Все товары
301,00 грн
267,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: ацеклофенак – 200.0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 159,5 мг, повідон-КЗО 19,5 мг, кроскармелоза натрію 9,7 мг, стеарилфумарат натрію 15,3 мг; полоксамер 407 45 мг. гіпромелоза 40,5 мг, карбомер 941 2,5 мг; склад оболонки: опадрай білий OY-C-7000 А 12,0 мг: гіпромелоза 5сР (Е464) 54.850%, титану діоксид (Е 171) 22,860%. етилцелюлоза ЮсР 13,720%), діетілфталат 8,570%. Таблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою 200 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВДХ/алюмінієвої фольги. 1, 3 або 10 блістерів з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиДовгасті двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з гравіюванням «UT» на одній стороні та «CL CR» на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ).ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо ацеклофенак швидко всмоктується. Максимальна концентрація (Стах) - у плазмі крові досягається через 1.25-3 год після прийому внутрішньо. Їда уповільнює всмоктування, але не впливає на його ступінь. Розподіл. Ацеклофенак високою мірою зв'язується з білками плазми (>99,7%). Ацеклофенак проникає у синовіальну рідину, де його концентрація досягає 60% від рівня його концентрації у плазмі крові. Об'єм розподілу становить 30 л. Метаболізм. Вважається, що ацеклофенак метаболізується ізоферментом CYP2C9 з утворенням метаболіту 4-ОН-ацеклофенаку. Диклофенак і 4-ОН-диклофенак входять до численних метаболітів ацеклофенаку. Виведення. Середній період напіввиведення (Ti/г) при прийомі таблеток з модифікованим вивільненням становить близько 5 годин. Кліренс складає 5 л/год. Приблизно 2/3 прийнятої дози виводиться нирками, переважно у вигляді коньюгованих гідроксиметаболітів. Тільки 1% дози після прийому виводиться в незмінному вигляді.ФармакодинамікаАцеклофенак має протизапальну, знеболювальну, жарознижувальну дію. Пригнічує синтез простагландидів та. таким чином, впливає на патогенез запалення, виникнення болю та лихоманки. При ревматичних захворюваннях протизапальна та аналгезуюча дія ацеклофенаку сприяє значному зменшенню вираженості болю, ранкової скутості, припухлості суглобів, що покращує функціональний стан пацієнта.Показання до застосуванняКупірування запалення та больового синдрому при люмбаго, зубному болі, плечолопатковому періартриті, ревматичному ураженні м'яких тканин, для симптоматичного лікування ревматоїдного артриту, остеоартрозу та анкілозуючого спондиліту. Симптоматична терапія, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає. Дисменорея.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацеклофенака або допоміжних компонентів препарату; бронхоспазм, риніт або кропив'янка після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів в анамнезі (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти - риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки порожнини носа, бронхіальна астма); ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у фазі загострення (в т.ч. виразковий коліт, хвороба Крона); шлунково-кишкова кровотеча або підозра на нього; тяжка серцева недостатність (II-IV клас за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації), ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або артерій головного мозку; період після проведення аортокоронарного шунтування; тяжка печінкова недостатність або захворювання печінки на активній стадії; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну порушення кровотворення та коагуляції; вагітність та період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років. З обережністю Захворювання печінки, нирок та шлунково-кишкового тракту в анамнезі, бронхіальна астма, артеріальна гіпертензія, зниження об'єму циркулюючої крові (у тому числі після великих оперативних втручань), ішемічна хвороба серця, хронічна ниркова та печінкова та серцева недостатність, кліренс креатиніну менше 6 ураження ШКТ в анамнезі, наявність інфекції Helicobacter pylori, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння, літній вік, тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів, тяжкі соматичні захворювання, алкоголізм.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Ацеклагін протипоказане при вагітності. Інформація щодо застосування ацеклофенаку при вагітності відсутня. Пригнічення синтезу простагландинів може несприятливо впливати протягом вагітності та/або розвиток ембріона/плода. Протягом третього триместру вагітності усі інгібітори синтезу простагландинів: володіючи серцево-легеневою токсичністю, можуть викликати передчасне закриття Боталової протоки з розвитком легеневої гіпертензії; можуть викликати порушення функції нирок плода, що може прогресувати до ниркової недостатності у поєднанні з багатоводдям. На пізніх термінах вагітності: препарат може впливати на тривалість кровотечі через антиагрегантний ефект, який може розвинутись навіть після застосування дуже низьких доз; препарат може пригнічувати скорочення матки, призводячи до затримки пологів або затяжних пологів. Період грудного вигодовування Препарат не слід приймати під час годування груддю. Дані щодо виділення ацеклофенаку з жіночим молоком відсутні. У доклінічних дослідженнях при введенні радіоактивного С-ацеклофенаку помітного перенесення радіоактивності у молоко не спостерігалося. Фертильність Нестероїдні протизапальні препарати можуть впливати на фертильність і не рекомендуються до застосування жінками, які планують вагітність.Побічна діяНижче представлені небажані явища, інформація про які була отримана у клінічних дослідженнях та під час постмаркетингового спостереження. Частота розвитку небажаних явищ класифікована так: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000). З боку крові та лімфатичної системи: рідко – анемія; дуже рідко – пригнічення функцій кісткового мозку, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, гемолітична анемія. З боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції, включаючи шок, гіперчутливість. З боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперкаліємія, збільшення маси тіла. З боку психіки: дуже рідко – депресія, незвичайні (нетипові) сновидіння, безсоння. З боку нервової системи: часто – запаморочення; дуже рідко – парестезія, тремор, сонливість, головний біль, дисгевзія (перекручення смаку). З боку органу зору: рідко – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринту: дуже рідко – вертиго, шум у вухах. З боку серця: рідко – серцева недостатність; дуже рідко – прискорене серцебиття. З боку судин: рідко – підвищення артеріального тиску, погіршення перебігу артеріальної гіпертензії; дуже рідко – гіперемія шкіри, «припливи» (короткочасне відчуття жару, що супроводжується пітливістю), васкуліт. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та органів середостіння: рідко – задишка; дуже рідко – бронхоспазм. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – диспепсія, біль у животі, нудота, діарея; нечасто - метеоризм, гастрит, запор, блювання, виразка слизової оболонки порожнини рота; рідко – мелена, виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, геморагічна діарея, геморагії слизової оболонки шлунково-кишкового тракту; дуже рідко – стоматит, блювання кров'ю, прорив кишечника, погіршення перебігу хвороби Крона та виразкового коліту, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності «печінкових» ферментів; дуже рідко – пошкодження печінки (включаючи гепатит), підвищення активності лужної фосфатази. З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – свербіж. висип, дерматит, кропив'янка; рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – пурпура, екзема, важкі реакції з боку шкіри та слизових оболонок (включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз). В окремих випадках спостерігалися серйозні шкірні інфекції та інфекції м'яких тканин при прийомі нестероїдних протизапальних засобів під час захворювання на вітряну віспу. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові; дуже рідко – нефротичний синдром, ниркова недостатність. Системні порушення та ускладнення в місці введення: дуже рідко – набряк, підвищена стомлюваність, спазми м'язів нижніх кінцівок. Якщо пацієнт відзначив погіршення будь-якого з перелічених небажаних явищ або виникнення небажаного явища, не зазначеного в цій інструкції, йому слід зв'язатися з лікарем.Взаємодія з лікарськими засобамиЗа винятком одночасного застосування з варфарином досліджень лікарських взаємодій не проводилося. Ацеклофенак метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2C9; дані in vitro показують, що ацеклофенак може бути інгібітором ферменту. Таким чином, ризик фармакокінетичної взаємодії можливий при одночасному прийомі з фенітоїном, циметидином, толбутамідом, фенілбутазоном, аміодароном, міконазолом та сульфафеназолом. Як і у випадку з іншими нестероїдними протизапальними засобами, збільшується ризик фармакокінетичної взаємодії з іншими препаратами, які виводяться з організму шляхом активної ниркової секреції, такими як метотрексат та препарати літію. Ацеклофенак практично повністю пов'язується з альбуміном плазми крові і, отже, є можливість взаємодій на кшталт витіснення з іншими препаратами, що зв'язуються з білками. Нижче наведено клас-специфічну інформацію для НПЗП: Метотрексат. НПЗП інгібують канальцеву секрецію метотрексату; більше, може спостерігатися невелика метаболічна взаємодія, що призводить до зменшення кліренсу метотрексату. Тому при застосуванні високих доз метотрексату слід уникати призначення нестероїдних протизапальних засобів. Препарати літію та дигоксин. Деякі НПЗП пригнічують нирковий кліренс літію та дигоксину, що призводить до збільшення концентрації в сироватці крові обох речовин. Слід уникати спільного застосування, якщо не проводиться частий контроль концентрацій літію та дигоксину. Антикоагулянти. Нестероїдні протизапальні засоби інгібують агрегацію тромбоцитів і ушкоджують слизову оболонку ШКТ, що може призвести до посилення дії антикоагулянтів і збільшити ризик шлунково-кишкової кровотечі на фоні прийому антикоагулянтів. Слід уникати спільного застосування ацеклофенаку та пероральних антикоагулянтів кумаринової групи, тиклопідину та тромболітиків, якщо не проводиться ретельне спостереження за станом пацієнта. Антиагрегантні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs) при сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами можуть збільшувати ризик шлунково-кишкової кровотечі. Циклоспорин, такролімус. При одночасному прийомі НПЗЗ із циклоспорином або такролімусом слід враховувати ризик підвищеної нефротоксичності через зниження утворення ниркового простацикліну. Тому при одночасному прийомі слід ретельно контролювати показники функції нирок. Інші НПЗП. При одночасному прийомі ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів може збільшитися частота виникнення побічних явищ, тому слід дотримуватися обережності. Глюкокортикостероїди (ГКС). Зростає ризик виникнення виразки або шлунково-кишкової кровотечі. Діуретики. Ацеклофенак, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може інгібувати активність діуретиків, може зменшувати діуретичний ефект фуросеміду та буметаніду та антигіпертензивний ефект тіазидів. Одночасний прийом з калійзберігаючі діуретиками може призвести до збільшення вмісту калію в сироватці крові. При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками необхідний контроль калію у сироватці крові. Ацеклофенак не впливав на контроль артеріального тиску при сумісному застосуванні з бендрофлуазидом, хоча не можна виключити взаємодії з іншими діуретиками. Гіпотензивні препарати. Нестероїдні протизапальні засоби можуть також зменшувати ефект гіпотензивних препаратів. Спільний прийом інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або антагоністів рецепторів ангіотензину II та нестероїдних протизапальних засобів може призвести до порушення функції нирок. Ризик виникнення гострої ниркової недостатності, яка зазвичай має оборотний характер, може зростати у деяких пацієнтів з порушеннями функції нирок, наприклад, у літніх людей або при зневодненні. Тому при спільному застосуванні з НПЗП слід дотримуватися обережності. Пацієнти повинні споживати необхідну кількість рідини та перебувати під відповідним наглядом (контроль функції нирок на початку сумісного застосування та періодично під час лікування). Гіпоглікемічні засоби. Клінічні дослідження показують, що диклофенак може застосовуватися спільно з пероральними гіпоглікемічними засобами без впливу на їхній клінічний ефект. Однак є окремі повідомлення про гіпоглікемічні та гіперглікемічні ефекти препарату. Таким чином, при прийомі ацеклофенаку слід здійснити корекцію доз препаратів, які можуть спричинити гіпоглікемію. Зідовудін. При одночасному прийомі НПЗЗ та зидовудину зростає ризик гематологічної токсичності. Є дані про збільшення ризику виникнення гемартрозів та гематом у ВІЛ-позитивних (вірус імунодефіциту людини) пацієнтів з гемофілією, які отримують зидовудін та ібупрофен.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю води. Рекомендована добова доза для дорослих становить 200 мг при одноразовому прийомі (1 таблетка на добу).ПередозуванняНемає даних про передозування ацеклофенаку у людини. Можливі симптоми: нудота, блювання, біль у ділянці шлунка, запаморочення, біль голови, явища гіпервентиляції з підвищеною судомною готовністю. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія. Форсований діурез, гемодіаліз недостатньо ефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати одночасного прийому Ацеклагіну та інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). Небажані явища можуть бути мінімізовані шляхом застосування мінімальної ефективної дози та зменшення тривалості лікування, необхідного для контролю симптомів. Вплив на ШКТ Кровотеча, виразка або прорив ШКТ із летальним результатом спостерігалися при прийомі будь-яких НПЗП у будь-який період лікування, як за наявності відповідних симптомів та наявності серйозних захворювань ШКТ в анамнезі (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, виразковий коліт та ін.), і без них. Ризик кровотечі, утворення виразки та пророблення шлунково-кишкового тракту зростає зі збільшенням дози нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з виразковою хворобою в анамнезі, особливо якщо вона супроводжувалася кровотечею або проривом, а також у літніх пацієнтів. Цим пацієнтам слід приймати найменшу ефективну дозу препарату. Слід розглянути питання застосування комбінованої терапії із застосуванням препаратів-протекторів (наприклад, мізопростол або інгібітори протонної помпи). Таке лікування необхідне пацієнтам,які приймають невеликі дози аспірину або інших препаратів, що негативно впливають на стан шлунково-кишкового тракту. Пацієнти із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, у тому числі літні, повинні повідомляти про будь-які незвичайні симптоми, пов'язані з шлунково-кишковим трактом (особливо кровотечу), у тому числі при первинному прийомі препарату. Особливої обережності слід дотримуватися у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, які можуть підвищити ризик виникнення кровотечі або виразки, такі як: системні кортикостероїди, антикоагулянти (такі як варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антиагреганти (такі як ацетилсаліцилова кислота). При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які приймають препарат Ацеклагін, лікування слід відмінити. Випадки розвитку медикаментозного панкреатиту є рідкістю. Тим не менш, про випадки розвитку панкреатиту повідомлялося у зв'язку із прийомом нестероїдних протизапальних засобів. Вплив на серцево-судинну та центральну нервову систему Пацієнти з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю легкого або помірного ступеня потребують відповідного спостереження, оскільки з прийомом нестероїдних протизапальних засобів асоційовані затримка рідини в організмі та набряки. Ацеклофенак структурно близький до диклофенака, має подібний метаболізм. Щодо диклофенаку є дані, що вказують на підвищений ризик розвитку тромбоемболічних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт, зокрема при довготривалому лікуванні високими дозами). Також існує підвищений ризик розвитку гострого коронарного синдрому, пов'язаного із прийомом ацеклофенаку. Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю (I клас за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації) та пацієнти з факторами ризику ускладнень з боку серцево-судинної системи (наприклад, артеріальна гіпертензія,цукровий діабет, куріння) повинні розпочинати лікування ацеклофенаком лише після зваженого рішення лікаря. Ризики з боку серцево-судинної системи можуть залежати від дози та тривалості лікування, тому препарат слід призначати у мінімальній ефективній дозі та на максимально короткий період часу. Вплив на печінку та нирки Прийом НПЗЗ може спричинити дозозалежне зниження утворення простагландинів та гостру ниркову недостатність. Важливість простагландинів для забезпечення ниркового кровотоку слід враховувати при прийомі препарату Ацеклагін у пацієнтів з порушенням функції серця, нирок або печінки, у пацієнтів, які отримують діуретики, або у пацієнтів після хірургічного втручання, а також у пацієнтів похилого віку. Слід дотримуватись обережності при застосуванні препарату Ацеклагін у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок легкого або помірного ступеня тяжкості, а також у пацієнтів з іншими станами, що сприяють затримці рідини в організмі. У таких пацієнтів застосування НПЗЗ може призвести до порушення функції нирок та затримки рідини. У пацієнтів, які приймають діуретики,осіб з підвищеним ризиком гіповолемії також слід бути обережними при прийомі препарату Ацеклагін. Необхідне застосування мінімальної ефективної дози та регулярний лікарський контроль функції нирок. Небажані явища з боку нирок зазвичай дозволяються після припинення прийому ацеклофенаку. Прийом препарату Ацеклагін слід припинити, якщо зміни показників функції печінки зберігаються або погіршуються, розвиваються клінічні ознаки або симптоми захворювань печінки, або виникають інші прояви (еозинофілія, висипання на шкірі). Гепатит може розвинутись без продромальних симптомів.якщо зміни показників функції печінки зберігаються або погіршуються, розвиваються клінічні ознаки або симптоми захворювань печінки, або виникають інші прояви (еозинофілія, висипання на шкірі). Гепатит може розвинутись без продромальних симптомів.якщо зміни показників функції печінки зберігаються або погіршуються, розвиваються клінічні ознаки або симптоми захворювань печінки, або виникають інші прояви (еозинофілія, висипання на шкірі). Гепатит може розвинутись без продромальних симптомів. Застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з печінковою порфірією може спровокувати напад. Гіперчутливість та шкірні реакції Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, ацеклофенак може викликати алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, навіть якщо ацеклофенак приймається вперше. Тяжкі шкірні реакції (деякі з яких можуть призвести до смерті), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, після прийому НПЗП спостерігалися дуже рідко. Найвищий ризик виникнення цих реакцій у пацієнтів спостерігається на початку прийому ацеклофенаку, а також розвиток цих небажаних реакцій спостерігається протягом першого місяця прийому ацеклофенак. При виникненні висипу на шкірі, пошкоджень слизової оболонки порожнини рота або інших ознак гіперчутливості слід припинити прийом препарату Ацеклагін. В окремих випадках при вітряній віспі можуть виникнути інфекції шкіри та м'яких тканин. Нині не можна виключати роль НПЗП у погіршенні перебігу цих інфекцій. Тому слід уникати прийому Ацеклагіну при вітряній віспі. Гематологічні порушення Ацеклофенак може спричиняти оборотне пригнічення агрегації тромбоцитів. Порушення з боку дихальної системи Слід бути обережними при прийомі препарату Ацеклагін у пацієнтів з бронхіальною астмою (у тому числі в анамнезі), оскільки прийом НПЗЗ може спровокувати розвиток раптового бронхоспазму у таких пацієнтів. Літні пацієнти Слід бути обережними при прийомі препарату Ацеклагін у літніх пацієнтів, тому що у них частіше виникають побічні явища (особливо кровотеча і прорив ШКТ) при прийомі нестероїдних протизапальних засобів. Ускладнення можуть призвести до смерті. Також літні пацієнти частіше страждають на захворювання нирок, печінки або серцево-судинної системи. Тривале застосування Усі пацієнти, які отримують тривале лікування нестероїдними протизапальними засобами, повинні перебувати під ретельним наглядом (наприклад, загальний аналіз крові, функціональні печінкові та ниркові тести). Завдяки антипростагландиновим властивостям НПЗП. слід рекомендувати обережність жінкам, які приймають міфепристон, оскільки при сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами теоретично може статися зниження ефективності препарату. Клінічна значимість невідома. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Слід утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки препарат може викликати запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на ці здібності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
308,00 грн
271,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: ацеклофенак – 200.0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 159,5 мг, повідон-КЗО 19,5 мг, кроскармелоза натрію 9,7 мг, стеарилфумарат натрію 15,3 мг; полоксамер 407 45 мг. гіпромелоза 40,5 мг, карбомер 941 2,5 мг; склад оболонки: опадрай білий OY-C-7000 А 12,0 мг: гіпромелоза 5сР (Е464) 54.850%, титану діоксид (Е 171) 22,860%. етилцелюлоза ЮсР 13,720%), діетілфталат 8,570%. Таблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою 200 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВДХ/алюмінієвої фольги. 1, 3 або 10 блістерів з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиДовгасті двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з гравіюванням «UT» на одній стороні та «CL CR» на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ).ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо ацеклофенак швидко всмоктується. Максимальна концентрація (Стах) - у плазмі крові досягається через 1.25-3 год після прийому внутрішньо. Їда уповільнює всмоктування, але не впливає на його ступінь. Розподіл. Ацеклофенак високою мірою зв'язується з білками плазми (>99,7%). Ацеклофенак проникає у синовіальну рідину, де його концентрація досягає 60% від рівня його концентрації у плазмі крові. Об'єм розподілу становить 30 л. Метаболізм. Вважається, що ацеклофенак метаболізується ізоферментом CYP2C9 з утворенням метаболіту 4-ОН-ацеклофенаку. Диклофенак і 4-ОН-диклофенак входять до численних метаболітів ацеклофенаку. Виведення. Середній період напіввиведення (Ti/г) при прийомі таблеток з модифікованим вивільненням становить близько 5 годин. Кліренс складає 5 л/год. Приблизно 2/3 прийнятої дози виводиться нирками, переважно у вигляді коньюгованих гідроксиметаболітів. Тільки 1% дози після прийому виводиться в незмінному вигляді.ФармакодинамікаАцеклофенак має протизапальну, знеболювальну, жарознижувальну дію. Пригнічує синтез простагландидів та. таким чином, впливає на патогенез запалення, виникнення болю та лихоманки. При ревматичних захворюваннях протизапальна та аналгезуюча дія ацеклофенаку сприяє значному зменшенню вираженості болю, ранкової скутості, припухлості суглобів, що покращує функціональний стан пацієнта.Показання до застосуванняКупірування запалення та больового синдрому при люмбаго, зубному болі, плечолопатковому періартриті, ревматичному ураженні м'яких тканин, для симптоматичного лікування ревматоїдного артриту, остеоартрозу та анкілозуючого спондиліту. Симптоматична терапія, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає. Дисменорея.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацеклофенака або допоміжних компонентів препарату; бронхоспазм, риніт або кропив'янка після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів в анамнезі (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти - риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки порожнини носа, бронхіальна астма); ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у фазі загострення (в т.ч. виразковий коліт, хвороба Крона); шлунково-кишкова кровотеча або підозра на нього; тяжка серцева недостатність (II-IV клас за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації), ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або артерій головного мозку; період після проведення аортокоронарного шунтування; тяжка печінкова недостатність або захворювання печінки на активній стадії; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну порушення кровотворення та коагуляції; вагітність та період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років. З обережністю Захворювання печінки, нирок та шлунково-кишкового тракту в анамнезі, бронхіальна астма, артеріальна гіпертензія, зниження об'єму циркулюючої крові (у тому числі після великих оперативних втручань), ішемічна хвороба серця, хронічна ниркова та печінкова та серцева недостатність, кліренс креатиніну менше 6 ураження ШКТ в анамнезі, наявність інфекції Helicobacter pylori, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння, літній вік, тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів, тяжкі соматичні захворювання, алкоголізм.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Ацеклагін протипоказане при вагітності. Інформація щодо застосування ацеклофенаку при вагітності відсутня. Пригнічення синтезу простагландинів може несприятливо впливати протягом вагітності та/або розвиток ембріона/плода. Протягом третього триместру вагітності усі інгібітори синтезу простагландинів: володіючи серцево-легеневою токсичністю, можуть викликати передчасне закриття Боталової протоки з розвитком легеневої гіпертензії; можуть викликати порушення функції нирок плода, що може прогресувати до ниркової недостатності у поєднанні з багатоводдям. На пізніх термінах вагітності: препарат може впливати на тривалість кровотечі через антиагрегантний ефект, який може розвинутись навіть після застосування дуже низьких доз; препарат може пригнічувати скорочення матки, призводячи до затримки пологів або затяжних пологів. Період грудного вигодовування Препарат не слід приймати під час годування груддю. Дані щодо виділення ацеклофенаку з жіночим молоком відсутні. У доклінічних дослідженнях при введенні радіоактивного С-ацеклофенаку помітного перенесення радіоактивності у молоко не спостерігалося. Фертильність Нестероїдні протизапальні препарати можуть впливати на фертильність і не рекомендуються до застосування жінками, які планують вагітність.Побічна діяНижче представлені небажані явища, інформація про які була отримана у клінічних дослідженнях та під час постмаркетингового спостереження. Частота розвитку небажаних явищ класифікована так: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000). З боку крові та лімфатичної системи: рідко – анемія; дуже рідко – пригнічення функцій кісткового мозку, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, гемолітична анемія. З боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції, включаючи шок, гіперчутливість. З боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперкаліємія, збільшення маси тіла. З боку психіки: дуже рідко – депресія, незвичайні (нетипові) сновидіння, безсоння. З боку нервової системи: часто – запаморочення; дуже рідко – парестезія, тремор, сонливість, головний біль, дисгевзія (перекручення смаку). З боку органу зору: рідко – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринту: дуже рідко – вертиго, шум у вухах. З боку серця: рідко – серцева недостатність; дуже рідко – прискорене серцебиття. З боку судин: рідко – підвищення артеріального тиску, погіршення перебігу артеріальної гіпертензії; дуже рідко – гіперемія шкіри, «припливи» (короткочасне відчуття жару, що супроводжується пітливістю), васкуліт. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та органів середостіння: рідко – задишка; дуже рідко – бронхоспазм. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – диспепсія, біль у животі, нудота, діарея; нечасто - метеоризм, гастрит, запор, блювання, виразка слизової оболонки порожнини рота; рідко – мелена, виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, геморагічна діарея, геморагії слизової оболонки шлунково-кишкового тракту; дуже рідко – стоматит, блювання кров'ю, прорив кишечника, погіршення перебігу хвороби Крона та виразкового коліту, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності «печінкових» ферментів; дуже рідко – пошкодження печінки (включаючи гепатит), підвищення активності лужної фосфатази. З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – свербіж. висип, дерматит, кропив'янка; рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – пурпура, екзема, важкі реакції з боку шкіри та слизових оболонок (включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз). В окремих випадках спостерігалися серйозні шкірні інфекції та інфекції м'яких тканин при прийомі нестероїдних протизапальних засобів під час захворювання на вітряну віспу. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові; дуже рідко – нефротичний синдром, ниркова недостатність. Системні порушення та ускладнення в місці введення: дуже рідко – набряк, підвищена стомлюваність, спазми м'язів нижніх кінцівок. Якщо пацієнт відзначив погіршення будь-якого з перелічених небажаних явищ або виникнення небажаного явища, не зазначеного в цій інструкції, йому слід зв'язатися з лікарем.Взаємодія з лікарськими засобамиЗа винятком одночасного застосування з варфарином досліджень лікарських взаємодій не проводилося. Ацеклофенак метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2C9; дані in vitro показують, що ацеклофенак може бути інгібітором ферменту. Таким чином, ризик фармакокінетичної взаємодії можливий при одночасному прийомі з фенітоїном, циметидином, толбутамідом, фенілбутазоном, аміодароном, міконазолом та сульфафеназолом. Як і у випадку з іншими нестероїдними протизапальними засобами, збільшується ризик фармакокінетичної взаємодії з іншими препаратами, які виводяться з організму шляхом активної ниркової секреції, такими як метотрексат та препарати літію. Ацеклофенак практично повністю пов'язується з альбуміном плазми крові і, отже, є можливість взаємодій на кшталт витіснення з іншими препаратами, що зв'язуються з білками. Нижче наведено клас-специфічну інформацію для НПЗП: Метотрексат. НПЗП інгібують канальцеву секрецію метотрексату; більше, може спостерігатися невелика метаболічна взаємодія, що призводить до зменшення кліренсу метотрексату. Тому при застосуванні високих доз метотрексату слід уникати призначення нестероїдних протизапальних засобів. Препарати літію та дигоксин. Деякі НПЗП пригнічують нирковий кліренс літію та дигоксину, що призводить до збільшення концентрації в сироватці крові обох речовин. Слід уникати спільного застосування, якщо не проводиться частий контроль концентрацій літію та дигоксину. Антикоагулянти. Нестероїдні протизапальні засоби інгібують агрегацію тромбоцитів і ушкоджують слизову оболонку ШКТ, що може призвести до посилення дії антикоагулянтів і збільшити ризик шлунково-кишкової кровотечі на фоні прийому антикоагулянтів. Слід уникати спільного застосування ацеклофенаку та пероральних антикоагулянтів кумаринової групи, тиклопідину та тромболітиків, якщо не проводиться ретельне спостереження за станом пацієнта. Антиагрегантні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs) при сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами можуть збільшувати ризик шлунково-кишкової кровотечі. Циклоспорин, такролімус. При одночасному прийомі НПЗЗ із циклоспорином або такролімусом слід враховувати ризик підвищеної нефротоксичності через зниження утворення ниркового простацикліну. Тому при одночасному прийомі слід ретельно контролювати показники функції нирок. Інші НПЗП. При одночасному прийомі ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів може збільшитися частота виникнення побічних явищ, тому слід дотримуватися обережності. Глюкокортикостероїди (ГКС). Зростає ризик виникнення виразки або шлунково-кишкової кровотечі. Діуретики. Ацеклофенак, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може інгібувати активність діуретиків, може зменшувати діуретичний ефект фуросеміду та буметаніду та антигіпертензивний ефект тіазидів. Одночасний прийом з калійзберігаючі діуретиками може призвести до збільшення вмісту калію в сироватці крові. При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками необхідний контроль калію у сироватці крові. Ацеклофенак не впливав на контроль артеріального тиску при сумісному застосуванні з бендрофлуазидом, хоча не можна виключити взаємодії з іншими діуретиками. Гіпотензивні препарати. Нестероїдні протизапальні засоби можуть також зменшувати ефект гіпотензивних препаратів. Спільний прийом інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або антагоністів рецепторів ангіотензину II та нестероїдних протизапальних засобів може призвести до порушення функції нирок. Ризик виникнення гострої ниркової недостатності, яка зазвичай має оборотний характер, може зростати у деяких пацієнтів з порушеннями функції нирок, наприклад, у літніх людей або при зневодненні. Тому при спільному застосуванні з НПЗП слід дотримуватися обережності. Пацієнти повинні споживати необхідну кількість рідини та перебувати під відповідним наглядом (контроль функції нирок на початку сумісного застосування та періодично під час лікування). Гіпоглікемічні засоби. Клінічні дослідження показують, що диклофенак може застосовуватися спільно з пероральними гіпоглікемічними засобами без впливу на їхній клінічний ефект. Однак є окремі повідомлення про гіпоглікемічні та гіперглікемічні ефекти препарату. Таким чином, при прийомі ацеклофенаку слід здійснити корекцію доз препаратів, які можуть спричинити гіпоглікемію. Зідовудін. При одночасному прийомі НПЗЗ та зидовудину зростає ризик гематологічної токсичності. Є дані про збільшення ризику виникнення гемартрозів та гематом у ВІЛ-позитивних (вірус імунодефіциту людини) пацієнтів з гемофілією, які отримують зидовудін та ібупрофен.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю води. Рекомендована добова доза для дорослих становить 200 мг при одноразовому прийомі (1 таблетка на добу).ПередозуванняНемає даних про передозування ацеклофенаку у людини. Можливі симптоми: нудота, блювання, біль у ділянці шлунка, запаморочення, біль голови, явища гіпервентиляції з підвищеною судомною готовністю. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія. Форсований діурез, гемодіаліз недостатньо ефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати одночасного прийому Ацеклагіну та інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). Небажані явища можуть бути мінімізовані шляхом застосування мінімальної ефективної дози та зменшення тривалості лікування, необхідного для контролю симптомів. Вплив на ШКТ Кровотеча, виразка або прорив ШКТ із летальним результатом спостерігалися при прийомі будь-яких НПЗП у будь-який період лікування, як за наявності відповідних симптомів та наявності серйозних захворювань ШКТ в анамнезі (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, виразковий коліт та ін.), і без них. Ризик кровотечі, утворення виразки та пророблення шлунково-кишкового тракту зростає зі збільшенням дози нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з виразковою хворобою в анамнезі, особливо якщо вона супроводжувалася кровотечею або проривом, а також у літніх пацієнтів. Цим пацієнтам слід приймати найменшу ефективну дозу препарату. Слід розглянути питання застосування комбінованої терапії із застосуванням препаратів-протекторів (наприклад, мізопростол або інгібітори протонної помпи). Таке лікування необхідне пацієнтам,які приймають невеликі дози аспірину або інших препаратів, що негативно впливають на стан шлунково-кишкового тракту. Пацієнти із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, у тому числі літні, повинні повідомляти про будь-які незвичайні симптоми, пов'язані з шлунково-кишковим трактом (особливо кровотечу), у тому числі при первинному прийомі препарату. Особливої обережності слід дотримуватися у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, які можуть підвищити ризик виникнення кровотечі або виразки, такі як: системні кортикостероїди, антикоагулянти (такі як варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антиагреганти (такі як ацетилсаліцилова кислота). При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які приймають препарат Ацеклагін, лікування слід відмінити. Випадки розвитку медикаментозного панкреатиту є рідкістю. Тим не менш, про випадки розвитку панкреатиту повідомлялося у зв'язку із прийомом нестероїдних протизапальних засобів. Вплив на серцево-судинну та центральну нервову систему Пацієнти з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю легкого або помірного ступеня потребують відповідного спостереження, оскільки з прийомом нестероїдних протизапальних засобів асоційовані затримка рідини в організмі та набряки. Ацеклофенак структурно близький до диклофенака, має подібний метаболізм. Щодо диклофенаку є дані, що вказують на підвищений ризик розвитку тромбоемболічних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт, зокрема при довготривалому лікуванні високими дозами). Також існує підвищений ризик розвитку гострого коронарного синдрому, пов'язаного із прийомом ацеклофенаку. Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю (I клас за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації) та пацієнти з факторами ризику ускладнень з боку серцево-судинної системи (наприклад, артеріальна гіпертензія,цукровий діабет, куріння) повинні розпочинати лікування ацеклофенаком лише після зваженого рішення лікаря. Ризики з боку серцево-судинної системи можуть залежати від дози та тривалості лікування, тому препарат слід призначати у мінімальній ефективній дозі та на максимально короткий період часу. Вплив на печінку та нирки Прийом НПЗЗ може спричинити дозозалежне зниження утворення простагландинів та гостру ниркову недостатність. Важливість простагландинів для забезпечення ниркового кровотоку слід враховувати при прийомі препарату Ацеклагін у пацієнтів з порушенням функції серця, нирок або печінки, у пацієнтів, які отримують діуретики, або у пацієнтів після хірургічного втручання, а також у пацієнтів похилого віку. Слід дотримуватись обережності при застосуванні препарату Ацеклагін у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок легкого або помірного ступеня тяжкості, а також у пацієнтів з іншими станами, що сприяють затримці рідини в організмі. У таких пацієнтів застосування НПЗЗ може призвести до порушення функції нирок та затримки рідини. У пацієнтів, які приймають діуретики,осіб з підвищеним ризиком гіповолемії також слід бути обережними при прийомі препарату Ацеклагін. Необхідне застосування мінімальної ефективної дози та регулярний лікарський контроль функції нирок. Небажані явища з боку нирок зазвичай дозволяються після припинення прийому ацеклофенаку. Прийом препарату Ацеклагін слід припинити, якщо зміни показників функції печінки зберігаються або погіршуються, розвиваються клінічні ознаки або симптоми захворювань печінки, або виникають інші прояви (еозинофілія, висипання на шкірі). Гепатит може розвинутись без продромальних симптомів.якщо зміни показників функції печінки зберігаються або погіршуються, розвиваються клінічні ознаки або симптоми захворювань печінки, або виникають інші прояви (еозинофілія, висипання на шкірі). Гепатит може розвинутись без продромальних симптомів.якщо зміни показників функції печінки зберігаються або погіршуються, розвиваються клінічні ознаки або симптоми захворювань печінки, або виникають інші прояви (еозинофілія, висипання на шкірі). Гепатит може розвинутись без продромальних симптомів. Застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з печінковою порфірією може спровокувати напад. Гіперчутливість та шкірні реакції Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, ацеклофенак може викликати алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, навіть якщо ацеклофенак приймається вперше. Тяжкі шкірні реакції (деякі з яких можуть призвести до смерті), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, після прийому НПЗП спостерігалися дуже рідко. Найвищий ризик виникнення цих реакцій у пацієнтів спостерігається на початку прийому ацеклофенаку, а також розвиток цих небажаних реакцій спостерігається протягом першого місяця прийому ацеклофенак. При виникненні висипу на шкірі, пошкоджень слизової оболонки порожнини рота або інших ознак гіперчутливості слід припинити прийом препарату Ацеклагін. В окремих випадках при вітряній віспі можуть виникнути інфекції шкіри та м'яких тканин. Нині не можна виключати роль НПЗП у погіршенні перебігу цих інфекцій. Тому слід уникати прийому Ацеклагіну при вітряній віспі. Гематологічні порушення Ацеклофенак може спричиняти оборотне пригнічення агрегації тромбоцитів. Порушення з боку дихальної системи Слід бути обережними при прийомі препарату Ацеклагін у пацієнтів з бронхіальною астмою (у тому числі в анамнезі), оскільки прийом НПЗЗ може спровокувати розвиток раптового бронхоспазму у таких пацієнтів. Літні пацієнти Слід бути обережними при прийомі препарату Ацеклагін у літніх пацієнтів, тому що у них частіше виникають побічні явища (особливо кровотеча і прорив ШКТ) при прийомі нестероїдних протизапальних засобів. Ускладнення можуть призвести до смерті. Також літні пацієнти частіше страждають на захворювання нирок, печінки або серцево-судинної системи. Тривале застосування Усі пацієнти, які отримують тривале лікування нестероїдними протизапальними засобами, повинні перебувати під ретельним наглядом (наприклад, загальний аналіз крові, функціональні печінкові та ниркові тести). Завдяки антипростагландиновим властивостям НПЗП. слід рекомендувати обережність жінкам, які приймають міфепристон, оскільки при сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами теоретично може статися зниження ефективності препарату. Клінічна значимість невідома. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Слід утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки препарат може викликати запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на ці здібності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
235,00 грн
196,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаАктивні речовини: ацеклофенак – 100 мг. Допоміжні речовини: Склад ядра: кальцію стеарат - 3 мг.,тальк - 9 мг., кремнію діоксид колоїдний (аеросил) - 1,5 мг, целюлоза мікрокристалічна - 85 мг. цукор молочний) – 91 мг. Склад оболонки: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) – 6,4 мг, макрогол – 4000 (поліетиленоксид-4000) – 2,5 мг, титану діоксид (титану двоокис) – 1,1 мг. Пігулки 20 шт.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаАцеклофенак має аналгетичну, протизапальну, жарознижувальну дії, пов'язані з пригніченням циклооксигенази 1 і 2, які регулюють продукцію простагландинів. При прийомі внутрішньо ацеклофенак добре всмоктується. Максимальна концентрація досягається через 1,25 – 3 години. Ацеклофенак надходить у суглобову рідину, де його вміст досягає 57% від плазмових концентрацій, а час максимальна концентрація досягається на 2 - 4 години довше, ніж у плазмі. Об'єм розподілу ацеклофенаку становить 25 л. З білками плазми (альбумін) ацеклофенак зв'язується на 99%. Ацеклофенак циркулює переважно у незміненому вигляді, головний його метаболіт - 4'-гидроксиацеклофенак. період напіввиведення дорівнює 4 годин. Виводиться ацеклофенак нирками, більш ніж на 60% у вигляді гідроксипохідних.Клінічна фармакологіяАцеклофенак є нестероїдним протизапальним засобом, похідним фенілоцтової кислоти.ІнструкціяПриймати повністю, не розділяючи і не розжовуючи, запиваючи великою кількістю рідини.РекомендуєтьсяУ складі комплексного лікування запальних захворювань опорно-рухового апарату (остеоартрозу, ревматоїдного, псоріатичного та ювенільного артриту, подарунки, анкілозуючого спондилоартриту або спондиліту); для усунення больового синдрому та запалення при ревматизмі, зубного болю, плечолопатковому періартриті.Протипоказання до застосуванняПри алергії на діючу речовину; пацієнтам з виразками та ерозіями у шлунково-кишковому тракті, під час загострення; при хворобі Крона та виразковому коліті; якщо є підозра на кровотечу із ШКТ; при тяжких захворюваннях печінки та печінкової недостатності; вагітним жінкам; пацієнтам з порушеннями процесів кровотворення або порушеннями згортання крові; під час годування груддю; при нирковій недостатності, гіперкаліємії, прогресуючих захворюваннях нирок; дітям віком до 18 років; у період відновлення після проведення аортокоронарного шунтування; при "аспіриновій тріаді"; особам, які страждають від тяжкої серцевої недостатності. Обережність слід дотримуватися: При захворюваннях нирок, шлунково-кишкового тракту та печінки середнього та легкого ступеня тяжкості; якщо у пацієнта є бактерія хелікобактер у ШКТ; при бронхіальній астмі; особам із зниженим артеріальним тиском; після проведення великих операцій, якщо знижений обсяг циркулюючої крові; при ішемії; літнім особам; пацієнтам із цереброваскулярними захворюваннями; при цукровому діабеті; після тривалого лікування НПЗЗ; алкоголікам і курцям; при тяжких соматичних захворюваннях; пацієнтам із дефектами гемостазу; при системному червоному вовчаку; у поєднанні з антикоагулянтами, інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, антиагрегантами.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Не застосовувати дітям віком до 18 років.Побічна діяПід час лікування Ацеклофенаком часто спостерігаються: Запаморочення, нудота, відхилення у роботі шлунково-кишкового тракту, біль у животі, нетравлення, пронос; підвищення активності ферментів печінки, алергічні реакції у вигляді висипань на шкірі та свербіння. Рідше розвиваються: Анемія, анафілактичні реакції, зниження гостроти зору; підвищення артеріального тиску, серцева недостатність, задишка; зростання концентрації креатиніну та сечовини в крові; запор, виразки у ротовій порожнині, підвищене газоутворення, гастрит, блювання; виразка шлунка, мелена, геморой; дерматит, свербіж, набряк Квінке, кропив'янка. Дуже рідко виникають: Спазми м'язів, слабкість та відчуття втоми, зростання маси тіла, гіперкаліємія, екзема; ниркова недостатність, нефротичний синдром, нефрит; пурпура, синдром Стівенса-Джонсона, інфекції м'яких тканин на фоні вітряної віспи, токсичний епідермальний некроліз; гранулоцитопенія, нейтропенія, порушення процесів кровотворення, тромбоцитопенія, гемолітична анемія; депресія, яскраві сни та нічні кошмари, порушення режиму сну, вертиго, васкуліт; тремор, спотворення смакових відчуттів, сонливість, парестезії, шум у вухах; прорив кишечника, панкреатит, виразковий коліт, блювання з кров'ю; гіперемія шкірного покриву, припливи, тахікардія; бронхоспазм, стоматит, гепатит.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтикоагулянти при поєднанні із таблетками підвищують ризик розвитку кровотеч. Під час лікування рекомендується періодично контролювати показники згортання крові. Таблетки Ацеклофенак збільшують плазмову концентрацію дигоксину, фенітоїну, препаратів на основі літію. Речовина при поєднанні з антигіпертензивними засобами та діуретиками знижує ефективність останніх. Поєднання препарату з калійзберігаючими діуретиками підвищує ймовірність розвитку гіперкаліємії. З обережністю слід поєднувати ліки з НПЗЗ та глюкокортикостероїдами, засіб підвищує токсичність метотрексату та циклоспорину. Аспірин знижує плазмову концентрацію Ацеклофенаку. Поєднання засобу з гіпоглікемічними препаратами потребує постійного контролю рівня глюкози у крові.Спосіб застосування та дозиЗалежно від захворювання та віку пацієнта призначають від 100 до 200 мг препарату на добу. По 100 мг за раз, повністю.ПередозуванняСимптомами передозування є: головний біль, судоми, блювання, біль у животі, нудота, запаморочення. Як терапію використовують ентеросорбенти, промивають шлунок, виробляють симптоматичне лікування. Препарат не має специфічного антидоту, гемодіаліз та форсований діурез малоефективні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯк запобіжний засіб під час лікування препаратом рекомендується використовувати мінімально ефективні та активні дозування. Також показаний періодичний контроль роботи печінки та нирок, картину периферичної крові, стану калу (відсутність крові), роботу серцево-судинної системи. Під час лікування не можна керувати автомобілем чи виконувати потенційно небезпечні види діяльності. Ризик виникнення алергії або шкірних реакцій вищий у перші місяці прийому ліків. Якщо виникли ушкодження слизової оболонки рота, висипання на шкірі, інші ознаки алергії, то терапію необхідно перервати. Процес пригнічення тромбоцитів під час лікування препаратом оборотний, склад крові нормалізується через деякий час після відміни ліків.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
237,00 грн
190,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: ацеклофенак 100,0 мг. Пігулки 20 шт.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаАцеклофенак має аналгетичну, протизапальну, жарознижувальну дії, пов'язані з пригніченням циклооксигенази 1 і 2, які регулюють продукцію простагландинів. При прийомі внутрішньо ацеклофенак добре всмоктується. Максимальна концентрація досягається через 1,25 – 3 години. Ацеклофенак надходить у суглобову рідину, де його вміст досягає 57% від плазмових концентрацій, а час максимальна концентрація досягається на 2 - 4 години довше, ніж у плазмі. Об'єм розподілу ацеклофенаку становить 25 л. З білками плазми (альбумін) ацеклофенак зв'язується на 99%. Ацеклофенак циркулює переважно у незміненому вигляді, головний його метаболіт - 4'-гидроксиацеклофенак. період напіввиведення дорівнює 4 годин. Виводиться ацеклофенак нирками, більш ніж на 60% у вигляді гідроксипохідних.Клінічна фармакологіяАцеклофенак є нестероїдним протизапальним засобом, похідним фенілоцтової кислоти.ІнструкціяПриймати повністю, не розділяючи і не розжовуючи, запиваючи великою кількістю рідини.РекомендуєтьсяУ складі комплексного лікування запальних захворювань опорно-рухового апарату (остеоартрозу, ревматоїдного, псоріатичного та ювенільного артриту, подарунки, анкілозуючого спондилоартриту або спондиліту); для усунення больового синдрому та запалення при ревматизмі, зубного болю, плечолопатковому періартриті.Протипоказання до застосуванняПри алергії на діючу речовину; пацієнтам з виразками та ерозіями у шлунково-кишковому тракті, під час загострення; при хворобі Крона та виразковому коліті; якщо є підозра на кровотечу із ШКТ; при тяжких захворюваннях печінки та печінкової недостатності; вагітним жінкам; пацієнтам з порушеннями процесів кровотворення або порушеннями згортання крові; під час годування груддю; при нирковій недостатності, гіперкаліємії, прогресуючих захворюваннях нирок; дітям віком до 18 років; у період відновлення після проведення аортокоронарного шунтування; при "аспіриновій тріаді"; особам, які страждають від тяжкої серцевої недостатності. Обережність слід дотримуватися: При захворюваннях нирок, шлунково-кишкового тракту та печінки середнього та легкого ступеня тяжкості; якщо у пацієнта є бактерія хелікобактер у ШКТ; при бронхіальній астмі; особам із зниженим артеріальним тиском; після проведення великих операцій, якщо знижений обсяг циркулюючої крові; при ішемії; літнім особам; пацієнтам із цереброваскулярними захворюваннями; при цукровому діабеті; після тривалого лікування НПЗЗ; алкоголікам і курцям; при тяжких соматичних захворюваннях; пацієнтам із дефектами гемостазу; при системному червоному вовчаку; у поєднанні з антикоагулянтами, інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, антиагрегантами.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Не застосовувати дітям віком до 18 років.Побічна діяПід час лікування Ацеклофенаком часто спостерігаються: Запаморочення, нудота, відхилення у роботі шлунково-кишкового тракту, біль у животі, нетравлення, пронос; підвищення активності ферментів печінки, алергічні реакції у вигляді висипань на шкірі та свербіння. Рідше розвиваються: Анемія, анафілактичні реакції, зниження гостроти зору; підвищення артеріального тиску, серцева недостатність, задишка; зростання концентрації креатиніну та сечовини в крові; запор, виразки у ротовій порожнині, підвищене газоутворення, гастрит, блювання; виразка шлунка, мелена, геморой; дерматит, свербіж, набряк Квінке, кропив'янка. Дуже рідко виникають: Спазми м'язів, слабкість та відчуття втоми, зростання маси тіла, гіперкаліємія, екзема; ниркова недостатність, нефротичний синдром, нефрит; пурпура, синдром Стівенса-Джонсона, інфекції м'яких тканин на фоні вітряної віспи, токсичний епідермальний некроліз; гранулоцитопенія, нейтропенія, порушення процесів кровотворення, тромбоцитопенія, гемолітична анемія; депресія, яскраві сни та нічні кошмари, порушення режиму сну, вертиго, васкуліт; тремор, спотворення смакових відчуттів, сонливість, парестезії, шум у вухах; прорив кишечника, панкреатит, виразковий коліт, блювання з кров'ю; гіперемія шкірного покриву, припливи, тахікардія; бронхоспазм, стоматит, гепатит.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтикоагулянти при поєднанні із таблетками підвищують ризик розвитку кровотеч. Під час лікування рекомендується періодично контролювати показники згортання крові. Таблетки Ацеклофенак збільшують плазмову концентрацію дигоксину, фенітоїну, препаратів на основі літію. Речовина при поєднанні з антигіпертензивними засобами та діуретиками знижує ефективність останніх. Поєднання препарату з калійзберігаючими діуретиками підвищує ймовірність розвитку гіперкаліємії. З обережністю слід поєднувати ліки з НПЗЗ та глюкокортикостероїдами, засіб підвищує токсичність метотрексату та циклоспорину. Аспірин знижує плазмову концентрацію Ацеклофенаку. Поєднання засобу з гіпоглікемічними препаратами потребує постійного контролю рівня глюкози у крові.Спосіб застосування та дозиЗалежно від захворювання та віку пацієнта призначають від 100 до 200 мг препарату на добу. По 100 мг за раз, повністю.ПередозуванняСимптомами передозування є: головний біль, судоми, блювання, біль у животі, нудота, запаморочення. Як терапію використовують ентеросорбенти, промивають шлунок, виробляють симптоматичне лікування. Препарат не має специфічного антидоту, гемодіаліз та форсований діурез малоефективні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯк запобіжний засіб під час лікування препаратом рекомендується використовувати мінімально ефективні та активні дозування. Також показаний періодичний контроль роботи печінки та нирок, картину периферичної крові, стану калу (відсутність крові), роботу серцево-судинної системи. Під час лікування не можна керувати автомобілем чи виконувати потенційно небезпечні види діяльності. Ризик виникнення алергії або шкірних реакцій вищий у перші місяці прийому ліків. Якщо виникли ушкодження слизової оболонки рота, висипання на шкірі, інші ознаки алергії, то терапію необхідно перервати. Процес пригнічення тромбоцитів під час лікування препаратом оборотний, склад крові нормалізується через деякий час після відміни ліків.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
250,00 грн
200,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: Активна речовина: ацеклофенак 100 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 89,2 мг, побачений - 6,6 мг, кроскармелоза натрію - 6,6 мг, глцерил дистеарат - 2,6 мг. Плівкова оболонка: Вівакат РМ-1Р-000 білого кольору - 6,0 мг, і т.ч. гіпромелоза – 3,0 мг, макрогол (поліетиленгліколь) – 0,3 мг, гідроксипропілцелюлоза – 0,3 мг, тальк –0,6 мг, титану діоксид – 1,8 мг. Пігулки 20 шт.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.ФармакокінетикаАцеклофенак швидко та повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Час досягнення максимальної концентрації - 1,25-3 год. Проникає в синовіальну рідину, де його концентрація досягає 57% від рівня концентрації в плазмі та час досягнення максимальної концентрації на 2-4 год пізніше, ніж у плазмі. Об'єм розподілу – 25 л. Зв'язок із білками плазми (альбумінами) – 99 %. Ацеклофенак циркулює головним чином незміненому вигляді, основним його метаболітом є 4'-гидроксиацеклофенак. Період напіввиведення – 4 год. Виводиться нирками, переважно у вигляді гідроксипохідних (близько 2/3 введеної дози).ФармакодинамікаАцеклофенак є похідним фенілоцтової кислоти, що інгібує циклооксигеназу I та II типів. Має протизапальну, знеболювальну і жарознижувальну дію. Пригнічує синтез простагландинів і таким чином впливає на патогенез запалення, виникнення болю та лихоманки. При ревматичних захворюваннях протизапальна та аналгезуюча дія ацеклофенаку сприяє значному зменшенню вираженості болю, ранкової скутості, припухлості суглобів, що покращує функціональний стан пацієнта.Клінічна фармакологіяНестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ).ІнструкціяПриймати внутрішньо. Таблетки проковтують повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини. Препарат слід приймати у мінімальній ефективній дозі протягом якомога коротшого періоду часу.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування ревматоїдного артриту, остеоартрозу, анкілозуючого спондиліту. Купірування запалення та больового синдрому при люмбаго, зубному болі, плечолопатковому періартриті, ревматичному ураженні м'яких тканин.Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення, шлунково-кишкова кровотеча або підозра на нього; анамнестичні дані про бронхообструкцію, кропивницю, риніт, після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти) риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки носа, бронхіальна астма); підвищена чутливість до ацеклофенака або компонентів препарату; період після проведення аортокоронарного шунтування; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, гіперкаліємія; запальні захворювання кишечника (хвороба Крона, виразковий коліт) у фазі загострення; декомпенсована серцева недостатність; порушення кровотворення та коагуляції; вагітність та період грудного вигодовування; лактазна недостатність (непереносимість лактози); дитячий вік до 18 років. Необхідно виявляти обережність пацієнтам з печінковою, нирковою, серцевою недостатністю, а також пацієнтам з іншими захворюваннями, схильними до розвитку набряків. Прийом НПЗП цією категорією пацієнтів може призвести до погіршення ниркової екскреції та виникнення набряків. Пацієнтам, які приймають сечогінні препарати, або з підвищеним ризиком розвитку гіповолемії, також необхідно виявляти обережність при прийомі препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Не застосовувати дітям віком до 18 років.Побічна діяНебажані ефекти, наведені нижче, представлені за системно-органними класами відповідно до класифікації MedDRA з наступною частотою: часто: > 1/100 до < 1/10; нечасто: > 1/1000 до < 1/100; рідко: > 1/10000 до < 1/1000; дуже рідко: <1/10000. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – анемія; дуже рідко – пригнічення кісткового мозку, гранулоцитопенія, нейтропенія, гемолітична анемія. З боку імунної системи: рідко – анафілактична реакція (включаючи шок), гіперчутливість. З боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперкаліємія. Порушення психіки: дуже рідко – депресія, незвичайні сновидіння, безсоння. З боку нервової системи: часто – запаморочення; дуже рідко – парестезії, тремор, сонливість, головний біль, дисгевзія. З боку органу зору: рідко – розлади зору. З боку органу слуху та лабіринту: дуже рідко – вертиго, дзвін у вухах. З боку серцево-судинної системи: рідко – серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, обтяжена артеріальна гіпертензія; дуже рідко – тахікардія, “припливи”, васкуліт. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – задишка; дуже рідко – бронхоспазм. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – диспепсія, біль у животі, нудота, діарея; нечасто – метеоризм, гастрит, запор, блювання, виразка слизової оболонки порожнини рота; рідко – мелена, виразка шлунково-кишкового тракту, діарея з кров'ю, шлунково-кишкова кровотеча; дуже рідко – стоматит, блювання кров'ю, виразка шлунка, перфорація тонкої кишки, погіршення перебігу хвороби Крона та виразкового коліту, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – збільшення активності “печінкових” ферментів; дуже рідко – ушкодження печінки (включаючи гепатит), збільшення активності лужної фосфатази крові. З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – свербіж, висип, дерматит, уртикарний висип; рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – пурпура, екзема, реакції з боку шкіри та слизових оболонок, бульозні шкірні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та гострий епідермальний некроліз. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – підвищення концентрації сечовини крові, підвищення концентрації креатиніну крові; дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, ниркова недостатність.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження лікарських взаємодій не проводилися, крім варфарину. Ацеклофенак метаболізується системою цитохрому Р450 - CYP2С9 і дані in vitro вказують на те, що ацеклофенак може бути інгібітором даного ензиму. Тому можливий ризик фармакокінетичної взаємодії з фенітоїном, циметидином, толбутамідом, фенілбутазоном, аміодароном, міконазолом та сульфафеназолом. Як і у разі інших нестероїдних протизапальних засобів, існує ризик фармакокінетичної взаємодії з лікарськими засобами, метаболізм яких протікає в печінці, такими як метотрексат та препарати літію. Ацеклофенак майже повністю зв'язується з білками плазми, і, отже, необхідно враховувати можливість заміщення іншими препаратами, що сильно зв'язуються з білками плазми. Зважаючи на відсутність досліджень фармакокінетичної взаємодії, такі відомості ґрунтуються на інформації, отриманій за іншими НПЗП: Слід уникати наступних поєднань: Нестероїдні протизапальні засоби пригнічують тубулярну секрецію метотрексату, і при цьому також може спостерігатися метаболічна взаємодія, що призводить до зниження кліренсу метотрексату. Тому під час лікування більшими дозами метотрексату завжди слід уникати призначення нестероїдних протизапальних засобів. Деякі нестероїдні протизапальні засоби пригнічують виведення літію нирками, що призводить до підвищених концентрацій літію в сироватці крові. Слід не допускати поєднання, якщо не можна проводити частий контроль концентрації літію в сироватці крові. Нестероїдні протизапальні засоби пригнічують агрегацію тромбоцитів і пошкоджують слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, що може підвищити активність антикоагулянтів і збільшити ризик кровотеч із слизової оболонки шлунково-кишкового тракту у пацієнтів, які приймають антикоагулянти. Слід уникати поєднання ацеклофенаку з пероральними антикоагулянтами групи кумарину, тиклопідином, тромболітиками та гепарином за відсутності ретельного контролю. При наступних поєднаннях може знадобитися корекція дози та дотримання запобіжних заходів: Необхідно враховувати можливу взаємодію НПЗЗ та метотрексату, особливо хворим з нирковою недостатністю. При прийомі обох препаратів потрібний контроль функції нирок. Слід вживати запобіжних заходів при одночасному прийомі НПЗП і метотрексату протягом 24 год, т.к. концентрація метотрексату може збільшитися, що призводить до підвищеної токсичності метотрексату. Передбачається, що прийом НПЗЗ разом з циклоспорином або такролімусом збільшує ризик нефротоксичності через зниження синтезу простацикліну в нирках. Тому при одночасному прийомі препаратів важливо контролювати функцію нирок. Одночасний прийом ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів може збільшити частоту розвитку побічних реакцій, і, отже, потрібна обережність при їхньому спільному прийомі. Нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати сечогінну дію фуросеміду, буметаніду та гіпотензивну дію тіазидних діуретиків. Одночасне лікування калійзберігаючі діуретиками може бути пов'язане з підвищенням рівня калію в сироватці крові, тому необхідний контроль вмісту калію в крові. Нестероїдні протизапальні засоби також можуть знижувати дію деяких гіпотензивних лікарських препаратів. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту або антагоністи рецепторів ангіотензину II у поєднанні з нестероїдними протизапальними засобами можуть призводити до виникнення ниркової недостатності. Ризик розвитку гострої ниркової недостатності, яка зазвичай має оборотний характер, може збільшуватися у деяких пацієнтів з порушенням функції нирок, наприклад, у пацієнтів похилого віку або пацієнтів, які відчувають дефіцит рідини. Тому поєднання таких препаратів з нестероїдними протизапальними засобами має застосовуватися з обережністю, пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини з їжею, і слід проводити контроль функції нирок. Не було виявлено впливу ацеклофенаку на артеріальний тиск, коли він приймався одночасно з бендрофлуазидом, хоча не можна виключити взаємодію з іншими гіпотензивними препаратами, такими як бета-адреноблокатори. Інші можливі взаємодії. Повідомлялося про окремі випадки гіпоглікемії та гіперглікемії. Тому для ацеклофенаку необхідно коригувати дозу препаратів, що спричиняють гіпоглікемію.Спосіб застосування та дозиДорослим призначають по 100 мг 2 рази на добу, 1 таблетка вранці та 1 – увечері.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВиразність побічних реакцій можна скоригувати шляхом зниження однократної ефективної дози, необхідної для контролю симптомів. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або слабкою або помірно вираженою застійною серцевою недостатністю в анамнезі потрібен належний контроль та консультації лікаря, т.я. повідомлялося про затримку рідини та набряки при лікуванні НПЗП. Дані клінічних та епідеміологічних досліджень дають підстави припускати, що використання деяких нестероїдних протизапальних засобів (особливо у великих дозах та при тривалому прийомі) може збільшувати ризик тромбозів артерій (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт). Немає достатніх даних, які дають змогу виключити такий ризик для ацеклофенаку. Пацієнти з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця, патологією периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями повинні приймати ацеклофенак лише після ретельного аналізу клінічної ситуації. З такою ж обережністю слід приймати рішення перед початком тривалого лікування пацієнтів із ризиком серцево-судинного захворювання (наприклад, з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом та курців). Ацеклофенак необхідно приймати з обережністю та під пильним медичним контролем пацієнтам, які страждають на захворювання шлунково-кишкового тракту, пептичну виразку в анамнезі, після гострого порушення мозкового кровообігу, системним червоним вовчаком, порфірією, порушеннями з боку системи кровотворення та згортання крові. Пацієнтам із хворобою Крона, виразковим колітом препарат призначати не рекомендується. Усім пацієнтам, які отримують тривале лікування нестероїдними протизапальними засобами, необхідний моніторинг з метою зниження ризику побічних реакцій (наприклад, загальний аналіз сечі, загальний та біохімічний аналіз крові). Вплив на керування транспортними засобами та механізмами. У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
322,00 грн
295,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: Активна речовина: ацеклофенак 100 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 89,2 мг, побачений - 6,6 мг, кроскармелоза натрію - 6,6 мг, глцерил дистеарат - 2,6 мг. Плівкова оболонка: Вівакат РМ-1Р-000 білого кольору - 6,0 мг, і т.ч. гіпромелоза – 3,0 мг, макрогол (поліетиленгліколь) – 0,3 мг, гідроксипропілцелюлоза – 0,3 мг, тальк –0,6 мг, титану діоксид – 1,8 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.ФармакокінетикаАцеклофенак швидко та повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Час досягнення максимальної концентрації - 1,25-3 год. Проникає в синовіальну рідину, де його концентрація досягає 57% від рівня концентрації в плазмі та час досягнення максимальної концентрації на 2-4 год пізніше, ніж у плазмі. Об'єм розподілу – 25 л. Зв'язок із білками плазми (альбумінами) – 99 %. Ацеклофенак циркулює головним чином незміненому вигляді, основним його метаболітом є 4'-гидроксиацеклофенак. Період напіввиведення – 4 год. Виводиться нирками, переважно у вигляді гідроксипохідних (близько 2/3 введеної дози).ФармакодинамікаАцеклофенак є похідним фенілоцтової кислоти, що інгібує циклооксигеназу I та II типів. Має протизапальну, знеболювальну і жарознижувальну дію. Пригнічує синтез простагландинів і таким чином впливає на патогенез запалення, виникнення болю та лихоманки. При ревматичних захворюваннях протизапальна та аналгезуюча дія ацеклофенаку сприяє значному зменшенню вираженості болю, ранкової скутості, припухлості суглобів, що покращує функціональний стан пацієнта.Клінічна фармакологіяНестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ).ІнструкціяПриймати внутрішньо. Таблетки проковтують повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини. Препарат слід приймати у мінімальній ефективній дозі протягом якомога коротшого періоду часу.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування ревматоїдного артриту, остеоартрозу, анкілозуючого спондиліту. Купірування запалення та больового синдрому при люмбаго, зубному болі, плечолопатковому періартриті, ревматичному ураженні м'яких тканин.Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення, шлунково-кишкова кровотеча або підозра на нього; анамнестичні дані про бронхообструкцію, кропивницю, риніт, після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти) риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки носа, бронхіальна астма); підвищена чутливість до ацеклофенака або компонентів препарату; період після проведення аортокоронарного шунтування; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, гіперкаліємія; запальні захворювання кишечника (хвороба Крона, виразковий коліт) у фазі загострення; декомпенсована серцева недостатність; порушення кровотворення та коагуляції; вагітність та період грудного вигодовування; лактазна недостатність (непереносимість лактози); дитячий вік до 18 років. Необхідно виявляти обережність пацієнтам з печінковою, нирковою, серцевою недостатністю, а також пацієнтам з іншими захворюваннями, схильними до розвитку набряків. Прийом НПЗП цією категорією пацієнтів може призвести до погіршення ниркової екскреції та виникнення набряків. Пацієнтам, які приймають сечогінні препарати, або з підвищеним ризиком розвитку гіповолемії, також необхідно виявляти обережність при прийомі препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Не застосовувати дітям віком до 18 років.Побічна діяНебажані ефекти, наведені нижче, представлені за системно-органними класами відповідно до класифікації MedDRA з наступною частотою: часто: > 1/100 до < 1/10; нечасто: > 1/1000 до < 1/100; рідко: > 1/10000 до < 1/1000; дуже рідко: <1/10000. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – анемія; дуже рідко – пригнічення кісткового мозку, гранулоцитопенія, нейтропенія, гемолітична анемія. З боку імунної системи: рідко – анафілактична реакція (включаючи шок), гіперчутливість. З боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперкаліємія. Порушення психіки: дуже рідко – депресія, незвичайні сновидіння, безсоння. З боку нервової системи: часто – запаморочення; дуже рідко – парестезії, тремор, сонливість, головний біль, дисгевзія. З боку органу зору: рідко – розлади зору. З боку органу слуху та лабіринту: дуже рідко – вертиго, дзвін у вухах. З боку серцево-судинної системи: рідко – серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, обтяжена артеріальна гіпертензія; дуже рідко – тахікардія, “припливи”, васкуліт. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – задишка; дуже рідко – бронхоспазм. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – диспепсія, біль у животі, нудота, діарея; нечасто – метеоризм, гастрит, запор, блювання, виразка слизової оболонки порожнини рота; рідко – мелена, виразка шлунково-кишкового тракту, діарея з кров'ю, шлунково-кишкова кровотеча; дуже рідко – стоматит, блювання кров'ю, виразка шлунка, перфорація тонкої кишки, погіршення перебігу хвороби Крона та виразкового коліту, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – збільшення активності “печінкових” ферментів; дуже рідко – ушкодження печінки (включаючи гепатит), збільшення активності лужної фосфатази крові. З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – свербіж, висип, дерматит, уртикарний висип; рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – пурпура, екзема, реакції з боку шкіри та слизових оболонок, бульозні шкірні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та гострий епідермальний некроліз. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – підвищення концентрації сечовини крові, підвищення концентрації креатиніну крові; дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, ниркова недостатність.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження лікарських взаємодій не проводилися, крім варфарину. Ацеклофенак метаболізується системою цитохрому Р450 - CYP2С9 і дані in vitro вказують на те, що ацеклофенак може бути інгібітором даного ензиму. Тому можливий ризик фармакокінетичної взаємодії з фенітоїном, циметидином, толбутамідом, фенілбутазоном, аміодароном, міконазолом та сульфафеназолом. Як і у разі інших нестероїдних протизапальних засобів, існує ризик фармакокінетичної взаємодії з лікарськими засобами, метаболізм яких протікає в печінці, такими як метотрексат та препарати літію. Ацеклофенак майже повністю зв'язується з білками плазми, і, отже, необхідно враховувати можливість заміщення іншими препаратами, що сильно зв'язуються з білками плазми. Зважаючи на відсутність досліджень фармакокінетичної взаємодії, такі відомості ґрунтуються на інформації, отриманій за іншими НПЗП: Слід уникати наступних поєднань: Нестероїдні протизапальні засоби пригнічують тубулярну секрецію метотрексату, і при цьому також може спостерігатися метаболічна взаємодія, що призводить до зниження кліренсу метотрексату. Тому під час лікування більшими дозами метотрексату завжди слід уникати призначення нестероїдних протизапальних засобів. Деякі нестероїдні протизапальні засоби пригнічують виведення літію нирками, що призводить до підвищених концентрацій літію в сироватці крові. Слід не допускати поєднання, якщо не можна проводити частий контроль концентрації літію в сироватці крові. Нестероїдні протизапальні засоби пригнічують агрегацію тромбоцитів і пошкоджують слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, що може підвищити активність антикоагулянтів і збільшити ризик кровотеч із слизової оболонки шлунково-кишкового тракту у пацієнтів, які приймають антикоагулянти. Слід уникати поєднання ацеклофенаку з пероральними антикоагулянтами групи кумарину, тиклопідином, тромболітиками та гепарином за відсутності ретельного контролю. При наступних поєднаннях може знадобитися корекція дози та дотримання запобіжних заходів: Необхідно враховувати можливу взаємодію НПЗЗ та метотрексату, особливо хворим з нирковою недостатністю. При прийомі обох препаратів потрібний контроль функції нирок. Слід вживати запобіжних заходів при одночасному прийомі НПЗП і метотрексату протягом 24 год, т.к. концентрація метотрексату може збільшитися, що призводить до підвищеної токсичності метотрексату. Передбачається, що прийом НПЗЗ разом з циклоспорином або такролімусом збільшує ризик нефротоксичності через зниження синтезу простацикліну в нирках. Тому при одночасному прийомі препаратів важливо контролювати функцію нирок. Одночасний прийом ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів може збільшити частоту розвитку побічних реакцій, і, отже, потрібна обережність при їхньому спільному прийомі. Нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати сечогінну дію фуросеміду, буметаніду та гіпотензивну дію тіазидних діуретиків. Одночасне лікування калійзберігаючі діуретиками може бути пов'язане з підвищенням рівня калію в сироватці крові, тому необхідний контроль вмісту калію в крові. Нестероїдні протизапальні засоби також можуть знижувати дію деяких гіпотензивних лікарських препаратів. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту або антагоністи рецепторів ангіотензину II у поєднанні з нестероїдними протизапальними засобами можуть призводити до виникнення ниркової недостатності. Ризик розвитку гострої ниркової недостатності, яка зазвичай має оборотний характер, може збільшуватися у деяких пацієнтів з порушенням функції нирок, наприклад, у пацієнтів похилого віку або пацієнтів, які відчувають дефіцит рідини. Тому поєднання таких препаратів з нестероїдними протизапальними засобами має застосовуватися з обережністю, пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини з їжею, і слід проводити контроль функції нирок. Не було виявлено впливу ацеклофенаку на артеріальний тиск, коли він приймався одночасно з бендрофлуазидом, хоча не можна виключити взаємодію з іншими гіпотензивними препаратами, такими як бета-адреноблокатори. Інші можливі взаємодії. Повідомлялося про окремі випадки гіпоглікемії та гіперглікемії. Тому для ацеклофенаку необхідно коригувати дозу препаратів, що спричиняють гіпоглікемію.Спосіб застосування та дозиДорослим призначають по 100 мг 2 рази на добу, 1 таблетка вранці та 1 – увечері.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВиразність побічних реакцій можна скоригувати шляхом зниження однократної ефективної дози, необхідної для контролю симптомів. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або слабкою або помірно вираженою застійною серцевою недостатністю в анамнезі потрібен належний контроль та консультації лікаря, т.я. повідомлялося про затримку рідини та набряки при лікуванні НПЗП. Дані клінічних та епідеміологічних досліджень дають підстави припускати, що використання деяких нестероїдних протизапальних засобів (особливо у великих дозах та при тривалому прийомі) може збільшувати ризик тромбозів артерій (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт). Немає достатніх даних, які дають змогу виключити такий ризик для ацеклофенаку. Пацієнти з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця, патологією периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями повинні приймати ацеклофенак лише після ретельного аналізу клінічної ситуації. З такою ж обережністю слід приймати рішення перед початком тривалого лікування пацієнтів із ризиком серцево-судинного захворювання (наприклад, з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом та курців). Ацеклофенак необхідно приймати з обережністю та під пильним медичним контролем пацієнтам, які страждають на захворювання шлунково-кишкового тракту, пептичну виразку в анамнезі, після гострого порушення мозкового кровообігу, системним червоним вовчаком, порфірією, порушеннями з боку системи кровотворення та згортання крові. Пацієнтам із хворобою Крона, виразковим колітом препарат призначати не рекомендується. Усім пацієнтам, які отримують тривале лікування нестероїдними протизапальними засобами, необхідний моніторинг з метою зниження ризику побічних реакцій (наприклад, загальний аналіз сечі, загальний та біохімічний аналіз крові). Вплив на керування транспортними засобами та механізмами. У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
281,00 грн
252,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: ацеклофенак – 100 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 82.6 мг, кроскармеллозу натрію – 8.0 мг, повідон К30 – 6.4 мг, натрію стеарила фумарат – 3.0 мг; Склад оболонки: опадрай білий (03А280002) – 6.0 мг (гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) – 40%, целюлоза мікрокристалічна – 32%, титану діоксид – 20%, макрогол (поліетиленгліколь) – 8%). 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1, 2, 3, 4, 6, 9, 10) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо ацеклофенак має високий ступінь абсорбції. Cmax досягається протягом 1.25-3 год. Проникає в синовіальну рідину, де його концентрація досягає 57% від рівня концентрації в плазмі та час досягнення Cmax на 2-4 год пізніше, ніж у плазмі. Vd – 25 л. Зв'язування з білками плазми (альбумінами) – 99%. Ацеклофенак циркулює головним чином у незміненому вигляді, основним його метаболітом є 4'-гідроксиацеклофенак. T1/2 становить 4 год. Виводиться нирками, переважно у вигляді гідроксипроізводних (близько 2/3 введеної дози).ФармакодинамікаНПЗЗ, похідне фенілоцтової кислоти. Чинить протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію, пов'язану з придушенням ЦОГ 1 і 2, що регулюють синтез простагландинів.Показання до застосуванняЗапальні захворювання опорно-рухового апарату, зокрема. ревматоїдний артрит, псоріатичний та ювенільний артрит, анкілозуючий спондилоартрит; подагричний артрит, остеоартроз.Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення), шлунково-кишкова кровотеча або підозра на нього, "аспіринова тріада" (поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа і приносових пазух і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти і препаратів порушення згортання крові, виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки, виражена ниркова недостатність, прогресуючі захворювання нирок, гіперкаліємія, період після проведення аортокоронарного шунтування, вагітність, дитячий та підлітковий вік до 18 років, для зовнішнього застосування – порушення цілісності шкірних покривів у місці підвищена чутливість до ацеклофенака.Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Ацеклофенак протипоказаний до застосування у III триместрі вагітності. У І та ІІ триместрах вагітності та в період лактації ацеклофенак призначають з обережністю, лише у випадках, коли очікуваний терапевтичний ефект для матері перевищує потенційний ризик для плода або немовляти. Препарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період грудного вигодовування. Клінічні дані про застосування препарату Аертал при вагітності відсутні. Регулярне застосування НПЗЗ у III триместрі вагітності може призводити до зниження тонусу та більш слабких скорочень матки. Застосування НПЗЗ може призводити до передчасного закриття боталової протоки у плода і, можливо, до тривалої легеневої гіпертензії у новонародженого, затримки початку родової діяльності та збільшення тривалості пологів. В епідеміологічних дослідженнях у людини не було отримано даних, що вказують на ембріотоксичність НПЗЗ. Однак у експериментальних дослідженнях на кроликах при введенні ацеклофенаку (10 мг/кг/сут) у деяких випадках спостерігалися морфологічні зміни у плода. Дані про тератогенний ефект у щурів відсутні. Дані щодо виділення ацеклофенаку з грудним молоком у людини відсутні. В експериментальних дослідженнях при введенні радіоактивного 14С-ацеклофенаку щурам помітного перенесення радіоактивності в молоко не спостерігалося. НПЗЗ здатні впливати на фертильність і не рекомендуються до застосування жінкам, які планують вагітність. Протипоказано: дитячий та підлітковий вік до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: гастралгія, нудота, блювання, диспепсія, метеоризм, анорексія, підвищення активності печінкових трансаміназ, шлунково-кишкова кровотеча, ерозивно-виразкові ураження та перфорація ШКТ, гематемезис, мелена, блискавичний гепатит, З боку ЦНС та периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, збудження, порушення сприйняття, парестезії, зниження пам'яті, дезорієнтація, порушення зору, слуху та смакових відчуттів, шум у вухах, порушення сну (сонливість або безсоння), дратівливість, судоми, депресія , тривожність, тремор, асептичний менінгіт Алергічні реакції: шкірний висип; рідко – кропив'янка, екзема, багатоформна еритема, еритродермія, системні анафілактоїдні реакції, бронхіальна астма, в окремих випадках – васкуліт, пневмоніт, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний ней. З боку сечовидільної системи: рідко – периферичні набряки; в окремих випадках – гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром. З боку системи кровотворення: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, апластична анемія. З боку серцево-судинної системи: тахікардія, підвищення артеріального тиску, хронічна серцева недостатність.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні ацеклофенак підвищує концентрацію у плазмі дигоксину, препаратів літію та фенітоїну. На тлі одночасного прийому калійзберігаючих діуретиків посилюється ризик гіперкаліємії, на тлі антикоагулянтів – ризик кровотеч (необхідний регулярний контроль згортання крові). Ацеклофенак зменшує ефекти діуретичних та антигіпертензивних засобів. При одночасному застосуванні ацеклофенак підвищує ризик розвитку побічних ефектів НПЗЗ та глюкокортикостероїдів з боку шлунково-кишкового тракту, токсичність метотрексату (інтервал між прийомами – 24 год) та нефротоксичність циклоспорину. Ацетилсаліцилова кислота знижує концентрацію ацеклофенаку в крові. При одночасному застосуванні з пероральними гіпоглікемічними препаратами можливі як гіпо-, так і гіперглікемія (необхідний контроль рівня глюкози у крові).Спосіб застосування та дозиВнутрішньо по 100 мг 2 рази на добу. Найвища добова доза: 200 мг. Найвища разова доза: 100 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати при захворюваннях печінки, нирок та ШКТ в анамнезі, бронхіальній астмі, артеріальній гіпертензії, ІХС, вказівках в анамнезі на розвиток виразкового ураження ШКТ, при наявності інфекції Helicobacter pylori, при цереброваскулярних захворюваннях, дисліпідемії/гіперліпій , у курців, у пацієнтів похилого віку, при тривалому прийомі НПЗЗ, при частому вживанні алкоголю, при тяжких соматичних захворюваннях Простагландини відіграють важливу роль у підтримці ниркового кровотоку, тому слід проявляти особливу обережність при призначенні пацієнтам із серцевою або нирковою недостатністю, літнього віку, які приймають діуретики, та хворих, у яких з якоїсь причини спостерігається зниження ОЦК (наприклад, після великого хірургічного втручання). . Якщо в таких випадках призначають ацеклофенак, рекомендують як запобіжний засіб контролювати функцію нирок. У пацієнтів із печінковою недостатністю (хронічний гепатит, компенсований цироз печінки) кінетика та метаболізм не відрізняються від аналогічних процесів у пацієнтів із нормальною функцією печінки. Під час проведення тривалої терапії необхідно контролювати функцію печінки, картину периферичної крові, аналіз калу на приховану кров. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
314,00 грн
284,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: ацеклофенак 100,0 мг. Пігулки 60 шт.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаАцеклофенак має аналгетичну, протизапальну, жарознижувальну дії, пов'язані з пригніченням циклооксигенази 1 і 2, які регулюють продукцію простагландинів. При прийомі внутрішньо ацеклофенак добре всмоктується. Максимальна концентрація досягається через 1,25 – 3 години. Ацеклофенак надходить у суглобову рідину, де його вміст досягає 57% від плазмових концентрацій, а час максимальна концентрація досягається на 2 - 4 години довше, ніж у плазмі. Об'єм розподілу ацеклофенаку становить 25 л. З білками плазми (альбумін) ацеклофенак зв'язується на 99%. Ацеклофенак циркулює переважно у незміненому вигляді, головний його метаболіт - 4'-гидроксиацеклофенак. період напіввиведення дорівнює 4 годин. Виводиться ацеклофенак нирками, більш ніж на 60% у вигляді гідроксипохідних.Клінічна фармакологіяАцеклофенак є нестероїдним протизапальним засобом, похідним фенілоцтової кислоти.ІнструкціяПриймати повністю, не розділяючи і не розжовуючи, запиваючи великою кількістю рідини.РекомендуєтьсяУ складі комплексного лікування запальних захворювань опорно-рухового апарату (остеоартрозу, ревматоїдного, псоріатичного та ювенільного артриту, подарунки, анкілозуючого спондилоартриту або спондиліту); для усунення больового синдрому та запалення при ревматизмі, зубного болю, плечолопатковому періартриті.Протипоказання до застосуванняПри алергії на діючу речовину; пацієнтам з виразками та ерозіями у шлунково-кишковому тракті, під час загострення; при хворобі Крона та виразковому коліті; якщо є підозра на кровотечу із ШКТ; при тяжких захворюваннях печінки та печінкової недостатності; вагітним жінкам; пацієнтам з порушеннями процесів кровотворення або порушеннями згортання крові; під час годування груддю; при нирковій недостатності, гіперкаліємії, прогресуючих захворюваннях нирок; дітям віком до 18 років; у період відновлення після проведення аортокоронарного шунтування; при "аспіриновій тріаді"; особам, які страждають від тяжкої серцевої недостатності. Обережність слід дотримуватися: При захворюваннях нирок, шлунково-кишкового тракту та печінки середнього та легкого ступеня тяжкості; якщо у пацієнта є бактерія хелікобактер у ШКТ; при бронхіальній астмі; особам із зниженим артеріальним тиском; після проведення великих операцій, якщо знижений обсяг циркулюючої крові; при ішемії; літнім особам; пацієнтам із цереброваскулярними захворюваннями; при цукровому діабеті; після тривалого лікування НПЗЗ; алкоголікам і курцям; при тяжких соматичних захворюваннях; пацієнтам із дефектами гемостазу; при системному червоному вовчаку; у поєднанні з антикоагулянтами, інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, антиагрегантами.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Не застосовувати дітям віком до 18 років.Побічна діяПід час лікування Ацеклофенаком часто спостерігаються: Запаморочення, нудота, відхилення у роботі шлунково-кишкового тракту, біль у животі, нетравлення, пронос; підвищення активності ферментів печінки, алергічні реакції у вигляді висипань на шкірі та свербіння. Рідше розвиваються: Анемія, анафілактичні реакції, зниження гостроти зору; підвищення артеріального тиску, серцева недостатність, задишка; зростання концентрації креатиніну та сечовини в крові; запор, виразки у ротовій порожнині, підвищене газоутворення, гастрит, блювання; виразка шлунка, мелена, геморой; дерматит, свербіж, набряк Квінке, кропив'янка. Дуже рідко виникають: Спазми м'язів, слабкість та відчуття втоми, зростання маси тіла, гіперкаліємія, екзема; ниркова недостатність, нефротичний синдром, нефрит; пурпура, синдром Стівенса-Джонсона, інфекції м'яких тканин на фоні вітряної віспи, токсичний епідермальний некроліз; гранулоцитопенія, нейтропенія, порушення процесів кровотворення, тромбоцитопенія, гемолітична анемія; депресія, яскраві сни та нічні кошмари, порушення режиму сну, вертиго, васкуліт; тремор, спотворення смакових відчуттів, сонливість, парестезії, шум у вухах; прорив кишечника, панкреатит, виразковий коліт, блювання з кров'ю; гіперемія шкірного покриву, припливи, тахікардія; бронхоспазм, стоматит, гепатит.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтикоагулянти при поєднанні із таблетками підвищують ризик розвитку кровотеч. Під час лікування рекомендується періодично контролювати показники згортання крові. Таблетки Ацеклофенак збільшують плазмову концентрацію дигоксину, фенітоїну, препаратів на основі літію. Речовина при поєднанні з антигіпертензивними засобами та діуретиками знижує ефективність останніх. Поєднання препарату з калійзберігаючими діуретиками підвищує ймовірність розвитку гіперкаліємії. З обережністю слід поєднувати ліки з НПЗЗ та глюкокортикостероїдами, засіб підвищує токсичність метотрексату та циклоспорину. Аспірин знижує плазмову концентрацію Ацеклофенаку. Поєднання засобу з гіпоглікемічними препаратами потребує постійного контролю рівня глюкози у крові.Спосіб застосування та дозиЗалежно від захворювання та віку пацієнта призначають від 100 до 200 мг препарату на добу. По 100 мг за раз, повністю.ПередозуванняСимптомами передозування є: головний біль, судоми, блювання, біль у животі, нудота, запаморочення. Як терапію використовують ентеросорбенти, промивають шлунок, виробляють симптоматичне лікування. Препарат не має специфічного антидоту, гемодіаліз та форсований діурез малоефективні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯк запобіжний засіб під час лікування препаратом рекомендується використовувати мінімально ефективні та активні дозування. Також показаний періодичний контроль роботи печінки та нирок, картину периферичної крові, стану калу (відсутність крові), роботу серцево-судинної системи. Під час лікування не можна керувати автомобілем чи виконувати потенційно небезпечні види діяльності. Ризик виникнення алергії або шкірних реакцій вищий у перші місяці прийому ліків. Якщо виникли ушкодження слизової оболонки рота, висипання на шкірі, інші ознаки алергії, то терапію необхідно перервати. Процес пригнічення тромбоцитів під час лікування препаратом оборотний, склад крові нормалізується через деякий час після відміни ліків.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
266,00 грн
229,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацеклофенак - 100 мг; Допоміжні речовини: Кальція стеарат – 3 мг; Тальк – 9 мг; Кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 1,5 мг; Целюлоза мікрокристалічна – 85 мг; Кроскармеллоза натрію (примелоза) – 10,5 мг; Лактози моногідрат (цукор молочний) – 91 мг; Склад оболонки: Опадрай білий 03F180011 (гіпромелоза – 60,0%, титану діоксид – 25,0%, макрогол – 15,0%) – 10 мг. По 10, 20 таблеток поміщають у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 30, 40, 60, 90, 100, 200 таблеток поміщають у банки полімерні. За відсутності ущільнювача пробки вільний простір у банку заповнюють ватою медичною гігроскопічною або амортизатором. Кожну банку, 1, 2, 3, 4, 6, 9, 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі таблетки двоопуклої форми, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі – ядро білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаАцеклофенак швидко та повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Час досягнення максимальної концентрації - 1,25-3 год. Проникає в синовіальну рідину, де його концентрація досягає 57% від рівня концентрації в плазмі та час досягнення максимальної концентрації на 2-4 год пізніше, ніж у плазмі. Об'єм розподілу – 25 л. Зв'язок з білками плазми (альбумінами) – 99%. Ацеклофенак циркулює головним чином незміненому вигляді, основним його метаболітом є 4'-гидроксиацеклофенак. Період напіввиведення – 4 год. Виводиться нирками, переважно у вигляді гідроксипохідних (близько 2/3 введеної дози).ФармакодинамікаАцеклофенак є похідним фенілоцтової кислоти, що інгібує циклооксигеназу I та II типів. Має протизапальну, знеболювальну і жарознижувальну дію. Пригнічує синтез простагландинів і таким чином впливає на патогенез запалення, виникнення болю та лихоманки. При ревматичних захворюваннях протизапальна та аналгезуюча дія ацеклофенаку сприяє значному зменшенню вираженості болю, ранкової скутості, припухлості суглобів, що покращує функціональний стан пацієнта.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування ревматоїдного артриту, остеоартрозу, анкілозуючого спондиліту. Купірування запалення та больового синдрому при люмбаго, зубному болі, плечолопатковому періартриті, ревматичному ураженні м'яких тканин. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення, шлунково-кишкова кровотеча або підозра на нього; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або ін. нестероїдних протизапальних препаратів (в т.ч. в анамнезі); підвищена чутливість до ацеклофенака або компонентів препарату; період після проведення аортокоронарного шунтування; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/мін), прогресуючі захворювання нирок, гіперкаліємія; запальні захворювання кишечника (хвороба Крона, виразковий коліт) у фазі загострення; декомпенсована серцева недостатність; порушення кровотворення та коагуляції; вагітність та період грудного вигодовування; дефіцит лактози, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 18 років. З обережністю: Захворювання печінки, нирок та шлунково-кишкового тракту в анамнезі, бронхіальна астма, артеріальна гіпертензія, зниження об'єму циркулюючої крові (в т.ч. після оперативних втручань), ішемічна хвороба серця, хронічна ниркова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості (КК від 3 60 мл/хв), печінкова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості, хронічна серцева недостатність, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія. цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, літній вік, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів в анамнезі, наявність інфекції Helicobacter pylori, часте вживання алкоголю, супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); пероральні глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон); селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяНайчастіше виявлені під час клінічних досліджень побічні реакції були із боку шлунково-кишкового тракту (диспепсія - 7,5%; біль у животі - 6,2%; нудота - 1,5%; діарея - 1,5%); іноді – запаморочення. Також відзначалися свербіж, висип та зміни активності "печінкових" ферментів та концентрації креатиніну крові. Небажані ефекти, наведені нижче, представлені за системно-органними класами відповідно до класифікації MedDRA з наступною частотою: часто: ≥1/100 до Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, екзема, еритродермія, системні анафілактоїдні реакції, бронхіальна астма, в окремих випадках - васкуліт, пневмоніт, поліморфна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний. З боку імунної системи: рідко – анафілактична реакція (включаючи шок), гіперчутливість. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – диспепсія, біль у животі, нудота, діарея; нечасто - метеоризм, гастрит, запор, блювання, виразка слизової оболонки порожнини рота; рідко – мелена, виразка шлунково-кишкового тракту, діарея з кров'ю, шлунково-кишкова кровотеча; дуже рідко – стоматит, блювання кров'ю, виразка шлунка, перфорація тонкої кишки, погіршення перебігу хвороби Крона та виразкового коліту, панкреатит. З боку серцево-судинної системи: рідко – серцева недостатність, підвищення артеріального тиску; дуже рідко – тахікардія, "припливи", васкуліт. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – збільшення активності “печінкових” ферментів; дуже рідко – ушкодження печінки (включаючи гепатит), збільшення активності лужної фосфатази крові. З боку нервової системи: часто – запаморочення; дуже рідко – парестезії, тремор, сонливість, головний біль, підвищена стомлюваність, дисгевзія. Порушення психіки: дуже рідко – депресія, нетипові сновидіння, безсоння. З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто - свербіж, висип, дерматит, уртикарний висип; рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – пурпура, реакції з боку шкіри та слизових оболонок, бульозні шкірні реакції. Порушення з боку органів кровотворення: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, апластична анемія. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – анемія; дуже рідко – пригнічення кісткового мозку, гранулоцитопенія, нейтропенія, гемолітична анемія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – підвищення концентрації сечовини крові, підвищення концентрації креатиніну крові; дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, ниркова недостатність. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – задишка; дуже рідко – бронхоспазм. З боку органу зору: рідко – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринту: дуже рідко – вертиго, дзвін у вухах. З боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперкаліємія, збільшення маси тіла. Системні порушення: дуже рідко – спазми м'язів нижніх кінцівок.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження лікарських взаємодій не проводилися, крім варфарину. Ацеклофенак метаболізується системою цитохрому Р450 - CYP2C9 і дані in vitro вказують на те, що ацеклофенак може бути інгібітором даного ензиму. Тому можливий ризик фармакокінетичної взаємодії з фенітоїном, циметидином, толбутамідом, фенілбутазоном, аміодароном, міконазолом та сульфафеназолом. Як і у разі інших нестероїдних протизапальних засобів, існує ризик фармакокінетичної взаємодії з лікарськими засобами, метаболізм яких протікає у печінці, такими як метотрексат та препарати літію. Ацеклофенак майже повністю зв'язується з білками плазми, і, отже, необхідно враховувати можливість заміщення іншими препаратами, що сильно зв'язуються з білками плазми. Зважаючи на відсутність досліджень фармакокінетичної взаємодії, такі відомості ґрунтуються на інформації, отриманій та іншим НПЗП: Слід уникати наступних поєднань Нестероїдні протизапальні засоби пригнічують тубулярну секрецію метотрексату, і при цьому також може спостерігатися метаболічна взаємодія, що призводить до зниження кліренсу метотрексату. Тому під час лікування більшими дозами метотрексату (більше 20 мг/тиждень) завжди слід уникати призначення НПЗЗ. Деякі нестероїдні протизапальні засоби пригнічують виведення літію нирками, що призводить до підвищених концентрацій літію в сироватці крові. Слід не допускати поєднання, якщо не можна проводити частий контроль концентрації літію в сироватці крові. Нестероїдні протизапальні засоби пригнічують агрегацію тромбоцитів і пошкоджують слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, що може підвищити активність антикоагулянтів і збільшити ризик кровотеч із слизової оболонки шлунково-кишкового тракту у пацієнтів, які приймають антикоагулянти. Слід уникати поєднання ацеклофенаку з пероральними антикоагулянтами групи кумарину, тиклопідином, тромболітиками та гепарином за відсутності ретельного контролю. При наступних поєднаннях може знадобитися корекція дози та дотримання запобіжних заходів: Необхідно враховувати можливу взаємодію НПЗЗ та метотрексату, особливо хворим з нирковою недостатністю. При прийомі обох препаратів потрібний контроль функції нирок. Слід вживати запобіжних заходів при одночасному прийомі НПЗП і метотрексату протягом 24 год, т.к. концентрація метотрексату може збільшитися, що призводить до підвищеної токсичності метотрексату. Передбачається, що прийом НПЗЗ разом з циклоспорином або такролімусом збільшує ризик нефротоксичності через зниження синтезу простацикліну в нирках. Тому при одночасному прийомі препаратів важливо контролювати функцію нирок. Одночасний прийом ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів може збільшити частоту розвитку побічних реакцій, і, отже, потрібна обережність при їхньому спільному прийомі. Нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати сечогінну дію фуросеміду, буметаніду та гіпотензивну дію тіазидних діуретиків. Одночасне лікування калійзберігаючі діуретиками може бути пов'язане з підвищенням концентрації калію в сироватці крові, тому необхідний контроль вмісту калію в крові. Нестероїдні протизапальні засоби також можуть знижувати дію деяких гіпотензивних лікарських препаратів. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту або антагоністи рецепторів ангіотензину II у поєднанні з НПЗП можуть призводити до виникнення ниркової недостатності. Ризик розвитку гострої ниркової недостатності, що зазвичай носить оборотний характер, може збільшуватися у деяких пацієнтів з порушенням функції нічок, наприклад, у літніх пацієнтів або пацієнтів, які відчувають дефіцит рідини. Тому поєднання таких препаратів з нестероїдними протизапальними засобами має застосовуватися з обережністю, пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини з їжею, і слід проводити контроль функції нирок. Не було виявлено впливу ацеклофенаку на артеріальний тиск, коли він приймався одночасно з бендрофлуметіазидом, хоча не можна виключити взаємодію з іншими гіпотензивними препаратами, такими як бета-адреноблокатори. Інші можливі взаємодії Повідомлялося про окремі випадки гіпоглікемії та гіперглікемії. Тому для ацеклофенаку необхідно коригувати дозу препаратів, що спричиняють гіпоглікемію. При одночасному застосуванні з препаратом Ацеклофенак Велфарм: дигоксину, фенітоїну або препаратів літію – може підвищуватися концентрація у плазмі цих лікарських засобів; діуретиків та гіпотензивних засобів – може послаблюватися дія цих лікарських засобів; калійзберігаючих діуретиків - може призводити до розвитку гіперглікемії та гіперкаліємії; інших нестероїдних протизапальних засобів або глюкокортикостероїдів – підвищується ризик виникнення побічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту; селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін) – підвищується ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч; циклоспорину - може підвищуватися токсична дія останнього на нирки; гіпоглікемічні засоби - може викликати як гіпо-, так і гіперглікемію. При цій комбінації засобів потрібний контроль вмісту цукру в крові; ацетилсаліцилової кислоти – знижується концентрація ацеклофенаку в крові; антиагрегантів та антикоагулянтів – підвищується ризик кровотеч (необхідний регулярний контроль показників згортання крові); зидовудину - підвищується ризик гематологічної токсичності.Спосіб застосування та дозиПрепарат слід приймати в мінімально ефективній дозі протягом якомога коротшого періоду часу. Всередину. Таблетки проковтують повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини. Доза препарату за всіма показаннями: Дорослим призначають по 100 мг 2 рази на добу, 1 таблетка вранці та 1 – увечері. Курс лікування призначається лікарем індивідуально. Печінкова недостатність Пацієнтам із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості необхідно знижувати дозу ацеклофенаку. Початкова доза, що рекомендується, становить 100 мг щодня. Ниркова недостатність Немає доказів, що дозу ацеклофенаку необхідно знижувати хворим на ниркову недостатність легкого ступеня тяжкості, але рекомендується прийом з обережністю.ПередозуванняСимптоми: запаморочення, біль голови, гіпервентиляція легень з підвищеною судомною готовністю, нудота, блювання, біль у ділянці живота. Лікування: промивання шлунка, запровадження активованого вугілля, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає. Форсований діурез, гемодіаліз, переливання крові є малоефективними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВиразність побічних реакцій можна скоригувати шляхом зниження однократної ефективної дози, необхідної для контролю симптомів. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або хронічною серцевою недостатністю I-II функціонального класу по NYMA в анамнезі потрібен належний контроль та консультації лікаря, т.я. повідомлялося про затримку рідини та набряки при лікуванні НПЗП. Дані клінічних та епідеміологічних досліджень дають підстави припускати, що використання деяких нестероїдних протизапальних засобів (особливо у великих дозах та при тривалому прийомі) може збільшувати ризик тромбозів артерій (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт). Немає достатніх даних, які дають змогу виключити такий ризик для ацеклофенаку. Пацієнти з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця, патологією периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями повинні приймати ацеклофенак лише після ретельного аналізу клінічної ситуації. З такою ж обережністю слід приймати рішення перед початком тривалого лікування пацієнтів із ризиком серцево-судинного захворювання (наприклад, з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом та курців). Ацеклофенак необхідно приймати з обережністю та під пильним медичним контролем пацієнтам, із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, виразкою в анамнезі, після гострого порушення мозкового кровообігу, системним червоним вовчаком, порфірією, порушеннями з боку системи кровотворення та порушеннями згортання крові. Ацеклофенак може спричиняти оборотне пригнічення агрегації тромбоцитів. Пацієнтам із хворобою Крона, виразковим колітом препарат призначати не рекомендується. Необхідно виявляти обережність пацієнтам з печінковою, нирковою, серцевою недостатністю, а також пацієнтам з іншими захворюваннями, схильними до розвитку набряків. Прийом НПЗП цією категорією пацієнтів може призвести до погіршення ниркової екскреції та виникнення набряків. Пацієнтам, які приймають сечогінні препарати, або з підвищеним ризиком розвитку гіповолемії, також необхідно виявляти обережність при прийомі препарату Ацеклофенак Велфарм. Необхідно виявляти обережність літнім пацієнтам, т.к. у них найчастіше спостерігаються побічні явища. Кровотечі зі шлунково-кишкового тракту та/або прободіння можуть бути під час лікування, особливо якщо в анамнезі є захворювання шлунково-кишкового тракту. Крім того, у літніх пацієнтів більша ймовірність виникнення порушення печінки, нирок, серцево-судинної системи. Усім пацієнтам, які отримують тривале лікування нестероїдними протизапальними засобами, необхідний моніторинг з метою зниження ризику побічних реакцій (наприклад, загальний аналіз сечі, загальний та біохімічний аналіз крові). Одночасний прийом препарату Ацеклофенак Велфарм з будь-яким лікарським препаратом, що пригнічує синтез циклооксигенази/простагландину, може знизити фертильність і не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Жінкам із безпліддям в анамнезі слід припинити прийом препарату Ацеклофенак Велфарм. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
360,00 грн
312,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацеклофенак - 100 мг; Допоміжні речовини: Кальція стеарат – 3 мг; Тальк – 9 мг; Кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 1,5 мг; Целюлоза мікрокристалічна – 85 мг; Кроскармеллоза натрію (примелоза) – 10,5 мг; Лактози моногідрат (цукор молочний) – 91 мг; Склад оболонки: Опадрай білий 03F180011 (гіпромелоза – 60,0%, титану діоксид – 25,0%, макрогол – 15,0%) – 10 мг. По 10, 20 таблеток поміщають у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 30, 40, 60, 90, 100, 200 таблеток поміщають у банки полімерні. За відсутності ущільнювача пробки вільний простір у банку заповнюють ватою медичною гігроскопічною або амортизатором. Кожну банку, 1, 2, 3, 4, 6, 9, 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі таблетки двоопуклої форми, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі – ядро білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаАцеклофенак швидко та повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Час досягнення максимальної концентрації - 1,25-3 год. Проникає в синовіальну рідину, де його концентрація досягає 57% від рівня концентрації в плазмі та час досягнення максимальної концентрації на 2-4 год пізніше, ніж у плазмі. Об'єм розподілу – 25 л. Зв'язок з білками плазми (альбумінами) – 99%. Ацеклофенак циркулює головним чином незміненому вигляді, основним його метаболітом є 4'-гидроксиацеклофенак. Період напіввиведення – 4 год. Виводиться нирками, переважно у вигляді гідроксипохідних (близько 2/3 введеної дози).ФармакодинамікаАцеклофенак є похідним фенілоцтової кислоти, що інгібує циклооксигеназу I та II типів. Має протизапальну, знеболювальну і жарознижувальну дію. Пригнічує синтез простагландинів і таким чином впливає на патогенез запалення, виникнення болю та лихоманки. При ревматичних захворюваннях протизапальна та аналгезуюча дія ацеклофенаку сприяє значному зменшенню вираженості болю, ранкової скутості, припухлості суглобів, що покращує функціональний стан пацієнта.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування ревматоїдного артриту, остеоартрозу, анкілозуючого спондиліту. Купірування запалення та больового синдрому при люмбаго, зубному болі, плечолопатковому періартриті, ревматичному ураженні м'яких тканин. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення, шлунково-кишкова кровотеча або підозра на нього; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або ін. нестероїдних протизапальних препаратів (в т.ч. в анамнезі); підвищена чутливість до ацеклофенака або компонентів препарату; період після проведення аортокоронарного шунтування; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/мін), прогресуючі захворювання нирок, гіперкаліємія; запальні захворювання кишечника (хвороба Крона, виразковий коліт) у фазі загострення; декомпенсована серцева недостатність; порушення кровотворення та коагуляції; вагітність та період грудного вигодовування; дефіцит лактози, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 18 років. З обережністю: Захворювання печінки, нирок та шлунково-кишкового тракту в анамнезі, бронхіальна астма, артеріальна гіпертензія, зниження об'єму циркулюючої крові (в т.ч. після оперативних втручань), ішемічна хвороба серця, хронічна ниркова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості (КК від 3 60 мл/хв), печінкова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості, хронічна серцева недостатність, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія. цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, літній вік, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів в анамнезі, наявність інфекції Helicobacter pylori, часте вживання алкоголю, супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); пероральні глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон); селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяНайчастіше виявлені під час клінічних досліджень побічні реакції були із боку шлунково-кишкового тракту (диспепсія - 7,5%; біль у животі - 6,2%; нудота - 1,5%; діарея - 1,5%); іноді – запаморочення. Також відзначалися свербіж, висип та зміни активності "печінкових" ферментів та концентрації креатиніну крові. Небажані ефекти, наведені нижче, представлені за системно-органними класами відповідно до класифікації MedDRA з наступною частотою: часто: ≥1/100 до Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, екзема, еритродермія, системні анафілактоїдні реакції, бронхіальна астма, в окремих випадках - васкуліт, пневмоніт, поліморфна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний. З боку імунної системи: рідко – анафілактична реакція (включаючи шок), гіперчутливість. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – диспепсія, біль у животі, нудота, діарея; нечасто - метеоризм, гастрит, запор, блювання, виразка слизової оболонки порожнини рота; рідко – мелена, виразка шлунково-кишкового тракту, діарея з кров'ю, шлунково-кишкова кровотеча; дуже рідко – стоматит, блювання кров'ю, виразка шлунка, перфорація тонкої кишки, погіршення перебігу хвороби Крона та виразкового коліту, панкреатит. З боку серцево-судинної системи: рідко – серцева недостатність, підвищення артеріального тиску; дуже рідко – тахікардія, “припливи”, васкуліт. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – збільшення активності “печінкових” ферментів; дуже рідко – ушкодження печінки (включаючи гепатит), збільшення активності лужної фосфатази крові. З боку нервової системи: часто – запаморочення; дуже рідко – парестезії, тремор, сонливість, головний біль, підвищена стомлюваність, дисгевзія. Порушення психіки: дуже рідко – депресія, нетипові сновидіння, безсоння. З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – свербіж, висип, дерматит, уртикарний висип; рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – пурпура, реакції з боку шкіри та слизових оболонок, бульозні шкірні реакції. Порушення з боку органів кровотворення: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, апластична анемія. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – анемія; дуже рідко – пригнічення кісткового мозку, гранулоцитопенія, нейтропенія, гемолітична анемія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – підвищення концентрації сечовини крові, підвищення концентрації креатиніну крові; дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, ниркова недостатність. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – задишка; дуже рідко – бронхоспазм. З боку органу зору: рідко – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринту: дуже рідко – вертиго, дзвін у вухах. З боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперкаліємія, збільшення маси тіла. Системні порушення: дуже рідко – спазми м'язів нижніх кінцівок.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження лікарських взаємодій не проводилися, крім варфарину. Ацеклофенак метаболізується системою цитохрому Р450 - CYP2C9 і дані in vitro вказують на те, що ацеклофенак може бути інгібітором даного ензиму. Тому можливий ризик фармакокінетичної взаємодії з фенітоїном, циметидином, толбутамідом, фенілбутазоном, аміодароном, міконазолом та сульфафеназолом. Як і у разі інших нестероїдних протизапальних засобів, існує ризик фармакокінетичної взаємодії з лікарськими засобами, метаболізм яких протікає у печінці, такими як метотрексат та препарати літію. Ацеклофенак майже повністю зв'язується з білками плазми, і, отже, необхідно враховувати можливість заміщення іншими препаратами, що сильно зв'язуються з білками плазми. Зважаючи на відсутність досліджень фармакокінетичної взаємодії, такі відомості ґрунтуються на інформації, отриманій та іншим НПЗП: Слід уникати наступних поєднань Нестероїдні протизапальні засоби пригнічують тубулярну секрецію метотрексату, і при цьому також може спостерігатися метаболічна взаємодія, що призводить до зниження кліренсу метотрексату. Тому під час лікування більшими дозами метотрексату (більше 20 мг/тиждень) завжди слід уникати призначення НПЗЗ. Деякі нестероїдні протизапальні засоби пригнічують виведення літію нирками, що призводить до підвищених концентрацій літію в сироватці крові. Слід не допускати поєднання, якщо не можна проводити частий контроль концентрації літію в сироватці крові. Нестероїдні протизапальні засоби пригнічують агрегацію тромбоцитів і пошкоджують слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, що може підвищити активність антикоагулянтів і збільшити ризик кровотеч із слизової оболонки шлунково-кишкового тракту у пацієнтів, які приймають антикоагулянти. Слід уникати поєднання ацеклофенаку з пероральними антикоагулянтами групи кумарину, тиклопідином, тромболітиками та гепарином за відсутності ретельного контролю. При наступних поєднаннях може знадобитися корекція дози та дотримання запобіжних заходів: Необхідно враховувати можливу взаємодію НПЗЗ та метотрексату, особливо хворим з нирковою недостатністю. При прийомі обох препаратів потрібний контроль функції нирок. Слід вживати запобіжних заходів при одночасному прийомі НПЗП і метотрексату протягом 24 год, т.к. концентрація метотрексату може збільшитися, що призводить до підвищеної токсичності метотрексату. Передбачається, що прийом НПЗЗ разом з циклоспорином або такролімусом збільшує ризик нефротоксичності через зниження синтезу простацикліну в нирках. Тому при одночасному прийомі препаратів важливо контролювати функцію нирок. Одночасний прийом ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів може збільшити частоту розвитку побічних реакцій, і, отже, потрібна обережність при їхньому спільному прийомі. Нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати сечогінну дію фуросеміду, буметаніду та гіпотензивну дію тіазидних діуретиків. Одночасне лікування калійзберігаючі діуретиками може бути пов'язане з підвищенням концентрації калію в сироватці крові, тому необхідний контроль вмісту калію в крові. Нестероїдні протизапальні засоби також можуть знижувати дію деяких гіпотензивних лікарських препаратів. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту або антагоністи рецепторів ангіотензину II у поєднанні з НПЗП можуть призводити до виникнення ниркової недостатності. Ризик розвитку гострої ниркової недостатності, що зазвичай носить оборотний характер, може збільшуватися у деяких пацієнтів з порушенням функції нічок, наприклад, у літніх пацієнтів або пацієнтів, які відчувають дефіцит рідини. Тому поєднання таких препаратів з нестероїдними протизапальними засобами має застосовуватися з обережністю, пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини з їжею, і слід проводити контроль функції нирок. Не було виявлено впливу ацеклофенаку на артеріальний тиск, коли він приймався одночасно з бендрофлуметіазидом, хоча не можна виключити взаємодію з іншими гіпотензивними препаратами, такими як бета-адреноблокатори. Інші можливі взаємодії Повідомлялося про окремі випадки гіпоглікемії та гіперглікемії. Тому для ацеклофенаку необхідно коригувати дозу препаратів, що спричиняють гіпоглікемію. При одночасному застосуванні з препаратом Ацеклофенак Велфарм: дигоксину, фенітоїну або препаратів літію – може підвищуватися концентрація у плазмі цих лікарських засобів; діуретиків та гіпотензивних засобів – може послаблюватися дія цих лікарських засобів; калійзберігаючих діуретиків - може призводити до розвитку гіперглікемії та гіперкаліємії; інших нестероїдних протизапальних засобів або глюкокортикостероїдів – підвищується ризик виникнення побічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту; селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін) – підвищується ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч; циклоспорину - може підвищуватися токсична дія останнього на нирки; гіпоглікемічні засоби - може викликати як гіпо-, так і гіперглікемію. При цій комбінації засобів потрібний контроль вмісту цукру в крові; ацетилсаліцилової кислоти – знижується концентрація ацеклофенаку в крові; антиагрегантів та антикоагулянтів – підвищується ризик кровотеч (необхідний регулярний контроль показників згортання крові); зидовудину - підвищується ризик гематологічної токсичності.Спосіб застосування та дозиПрепарат слід приймати в мінімально ефективній дозі протягом якомога коротшого періоду часу. Всередину. Таблетки проковтують повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини. Доза препарату за всіма показаннями: Дорослим призначають по 100 мг 2 рази на добу, 1 таблетка вранці та 1 – увечері. Курс лікування призначається лікарем індивідуально. Печінкова недостатність Пацієнтам із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості необхідно знижувати дозу ацеклофенаку. Початкова доза, що рекомендується, становить 100 мг щодня. Ниркова недостатність Немає доказів, що дозу ацеклофенаку необхідно знижувати хворим на ниркову недостатність легкого ступеня тяжкості, але рекомендується прийом з обережністю.ПередозуванняСимптоми: запаморочення, біль голови, гіпервентиляція легень з підвищеною судомною готовністю, нудота, блювання, біль у ділянці живота. Лікування: промивання шлунка, запровадження активованого вугілля, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає. Форсований діурез, гемодіаліз, переливання крові є малоефективними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВиразність побічних реакцій можна скоригувати шляхом зниження однократної ефективної дози, необхідної для контролю симптомів. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або хронічною серцевою недостатністю I-II функціонального класу по NYMA в анамнезі потрібен належний контроль та консультації лікаря, т.я. повідомлялося про затримку рідини та набряки при лікуванні НПЗП. Дані клінічних та епідеміологічних досліджень дають підстави припускати, що використання деяких нестероїдних протизапальних засобів (особливо у великих дозах та при тривалому прийомі) може збільшувати ризик тромбозів артерій (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт). Немає достатніх даних, які дають змогу виключити такий ризик для ацеклофенаку. Пацієнти з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця, патологією периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями повинні приймати ацеклофенак лише після ретельного аналізу клінічної ситуації. З такою ж обережністю слід приймати рішення перед початком тривалого лікування пацієнтів із ризиком серцево-судинного захворювання (наприклад, з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом та курців). Ацеклофенак необхідно приймати з обережністю та під пильним медичним контролем пацієнтам, із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, виразкою в анамнезі, після гострого порушення мозкового кровообігу, системним червоним вовчаком, порфірією, порушеннями з боку системи кровотворення та порушеннями згортання крові. Ацеклофенак може спричиняти оборотне пригнічення агрегації тромбоцитів. Пацієнтам із хворобою Крона, виразковим колітом препарат призначати не рекомендується. Необхідно виявляти обережність пацієнтам з печінковою, нирковою, серцевою недостатністю, а також пацієнтам з іншими захворюваннями, схильними до розвитку набряків. Прийом НПЗП цією категорією пацієнтів може призвести до погіршення ниркової екскреції та виникнення набряків. Пацієнтам, які приймають сечогінні препарати, або з підвищеним ризиком розвитку гіповолемії, також необхідно виявляти обережність при прийомі препарату Ацеклофенак Велфарм. Необхідно виявляти обережність літнім пацієнтам, т.к. у них найчастіше спостерігаються побічні явища. Кровотечі зі шлунково-кишкового тракту та/або прободіння можуть бути під час лікування, особливо якщо в анамнезі є захворювання шлунково-кишкового тракту. Крім того, у літніх пацієнтів більша ймовірність виникнення порушення печінки, нирок, серцево-судинної системи. Усім пацієнтам, які отримують тривале лікування нестероїдними протизапальними засобами, необхідний моніторинг з метою зниження ризику побічних реакцій (наприклад, загальний аналіз сечі, загальний та біохімічний аналіз крові). Одночасний прийом препарату Ацеклофенак Велфарм з будь-яким лікарським препаратом, що пригнічує синтез циклооксигенази/простагландину, може знизити фертильність і не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Жінкам із безпліддям в анамнезі слід припинити прийом препарату Ацеклофенак Велфарм. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
384,00 грн
339,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацеклофенак - 100 мг; Допоміжні речовини: Кальція стеарат – 3 мг; Тальк – 9 мг; Кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 1,5 мг; Целюлоза мікрокристалічна – 85 мг; Кроскармеллоза натрію (примелоза) – 10,5 мг; Лактози моногідрат (цукор молочний) – 91 мг; Склад оболонки: Опадрай білий 03F180011 (гіпромелоза – 60,0%, титану діоксид – 25,0%, макрогол – 15,0%) – 10 мг. По 10, 20 таблеток поміщають у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 30, 40, 60, 90, 100, 200 таблеток поміщають у банки полімерні. За відсутності ущільнювача пробки вільний простір у банку заповнюють ватою медичною гігроскопічною або амортизатором. Кожну банку, 1, 2, 3, 4, 6, 9, 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі таблетки двоопуклої форми, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі – ядро білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаАцеклофенак швидко та повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Час досягнення максимальної концентрації - 1,25-3 год. Проникає в синовіальну рідину, де його концентрація досягає 57% від рівня концентрації в плазмі та час досягнення максимальної концентрації на 2-4 год пізніше, ніж у плазмі. Об'єм розподілу – 25 л. Зв'язок з білками плазми (альбумінами) – 99%. Ацеклофенак циркулює головним чином незміненому вигляді, основним його метаболітом є 4'-гидроксиацеклофенак. Період напіввиведення – 4 год. Виводиться нирками, переважно у вигляді гідроксипохідних (близько 2/3 введеної дози).ФармакодинамікаАцеклофенак є похідним фенілоцтової кислоти, що інгібує циклооксигеназу I та II типів. Має протизапальну, знеболювальну і жарознижувальну дію. Пригнічує синтез простагландинів і таким чином впливає на патогенез запалення, виникнення болю та лихоманки. При ревматичних захворюваннях протизапальна та аналгезуюча дія ацеклофенаку сприяє значному зменшенню вираженості болю, ранкової скутості, припухлості суглобів, що покращує функціональний стан пацієнта.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування ревматоїдного артриту, остеоартрозу, анкілозуючого спондиліту. Купірування запалення та больового синдрому при люмбаго, зубному болі, плечолопатковому періартриті, ревматичному ураженні м'яких тканин. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення, шлунково-кишкова кровотеча або підозра на нього; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або ін. нестероїдних протизапальних препаратів (в т.ч. в анамнезі); підвищена чутливість до ацеклофенака або компонентів препарату; період після проведення аортокоронарного шунтування; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/мін), прогресуючі захворювання нирок, гіперкаліємія; запальні захворювання кишечника (хвороба Крона, виразковий коліт) у фазі загострення; декомпенсована серцева недостатність; порушення кровотворення та коагуляції; вагітність та період грудного вигодовування; дефіцит лактози, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 18 років. З обережністю: Захворювання печінки, нирок та шлунково-кишкового тракту в анамнезі, бронхіальна астма, артеріальна гіпертензія, зниження об'єму циркулюючої крові (в т.ч. після оперативних втручань), ішемічна хвороба серця, хронічна ниркова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості (КК від 3 60 мл/хв), печінкова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості, хронічна серцева недостатність, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія. цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, літній вік, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів в анамнезі, наявність інфекції Helicobacter pylori, часте вживання алкоголю, супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); пероральні глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон); селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяНайчастіше виявлені під час клінічних досліджень побічні реакції були із боку шлунково-кишкового тракту (диспепсія - 7,5%; біль у животі - 6,2%; нудота - 1,5%; діарея - 1,5%); іноді – запаморочення. Також відзначалися свербіж, висип та зміни активності "печінкових" ферментів та концентрації креатиніну крові. Небажані ефекти, наведені нижче, представлені за системно-органними класами відповідно до класифікації MedDRA з наступною частотою: часто: ≥1/100 до Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, екзема, еритродермія, системні анафілактоїдні реакції, бронхіальна астма, в окремих випадках - васкуліт, пневмоніт, поліморфна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний. З боку імунної системи: рідко – анафілактична реакція (включаючи шок), гіперчутливість. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – диспепсія, біль у животі, нудота, діарея; нечасто - метеоризм, гастрит, запор, блювання, виразка слизової оболонки порожнини рота; рідко – мелена, виразка шлунково-кишкового тракту, діарея з кров'ю, шлунково-кишкова кровотеча; дуже рідко – стоматит, блювання кров'ю, виразка шлунка, перфорація тонкої кишки, погіршення перебігу хвороби Крона та виразкового коліту, панкреатит. З боку серцево-судинної системи: рідко – серцева недостатність, підвищення артеріального тиску; дуже рідко – тахікардія, “припливи”, васкуліт. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – збільшення активності “печінкових” ферментів; дуже рідко – ушкодження печінки (включаючи гепатит), збільшення активності лужної фосфатази крові. З боку нервової системи: часто – запаморочення; дуже рідко – парестезії, тремор, сонливість, головний біль, підвищена стомлюваність, дисгевзія. Порушення психіки: дуже рідко – депресія, нетипові сновидіння, безсоння. З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – свербіж, висип, дерматит, уртикарний висип; рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – пурпура, реакції з боку шкіри та слизових оболонок, бульозні шкірні реакції. Порушення з боку органів кровотворення: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, апластична анемія. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – анемія; дуже рідко – пригнічення кісткового мозку, гранулоцитопенія, нейтропенія, гемолітична анемія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – підвищення концентрації сечовини крові, підвищення концентрації креатиніну крові; дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, ниркова недостатність. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – задишка; дуже рідко – бронхоспазм. З боку органу зору: рідко – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринту: дуже рідко – вертиго, дзвін у вухах. З боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперкаліємія, збільшення маси тіла. Системні порушення: дуже рідко – спазми м'язів нижніх кінцівок.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження лікарських взаємодій не проводилися, крім варфарину. Ацеклофенак метаболізується системою цитохрому Р450 - CYP2C9 і дані in vitro вказують на те, що ацеклофенак може бути інгібітором даного ензиму. Тому можливий ризик фармакокінетичної взаємодії з фенітоїном, циметидином, толбутамідом, фенілбутазоном, аміодароном, міконазолом та сульфафеназолом. Як і у разі інших нестероїдних протизапальних засобів, існує ризик фармакокінетичної взаємодії з лікарськими засобами, метаболізм яких протікає у печінці, такими як метотрексат та препарати літію. Ацеклофенак майже повністю зв'язується з білками плазми, і, отже, необхідно враховувати можливість заміщення іншими препаратами, що сильно зв'язуються з білками плазми. Зважаючи на відсутність досліджень фармакокінетичної взаємодії, такі відомості ґрунтуються на інформації, отриманій та іншим НПЗП: Слід уникати наступних поєднань Нестероїдні протизапальні засоби пригнічують тубулярну секрецію метотрексату, і при цьому також може спостерігатися метаболічна взаємодія, що призводить до зниження кліренсу метотрексату. Тому під час лікування більшими дозами метотрексату (більше 20 мг/тиждень) завжди слід уникати призначення НПЗЗ. Деякі нестероїдні протизапальні засоби пригнічують виведення літію нирками, що призводить до підвищених концентрацій літію в сироватці крові. Слід не допускати поєднання, якщо не можна проводити частий контроль концентрації літію в сироватці крові. Нестероїдні протизапальні засоби пригнічують агрегацію тромбоцитів і пошкоджують слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, що може підвищити активність антикоагулянтів і збільшити ризик кровотеч із слизової оболонки шлунково-кишкового тракту у пацієнтів, які приймають антикоагулянти. Слід уникати поєднання ацеклофенаку з пероральними антикоагулянтами групи кумарину, тиклопідином, тромболітиками та гепарином за відсутності ретельного контролю. При наступних поєднаннях може знадобитися корекція дози та дотримання запобіжних заходів: Необхідно враховувати можливу взаємодію НПЗЗ та метотрексату, особливо хворим з нирковою недостатністю. При прийомі обох препаратів потрібний контроль функції нирок. Слід вживати запобіжних заходів при одночасному прийомі НПЗП і метотрексату протягом 24 год, т.к. концентрація метотрексату може збільшитися, що призводить до підвищеної токсичності метотрексату. Передбачається, що прийом НПЗЗ разом з циклоспорином або такролімусом збільшує ризик нефротоксичності через зниження синтезу простацикліну в нирках. Тому при одночасному прийомі препаратів важливо контролювати функцію нирок. Одночасний прийом ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів може збільшити частоту розвитку побічних реакцій, і, отже, потрібна обережність при їхньому спільному прийомі. Нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати сечогінну дію фуросеміду, буметаніду та гіпотензивну дію тіазидних діуретиків. Одночасне лікування калійзберігаючі діуретиками може бути пов'язане з підвищенням концентрації калію в сироватці крові, тому необхідний контроль вмісту калію в крові. Нестероїдні протизапальні засоби також можуть знижувати дію деяких гіпотензивних лікарських препаратів. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту або антагоністи рецепторів ангіотензину II у поєднанні з НПЗП можуть призводити до виникнення ниркової недостатності. Ризик розвитку гострої ниркової недостатності, що зазвичай носить оборотний характер, може збільшуватися у деяких пацієнтів з порушенням функції нічок, наприклад, у літніх пацієнтів або пацієнтів, які відчувають дефіцит рідини. Тому поєднання таких препаратів з нестероїдними протизапальними засобами має застосовуватися з обережністю, пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини з їжею, і слід проводити контроль функції нирок. Не було виявлено впливу ацеклофенаку на артеріальний тиск, коли він приймався одночасно з бендрофлуметіазидом, хоча не можна виключити взаємодію з іншими гіпотензивними препаратами, такими як бета-адреноблокатори. Інші можливі взаємодії Повідомлялося про окремі випадки гіпоглікемії та гіперглікемії. Тому для ацеклофенаку необхідно коригувати дозу препаратів, що спричиняють гіпоглікемію. При одночасному застосуванні з препаратом Ацеклофенак Велфарм: дигоксину, фенітоїну або препаратів літію – може підвищуватися концентрація у плазмі цих лікарських засобів; діуретиків та гіпотензивних засобів – може послаблюватися дія цих лікарських засобів; калійзберігаючих діуретиків - може призводити до розвитку гіперглікемії та гіперкаліємії; інших нестероїдних протизапальних засобів або глюкокортикостероїдів – підвищується ризик виникнення побічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту; селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін) – підвищується ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч; циклоспорину - може підвищуватися токсична дія останнього на нирки; гіпоглікемічні засоби - може викликати як гіпо-, так і гіперглікемію. При цій комбінації засобів потрібний контроль вмісту цукру в крові; ацетилсаліцилової кислоти – знижується концентрація ацеклофенаку в крові; антиагрегантів та антикоагулянтів – підвищується ризик кровотеч (необхідний регулярний контроль показників згортання крові); зидовудину - підвищується ризик гематологічної токсичності.Спосіб застосування та дозиПрепарат слід приймати в мінімально ефективній дозі протягом якомога коротшого періоду часу. Всередину. Таблетки проковтують повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини. Доза препарату за всіма показаннями: Дорослим призначають по 100 мг 2 рази на добу, 1 таблетка вранці та 1 – увечері. Курс лікування призначається лікарем індивідуально. Печінкова недостатність Пацієнтам із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості необхідно знижувати дозу ацеклофенаку. Початкова доза, що рекомендується, становить 100 мг щодня. Ниркова недостатність Немає доказів, що дозу ацеклофенаку необхідно знижувати хворим на ниркову недостатність легкого ступеня тяжкості, але рекомендується прийом з обережністю.ПередозуванняСимптоми: запаморочення, біль голови, гіпервентиляція легень з підвищеною судомною готовністю, нудота, блювання, біль у ділянці живота. Лікування: промивання шлунка, запровадження активованого вугілля, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає. Форсований діурез, гемодіаліз, переливання крові є малоефективними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВиразність побічних реакцій можна скоригувати шляхом зниження однократної ефективної дози, необхідної для контролю симптомів. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або хронічною серцевою недостатністю I-II функціонального класу по NYMA в анамнезі потрібен належний контроль та консультації лікаря, т.я. повідомлялося про затримку рідини та набряки при лікуванні НПЗП. Дані клінічних та епідеміологічних досліджень дають підстави припускати, що використання деяких нестероїдних протизапальних засобів (особливо у великих дозах та при тривалому прийомі) може збільшувати ризик тромбозів артерій (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт). Немає достатніх даних, які дають змогу виключити такий ризик для ацеклофенаку. Пацієнти з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця, патологією периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями повинні приймати ацеклофенак лише після ретельного аналізу клінічної ситуації. З такою ж обережністю слід приймати рішення перед початком тривалого лікування пацієнтів із ризиком серцево-судинного захворювання (наприклад, з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом та курців). Ацеклофенак необхідно приймати з обережністю та під пильним медичним контролем пацієнтам, із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, виразкою в анамнезі, після гострого порушення мозкового кровообігу, системним червоним вовчаком, порфірією, порушеннями з боку системи кровотворення та порушеннями згортання крові. Ацеклофенак може спричиняти оборотне пригнічення агрегації тромбоцитів. Пацієнтам із хворобою Крона, виразковим колітом препарат призначати не рекомендується. Необхідно виявляти обережність пацієнтам з печінковою, нирковою, серцевою недостатністю, а також пацієнтам з іншими захворюваннями, схильними до розвитку набряків. Прийом НПЗП цією категорією пацієнтів може призвести до погіршення ниркової екскреції та виникнення набряків. Пацієнтам, які приймають сечогінні препарати, або з підвищеним ризиком розвитку гіповолемії, також необхідно виявляти обережність при прийомі препарату Ацеклофенак Велфарм. Необхідно виявляти обережність літнім пацієнтам, т.к. у них найчастіше спостерігаються побічні явища. Кровотечі зі шлунково-кишкового тракту та/або прободіння можуть бути під час лікування, особливо якщо в анамнезі є захворювання шлунково-кишкового тракту. Крім того, у літніх пацієнтів більша ймовірність виникнення порушення печінки, нирок, серцево-судинної системи. Усім пацієнтам, які отримують тривале лікування нестероїдними протизапальними засобами, необхідний моніторинг з метою зниження ризику побічних реакцій (наприклад, загальний аналіз сечі, загальний та біохімічний аналіз крові). Одночасний прийом препарату Ацеклофенак Велфарм з будь-яким лікарським препаратом, що пригнічує синтез циклооксигенази/простагландину, може знизити фертильність і не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Жінкам із безпліддям в анамнезі слід припинити прийом препарату Ацеклофенак Велфарм. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
5 880,00 грн
5 832,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину для інфузій 1 мл: ритуксімаб – 10 мг. 10, 30 або 50 мл – флакони (1, 2) – пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний препарат. Моноклональні антитілаІнструкціяНеобхідну кількість препарату Ацеллбію набирають в асептичних умовах і розводять до розрахункової концентрації (1-4 мг/мл) в інфузійному флаконі (пакеті) з 0,9% розчином натрію хлориду для інфузії або 5% розчином декстрози (розчини повинні бути стерильними та апі). . Для перемішування акуратно перевертають флакон (пакет), щоб уникнути ціноутворення. Перед введенням необхідно оглянути розчин щодо відсутності сторонніх домішок або зміни забарвлення. Лікар відповідає за приготування, умови та час зберігання готового розчину до його використання. Оскільки препарат Ацеллбія не містить консервантів, розчин необхідно використовувати негайно. Приготовлений інфузійний розчин фізично та хімічно стабільний протягом 12 годин при кімнатній температурі або не більше 24 годин при температурі від 2° до 8°С. Приготовлений розчин препарату Ацеллбію вводять тільки внутрішньовенно, крапельно, через окремий катетер! Вводити препарат внутрішньовенно струминно чи болюсно не можна! Рекомендована початкова швидкість першої інфузії 50 мг/год, потім її можна збільшувати на 50 мг/ч кожні 30 хв, доводячи до максимальної швидкості 400 мг/ч. Наступні інфузії можна починати зі швидкості 100 мг/год та збільшувати її на 100 мг/год кожні 30 хв до максимальної швидкості 400 мг/год. Корекція дози під час терапії Знижувати дозу Ацеллбію не рекомендується. Якщо препарат Ацеллбія вводиться у комбінації з хіміотерапією, зниження дози хіміотсрапевтичних препаратів проводять відповідно до стандартних рекомендацій.Показання до застосуванняНеходжкінська лімфома: рецидивна або хіміостійка В-клітинна, СD20-позитивна неходжкінська лімфома низького ступеня злоякісності або фолікулярна; фолікулярна лімфома III-IVстадії у комбінації з хіміотерапією у раніше нелікованих пацієнтів; фолікулярна лімфома як підтримуюча терапія після відповіді на індукційну терапію; СD20-позитивна дифузна В-великліткова неходжкінська лімфома в комбінації з хіміотерапією за схемою СНОР. Хронічний лімфолейкоз: хронічний лімфолейкоз у комбінації з хіміотерапією у пацієнтів, які раніше не отримували стандартну терапію; рецидивуючий або хіміостійкий хронічний лімфолейкоз у комбінації з хіміотерапією.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до ритуксимабу, будь-якого компонента препарату Ацеллбію або до білків миші; гострі інфекційні захворювання, виражений первинний чи вторинний імунодефіцит; дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність та період грудного вигодовування. З обережністю: дихальна недостатність в анамнезі або пухлинна інфільтрація легень; число циркулюючих злоякісних клітин >25×109/л або висока пухлинна навантаження; нейтропенія (менше 1.5×109/л), тромбоцитопенія (менше 75×109/л); Хронічні інфекції.Побічна діяДля оцінки частоти побічних реакцій використовуються такі критерії: дуже часто ≥ 10%, часто ≥ 1% - < 10%, нечасто ≥ 0.1% - < 1%. Ритуксимаб при терапії неходжкінської лімфоми низького ступеня злоякісності або фолікулярної - монотерапія/підтримуюча терапія Повідомлення про побічні реакції надходили протягом 12 місяців після іонотерапії та до 1 місяця після підтримуючої терапії ритуксімабом. Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже часто – бактеріальні та вірусні інфекції; часто - інфекції дихальних шляхів, пневмонія, сепсис, оперізуючий герпес, інфекції, що супроводжуються підвищенням температури, грибкові інфекції, інфекції невідомої етіології. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – лейкопенія, нейтропенія; часто – тромбоцитопенія, анемія; нечасто – лімфоаденопатія, порушення згортання крові, транзиторна парціальна апластична анемія, гемолітична анемія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – риніт, бропхоспазм, кашель, респіраторні захворювання, задишка, біль у грудній клітці; нечасто – гіпоксія, порушення функції легень, облітеруючий бронхіоліт, бронхіальна астма. Порушення з боку імунної системи: дуже часто – ангіоневротичний набряк; часто - реакції гіперчутливості. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – гіперглікемія, зниження ваги, периферичні набряки, набряки обличчя, підвищення активності ЛДГ, гіпокальціємія. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – головний біль, лихоманка, озноб, астенія; часто - біль у вогнищах пухлини, грипоподібний синдром, припливи, слабкість; нечасто - біль у місці ін'єкції. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто - блювання, діарея, диспепсія, відсутність апетиту, дисфагія, стоматит, запор, біль у животі, першіння у горлі; нечасто – збільшення живота. Порушення з боку серцево-судинної системи: часто – зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, тахікардія, аритмія, мерехтіння передсердь*, кардіальна патологія*; нечасто – лівошлуночкова серцева недостатність*, шлуночкова та надшлуночкова тахікардія*, брадикардія, ішемія міокарда*, стенокардія*. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, парестезії, гіпестезії, порушення сну, відчуття тривоги, збудження, вазодилатаія; нечасто – збочення смаку. Порушення психіки: нечасто – нервозність, депресія. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія, артралгія, м'язовий гіпертонус, біль у спині, біль у ділянці шиї, біль. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – свербіж, висипання; часто – кропив'янка, підвищене потовиділення вночі, пітливість, алопеція*. Порушення з боку органу зору: часто – порушення сльозовиділення, кон'юнктивіт. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – біль та шум у вухах. Лабораторні та інструментальні дані: дуже часто – зниження рівня імуноглобулінів класу G (IgG). * - частота вказана лише для побічних реакцій ≥3 ступеня тяжкості відповідно до критеріїв токсичності Національного інституту раку (NCI-CTC). Ритуксимаб у комбінації з хіміотерапією (R-CHOP, R-CVP, R-FC) при неходжкінській лімфомі та хронічному лімфолейкозі Нижче наведені важкі побічні реакції додатково до тих, які спостерігалися при монотерапії/підтримуючої терапії та/або такі, що зустрічаються з вищою частотою. Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже часто – бронхіт; часто - гострий бронхіт, синусит, гепатит В * (загострення та первинна інфекція). Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – нейтропенія**, фебрильна нейтропенія, тромбоцитопенія; часто - панцитопенія, гранулоцитопенія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – алопеція; часто – шкірні захворювання. Загальні розлади та порушення в місці введення: часто – стомлюваність, озноб. * - частота вказана на підставі спостережень при терапії рецидивуючого/хіміостійкого хронічного лімфолейкозу за схемою R-FC. ** - тривала та/або відстрочена нейтропенія спостерігалася після завершення терапії за схемою R-FC у раніше нелікованих пацієнтів або у пацієнтів з рецидивним/хіміостійким хронічним лімфолейкозом. Нижче наведені небажані явища, що зустрічалися при терапії ритуксимабом з однаковою частотою (або рідше), у порівнянні з контрольною групою: гематотоксичність, нейтропенічні інфекції, інфекції сечовивідних шляхів, септичний шок, суперінфекції легень, інфекція імплантатів, селізокетія легень, серцева недостатність, порушення чутливості, венозний тромбоз, у т.ч. тромбоз глибоких вен кінцівок, мукозит, набряк нижніх кінцівок, зниження фракції викиду лівого шлуночка, підвищення температури, погіршення загального самопочуття, бактеріємія, поліорганна недостатність, декомпенсація цукрового діабету. Профіль безпеки ритуксимабу у комбінації з хіміотерапією за схемами МСР, CHVP-IFN не відрізняється від такого при комбінації препарату з CVP, СHОР або FC у відповідних популяціях. Інфузійні реакції Монотерапія ритуксімабом (протягом 4 тижнів) Більш ніж у 50% пацієнтів спостерігалися явища, що нагадують інфузійні реакції, найчастіше – при перших інфузіях. Інфузійні реакції включають озноб, тремтіння, слабкість, задишку, нудоту, висипання, припливи, зниження артеріального тиску, лихоманку, свербіж, кропивницю, відчуття подразнення язика або набряк гортані (ангіоневротичний набряк), риніт, блювоту, біль у голові Бронхоспазму. Повідомлялося про розвиток ознак синдрому лізису пухлини. Ритуксимаб у комбінації з хіміотерапією за наступними схемами: K-CVP при неходжкінській лімфомі; R-CHOP при дифузній В-крупноклітинній неходжкінській лнмфомі: R-FC при хронічному лімфолейкозі Інфузійні реакції 3 та 4 ступеня тяжкості під час інфузії або протягом 24 годин після інфузії ритуксимабу відзначалися під час першого циклу хіміотерапії у 12% хворих. Частота інфузійних реакцій зменшувалася з кожним наступним циклом і до 8-го циклу хіміотерапії частота інфузійних реакцій зменшилася до 1%. Інфузійні реакції додатково до зазначених вище (при монотерапії ритуксимабом) включали: диспепсію, висипання, підвищення артеріального тиску, тахікардію, ознаки синдрому лізису пухлини, в окремих випадках - інфаркт міокарда, фібриляцію передсердь, набряк легенів та гостру оборотну тромбо. Інфекції Монотерапія ритуксімабом (протягом 4 тижнів) Ритуксимаб викликає виснаження пулу В-клітин у 70-80% хворих та зниження концентрації імуноглобулінів у сироватці у невеликої кількості пацієнтів. Бактеріальні, вірусні, грибкові інфекції та інфекції без уточненої етіології (вага незалежно від причини) розвиваються у 30,3% пацієнтів. Тяжкі інфекції (3 та 4 ступеня тяжкості), включаючи сепсис, відзначені у 3,9% пацієнтів. Підтримуюча терапія (неходжкінська лімфома) до 2 років При терапії ритуксимабом спостерігалося збільшення загальної частоти інфекцій, зокрема інфекцій 3-4 ступеня тяжкості. Не спостерігалося збільшення випадків інфекційних ускладнень при підтримувальній терапії тривалістю 2 роки. Зареєстровані випадки прогресуючої багатоосередкової лейкоенцефалопатії (PML) з фатальним результатом у пацієнтів з неходжкінською лімфомою після прогресування захворювання та повторного лікування. Ритуксимаб у комбінації з хіміотерапією за такими схемами: R-CVP при неходжкнській лнмфоме; R-CHOP при дифузній В-крупноклітинній неходжкінській лімфомі; R-FC при хронічному лімфолейкозі При терапії ритуксимабом за схемою R-CVP не спостерігалося збільшення частоти інфекцій чи інвазій. Найчастішими були інфекції верхніх дихальних шляхів (12,3% групи R-CVP). Серйозні інфекції спостерігалися у 43% пацієнтів, які отримували хіміотерапію за схемою R-CVP; загрозливі для життя інфекції не зареєстровані. Частка хворих на інфекції 2-4 ступеня тяжкості та/або фебрильної нейтропенією в групі R-СНОР склала 55.4%. Сумарна частота інфекцій 2-4 ступеня тяжкості групи R-CНОР становила 45,5%. Частота грибкової інфекції 2-4 ступеня тяжкості у групі R-CНOP була вищою, ніж у групі CHOP, за рахунок вищої частоти локальних кандидозів і склала 4,5%. Частота герпетичної інфекції 2-4 ступеня тяжкості була вищою у групі R-CHOP, ніж у групі CHOP і склала 4,5%. У пацієнтів з хронічним лімфолейкозом частота гепатиту В (загострення та первинна інфекція) 3-4 ступеня тяжкості у групі R-FC становила 2%. З боку системи крові Монотерапія ритуксімабом (протягом 4 тижнів) Тяжка тромбоцитопенія (3 та 4 ступінь тяжкості) відзначена у 1,7% хворих, тяжка нейтропенія – у 4,2% хворих та анемія тяжкого ступеня тяжкості (3 та 4 ступінь тяжкості) – у 1,1% хворих. Підтримуюча терапія (неходжкінська лімфома) до 2 років Лейкопенія (3 та 4 ступеня тяжкості) спостерігалася у 5% хворих, а нейтропенія (3 та 4 ступеня тяжкості) – у 10% пацієнтів, які отримували ритуксімаб. Частота виникнення тромбоцитопенії (3-4 ступенів тяжкості) була низькою і склала Приблизно 50% пацієнтів, щодо яких були дані щодо відновлення числа В-клітин, після завершення індукційної терапії ритуксімабом знадобилося 12 і більше місяців для відновлення числа В-клітин до нормального рівня. Ритуксимаб у комбінації з хіміотерапією за такими схемами: R-CVP при неходжкнській лімфомі; R-CHOP при дифузній В-крупноклітинній неходжкінській лімфомі; R-FC при хронічному лімфолейкозі Тяжка нейтропенія та лейкопенія: у пацієнтів, які отримували ритуксімаб у комбінації з хіміотерапією, лейкопенія 3 та 4 ступеня тяжкості відзначалися частіше у порівнянні з пацієнтами, які отримували лише хіміотерапію. Частота важкої лейкопенії склала 88% у пацієнтів, які отримували R-CНOP, та 23% у пацієнтів, які отримували R-FC. Частота важкої нейтропенії склала 24% у групі R-CVP, 97% у групі R-CHOP та 30% у групі R-FC при раніше нелікованому хронічному лімфолейкозі. Більш висока частота нейтропенії у пацієнтів, які отримували ритуксімаб та хіміотерапію, не була асоційована з підвищенням частоти інфекцій та інвазій порівняно з пацієнтами, які отримували лише хіміотерапію.У пацієнтів з рецидивуючим або хіміостійким хронічним лімфолейкозом після проведення терапії за схемою R-FC в окремих випадках пейтропенія характеризувалася тривалим перебігом та пізнішими термінами маніфестації. Тяжка анемія і тромбоцитопенія (3 і 4 ступеня тяжкості): значної різниці в частоті анемії 3 та 4 ступеня тяжкості в групах не було. У групі R-FC при першій лінії терапії хронічного лімфолейкозу анемія 3 та 4 ступеня тяжкості зустрічалася у 4% пацієнтів, тромбоцитопенія 3 та 4 ступеня тяжкості – у 7% пацієнтів. У групі R-FC при рецидивному або хронічному лімфолейкозі анемія 3 та 4 ступеня тяжкості зустрічалася у 12% пацієнтів, тромбоцитопенія 3 та 4 ступеня тяжкості – у 11% пацієнтів. З боку серцево-судинної системи Монотерапія ритуксімабом (протягом 4 тижнів) Побічні ефекти з боку серцево-судинної системи відмічені у 18,8%. Найчастіше зустрічаються артеріальне підвищення та зниження артеріального тиску. У поодиноких випадках спостерігалося порушення серцевого ритму 3 та 4 ступеня тяжкості (включаючи шлуночкову та суправентрикулярну тахікардію) та стенокардія. Підтримуюча терапія (неходжкінська лімфома) до 2 років Частота серцево-судинних порушень 3 і 4 ступеня тяжкості була подібною у хворих, які отримували ритуксімаб, і не отримували його. Серйозні серцево-судинні порушення виникали у менше 1% хворих, які не отримували ритуксімаб, і у 3% хворих, які отримували препарат (миготлива аритмія у 1%, інфаркт міокарда у 1%, лівошлуночкова недостатність у Ритуксимаб та комбінації з хіміотерапією за такими схемами: R-CVP при неходжкінській лімфомі; R-СНОР при дифузній В-крупноклітинній неходжкінській лімфомі; R-FC при хронічному лімфолейкозі Частота порушень серцевого ритму 3 та 4 ступеня тяжкості, головним чином суправентрикулярних аритмій (тахікардія, тріпотіння та мерехтіння передсердь), у групі R-CHOP була вищою і склала 6,9%. Всі аритмії розвивалися або у зв'язку з інфузією ритуксимабу, або були пов'язані з такими станами, як лихоманка, інфекція, гострий інфаркт міокарда або супутніми захворюваннями дихальної та серцево-судинної систем. Групи R-CHOP та CHOP не відрізнялися між собою за частотою інших кардіологічних небажаних явищ 3 та 4 ступеня тяжкості, включаючи серцеву недостатність, захворювання міокарда та маніфестацію ішемічної хвороби серця. Загальна частота серцево-судинних порушень 3 та 4 ступеня тяжкості була низькою як при першій лінії терапії хронічного лімфолейкозу (4% у групі R-FC), так і при терапії рецидивуючого/хіміостійкого хронічного лімфолейкозу (4% у групі R-FC). Нервова система Ритуксимаб у комбінації з хіміотерапією за такими схемами: R-CVP при неходжкінській лімфомі; R-CНOP при дифузній В-крупноклітинній неходжкінській лімфомі; R-FC при хронічному лімфолейкозі У хворих (2%) із групи R-CHOP із серцево-судинними факторами ризику розвинулися тромбоемболічні порушення мозкового кровообігу під час першого циклу терапії, на відміну від пацієнтів у групі CHOP, у яких порушення мозкового кровообігу розвинулися у період спостереження без лікування. Різниця між групами у частоті інших тромбоемболії була відсутня. Загальна частота неврологічних порушень 3 та 4 ступеня тяжкості була низькою як при першій лінії терапії хронічного лімфолейкозу (4% у групі R-FC), так і при терапії рецидивуючого/хіміостійкого хронічного лімфолейкозу (3% у групі R-FC). Концентрація IgG Підтримуюча терапія (неходжкінська лімфома) до 2 років Після індукційної терапії концентрація IgG була нижчою за нижню межу норми ( Особливі категорії хворих Монотерапія ритуксімабом (протягом 4 тижнів) Літній вік (≥65 років): частота та ступінь тяжкості всіх небажаних реакцій та небажаних реакцій 3 та 4 ступеня тяжкості не відрізняється від такої у молодших пацієнтів. Комбінована терапія Літній вік (від 65 років і старше): при першій лінії терапії, а також при терапії рецидивуругощого/хіміостійкого хронічного лімфолсйкозу частота побічних ефектів 3 і 4 ступеня тяжкості з боку системи крові та лімфатичної системи була вищою порівняно з молодшими пацієнтами. Високе пухлинне навантаження (діаметр одиночних вогнищ більше 10 см): підвищена частота небажаних реакцій 3 та 4 ступеня тяжкості. Повторна терапія: частота та рівень тяжкості небажаних реакцій не відрізняється від таких при проведенні початкової терапії. Відомості про постреєстраційне застосування ритуксимабу при неходжкінській лімфомі та хронічному лімфолейкозі З боку серцево-судинної системи: тяжкі серцево-судинні явища, асоційовані з інфузійними реакціями, такі як серцева недостатність та інфаркт міокарда в основному у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі та/або одержують цитотоксичну хіміотерапію; дуже рідко – васкуліт, переважно шкірний (лейкоцитокластичний). З боку органів дихання: дихальна недостатність та легеневі інфільтрати, зумовлені інфузійними реакціями; крім небажаних явищ з боку легень, зумовлених інфузійними реакціями, спостерігалася інтерстиціальна хвороба легень, часом з фатальним результатом. З боку кровоносної та лімфатичної системи: оборотна гостра тромбоцитопенія, асоційована з інфузійними реакціями. З боку шкіри та її придатків: рідко – важкі бульозні реакції, токсичний епідермальний некроліз та синдром Стівенса-Джонсона, у ряді випадків із летальним результатом. З боку нервової системи: рідко – невропатія черепно-мозкових нервів у поєднанні з периферичною невропатією або без неї (виражене зниження гостроти зору, слуху, ураження інших органів чуття, парез лицьового нерва) у різні періоди терапії аж до декількох місяців після завершення курсу лікування ритуксімабом. . У хворих, які отримали лікування ритуксимабом, спостерігалися випадки оборотної енцефалопатії з ураженням задніх відділів головного мозку (PRES)/синдрому оборотної лейкоенцефалопатії з ураженням задніх відділів головного мозку (PRLS). Симптоматика включала порушення зору, головний біль, судоми та психічні порушення, що супроводжуються чи ні підвищенням артеріального тиску. Підтвердити діагноз PRES/PRLS можна за допомогою методів візуалізації мозку. В описаних випадках хворі мали фактори ризику розвитку PRES/PRLS,такі як основне захворювання, підвищення артеріального тиску, імуносупресивна терапія та/або хіміотерапія. З боку організму в цілому, реакції в місці введення: рідко – сироваткова хвороба. Інфекції: реактивація вірусного гепатиту В (у більшості випадків при комбінації ритуксимабу та цитотоксичної хіміотерапії); а також інші тяжкі вірусні інфекції (первинна інфекція, реактивація вірусу або загострення), деякі з яких супроводжувалися летальним кінцем, спричинені цитомегаловірусом, Varicella zoster, Herpes simplex, поліомавірусом JC(PML), вірусом гепатиту С. При призначенні ритуксимабу за показаннями, не передбаченими інструкцією з медичного застосування, у пацієнтів із раніше діагностованою саркомою Капоші спостерігалося прогресування саркоми (більшість пацієнтів були ВІЛ-позитивними). З боку шлунково-кишкового тракту: перфорація шлунка та/або кишечника (можливо з летальним результатом) при комбінації ритуксимабу з хіміотерапією при неходжкінській лімфомі. З боку системи крові та лімфатичної системи: рідко – нейтропенія, що виникала через 4 тижні після останнього введення ритуксимабу; тимчасове підвищення рівня IgM у пацієнтів з макроглобулінемією Вальденстрему з подальшим поверненням до його вихідного значення через 4 місяці.Спосіб застосування та дозиНеходжкінська лімфома низького ступеня злоякісності або фолікулярна Перед кожною інфузією препарату Ацеллбія необхідно проводити премедикацію (анальгетик/антипіретик, наприклад, парацетамол; антигістамінний препарат, наприклад, дифенгідрамін). Якщо Ацеллбія не застосовується у комбінації з хіміотерапією, що містить глюкокортикостероїди, то до складу премедикації також входять глюкокортикостероїди. Початкова терапія: монотерапія у дорослих хворих: 375 мг/м2 1 раз на тиждень протягом 4 тижнів; у комбінації з хіміотерапією за будь-якою схемою: 375 мг/м2 у перший день циклу хіміотерапії після внутрішньовенного введення глюкокортикостероїду як компонент терапії, протягом: 8 циклів (цикл: 21 день) при схемі R-CVP (ритуксімаб, циклофосфамід. вінкрістин, преднізолон); 8 циклів (цикл: 28 днів) при схемі R-MCP (ритуксімаб, мітоксантрон, хлорамбуцил, преднізолон); 8 циклів (цикл: 21 день) при схемі R-CHOP (ритуксімаб, циклофосфамід, доксорубіцин, вінкрістин, преднізолон); у разі досягнення повної ремісії після 4 цикли можна обмежитися 6 циклами; 6 циклів (цикл: 21 день) при схемі R-CHVP-Interferon (ритуксімаб, циклофосфамід, доксорубіцин, теніпозид, прсднізолон + інтерферон). Повторне застосування у разі рецидиву (у пацієнтів, які відповіли на перший курс терапії): 375 мг/м2 1 раз на тиждень протягом 4 тижнів. Підтримуюча терапія (після відповіді на індукційну терапію): У раніше нелікованих пацієнтів: 375 мг/м2 1 раз на 2 місяці, не більше 2 років (12 інфузій). При появі ознак прогресування захворювання на терапію ритуксимабом слід припинити; При рецидивуючій або хіміостійкій лімфомі: 375 мг/м2 1 раз на 3 місяці, не більше 2 років. При появі ознак прогресування захворювання на терапію препаратом Ацеллбія слід припинити. Дифузна В-великоклітинна неходжкінська лімфома Перед кожною інфузією препарату Ацеллбія необхідно проводити премедикацію (анальгетик/антипіретик, наприклад, парацетамол; антигістамінний препарат, наприклад, дифенгідрамін). Якщо Ацеллбія не застосовується у комбінації з хіміотерапією, що містить глюкокортикостероїди, то до складу премедикації також входять глюкокортикостероїди. У комбінації з хіміотерапією за схемою CHOP: 375 мг/м2 першого дня кожного циклу хіміотерапії після внутрішньовенного введення глюкокортикостероїду, 8 циклів. Інші компоненти схеми CHOP (циклофосфамід, доксорубіцин та вінкрістин) вводять після введення препарату Ацеллбію. Хронічний лімфолейкоз Перед кожною інфузією препарату Ацеллбія необхідно проводити премедикацію (анальгетик/антипіретик, наприклад, парацетамол; антигістамінний препарат, наприклад, дифенгідрамін). Якщо ритуксимаб не застосовується у комбінації з хіміотерапією, що містить глюкокортикостероїди, то до складу премедикації також входять глюкокортикостероїди. У комбінації з хіміотерапією (у пацієнтів, які раніше не отримували стандартну терапію, і при рецидивному/хіміостійкому лімфолейкозі): 375 мг/м2 у перший день першого циклу, потім 500 мг/м2 у перший день кожного наступного циклу, 6 циклів. Хіміотерапію проводять після введення Ацеллбію. Для зниження ризику виникнення синдрому лізису пухлини рекомендується профілактичне забезпечення адекватної гідратації та запровадження урикостатиків за 48 годин до початку терапії. У пацієнтів з хронічним лімфолейкозом і рівнем лімфоцитів > 25×109/л рекомендується внутрішньовенне введення преднізону/преднізолону в дозі 100 мг за 1 годину до інфузій ритуксимабу для зниження частоти і тяжкості гострих інфузіонпих реакцій. Дозування в особливих випадках Літній вік У пацієнтів старше 65 років корекція дози не потрібна.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
12 529,00 грн
12 495,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину для інфузій 1 мл: ритуксімаб – 10 мг. 10, 30 або 50 мл – флакони (1, 2) – пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний препарат. Моноклональні антитілаІнструкціяНеобхідну кількість препарату Ацеллбію набирають в асептичних умовах і розводять до розрахункової концентрації (1-4 мг/мл) в інфузійному флаконі (пакеті) з 0,9% розчином натрію хлориду для інфузії або 5% розчином декстрози (розчини повинні бути стерильними та апі). . Для перемішування акуратно перевертають флакон (пакет), щоб уникнути ціноутворення. Перед введенням необхідно оглянути розчин щодо відсутності сторонніх домішок або зміни забарвлення. Лікар відповідає за приготування, умови та час зберігання готового розчину до його використання. Оскільки препарат Ацеллбія не містить консервантів, розчин необхідно використовувати негайно. Приготовлений інфузійний розчин фізично та хімічно стабільний протягом 12 годин при кімнатній температурі або не більше 24 годин при температурі від 2° до 8°С. Приготовлений розчин препарату Ацеллбію вводять тільки внутрішньовенно, крапельно, через окремий катетер! Вводити препарат внутрішньовенно струминно чи болюсно не можна! Рекомендована початкова швидкість першої інфузії 50 мг/год, потім її можна збільшувати на 50 мг/ч кожні 30 хв, доводячи до максимальної швидкості 400 мг/ч. Наступні інфузії можна починати зі швидкості 100 мг/год та збільшувати її на 100 мг/год кожні 30 хв до максимальної швидкості 400 мг/год. Корекція дози під час терапії Знижувати дозу Ацеллбію не рекомендується. Якщо препарат Ацеллбія вводиться у комбінації з хіміотерапією, зниження дози хіміотсрапевтичних препаратів проводять відповідно до стандартних рекомендацій.Показання до застосуванняНеходжкінська лімфома: рецидивна або хіміостійка В-клітинна, СD20-позитивна неходжкінська лімфома низького ступеня злоякісності або фолікулярна; фолікулярна лімфома III-IVстадії у комбінації з хіміотерапією у раніше нелікованих пацієнтів; фолікулярна лімфома як підтримуюча терапія після відповіді на індукційну терапію; СD20-позитивна дифузна В-великліткова неходжкінська лімфома в комбінації з хіміотерапією за схемою СНОР. Хронічний лімфолейкоз: хронічний лімфолейкоз у комбінації з хіміотерапією у пацієнтів, які раніше не отримували стандартну терапію; рецидивуючий або хіміостійкий хронічний лімфолейкоз у комбінації з хіміотерапією.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до ритуксимабу, будь-якого компонента препарату Ацеллбію або до білків миші; гострі інфекційні захворювання, виражений первинний чи вторинний імунодефіцит; дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність та період грудного вигодовування. З обережністю: дихальна недостатність в анамнезі або пухлинна інфільтрація легень; число циркулюючих злоякісних клітин >25×109/л або висока пухлинна навантаження; нейтропенія (менше 1.5×109/л), тромбоцитопенія (менше 75×109/л); Хронічні інфекції.Побічна діяДля оцінки частоти побічних реакцій використовуються такі критерії: дуже часто ≥ 10%, часто ≥ 1% - < 10%, нечасто ≥ 0.1% - < 1%. Ритуксимаб при терапії неходжкінської лімфоми низького ступеня злоякісності або фолікулярної - монотерапія/підтримуюча терапія Повідомлення про побічні реакції надходили протягом 12 місяців після іонотерапії та до 1 місяця після підтримуючої терапії ритуксімабом. Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже часто – бактеріальні та вірусні інфекції; часто - інфекції дихальних шляхів, пневмонія, сепсис, оперізуючий герпес, інфекції, що супроводжуються підвищенням температури, грибкові інфекції, інфекції невідомої етіології. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – лейкопенія, нейтропенія; часто – тромбоцитопенія, анемія; нечасто – лімфоаденопатія, порушення згортання крові, транзиторна парціальна апластична анемія, гемолітична анемія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – риніт, бропхоспазм, кашель, респіраторні захворювання, задишка, біль у грудній клітці; нечасто – гіпоксія, порушення функції легень, облітеруючий бронхіоліт, бронхіальна астма. Порушення з боку імунної системи: дуже часто – ангіоневротичний набряк; часто - реакції гіперчутливості. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – гіперглікемія, зниження ваги, периферичні набряки, набряки обличчя, підвищення активності ЛДГ, гіпокальціємія. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – головний біль, лихоманка, озноб, астенія; часто - біль у вогнищах пухлини, грипоподібний синдром, припливи, слабкість; нечасто - біль у місці ін'єкції. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто - блювання, діарея, диспепсія, відсутність апетиту, дисфагія, стоматит, запор, біль у животі, першіння у горлі; нечасто – збільшення живота. Порушення з боку серцево-судинної системи: часто – зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, тахікардія, аритмія, мерехтіння передсердь*, кардіальна патологія*; нечасто – лівошлуночкова серцева недостатність*, шлуночкова та надшлуночкова тахікардія*, брадикардія, ішемія міокарда*, стенокардія*. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, парестезії, гіпестезії, порушення сну, відчуття тривоги, збудження, вазодилатаія; нечасто – збочення смаку. Порушення психіки: нечасто – нервозність, депресія. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія, артралгія, м'язовий гіпертонус, біль у спині, біль у ділянці шиї, біль. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – свербіж, висипання; часто – кропив'янка, підвищене потовиділення вночі, пітливість, алопеція*. Порушення з боку органу зору: часто – порушення сльозовиділення, кон'юнктивіт. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – біль та шум у вухах. Лабораторні та інструментальні дані: дуже часто – зниження рівня імуноглобулінів класу G (IgG). * - частота вказана лише для побічних реакцій ≥3 ступеня тяжкості відповідно до критеріїв токсичності Національного інституту раку (NCI-CTC). Ритуксимаб у комбінації з хіміотерапією (R-CHOP, R-CVP, R-FC) при неходжкінській лімфомі та хронічному лімфолейкозі Нижче наведені важкі побічні реакції додатково до тих, які спостерігалися при монотерапії/підтримуючої терапії та/або такі, що зустрічаються з вищою частотою. Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже часто – бронхіт; часто - гострий бронхіт, синусит, гепатит В * (загострення та первинна інфекція). Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – нейтропенія**, фебрильна нейтропенія, тромбоцитопенія; часто - панцитопенія, гранулоцитопенія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – алопеція; часто – шкірні захворювання. Загальні розлади та порушення в місці введення: часто – стомлюваність, озноб. * - частота вказана на підставі спостережень при терапії рецидивуючого/хіміостійкого хронічного лімфолейкозу за схемою R-FC. ** - тривала та/або відстрочена нейтропенія спостерігалася після завершення терапії за схемою R-FC у раніше нелікованих пацієнтів або у пацієнтів з рецидивним/хіміостійким хронічним лімфолейкозом. Нижче наведені небажані явища, що зустрічалися при терапії ритуксимабом з однаковою частотою (або рідше), у порівнянні з контрольною групою: гематотоксичність, нейтропенічні інфекції, інфекції сечовивідних шляхів, септичний шок, суперінфекції легень, інфекція імплантатів, селізокетія легень, серцева недостатність, порушення чутливості, венозний тромбоз, у т.ч. тромбоз глибоких вен кінцівок, мукозит, набряк нижніх кінцівок, зниження фракції викиду лівого шлуночка, підвищення температури, погіршення загального самопочуття, бактеріємія, поліорганна недостатність, декомпенсація цукрового діабету. Профіль безпеки ритуксимабу у комбінації з хіміотерапією за схемами МСР, CHVP-IFN не відрізняється від такого при комбінації препарату з CVP, СHОР або FC у відповідних популяціях. Інфузійні реакції Монотерапія ритуксімабом (протягом 4 тижнів) Більш ніж у 50% пацієнтів спостерігалися явища, що нагадують інфузійні реакції, найчастіше – при перших інфузіях. Інфузійні реакції включають озноб, тремтіння, слабкість, задишку, нудоту, висипання, припливи, зниження артеріального тиску, лихоманку, свербіж, кропивницю, відчуття подразнення язика або набряк гортані (ангіоневротичний набряк), риніт, блювоту, біль у голові Бронхоспазму. Повідомлялося про розвиток ознак синдрому лізису пухлини. Ритуксимаб у комбінації з хіміотерапією за наступними схемами: K-CVP при неходжкінській лімфомі; R-CHOP при дифузній В-крупноклітинній неходжкінській лнмфомі: R-FC при хронічному лімфолейкозі Інфузійні реакції 3 та 4 ступеня тяжкості під час інфузії або протягом 24 годин після інфузії ритуксимабу відзначалися під час першого циклу хіміотерапії у 12% хворих. Частота інфузійних реакцій зменшувалася з кожним наступним циклом і до 8-го циклу хіміотерапії частота інфузійних реакцій зменшилася до 1%. Інфузійні реакції додатково до зазначених вище (при монотерапії ритуксимабом) включали: диспепсію, висипання, підвищення артеріального тиску, тахікардію, ознаки синдрому лізису пухлини, в окремих випадках - інфаркт міокарда, фібриляцію передсердь, набряк легенів та гостру оборотну тромбо. Інфекції Монотерапія ритуксімабом (протягом 4 тижнів) Ритуксимаб викликає виснаження пулу В-клітин у 70-80% хворих та зниження концентрації імуноглобулінів у сироватці у невеликої кількості пацієнтів. Бактеріальні, вірусні, грибкові інфекції та інфекції без уточненої етіології (вага незалежно від причини) розвиваються у 30,3% пацієнтів. Тяжкі інфекції (3 та 4 ступеня тяжкості), включаючи сепсис, відзначені у 3,9% пацієнтів. Підтримуюча терапія (неходжкінська лімфома) до 2 років При терапії ритуксимабом спостерігалося збільшення загальної частоти інфекцій, зокрема інфекцій 3-4 ступеня тяжкості. Не спостерігалося збільшення випадків інфекційних ускладнень при підтримувальній терапії тривалістю 2 роки. Зареєстровані випадки прогресуючої багатоосередкової лейкоенцефалопатії (PML) з фатальним результатом у пацієнтів з неходжкінською лімфомою після прогресування захворювання та повторного лікування. Ритуксимаб у комбінації з хіміотерапією за такими схемами: R-CVP при неходжкнській лнмфоме; R-CHOP при дифузній В-крупноклітинній неходжкінській лімфомі; R-FC при хронічному лімфолейкозі При терапії ритуксимабом за схемою R-CVP не спостерігалося збільшення частоти інфекцій чи інвазій. Найчастішими були інфекції верхніх дихальних шляхів (12,3% групи R-CVP). Серйозні інфекції спостерігалися у 43% пацієнтів, які отримували хіміотерапію за схемою R-CVP; загрозливі для життя інфекції не зареєстровані. Частка хворих на інфекції 2-4 ступеня тяжкості та/або фебрильної нейтропенією в групі R-СНОР склала 55.4%. Сумарна частота інфекцій 2-4 ступеня тяжкості групи R-CНОР становила 45,5%. Частота грибкової інфекції 2-4 ступеня тяжкості у групі R-CНOP була вищою, ніж у групі CHOP, за рахунок вищої частоти локальних кандидозів і склала 4,5%. Частота герпетичної інфекції 2-4 ступеня тяжкості була вищою у групі R-CHOP, ніж у групі CHOP і склала 4,5%. У пацієнтів з хронічним лімфолейкозом частота гепатиту В (загострення та первинна інфекція) 3-4 ступеня тяжкості у групі R-FC становила 2%. З боку системи крові Монотерапія ритуксімабом (протягом 4 тижнів) Тяжка тромбоцитопенія (3 та 4 ступінь тяжкості) відзначена у 1,7% хворих, тяжка нейтропенія – у 4,2% хворих та анемія тяжкого ступеня тяжкості (3 та 4 ступінь тяжкості) – у 1,1% хворих. Підтримуюча терапія (неходжкінська лімфома) до 2 років Лейкопенія (3 та 4 ступеня тяжкості) спостерігалася у 5% хворих, а нейтропенія (3 та 4 ступеня тяжкості) – у 10% пацієнтів, які отримували ритуксімаб. Частота виникнення тромбоцитопенії (3-4 ступенів тяжкості) була низькою і склала Приблизно 50% пацієнтів, щодо яких були дані щодо відновлення числа В-клітин, після завершення індукційної терапії ритуксімабом знадобилося 12 і більше місяців для відновлення числа В-клітин до нормального рівня. Ритуксимаб у комбінації з хіміотерапією за такими схемами: R-CVP при неходжкнській лімфомі; R-CHOP при дифузній В-крупноклітинній неходжкінській лімфомі; R-FC при хронічному лімфолейкозі Тяжка нейтропенія та лейкопенія: у пацієнтів, які отримували ритуксімаб у комбінації з хіміотерапією, лейкопенія 3 та 4 ступеня тяжкості відзначалися частіше у порівнянні з пацієнтами, які отримували лише хіміотерапію. Частота важкої лейкопенії склала 88% у пацієнтів, які отримували R-CНOP, та 23% у пацієнтів, які отримували R-FC. Частота важкої нейтропенії склала 24% у групі R-CVP, 97% у групі R-CHOP та 30% у групі R-FC при раніше нелікованому хронічному лімфолейкозі. Більш висока частота нейтропенії у пацієнтів, які отримували ритуксімаб та хіміотерапію, не була асоційована з підвищенням частоти інфекцій та інвазій порівняно з пацієнтами, які отримували лише хіміотерапію.У пацієнтів з рецидивуючим або хіміостійким хронічним лімфолейкозом після проведення терапії за схемою R-FC в окремих випадках пейтропенія характеризувалася тривалим перебігом та пізнішими термінами маніфестації. Тяжка анемія і тромбоцитопенія (3 і 4 ступеня тяжкості): значної різниці в частоті анемії 3 та 4 ступеня тяжкості в групах не було. У групі R-FC при першій лінії терапії хронічного лімфолейкозу анемія 3 та 4 ступеня тяжкості зустрічалася у 4% пацієнтів, тромбоцитопенія 3 та 4 ступеня тяжкості – у 7% пацієнтів. У групі R-FC при рецидивному або хронічному лімфолейкозі анемія 3 та 4 ступеня тяжкості зустрічалася у 12% пацієнтів, тромбоцитопенія 3 та 4 ступеня тяжкості – у 11% пацієнтів. З боку серцево-судинної системи Монотерапія ритуксімабом (протягом 4 тижнів) Побічні ефекти з боку серцево-судинної системи відмічені у 18,8%. Найчастіше зустрічаються артеріальне підвищення та зниження артеріального тиску. У поодиноких випадках спостерігалося порушення серцевого ритму 3 та 4 ступеня тяжкості (включаючи шлуночкову та суправентрикулярну тахікардію) та стенокардія. Підтримуюча терапія (неходжкінська лімфома) до 2 років Частота серцево-судинних порушень 3 і 4 ступеня тяжкості була подібною у хворих, які отримували ритуксімаб, і не отримували його. Серйозні серцево-судинні порушення виникали у менше 1% хворих, які не отримували ритуксімаб, і у 3% хворих, які отримували препарат (миготлива аритмія у 1%, інфаркт міокарда у 1%, лівошлуночкова недостатність у Ритуксимаб та комбінації з хіміотерапією за такими схемами: R-CVP при неходжкінській лімфомі; R-СНОР при дифузній В-крупноклітинній неходжкінській лімфомі; R-FC при хронічному лімфолейкозі Частота порушень серцевого ритму 3 та 4 ступеня тяжкості, головним чином суправентрикулярних аритмій (тахікардія, тріпотіння та мерехтіння передсердь), у групі R-CHOP була вищою і склала 6,9%. Всі аритмії розвивалися або у зв'язку з інфузією ритуксимабу, або були пов'язані з такими станами, як лихоманка, інфекція, гострий інфаркт міокарда або супутніми захворюваннями дихальної та серцево-судинної систем. Групи R-CHOP та CHOP не відрізнялися між собою за частотою інших кардіологічних небажаних явищ 3 та 4 ступеня тяжкості, включаючи серцеву недостатність, захворювання міокарда та маніфестацію ішемічної хвороби серця. Загальна частота серцево-судинних порушень 3 та 4 ступеня тяжкості була низькою як при першій лінії терапії хронічного лімфолейкозу (4% у групі R-FC), так і при терапії рецидивуючого/хіміостійкого хронічного лімфолейкозу (4% у групі R-FC). Нервова система Ритуксимаб у комбінації з хіміотерапією за такими схемами: R-CVP при неходжкінській лімфомі; R-CНOP при дифузній В-крупноклітинній неходжкінській лімфомі; R-FC при хронічному лімфолейкозі У хворих (2%) із групи R-CHOP із серцево-судинними факторами ризику розвинулися тромбоемболічні порушення мозкового кровообігу під час першого циклу терапії, на відміну від пацієнтів у групі CHOP, у яких порушення мозкового кровообігу розвинулися у період спостереження без лікування. Різниця між групами у частоті інших тромбоемболії була відсутня. Загальна частота неврологічних порушень 3 та 4 ступеня тяжкості була низькою як при першій лінії терапії хронічного лімфолейкозу (4% у групі R-FC), так і при терапії рецидивуючого/хіміостійкого хронічного лімфолейкозу (3% у групі R-FC). Концентрація IgG Підтримуюча терапія (неходжкінська лімфома) до 2 років Після індукційної терапії концентрація IgG була нижчою за нижню межу норми ( Особливі категорії хворих Монотерапія ритуксімабом (протягом 4 тижнів) Літній вік (≥65 років): частота та ступінь тяжкості всіх небажаних реакцій та небажаних реакцій 3 та 4 ступеня тяжкості не відрізняється від такої у молодших пацієнтів. Комбінована терапія Літній вік (від 65 років і старше): при першій лінії терапії, а також при терапії рецидивуругощого/хіміостійкого хронічного лімфолсйкозу частота побічних ефектів 3 і 4 ступеня тяжкості з боку системи крові та лімфатичної системи була вищою порівняно з молодшими пацієнтами. Високе пухлинне навантаження (діаметр одиночних вогнищ більше 10 см): підвищена частота небажаних реакцій 3 та 4 ступеня тяжкості. Повторна терапія: частота та рівень тяжкості небажаних реакцій не відрізняється від таких при проведенні початкової терапії. Відомості про постреєстраційне застосування ритуксимабу при неходжкінській лімфомі та хронічному лімфолейкозі З боку серцево-судинної системи: тяжкі серцево-судинні явища, асоційовані з інфузійними реакціями, такі як серцева недостатність та інфаркт міокарда в основному у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі та/або одержують цитотоксичну хіміотерапію; дуже рідко – васкуліт, переважно шкірний (лейкоцитокластичний). З боку органів дихання: дихальна недостатність та легеневі інфільтрати, зумовлені інфузійними реакціями; крім небажаних явищ з боку легень, зумовлених інфузійними реакціями, спостерігалася інтерстиціальна хвороба легень, часом з фатальним результатом. З боку кровоносної та лімфатичної системи: оборотна гостра тромбоцитопенія, асоційована з інфузійними реакціями. З боку шкіри та її придатків: рідко – важкі бульозні реакції, токсичний епідермальний некроліз та синдром Стівенса-Джонсона, у ряді випадків із летальним результатом. З боку нервової системи: рідко – невропатія черепно-мозкових нервів у поєднанні з периферичною невропатією або без неї (виражене зниження гостроти зору, слуху, ураження інших органів чуття, парез лицьового нерва) у різні періоди терапії аж до декількох місяців після завершення курсу лікування ритуксімабом. . У хворих, які отримали лікування ритуксимабом, спостерігалися випадки оборотної енцефалопатії з ураженням задніх відділів головного мозку (PRES)/синдрому оборотної лейкоенцефалопатії з ураженням задніх відділів головного мозку (PRLS). Симптоматика включала порушення зору, головний біль, судоми та психічні порушення, що супроводжуються чи ні підвищенням артеріального тиску. Підтвердити діагноз PRES/PRLS можна за допомогою методів візуалізації мозку. В описаних випадках хворі мали фактори ризику розвитку PRES/PRLS,такі як основне захворювання, підвищення артеріального тиску, імуносупресивна терапія та/або хіміотерапія. З боку організму в цілому, реакції в місці введення: рідко – сироваткова хвороба. Інфекції: реактивація вірусного гепатиту В (у більшості випадків при комбінації ритуксимабу та цитотоксичної хіміотерапії); а також інші тяжкі вірусні інфекції (первинна інфекція, реактивація вірусу або загострення), деякі з яких супроводжувалися летальним кінцем, спричинені цитомегаловірусом, Varicella zoster, Herpes simplex, поліомавірусом JC(PML), вірусом гепатиту С. При призначенні ритуксимабу за показаннями, не передбаченими інструкцією з медичного застосування, у пацієнтів із раніше діагностованою саркомою Капоші спостерігалося прогресування саркоми (більшість пацієнтів були ВІЛ-позитивними). З боку шлунково-кишкового тракту: перфорація шлунка та/або кишечника (можливо з летальним результатом) при комбінації ритуксимабу з хіміотерапією при неходжкінській лімфомі. З боку системи крові та лімфатичної системи: рідко – нейтропенія, що виникала через 4 тижні після останнього введення ритуксимабу; тимчасове підвищення рівня IgM у пацієнтів з макроглобулінемією Вальденстрему з подальшим поверненням до його вихідного значення через 4 місяці.Спосіб застосування та дозиНеходжкінська лімфома низького ступеня злоякісності або фолікулярна Перед кожною інфузією препарату Ацеллбія необхідно проводити премедикацію (анальгетик/антипіретик, наприклад, парацетамол; антигістамінний препарат, наприклад, дифенгідрамін). Якщо Ацеллбія не застосовується у комбінації з хіміотерапією, що містить глюкокортикостероїди, то до складу премедикації також входять глюкокортикостероїди. Початкова терапія: монотерапія у дорослих хворих: 375 мг/м2 1 раз на тиждень протягом 4 тижнів; у комбінації з хіміотерапією за будь-якою схемою: 375 мг/м2 у перший день циклу хіміотерапії після внутрішньовенного введення глюкокортикостероїду як компонент терапії, протягом: 8 циклів (цикл: 21 день) при схемі R-CVP (ритуксімаб, циклофосфамід. вінкрістин, преднізолон); 8 циклів (цикл: 28 днів) при схемі R-MCP (ритуксімаб, мітоксантрон, хлорамбуцил, преднізолон); 8 циклів (цикл: 21 день) при схемі R-CHOP (ритуксімаб, циклофосфамід, доксорубіцин, вінкрістин, преднізолон); у разі досягнення повної ремісії після 4 цикли можна обмежитися 6 циклами; 6 циклів (цикл: 21 день) при схемі R-CHVP-Interferon (ритуксімаб, циклофосфамід, доксорубіцин, теніпозид, прсднізолон + інтерферон). Повторне застосування у разі рецидиву (у пацієнтів, які відповіли на перший курс терапії): 375 мг/м2 1 раз на тиждень протягом 4 тижнів. Підтримуюча терапія (після відповіді на індукційну терапію): У раніше нелікованих пацієнтів: 375 мг/м2 1 раз на 2 місяці, не більше 2 років (12 інфузій). При появі ознак прогресування захворювання на терапію ритуксимабом слід припинити; При рецидивуючій або хіміостійкій лімфомі: 375 мг/м2 1 раз на 3 місяці, не більше 2 років. При появі ознак прогресування захворювання на терапію препаратом Ацеллбія слід припинити. Дифузна В-великоклітинна неходжкінська лімфома Перед кожною інфузією препарату Ацеллбія необхідно проводити премедикацію (анальгетик/антипіретик, наприклад, парацетамол; антигістамінний препарат, наприклад, дифенгідрамін). Якщо Ацеллбія не застосовується у комбінації з хіміотерапією, що містить глюкокортикостероїди, то до складу премедикації також входять глюкокортикостероїди. У комбінації з хіміотерапією за схемою CHOP: 375 мг/м2 першого дня кожного циклу хіміотерапії після внутрішньовенного введення глюкокортикостероїду, 8 циклів. Інші компоненти схеми CHOP (циклофосфамід, доксорубіцин та вінкрістин) вводять після введення препарату Ацеллбію. Хронічний лімфолейкоз Перед кожною інфузією препарату Ацеллбія необхідно проводити премедикацію (анальгетик/антипіретик, наприклад, парацетамол; антигістамінний препарат, наприклад, дифенгідрамін). Якщо ритуксимаб не застосовується у комбінації з хіміотерапією, що містить глюкокортикостероїди, то до складу премедикації також входять глюкокортикостероїди. У комбінації з хіміотерапією (у пацієнтів, які раніше не отримували стандартну терапію, і при рецидивному/хіміостійкому лімфолейкозі): 375 мг/м2 у перший день першого циклу, потім 500 мг/м2 у перший день кожного наступного циклу, 6 циклів. Хіміотерапію проводять після введення Ацеллбію. Для зниження ризику виникнення синдрому лізису пухлини рекомендується профілактичне забезпечення адекватної гідратації та запровадження урикостатиків за 48 годин до початку терапії. У пацієнтів з хронічним лімфолейкозом і рівнем лімфоцитів > 25×109/л рекомендується внутрішньовенне введення преднізону/преднізолону в дозі 100 мг за 1 годину до інфузій ритуксимабу для зниження частоти і тяжкості гострих інфузіонпих реакцій. Дозування в особливих випадках Літній вік У пацієнтів старше 65 років корекція дози не потрібна.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 100 гр.: Активні речовини: DL – яблучна кислота – 2,153 г; бензойна кислота – 0,154 г; саліцилова кислота – 0,041 г; допоміжні речовини: пропіленгліколь - 39,439 г; очищена вода – 58,213 р. По 80 мл у пластиковий флакон з насадкою, що розпорошує. Флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну коробку. По 1000 мл у пластикову сулію. По 50 суліїв разом з рівною кількістю інструкцій упаковують у транспортну тару. Бутлі по 1000 мл призначені для стаціонару.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакодинамікаПрепарат має кератолітичну, антисептичну, ранозагоювальну дію.Показання до застосуванняПри комплексному лікуванні поверхневих опіків шкіри, довго не гояться ран, трофічних виразок і пролежнів.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяМожливе застосування препарату під час вагітності та годування груддю.Побічна діяПечіння у місці нанесення, яке проходить самостійно та не вимагає відміни препарату. Можливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиСаліцилова кислота у складі Ацербіна може взаємодіяти з іншими лікарськими засобами, нанесеними на ту саму область.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо, після хірургічної обробки ран та опіків розчин наносять безпосередньо на ранову поверхню, після чого накладають стерильну марлеву пов'язку, або розчин наносять на перев'язувальний матеріал, а потім на рану 2-3 рази на день. Після початку епітелізації наносити 1 раз на день. У разі відсутності алергічних реакцій лікування може тривати до повного загоєння рани чи опіку.ПередозуванняВипадків передозування не виявлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУникати контакту препарату зі слизовою оболонкою очей. Якщо застосування препарату не дає очікуваного ефекту, необхідно звернутися до лікаря. При опіках з великою площею ураження лікування має проводитися лише під наглядом лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецепта
259,00 грн
224,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаІзомальтит (підсолоджувач), концентрат фруктового соку ацероли, порошок соку червоного буряку, ароматизатор агент) стевіолглікозиди (підсолоджувач). Містить підсолоджувач. При надмірному вживанні може мати проносну дію. Добовий прийом (1 таблетка) забезпечує рекомендований рівень споживання вітаміну на 200*% (120 мг). *не перевищує верхній допустимий рівень добового споживання. Енергетична цінність 1 таблетки (1,2 г): 3,3 ккал/13,8 кДж/0,07 ХЕ (хлібні одиниці). Не містить цукру.ХарактеристикаАцерола Форте Silum вітамін С таблетки для розсмоктування -натуральний вітамін С, 100% рослинний засіб. Рекомендується підвищення стійкості організму до інфекцій. Ацерола заповнює дефіцит вітаміну С при високому фізичному навантаженні, посиленому розумовому та емоційному напрузі. Стимулює імунну систему. Сприяє зміцненню стінок судин, нормалізації обміну речовин.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - додаткового джерела вітаміну С.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю, схильність до розладів функції кишківника.Спосіб застосування та дозиДорослим приймати по 1 таблетці 1 раз на день, розсмоктуючи після їжі. Тривалість прийому – 20-30 днів. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для інфузії – 1 л.: Активні речовини: Натрію хлорид – 5 г; Натрію ацетату тригідрат – 2,0 г; Калію хлорид – 1,0 г; Вода для ін'єкцій – до 1 л. Іонний склад на 1 л: Натрій-іон 100,3 ммоль; Хлорид-іон 99,0 ммоль; Ацетат-іон 14,7 ммоль; Калію-іон 13,4 ммоль Теоретична осмолярність 227 мОсм/л. Розчин для інфузій. По 100, 200, 250, 400, 500 або 1000 мл у флаконах поліпропіленових, закупорених привареними поліпропіленовими ковпачками. Один флакон разом з інструкцією із застосування в пачці з картону. Для стаціонарів Від 1 до 40 флаконів по 100, 200, 250, 400, 500 або 1000 мл разом з інструкцією із застосування у кількості, що дорівнює кількості флаконів у гофрокоробі з картону.Опис лікарської формиПрозора безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаРегідратуючий засіб.ФармакокінетикаВиводиться нирками.ФармакодинамікаКомбінований сольовий розчин для регідратації та дезінтоксикації. Чинить гемодинамічну дію, зменшуючи гіповолемію, перешкоджаючи згущенню крові та розвитку метаболічного ацидозу, покращує капілярний кровообіг, посилює діурез та виявляє дезінтоксикаційну дію.Показання до застосуванняДегідратація, інтоксикація на фоні зневоднення (холера, гострий шигельоз, харчова токсикоінфекція).Протипоказання до застосуванняГіперкаліємія, серцева недостатність, алкалоз, наявність протипоказань до введення в організм великої кількості рідини. З обережністю застосовують у пацієнтів з порушенням функції виділення нирок.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату в період вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Слід утриматися від годування груддю у період застосування препарату через відсутність відповідних клінічних даних.Побічна діяНабряки, тахікардія, гіперкаліємія, озноб.Взаємодія з лікарськими засобамиУ разі комбінування з іншими лікарськими засобами необхідно візуально контролювати фармацевтичну сумісність.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують тільки при середньотяжких та тяжких станах при неможливості прийому розчинів для пероральної регідратації. Внутрішньовенно (струменево та крапельно), під контролем лабораторних показників. Протягом 1 години вводять струминно, потім струменеве введення замінюють краплинним, протягом 24 - 48 год зі швидкістю 40 - 120 кап/хв. Перед введенням розчин підігрівають до 36-38 °С. Розчин вводять у кількостях, необхідних відновлення обсягу рідини, втраченої з випорожненнями, блювотними масами, сечею, потім. Баланс введеної та втраченої рідини визначають кожні 6 год.ПередозуванняНемає повідомлень про випадки передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред введенням розчин підігрівають до 36-38 °С. Терапію проводять під контролем гематокриту та концентрації електролітів крові. При розвитку гіперкаліємії розчин можна замінити на розчин Дисоль до нормалізації електролітного балансу. У випадку при дегідратації показаний прийом розчинів для пероральної регідратації, і лише за неможливості такого прийому (з тих чи інших причин) вводять препарат Ацесоль. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Не повідомлялося про вплив препарату на психофізіологічні реакції та здатність до керування транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1л.: речовини: натрію ацетату тригідрат (у перерахунку на натрію ацетат) - 2 г, натрію хлорид - 5 г, калію хлорид - 1 г; Допоміжна речовина: вода для ін'єкцій – до 1 л. Теоретична осмолярність – 246 мОсм/л. По 100, 200, 250, 400, 500 мл у скляних пляшках. По 100, 250, 500 мл полімерних контейнерах. Кожен контейнер з полівінілхлориду поміщають у мішок із поліетиленової плівки. По 1 пляшці з інструкцією з медичного застосування в пачку з картону. По 15 пляшок місткістю 450 або 500 мл або 28 пляшок місткістю 100 або 250 мл з відповідною кількістю інструкцій з медичного застосування поміщають у коробку з гофрованого картону (для стаціонарів). По 72 контейнери (мішка з контейнером) місткістю 100 мл або 34 контейнери (мішка з контейнером) місткістю 250 мл або по 22 контейнери (мішка з контейнером) місткістю 500 мл з відповідною кількістю інструкцій з медичного застосування поміщають у коробку з гофрованого картону ).Опис лікарської формиПрозора безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаРегідратуючий засіб.ФармакокінетикаФармакокінетика. Іони К+ та Na+ недовго утримуються в судинному руслі, швидко розподіляються по всіх тканинах організму. Екскретуються переважно нирками, у невеликих кількостях – через кишечник, потім, сльозами та ін. В організмі ацетат активується ацетил-Коензим А (ацетил-КоА), потім основна кількість активного ацетату повністю окислюється в циклі Кребса до вуглекислого газу і води. Процес окислення ацетату здійснюється у м'язових клітинах, тому здатність організму до його метаболізму в основному залежить від м'язової маси тіла. Метаболізм ацетил-КоА може також йти по малому шляху окислення з утворенням жирних кислот, кетокислот та холестерину.ФармакодинамікаКомбінований препарат має дезінтоксикаційну, плазмозамінну, регідратуючу, діуретичну, протишокову, антиагрегантну дію. Чинить гемодинамічну дію, зменшуючи гіповолемію, перешкоджаючи згущенню крові та розвитку метаболічного ацидозу, покращує капілярний кровообіг, посилює діурез.Показання до застосуванняДегідратація, інтоксикація на фоні зневоднення (у тому числі холера, гострий шигельоз, харчова токсикоінфекція).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, гіперкаліємія, хронічна ниркова та серцева недостатність, алкалоз, наявність протипоказань до введення в організм великої кількості рідини.Побічна діяНабряки, тахікардія, гіперкаліємія. У деяких випадках можливе виникнення ознобу.Взаємодія з лікарськими засобамиНегативних наслідків при взаємодії коїться з іншими лікарськими засобами встановлено.Спосіб застосування та дозиВнутрішньовенно (струменево та крапельно), під контролем лабораторних показників. При тяжкій дегідратації протягом 1 год вводять розчин у кількості, що відповідає 7-10 % маси тіла хворого; потім струменеве введення замінюють крапельним, протягом 24-48 год, зі швидкістю 40-120 кап/хв. Об'єм розчину, що вводиться, підбирають індивідуально, в кількості необхідному для відновлення водно-електролітного балансу. Баланс введеної та втраченої рідини визначається кожні 6 годин. Препарат застосовують тільки при середньотяжких і важких станах, якщо неможлива пероральна регідратація.ПередозуванняГіперкаліємія, гіпернатріємія, гіперхлоремія, метаболічний алкалоз, навантаження обсягом. У разі виникнення симптомів передозування препарат скасовують. При явищах гіперкаліємії препарат замінюють на розчин "Дісоль" до нормалізації електролітного балансу. У разі необхідності проводять гемодіаліз та перитонеальний діаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред введенням розчин підігрівають до 36-38 °С. Терапію проводять під контролем гематокриту та концентрації електролітів крові. У разі розвитку гіперкаліємії препарат можна замінити на розчин "Дісоль" до нормалізації електролітного балансу. У загальному випадку при дегідратації показано введення спеціальних розчинів усередину, і лише за неможливості такого введення (неприборкане блювання, виражена ступінь дегідратації, тяжкість загального стану тощо) препарат вводять парентерально.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 л. натрію хлорид – 5 г; калію хлорид – 1 г; натрію ацетату тригідрат - 2 г (натрію оцтовокислого 3-водного); вода для ін'єкцій до – 1 л. Теоретична осмолярність препарату має бути в інтервалі від 216,0 до 238,4 мОсмоль/л. Розчин для інфузій по 200, 400 мл у скляних пляшках. 1 пляшка з інструкцією із застосування в пачку з картону. 15 пляшок місткістю 450 мл або 15, 28 пляшок місткістю 250 мл разом з інструкціями з медичного застосування у кількості, що відповідає кількості первинних упаковок, поміщають у ящики з гофрокартону (для стаціонарів).Опис лікарської формиПрозора безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаРегідратуючий засіб.ФармакодинамікаКомбінований сольовий розчин для регідратації та дезінтоксикації. Чинить гемодинамічну дію, зменшуючи гіповолемію, перешкоджаючи згущенню крові та розвитку метаболічного ацидозу, покращує капілярний кровообіг, посилює діурез та виявляє дезінтоксикаційну дію.Показання до застосуванняРегідратація, інтоксикація на фоні зневоднення (в т.ч. холера, гостра дизентерія, харчова токсикоінфекція).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, гіперкаліємія, ниркова та серцева недостатність, алкалоз, наявність протипоказань до введення в організм великої кількості рідини.Побічна діяНабряки, тахікардія, гіперкаліємія. Рідко – озноб.Спосіб застосування та дозиВнутрішньовенно (струменево та крапельно), під контролем лабораторних показників. Протягом 1 години вводять розчин у кількості, що відповідає 7- 10% маси тіла хворого; потім струменеве введення замінюють краплинним протягом 24 - 48 годин зі швидкістю 40-120 кап/хв. Перед введенням розчин підігрівають до 36-38°С. Розчин вводять у кількостях, необхідних відновлення обсягу рідини, втраченої з випорожненнями, блювотними масами, сечею, потім. Баланс введеної та втраченої рідини визначається кожні 6 годин.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТерапію проводять під контролем гематокриту та концентрації електролітів крові. При розвитку гіперкаліємії розчин можна замінити на розчин "Дісоль" до нормалізації електролітного балансу.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Фасування: N15 Форма випуску: р-р д/інфузій Упакування: фл. Виробник: Біохімік Завод-виробник: Біохімік(Росія) Действующее вещество: Калия хлорид + Натрия ацетат + Натрия хлорид. .
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Натрію ацетату тригідрат - 2 мг, натрію хлорид - 5 мг, калію хлорид - 1 мг; Допоміжна речовина: Вода для ін'єкцій – до 1 мл. По 200 мл, 400 мл у пляшки скляні для крові, трансфузійних та інфузійних препаратів або пляшки скляні для фармацевтичних та інфузійних препаратів, закупорені пробками з гуми та обтиснуті алюмінієвими ковпачками. Пляшку разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаРегідратуючий засіб.ФармакокінетикаВиводиться нирками.ФармакодинамікаКомбінований препарат має дезінтоксикаційну, плазмозамінну, регідратуючу, діуретичну, протишокову, антиагрегантну дію. Зменшує гіповолемію, перешкоджає згущенню крові та розвитку метаболічного ацидозу, посилює діурез, покращує мікроциркуляцію.Показання до застосуванняДегідратація, інтоксикація на фоні зневоднення (дизентерія, харчова токсикоінфекція, холера Ель-Тор).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, серцева недостатність, гіперкаліємія, алкалоз, хронічна ниркова недостатність, наявність протипоказань до введення в організм великої кількості рідини. З обережністю застосовують у пацієнтів з порушенням функції виділення нирок.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату в період вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Слід утриматися від годування груддю у період застосування препарату через відсутність відповідних клінічних даних.Побічна діяНебажані реакції розподілені за системно-органними класами відповідно до словника MedDRA. Порушення з боку імунної системи: озноб. Порушення з боку обміну речовин та харчування: гіперкаліємія. Порушення серцево-судинної системи: тахікардія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: набряки.Взаємодія з лікарськими засобамиУ разі комбінування з іншими лікарськими засобами необхідно візуально контролювати фармацевтичну сумісність.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують тільки при середньотяжких та тяжких станах при неможливості прийому розчинів для пероральної регідратації. Внутрішньовенно (струменево та крапельно), під контролем лабораторних показників. Протягом 1 години вводять струминно, потім струменеве введення замінюють крапельним, протягом 24-48 годин зі швидкістю 40-120 кап/хв. Перед введенням розчин підігрівають до 36-38 °С. Розчин вводять у кількостях, необхідних відновлення обсягу рідини, втраченої з випорожненнями, блювотними масами, сечею, потім. Баланс введеної та втраченої рідини визначають кожні 6 год.ПередозуванняНемає повідомлень про випадки передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред введенням розчин підігрівають до 36-38 °С. Терапію проводять під контролем гематокриту та концентрації електролітів сироватки крові. При розвитку гіперкаліємії розчин можна замінити на розчин «Дісоль» до нормалізації електролітного балансу. У випадку при дегідратації показаний прийом розчинів для пероральної регідратації, і лише за неможливості такого прийому (з тих чи інших причин) вводять препарат «Ацесоль». Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не повідомлялося про вплив препарату на психофізіологічні реакції та здатність до керування транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: ацетазоламід – 250,00 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 120,00 мг, повідон-К25 - 18,00 мг, кроскармелоза натрію - 8,00 мг, магнію стеарат - 2,00 мг, кремнію діоксид колоїдний - 2,00 мг. Пігулки, 250 мг. По 10, 12, 24 або 30 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 12, 20, 24, 30, 40, 50 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату для лікарських засобів або поліпропіленові для лікарських засобів, закупорені кришками з поліетилену високого тиску з контролем першого розтину, або кришками поліпропіленовими або кришками з поліетилену низького тиску з контролем першого розтину. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору, з ризиком та фаскою.Фармакотерапевтична групаДіуретичний засіб.ФармакокінетикаАцетазоламід добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Після прийому внутрішньо дози 500 мг максимальна концентрація (12-27 мкг/мл) досягається через 1-3 години. У мінімальних концентраціях утримується у крові протягом 24 годин із моменту введення. Ацетазоламід розподіляється в еритроцитах, плазмі крові та в нирках, меншою мірою – у печінці, м'язах, очному яблуку та центральній нервовій системі. Ацетазоламід проникає через плацентарний бар'єр, у невеликій кількості виділяється із грудним молоком. Не кумулює у тканинах та не метаболізується в організмі. Виводиться нирками у незміненому вигляді. Після внутрішнього прийому близько 90% прийнятої дози виділяється нирками протягом 24 годин.ФармакодинамікаАцетазоламід є системним інгібітором карбоангідрази зі слабкою діуретичною активністю. Карбоангідраза (КА) - фермент, що бере участь у процесі гідратації діоксиду вуглецю та дегідратації вугільної кислоти. Інгібування карбоангідрази зменшує утворення іонів бікарбонату з подальшим зниженням транспорту натрію всередину клітин. Ефекти застосування препаратів ацетазоламіду обумовлені точкою застосування молекули: судинні сплетення головного мозку, проксимальний відділ нефрону, війне тіло ока, еритроцити. Ацетазоламід використовується для лікування ліквородинамічних порушень та внутрішньочерепної гіпертензії за рахунок зниження надлишкової продукції ліквору на рівні судинних сплетень головного мозку. Пригнічення карбоангідрази в епендимоцитах судинного сплетення знижує надмірний негативний заряд у клітинах епендими та зменшує градієнтну фільтрацію плазми в порожнину шлуночків мозку. Ацетазоламід використовується в терапії набрякового синдрому за рахунок слабкого діуретичного ефекту. Внаслідок пригнічення активності карбоангідрази у проксимальному відділі нефрону відбувається зменшення утворення вугільної кислоти та зниження реабсорбції бікарбонату та іонів натрію епітелієм канальців, у зв'язку з чим значно збільшується виділення води. Ацетазоламід збільшує екскрецію гідрокарбонатів, що може призвести до розвитку метаболічного ацидозу. Ацетазоламід спричиняє виведення нирками фосфатів, магнію, кальцію, що також може призвести до метаболічних порушень. Протягом наступних трьох днів терапії компенсаторно активується реабсорбція іонів натрію у дистальному відділі нефрону, знижуючи сечогінний ефект ацетазоламіду. Через 3 дні від початку застосування ацетазоламід втрачає свої діуретичні властивості. Після перерви у лікуванні на кілька днів новопризначений ацетазоламід відновлює діуретичну дію через відновлення нормальної активності карбоангідрази проксимального відділу нефрону. Ацетазоламід застосовується на лікування глаукоми. У процесі утворення водянистої вологи очі іони бікарбонату (НСО3-) активно транспортуються в задню камеру з цитоплазми безпігментних клітин, щоб компенсувати градієнт позитивних іонів, зумовлений активним транспортом іонів натрію. Інгібітори КА блокують утворення вугільної кислоти, таким чином знижуючи продукцію іонів НСО3-. Без достатньої кількості іонів НСО3- збільшується позитивний іонний градієнт, що викликає зниження секреції водянистої вологи. Пригнічення карбоангідрази війчастого тіла знижує секрецію водянистої вологи передньої камери ока, що знижує внутрішньоочний тиск. Толерантність до цього ефекту не розвивається. Офтальмотонус при прийомі ацетазоламіду починає знижуватися через 40-60 хв, максимум дії спостерігається через 3-5 годин, внутрішньоочний тиск залишається нижчим за вихідний рівень протягом 6-12 годин. У середньому внутрішньоочний тиск знижується на 40-60% від вихідного рівня. Ацетазоламід застосовується як допоміжний засіб для лікування епілепсії, т.к. інгібування карбоангідрази в нервових клітинах головного мозку гальмує патологічну збудливість.Показання до застосуванняНабряковий синдром (слабкої або помірної виразності, у поєднанні з алкалозом); купірування гострого нападу глаукоми, передопераційна підготовка пацієнтів, наполегливі випадки перебігу глаукоми (у комплексній терапії); при епілепсії як додаткова терапія до протиепілептичних засобів; гостра "висотна" хвороба (препарат скорочує час акліматизації); ліквородинамічні порушення, внутрішньочерепна гіпертензія (доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, внутрішньочерепна гіпертензія після шунтування шлуночків) у комплексній терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацетазоламіду, інших сульфонамідів та/або компонентів препарату; гостра ниркова недостатність; тяжка хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв); уремія; печінкова недостатність (ризик розвитку енцефалопатії); рефрактерна гіпокаліємія; рефрактерна гіпонатріємія; метаболічний ацидоз; гіпокортицизм; хвороба Аддісона; декомпенсований цукровий діабет; тривале застосування при хронічній закритокутовій глаукомі, оскільки знижений внутрішньоочний тиск може приховати погіршення глаукоми та дозволити розвинутися органічному закриттю кута; вагітність (I триместр); період грудного вигодовування; дитячий вік до 3 років. З обережністю: набряки печінкового та ниркового генезу; одночасний прийом з ацетилсаліциловою кислотою (дози понад 300 мг/добу); легенева емболія та емфізема легень (ризик розвитку ацидозу); вагітність (II та III триместр); літній вік; порушення водно-електролітного балансу; порушення функції печінки; у пацієнтів із ризиком обструкції сечовивідних шляхів; цукровий діабет.Вагітність та лактаціяДобре контрольованих клінічних досліджень застосування препарату у вагітних не проводилося. Тому в період вагітності препарат протипоказаний у І триместрі, а у ІІ та ІІІ триместрах – застосовується з обережністю і лише в тих випадках, коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Ацетазоламід у невеликій кількості виділяється з грудним молоком, тому при необхідності застосування препарату Ацетозоламід грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяНебажані реакції класифіковані згідно з частотою народження і органів і систем. Прийнято таке визначення частоти появи небажаних реакцій: дуже часто >1/10, часто >1/100 до 1/1000 до 1/10000 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – апластична анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенічна пурпура, мієлосупресія, панцитопенія. Порушення з боку імунної системи: частота невідома – анафілактичні реакції. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – зниження апетиту, порушення смаку, метаболічний ацидоз, метаболічний ацидоз та електролітні порушення (зазвичай можуть бути скориговані застосуванням натрію бікарбонату); нечасто – спрага; рідко – глюкозурія; частота невідома – гіпокаліємія. гіпонатріємія. Порушення психіки: нечасто – депресія, дратівливість; частота невідома – збудження, сплутаність свідомості, дезорієнтація. Порушення з боку нервової системи: часто - запаморочення, парестезія, зокрема відчуття "поколювання" у кінцівках; нечасто – "припливи", головний біль; дуже рідко – сонливість, периферичний парез, судоми; частота невідома – атаксія. Порушення з боку органу зору: рідко - транзиторна міопія (це стан повністю зникав при зниженні дози або відміні ацетазоламіду). Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – порушення слуху та дзвін у вухах. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – нудота, блювання, діарея, мелена; частота невідома – сухість у роті, дисгевзія. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – фульмінантний некроз печінки, порушення функції печінки, гепатит, холестатична жовтяниця; частота невідома – печінкова недостатність, печінкова коліка. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – фотосенсибілізація; частота невідома - свербіж шкіри, висипання на шкірі, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: частота невідома – артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – утворення конкрементів у нирках, кристалурія, ниркова та сечоводна коліка, ураження нирок, поліурія, гематурія, ниркова недостатність. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – зниження лібідо. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – втома; нечасто – лихоманка, слабкість.Взаємодія з лікарськими засобамиАцетазоламід може посилювати дію антагоністів фолієвої кислоти, гіпоглікемічних засобів та пероральних антикоагулянтів. Одночасне застосування ацетазоламіду та ацетилсаліцилової кислоти може викликати метаболічний ацидоз та посилювати токсичні ефекти щодо центральної нервової системи. При сумісному застосуванні із серцевими глікозидами або препаратами, що підвищують артеріальний тиск, слід коригувати дозу ацетазоламіду. Ацетазоламід підвищує вміст фенітоїну у сироватці крові. Ацетазоламід посилює прояви остеомаляції, спричиненої прийомом протиепілептичних лікарських засобів. Одночасне застосування ацетазоламіду та амфетаміну, атропіну або хінідину може посилити їхню побічну дію. Потенціювання діуретичного ефекту ацетазоламіду виникає при сумісному застосуванні з метилксантинами (амінофіліном). Зменшення діуретичного ефекту ацетазоламіду відбувається при комбінованому застосуванні з хлоридом амонію та іншими кислотоутворюючими діуретиками. Посилення гіпотензивного ефекту щодо внутрішньоочного тиску можливе при одночасному застосуванні з холінергічними препаратами та бета-адреноблокаторами. Ацетазоламід посилює дію ефедрину. Збільшує концентрацію у плазмі крові карбамазепіну, недеполяризуючих міорелаксантів. Ацетазоламід збільшує виведення літію. Ацетазоламід може збільшувати концентрацію циклоспорину. Ацетазоламід може знижувати антисептичну дію метенаміну на сечовивідну систему. Одночасне використання ацетозоламіду та натрію гідрокарбонату збільшує ризик формування каменів у нирках. Ацетазоламід зменшує абсорбцію примідону у шлунково-кишковому тракті, що може призводити до зниження концентрації примідону та його метаболітів у плазмі крові та зменшувати протисудомну дію препарату. Слід бути обережними при призначенні, зміні дози та відміні ацетазоламіду у пацієнтів, які отримують терапію примідоном.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, строго за призначенням лікаря. У разі пропуску прийому препарату при черговому прийомі не збільшувати дозу. Набряковий синдром На початку лікування приймають по 250 мг уранці. Для досягнення максимального діуретичного ефекту необхідно приймати Ацетазоламід 1 раз на добу через день або 2 дні поспіль з одноденною перервою. Підвищення дози не підсилює діуретичний ефект. При зменшенні раніше досягнутої відповіді на терапію ацетазоламідом слід відмінити препарат на добу (для відновлення активності карбоангідрази нирок). Застосування ацетазоламіду не скасовує необхідність застосування інших лікарських засобів, дотримання постільного режиму та обмеження прийому хлориду натрію. Глаукома Ацетазоламід слід приймати у складі комплексної терапії. Дорослим при відкритокутовій глаукомі препарат призначають у дозі 250 мг 1-4 рази на добу. Дози, що перевищують 1000 мг, не підвищують терапевтичний ефект. При вторинній глаукомі препарат призначають у дозі 250 мг кожні 4 години протягом дня. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект проявляється після короткочасного прийому препарату у дозі 250 мг двічі на добу. При гострих нападах глаукоми препарат призначають по 250 мг 4 рази на добу. Дітям старше 3-х років при нападах глаукоми препарат призначають у дозі 10-15 мг/кг маси тіла на добу на 3-4 прийоми. Після 5 днів прийому роблять перерву на 2 дні. При тривалому лікуванні потрібне призначення препаратів калію, калійзберігаючої дієти. При підготовці до операції призначають по 250-500 мг напередодні та вранці на день операції. Епілепсія Дози для дорослих: 250-500 мг/добу на один прийом протягом 3 днів, на 4-й день перерва. При одночасному застосуванні Ацетазоламіду з іншими протисудомними препаратами на початку лікування застосовують 250 мг 1 раз на добу, поступово збільшуючи дозу у разі потреби. Максимальна добова доза у дорослих становить 1000 мг. Дози для дітей старше 3-х років: 8-30 мг/кг на день, розділені на 1-4 прийоми. Максимальна добова доза – 750 мг. Гостра "висотна" хвороба Рекомендується застосування препарату у дозі 500-1000 мг на добу. У разі швидкого сходження – 1000 мг на добу. Препарат слід застосовувати за 24-48 годин до сходження. У разі появи симптомів хвороби лікування продовжують протягом наступних 48 годин або довше, якщо це необхідно. Ліквородинамічні порушення, внутрішньочерепна гіпертензія Рекомендується застосування препарату в дозі 250 мг на добу або 125-250 мг кожні 8-12 годин. Максимальний терапевтичний ефект досягається при дозі 750 мг на добу. Для досягнення оптимального ефекту може знадобитися щоденне безінтервальне застосування препарату.ПередозуванняСимптоми Симптоми передозування не описані. Ймовірними симптомами передозування можуть бути порушення водно-електролітного балансу, метаболічний ацидоз, а також порушення центральної нервової системи. Лікування Специфічного антидоту немає. Лікування має бути симптоматичне та підтримуюче. Слід контролювати вміст електролітів у плазмі, особливо калію, натрію, а також pH крові. У разі метаболічного ацидозу застосовується гідрокарбонат натрію. Ацетазоламід виводиться за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні ацетазоламіду необхідно дотримуватися запобіжних заходів. Рекомендується провести загальний аналіз крові (кількість еритроцитів, лейкоцитів та тромбоцитів) до призначення ацетазоламіду та регулярно контролювати картину крові під час лікування. Також рекомендується періодичний контроль вмісту електролітів у сироватці крові. Описані небезпечні для життя реакції підвищеної чутливості до ацетазоламіду (сульфаніламідів), такі як синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, фульмінантний некроз печінки, агранулоцитоз, апластична анемія та геморагічний діатез. У разі появи токсичних шкірних реакцій та/або зменшення кількості формених елементів крові необхідно негайно припинити прийом ацетазоламіду. З появою будь-яких шкірних висипань слід звернутися до лікаря. Підвищення дози ацетазоламіду не підсилює діуретичний ефект, але може збільшити частоту виникнення небажаних реакцій (таких як запаморочення та парестезія). Застосування ацетазоламіду у високих дозах часто призводить до зниження діурезу. При застосуванні ацетазоламіду протягом 5 днів зростає ризик розвитку метаболічного ацидозу. Ацетазоламід слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з бронхіальною обструкцією та емфіземою легень (стани, що супроводжуються порушенням альвеолярної вентиляції) у зв'язку з можливістю посилення ацидозу. Слід бути обережним при одночасному застосуванні високих доз ацетилсаліцилової кислоти (більше 300 мг на добу) та ацетазоламіду, оскільки були повідомлення про анорексію, тахіпное, летаргію, кому та смерть пацієнтів при застосуванні зазначених лікарських засобів. Ацетазоламід слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з цукровим діабетом через підвищений ризик гіперглікемії. При появі минущого порушення слуху слід припинити прийом ацетазоламіду. Ацетазоламід залужує сечу. У пацієнтів із сечокам'яною хворобою в анамнезі слід оцінити баланс користі лікування та ризику камнеутворення. Було виявлено невелике зростання ризику суїцидального мислення та суїцидальної поведінки у пацієнтів, які отримували лікування протиепілептичними лікарськими засобами. Механізм цього явища невідомий, але існуючі дані не виключають такого ризику при застосуванні ацетазоламіду. Тому при застосуванні ацетазоламіду слід здійснювати спостереження за пацієнтами та виявляти можливі ознаки суїцидальної поведінки чи мислення. Пацієнти (і особи, які здійснюють догляд за пацієнтом) повинні бути попереджені про необхідність звернутися за медичною допомогою у разі ознак суїцидальної поведінки або мислення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Ацетазоламід, особливо у високих дозах, може спричинити сонливість, рідше втому, запаморочення, атаксію та дезорієнтацію, тому під час лікування пацієнти не повинні керувати автотранспортом та працювати з механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаN-ацетил-L-цистеїн, лимонна кислота (регулятор кислотності), бікарбонат натрію, лактоза, сорбіт (підсолоджувач), вітамін С, натуральний апельсиновий ароматизатор, поліетиленгліколь, аспартам (підсолоджувач), сахаринат натрію, апельсиновий порошок, лей.ХарактеристикаУ складі біологічно активної добавки "АЦЕТИЛ БРОНХО ТАБЛЕТКИ ШИПУЧІ (РОСТВОРИМІ)" містяться два активні компоненти: N-ацетил-L-цистеїн (ацетилцистеїн) та аскорбінова кислота. Ацетилцистеїн має відхаркувальну, муколітичну, детоксикувальну дію. Ацетилцистеїн розріджує мокротиння та значно збільшує її обсяг за рахунок руйнування структурних зв'язків, унаслідок чого вона легше виводиться із легень. Чинить антиоксидантну дію, яка заснована на здатності його реактивних сульфгідрильних груп (SH-групи) зв'язуватися з окисними радикалами, нейтралізуючи їх. За рахунок антиоксидантної дії реалізується і протизапальна властивість ацетилцистеїну. Аскорбінова кислота, у свою чергу, так само має антиоксидантні властивості, нормалізує окисно-відновні процеси, підтримує захисні сили організму при вірусних та бактеріальних інфекціях. Біологічно активна добавка "АЦЕТИЛ БРОНХО ТАБЛЕТКИ ШИПУЧІ (РОСТВОРИМІ)" випускається у вигляді шипучих таблеток, які при розчиненні мають приємний апельсиновий смак. Готовий розчин не надає негативного впливу на слизову оболонку шлунка.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела вітаміну С, що містить N-ацетил-L-цистеїн. Не є ліками.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів продукту.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 таблетці шипучій 1 раз на день. Таблетки слід розчиняти в одній склянці води, приймати одразу після розчинення. Бажаним є додатковий прийом рідини для посилення муколітичного ефекту. Тривалість прийому – 10 днів.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: ацетилсаліцилова кислота 500 мг. 10 шт. - Упакування безячейкові контурні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з ризиком з одного боку та фасками з двох сторін, зі слабким характерним запахом; допускається незначна мармуровість.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ. Має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію, а також пригнічує агрегацію тромбоцитів. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Зниження вмісту простагландинів (переважно Е1 ) у центрі терморегуляції призводить до зниження температури тіла внаслідок розширення судин шкіри та зростання потовиділення. Аналгезуючий ефект обумовлений як центральною, так і периферичною дією. Зменшує агрегацію, адгезію тромбоцитів та тромбоутворення за рахунок придушення синтезу тромбоксану А 2 у тромбоцитах. Знижує летальність та ризик розвитку інфаркту міокарда при нестабільній стенокардії. Ефективний при первинній профілактиці захворювань серцево-судинної системи та при вторинній профілактиці інфаркту міокарда. У добовій дозі 6 г і більше пригнічує синтез протромбіну в печінці та збільшує протромбіновий час. Підвищує фібринолітичну активність плазми та знижує концентрацію вітаміну K-залежних факторів згортання (II, VII, IX, X). Почастішує геморагічні ускладнення при проведенні хірургічних втручань, збільшує ризик розвитку кровотечі на фоні терапії антикоагулянтами. Стимулює виведення сечової кислоти (порушує її реабсорбцію у ниркових канальцях), але у високих дозах. Блокада ЦОГ-1 у слизовій оболонці шлунка призводить до гальмування гастропротекторних простагландинів,що може зумовити виразку слизової оболонки і подальшу кровотечу.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко абсорбується переважно з проксимального відділу тонкої кишки та меншою мірою зі шлунка. Присутність їжі у шлунку значно змінює всмоктування ацетилсаліцилової кислоти. Метаболізується у печінці шляхом гідролізу з утворенням саліцилової кислоти з подальшою кон'югацією з гліцином або глюкуронідом. Концентрація саліцилатів у плазмі крові варіабельна. Близько 80% саліцилової кислоти зв'язується з білками плазми. Саліцилати легко проникають у багато тканин та рідин організму, в т.ч. у спинномозкову, перитонеальну та синовіальну рідини. У невеликих кількостях саліцилати виявляються у мозковій тканині, сліди – у жовчі, поті, калі. Швидко проникає через плацентарний бар'єр, у невеликих кількостях виділяється із грудним молоком. У новонароджених саліцилати можуть витісняти білірубін із зв'язку з альбуміном та сприяти розвитку білірубінової енцефалопатії. Проникнення в порожнину суглоба пришвидшується за наявності гіперемії та набряку та сповільнюється у проліферативній фазі запалення. При виникненні ацидозу більша частина саліцилату перетворюється на неіонізовану кислоту, що добре проникає в тканини, в т.ч. у мозок. Виводиться переважно шляхом активної секреції у канальцях нирок у незміненому вигляді (60%) та у вигляді метаболітів. Виведення незміненого саліцилату залежить від pH сечі (при підлужуванні сечі зростає іонізація саліцилатів, погіршується їх реабсорбція та значно збільшується виведення). T1/2-ацетилсаліцилової кислоти становить приблизно 15 хв. T1/2-саліцилат при прийомі в невисоких дозах становить 2-3 год, зі збільшенням дози може зростати до 15-30 год. У новонароджених елімінація саліцилат значно повільніша, ніж у дорослих.Клінічна фармакологіяНПЗЗ.Показання до застосуванняревматизм, ревматоїдний артрит, інфекційно-алергічний міокардит; лихоманка при інфекційно-запальних захворюваннях; больовий синдром слабкої та середньої інтенсивності різного генезу (в т.ч. невралгія, міалгія, біль голови); профілактика тромбозів та емболій; первинна та вторинна профілактика інфаркту міокарда; профілактика порушень мозкового кровообігу за ішемічним типом У клінічній імунології та алергології: у поступово наростаючих дозах для тривалої "аспіринової" десенситизації та формування стійкої толерантності до НПЗЗ у хворих з "аспіриновою" астмою та "аспіриновою тріадою".Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення, шлунково-кишкова кровотеча, "аспіринова тріада", наявність в анамнезі вказівок на кропивницю, риніт, спричинені прийомом ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ, гемофілія, геморагічний діатез, гіпопротромбін, дефіцит вітаміну К, печінкова та/або ниркова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, синдром Рейє, дитячий вік (до 15 років – ризик розвитку синдрому Рейє у дітей з гіпертермією на фоні вірусних захворювань), І та ІІІ триместри вагітності, період лактації , підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти та інших саліцилатівВагітність та лактаціяПротипоказана до застосування у І та ІІІ триместрах вагітності. У ІІ триместрі вагітності можливий разовий прийом за суворими показаннями. Має тератогенну дію: при застосуванні в I триместрі призводить до розвитку розщеплення верхнього неба, у III триместрі - викликає гальмування пологової діяльності (інгібування синтезу простагландинів), передчасне закриття артеріальної протоки у плода, гіперплазію легеневих судин та гіпертензію в малому колі кровообігу. Ацетилсаліцилова кислота виділяється з грудним молоком, що підвищує ризик виникнення кровотеч у дитини внаслідок порушення функції тромбоцитів, тому не слід застосовувати ацетилсаліцилову кислоту у матері під час лактації. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік (до 15 років – ризик розвитку синдрому Рейє у дітей із гіпертермією на фоні вірусних захворювань).Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, анорексія, біль у епігастрії, діарея; рідко – виникнення ерозивно-виразкових уражень, кровотеч із шлунково-кишкового тракту, порушення функції печінки. З боку ЦНС: при тривалому застосуванні можливі запаморочення, біль голови, оборотні порушення зору, шум у вухах, асептичний менінгіт. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, анемія. З боку системи згортання крові: рідко – геморагічний синдром, подовження часу кровотечі. З боку сечовивідної системи: рідко – порушення функції нирок; при тривалому застосуванні – гостра ниркова недостатність, нефротичний синдром. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип, набряк Квінке, бронхоспазм, "аспіринова тріада" (поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та лікарських засобів піразолонового ряду). Інші: в окремих випадках – синдром Рейє; при тривалому застосуванні – посилення симптомів хронічної серцевої недостатності.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні антациди, що містять магнію та/або алюмінію гідроксид, уповільнюють та зменшують всмоктування ацетилсаліцилової кислоти. При одночасному застосуванні блокаторів кальцієвих каналів, засобів, що обмежують надходження кальцію або збільшують виведення з організму кальцію, підвищується ризик розвитку кровотеч. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою посилюється дія гепарину та непрямих антикоагулянтів, гіпоглікемічних засобів похідних сульфонілсечовини, інсулінів, метотрексату, фенітоїну, вальпроєвої кислоти. При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами підвищується ризик ульцерогенної дії та виникнення шлунково-кишкових кровотеч. При одночасному застосуванні знижується ефективність діуретиків (спіронолактону, фуросеміду). При одночасному застосуванні інших НПЗЗ підвищується ризик розвитку побічних ефектів. Ацетилсаліцилова кислота може зменшувати концентрації в плазмі індометацину, піроксикаму. При одночасному застосуванні препарату золота ацетилсаліцилова кислота може індукувати пошкодження печінки. При одночасному застосуванні знижується ефективність урикозуричних засобів (зокрема пробенециду, сульфінпіразону, бензбромарону). При одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти та алендронату натрію можливий розвиток важкого езофагіту. При одночасному застосуванні гризеофульвіну можливе порушення абсорбції ацетилсаліцилової кислоти. Описано випадок спонтанного крововиливу в райдужну оболонку прийому екстракту гінкго білоба на тлі тривалого застосування ацетилсаліцилової кислоти в дозі 325 мг/сут. Вважають, що це може бути обумовлено адитивною інгібуючою дією на агрегацію тромбоцитів. При одночасному застосуванні дипіридамолу можливе збільшення max саліцилату в плазмі крові та AUC. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою підвищуються концентрації дигоксину, барбітуратів та солей літію у плазмі крові. При одночасному застосуванні саліцилатів у високих дозах з інгібіторами карбоангідрази можлива інтоксикація саліцилатами. Ацетилсаліцилова кислота в дозах менше 300 мг на добу незначно впливає на ефективність каптоприлу та еналаприлу. При застосуванні ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах можливе зменшення ефективності каптоприлу та еналаприлу. При одночасному застосуванні кофеїн підвищує швидкість всмоктування, концентрацію в плазмі та біодоступність ацетилсаліцилової кислоти. При одночасному застосуванні метопролол може підвищувати max саліцилату в плазмі крові. При застосуванні пентазоцину на фоні тривалого прийому ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах є ризик розвитку тяжких побічних реакцій з боку нирок. При одночасному застосуванні фенілбутазон зменшує урикозурію, спричинену ацетилсаліциловою кислотою. При одночасному застосуванні етанол може посилювати дію ацетилсаліцилової кислоти на шлунково-кишковому тракті.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для дорослих разова доза варіює від 40 мг до 1 г, добова – від 150 мг до 8 г; кратність застосування – 2-6 разів на добу.ПередозуванняСимптоми: Передозування середнього ступеня тяжкості: нудота, блювання, шум у вухах, порушення слуху, головний біль, запаморочення та сплутаність свідомості. Ці симптоми відбуваються при зниженні дози препарату. Тяжке передозування: лихоманка, гіпервентиляція, кетоацидоз, респіраторний алкалоз, метаболічний ацидоз, кома, кардіогенний шок, дихальна недостатність, виражена гіпоглікемія. Лікування: госпіталізація, шлунковий лаваж, прийом активованого вугілля, моніторинг кислотно-лужного балансу, лужний діурез для того, щоб отримати рН сечі між 7,5-8 (форсований лужний діурез вважається досягнутим, якщо концентрація саліцилату в плазмі становить понад 500 мг/ л (3,6 ммоль/л) у дорослих або 300 мг/л (2,2 ммоль/л) у дітей, гемодіаліз, відшкодування втрати рідини, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок, при бронхіальній астмі, ерозивно-виразкових ураженнях та кровотечах із ШКТ в анамнезі, при підвищеній кровоточивості або при одночасному проведенні протизгортаючої терапії, декомпенсованої хронічної серцевої недостатності. Ацетилсаліцилова кислота навіть у невеликих дозах зменшує виведення сечової кислоти з організму, що може спричинити гострий напад подагри у схильних пацієнтів. При тривалій терапії та/або застосуванні ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах потрібне спостереження лікаря та регулярний контроль рівня гемоглобіну. Застосування ацетилсаліцилової кислоти як протизапальний засіб у добовій дозі 5-8 г обмежено у зв'язку з високою ймовірністю розвитку побічних ефектів з боку ШКТ. Перед хірургічним втручанням, для зменшення кровоточивості в ході операції та післяопераційному періоді слід скасувати прийом саліцилатів за 5-7 днів. Під час тривалої терапії необхідно проводити загальний аналіз крові та дослідження калу на приховану кров. Застосування ацетилсаліцилової кислоти у педіатрії протипоказане, оскільки у разі вірусної інфекції у дітей під впливом ацетилсаліцилової кислоти підвищується ризик розвитку синдрому Рейє. Симптомами синдрому Рейє є тривале блювання, гостра енцефалопатія, збільшення печінки. Тривалість лікування (без консультації з лікарем) не повинна перевищувати 7 днів при призначенні як аналгетичний засіб і більше 3 днів як жарознижувальний. У період лікування пацієнт повинен утримуватись від вживання алкоголю.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему