Все товары
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: якорців стелиться трави екстракт сухий 250,0 мг (співвідношення сировини та екстракту (35 - 45): 1 + екстрагент - 70 % етанол) (зміст суми фуростанолових сапонінів у перерахунку на протодіосцин не менше 112,5 мг); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (Авіцель рН 101) - 287,0 мг, кремнію діоксид колоїдний - 6,0 мг, повідон (колідон К25) - 30,0 мг, кросповідон (поліплаздон XL) - 40,0 мг, магнію стеарат 5,0 мг, тальк – 12,0 мг; Оболонка: Опадрай (Opadry АМВ brown) [полівініловий спирт (частково гідролізований) – 11,3800 мг, тальк – 5,0000 мг, титану діоксид – 4,0425 МГ, заліза оксид червоний – 3,1250 мг, заліза оксид чорний ,8300 мг, заліза оксид жовтий – 0,0025 мг, лецитин соєвий – 0,5000 мг, камедь ксантанова – 0,1200 мг] – 25,0 мг. По 10 таблеток, покритих плівковою оболонкою, в блістер із ПВХ-плівки та алюмінієвої фольги. По 6 блістерів з інструкцією із застосування в картонну пачку. По 18 блістерів з інструкцією із застосування в картонну пачку, з перегородкою з картону, що розділяє її на дві частини (по 9 блістерів).Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаЗасіб рослинного походження.ФармакокінетикаФармакологічні дослідження люди не проводилися. Якорців стелиться трави екстракт сухий містить комплекс біологічно активних речовин, у зв'язку з чим проведення фармакокінетичних досліджень неможливо.ФармакодинамікаТрібестан - засіб рослинного походження, що отримується за оригінальною технологією з надземної частини рослини якорці стелиться (Tribulus terrestris L.), містить переважно стероїдні сапоніни фуростанолового типу. Чинить загальнотонізуючу дію і стимулює деякі функції статевої системи. У чоловіків відновлює та покращує сексуальне лібідо, подовжує час ерекції. Стимулює сперматогенез, збільшуючи кількість сперматозоїдів та їх рухливість. Механізм дії екстракту якорців, що стелиться, досі невідомий. Передбачається, що переважна речовина протодіосцин метаболізується в організмі до дегідроепіандростерону (DНEA), який сприятливо впливає на імунітет, цілісність клітинної мембрайи, еректильну функцію та метаболізм холестерину. Відомо, що холестерин є вихідною речовиною для синтезу всіх стероїдів, включаючи DНЕА, тестостерону та естрадіолу, чим пояснюється і гіполіпідемічний ефект Трибестану. Інші активні фуростанолові сапоніни, що входять до складу екстракту якорців, що стелиться, ймовірно, модулюють ефект протодіосцину. Трибестан має гіполіпідемічний ефект, причому у пацієнтів з ліпопротеїнемією знижує загальний холестерин та ліпопротеїди низької щільності (ЛПНГ), не впливає на значення сироваткових тригліцеридів та ліпопротеїдів високої щільності.Показання до застосуванняТрибестан застосовують у комплексній терапії при: еректильної дисфункції, зокрема, що супроводжується зниженням лібідо; безпліддя у чоловіків, зумовлене ідіопатичною олігоастенотератозооспермією (зменшення кількості та якості сперматозоїдів у виділеній спермі), оперативним втручанням з приводу варикоцеле (варикозне розширення вен насіннєвого канатика яєчка), імунологічному безплідді; дисліпідемії для зниження рівня загального холестеринуПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до всіх компонентів препарату. Гіперплазія передміхурової залози. Тяжкі серцево-судинні захворювання (інсульт, інфаркт міокарда протягом останнього року або тяжкі, нестабільні та неконтрольовані серцево-судинні захворювання (нестабільна стенокардія, хронічна серцева недостатність із симптомами у спокої, синдром слабкості синусового вузла або такі порушення провідності як синоатріальний блок) ІІ або ІІІ ступеня, брадикардія 180 мкмоль/л). Алергія на арахісовий білок чи сою. Вагітність та період грудного вигодовування. Вік до 18 років.Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосовувати Трібестан при вагітності та в період грудного вигодовування через відсутність клінічних даних, що підтверджують безпеку застосування препарату в ці періоди.Побічна діяМожливі алергічні реакції. Дратуюча дія на слизову оболонку шлунка (нудота). У разі виникнення побічних ефектів, у тому числі не описаних в інструкції, слід звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиТрибестан може посилити дію діуретиків та потенціювати гіпотензивний ефект антигіпертензивних засобів.Спосіб застосування та дозиВсередину після їжі. При еректильній дисфункції та безплідності: по 1-2 таблетки 3 рази на день. Тривалість лікування щонайменше 90 днів. Курс лікування можна повторити за рекомендацією лікаря. При дисліпідемії для зниження рівня загального холестерину: по 2 таблетки 3 рази на день. Курс – не менше 3 місяців. Повторні курси – за рекомендацією лікаря.ПередозуванняНемає повідомлень про випадки передозування Трібестаном. При застосуванні препарату в дозах, що перевищують рекомендовані, можлива поява диспепсичних розладів (нудота, блювання). Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком прийому препарату слід проконсультуватися з лікарем. У разі відсутності ефекту на фоні прийому препарату протягом 1 місяця слід звернутися до лікаря. Для запобігання можливому подразнюванню препарату Трібестан на слизову оболонку шлунка рекомендується приймати препарат після їди. В оболонці лікарського препарату міститься соєвий лецитин. Пацієнтам з алергією на арахісовий білок або сою не можна застосовувати цей препарат через підвищений ризик тяжких алергічних реакцій (включаючи анафілактичний шок). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Трибестан не впливає на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління автотранспортом, робота з механізмами, що рухаються).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: якорців стелиться трави екстракт сухий 250,0 мг (співвідношення сировини та екстракту (35 - 45): 1 + екстрагент - 70 % етанол) (зміст суми фуростанолових сапонінів у перерахунку на протодіосцин не менше 112,5 мг); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (Авіцель рН 101) - 287,0 мг, кремнію діоксид колоїдний - 6,0 мг, повідон (колідон К25) - 30,0 мг, кросповідон (поліплаздон XL) - 40,0 мг, магнію стеарат 5,0 мг, тальк – 12,0 мг; Оболонка: Опадрай (Opadry АМВ brown) [полівініловий спирт (частково гідролізований) – 11,3800 мг, тальк – 5,0000 мг, титану діоксид – 4,0425 МГ, заліза оксид червоний – 3,1250 мг, заліза оксид чорний ,8300 мг, заліза оксид жовтий – 0,0025 мг, лецитин соєвий – 0,5000 мг, камедь ксантанова – 0,1200 мг] – 25,0 мг. По 10 таблеток, покритих плівковою оболонкою, в блістер із ПВХ-плівки та алюмінієвої фольги. По 6 блістерів з інструкцією із застосування в картонну пачку. По 18 блістерів з інструкцією із застосування в картонну пачку, з перегородкою з картону, що розділяє її на дві частини (по 9 блістерів).Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаЗасіб рослинного походження.ФармакокінетикаФармакологічні дослідження люди не проводилися. Якорців стелиться трави екстракт сухий містить комплекс біологічно активних речовин, у зв'язку з чим проведення фармакокінетичних досліджень неможливо.ФармакодинамікаТрібестан - засіб рослинного походження, що отримується за оригінальною технологією з надземної частини рослини якорці стелиться (Tribulus terrestris L.), містить переважно стероїдні сапоніни фуростанолового типу. Чинить загальнотонізуючу дію і стимулює деякі функції статевої системи. У чоловіків відновлює та покращує сексуальне лібідо, подовжує час ерекції. Стимулює сперматогенез, збільшуючи кількість сперматозоїдів та їх рухливість. Механізм дії екстракту якорців, що стелиться, досі невідомий. Передбачається, що переважна речовина протодіосцин метаболізується в організмі до дегідроепіандростерону (DНEA), який сприятливо впливає на імунітет, цілісність клітинної мембрайи, еректильну функцію та метаболізм холестерину. Відомо, що холестерин є вихідною речовиною для синтезу всіх стероїдів, включаючи DНЕА, тестостерону та естрадіолу, чим пояснюється і гіполіпідемічний ефект Трибестану. Інші активні фуростанолові сапоніни, що входять до складу екстракту якорців, що стелиться, ймовірно, модулюють ефект протодіосцину. Трибестан має гіполіпідемічний ефект, причому у пацієнтів з ліпопротеїнемією знижує загальний холестерин та ліпопротеїди низької щільності (ЛПНГ), не впливає на значення сироваткових тригліцеридів та ліпопротеїдів високої щільності.Показання до застосуванняТрибестан застосовують у комплексній терапії при: еректильної дисфункції, зокрема, що супроводжується зниженням лібідо; безпліддя у чоловіків, зумовлене ідіопатичною олігоастенотератозооспермією (зменшення кількості та якості сперматозоїдів у виділеній спермі), оперативним втручанням з приводу варикоцеле (варикозне розширення вен насіннєвого канатика яєчка), імунологічному безплідді; дисліпідемії для зниження рівня загального холестеринуПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до всіх компонентів препарату. Гіперплазія передміхурової залози. Тяжкі серцево-судинні захворювання (інсульт, інфаркт міокарда протягом останнього року або тяжкі, нестабільні та неконтрольовані серцево-судинні захворювання (нестабільна стенокардія, хронічна серцева недостатність із симптомами у спокої, синдром слабкості синусового вузла або такі порушення провідності як синоатріальний блок) ІІ або ІІІ ступеня, брадикардія 180 мкмоль/л). Алергія на арахісовий білок чи сою. Вагітність та період грудного вигодовування. Вік до 18 років.Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосовувати Трібестан при вагітності та в період грудного вигодовування через відсутність клінічних даних, що підтверджують безпеку застосування препарату в ці періоди.Побічна діяМожливі алергічні реакції. Дратуюча дія на слизову оболонку шлунка (нудота). У разі виникнення побічних ефектів, у тому числі не описаних в інструкції, слід звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиТрибестан може посилити дію діуретиків та потенціювати гіпотензивний ефект антигіпертензивних засобів.Спосіб застосування та дозиВсередину після їжі. При еректильній дисфункції та безплідності: по 1-2 таблетки 3 рази на день. Тривалість лікування щонайменше 90 днів. Курс лікування можна повторити за рекомендацією лікаря. При дисліпідемії для зниження рівня загального холестерину: по 2 таблетки 3 рази на день. Курс – не менше 3 місяців. Повторні курси – за рекомендацією лікаря.ПередозуванняНемає повідомлень про випадки передозування Трібестаном. При застосуванні препарату в дозах, що перевищують рекомендовані, можлива поява диспепсичних розладів (нудота, блювання). Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком прийому препарату слід проконсультуватися з лікарем. У разі відсутності ефекту на фоні прийому препарату протягом 1 місяця слід звернутися до лікаря. Для запобігання можливому подразнюванню препарату Трібестан на слизову оболонку шлунка рекомендується приймати препарат після їди. В оболонці лікарського препарату міститься соєвий лецитин. Пацієнтам з алергією на арахісовий білок або сою не можна застосовувати цей препарат через підвищений ризик тяжких алергічних реакцій (включаючи анафілактичний шок). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Трибестан не впливає на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління автотранспортом, робота з механізмами, що рухаються).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 г крему міститься: активні речовини: бетаметазону дипропіонат – 0,643 мг (еквівалентно 0,5 мг бетаметазону), клотримазол – 10 мг, гентаміцину сульфат – в еквіваленті 1,0 мг (1000 МО) гентаміцину допоміжні речовини: вазелін – 150 мг, пропіленгліколь – 100 мг, цетостеариловий спирт – 72 мг, парафін рідкий – 60 мг, макрогола цетостеарат – 22,5 мг, бензиловий спирт – 10 мг, натрію дигідрофосфат дигідрат – 2, ,03 мг, фосфорна кислота або гідроксид натрію до встановлення рН, вода очищена qs до 1,0 г. Опис лікарської формиОднорідний крем м'якої консистенції білого або майже білого кольору, що не містить видимих частинок. ФармакодинамікаКомбінований препарат для зовнішнього застосування.
Склад, форма випуску та упаковка1 г мазі містить: активні речовини: бетаметазону дипропіонат – 0,643 мг (еквівалентно 0,5 мг бетаметазону), клотримазол – 10,0 мг, гентаміцину сульфат – в еквіваленті 1,0 мг (1000 МО); допоміжні речовини: парафін рідкий – 50,0 мг, парафін м'який білий – qs до 1,0 г. Опис лікарської формиОднорідна напівпрозора мазь від білого до світло-жовтого кольору м'якої консистенції, що не містить сторонніх включень. ФармакодинамікаКомбінований препарат для зовнішнього застосування.
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: триметазидину дигідрохлорид 35 мг. Допоміжні речовини: гіпромелоза (метоцел К 4М Premium EP) – 54 мг, целюлоза мікрокристалічна – 118 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 1 мг, магнію стеарат – 1 мг. Склад оболонки: ;гідроксипропілметилцелюлоза (гіпромелоза) - 4.628 мг, тальк - 0.357 мг, титану діоксид - 1.002 мг, макрогол (поліетиленоксид 4000) - 1.002 мг, барвник азорубін (кислотний червоний 2С. В упаковці 60 пігулок.Опис лікарської формиТаблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою; рожевого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаТриметазидин має антиангінальну, антигіпоксичну дію. Безпосередньо впливаючи на кардіоміоцити та нейрони головного мозку, оптимізує їх метаболізм та функцію. Цитопротекторний ефект зумовлений підвищенням енергетичного потенціалу, активацією окисного декарбоксилювання та раціоналізацією споживання кисню (посилення аеробного гліколізу та блокада окиснення жирних кислот). Підтримує скоротливість міокарда, запобігає зниженню внутрішньоклітинного вмісту АТФ та фосфокреатиніну. В умовах ацидозу нормалізує функціонування іонних каналів, перешкоджає накопиченню кальцію та натрію в кардіоміоцитах, нормалізує внутрішньоклітинний вміст іонів калію. Зменшує внутрішньоклітинний ацидоз та концентрацію фосфатів, зумовлені ішемією міокарда та реперфузією. Запобігає ушкоджуючій дії вільних радикалів, зберігає цілісність клітинних мембран,запобігає активації нейтрофілів у зоні ішемії, збільшує тривалість електричного потенціалу, зменшує вихід КФК із клітин та вираженість ішемічних пошкоджень міокарда. При стенокардії скорочує частоту нападів (зменшується споживання нітратів), через 2 тижні лікування підвищується толерантність до фізичного навантаження, знижуються перепади артеріального тиску. Покращує слух та результати вестибулярних проб у пацієнтів, зменшує запаморочення та шум у вухах. При судинній патології очей відновлює функціональну активність сітківки ока.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Після прийому препарату внутрішньо триметазидин швидко і практично повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Біодоступність – 90%. Час досягнення C max ;в плазмі крові - 5 ч. C max ;після одноразового прийому 35 мг триметазидину - близько 55 нг/мл. Легко проходить через гістогематичні бар'єри. Зв'язок із білками плазми – 16%. Виведення T1/2; - близько 7 год, у пацієнтів старше 65 років - близько 12 год. Виводиться з організму нирками (близько 60% - у незміненому вигляді).Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує метаболізм міокарда та нейросенсорних органів в умовах ішемії.Показання до застосуванняІХС: профілактика нападів стенокардії (у комплексній терапії); хоріоретинальні судинні порушення; запаморочення судинного походження; кохлео-вестибулярні порушення ішемічної природи (шум у вухах, порушення слуху).Протипоказання до застосуванняниркова недостатність (КК нижче 15 мл/хв); виражені порушення функції печінки; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.Вагітність та лактаціяПрепарат Тридукард протипоказаний до застосування при вагітності та в період грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяАлергічні реакції: ; шкірний свербіж. З боку травної системи: рідко - гастралгія, нудота, блювання. З боку серцево-судинної системи: рідко - головний біль, відчуття сильного серцебиття.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час їжі. Призначають по 2 таб. (70 мг)/сут, в 2 прийоми. Курс лікування – за рекомендацією лікаря.ПередозуванняВ даний час про випадки передозування препарату Тридукард не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не призначений для усунення нападів стенокардії! У разі розвитку нападу стенокардії слід переглянути та адаптувати лікування (лікарську терапію або проведення реваскуляризації). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату не впливає на здатність керувати автомобілем та виконання робіт, що вимагають високої швидкості психічних та фізичних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Фасування: N20 Форма випуску таб. шипучі Упаковка: туба Виробник: Арттехнолоджі Завод-виробник: Арттехнолоджі ТОВ(Росія). .
Дозировка: 0. 2 % Фасовка: N10 Форма выпуска: р-р д/инъекций Упаковка: амп. Действующее вещество: Трифлуоперазин.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Трифлуоперазину дигідрохлорид (трифтазину гідрохлорид) у перерахунку на трифтазин-основу - 0,0050 г/0,0100 г; Допоміжні речовини: сахароза (цукор) - 0,115088 г / 0,257976 г, крохмаль картопляний - 0,035000 г / 0,070000 г, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) - 0,002748 г / 0,00 - 0,001000 г / 0,002000 г, желатин - 0,000065 г / 0,000130 г, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний 12600 ± 2700) - 0,002666 г / 3 основний) - 0,017102 г / 0,034204 г, титану діоксид (титану двоокис пігментний) - 0,000350 г / 0,000700 г, тальк - 0,000499 г / 0,000998 г, індигокар0 -0 0,000616 г, віск бджолиний – 0,000174 г/0,000348 р. По 10 таблеток покритих оболонкою в контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 50 або 100 таблеток покритих оболонкою в банку скляну, закупорену кришкою пластмасовою або в полімерну банку. Кожну банку або 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою синього кольору з мармуром, двоопуклі, круглі, з гладкою поверхнею. Пігулки на поперечному розрізі білого з кремуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаАбсорбція – висока. Біодоступність після перорального прийому – 35% (має ефект "першого проходження" через печінку). Зв'язок із білками плазми – 95 %. Час, необхідний досягнення максимальної концентрації -2-4 год. Проникає через гематоэнцефалический бар'єр, плаценту й у грудне молоко. Інтенсивно метаболізується у печінці, метаболіти фармакологічно неактивні. Період напіввиведення – 15 – 30 год. Виводиться в основному нирками (у вигляді метаболітів) та з жовчю. При проведенні гемодіалізу діалізується слабо (високий зв'язок із білками плазми).ФармакодинамікаАнтипсихотичний засіб (нейролептик), піперазиновий похідний фенотіазину. Має також седативну, протиікотну, каталептичну, гіпотензивну, гіпотермічну і слабку м-холіноблокуючу дію. Антипсихотична дія обумовлена блокадою D2-дофамінових рецепторів мезолімбічної та мезокортикальної системи, надає блокуючу дію на альфа-адренорецептори та пригнічує вивільнення гормонів гіпоталамуса та гіпофізу (при блокаді дофамінових рецепторів збільшується виділення пролактину гіпофізом). Блокада альфа-адренорецепторів судин визначає його гіпотензивний ефект. Протиблювотна дія – блокадою периферичних та центральних (хеморецепторної тригерної зони блювотного центру мозочка) D2-дофамінових рецепторів, а також блокадою закінчень блукаючого нерва у шлунково-кишковому тракті. Седативна дія обумовлена блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку. Гіпотермічна дія – блокадою дофамінових рецепторів гіпоталамуса. Структурно схожий із хлорпромазином, має більш високу активність, краще переноситься. Седативна дія та вплив на вегетативну нервову систему виражено слабше, ніж у інших похідних фенотіазину, екстрапірамідна та протиблювотна дія – сильніша.Показання до застосуванняШизофренія (з продуктивною та негативною симптоматикою) та інші психотичні захворювання, що протікають з психомоторним збудженням, галюцинаторними та маревними розладами.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату (в т.ч. інших похідних фенотіазину), тяжкі серцево-судинні захворювання (декомпенсована хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпотензія), виражене пригнічення функції центральної нервової системи (в т.ч. на тлі лікарських засобів) та коматозні стани будь-якої етіології, черепно-мозкові травми, прогресуючі захворювання головного та спинного мозку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, порушення кровотворення, тяжка печінкова недостатність, дитячий вік. З обережністю: Алкоголізм (підвищена схильність до гепатотоксичних реакцій), стенокардія, клапанні ураження серця, що лімітують величину хвилинного обігу крові (можливий розвиток тяжкої артеріальної гіпотензії), рак молочної залози (внаслідок індукованої фенотіазином секреції пролактину. - статичними лікарськими засобами), закритокутова глаукома, гіперплазія передміхурової залози з клінічними проявами, печінкова недостатність легкого та середнього ступеня, ниркова недостатність, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у період загострення; захворювання, що супроводжуються підвищеним ризиком тромбоемболічних ускладнень; хвороба Паркінсона (підсилюються екстрапірамідні ефекти); епілепсія; мікседема;хронічні захворювання, що супроводжуються порушенням дихання (особливо у дітей); синдром Рейє (підвищений ризик розвитку проявів гепатотоксичності у дітей та підлітків); кахексія, блювання (протиблювота дія фенотіазинів може маскувати блювання, пов'язане з передозуванням інших лікарських засобів), літній вік. Під час прийому препарату слід уникати впливу високих температур (можливе порушення терморегуляції). Злоякісний нейролептичний синдром може виникнути у будь-який час у процесі лікування нейролептиками та призвести до летального результату.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний у період вагітності та у період грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку нервової системи: сонливість, запаморочення, безсоння (на початку лікування), при тривалому застосуванні у високих дозах (0,5 -1,5 г/добу) - акатизія, дистонічні екстрапірамідні реакції (спазми м'язів обличчя, шиї та спини, тикоподібні) рухи або посмикування, що згинаються рухи тулуба, неможливість рухати очима, слабкість в руках і ногах), паркінсонізм (утруднення при розмові та ковтанні, втрата контролю рівноваги, маскоподібна особа, човгаюча хода, тугорухливість рук і ніг, тремтіння кистей та пальців), пізня дискі (прицмокування і зморщування губ, надування щік, швидкі або червоподібні рухи язика, неконтрольовані жувальні рухи, неконтрольовані рухи рук і ніг), злоякісний нейролептичний синдром (судоми, утруднене або прискорене дихання, прискорене серцебиття або неритмічний пульс,гіпертермія, нестабільний артеріальний тиск, підвищене потовиділення, втрата контролю за сечовипусканням, виражена ригідність м'язів, незвичайно бліда шкіра, надмірна стомлюваність і слабкість), явища психічної індиферентності, запізнілої реакції на зовнішні подразнення та інші зміни псих. З боку сечостатевої системи: затримка сечі, зниження потенції, фригідність (на початку лікування), зниження лібідо, порушення еякуляції, пріапізм, олігурія. З боку ендокринної системи: гіпо-або гіперглікемія, гіперпролактинемія, галакторея, набухання або біль у молочних залозах, гінекомастія, аменорея, дисменорея, збільшення маси тіла. З боку травної системи: зниження апетиту, сухість у роті, запор (на початку лікування), булімія або анорексія, нудота, блювання, діарея, гастралгія, холестатична жовтяниця, гепатит, парез кишечника. З боку органів чуття: порушення зору – парез акомодації (на початку лікування), ретинопатія, помутніння кришталика та рогівки, нечіткість зорового сприйняття. З боку органів кровотворення: пригнічення кістковомозкового кровотворення (тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз (на 4-10 тижнів лікування), панцитопенія, еозинофілія), гемолітична анемія. Лабораторні показники: хибнопозитивні тести на вагітність та фенілкетонурію. З боку серцево-судинної системи: тахікардія, зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія), особливо у літніх хворих та осіб з алкоголізмом (на початку лікування), порушення серцевого ритму, подовження інтервалу QT, зниження або інверсія зубця Т, почастішання нападів стенокардії (на фоні збільшення фізичної активності). Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, ангіоневротичний набряк. Інші: фарбування шкіри від синьо-фіолетового до коричневого кольору, фотосенсибілізація, знебарвлення склер та рогівки, зниження переносимості впливу високих температур (аж до розвитку теплового удару – гаряча суха шкіра, втрата здатності до потовиділення, сплутаність свідомості), міастування.Взаємодія з лікарськими засобамиПослаблює ефекти леводопи та похідних фенаміну, останні знижують антипсихотичну активність трифлуоперазину. Підсилює дію етанолу та інших лікарських засобів, що гнітять центральну нервову систему (засоби для загальної анестезії, наркотичні анальгетики, опіоїди, барбітурати), а також атропіну. При одночасному прийомі з протиепілептичними лікарськими засобами (в т.ч. барбітуратами) трифлуоперазин зменшує їхній ефект (знижує епілептичний поріг). Зменшує ефект анорексигенних лікарських засобів (за винятком фенфлураміну). Знижує ефективність блювотної дії апоморфіну, посилює його пригнічуючу дію на центральну нервову систему. Підвищує концентрацію у плазмі пролактину та перешкоджає дії бромокриптину. При сумісному застосуванні з трициклічними антидепресантами, мапротиліном, інгібіторами моноаміноксидази можливе подовження та посилення седативного та антихолінергічного ефектів, з тіазидними діуретиками – виникнення електролітного дисбалансу, з препаратами літію – зниження всмоктування у шлунку. екстрапірамідних порушень, ранні ознаки інтоксикації літієм (нудота та блювання) можуть маскуватися протиблювотним ефектом трифлуоперазину. При поєднанні з бета-адреноблокаторами сприяє посиленню гіпотензивного ефекту, підвищується ризик розвитку незворотної ретинопатії, аритмій та пізньої дискінезії. Знижує ефект непрямих антикоагулянтів. Застосування альфа- та бета-адреностимуляторів (епінефрін) та симпатоміметиків (ефедрин) може призвести до парадоксального зниження артеріального тиску. Амітриптілін, амантадин, блокатори Н1-гістамінових рецепторів та інші лікарські засоби з м-холіноблокуючим ефектом підвищують м-холіноблокуючу активність. Алюміній і магній, що містять антацидні лікарські засоби або протидіарейні адсорбенти, знижують всмоктування. Антитиреоїдні лікарські засоби збільшують ризик розвитку агранулоцитозу. Пробукол, астемізол, цизаприд, дизопірамід, еритроміцин, пімозід, прокаїнамід, хінідин сприяють додатковому подовженню інтервалу QT, що збільшує ризик розвитку шлуночкової тахікардії. При одночасному застосуванні фенотіазидів із пропранололом відзначається збільшення концентрації обох лікарських засобів.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо після їди. Дози підбирають індивідуально відповідно до тяжкості стану. При досягненні максимального терапевтичного ефекту дозу поступово знижують до підтримуючої дози. При психотичних захворюваннях зазвичай призначають по 5 мг 2 рази на добу, далі протягом 2-3 тижнів дозу поступово збільшують до 15 – 20 мг на добу, поділені на 2 – 3 прийоми. Для отримання бажаного терапевтичного ефекту та покращення стану пацієнта зазвичай необхідно 2-3 тижні. Максимальна добова доза – 40 мг. На першому етапі підбору дози у літніх, виснажених, ослаблених пацієнтів та дітей-доцільно використовувати лікарські форми з меншим дозуванням трифлуоперазину. Літнім, а також виснаженим та ослабленим хворим потрібна менша початкова доза, яку при необхідності з урахуванням переносимості поступово збільшують.ПередозуванняСимптоми: арефлексія або гіперрефлексія, нечіткість зорового сприйняття, кардіотоксичне (аритмія, серцева недостатність, зниження артеріального тиску, шок, тахікардія, зміна комплексу QRS, фібриляція шлуночків, зупинка серця), нейротоксична дія, включаючи ажитацію, , ступор чи кому; мідріаз, сухість у роті, гіперпірексія або гіпотермія, ригідність м'язів, блювання, набряк легень або пригнічення дихання. Лікування: симптоматичне: для усунення екстрапірамідних порушень використовують протипаркінсонічні препарати із групи центральних м-холіноблокаторів, барбітурати або дифенгідрамін. За необхідності призначення стимуляторів краще використовувати амфетамін, декстроамфетамін або кофеїн. Слід уникати призначення стимуляторів, які можуть спричинити судоми (пікротоксин, пентилентетразол). При розвитку артеріальної гіпотензії показані норадреналін та фенілефрин. Застосування інших вазопресорних засобів (зокрема адреналіну) не рекомендується, т.к. метаболіти трифтазину можуть змінювати їхню дію, що призводить до ще більшого зниження артеріального тиску. Контроль функції серцево-судинної системи протягом щонайменше 5 діб, функції центральної нервової системи, дихання, вимірювання температури тіла, консультація психіатра. Діаліз малоефективний.Не допускається викликати блювання з метою випорожнення шлунка.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля корекції екстрапірамідних розладів застосовують протипаркінсонічні лікарські засоби – тригексифенідил та інші; дискінезії купіруються підшкірно введенням 2 мл 20 % розчину кофеїну та 1 мл 0,1 % розчину атропіну). Препарат, володіючи кардіотоксичним ефектом, може спричинити артеріальну гіпотензію, погіршення серцевої гемодинаміки (набряк легень, фібриляцію шлуночків і як наслідок останньої раптову смерть) у літніх хворих із психозами. У хворих похилого віку можливий розвиток незворотних дискінезій. При появі ознак пізньої дискінезії, нейролептичного злоякісного синдрому лікування слід відмінити. На тлі терапії фенотіазинами можливе отримання хибнопозитивних тестів на фенілкетонурію. Призначення фенотіазинів має бути припинено не менше ніж за 48 годин до передбачуваного проведення мієлографії (відновлення можливе через 24 години). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час лікування не рекомендується керування транспортними засобами, а також зайняття видами діяльності, що потребують швидкості психомоторної реакції та точних рухів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: трифлуоперазину гідрохлориду у перерахунку на трифлуоперазин – 5 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, повідон К-17, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію кроскармелоза, кислота стеаринова, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), індигокармін По 10, 25 або 50 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої для упаковки. По 1, 2, 5, 10 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або по 2 контурні осередкові упаковки по 25 таблеток, або по 1 контурній осередковій упаковці по 50 таблеток разом з інструкцією із застосування в пачку з картону. Допускається, для стаціонарів, упаковка по 100 або 300 контурних осередкових упаковок по 50 таблеток або 450 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток, без вкладення в пачку, разом із відповідною кількістю інструкцій із застосування в ящик із гофрованого картону. На ящик наклеюють етикетку для стаціонарів.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою, від світло-синього до синього кольору. На поверхні пігулок допускається мармуровість. На поперечному розрізі видно два шари.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаСтупінь абсорбції трифлуоперазину високий, біодоступність становить 35% (має ефект "першого проходження" через печінку). Зв'язок із білками плазми досягає 95-99%. Максимальна концентрація в крові досягається через 2-4 години після прийому внутрішньо. Проходить через гематоенцефалічний бар'єр, через плаценту та у грудне молоко. Інтенсивно метаболізується у печінці з утворенням фармакологічно неактивних метаболітів. Період напіввиведення 15-30 год. Екскретується переважно нирками (у вигляді метаболітів) та з жовчю. При проведенні діалізу – слабо діалізується через високий рівень зв'язування з білками.ФармакодинамікаАнтипсихотичний засіб (нейролептик), піперазиновий похідний фенотіазину. Має також седативну, протиблювотну, протиікотну, каталептичну, гіпотензивну, гіпотермічну і слабку м-холіноблокуючу дію. Антипсихотична дія обумовлена блокадою D2-дофамінових рецепторів мезолімбічної та мезокортикальної системи. Чинить блокуючу дію на альфа-адренорецептори та пригнічує вивільнення гормонів гіпоталамуса та гіпофізу, при цьому блокада дофамінових рецепторів призводить до збільшення виділення гіпофізом пролактину. Седативна дія обумовлена блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку. Протиблювотна дія – блокадою периферичних та центральних (хеморецепторної тригерної зони блювотного центру мозочка) D2-дофамінових рецепторів, а також блокадою закінчень блукаючого нерва у шлунково-кишковому тракті. Гіпотермічна дія – блокадою дофамінових рецепторів гіпоталамуса. Трифлуоперазин структурно схожий на хлорпромазин, має більш високу активність, краще переноситься, при його застосуванні довше не розвивається толерантність до антипсихотичної дії. Седативна дія та вплив на вегетативну нервову систему виражено слабше, ніж у інших фенотіазинів, екстрапірамідна та протиблювотна – сильніша.Показання до застосуванняПсихози, шизофренія, галюцинаторний та афективно-маячний стан, психомоторне збудження різної етіології. Блювота центрального генезу.Протипоказання до застосування- Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату; тяжкі серцево-судинні захворювання (декомпенсована серцева недостатність, тяжка артеріальна гіпотензія); виражені пригнічення функції центральної нервової системи та коматозні стани будь-якої етіології; травми мозку, що прогресують захворювання головного та спинного мозку. Вагітність, період лактації, дитячий вік. З обережністю: алкоголізм (підвищена схильність до гепатотоксичних реакцій), стенокардія, клапанні ураження серця, що лімітують величину хвилинного обігу крові (можливий розвиток тяжкої артеріальної гіпертензії); патологічні зміни крові (порушення кровотворення), рак молочної залози (в результаті індукованої фенотіазином секреції пролактину зростає потенційний ризик прогресування хвороби та резистентності до лікування ендокринними та цитостатичними препаратами), закритокутова глаукома, гіперплазія виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у період загострення; захворювання, що супроводжуються підвищеним ризиком тромбоемболічних ускладнень; хвороба Паркінсона (підсилюються екстрапірамідні ефекти), епілепсія,мікседема; хронічні захворювання, що супроводжуються порушенням дихання (особливо у дітей); синдром Рейє (підвищений ризик гепатотоксичності у дітей та підлітків); кахексія, блювання (протиблювота дія фенотіазинів може маскувати блювання, пов'язане з передозуванням інших препаратів); літній вік; дія високих температур.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний у період вагітності та у період лактації. При необхідності застосування у період лактації грудне годування слід припинити.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: сонливість, запаморочення, безсоння (на початку лікування), сухість у роті; при тривалому застосуванні високих доз - акатизія, дистонічні екстрапірамідні розлади (спазми м'язів обличчя, шиї і спини, тикоподібні рухи або посмикування, рухи тулуба, що згинаються, неможливість рухати очима, слабкість у руках і ногах), паркінсонізм (утруднення при розмові та ковтанні, рівноваги, маскоподібне обличчя, човгаюча хода, тугорухливість рук і ніг, тремтіння кистей і пальців), пізня дискінезія (прицмокування і зморщування губ, надування щік, швидкі або червоподібні рухи язика, неконтрольовані жувальні рухи, неконтрольовані рухи рук і ніг). Дискінезії купірують підшкірним введенням 2 мл 20% розчину кофеїну натрію і 1 мл 0,1% розчину атропіну), нейролептичний злоякісний синдром (судоми, утруднене або прискорене дихання, прискорене серцебиття або неритмічний пульс, гіпертермія, нестабільний артеріальний сечовипусканням, виражена регідність м'язів, незвичайно бліда шкіра, незвичайна втома і слабкість), явища психічної індиферентності, запізнілої реакції на зовнішні подразнення та інші зміни психіки, в поодиноких випадках - судоми (як коректори застосовують протипаркінсонічні засоби - тропацин, цикл). ; парадоксальні реакції – галюцинації, психомоторне збудження. З боку органів чуття: нечіткість зорового сприйняття, парез акомодації (на початку лікування); при тривалому застосуванні – ретинопатія, помутніння кришталика та рогівки. З боку травної системи: зниження апетиту, анорексія, запори (на початку лікування), булімія, нудота, блювання, діарея, гастралгія; рідко – холестатична жовтяниця, гепатит, парез кишечника. З боку сечостатевої системи: затримка сечі, зниження потенції та лібідо, фригідність (на початку лікування), порушення еякуляції, пріапізм, олігурія. З боку ендокринної системи: гіпо-або гіперглікемія, глюкозурія, аменорея, гіперпролактинемія, дисменорея, галакторея, набухання або біль у молочних залозах, гінекомастія, збільшення маси тіла. З боку серцево-судинної системи: тахікардія, почастішання нападів стенокардії (на фоні збільшення фізичної активності), на початку лікування – зниження артеріального тиску (у тому числі, ортостатична гіпотензія) особливо у літніх хворих та осіб, які страждають на алкоголізм; порушення ритму серця, зміни на електрокардіограмі (подовження інтервалу QT, зниження або інверсія зубця Т). Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, ексфоліативний дерматит. Лабораторні показники: лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія, агранулоцитоз (на 4-10 день лікування), панцитопенія, еозинофілія (рідше, ніж у інших фенотіазинів), гемолітична анемія, хибнопозитивні тести на фенілкетонурію, хибнопозитивні тести. Інші: фотосенсибілізація, фарбування шкіри та кон'юнктиви, знебарвлення склер та рогівки, зниження переносимості впливу високих температур (аж до розвитку теплового удару – гаряча суха шкіра, втрата здатності до потовиділення, слабкість м'язів, сплутаність свідомості), міастенія. При прийомі нейролептиків фенотіазинового ряду відмічені випадки раптової смерті (у тому числі, можливо, викликані кардіологічними причинами).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з препаратами, що пригнічують центральну нервову систему (засоби для наркозу, опіоїдні аналгетики, барбітурати, анксіолітики, етанол та етанолвмісні препарати та ін.), можливе посилення депресії центральної нервової системи та пригнічення дихання. При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами, мапротиліном, інгібіторами моноамінооксидази можливе подовження та посилення седативного та антихолінергічного ефектів, збільшення ризику злоякісного нейролептичного синдрому; з протисудомними препаратами (зокрема з барбітуратами) - можливе зниження судомного порога; з препаратами для лікування гіпертиреозу – підвищується ризик розвитку агранулоцитозу; з препаратами, що викликають екстрапірамідні реакції, - можливе збільшення частоти та тяжкості екстрапірамідних порушень; з антигіпертензивними препаратами – можлива ортостатична гіпотензія. При поєднанні з бета-адреноблокаторами посилюється гіпотензивний ефект, підвищується ризик розвитку незворотної ретинопатії, аритмії та пізньої дискінезії; при поєднанні з діуретиками – посилення гіпонатріємії; при поєднанні з прохлорперазином – можлива тривала втрата свідомості. Трифлуоперазин посилює дію атропіну, знижує ефект непрямих антикоагулянтів. При одночасному застосуванні з препаратами літію знижується всмоктування у шлунково-кишковому тракті, збільшується швидкість виведення літію нирками, посилюється вираженість екстрапірамідних розладів, причому ранні ознаки інтоксикації літієм (нудота та блювання) можуть маскуватися протиблювотним ефектом трифлуоперазину. Одночасне призначення альфа- та бета-адреностимуляторів (епінефрін) та симпатоміметиків (ефедрин) може призвести до парадоксального зниження артеріального тиску. Трифлуоперазин послаблює ефекти леводопи та фенамінів, останні знижують антипсихотичну активність трифлуоперазину. Алюміній та магній-містять антациди або антидіарейні адсорбенти знижують всмоктування трифлуоперазину, амітриптилін, амантадин, антигістамінні та інші препарати з холіноблокуючим ефектом підвищують його антихолінергічну активність. Трифлуоперазин зменшує ефект засобів, що знижують апетит (за винятком фенфлураміну); знижує ефективність блювотної дії апоморфіну, посилюючи його пригнічуючу дію на центральну нервову систему; підвищує концентрацію у плазмі пролактину та перешкоджає дії бромкриптину. Пробукол, астемізол, цизарид, дизопірамід, еритроміцин, пімозід, прокаїнамід, хінідин сприяють додатковому подовженню інтервалу QT, що збільшує ризик розвитку шлуночкової тахікардії. При одночасному призначенні фенотіазидів із пропранололом відзначається збільшення концентрації обох лікарських засобів.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо після їди. Дози підбираються індивідуально відповідно до тяжкості стану. При досягненні максимального терапевтичного ефекту дозу поступово знижують до підтримуючої дози. При психічних порушеннях зазвичай призначають по 5 мг 2 рази на добу, далі протягом 2-3 тижнів дозу поступово збільшують до 15-20 мг на добу поділені на 2-3 прийоми. Для отримання бажаного терапевтичного ефекту та покращення стану пацієнта зазвичай необхідно 2-3 тижні. Максимальна добова доза становить 40 мг. На першому етапі підбору дози у літніх, виснажених, ослаблених хворих та дітей доцільно використовувати лікарські форми з меншим дозуванням трифлуоперазину. Літнім, а також виснаженим та ослабленим хворим потрібна менша початкова доза, яку при необхідності з урахуванням переносимості поступово збільшують. Як протиблювотний засіб препарат призначають дорослим по 5 мг/добу.ПередозуванняСимптоми: злоякісний нейролептичний синдром (судоми, пригнічення дихання, аритмії, гіпертермія, нестабільний артеріальний тиск, пітливість, втрата контролю за сечовипусканням, виражена регідність м'язів, незвичайно бліда шкіра, сплутаність свідомості та ін.), колапс, гіпо, гепат. Лікування: симптоматичне. Неврологічні ускладнення зазвичай зменшуються при зниженні дози, а також призначенням циклодолу, при розвитку нейролептичної депресії застосовують антидепресанти та психостимулятори. Дискінезії купуються кофеїном (2 мл 20% розчину підшкірно) та атропіном (1 мл 0,1% розчину). При аритмії вводять внутрішньовенно фенітоїн (9-11 мг/кг), при серцевій недостатності – серцеві глікозиди, при вираженому зниженні артеріального тиску – внутрішньовенно вводять рідини або вазопресорні засоби (норепінефрін, фенілефрин), слід уникати призначення альфа- та бета- як епінефрін, оскільки можливе парадоксальне зниження артеріального тиску за рахунок блокади альфа-адренорецепторів трифлуоперазином. При судомах застосовують діазепам, слід уникати призначення барбітуратів внаслідок можливого гноблення центральної нервової системи та дихання. Діаліз малоефективний. Контроль функції серцево-судинної системи, дихання, вимірювання температури тіла та спостереження психіатра проводять протягом не менше 5 діб.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування необхідно здійснювати регулярний контроль функції серцево-судинної системи, печінки, нирок та системи кровотворення. У період лікування не допускається застосування алкоголю. Слід уникати впливу високих температур (можливе порушення теплорегуляції). При проведенні мієлографії препарат слід відмінити не менше ніж за 48 годин до процедури та не відновлювати лікування протягом наступних 24 годин. Не слід використовувати препарат для запобігання блюванню перед мієлографією. Протиблювотна дія препарату може маскувати ознаки та симптоми токсичності, спричинені передозуванням інших лікарських засобів, а також ускладнювати діагностику таких захворювань, як кишкова непрохідність, пухлина мозку, синдром Рейє. У разі розвитку симптомів екстрапірамідних розладів, залежно від ступеня їх виразності, слід знизити дозу препарату або скасувати терапію, а потім розглянути питання про відновлення лікування, можливо, у менших дозах. При появі ознак пізньої дискінезії, нейролептичного злоякісного синдрому лікування слід відмінити. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом пацієнту слід утримуватися від керування транспортними засобами та виконання робіт, що потребують підвищеної уваги, швидкості психічних та рухових реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активні речовини: парацетамол – 500 мг; дицикловерину гідрохлорид – 20 мг; допоміжні речовини: крохмалю натрію гліколят; крохмаль маїсовий; МКЦ; повідон; кремнію діоксид колоїдний (аеросил); стеарат магнію. Пігулки. 10 шт. у ПВХ/алюмінієвому блістері або алюмінієвому стрипі. 1, 2 бл. або 10 стрипів упаковані в пачку з картону.Опис лікарської формиБілого кольору круглі, плоскі гладкі таблетки зі скошеними краями та ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (аналгезуючий ненаркотичний засіб + спазмолітичний засіб).ФармакокінетикаПрепарат добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Cmax у плазмі досягається через 60-90 хв. Vd складає 3,65 л/кг. Парацетамол метаболізується в печінці з утворенням кількох метаболітів, один з яких – N-ацетил-бензохінонімін – за певних умов (передозування препарату, нестача глутатіону в печінці) може мати ушкоджуючу дію на печінку та нирки. Близько 80% препарату виводиться із сечею та в невеликій кількості – з калом.ФармакодинамікаПарацетамол, що входить до складу препарату, має болезаспокійливу, жарознижувальну і незначну протизапальну дію. Механізм дії пов'язаний з помірним пригніченням ЦОГ-1 і меншою мірою - ЦОГ-2 у периферичних тканинах та ЦНС, наслідком чого є гальмування біосинтезу ПГ - модульаторів больової чутливості, терморегуляції та запалення. Другий компонент — дицикловерину гідрохлорид — третинний амін, який має відносно слабку невибіркову м-холіноблокуючу та пряму міотропну спазмолітичну дію на гладку мускулатуру внутрішніх органів. У терапевтичних дозах викликає ефективне розслаблення гладких м'язів, яке не супроводжується побічними ефектами, характерними для атропіну. Комбінована дія двох компонентів Тригана-Д забезпечує розслаблення спазмованої гладкої мускулатури внутрішніх органів та ослаблення больових відчуттів.Показання до застосуванняспазм гладкої мускулатури внутрішніх органів - кишкова, печінкова та ниркова колька, альгодисменорея; головний, зубний, мігренозний біль, невралгія, міалгія; інфекційно-запальні захворювання, що супроводжуються лихоманкоюПротипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до парацетамолу та дицикловерину; обструктивні захворювання кишечника, жовчних та сечовивідних шляхів; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (фаза загострення), рефлюкс-езофагіт; гіповолемічний шок; міастенія gravis; вагітність; період лактації; дитячий вік (до 15 років). З обережністю: виражені порушення функції печінки чи нирок; генетичну відсутність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; захворювання крові; глаукому; доброякісна гіпербілірубінемія (зокрема синдром Жильбера); вірусний гепатит; алкогольне ураження печінки; алкоголізм; літній вік.Вагітність та лактаціяПротипоказано під час вагітності. Матері, що годують, повинні припинити грудне вигодовування. Протипоказано дітям віком до 6 місяців.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, втрата смакових відчуттів, зниження апетиту, біль в епігастрії, запори, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект). Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, набряк Квінке, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку ЦНС (зазвичай розвивається при прийомі високих доз): сонливість, запаморочення, психомоторне збудження та порушення орієнтації. З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми. З боку органів кровотворення: анемія, метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці), гемолітична анемія (особливо у хворих з дефіцитом глюко-6-фосфатдегідрогенази). Порушення з боку сечостатевої системи: піурія, затримка сечі, інтерстиціальний нефрит, зниження потенції, папілярний некроз. З боку органів зору: мідріаз, нечіткість зорового сприйняття, параліч акомодації, підвищення ВГД.Взаємодія з лікарськими засобамиДія дицикловерину посилюють амантадин, антиаритмічні препарати 1-го класу, антипсихотичні засоби, бензодіазепіни, інгібітори МАО, наркотичні анальгетики, нітрати та нітрити, симпатоміметичні препарати, трициклічні антидепресанти. Дицикловерін збільшує концентрацію дигоксину в крові (внаслідок уповільнення спорожнення шлунка). Стимулятори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що обумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій при невеликих передозуваннях парацетамолу. Адреностимулятори та інші препарати з антихолінергічною дією збільшують ризик розвитку побічних ефектів. Інгібітори мікросомального окиснення (циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Знижує ефективність урикозуричних препаратів. Парацетамол підвищує ефективність непрямих антикоагулянтів.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим та дітям старше 15 років по 1 табл. 2-3 рази на добу. Максимальна разова доза для дорослих становить 2 табл., добова – 4 табл. Тривалість прийому без консультації з лікарем - не більше 5 днів при призначенні як знеболювальний засіб і 3 днів - як жарознижувальний засіб. При тривалому застосуванні препарату потрібний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. Не слід перевищувати добову дозу; її збільшення чи триваліше лікування можливе лише під наглядом лікаря, т.к. Передозування препарату може спричинити печінкову недостатність. ПередозуванняСимптоми: тахікардія, тахіпное, лихоманка, збудження, судоми, епігастральний біль, зниження апетиту, анемія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, метгемоглобінемія, панцитопенія, нефротоксичність (папілярний некроз). Лікування: припинити прийом препарату, зробити промивання шлунка, призначити адсорбенти, засоби, що збільшують утворення глутатіону (ацетилцистеїн внутрішньовенно) і посилюють реакції кон'югації (метіонін внутрішньо).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю та під контролем лікаря слід застосовувати препарат хворим з порушеною функцією печінки або нирок одночасно з іншими протизапальними та знеболюючими засобами, а також з антикоагулянтами та препаратами, що впливають на ЦНС. При прийомі метоклопраміду, домперидону або колестираміну також необхідно проконсультуватися з лікарем. Парацетамол спотворює показники лабораторних досліджень при кількісному визначенні вмісту сечової кислоти та глюкози у плазмі. Щоб уникнути токсичного ураження печінки, парацетамол не слід поєднувати з прийомом алкогольних напоїв, а також приймати особам, схильним до хронічного вживання алкоголю. Ризик розвитку ушкоджень печінки зростає у хворих із алкогольним гепатозом. Під час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. Вплив на здатність керувати транспортом та займатися потенційно небезпечними видами діяльності. При застосуванні препарату слід утриматися від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації та швидкості психомоторних реакцій (включаючи керування транспортними засобами та ін.). Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активні речовини: парацетамол – 500 мг; дицикловерину гідрохлорид – 20 мг; допоміжні речовини: крохмалю натрію гліколят; крохмаль маїсовий; МКЦ; повідон; кремнію діоксид колоїдний (аеросил); стеарат магнію. Пігулки. 10 шт. у ПВХ/алюмінієвому блістері або алюмінієвому стрипі. 1, 2 бл. або 10 стрипів упаковані в пачку з картону.Опис лікарської формиБілого кольору круглі, плоскі гладкі таблетки зі скошеними краями та ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (аналгезуючий ненаркотичний засіб + спазмолітичний засіб).ФармакокінетикаПрепарат добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Cmax у плазмі досягається через 60-90 хв. Vd складає 3,65 л/кг. Парацетамол метаболізується в печінці з утворенням кількох метаболітів, один з яких – N-ацетил-бензохінонімін – за певних умов (передозування препарату, нестача глутатіону в печінці) може мати ушкоджуючу дію на печінку та нирки. Близько 80% препарату виводиться із сечею та в невеликій кількості – з калом.ФармакодинамікаПарацетамол, що входить до складу препарату, має болезаспокійливу, жарознижувальну і незначну протизапальну дію. Механізм дії пов'язаний з помірним пригніченням ЦОГ-1 і меншою мірою - ЦОГ-2 у периферичних тканинах та ЦНС, наслідком чого є гальмування біосинтезу ПГ - модульаторів больової чутливості, терморегуляції та запалення. Другий компонент — дицикловерину гідрохлорид — третинний амін, який має відносно слабку невибіркову м-холіноблокуючу та пряму міотропну спазмолітичну дію на гладку мускулатуру внутрішніх органів. У терапевтичних дозах викликає ефективне розслаблення гладких м'язів, яке не супроводжується побічними ефектами, характерними для атропіну. Комбінована дія двох компонентів Тригана-Д забезпечує розслаблення спазмованої гладкої мускулатури внутрішніх органів та ослаблення больових відчуттів.Показання до застосуванняспазм гладкої мускулатури внутрішніх органів - кишкова, печінкова та ниркова колька, альгодисменорея; головний, зубний, мігренозний біль, невралгія, міалгія; інфекційно-запальні захворювання, що супроводжуються лихоманкоюПротипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до парацетамолу та дицикловерину; обструктивні захворювання кишечника, жовчних та сечовивідних шляхів; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (фаза загострення), рефлюкс-езофагіт; гіповолемічний шок; міастенія gravis; вагітність; період лактації; дитячий вік (до 15 років). З обережністю: виражені порушення функції печінки чи нирок; генетичну відсутність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; захворювання крові; глаукому; доброякісна гіпербілірубінемія (зокрема синдром Жильбера); вірусний гепатит; алкогольне ураження печінки; алкоголізм; літній вік.Вагітність та лактаціяПротипоказано під час вагітності. Матері, що годують, повинні припинити грудне вигодовування. Протипоказано дітям віком до 6 місяців.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, втрата смакових відчуттів, зниження апетиту, біль в епігастрії, запори, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект). Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, набряк Квінке, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку ЦНС (зазвичай розвивається при прийомі високих доз): сонливість, запаморочення, психомоторне збудження та порушення орієнтації. З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми. З боку органів кровотворення: анемія, метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці), гемолітична анемія (особливо у хворих з дефіцитом глюко-6-фосфатдегідрогенази). Порушення з боку сечостатевої системи: піурія, затримка сечі, інтерстиціальний нефрит, зниження потенції, папілярний некроз. З боку органів зору: мідріаз, нечіткість зорового сприйняття, параліч акомодації, підвищення ВГД.Взаємодія з лікарськими засобамиДія дицикловерину посилюють амантадин, антиаритмічні препарати 1-го класу, антипсихотичні засоби, бензодіазепіни, інгібітори МАО, наркотичні анальгетики, нітрати та нітрити, симпатоміметичні препарати, трициклічні антидепресанти. Дицикловерін збільшує концентрацію дигоксину в крові (внаслідок уповільнення спорожнення шлунка). Стимулятори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що обумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій при невеликих передозуваннях парацетамолу. Адреностимулятори та інші препарати з антихолінергічною дією збільшують ризик розвитку побічних ефектів. Інгібітори мікросомального окиснення (циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Знижує ефективність урикозуричних препаратів. Парацетамол підвищує ефективність непрямих антикоагулянтів.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим та дітям старше 15 років по 1 табл. 2-3 рази на добу. Максимальна разова доза для дорослих становить 2 табл., добова – 4 табл. Тривалість прийому без консультації з лікарем - не більше 5 днів при призначенні як знеболювальний засіб і 3 днів - як жарознижувальний засіб. При тривалому застосуванні препарату потрібний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. Не слід перевищувати добову дозу; її збільшення чи триваліше лікування можливе лише під наглядом лікаря, т.к. Передозування препарату може спричинити печінкову недостатність. ПередозуванняСимптоми: тахікардія, тахіпное, лихоманка, збудження, судоми, епігастральний біль, зниження апетиту, анемія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, метгемоглобінемія, панцитопенія, нефротоксичність (папілярний некроз). Лікування: припинити прийом препарату, зробити промивання шлунка, призначити адсорбенти, засоби, що збільшують утворення глутатіону (ацетилцистеїн внутрішньовенно) і посилюють реакції кон'югації (метіонін внутрішньо).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю та під контролем лікаря слід застосовувати препарат хворим з порушеною функцією печінки або нирок одночасно з іншими протизапальними та знеболюючими засобами, а також з антикоагулянтами та препаратами, що впливають на ЦНС. При прийомі метоклопраміду, домперидону або колестираміну також необхідно проконсультуватися з лікарем. Парацетамол спотворює показники лабораторних досліджень при кількісному визначенні вмісту сечової кислоти та глюкози у плазмі. Щоб уникнути токсичного ураження печінки, парацетамол не слід поєднувати з прийомом алкогольних напоїв, а також приймати особам, схильним до хронічного вживання алкоголю. Ризик розвитку ушкоджень печінки зростає у хворих із алкогольним гепатозом. Під час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. Вплив на здатність керувати транспортом та займатися потенційно небезпечними видами діяльності. При застосуванні препарату слід утриматися від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації та швидкості психомоторних реакцій (включаючи керування транспортними засобами та ін.). Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активні речовини: парацетамол – 500 мг; дицикловерину гідрохлорид – 20 мг; допоміжні речовини: крохмалю натрію гліколят; крохмаль маїсовий; МКЦ; повідон; кремнію діоксид колоїдний (аеросил); стеарат магнію. Пігулки. 10 шт. у ПВХ/алюмінієвому блістері або алюмінієвому стрипі. 1, 2 бл. або 10 стрипів упаковані в пачку з картону.Опис лікарської формиБілого кольору круглі, плоскі гладкі таблетки зі скошеними краями та ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (аналгезуючий ненаркотичний засіб + спазмолітичний засіб).ФармакокінетикаПрепарат добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Cmax у плазмі досягається через 60-90 хв. Vd складає 3,65 л/кг. Парацетамол метаболізується в печінці з утворенням кількох метаболітів, один з яких – N-ацетил-бензохінонімін – за певних умов (передозування препарату, нестача глутатіону в печінці) може мати ушкоджуючу дію на печінку та нирки. Близько 80% препарату виводиться із сечею та в невеликій кількості – з калом.ФармакодинамікаПарацетамол, що входить до складу препарату, має болезаспокійливу, жарознижувальну і незначну протизапальну дію. Механізм дії пов'язаний з помірним пригніченням ЦОГ-1 і меншою мірою - ЦОГ-2 у периферичних тканинах та ЦНС, наслідком чого є гальмування біосинтезу ПГ - модульаторів больової чутливості, терморегуляції та запалення. Другий компонент — дицикловерину гідрохлорид — третинний амін, який має відносно слабку невибіркову м-холіноблокуючу та пряму міотропну спазмолітичну дію на гладку мускулатуру внутрішніх органів. У терапевтичних дозах викликає ефективне розслаблення гладких м'язів, яке не супроводжується побічними ефектами, характерними для атропіну. Комбінована дія двох компонентів Тригана-Д забезпечує розслаблення спазмованої гладкої мускулатури внутрішніх органів та ослаблення больових відчуттів.Показання до застосуванняспазм гладкої мускулатури внутрішніх органів - кишкова, печінкова та ниркова колька, альгодисменорея; головний, зубний, мігренозний біль, невралгія, міалгія; інфекційно-запальні захворювання, що супроводжуються лихоманкоюПротипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до парацетамолу та дицикловерину; обструктивні захворювання кишечника, жовчних та сечовивідних шляхів; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (фаза загострення), рефлюкс-езофагіт; гіповолемічний шок; міастенія gravis; вагітність; період лактації; дитячий вік (до 15 років). З обережністю: виражені порушення функції печінки чи нирок; генетичну відсутність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; захворювання крові; глаукому; доброякісна гіпербілірубінемія (зокрема синдром Жильбера); вірусний гепатит; алкогольне ураження печінки; алкоголізм; літній вік.Вагітність та лактаціяПротипоказано під час вагітності. Матері, що годують, повинні припинити грудне вигодовування. Протипоказано дітям віком до 6 місяців.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, втрата смакових відчуттів, зниження апетиту, біль в епігастрії, запори, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект). Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, набряк Квінке, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку ЦНС (зазвичай розвивається при прийомі високих доз): сонливість, запаморочення, психомоторне збудження та порушення орієнтації. З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми. З боку органів кровотворення: анемія, метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці), гемолітична анемія (особливо у хворих з дефіцитом глюко-6-фосфатдегідрогенази). Порушення з боку сечостатевої системи: піурія, затримка сечі, інтерстиціальний нефрит, зниження потенції, папілярний некроз. З боку органів зору: мідріаз, нечіткість зорового сприйняття, параліч акомодації, підвищення ВГД.Взаємодія з лікарськими засобамиДія дицикловерину посилюють амантадин, антиаритмічні препарати 1-го класу, антипсихотичні засоби, бензодіазепіни, інгібітори МАО, наркотичні анальгетики, нітрати та нітрити, симпатоміметичні препарати, трициклічні антидепресанти. Дицикловерін збільшує концентрацію дигоксину в крові (внаслідок уповільнення спорожнення шлунка). Стимулятори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що обумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій при невеликих передозуваннях парацетамолу. Адреностимулятори та інші препарати з антихолінергічною дією збільшують ризик розвитку побічних ефектів. Інгібітори мікросомального окиснення (циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Знижує ефективність урикозуричних препаратів. Парацетамол підвищує ефективність непрямих антикоагулянтів.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим та дітям старше 15 років по 1 табл. 2-3 рази на добу. Максимальна разова доза для дорослих становить 2 табл., добова – 4 табл. Тривалість прийому без консультації з лікарем - не більше 5 днів при призначенні як знеболювальний засіб і 3 днів - як жарознижувальний засіб. При тривалому застосуванні препарату потрібний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. Не слід перевищувати добову дозу; її збільшення чи триваліше лікування можливе лише під наглядом лікаря, т.к. Передозування препарату може спричинити печінкову недостатність. ПередозуванняСимптоми: тахікардія, тахіпное, лихоманка, збудження, судоми, епігастральний біль, зниження апетиту, анемія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, метгемоглобінемія, панцитопенія, нефротоксичність (папілярний некроз). Лікування: припинити прийом препарату, зробити промивання шлунка, призначити адсорбенти, засоби, що збільшують утворення глутатіону (ацетилцистеїн внутрішньовенно) і посилюють реакції кон'югації (метіонін внутрішньо).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю та під контролем лікаря слід застосовувати препарат хворим з порушеною функцією печінки або нирок одночасно з іншими протизапальними та знеболюючими засобами, а також з антикоагулянтами та препаратами, що впливають на ЦНС. При прийомі метоклопраміду, домперидону або колестираміну також необхідно проконсультуватися з лікарем. Парацетамол спотворює показники лабораторних досліджень при кількісному визначенні вмісту сечової кислоти та глюкози у плазмі. Щоб уникнути токсичного ураження печінки, парацетамол не слід поєднувати з прийомом алкогольних напоїв, а також приймати особам, схильним до хронічного вживання алкоголю. Ризик розвитку ушкоджень печінки зростає у хворих із алкогольним гепатозом. Під час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. Вплив на здатність керувати транспортом та займатися потенційно небезпечними видами діяльності. При застосуванні препарату слід утриматися від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації та швидкості психомоторних реакцій (включаючи керування транспортними засобами та ін.). Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКедр гімалайський ефірна олія, Гаультерія лежача ефірна олія (вінтергринова олія), Камфорне дерево (камфора), М'ята перцева (ментол), Перець стручковий екстракт плодів, Базова основа крему.ХарактеристикаЕфірна олія гімалайського кедра широко використовується як спазмолітичний засіб, допомагає зменшувати біль у тому числі, при ревматизмі та артриті. Має заспокійливі властивості, знімає нервову напругу. Благотворно впливає як на жирну, так і на пошкоджену суху шкіру. Вінтергринова олія, ефірна олія гаультерії лежачої застосовується зовнішньо як знеболювальний і протизапальний засіб при суглобових захворюваннях, також має зігрівальний ефект і застосовується під час масажу хворобливих ділянок тіла при розтягуванні зв'язок і перенапрузі м'язів, при люмбаго і фіброзіті; як зовнішній засіб при ревматизмі, невралгії. Екстракт плодів перцю стручкового має знеболювальну, подразнюючу дію, попереджає появу пролежнів. Є дані про протизапальну дію. Широко застосовується також при радикулітах, невралгії, міозіті, люмбаго, ішіасі, плекситах. При зовнішньому застосуванні камфори, одержуваної з ефірного масла камфорного дерева (лавра камфорного), відзначають протизапальну, протимікробну, місцевоподразнювальну та аналгетичну дію, тому вона активно використовується при невралгії, міозитах. Основним компонентом ефірної олії м'яти перцевої є ментол, який при зовнішньому застосуванні викликає подразнення нервових закінчень, що супроводжується відчуттям холоду, легкого печіння та поколювання. Також надає місцеву знеболювальну дію; має антисептичні або знезаражувальні властивості. Зовнішньо частіше використовують як болезаспокійливий, відволікаючий засіб, ефективний при невралгії, артралгії.ІнструкціяНанесіть крем тонким шаром на суху чисту шкіру рук, ніг та тіла. Втирати ніжними рухами, що масажують, до повного вбирання. При необхідності повторити процедуру.РекомендуєтьсяКрем «Триган-Флекс» рекомендується використовувати як допоміжний компонент у період проходження лікування та/або відновлення організму в наступних випадках: біль у м'язах; м'язові спазми; м'язове перенапруження, надмірне або надто різке навантаження на м'язи різної локалізації; розтягнення зв'язок, сухожилля; вивихи та підвивихи; ішіас, радикуліт; при артрозі, остеоартрозі. Також крем «Триган-Флекс» може бути використаний під час проведення масажу для розігріву м'язів до та після занять спортом.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів продукту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУникати попадання в очі, уникати прямого попадання на слизові оболонки, не наносити на відкриті рани та пошкоджені ділянки шкіри.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. Активна речовина: торасемід – 2,5/5/10 мг; допоміжні речовини: лактоза; кукурудзяний крохмаль; кремнію двоокис колоїдна; стеарат магнію. Пігулки, 2,5 мг, 5 мг, 10 мг. За 10 табл. в блістері із фольги алюмінієвої/ПВХ. 3 бл. (30 табл.) у картонній пачці.Опис лікарської формиПігулки круглі плоскоциліндричні білого кольору, з фаскою з двох сторін і ділильною ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаДіуретичне.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо торасемід швидко і практично повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Cmax торасеміду у плазмі відзначається через 1-2 години після введення. Біодоступність становить близько 80-91% і більше при набряках. Зв'язок із білками плазми крові – 99%. Vd складає 16 л. Метаболізується у печінці в системі цитохрому Р450 з утворенням трьох метаболітів – Ml, M3 та M5. T1/2 торасеміду та його метаболітів у здорових добровольців становить 3-4 години. Загальний кліренс торасеміду становить 40 мл/хв і нирковий кліренс – близько 10 мл/хв. У середньому 80-83% від прийнятої дози виводиться через ниркові канальці у незмінному вигляді (24-25%) та вигляді метаболітів (Ml - 11-12%, M3 - 3%, M5 - 41-44%). При нирковій недостатності T1/2 торасеміду не змінюється.ФармакодинамікаОсновний механізм дії препарату обумовлений оборотним зв'язуванням торасеміду з контранспортером Na+/2Cl−/K+, розташованим в апікальній мембрані товстого сегмента висхідної петлі Генле, внаслідок чого знижується або повністю інгібується реабсорбція іонів натрію, зменшуючи таким чином осмотичний тиск внутрішньоклітинної рідини та реабсорб. . При цьому завдяки антиальдостероновій дії торасемід меншою мірою, ніж фуросемід, викликає гіпокаліємію, при більшій активності та тривалості дії.Показання до застосуваннянабряки, спричинені серцевою недостатністю, захворюваннями печінки, нирок та легенів; первинна гіпертензія (застосовується в монотерапії чи поєднанні з іншими гіпотензивними препаратами).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до торасеміду та сульфонамідів; анурія; печінкова кома та прекоматозний стан; хронічна ниркова недостатність із наростаючою азотемією; аритмія; артеріальна гіпотензія; вагітність; період лактації (немає даних про застосування у період лактації); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: цукровий діабет; подагра; порушення водно-електролітного балансу; порушення функції печінки; цироз печінки; схильність до гіперурикемії.Побічна діяЗ боку крові: в окремих випадках можуть відзначатися зміни у біохімічних показниках крові – зниження кількості еритроцитів та лейкоцитів, а також тромбоцитів, гіповолемія, порушення електролітного балансу, гіпокаліємія, підвищення сечової кислоти у сироватці крові, глюкози та ліпідів. Збільшення рівня деяких ферментів печінки, наприклад, ГГТ. З боку ССС: в окремих випадках через згущення крові виникають розлади кровообігу та тромбоемболії, зниження артеріального тиску крові. З боку травного тракту: різні дисфункції шлунково-кишкового тракту, втрата апетиту, в окремих випадках може розвинутись панкреатит. З боку нирок та сечовивідних шляхів: гостра затримка сечі, підвищення рівня сечовини та креатиніну у плазмі. З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, слабкість, сонливість, сплутаність свідомості, судоми, а також парестезії кінцівок. Алергічні реакції: свербіж шкіри, висипання і фотосенсибілізація. З боку органів чуття: розлади зору, шум у вухах, глухота. Інші: сухість у роті.Взаємодія з лікарськими засобамиЗбільшує чутливість міокарда до серцевих глікозидів при недостатності калію або магнію. При одночасному прийомі з мінерало- та глюкокортикоїдами, проносними засобами може збільшуватися виведення калію. Посилює дію гіпотензивних препаратів. У великих дозах може посилюватися токсична дія аміноглікозидів, антибіотиків, цисплатину, нефротоксичний ефект цефалоспоринів, а також кардіо- та нейротоксична дія літію. Торасемід може посилювати дію курареподібних міорелаксантів та теофіліну. При застосуванні великих доз саліцилатів їхня токсична дія може посилюватися, а дія протидіабетичних засобів, навпаки, послаблюватися. Послідовний або одночасний прийом торасеміду з інгібіторами АПФ може призводити до скороминущого падіння артеріального тиску. Цього можна уникнути, зменшивши початкову дозу інгібітору АПФ або знизивши дозу торасеміду (або тимчасово відмінивши його). Торасемід знижує дію судинозвужувальних засобів (епінефрін та норепінефрін). НПЗЗ та пробеніцид можуть зменшувати сечогінну та гіпотензивну дію торасеміду. Колестирамін може зменшувати всмоктування торасеміду із шлунково-кишкового тракту (в дослідах на тваринах).Спосіб застосування та дозиВнутрішньо, незалежно від їди (їжа не впливає на всмоктування препарату Тригрим®). Дорослі Набряки. 5 мг на добу. При необхідності дозу можна поступово збільшити до 20 мг на добу. В окремих випадках рекомендується до 40 мг на добу препарату Тригрим. Застійна серцева недостатність. 5-20 мг на добу. При необхідності добову дозу можна поступово збільшувати (подвоюючи її) максимум до 200 мг. ХНН. Початкова доза становить 20 мг на добу. При необхідності цю дозу можна поступово збільшувати (подвоюючи) до досягнення відповідної діуретичної дії. Максимальна добова доза – 200 мг. Цироз печінки. 5-10 мг на добу. При необхідності цю дозу можна поступово збільшувати (подвоюючи) до досягнення відповідної діуретичної дії. Не проводилося відповідним чином контрольованих досліджень у пацієнтів із захворюваннями печінки із застосуванням доз понад 40 мг на добу. Первинна артеріальна гіпертензія. 2,5 мг на добу. При необхідності дозу можна поступово збільшувати до 5 мг на добу. За даними досліджень, доза понад 5 мг на добу не веде до подальшого зниження артеріального тиску. Максимальний ефект досягається приблизно після 12 тижнів безперервного лікування. Особливі групи пацієнтів Літній вік. Пацієнти похилого віку не потребують особливої адаптації дози. Діти. Немає даних щодо застосування препарату Тригрим® у дітей.ПередозуванняТипової картини отруєння немає. Симптоми: форсоване сечовипускання, що супроводжується гіповолемією, порушенням електролітного балансу, з подальшим падінням артеріального тиску, сонливістю, сплутаністю свідомості, колапсом. Можуть спостерігатися шлунково-кишкові розлади. Лікування: симптоматичне. Передбачає зниження дози або відміну препарату та одночасно поповнення втрати рідини та електролітів. Специфічний антидот невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому лікуванні рекомендується проводити моніторинг електролітного балансу, глюкози, сечової кислоти, креатиніну та ліпідів у крові. При гіпокаліємії, гіпонатріємії, гіповолемії або розладах сечовипускання проводять усунення всіх цих станів до призначення препарату Тригрим®. З обережністю призначати при подагрі чи тенденції до підвищення рівня сечової кислоти. За наявності цукрового діабету необхідно контролювати вуглеводний обмін. При тромбоцитопенії або пригніченні функції кісткового мозку, а також при шкірних висипаннях слід відмінити препарат. Вплив препарату на керування автотранспортом та керування механізмами. На початковому етапі прийому не рекомендується керувати транспортними засобами та обслуговувати механізми через можливість появи запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. Активна речовина: торасемід – 2,5/5/10 мг; допоміжні речовини: лактоза; кукурудзяний крохмаль; кремнію двоокис колоїдна; стеарат магнію. Пігулки, 2,5 мг, 5 мг, 10 мг. За 10 табл. в блістері із фольги алюмінієвої/ПВХ. 3 бл. (30 табл.) у картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки круглі двоопуклі білого кольору.Фармакотерапевтична групаДіуретичне.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо торасемід швидко і практично повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Cmax торасеміду у плазмі відзначається через 1-2 години після введення. Біодоступність становить близько 80-91% і більше при набряках. Зв'язок із білками плазми крові – 99%. Vd складає 16 л. Метаболізується у печінці в системі цитохрому Р450 з утворенням трьох метаболітів – Ml, M3 та M5. T1/2 торасеміду та його метаболітів у здорових добровольців становить 3-4 години. Загальний кліренс торасеміду становить 40 мл/хв і нирковий кліренс – близько 10 мл/хв. У середньому 80-83% від прийнятої дози виводиться через ниркові канальці у незмінному вигляді (24-25%) та вигляді метаболітів (Ml - 11-12%, M3 - 3%, M5 - 41-44%). При нирковій недостатності T1/2 торасеміду не змінюється.ФармакодинамікаОсновний механізм дії препарату обумовлений оборотним зв'язуванням торасеміду з контранспортером Na+/2Cl−/K+, розташованим в апікальній мембрані товстого сегмента висхідної петлі Генле, внаслідок чого знижується або повністю інгібується реабсорбція іонів натрію, зменшуючи таким чином осмотичний тиск внутрішньоклітинної рідини та реабсорб. . При цьому завдяки антиальдостероновій дії торасемід меншою мірою, ніж фуросемід, викликає гіпокаліємію, при більшій активності та тривалості дії.Показання до застосуваннянабряки, спричинені серцевою недостатністю, захворюваннями печінки, нирок та легенів; первинна гіпертензія (застосовується в монотерапії чи поєднанні з іншими гіпотензивними препаратами).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до торасеміду та сульфонамідів; анурія; печінкова кома та прекоматозний стан; хронічна ниркова недостатність із наростаючою азотемією; аритмія; артеріальна гіпотензія; вагітність; період лактації (немає даних про застосування у період лактації); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: цукровий діабет; подагра; порушення водно-електролітного балансу; порушення функції печінки; цироз печінки; схильність до гіперурикемії.Побічна діяЗ боку крові: в окремих випадках можуть відзначатися зміни у біохімічних показниках крові – зниження кількості еритроцитів та лейкоцитів, а також тромбоцитів, гіповолемія, порушення електролітного балансу, гіпокаліємія, підвищення сечової кислоти у сироватці крові, глюкози та ліпідів. Збільшення рівня деяких ферментів печінки, наприклад, ГГТ. З боку ССС: в окремих випадках через згущення крові виникають розлади кровообігу та тромбоемболії, зниження артеріального тиску крові. З боку травного тракту: різні дисфункції шлунково-кишкового тракту, втрата апетиту, в окремих випадках може розвинутись панкреатит. З боку нирок та сечовивідних шляхів: гостра затримка сечі, підвищення рівня сечовини та креатиніну у плазмі. З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, слабкість, сонливість, сплутаність свідомості, судоми, а також парестезії кінцівок. Алергічні реакції: свербіж шкіри, висипання і фотосенсибілізація. З боку органів чуття: розлади зору, шум у вухах, глухота. Інші: сухість у роті.Взаємодія з лікарськими засобамиЗбільшує чутливість міокарда до серцевих глікозидів при недостатності калію або магнію. При одночасному прийомі з мінерало- та глюкокортикоїдами, проносними засобами може збільшуватися виведення калію. Посилює дію гіпотензивних препаратів. У великих дозах може посилюватися токсична дія аміноглікозидів, антибіотиків, цисплатину, нефротоксичний ефект цефалоспоринів, а також кардіо- та нейротоксична дія літію. Торасемід може посилювати дію курареподібних міорелаксантів та теофіліну. При застосуванні великих доз саліцилатів їхня токсична дія може посилюватися, а дія протидіабетичних засобів, навпаки, послаблюватися. Послідовний або одночасний прийом торасеміду з інгібіторами АПФ може призводити до скороминущого падіння артеріального тиску. Цього можна уникнути, зменшивши початкову дозу інгібітору АПФ або знизивши дозу торасеміду (або тимчасово відмінивши його). Торасемід знижує дію судинозвужувальних засобів (епінефрін та норепінефрін). НПЗЗ та пробеніцид можуть зменшувати сечогінну та гіпотензивну дію торасеміду. Колестирамін може зменшувати всмоктування торасеміду із шлунково-кишкового тракту (в дослідах на тваринах).Спосіб застосування та дозиВнутрішньо, незалежно від їди (їжа не впливає на всмоктування препарату Тригрим®). Дорослі Набряки. 5 мг на добу. При необхідності дозу можна поступово збільшити до 20 мг на добу. В окремих випадках рекомендується до 40 мг на добу препарату Тригрим. Застійна серцева недостатність. 5-20 мг на добу. При необхідності добову дозу можна поступово збільшувати (подвоюючи її) максимум до 200 мг. ХНН. Початкова доза становить 20 мг на добу. При необхідності цю дозу можна поступово збільшувати (подвоюючи) до досягнення відповідної діуретичної дії. Максимальна добова доза – 200 мг. Цироз печінки. 5-10 мг на добу. При необхідності цю дозу можна поступово збільшувати (подвоюючи) до досягнення відповідної діуретичної дії. Не проводилося відповідним чином контрольованих досліджень у пацієнтів із захворюваннями печінки із застосуванням доз понад 40 мг на добу. Первинна артеріальна гіпертензія. 2,5 мг на добу. При необхідності дозу можна поступово збільшувати до 5 мг на добу. За даними досліджень, доза понад 5 мг на добу не веде до подальшого зниження артеріального тиску. Максимальний ефект досягається приблизно після 12 тижнів безперервного лікування. Особливі групи пацієнтів Літній вік. Пацієнти похилого віку не потребують особливої адаптації дози. Діти. Немає даних щодо застосування препарату Тригрим® у дітей.ПередозуванняТипової картини отруєння немає. Симптоми: форсоване сечовипускання, що супроводжується гіповолемією, порушенням електролітного балансу, з подальшим падінням артеріального тиску, сонливістю, сплутаністю свідомості, колапсом. Можуть спостерігатися шлунково-кишкові розлади. Лікування: симптоматичне. Передбачає зниження дози або відміну препарату та одночасно поповнення втрати рідини та електролітів. Специфічний антидот невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому лікуванні рекомендується проводити моніторинг електролітного балансу, глюкози, сечової кислоти, креатиніну та ліпідів у крові. При гіпокаліємії, гіпонатріємії, гіповолемії або розладах сечовипускання проводять усунення всіх цих станів до призначення препарату Тригрим®. З обережністю призначати при подагрі чи тенденції до підвищення рівня сечової кислоти. За наявності цукрового діабету необхідно контролювати вуглеводний обмін. При тромбоцитопенії або пригніченні функції кісткового мозку, а також при шкірних висипаннях слід відмінити препарат. Вплив препарату на керування автотранспортом та керування механізмами. На початковому етапі прийому не рекомендується керувати транспортними засобами та обслуговувати механізми через можливість появи запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. Активна речовина: торасемід – 2,5/5/10 мг; допоміжні речовини: лактоза; кукурудзяний крохмаль; кремнію двоокис колоїдна; стеарат магнію. Пігулки, 2,5 мг, 5 мг, 10 мг. За 10 табл. в блістері із фольги алюмінієвої/ПВХ. 3 бл. (30 табл.) у картонній пачці.Опис лікарської формиПігулки круглі плоскоциліндричні білого кольору, з фаскою з двох сторін і ділильною ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаДіуретичне.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо торасемід швидко і практично повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Cmax торасеміду у плазмі відзначається через 1-2 години після введення. Біодоступність становить близько 80-91% і більше при набряках. Зв'язок із білками плазми крові – 99%. Vd складає 16 л. Метаболізується у печінці в системі цитохрому Р450 з утворенням трьох метаболітів – Ml, M3 та M5. T1/2 торасеміду та його метаболітів у здорових добровольців становить 3-4 години. Загальний кліренс торасеміду становить 40 мл/хв і нирковий кліренс – близько 10 мл/хв. У середньому 80-83% від прийнятої дози виводиться через ниркові канальці у незмінному вигляді (24-25%) та вигляді метаболітів (Ml - 11-12%, M3 - 3%, M5 - 41-44%). При нирковій недостатності T1/2 торасеміду не змінюється.ФармакодинамікаОсновний механізм дії препарату обумовлений оборотним зв'язуванням торасеміду з контранспортером Na+/2Cl−/K+, розташованим в апікальній мембрані товстого сегмента висхідної петлі Генле, внаслідок чого знижується або повністю інгібується реабсорбція іонів натрію, зменшуючи таким чином осмотичний тиск внутрішньоклітинної рідини та реабсорб. . При цьому завдяки антиальдостероновій дії торасемід меншою мірою, ніж фуросемід, викликає гіпокаліємію, при більшій активності та тривалості дії.Показання до застосуваннянабряки, спричинені серцевою недостатністю, захворюваннями печінки, нирок та легенів; первинна гіпертензія (застосовується в монотерапії чи поєднанні з іншими гіпотензивними препаратами).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до торасеміду та сульфонамідів; анурія; печінкова кома та прекоматозний стан; хронічна ниркова недостатність із наростаючою азотемією; аритмія; артеріальна гіпотензія; вагітність; період лактації (немає даних про застосування у період лактації); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: цукровий діабет; подагра; порушення водно-електролітного балансу; порушення функції печінки; цироз печінки; схильність до гіперурикемії.Побічна діяЗ боку крові: в окремих випадках можуть відзначатися зміни у біохімічних показниках крові – зниження кількості еритроцитів та лейкоцитів, а також тромбоцитів, гіповолемія, порушення електролітного балансу, гіпокаліємія, підвищення сечової кислоти у сироватці крові, глюкози та ліпідів. Збільшення рівня деяких ферментів печінки, наприклад, ГГТ. З боку ССС: в окремих випадках через згущення крові виникають розлади кровообігу та тромбоемболії, зниження артеріального тиску крові. З боку травного тракту: різні дисфункції шлунково-кишкового тракту, втрата апетиту, в окремих випадках може розвинутись панкреатит. З боку нирок та сечовивідних шляхів: гостра затримка сечі, підвищення рівня сечовини та креатиніну у плазмі. З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, слабкість, сонливість, сплутаність свідомості, судоми, а також парестезії кінцівок. Алергічні реакції: свербіж шкіри, висипання і фотосенсибілізація. З боку органів чуття: розлади зору, шум у вухах, глухота. Інші: сухість у роті.Взаємодія з лікарськими засобамиЗбільшує чутливість міокарда до серцевих глікозидів при недостатності калію або магнію. При одночасному прийомі з мінерало- та глюкокортикоїдами, проносними засобами може збільшуватися виведення калію. Посилює дію гіпотензивних препаратів. У великих дозах може посилюватися токсична дія аміноглікозидів, антибіотиків, цисплатину, нефротоксичний ефект цефалоспоринів, а також кардіо- та нейротоксична дія літію. Торасемід може посилювати дію курареподібних міорелаксантів та теофіліну. При застосуванні великих доз саліцилатів їхня токсична дія може посилюватися, а дія протидіабетичних засобів, навпаки, послаблюватися. Послідовний або одночасний прийом торасеміду з інгібіторами АПФ може призводити до скороминущого падіння артеріального тиску. Цього можна уникнути, зменшивши початкову дозу інгібітору АПФ або знизивши дозу торасеміду (або тимчасово відмінивши його). Торасемід знижує дію судинозвужувальних засобів (епінефрін та норепінефрін). НПЗЗ та пробеніцид можуть зменшувати сечогінну та гіпотензивну дію торасеміду. Колестирамін може зменшувати всмоктування торасеміду із шлунково-кишкового тракту (в дослідах на тваринах).Спосіб застосування та дозиВнутрішньо, незалежно від їди (їжа не впливає на всмоктування препарату Тригрим®). Дорослі Набряки. 5 мг на добу. При необхідності дозу можна поступово збільшити до 20 мг на добу. В окремих випадках рекомендується до 40 мг на добу препарату Тригрим. Застійна серцева недостатність. 5-20 мг на добу. При необхідності добову дозу можна поступово збільшувати (подвоюючи її) максимум до 200 мг. ХНН. Початкова доза становить 20 мг на добу. При необхідності цю дозу можна поступово збільшувати (подвоюючи) до досягнення відповідної діуретичної дії. Максимальна добова доза – 200 мг. Цироз печінки. 5-10 мг на добу. При необхідності цю дозу можна поступово збільшувати (подвоюючи) до досягнення відповідної діуретичної дії. Не проводилося відповідним чином контрольованих досліджень у пацієнтів із захворюваннями печінки із застосуванням доз понад 40 мг на добу. Первинна артеріальна гіпертензія. 2,5 мг на добу. При необхідності дозу можна поступово збільшувати до 5 мг на добу. За даними досліджень, доза понад 5 мг на добу не веде до подальшого зниження артеріального тиску. Максимальний ефект досягається приблизно після 12 тижнів безперервного лікування. Особливі групи пацієнтів Літній вік. Пацієнти похилого віку не потребують особливої адаптації дози. Діти. Немає даних щодо застосування препарату Тригрим® у дітей.ПередозуванняТипової картини отруєння немає. Симптоми: форсоване сечовипускання, що супроводжується гіповолемією, порушенням електролітного балансу, з подальшим падінням артеріального тиску, сонливістю, сплутаністю свідомості, колапсом. Можуть спостерігатися шлунково-кишкові розлади. Лікування: симптоматичне. Передбачає зниження дози або відміну препарату та одночасно поповнення втрати рідини та електролітів. Специфічний антидот невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому лікуванні рекомендується проводити моніторинг електролітного балансу, глюкози, сечової кислоти, креатиніну та ліпідів у крові. При гіпокаліємії, гіпонатріємії, гіповолемії або розладах сечовипускання проводять усунення всіх цих станів до призначення препарату Тригрим®. З обережністю призначати при подагрі чи тенденції до підвищення рівня сечової кислоти. За наявності цукрового діабету необхідно контролювати вуглеводний обмін. При тромбоцитопенії або пригніченні функції кісткового мозку, а також при шкірних висипаннях слід відмінити препарат. Вплив препарату на керування автотранспортом та керування механізмами. На початковому етапі прийому не рекомендується керувати транспортними засобами та обслуговувати механізми через можливість появи запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: метронідазол – 250 мг; Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, желатин, крохмальна патока, магнію стеарат. 10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого кольору з жовтуватим відтінком, круглі, плоскі, з ділильною рискою; жовтіють під впливом світла.Фармакотерапевтична групаПротипротозойний препарат із антибактеріальною активністю.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому препарат внутрішньо метронідазол швидко і майже повністю абсорбується із ШКТ. Біодоступність становить щонайменше 80%. C max метронідазолу у плазмі крові досягається через 1-3 год. Прийом їжі знижує швидкість всмоктування та C max метронідазолу у сироватці крові. Розподіл Зв'язування метронідазолу з білками плазми не перевищує 20%. Метронідазол проникає в більшість тканин і рідин організму, включаючи легені, нирки, печінку, шкіру, спинномозкову рідину, мозок, жовч, слину, амніотичну рідину, порожнини абсцесів, вагінальний секрет, насінну рідину, грудне молоко, проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр. V d у дорослих становить близько 0.55 л/кг, у новонароджених – 0.54-0.81 л/кг. Метаболізм У печінці метаболізується близько 30-60% метронідазолу шляхом гідроксилювання, окиснення та зв'язування з глюкуроновою кислотою. Основний метаболіт (2-оксиметронідазол) також має протипротозойну та антибактеріальну дію. Виведення T 1/2 за нормальної функції печінки становить середньому 8 год (від 6 год до 12 год). Метронідазол виводиться нирками – 60-80% (20% у незміненому вигляді), через кишечник – 6-15%. Нирковий кліренс метронідазолу становить 10.2 мл/хв. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках T 1/2 при алкогольному ураженні печінки становить 18 год (від 10 год до 29 год); у новонароджених, які народилися при терміні вагітності 28-30 тижнів – близько 75 год; 32-35 тижнів – 35 год, 36-40 тижнів – 25 год відповідно. Метронідазол та основні метаболіти швидко видаляються з крові при гемодіалізі (T 1/2 зменшується до 2.6 год). При перитонеальному діалізі виводяться у незначних кількостях. У пацієнтів з порушенням функції нирок після повторного прийому можлива кумуляція метронідазолу в сироватці крові (тому у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня частоту прийому препарату слід зменшити). У пацієнтів похилого віку зменшується виведення метронідазолу нирками.ФармакодинамікаПротипротозойний препарат з антибактеріальною активністю, похідне 5-нітроімідазолу. Механізм дії полягає у біохімічному відновленні 5-нітрогрупи метронідазолу внутрішньоклітинними транспортними протеїнами анаеробних мікроорганізмів та найпростіших. Відновлена 5-нітрогрупа метронідазолу взаємодіє з ДНК клітин мікроорганізмів, інгібуючи синтез їх нуклеїнових кислот, що веде до загибелі мікроорганізмів. Метронідазол активний щодо Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica, Gardnerella vaginalis, Giardia intestinalis, Lamblia spp.; а також облігатних анаеробівBacteroides spp. (в т.ч. Bacteroides fragilis, Bacteroides distasonis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides vulgatus), Fusobacterium spp., Veillonella spp., Prevotella spp. (Prevotella bivia, Prevotella buccae, Prevotella disiens); деяких грампозитивних мікроорганізмів (Eubacterium spp., Clostridium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.). МПК цих штамів становить 0.125-6.25 мкг/мл. У поєднанні з амоксициліном виявляє активність щодо Helicobacter pylori (амоксицилін пригнічує розвиток резистентності до метронідазолу). Метронідазол не має бактерицидної дії щодо більшості бактерій та факультативних анаеробів, грибків та вірусів. У присутності змішаної флори (аероби та анаероби) метронідазол виявляє синергізм з антибіотиками, ефективними щодо звичайних аеробів. Метронідазол підвищує чутливість пухлин до опромінення, викликає сенсибілізацію до етанолу (дисульфірамоподібну дію), стимулює репаративні процеси. Показання до застосуваннятрихомоніаз; бактеріальний вагіноз; всі форми амебіазу (захворювання кишкової та позакишкової локалізації, включаючи амебний абсцес печінки, амебну дизентерію, а також безсимптомний амебіаз); лямбліоз; інфекції періодонту (в т.ч. гострий виразковий гінгівіт, гострі одонтогенні інфекції); анаеробні бактеріальні інфекції (гінекологічні та абдомінальні інфекції, інфекції ЦНС, бактеріємія, сепсис, ендокардит, інфекції кісток та суглобів, шкіри та м'яких тканин, інфекції дихальних шляхів), спричинені Bacteroides spp., Clostridium spp., Epp. Peptostreptococcus spp. та анаеробами, чутливими до метронідазолу; лікування інфекцій Helicobacter pylori при виразковій хворобі шлунка або дванадцятипалої кишки у поєднанні з препаратами вісмуту та антибіотиком, наприклад, амоксициліном; профілактичне призначення перед хірургічним втручанням на ШКТ та репродуктивних органах.Протипоказання до застосуваннялейкопенія (в т.ч. в анамнезі); органічні ураження ЦНС (в т.ч. епілепсія); печінкова недостатність (у разі призначення препарату у високих дозах); І триместр вагітності; період лактації (грудне вигодовування); дитячий вік до 3 років; підвищена чутливість до метронідазолу або до інших похідних нітроімідазолу, а також до будь-яких інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з нирковою та/або печінковою недостатністю, у ІІ та ІІІ триместрах вагітності.Вагітність та лактаціяМетронідазол проникає через плацентарний бар'єр, тому Трихопол протипоказаний до застосування у І триместрі вагітності. Застосування препарату у ІІ та ІІІ триместрах можливе лише в тих випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Оскільки метронідазол виділяється з грудним молоком, досягаючи в ньому концентрацій, близьких до концентрації в плазмі крові, при необхідності застосування Трихополу в період лактації грудне вигодовування слід припинити. Препарат протипоказаний до застосування у дітей до 3 років. У комбінації з амоксициліном не рекомендується застосовувати Трихопол у дітей та підлітків віком до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: епігастральний біль, нудота, блювання, діарея, запори, кишкова колька, зниження апетиту, анорексія, порушення смаку, неприємний металевий присмак у роті, сухість у роті, глосит, стоматит; дуже рідко – відхилення від норми функціональних тестів печінки, холестатичний гепатит, жовтяниця, панкреатит. З боку ЦНС: при тривалому застосуванні – головний біль, запаморочення, порушення координації рухів, атаксія, периферична невропатія, підвищена збудливість, дратівливість, депресія, порушення сну, сонливість, слабкість; в окремих випадках – сплутаність свідомості, галюцинації, судоми; дуже рідко – енцефалопатія. З боку сечовидільної системи: дизурія, цистит, поліурія, нетримання сечі, фарбування сечі у червоно-коричневий колір. З боку статевої системи: біль у піхві. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, багатоформна ексудативна еритема, закладеність носа, лихоманка. З боку кістково-м'язової системи: міалгії, артралгії. З боку системи кровотворення: лейкопенія; рідко – агранулоцитоз, нейтропенія, тромбоцитопенія, панцитопенія. Інші: ущільнення зубця Т на ЕКГ; вкрай рідко – ототоксичність; гнійничкові висипання.Взаємодія з лікарськими засобамиМетронідазол посилює дію варфарину та інших кумаринових антикоагулянтів (при даній комбінації потрібне зменшення доз обох препаратів). Аналогічно дисульфірам метронідазол викликає непереносимість етанолу. Одночасне застосування Трихополу з дисульфірамом може призвести до розвитку різних неврологічних симптомів (інтервал між застосуванням цих препаратів має становити щонайменше 2 тижні). Циметидин пригнічує метаболізм метронідазолу, що може призвести до підвищення його концентрації у плазмі та збільшення ризику розвитку побічних реакцій. Одночасне призначення препаратів, що стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки (фенобарбітал, фенітоїн), може прискорювати елімінацію метронідазолу, що призводить до зменшення концентрації в плазмі крові. У пацієнтів, які тривало одержують лікування препаратами літію у високих дозах, при прийомі метронідазолу можливе підвищення концентрації літію в плазмі та розвиток симптомів інтоксикації. Не рекомендується поєднувати метронідазол із недеполяризуючими міорелаксантами (векуронія бромід). При комбінованому прийомі метронідазолу та циклоспорину може спостерігатись підвищення концентрації циклоспорину в плазмі крові. Метронідазол зменшує кліренс фторурацилу, що може спричинити збільшення токсичності останнього. Сульфаніламіди посилюють протимікробну дію метронідазолу.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначають внутрішньо, під час або після їди, таблетки приймають не розжовуючи. Трихомоніаз Дорослим та дітям старше 10 років призначають по 250 мг (1 таб.) 3 рази на добу або по 500 мг (2 таб.) 2 рази на добу протягом 7 днів. Жінкам необхідно додатково призначати метронідазол у формі вагінальних свічок або таблеток. За потреби можна повторити курс лікування. Між курсами слід зробити перерву на 3-4 тижні з проведенням повторних контрольних лабораторних досліджень. Альтернативною схемою терапії є призначення 750 мг (3 таб.) вранці та 1250 мг (5 таб.) увечері або 2000 мг (8 таб.) на добу одноразово. Тривалість лікування становить 2 дні. Лікування проводиться одночасно в обох сексуальних партнерів. Дітям віком від 3 до 7 років призначають по 125 мг (1/2 таб.) 2 рази на добу; у віці від 7 до 10 років – 125 мг (1/2 таб.) 3 рази на добу. Курс лікування становить 7 днів. Бактеріальний вагіноз Дорослим призначають по 500 мг (2 таб.) 2 рази на добу протягом 7 днів або 2000 мг (8 таб.) на добу одноразово. Одночасне лікування статевого партнера не потрібне. Амебіаз При інвазивних формах амебіазу кишечника у сприйнятливих пацієнтів (в т.ч. при амебній дизентерії) дорослим та дітям старше 10 років призначають по 750 мг (3 таб.) 3 рази на добу. Дітям віком від 3 до 7 років – по 250 мг (1 таб.) 4 рази на добу; у віці від 7 до 10 років – по 375 мг (1.5 таб.) 3 рази на добу. Курс лікування зазвичай становить 5 днів. При амебіазі кишечника у менш сприйнятливих пацієнтів та при хронічному амебному гепатиті дорослим та дітям старше 10 років призначають по 375 мг (1.5 таб.) 3 рази на добу. Дітям віком від 3 до 7 років – по 125 мг (1/2 таб.) 4 рази на добу; у віці від 7 до 10 років – 250 мг (1 таб.) 3 рази на добу. Тривалість курсу лікування становить 5-10 днів. При амебному абсцесі печінки та інших формах позакишкового амебіазу дорослим та дітям старше 10 років призначають по 375 мг (1.5 таб.) 3 рази на добу. Дітям віком від 3 до 7 років – по 125 мг (1/2 таблетки) 4 рази на добу; у віці від 7 до 10 років – по 250 мг (1 таб.) 3 рази на добу. Курс лікування становить 5 днів. При безсимптомному носійстві цист дорослим та дітям старше 10 років призначають по 375-750 мг (1.5-3 таб.) 3 рази на добу. Дітям віком від 3 до 7 років – по 125 мг (1/2 таб.) 4 рази на добу; у віці від 7 до 10 років – по 250 мг (1 таб.) 3 рази на добу. Тривалість курсу лікування становить 5-10 днів. Лямбліоз Дорослим та дітям старше 10 років призначають по 500 мг (2 таб.) 2 рази на добу протягом 5 -7 днів; або по 2000 мг (8 таб.) 1 раз на добу протягом 3 днів. Дітям віком від 3 до 7 років - по 250-375 мг (1-1.5 таб.) 1 раз на добу протягом 5 днів, або по 500-750 мг (2-3 таб.) 1 раз на добу протягом 3 днів. днів. Дітям віком від 7 до 10 років - по 250 мг (1 таб.) 2 рази на добу протягом 5 днів, або по 1000 мг (4 таб.) 1 раз на добу протягом 3 днів. Інфекції періодонту При гострому виразковому гінгівіті дорослим та дітям старше 10 років призначають по 250 мг (1 таб.) 3 рази на добу. Дітям віком від 3 до 7 років – по 125 мг (1/2 таб.) 2 рази на добу; у віці від 7 до 10 років – по 125 мг (1 таб.) 3 рази на добу. Тривалість курсу лікування становить 3 дні. При гострих одонтогенних інфекціях дорослим та дітям старше 10 років призначають по 250 мг (1 таб.) 3 рази на добу протягом 3-7 днів. Інфекції, спричинені анаеробними бактеріями Лікування анаеробних інфекцій зазвичай починають з внутрішньовенних інфузій. Щойно стає можливим, лікування має бути продовжено метронідазолом у формі пігулок. Дорослим та дітям старше 10 років призначають по 500 мг (2 таб.) 3-4 рази на добу. Тривалість лікування має перевищувати 7 днів. Дітям віком до 10 років при лікуванні анаеробних інфекцій рекомендується застосування метронідазолу у формі інфузійних розчинів. Ерадикація Helicobacter pylori Призначають по 500 мг (2 таб.) 3 рази на добу протягом 7 днів (у складі комбінованої терапії, наприклад, з амоксициліном 2.25 г на добу). Профілактика інфекцій, викликаних анаеробними бактеріями (перед хірургічними операціями на порожнині живота, гінекології та акушерстві) Дорослим та дітям старше 12 років призначають по 250-500 мг (1-2 таб.) 3 рази на добу за 3-4 дні до операції. Через 1-2 дні після операції (коли вже дозволено прийом внутрішньо) призначають по 250 мг (1 таб.) 3 рази на добу протягом 7 днів. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК менше 10 мл/хв) добову дозу Трихополу слід зменшити у 2 рази.ПередозуванняСимптоми: посилення побічних ефектів, головним чином, нудоти, блювання та запаморочення; у більш важких випадках можливі атаксія, парестезії та судоми. Летальна доза для людини невідома. Лікування: проведення симптоматичної та підтримуючої терапії. Специфічний антидот відсутній.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід призначати Трихопол пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю, т.к. як у результаті уповільнення метаболізму концентрація метронідазолу та його метаболітів у плазмі зростає. Через уповільнення екскреції потрібно дотримуватись обережності при виборі дози метронідазолу у пацієнтів з нирковою недостатністю. Потрібна обережність при призначенні Трихопола пацієнтам з пригніченням кістковомозкового кровотворення та функцій ЦНС, а також пацієнтам похилого віку. Поява атаксії, запаморочення та будь-яке інше погіршення неврологічного статусу хворих потребує припинення лікування. При тривалій терапії метронідазолом (більше 10 днів) слід контролювати картину периферичної крові та функцію печінки. У разі лейкопенії можливість продовження лікування залежить від ризику розвитку інфекційного процесу. Слід уникати застосування метронідазолу у пацієнтів із порфірією. Трихопол може викликати іммобілізацію трепонем, що призводить до хибнопозитивного тесту Нельсона. При лікуванні трихомонадного вагініту у жінок та трихомонадного уретриту у чоловіків необхідно утримуватись від статевого життя. Обов'язковим є одночасне лікування статевих партнерів. Після терапії трихомоніазу слід провести контрольні проби протягом трьох чергових циклів до та після менструації. Після лікування лямбліозу, якщо симптоми зберігаються, через 3-4 тижні необхідно провести 3 аналізи калу з інтервалами в кілька днів (у деяких успішно пролікованих хворих непереносимість лактози, спричинена інвазією, може зберігатися протягом декількох тижнів або місяців, нагадуючи симптоми лямбліозу). Пацієнтам необхідно утримуватися від вживання алкоголю під час терапії метронідазолом, а також протягом принаймні 48 годин після завершення лікування через можливість розвитку дисульфірамоподібних реакцій: абдомінальний біль спастичного характеру, нудота, блювання, головний біль, раптовий приплив крові до особі. Під час лікування метронідазолом сеча може набути темного або червоно-коричневого забарвлення у зв'язку з присутністю водорозчинних барвників. Використання у педіатрії У комбінації з амоксициліном не рекомендується застосовувати Трихопол у дітей та підлітків віком до 18 років. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При прийомі препарату слід уникати потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги, швидкості психомоторних реакцій, особливо керування транспортними засобами та обслуговування механізмів.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки вагінальні - 1 таб. Активні речовини: метронідазол – 500 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний, стеаринова кислота. 10 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки вагінальні білого кольору з жовтуватим відтінком, довгасті, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаПрепарат із протипротозойною та антибактеріальною дією для місцевого застосування в гінекології.ФармакокінетикаМетронідазол добре абсорбується при інтравагінальному застосуванні. Біотрансформується у печінці. Виділяється на 40-70% (близько 20% у незміненій формі) нирками.ФармакодинамікаПротипротозойний препарат з антибактеріальною активністю для місцевого застосування у гінекології. Належить до нітро-5-імідазолів. Механізм дії метронідазолу полягає у біохімічному відновленні 5-нітрогрупи метронідазолу внутрішньоклітинними транспортними протеїнами анаеробних мікроорганізмів та найпростіших. Відновлена 5-нітрогрупа метронідазолу взаємодіє з ДНК клітин мікроорганізмів, інгібуючи синтез їх нуклеїнових кислот, що веде до загибелі мікроорганізмів. Метронідазол є ефективним протимікробним та протипротозойним засобом широкого спектру дії. Виявляє високу активність щодо Trichomonas vaginalis, Gardnerella vaginalis, Giardia intestinalis, Entamoeba histolytica, Lamblia spp., а також щодо облігатних анаеробів – Bacteroides spp. (Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides distasonis, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides vulgatus), Fusobacterium spp., Veillonella spp., Prevotella spp. (Prevotella bivia, Prevotella buccae, Prevotella disiens) та деяких грампозитивних мікроорганізмів (Clostridium spp., Peptostreptococcus spp., Peptococcuc spp, Eubacterium spp., Mobiluncus spp.).Показання до застосуванняДля місцевого лікування: неспецифічного вагініту; бактеріального вагінозу; трихомонадного вагініту.Протипоказання до застосуваннязахворювання крові; лейкопенія (в т.ч. в анамнезі); порушення координації рухів; органічні ураження ЦНС (в т.ч. епілепсія); печінкова недостатність (для призначення у високих дозах); вагітність (I триместр); лактація (грудне вигодовування); підвищена чутливість до метронідазолу або інших похідних нітроімідазолу.Вагітність та лактаціяМетронідазол проходить через плаценту, тому не слід призначати препарат у I триместрі вагітності. Надалі слід застосовувати препарат лише у тому випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Метронідазол виділяється із грудним молоком. Грудне вигодовування у період застосування препарату має бути скасовано. Відновлювати грудне вигодовування слід не раніше ніж через 48 годин після закінчення прийому препарату.Побічна діяМісцеві реакції: свербіж, печіння, біль та подразнення у піхві; густі, білі, слизові оболонки з піхви (без запаху або зі слабким запахом), прискорене сечовипускання; після відміни препарату – розвиток кандидозу піхви. З боку травної системи: нудота, зміна смакових відчуттів, металевий присмак у роті, сухість у роті, зниження апетиту, спастичні болі у черевній порожнині, нудота, блювання, запор або діарея. З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення. З боку системи кровотворення: лейкопенія чи лейкоцитоз. Алергічні реакції: кропив'янка, свербіж шкіри, висип. Інші: рідко – фарбування сечі в червоно-коричневий колір унаслідок присутності водорозчинного пігменту, що утворюється внаслідок метаболізму метронідазолу; відчуття печіння чи подразнення статевого члена у статевого партнера.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат сумісний із сульфаніламідами та антибіотиками. Метронідазол спричиняє непереносимість етанолу, тому під час лікування слід уникати вживання алкоголю. Не слід комбінувати метронідазол із дисульфірамом, оскільки при взаємодії цих препаратів можливе пригнічення свідомості, розвиток психічних розладів. При одночасному застосуванні з непрямими антикоагулянтами (в т.ч. з варфарином) метронідазол посилює їхню дію, що призводить до збільшення протромбінового часу. Не рекомендується застосовувати метронідазол у поєднанні з недеполяризуючими міорелаксантами (векуронія бромід). Під впливом барбітуратів можливе зниження ефективності метронідазолу через прискорення його метаболізму в печінці. Циметидин пригнічує метаболізм метронідазолу, що може призвести до підвищення його концентрації у плазмі та збільшення ризику розвитку побічних реакцій. При одночасному прийомі з препаратами літію можливе підвищення його концентрації у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиПри трихомонадному вагініті препарат призначають по 1 вагінальній таблетці на добу протягом 7-10 днів у поєднанні з прийомом метронідазолу в таблетках. При неспецифічному вагініті, бактеріальному вагінозі препарат призначають по 1 вагінальній таблетці на добу протягом 7 днів, при необхідності у поєднанні з прийомом метронідазолу в таблетках. Лікування метронідазолом не повинно тривати більше 10 днів і повторюватися частіше ніж 2-3 рази на рік. Вагінальну таблетку слід витягти з контурної упаковки, змочити кип'яченою охолодженою водою і ввести глибоко в піхву.ПередозуванняДані про передозування препарату Трихопол не надано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується одночасне лікування метронідазолом статевого партнера, незалежно від того, чи є у нього прояви захворювання. У період лікування препаратом рекомендується утримуватись від статевих контактів. При вказівках в анамнезі на зміни у складі периферичної крові, а також при застосуванні препарату у високих дозах та/або тривалому лікуванні необхідний контроль загального аналізу крові. Метронідазол може викликати іммобілізацію трепонем, що призводить до хибнопозитивних результатів тесту Нельсона (TPI). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід зважати на можливість розвитку запаморочення при призначенні препарату пацієнтам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності (особливо водіям транспортних засобів). Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 супп.: метронідазол 500 мг. 5 штук. - блістери (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаМетронідазол відноситься до нітро-5-імідазолів і є ДНК-тропним препаратом з бактерицидним типом дії. Механізм дії метронідазолу полягає у біохімічному відновленні 5-нітрогрупи метронідазолу внутрішньоклітинними транспортними протеїнами анаеробних мікроорганізмів та найпростіших. Відновлена 5-нітрогрупа метронідазолу взаємодіє з ДНК клітин мікроорганізмів, інгібуючи синтез їх нуклеїнових кислот, що веде до загибелі мікроорганізмів. Метронідазол є ефективним протимікробним та протипротозойним засобом широкого спектру дії. Препарат виявляє високу активність щодо Trichomonas vaginalis, Giardia intestinalis, Entamoeba histolytica, Lamblia intestinalis, Balantidium coli, Blastocystis hominis, Helicobacter pylory; щодо облігатних анаеробів та (споро- та неспороутворюючих) - Bacteroides spp. (В. fragilis, В. ovatus, В. distasonis, В. thetaiotaomicron, В. vulgatus), Fusobacterium spp., Clostridium spp., Peptostreptococcus spp., Peptococcuc spp., чутливі штами Eubacterium). Метронідазол активний щодо факультативної анаеробної бактерії: Gardnerella vaginalis.ФармакокінетикаМетронідазол добре всмоктується при інтравагінальному введенні. Активний інгредієнт метаболізується у печінці. Виділяється на 40 - 70% (близько 20% у незміненій формі) через нирки.Клінічна фармакологіяПротипротозойний препарат із антибактеріальною активністю.Показання до застосуванняМісцеве лікування трихомонадних та неспецифічних вагінітів; бактеріального вагінозу.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до метронідазолу або інших нітроімідазольних похідних; вагітність (перший триместр); захворювання крові; лейкопенія (у тому числі в анамнезі); порушення координації рухів; органічні ураження ЦНС (зокрема епілепсія); печінкова недостатність (у разі призначення великих доз).Вагітність та лактаціяПрепарат застосовують з обережністю з ІІ триместру вагітності. У І триместрі вагітності прийом препарату заборонено. Метронідазол проникає у грудне молоко. Грудне вигодовування у період прийому препарату має бути скасовано. Відновлювати грудне вигодовування слід не раніше ніж через 48 годин після закінчення прийому препарату.Побічна діяПри місцевому використанні можливе виникнення таких побічних ефектів: свербіж, печіння, біль та подразнення у піхві; густі, білі, слизові оболонки з піхви (без запаху або зі слабким запахом), прискорене сечовипускання; після відміни препарату – розвиток кандидозу піхви; відчуття печіння чи подразнення статевого члена у статевого партнера. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, зміна смакових відчуттів, металевий присмак у роті, сухість у роті, зниження апетиту, спастичні болі у черевній порожнині, нудота, блювання, запор або діарея. Алергічні реакції: кропив'янка, свербіж шкірних покровів, висипання, головний біль, запаморочення; лейкопенія чи лейкоцитоз. В окремих випадках може спостерігатися фарбування сечі в червоно-коричневий колір, внаслідок присутності водорозчинного пігменту, що утворюється внаслідок метаболізму метронідазолу.Взаємодія з лікарськими засобамиСумісний з сульфаніламідами та антибіотиками. При лікуванні метронідазолом слід уникати прийому алкоголю (аналогічно дисульфірам викликає непереносимість алкоголю). Не слід комбінувати метронідазол з дисульфірамом та призначати метронідазол хворим, які приймали дисульфірам протягом останніх 2 тижнів, оскільки при взаємодії цих препаратів можливе пригнічення свідомості, розвиток психічних розладів. При одночасному застосуванні з варфарином та іншими непрямими антикоагулянтами метронідазол посилює їхню дію, що веде до збільшення протромбінового часу. Не рекомендується поєднувати з недеполяризуючими міорелаксантами (векуронія бромід). Під впливом барбітуратів можливе зниження ефекту метронідазолу, оскільки прискорюється його інактивація у печінці. Циметидин пригнічує метаболізм метронідазолу, що може призвести до підвищення його концентрації у сироватці крові та збільшення ризику розвитку побічних реакцій. При одночасному прийомі з препаратами літію може підвищуватися концентрація останнього в плазмі.Спосіб застосування та дозиТрихомонадний вагініт: 1 супозиторій на добу протягом 7-10 днів у поєднанні з прийомом препарату метронідазол у таблетках. Неспецифічний вагініт, бактеріальний вагіноз: 1 супозиторій на добу протягом 7 днів, при необхідності у поєднанні з прийомом препарату метронідазол у таблетках. Лікування метронідазолом не повинно тривати більше 10 днів і повторюватися частіше ніж 2-3 рази на рік.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі трихомоніазу рекомендується одночасне лікування статевого партнера метронідазолом, незалежно від того, чи є у нього прояви захворювання. У період лікування препаратом рекомендується утримуватись від статевих контактів. При вказівках в анамнезі на зміни у складі периферичної крові, а також при використанні препарату у високих дозах та/або його тривалому застосуванні необхідний контроль загального аналізу крові. Метронідазол може іммобілізувати трепонеми, що призводить до хибнопозитивного ТРІ тесту (тесту Нельсона). Слід звертати увагу хворих, особливо водіїв транспортних засобів та осіб, які керують іншими механізмами, на можливість появи запаморочення, пов'язаного із прийомом препарату.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Форма випуску: рідина Упаковка: фл. Производитель: Пробиотик Завод-производитель: Вектор-БиАльгам(Россия). .
Форма випуску: рідина Упаковка: фл. Производитель: Пробиотик Завод-производитель: Вектор-БиАльгам(Россия). .
Склад, форма випуску та упаковка1 мл препарату містить: діючу речовину – Латанопрост (0,05 мг), допоміжні речовини – Бензалконію хлорид (0,20 мг), Натрію хлорид (4,10 мг), Натрію дигідрофосфат моногідрат (4,60 мг), Натрію гідрофосфат безводний (4,74 мг); Вода для ін'єкцій (до 1 мл).Опис лікарської формиКраплі очні 0,005%. По 2,5 мл у флакон з крапельницею з поліетилену низької щільності і кришкою з контролем першого розтину або у флакон-крапельницю з поліетилену високого тиску в комплекті з кришкою нагвинчується і пробкою-крапельницею.Дія на організмЕфективно знижує внутрішньоочний тиск і підтримує нормальний рівень внутрішньоочного тиску протягом тривалого часу.ФармакокінетикаЛатанопрост є проліками, етерифікованим ізопропіловою групою, неактивний; після гідролізу до кислотної форми стає біологічно активним. Добре всмоктується через рогівку і повністю гідролізується при попаданні у рідку вологу. Максимальна концентрація у водяній волозі досягається через 2 години після інстиляції. Активна форма латанопросту практично не метаболізується в оці, проте зазнає біотрансформації в печінці. Період напіввиведення із плазми становить 17 хв.ФармакодинамікаЗнижує внутрішньоочний тиск за рахунок збільшення відтоку водянистої вологи, головним чином увеосклеральним шляхом, а також через трабекулярну мережу. Латанопрост не має істотного впливу на продукцію водянистої вологи та на гематоофтальмічний бар'єр. При застосуванні в терапевтичних дозах латанопрост не має значного фармакологічного ефекту на серцево-судинну та дихальну системи.Показання до застосуванняЗниження підвищеного внутрішньоочного тиску у дорослих та дітей (віком старше 1 року) з відкритокутовою глаукомою та підвищеним офтальмотонусом.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до латанопросту або до інших компонентів препарату. Вік до 1 року (ефективність та безпека не встановлені).Вагітність та лактаціяРекомендується до використання для дітей віком від 1 року. Безпека застосування латанопросту під час вагітності не встановлена. Латанопрост може надавати токсичні ефекти протягом вагітності, плід та новонародженого. Застосування під час вагітності протипоказане.Побічна діяБільшість небажаних реакцій відзначалося органами зору. Розвиток пігментації райдужної оболонки. Інші небажані реакції з боку органу зору, як правило, транзиторні та відзначаються безпосередньо після інсталяції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному закапуванні у вічі двох аналогів простагландинів описано парадоксальне підвищення ВГД, тому одночасне застосування двох і більше простагландинів, їх аналогів або похідних не рекомендується. Фармацевтично несумісний з очними краплями, що містять тіомерсал – преципітація.Спосіб застосування та дозиПо одній краплі в уражене око один раз на день. Оптимальний ефект досягається при застосуванні препарату увечері.ПередозуванняКрім подразнення слизової оболонки очей, гіперемії кон'юнктиви або епісклери, інші небажані зміни органу зору при передозуванні латанопросту не відомі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАфакія, псевдоафакія з розривом задньої капсули кришталика; пацієнти з факторами ризику макулярного набряку; запальна, неоваскулярна глаукома; бронхіальна астма; герпетичний кератит в анамнезі Слід уникати застосування препарату у пацієнтів з активною формою герпетичного кератиту та рецидивуючим герпетичним кератитом. Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку іриту/увеїту. Існують обмежені дані щодо застосування препарату у пацієнтів, яким планується оперативне втручання з приводу катаракти. У зв'язку з цим у цієї групи хворих препарат необхідно застосовувати з обережністю.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 мл препарату містить: діючу речовину – Латанопрост (0,05 мг), допоміжні речовини – Бензалконію хлорид (0,20 мг), Натрію хлорид (4,10 мг), Натрію дигідрофосфат моногідрат (4,60 мг), Натрію гідрофосфат безводний (4,74 мг); Вода для ін'єкцій (до 1 мл).Опис лікарської формиКраплі очні 0,005%. По 2,5 мл у флакон з крапельницею з поліетилену низької щільності і кришкою з контролем першого розтину або у флакон-крапельницю з поліетилену високого тиску в комплекті з кришкою нагвинчується і пробкою-крапельницею.Дія на організмЕфективно знижує внутрішньоочний тиск і підтримує нормальний рівень внутрішньоочного тиску протягом тривалого часу.ФармакокінетикаЛатанопрост є проліками, етерифікованим ізопропіловою групою, неактивний; після гідролізу до кислотної форми стає біологічно активним. Добре всмоктується через рогівку і повністю гідролізується при попаданні у рідку вологу. Максимальна концентрація у водяній волозі досягається через 2 години після інстиляції. Активна форма латанопросту практично не метаболізується в оці, проте зазнає біотрансформації в печінці. Період напіввиведення із плазми становить 17 хв.ФармакодинамікаЗнижує внутрішньоочний тиск за рахунок збільшення відтоку водянистої вологи, головним чином увеосклеральним шляхом, а також через трабекулярну мережу. Латанопрост не має істотного впливу на продукцію водянистої вологи та на гематоофтальмічний бар'єр. При застосуванні в терапевтичних дозах латанопрост не має значного фармакологічного ефекту на серцево-судинну та дихальну системи.Показання до застосуванняЗниження підвищеного внутрішньоочного тиску у дорослих та дітей (віком старше 1 року) з відкритокутовою глаукомою та підвищеним офтальмотонусом.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до латанопросту або до інших компонентів препарату. Вік до 1 року (ефективність та безпека не встановлені).Вагітність та лактаціяРекомендується до використання для дітей віком від 1 року. Безпека застосування латанопросту під час вагітності не встановлена. Латанопрост може надавати токсичні ефекти протягом вагітності, плід та новонародженого. Застосування під час вагітності протипоказане.Побічна діяБільшість небажаних реакцій відзначалося органами зору. Розвиток пігментації райдужної оболонки. Інші небажані реакції з боку органу зору, як правило, транзиторні та відзначаються безпосередньо після інсталяції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному закапуванні у вічі двох аналогів простагландинів описано парадоксальне підвищення ВГД, тому одночасне застосування двох і більше простагландинів, їх аналогів або похідних не рекомендується. Фармацевтично несумісний з очними краплями, що містять тіомерсал – преципітація.Спосіб застосування та дозиПо одній краплі в уражене око один раз на день. Оптимальний ефект досягається при застосуванні препарату увечері.ПередозуванняКрім подразнення слизової оболонки очей, гіперемії кон'юнктиви або епісклери, інші небажані зміни органу зору при передозуванні латанопросту не відомі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАфакія, псевдоафакія з розривом задньої капсули кришталика; пацієнти з факторами ризику макулярного набряку; запальна, неоваскулярна глаукома; бронхіальна астма; герпетичний кератит в анамнезі Слід уникати застосування препарату у пацієнтів з активною формою герпетичного кератиту та рецидивуючим герпетичним кератитом. Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку іриту/увеїту. Існують обмежені дані щодо застосування препарату у пацієнтів, яким планується оперативне втручання з приводу катаракти. У зв'язку з цим у цієї групи хворих препарат необхідно застосовувати з обережністю.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему