Антидепрессанты Со скидкой

Дозування: 25 мг Фасування: N50 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: фл. Производитель: Эгис Фармацевтический завод Завод-производитель: Эгис(Венгрия) Действующее вещество: Имипрамин.

Дозування: 45 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: блістер Производитель: Канонфарма продакшн ЗАО Завод-производитель: Канонфарма(Россия) Действующее вещество: Миртазапин. .

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: пірліндол гідрохлорид 50 мг. Допоміжні речовини: лактоза, крохмаль картопляний, стеарат кальцію. 50 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант. Поєднує тимолептичний ефект із збалансованою дією на ЦНС, при цьому активуючий вплив на хворих з апатичними, анергічними депресіями поєднується із седативною дією у пацієнтів у ажитованому стані. Виборче, короткочасно та оборотно інгібує МАО типу А; високою мірою блокує дезамінування серотоніну і норадреналіну, меншою мірою – тираміну. Частково інгібує зворотне захоплення моноамінів. Активує процеси синаптичної передачі нервового збудження у ЦНС. Послаблює депресивні ефекти резерпіну, потенціює ефекти попередника норепінефрину – діоксифенілаланіну (L-допи), стимулює адренергічні структури; потенціює ефекти попередника серотоніну 5-окситриптофана (стимулює серотонінергічні структури). Не має антихолінергічної дії. Чинить ноотропну дію, покращує когнітивні функції.ФармакокінетикаДані про фармакокінетику препарату Піразідол не надано.Клінічна фармакологіяАнтидепресант – оборотний інгібітор МАО типу А.Показання до застосуванняДепресії різного генезу, переважно з психомоторною загальмованістю та астенічними розладами, тривожно-депресивними або тривожно-бредовими компонентами; сенільна, інволюційна депресія; алкогольний абстинентний синдром; хвороба Альцгеймера (у складі комплексної терапії)Протипоказання до застосуванняГострий гепатит; захворювання крові; одночасний прийом інгібіторів МАО та період до 14 днів після їх відміни; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень з безпеки та ефективності застосування препарату при вагітності та в період лактації не проводилося.Побічна діяЗ боку травної системи: сухість у роті, нудота. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: тремор, запаморочення. Інші: пітливість, тахікардія, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні підвищує ефективність епінефрину (у зв'язку з антимоноаміноксидазною активністю).Спосіб застосування та дозиПрепарат призначають у початковій дозі 50-75 мг на добу, розділеній на 2 прийоми. Потім дозу поступово збільшують на 25-50 мг до 150-300 мг на добу. Максимальна добова доза становить 400 мг. Кратність прийому – 2-3 рази на добу. Після досягнення терапевтичного ефекту препарат продовжують застосовувати у індивідуально підібраній дозі протягом 2-4 тижнів. Потім дозу поступово зменшують.ПередозуванняДані про передозування препарату Піразідол не надано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПіразидол не призначають одночасно з антидепресантами-інгібіторами МАО, фуразолідоном, прокарбазином, селегіліном. Можливе застосування Піразідолу у пацієнтів з глаукомою та доброякісною гіперплазією передміхурової залози. Піразидол сумісний із антипсихотичними засобами, анксіолітиками.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: флуоксетину гідрохлорид 22,36 мг, у перерахунку на флуоксетин 20,00 мг; допоміжні речовини: крохмаль (сипкий порошок) 205,64 мг, диметикон 2,00 мг; маса вмісту капсули 230,00 мг; теоретична маса заповненої капсули 280,00 мг; Оболонки капсули: патентний барвник блакитний V (Е131) 0,0030 мг; барвник заліза оксид жовтий (El72) 0,0540 мг; титану діоксид (Е171) 0,2000 мг; желатин 16,8430 мг; фармацевтичне чорнило, харчові - сліди; Корпус капсули: барвник заліза оксид жовтий (Е172) 0,0128 мг; титану діоксид (Е171) 0,6000 мг; желатин 25,0372 мг; фармацевтичне чорнило, харчові - сліди. По 14 капсул у блістер із ПВХ/фольги алюмінієвої. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку. На картонних пачках допускається наявність стікера/стікерів (контроль першого розтину).Опис лікарської формиНепрозорі тверді желатинові капсули № 3, кришечка зеленої капсули, корпус капсули жовтого кольору, на капсули нанесений ідентифікаційний код "LILLY 3105". Вміст капсули: порошок білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаАбсорбція При прийомі внутрішньо флуоксетин добре всмоктується. Прийом їжі не впливає на біодоступність препарату. Розподіл Флуоксетин значною мірою пов'язується з білками плазми (близько 95%) та характеризується великим обсягом розподілу (20-40 л/кг). Максимальна концентрація в плазмі досягається через 6-8 годин. Стійка рівноважна концентрація у плазмі досягається після прийому препарату протягом кількох тижнів. Стійка рівноважна концентрація після тривалого застосування препарату аналогічна концентрації, яка спостерігається на 4-5 тижні прийому препарату. Метаболізм Флуоксетин активно метаболізується у печінці до норфлуоксетину шляхом деметилювання. Виведення Період напіввиведення флуоксетину становить від 4 до 6 днів, період напіввиведення норфлуоксетину – від 4 до 16 днів. Тому препарат виявляється у плазмі крові протягом 5-6 тижнів після припинення терапії. Виводиться флуоксетин переважно нирками (близько 60%). Спеціальні групи патентів Пацієнти похилого віку Фармакокінетичні показники здорових пацієнтів похилого віку можна порівняти з показниками пацієнтів молодшого віку. Печінкова недостатність При печінковій недостатності (алкогольний цироз печінки) період напіввиведення флуоксетину та норфлуоксетину збільшувався до 7 та 12 днів відповідно. При печінковій недостатності може знадобитися зниження дози або частоти його прийому. Ниркова недостатність Після одноразового прийому флуоксетину у пацієнтів з легким, середнім або тяжким (анурією) ступенем тяжкості ниркової недостатності фармакокінетичні параметри не змінювалися порівняно з такими у здорових добровольців. Однак після повторного застосування може спостерігатися подовження плато стійкої рівноважної концентрації препарату в плазмі.ФармакодинамікаПрепарат Прозак є антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), що визначає його механізм дії. Флуоксетин практично не має спорідненості до інших рецепторів, наприклад, αl-, α2- та β-адренергічних, серотонінергічних, дофамінергічних, гістамінергічних, мускаринових та ГАМК-рецепторів.Показання до застосуванняВеликі депресивні епізоди. Нервова булімія: як доповнення до психотерапії зменшення неконтрольованого вживання їжі. Обсесивно-компульсивний розлад.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату та до будь-якої з допоміжних речовин. Дитячий вік віком до 18 років. Одночасний прийом інгібіторів моноаміноксидази (МАО) та період до 14 днів після їх відміни. Як мінімум 5-тижневий інтервал має бути між припиненням застосування флуоксетину та початком застосування МАО. Якщо флуоксетин прописаний для постійного застосування та/або високих доз, інтервал перед застосуванням МАО повинен бути збільшений. Одночасний прийом метопрололу, який використовується для лікування серцевої недостатності. Обережно: не описано.Вагітність та лактаціяВагітність Під час проведення деяких епідеміологічних досліджень було висловлено припущення, що застосування флуоксетину під час першого триместру вагітності може підвищувати ризик дефектів серцево-судинної системи. Механізм – невідомий. В цілому, згідно з наявними даними, ризик народження дитини з дефектом серцево-судинної системи після впливу на материнський організм флуоксетину становить приблизно 2/100 у порівнянні з очікуваною частотою таких дефектів у популяції, приблизно 1/100. Згідно з епідеміологічними даними, застосування СІЗЗС під час вагітності, особливо на пізніх термінах, може підвищувати ризик розвитку персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених (приблизно, 5 випадків на 1000 вагітностей, тоді як загалом у популяції на 1000 вагітностей припадає 1-2 випадки персистуючої легеневої гіпертензії. ). Флуоксетин не слід призначати під час вагітності за винятком випадків, коли клінічний стан жінки вимагає проведення терапії флуоксетином та виправдовує потенційний ризик для плода. Слід уникати різкого припинення терапії під час вагітності. При застосуванні флуоксетину під час вагітності слід бути обережним, особливо на пізніх термінах або безпосередньо перед пологами, так як у новонароджених відзначалися такі ефекти, як дратівливість, тремор, гіпотонія, безперервний плач, утруднене ссання або засинання. Ці симптоми можуть вказувати на серотонінергічний ефект або синдром відміни. Час до виникнення та тривалість даних симптомів можуть бути пов'язані з тривалим періодом напіввиведення флуоксетину (4-6 днів) та його активного метаболіту, норфлуоксетину (4-16 днів). Грудне годування Флуоксетин та його метаболіт норфлуоксетин виявляється у грудному молоці. У немовлят на грудному вигодовуванні спостерігалися випадки виникнення небажаних явищ. При необхідності застосування флуоксетину годування груддю слід припинити або передбачити можливість прийому нижчих доз флуоксетину.Побічна діяНайчастіше відмічені небажані реакції у пацієнтів, які отримували лікування флуоксетином, включають головний біль, нудоту, безсоння, слабкість і діарею. Інтенсивність та частота небажаних ефектів можуть знижуватися у міру продовження терапії, тому їх розвиток не завжди веде до скасування терапії. У наведеній нижче таблиці представлені небажані явища, що спостерігаються на фоні терапії флуоксетином. Деякі з цих небажаних реакцій зустрічаються і при застосуванні інших СІЗЗС. Дана інформація про частоту небажаних реакцій була розрахована на підставі клінічних досліджень, що проводилися за участю дорослих пацієнтів, а також спонтанних повідомлень. Частота: Дуже часті (≥1/10), Часті (від ≥1/100 до Дуже часто Часто Не часто Рідко Порушення з боку кровоносної та лімфатичної систем Тромбоцитопенія Нейтропенія Лейкопенія Порушення з боку імунної системи Анафілактична реакція Сироваткова хвороба Порушення з боку ендокринної системи Порушення секреції антидіуретичного гормону Порушення з боку обміну речовин та харчування Зниження апетиту1 Гіпонатріємія Порушення психіки Безсоння2 Тривога Нервозність Занепокоєння Напруженість Зниження лібідо3 Порушення сну Незвичайні сновидіння4 Деперсоналізація Підвищений настрій Ейфоричний настрій Аномальне мислення Порушення оргазму5 Бруксизм Суїцидальні думки та поведінка6 Гіпоманія Манія Галюцинації Порушення Приступи паніки Сплутаність свідомості Дисфемія Агресія Порушення з боку нервової системи Головний біль Порушення уваги Запаморочення Дисгевзія Летаргія Сонливість7 Тремор Психомоторна гіперактивність Дискінезія Атаксія Порушення рівноваги Міоклонічні судоми Порушення пам'яті Конвульсії Буккоглосальний синдром Серотоніновий синдром Акатізія Порушення з боку органу зору Нечіткість зору Мідріаз Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Шум у вухах Порушення з боку серця Участенное серцебиття Подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (QTcF ≥ 450 мсек.)8 Шлуночкова аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію типу "пірует" Порушення з боку судин "Припливи"9 Зниження артеріального тиску Васкуліт Вазодилатація Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Позіхання Диспное Носові кровотечі Фарингіт Запальні процеси у легенях різної гістопатології та/або фіброз10 Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Діарея Нудота Блювота Диспепсія Сухість у роті Дисфагія Шлунково-кишкові кровотечі11 Біль у ділянці стравоходу Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Ідіосинкразичний гепатит Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Висипання12 Кропив'янка Сверблячка Гіпергідроз Алопеція Схильність до утворення синців Холодний піт Ангіоневротичний набряк Екхімоз Фотосенсибілізація Мультиформна еритема Синдром Стівенса-Джонсона Токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) Пурпура Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Артралгія Посмикування м'язів Міалгія Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Частіші позиви до сечовипускання13 Дизурія Порушення сечовипускання Затримка сечі Порушення з боку статевих органів та молочної залози Гінекологічні кровотечі14 Еректильна дисфункція Порушення еякуляції15 Сексуальна дисфункція Галакторея Гіперпролактинемія Приапізм Загальні розлади та порушення у місці ведення млявість Відчуття занепокоєння Озноб Порушення самопочуття Відчуття холоду Відчуття жару Крововиливи на слизових Лабораторні та інструментальні дані Зниження маси тіла Підвищення концентрації трансаміназ Підвищення концентрації гамма-глутамілтрансферази 1 Включно з анорексією 2 Включаючи ранні ранкові пробудження, порушення засинання, порушення сну серед ночі 3 Включно з втратою лібідо 4 Включаючи жахливі сновидіння 5 Включаючи аноргазмію 6 Включаючи вчинений суїцид, суїцидальну депресію, навмисне членоушкодження, думки про членоушкодження, суїцидальну поведінку, суїцидальні думки, спроби суїциду, похмурі думки, аутоагресивну поведінку. Ці симптоми можуть бути обумовлені наявним захворюванням 7 Включаючи денну сонливість та седативний ефект 8 На підставі результатів ЕКГ, отриманих під час проведення клінічних досліджень 9 Включаючи "припливи" спека 10 Включаючи ателектази, інтерстиціальну хворобу легень, пневмонії 11 Включно з кровоточивістю ясен, гематохезією, кривавим блюванням, кров'янистим рідким випорожненням, меленою, ректальними кровотечами, геморрагічною виразковою хворобою шлунка. 12 Включаючи еритему, лущення, пітницю, еритематозний висип, фолікулярний висип, розлитий висип, макульозний висип, макуло-папульозний висип, кореподібний висип, папульозний висип, свербіж сип 13 Включно з поллакіурією 14 Включаючи кровотечі шийки матки, дисфункцію матки, маткові кровотечі, генітальні кровотечі, менометрорагію, менорагію, метрорагію, поліменорею, постменопаузальні кровотечі, вагінальні кровотечі 15 Включаючи відсутність еякуляції, еякуляторну дисфункцію, передчасну еякуляцію, затримку еякуляції, ретроградну еякуляцію 16 Включно з астенією Опис окремих небажаних реакцій Повідомлялося про випадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки на фоні терапії флуоксетином або незабаром після його відміни. Переломи кісток: дані епідеміологічних досліджень, що проводилися головним чином серед пацієнтів віком 50 років і більше, вказують на підвищення ризику переломів кісток у пацієнтів, які отримують селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або трициклічні антидепресанти (ТЦА). Причин, що ведуть до підвищення цього ризику, не встановлено. Симптоми відміни, які можуть спостерігатися після завершення лікування флуоксетином Припинення прийому флуоксетину зазвичай призводить до розвитку симптомів відміни. Найчастіше повідомляється про наступні реакції: запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезії), порушення сну (включаючи безсоння та яскраві сновидіння), астенія, збудження або тривога, дратівливість, нудота та блювання, тремор та головний біль. Як правило, зазначені явища мають легкий або середній ступінь виразності та проходять самостійно. Однак у деяких пацієнтів вони можуть бути більш вираженими та тривалими. У зв'язку з цим пацієнтам, які більше не потребують терапії флуоксетином, рекомендується скасовувати препарат поступово знижуючи дозу.Взаємодія з лікарськими засобамиФлуоксетин та його основний метаболіт норфлуоксетин мають тривалі періоди напіввиведення, що необхідно враховувати при поєднанні флуоксетину з іншими препаратами, а також заміні флуоксетину на інший антидепресант. Флуоксетин має високу спорідненість до білків плазми, тому поєднання флуоксетину з іншими препаратами, які також значною мірою пов'язуються з білками плазми, може призводити до зміни їх концентрацій. Комбінації препаратів, застосування яких протипоказане Необоротні неселективні інгібітори моноаміноксидази (наприклад, іпроніазид) У пацієнтів, які приймають СІЗЗС у комбінації з необоротними неселективними інгібіторами моноамінооксидази (ІМАО), спостерігалися випадки серйозних реакцій, іноді з летальним результатом. Ці випадки характеризувались ознаками, що нагадують серотоніновий синдром (який можна переплутати зі злоякісним нейролептичним синдромом). Пацієнтам, які мають такі реакції, може бути призначений ципрогептадин або дантролен. Симптоми лікарської взаємодії з ІМАО включають: гіпертермію, ригідність м'язів, міоклонус (міоклонічні судоми), розлади вегетативної нервової системи з можливими швидкими коливаннями АТ і ЧСС, а також зміни психічного стану, що включають сплутаність свідомості, дратівливість і чрез стан делірію та коми. Таким чином, флуоксетин протипоказаний у комбінації з незворотними неселективними ІМАО. Внаслідок того, що дія даних ІМАО зберігається протягом 2 тижнів, терапію флуоксетином слід починати не раніше, ніж через 2 тижні після відміни терапії незворотними неселективними ІМАО. Аналогічним чином терапію необоротними неселективними ІМАО слід починати не раніше ніж через 5 тижнів після відміни флуоксетину. Метопролол, призначений для лікування серцевої недостатності Внаслідок того, що флуоксетин пригнічує метаболізм метопрололу, ризик небажаних явищ на фоні прийому метопрололу, включаючи сильну брадикардію, може збільшуватися. Комбінації препаратів, які не рекомендовані до застосування Тамоксифен Флуоксетин як потужний інгібітор ізоферменту CYP2D6 при одночасному застосуванні з тамоксифеном знижує концентрацію активного метаболіту тамоксифену (ендоксифену) у плазмі крові на 65-75%. Тому при терапії тамоксифеном застосування флуоксетину слід уникати. Алкоголь У експериментальних дослідженнях флуоксетин не сприяв збільшенню концентрації алкоголю у крові, і навіть посиленню ефектів алкоголю. Проте одночасний прийом СІЗЗЗ та алкоголю не рекомендується. ІМАО-А, лінезолід та метилтіонінія хлорид (метиленовий синій) Ризик розвитку серотонінового синдрому, що включає діарею, тахікардію, потовиділення, тремор, помутніння/сплутаність свідомості або кому. У разі, якщо одночасного застосування цих активних речовин з флуоксетином уникнути неможливо, необхідний ретельний клінічний моніторинг, а призначення ІМАО-А, лінезоліду та метилтіонінію хлориду слід розпочинати з мінімальних рекомендованих доз. Меквітазин Внаслідок інгібування метаболізму меквітазину флуоксетином ризик небажаних явищ на фоні прийому меквітазину (наприклад, подовження інтервалу QT) може бути підвищений. Комбінації препаратів, що вимагають особливої ​​обережності при призначенні Фенітоїн При призначенні комбінації з флуоксетином спостерігалися випадки зміни концентрації фенітоїну в крові. У деяких випадках спостерігалися прояви токсичності. При одночасному призначенні цих препаратів слід поступово збільшувати дозу супутнього препарату та забезпечити моніторинг клінічного стану. Серотонінергічні препарати (літій, трамадол, триптани, триптофан, селегілін (ІМАО-В), звіробій продірявлений (Hypericumperforatum)) При одночасному призначенні СІЗЗЗ з препаратами, що мають серотонінергічну дію, були відмічені випадки розвитку серотонінового синдрому легкого ступеня тяжкості. Отже, одночасне застосування флуоксетину з цими препаратами слід проводити з обережністю. Препарати, що сприяють подовженню інтервалу QT Фармакокінетичні та фармакодинамічні дослідження взаємодії флуоксетину з іншими лікарськими препаратами, що сприяють подовженню інтервалу QT, не проводилися. Проте адитивний ефект флуоксетину та даних лікарських препаратів виключати не можна. Слід з обережністю проводити одночасне призначення флуоксетину з лікарськими препаратами, що сприяють подовженню інтервалу QT (з антиаритмічними засобами класу IA та III, антипсихотичними препаратами (похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічними антидепресантами, деякими протиміксами, ), засобами для лікування малярії (галофантрин), деякими антигістамінними препаратами (астемізол, мізоластин)). Лікарські препарати, що впливають на гемостаз (пероральні антикоагулянти, незалежно від механізму їх дії, препарати, що перешкоджають агрегації тромбоцитів, включаючи аспірин та НПЗЗ) При одночасному призначенні з пероральними антикоагулянтами необхідно проведення клінічного моніторингу з частішим контролем МНО з огляду на можливе підвищення ризику кровотеч. Під час проведення терапії флуоксетином та після її відміни може знадобитися корекція дози лікарських препаратів, що впливають на гемостаз. Ципрогептадин При застосуванні флуоксетину в комбінації з ципрогептадином повідомлялося про окремі випадки зниження антидепресантної активності флуоксетину. Препарати, що спричиняють гіпонатріємію. Гіпонатріємія відноситься до небажаних ефектів флуоксетину. Застосування в комбінації з іншими препаратами, пов'язаними з розвитком гіпонатріємії (наприклад, з діуретиками, десмопресином, карбамазепіном та окскарбазепіном) може призвести до підвищеного ризику розвитку цього стану. Препарати, що знижують епілептогенний поріг На тлі прийому флуоксетину можуть спостерігатися такі небажані явища, як епілептиформні напади. Застосування в комбінації з іншими препаратами, що знижують конвульсивний поріг (такими як трициклічні антидепресанти, інші СІЗЗС, фенотіазини, бутирофенони, мефлохін, хлорохін, бупропіон, трамадол), може призвести до підвищеного ризику розвитку цього явища. Інші лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP2D6 Флуоксетин є потужним інгібітором ізоферменту CYP2D6, терапія в комбінації з лікарськими препаратами, метаболізованими даним ізоферментом, може призвести до лікарської взаємодії, особливо при застосуванні в комбінації з препаратами з вузьким терапевтичним діапазоном (такими як флекаїнід, пропафенон і небі а також з атомоксетином, карбамазепіном, трициклічними антидепресантами та рисперидоном. Застосування даних препаратів слід починати або скоригувати до мінімальної дози. Аналогічну корекцію дози слід проводити і у разі застосування флуоксетину у попередні 5 тижнів.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Флуоксетин можна приймати один раз на день або кілька разів на день у вигляді розділених доз - під час або в перервах між їдою (незалежно від їди). Великі депресивні епізоди Дорослі пацієнти та пацієнти похилого віку: Рекомендована добова доза становить 20 мг. При необхідності протягом 3-4 тижнів після початку терапії і надалі за наявності на те клінічних показань доза може бути переглянута та скоригована. Незважаючи на потенційний ризик підвищення частоти небажаних ефектів при збільшенні дози, у деяких пацієнтів, які мають недостатню відповідь на терапію на фоні застосування препарату в дозі 20 мг, доза поступово може бути збільшена до 60 мг (максимальна доза). Корекцію дози слід проводити обережно на підставі потреб кожного окремого пацієнта таким чином, щоб пацієнт продовжував отримувати мінімальну ефективну дозу. Для досягнення стійкої ремісії тривалість періоду терапії у хворих на депресію пацієнтів повинна становити не менше 6 місяців. Нервова булімія Дорослі пацієнти та пацієнти похилого віку: рекомендована добова доза становить 60 мг. При нервовій булімії ефективність у віддаленому періоді (більше 3 місяців) продемонстрована не була. Обсесивно-компульсивний розлад Дорослі пацієнти та пацієнти похилого віку: рекомендована добова доза становить 20 мг. У деяких пацієнтів при недостатній відповіді при прийомі дози 20 мг протягом двох тижнів доза може бути поступово збільшена до максимальної - 60 мг. У разі відсутності покращення протягом 10 тижнів терапію флуоксетином слід переглянути. При досягненні хорошої терапевтичної відповіді терапія може бути продовжена з використанням дози, скоригованої на підставі індивідуальних потреб пацієнта. Незважаючи на відсутність систематичних досліджень, що відповідають на питання про тривалість терапії флуоксетином, слід зазначити, що обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) – це хронічне захворювання, і у пацієнтів, які відповідають на терапію, має сенс продовжувати лікування протягом більш ніж 10 тижнів. Корекцію дози слід проводити обережно, на підставі індивідуальних потреб пацієнта, таким чином, щоб пацієнт продовжував отримувати ефективне мінімальне дозування. Періодично слід проводити переоцінку необхідності терапії. Пацієнтам,у яких відзначається гарна відповідь на фармакотерапію, деякі лікарі рекомендують одночасне проведення поведінкової психотерапії. Ефективність флуоксетину у віддаленому періоді (більше 24 тижнів) при лікуванні ДКР продемонстрована не була. Усі свідчення Рекомендована доза може бути знижена або збільшена. Систематичне вивчення дози, що перевищує 80 мг на добу, не проводилося. Пацієнти похилого віку Збільшення дози слід проводити з обережністю; загалом добові дози повинні перевищувати 40 мг. Максимальна рекомендована доза становить 60 мг на добу. Печінкова недостатність У пацієнтів із печінковою недостатністю препарат призначають у зниженій дозі або зі зниженою частотою (наприклад, 20 мг через день). Дані рекомендації також відносяться і до пацієнтів, які приймають супутні препарати, які потенційно взаємодіють із препаратом Прозак®. Симптоми відміни, що спостерігаються при припиненні терапії препаратом Прозак® Слід уникати різкого припинення прийому препарату. Щоб знизити ризик розвитку "синдрому відміни", при припиненні терапії препаратом Прозак® дозу слід знижувати поступово, як мінімум, протягом одного-двох тижнів. У разі розвитку непереносимих симптомів після зниження дози або припинення лікування слід відновити прийом препарату в раніше призначеній дозі. Надалі лікар може призначити поступове зниження дози. При припиненні прийому препарату активна речовина зберігається в організмі протягом кількох тижнів. Слід враховувати цей факт при призначенні чи завершенні терапії.ПередозуванняСимптоми Випадки передозування лише флуоксетином зазвичай характеризуються легким перебігом. Симптоми передозування включають нудоту, блювоту, судоми, порушення з боку серцево-судинної системи від асимптоматичної аритмії (включаючи атріовентрикулярний ритм і шлуночкову аритмію) або змін ЕКГ, характерних для подовження інтервалу QTC, до зупинки серця. "пірует"), порушення з боку дихальної системи та ознаки зміненого стану ЦНС від збудження до коми. Випадки летального результату внаслідок передозування флуоксетином спостерігалися дуже рідко. Лікування Рекомендується контролювати загальний стан та серцеву діяльність, поряд із проведенням загальних симптоматичних та підтримуючих заходів. Специфічний антидот невідомий. Ефективність форсованого діурезу, діалізу, гемоперфузії та перехресної трансфузії невисока. Активоване вугілля, що застосовується в комбінації з сорбітолом, може бути або більш ефективним порівняно з викликанням блювоти або промиванням шлунка. Під час лікування передозування слід враховувати вплив застосування кількох лікарських засобів. Пацієнтам, які прийняли велику кількість трициклічних антидепресантів, якщо вони одночасно приймають або в недавньому часі приймали флуоксетин, може знадобитися більш тривалий період медичного спостереження.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСуїцидальний ризик Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, заподіяння шкоди собі (членоушкодження) та суїцидальних явищ. Цей ризик зберігається до стійкої ремісії. Оскільки протягом перших кількох тижнів лікування поліпшення може виникнути, необхідний ретельний моніторинг із боку лікаря до поліпшення стану пацієнта. Як показує клінічна практика, ризик суїциду на ранніх стадіях одужання може зростати. Інші психіатричні захворювання, для лікування яких призначають препарат Прозах, також можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком суїцидальних явищ. Крім того, дані захворювання можуть супроводжувати великий депресивний розлад. Отже, при лікуванні пацієнтів з іншими психіатричними захворюваннями слід виявляти ту ж обережність, що й при лікуванні пацієнтів із великим депресивним розладом. Пацієнти з суїцидальними явищами в анамнезі, які виявляють суїцидальні думки до початку терапії, відносяться до групи підвищеного ризику виникнення суїцидальних думок або суїцидальної поведінки. Дані пацієнти під час проведення терапії повинні перебувати під ретельним наглядом. Метааналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів, які застосовуються для лікування психіатричних захворювань у дорослих пацієнтів, показав, що серед пацієнтів молодше 25 років застосування антидепресантів пов'язане з підвищеним ризиком суїцидальної поведінки порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Необхідно ретельне спостереження за пацієнтами, зокрема з групи високого ризику розвитку суїцидальної поведінки, особливо на ранніх етапах лікування та під час наступних змін дози. Пацієнти (а також особи, які доглядають за ними) повинні бути попереджені про необхідність відстеження будь-яких клінічних погіршень стану, контролю виникнення суїцидальної поведінки або думок та незвичайних змін у поведінці, і повинні негайно звертатися до лікаря при виникненні цих симптомів. Серцево-судинні ефекти При прийомі флуоксетину може відбуватися подовження інтервалу QT, а також можливий розвиток шлуночкової аритмії або шлуночкової тахікардії типу "пірует", про які повідомлялося під час постмаркетингового дослідження флуоксетину. Флуоксетин слід застосовувати з обережністю пацієнтам з вродженим синдромом подовження інтервалу QT, набутим синдромом подовження інтервалу QT (наприклад, при одночасному прийомі флуоксетину з препаратами, що подовжують інтервал QT), при наявності в анамнезі вказівок на збільшення тривалості інтервалу QT у спорідненості. станах, що спричиняють розвиток аритмії (наприклад, при гіпокаліємії, гіпомагніємії, брадикардії, гострому інфаркті міокарда, декомпенсованої серцевої недостатності) та при підвищеній експозиції флуоксетину (наприклад,при зниженій функції печінки). Пацієнтам із стабільним перебігом захворювання серця необхідно проводити дослідження ЕКГ перед початком терапії флуоксетином. При розвитку ознак аритмії під час терапії прийом флуоксетину слід припинити та провести дослідження ЕКГ. Висипання на шкірі У пацієнтів, які приймали флуоксетин, повідомлялося про виникнення шкірного висипу, анафілактичних реакцій та прогресуючих системних порушень, іноді серйозних із залученням до патологічного процесу шкіри, нирок, печінки та легень. При появі висипу на шкірі або інших можливих алергічних реакцій, етіологія яких не може бути визначена, прийом флуоксетину слід відмінити. Епілептичні напади Як і у випадку інших антидепресантів, флуоксетин слід обережно призначати пацієнтам, у яких раніше відзначалися епілептичні напади. Терапія флуоксетином повинна бути припинена у разі розвитку епілептичних нападів у будь-якого пацієнта. Також терапію флуоксетином не слід призначати пацієнтам з нестабільною епілепсією, пацієнтам з контрольованою епілепсією необхідно ретельне спостереження. Електросудомна терапія У пацієнтів, які отримують електросудомну терапію, при застосуванні флуоксетину в окремих випадках спостерігалися тривалі судомні напади. Рекомендується виявляти обережність при терапії флуоксетином у таких пацієнтів. Манії Антидепресанти слід застосовувати з обережністю пацієнтам з маніями/гіпоманіями в анамнезі. Прийом флуоксетину, як і будь-якого антидепресанту, необхідно припинити, якщо пацієнт перебуває у маніакальному стані. Акатізія/ психомоторне занепокоєння Застосування флуоксетину призводить до розвитку акатизії, яка проявляється суб'єктивно неприємними відчуттями або непосидючістю, необхідністю постійного руху, часто без можливості сидіти або стояти на місці. Найчастіше такі явища спостерігаються під час перших кількох тижнів лікування. У пацієнтів із даними симптомами підвищення дози флуоксетину може мати негативні наслідки. Симптоми відміни Часто при припиненні терапії флуоксетином, особливо при різкій відміні, спостерігалися симптоми відміни. У клінічних дослідженнях приблизно у 60% пацієнтів розвивалися різні побічні явища при відміні терапії як у групі флуоксетину, так і в групі плацебо. У групі флуоксетину 17% цих явищ мали тяжкий характер, у групі плацебо - 12%. Ризик розвитку симптомів відміни залежить від кількох факторів, включаючи тривалість терапії, дозу та швидкість зменшення дози. Найчастіше повідомлялося про запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння та яскраві сновидіння), астенію, тривогу або збудження, нудоту та/або блювоту, тремор і головний біль. Зазвичай ці епізоди були легким і середнім ступенем вираженості, однак у деяких пацієнтів могли мати більш виражений характер. У більшості випадків ці явища дозволяються самостійно протягом двох тижнів, але іноді можуть бути тривалішими (2-3 місяці і більше). У зв'язку з цим скасування терапії флуоксетином слід проводити поступово протягом одного або двох тижнів, залежно від потреб пацієнта. Тамоксифен Флуоксетин, як потужний інгібітор ізоферменту CYP2D6, може призвести до зниження концентрації ендоксифену, одного з найважливіших активних метаболітів тамоксифену. Тому при терапії тамоксифеном застосування флуоксетину слід уникати. Зниження маси тіла При застосуванні флуоксетину у пацієнтів може спостерігатися зниження маси тіла, проте, зазвичай, воно пропорційне початковій середній масі тіла. Гіпонатріємія Відзначалися випадки гіпонатріємії (в окремих випадках рівень натрію у сироватці крові був меншим за 110 ммоль/л). В основному подібні випадки відзначалися у літніх пацієнтів, у пацієнтів, які отримували діуретики та у пацієнтів зі зниженням об'єму циркулюючої крові. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом під час лікування флуоксетином відзначалася гіпоглікемія, а після відміни препарату розвивалася гіперглікемія. На початку або після закінчення лікування флуоксетином може знадобитися корекція дози інсуліну та/або гіпоглікемічних препаратів для прийому внутрішньо. Печінкова/ниркова недостатність Флуоксетин піддається інтенсивному метаболізму в печінці та виводиться нирками. Пацієнтам з вираженими порушеннями функції печінки рекомендується призначати нижчі дози флуоксетину або призначати препарат через день. При прийомі флуоксетину в дозі 20 мг на добу протягом двох місяців у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (КК) Мідріаз Повідомлялося про мідріаз, пов'язаний з прийомом флуоксетину. Слід бути обережними при призначенні флуоксетину пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або пацієнтам з ризиком розвитку гострої закритокутової глаукоми. Крововиливи При застосуванні СІОЗС повідомлялося про екхімоз, пурпуру та інші подібні порушення, пов'язані з підвищенням кровоточивості. Про екхімоз повідомлялося рідко. Інші геморагічні явища (гінекологічні кровотечі, шлунково-кишкові кровотечі та ін) відзначалися рідко. Необхідно виявляти обережність при терапії флуоксетином, зокрема пацієнтам з супутньою терапією пероральними антикоагулянтами та іншими препаратами, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад, з такими атиповими антипсихотичними засобами, як клозапін, з фенотіазиноце , а також із супутньою терапією препаратами, які можуть підвищити схильність до кровотеч, та пацієнтам із кровотечами в анамнезі. Явища, схожі на симптоматику з серотоніновим синдромом або злоякісним нейролептичним синдромом У поодиноких випадках повідомлялося про асоційований з прийомом флуоксетину розвиток серотонінового синдрому або злоякісного нейролептичного синдрому, особливо при сумісному застосуванні з іншими серотонінергічними засобами (зокрема, що містять L-триптофан) та/або нейролептиками. Так як ці синдроми можуть призвести до життєзагрозливих станів, терапію флуоксетином слід припинити у разі поєднання таких симптомів, як гіпертермія, ригідність, міоклонус, розлади вегетативної нервової системи, зміни психічного стану, включаючи сплутаність свідомості, дратівливість, граничне збудження , та призначити необхідну симптоматичну терапію Усі пацієнти, які приймають антидепресанти за будь-якими показаннями, повинні бути під відповідним наглядом, необхідний ретельний контроль за появою ознак клінічного погіршення, суїцидальних намірів та незвичайних змін поведінки, особливо протягом перших місяців терапії або під час зміни дози (збільшення або зниження). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Прозак® не має жодного впливу або надає мінімальний вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Терапія будь-якими психоактивними препаратами може вплинути на здатність до судження, роздумів чи рухових навичок. Пацієнтам слід рекомендувати уникати випадків керування автомобілем або управління небезпечними механізмами, доки вони не будуть достатньо впевнені в тому, що препарат не впливає на них.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаДіюча речовина: флувоксаміну малеат (у перерахунку на безводну речовину) 50 мг або 100 мг. Допоміжні речовини: манітол, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, натрію стеарилфумарат, діоксид колоїдний кремнію. Склад оболонки: гіпромелоза, титану діоксид, макрогол (поліетиленгліколь 6000), тальк. Упаковка: пігулки, вкриті плівковою оболонкою 15 шт. по 100 мгОпис лікарської формиАнтидепресантХарактеристикаКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з ризиком з двох сторін і гравіюванням "FLM 100" на одній стороні. На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо флувоксамін повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальні концентрації флувоксаміну в плазмі відзначаються через 3-8 годин після прийому. Абсолютна біодоступність становить 53% після первинного метаболізму печінки. Одночасний прийом флувоксаміну з їжею не впливає на фармакокінетику. Розподіл: Зв'язування флувоксаміну з білками плазми становить 80% (in vitro). Об'єм розподілу – 25 л/кг. Метаболізм: Метаболізм флувоксаміну відбувається головним чином у печінці. Хоча ізофермент 2D6 цитохрому Р 450 є основним у метаболізмі флувоксаміну, концентрація препарату в плазмі крові у осіб із зниженою функцією цього ізоферменту не набагато вища, ніж у осіб із нормальним метаболізмом. Середній період напіввиведення із плазми крові, що становить для одноразової дози 13-15 годин, дещо збільшується при багаторазовому прийомі (17-22 години), а рівноважна концентрація у плазмі крові, як правило, досягається протягом 10-14 днів. Флувоксамін піддається біотрансформації в печінці (головним чином, шляхом окисного деметилювання) щонайменше до дев'яти метаболітів, які виводяться через нирки. Два головних метаболіту мають незначну фармакологічну активність. Інші метаболіти, ймовірно, фармакологічно неактивні. Флувоксахмін значно інгібує цитохром Р450 1А2 та Р450 2С19, помірно інгібує цитохроми Р450 2С9, Р450 2D6 та Р450 ЗА4. Фармакокінетика одноразової дози флувоксаміну лінійна. Рівноважна концентрація флувоксаміну вища, ніж концентрація одноразової дози, і дана непропорційність більш виражена за більш високих добових доз. Спеціальні групи пацієнтів: Фармакокінетика флувоксаміну однакова у здорових людей, літніх та пацієнтів з нирковою недостатністю. Метаболізм флувоксаміну знижений у пацієнтів із захворюваннями печінки. Рівноважна концентрація флувоксаміну в плазмі вдвічі вища у дітей (у віці 6-11 років), ніж у підлітків (у віці 12-17 років). Концентрації препарату у плазмі крові у підлітків подібні до концентрацій у дорослих.ФармакодинамікаДослідження зв'язування з рецепторами показали, що флувоксамін є потужним інгібітором зворотного захоплення серотоніну як in vitro, так і in vivo з мінімальною спорідненістю до серотонінових рецепторів. Його здатність зв'язуватися з α- та β-адренорецепторами, гістаміновими, м-холіно- або дофаміновими рецепторами незначна. Флувоксамін має високу спорідненість до σ1-рецепторів, діючи як їх агоніст.ІнструкціяТаблетки флувоксаміну слід приймати внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи водою. Пігулка може бути розділена на дві рівні частини. Депресії Дорослі: Рекомендована стартова доза для дорослих становить 50 мг або 100 мг (одноразово ввечері). Після 3-4 тижнів від початку терапії доза повинна бути переглянута та скоригована відповідно до клінічного досвіду застосування препарату. Рекомендується поступове підвищення дози рівня ефективної. Ефективна добова доза, що становить зазвичай 100 мг, підбирається індивідуально, залежно від реакції пацієнта на лікування. Добова доза може становити 300 мг. Добові дози понад 150 мг рекомендується розподіляти на 2 або 3 прийоми. Підбір мінімальної ефективної дози, що підтримує, повинен здійснюватися з обережністю в індивідуальному порядку. Відповідно до офіційних рекомендацій ВООЗ, лікування антидепресантами слід продовжувати принаймні протягом 6-ти місяців ремісії після депресивного епізоду. Для профілактики рецидивів депресії рекомендується приймати по 100 мг один раз на день, щодня. Діти: Через відсутність клінічного досвіду флувоксамін не рекомендується застосовувати для лікування депресій у дітей віком до 18 років. Обсесивно-компульсивні розлади (ДКР) Дорослі: Рекомендована стартова доза для дорослих становить 50 мг на день протягом 3-4 днів. Ефективна добова доза, як правило, становить від 100 мг до 300 мг. Дози слід поступово підвищувати до досягнення ефективної добової дози, яка не повинна перевищувати 300 мг у дорослих. Дози до 150 мг можна приймати одноразово на добу, бажано увечері. Добові дози понад 150 мг рекомендується розподіляти на 2 або 3 прийоми. При добрій терапевтичній відповіді на препарат лікування може бути продовжено за допомогою індивідуально підібраної добової дози. Якщо поліпшення не буде досягнуто через 10 тижнів, лікування флувоксаміном слід переглянути. Досі не було організовано системних досліджень, які могли б відповісти на питання про те, як довго може проводитися лікування флувоксаміном, проте обсесивно-компульсивні розлади мають хронічний характер, і тому можна вважати за доцільне продовження лікування флувоксаміном понад 10 тижнів у пацієнтів, які добре відповіли на цей препарат. Підбір мінімальної ефективної дози, що підтримує, повинен здійснюватися з обережністю в індивідуальному порядку. Періодично необхідно наново оцінювати необхідність лікування. Деякі клініцисти рекомендують проведення супутньої психотерапії у хворих, які добре відповіли на фармакотерапію. Довгострокова ефективність (понад 24 тижнів) не була підтверджена. Діти старше 8 років та підлітки: У дітей старше 8 років та підлітків дані щодо застосування у дозі понад 100 мг двічі на добу протягом 10 тижнів обмежені. Початкова доза для дітей старше 8 років та підлітків становить 25 мг на добу на один прийом, переважно перед сном. Дозу слід збільшувати на 25 мг до допустимої кожні 4-7 днів до досягнення ефективної добової дози. Ефективна доза зазвичай становить від 50 до 200 мг на добу, максимальна доза у дітей не повинна перевищувати 200 мг на добу. Добові дози понад 50 мг рекомендується розподіляти на 2 прийоми, при цьому якщо отримані дві дози неоднакові, велику дозу слід прийняти перед сном. Синдром «скасування» після припинення застосування флувоксаміну: Необхідно уникати різкої відміни препарату. При припиненні лікування флувоксаміном слід поступово знижувати дозу протягом мінімум 1-2 тижнів для зниження ризику синдрому «скасування» (див. розділ «Побічні дії» та «Особливі вказівки»). У разі виникнення непереносимих симптомів після зниження дози або після відміни лікування можна розглянути питання про відновлення лікування у раніше рекомендованій дозі. Пізніше лікар може знову розпочати зниження дози, проте поступово. Лікування пацієнтів із печінковою або нирковою недостатністю слід розпочинати з низьких доз під суворим лікарським контролем.Показання до застосуванняДепресії різного генезу, обсесивно-компульсивні розлади.Протипоказання до застосуванняПісля прийому внутрішньо флувоксамін повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальні концентрації флувоксаміну в плазмі крові відзначаються через 3-8 годин одноразовий прийом з тизанідином та інгібіторами моноаміноксидази (інгібітори МАО). Лікування флувоксаміном може бути розпочато: через 2 тижні після припинення прийому необоротного інгібітора МАО; наступного дня після припинення прийому оборотного інгібітора МАО (наприклад, мокломемід, лінезолід). Проміжок часу між припиненням прийому флувоксаміну та початком терапії будь-яким інгібітором МАО повинен становити щонайменше один тиждень. Одночасний прийом із препаратом рамелтеон (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»); Гіперчутливість до активної речовини або будь-якого з компонентів препарату. З обережністю: Печінкова та ниркова недостатність, судоми в анамнезі, епілепсія, літній вік, пацієнти зі схильністю до кровотеч (тромбоцитопенія), вагітність, лактація. Застосування під час вагітності та у період лактації Вагітність: Епідеміологічні дані дають підстави припустити, що застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) при вагітності, особливо на останніх місяцях вагітності, може підвищити ризик легеневої персистуючої гіпертензії (ПЛГ) новонароджених. Наявні дані показують, що ПЛГ виникає приблизно в 5 випадках на 1000 народжень (на відміну від 1-2 випадків на 1000 народжень, якщо мати не застосовувала СІЗЗС на останніх термінах вагітності). Не рекомендується застосування флувоксаміну під час вагітності, крім випадків, коли клінічний стан жінки вказує на необхідність його застосування. Були описані окремі випадки синдрому відміни у новонароджених після використання флувоксаміну наприкінці вагітності. У деяких новонароджених після впливу СІЗЗС у третьому триместрі вагітності виникали утруднення годівлі та/або дихання, судомні розлади, нестабільна температура тіла, гіпоглікемія, тремор, порушення м'язового тонусу, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, ціаноз, дратівливість, летаргія, Проблеми із засипанням і безперервний плач, що може вимагати більш тривалої госпіталізації. Період лактації: Флувоксамін проникає у грудне молоко у невеликих кількостях. У зв'язку з цим препарат не повинен застосовуватися в період годування груддю. Дослідження репродуктивної токсичності у тварин показали, що флувоксамін впливає на репродуктивну функцію самців та самок, підвищує ризик внутрішньоутробної загибелі плода та знижує масу тіла плода у дозах, що перевищують максимальні рекомендовані дози для людини приблизно в 4 рази. Крім того, спостерігалося підвищення частоти перинатальної смертності щенят у пре- та постнатальних дослідженнях. Значимість цих даних для людини невідома. Флувоксамін не слід призначати пацієнтам, які планують вагітність, за винятком випадків, коли клінічний стан пацієнта потребує призначення флувоксаміну.Побічна діяДеякі побічні ефекти, що спостерігалися при проведенні клінічних досліджень, часто були пов'язані із захворюванням, а не з лікуванням препаратом флувоксаміном. Всі реакції розподілені за системами органів та частотою розвитку: часто від >1/100 до 1/1000 до 1/10000 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота не встановлена ​​– кровотечі (наприклад, шлунково-кишкові кровотечі, гінекологічні кровотечі, екхімоз, пурпура). Порушення ендокринної системи: частота не встановлена ​​– гіперпролактинемія, синдром неадекватної продукції антидіуретичного гормону. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – анорексія; частота не встановлена ​​- гіпонатріємія, зменшення маси тіла, збільшення маси тіла. Порушення психіки: нечасто – галюцинації, стан поплутаної свідомості, агресивність; рідко – манія; частота не встановлена ​​– суїцидальне мислення, суїцидальна поведінка (див. розділ «Особливі вказівки»). Порушення з боку нервової системи: часто – тривога, підвищена збудливість, неспокій, безсоння, сонливість, тремор, біль голови, запаморочення; нечасто – екстрапірамідні порушення, атаксія; рідко – судоми; частота не встановлена ​​– серотоніновий синдром, злоякісний нейролептичний синдром, акатизія/психомоторне збудження, парестезія, дисгевзія. Порушення органу зору: частота не встановлена ​​– глаукома, мідріаз. Порушення серця: часто – відчуття серцебиття/тахікардія. Порушення з боку судин: не часто – ортостатична гіпотензія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, запор, діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання Порушення з боку печінки: рідко – порушення функції (підвищення активності печінкових ферментів). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – підвищене потовиділення; нечасто – шкірні реакції гіперчутливості (включаючи висипання, свербіж, ангіоневротичний набряк); рідко – реакції фоточутливості. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – артралгія, міалгія; частота не встановлена ​​– переломи кісток**. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота не встановлена ​​– порушення сечовипускання (включаючи затримку сечі, нетримання сечі, поллакіюрію, ноктурію та енурез). Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – порушення (затримка) еякуляції; рідко – галакторея; частота не встановлена ​​– аноргазмія, менструальні порушення (такі як аменорея, гіпоменорея, метрорагія, менорагія). Загальні розлади: часто – астенія, нездужання; частота не встановлена ​​– синдром «скасування» препарату, включаючи синдром «скасування» у новонароджених, чиї матері приймали флувоксамін на пізніх термінах вагітності. * - Нудота, що іноді супроводжується блювотою, є найпоширенішим побічним ефектом, пов'язаним з лікуванням флувоксаміном. Частота прояву, як правило, зменшується протягом перших двох тижнів застосування препарату. ** – Епідеміологічні дослідження, виконані, головним чином, за участю пацієнтів віком 50 років та старші, показали підвищення ризику переломів кісток у пацієнтів, які отримували СІЗЗЗ та трициклічні антидепресанти. Механізм підвищення ризику невідомий. Синдром «скасування» після припинення застосування флувоксаміну Припинення застосування флувоксаміну (особливо різке) часто призводить до розвитку синдрому відміни. Найчастіші симптоми, зазначені у разі відміни препарату: запаморочення, порушення чутливості (включаючи парестезії, зоровий розлад та відчуття удару струму), порушення засинання (включаючи безсоння та яскраві сновидіння); збудження, дратівливість. сплутаність свідомості, емоційна лабільність, головний біль, нудота та/або блювання, діарея, пітливість, відчуття серцебиття, тремор та тривога (див. розділ «Особливі вказівки».) Більшість цих симптомів мають слабкий або помірно виражений характер і купуються самостійно, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути важкими та/або тривалими. З цієї причини, якщо лікування флувоксаміном більше не потрібне, рекомендується поступово знижувати дозу до повної відміни препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»). Діти: Під час 10-тижневого плацебо-контрольованого дослідження у дітей та підлітків з ДКР, несприятливі явища, такі як безсоння, астенія, підвищена збудливість, гіперкінезія, сонливість та диспепсія частіше виявлялися у пацієнтів, які отримували препарат, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Серйозні несприятливі явища у цьому дослідженні включали підвищену збудливість та гіпоманію. Судоми у дітей та підлітків були зареєстровані поза клінічними дослідженнями.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори МАО: Флувоксамін не можна застосовувати у поєднанні з інгібіторами МАО, включаючи лінезолід через ризик розвитку серотонінового синдрому (див. розділ "Протипоказання"). Вплив флувоксаміну на окисний процес інших препаратів: Флувоксамін може пригнічувати метаболізм препаратів, які метаболізуються певними ізоферментами цитохрому Р450. У дослідженнях in vitro та in vivo показаний потужний інгібуючий ефект флувоксаміну на ізоферменти цитохрому Р450 1А2 та Р450 2С19 та меншою мірою на ізоферменти цитохрому Р450 2С9, Р450 2D6 та Р450 3А4. Препарати, які значною мірою метаболізуються цими ізоферментами, повільніше виводяться і можуть мати більш високі концентрації у плазмі, у разі одночасного застосування з флувоксаміном. Такі препарати слід призначати у мінімальній дозі або зменшити дозу до мінімальної при одночасному застосуванні з флувоксаміном. Потрібне ретельне спостереження плазмових концентрацій, ефектів або побічних дій, а також корекція дози цих препаратів, за необхідності. Це особливо важливо для препаратів, які мають тонкий терапевтичний спектр. Рамелтеон: При прийомі флувоксаміну двічі на день по 100 мг протягом 3 днів перед одночасним застосуванням рамелтеону в дозі 16 мг значення AUC (площа під кривою «концентрація-час») для рамелтеону збільшилася приблизно в 190 разів, а значення Сmax (максимальна концентрація) збільшилася приблизно у 70 разів у порівнянні з цими параметрами при призначенні одного рамелтеону. Препарати з вузьким терапевтичним діапазоном: Пацієнти, що одночасно приймають флувоксамін та препарати з вузьким терапевтичним діапазоном, що піддаються метаболізму виключно або комбінацією ізоферментів цитохрому, що інгібують флувоксамін (такі як такрин, теофілін, метадон, мексилетин, фенітоін) спостереженням. За потреби рекомендується корекція дози цих препаратів. Трициклічні антидепресанти та нейролептики: При одночасному застосуванні флувоксаміну спостерігалося підвищення концентрації трициклічних антидепресантів (наприклад, кломіпрамін, іміпрамін, амітриптилін) та нейролептиків (наприклад, клозапін, оланзапін, кветіапін), які значною мірою метаболізуються ізоферментом2 цито. У зв'язку з цим, якщо розпочато лікування флувоксаміном, має бути розглянуто зниження дози цих препаратів. Бензодіазепіни: При одночасному застосуванні з флувоксаміном бензодіазепінів, що піддаються окисному метаболізму, таких як триазолам, мідазолам, алпразолам та діазепам, можливе підвищення їх концентрації в плазмі. Дозу цих бензодіазепінів слід зменшити на час прийому флувоксаміну. Випадки підвищення плазмової концентрації: При одночасному застосуванні флувоксаміну та ропініролу може підвищуватись концентрація ропініролу в плазмі, таким чином, збільшуючи ризик розвитку передозування. У таких випадках рекомендується контроль, або, у разі необхідності, зниження дози або відміна ропініролу на час лікування флувоксаміном. При взаємодії флувоксаміну з пропранололом спостерігалося підвищення концентрацій пропранололу у плазмі. У зв'язку з цим можна рекомендувати зниження дози пропранололу у разі одночасного застосування з флувоксаміном. При застосуванні флувоксаміну в комбінації з варфарином спостерігалося значне підвищення концентрацій варфарину в плазмі та подовження протромбінового часу. Випадки збільшення частоти побічних ефектів: Повідомлялося про поодинокі випадки кардіотоксичності при одночасному застосуванні флувоксаміну та тіоридазину. Під час прийому флувоксаміну концентрація кофеїну в плазмі може збільшуватися. Таким чином, пацієнти, які споживають велику кількість напоїв, що містять кофеїн, повинні знизити їх споживання на період прийому флувоксаміну, і коли спостерігаються несприятливі ефекти кофеїну, такі як тремор, відчуття серцебиття, нудота, неспокій, безсоння. Ізофермент цитохрому Р450 ЗА4: Терфенадин, астемізол, цизаприд, силденафіл: при комбінованій терапії з флувоксаміном концентрації терфенадину, астемізолу або цизаприду в плазмі можуть наростати, збільшуючи ризик подовження інтервалу QT/пароксиз. Тому флувоксамін не повинен призначатися разом із цими препаратами. Глюкуронування: Флувоксамін не впливає на концентрацію дигоксину у плазмі. Ниркова екскреція: Флувоксамін не впливає на концентрацію атенололу у плазмі. Фармакодинамічні взаємодії: У разі одночасного застосування флувоксаміну з серотонінергічними препаратами (такими як триптани, трамадол, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та препарати звіробою продірявленого) можуть посилюватися серотонінергічні ефекти флувоксаміну (див. «Особливі вказівки Флувоксамін застосовувався у комбінації з препаратами літію для лікування тяжких хворих, які погано відповідають на фармакотерапію. Слід зазначити, що літій (і, можливо, також триптофан) посилює серотонінергічні ефекти препарату, і тому комбінована фармакотерапія повинна проводитися з обережністю. При одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів та флувоксаміну може збільшитись ризик розвитку геморагій. Такі пацієнти повинні бути під наглядом лікаря.ПередозуванняСимптоми: до найбільш характерних симптомів відносяться шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання та діарея), сонливість та запаморочення. Крім того, є повідомлення про порушення серцевої діяльності (тахікардія, брадикардія, артеріальна гіпотензія), порушення функції печінки, судоми і коми. Флувоксамін має велику широту терапевтичної дози щодо безпеки передозування. З моменту випуску ринку повідомлення про випадки смерті, приписані передозуванні лише флувоксаміном, відзначалися вкрай рідко. Найвища зареєстрована доза флувоксаміну, прийнята одним пацієнтом, становила 12 г. Цей пацієнт був повністю вилікований. Більш серйозні ускладнення спостерігалися у разі навмисного передозування флувоксаміну у поєднанні з іншими препаратами. Лікування: специфічного антидоту флувоксаміну не існує. При передозуванні рекомендується промивання шлунка, яке має проводитися якомога раніше після прийому препарату, а також симптоматичне лікування. Крім того, рекомендується багаторазовий прийом активованого вугілля, при необхідності призначення осмотичних проносних. Форсований діурез чи діаліз не ефективні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯк і при застосуванні інших психотропних препаратів, під час лікування флувоксаміном не рекомендується вживати алкоголь. Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення стану: Депресія пов'язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, самоушкоджень та спроб суїциду (суїцидальна поведінка). Цей ризик зберігається до значного покращення стану. Оскільки поліпшення може не наступити протягом перших кількох тижнів лікування або довше, пацієнти повинні бути під ретельним наглядом до появи такого поліпшення. У клінічній практиці поширене збільшення ризику суїциду на ранніх стадіях одужання. Інші психічні розлади, на лікування яких призначають флувоксамин. також можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком суїцидальних вчинків. Крім того, ці стани можуть супроводжувати глибоку депресію. Тому пацієнти з іншими психічними розладами повинні бути під ретельним наглядом. Відомо, що пацієнти з суїцидальною поведінкою в анамнезі або значною мірою, які виявляють суїцидальне мислення, перед початком лікування мають більший ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб і повинні ретельно спостерігатися під час лікування. Ретельне спостереження за пацієнтами, що мають високий ризик, має супроводжувати лікарську терапію особливо на ранніх її стадіях і після змін дози. Необхідно попередити пацієнтів (і здійснюють догляд за ними) про необхідність відстежувати будь-яке клінічне погіршення стану, суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, незвичайні зміни поведінки, та негайно звертатися за консультацією до фахівця у разі появи таких симптомів. Дитяча популяція: Флувоксамін не повинен застосовуватися для лікування дітей та підлітків до 18 років, за винятком пацієнтів з обсесивно-компульсивним розладом. Через нестачу клінічного досвіду застосування флувоксаміну у дітей для лікування депресії не може рекомендуватись. У клінічних дослідженнях, проведених серед дітей та підлітків суїцидально-обумовлена ​​поведінка (суїцидальні спроби та думки) та ворожість (головним чином агресія, опозиційна поведінка та гнів) спостерігалися частіше у пацієнтів, які отримували антидепресант, порівняно з тими, хто отримував плацебо. Якщо на підставі клінічної потреби рішення про лікування прийнято, за пацієнтом має бути встановлене ретельне спостереження щодо виникнення суїцидальних симптомів. Крім того, довгострокові дані щодо безпеки для дітей та підлітків, що стосуються зростання, розвитку та становлення пізнавальної поведінки, відсутні. Дорослі (від 18 до 24 років): Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів у дорослих пацієнтів із психічними розладами виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки при прийомі антидепресантів у порівнянні з плацебо у пацієнтів віком до 25 років. При призначенні флувоксаміну слід співвіднести ризик суїциду та користь від його застосування. Літні пацієнти: Дані, отримані при лікуванні пацієнтів похилого віку і молодших пацієнтів, свідчать про відсутність клінічно значущих відмінностей між добовими дозами, які зазвичай застосовувалися у них. Тим не менш, підвищення доз препарату у пацієнтів похилого віку повинно завжди проводитися повільніше і з більшою обережністю. Акатизія/психомоторне збудження: Розвиток акатизії, пов'язаної з прийомом флувоксаміну, характеризується суб'єктивно неприємним та болісним занепокоєнням. Потреба рухатися часто супроводжувалася нездатністю сидіти чи стояти спокійно. Розвиток такого стану найімовірніше протягом перших кількох тижнів лікування. Збільшення дози препарату у пацієнтів із такими симптомами може погіршити їхній стан. Порушення функції печінки та/або нирок: Лікування пацієнтів, які страждають на печінкову або ниркову недостатність, слід починати з низьких доз, пацієнти повинні перебувати під суворим лікарським контролем. У поодиноких випадках лікування флувоксаміном може призводити до підвищення активності печінкових ферментів, що найчастіше супроводжується відповідними клінічними симптомами і в таких випадках препарат має бути відмінено. Розлади нервової системи: Необхідно виявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам із судомами в анамнезі. Слід уникати призначення флувоксаміну у пацієнтів з нестабільною епілепсією, а пацієнти зі стабільною епілепсією повинні бути під суворим контролем. Лікування препаратом має бути припинено, якщо виникають епілептичні напади або їхня частота збільшується. Описані рідкісні випадки розвитку серотонінового синдрому або стану, подібного до злоякісного нейролептичного синдрому, які можуть бути пов'язані з прийомом флувоксаміну, особливо в комбінації з іншими серотонергічними та/або нейролептичними лікарськими препаратами. Оскільки ці синдроми можуть призвести до потенційно небезпечних для життя станів, що виявляються гіпертермією, ригідністю м'язів, міоклонусом, лабільністю автономної нервової системи з можливими швидкими змінами життєво важливих параметрів (пульс, дихання, АТ тощо), змінами психічного статусу, включаючи замішання, дратівливість, крайню ажитацію, що доходить до делірію або коми – у таких випадках лікування флувоксаміном має бути припинено та розпочато відповідне симптоматичне лікування. Розлади метаболізму та харчування: Як і при застосуванні інших селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, у поодиноких випадках можлива поява гіпонатріємії, що піддається зворотному розвитку, після відміни флувоксаміну. Деякі випадки були викликані синдромом недостатньої секреції антидіуретичного гормону. В основному ці випадки спостерігалися у пацієнтів похилого віку. Може бути порушено контроль за рівнем глюкози в крові (тобто гіперглікемія, гіпоглікемія, порушення толерантності до глюкози), особливо на ранніх стадіях лікування. У разі призначення флувоксаміну пацієнтам з цукровим діабетом в анамнезі може знадобитися корекція дози антидіабетичних препаратів. Найчастіше спостерігається симптомом, пов'язаним із застосуванням флувоксаміну, є нудота, що іноді супроводжується блюванням. Цей побічний ефект, як правило, зникає протягом перших двох тижнів лікування. Порушення з боку органу зору: Повідомлялося про випадки розвитку мідріазу при застосуванні СІЗЗЗ, таких як флувоксамін. Тому пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або пацієнтам групи підвищеного ризику гострої глаукоми флувоксамін слід призначати з обережністю. Гематологічні порушення: Є повідомлення про такі внутрішньошкірні крововиливи, як екхімози та пурпуру, а також інші геморагічні прояви (наприклад, шлунково-кишкова кровотеча або гінекологічну кровотечу), що спостерігалися при застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. Необхідно виявляти обережність при призначенні цих лікарських засобів літнім пацієнтам і, пацієнтам, що одночасно одержують препарати, що діють на тромбоцитарну функцію (наприклад, атипові антипсихотичні засоби та фенотіазини, багато трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилову кислоту, нестероїдні препарати. , а також пацієнтам з кровотечами в анамнезі або схильних до кровотеч (наприклад,з тромбоцитопенією або порушенням коагуляції). Розлади серцевої діяльності: Збільшення ризику подовження інтервалу QT/пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» при комбінованій терапії флувоксаміну з терфенадином або астемізолом або цизапридом у зв'язку з наростанням концентрації останніх у плазмі крові. Тому флувоксамін не слід призначати разом із цими препаратами. Флувоксамін може спричинити незначне зниження ЧСС (на 2-6 ударів на хвилину). Електросудомна терапія (ЕСТ): Досвід клінічного застосування флувоксаміну на фоні ЕСТ обмежений, тому така терапія повинна проводитись з обережністю. Реакції відміни: При припиненні прийому флувоксаміну можливий розвиток синдрому «скасування», хоча наявні дані доклінічних та клінічних досліджень не виявили виникнення залежності від лікування флувоксаміном. Найчастіші симптоми, відмічені у разі відміни препарату: запаморочення, порушення чутливості (включаючи парестезії, зоровий розлад та відчуття ударом струму), порушення засинання (включаючи безсоння та яскраві сновидіння); збудження, дратівливість, сплутаність свідомості, емоційна /або блювання, діарея, пітливість, відчуття серцебиття, тремор та тривога (див. розділ «Побічні дії»). Більшість цих симптомів мають слабкий або помірно виражений характер і купуються самостійно, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути важкими та/або тривалими. Подібні симптоми зазвичай виникають протягом перших днів після припинення лікування. З цієї причини рекомендовано поступово знижувати дозу флувоксаміну перед повним скасуванням відповідно до стану пацієнта (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Манія/гіпоманія: Флувоксамін слід обережно використовувати у пацієнтів з манією/гіпоманією в анамнезі. При розвитку пацієнта маніакальної фази слід припинити застосування флувоксаміну. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами: Флувоксамін, який призначався здоровим добровольцям у дозах до 150 мг, не впливав або мало впливав на здатність до керування автомобілем та керування машинами. У той же час є повідомлення про сонливість, що відзначалася під час лікування флувоксаміном. У зв'язку з цим рекомендується виявляти обережність до остаточного визначення індивідуальної відповіді на препарат.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.:. Діюча речовина: флувоксаміну малеат (у перерахунку на безводну речовину) 100 мг; допоміжні речовини: манітол, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, натрію стеарилфумарат, кремнію діоксид колоїдний; Склад оболонки: гіпромелоза, титану діоксид, макрогол (поліетиленгліколь 6000), тальк. Пігулки, покриті плівковою оболонкою 100 мг. По 10 або 15 таблеток у контурній комірковій упаковці з плівки полівінілхлорид/полівініліденхлорид та фольги алюмінієвої. По 1, 2, 3, 4 контурних осередкових упаковок по 10 або 15 таблеток разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з ризиком з двох сторін та гравіюванням "FLM 100" на одній стороні. На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо флувоксамін повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальні концентрації флувоксаміну в плазмі відзначаються через 3-8 годин після прийому. Абсолютна біодоступність становить 53% після первинного метаболізму печінки. Одночасний прийом флувоксаміну з їжею не впливає на фармакокінетику. Розподіл. Зв'язування флувоксаміну з білками плазми становить 80% (in vitro). Об'єм розподілу – 25 л/кг. Метаболізм. Метаболізм флувоксаміну відбувається, головним чином, у печінці. Хоча ізофермент 2D6 цитохрому Р 450 є основним у метаболізмі флувоксаміну, концентрація препарату в плазмі крові у осіб із зниженою функцією цього ізоферменту не набагато вища, ніж у осіб із нормальним метаболізмом. Середній період напіввиведення із плазми крові, що становить для одноразової дози 13-15 годин, дещо збільшується при багаторазовому прийомі (17-22 години), а рівноважна концентрація у плазмі крові, як правило, досягається протягом 10-14 днів. Флувоксамін піддається біотрансформації в печінці (головним чином, шляхом окисного деметилювання) щонайменше до дев'яти метаболітів, які виводяться через нирки. Два головних метаболіту мають незначну фармакологічну активність. Інші метаболіти, ймовірно, фармакологічно неактивні. Флувоксамін значно інгібує цитохром Р450 1А2 та Р450 2С19, помірно інгібує цитохроми Р450 2С9, Р450 2D6 та Р450 ЗА4. Фармакокінетика одноразової дози флувоксаміну лінійна. Рівноважна концентрація флувоксаміну вища, ніж концентрація одноразової дози, і дана непропорційність більш виражена за більш високих добових доз. Спеціальні групи пацієнтів. Фармакокінетика флувоксаміну однакова у здорових людей, літніх та пацієнтів з нирковою недостатністю. Метаболізм флувоксаміну знижений у пацієнтів із захворюваннями печінки. Рівноважна концентрація флувоксаміну в плазмі вдвічі вища у дітей (у віці 6-11 років), ніж у підлітків (у віці 12-17 років). Концентрації препарату у плазмі крові у підлітків подібні до концентрацій у дорослих.ФармакодинамікаДослідження зв'язування з рецепторами показали, що флувоксамін є потужним інгібітором зворотного захоплення серотоніну як in vitro, так і in vivo з мінімальною спорідненістю до серотонінових рецепторів. Його здатність зв'язуватися з α- та β-адренорецепторами, гістаміновими, м-холіно- або дофаміновими рецепторами незначна. Флувоксамін має високу спорідненість до σ1-рецепторів, діючи як їх агоніст.Показання до застосуванняДепресії різного генезу; обсесивно-компульсивні розладиПротипоказання до застосуванняОдночасний прийом з тизанідином та інгібіторами моноаміноксидази (інгібітори МАО). Лікування флувоксаміном може бути розпочато:. через 2 тижні після припинення прийому необоротного інгібітора МАО; наступного дня після припинення прийому оборотного інгібітора МАО (наприклад, мокломемід, лінезолід). Проміжок часу між припиненням прийому флувоксаміну та початком терапії будь-яким інгібітором МАО повинен становити щонайменше один тиждень. Одночасний прийом із препаратом рамелтеон. Гіперчутливість до активної речовини або будь-якого з компонентів препарату. З обережністю:. Печінкова та ниркова недостатність, судоми в анамнезі, епілепсія, літній вік, пацієнти зі схильністю до кровотеч (тромбоцитопенія), вагітність, лактація.Вагітність та лактаціяВагітність. Епідеміологічні дані дають підстави припустити, що застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) при вагітності, особливо на останніх місяцях вагітності, може підвищити ризик легеневої персистуючої гіпертензії (ПЛГ) новонароджених. Наявні дані показують, що ПЛГ виникає приблизно в 5 випадках на 1000 народжень (на відміну від 1-2 випадків на 1000 народжень, якщо мати не застосовувала СІЗЗС на останніх термінах вагітності). Не рекомендується застосування флувоксаміну під час вагітності, крім випадків, коли клінічний стан жінки вказує на необхідність його застосування. Були описані окремі випадки синдрому відміни у новонароджених після використання флувоксаміну наприкінці вагітності. У деяких новонароджених після впливу СІЗЗС у третьому триместрі вагітності виникали утруднення годівлі та/або дихання, судомні розлади, нестабільна температура тіла, гіпоглікемія, тремор, порушення м'язового тонусу, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, ціаноз, дратівливість, летаргія, Проблеми із засипанням і безперервний плач, що може вимагати більш тривалої госпіталізації. Період лактації. Флувоксамін проникає у грудне молоко у невеликих кількостях. У зв'язку з цим препарат не повинен застосовуватися в період годування груддю. Фертильність. Дослідження репродуктивної токсичності у тварин показали, що флувоксамін впливає на репродуктивну функцію самців та самок, підвищує ризик внутрішньоутробної загибелі плода та знижує масу тіла плода у дозах, що перевищують максимальні рекомендовані дози для людини приблизно у 4 рази. Крім того, спостерігалося підвищення частоти перинатальної смертності щенят у пре- та постнатальних дослідженнях. Значимість цих даних для людини невідома. Флувоксамін не слід призначати пацієнтам, які планують вагітність, за винятком випадків, коли клінічний стан пацієнта потребує призначення флувоксаміну.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори МАО. Флувоксамін не можна застосовувати у поєднанні з інгібіторами МАО, включаючи лінезолід через ризик розвитку серотонінового синдрому. Вплив флувоксаміну на окисний процес інших препаратів. Флувоксамін може пригнічувати метаболізм препаратів, які метаболізуються певними ізоферментами цитохрому Р450. У дослідженнях in vitro та in vivo показаний потужний інгібуючий ефект флувоксаміну на ізоферменти цитохрому Р450 1А2 та Р450 2С19 та меншою мірою на ізоферменти цитохрому Р450 2С9, Р450 2D6 та Р450 3А4. Препарати, які значною мірою метаболізуються цими ізоферментами, повільніше виводяться і можуть мати більш високі концентрації у плазмі, у разі одночасного застосування з флувоксаміном. Такі препарати слід призначати у мінімальній дозі або зменшити дозу до мінімальної при одночасному застосуванні з флувоксаміном. Потрібне ретельне спостереження плазмових концентрацій, ефектів або побічних дій, а також корекція дози цих препаратів, за необхідності. Це особливо важливо для препаратів, які мають тонкий терапевтичний спектр. Рамелтеон. При прийомі флувоксаміну двічі на день по 100 мг протягом 3 днів перед одночасним застосуванням рамелтеону в дозі 16 мг значення AUC (площа під кривою "концентрація-час") для рамелтеону збільшилася приблизно в 190 разів, а значення Сmax (максимальна концентрація) збільшилося приблизно у 70 разів у порівнянні з цими параметрами при призначенні одного рамелтеону. Препарати із вузьким терапевтичним діапазоном. Пацієнти, які одночасно приймають флувоксамін та препарати з вузьким терапевтичним діапазоном, що піддаються метаболізму виключно або комбінацією ізоферментів цитохрому, що інгібують флувоксамін (такі як такрин, теофілін, метадон, мексилетин, фенітоїн, карбамазепін та циклоспорин). За потреби рекомендується корекція дози цих препаратів. Трициклічні антидепресанти та нейролептики. При одночасному застосуванні флувоксаміну спостерігалося підвищення концентрації трициклічних антидепресантів (наприклад, кломіпрамін, іміпрамін, амітриптилін) та нейролептиків (наприклад, клозапін, оланзапін, кветіапін), які значною мірою метаболізуються ізоферментом цитохрому Р450 1А2. У зв'язку з цим, якщо розпочато лікування флувоксаміном, має бути розглянуто зниження дози цих препаратів. Бензодіазепіни. При одночасному застосуванні з флувоксаміном бензодіазепінів, що піддаються окисному метаболізму, таких як триазолам, мідазолам, алпразолам та діазепам, можливе підвищення їх концентрації у плазмі. Дозу цих бензодіазепінів слід зменшити на час прийому флувоксаміну. Випадки підвищення концентрації плазми. При одночасному застосуванні флувоксаміну та ропініролу може підвищуватися концентрація ропініролу в плазмі, таким чином збільшуючи ризик розвитку передозування. У таких випадках рекомендується контроль, або, у разі необхідності, зниження дози або відміна ропініролу на час лікування флувоксаміном. При взаємодії флувоксаміну з пропранололом спостерігалося підвищення концентрацій пропранололу у плазмі. У зв'язку з цим можна рекомендувати зниження дози пропранололу у разі одночасного застосування з флувоксаміном. При застосуванні флувоксаміну в комбінації з варфарином спостерігалося значне підвищення концентрацій варфарину в плазмі та подовження протромбінового часу. Випадки збільшення частоти побічних ефектів. Повідомлялося про поодинокі випадки кардіотоксичності при одночасному застосуванні флувоксаміну та тіоридазину. Під час прийому флувоксаміну концентрація кофеїну в плазмі може збільшуватися. Таким чином, пацієнти, які споживають велику кількість напоїв, що містять кофеїн, повинні знизити їх споживання на період прийому флувоксаміну, і коли спостерігаються несприятливі ефекти кофеїну, такі як тремор, відчуття серцебиття, нудота, неспокій, безсоння. Ізофермент цитохрому Р450 ЗА4. Терфенадин, астемізол, цизаприд, силденафіл: при комбінованій терапії з флувоксаміном концентрації терфенадину, астемізолу або цизаприду в плазмі можуть наростати, збільшуючи ризик подовження інтервалу QT/пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу "пірует". Тому флувоксамін не повинен призначатися разом із цими препаратами. Глюкуронування. Флувоксамін не впливає на концентрацію дигоксину у плазмі. Ниркова екскреція. Флувоксамін не впливає на концентрацію атенололу у плазмі. Фармакодинамічні взаємодії. У разі одночасного застосування флувоксаміну з серотонінергічними препаратами (такими як триптани, трамадол, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та препарати звіробою продірявленого) можуть посилюватися серотонінергічні ефекти флувоксаміну. Флувоксамін застосовувався у комбінації з препаратами літію для лікування тяжких хворих, які погано відповідають на фармакотерапію. Слід зазначити, що літій (і, можливо, також триптофан) посилює серотонінергічні ефекти препарату, і тому комбінована фармакотерапія повинна проводитися з обережністю. При одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів та флувоксаміну може збільшитись ризик розвитку геморагій. Такі пацієнти повинні бути під наглядом лікаря.Спосіб застосування та дозиТаблетки флувоксаміну слід приймати внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи водою. Пігулка може бути розділена на дві рівні частини. Депресії. Дорослі. Рекомендована стартова доза для дорослих становить 50 мг або 100 мг (одноразово ввечері). Після 3-4 тижнів від початку терапії доза повинна бути переглянута та скоригована відповідно до клінічного досвіду застосування препарату. Рекомендується поступове підвищення дози рівня ефективної. Ефективна добова доза, що становить зазвичай 100 мг, підбирається індивідуально, залежно від реакції пацієнта на лікування. Добова доза може становити 300 мг. Добові дози понад 150 мг рекомендується розподіляти на 2 або 3 прийоми. Підбір мінімальної ефективної дози, що підтримує, повинен здійснюватися з обережністю в індивідуальному порядку. Відповідно до офіційних рекомендацій ВООЗ, лікування антидепресантами слід продовжувати принаймні протягом 6-ти місяців ремісії після депресивного епізоду. Для профілактики рецидивів депресії рекомендується приймати по 100 мг один раз на день, щодня. Діти. Через відсутність клінічного досвіду флувоксамін не рекомендується застосовувати для лікування депресій у дітей віком до 18 років. Обсесивно-компульсивні розлади (ДКР). Дорослі. Рекомендована стартова доза для дорослих становить 50 мг на день протягом 3-4 днів. Ефективна добова доза, як правило, становить від 100 мг до 300 мг. Дози слід поступово підвищувати до досягнення ефективної добової дози, яка не повинна перевищувати 300 мг у дорослих. Дози до 150 мг можна приймати одноразово на добу, бажано увечері. Добові дози понад 150 мг рекомендується розподіляти на 2 або 3 прийоми. При добрій терапевтичній відповіді на препарат лікування може бути продовжено за допомогою індивідуально підібраної добової дози. Якщо поліпшення не буде досягнуто через 10 тижнів, лікування флувоксаміном слід переглянути. Досі не було організовано системних досліджень, які могли б відповісти на питання про те, як довго може проводитися лікування флувоксаміном, проте обсесивно-компульсивні розлади мають хронічний характер, і тому можна вважати за доцільне продовження лікування флувоксаміном понад 10 тижнів у пацієнтів, які добре відповіли на цей препарат. Підбір мінімальної ефективної дози, що підтримує, повинен здійснюватися з обережністю в індивідуальному порядку. Періодично необхідно наново оцінювати необхідність лікування. Деякі клініцисти рекомендують проведення супутньої психотерапії у хворих,добре відповіли на фармакотерапію. Довгострокова ефективність (понад 24 тижнів) не була підтверджена. Діти старше 8 років та підлітки. У дітей старше 8 років та підлітків дані щодо застосування у дозі понад 100 мг двічі на добу протягом 10 тижнів обмежені. Початкова доза для дітей старше 8 років та підлітків становить 25 мг на добу на один прийом, переважно перед сном. Дозу слід збільшувати на 25 мг до допустимої кожні 4-7 днів до досягнення ефективної добової дози. Ефективна доза зазвичай становить від 50 до 200 мг на добу, максимальна доза у дітей не повинна перевищувати 200 мг на добу. Добові дози понад 50 мг рекомендується розподіляти на 2 прийоми, при цьому якщо отримані дві дози неоднакові, велику дозу слід прийняти перед сном. Синдром "скасування" після припинення застосування флувоксаміну. Необхідно уникати різкої відміни препарату. При припиненні лікування флувоксаміном слід поступово знижувати дозу протягом мінімум 1-2 тижнів для зниження ризику синдрому "скасування" (див. розділ "Побічні дії" та "Особливі вказівки"). У разі виникнення непереносимих симптомів після зниження дози або після відміни лікування можна розглянути питання про відновлення лікування у раніше рекомендованій дозі. Пізніше лікар може знову розпочати зниження дози, проте поступово. Лікування пацієнтів із печінковою або нирковою недостатністю слід розпочинати з низьких доз під суворим лікарським контролем.ПередозуванняСимптоми: до найбільш характерних симптомів відносяться шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання та діарея), сонливість та запаморочення. Крім того, є повідомлення про порушення серцевої діяльності (тахікардія, брадикардія, артеріальна гіпотензія), порушення функції печінки, судоми і коми. Флувоксамін має велику широту терапевтичної дози щодо безпеки передозування. З моменту випуску ринку повідомлення про випадки смерті, приписані передозуванні лише флувоксаміном, відзначалися вкрай рідко. Найвища зареєстрована доза флувоксаміну, прийнята одним пацієнтом, становила 12 г. Цей пацієнт був повністю вилікований. Більш серйозні ускладнення спостерігалися у разі навмисного передозування флувоксаміну у поєднанні з іншими препаратами. Лікування: специфічного антидоту флувоксаміну не існує. При передозуванні рекомендується промивання шлунка, яке має проводитися якомога раніше після прийому препарату, а також симптоматичне лікування. Крім того, рекомендується багаторазовий прийом активованого вугілля, при необхідності призначення осмотичних проносних. Форсований діурез чи діаліз не ефективні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯк і при застосуванні інших психотропних препаратів, під час лікування флувоксаміном не рекомендується вживати алкоголь. Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення стану. Депресія пов'язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, самоушкоджень та спроб суїциду (суїцидальна поведінка). Цей ризик зберігається до значного покращення стану. Оскільки поліпшення може не наступити протягом перших кількох тижнів лікування або довше, пацієнти повинні бути під ретельним наглядом до появи такого поліпшення. У клінічній практиці поширене збільшення ризику суїциду на ранніх стадіях одужання. Інші психічні розлади, на лікування яких призначають флувоксамин. також можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком суїцидальних вчинків. Крім того, ці стани можуть супроводжувати глибоку депресію. Тому пацієнти з іншими психічними розладами повинні бути під ретельним наглядом. Відомо, що пацієнти з суїцидальною поведінкою в анамнезі або значною мірою, які виявляють суїцидальне мислення, перед початком лікування мають більший ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб і повинні ретельно спостерігатися під час лікування. Ретельне спостереження за пацієнтами, що мають високий ризик, має супроводжувати лікарську терапію особливо на ранніх її стадіях і після змін дози. Необхідно попередити пацієнтів (і здійснюють догляд за ними) про необхідність відстежувати будь-яке клінічне погіршення стану, суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, незвичайні зміни поведінки, та негайно звертатися за консультацією до фахівця у разі появи таких симптомів. Дитяча популяція. Флувоксамін не повинен застосовуватися для лікування дітей та підлітків до 18 років за винятком пацієнтів з обсесивно-компульсивним розладом. Через нестачу клінічного досвіду застосування флувоксаміну у дітей для лікування депресії не може рекомендуватись. У клінічних дослідженнях, проведених серед дітей та підлітків суїцидально-обумовлена ​​поведінка (суїцидальні спроби та думки) та ворожість (головним чином агресія, опозиційна поведінка та гнів) спостерігалися частіше у пацієнтів, які отримували антидепресант, порівняно з тими, хто отримував плацебо. Якщо на підставі клінічної потреби рішення про лікування прийнято, за пацієнтом має бути встановлене ретельне спостереження щодо виникнення суїцидальних симптомів. Крім того, довгострокові дані щодо безпеки для дітей та підлітків, що стосуються зростання, розвитку та становлення пізнавальної поведінки, відсутні. Дорослі (від 18 до 24 років). Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів у дорослих пацієнтів із психічними розладами виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки при прийомі антидепресантів у порівнянні з плацебо у пацієнтів молодших 25 років. При призначенні флувоксаміну слід співвіднести ризик суїциду та користь від його застосування. Літні пацієнти. Дані, отримані при лікуванні пацієнтів похилого віку і молодших пацієнтів, свідчать про відсутність клінічно значущих відмінностей між добовими дозами, що зазвичай застосовувалися у них. Тим не менш, підвищення доз препарату у пацієнтів похилого віку повинно завжди проводитися повільніше і з більшою обережністю. Акатизія/психомоторне збудження. Розвиток акатизії, пов'язаної з прийомом флувоксаміну, характеризується суб'єктивно неприємним та болісним занепокоєнням. Потреба рухатися часто супроводжувалася нездатністю сидіти чи стояти спокійно. Розвиток такого стану найімовірніше протягом перших кількох тижнів лікування. Збільшення дози препарату у пацієнтів із такими симптомами може погіршити їхній стан. Порушення функції печінки та/або нирок. Лікування пацієнтів, які страждають на печінкову або ниркову недостатність, слід починати з низьких доз, пацієнти повинні перебувати під строгим лікарським контролем. У поодиноких випадках лікування флувоксаміном може призводити до підвищення активності печінкових ферментів, що найчастіше супроводжується відповідними клінічними симптомами і в таких випадках препарат має бути відмінено. Розлади нервової системи. Необхідно виявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам із судомами в анамнезі. Слід уникати призначення флувоксаміну у пацієнтів з нестабільною епілепсією, а пацієнти зі стабільною епілепсією повинні бути під суворим контролем. Лікування препаратом має бути припинено, якщо виникають епілептичні напади або їхня частота збільшується. Описані рідкісні випадки розвитку серотонінового синдрому або стану, подібного до злоякісного нейролептичного синдрому, які можуть бути пов'язані з прийомом флувоксаміну, особливо в комбінації з іншими серотонергічними та/або нейролептичними лікарськими препаратами. Оскільки ці синдроми можуть призвести до потенційно небезпечних для життя станів, що виявляються гіпертермією, ригідністю м'язів, міоклонусом, лабільністю автономної нервової системи з можливими швидкими змінами життєво важливих параметрів (пульс, дихання, АТ тощо), змінами психічного статусу, включаючи замішання, дратівливість, крайню ажитацію, що доходить до делірію або коми - у таких випадках лікування флувоксаміном має бути припинено та розпочато відповідне симптоматичне лікування. Розлади метаболізму та харчування. Як і при застосуванні інших селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, у поодиноких випадках можлива поява гіпонатріємії, яка піддається зворотному розвитку, після відміни флувоксаміну. Деякі випадки були викликані синдромом недостатньої секреції антидіуретичного гормону. В основному ці випадки спостерігалися у пацієнтів похилого віку. Може бути порушено контроль за рівнем глюкози в крові (тобто гіперглікемія, гіпоглікемія, порушення толерантності до глюкози), особливо на ранніх стадіях лікування. У разі призначення флувоксаміну пацієнтам з цукровим діабетом в анамнезі може знадобитися корекція дози антидіабетичних препаратів. Найчастіше спостерігається симптомом, пов'язаним із застосуванням флувоксаміну, є нудота, що іноді супроводжується блюванням. Цей побічний ефект, як правило, зникає протягом перших двох тижнів лікування. Порушення органу зору. Повідомлялося про випадки розвитку мідріазу при застосуванні СІЗЗЗ, таких як флувоксамін. Тому пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або пацієнтам групи підвищеного ризику гострої глаукоми флувоксамін слід призначати з обережністю. Гематологічні розлади. Є повідомлення про такі внутрішньошкірні крововиливи, як екхімози та пурпуру, а також інші геморагічні прояви (наприклад, шлунково-кишкова кровотеча або гінекологічну кровотечу), що спостерігалися при застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. Необхідно виявляти обережність при призначенні цих лікарських засобів літнім пацієнтам і, пацієнтам, що одночасно одержують препарати, що діють на тромбоцитарну функцію (наприклад, атипові антипсихотичні засоби та фенотіазини, багато трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилову кислоту, нестероїдні препарати. , а також пацієнтам із кровотечами в анамнезі або схильних до кровотеч (наприклад, з тромбоцитопенією або порушенням коагуляції). Розлади серцевої діяльності. Збільшення ризику подовження інтервалу QT/пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу "пірует" при комбінованій терапії флувоксаміну з терфенадином або астемізолом або цизапридом у зв'язку з наростанням концентрації останніх у плазмі крові. Тому флувоксамін не слід призначати разом із цими препаратами. Флувоксамін може спричинити незначне зниження ЧСС (на 2-6 ударів на хвилину). Електросудомна терапія (ЕСТ). Досвід клінічного застосування флувоксаміну на тлі ЕСТ обмежений, тому така терапія має проводитися з обережністю. Реакції скасування. При припиненні прийому флувоксаміну можливий розвиток синдрому "скасування", хоча наявні дані доклінічних та клінічних досліджень не виявили виникнення залежності від лікування флувоксаміном. Найчастіші симптоми, відмічені у разі відміни препарату: запаморочення, порушення чутливості (включаючи парестезії, зоровий розлад та відчуття ударом струму), порушення засинання (включаючи безсоння та яскраві сновидіння); збудження, дратівливість, сплутаність свідомості, емоційна /або блювання, діарея, пітливість, відчуття серцебиття, тремор та тривога. Більшість цих симптомів мають слабкий або помірно виражений характер і купуються самостійно, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути важкими та/або тривалими. Подібні симптоми зазвичай виникають протягом перших днів після припинення лікування. З цієї причини рекомендовано поступово знижувати дозу флувоксаміну перед повним скасуванням відповідно до стану пацієнта. Манія/гіпоманія. Флувоксамін слід обережно використовувати у пацієнтів з манією/гіпоманією в анамнезі. При розвитку пацієнта маніакальної фази слід припинити застосування флувоксаміну. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Флувоксамін, що призначався здоровим добровольцям у дозах до 150 мг, не впливав або мало впливав на здатність до керування автомобілем та керування машинами. У той же час є повідомлення про сонливість, що відзначалася під час лікування флувоксаміном. У зв'язку з цим, рекомендується виявляти обережність до остаточного визначення індивідуальної відповіді на препарат.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 10 мг Фасування: N28 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упакування: упак. Виробник: Ебботт Завод-виробник: Actavis Group(Ісландія) Діюча речовина: Есциталопрам.

Дозування: 10 мг Фасування: N56 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: упак. Производитель: Эбботт Завод-производитель: Actavis Group(Исландия) Действующее вещество: Эсциталопрам.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: сертраліну гідрохлорид 111.92 мг, що відповідає вмісту сертраліну 100 мг. 28 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки 100 мг: білі або майже білі овальної форми таблетки покриті плівковою оболонкою з вигравіруваним написом "100" на одній стороні та з ризиком на іншій.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант, похідне нафтиламіну. Селективний блокатор зворотного нейронального захоплення серотоніну у головному мозку. На нейрональне захоплення норадреналіну та допаміну практично не впливає. Не має специфічної спорідненості до адрено- та м-холінорецепторів, GABA-рецепторів, допамінових, гістамінових, серотонінових або бензодіазепінових рецепторів. Чи не інгібує МАО. Викликає анорексію, ефективний при нав'язливих станах.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо сертраліну в дозах 50-200 мг 1 раз на добу протягом 14 днів Cmax у плазмі крові досягається через 4.5-8.4 год. Середній T1/2 у молодих та літніх чоловіків та жінок становить 22-36 год. Відповідно до періоду напіввиведення приблизно дворазова кумуляція активної речовини до досягнення рівноважного стану через тиждень лікування. Зв'язування з білками плазми становить близько 98%, Vd – 20 л/кг. Інтенсивно метаболізується при першому проходженні через печінку. Основний метаболіт, що виявляється в плазмі, - N-десметилсертралін - має слабку фармакологічну активність. T1/2 N-десметилсертраліну варіює в межах 62-104 год. Виводиться головним чином через кишечник і з сечею в рівних кількостях у вигляді метаболітів, менше 0.2% виводиться із сечею у незміненому вигляді.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.ІнструкціяЕфект проявляється через 7 днів після початку лікування, досягаючи максимуму через 2-3 тижні.Показання до застосуванняЛікування депресивних станів різного генезу у хворих з моно- та біполярними афективними розладами. Профілактика рецидивів епізодів депресії.Протипоказання до застосуванняОдночасне застосування з інгібіторами МАО, підвищена чутливість до сертраліну. З обережністю застосовують при зловживанні лікарськими засобами або залежності від них в анамнезі, порушення функції печінки, порушення функції нирок, епілептичних нападах, зменшенні маси тіла. Не слід застосовувати пацієнтам, яким проводиться електрошокова терапія. Застосування сертраліну можливе не раніше ніж через 14 днів після відміни інгібіторів МАО.Вагітність та лактаціяАдекватних та добре контрольованих досліджень безпеки сертраліну при вагітності не проводилося, тому застосування можливе лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Невідомо, чи сертралін виділяється з грудним молоком, тому не рекомендується застосування в період лактації. Окремі дослідження показали, що у грудних дітей, матері яких у період вигодовування отримували сертралін, його рівень у плазмі крові незначний або не визначається, тоді як концентрації у грудному молоці перевищують концентрації у крові матері. Жінкам дітородного віку під час лікування сертраліном слід застосовувати надійні методи контрацепції. В експериментальних дослідженнях не виявлено тератогенної та мутагенної дії сертраліну. Однак у дозах, що приблизно в 2.5-10 разів перевищували максимальні добові клінічні дози, сертралін викликав затримку осифікації кісткової тканини плода, можливо, як результат впливу на материнську особину. При введенні сертраліну в дозах, що приблизно в 5 разів перевищували максимальні клінічні дози, спостерігалося зниження виживання новонароджених.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: запаморочення, сонливість, біль голови, безсоння, відчуття втоми, слабкість, тремор; рідко – маніакальний чи гіпоманіакальний стан, тривога, занепокоєння, порушення зору. З боку серцево-судинної системи: рідко – почервоніння шкіри з відчуттям жару чи тепла, відчуття серцебиття. З боку травної системи: зниження апетиту, діарея, сухість у роті, нудота, спазми у шлунку чи кишечнику, метеоризм; рідко – запори, блювання. З боку обміну речовин: посилення потовиділення. З боку репродуктивної системи: рідко – зниження потенції. Алергічні реакції: рідко - підвищення температури, висипання на шкірі, кропив'янка або свербіж.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з похідними антикоагулянтами кумарину значно збільшується протромбіновий час. При одночасному застосуванні сертралін може витісняти із зв'язку з білками плазми інші препарати, внаслідок цього підвищується концентрація у плазмі відповідної активної речовини та підвищується ризик розвитку побічних ефектів. При одночасному застосуванні з препаратами, метаболізм яких відбувається за участю ізоферменту CYP2D6, можливе підвищення концентрації в плазмі крові зазначених препаратів внаслідок інгібування ізоферменту CYP2D6 під впливом сертраліну. При одночасному застосуванні інгібіторів МАО (в т.ч. селегіліну, моклобеміду) можливий розвиток серотонінового синдрому (гіпертермія, м'язова ригідність, міоклонус, а також прояви нестабільності психічного та фізіологічного стану організму, аж до розвитку делірію та коми). При одночасному застосуванні із солями літію можливе посилення тремору. При одночасному застосуванні з дезіпраміном можливе підвищення концентрації дезіпраміну в плазмі; з циметидином – значне зниження кліренсу сертраліну.Спосіб застосування та дозиВсередину - 50 мг 1 раз на добу, при необхідності дозу можна збільшити до 200 мг на добу за кілька тижнів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування не допускати вживання алкоголю. Безпека застосування у педіатрії не встановлена. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами: У період лікування слід уникати діяльності, що потребує підвищеної уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: дулоксетину гідрохлорид, еквівалентний дулоксетину основи - 30/60 мг; вміст капсули: гіпромелоза - 11,2/22,3 мг; сахароза – 18,1/36,2 мг; цукор гранульований – 40,6/80,9 мг; тальк - 23,6/47,1 мг, гіпромелози ацетату сукцинат - 22,4/44,6 мг; триетилцитрат - 4,5/8,9 мг; барвник білий (титану діоксид, гіпромелоза) - 14,9/29,6 мг; оболонка капсули: індигокармін 0,11625/0,18006 мг; титану діоксид - 1,77255/0,69848 мг; натрію лаурилсульфат - 0,06875/0,10763 мг; желатин - qs до 50/76 мг; барвник заліза оксид жовтий -/0,13449 мг; наддрук (для капс. 30 мг) зелене чорнило TekPrint™ SB-4028 — слідова кількість; (для капс. 60 мг) біле чорнило TekPrint™ SB-0007P – слідові кількості. Капсули кишковорозчинні 30 мг або 60 мг. По 14 капс. у блістері. По 1, 2 чи 6 бл. у пачці картонної.Опис лікарської формиНепрозорі, тверді желатинові капсули (№1), що складаються з кришечки синього кольору з нанесеним білим чорнилом ідентифікаційним кодом "9542" і корпусу зеленого кольору з нанесеним білим чорнилом дозуванням "60 mg". Вміст капсул є пелетами від білого до сірувато-білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаВсмоктування. Дулоксетин добре всмоктується при прийомі внутрішньо. Всмоктування починається через 2 години після прийому препарату. Максимальна концентрація препарату досягається через 6 годин після прийому. Їда не впливає на максимальну концентрацію препарату, але збільшує час досягнення максимальної концентрації з 6 до 10 годин, що побічно зменшує ступінь всмоктування (приблизно на 11%). Розподіл. Здається обсяг розподілу становить близько 1640 л. Дулоксетин добре зв'язується з білками плазми (> 90%), в основному з альбуміном і αl-кислим глобуліном, але порушення печінки або нирок не впливають на ступінь зв'язування з білками плазми. Метаболізм. Дулоксетин активно метаболізується та його метаболіти в основному виводяться із сечею. Як ізофермент CYP2D6, так і ізофермент СYP1А2 каталізують утворення двох основних метаболітів (4-гідроксидулоксетину глюкуронід, 5-гідрокси,6-метоксидулоксетину сульфат). Циркулюючі метаболіти не мають фармакологічної активності. Виведення. Тривалість періоду напіввиведення дулоксетину становить 12 годин. Середній кліренс дулоксетину становить 101 л/год. Окремі групи пацієнтів. Стать: незважаючи на те, що були виявлені відмінності фармакокінетики між чоловіками та жінками (середній кліренс дулоксетину нижче у жінок), ці відмінності не такі великі, щоб виникла потреба в корекції дози залежно від статі. Вік: незважаючи на те, що були виявлені відмінності фармакокінетики між пацієнтами середнього та літнього віку (AUC - площа під кривою "концентрація-час" вища і тривалість періоду напіввиведення препарату більша у літніх), цих відмінностей недостатньо для зміни дози залежно тільки від віку пацієнтів. Порушення функції нирок: у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (термінальна стадія ХНН – хронічної ниркової недостатності), що знаходяться на гемодіалізі, значення Сmах (максимальна концентрація) та середньої експозиції (AUC) дулоксетину збільшувалися у 2 рази. У зв'язку з цим слід розглянути доцільність зменшення дози у пацієнтів з клінічно вираженим порушенням функції нирок. Порушення функції печінки: у пацієнтів із клінічними ознаками печінкової недостатності може спостерігатися уповільнення метаболізму та виведення дулоксетину. Після одноразового прийому 20 мг дулоксетину у 6 пацієнтів з цирозом печінки з помірним порушенням функції печінки (Клас В за шкалою Чайлд-П'ю) тривалість періоду напіввиведення дулоксетину була приблизно на 15 % вищою, ніж у здорових людей відповідної статі та віку з п'ятикратним збільшенням. . Незважаючи на те, що Смах у пацієнтів з цирозом був такий же, як і у здорових людей, період напіввиведення був приблизно в 3 рази довший.ФармакодинамікаДулоксетин є антидепресантом, інгібітором зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну, і слабко пригнічує захоплення дофаміну, не маючи значної спорідненості до гістамінергічних, дофамінергічних, холінергічних та адренергічних рецепторів. Механізм дії дулоксетину при лікуванні депресії полягає у придушенні зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, внаслідок чого підвищується серотонінергічна та норадренергічна нейротрансмісія у ЦНС. Дулоксетин має центральний механізм придушення больового синдрому, що в першу чергу проявляється підвищенням порога больової чутливості при больовому синдромі нейропатичної етіології.Показання до застосуванняДепресія; больова форма периферичної діабетичної нейропатії; генералізоване тривожне розлад; хронічний больовий синдром скелетно-м'язової системи (у тому числі обумовлений фіброміалгією, хронічний больовий синдром у нижніх відділах спини та при остеоартрозі колінного суглоба).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату; Одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО); Некомпенсована закритокутова глаукома; Дитячий вік віком до 18 років; Дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; Захворювання печінки, що супроводжуються печінковою недостатністю; Одночасний прийом потужних інгібіторів ізоферменту CYP1A2 (флувоксаміну, ципрофлоксацину, еноксацину); Тяжка ХНН (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв); Неконтрольована артеріальна гіпертензія. З обережністю: Манія та біполярний розлад (в т.ч. в анамнезі), судоми (в т.ч. в анамнезі), внутрішньоочна гіпертензія або ризик розвитку гострого нападу закритокутової глаукоми, суїцидальні думки та спроби в анамнезі, підвищений ризик гіпонатріємії (літні пацієнти; печінки, дегідратація, прийом діуретиків), порушення функції печінки та ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв).Вагітність та лактаціяЧерез недостатній досвід застосування дулоксетину під час вагітності препарат слід призначати під час вагітності тільки в тому випадку, якщо потенційна користь для пацієнтки значно перевищує потенційний ризик для плода. Пацієнти повинні бути попереджені, що у разі настання або планування вагітності в період лікування дулоксетином, їм необхідно повідомити про це свого лікаря. Епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) під час вагітності, особливо на пізніх термінах, може збільшувати ризик легеневої гіпертензії новонароджених. Незважаючи на відсутність досліджень з вивчення взаємозв'язку персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених та застосування СІЗЗС, потенційний ризик не може бути виключений з огляду на механізм дії дулоксетину (інгібування зворотного захоплення серотоніну). Як і при призначенні інших серотонінергічних препаратів, синдром "скасування" може спостерігатися у новонароджених у разі застосування дулоксетину матір'ю на пізньому терміні вагітності. Синдром "скасування" включає такі симптоми: знижений артеріальний тиск, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, труднощі годівлі, респіраторний дисстрес-синдром, судоми. Більшість симптомів спостерігалося під час пологів або перші кілька днів після пологів. Зважаючи на те, що дулоксетин проникає у грудне молоко (концентрація у плода становить з розрахунку мг/кг маси тіла приблизно 0,14 % від концентрації у матері), не рекомендується годування груддю під час терапії дулоксетином.Побічна діяЗ боку ЦНС: ≥10% - запаморочення (крім вертиго), порушення сну (сонливість або безсоння), головний біль (головний біль відзначався рідше, ніж на фоні прийому плацебо); від ≥1% до <10% - тремор, слабкість, летаргія, тривога, позіхання; ≤1% – збудження, дезорієнтація. З боку системи травлення: ≥10% - сухість у роті, нудота, запор; від ≥1% до <10% – діарея, блювання, зниження апетиту, зменшення маси тіла, порушення лабораторних тестів печінки, зміна смаку; ≤1% - гепатит, жовтяниця, підвищення активності ЛФ, АЛТ, АСТ та рівня білірубіну, відрижка, гастроентерит, стоматит. З боку кістково-м'язової системи: від ≥1% до <10% - м'язова напруженість та/або посмикування; ≤1% – бруксизм. З боку серцево-судинної системи: від ≥1% до <10% – серцебиття; ≤1% – ортостатична гіпотензія, синкопе (особливо на початку терапії), тахікардія, підвищення артеріального тиску, похолодання кінцівок. З боку статевої системи: від ≥1% до <10% – аноргазмія, зниження лібідо, затримка та порушення еякуляції, еректильна дисфункція. З боку сечовидільної системи: від ≥1% до <10% – утруднене сечовипускання; ≤1% – ніктурія. З боку обміну речовин: від ≥1% до <10% – зниження маси тіла, підвищене потовиділення, припливи, нічна пітливість; ≤1% – гіпонатріємія, спрага, підвищення маси тіла, дегідратація. З боку органів чуття: від ≥1% до <10% – нечіткість зору, зміна смаку; ≤1% – глаукома, глаукома, мідріаз, порушення зору. Алергічні реакції: ≤1% – анафілактичні реакції, озноб, ангіоневротичний набряк, висипання, синдром Стівенса-Джонсона, кропив'янка. Інші: ≤1% - озноб, погане самопочуття, жар і/або холод, фотосенсибілізація. При відміні препарату часто спостерігалися запаморочення, нудота, біль голови. У пацієнтів з больовою формою діабетичної невропатії може спостерігатися незначне збільшення глюкози у крові натще. У ході клінічних випробувань у пацієнтів з больовою формою діабетичної невропатії було виявлено такі дані про можливий вплив дулоксетину на концентрацію глюкози. При короткочасному прийомі (до 12 тижнів) можливе незначне збільшення глюкози в крові натще на фоні збереження стабільного рівня глікованого гемоглобіну. На тлі тривалої терапії (до 52 тижнів) було відзначено деяке збільшення рівня глікованого гемоглобіну, яке на 0.3% перевищувало збільшення відповідного показника у пацієнтів, які отримували інше лікування; спостерігалося також невелике збільшення концентрації глюкози натще та загального холестерину в крові. Постмаркетингові повідомлення З боку ендокринної системи: <0.01% – порушення секреції АДГ. З боку ЦНС: < 0.01% – екстрапірамідний синдром, серотоніновий синдром; 0.01%-0.1% - галюцинації. З боку сечовивідної системи: 0.01%-0.1% – затримка сечі.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори моноаміноксидази (ІМАО). Через ризик розвитку серотонінового синдрому дулоксетин не слід застосовувати у комбінації з ІМАО, і протягом щонайменше 14 днів після припинення лікування ІМАО. Грунтуючись на тривалості періоду напіввиведення дулоксетину, слід зробити перерву як мінімум на 5 днів після закінчення прийому дулоксетину перед прийомом ІМАО. Для селективних ІМАО оборотної дії, таких як мокломемід, ризик виникнення серотонінового синдрому нижче. Тим не менш, спільне застосування ІМАО оборотної дії та дулоксетину не рекомендується. Інгібітори ізоферменту СYР1А2. У зв'язку з тим, що ізофермент СYР1А2 бере участь у метаболізмі дулоксетину, одночасний прийом дулоксетину з потенційними інгібіторами ізоферменту СYР1А2, ймовірно, призведе до підвищення концентрації дулоксетину. Потужний інгібітор ізоферменту СYР1А2-флувоксамін (100 мг 1 раз на день) знижував середній плазмовий кліренс дулоксетину приблизно на 77%. Слід бути обережними при призначенні дулоксетину з інгібіторами ізоферменту СYР1А2 (наприклад, деякі хінолонові антибіотики) і слід використовувати менші дози дулоксетину. Препарати, що впливають на ЦНС. Слід виявляти обережність при застосуванні дулоксетину разом з іншими препаратами та засобами, що впливають на ЦНС, особливо з тими, що мають схожий механізм дії, включаючи алкоголь. Одночасне застосування з іншими препаратами, що мають серотонінергічну дію (наприклад, ІОЗСН, СІОЗС, триптани та трамадол), може призводити до розвитку серотонінового синдрому. Серотоніновий синдром. У поодиноких випадках при сумісному застосуванні СІОЗС (наприклад, пароксетин, флуоксетин) та серотонінергічних препаратів спостерігався серотоніновий синдром. Необхідно бути обережними при застосуванні дулоксетину разом з серотонінергічними антидепресантами, такими як СІОЗС, трициклічні антидепресанти (кломіпрамін або амітриптилін), звіробій продірявлений, венлофаксин або триптани, трамадол, фінідин і триптофан. Препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP1A2. Одночасне застосування дулоксетину (60 мг 2 рази на день) не мало значного впливу на фармакокінетику теофіліну, що метаболізується ізоферментом CYP1A2. Дулоксетин навряд чи впливає на метаболізм субстратів ізоферменту CYP1А2. Препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP2D6. Дулоксетин є помірним інгібітором ізоферменту CYP2D6. При прийомі дулоксетину в дозі 60 мг 2 рази на день разом з одноразовим прийомом дезіпраміну, субстрату ізоферменту CYP2D6, AUC дезіпраміну підвищується у 3 рази. Одночасний прийом дулоксетину (40 мг 2 рази на день) підвищував рівноважну концентрацію толтеродину (2 мг 2 рази на день) на 71%, але не впливав на фармакокінетику 5-гідроксиметаболіту. Таким чином, слід виявляти обережність при використанні дулоксетину з препаратами, які в основному метаболізуються системою ізоферменту CYP2D6 та мають вузький терапевтичний індекс. Інгібітори ізоферменту CYP2D6. Оскільки ізофермент CYP2D6 бере участь у метаболізмі дулоксетину, одночасне застосування дулоксетину з потенційними інгібіторами ізоферменту CYP2D6 може призвести до підвищення концентрацій дулоксетину. Пароксетин (20 мг 1 раз на день) знижував середній кліренс дулоксетину приблизно на 37%. При застосуванні дулоксетину з інгібіторами ізоферменту CYP2D6 (наприклад, СІОЗС) слід бути обережним. Оральні контрацептиви та інші стероїдні препарати. Результати досліджень in vitro свідчать, що дулоксетин не індукує каталітичну активність ізоферменту CYP3A. Специфічні дослідження лікарських взаємодій in vivo не проводились. Антикоагулянти та антитромботичні препарати. У зв'язку з потенційним підвищеним ризиком кровотеч, пов'язаних з фармакодинамічною взаємодією, необхідно виявляти обережність при сумісному застосуванні дулоксетину та антикоагулянтів або антитромботичних препаратів. Крім того, при сумісному застосуванні дулоксетину та варфарину підвищувалося значення міжнародного нормалізованого відношення (МНО). Тим не менш, одночасне застосування дулоксетину та варфарину в стабільних умовах у здорових добровольців у рамках клінічного дослідження фармакології не виявило клінічно значущої зміни показника МНО від середнього або зміни фармакокінетики право- або лівообертаючого ізомеру варфарину. Антациди та антагоністи Н2-гістамінових рецепторів. Спільне застосування дулоксетину та алюміній- та магнійвмісних антацидів або дулоксетину та фамотидину не чинило значного впливу на ступінь абсорбції дулоксетину при застосуванні дози у 40 мг. Індуктори ізоферменту CYP1A2. Популяційний фармакокінетичний аналіз показав, що порівняно з пацієнтами, що не палять, у пацієнтів, що палять, концентрація дулоксетину в плазмі майже на 50% нижче. Препарати, що високою мірою зв'язуються з білками крові. Дулоксетин значною мірою пов'язується з білками плазми (> 90%). Тому призначення дулоксетину пацієнту, який приймає інший препарат, що високо зв'язується з білками плазми, може призвести до підвищення концентрації вільних фракцій обох препаратів.Спосіб застосування та дозиВсередину. Капсули слід ковтати повністю, не розжовуючи і не розчавлюючи. Не можна додавати препарат в їжу або змішувати його з рідинами, оскільки це може пошкодити кишковорозчинну оболонку пелет. Депресія. Початкова та рекомендована підтримуюча доза становить 60 мг один раз на добу, незалежно від їди. У клінічних дослідженнях було проведено оцінку безпеки застосування доз від 60 мг до максимальної дози 120 мг на добу. Тим не менш, жодних клінічних підтверджень того, що у пацієнтів, які не відповідають на початкову рекомендовану дозу, відзначалося будь-які поліпшення при збільшенні дози, отримано не було. Відповідь на терапію зазвичай відзначається через 2-4 тижні від початку лікування. Щоб уникнути рецидиву після досягнення відповіді на антидепресантну терапію, рекомендується продовжувати лікування протягом декількох місяців. У пацієнтів, які позитивно відповідають на терапію дулоксетином, з випадками депресії, що повторюються, в анамнезі можливе подальше довгострокове проведення терапії в дозі від 60 до 120 мг/добу. Генералізований тривожний розлад. Початкова доза, що рекомендується, у пацієнтів з генералізованим тривожним розладом становить 30 мг на добу, незалежно від прийому їжі. У пацієнтів з недостатньою відповіддю на терапію можливе збільшення дози до 60 мг, звичайної підтримуючої дози у більшості пацієнтів. У пацієнтів із супутньою депресією початкова та підтримуюча доза становить 60 мг на добу (див. також рекомендації вище). При проведенні клінічних досліджень було показано ефективність доз до 120 мг/добу, крім того, проводилася оцінка таких дозувань з точки зору безпеки. Тому у пацієнтів із недостатньою відповіддю на дозу 60 мг може бути доцільним збільшення дози до 90 мг або 120 мг. Збільшення дози має проводитися на підставі клінічної відповіді та переносимості. Щоб уникнути рецидиву після досягнення відповіді на терапію, рекомендується продовжувати лікування протягом декількох місяців. Больова форма периферичної діабетичної нейропатії. Початкова та рекомендована підтримуюча доза становить 60 мг один раз на день, незалежно від їди. Під час клінічних досліджень також проводили оцінку безпеки застосування доз від 60 мг до максимальної дози 120 мг на добу, поділених на рівні дози. Концентрація дулоксетину у плазмі характеризується значною індивідуальною варіабельністю. Тому у деяких пацієнтів з недостатньою відповіддю на дозу 60 мг на добу можуть спостерігатися поліпшення при застосуванні вищої дози. Оцінку відповіді терапію слід проводити після 2 місяців. У пацієнтів з недостатньою початковою відповіддю покращення відповіді після закінчення даного періоду часу малоймовірне. Слід регулярно проводити оцінку терапевтичного ефекту (не рідше ніж один раз на три місяці). Хронічний больовий синдром скелетно-м'язової системи (у тому числі обумовлений фіброміалгією, хронічний больовий синдром у нижніх відділах спини та при остеоартрозі колінного суглоба). Початкове лікування: рекомендована доза препарату Симбалта становить 60 мг один раз на добу. Терапію можна розпочинати з дози 30 мг протягом одного тижня, щоб дозволити пацієнтам адаптуватися до препарату перед підвищенням дози до 60 мг один раз на добу. Докази того, що більш високі дози надають додаткову перевагу, відсутні навіть у пацієнтів, які не відповідають на терапію препаратом у дозі 60 мг. Вищі дози пов'язані з великою частотою виникнення небажаних реакцій. Продовження лікування:ефективність препарату Симбалта в лікуванні фіброміалгії була продемонстрована в плацебо контрольованих дослідженнях тривалістю до 3 місяців. Ефективність препарату Симбалта® не була встановлена ​​у триваліших дослідженнях, проте рішення про продовження лікування має бути засноване на індивідуальній відповіді пацієнта. У пацієнтів з нирковою недостатністю: при кліренсі креатиніну 30-80 мл/хв корекція дози не потрібна, при кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв застосування препарату протипоказано. У пацієнтів з порушенням функції печінки: препарат не можна призначати пацієнтам із захворюваннями печінки, що призвели до печінкової недостатності. Вік: літнім пацієнтам для лікування тривожного розладу генералізованого рекомендується початкова доза 30 мг протягом двох тижнів перед початком застосування дулоксетину в цільовій дозі 60 мг. Надалі можливе застосування препарату в дозі понад 60 мг на день для досягнення позитивного результату. Систематична оцінка прийому препарату у дозі понад 120 мг не проводилась. При застосуванні дулоксетину за іншими показаннями коригування дози в залежності від віку не потрібне. Рекомендується застосовувати препарат у пацієнтів ≥ 18 років. Дулоксетин не рекомендується призначати дітям до 18 років, у зв'язку з недостатністю даних щодо його безпеки та ефективності застосування цією віковою категорією пацієнтів. Різкого скасування терапії: слід уникати. При припиненні лікування дулоксетином дозу слід поступово зменшувати протягом одного-двох тижнів, щоб знизити ризик розвитку синдрому "скасування". Якщо після зниження дози або після припинення лікування виникають виражені симптоми синдрому "скасування", то може бути розглянуто продовження прийому раніше призначеної дози. Згодом лікар може продовжити зниження дози, але ще поступово.ПередозуванняВідомо про випадки передозування у клінічних дослідженнях з одномоментним прийомом до 3000 мг дулоксетину як одного, так і в поєднанні з іншими препаратами. При цьому один із таких випадків завершився летальним кінцем. Однак спонтанні (постмаркетингові) повідомлення містили опис летальних гострих передозувань, як правило, з комбінованим прийомом декількох препаратів, у яких доза дулоксетину становила не більше 1000 мг. Передозування дулоксетину (ізольоване або комбіноване) може супроводжуватися такими симптомами: сонливість, кома, клонічні судоми, серотоніновий синдром, блювання та тахікардія. У доклінічних дослідженнях (у тварин) основні ознаки інтоксикації, пов'язаної з передозуванням, належали до порушень з боку центральної нервової та травної систем та включали такі прояви, як тремор,клонічні судоми, атаксію, блювання та зниження апетиту. Лікування при передозуванні. Специфічний антидот не відомий, однак, у разі розвитку серотонінового синдрому можливе корекційне лікування ципрогептадином та застосування методів нормалізації температури тіла. Слід забезпечити достатній приплив свіжого повітря. Рекомендується проводити моніторинг серцевої діяльності та стежити за основними показниками життєдіяльності, поряд з проведенням симптоматичного та підтримуючого лікування. Промивання шлунка може бути показано в тому випадку, якщо пройшло мало часу з моменту прийому препарату всередину або в рамках симптоматичного лікування. З метою обмеження всмоктування може бути застосоване активоване вугілля. Дулоксетин характеризується великим обсягом розподілу, у зв'язку з чим ефективність форсованого діурезу, гемоперфузії, обмінної перфузії є сумнівною.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагострення маніакального/гіпоманіакального стану. Як і при застосуванні аналогічних препаратів, що впливають на ЦНС, дулоксетин слід обережно застосовувати у пацієнтів з маніакальними епізодами в анамнезі. Епілептичні напади. Як і при застосуванні аналогічних препаратів, що впливають на ЦНС, дулоксетин слід обережно застосовувати у пацієнтів з епілептичними нападами в анамнезі. Мідріаз. Спостерігалися випадки мідріазу при прийомі дулоксетину, тому слід виявляти обережність при призначенні дулоксетину пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або у осіб з ризиком розвитку гострої глаукоми. Підвищення артеріального тиску. У поодиноких випадках спостерігався підйом артеріального тиску під час лікування дулоксетином. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або іншими серцево-судинними захворюваннями рекомендовано проводити вимірювання артеріального тиску. Порушення функції печінки чи нирок. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК Суїдальна поведінка. Небезпека вчинення суїциду існує у всіх пацієнтів з депресією та деякими іншими психічними розладами. Ця небезпека може зберігатися аж до ремісії. Внаслідок цього пацієнти, у яких небезпека самогубства найбільш висока, повинні в процесі фармакотерапії перебувати під ретельним медичним наглядом. Також як прийом інших препаратів, що мають схожий з дулоксетином механізм фармакологічної дії (СІОЗС, ІОЗСН), прийом дулоксетину в процесі лікування, або при його припиненні в ряді випадків був пов'язаний з розвитком суїцидальних думок та суїцидальної поведінки. Застосування дулоксетину у пацієнтів віком до 18 років не досліджувалося, і цей препарат не призначений для використання у таких пацієнтів.Причинно-наслідковий зв'язок між прийомом дулоксетину та виникненням суїцидальних явищ у пацієнтів цієї вікової групи не встановлено. У той же час деякі аналітичні огляди результатів низки досліджень із застосуванням антидепресантів для лікування психічних розладів вказують на підвищений ризик розвитку суїцидальних думок та/або суїцидальної поведінки у дітей, підлітків та дорослих віком до 25 років порівняно з плацебо. Лікарям слід переконати пацієнтів у будь-який час повідомляти про всі думки, що їх турбують, і почуття.підлітків та дорослих віком до 25 років у порівнянні з плацебо. Лікарям слід переконати пацієнтів у будь-який час повідомляти про всі думки, що їх турбують, і почуття.підлітків та дорослих віком до 25 років у порівнянні з плацебо. Лікарям слід переконати пацієнтів у будь-який час повідомляти про всі думки, що їх турбують, і почуття. Підвищений ризик кровотечі. СІОЗС та ІОЗСН, у тому числі дулоксетин, можуть збільшити ризик розвитку кровотеч, у тому числі шлунково-кишкових (див. розділ "Побічні дії"). Тому дулоксетин слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають антикоагулянти та/або лікарські препарати, що впливають на функції тромбоцитів (наприклад, НПЗЗ, аспірин) та пацієнтам зі схильністю до кровотеч в анамнезі. Гіпонатріємія. Дуже рідко повідомлялося про випадки гіпонатріємії (у деяких випадках вміст натрію сироватки був нижчим, ніж 110 ммоль/л). Більшість із цих випадків відбувалася у пацієнтів похилого віку, особливо у поєднанні із зміненим балансом рідини в недавньому анамнезі або за наявності умов, що спричиняють зміну балансу рідини. Гіпонатріємія може виявлятися у вигляді неспецифічних симптомів (таких як запаморочення, слабкість, нудота, блювання, сплутаність свідомості, сонливість, млявість). Ознаки та симптоми, що виявлялися у більш важких випадках, включали непритомність, падіння та судоми. Інгібітори моноаміноксидази (ІМАО). У пацієнтів, які приймають інгібітор зворотного захоплення серотоніну в комбінації з ІМАО, відзначалися випадки серйозних реакцій, іноді з летальним результатом, серед яких зустрічалися гіпертермія, ригідність, міоклонус, периферичні порушення з можливими різкими коливаннями показників життєво важливих функцій та зміни псих з переходом у делірій та кому. Ці реакції також спостерігалися у пацієнтів, яким незадовго до призначення ІМАО було відмінено інгібітор зворотного захоплення серотоніну. У деяких випадках пацієнти мали симптоми, характерні для злоякісного нейролептичного синдрому. Ефекти комбінованого застосування дулоксетину та ІМАО не оцінювалися ні у людей, ні у тварин. Тому, враховуючи той факт,що дулоксетин є інгібітором зворотного захоплення і серотоніну, і норадреналіну, не рекомендується приймати дулоксетин у комбінації з ІМАО або протягом щонайменше 14 днів після припинення лікування ІМАО. Грунтуючись на тривалості періоду напіввиведення дулоксетину, слід зробити перерву як мінімум на 5 днів після закінчення прийому дулоксетину перед прийомом ІМАО. Підвищення активності печінкових ферментів. У деяких пацієнтів, які приймали дулоксетин у клінічних дослідженнях, спостерігалось підвищення активності ферментів печінки. Відхилення, що спостерігалися, носили, як правило, минущий характер і зникали мимовільно, або після відміни дулоксетину. Серйозне підвищення активності ферментів печінки (у 10 разів і більше перевищує верхню межу норми), і навіть ураження печінки холестатичного чи змішаного генезу відзначалися рідко, й у деяких випадках пов'язані з надмірним вживанням алкоголю, або попереднім захворюванням печінки. Рекомендовано з обережністю застосовувати дулоксетин у пацієнтів, які вживають алкоголь у значних кількостях, а також із наявним захворюванням печінки. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На фоні прийому дулоксетину може спостерігатися седація, сонливість та інші побічні ефекти. У зв'язку з цим пацієнтам, які приймають дулоксетин, слід виявляти обережність при керуванні небезпечними механічними засобами, зокрема автомобілем.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: есциталопраму оксалат – 12,77 мг, що еквівалентно – 10 мг есциталопраму; допоміжні речовини: тальк – 7,0 мг, кроскармеллозу натрію – 4,5 мг, целюлоза мікрокристалічна – ~97,49 мг, кремнію діоксид колоїдний – ~1,99 мг, магнію стеарат – 1,25 мг; оболонка: гіпромелоза 5сР – 2,19 мг, макрогол 400 – 0,20 мг, титану діоксид (Е 171) – 0,73 мг. По 14 таблеток у контурну осередкову упаковку (блістер) із ПВХ/ПЕ/ПВДХ та фольги алюмінієвої. 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору з ризиком та маркуванням "Е" та "L" симетрично навколо ризику.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаВсмоктування майже повне і не залежить від їди. Середній час досягнення максимальної концентрації в плазмі (Тmах) становить 4 години після багаторазового застосування. Абсолютна біодоступність есциталопраму становить близько 80%. Здається обсяг розподілу (Vd,β/F) після перорального застосування становить від 12 до 26 л/кг. Зв'язування есциталопраму та його основних метаболітів з білками плазми нижче 80%. Есциталопрам метаболізується в печінці до деметильованого та дидеметильованого метаболітів. Вони обоє є фармакологічно активними. Азот може окислюватися до метаболіту N-оксиду. Основна речовина та її метаболіти частково виділяються у формі глюкуронідів. Після багаторазового застосування середня концентрація деметил- та дидеметилметаболітів зазвичай становить 28-31% і менше 5% відповідно, від концентрації есциталопраму. Біотрансформація есциталопраму в деметильований метаболіт відбувається головним чином за допомогою ізоферменту CYP2C19. Можлива деяка участь ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6.У осіб із слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 концентрація есциталопраму вдвічі вища, ніж у випадках із високою активністю цього ізоферменту. Значних змін концентрації препарату у випадках із слабкою активністю ізоферменту CYP2D6 не було виявлено. Період напіввиведення (Т1/2) після багаторазового застосування становить близько 30 годин. Кліренс при пероральному застосуванні (Cloral) становить близько 0,6 л/хв. У основних метаболітів есциталопраму період напіввиведення більш тривалий. Есциталопрам та його основні метаболіти виводяться печінкою (метаболічний шлях) та нирками; Більшість виводиться як метаболітів із сечею. Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація досягається через 1 тиждень. Середня рівноважна концентрація 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) досягається за добової дози 10 мг. У літніх (старше 65 років) есциталопрам виводиться повільніше, ніж у молодших пацієнтів. Кількість речовини, що знаходиться в системному кровотоку, розрахована за допомогою фармакокінетичного показника "площа під кривою" (AUC) у літніх людей на 50% більше, ніж у молодих здорових добровольців.ФармакодинамікаЕсциталопрам є антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) з високою афінністю до первинного місця зв'язування. Есциталопрам також зв'язується з алостеричним місцем зв'язування білка-транспортера, з меншою афінністю, в тисячу разів. Алостерична модуляція білка-транспортера посилює зв'язування есциталопраму в первинному місці зв'язування, що призводить до більш повного інгібування зворотного захоплення серотоніну. Есциталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатність зв'язуватися з низкою рецепторів, включаючи: серотонінові 5-НТ1А, 5-НТ2 рецептори, дофамінові D1 та D2 рецептори, α1-, α2-, β-адренергічні рецептори, гістамінові H1, муска та опіатні рецептори.Показання до застосуванняДепресивні епізоди будь-якого ступеня тяжкості; панічне розлад з/без агорафобії; соціальний тривожний розлад (соціальна фобія); генералізоване тривожне розлад; обсесивно-компульсивний розлад.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до есциталопраму та інших компонентів препарату; одночасний прийом неселективних необоротних інгібіторів моноамінооксидази (МАО); одночасний прийом пімозиду; дитячий та підлітковий вік (до 18 років) (ефективність та безпека застосування не підтверджені). З обережністю: виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) нижче 30 мл/хв), манія та гіпоманія, фармакологічно неконтрольована епілепсія, виражена суїцидальна поведінка, цукровий діабет, цироз печінки, схильність до кровотеч; одночасний прийом з інгібітором МАО А (моклобемідом) та інгібітором МАО В (селегіліном); серотонінергічними лікарськими препаратами; препаратами, що знижують поріг судомної готовності; літієм, триптофанами; лікарськими препаратами, що містять звіробій продірявлений; пероральними антикоагулянтами та лікарськими препаратами, що впливають на згортання крові; препаратами, здатними спричинити гіпонатріємію; препаратами, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP2C19; етанолом; електросудомна терапія; літній вік; вагітність, період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяЄ обмежені дані щодо прийому есциталопраму під час вагітності. Дослідження есциталопраму на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність. Есциталопрам під час вагітності слід приймати лише у випадках крайньої необхідності та після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик. Якщо прийом есциталопраму продовжувався на пізніх термінах вагітності, особливо у третьому триместрі, то за новонародженим слід встановити спостереження. Якщо прийом есциталопраму продовжувався аж до пологів або був припинений незадовго до пологів, у новонародженого можливий розвиток симптомів "скасування". У разі прийому матір'ю СІОЗС/СІОЗСН на пізніх термінах вагітності у новонародженого можуть розвинутись такі побічні ефекти; пригнічення дихання, ціаноз, апное, судомні розлади, стрибки температури, труднощі з годуванням, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, м'язова гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, підвищена нервово-рефлекторна збудливість, дратівливість, летаргічний сон, постійний. Ці симптоми можуть виникати внаслідок розвитку синдрому "скасування" або серотонінергічної дії. У більшості випадків подібні ускладнення виникають протягом 24 годин після народження. Дані епідеміологічних досліджень дозволяють припустити, що застосування СІГЗЗ під час вагітності, особливо на пізніх термінах, може збільшити ризик розвитку стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (PPIIN).Ризик, що спостерігається, склав близько 5 випадків на 1000 вагітностей. У загальній популяції спостерігається 1-2 випадки PPHN на 1000 вагітностей. Очікується, що есциталопрам виділятиметься з грудним молоком, тому під час лікування есциталопрамом годування груддю не рекомендується. Дані досліджень на тваринах показали, що деякі СІЗЗС можуть впливати на якість сперми. Даних досліджень цього аспекту на тваринах для есциталопраму немає. Повідомлення про застосування деяких СІЗЗС у людини показали, що вплив цих лікарських препаратів на якість сперми є оборотним. Досі впливу есциталопраму на фертильність у людини не спостерігалося.Побічна діяПобічні ефекти найбільше часто розвиваються на першому або другому тижні лікування і потім зазвичай стають менш інтенсивними і виникають рідше при продовженні терапії. Нижче перераховані побічні ефекти, що виникають при прийомі препаратів, що належать до класу СІЗЗС та зазначені при прийомі есциталопраму. Інформація представлена ​​на підставі даних плацебо-контрольованих клінічних досліджень та спонтанних повідомлень. Частота вказана як: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до З боку крові та лімфатичної системи: невідомо – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції. З боку ендокринної системи: невідомо – недостатня секреція антидіуретичного гормону (АДГ). Метаболічні порушення та розлади харчування: часто – зниження апетиту, підвищення апетиту, збільшення ваги; нечасто – зниження ваги; невідомо – гіпонатріємія, анорексія. З боку психіки: часто – тривога, неспокій, незвичайні сновидіння, зниження лібідо, аноргазмія (у жінок); нечасто – бруксизм, ажитація, нервозність, панічні атаки, сплутаність свідомості; рідко – агресія, деперсоналізація; галюцинації; невідомо – манія, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка. Випадки появи суїцидальних думок та поведінки були відзначені при прийомі есциталопраму та одразу після відміни терапії. З боку нервової системи: часто – безсоння, сонливість, запаморочення, парестезії, тремор; нечасто – порушення смакових відчуттів, порушення сну, синкопальні стани; рідко – серотоніновий синдром; невідомо - дискінезія, рухові порушення, судомні розлади, психомоторне збудження/акатизія. З боку органів зору: нечасто – мідріаз (розширення зіниці), порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – тінітус (шум у вухах). З боку серцево-судинної системи: нечасто – тахікардія; рідко – брадикардія; невідомо – подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, ортостатична гіпотензія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – синусити, позіхання; нечасто – носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто – діарея, запори, блювання, сухість у роті; нечасто - шлунково-кишкова кровотеча (зокрема ректальна кровотеча). З боку печінки та жовчовивідних шляхів: невідомо – гепатит, порушення функціональних показників печінки. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – підвищена пітливість; нечасто - кропив'янка, алопеція, висипання, свербіж; невідомо – екхімоз, ангіоневротичний набряк. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: невідомо – затримка сечі. З боку репродуктивної системи та молочної залози: часто – імпотенція, порушення еякуляції; нечасто – метрорагія (маткова кровотеча), менорагія; невідомо – галакторея, пріапізм. З боку організму в цілому та порушення у місці введення: часто – слабкість, гіпертермія; нечасто – набряки. У післяреєстраційний період були відзначені випадки подовження інтервалу QT, в основному у пацієнтів із раніше існуючими захворюваннями серця. У подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях ЕКГ у здорових добровольців зміна від базового значення QTc (корекція за формулою Фрідеричіа) склала 4,3 мсек при дозі 10 мг/сут і 10,7 мсек - при 30 мг/сут. Епідеміологічні дослідження за участю пацієнтів віком 50 років і більше показали існування підвищеного ризику кісткових переломів у пацієнтів, які приймають СІЗЗЗ та трициклічні антидепресанти. Механізм виникнення цього ризику не встановлено. Скасування препаратів групи СІОЗС/СІОЗСН (селективні інгібітори зворотного захоплення норадреналіну та серотоніну) (особливо різке) часто призводить до виникнення симптомів "скасування". Найчастіше виникають запаморочення, розлади чутливості (у тому числі парестезії та відчуття проходження струму), розлади сну (у тому числі безсоння та інтенсивні сновидіння), ажитація або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищений потовиділення , діарея, серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість, розлади зору Як правило, ці ефекти виражені слабко або помірно і швидко проходять, однак у деяких пацієнтів вони можуть проявлятися у більш гострій формі та/або триваліше. Рекомендується проводити поступове відміна препарату шляхом зниження його дози.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія Неселективні незворотні інгібітори МАО Повідомлялося про виникнення серйозних небажаних реакцій при одночасному/прийомі СІОЗС та неселективних необоротних інгібіторів МАО, а також при початку прийому інгабіторів МАО хворими, які незадовго до цього припинили прийом СІОЗС. У деяких випадках у пацієнтів розвивався серотоніновий синдром. Застосовувати есциталопрам одночасно з неселективними необоротними інгібіторами МАО заборонено. Прийом есциталопраму може бути розпочато через 14 днів після відміни прийому необоротних інгібіторів МАО. Перед початком прийому неселективних необоротних інгібіторів МАО має пройти щонайменше 7 днів після закінчення прийому есциталопраму. Оборотний селективний інгібітор МАО А (моклобемід) Через ризик розвитку серотонінового синдрому не рекомендується застосовувати есциталопрам одночасно з інгібітором МАО А моклобемідом. Якщо прийом такої комбінації препаратів визнаний клінічно необхідним, рекомендується розпочати з мінімально можливих доз, а також проводити постійний клінічний моніторинг стану пацієнта. Прийом есциталопраму можна розпочати, як мінімум, через день після відміни оборотного інгібітора МАО А моклобеміду. Необоротний інгібітор МАО В (селегілін) Через ризик розвитку серотонінового синдрому необхідно бути обережним при прийомі есциталопраму одночасно з незворотним інгібітором МАО В селегіліном. Серотонінергічні лікарські препарати Спільне застосування із серотонінергічними лікарськими препаратами (наприклад, трамадолом, суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до розвитку серотонінового синдрому. Лікарські препарати, що знижують поріг судомної готовності СІЗЗЗ можуть знижувати поріг судомної готовності. Потрібно виявляти обережність при одночасному з есциталопрамом застосуванні інших лікарських препаратів, що знижують поріг судомної готовності (трициклічних антидепресантів, СІОЗС, антипсихотичних препаратів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, тіоксантену та бутирофенону, мефлохіну, бупропіону). Літій, триптофан Оскільки зареєстровані випадки посилення дії при одночасному застосуванні СІОЗС та літіям або триптофану, рекомендується виявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з цими препаратами. Звіробій продірявлений Одночасне застосування СІОЗС та препаратів, що містять звіробій продірявлений. (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення кількості побічних ефектів. Антикоагулянти та засоби, що впливають на згортання крові Порушення згортання крові може виникнути при одночасному застосуванні есциталопраму з пероральними антикоагулянтами та лікарськими препаратами, що впливають на згортання крові (наприклад, атиповими нейролептиками та похідними фенотіазину, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдами). У подібних випадках на початку або закінчення терапії есциталопрамом необхідний ретельний моніторинг згортання крові. Одночасний прийом із нестероїдними протизапальними препаратами може призвести до збільшення кількості кровотеч. Фармакокінетична взаємодія Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику есциталопраму Метаболізм есциталопраму переважно здійснюється за участю ізоферменту CYP2C19. Найменшою мірою у метаболізмі можуть брати участь ізоферменти CYP3A4 та CYP2D6. Метаболізм основного метаболіту – деметильованого есциталопраму – мабуть, частково каталізується ізоферментом CYP2D6. Одночасне застосування есциталопраму та омепразолу (інгібітор ізоферменту CYP2C19) призводить до помірного (приблизно 50%) підвищення концентрації есциталопраму у плазмі крові. Одночасний прийом есциталопраму та циметидину (інгібітора ізоферментів CYP2D6, CYP3A4 та CYP1A2) призводить до підвищення (приблизно 70%) концентрації есциталопраму у плазмі крові. Таким чином, застосовувати максимально можливі дози есциталопраму одночасно з інгібіторами ізоферменту CYP2C19 (наприклад, омепразолом, флуоксетином, флувоксаміном, лансопразолом, тіклопідином) та циметидином слід з обережністю. При одночасному прийомі есциталопраму та вищезгаданих препаратів на основі клінічної оцінки може знадобитися зменшення дози есциталопраму. Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших лікарських засобів Есциталопрам є інгібітором ізоферменту CYP2D6. Необхідно виявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму та лікарських препаратів, що метаболізуються за допомогою цього ізоферменту та мають малий терапевтичний індекс, наприклад, флекаїніду, пропафенону та метопрололу (у випадках застосування при серцевій недостатності) або медичних препаратів, в основному метаболізуються за допомогою CYP2D наприклад, антидепресантів: дезіпраміну, кломіпраміну, нортриптиліну або антипсихотичних препаратів: рисперидону, тіоридазину, галоперидолу. У цих випадках може знадобитися корекція дози. Одночасне застосування есциталопраму та дезіпраміну або метопрололу призводить до дворазового збільшення концентрації двох останніх препаратів. Есциталопрам може трохи інгібувати ізофермент CYP2C19. Тому рекомендується виявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму та лікарських препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP2C19.Спосіб застосування та дозиЦипралекс призначають перорально один раз на добу незалежно від їди. Депресивні епізоди Зазвичай призначають 10 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг на добу. Антидепресивний ефект зазвичай розвивається через 2-4 тижні від початку лікування. Після зникнення симптомів депресії, як мінімум, протягом 6 місяців необхідно продовжувати терапію для закріплення отриманого ефекту. Панічне розлад з/без агорафобії Протягом першого тижня лікування рекомендується доза 5 мг на добу, яка потім збільшується до 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг на добу. Максимальний терапевтичний ефект досягається через 3 місяці після початку лікування. Терапія триває кілька місяців. Соціальний тривожний розлад (соціальна фобія) Зазвичай призначають 10 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг на добу. Послаблення симптомів зазвичай розвивається через 2-4 тижні від початку лікування. Оскільки соціальний тривожний розлад є захворюванням з хронічним перебігом, мінімальна тривалість терапевтичного курсу, що рекомендується, становить 3 місяці. Для запобігання рецидивам захворювання препарат може призначатися протягом 6 місяців або довше, залежно від індивідуальної реакції пацієнта. Рекомендується регулярно проводити оцінку лікування. Генералізований тривожний розлад Зазвичай призначають 10 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг на добу. Мінімальна тривалість терапевтичного курсу, що рекомендується, становить 3 місяці. Для запобігання рецидивам захворювання допускається тривале застосування препарату (6 місяців та довше). Рекомендується регулярно проводити оцінку лікування. Обсесивно-компул'сивний розлад Зазвичай призначають 10 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза згодом може бути збільшена до максимальної - 20 мг на добу. Оскільки обсесивно-компульсивний розлад є захворюванням з хронічним перебігом, курс лікування повинен бути досить тривалим для забезпечення повного позбавлення від симптомів і тривати щонайменше 6 місяців. Для запобігання рецидивам рекомендується лікування не менше 1 року. Літні пацієнти (старше 65 років) Рекомендується застосовувати половину звичайно рекомендованої дози (тобто всього 5 мг на добу) та нижчу максимальну дозу (10 мг на добу). Діти та підлітки (до 18 років) Ципралекс не слід застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років (див. розділ "Особливі вказівки"). Крім того, немає достатнього обсягу даних довгострокових досліджень щодо безпеки застосування препарату у дітей та підлітків, що стосуються зростання, дозрівання, когнітивного та поведінкового розвитку. Знижена функція нирок При легкій та помірній нирковій недостатності корекції доз не потрібно. Пацієнтам із вираженою нирковою недостатністю (КК нижче 30 мл/хв) слід призначати Ципралекс з обережністю. Знижена функція печінки Початкова доза, що рекомендується, протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до 10 мг на добу. Знижена активність ізоферменту CYP2C19 Для пацієнтів із слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до 10 мг на добу. Припинення лікування При припиненні лікування Ципралексом дозу слід поступово зменшувати протягом 1-2 тижнів, щоб уникнути виникнення синдрому "скасування".ПередозуванняДані про передозування есциталопрамом обмежені, у таких випадках було і передозування іншими препаратами. Найчастіше симптоми передозування не виявляються чи виявляються слабо. Випадки передозування есциталопрамом (без прийому інших препаратів) з летальним результатом поодинокі, в більшості випадків має місце передозування та іншими препаратами. Симптоми При передозуванні есциталопрамом в основному виникають симптоми з боку центральної нервової системи (від запаморочення, тремору та ажитації до рідкісних випадків розвитку серотонінового синдрому, судомних розладів і коми), з боку шлунково-кишкового тракту (нудота/блювота), серцево-судинної системи ( , тахікардія, подовження інтервалу QT та аритмія) та порушення електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпонатріємія). Лікування Специфічного антидоту немає. Слід забезпечити нормальну прохідність дихальних шляхів, оксигенацію та вентиляцію легень. Слід провести промивання шлунка та призначити активоване вугілля. Промивання шлунка слід провести якнайшвидше після прийому препарату. Рекомендується контролювати показники роботи серця та інших життєво важливих органів та проводити симптоматичну та підтримуючу терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАнтидепресанти не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років через підвищений ризик виникнення суїцидальної поведінки (спроб суїциду та суїцидальних думок), ворожості (з переважанням агресивної поведінки, схильності до конфронтації та роздратування). У разі прийняття на підставі клінічної оцінки рішення про початок терапії антидепресантами пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом. При застосуванні препаратів, що належать до терапевтичної групи СІЗЗЗ, включаючи есциталопрам, слід враховувати наступне. У деяких пацієнтів із панічним розладом на початку лікування антидепресантами може спостерігатися посилення тривоги. Подібна парадоксальна реакція, як правило, зникає протягом перших двох тижнів лікування. Щоб знизити ймовірність виникнення анксіогенного ефекту, рекомендується використовувати низькі початкові дози. Слід відмінити есциталопрам у разі первинного розвитку судомних нападів або у разі посилення їх частоти (у пацієнтів із раніше діагностованою епілепсією). СІЗЗЗ не слід застосовувати у хворих з нестабільною епілепсією; при контрольованих нападах необхідне ретельне спостереження. Есциталопрам повинен з обережністю застосовуватися у хворих з манією/гіпоманією в анамнезі. При розвитку маніакального стану есциталопрам має бути скасовано. У пацієнтів із цукровим діабетом лікування есциталопрамом може змінити концентрацію глюкози у крові. Тому може знадобитися корекція доз інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів. Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, завдання собі тілесних ушкоджень і суїциду (суїцидальні явища). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Оскільки поліпшення може не спостерігатися протягом перших кількох тижнів терапії або навіть більшого проміжку часу, пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом до поліпшення їх стану. Загальна клінічна практика показує, що на ранніх стадіях одужання можливе збільшення ризику самогубства. Інші психічні стани, для лікування яких призначають есциталопрам, можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних подій і явищ. Крім того, ці стани можуть бути супутньою патологією щодо депресивного епізоду. При лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами слід дотримуватися тих самих застережень, що при лікуванні пацієнтів з депресивним епізодом. Пацієнти, які мають в анамнезі суїцидальну поведінку, або пацієнти зі значним рівнем роздумів на суїцидальні теми до початку лікування більш схильні до ризику суїцидальних думок або спроб суїциду, тому під час лікування за ними має вестися ретельне спостереження. Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів за участю дорослих пацієнтів із психічними порушеннями показав, що при прийомі антидепресантів у пацієнтів молодше 25 років існує підвищений ризик суїцидальної поведінки порівняно з прийомом плацебо. Медикаментозне лікування цих пацієнтів і, зокрема, пацієнтів з високим ступенем ризику суїциду, має супроводжуватися ретельним наглядом, особливо на ранній стадії лікування та при змінах дози. Пацієнти (і особи, які доглядають пацієнтів) повинні бути попереджені про необхідність контролювати будь-які прояви клінічної погіршення, суїцидальної поведінки або думок, а також незвичайних змін у поведінці, і негайно звертатися за медичною консультацією з появою цих симптомів. Прийом СІОЗС/СІОЗСН асоціюється з розвитком акатизії, що характеризується розвитком суб'єктивно неприємного або пригнічуючого занепокоєння та потреби в постійному русі, часто у поєднанні з нездатністю спокійно сидіти чи стояти. Це найчастіше проявляється протягом перших кількох тижнів лікування. У пацієнтів із такими симптомами підвищення дози може призвести до погіршення. Гіпонатріємія, можливо пов'язана з порушенням секреції антидіуретичного гормону (АДГ) на фоні прийому СІОЗС, виникає рідко і зазвичай зникає при відміні терапії. Обережність повинна проявлятися при призначенні есциталопраму та інших СІЗЗС особам, які входять до групи ризику розвитку гіпонатріємії: літнім, хворим на цироз печінки та приймають препарати, здатні викликати гіпонатріємію. При прийомі СІЗЗС були відзначені випадки розвитку шкірних крововиливів (екхімоз та пурпура). Необхідно з обережністю застосовувати есциталопрам у пацієнтів, які приймають пероральні антикоагулянти та ліки, що впливають на згортання крові, а також у хворих зі схильністю до кровотеч. Оскільки клінічний досвід одночасного застосування СІЗЗЗ та електросудомної терапії (ЕСТ) обмежений, то при одночасному застосуванні есциталопраму та ЕСТ слід дотримуватися обережності. Поєднувати есциталопрам та інгібітори МАО А не рекомендується через ризик розвитку серотонінового синдрому. Необхідно з обережністю застосовувати есциталопрам одночасно з лікарськими препаратами, що мають серотонінергічну дію, наприклад, суматриптаном або іншими триптанами, трамадолом та триптофаном. У хворих, які приймають есциталопрам та інші СІЗЗЗ одночасно з серотонінергічними препаратами, у поодиноких випадках розвивався серотоніновий синдром. На його розвиток може вказувати комбінація таких симптомів, як ажитація, тремор, міоклонус та гіпертермія. Якщо це сталося, слід негайно припинити одночасне лікування СІОЗС та серотонінергічними препаратами та розпочати симптоматичне лікування. Алкоголь Есциталопрам не вступає з алкоголем до фармакодинамічної або фармакокінетичної взаємодії. Однак, як і у випадку з іншими психотропними лікарськими засобами, одночасне застосування есциталопраму та алкоголю не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Незважаючи на те, що Ципралекс не впливає на інтелектуальні функції та психомоторну активність, у період лікування хворим не рекомендується керувати автомобілем чи механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: есциталопраму оксалат – 12,77 мг, що еквівалентно – 10 мг есциталопраму; допоміжні речовини: тальк – 7,0 мг, кроскармеллозу натрію – 4,5 мг, целюлоза мікрокристалічна – ~97,49 мг, кремнію діоксид колоїдний – ~1,99 мг, магнію стеарат – 1,25 мг; оболонка: гіпромелоза 5сР – 2,19 мг, макрогол 400 – 0,20 мг, титану діоксид (Е 171) – 0,73 мг. По 14 таблеток у контурну осередкову упаковку (блістер) із ПВХ/ПЕ/ПВДХ та фольги алюмінієвої. 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору з ризиком та маркуванням "Е" та "L" симетрично навколо ризику.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаВсмоктування майже повне і не залежить від їди. Середній час досягнення максимальної концентрації в плазмі (Тmах) становить 4 години після багаторазового застосування. Абсолютна біодоступність есциталопраму становить близько 80%. Здається обсяг розподілу (Vd,β/F) після перорального застосування становить від 12 до 26 л/кг. Зв'язування есциталопраму та його основних метаболітів з білками плазми нижче 80%. Есциталопрам метаболізується в печінці до деметильованого та дидеметильованого метаболітів. Вони обоє є фармакологічно активними. Азот може окислюватися до метаболіту N-оксиду. Основна речовина та її метаболіти частково виділяються у формі глюкуронідів. Після багаторазового застосування середня концентрація деметил- та дидеметилметаболітів зазвичай становить 28-31% і менше 5% відповідно, від концентрації есциталопраму. Біотрансформація есциталопраму в деметильований метаболіт відбувається головним чином за допомогою ізоферменту CYP2C19. Можлива деяка участь ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6.У осіб із слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 концентрація есциталопраму вдвічі вища, ніж у випадках із високою активністю цього ізоферменту. Значних змін концентрації препарату у випадках із слабкою активністю ізоферменту CYP2D6 не було виявлено. Період напіввиведення (Т1/2) після багаторазового застосування становить близько 30 годин. Кліренс при пероральному застосуванні (Cloral) становить близько 0,6 л/хв. У основних метаболітів есциталопраму період напіввиведення більш тривалий. Есциталопрам та його основні метаболіти виводяться печінкою (метаболічний шлях) та нирками; Більшість виводиться як метаболітів із сечею. Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація досягається через 1 тиждень. Середня рівноважна концентрація 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) досягається за добової дози 10 мг. У літніх (старше 65 років) есциталопрам виводиться повільніше, ніж у молодших пацієнтів. Кількість речовини, що знаходиться в системному кровотоку, розрахована за допомогою фармакокінетичного показника "площа під кривою" (AUC) у літніх людей на 50% більше, ніж у молодих здорових добровольців.ФармакодинамікаЕсциталопрам є антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) з високою афінністю до первинного місця зв'язування. Есциталопрам також зв'язується з алостеричним місцем зв'язування білка-транспортера, з меншою афінністю, в тисячу разів. Алостерична модуляція білка-транспортера посилює зв'язування есциталопраму в первинному місці зв'язування, що призводить до більш повного інгібування зворотного захоплення серотоніну. Есциталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатність зв'язуватися з низкою рецепторів, включаючи: серотонінові 5-НТ1А, 5-НТ2 рецептори, дофамінові D1 та D2 рецептори, α1-, α2-, β-адренергічні рецептори, гістамінові H1, муска та опіатні рецептори.Показання до застосуванняДепресивні епізоди будь-якого ступеня тяжкості; панічне розлад з/без агорафобії; соціальний тривожний розлад (соціальна фобія); генералізоване тривожне розлад; обсесивно-компульсивний розлад.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до есциталопраму та інших компонентів препарату; одночасний прийом неселективних необоротних інгібіторів моноамінооксидази (МАО); одночасний прийом пімозиду; дитячий та підлітковий вік (до 18 років) (ефективність та безпека застосування не підтверджені). З обережністю: виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) нижче 30 мл/хв), манія та гіпоманія, фармакологічно неконтрольована епілепсія, виражена суїцидальна поведінка, цукровий діабет, цироз печінки, схильність до кровотеч; одночасний прийом з інгібітором МАО А (моклобемідом) та інгібітором МАО В (селегіліном); серотонінергічними лікарськими препаратами; препаратами, що знижують поріг судомної готовності; літієм, триптофанами; лікарськими препаратами, що містять звіробій продірявлений; пероральними антикоагулянтами та лікарськими препаратами, що впливають на згортання крові; препаратами, здатними спричинити гіпонатріємію; препаратами, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP2C19; етанолом; електросудомна терапія; літній вік; вагітність, період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяЄ обмежені дані щодо прийому есциталопраму під час вагітності. Дослідження есциталопраму на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність. Есциталопрам під час вагітності слід приймати лише у випадках крайньої необхідності та після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик. Якщо прийом есциталопраму продовжувався на пізніх термінах вагітності, особливо у третьому триместрі, то за новонародженим слід встановити спостереження. Якщо прийом есциталопраму продовжувався аж до пологів або був припинений незадовго до пологів, у новонародженого можливий розвиток симптомів "скасування". У разі прийому матір'ю СІОЗС/СІОЗСН на пізніх термінах вагітності у новонародженого можуть розвинутись такі побічні ефекти; пригнічення дихання, ціаноз, апное, судомні розлади, стрибки температури, труднощі з годуванням, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, м'язова гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, підвищена нервово-рефлекторна збудливість, дратівливість, летаргічний сон, постійний. Ці симптоми можуть виникати внаслідок розвитку синдрому "скасування" або серотонінергічної дії. У більшості випадків подібні ускладнення виникають протягом 24 годин після народження. Дані епідеміологічних досліджень дозволяють припустити, що застосування СІГЗЗ під час вагітності, особливо на пізніх термінах, може збільшити ризик розвитку стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (PPIIN).Ризик, що спостерігається, склав близько 5 випадків на 1000 вагітностей. У загальній популяції спостерігається 1-2 випадки PPHN на 1000 вагітностей. Очікується, що есциталопрам виділятиметься з грудним молоком, тому під час лікування есциталопрамом годування груддю не рекомендується. Дані досліджень на тваринах показали, що деякі СІЗЗС можуть впливати на якість сперми. Даних досліджень цього аспекту на тваринах для есциталопраму немає. Повідомлення про застосування деяких СІЗЗС у людини показали, що вплив цих лікарських препаратів на якість сперми є оборотним. Досі впливу есциталопраму на фертильність у людини не спостерігалося.Побічна діяПобічні ефекти найбільше часто розвиваються на першому або другому тижні лікування і потім зазвичай стають менш інтенсивними і виникають рідше при продовженні терапії. Нижче перераховані побічні ефекти, що виникають при прийомі препаратів, що належать до класу СІЗЗС та зазначені при прийомі есциталопраму. Інформація представлена ​​на підставі даних плацебо-контрольованих клінічних досліджень та спонтанних повідомлень. Частота вказана як: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до З боку крові та лімфатичної системи: невідомо – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції. З боку ендокринної системи: невідомо – недостатня секреція антидіуретичного гормону (АДГ). Метаболічні порушення та розлади харчування: часто – зниження апетиту, підвищення апетиту, збільшення ваги; нечасто – зниження ваги; невідомо – гіпонатріємія, анорексія. З боку психіки: часто – тривога, неспокій, незвичайні сновидіння, зниження лібідо, аноргазмія (у жінок); нечасто – бруксизм, ажитація, нервозність, панічні атаки, сплутаність свідомості; рідко – агресія, деперсоналізація; галюцинації; невідомо – манія, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка. Випадки появи суїцидальних думок та поведінки були відзначені при прийомі есциталопраму та одразу після відміни терапії. З боку нервової системи: часто – безсоння, сонливість, запаморочення, парестезії, тремор; нечасто – порушення смакових відчуттів, порушення сну, синкопальні стани; рідко – серотоніновий синдром; невідомо - дискінезія, рухові порушення, судомні розлади, психомоторне збудження/акатизія. З боку органів зору: нечасто – мідріаз (розширення зіниці), порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – тінітус (шум у вухах). З боку серцево-судинної системи: нечасто – тахікардія; рідко – брадикардія; невідомо – подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, ортостатична гіпотензія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – синусити, позіхання; нечасто – носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто – діарея, запори, блювання, сухість у роті; нечасто - шлунково-кишкова кровотеча (зокрема ректальна кровотеча). З боку печінки та жовчовивідних шляхів: невідомо – гепатит, порушення функціональних показників печінки. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – підвищена пітливість; нечасто - кропив'янка, алопеція, висипання, свербіж; невідомо – екхімоз, ангіоневротичний набряк. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: невідомо – затримка сечі. З боку репродуктивної системи та молочної залози: часто – імпотенція, порушення еякуляції; нечасто – метрорагія (маткова кровотеча), менорагія; невідомо – галакторея, пріапізм. З боку організму в цілому та порушення у місці введення: часто – слабкість, гіпертермія; нечасто – набряки. У післяреєстраційний період були відзначені випадки подовження інтервалу QT, в основному у пацієнтів із раніше існуючими захворюваннями серця. У подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях ЕКГ у здорових добровольців зміна від базового значення QTc (корекція за формулою Фрідеричіа) склала 4,3 мсек при дозі 10 мг/сут і 10,7 мсек - при 30 мг/сут. Епідеміологічні дослідження за участю пацієнтів віком 50 років і більше показали існування підвищеного ризику кісткових переломів у пацієнтів, які приймають СІЗЗЗ та трициклічні антидепресанти. Механізм виникнення цього ризику не встановлено. Скасування препаратів групи СІОЗС/СІОЗСН (селективні інгібітори зворотного захоплення норадреналіну та серотоніну) (особливо різке) часто призводить до виникнення симптомів "скасування". Найчастіше виникають запаморочення, розлади чутливості (у тому числі парестезії та відчуття проходження струму), розлади сну (у тому числі безсоння та інтенсивні сновидіння), ажитація або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищений потовиділення , діарея, серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість, розлади зору Як правило, ці ефекти виражені слабко або помірно і швидко проходять, однак у деяких пацієнтів вони можуть проявлятися у більш гострій формі та/або триваліше. Рекомендується проводити поступове відміна препарату шляхом зниження його дози.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія Неселективні незворотні інгібітори МАО Повідомлялося про виникнення серйозних небажаних реакцій при одночасному/прийомі СІОЗС та неселективних необоротних інгібіторів МАО, а також при початку прийому інгабіторів МАО хворими, які незадовго до цього припинили прийом СІОЗС. У деяких випадках у пацієнтів розвивався серотоніновий синдром. Застосовувати есциталопрам одночасно з неселективними необоротними інгібіторами МАО заборонено. Прийом есциталопраму може бути розпочато через 14 днів після відміни прийому необоротних інгібіторів МАО. Перед початком прийому неселективних необоротних інгібіторів МАО має пройти щонайменше 7 днів після закінчення прийому есциталопраму. Оборотний селективний інгібітор МАО А (моклобемід) Через ризик розвитку серотонінового синдрому не рекомендується застосовувати есциталопрам одночасно з інгібітором МАО А моклобемідом. Якщо прийом такої комбінації препаратів визнаний клінічно необхідним, рекомендується розпочати з мінімально можливих доз, а також проводити постійний клінічний моніторинг стану пацієнта. Прийом есциталопраму можна розпочати, як мінімум, через день після відміни оборотного інгібітора МАО А моклобеміду. Необоротний інгібітор МАО В (селегілін) Через ризик розвитку серотонінового синдрому необхідно бути обережним при прийомі есциталопраму одночасно з незворотним інгібітором МАО В селегіліном. Серотонінергічні лікарські препарати Спільне застосування із серотонінергічними лікарськими препаратами (наприклад, трамадолом, суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до розвитку серотонінового синдрому. Лікарські препарати, що знижують поріг судомної готовності СІЗЗЗ можуть знижувати поріг судомної готовності. Потрібно виявляти обережність при одночасному з есциталопрамом застосуванні інших лікарських препаратів, що знижують поріг судомної готовності (трициклічних антидепресантів, СІОЗС, антипсихотичних препаратів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, тіоксантену та бутирофенону, мефлохіну, бупропіону). Літій, триптофан Оскільки зареєстровані випадки посилення дії при одночасному застосуванні СІОЗС та літіям або триптофану, рекомендується виявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з цими препаратами. Звіробій продірявлений Одночасне застосування СІОЗС та препаратів, що містять звіробій продірявлений. (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення кількості побічних ефектів. Антикоагулянти та засоби, що впливають на згортання крові Порушення згортання крові може виникнути при одночасному застосуванні есциталопраму з пероральними антикоагулянтами та лікарськими препаратами, що впливають на згортання крові (наприклад, атиповими нейролептиками та похідними фенотіазину, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдами). У подібних випадках на початку або закінчення терапії есциталопрамом необхідний ретельний моніторинг згортання крові. Одночасний прийом із нестероїдними протизапальними препаратами може призвести до збільшення кількості кровотеч. Фармакокінетична взаємодія Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику есциталопраму Метаболізм есциталопраму переважно здійснюється за участю ізоферменту CYP2C19. Найменшою мірою у метаболізмі можуть брати участь ізоферменти CYP3A4 та CYP2D6. Метаболізм основного метаболіту – деметильованого есциталопраму – мабуть, частково каталізується ізоферментом CYP2D6. Одночасне застосування есциталопраму та омепразолу (інгібітор ізоферменту CYP2C19) призводить до помірного (приблизно 50%) підвищення концентрації есциталопраму у плазмі крові. Одночасний прийом есциталопраму та циметидину (інгібітора ізоферментів CYP2D6, CYP3A4 та CYP1A2) призводить до підвищення (приблизно 70%) концентрації есциталопраму у плазмі крові. Таким чином, застосовувати максимально можливі дози есциталопраму одночасно з інгібіторами ізоферменту CYP2C19 (наприклад, омепразолом, флуоксетином, флувоксаміном, лансопразолом, тіклопідином) та циметидином слід з обережністю. При одночасному прийомі есциталопраму та вищезгаданих препаратів на основі клінічної оцінки може знадобитися зменшення дози есциталопраму. Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших лікарських засобів Есциталопрам є інгібітором ізоферменту CYP2D6. Необхідно виявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму та лікарських препаратів, що метаболізуються за допомогою цього ізоферменту та мають малий терапевтичний індекс, наприклад, флекаїніду, пропафенону та метопрололу (у випадках застосування при серцевій недостатності) або медичних препаратів, в основному метаболізуються за допомогою CYP2D наприклад, антидепресантів: дезіпраміну, кломіпраміну, нортриптиліну або антипсихотичних препаратів: рисперидону, тіоридазину, галоперидолу. У цих випадках може знадобитися корекція дози. Одночасне застосування есциталопраму та дезіпраміну або метопрололу призводить до дворазового збільшення концентрації двох останніх препаратів. Есциталопрам може трохи інгібувати ізофермент CYP2C19. Тому рекомендується виявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму та лікарських препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP2C19.Спосіб застосування та дозиЦипралекс призначають перорально один раз на добу незалежно від їди. Депресивні епізоди Зазвичай призначають 10 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг на добу. Антидепресивний ефект зазвичай розвивається через 2-4 тижні від початку лікування. Після зникнення симптомів депресії, як мінімум, протягом 6 місяців необхідно продовжувати терапію для закріплення отриманого ефекту. Панічне розлад з/без агорафобії Протягом першого тижня лікування рекомендується доза 5 мг на добу, яка потім збільшується до 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг на добу. Максимальний терапевтичний ефект досягається через 3 місяці після початку лікування. Терапія триває кілька місяців. Соціальний тривожний розлад (соціальна фобія) Зазвичай призначають 10 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг на добу. Послаблення симптомів зазвичай розвивається через 2-4 тижні від початку лікування. Оскільки соціальний тривожний розлад є захворюванням з хронічним перебігом, мінімальна тривалість терапевтичного курсу, що рекомендується, становить 3 місяці. Для запобігання рецидивам захворювання препарат може призначатися протягом 6 місяців або довше, залежно від індивідуальної реакції пацієнта. Рекомендується регулярно проводити оцінку лікування. Генералізований тривожний розлад Зазвичай призначають 10 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг на добу. Мінімальна тривалість терапевтичного курсу, що рекомендується, становить 3 місяці. Для запобігання рецидивам захворювання допускається тривале застосування препарату (6 місяців та довше). Рекомендується регулярно проводити оцінку лікування. Обсесивно-компул'сивний розлад Зазвичай призначають 10 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза згодом може бути збільшена до максимальної - 20 мг на добу. Оскільки обсесивно-компульсивний розлад є захворюванням з хронічним перебігом, курс лікування повинен бути досить тривалим для забезпечення повного позбавлення від симптомів і тривати щонайменше 6 місяців. Для запобігання рецидивам рекомендується лікування не менше 1 року. Літні пацієнти (старше 65 років) Рекомендується застосовувати половину звичайно рекомендованої дози (тобто всього 5 мг на добу) та нижчу максимальну дозу (10 мг на добу). Діти та підлітки (до 18 років) Ципралекс не слід застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років (див. розділ "Особливі вказівки"). Крім того, немає достатнього обсягу даних довгострокових досліджень щодо безпеки застосування препарату у дітей та підлітків, що стосуються зростання, дозрівання, когнітивного та поведінкового розвитку. Знижена функція нирок При легкій та помірній нирковій недостатності корекції доз не потрібно. Пацієнтам із вираженою нирковою недостатністю (КК нижче 30 мл/хв) слід призначати Ципралекс з обережністю. Знижена функція печінки Початкова доза, що рекомендується, протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до 10 мг на добу. Знижена активність ізоферменту CYP2C19 Для пацієнтів із слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до 10 мг на добу. Припинення лікування При припиненні лікування Ципралексом дозу слід поступово зменшувати протягом 1-2 тижнів, щоб уникнути виникнення синдрому "скасування".ПередозуванняДані про передозування есциталопрамом обмежені, у таких випадках було і передозування іншими препаратами. Найчастіше симптоми передозування не виявляються чи виявляються слабо. Випадки передозування есциталопрамом (без прийому інших препаратів) з летальним результатом поодинокі, в більшості випадків має місце передозування та іншими препаратами. Симптоми При передозуванні есциталопрамом в основному виникають симптоми з боку центральної нервової системи (від запаморочення, тремору та ажитації до рідкісних випадків розвитку серотонінового синдрому, судомних розладів і коми), з боку шлунково-кишкового тракту (нудота/блювота), серцево-судинної системи ( , тахікардія, подовження інтервалу QT та аритмія) та порушення електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпонатріємія). Лікування Специфічного антидоту немає. Слід забезпечити нормальну прохідність дихальних шляхів, оксигенацію та вентиляцію легень. Слід провести промивання шлунка та призначити активоване вугілля. Промивання шлунка слід провести якнайшвидше після прийому препарату. Рекомендується контролювати показники роботи серця та інших життєво важливих органів та проводити симптоматичну та підтримуючу терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАнтидепресанти не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років через підвищений ризик виникнення суїцидальної поведінки (спроб суїциду та суїцидальних думок), ворожості (з переважанням агресивної поведінки, схильності до конфронтації та роздратування). У разі прийняття на підставі клінічної оцінки рішення про початок терапії антидепресантами пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом. При застосуванні препаратів, що належать до терапевтичної групи СІЗЗЗ, включаючи есциталопрам, слід враховувати наступне. У деяких пацієнтів із панічним розладом на початку лікування антидепресантами може спостерігатися посилення тривоги. Подібна парадоксальна реакція, як правило, зникає протягом перших двох тижнів лікування. Щоб знизити ймовірність виникнення анксіогенного ефекту, рекомендується використовувати низькі початкові дози. Слід відмінити есциталопрам у разі первинного розвитку судомних нападів або у разі посилення їх частоти (у пацієнтів із раніше діагностованою епілепсією). СІЗЗЗ не слід застосовувати у хворих з нестабільною епілепсією; при контрольованих нападах необхідне ретельне спостереження. Есциталопрам повинен з обережністю застосовуватися у хворих з манією/гіпоманією в анамнезі. При розвитку маніакального стану есциталопрам має бути скасовано. У пацієнтів із цукровим діабетом лікування есциталопрамом може змінити концентрацію глюкози у крові. Тому може знадобитися корекція доз інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів. Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, завдання собі тілесних ушкоджень і суїциду (суїцидальні явища). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Оскільки поліпшення може не спостерігатися протягом перших кількох тижнів терапії або навіть більшого проміжку часу, пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом до поліпшення їх стану. Загальна клінічна практика показує, що на ранніх стадіях одужання можливе збільшення ризику самогубства. Інші психічні стани, для лікування яких призначають есциталопрам, можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних подій і явищ. Крім того, ці стани можуть бути супутньою патологією щодо депресивного епізоду. При лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами слід дотримуватися тих самих застережень, що при лікуванні пацієнтів з депресивним епізодом. Пацієнти, які мають в анамнезі суїцидальну поведінку, або пацієнти зі значним рівнем роздумів на суїцидальні теми до початку лікування більш схильні до ризику суїцидальних думок або спроб суїциду, тому під час лікування за ними має вестися ретельне спостереження. Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів за участю дорослих пацієнтів із психічними порушеннями показав, що при прийомі антидепресантів у пацієнтів молодше 25 років існує підвищений ризик суїцидальної поведінки порівняно з прийомом плацебо. Медикаментозне лікування цих пацієнтів і, зокрема, пацієнтів з високим ступенем ризику суїциду, має супроводжуватися ретельним наглядом, особливо на ранній стадії лікування та при змінах дози. Пацієнти (і особи, які доглядають пацієнтів) повинні бути попереджені про необхідність контролювати будь-які прояви клінічної погіршення, суїцидальної поведінки або думок, а також незвичайних змін у поведінці, і негайно звертатися за медичною консультацією з появою цих симптомів. Прийом СІОЗС/СІОЗСН асоціюється з розвитком акатизії, що характеризується розвитком суб'єктивно неприємного або пригнічуючого занепокоєння та потреби в постійному русі, часто у поєднанні з нездатністю спокійно сидіти чи стояти. Це найчастіше проявляється протягом перших кількох тижнів лікування. У пацієнтів із такими симптомами підвищення дози може призвести до погіршення. Гіпонатріємія, можливо пов'язана з порушенням секреції антидіуретичного гормону (АДГ) на фоні прийому СІОЗС, виникає рідко і зазвичай зникає при відміні терапії. Обережність повинна проявлятися при призначенні есциталопраму та інших СІЗЗС особам, які входять до групи ризику розвитку гіпонатріємії: літнім, хворим на цироз печінки та приймають препарати, здатні викликати гіпонатріємію. При прийомі СІЗЗС були відзначені випадки розвитку шкірних крововиливів (екхімоз та пурпура). Необхідно з обережністю застосовувати есциталопрам у пацієнтів, які приймають пероральні антикоагулянти та ліки, що впливають на згортання крові, а також у хворих зі схильністю до кровотеч. Оскільки клінічний досвід одночасного застосування СІЗЗЗ та електросудомної терапії (ЕСТ) обмежений, то при одночасному застосуванні есциталопраму та ЕСТ слід дотримуватися обережності. Поєднувати есциталопрам та інгібітори МАО А не рекомендується через ризик розвитку серотонінового синдрому. Необхідно з обережністю застосовувати есциталопрам одночасно з лікарськими препаратами, що мають серотонінергічну дію, наприклад, суматриптаном або іншими триптанами, трамадолом та триптофаном. У хворих, які приймають есциталопрам та інші СІЗЗЗ одночасно з серотонінергічними препаратами, у поодиноких випадках розвивався серотоніновий синдром. На його розвиток може вказувати комбінація таких симптомів, як ажитація, тремор, міоклонус та гіпертермія. Якщо це сталося, слід негайно припинити одночасне лікування СІОЗС та серотонінергічними препаратами та розпочати симптоматичне лікування. Алкоголь Есциталопрам не вступає з алкоголем до фармакодинамічної або фармакокінетичної взаємодії. Однак, як і у випадку з іншими психотропними лікарськими засобами, одночасне застосування есциталопраму та алкоголю не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Незважаючи на те, що Ципралекс не впливає на інтелектуальні функції та психомоторну активність, у період лікування хворим не рекомендується керувати автомобілем чи механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: циталопрам (у формі гідроброміду) 10 мг; допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза 46.90 мг, крохмаль прежелатинізований 20.20 мг, магнію стеарат 0.40 мг. Таблетки 10 мг, у блістері 10 шт., 3 блістери в пачці картонної.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі внутрішній шар білого чи білого із жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаАнтидепресивний.ФармакокінетикаБіодоступність циталопраму становить 80% і практично не залежить від їди. Cmax у плазмі досягається в середньому через 3 години. Фармакокінетика носить лінійний дозозалежний характер при прийомі одноразової та багаторазової дози (дози в діапазоні 10-60 мг на добу). При прийомі 1 раз на день Css в плазмі встановлюється через 7-14 діб терапії. Vd – близько 12-17 л/кг. Зв'язування з білками плазми – не більше 80%. У плазмі є у незміненому вигляді. Проникає у грудне молоко. Метаболізується шляхом деметилювання, дезамінування та окислення за участю цитохрому P450 (ізоферментів CYP3A4 та CYP2C19, меншою мірою CYP2D6) з утворенням фармакологічно менш активних метаболітів. Інгібування одного з цих ферментів може компенсуватися іншими ферментами. T1/2 циталопраму становить 1,5 діб (36 годин). Виведення здійснюється нирками (15%) та печінкою (85%). 12-23% циталопраму виводиться у незмінному вигляді через нирки. Печінковий кліренс – близько 0.3 л/хв, нирковий кліренс – 0.05-0.08 л/хв. У пацієнтів старше 65 років спостерігається більш тривалий T1/2 та нижчі величини кліренсу за рахунок зниження обміну речовин. У пацієнтів зі зниженою функцією печінки циталопрам виводиться повільніше. T1/2 циталопраму майже вдвічі збільшено і рівноважні концентрації циталопраму у плазмі майже вдвічі вищі порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки після прийому аналогічної дози. У пацієнтів з легким та помірним ступенем зниження функції нирок виведення циталопраму протікає повільніше без значного впливу на фармакокінетику. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) потрібна обережність.ФармакодинамікаЦиталопрам - антидепресант, що відноситься до групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Має виражену здатність пригнічувати зворотне захоплення серотоніну, не має або має дуже слабку здатність зв'язуватися з цілим рядом рецепторів, включаючи рецептори гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), Н1-гістамінові, D1- та D2-дофамінові; α1-, α2-, бета-адренергічні; бензодіазепінові та м-холінорецептори, що обумовлює практично повну відсутність таких небажаних ефектів, як негативна хроно-, дромо- та інотропна дія, ортостатична гіпотензія, седативний ефект та сухість у роті. Циталопрам лише дуже мало інгібує ізофермент CYP2D6, і, отже, практично не взаємодіє з лікарськими засобами, що метаболізуються цим ферментом. Таким чином,побічні ефекти та токсична дія проявляється значно меншою мірою. Антидепресивний ефект зазвичай розвивається після 2-4 тижнів лікування. Циталопрам не впливає на сироваткові рівні пролактину та гормону росту. Циталопрам не погіршує когнітивні/інтелектуальні функції та психомоторну функцію і практично не має седативного ефекту. Циталопрам у дозах, що перевищують 40 мг на день, може викликати аномальні зміни електричної активності серця (подовження інтервалу QT на ЕКГ).Показання до застосуванняДепресивні епізоди середнього та тяжкого ступеня; Панічні розлади.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до циталопраму або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу цього препарату; Дитячий вік віком до 18 років. Слід застосовувати Циталопрам з обережністю при нирковій недостатності (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв), гіпоманії, манії, фармакологічно неконтрольованій епілепсії, депресії із суїцидальними спробами, цукровому діабеті, цирозі печінки, схильності до кровотеч; одночасному прийомі з лікарськими засобами, що знижують поріг судомної готовності та викликають гіпонатріємію, з етанолом, а також з лікарськими засобами, що метаболізуються ізоферментом CYP2C19.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяАлергічні реакції: нечасто – підвищена чутливість; дуже рідко – анафілактичні реакції. З боку центральної нервової системи: дуже часто – сонливість, головний біль, тремор, запаморочення; часто – мігрень, парестезія, розлад сну; нечасто – екстрапірамідні розлади, судоми; рідко – серотоніновий синдром (поєднання збудження, тремору, міоклонусу та гіпертермії); частота невідома – психомоторне збудження, акатизія. З боку психічної сфери: дуже часто – ажитація, нервозність; часто – зниження лібідо, порушення оргазму (у жінок), занепокоєння, сплутаність свідомості, сонливість, порушення концентрації уваги, дивні сновидіння, амнезія; нечасто – агресія, деперсоналізація, галюцинації, манії, ейфорія, підвищення лібідо; частота невідома – панічні атаки, бруксизм, суїцидальні думки. З боку травної системи: дуже часто – сухість у роті, нудота, запор; часто – блювання, метеоризм, діарея, біль у животі, гепатит; частота невідома – шлунково-кишкові кровотечі. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – відчуття серцебиття; часто – тахікардія, артеріальна гіпертензія, ортостатична гіпотензія; рідко – брадикардія, зниження артеріального тиску, аритмія; частота невідома – подовження інтервалу QT на ЕКГ. З боку органів кровотворення: рідко – геморагії (наприклад, гінекологічні кровотечі, кровотечі шлунково-кишкового тракту, екхімози та інші форми). З боку органів чуття: дуже часто – порушення акомодації; часто – порушення смаку, порушення зору, нечасто – дзвін у вухах. З боку дихальної системи: часто – риніт, синусит; нечасто – кашель; рідко – диспное. З боку репродуктивної системи: часто – порушення сексуальної функції, а саме порушення еякуляції, зниження лібідо, імпотенція, порушення менструального циклу; рідко – галакторея. З боку сечовивідної системи: часто – хворобливе сечовипускання, поліурія. Метаболічні порушення: часто – зниження апетиту, втрата ваги, підвищення апетиту; рідко – недостатня секреція антидіуретичного гормону (АДГ), збільшення у вазі, гіпонатріємія; гіпокаліємія. З боку шкірних покровів: дуже часто – підвищена пітливість, часто – шкірний висип, свербіж; нечасто – фотосенсибілізація, кропив'янка, алопеція, пурпура; частота невідома - ангіоневротичний набряк, синці. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – міалгія, артралгія, збільшення ризику травм та переломів. Лабораторні показники: часто – зміна лабораторних показників функції печінки; нечасто – підвищення активності "печінкових" ферментів, зміна електрокардіограми (подовження інтервалу QT), гіпонатріємія. Інші: рідко – гіпертермія, позіхання, збільшення або зниження маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиСупутнє лікування інгібіторами МАО протипоказане (як неселективними, і селективними) у зв'язку з ризиком розвитку серйозних побічних ефектів, зокрема. серотонінового синдрому. Циталопрам не слід застосовувати у поєднанні, у т.ч. з селегіліном, моклобемідом, лінезолідом (антибіотик) і т.д., а також протягом 14 днів після припинення їх прийому. Лікування інгібіторами МАО може бути розпочато не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому циталопраму. Неприпустиме застосування з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, такими як антиаритміки (прокаїнамід, аміодарон та ін.), антипсихотичні засоби/нейролептики (наприклад, похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти та СІОЗС (флуоксебін і їх аналоги, наприклад, еритроміцин, кларитроміцин, похідні хінолону та фторхінолону: спарфлоксацин, моксифлоксацин; дозах, що перевищують 40 мг на день, може викликати аномальні зміни електричної активності серця (подовження інтервалу QT на ЕКГ) та призвести до порушення серцевого ритму (в т.ч. розвиток аритмій на кшталт "пірует"), яке може виявитися фатальним. Одночасне застосування пімозиду та циталопраму протипоказане, оскільки їх спільне застосування подовжує інтервал QT. Це стосується також таких засобів, як амітриптілін, мапротилін, венлафаксин, терфенадин, галоперидол, дроперидол, хлорпромазин, тіоридазин. Спільне застосування Циталопраму має виконуватися з обережністю: Циталопрам може знижувати поріг судомної готовності. Потрібно виявляти обережність при одночасному прийомі інших засобів, що знижують поріг судомної готовності (трициклічних антидепресантів, СІОЗС, нейролептиків – похідних фенотіазину, тіоксантену та бутирофенону; мефлохіну та трамадолу). При одночасному застосуванні циталопраму та триптофану зареєстровані випадки посилення дії препарату. Бажано не поєднувати із прийомом циталопраму серотонінергічні препарати, такі як суматриптан або інші триптани, а також трамадол. Одночасне застосування циталопраму та препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення побічних ефектів. При одночасному застосуванні циметидин спричиняє помірне підвищення рівноважної концентрації циталопраму в крові. Тому рекомендується виявляти обережність при призначенні максимальних доз циталопраму одночасно із застосуванням високих доз циметидину. При одночасному застосуванні циталопраму з непрямими антикоагулянтами та іншими засобами, що впливають на згортання крові (атиповими нейролептиками та похідними фенотіазину, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними протизапальними засобами, диклопідіном). У подібних випадках на початку або закінчення терапії циталопрамом необхідний регулярний моніторинг згортання крові. При одночасному призначенні з Варфарин протромбіновий час зростає на 5%. Не виявлено взаємодії циталопраму з алкоголем. Однак, як і у випадку з іншими психотропними лікарськими засобами, одночасне вживання циталопраму та алкоголю не рекомендується. У дослідженнях in vitro виявлено, що циталопрам перетворюється на свої деметильовані похідні за участю ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4, а також з невеликим внеском ізоферменту CYP2D6. Доведено, що пригнічення одного з ферментів може бути компенсоване іншими ферментами. Інгібуюча дія циталопраму на ці та інші ізоферменти цитохрому P450 слабка або несуттєва, тому циталопрам має низьку здатність для клінічно значущих лікарських взаємодій, відомих для цієї ситуації. Водночас потрібна обережність, якщо циталопрам призначається спільно з ліками, які метаболізуються головним чином ізоферментом CYP2D6 і мають низький терапевтичний індекс. Хоча клінічні дані щодо багаторазово-дозових фармакокінетичних досліджень не доступні,є дані in vitro (модель мікросом печінки людини), які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT.які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу, відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT.які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу, відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT. Спільне застосування циталопраму з іміпраміном або дезіпраміном не впливає на концентрацію іміпраміну та циталопраму, але збільшує концентрацію дезіпраміну; може бути необхідна корекція дози дезіпраміну.Спосіб застосування та дозиТерапію депресії починають із прийому 20 мг циталопраму на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта та тяжкості депресії доза може бути збільшена до максимальної – 40 мг на добу. При панічних розладах протягом 1 тижня рекомендована доза – 10 мг на добу, потім доза підвищується до 20 мг на добу. Добова доза, залежно від індивідуальної реакції хворого, може бути збільшена до 40 мг на добу. Пацієнтам у віці 65 років і старше добова доза для літніх становить 10-20 мг. Залежно від індивідуальної реакції та тяжкості депресії, доза може бути підвищена максимум до 20 мг на добу. При хронічній нирковій недостатності слабкого та помірного ступеня вираженості корекції режиму дозування не потрібно. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) потрібна обережність у виборі дози. У пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю початкова доза становить 10 мг на добу протягом перших двох тижнів. Залежно від реакції, доза може бути збільшена до 20 мг на добу. У пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю потрібна крайня обережність у виборі дози. У пацієнтів із низькою активністю ізоферменту CYP2C19 початкова доза становить 10 мг на добу протягом двох тижнів. Залежно від реакції, доза може бути збільшена до 20 мг на добу. Циталопрам приймають внутрішньо один раз на добу (не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини). Препарат можна застосовувати будь-якої доби незалежно від прийому їжі, бажано приймати препарат в один і той же час доби.ПередозуванняСудоми, сонливість, тахікардія, брадикардія, м'язова гіпотонія або гіпертонія, нудота, блювання, тремор, серотоніновий синдром, ажитація, запаморочення, розширення зіниць, ступор, пітливість, синюшність шкірних покровів, серцева недостатність, блокада ніжок пучка , шлуночкова аритмія, комаЗапобіжні заходи та особливі вказівкиУ зв'язку з можливістю суїцидальних спроб, у хворих на депресію необхідно ретельне спостереження за пацієнтами на початку лікування та призначення мінімальних ефективних доз для зниження ризику передозування. Ця обережність повинна дотримуватися і при лікуванні інших психічних розладів через можливість одночасного захворювання на депресивний епізод. Циталопрам може спричинити дозозалежне подовження інтервалу QT, що може призвести до порушення серцевого ритму. Лікування Циталопрамом може змінювати глікемічний контроль у пацієнтів із цукровим діабетом. Доза інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних засобів має бути скоригована. Рідко можливий розвиток акатизії, що характеризується постійним або періодично почуттям внутрішнього рухового занепокоєння і що виявляється в нездатності довго сидіти спокійно в одній позі або довго залишатися без руху. Проходить протягом перших тижнів лікування. У пацієнтів із біполярним розладом можуть виникати манії. Тоді лікування циталопрамом слід припинити. Необхідно з обережністю застосовувати циталопрам за наявності лікарської залежності (в т.ч. в анамнезі) та епілептичних нападів в анамнезі. Циталопрам не слід застосовувати у поєднанні з інгібіторами моноамінооксидази (МАО) потрібно, при тяжких порушеннях функції нирок потрібно бути обережним. При порушенні функції печінки прийом препарату обмежують мінімальними дозами, що рекомендуються. У пацієнтів похилого віку потрібне зниження дози циталопраму. При розвитку маніакального стану препарат слід відмінити. На початку лікування можуть виникати безсоння та відчуття занепокоєння, що може бути вирішено шляхом корекції початкової дози. Різке припинення терапії Циталопрамом може призвести до синдрому "скасування". Можуть виникнути такі небажані реакції, такі як запаморочення, біль голови, нудота. Щоб уникнути виникнення синдрому "скасування" необхідне поступове відміна препарату протягом декількох тижнів. Циталопрам слід з обережністю застосовувати в осіб, діяльність яких пов'язана з механізмами або управлінням засобами, що рухаються. Циталопрам не знижує інтелектуальні здібності та швидкість психомоторних реакцій, однак у пацієнтів очікується деяке зниження уваги та зосередження внаслідок наявного захворювання, побічних реакцій від проведеного лікування або від того та іншого разом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: циталопраму гідробромід – 12.5 мг, що відповідає вмісту циталопраму – 10 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 46 мг, крохмаль кукурудзяний – 25.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 21 мг, магнію стеарат – 1 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 6 мг, коповідон – 6 мг, гліцерин (гліцерин); Склад плівкової оболонки: гіпромелоза – 3.43 мг, титану діоксид – 0.728 мг, макрогол 400 – 0.612 мг, диметикон 100 – 0.23 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 10 мг. По 7 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1, 2, 3, 4, 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, без ризику, покриті плівковою оболонкою білого кольору. На поперечному розрізі пігулка білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаАбсорбція Абсорбція препарату практично повна і не залежить від їди (середній час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (Тmах) близько 3 годин). Біодоступність прийому внутрішньо становить 80%. Розподіл Здається обсяг розподілу (Vd)β становить приблизно 12-17 л/кг. Зв'язування циталопраму та його основних метаболітів з білками плазми становить менше 80%. Біотрансформація Циталопрам метаболізується до активних метаболітів: деметилциталопраму, дидеметилциталопраму, циталопраму-N-оксиду та неактивного похідного деамінованої пропіонової кислоти. Усі активні метаболіти також є СІОЗС, хоча їхня дія слабша, ніж вихідної сполуки. Переважним компонентом у плазмі є незмінений циталопрам. Концентрація деметилциталопраму та дидеметилциталоіраму становить зазвичай 30-50% і 5-10% від концентрації циталопраму, відповідно. Біотрансформація циталопраму в деметилциталопрам опосередковується ізоферментами CYP2C19 (приблизно 38%), CYP3A4 (приблизно 31%) та CYP2D6 (приблизно 31%). Виведення Період напіввиведення (T1/2) становить приблизно 1,5 діб. Системний кліренс плазми (Cls) циталопраму становить приблизно 0,3-0,4 л/хв, а кліренс при пероральному застосуванні (Cloral) приблизно 0,4 л/хв. Циталопрам виводиться головним чином через печінку (85%) та через нирки (15%); 12-23% добової дози виводиться із сечею у вигляді незміненого циталопраму. Печінковий (залишковий) кліренс становить приблизно 0,3 л/хв, а нирковий кліренс – приблизно 0,05-0,08 л/хв. Лінійність Кінетика циталопраму лінійна. Рівноважна концентрація у плазмі досягається протягом 1-2 тижнів. Середня рівноважна концентрація становить близько 300 нмоль/л (165-405 нмоль/л) на фоні добової дози 40 мг. Літні пацієнти (≥65 років) Показано, що у літніх пацієнтів через зниження швидкості метаболізму спостерігається більш тривалий період напіввиведення препарату (1,5-3,75 діб) та менші показники кліренсу (0,08-0,3 л/хв). Рівноважна концентрація приблизно вдвічі вища у літніх, ніж у молодих пацієнтів, які приймають ту саму дозу. Знижена функція печінки Циталопрам повільніше виводиться у пацієнтів із порушеннями функції печінки. Період напіввиведення циталопраму приблизно вдвічі більший, а рівноважна концентрація приблизно вдвічі вища порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки при прийомі тієї ж дози. Знижена функція нирок Циталопрам повільніше виводиться у пацієнтів з невеликим або помірним порушенням функції нирок, що, однак, не впливає на фармакокінетику циталопраму. В даний час відсутня інформація щодо лікування пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну Поліморфізм Дослідження in vivo показали, що метаболізм циталопраму не відрізняється клінічно значущим поліморфізмом окиснення спартеїну/дебрізохіна (CYP2D6). У пацієнтів із слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 як запобіжний засіб рекомендована початкова доза не повинна перевищувати 10 мг/добу.ФармакодинамікаЦиталопрам є антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Циталопрам є надселективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) без впливу або з мінімальним впливом на захоплення норадреналіну, дофаміну та гамма-аміномасляної кислоти. Циталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатність зв'язуватися з низкою рецепторів, включаючи 5-НТ1А-, 5-НТ2-серогонінові, D1- та D2-дофамінові, α1-, α2- та β-адренергічні рецептори, Н1-гістамінові, мускаринові холі. , бензодіазепінові та опіоїдні рецептори Пригнічення стадії швидкого сну (REM) вважається предиктором антидепресивної дії. Як і трициклічні антидепресанти, інші СІОЗС та інгібітори моноаміноксидази (МАО), циталопрам пригнічує швидкий сон та збільшує глибокий повільнохвильовий сон. У дослідженні з разовою дозою, проведеному на здорових добровольцях, циталопрам не зменшував слиновиділення і в жодному дослідженні на здорових добровольцях не суттєво впливав на серцево-судинні показники. Циталопрам не впливає на вміст у сироватці крові гормону росту. Циталопрам, як і інші СІЗЗЗ, може підвищувати вміст пролактину в плазмі. У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні ЕКГ на здорових добровольцях зміна QTc (корекція за формулою Фрідеричіа) порівняно з вихідними даними склала 7,5 (90% довірчий інтервал 5,9-9,1) мс для дози 20 мг/добу та 16 ,7 (90% довірчий інтервал 15,0-18,4) мс для дози 60 мг/добу.Показання до застосуванняДепресивні епізоди середнього та тяжкого ступеня та запобігання їх рецидивам. Панічне розлад з/без агорафобії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до циталопраму або будь-якої з допоміжних речовин. Одночасний прийом з інгібіторами МАО (у тому числі селегіліном у дозі понад 10 мг/добу). Інтервал часу між закінченням прийому незворотних інгібіторів МАО та початком прийому циталопраму має становити не менше 14 днів. У разі застосування оборотних інгібіторів МАО А тривалість перерви визначається відповідно до інструкції з медичного застосування цих препаратів. Лікування інгібіторами МАО може бути розпочато не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому циталопраму. Одночасний прийом з лінезолідом, якщо неможливо здійснювати ретельне спостереження за пацієнтом та моніторинг артеріального тиску. Одночасний прийом із пімозидом. Встановлене подовження інтервалу QT або вроджений подовжений інтервал QT. Одночасний прийом із препаратами, що подовжують інтервал QT. Дитячий та підлітковий вік (до 18 років) (ефективність та безпека застосування не підтверджені). З обережністю: подовження інтервалу QT в анамнезі; шлуночкова аритмія, включаючи torsade de pointes; значна брадикардія; недавно перенесений гострий інфаркт міокарда; декомпенсована серцева недостатність; гіпокаліємія та/або гіпомагніємія (електролітні порушення повинні бути скориговані до початку лікування циталопрамом); виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв); виражена печінкова недостатність (рекомендується ретельний вибір дози); виражена суїцидальна поведінка (потрібне ретельне спостереження за пацієнтами до настання поліпшення стану через кілька тижнів після початку лікування); цукровий діабет (може знадобитися корекція дози інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів); схильність до кровотеч (особливо при одночасному застосуванні з препаратами,що впливають на функцію тромбоцитів або препаратами, які можуть підвищити ризик виникнення кровотеч); одночасний прийом з інгібітором МАО із селегіліном, серотонінергічними лікарськими препаратами; препаратами, що знижують поріг судомної готовності; циметидином (підвищення рівноважної концентрації циталопраму), метопрололом (підвищення концентрації метопрололу), літієм та триптофаном (посилення дії), лікарськими препаратами, що містять звіробій продірявлений (посилення побічних ефектів); пероральними антикоагулянтами та лікарськими препаратами, що впливають на згортання крові (підвищення ризику виникнення кровотеч); препаратами, що є слабкими метаболітами ізоферменту CYP2C19 (необхідно зменшити початкову дозу); етанолом; електросудомна терапія; літній вік старше 65 років (необхідне зниження дози);вагітність, період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяВагітність Опубліковані дані щодо вагітних жінок (більше 2500 завершених випадків) не показали формування будь-яких мальформацій та фето-/неонатальної токсичності під впливом циталопраму. Тим не менш, циталопрам не повинен використовуватися під час вагітності без крайньої необхідності та ретельної оцінки потенційних ризиків та користі. Якщо застосування циталопраму продовжується на пізніх термінах вагітності, особливо у третьому триместрі, новонароджені повинні перебувати під наглядом. Слід уникати різкої відміни препарату під час вагітності. У разі прийому матір'ю СІОЗС/СІОЗСН на пізніх термінах вагітності у новонароджених можуть спостерігатися наступні симптоми: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судомні напади, нестабільність температури тіла, утруднення при годівлі, блювання, гіпоглікемія, м'язова гіпертонія, м'язова гіпо, підвищена нервово-рефлекторна збудливість, дратівливість, летаргія, постійний плач, сонливість та неспокійний сон. Ці симптоми можуть виникати внаслідок розвитку синдрому "скасування" або серотонінергічної дії. У більшості випадків ускладнення розвиваються безпосередньо після або незабаром ( Період грудного вигодовування Циталопрам проникає у грудне молоко. Вважається, що діти отримують близько 5% материнської добової дози циталопрама, розрахованої за вагою (в мг/кг). Практично жодних наслідків для дітей не було. Проте наявної інформації недостатньо для оцінки ризиків для дитини. Тому під час лікування циталопрамом годування груддю не рекомендується. Фертильність Дані досліджень на тваринах показали, що циталопрам може впливати на якість сперми. Повідомлення про застосування деяких СІЗЗС у людини показали, що вплив на якість сперми є оборотним. До цього часу впливу циталопраму на фертильність у людини не спостерігалося.Побічна діяНебажані ефекти, що спостерігаються при прийомі препарату циталопрам, зазвичай виражені слабко та мають транзиторний характер. Найчастіше вони виникають на першому чи другому тижні лікування і зазвичай суттєво слабшають у міру продовження терапії. Для наступних реакцій виявлена ​​залежність від дози: підвищене потовиділення, сухість у роті, безсоння, сонливість, діарея, нудота і слабкість. Для опису частоти небажаних реакцій використовуються такі категорії: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко: кровотечі; частота невідома: тромбоцитопенія. Порушення імунної системи: частота невідома: підвищена чутливість, анафілактичні реакції. Порушення ендокринної системи: частота невідома: недостатня секреція антидіуретичного гормону (АДГ). Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто: зниження апетиту, зниження маси тіла; Нечасто: підвищення апетиту, збільшення маси тіла; рідко: гіпонатріємія; частота невідома: гіпокаліємія. Порушення психіки: часто: ажитація, зниження лібідо, тривога, нервозність, сплутаність свідомості, аноргазмія (у жінок), незвичайні сновидіння; нечасто: агресія, деперсоналізація, галюцинації, манія; частота невідома: панічні атаки, бруксизм, неспокій, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка. Випадки появи суїцидальних думок та поведінки були відмічені при терапії циталопрамом та одразу після відміни лікування. Порушення з боку нервової системи: дуже часто: сонливість, безсоння; часто: тремор, парестезія, запаморочення, порушення уваги; нечасто: непритомність; рідко: великі судомні напади, дискінезія, порушення смакових відчуттів; частота невідома: судомні розлади, серотоніновий синдром, екстрапірамідні розлади, акатізія, рухові розлади. Порушення з боку органу зору: нечасто: мідріаз (розширення зіниць); Частота невідома: порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто: шум у вухах. Порушення серця: дуже часто: відчуття серцебиття; нечасто: брадикардія, тахікардія; частота невідома: подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, шлуночкова аритмія, зокрема типу "пірует" (torsade de pointes), ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: позіхання; частота невідома: носова кровотеча. Порушення шлунково-кишкового тракту: дуже часто: сухість у роті, нудота; часто: діарея, блювання, запори; частота невідома: шлунково-кишкова кровотеча (зокрема ректальна кровотеча). Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко: гепатит; Частота невідома: порушення функціональних показників печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто: підвищена пітливість; часто: свербіж; нечасто: кропив'янка, алопеція, висипання, пурпура, фотосенсибілізація; частота невідома: екхімоз, ангіоневротичний набряк. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто: міалгія, артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома: затримка сечі. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: часто: імпотенція, порушення еякуляції, відсутність еякуляції; нечасто: менорагія (у жінок); частота невідома: галакторея, метрорагія (маткова кровотеча), пріапізм (у чоловіків). Загальні розлади та порушення у місці введення: часто: слабкість; нечасто: набряки; рідко гіпертермія. Епідеміологічні дослідження переважно за участю пацієнтів віком 50 років та старші показали існування підвищеного ризику кісткових переломів у пацієнтів, які приймають СІЗЗЗ та трициклічні антидепресанти. Механізм, що веде до цього ризику, невідомий. Випадки подовження інтервалу QT та шлуночкові аритмії, включаючи аритмії на кшталт "пірует" (torsade de pointes), були зареєстровані в післяреєстраційний період, переважно у пацієнтів жіночої статі, з гіпокаліємією або з існуючим подовженням інтервалу QT та іншими захворюваннями серця. Скасування циталопраму (особливо різке) часто призводить до виникнення симптомів "скасування". Найчастіше виникають запаморочення, розлади чутливості (у тому числі парестезії), розлади сну (у тому числі безсоння та інтенсивні сновидіння), ажитація або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, потовиділення, головний біль, діарея, , емоційна нестабільність, дратівливість, розлади зору Як правило, ці ефекти виражені слабко або помірно і швидко проходять, однак, у деяких пацієнтів вони можуть проявлятися у більш гострій формі та/або триваліше. Якщо терапія циталопрамом більше не потрібна, рекомендується проводити поступове відміну препарату шляхом зниження його дози.Взаємодія з лікарськими засобамиБули описані випадки розвитку серотонінового синдрому при одночасному застосуванні циталопраму з моклобемідом та буспіроном. Протипоказані комбінації Інгібітори МАО Одночасне застосування циталопраму та інгібіторів МАО може призвести до серйозних небажаних наслідків, включаючи серотоніновий синдром. Були описані випадки серйозних і іноді летальних реакцій у пацієнтів, що одночасно одержують СІОЗС та інгібітор моноаміноксидази (ІМАО), включаючи незворотний ІМАО селегілін та оборотні ІМАО лінезолід та моклобемід, а також у пацієнтів, які нещодавно припинили прийом СІОЗС та на. У деяких з наведених випадків відзначалися ознаки, що нагадують серотоніновий синдром. Симптоми взаємодії циталопраму з ІМАО включали: гіпертермію, ригідність, міоклонус, вегетативну нестабільність зі швидкими коливаннями показників життєво важливих функцій, зміни психічного статусу, які включали сплутаність свідомості, дратівливість та надмірну ажитацію, прогресування. Препарати, що подовжують інтервал QT Фармакокінетичні та фармакодинамічні дослідження взаємодії між циталопрамом та лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, не проводилися. Сумація ефекту циталопраму та даних препаратів не може бути виключена. Таким чином, одночасне застосування циталопраму та лікарських засобів, що подовжують інтервал QT, таких, як антиаритміки класу IA та III, антипсихотики (наприклад, похідні фенотіазину, пімозід, галоперидол), трициклічні антидепресанти, деякі протимікробні засоби (наприклад, спарфлоксацин, IVС) , пентамідин, протималярійні засоби, особливо галофантрин), деякі антигістамінні засоби (астемізол, мізоластин) і т.д., протипоказані. Пімозід У дослідженні одноразовий прийом пімозиду в дозі 2 мг піддослідними, які приймають рацемічну форму циталопраму в дозі 40 мг/добу протягом 11 днів, призводив до підвищення значень AUC та Сmах пімозиду, хоча і не завжди. Спільне застосування пімозиду та циталопраму призводило до середнього подовження інтервалу QTc приблизно на 10 мс. Враховуючи розвиток взаємодії при низькій дозі пімозиду, одночасний прийом циталопраму та пімозиду протипоказаний. Комбінації, які потребують обережності Селегилін (селективний інгібітор МАО) Дослідження фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії при одночасному застосуванні циталопраму (20 мг/добу) та селегіліну (10 мг/добу) (доза селективна щодо МАО В) не виявили жодних клінічно значущих взаємодій. Одночасне застосування циталопраму та селегіліну (у дозі, що перевищує 10 мг/добу) не рекомендується. Серотонінергічні препарати Літій та триптофан У клінічних дослідженнях одночасного застосування літію та циталопраму не було виявлено жодних фармакодинамічних взаємодій. Однак повідомлялося про посилення дії при одночасному призначенні СІЗЗЗ з літієм та триптофаном, тому використання подібних поєднань має проводитися з обережністю. Моніторинг рівня літію у крові здійснюється у звичайному режимі. Спільне застосування з серотонінергічними препаратами, як трамадол і суматриптан, може призвести до посилення серотонінергічних ефектів. Поки не буде точних даних про можливу взаємодію, поєднання циталопраму з агоністами 5-НТ-рецепторів, такими як суматриптан та інші триггани, не рекомендується. Звіробій продірявлений Динамічна взаємодія СІЗЗЗ з рослинними препаратами, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), може призводити до збільшення частоти побічних реакцій. Фармакокінетична взаємодія не вивчалася. Антикоагулянти та засоби, що впливають на згортання крові Необхідно дотримуватися обережності при призначенні циталопраму пацієнтам, які отримують лікування антикоагулянтами, препаратами, що впливають на функції тромбоцитів, такими, як нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), ацетилсаліцилова кислота, дипіридамол і тиклопідін, антитікотидин, ), які можуть підвищити ризик виникнення кровотеч. Електросудомна терапія (ЕСТ) Дані клінічних досліджень, що демонструють ризики або переваги одночасного застосування ЕСТ та циталопраму, відсутні. Алкоголь Не було виявлено жодних фармакодинамічних чи фармакокінетичних взаємодій між циталопрамом та алкоголем. Проте одночасний прийом циталопраму та алкоголю не рекомендований. Препарати, що знижують поріг судомної готовності СІЗЗС можуть знижувати поріг судомної готовності. Рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні з іншими препаратами, здатними знижувати поріг судомної готовності (наприклад, антидепресанти [трициклічні СІОЗС], нейролептики [фенотіазини, тіоксантени і бутирофенони], мефлохін, бупропіон і трамадол). Дезіпрамін, іміпрамін У фармакокінетичних дослідженнях не було виявлено змін рівня ні циталопраму, ні іміпраміну, хоча рівень дезіпраміну, головного метаболіту іміпраміну, був підвищений. При одночасному застосуванні циталопраму та дезіпраміну рівень останнього в плазмі крові був підвищений. Може знадобитися зниження дози дезіпраміну. Нейролептики Досвід застосування циталопраму не виявив клінічно значимих взаємодій із нейролептиками. Однак, як і у випадку інших СІЗЗС, можливість фармакодинамічної взаємодії не виключається. Фармакокінетичні взаємодії Біотрансформація циталопраму до деметилциталопраму опосередковується ізоферментами системи цитохрому Р450 CYP2C19 (близько 38%), CYP3A4 (близько 31%) та CYP2D6 (близько 31%). Факт того, що циталопрам метаболізується більш ніж одним ізоферментом, говорить про те, що гальмування його біотрансформації є малоймовірним, оскільки ступінь інгібування одного з ферментів може бути компенсована іншими. Тому одночасне призначення циталопраму з іншими лікарськими засобами має дуже низьку ймовірність фармакокінетичних взаємодій. Їжа Не повідомлялося про те, що їда впливає на абсорбцію та інші фармакокінетичні властивості циталопраму. Вплив інших лікарських препаратів на фармакокінетику циталопраму При одночасному застосуванні кетоконазол (сильний інгібітор ізоферменту CYP3A4) не змінював фармакокінетику циталопраму. Фармакокінетичні дослідження взаємодії літію та циталопраму не виявили жодних взаємодій. Циметидин (сильний інгібітор ізоферменту CYP2D6, ЗА4 та 1А2) викликав помірне підвищення рівня рівноважної концентрації циталопраму. Рекомендується бути обережним при призначенні циталопраму в поєднанні з циметидином. Може знадобитися корекція дози. Вплив циталопраму на фармакокінетику інших лікарських засобів Дослідження фармакокінетичної/фармакодинамічної взаємодії циталопраму та метопрололу (субстрату ізоферменту CYP2D6) показали 2-кратне збільшення концентрації метопрололу, але статистично значущого збільшення дії метопрололу на артеріальний тиск та серцевий ритм у здорових добровольців не мають. Необхідно бути обережними при сумісному застосуванні метопрололу та циталопраму. Може знадобитися корекція дози. Циталопрам і деметилциталомрам є незначними інгібіторами ізоферментів CYP2C9, CYP2E1 і CYP2A4 і лише слабкими інгібіторами CYP1A2, CYP2C19, CYP2D6 порівняно з іншими СІЗЗС, які вважаються значними інгібіторами. Лівомепромазин, дигоксин, карбамазепін Жодних змін або тільки дуже невеликі клінічно значущі зміни спостерігалися при одночасному застосуванні циталопраму з субстратами CYP1A2 (клозапін та теофілін), CYP2C9 (варфарин), CYP2C19 (іміпрамін та мефенітоїн), CYP2D6 (спартеїн, імінін карбамазепін (і його метаболіт карбамазепін-епоксид) та триазолам). Ніякої фармакокінетичної взаємодії не спостерігалося між циталопрамом та левомепромазином або дигоксином (що свідчить про те, що циталопрам не індукує та не інгібує Р-глікопротеїн).Спосіб застосування та дозиЦиталопрам призначають перорально один раз на добу. Препарат можна приймати у будь-який час дня незалежно від їди. Депресії Циталопрам призначають один раз на день 20 мг. Залежно від індивідуальної реакції у відповідь пацієнта доза може бути збільшена до максимальної - 40 мг/добу. Антидепресивний ефект зазвичай розвивається через 2-4 тижні від початку лікування. Терапія антидепресантами носить симптоматичний характер і має продовжуватися протягом достатнього періоду часу, зазвичай не менше 6 місяців після повного усунення симптомів депресії, щоб уникнути розвитку рецидивів. У пацієнтів з рекурентною (уніполярною) депресією необхідна підтримуюча терапія може тривати протягом декількох років для запобігання розвитку нових епізодів. Панічний розлад Протягом першого тижня лікування рекомендована одноразова доза становить 10 мг/добу перорально, потім доза підвищується до 20 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції у відповідь пацієнта доза може бути збільшена до максимальної - 40 мг/добу. При лікуванні панічного розладу максимальний терапевтичний ефект циталопраму досягається через 3 місяці після початку лікування і зберігається при продовженні терапії. Літні пацієнти (старше 65 років) Добову дозу для пацієнтів похилого віку слід зменшити до половини рекомендованої дози, тобто. до 10-20 мг. Рекомендована максимальна доза для пацієнтів похилого віку становить 20 мг/добу. Діти та підлітки (до 18 років) Циталопрам не слід застосовувати у дітей та підлітків молодше 18 років. Крім того, немає достатнього обсягу даних довгострокових досліджень щодо безпеки застосування препарату у дітей та підлітків, що стосуються зростання, дозрівання, когнітивного та поведінкового розвитку. Знижена функція нирок При легкій та помірній нирковій недостатності корекції доз не потрібно. Пацієнтам із вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) слід застосовувати циталопрам з обережністю. Знижена функція печінки При легкій та помірній печінковій недостатності рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 10 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг/добу. Пацієнтам із вираженою печінковою недостатністю необхідно застосовувати препарат з обережністю, потрібне ретельне титрування дози. Знижена активність ізоферменту CYP2C19 Для пацієнтів із слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 10 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг/су гки. Припинення лікування Слід уникати різкого припинення лікування. При припиненні терапії циталопрамом доза повинна поступово знижуватися протягом щонайменше 1-2 тижнів для того, щоб уникнути виникнення реакцій "скасування". Якщо при зменшенні дози або припиненні лікування циталопрамом виникають непереносні симптоми, можливе повернення до попередньої дози або відновлення прийому препарату. Згодом зниження дози може бути продовжено, але поступово.ПередозуванняКлінічні дані про передозування циталопраму обмежені та у багатьох випадках пов'язані із супутнім передозуванням інших препаратів або алкоголю. Випадки передозування циталопраму з летальним кінцем були зареєстровані, проте більшість випадків була пов'язана з супутнім передозуванням інших лікарських засобів. Симптоми При передозуванні були засвідчені такі симптоми: судоми, тахікардія, сонливість, подовження інтервалу QT, кома, блювання, тремор, гіпотензія, зупинка серця, нудота, серотоніновий синдром, ажитація, брадикардія, запаморочення, блокада пучків Гіса, удлін , аритмія за типом "бенкетує", ступор, потовиділення, ціаноз, гіпервентиляція, а також передсердні та шлуночкові порушення ритму. Лікування Специфічний антидот відсутній. Лікування симптоматичне та підтримуюче. Повинне бути виконане промивання шлунка і дано активоване вугілля та осмотичні проносні (наприклад, сульфат натрію). У разі порушення свідомості пацієнт має бути інтубований. Необхідно здійснювати моніторинг ЕКГ та показників життєво важливих функцій. ЕКГ-моніторинг рекомендується у разі передозування у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю/брадіаритміями, у пацієнтів, які отримують супутнє лікування препаратами, що подовжують інтервал QT, або у пацієнтів з порушеннями метаболізму, наприклад, при печінковій недостатності.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування у дітей та підлітків молодше 18 років Антидепресанти не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років. У ході клінічних досліджень серед дітей та підлітків, які приймали антидепресанти, частіше, ніж у групі плацебо відзначалися випадки суїцидальної поведінки (спроб суїциду та суїцидальних думок) та ворожості (з переважанням агресивної поведінки, схильності до конфронтації та роздратування). При застосуванні препаратів, що належать до терапевтичної групи СІЗЗЗ, включаючи циталопрам, слід враховувати наступне: Парадоксальна тривога У деяких пацієнтів із панічним розладом на початку терапії антидепресантами може спостерігатися посилення тривоги. Така парадоксальна реакція зазвичай відбувається протягом перших двох тижнів після початку лікування. Щоб знизити ймовірність виникнення анксіогенної дії, рекомендується використовувати низькі початкові дози. Гіпонатріємія При застосуванні СІЗЗС повідомлялося про рідкісні випадки розвитку гіпонатріємії, що виникає, мабуть, внаслідок неадекватної секреції антидіуретичного гормону (АДГ). Ця реакція була загалом оборотна у разі припинення лікування препаратом. Ризик виникнення був вищим у літніх жінок. Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, нанесення самоушкоджень та самогубств (суїцидальні явища). Цей ризик зберігається до розвитку стабільної ремісії. Оскільки протягом перших кількох тижнів лікування або навіть більшого проміжку часу поліпшення може не відзначатись, пацієнти повинні бути під постійним наглядом для своєчасного виявлення такого поліпшення. Клінічний досвід показує, що ризик самогубства підвищується ранніх етапах одужання. Інші психічні порушення, для лікування яких призначають циталопрам, можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних явищ. Крім того, ці стани можуть бути супутньою патологією щодо депресивного епізоду. При лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами слід дотримуватися тих самих застережень, що і при лікуванні пацієнтів з депресивним епізодом. Пацієнти, що мають в анамнезі суїцидальні тенденції, або пацієнти зі значним рівнем роздумів на суїцидальні теми до початку лікування більш схильні до ризику суїцидальних думок або спроб суїциду, тому під час лікування за ними має вестися ретельне спостереження. Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів за участю дорослих пацієнтів із психічними порушеннями показав, що при прийомі антидепресантів у пацієнтів молодше 25 років існує підвищений ризик суїцидальної поведінки порівняно з плацебо. Медикаментозне лікування цих пацієнтів і, зокрема, пацієнтів із високим ступенем суїцидального ризику має супроводжуватися ретельним наглядом, особливо на ранній стадії лікування та при змінах дози. Пацієнти (і особи, які доглядають пацієнтів) повинні бути попереджені про необхідність контролювати будь-які прояви клінічної погіршення, суїцидальної поведінки або думок, а також незвичайних змін у поведінці, і негайно звертатися за медичною консультацією з появою цих симптомів. Акатізія/психомоторне занепокоєння Застосування препаратів групи СІОЗС/СІОЗСН пов'язується з розвитком акатизії, що характеризується почуттям суб'єктивно неприємного або нестерпного рухового занепокоєння, непосидючості та необхідності рухатися. Часто пацієнти у такому стані не можуть спокійно сидіти чи стояти. Найчастіше цей стан виникає протягом перших тижнів лікування. У пацієнтів із такими симптомами підвищення дози може спричинити різке погіршення стану. Манія У пацієнтів із біполярним афективним розладом можливий розвиток маніакальної фази. При розвитку маніакального стану прийом циталопраму слід припинити. Судомні напади При прийомі антидепресантів існує ризик виникнення судомних нападів. У будь-якого пацієнта у разі виникнення судомного нападу циталопрам слід відмінити. Циталопрам не слід застосовувати у пацієнтів із нестабільною епілепсією; при контрольованих нападах необхідне ретельне спостереження. У разі збільшення частоти нападів циталопрам слід відмінити. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом застосування СІЗЗС може змінити концентрацію глюкози в крові. У цьому випадку може знадобитися корекція дози інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів. Серотоніновий синдром У поодиноких випадках при прийомі СІЗЗС повідомлялося про розвиток серотонінового синдрому. На розвиток цього стану може вказувати комбінація таких симптомів, як ажитація, міоклонус і гіпертермія. При виникненні таких явищ циталопрам слід негайно відмінити та розпочати симптоматичне лікування. Серотонінергічні препарати Циталопрам не слід застосовувати спільно з препаратами, що мають серотонінергічну дію, такі як суматриптан або інші триптани, трамадол, окситриптан і триптофан. Кровотеча Є повідомлення про розвиток шкірних крововиливів, таких як екхімоз, гінекологічних, шлунково-кишкових кровотеч та інших геморагічних ускладнень з боку шкірних покривів або слизових оболонок на фоні прийому СІЗЗС. Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні СІЗЗЗ та препаратів, що впливають на функцію тромбоцитів або препаратів, які можуть підвищити ризик виникнення кровотеч, а також при лікуванні пацієнтів з геморагічними розладами в анамнезі. Електросудомна терапія (ЕСТ) Оскільки клінічний досвід одночасного застосування СІЗЗЗ та електросудомної терапії (ЕСТ) обмежений, при одночасному застосуванні циталопраму та ЕСТ слід дотримуватися обережності. Оборотні селективні інгібітори МАО А Одночасний прийом циталопраму та інгібіторів МАО А не рекомендується через ризик розвитку серотонінового синдрому. Звіробій продірявлений Не слід одночасно застосовувати циталопрам та препарати, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), т.к. це може збільшити ризик виникнення небажаних реакцій. Псигосп Лікування психотичних пацієнтів із депресивним епізодом може посилити прояви психотичних симптомів. Симптоми відміни при припиненні терапії СІЗЗС Симптоми відміни виникають досить часто, особливо при різкому припиненні терапії. Ймовірність виникнення симптомів відміни може залежати від низки факторів, включаючи тривалість лікування, дозу препарату та темп її зниження. Найчастіше повідомлялося про розвиток наступних проявів: запаморочення, розлади чутливості (включаючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння та яскраві сновидіння), ажитація або тривога, нудота та/або блювота, тремор, сплутаність свідомості, пітливість, головний біль серцебиття, емоційна лабільність, дратівливість та порушення зору. Зазвичай ці прояви бувають легкого або середнього ступеня тяжкості, однак у деяких пацієнтів вони можуть мати важкий характер. Зазвичай такі прояви розвиваються протягом перших днів після відміни препарату, однак є окремі повідомлення про розвиток подібних станів у пацієнтів, які випадково пропустили прийом чергової дози. У більшості випадків ці ускладнення усуваються протягом 2 тижнів, хоча в окремих пацієнтів симптоматика може зберігатися протягом 2-3 місяців або довше. Тому перед закінченням курсу прийому циталопраму рекомендується поступово знижувати дозу препарату протягом періоду від кількох тижнів до кількох місяців залежно від стану пацієнта. Подовження інтервалу QT Виявлено, що циталопрам викликає дозозалежне подовження інтервалу QT. У післяреєстраційному періоді повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT та шлуночкових аритмій, включаючи torsade de pointes, переважно у пацієнтів жіночої статі, з гіпокаліємією або передбачуваним подовженням інтервалу QT або іншими серцевими захворюваннями. Препарат рекомендується застосовувати з обережністю у пацієнтів із значущою брадикардією, у пацієнтів, які недавно перенесли інфаркт міокарда, або з декомпенсованою серцевою недостатністю. Електролітні порушення, такі як гіпокаліємія та гіпомагніємія, підвищують ризик виникнення злоякісних аритмій і тому мають бути скориговані на початок терапії циталопрамом. У пацієнтів із компенсованими захворюваннями серця перед початком лікування необхідно провести дослідження ЕКГ. У разі виникнення будь-яких ознак серцевих аритмій на фоні лікування циталопрамом, останній необхідно відмінити та провести дослідження ЕКГ. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Циталопрам має мінімальну або помірну здатність впливати на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами. Психоактивні препарати можуть впливати на процес прийняття рішень та здатність реагувати на надзвичайні ситуації. Пацієнтів слід попередити про потенційно можливий вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: циталопрам (у формі гідроброміду) 20 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 45.72 мг, крохмаль кукурудзяний 25 мг, коповідон 3 мг, кроскармелоза натрію 7.5 мг, целюлоза мікрокристалічна 22.5 мг, магнію стеарат 1.3 мг; Склад плівкової оболонки: опадрай білий (гіпромелоза 2.5 мг, макрогол-400 0.25 мг, титану діоксид 1.25 мг). Таблетки 20 мг, у блістері 10 шт., 3 блістери в пачці картонної.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, двоопуклі, капсулоподібної форми, з гравіюванням "А" на одній стороні та ризиком між гравіюванням "0" і "6" на іншій стороні, нанесеній методом тиснення.Фармакотерапевтична групаАнтидепресивний.ФармакокінетикаБіодоступність циталопраму становить 80% і практично не залежить від їди. Cmax у плазмі досягається в середньому через 3 години. Фармакокінетика носить лінійний дозозалежний характер при прийомі одноразової та багаторазової дози (дози в діапазоні 10-60 мг на добу). При прийомі 1 раз на день Css в плазмі встановлюється через 7-14 діб терапії. Vd – близько 12-17 л/кг. Зв'язування з білками плазми – не більше 80%. У плазмі є у незміненому вигляді. Проникає у грудне молоко. Метаболізується шляхом деметилювання, дезамінування та окислення за участю цитохрому P450 (ізоферментів CYP3A4 та CYP2C19, меншою мірою CYP2D6) з утворенням фармакологічно менш активних метаболітів. Інгібування одного з цих ферментів може компенсуватися іншими ферментами. T1/2 циталопраму становить 1,5 діб (36 годин). Виведення здійснюється нирками (15%) та печінкою (85%). 12-23% циталопраму виводиться у незмінному вигляді через нирки. Печінковий кліренс – близько 0.3 л/хв, нирковий кліренс – 0.05-0.08 л/хв. У пацієнтів старше 65 років спостерігається більш тривалий T1/2 та нижчі величини кліренсу за рахунок зниження обміну речовин. У пацієнтів зі зниженою функцією печінки циталопрам виводиться повільніше. T1/2 циталопраму майже вдвічі збільшено і рівноважні концентрації циталопраму у плазмі майже вдвічі вищі порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки після прийому аналогічної дози. У пацієнтів з легким та помірним ступенем зниження функції нирок виведення циталопраму протікає повільніше без значного впливу на фармакокінетику. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) потрібна обережність.ФармакодинамікаЦиталопрам - антидепресант, що відноситься до групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Має виражену здатність пригнічувати зворотне захоплення серотоніну, не має або має дуже слабку здатність зв'язуватися з цілим рядом рецепторів, включаючи рецептори гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), Н1-гістамінові, D1- та D2-дофамінові; α1-, α2-, бета-адренергічні; бензодіазепінові та м-холінорецептори, що обумовлює практично повну відсутність таких небажаних ефектів, як негативна хроно-, дромо- та інотропна дія, ортостатична гіпотензія, седативний ефект та сухість у роті. Циталопрам лише дуже мало інгібує ізофермент CYP2D6, і, отже, практично не взаємодіє з лікарськими засобами, що метаболізуються цим ферментом. Таким чином,побічні ефекти та токсична дія проявляється значно меншою мірою. Антидепресивний ефект зазвичай розвивається після 2-4 тижнів лікування. Циталопрам не впливає на сироваткові рівні пролактину та гормону росту. Циталопрам не погіршує когнітивні/інтелектуальні функції та психомоторну функцію і практично не має седативного ефекту. Циталопрам у дозах, що перевищують 40 мг на день, може викликати аномальні зміни електричної активності серця (подовження інтервалу QT на ЕКГ).Показання до застосуванняДепресивні епізоди середнього та тяжкого ступеня; Панічні розлади.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до циталопраму або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу цього препарату; Дитячий вік віком до 18 років. Слід застосовувати Циталопрам з обережністю при нирковій недостатності (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв), гіпоманії, манії, фармакологічно неконтрольованій епілепсії, депресії із суїцидальними спробами, цукровому діабеті, цирозі печінки, схильності до кровотеч; одночасному прийомі з лікарськими засобами, що знижують поріг судомної готовності та викликають гіпонатріємію, з етанолом, а також з лікарськими засобами, що метаболізуються ізоферментом CYP2C19.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяАлергічні реакції: нечасто – підвищена чутливість; дуже рідко – анафілактичні реакції. З боку центральної нервової системи: дуже часто – сонливість, головний біль, тремор, запаморочення; часто – мігрень, парестезія, розлад сну; нечасто – екстрапірамідні розлади, судоми; рідко – серотоніновий синдром (поєднання збудження, тремору, міоклонусу та гіпертермії); частота невідома – психомоторне збудження, акатизія. З боку психічної сфери: дуже часто – ажитація, нервозність; часто – зниження лібідо, порушення оргазму (у жінок), занепокоєння, сплутаність свідомості, сонливість, порушення концентрації уваги, дивні сновидіння, амнезія; нечасто – агресія, деперсоналізація, галюцинації, манії, ейфорія, підвищення лібідо; частота невідома – панічні атаки, бруксизм, суїцидальні думки. З боку травної системи: дуже часто – сухість у роті, нудота, запор; часто – блювання, метеоризм, діарея, біль у животі, гепатит; частота невідома – шлунково-кишкові кровотечі. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – відчуття серцебиття; часто – тахікардія, артеріальна гіпертензія, ортостатична гіпотензія; рідко – брадикардія, зниження артеріального тиску, аритмія; частота невідома – подовження інтервалу QT на ЕКГ. З боку органів кровотворення: рідко – геморагії (наприклад, гінекологічні кровотечі, кровотечі шлунково-кишкового тракту, екхімози та інші форми). З боку органів чуття: дуже часто – порушення акомодації; часто – порушення смаку, порушення зору, нечасто – дзвін у вухах. З боку дихальної системи: часто – риніт, синусит; нечасто – кашель; рідко – диспное. З боку репродуктивної системи: часто – порушення сексуальної функції, а саме порушення еякуляції, зниження лібідо, імпотенція, порушення менструального циклу; рідко – галакторея. З боку сечовивідної системи: часто – хворобливе сечовипускання, поліурія. Метаболічні порушення: часто – зниження апетиту, втрата ваги, підвищення апетиту; рідко – недостатня секреція антидіуретичного гормону (АДГ), збільшення у вазі, гіпонатріємія; гіпокаліємія. З боку шкірних покровів: дуже часто – підвищена пітливість, часто – шкірний висип, свербіж; нечасто – фотосенсибілізація, кропив'янка, алопеція, пурпура; частота невідома - ангіоневротичний набряк, синці. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – міалгія, артралгія, збільшення ризику травм та переломів. Лабораторні показники: часто – зміна лабораторних показників функції печінки; нечасто – підвищення активності "печінкових" ферментів, зміна електрокардіограми (подовження інтервалу QT), гіпонатріємія. Інші: рідко – гіпертермія, позіхання, збільшення або зниження маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиСупутнє лікування інгібіторами МАО протипоказане (як неселективними, і селективними) у зв'язку з ризиком розвитку серйозних побічних ефектів, зокрема. серотонінового синдрому. Циталопрам не слід застосовувати у поєднанні, у т.ч. з селегіліном, моклобемідом, лінезолідом (антибіотик) і т.д., а також протягом 14 днів після припинення їх прийому. Лікування інгібіторами МАО може бути розпочато не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому циталопраму. Неприпустиме застосування з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, такими як антиаритміки (прокаїнамід, аміодарон та ін.), антипсихотичні засоби/нейролептики (наприклад, похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти та СІОЗС (флуоксебін і їх аналоги, наприклад, еритроміцин, кларитроміцин, похідні хінолону та фторхінолону: спарфлоксацин, моксифлоксацин; дозах, що перевищують 40 мг на день, може викликати аномальні зміни електричної активності серця (подовження інтервалу QT на ЕКГ) та призвести до порушення серцевого ритму (в т.ч. розвиток аритмій на кшталт "пірует"), яке може виявитися фатальним. Одночасне застосування пімозиду та циталопраму протипоказане, оскільки їх спільне застосування подовжує інтервал QT. Це стосується також таких засобів, як амітриптілін, мапротилін, венлафаксин, терфенадин, галоперидол, дроперидол, хлорпромазин, тіоридазин. Спільне застосування Циталопраму має виконуватися з обережністю: Циталопрам може знижувати поріг судомної готовності. Потрібно виявляти обережність при одночасному прийомі інших засобів, що знижують поріг судомної готовності (трициклічних антидепресантів, СІОЗС, нейролептиків – похідних фенотіазину, тіоксантену та бутирофенону; мефлохіну та трамадолу). При одночасному застосуванні циталопраму та триптофану зареєстровані випадки посилення дії препарату. Бажано не поєднувати із прийомом циталопраму серотонінергічні препарати, такі як суматриптан або інші триптани, а також трамадол. Одночасне застосування циталопраму та препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення побічних ефектів. При одночасному застосуванні циметидин спричиняє помірне підвищення рівноважної концентрації циталопраму в крові. Тому рекомендується виявляти обережність при призначенні максимальних доз циталопраму одночасно із застосуванням високих доз циметидину. При одночасному застосуванні циталопраму з непрямими антикоагулянтами та іншими засобами, що впливають на згортання крові (атиповими нейролептиками та похідними фенотіазину, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними протизапальними засобами, диклопідіном). У подібних випадках на початку або закінчення терапії циталопрамом необхідний регулярний моніторинг згортання крові. При одночасному призначенні з Варфарин протромбіновий час зростає на 5%. Не виявлено взаємодії циталопраму з алкоголем. Однак, як і у випадку з іншими психотропними лікарськими засобами, одночасне вживання циталопраму та алкоголю не рекомендується. У дослідженнях in vitro виявлено, що циталопрам перетворюється на свої деметильовані похідні за участю ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4, а також з невеликим внеском ізоферменту CYP2D6. Доведено, що пригнічення одного з ферментів може бути компенсоване іншими ферментами. Інгібуюча дія циталопраму на ці та інші ізоферменти цитохрому P450 слабка або несуттєва, тому циталопрам має низьку здатність для клінічно значущих лікарських взаємодій, відомих для цієї ситуації. Водночас потрібна обережність, якщо циталопрам призначається спільно з ліками, які метаболізуються головним чином ізоферментом CYP2D6 і мають низький терапевтичний індекс. Хоча клінічні дані щодо багаторазово-дозових фармакокінетичних досліджень не доступні,є дані in vitro (модель мікросом печінки людини), які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT.які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу, відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT.які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу, відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT. Спільне застосування циталопраму з іміпраміном або дезіпраміном не впливає на концентрацію іміпраміну та циталопраму, але збільшує концентрацію дезіпраміну; може бути необхідна корекція дози дезіпраміну.Спосіб застосування та дозиТерапію депресії починають із прийому 20 мг циталопраму на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта та тяжкості депресії доза може бути збільшена до максимальної – 40 мг на добу. При панічних розладах протягом 1 тижня рекомендована доза – 10 мг на добу, потім доза підвищується до 20 мг на добу. Добова доза, залежно від індивідуальної реакції хворого, може бути збільшена до 40 мг на добу. Пацієнтам у віці 65 років і старше добова доза для літніх становить 10-20 мг. Залежно від індивідуальної реакції та тяжкості депресії, доза може бути підвищена максимум до 20 мг на добу. При хронічній нирковій недостатності слабкого та помірного ступеня вираженості корекції режиму дозування не потрібно. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) потрібна обережність у виборі дози. У пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю початкова доза становить 10 мг на добу протягом перших двох тижнів. Залежно від реакції, доза може бути збільшена до 20 мг на добу. У пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю потрібна крайня обережність у виборі дози. У пацієнтів із низькою активністю ізоферменту CYP2C19 початкова доза становить 10 мг на добу протягом двох тижнів. Залежно від реакції, доза може бути збільшена до 20 мг на добу. Циталопрам приймають внутрішньо один раз на добу (не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини). Препарат можна застосовувати будь-якої доби незалежно від прийому їжі, бажано приймати препарат в один і той же час доби.ПередозуванняСудоми, сонливість, тахікардія, брадикардія, м'язова гіпотонія або гіпертонія, нудота, блювання, тремор, серотоніновий синдром, ажитація, запаморочення, розширення зіниць, ступор, пітливість, синюшність шкірних покровів, серцева недостатність, блокада ніжок пучка , шлуночкова аритмія, комаЗапобіжні заходи та особливі вказівкиУ зв'язку з можливістю суїцидальних спроб, у хворих на депресію необхідно ретельне спостереження за пацієнтами на початку лікування та призначення мінімальних ефективних доз для зниження ризику передозування. Ця обережність повинна дотримуватися і при лікуванні інших психічних розладів через можливість одночасного захворювання на депресивний епізод. Циталопрам може спричинити дозозалежне подовження інтервалу QT, що може призвести до порушення серцевого ритму. Лікування Циталопрамом може змінювати глікемічний контроль у пацієнтів із цукровим діабетом. Доза інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних засобів має бути скоригована. Рідко можливий розвиток акатизії, що характеризується постійним або періодично почуттям внутрішнього рухового занепокоєння і що виявляється в нездатності довго сидіти спокійно в одній позі або довго залишатися без руху. Проходить протягом перших тижнів лікування. У пацієнтів із біполярним розладом можуть виникати манії. Тоді лікування циталопрамом слід припинити. Необхідно з обережністю застосовувати циталопрам за наявності лікарської залежності (в т.ч. в анамнезі) та епілептичних нападів в анамнезі. Циталопрам не слід застосовувати у поєднанні з інгібіторами моноамінооксидази (МАО) потрібно, при тяжких порушеннях функції нирок потрібно бути обережним. При порушенні функції печінки прийом препарату обмежують мінімальними дозами, що рекомендуються. У пацієнтів похилого віку потрібне зниження дози циталопраму. При розвитку маніакального стану препарат слід відмінити. На початку лікування можуть виникати безсоння та відчуття занепокоєння, що може бути вирішено шляхом корекції початкової дози. Різке припинення терапії Циталопрамом може призвести до синдрому "скасування". Можуть виникнути такі небажані реакції, такі як запаморочення, біль голови, нудота. Щоб уникнути виникнення синдрому "скасування" необхідне поступове відміна препарату протягом декількох тижнів. Циталопрам слід з обережністю застосовувати в осіб, діяльність яких пов'язана з механізмами або управлінням засобами, що рухаються. Циталопрам не знижує інтелектуальні здібності та швидкість психомоторних реакцій, однак у пацієнтів очікується деяке зниження уваги та зосередження внаслідок наявного захворювання, побічних реакцій від проведеного лікування або від того та іншого разом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: циталопрам (у формі гідроброміду) 40 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 91.44 мг, крохмаль кукурудзяний 50 мг, коповідон 6 мг, кроскармеллозу натрію 15 мг, целюлоза мікрокристалічна 45 мг, магнію стеарат 2.6 мг; Склад плівкової оболонки: опадрай білий (гіпромелоза 5 мг, макрогол-400 0.5 мг, титану діоксид 2.5 мг). Таблетки 40 мг, у блістері 10 шт., 3 блістери в пачці картонної.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, двоопуклі, капсулоподібної форми, з гравіюванням "А" на одній стороні та ризиком між гравіюванням "0" і "7" на іншій стороні, нанесеній методом тиснення.Фармакотерапевтична групаАнтидепресивний.ФармакокінетикаБіодоступність циталопраму становить 80% і практично не залежить від їди. Cmax у плазмі досягається в середньому через 3 години. Фармакокінетика носить лінійний дозозалежний характер при прийомі одноразової та багаторазової дози (дози в діапазоні 10-60 мг на добу). При прийомі 1 раз на день Css в плазмі встановлюється через 7-14 діб терапії. Vd – близько 12-17 л/кг. Зв'язування з білками плазми – не більше 80%. У плазмі є у незміненому вигляді. Проникає у грудне молоко. Метаболізується шляхом деметилювання, дезамінування та окислення за участю цитохрому P450 (ізоферментів CYP3A4 та CYP2C19, меншою мірою CYP2D6) з утворенням фармакологічно менш активних метаболітів. Інгібування одного з цих ферментів може компенсуватися іншими ферментами. T1/2 циталопраму становить 1,5 діб (36 годин). Виведення здійснюється нирками (15%) та печінкою (85%). 12-23% циталопраму виводиться у незмінному вигляді через нирки. Печінковий кліренс – близько 0.3 л/хв, нирковий кліренс – 0.05-0.08 л/хв. У пацієнтів старше 65 років спостерігається більш тривалий T1/2 та нижчі величини кліренсу за рахунок зниження обміну речовин. У пацієнтів зі зниженою функцією печінки циталопрам виводиться повільніше. T1/2 циталопраму майже вдвічі збільшено і рівноважні концентрації циталопраму у плазмі майже вдвічі вищі порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки після прийому аналогічної дози. У пацієнтів з легким та помірним ступенем зниження функції нирок виведення циталопраму протікає повільніше без значного впливу на фармакокінетику. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) потрібна обережність.ФармакодинамікаЦиталопрам - антидепресант, що належить до групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Має виражену здатність пригнічувати зворотне захоплення серотоніну, не має або має дуже слабку здатність зв'язуватися з цілим рядом рецепторів, включаючи рецептори гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), Н1-гістамінові, D1- та D2-дофамінові; α1-, α2-, бета-адренергічні; бензодіазепінові та м-холінорецептори, що обумовлює практично повну відсутність таких небажаних ефектів, як негативна хроно-, дромо- та інотропна дія, ортостатична гіпотензія, седативний ефект та сухість у роті. Циталопрам лише дуже мало інгібує ізофермент CYP2D6, і, отже, практично не взаємодіє з лікарськими засобами, що метаболізуються цим ферментом. Таким чином,побічні ефекти та токсична дія проявляється значно меншою мірою. Антидепресивний ефект зазвичай розвивається після 2-4 тижнів лікування. Циталопрам не впливає на сироваткові рівні пролактину та гормону росту. Циталопрам не погіршує когнітивні/інтелектуальні функції та психомоторну функцію і практично не має седативного ефекту. Циталопрам у дозах, що перевищують 40 мг на день, може викликати аномальні зміни електричної активності серця (подовження інтервалу QT на ЕКГ).Показання до застосуванняДепресивні епізоди середнього та тяжкого ступеня; Панічні розлади.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до циталопраму або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу цього препарату; Дитячий вік віком до 18 років. Слід застосовувати Циталопрам з обережністю при нирковій недостатності (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв), гіпоманії, манії, фармакологічно неконтрольованій епілепсії, депресії із суїцидальними спробами, цукровому діабеті, цирозі печінки, схильності до кровотеч; одночасному прийомі з лікарськими засобами, що знижують поріг судомної готовності та викликають гіпонатріємію, з етанолом, а також з лікарськими засобами, що метаболізуються ізоферментом CYP2C19.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяАлергічні реакції: нечасто – підвищена чутливість; дуже рідко – анафілактичні реакції. З боку центральної нервової системи: дуже часто – сонливість, головний біль, тремор, запаморочення; часто – мігрень, парестезія, розлад сну; нечасто – екстрапірамідні розлади, судоми; рідко – серотоніновий синдром (поєднання збудження, тремору, міоклонусу та гіпертермії); частота невідома – психомоторне збудження, акатизія. З боку психічної сфери: дуже часто – ажитація, нервозність; часто – зниження лібідо, порушення оргазму (у жінок), занепокоєння, сплутаність свідомості, сонливість, порушення концентрації уваги, дивні сновидіння, амнезія; нечасто – агресія, деперсоналізація, галюцинації, манії, ейфорія, підвищення лібідо; частота невідома – панічні атаки, бруксизм, суїцидальні думки. З боку травної системи: дуже часто – сухість у роті, нудота, запор; часто – блювання, метеоризм, діарея, біль у животі, гепатит; частота невідома – шлунково-кишкові кровотечі. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – відчуття серцебиття; часто – тахікардія, артеріальна гіпертензія, ортостатична гіпотензія; рідко – брадикардія, зниження артеріального тиску, аритмія; частота невідома – подовження інтервалу QT на ЕКГ. З боку органів кровотворення: рідко – геморагії (наприклад, гінекологічні кровотечі, кровотечі шлунково-кишкового тракту, екхімози та інші форми). З боку органів чуття: дуже часто – порушення акомодації; часто – порушення смаку, порушення зору, нечасто – дзвін у вухах. З боку дихальної системи: часто – риніт, синусит; нечасто – кашель; рідко – диспное. З боку репродуктивної системи: часто – порушення сексуальної функції, а саме порушення еякуляції, зниження лібідо, імпотенція, порушення менструального циклу; рідко – галакторея. З боку сечовивідної системи: часто – хворобливе сечовипускання, поліурія. Метаболічні порушення: часто – зниження апетиту, втрата ваги, підвищення апетиту; рідко – недостатня секреція антидіуретичного гормону (АДГ), збільшення у вазі, гіпонатріємія; гіпокаліємія. З боку шкірних покровів: дуже часто – підвищена пітливість, часто – шкірний висип, свербіж; нечасто – фотосенсибілізація, кропив'янка, алопеція, пурпура; частота невідома - ангіоневротичний набряк, синці. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – міалгія, артралгія, збільшення ризику травм та переломів. Лабораторні показники: часто – зміна лабораторних показників функції печінки; нечасто – підвищення активності "печінкових" ферментів, зміна електрокардіограми (подовження інтервалу QT), гіпонатріємія. Інші: рідко – гіпертермія, позіхання, збільшення або зниження маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиСупутнє лікування інгібіторами МАО протипоказане (як неселективними, і селективними) у зв'язку з ризиком розвитку серйозних побічних ефектів, зокрема. серотонінового синдрому. Циталопрам не слід застосовувати у поєднанні, у т.ч. з селегіліном, моклобемідом, лінезолідом (антибіотик) і т.д., а також протягом 14 днів після припинення їх прийому. Лікування інгібіторами МАО може бути розпочато не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому циталопраму. Неприпустиме застосування з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, такими як антиаритміки (прокаїнамід, аміодарон та ін.), антипсихотичні засоби/нейролептики (наприклад, похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти та СІОЗС (флуоксебін і їх аналоги, наприклад, еритроміцин, кларитроміцин, похідні хінолону та фторхінолону: спарфлоксацин, моксифлоксацин; дозах, що перевищують 40 мг на день, може викликати аномальні зміни електричної активності серця (подовження інтервалу QT на ЕКГ) та призвести до порушення серцевого ритму (в т.ч. розвиток аритмій на кшталт "пірует"), яке може виявитися фатальним. Одночасне застосування пімозиду та циталопраму протипоказане, оскільки їх спільне застосування подовжує інтервал QT. Це стосується також таких засобів, як амітриптілін, мапротилін, венлафаксин, терфенадин, галоперидол, дроперидол, хлорпромазин, тіоридазин. Спільне застосування Циталопраму має виконуватися з обережністю: Циталопрам може знижувати поріг судомної готовності. Потрібно виявляти обережність при одночасному прийомі інших засобів, що знижують поріг судомної готовності (трициклічних антидепресантів, СІОЗС, нейролептиків – похідних фенотіазину, тіоксантену та бутирофенону; мефлохіну та трамадолу). При одночасному застосуванні циталопраму та триптофану зареєстровані випадки посилення дії препарату. Бажано не поєднувати із прийомом циталопраму серотонінергічні препарати, такі як суматриптан або інші триптани, а також трамадол. Одночасне застосування циталопраму та препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення побічних ефектів. При одночасному застосуванні циметидин спричиняє помірне підвищення рівноважної концентрації циталопраму в крові. Тому рекомендується виявляти обережність при призначенні максимальних доз циталопраму одночасно із застосуванням високих доз циметидину. При одночасному застосуванні циталопраму з непрямими антикоагулянтами та іншими засобами, що впливають на згортання крові (атиповими нейролептиками та похідними фенотіазину, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними протизапальними засобами, диклопідіном). У подібних випадках на початку або закінчення терапії циталопрамом необхідний регулярний моніторинг згортання крові. При одночасному призначенні з Варфарин протромбіновий час зростає на 5%. Не виявлено взаємодії циталопраму з алкоголем. Однак, як і у випадку з іншими психотропними лікарськими засобами, одночасне вживання циталопраму та алкоголю не рекомендується. У дослідженнях in vitro виявлено, що циталопрам перетворюється на свої деметильовані похідні за участю ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4, а також з невеликим внеском ізоферменту CYP2D6. Доведено, що пригнічення одного з ферментів може бути компенсоване іншими ферментами. Інгібуюча дія циталопраму на ці та інші ізоферменти цитохрому P450 слабка або несуттєва, тому циталопрам має низьку здатність для клінічно значущих лікарських взаємодій, відомих для цієї ситуації. Водночас потрібна обережність, якщо циталопрам призначається спільно з ліками, які метаболізуються головним чином ізоферментом CYP2D6 і мають низький терапевтичний індекс. Хоча клінічні дані щодо багаторазово-дозових фармакокінетичних досліджень не доступні,є дані in vitro (модель мікросом печінки людини), які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT.які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу, відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT.які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу, відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT. Спільне застосування циталопраму з іміпраміном або дезіпраміном не впливає на концентрацію іміпраміну та циталопраму, але збільшує концентрацію дезіпраміну; може бути необхідна корекція дози дезіпраміну.Спосіб застосування та дозиТерапію депресії починають із прийому 20 мг циталопраму на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта та тяжкості депресії доза може бути збільшена до максимальної – 40 мг на добу. При панічних розладах протягом 1 тижня рекомендована доза – 10 мг на добу, потім доза підвищується до 20 мг на добу. Добова доза, залежно від індивідуальної реакції хворого, може бути збільшена до 40 мг на добу. Пацієнтам у віці 65 років і старше добова доза для літніх становить 10-20 мг. Залежно від індивідуальної реакції та тяжкості депресії, доза може бути підвищена максимум до 20 мг на добу. При хронічній нирковій недостатності слабкого та помірного ступеня вираженості корекції режиму дозування не потрібно. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) потрібна обережність у виборі дози. У пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю початкова доза становить 10 мг на добу протягом перших двох тижнів. Залежно від реакції, доза може бути збільшена до 20 мг на добу. У пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю потрібна крайня обережність у виборі дози. У пацієнтів із низькою активністю ізоферменту CYP2C19 початкова доза становить 10 мг на добу протягом двох тижнів. Залежно від реакції, доза може бути збільшена до 20 мг на добу. Циталопрам приймають внутрішньо один раз на добу (не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини). Препарат можна застосовувати будь-якої доби незалежно від прийому їжі, бажано приймати препарат в один і той же час доби.ПередозуванняСудоми, сонливість, тахікардія, брадикардія, м'язова гіпотонія або гіпертонія, нудота, блювання, тремор, серотоніновий синдром, ажитація, запаморочення, розширення зіниць, ступор, пітливість, синюшність шкірних покровів, серцева недостатність, блокада ніжок пучка , шлуночкова аритмія, комаЗапобіжні заходи та особливі вказівкиУ зв'язку з можливістю суїцидальних спроб, у хворих на депресію необхідно ретельне спостереження за пацієнтами на початку лікування та призначення мінімальних ефективних доз для зниження ризику передозування. Ця обережність повинна дотримуватися і при лікуванні інших психічних розладів через можливість одночасного захворювання на депресивний епізод. Циталопрам може спричинити дозозалежне подовження інтервалу QT, що може призвести до порушення серцевого ритму. Лікування Циталопрамом може змінювати глікемічний контроль у пацієнтів із цукровим діабетом. Доза інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних засобів має бути скоригована. Рідко можливий розвиток акатизії, що характеризується постійним або періодично почуттям внутрішнього рухового занепокоєння і що виявляється в нездатності довго сидіти спокійно в одній позі або довго залишатися без руху. Проходить протягом перших тижнів лікування. У пацієнтів із біполярним розладом можуть виникати манії. Тоді лікування циталопрамом слід припинити. Необхідно з обережністю застосовувати циталопрам за наявності лікарської залежності (в т.ч. в анамнезі) та епілептичних нападів в анамнезі. Циталопрам не слід застосовувати у поєднанні з інгібіторами моноамінооксидази (МАО) потрібно, при тяжких порушеннях функції нирок потрібно бути обережним. При порушенні функції печінки прийом препарату обмежують мінімальними дозами, що рекомендуються. У пацієнтів похилого віку потрібне зниження дози циталопраму. При розвитку маніакального стану препарат слід відмінити. На початку лікування можуть виникати безсоння та відчуття занепокоєння, що може бути вирішено шляхом корекції початкової дози. Різке припинення терапії Циталопрамом може призвести до синдрому "скасування". Можуть виникнути такі небажані реакції, такі як запаморочення, біль голови, нудота. Щоб уникнути виникнення синдрому "скасування" необхідне поступове відміна препарату протягом декількох тижнів. Циталопрам слід з обережністю застосовувати в осіб, діяльність яких пов'язана з механізмами або управлінням засобами, що рухаються. Циталопрам не знижує інтелектуальні здібності та швидкість психомоторних реакцій, однак у пацієнтів очікується деяке зниження уваги та зосередження внаслідок наявного захворювання, побічних реакцій від проведеного лікування або від того та іншого разом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: циталопрам (у формі гідроброміду) 40 мг. Таблетки 40 мг, у блістері 10 шт., 3 блістери в пачці картонної.Фармакотерапевтична групаАнтидепресивний.ФармакокінетикаБіодоступність циталопраму становить 80% і практично не залежить від їди. Cmax у плазмі досягається в середньому через 3 години. Фармакокінетика носить лінійний дозозалежний характер при прийомі одноразової та багаторазової дози (дози в діапазоні 10-60 мг на добу). При прийомі 1 раз на день Css в плазмі встановлюється через 7-14 діб терапії. Vd – близько 12-17 л/кг. Зв'язування з білками плазми – не більше 80%. У плазмі є у незміненому вигляді. Проникає у грудне молоко. Метаболізується шляхом деметилювання, дезамінування та окислення за участю цитохрому P450 (ізоферментів CYP3A4 та CYP2C19, меншою мірою CYP2D6) з утворенням фармакологічно менш активних метаболітів. Інгібування одного з цих ферментів може компенсуватися іншими ферментами. T1/2 циталопраму становить 1,5 діб (36 годин). Виведення здійснюється нирками (15%) та печінкою (85%). 12-23% циталопраму виводиться у незмінному вигляді через нирки. Печінковий кліренс – близько 0.3 л/хв, нирковий кліренс – 0.05-0.08 л/хв. У пацієнтів старше 65 років спостерігається більш тривалий T1/2 та нижчі величини кліренсу за рахунок зниження обміну речовин. У пацієнтів зі зниженою функцією печінки циталопрам виводиться повільніше. T1/2 циталопраму майже вдвічі збільшено і рівноважні концентрації циталопраму у плазмі майже вдвічі вищі порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки після прийому аналогічної дози. У пацієнтів з легким та помірним ступенем зниження функції нирок виведення циталопраму протікає повільніше без значного впливу на фармакокінетику. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) потрібна обережність.ФармакодинамікаЦиталопрам - антидепресант, що належить до групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Має виражену здатність пригнічувати зворотне захоплення серотоніну, не має або має дуже слабку здатність зв'язуватися з цілим рядом рецепторів, включаючи рецептори гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), Н1-гістамінові, D1- та D2-дофамінові; α1-, α2-, бета-адренергічні; бензодіазепінові та м-холінорецептори, що обумовлює практично повну відсутність таких небажаних ефектів, як негативна хроно-, дромо- та інотропна дія, ортостатична гіпотензія, седативний ефект та сухість у роті. Циталопрам лише дуже мало інгібує ізофермент CYP2D6, і, отже, практично не взаємодіє з лікарськими засобами, що метаболізуються цим ферментом. Таким чином,побічні ефекти та токсична дія проявляється значно меншою мірою. Антидепресивний ефект зазвичай розвивається після 2-4 тижнів лікування. Циталопрам не впливає на сироваткові рівні пролактину та гормону росту. Циталопрам не погіршує когнітивні/інтелектуальні функції та психомоторну функцію і практично не має седативного ефекту. Циталопрам у дозах, що перевищують 40 мг на день, може викликати аномальні зміни електричної активності серця (подовження інтервалу QT на ЕКГ).Показання до застосуванняДепресивні епізоди середнього та тяжкого ступеня; Панічні розлади.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до циталопраму або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу цього препарату; Дитячий вік віком до 18 років. Слід застосовувати Циталопрам з обережністю при нирковій недостатності (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв), гіпоманії, манії, фармакологічно неконтрольованій епілепсії, депресії із суїцидальними спробами, цукровому діабеті, цирозі печінки, схильності до кровотеч; одночасному прийомі з лікарськими засобами, що знижують поріг судомної готовності та викликають гіпонатріємію, з етанолом, а також з лікарськими засобами, що метаболізуються ізоферментом CYP2C19.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяАлергічні реакції: нечасто – підвищена чутливість; дуже рідко – анафілактичні реакції. З боку центральної нервової системи: дуже часто – сонливість, головний біль, тремор, запаморочення; часто – мігрень, парестезія, розлад сну; нечасто – екстрапірамідні розлади, судоми; рідко – серотоніновий синдром (поєднання збудження, тремору, міоклонусу та гіпертермії); частота невідома – психомоторне збудження, акатизія. З боку психічної сфери: дуже часто – ажитація, нервозність; часто – зниження лібідо, порушення оргазму (у жінок), занепокоєння, сплутаність свідомості, сонливість, порушення концентрації уваги, дивні сновидіння, амнезія; нечасто – агресія, деперсоналізація, галюцинації, манії, ейфорія, підвищення лібідо; частота невідома – панічні атаки, бруксизм, суїцидальні думки. З боку травної системи: дуже часто – сухість у роті, нудота, запор; часто – блювання, метеоризм, діарея, біль у животі, гепатит; частота невідома – шлунково-кишкові кровотечі. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – відчуття серцебиття; часто – тахікардія, артеріальна гіпертензія, ортостатична гіпотензія; рідко – брадикардія, зниження артеріального тиску, аритмія; частота невідома – подовження інтервалу QT на ЕКГ. З боку органів кровотворення: рідко – геморагії (наприклад, гінекологічні кровотечі, кровотечі шлунково-кишкового тракту, екхімози та інші форми). З боку органів чуття: дуже часто – порушення акомодації; часто – порушення смаку, порушення зору, нечасто – дзвін у вухах. З боку дихальної системи: часто – риніт, синусит; нечасто – кашель; рідко – диспное. З боку репродуктивної системи: часто – порушення сексуальної функції, а саме порушення еякуляції, зниження лібідо, імпотенція, порушення менструального циклу; рідко – галакторея. З боку сечовивідної системи: часто – хворобливе сечовипускання, поліурія. Метаболічні порушення: часто – зниження апетиту, втрата ваги, підвищення апетиту; рідко – недостатня секреція антидіуретичного гормону (АДГ), збільшення у вазі, гіпонатріємія; гіпокаліємія. З боку шкірних покровів: дуже часто – підвищена пітливість, часто – шкірний висип, свербіж; нечасто – фотосенсибілізація, кропив'янка, алопеція, пурпура; частота невідома - ангіоневротичний набряк, синці. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – міалгія, артралгія, збільшення ризику травм та переломів. Лабораторні показники: часто – зміна лабораторних показників функції печінки; нечасто – підвищення активності "печінкових" ферментів, зміна електрокардіограми (подовження інтервалу QT), гіпонатріємія. Інші: рідко – гіпертермія, позіхання, збільшення або зниження маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиСупутнє лікування інгібіторами МАО протипоказане (як неселективними, і селективними) у зв'язку з ризиком розвитку серйозних побічних ефектів, зокрема. серотонінового синдрому. Циталопрам не слід застосовувати у поєднанні, у т.ч. з селегіліном, моклобемідом, лінезолідом (антибіотик) і т.д., а також протягом 14 днів після припинення їх прийому. Лікування інгібіторами МАО може бути розпочато не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому циталопраму. Неприпустиме застосування з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, такими як антиаритміки (прокаїнамід, аміодарон та ін.), антипсихотичні засоби/нейролептики (наприклад, похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти та СІОЗС (флуоксебін і їх аналоги, наприклад, еритроміцин, кларитроміцин, похідні хінолону та фторхінолону: спарфлоксацин, моксифлоксацин; дозах, що перевищують 40 мг на день, може викликати аномальні зміни електричної активності серця (подовження інтервалу QT на ЕКГ) та призвести до порушення серцевого ритму (в т.ч. розвиток аритмій на кшталт "пірует"), яке може виявитися фатальним. Одночасне застосування пімозиду та циталопраму протипоказане, оскільки їх спільне застосування подовжує інтервал QT. Це стосується також таких засобів, як амітриптілін, мапротилін, венлафаксин, терфенадин, галоперидол, дроперидол, хлорпромазин, тіоридазин. Спільне застосування Циталопраму має виконуватися з обережністю: Циталопрам може знижувати поріг судомної готовності. Потрібно виявляти обережність при одночасному прийомі інших засобів, що знижують поріг судомної готовності (трициклічних антидепресантів, СІОЗС, нейролептиків – похідних фенотіазину, тіоксантену та бутирофенону; мефлохіну та трамадолу). При одночасному застосуванні циталопраму та триптофану зареєстровані випадки посилення дії препарату. Бажано не поєднувати із прийомом циталопраму серотонінергічні препарати, такі як суматриптан або інші триптани, а також трамадол. Одночасне застосування циталопраму та препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення побічних ефектів. При одночасному застосуванні циметидин спричиняє помірне підвищення рівноважної концентрації циталопраму в крові. Тому рекомендується виявляти обережність при призначенні максимальних доз циталопраму одночасно із застосуванням високих доз циметидину. При одночасному застосуванні циталопраму з непрямими антикоагулянтами та іншими засобами, що впливають на згортання крові (атиповими нейролептиками та похідними фенотіазину, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними протизапальними засобами, диклопідіном). У подібних випадках на початку або закінчення терапії циталопрамом необхідний регулярний моніторинг згортання крові. При одночасному призначенні з Варфарин протромбіновий час зростає на 5%. Не виявлено взаємодії циталопраму з алкоголем. Однак, як і у випадку з іншими психотропними лікарськими засобами, одночасне вживання циталопраму та алкоголю не рекомендується. У дослідженнях in vitro виявлено, що циталопрам перетворюється на свої деметильовані похідні за участю ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4, а також з невеликим внеском ізоферменту CYP2D6. Доведено, що пригнічення одного з ферментів може бути компенсоване іншими ферментами. Інгібуюча дія циталопраму на ці та інші ізоферменти цитохрому P450 слабка або несуттєва, тому циталопрам має низьку здатність для клінічно значущих лікарських взаємодій, відомих для цієї ситуації. Водночас потрібна обережність, якщо циталопрам призначається спільно з ліками, які метаболізуються головним чином ізоферментом CYP2D6 і мають низький терапевтичний індекс. Хоча клінічні дані щодо багаторазово-дозових фармакокінетичних досліджень не доступні,є дані in vitro (модель мікросом печінки людини), які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT.які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу, відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT.які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу, відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT. Спільне застосування циталопраму з іміпраміном або дезіпраміном не впливає на концентрацію іміпраміну та циталопраму, але збільшує концентрацію дезіпраміну; може бути необхідна корекція дози дезіпраміну.Спосіб застосування та дозиТерапію депресії починають із прийому 20 мг циталопраму на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта та тяжкості депресії доза може бути збільшена до максимальної – 40 мг на добу. При панічних розладах протягом 1 тижня рекомендована доза – 10 мг на добу, потім доза підвищується до 20 мг на добу. Добова доза, залежно від індивідуальної реакції хворого, може бути збільшена до 40 мг на добу. Пацієнтам у віці 65 років і старше добова доза для літніх становить 10-20 мг. Залежно від індивідуальної реакції та тяжкості депресії, доза може бути підвищена максимум до 20 мг на добу. При хронічній нирковій недостатності слабкого та помірного ступеня вираженості корекції режиму дозування не потрібно. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) потрібна обережність у виборі дози. У пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю початкова доза становить 10 мг на добу протягом перших двох тижнів. Залежно від реакції, доза може бути збільшена до 20 мг на добу. У пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю потрібна крайня обережність у виборі дози. У пацієнтів із низькою активністю ізоферменту CYP2C19 початкова доза становить 10 мг на добу протягом двох тижнів. Залежно від реакції, доза може бути збільшена до 20 мг на добу. Циталопрам приймають внутрішньо один раз на добу (не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини). Препарат можна застосовувати будь-якої доби незалежно від прийому їжі, бажано приймати препарат в один і той же час доби.ПередозуванняСудоми, сонливість, тахікардія, брадикардія, м'язова гіпотонія або гіпертонія, нудота, блювання, тремор, серотоніновий синдром, ажитація, запаморочення, розширення зіниць, ступор, пітливість, синюшність шкірних покровів, серцева недостатність, блокада ніжок пучка , шлуночкова аритмія, комаЗапобіжні заходи та особливі вказівкиУ зв'язку з можливістю суїцидальних спроб, у хворих на депресію необхідно ретельне спостереження за пацієнтами на початку лікування та призначення мінімальних ефективних доз для зниження ризику передозування. Ця обережність повинна дотримуватися і при лікуванні інших психічних розладів через можливість одночасного захворювання на депресивний епізод. Циталопрам може спричинити дозозалежне подовження інтервалу QT, що може призвести до порушення серцевого ритму. Лікування Циталопрамом може змінювати глікемічний контроль у пацієнтів із цукровим діабетом. Доза інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних засобів має бути скоригована. Рідко можливий розвиток акатизії, що характеризується постійним або періодично почуттям внутрішнього рухового занепокоєння і що виявляється в нездатності довго сидіти спокійно в одній позі або довго залишатися без руху. Проходить протягом перших тижнів лікування. У пацієнтів із біполярним розладом можуть виникати манії. Тоді лікування циталопрамом слід припинити. Необхідно з обережністю застосовувати циталопрам за наявності лікарської залежності (в т.ч. в анамнезі) та епілептичних нападів в анамнезі. Циталопрам не слід застосовувати у поєднанні з інгібіторами моноамінооксидази (МАО) потрібно, при тяжких порушеннях функції нирок потрібно бути обережним. При порушенні функції печінки прийом препарату обмежують мінімальними дозами, що рекомендуються. У пацієнтів похилого віку потрібне зниження дози циталопраму. При розвитку маніакального стану препарат слід відмінити. На початку лікування можуть виникати безсоння та відчуття занепокоєння, що може бути вирішено шляхом корекції початкової дози. Різке припинення терапії Циталопрамом може призвести до синдрому "скасування". Можуть виникнути такі небажані реакції, такі як запаморочення, біль голови, нудота. Щоб уникнути виникнення синдрому "скасування" необхідне поступове відміна препарату протягом декількох тижнів. Циталопрам слід з обережністю застосовувати в осіб, діяльність яких пов'язана з механізмами або управлінням засобами, що рухаються. Циталопрам не знижує інтелектуальні здібності та швидкість психомоторних реакцій, однак у пацієнтів очікується деяке зниження уваги та зосередження внаслідок наявного захворювання, побічних реакцій від проведеного лікування або від того та іншого разом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: агомелатин 25 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 61,84 мг, магнію стеарат 1,3 мг, крохмаль кукурудзяний 26,0 мг, Повідон-К30 9,1 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,26 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 3,9 мг, стеарин 6 мг; Плівкова оболонка: гліцерол 0,19665 мг, гіпромеллоза 3,26871 мг, барвник заліза оксид жовтий 0,19509 мг, макрогол 6000 0,20872 мг, магнію стеарат 0,19665 мг, титану діоксид8, Малюнок логотипу фірми на таблетці наноситься блакитною фарбою, до складу якої входять шелак, пропіленгліколь, індигокармін алюмінієвий. По 14 таблеток у блістер (ПВХ/Ал), По 1, 2, 7 блістерів з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку. Упаковка для стаціонарів: По 10 таблеток у блістер (ПВХ/Ал). По 10 блістерів з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку. При розфасовці (упаковці) на російському підприємстві ТОВ "Сердікс": По 14 таблеток у блістер (ПВХ/Ал). По 1,2 блістера з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку. По 10 таблеток у блістер (ПВХ/Ал). По 10 блістерів з інструкціями з медичного застосування в картонну пачку. Упаковка для стаціонарів: По 14 таблеток у блістер (ПВХ/Ал). По 7 блістерів з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиДовгасті пігулки, покриті плівковою оболонкою, оранжево-жовтого кольору із зображенням логотипу фірми блакитного кольору з одного боку.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо агомелатин швидко і добре (>80%) всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається через 1-2 години після прийому. Біодоступність при прийнятій внутрішньо терапевтичній дозі становить близько 3% і варіює залежно від ефекту «першого проходження» через печінку та індивідуальних відмінностей параметрів активності CYP1A2. При призначенні у терапевтичних дозах терапевтична концентрація препарату збільшувалася пропорційно дозі. Прийом їжі (як звичайної, так і з високим вмістом жиру) не впливав ні на біодоступність, ні на швидкість всмоктування. Розподіл Об'єм розподілу у рівноважному стані становив близько 35 л. Зв'язування з білками плазми – 95% незалежно від концентрації препарату, віку чи наявності ниркової недостатності. Метаболізм Після прийому внутрішньо агомелатин піддається швидкому окисленню, в основному за рахунок CYP1A2 (90%) та CYP2C9 (10%). Основні метаболіти у вигляді гідроксильованого та деметильованого агомелатину не активні, швидко зв'язуються та виводяться із сечею. Виведення T1/2 із плазми – від 1 до 2 год. Виведення відбувається швидко. Високий і, переважно, метаболічний Cl становить близько 1100 мл/хв. Виведення відбувається в основному із сечею (80%) та у вигляді метаболітів. Кількість незміненого препарату у сечі незначна. При неодноразовому призначенні препарату кінетика не змінюється. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Залежність фармакокінетики від віку не виявлена. Оскільки у пацієнтів із нирковою недостатністю не спостерігається значних змін фармакокінетики, спеціального підбору доз препарату для цієї категорії хворих не потрібно. При порівнянні дії препарату у здорових добровольців (порівняних за віком, масою тіла та кількістю сигарет, що викурюються) з пацієнтами з легкою (клас А за шкалою Чайлд-П'ю) та помірно вираженою (клас B за шкалою Чайлд-П'ю) ступенями печінкової недостатності, у останніх спостерігалося збільшення тривалості дії препарату при призначенні у дозі 25 мг на добу. При цьому не було жодних незвичайних небажаних реакцій.ФармакодинамікаАнтидепресант, агоніст мелатоніну (МТ1- та МТ2-рецепторів) та антагоніст серотоніну (5-НТ2с-рецепторів). Агомелатин активний на валідованих моделях депресії (тест навченої безпорадності, тест розпачу, хронічний стрес помірної виразності), моделях з десинхронізацією серцевого ритму, а також в експериментальних ситуаціях тривоги та стресу. Показано, що агомелатин не впливає на захоплення монамінів і не має спорідненості з альфа-, бета-адренорецепторами, гістаміновими рецепторами, холінорецепторами, дофаміновими та бензодіазепіновими рецепторами; це пояснює відсутність у агомелатину характерних для інших антидепресантів побічних ефектів на ШКТ, сексуальні функції та серцево-судинну систему. Агомелатин, завдяки антагоністичній дії на серотонінові 5-НТ2с-рецептори, посилює вивільнення дофаміну та норадреналіну,особливо у сфері префронтальної кори мозку. В експериментальних дослідженнях на тваринах із змодельованим синдромом загальмованої фази сну (Delayed Sleep Phase Syndrome) у сліпих та старих тварин було показано, що агомелатин відновлює синхронізацію циркадних ритмів через стимуляцію мелатонінових рецепторів. При хронічному стресі агомелатин перешкоджає виникненню розірваного (фрагментованого) сну. У дослідах на здорових добровольцях агомелатин не порушував нормальну структуру сну та благотворно впливав на сон у хворих на депресію. У терапевтичних дозах агомелатин запобігав розвитку безсоння та порушень пам'яті з моменту прийому препарату і до ранку. Агомелатин не викликає звикання,що було показано у дослідженні на здорових добровольцях з використанням візуальної аналогової шкали або Опитувальника Дослідницького центру з вивчення згубних уподобань (Addiction Research Center Inventory - ARCI 49 check-list). Агомелатин також досліджували щодо виникнення синдрому відміни у хворих на депресію за допомогою Опитувальника, який виявляє ознаки синдрому відміни (Discontinuation Emergent Signs and Symptoms, DESS). Встановлено, що синдром відміни не розвивається навіть за різкого припинення лікування. Агомелатину не впливає на масу тіла.що синдром відміни не розвивається навіть при різкому припиненні лікування. Агомелатину не впливає на масу тіла.що синдром відміни не розвивається навіть при різкому припиненні лікування. Агомелатину не впливає на масу тіла. У ході програми клінічного розвитку агомелатину досліджувалась його ефективність та безпека на тлі великого депресивного розладу. У плацебо порівняльному контрольованому дослідженні обстежено 4500 пацієнтів, з яких 2500 одержували препарат від 6 тижнів до року. Агомелатин виявився статистично значуще ефективнішим порівняно з плацебо, при цьому антидепресивний ефект наставав протягом 2 тижнів (розкид ефективності: від 49,1 до 61% проти 34,3-46,3% у групі отримували плацебо). Були також отримані достовірні дані щодо ефективності агомелатину у хворих з більш тяжкими формами депресивного розладу (показники шкали Гамільтона >=25), що становлять понад 2/3 популяції. Дослідження з активним контролем підтвердили одержані результати. Агомелатин був також ефективний при високих рівнях тривоги,так само як і при поєднанні тривожних та депресивних розладів. Вивчався вплив агомелатину на сексуальну функцію хворих на депресію з ремітуючим перебігом хвороби. Використовувалась Шкала вивчення впливу на сексуальну сферу (Sex Effects Scale - SEXFX). Було показано, що агомелатин не викликає сексуальних порушень та не впливає на виникнення збудження та оргазму. У хворих на депресію, починаючи з другого тижня лікування, агомелатин статистично значуще покращував процес засинання, не викликаючи при цьому подальшої денної загальмованості (використовувався Опитувальник Лідс - Leeds Questionnaire).що агомелатин не викликає сексуальних порушень та не впливає на виникнення збудження та оргазму. У хворих на депресію, починаючи з другого тижня лікування, агомелатин статистично значуще покращував процес засинання, не викликаючи при цьому подальшої денної загальмованості (використовувався Опитувальник Лідс - Leeds Questionnaire).що агомелатин не викликає сексуальних порушень та не впливає на виникнення збудження та оргазму. У хворих на депресію, починаючи з другого тижня лікування, агомелатин статистично значуще покращував процес засинання, не викликаючи при цьому подальшої денної загальмованості (використовувався Опитувальник Лідс - Leeds Questionnaire).Показання до застосування«Вальдоксан» - препарат, що має антидепресивний ефект, що використовується в комплексній терапії вираженого депресивного розладу.Протипоказання до застосуванняНе можна приймати "Вальдоксан" за наявності індивідуальної чутливості до компонентів БАДу. Протипоказанням вважається важка форма ниркової недостатності.Вагітність та лактаціяУ період вагітності "Вальдоксан" призначають з обережністю, лактацію під час курсу терапії слід припинити. Особам до 18 років не рекомендується приймати препарат через відсутність достатньої кількості клінічних досліджень цієї групи пацієнтів.Побічна дія"Вальдоксан" може викликати побічні реакції з боку: центральної та периферичної нервової системи: запаморочення, парестезії; ШКТ: нудота, діарея, сухість у роті, біль у епігастральній зоні, збільшення в 3 рази АСТ щодо норми; шкіри: дерматит, свербіж, екзема, еритематозний висип; око: змащений зір.Взаємодія з лікарськими засобамиПотенційно можлива взаємодія 90% агомелатину метаболізується у печінці за участю ізоферментів CYP1А2 та 10% – за участю CYP2C9/19. Тому будь-які препарати, метаболізм яких залежить від цих ізоферментів, можуть збільшувати або зменшувати біодоступність агомелатину. Флувоксамін, який є сильним інгібітором CYP1A2 та 2С9, може суттєво уповільнювати метаболізм агомелатину (одночасне застосування не рекомендується). Пароксетин (інгібітор CYP1A2) та флуконазол (сильний інгібітор CYP2C9) не порушують фармакокінетику агомелатину. Було показано, що естрогени, помірні інгібітори CYP1A2 посилюють дію агомелатину. Доки терапевтична концентрація препарату зберігається в рамках звичайного розкиду показників фармакокінетики, корекції його дози не потрібно. Куріння посилює дію CYP1А2, але, як було показано, лише трохи зменшує тривалість дії агомелатину. Тому курці не мають потреби коригувати дозу. Імовірність дії агомелатину на інші лікарські препарати Агомелатин не індукує та не інгібує ізоферменти CYP450 і тому не впливає на дію ЛЗ, метаболізм яких пов'язаний із цими ізоферментами. У здорових добровольців агомелатин не змінював фармакокінетику теофіліну (CYP1А2). Агомелатин не змінює вільну концентрацію препаратів, які значною мірою пов'язуються з білками плазми та, вони, своєю чергою, не впливають на концентрацію агомелатину. Між лоразепамом та агомелатином немає фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії. Між препаратами літію та агомелатином немає фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії. Відсутні дані про застосування агомелатину одночасно з електросудомною терапією. Оскільки в дослідах на тваринах агомелатин не виявляв властивостей, що схиляють до судом, небажані наслідки електросудомної терапії при їх спільному застосуванні видаються малоймовірними.Спосіб застосування та дозиПризначають "Вальдоксан" у розрахунку 25 мг на добу (1 таблетка), приймати слід увечері. Лікар може індивідуально призначати дозу 50 мг для щоденного прийому.ПередозуванняУ дослідженнях на здорових добровольцях показано, що при внутрішньому прийомі агомелатин добре переноситься в дозі до 800 мг на добу. Випадки передозування агомелатину поодинокі. За час клінічних випробувань повідомлялося про прийом дози до 300 та до 375 мг на добу у поєднанні з іншими психотропними засобами. У всіх цих випадках не повідомлялося про будь-які ознаки або симптоми передозування. У разі передозування специфічні антидоти для агомелатину не відомі. Показано проведення симптоматичної терапії та звичайний для таких випадків моніторинг у спеціалізованих відділеннях.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМоніторинг показників функції печінки: Повідомлялося про випадки ураження печінки, включаючи печінкову недостатність (що призводили у виняткових випадках до летального результату або вимагали трансплантації печінки у пацієнтів з раніше наявними факторами ризику ураження печінки), підвищення рівня печінкових ферментів більш ніж у 10 разів щодо верхньої межі норми, гепатит та жовту пацієнтів, які брали Вальдоксан®, у післяреєстраційний період. Більшість цих порушень виникало у перші місяці лікування. Характер ураження печінки є головним чином гепатоцелюлярним. Як правило, після припинення терапії рівні трансаміназ поверталися до нормальних значень. Слід виявляти обережність перед початком лікування та вести ретельне спостереження у процесі лікування для всіх пацієнтів,особливо мають фактори ризику розвитку захворювань печінки або які отримують супутню терапію препаратами, які можуть спричинити ураження печінки. До початку терапії Лікування препаратом Вальдоксан® повинно бути призначене тільки після ретельної оцінки співвідношення очікуваної користі до можливого ризику у пацієнтів з факторами ризику розвитку порушень функції печінки, такими як ожиріння/надлишкова маса тіла/неалкогольний жировий гепатоз, діабет, зловживання алкоголем та прийом препаратів, здатних викликати функції печінки. Перед початком терапії функціональні печінкові проби повинні бути проведені у всіх пацієнтів, і терапія не може бути розпочата, якщо рівень печінкових ферментів AЛT та/або ACT більш ніж у 3 рази перевищує верхню межу норми. Слід бути обережним при призначенні препарату Вальдоксан® пацієнтам з початково підвищеною активністю трансаміназ (вище верхньої межі норми, але не більше ніж у 3 рази відносно верхньої межі норми). Періодичність проведення функціональних печінкових проб До початку терапії, і далі: приблизно через 3 тижні, приблизно через 6 тижнів (закінчення купирующего періоду терапії), приблизно через 12 і 24 тижні (закінчення підтримуючого періоду терапії) надалі - відповідно до клінічної ситуації. При збільшенні дози слід контролювати функцію печінки з такою самою частотою, як і на початку терапії. При підвищенні активності трансаміназ у сироватці крові слід провести повторне дослідження протягом 48 годин. У процесі лікування Лікування препаратом Вальдоксан слід негайно припинити у випадку: появи симптомів та ознак можливого порушення функції печінки (таких як темна сеча, знебарвлений стілець, жовтизна шкіри/очей, біль у правій верхній частині живота, нещодавно з'явилася постійна та незрозуміла стомлюваність); підвищення рівня трансаміназ більш ніж утричі, але порівняно з верхньою межею норми. Після відміни терапії препаратом Вальдоксан слід регулярно проводити функціональні печінкові проби до нормалізації рівня трансаміназ. Пацієнти похилого віку Ефективність застосування препарату у пацієнтів похилого віку (віком 75 років і старше) не встановлена. У зв'язку з цим, Вальдоксан не слід призначати пацієнтам цієї вікової групи. Пацієнти похилого віку з деменцією Не слід призначати Вальдоксан для лікування великих депресивних епізодів у літніх пацієнтів з деменцією (через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування препарату у даної групи пацієнтів). Пацієнти з нирковою недостатністю У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю значних змін фармакокінетичних параметрів не відзначалося. Проте досвід застосування препарату Вальдоксан® при великих депресивних епізодах у пацієнтів із середнім та тяжким ступенем ниркової недостатності обмежений. При призначенні препарату Вальдоксан® таким пацієнтам слід бути обережними. Біполярні розлади/манія/гіпоманія Слід бути обережними при застосуванні препарату Вальдоксан® у пацієнтів з біполярними розладами, маніакальними або гіпоманіакальними епізодами в анамнезі. З появою симптомів манії слід припинити прийом препарату. Суїцид/суїцидальна поведінка При депресивному стані підвищений ризик суїцидальних думок, самоушкоджень та суїциду (подій, пов'язаних із суїцидом). Ризик зберігається до чіткої ремісії. Пацієнти повинні бути під медичним наглядом аж до поліпшення стану (після початку терапії може пройти кілька тижнів, перш ніж стан покращиться). Клінічний досвід свідчить, що ризик суїциду може збільшуватися на ранніх етапах ремісії. Пацієнти, в анамнезі яких були події, пов'язані із суїцидом, а також пацієнти, які мали суїцидальні наміри до початку терапії, відносяться до групи ризику і під час проведення терапії повинні перебувати під пильним медичним наглядом. Результати мета-аналізу клінічних досліджень антидепресантів у пацієнтів із психічними розладами свідчать про підвищений ризик суїцидальної поведінки у пацієнтів віком до 25 років на фоні прийому антидепресантів у порівнянні з плацебо. У період лікування пацієнти, що особливо відносяться до групи ризику, повинні перебувати під пильним медичним наглядом, особливо на початку терапії та при зміні дози препарату. Пацієнти (і особи, які здійснюють догляд за ними) повинні бути поінформовані про необхідність негайного звернення до лікаря при погіршенні стану, суїцидальної та незвичайної поведінки, а також при появі суїцидальних думок. Спільне застосування з інгібіторами ізоферменту CYPIA2 Слід бути обережними при одночасному застосуванні агомелатину з помірними інгібіторами ізоферменту CYP1A2 (такими як пропранолол, еноксацин) через можливість підвищення концентрації агомелатину. Пацієнти з непереносимістю лактози Не слід застосовувати препарат у пацієнтів з непереносимістю лактози: лактазною недостатністю, галактоземією та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень щодо вивчення впливу препарату Вальдоксан® на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не проводилося. Слід пам'ятати про те, що запаморочення та сонливість – часті побічні ефекти агомелатину.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули пролонгованої дії 75 мг. - 1 капс. : Активна речовина: венлафаксину гідрохлорид – 84.

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули пролонгованої дії 75 мг. - 1 капс. : Активна речовина: венлафаксину гідрохлорид – 84.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ссртралін 50 мг або 100 мг (у вигляді сертралії гідрохлориду 55,95 мг або 111.9 мг); Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат 24.0 мг або 48,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 44,925 мг або 89,85 мг, гіпоролоза 4,5 мг або 9,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 18.75 мг або 3,5, 5 75 мг; Плівкова оболонка: Опадрай білий 4,125 мг або 8,25 мг (гіпромелоза 2,465 мг або 4,93 мг, титану діоксид 1,289 мг або 2.578 мг, макрогол 0,33 мг або 0.66 мг, нолісорбат 80 0.04). Опадрай прозорий 0.375 мг або 0.75 мг (гіпромелоза 0.341 мг або 0,682 мг, макрогол 0,034 мг або 0,068 мг). По 14 таблеток у блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги. 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиБілі овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням "Pfizer" на одній стороні та "ZI/Г-100" на іншій.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаАбсорбція Максимальна концентрація (Cmax) та площа під кривою "концентрація-час" (AUC) пропорційні дозі в межах 50-200 мг, при цьому виявляється лінійний характер фармакокінетичної залежності. При застосуванні сертраліну в дозі від 50 мг до 200 мг один раз на добу протягом 14 днів концентрація сертраліну в плазмі досягала Cmax через 4,5-8,4 години після прийому. Абсорбція висока, із повільною швидкістю. Під час їди біодоступність змінюється незначно (на 25%). Розподіл Приблизно 98% сертраліну зв'язується з білками плазми. Метаболізм Сертралін зазнає активної біотрансформації при першому проходженні через печінку. Основний шлях метаболізму – N-деметилювання. Основний метаболіт, виявлений у плазмі, N-десметилсертралін значно поступається (приблизно в 20 разів) сертраліну за активністю in vitro і фактично не активний на моделях депресії in vivo. Період напіввиведення N-десмстилсертраліну становить від 62 до 104 год. І сертралін і N-десметилсертралін проходять окисне дезамінування та подальше скорочення, гідроксилювання та глюкуруювання. При введенні міченого сертраліну здоровим добровольцям у плазмі відзначали менше 5 % радіоактивного сертраліну. Близько 40 - 45% введеної дози через дев'ять днів виявлялося у сечі. Незмінений сертралін не виводиться через нирки. За той же період близько 40 - 45% введеного сертраліну виявлялося у фекаліях,включаючи 12-14% незміненого сертраліну. AUC (0-24 год), Cmax і Cmin десмегілсертраліну збільшується в залежності від дози та часу приблизно в 5 - 9 разів від 1-го дня до 14-го. Виведення Середній період напіввиведення (T1/2) сертраліну у молодих та літніх пацієнтів становить 22-36 год. Відповідно до кінцевого T1/2 спостерігається приблизно дворазова кумуляція препарату до настання рівноважних концентрацій через 1 тиждень лікування (прийом дози один раз на добу). T1/2 N-десметилсертралін варіює в межах 62-104 год. Сертралін і N-десметилсертралін активно біотрансформуються; метаболіти, що утворюються, виводяться в рівних кількостях нирками і через кишечник. Сертралін у незміненому вигляді виводиться нирками у незначній кількості ( Особливі групи пацієнтів Застосування у дітей Показано, що фармакокінетика сертраліну у дітей з обсесивно-компульсивним розладом (ОКР) подібна до такої у дорослих (хоча у дітей метаболізм сертраліну є дещо активнішим). Однак, враховуючи нижчу масу тіла у дітей (особливо у віці 6-12 років), препарат рекомендується застосовувати у меншій дозі, щоб уникнути надмірних концентрацій сертраліну у плазмі. Підлітки та літні пацієнти Фармакокінетичний профіль у підлітків та людей похилого віку не відрізняється від фармакокінетичного профілю у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Застосування при недостатності функції печінки При багаторазовому прийомі сертраліпу у хворих з цирозом печінки легкого перебігу спостерігається збільшення T1/2 препарату та майже триразове збільшення AUC та Cmax порівняно з такими у здорових людей. Істотних відмінностей у зв'язуванні з білками плазми у двох групах не відзначається. При застосуванні сертраліну у хворих з порушеною функцією печінки необхідно обговорити доцільність зниження дози або збільшення інтервалу між прийомом препарату. Застосування при нирковій недостатності Сертралін піддається активній біотрансформації, тому нирками у незміненому вигляді він виводиться у незначній кількості. У хворих з легкою та помірно вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) 30-60 мл/хв) та хворих з помірним або тяжким ступенем ниркової недостатності (КК 10-29 мл/хв) фармакокінетичні параметри (AUC0-24 та Cmax) сертраліну при багаторазовому його прийомі не відрізнялися від групи контролю. У всіх групах T1/2 сертраліну був однаковий, так само як і не було відмінностей у зв'язуванні з білками плазми. Було встановлено, що, як і очікувалося, з огляду на незначну ниркову екскрецію сертраліну, корекції його дози в залежності від виразності ниркової недостатності не потрібно.ФармакодинамікаСертралін – антидепресант, потужний селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (5-НТ) (СІЗЗС). Має дуже слабкий вплив на зворотне захоплення норадреналіну та дофаміну. При застосуванні в терапевтичних дозах сертралін блокує зворотне захоплення серотоніну у тромбоцитах людини. У контрольованих клінічних дослідженнях не було відзначено стимулюючої, седативної або антихолінергічної дії, а також не було відзначено порушення психомоторних функцій у добровольців. Сертралін не викликає лікарської залежності, не викликає збільшення маси тіла при тривалому прийомі. На тваринних моделях показано, що завдяки селективному пригніченню захоплення 5-HT, сертралін не посилює катехоламінову активність, не має спорідненості до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, дофаміпергіческіх, адренергічних, гістамінергічних, ГАМК- або бензоді. На тваринних моделях було показано, що сертралін також не має кардіотоксичної дії. Тривале застосування у тварин було пов'язане з регуляцією рецепторів норадреналіну в головному мозку на кшталт негативного зворотного зв'язку, характерного для інших антидепресантів та протибсесивних препаратів. Сертралін не призводить до зловживання препаратом. 13 плацебо-контрольованому подвійному сліпому порівняльному дослідженні, що вивчало здатність сертраліну, алпразоламу і декстроамфетаміну до розвитку зловживання, для сертраліну не було зазначено такої здатності. На противагу цьому спостереженню, пацієнти, які отримували алпразол і декстрамфетамін, показали велику схильність до розвитку зловживання препаратами, порівняно з плацебо. Ступінь схильності до зловживання ґрунтувався на вимірі таких показників як здатність препарату викликати позитивні емоції, ейфорію та зловживання. У резус-макак, привчених до самостійного введення кокаїну, прийом сертраліну не діяв як позитивний стимул, на відміну від фенобарбіталу та декстрамфетаміну.Показання до застосуванняДепресії різного походження.Протипоказання до застосуваннятяжкі порушення функції нирок; глаукому; аденома передміхурової залози; епілепсія; Підвищена чутливість до препарату.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та годуванні груддю.Побічна діябіль голови, порушення сну, посилення тривоги; запаморочення, підвищена стомлюваність; зменшення лібідо, ослаблення чи зникнення оргазму; нудота, пронос, сухість у роті, зниження апетиту; алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиКонкурує з ін препаратами за зв'язок з білками плазми (діазепам, толбутамід, варфарин, циметидин). Спільне застосування з літієм призводить до збільшення частоти побічних ефектів. Несумісний із серотонінергічними засобами (типу триптофану або фенфлураміну).Спосіб застосування та дозиПризначають 1 раз на добу по 1 таблетці вранці або ввечері, приймати можна незалежно від їди. Максимальна добова доза – 200 мг.ПередозуванняМалоймовірна (має широкі межі безпеки). Відомі летальні випадки передозування сертраліну в комбінації з іншими препаратами або алкоголем. Лікування симптоматичне, специфічних антидотів немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМіж скасуванням препарату та призначенням інгібітора МАО та навпаки має пройти не менше 2 тижнів. Хворих із порушенням функції печінки слід лікувати меншими дозами. З обережністю застосовувати у поєднанні з діазепамом, толбутамідом, варфарином, циметидином, а також у пацієнтів з порушеннями функції нирок. У разі комбінованого застосування з препаратами літію рекомендується контролювати рівень останнього в плазмі.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ссртралін 50 мг або 100 мг (у вигляді сертралії гідрохлориду 55,95 мг або 111.9 мг); Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат 24.0 мг або 48,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 44,925 мг або 89,85 мг, гіпоролоза 4,5 мг або 9,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 18.75 мг або 3,5, 5 75 мг; Плівкова оболонка: Опадрай білий 4,125 мг або 8,25 мг (гіпромелоза 2,465 мг або 4,93 мг, титану діоксид 1,289 мг або 2.578 мг, макрогол 0,33 мг або 0.66 мг, нолісорбат 80 0.04). Опадрай прозорий 0.375 мг або 0.75 мг (гіпромелоза 0.341 мг або 0,682 мг, макрогол 0,034 мг або 0,068 мг). По 14 таблеток у блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги. 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиБілі овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням "Pfizer" з одного боку і "ZLT-50", розділені ризиком, з іншого.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаАбсорбція Максимальна концентрація (Cmax) та площа під кривою "концентрація-час" (AUC) пропорційні дозі в межах 50-200 мг, при цьому виявляється лінійний характер фармакокінетичної залежності. При застосуванні сертраліну в дозі від 50 мг до 200 мг один раз на добу протягом 14 днів концентрація сертраліну в плазмі досягала Cmax через 4,5-8,4 години після прийому. Абсорбція висока, із повільною швидкістю. Під час їди біодоступність змінюється незначно (на 25%). Розподіл Приблизно 98% сертраліну зв'язується з білками плазми. Метаболізм Сертралін зазнає активної біотрансформації при першому проходженні через печінку. Основний шлях метаболізму – N-деметилювання. Основний метаболіт, виявлений у плазмі, N-десметилсертралін значно поступається (приблизно в 20 разів) сертраліну за активністю in vitro і фактично не активний на моделях депресії in vivo. Період напіввиведення N-десмстилсертраліну становить від 62 до 104 год. І сертралін і N-десметилсертралін проходять окисне дезамінування та подальше скорочення, гідроксилювання та глюкуруювання. При введенні міченого сертраліну здоровим добровольцям у плазмі відзначали менше 5 % радіоактивного сертраліну. Близько 40 - 45% введеної дози через дев'ять днів виявлялося у сечі. Незмінений сертралін не виводиться через нирки. За той же період близько 40 - 45% введеного сертраліну виявлялося у фекаліях,включаючи 12-14% незміненого сертраліну. AUC (0-24 год), Cmax і Cmin десмегілсертраліну збільшується в залежності від дози та часу приблизно в 5 - 9 разів від 1-го дня до 14-го. Виведення Середній період напіввиведення (T1/2) сертраліну у молодих та літніх пацієнтів становить 22-36 год. Відповідно до кінцевого T1/2 спостерігається приблизно дворазова кумуляція препарату до настання рівноважних концентрацій через 1 тиждень лікування (прийом дози один раз на добу). T1/2 N-десметилсертралін варіює в межах 62-104 год. Сертралін і N-десметилсертралін активно біотрансформуються; метаболіти, що утворюються, виводяться в рівних кількостях нирками і через кишечник. Сертралін у незміненому вигляді виводиться нирками у незначній кількості ( Особливі групи пацієнтів Застосування у дітей Показано, що фармакокінетика сертраліну у дітей з обсесивно-компульсивним розладом (ОКР) подібна до такої у дорослих (хоча у дітей метаболізм сертраліну є дещо активнішим). Однак, враховуючи нижчу масу тіла у дітей (особливо у віці 6-12 років), препарат рекомендується застосовувати у меншій дозі, щоб уникнути надмірних концентрацій сертраліну у плазмі. Підлітки та літні пацієнти Фармакокінетичний профіль у підлітків та людей похилого віку не відрізняється від фармакокінетичного профілю у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Застосування при недостатності функції печінки При багаторазовому прийомі сертраліпу у хворих з цирозом печінки легкого перебігу спостерігається збільшення T1/2 препарату та майже триразове збільшення AUC та Cmax порівняно з такими у здорових людей. Істотних відмінностей у зв'язуванні з білками плазми у двох групах не відзначається. При застосуванні сертраліну у хворих з порушеною функцією печінки необхідно обговорити доцільність зниження дози або збільшення інтервалу між прийомом препарату. Застосування при нирковій недостатності Сертралін піддається активній біотрансформації, тому нирками у незміненому вигляді він виводиться у незначній кількості. У хворих з легкою та помірно вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) 30-60 мл/хв) та хворих з помірним або тяжким ступенем ниркової недостатності (КК 10-29 мл/хв) фармакокінетичні параметри (AUC0-24 та Cmax) сертраліну при багаторазовому його прийомі не відрізнялися від групи контролю. У всіх групах T1/2 сертраліну був однаковий, так само як і не було відмінностей у зв'язуванні з білками плазми. Було встановлено, що, як і очікувалося, з огляду на незначну ниркову екскрецію сертраліну, корекції його дози в залежності від виразності ниркової недостатності не потрібно.ФармакодинамікаСертралін – антидепресант, потужний селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (5-НТ) (СІЗЗС). Має дуже слабкий вплив на зворотне захоплення норадреналіну та дофаміну. При застосуванні в терапевтичних дозах сертралін блокує зворотне захоплення серотоніну у тромбоцитах людини. У контрольованих клінічних дослідженнях не було відзначено стимулюючої, седативної або антихолінергічної дії, а також не було відзначено порушення психомоторних функцій у добровольців. Сертралін не викликає лікарської залежності, не викликає збільшення маси тіла при тривалому прийомі. На тваринних моделях показано, що завдяки селективному пригніченню захоплення 5-HT, сертралін не посилює катехоламінову активність, не має спорідненості до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, дофаміпергіческіх, адренергічних, гістамінергічних, ГАМК- або бензоді. На тваринних моделях було показано, що сертралін також не має кардіотоксичної дії. Тривале застосування у тварин було пов'язане з регуляцією рецепторів норадреналіну в головному мозку на кшталт негативного зворотного зв'язку, характерного для інших антидепресантів та протибсесивних препаратів. Сертралін не призводить до зловживання препаратом. 13 плацебо-контрольованому подвійному сліпому порівняльному дослідженні, що вивчало здатність сертраліну, алпразоламу і декстроамфетаміну до розвитку зловживання, для сертраліну не було зазначено такої здатності. На противагу цьому спостереженню, пацієнти, які отримували алпразол і декстрамфетамін, показали велику схильність до розвитку зловживання препаратами, порівняно з плацебо. Ступінь схильності до зловживання ґрунтувався на вимірі таких показників як здатність препарату викликати позитивні емоції, ейфорію та зловживання. У резус-макак, привчених до самостійного введення кокаїну, прийом сертраліну не діяв як позитивний стимул, на відміну від фенобарбіталу та декстрамфетаміну.Показання до застосуванняДепресії різного походження.Протипоказання до застосуваннятяжкі порушення функції нирок; глаукому; аденома передміхурової залози; епілепсія; Підвищена чутливість до препарату.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та годуванні груддю.Побічна діябіль голови, порушення сну, посилення тривоги; запаморочення, підвищена стомлюваність; зменшення лібідо, ослаблення чи зникнення оргазму; нудота, пронос, сухість у роті, зниження апетиту; алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиКонкурує з ін препаратами за зв'язок з білками плазми (діазепам, толбутамід, варфарин, циметидин). Спільне застосування з літієм призводить до збільшення частоти побічних ефектів. Несумісний із серотонінергічними засобами (типу триптофану або фенфлураміну).Спосіб застосування та дозиПризначають 1 раз на добу по 1 таблетці вранці або ввечері, приймати можна незалежно від їди. Максимальна добова доза – 200 мг.ПередозуванняМалоймовірна (має широкі межі безпеки). Відомі летальні випадки передозування сертраліну в комбінації з іншими препаратами або алкоголем. Лікування симптоматичне, специфічних антидотів немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМіж скасуванням препарату та призначенням інгібітора МАО та навпаки має пройти не менше 2 тижнів. Хворих із порушенням функції печінки слід лікувати меншими дозами. З обережністю застосовувати у поєднанні з діазепамом, толбутамідом, варфарином, циметидином, а також у пацієнтів з порушеннями функції нирок. У разі комбінованого застосування з препаратами літію рекомендується контролювати рівень останнього в плазмі.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні компоненти: трава звіробою продірявленого (70 мг), вітамін С (9 мг); допоміжні речовини: цукор молочний, стеариновокислий кальцій, гіпромелоза, твін 80, двоокис титану, барвник. Пігулки, 100 шт. по 0, 205 р.Характеристика"Звіробій П" успішно знімає спазм кровоносних судин і виявляє капілярозміцнювальну дію, покращує венозний кровообіг і кровопостачання деяких внутрішніх органів.ФармакотерапівВідео на цю тему