Лаборатории Сервье

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: периндоприлу аргініну 10 мг (6,790 мг у перерахуванні на периндоприл); Допоміжні речовини: ацесульфам калію 0,4 мг, аспартам 0,4 мг, магнію стеарат 0,8 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний 0,8 мг, суха суміш лактози та крохмалю (лактози моногідрату 85%, крохмалю кукурудзяного 15%) 6 мг. По 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить гель поглинання. По 1 флакону по 30 таблеток з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину. По 29 або 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить гель поглинання. По 1 флакону по 29 або 30 таблеток з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки білого кольору.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі периндоприл швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті, максимальна концентрація (Сmах) у плазмі крові досягається через 1 год. Період напіввиведення (Т1/2) периндоприлу з плазми крові становить 1 год. Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% загальної кількості абсорбованого периндоприлу потрапляє в кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату, утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Схах периндоприлату в плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати внутрішньо 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Було показано, що залежність між дозою периндоприлу та концентрацією його у плазмі має лінійний характер. Розподіл Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить 20%, і має дозозалежний характер. Виведення Периндоприлат виводиться з організму нирками і кінцевий період напіввиведення вільної фракції становить приблизно 17 годин, в результаті рівноважний стан досягається протягом 4 діб.ФармакодинамікаМеханізм дії Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (за механізмом "негативного зворотного зв'язку") та зменшення секреції альдостерону. Оскільки ангіотензинперетворюючий фермент інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ, а також механізм розвитку деяких побічних ефектів препаратів даного класу (наприклад, кашлю). Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії щодо АПФ in vitro. Клінічна ефективність та безпека Артеріальна гіпертензія Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На фоні застосування препарату відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску (АТ) у положенні пацієнта "лежачи" та "стоячи". Периндоприл зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), що призводить до зниження артеріального тиску, при цьому периферичний кровотік прискорюється без зміни частоти серцевих скорочень (ЧСС). Як правило, периндоприл призводить до збільшення ниркового кровотоку, швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Через 24 години після прийому внутрішньо спостерігається виражене (порядку 87-100%) залишкове інгібування АПФ. Зниження АТ досягається досить швидко. У пацієнтів із позитивною відповіддю на лікування нормалізація АТ настає протягом місяця та зберігається без розвитку тахіфілаксії. Припинення лікування не супроводжується розвитком ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне призначення тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Цереброваскулярні захворювання Результати дослідження ПРОГРЕС, де оцінювався вплив активної терапії периндоприлом (монотерапія або у комбінації з індапамідом) протягом 4 років на ризик розвитку повторного інсульту у пацієнтів, які мають цереброваскулярні захворювання в анамнезі. Після вступного періоду застосування периндоприлу третбутиламіну по 2 мг (еквівалентно периндоприлу аргініну 2,5 мг) один раз на день протягом двох тижнів і потім по 4 мг (еквівалентно периндоприлу аргініну 5 мг) один раз на день протягом наступних двох тижнів, 6105 пацієнтів були рандомізовані на дві групи: плацебо (n=3054) та периндоприл третбутиламін по 4 мг (відповідає 5 мг периндоприлу аргініну) (монотерапія) або у комбінації з індапамідом (n=3051). Індапамід додатково призначався пацієнтам, які не мали прямих показань або протипоказань для застосування діуретиків. Ця терапія призначалася додатково до стандартної терапії інсульту та/або артеріальної гіпертензії або інших патологічних станів. Усі рандомізовані пацієнти мали в анамнезі цереброваскулярні захворювання (інсульт або транзиторну ішемічну атаку) протягом останніх 5 років. Величина АТ не була критерієм включення: 2916 пацієнтів мали артеріальну гіпертензію та 3189 – нормальний АТ. Після 3,9 років терапії величина АТ (систолічний/діастолічний) знизилася в середньому на 9,0/4,0 мм рт.ст. Також було показано значне зниження ризику виникнення повторного інсульту (як ішемічного, так і геморагічного) близько 28% порівняно з плацебо (10,1% та 13,8%). Додатково було показано значне зниження ризику: фатальних чи призводять до інвалідизації інсультів; основних серцево-судинних ускладнень, включаючи інфаркт міокарда, у т.ч. з летальним кінцем; деменції, пов'язаної з інсультом; серйозні погіршення когнітивних функцій. Це було відзначено як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і при нормальному артеріальному тиску, незалежно від віку, статі, наявності або відсутності цукрового діабету та типу інсульту. Стабільна ішемічна хвороба серця (ІХС) Ефективність – застосування периндоприлу у пацієнтів (12218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримали крім досліджуваного препарату стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією. Терапія периндоприлу ербуміном у дозі 8 мг/добу (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до істотного зниження абсолютного ризику настання комбінованої кінцевої точки на 1,9% (зниження відносного ризику – 20%). У пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2,2% (зниження відносного ризику – 22,4%) порівняно з групою плацебо. Пацієнти дитячого віку (до 18 років): Ефективність та безпека застосування периндоприлу у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена. Є дані клінічних досліджень за участю 62 пацієнтів з артеріальною гіпертензією у віці від 2 до 15 років зі швидкістю клубочкової фільтрації > 30 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла, які отримували периндоприл у дозі 0,07 мг/кг у середньому. Доза підбиралася індивідуально, залежно від загального стану пацієнта та показників його артеріального тиску у відповідь на терапію, при цьому максимальна доза становила 0,135 мг/кг/добу. 59 пацієнтів брали участь у дослідженні протягом 3-х місяців та 36 пацієнтів завершили продовжений період дослідження, який становив не менше 24 місяців (середня тривалість участі у дослідженні становила 44 місяці). Показники систолічного та діастолічного артеріального тиску залишалися стабільними протягом усього періоду дослідження (від моменту включення до дослідження до заключної оцінки) у пацієнтів, які раніше отримували інші гіпотензивні засоби, та знизилися у пацієнтів, які раніше не отримували гіпотензивну терапію. Більше 75% дітей при останньому визначенні мали систолічний та діастолічний АТ менше 95-го перцентилю. Дані безпеки, отримані в цьому дослідженні, узгоджуються з вже наявною інформацією щодо безпеки застосування периндоприлу. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II). Проводилося клінічне дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі кардіоваскулярне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані досліджень не виявили значного позитивного впливу комбінованої терапії на виникнення ниркових та/або кардиваскулярних подій та на показники смертності, тоді як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з монотерапією. Зважаючи на подібні внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та АРА II. Тому інгібітори АПФ та АРА II не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або кардіоваскулярним захворюванням або мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом; стабільна ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів із стабільною ІХС.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини, інших інгібіторів АПФ та допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний з прийомом інгібітору АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вагітність; період грудного вигодовування; одночасне застосування з аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ)) дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), терапія імуносупресорами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії, (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювота, діарея), стенокардія, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, хронічна серцева недостатність IV функціонального класу за класифікацією NYHA, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калій, що містять хірургічне втручання/загальна анестезія, гемодіаліз з використанням високопроточних мембран, десенсибілізуюча терапія,аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), стан після трансплантації нирки, аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, застосування у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяВагітність Престаріум А протипоказаний до застосування при вагітності. На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності. Проте не можна виключити невелике збільшення ризику порушення розвитку плода. При плануванні вагітності або при її настанні під час застосування Престаріуму А слід негайно припинити прийом препарату і, при необхідності, призначити іншу гіпотензивну терапію з доведеним профілем безпеки застосування при вагітності. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове обстеження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати у спостереженні через ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Період грудного вигодовування На даний момент не встановлено, чи виділяється периндоприл у грудне молоко. Внаслідок відсутності інформації щодо застосування периндоприлу у період грудного вигодовування його прийом не рекомендується. Переважно застосовувати інші препарати з більш вивченим профілем безпеки в період грудного вигодовування, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей. Фертильність У доклінічних дослідженнях було показано відсутність впливу периндоприлу на репродуктивну функцію у щурів обох статей.Побічна діяПрофіль безпеки периндоприлу узгоджується із профілем безпеки інгібіторів АПФ. Найчастішими небажаними явищами, про які повідомлялося в клінічних дослідженнях і які спостерігалися при застосуванні периндоприлу, є: запаморочення, головний біль, парестезія, вертиго, порушення зору, шум у вухах, надмірне зниження артеріального тиску, кашель, задишка, біль у животі, запор, діарея, порушення смаку, диспепсія, нудота, блювання, свербіж шкіри, висипання на шкірі, спазми м'язів і астенія. Частота побічних реакцій, зазначених у ході клінічних досліджень та/або післяреєстраційного застосування периндоприлу, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку крові та лімфатичної системи - Нечасто*: еозинофілія; Дуже рідко: зниження гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Метаболічні порушення - Нечасто*: гіпоглікемія, гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату, гіпонатріємія. З боку центральної нервової системи: - Часто: парестезія, головний біль, запаморочення, вертиго; Нечасто: порушення сну, лабільність настрою, сонливість*, непритомність*; Дуже рідко: сплутаність свідомості. З боку органу зору: - Часто: порушення зору. З боку органу слуху: - Часто: шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: - часто: надмірне зниження АТ і пов'язані з цим симптоми; Нечасто: васкуліт, тахікардія, відчуття серцебиття; Дуже рідко: порушення серцевого ритму, стенокардія, інфаркт міокарда та інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів із групи високого ризику. З боку дихальної системи: - Часто: кашель, задишка; Нечасто: бронхоспазм; Дуже рідко: еозинофільна пневмонія, риніт. З боку травної системи: - Часто: запор, нудота, блювання, біль у животі, порушення смаку, диспепсія, діарея; Нечасто: сухість слизової оболонки ротової порожнини; Дуже рідко панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів - дуже рідко: гепатит (холестатичний або цитолітичний). З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини - Часто: свербіж шкіри, висип. Нечасто: ангіоневротичний набряк обличчя, губ, верхніх та нижніх кінцівок, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані; кропив'янка; Дуже рідко: мультиформна еритема; Нечасто: фотосенсибілізація, пухирчатка, підвищене потовиділення. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини – часто: спазми м'язів; Нечасто: артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: - Нечасто: ниркова недостатність; Дуже рідко: гостра ниркова недостатність. З боку репродуктивної системи – Нечасто: еректильна дисфункція. Загальні розлади та симптоми: - Часто: астенія; Нечасто: біль у грудній клітці, периферичні набряки, слабкість, лихоманка, падіння. Лабораторні показники - рідко: підвищення активності "печінкових" трансаміназ та білірубіну в сироватці крові; Нечасто: підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові. *Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень. Небажані явища, зазначені у клінічних дослідженнях У дослідженні EUROPA проводилася реєстрація лише серйозних небажаних явищ. Серйозні небажані явища були відзначені у 16 ​​(0,3%) пацієнтів у групі периндоприлу та у 12 (0,2%) пацієнтів у групі плацебо. У групі периндоприлу у 6 пацієнтів було відзначено виражене зниження артеріального тиску, у 3 пацієнтів – ангіоневротичний набряк, у 1 пацієнта – раптова зупинка серця. Частота відміни препарату через кашль, виражене зниження АТ або інших випадків непереносимості була вищою в групі периндоприлу порівняно з групою плацебо.Взаємодія з лікарськими засобамиДані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок недостатність), порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію Деякі лікарські препарати або препарати інших фармакологічних класів можуть підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен та аліскіренвмісні препарати, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II (АРА II), нестероїдні протизапальні препарати. циклоспорин або такролімус, тріметоприм. Поєднання цих лікарських препаратів підвищує ризик гіперкаліємії. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне застосування не рекомендується Аліскірен У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Спільна терапія інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину У літературі повідомлялося, що у пацієнтів із встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок. недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Естрамустін Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Калійзберігаючі діуретики (такі як тріамтерен, амілорид), солі калію Гіперкаліємія (з можливим летальним кінцем), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, їх слід застосовувати, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактон при серцевій недостатності описані далі за текстом. Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може спостерігатися оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії слід проводити регулярний контроль концентрації літію у плазмі. Одночасне застосування, яке потребує особливої ​​обережності Гіпоглікемічні засоби (інсулін, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) Застосування інгібіторів АПФ може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати рівень артеріального тиску і, у разі потреби, дозування гіпотензивних препаратів. Калійнесберігаючі діуретики У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо виводять рідину та/або солі, діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі, можливо після зменшення дози застосовуваного одночасно калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон) Застосування еплеренону або спіронолактону у дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ: При терапії серцевої недостатності ІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка Перед застосуванням даної комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушень функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні НПЗЗ), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, і рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Одночасне застосування, яке потребує певної обережності Гіпотензивні препарати та вазодилататори Антигіпертензивний ефект периндоприлу може посилюватися при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними, судиннорозширювальними засобами, включаючи нітрати короткої та пролонгованої дії. Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин) Спільне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) гліптином. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) та засоби для загальної анестезії Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до посилення антигіпертензивної дії. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, пацієнтами, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), були описані нітритоїдні реакції симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. При виборі дози слід враховувати особливості клінічної ситуації та ступінь зниження АТ на фоні терапії, що проводиться. Артеріальна гіпертензія Престаріум® А можна застосовувати як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії. Початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг 1 раз на добу. У пацієнтів з вираженою активністю системи ренін-ангіотензин-альдостерон (особливо при реноваскулярній гіпертензії, гіповолемії та/або зниженні вмісту електролітів плазми крові, декомпенсації хронічної серцевої недостатності або тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії) після прийому першої дози препарату може розвинутись виражене зниження артеріального тиску. На початку терапії такі пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Початкова доза для таких пацієнтів становить 2,5 мг 1 раз на добу. У разі потреби через місяць після початку лікування можна збільшити дозу препарату до 10 мг 1 раз на добу. На початку терапії препаратом Престаріум А може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія. У пацієнтів, які одночасно отримують діуретики, ризик розвитку артеріальної гіпотензії вищий у зв'язку з можливою гіповолемією та зниженням вмісту електролітів плазми крові. Слід бути обережними при застосуванні препарату Престаріум А у даної групи пацієнтів. Рекомендується припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до передбачуваного початку терапії препаратом Престаріум® А. При неможливості відмінити діуретики, початкова доза Престаріуму А повинна становити 2,5 мг. При цьому необхідно контролювати функцію нирок та вміст калію у сироватці крові. Надалі, у разі потреби, доза препарату може бути збільшена. При необхідності прийом діуретиків можна відновити. У пацієнтів похилого віку лікування слід розпочинати з дози 2,5 мг на добу. При необхідності через місяць після початку терапії дозу можна збільшити до 5 мг на добу, а потім до максимальної дози – 10 мг на добу з урахуванням стану нирок. Максимальна добова доза становить 10 мг. Серцева недостатність Лікування пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю препаратом Престаріум® А у комбінації з калінейзберігаючими діуретиками та/або дигоксином та/або бета-адреноблокаторами, рекомендується починати під ретельним медичним наглядом, призначаючи препарат у початковій дозі 2,5 мг один раз на день, ут. Через два тижні лікування доза препарату може бути підвищена до 5 мг один раз на день за умови хорошої переносимості дози 2,5 мг та задовільної відповіді на терапію. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, а також у пацієнтів із групи високого ризику (пацієнти з порушеною функцією нирок та тенденцією до порушення водноелектролітного балансу, пацієнти, які одночасно отримують діуретики та/або судиннорозширювально лікарські препарати), лікування має бути розпочато під ретельним медичним наглядом. У пацієнтів з високим ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії, наприклад, зі зниженим вмістом електролітів за наявності або без гіпонатріємії, з гіповолемією або з інтенсивною терапією діуретиками, перед початком прийому Престаріуму А, по можливості, перелічені стани повинні бути скориговані. Такі показники як величина АТ, функція нирок і вміст калію в плазмі повинні контролюватись як перед початком, так і в процесі терапії. Профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) У пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями, в анамнезі, терапію препаратом Престаріум А слід починати з дози 2,5 мг протягом перших двох тижнів, потім, підвищуючи дозу до 5 мг протягом наступних двох тижнів до застосування індапаміду. Терапію слід розпочинати у будь-який (від двох тижнів до кількох років) час після перенесеного інсульту. ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію У пацієнтів із стабільним перебігом ІХС терапію препаратом Престаріум А слід починати з дози 5 мг 1 раз на добу. Через 2 тижні, при добрій переносимості препарату та з урахуванням стану функції нирок, доза може бути збільшена до 10 мг 1 раз на добу. Літнім пацієнтам слід розпочинати терапію з дози 2,5 мг 1 раз на добу протягом одного тижня, потім по 5 мг 1 раз на добу протягом наступного тижня. Потім з урахуванням стану функції нирок дозу можна збільшити до 10 мг 1 раз на добу. Збільшувати дозу препарату можна лише при його добрій переносимості у раніше рекомендованій дозі. Особливі групи пацієнтів Ниркова недостатність У пацієнтів із нирковою недостатністю дозу препарату слід підбирати з урахуванням кліренсу креатиніну (КК). Дозування препарату Престаріум® А при нирковій недостатності: КК більший або дорівнює 60 мл/хв. - рекомендована доза 5 мг на добу; КК понад 30 та менше 60 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг на добу; КК більше 15 та менше 30 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг за день; Пацієнти на гемодіалізі менше 15 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг на день діалізу. * діалізний кліренс периндоприлату - 70 мл/хв. Препарат слід приймати після процедури діалізу. Печінкова недостатність Пацієнтам з порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Вік до 18 років Престаріум® А не слід призначати дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних щодо ефективності та безпеки застосування препарату у пацієнтів цієї вікової групи. В даний час немає достатніх даних щодо безпеки та ефективності застосування периндоприлу у дітей та підлітків у віці до 18 років. Наявні дані, описані в розділі "Фармакодинаміка" не дозволяють робити рекомендації щодо способу застосування та дозування препарату у пацієнтів цієї вікової групи.ПередозуванняДані щодо передозування препарату обмежені. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій, кашель. Лікування При вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. За необхідності слід внутрішньовенно ввести 0,9% розчин хлориду натрію. При необхідності можна ввести внутрішньовенно розчин катехоламінів. Перин доприлат, активний метаболіт периндоприлу, можна видалити з організму шляхом діалізу. При розвитку стійкої до терапії брадикардії може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Необхідно постійно контролювати показники основних життєвих функцій організму, концентрацію креатиніну та електролітів у сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію При розвитку нестабільної стенокардії протягом першого місяця терапії препаратом Престаріум А слід оцінити переваги та ризик до продовження терапії. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів з неускладненим перебігом артеріальної гіпертензії. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну. Симптоматична артеріальна гіпотензія може спостерігатися у пацієнтів із клінічними проявами серцевої недостатності як з наявністю, так і без ниркової недостатності. Цей ризик більш ймовірний у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня, як реакція на прийом "петлевих" діуретиків у високих дозах, гіпонатріємію або функціональну ниркову недостатність. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії препаратом Престаріум® А. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити об'єм циркулюючої крові за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% розчину хлориду натрію. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. У деяких пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) та нормальним або зниженим АТ Престаріум® А може спричиняти додаткове зниження АТ. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При появі симптомів вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу препарату або припинити його прийом. Мітральний стеноз / аортальний стеноз / гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Престаріум А, як і інші інгібітори АПФ, повинен з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) початкову дозу препарату Престаріум А вибирають залежно від значення КК і потім залежно від терапевтичного ефекту. Для таких пацієнтів необхідний регулярний контроль концентрації креатиніну та калію у сироватці крові. Артеріальна гіпотензія, яка іноді розвивається на початку прийому інгібіторів АПФ у пацієнтів із симптоматичною ХСН, може призвести до погіршення функції нирок. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності, як правило, оборотний. У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки (особливо за наявності ниркової недостатності) на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії обумовлює підвищений ризик розвинута тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. Лікування таких пацієнтів починають під ретельним медичним наглядом із застосуванням низьких доз препарату та подальшим адекватним підбором доз. Слід тимчасово припинити лікування діуретиками та проводити регулярний контроль вмісту калію та креатиніну в плазмі протягом перших кількох тижнів терапії. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без вказівки на наявність попереднього захворювання судин нирок може підвищуватись концентрація сечовини та креатиніну у сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні діуретичних засобів. Дані зміни зазвичай виражені незначно і мають оборотний характер. Ймовірність розвитку цих порушень вища у пацієнтів з нирковою недостатністю в анамнезі. У таких випадках може знадобитися відміна або зменшення дози Престаріуму А та/або діуретика. Гемодіаліз У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран, були виявлені випадки розвитку анафілактичних реакцій на фоні терапії інгібіторами АПФ. Слід уникати призначення інгібіторів АПФ при використанні такого типу мембран. У таких ситуаціях слід розглянути можливість призначення гіпотензивного препарату іншого класу або використання діалізної мембрани іншого типу. Трансплантація нирки Дані про застосування Престаріуму А у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні. Підвищена чутливість/ ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках і в будь-якому періоді терапії може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, верхніх і нижніх кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ "Побічна дія"). При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів потрібна невідкладна терапія, у тому числі підшкірне введення епінефрину (адреналіну) та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АЛФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АЛФ розвивався ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або за хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ЛПНЩ з використанням декстран сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії, наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах. У цих пацієнтів подібні реакції вдавалося запобігти шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, але при випадковому чи неакуратному відновленні лікування реакції могли розвинутися знову. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату, пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати Престаріум® А у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, або при поєднанні цих факторів ризику, особливо за наявності вихідного порушення функції нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні препарату Престаріум А таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати вміст лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, Престаріум А менш ефективний щодо зниження АТ у пацієнтів негроїдної раси. Даний ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати завзятий сухий кашель, який припиняється після відміни препарату. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічне втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або застосування засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, зниження функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон та його похідне еплерен). , харчових добавок/препаратів калію або замінників харчових солей, що містять калій, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в крові (наприклад, гепарин). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідний одночасний прийом Престаріуму А і зазначених вище препаратів, лікування має проводитися з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту калію в сироватці крові. Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Препарати літію Одночасне застосування Престаріуму А і препаратів літію не рекомендується. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне призначення препарату Престаріум ® А та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, замінників харчових солей, що містять калій та харчових добавок. Подвійна блокада РААС Є дані, що свідчать про те, що спільне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Таким чином, подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендована. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під строгим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у крові та артеріального тиску. Не слід застосовувати інгібітори АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Престаріум®А слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які керують автотранспортом та займаються видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкої реакції у зв'язку з небезпекою розвитку артеріальної гіпотензії та запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: периндоприл аргініну 10 мг, що відповідає 6,790 мг периндоприлу; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 145,16 мг, стеарат магнію 0,90 мг, мальтодекстрин 18,00 мг, кремнію діоксид колоїдний гідрофобний 0,54 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 5,40 мг; оболонка: премікс для плівкової оболонки зеленого кольору Sepifilm NT 3407 [гліцерол (Е 422а) 4,5%, гіпромелоза (Е 464) 74,8%, макрогол 6000 1,8%, магнію стеарат 4,5%, титану діоксид ( 171) 14,11%, мідний хлорофілін (Е 141(H)) 0,29%] 4,828 мг, макрогол 6000 0,172 мг. По 14 і 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить гель поглинання. По 1 флакону з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину. По 29 або 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить гель поглинання. По 1 флакону з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, зеленого кольору, з гравіюванням у вигляді серця на одному боці та логотипу фірми - на іншій.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі периндоприл швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті, максимальна концентрація (Сmах) у плазмі крові досягається через 1 год. Період напіввиведення (Т1/2) периндоприлу з плазми крові становить 1 год. Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% загальної кількості абсорбованого периндоприлу потрапляє в кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату, утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Схах периндоприлату в плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати внутрішньо 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Було показано, що залежність між дозою периндоприлу та концентрацією його у плазмі має лінійний характер. Розподіл Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить 20%, і має дозозалежний характер. Виведення Периндоприлат виводиться з організму нирками і кінцевий період напіввиведення вільної фракції становить приблизно 17 годин, в результаті рівноважний стан досягається протягом 4 діб.ФармакодинамікаМеханізм дії Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (за механізмом "негативного зворотного зв'язку") та зменшення секреції альдостерону. Оскільки ангіотензинперетворюючий фермент інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ, а також механізм розвитку деяких побічних ефектів препаратів даного класу (наприклад, кашлю). Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії щодо АПФ in vitro. Клінічна ефективність та безпека Артеріальна гіпертензія Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На фоні застосування препарату відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску (АТ) у положенні пацієнта "лежачи" та "стоячи". Периндоприл зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), що призводить до зниження артеріального тиску, при цьому периферичний кровотік прискорюється без зміни частоти серцевих скорочень (ЧСС). Як правило, периндоприл призводить до збільшення ниркового кровотоку, швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Через 24 години після прийому внутрішньо спостерігається виражене (порядку 87-100%) залишкове інгібування АПФ. Зниження АТ досягається досить швидко. У пацієнтів із позитивною відповіддю на лікування нормалізація АТ настає протягом місяця та зберігається без розвитку тахіфілаксії. Припинення лікування не супроводжується розвитком ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне призначення тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Цереброваскулярні захворювання Результати дослідження ПРОГРЕС, де оцінювався вплив активної терапії периндоприлом (монотерапія або у комбінації з індапамідом) протягом 4 років на ризик розвитку повторного інсульту у пацієнтів, які мають цереброваскулярні захворювання в анамнезі. Після вступного періоду застосування периндоприлу третбутиламіну по 2 мг (еквівалентно периндоприлу аргініну 2,5 мг) один раз на день протягом двох тижнів і потім по 4 мг (еквівалентно периндоприлу аргініну 5 мг) один раз на день протягом наступних двох тижнів, 6105 пацієнтів були рандомізовані на дві групи: плацебо (n=3054) та периндоприл третбутиламін по 4 мг (відповідає 5 мг периндоприлу аргініну) (монотерапія) або у комбінації з індапамідом (n=3051). Індапамід додатково призначався пацієнтам, які не мали прямих показань або протипоказань для застосування діуретиків. Ця терапія призначалася додатково до стандартної терапії інсульту та/або артеріальної гіпертензії або інших патологічних станів. Усі рандомізовані пацієнти мали в анамнезі цереброваскулярні захворювання (інсульт або транзиторну ішемічну атаку) протягом останніх 5 років. Величина АТ не була критерієм включення: 2916 пацієнтів мали артеріальну гіпертензію та 3189 – нормальний АТ. Після 3,9 років терапії величина АТ (систолічний/діастолічний) знизилася в середньому на 9,0/4,0 мм рт.ст. Також було показано значне зниження ризику виникнення повторного інсульту (як ішемічного, так і геморагічного) близько 28% порівняно з плацебо (10,1% та 13,8%). Додатково було показано значне зниження ризику: фатальних чи призводять до інвалідизації інсультів; основних серцево-судинних ускладнень, включаючи інфаркт міокарда, у т.ч. з летальним кінцем; деменції, пов'язаної з інсультом; серйозні погіршення когнітивних функцій. Це було відзначено як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і при нормальному артеріальному тиску, незалежно від віку, статі, наявності або відсутності цукрового діабету та типу інсульту. Стабільна ішемічна хвороба серця (ІХС) Ефективність – застосування периндоприлу у пацієнтів (12218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримали крім досліджуваного препарату стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією. Терапія периндоприлу ербуміном у дозі 8 мг/добу (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до істотного зниження абсолютного ризику настання комбінованої кінцевої точки на 1,9% (зниження відносного ризику – 20%). У пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2,2% (зниження відносного ризику – 22,4%) порівняно з групою плацебо. Пацієнти дитячого віку (до 18 років): Ефективність та безпека застосування периндоприлу у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена. Є дані клінічних досліджень за участю 62 пацієнтів з артеріальною гіпертензією у віці від 2 до 15 років зі швидкістю клубочкової фільтрації > 30 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла, які отримували периндоприл у дозі 0,07 мг/кг у середньому. Доза підбиралася індивідуально, залежно від загального стану пацієнта та показників його артеріального тиску у відповідь на терапію, при цьому максимальна доза становила 0,135 мг/кг/добу. 59 пацієнтів брали участь у дослідженні протягом 3-х місяців та 36 пацієнтів завершили продовжений період дослідження, який становив не менше 24 місяців (середня тривалість участі у дослідженні становила 44 місяці). Показники систолічного та діастолічного артеріального тиску залишалися стабільними протягом усього періоду дослідження (від моменту включення до дослідження до заключної оцінки) у пацієнтів, які раніше отримували інші гіпотензивні засоби, та знизилися у пацієнтів, які раніше не отримували гіпотензивну терапію. Більше 75% дітей при останньому визначенні мали систолічний та діастолічний АТ менше 95-го перцентилю. Дані безпеки, отримані в цьому дослідженні, узгоджуються з вже наявною інформацією щодо безпеки застосування периндоприлу. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II). Проводилося клінічне дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі кардіоваскулярне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані досліджень не виявили значного позитивного впливу комбінованої терапії на виникнення ниркових та/або кардиваскулярних подій та на показники смертності, тоді як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з монотерапією. Зважаючи на подібні внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та АРА II. Тому інгібітори АПФ та АРА II не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або кардіоваскулярним захворюванням або мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом; стабільна ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів із стабільною ІХС.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини, інших інгібіторів АПФ та допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний з прийомом інгібітору АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вагітність; період грудного вигодовування; одночасне застосування з аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ)) дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), терапія імуносупресорами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії, (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювота, діарея), стенокардія, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, хронічна серцева недостатність IV функціонального класу за класифікацією NYHA, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калій, що містять хірургічне втручання/загальна анестезія, гемодіаліз з використанням високопроточних мембран, десенсибілізуюча терапія,аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), стан після трансплантації нирки, аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, застосування у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяВагітність Престаріум А протипоказаний до застосування при вагітності. На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності. Проте не можна виключити невелике збільшення ризику порушення розвитку плода. При плануванні вагітності або при її настанні під час застосування Престаріуму А слід негайно припинити прийом препарату і, при необхідності, призначити іншу гіпотензивну терапію з доведеним профілем безпеки застосування при вагітності. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове обстеження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати у спостереженні через ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Період грудного вигодовування На даний момент не встановлено, чи виділяється периндоприл у грудне молоко. Внаслідок відсутності інформації щодо застосування периндоприлу у період грудного вигодовування його прийом не рекомендується. Переважно застосовувати інші препарати з більш вивченим профілем безпеки в період грудного вигодовування, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей. Фертильність У доклінічних дослідженнях було показано відсутність впливу периндоприлу на репродуктивну функцію у щурів обох статей.Побічна діяПрофіль безпеки периндоприлу узгоджується із профілем безпеки інгібіторів АПФ. Найчастішими небажаними явищами, про які повідомлялося в клінічних дослідженнях і які спостерігалися при застосуванні периндоприлу, є: запаморочення, головний біль, парестезія, вертиго, порушення зору, шум у вухах, надмірне зниження артеріального тиску, кашель, задишка, біль у животі, запор, діарея, порушення смаку, диспепсія, нудота, блювання, свербіж шкіри, висипання на шкірі, спазми м'язів і астенія. Частота побічних реакцій, зазначених у ході клінічних досліджень та/або післяреєстраційного застосування периндоприлу, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку крові та лімфатичної системи - Нечасто*: еозинофілія; Дуже рідко: зниження гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Метаболічні порушення - Нечасто*: гіпоглікемія, гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату, гіпонатріємія. З боку центральної нервової системи: - Часто: парестезія, головний біль, запаморочення, вертиго; Нечасто: порушення сну, лабільність настрою, сонливість*, непритомність*; Дуже рідко: сплутаність свідомості. З боку органу зору: - Часто: порушення зору. З боку органу слуху: - Часто: шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: - часто: надмірне зниження АТ і пов'язані з цим симптоми; Нечасто: васкуліт, тахікардія, відчуття серцебиття; Дуже рідко: порушення серцевого ритму, стенокардія, інфаркт міокарда та інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів із групи високого ризику. З боку дихальної системи: - Часто: кашель, задишка; Нечасто: бронхоспазм; Дуже рідко: еозинофільна пневмонія, риніт. З боку травної системи: - Часто: запор, нудота, блювання, біль у животі, порушення смаку, диспепсія, діарея; Нечасто: сухість слизової оболонки ротової порожнини; Дуже рідко панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів - дуже рідко: гепатит (холестатичний або цитолітичний). З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини - Часто: свербіж шкіри, висип. Нечасто: ангіоневротичний набряк обличчя, губ, верхніх та нижніх кінцівок, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані; кропив'янка; Дуже рідко: мультиформна еритема; Нечасто: фотосенсибілізація, пухирчатка, підвищене потовиділення. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини – часто: спазми м'язів; Нечасто: артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: - Нечасто: ниркова недостатність; Дуже рідко: гостра ниркова недостатність. З боку репродуктивної системи – Нечасто: еректильна дисфункція. Загальні розлади та симптоми: - Часто: астенія; Нечасто: біль у грудній клітці, периферичні набряки, слабкість, лихоманка, падіння. Лабораторні показники - рідко: підвищення активності "печінкових" трансаміназ та білірубіну в сироватці крові; Нечасто: підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові. *Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень. Небажані явища, зазначені у клінічних дослідженнях У дослідженні EUROPA проводилася реєстрація лише серйозних небажаних явищ. Серйозні небажані явища були відзначені у 16 ​​(0,3%) пацієнтів у групі периндоприлу та у 12 (0,2%) пацієнтів у групі плацебо. У групі периндоприлу у 6 пацієнтів було відзначено виражене зниження артеріального тиску, у 3 пацієнтів – ангіоневротичний набряк, у 1 пацієнта – раптова зупинка серця. Частота відміни препарату через кашль, виражене зниження АТ або інших випадків непереносимості була вищою в групі периндоприлу порівняно з групою плацебо.Взаємодія з лікарськими засобамиДані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок недостатність), порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію Деякі лікарські препарати або препарати інших фармакологічних класів можуть підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен та аліскіренвмісні препарати, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II (АРА II), нестероїдні протизапальні препарати. циклоспорин або такролімус, тріметоприм. Поєднання цих лікарських препаратів підвищує ризик гіперкаліємії. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне застосування не рекомендується Аліскірен У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Спільна терапія інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину У літературі повідомлялося, що у пацієнтів із встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок. недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Естрамустін Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Калійзберігаючі діуретики (такі як тріамтерен, амілорид), солі калію Гіперкаліємія (з можливим летальним кінцем), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, їх слід застосовувати, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактон при серцевій недостатності описані далі за текстом. Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може спостерігатися оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії слід проводити регулярний контроль концентрації літію у плазмі. Одночасне застосування, яке потребує особливої ​​обережності Гіпоглікемічні засоби (інсулін, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) Застосування інгібіторів АПФ може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати рівень артеріального тиску і, у разі потреби, дозування гіпотензивних препаратів. Калійнесберігаючі діуретики У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо виводять рідину та/або солі, діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі, можливо після зменшення дози застосовуваного одночасно калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон) Застосування еплеренону або спіронолактону у дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ: При терапії серцевої недостатності ІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка Перед застосуванням даної комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушень функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні НПЗЗ), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, і рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Одночасне застосування, яке потребує певної обережності Гіпотензивні препарати та вазодилататори Антигіпертензивний ефект периндоприлу може посилюватися при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними, судиннорозширювальними засобами, включаючи нітрати короткої та пролонгованої дії. Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин) Спільне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) гліптином. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) та засоби для загальної анестезії Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до посилення антигіпертензивної дії. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, пацієнтами, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), були описані нітритоїдні реакції симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. При виборі дози слід враховувати особливості клінічної ситуації та ступінь зниження АТ на фоні терапії, що проводиться. Артеріальна гіпертензія Престаріум® А можна застосовувати як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії. Початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг 1 раз на добу. У пацієнтів з вираженою активністю системи ренін-ангіотензин-альдостерон (особливо при реноваскулярній гіпертензії, гіповолемії та/або зниженні вмісту електролітів плазми крові, декомпенсації хронічної серцевої недостатності або тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії) після прийому першої дози препарату може розвинутись виражене зниження артеріального тиску. На початку терапії такі пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Початкова доза для таких пацієнтів становить 2,5 мг 1 раз на добу. У разі потреби через місяць після початку лікування можна збільшити дозу препарату до 10 мг 1 раз на добу. На початку терапії препаратом Престаріум А може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія. У пацієнтів, які одночасно отримують діуретики, ризик розвитку артеріальної гіпотензії вищий у зв'язку з можливою гіповолемією та зниженням вмісту електролітів плазми крові. Слід бути обережними при застосуванні препарату Престаріум А у даної групи пацієнтів. Рекомендується припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до передбачуваного початку терапії препаратом Престаріум® А. При неможливості відмінити діуретики, початкова доза Престаріуму А повинна становити 2,5 мг. При цьому необхідно контролювати функцію нирок та вміст калію у сироватці крові. Надалі, у разі потреби, доза препарату може бути збільшена. При необхідності прийом діуретиків можна відновити. У пацієнтів похилого віку лікування слід розпочинати з дози 2,5 мг на добу. При необхідності через місяць після початку терапії дозу можна збільшити до 5 мг на добу, а потім до максимальної дози – 10 мг на добу з урахуванням стану нирок. Максимальна добова доза становить 10 мг. Серцева недостатність Лікування пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю препаратом Престаріум® А у комбінації з калінейзберігаючими діуретиками та/або дигоксином та/або бета-адреноблокаторами, рекомендується починати під ретельним медичним наглядом, призначаючи препарат у початковій дозі 2,5 мг один раз на день, ут. Через два тижні лікування доза препарату може бути підвищена до 5 мг один раз на день за умови хорошої переносимості дози 2,5 мг та задовільної відповіді на терапію. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, а також у пацієнтів із групи високого ризику (пацієнти з порушеною функцією нирок та тенденцією до порушення водноелектролітного балансу, пацієнти, які одночасно отримують діуретики та/або судиннорозширювально лікарські препарати), лікування має бути розпочато під ретельним медичним наглядом. У пацієнтів з високим ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії, наприклад, зі зниженим вмістом електролітів за наявності або без гіпонатріємії, з гіповолемією або з інтенсивною терапією діуретиками, перед початком прийому Престаріуму А, по можливості, перелічені стани повинні бути скориговані. Такі показники як величина АТ, функція нирок і вміст калію в плазмі повинні контролюватись як перед початком, так і в процесі терапії. Профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) У пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями, в анамнезі, терапію препаратом Престаріум А слід починати з дози 2,5 мг протягом перших двох тижнів, потім, підвищуючи дозу до 5 мг протягом наступних двох тижнів до застосування індапаміду. Терапію слід розпочинати у будь-який (від двох тижнів до кількох років) час після перенесеного інсульту. ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію У пацієнтів із стабільним перебігом ІХС терапію препаратом Престаріум А слід починати з дози 5 мг 1 раз на добу. Через 2 тижні, при добрій переносимості препарату та з урахуванням стану функції нирок, доза може бути збільшена до 10 мг 1 раз на добу. Літнім пацієнтам слід розпочинати терапію з дози 2,5 мг 1 раз на добу протягом одного тижня, потім по 5 мг 1 раз на добу протягом наступного тижня. Потім з урахуванням стану функції нирок дозу можна збільшити до 10 мг 1 раз на добу. Збільшувати дозу препарату можна лише при його добрій переносимості у раніше рекомендованій дозі. Особливі групи пацієнтів Ниркова недостатність У пацієнтів із нирковою недостатністю дозу препарату слід підбирати з урахуванням кліренсу креатиніну (КК). Дозування препарату Престаріум® А при нирковій недостатності: КК більший або дорівнює 60 мл/хв. - рекомендована доза 5 мг на добу; КК понад 30 та менше 60 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг на добу; КК більше 15 та менше 30 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг за день; Пацієнти на гемодіалізі менше 15 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг на день діалізу. * діалізний кліренс периндоприлату - 70 мл/хв. Препарат слід приймати після процедури діалізу. Печінкова недостатність Пацієнтам з порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Вік до 18 років Престаріум® А не слід призначати дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних щодо ефективності та безпеки застосування препарату у пацієнтів цієї вікової групи. В даний час немає достатніх даних щодо безпеки та ефективності застосування периндоприлу у дітей та підлітків у віці до 18 років. Наявні дані, описані в розділі "Фармакодинаміка" не дозволяють робити рекомендації щодо способу застосування та дозування препарату у пацієнтів цієї вікової групи.ПередозуванняДані щодо передозування препарату обмежені. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій, кашель. Лікування При вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. За необхідності слід внутрішньовенно ввести 0,9% розчин хлориду натрію. При необхідності можна ввести внутрішньовенно розчин катехоламінів. Перин доприлат, активний метаболіт периндоприлу, можна видалити з організму шляхом діалізу. При розвитку стійкої до терапії брадикардії може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Необхідно постійно контролювати показники основних життєвих функцій організму, концентрацію креатиніну та електролітів у сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію При розвитку нестабільної стенокардії протягом першого місяця терапії препаратом Престаріум А слід оцінити переваги та ризик до продовження терапії. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів з неускладненим перебігом артеріальної гіпертензії. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну. Симптоматична артеріальна гіпотензія може спостерігатися у пацієнтів із клінічними проявами серцевої недостатності як з наявністю, так і без ниркової недостатності. Цей ризик більш ймовірний у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня, як реакція на прийом "петлевих" діуретиків у високих дозах, гіпонатріємію або функціональну ниркову недостатність. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії препаратом Престаріум® А. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити об'єм циркулюючої крові за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% розчину хлориду натрію. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. У деяких пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) та нормальним або зниженим АТ Престаріум® А може спричиняти додаткове зниження АТ. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При появі симптомів вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу препарату або припинити його прийом. Мітральний стеноз / аортальний стеноз / гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Престаріум А, як і інші інгібітори АПФ, повинен з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) початкову дозу препарату Престаріум А вибирають залежно від значення КК і потім залежно від терапевтичного ефекту. Для таких пацієнтів необхідний регулярний контроль концентрації креатиніну та калію у сироватці крові. Артеріальна гіпотензія, яка іноді розвивається на початку прийому інгібіторів АПФ у пацієнтів із симптоматичною ХСН, може призвести до погіршення функції нирок. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності, як правило, оборотний. У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки (особливо за наявності ниркової недостатності) на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії обумовлює підвищений ризик розвинута тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. Лікування таких пацієнтів починають під ретельним медичним наглядом із застосуванням низьких доз препарату та подальшим адекватним підбором доз. Слід тимчасово припинити лікування діуретиками та проводити регулярний контроль вмісту калію та креатиніну в плазмі протягом перших кількох тижнів терапії. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без вказівки на наявність попереднього захворювання судин нирок може підвищуватись концентрація сечовини та креатиніну у сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні діуретичних засобів. Дані зміни зазвичай виражені незначно і мають оборотний характер. Ймовірність розвитку цих порушень вища у пацієнтів з нирковою недостатністю в анамнезі. У таких випадках може знадобитися відміна або зменшення дози Престаріуму А та/або діуретика. Гемодіаліз У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран, були виявлені випадки розвитку анафілактичних реакцій на фоні терапії інгібіторами АПФ. Слід уникати призначення інгібіторів АПФ при використанні такого типу мембран. У таких ситуаціях слід розглянути можливість призначення гіпотензивного препарату іншого класу або використання діалізної мембрани іншого типу. Трансплантація нирки Дані про застосування Престаріуму А у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні. Підвищена чутливість/ ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках і в будь-якому періоді терапії може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, верхніх і нижніх кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ "Побічна дія"). При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів потрібна невідкладна терапія, у тому числі підшкірне введення епінефрину (адреналіну) та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АЛФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АЛФ розвивався ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або за хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ЛПНЩ з використанням декстран сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії, наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах. У цих пацієнтів подібні реакції вдавалося запобігти шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, але при випадковому чи неакуратному відновленні лікування реакції могли розвинутися знову. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату, пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати Престаріум® А у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, або при поєднанні цих факторів ризику, особливо за наявності вихідного порушення функції нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні препарату Престаріум А таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати вміст лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, Престаріум А менш ефективний щодо зниження АТ у пацієнтів негроїдної раси. Даний ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати завзятий сухий кашель, який припиняється після відміни препарату. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічне втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або застосування засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, зниження функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон та його похідне еплерен). , харчових добавок/препаратів калію або замінників харчових солей, що містять калій, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в крові (наприклад, гепарин). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідний одночасний прийом Престаріуму А і зазначених вище препаратів, лікування має проводитися з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту калію в сироватці крові. Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Препарати літію Одночасне застосування Престаріуму А і препаратів літію не рекомендується. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне призначення препарату Престаріум ® А та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, замінників харчових солей, що містять калій та харчових добавок. Подвійна блокада РААС Є дані, що свідчать про те, що спільне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Таким чином, подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендована. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під строгим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у крові та артеріального тиску. Не слід застосовувати інгібітори АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Престаріум®А слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які керують автотранспортом та займаються видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкої реакції у зв'язку з небезпекою розвитку артеріальної гіпотензії та запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: периндоприл аргініну 10 мг, що відповідає 6,790 мг периндоприлу; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 145,16 мг, стеарат магнію 0,90 мг, мальтодекстрин 18,00 мг, кремнію діоксид колоїдний гідрофобний 0,54 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 5,40 мг; оболонка: премікс для плівкової оболонки зеленого кольору Sepifilm NT 3407 [гліцерол (Е 422а) 4,5%, гіпромелоза (Е 464) 74,8%, макрогол 6000 1,8%, магнію стеарат 4,5%, титану діоксид ( 171) 14,11%, мідний хлорофілін (Е 141(H)) 0,29%] 4,828 мг, макрогол 6000 0,172 мг. По 14 і 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить гель поглинання. По 1 флакону з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину. По 29 або 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить гель поглинання. По 1 флакону з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, зеленого кольору, з гравіюванням у вигляді серця на одному боці та логотипу фірми - на іншій.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі периндоприл швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті, максимальна концентрація (Сmах) у плазмі крові досягається через 1 год. Період напіввиведення (Т1/2) периндоприлу з плазми крові становить 1 год. Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% загальної кількості абсорбованого периндоприлу потрапляє в кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату, утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Схах периндоприлату в плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати внутрішньо 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Було показано, що залежність між дозою периндоприлу та концентрацією його у плазмі має лінійний характер. Розподіл Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить 20%, і має дозозалежний характер. Виведення Периндоприлат виводиться з організму нирками і кінцевий період напіввиведення вільної фракції становить приблизно 17 годин, в результаті рівноважний стан досягається протягом 4 діб.ФармакодинамікаМеханізм дії Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (за механізмом "негативного зворотного зв'язку") та зменшення секреції альдостерону. Оскільки ангіотензинперетворюючий фермент інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ, а також механізм розвитку деяких побічних ефектів препаратів даного класу (наприклад, кашлю). Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії щодо АПФ in vitro. Клінічна ефективність та безпека Артеріальна гіпертензія Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На фоні застосування препарату відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску (АТ) у положенні пацієнта "лежачи" та "стоячи". Периндоприл зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), що призводить до зниження артеріального тиску, при цьому периферичний кровотік прискорюється без зміни частоти серцевих скорочень (ЧСС). Як правило, периндоприл призводить до збільшення ниркового кровотоку, швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Через 24 години після прийому внутрішньо спостерігається виражене (порядку 87-100%) залишкове інгібування АПФ. Зниження АТ досягається досить швидко. У пацієнтів із позитивною відповіддю на лікування нормалізація АТ настає протягом місяця та зберігається без розвитку тахіфілаксії. Припинення лікування не супроводжується розвитком ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне призначення тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Цереброваскулярні захворювання Результати дослідження ПРОГРЕС, де оцінювався вплив активної терапії периндоприлом (монотерапія або у комбінації з індапамідом) протягом 4 років на ризик розвитку повторного інсульту у пацієнтів, які мають цереброваскулярні захворювання в анамнезі. Після вступного періоду застосування периндоприлу третбутиламіну по 2 мг (еквівалентно периндоприлу аргініну 2,5 мг) один раз на день протягом двох тижнів і потім по 4 мг (еквівалентно периндоприлу аргініну 5 мг) один раз на день протягом наступних двох тижнів, 6105 пацієнтів були рандомізовані на дві групи: плацебо (n=3054) та периндоприл третбутиламін по 4 мг (відповідає 5 мг периндоприлу аргініну) (монотерапія) або у комбінації з індапамідом (n=3051). Індапамід додатково призначався пацієнтам, які не мали прямих показань або протипоказань для застосування діуретиків. Ця терапія призначалася додатково до стандартної терапії інсульту та/або артеріальної гіпертензії або інших патологічних станів. Усі рандомізовані пацієнти мали в анамнезі цереброваскулярні захворювання (інсульт або транзиторну ішемічну атаку) протягом останніх 5 років. Величина АТ не була критерієм включення: 2916 пацієнтів мали артеріальну гіпертензію та 3189 – нормальний АТ. Після 3,9 років терапії величина АТ (систолічний/діастолічний) знизилася в середньому на 9,0/4,0 мм рт.ст. Також було показано значне зниження ризику виникнення повторного інсульту (як ішемічного, так і геморагічного) близько 28% порівняно з плацебо (10,1% та 13,8%). Додатково було показано значне зниження ризику: фатальних чи призводять до інвалідизації інсультів; основних серцево-судинних ускладнень, включаючи інфаркт міокарда, у т.ч. з летальним кінцем; деменції, пов'язаної з інсультом; серйозні погіршення когнітивних функцій. Це було відзначено як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і при нормальному артеріальному тиску, незалежно від віку, статі, наявності або відсутності цукрового діабету та типу інсульту. Стабільна ішемічна хвороба серця (ІХС) Ефективність – застосування периндоприлу у пацієнтів (12218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримали крім досліджуваного препарату стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією. Терапія периндоприлу ербуміном у дозі 8 мг/добу (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до істотного зниження абсолютного ризику настання комбінованої кінцевої точки на 1,9% (зниження відносного ризику – 20%). У пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2,2% (зниження відносного ризику – 22,4%) порівняно з групою плацебо. Пацієнти дитячого віку (до 18 років): Ефективність та безпека застосування периндоприлу у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена. Є дані клінічних досліджень за участю 62 пацієнтів з артеріальною гіпертензією у віці від 2 до 15 років зі швидкістю клубочкової фільтрації > 30 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла, які отримували периндоприл у дозі 0,07 мг/кг у середньому. Доза підбиралася індивідуально, залежно від загального стану пацієнта та показників його артеріального тиску у відповідь на терапію, при цьому максимальна доза становила 0,135 мг/кг/добу. 59 пацієнтів брали участь у дослідженні протягом 3-х місяців та 36 пацієнтів завершили продовжений період дослідження, який становив не менше 24 місяців (середня тривалість участі у дослідженні становила 44 місяці). Показники систолічного та діастолічного артеріального тиску залишалися стабільними протягом усього періоду дослідження (від моменту включення до дослідження до заключної оцінки) у пацієнтів, які раніше отримували інші гіпотензивні засоби, та знизилися у пацієнтів, які раніше не отримували гіпотензивну терапію. Більше 75% дітей при останньому визначенні мали систолічний та діастолічний АТ менше 95-го перцентилю. Дані безпеки, отримані в цьому дослідженні, узгоджуються з вже наявною інформацією щодо безпеки застосування периндоприлу. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II). Проводилося клінічне дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі кардіоваскулярне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані досліджень не виявили значного позитивного впливу комбінованої терапії на виникнення ниркових та/або кардиваскулярних подій та на показники смертності, тоді як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з монотерапією. Зважаючи на подібні внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та АРА II. Тому інгібітори АПФ та АРА II не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або кардіоваскулярним захворюванням або мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом; стабільна ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів із стабільною ІХС.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини, інших інгібіторів АПФ та допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний з прийомом інгібітору АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вагітність; період грудного вигодовування; одночасне застосування з аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ)) дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), терапія імуносупресорами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії, (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювота, діарея), стенокардія, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, хронічна серцева недостатність IV функціонального класу за класифікацією NYHA, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калій, що містять хірургічне втручання/загальна анестезія, гемодіаліз з використанням високопроточних мембран, десенсибілізуюча терапія,аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), стан після трансплантації нирки, аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, застосування у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяВагітність Престаріум А протипоказаний до застосування при вагітності. На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності. Проте не можна виключити невелике збільшення ризику порушення розвитку плода. При плануванні вагітності або при її настанні під час застосування Престаріуму А слід негайно припинити прийом препарату і, при необхідності, призначити іншу гіпотензивну терапію з доведеним профілем безпеки застосування при вагітності. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове обстеження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати у спостереженні через ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Період грудного вигодовування На даний момент не встановлено, чи виділяється периндоприл у грудне молоко. Внаслідок відсутності інформації щодо застосування периндоприлу у період грудного вигодовування його прийом не рекомендується. Переважно застосовувати інші препарати з більш вивченим профілем безпеки в період грудного вигодовування, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей. Фертильність У доклінічних дослідженнях було показано відсутність впливу периндоприлу на репродуктивну функцію у щурів обох статей.Побічна діяПрофіль безпеки периндоприлу узгоджується із профілем безпеки інгібіторів АПФ. Найчастішими небажаними явищами, про які повідомлялося в клінічних дослідженнях і які спостерігалися при застосуванні периндоприлу, є: запаморочення, біль голови, парестезія, вертиго, порушення зору, шум у вухах, надмірне зниження АТ, кашель, задишка, біль у животі, запор, діарея, порушення смаку, диспепсія, нудота, блювання, свербіж шкіри, висипання на шкірі, спазми м'язів і астенія. Частота побічних реакцій, зазначених у ході клінічних досліджень та/або післяреєстраційного застосування периндоприлу, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку крові та лімфатичної системи - Нечасто*: еозинофілія; Дуже рідко: зниження гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Метаболічні порушення - Нечасто*: гіпоглікемія, гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату, гіпонатріємія. З боку центральної нервової системи: - Часто: парестезія, головний біль, запаморочення, вертиго; Нечасто: порушення сну, лабільність настрою, сонливість*, непритомність*; Дуже рідко: сплутаність свідомості. З боку органу зору: - Часто: порушення зору. З боку органу слуху: - Часто: шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: - часто: надмірне зниження АТ і пов'язані з цим симптоми; Нечасто: васкуліт, тахікардія, відчуття серцебиття; Дуже рідко: порушення серцевого ритму, стенокардія, інфаркт міокарда та інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів із групи високого ризику. З боку дихальної системи: - Часто: кашель, задишка; Нечасто: бронхоспазм; Дуже рідко: еозинофільна пневмонія, риніт. З боку травної системи: - Часто: запор, нудота, блювання, біль у животі, порушення смаку, диспепсія, діарея; Нечасто: сухість слизової оболонки ротової порожнини; Дуже рідко панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів - дуже рідко: гепатит (холестатичний або цитолітичний). З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини - Часто: свербіж шкіри, висип. Нечасто: ангіоневротичний набряк обличчя, губ, верхніх та нижніх кінцівок, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані; кропив'янка; Дуже рідко: мультиформна еритема; Нечасто: фотосенсибілізація, пухирчатка, підвищене потовиділення. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини – часто: спазми м'язів; Нечасто: артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: - Нечасто: ниркова недостатність; Дуже рідко: гостра ниркова недостатність. З боку репродуктивної системи – Нечасто: еректильна дисфункція. Загальні розлади та симптоми: - Часто: астенія; Нечасто: біль у грудній клітці, периферичні набряки, слабкість, лихоманка, падіння. Лабораторні показники - рідко: підвищення активності "печінкових" трансаміназ та білірубіну в сироватці крові; Нечасто: підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові. *Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень. Небажані явища, зазначені у клінічних дослідженнях У дослідженні EUROPA проводилася реєстрація лише серйозних небажаних явищ. Серйозні небажані явища були відзначені у 16 ​​(0,3%) пацієнтів у групі периндоприлу та у 12 (0,2%) пацієнтів у групі плацебо. У групі периндоприлу у 6 пацієнтів було відзначено виражене зниження артеріального тиску, у 3 пацієнтів – ангіоневротичний набряк, у 1 пацієнта – раптова зупинка серця. Частота відміни препарату через кашль, виражене зниження АТ або інших випадків непереносимості була вищою в групі периндоприлу порівняно з групою плацебо.Взаємодія з лікарськими засобамиДані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок недостатність), порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію Деякі лікарські препарати або препарати інших фармакологічних класів можуть підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен та аліскіренвмісні препарати, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II (АРА II), нестероїдні протизапальні препарати. циклоспорин або такролімус, тріметоприм. Поєднання цих лікарських препаратів підвищує ризик гіперкаліємії. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне застосування не рекомендується Аліскірен У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Спільна терапія інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину У літературі повідомлялося, що у пацієнтів із встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок. недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Естрамустін Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Калійзберігаючі діуретики (такі як тріамтерен, амілорид), солі калію Гіперкаліємія (з можливим летальним кінцем), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, їх слід застосовувати, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактон при серцевій недостатності описані далі за текстом. Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може спостерігатися оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії слід проводити регулярний контроль концентрації літію у плазмі. Одночасне застосування, яке потребує особливої ​​обережності Гіпоглікемічні засоби (інсулін, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) Застосування інгібіторів АПФ може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати рівень артеріального тиску і, у разі потреби, дозування гіпотензивних препаратів. Калійнесберігаючі діуретики У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо виводять рідину та/або солі, діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі, можливо після зменшення дози застосовуваного одночасно калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон) Застосування еплеренону або спіронолактону у дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ: При терапії серцевої недостатності ІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка Перед застосуванням даної комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушень функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні НПЗЗ), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, і рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Одночасне застосування, яке потребує певної обережності Гіпотензивні препарати та вазодилататори Антигіпертензивний ефект периндоприлу може посилюватися при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними, судиннорозширювальними засобами, включаючи нітрати короткої та пролонгованої дії. Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин) Спільне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) гліптином. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) та засоби для загальної анестезії Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до посилення антигіпертензивної дії. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, пацієнтами, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), були описані нітритоїдні реакції симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. При виборі дози слід враховувати особливості клінічної ситуації та ступінь зниження АТ на фоні терапії, що проводиться. Артеріальна гіпертензія Престаріум® А можна застосовувати як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії. Початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг 1 раз на добу. У пацієнтів з вираженою активністю системи ренін-ангіотензин-альдостерон (особливо при реноваскулярній гіпертензії, гіповолемії та/або зниженні вмісту електролітів плазми крові, декомпенсації хронічної серцевої недостатності або тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії) після прийому першої дози препарату може розвинутись виражене зниження артеріального тиску. На початку терапії такі пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Початкова доза для таких пацієнтів становить 2,5 мг 1 раз на добу. У разі потреби через місяць після початку лікування можна збільшити дозу препарату до 10 мг 1 раз на добу. На початку терапії препаратом Престаріум А може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія. У пацієнтів, які одночасно отримують діуретики, ризик розвитку артеріальної гіпотензії вищий у зв'язку з можливою гіповолемією та зниженням вмісту електролітів плазми крові. Слід бути обережними при застосуванні препарату Престаріум А у даної групи пацієнтів. Рекомендується припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до передбачуваного початку терапії препаратом Престаріум® А. При неможливості відмінити діуретики, початкова доза Престаріуму А повинна становити 2,5 мг. При цьому необхідно контролювати функцію нирок та вміст калію у сироватці крові. Надалі, у разі потреби, доза препарату може бути збільшена. При необхідності прийом діуретиків можна відновити. У пацієнтів похилого віку лікування слід розпочинати з дози 2,5 мг на добу. При необхідності через місяць після початку терапії дозу можна збільшити до 5 мг на добу, а потім до максимальної дози – 10 мг на добу з урахуванням стану нирок. Максимальна добова доза становить 10 мг. Серцева недостатність Лікування пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю препаратом Престаріум® А у комбінації з калінейзберігаючими діуретиками та/або дигоксином та/або бета-адреноблокаторами, рекомендується починати під ретельним медичним наглядом, призначаючи препарат у початковій дозі 2,5 мг один раз на день, ут. Через два тижні лікування доза препарату може бути підвищена до 5 мг один раз на день за умови хорошої переносимості дози 2,5 мг та задовільної відповіді на терапію. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, а також у пацієнтів із групи високого ризику (пацієнти з порушеною функцією нирок та тенденцією до порушення водноелектролітного балансу, пацієнти, які одночасно отримують діуретики та/або судиннорозширювально лікарські препарати), лікування має бути розпочато під ретельним медичним наглядом. У пацієнтів з високим ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії, наприклад, зі зниженим вмістом електролітів за наявності або без гіпонатріємії, з гіповолемією або з інтенсивною терапією діуретиками, перед початком прийому Престаріуму А, по можливості, перелічені стани повинні бути скориговані. Такі показники як величина АТ, функція нирок і вміст калію в плазмі повинні контролюватись як перед початком, так і в процесі терапії. Профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) У пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями, в анамнезі, терапію препаратом Престаріум А слід починати з дози 2,5 мг протягом перших двох тижнів, потім, підвищуючи дозу до 5 мг протягом наступних двох тижнів до застосування індапаміду. Терапію слід розпочинати у будь-який (від двох тижнів до кількох років) час після перенесеного інсульту. ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію У пацієнтів із стабільним перебігом ІХС терапію препаратом Престаріум А слід починати з дози 5 мг 1 раз на добу. Через 2 тижні, при добрій переносимості препарату та з урахуванням стану функції нирок, доза може бути збільшена до 10 мг 1 раз на добу. Літнім пацієнтам слід розпочинати терапію з дози 2,5 мг 1 раз на добу протягом одного тижня, потім по 5 мг 1 раз на добу протягом наступного тижня. Потім з урахуванням стану функції нирок дозу можна збільшити до 10 мг 1 раз на добу. Збільшувати дозу препарату можна лише при його добрій переносимості у раніше рекомендованій дозі. Особливі групи пацієнтів Ниркова недостатність У пацієнтів із нирковою недостатністю дозу препарату слід підбирати з урахуванням кліренсу креатиніну (КК). Дозування препарату Престаріум® А при нирковій недостатності: КК більший або дорівнює 60 мл/хв. - рекомендована доза 5 мг на добу; КК понад 30 та менше 60 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг на добу; КК більше 15 та менше 30 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг за день; Пацієнти на гемодіалізі менше 15 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг на день діалізу. * діалізний кліренс периндоприлату - 70 мл/хв. Препарат слід приймати після процедури діалізу. Печінкова недостатність Пацієнтам з порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Вік до 18 років Престаріум® А не слід призначати дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних щодо ефективності та безпеки застосування препарату у пацієнтів цієї вікової групи. В даний час немає достатніх даних щодо безпеки та ефективності застосування периндоприлу у дітей та підлітків у віці до 18 років. Наявні дані, описані в розділі "Фармакодинаміка" не дозволяють робити рекомендації щодо способу застосування та дозування препарату у пацієнтів цієї вікової групи.ПередозуванняДані щодо передозування препарату обмежені. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій, кашель. Лікування При вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. За необхідності слід внутрішньовенно ввести 0,9% розчин хлориду натрію. При необхідності можна ввести внутрішньовенно розчин катехоламінів. Перин доприлат, активний метаболіт периндоприлу, можна видалити з організму шляхом діалізу. При розвитку стійкої до терапії брадикардії може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Необхідно постійно контролювати показники основних життєвих функцій організму, концентрацію креатиніну та електролітів у сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію При розвитку нестабільної стенокардії протягом першого місяця терапії препаратом Престаріум А слід оцінити переваги та ризик до продовження терапії. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів з неускладненим перебігом артеріальної гіпертензії. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну. Симптоматична артеріальна гіпотензія може спостерігатися у пацієнтів із клінічними проявами серцевої недостатності як з наявністю, так і без ниркової недостатності. Цей ризик більш ймовірний у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня, як реакція на прийом "петлевих" діуретиків у високих дозах, гіпонатріємію або функціональну ниркову недостатність. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії препаратом Престаріум® А. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити об'єм циркулюючої крові за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% розчину хлориду натрію. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. У деяких пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) та нормальним або зниженим АТ Престаріум® А може спричиняти додаткове зниження АТ. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При появі симптомів вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу препарату або припинити його прийом. Мітральний стеноз / аортальний стеноз / гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Престаріум А, як і інші інгібітори АПФ, повинен з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) початкову дозу препарату Престаріум А вибирають залежно від значення КК і потім залежно від терапевтичного ефекту. Для таких пацієнтів необхідний регулярний контроль концентрації креатиніну та калію у сироватці крові. Артеріальна гіпотензія, яка іноді розвивається на початку прийому інгібіторів АПФ у пацієнтів із симптоматичною ХСН, може призвести до погіршення функції нирок. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності, як правило, оборотний. У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки (особливо за наявності ниркової недостатності) на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії обумовлює підвищений ризик розвинута тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. Лікування таких пацієнтів починають під ретельним медичним наглядом із застосуванням низьких доз препарату та подальшим адекватним підбором доз. Слід тимчасово припинити лікування діуретиками та проводити регулярний контроль вмісту калію та креатиніну в плазмі протягом перших кількох тижнів терапії. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без вказівки на наявність попереднього захворювання судин нирок може підвищуватись концентрація сечовини та креатиніну у сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні діуретичних засобів. Дані зміни зазвичай виражені незначно і мають оборотний характер. Ймовірність розвитку цих порушень вища у пацієнтів з нирковою недостатністю в анамнезі. У таких випадках може знадобитися відміна або зменшення дози Престаріуму А та/або діуретика. Гемодіаліз У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран, були виявлені випадки розвитку анафілактичних реакцій на фоні терапії інгібіторами АПФ. Слід уникати призначення інгібіторів АПФ при використанні такого типу мембран. У таких ситуаціях слід розглянути можливість призначення гіпотензивного препарату іншого класу або використання діалізної мембрани іншого типу. Трансплантація нирки Дані про застосування Престаріуму А у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні. Підвищена чутливість/ ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках і в будь-якому періоді терапії може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, верхніх і нижніх кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ "Побічна дія"). При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів потрібна невідкладна терапія, у тому числі підшкірне введення епінефрину (адреналіну) та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АЛФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АЛФ розвивався ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або за хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ЛПНЩ з використанням декстран сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії, наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах. У цих пацієнтів подібні реакції вдавалося запобігти шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, але при випадковому чи неакуратному відновленні лікування реакції могли розвинутися знову. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату, пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати Престаріум® А у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, або при поєднанні цих факторів ризику, особливо за наявності вихідного порушення функції нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні препарату Престаріум А таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати вміст лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, Престаріум А менш ефективний щодо зниження АТ у пацієнтів негроїдної раси. Даний ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати завзятий сухий кашель, який припиняється після відміни препарату. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічне втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або застосування засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, зниження функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон та його похідне еплерен). , харчових добавок/препаратів калію або замінників харчових солей, що містять калій, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в крові (наприклад, гепарин). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідний одночасний прийом Престаріуму А і зазначених вище препаратів, лікування має проводитися з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту калію в сироватці крові. Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Препарати літію Одночасне застосування Престаріуму А і препаратів літію не рекомендується. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне призначення препарату Престаріум ® А та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, замінників харчових солей, що містять калій та харчових добавок. Подвійна блокада РААС Є дані, що свідчать про те, що спільне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Таким чином, подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендована. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під строгим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у крові та артеріального тиску. Не слід застосовувати інгібітори АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Престаріум®А слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які керують автотранспортом та займаються видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкої реакції у зв'язку з небезпекою розвитку артеріальної гіпотензії та запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Речовина, що діє: периндоприлу аргініну 5 мг (3,395 мг у перерахунку на периндоприл); Допоміжні речовини: ацесульфам калію 0,2 мг, аспартам 0,2 мг, магнію стеарат 0,4 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний 0,4 мг, суха суміш лактози та крохмалю (лактози моногідрату 85%, крохмалю кукурудзяного 15%) 7 8мг. По 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить гель поглинання. По 1 флакону по 30 таблеток з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину. По 29 або 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить гель поглинання. По 1 флакону по 29 або 30 таблеток з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки білого кольору.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі периндоприл швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті, максимальна концентрація (Сmах) у плазмі крові досягається через 1 год. Період напіввиведення (Т1/2) периндоприлу з плазми крові становить 1 год. Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% загальної кількості абсорбованого периндоприлу потрапляє в кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату, утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Схах периндоприлату в плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати внутрішньо 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Було показано, що залежність між дозою периндоприлу та концентрацією його у плазмі має лінійний характер. Розподіл Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить 20%, і має дозозалежний характер. Виведення Периндоприлат виводиться з організму нирками і кінцевий період напіввиведення вільної фракції становить приблизно 17 годин, в результаті рівноважний стан досягається протягом 4 діб.ФармакодинамікаМеханізм дії Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (за механізмом "негативного зворотного зв'язку") та зменшення секреції альдостерону. Оскільки ангіотензинперетворюючий фермент інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ, а також механізм розвитку деяких побічних ефектів препаратів даного класу (наприклад, кашлю). Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії щодо АПФ in vitro. Клінічна ефективність та безпека Артеріальна гіпертензія Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На фоні застосування препарату відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску (АТ) у положенні пацієнта "лежачи" та "стоячи". Периндоприл зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), що призводить до зниження артеріального тиску, при цьому периферичний кровотік прискорюється без зміни частоти серцевих скорочень (ЧСС). Як правило, периндоприл призводить до збільшення ниркового кровотоку, швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Через 24 години після прийому внутрішньо спостерігається виражене (порядку 87-100%) залишкове інгібування АПФ. Зниження АТ досягається досить швидко. У пацієнтів із позитивною відповіддю на лікування нормалізація АТ настає протягом місяця та зберігається без розвитку тахіфілаксії. Припинення лікування не супроводжується розвитком ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне призначення тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Цереброваскулярні захворювання Результати дослідження ПРОГРЕС, де оцінювався вплив активної терапії периндоприлом (монотерапія або у комбінації з індапамідом) протягом 4 років на ризик розвитку повторного інсульту у пацієнтів, які мають цереброваскулярні захворювання в анамнезі. Після вступного періоду застосування периндоприлу третбутиламіну по 2 мг (еквівалентно периндоприлу аргініну 2,5 мг) один раз на день протягом двох тижнів і потім по 4 мг (еквівалентно периндоприлу аргініну 5 мг) один раз на день протягом наступних двох тижнів, 6105 пацієнтів були рандомізовані на дві групи: плацебо (n=3054) та периндоприл третбутиламін по 4 мг (відповідає 5 мг периндоприлу аргініну) (монотерапія) або у комбінації з індапамідом (n=3051). Індапамід додатково призначався пацієнтам, які не мали прямих показань або протипоказань для застосування діуретиків. Ця терапія призначалася додатково до стандартної терапії інсульту та/або артеріальної гіпертензії або інших патологічних станів. Усі рандомізовані пацієнти мали в анамнезі цереброваскулярні захворювання (інсульт або транзиторну ішемічну атаку) протягом останніх 5 років. Величина АТ не була критерієм включення: 2916 пацієнтів мали артеріальну гіпертензію та 3189 – нормальний АТ. Після 3,9 років терапії величина АТ (систолічний/діастолічний) знизилася в середньому на 9,0/4,0 мм рт.ст. Також було показано значне зниження ризику виникнення повторного інсульту (як ішемічного, так і геморагічного) близько 28% порівняно з плацебо (10,1% та 13,8%). Додатково було показано значне зниження ризику: фатальних чи призводять до інвалідизації інсультів; основних серцево-судинних ускладнень, включаючи інфаркт міокарда, у т.ч. з летальним кінцем; деменції, пов'язаної з інсультом; серйозні погіршення когнітивних функцій. Це було відзначено як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і при нормальному артеріальному тиску, незалежно від віку, статі, наявності або відсутності цукрового діабету та типу інсульту. Стабільна ішемічна хвороба серця (ІХС) Ефективність – застосування периндоприлу у пацієнтів (12218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримали крім досліджуваного препарату стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією. Терапія периндоприлу ербуміном у дозі 8 мг/добу (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до істотного зниження абсолютного ризику настання комбінованої кінцевої точки на 1,9% (зниження відносного ризику – 20%). У пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2,2% (зниження відносного ризику – 22,4%) порівняно з групою плацебо. Пацієнти дитячого віку (до 18 років): Ефективність та безпека застосування периндоприлу у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена. Є дані клінічних досліджень за участю 62 пацієнтів з артеріальною гіпертензією у віці від 2 до 15 років зі швидкістю клубочкової фільтрації > 30 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла, які отримували периндоприл у дозі 0,07 мг/кг у середньому. Доза підбиралася індивідуально, залежно від загального стану пацієнта та показників його артеріального тиску у відповідь на терапію, при цьому максимальна доза становила 0,135 мг/кг/добу. 59 пацієнтів брали участь у дослідженні протягом 3-х місяців та 36 пацієнтів завершили продовжений період дослідження, який становив не менше 24 місяців (середня тривалість участі у дослідженні становила 44 місяці). Показники систолічного та діастолічного артеріального тиску залишалися стабільними протягом усього періоду дослідження (від моменту включення до дослідження до заключної оцінки) у пацієнтів, які раніше отримували інші гіпотензивні засоби, та знизилися у пацієнтів, які раніше не отримували гіпотензивну терапію. Більше 75% дітей при останньому визначенні мали систолічний та діастолічний АТ менше 95-го перцентилю. Дані безпеки, отримані в цьому дослідженні, узгоджуються з вже наявною інформацією щодо безпеки застосування периндоприлу. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II). Проводилося клінічне дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі кардіоваскулярне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані досліджень не виявили значного позитивного впливу комбінованої терапії на виникнення ниркових та/або кардиваскулярних подій та на показники смертності, тоді як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з монотерапією. Зважаючи на подібні внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та АРА II. Тому інгібітори АПФ та АРА II не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або кардіоваскулярним захворюванням або мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом; стабільна ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів із стабільною ІХС.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини, інших інгібіторів АПФ та допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний з прийомом інгібітору АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вагітність; період грудного вигодовування; одночасне застосування з аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ)) дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), терапія імуносупресорами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії, (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювота, діарея), стенокардія, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, хронічна серцева недостатність IV функціонального класу за класифікацією NYHA, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калій, що містять хірургічне втручання/загальна анестезія, гемодіаліз з використанням високопроточних мембран, десенсибілізуюча терапія,аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), стан після трансплантації нирки, аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, застосування у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяВагітність Престаріум А протипоказаний до застосування при вагітності. На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності. Проте не можна виключити невелике збільшення ризику порушення розвитку плода. При плануванні вагітності або при її настанні під час застосування Престаріуму А слід негайно припинити прийом препарату і, при необхідності, призначити іншу гіпотензивну терапію з доведеним профілем безпеки застосування при вагітності. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове обстеження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати у спостереженні через ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Період грудного вигодовування На даний момент не встановлено, чи виділяється периндоприл у грудне молоко. Внаслідок відсутності інформації щодо застосування периндоприлу у період грудного вигодовування його прийом не рекомендується. Переважно застосовувати інші препарати з більш вивченим профілем безпеки в період грудного вигодовування, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей. Фертильність У доклінічних дослідженнях було показано відсутність впливу периндоприлу на репродуктивну функцію у щурів обох статей.Побічна діяПрофіль безпеки периндоприлу узгоджується із профілем безпеки інгібіторів АПФ. Найчастішими небажаними явищами, про які повідомлялося в клінічних дослідженнях і які спостерігалися при застосуванні периндоприлу, є: запаморочення, головний біль, парестезія, вертиго, порушення зору, шум у вухах, надмірне зниження артеріального тиску, кашель, задишка, біль у животі, запор, діарея, порушення смаку, диспепсія, нудота, блювання, свербіж шкіри, висипання на шкірі, спазми м'язів і астенія. Частота побічних реакцій, зазначених у ході клінічних досліджень та/або післяреєстраційного застосування периндоприлу, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку крові та лімфатичної системи - Нечасто*: еозинофілія; Дуже рідко: зниження гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Метаболічні порушення - Нечасто*: гіпоглікемія, гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату, гіпонатріємія. З боку центральної нервової системи: - Часто: парестезія, головний біль, запаморочення, вертиго; Нечасто: порушення сну, лабільність настрою, сонливість*, непритомність*; Дуже рідко: сплутаність свідомості. З боку органу зору: - Часто: порушення зору. З боку органу слуху: - Часто: шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: - часто: надмірне зниження АТ і пов'язані з цим симптоми; Нечасто: васкуліт, тахікардія, відчуття серцебиття; Дуже рідко: порушення серцевого ритму, стенокардія, інфаркт міокарда та інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів із групи високого ризику. З боку дихальної системи: - Часто: кашель, задишка; Нечасто: бронхоспазм; Дуже рідко: еозинофільна пневмонія, риніт. З боку травної системи: - Часто: запор, нудота, блювання, біль у животі, порушення смаку, диспепсія, діарея; Нечасто: сухість слизової оболонки ротової порожнини; Дуже рідко панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів - дуже рідко: гепатит (холестатичний або цитолітичний). З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини - Часто: свербіж шкіри, висип. Нечасто: ангіоневротичний набряк обличчя, губ, верхніх та нижніх кінцівок, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані; кропив'янка; Дуже рідко: мультиформна еритема; Нечасто: фотосенсибілізація, пухирчатка, підвищене потовиділення. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини – часто: спазми м'язів; Нечасто: артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: - Нечасто: ниркова недостатність; Дуже рідко: гостра ниркова недостатність. З боку репродуктивної системи – Нечасто: еректильна дисфункція. Загальні розлади та симптоми: - Часто: астенія; Нечасто: біль у грудній клітці, периферичні набряки, слабкість, лихоманка, падіння. Лабораторні показники - рідко: підвищення активності "печінкових" трансаміназ та білірубіну в сироватці крові; Нечасто: підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові. *Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень. Небажані явища, зазначені у клінічних дослідженнях У дослідженні EUROPA проводилася реєстрація лише серйозних небажаних явищ. Серйозні небажані явища були відзначені у 16 ​​(0,3%) пацієнтів у групі периндоприлу та у 12 (0,2%) пацієнтів у групі плацебо. У групі периндоприлу у 6 пацієнтів було відзначено виражене зниження артеріального тиску, у 3 пацієнтів – ангіоневротичний набряк, у 1 пацієнта – раптова зупинка серця. Частота відміни препарату через кашль, виражене зниження АТ або інших випадків непереносимості була вищою в групі периндоприлу порівняно з групою плацебо.Взаємодія з лікарськими засобамиДані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок недостатність), порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію Деякі лікарські препарати або препарати інших фармакологічних класів можуть підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен та аліскіренвмісні препарати, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II (АРА II), нестероїдні протизапальні препарати. циклоспорин або такролімус, тріметоприм. Поєднання цих лікарських препаратів підвищує ризик гіперкаліємії. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне застосування не рекомендується Аліскірен У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Спільна терапія інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину У літературі повідомлялося, що у пацієнтів із встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок. недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Естрамустін Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Калійзберігаючі діуретики (такі як тріамтерен, амілорид), солі калію Гіперкаліємія (з можливим летальним кінцем), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, їх слід застосовувати, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактон при серцевій недостатності описані далі за текстом. Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може спостерігатися оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії слід проводити регулярний контроль концентрації літію у плазмі. Одночасне застосування, яке потребує особливої ​​обережності Гіпоглікемічні засоби (інсулін, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) Застосування інгібіторів АПФ може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати рівень артеріального тиску і, у разі потреби, дозування гіпотензивних препаратів. Калійнесберігаючі діуретики У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо виводять рідину та/або солі, діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі, можливо після зменшення дози застосовуваного одночасно калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон) Застосування еплеренону або спіронолактону у дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ: При терапії серцевої недостатності ІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка Перед застосуванням даної комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушень функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні НПЗЗ), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, і рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Одночасне застосування, яке потребує певної обережності Гіпотензивні препарати та вазодилататори Антигіпертензивний ефект периндоприлу може посилюватися при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними, судиннорозширювальними засобами, включаючи нітрати короткої та пролонгованої дії. Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин) Спільне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) гліптином. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) та засоби для загальної анестезії Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до посилення антигіпертензивної дії. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, пацієнтами, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), були описані нітритоїдні реакції симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. При виборі дози слід враховувати особливості клінічної ситуації та ступінь зниження АТ на фоні терапії, що проводиться. Артеріальна гіпертензія Престаріум® А можна застосовувати як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії. Початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг 1 раз на добу. У пацієнтів з вираженою активністю системи ренін-ангіотензин-альдостерон (особливо при реноваскулярній гіпертензії, гіповолемії та/або зниженні вмісту електролітів плазми крові, декомпенсації хронічної серцевої недостатності або тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії) після прийому першої дози препарату може розвинутись виражене зниження артеріального тиску. На початку терапії такі пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Початкова доза для таких пацієнтів становить 2,5 мг 1 раз на добу. У разі потреби через місяць після початку лікування можна збільшити дозу препарату до 10 мг 1 раз на добу. На початку терапії препаратом Престаріум А може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія. У пацієнтів, які одночасно отримують діуретики, ризик розвитку артеріальної гіпотензії вищий у зв'язку з можливою гіповолемією та зниженням вмісту електролітів плазми крові. Слід бути обережними при застосуванні препарату Престаріум А у даної групи пацієнтів. Рекомендується припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до передбачуваного початку терапії препаратом Престаріум® А. При неможливості відмінити діуретики, початкова доза Престаріуму А повинна становити 2,5 мг. При цьому необхідно контролювати функцію нирок та вміст калію у сироватці крові. Надалі, у разі потреби, доза препарату може бути збільшена. При необхідності прийом діуретиків можна відновити. У пацієнтів похилого віку лікування слід розпочинати з дози 2,5 мг на добу. При необхідності через місяць після початку терапії дозу можна збільшити до 5 мг на добу, а потім до максимальної дози – 10 мг на добу з урахуванням стану нирок. Максимальна добова доза становить 10 мг. Серцева недостатність Лікування пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю препаратом Престаріум® А у комбінації з калінейзберігаючими діуретиками та/або дигоксином та/або бета-адреноблокаторами, рекомендується починати під ретельним медичним наглядом, призначаючи препарат у початковій дозі 2,5 мг один раз на день, ут. Через два тижні лікування доза препарату може бути підвищена до 5 мг один раз на день за умови хорошої переносимості дози 2,5 мг та задовільної відповіді на терапію. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, а також у пацієнтів із групи високого ризику (пацієнти з порушеною функцією нирок та тенденцією до порушення водноелектролітного балансу, пацієнти, які одночасно отримують діуретики та/або судиннорозширювально лікарські препарати), лікування має бути розпочато під ретельним медичним наглядом. У пацієнтів з високим ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії, наприклад, зі зниженим вмістом електролітів за наявності або без гіпонатріємії, з гіповолемією або з інтенсивною терапією діуретиками, перед початком прийому Престаріуму А, по можливості, перелічені стани повинні бути скориговані. Такі показники як величина АТ, функція нирок і вміст калію в плазмі повинні контролюватись як перед початком, так і в процесі терапії. Профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) У пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями, в анамнезі, терапію препаратом Престаріум А слід починати з дози 2,5 мг протягом перших двох тижнів, потім, підвищуючи дозу до 5 мг протягом наступних двох тижнів до застосування індапаміду. Терапію слід розпочинати у будь-який (від двох тижнів до кількох років) час після перенесеного інсульту. ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію У пацієнтів із стабільним перебігом ІХС терапію препаратом Престаріум А слід починати з дози 5 мг 1 раз на добу. Через 2 тижні, при добрій переносимості препарату та з урахуванням стану функції нирок, доза може бути збільшена до 10 мг 1 раз на добу. Літнім пацієнтам слід розпочинати терапію з дози 2,5 мг 1 раз на добу протягом одного тижня, потім по 5 мг 1 раз на добу протягом наступного тижня. Потім з урахуванням стану функції нирок дозу можна збільшити до 10 мг 1 раз на добу. Збільшувати дозу препарату можна лише при його добрій переносимості у раніше рекомендованій дозі. Особливі групи пацієнтів Ниркова недостатність У пацієнтів із нирковою недостатністю дозу препарату слід підбирати з урахуванням кліренсу креатиніну (КК). Дозування препарату Престаріум® А при нирковій недостатності: КК більший або дорівнює 60 мл/хв. - рекомендована доза 5 мг на добу; КК понад 30 та менше 60 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг на добу; КК більше 15 та менше 30 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг за день; Пацієнти на гемодіалізі менше 15 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг на день діалізу. * діалізний кліренс периндоприлату - 70 мл/хв. Препарат слід приймати після процедури діалізу. Печінкова недостатність Пацієнтам з порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Вік до 18 років Престаріум® А не слід призначати дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних щодо ефективності та безпеки застосування препарату у пацієнтів цієї вікової групи. В даний час немає достатніх даних щодо безпеки та ефективності застосування периндоприлу у дітей та підлітків у віці до 18 років. Наявні дані, описані в розділі "Фармакодинаміка" не дозволяють робити рекомендації щодо способу застосування та дозування препарату у пацієнтів цієї вікової групи.ПередозуванняДані щодо передозування препарату обмежені. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій, кашель. Лікування При вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. За необхідності слід внутрішньовенно ввести 0,9% розчин хлориду натрію. При необхідності можна ввести внутрішньовенно розчин катехоламінів. Перин доприлат, активний метаболіт периндоприлу, можна видалити з організму шляхом діалізу. При розвитку стійкої до терапії брадикардії може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Необхідно постійно контролювати показники основних життєвих функцій організму, концентрацію креатиніну та електролітів у сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію При розвитку нестабільної стенокардії протягом першого місяця терапії препаратом Престаріум А слід оцінити переваги та ризик до продовження терапії. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів з неускладненим перебігом артеріальної гіпертензії. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну. Симптоматична артеріальна гіпотензія може спостерігатися у пацієнтів із клінічними проявами серцевої недостатності як з наявністю, так і без ниркової недостатності. Цей ризик більш ймовірний у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня, як реакція на прийом "петлевих" діуретиків у високих дозах, гіпонатріємію або функціональну ниркову недостатність. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії препаратом Престаріум® А. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити об'єм циркулюючої крові за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% розчину хлориду натрію. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. У деяких пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) та нормальним або зниженим АТ Престаріум® А може спричиняти додаткове зниження АТ. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При появі симптомів вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу препарату або припинити його прийом. Мітральний стеноз / аортальний стеноз / гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Престаріум А, як і інші інгібітори АПФ, повинен з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) початкову дозу препарату Престаріум А вибирають залежно від значення КК і потім залежно від терапевтичного ефекту. Для таких пацієнтів необхідний регулярний контроль концентрації креатиніну та калію у сироватці крові. Артеріальна гіпотензія, яка іноді розвивається на початку прийому інгібіторів АПФ у пацієнтів із симптоматичною ХСН, може призвести до погіршення функції нирок. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності, як правило, оборотний. У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки (особливо за наявності ниркової недостатності) на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії обумовлює підвищений ризик розвинута тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. Лікування таких пацієнтів починають під ретельним медичним наглядом із застосуванням низьких доз препарату та подальшим адекватним підбором доз. Слід тимчасово припинити лікування діуретиками та проводити регулярний контроль вмісту калію та креатиніну в плазмі протягом перших кількох тижнів терапії. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без вказівки на наявність попереднього захворювання судин нирок може підвищуватись концентрація сечовини та креатиніну у сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні діуретичних засобів. Дані зміни зазвичай виражені незначно і мають оборотний характер. Ймовірність розвитку цих порушень вища у пацієнтів з нирковою недостатністю в анамнезі. У таких випадках може знадобитися відміна або зменшення дози Престаріуму А та/або діуретика. Гемодіаліз У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран, були виявлені випадки розвитку анафілактичних реакцій на фоні терапії інгібіторами АПФ. Слід уникати призначення інгібіторів АПФ при використанні такого типу мембран. У таких ситуаціях слід розглянути можливість призначення гіпотензивного препарату іншого класу або використання діалізної мембрани іншого типу. Трансплантація нирки Дані про застосування Престаріуму А у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні. Підвищена чутливість/ ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках і в будь-якому періоді терапії може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, верхніх і нижніх кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ "Побічна дія"). При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів потрібна невідкладна терапія, у тому числі підшкірне введення епінефрину (адреналіну) та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АЛФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АЛФ розвивався ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або за хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ЛПНЩ з використанням декстран сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії, наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах. У цих пацієнтів подібні реакції вдавалося запобігти шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, але при випадковому чи неакуратному відновленні лікування реакції могли розвинутися знову. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату, пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати Престаріум® А у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, або при поєднанні цих факторів ризику, особливо за наявності вихідного порушення функції нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні препарату Престаріум А таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати вміст лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, Престаріум А менш ефективний щодо зниження АТ у пацієнтів негроїдної раси. Даний ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати завзятий сухий кашель, який припиняється після відміни препарату. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічне втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або застосування засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, зниження функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон та його похідне еплерен). , харчових добавок/препаратів калію або замінників харчових солей, що містять калій, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в крові (наприклад, гепарин). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідний одночасний прийом Престаріуму А і зазначених вище препаратів, лікування має проводитися з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту калію в сироватці крові. Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Препарати літію Одночасне застосування Престаріуму А і препаратів літію не рекомендується. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне призначення препарату Престаріум ® А та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, замінників харчових солей, що містять калій та харчових добавок. Подвійна блокада РААС Є дані, що свідчать про те, що спільне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Таким чином, подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендована. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під строгим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у крові та артеріального тиску. Не слід застосовувати інгібітори АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Престаріум®А слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які керують автотранспортом та займаються видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкої реакції у зв'язку з небезпекою розвитку артеріальної гіпотензії та запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: периндоприл аргініну 5 мг, що відповідає 3,395 мг периндоприлу; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 72,58 мг, стеарат магнію 0,45 мг, мальтодекстрин 9,00 мг, кремнію діоксид колоїдний гідрофобний 0,27 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 2,70 мг; оболонка: премікс для плівкової оболонки світло-зеленого кольору Sepifilm 4193 [гліцерол (Е 422а) 4,5%, гіпромелоза (Е 464) 74,8%, макрогол 6000 1,8%, магнію стеарат 4,5%, титану діоксид Е171) 14,328%, мідний хлорофілін (Е 141 (ii)) 0,072%] 1,931 м, макрогол 6000 0,069 мг. По 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить гель поглинання. По 1 флакону з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину. По 14, 29 або 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить вологопоглинаючий гель. По 1 флакону з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиДовгасті пігулки, покритці плівковою оболонкою, закруглені з двох сторін, світло-зеленого кольору, з насічками з двох боків і гравіюванням у вигляді логотипу фірми на одній з лицьових сторін.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі периндоприл швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті, максимальна концентрація (Сmах) у плазмі крові досягається через 1 год. Період напіввиведення (Т1/2) периндоприлу з плазми крові становить 1 год. Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% загальної кількості абсорбованого периндоприлу потрапляє в кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату, утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Схах периндоприлату в плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати внутрішньо 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Було показано, що залежність між дозою периндоприлу та концентрацією його у плазмі має лінійний характер. Розподіл Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить 20%, і має дозозалежний характер. Виведення Периндоприлат виводиться з організму нирками і кінцевий період напіввиведення вільної фракції становить приблизно 17 годин, в результаті рівноважний стан досягається протягом 4 діб.ФармакодинамікаМеханізм дії Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (за механізмом "негативного зворотного зв'язку") та зменшення секреції альдостерону. Оскільки ангіотензинперетворюючий фермент інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ, а також механізм розвитку деяких побічних ефектів препаратів даного класу (наприклад, кашлю). Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії щодо АПФ in vitro. Клінічна ефективність та безпека Артеріальна гіпертензія Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На фоні застосування препарату відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску (АТ) у положенні пацієнта "лежачи" та "стоячи". Периндоприл зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), що призводить до зниження артеріального тиску, при цьому периферичний кровотік прискорюється без зміни частоти серцевих скорочень (ЧСС). Як правило, периндоприл призводить до збільшення ниркового кровотоку, швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Через 24 години після прийому внутрішньо спостерігається виражене (порядку 87-100%) залишкове інгібування АПФ. Зниження АТ досягається досить швидко. У пацієнтів із позитивною відповіддю на лікування нормалізація АТ настає протягом місяця та зберігається без розвитку тахіфілаксії. Припинення лікування не супроводжується розвитком ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне призначення тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Цереброваскулярні захворювання Результати дослідження ПРОГРЕС, де оцінювався вплив активної терапії периндоприлом (монотерапія або у комбінації з індапамідом) протягом 4 років на ризик розвитку повторного інсульту у пацієнтів, які мають цереброваскулярні захворювання в анамнезі. Після вступного періоду застосування периндоприлу третбутиламіну по 2 мг (еквівалентно периндоприлу аргініну 2,5 мг) один раз на день протягом двох тижнів і потім по 4 мг (еквівалентно периндоприлу аргініну 5 мг) один раз на день протягом наступних двох тижнів, 6105 пацієнтів були рандомізовані на дві групи: плацебо (n=3054) та периндоприл третбутиламін по 4 мг (відповідає 5 мг периндоприлу аргініну) (монотерапія) або у комбінації з індапамідом (n=3051). Індапамід додатково призначався пацієнтам, які не мали прямих показань або протипоказань для застосування діуретиків. Ця терапія призначалася додатково до стандартної терапії інсульту та/або артеріальної гіпертензії або інших патологічних станів. Усі рандомізовані пацієнти мали в анамнезі цереброваскулярні захворювання (інсульт або транзиторну ішемічну атаку) протягом останніх 5 років. Величина АТ не була критерієм включення: 2916 пацієнтів мали артеріальну гіпертензію та 3189 – нормальний АТ. Після 3,9 років терапії величина АТ (систолічний/діастолічний) знизилася в середньому на 9,0/4,0 мм рт.ст. Також було показано значне зниження ризику виникнення повторного інсульту (як ішемічного, так і геморагічного) близько 28% порівняно з плацебо (10,1% та 13,8%). Додатково було показано значне зниження ризику: фатальних чи призводять до інвалідизації інсультів; основних серцево-судинних ускладнень, включаючи інфаркт міокарда, у т.ч. з летальним кінцем; деменції, пов'язаної з інсультом; серйозні погіршення когнітивних функцій. Це було відзначено як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і при нормальному артеріальному тиску, незалежно від віку, статі, наявності або відсутності цукрового діабету та типу інсульту. Стабільна ішемічна хвороба серця (ІХС) Ефективність – застосування периндоприлу у пацієнтів (12218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримали крім досліджуваного препарату стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією. Терапія периндоприлу ербуміном у дозі 8 мг/добу (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до істотного зниження абсолютного ризику настання комбінованої кінцевої точки на 1,9% (зниження відносного ризику – 20%). У пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2,2% (зниження відносного ризику – 22,4%) порівняно з групою плацебо. Пацієнти дитячого віку (до 18 років): Ефективність та безпека застосування периндоприлу у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена. Є дані клінічних досліджень за участю 62 пацієнтів з артеріальною гіпертензією у віці від 2 до 15 років зі швидкістю клубочкової фільтрації > 30 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла, які отримували периндоприл у дозі 0,07 мг/кг у середньому. Доза підбиралася індивідуально, залежно від загального стану пацієнта та показників його артеріального тиску у відповідь на терапію, при цьому максимальна доза становила 0,135 мг/кг/добу. 59 пацієнтів брали участь у дослідженні протягом 3-х місяців та 36 пацієнтів завершили продовжений період дослідження, який становив не менше 24 місяців (середня тривалість участі у дослідженні становила 44 місяці). Показники систолічного та діастолічного артеріального тиску залишалися стабільними протягом усього періоду дослідження (від моменту включення до дослідження до заключної оцінки) у пацієнтів, які раніше отримували інші гіпотензивні засоби, та знизилися у пацієнтів, які раніше не отримували гіпотензивну терапію. Більше 75% дітей при останньому визначенні мали систолічний та діастолічний АТ менше 95-го перцентилю. Дані безпеки, отримані в цьому дослідженні, узгоджуються з вже наявною інформацією щодо безпеки застосування периндоприлу. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II). Проводилося клінічне дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі кардіоваскулярне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані досліджень не виявили значного позитивного впливу комбінованої терапії на виникнення ниркових та/або кардиваскулярних подій та на показники смертності, тоді як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з монотерапією. Зважаючи на подібні внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та АРА II. Тому інгібітори АПФ та АРА II не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або кардіоваскулярним захворюванням або мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом; стабільна ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів із стабільною ІХС.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини, інших інгібіторів АПФ та допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний з прийомом інгібітору АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вагітність; період грудного вигодовування; одночасне застосування з аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ)) дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), терапія імуносупресорами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії, (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювота, діарея), стенокардія, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, хронічна серцева недостатність IV функціонального класу за класифікацією NYHA, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калій, що містять хірургічне втручання/загальна анестезія, гемодіаліз з використанням високопроточних мембран, десенсибілізуюча терапія,аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), стан після трансплантації нирки, аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, застосування у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяВагітність Престаріум А протипоказаний до застосування при вагітності. На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності. Проте не можна виключити невелике збільшення ризику порушення розвитку плода. При плануванні вагітності або при її настанні під час застосування Престаріуму А слід негайно припинити прийом препарату і, при необхідності, призначити іншу гіпотензивну терапію з доведеним профілем безпеки застосування при вагітності. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове обстеження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати у спостереженні через ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Період грудного вигодовування На даний момент не встановлено, чи виділяється периндоприл у грудне молоко. Внаслідок відсутності інформації щодо застосування периндоприлу у період грудного вигодовування його прийом не рекомендується. Переважно застосовувати інші препарати з більш вивченим профілем безпеки в період грудного вигодовування, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей. Фертильність У доклінічних дослідженнях було показано відсутність впливу периндоприлу на репродуктивну функцію у щурів обох статей.Побічна діяПрофіль безпеки периндоприлу узгоджується із профілем безпеки інгібіторів АПФ. Найчастішими небажаними явищами, про які повідомлялося в клінічних дослідженнях і які спостерігалися при застосуванні периндоприлу, є: запаморочення, головний біль, парестезія, вертиго, порушення зору, шум у вухах, надмірне зниження артеріального тиску, кашель, задишка, біль у животі, запор, діарея, порушення смаку, диспепсія, нудота, блювання, свербіж шкіри, висипання на шкірі, спазми м'язів і астенія. Частота побічних реакцій, зазначених у ході клінічних досліджень та/або післяреєстраційного застосування периндоприлу, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку крові та лімфатичної системи - Нечасто*: еозинофілія; Дуже рідко: зниження гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Метаболічні порушення - Нечасто*: гіпоглікемія, гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату, гіпонатріємія. З боку центральної нервової системи: - Часто: парестезія, головний біль, запаморочення, вертиго; Нечасто: порушення сну, лабільність настрою, сонливість*, непритомність*; Дуже рідко: сплутаність свідомості. З боку органу зору: - Часто: порушення зору. З боку органу слуху: - Часто: шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: - часто: надмірне зниження АТ і пов'язані з цим симптоми; Нечасто: васкуліт, тахікардія, відчуття серцебиття; Дуже рідко: порушення серцевого ритму, стенокардія, інфаркт міокарда та інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів із групи високого ризику. З боку дихальної системи: - Часто: кашель, задишка; Нечасто: бронхоспазм; Дуже рідко: еозинофільна пневмонія, риніт. З боку травної системи: - Часто: запор, нудота, блювання, біль у животі, порушення смаку, диспепсія, діарея; Нечасто: сухість слизової оболонки ротової порожнини; Дуже рідко панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів - дуже рідко: гепатит (холестатичний або цитолітичний). З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини - Часто: свербіж шкіри, висип. Нечасто: ангіоневротичний набряк обличчя, губ, верхніх та нижніх кінцівок, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані; кропив'янка; Дуже рідко: мультиформна еритема; Нечасто: фотосенсибілізація, пухирчатка, підвищене потовиділення. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини – часто: спазми м'язів; Нечасто: артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: - Нечасто: ниркова недостатність; Дуже рідко: гостра ниркова недостатність. З боку репродуктивної системи – Нечасто: еректильна дисфункція. Загальні розлади та симптоми: - Часто: астенія; Нечасто: біль у грудній клітці, периферичні набряки, слабкість, лихоманка, падіння. Лабораторні показники - рідко: підвищення активності "печінкових" трансаміназ та білірубіну в сироватці крові; Нечасто: підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові. *Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень. Небажані явища, зазначені у клінічних дослідженнях У дослідженні EUROPA проводилася реєстрація лише серйозних небажаних явищ. Серйозні небажані явища були відзначені у 16 ​​(0,3%) пацієнтів у групі периндоприлу та у 12 (0,2%) пацієнтів у групі плацебо. У групі периндоприлу у 6 пацієнтів було відзначено виражене зниження артеріального тиску, у 3 пацієнтів – ангіоневротичний набряк, у 1 пацієнта – раптова зупинка серця. Частота відміни препарату через кашль, виражене зниження АТ або інших випадків непереносимості була вищою в групі периндоприлу порівняно з групою плацебо.Взаємодія з лікарськими засобамиДані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок недостатність), порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію Деякі лікарські препарати або препарати інших фармакологічних класів можуть підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен та аліскіренвмісні препарати, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II (АРА II), нестероїдні протизапальні препарати. циклоспорин або такролімус, тріметоприм. Поєднання цих лікарських препаратів підвищує ризик гіперкаліємії. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне застосування не рекомендується Аліскірен У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Спільна терапія інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину У літературі повідомлялося, що у пацієнтів із встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок. недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Естрамустін Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Калійзберігаючі діуретики (такі як тріамтерен, амілорид), солі калію Гіперкаліємія (з можливим летальним кінцем), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, їх слід застосовувати, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактон при серцевій недостатності описані далі за текстом. Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може спостерігатися оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії слід проводити регулярний контроль концентрації літію у плазмі. Одночасне застосування, яке потребує особливої ​​обережності Гіпоглікемічні засоби (інсулін, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) Застосування інгібіторів АПФ може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати рівень артеріального тиску і, у разі потреби, дозування гіпотензивних препаратів. Калійнесберігаючі діуретики У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо виводять рідину та/або солі, діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі, можливо після зменшення дози застосовуваного одночасно калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон) Застосування еплеренону або спіронолактону у дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ: При терапії серцевої недостатності ІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка Перед застосуванням даної комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушень функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні НПЗЗ), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, і рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Одночасне застосування, яке потребує певної обережності Гіпотензивні препарати та вазодилататори Антигіпертензивний ефект периндоприлу може посилюватися при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними, судиннорозширювальними засобами, включаючи нітрати короткої та пролонгованої дії. Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин) Спільне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) гліптином. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) та засоби для загальної анестезії Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до посилення антигіпертензивної дії. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, пацієнтами, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), були описані нітритоїдні реакції симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. При виборі дози слід враховувати особливості клінічної ситуації та ступінь зниження АТ на фоні терапії, що проводиться. Артеріальна гіпертензія Престаріум® А можна застосовувати як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії. Початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг 1 раз на добу. У пацієнтів з вираженою активністю системи ренін-ангіотензин-альдостерон (особливо при реноваскулярній гіпертензії, гіповолемії та/або зниженні вмісту електролітів плазми крові, декомпенсації хронічної серцевої недостатності або тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії) після прийому першої дози препарату може розвинутись виражене зниження артеріального тиску. На початку терапії такі пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Початкова доза для таких пацієнтів становить 2,5 мг 1 раз на добу. У разі потреби через місяць після початку лікування можна збільшити дозу препарату до 10 мг 1 раз на добу. На початку терапії препаратом Престаріум А може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія. У пацієнтів, які одночасно отримують діуретики, ризик розвитку артеріальної гіпотензії вищий у зв'язку з можливою гіповолемією та зниженням вмісту електролітів плазми крові. Слід бути обережними при застосуванні препарату Престаріум А у даної групи пацієнтів. Рекомендується припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до передбачуваного початку терапії препаратом Престаріум® А. При неможливості відмінити діуретики, початкова доза Престаріуму А повинна становити 2,5 мг. При цьому необхідно контролювати функцію нирок та вміст калію у сироватці крові. Надалі, у разі потреби, доза препарату може бути збільшена. При необхідності прийом діуретиків можна відновити. У пацієнтів похилого віку лікування слід розпочинати з дози 2,5 мг на добу. При необхідності через місяць після початку терапії дозу можна збільшити до 5 мг на добу, а потім до максимальної дози – 10 мг на добу з урахуванням стану нирок. Максимальна добова доза становить 10 мг. Серцева недостатність Лікування пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю препаратом Престаріум® А у комбінації з калінейзберігаючими діуретиками та/або дигоксином та/або бета-адреноблокаторами, рекомендується починати під ретельним медичним наглядом, призначаючи препарат у початковій дозі 2,5 мг один раз на день, ут. Через два тижні лікування доза препарату може бути підвищена до 5 мг один раз на день за умови хорошої переносимості дози 2,5 мг та задовільної відповіді на терапію. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, а також у пацієнтів із групи високого ризику (пацієнти з порушеною функцією нирок та тенденцією до порушення водноелектролітного балансу, пацієнти, які одночасно отримують діуретики та/або судиннорозширювально лікарські препарати), лікування має бути розпочато під ретельним медичним наглядом. У пацієнтів з високим ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії, наприклад, зі зниженим вмістом електролітів за наявності або без гіпонатріємії, з гіповолемією або з інтенсивною терапією діуретиками, перед початком прийому Престаріуму А, по можливості, перелічені стани повинні бути скориговані. Такі показники як величина АТ, функція нирок і вміст калію в плазмі повинні контролюватись як перед початком, так і в процесі терапії. Профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) У пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями, в анамнезі, терапію препаратом Престаріум А слід починати з дози 2,5 мг протягом перших двох тижнів, потім, підвищуючи дозу до 5 мг протягом наступних двох тижнів до застосування індапаміду. Терапію слід розпочинати у будь-який (від двох тижнів до кількох років) час після перенесеного інсульту. ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію У пацієнтів із стабільним перебігом ІХС терапію препаратом Престаріум А слід починати з дози 5 мг 1 раз на добу. Через 2 тижні, при добрій переносимості препарату та з урахуванням стану функції нирок, доза може бути збільшена до 10 мг 1 раз на добу. Літнім пацієнтам слід розпочинати терапію з дози 2,5 мг 1 раз на добу протягом одного тижня, потім по 5 мг 1 раз на добу протягом наступного тижня. Потім з урахуванням стану функції нирок дозу можна збільшити до 10 мг 1 раз на добу. Збільшувати дозу препарату можна лише при його добрій переносимості у раніше рекомендованій дозі. Особливі групи пацієнтів Ниркова недостатність У пацієнтів із нирковою недостатністю дозу препарату слід підбирати з урахуванням кліренсу креатиніну (КК). Дозування препарату Престаріум® А при нирковій недостатності: КК більший або дорівнює 60 мл/хв. - рекомендована доза 5 мг на добу; КК понад 30 та менше 60 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг на добу; КК більше 15 та менше 30 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг за день; Пацієнти на гемодіалізі менше 15 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг на день діалізу. * діалізний кліренс периндоприлату - 70 мл/хв. Препарат слід приймати після процедури діалізу. Печінкова недостатність Пацієнтам з порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Вік до 18 років Престаріум® А не слід призначати дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних щодо ефективності та безпеки застосування препарату у пацієнтів цієї вікової групи. В даний час немає достатніх даних щодо безпеки та ефективності застосування периндоприлу у дітей та підлітків у віці до 18 років. Наявні дані, описані в розділі "Фармакодинаміка" не дозволяють робити рекомендації щодо способу застосування та дозування препарату у пацієнтів цієї вікової групи.ПередозуванняДані щодо передозування препарату обмежені. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій, кашель. Лікування При вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. За необхідності слід внутрішньовенно ввести 0,9% розчин хлориду натрію. При необхідності можна ввести внутрішньовенно розчин катехоламінів. Перин доприлат, активний метаболіт периндоприлу, можна видалити з організму шляхом діалізу. При розвитку стійкої до терапії брадикардії може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Необхідно постійно контролювати показники основних життєвих функцій організму, концентрацію креатиніну та електролітів у сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію При розвитку нестабільної стенокардії протягом першого місяця терапії препаратом Престаріум А слід оцінити переваги та ризик до продовження терапії. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів з неускладненим перебігом артеріальної гіпертензії. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну. Симптоматична артеріальна гіпотензія може спостерігатися у пацієнтів із клінічними проявами серцевої недостатності як з наявністю, так і без ниркової недостатності. Цей ризик більш ймовірний у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня, як реакція на прийом "петлевих" діуретиків у високих дозах, гіпонатріємію або функціональну ниркову недостатність. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії препаратом Престаріум® А. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити об'єм циркулюючої крові за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% розчину хлориду натрію. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. У деяких пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) та нормальним або зниженим АТ Престаріум® А може спричиняти додаткове зниження АТ. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При появі симптомів вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу препарату або припинити його прийом. Мітральний стеноз / аортальний стеноз / гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Престаріум А, як і інші інгібітори АПФ, повинен з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) початкову дозу препарату Престаріум А вибирають залежно від значення КК і потім залежно від терапевтичного ефекту. Для таких пацієнтів необхідний регулярний контроль концентрації креатиніну та калію у сироватці крові. Артеріальна гіпотензія, яка іноді розвивається на початку прийому інгібіторів АПФ у пацієнтів із симптоматичною ХСН, може призвести до погіршення функції нирок. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності, як правило, оборотний. У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки (особливо за наявності ниркової недостатності) на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії обумовлює підвищений ризик розвинута тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. Лікування таких пацієнтів починають під ретельним медичним наглядом із застосуванням низьких доз препарату та подальшим адекватним підбором доз. Слід тимчасово припинити лікування діуретиками та проводити регулярний контроль вмісту калію та креатиніну в плазмі протягом перших кількох тижнів терапії. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без вказівки на наявність попереднього захворювання судин нирок може підвищуватись концентрація сечовини та креатиніну у сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні діуретичних засобів. Дані зміни зазвичай виражені незначно і мають оборотний характер. Ймовірність розвитку цих порушень вища у пацієнтів з нирковою недостатністю в анамнезі. У таких випадках може знадобитися відміна або зменшення дози Престаріуму А та/або діуретика. Гемодіаліз У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран, були виявлені випадки розвитку анафілактичних реакцій на фоні терапії інгібіторами АПФ. Слід уникати призначення інгібіторів АПФ при використанні такого типу мембран. У таких ситуаціях слід розглянути можливість призначення гіпотензивного препарату іншого класу або використання діалізної мембрани іншого типу. Трансплантація нирки Дані про застосування Престаріуму А у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні. Підвищена чутливість/ ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках і в будь-якому періоді терапії може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, верхніх і нижніх кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ "Побічна дія"). При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів потрібна невідкладна терапія, у тому числі підшкірне введення епінефрину (адреналіну) та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АЛФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АЛФ розвивався ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або за хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ЛПНЩ з використанням декстран сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії, наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах. У цих пацієнтів подібні реакції вдавалося запобігти шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, але при випадковому чи неакуратному відновленні лікування реакції могли розвинутися знову. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату, пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати Престаріум® А у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, або при поєднанні цих факторів ризику, особливо за наявності вихідного порушення функції нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні препарату Престаріум А таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати вміст лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, Престаріум А менш ефективний щодо зниження АТ у пацієнтів негроїдної раси. Даний ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати завзятий сухий кашель, який припиняється після відміни препарату. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічне втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або застосування засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, зниження функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон та його похідне еплерен). , харчових добавок/препаратів калію або замінників харчових солей, що містять калій, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в крові (наприклад, гепарин). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідний одночасний прийом Престаріуму А і зазначених вище препаратів, лікування має проводитися з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту калію в сироватці крові. Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Препарати літію Одночасне застосування Престаріуму А і препаратів літію не рекомендується. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне призначення препарату Престаріум ® А та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, замінників харчових солей, що містять калій та харчових добавок. Подвійна блокада РААС Є дані, що свідчать про те, що спільне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Таким чином, подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендована. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під строгим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у крові та артеріального тиску. Не слід застосовувати інгібітори АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Престаріум®А слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які керують автотранспортом та займаються видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкої реакції у зв'язку з небезпекою розвитку артеріальної гіпотензії та запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки з контрольованим вивільненням, покриті оболонкою - 1 табл. активна речовина: пірибедил – 50 мг; допоміжні речовини: магнію стеарат – 5 мг; повідон - 20 мг; тальк – 130 мг; оболонка: кармелозу натрію -0,71 мг; полісорбат 80-0,3 мг; барвник червоний Понсо 4R - 3,87 мг; повідон - 6,31 мг; натрію гідрокарбонат -0,15 мг; кремнію діоксид колоїдний -0,27 мг; сахароза – 57,17 мг; тальк – 50,37 мг; титану діоксид – 0,78 мг; віск бджолиний білий – 0,07 мг. Пігулки з контрольованим вивільненням, покриті оболонкою, 50 мг. По 15 таблеток у блістер (ПВХ/Ал). По 2 блістери з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку. За 30 табл. у блістері (ПВХ/Ал). По 1 блістеру з інструкцією по застосуванню вкладені в картонну пачку. При розфасовці (упаковці) на російському підприємстві ТОВ «Сердікс» поміщають по 30 таблеток у блістер (ПВХ/Ал), по 1 блістеру з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, червоного кольору. Допускається незначна неоднорідність фарбування, ступеня глянцевості та наявність незначних вкраплень.Фармакотерапевтична групаПротипаркінсонічний.ФармакокінетикаПірибедил швидко і майже повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту та інтенсивно розподіляється. Cmax пірибедилу в плазмі досягається через 3-6 годин після перорального прийому лікарської форми з контрольованим вивільненням. Зв'язування з білками плазми – середнє (незв'язана фракція становить 20-30%). У зв'язку з низьким зв'язуванням пірибедилу з білками плазми ризик лікарської взаємодії при застосуванні з іншими препаратами низький. Плазмова елімінація пірибедила носить двофазний характер і складається з початкової фази і другої повільнішої фази, що призводить до підтримки стійкої концентрації пірибедилу в плазмі протягом більш ніж 24 год. У ході комбінованого фармакокінетичного аналізу було показано, що T1/2 пірибедила після внутрішньовенного введення становить у середньому 12 годин і не залежить від введеної дози. Пірибедил інтенсивно метаболізується у печінці і виводиться головним чином із сечею: 75% абсорбованого пірибедилу екскретується нирками у вигляді метаболітів.ФармакодинамікаАктивна речовина пірибедил є агоністом дофамінергічних рецепторів. Проникає в кровотік головного мозку, де зв'язується з дофамінергічними рецепторами головного мозку, виявляючи високу спорідненість та селективність по відношенню до дофамінергічних рецепторів типу D2 та D3. Механізм дії пірибедила обумовлює основні клінічні властивості препарату для лікування хвороби Паркінсона як на початкових, так і на пізніших стадіях захворювання з впливом на всі основні моторні симптоми. Пірибедил, крім впливу на дофамінергічні рецептори, проявляє активність антагоніста двох основних α-адренергічних рецепторів ЦНС (типу α2А та α2С).Синергічна дія пірибедилу як антагоніста α2-рецепторів і агоніста дофамінергічних рецепторів головного мозку була продемонстрована на різних моделях на тваринах з хворобою Паркінсона: тривале застосування пірибедилу призводить до розвитку менш вираженої дискінезії, ніж застосування леводопи, з подібною ефективністю. Паркінсона. У ході фармакодинамічних досліджень у людей було показано збудження кіркового електрогенезу дофамінергічного типу, як при пробудженні, так і під час сну, з проявом клінічної активності по відношенню до різних функцій, контрольованих дофаміном, ця активність була продемонстрована при використанні поведінкової або психометричної шкали. Було показано, що у здорових добровольців пірибедил покращує увагу та пильність, пов'язані з когнітивними завданнями. Ефективність Пронорана як монотерапії або в комбінації з леводопою при лікуванні хвороби Паркінсона вивчалася в ході трьох подвійних сліпих плацебо-контрольованих клінічних досліджень (2 дослідження порівняно з плацебо та одне – порівняно з бромокриптином). У дослідженнях брали участь 1103 пацієнти 1–3-ї стадії за шкалою Хен та Яра (Hoehn & Jahr), 543 з яких отримували Проноран®. Показано, що Проноран® у дозуванні 150–300 мг на добу ефективний при дії на всі моторні симптоми з 30% покращенням за уніфікованою шкалою оцінки хвороби Паркінсона (UPDRS, III частина — рухова) протягом понад 7 місяців при монотерапії та 12 місяців у комбінації. з ліводопою. Поліпшення за II частиною шкали UPDRS – активність у повсякденному житті – було оцінено у тих же значеннях. При монотерапії статистично значуще співвідношення пацієнтів, які потребують екстреного лікування леводопою, які отримували пірибедил (16,6%), було менше, ніж у групі пацієнтів, які отримували плацебо (40,2%). Наявність дофамінергічних рецепторів у судинах нижніх кінцівок пояснює вазодилатуючу дію пірибедилу (збільшує кровотік у судинах нижніх кінцівок).Показання до застосуваннядопоміжна симптоматична терапія при хронічному порушенні когнітивних функцій та нейросенсорному дефіциті в процесі старіння (розлади уваги, пам'яті тощо); хвороба Паркінсона: монотерапія (при формах, що переважно включають тремор) та у складі комбінованої терапії з леводопою як на початкових, так і на пізніших стадіях захворювання, особливо при формах, що включають тремор; як допоміжна симптоматична терапія при переміжній хромоті, що виникає внаслідок облітеруючих захворювань артерій нижніх кінцівок (2-я стадія за класифікацією Leriche і Fontaine); терапія симптомів офтальмологічних захворювань ішемічного генезу (зниження гостроти зору, звуження поля зору, зниження контрастності кольорів та ін.).Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість до пірибедилу та/або допоміжних речовин, що входять до складу препарату; колапс; гострий інфаркт міокарда; спільний прийом з нейролептиками (крім клозапіну); дитячий вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних). З обережністю: у зв'язку з тим, що до складу препарату входить цукроза, пацієнтам з непереносимістю фруктози, глюкози або галактози, а також пацієнтам з дефіцитом сукрозоізомальтази (рідкісне порушення обміну речовин) препарат приймати не рекомендується.Вагітність та лактаціяПрепарат в основному застосовується у пацієнтів похилого віку, у яких виникнення вагітності малоймовірне. Було показано, що миші пірибедил проникає через плацентарний бар'єр і розподіляється в органах плода. У зв'язку з відсутністю даних препарат не повинен застосовуватися під час вагітності та під час годування груддю.Побічна діяЗазначені побічні реакції прийому пирибедила носять дозозависимый характері і переважно пов'язані з його дофаминергической активністю. Носять помірний характер, зустрічаються головним чином на початку лікування та проходять після відміни препарату. При прийомі препарату можуть зустрічатися такі побічні реакції З боку шлунково-кишкового тракту: часто (≥1/100, З боку центральної нервової системи: часто (≥1/100, Прийом пірибедила супроводжується сонливістю і у вкрай поодиноких випадках може супроводжуватися вираженою сонливістю вдень аж до раптового засинання. З боку ССС: нечасто (≥1/1000, Алергічні реакції: ризик розвитку алергічних реакцій на барвник червоний, що входить до складу препарату. У пацієнтів із хворобою Паркінсона, які отримували терапію агоністами дофаміну, включаючи пірибедил, відзначалася схильність до азартних ігор, посилення лібідо та гіперсексуальність, нав'язливе бажання робити покупки та компульсивне переїдання.Взаємодія з лікарськими засобамиУ зв'язку із взаємним антагонізмом між дофамінергічними протипаркінсонічними препаратами та нейролептиками, одночасне призначення з нейролептиками (за винятком клозапіну) протипоказане. Пацієнтам з екстрапірамідним синдромом, викликаним прийомом нейролептиків, слід призначати терапію антихолінергічними ЛЗ та не слід призначати дофамінергічні протипаркінсонічні ЛЗ (внаслідок блокування нейролептиками дофамінергічних рецепторів). Дофамінергічні протипаркінсонічні засоби можуть викликати або посилювати психотичні розлади. Якщо потрібне призначення нейролептиків пацієнтам із хворобою Паркінсона, які отримують лікування дофамінергічними протипаркінсонічними засобами, доза останніх повинна поступово знижуватися до остаточної відміни (раптова відміна дофамінергічних препаратів пов'язана з ризиком розвитку злоякісного нейролептичного синдрому). Протиблювотні нейролептики (слід застосовувати протиблювотні препарати, що не викликають екстрапірамідних симптомів). У зв'язку із взаємним антагонізмом між дофамінергічними протипаркінсонічними препаратами та тетрабеназином одночасне призначення цих препаратів не рекомендується. Не рекомендується застосування пірибедилу разом із алкоголем. Слід бути обережними при призначенні пірибедила з іншими ЛЗ, що мають седативну дію.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їди, не розжовуючи, запиваючи 1/2 склянки води. За всіма показаннями, крім хвороби Паркінсона, по 50 мг (1 табл.) 1 раз на день. У тяжких випадках - по 50 мг 2 рази на день. Хвороба Паркінсона: монотерапія – від 150 до 250 мг (від 3 до 5 табл.) на день, рекомендується розділити на 3 прийоми; за необхідності прийому препарату в дозі 250 мг рекомендується прийняти 2 табл. по 50 мг вранці та вдень та 1 табл. увечері; у комбінації з препаратами леводопи – 150 мг (3 табл.) на день, рекомендується розділити на 3 прийоми. При доборі дози у разі збільшення рекомендується титрувати дозу, поступово збільшуючи її на 1 табл. (50 мг) кожні 2 тижні.ПередозуванняСимптоми: блювання, що зумовлено дією на хеморецепторну тригерну зону, лабільність АТ (підвищення або зниження), порушення функції шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання). Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ деяких хворих (особливо у пацієнтів із хворобою Паркінсона) на фоні прийому пірибедила іноді раптово виникає стан сильної сонливості аж до раптового засинання. Дане явище спостерігається вкрай рідко, проте пацієнти, що керують автомобілем та/або працюють на обладнанні, що потребує високого ступеня уваги, повинні бути попереджені про це. При виникненні подібних реакцій необхідно розглянути питання про зниження дози пірибедилу або припинення терапії цим препаратом. Враховуючи вік популяції, що отримує терапію пірибедилом, слід враховувати ризик падінь, які можуть бути спричинені раптовим засипанням, гіпотензією чи сплутаністю свідомості. Пацієнти та їх опікуни повинні бути попереджені про можливі симптоми розладу поведінки (схильність до азартних ігор, посилення лібідо та гіперсексуальність, нав'язливе бажання робити покупки та компульсивне переїдання) при прийомі препарату. При виникненні подібних симптомів необхідно розглянути питання про зниження дози або поступове припинення терапії препаратом. Барвник червоний, що входить до складу препарату, у деяких пацієнтів підвищує ризик розвитку алергічної реакції. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Пацієнтам, які мали епізоди сильної сонливості та/або раптового засипання під час терапії пірибедилом, слід утриматися від керування транспортними засобами та обладнанням, що потребує високого рівня уваги, до зникнення цих реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: амлодипін безілат - 13.87 мг, що відповідає вмісту амлодипіну - 10 мг; індапамід – 2.5 мг; периндоприлу аргінін – 10 мг; допоміжні речовини: кальцію карбонат + крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 107 мг, целюлоза мікрокристалічна – 106.93 мг, кроскармелоза натрію – 9 мг, магнію стеарат – 1.5 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1.2 мг, крах; склад плівкової оболонки: гліцерол – 0.4536 мг, гіпромелоза – 7.53984 мг, макрогол-6000 – 0.48144 мг, магнію стеарат2 – 0.4536 мг, титану діоксид – 1.45152 мг. 29 чи 30 шт. - флакони з поліпропілену, забезпечені дозатором і пробкою, що містить вологопоглинаючий гель (силікагель) (1, 3); - пачки картонні з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, довгасті, двоопуклі, з гравіюванням з цифрою 5 на одному боці та логотипом компанії - на іншій.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований препарат.ФармакокінетикаТрипліксам® Комбіноване застосування периндоприлу/індапаміду та амлодипіну не змінює їх фармакокінетичних характеристик порівняно з роздільним прийомом цих засобів. Амлодипін Всмоктування Після прийому внутрішньо амлодипін добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Cmax амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому препарату внутрішньо. Розподіл Абсолютна біодоступність становить близько 64-80%. Vd становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97,5% циркулюючого амлодипіну пов'язане з білками плазми. Одночасний прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Метаболізм Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів; нирками виводиться 10% прийнятої дози амлодипіну у незміненому вигляді та 60% – у вигляді метаболітів. Виведення Кінцевий Т1/2 амлодипіну з плазми становить 35-50 год, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Особливі групи пацієнтів У пацієнтів похилого віку відзначається уповільнення кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC та Т1/2. Збільшення AUC та Т1/2 у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) відповідає передбачуваній величині для цієї вікової групи. Дані щодо застосування амлодипіну пацієнтами з печінковою недостатністю обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення Т1/2 та AUC приблизно на 40-60%. Індапамід Всмоктування Індапамід швидко і повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Cmax індапаміду у плазмі крові спостерігається через 1 годину після прийому внутрішньо. Розподіл Зв'язок із білками плазми крові – 79%. Метаболізм та виведення Т1/2 становить 14-24 год (загалом, 18 год). При повторному прийомі препарату немає його кумуляції. Індапамід виводиться у вигляді неактивних метаболітів, переважно нирками (70% введеної дози) та через кишечник (22%). Особливі групи пацієнтів У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетика індапаміду не змінюється. Периндоприл Всмоктування При прийомі периндоприл швидко всмоктується в ШКТ, Сmax у плазмі крові досягається через 1 год (активним метаболітом периндоприлу є периндоприлат). Т1/2 периндоприлу з плазми становить 1 год. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Розподіл Vd вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язування периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить близько 20% і має дозозалежний характер. Метаболізм Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% від загальної кількості прийнятого внутрішньо периндоприлу потрапляє в кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Виведення Периндоприлат виводиться із організму нирками. Кінцевий Т1/2 вільної фракції становить близько 17 год., тому рівноважний стан досягається протягом 4 діб. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу у плазмі крові від його дози. Особливі групи пацієнтів Літній вік. Виведення периндоприлату сповільнене у літньому віці, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю. Ниркова недостатність. Підбір дози необхідно проводити з урахуванням ступеня тяжкості ниркової недостатності (КК у плазмі). Діаліз. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Цироз печінки. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, що не вимагає корекції дози.ФармакодинамікаТрипліксам® - комбінований препарат, що включає три антигіпертензивні компоненти, кожен з яких доповнює дію інших по контролю АТ у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Амлодипін - блокатор "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), похідне дигідропіридину, індапамід - сульфонамідний діуретик, периндоприлу аргінін - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). Фармакологічні властивості препарату Трипліксам® поєднують у собі властивості кожної з діючих речовин. Крім цього, комбінація амлодипіну, індапаміду та периндоприлу аргініну посилює антигіпертензивну дію кожного з компонентів. Механізм дії Амлодипін – БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Індапамід відноситься до похідних сульфонаміду з індольним кільцем і за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків, які пригнічують реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі нефрону. При цьому збільшується виділення нирками іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію, що супроводжується збільшенням діурезу та антигіпертензивним ефектом. Периндоприл – інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II. Крім цього, фермент стимулює вироблення альдостерону корою надниркових залоз і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. В результаті периндоприл: знижує секрецію альдостерону; за принципом негативного зворотного зв'язку збільшує активність реніну у плазмі крові; при тривалому застосуванні зменшує ОПСС, що зумовлено, в основному, дією на судини у м'язах та нирках. Ці ефекти не супроводжуються затримкою іонів натрію чи рідини чи розвитком рефлекторної тахікардії при тривалому застосуванні. Периндоприл має антигіпертензивну дію у пацієнтів як з низькою, так і нормальною активністю реніну в плазмі крові. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають фармакологічної активності. Периндоприл нормалізує роботу серця, знижуючи переднавантаження та постнавантаження завдяки: судинорозширювальну дію на вени, можливо пов'язане з активацією системи простагландинів; зниження ОПСС. При вивченні показників гемодинаміки у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) було виявлено: зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця; зниження ОПСС; збільшення серцевого викиду та збільшення серцевого індексу; посилення м'язового периферичного кровотоку Також підвищувалася переносимість фізичного навантаження. Фармакодинамічні ефекти Амлодипін Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена ​​прямою дією на гладком'язові клітини судинної стінки. Детальний механізм, за допомогою якого амлодипін здійснює антиангінальну дію, не цілком встановлений, але відомо, що амлодипін зменшує загальне ішемічне навантаження за допомогою двох дій: викликає розширення периферичних артеріол, зменшуючи ОПСС (постнавантаження). Це зниження навантаження на серце зменшує енерговитрати, та потреба міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах. При цьому у пацієнтів зі спазмом коронарних артерій (стенокардією Принцметалу) покращується коронарний кровотік та постачання міокарда киснем. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження АТ у положенні "стоячи" і "лежачи" протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої артеріальної гіпотензії нехарактерний. Амлодипін не чинить небажаних метаболічних ефектів і не впливає на показники ліпідного обміну, не викликає зміни гіполіпідемічних показників плазми крові та може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Індапамід При використанні індапаміду в режимі монотерапії було продемонстровано 24-годинний антигіпертензивний ефект. Антигіпертензивний ефект проявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна активність індапаміду пов'язана з покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням артеріолярного та загального периферичного судинного опору. Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики при певній дозі досягають плато терапевтичного ефекту, тоді як частота побічних ефектів продовжує збільшуватись при подальшому підвищенні дози препарату. Тому не слід збільшувати дозу препарату, якщо при прийомі рекомендованої дози не досягнуто терапевтичного ефекту. У коротких, середній тривалості та довгострокових дослідженнях за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією було показано, що індапамід: не впливає показники ліпідного обміну, зокрема. на рівень тригліцеридів, холестерину, ЛПНГ та ЛПВЩ; не впливає показники обміну вуглеводів, зокрема. у пацієнтів із цукровим діабетом. Периндоприл Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного АТ у положенні "лежачи" та "стоячи". Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Через 24 години після прийому внутрішньо спостерігається виражене (порядку 80%) залишкове інгібування АПФ. У пацієнтів із позитивною відповіддю на лікування нормалізація АТ настає протягом місяця та зберігається без розвитку тахікардії. Припинення лікування не супроводжується розвитком ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне призначення тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Періндоприл/Індапамід У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, незалежно від віку, комбінація периндоприлу та індапаміду має дозозалежну антигіпертензивну дію, як на діастолічний, так і на систолічний артеріальний тиск у положенні "стоячи" і "лежачи". У ході клінічних досліджень показано більш виражену антигіпертензивну дію на тлі комбінованої терапії периндоприлом та індапамідом порівняно з монотерапією окремими компонентами. Клінічна ефективність та безпека Вплив препарату Трипліксам на показники захворюваності та смертності не вивчався. Амлодипін Ефективність і безпека застосування амлодипіну в дозі 2.5-10 мг/сут, інгібітору АПФ лізиноприлу в дозі 10-40 мг/сут як препарату "першої лінії" і тіазидного діуретика хлорталідону в дозі 12.5-25 мг/сут вивчалася в 5 ALLHAT (за участю 33 357 пацієнтів віком 55 років і старше) у пацієнтів з легким або помірним ступенем АГ та, принаймні, одним із додаткових факторів ризику коронарних ускладнень, таких як: інфаркт міокарда або інсульт, перенесений більш ніж за 6 місяців до включення в дослідження або інше підтверджене серцево-судинне захворювання атеросклеротичного генезу; цукровий діабет 2 типи; концентрація холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПЗЩ) менше 35 мг/дл; гіпертрофія лівого шлуночка за даними ЕКГ чи ехокардіографії; куріння. Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти летальних наслідків від ІХС та частоти нефатального інфаркту міокарда. Істотних відмінностей між групами амлодипіну та хлорталідону за основним критерієм оцінки виявлено не було. Частота розвитку серцевої недостатності групи амлодипіну була значно вище, ніж у групі хлорталидона – 10.2% і 7.7%, проте загальна частота летальних наслідків групи амлодипіну і хлорталидона істотно не відрізнялася. Періндоприл/Індапамід У дослідженні за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка (індекс маси лівого шлуночка >120 г/м2 у чоловіків та >100 г/м2 у жінок) ефективність терапії ефективність терапії 2 мг периндоприлу тертбутиламіном (що відповідає 2.5 мг периндоприлу) комбінації з 0.625 мг індапаміду порівняно з монотерапією 10 мг еналаприлу, при прийомі 1 раз на добу протягом 1 року, оцінювалася методом ехокардіографії. У разі необхідності для підтримки адекватного контролю показників АТ проводилася титрація доз периндоприлу тертбутиламіну до 8 мг (що відповідає 10 мг периндоприлу аргініну) та індапаміду до 2.5 мг 1 раз на добу або еналаприлу до 40 мг на 1 раз на добу. У групі пацієнтів, які приймали периндоприл/індапамід,збільшення дози не знадобилося у 34% пацієнтів порівняно з 20% у групі, які приймали еналаприл. Після закінчення лікування значення індексу маси лівого шлуночка знизилися більш значно у групі периндоприлу/індапаміду (-10.1 г/м2) порівняно з групою еналаприлу (-1.1 г/м2). Найкращий ефект щодо значень індексу маси лівого шлуночка досягався при застосуванні більш високих доз комбінації периндоприлу та індапаміду. Відносно зниження значень АТ різниця між групами становила 5.8 мм рт.ст. для систолічного тиску та 2.3 мм рт.ст. для діастолічного тиску відповідно – на користь групи периндоприлу/індапаміду. У дослідженні за участю пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу вивчався вплив зниження АТ на частоту виникнення макросудинних (смерть внаслідок кардіоваскулярних причин, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний інсульт) та мікросудинних ускладнень (виникнення або погіршення перебігу нефропатії /індапамід у порівнянні з плацебо, на фоні стандартної терапії, а також приймали гліклазід модифікованого вивільнення порівняно зі стандартною терапією, спрямованої на підтримання рівня глюкози в крові в нормі. Після 4.3 років терапії відносний ризик виникнення макро- та мікросудинних ускладнень знизився на 9% у групі, яка приймала комбінацію периндоприл/індапамід. Перевага була досягнута за рахунок значного зниження відносного ризику смертності на 14%, смерті внаслідок кардіоваскулярних причин на 18% та розвитку ниркових ускладнень на 21% у групі пацієнтів, які отримують комбінацію периндоприлу/індапаміду порівняно з плацебо. У підгрупі пацієнтів з артеріальною гіпертензією показано значне зниження на 9% відносного ризику комбінованої частоти макро- та мікросудинних ускладнень у групі, яка приймала комбінацію периндоприл/індапамід порівняно з плацебо. У цій групі також значно знизився відносний ризик смертності (на 16%), смерті внаслідок кардіоваскулярних причин (на 20%) та розвитку ниркових ускладнень (на 20%) у пацієнтів, які отримують комбінацію периндоприл/індапамід у порівнянні з пацієнтами, які отримують плацебо. Переваги гіпотензивної терапії не залежали від переваг, досягнутих на тлі інтенсивного контролю глікемії. Подвійна блокада РААС Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ з АРА II. Проводилися клінічні дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі кардіоваскулярне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані дослідження не виявили у пацієнтів, які отримували комбіновану терапію, значного позитивного впливу на виникнення ниркових та/або кардіоваскулярних ускладнень та на показники смертності, тоді як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з пацієнтами, які отримували. монотерапію. Зважаючи на подібні внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та АРА II. Тому інгібітори АПФ та АРА II не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або кардіоваскулярним захворюванням або мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення небажаних результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт виникали частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо. Також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.Показання до застосуванняТерапія артеріальної гіпертензії при зниженні АТ на фоні прийому амлодипіну, індапаміду та периндоприлу у тих самих дозах.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до діючих та допоміжних речовин, що входять до складу препарату, похідних сульфонаміду, похідних дигідропіридину, інших інгібіторів АПФ, будь-яких інших речовин, що входять до складу препарату; пацієнти, які перебувають на гемодіалізі; нелікована серцева недостатність у стадії декомпенсації; тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); ниркова недостатність помірного ступеня (КК менше 60 мл/хв) для дозування комбінації периндоприл/індапамід 10 мг/2.5 мг (тобто Трипліксам® 5 мг + 2.5 мг + 10 мг та Трипліксам® 10 мг + 2.5 мг + 10 мг) ; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) на фоні прийому інгібіторів АПФ в анамнезі; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вагітність; період грудного вигодовування; печінкова енцефалопатія; тяжка печінкова недостатність; гіпокаліємія; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.); шок (включаючи кардіогенний); обструкція виносить тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз гирла аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; одночасне застосування з аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (СКФ двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; одночасне застосування з препаратами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует"; одночасне застосування з препаратами, що подовжують інтервал QT; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі крові; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю слід призначати препарат при наявності тільки однієї функціонуючої нирки, порушеннях водно-електролітного балансу, системних захворюваннях сполучної тканини, ІХС, цереброваскулярних захворюваннях, гострому інфаркті міокарда (і протягом 1 місяця після інфаркту міокарда), хронічної серцевої недостатності клас за класифікацією NYHA), СССУ (виражена тахі- та брадикардія), реноваскулярної гіпертензії, аортальному стенозі/мітральному стенозі/гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, цукровому діабеті, печінковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості, пригніченні кісток з обмеженням кухонної солі, блювання, діарея, гемодіаліз), лабільності артеріального тиску, гіперурикемії (особливо супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом),при терапіі за допомогою декстрану сульфату, при стані після трансплантації нирки, проведенні хірургічного втручання/загальної анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам.одночасному застосуванні дантролену, естрамустину, одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та літію, одночасному призначенні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНП за допомогою декстрана анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.одночасному застосуванні дантролену, естрамустину, одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та літію, одночасному призначенні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНП за допомогою декстрана анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.одночасному призначенні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату, при стані після трансплантації нирки, проведенні хірургічного втручання/загальної анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран наприклад, отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.одночасному призначенні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату, при стані після трансплантації нирки, проведенні хірургічного втручання/загальної анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран наприклад, отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Тріпліксам® при вагітності протипоказане. При плануванні вагітності або її наступі на фоні застосування препарату Трипліксам® слід негайно припинити прийом препарату та призначити альтернативну гіпотензивну терапію з доведеним профілем безпеки. Трипліксам протипоказаний під час грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері та прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або припинення прийому препарату. Вагітність Амлодипін Безпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена. В експериментальних дослідженнях на тваринах фетотоксична та ембріотоксична дія препарату встановлена ​​при застосуванні його у високих дозах. Індапамід На даний момент немає достатньої кількості даних щодо застосування індапаміду під час вагітності (описано менше 300 випадків). Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триместрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. У поодиноких випадках на фоні прийому діуретиків незадовго до пологів у новонароджених розвивається гіпоглікемія та тромбоцитопенія. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого впливу на репродуктивну токсичність. Периндоприл Застосування інгібіторів АПФ не рекомендовано до застосування у І триместрі вагітності та протипоказане у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності. Проте невелике збільшення ризику виникнення порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити препарат та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування під час вагітності. При виявленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та, за необхідності, призначити іншу гіпотензивну терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження новонародженого для оцінки стану черепа та функції нирок. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку гіпотензії. Період годування груддю Трипліксам® протипоказаний у період грудного вигодовування. Амлодипін Відсутня інформація щодо екскреції амлодипіну із грудним молоком. Індапамід На даний момент немає достовірної інформації щодо виділення індапаміду або його метаболітів із грудним молоком. Прийом тіазидних діуретиків спричинює зменшення кількості грудного молока або пригнічення лактації. У новонародженого при цьому може розвинутись підвищена чутливість до похідних сульфонамідів та гіпокаліємія. Ризик для плода/новонародженого може бути виключено. Периндоприл Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу в період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися в період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки, особливо при годівлі новонароджених та недоношених дітей. Фертильність Амлодипін У деяких пацієнтів, які отримували лікування блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, відмічено оборотне зниження рухливості сперматозоїдів. Клінічних даних щодо потенційного ефекту амлодипіну на репродуктивну функцію недостатньо. Періндоприл/Індапамід У доклінічних дослідженнях було показано відсутність на репродуктивну функцію у щурів обох статей. Імовірно, вплив на фертильність у людини відсутній. Застосування у дітей Препарат протипоказаний до застосування пацієнтам віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяПрофіль безпеки Найбільш частими небажаними реакціями, про які повідомлялося при лікуванні периндоприлом, індапамідом і амлодипіном як монотерапія були: запаморочення, головний біль, парестезії, вертиго, сонливість, порушення зору, дзвін у вухах, серцебиття, "припливи" крові до шкіри обличчя, зниження (і ефекти, пов'язані з гіпотензією), кашель, задишка, шлунково-кишкові розлади (біль у животі, запор, діарея, спотворення смаку, нудота, диспепсія, блювання), свербіж шкіри, висипання, макуло-папульозний висип, м'язові спазми, в області кісточок, астенія, набряки та втома. Список побічних реакцій наведено у таблиці. Частота побічних реакцій, зазначених у терапії периндоприлом, індапамідом або амлодипіном, наведена у вигляді наступної градації (класифікація ВООЗ за частотою розвитку): дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Небажані реакції Частота Амлодипін Індапамід Периндоприл Інфекційні та паразитарні захворювання Риніт Не часто - Дуже рідко З боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія - - Не часто* Агранулоцитоз - Дуже рідко Дуже рідко Апластична анемія Дуже рідко - Панцитопенія - - Дуже рідко Лейкопенія Дуже рідко Дуже рідко Дуже рідко Нейтропенія - - Дуже рідко Гемолітична анемія - Дуже рідко Дуже рідко Тромбоцитопенія Дуже рідко Дуже рідко Дуже рідко Тромбоцитопенічна пурпура Дуже рідко - - З боку імунної системи Реакції підвищеної чутливості Дуже рідко Не часто - З боку обміну речовин та харчування Гіпоглікемія - - Не часто * Гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату - - Не часто * Гіпонатріємія Частота невідома Не часто * Гіперглікемія Дуже рідко - - Гіперкальціємія - Дуже рідко - Зниження вмісту калію та розвиток гіпокаліємії, особливо значуще для пацієнтів, що належать до групи ризику - Частота невідома - Анорексія Не часто - - Підвищення апетиту Рідко - - Порушення психіки Безсоння Не часто - - Лабільність настрою (включаючи тривожність) Не часто - Не часто Депресія Не часто - - Порушення сну - - Не часто Сплутаність свідомості Рідко - Дуже рідко Незвичайні сновидіння Не часто - - Підвищена збудливість Не часто - - З боку нервової системи Запаморочення Часто - Часто Головний біль Часто Рідко Часто Парестезія Не часто Рідко Часто Вертіго - Рідко Часто Сонливість Часто - Не часто * Гіпестезія Не часто - - Дисгезія (перекручення смаку) Не часто - Часто Паросмія (перекручення нюху) Дуже рідко - - Тремор Не часто - - Непритомність Не часто* Частота невідома Не часто Гіпертонус Дуже рідко - - Периферична невропатія Дуже рідко - - Інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику - - Дуже рідко Мігрень Дуже рідко - - Апатія Дуже рідко - - Ажитація Дуже рідко - - Атаксія Дуже рідко - - Амнезія Дуже рідко - - Екстрапірамідні порушення Частота невідома - - З боку органу зору Порушення зору (включаючи диплопію) Не часто Частота невідома Часто Міопія - Частота невідома - Нечіткість зору - Частота невідома - Порушення акомодації Не часто - - Ксерофтальмія Не часто - - Кон'юнктивіт Не часто - - Біль в очах Не часто - - З боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах Не часто - Часто З боку серця Відчуття серцебиття Часто - Не часто * Тахікардія - - Не часто * Стенокардія - - Дуже рідко Порушення ритму серця (в т.ч. брадикардія, шлуночкова тахікардія та фібриляція передсердь) Дуже рідко Дуже рідко Дуже рідко Інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику Дуже рідко - Дуже рідко Поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" (можливо зі смертельним результатом) - Частота невідома - Розвиток або посилення перебігу хронічної серцевої недостатності Дуже рідко - - З боку судин "Припливи" крові до шкіри обличчя Часто - - Артеріальна гіпотензія (надмірне зниження АТ) та симптоми, пов'язані з цим Не часто Дуже рідко Часто Васкуліт Дуже рідко - Не часто * Ортостатична гіпотензія Дуже рідко - - З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Дуже рідко - Часто Задишка Не часто - Часто Бронхоспазм - - Не часто Еозинофільна пневмонія - - Дуже рідко Кровотеча з носа Не часто - - З боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі Часто - Часто Запор Не часто Рідко Часто Діарея Не часто - Часто Диспепсія Не часто - Часто Нудота Часто Рідко Часто Блювота Не часто Не часто Часто Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Рідко Не часто Зміна ритму дефекації Не часто - - Гіперплазія ясен Дуже рідко - - Панкреатит Дуже рідко Дуже рідко Дуже рідко Гастрит Дуже рідко - - Метеоризм Не часто - - Ангіоневротичний набряк кишечника - - Дуже рідко З боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит Дуже рідко Частота невідома Дуже рідко Холестатична жовтяниця Дуже рідко - Дуже рідко Порушення функції печінки - Дуже рідко - Можливий розвиток печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності - Частота невідома - З боку шкіри та підшкірних тканин Кожний зуд Не часто - Часто Висипання на шкірі Не часто - Часто Макуло-папульозний висип - Часто Кропивниця Дуже рідко Дуже рідко Не часто Ангіоневротичний набряк, набряк Квінке Дуже рідко Дуже рідко Не часто Алопеція Не часто - - Пурпура Не часто Не часто - Зміна кольору шкіри Не часто - - Дерматит Рідко - - Екзантема Не часто - - Підвищене потовиділення Не часто - Не часто Реакція фоточутливості Дуже рідко Частота невідома Не часто * Пемфігоїд Не часто * Багатоформна еритема Дуже рідко - Дуже рідко Синдром Стівенса-Джонсона Дуже рідко Дуже рідко - Ексфоліативний дерматит Дуже рідко - - Токсичний епідермальний некроліз - Дуже рідко - Ксеродермія Дуже рідко - - Холодний піт Дуже рідко - - Можливе загострення вже наявного системного червоного вовчаку - Частота невідома - З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини Спазми м'язів Не часто - Часто Артроз Не часто - - Міастенія Рідко - - Артралгія Не часто - Не часто * Міалгія Не часто - Не часто * Біль у спині Не часто - - З боку нирок та сечовивідних шляхів Порушення сечовипускання, ніктурія, поллакіурія (прискорене сечовипускання) Не часто - - Гостра ниркова недостатність - - Дуже рідко Болюче сечовипускання Не часто - - Ниркова недостатність - Дуже рідко Не часто З боку статевих органів та молочної залози еректильна дисфункція Не часто - Не часто Гінекомастія Не часто - - Загальні розлади та симптоми Астенія Не часто - Часто Підвищена стомлюваність Часто Рідко - Периферичні набряки (човник і стоп) Часто Не часто Набряки Часто - - Біль Не часто - - Біль у грудній клітці Не часто - - нездужання Не часто - Не часто * Озноб Не часто - - Жага Не часто - - Лихоманка - - Не часто * Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації сечовини у крові - - Не часто * Підвищення концентрації креатиніну в крові - - Не часто * Підвищення активності печінкових трансаміназ Дуже рідко Частота невідома Рідко Гіпербілірубінемія Дуже рідко - Рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - - Дуже рідко Подовження інтервалу QT на ЕКГ - Частота невідома - Підвищення концентрації сечової кислоти у крові - Частота невідома - Підвищення/зниження маси тіла Не часто - - Травми, отруєння, ускладнення після втручань Падіння - - Не часто * * Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень.Взаємодія з лікарськими засобамиДані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних реакцій, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Препарати, що викликають гіперкаліємію Деякі препарати можуть підвищувати ризик гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, НПЗЗ, гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм. Одночасне застосування препарату Трипліксам з цими засобами підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Протипоказані поєднання лікарських засобів Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ)) Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Амлодипін У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків з летальним кінцем і колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом блокаторів "повільних" кальцієвих каналів, в т.ч. амлодипіну, у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, у свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження артеріального тиску. Периндоприл При одночасному застосуванні з аліскіреном у пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок (СКФ У літературі повідомлялося, що у пацієнтів з встановленим атеросклеротичним захворюванням, хронічною серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок ( недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Одночасне застосування з естрамустином може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (такими як тріамтерен, амілорид), солями калію розвивається гіперкаліємія (з можливим летальним результатом), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, їх слід застосовувати, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактону при хронічній серцевій недостатності описано далі за текстом. Періндоприл/Індапамід При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію в плазмі та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується. У разі необхідності такої терапії повинен проводитися регулярний контроль вмісту літію у плазмі крові. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої ​​уваги Амлодипін Дані щодо ефекту індукторів ізоферменту CYP3A4 на амлодипін відсутні. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, препаратів Звіробою продірявленого) може призвести до зниження плазмової концентрації амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні амлодипіну та індукторів ізоферменту CYP3A4. Одночасний прийом амлодипіну та потужних або помірних інгібіторів CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди (наприклад, еритроміцин або кларитроміцин), верапаміл або дилтіазем, такролімус) може призвести до суттєвого збільшення концентрації. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з цим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. Індапамід Через ризик розвитку гіпокаліємії слід бути обережним при одночасному призначенні індапаміду з препаратами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует", наприклад, антиаритмічними препаратами класу IA (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід) та класу III (аміодарон, добуті тозилат, соталол); деякими нейролептиками (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин); бензамідами (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд); бутірофенонами (дроперидол, галоперидол); іншими нейролептиками (пімозид); іншими препаратами, такими як беприділ, цизаприд, дифеманілу метилсульфат, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадон, астемізол, терфенадин. Слід запобігати розвитку гіпокаліємії,за необхідності проводити її корекцію; контролювати інтервал QT. При одночасному застосуванні з амфотерицином В (в/в), глюко- та мінералокортикоїдами (при системному призначенні), тетракозактидом, проносними засобами, що стимулюють моторику кишечника, можливе збільшення ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний постійний контроль рівня калію у плазмі крові, за необхідності – його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Рекомендується використовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника. Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію у плазмі крові та показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Одночасне застосування алопуринолу з індапамідом може супроводжуватися підвищеним ризиком виникнення реакцій підвищеної чутливості до алопуринолу. Периндоприл Епідеміологічні дослідження показали, що спільне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліни, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Цей ефект найімовірніше можна спостерігати протягом перших тижнів одночасної терапії, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо виводять рідину та/або солі, діуретики повинні бути скасовані до початку застосування інгібітора АПФ, (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі,можливо після зменшення дози застосовуваного одночасно калійнесберегающего діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Застосування калійзберігаючих діуретиків (еплеренону або спіронолактону) у дозах від 12.5 мг до 50 мг на добу та інгібіторів АПФ у низьких дозах: при терапії хронічної серцевої недостатності II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлунка Періндоприл/Індапамід При одночасному застосуванні з баклофеном можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок; за необхідності потрібна корекція дози гіпотензивних препаратів. Одночасне призначення інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів (ацетилсаліцилова кислота в дозі ≥3 г/добу, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби) може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту. Супутнє застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із спочатку зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, слід регулярно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Поєднання препаратів, що потребує уваги Амлодипін У клінічних дослідженнях не було виявлено впливу амлодипіну на параметри фармакокінетики аторвастатину, дигоксину, варфарину чи циклоспорину. При сумісному прийомі кількох доз амлодипіну по 10 мг та симвастатину у дозі 80 мг було відзначено збільшення концентрації симвастатину на 77% порівняно з ізольованим прийомом симвастатину. У пацієнтів, які приймають амлодипін, слід обмежити прийом симвастатину до 20 мг на добу. Противірусні засоби (ритонавір) збільшують плазмові концентрації БМКК, у т.ч. амлодипіну. При сумісному застосуванні з препаратами літію можливе посилення проявів їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, дзвін у вухах). Індапамід Функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні застосування діуретиків, особливо "петльових", при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Не слід використовувати метформін, якщо рівень креатиніну у плазмі перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Зневоднення організму на фоні прийому діуретичних засобів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при використанні йодовмісних контрастних речовин у високих дозах. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини. При одночасному застосуванні із солями кальцію можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження екскреції кальцію нирками. При одночасному застосуванні з циклоспорином можливе підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циклоспорину, навіть при нормальному вмісті води та іонів натрію. Периндоприл При одночасному призначенні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, можливе додаткове зниження артеріального тиску. Одночасне застосування алопуринолу, цитостатичних та імуносупресивних засобів, кортикостероїдів (при системному застосуванні) та прокаїнаміду з інгібіторами АПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії. Інгібітори АПФ можуть спричинити посилення антигіпертензивного ефекту деяких засобів для загальної анестезії. Застосування діуретиків (тіазидних та "петлевих") у високих дозах може призводити до гіповолемії, а додавання до терапії периндоприлу – до артеріальної гіпотензії. При сумісному застосуванні гліптинів (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, віллдагліптин) з інгібіторами АПФ зростає ризик виникнення ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази-4 (DPP-IV) гліптином. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. При застосуванні інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, пацієнтами, які отримують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс нітритоїдних реакцій, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювоту та артеріальну гіпотензію. Периндоприл/Індапамід/Амлодипін Іміпрамін-подібні (трициклічні) антидепресанти, нейролептики посилюють антигіпертензивну дію та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). При одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними засобами можливе посилення антигіпертензивного ефекту, що веде до додаткового зниження артеріального тиску. Кортикостероїди, тетракозактид знижують антигіпертензивну дію (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Інші лікарські взаємодії Амлодипін При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу не відмічено посилення антигіпертензивного ефекту кожного з препаратів. Амлодипін не суттєво впливає на фармакокінетичні параметри циклоспорину. Одноразовий прийом алюміній/магнієвмісних антацидів не істотно впливає на фармакокінетику амлодипіну.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, по 1 таб. 1 раз на добу, переважно вранці перед їдою. Доза препарату Трипліксам підбирається після раніше проведеного титрування доз окремих компонентів. Максимальна добова доза – 1 таб. у дозі 10 мг + 2.5 мг + 10 мг. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з нирковою недостатністю Трипліксам протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв). Пацієнтам з нирковою недостатністю середньої тяжкості (КК 30-60 мл/хв) Трипліксам® протипоказаний у дозуванні 5 мг + 2.5 мг + 10 мг та 10 мг + 2.5 мг + 10 мг. Рекомендується починати терапію з добору доз монокомпонентів. Постійне медичне спостереження має включати регулярний контроль концентрації креатиніну і калію в плазмі крові. Одночасне застосування з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з порушеннями функції нирок (ШКФ). Пацієнти з печінковою недостатністю Пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю Трипліксам® протипоказаний. Для пацієнтів з легкою чи помірною печінковою недостатністю добір дози необхідно проводити з обережністю, т.к. немає однозначних рекомендацій щодо дозування амлодипіну для цієї групи пацієнтів. Пацієнти похилого віку Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку сповільнене. Терапія повинна проводитись з урахуванням функції нирок. Пацієнти дитячого віку В даний час немає даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату Трипліксам® у дітей та підлітків.ПередозуванняІнформація про передозування препарату Тріпліксам відсутня. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіну обмежена. Симптоми Є дані щодо розвитку надмірної периферичної вазодилатації з можливим розвитком рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату. Методи надання медичної допомоги При клінічно значущій гіпотензії, що виникає через передозування амлодипіну, необхідно проведення заходів, спрямованих на підтримання функції серцево-судинної системи, включаючи переведення пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами, контроль ОЦК та діурезу, моніторинг серцевої та дихальної діяльності. Для нормалізації судинного тонусу та АТ можна використовувати судинозвужувальні препарати за умови, що немає протипоказань до їх застосування. Для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів можливе внутрішньовенне введення кальцію глюконату. У деяких випадках може бути ефективним промивання шлунка. У здорових добровольців було продемонстровано, що застосування активованого вугілля протягом 2 годин після прийому амлодипіну у дозі 10 мг зменшує швидкість абсорбції амлодипіну. Оскільки амлодипін зв'язується з білками,гемодіаліз неефективний. Комбінація периндоприл/індапамід Симптоми Для комбінації периндоприл/індапамід найімовірніший симптом передозування – артеріальна гіпотензія, іноді у поєднанні зі нудотою, блюванням, судомами, запамороченням, сонливістю, сплутаністю свідомості та олігурією, яка може перейти в анурію (внаслідок гіповолемії). Також можуть виникати електролітні порушення (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Методи надання медичної допомоги Заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та прийому активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу. При значному зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами, при необхідності проводити корекцію гіповолемії (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0.9% розчину натрію хлориду). Периндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, можна видалити з організму за допомогою діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВсі запобіжні заходи, пов'язані з прийомом окремих компонентів препарату, слід враховувати при застосуванні їх фіксованої комбінації у складі препарату Трипліксам®. Амлодипін Хронічна серцева недостатність Лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. Блокатори повільних кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, необхідно обережно застосовувати у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. У пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю (IV функціональний клас за класифікацією NYHA) лікування має починатися з нижчих доз та під ретельним контролем. Пацієнти з артеріальною гіпертензією та ІХС не повинні припиняти прийом бета-адреноблокаторів: інгібітор АПФ повинен використовуватися спільно з бета-адреноблокаторами. Гіпертонічний криз Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Індапамід Печінкова енцефалопатія За наявності порушень функцій печінки прийом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У разі слід негайно припинити прийом діуретика. Фоточутливість На тлі прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакції фоточутливості. У разі розвитку реакції фоточутливості на фоні прийому препарату слід припинити лікування. За необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від дії сонячних променів або штучних ультрафіолетових променів. Вміст іонів кальцію у плазмі крові Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками та призводити до незначного та тимчасового підвищення вмісту іонів кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. У таких випадках слід відмінити прийом діуретичних засобів та провести дослідження функції паращитовидних залоз. Сечова кислота У пацієнтів із підвищеною концентрацією сечової кислоти у плазмі крові на фоні терапії може збільшуватись частота виникнення нападів подагри. Периндоприл Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне призначення периндоприлу та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та харчових добавок. Подвійна блокада РААС Є дані про збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включно з гострою нирковою недостатністю) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з АРА II або аліскіреном. Тому подвійна блокада РААС внаслідок поєднання інгібітору АПФ з АРА II або аліскіреном не рекомендується. Якщо подвійна блокада необхідна, це має виконуватися під суворим контролем фахівця при регулярному контролі функції нирок, рівня електролітів у плазмі крові та АТ. Інгібітори АПФ не повинні застосовуватися одночасно з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія Є повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії на фоні прийому інгібіторів АПФ. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати периндоприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, або при їх поєднанні, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких із цих пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати лейкоцити в крові, пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані. Це може статися у будь-який період терапії. При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк язика, голосової щілини чи гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів, у разі негайно має бути проведена інтенсивна терапія. При появі таких симптомів слід негайно ввести розчин епінефрину (адреналіну) 1:1000 (0.3-0.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів негроїдної раси відзначалася більш висока частота розвитку ангіоневротичного набряку на фоні прийому інгібіторів АПФ порівняно з іншими расами. У пацієнтів з набряком Квінке в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препарату. Є повідомлення про поодинокі випадки розвитку ангіоневротичного набряку кишечника на тлі терапії інгібіторами АПФ. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою КТ черевної області, УЗД або на момент хірургічного втручання. Симптоми проходили після припинення прийому інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом або схильністю до алергічних реакцій, що проходять процедури десенсибілізації, а також слід уникати застосування інгібітору АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію отрутою комах. Однак анафілактоїдної реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку процедури десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припиняти терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Гемодіаліз У пацієнтів, які одержують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) були відмічені анафілактоїдні реакції. Тому бажано використовувати мембрану іншого типу або застосовувати антигіпертензивний засіб іншої фармакотерапевтичної групи. Вагітність Протипоказаний прийом інгібіторів АПФ під час вагітності. Якщо необхідно продовження терапії інгібіторами АПФ, пацієнткам слід перейти на інші види антигіпертензивної терапії з встановленим профілем безпеки під час прийому під час вагітності. При настанні вагітності прийом інгібіторів АПФ слід негайно припинити і при необхідності розпочати альтернативну антигіпертензивну терапію. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. З появою у пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливий ятрогенний характер цього симптому. Якщо лікар вважає, що терапія інгібітором АПФ потрібна пацієнтові, можна розглянути можливість продовження прийому препарату. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Інгібітори АПФ повинні з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією тракту, що виносить лівого шлуночка. Етнічні відмінності Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, очевидно, має менш виражену гіпотензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, ця відмінність зумовлена ​​тим, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси найчастіше відзначається низька активність реніну. Хірургічне втручання/Загальна анестезія Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при використанні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендуется по возможности прекратить прием ингибиторов АПФ длительного действия, в т.ч. периндоприла, за одни сутки до хирургического вмешательства. Пациенты с реноваскулярной гипертензией Методом лечения реноваскулярной гипертензии является реваскуляризация. Тем не менее, использование ингибиторов АПФ оказывает благоприятное действие у пациентов, как ожидающих хирургического вмешательства, так и в том случае, когда проведение хирургического вмешательства невозможно. При применении препарата Трипликсам® у пациентов с имеющимся или с предполагаемым стенозом почечной артерии, лечение следует начинать в условиях стационара с низких доз при постоянном контроле состояния почек и уровня калия в крови, т.к. у таких пациентов может развиться функциональная почечная недостаточность, которая исчезает при прекращении терапии. Атеросклероз Риск артериальной гипотензии существует у всех пациентов, однако особую осторожность следует соблюдать, применяя препарат у пациентов с ИБС и недостаточностью мозгового кровообращения. У таких пациентов лечение следует начинать с низких доз препарата. Периндоприл/индапамид Препараты лития Одновременное применение комбинации периндоприла и индапамида с препаратами лития не рекомендуется. Артериальная гипотензия и нарушение водно-электролитного баланса Наличие исходной гипонатриемии связано с риском внезапного развития артериальной гипотензии (особенно у пациентов со стенозом почечной артерии). Поэтому при наблюдении за пациентами следует обращать внимание на возможные симптомы обезвоживания и снижения содержания электролитов в плазме крови, например, после диареи или рвоты. Таким пациентам необходим регулярный контроль содержания электролитов плазмы крови. При выраженной артериальной гипотензии может потребоваться в/в введение 0.9% раствора натрия хлорида. Транзиторная артериальная гипотензия не является противопоказанием для продолжения терапии. После восстановления ОЦК и АД можно возобновить терапию, используя низкие дозы комбинации, либо использовать компоненты препарата в режиме монотерапии. Все диуретические средства способны вызвать гипонатриемию, которая иногда приводит к серьезным осложнениям. Гипонатриемия на начальном этапе может не сопровождаться клиническими симптомами, поэтому необходим регулярный лабораторный контроль. Более частый контроль содержания ионов натрия показан пациентам пожилого возраста и пациентам с циррозом печени. Пациенты с сахарным диабетом У пациентов с сахарным диабетом 1 типа (опасность спонтанного увеличения содержания ионов калия) лечение должно начинаться с более низких доз и под тщательным медицинским контролем. При назначении препарата пациентам с сахарным диабетом, получающим гипогликемические средства для приема внутрь или инсулин, в течение первого месяца терапии необходим регулярный контроль концентрации глюкозы в плазме крови. Необходимо контролировать уровень глюкозы в крови у пациентов с сахарным диабетом, особенно при наличии гипокалиемии. Амлодипин/периндоприл Печеночная недостаточность В редких случаях на фоне приема ингибиторов АПФ возникает холестатическая желтуха. При прогрессировании этого синдрома развивается фульминантный некроз печени, иногда с летальным исходом. Механизм развития этого синдрома неясен. При появлении желтухи или значительного повышения активности печеночных ферментов у пациентов, принимающих ингибиторы АПФ, следует прекратить прием ингибитора АПФ и обратиться к врачу. У пациентов с нарушением функции печени Т1/2 и AUC амлодипина увеличивается. Прием амлодипина необходимо начать с наиболее низких доз и соблюдать меры предосторожности, как в начале лечения, так и при увеличении дозы. Пациентам с тяжелой печеночной недостаточностью повышать дозу следует постепенно, обеспечивая тщательный мониторинг клинического состояния. Не проводилось исследований препарата Трипликсам® у пациентов с печеночной недостаточностью. Учитывая влияние каждого компонента, входящего в состав препарата, по отдельности, препарат Трипликсам® противопоказан пациентам с тяжелой степенью печеночной недостаточности, а также требует особой осторожности при назначении пациентам с умеренной и легкой степенью печеночной недостаточности. Амлодипин/индапамид/периндоприл Нарушение функции почек Препарат противопоказан пациентам с тяжелой почечной недостаточностью (КК менее 30 мл/мин). У пациентов с почечной недостаточностью средней тяжести (КК 30-60 мл/мин) противопоказано применение препарата Трипликсам® в дозировках, содержащих 10 мг периндоприла и 2.5 мг индапамида (т.е. дозировки препарата Трипликсам® 5 мг + 2.5 мг + 10 мг и 10 мг + 2.5 мг + 10 мг). У некоторых пациентов с артериальной гипертензией без предшествующего очевидного нарушения функции почек могут появиться лабораторные признаки функциональной почечной недостаточности на фоне терапии. В этом случае лечение препаратом следует прекратить с дальнейшей возможностью возобновить комбинированную терапию, используя низкие дозы препарата, либо использовать компоненты препарата в режиме монотерапии. Таким пациентам необходим регулярный контроль содержания ионов калия и креатинина в сыворотке крови – через 2 недели после начала терапии и в дальнейшем каждые 2 месяца. Почечная недостаточность чаще возникает у пациентов с тяжелой хронической сердечной недостаточностью или исходным нарушением функции почек, в т.ч. при стенозе почечной артерии. Препарат Трипликсам® не рекомендован пациентам с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной функционирующей почки. Существует риск артериальной гипотензии и/или почечной недостаточности (при наличии хронической сердечной недостаточности, обезвоживания и снижения содержания электролитов в плазме крови и т.д.): при некоторых патологических состояниях может отмечаться значительная активация РААС, особенно при выраженной гиповолемии и снижении содержания электролитов плазмы крови (на фоне бессолевой диеты или длительного приема диуретиков), у пациентов с исходно низким АД, стенозом почечной артерии (в т.ч. двусторонним), хронической сердечной недостаточностью или циррозом печени с отеками и асцитом. Блокада РААС ингибиторами АПФ может сопровождаться резким снижением АД и/или повышением концентрации креатинина в плазме крови, свидетельствующим о развитии функциональной почечной недостаточности. Эти явления чаще наблюдаются при приеме первой дозы препарата или в течение первых 2 недель терапии. Иногда эти состояния развиваются остро, и время их начала может варьировать. В таких случаях возобновлять терапию рекомендуется начиная с более низких доз, постепенно их увеличивая. У пациентов с ИБС и цереброваскулярными заболеваниями резкое снижение АД может привести к инфаркту миокарда или нарушению мозгового кровообращения. Тиазидные и тиазидоподобные диуретики эффективны в полной мере только у пациентов с нормальной или незначительно нарушенной функцией почек (уровень креатинина в плазме крови у взрослых пациентов ниже 25 мг/л или 220 мкмоль/л). У пациентов пожилого возраста уровень креатинина следует оценивать с учетом возраста, массы тела и пола. В начале лечения диуретиками у пациентов из-за гиповолемии и гипонатриемии может наблюдаться временное снижение СКФ и повышение концентрации мочевины и креатинина в плазме крови. Эта транзиторная функциональная почечная недостаточность не опасна для пациентов с неизмененной функцией почек, однако у пациентов с исходной почечной недостаточностью ее выраженность может усилиться. Пациенты с почечной недостаточностью могут принимать амлодипин в стандартных дозах. Изменения плазменных концентраций амлодипина не коррелируют со степенью почечной недостаточности. Специальных исследований по применению препарата Трипликсам® при почечной недостаточности не проводилось. При применении препарата Трипликсам® при почечной недостаточности следует учитывать эффекты, отмеченные при приеме отдельных компонентов препарата. Содержание ионов калия в плазме крови Совместная терапия индапамидом, периндоприлом и амлодипином не предотвращает развитие гипокалиемии, в особенности у пациентов с сахарным диабетом или почечной недостаточностью. Как и в случае применения других антигипертензивных средств в комбинации с диуретиком, необходим регулярный контроль содержания ионов калия в плазме крови. Гиперкалиемия может развиваться у некоторых пациентов во время лечения ингибиторами АПФ, в т.ч. периндоприлом. Факторами риска гиперкалиемии являются почечная недостаточность, нарушение функции почек, пожилой возраст (>70 лет), сахарный диабет, некоторые сопутствующие состояния (дегидратация, острая декомпенсация сердечной деятельности, метаболический ацидоз), одновременный прием калийсберегающих диуретиков (таких как спиронолактон, эплеренон, триамтерен, амилорид), препаратов калия или калийсодержащих заменителей пищевой соли, а также применение других средств, способствующих повышению содержания ионов калия в плазме крови (например, гепарин). Применение пищевых добавок/препаратов калия, калийсберегающих диуретиков, калийсодержащих заменителей пищевой соли может привести к значительному повышению содержания калия в крови, особенно у пациентов со сниженной функцией почек. Гиперкалиемия может привести к серьезным, иногда фатальным нарушениям ритма сердца. Если необходим комбинированный прием указанных выше средств, лечение должно проводиться с осторожностью, на фоне регулярного контроля содержания ионов калия в сыворотке крови. Терапия тиазидными и тиазидоподобными диуретиками связана с риском развития гипокалиемии. Необходимо избегать гипокалиемии (менее 3.4 ммоль/л) у следующих категорий пациентов из группы высокого риска: пациентов пожилого возраста и/или истощенных пациентов (даже если они не получают сочетанную медикаментозную терапию), пациентов с циррозом печени с отеками и асцитом, пациентов с ИБС, хронической сердечной недостаточностью. Гипокалиемия у этих пациентов усиливает токсическое действие сердечных гликозидов и повышает риск развития аритмии. К группе риска также относятся пациенты с удлиненным интервалом QT, при этом не имеет значения, вызвано это увеличение врожденными причинами или действием лекарственных средств. Гипокалиемия, как и брадикардия, способствует развитию тяжелых нарушений ритма сердца, в частности, полиморфной желудочковой тахикардии типа "пируэт", которая может быть фатальной. Во всех описанных выше случаях необходим регулярный контроль содержания ионов калия в плазме крови. Первое измерение содержания ионов калия необходимо провести в течение первой недели от начала терапии. При выявлении гипокалиемии следует назначить соответствующее лечение. Пациенты пожилого возраста Перед началом приема препарата необходимо оценить функциональную активность почек и содержание ионов калия в плазме крови. В начале терапии дозу препарата подбирают, учитывая степень снижения АД, особенно в случае снижения ОЦК и потери электролитов. Подобные меры позволяют избежать резкого снижения АД. У пожилых пациентов увеличение дозы следует проводить с осторожностью. Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами В связи с возможностью возникновения слабости, головокружения на фоне применения препарата Трипликсам® необходимо соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и работе с другими техническими устройствами, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.Условия храненияПри комнатной температуреУсловия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: амлодипіну безілат – 6.935 мг, що відповідає вмісту амлодипіну – 5 мг; індапамід – 1.25 мг; периндоприлу аргінін – 5 мг; допоміжні речовини: кальцію карбонат + крохмаль кукурудзяний прежелатинізований - 53.5 мг, целюлоза мікрокристалічна - 53.465 мг, кроскармелоза натрію - 4.5 мг, магнію стеарат - 0.75 мг, кремнію діоксид колоїдний - 0; склад плівкової оболонки: гліцерол – 0.2268 мг, гіпромелоза – 3.76992 мг, макрогол-6000 – 0.24072 мг, магнію стеарат2 – 0.2268 мг, титану діоксид – 0.72576 мг. 29 чи 30 шт. - флакони з поліпропілену, забезпечені дозатором і пробкою, що містить вологопоглинаючий гель (силікагель) (1, 3); - пачки картонні з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, довгасті, двоопуклі, з гравіюванням з цифрою 2 на одному боці та логотипом компанії - на іншій.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований препарат.ФармакокінетикаТрипліксам® Комбіноване застосування периндоприлу/індапаміду та амлодипіну не змінює їх фармакокінетичних характеристик порівняно з роздільним прийомом цих засобів. Амлодипін Всмоктування Після прийому внутрішньо амлодипін добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Cmax амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому препарату внутрішньо. Розподіл Абсолютна біодоступність становить близько 64-80%. Vd становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97,5% циркулюючого амлодипіну пов'язане з білками плазми. Одночасний прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Метаболізм Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів; нирками виводиться 10% прийнятої дози амлодипіну у незміненому вигляді та 60% – у вигляді метаболітів. Виведення Кінцевий Т1/2 амлодипіну з плазми становить 35-50 год, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Особливі групи пацієнтів У пацієнтів похилого віку відзначається уповільнення кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC та Т1/2. Збільшення AUC та Т1/2 у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) відповідає передбачуваній величині для цієї вікової групи. Дані щодо застосування амлодипіну пацієнтами з печінковою недостатністю обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення Т1/2 та AUC приблизно на 40-60%. Індапамід Всмоктування Індапамід швидко і повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Cmax індапаміду у плазмі крові спостерігається через 1 годину після прийому внутрішньо. Розподіл Зв'язок із білками плазми крові – 79%. Метаболізм та виведення Т1/2 становить 14-24 год (загалом, 18 год). При повторному прийомі препарату немає його кумуляції. Індапамід виводиться у вигляді неактивних метаболітів, переважно нирками (70% введеної дози) та через кишечник (22%). Особливі групи пацієнтів У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетика індапаміду не змінюється. Периндоприл Всмоктування При прийомі периндоприл швидко всмоктується в ШКТ, Сmax у плазмі крові досягається через 1 год (активним метаболітом периндоприлу є периндоприлат). Т1/2 периндоприлу з плазми становить 1 год. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Розподіл Vd вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язування периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить близько 20% і має дозозалежний характер. Метаболізм Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% від загальної кількості прийнятого внутрішньо периндоприлу потрапляє в кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Виведення Периндоприлат виводиться із організму нирками. Кінцевий Т1/2 вільної фракції становить близько 17 год., тому рівноважний стан досягається протягом 4 діб. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу у плазмі крові від його дози. Особливі групи пацієнтів Літній вік. Виведення периндоприлату сповільнене у літньому віці, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю. Ниркова недостатність. Підбір дози необхідно проводити з урахуванням ступеня тяжкості ниркової недостатності (КК у плазмі). Діаліз. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Цироз печінки. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, що не вимагає корекції дози.ФармакодинамікаТрипліксам® - комбінований препарат, що включає три антигіпертензивні компоненти, кожен з яких доповнює дію інших по контролю АТ у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Амлодипін - блокатор "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), похідне дигідропіридину, індапамід - сульфонамідний діуретик, периндоприлу аргінін - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). Фармакологічні властивості препарату Трипліксам® поєднують у собі властивості кожної з діючих речовин. Крім цього, комбінація амлодипіну, індапаміду та периндоприлу аргініну посилює антигіпертензивну дію кожного з компонентів. Механізм дії Амлодипін – БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Індапамід відноситься до похідних сульфонаміду з індольним кільцем і за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків, які пригнічують реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі нефрону. При цьому збільшується виділення нирками іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію, що супроводжується збільшенням діурезу та антигіпертензивним ефектом. Периндоприл – інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II. Крім цього, фермент стимулює вироблення альдостерону корою надниркових залоз і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. В результаті периндоприл: знижує секрецію альдостерону; за принципом негативного зворотного зв'язку збільшує активність реніну у плазмі крові; при тривалому застосуванні зменшує ОПСС, що зумовлено, в основному, дією на судини у м'язах та нирках. Ці ефекти не супроводжуються затримкою іонів натрію чи рідини чи розвитком рефлекторної тахікардії при тривалому застосуванні. Периндоприл має антигіпертензивну дію у пацієнтів як з низькою, так і нормальною активністю реніну в плазмі крові. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають фармакологічної активності. Периндоприл нормалізує роботу серця, знижуючи переднавантаження та постнавантаження завдяки: судинорозширювальну дію на вени, можливо пов'язане з активацією системи простагландинів; зниження ОПСС. При вивченні показників гемодинаміки у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) було виявлено: зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця; зниження ОПСС; збільшення серцевого викиду та збільшення серцевого індексу; посилення м'язового периферичного кровотоку Також підвищувалася переносимість фізичного навантаження. Фармакодинамічні ефекти Амлодипін Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена ​​прямою дією на гладком'язові клітини судинної стінки. Детальний механізм, за допомогою якого амлодипін здійснює антиангінальну дію, не цілком встановлений, але відомо, що амлодипін зменшує загальне ішемічне навантаження за допомогою двох дій: викликає розширення периферичних артеріол, зменшуючи ОПСС (постнавантаження). Це зниження навантаження на серце зменшує енерговитрати, та потреба міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах. При цьому у пацієнтів зі спазмом коронарних артерій (стенокардією Принцметалу) покращується коронарний кровотік та постачання міокарда киснем. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження АТ у положенні "стоячи" і "лежачи" протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої артеріальної гіпотензії нехарактерний. Амлодипін не чинить небажаних метаболічних ефектів і не впливає на показники ліпідного обміну, не викликає зміни гіполіпідемічних показників плазми крові та може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Індапамід При використанні індапаміду в режимі монотерапії було продемонстровано 24-годинний антигіпертензивний ефект. Антигіпертензивний ефект проявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна активність індапаміду пов'язана з покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням артеріолярного та загального периферичного судинного опору. Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики при певній дозі досягають плато терапевтичного ефекту, тоді як частота побічних ефектів продовжує збільшуватись при подальшому підвищенні дози препарату. Тому не слід збільшувати дозу препарату, якщо при прийомі рекомендованої дози не досягнуто терапевтичного ефекту. У коротких, середній тривалості та довгострокових дослідженнях за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією було показано, що індапамід: не впливає показники ліпідного обміну, зокрема. на рівень тригліцеридів, холестерину, ЛПНГ та ЛПВЩ; не впливає показники обміну вуглеводів, зокрема. у пацієнтів із цукровим діабетом. Периндоприл Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного АТ у положенні "лежачи" та "стоячи". Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Через 24 години після прийому внутрішньо спостерігається виражене (порядку 80%) залишкове інгібування АПФ. У пацієнтів із позитивною відповіддю на лікування нормалізація АТ настає протягом місяця та зберігається без розвитку тахікардії. Припинення лікування не супроводжується розвитком ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне призначення тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Періндоприл/Індапамід У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, незалежно від віку, комбінація периндоприлу та індапаміду має дозозалежну антигіпертензивну дію, як на діастолічний, так і на систолічний артеріальний тиск у положенні "стоячи" і "лежачи". У ході клінічних досліджень показано більш виражену антигіпертензивну дію на тлі комбінованої терапії периндоприлом та індапамідом порівняно з монотерапією окремими компонентами. Клінічна ефективність та безпека Вплив препарату Трипліксам на показники захворюваності та смертності не вивчався. Амлодипін Ефективність і безпека застосування амлодипіну в дозі 2.5-10 мг/сут, інгібітору АПФ лізиноприлу в дозі 10-40 мг/сут як препарату "першої лінії" і тіазидного діуретика хлорталідону в дозі 12.5-25 мг/сут вивчалася в 5 ALLHAT (за участю 33 357 пацієнтів віком 55 років і старше) у пацієнтів з легким або помірним ступенем АГ та, принаймні, одним із додаткових факторів ризику коронарних ускладнень, таких як: інфаркт міокарда або інсульт, перенесений більш ніж за 6 місяців до включення в дослідження або інше підтверджене серцево-судинне захворювання атеросклеротичного генезу; цукровий діабет 2 типи; концентрація холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПЗЩ) менше 35 мг/дл; гіпертрофія лівого шлуночка за даними ЕКГ чи ехокардіографії; куріння. Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти летальних наслідків від ІХС та частоти нефатального інфаркту міокарда. Істотних відмінностей між групами амлодипіну та хлорталідону за основним критерієм оцінки виявлено не було. Частота розвитку серцевої недостатності групи амлодипіну була значно вище, ніж у групі хлорталидона – 10.2% і 7.7%, проте загальна частота летальних наслідків групи амлодипіну і хлорталидона істотно не відрізнялася. Періндоприл/Індапамід У дослідженні за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка (індекс маси лівого шлуночка >120 г/м2 у чоловіків та >100 г/м2 у жінок) ефективність терапії ефективність терапії 2 мг периндоприлу тертбутиламіном (що відповідає 2.5 мг периндоприлу) комбінації з 0.625 мг індапаміду порівняно з монотерапією 10 мг еналаприлу, при прийомі 1 раз на добу протягом 1 року, оцінювалася методом ехокардіографії. У разі необхідності для підтримки адекватного контролю показників АТ проводилася титрація доз периндоприлу тертбутиламіну до 8 мг (що відповідає 10 мг периндоприлу аргініну) та індапаміду до 2.5 мг 1 раз на добу або еналаприлу до 40 мг на 1 раз на добу. У групі пацієнтів, які приймали периндоприл/індапамід,збільшення дози не знадобилося у 34% пацієнтів порівняно з 20% у групі, які приймали еналаприл. Після закінчення лікування значення індексу маси лівого шлуночка знизилися більш значно у групі периндоприлу/індапаміду (-10.1 г/м2) порівняно з групою еналаприлу (-1.1 г/м2). Найкращий ефект щодо значень індексу маси лівого шлуночка досягався при застосуванні більш високих доз комбінації периндоприлу та індапаміду. Відносно зниження значень АТ різниця між групами становила 5.8 мм рт.ст. для систолічного тиску та 2.3 мм рт.ст. для діастолічного тиску відповідно – на користь групи периндоприлу/індапаміду. У дослідженні за участю пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу вивчався вплив зниження АТ на частоту виникнення макросудинних (смерть внаслідок кардіоваскулярних причин, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний інсульт) та мікросудинних ускладнень (виникнення або погіршення перебігу нефропатії /індапамід у порівнянні з плацебо, на фоні стандартної терапії, а також приймали гліклазід модифікованого вивільнення порівняно зі стандартною терапією, спрямованої на підтримання рівня глюкози в крові в нормі. Після 4.3 років терапії відносний ризик виникнення макро- та мікросудинних ускладнень знизився на 9% у групі, яка приймала комбінацію периндоприл/індапамід. Перевага була досягнута за рахунок значного зниження відносного ризику смертності на 14%, смерті внаслідок кардіоваскулярних причин на 18% та розвитку ниркових ускладнень на 21% у групі пацієнтів, які отримують комбінацію периндоприлу/індапаміду порівняно з плацебо. У підгрупі пацієнтів з артеріальною гіпертензією показано значне зниження на 9% відносного ризику комбінованої частоти макро- та мікросудинних ускладнень у групі, яка приймала комбінацію периндоприл/індапамід порівняно з плацебо. У цій групі також значно знизився відносний ризик смертності (на 16%), смерті внаслідок кардіоваскулярних причин (на 20%) та розвитку ниркових ускладнень (на 20%) у пацієнтів, які отримують комбінацію периндоприл/індапамід у порівнянні з пацієнтами, які отримують плацебо. Переваги гіпотензивної терапії не залежали від переваг, досягнутих на тлі інтенсивного контролю глікемії. Подвійна блокада РААС Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ з АРА II. Проводилися клінічні дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі кардіоваскулярне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані дослідження не виявили у пацієнтів, які отримували комбіновану терапію, значного позитивного впливу на виникнення ниркових та/або кардіоваскулярних ускладнень та на показники смертності, тоді як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з пацієнтами, які отримували. монотерапію. Зважаючи на подібні внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та АРА II. Тому інгібітори АПФ та АРА II не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або кардіоваскулярним захворюванням або мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення небажаних результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт виникали частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо. Також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.Показання до застосуванняТерапія артеріальної гіпертензії при зниженні АТ на фоні прийому амлодипіну, індапаміду та периндоприлу у тих самих дозах.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до діючих та допоміжних речовин, що входять до складу препарату, похідних сульфонаміду, похідних дигідропіридину, інших інгібіторів АПФ, будь-яких інших речовин, що входять до складу препарату; пацієнти, які перебувають на гемодіалізі; нелікована серцева недостатність у стадії декомпенсації; тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); ниркова недостатність помірного ступеня (КК менше 60 мл/хв) для дозування комбінації периндоприл/індапамід 10 мг/2.5 мг (тобто Трипліксам® 5 мг + 2.5 мг + 10 мг та Трипліксам® 10 мг + 2.5 мг + 10 мг) ; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) на фоні прийому інгібіторів АПФ в анамнезі; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вагітність; період грудного вигодовування; печінкова енцефалопатія; тяжка печінкова недостатність; гіпокаліємія; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.); шок (включаючи кардіогенний); обструкція виносить тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз гирла аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; одночасне застосування з аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (СКФ двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; одночасне застосування з препаратами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует"; одночасне застосування з препаратами, що подовжують інтервал QT; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі крові; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю слід призначати препарат при наявності тільки однієї функціонуючої нирки, порушеннях водно-електролітного балансу, системних захворюваннях сполучної тканини, ІХС, цереброваскулярних захворюваннях, гострому інфаркті міокарда (і протягом 1 місяця після інфаркту міокарда), хронічної серцевої недостатності клас за класифікацією NYHA), СССУ (виражена тахі- та брадикардія), реноваскулярної гіпертензії, аортальному стенозі/мітральному стенозі/гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, цукровому діабеті, печінковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості, пригніченні кісток з обмеженням кухонної солі, блювання, діарея, гемодіаліз), лабільності артеріального тиску, гіперурикемії (особливо супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом),при терапіі за допомогою декстрану сульфату, при стані після трансплантації нирки, проведенні хірургічного втручання/загальної анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам.одночасному застосуванні дантролену, естрамустину, одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та літію, одночасному призначенні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНП за допомогою декстрана анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.одночасному застосуванні дантролену, естрамустину, одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та літію, одночасному призначенні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНП за допомогою декстрана анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.одночасному призначенні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату, при стані після трансплантації нирки, проведенні хірургічного втручання/загальної анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран наприклад, отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.одночасному призначенні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату, при стані після трансплантації нирки, проведенні хірургічного втручання/загальної анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран наприклад, отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Тріпліксам® при вагітності протипоказане. При плануванні вагітності або її наступі на фоні застосування препарату Трипліксам® слід негайно припинити прийом препарату та призначити альтернативну гіпотензивну терапію з доведеним профілем безпеки. Трипліксам протипоказаний під час грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері та прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або припинення прийому препарату. Вагітність Амлодипін Безпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена. В експериментальних дослідженнях на тваринах фетотоксична та ембріотоксична дія препарату встановлена ​​при застосуванні його у високих дозах. Індапамід На даний момент немає достатньої кількості даних щодо застосування індапаміду під час вагітності (описано менше 300 випадків). Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триместрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. У поодиноких випадках на фоні прийому діуретиків незадовго до пологів у новонароджених розвивається гіпоглікемія та тромбоцитопенія. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого впливу на репродуктивну токсичність. Периндоприл Застосування інгібіторів АПФ не рекомендовано до застосування у І триместрі вагітності та протипоказане у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності. Проте невелике збільшення ризику виникнення порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити препарат та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування під час вагітності. При виявленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та, за необхідності, призначити іншу гіпотензивну терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження новонародженого для оцінки стану черепа та функції нирок. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку гіпотензії. Період годування груддю Трипліксам® протипоказаний у період грудного вигодовування. Амлодипін Відсутня інформація щодо екскреції амлодипіну із грудним молоком. Індапамід На даний момент немає достовірної інформації щодо виділення індапаміду або його метаболітів із грудним молоком. Прийом тіазидних діуретиків спричинює зменшення кількості грудного молока або пригнічення лактації. У новонародженого при цьому може розвинутись підвищена чутливість до похідних сульфонамідів та гіпокаліємія. Ризик для плода/новонародженого може бути виключено. Периндоприл Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу в період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися в період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки, особливо при годівлі новонароджених та недоношених дітей. Фертильність Амлодипін У деяких пацієнтів, які отримували лікування блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, відмічено оборотне зниження рухливості сперматозоїдів. Клінічних даних щодо потенційного ефекту амлодипіну на репродуктивну функцію недостатньо. Періндоприл/Індапамід У доклінічних дослідженнях було показано відсутність на репродуктивну функцію у щурів обох статей. Імовірно, вплив на фертильність у людини відсутній. Застосування у дітей Препарат протипоказаний до застосування пацієнтам віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяПрофіль безпеки Найбільш частими небажаними реакціями, про які повідомлялося при лікуванні периндоприлом, індапамідом і амлодипіном як монотерапія були: запаморочення, головний біль, парестезії, вертиго, сонливість, порушення зору, дзвін у вухах, серцебиття, "припливи" крові до шкіри обличчя, зниження (і ефекти, пов'язані з гіпотензією), кашель, задишка, шлунково-кишкові розлади (біль у животі, запор, діарея, спотворення смаку, нудота, диспепсія, блювання), свербіж шкіри, висипання, макуло-папульозний висип, м'язові спазми, в області кісточок, астенія, набряки та втома. Список побічних реакцій наведено у таблиці. Частота побічних реакцій, зазначених у терапії периндоприлом, індапамідом або амлодипіном, наведена у вигляді наступної градації (класифікація ВООЗ за частотою розвитку): дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Небажані реакції Частота Амлодипін Індапамід Периндоприл Інфекційні та паразитарні захворювання Риніт Не часто - Дуже рідко З боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія - - Не часто* Агранулоцитоз - Дуже рідко Дуже рідко Апластична анемія Дуже рідко - Панцитопенія - - Дуже рідко Лейкопенія Дуже рідко Дуже рідко Дуже рідко Нейтропенія - - Дуже рідко Гемолітична анемія - Дуже рідко Дуже рідко Тромбоцитопенія Дуже рідко Дуже рідко Дуже рідко Тромбоцитопенічна пурпура Дуже рідко - - З боку імунної системи Реакції підвищеної чутливості Дуже рідко Не часто - З боку обміну речовин та харчування Гіпоглікемія - - Не часто * Гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату - - Не часто * Гіпонатріємія Частота невідома Не часто * Гіперглікемія Дуже рідко - - Гіперкальціємія - Дуже рідко - Зниження вмісту калію та розвиток гіпокаліємії, особливо значуще для пацієнтів, що належать до групи ризику - Частота невідома - Анорексія Не часто - - Підвищення апетиту Рідко - - Порушення психіки Безсоння Не часто - - Лабільність настрою (включаючи тривожність) Не часто - Не часто Депресія Не часто - - Порушення сну - - Не часто Сплутаність свідомості Рідко - Дуже рідко Незвичайні сновидіння Не часто - - Підвищена збудливість Не часто - - З боку нервової системи Запаморочення Часто - Часто Головний біль Часто Рідко Часто Парестезія Не часто Рідко Часто Вертіго - Рідко Часто Сонливість Часто - Не часто * Гіпестезія Не часто - - Дисгезія (перекручення смаку) Не часто - Часто Паросмія (перекручення нюху) Дуже рідко - - Тремор Не часто - - Непритомність Не часто* Частота невідома Не часто Гіпертонус Дуже рідко - - Периферична невропатія Дуже рідко - - Інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику - - Дуже рідко Мігрень Дуже рідко - - Апатія Дуже рідко - - Ажитація Дуже рідко - - Атаксія Дуже рідко - - Амнезія Дуже рідко - - Екстрапірамідні порушення Частота невідома - - З боку органу зору Порушення зору (включаючи диплопію) Не часто Частота невідома Часто Міопія - Частота невідома - Нечіткість зору - Частота невідома - Порушення акомодації Не часто - - Ксерофтальмія Не часто - - Кон'юнктивіт Не часто - - Біль в очах Не часто - - З боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах Не часто - Часто З боку серця Відчуття серцебиття Часто - Не часто * Тахікардія - - Не часто * Стенокардія - - Дуже рідко Порушення ритму серця (в т.ч. брадикардія, шлуночкова тахікардія та фібриляція передсердь) Дуже рідко Дуже рідко Дуже рідко Інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику Дуже рідко - Дуже рідко Поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" (можливо зі смертельним результатом) - Частота невідома - Розвиток або посилення перебігу хронічної серцевої недостатності Дуже рідко - - З боку судин "Припливи" крові до шкіри обличчя Часто - - Артеріальна гіпотензія (надмірне зниження АТ) та симптоми, пов'язані з цим Не часто Дуже рідко Часто Васкуліт Дуже рідко - Не часто * Ортостатична гіпотензія Дуже рідко - - З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Дуже рідко - Часто Задишка Не часто - Часто Бронхоспазм - - Не часто Еозинофільна пневмонія - - Дуже рідко Кровотеча з носа Не часто - - З боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі Часто - Часто Запор Не часто Рідко Часто Діарея Не часто - Часто Диспепсія Не часто - Часто Нудота Часто Рідко Часто Блювота Не часто Не часто Часто Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Рідко Не часто Зміна ритму дефекації Не часто - - Гіперплазія ясен Дуже рідко - - Панкреатит Дуже рідко Дуже рідко Дуже рідко Гастрит Дуже рідко - - Метеоризм Не часто - - Ангіоневротичний набряк кишечника - - Дуже рідко З боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит Дуже рідко Частота невідома Дуже рідко Холестатична жовтяниця Дуже рідко - Дуже рідко Порушення функції печінки - Дуже рідко - Можливий розвиток печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності - Частота невідома - З боку шкіри та підшкірних тканин Кожний зуд Не часто - Часто Висипання на шкірі Не часто - Часто Макуло-папульозний висип - Часто Кропивниця Дуже рідко Дуже рідко Не часто Ангіоневротичний набряк, набряк Квінке Дуже рідко Дуже рідко Не часто Алопеція Не часто - - Пурпура Не часто Не часто - Зміна кольору шкіри Не часто - - Дерматит Рідко - - Екзантема Не часто - - Підвищене потовиділення Не часто - Не часто Реакція фоточутливості Дуже рідко Частота невідома Не часто * Пемфігоїд Не часто * Багатоформна еритема Дуже рідко - Дуже рідко Синдром Стівенса-Джонсона Дуже рідко Дуже рідко - Ексфоліативний дерматит Дуже рідко - - Токсичний епідермальний некроліз - Дуже рідко - Ксеродермія Дуже рідко - - Холодний піт Дуже рідко - - Можливе загострення вже наявного системного червоного вовчаку - Частота невідома - З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини Спазми м'язів Не часто - Часто Артроз Не часто - - Міастенія Рідко - - Артралгія Не часто - Не часто * Міалгія Не часто - Не часто * Біль у спині Не часто - - З боку нирок та сечовивідних шляхів Порушення сечовипускання, ніктурія, поллакіурія (прискорене сечовипускання) Не часто - - Гостра ниркова недостатність - - Дуже рідко Болюче сечовипускання Не часто - - Ниркова недостатність - Дуже рідко Не часто З боку статевих органів та молочної залози еректильна дисфункція Не часто - Не часто Гінекомастія Не часто - - Загальні розлади та симптоми Астенія Не часто - Часто Підвищена стомлюваність Часто Рідко - Периферичні набряки (човник і стоп) Часто Не часто Набряки Часто - - Біль Не часто - - Біль у грудній клітці Не часто - - нездужання Не часто - Не часто * Озноб Не часто - - Жага Не часто - - Лихоманка - - Не часто * Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації сечовини у крові - - Не часто * Підвищення концентрації креатиніну в крові - - Не часто * Підвищення активності печінкових трансаміназ Дуже рідко Частота невідома Рідко Гіпербілірубінемія Дуже рідко - Рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - - Дуже рідко Подовження інтервалу QT на ЕКГ - Частота невідома - Підвищення концентрації сечової кислоти у крові - Частота невідома - Підвищення/зниження маси тіла Не часто - - Травми, отруєння, ускладнення після втручань Падіння - - Не часто * * Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень.Взаємодія з лікарськими засобамиДані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних реакцій, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Препарати, що викликають гіперкаліємію Деякі препарати можуть підвищувати ризик гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, НПЗЗ, гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм. Одночасне застосування препарату Трипліксам з цими засобами підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Протипоказані поєднання лікарських засобів Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ)) Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Амлодипін У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків з летальним кінцем і колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом блокаторів "повільних" кальцієвих каналів, в т.ч. амлодипіну, у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, у свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження артеріального тиску. Периндоприл При одночасному застосуванні з аліскіреном у пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок (СКФ У літературі повідомлялося, що у пацієнтів з встановленим атеросклеротичним захворюванням, хронічною серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок ( недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Одночасне застосування з естрамустином може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (такими як тріамтерен, амілорид), солями калію розвивається гіперкаліємія (з можливим летальним результатом), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, їх слід застосовувати, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактону при хронічній серцевій недостатності описано далі за текстом. Періндоприл/Індапамід При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію в плазмі та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується. У разі необхідності такої терапії повинен проводитися регулярний контроль вмісту літію у плазмі крові. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої ​​уваги Амлодипін Дані щодо ефекту індукторів ізоферменту CYP3A4 на амлодипін відсутні. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, препаратів Звіробою продірявленого) може призвести до зниження плазмової концентрації амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні амлодипіну та індукторів ізоферменту CYP3A4. Одночасний прийом амлодипіну та потужних або помірних інгібіторів CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди (наприклад, еритроміцин або кларитроміцин), верапаміл або дилтіазем, такролімус) може призвести до суттєвого збільшення концентрації. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з цим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. Індапамід Через ризик розвитку гіпокаліємії слід бути обережним при одночасному призначенні індапаміду з препаратами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует", наприклад, антиаритмічними препаратами класу IA (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід) та класу III (аміодарон, добуті тозилат, соталол); деякими нейролептиками (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин); бензамідами (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд); бутірофенонами (дроперидол, галоперидол); іншими нейролептиками (пімозид); іншими препаратами, такими як беприділ, цизаприд, дифеманілу метилсульфат, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадон, астемізол, терфенадин. Слід запобігати розвитку гіпокаліємії,за необхідності проводити її корекцію; контролювати інтервал QT. При одночасному застосуванні з амфотерицином В (в/в), глюко- та мінералокортикоїдами (при системному призначенні), тетракозактидом, проносними засобами, що стимулюють моторику кишечника, можливе збільшення ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний постійний контроль рівня калію у плазмі крові, за необхідності – його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Рекомендується використовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника. Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію у плазмі крові та показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Одночасне застосування алопуринолу з індапамідом може супроводжуватися підвищеним ризиком виникнення реакцій підвищеної чутливості до алопуринолу. Периндоприл Епідеміологічні дослідження показали, що спільне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліни, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Цей ефект найімовірніше можна спостерігати протягом перших тижнів одночасної терапії, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо виводять рідину та/або солі, діуретики повинні бути скасовані до початку застосування інгібітора АПФ, (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі,можливо після зменшення дози застосовуваного одночасно калійнесберегающего діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Застосування калійзберігаючих діуретиків (еплеренону або спіронолактону) у дозах від 12.5 мг до 50 мг на добу та інгібіторів АПФ у низьких дозах: при терапії хронічної серцевої недостатності II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлунка Періндоприл/Індапамід При одночасному застосуванні з баклофеном можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок; за необхідності потрібна корекція дози гіпотензивних препаратів. Одночасне призначення інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів (ацетилсаліцилова кислота в дозі ≥3 г/добу, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби) може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту. Супутнє застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із спочатку зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, слід регулярно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Поєднання препаратів, що потребує уваги Амлодипін У клінічних дослідженнях не було виявлено впливу амлодипіну на параметри фармакокінетики аторвастатину, дигоксину, варфарину чи циклоспорину. При сумісному прийомі кількох доз амлодипіну по 10 мг та симвастатину у дозі 80 мг було відзначено збільшення концентрації симвастатину на 77% порівняно з ізольованим прийомом симвастатину. У пацієнтів, які приймають амлодипін, слід обмежити прийом симвастатину до 20 мг на добу. Противірусні засоби (ритонавір) збільшують плазмові концентрації БМКК, у т.ч. амлодипіну. При сумісному застосуванні з препаратами літію можливе посилення проявів їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, дзвін у вухах). Індапамід Функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні застосування діуретиків, особливо "петльових", при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Не слід використовувати метформін, якщо рівень креатиніну у плазмі перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Зневоднення організму на фоні прийому діуретичних засобів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при використанні йодовмісних контрастних речовин у високих дозах. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини. При одночасному застосуванні із солями кальцію можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження екскреції кальцію нирками. При одночасному застосуванні з циклоспорином можливе підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циклоспорину, навіть при нормальному вмісті води та іонів натрію. Периндоприл При одночасному призначенні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, можливе додаткове зниження артеріального тиску. Одночасне застосування алопуринолу, цитостатичних та імуносупресивних засобів, кортикостероїдів (при системному застосуванні) та прокаїнаміду з інгібіторами АПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії. Інгібітори АПФ можуть спричинити посилення антигіпертензивного ефекту деяких засобів для загальної анестезії. Застосування діуретиків (тіазидних та "петлевих") у високих дозах може призводити до гіповолемії, а додавання до терапії периндоприлу – до артеріальної гіпотензії. При сумісному застосуванні гліптинів (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, віллдагліптин) з інгібіторами АПФ зростає ризик виникнення ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази-4 (DPP-IV) гліптином. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. При застосуванні інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, пацієнтами, які отримують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс нітритоїдних реакцій, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювоту та артеріальну гіпотензію. Периндоприл/Індапамід/Амлодипін Іміпрамін-подібні (трициклічні) антидепресанти, нейролептики посилюють антигіпертензивну дію та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). При одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними засобами можливе посилення антигіпертензивного ефекту, що веде до додаткового зниження артеріального тиску. Кортикостероїди, тетракозактид знижують антигіпертензивну дію (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Інші лікарські взаємодії Амлодипін При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу не відмічено посилення антигіпертензивного ефекту кожного з препаратів. Амлодипін не суттєво впливає на фармакокінетичні параметри циклоспорину. Одноразовий прийом алюміній/магнієвмісних антацидів не істотно впливає на фармакокінетику амлодипіну.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, по 1 таб. 1 раз на добу, переважно вранці перед їдою. Доза препарату Трипліксам підбирається після раніше проведеного титрування доз окремих компонентів. Максимальна добова доза – 1 таб. у дозі 10 мг + 2.5 мг + 10 мг. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з нирковою недостатністю Трипліксам протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв). Пацієнтам з нирковою недостатністю середньої тяжкості (КК 30-60 мл/хв) Трипліксам® протипоказаний у дозуванні 5 мг + 2.5 мг + 10 мг та 10 мг + 2.5 мг + 10 мг. Рекомендується починати терапію з добору доз монокомпонентів. Постійне медичне спостереження має включати регулярний контроль концентрації креатиніну і калію в плазмі крові. Одночасне застосування з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з порушеннями функції нирок (ШКФ). Пацієнти з печінковою недостатністю Пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю Трипліксам® протипоказаний. Для пацієнтів з легкою чи помірною печінковою недостатністю добір дози необхідно проводити з обережністю, т.к. немає однозначних рекомендацій щодо дозування амлодипіну для цієї групи пацієнтів. Пацієнти похилого віку Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку сповільнене. Терапія повинна проводитись з урахуванням функції нирок. Пацієнти дитячого віку В даний час немає даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату Трипліксам® у дітей та підлітків.ПередозуванняІнформація про передозування препарату Тріпліксам відсутня. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіну обмежена. Симптоми Є дані щодо розвитку надмірної периферичної вазодилатації з можливим розвитком рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату. Методи надання медичної допомоги При клінічно значущій гіпотензії, що виникає через передозування амлодипіну, необхідно проведення заходів, спрямованих на підтримання функції серцево-судинної системи, включаючи переведення пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами, контроль ОЦК та діурезу, моніторинг серцевої та дихальної діяльності. Для нормалізації судинного тонусу та АТ можна використовувати судинозвужувальні препарати за умови, що немає протипоказань до їх застосування. Для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів можливе внутрішньовенне введення кальцію глюконату. У деяких випадках може бути ефективним промивання шлунка. У здорових добровольців було продемонстровано, що застосування активованого вугілля протягом 2 годин після прийому амлодипіну у дозі 10 мг зменшує швидкість абсорбції амлодипіну. Оскільки амлодипін зв'язується з білками,гемодіаліз неефективний. Комбінація периндоприл/індапамід Симптоми Для комбінації периндоприл/індапамід найімовірніший симптом передозування – артеріальна гіпотензія, іноді у поєднанні зі нудотою, блюванням, судомами, запамороченням, сонливістю, сплутаністю свідомості та олігурією, яка може перейти в анурію (внаслідок гіповолемії). Також можуть виникати електролітні порушення (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Методи надання медичної допомоги Заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та прийому активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу. При значному зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами, при необхідності проводити корекцію гіповолемії (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0.9% розчину натрію хлориду). Периндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, можна видалити з організму за допомогою діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВсі запобіжні заходи, пов'язані з прийомом окремих компонентів препарату, слід враховувати при застосуванні їх фіксованої комбінації у складі препарату Трипліксам®. Амлодипін Хронічна серцева недостатність Лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. Блокатори повільних кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, необхідно обережно застосовувати у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. У пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю (IV функціональний клас за класифікацією NYHA) лікування має починатися з нижчих доз та під ретельним контролем. Пацієнти з артеріальною гіпертензією та ІХС не повинні припиняти прийом бета-адреноблокаторів: інгібітор АПФ повинен використовуватися спільно з бета-адреноблокаторами. Гіпертонічний криз Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Індапамід Печінкова енцефалопатія За наявності порушень функцій печінки прийом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У разі слід негайно припинити прийом діуретика. Фоточутливість На тлі прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакції фоточутливості. У разі розвитку реакції фоточутливості на фоні прийому препарату слід припинити лікування. За необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від дії сонячних променів або штучних ультрафіолетових променів. Вміст іонів кальцію у плазмі крові Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками та призводити до незначного та тимчасового підвищення вмісту іонів кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. У таких випадках слід відмінити прийом діуретичних засобів та провести дослідження функції паращитовидних залоз. Сечова кислота У пацієнтів із підвищеною концентрацією сечової кислоти у плазмі крові на фоні терапії може збільшуватись частота виникнення нападів подагри. Периндоприл Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне призначення периндоприлу та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та харчових добавок. Подвійна блокада РААС Є дані про збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включно з гострою нирковою недостатністю) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з АРА II або аліскіреном. Тому подвійна блокада РААС внаслідок поєднання інгібітору АПФ з АРА II або аліскіреном не рекомендується. Якщо подвійна блокада необхідна, це має виконуватися під суворим контролем фахівця при регулярному контролі функції нирок, рівня електролітів у плазмі крові та АТ. Інгібітори АПФ не повинні застосовуватися одночасно з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія Є повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії на фоні прийому інгібіторів АПФ. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати периндоприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, або при їх поєднанні, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких із цих пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати лейкоцити в крові, пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані. Це може статися у будь-який період терапії. При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк язика, голосової щілини чи гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів, у разі негайно має бути проведена інтенсивна терапія. При появі таких симптомів слід негайно ввести розчин епінефрину (адреналіну) 1:1000 (0.3-0.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів негроїдної раси відзначалася більш висока частота розвитку ангіоневротичного набряку на фоні прийому інгібіторів АПФ порівняно з іншими расами. У пацієнтів з набряком Квінке в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препарату. Є повідомлення про поодинокі випадки розвитку ангіоневротичного набряку кишечника на тлі терапії інгібіторами АПФ. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою КТ черевної області, УЗД або на момент хірургічного втручання. Симптоми проходили після припинення прийому інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом або схильністю до алергічних реакцій, що проходять процедури десенсибілізації, а також слід уникати застосування інгібітору АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію отрутою комах. Однак анафілактоїдної реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку процедури десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припиняти терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Гемодіаліз У пацієнтів, які одержують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) були відмічені анафілактоїдні реакції. Тому бажано використовувати мембрану іншого типу або застосовувати антигіпертензивний засіб іншої фармакотерапевтичної групи. Вагітність Протипоказаний прийом інгібіторів АПФ під час вагітності. Якщо необхідно продовження терапії інгібіторами АПФ, пацієнткам слід перейти на інші види антигіпертензивної терапії з встановленим профілем безпеки під час прийому під час вагітності. При настанні вагітності прийом інгібіторів АПФ слід негайно припинити і при необхідності розпочати альтернативну антигіпертензивну терапію. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. З появою у пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливий ятрогенний характер цього симптому. Якщо лікар вважає, що терапія інгібітором АПФ потрібна пацієнтові, можна розглянути можливість продовження прийому препарату. Митральный стеноз/аортальный стеноз/гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия Ингибиторы АПФ должны с осторожностью назначаться пациентам с обструкцией выносящего тракта левого желудочка. Этнические различия Периндоприл, как и другие ингибиторы АПФ, очевидно, оказывает менее выраженное гипотензивное действие у пациентов негроидной расы по сравнению с представителями других рас. Возможно, это различие обусловлено тем, что у пациентов с артериальной гипертензией негроидной расы чаще отмечается низкая активность ренина. Хирургическое вмешательство/Общая анестезия Применение ингибиторов АПФ у пациентов, подвергающихся хирургическому вмешательству с применением общей анестезии, может привести к выраженному снижению АД, особенно при использовании средств для общей анестезии, оказывающих антигипертензивное действие. Рекомендуется по возможности прекратить прием ингибиторов АПФ длительного действия, в т.ч. периндоприла, за одни сутки до хирургического вмешательства. Пациенты с реноваскулярной гипертензией Методом лечения реноваскулярной гипертензии является реваскуляризация. Тем не менее, использование ингибиторов АПФ оказывает благоприятное действие у пациентов, как ожидающих хирургического вмешательства, так и в том случае, когда проведение хирургического вмешательства невозможно. При применении препарата Трипликсам® у пациентов с имеющимся или с предполагаемым стенозом почечной артерии, лечение следует начинать в условиях стационара с низких доз при постоянном контроле состояния почек и уровня калия в крови, т.к. у таких пациентов может развиться функциональная почечная недостаточность, которая исчезает при прекращении терапии. Атеросклероз Риск артериальной гипотензии существует у всех пациентов, однако особую осторожность следует соблюдать, применяя препарат у пациентов с ИБС и недостаточностью мозгового кровообращения. У таких пациентов лечение следует начинать с низких доз препарата. Периндоприл/индапамид Препараты лития Одновременное применение комбинации периндоприла и индапамида с препаратами лития не рекомендуется. Артериальная гипотензия и нарушение водно-электролитного баланса Наличие исходной гипонатриемии связано с риском внезапного развития артериальной гипотензии (особенно у пациентов со стенозом почечной артерии). Поэтому при наблюдении за пациентами следует обращать внимание на возможные симптомы обезвоживания и снижения содержания электролитов в плазме крови, например, после диареи или рвоты. Таким пациентам необходим регулярный контроль содержания электролитов плазмы крови. При выраженной артериальной гипотензии может потребоваться в/в введение 0.9% раствора натрия хлорида. Транзиторная артериальная гипотензия не является противопоказанием для продолжения терапии. После восстановления ОЦК и АД можно возобновить терапию, используя низкие дозы комбинации, либо использовать компоненты препарата в режиме монотерапии. Все диуретические средства способны вызвать гипонатриемию, которая иногда приводит к серьезным осложнениям. Гипонатриемия на начальном этапе может не сопровождаться клиническими симптомами, поэтому необходим регулярный лабораторный контроль. Более частый контроль содержания ионов натрия показан пациентам пожилого возраста и пациентам с циррозом печени. Пациенты с сахарным диабетом У пациентов с сахарным диабетом 1 типа (опасность спонтанного увеличения содержания ионов калия) лечение должно начинаться с более низких доз и под тщательным медицинским контролем. При назначении препарата пациентам с сахарным диабетом, получающим гипогликемические средства для приема внутрь или инсулин, в течение первого месяца терапии необходим регулярный контроль концентрации глюкозы в плазме крови. Необходимо контролировать уровень глюкозы в крови у пациентов с сахарным диабетом, особенно при наличии гипокалиемии. Амлодипин/периндоприл Печеночная недостаточность В редких случаях на фоне приема ингибиторов АПФ возникает холестатическая желтуха. При прогрессировании этого синдрома развивается фульминантный некроз печени, иногда с летальным исходом. Механизм развития этого синдрома неясен. При появлении желтухи или значительного повышения активности печеночных ферментов у пациентов, принимающих ингибиторы АПФ, следует прекратить прием ингибитора АПФ и обратиться к врачу. У пациентов с нарушением функции печени Т1/2 и AUC амлодипина увеличивается. Прием амлодипина необходимо начать с наиболее низких доз и соблюдать меры предосторожности, как в начале лечения, так и при увеличении дозы. Пациентам с тяжелой печеночной недостаточностью повышать дозу следует постепенно, обеспечивая тщательный мониторинг клинического состояния. Не проводилось исследований препарата Трипликсам® у пациентов с печеночной недостаточностью. Учитывая влияние каждого компонента, входящего в состав препарата, по отдельности, препарат Трипликсам® противопоказан пациентам с тяжелой степенью печеночной недостаточности, а также требует особой осторожности при назначении пациентам с умеренной и легкой степенью печеночной недостаточности. Амлодипин/индапамид/периндоприл Нарушение функции почек Препарат противопоказан пациентам с тяжелой почечной недостаточностью (КК менее 30 мл/мин). У пациентов с почечной недостаточностью средней тяжести (КК 30-60 мл/мин) противопоказано применение препарата Трипликсам® в дозировках, содержащих 10 мг периндоприла и 2.5 мг индапамида (т.е. дозировки препарата Трипликсам® 5 мг + 2.5 мг + 10 мг и 10 мг + 2.5 мг + 10 мг). У некоторых пациентов с артериальной гипертензией без предшествующего очевидного нарушения функции почек могут появиться лабораторные признаки функциональной почечной недостаточности на фоне терапии. В этом случае лечение препаратом следует прекратить с дальнейшей возможностью возобновить комбинированную терапию, используя низкие дозы препарата, либо использовать компоненты препарата в режиме монотерапии. Таким пациентам необходим регулярный контроль содержания ионов калия и креатинина в сыворотке крови – через 2 недели после начала терапии и в дальнейшем каждые 2 месяца. Почечная недостаточность чаще возникает у пациентов с тяжелой хронической сердечной недостаточностью или исходным нарушением функции почек, в т.ч. при стенозе почечной артерии. Препарат Трипликсам® не рекомендован пациентам с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной функционирующей почки. Существует риск артериальной гипотензии и/или почечной недостаточности (при наличии хронической сердечной недостаточности, обезвоживания и снижения содержания электролитов в плазме крови и т.д.): при некоторых патологических состояниях может отмечаться значительная активация РААС, особенно при выраженной гиповолемии и снижении содержания электролитов плазмы крови (на фоне бессолевой диеты или длительного приема диуретиков), у пациентов с исходно низким АД, стенозом почечной артерии (в т.ч. двусторонним), хронической сердечной недостаточностью или циррозом печени с отеками и асцитом. Блокада РААС ингибиторами АПФ может сопровождаться резким снижением АД и/или повышением концентрации креатинина в плазме крови, свидетельствующим о развитии функциональной почечной недостаточности. Эти явления чаще наблюдаются при приеме первой дозы препарата или в течение первых 2 недель терапии. Иногда эти состояния развиваются остро, и время их начала может варьировать. В таких случаях возобновлять терапию рекомендуется начиная с более низких доз, постепенно их увеличивая. У пациентов с ИБС и цереброваскулярными заболеваниями резкое снижение АД может привести к инфаркту миокарда или нарушению мозгового кровообращения. Тиазидные и тиазидоподобные диуретики эффективны в полной мере только у пациентов с нормальной или незначительно нарушенной функцией почек (уровень креатинина в плазме крови у взрослых пациентов ниже 25 мг/л или 220 мкмоль/л). У пациентов пожилого возраста уровень креатинина следует оценивать с учетом возраста, массы тела и пола. В начале лечения диуретиками у пациентов из-за гиповолемии и гипонатриемии может наблюдаться временное снижение СКФ и повышение концентрации мочевины и креатинина в плазме крови. Эта транзиторная функциональная почечная недостаточность не опасна для пациентов с неизмененной функцией почек, однако у пациентов с исходной почечной недостаточностью ее выраженность может усилиться. Пациенты с почечной недостаточностью могут принимать амлодипин в стандартных дозах. Изменения плазменных концентраций амлодипина не коррелируют со степенью почечной недостаточности. Специальных исследований по применению препарата Трипликсам® при почечной недостаточности не проводилось. При применении препарата Трипликсам® при почечной недостаточности следует учитывать эффекты, отмеченные при приеме отдельных компонентов препарата. Содержание ионов калия в плазме крови Совместная терапия индапамидом, периндоприлом и амлодипином не предотвращает развитие гипокалиемии, в особенности у пациентов с сахарным диабетом или почечной недостаточностью. Как и в случае применения других антигипертензивных средств в комбинации с диуретиком, необходим регулярный контроль содержания ионов калия в плазме крови. Гиперкалиемия может развиваться у некоторых пациентов во время лечения ингибиторами АПФ, в т.ч. периндоприлом. Факторами риска гиперкалиемии являются почечная недостаточность, нарушение функции почек, пожилой возраст (>70 лет), сахарный диабет, некоторые сопутствующие состояния (дегидратация, острая декомпенсация сердечной деятельности, метаболический ацидоз), одновременный прием калийсберегающих диуретиков (таких как спиронолактон, эплеренон, триамтерен, амилорид), препаратов калия или калийсодержащих заменителей пищевой соли, а также применение других средств, способствующих повышению содержания ионов калия в плазме крови (например, гепарин). Применение пищевых добавок/препаратов калия, калийсберегающих диуретиков, калийсодержащих заменителей пищевой соли может привести к значительному повышению содержания калия в крови, особенно у пациентов со сниженной функцией почек. Гиперкалиемия может привести к серьезным, иногда фатальным нарушениям ритма сердца. Если необходим комбинированный прием указанных выше средств, лечение должно проводиться с осторожностью, на фоне регулярного контроля содержания ионов калия в сыворотке крови. Терапия тиазидными и тиазидоподобными диуретиками связана с риском развития гипокалиемии. Необходимо избегать гипокалиемии (менее 3.4 ммоль/л) у следующих категорий пациентов из группы высокого риска: пациентов пожилого возраста и/или истощенных пациентов (даже если они не получают сочетанную медикаментозную терапию), пациентов с циррозом печени с отеками и асцитом, пациентов с ИБС, хронической сердечной недостаточностью. Гипокалиемия у этих пациентов усиливает токсическое действие сердечных гликозидов и повышает риск развития аритмии. К группе риска также относятся пациенты с удлиненным интервалом QT, при этом не имеет значения, вызвано это увеличение врожденными причинами или действием лекарственных средств. Гипокалиемия, как и брадикардия, способствует развитию тяжелых нарушений ритма сердца, в частности, полиморфной желудочковой тахикардии типа "пируэт", которая может быть фатальной. Во всех описанных выше случаях необходим регулярный контроль содержания ионов калия в плазме крови. Первое измерение содержания ионов калия необходимо провести в течение первой недели от начала терапии. При выявлении гипокалиемии следует назначить соответствующее лечение. Пациенты пожилого возраста Перед началом приема препарата необходимо оценить функциональную активность почек и содержание ионов калия в плазме крови. В начале терапии дозу препарата подбирают, учитывая степень снижения АД, особенно в случае снижения ОЦК и потери электролитов. Подобные меры позволяют избежать резкого снижения АД. У пожилых пациентов увеличение дозы следует проводить с осторожностью. Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами В связи с возможностью возникновения слабости, головокружения на фоне применения препарата Трипликсам® необходимо соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и работе с другими техническими устройствами, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.Условия храненияПри комнатной температуреУсловия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: амлодипін безілат - 6.935 мг, що відповідає вмісту амлодипіну - 5 мг; індапамід – 2.5 мг; периндоприлу аргінін – 10 мг; Допоміжні речовини: кальцію карбонат + крохмаль кукурудзяний прежелатинізований1 - 90.5 мг, целюлоза мікрокристалічна - 90.315 мг, кроскармелоза натрію - 7.5 мг, магнію стеарат - 1.25 мг, кремнію діоксид колоїдний - 0 мг; Склад плівкової оболонки: гліцерол2 – 0.378 мг, гіпромелоза2 – 6.2832 мг, макрогол-60002,3 ​​– 0.4012 мг, магнію стеарат2 – 0.378 мг, титану діоксид2 – 1.2096 мг.Фармакотерапевтична групаТрипліксам - комбінований препарат, що включає три антигіпертензивні компоненти, кожен з яких доповнює дію інших по контролю АТ у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Амлодипін - блокатор "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), похідне дигідропіридину, індапамід - сульфонамідний діуретик, периндоприлу аргінін - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). Фармакологічні властивості препарату Трипліксам поєднують у собі властивості кожного з його діючих речовин. Крім цього, комбінація амлодипіну, індапаміду та периндоприлу аргініну посилює антигіпертензивну дію кожного з компонентів. Механізм дії Амлодипін – БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Індапамід відноситься до похідних сульфонаміду з індольним кільцем і за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків, які пригнічують реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі нефрону. При цьому збільшується виділення нирками іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію, що супроводжується збільшенням діурезу та антигіпертензивним ефектом. Периндоприл – інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II. Крім цього, фермент стимулює вироблення альдостерону корою надниркових залоз і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. В результаті периндоприл: знижує секрецію альдостерону; за принципом негативного зворотного зв'язку збільшує активність реніну у плазмі крові; при тривалому застосуванні зменшує ОПСС, що зумовлено, в основному, дією на судини у м'язах та нирках. Ці ефекти не супроводжуються затримкою іонів натрію чи рідини чи розвитком рефлекторної тахікардії при тривалому застосуванні. Периндоприл має антигіпертензивну дію у пацієнтів як з низькою, так і нормальною активністю реніну в плазмі крові. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають фармакологічної активності. Периндоприл нормалізує роботу серця, знижуючи переднавантаження та постнавантаження завдяки: судинорозширювальному впливу на вени, можливо пов'язаному з активацією системи простагландинів; зниження ОПСС. При вивченні показників гемодинаміки у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) було виявлено: зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця; зниження ОПСС; збільшення серцевого викиду та збільшення серцевого індексу; посилення м'язового периферичного кровотоку Також підвищувалася переносимість фізичного навантаження. Фармакодинамічні ефекти Амлодипін Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена ​​прямим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Детальний механізм, за допомогою якого амлодипін здійснює антиангінальну дію, не цілком встановлений, але відомо, що амлодипін зменшує загальне ішемічне навантаження за допомогою двох дій: викликає розширення периферичних артеріол, зменшуючи ОПСС (постнавантаження). Це зниження навантаження на серце зменшує енерговитрати, та потреба міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах. При цьому у пацієнтів зі спазмом коронарних артерій (стенокардією Принцметалу) покращується коронарний кровотік та постачання міокарда киснем. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження АТ у положенні "стоячи" і "лежачи" протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої артеріальної гіпотензії нехарактерний. Амлодипін не чинить небажаних метаболічних ефектів і не впливає на показники ліпідного обміну, не викликає зміни гіполіпідемічних показників плазми крові та може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Індапамід При використанні індапаміду в режимі монотерапії було продемонстровано 24-годинний антигіпертензивний ефект. Антигіпертензивний ефект проявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна активність індапаміду пов'язана з покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням артеріолярного та загального периферичного судинного опору. Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики при певній дозі досягають плато терапевтичного ефекту, тоді як частота побічних ефектів продовжує збільшуватись при подальшому підвищенні дози препарату. Тому не слід збільшувати дозу препарату, якщо при прийомі рекомендованої дози не досягнуто терапевтичного ефекту. У коротких, середній тривалості та довгострокових дослідженнях за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією було показано, що індапамід: не впливає на показники ліпідного обміну, у т.ч. на рівень тригліцеридів, холестерину, ЛПНГ та ЛПВЩ; не впливає показники обміну вуглеводів, зокрема. у пацієнтів із цукровим діабетом. Периндоприл Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного АТ у положенні "лежачи" та "стоячи". Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Через 24 години після прийому внутрішньо спостерігається виражене (порядку 80%) залишкове інгібування АПФ. У пацієнтів із позитивною відповіддю на лікування нормалізація АТ настає протягом місяця та зберігається без розвитку тахікардії. Припинення лікування не супроводжується розвитком ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне призначення тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Періндоприл/Індапамід У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, незалежно від віку, комбінація периндоприлу та індапаміду має дозозалежну антигіпертензивну дію, як на діастолічний, так і на систолічний артеріальний тиск у положенні "стоячи" і "лежачи". У ході клінічних досліджень показано більш виражену антигіпертензивну дію на тлі комбінованої терапії периндоприлом та індапамідом порівняно з монотерапією окремими компонентами. Клінічна ефективність та безпека Вплив препарату Трипліксам на показники захворюваності та смертності не вивчався. Амлодипін Ефективність і безпека застосування амлодипіну в дозі 2.5-10 мг/сут, інгібітору АПФ лізиноприлу в дозі 10-40 мг/сут як препарату "першої лінії" і тіазидного діуретика хлорталідону в дозі 12.5-25 мг/сут вивчалася в 5 ALLHAT (за участю 33 357 пацієнтів віком 55 років і старше) у пацієнтів з легким або помірним ступенем АГ та, принаймні, одним із додаткових факторів ризику коронарних ускладнень, таких як: інфаркт міокарда або інсульт, перенесений більш ніж за 6 місяців до включення в дослідження або інше підтверджене серцево-судинне захворювання атеросклеротичного генезу; цукровий діабет 2 типи; концентрація холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПЗЩ) менше 35 мг/дл; гіпертрофія лівого шлуночка за даними ЕКГ чи ехокардіографії; куріння. Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти летальних наслідків від ІХС та частоти нефатального інфаркту міокарда. Істотних відмінностей між групами амлодипіну та хлорталідону за основним критерієм оцінки виявлено не було. Частота розвитку серцевої недостатності групи амлодипіну була значно вище, ніж у групі хлорталидона – 10.2% і 7.7%, проте загальна частота летальних наслідків групи амлодипіну і хлорталидона істотно не відрізнялася. Періндоприл/Індапамід У дослідженні за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка (індекс маси лівого шлуночка >120 г/м2 у чоловіків та >100 г/м2 у жінок) ефективність терапії ефективність терапії 2 мг периндоприлу тертбутиламіном (що відповідає 2.5 мг периндоприлу) комбінації з 0.625 мг індапаміду порівняно з монотерапією 10 мг еналаприлу, при прийомі 1 раз на добу протягом 1 року, оцінювалася методом ехокардіографії. У разі необхідності для підтримки адекватного контролю показників АТ проводилася титрація доз периндоприлу тертбутиламіну до 8 мг (що відповідає 10 мг периндоприлу аргініну) та індапаміду до 2.5 мг 1 раз на добу або еналаприлу до 40 мг на 1 раз на добу. У групі пацієнтів, які приймали периндоприл/індапамід,збільшення дози не знадобилося у 34% пацієнтів порівняно з 20% у групі, які приймали еналаприл. Після закінчення лікування значення індексу маси лівого шлуночка знизилися більш значно у групі периндоприлу/індапаміду (-10.1 г/м2) порівняно з групою еналаприлу (-1.1 г/м2). Найкращий ефект щодо значень індексу маси лівого шлуночка досягався при застосуванні більш високих доз комбінації периндоприлу та індапаміду. Відносно зниження значень АТ різниця між групами становила 5.8 мм рт.ст. для систолічного тиску та 2.3 мм рт.ст. для діастолічного тиску відповідно – на користь групи периндоприлу/індапаміду. У дослідженні за участю пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу вивчався вплив зниження АТ на частоту виникнення макросудинних (смерть внаслідок кардіоваскулярних причин, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний інсульт) та мікросудинних ускладнень (виникнення або погіршення перебігу нефропатії /індапамід у порівнянні з плацебо, на фоні стандартної терапії, а також приймали гліклазід модифікованого вивільнення порівняно зі стандартною терапією, спрямованої на підтримання рівня глюкози в крові в нормі. Після 4.3 років терапії відносний ризик виникнення макро- та мікросудинних ускладнень знизився на 9% у групі, яка приймала комбінацію периндоприл/індапамід. Перевага була досягнута за рахунок значного зниження відносного ризику смертності на 14%, смерті внаслідок кардіоваскулярних причин на 18% та розвитку ниркових ускладнень на 21% у групі пацієнтів, які отримують комбінацію периндоприлу/індапаміду порівняно з плацебо. У підгрупі пацієнтів з артеріальною гіпертензією показано значне зниження на 9% відносного ризику комбінованої частоти макро- та мікросудинних ускладнень у групі, яка приймала комбінацію периндоприл/індапамід порівняно з плацебо. У цій групі також значно знизився відносний ризик смертності (на 16%), смерті внаслідок кардіоваскулярних причин (на 20%) та розвитку ниркових ускладнень (на 20%) у пацієнтів, які отримують комбінацію периндоприл/індапамід у порівнянні з пацієнтами, які отримують плацебо. Переваги гіпотензивної терапії не залежали від переваг, досягнутих на тлі інтенсивного контролю глікемії. Подвійна блокада РААС Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ з АРА II. Проводилися клінічні дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі кардіоваскулярне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані дослідження не виявили у пацієнтів, які отримували комбіновану терапію, значного позитивного впливу на виникнення ниркових та/або кардіоваскулярних ускладнень та на показники смертності, тоді як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з пацієнтами, які отримували. монотерапію. Зважаючи на подібні внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та АРА II. Тому інгібітори АПФ та АРА II не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або кардіоваскулярним захворюванням або мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення небажаних результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт виникали частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо. Також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.ФармакокінетикаТрипліксам Комбіноване застосування периндоприлу/індапаміду та амлодипіну не змінює їх фармакокінетичних характеристик порівняно з роздільним прийомом цих засобів. Амлодипін Всмоктування Після прийому внутрішньо амлодипін добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Cmax амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому препарату внутрішньо. Розподіл Абсолютна біодоступність становить близько 64-80%. Vd становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97,5% циркулюючого амлодипіну пов'язане з білками плазми. Одночасний прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Метаболізм Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів; нирками виводиться 10% прийнятої дози амлодипіну у незміненому вигляді та 60% – у вигляді метаболітів. Виведення Кінцевий Т1/2 амлодипіну з плазми становить 35-50 год, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Особливі групи пацієнтів У пацієнтів похилого віку відзначається уповільнення кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC та Т1/2. Збільшення AUC та Т1/2 у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) відповідає передбачуваній величині для цієї вікової групи. Дані щодо застосування амлодипіну пацієнтами з печінковою недостатністю обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення Т1/2 та AUC приблизно на 40-60%. Індапамід Всмоктування Індапамід швидко і повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Cmax індапаміду у плазмі крові спостерігається через 1 годину після прийому внутрішньо. Розподіл Зв'язок із білками плазми крові – 79%. Метаболізм та виведення Т1/2 становить 14-24 год (загалом, 18 год). При повторному прийомі препарату немає його кумуляції. Індапамід виводиться у вигляді неактивних метаболітів, переважно нирками (70% введеної дози) та через кишечник (22%). Особливі групи пацієнтів У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетика індапаміду не змінюється. Периндоприл Всмоктування При прийомі периндоприл швидко всмоктується в ШКТ, Сmax у плазмі крові досягається через 1 год (активним метаболітом периндоприлу є периндоприлат). Т1/2 периндоприлу з плазми становить 1 год. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Розподіл Vd вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язування периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить близько 20% і має дозозалежний характер. Метаболізм Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% від загальної кількості прийнятого внутрішньо периндоприлу потрапляє в кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Виведення Периндоприлат виводиться із організму нирками. Кінцевий Т1/2 вільної фракції становить близько 17 год., тому рівноважний стан досягається протягом 4 діб. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу у плазмі крові від його дози. Особливі групи пацієнтів Літній вік. Виведення периндоприлату сповільнене у літньому віці, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю. Ниркова недостатність. Підбір дози необхідно проводити з урахуванням ступеня тяжкості ниркової недостатності (КК у плазмі). Діаліз. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Цироз печінки. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, що не вимагає корекції дози (див. розділи "Режим дозування" та "Особливі вказівки").Показання до застосуванняТерапія артеріальної гіпертензії при зниженні АТ на фоні прийому амлодипіну, індапаміду та периндоприлу у тих самих дозах.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючих та допоміжних речовин, що входять до складу препарату, похідних сульфонаміду, похідних дигідропіридину, інших інгібіторів АПФ, будь-яких інших речовин, що входять до складу препарату; пацієнти, які перебувають на гемодіалізі; нелікована серцева недостатність у стадії декомпенсації; тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); ниркова недостатність помірного ступеня (КК менше 60 мл/хв) для дозування комбінації периндоприл/індапамід 10 мг/2.5 мг (тобто Триплікс 5 мг + 2.5 мг + 10 мг та Триплікс 10 мг + 2.5 мг + 10 мг); ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) на фоні прийому інгібіторів АПФ в анамнезі (див. розділ "Особливі вказівки"); спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вагітність (див. розділ "Вагітність і лактація"); період грудного вигодовування (див. розділ "Вагітність і лактація"); печінкова енцефалопатія; тяжка печінкова недостатність; гіпокаліємія; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.); шок (включаючи кардіогенний); обструкція виносить тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз гирла аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; одночасне застосування з аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (СКФ двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; одночасне застосування з препаратами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует"; одночасне застосування з препаратами, що подовжують інтервал QT; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі крові; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю (див. розділи "Особливі вказівки" та "Лікарська взаємодія") слід призначати препарат за наявності тільки однієї функціонуючої нирки, порушеннях водно-електролітного балансу, системних захворюваннях сполучної тканини, ІХС, цереброваскулярних захворюваннях, гострому інфаркті міокарда. місяця після інфаркту міокарда), хронічної серцевої недостатності (III та IV функціональний клас за класифікацією NYHA), СССУ (виражена тахі- та брадикардія), реноваскулярної гіпертензії, аортальному стенозі/мітральному стенозі/гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, цукровому діаб ступеня тяжкості, пригніченні кістковомозкового кровотворення, зниженому ОЦК (прийом діуретиків, дієта з обмеженням кухонної солі, блювання, діарея, гемодіаліз), лабільності АТ,гіперурикемії (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), при терапії імуносупресорами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу), одночасному застосуванні дантролену, естрамустину, одночасному застосуванні калійзберігаючих або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату, при стані після трансплантації нирки, проведенні хірургічного втручання/загальної анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69), одночасному проведенні депон , пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого вікупри терапіі за допомогою декстрану сульфату, при стані після трансплантації нирки, проведенні хірургічного втручання/загальної анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69), одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих);при терапіі за допомогою декстрану сульфату, при стані після трансплантації нирки, проведенні хірургічного втручання/загальної анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69), одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих);одночасному застосуванні дантролену, естрамустину, одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та літію, одночасному призначенні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНП за допомогою декстрана анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69), одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.одночасному застосуванні дантролену, естрамустину, одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та літію, одночасному призначенні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНП за допомогою декстрана анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69), одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.одночасному призначенні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату, при стані після трансплантації нирки, проведенні хірургічного втручання/загальної анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, , отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого вікуодночасному призначенні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату, при стані після трансплантації нирки, проведенні хірургічного втручання/загальної анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, , отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого вікуотрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Триплікс при вагітності протипоказане. При плануванні вагітності або її наступі на фоні застосування препарату Трипліксам слід негайно припинити прийом препарату та призначити альтернативну гіпотензивну терапію з доведеним профілем безпеки. Трипліксам протипоказаний під час грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері та прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або припинення прийому препарату. Вагітність Амлодипін Безпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена. В експериментальних дослідженнях на тваринах фетотоксична та ембріотоксична дія препарату встановлена ​​при застосуванні його у високих дозах. Індапамід На даний момент немає достатньої кількості даних щодо застосування індапаміду під час вагітності (описано менше 300 випадків). Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триместрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. У поодиноких випадках на фоні прийому діуретиків незадовго до пологів у новонароджених розвивається гіпоглікемія та тромбоцитопенія. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого впливу на репродуктивну токсичність. Периндоприл Застосування інгібіторів АПФ не рекомендовано до застосування у І триместрі вагітності (див. розділ "Особливі вказівки") та протипоказане у ІІ та ІІІ триместрах вагітності (див. розділи "Протипоказання" та "Особливі вказівки"). На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності. Проте невелике збільшення ризику виникнення порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити препарат та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування під час вагітності. При виявленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та, за необхідності, призначити іншу гіпотензивну терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження новонародженого для оцінки стану черепа та функції нирок. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку артеріальної гіпотензії (див. розділи "Протипоказання" та "Особливі вказівки"). Період годування груддю Трипліксам протипоказаний у період грудного вигодовування. Амлодипін Відсутня інформація щодо екскреції амлодипіну із грудним молоком. Індапамід На даний момент немає достовірної інформації щодо виділення індапаміду або його метаболітів із грудним молоком. Прийом тіазидних діуретиків спричинює зменшення кількості грудного молока або пригнічення лактації. У новонародженого при цьому може розвинутись підвищена чутливість до похідних сульфонамідів та гіпокаліємія. Ризик для плода/новонародженого може бути виключено. Периндоприл Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу в період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися в період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки, особливо при годівлі новонароджених та недоношених дітей. Фертильність Амлодипін У деяких пацієнтів, які отримували лікування блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, відмічено оборотне зниження рухливості сперматозоїдів. Клінічних даних щодо потенційного ефекту амлодипіну на репродуктивну функцію недостатньо. Періндоприл/Індапамід У доклінічних дослідженнях було показано відсутність на репродуктивну функцію у щурів обох статей. Імовірно, вплив на фертильність у людини відсутній. Препарат протипоказаний до застосування пацієнтам віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяНайбільш частими небажаними реакціями, про які повідомлялося при лікуванні периндоприлом, індапамідом і амлодипіном як монотерапія були: запаморочення, головний біль, парестезії, вертиго, сонливість, порушення зору, дзвін у вухах, серцебиття, "припливи" крові до шкіри обличчя, зниження (і ефекти, пов'язані з гіпотензією), кашель, задишка, шлунково-кишкові розлади (біль у животі, запор, діарея, спотворення смаку, нудота, диспепсія, блювання), свербіж шкіри, висипання, макуло-папульозний висип, м'язові спазми, в області кісточок, астенія, набряки та втома.Взаємодія з лікарськими засобамиДані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних реакцій, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Препарати, що викликають гіперкаліємію Деякі препарати можуть підвищувати ризик гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, НПЗЗ, гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм. Одночасне застосування препарату Трипліксам із цими засобами підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Протипоказані поєднання лікарських засобів Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ)) Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Амлодипін У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків з летальним кінцем і колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом блокаторів "повільних" кальцієвих каналів, в т.ч. амлодипіну, у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, у свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження артеріального тиску. Периндоприл При одночасному застосуванні з аліскіреном у пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла), можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. У літературі повідомлялося, що у пацієнтів з встановленим атеросклеротичним захворюванням, хронічною серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок ( недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітора АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ (див. розділ "Особливі вказівки"). Одночасне застосування з естрамустином може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (такими як тріамтерен, амілорид), солями калію розвивається гіперкаліємія (з можливим летальним результатом), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Поєднання периндоприлу з вищезгаданими лікарськими засобами не рекомендується (див. розділ "Особливі вказівки"). Якщо, однак, одночасне застосування показано, їх слід застосовувати, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактону при хронічній серцевій недостатності описано далі за текстом. Періндоприл/Індапамід При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію в плазмі та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується. У разі необхідності такої терапії повинен проводитися регулярний контроль вмісту літію у плазмі крові. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої ​​уваги Амлодипін Дані щодо ефекту індукторів ізоферменту CYP3A4 на амлодипін відсутні. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, препаратів Звіробою продірявленого) може призвести до зниження плазмової концентрації амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні амлодипіну та індукторів ізоферменту CYP3A4. Одночасний прийом амлодипіну та потужних або помірних інгібіторів CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди (наприклад, еритроміцин або кларитроміцин), верапаміл або дилтіазем, такролімус) може призвести до суттєвого збільшення концентрації. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з цим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. Індапамід Через ризик розвитку гіпокаліємії слід бути обережним при одночасному призначенні індапаміду з препаратами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует", наприклад, антиаритмічними препаратами класу IA (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід) та класу III (аміодарон, добуті тозилат, соталол); деякими нейролептиками (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин); бензамідами (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд); бутірофенонами (дроперидол, галоперидол); іншими нейролептиками (пімозид); іншими препаратами, такими як беприділ, цизаприд, дифеманілу метилсульфат, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадон, астемізол, терфенадин. Слід запобігати розвитку гіпокаліємії,за необхідності проводити її корекцію; контролювати інтервал QT. При одночасному застосуванні з амфотерицином В (в/в), глюко- та мінералокортикоїдами (при системному призначенні), тетракозактидом, проносними засобами, що стимулюють моторику кишечника, можливе збільшення ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний постійний контроль рівня калію у плазмі крові, за необхідності – його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Рекомендується використовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника. Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію у плазмі крові та показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Одночасне застосування алопуринолу з індапамідом може супроводжуватися підвищеним ризиком виникнення реакцій підвищеної чутливості до алопуринолу. Периндоприл Епідеміологічні дослідження показали, що спільне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліни, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Цей ефект найімовірніше можна спостерігати протягом перших тижнів одночасної терапії, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо виводять рідину та/або солі, діуретики повинні бути скасовані до початку застосування інгібітора АПФ, (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі,можливо після зменшення дози застосовуваного одночасно калійнесберегающего діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Застосування калійзберігаючих діуретиків (еплеренону або спіронолактону) у дозах від 12.5 мг до 50 мг на добу та інгібіторів АПФ у низьких дозах: при терапії хронічної серцевої недостатності II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлунка Періндоприл/Індапамід При одночасному застосуванні з баклофеном можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок; за необхідності потрібна корекція дози гіпотензивних препаратів. Одночасне призначення інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів (ацетилсаліцилова кислота в дозі ≥3 г/добу, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби) може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту. Супутнє застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із спочатку зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, слід регулярно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Поєднання препаратів, що потребує уваги Амлодипін У клінічних дослідженнях не було виявлено впливу амлодипіну на параметри фармакокінетики аторвастатину, дигоксину, варфарину чи циклоспорину. При сумісному прийомі кількох доз амлодипіну по 10 мг та симвастатину у дозі 80 мг було відзначено збільшення концентрації симвастатину на 77% порівняно з ізольованим прийомом симвастатину. У пацієнтів, які приймають амлодипін, слід обмежити прийом симвастатину до 20 мг на добу. Противірусні засоби (ритонавір) збільшують плазмові концентрації БМКК, у т.ч. амлодипіну. При сумісному застосуванні з препаратами літію можливе посилення проявів їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, дзвін у вухах). Індапамід Функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні застосування діуретиків, особливо "петльових", при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Не слід використовувати метформін, якщо рівень креатиніну у плазмі перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Зневоднення організму на фоні прийому діуретичних засобів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при використанні йодовмісних контрастних речовин у високих дозах. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини. При одночасному застосуванні із солями кальцію можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження екскреції кальцію нирками. При одночасному застосуванні з циклоспорином можливе підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циклоспорину, навіть при нормальному вмісті води та іонів натрію. Периндоприл При одночасному призначенні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, можливе додаткове зниження артеріального тиску. Одночасне застосування алопуринолу, цитостатичних та імуносупресивних засобів, кортикостероїдів (при системному застосуванні) та прокаїнаміду з інгібіторами АПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії. Інгібітори АПФ можуть спричинити посилення антигіпертензивного ефекту деяких засобів для загальної анестезії. Застосування діуретиків (тіазидних та "петлевих") у високих дозах може призводити до гіповолемії, а додавання до терапії периндоприлу – до артеріальної гіпотензії. При сумісному застосуванні гліптинів (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, віллдагліптин) з інгібіторами АПФ зростає ризик виникнення ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази-4 (DPP-IV) гліптином. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. При застосуванні інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, пацієнтами, які отримують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс нітритоїдних реакцій, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювоту та артеріальну гіпотензію. Периндоприл/Індапамід/Амлодипін Іміпрамін-подібні (трициклічні) антидепресанти, нейролептики посилюють антигіпертензивну дію та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). При одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними засобами можливе посилення антигіпертензивного ефекту, що веде до додаткового зниження артеріального тиску. Кортикостероїди, тетракозактид знижують антигіпертензивну дію (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Інші лікарські взаємодії Амлодипін При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу не відмічено посилення антигіпертензивного ефекту кожного з препаратів. Амлодипін не суттєво впливає на фармакокінетичні параметри циклоспорину. Одноразовий прийом алюміній/магнієвмісних антацидів не істотно впливає на фармакокінетику амлодипіну.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, по 1 таб. 1 раз на добу, переважно вранці перед їдою. Доза препарату Трипліксам підбирається після попереднього титрування доз окремих компонентів. Максимальна добова доза – 1 таб. у дозі 10 мг + 2.5 мг + 10 мг. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з нирковою недостатністю Трипліксам протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв). Пацієнтам з нирковою недостатністю середньої тяжкості (КК 30-60 мл/хв) Трипліксам протипоказаний у дозуванні 5 мг + 2.5 мг + 10 мг та 10 мг + 2.5 мг + 10 мг. Рекомендується починати терапію з добору доз монокомпонентів. Постійне медичне спостереження має включати регулярний контроль концентрації креатиніну і калію в плазмі крові. Одночасне застосування з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73м2 площі поверхні тіла). Пацієнти з печінковою недостатністю Пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю Трипліксам протипоказаний. Для пацієнтів з легкою чи помірною печінковою недостатністю добір дози необхідно проводити з обережністю, т.к. немає однозначних рекомендацій щодо дозування амлодипіну для цієї групи пацієнтів. Пацієнти похилого віку Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку сповільнене. Терапія повинна проводитись з урахуванням функції нирок. Пацієнти дитячого віку В даний час немає даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату Трипліксам у дітей та підлітків.ПередозуванняІнформація про передозування препарату Тріпліксам відсутня. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіну обмежена. Симптоми Є дані щодо розвитку надмірної периферичної вазодилатації з можливим розвитком рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату. Методи надання медичної допомоги При клінічно значущій гіпотензії, що виникає через передозування амлодипіну, необхідно проведення заходів, спрямованих на підтримання функції серцево-судинної системи, включаючи переведення пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами, контроль ОЦК та діурезу, моніторинг серцевої та дихальної діяльності. Для нормалізації судинного тонусу та АТ можна використовувати судинозвужувальні препарати за умови, що немає протипоказань до їх застосування. Для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів можливе внутрішньовенне введення кальцію глюконату. У деяких випадках може бути ефективним промивання шлунка. У здорових добровольців було продемонстровано, що застосування активованого вугілля протягом 2 годин після прийому амлодипіну у дозі 10 мг зменшує швидкість абсорбції амлодипіну. Оскільки амлодипін зв'язується з білками,гемодіаліз неефективний. Комбінація периндоприл/індапамід Симптоми Для комбінації периндоприл/індапамід найімовірніший симптом передозування – артеріальна гіпотензія, іноді у поєднанні зі нудотою, блюванням, судомами, запамороченням, сонливістю, сплутаністю свідомості та олігурією, яка може перейти в анурію (внаслідок гіповолемії). Також можуть виникати електролітні порушення (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Методи надання медичної допомоги Заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та прийому активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу. При значному зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами, при необхідності проводити корекцію гіповолемії (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0.9% розчину натрію хлориду). Периндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, може бути видалений з організму діалізом (див. розділ "Фармакокінетика").Запобіжні заходи та особливі вказівкиВсі запобіжні заходи, пов'язані з прийомом окремих компонентів препарату, слід враховувати при застосуванні їх фіксованої комбінації у складі препарату Трипліксам. Амлодипін Хронічна серцева недостатність Лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. Блокатори повільних кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, необхідно обережно застосовувати у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. У пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю (IV функціональний клас за класифікацією NYHA) лікування має починатися з нижчих доз та під ретельним контролем. Пацієнти з артеріальною гіпертензією та ІХС не повинні припиняти прийом бета-адреноблокаторів: інгібітор АПФ повинен використовуватися спільно з бета-адреноблокаторами. Гіпертонічний криз Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Індапамід Печінкова енцефалопатія За наявності порушень функцій печінки прийом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У разі слід негайно припинити прийом діуретика. Фоточутливість На тлі прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакції фоточутливості (див. розділ "Побічна дія"). У разі розвитку реакції фоточутливості на фоні прийому препарату слід припинити лікування. За необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від дії сонячних променів або штучних ультрафіолетових променів. Вміст іонів кальцію у плазмі крові Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками та призводити до незначного та тимчасового підвищення вмісту іонів кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. У таких випадках слід відмінити прийом діуретичних засобів та провести дослідження функції паращитовидних залоз. Сечова кислота У пацієнтів із підвищеною концентрацією сечової кислоти у плазмі крові на фоні терапії може збільшуватись частота виникнення нападів подагри. Периндоприл Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне призначення периндоприлу та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та харчових добавок. Подвійна блокада РААС Є дані про збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включно з гострою нирковою недостатністю) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з АРА II або аліскіреном. Тому подвійна блокада РААС внаслідок поєднання інгібітору АПФ з АРА II або аліскіреном не рекомендується. Якщо подвійна блокада необхідна, це має виконуватися під суворим контролем фахівця при регулярному контролі функції нирок, рівня електролітів у плазмі крові та АТ. Інгібітори АПФ не повинні застосовуватися одночасно з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія Є повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії на фоні прийому інгібіторів АПФ. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати периндоприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, або при їх поєднанні, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких із цих пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати лейкоцити в крові, пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані. Це може статися у будь-який період терапії. При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк язика, голосової щілини чи гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів, у разі негайно має бути проведена інтенсивна терапія. При появі таких симптомів слід негайно ввести розчин епінефрину (адреналіну) 1:1000 (0.3-0.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів негроїдної раси відзначалася більш висока частота розвитку ангіоневротичного набряку на фоні прийому інгібіторів АПФ порівняно з іншими расами. У пацієнтів з набряком Квінке в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препарату (див. розділ "Протипоказання"). Є повідомлення про поодинокі випадки розвитку ангіоневротичного набряку кишечника на тлі терапії інгібіторами АПФ. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою КТ черевної області, УЗД або на момент хірургічного втручання. Симптоми проходили після припинення прийому інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом або схильністю до алергічних реакцій, що проходять процедури десенсибілізації, а також слід уникати застосування інгібітору АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію отрутою комах. Однак анафілактоїдної реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку процедури десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНГ У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНГ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припиняти терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Гемодіаліз У пацієнтів, які одержують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69) були відмічені анафілактоїдні реакції. Тому бажано використовувати мембрану іншого типу або застосовувати антигіпертензивний засіб іншої фармакотерапевтичної групи. Вагітність Протипоказаний прийом інгібіторів АПФ під час вагітності. Якщо необхідно продовження терапії інгібіторами АПФ, пацієнткам слід перейти на інші види антигіпертензивної терапії з встановленим профілем безпеки під час прийому під час вагітності. При настанні вагітності прийом інгібіторів АПФ слід негайно припинити і при необхідності розпочати альтернативну антигіпертензивну терапію. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. З появою у пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливий ятрогенний характер цього симптому. Якщо лікар вважає, що терапія інгібітором АПФ потрібна пацієнтові, можна розглянути можливість продовження прийому препарату. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Інгібітори АПФ повинні з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією тракту, що виносить лівого шлуночка. Етнічні відмінності Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, очевидно, має менш виражену гіпотензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, ця відмінність зумовлена ​​тим, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси найчастіше відзначається низька активність реніну. Хірургічне втручання/Загальна анестезія Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при використанні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ тривалої дії, в т.ч. периндоприлу, за добу до хірургічного втручання. Пацієнти з реноваскулярною гіпертензією Методом лікування реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Тим не менш, використання інгібіторів АПФ має сприятливу дію у пацієнтів, які чекають хірургічного втручання, так і в тому випадку, коли проведення хірургічного втручання неможливе. При застосуванні препарату Трипліксам у пацієнтів із наявним або з передбачуваним стенозом ниркової артерії лікування слід розпочинати в умовах стаціонару з низьких доз при постійному контролі стану нирок та рівня калію в крові, т.к. у таких пацієнтів може розвинутись функціональна ниркова недостатність, яка зникає при припиненні терапії. Атеросклероз Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, однак особливої ​​обережності слід дотримуватися, застосовуючи препарат у пацієнтів з ІХС та недостатністю мозкового кровообігу. У таких пацієнтів лікування слід розпочинати з низьких доз препарату. Периндоприл/індапамід Препарати літію Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу Наявність вихідної гіпонатріємії пов'язана з ризиком раптового розвитку гіпотензії (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії). Тому при спостереженні за пацієнтами слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після діареї або блювання. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту електролітів плазми. При вираженій артеріальній гіпотензії може знадобитися внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду. Транзиторна артеріальна гіпотензія є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення ОЦК та АТ можна відновити терапію, використовуючи низькі дози комбінації, або використовувати компоненти препарату у режимі монотерапії. Всі діуретичні засоби здатні викликати гіпонатріємію, яка іноді призводить до серйозних ускладнень. Гіпонатріємія на початковому етапі може не супроводжуватись клінічними симптомами, тому необхідний регулярний лабораторний контроль. Більш частий контроль вмісту іонів натрію показаний пацієнтам похилого віку та пацієнтам з цирозом печінки (див. розділи "Побічна дія" та "Передозування"). Пацієнти з цукровим діабетом У пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу (небезпека спонтанного збільшення вмісту іонів калію) лікування має починатися з нижчих доз та під ретельним медичним контролем. При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідний регулярний контроль концентрації глюкози в плазмі крові. Необхідно контролювати рівень глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії. Амлодипін/периндоприл Печінкова недостатність У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. У разі появи жовтяниці або значного підвищення активності печінкових ферментів у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, слід припинити прийом інгібітора АПФ та звернутися до лікаря (див. розділ "Побічна дія"). У пацієнтів з порушенням функції печінки Т1/2 та AUC амлодипіну збільшується. Прийом амлодипіну необхідно почати з найнижчих доз і дотримуватися запобіжних заходів, як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю підвищувати дозу слід поступово, забезпечуючи ретельний моніторинг клінічного стану. Не проводилося досліджень препарату Тріпліксам у пацієнтів із печінковою недостатністю. Враховуючи вплив кожного компонента, що входить до складу препарату, окремо, препарат Трипліксам протипоказаний пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності, а також вимагає особливої ​​обережності при призначенні пацієнтам з помірним та легким ступенем печінкової недостатності. Амлодипін/індапамід/періндоприл Порушення функції нирок Препарат протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) (див. розділ "Протипоказання"). У пацієнтів з нирковою недостатністю середньої тяжкості (КК 30-60 мл/хв) протипоказано застосування препарату Трипліксам у дозах, що містять 10 мг периндоприлу та 2.5 мг індапаміду (тобто дозування препарату Трипліксам 5 мг + 2.5 мг + 10 мг +2.5 мг + 10 мг). У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок можуть з'явитися лабораторні ознаки функціональної ниркової недостатності на фоні терапії. У цьому випадку лікування препаратом слід припинити з подальшою можливістю відновити комбіновану терапію, використовуючи низькі дози препарату або використовувати компоненти препарату в режимі монотерапії. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту іонів калію та креатиніну у сироватці крові – через 2 тижні після початку терапії та надалі кожні 2 місяці. Ниркова недостатність частіше виникає у пацієнтів із тяжкою хронічною серцевою недостатністю або вихідним порушенням функції нирок, у т.ч. при стенозі ниркової артерії Препарат Трипліксам не рекомендований пацієнтам з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує. Існує ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності (за наявності хронічної серцевої недостатності, зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові тощо): при деяких патологічних станах може спостерігатися значна активація РААС, особливо при вираженій гіповолемії та зниженні вмісту електролітів плазми крові (на фоні безсольової дієти або тривалого прийому діуретиків), у пацієнтів з вихідно низьким АТ, стенозом ниркової артерії (в т.ч. двостороннім), хронічною серцевою недостатністю або цирозом печінки з набряками та асцитом. Блокада РААС інгібіторами АПФ може супроводжуватися різким зниженням АТ та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток функціональної ниркової недостатності. Ці явища частіше спостерігаються при прийомі першої дози або протягом перших 2 тижнів терапії. Іноді ці стани розвиваються гостро, і час їхнього початку може варіювати. У таких випадках відновлювати терапію рекомендується починаючи з нижчих доз, поступово збільшуючи їх. У пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (рівень креатиніну в плазмі крові у дорослих пацієнтів нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку рівень креатиніну слід оцінювати з урахуванням віку, маси тіла та статі. На початку лікування діуретиками у пацієнтів через гіповолемію та гіпонатріємію може спостерігатися тимчасове зниження СКФ та підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не є небезпечною для пацієнтів з незміненою функцією нирок, однак у пацієнтів з початковою нирковою недостатністю її вираженість може посилитися. Пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати амлодипін у стандартних дозах. Зміни плазмових концентрацій амлодипіну не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Спеціальних досліджень із застосування препарату Трипліксам при нирковій недостатності не проводилося. При застосуванні препарату Трипліксам при нирковій недостатності слід враховувати ефекти, що відмічені при прийомі окремих компонентів препарату. Вміст іонів калію у плазмі крові Спільна терапія індапамідом, периндоприлом та амлодипіном не запобігає розвитку гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. Як і у разі застосування інших антигіпертензивних засобів у комбінації з діуретиком, необхідний регулярний контроль вмісту іонів калію у плазмі крові. Гіперкаліємія може розвиватися у деяких пацієнтів під час лікування інгібіторами АПФ, зокрема. периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, літній вік (>70 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація серцевої діяльності, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, амілорид), препаратів калію або калійвмісних замінників харчової солі, а також застосування інших засобів, що сприяють підвищенню вмісту іонів калію в плазмі (наприклад, гепарин). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові,особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень ритму серця. Якщо необхідний комбінований прийом зазначених вище засобів, лікування має проводитися обережно, на тлі регулярного контролю вмісту іонів калію в сироватці крові (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з ризиком розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати гіпокаліємії (менше 3.4 ммоль/л) у наступних категорій пацієнтів із групи високого ризику: пацієнтів похилого віку та/або виснажених пацієнтів (навіть якщо вони не отримують поєднану медикаментозну терапію), пацієнтів з цирозом печінки з набряками та асцитом, пацієнтів з хронічної серцевої недостатністю. Гіпокаліємія у цих пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи ризику також відносяться пацієнти з подовженим інтервалом QT, при цьому не має значення, спричинене збільшення вродженими причинами або дією лікарських засобів. Гіпокаліємія, як і брадикардія, сприяє розвитку тяжких порушень ритму серця, зокрема, поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует", яка може бути фатальною. У всіх описаних вище випадках потрібний регулярний контроль вмісту іонів калію в плазмі. Перший вимір вмісту іонів калію необхідно провести протягом першого тижня початку терапії. При виявленні гіпокаліємії слід призначити відповідне лікування. Пацієнти похилого віку Перед початком прийому препарату необхідно оцінити функціональну активність нирок та вміст іонів калію у плазмі. На початку терапії дозу препарату підбирають з огляду на ступінь зниження АТ, особливо у разі зниження ОЦК та втрати електролітів. Подібні заходи дозволяють уникнути різкого зниження артеріального тиску. У літніх пацієнтів збільшення дози слід проводити з обережністю (див. розділи "Режим дозування" та "Фармакокінетика"). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливістю виникнення слабкості, запаморочення на фоні застосування препарату Тріпліксам необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: агомелатин 25 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 61,84 мг, магнію стеарат 1,3 мг, крохмаль кукурудзяний 26,0 мг, Повідон-К30 9,1 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,26 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 3,9 мг, стеарин 6 мг; Плівкова оболонка: гліцерол 0,19665 мг, гіпромеллоза 3,26871 мг, барвник заліза оксид жовтий 0,19509 мг, макрогол 6000 0,20872 мг, магнію стеарат 0,19665 мг, титану діоксид8, Малюнок логотипу фірми на таблетці наноситься блакитною фарбою, до складу якої входять шелак, пропіленгліколь, індигокармін алюмінієвий. По 14 таблеток у блістер (ПВХ/Ал), По 1, 2, 7 блістерів з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку. Упаковка для стаціонарів: По 10 таблеток у блістер (ПВХ/Ал). По 10 блістерів з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку. При розфасовці (упаковці) на російському підприємстві ТОВ "Сердікс": По 14 таблеток у блістер (ПВХ/Ал). По 1,2 блістера з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку. По 10 таблеток у блістер (ПВХ/Ал). По 10 блістерів з інструкціями з медичного застосування в картонну пачку. Упаковка для стаціонарів: По 14 таблеток у блістер (ПВХ/Ал). По 7 блістерів з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиДовгасті пігулки, покриті плівковою оболонкою, оранжево-жовтого кольору із зображенням логотипу фірми блакитного кольору з одного боку.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо агомелатин швидко і добре (>80%) всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається через 1-2 години після прийому. Біодоступність при прийнятій внутрішньо терапевтичній дозі становить близько 3% і варіює залежно від ефекту «першого проходження» через печінку та індивідуальних відмінностей параметрів активності CYP1A2. При призначенні у терапевтичних дозах терапевтична концентрація препарату збільшувалася пропорційно дозі. Прийом їжі (як звичайної, так і з високим вмістом жиру) не впливав ні на біодоступність, ні на швидкість всмоктування. Розподіл Об'єм розподілу у рівноважному стані становив близько 35 л. Зв'язування з білками плазми – 95% незалежно від концентрації препарату, віку чи наявності ниркової недостатності. Метаболізм Після прийому внутрішньо агомелатин піддається швидкому окисленню, в основному за рахунок CYP1A2 (90%) та CYP2C9 (10%). Основні метаболіти у вигляді гідроксильованого та деметильованого агомелатину не активні, швидко зв'язуються та виводяться із сечею. Виведення T1/2 із плазми – від 1 до 2 год. Виведення відбувається швидко. Високий і, переважно, метаболічний Cl становить близько 1100 мл/хв. Виведення відбувається в основному із сечею (80%) та у вигляді метаболітів. Кількість незміненого препарату у сечі незначна. При неодноразовому призначенні препарату кінетика не змінюється. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Залежність фармакокінетики від віку не виявлена. Оскільки у пацієнтів із нирковою недостатністю не спостерігається значних змін фармакокінетики, спеціального підбору доз препарату для цієї категорії хворих не потрібно. При порівнянні дії препарату у здорових добровольців (порівняних за віком, масою тіла та кількістю сигарет, що викурюються) з пацієнтами з легкою (клас А за шкалою Чайлд-П'ю) та помірно вираженою (клас B за шкалою Чайлд-П'ю) ступенями печінкової недостатності, у останніх спостерігалося збільшення тривалості дії препарату при призначенні у дозі 25 мг на добу. При цьому не було жодних незвичайних небажаних реакцій.ФармакодинамікаАнтидепресант, агоніст мелатоніну (МТ1- та МТ2-рецепторів) та антагоніст серотоніну (5-НТ2с-рецепторів). Агомелатин активний на валідованих моделях депресії (тест навченої безпорадності, тест розпачу, хронічний стрес помірної виразності), моделях з десинхронізацією серцевого ритму, а також в експериментальних ситуаціях тривоги та стресу. Показано, що агомелатин не впливає на захоплення монамінів і не має спорідненості з альфа-, бета-адренорецепторами, гістаміновими рецепторами, холінорецепторами, дофаміновими та бензодіазепіновими рецепторами; це пояснює відсутність у агомелатину характерних для інших антидепресантів побічних ефектів на ШКТ, сексуальні функції та серцево-судинну систему. Агомелатин, завдяки антагоністичній дії на серотонінові 5-НТ2с-рецептори, посилює вивільнення дофаміну та норадреналіну,особливо у сфері префронтальної кори мозку. В експериментальних дослідженнях на тваринах із змодельованим синдромом загальмованої фази сну (Delayed Sleep Phase Syndrome) у сліпих та старих тварин було показано, що агомелатин відновлює синхронізацію циркадних ритмів через стимуляцію мелатонінових рецепторів. При хронічному стресі агомелатин перешкоджає виникненню розірваного (фрагментованого) сну. У дослідах на здорових добровольцях агомелатин не порушував нормальну структуру сну та благотворно впливав на сон у хворих на депресію. У терапевтичних дозах агомелатин запобігав розвитку безсоння та порушень пам'яті з моменту прийому препарату і до ранку. Агомелатин не викликає звикання,що було показано у дослідженні на здорових добровольцях з використанням візуальної аналогової шкали або Опитувальника Дослідницького центру з вивчення згубних уподобань (Addiction Research Center Inventory - ARCI 49 check-list). Агомелатин також досліджували щодо виникнення синдрому відміни у хворих на депресію за допомогою Опитувальника, який виявляє ознаки синдрому відміни (Discontinuation Emergent Signs and Symptoms, DESS). Встановлено, що синдром відміни не розвивається навіть за різкого припинення лікування. Агомелатину не впливає на масу тіла.що синдром відміни не розвивається навіть при різкому припиненні лікування. Агомелатину не впливає на масу тіла.що синдром відміни не розвивається навіть при різкому припиненні лікування. Агомелатину не впливає на масу тіла. У ході програми клінічного розвитку агомелатину досліджувалась його ефективність та безпека на тлі великого депресивного розладу. У плацебо порівняльному контрольованому дослідженні обстежено 4500 пацієнтів, з яких 2500 одержували препарат від 6 тижнів до року. Агомелатин виявився статистично значуще ефективнішим порівняно з плацебо, при цьому антидепресивний ефект наставав протягом 2 тижнів (розкид ефективності: від 49,1 до 61% проти 34,3-46,3% у групі отримували плацебо). Були також отримані достовірні дані щодо ефективності агомелатину у хворих з більш тяжкими формами депресивного розладу (показники шкали Гамільтона >=25), що становлять понад 2/3 популяції. Дослідження з активним контролем підтвердили одержані результати. Агомелатин був також ефективний при високих рівнях тривоги,так само як і при поєднанні тривожних та депресивних розладів. Вивчався вплив агомелатину на сексуальну функцію хворих на депресію з ремітуючим перебігом хвороби. Використовувалась Шкала вивчення впливу на сексуальну сферу (Sex Effects Scale - SEXFX). Було показано, що агомелатин не викликає сексуальних порушень та не впливає на виникнення збудження та оргазму. У хворих на депресію, починаючи з другого тижня лікування, агомелатин статистично значуще покращував процес засинання, не викликаючи при цьому подальшої денної загальмованості (використовувався Опитувальник Лідс - Leeds Questionnaire).що агомелатин не викликає сексуальних порушень та не впливає на виникнення збудження та оргазму. У хворих на депресію, починаючи з другого тижня лікування, агомелатин статистично значуще покращував процес засинання, не викликаючи при цьому подальшої денної загальмованості (використовувався Опитувальник Лідс - Leeds Questionnaire).що агомелатин не викликає сексуальних порушень та не впливає на виникнення збудження та оргазму. У хворих на депресію, починаючи з другого тижня лікування, агомелатин статистично значуще покращував процес засинання, не викликаючи при цьому подальшої денної загальмованості (використовувався Опитувальник Лідс - Leeds Questionnaire).Показання до застосування«Вальдоксан» - препарат, що має антидепресивний ефект, що використовується в комплексній терапії вираженого депресивного розладу.Протипоказання до застосуванняНе можна приймати "Вальдоксан" за наявності індивідуальної чутливості до компонентів БАДу. Протипоказанням вважається важка форма ниркової недостатності.Вагітність та лактаціяУ період вагітності "Вальдоксан" призначають з обережністю, лактацію під час курсу терапії слід припинити. Особам до 18 років не рекомендується приймати препарат через відсутність достатньої кількості клінічних досліджень цієї групи пацієнтів.Побічна дія"Вальдоксан" може викликати побічні реакції з боку: центральної та периферичної нервової системи: запаморочення, парестезії; ШКТ: нудота, діарея, сухість у роті, біль у епігастральній зоні, збільшення в 3 рази АСТ щодо норми; шкіри: дерматит, свербіж, екзема, еритематозний висип; око: змащений зір.Взаємодія з лікарськими засобамиПотенційно можлива взаємодія 90% агомелатину метаболізується у печінці за участю ізоферментів CYP1А2 та 10% – за участю CYP2C9/19. Тому будь-які препарати, метаболізм яких залежить від цих ізоферментів, можуть збільшувати або зменшувати біодоступність агомелатину. Флувоксамін, який є сильним інгібітором CYP1A2 та 2С9, може суттєво уповільнювати метаболізм агомелатину (одночасне застосування не рекомендується). Пароксетин (інгібітор CYP1A2) та флуконазол (сильний інгібітор CYP2C9) не порушують фармакокінетику агомелатину. Було показано, що естрогени, помірні інгібітори CYP1A2 посилюють дію агомелатину. Доки терапевтична концентрація препарату зберігається в рамках звичайного розкиду показників фармакокінетики, корекції його дози не потрібно. Куріння посилює дію CYP1А2, але, як було показано, лише трохи зменшує тривалість дії агомелатину. Тому курці не мають потреби коригувати дозу. Імовірність дії агомелатину на інші лікарські препарати Агомелатин не індукує та не інгібує ізоферменти CYP450 і тому не впливає на дію ЛЗ, метаболізм яких пов'язаний із цими ізоферментами. У здорових добровольців агомелатин не змінював фармакокінетику теофіліну (CYP1А2). Агомелатин не змінює вільну концентрацію препаратів, які значною мірою пов'язуються з білками плазми та, вони, своєю чергою, не впливають на концентрацію агомелатину. Між лоразепамом та агомелатином немає фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії. Між препаратами літію та агомелатином немає фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії. Відсутні дані про застосування агомелатину одночасно з електросудомною терапією. Оскільки в дослідах на тваринах агомелатин не виявляв властивостей, що схиляють до судом, небажані наслідки електросудомної терапії при їх спільному застосуванні видаються малоймовірними.Спосіб застосування та дозиПризначають "Вальдоксан" у розрахунку 25 мг на добу (1 таблетка), приймати слід увечері. Лікар може індивідуально призначати дозу 50 мг для щоденного прийому.ПередозуванняУ дослідженнях на здорових добровольцях показано, що при внутрішньому прийомі агомелатин добре переноситься в дозі до 800 мг на добу. Випадки передозування агомелатину поодинокі. За час клінічних випробувань повідомлялося про прийом дози до 300 та до 375 мг на добу у поєднанні з іншими психотропними засобами. У всіх цих випадках не повідомлялося про будь-які ознаки або симптоми передозування. У разі передозування специфічні антидоти для агомелатину не відомі. Показано проведення симптоматичної терапії та звичайний для таких випадків моніторинг у спеціалізованих відділеннях.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМоніторинг показників функції печінки: Повідомлялося про випадки ураження печінки, включаючи печінкову недостатність (що призводили у виняткових випадках до летального результату або вимагали трансплантації печінки у пацієнтів з раніше наявними факторами ризику ураження печінки), підвищення рівня печінкових ферментів більш ніж у 10 разів щодо верхньої межі норми, гепатит та жовту пацієнтів, які брали Вальдоксан®, у післяреєстраційний період. Більшість цих порушень виникало у перші місяці лікування. Характер ураження печінки є головним чином гепатоцелюлярним. Як правило, після припинення терапії рівні трансаміназ поверталися до нормальних значень. Слід виявляти обережність перед початком лікування та вести ретельне спостереження у процесі лікування для всіх пацієнтів,особливо мають фактори ризику розвитку захворювань печінки або які отримують супутню терапію препаратами, які можуть спричинити ураження печінки. До початку терапії Лікування препаратом Вальдоксан® повинно бути призначене тільки після ретельної оцінки співвідношення очікуваної користі до можливого ризику у пацієнтів з факторами ризику розвитку порушень функції печінки, такими як ожиріння/надлишкова маса тіла/неалкогольний жировий гепатоз, діабет, зловживання алкоголем та прийом препаратів, здатних викликати функції печінки. Перед початком терапії функціональні печінкові проби повинні бути проведені у всіх пацієнтів, і терапія не може бути розпочата, якщо рівень печінкових ферментів AЛT та/або ACT більш ніж у 3 рази перевищує верхню межу норми. Слід бути обережним при призначенні препарату Вальдоксан® пацієнтам з початково підвищеною активністю трансаміназ (вище верхньої межі норми, але не більше ніж у 3 рази відносно верхньої межі норми). Періодичність проведення функціональних печінкових проб До початку терапії, і далі: приблизно через 3 тижні, приблизно через 6 тижнів (закінчення купирующего періоду терапії), приблизно через 12 і 24 тижні (закінчення підтримуючого періоду терапії) надалі - відповідно до клінічної ситуації. При збільшенні дози слід контролювати функцію печінки з такою самою частотою, як і на початку терапії. При підвищенні активності трансаміназ у сироватці крові слід провести повторне дослідження протягом 48 годин. У процесі лікування Лікування препаратом Вальдоксан слід негайно припинити у випадку: появи симптомів та ознак можливого порушення функції печінки (таких як темна сеча, знебарвлений стілець, жовтизна шкіри/очей, біль у правій верхній частині живота, нещодавно з'явилася постійна та незрозуміла стомлюваність); підвищення рівня трансаміназ більш ніж утричі, але порівняно з верхньою межею норми. Після відміни терапії препаратом Вальдоксан слід регулярно проводити функціональні печінкові проби до нормалізації рівня трансаміназ. Пацієнти похилого віку Ефективність застосування препарату у пацієнтів похилого віку (віком 75 років і старше) не встановлена. У зв'язку з цим, Вальдоксан не слід призначати пацієнтам цієї вікової групи. Пацієнти похилого віку з деменцією Не слід призначати Вальдоксан для лікування великих депресивних епізодів у літніх пацієнтів з деменцією (через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування препарату у даної групи пацієнтів). Пацієнти з нирковою недостатністю У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю значних змін фармакокінетичних параметрів не відзначалося. Проте досвід застосування препарату Вальдоксан® при великих депресивних епізодах у пацієнтів із середнім та тяжким ступенем ниркової недостатності обмежений. При призначенні препарату Вальдоксан® таким пацієнтам слід бути обережними. Біполярні розлади/манія/гіпоманія Слід бути обережними при застосуванні препарату Вальдоксан® у пацієнтів з біполярними розладами, маніакальними або гіпоманіакальними епізодами в анамнезі. З появою симптомів манії слід припинити прийом препарату. Суїцид/суїцидальна поведінка При депресивному стані підвищений ризик суїцидальних думок, самоушкоджень та суїциду (подій, пов'язаних із суїцидом). Ризик зберігається до чіткої ремісії. Пацієнти повинні бути під медичним наглядом аж до поліпшення стану (після початку терапії може пройти кілька тижнів, перш ніж стан покращиться). Клінічний досвід свідчить, що ризик суїциду може збільшуватися на ранніх етапах ремісії. Пацієнти, в анамнезі яких були події, пов'язані із суїцидом, а також пацієнти, які мали суїцидальні наміри до початку терапії, відносяться до групи ризику і під час проведення терапії повинні перебувати під пильним медичним наглядом. Результати мета-аналізу клінічних досліджень антидепресантів у пацієнтів із психічними розладами свідчать про підвищений ризик суїцидальної поведінки у пацієнтів віком до 25 років на фоні прийому антидепресантів у порівнянні з плацебо. У період лікування пацієнти, що особливо відносяться до групи ризику, повинні перебувати під пильним медичним наглядом, особливо на початку терапії та при зміні дози препарату. Пацієнти (і особи, які здійснюють догляд за ними) повинні бути поінформовані про необхідність негайного звернення до лікаря при погіршенні стану, суїцидальної та незвичайної поведінки, а також при появі суїцидальних думок. Спільне застосування з інгібіторами ізоферменту CYPIA2 Слід бути обережними при одночасному застосуванні агомелатину з помірними інгібіторами ізоферменту CYP1A2 (такими як пропранолол, еноксацин) через можливість підвищення концентрації агомелатину. Пацієнти з непереносимістю лактози Не слід застосовувати препарат у пацієнтів з непереносимістю лактози: лактазною недостатністю, галактоземією та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень щодо вивчення впливу препарату Вальдоксан® на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не проводилося. Слід пам'ятати про те, що запаморочення та сонливість – часті побічні ефекти агомелатину.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему