Рафарма Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Діюча речовина: Бортезоміб у формі тривимірного бороксину – 3,336 мг (у перерахунку на бортезоміб у формі мономеру – 3,5 мг); Допоміжна речовина: маннітол – 35,0 мг. По 38,336 мг (відповідає 3,5 мг бортезомібу) препарату у флакони безбарвного скла, закупорені гумовими пробками та обжаті алюмінієвими ковпачками з нанесеним номером серії або без нанесення номера серії, забезпеченими пластмасовими кришечками з написом "FL". 1 флакон разом з інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиЛіофілізована маса чи порошок білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб.ФармакокінетикаПри внутрішньовенному струменевому введенні бортезомібу в дозах 1,0 мг/м2 та 1,3 мг/м2 пацієнтам з множинною мієломою максимальні концентрації (Сmах) у плазмі становлять відповідно 55-60 нг/мл та 110-115 нг/мл. При подальшому введенні бортезомібу максимальні концентрації у плазмі крові знаходяться в межах 60-110 нг/мл для дози 1,0 мг/м2 та 85-125 нг/мл для дози 1,3 мг/м2. Середній період напіввиведення бортезомібу при багаторазовому введенні становить 40-193 години. Бортезоміб швидше виводиться після першої дози порівняно з наступними дозами. Після першого введення в дозах 1,0 мг/м2 та 1,3 мг/м2 середній загальний кліренс становить відповідно 102 л/год та 112 л/год, а після наступних введень – відповідно 15-32 л/год. При введенні в дозі 13 мг/м2 підшкірно або внутрішньовенно пацієнтам з множинною мієломою загальна системна дія після повторного введення в тій же дозі була еквівалентною для обох шляхів введення. Схах після підшкірного введення (20,4 нг/мл) була нижчою, ніж після внутрішньовенного введення (223 нг/мл). Після одноразового або багаторазового введення в дозах 1,0 мг/м2 та 1,3 мг/м2 середній обсяг розподілу бортезомібу у пацієнтів із множинною мієломою становить 1659-3294 л (489-1884 л/м2). Це дозволяє припустити, що бортезоміб інтенсивно розподіляється у периферичних тканинах. При концентраціях бортезомібу 100-1000 нг/мл зв'язування препарату з білками плазми становить у середньому 83%. В умовах in vitro метаболізм бортезомібу переважно здійснюється ізоферментами цитохрому Р450 – CYP3A4, CYP2C19 та CYP1А2. Участь ізоферментів CYP2D6 та CYP2C9 у метаболізмі бортезомібу незначна. Основним шляхом метаболізму є відщеплення атомів бору з утворенням двох метаболітів, які надалі гідроксилюються з утворенням кількох інших метаболітів. Метаболіти бортезомібу не пригнічують протеасому 26S. Шляхи виведення бортезомібу у людини не вивчали. Вплив віку, статі та раси на фармакокінетику бортезомібу не вивчався. У пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього та тяжкого ступеня спостерігається 60% збільшення ЛПС (площа під кривою "концентрація-час") бортезомібу порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. Для пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього та тяжкого ступеня рекомендується зменшення початкової дози бортезомібу. Потрібне уважне спостереження таких пацієнтів. Легкі порушення функції печінки не впливають на фармакокінетику бортезомібу. Фармакокінетика бортезомібу в дозах 0,7-1,3 мг/м2 внутрішньовенно 2 рази та тиждень у пацієнтів з легкими, середніми або тяжкими порушеннями функції нирок, включаючи пацієнтів, які перебувають на діалізі, можна порівняти з фармакокінетикою препарату у пацієнтів з нормальною функцією нирок.ФармакодинамікаБортезоміб - це оборотний інгібітор хімотрипсинподобної активності 26S-протеасоми клітин ссавців. Ця протеасома є великим білковим комплексом, який розщеплює білки, кон'юговані з убіквітіном. Убіквітін-протеасомний шлях відіграє ключову роль у регуляції внутрішньоклітинної концентрації деяких білків і, таким чином, підтримує внутрішньоклітинний гомеостаз. Пригнічення активності протеасоми запобігає цьому селективному протеолізу, що може впливати на багато каскадів реакцій передачі сигналу в клітині. Порушення механізму підтримки гомеостазу може призводити до загибелі клітини, in vivo бортезоміб викликав уповільнення росту пухлини у багатьох експериментальних моделях, включаючи множинну мієлому. В експериментах in vitro, ex vivo та на тваринних моделях бортезоміб посилював диференціювання та активність остеобластів та інгібував функцію остеокластів. Ці ефекти спостерігалися у пацієнтів з множинною мієломою з множинними осередками остеолізу, які отримують терапію бортезомібом.Показання до застосуванняМножинна мієлома; мантійноклітинна лімфома у пацієнтів, які раніше отримали принаймні 1 лінію терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бортезомібу, бору та манітолу; гострі дифузні інфільтративні захворювання легень; ураження перикарда; одночасне застосування з сильними індукторами ізоферменту CYP3A4 (рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, звіробій продірявлений); вагітність та період годування груддю; дитячий та підлітковий вік до 18 років (відсутність досвіду застосування). З обережністю: Порушення функції печінки важкого та середнього ступеня; тяжкі порушення функції нирок; судоми або епілепсія в анамнезі; непритомність; діабетична нейропатія в анамнезі; одночасний прийом гіпотензивних препаратів; зневоднення на фоні діареї або блювання; запор; ризик розвитку хронічної серцевої недостатності; одночасний прийом інгібіторів або субстратів ізоферменту CYP3A4, одночасний прийом субстратів ізоферменту CYP2C9, пероральних гіпоглікемічних препаратів.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Бартізар під час вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. На час лікування препаратом слід припинити годування груддю.Побічна діяПоказники безпеки бортезомібу при застосуванні монотерапії подібні з відповідними показниками при застосуванні бортезомібу в комбінації з мелфаланом і преднізоном. Серйозні небажані реакції нечасто спостерігалися під час терапії бортезомібом та включали серцеву недостатність, синдром лізису пухлини, легеневу гіпертензію, синдром оборотної задньої енцефалопатії, гострі дифузні інфільтративні легеневі захворювання. Крім того, в окремих випадках спостерігалася вегетативна нейропатія. Найчастіше під час терапії бортезомібом відзначалися такі небажані реакції: нудота, діарея, запор, блювання, підвищена стомлюваність, лихоманка, тромбоцитопенія, анемії, нейтропенія, периферична нейропатія (в т.ч. сенсорна), головний біль, парестеза, , висип, оперізуючий герпес та міалгія. Нижче перераховані побічні ефекти, які були розцінені як імовірно або, можливо, пов'язані із застосуванням бортезомібу. Побічні дії згруповані за частотою появи: дуже часто (> 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома. Інфекційні та паразитарні захворювання: часто - простий герпес, оперізуючий герпес (у т. ч. дисемінований та офтальмогерпес), грибкові інфекції; нечасто - бактеріальні, вірусні інфекції, сепсис (включаючи септичний шок), бронхопневмонія, герпесвірусна інфекція, герпетичний менінгоенцефаліт, бактеріємія (в т.ч. стафілококова), ячмінь, грип, запалення шкіри, інфекції , зубні інфекції; рідко менінгіт (в т.ч. бактеріальний); Епштейна-Барр; вірусна інфекція, генітальний герпес, тонзиліт, мастоїдит, синдром хронічної втоми. Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): рідко – злоякісні новоутворення, плазмоцитарний лейкоз, карцинома нирки, новоутворення, грибоподібний мікоз, доброякісні новоутворення. З боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – тромбоцитопенії, нейтропенія, анемія; часто - лейкопенія, лімфопенія; нечасто – панцитопенія, фебрильна нейтропенія, гемолітична анемія, лімфаденопатія, коагулопатія, лейкоцитоз; рідко – синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВС-синдром), тромбоцитоз, синдром підвищеної в'язкості крові, порушення з боку тромбоцитів, тромбоцитопенічна пурпура, порушення з боку крові, геморагічний діатез, лімфоцитарна інфільтрація. З боку імунної системи: нечасто – набряк Квінке, гіперчутливість; рідко – анафілактичний шок, амілоїдоз, реакції з утворенням імунних комплексів (тип III). З боку ендокринної системи: нечасто – синдром Іценко-Кушинга, гіпертиреоз, порушення секреції антидіуретичного гормону; рідко – гіпотиреоз. З боку обміну речовин та харчування: дуже часто – зниження апетиту; часто – зневоднення, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперглікемія, зміна активності ферментів; нечасто - синдром лізису пухлини, відсутність збільшення маси тіла, гіпомагніємія, гіпофосфатемія, гіперкаліємія, гіперкальціємія, гіпернатріємія, гіперурикемія, цукровий діабет, затримка рідини, кахексія, гіпокальціємія, гіпоглікемія, зменшення маси тіла; рідко - гіпермагніємія, ацидоз, порушення водно-електролітного балансу, надмірне накопичення рідини, гіпохлоремія, гіповолемія, гіперхлоремія, гіперфосфатемія, порушення обміну речовин, дефіцит вітамінів групи В, дефіцит вітаміну В12, подагра, непереносимість алкоголю. Порушення психіки: часто - розлади та порушення настрою, тривожність, розлади та порушення сну; нечасто – зміни психічного статусу, галюцинації, психотичний розлад, сплутаність свідомості, збуджений стан; рідко – суїцидальні думки, розлад адаптації, делірій, зниження лібідо. З боку нервової системи: дуже часто – нейропатія, периферична сенсорна нейропатія, дизестезія, невралгія; часто - рухова нейропатія, втрата свідомості (в т. ч. непритомність), запаморочення, спотворення смаку, млявість, біль голови; нечасто - тремор, периферична сенсомоторна нейропатія, дискінезія, порушення рівноваги, втрата пам'яті (викл. деменцію), енцефалопатія, синдром задньої оборотної енцефалопатії, нейротоксичність, судоми, постгерпетична невралгія, розлад мови, синдром "неспокійних ніг", мс уваги, патологічні рефлекси, паросмія; рідко – внутрішньомозковий крововилив, внутрішньочерепний крововилив (в т.ч. субарахноїдальний), набряк мозку, транзиторна ішемічна атака, кома, дисбаланс вегетативної нервової системи, вегетативна нейропатія, параліч черепних нервів, параліч,парез, переднепритомний стан, синдром ураження стовбура мозку, порушення мозкового кровообігу, корінцевий синдром, психомоторна гіперактивність, компресія спинного мозку, когнітивні розлади, розлади руху, розлади нервової системи, радикуліт, слинотеча, гіпотонія м'язів. З боку органу зору: часто – навколоочковий набряк, порушення зору, кон'юнктивіт; зниження чіткості зору; нечасто – крововилив у око, інфекції повік, запалення очей, диплопія, сухість очей, подразнення очей, біль у газах, посилена сльозотеча, виділення з очей, гіперемія кон'юнктиви; рідко – ураження рогівки, екзофтальм, ретиніт, худоба, ураження очей (в т.ч. століття), дакріоаденіт, світлобоязнь, фотопсія. оптична нейропатія, сліпота. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго; нечасто – дзвін у вухах, порушення слуху (до глухоти), дискомфорт у ділянці вуха; рідко – кровотеча, вестибулярний нейроніт, порушення з боку вуха. З боку серця: часто – зупинка серця, серцево-судинні порушення (в т. ч. кардіогенний шок), інфаркт міокарда, стенокардія, розвиток та загострення хронічної серцевої недостатності, гіпокінезія шлуночків, зупинка синусового вузла, атріовентрикулярна блокада, тахікардія (в т.ч. ч. синусова та суправентрикулярна), аритмія, фібриляція передсердь, відчуття серцебиття; нечасто – тріпотіння передсердя, брадикардія, кардіопульмонарний шок, фібриляція серця (у т. ч. фібриляція передсердь), перикардит (у т. ч. ексудативний перикардит), кардіоміопатія, шлуночкова дисфункція; рідко – зниження фракції викиду лівого шлуночка, тампонада серця, аритмія шлуночкова тахісистолічна типу “пірует”, стенокардія нестабільна, захворювання клапанів серця, коронарна недостатність. З боку судин: часто – зниження артеріального тиску, ортостатична та постуральна гіпотензія, флебіт, гематома (у т. ч. периренальна), підвищення артеріального тиску; нечасто - васкуліт, інсульт, петехії, екхімоз, пурпура, зміна забарвлення вен, набухання вен, кровоточивість ран, "припливи" крові, тромбоз глибоких вен, тромбофлебіт, кровотеча, циркуляторний колапс (в т.ч. , гіперемія (у т. ч. окулярна); рідко – емболія легеневої артерії, емболія периферичних судин, лімфедема, блідість, еритромелолгія, вазодилатація, венозна недостатність. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто – задишка; часто - задишка при фізичних навантаженнях, носова кровотеча, кашель, ринорея, інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів; нечасто - зупинка дихання, гіпоксія, плевральний випіт, набряк легень (в т.ч. гострий), бронхоспазм, респіраторний алкалоз, тахіпное, свистяче дихання, закладеність носа, хрипоту, риніт, гіпервентиляція легень, ортопное, у придаткових пазухах носа, почуття стиснення у горлі, кровохаркання, хронічна обструктивна хвороба легень, гіпоксемія, плеврит, дисфонія; рідко - пневмоніт, пневмонія (в т. ч. інтерстиціальна), синдром гострої дихальної недостатності, гостре дифузне інфільтративне ураження легень, легенева гіпертензія, дихальна недостатність, альвеолярний крововилив у легені,гострий респіраторний дистрес-синдром, пневмоторакс, ателектаз, фіброз легень, порушення з боку бронхів, інтерстиціальне захворювання легень, гіпокапнія, сухість у горлі, підвищена секреція у верхніх дихальних шляхах, подразнення горла, кашльовий синдром верхніх дихальних пут. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, блювання, діарея, запор; часто - болі в ділянці живота, стоматит, диспепсія, рідкий стілець, метеоризм, гикавка, біль у ділянці горла та глотки, порушення з боку ротової порожнини; нечасто - панкреатит (в т. ч. хронічний), паралітична кишкова непрохідність, коліт, мелена, кровотеча з ШКТ, ентерит, дисфагія, відрижка, болі в області селезінки, езофагіт, гастрит, гастроезофагеальний рефлюкс, петехії , наліт на язиці, зміна забарвлення язика, виразки на язиці, підвищення апетиту, блювання кров'ю, набряклість губ, дискомфорт у животі, виразка слизової оболонки порожнини рота, кровотеча з ясен, псевдомембранозний коліт, запалення слизової оболонки ШКТ, порушення мотор кишківника;рідко - ішемічний коліт, перитоніт, набряк язика, асцит, хейліт, нетримання калу, атонія анального сфінктера, фекалому, виразки та перфорація ШКТ, гіпертрофія ясен, мегаколон, виділення з прямої кишки, поява пухирів у ковтці, біль у тріщина, зміна ритму дефекації, прокталгія, порушення випорожнень. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит, крововилив у печінку, гіпопротеїнемія, гіпербілірубінемія, збільшення активності аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази, гепатотоксичність, холестаз; рідко – печінкова недостатність, гепатомегалія, синдром Бадда-Кіарі, цитомегаловірусний гепатит, жовчнокам'яна хвороба. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – шкірний висип; часто - кропив'янка, свербіж висипання, свербіж, почервоніння, посилення потовиділення, сухість шкіри, екзема; нечасто - мультиформна еритема, еритематозний висип, фотосенсибілізація, синець, генералізований свербіж, макульозний висип, папульозний висип, псоріаз, генералізований висип, набряк повік, набряк обличчя, дерматит, алопеція, ураження нігтів, зміна, нічна пітливість, іхтіоз, вузлики на шкірі, токсичний шкірний висип, ураження шкіри, новоутворення шкіри, пролежні, вугровий висип, пухирі; рідко – гострий фебрильний нейтрофільний дерматоз (синдром Світу), реакції з боку шкіри, лімфоцитарна інфільтрація Джесснера, долонно-підошовна еритродизестезія, підшкірні кровотечі, сітчасте ліведо, ущільнення шкіри, себорея, холоднийеритроз, виразки шкіри; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже часто – міалгія; часто - слабкість м'язів, кістково-м'язові болі, біль у кінцівках, м'язові судоми, артралгія, біль у кістках, біль у спині; нечасто – м'язові спазми, м'язові посмикування, ригідність м'язів, набряки суглобів, тугорухливість суглобів, біль у щелепах, артрит, міопатія, відчуття тяжкості; рідко - рабдоміоліз, синдром скронево-нижньощелепного суглоба, фістула, суглобовий випіт, кісткові порушення, інфекції та запалення кістково-м'язової та сполучної тканини, синовіальна кіста. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок, дизурія; нечасто - ниркова недостатність (в т.ч. гостра), олігурія, ниркова коліка, гематурія, протеїнурія, затримка сечовипускання, часті сечовипускання, утруднення сечовипускання, біль у попереку, нетримання сечі, інфекції сечовивідних шляхів, скарги з боку півлакіурія; рідко – подразнення сечового міхура. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція, вагінальні кровотечі, біль у геніталіях; рідко - порушення функції яєчок, простатит, порушення функції молочної залози, болючість придатків яєчок, біль у ділянці малого тазу, епідидиміт, виразка вульви. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – підвищена стомлюваність, астенія, підвищення температури тіла; часто – погіршення загального фізичного здоров'я, порушення з боку слизових оболонок, порушення ходи, відчуття холоду, слабкість, почуття нездужання, грипоподібні симптоми, периферичні набряки, набряки; нечасто - озноб, відчуття здавлення у грудній клітці, дискомфорт у грудній клітці, зміна відчуття спраги, відчуття зміни температури тіла, біль у місці введення, ускладнення, асоційовані із застосуванням медичних приладів (у т. ч. з катетером); рідко – смерть (у т. ч. раптова), поліорганна недостатність, кровотеча у місці введення, грижа, порушення процесів загоєння, некардіальний біль у грудях, дратівливість, відчуття стороннього тіла, запалення, флебіт у місці введення.При екстравазації – запалення підшкірно-жирової клітковини. Лабораторні та інструментальні дані: часто – підвищення активності лактатдегідрогенази крові; нечасто – підвищення активності лужної фосфатази крові, підвищення концентрації сечовини у крові, підвищення активності гамма-глутамілтрансферази, підвищення активності амілази крові, зниження концентрації гідрокарбонатів у крові, збільшення концентрації С-реактивного білка; рідко – зміна вмісту газів у крові, зміни електрокардіограми (у т. ч. збільшення зубця QT), зміна протромбінового часу, зниження рН шлункового соку, збільшення агрегації тромбоцитів, підвищення концетрації тропоніну I, виявлення вірусів та зміна серології, зміни в аналізі сечі. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляції: нечасто – падіння, контузії; рідко – трансфузійні реакції, переломи, ригідність, травми обличчя, травми суглобів, опіки, розриви, біль під час процедури, радіаційне ураження. Хірургічні та терапевтичні маніпуляції: рідко – активація макрофагів. Вроджені, спадкові та генетичні порушення: рідко – аплазія, мальформація ШКТ, іхтіоз. Пацієнти з мантійноклітинною лімфомою Показники безпеки бортезомібу у цих пацієнтів подібні до відповідних показників у пацієнтів з множинною мієломою. Значні відмінності між двома групами пацієнтів полягали в тому, що тромбоцитопенія, нейтропенія, анемія, нудота, блювання і підвищення температури тіла частіше спостерігалися у пацієнтів з множинною мієломою в порівнянні з пацієнтами з мантійноклітинною лімфомою, а периферична нейропатія, висипання та свербіж мантійноклітинною лімфомою.Взаємодія з лікарськими засобамиБортезоміб виявляє властивості слабкого інгібітору ізоферментів цитохрому Р450 – 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 та 3А4. Виходячи з незначного внеску ізоферменту CYP2D6 в метаболізм бортезомібу (7%), у людей з низькою активністю разом із ізоферментом не очікується зміни загального розподілу препарату. Дослідження впливу лікарської взаємодії із сильним інгібітором ізоферменту CYP3A4 кетоконазолом на фармакокінетику бортезомібу показало збільшення середніх значень AUC (площа під кривою "концентрація-час") бортезомібу в середньому на 35%. Тому слід ретельно спостерігати за хворими, які застосовують одночасно бортезоміб та сильний інгібітор ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, ритонавір). У дослідженні впливу лікарської взаємодії з сильним інгібітором ізоферменту CYP2C19 омепразолом на фармакокінетику бортезоміба нс виявлено суттєву зміну фармакокінетики бортезомібу. Дослідження впливу лікарської взаємодії з рифампіцином – сильним індуктором ізоферменту CYP3A4 – на фармакокінетику бортезомібу показало зниження середніх значень AUC для бортезомібу в середньому на 45%. Тому не рекомендується застосовувати Бартізар разом з сильними індукторами CYP3A4. т.к. ефективність терапії може бути знижена. До індукторів CYP3A4 відносяться рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал та звіробій продірявлений. У тому ж дослідженні оцінювали ефект дексаметазону - слабшого індуктора CYP3A4. Виходячи з результатів дослідження не виявлено суттєвої зміни фармакокінетики бортезомібу. Дослідження лікарської взаємодії з комбінацією мелфалан-преднізону показало збільшення середніх значень AUC бортезомібу на 17%. Ця зміна вважається клінічно незначущою. У хворих на цукровий діабет, які отримували пероральні гіпоглікемічні препарати, зареєстровані випадки гіпоглікемії та гіперглікемії. При застосуванні бортезомібу у поєднанні з препаратами, які можуть асоціюватися з периферичною невропатією (такі як аміодарон, противірусні засоби, ізоніазид, нітрофурантоїн або статини) та препаратами, що знижують артеріальний тиск, слід бути обережним.Спосіб застосування та дозиБартизар® у дозі 3,5 мг показаний для внутрішньовенного введення та підшкірного введення. При інтратекальному введенні було зафіксовано випадки смерті. При внутрішньовенному введенні концентрація розчину має становити 1 мг/мл. При підшкірному введенні концентрація розчину становитиме 2,5 мг/мл. Концентрація розчину повинна розраховуватися дуже ретельно у зв'язку з різницею концентрації розчину для внутрішньовенного введення та розчину для підшкірного введення. Монотерапія Бартизар® вводиться внутрішньовенно (в/в) струминно протягом 3-5 секунд або підшкірно (п/к). Рекомендована доза препарату Бартизар становить 1,3 мг/м2 площі поверхні тіла двічі на тиждень протягом 2-х тижнів (дні 1, 4, 8 та 11), з наступною 10-денною перервою (дні 12-21). Між введенням послідовних доз препарату Бартізар має пройти не менше 72 год. Ступінь клінічної відповіді рекомендується оцінювати після проведення 3-х та 5-ти циклів лікування. У разі досягнення повної клінічної відповіді рекомендується проведення 2 додаткових циклів лікування. При тривалості лікування більше 8-ми циклів Бартизар® можна застосовувати за стандартною схемою або за схемою підтримуючої терапії – щотижня протягом 4-х тижнів (дні 1, 8, 15, 22) з наступним 13-денним періодом відпочинку (дні 23-35) ). Пацієнтам, у яких терапія препаратом Бартизар не показала клінічної відповіді (прогресування або стабілізація захворювання після 2 або 4 циклів відповідно), може бути призначена комбінація високих доз дексаметазону з бортезомібом. У цьому випадку 40 мг дексаметазону призначається перорально з кожною дозою препарату Бартізар: 20 мг на день введення та 20 мг на наступний день після введення бортезомібу. Таким чином, прийом дексаметазону виробляють 1, 2, 4, 5, 8, 9, 11 і 12 день, сумарно 160 мг за 3 тижні. Рекомендації щодо корекції дози та режиму введення препарату Бартізар® При розвитку будь-якого негематологічного токсичного ефекту 3-го ступеня або гематологічної токсичності 4-го ступеня, за винятком нейропатії, лікування препаратом Бартізар слід припинити. Після зникнення симптомів токсичності лікування препаратом можна відновити у дозі, зниженій на 25% (дозу 1,3 мг/м2 знижують до 1,0 мг/м2; дозу 1,0 мг/м2 знижують до 0,7 мг/м2). Якщо симптоми токсичності не зникають або з'являються знову при мінімальній дозі, слід розглянути можливість відміни препарату Бартизар, якщо тільки користь від його застосування явно не перевищує ризик. При появі пов'язаної із застосуванням препарату Бартизар® нейропатичного болю та/або периферичної сенсорної нейропатії дозу препарату змінюють відповідно до таблиці 1. У хворих з тяжкою нейропатією в анамнезі Бартизар® можна застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення ризик/користу. Таблиця 1. Рекомендована зміна дози при розвитку викликаного препаратом Бартизар® нейропатичного болю та/або периферичної сенсорної або рухової нейропатії Тяжкість периферичної нейропатії Зміна дози та частоти введення 1-й ступінь (парестезія, слабкість та/або згасання рефлексів) без болю або втрати функції Доза та режим введення не потребують корекції 1-й ступінь з болем або 2-й ступінь (порушення функції, але не повсякденної активності) Зменшити дозу до 1,0 мг/м2 2-й ступінь з болем або 3-й ступінь (порушення повсякденної активності) Припинити застосування препарату Бартізар до зникнення симптомів токсичності. Після цього відновити лікування, знизивши дозу препарату до 0,7 мг/м2 та зменшивши частоту введення до одного разу на тиждень 4-й ступінь (сенсорна нейропатія, що призводить до інвалідності або рухова нейропатія, що загрожує життю або призводить до паралічу) Припинити застосування препарату Бартізар Пацієнти з порушеннями функції нирок Ступінь порушення функції нирок не впливає на фармакокінетику препарату Бартізар. Для хворих з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна. Діаліз може знижувати концентрацію бортезомібу в крові, тому Бартизар слід вводити після проведення діалізу. Пацієнти з порушеннями функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легко не потрібні зміни початкової дози. Слід призначати дозу, що рекомендується. Пацієнтам із порушеннями функції печінки середнього та тяжкого ступеня слід призначати Бартизар у зменшеній дозі (таблиця 2). Таблиця 2. Рекомендовані зміни початкової дози Бартизару у пацієнтів з порушеннями функції печінки Ступінь тяжкості порушень функції печінки Концентрація; білірубіну Активність ACT* Зміна початкової дози Легка ≤1,0х ВДН > ВДН** Не вимагається > 1,0 х - 1,5 х ВДН Будь-яка Не вимагається Середня >1,5х - 3х ВДН Будь-яка Потрібно призначати Бартізар у зменшеній дозі 0,7 мг/м2 протягом першого циклу. Слід розглянути можливість збільшення дози до 1,0 мг/м2 або подальше зменшення дози до 0,5 мг/м2 у наступних циклах залежно від переносимості пацієнтом. Важка >3х ВДН Будь-яка * АСТ - аспартатамінотрансфераза ** ВГН – верхня межа норми Комбінована терапія Рекомендована доза Бартизар® вводять внутрішньовенно струминно протягом 3-5 секунд або підшкірно у комбінації з мелфаланом та преднізолоном, що приймаються внутрішньо. Проводять дев'ять 6-тижневих циклів, як показано в таблиці 3. У циклах 1-4 Бартизар® застосовують 2 рази на тиждень (дні 1, 4, 8, 11, 22, 25, 29 та 32), а в циклах 5-9 - 1 раз на тиждень (дні 1, 8, 22 та 29). Таблиця 3. Рекомендована схема дозування препарату Бартизар®, що застосовується в комбінації з мелфаланом та преднізолоном у пацієнтів з раніше нелікованою множинною мієломою Бартізар® 2 рази на тиждень (цикли 1-4) Тиждень 1 2 3 4 5 6 Бартізар® 1,3 мг/м2 день 1 - - день 4 день 8 день 11 період відпочинку день 22 день 25 день 29 день 32 період відпочинку Мелфалан 9 мг/м2 + Преднізолон 60 мг/м2 день 1 день 2 день 3 день 4 період відпочинку Бартізар® 1 раз на тиждень (цикли 5-9) Тиждень 1 2 3 4 5 6 Бартізар® 1,3 мг/м2 день 1 - - - день 8 період відпочинку день 22 день 29 період відпочинку Мелфалан 9 мг/м2 + Преднізолон 60 мг/м2 день 1 день 2 день 3 день 4 період відпочинку Рекомендації щодо корекції дози при комбінованій терапії Перед початком нового циклу лікування: вміст тромбоцитів має бути >70x109/л, абсолютний вміст нейтрофілів (АСН) > 1,0x109/л, негематологічна токсичність повинна знизитись до 1 ступеня або до вихідного рівня. Таблиця 4. Корекції дози при наступних циклах лікування Токсичність Корекція або відстрочення дози Гематологічна токсичність у ході попереднього циклу: Тривала нейтропенія або тромбоцитопенія 4-го ступеня, або тромбоцитопенія з кровотечею У наступному циклі дозу мелфалан слід зменшити на 25%. Зміст тромбоцитів ≤30x109/л, або АСН ≤0,75x109/л, у день введення препарату Бартізар® (крім дня 1) Відкласти введення препарату Бартізар® Декілька відстрочок введення препарату Бартизар в одному циклі (>3 рази при введенні 2 рази на тиждень або ≥2 рази при введенні 1 рази на тиждень) Дозу препарату Бартізар® знижують на 1 ступінь (з 1,3 мг/м2 до 1,0 мг/м2; з 1,0 мг/м2 до 0,7 мг/м2) Негематологічна токсичність ≥ 3-го ступеня Застосування препарату Бартизар відкладають до зниження негематологічної токсичності до 1 ступеня або до вихідного рівня. Після цього лікування препаратом можна відновити у дозі, зниженій на 1 ступінь (з 1,3 мг/м2 до 1,0 мг/м2; з 1,0 мг/м до 0,7 мг/м2). При розвитку нейропатичного болю та/або периферичної нейропатії, пов'язаної із застосуванням препарату Бартизар®, введення чергової дози відкладають та/або коригують дозу, як описано в таблиці 1. Додаткову інформацію про мелфалан і преднізон викладено в інструкціях з медичного застосування цих препаратів. Спосіб приготування та введення розчину препарату Бартізар® Приготування та введення препарату Бартізар® має здійснюватися медичним персоналом, навченим правилам безпечного поводження з цитотоксичними препаратами. Для запобігання прямому контакту з препаратом необхідно використовувати засоби індивідуального захисту (халат, рукавички, маска та ін.). Препарат не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, крім 0,9% розчину натрію хлориду. Розчин препарату Бартизар® має бути прозорим та безбарвним. При виявленні механічного включення або зміни кольору приготований розчин використовувати не можна. Для внутрішньовенного введення Вміст флакону Бартізар® (3,5 мг бортезомібу у флаконі) розчиняють у 3,5 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Концентрація розчину для внутрішньовенного введення 1,0 мг/мл. Отриманий розчин вводять шляхом 3-5 секунд внутрішньовенної ін'єкції через периферичний або центральний венозний катетер, який потім промивають 0,9% розчином натрію хлориду для ін'єкцій. Для підшкірного введення Вміст флакону Бартізар® (3,5 мг бортезомібу у флаконі) розчиняють у 1,4 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Концентрація розчину для підшкірного введення 2,5 мг/мл. Отриманий розчин вводять підшкірно в область стегна (праве або ліве) або область живота (праворуч або ліворуч). Необхідно постійно змінювати моє введення препарату. Кожна наступна ін'єкція повинна вводитись на відстані як мінімум 2,5 см від місця попередньої ін'єкції. Не можна вводити препарат у чутливі області, пошкоджені області (почервоніння, синці), а також у ділянці, де введення голки утруднене. У разі виникнення місцевих реакцій у ділянці підшкірного введення препарату Бартизар® можна використовувати менш концентрований розчин для підшкірного введення (1 мг/мл замість 2,5 мг/мл) або перейти на внутрішньовенне введення препарату.ПередозуванняСимптоми: передозування, що перевищує рекомендовану дозу більш ніж у 2 рази, супроводжувалося у хворих на гостре зниження артеріального тиску та тромбоцитопенію зі смертельним результатом. Лікування: слід контролювати показники життєвих функцій пацієнта та температури тіла, проводити відповідну терапію для підтримання артеріального тиску (інфузійна терапія, судинозвужувальні та/або інотропні препарати). Специфічний антидот невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування препаратом Бартізар слід проводити лише під наглядом лікаря, який має досвід застосування протипухлинної хіміотерапії. Бартизар® показаний тільки для внутрішньовенного та підшкірного введення. Чи не вводити інтратекально. До початку та під час кожного циклу терапії необхідно проводити повний аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули та вмісту тромбоцитів. Тромбоцитопенія Найчастіше при терапії бортезомібом спостерігається минуща тромбоцитопенія, при цьому найменша кількість тромбоцитів зазвичай спостерігається на 11 день циклу. Циклова періодичність зменшення та збільшення кількості тромбоцитів спостерігалося протягом усіх 8 циклів при застосуванні препарату 2 рази на тиждень, таким чином немає даних, що підтверджують наростаючу тромбоцитопенію. При зниженні кількості тромбоцитів Для лікування гематологічної токсичності можна застосовувати колонієстимулюючі фактори, переливання тромбоцитарної та еритроцитарної маси. Шлунково-кишкові порушення З метою запобігання нудоті та блюванню рекомендується застосування протиблювотних препаратів. У разі виникнення діареї призначають протидіарейні лікарські засоби. Для запобігання або лікування зневоднення хворим необхідно проводити регідратаційну терапію та підтримувати водно-електролітний баланс. У зв'язку з можливим розвитком непрохідності кишечника необхідно проводити динамічний нагляд за пацієнтами із запорами. Прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія Дуже рідко траплялися випадки з невстановленою причиною виникнення прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії (ПМЛ) зі смертельним результатом при застосуванні бортезомібу. Пацієнти з діагнозом ПМЛ проходили лікування імунодепресантами до або одночасно з бортезомібом. Більшість випадків ПМЛ було діагностовано протягом 12 місяців від початку лікування бортезомібом. Потрібна особлива увага щодо підозрілих ПМЛ симптомів, які пацієнт може сам не помітити (наприклад, когнітивні, неврологічні чи психіатричні). При підозрі на ПМЛ слід призупинити подальше лікування бортезоміб до виключення діагнозу ПМЛ. Периферична нейропатія У разі виникнення нейропатії проводять підтримуючу терапію. Зазвичай частота розвитку периферичної нейропатії досягає максимуму на 5-му циклі лікування бортезомібом. З появою нових або посиленням наявних симптомів периферичної нейропатії може знадобитися зниження дози та зміна режиму введення препарату. Пацієнти повинні бути під постійним наглядом у зв'язку з можливістю виникнення симптомів нейропатії (відчуття печіння, гіперестезія, кінестезія, парестезія, відчуття дискомфорту, невропатичний біль або слабкість). Необхідно постійно контролювати стан пацієнтів, які отримують терапію бортезомібом спільно з іншими препаратами, що сприяють виникненню нейропатії (зокрема одночасний прийом талідоміду). Частота виникнення нейропатії при підшкірному введенні препарату Бартизар нижча, ніж така при внутрішньовенному введенні. У пацієнтів із судомами чи епілепсією в анамнезі описані нечасті випадки розвитку судом. Потрібна особлива обережність при лікуванні пацієнтів, які мають будь-які фактори ризику судом. Ортостатична гіпотензія Терапія бортезомібом часто супроводжується ортостатичною гіпотензією. У більшості випадків вона буває слабкою або середньою тяжкістю і може спостерігатися в ході лікування. Рідко спостерігалися короткочасні втрати свідомості. Слід дотримуватись обережності при застосуванні бортезомібу у пацієнтів, які мають в анамнезі непритомність, діабетичну нейропатію, які отримують гіпотензивні препарати, а також у пацієнтів, які мають зневоднення на фоні діареї або блювання. Пацієнтів слід проінструктувати про необхідність звернення до лікаря у разі запаморочення, почуття "легкості в голові" або непритомності. При розвитку ортостатичної гіпотензії рекомендується гідратація, введення глюкокортикостероїдів та/або симпатоміметиків; за необхідності слід знизити дозу гіпотензивних препаратів. Серцева недостатність При застосуванні бортезомібу описано розвиток або посилення наявної хронічної серцевої недостатності. До розвитку ознак та симптомів серцевої недостатності може призводити затримка рідини. Пацієнти з факторами ризику або із захворюваннями серця в анамнезі повинні піддаватися ретельному спостереженню. Печінкова недостатність Описано випадки виникнення гострої печінкової недостатності у пацієнтів, які на тлі терапії бортезомібом одночасно приймали як супутнє лікування інші препарати. Такі ознаки порушення функції печінки, як збільшення активності печінкових ферментів, гіпербілірубінемія або гепатит, зазвичай проходили при відміні бортезомібу. Пацієнтам із симптомами порушення функції печінки слід призначати препарат у нижчих початкових дозах та проводити моніторинг на предмет виникнення токсичності, оскільки бортезоміб метаболізується “печінковими” ферментами і його концентрація може збільшитись при порушенні функції печінки середнього та тяжкого ступеня. Синдром задньої оборотної лейкоенцефалопатії У пацієнтів, які приймають бортезоміб, відзначався синдром задньої оборотної лейкоенцефалопатії - рідкісне, оборотне неврологічне порушення, яке може супроводжуватися судомами, підвищенням артеріального тиску, головним болем, летаргією, сплутаністю свідомості, сліпотою та іншими візуальними та неврологічними порушеннями. Для підтвердження діагнозу проводиться магнітно-резонансна томографія мозку. При розвитку синдрому задньої оборотної лейкоенцефалопатії слід припинити застосування бортезомібу. Безпека відновлення лікування бортезомібом після раніше виявленого синдрому задньої оборотної лейкоенцефалопатії невідома. Реактивація вірусу Herpes zoster Лікарям слід розглянути можливість проведення противірусної профілактики у пацієнтів, які отримують терапію препаратом Бартізар®. У пацієнтів, які отримують терапію бортезомібом, мелфаланом та преднізоном, частота реактивації вірусу Herpes zoster була більшою порівняно з пацієнтами, які отримують терапію мелфаланом та преднізоном (14% та 4% відповідно). Проведення противірусної профілактики достовірно знижує частоту реактивації вірусу Herpes zoster. Порушення функції легень У поодиноких випадках при застосуванні бортезомібу спостерігалися гострі дифузні інфільтративні захворювання легень невідомої етіології, такі як пневмонії, інтерстиціальна пневмонія, легенева інфільтрація та синдром гострої дихальної недостатності. Деякі з цих станів призвели до смерті. У разі появи симптомів розладу функції легень або погіршення наявних симптомів необхідно відразу ж провести діагностику та призначити пацієнтам відповідне лікування. Не рекомендується схема терапії бортезомібом з одночасним застосуванням високих доз цитарабіну (2 г/м2 на день) безперервною протягом 24 годин інфузії (може призвести до летального результату). Синдром лізису пухлини У зв'язку з можливим розвитком гіперурикемії, пов'язаної із синдромом лізису пухлини, пацієнтам під час терапії рекомендується визначати концентрацію сечової кислоти та креатиніну у сироватці крові. Для запобігання гіперурикемії рекомендується рясне питво, при необхідності алопуринол та залужування сечі. При застосуванні препарату Бартізар у пацієнтів, які одночасно приймають пероральні гіпоглікемічні препарати, слід ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові та за необхідності провести корекцію дози гіпоглікемічних препаратів. Реакції імунокомплексного типу Описано випадки виникнення реакцій імунокомплексного типу (сироваткова хвороба, поліартрит з висипом та проліферативний гломерулонефрит). У цих випадках лікування бортезоміб слід припинити. У період лікування будь-якого із статевих партнерів рекомендується використовувати надійні методи контрацепції. При роботі з препаратом Бартізар слід дотримуватися загальноприйнятих правил поводження з цитотоксичними препаратами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час лікування бортезомібом можливі виникнення запаморочення, непритомності, зорових розладів та інших небажаних явищ, які можуть негативно вплинути на здатність керувати транспортними засобами та роботу з механізмами. З появою описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активні речовини: бетагістину дигідрохлорид – 16 мг; допоміжні речовини: МКЦ; лактоза (цукор молочний); лимонної кислоти; моногідрат; кремнію діоксид колоїдний (аеросил); кросповідон; тальк; стеарат магнію. У контурній комірковій упаковці 10 шт.; у пачці картонної 2, 3 або 5 упаковок.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі двоопуклі, з ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаПокращує мікроциркуляцію, гістамінергічний.ФармакокінетикаАбсорбується швидко, зв'язування з білками плазми низьке. Час, необхідний досягнення Cmax — 3 год. Практично повністю виводиться нирками у вигляді метаболіту (2-піридилоцтової кислоти) протягом 24 год. T1/2 - 3-4 год.ФармакодинамікаАгоніст Н1-рецепторів судин внутрішнього вуха та антагоніст Н3-рецепторів вестибулярних ядер ЦНС. Шляхом прямого агоністичного впливу на Н1-рецептори судин внутрішнього вуха, а також опосередковано через вплив на Н3-рецептори покращує мікроциркуляцію та проникність капілярів, нормалізує тиск ендолімфи у лабіринті та равлику, збільшує кровотік у базилярній артерії. Має виражений центральний ефект, будучи інгібітором Н3-рецепторів ядер вестибулярного нерва. Покращує провідність у нейронах вестибулярних ядер на рівні ствола головного мозку. Клінічним проявом зазначених властивостей є зниження частоти та інтенсивності запаморочень, зменшення шуму у вухах, покращення слуху у разі його зниження.Показання до застосуваннялікування та профілактика вестибулярного запаморочення різної етіології; синдроми, що включають запаморочення та головний біль, шум у вухах, прогресуюче зниження слуху, нудоту, блювання; хвороба та синдром Меньєра.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; непереносимість лактози; дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; вік до 18 років; вагітність; період лактації. З обережністю: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (в анамнезі); феохромоцитома; бронхіальна астма. Зазначених хворих слід регулярно спостерігати під час лікування.Вагітність та лактаціяНедостатньо даних для оцінки впливу препарату в період вагітності та лактації. У зв'язку з цим протипоказаний прийом вагітності. На час лікування необхідно припинити грудне вигодовування.Побічна діяШлунково-кишкові розлади, алергічні реакції з боку шкірних покровів (шкірний висип, свербіж, кропив'янка), набряк Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтигістамінні препарати при одночасному прийомі знижують ефект бетагістину. Випадки взаємодії чи несумісності з іншими ЛЗ невідомі.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі по 1/2-1 табл. 3 рази на день. Поліпшення зазвичай відзначається вже на початку терапії, стабільний терапевтичний ефект настає після 2 тижнів лікування та може наростати протягом кількох місяців лікування. Лікування тривале. Курс лікування визначається індивідуально.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, судоми. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБетагістин не має седативного ефекту і не впливає на здатність керувати автомобілем або займатися видами діяльності, що вимагають швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бетагістину дигідрохлорид 24 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог гістаміну. Діє подібно до гістаміну, головним чином, на гістамінові H1-рецептори. Викликає розширення прекапілярів, зокрема, полегшує мікроциркуляцію у лабіринті. Крім того, бетагістин регулює тиск ендолімфи в лабіринті та равлику, призводячи до клінічного поліпшення при запамороченні різної етіології. Знижує частоту та інтенсивність запаморочення, зменшує шум у вухах, сприяє покращенню слуху у випадках його зниження. Підвищує тонус гладкої мускулатури бронхів, ШКТ. Може спричинити посилення секреції шлункового соку.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо бетагістину дигідрохлорид швидко і практично повністю абсорбується із ШКТ. Зв'язування із білками плазми низьке. Практично повністю виводиться з організму із сечею протягом 24 год. T1/2; - 3-4 год.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує мікроциркуляцію лабіринту, що застосовується при патології вестибулярного апарату.Показання до застосуванняХвороба Меньєра; синдроми, що характеризуються запамороченням, шумом у вухах та/або прогресуючою втратою слуху, у т.ч. водянка лабіринту внутрішнього вуха, вестибулярні та лабіринтні порушення (включаючи запаморочення, шум і біль у вухах, головний біль, нудота, блювання, зниження слуху), вестибулярний неврит, лабіринтит, доброякісне позиційне запаморочення (в т.ч.); вертебробазилярна недостатність, посттравматична енцефалопатія, атеросклероз судин головного мозку (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняФеохромоцитома, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, бронхіальна астма, І триместр вагітності, підвищена чутливість до бетагістину.Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосування в І триместрі вагітності та в період лактації. З обережністю слід застосовувати у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Застосування у дітей З обережністю слід застосовувати у дітей.Побічна діяЗ боку травної системи: можливі незначно виражені нудота, почуття тяжкості в епігастрії. Алергічні реакції: в окремих випадках - шкірний висип, свербіж, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтигістамінні препарати при одночасному прийомі знижують ефект бетагістину.Спосіб застосування та дозиРазова доза – 8-16 мг, кратність прийому – 3 рази на добу. Лікування проводять тривалий час.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка або дванадцятипалої кишки в анамнезі, у II та III триместрах вагітності, а також у дітей. Необхідно враховувати, що бажаний клінічний ефект досягається після кількох місяців лікування. При диспептичних симптомах бетагістин рекомендується приймати під час або після їди.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 таб. Активні речовини: бісопрололу фумарат – 10 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 150.4 мг, крохмаль кукурудзяний – 73 мг, кроскармеллозу натрію – 4.9 мг, магнію стеарат – 2.4 мг, кремнію діоксид колоїдний – 2.3 мг; Склад плівкової оболонки: опадрай II білий – 7 мг, у т. ч. полівініловий спирт – 2.8 мг, макрогол – 1.41 мг, титану діоксид – 1.75 мг, тальк – 1.04 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (алюміній/ПВХ) (3, 5, 10) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​від білого до жовтувато-білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтиангінальний, гіпотензивний, антиаритмічний.ФармакокінетикаВсмоктування Бісопролол майже повністю (>90%) всмоктується із ШКТ. Його біодоступність внаслідок незначної метаболізації при первинному проходженні через печінку («10%) становить близько 90% після вживання. Їда не впливає на біодоступність. Бісопролол демонструє лінійну кінетику, причому його концентрація в плазмі пропорційна прийнятій дозі в діапазоні від 5 до 20 мг. Tmax у плазмі становить 2-3 год. Розподіл Бісопролол розподіляється досить широко. Vd складає 3,5 л/кг. Зв'язок з білками плазми досягає приблизно 30%. Метаболізм Метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Всі метаболіти полярні (водорозчинні) і виводяться нирками. Основні метаболіти, що виявляються у плазмі крові та сечі, не виявляють фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з мікросомами печінки людини в умовах in vitro, показують, що бісопролол метаболізується насамперед за допомогою ізоферменту CYP3A4 (близько 95%), а ізофермент CYP2D6 відіграє лише незначну роль. Виведення Кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням нирками у незміненому вигляді (50%) та метаболізмом у печінці (50%) до метаболітів, які також виводяться нирками. Загальний кліренс становить 15 л/година. Т1/2 - 10-12 год. Фармакокінетика у різних груп пацієнтів Відсутня інформація про фармакокінетику бісопрололу у пацієнтів з ХСН та одночасним порушенням функції печінки або нирок.ФармакодинамікаСелективний β1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Він має лише незначну спорідненість до β2-адренорецепторів гладкої мускулатури бронхів і судин, а також до β2-адренорецепторів, що беруть участь у регуляції метаболізму. Отже, бісопролол загалом не впливає на опір дихальних шляхів та метаболічні процеси, до яких залучені β2-адренорецептори. Виборча дія бісопрололу на β1-адренорецептори зберігається за межами терапевтичного діапазону. Бісопролол не має вираженої негативної інотропної дії. Його максимальний ефект досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Навіть при застосуванні бісопрололу 1 раз на добу його терапевтичний ефект зберігається протягом 24 годин завдяки 10–12-годинному Т1/2 із плазми крові. Як правило, максимальне зниження артеріального тиску досягається через 2 тижні після початку лікування. Бісопролол знижує активність симпатоадреналової системи, блокуючи β1-адренорецептори серця. При одноразовому прийомі внутрішньо у пацієнтів з ІХС без ознак ХСН бісопролол уріжає ЧСС, зменшує ударний об'єм серця і, як наслідок, зменшує фракцію викиду та потребу міокарда у кисні. При тривалій терапії спочатку підвищений ОПСС знижується. Зниження активності реніну в плазмі крові розглядається як один із компонентів антигіпертензивної дії β-адреноблокаторів.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, профілактика нападів стенокардії, хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бісопрололу; гостра серцева недостатність; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, що потребує проведення інотропної терапії; кардіогенний шок; AV-блокада II та III ступеня без електрокардіостимулятора; синдром слабкості синусного вузла; синоатріальна блокада; важка брадикардія (ЧСС Обмеження до застосування Проведення десенсибілізуючої терапії; стенокардія Принцметала; гіпертиреоз; цукровий діабет типу 1 та цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози в крові; AV-блокада І ступеня; тяжка ниркова недостатність (Cl креатинінуВагітність та лактаціяПри вагітності бісопролол слід рекомендувати до застосування лише в тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. Як правило, β-адреноблокатори знижують кровообіг у плаценті і можуть впливати на розвиток плода. Слід відстежувати кровообіг у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком майбутньої дитини та у разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плоду приймати альтернативні методи терапії з доведеним профілем безпеки застосування під час вагітності. Слід ретельно обстежити новонародженого: у перші 3 дні життя можуть виникати симптоми брадикардії та гіпоглікемії. Даних щодо виділення бісопрололу в грудне молоко немає. Тому прийом цього ЛЗ не рекомендується жінкам у період грудного вигодовування. Якщо його прийом у період лактації необхідний, грудне вигодовування слід припинити. Категорія дії на плід за FDA - C.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступних критеріїв, рекомендованих ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку нервової системи: часто – запаморочення1, головний біль1; рідко – втрата свідомості. З боку психіки: нечасто – депресія, безсоння; рідко – галюцинації, нічні кошмари. З боку органу зору: рідко - зменшення сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз); дуже рідко – кон'юнктивіт. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – порушення слуху. З боку ССС: дуже часто – брадикардія (у пацієнтів із ХСН); часто - посилення симптомів перебігу ХСН (у пацієнтів з ХСН), відчуття похолодання або оніміння в кінцівках, виражене зниження артеріального тиску, особливо у пацієнтів з ХСН; нечасто - порушення AV провідності, брадикардія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією), збільшення симптомів перебігу ХСН (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією), ортостатична гіпотензія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструкцією дихальних шляхів в анамнезі; рідко – алергічний риніт. З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота, блювання, діарея, запор. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, висипання на шкірі, гіперемія шкірних покривів; дуже рідко – алопеція. Сприяти загостренню симптомів перебігу псоріазу або викликати псоріазоподібний висип можуть β-адреноблокатори. З боку статевих органів та молочної залози: рідко – порушення потенції. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенія (у пацієнтів з ХСН), підвищена стомлюваність1; нечасто – астенія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією чи стенокардією). Лабораторні та інструментальні дані: рідко – підвищення концентрації тригліцеридів та активності ACT та AЛT у плазмі крові. 1 У пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією особливо часто ці симптоми з'являються на початку курсу лікування. Зазвичай ці явища мають легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиНа ефективність та переносимість бісопрололу може вплинути одночасний прийом інших ЛЗ. Така взаємодія може відбуватися також у випадках, коли два ЛЗ прийняті через короткий проміжок часу. Нерекомендовані комбінації Лікування ХСН. Антиаритмічні ЛЗ І класу (наприклад хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність міокарда. Усі показання до застосування бісопрололу. БКК типу верапамілу та меншою мірою дилтіазему при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають β-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV блокади. Гіпотензивні ЛЗ центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин) можуть призвести до ушкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різке скасування, особливо до відміни β-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку рикошетної артеріальної гіпертензії. Комбінації, що потребують особливої ​​обережності Лікування артеріальної гіпертензії та стенокардії. Антиаритмічні засоби I класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність міокарда. Усі показання до застосування бісопрололу. БКК – похідні дигідропіридину (наприклад ніфедипін, фелодипін, амлодипін) – при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV провідності. Дія β-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, очні краплі для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження АТ, ушкодження ЧСС). Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних ЛЗ для внутрішнього прийому може посилюватися. Ознаки гіпоглікемії, зокрема тахікардія, можуть маскуватись або пригнічуватися. Подібна взаємодія більш ймовірна при застосуванні неселективних β-адреноблокаторів. ЛЗ для проведення загальної анестезії можуть збільшувати ризик кардіодепресивної дії, що призводить до артеріальної гіпотензії. Серцеві глікозиди при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до збільшення часу проведення імпульсу і таким чином до розвитку брадикардії. НПЗЗ можуть знижувати антигіпертензивний ефект бісопрололу. Одночасне застосування бісопрололу з β-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Застосування бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на α- та β-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин), може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю α-адренорецепторів, що призводить до підвищення АТ. Подібні взаємодії є більш ймовірними при застосуванні неселективних β-адреноблокаторів. Гіпотензивні ЛЗ, як і інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини), можуть посилювати антигіпертензивний ефект бісопрололу. Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО) можуть посилювати антигіпертензивний ефект β-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для прийому внутрішньо добова доза становить 2.5-10 мг, частота прийому – 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 10 мг.ПередозуванняСимптоми: найчастіші симптоми передозування – AV-блокада, виражена брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу сильно варіює в окремих пацієнтів, і, ймовірно, пацієнти з ХСН мають високу чутливість. Лікування: насамперед необхідно припинити прийом бісопрололу та почати підтримуючу симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести ЛЗ, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженому зниженні АТ: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорних ЛЗ. При AV-блокаді: пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування α- та β-адреноміметиками, такими як епінефрін. У разі потреби – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, ЛЗ із позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів. При бронхоспазму: застосування бронходилататорів, у т.ч. β2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення декстрози.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування бісопрололом не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ІХС. Якщо припинення лікування необхідно, дозу слід знижувати поступово. При одночасному застосуванні клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни бісопрололу. На початкових етапах лікування бісопрололом пацієнти потребують постійного спостереження. Контроль за станом пацієнтів, які приймають бісопролол, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім – 1 раз на 3-4 місяці), проведення ЕКГ, визначення концентрації глюкози в крові у пацієнтів з цукровим діабетом (1 раз на 4 -5 міс). У пацієнтів похилого віку рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 місяців). Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність консультації лікаря при ЧСС Бісопролол слід застосовувати з обережністю у таких випадках: цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози у плазмі крові – симптоми вираженої гіпоглікемії, такі як тахікардія, відчуття серцебиття або підвищене потовиділення, можуть маскуватися; сувора дієта; проведення десенсибілізуючої терапії; AV-блокада І ступеня; стенокардія Принцметала; порушення периферичного артеріального кровообігу легкого та помірного ступеня (на початку терапії може виникнути посилення симптомів); псоріаз (у т. ч. в анамнезі). У разі виявлення у пацієнтів похилого віку наростаючої брадикардії (ЧСС Рекомендується припинити терапію при розвитку депресії, спричиненої прийомом β-адреноблокаторів. Дихальна система Перед початком терапії рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у пацієнтів із обтяженим бронхолегеневим анамнезом. При бронхіальній астмі або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих ЛЗ. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення резистентності дихальних шляхів, що потребує більш високої дози β2-адреноміметиків. У курців ефективність β-адреноблокаторів нижча. Алергічні реакції β-адреноблокатори, включаючи бісопролол, можуть підвищувати чутливість до алергенів та тяжкість анафілактичних реакцій через ослаблення адренергічної компенсаторної регуляції під дією β-адреноблокаторів. Терапія епінефрином який завжди дає очікуваний терапевтичний ефект. Загальна анестезія При проведенні загальної анестезії слід враховувати ризик виникнення блокади β-адренорецепторів. Якщо необхідно припинити терапію бісопрололом перед хірургічним втручанням, це слід робити поступово та завершувати за 48 годин до проведення загальної анестезії. Феохромоцитома У пацієнтів з пухлиною надниркових залоз (феохромоцитомою) бісопролол може застосовуватися тільки на тлі одночасного застосування α-адреноблокаторів. Гіпертиреоз Під час лікування бісопрололом симптоми гіперфункції щитовидної залози (гіпертиреозу) можуть маскуватися. Пацієнти, які користуються контактними лінзами, мають бути поінформовані, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок чи печінки. При порушенні функції печінки або нирок легкого або помірного ступеня корекція дози не потрібна. При тяжкому порушенні функції нирок (Cl креатиніну Літній вік. Корекція дози не потрібна. Діти. Оскільки немає достатньої кількості даних щодо застосування бісопрололу у дітей, не рекомендується застосовувати його у дітей до 18 років. В даний час недостатньо даних щодо застосування бісопрололу у пацієнтів з ХСН у поєднанні з цукровим діабетом типу 1, тяжкими порушеннями функції нирок та/або печінки, рестриктивною кардіоміопатією, вродженими вадами серця або вадами клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями. Також досі не було отримано достатньо даних щодо пацієнтів із ХСН з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців. Вплив на здатність виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають особливої ​​уваги та швидких реакцій (наприклад управління автотранспортом, робота з рухомими механізмами). Бісопролол не впливає на здатність керувати автотранспортом згідно з результатами дослідження у пацієнтів з ІХС. Однак внаслідок індивідуальних реакцій здатність керувати автотранспортом або працювати з складними технічно механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування після зміни дози, а також при одночасному вживанні алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 таб. Активні речовини: бісопрололу фумарат – 10 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 150.4 мг, крохмаль кукурудзяний – 73 мг, кроскармеллозу натрію – 4.9 мг, магнію стеарат – 2.4 мг, кремнію діоксид колоїдний – 2.3 мг; Склад плівкової оболонки: опадрай II білий – 7 мг, у т. ч. полівініловий спирт – 2.8 мг, макрогол – 1.41 мг, титану діоксид – 1.75 мг, тальк – 1.04 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (алюміній/ПВХ) (3, 5, 10) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​від білого до жовтувато-білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтиангінальний, гіпотензивний, антиаритмічний.ФармакокінетикаВсмоктування Бісопролол майже повністю (>90%) всмоктується із ШКТ. Його біодоступність внаслідок незначної метаболізації при первинному проходженні через печінку («10%) становить близько 90% після вживання. Їда не впливає на біодоступність. Бісопролол демонструє лінійну кінетику, причому його концентрація в плазмі пропорційна прийнятій дозі в діапазоні від 5 до 20 мг. Tmax у плазмі становить 2-3 год. Розподіл Бісопролол розподіляється досить широко. Vd складає 3,5 л/кг. Зв'язок з білками плазми досягає приблизно 30%. Метаболізм Метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Всі метаболіти полярні (водорозчинні) і виводяться нирками. Основні метаболіти, що виявляються у плазмі крові та сечі, не виявляють фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з мікросомами печінки людини в умовах in vitro, показують, що бісопролол метаболізується насамперед за допомогою ізоферменту CYP3A4 (близько 95%), а ізофермент CYP2D6 відіграє лише незначну роль. Виведення Кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням нирками у незміненому вигляді (50%) та метаболізмом у печінці (50%) до метаболітів, які також виводяться нирками. Загальний кліренс становить 15 л/година. Т1/2 - 10-12 год. Фармакокінетика у різних груп пацієнтів Відсутня інформація про фармакокінетику бісопрололу у пацієнтів з ХСН та одночасним порушенням функції печінки або нирок.ФармакодинамікаСелективний β1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Він має лише незначну спорідненість до β2-адренорецепторів гладкої мускулатури бронхів і судин, а також до β2-адренорецепторів, що беруть участь у регуляції метаболізму. Отже, бісопролол загалом не впливає на опір дихальних шляхів та метаболічні процеси, до яких залучені β2-адренорецептори. Виборча дія бісопрололу на β1-адренорецептори зберігається за межами терапевтичного діапазону. Бісопролол не має вираженої негативної інотропної дії. Його максимальний ефект досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Навіть при застосуванні бісопрололу 1 раз на добу його терапевтичний ефект зберігається протягом 24 годин завдяки 10–12-годинному Т1/2 із плазми крові. Як правило, максимальне зниження артеріального тиску досягається через 2 тижні після початку лікування. Бісопролол знижує активність симпатоадреналової системи, блокуючи β1-адренорецептори серця. При одноразовому прийомі внутрішньо у пацієнтів з ІХС без ознак ХСН бісопролол уріжає ЧСС, зменшує ударний об'єм серця і, як наслідок, зменшує фракцію викиду та потребу міокарда у кисні. При тривалій терапії спочатку підвищений ОПСС знижується. Зниження активності реніну в плазмі крові розглядається як один із компонентів антигіпертензивної дії β-адреноблокаторів.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, профілактика нападів стенокардії, хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бісопрололу; гостра серцева недостатність; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, що потребує проведення інотропної терапії; кардіогенний шок; AV-блокада II та III ступеня без електрокардіостимулятора; синдром слабкості синусного вузла; синоатріальна блокада; важка брадикардія (ЧСС Обмеження до застосування Проведення десенсибілізуючої терапії; стенокардія Принцметала; гіпертиреоз; цукровий діабет типу 1 та цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози в крові; AV-блокада І ступеня; тяжка ниркова недостатність (Cl креатинінуВагітність та лактаціяПри вагітності бісопролол слід рекомендувати до застосування лише в тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. Як правило, β-адреноблокатори знижують кровообіг у плаценті і можуть впливати на розвиток плода. Слід відстежувати кровообіг у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком майбутньої дитини та у разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плоду приймати альтернативні методи терапії з доведеним профілем безпеки застосування під час вагітності. Слід ретельно обстежити новонародженого: у перші 3 дні життя можуть виникати симптоми брадикардії та гіпоглікемії. Даних щодо виділення бісопрололу в грудне молоко немає. Тому прийом цього ЛЗ не рекомендується жінкам у період грудного вигодовування. Якщо його прийом у період лактації необхідний, грудне вигодовування слід припинити. Категорія дії на плід за FDA - C.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступних критеріїв, рекомендованих ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку нервової системи: часто – запаморочення1, головний біль1; рідко – втрата свідомості. З боку психіки: нечасто – депресія, безсоння; рідко – галюцинації, нічні кошмари. З боку органу зору: рідко - зменшення сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз); дуже рідко – кон'юнктивіт. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – порушення слуху. З боку ССС: дуже часто – брадикардія (у пацієнтів із ХСН); часто - посилення симптомів перебігу ХСН (у пацієнтів з ХСН), відчуття похолодання або оніміння в кінцівках, виражене зниження артеріального тиску, особливо у пацієнтів з ХСН; нечасто - порушення AV провідності, брадикардія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією), збільшення симптомів перебігу ХСН (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією), ортостатична гіпотензія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструкцією дихальних шляхів в анамнезі; рідко – алергічний риніт. З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота, блювання, діарея, запор. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, висипання на шкірі, гіперемія шкірних покривів; дуже рідко – алопеція. Сприяти загостренню симптомів перебігу псоріазу або викликати псоріазоподібний висип можуть β-адреноблокатори. З боку статевих органів та молочної залози: рідко – порушення потенції. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенія (у пацієнтів з ХСН), підвищена стомлюваність1; нечасто – астенія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією чи стенокардією). Лабораторні та інструментальні дані: рідко – підвищення концентрації тригліцеридів та активності ACT та AЛT у плазмі крові. 1 У пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією особливо часто ці симптоми з'являються на початку курсу лікування. Зазвичай ці явища мають легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиНа ефективність та переносимість бісопрололу може вплинути одночасний прийом інших ЛЗ. Така взаємодія може відбуватися також у випадках, коли два ЛЗ прийняті через короткий проміжок часу. Нерекомендовані комбінації Лікування ХСН. Антиаритмічні ЛЗ І класу (наприклад хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність міокарда. Усі показання до застосування бісопрололу. БКК типу верапамілу та меншою мірою дилтіазему при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають β-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV блокади. Гіпотензивні ЛЗ центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин) можуть призвести до ушкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різке скасування, особливо до відміни β-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку рикошетної артеріальної гіпертензії. Комбінації, що потребують особливої ​​обережності Лікування артеріальної гіпертензії та стенокардії. Антиаритмічні засоби I класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність міокарда. Усі показання до застосування бісопрололу. БКК – похідні дигідропіридину (наприклад ніфедипін, фелодипін, амлодипін) – при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV провідності. Дія β-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, очні краплі для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження АТ, ушкодження ЧСС). Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних ЛЗ для внутрішнього прийому може посилюватися. Ознаки гіпоглікемії, зокрема тахікардія, можуть маскуватись або пригнічуватися. Подібна взаємодія більш ймовірна при застосуванні неселективних β-адреноблокаторів. ЛЗ для проведення загальної анестезії можуть збільшувати ризик кардіодепресивної дії, що призводить до артеріальної гіпотензії. Серцеві глікозиди при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до збільшення часу проведення імпульсу і таким чином до розвитку брадикардії. НПЗЗ можуть знижувати антигіпертензивний ефект бісопрололу. Одночасне застосування бісопрололу з β-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Застосування бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на α- та β-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин), може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю α-адренорецепторів, що призводить до підвищення АТ. Подібні взаємодії є більш ймовірними при застосуванні неселективних β-адреноблокаторів. Гіпотензивні ЛЗ, як і інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини), можуть посилювати антигіпертензивний ефект бісопрололу. Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО) можуть посилювати антигіпертензивний ефект β-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для прийому внутрішньо добова доза становить 2.5-10 мг, частота прийому – 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 10 мг.ПередозуванняСимптоми: найчастіші симптоми передозування – AV-блокада, виражена брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу сильно варіює в окремих пацієнтів, і, ймовірно, пацієнти з ХСН мають високу чутливість. Лікування: насамперед необхідно припинити прийом бісопрололу та почати підтримуючу симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести ЛЗ, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженому зниженні АТ: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорних ЛЗ. При AV-блокаді: пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування α- та β-адреноміметиками, такими як епінефрін. У разі потреби – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, ЛЗ із позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів. При бронхоспазму: застосування бронходилататорів, у т.ч. β2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення декстрози.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування бісопрололом не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ІХС. Якщо припинення лікування необхідно, дозу слід знижувати поступово. При одночасному застосуванні клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни бісопрололу. На початкових етапах лікування бісопрололом пацієнти потребують постійного спостереження. Контроль за станом пацієнтів, які приймають бісопролол, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім – 1 раз на 3-4 місяці), проведення ЕКГ, визначення концентрації глюкози в крові у пацієнтів з цукровим діабетом (1 раз на 4 -5 міс). У пацієнтів похилого віку рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 місяців). Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність консультації лікаря при ЧСС Бісопролол слід застосовувати з обережністю у таких випадках: цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози у плазмі крові – симптоми вираженої гіпоглікемії, такі як тахікардія, відчуття серцебиття або підвищене потовиділення, можуть маскуватися; сувора дієта; проведення десенсибілізуючої терапії; AV-блокада І ступеня; стенокардія Принцметала; порушення периферичного артеріального кровообігу легкого та помірного ступеня (на початку терапії може виникнути посилення симптомів); псоріаз (у т. ч. в анамнезі). У разі виявлення у пацієнтів похилого віку наростаючої брадикардії (ЧСС Рекомендується припинити терапію при розвитку депресії, спричиненої прийомом β-адреноблокаторів. Дихальна система Перед початком терапії рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у пацієнтів із обтяженим бронхолегеневим анамнезом. При бронхіальній астмі або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих ЛЗ. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення резистентності дихальних шляхів, що потребує більш високої дози β2-адреноміметиків. У курців ефективність β-адреноблокаторів нижча. Алергічні реакції β-адреноблокатори, включаючи бісопролол, можуть підвищувати чутливість до алергенів та тяжкість анафілактичних реакцій через ослаблення адренергічної компенсаторної регуляції під дією β-адреноблокаторів. Терапія епінефрином який завжди дає очікуваний терапевтичний ефект. Загальна анестезія При проведенні загальної анестезії слід враховувати ризик виникнення блокади β-адренорецепторів. Якщо необхідно припинити терапію бісопрололом перед хірургічним втручанням, це слід робити поступово та завершувати за 48 годин до проведення загальної анестезії. Феохромоцитома У пацієнтів з пухлиною надниркових залоз (феохромоцитомою) бісопролол може застосовуватися тільки на тлі одночасного застосування α-адреноблокаторів. Гіпертиреоз Під час лікування бісопрололом симптоми гіперфункції щитовидної залози (гіпертиреозу) можуть маскуватися. Пацієнти, які користуються контактними лінзами, мають бути поінформовані, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок чи печінки. При порушенні функції печінки або нирок легкого або помірного ступеня корекція дози не потрібна. При тяжкому порушенні функції нирок (Cl креатиніну Літній вік. Корекція дози не потрібна. Діти. Оскільки немає достатньої кількості даних щодо застосування бісопрололу у дітей, не рекомендується застосовувати його у дітей до 18 років. В даний час недостатньо даних щодо застосування бісопрололу у пацієнтів з ХСН у поєднанні з цукровим діабетом типу 1, тяжкими порушеннями функції нирок та/або печінки, рестриктивною кардіоміопатією, вродженими вадами серця або вадами клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями. Також досі не було отримано достатньо даних щодо пацієнтів із ХСН з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців. Вплив на здатність виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають особливої ​​уваги та швидких реакцій (наприклад управління автотранспортом, робота з рухомими механізмами). Бісопролол не впливає на здатність керувати автотранспортом згідно з результатами дослідження у пацієнтів з ІХС. Однак внаслідок індивідуальних реакцій здатність керувати автотранспортом або працювати з складними технічно механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування після зміни дози, а також при одночасному вживанні алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бісопролол (у формі фумарату) 2,5 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, двоопуклі, з ризиком.Фармакотерапевтична групаСелективний бета1-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючої активності. Знижує активність реніну плазми, зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує ЧСС (у спокої та при навантаженні) та серцевий викид, при цьому ударний обсяг суттєво не зменшується. Пригнічує AV-провідність. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. У високих дозах (200 мг і більше) може викликати блокаду та β2-адренорецепторів головним чином у бронхах та у гладких м'язах судин. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичною стимуляцією периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має більше значення для хворих із вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження АТ та впливом на ЦНС. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урізання ЧСС та зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусного та ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV-провідності (переважно в антеград через AV-вузол) та за додатковими шляхами.ФармакокінетикаАбсорбція – 80-90%, прийом їжі не впливає на абсорбцію. Cmax; у плазмі крові досягається через 2-4 год. Зв'язування з білками плазми - 26-33%. Бісопролол невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр; виділяється із грудним молоком. Метаболізується у печінці. T1/2; - 9-12 год. Виводиться нирками - 50% у незміненому вигляді, менше 2% - з жовчю.Клінічна фармакологіяБета1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, профілактика нападів стенокардії, хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуванняГостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, кардіогенний шок, колапс, AV-блокада ІІ та ІІІ ступеня (без кардіостимулятора), СССУ; синоатріальна блокада, виражена брадикардія (ЧСС <50 уд./хв), стенокардія Принцметала, виражене зниження АТ (систолічний АТ <90 мм рт.ст.), тяжкі форми бронхіальної астми та ХОЗЛ в анамнезі, пізні стадії порушення периферичного кровообігу, хвороба , феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів), метаболічний ацидоз, одночасний прийом інгібіторів МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В), дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до бісопрололу та інших бета-адреноблоків.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації не рекомендується і можливе у тому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. У виняткових випадках застосування при вагітності бісопролол слід відмінити за 72 години до очікуваного терміну пологів через можливість брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії та пригнічення дихання у новонародженого. Якщо скасування неможливе, необхідно ретельно контролювати стан новонародженого протягом 72 год після пологів. При необхідності застосування бісопрололу в період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Не рекомендується застосування у дітей.Побічна діяЗ боку нервової системи: слабкість, стомлюваність, запаморочення, головний біль, розлади сну, порушення з боку психіки (депресія, рідко - галюцинації), відчуття холоду та парестезії в кінцівках. З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, брадикардія, порушення AV-провідності, поява симптомів серцевої недостатності, посилення хромоти, що перемежується, і основних клінічних симптомів при синдромі Рейно. З боку органу зору: зменшення секреції слізної рідини, кон'юнктивіт. З боку системи травлення: діарея, запори, нудота, болі в животі. З боку кістково-м'язової системи: м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку шкіри та підшкірних тканин: ;шкірний свербіж; в окремих випадках – посилення проявів псоріазу, поява псоріазоподібних висипів. З боку дихальної системи: у схильних пацієнтів можлива поява симптомів бронхіальної обструкції. Інші: ; пітливість, припливи, порушення потенції, зниження толерантності до глюкози у хворих з цукровим діабетом, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні антацидних та протидіарейних засобів можливе зменшення абсорбції бета-адреноблокаторів. При одночасному застосуванні антиаритмічних засобів можливе різке зменшення артеріального тиску, зниження ЧСС, розвиток аритмії та/або серцевої недостатності. При одночасному застосуванні антигіпертензивних засобів можливе посилення антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні серцевих глікозидів можливі порушення провідності. При одночасному застосуванні симпатоміметиків (в т.ч. засобів, що входять до складу від кашлю, крапель у ніс, очних крапель) зменшується ефективність бісопрололу. При одночасному застосуванні верапамілу, дилтіазему можливе різке зменшення артеріального тиску, зниження ЧСС, розвиток аритмії та/або серцевої недостатності. При одночасному застосуванні гуанфацину можливі виражена брадикардія, порушення провідності. При одночасному застосуванні інсуліну, гіпоглігемічних засобів для внутрішнього застосування посилюється дія інсуліну або інших гіпоглігемічних засобів (необхідний регулярний контроль рівня глюкози в плазмі крові). При одночасному застосуванні клонідину можливі виражена брадикардія, гіпотензія, порушення провідності. У разі раптової відміни клонідину у пацієнтів, які отримують бісопролол, можливе різке підвищення артеріального тиску. При одночасному застосуванні ніфедипіну, інших блокаторів кальцієвих каналів, похідних дигідропіридину посилюється антигіпертензивна дія бісопрололу. При одночасному застосуванні резерпіну альфа-метилдопи можлива виражена брадикардія. При одночасному застосуванні рифампіцину можливе незначне зменшення T1/2; бісопрололу. При одночасному застосуванні похідних ерготаміну (в т.ч. засобів для лікування мігрені, що містять ерготамін), посилюються симптоми порушення периферичного кровообігу.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для прийому внутрішньо добова доза становить 2.5-10 мг, частота прийому – 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 10 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при псоріазі та при вказівках на псоріаз у сімейному анамнезі, цукровому діабеті у фазі декомпенсації, при схильності до алергічних реакцій. При феохромоцитомі застосування бісопрололу можливе лише після прийому альфа-адреноблокаторів. Не допускати раптового скасування бісопрололу, курс лікування слід закінчувати повільно з поступовим зменшенням дози. Перед хірургічним втручанням слід повідомити анестезіолога про лікування бісопрололом. Бісопролол у дозі більше 10 мг на добу слід застосовувати лише у виняткових випадках. Не слід перевищувати цю дозу при нирковій недостатності (КК менше 20 мл/хв) та тяжких порушеннях функції печінки. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З обережністю застосовують у пацієнтів, діяльність яких пов'язана з необхідністю концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бісопролол (у формі фумарату) 5 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, двоопуклі, з ризиком.Фармакотерапевтична групаСелективний бета1-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючої активності. Знижує активність реніну плазми, зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує ЧСС (у спокої та при навантаженні) та серцевий викид, при цьому ударний обсяг суттєво не зменшується. Пригнічує AV-провідність. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. У високих дозах (200 мг і більше) може викликати блокаду та β2-адренорецепторів головним чином у бронхах та у гладких м'язах судин. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичною стимуляцією периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має більше значення для хворих із вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження АТ та впливом на ЦНС. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урізання ЧСС та зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусного та ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV-провідності (переважно в антеград через AV-вузол) та за додатковими шляхами.ФармакокінетикаАбсорбція – 80-90%, прийом їжі не впливає на абсорбцію. Cmax; у плазмі крові досягається через 2-4 год. Зв'язування з білками плазми - 26-33%. Бісопролол невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр; виділяється із грудним молоком. Метаболізується у печінці. T1/2; - 9-12 год. Виводиться нирками - 50% у незміненому вигляді, менше 2% - з жовчю.Клінічна фармакологіяБета1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, профілактика нападів стенокардії, хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуванняГостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, кардіогенний шок, колапс, AV-блокада ІІ та ІІІ ступеня (без кардіостимулятора), СССУ; синоатріальна блокада, виражена брадикардія (ЧСС <50 уд./хв), стенокардія Принцметала, виражене зниження АТ (систолічний АТ <90 мм рт.ст.), тяжкі форми бронхіальної астми та ХОЗЛ в анамнезі, пізні стадії порушення периферичного кровообігу, хвороба , феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів), метаболічний ацидоз, одночасний прийом інгібіторів МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В), дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до бісопрололу та інших бета-адреноблоків.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації не рекомендується і можливе у тому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. У виняткових випадках застосування при вагітності бісопролол слід відмінити за 72 години до очікуваного терміну пологів через можливість брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії та пригнічення дихання у новонародженого. Якщо скасування неможливе, необхідно ретельно контролювати стан новонародженого протягом 72 год після пологів. При необхідності застосування бісопрололу в період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Не рекомендується застосування у дітей.Побічна діяЗ боку нервової системи: слабкість, стомлюваність, запаморочення, головний біль, розлади сну, порушення з боку психіки (депресія, рідко - галюцинації), відчуття холоду та парестезії в кінцівках. З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, брадикардія, порушення AV-провідності, поява симптомів серцевої недостатності, посилення хромоти, що перемежується, і основних клінічних симптомів при синдромі Рейно. З боку органу зору: зменшення секреції слізної рідини, кон'юнктивіт. З боку системи травлення: діарея, запори, нудота, болі в животі. З боку кістково-м'язової системи: м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку шкіри та підшкірних тканин: ;шкірний свербіж; в окремих випадках – посилення проявів псоріазу, поява псоріазоподібних висипів. З боку дихальної системи: у схильних пацієнтів можлива поява симптомів бронхіальної обструкції. Інші: ; пітливість, припливи, порушення потенції, зниження толерантності до глюкози у хворих з цукровим діабетом, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні антацидних та протидіарейних засобів можливе зменшення абсорбції бета-адреноблокаторів. При одночасному застосуванні антиаритмічних засобів можливе різке зменшення артеріального тиску, зниження ЧСС, розвиток аритмії та/або серцевої недостатності. При одночасному застосуванні антигіпертензивних засобів можливе посилення антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні серцевих глікозидів можливі порушення провідності. При одночасному застосуванні симпатоміметиків (в т.ч. засобів, що входять до складу від кашлю, крапель у ніс, очних крапель) зменшується ефективність бісопрололу. При одночасному застосуванні верапамілу, дилтіазему можливе різке зменшення артеріального тиску, зниження ЧСС, розвиток аритмії та/або серцевої недостатності. При одночасному застосуванні гуанфацину можливі виражена брадикардія, порушення провідності. При одночасному застосуванні інсуліну, гіпоглігемічних засобів для внутрішнього застосування посилюється дія інсуліну або інших гіпоглігемічних засобів (необхідний регулярний контроль рівня глюкози в плазмі крові). При одночасному застосуванні клонідину можливі виражена брадикардія, гіпотензія, порушення провідності. У разі раптової відміни клонідину у пацієнтів, які отримують бісопролол, можливе різке підвищення артеріального тиску. При одночасному застосуванні ніфедипіну, інших блокаторів кальцієвих каналів, похідних дигідропіридину посилюється антигіпертензивна дія бісопрололу. При одночасному застосуванні резерпіну альфа-метилдопи можлива виражена брадикардія. При одночасному застосуванні рифампіцину можливе незначне зменшення T1/2; бісопрололу. При одночасному застосуванні похідних ерготаміну (в т.ч. засобів для лікування мігрені, що містять ерготамін), посилюються симптоми порушення периферичного кровообігу.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для прийому внутрішньо добова доза становить 2.5-10 мг, частота прийому – 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 10 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при псоріазі та при вказівках на псоріаз у сімейному анамнезі, цукровому діабеті у фазі декомпенсації, при схильності до алергічних реакцій. При феохромоцитомі застосування бісопрололу можливе лише після прийому альфа-адреноблокаторів. Не допускати раптового скасування бісопрололу, курс лікування слід закінчувати повільно з поступовим зменшенням дози. Перед хірургічним втручанням слід повідомити анестезіолога про лікування бісопрололом. Бісопролол у дозі більше 10 мг на добу слід застосовувати лише у виняткових випадках. Не слід перевищувати цю дозу при нирковій недостатності (КК менше 20 мл/хв) та тяжких порушеннях функції печінки. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З обережністю застосовують у пацієнтів, діяльність яких пов'язана з необхідністю концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: бісопрололу фумарат 5,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 91,0 мг, крохмаль кукурудзяний 43,7 мг, кроскармелоза натрію 2,9 мг, магнію стеарат 1,5 мг, кремнію діоксид колоїдний 1,4 мг; оболонка: плівкове покриття (полівініловий спирт 1,8000 мг, макрогол 0,9090 мг, титану діоксид 0,8770 мг, тальк 0,6660 мг, барвник заліза оксид жовтий 0,2475 мг, барвник заліза оксид чорний 0,0005 мг) 5 мг. По 10 таблеток у контурній осередковій упаковці з полівінілхлоридної плівки та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 100 таблеток у банку полімерну видувну, виготовлену з поліпропілену та закупорену кришкою з поліпропілену або банку полімерну, виготовлену з поліетилену низького тиску та закупорену кришкою, виготовленою із суміші поліетиленів високого тиску та поліетиленів низького тиску. По 3, 5 або 10 контурних осередкових упаковок або 1 банку полімерної разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки з ризиком і фаскою, покриті плівковою оболонкою від жовтого до темно-жовтого кольору. На поперечному розрізі ядро ​​від білого до жовтувато-білого кольору.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор.ФармакокінетикаВсмоктування. Бісопролол майже повністю (> 90%) всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Його біодоступність внаслідок незначної метаболізації при "первинному проходженні" через печінку (на рівні приблизно 10-15%) становить приблизно 85-90% після вживання. Їда не впливає на біодоступність бісопрололу. Бісопролол демонструє лінійну кінетику, причому його концентрації в плазмі пропорційні введеній дозі в діапазоні доз від 5 до 20 мг. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 2-3 години. Розподіл. Бісопролол розподіляється досить широко. Об'єм розподілу становить 3,5 л/кг. Зв'язок із білками плазми крові досягає приблизно 35%; захоплення бісопрололу клітинами крові немає. Метаболізм. Бісопролол метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Всі метаболіти мають сильну полярність і виводяться нирками. Основні метаболіти, що виявляються у плазмі крові та сечі, не виявляють фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з мікросомами печінки людини in vitro, показують, що бісопролол метаболізується насамперед за допомогою ізоферменту CYP3A4 (близько 95%), а ізофермент CYP2D6 відіграє лише невелику роль. Виведення. Кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням його через нирки у вигляді незміненої речовини (близько 50%) та окисленням у печінці (близько 50%) до метаболітів, які потім також виводяться нирками. Загальний кліренс бісопрололу становить 15,6±3,2 л/год, причому нирковий кліренс дорівнює 9,6±1,6 л/год. Період напіввиведення бісопрололу становить 10-12 годин. Оскільки виведення має місце у нирках та печінці рівною мірою, пацієнтам з порушенням функції печінки або з нирковою недостатністю корекції дози не потрібно. Фармакокінетика бісопрололу є лінійною і не залежить від віку. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) плазмові концентрації бісопрололу вищі, а період напіввиведення більш тривалий порівняно зі здоровими добровольцями.ФармакодинамікаБісопролол - селективний бета1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючої дії. Як і для інших бета1-адреноблокаторів, механізм дії при артеріальній гіпертензії не зрозумілий. Разом з тим відомо, що бісопролол знижує активність реніну в плазмі, зменшує потребу міокарда в кисні, уріджує частоту серцевих скорочень (ЧСС). Чинить антигіпертензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію (Са2+), надає негативну хроно-, дро-мо збудливість,знижує атріовентрикулярну (AV) провідність. При перевищенні терапевтичної дози має бета2-адреноблокуючу дію. Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препарату, у перші 24 години, збільшується (внаслідок реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), через 1-3 доби повертається до вихідного значення, а при тривалому застосуванні – знижується. Антигіпертензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності симпатоадреналової системи (САС) (має велике значення для пацієнтів із вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску (АТ) та впливом на центральну нервову систему. (ЦНС). При артеріальній гіпертензії ефект розвивається через 2-5 днів, стабільна дія відзначається через 1-2 місяці. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок ушкодження ЧСС, незначного зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусного та ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV проведення (переважно в антеградному та, AV вузол) та за додатковими шляхами. При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, надає менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки). іонів натрію (Na+) в організмі; виразність атерогенної дії не відрізняється від дії пропранололу.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії; Хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату та інших бета-адреноблокаторів; гостра серцева недостатність та ХСН у стадії декомпенсації, що потребує проведення інотропної терапії; кардіогенний шок; колапс; AV блокада ІІ-ІІІ ступеня, без кардіостимулятора; синоатріальна блокада; синдром слабкості синусового вузла; брадикардія (ЧСС до початку лікування менше 60 уд/хв); тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт. ст.); кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); тяжкі форми бронхіальної астми та хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) в анамнезі; виражені порушення периферичного кровообігу; синдром Рейно; метаболічний ацидоз; феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); одночасний прийом інгібіторів моноаміноксидази (МАО) (за винятком інгібіторів МАО типу В); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: псоріаз, депресія (у тому числі і в анамнезі), цукровий діабет (може маскувати симптоми гіпоглікемії), алергічні реакції (в анамнезі), бронхоспазм (в анамнезі), проведення десенсибілізуючої терапії, стенокардія Принцметала, AV блок порушення функції нирок (кліренс креатиніну (КК) менше 20 мл/хв); тяжкі порушення функції печінки; гіпертиреоз, літній вік, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені вади серця або вада клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями, ХСН з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців, строга дієта.Вагітність та лактаціяВагітність Бісопролол не має прямої цитотоксичної, мутагенної та тератогенної дії, але має фармакологічні ефекти, які можуть мати шкідливий вплив протягом вагітності та/або на плід, або на новонародженого. Зазвичай бета-адреноблокатори знижують плацентарну перфузію, що веде до уповільнення зростання плода, внутрішньоутробної загибелі плода, викиднів або передчасних пологів. У плода та новонародженої дитини можуть виникнути патологічні реакції, такі як внутрішньоутробна затримка розвитку, гіпоглікемія, брадикардія. Бісопролол не слід застосовувати під час вагітності, застосування можливе у тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та/або дитини. У тому випадку, коли лікування препаратом Бісопролол розглядається як необхідне, слід відстежувати кровообіг у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком майбутньої дитини, та у разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плода, приймати альтернативні методи терапії. Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії, як правило, виникають протягом перших 3 днів життя. Період грудного вигодовування Даних щодо виділення бісопрололу в грудне молоко немає. Тому прийом препарату Бісопролол не рекомендується жінкам під час годування груддю. При необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування, грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного (класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я): ​​дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи окремі повідомлення. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – ушкодження ЧСС (брадикардія, особливо у пацієнтів із ХСН); відчуття серцебиття; часто - виражене зниження АТ (особливо у пацієнтів з ХСН), прояв ангіоспазму (посилення порушень периферичного кровообігу, відчуття холоду в кінцівках (парестезії); нечасто - порушення AY провідності (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмії, ортостатична , посилення перебігу ХСН з розвитком периферичних набряків (набряклість кісточок, стоп; задишка), біль у грудях З боку нервової системи: часто - запаморочення, біль голови, астенія, підвищена стомлюваність, порушення сну, депресія, занепокоєння; рідко - сплутаність свідомості чи короткочасна втрата пам'яті, "кошмарні" сновидіння, галюцинації, міастенія, тремор, судоми м'язів. Зазвичай, ці явища носять легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування. З боку органів чуття: рідко – порушення зору, зменшення сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз), шум у вухах, зниження слуху, біль у вусі; дуже рідко – сухість та болючість очей, кон'юнктивіт, порушення смаку. З боку дихальної системи: нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів; рідко – алергічний риніт, закладеність носа. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота, біль у животі; рідко – гепатит, підвищення активності ферментів печінки (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), підвищення концентрації білірубіну, зміна смаку. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – артралгія, біль у спині. З боку сечостатевої системи: дуже рідко – порушення потенції, ослаблення лібідо. Лабораторні показники: рідко – підвищення концентрації тригліцеридів у крові; в окремих випадках – тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія. Алергічні реакції: рідко - свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку шкірних покривів: рідко – посилення потовиділення, гіперемія шкіри, висип, псоріазоподібні шкірні реакції; дуже рідко - алопеція, бета-адреноблокатори можуть загострювати перебіг псоріазу. Інші: синдром "скасування" (почастішання нападів стенокардії, підвищення АТ).Взаємодія з лікарськими засобамиНа ефективність та переносимість лікарських засобів може вплинути одночасне застосування інших лікарських засобів. Така взаємодія може відбуватися також у тих випадках, коли два лікарські засоби прийняті через короткий проміжок часу. Лікаря необхідно проінформувати про застосування інших лікарських засобів, навіть у разі їхнього прийому без призначення лікаря (тобто препарати безрецептурної відпустки). Нерекомендовані комбінації Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність серця. Блокатори "повільних" кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу і, меншою мірою, дилтіазему при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин) можуть призвести до ушкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різке скасування, особливо до відміни бета-адреноблокатора, може збільшити ризик розвитку "рикошетної" артеріальної гіпертензії. Комбінації, що потребують особливої ​​обережності БМКК похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV провідності. Дія бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, очних крапель для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження артеріального тиску, ушкодження ЧСС). Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Гіпоглікемічна дія інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо може посилюватися. Ознаки гіпоглікемії – зокрема тахікардія – можуть маскуватися або пригнічуватися. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Засоби для проведення загальної анестезії можуть збільшувати ризик кардіодепресивної дії, що призводить до артеріальної гіпотензії (див. розділ "Особливі вказівки"). Серцеві глікозиди при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до збільшення часу проведення імпульсу і, таким чином, до розвитку брадикардії. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) можуть знижувати антигіпертензивний ефект бісопрололу. Одночасне застосування препарату Бісопролол з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на бета- та альфа-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин), може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфа-адренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Гіпотензивні засоби, як і інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини), можуть посилювати гіпотензивний ефект бісопрололу. Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Інгібітори МАО (крім інгібіторів МАО типу В) можуть посилювати гіпотензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у пацієнтів, які отримують бісопролол. Йодовмісні рентгеноконтрастні діагностичні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, засоби для інгаляційної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску. Кліренс лідокаїну та ксантинів (крім теофіліну) може знижуватися у зв'язку з можливим підвищенням їх концентрації у плазмі крові, особливо у пацієнтів з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння.Спосіб застосування та дозиПрепарат Бісопролол приймають внутрішньо, вранці натще, 1 раз на добу з невеликою кількістю води, вранці до сніданку, під час або після нього. Таблетки не слід розжовувати або розтирати на порошок. У всіх випадках режим прийому та дозу підбирає лікар кожному пацієнту індивідуально, зокрема, враховуючи ЧСС та стан пацієнта. При артеріальній гіпертензії та ішемічній хворобі серця препарат призначають по 5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг 1 раз на добу. При лікуванні артеріальної гіпертензії та стенокардії максимальна добова доза становить 20 мг 1 раз на добу. Хронічна серцева недостатність Стандартна схема лікування ХСН включає застосування інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або антагоністів рецепторів ангіотензину II (у разі непереносимості інгібіторів АПФ), бета-адреноблокаторів, діуретиків та факультативно серцевих глікозидів. Початок лікування ХСН препаратом Бісопролол потребує обов'язкового проведення спеціальної фази титрування та регулярного лікарського контролю. Попередньою умовою для лікування препаратом Бісопролол є стабільна ХСН без ознак загострення. Лікування ХСН препаратом Бісопролол починається відповідно до наступної схеми титрування. При цьому може бути потрібна індивідуальна адаптація залежно від того, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, тобто дозу можна збільшувати лише в тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася. Для забезпечення наведеного нижче режиму дозування препарату при ХСН можливе застосування препарату Бісопролол у таблетках по 2,5 мг з ризиком. Початкова доза, що рекомендується, становить 1,25 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної переносимості дозу слід поступово підвищувати до 2,5 мг, 3,75 мг (11/2 таблетки по 2,5 мг), 7,5 мг (3 таблетки по 2,5 мг) та 10 мг 1 раз на день. Кожне подальше збільшення дози має здійснюватися не менше ніж за два тижні. Якщо збільшення дози препарату погано переноситься пацієнтом, можливе зниження дози. Максимальна рекомендована доза при ХСН становить 10 мг препарату Бісопролол 1 раз на день. Під час титрування рекомендується регулярний контроль артеріального тиску, частота серцевих скорочень та ступеня вираженості симптомів ХСН. Посилення симптомів перебігу ХСН можливе вже з першого дня застосування препарату. Якщо пацієнт погано переносить максимально рекомендовану дозу, можливе поступове зниження дози. Під час або після фази титрування можуть виникнути тимчасове погіршення перебігу ХСН, артеріальна гіпертензія або брадикардія. У цьому випадку рекомендується передусім провести корекцію доз препаратів супутньої терапії. Також може знадобитися тимчасове зниження дози Бісопрололу або його відміна. Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування дози або продовжити лікування. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок або печінки: при порушенні функції печінки або нирок легкого або помірного ступеня, зазвичай, не потрібно коригувати дозу; при тяжких порушеннях функції нирок (КК менше 20 мл/хв) та у пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки максимальна добова доза становить 10 мг. Збільшення дози таких хворих має здійснюватися з особливою обережністю. Літні пацієнти: Корекція дози не потрібна. На цей час недостатньо даних щодо застосування препарату Бісопролол у пацієнтів з ХСН, пов'язаних з цукровим діабетом 1 типу, вираженими порушеннями функції нирок та/або печінки, рестриктивною кардіоміопатією, вродженими вадами серця або вадами клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями. Також досі не було отримано достатніх даних щодо пацієнтів із ХСН із інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців.ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія, акроціаноз, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомність, судоми. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу сильно варіює серед окремих пацієнтів і, ймовірно, пацієнти з ХСН мають високу чутливість. Лікування: у разі передозування, передусім треба припинити прийом препарату, провести промивання шлунка, призначити адсорбуючі засоби, провести симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії – внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженому зниженні АТ - внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорів. При гіпоглікемії може бути показано внутрішньовенне введення декстрози (глюкози). При AV блокаді: пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування бета-адреноміметиками, такими як епінефрін. У разі потреби – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН – внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів із позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів. При бронхоспазму - призначення бронходилататорів, у тому числі бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКонтроль за станом пацієнтів, які приймають препарат Бісопролол, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ, проведення ЕКГ, визначення концентрації глюкози в крові у пацієнтів з цукровим діабетом (1 раз на 4-5 місяців). У пацієнтів похилого віку рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 місяців). Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 60 уд/хв. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у пацієнтів із обтяженим бронхолегеневим анамнезом. Пацієнтам, які користуються контактними лінзами, слід враховувати, що на фоні лікування препаратом можливе зменшення продукції слізної рідини. При застосуванні препарату Бісопролол у пацієнтів з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної блокади альфа-адренорецепторів). При тиреотоксикозі бісопролол може маскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна препарату у пацієнтів з тиреотоксикозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику. При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального значення. При одночасному застосуванні клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату Бісопролол. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину (адреналіну) на тлі обтяженого алергологічного анамнезу. У разі потреби проведення планового хірургічного лікування препарат слід відмінити за 48 годин до проведення загальної анестезії. Якщо пацієнт прийняв препарат перед хірургічним втручанням, слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг). Лікарські засоби, що виснажують депо катехоламінів (у тому числі резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому пацієнти, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії. Пацієнтам із бронхоспастичними захворюваннями можна з обережністю призначати кардіоселективні бета-адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних засобів. На тлі прийому бета-адреноблокаторів у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою може посилюватись опір дихальних шляхів. У разі перевищення дози препарату Бісопролол у таких пацієнтів виникає небезпека розвитку бронхоспазму. У разі виявлення у пацієнтів наростаючої брадикардії (ЧСС менше 50 уд/хв), вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт. ст.), AV блокади, необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Рекомендується припинити терапію препаратом Бісопролол у разі розвитку депресії. Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Відміну препарату проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (знижують дозу на 25% на 3-4 дні). Слід скасовувати препарат перед дослідженням концентрації у крові та сечі катехоламінів, норметанефрину, ванілінміндальної кислоти, титрів антинуклеарних антитіл. У курців ефективність бета-адреноблокаторів нижча. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату Бісопролол не впливає на здатність керувати транспортними засобами згідно з результатами дослідження у пацієнтів з ІХС. Однак внаслідок індивідуальних реакцій здатність керувати транспортними засобами або працювати з технічно складними механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування після зміни дози, а також при одночасному вживанні алкоголю.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: кларитроміцин – 250 мг. Таблетки вкриті оболонкою. 10 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки вкриті оболонкою.Фармакотерапевтична групаКларитроміцин – антибіотик групи макролідів – пригнічує у мікробній клітині синтез білка, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею бактерій. При прийомі внутрішньо кларитроміцин метаболізується з утворенням основного метаболіту 14гідроксикларитроміцину, який має таку ж або на 1-2 порядки меншу (залежно від виду мікроорганізму) протимікробну активність, ніж незмінена речовина.Показання до застосуванняІнфекції, спричинені чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами – інфекції верхніх відділів дихальних шляхів (ларингіт, фарингіт, тонзиліт та синусит). інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (бронхіт, бактеріальна пневмонія) інфекції шкіри та м'яких тканин (фолікуліт, фурункульоз, імпетиго, ранова інфекція).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до макролідів.Побічна діяМожливі нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, висипання на шкірі, головний біль.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному призначенні кларитроміцину з теофіліном та карбамазепіном відмічено підвищення вмісту останніх у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиРежим дозування та тривалість курсу лікування визначаються індивідуально з урахуванням показань, тяжкості перебігу інфекції, чутливості збудника. Для дорослих та дітей старше 12 років середня доза становить 250 мг 2 рази на добу. При необхідності кларитроміцин можна призначати по 500 мг двічі на добу. Тривалість курсу лікування – 5-14 днів.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, діарея. Лікування: максимально швидко промити шлунок, призначити симптоматичну терапію.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: кларитроміцин – 250 мг. Таблетки вкриті оболонкою. 14 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки вкриті оболонкою.Фармакотерапевтична групаКларитроміцин – антибіотик групи макролідів – пригнічує у мікробній клітині синтез білка, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею бактерій. При прийомі внутрішньо кларитроміцин метаболізується з утворенням основного метаболіту 14гідроксикларитроміцину, який має таку ж або на 1-2 порядки меншу (залежно від виду мікроорганізму) протимікробну активність, ніж незмінена речовина.Показання до застосуванняІнфекції, спричинені чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами – інфекції верхніх відділів дихальних шляхів (ларингіт, фарингіт, тонзиліт та синусит). інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (бронхіт, бактеріальна пневмонія) інфекції шкіри та м'яких тканин (фолікуліт, фурункульоз, імпетиго, ранова інфекція).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до макролідів.Побічна діяМожливі нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, висипання на шкірі, головний біль.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному призначенні кларитроміцину з теофіліном та карбамазепіном відмічено підвищення вмісту останніх у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиРежим дозування та тривалість курсу лікування визначаються індивідуально з урахуванням показань, тяжкості перебігу інфекції, чутливості збудника. Для дорослих та дітей старше 12 років середня доза становить 250 мг 2 рази на добу. При необхідності кларитроміцин можна призначати по 500 мг двічі на добу. Тривалість курсу лікування – 5-14 днів.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, діарея. Лікування: максимально швидко промити шлунок, призначити симптоматичну терапію.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: кларитроміцин – 500 мг. Таблетки вкриті оболонкою. 10 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки вкриті оболонкою.Фармакотерапевтична групаКларитроміцин – антибіотик групи макролідів – пригнічує у мікробній клітині синтез білка, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею бактерій. При прийомі внутрішньо кларитроміцин метаболізується з утворенням основного метаболіту 14гідроксикларитроміцину, який має таку ж або на 1-2 порядки меншу (залежно від виду мікроорганізму) протимікробну активність, ніж незмінена речовина.Показання до застосуванняІнфекції, спричинені чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами – інфекції верхніх відділів дихальних шляхів (ларингіт, фарингіт, тонзиліт та синусит). інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (бронхіт, бактеріальна пневмонія) інфекції шкіри та м'яких тканин (фолікуліт, фурункульоз, імпетиго, ранова інфекція).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до макролідів.Побічна діяМожливі нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, висипання на шкірі, головний біль.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному призначенні кларитроміцину з теофіліном та карбамазепіном відмічено підвищення вмісту останніх у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиРежим дозування та тривалість курсу лікування визначаються індивідуально з урахуванням показань, тяжкості перебігу інфекції, чутливості збудника. Для дорослих та дітей старше 12 років середня доза становить 250 мг 2 рази на добу. При необхідності кларитроміцин можна призначати по 500 мг двічі на добу. Тривалість курсу лікування – 5-14 днів.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, діарея. Лікування: максимально швидко промити шлунок, призначити симптоматичну терапію.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 табл. Активна речовина: кларитроміцин – 500 мг. 14 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаНапівсинтетичний макролідний антибіотик другого покоління групи макролідів широкого спектра дії. Порушує синтез білка мікроорганізмів (зв'язується з субодиницею 50S мембрани рибосом мікробної клітини). Діє на поза- та внутрішньоклітинно розташованих збудників. Абсорбція – швидка. Їжа уповільнює всмоктування, не впливаючи на біодоступність.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до кларитроміцину збудниками: інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (тонзилофарингіт, середній отит, гострий синусит). інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, позалікарняна бактеріальна та атипова пневмонія). одонтогенні інфекції. інфекції шкіри та м'яких тканин. мікобактеріальні інфекції (M.avium complex, M.kansasii, M.marinum, M.leprae) та їх профілактика у хворих на СНІД. ерадикація Helicobacter pylori у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки або шлунка (тільки у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняВказівка ​​в анамнезі на подовження інтервалу QT, шлуночкову аритмію або шлуночкову тахікардію типу "пірует". гіпокаліємія (ризик подовження інтервалу QT). тяжка печінкова недостатність, що протікає одночасно з нирковою недостатністю. холестатична жовтяниця/гепатит в анамнезі, що розвинулися при застосуванні кларитроміцину. порфірія. І триместр вагітності. період лактації (грудного вигодовування). одночасний прийом кларитроміцину з астемізолом, цизапридом, пімозидом, терфенадином. з алкалоїдами ріжків, наприклад, ерготамін, дигідроерготамін. з мідазоламом для вживання. з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), які значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (ловастатин, симвастатин), з колхіцином. з тикагрелором чи ранолазином. підвищена чутливість до кларитроміцину та інших макролідів. З обережністю слід застосовувати кларитроміцин у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня. печінковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня, з ІХС, тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, вираженою брадикардією (менше 50 уд/хв). одночасно з бензодіазепінами, такими як алпразолам, тріазолам, мідазолам для внутрішньовенного введення. одночасно з іншими ототоксичними препаратами, особливо аміноглікозидами. одночасно з препаратами, що метаболізуються ізоферментами CYP3A (в т.ч. карбамазепін, цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, метилпреднізолон, омепразол, непрямі антикоагулянти, хінідин, рифабутин, силденафіл, такролімус, винбластин. , фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, звіробій продірявлений); одночасно зі статинами,метаболізм яких не залежить від ізоферменту CYP3A (в т.ч. флувастатин); одночасно з блокаторами повільних кальцієвих каналів, які метаболізуються ізоферментами CYP3A4 (в т.ч. верапаміл, амлодипін, дилтіазем); одночасно з антиаритмічними засобами ІА класу (хінідин, прокаїнамід) та ІІІ класу (дофетилід, аміодарон, соталол).Вагітність та лактаціяБезпека кларитроміцину при вагітності та в період лактації не вивчена. Препарат проникає у грудне молоко. При необхідності застосування в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяЗ боку травної системи: часто – діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у ділянці живота. нечасто - езофагіт, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, гастрит, прокталгія, стоматит, глосит, здуття живота, запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм, підвищення концентрації білірубіну в крові, підвищення активності АЛТ, ACT, ГГТ, ГГТ , в т.ч. холестатичний та гепатоцелюлярний. частота невідома – гострий панкреатит, зміна кольору язика та зубів, печінкова недостатність, холестатична жовтяниця. Алергічні реакції: часто – висип. нечасто - анафілактоїдна реакція, гіперчутливість, дерматит бульозний, свербіж, кропив'янка, макуло-папульозний висип. частота невідома - анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою (DRESS-синдром). З боку нервової системи: часто – головний біль, безсоння. нечасто – втрата свідомості, дискінезія, запаморочення, сонливість, тремор, неспокій, підвищена збудливість. частота невідома - судоми, психотичні розлади, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, кошмарні сновидіння, парестезія, манія. З боку шкірних покривів: часто інтенсивне потовиділення. частота невідома – акне, геморагії. З боку органів чуття: часто – дисгевзія, збочення смаку. нечасто – вертиго, порушення слуху, дзвін у вухах. частота невідома – глухота, агевзія, паросмія, аносмія. З боку серцево-судинної системи: часто – вазодилатація. нечасто – зупинка серця, фібриляція передсердь, подовження інтервалу QT на ЕКГ, екстрасистолія, тріпотіння передсердь. частота невідома – шлуночкова тахікардія, в т.ч. типу "пірует". З боку сечовидільної системи: нечасто – підвищення концентрації креатиніну, зміна кольору сечі. частота невідома – ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія, зниження апетиту, підвищення концентрації сечовини, зміна відношення альбумін-глобулін. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – м'язовий спазм, кістково-м'язова скутість, міалгія. частота невідома – рабдоміоліз, міопатія. З боку дихальної системи: нечасто – астма, носова кровотеча, тромбоемболія легеневої артерії. З боку системи кровотворення: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитемія. частота невідома – агранулоцитоз, тромбоцитопенія. З боку системи згортання крові: нечасто - збільшення значення MHO, подовження протромбінового часу. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – целюліт, кандидоз, гастроентерит, вторинні інфекції (в т.ч. вагінальні). частота невідома - псевдомембранозний коліт, пика. Місцеві реакції: дуже часто – флебіт у місці ін'єкції, часто – біль у місці ін'єкції, запалення у місці ін'єкції. З боку організму в цілому: нечасто – нездужання, гіпертермія, астенія, біль у грудній клітці, озноб, стомлюваність.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. При прийомі внутрішньо для дорослих та дітей старше 12 років разова доза становить 0.25-1 г, частота прийому 2 рази на добу. Для дітей віком до 12 років добова доза становить 7.5-15 мг/кг/добу на 2 прийоми. У дітей кларитроміцин слід застосовувати у відповідній лікарській формі, призначеній для цієї категорії пацієнтів. Тривалість лікування залежить від показань. Пацієнтам з порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв або рівень сироваткового креатиніну більше 3.3 мг/дл) дозу слід зменшити вдвічі або подвоїти інтервал між прийомами. Максимальні добові дози: для дорослих – 2 г, для дітей – 1 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМіж антибіотиками групи макролідів спостерігається перехресна резистентність. Лікування антибіотиками змінює нормальну флору кишечника, тому можливий розвиток суперінфекції, спричиненої резистентними мікроорганізмами. Слід пам'ятати, що важка наполеглива діарея може бути зумовлена ​​розвитком псевдомембранозного коліту. Слід періодично контролювати протромбіновий час у пацієнтів, які отримують кларитроміцин одночасно з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: левофлоксацин гемігідрат - 512.46 мг (відповідає вмісту левофлоксацину - 500 мг); Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 145.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 51.3 мг, гіпромелоза – 20 мг, кросповідон – 15.2 мг, магнію стеарат – 15.2 мг; Склад оболонки: плівкове покриття - 22 мг (полівініловий спирт - 8.8 мг, титану діоксид - 5.328 мг, макрогол - 4.444 мг, тальк - 3.256 мг, барвник червоний чарівний - 0.1496 мг, барвник хіноліновий 0000000000001000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000ss. . 5/10/50/100 шт. - упаковки осередкові контурні (алюміній/ПВХ)/банки полімерні, пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, овальні, двоопуклі, з ризиком; на поперечному розрізі видно два шари - від білого з жовтуватим відтінком до світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаЛевофлоксацин – синтетичний антибактеріальний препарат широкого спектра дії з групи фторхінолонів, що містить як активну речовину левофлоксацин – лівообертальний ізомер офлоксацину. Левофлоксацин блокує ДНК-гіразу, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах. Левофлоксацин активний щодо більшості штамів мікроорганізмів як в умовах in vitro, так і in vivo. Аеробні грам-позитивні мікроорганізми: Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus faecalis, Enterococcus spp, Listeria monocytogenes, Staphylococcus coagulase-negative methi-S(I), Staphylococcus aureus methi-S, Staphycoc і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae peni I/S/R, Streptococcus pyogenes, Viridans streptococci peni-S/R. Аэробные грам-отрицательные микроорганизмы: Acinetobacter baumannil, Acinetobacter spp, Actinobacillus actinomycetemcomitans, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae, Enterobacter spp, Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae ampi-S/R, Haemophilus parainfluenzae, Helicobacter pylori, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp, Moraxela catarrhalis (3+/p-, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae не PPNG/PPNG, Neisse men mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Providencia spp, Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp, Salmonella spp, Serratia marcescens, Serratia spp. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp, Clostridium perfringens, Fusobacterium spp, Peptostreptococcus, Propionibacterum spp, Veilonella spp. Інші мікроорганізми: Bartonella spp, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Legionella spp, Mycobacterium spp, Mycobacterium tuberculosis, Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniaФармакокінетикаЛевофлоксацин швидко та практично повністю всмоктується після перорального прийому. Прийом їжі мало впливає швидкість і повноту абсорбції. Біодоступність 500 мг левофлоксацину після перорального прийому становить майже 100%. Після прийому разової дози 500 мг левофлоксацину Стах становить 5,2-6,9 мкг/мл, час досягнення Стах-1,3 год, Т1/2 - 6-8 год. Зв'язок із білками плазми - 30-40 %. Добре проникає в органи та тканини: легені, слизову оболонку бронхів, мокротиння, органи сечостатевої системи, кісткову тканину, спинно-мозкову рідину, передміхурову залозу, поліморфноядерні лейкоцити, альвеолярні макрофаги. У печінці невелика частина окислюється та/або дезацетилюється. Виводиться з організму переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Після перорального прийому приблизно 87% від прийнятої дози виділяється із сечею у незміненому вигляді протягом 48 годин, менше 4% з калом протягом 72 год.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими мікроорганізмами: гострий синусит; загострення хронічного бронхіту; позалікарняна пневмонія; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит); неускладнені інфекції сечовивідних шляхів; простатит; інфекції шкірних покривів та м'яких тканин; септицемія/бактеріємія, пов'язані із зазначеними вище показаннями; інтраабдомінальна інфекціяПротипоказання до застосуваннягіперчутливість до левофлоксацину або інших хінолонів; ниркова недостатність (при кліренсі креатиніну менше 20 мл/хв. – у зв'язку з неможливістю дозування даної лікарської форми); епілепсія; ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами; дитячий та підлітковий вік (до 18 років); вагітність та період лактації. З обережністю слід застосовувати в осіб похилого віку через високу ймовірність наявності супутнього зниження функції нирок, а також при дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.Побічна діяАлергічні реакції: іноді – свербіж та почервоніння шкіри; рідко – загальні реакції гіперчутливості (анафілактичні та анафілактоїдні реакції) з такими симптомами, як кропив'янка, звуження бронхів та можливо – тяжка ядуха; дуже рідко – набряки шкіри та слизових оболонок (наприклад, в області обличчя та глотки), раптове падіння артеріального тиску та шок, підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання, алергічний пневмоніт, васкуліт; в окремих випадках – важкі висипання на шкірі з утворенням пухирів, наприклад, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та ексудативна багатоформна еритема. Загальним реакціям гіперчутливості іноді можуть передувати легші шкірні реакції.Названі вище реакції можуть розвинутися після першої дози через кілька хвилин або годин після введення препарату. З боку травної системи: часто - нудота, діарея, підвищення активності ферментів печінки (наприклад, аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази); іноді – втрата апетиту, блювання, біль у животі, порушення травлення; рідко – діарея з домішкою крові, яка у дуже поодиноких випадках може бути ознакою запалення кишечника і навіть псевдомембранозного коліту. З боку обміну речовин: дуже рідко – зниження концентрації глюкози в крові, що має особливе значення для хворих, які страждають на цукровий діабет (можливі ознаки гіпоглікемії: підвищення апетиту, нервозність, піт, тремтіння). Досвід застосування інших хінолонів свідчить про те, що вони здатні викликати загострення порфірії у хворих, які вже страждають на це захворювання. Подібний ефект не виключається при застосуванні препарату левофлоксацин. З боку нервової системи: іноді – головний біль, запаморочення та/або заціпеніння, сонливість, порушення сну; рідко – занепокоєння, парестезії в кистях рук, тремтіння, психотичні реакції типу галюцинацій та депресій, збуджений стан, судоми та сплутаність свідомості; дуже рідко – порушення зору та слуху, порушення смакової чутливості та нюху, зниження тактильної чутливості. З боку серцево-судинної системи: рідко – посилене серцебиття, зниження артеріального тиску; дуже рідко – судинний (шокоподібний) колапс; в окремих випадках – подовження інтервалу QT. З боку опорно-рухового апарату: рідко – ураження сухожилля (включаючи тендиніт), суглобові та м'язові болі; дуже рідко – розрив сухожилля (наприклад, ахіллового сухожилля); цей побічний ефект може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування і може мати двосторонній характер, м'язову слабкість, що має особливе значення для хворих з бульбарним синдромом; в окремих випадках – ураження м'язів (рабдоміоліз). З боку сечовидільної системи: рідко – підвищення рівня білірубіну та креатиніну у сироватці крові; дуже рідко – погіршення функції нирок аж до гострої ниркової недостатності, інтерстиціальний нефрит. З боку органів кровотворення: іноді збільшення кількості еозинофілів, зменшення числа лейкоцитів; рідко - нейтропенія, тромбоцитопенія, що може супроводжуватися посиленням кровоточивості; дуже рідко – агранулоцитоз та розвиток тяжких інфекцій (стійке або рецидивне підвищення температури тіла, погіршення самопочуття); в окремих випадках – гемолітична анемія; панцитопенія. Інші: іноді – загальна слабкість; дуже рідко – лихоманка. Будь-яка антибіотикотерапія може викликати зміни мікрофлори, яка в нормі є у людини. З цієї причини може статися посилене розмноження бактерій і грибів, стійких до застосовуваного антибіотика, яке в окремих випадках може вимагати додаткового лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиЄ повідомлення про виражене зниження порога судомної готовності при одночасному застосуванні хінолонів та речовин, здатних, у свою чергу, знижувати церебральний поріг судомної готовності. Так само це стосується також одночасного застосування хінолонів і теофіліну. Дія препарату Левофлоксацин значно послаблюється при одночасному застосуванні із сукральфатом. Те саме відбувається і при одночасному застосуванні магній-або алюмінієвмісних антацидних засобів, а також солей заліза. Левофлоксацин слід приймати не менше ніж за 2 години до або через 2 години після прийому цих засобів. З карбонатом кальцію взаємодії не виявлено. При одночасному використанні антагоністів вітаміну К необхідний контроль за системою згортання крові. Виведення (нирковий кліренс) левофлоксацину незначно сповільнюється під дією циметидину та пробеніциду. Слід зазначити, що ця взаємодія практично не має жодного клінічного значення. Тим не менш, при одночасному застосуванні лікарських засобів типу пробеніциду та циметидину, що блокують певний шлях виведення (канальцева секреція), лікування левофлоксацином слід проводити з обережністю. Це стосується насамперед хворих з обмеженою функцією нирок. Левофлоксацин трохи збільшує період напіввиведення циклоспорину. Прийом глюкокортикостероїдів підвищує ризик розриву сухожилля.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо 1 або 2 рази на день. Таблетки не розжовувати і запивати достатню кількість рідини (від 0,5 до 1 склянки), можна приймати перед їдою або між їдою. Дози визначаються характером та тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника. Пацієнтам із нормальною або помірно зниженою функцією нирок (кліренс креатиніну > 50 мл/хв.) рекомендується наступний режим дозування препарату: синусит: по 500 мг 1 раз на день – 10-14 днів; загострення хронічного бронхіту: по 250 мг або по 500 мг 1 раз на день – 7-10 днів; позалікарняна пневмонія: по 500 мг 1-2 рази на день – 7-14 днів. неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 250 мг 1 раз на день – 3 дні; простатит: по 500 мг – 1 раз на день – 28 днів; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит: по 250 мг 1 раз на день – 7-10 днів; інфекції шкіри та м'яких тканин: по 250 мг 1 раз на день або по 500 мг 1-2 рази на день – 7-14 днів; септицемія/бактеріємія: по 250 мг або 500 мг 1-2 рази на день -10-14 днів; інтраабдомінальна інфекція:по 250 мг або по 500 мг 1 раз на день - 7-14 днів (у комбінації з антибактеріальними препаратами, що діють на анаеробну флору). Пацієнтам після гемодіалізу або постійного амбулаторного перитонеального діалізу не потрібне введення додаткових доз. Пацієнтам з порушенням функції печінки не потрібний спеціальний добір доз, оскільки левофлоксацин метаболізується в печінці лише вкрай незначною мірою. Як і при застосуванні інших антибіотиків лікування препаратом Левофлоксацин рекомендується продовжувати не менше 48-78 годин після нормалізації температури тіла або після лабораторно підтвердженого одужання.ПередозуванняСимптоми передозування препарату Левофлоксацин виявляються на рівні ЦНС (сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та напади судом на кшталт епіприпадків). Крім того, можуть відзначатися шлунково-кишкові розлади (наприклад, нудота) та ерозивні ураження слизових оболонок, подовження інтервалу QT. Лікування має бути симптоматичним. Левофлоксацин не виводиться за допомогою діалізу (гемодіалізу, перитонеального діалізу та постійного перитонеального діалізу). Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛевофлоксацин не можна застосовувати для лікування дітей та підлітків через ймовірність ураження суглобових хрящів. При лікуванні хворих похилого віку слід мати на увазі, що хворі цієї групи часто страждають порушеннями функції нирок. При тяжкому запаленні легенів, спричиненому пневмококами, левофлоксацин може не дати оптимального терапевтичного ефекту. Лікарські інфекції, спричинені певними збудниками (P. aeruginosa), можуть вимагати комбінованого лікування. Під час лікування препаратом Левофлоксацин можливий розвиток нападу судом у хворих із попереднім ураженням головного мозку, зумовленим, наприклад, інсультом або тяжкою травмою. Незважаючи на те, що фотосенсибілізація відзначається при застосуванні левофлоксацину дуже рідко, щоб уникнути її хворим не рекомендується піддаватися без особливої ​​потреби сильному сонячному або штучному ультрафіолетовому опроміненню. При підозрі на псевдомембранозний коліт слід негайно відмінити левофлоксацин та розпочати відповідне лікування. У таких випадках не можна застосовувати лікарські засоби, що гнітять моторику кишечника. Рідко спостерігається при застосуванні препарату Левофлоксацин тендиніт (насамперед запалення ахіллового сухожилля) може призводити до розриву сухожилля. Хворі похилого віку більш схильні до тендініту. Лікування глюкокортикостероїдами ймовірно підвищує ризик розриву сухожилля. При підозрі на тендиніт слід негайно припинити лікування препаратом Левофлоксацин та розпочати відповідне лікування ураженого сухожилля. Хворі з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (спадкове порушення обміну речовин) можуть реагувати на фторхінолони руйнуванням еритроцитів (гемоліз). У зв'язку з цим лікування таких хворих на левофлоксацин слід проводити з великою обережністю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Такі побічні ефекти препарату Левофлоксацин, як запаморочення або заціпеніння, сонливість та розлади зору, можуть погіршувати реакційну здатність та здатність до концентрації уваги. Це може бути певний ризик у ситуаціях, коли ці здібності мають особливе значення (наприклад, при керуванні автомобілем, при обслуговуванні машин та механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 1000 мг Фасування: N60 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: банку Виробник: Рафарма Завод-производитель: Рафарма АО(Россия) Действующее вещество: Метформин. .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.:. Діюча речовина: флувоксаміну малеат (у перерахунку на безводну речовину) 100 мг; допоміжні речовини: манітол, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, натрію стеарилфумарат, кремнію діоксид колоїдний; Склад оболонки: гіпромелоза, титану діоксид, макрогол (поліетиленгліколь 6000), тальк. Пігулки, покриті плівковою оболонкою 100 мг. По 10 або 15 таблеток у контурній комірковій упаковці з плівки полівінілхлорид/полівініліденхлорид та фольги алюмінієвої. По 1, 2, 3, 4 контурних осередкових упаковок по 10 або 15 таблеток разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з ризиком з двох сторін та гравіюванням "FLM 100" на одній стороні. На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо флувоксамін повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальні концентрації флувоксаміну в плазмі відзначаються через 3-8 годин після прийому. Абсолютна біодоступність становить 53% після первинного метаболізму печінки. Одночасний прийом флувоксаміну з їжею не впливає на фармакокінетику. Розподіл. Зв'язування флувоксаміну з білками плазми становить 80% (in vitro). Об'єм розподілу – 25 л/кг. Метаболізм. Метаболізм флувоксаміну відбувається, головним чином, у печінці. Хоча ізофермент 2D6 цитохрому Р 450 є основним у метаболізмі флувоксаміну, концентрація препарату в плазмі крові у осіб із зниженою функцією цього ізоферменту не набагато вища, ніж у осіб із нормальним метаболізмом. Середній період напіввиведення із плазми крові, що становить для одноразової дози 13-15 годин, дещо збільшується при багаторазовому прийомі (17-22 години), а рівноважна концентрація у плазмі крові, як правило, досягається протягом 10-14 днів. Флувоксамін піддається біотрансформації в печінці (головним чином, шляхом окисного деметилювання) щонайменше до дев'яти метаболітів, які виводяться через нирки. Два головних метаболіту мають незначну фармакологічну активність. Інші метаболіти, ймовірно, фармакологічно неактивні. Флувоксамін значно інгібує цитохром Р450 1А2 та Р450 2С19, помірно інгібує цитохроми Р450 2С9, Р450 2D6 та Р450 ЗА4. Фармакокінетика одноразової дози флувоксаміну лінійна. Рівноважна концентрація флувоксаміну вища, ніж концентрація одноразової дози, і дана непропорційність більш виражена за більш високих добових доз. Спеціальні групи пацієнтів. Фармакокінетика флувоксаміну однакова у здорових людей, літніх та пацієнтів з нирковою недостатністю. Метаболізм флувоксаміну знижений у пацієнтів із захворюваннями печінки. Рівноважна концентрація флувоксаміну в плазмі вдвічі вища у дітей (у віці 6-11 років), ніж у підлітків (у віці 12-17 років). Концентрації препарату у плазмі крові у підлітків подібні до концентрацій у дорослих.ФармакодинамікаДослідження зв'язування з рецепторами показали, що флувоксамін є потужним інгібітором зворотного захоплення серотоніну як in vitro, так і in vivo з мінімальною спорідненістю до серотонінових рецепторів. Його здатність зв'язуватися з α- та β-адренорецепторами, гістаміновими, м-холіно- або дофаміновими рецепторами незначна. Флувоксамін має високу спорідненість до σ1-рецепторів, діючи як їх агоніст.Показання до застосуванняДепресії різного генезу; обсесивно-компульсивні розладиПротипоказання до застосуванняОдночасний прийом з тизанідином та інгібіторами моноаміноксидази (інгібітори МАО). Лікування флувоксаміном може бути розпочато:. через 2 тижні після припинення прийому необоротного інгібітора МАО; наступного дня після припинення прийому оборотного інгібітора МАО (наприклад, мокломемід, лінезолід). Проміжок часу між припиненням прийому флувоксаміну та початком терапії будь-яким інгібітором МАО повинен становити щонайменше один тиждень. Одночасний прийом із препаратом рамелтеон. Гіперчутливість до активної речовини або будь-якого з компонентів препарату. З обережністю:. Печінкова та ниркова недостатність, судоми в анамнезі, епілепсія, літній вік, пацієнти зі схильністю до кровотеч (тромбоцитопенія), вагітність, лактація.Вагітність та лактаціяВагітність. Епідеміологічні дані дають підстави припустити, що застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) при вагітності, особливо на останніх місяцях вагітності, може підвищити ризик легеневої персистуючої гіпертензії (ПЛГ) новонароджених. Наявні дані показують, що ПЛГ виникає приблизно в 5 випадках на 1000 народжень (на відміну від 1-2 випадків на 1000 народжень, якщо мати не застосовувала СІЗЗС на останніх термінах вагітності). Не рекомендується застосування флувоксаміну під час вагітності, крім випадків, коли клінічний стан жінки вказує на необхідність його застосування. Були описані окремі випадки синдрому відміни у новонароджених після використання флувоксаміну наприкінці вагітності. У деяких новонароджених після впливу СІЗЗС у третьому триместрі вагітності виникали утруднення годівлі та/або дихання, судомні розлади, нестабільна температура тіла, гіпоглікемія, тремор, порушення м'язового тонусу, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, ціаноз, дратівливість, летаргія, Проблеми із засипанням і безперервний плач, що може вимагати більш тривалої госпіталізації. Період лактації. Флувоксамін проникає у грудне молоко у невеликих кількостях. У зв'язку з цим препарат не повинен застосовуватися в період годування груддю. Фертильність. Дослідження репродуктивної токсичності у тварин показали, що флувоксамін впливає на репродуктивну функцію самців та самок, підвищує ризик внутрішньоутробної загибелі плода та знижує масу тіла плода у дозах, що перевищують максимальні рекомендовані дози для людини приблизно у 4 рази. Крім того, спостерігалося підвищення частоти перинатальної смертності щенят у пре- та постнатальних дослідженнях. Значимість цих даних для людини невідома. Флувоксамін не слід призначати пацієнтам, які планують вагітність, за винятком випадків, коли клінічний стан пацієнта потребує призначення флувоксаміну.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори МАО. Флувоксамін не можна застосовувати у поєднанні з інгібіторами МАО, включаючи лінезолід через ризик розвитку серотонінового синдрому. Вплив флувоксаміну на окисний процес інших препаратів. Флувоксамін може пригнічувати метаболізм препаратів, які метаболізуються певними ізоферментами цитохрому Р450. У дослідженнях in vitro та in vivo показаний потужний інгібуючий ефект флувоксаміну на ізоферменти цитохрому Р450 1А2 та Р450 2С19 та меншою мірою на ізоферменти цитохрому Р450 2С9, Р450 2D6 та Р450 3А4. Препарати, які значною мірою метаболізуються цими ізоферментами, повільніше виводяться і можуть мати більш високі концентрації у плазмі, у разі одночасного застосування з флувоксаміном. Такі препарати слід призначати у мінімальній дозі або зменшити дозу до мінімальної при одночасному застосуванні з флувоксаміном. Потрібне ретельне спостереження плазмових концентрацій, ефектів або побічних дій, а також корекція дози цих препаратів, за необхідності. Це особливо важливо для препаратів, які мають тонкий терапевтичний спектр. Рамелтеон. При прийомі флувоксаміну двічі на день по 100 мг протягом 3 днів перед одночасним застосуванням рамелтеону в дозі 16 мг значення AUC (площа під кривою "концентрація-час") для рамелтеону збільшилася приблизно в 190 разів, а значення Сmax (максимальна концентрація) збільшилося приблизно у 70 разів у порівнянні з цими параметрами при призначенні одного рамелтеону. Препарати із вузьким терапевтичним діапазоном. Пацієнти, які одночасно приймають флувоксамін та препарати з вузьким терапевтичним діапазоном, що піддаються метаболізму виключно або комбінацією ізоферментів цитохрому, що інгібують флувоксамін (такі як такрин, теофілін, метадон, мексилетин, фенітоїн, карбамазепін та циклоспорин). За потреби рекомендується корекція дози цих препаратів. Трициклічні антидепресанти та нейролептики. При одночасному застосуванні флувоксаміну спостерігалося підвищення концентрації трициклічних антидепресантів (наприклад, кломіпрамін, іміпрамін, амітриптилін) та нейролептиків (наприклад, клозапін, оланзапін, кветіапін), які значною мірою метаболізуються ізоферментом цитохрому Р450 1А2. У зв'язку з цим, якщо розпочато лікування флувоксаміном, має бути розглянуто зниження дози цих препаратів. Бензодіазепіни. При одночасному застосуванні з флувоксаміном бензодіазепінів, що піддаються окисному метаболізму, таких як триазолам, мідазолам, алпразолам та діазепам, можливе підвищення їх концентрації у плазмі. Дозу цих бензодіазепінів слід зменшити на час прийому флувоксаміну. Випадки підвищення концентрації плазми. При одночасному застосуванні флувоксаміну та ропініролу може підвищуватися концентрація ропініролу в плазмі, таким чином збільшуючи ризик розвитку передозування. У таких випадках рекомендується контроль, або, у разі необхідності, зниження дози або відміна ропініролу на час лікування флувоксаміном. При взаємодії флувоксаміну з пропранололом спостерігалося підвищення концентрацій пропранололу у плазмі. У зв'язку з цим можна рекомендувати зниження дози пропранололу у разі одночасного застосування з флувоксаміном. При застосуванні флувоксаміну в комбінації з варфарином спостерігалося значне підвищення концентрацій варфарину в плазмі та подовження протромбінового часу. Випадки збільшення частоти побічних ефектів. Повідомлялося про поодинокі випадки кардіотоксичності при одночасному застосуванні флувоксаміну та тіоридазину. Під час прийому флувоксаміну концентрація кофеїну в плазмі може збільшуватися. Таким чином, пацієнти, які споживають велику кількість напоїв, що містять кофеїн, повинні знизити їх споживання на період прийому флувоксаміну, і коли спостерігаються несприятливі ефекти кофеїну, такі як тремор, відчуття серцебиття, нудота, неспокій, безсоння. Ізофермент цитохрому Р450 ЗА4. Терфенадин, астемізол, цизаприд, силденафіл: при комбінованій терапії з флувоксаміном концентрації терфенадину, астемізолу або цизаприду в плазмі можуть наростати, збільшуючи ризик подовження інтервалу QT/пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу "пірует". Тому флувоксамін не повинен призначатися разом із цими препаратами. Глюкуронування. Флувоксамін не впливає на концентрацію дигоксину у плазмі. Ниркова екскреція. Флувоксамін не впливає на концентрацію атенололу у плазмі. Фармакодинамічні взаємодії. У разі одночасного застосування флувоксаміну з серотонінергічними препаратами (такими як триптани, трамадол, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та препарати звіробою продірявленого) можуть посилюватися серотонінергічні ефекти флувоксаміну. Флувоксамін застосовувався у комбінації з препаратами літію для лікування тяжких хворих, які погано відповідають на фармакотерапію. Слід зазначити, що літій (і, можливо, також триптофан) посилює серотонінергічні ефекти препарату, і тому комбінована фармакотерапія повинна проводитися з обережністю. При одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів та флувоксаміну може збільшитись ризик розвитку геморагій. Такі пацієнти повинні бути під наглядом лікаря.Спосіб застосування та дозиТаблетки флувоксаміну слід приймати внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи водою. Пігулка може бути розділена на дві рівні частини. Депресії. Дорослі. Рекомендована стартова доза для дорослих становить 50 мг або 100 мг (одноразово ввечері). Після 3-4 тижнів від початку терапії доза повинна бути переглянута та скоригована відповідно до клінічного досвіду застосування препарату. Рекомендується поступове підвищення дози рівня ефективної. Ефективна добова доза, що становить зазвичай 100 мг, підбирається індивідуально, залежно від реакції пацієнта на лікування. Добова доза може становити 300 мг. Добові дози понад 150 мг рекомендується розподіляти на 2 або 3 прийоми. Підбір мінімальної ефективної дози, що підтримує, повинен здійснюватися з обережністю в індивідуальному порядку. Відповідно до офіційних рекомендацій ВООЗ, лікування антидепресантами слід продовжувати принаймні протягом 6-ти місяців ремісії після депресивного епізоду. Для профілактики рецидивів депресії рекомендується приймати по 100 мг один раз на день, щодня. Діти. Через відсутність клінічного досвіду флувоксамін не рекомендується застосовувати для лікування депресій у дітей віком до 18 років. Обсесивно-компульсивні розлади (ДКР). Дорослі. Рекомендована стартова доза для дорослих становить 50 мг на день протягом 3-4 днів. Ефективна добова доза, як правило, становить від 100 мг до 300 мг. Дози слід поступово підвищувати до досягнення ефективної добової дози, яка не повинна перевищувати 300 мг у дорослих. Дози до 150 мг можна приймати одноразово на добу, бажано увечері. Добові дози понад 150 мг рекомендується розподіляти на 2 або 3 прийоми. При добрій терапевтичній відповіді на препарат лікування може бути продовжено за допомогою індивідуально підібраної добової дози. Якщо поліпшення не буде досягнуто через 10 тижнів, лікування флувоксаміном слід переглянути. Досі не було організовано системних досліджень, які могли б відповісти на питання про те, як довго може проводитися лікування флувоксаміном, проте обсесивно-компульсивні розлади мають хронічний характер, і тому можна вважати за доцільне продовження лікування флувоксаміном понад 10 тижнів у пацієнтів, які добре відповіли на цей препарат. Підбір мінімальної ефективної дози, що підтримує, повинен здійснюватися з обережністю в індивідуальному порядку. Періодично необхідно наново оцінювати необхідність лікування. Деякі клініцисти рекомендують проведення супутньої психотерапії у хворих,добре відповіли на фармакотерапію. Довгострокова ефективність (понад 24 тижнів) не була підтверджена. Діти старше 8 років та підлітки. У дітей старше 8 років та підлітків дані щодо застосування у дозі понад 100 мг двічі на добу протягом 10 тижнів обмежені. Початкова доза для дітей старше 8 років та підлітків становить 25 мг на добу на один прийом, переважно перед сном. Дозу слід збільшувати на 25 мг до допустимої кожні 4-7 днів до досягнення ефективної добової дози. Ефективна доза зазвичай становить від 50 до 200 мг на добу, максимальна доза у дітей не повинна перевищувати 200 мг на добу. Добові дози понад 50 мг рекомендується розподіляти на 2 прийоми, при цьому якщо отримані дві дози неоднакові, велику дозу слід прийняти перед сном. Синдром "скасування" після припинення застосування флувоксаміну. Необхідно уникати різкої відміни препарату. При припиненні лікування флувоксаміном слід поступово знижувати дозу протягом мінімум 1-2 тижнів для зниження ризику синдрому "скасування" (див. розділ "Побічні дії" та "Особливі вказівки"). У разі виникнення непереносимих симптомів після зниження дози або після відміни лікування можна розглянути питання про відновлення лікування у раніше рекомендованій дозі. Пізніше лікар може знову розпочати зниження дози, проте поступово. Лікування пацієнтів із печінковою або нирковою недостатністю слід розпочинати з низьких доз під суворим лікарським контролем.ПередозуванняСимптоми: до найбільш характерних симптомів відносяться шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання та діарея), сонливість та запаморочення. Крім того, є повідомлення про порушення серцевої діяльності (тахікардія, брадикардія, артеріальна гіпотензія), порушення функції печінки, судоми і коми. Флувоксамін має велику широту терапевтичної дози щодо безпеки передозування. З моменту випуску ринку повідомлення про випадки смерті, приписані передозуванні лише флувоксаміном, відзначалися вкрай рідко. Найвища зареєстрована доза флувоксаміну, прийнята одним пацієнтом, становила 12 г. Цей пацієнт був повністю вилікований. Більш серйозні ускладнення спостерігалися у разі навмисного передозування флувоксаміну у поєднанні з іншими препаратами. Лікування: специфічного антидоту флувоксаміну не існує. При передозуванні рекомендується промивання шлунка, яке має проводитися якомога раніше після прийому препарату, а також симптоматичне лікування. Крім того, рекомендується багаторазовий прийом активованого вугілля, при необхідності призначення осмотичних проносних. Форсований діурез чи діаліз не ефективні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯк і при застосуванні інших психотропних препаратів, під час лікування флувоксаміном не рекомендується вживати алкоголь. Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення стану. Депресія пов'язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, самоушкоджень та спроб суїциду (суїцидальна поведінка). Цей ризик зберігається до значного покращення стану. Оскільки поліпшення може не наступити протягом перших кількох тижнів лікування або довше, пацієнти повинні бути під ретельним наглядом до появи такого поліпшення. У клінічній практиці поширене збільшення ризику суїциду на ранніх стадіях одужання. Інші психічні розлади, на лікування яких призначають флувоксамин. також можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком суїцидальних вчинків. Крім того, ці стани можуть супроводжувати глибоку депресію. Тому пацієнти з іншими психічними розладами повинні бути під ретельним наглядом. Відомо, що пацієнти з суїцидальною поведінкою в анамнезі або значною мірою, які виявляють суїцидальне мислення, перед початком лікування мають більший ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб і повинні ретельно спостерігатися під час лікування. Ретельне спостереження за пацієнтами, що мають високий ризик, має супроводжувати лікарську терапію особливо на ранніх її стадіях і після змін дози. Необхідно попередити пацієнтів (і здійснюють догляд за ними) про необхідність відстежувати будь-яке клінічне погіршення стану, суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, незвичайні зміни поведінки, та негайно звертатися за консультацією до фахівця у разі появи таких симптомів. Дитяча популяція. Флувоксамін не повинен застосовуватися для лікування дітей та підлітків до 18 років за винятком пацієнтів з обсесивно-компульсивним розладом. Через нестачу клінічного досвіду застосування флувоксаміну у дітей для лікування депресії не може рекомендуватись. У клінічних дослідженнях, проведених серед дітей та підлітків суїцидально-обумовлена ​​поведінка (суїцидальні спроби та думки) та ворожість (головним чином агресія, опозиційна поведінка та гнів) спостерігалися частіше у пацієнтів, які отримували антидепресант, порівняно з тими, хто отримував плацебо. Якщо на підставі клінічної потреби рішення про лікування прийнято, за пацієнтом має бути встановлене ретельне спостереження щодо виникнення суїцидальних симптомів. Крім того, довгострокові дані щодо безпеки для дітей та підлітків, що стосуються зростання, розвитку та становлення пізнавальної поведінки, відсутні. Дорослі (від 18 до 24 років). Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів у дорослих пацієнтів із психічними розладами виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки при прийомі антидепресантів у порівнянні з плацебо у пацієнтів молодших 25 років. При призначенні флувоксаміну слід співвіднести ризик суїциду та користь від його застосування. Літні пацієнти. Дані, отримані при лікуванні пацієнтів похилого віку і молодших пацієнтів, свідчать про відсутність клінічно значущих відмінностей між добовими дозами, що зазвичай застосовувалися у них. Тим не менш, підвищення доз препарату у пацієнтів похилого віку повинно завжди проводитися повільніше і з більшою обережністю. Акатизія/психомоторне збудження. Розвиток акатизії, пов'язаної з прийомом флувоксаміну, характеризується суб'єктивно неприємним та болісним занепокоєнням. Потреба рухатися часто супроводжувалася нездатністю сидіти чи стояти спокійно. Розвиток такого стану найімовірніше протягом перших кількох тижнів лікування. Збільшення дози препарату у пацієнтів із такими симптомами може погіршити їхній стан. Порушення функції печінки та/або нирок. Лікування пацієнтів, які страждають на печінкову або ниркову недостатність, слід починати з низьких доз, пацієнти повинні перебувати під строгим лікарським контролем. У поодиноких випадках лікування флувоксаміном може призводити до підвищення активності печінкових ферментів, що найчастіше супроводжується відповідними клінічними симптомами і в таких випадках препарат має бути відмінено. Розлади нервової системи. Необхідно виявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам із судомами в анамнезі. Слід уникати призначення флувоксаміну у пацієнтів з нестабільною епілепсією, а пацієнти зі стабільною епілепсією повинні бути під суворим контролем. Лікування препаратом має бути припинено, якщо виникають епілептичні напади або їхня частота збільшується. Описані рідкісні випадки розвитку серотонінового синдрому або стану, подібного до злоякісного нейролептичного синдрому, які можуть бути пов'язані з прийомом флувоксаміну, особливо в комбінації з іншими серотонергічними та/або нейролептичними лікарськими препаратами. Оскільки ці синдроми можуть призвести до потенційно небезпечних для життя станів, що виявляються гіпертермією, ригідністю м'язів, міоклонусом, лабільністю автономної нервової системи з можливими швидкими змінами життєво важливих параметрів (пульс, дихання, АТ тощо), змінами психічного статусу, включаючи замішання, дратівливість, крайню ажитацію, що доходить до делірію або коми - у таких випадках лікування флувоксаміном має бути припинено та розпочато відповідне симптоматичне лікування. Розлади метаболізму та харчування. Як і при застосуванні інших селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, у поодиноких випадках можлива поява гіпонатріємії, яка піддається зворотному розвитку, після відміни флувоксаміну. Деякі випадки були викликані синдромом недостатньої секреції антидіуретичного гормону. В основному ці випадки спостерігалися у пацієнтів похилого віку. Може бути порушено контроль за рівнем глюкози в крові (тобто гіперглікемія, гіпоглікемія, порушення толерантності до глюкози), особливо на ранніх стадіях лікування. У разі призначення флувоксаміну пацієнтам з цукровим діабетом в анамнезі може знадобитися корекція дози антидіабетичних препаратів. Найчастіше спостерігається симптомом, пов'язаним із застосуванням флувоксаміну, є нудота, що іноді супроводжується блюванням. Цей побічний ефект, як правило, зникає протягом перших двох тижнів лікування. Порушення органу зору. Повідомлялося про випадки розвитку мідріазу при застосуванні СІЗЗЗ, таких як флувоксамін. Тому пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або пацієнтам групи підвищеного ризику гострої глаукоми флувоксамін слід призначати з обережністю. Гематологічні розлади. Є повідомлення про такі внутрішньошкірні крововиливи, як екхімози та пурпуру, а також інші геморагічні прояви (наприклад, шлунково-кишкова кровотеча або гінекологічну кровотечу), що спостерігалися при застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. Необхідно виявляти обережність при призначенні цих лікарських засобів літнім пацієнтам і, пацієнтам, що одночасно одержують препарати, що діють на тромбоцитарну функцію (наприклад, атипові антипсихотичні засоби та фенотіазини, багато трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилову кислоту, нестероїдні препарати. , а також пацієнтам із кровотечами в анамнезі або схильних до кровотеч (наприклад, з тромбоцитопенією або порушенням коагуляції). Розлади серцевої діяльності. Збільшення ризику подовження інтервалу QT/пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу "пірует" при комбінованій терапії флувоксаміну з терфенадином або астемізолом або цизапридом у зв'язку з наростанням концентрації останніх у плазмі крові. Тому флувоксамін не слід призначати разом із цими препаратами. Флувоксамін може спричинити незначне зниження ЧСС (на 2-6 ударів на хвилину). Електросудомна терапія (ЕСТ). Досвід клінічного застосування флувоксаміну на тлі ЕСТ обмежений, тому така терапія має проводитися з обережністю. Реакції скасування. При припиненні прийому флувоксаміну можливий розвиток синдрому "скасування", хоча наявні дані доклінічних та клінічних досліджень не виявили виникнення залежності від лікування флувоксаміном. Найчастіші симптоми, відмічені у разі відміни препарату: запаморочення, порушення чутливості (включаючи парестезії, зоровий розлад та відчуття ударом струму), порушення засинання (включаючи безсоння та яскраві сновидіння); збудження, дратівливість, сплутаність свідомості, емоційна /або блювання, діарея, пітливість, відчуття серцебиття, тремор та тривога. Більшість цих симптомів мають слабкий або помірно виражений характер і купуються самостійно, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути важкими та/або тривалими. Подібні симптоми зазвичай виникають протягом перших днів після припинення лікування. З цієї причини рекомендовано поступово знижувати дозу флувоксаміну перед повним скасуванням відповідно до стану пацієнта. Манія/гіпоманія. Флувоксамін слід обережно використовувати у пацієнтів з манією/гіпоманією в анамнезі. При розвитку пацієнта маніакальної фази слід припинити застосування флувоксаміну. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Флувоксамін, що призначався здоровим добровольцям у дозах до 150 мг, не впливав або мало впливав на здатність до керування автомобілем та керування машинами. У той же час є повідомлення про сонливість, що відзначалася під час лікування флувоксаміном. У зв'язку з цим, рекомендується виявляти обережність до остаточного визначення індивідуальної відповіді на препарат.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. Активна речовина: Цефтазидима пентагідрат – 1,165 г (у перерахунку на цефтазидим – 1,000 г); Допоміжна речовина: Натрію карбонат – 0,1165 г (Цефтазидим натрію – суміш цефтазидиму пентагідрату та натрію карбонату 10:1). По 1,0 г цефтазидиму у флаконі із безбарвного скла місткістю 10 мл. Флакон герметично закупорений гумовою пробкою і обтиснутий алюмінієвим ковпачком з пластмасовою кришкою. По 1 флакону разом із інструкцією із застосування у пачці з картону. Для стаціонарів: 25 флаконів разом із відповідною кількістю інструкцій із застосування у картонній коробці. Флакони розділяють між рядами перегородками із картону.Опис лікарської формиБілий чи майже білий порошок.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаВсмоктування Після внутрішньом'язового введення цефтазидиму у дозі 1 г у плазмі швидко досягається максимальна концентрація препарату – 39 мг/л. Через 5 хв після внутрішньовенного болюсного введення препарату у дозі 1 г його плазмова концентрація становить 87 мг/л. Розподіл У плазмі зберігаються терапевтично ефективні концентрації цефтазидиму через 8-12 годин після внутрішньовенного або внутрішньом'язового введення. Зв'язок із білками плазми становить близько 10 %. Концентрації цефтазидиму, що перевищують мінімальні інгібуючі концентрації для більшості поширених патогенних, мікроорганізмів, можуть бути досягнуті в кістковій тканині, тканинах серця, жовчі, мокротинні, синовіальній рідині, внутрішньоочній рідині, у плевральній та перитонеальній рідинах. Цефтазидим легко проникає через плаценту та виділяється з грудним молоком. За відсутності запального процесу в менінгеальних оболонках цефтазидим погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр, концентрація препарату в цереброспінальній рідині (ЦСЖ) низька. При менінгіті в ЦСЖ досягаються терапевтичні концентрації цефтазидиму, що становлять 4-20 мг/л та вище. Метаболізм Цефтазидим не метаболізується в організмі. Виведення Період напіввиведення близько 2 годин. Виводиться у незмінному вигляді нирками шляхом клубочкової фільтрації, причому близько 80-90% від введеної дози виділяється протягом 24 годин. При порушенні функції нирок швидкість виведення цефтазидиму знижується. Менше 1% препарату виділяється із жовчю. У новонароджених тривалість періоду напіввиведення більша, ніж у дорослих у 3-4 рази.ФармакодинамікаЦефтазидим є цефалоспориновим антибіотиком ІІІ покоління. Бактерицидна активність обумовлена ​​придушенням синтезу клітинної стінки бактерій. Широкий спектр патогенних збудників чутливий до цефтазидиму, включаючи штами, резистентні до інших цефалоспоринів та ампіциліну. Цефтазидим стійкий до дії більшості 0-лактамаз грампозитивних та грамнегативних бактерій. Нижче наведено активність цефтазидиму in vitro. Бактерії, зазвичай чутливі до цефтазидиму: Грампозитивні аероби: бета-гемолітичні стрептококи1, Staphylococcus aureus (штами, чутливі до метициліну)1, Staphylococcus spp. коагулазонегативні (штами, чутливі до метициліну). Грамнегативні аероби: Haemophilus influenzae (включаючи штами, стійкі до ампіциліну)1, Haemophilus parainfluenzae, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis1, Pasteurella multocida, Proteus spp.1, Providencia spp., Salmonella spp. Бактерії, для яких можлива хронічна резистентність до цефтазидиму: Грампозитивні аероби: Streptococcus pneumoniae1, Streptococcus spp. гурту Viridans. Грамнегативні аероби: Acinetobacter spp., Burkholderia cepacia, Citrobacter spp.1, Enterobacter spp.1, Escherichia coli, Klebsiella spp., у тому числі Klebsiella pneumoniae1, Morganella morganii, Pseudomonas spp. , Yersinia enterocolitica. Грампозитивні анаероби: Clostridium spp., не включаючи Clostridium difficile, Peptostreptococcus spp., Propionibacterum spp. Грамнегативні анаероби: Fusobacterium spp. Бактерії, що мають природну стійкість до цефтазидиму: Грампозитивні аероби: Enterococcus spp., включаючи Enterococcus faecalis та Enterococcus faecium, Listeria spp. Грамнегативні аероби: Campylobacter spp. Грампозитивні анаероби: Clostridium difficile. Грамнегативні анаероби: Bacteroides spp., включаючи Bacteroides fragilis. Інші: Chlamydia spp., Legionella spp., Mycoplasma spp. 1 для даних бактерій клінічна ефективність цефтазидиму була продемонстрована у клінічних дослідженнях. Поширеність набутої резистентності до цефтазидиму варіюється в залежності від регіону і з часом, у певних видів мікроорганізмів стійкість може бути дуже високою. Переважно мати локальні дані щодо чутливості, особливо при терапії тяжких інфекцій.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до цефтазидиму мікроорганізмами: тяжкі інфекції, включаючи внутрішньолікарняні (септицемія, бактеріємія, перитоніт, менінгіт, інфекції у пацієнтів з імунодефіцитом, інфіковані опіки); інфекції дихальних шляхів, включаючи інфекції легень у хворих на муковісцидоз; інфекції ЛОР органів; інфекції сечовивідних шляхів; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів та черевної порожнини; інфекції кісток та суглобів; інфекції, пов'язані із проведенням діалізу; профілактика інфекційних ускладнень при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція)Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефтазидиму або будь-якого з компонентів препарату; підвищена чутливість до інших цефалоспоринів в анамнезі; виражені реакції підвищеної чутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інших бета-лактамних антибактеріальних препаратів в анамнезі. З обережністю: у пацієнтів із порушенням функції нирок, виразковим колітом в анамнезі; у період новонародженості, одночасне застосування "петлевих" діуретиків та аміноглікозидів.Вагітність та лактаціяПротягом усієї вагітності бути обережними, препарат застосовувати тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При застосуванні препарату під час лактації годування груддю слід припинити на період лікування.Побічна діяАлергічні реакції: макулопапульозний висип, свербіж шкіри, лихоманка, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції (бронхоспазм, зниження артеріального тиску), анафілактичний шок, мультиформна ексудативна еритема (у тому числі синдром Стівенса-Джонсона). З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезія, неприємний смак у роті. У хворих з порушенням функції нирок при неправильному доборі дози - судоми, енцефалопатія, тремор, кома, міоклонія. З боку травної системи: діарея, нудота, блювання, біль у животі, холестаз, жовтяниця, псевдомембранозний коліт, орофарингеальний кандидоз. З боку системи кровотворення: гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, лімфоцитоз, тромбоцитопенія, геморагія, агранулоцитоз. Порушення з боку статевої системи: кандидоз піхви, вагініт. Порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. Місцеві реакції: при внутрішньовенному введенні - тромбофлебіт у місці введення, флебіт, болючість, ущільнення по ходу вени; при внутрішньом'язовому введенні - болючість, печіння, запалення, ущільнення в місці введення. Лабораторні показники: збільшення протромбінового часу, підвищення концентрації азоту та/або креатиніну в крові, підвищення активності "печінкових" трансаміназ та лужної фосфатази, підвищення активності лактатдегідрогенази, гамма-глутамілтранспептидази, гіпербілірубінемія, підвищення концентрації сечовини, ложно Кумбса без гемолізу, панцитопенія, тромбоцитоз.Взаємодія з лікарськими засобамиФармацевтично несумісний з аміноглікозидами (значна взаємна інактивація: при одночасному застосуванні ці препарати слід вводити в різні вени або ділянки тіла при внутрішньом'язовому введенні), ванкоміцином (утворює осад залежно від концентрації, при необхідності вводити два препарати через одну трубку, між їх застосуванням системи) внутрішньовенного введення слід промити), та хлорамфеніколом. Не можна використовувати розчин натрію гідрокарбонату як розчинник (утворюється вуглецю діоксид). "Петльові" діуретики, аміноглікозиди, ванкоміцин, кліндаміцин знижують кліренс креатиніну, внаслідок чого зростає ризик нефротоксичної дії цефтазидиму. Бактеріостатичні антибіотики (у тому числі хлорамфенікол) знижують ефективність цефтазидиму. Можлива взаємодія препарату з пероральними контрацептивами – зниження ефективності контрацепції. При сумісному застосуванні можливе збільшення нефротоксичності препаратів фуросеміду та аміноглікозидних антибіотиків. Фармацевтично сумісний з такими розчинами: при концентрації від 1 до 40 мг/мл – 0,9 % розчином натрію хлориду; розчином натрію лактату; розчином Хартмана; 5% розчином декстрози; 0,225 % розчином натрію хлориду та 5 % розчином декстрози; 0,45% розчином натрію хлориду та 5% розчином декстрози; 0,18% розчином натрію хлориду та 4% розчином декстрози; 10% розчином декстрози; 10 % розчином декстрану з молекулярною масою близько 40 тисяч Дальтон у 0,9 % розчині натрію хлориду або у 5 % розчині декстрози; 6% розчином декстрану з молекулярною масою близько 70 тисяч Дальтон у 0,9% розчині натрію хлориду або у 5% розчині декстрози. У концентраціях від 0,05 до 0,25 мг/мл цефтазидим сумісний із розчином для інтраперитонеального діалізу (лактат). Для внутрішньом'язового введення цефтазидим може бути розведений 0,5 - 1% розчином гідрохлориду лідокаїну. Обидва компоненти зберігають активність, якщо цефтазидим у концентрації 4 мг/мл додають до наступних розчинів: гідрокортизону (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду або у 5 % розчині декстрози; цефуроксиму (цефуроксим натрію) 3 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; клоксациліну (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; гепарину 10 МО/мл або 50 МО/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; калію хлориду 10 мек/л або 40 мек/л в 0,9% розчині натрію хлориду.Спосіб застосування та дозиДозу препарату встановлюють індивідуально залежно від тяжкості перебігу захворювання, локалізації, виду збудника та його чутливості до препарату, а також віку пацієнта та функції нирок. Максимальна добова доза становить 6 г. Максимальна добова доза для дорослих пацієнтів з муковісцидозом становить 9 г. Препарат вводять внутрішньовенно (в/в) або внутрішньом'язово (в/м). Розчин цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або трубку інфузійної системи. Препарат не слід вводити внутрішньоартеріально. За такого шляху введення цефтазидима можливий розвиток некрозу дистальних сегментів кінцівки. Дорослим та дітям з масою тіла більше 40 кг: зазвичай застосовують 1 г кожні 8 годин або 2 г кожні 12 год. При тяжких інфекціях, особливо у пацієнтів з імунодефіцитом (включаючи пацієнтів з нейтропенією), застосовують по 2 г кожні 8 годин або по 3 г кожні 12 год. Для лікування інфекційних ускладнень при муковісцидозі, спричинених Pseudomonas aeruginosa, застосовують по 100-150 мг/кг/добу (дрібно, кожні 8 годин). При інфекціях сечовивідних шляхів рекомендується вводити по 1 г кожні 12 год. З метою профілактики при операціях на передміхуровій залозі цефтазидим застосовують у дозі 1 г під час вступної анестезії та другу дозу вводять при видаленні катетера. Дитячий вік до 2 місяців: застосовують по 25-60 мг/кг/добу (дрібно, кожні 12 год). Дітям старше 2 місяців та до 12 років: застосовують по 30-100 мг/кг/добу (дрібно, кожні 8-12 год). У дітей з імунодефіцитом, муковісцидозом та менінгітом застосовують 150 мг/кг/добу (максимально 6 г/добу) (дрібно, кожні 8 год). Пацієнтам похилого віку: рекомендована доза цефтазидиму не повинна перевищувати 3 г/добу, особливо у пацієнтів віком від 80 років. Пацієнтам з порушенням функції нирок (дорослі та діти з масою тіла понад 40 кг): початкова доза 1 г. Підтримуючу дозу підбирають залежно від швидкості виділення креатиніну: при кліренсі креатиніну (КК) 50-31 мл/хв – 1 г кожні 12 год. , 30-16 мл/хв - 1 г кожні 24 год, 15-6 мл/хв - 0,5 г кожні 24 год, менше 5 мл/хв - 0,5 г кожні 48 годин. Пацієнтам з інфекціями тяжкого перебігу разову дозу можна збільшити на 50% або збільшити частоту введення препарату, при цьому слід контролювати концентрацію цефтазидиму у сироватці крові (не повинна перевищувати 40 мг/мл). Для дітей кліренс креатиніну розраховується відповідно до ідеальної маси тіла або площі поверхні тіла. Пацієнтам з порушенням функції нирок (діти з масою тіла менше 40 кг): підтримуюча доза при кліренсі креатиніну 50-31 мл/хв - 25 мг/кг кожні 12 год, при кліренсі креатиніну 30-16 мл/хв - 25 мг/кг кожні 24 год, при кліренсі креатиніну 15-6 мл/хв – 12.5 мг/кг кожні 24 год, при кліренсі креатиніну менше 5 мл/хв – 12.5 мг/кг кожні 48 год. На тлі гемодіалізу підтримуючі дози розраховують з урахуванням кліренсу креатиніну, проводять після кожного сеансу гемодіалізу. На тлі перитонеального діалізу крім внутрішньовенного введення цефтазидим можна включати діалізний розчин (125-250 мг на 2 л діалізного розчину). У пацієнтів з нирковою недостатністю, які перебувають на безперервному гемодіалізі з використанням артеріовенозного шунту, та у пацієнтів, які перебувають на гемофільтрації високої швидкості у відділенні інтенсивної терапії, рекомендовані дози – 1 г на добу щодня (за одне або кілька введень). У пацієнтів, які перебувають на гемофільтрації низької швидкості, застосовують дози, які рекомендуються при порушенні функції нирок. У пацієнтів, які перебувають на перитонеальному діалізі, вводиться 0,5 г препарату кожні 24 години. У пацієнтів на гемофільтрації із застосуванням вено-венозного шунту та на безперервному гемодіалізі із застосуванням вено-венозного шунту - відповідно до представлених у таблицях 1-2 даних. Пацієнтам з порушенням функції печінки: згідно з наявними даними, немає необхідності в корекції режиму дозування у пацієнтів з легким і середнім ступенем тяжкості порушеннями функції печінки. Відсутні результати досліджень у пацієнтів із порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності. Таблиця 1. Дози цефтазидиму у пацієнтів, які перебувають на гемофільтрації з використанням вено-венозного шунта КК, мл/хв Підтримуюча доза, мг (призначається кожні 12 год) залежно від швидкості ультрафільтрації, мл/хв. 5 16,7 33,3 50 0 250 250 500 500 5 250 250 500 500 10 250 500 500 750 15 250 500 500 750 20 500 500 500 750 Таблиця 2. Дози цефтазидиму у пацієнтів, які перебувають на безперервному гемодіалізі з використанням вено-венозного шунту КК, мл/хв Підтримуюча доза, мг (призначається кожні 12 год) залежно від швидкості діалізу 1,0 л/год 2,0 л/год Швидкість ультрафільтрації, л/год 0,5 1,0 2,0 0,5 1,0 2,0 0 500 500 500 500 500 750 5 500 500 750 500 500 750 10 500 500 750 500 750 1000 15 500 750 750 750 750 1000 20 750 750 1000 750 750 1000 Тривалість лікування цефтазидимом становить 7-14 днів. При інфекціях, викликаних Pseudomonas aeruginosa (пневмонія, муковісцидоз, менінгіт) курс лікування може бути збільшений до 21 дня. Правила приготування та введення розчинів Слід використовувати лише свіжоприготовлені розчини. Після додавання розчинника флакон необхідно енергійно струшувати до розчинення порошку. "Первинне розведення": для внутрішньом'язового введення 1 г цефтазидиму розчиняють у 3 мл води для ін'єкцій. Дорослим та дітям старше 12 років для зменшення болю при внутрішньом'язових ін'єкціях препарат слід вводити з 1% розчином лідокаїну. Вводять глибоко в сідничний м'яз або в м'яз стегна. Не слід вводити більше 1 г цефтазидиму в один м'яз. Розчин лідокаїну не можна вводити внутрішньовенно! Для внутрішньовенного введення 1 г розчиняють у 10 мл води для ін'єкцій. Розчин вводять протягом 2-4 хв. Кількість цефтазидиму у флаконі Спосіб введення Кількість розчинника Приблизна концентрація 1000 мг Внутрішньом'язово 3,0 мл 260 мг/мл 1000 мг Внутрішньовенно болюсно 10,0 мл 90 мг/мл 1000 мг внутрішньовенно інфузія 50,0 мл 20 мг/мл "Вторинне розведення": для внутрішньовенного краплинного введення отриманий вищеописаним способом розчин препарату переносять у систему для інфузій і доводять загальний об'єм як мінімум до 50 мл одним з наступних розчинників, призначених для внутрішньовенного введення: 0,9 % розчин натрію хлориду, розчин Рінгера , розчин Рінгера лактат, 5% розчин декстрози, 5% розчин декстрози з 0,9% розчином натрію хлориду, 10% розчин декстрози. Можна застосовувати лише свіжоприготовлений розчин.ПередозуванняНайчастіше виникає у хворих із нирковою недостатністю. Симптоми: неврологічні порушення з розвитком енцефалопатії, судом та коми, запаморочення, головний біль. Відхилення в результатах лабораторних аналізів (збільшення вмісту сечовини та сироваткового креатиніну в крові, гіпербілірубінемія, тромбоцитоз, тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкопенія, подовження протромбінового часу), у пацієнтів з нирковою недостатністю - судоми, е. Передозування цефтазидимом може спричинити біль, запалення, флебіт у місці інфузії. Лікування: специфічний антидот відсутній. Лікування симптоматичне, підтримуюче також необхідні заходи, спрямовані на контроль судом. У хворих з порушенням функції нирок, а також у разі тяжкого передозування, коли консервативна терапія безуспішна, концентрація цефтазидиму в крові може бути зменшена за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі тяжких або життєзагрозних інфекцій, особливо у пацієнтів з імунодефіцитом (включаючи пацієнтів з нейтропенією), препарат можна застосовувати з іншими антибіотиками, такими як аміноглікозиди, ванкоміцин та кліндаміцин, за умови роздільного введення. Пацієнти, які мали в анамнезі алергічні реакції на цефалоспорини, пеніциліни та інші бета-лактамні антибактеріальні препарати, можуть мати підвищену чутливість до цефалоспоринових антибіотиків. При розвитку алергічної реакції у відповідь на прийом цефтазидиму препарат слід негайно відмінити. У тяжких випадках гострих форм гіперчутливості може знадобитися введення епінефрину та екстрене проведення інших терапевтичних заходів, включаючи оксигенотерапію, інфузійну терапію, введення глюкокортикостероїдів, пресорних амінів, відновлення прохідності дихальних шляхів відповідно до клінічних показань. Цефтазидим слід призначати з обережністю пацієнтам, які мають в анамнезі вказівки на захворювання шлунково-кишкового тракту, особливо запальні захворювання товстої кишки. Можливий розвиток діареї при застосуванні антибіотиків, зокрема цефтазидиму. У деяких випадках на фоні прийому препарату або після його закінчення у пацієнтів може розвинутися рідке або криваве випорожнення (яке може супроводжуватися спастичними абдомінальними болями та лихоманкою). У деяких пацієнтів під час або після застосування цефтазидиму може розвиватися псевдомембранозний коліт, що викликається токсинами Clostridium difficile. Тому важливо враховувати можливість розвитку псевдомембранозного коліту у пацієнтів з діареєю під час або після застосування препарату.У цьому випадку припиняють терапію цефтазидимом та призначають терапію псевдомембранозного коліту відповідно до клінічної картини. Препарати, що гальмують перистальтику кишок, протипоказані. При лікуванні цефтазидимом деякі спочатку чутливі штами Enterobacter spp. та Serratia spp. може розвиватися резистентність, тому при лікуванні інфекцій, спричинених цими мікроорганізмами, слід періодично проводити дослідження на чутливість до антибіотиків. Призначення цефтазидиму у відсутності вагомих підозр чи підтвердження бактеріальної етіології запальних змін, і навіть його призначення у профілактичних цілях призводить до збільшення ймовірності появи штамів, резистентних до цефтазидиму, у своїй клінічна користь від застосування сумнівна. Препарат може перешкоджати синтезу вітаміну К внаслідок придушення кишкової мікрофлори, що може спричинити зниження залежних від вітаміну К факторів згортання крові та в поодиноких випадках призвести до гіпопротромбінемії та кровотечі. Призначення вітаміну До швидко усуває гіпопротромбінемію. Ризик розвитку кровотеч найбільш високий у пацієнтів з тяжким перебігом захворювання, у пацієнтів з порушенням функції печінки, у літніх та ослаблених хворих, у осіб з неповноцінним харчуванням. При порушенні ниркової функції рекомендується зниження дози препарату. Для пацієнтів похилого віку доцільно під час лікування контролювати функцію нирок. При одночасному застосуванні з препаратами, які можуть чинити нефротоксичну дію, такими як аміноглікозидні антибіотики та діуретики (наприклад, фуросемід), слід контролювати функцію нирок. Пацієнтам з гострою та хронічною нирковою недостатністю потрібна корекція дози цефтазидиму через ризик розвитку клінічно значущих порушень, наприклад, судом. При проведенні тривалого курсу терапії цефтазидимом рекомендується регулярно виконувати аналіз крові з метою оцінки показників функції печінки та нирок. У період застосування цефтазидиму можлива позитивна пряма реакція Кумбса та хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу при використанні розчину Бенедикту та Фелінгу. На тлі терапії цефтазидимом рекомендується визначення глюкози в сечі використовувати тести, засновані на реакціях ферментативного окислення глюкози. Під час лікування не можна вживати етанол через можливість розвитку дисульфірамоподібних реакцій (раптовий "приплив" крові до обличчя, спастичні болі в животі, нудота, блювання, біль голови, тахікардія, задишка). У флаконі на 1,0 г цефтазидиму міститься 50 мг натрію. Цю інформацію необхідно брати до уваги при застосуванні препарату у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням споживання натрію. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Пацієнти мають бути попереджені про можливість розвитку запаморочення, судом. З появою описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: цефтріаксон (у формі натрієвої солі) 1 г. 1 г – Флакони об'ємом 10 мл (1) – пачки картонні. 1 г – флакони (для стаціонарів).Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньом'язового введення.Фармакотерапевтична групаЦефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію за рахунок інгібування синтезу клітинної стінки бактерій. Цефтріаксон ацетилює мембранозв'язані транспептидази, порушуючи, таким чином, перехресну зшивку пептидогліканів, необхідну для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки. Активний щодо аеробних, анаеробних, грампозитивних та грамнегативних бактерій. Стійкий до дії β-лактамаз.ФармакокінетикаЗв'язування із білками плазми становить 85-95%. Цефтріаксон широко розподіляється у тканинах та рідинах організму. Терапевтичні концентрації досягаються у спинномозковій рідині при менінгіті. Високі концентрації досягаються у жовчі. Проникає через плацентарний бар'єр, виділяється із грудним молоком у невеликих кількостях. Близько 40-65% цефтріаксону виділяється із сечею у незміненому вигляді. Решта виділяється з жовчю і калом.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин ІІІ покоління.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до цефтріаксону мікроорганізмами, у т.ч. перитоніт, сепсис, менінгіт, холангіт, емпієма жовчного міхура, шигельоз, сальмонеллоносійство, пневмонія, абсцес легені, емпієма плеври, пієлонефрит, інфекції кісток, суглобів, шкіри та м'яких тканин, статевих органів, інфіц. Профілактика післяопераційної інфекції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефтріаксону та інших цефалоспоринів.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки цефтріаксону при вагітності не проводилося. Застосування цефтріаксону при вагітності та в період лактації можливе у випадках, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Цефтріаксон виділяється із грудним молоком у низьких концентраціях. В ;експериментальних дослідженнях ;на тварин не виявлено тератогенних та ембріотоксичних ефектів цефтріаксону. Застосування у дітей У новонароджених з гіпербілірубінемією, особливо у недоношених, можливе застосування під суворим контролем.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестатична жовтяниця, гепатит, псевдомембранозний коліт. Алергічні реакції: ; шкірний висип, свербіж, еозинофілія; рідко – набряк Квінке. З боку системи кровотворення: при тривалому застосуванні у високих дозах можливі зміни картини периферичної крові (лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія). З боку системи згортання крові: гіпопротромбінемія. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. Ефекти, зумовлені хіміотерапевтичною дією: ;кандидоз. Місцеві реакції: ;флебіт (при внутрішньовенному введенні), болючість у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні).Взаємодія з лікарськими засобамиЦефтріаксон, пригнічуючи кишкову флору, перешкоджає синтезу вітаміну К. Тому при одночасному застосуванні з препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів (НПЗЗ, саліцилати, сульфінпіразон), збільшується ризик розвитку кровотеч. З цієї причини при одночасному застосуванні з антикоагулянтами відзначається посилення антикоагулянтного дії. При одночасному застосуванні з "петлевими" діуретиками зростає ризик розвитку нефротоксичної дії.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно по 1-2 г кожні 24 год або по 0.5-1 г кожні 12 год. Залежно від етіології захворювання можна застосовувати внутрішньом'язову дозу 250 мг одноразово. Добова доза для немовлят становить 20-50 мг/кг; для дітей віком від 2 місяців до 12 років – 20-100 мг/кг; кратність введення 1 раз на добу. Тривалість курсу визначається індивідуально. У хворих із порушеною функцією нирок потрібна корекція режиму дозування з урахуванням значень КК. Максимальні добові дози: для дорослих - 4 г, для дітей - 2 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі алергічні реакції на цефалоспоринові антибіотики. З обережністю застосовують при виражених порушення функції нирок. Розчини цефтріаксону не слід змішувати або одночасно вводити з іншими протимікробними препаратами або розчинами. У новонароджених з гіпербілірубінемією, особливо у недоношених, можливе застосування під суворим контролем.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: ципрофлоксацин гідрохлорид (моногідрат) 582.2 мг у перерахунку на ципрофлоксацин 500.0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 78,0 мг; крохмаль кукурудзяний 52.4 мг; повідон-КЗО 40,0 мг; магнію стеарат 7.6 мг; оболонка: плівкове покриття (полівініловий спирт 8,800 мг; титану діоксид 5,500 мг; макрогол 4,444 мг; тальк 3.256 мг) – 22.0 мг. По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці з плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги. По 10 таблеток у банку полімерної. По 1 контурній осередковій упаковці або 1 банку полімерної разом з інструкцією із застосування в картонній пачці або в пачці з крейдованого картону.Опис лікарської формиТаблетки овальної форми, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, на поперечному розрізі ядро ​​від білого до злегка жовтуватого кольору.Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб, фторхінолон.ФармакокінетикаВсмоктування Після перорального застосування ципрофлоксацин швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, переважно у дванадцятипалій і худій кишці. Максимальна концентрація (Смах) ципрофлоксацину в сироватці крові досягається через 1-2 години і становить при пероральному прийомі 250. 500, 700 та 1000 мг препарату 1,2; 2,4; 4,3 та 5,4 мкг/мл відповідно. Біодоступність становить близько 70-80%. Значення максимальної концентрації у плазмі крові та площі під кривою "концентрація - час" (AUC) зростають пропорційно дозі. Прийом їжі (за винятком молочних продуктів) уповільнює всмоктування, але не змінює Смах та біодоступність. Розподіл Зв'язок ципрофлоксацину з білками плазми становить 20-30 %, активна речовина присутня в плазмі крові переважно в неіонізованій формі. Ципрофлоксацин вільно розподіляється у тканинах та рідинах організму. Об'єм розподілу в організмі становить 2-3 л/кг. Концентрація ципрофлоксацину у тканинах значно (від 2 до 12 разів) перевищує концентрацію у плазмі крові. Високі концентрації препарату спостерігаються в жовчі, легенях, нирках, печінці, жовчному міхурі, матці, насіннєвій рідині, тканинах передміхурової залози, мигдаликах, ендометрії, фалопієвих трубах та яєчниках. Проникає в спинномозкову рідину в концентраціях 6 10 % при незапалені мозкові оболонки, 14-37% - при запалених - від концентрації в сироватці крові. Добре проникає у внутрішньоочну рідину, бронхіальний секрет, плевру, очеревину, лімфу, грудне молоко,через плаценту. Метаболізм Біотрансформується у печінці (15-30%). У крові можуть виявлятися чотири метаболіти ципрофлоксацину в невеликих концентраціях: діетилципрофлоксацин (M1), сульфоципрофлоксацин (М2), оксоціпрофлоксацин (М3), формілципрофлоксацин (М4), три з яких (M1-М3) виявляють антибактеріальну активність. кислоти. Антибактеріальна активність in vitro метаболіту М4, що присутня у меншій кількості, більше відповідає активності норфлоксацину. Виведення Ципрофлоксацин виводиться з організму переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції (50-70%); незначна кількість – через шлунково-кишковий тракт (15-30 %). Нирковий кліренс становить 3-5 мл/хв/кг, загальний кліренс близько 8-10 мл/хв/кг. Приблизно 1% дози, що вводиться, виводиться з жовчю. У жовчі ципрофлоксацин є у високих концентраціях. У хворих з незміненою функцією нирок період напіввиведення становить зазвичай 3-5 годин. При порушенні функції нирок період напіввиведення збільшується.ФармакодинамікаМеханізм дії Ципрофлоксацин має активність in vitro щодо широкого спектру грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів, бактерицидна дія ципрофлоксацину здійснюється за допомогою інгібування бактеріальних топоізомераз (топоізомераза II - ДНК-гіраза та топоізомераза IV), які необхідні для реплікації, транскрипції, рекрипції ДНК. Ципрофлоксацин діє на грамнегативні мікроорганізми в період спокою і в період розподілу, тому що впливає не тільки на ДНК-гіразу, але і викликає лізис клітинної стінки, на грампозитивні мікроорганізми тільки в період розподілу. Низька токсичність клітин макроорганізму пояснюється відсутністю у яких ДНК-гиразы. На тлі прийому ципрофлоксацину не відбувається паралельного вироблення стійкості до інших антибактеріальних препаратів, що не належать до групи інгібіторів гірази, що робить його високоефективним по відношенню до бактерій, які стійкі, наприклад, до аміноглікозидів, пеніцилінів, цефалоспоринів, тетрациклінів та м. Механізми резистентності Резистентність in vitro до ципрофлоксацину часто обумовлена ​​точковими мутаціями бактеріальних топоізомераз та ДНК-гірази та розвивається повільно за допомогою багатоступінчастих мутацій. Поодинокі мутації можуть призводити швидше до зниження чутливості, множинні мутації в основному призводять до розвитку клінічної резистентності до ципрофлоксацину та до перехресної резистентності до препаратів хінолонового ряду. Резистентність до ципрофлоксацину може формуватися внаслідок зниження проникності клітинної стінки бактерій та/або активації виведення ципрофлоксацину з мікробної клітини. Повідомляється про розвиток резистентності, зумовлену локалізованим на плазмідах кодуючим геном Qnr. Механізми резистентності, що призводять до інактивації пеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів, ймовірно, не порушують антибактеріальну активність ципрофлоксацину. Мікроорганізми, резистентні до цих препаратів, можуть бути чутливими до ципрофлоксацину.Мінімальна бактерицидна концентрація (МБК) зазвичай не перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) більш ніж у 2 рази. Для певних штамів поширення набутої резистентності може різнитися залежно від географічного регіону п з часом. In vitro чутливість до ципрофлоксацину In vitro була продемонстрована активність ципрофлоксацину щодо наступних чутливих штамів мікроорганізмів: Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Bacillus anthracis. Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі), Staphylococcus saprophyticus. Streptococcus spp. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Aeromonas spp., Moraxella catarrhalis. Brucella spp.. Neisseria meningitidis, Citrobacter koseri. Pasteurella spp. Francisella tularensi. Salmonella spp., Haemophilus ducreyi. Shigella spp., Haemophilus influenzae. Vibrio spp., Legionella spp. Yersinia pest is. Анаеробні мікроорганізми: Mobiluncus spp. Інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae. Mycoplasma luminis. Mycoplasma pneumoniae. Була продемонстрована варіюючий рівень чутливості до ципрофлоксацину для наступних мікроорганізмів: Acinetobacter baumann, Burkholderia cepacia, Campylobacter spp., Citrobacter freundii. Enterococcus faecal is. Аерогени, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp. Pseudomonos Streptococcus pneumoniae. Peptostreptococcus spp., Propionibacterium acnes. Вважається, що природну резистентність до ципрофлоксацину мають Staphylococcus aureus (метицилін-резистентний), Stenotrophomonas maltophilia, Actinomyces spp., Enteroccus faecium, Listeria monocytogenes. Mycoplasma genitalium, Ureaplasma urealityciun, анаеробні мікроорганізми (за винятком Mobiluncus spp.. Peptostreptococus spp., Propionibacterium acnes).Показання до застосуванняНеускладнені та ускладнені інфекції, спричинені чутливими до ципрофлоксацину мікроорганізмами. Дорослі інфекції дихальних шляхів, пневмонії, спричинені Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus spp., Esherichia coli. Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus spp., Moraxella catarrhalis, Legionella spp. та стафілококами; інфекції середнього вуха (середній отит), придаткових пазух (синусит), особливо спричинені грамнегативними мікроорганізмами, включаючи Pseudomonas aeruginosa або стафілококи; інфекції очей; інфекції сечостатевої системи (включаючи цистит, пієлонефрит, аднексит, хронічний бактеріальний простатит, орхіт, епідидиміт, неускладнену гонорею); ускладнені інтраабдомінальні інфекції (у комбінації з метронідазолом); інфекції жовчного міхура та жовчовивідних шляхів; інфекції шкіри та м'яких тканин (інфіковані виразки, рани, опіки, абсцеси, флегмони); інфекції кісток та суглобів (остеомієліт, септичний артрит); сепсис; черевний тиф; кампілобактеріоз, шигельоз, діарея "мандрівників"; інфекції або профілактика інфекцій у пацієнтів зі зниженим імунітетом (пацієнти, які приймають імунодепресанти, або пацієнти з нейтропенією); селективна деконтамінація кишечника у пацієнтів із зниженим імунітетом; профілактика та лікування легеневої форми сибірки (інфікування Bacillus anthracis); профілактика інвазивних інфекцій, спричинених Neisseria meningitidis. Діти терапія ускладнень, спричинених Pseudomonas aeruginosa у дітей з муковісцидозом легень від 5 до 17 років; профілактика та лікування легеневої форми сибірки (інфікування Bacillus anthracis).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ципрофлоксацину або інших препаратів групи фторхінолонів, а також до інших компонентів препарату; одночасний прийом ципрофлоксацину та тизанідину; дитячий вік до 18 років (до завершення процесу формування скелета); вагітність; період грудного вигодовування. З обережністю: виражений атеросклероз судин головного мозку, порушення мозкового кровообігу, органічні ураження головного мозку або інсульт, психічні захворювання (депресія, психоз), епілепсія, зниження порога судомної готовності (плі судоми в анамнезі), виражена ниркова та/або печінкова недостатність, пожил вік, ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами, підвищений ризик подовження інтервалу QT або розвитку аритмії типу "пірует" (наприклад, синдром вродженого подовження інтервалу QT, захворювання серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія), електролітний дисбаланс (наприклад, при гіпокалії) , гіпомагніємії), одночасне застосування лікарських препаратів, що подовжують інтервал QT (в тому числі, антиаритмічні IA та III класів, трициклічні антидепресанти,макроліди, нейролептики), одночасне застосування з інгібіторами ізоферментів CYP450 1А2 (у тому числі теофілін. метилксантин, кофеїн, дулоксетин, клозапін, ропінірол, оланзапін), психічні захворювання, міастенія gravis, дефіцит глюкозо-6-Вагітність та лактаціяЦипрофлоксацин протипоказаний під час вагітності та в період грудного вигодовування. У разі необхідності застосування ципрофлоксацину у матері в період грудного вигодовування, годування дитини груддю слід припинити до початку лікування.Побічна діяНаведені нижче несприятливі реакції класифікували таким чином: "дуже часто" (≥ 10), "часто" (≥1/100, З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, діарея; нечасто - блювота, біль у животі, диспепсія, метеоризм, зниження апетиту та кількості пиші, анорексія; рідко - дисфагія, холестатична жовтяниця (особливо у пацієнтів з перенесеними захворюваннями печінки), гепатит (неінфекційний), кандидоз порожнини рота; дуже рідко – панкреатит, антибіотик-асоційований псевдомембранозний коліт, некроз тканин печінки (у вкрай поодиноких випадках прогресуючий до загрозливого життя печінкової недостатності). З боку системи кровотворення: нечасто – еозинофілія, рідко – лейкопенія (гранулоцитопенія). анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, дуже рідко – гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (загрозливе для життя), пригнічення кісткового мозку (загрозливе для життя). Алергічні реакції: нечасто – шкірний висип; свербіж. кропив'янка, плямисто-вузликовий висип; рідко – алергічні реакції, алергічний набряк/ангіоневротичний набряк, фоточутливість, мультиформна еритема, вузлувата еритема; дуже рідко – анафілактичні реакції, анафілактичний шок (загрозливий для життя), сироваткова хвороба, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, точкові крововиливи на шкірі, частота невідома – гостра генералізована пустульозна екзантема. З боку нейтральної нервової системи: нечасто – головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, порушення сну, неспокій, психомоторна гіперактивність/ажитація, порушення смаку; рідко – парестезії та дизестезії, гіпестезії, тремор, судоми, напади епілепсії, вертиго, сплутаність свідомості, тривожність; дуже рідко - мігрень, порушення координації рухів, порушення нюху, гіперестезія, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, порушення сновидінь (нічні кошмари), психотичні реакції (які можуть призводити до самоушкоджуючої поведінки, такої як суїцидальні вчинки/думки, а також спроба , депресія (яка може призводити до самоушкоджуючої поведінки, такої як суїцидальні вчинки/думки, а також спроба суїциду або вдалий суїцид), галюцинації;частота невідома - периферична нейропатія та полінейропатія. З боку органу зору: дуже рідко – розлади зору, диплопія, порушення колірного сприйняття. З боку органу слуху: дуже рідко – шум у вухах, тимчасова втрата слуху, нечасто – відчуття серцебиття; рідко - тахікардія, відчуття "припливу" крові до обличчя, вазодилатація, непритомність, зниження артеріального тиску; дуже рідко – васкуліт; частота невідома - подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії (у тому числі типу "пірует", частіше у пацієнтів, які мають схильність до розвитку подовження інтервалу QT). З боку дихальної системи: рідко – диспное, набряк гортані, набряк легені, порушення дихання (включаючи бронхоспазм). З боку скелетно-м'язової системи: нечасто – артралгія; рідко – міалгія. набряк суглоба; дуже рідко – артрит, підвищення м'язового тонусу, м'язові судоми, м'язова слабкість, тендиніт (переважно ахілових сухожилля), розрив сухожилля, загострення симптомів міастенії. З боку сечовидільної системи: рідко – гостра ниркова недостатність, гематурія, кристалурія, інтерстиціальний нефрит. Інші: нечасто – загальне нездужання, лихоманка, грибкова суперінфекція; рідко – больовий синдром неспецифічної етіології, периферичні набряки, пітливість (гіпергідроз); дуже рідко – порушення ходи. Лабораторні показники: нечасто – підвищення активності лужної фосфатази в крові, концентрації сечовини в крові, активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (ACT), гіпербілірубінемія; рідко – підвищення або зниження показника протромбіну, підвищення активності амілази, гіперглікемія, гіпоглікемія; частота невідома – підвищення міжнародного нормалізованого відношення (МНО) (у пацієнтів, які отримують антагоністи вітаміну К). Діти: часто - оборотні артропатії.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що викликають подовження інтервалу QТ Слід бути обережним при одночасному застосуванні ципрофлоксацину (як і інших фторхінолонів) пацієнтам, які отримують лікарські препарати, що викликають подовження інтервалу QT (наприклад, антиаритмічні препарати класу IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики). Теофілін Одночасне застосування ципрофлоксацину та препаратів, що містять теофілін, може спричинити небажане підвищення концентрації теофіліну в плазмі крові та, відповідно, виникнення теофілін-індукованих несприятливих явищ: у дуже рідкісних випадках ці несприятливі явища можуть бути загрозливими для життя пацієнта. Якщо одночасне застосування цих двох препаратів неминуче, рекомендується проводити постійний контроль концентрації теофіліну в плазмі крові і, якщо необхідно, знизити дозу теофіліну (цитохром Р450). Інші похідні ксантину Одночасне застосування ципрофлоксаципу та кофеїну або пентоксифіліну (окспентифілін) може призводити до збільшення концентрації похідних ксантину у сироватці крові. Тизанідін При одночасному застосуванні ципрофлоксаципу та препаратів, що містять тизанідин, виявлено збільшення концентрації тизанідину у сироватці крові: збільшення максимальної концентрації (Смах) у 7 (від 4 до 21) разів, збільшення показника AUC (площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час") у середньому у 10 (від 6 до 24) разів. Оскільки збільшення концентрації тизанідину у сироватці крові може викликати клінічно значущі побічні ефекти: зниження артеріального тиску та сонливість, одночасне застосування ципрофлоксаципу та препаратів, що містять тизанідин, протипоказано. Нестероїдні протизапальні препарати Поєднання дуже високих доз хінолонів (інгібіторів ДНK-гірази) та деяких нестероїдних протизапальних препаратів (за винятком ацетилсаліцилової кислоти) може провокувати судоми. Циклоспорин При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та препаратів, що містять циклоспорин, спостерігалося короткочасне скороминуще підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові. У випадках спільного застосування ципрофлоксацину та циклоспорину необхідно двічі на тиждень визначати концентрацію креатиніну в крові. Пероральні гіпоглікемічні засоби (глибенкламід, глімепірид) та інсулін При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та пероральних гіпоглікемічних засобів, головним чином препаратів сульфонілсечовини, або інсуліну розвиток гіпоглікемії імовірно обумовлено посиленням дії гіпоглікемічних засобів. Необхідний ретельний моніторинг рівня глюкози у крові. Пробенецид Пробенецид уповільнює швидкість виведення ципрофлоксацину нирками. Одночасне застосування ципрофлоксацину та препаратів, що містять пробеніцид, призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у плазмі крові. Фенітоїн При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та фенітоїну спостерігалася зміна (підвищення або зниження) вмісту фенітоїну у плазмі крові. Щоб уникнути ослаблення протисудомного ефекту фенітоїну внаслідок зниження його концентрації, а також для запобігання небажаним явищам, пов'язаним з передозуванням фенітоїном при припиненні прийому ципрофлоксацину, рекомендується здійснювати контроль за терапією фенітоїном у пацієнтів, включаючи визначення препаратів та нетривалий час після завершення комбінованої терапії. Метотрексат При одночасному застосуванні метотрексату та ципрофлоксацину може уповільнюватися нирково-канальцевий транспорт метотрексату, що може супроводжуватись підвищенням концентрації метотрексату у плазмі крові та ймовірності розвитку побічних ефектів метотрексату. У зв'язку з цим за пацієнтами, які отримують одночасну терапію метотрексатом та ципрофлоксацином, має бути встановлене ретельне спостереження. Омепразол При сумісному застосуванні ципрофлоксацину та препаратів, що містять омепразол, може спостерігатися незначне зниження максимальної концентрації ципрофлоксацину в плазмі та зменшення площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час". Дулоксетін Одночасне застосування дулоксетину та флувоксаміну - потужного інгібітора ізоферменту CYP450 1А2, може призвести до збільшення AUC та Смах дулоксетину. Можна передбачати ймовірність подібної взаємодії при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та дулоксетину. Ропінірол Одночасне застосування ропініролу та ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферменту CYP450 1А2, призводить до збільшення Смах та AUC ропініролу на 60 та 84 %, відповідно. Слід контролювати несприятливі ефекти ропініролу під час його спільного застосування з ципрофлоксацином та протягом короткого часу після завершення комбінованої терапії. Лідокаїн Одночасне застосування препаратів, що містять лідокаїн, та ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферменту CYP450 1А2, може призвести до зниження кліренсу лідокаїну на 22% при внутрішньовенному введенні. При одночасному застосуванні з ципрофлоксацином можливе посилення побічних ефектів унаслідок взаємодії (цитохром Р450). Клозапін При одночасному застосуванні клозапіну та ципрофлоксацину можуть збільшуватися сироваткові концентрації клозапіну та N-десметилклозапіну. Слід контролювати стан пацієнта та за необхідності проводити корекцію режиму дозування клозапіну під час його спільного застосування з ципрофлоксацином та протягом короткого часу після завершення комбінованої терапії (цитохром Р450). Сілденафіл При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та силденафілу можливе збільшення Смах та AUC силденафілу в 2 рази. У зв'язку з цим застосування цієї комбінації можливе лише після оцінки співвідношення користь/ризик. Антагоністи вітаміну К (варфарин, аценокумаролу, фенпрокумон, флуїндон) Спільне застосування ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може призводити до посилення їхньої антикоагулянтної дії. Величина цього ефекту може змінюватись залежно від супутніх інфекцій, віку та загального стану пацієнта. Слід контролювати МНО під час спільного застосування ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К., а також протягом короткого часу після завершення комбінованої терапії. Катіон-вмісні препарати Одночасний прийом ципрофлоксацину та катіон-вмісних препаратів; мінеральних добавок, які містять кальцій, магній, алюміній, залізо; сукральфату, антацидів, полімерних фосфатних сполук (наприклад, севеламер, карбонат лантану) та препаратів з великою буферною ємністю (наприклад, таблетки диданозину), що містять магній, алюміній або кальцій, знижує всмоктування ципрофлоксацину. У таких випадках ципрофлоксацин слід приймати або за 1-2 години до, або через 4 години після прийому цих препаратів. Прийом їжі та молочних продуктів Слід уникати одночасного застосування ципрофлоксацину та молочних продуктів або напоїв, збагачених мінералами (наприклад, молоко, йогурт, збагачені кальцієм соки), оскільки при цьому всмоктування ципрофлоксацину може зменшуватись. Кальцій, що міститься у звичайній їжі, суттєво не впливає на всмоктування ципрофлоксацину.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати внутрішньо, незалежно від їди, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Якщо препарат застосовується натще, активна субстанція всмоктується швидше. У цьому випадку таблетки не слід запивати молочними продуктами чи напоями, збагаченими кальцієм. Доза ципрофлоксацину залежить від тяжкості захворювання, типу інфекції, стану організму, віку, ваги та функціонального стану нирок. Рекомендований режим дозування: Дорослі: інфекції дихальних шляхів легкого та середнього ступеня тяжкості – 500 мг 2 рази на добу, при тяжкому перебігу – 750 мг 2 рази на добу; інфекції середнього вуха (середній отит), придаткових пазух (синусит) – 500 мг 2 рази на добу; інфекції сечостатевої системи: гострі, неускладнені – від 250 мг 2 рази на добу до 500 мг 2 рази на добу; цистит у жінок (до менопаузи): 500 мг 1 раз на добу; ускладнені: від 500 мг 2 рази на добу до 750 мг 2 рази на добу; гонорея – 500 мг 1 раз на добу; ускладнені інтраабдомінальні інфекції (у комбінації з метронідазолом) 500 мг 2 рази на добу; інфекції шкіри та м'яких тканин (інфіковані виразки, рапи, опіки, абсцеси, флегмона) легкого та середнього ступеня тяжкості – 500 мг 2 рази на добу, при тяжкому перебігу – 750 мг 2 рази на добу; інфекції кісток та суглобів (остеомієліт, септичний артрит) – легкого та середнього ступеня тяжкості – 500 мг 2 рази на добу, при тяжкому перебігу – 750 мг 2 рази на добу; черевний тиф – 500 мг 2 рази на добу; кампілобактеріоз, шигельоз, діарея "мандрівників" - 500 мг 2 рази на добу; при інфекційних захворюваннях у пацієнтів із зниженим імунітетом – по 500 мг 2 рази на добу (у комбінації з іншими антибіотиками); профілактика та лікування легеневої форми сибірки - 500 мг 2 рази на добу; інші інфекції (див. розділ "Показання") – 500 мг 2 рази на добу; особливо тяжкі інфекції, що становлять загрозу життю, у тому числі стрептококова пневмонія, рецидивні інфекції при муковісцидозі легень, інфекції кісток і суглобів, сепсис, пери гонить (особливо при наявності Pseudomonas spp., Staphylococcus spp. або Streptococcus рази на день; профілактика інвазивних інфекцій, спричинених Neisseria meningitidis – 500 мг 1 раз на добу. Режим дозування у пацієнтів похилого віку (після 65 років) Пацієнтам похилого віку слід призначати нижчі частки ципрофлоксацину залежно від тяжкості захворювання та показника кліренсу креатиніну. Діти Для лікування ускладнень, викликаних Pseudomonas aeruginosa у дітей з муковісцидозом легень від 5 до 17 років, рекомендована частка 20 мг/кг маси тіла 2 рази на добу (максимальна частка 1500 мг). Тривалість терапії становить 10-14 днів. Профілактика та лікування легеневої форми сибірки - 15 мг/кг маси тіла 2 рази на добу (максимальна разова частка 500 мг. добова - 1000 мг). Прийом препарату слід розпочинати одразу після передбачуваного або підтвердженого інфікування. Тривалість прийому 60 днів. Режим дозування у разі порушення функції нирок або печінки у дорослих Рекомендовані дози дня пацієнтів із нирковою недостатністю: при кліренсі креатиніну від 30 до 60 мл/хв/1.73 м2 або його концентрації у плазмі крові від 1.4 до 1,9 мг/100 мл; максимальна добова доза ципрофлоксацину – 1000 мг; при кліренсі креатиніну нижче 30 мл/хв/1.73 м2 або його концентрації в плазмі від 2 мг/100 мл або більше максимальна добова доза ципрофлоксацину - 300 мг. Пацієнти з нирковою недостатністю на гемодіалізі: при кліренсі креатиніну від 30 до 60 мл/хв/1.73 м2 або його концентрації у плазмі крові від 1,4 до 1,9 мг/100 мл; максимальна добова доза ципрофлоксацину – 1000 мг; при кліренсі креатиніну 30 мл/хв/1,73 м2 і менше або його концентрації у плазмі крові від 2 мг/100 мл або більше; максимальна добова доза ципрофлоксацину – 500 мг. У дні проведення гемодіалізу ціпрофлоксацин приймають після процедури. Амбулаторні пацієнти з нирковою недостатністю, які перебувають на безперервному перитонеальному діалізі: максимальна добова доза ципрофлоксацину – 500 мг. Пацієнти з печінковою недостатністю Корекція дози не потрібна. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю Режим дозування подібний до режиму при порушеннях функції нирок. Діти з нирковою недостатністю та/або порушеннями функції печінки Режим дозування у дітей з порушеннями функцій нирок та печінки вивчений не був. Тривалість терапії Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, клінічного та бактеріологічного контролю. Важливо продовжувати лікування систематично, не менше ніж 2 дні після зникнення лихоманки або інших клінічних симптомів. Середня тривалість лікування: 1 день при гострій неускладненій гонореї та циститі; до 7 днів при інфекціях нирок, сечовивідних шляхів, інтраабдомінальних інфекціях; весь період нейтропенії у пацієнтів із ослабленим імунітетом; не більше 2 місяців при остеомієліті; від 7 до 14 днів; при інших інфекціях. При інфекціях, спричинених Streptococcus spp., через ризик пізніх ускладнень лікування має тривати не менше 10 днів; при інфекціях, викликаних Chlamydia spp., лікування слід продовжувати не менше 10 днів.ПередозуванняСимптоми: запаморочення, тремор, біль голови, втома, судомні напади, галюцинації, подовження інтервалу QT, порушення з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ), порушення функції печінки та нирок, кристалурія, гематурія. Лікування: специфічний антидот невідомий. Промивання шлунка, прийом активованого вугілля, антацидів, що містять кальцій та магній для зниження абсорбції ципрофлоксацину. З метою профілактики розвитку кристалурії рекомендується моніторувати функцію нирок, включаючи pH та кислотність сечі. Симптоматична терапія. Ретельний контроль за станом пацієнта, забезпечення достатнього надходження рідини. За допомогою гемо- або перитонеального діалізу може бути виведена лише незначна (менше 10%) кількість препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні важких інфекцій, стафілококових інфекцій та інфекцій, зумовлених анаеробними бактеріями, ципрофлоксацин слід використовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами. Препарат Ципрофлоксаципу не є препаратом вибору для лікування інфекцій, спричинених Streptococcus pneumoniae через його обмежену ефективність щодо збудника. При генітальних інфекціях, які, ймовірно, викликані штамами Neisseria gonorrhoecie, стійкими до фторхінолонів, слід враховувати інформацію про локальну резистентність до ципрофлоксацину та підтверджувати чутливість збудника лабораторними тестами. Ципрофлоксацин впливає на подовження інтервалу QT (ем. розділ "Побічна дія"). Враховуючи, що для жінок характерна велика середня тривалість інтервалу QT порівняно з чоловіками, вони більш чутливі до препаратів, що викликають подовження інтервалу QT. У пацієнтів похилого віку також відзначається підвищена чутливість до дії препаратів, що викликають подовження інтервалу QT. Слід з обережністю застосовувати ципрофлоксацин у комбінації з препаратами, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічними препаратами класів IA та III, трициклічними антидепресантами, макролідами, нейролептиками) (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими препаратами"), у пацієнтів з підвищеним QT або розвитку аритмії типу "пірует" (наприклад,синдром вродженого подовження інтервалу QT. захворювання серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія), електролітний дисбаланс (наприклад, при гіпокаліємії, гіпомагніємії). Іноді вже після прийому першої дози ципрофлоксацину може розвинутись гіперчутливість до препарату (див. розділ "Побічна дія"), у тому числі алергічні реакції, про що слід негайно повідомити лікаря. В окремих випадках після першого застосування можуть виникнути анафілактичні реакції аж до анафілактичного шоку. У цих випадках застосування препарату ципрофлоксацин слід негайно припинити та провести відповідне лікування. При виникненні під час або після лікування ципрофлоксацином важкої та тривалої діареї слід виключити діагноз псевдомембранозного коліту, який вимагає негайного відміни препарату та призначення відповідного лікування (ванкоміцин внутрішньо у дозі 250 мг 4 рази на добу). У цій ситуації протипоказано застосування препаратів, що пригнічують перистальтику кишок. При застосуванні ципрофлоксацину відзначалися випадки некрозу печінки та життєзагрозливої ​​печінкової недостатності, за наявності симптомів захворювання печінки, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж, болючість живота, застосування ципрофлоксацину слід припинити. У пацієнтів, які приймають препарат ципрофлоксацин і перенесли захворювання печінки, може спостерігатися тимчасове підвищення активності "печінкових" трансаміназ та лужної фосфатази або холестатична жовтяниця. Пацієнтам з тяжкою міастенією gravis ципрофлоксацин слід застосовувати з обережністю, оскільки можливе загострення симптомів. При застосуванні ципрофлоксацину можуть спостерігатися випадки тендиніту та розриву сухожилля (переважно ахілового сухожилля) іноді двостороннього, вже протягом перших 48 годин після початку терапії. Запалення та розрив сухожилля можуть виникнути навіть через кілька місяців після припинення лікування ципрофлоксацином. У літніх пацієнтів та у пацієнтів із захворюваннями сухожилля, які одночасно отримують лікування глюкокортикостероїдами, існує підвищений ризик виникнення тендинопатії. При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку епілептичного статусу. Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, може провокувати судоми та знижувати поріг судомної готовності, при виникненні судом застосування препарату слід припинити. Психічні реакції можуть виникнути навіть після першого застосування фторхінолонів, включаючи ципрофлоксацин,у поодиноких випадках депресія або психотичні реакції можуть прогресувати у суїцидальні думки та самоушкоджуючу поведінку, такі як спроби суїциду, у тому числі, що відбулися, якщо у пацієнта розвивається одна з цих реакцій, слід припинити прийом препарату та повідомити про це лікаря. Пацієнтам з епілепсією та перенесли захворювання ЦНС (наприклад, зниження порога судомної готовності, судомні напади в анамнезі, порушення мозкового кровообігу, органічні ураження головного мозку або інсульт) у зв'язку з загрозою розвитку побічних реакцій з боку ЦНС, ципрофлоксацин слід застосовувати лише в тих випадках, коли очікуваний клінічний ефект перевершує ризик розвитку побічної дії препарату.такі як спроби суїциду, у тому числі, що відбулися, якщо у пацієнта розвивається одна з цих реакцій, слід припинити прийом препарату та повідомити про це лікаря. Пацієнтам з епілепсією та перенесли захворювання ЦНС (наприклад, зниження порога судомної готовності, судомні напади в анамнезі, порушення мозкового кровообігу, органічні ураження головного мозку або інсульт) у зв'язку з загрозою розвитку побічних реакцій з боку ЦНС, ципрофлоксацин слід застосовувати лише в тих випадках, коли очікуваний клінічний ефект перевершує ризик розвитку побічної дії препарату.такі як спроби суїциду, у тому числі, що відбулися, якщо у пацієнта розвивається одна з цих реакцій, слід припинити прийом препарату та повідомити про це лікаря. Пацієнтам з епілепсією та перенесли захворювання ЦНС (наприклад, зниження порога судомної готовності, судомні напади в анамнезі, порушення мозкового кровообігу, органічні ураження головного мозку або інсульт) у зв'язку з загрозою розвитку побічних реакцій з боку ЦНС, ципрофлоксацин слід застосовувати лише в тих випадках, коли очікуваний клінічний ефект перевершує ризик розвитку побічної дії препарату.зниження порога судомної готовності, судомні напади в анамнезі, порушення мозкового кровообігу, органічні ураження головного мозку або інсульт) у зв'язку з загрозою розвитку побічних реакцій з боку ЦНС, ципрофлоксацин слід застосовувати лише у випадках, коли очікуваний клінічний ефект перевершує можливий ризик розвитку побічної дії препарату.зниження порога судомної готовності, судомні напади в анамнезі, порушення мозкового кровообігу, органічні ураження головного мозку або інсульт) у зв'язку з загрозою розвитку побічних реакцій з боку ЦНС, ципрофлоксацин слід застосовувати лише у випадках, коли очікуваний клінічний ефект перевершує можливий ризик розвитку побічної дії препарату. При прийомі фторхінолонів спостерігалися випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, гіпестезії, дизестезії, слабкості. При виникненні таких симптомів як біль, печіння, поколювання, оніміння, слабкість слід не продовжувати застосування препарату до консультації з лікарем. Оскільки при прийомі препарату може виникнути реакція фотосенсибілізації, пацієнтам слід уникати контакту з прямим сонячним промінням та ультрафіолетовим світлом. У разі появи симптомів фотосенсибілізації лікування слід припинити. Слід бути обережними при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та препаратів, що метаболізуються ізоферментами CYP450 1А2 (таких як теофілін, метилксантин, кофеїн, дулоксетин, клозапін, ропінірол, оланзапін). Щоб уникнути розвитку кристалурії неприпустиме перевищення рекомендованої добової дози, необхідно також достатнє споживання рідини та підтримання кислої реакції сечі. В умовах in vitro ципрофлоксацин може заважати бактеріологічному дослідженню Mycobacterium tuberculosis, пригнічуючи серість, що може призводити до помилково-негативних результатів при діагностиці даного збудника у пацієнтів, які приймають препарат. Тривале та повторне застосування ципрофлоксацину може призвести до суперінфекції резистентними бактеріями або збудниками грибкових інфекцій. Діти На підставі аналізу даних щодо безпеки застосування ципрофлоксацину у дітей віком до 18 років, незважаючи на відсутність доведеного зв'язку між пошкодженням хряща або суглобів та прийомом препарату, не рекомендується використовувати ципрофлоксацин у дітей для лікування інших захворювань, крім лікування ускладнень муковісцидозу легень (у дітей 5-17). років), пов'язаних з Pseudomonas aeruginosa, і для лікування та профілактики легеневої форми сибірки (після передбачуваного або доведеного інфікування Bacillus anthracis). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Ципрофлоксацин може порушувати здатність пацієнтів керувати автомобілем та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій унаслідок впливу на ЦНС. Слід брати до уваги потенційну можливість розвитку таких побічних ефектів, як запаморочення, вертиго, сплутаність свідомості та сонливість. З появою описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему