Ирбитский ХФЗ Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бендазол 20 мг, метамізол натрію 250 мг, папаверину гідрохлорид 20 мг, фенобарбітал 20 мг. 10 шт. - Упакування безячейкові контурні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим кольором.Фармакотерапевтична групаВазодилатуючу, аналгетичну, спазмолітичну та седативну дію. Зменшуючи загальний периферичний опір, діючи на артеріоли, препарат знижує артеріальний тиск, покращує колатеральний кровообіг, збільшує доставку кисню до серця. Метамізол натрію має знеболювальну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію. Комбінація спазмолітиків (бендазол та папаверину гідрохлориду) з метамізолом натрію посилює знеболювальну дію останнього при головному болі, мігрені. Наявність у препараті фенобарбіталу сприяє прояву седативного ефекту та посиленню дії інших компонентів.Клінічна фармакологіяСпазмоанальгетик.Показання до застосуванняБольовий синдром, пов'язаний зі спазмом периферичних артерій, гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту, судин головного мозку; артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, виражена ниркова/печінкова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові, тахіаритмія, тяжка стенокардія, декомпенсована ХСН, закритокутова глаукома, гіперплазія передміхурової залози, кишкова непрохідність, вагітність .Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 8 років.Побічна діяАлергічні реакції, сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій, нудота, запор, зниження артеріального тиску, лейкопенія, агранулоцитоз, порушення функції печінки/нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює гіпотензивну дію нітратів, БМКК, бета-адреноблокаторів, гангліоблокаторів, діуретиків (в т.ч. фуросеміду, гіпотіазиду), міотропних спазмолітиків. Взаємне посилення ризику розвитку побічних ефектів при одночасному застосуванні з наркотичними анальгетиками. Адсорбенти, що в'яжуть, обволікають ЛЗ, знижують всмоктування препарату в ШКТ.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 2-3 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому (більше 7 днів) застосуванні необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 40 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.ФармакокінетикаВсмоктування. При прийомі внутрішньо аторвастатин швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті (ШКТ), ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) у плазмі крові становить 1-2 год. Абсолютна біодоступність аторвастатину становить близько 12%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена, пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та ефектом "первинного проходження" через печінку. Одночасний прийом їжі дещо знижує швидкість і тривалість абсорбції аторвастатину (на 25% та 9% відповідно), про що свідчать результати визначення максимальної концентрації (Сmах) аторвастатину та площі під кривою "концентрація - час" (AUC), проте зниження Хс-ЛПНГ подібне з таким при застосуванні аторвастатину натще. Розподіл. Середній обсяг розподілу (Vd) становить близько 381 л, зв'язування з білками плазми не менше 98%. Аторвастатин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ). Метаболізм. Метаболізується переважно у печінці під дією ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450 з утворенням фармакологічно активних метаболітів: орто- та парагідроксильованих похідних, продуктів бета-окислення. Метаболіти обумовлюють приблизно 70% інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази. Інгібуюча активність зберігається протягом 20-30 год. Виведення. Аторвастатин виводиться в основному з жовчю, що не піддається вираженій кишковопечінковій рециркуляції. Період напіввиведення (Т1/2) – близько 14 год. Після прийому внутрішньо у сечі виявляється менше 2% дози цього лікарського препарату. Спеціальні групи пацієнтів. Підлога. Концентрація аторвастатину та його активних метаболітів у жінок відрізняється від такої у чоловіків. У жінок Смах вище на 20%, а AUC - нижче на 10%, ніж у чоловіків. Ці відмінності є клінічно значущими і вимагають корекції дози. Пацієнти похилого віку. Смах та AUC препарату у літніх пацієнтів (старше 65 років) на 40% і 30% (відповідно) вище, ніж у дорослих пацієнтів молодого віку, що не потребує корекції дози, оскільки результати гіполіпідемічної терапії можна порівняти з такими у дорослих пацієнтів молодого віку. Діти. Дослідження фармакокінетики аторвастатину в дітей віком не проводилося. Генетичний поліморфізм. Печінкове захоплення всіх інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, включаючи аторвастатин, відбувається за участю транспортера ОАТР1В1. У пацієнтів з генетичним поліморфізмом SLC01B1 є ризик підвищення експозиції (AUC) аторвастатину, що може призвести до підвищення ризику розвитку рабдоміолізу. Поліморфізм гена, що кодує ОАТР1В1 (SLC01B1 с.521СС) пов'язаний із підвищенням AUC аторвастатину у 2,4 рази порівняно з пацієнтами без такої генотипічної зміни (с.521TT). Порушення захоплення аторвастатину печінкою, пов'язане з генетичними порушеннями, також може спостерігатись у таких пацієнтів. Можливі наслідки щодо ефективності невідомі. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках: Недостатність функції нирок. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Недостатність функції печінки. Концентрація аторвастатину значно підвищується (Сmах приблизно в 16 разів, AUC в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю).ФармакодинамікаСелективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензим А (ГМГ-КоА) редуктази - ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарилкоензим А в мевалонову кислоту, що є попередником стероїдів, включаючи холестерин. Пригнічення аторвастатином синтезу холестерину (Хс) призводить до підвищеної реактивності рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) у печінці та позапечінкових тканинах. Ці рецептори зв'язують частинки ЛПНЩ і видаляють їх із плазми крові, що призводить до зниження концентрації холестерину ЛПНЩ (Хс-ЛПНЩ) у крові. Антисклеротичний ефект препарату проявляється впливом аторвастатину на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелій залежне розширення кровоносних судин. Аторвастатин знижує концентрацію загального холестерину, Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, тригліцеридів (ТГ), викликає підвищення концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ) та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Як правило, терапевтичний ефект аторвастатину розвивається через 2 тижні після початку прийому препарату, а максимальний ефект досягається через 4 тижні. Достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень (зокрема смерть від інфаркту міокарда) на 16%; ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда – на 26%.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат із групи статинів.ІнструкціяПрепарат приймають внутрішньо, незалежно від часу їди. Аторвастатин приймають одноразово в будь-який час доби, але в один і той же час щодня.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до аторвастатину або до будь-якого іншого компонента препарату; захворювання печінки в активній фазі (в т.ч. хронічний активний гепатит, хронічний алкогольний гепатит); підвищення активності "печінкових" трансаміназ неясного генезу більш ніж утричі порівняно з верхньою межею норми; одночасне застосування з фузидовою кислотою; застосування у жінок дітородного віку, які не використовують адекватні методи контрацепції; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлена); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю слід призначати при тяжких порушеннях водно-електролітного балансу, ендокринних та метаболічних порушеннях, цукровому діабеті, зловживанні алкоголем, захворюваннях печінки в анамнезі, артеріальній гіпотензії, тяжких гострих інфекціях, неконтрольованих судомах, порушеннях мозкових кровообігів, про порушення мозкового кровообігу, про порушення мозку; Слід бути обережним у пацієнтів з наявністю факторів ризику розвитку рабдоміолізу (порушення функції нирок, гіпотиреоз, спадкові м'язові порушення у пацієнта в анамнезі або в сімейному анамнезі, вже перенесений токсичний вплив інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) або фібратів. печінки в анамнезі та/або пацієнти, які вживають алкоголь у значних кількостях, вік старше 70 років, ситуації, в яких очікується підвищення концентрації аторвастатину в плазмі, такі як взаємодії з іншими лікарськими засобами.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний дітям віком до 18 років. Не застосовувати під час вагітності.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): Дуже часто > 1/10 Часто від > 1/100 до > 1/10 Нечасто від > 1/1000 до > 1/100 Рідко від > 1/1000 1000 Дуже рідко до > 1/10000, включаючи окремі повідомлення Частота невідома - не може бути підрахована за наявними даними. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: часто – алергічні реакції; дуже рідко – ангіоневротичний набряк; Анафілактичний шок. З боку нервової системи: часто – головний біль; Нечасто - запаморочення, парестезія, гіпестезія, амнезія, порушення смакових відчуттів, безсоння, "кошмарні" сновидіння; рідко – периферична нейропатія; Частота невідома – депресія. З боку органу зору: нечасто – зниження чіткості зору; Рідко – порушення зорового сприйняття. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – "шум" у вухах; Дуже рідко – втрата слуху. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – назофарингіт, носова кровотеча, біль у глотково-гортанній ділянці; Частота невідома – інтерстиційне захворювання легень. З боку травного тракту: часто – нудота, метеоризм, запор, диспепсія, діарея; Нечасто – відрижка, блювання, біль у животі, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – холестаз; дуже рідко – печінкова недостатність, холестатична жовтяниця. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - алопеція, висипання на шкірі, свербіж шкіри, кропив'янка; рідко – бульозний дерматит, мультиформна еритема; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – міалгія, артралгія, біль у кінцівках, м'язовий спазм, біль у спині, “припухлість” суглобів; нечасто – біль у шиї, м'язова слабкість; рідко – міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендинопатія, ускладнена розривом сухожилля; частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку репродуктивної системи: дуже рідко – гінекомастія; частота невідома – імпотенція. Лабораторні показники: часто – гіперглікемія, підвищення активності КФК у сироватці крові; нечасто - лейкоцитурія, гіпоглікемія, підвищення активності "печінкових" трансаміназ. При застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів), у тому числі і аторвастатину, спостерігалися випадки підвищення глікозильованого гемоглобіну. Інші: нечасто – астенія, слабкість, біль у грудях, периферичні набряки, підвищення температури тіла, вторинна ниркова недостатність, підвищена стомлюваність, збільшення маси тіла, анорексія; дуже рідко – цукровий діабет. При застосуванні аторвастатину може спостерігатися підвищення активності КФК та ​​амінотрансфераз. Це підвищення, як правило, невелике та не має клінічного значення. Однак рекомендується контролювати рівень активності "печінкових" ферментів перед початком лікування, через 6 тижнів, 12 тижнів після початку застосування препарату та після збільшення дози, а також періодично протягом усього періоду застосування. Якщо відзначається трикратне підвищення активності ACT та/або АЛТ у порівнянні з верхньою межею норми, лікування препаратом має бути припинено. Підвищення сироваткової активності амінотрансфераз залежить від дози препарату та є оборотним у всіх пацієнтів. Можливо, перевищення верхньої межі норми активності КФК приблизно 10 раз. На фоні прийому препарату можлива міалгія. Діагноз міопатії (біль у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК) ймовірний у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. При лікуванні препаратом аторвастатин, як і при застосуванні інших статинів, рідко, але можливий розвиток рабдоміолізу, що призводить до гострої ниркової недостатності, зумовленої міоглобінурією. Ризик цього ускладнення зростає при одночасному прийомі з аторвастатином одного або декількох з наступних лікарських препаратів: фібратів, нікотинової кислоти в ліпідзнижувальних дозах (більше 1 г на добу), циклоспорину (добова доза аторвастатину не повинна перевищувати 10 мг), нефазадону , кларитроміцин, квінупрістін/далфопристин), протигрибкових засобів із групи азолів (флуконазол, ітраконазол, кетоконазол), інгібіторів ВІЛ-протеаз (індинавір, ритонавір).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні аторвастатину з циклоспорином, інгібіторами ВІЛ-протеази (індинавір, ритонавір), антибіотиками (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/дальфопристин), протигрибковими препаратами з групи азолів (флуконазол, ітраконоз дилтіаземом концентрація аторвастатину в плазмі збільшується, що підвищує ризик розвитку міопатії з рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю. При одночасному прийомі внутрішньо Аторвастатину та суспензії, що містить магнію гідроксид та алюмінію гідроксид, концентрація аторвастатину в плазмі крові зменшувалася приблизно на 35%, проте ступінь зменшення рівня Хс-ЛПНЩ при цьому не змінювалась. При одночасному застосуванні Аторвастатин не впливає на фармакокінетику антипірину (феназону), тому взаємодія з іншими засобами, що метаболізуються тими самими ізоферментами системи цитохрому Р450, не очікується. При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижується приблизно на 25%. Однак гіполіпідемічний ефект комбінації Аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо. При повторному прийомі дигоксину та Аторвастатину в дозі 10 мг Css дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з Аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. При застосуванні цієї комбінації слід контролювати стан пацієнтів. При одночасному застосуванні Аторвастатину та еритроміцину (500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу), що інгібують ізофермент CYP3А4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові. При одночасному застосуванні Аторвастатину (10 мг 1 раз на добу) та азитроміцину (500 мг 1 раз на добу) концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася. Аторвастатин не впливав на клінічно значущий вплив на концентрацію терфенадину в плазмі, який метаболізується головним чином за участю CYP3А4; у зв'язку з цим є малоймовірним, що Аторвастатин здатний суттєво вплинути на фармакокінетичні параметри інших субстратів ізоферменту CYP3А4. При одночасному застосуванні Аторвастатину та контрацептиву для прийому внутрішньо, що містить норетиндрон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетиндрону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20% відповідно. Цей ефект слід враховувати при виборі перорального контрацептиву для жінки, яка отримує Аторвастатин. Одночасне застосування з лікарськими засобами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів (в т.ч. із циметидином, кетоконазолом, спіронолактоном), збільшує ризик зниження ендогенних стероїдних гормонів (при цих комбінаціях потрібна обережність). При вивченні взаємодії Аторвастатину з варфарином та циметидином ознак клінічно значущої взаємодії не виявлено. При одночасному застосуванні Аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Не зазначено клінічно значущої небажаної взаємодії Аторвастатину та антигіпертензивних засобів. Одночасне застосування Аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори CYP3А4 (грейпфрутовий сік), супроводжувалося збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові, тому слід уникати вживання цього соку. Одночасне застосування Аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3А4 (ефавіренз, рифампіцин) призводить до зменшення концентрації аторвастатину в плазмі крові.Спосіб застосування та дозиДозу підбирають з урахуванням вихідних рівнів ХС-ЛПНГ, цілі терапії та індивідуального ефекту. На початку лікування та/або під час підвищення дози Аторвастатину необхідно кожні 2-4 тижні контролювати рівні ліпідів у плазмі та відповідним чином коригувати дозу. Початкова доза становить у середньому 10 мг 1 раз/сут і надалі варіює від 10 мг до 80 мг 1 раз/сут. При одночасному застосуванні з циклоспорином добова доза Аторвастатину не повинна перевищувати 10 мг. При первинній гіперхолестеринемії та змішаній гіперліпідемії при підвищенні сироваткового рівня ТГ (тип IV за Фредріксоном), а також при дисбеталіпопротеїнемії (тип III за Фредріксоном) у більшості випадків достатньо призначення препарату в дозі 10 мг 1 раз на добу. Істотний терапевтичний ефект спостерігається зазвичай через 2 тижні, максимальний терапевтичний ефект зазвичай спостерігається через 4 тижні. При тривалому лікуванні цей ефект зберігається. При гомозиготній сімейній гіперхолестеринемії препарат призначають у дозі 80 мг (4 таб. по 20 мг) 1 раз на добу. У пацієнтів з нирковою недостатністю та захворюваннями нирок концентрація аторвастатину в плазмі крові не змінюється, ступінь зниження вмісту ХС-ЛПНЩ зберігається, тому зміна дози препарату не потрібна. При печінковій недостатності дозу слід зменшити. При застосуванні препарату у пацієнтів похилого віку відмінностей у безпеці, ефективності або досягненні цілей гіполіпідемічної терапії порівняно із загальною популяцією не спостерігалося.ПередозуванняВипадки передозування не описані. Специфічного антидоту для лікування передозування препаратом аторвастатин - ні. У разі передозування необхідні такі спільні заходи: моніторинг та підтримання життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних препаратів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але тяжкий побічний ефект) препарат слід негайно відмінити. Показано введення діуретика та розчину натрію гідрокарбонату. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібне внутрішньовенне введення розчину хлориду кальцію або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, використання калійобмінних смол. Оскільки аторвастатин значною мірою пов'язується з білками крові, гемодіаліз є малоефективним способом видалення цієї речовини з організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом аторвастатин пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку необхідно дотримуватись протягом усього періоду лікування. Перед початком терапії слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів із ожирінням, а також терапією основного захворювання. При застосуванні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку пацієнт повинен дотримуватись протягом усього періоду терапії.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацикловір - 420,0 мг (у перерахунку на безводну речовину - 400,0 мг); Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 43,12 мг, повідон К-25 – 7,88 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 25,0 мг, магнію стеарат – 4,0 мг. Пігулки, 400 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 20 таблеток у банку з поліетилену низького тиску, закупорену кришкою з ущільнюючим елементом і полімерним компенсатором. 1, 2, 3,4 або 5 контурних осередкових упаковок або 1 банку з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні форми таблетки, білого або майже білого кольору, з двосторонньою фаскою та ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Ацикловір лише частково абсорбується із кишечника. Після прийому 200 мг ацикловіру кожні 4 години середня максимальна рівноважна концентрація у плазмі (Cssmax) становила 3,1 мкМ (0,7 мкг/мл), а середня рівноважна мінімальна концентрація у плазмі (Cssmin) була 1,8 мкМ (0,4 мкг/мл). При прийомі 400 мг та 800 мг ацикловіру кожні 4 години Cssmax становила 5,3 мкМ (1,2 мкг/мл) та 8 мкМ (1,8 мкг/мл) відповідно, a Cssmin 2,7 мкМ (0,6 мкг/ мл) та 4 мкМ (0,9 мкг/мл), відповідно. Розподіл Концентрація ацикловіру в спинномозковій рідині становить приблизно 50% його концентрації в плазмі крові. З білками плазми ацикловір зв'язується в незначній мірі (9-33%), тому лікарські взаємодії внаслідок витіснення з ділянок зв'язування з білками плазми малоймовірні. Виведення У дорослих після прийому ацикловіру внутрішньо період напіввиведення з плазми становить близько 3 год. Більшість препарату виводиться нирками у незмінному вигляді. Нирковий кліренс ацикловіру значно перевищує кліренс креатиніну, що свідчить про виведення ацикловіру за допомогою клубочкової фільтрації, а й канальцевої секреції. Основним метаболітом ацикловіру є 9-карбоксиметокси-метилгуанін, на частку якого в сечі припадає близько 10-15% введеної дози препарату. При призначенні ацикловіру через 1 годину після прийому 1 г пробенециду період напіввиведення ацикловіру та AUC (площа під фармакокінетичною кривою "концентрація - час") збільшувалися на 18 і 40%, відповідно. Особливі групи пацієнтів У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю період напіввиведення ацикловіру становив у середньому 19,5 год. При проведенні гемодіалізу середній період напіввиведення ацикловіру становив 5,7 год. Концентрація ацикловіру у плазмі під час діалізу знижувалася приблизно на 60%. У пацієнтів похилого віку кліренс ацикловіру з віком знижується паралельно зі зниженням кліренсу креатиніну, проте період напіввиведення ацикловіру змінюється незначно. При одночасному введенні ацикловіру та зидовудину ВІЛ-інфікованим пацієнтам фармакокінетичні характеристики обох препаратів практично не змінювалися.ФармакодинамікаМеханізм дії Ацикловір - це синтетичний аналог пуринового нуклеозиду, який має здатність інгібувати in vitro та in vivo віруси герпесу людини, включаючи вірус простого герпесу (ВПГ) 1-го та 2-го типів, вірус вітряної віспи та оперізувального герпесу (варіцелла-зостер zoster virus (ВЗВ), вірус Епштейна-Барр (ЕБВ) і цитомегаловірус (ЦМВ). . Інгібуюча дія ацикловіру на віруси герпесу (ВПГ-1, ВПГ-2, ВЗВ, ЕБВ, ЦМВ) має високовиборчий характер. Ацикловір не є субстратом для ферменту тимідинкінази неінфікованих клітин, тому ацикловір малотоксичний для клітин ссавців. Тімідинкіназа клітин, інфікованих вірусами ВПГ, ВЗВ, ЕБВ і ЦМВ, перетворює ацикловір на ацикловіру монофосфат - аналог нуклеозиду, який потім послідовно перетворюється на дифосфат і трифосфат під дією клітинних ферментів. Включення ацикловіру трифосфату в ланцюжок вірусної ДНК та подальший обрив ланцюга блокують подальшу реплікацію вірусної ДНК. У пацієнтів з вираженим імунодефіцитом тривалі або повторні курси терапії ацикловіром можуть призводити до появи резистентних штамів, тому подальше лікування ацикловіром може бути неефективним. У більшості виділених штамів зі зниженою чутливістю до ацикловіру відзначалося відносно низький вміст вірусної тимідинкінази, порушення структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вплив акцикловіру на штами вірусу простого герпесу (ВПГ) in vitro також може призводити до утворення менш чутливих до нього штамів. Не встановлена ​​кореляція між чутливістю штамів ВПГ до ацикловіру in vitro та клінічною ефективністю препарату.Показання до застосуванняЛікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом простого герпесу, включаючи первинний та рецидивуючий генітальний герпес. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом. Профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із імунодефіцитом. Лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу (раніше лікування оперізувального герпесу ацикловіром має аналгетичний ефект і може знизити частоту виникнення постгерпетичної невралгії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацикловіру або валацикловіру або до будь-якого іншого компонента препарату. Дитячий вік до 3-х років. З обережністю: Вагітність, період грудного вигодовування, літній вік, ниркова недостатність, дегідратація, одночасне застосування з іншими нефротоксичними препаратами.Вагітність та лактаціяФертильність Немає даних про вплив ацикловіру на жіночу фертильність. У дослідженні за участю 20 пацієнтів чоловічої статі з нормальною кількістю сперматозоїдів було встановлено, що застосування ацикловіру внутрішньо дозою до 1 г на добу протягом 6 місяців не мало клінічно значущого впливу на кількість, рухливість або морфологію сперматозоїдів. Вагітність У постреєстраційному реєстрі вагітностей при лікуванні ацикловіром зібрані дані про результати вагітності у жінок, які приймали ацикловір у різних лікарських формах. При аналізі даних реєстру не було відзначено збільшення кількості вроджених дефектів у новонароджених, матері яких приймали ацикловір під час вагітності порівняно із загальною популяцією. Виявлені вроджені дефекти не відрізнялися одноманітністю чи закономірністю, що дозволяють припустити загальну причину виникнення. Однак слід дотримуватися обережності при призначенні ацикловіру жінкам у період вагітності та оцінювати передбачувану користь для матері та можливий ризик для плода. Період грудного вигодовування Після прийому ацикловіру внутрішньо у дозі 200 мг 5 разів на добу ацикловір визначається у грудному молоці у концентрації, що становить від 60 до 410% плазмової концентрації. При таких концентраціях у грудному молоці діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, можуть отримувати ацикловір у дозі 0,3 мг/кг/добу. Враховуючи це, слід дотримуватися обережності при призначенні препарату жінкам, що годують.Побічна діяНаведені нижче категорії частоти небажаних реакцій є оцінними. Більшість небажаних реакцій необхідні дані визначення частоти встречаемости відсутні. Крім того, частота небажаних реакцій може варіювати в залежності від показання. Небажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до частоти народження, яка визначається наступним чином: дуже часто (>1/10), часто (>1/100 і 1/1000 і 1/10000 і Частота народження небажаних реакцій: Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Дуже рідко: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: Рідко: анафілаксія. Порушення з боку нервової системи та психічного статусу: Часто: головний біль, запаморочення. Дуже рідко: збудження, сплутаність свідомості, тремор, атаксія, дизартрія, галюцинації, психотичні симптоми, судоми, сонливість, енцефалопатія, кома. Зазвичай ці побічні ефекти спостерігалися у пацієнтів з нирковою недостатністю або за наявності інших провокуючих факторів і були переважно оборотними. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Рідко: задишка. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Часто: нудота, блювання, діарея, біль у животі. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Рідко: оборотне підвищення концентрації білірубіну та "печінкових" ферментів у крові. Дуже рідко: гепатит, жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Часто: свербіж, висип, у тому числі фотосенсибілізація. Нечасто: кропив'янка, швидке дифузне випадання волосся. Оскільки швидке дифузне випадання волосся спостерігається при різних захворюваннях та при терапії багатьма лікарськими засобами, зв'язок його з прийомом ацикловіру не встановлено. Рідко: ангіоневротичний набряк. Дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз, мультиформна ексудативна еритема. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Рідко: підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові. Дуже рідко: гостра ниркова недостатність, ниркова колька. Ниркова колька може бути пов'язана з нирковою недостатністю та кристалурією. Загальні розлади та порушення у місці введення: Часто: стомлюваність, пропасниця.Взаємодія з лікарськими засобамиЖодних клінічно значущих взаємодій при застосуванні ацикловіру не відзначалося. Ацикловір виводиться у незмінному вигляді із сечею шляхом активної канальцевої секреції. Усі препарати з аналогічним шляхом виведення можуть збільшувати плазмову концентрацію ацикловіру. Пробенецид та циметидин збільшують показник AUC (площа під кривою "концентрація-час") ацикловіру та знижують його нирковий кліренс. Відзначалося збільшення показника AUC у плазмі крові для ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу, імунодепресанту, що застосовується у трансплантології, при одночасному застосуванні обох препаратів. Однак корекція дози не потрібна внаслідок широкого терапевтичного індексу ацикловіру. Ацикловір підвищує AUC теофіліну приблизно на 50% при одночасному прийомі. Рекомендується вимірювати плазмові концентрації теофіліну при одночасному призначенні ацикловіру.Спосіб застосування та дозиАцикловір, таблетки, можна застосовувати під час їжі, оскільки їда не порушує значною мірою його абсорбцію. Таблетки слід запивати повною склянкою води. Застосування у дорослих Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу Для лікування інфекцій, викликаних вірусом простого герпесу, доза препарату, що рекомендується, становить 200 мг 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Курс лікування становить 5 днів, але може бути продовжений при тяжких первинних інфекціях. У разі вираженого імунодефіциту (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза препарату може бути збільшена до 400 мг. Як альтернатива може бути розглянута можливість застосування ацикловіру в лікарській формі - ліофілізат для приготування розчину для інфузій. Лікування необхідно розпочинати якомога раніше після виникнення інфекції; при рецидивах препарат рекомендується призначати вже у продромальному періоді або з появою перших елементів висипу. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом Для профілактики рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом рекомендована доза препарату становить 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин). Багатьом пацієнтам підходить зручніша схема терапії 400 мг 2 рази на добу (кожні 12 годин). У ряді випадків виявляються ефективнішими нижчі дози препарату - 200 мг 3 рази на добу (кожні 8 годин) або 200 мг 2 рази на добу (кожні 12 годин). У деяких пацієнтів може загостритися інфекція при прийомі сумарної добової дози 800 мг. Лікування препаратом слід періодично переривати на 6-12 місяців для виявлення можливих змін перебігу захворювання. Профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із імунодефіцитом Для профілактики інфекцій, що викликаються вірусом простого герпесу, у пацієнтів з імунодефіцитом рекомендована доза препарату становить 200 мг 4 рази на добу (кожних 6 годин). У разі вираженого імунодефіциту (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза препарату може бути збільшена до 400 мг. Як альтернатива може бути розглянута можливість застосування ацикловіру в лікарській формі - ліофілізат для приготування розчину для інфузій. Тривалість профілактичного курсу терапії визначається тривалістю періоду, коли існує ризик інфікування. Лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу Для лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу рекомендована доза препарату становить 800 мг 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Курс лікування становить 7 днів. Лікування оперізувального герпесу слід починати якомога раніше від моменту перших проявів захворювання, тому що в цьому випадку лікування буде більш ефективним. Лікування вітряної віспи у пацієнтів із нормальним імунним статусом слід розпочати протягом 24 годин з моменту появи висипів. У пацієнтів з тяжким імунодефіцитом (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника необхідно розглянути можливість призначення ацикловіру у лікарській формі – ліофілізат для приготування розчину для інфузій. Особливі групи пацієнтів Діти віком від 3 років та старші Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу; профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із імунодефіцитом У віці від 3 років і старше – такі ж дози, як для дорослих. Лікування вітряної віспи У віці від 6 років і старше – 800 мг 4 рази на добу. У віці від 3 до 6 років – 400 мг 4 рази на добу. Точнішу дозу можна визначити з розрахунку 20 мг/кг маси тіла (але не більше 800 мг) 4 рази на добу. Курс лікування становить 5 днів. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом: лікування оперізувального герпесу Дані про режим дозування відсутні. Пацієнти похилого віку Необхідно враховувати ймовірність наявності ниркової недостатності у пацієнтів похилого віку, дози повинні бути скориговані відповідно до ступеня ниркової недостатності. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. Пацієнти з порушенням функції нирок Необхідно бути обережними при призначенні препарату пацієнтам з порушенням функції нирок. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. У пацієнтів з нирковою недостатністю прийом ацикловіру внутрішньо у рекомендованих дозах з метою лікування та профілактики інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, не призводить до кумуляції препарату до концентрацій, що перевищують встановлені безпечні рівні. Однак у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв. дозу препарату рекомендується знижувати до 200 мг 2 рази на добу (кожні 12 годин). При лікуванні вітряної віспи та оперізувального герпесу рекомендовані дози препарату складають: при кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв – 800 мг 2 рази на добу (кожні 12 годин); при кліренсі креатиніну 10-25 мл/хв – 800 мг 3 рази на добу (кожні 8 годин).ПередозуванняСимптоми Ацикловір лише частково абсорбується у шлунково-кишковому тракті. При випадковому одноразовому прийомі ацикловіру у дозі до 20 г токсичні ефекти не зареєстровані. При повторних прийомах внутрішньо протягом декількох днів, у дозах, що перевищують рекомендовані, відзначалися порушення з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання) та нервової системи (головний біль та сплутаність свідомості). Іноді можуть бути такі неврологічні ефекти, як судомні напади, кома. Лікування Симптоматичне. Пацієнти потребують ретельного медичного спостереження з метою виявлення можливих симптомів інтоксикації. Ацикловір виводиться з організму за допомогою гемодіалізу, тому гемодіаліз може бути використаний у лікуванні передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДоступних даних, отриманих з клінічних досліджень, недостатньо, щоб зробити висновок, що застосування ацикловіру знижує ризик захворювання на вітряну віспу у імунокомпетентних пацієнтів. Ризик розвитку ниркової недостатності зростає при одночасному застосуванні з іншими нефротоксичними препаратами. Стан гідратації Пацієнти, які приймають високі дози ацикловіру, повинні отримувати достатню кількість рідини. Пацієнти похилого віку та пацієнти з порушенням функції нирок Оскільки ацикловір виводиться нирками, необхідна корекція дози препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). У пацієнтів похилого віку може спостерігатися порушення функції нирок, тому дана категорія пацієнтів потребує корекції дози. Як літні пацієнти, так і пацієнти з порушенням функції нирок перебувають у групі підвищеного ризику розвитку побічних ефектів з боку нервової системи (зазвичай такі реакції оборотні у відповідь на відміну препарату) і, відповідно, повинні перебувати під пильним медичним наглядом. Пацієнти з вираженим імунодефіцитом Тривалі або повторні курси лікування ацикловіром у пацієнтів з вираженим імунодефіцитом можуть призвести до появи штамів вірусу зі зниженою чутливістю до ацикловіру, які не дадуть відповідь на продовження терапії ацикловіром. Передача інфекції Усім пацієнтам, особливо при наявності клінічних проявів, слід дотримуватися обережності, щоб уникнути потенційної можливості передачі вірусу, а також пацієнтів необхідно інформувати про випадки безсимптомного вірусоносійства. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливу ацикловіру на здатність до керування транспортними засобами чи механізмами не проводилося. Спрогнозувати негативний вплив ацикловіру на ці види діяльності на підставі фармакологічних властивостей діючої речовини не є можливим, але необхідно враховувати профіль побічної дії ацикловіру.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Дозування: 40 мг Фасування: N50 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: ксантинолу нікотинат – 150 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 15,7 мг, крохмаль картопляний – 51,3 мг, кальцію стеарат – 2,3 мг, повідон К17 – 10,7 мг. По 10 або 20 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 10 таблеток у контурне безячейкове пакування з матеріалу пакувального комбінованого на паперовій основі. По 60 пігулок у банку з полімерних матеріалів. 6 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток, або 3 контурні осередкові упаковки по 20 таблеток, або 1 банку з полімерних матеріалів з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону. 900 контурних безосередкових упаковок або 100 банок з рівною кількістю інструкцій з медичного застосування поміщають у групову упаковку (для стаціонарів).Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаВазодилатуючий засіб.ФармакодинамікаПоєднує властивості речовин групи теофіліну та нікотинової кислоти: розширює периферичні судини, покращує колатеральний кровообіг, посилює окисне фосфорилювання та синтез аденозинтрифосфату. Зменшуючи периферичний опір та посилюючи скорочення міокарда, препарат сприяє збільшенню хвилинного об'єму крові. Ксантинолу нікотинат посилює мозковий кровообіг і зменшує наслідки церебральної гіпоксії.Показання до застосуванняЗастосовують у дорослих при облітеруючому атеросклерозі судин нижніх кінцівок, хвороби Рейно, діабетичній ангіопатії, гострому тромбофлебіті поверхневих і глибоких вен і посттромбофлебітичному синдромі, трофічних виразках нижніх кінцівок, пролежнях, мігрені, мігрені.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, гостра серцева недостатність або декомпенсована хронічна серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда, стеноз лівого передсердно-шлуночкового отвору, артеріальна гіпотензія, гранзиторна артеріальна гіпертензія, кровотечі, вагітність (I триместр), гостра стадія глаукому. Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. Дитячий вік віком до 18 років.Вагітність та лактаціяНе застосовувати у І триместрі вагітності. У II та III триместрах вагітності застосовують лише у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Не застосовувати під час годування груддю.Побічна діяЗниження артеріального тиску, слабкість, запаморочення, нудота, діарея, зниження апетиту. гастралгія. При тривалому призначенні у високих дозах – зміна толерантності до глюкози, підвищення активності “печінкових” трансаміназ та лужної фосфтази, гіперурикемія. Може з'явитися відчуття жару, поколювання та почервоніння шкіри верхньої частини тіла, особливо шиї та голови – ці симптоми зазвичай зникають через 10-20 хвилин, не вимагають спеціального лікування та не є протипоказанням для продовження лікування препаратом. Про це необхідно попередити хворого перед початком лікування. Якщо з'являються побічні дії, не зазначені в інструкції, слід інформувати лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід бути обережним при одночасному призначенні ксантинолу нікотинату та гіпотензивних лікарських засобів (можливе різке посилення їх дії). Не застосовувати разом з інгібіторами моноаміноксидази, строфантином.Спосіб застосування та дозиПризначають внутрішньо дорослим, починаючи з 150 мг 3 десь у день; за необхідності дозу збільшують до 300-600 мг 3 десь у день. Таблетки приймають після їди, не розжовуючи. У міру покращення стану хворого дозу знижують до 150 мг 2-3 рази на день. Курс лікування продовжується зазвичай не менше 2-х місяців. При гострих розладах кровопостачання тканин препарат вводять парентерально з одночасним призначенням внутрішньо по 300 мг (2 таблетки) 3 десь у день.ПередозуванняГостре передозування може виявитися артеріальною гіпотензією, болями у животі та блювотою. При передозуванні препарату призначають симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю призначають хворим з лабільним артеріальним тиском, при одночасному призначенні Ксантинолу нікотинату та гіпотензивних засобів. Пацієнтам е імплантованим водієм ритму серця слід призначати нижчі дози препарату. У хворих на цукровий діабет, які приймають Ксантинолу нікотинат, слід частіше, ніж зазвичай, визначати рівень глюкози у крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Великі дози можуть спричинити зниження артеріального тиску та запаморочення: застосовувати з особливою обережністю водіям транспортних засобів.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозировка: 50 мг Фасовка: N10 Форма выпуска: таб. Упаковка: блистер Производитель: Ирбитский ХФЗ Завод-производитель: Ирбитский ХФЗ(Россия) Действующее вещество: Алтея лекарственного травы экстракт. .

Дозировка: 50 мг Фасовка: N50 Форма выпуска: таб. Упаковка: уп. контурн.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: папаверину гідрохлорид 40 мг. В упаковці 10 пігулок.Фармакотерапевтична групаМіотропний спазмолітик. Інгібує ФДЕ, викликає накопичення у клітині цАМФ та зменшує вміст внутрішньоклітинного кальцію. Знижує тонус гладких м'язів внутрішніх органів (ШКТ, дихальної, сечовидільної, статевої системи) та судин. Викликає розширення артерій, сприяє збільшенню кровотоку, зокрема. церебрального. Чинить гіпотензивну дію. У високих дозах знижує збудливість серцевого м'яза та уповільнює внутрішньосерцеву провідність. При застосуванні у середніх терапевтичних дозах дія на ЦНС виражена слабко.ФармакокінетикаБіодоступність становить 54%. Зв'язування з білками плазми – 90%. Добре розподіляється в організмі, проникає крізь гістогематичні бар'єри. Метаболізується у печінці. T1/2; - 0.5-2 год. Можливе збільшення до 24 год. Виводиться нирками як метаболітів. Повністю видаляється з крові при діалізі.Клінічна фармакологіяМіотропний спазмолітик.Показання до застосуванняСпазми гладких м'язів органів черевної порожнини, бронхів, периферичних судин, судин головного мозку, нирок; стенокардія (у складі комбінованої терапії). Як допоміжний засіб для премедикації.Протипоказання до застосуванняAV-блокада, глаукома, тяжка печінкова недостатність, літній вік (ризик розвитку гіпертермії), дитячий вік до 6 місяців, підвищена чутливість до папаверину.Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) безпека та ефективність папаверину не встановлена. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 6 місяців.Побічна діяМожливо: нудота, запори, сонливість, підвищена пітливість, артеріальна гіпотензія, підвищення активності печінкових трансаміназ. При швидкому внутрішньовенному введенні, а також при застосуванні у високих дозах: розвиток AV-блокади, порушень серцевого ритму.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антихолінергічними засобами можливе посилення антихолінергічних ефектів. Вважають, що при одночасному застосуванні з алпростадилом для інтракавернозного введення існує ризик розвитку приапізму. Є повідомлення про зменшення ефективності леводопи за її одночасного застосування. Зменшує гіпотензивний ефект метилдопи.Спосіб застосування та дозиВсередину – по 40-60 мг 3-5 разів на добу. Ректально – по 20-40 мг 2-3 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати при станах після черепно-мозкової травми, при хронічній нирковій недостатності, при недостатності функції надниркових залоз, гіпотиреозі, гіперплазії передміхурової залози, надшлуночковій тахікардії, шокових станах. В/в слід вводити повільно та під контролем лікаря. У період лікування слід виключити вживання алкоголю.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: парацетамол 200 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиСуспензія для прийому внутрішньо для дітей; 2.4%.Фармакотерапевтична групаАналгетик-антипіретик. Має аналгетичну, жарознижувальну і слабку протизапальну дію. Механізм дії пов'язаний з інгібування синтезу простагландинів, переважним впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо парацетамол швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту, переважно в тонкій кишці, в основному шляхом пасивного транспорту. Після одноразового прийому в дозі 500 мг C max ; у плазмі крові досягається через 10-60 хв і становить близько 6 мкг/мл, потім поступово знижується та через 6 год становить 11-12 мкг/мл. Широко розподіляється в тканинах і в основному в рідких середовищах організму, за винятком жирової тканини та спинномозкової рідини. Зв'язування з білками не перевищує 10% і незначно збільшується при передозуванні. Сульфатний та глюкуронідний метаболіти не зв'язуються з білками плазми навіть у відносно високих концентраціях. Парацетамол метаболізується переважно в печінці шляхом кон'югації з глюкуронідом, кон'югації з сульфатом та окиснення за участю змішаних оксидаз печінки та цитохрому P450. Гідроксильований метаболіт з негативною дією - N-ацетил-p-бензохінонімін, який утворюється в дуже невеликих кількостях у печінці та нирках під впливом змішаних оксидаз і зазвичай детоксифікується шляхом зв'язування з глютатіоном, може розжарюватися при передозуванні парацетамолу та викликати пошкодження. У дорослих більша частина парацетамолу зв'язується з глюкуроновою кислотою і меншою мірою - із сірчаною кислотою. Ці кон'юговані метаболіти не мають біологічної активності. У недоношених дітей, новонароджених та на першому році життя переважає сульфатний метаболіт. T1/2; становить 1-3 год. У пацієнтів з цирозом печінки T1/2; дещо більше. Нирковий кліренс парацетамолу становить 5%. Виводиться із сечею головним чином у вигляді глюкуронідних та сульфатних кон'югатів. Менш 5% виводиться у вигляді незміненого парацетамолу.Клінічна фармакологіяАнальгетик-антипіретикПоказання до застосуванняБольовий синдром слабкої та помірної інтенсивності різного генезу (в т.ч. головний біль, мігрень, зубний біль, невралгія, міалгія, альгодисменорея; біль при травмах, опіках). Гарячка при інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняХронічний алкоголізм, підвищена чутливість до парацетамолу.Вагітність та лактаціяПарацетамол проникає крізь плацентарний бар'єр. До цього часу не відзначено негативного впливу парацетамолу на плід у людини. Парацетамол виділяється з грудним молоком: вміст у молоці становить 0,04-0,23% дози, прийнятої матір'ю. При необхідності застосування парацетамолу при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) слід ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода чи дитини. В ;експериментальних дослідженнях ;не встановлено ембріотоксичну, тератогенну та мутагенну дію парацетамолу. Застосування у дітей Застосування можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко - диспептичні явища, при тривалому застосуванні у високих дозах - гепатотоксична дія. З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. Алергічні реакції: рідко - шкірний висип, свербіж, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з індукторами мікросомальних ферментів печінки, засобами, що мають гепатотоксичну дію, виникає ризик посилення гепатотоксичної дії парацетамолу. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами можливе невелике або помірне підвищення протромбінового часу. При одночасному застосуванні з антихолінергічними засобами можливе зменшення всмоктування парацетамолу. При одночасному застосуванні з пероральними контрацептивами прискорюється виведення парацетамолу з організму та можливе зменшення його аналгетичної дії. При одночасному застосуванні з урикозуричними засобами знижується ефективність. При одночасному застосуванні активованого вугілля знижується біодоступність парацетамолу. При одночасному застосуванні з діазепамом можливе зменшення екскреції діазепаму. Є повідомлення про можливість посилення мієлодепресивного ефекту зидовудину при одночасному застосуванні з парацетамолом. Описано випадок тяжкого токсичного ураження печінки. Описано випадки проявів токсичної дії парацетамолу при одночасному застосуванні з ізоніазидом. При одночасному застосуванні з карбамазепіном, фенітоїном, фенобарбіталом, примідоном зменшується ефективність парацетамолу, що зумовлено підвищенням його метаболізму (процесів глюкуронізації та окиснення) та виведення з організму. Описано випадки гепатотоксичності при одночасному застосуванні парацетамолу та фенобарбіталу. При застосуванні колестираміну протягом періоду менше 1 години після прийому парацетамолу можливе зменшення абсорбції останнього. При одночасному застосуванні з ламотриджином помірно збільшується виведення ламотриджину з організму. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення абсорбції парацетамолу та підвищення його концентрації у плазмі крові. При одночасному застосуванні з пробенецидом можливе зменшення кліренсу парацетамолу; з рифампіцином, сульфінпіразоном – можливе підвищення кліренсу парацетамолу внаслідок підвищення його метаболізму у печінці. При одночасному застосуванні з етинілестрадіолом підвищується всмоктування парацетамолу з кишківника.Спосіб застосування та дозиВсередину або ректально у дорослих та підлітків з масою тіла більше 60 кг застосовують у разовій дозі 500 мг, кратність прийому – до 4 разів на добу. Максимальна тривалість лікування – 5-7 днів. Максимальні дози: ;разова - 1 г, добова - 4 г. Разові дози для внутрішнього прийому для дітей віком 6-12 років - 250-500 мг, 1-5 років - 120-250 мг, від 3 місяців до 1 року - 60-120 мг, до 3 місяців - 10 мг/кг. Разові дози при ректальному застосуванні у дітей віком 6-12 років – 250-500 мг, 1-5 років – 125-250 мг. Кратність застосування – 4 рази на добу з інтервалом не менше 4 год. Максимальна тривалість лікування – 3 дні. Максимальна доза: 4 разові дози на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, з доброякісною гіпербілірубінемією, а також у хворих похилого віку. При тривалому застосуванні парацетамолу необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активних речовин: вугілля активованого – 250 мг; Допоміжних речовин: крохмаль картопляний – 47 мг. По 6 або 10 таблеток у контурне безосередкове впакування. 1000 (по 6 таблеток) або 550 (по 10 таблеток) контурних безосередкових упаковок з рівною кількістю інструкцій із застосування поміщають у групову упаковку.Опис лікарської формиПігулки чорного кольору, плоскоциліндричні, з ризиком і фаскою, трохи шорсткі.Фармакотерапевтична групаЕнтеросортуючий засіб.ФармакодинамікаПрепарат має адсорбуючу та неспецифічну детоксикаційну дію. У просвіті шлунково-кишкового тракту вугілля активоване пов'язує та виводить з організму ендогенні та екзогенні токсичні речовини різної природи, у тому числі бактерії та бактеріальні токсини, харчові алергени, лікарські препарати, отрути, алкалоїди, солі важких металів, гази.Показання до застосуванняЗастосовують як детоксикувальний засіб при екзогенних та ендогенних інтоксикаціях різного походження. При комплексному лікуванні харчової токсикоінфекції, сальмонельозу, дизентерії. При отруєннях лікарськими препаратами (психотропними, снодійними, наркотичними засобами та ін.), алкалоїдами, солями важких металів та іншими отрутами. При захворюваннях шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються диспепсією, метеоризмом. При харчовій та лікарській алергії. При гіпербілірубінемії (вірусний гепатит та інші жовтяниці) та гіперазотемії (ниркова недостатність). Для зменшення газоутворення в кишечнику перед ультразвуковим та рентгенологічним дослідженням.Протипоказання до застосуванняЗагострення виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки, неспецифічний виразковий коліт, кровотечі із шлунково-кишкового тракту, атонія кишечника, індивідуальна непереносимість препарату.Побічна діяЗапор, діарея. При тривалому прийомі (більше 14 днів) можливе порушення всмоктування кальцію, вітамінів, поживних речовин. Фарбування калу у темний колір.Взаємодія з лікарськими засобамиАктивоване вугілля знижує ефективність лікарських препаратів, що приймаються внутрішньо одночасно з ним.Спосіб застосування та дозиАктивоване вугілля застосовують внутрішньо у таблетках або після попереднього подрібнення, у вигляді водної суспензії, за годину до їжі та прийому інших лікарських засобів. Необхідну кількість препарату розмішують у 1/2 склянки води. Режим дозування дорослим загалом по 1,0-2,0 г (4-8 таблеток) 3-4 десь у добу, максимальна разова доза для дорослих до 8 р. Дітям препарат призначається в середньому із розрахунку 0,05 г/кг маси тіла 3 рази на добу, максимальна разова доза – 0,2 г/кг маси тіла. Курс лікування при гострих захворюваннях 3-5 днів, при алергії та хронічних захворюваннях – до 14 днів. Повторний курс – через 2 тижні за рекомендацією лікаря. При гострому отруєнні лікування починають із промивання шлунка з використанням суспензії активованого вугілля, потім дають внутрішньо 20-30 г препарату. При метеоризмі призначають внутрішньо по 1-2 г (4-8 таблеток) препарату 3-4 рази на добу. Курс лікування 3-7 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПігулки чорного кольору, плоскоциліндричні, з ризиком і фаскою, трохи шорсткі.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Фармакотерапевтична групаКоронародилатируючий засіб рефлекторної дії.ФармакокінетикаПри під'язиковому прийомі терапевтичний ефект в середньому настає через 5 хвилин, при цьому до 70% вивільняється протягом 3 хвилин.ФармакодинамікаМає заспокійливу дію на центральну нервову систему, а також помірну рефлекторну судинорозширювальну дію, обумовлену подразненням чутливих нервових закінчень. Стимулює вироблення та вивільнення енкефалінів, ендорфінів та інших пептидів, гістаміну, кінінів (за рахунок подразнення рецепторів слизової оболонки), які беруть активну участь у регуляції проникності судин, формуванні больових відчуттів.Показання до застосуванняФункціональні кардіалгії, напади стенокардії ангіоневротичного характеру, легені, нетривалі напади стенокардії при ішемічній хворобі серця, неврозах, істерії, а також як протиблювотний засіб при морській та повітряній хворобі.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, цукровий діабет, порушення толерантності до вуглеводів.Побічна діяПри тривалому прийомі іноді можуть спостерігатися легка нудота, сльозотеча, запаморочення. Ці явища зазвичай відбуваються самостійно.Спосіб застосування та дозиВалідол з глюкозою призначають під язик. Таблетку слід тримати у роті під язиком до повного розчинення. Приймають по 1 таблетці 2-3 десь у день. Добова кратність та тривалість прийому визначається залежно від ефективності лікування. При недостатньо вираженому ефекті або, коли в окремих хворих протягом 5 хвилин після прийому препарату ефект не спостерігається, необхідно звернутися до лікаря для призначення іншої терапії.Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему