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ). Майже повністю метаболізується в печінці шляхом глюкуронування, має ефект "першого проходження" через печінку. Виводиться переважно нирками. Чи не кумулює.ФармакодинамікаКетопрофен - нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дії, пов'язані з придушенням активності циклооксигенази-1 (ЦОГ-1) та циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), що регулюють синтез простагландинів (Pg).Показання до застосуванняЗапальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату: ревматоїдний, псоріатичний артрит, хвороба Бехтерєва (анкілозуючий спондиліт), подагричний артрит, остеоартроз. Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогрес захворювання не впливає. Больовий синдром: міалгія, оссалгія, невралгія, тендиніт, артралгія, бурсит, радикуліт, аднексит, отит, головний та зубний біль, біль при онкологічних захворюваннях, посттравматичний та післяопераційний больовий синдром, що супроводжується запаленням. Альгодисменорея.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (в т.ч. до інших нестероїдних протизапальних засобів), повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. в анамнезі), виразкова хвороба шлунка; (загострення), виразковий коліт (загострення), дивертикуліт, виразка, гемофілія та інші порушення згортання крові, активна шлунково-кишкова кровотеча; тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки, стан після проведення аортокоронарного шунтування, підтверджена гіперкаліємія, запальні захворювання кишечника, дитячий вік (до 18 років), вагітність (III) , період лактації З обережністю: анемія, бронхіальна астма, алкоголізм, тютюнопаління, алкогольний цироз печінки, гіпербілірубінемія, печінкова недостатність, дегідратація, сепсис, хронічна серцева недостатність (ХСН), набряки, артеріальна гіпертензія, захворювання крові (в т.ч. ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, хронічна ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв) виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі, наявність інфекції Helicobac захворювання, одночасний прийом пероральних глюкокортикоїдних засобів (у тому числі преднізолону), антикоагулянтів (у тому числі варфарину), антиагрегантів (у тому числі клопідогрелю),селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну), літній вік, вагітність (I, II триместр).Вагітність та лактаціяЗастосування кетопрофену у І та ІІ триместрах вагітності можливе лише у тому випадку, коли потенційна користь для матері перевищує ризик для плода. Застосування препарату у III триместрі вагітності протипоказане. За необхідності застосування кетопрофену в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку травної системи: НПЗЗ-гастропатія, біль у животі, диспепсія (нудота, блювання, печія, метеоризм, зниження апетиту, діарея), стоматит, порушення функції печінки; виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, ясенна, шлунково-кишкова, гемороїдальна кровотеча; зміна смаку. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння, збудження, нервозність, сонливість, депресія, астенія, сплутаність або непритомність, забудькуватість, мігрень, периферична невропатія. З боку органів чуття: шум або дзвін у вухах, нечіткість зорового сприйняття, кон'юнктивіт, сухість слизової оболонки ока, біль в очах, гіперемія кон'юнктиви, зниження слуху, вертиго. Серцево-судинна система: підвищення артеріального тиску, тахікардія. З боку органів кровотворення: агранулоцитоз, анемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку сечовидільної системи: набряки, цистит, уретрит, порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, гематурія. Алергічні реакції: висипання на шкірі (в т.ч. еритематозна, кропив'янка), свербіж шкіри, риніт, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, ексфоліативний дерматит, анафілактичний шок. Інші: посилення потовиділення, кровохаркання, носова кровотеча, міалгія, м'язові посмикування, задишка, спрага, фотосенсибілізація, при тривалому застосуванні у великих дозах – вагінальна кровотеча.Взаємодія з лікарськими засобамиФармацевтично несумісний із розчином трамадолу. Знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів (ЛЗ), посилює дію антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків, етанолу, побічні ефекти глюкокортикостероїдів та мінералокортикостероїдів, естрогенів; знижує ефективність гіпотензивних ЛЗ та діуретиків. Спільне застосування з іншими нестероїдними протизапальними засобами, глюкокортикостероїдами, етанолом, кортикотропіном може призвести до утворення виразок та розвитку шлунково-кишкових кровотеч, до збільшення ризику розвитку порушень функцій нирок. Одночасне призначення з пероральними антикоагулянтами, гепарином, тромболітиками, антиагрегантами, цефоперазоном, цефамандолом та цефотетаном підвищує ризик розвитку кровотеч. Підвищує гіпоглікемічну дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних ЛЗ (необхідний перерахунок дози). Підвищує концентрацію у плазмі верапамілу та ніфедипіну, препаратів літію (Li+), метотрексату. Мієлотоксичні ЛЗ посилюють прояви гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиВнутрішньовенно, внутрішньом'язово. Внутрішньом'язово (в/м) – 100 мг (1 ампула) 1-2 рази на добу. Внутрішньовенне (в/в) інфузійне введення має проводитися лише в умовах стаціонару. Нетривала внутрішньовенна інфузія: 100-200 мг (1-2 ампули) розчиняють у 100 мл 0,9% розчину натрію хлориду та вводять протягом 0,5-1 години; можливе повторне введення через 8 годин. Тривала внутрішньовенна інфузія: 100-200 мг (1-2 ампули) розчиняють у 500 мл інфузійного розчину (0,9% розчин натрію хлориду, розчин Рінгера, 5% розчин декстрози) та вводять протягом 8 годин; можливе повторне введення через 8 годин. Через світлочутливість флакон або поліетиленовий пакет з інфузійним розчином кетопрофену слід обернути темним папером або алюмінієвою фольгою. Максимальна добова доза – 200 мг. Кетопрофен може застосовуватися у комбінації з аналгетиками центральної дії; його можна змішувати з морфіном в одному флаконі. Препарат не слід приймати більше 2-3 днів, у разі потреби застосовувати інші лікарські форми.ПередозуванняПрозора, безбарвна або з жовтуватим відтінком рідина.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. Прийом кетопрофену може маскувати ознаки інфекційного захворювання. При порушенні функції нирок та печінки необхідно зниження дози та ретельне спостереження. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати найменшу ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: кетопрофен – 100 мг; Допоміжні речовини: гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза), манітол (маніт), кроскармелоза натрію (примелоза), целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), магнію стеарат; Склад оболонки: опадрай 03F180011 білий (гіпромелоза, титану діоксид, макрогол). Пігулки покриті плівковою оболонкою 100 мг. 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 10, 20, 30, 50 таблеток у банку полімерну з поліпропілену, поліетилену низького тиску. Кожну банку, 1, 2, 3, 5 контурних осередкових упаковок з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі – ядро ​​білого плі майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаАбсорбція Кетопрофен легко абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), біодоступність – 90%. Зв'язок із білками плазми крові – 99%. При прийомі внутрішньо 100 мг кетопрофену максимальна концентрація (Сmax) у плазмі крові (10,4 мкг/мл) досягається через 1 годину 22 хвилини. Розподіл Кетопрофен на 99% зв'язується з білками крові, переважно з альбуміновою фракцією. Об'єм розподілу становить 0,1 л/кг. Кетопрофен проникає в синовіальну рідину і досягає концентрації, що дорівнює 30% від концентрації в плазмі крові. Плазмовий кліренс кетопрофену становить приблизно 0,08 л/кг/год. Метаболізм та виведення Кетопрофен піддається інтенсивному метаболізму під впливом мікросомальних ферментів печінки, період напіввиведення (Т1/2) не перевищує 2 годин. Кетопрофен зв'язується з глюкуроновою кислотою та виводиться з організму у вигляді глюкуроніду. Активних метаболітів у кетопрофену немає. До 80% кетопрофену виводиться нирками протягом 24 годин, переважно у формі глюкуроніду кетопрофену. При застосуванні кетопрофену в дозі 100 мг і більше виведення нирками може бути ускладненим. У пацієнтів із печінковою недостатністю плазмова концентрація кетопрофену збільшена вдвічі (ймовірно, за рахунок гіпоальбумінемії та, внаслідок цього, високого рівня незв'язаного активного кетопрофену): таким пацієнтам необхідно призначати кетопрофен у мінімальній терапевтичній дозі. У пацієнтів з нирковою недостатністю кліренс кетопрофену знижений, проте корекція доз потрібна лише у разі тяжкої ниркової недостатності. При тяжкій нирковій недостатності більшість кетопрофену виділяється через кишечник. При прийомі високих доз печінковий кліренс також зростає. Через кишечник виводиться до 40% кетопрофену. У пацієнтів похилого віку метаболізм та виведення кетопрофену протікають повільніше, що має клінічне значення лише для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю.ФармакодинамікаКетопрофен є нестероїдним протизапальним препаратом (НПЗЗ). Має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Кетопрофен блокує дію ферменту циклооксигенази 1 і 2 (ЦОГ-1 і ЦОГ-2) і, частково, ліпоксигенази, що призводить до придушення синтезу простагландинів (у тому числі і в центральній нервовій системі (ЦНС), найімовірніше, у гіпоталамусі). Стабілізує in vitro та in vivo ліпосомальні мембрани, при високих концентраціях in vitro пригнічує синтез брадикініну та лейкотрієнів. Кетопрофен не впливає на стан суглобового хряща.Показання до застосуванняСимптоматична терапія хворобливих та запальних процесів різного походження, у тому числі запальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату: ревматоїдний артрит; серонегативні артрити: анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерева), псоріатичний артрит, реактивний артрит (синдром Рейтера); подагра, псевдоподагра; остеоартроз; тендиніт, бурсит, міалгія, невралгія, радикуліт; больовий синдром, у тому числі слабкий, помірний та виражений; головний біль; зубний біль; посттравматичний та післяопераційний больовий синдром; больовий синдром при онкологічних захворюваннях; Альгодисменорея.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до кетопрофену або інших компонентів препарату, а також саліцилатів або інших нестероїдних протизапальних засобів; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки у стадії загострення; виразковий коліт: хвороба Крона; гемофілія та інші порушення згортання крові; тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); декомпенсована серцева недостатність; післяопераційний період після аортокоронарного шунтування; шлунково-кишкові, цереброваскулярні та інші кровотечі (або підозра на кровотечу); прогресуючі захворювання нирок, дивертикуліт, активне захворювання печінки, запальні захворювання кишечника, підтверджена гіперкаліємія; хронічна диспепсія; дитячий вік до 15 років; ІІІ триместр вагітності; період грудного вигодовування. З обережністю: Бронхіальна астма в анамнезі, клінічно виражені серцево-судинні, цереброваскулярні захворювання та захворювання периферичних артерій, дисліпідемія, прогресуючі захворювання печінки, печінкова недостатність, гіпербілірубінемія, алкогольний цироз печінки, ниркова недостатність (кліренс креатиніна артеріальна гіпертензія, захворювання крові, дегідратація, цукровий діабет, анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження шлунково-кишкового тракту, наявність інфекції Helicobacter pilory, тяжкі соматичні захворювання, літній вік, куріння, супутня терапія антикоагулянтами (наприклад, варфарином) кислотою), глюкокортикостероїдами для прийому внутрішньо (наприклад, преднізолоном),селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрамом, сертраліном), тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів; літні пацієнти, які приймають діуретики; пацієнти із зменшенням об'єму циркулюючої крові.Вагітність та лактаціяІнгібування синтезу простагландинів може мати небажаний вплив на перебіг вагітності та/або ембріональний розвиток. Дані, отримані в ході епідеміологічних досліджень при застосуванні інгібіторів синтезу простагландину на ранніх термінах вагітності, підтверджують підвищення ризику аборту мимовільного і формування пороків серця (близько 1-1,5%). Застосовувати препарат вагітним жінкам у І та ІІ триместрах вагітності можливе лише у випадку, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Протипоказано застосування кетопрофену у вагітних жінок під час III триместру вагітності через можливість розвитку слабкості пологової активності матки та/або передчасного закриття артеріальної протоки, можливого збільшення часу кровотечі, маловоддя та ниркової недостатності. На даний момент відсутні дані про виділення кетопрофену в грудне молоко, тому при необхідності застосування кетопрофену в період грудного вигодовування слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЧастота побічних ефектів була визначена відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто (>1 10), часто (>1/100, 1/1000, 1/10000, Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – геморагічна анемія; частота невідома – агранулоцитоз, тромбоцитопенія, порушення функції кісткового мозку. Порушення з боку імунної системи: частота невідома – анафілактичні реакції (включаючи анафілактичний шок). Порушення з боку нервової системи: нечасто – головний біль, запаморочення, сонливість; рідко парестезії; частота невідома – судоми, порушення смакових відчуттів. Порушення психіки: частота невідома – емоційна лабільність. Порушення з боку органу зору: рідко – нечіткість зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – шум у вухах. Порушення з боку серця: частота невідома – серцева недостатність. Порушення з боку судин: частота невідома, підвищення артеріального тиску, вазодилатація. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко загострення бронхіальної астми; частота невідома – бронхоспазм (особливо у пацієнтів із гіперчутливістю до НПЗП), риніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, диспепсія, біль у ділянці живота: нечасто – запор, діарея, здуття живота, гастрит; рідко – виразкова хвороба, стоматит; дуже рідко – загострення виразкового коліту чи хвороби Крона, шлунково-кишкова кровотеча, перфорація. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит, підвищення активності “печінкових” трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - шкірний висип, свербіж шкіри; частота невідома - фотосенсибілізація, алопеція, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, еритема, бульозний висип, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, нефритичний синдром, нефротичний синдром, аномальні значення показників функції нирок. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – набряки; рідко – збільшення маси тіла; частота невідома – підвищена стомлюваність.Взаємодія з лікарськими засобамиКетопрофен може послаблювати дію діуретиків та гіпотензивних засобів та посилювати дію гіпоглікемічних препаратів для прийому внутрішньо та деяких протисудомних препаратів (фенітоїн). Спільне застосування з іншими нестероїдними протизапальними засобами, саліцилатами, глюкокортикостероїдами, етанолом підвищує ризик розвитку небажаних явищ з боку ШКТ. Одночасне застосування з антикоагулянтами (гепарин, варфарин), тромболітиками, антиагрегантами (тіклопідін, клопідогрел), пентоксифіліном підвищує ризик розвитку кровотеч. Одночасне застосування з солями калію, калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ, нестероїдними протизапальними засобами, низькомолекулярними гепаринами, циклоспорином, такролімусом і триметопримом підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Кетопрофен підвищує концентрацію у плазмі крові серцевих глікозидів, блокаторів "повільних" кальцієвих каналів, препаратів літію, циклоспорину, метотрексату та дигоксину. Збільшує токсичність метотрексату та нефротоксичність циклоспорину. Одночасне застосування з пробенецидом значно знижує кліренс кетопрофену у плазмі крові. Одночасне застосування з глюкокортикостероїдами та іншими нестероїдними протизапальними засобами (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2) збільшує ймовірність виникнення побічних ефектів (зокрема, з боку ШКТ). НПЗЗ можуть зменшувати ефективність міфепрістону. Прийом НПЗП слід починати не раніше, ніж через 8-12 днів після відміни міфепрістону.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат слід ковтати повністю під час або після їди, запиваючи водою або молоком (об'єм рідини повинен становити не менше 100 мл). Зазвичай препарат призначають по 1 таблетці двічі на день. Препарати кетопрофену для вживання можна поєднувати із застосуванням ректальних супозиторіїв, наприклад, пацієнт може прийняти 1 таблетку (100 мг) кетопрофену вранці і ввести I супозиторій (100 мг) ректально ввечері. Максимальна доза кетопрофену становить 200 мг на добу. Не рекомендується перевищувати максимальну добову дозу. З метою зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ) пацієнтам із факторами ризику рекомендується одночасно призначати прийом інгібіторів протонної помпи.ПередозуванняСимптоми Як і у разі інших нестероїдних протизапальних засобів, при передозуванні кетопрофену можуть відзначатися нудота, блювання, біль у животі, блювання з кров'ю, мелена, порушення свідомості, пригнічення дихання, судоми, порушення функції нирок та ниркова недостатність. При передозуванні показано промивання шлунка та застосування активованого вугілля. Лікування Лікування симптоматичне. Вплив кетопрофену на ШКТ можна послабити за допомогою засобів, що знижують секрецію залоз шлунка (наприклад, інгібіторів протонної помпи) та простагландинів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід поєднувати прийом кетопрофену з прийомом інших нестероїдних протизапальних засобів та/або інгібіторів ЦОГ-2. При тривалому застосуванні нестероїдних протизапальних засобів необхідно періодично оцінювати клінічний аналіз крові, контролювати функцію нирок та печінки, особливо у пацієнтів похилого віку (старше 65 років), проводити аналіз калу на приховану кров. Необхідно бути обережними і частіше контролювати артеріальний тиск при застосуванні кетопрофену для лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією, серцево-судинними захворюваннями, які призводять до затримки рідини в організмі. У разі виникнення порушень з боку органів зору лікування слід негайно припинити. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, кетопрофен може маскувати симптоми інфекційно-запальних захворювань. У разі виявлення ознак інфекції або погіршення самопочуття на фоні застосування препарату необхідно негайно звернутися до лікаря. За наявності в анамнезі протипоказань з боку шлунково-кишкового тракту (кровотечі, перфорація, виразкова хвороба), проведенні тривалої терапії та застосуванні високих доз кетопрофену пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом лікаря. Через важливу роль простагландинів у підтримці ниркового кровотоку слід виявляти особливу обережність при застосуванні кетопрофену у пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю, а також при лікуванні літніх пацієнтів, які приймають діуретики, та пацієнтів, у яких з якоїсь причини спостерігається зменшення обсягу. циркулюючої крові. Застосування препарату слід припинити перед великим хірургічним втручанням. Застосування кетопрофену може впливати на жіночу фертильність, тому пацієнткам з безпліддям (у тому числі таким, що проходять обстеження) не рекомендується застосовувати препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Даних про негативний вплив кетопрофену в дозах, що рекомендуються, на здатність до керування автомобілем або роботу з механізмами немає. Водночас, пацієнтам, у яких на фоні застосування препарату виникають сонливість, запаморочення або інші неприємні відчуття з боку нервової системи, включаючи порушення зору, слід утриматися від керування автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацетилсаліцилова кислота – 300,0 мг, парацетамол – 100,0 мг, кофеїн (кофеїн безводний) – 50,0 мг; Допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 97,88 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (Тип А) – 30,00 мг, тальк – 11,20 мг, стеаринова кислота – 5,60 мг, повідон (полівінілпіролідон, Повідон К-17) 00 мг, стеарат кальцію – 1,32 мг.Опис лікарської формитаблетки білого або білого з кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні з фаскою та ризиком без запаху або зі слабким запахом. Допускається мармуровість.ХарактеристикаКофіцил-плюс - комбінований препарат, що містить ацетилсаліцилову кислоту, парацетамол і кофеїн. Ацетилсаліцилова кислота і парацетамол мають знеболювальну, жарознижувальну, протизапальну дію. Кофеїн підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний та судинно-руховий центри, розширює кровоносні судини скелетних м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; зменшує сонливість, почуття втоми, підвищує розумову та фізичну працездатність. Препарат застосовується у дорослих при помірно або слабо вираженому больовому синдромі (головний, зубний біль, невралгія, міалгія, грудний корінцевий синдром, люмбаго, артралгія, мігрень), у дорослих та дітей старше 15 років для зниження підвищеної температури тіла, при «простудних» і інших інфекційно-запальних захворюваннях. Випускається у формі таблеток (300 мг + 50 мг + 100 мг) по 10 таблеток у контурній комірковій упаковці.Фармакотерапевтична групааналгетичний ненаркотичний засіб (нестероїдний протизапальний засіб + аналгетичний ненаркотичний засіб + психостимулюючий засіб)ФармакодинамікаКофіцил-плюс – комбінований препарат, дія якого визначається компонентами, що входять до його складу. Ацетилсаліцилова кислота має знеболювальну, жарознижувальну, протизапальну дію, пов'язану з придушенням циклооксигеназ 1 і 2, що регулюють синтез простагландинів; гальмує агрегацію тромбоцитів, Кофеїн підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний та судинно-руховий центри, розширює кровоносні судини скелетних м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; зменшує сонливість, почуття втоми, підвищує розумову та фізичну працездатність. Парацетамол має жарознижувальну, знеболювальну дію.Показання до застосуванняКофіцил-плюс застосовується у дорослих при помірно або слабо вираженому больовому синдромі (головний, зубний біль, невралгія, міалгія, грудний корінцевий синдром, люмбаго, артралгія, альгодисменорея, мігрень), у дорослих та дітей старше 15 років для зниження підвищеної температури «простудних» та інших інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) або ксантинів; - підвищена чутливість до інших компонентів препарату; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення), шлунково-кишкова кровотеча; виражені порушення функції печінки чи нирок; астма, індукована прийомом ацетилсаліцилової кислоти, саліцилатів та інших нестероїдних протизапальних засобів; геморагічні діатези (хвороба Віллебранда, гемофілії, телеангіоектазії, гіпопротромбінемія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура); розшаровується аневризму аорти; дефіцит глюкозо-б-фосфатдегідрогенази; портальна гіпертензія; дефіцит вітаміну К; підвищена збудливість, порушення сну, тривожні розлади (агорофобія, панічні розлади);органічні захворювання серцево-судинної системи (гострий інфаркт міокарда, тяжкий перебіг ішемічної хвороби серця, артеріальна гіпертензія), пароксизмальна тахікардія, часта шлуночкова екстрасистолія; глаукому; хірургічні втручання, що супроводжуються кровотечею; діти віком до 15 років. З обережністю – гіперурикемія, уратний нефролітіаз, подагра, виразкова хвороба шлунка та/або дванадцятипалої кишки (в анамнезі), серцева недостатність тяжкого ступеня.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування при вагітності в І та ІІІ триместрі, у другому триместрі вагітності можливий разовий прийом препарату в рекомендованих дозах тільки в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищуватиме потенційний ризик для плода. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяАнорексія, нудота, блювання, гастралгія, діарея, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, шлунково-кишкові кровотечі, печінкова та/або ниркова недостатність, підвищення артеріального тиску, тахікардія. Алергічні реакції: шкірний висип, набряк Квінке, бронхоспазм. При тривалому прийомі - запаморочення, біль голови, порушення зору, шум у вухах, зниження агрегації тромбоцитів, гіпокоагуляція, геморагічний синдром (носова кровотеча, кровоточивість ясен, пурпуру та ін.), ураження нирок з папілярним некрозом; глухота; синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Рейя у дітей (метаболічний ацидоз порушення з боку нервової системи та психіки, блювання, порушення функції печінки).Взаємодія з лікарськими засобамиПідсилює дію гепарину, непрямих антикоагулянтів, резерпіну, стероїдних гормонів та гіпоглікемічних засобів. Зменшує ефективність спіронолактону, фуросеміду, гіпотензивних препаратів, протиподагричних засобів, що сприяють виведенню сечової кислоти. Посилює побічні дії глюкокортикостероїдів, похідних сульфонілсечовини, метотрексату, ненаркотичних аналгетиків та нестероїдних протизапальних препаратів. Слід уникати комбінації препарату з барбітуратами, протиепілептичними засобами, зидовудином, рифампіцином та алкогольними напоями (збільшує ризик гепатотоксичного ефекту). Під впливом парацетамолу час виведення хлорамфеніколу збільшується у 5 разів. Кофеїн прискорює всмоктування ерготаміну. Саліциламід, та ін стимулятори мікросомального окиснення сприяють утворенню токсичних метаболітів парацетамолу, що впливають на функцію печінки. Метоклопрамід прискорює всмоктування парацетамолу. При повторному прийомі парацетамол може посилити дію антикоагулянтів (похідних дикумарину).Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують внутрішньо після їди по 1-2 таблетки 2-3 рази на день. Максимальна добова доза – 6 таблеток. Перерва між прийомами препарату має бути не менше 4 годин. Для зменшення подразнюючої дії на шлунково-кишковий тракт препарат слід приймати після їжі, запиваючи водою, молоком, лужною мінеральною водою. При порушенні функції нирок або печінки перерва між прийомами – не менше 6 годин. Препарат не слід приймати більш ніж 5 днів при призначенні як знеболювальний засіб і більше 3 днів як жарознижувальний. Інші дозування та схеми застосування встановлює лікар.ПередозуванняНудота, блювання, біль у шлунку, пітливість, блідість шкірних покривів, тахікардія. При легких інтоксикаціях – дзвін у вухах; важка інтоксикація - сонливість, колапс, судоми, бронхоспазм, утруднене дихання, анурія, кровотеча, У міру посилення інтоксикації - прогресуючий параліч дихання та роз'єднання окисного фосфорилювання, що викликає респіраторний ацидоз. При підозрі на отруєння необхідно негайно звернутися по лікарську допомогу. Лікування: постраждалому слід зробити промивання шлунка та призначити адсорбенти (активоване вугілля).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацетилсаліцилова кислота – 300,0 мг, парацетамол – 100,0 мг, кофеїн (кофеїн безводний) – 50,0 мг; Допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 97,88 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (Тип А) – 30,00 мг, тальк – 11,20 мг, стеаринова кислота – 5,60 мг, повідон (полівінілпіролідон, Повідон К-17) 00 мг, стеарат кальцію – 1,32 мг.Опис лікарської формитаблетки білого або білого з кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні з фаскою та ризиком без запаху або зі слабким запахом. Допускається мармуровість.ХарактеристикаКофіцил-плюс - комбінований препарат, що містить ацетилсаліцилову кислоту, парацетамол і кофеїн. Ацетилсаліцилова кислота і парацетамол мають знеболювальну, жарознижувальну, протизапальну дію. Кофеїн підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний та судинно-руховий центри, розширює кровоносні судини скелетних м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; зменшує сонливість, почуття втоми, підвищує розумову та фізичну працездатність. Препарат застосовується у дорослих при помірно або слабо вираженому больовому синдромі (головний, зубний біль, невралгія, міалгія, грудний корінцевий синдром, люмбаго, артралгія, мігрень), у дорослих та дітей старше 15 років для зниження підвищеної температури тіла, при «простудних» і інших інфекційно-запальних захворюваннях. Випускається у формі таблеток (300 мг + 50 мг + 100 мг) по 10 таблеток у контурній комірковій упаковці.Фармакотерапевтична групааналгетичний ненаркотичний засіб (нестероїдний протизапальний засіб + аналгетичний ненаркотичний засіб + психостимулюючий засіб)ФармакодинамікаКофіцил-плюс – комбінований препарат, дія якого визначається компонентами, що входять до його складу. Ацетилсаліцилова кислота має знеболювальну, жарознижувальну, протизапальну дію, пов'язану з придушенням циклооксигеназ 1 і 2, що регулюють синтез простагландинів; гальмує агрегацію тромбоцитів, Кофеїн підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний та судинно-руховий центри, розширює кровоносні судини скелетних м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; зменшує сонливість, почуття втоми, підвищує розумову та фізичну працездатність. Парацетамол має жарознижувальну, знеболювальну дію.Показання до застосуванняКофіцил-плюс застосовується у дорослих при помірно або слабо вираженому больовому синдромі (головний, зубний біль, невралгія, міалгія, грудний корінцевий синдром, люмбаго, артралгія, альгодисменорея, мігрень), у дорослих та дітей старше 15 років для зниження підвищеної температури «простудних» та інших інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) або ксантинів; - підвищена чутливість до інших компонентів препарату; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення), шлунково-кишкова кровотеча; виражені порушення функції печінки чи нирок; астма, індукована прийомом ацетилсаліцилової кислоти, саліцилатів та інших нестероїдних протизапальних засобів; геморагічні діатези (хвороба Віллебранда, гемофілії, телеангіоектазії, гіпопротромбінемія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура); розшаровується аневризму аорти; дефіцит глюкозо-б-фосфатдегідрогенази; портальна гіпертензія; дефіцит вітаміну К; підвищена збудливість, порушення сну, тривожні розлади (агорофобія, панічні розлади);органічні захворювання серцево-судинної системи (гострий інфаркт міокарда, тяжкий перебіг ішемічної хвороби серця, артеріальна гіпертензія), пароксизмальна тахікардія, часта шлуночкова екстрасистолія; глаукому; хірургічні втручання, що супроводжуються кровотечею; діти віком до 15 років. З обережністю – гіперурикемія, уратний нефролітіаз, подагра, виразкова хвороба шлунка та/або дванадцятипалої кишки (в анамнезі), серцева недостатність тяжкого ступеня.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування при вагітності в І та ІІІ триместрі, у другому триместрі вагітності можливий разовий прийом препарату в рекомендованих дозах тільки в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищуватиме потенційний ризик для плода. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяАнорексія, нудота, блювання, гастралгія, діарея, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, шлунково-кишкові кровотечі, печінкова та/або ниркова недостатність, підвищення артеріального тиску, тахікардія. Алергічні реакції: шкірний висип, набряк Квінке, бронхоспазм. При тривалому прийомі - запаморочення, біль голови, порушення зору, шум у вухах, зниження агрегації тромбоцитів, гіпокоагуляція, геморагічний синдром (носова кровотеча, кровоточивість ясен, пурпуру та ін.), ураження нирок з папілярним некрозом; глухота; синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Рейя у дітей (метаболічний ацидоз порушення з боку нервової системи та психіки, блювання, порушення функції печінки).Взаємодія з лікарськими засобамиПідсилює дію гепарину, непрямих антикоагулянтів, резерпіну, стероїдних гормонів та гіпоглікемічних засобів. Зменшує ефективність спіронолактону, фуросеміду, гіпотензивних препаратів, протиподагричних засобів, що сприяють виведенню сечової кислоти. Посилює побічні дії глюкокортикостероїдів, похідних сульфонілсечовини, метотрексату, ненаркотичних аналгетиків та нестероїдних протизапальних препаратів. Слід уникати комбінації препарату з барбітуратами, протиепілептичними засобами, зидовудином, рифампіцином та алкогольними напоями (збільшує ризик гепатотоксичного ефекту). Під впливом парацетамолу час виведення хлорамфеніколу збільшується у 5 разів. Кофеїн прискорює всмоктування ерготаміну. Саліциламід, та ін стимулятори мікросомального окиснення сприяють утворенню токсичних метаболітів парацетамолу, що впливають на функцію печінки. Метоклопрамід прискорює всмоктування парацетамолу. При повторному прийомі парацетамол може посилити дію антикоагулянтів (похідних дикумарину).Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують внутрішньо після їди по 1-2 таблетки 2-3 рази на день. Максимальна добова доза – 6 таблеток. Перерва між прийомами препарату має бути не менше 4 годин. Для зменшення подразнюючої дії на шлунково-кишковий тракт препарат слід приймати після їжі, запиваючи водою, молоком, лужною мінеральною водою. При порушенні функції нирок або печінки перерва між прийомами – не менше 6 годин. Препарат не слід приймати більш ніж 5 днів при призначенні як знеболювальний засіб і більше 3 днів як жарознижувальний. Інші дозування та схеми застосування встановлює лікар.ПередозуванняНудота, блювання, біль у шлунку, пітливість, блідість шкірних покривів, тахікардія. При легких інтоксикаціях – дзвін у вухах; важка інтоксикація - сонливість, колапс, судоми, бронхоспазм, утруднене дихання, анурія, кровотеча, У міру посилення інтоксикації - прогресуючий параліч дихання та роз'єднання окисного фосфорилювання, що викликає респіраторний ацидоз. При підозрі на отруєння необхідно негайно звернутися по лікарську допомогу. Лікування: постраждалому слід зробити промивання шлунка та призначити адсорбенти (активоване вугілля).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: еторикоксиб – 90 мг; Допоміжні речовини: кальцію безводний гідрофосфат - 39 мг, целюлоза мікрокристалічна - 38.25 мг, повідон К30 - 9 мг, магнію стеарат - 1.5 мг, кроскармеллоза натрію - 2.25 мг; Склад оболонки таблетки: Опадрай II білий 32К580000С – 6 мг: гіпромелоза 15 cPs 2.4 мг, лактози моногідрат 1.68 мг, титану діоксид 1.44 мг, тріацетин 0.48 мг. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 30 мг, 60 мг, 90 мг та 120 мг. По 7 пігулок в Аl/Аl блістер. По 1 блістеру разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. По 10 пігулок в Аl/Аl блістер. По 1, 2, 3, 5, 6, 9, 10 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. По 14 пігулок в Аl/Аl блістер. По 1,2, 4, 6, 7 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаНестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ).ФармакокінетикаВсмоктування Эторикоксиб швидко всмоктується прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність прийому внутрішньо становить близько 100%. При застосуванні препарату у дорослих натще в дозі 120 мг один раз на день до досягнення рівноважного стану максимальна концентрація в плазмі (Сmах) становить 3,6 мкг/мл. Час досягнення Сmах (Тmах) становить приблизно 1 годину після прийому препарату. Середня геометрична площа під кривою "концентрація – час" (AUC0-24ч) склала 37,8 мкг * год / мл. Фармакокінетика эторикоксиба в діапазоні терапевтичних доз має лінійний характер. При прийомі эторикоксиба в дозі 120 мг під час їжі (їжа з високим вмістом жирів) не спостерігалося клінічно значущого впливу на ступінь абсорбції. Швидкість абсорбції при цьому змінювалася, що призводило до зниження Сmах на 36% і збільшення Тmах на 2 год. Ці дані не є клінічно значущими. У клінічних дослідженнях церикоксиб застосовувався незалежно від їди. Розподіл Еторікоксиб приблизно на 92% зв'язується з білками плазми у людини в діапазоні концентрацій від 0,05 до 5 мкг/мл. Об'єм розподілу у рівноважному стані (VdSS) становить близько 120 л. Еторикоксиб проникає через плацентарний бар'єр у щурів та кролів та гематоенцефалічний бар'єр у щурів. Метаболізм Еторикоксиб екстенсивно метаболізується, У людини виявлено п'ять метаболітів церикоксиксу. Основним метаболітом є 6'-карбоксиацетилеторикоксиб, що утворюється в результаті подальшого окислення 6'-гідроксиметилеторикоксибу. Ці основні метаболіти не мають помітної активності або слабо інгібують ЦОГ-2. Жоден із цих метаболітів не інгібує ЦОГ-1. Виведення Після одноразового внутрішньовенного введення здоровим добровольцям міченого радіоактивного церикоксибу в дозі 25 мг 70 % церикоксибу виводилося через нирки та 20 % – через кишечник, переважно у вигляді метаболітів. Менше 2% виявлялося у незміненому вигляді. Виведення еторикоксибу відбувається в основному шляхом метаболізму в печінці з подальшим виведенням нирками. Рівноважні концентрації эторикоксиба досягаються при щоденному прийомі в дозі 120 мг протягом 7 днів з коефіцієнтом кумуляції близько 2, що відповідає періоду напіввиведення близько 22 год. Плазмовий кліренс після внутрішньовенного введення 25 мг становить приблизно 50 мл/хв. Особливі групи пацієнтів Стать: фармакокінетичні параметри препарату у чоловіків та жінок не відрізняються. Літні пацієнти: фармакокінетика препарату у пацієнтів віком понад 65 років порівнянна з фармакокінетикою у пацієнтів молодшого віку. Діти: фармакокінетика еторикоксибу у дітей (60 кг, які приймали церикоксиб у дозі 90 мг 1 раз на день), була аналогічна фармакокінетиці у дорослих, які приймали церикоксиб у дозі 90 мг 1 раз на день. Безпека та ефективність застосування церикоксибу у дітей не встановлена. Печінкова недостатність: у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) прийом еторикоксибу в дозі 60 мг 1 раз на день супроводжувався збільшенням показника AUC приблизно на 16% порівняно зі здоровими добровольцями, які приймали препарат у тій ж дозі. У пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), які отримували еторикоксиб у дозі 60 мг один раз на день через день, середнє значення AUC було таким же, як у здорових добровольців, які приймали еторикоксиб у дозі 60 мг раз на день щодня. Застосування еторикоксибу в дозі 30 мг один раз на день не вивчалося у цій групі пацієнтів. Клінічні та фармакокінетичні дані досліджень у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (>10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні. Ниркова недостатність: фармакокінетичні показники одноразового застосування церикоксибу в дозі 120 мг у пацієнтів з нирковою недостатністю помірного та тяжкого ступеня та у пацієнтів з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, суттєво не відрізняються від показників у здорових добровольців. Гемодіаліз незначно впливає на виведення препарату (кліренс при діалізі – близько 50 мл/хв).ФармакодинамікаЕторикоксиб при пероральному прийомі в терапевтичних концентраціях є селективним інгібітором циклооксигенази типу 2 (ЦОГ-2). У дослідженнях з клінічної фармакології церикоксиб дозозалежно інгібував ЦОГ-2, не впливаючи на ЦОГ-1 при застосуванні доз до 150 мг на день. Еторикоксиб не пригнічував синтез простагландинів у слизовій оболонці шлунка і не впливав на функцію тромбоцитів. ЦОГ відповідає за синтез простагландинів. Виділено дві ізоформи цього ферменту - ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоферментом, який індукується під дією прозапальних медіаторів і розглядається як основний фермент, який відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення та лихоманки. ЦОГ-2 бере участь у процесах овуляції, імплантації та закриття артеріальної протоки, регуляції функції нирок, центральної нервової системи (індукція лихоманки, відчуття болю, когнітивна функція), а також може грати певну роль у процесі загоєння виразок. ЦОГ-2 була виявлена ​​у тканинах, що оточують виразки шлунка у людини, але її значення для загоєння виразки не встановлено. Ефективність У пацієнтів з остеоартрозом (ОА) церикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг один раз на день викликав достовірне зменшення болю та покращення оцінки свого стану пацієнтами. Ці сприятливі ефекти спостерігалися вже другого дня лікування і зберігалися протягом 52 тижнів. Дослідження еторикоксибу в дозі 30 мг один раз на день (із застосуванням подібних методів оцінки) продемонстрували ефективність препарату порівняно з плацебо протягом усього періоду лікування (12 тижнів). У дослідженні, яке проводилося з метою визначення оптимальної дози, еторикоксиб у дозі 60 мг продемонстрував достовірно більш виражене поліпшення, ніж у дозі 30 мг для всіх 3 первинних кінцевих точок через 6 тижнів лікування. Застосування дози 30 мг на лікування ОА суглобів кистей рук не вивчалося. У пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА) прийом еторикоксибу в дозі 60 мг або 90 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю, запалення та покращення рухливості. Ці сприятливі ефекти зберігалися протягом 12-тижневого періоду лікування. Дослідження порівняння застосування церикоксибу в дозі 60 мг і 90 мг один раз на день для лікування РА показало, що обидва режими дозування забезпечували переважну ефективність терапії порівняно з плацебо. Доза церикоксибу 90 мг один раз на день перевищувала за ефективністю дозу 60 мг один раз на день при оцінці ефекту за допомогою Глобальної Шкали. % довірчий інтервал (ДІ): -4,98 мм; -0,45 мм). У пацієнтів із гострим подагричним артритом еторикоксиб у дозі 120 мг один раз на день протягом усього періоду лікування (8 днів) зменшував помірний та сильний біль у суглобах та запалення порівняно з індометацином у дозі 50 мг 3 рази на день. Зменшення болю відзначалося вже через 4 години після початку лікування. У пацієнтів з анкілозуючим спондилітом еторикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю в спині, запалення, скутості, а також покращення рухової функції. Клінічна ефективність эторикоксиба спостерігалася вже другого дня лікування та зберігалася протягом усього періоду лікування (52 тижні). В іншому дослідженні, в рамках якого порівнювалася ефективність застосування церикоксибу в дозі 90 мг один раз на день та 60 мг один раз на день, цей препарат продемонстрував рівну ефективність порівняно з напроксеном у дозі 1000 мг один раз на день. Серед пацієнтів, у яких не було досягнуто адекватної клінічної відповіді на терапію протягом 6 тижнів при застосуванні церикоксибу у дозі 60 мг один раз на день, збільшення добової дози до 90 мг дозволяло покращити результати лікування, оцінені за допомогою шкали інтенсивності болю у спині. -100 мм візуально-аналогова шкала), порівняно з продовженням терапії еторікоксибом у дозі 60 мг один раз на день. Середнє поліпшення склало -2,70 мм (95% ДІ: 4,88 мм; -0,52 мм). У клінічному дослідженні з вивчення болю після стоматологічних операцій эторикоксиб у дозі 90 мг призначали раз на день протягом трьох днів. У підгрупі пацієнтів з помірним болем (при вихідній оцінці) еторикоксиб у дозі 90 мг продемонстрував знеболюючий ефект, аналогічний ібупрофену в дозі 600 мг (16,11 порівняно з 16,39, Р = 0,722) та більший, ніж при застосуванні комбінації парацетамол/ кодеїн у дозі 600 мг/60 мг (11,00; Р Безпека Програма MEDAL (Багатонаціональна Програма Оцінки Довгострокового Призначення Еторікоксибу та Диклофенаку при Артріті) Програма MEDAL була проспективною програмою оцінки безпеки на підставі серцево-судинних явищ за об'єднаними даними трьох рандомізованих подвійних сліпих активно-контрольованих досліджень: MEDAL, EDGE II та EDGE. Дослідження MEDAL являло собою дослідження, тривалість якого визначалася досягненням кінцевих точок (серцево-судинних явищ), воно включало 17804 пацієнта з ОА та 5700 пацієнтів з РА, які отримували еторикоксиб у дозі 60 мг (ОА) або 90 мг (ОА та РА) або ді у дозі 150 мг на день у середньому протягом 20,3 місяців (максимум 42,3 місяці, медіана 21,3 місяці). У цьому дослідженні реєстрували лише серйозні небажані явища та випадки вибуття з дослідження внаслідок будь-якого небажаного явища. У дослідженнях EDGE та EDGE II порівнювали безпеку прийому церикоксибу та диклофенаку для шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). До дослідження EDGE було включено 7111 пацієнтів з ОА, які отримували еторикоксиб у дозі 90 мг на день (в 1,5 рази більше за дозу, рекомендовану при ОА) або диклофенак у дозі 150 мг на день протягом у середньому 9,1 місяців (максимум 16 , 6 місяців, медіана 11,4 місяців). У дослідження EDGE II було включено 4086 пацієнтів з РА, які отримували еторикоксиб у дозі 90 мг на день або диклофенак у дозі 150 мг на день протягом середньому 19,2 місяців (максимум 33,1 місяця, медіана 24 місяці). В об'єднаній програмі MEDAL аналізували дані щодо лікування 34701 пацієнтів з ОА або РА, середня тривалість лікування склала 17,9 місяців (максимум 42,3 місяці, медіана 16,3 місяців), при цьому приблизно 12800 пацієнтів отримували лікування протягом понад 24 місяців. Пацієнти, включені до програми, при вихідній оцінці мали широкий спектр серцево-судинних та шлунково-кишкових факторів ризику. Були виключені пацієнти, які мали в анамнезі нещодавно перенесений інфаркт міокарда (ІМ), аортокоронарне шунтування або черезшкірне коронарне втручання протягом 6 місяців перед включенням до дослідження. У дослідженнях дозволялося застосовувати гастропротектори та низькі дози аспірину. Загальна безпека Достовірних відмінностей між эторикоксибом та диклофенаком щодо частоти розвитку серцево-судинних тромботичних явищ виявлено не було. Кардіоренальні небажані явища найчастіше спостерігалися при прийомі церикоксибу в порівнянні з диклофенаком, ефект був дозозалежним (див. результати нижче). Небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту та печінки достовірно частіше спостерігалися при прийомі диклофенаку, ніж при прийомі церикоксибу. Частота небажаних явищ у дослідженнях EDGE та EDGE II та небажаних явищ, визнаних серйозними або зажадали відміни лікування, у дослідженні MEDAL була вищою при прийомі еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Результати дослідження безпеки щодо серцево-судинної системи Частота підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних небажаних явищ (включаючи серцеві, цереброваскулярні та явища з боку периферичної судинної системи) була порівнянна між групами, які отримували церикоксиб або диклофенак (дані наведені в таблиці нижче). Не виявлено статистично значимих відмінностей щодо частоти тромботичних явищ між еторикоксибом та диклофенаком у всіх проаналізованих підгрупах, включаючи категорії пацієнтів з підвищеним ризиком серцево-судинних ускладнень. Відносний ризик для підтверджених серйозних серцево-судинних небажаних тромботичних явищ був подібним при прийомі еторикоксібу в дозі 60 мг або 90 мг і диклофенаку в дозі 150 мг. Частота підтверджених тромботичних серцево-судинних серйозних небажаних явищ (Об'єднана програма MEDAL) Еторікоксиб(N=16819)25 836 пацієнто-років Диклофенак(N=16483)24 766 пацієнто-років Порівняння між видами лікування Частота 1 (95% ДІ) Частота 1 (95% ДІ) Відносний ризик (95% ДІ) Підтверджені тромботичні серцево-судинні серйозні небажані явища За виконання вимог протоколу (Per protocol) 1,24 (1,11; 1,38) 1,30 (1,17; 1,45) 0,95 (0,81; 1,11) Залежно від призначеного лікування (Intent-to-treat) 1,25 (1,14; 1,36) 1,19 (1,08; 1,30) 1,05 (0,93; 1,19) Підтверджені явища з боку серця За виконання вимог протоколу (Per protocol) 0,71 (0,61; 0,82) 0,78 (0,68; 0,90) 0,90 (0,74; 1,10) Залежно від призначеного лікування (Intent-to-treat) 0,69 (0,61; 0,78) 0,70 (0,62; 0,79) 0,99 (0,84; 1,17) Підтверджені цереброваскулярні явища За виконання вимог протоколу (Per protocol) 0,34 (0,28; 0,42) 0,32 (0,25; 0,40) 1,08 (0,80; 1,46) Залежно від призначеного лікування (Intent-to-treat) 0,33 (0,28; 0,39) 0,29 (0,24; 0,35) 1,12 (0,87; 1,44) Підтверджені явища з боку периферичної судинної системи За виконання вимог протоколу (Per protocol) 0,20 (0,15; 0,27) 0,22 (0,17; 0,29) 0,92 (0,63; 1,35) Залежно від призначеного лікування (Intent-to-treat) 0,24 (0,20; 0,30) 0,23 (0,18; 0,28) 1,08 (0,81; 1,44) 1 число явищ на 100 пацієнто-років; ДІ = довірчий інтервал; N = загальна кількість пацієнтів, які виконали вимоги протоколу. При виконанні вимог протоколу: всі явища, що розвинулися на тлі досліджуваної терапії або протягом 14 днів після її припинення (виключені пацієнти, які прийняли <75% досліджуваного препарату або приймали НПЗП >10% часу, що не входять до дослідження). Залежно від призначеного лікування: всі підтверджені явища, що розвинулися до закінчення дослідження (включно з пацієнтами, які могли піддаватися не включеним до дослідження втручанням після припинення прийому досліджуваних препаратів). Загальна кількість рандомізованих пацієнтів: n = 17412 для эторикоксиба і n = 17289 для диклофенаку. Смертність від серцево-судинних явищ, а також загальна смертність у групах лікування церикоксибом та диклофенаком були порівнянними. Кардіоренальні явища Приблизно у 50% пацієнтів, включених у дослідження MEDAL, при початковій оцінці в анамнезі було зареєстровано артеріальну гіпертензію. У проведеному дослідженні частота вибування внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з артеріальною гіпертензією, була статистично значуще вищою під час прийому эторикоксиба проти диклофенаком. Частота небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю (випадки вибування з дослідження або серйозні небажані явища), була подібною до груп еторікоксибу в дозі 60 мг і диклофенаку в дозі 150 мг, але була вищою для еторікоксибу в дозі 90 мг порівняно з диклофеном. дозі 150 мг (і статистично значуще вище для еторикоксибу в дозі 90 мг у порівнянні з диклофенаком у дозі 150 мг у дослідженні MEDAL у пацієнтів з ОА). Частота підтверджених небажаних явищ,пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю (серйозних, які призвели до госпіталізації або необхідності невідкладної допомоги), була незначно вищою для церикоксибу порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, ефект був дозозалежним. Частота випадків вибування з дослідження внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з набряками, була вищою для еторікоксибу в дозі 150 мг, порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, ефект був дозозалежним (статистично значимо для еторікоксибу в дозі 90 мг, але не для етороксиксу в дозі 60 мг).була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком в дозі 150 мг, ефект був дозозалежним (статистично значуще для етіроксиксібу в дозі 90 мг, але не для етіроксиксібу в дозі 60 мг).була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, ефект був дозозалежним (статистично значуще для церикоксибу в дозі 90 мг, але не для церикоксиксу в дозі 60 мг). Результати оцінки кардіоренальної безпеки у дослідженнях EDGE та EDGE II узгоджуються з результатами у дослідженні MEDAL В окремих дослідженнях програми MEDAL абсолютна частота вибування з дослідження в будь-якій групі лікування при прийомі еторикоксибу (60 мг або 90 мг) становила до 2,6% при артеріальній гіпертензії, до 1,9% при набряках, і до 1,1% при хронічній серцевої недостатності. У пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 90 мг, частота вибуття з дослідження була вищою, ніж у пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 60 мг. Результати оцінки переносимості з боку ШКТ у Програмі MEDAL У кожному з трьох досліджень, що входять до програми MEDAL, частота вибування з дослідження для будь-яких клінічних небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту (наприклад, диспепсія, біль у животі, виразки) була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Частота вибуття з дослідження внаслідок небажаних клінічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років за весь період дослідження становила: 3,23 для еторикоксибу та 4,96 для диклофенаку в дослідженні MEDAL; 9,12 для эторикоксиба і 12,28 для диклофенаку у дослідженні EDGE; 3,71 для еторикоксибу та 4,81 для диклофенаку в дослідженні EDGE II. Результати оцінки безпеки щодо ШКТ у Програмі MEDAL До небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту були віднесені перфорації, виразки та кровотечі. Ускладнені небажані явища з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту включали перфорацію, непрохідність та ускладнені кровотечі; неускладнені явища включали неускладнені кровотечі та неускладнені виразки. При прийомі эторикоксиба порівняно з диклофенаком загальна частота небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту була достовірно нижчою. Достовірних відмінностей між етерокіксібом і диклофенаком за частотою ускладнених небажаних явищ виявлено не було. Для випадків кровотеч із верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ускладнених та неускладнених) не було виявлено достовірних відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком.Перевага церикоксибу порівняно з диклофенаком щодо ускладнень з боку верхніх відділів ШКТ не була статистично значущою у пацієнтів, які одночасно приймали аспірин у низьких дозах (близько 33% пацієнтів). Частота підтверджених ускладнених та неускладнених клінічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років (перфорації, виразки та кровотечі) склала 0,67 (95 % ДІ: 0,57; 0,77) для церикоксиксу та 0,97 (95 % ДІ: 0,85; 1,10) для диклофенаку, відносний ризик склав 0,69 (95% ДІ: 0,57; 0,83). При оцінці частоти підтверджених клінічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту у пацієнтів похилого віку максимальне зниження спостерігалося у пацієнтів у віці ≥75 років у групі церикоксибу в порівнянні з диклофенаком - 1,35 (95 % ДІ: 0,94; 1,87) та 2,78 (95% ДІ: 2,14; 3,56) на 100 пацієнто-років відповідно. Частота підтверджених небажаних явищ з боку нижніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорація тонкої або товстої кишки, непрохідність, кровотеча) достовірно не розрізнялася між групами, які приймали церикоксиб та диклофенак. Результати оцінки безпеки щодо печінки у Програмі MEDAL При прийомі эторикоксиба порівняно з диклофенаком спостерігалася статистично достовірно нижча частота вибуття з дослідження через небажані явища з боку печінки. В об'єднаній програмі MEDAL 0,3% пацієнтів, які приймали еторикоксиб, та 2,7% пацієнтів, які приймали диклофенак, вибули з дослідження через небажані явища з боку печінки. Частота небажаних явищ на 100 пацієнто-років склала 0,22 для церикоксиксу і 1,84 для диклофенаку (р Додаткові дані щодо безпеки, пов'язані з тромботичними серцево-судинними явищами У клінічних дослідженнях, за винятком Програми MEDAL, приблизно 3100 пацієнтів отримували церикоксикс у дозі ≥60 мг на день протягом 12 тижнів та довше. У цих дослідженнях не було виявлено помітних відмінностей у частоті підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних явищ у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі ≥60 мг, плацебо або нестероїдні протизапальні засоби, що не містять напроксен. Однак у порівнянні з пацієнтами, які отримували напроксен у дозі 500 мг двічі на день, частота цих явищ була вищою у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Різниця в антиагрегантній активності між деякими нестероїдними протизапальними засобами, що інгібують ЦОГ-1, та селективними інгібіторами ЦОГ-2 може мати клінічне значення у пацієнтів із групи ризику тромбоемболічних подій. Селективні інгібітори ЦОГ-2 пригнічують утворення системного (і, можливо, ендотеліального) простацикліну,не впливаючи на тромбоцитарний тромбоксан. Клінічна значимість цих спостережень встановлено. Додаткові дані з безпеки щодо ШКТ У двох 12-тижневих подвійних сліпих ендоскопічних дослідженнях кумулятивна частота розвитку гастродуоденальних виразок була значно нижчою у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день, ніж у пацієнтів, які отримували напроксен 500 мг двічі на день. або ібупрофен 800 мг тричі на день. Частота розвитку виразок при призначенні церикоксибу була вищою порівняно з плацебо. Дослідження ниркової функції у пацієнтів похилого віку У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні в паралельних групах оцінювався вплив 15-денної терапії церикоксибом (90 мг), целекоксибом (200 мг двічі на день), напроксеном (500 мг двічі на день) порівняно з плацебо на виведення натрію. , артеріальний тиск (АТ) та інші параметри функції нирок у пацієнтів віком від 60 до 85 років, які отримували раціон з обмеженим споживанням натрію до 200 мекв/день. Еторикоксиб, целекоксиб і напроксен мали подібний вплив на виведення натрію нирками через 2 тижні лікування. Всі активні препарати порівняння показали збільшення систолічного АТ порівняно з плацебо, однак, еторикоксиб викликав статистично значуще збільшення систолічного АТ на 14-й день порівняно з целекоксибом і напроксеном (середня зміна систолічного АТ порівняно з вихідним: етороксіб 7,7 мм рт. ст., целекоксиб 2,4 мм рт.ст., напроксен 3,6 мм рт.ст.).Показання до застосуванняСимптоматична терапія остеоартрозу, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, болю та запалення, пов'язаних із гострим подагричним артритом. Короткострокова терапія помірного гострого болю після стоматологічних операцій.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до еторикоксибу або будь-якої з допоміжних речовин препарату. Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки у стадії загострення, активна шлунково-кишкова кровотеча. Бронхіальна астма, бронхоспазм, гострий риніт, поліпоз носа, ангіоневротичний набряк, кропив'янка або алергічні реакції після прийому ацетилсаліцилової кислоти або нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ), у тому числі інгібіторів ЦОГ-2, в анамнезі. Вагітність та період грудного вигодовування. Тяжкі порушення функції печінки (сироватковий альбумін 10 балів за шкалою Чайлд-П'ю). Тяжка ниркова недостатність (КК Діти та підлітки до 16 років. Запальні захворювання кишок. Хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас за NYHA). Неконтрольована артеріальна гіпертензія (АТ стабільно вищий за 140/90 мм рт. ст.). Підтверджена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або цереброваскулярні захворювання. Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Підтверджена гіперкаліємія. З обережністю: Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту (виразкова ураження шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкова кровотеча в анамнезі, наявність інфекції Helicobacter Pylori, одночасне застосування інших нестероїдних протизапальних засобів, у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, літній вік). Пацієнти, які мають в анамнезі фактори ризику серцево-судинних ускладнень (дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, куріння, серцева недостатність, порушення функції лівого шлуночка, набряки та затримка рідини в організмі). Печінкова недостатність (5-9 балів за класифікацією Чайлд-П'ю). Пацієнти з дегідратацією. Пацієнти з порушеннями функції нирок (КК Пацієнти з попереднім значним зниженням функції нирок, з ослабленою функцією нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом печінки, що перебувають у групі ризику при тривалому застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. Супутня терапія антикоагулянтами (наприклад, варфарин), антиагрегантами (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел), препаратами, що метаболізуються сульфотрансферазами.Вагітність та лактаціяВагітність В даний час клінічних даних про застосування еторикоксибу при вагітності відсутні. У дослідженнях на тваринах спостерігалася токсична дія на репродуктивну систему. Потенційний ризик для жінок під час вагітності невідомий. Застосування еторикоксибу, як і інших лікарських препаратів, що інгібують синтез простагландинів, у III триместрі вагітності може призводити до придушення скорочень матки та передчасного закриття артеріальної протоки. Еторикоксиб протипоказаний при вагітності. Якщо під час лікування настала вагітність, церикоксиб необхідно відмінити. Грудне годування У лактуючих щурів еторикоксиб виділяється з молоком. Досліджень, що підтверджують виділення еторикоксибу з грудним молоком у жінок, не проводилося. Жінки, які приймають еторикоксиб, повинні припинити грудне вигодовування. Фертильність Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ-2 або синтез простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність.Побічна діяРезюме профілю безпеки Безпека застосування церикоксибу оцінювалася у клінічних дослідженнях за участю 9295 пацієнтів, у тому числі 6757 пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини та анкілозуючим спондилітом (приблизно 600 пацієнтів з ОА або РА отримували лікування протягом одного року або більше). Профіль небажаних реакцій був подібним у пацієнтів з ОА або РА, які отримували еторикоксиб протягом одного року або довше. У клінічному дослідженні гострого подагричного артриту пацієнти отримували церикоксиб у дозі 120 мг 1 раз на день протягом 8 днів. Профіль небажаних явищ у цьому дослідженні був загалом таким самим, як і в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю в нижній частині спини. Для оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи були об'єднані дані трьох активних контрольованих досліджень, у яких брали участь 17412 пацієнтів з ОА або РА, які отримували еторикоксиб у дозі 60 мг або 90 мг, середня тривалість досліджень склала приблизно 18 місяців. У клінічних дослідженнях гострого післяопераційного болю, пов'язаного з проведенням стоматологічної операції, у яких 614 пацієнтів отримували еторикоксиб у дозі 90 мг або 120 мг, профіль небажаних ефектів загалом був подібним до профілю в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю в нижній частині спини. Табличне резюме небажаних реакцій У таблиці перераховані небажані реакції, які були зареєстровані з більшою частотою при застосуванні препарату, ніж у групі плацебо, у клінічних дослідженнях, що включали пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини або анкілозуючим спондилітом (еторикоксиб призначався у дозі 30 мг, 60 мг або 90 мг з підвищенням дози до рекомендованої протягом 12 тижнів), у програмі MEDAL, де дослідження тривали до 3,5 років, у короткострокових дослідженнях гострого болю (протягом 7 днів), а також отримані під час постмаркетингового застосування. Класифікація систем органів Небажана реакція Частота 1 Інфекційні та паразитарні захворювання альвеолярний остит часто гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів не часто Порушення з боку крові та лімфатичної системи анемія (в основному в результаті шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія не часто Порушення з боку імунної системи реакції гіперчутливості 2,4 не часто ангіоневротичний набряк, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, у тому числі шок 2 рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування набряки/затримка рідини часто посилення або зниження апетиту, збільшення маси тіла не часто Порушення психіки тривога, депресія, зниження ясності мислення, галюцинації 2 не часто сплутаність свідомості 2 , неспокій 2 рідко Порушення з боку нервової системи запаморочення, головний біль часто порушення смаку, безсоння, парестезія/гіпестезія, сонливість не часто Порушення з боку органу зору нечіткість зору, кон'юнктивіт не часто Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення дзвін у вухах, вертиго не часто Порушення з боку серця відчуття серцебиття, аритмія 2 часто фібриляція передсердь, тахікардія 2 , хронічна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія 2 , інфаркт міокарда 5 не часто Порушення з боку судин артеріальна гіпертензія часто "припливи", порушення мозкового кровообігу 5 транзиторна ішемічна атака гіпертонічний криз 2 васкуліт 2 не часто Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. бронхоспазм 2 часто кашель, задишка, носова кровотеча не часто Порушення з боку шлунково-кишкового тракту біль в животі дуже часто метеоризм, гастрит, печія/гастроезофагеальний рефлюкс, діарея, диспепсія/дискомфорт в епігастрії, нудота, блювання, езофагіт, виразка слизової оболонки порожнини рота часто здуття живота, зміна перистальтики, сухість слизової оболонки порожнини рота, виразка гастродуоденальної, виразкова хвороба шлунка, включаючи перфорації та кровотечі, панкреатит 2 , синдром подразненого кишечника не часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів підвищення активності АЛТ та ACT часто гепатит 2 рідко печінкова недостатність 2 , жовтяниця 2 рідко 3 Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин екхімоз часто набряклість особи, свербіж, висип, еритема 2 , кропив'янка 2 не часто синдром Стівенса-Джонсона 2 , токсичний епідермальний некроліз 2 , фіксована лікарська еритема 2 рідко 3 Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини м'язові судоми/спазм, скелетно-м'язовий біль/скутість не часто Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів протеїнурія, підвищення концентрації креатиніну в сироватці, ниркова недостатність 2,3,4 не часто Загальні розлади та порушення у місці введення астенія/слабкість, грипоподібний синдром часто біль у грудній клітці не часто Лабораторні та інструментальні дані підвищення концентрації азоту сечовини крові, підвищення активності креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення концентрації сечової кислоти не часто гіпонатріємія рідко 1 Відповідно до частоти, що враховується у клінічних дослідженнях: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до 2 Ця небажана реакція була зареєстрована під час постмаркетингового спостереження. Частота оцінювалася на підставі найбільшої частоти, що спостерігається у клінічних дослідженнях з урахуванням показань та затвердженої дози. 3 Частотна категорія "рідко" була визначена відповідно до керівництва (версія 2, вересень 2009 р.) для Короткої характеристики лікарського препарату на підставі розрахункової верхньої межі 95 % довірчого інтервалу для 0 явищ, враховуючи кількість пацієнтів, які отримували еторикоксиб в аналізі даних III фази , об'єднаних залежно від дози та показання (n = 15470). 4 Гіперчутливість включає терміни "алергія", "лікарська алергія", "гіперчутливість до лікарського препарату", "гіперчутливість", "гіперчутливість неуточнена", "реакція гіперчутливості" та "неспецифічна алергія". 5 За результатами даних аналізу довгострокових плацебо- та активноконтрольованих клінічних досліджень при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 підвищується ризик розвитку серйозних артеріальних тромботичних явищ, включаючи ІМ та інсульт. З наявних даних, малоймовірно, що абсолютний ризик розвитку цих явищ перевищує 1 % на рік (нечасто). Наступні серйозні небажані явища були зареєстровані у зв'язку з прийомом НГТВП і не можуть бути виключені для еторикоксибу: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит та нефротичний синдром.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічні взаємодії Пероральні антикоагулянти (варфарин). У пацієнтів, які постійно приймають варфарин, прийом еторикоксибу в дозі 120 мг на день супроводжувався збільшенням міжнародного нормалізованого відношення (МНО)/протромбінового часу приблизно на 13%. Тому у пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти, слід контролювати МНО/протромбіновий час на початку лікування або при зміні дози еторикоксибу, особливо в перші кілька днів. Діуретики, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та антагоністи рецепторів ангіотензину II. Нестероїдні протизапальні засоби можуть послаблювати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з зневодненням або у літніх пацієнтів з порушеною функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста рецепторів ангіотензину II та препаратів, що інгібують ЦОГ, може призводити до додаткового погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток. ниркової недостатності, яка зазвичай має оборотний характер. Це слід враховувати у пацієнтів, які приймають одночасно церикоксиб з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ. Такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку.Пацієнти повинні бути належним чином гідратовані, при цьому необхідно проводити моніторинг функції нирок на початку комбінованої терапії та періодично надалі. Ацетилсаліцилова кислота. У дослідженні у здорових добровольців церикоксиб у дозі 120 мг 1 раз на день у рівноважному стані не впливав на антитромбоцитарну активність ацетилсаліцилової кислоти (81 мг 1 раз на день). Еторикоксиб можна одночасно застосовувати з ацетилсаліциловою кислотою в низьких дозах, призначених для профілактики серцево-судинних захворювань. Тим не менш, одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти та еторикоксибу може призвести до збільшення частоти виразкового ураження шлунково-кишкового тракту або інших ускладнень у порівнянні з прийомом тільки церикоксиксу. Одночасне застосування церикоксибу з ацетилсаліциловою кислотою в дозах, що перевищують рекомендовані для профілактики серцево-судинних ускладнень, а також з іншими нестероїдними протизапальними засобами не рекомендується. Циклоспорин та такролімус. Взаємодія церикоксибу з цими препаратами не вивчалася, однак, одночасне застосування циклоспорину або такролімусу з будь-яким нестероїдними протизапальними засобами може посилювати нефротоксичний ефект циклоспорину або такролімусу. При прийомі эторикоксиба у комбінації з будь-яким із цих препаратів слід контролювати функцію нирок. Фармакокінетичні взаємодії Вплив інших лікарських препаратів на фармакокінетику еторикоксибу Основний шлях метаболізму церикоксибу залежить від ферментів системи CYP. Ізофермент CYP3A4 сприяє метаболізму церикоксибу in vivo. Дослідження in vitro показують, що ізоферменти CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 і CYP2C19 можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики in vivo не вивчені. Кетоконазол. Кетоконазол, потужний інгібітор ізоферменту CYP3A4, при прийомі здоровими добровольцями в дозі 400 мг один раз на день протягом 11 днів не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетику одноразової дози церикоксиксу 60 мг (збільшення AUC на 43%). Вориконазол та міконазол. Одночасне призначення сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (вориконазол для прийому всередину або міконазол місцево, у вигляді гелю для прийому всередину) та еторикоксибу викликало невелике збільшення експозиції церикоксибу, яке не визнано клінічно значущим на підставі опублікованих даних. ріфампіцин. Одночасне застосування церикоксибу та рифампіцину (потужного індуктора системи цитохромів) призводило до зниження концентрації церикоксибу в плазмі на 65 %. Така взаємодія може призвести до рецидиву симптомів при одночасному призначенні еторикоксибу з рифампіцином. Ця інформація дозволяє припустити необхідність збільшення дози, проте застосовувати еторикоксиб у дозах, що перевищують рекомендовані для кожного показання, не рекомендується, оскільки комбіноване застосування рифампіцину та еторикоксибу в таких дозах не вивчалося. Антациди. Антациди не надають клінічно значущої дії на фармакокінетику еторикоксибу. Вплив еторикоксибу на інші лікарські препарати Літій. НПЗЗ зменшують виведення літію нирками, отже, збільшують концентрацію літію у плазмі крові. При необхідності проводять частий контроль концентрації літію в крові та коригують дозу літію під час одночасного прийому з нестероїдними протизапальними засобами, а також при відміні нестероїдних протизапальних засобів. Метотрексат. У двох дослідженнях вивчалися ефекти еторикоксибу в дозах 60, 90 або 120 мг 1 раз на день протягом семи днів у пацієнтів, які отримували 1 раз на тиждень метотрексат у дозі від 7,5 до 20 мг на лікування РА. Еторикоксиб у дозах 60 та 90 мг не впливав на концентрацію метотрексату в плазмі та нирковий кліренс метотрексату. В одному дослідженні церикоксиб у дозі 120 мг не фармакокінетично впливав на метотрексат, але в іншому дослідженні концентрація метотрексату в плазмі підвищувалася на 28 %, а нирковий кліренс метотрексату знижувався на 13 %. При одночасному прийомі церикоксибу та метотрексату рекомендується вести спостереження щодо можливої ​​появи токсичних ефектів метотрексату. Пероральні контрацептиви. Еторикоксиб у дозі 60 мг при одночасному прийомі протягом 21 дня з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу (ЕЕ) та від 0,5 мг до 1 мг норетиндрону, збільшував AUC0-24 год ЕЕ на 37 % у рівноважному стані. Прийом церикоксиксу в дозі 120 мг у поєднанні з вищевказаними пероральними контрацептивами (одночасно або з інтервалом 12 годин) збільшував AUC0-24год. ЕЕ на 50-60% у рівноважному стані. Це збільшення концентрації ЕЕ слід враховувати при виборі перорального контрацептиву для одночасного застосування з церикоксибом. Подібна взаємодія може спричинити збільшення частоти розвитку небажаних явищ, пов'язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад, венозних тромбоемболій у жінок із групи ризику). Замісна гормональна терапія (ЗГТ). Призначення еторікоксибу в дозі 120 мг одночасно з препаратами для ЗГТ, що містять кон'юговані естрогени в дозі 0,625 мг протягом 28 днів, збільшує середнє рівноважне значення AUC0-24 год некон'югованого естрону (41 %), еквіліну (76 %) та 17-2 %). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (30, 60 та 90 мг), не вивчався. Еторикоксиб у дозі 120 мг змінював експозицію (AUC0-24год) даних естрогенних компонентів менш ніж удвічі порівняно з монотерапією кон'югованими естрогенами при збільшенні дози з 0,625 до 1,25 мг. Клінічне значення таких збільшення невідомо, застосування більш високих доз кон'югованих естрогенів у поєднанні з еторикоксибом не вивчалося.Підвищення концентрації естрогенів слід брати до уваги при виборі гормональної терапії в період постменопаузи при одночасному призначенні з етороксібом, оскільки збільшення експозиції естрогенів може підвищувати ризик розвитку небажаних явищ, пов'язаних із ЗГТ. Преднізон/Преднізолон. У дослідженнях лікарських взаємодій эторикоксиб не впливав на клінічно значущий вплив на фармакокінетику преднізону/преднізолону. Дігоксин. При застосуванні эторикоксибу в дозі 120 мг один раз на день протягом 10 днів у здорових добровольців не спостерігалося зміни рівноважної AUC0-24год дигоксину в плазмі або впливу на його виведення нирками. При цьому спостерігалося збільшення Стах дигоксину приблизно на 33%. Таке підвищення, як правило, не є важливим для більшості пацієнтів. Тим не менш, при одночасному застосуванні церикоксибу та дигоксину слід спостерігати за станом пацієнтів із високим ризиком прояву токсичної дії дигоксину. Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами. Еторикоксиб є інгібітором сульфотрансферази людини (зокрема, SULT1E1) і може підвищувати концентрацію ЕЕ у сироватці крові. У зв'язку з тим, що в даний час отримано недостатньо даних про ефекти різних сульфотрансфераз, а їхня клінічна значущість для застосування багатьох лікарських препаратів ще вивчається, доцільно з обережністю призначати церикоксиб одночасно з іншими лікарськими препаратами, що метаболізуються сульфотрансферазами людини (наприклад, пероральний сальбутамол і ). Вплив етерокіксібу на препарати, що метаболізуються ізоферментами системи цитохромів. Грунтуючись на результатах досліджень in vitro, не очікується, що эторикоксиб інгібуватиме ізоферменти цитохрому Р450 (CYP) 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 або 3А4. У дослідженні у здорових добровольців щоденне застосування церикоксибу в дозі 120 мг не впливало на активність ізоферменту CYP3A4 печінки при оцінці за допомогою еритроміцинового дихального тесту.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю води. Дія препарату реалізується швидше при прийомі натще. Внаслідок можливого підвищення ризику серцево-судинних ускладнень слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим курсом. Остеоартроз: рекомендована доза етерокіксібу становить 30 мг 1 раз на день. У разі недостатнього ефекту добова доза препарату може бути збільшена до 60 мг на добу. Добова доза при остеоартрозі не повинна перевищувати 60 мг. Ревматоїдний артрит та анкілозуючий спондиліт: рекомендована доза еторикоксібу становить 60 мг 1 раз на день. У пацієнтів із недостатнім клінічним ефектом можливе збільшення добової дози препарату до 90 мг один раз на день. Після клінічної стабілізації захворювання можливе зниження дози до 60 мг один раз на день. У разі відсутності ознак клінічного покращення слід розглянути можливість застосування інших методів лікування. Добова доза не повинна перевищувати 90 мг. Гострий подагричний артрит: рекомендована доза церикоксибу в гострому періоді становить 120 мг 1 раз на день. Тривалість застосування препарату у дозі 120 мг не перевищує 8 днів. Добова доза не повинна перевищувати 120 мг. Гострий біль після стоматологічних операцій: рекомендована доза еторикоксибу становить 90 мг 1 раз на день. Еторикоксиб слід застосовувати лише у гострий симптоматичний період тривалістю не більше 3 днів. Добова доза для усунення болю після стоматологічних операцій не повинна перевищувати 90 мг. Деяким пацієнтам можуть знадобитися додаткові засоби для забезпечення адекватного рівня знеболювання у післяопераційному періоді протягом триденного періоду терапії церикоксибом. Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти: корекція дози не потрібна. Як і при застосуванні інших препаратів, еторикоксиб слід застосовувати з обережністю. Діти: застосування еторикоксибу у пацієнтів віком до 16 років протипоказано. Порушення функції печінки: незалежно від показання до застосування пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг 1 раз на день, пацієнтам з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7 -9 балів за шкалою Чайлд-Пью) – 30 мг 1 раз на день. Рекомендується бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості, оскільки клінічний досвід застосування препарату у даної групи пацієнтів обмежений. У зв'язку з відсутністю клінічного досвіду застосування препарату у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (≥10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) препарат протипоказаний для цієї групи пацієнтів. Порушення функції нирок: не потрібна корекція дози препарату при застосуванні у пацієнтів із КК ≥30 мл/хв. Застосування препарату у пацієнтів із ККПередозуванняУ клінічних дослідженнях прийом еторикоксибу в разовій дозі до 500 мг і багаторазовий прийом до 150 мг/день протягом 21 дня не викликав суттєвих токсичних ефектів. Були отримані повідомлення про гостре передозування еторикоксибом, однак, у більшості випадків про небажані реакції не повідомлялося. Найчастіші небажані реакції відповідали профілю безпеки церикоксибу (наприклад, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, кардіоренальні явища). У разі передозування доцільно вживати звичайні підтримувальні заходи, такі як видалення невсмоктаного препарату із ШКТ, клінічне спостереження і, при необхідності, підтримуюча терапія. Еторікоксиб не виводиться при гемодіалізі; виведення еторикоксибу при перитонеальному діалізі не вивчалося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на ШКТ У пацієнтів, які отримували еторикоксиб, спостерігалися ускладнення з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним кінцем. Рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з високим ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, зокрема, у літніх пацієнтів, що одночасно застосовують інші нестероїдні протизапальні засоби, ацетилсаліцилову кислоту або у пацієнтів із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, такими як виразка та шлунково-кишкова кровотеча. Існує додатковий ризик розвитку небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкові виразки або інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту) при одночасному застосуванні церикоксибу та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У довгострокових клінічних дослідженнях не спостерігалося достовірних відмінностей щодо безпеки для ШКТ при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою порівняно із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. Вплив на серцево-судинну систему Результати клінічних досліджень свідчать про те, що застосування лікарських препаратів класу селективних інгібіторів ЦОГ-2 пов'язано з підвищеним ризиком тромбоутворення (особливо інфаркту міокарда (ІМ) та інсульту) порівняно з плацебо та деякими НПЗЗ. Ризик розвитку серцево-судинних ускладнень при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 може зростати зі збільшенням дози та тривалості лікування, тому слід застосовувати церикоксиб протягом максимально короткого періоду часу та у найнижчій ефективній добовій дозі. Необхідно періодично оцінювати потребу пацієнта у симптоматичному лікуванні та відповідь на терапію, особливо у пацієнтів з ОА. Пацієнтам з відомими факторами ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) церикоксиб необхідно призначати тільки після ретельної попередньої оцінки співвідношення користі-ризику. Селективні інгібітори ЦОГ-2 не є заміною ацетилсаліцилової кислоти при профілактиці серцево-судинних захворювань через відсутність антитромбоцитарного ефекту, тому не слід припиняти застосування антиагрегантних препаратів. Вплив на функцію нирок Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль у підтримці ниркової перфузії. Тому за наявності умов, що негативно впливають на ниркову перфузію, призначення еторикоксибу може призвести до зменшення утворення простагландинів і, як наслідок, зниження ниркового кровотоку, і тим самим призвести до погіршення функції нирок. Найбільший ризик розвитку цієї реакції виникає у пацієнтів із значним зниженням функції нирок, некомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом печінки в анамнезі. У таких пацієнтів необхідно проводити моніторинг функції нирок. Затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія Як і у разі застосування інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, у пацієнтів, які приймають еторикоксиб, спостерігалися затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія. Застосування будь-яких нестероїдних протизапальних засобів, включаючи церикоксикс, може бути пов'язане з виникненням або рецидивом хронічної (застійної) серцевої недостатності. Інформація про дозозалежну реакцію для церикоксибу наведена в розділі "Фармакологічні властивості". Слід виявляти обережність при призначенні церикоксибу пацієнтам із серцевою недостатністю в анамнезі, дисфункцією лівого шлуночка, артеріальною гіпертензією та пацієнтам з уже наявними набряками, що виникли з будь-якої іншої причини. При появі клінічних ознак погіршення стану у таких пацієнтів слід вжити відповідних заходів, включаючи скасування еторікоксибу. Застосування еторикоксибу, особливо у високих дозах, може бути пов'язане з розвитком більш тяжкої артеріальної гіпертензії, ніж при застосуванні деяких інших нестероїдних протизапальних засобів та селективних інгібіторів ЦОГ-2. Тому під час лікування церикоксибом слід звернути особливу увагу на моніторинг АТ, який має контролюватись протягом двох тижнів після початку лікування та періодично надалі. При значному підвищенні артеріального тиску слід розглянути альтернативне лікування. Вплив на функцію печінки Підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (ACT) (приблизно в три або більше рази щодо верхньої межі норми) було зареєстровано у клінічних дослідженнях приблизно у 1% пацієнтів, які отримували еторикоксиб протягом терміну до одного року у дозах 30 мг, 60 мг та 90 мг на день. Необхідно спостерігати за станом усіх пацієнтів із симптомами та/або ознаками дисфункції печінки, а також пацієнтів із зміненими лабораторними показниками функції печінки. Якщо виникають ознаки печінкової недостатності або показники функції печінки значно відхиляються від норми (втричі вище за верхню межу норми), прийом еторикоксибу повинен бути припинений. Загальні рекомендації Якщо під час лікування у пацієнтів погіршується будь-яка з функцій органів або систем органів, описаних вище, повинні бути вжиті відповідні заходи та розглянуто питання про скасування еторикоксибу. При застосуванні эторикоксибу у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки або серця необхідне відповідне медичне спостереження. З обережністю слід розпочинати лікування ерикоксибом пацієнтам із зневодненням. Перед початком терапії церикоксибом рекомендується провести регідратацію. У період постмаркетингового спостереження при застосуванні НПЗП та деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 дуже рідко повідомлялося про розвиток серйозних реакцій шкіри. Деякі з них, у тому числі ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, були з смертю. Ризик розвитку цих реакцій найбільш високий на початку курсу терапії, здебільшого протягом першого місяця лікування. Повідомлялося про розвиток серйозних реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія та ангіоневротичний набряк, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Застосування деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 супроводжувалося підвищеним ризиком розвитку шкірних реакцій у пацієнтів із якоюсь лікарською алергією в анамнезі. Еторикоксиб повинен бути скасований при першій появі висипу на шкірі,уражень слизової оболонки або будь-якої іншої ознаки гіперчутливості. Застосування еторикоксибу може маскувати лихоманку та інші ознаки запалення. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ та синтез простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність (див. розділ "Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування"). Оболонка таблетки містить лактозу. Пацієнтам з такими рідкісними вродженими захворюваннями, як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція, не слід приймати цей препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, у яких на фоні застосування церикоксибу відзначаються епізоди запаморочення, сонливості чи слабкості, слід утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: ібупрофен – 200,00 мг, парацетамол – 500,00 мг; допоміжні речовини*: крохмаль кукурудзяний - 108,80 мг, кросповідон (тип А) - 18,60 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний - 9,00 мг, повідон До 30 - 40,00 мг, крохмаль прежелатинізований - 41,60 мг, тальк – 8,00 мг, стеаринова кислота – 4,00 мг; склад оболонки таблетки* (Опадрай II білий, 85Е18422): полівініловий спирт – 11,160 мг, тальк – 4,129 мг, макрогол 3350 – 5,636 мг, титану діоксид – 6,975 мг. * Розчинник (вода очищена) випаровується у процесі виробництва та відсутня у готовому препараті. Первинна упаковка По 8 або 10 таблеток ПВХ/ПВДХ блістер, покритий алюмінієвою фольгою. Вторинна упаковка По 1, 2 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (НПЗП + аналгезуючий ненаркотичний засіб).ФармакокінетикаІбупрофен Всмоктування: абсорбція висока, швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Виявляється у плазмі крові через 5 хвилин після прийому препарату натще. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - близько 1-2 годин. Застосування препарату разом з їжею може збільшувати час досягнення максимальної концентрації на 25 хвилин, проте загальний рівень всмоктування еквівалентний. Розподіл: зв'язок із білками плазми крові – 90 %. Повільно проникає в порожнину суглобів, накопичується в синовіальній рідині, створюючи у ній вищі концентрації, ніж у плазмі. Є дані про те, що ібупрофен виявлявся у грудному молоці у незначних концентраціях. Метаболізм: піддається метаболізму у печінці. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму. Виведення: період напіввиведення (Т1/2) – близько 2 годин. Переважно виводиться нирками у вигляді метаболітів (у незміненому вигляді не більше 1%) та меншою мірою з жовчю у вигляді метаболітів та їх кон'югатів. У людей похилого віку не виявлялося значних відмінностей у фармакокінетичному профілі ібупрофену проти більш молодими людьми. Парацетамол Всмоктування: абсорбція висока, швидко всмоктується із ШКТ. Виявляється у плазмі крові через 5 хвилин після прийому препарату натще. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 30-40 хвилин. Стах - 5-20 мкг/мл. При прийомі препарату Лекофен Комбо з їжею визначається нижча його концентрація в плазмі, яка досягається на 55 хвилин пізніше, проте загальний ступінь всмоктування еквівалентний. Розподіл: зв'язок з білками плазми крові менше 10% при прийомі в терапевтичних дозах, що незначно збільшується при передозуванні. Досить рівномірно розподіляється у рідких середовищах організму. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм: близько 90-95 % парацетамолу метаболізується в печінці з утворенням неактивних кон'югатів з глюкуроновою кислотою (60 %), таурином (35 %) та цистеїном (3 %), а також невеликої кількості гідроксильованих та деацетильованих метаболітів. Невелика частина препарату гідроксилюється мікросомальними ферментами з утворенням високоактивного N-ацетил-р-бензохіноніміну, який зв'язується із сульфгідрильними групами глутатіону. При виснаженні запасів глутатіону в печінці (при передозуванні) ферментні системи гепатоцитів можуть блокуватись, призводячи до пошкодження тканин. Виведення: виводиться нирками переважно у вигляді глюкуронідів та сульфатованих кон'югатів з утворенням близько 10 % кон'югатів глутатіону (менше 5 % виводиться у незміненому вигляді). Т½ – 3 години. У людей похилого віку не виявлялося значних відмінностей у фармакокінетичному профілі парацетамолу проти більш молодими людьми. Біодоступність та фармакокінетичні показники ібупрофену та парацетамолу, що приймаються у складі даного комбінованого препарату, не змінюються як при одноразовому, так і при багаторазовому застосуванні. Лікарський препарат розроблений з використанням технології, яка дозволяє ібупрофену та парацетамолу вивільнятися одночасно, тому активні інгредієнти забезпечують комбінований ефект.ФармакодинамікаКомбінований препарат, дія якого обумовлена ​​компонентами, що входять до його складу. Має спрямовану дію проти болю (знеболювальну), жарознижувальну та протизапальну дію. Ібупрофен і парацетамол відрізняються за механізмом та місцем дії. В результаті їх взаємопідсилювальної дії досягається більш виражене зниження больової чутливості та посилення жарознижувальної дії, ніж окремо. Ібупрофен - похідне пропіонової кислоти з групи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), має протизапальну, у тому числі протинабрякову, аналгетичну та жарознижувальну дію. Механізм дії ібупрофену обумовлений інгібуванням синтезу простагландинів - медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції, за допомогою невибіркового пригнічення активності циклооксигенази 1 (ЦОГ-1) та циклооксигенази 2 (ЦОГ-2). Знеболюючий ефект ібупрофену забезпечується його інгібуючою дією на периферичному рівні. Антипіретичний ефект ібупрофену пов'язаний із центральним інгібуванням синтезу простагландинів у гіпоталамусі. Ібупрофен інгібує міграцію лейкоцитів у вогнище запалення. Крім того, ібупрофен оборотно пригнічує агрегацію тромбоцитів. Парацетамол - аналгетичний ненаркотичний засіб, має знеболювальну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію. Невибірково блокує ЦОГ-2, переважно у центральній нервовій системі. Парацетамол також може стимулювати активність низхідних шляхів серотоніну, що призводить до усунення передачі больового імпульсу в спинному мозку. На периферичному рівні парацетамол має слабку дію на ЦОГ-1 і ЦОГ-2. Препарат Лекофен Комбо має більш швидкий терапевтичний ефект і більш виражену знеболювальну дію (краще зменшує біль), ніж ібупрофен та парацетамол окремо. Після прийому однієї таблетки знеболюючий ефект відзначається в середньому через 15 хвилин після прийому препарату, клінічно значущий знеболюючий ефект досягається через 40 хвилин і зберігається протягом 8 годин. Після прийому двох таблеток знеболюючий ефект відзначається в середньому через 18 хвилин після прийому препарату, клінічно значущий знеболюючий ефект досягається через 45 хвилин та зберігається протягом 9 годин.Показання до застосуванняБіль у спині, біль у суглобах, м'язові та ревматичні болі, невралгія, головний біль, мігрень, зубний біль, менструальні болі, біль у горлі, гарячковий стан, симптоми застуди та грипу. Препарат особливо показаний для симтоматичного лікування болю, що потребує більш вираженого знеболювального ефекту, ніж ібупрофен та парацетамол окремо.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до ібупрофену, парацетамолу та інших компонентів препарату. Одночасне застосування з іншими засобами, що містять нестероїдні протизапальні засоби, включаючи парацетамол, селективні інгібітори ЦОГ-2 та дози ацетилсаліцилової кислоти понад 75 мг на добу – підвищується ризик розвитку небажаних реакцій. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух, та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі). Ерозивно-виразкові захворювання органів шлунково-кишкового тракту (у тому числі виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, виразковий коліт) або виразкова кровотеча/перфорація виразки шлунково-кишкового тракту в активній фазі або в анамнезі, у тому числі спровоковані застосуванням нестероїдних протизапальних захворювань (два і більше хвороби або виразкової кровотечі). Тяжка серцева недостатність (клас IV за NYНА – класифікація Нью-Йоркської Асоціації кардіологів). Тяжка печінкова недостатність або захворювання печінки в активній фазі. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв). Підтверджена гіперкаліємія. Декомпенсована серцева недостатність, період після аортокоронарного шунтування. Цереброваскулярна або інша кровотеча. Гемофілія або інші порушення згортання крові (у тому числі гіпокоагуляція), геморагічні діатези. Вагітність (III триместр). Вік до 18 років.Вагітність та лактаціяВагітність Дані щодо застосування препарату під час вагітності відсутні. Інгібування синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або ембріофетальний розвиток. Дані, отримані під час епідеміологічних досліджень, свідчать, що застосування інгібіторів синтезу простагландинів призводить до підвищення ризику мимовільного аборту, вроджених вад серця і дефектів передньої черевної стінки. Застосування препарату в III триместрі вагітності може викликати у плода ознаки токсичної дії на серце та легені (передчасне закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія), порушення функції нирок, яка може прогресувати до розвитку ниркової недостатності, що супроводжується олігогідроамніоном, та, у зв'язку з цим, протипоказано .Слід уникати застосування препарату в I - II триместрах вагітності, так як ібупрофен підвищує ймовірність подовження тривалості кровотечі, чинить антиагрегаційну дію навіть у низьких дозах та може інгібувати скорочення матки, призводячи тим самим до відстрочення або збільшення тривалості пологів. При необхідності прийому препарату на даному терміні вагітності слід проконсультуватися з лікарем. До цього часу не відзначено негативного впливу парацетамолу у рекомендованих дозах на плід. Період грудного вигодовування Є дані про те, що ібупрофен може в незначних кількостях проникати в грудне молоко без будь-яких негативних наслідків для здоров'я немовляти, тому зазвичай при короткочасному прийомі необхідності припинення грудного вигодовування не виникає. Парацетамол виділяється з грудним молоком, проте клінічно значущого ефекту не має. При необхідності тривалого застосування препарату слід звернутися до лікаря для вирішення питання щодо припинення грудного вигодовування на період застосування препарату. Фертильність: Діючі речовини, що входять до складу препарату Лекофен Комбо, пригнічують циклооксигеназу та синтез простагландинів, впливають на овуляцію, і можуть порушувати жіночу репродуктивну функцію (оборотно після відміни лікування).Побічна діяРизик виникнення небажаних реакцій можна звести до мінімуму, якщо застосовувати препарат коротким курсом у мінімальній ефективній дозі, необхідної для усунення симптомів. У людей похилого віку спостерігається підвищена частота небажаних реакцій на фоні застосування нестероїдних протизапальних засобів, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, у деяких випадках із летальним результатом. Небажані реакції є переважно дозозалежними. Зокрема, ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі залежить від діапазону доз та від тривалості лікування. Нижченаведені небажані реакції відзначалися при короткочасному прийомі ібупрофену в дозах 1200 мг/добу, перецетамолу в дозах 3000 мг/добу (6 таблеток). При лікуванні хронічних станів та при тривалому застосуванні можлива поява інших побічних явищ. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), небажані явища класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до 1/1000 до 1/10000 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи дуже рідко: порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, нейтропенія, апластична анемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими симптомами таких порушень можуть бути лихоманка, біль у горлі, поверхневі виразки в порожнині рота, грипоподібні симптоми, виражена слабкість, кровотеча з носа та підшкірні крововиливи, кровотечі та синці невідомого походження. Порушення з боку імунної системи нечасто: реакції гіперчутливості – неспецифічні алергічні реакції та анафілактичні реакції, алергічний риніт, еозинофілія; дуже рідко: тяжкі реакції гіперчутливості, включаючи набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію, зниження артеріального тиску (АТ) (анафілаксія, набряк Квінке або тяжкий анафілактичний шок). Порушення з боку нервової системи нечасто: біль голови, запаморочення; дуже рідко: парестезія, неврит зорового нерва, сонливість, асептичний менінгіт (у пацієнтів з аутоімунними порушеннями, такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини, під час лікування ібупрофеном спостерігалися поодинокі випадки появи симптомів нудота, блювання, лихоманка та порушення орієнтації, сплутаність свідомості, депресія, галюцинації). Порушення з боку органу зору дуже рідко: порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення дуже рідко: дзвін у вухах та вертиго. Порушення з боку серця дуже рідко: серцева недостатність; при тривалому застосуванні підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда). Порушення з боку судин дуже рідко: периферичні набряки, підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. дуже рідко: бронхіальна астма, зокрема загострення, бронхоспазм, задишка. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту часто: біль у животі, діарея, диспепсія, нудота, дискомфорт у животі, блювання; нечасто: метеоризм і запор, виразкова хвороба шлунка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, мелена, блювання кров'ю, в деяких випадках з летальним кінцем, особливо у пацієнтів похилого віку, виразковий стоматит, загострення виразкового коліту та хвороби Крона; нечасто: гастрит, панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів дуже рідко: порушення функції печінки (особливо при тривалому застосуванні), підвищення активності «печінкових» трансаміназ, гепатит, жовтяниця. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів дуже рідко: гостра ниркова недостатність (компенсована та декомпенсована), особливо при тривалому застосуванні, у поєднанні з підвищенням концентрації сечовини у плазмі крові та появою набряків, папілярний некроз, гематурія та протеїнурія, нефритичний синдром, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, цисти. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин часто: гіпергідроз (підвищена пітливість); нечасто: шкірний висип, гострий генералізований екзантематозний пустульоз; дуже рідко: ексфоліативні та бульозні дерматози, у тому числі токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень часто: підвищення активності аланінамінотрансферази, гамма-глутамілтранспептидази, підвищення плазмової концентрації креатиніну та сечовини, зміна показників функції печінки (за межами норми); нечасто: підвищення активності аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, креатинфосфокінази, зниження концентрації гемоглобіну, підвищення кількості тромбоцитів. При появі побічних ефектів слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиІбупрофен Слід уникати одночасного застосування ібупрофену з наступними лікарськими засобами: Ацетилсаліцилова кислота, за винятком низьких доз ацетилсаліцилової кислоти (не більше 75 мг на добу), призначених лікарем, оскільки спільне застосування може підвищити ризик виникнення побічних ефектів. При одночасному застосуванні ібупрофен знижує протизапальну та антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у пацієнтів, які отримують як антиагрегантний засіб малі дози ацетилсаліцилової кислоти, після початку прийому ібупрофену). Інші нестероїдні протизапальні засоби, зокрема селективні інгібітори ЦОГ-2: слід уникати одночасного застосування двох і більше препаратів із групи нестероїдних протизапальних засобів через можливе збільшення ризику виникнення небажаних реакцій. З обережністю застосовувати одночасно з такими лікарськими засобами: Антикоагулянти та тромболітичні препарати: нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати ефект антикоагулянтів, зокрема, варфарину та тромболітичних препаратів (алтеплаза, стрептокіназа, урокіназа). Антигіпертензивні засоби (інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II та діуретики): нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати ефективність препаратів цих груп у деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з зневодненням або у пацієнтів похилого віку з порушенням ниркової функції). антагоністів рецепторів ангіотензину II та засобів, що інгібують ЦОГ, може призвести до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності (зазвичай оборотної). У зв'язку з цим, спільне застосування вищезазначених засобів слід призначати з обережністю, особливо у осіб похилого віку. Необхідно запобігати зневодненню у пацієнтів, а також розглянути можливість моніторингу функції нирок після початку такого комбінованого лікування та періодично – надалі.Діуретики та інгібітори АПФ можуть підвищувати нефротоксичність нестероїдних протизапальних засобів. Глюкокортикостероїди: підвищений ризик ерозивно-виразкового ураження ШКТ та шлунково-кишкової кровотечі. Антиагреганти та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищений ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі. Серцеві глікозиди: одночасне призначення НПЗЗ та серцевих глікозидів може призвести до посилення серцевої недостатності, зниження швидкості клубочкової фільтрації та збільшення концентрації серцевих глікозидів у плазмі крові. Препарати літію: існують дані про можливість збільшення концентрації літію в плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ. Метотрексат: існують дані про можливість збільшення концентрації метотрексату в плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ. Циклоспорин, такролімус: можливе підвищення ризику нефротоксичності при одночасному призначенні з нестероїдними протизапальними засобами. Міфепристон: прийом НПЗЗ слід розпочати не раніше, ніж через 8-12 днів після закінчення прийому міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть знижувати ефективність міфепристону. Зідовудін: одночасне застосування НПЗЗ та зидовудину може призвести до підвищення гематотоксичності. Є дані про підвищений ризик виникнення гемартрозу та гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією, які отримували спільне лікування зидовудином та ібупрофеном. Антибіотики хінолонового ряду: у пацієнтів, які отримують спільне лікування НПЗЗ та антибіотиками хінолонового ряду, можливе збільшення ризику виникнення судом. Мієлотоксичні препарати посилюють прояви гематотоксичності препарату. Кофеїн посилює аналгетичну ефект. Парацетамол Протиблювотні засоби: зниження швидкості всмоктування парацетамолу при одночасному застосуванні з метоклопрамідом або домперидоном. Антикоагулянти: тривале застосування препаратів, що містять парацетамол, може посилювати ефект антикоагулянтів, зокрема варфарину, та підвищувати ризик кровотечі. Колестирамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу при одночасному застосуванні. Хлорамфенікол: парацетамол підвищує концентрацію хлорамфеніколу у плазмі крові. Парацетамол хибно підвищує показники безперервного контролю рівня цукру в крові (CGM) в порівнянні з показниками глюкометра. Це стосується пацієнтів, які використовують пристрою CGM, які містять або не містять автоматичну інсулінову помпу, тобто з діабетом I типу. Слід бути обережним при одночасному застосуванні парацетамолу та флуклоксациліну, що пов'язано з підвищенням ризику розвитку метаболічного ацидозу з високою аніонною реакцією, особливо у пацієнтів з фактором ризику розвитку дефіциту глутатіону (у тому числі пацієнти з тяжкою нирковою недостатністю, сепсисом, порушенням харчування та хронікою) . Рекомендовано ретельний моніторинг з метою виявлення ознак порушення кислотно-лужного балансу, а саме метаболічного ацидозу з високою аніонною різницею, включаючи визначення 5-оксопроліну в сечі.ПередозуванняІбупрофен У дорослих дозозалежний ефект передозування менш виражений. Період напіввиведення препарату при передозуванні становить 1,5-3 години. Симптоми: нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці або, рідше, діарея, шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. У тяжких випадках спостерігаються прояви з боку центральної нервової системи: сонливість, рідко – збудження, судоми, дезорієнтація, кома. У випадках тяжкого отруєння може розвиватися метаболічний ацидоз та збільшення протромбінового часу, ниркова недостатність, пошкодження тканини печінки, зниження артеріального тиску, пригнічення дихання та ціаноз. У пацієнтів із бронхіальною астмою можливе загострення цього захворювання. Лікування: симптоматичне, з обов'язковим забезпеченням прохідності дихальних шляхів, моніторингом ЕКГ та основних показників життєдіяльності аж до нормалізації стану пацієнта. Рекомендується застосування перорального активованого вугілля або промивання шлунка протягом 1 години після прийому потенційно токсичної дози ібупрофену. Якщо ібупрофен вже абсорбувався, може бути призначено лужне пиття з метою виведення похідного кислого ібупрофену нирками, форсований діурез. Часті або тривалі судоми слід усунути внутрішньовенним введенням діазепаму або лоразепаму. У разі погіршення бронхіальної астми рекомендується застосування бронходилататорів. Парацетамол Симптоми передозування парацетамолу протягом перших 24 годин: блідість шкірних покривів, нудота, блювання, анорексія та біль у животі. Пошкодження печінки може виявитися через 12-48 годин після прийому, тому звернутися до лікаря необхідно навіть за відсутності симптомів. Можливе порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжких отруєннях печінкова недостатність може прогресувати з такими ускладненнями, як енцефалопатія, крововилив, гіпоглікемія, набряк головного мозку та летальний кінець. Гостра ниркова недостатність з гострим тубулярним некрозом (визначається по болю в попереку, гематурії та протеїнурії) може розвинутись навіть за відсутності тяжкого ураження печінки. Є повідомлення про порушення серцевого ритму та панкреатиті. Лікування: потрібне негайне лікування при передозуванні парацетамолом. Незважаючи на недостатність значущих ранніх симптомів, пацієнти мають бути терміново доставлені до лікарні для негайного медичного огляду. Симптоми можуть бути обмежені нудотою або блювотою та не відповідати тяжкості передозування або ризику пошкодження органів. Лікування активованим вугіллям слід розглядати, якщо надмірну дозу було прийнято менше 1 години тому. Концентрація парацетамолу в плазмі повинна бути виміряна через 4 години або більше після прийому (раніше концентрації є ненадійними). Лікування N-ацетилцистеїном може бути проведене до 24 годин після прийому парацетамолу, проте максимальний захисний ефект досягається близько 8 годин після прийому препарату. Ефективність антидоту поступово знижується після цього часу. При необхідності вводять внутрішньовенно N-ацетилцистеїн відповідно до встановленої схеми застосування. Поза лікарнею, якщо немає блювоти, можна застосувати метіонін усередину. Пацієнтів, які звернулися із серйозною печінковою дисфункцією через 24 години після прийому препарату, необхідно направити до фахівця з отруєнь. Додаткова інформація про особливі групи пацієнтів Підвищений ризик пошкодження печінки при передозуванні парацетамолом є найбільш ймовірним у: пацієнтів, які довго одержують лікування фермент-індукувальними засобами (такими як карбамазепін, фенобарбітон, фенітоїн, примідон, рифампіцин та звіробій продірявлений); пацієнтів, які вживають алкоголь у кількостях вище за рекомендовані; пацієнтів із виснаженням глутатіону (наприклад, пацієнти з харчовими розладами, кістозним фіброзом, ВІЛ-інфекцією, кахексією, голодуючими).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа наявності станів, зазначених у цьому розділі, перед застосуванням препарату слід звернутися до лікаря. Одночасний прийом інших нестероїдних протизапальних засобів. Наявність в анамнезі одноразового епізоду виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки або виразкової кровотечі ШКТ, наявність інфекції Helicobacter pylori, гастрит, ентерит, коліт, виразковий коліт, хвороба Крона. Бронхіальна астма або алергічні захворювання на стадії загострення або в анамнезі - можливий розвиток бронхоспазму. Системний червоний вовчак або змішане захворювання сполучної тканини (синдром Шарпа) – підвищений ризик асептичного менінгіту. Ниркова недостатність, у тому числі при зневодненні (КК 30-60 мл/хв), нефротичний синдром. Печінкова недостатність, цироз печінки з портальною гіпертензією, алкогольне ураження печінки без цирозу, доброякісна гіпербілірубінемія. Артеріальна гіпертензія та/або застійна серцева недостатність, цереброваскулярні захворювання, захворювання периферичних артерій, ішемічна хвороба серця. Захворювання крові неясної етіології (лейкопенія та анемія). Дисліпідемія/гіперліпідемія. Цукровий діабет. Одночасне застосування з препаратами, які можуть збільшувати ризик виникнення виразок або кровотечі, зокрема з пероральними глюкокортикостероїдами (у тому числі преднізолоном), антикоагулянтами (у тому числі варфарином), антиагрегантами (у тому числі клопідогрелом), селективними інгібіторами. в тому числі циталопрамом, флуоксетином, пароксетином, сертраліном). Літній вік. Вагітність (I-II триместр), період грудного вигодовування. Рекомендується застосовувати препарат максимально можливим коротким курсом та у мінімальній ефективній дозі, необхідної для усунення симптомів. У пацієнтів з бронхіальною астмою або алергічними захворюваннями на стадії загострення, а також у пацієнтів з анамнезом бронхіальної астми/алергічного захворювання препарат може спровокувати бронхоспазм. Застосування препарату у пацієнтів із системним червоним вовчаком або змішаним захворюванням сполучної тканини пов'язане з підвищеним ризиком розвитку асептичного менінгіту. Під час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. З появою симптомів гастропатії показаний ретельний контроль, що включає проведення эзофагогастродуоденоскопии, загальний аналіз крові (визначення гемоглобіну), аналіз калу на приховану кров. У період лікування не рекомендується прийом етанолу. Пацієнтам із нирковою недостатністю необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату, оскільки існує ризик погіршення функціонального стану нирок. Пацієнтам з гіпертонією, у тому числі в анамнезі, та/або з хронічною серцевою недостатністю необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату, оскільки препарат може викликати затримку рідини, підвищення артеріального тиску та набряки. Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю ІІ-ІІІ класу по NYНА, ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферійських артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями призначати препарат слід тільки після ретельної оцінки співвідношення користь-ризик, при цьому слід уникати застосування високих доз 2400 мг/добу). Застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з вітряною віспою може бути пов'язане з підвищеним ризиком розвитку важких гнійних ускладнень інфекційно-запальних захворювань шкіри та підшкірно-жирової клітковини (наприклад, некротизуючого фасціїту). У зв'язку з цим рекомендується уникати застосування препарату під час вітряної віспи. Пацієнтам із нирковою недостатністю необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату, оскільки існує ризик погіршення функціонального стану нирок. Щоб уникнути можливої ​​шкідливої ​​дії на печінку в період застосування препарату не слід вживати алкоголь. Препарат може спотворювати результати лабораторних досліджень при кількісному визначенні глюкози, сечової кислоти у сироватці крові, 17-кетостероїдів (необхідна відміна препарату за 48 годин до дослідження). Не слід приймати з іншими препаратами, що містять парацетамол. Якщо це сталося, необхідно терміново звернутися за медичною допомогою, навіть за умови задовільного самопочуття, т.к. це може призвести до передозування. При дотриманні рекомендованого режиму дозування та термінів застосування препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами, а також на заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛідокаїну 4,8 мг, етанол (96%), олія м'яти перцевої, пропіленгліколь. 38 г у флаконі із темного скла.Фармакотерапевтична групаМісцевоанестезуюча дія обумовлена ​​пригніченням нервової провідності за рахунок блокади натрієвих каналів у нервових закінченнях, що перешкоджає генерації імпульсів у закінченнях чутливих нервів та проведенню больових імпульсів з нервових волокон. При місцевому застосуванні розширює судини, не надає місцевоподразнюючої дії. Ефект розвивається через 1-5 хв після нанесення на слизові оболонки або шкіру та зберігається протягом 10-15 хв.ФармакокінетикаШвидко всмоктується зі слизових оболонок (особливо глотки та дихального тракту), ступінь всмоктування препарату визначається ступенем кровопостачання слизової оболонки, загальною дозою препарату, локалізацією ділянки та тривалістю аплікації. Після нанесення на слизову оболонку верхніх дихальних шляхів частково проковтується та інактивується у ШКТ. TCmax у плазмі при нанесенні на слизову оболонку порожнини рота та верхніх дихальних шляхів – 10-20 хв. Зв'язок із білками залежить від концентрації препарату і становить 60-80% при концентрації препарату 1-4 мкг/мл (4.3-17.2 мкмоль/л). Розподіляється швидко (T1/2 фази розподілу - 6-9 хв), спочатку надходить у тканини, що добре постачаються (серце, легені, мозок, печінка, селезінка), потім в жирову і м'язову тканини. Проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри,секретується з материнським молоком (40% від концентрації у плазмі матері). Метаболізується в печінці (на 90-95%) за участю мікросомальних ферментів шляхом дезалкілювання аміногрупи та розриву амідного зв'язку з утворенням менш активних порівняно з лідокаїном метаболітів (моноетилгліцинксилидин та гліцинксилідин), T1/2 яких становить 2 год і 1. При захворюваннях печінки інтенсивність метаболізму знижується і становить від 50% до 10% нормальної величини. Виводиться з жовчю та нирками (до 10% у незміненому вигляді). При хронічній нирковій недостатності можлива кумуляція метаболітів. Підкислення сечі сприяє збільшенню виділення лідокаїну.Показання до застосуванняПрепарат може бути використаний для місцевого знеболювання у таких випадках: У стоматології для термінової (поверхневої) анестезії: знеболювання області уколу перед місцевою анестезією; розтин поверхневих абсцесів; перед накладанням швів на слизовій оболонці; перед фіксацією коронок та мостів; при лікуванні запалення ясен, парадонтопатії; екстирпація молочних зубів; видалення зубного каменю; в оториноларингології: операції на носовій перегородці та видалення поліпів носа; проведення електрокоагуляції при лікуванні носових кровотеч; усунення глоткового рефлексу та знеболювання місця введення ін'єкційної голки перед видаленням мигдаликів; розтин перитонзилярних абсцесів; в акушерстві та гінекології: епізіотомія та обробка розрізу; видалення швів; невеликі операції на піхву та шийці матки; прорив пліви; обробка ниткового нагноєння; при інструментальних та ендоскопічних дослідженнях:перед введенням зонда через ніс або рот (дуоденальне зондування та дробове дослідження шлункової секреції); при ректоскопії, інтубації; при рентгенографічному обстеженні: усунення нудоти та глоткового рефлексу; як аналгетичний лікарський засіб при опіках (включаючи сонячні); укуси; контактному дерматиті (в т.ч. викликаному дратівливими рослинами); невеликих ранах (в т.ч. подряпин); поверхнева анестезія шкірних покривів за невеликих хірургічних втручань;невеликих ранах (в т.ч. подряпин); поверхнева анестезія шкірних покривів за невеликих хірургічних втручань;невеликих ранах (в т.ч. подряпин); поверхнева анестезія шкірних покривів за невеликих хірургічних втручань; /ul>Протипоказання до застосуванняГіперчутливість. З обережністю: гемороїдальна кровотеча (при ректальному дослідженні), місцева інфекція у сфері застосування, травма слизової оболонки або шкірних покривів у сфері застосування, супутні гострі захворювання, ослаблені хворі, молодший дитячий вік, літній вік, вагітність, період лактації.Вагітність та лактаціяЛідокаїн в аерозолі можна використовувати під час вагітності, т.к. у рекомендованих дозах він не становить небезпеки. Невідомо, чи виводиться лідокаїн із грудним молоком. Слід бути обережним при призначенні препарату матері-годувальниці. У період лактації застосування препарату можливе після попередньої ретельної оцінки очікуваної користі терапії для матері та потенційного ризику для немовляти. З обережністю: молодший дитячий вік.Побічна діяУ місці нанесення препарату: слабке печіння, яке припиняється після настання анестезії (протягом 1 хвилини), еритема. Можливі алергічні реакції: алергічний контактний дерматит (гіперемія в місці нанесення, висипання на шкірі, кропив'янка, свербіж), ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок. З боку ЦНС можуть спостерігатися системні реакції: головний біль, запаморочення, судоми, тремор, порушення зору, шум у вухах, збудження та/або депресія, почуття страху, ейфорія, неспокій, жар, відчуття холоду, пригнічення дихання. Серцево-судинна система: підвищення артеріального тиску, брадикардія. Інші: уретрит (після місцевого нанесення).Взаємодія з лікарськими засобамиЦиметидин та пропранолол знижують печінковий кліренс лідокаїну (зниження метаболізму внаслідок інгібування мікросомального окиснення та зниження печінкового кровотоку) та підвищують ризик розвитку токсичних ефектів (у т.ч. стан оглушеності, сонливість, брадикардія, парестезії та ін.). Барбітурати, фенітоїн, рифампіцин (індуктори мікросомальних ферментів печінки) знижують ефективність (може знадобитися збільшення дози). При призначенні з аймаліном, фенітоїном, верапамілом, хінідином, аміодароном можливе посилення негативного інотропного ефекту. Спільне призначення з бета-адреноблокаторами підвищує ризик розвитку брадикардії. Серцеві глікозиди послаблюють кардіотонічний ефект, курареподібні препарати посилюють м'язову релаксацію. Прокаїнамід підвищує ризик розвитку збудження ЦНС, галюцинацій. При одночасному призначенні лідокаїну та снодійних та седативних препаратів можливе посилення їх гнітючої дії на центральну нервову систему. При внутрішньовенному введенні гексобарбіталу або тіопенталу натрію на фоні дії лідокаїну можливе пригнічення дихання. Під впливом інгібіторів моноаміноксидази можливе посилення місцевоанестезуючої дії лідокаїну. Хворим, які приймають інгібітори моноаміноксидази, не слід призначати лідокаїн парентерально. При одночасному застосуванні лідокаїну та поліміксину, можливе посилення гнітючого впливу на нервово-м'язову передачу, тому в такому разі необхідно стежити за функцією дихання хворого.Спосіб застосування та дозиМісцево, у стоматології, отоларингології – 1-4 дози, при ендоскопічних та інструментальних методах дослідження – 2-3 дози, в акушерстві – 15-20 доз, гінекології – 4-5 доз, дерматології – 1-3 дози. Максимальна доза – 40 доз/70 кг маси тіла. У дітей у стоматологічній практиці краще застосовувати у вигляді змащування (щоб уникнути переляку пацієнта при розпиленні) шляхом попереднього просочення ватного тампона.ПередозуванняСимптоми: підвищене потовиділення, блідість шкірних покровів, нудота, блювота, запаморочення, головний біль, нечіткість зорового сприйняття, дзвін у вухах, диплопія, зниження артеріального тиску, брадикардія, аритмія, сонливість, озноб, оніміння, метгемоглобінемія, зупинка серця. Лікування: при появі перших ознак інтоксикації (запаморочення, нудота, блювання, ейфорія) пацієнта переводять у горизонтальне положення та призначають інгаляцію кисню; при психомоторному збудженні – внутрішньовенно 10 мг діазепаму; при судомах - внутрішньовенно 1% розчину гексобарбіталу або тіопенталу натрію; при брадикардії – внутрішньовенно 0.5-1 мг атропіну, симпатоміметичні засоби. Діаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри використанні флакона слід тримати у вертикальному положенні. Слід уникати попадання в очі та дихальні шляхи (ризик аспірації). Потребує особливої ​​обережності нанесення препарату в область задньої стінки горлянки. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСпрей – 1 доза: Діюча речовина: лідокаїну гідрохлориду моногідрат (у перерахунку на лідокаїну гідрохлорид) – 4,6 мг; Допоміжні речовини: етанол 96% (спирт етиловий ректифікований, сорт "Екстра") - 18,4 мг, пропіленгліколь - 4,6 мг, натрію гідроксид (натрію гідроксид) - 0,23 мг, натрію сахаринату дигідрат (сахарин натрію) - 0 мг, рацементол (ментол рацемічний) – 0,092 мг, вода очищена – до 0,046 г. По 20 г (не менше 340 доз) або 38 г (не менше 650 доз) у флакони із пластику, закупорені насадкою-розпилювачем, у комплекті з адаптером. Один флакон з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна або з жовтуватим відтінком рідина.Фармакотерапевтична групаМісцевоанестезуючий засіб.ФармакокінетикаШвидко всмоктується зі слизових оболонок (особливо глотки та дихального тракту), ступінь всмоктування препарату визначається ступенем кровопостачання слизової оболонки, загальною дозою препарату, локалізацією ділянки та тривалістю аплікації. Після нанесення на слизову оболонку верхніх дихальних шляхів частково проковтується та інактивується у шлунково-кишковому тракті. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) у плазмі при нанесенні на слизову оболонку порожнини рота та верхніх дихальних шляхів – 10-20 хв. Зв'язок із білками залежить від концентрації препарату і становить 60-80% при концентрації препарату 1-4 мкг/мл (4,3-17,2 мкмоль/л). Розподіляється швидко (період напіввиведення (Т1/2) фази розподілу - 6-9 хв), спочатку надходить у тканини, що добре постачаються (серце, легені, мозок, печінка, селезінка), потім в жирову і м'язову тканини. Проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, секретується з материнським молоком (40% від концентрації у плазмі матері). Метаболізується в печінці (на 90-95%) за участю мікросомальних ферментів шляхом дезалкілювання аміногрупи та розриву амідного зв'язку з утворенням менш активних порівняно з лідокаїном метаболітів (моноетилгліцинксилидин та гліцинксилідин), Т1/2 яких становить 2 год та 1. При захворюваннях печінки інтенсивність метаболізму знижується і становить від 50% до 10% нормальної величини. Виводиться з жовчю та нирками (до 10% у незміненому вигляді). При хронічній нирковій недостатності можлива кумуляція метаболітів. Підкислення сечі сприяє збільшенню виділення лідокаїну.ФармакодинамікаЛідокаїн – місцевий анестетик амідного типу. Місцевоанестезуюча дія обумовлена ​​оборотним пригніченням нервової провідності за рахунок блокади натрієвих каналів у нервових закінченнях, що перешкоджає генерації імпульсів у закінченнях чутливих нервів та проведенню больових імпульсів з нервових волокон. Лідокаїн володіє швидким початком дії, високою анестезуючою активністю та низькою токсичністю. При місцевому застосуванні розширює судини, не надає місцевоподразнюючої дії. Має аналгетичним ефектом. Ефект розвивається через 1-5 хв після нанесення на слизові оболонки або шкіру та зберігається протягом 10-15 хв.Показання до застосуванняПрепарат може бути використаний для місцевого знеболювання у таких випадках: у стоматології – для проведення термінальної (поверхневої) анестезії: знеболювання області уколу перед місцевою анестезією; розтин поверхневих абсцесів; перед накладанням швів на слизовій оболонці; перед фіксацією коронок та мостів; при лікуванні запалення ясен, пародонтопатії; екстирпація молочних зубів; видалення зубного каменю; в оториноларингології - операції на носовій перегородці та видалення поліпів носа; проведення електрокоагуляції при лікуванні носових кровотеч; усунення глоткового рефлексу та знеболювання місця введення ін'єкційної голки перед видаленням мигдаликів; розтин перитонзилярних абсцесів; пункція верхньощелепної пазухи; в акушерстві та гінекології - егшзіотомія та обробка розрізу; видалення швів; невеликі операції на піхву та шийці матки; прорив пліви; обробка ниткового нагноєння; при інструментальних та ендоскопічних дослідженнях – перед введенням зонда через ніс або рот (у т.ч. дуоденальне зондування та дробове дослідження шлункової секреції); при ректоскопії, інтубації; при рентгенографічному обстеженні - усунення нудоти та глоткового рефлексу; як аналгезуючий (знеболюючий) лікарський засіб при опіках (включаючи сонячні); укуси; контактному дерматиті (в т.ч. викликаному дратівливими рослинами); невеликих ранах (в т.ч. подряпин); поверхнева анестезія шкірних покривів за невеликих хірургічних втручань.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лідокаїну або до будь-якого іншого компонента препарату; застосування лідокаїну у вигляді спрею для тонзилектомії та аденотомії у дітей віком до 8 років. З обережністю: Інструментальні дослідження (ректоскопія) у пацієнтів із гемороїдальною кровотечею; місцева інфекція у сфері застосування; травма слизової оболонки або шкірних покривів у сфері застосування; тяжка соматична патологія; епілепсія; брадикардія; порушення серцевої провідності; порушення функції печінки; тяжкий шок; супутні гострі захворювання; ослаблені хворі; вагітність, період грудного вигодовування; молодший дитячий вік; літній вік.Вагітність та лактаціяРезультатів контрольованих клінічних досліджень у вагітних відсутні. При необхідності використання місцевої анестезії та відсутності безпечнішого лікування препарат можна застосовувати під час вагітності. Лідокаїн виділяється в грудне молоко, проте після нанесення звичайних терапевтичних доз його кількість, що виділяється з молоком, замало, щоб завдати будь-якої шкоди грудній дитині.Побічна діяУ місці нанесення препарату: слабке печіння, яке припиняється після настання анестезії (протягом 1 хвилини), еритема, набряк, порушення чутливості. Алергічні реакції: можливий алергічний контактний дерматит (гіперемія в місці нанесення, висипання на шкірі, кропив'янка, свербіж), ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок. Застосування препарату слід припинити у разі будь-якої алергічної реакції. Частота системних реакцій після застосування аерозолю Лідокаїн дуже мала, т.к. наноситься дуже невелика кількість активного препарату, який може потрапити у кровообіг. У разі нанесення великих доз, а також при швидкому всмоктуванні, гіперчутливості, ідіосинкразії, поганій переносимості препарату можуть спостерігатися нижченаведені побічні ефекти з боку центральної нервової системи та серцево-судинної системи. З боку центральної нервової системи можуть спостерігатися системні реакції: головний біль, запаморочення, судоми, тремор, порушення зору, шум у вухах, збудження та/або депресія, почуття страху, ейфорія, занепокоєння, жар, відчуття холоду, пригнічення дихання. Серцево-судинна система: підвищення артеріального тиску, зниження артеріального тиску, брадикардія, аритмія, пригнічення функції міокарда. Інші: уретрит (після місцевого нанесення).Взаємодія з лікарськими засобамиВазоконстриктори (епінефрін, фенілефрин, метоксамін) подовжують місцевоанестезуючу дію лідокаїну. Циметидин та пропранолол знижують печінковий кліренс лідокаїну (зниження метаболізму внаслідок інгібування мікросомального окиснення та зниження печінкового кровотоку) та підвищують ризик розвитку токсичних ефектів (у т.ч. стан оглушеності, сонливість, брадикардія, парестезії та ін.). Барбітурати, фенітоїн, рифампіцин (індуктори мікросомальних ферментів печінки) знижують ефективність лідокаїну (може знадобитися збільшення дози). При призначенні з аймаліном, фенітоїном, верапамілом, хінідином, аміодароном можливе посилення негативного інотропного ефекту. Спільне призначення з бета-адреноблокаторами підвищує ризик розвитку брадикардії. Серцеві глікозиди послаблюють кардіотонічний ефект, курареподібні препарати посилюють релаксацію м'язів. Прокаїнамід підвищує ризик розвитку збудження центральної нервової системи, галюцинацій. При одночасному призначенні лідокаїну та снодійних та седативних препаратів можливе посилення їх гнітючої дії на центральну нервову систему. При внутрішньовенному введенні гексобарбіталу або тіопенталу натрію на фоні дії лідокаїну можливе пригнічення дихання. Під впливом інгібіторів моноаміноксидази (фуразолідон, прокарбазин, селегілін) можливе посилення місцевоанестезуючої дії лідокаїну. Хворим, які приймають інгібітори моноаміноксидази, не слід призначати лідокаїн парентерально. При одночасному застосуванні лідокаїну та ноліміксину можливе посилення гнітючого впливу на нервово-м'язову передачу, тому в такому разі необхідно стежити за функцією дихання хворого.Спосіб застосування та дозиЗастосовують місцево, зовнішньо. Дозування може змінюватись в залежності від показань та розміру зони, що підлягає анестезії. Одна доза спрею, що звільняється натисканням на клапан, що дозує, містить 4,6 мг лідокаїну. Рекомендації щодо кількості натискань у різних сферах застосування: Стоматологія - кількість натискань 1-4; Оториноларингологія - кількість натискань 1-4; Ендоскопічні та інструментальні дослідження - Кількість натискань 2-3; Акушерство – кількість натискань 15-20; Гінекологія – кількість натискань 4-5; Дерматологія - кількість натискань 1-3. Препарат можна наносити за допомогою змоченого в ньому ватного тампона. Щоб уникнути всмоктування препарату в системний кровотік, слід застосовувати мінімальну дозу, що забезпечує ефект. Зазвичай достатньо 1-3 натискань; можливе застосування 15-20 або більше натискань (максимальна доза – 40 натискань на 70 кг маси тіла). У стоматологічній практиці у дітей краще застосовувати у вигляді змащування (щоб уникнути переляку дитини при розпиленні) шляхом попереднього просочення ватного тампона.ПередозуванняСимптоми: підвищене потовиділення, блідість шкірних покровів, нудота, блювота, запаморочення, головний біль, нечіткість зорового сприйняття, дзвін у вухах, диплопія, зниження артеріального тиску, брадикардія, аритмія, сонливість, озноб, оніміння, метгемоглобінемія, зупинка серця. Лікування: при появі перших ознак інтоксикації (запаморочення, нудота, блювання, ейфорія) пацієнта переводять у горизонтальне положення та призначають інгаляцію кисню; при психомоторному збудженні – внутрішньовенно 10 мг діазепаму; при судомах - внутрішньовенно 1% розчину гексобарбіталу або тіопенталу натрію; при брадикардії - внутрішньовенно 0,5-1 мг атропіну, симпатоміметичні засоби (норепінефрін, фенілефрин). Діаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри використанні флакона слід тримати у вертикальному положенні. Слід уникати попадання в очі та дихальні шляхи (ризик аспірації). Потребує особливої ​​обережності нанесення препарату в область задньої стінки горлянки. Нанесення на слизову оболонку щік супроводжується ризиком дисфагії та подальшої аспірації, особливо у дітей. При порушенні чутливості язика та слизової оболонки щік підвищується ризик їх прикушування. Лідокаїн добре всмоктується через слизові оболонки (особливо у трахеї) та пошкоджену шкіру. Це слід брати до уваги, особливо при обробці великих ділянок тканини у дітей. У разі застосування спрею при хірургічних операціях у глотці або носоглотці слід врахувати, що лідокаїн, пригнічуючи глотковий рефлекс, потрапляє в горло і трахею і пригнічує кашльовий рефлекс, що може призвести до бронхопневмонії. Це особливо важливо у дітей, оскільки у них найчастіше викликається глотковий рефлекс. У зв'язку з цим спрей не рекомендується для місцевої анестезії перед тонзилектомією та аденотомією у дітей віком до 8 років. Слід бути обережними при нанесенні лідокаїну на пошкоджену слизову оболонку та/або інфіковані зони. Препарат слід застосовувати з обережністю у хворих на епілепсію, а також при брадикардії, порушенні проведення в серці, порушенні функції печінки та тяжкому шоці, особливо коли очікується всмоктування значної кількості препарату при обробці великих ділянок тканини високими дозами. Нижчі дози слід застосовувати у ослаблених та літніх пацієнтів, при гострих захворюваннях, а також у дітей – відповідно до віку та загального стану. У дітей віком до 2 років Лідокаїн спрей рекомендується наносити ватним тампоном, змоченим у препараті. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Діюча речовина: Лідокаїну гідрохлорид (у перерахунку на безводну речовину) – 20 мг; Допоміжні речовини: натрію хлорид – 6 мг; натрію гідроксид (0,1 М розчин натрію гідроксиду) – до рН 5,0-7,0. вода для ін'єкцій – до 1 мл Розчин ін'єкцій, 20 мг/мл. По 2 мл ампули полімерні з поліетилену високого тиску. По 10, 100 полімерних ампул з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону або по 100 ампул полімерних з інструкцією по застосуванню поміщають в коробку з картону.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або зі злегка коричнево-жовтим відтінком рідина.ФармакокінетикаАбсорбція Системна абсорбція лідокаїну визначається місцем введення та дозою. Максимальна концентрація в крові досягається після міжреберної блокади, далі (у порядку зниження концентрації), після введення в поперековий епідуральний простір, плечове сплетення та підшкірні тканини. Основним фактором, що визначає швидкість абсорбції та концентрацію в крові, є загальна введена доза, незалежно від ділянки введення. Є лінійна залежність між кількістю введеного лідокаїну та максимальною результуючою концентрацією анестетика в крові. Розподіл Лідокаїн зв'язується з білками плазми, включаючи α1-кислий глікопротеїн (АКГ) та альбумін. Ступінь зв'язування варіабельна, становить приблизно 66%. Плазмова концентрація АКГ у новонароджених низька, тому вони відзначають відносно високий вміст вільної біологічно активної фракції лідокаїну. Лідокаїн проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, ймовірно, за допомогою пасивної дифузії. Метаболізм Лідокаїн метаболізується в печінці, близько 90% введеної дози піддається N-дезалкілюванню з утворенням моноетилгліцинксилидіду (MEGX) і гліцинксілідіду (GX), обидва роблять внесок у терапевтичні та токсичні ефекти лідокаїну. Фармакологічні та токсичні ефекти MEGX і GX можна порівняти з такими лідокаїна, але виражені слабше. GX має більш довгий, ніж лідокаїн, період напіввиведення (близько 10 годин) і може кумулювати при багаторазовому введенні. Метаболіти, що утворюються в результаті подальшого метаболізму, виводяться із сечею, вміст незміненого лідокаїну в сечі не перевищує 10%. Виведення Термінальний період напіввиведення лідокаїну після внутрішньовенного болюсного введення здоровим дорослим добровольцям становить 1-2 години. Термінальний період напіввиведення GX становить близько 10 годин, MEGX – 2:00. Особливі групи пацієнтів Внаслідок швидкого метаболізму на фармакокінетику лідокаїну можуть впливати стани, що порушують функцію печінки. У пацієнтів з печінковою дисфункцією період напіввиведення лідокаїну може підвищуватись у 2 та більше разів. Порушення функції нирок не впливає на фармакокінетику лідокаїну, але може спричинити кумуляцію його метаболітів. У новонароджених відзначається низька концентрація АКГ, тому зв'язок із білками плазми може знижуватися. Внаслідок потенційно високої концентрації вільної фракції застосування лідокаїну у новонароджених не рекомендується.ФармакодинамікаЛідокаїн є короткодіючим місцевим анестетиком амідного типу. У його механізму дії лежить зменшення проникності мембрани нейрона для іонів натрію. Внаслідок цього знижується швидкість деполяризації і підвищується поріг збудження, призводячи до оборотного місцевого оніміння. Лідокаїн застосовують з метою досягнення провідникової анестезії в різних ділянках тіла та контролю аритмій. Має швидкий початок дії (близько однієї хвилини після внутрішньовенного введення і п'ятнадцяти хвилин після внутрішньом'язового), швидко поширюється в навколишні тканини. Дія триває 10-20 хвилин і близько 60-90 хвилин після внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення відповідно.Показання до застосуванняМісцева та регіонарна анестезія, провідникова анестезія при великих та малих втручаннях.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату та до анестетиків амідного типу; атріовентрикулярна (АV) блокада 3 ступеня; гіповолемія. З обережністю: Введення лідокаїну слід здійснювати з обережністю пацієнтам з міастенією gravis, епілепсією, хронічною серцевою недостатністю, брадикардією та пригніченням дихання, коагулопатією, повною та неповною блокадою внутрішньосерцевого проведення, судомними розладами, синдромом Мелькерссона-Розентатрію, також. у пацієнтів із коагулопатією. Терапія антикоагулянтами (наприклад, гепарином), нестероїдними протизапальними засобами або плазмозамінниками підвищує схильність до кровотеч. Випадкове пошкодження судин може призвести до тяжких кровотеч. При необхідності слід перевірити час кровотечі, активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ) та вміст тромбоцитів; пацієнти з повною та неповною блокадою внутрішньосерцевого проведення, оскільки місцеві анестетики можуть пригнічувати AV-проведення; необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами з судомними розладами щодо симптоматики з боку центральної нервової системи. Низькі дози лідокаїну також можуть збільшувати судомну готовність. У пацієнтів із синдромом Мелькерссона-Розенталя алергічні та токсичні реакції з боку нервової системи у відповідь на введення місцевих анестетиків можуть розвиватися частіше; третій триместр вагітності. Лідокаїн, розчин для ін'єкцій, 10 мг/мл та 20 мг/мл не дозволений для інтратекального введення (субарахноїдальної анестезії).Вагітність та лактаціяФертильність Дані щодо впливу лідокаїну на фертильність людини відсутні. Вагітність Лідокаїн дозволяється застосовувати під час вагітності та грудного вигодовування. Необхідно суворо дотримуватись призначеного режиму дозування. При ускладненнях або кровотечі в анамнезі, проведення епідуральної анестезії лідокаїном в акушерстві протипоказане. Лідокаїн застосовували у великої кількості вагітних жінок та жінок дітородного віку. Будь-які репродуктивні порушення не зареєстровані, тобто. підвищення частоти вад розвитку не відзначалося. Внаслідок потенційного досягнення високої концентрації місцевих анестетиків у плода після парацервікальної блокади можуть розвинутись небажані реакції, такі як фетальна брадикардія. У зв'язку з цим лідокаїн у концентрації, що перевищує 1%, в акушерстві не застосовується. У дослідженнях на тваринах шкідливий вплив на плід не виявлено. Грудне годування Лідокаїн у невеликій кількості проникає у грудне молоко, його пероральна біодоступність дуже низька. Таким чином, очікувана кількість, що надходить із грудним молоком, дуже невелика, отже, потенційна шкода для дитини дуже низька. Рішення щодо можливості застосування лідокаїну в період грудного вигодовування приймає лікар.Побічна діяНебажані реакції описані відповідно до системно-органних класів MedDRA. Частота визначена так: Подібно до інших місцевих анестетиків, небажані реакції на лідокаїн рідкісні та, як правило, обумовлені підвищеною плазмовою концентрацією внаслідок випадкового внутрішньосудинного введення, перевищення дози або швидкої абсорбції з ділянок з рясним кровопостачанням, або внаслідок гіперчутливості, ідіосинкразії або зниженої переносимості пацієнта. Реакції системної токсичності, головним чином, виникають з боку центральної нервової та/або серцево-судинної системи (див. також розділ «Передозування»). Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості: алергічні або анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок (дивись також порушення шкіри та підшкірних тканин). Шкірна алергічна проба на лідокаїн вважається ненадійною. Порушення з боку нервової системи та психічні розлади До неврологічним ознак системної токсичності відносяться запаморочення, нервозність, тремор, парестезія навколо рота, оніміння язика, сонливість, судоми, кома. Реакції з боку нервової системи можуть бути її збудженням або пригніченням. Ознаки стимуляції центральної нервової системи можуть бути нетривалими або не виникати зовсім, внаслідок чого першими проявами токсичності можуть бути сплутаність свідомості та сонливість, що змінюються комою та дихальною недостатністю. До неврологічним ускладнень спинальної анестезії відносяться минущі неврологічні симптоми, такі як біль у попереку, сідницях та ногах. Ці симптоми розвиваються, як правило, протягом 24 годин після анестезії та вирішуються протягом декількох днів. Після спинальної анестезії лідокаїном та подібними засобами описані окремі випадки арахноїдиту та синдрому кінського хвоста зі стійкою парестезією, дисфункцією кишечника та сечовивідних шляхів або паралічем нижніх кінцівок. Більшість випадків зумовлено гіпербаричною концентрацією лідокаїну або тривалою спинальною інфузією. Порушення з боку органу зору Ознаками лідокаїнової токсичності можуть бути розмиті зір, диплопія і минущий амавроз. Двосторонній амавроз також може бути наслідком випадкового введення в ложі зорового нерва під час офтальмологічних процедур. Після ретро- та перибульбарної анестезії повідомлялося про запалення ока та диплопії (дивись розділ «Особливі вказівки»). Порушення з боку органу слуху та лабіринту Шум у вухах, гіперакузія. Порушення з боку серцево-судинної системи Серцево-судинні реакції проявляються артеріальною гіпотензією, брадикардією, пригніченням скорочувальної функції міокарда (негативний інотропний ефект), аритміями; можливі зупинка серця або недостатність кровообігу. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Задишка, бронхоспазм, пригнічення дихання, зупинка дихання. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота блювота. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Висипання, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя.Взаємодія з лікарськими засобамиТоксичність лідокаїну збільшується при одночасному застосуванні з циметидином і пропранололом внаслідок підвищення концентрації лідокаїну, це вимагає зниження дози лідокаїну. Обидва препарати знижують печінковий кровообіг. Крім того, циметидин пригнічує мікросомальну активність. Ранітідин незначно знижує кліренс лідокаїну, що призводить до підвищення його концентрації у крові. Підвищення сироваткової концентрації лідокаїну також можуть спричинити противірусні засоби (наприклад, ампренавір, атазанавір, даранавір, лопінавір). Гіпокаліємія, що викликається діуретиками, може знижувати дію лідокаїну при їх одночасному застосуванні (див. розділ «Особливі вказівки»). Лідокаїн слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інші місцеві анестетики або засоби, структурно подібні до місцевих анестетиків амідного типу (наприклад, антиаритміками, такими як мексилетин, токаїнід), оскільки системні токсичні ефекти носять адитивний характер. Окремі дослідження лікарської взаємодії між лідокаїном та антиаритміками III класу (наприклад, аміодароном) не проводилися, проте рекомендується бути обережним. У пацієнтів, які одночасно отримують антипсихотичні засоби, подовжують або здатні подовжувати інтервал QT (наприклад, пімозид, сертиндол, оланзапін, кветіапін, зотепін), преніламін, епінефрин (при випадковому внутрішньовенному введенні) або антагоністи 5-НТ3-серотонінових рецепторів. доласетрон), може підвищуватись ризик розвитку шлуночкових аритмій. Одночасне застосування хінупристину/дальфопристину може збільшувати концентрацію лідокаїну та підвищувати, таким чином, ризик розвитку шлуночкових аритмій; їх одночасне застосування слід уникати. У пацієнтів, які одночасно отримують міорелаксанти (наприклад, суксаметоній), може підвищуватися ризик посиленої та пролонгованої нервово-м'язової блокади. Після застосування бупівакаїну у пацієнтів, які отримували верапаміл та тимолол, повідомлялося про розвиток серцево-судинної недостатності; Лідокаїн за своєю структурою близький до бупівакаїну. Допамін та 5-гідрокситриптамін знижують поріг судомної готовності до лідокаїну. Опіоїди, ймовірно, мають просудомну дію, що підтверджується даними про те, що лідокаїн знижує судомний поріг до фентанілу у людини. Комбінація опіоїдів та протиблювотних засобів, що іноді застосовується з метою седації у дітей, може знизити судомний поріг до лідокаїну та підвищити його пригнічуючу дію на центральну нервову систему. Застосування епінефрину разом з лідокаїном може знизити системну абсорбцію, але при випадковому внутрішньовенному введенні різко зростає ризик шлуночкової тахікардії та фібриляції шлуночків. Одночасне застосування інших антиаритміків, β-адреноблокаторів та блокаторів «повільних» кальцієвих каналів може додатково знижувати AV-проведення, проведення шлуночків і скоротливість. Одночасне застосування судинозвужувальних засобів збільшує тривалість дії лідокаїну. Одночасне застосування лідокаїну та алкалоїдів ріжків (наприклад, ерготаміну) може спричинити тяжку артеріальну гіпотензію. Необхідно бути обережними при застосуванні седативних засобів, оскільки вони можуть вплинути на дію місцевих анестетиків на центральну нервову систему. Слід бути обережними при тривалому застосуванні протиепілептичних засобів (фенітоїн), барбітуратів та інших інгібіторів мікросомальних ферментів печінки, оскільки це може призвести до зниження ефективності і, як наслідок, підвищеної потреби в лідокаїні. З іншого боку, внутрішньовенне введення фенітоїну може посилити пригнічуючу дію лідокаїну на серці. Аналгезуючий ефект місцевих анестетиків може посилюватися опіоїдами та клонідином. Етиловий спирт, особливо при тривалому зловживанні, може знижувати дію місцевих анестетиків. Лідокаїн не сумісний з амфотерицином, метогекситоном і нітрогліцерином. При одночасному застосуванні лідокаїну з наркотичними анальгетиками розвивається адитивний ефект, що використовується при проведенні епідуральної анестезії, проте посилює пригнічення центральної нервової системи та дихання. Вазоконстриктори (епінефрин, метоксамін, фенілефрин) подовжують місцевоанестезуючу дію лідокаїну і можуть викликати підвищення артеріального тиску та тахікардію. Використання з інгібіторами моноамінооксидази (фуразолідон, прокарбазин, селегінін) ймовірно посилює місцевоанестезуючу дію лідокаїну та підвищує ризик зниження артеріального тиску. Гуанадрел, гуанетидин, мекаміламін, триметафану камзілат підвищують ризик вираженого зниження артеріального тиску та брадикардії. Антикоагулянти (зокрема ардепарин натрію, далтепарин натрію, данапароїд натрію, еноксапарин натрію, гепарин, варфарин та інші) збільшують ризик розвитку кровотеч. Лідокаїн знижує кардіотонічний ефект дигітоксину. Лідокаїн знижує ефект антиміастенічних лікарських засобів, посилює та подовжує дію міорелаксуючих лікарських засобів. При обробці місця ін'єкції дезінфікуючими розчинами, що містять важкі метали, підвищується ризик розвитку місцевої реакції у вигляді хворобливості та набряку. Змішувати лідокаїн з іншими лікарськими засобами не рекомендується.Спосіб застосування та дозиДози, рекомендовані для дорослих: Інфільтраційна анестезія: внутрішньошкірно, підшкірно, внутрішньом'язово Малі втручання 10 мг/мл: 2-10 мл (20-100 мг) Великі втручання 10 мг/мл: 10-20 мл (100-200 мг) Великі втручання 20 мг/мл: 5-10 мл (100-200 мг) Провідникова анестезія: (анестезія/блокада периферичних нервів, у тому числі блокада нервових сплетень) Периневрально 10 мг/мл: 3-20 мл (30-200 мг) Периневрально 20 мг/мл: 1,5-10 мл (30-200 мг) Блокада нервів пальців кисті та стопи 10 мг/мл: 2-4 мл (20-40 мг) Блокада нервів пальців кисті та стопи 20 мг/мл: 2-4 мл (40-80 мг) Блокада нервових сплетень 10 мг/мл: 10-20 мл (100-200 мг) Блокада нервових сплетень 20 мг/мл: 5-10 мл (100-200 мг) Блокади міжреберних нервів 10 мг/мл: 3 мл (30 мг) Блокади міжреберних нервів 20 мг/мл: 1,5-2,5 мл (30-50 мг) Блокада плечового нерва 10 мг/мл: 25-30 мл (250-300 мг) Паравертебральна анестезія 10 мг/мл: 3-5 мл (30-50 мг) Вагосимпатична блокада шийного відділу 10 мг/мл: 5 мл (50 мг) Вагосимпатична блокада поперекового відділу 10 мг/мл: 5-10 мл (50-100 мг) У стоматології 20 мг/мл: 1-5 мл (20-100 мг) В офтальмології ретробульбарна анестезія 20 мг/мл: 3-4 мл (60-80 мг) В офтальмології парабульбарна анестезія 20 мг/мл: 1-2 мл (20-40 мг) Епідуральна анестезія Торакальний відділ 10 мг/мл: 20-30 мл (200-300 мг) Торакальний відділ 20 мг/мл: 10-15 мл (200-300 мг) Люмбальний відділ 10 мг/мл: 25-40 мл (250-400 мг) Люмбальний відділ 20 мг/мл: 12,5-20 мл (250-400 мг) Сакральний відділ 10 мг/мл: 20-30 мл (200-300 мг) Сакральний відділ 20 мг/мл: 10-15 мл (200-300 мг) Спинальна анестезія Субарахноїдально 20 мг/мл: 3-4 мл (60-80 мг) Внутрішньовенна регіонарна анестезія (введення анестетика безпосередньо у вену кінцівки (за умови накладання джгута вище місця введення) 10 мг/мл: Не більше 5 мл (50 мг) Внутрішньовенна регіонарна анестезія (введення анестетика безпосередньо у вену кінцівки (за умови накладання джгута вище місця введення) 20 мг/мл: Не більше 2,5 мл (50 мг) Не рекомендується застосовувати безперервне введення анестетика за допомогою катетера; введення максимальної дози не повинно повторюватися частіше ніж через 90 хвилин. Дитячий вік старше 1 року Рекомендовані дози для дітей лідокаїн 10 мг/мл при нервово-м'язовій блокаді – до 4,5 мг/кг розчину, при внутрішньовенній регіонарній анестезії – 3 мг/кг розчину. Максимальна доза для дітей – 4,5 мг/кг, але не більше ніж 100 мг. Літні та ослаблені пацієнти Літнім та ослабленим пацієнтам препарат вводять у менших дозах, що відповідають їхньому віку та фізичному стану.ПередозуванняСимптоми. Токсичність з боку центральної нервової системи проявляється симптомами, що наростають за тяжкістю. Спочатку може розвинутися парестезія навколо рота, оніміння язика, запаморочення, гіперакузія та шум у вухах. Порушення зору та м'язовий тремор або м'язові посмикування свідчать про більш серйозну токсичність і передують генералізованим судомам. Потім можуть настати втрата свідомості та великі судомні напади тривалістю від кількох секунд до кількох хвилин. Судоми призводять до швидкого наростання гіпоксії та гіперкапнії, зумовлених підвищеною м'язовою активністю та порушенням дихання. У важких випадках може розвинутись апное. Ацидоз посилює токсичність місцевих анестетиків. У тяжких випадках виникають порушення серцево-судинної системи. При високій системній концентрації можуть розвинутись артеріальна гіпотензія, брадикардія, аритмія та зупинка серця, які можуть виявитися летальними. Роздільна здатність передозування відбувається внаслідок перерозподілу місцевого анестетика з центральної нервової системи та його метаболізму, вона може протікати досить швидко (якщо не була введена дуже велика доза препарату). Лікування. У разі виникнення ознак передозування введення препарату слід негайно припинити. Судоми, пригнічення центральної нервової системи та кардіотоксичність вимагають медичного втручання. Головні цілі терапії полягають у підтримці оксигенації, припиненні судом, підтримці адекватного кровообігу та усунення ацидозу (у разі його розвитку). У відповідних випадках необхідно забезпечити прохідність дихальних шляхів та призначити кисень, а також налагодити допоміжну вентиляцію легень (маскову або за допомогою мішка Амбу). Підтримка кровообігу здійснюється за допомогою вливання плазми чи інфузійних розчинів. При необхідності тривалої підтримки кровообігу слід розглянути можливість введення вазопресорів, проте вони підвищують ризик порушення центральної нервової системи. Контроль судом можна досягти за допомогою внутрішньовенного введення діазепаму (0,1 мг/кг) або тіопенталу натрію (1-3 мг/кг),при цьому слід враховувати, що протисудомні засоби можуть також пригнічувати дихання та кровообіг. Тривалі судоми можуть перешкоджати вентиляції легень та оксигенації пацієнта, тому слід розглянути можливість ранньої ендотрахеальної інтубації. При зупинці серця приступають до стандартної серцево-легеневої реанімації. Ефективність діалізу під час лікування гострого передозування лідокаїном дуже низька.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Фасовка: N5 Форма выпуска: р-р д/инъекций Упаковка: амп. Производитель: АстраЗенека Завод-производитель: Astrazeneca(Великобритания) Действующее вещество: Бупивакаин. .