Все товары
2 816,00 грн
2 786,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: лакосамід – 50/100/150/200 мг; допоміжні речовини: МКЦ - 14/28/42/56 мг; низькозаміщена гіпоролоза - 12,5/25/37,5/50 мг; просолв HD 90 (МКЦ і кремнію діоксид колоїдний безводний) - 31,3/62,6/93,9/125,2 мг; кросповідон - 10/20/30/40 мг; магнію стеарат - 1,2/2,4/3,6/4,8 мг; гіпоролоза - 1/2/3/4 мг; оболонка плівкова: Opadry II (кольоровий) 85F20249 пурпуровий/ 85F38040 жовтий/ 85F27043 золотистий/ 85F30675 синій (полівініловий спирт - 40/40/40/40%, тальк - 14,8,4 , макрогол - 20,2/20,2/20,2/20,2%, титану діоксид (Е171) - 24,07/19,17/23,09/20%, барвник заліза оксид жовтий (Е172) - - /5,83/1,39/-%, барвник заліза оксид червоний (Е172) - 0,22/-/0,42/-%, барвник заліза оксид чорний - 0,02/-/0,1/-% , барвник індиго кармін FD&C синій 2 - 0,69/-/-/5%) - 4,8/9,6/14,4/19,2 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 50 мг, 100 мг, 150 мг або 200 мг. У блістері із ПВХ/ПВДХ-алюмінієвої фольги, 14 шт. 1 або 4 блістери у картонній пачці.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою блідо-оранжевого кольору. З одного боку таблетки видавлено маркування «150», а з іншого — «SP».Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Розчин для інфузій. Cmax досягається на момент закінчення інфузії. Концентрація лакосаміду в плазмі збільшується пропорційно дозі після внутрішньовенного (50-300 мг) введення. Пігулки, покриті плівковою оболонкою. Лакосамід швидко і повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Біодоступність лакосаміду у таблетках становить приблизно 100%. Після прийому внутрішньо концентрація лакосаміду в плазмі швидко збільшується, Tmax - 0,5-4 год. Прийом їжі не впливає на швидкість та ступінь всмоктування. Розподіл Vd становить приблизно 0,6 л/кг, ступінь зв'язування з білками плазми – менше 15%. Метаболізм 95% лакосаміду виводиться через нирки у незміненому вигляді (близько 40%) та у вигляді О-дезметилметаболіту (менше 30%). Полярна фракція (імовірно, похідні серину) становить приблизно 20% у сечі і лише у невеликих кількостях (0–2%) виявляється у плазмі крові. Інші метаболіти визначаються у сечі у кількості 0,5–2%. Дані in vitro показують, що утворення О-дезметилметаболіту відбувається в основному під дією ізоферментів цитохрому CYP2C19, 2С9 та 3А4. При порівнянні фармакокінетики лакосаміду у екстенсивних метаболізаторів (з функціональним ізоферментом цитохрому CYP2C19) та повільних метаболізаторів (з нестачею функціонального ізоферменту цитохрому CYP2C19) клінічно значущої різниці виділення лакосамі. Крім того, дослідження щодо взаємодії з омепразолом (інгібітором ізоферменту CYP2C19) показали відсутність клінічно значущих змін концентрації лакосаміду в плазмі, що свідчить про низьку значущість цього шляху. Концентрація О-дезметилметаболіту в плазмі становить приблизно 15% від концентрації лакосаміду. Цей метаболіт не має фармакологічної активності. Виведення Лакосамід виводиться шляхом ниркової екскреції та біотрансформації. Після перорального прийому та внутрішньовенного введення лакосаміду, поміченого радіоактивним ізотопом, близько 95% радіоактивності відзначалося у сечі та менше 0,5% – у калі. T1/2 незміненого лакосаміду становить приблизно 13 год. Фармакокінетичні параметри пропорційні дозі, постійні у часі та характеризуються низькою індивідуальною варіабельністю. При застосуванні лакосаміду 2 рази на день Css у плазмі досягаються протягом 3 днів. Кумуляція супроводжується збільшенням концентрації у плазмі приблизно в 2 рази. Css при застосуванні разової навантажувальної дози 200 мг можна порівняти з такою при пероральному прийомі 100 мг 2 рази на добу. Особливі групи пацієнтів Підлога. Клінічні дослідження показують, що підлога не впливає на концентрацію лакосаміду в плазмі крові. Раса. Клінічно значущі відмінності у фармакокінетиці лакосаміду у азіатської, негроїдної та європеоїдної рас відсутні. Порушення функції нирок. Величина показника AUC збільшується приблизно до 30% при легкій та помірній нирковій недостатності та до 60% при тяжкій та термінальній стадії ниркової недостатності, що потребує гемодіалізу, порівняно зі здоровими пацієнтами, тоді як Cmax не змінюється. Лакосамід видаляється із плазми при гемодіалізі. Протягом 4 годин процедури гемодіалізу AUC знижується приблизно на 50%. Тому після процедури гемодіалізу рекомендується приймати додаткову дозу. У пацієнтів з помірною та тяжкою нирковою недостатністю виділення О-дезметилметаболіту зменшувалося в кілька разів. У пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності за відсутності гемодіалізу рівні були збільшені та безперервно зростали протягом 24-годинного спостереження. До кінця не вивчено,чи може знижене виділення метаболіту у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності призводити до зміни кількості побічних ефектів, але було підтверджено, що фармакологічною активністю О-дезметилметаболіт не має. Порушення функції печінки. У пацієнтів з помірною печінковою недостатністю спостерігалися підвищені концентрації лакосаміду у плазмі (збільшення AUC приблизно на 50%). Однією з причин підвищеної експозиції було зниження функції нирок у пацієнтів, які брали участь у дослідженнях. Зниження нениркового кліренсу у пацієнтів із дослідження оцінювалося як збільшення AUC лакосаміду на 20%. У пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю фармакокінетика не вивчалась. Літні пацієнти. У дослідженнях брали участь 4 пацієнти похилого віку віком від 75 років. AUC було збільшено на 30% у чоловіків і 50% у жінок у порівнянні з молодими пацієнтами. Частково це пояснюється зниженою масою тіла, 26% у чоловіків та 23% у жінок від нормальної маси тіла. У дослідженнях у хворих похилого віку нирковий кліренс лакосаміду був зменшений незначно.ФармакодинамікаАктивна речовина - лакосамід (R-2-ацетамідо-N-бензил-3-метоксипропіонамід) є функціоналізованою амінокислотою. Точний механізм протиепілептичної дії лакосаміду не встановлено. У електрофізіологічних дослідженнях in vitro лакосамід вибірково посилює повільну інактивацію потенціалзалежних натрієвих каналів, що веде до стабілізації гіперзбудливих мембран нейронів. Лакосамід на великій кількості моделей на тваринах запобігав розвитку нападів парціальної та первинно генералізованої епілепсії, а також затримував розвиток підвищеної судомної готовності. У доклінічних дослідженнях лакосамід у комбінації з леветирацетамом, карбамазепіном, фенітоїном, вальпроатами, ламотриджином, топіраматом або габапентином демонстрував синергічну адитивну протисудомну дію. Клінічна ефективність та безпека Ефективність препарату Вимпат як додаткову терапію в рекомендованих дозах (200, 400 мг на добу) була доведена в 3 мультицентрових, рандомізованих, плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях з 12-тижневим підтримуючим періодом. Ефективність препарату Вимпат у дозі 600 мг на добу також була показана в ході контрольованих додаткових терапевтичних досліджень, хоча ефективність була порівнянна з дозою 400 мг на добу, але переносимість даної дози (600 мг на добу) була гіршою через побічні ефекти з боку ЦНС. та ШКТ. Тому застосування дози 600 мг на добу не рекомендується. Максимальна рекомендована доза становить 400 мг на добу. Ці дослідження за участю 1308 пацієнтів, які мають дані з анамнезу про розвиток парціальних нападів протягом середнього періоду 23 років,були розроблені для оцінки ефективності та безпеки лакосаміду при супутньому призначенні 1-3 протиепілептичних препаратів у пацієнтів з неконтрольованими парціальними нападами з або без вторинної генералізації. Загальна частка пацієнтів з 50% зниженням частоти нападів у групах плацебо, лакосаміду 200 мг на добу та лакосаміду 400 мг на добу склала 23, 34 та 40% відповідно. В даний час є недостатня кількість даних про можливість скасування супутніх протиепілептичних лікарських засобів для використання монотерапії лакосамідом. Фармакокінетика та безпека разової насичувальної дози інфузійного лакосаміду визначалася у багатоцентровому відкритому дослідженні безпеки та переносимості швидкого початку терапії лакосамідом з використанням разової внутрішньовенної насичувальної дози (200 мг), з наступним пероральним прийомом препарату 2 рази на добу (в доз дозі) як додаткова терапія у дорослих пацієнтів від 16 до 60 років з парціальними нападами.Показання до застосуванняДодаткова терапія парціальних судомних нападів, що супроводжуються або не супроводжуються вторинною генералізацією, у пацієнтів з епілепсією у віці 16 років і більше. Вимпат® розчин для інфузій призначають у тих випадках, коли тимчасово неможлива пероральна терапія або як разова насичувальна доза для початку лікування.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого з компонентів препарату; AV-блокада ІІ або ІІІ ступеня; вік до 16 років. З обережністю: тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну ≤30 мл/хв); порушення провідності в анамнезі або тяжкі захворювання серця, такі як серцева недостатність та інфаркт міокарда в анамнезі; літні пацієнти із підвищеним ризиком захворювань серця; одночасний прийом із препаратами, які викликають подовження інтервалу PR.Вагітність та лактаціяЗагальний ризик, пов'язаний з епілепсією та протиепілептичними лікарськими препаратами Щодо всіх протиепілептичних препаратів було показано, що частота вроджених вад розвитку у дітей жінок з епілепсією, які отримують таку терапію, у 2-3 рази вища порівняно із загальною популяцією (в останньому випадку цей показник становить 3%). У пацієнтів, які отримують лікування, було відмічено збільшення частоти вроджених вад розвитку у дітей на тлі політерапії, проте ступінь впливу лікування та/або захворювання на збільшення цього ризику дотепер невідомий. Крім того, ефективне протиепілептичне лікування припиняти не слід, оскільки погіршення перебігу захворювання надає негативний вплив на матір та на плід. Ризик, пов'язаний із застосуванням лакосаміду Клінічних даних щодо застосування лакосаміду у вагітних немає. У дослідженнях на тваринах не було зареєстровано тератогенних ефектів, проте при застосуванні доз, токсичних для материнського організму, була відзначена ембріотоксичність у кролів та щурів. Потенційний ризик для людей невідомий. Лакосамід не слід застосовувати під час вагітності, за винятком випадків, коли користь для матері явно переважує можливий ризик для плода. Якщо жінка планує вагітність, необхідно ретельно зважити доцільність застосування цього препарату. Для моніторингу наслідків застосування препарату Вімпат® у вагітних жінок лікарям рекомендується реєструвати даних пацієнтів у Європейському та Міжнародному Реєстрі з протиепілептичних препаратів та вагітності (EURAP). Період лактації Дані про екскрецію лакосаміду з грудним молоком у людини відсутні. У дослідженнях на тваринах відзначено екскрецію лакосаміду з молоком. Під час лікування лакосамідом слід припинити годування груддю. Фертильність Не було відзначено жодних небажаних реакцій з боку фертильності або репродуктивності у щурів обох статей у дозах, що створюють концентрацію в плазмі (AUC) приблизно в 2 рази вище за AUC у плазмі людини при застосуванні максимально рекомендованої дози для людей.Побічна діяГрунтуючись на аналізі об'єднаних плацебо-контрольованих клінічних досліджень, при лікуванні лакосамідом найчастішими побічними реакціями були запаморочення, біль голови, нудота і диплопія. Зазвичай, вони були легкими чи помірковано вираженими. Виразність деяких побічних реакцій залежала від дози та зменшувалась після її зниження. Частота та тяжкість побічних реакцій з боку ЦНС та ШКТ зазвичай зменшувалася з часом. Найчастішою небажаною реакцією, що призводить до скасування терапії лакосамідом, було запаморочення. Відсоток побічних реакцій з боку ЦНС, таких як запаморочення, може бути вищим після застосування насичуючої дози. Побічні реакції класифіковані за частотою відповідно до таких категорій: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – агранулоцитоз. З боку імунної системи: нечасто реакції гіперчутливості. Порушення психіки: часто – депресія, сплутаність свідомості, безсоння; нечасто – агресія, збудження, ейфорія, психічні розлади, суїцидальні спроби, суїцидальні думки, галюцинації. З боку центральної нервової системи: дуже часто – запаморочення, головний біль; часто – порушення рівноваги, порушення координації рухів, порушення пам'яті, когнітивні порушення, сонливість, тремор, ністагм, гіпестезія, дизартрія, порушення уваги. З боку органу зору: дуже часто диплопія; часто - нечіткість зору. З боку органу слуху та вестибулярного апарату: часто – вертиго, шум у вухах. З боку серця: нечасто – AV блокада, брадикардія, фібриляція та тріпотіння передсердь. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто - блювання, запор, метеоризм, диспепсія, сухість у роті. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – зміна печінкових проб. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: часто - свербіж, висипання; нечасто - ангіоневротичний набряк, кропив'янка. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – м'язові спазми. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – порушення ходи, астенія, стомлюваність, дратівливість, біль або неприємні відчуття, подразнення шкірних покривів у місці ін'єкції; нечасто - почервоніння шкірних покровів у місці ін'єкції. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій: часто – падіння, ушкодження шкіри/підвищений ризик отримання травм (через порушення координації рухів та запаморочення). Опис вибраних побічних реакцій Використання лакосаміду пов'язане із дозозалежним подовженням інтервалу PR. Можуть бути побічні реакції, пов'язані з подовженням інтервалу PR (наприклад AV блокада, непритомність, брадикардія). У клінічних дослідженнях у пацієнтів з епілепсією відсоток епізодів AV блокади І ступеня був невисокий – 0,7; 0; 0,5 та 0% при застосуванні лакосаміду у дозуванні 200, 400, 600 мг та плацебо відповідно. AV блокада II ступеня і вище в цих дослідженнях не була відзначена. Тим не менш, у постмаркетинговій практиці повідомлялося про випадки появи AV блокади II та III ступеня при лікуванні лакосамідом. У клінічних дослідженнях непритомність зустрічався нечасто і відсоток епізодів, що трапилися, значимо не відрізнявся в групах хворих на епілепсію, які отримували лакосамід (0,1%) і плацебо (0,3%). Фібриляція та тріпотіння передсердь не було зазначено у короткострокових клінічних дослідженнях; однак обидва явища були відзначені у відкритих дослідженнях з епілепсії, а також у постмаркетинговій практиці. Відхилення лабораторних показників У контрольованих дослідженнях спостерігалася зміна печінкових проб у дорослих пацієнтів із парціальними судомними нападами при застосуванні від 1 до 3 протиепілептичних препаратів одночасно. Підвищення АЛТ у 3 рази і більше спостерігалося у 0,7% (7/935) пацієнтів, які приймали Вімпат®, та 0% (0/356), які приймали плацебо. Реакції поліорганної чутливості Були відмічені реакції поліорганної чутливості у пацієнтів, які отримували деякі протиепілептичні препарати. Дані реакції різні у прояві, але найчастіше виявляються як спека і висипи можуть зачіпати інші системи. Ці реакції були відзначені на лакосамід дуже рідко. Якщо є підозра на реакцію поліорганної гіперчутливості, прийом лакосаміду слід припинити.Взаємодія з лікарськими засобамиЛакосамід слід застосовувати обережно у поєднанні з препаратами, що викликають подовження інтервалу PR (наприклад, карбамазепін, ламотриджин, прегабалін) та у пацієнтів, які отримують антиаритмічні препарати І класу. Однак у підгруповому аналізі клінічних досліджень не було зазначено додаткового подовження інтервалу PR у хворих, які одночасно приймали лакосамід у комбінації з карбамазепіном або ламотриджином. Дані in vitro Результати досліджень свідчать про низьку можливість взаємодії лакосаміду з іншими препаратами. Дослідження метаболізму in vitro показують, що лакосамід не індукує ізоферменти CYP1A2, 2B6 та 2C9. У концентраціях, що спостерігалися в крові під час клінічних досліджень, лакосамід не інгібував ізоферменти CYP1A1, 1A2, 2A6, 2B6, 2C8, 2C9, 2D6 та 2E1. Дослідження in vitro свідчать, що лакосамід не транспортується Р-глікопротеїном у кишечнику. Дані in vitro показують, що ізоферменти CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4 здатні каталізувати утворення О-дезметилметаболіту. Дані in vivo Клінічні дані свідчать, що лакосамід не інгібує та не індукує ізоферменти CYP2C19 та 3A4 до клінічно значущого рівня. Лакосамід не впливає на AUC мідазоламу (що метаболізується через ізофермент CYP3A4, при дозуванні лакосаміду 200 мг 2 рази на день), але при цьому Cmax мідазоламу була дещо збільшена (30%). Лакосамід не впливає на фармакокінетику омепразолу (метаболізується через ізоферменти CYP2C19 та 3А4, при дозуванні лакосаміду 300 мг 2 рази на день). Омепразол - інгібітор ізоферменту CYP2C19 (40 мг 4 десь у день) не збільшував клінічно значуще експозицію лакосаміду. Таким чином, малоймовірно, що помірні інгібітори ізоферменту CYP2C19 можуть впливати на системну експозицію лакосаміду до клінічно значущого значення. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з потужними інгібіторами ізоферменту CYP2C19 (наприклад флуконазол) та ізоферменту CYP3А4 (наприклад ітраконазол, кетоконазол, ритонавір, кларитроміцин), що може призвести до збільшення системної експозиції ла. Ці взаємодії не доведені in vivo, але можливі на підставі даних in vitro. Потужні індуктори мікросомальних ферментів печінки, такі як рифампіцин або звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), можуть спричинити помірне зниження системної концентрації лакосаміду. У зв'язку з цим при призначенні подібних препаратів або їх відміні слід бути обережними. Протиепілептичні препарати У дослідженнях щодо взаємодії лакосамід не суттєво впливав на концентрацію карбамазепіну та вальпроєвої кислоти в плазмі крові. Карбамазепін та вальпроєва кислота не впливали на концентрацію лакосаміду у плазмі. Популяційним фармакокінетичним аналізом доведено, що супутня терапія протиепілептичними засобами, що індукують мікросомальні ферменти печінки (карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал у різних дозах), знижувала загальну системну експозицію лакосаміду на 25%. Пероральні контрацептиви Не виявлено ознак значущої взаємодії між лакосамідом та пероральними контрацептивами: етинілестрадіолом та левоноргестрелом. Лакосамід не впливає на концентрацію прогестерону. Інші взаємодії Лакосамід не впливає на фармакокінетику дигоксину. Клінічно значуща взаємодія лакосаміду та метформіну не виявлено. Даних щодо взаємодії лакосаміду з алкоголем немає. Ступінь зв'язування лакосаміду з білками плазми становить менше 15%. У зв'язку з цим клінічно значуща взаємодія з іншими препаратами, що зв'язуються з білками плазми, є малоймовірною.Спосіб застосування та дозиВсередину. Добову дозу ділять на 2 прийоми вранці і ввечері, незалежно від часу прийому їжі. Рекомендована стартова доза становить 50 мг двічі на день. Через 1 тиждень дозу збільшують до 100 мг двічі на день. Також лікування лакосамідом може бути розпочато з разової насичувальної дози 200 мг, з наступним призначенням 100 мг двічі на добу (200 мг на добу) підтримуючого режиму дозування приблизно через 12 годин після застосування насичуючої дози. Насичувальна доза може застосовуватися у пацієнтів у ситуаціях, коли лікар визначає, що швидке досягнення рівноважної концентрації у плазмі та терапевтичний ефект гарантовано. Це має застосовуватися йод медичним контролем з огляду на можливе збільшення кількості небажаних реакцій з боку центральної нервової системи. Призначення насичувальної дози не вивчалося при гострих станах, таких як епілептичний статус. З урахуванням ефективності та переносимості підтримуючу дозу можна збільшити до 150 мг 2 рази на день третього тижня прийому до максимальної добової дози 400 мг/день (200 мг 2 рази на день) з четвертого тижня. Скасувати Вимпат® рекомендується поступово, знижуючи дозу на 200 мг на тиждень. Застосування у хворих з нирковою недостатністю Хворим з легким та помірним порушенням функції нирок (кліренс креатину > 30 мл/хв) корекція дози не потрібна. Хворим з легким і помірним порушенням функції нирок можливий розгляд призначення дози, що насичує 200 мг, за подальшим титруванням дози (> 200 мг на добу) має проводитися з обережністю. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≤30 мл/хв) та хворих з термінальною стадією ниркової недостатності максимальна доза становить 250 мг/добу. У цих пацієнтів титрування дози повинно проводитись з обережністю. Якщо показано призначення насичуючої дози, початкова доза становить 100 мг із наступним призначенням 50 мг двічі на добу протягом першого тижня. Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, може бути призначено додатково до 50% разової дози відразу після закінчення процедури.Лікування хворих з термінальною стадією ниркової недостатності слід проводити з обережністю, оскільки клінічний досвід застосування препарату у таких пацієнтів невеликий, і можливе накопичення метаболіту, що не володіє відомою фармакологічною активністю. Застосування у хворих із порушенням функції печінки Пацієнтам з легким та помірним порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Титрувати дозу таким пацієнтам слід з обережністю з огляду на те, що порушення функції печінки часто супроводжує порушення функції нирок. Можливе призначення дози, що насичує 200 мг, але подальше титрування дози (> 200 мг/добу) рекомендується проводити з обережністю. Фармакокінетика лакосаміду у хворих на тяжку печінкову недостатність не вивчалася. Застосування у людей похилого віку Літнім людям зниження дози не потрібне. Досвід застосування лакосаміду у пацієнтів з епілепсією обмежений. У людей похилого віку необхідно враховувати можливість вікового зниження ниркового кліренсу і, як наслідок, підвищення концентрації лакосаміду в плазмі крові. Застосування у дітей Лакосамід не рекомендується призначати дітям та підліткам віком до 16 років, оскільки безпека та ефективність препарату у цих вікових групах не вивчалися.ПередозуванняСимптоми: клінічні дані щодо передозування лакосаміду обмежені. Після прийому препарату в дозі 1200 мг на добу клінічна симптоматика була, в основному, представлена з боку ЦНС та ШКТ (запаморочення та нудота) та зникала після зниження дози. Найвище заявлене передозування лакосаміду в програмі клінічних випробувань склало 12 г, і було прийнято разом з токсичними дозами інших протиепілептичних препаратів. Спочатку хворий впав у коматозний стан, та був повністю відновився без незворотних наслідків. Лікування: симптоматичне. Антидоту лакосаміду немає. За необхідності можливе використання гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗапаморочення Лікування лакосамідом може супроводжуватися запамороченням, що потенційно призводить до збільшення ймовірності отримання травм та падінь. У зв'язку з цим, пацієнтам слід дотримуватися обережності доти, доки вони не зазнають потенційних ефектів препарату. Серцевий ритм та провідність У клінічних дослідженнях лакосаміду описано збільшення інтервалу PR. У постмаркетинговій практиці спостерігалася AV блокада другого чи вищого ступеня. У плацебо-контрольованих дослідженнях лакосаміду у пацієнтів з епілепсією не була відзначена фібриляція або тріпотіння передсердь, проте обидва явища були відзначені у відкритих дослідженнях з епілепсії, а також у постмаркетинговій практиці. Необхідно проінформувати пацієнта про симптоми AV блокади другого ступеня та вище (рідкісний або нерегулярний пульс, почуття легкого запаморочення та втрата свідомості), а також про симптоми фібриляції та тріпотіння передсердь (відчуття серцебиття, частий або нерегулярний пульс, задишка). У разі появи необхідно звернутися до лікаря. Суїцидальні думки та поведінка У пацієнтів, які отримували протиепілептичні препарати за декількома показаннями, були відзначені суїцидальні думки та поведінка. Метааналіз рандомізованих плацебо-контрольованих клінічних досліджень протиепілептичних препаратів свідчить про невелике збільшення ризику виникнення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки. Механізм підвищення ризику не зрозумілий, існуючі дані не дозволяють заперечувати існування такого ризику прийому лакосаміду. Таким чином, у пацієнтів слід проводити моніторинг ознак суїцидних думок та поведінки, а також розглядати питання відповідного лікування. Пацієнти та особи, які доглядають пацієнтів, повинні бути попереджені про існуючий ризик та необхідність консультації у фахівця у разі появи суїцидальної поведінки. Цей препарат містить 2,6 ммоль (або 59,8 мг) натрію/флакон. Цей факт слід враховувати у пацієнтів, які отримують дієту з контролем вмісту натрію. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Препарат може впливати на здатність керувати автомобілем або користуватися складною технікою. Лікування цим препаратом може супроводжуватися розвитком запаморочення чи нечіткістю зору. Відповідно, пацієнтам не рекомендується керувати автомобілем або керувати складною технікою.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
3 607,00 грн
3 561,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: лакосамід – 50/100/150/200 мг; допоміжні речовини: МКЦ - 14/28/42/56 мг; низькозаміщена гіпоролоза - 12,5/25/37,5/50 мг; просолв HD 90 (МКЦ і кремнію діоксид колоїдний безводний) - 31,3/62,6/93,9/125,2 мг; кросповідон - 10/20/30/40 мг; магнію стеарат - 1,2/2,4/3,6/4,8 мг; гіпоролоза - 1/2/3/4 мг; оболонка плівкова: Opadry II (кольоровий) 85F20249 пурпуровий/ 85F38040 жовтий/ 85F27043 золотистий/ 85F30675 синій (полівініловий спирт - 40/40/40/40%, тальк - 14,8,4 , макрогол - 20,2/20,2/20,2/20,2%, титану діоксид (Е171) - 24,07/19,17/23,09/20%, барвник заліза оксид жовтий (Е172) - - /5,83/1,39/-%, барвник заліза оксид червоний (Е172) - 0,22/-/0,42/-%, барвник заліза оксид чорний - 0,02/-/0,1/-% , барвник індиго кармін FD&C синій 2 - 0,69/-/-/5%) - 4,8/9,6/14,4/19,2 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 50 мг, 100 мг, 150 мг або 200 мг. У блістері із ПВХ/ПВДХ-алюмінієвої фольги, 14 шт. 1 або 4 блістери у картонній пачці.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою синього кольору. З одного боку таблетки видавлено маркування «200», а з іншого — «SP».Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Розчин для інфузій. Cmax досягається на момент закінчення інфузії. Концентрація лакосаміду в плазмі збільшується пропорційно дозі після внутрішньовенного (50-300 мг) введення. Пігулки, покриті плівковою оболонкою. Лакосамід швидко і повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Біодоступність лакосаміду у таблетках становить приблизно 100%. Після прийому внутрішньо концентрація лакосаміду в плазмі швидко збільшується, Tmax - 0,5-4 год. Прийом їжі не впливає на швидкість та ступінь всмоктування. Розподіл Vd становить приблизно 0,6 л/кг, ступінь зв'язування з білками плазми – менше 15%. Метаболізм 95% лакосаміду виводиться через нирки у незміненому вигляді (близько 40%) та у вигляді О-дезметилметаболіту (менше 30%). Полярна фракція (імовірно, похідні серину) становить приблизно 20% у сечі і лише у невеликих кількостях (0–2%) виявляється у плазмі крові. Інші метаболіти визначаються у сечі у кількості 0,5–2%. Дані in vitro показують, що утворення О-дезметилметаболіту відбувається в основному під дією ізоферментів цитохрому CYP2C19, 2С9 та 3А4. При порівнянні фармакокінетики лакосаміду у екстенсивних метаболізаторів (з функціональним ізоферментом цитохрому CYP2C19) та повільних метаболізаторів (з нестачею функціонального ізоферменту цитохрому CYP2C19) клінічно значущої різниці виділення лакосамі. Крім того, дослідження щодо взаємодії з омепразолом (інгібітором ізоферменту CYP2C19) показали відсутність клінічно значущих змін концентрації лакосаміду в плазмі, що свідчить про низьку значущість цього шляху. Концентрація О-дезметилметаболіту в плазмі становить приблизно 15% від концентрації лакосаміду. Цей метаболіт не має фармакологічної активності. Виведення Лакосамід виводиться шляхом ниркової екскреції та біотрансформації. Після перорального прийому та внутрішньовенного введення лакосаміду, поміченого радіоактивним ізотопом, близько 95% радіоактивності відзначалося у сечі та менше 0,5% – у калі. T1/2 незміненого лакосаміду становить приблизно 13 год. Фармакокінетичні параметри пропорційні дозі, постійні у часі та характеризуються низькою індивідуальною варіабельністю. При застосуванні лакосаміду 2 рази на день Css у плазмі досягаються протягом 3 днів. Кумуляція супроводжується збільшенням концентрації у плазмі приблизно в 2 рази. Css при застосуванні разової навантажувальної дози 200 мг можна порівняти з такою при пероральному прийомі 100 мг 2 рази на добу. Особливі групи пацієнтів Підлога. Клінічні дослідження показують, що підлога не впливає на концентрацію лакосаміду в плазмі крові. Раса. Клінічно значущі відмінності у фармакокінетиці лакосаміду у азіатської, негроїдної та європеоїдної рас відсутні. Порушення функції нирок. Величина показника AUC збільшується приблизно до 30% при легкій та помірній нирковій недостатності та до 60% при тяжкій та термінальній стадії ниркової недостатності, що потребує гемодіалізу, порівняно зі здоровими пацієнтами, тоді як Cmax не змінюється. Лакосамід видаляється із плазми при гемодіалізі. Протягом 4 годин процедури гемодіалізу AUC знижується приблизно на 50%. Тому після процедури гемодіалізу рекомендується приймати додаткову дозу. У пацієнтів з помірною та тяжкою нирковою недостатністю виділення О-дезметилметаболіту зменшувалося в кілька разів. У пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності за відсутності гемодіалізу рівні були збільшені та безперервно зростали протягом 24-годинного спостереження. До кінця не вивчено,чи може знижене виділення метаболіту у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності призводити до зміни кількості побічних ефектів, але було підтверджено, що фармакологічною активністю О-дезметилметаболіт не має. Порушення функції печінки. У пацієнтів з помірною печінковою недостатністю спостерігалися підвищені концентрації лакосаміду у плазмі (збільшення AUC приблизно на 50%). Однією з причин підвищеної експозиції було зниження функції нирок у пацієнтів, які брали участь у дослідженнях. Зниження нениркового кліренсу у пацієнтів із дослідження оцінювалося як збільшення AUC лакосаміду на 20%. У пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю фармакокінетика не вивчалась. Літні пацієнти. У дослідженнях брали участь 4 пацієнти похилого віку віком від 75 років. AUC було збільшено на 30% у чоловіків і 50% у жінок у порівнянні з молодими пацієнтами. Частково це пояснюється зниженою масою тіла, 26% у чоловіків та 23% у жінок від нормальної маси тіла. У дослідженнях у хворих похилого віку нирковий кліренс лакосаміду був зменшений незначно.ФармакодинамікаАктивна речовина - лакосамід (R-2-ацетамідо-N-бензил-3-метоксипропіонамід) є функціоналізованою амінокислотою. Точний механізм протиепілептичної дії лакосаміду не встановлено. У електрофізіологічних дослідженнях in vitro лакосамід вибірково посилює повільну інактивацію потенціалзалежних натрієвих каналів, що веде до стабілізації гіперзбудливих мембран нейронів. Лакосамід на великій кількості моделей на тваринах запобігав розвитку нападів парціальної та первинно генералізованої епілепсії, а також затримував розвиток підвищеної судомної готовності. У доклінічних дослідженнях лакосамід у комбінації з леветирацетамом, карбамазепіном, фенітоїном, вальпроатами, ламотриджином, топіраматом або габапентином демонстрував синергічну адитивну протисудомну дію. Клінічна ефективність та безпека Ефективність препарату Вимпат як додаткову терапію в рекомендованих дозах (200, 400 мг на добу) була доведена в 3 мультицентрових, рандомізованих, плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях з 12-тижневим підтримуючим періодом. Ефективність препарату Вимпат у дозі 600 мг на добу також була показана в ході контрольованих додаткових терапевтичних досліджень, хоча ефективність була порівнянна з дозою 400 мг на добу, але переносимість даної дози (600 мг на добу) була гіршою через побічні ефекти з боку ЦНС. та ШКТ. Тому застосування дози 600 мг на добу не рекомендується. Максимальна рекомендована доза становить 400 мг на добу. Ці дослідження за участю 1308 пацієнтів, які мають дані з анамнезу про розвиток парціальних нападів протягом середнього періоду 23 років,були розроблені для оцінки ефективності та безпеки лакосаміду при супутньому призначенні 1-3 протиепілептичних препаратів у пацієнтів з неконтрольованими парціальними нападами з або без вторинної генералізації. Загальна частка пацієнтів з 50% зниженням частоти нападів у групах плацебо, лакосаміду 200 мг на добу та лакосаміду 400 мг на добу склала 23, 34 та 40% відповідно. В даний час є недостатня кількість даних про можливість скасування супутніх протиепілептичних лікарських засобів для використання монотерапії лакосамідом. Фармакокінетика та безпека разової насичувальної дози інфузійного лакосаміду визначалася у багатоцентровому відкритому дослідженні безпеки та переносимості швидкого початку терапії лакосамідом з використанням разової внутрішньовенної насичувальної дози (200 мг), з наступним пероральним прийомом препарату 2 рази на добу (в доз дозі) як додаткова терапія у дорослих пацієнтів від 16 до 60 років з парціальними нападами.Показання до застосуванняДодаткова терапія парціальних судомних нападів, що супроводжуються або не супроводжуються вторинною генералізацією, у пацієнтів з епілепсією у віці 16 років і більше. Вимпат® розчин для інфузій призначають у тих випадках, коли тимчасово неможлива пероральна терапія або як разова насичувальна доза для початку лікування.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого з компонентів препарату; AV-блокада ІІ або ІІІ ступеня; вік до 16 років. З обережністю: тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну ≤30 мл/хв); порушення провідності в анамнезі або тяжкі захворювання серця, такі як серцева недостатність та інфаркт міокарда в анамнезі; літні пацієнти із підвищеним ризиком захворювань серця; одночасний прийом із препаратами, які викликають подовження інтервалу PR.Вагітність та лактаціяЗагальний ризик, пов'язаний з епілепсією та протиепілептичними лікарськими препаратами Щодо всіх протиепілептичних препаратів було показано, що частота вроджених вад розвитку у дітей жінок з епілепсією, які отримують таку терапію, у 2-3 рази вища порівняно із загальною популяцією (в останньому випадку цей показник становить 3%). У пацієнтів, які отримують лікування, було відмічено збільшення частоти вроджених вад розвитку у дітей на тлі політерапії, проте ступінь впливу лікування та/або захворювання на збільшення цього ризику дотепер невідомий. Крім того, ефективне протиепілептичне лікування припиняти не слід, оскільки погіршення перебігу захворювання надає негативний вплив на матір та на плід. Ризик, пов'язаний із застосуванням лакосаміду Клінічних даних щодо застосування лакосаміду у вагітних немає. У дослідженнях на тваринах не було зареєстровано тератогенних ефектів, проте при застосуванні доз, токсичних для материнського організму, була відзначена ембріотоксичність у кролів та щурів. Потенційний ризик для людей невідомий. Лакосамід не слід застосовувати під час вагітності, за винятком випадків, коли користь для матері явно переважує можливий ризик для плода. Якщо жінка планує вагітність, необхідно ретельно зважити доцільність застосування цього препарату. Для моніторингу наслідків застосування препарату Вімпат® у вагітних жінок лікарям рекомендується реєструвати даних пацієнтів у Європейському та Міжнародному Реєстрі з протиепілептичних препаратів та вагітності (EURAP). Період лактації Дані про екскрецію лакосаміду з грудним молоком у людини відсутні. У дослідженнях на тваринах відзначено екскрецію лакосаміду з молоком. Під час лікування лакосамідом слід припинити годування груддю. Фертильність Не було відзначено жодних небажаних реакцій з боку фертильності або репродуктивності у щурів обох статей у дозах, що створюють концентрацію в плазмі (AUC) приблизно в 2 рази вище за AUC у плазмі людини при застосуванні максимально рекомендованої дози для людей.Побічна діяГрунтуючись на аналізі об'єднаних плацебо-контрольованих клінічних досліджень, при лікуванні лакосамідом найчастішими побічними реакціями були запаморочення, біль голови, нудота і диплопія. Зазвичай, вони були легкими чи помірковано вираженими. Виразність деяких побічних реакцій залежала від дози та зменшувалась після її зниження. Частота та тяжкість побічних реакцій з боку ЦНС та ШКТ зазвичай зменшувалася з часом. Найчастішою небажаною реакцією, що призводить до скасування терапії лакосамідом, було запаморочення. Відсоток побічних реакцій з боку ЦНС, таких як запаморочення, може бути вищим після застосування насичуючої дози. Побічні реакції класифіковані за частотою відповідно до таких категорій: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – агранулоцитоз. З боку імунної системи: нечасто реакції гіперчутливості. Порушення психіки: часто – депресія, сплутаність свідомості, безсоння; нечасто – агресія, збудження, ейфорія, психічні розлади, суїцидальні спроби, суїцидальні думки, галюцинації. З боку центральної нервової системи: дуже часто – запаморочення, головний біль; часто – порушення рівноваги, порушення координації рухів, порушення пам'яті, когнітивні порушення, сонливість, тремор, ністагм, гіпестезія, дизартрія, порушення уваги. З боку органу зору: дуже часто диплопія; часто - нечіткість зору. З боку органу слуху та вестибулярного апарату: часто – вертиго, шум у вухах. З боку серця: нечасто – AV блокада, брадикардія, фібриляція та тріпотіння передсердь. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто - блювання, запор, метеоризм, диспепсія, сухість у роті. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – зміна печінкових проб. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: часто - свербіж, висипання; нечасто - ангіоневротичний набряк, кропив'янка. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – м'язові спазми. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – порушення ходи, астенія, стомлюваність, дратівливість, біль або неприємні відчуття, подразнення шкірних покривів у місці ін'єкції; нечасто - почервоніння шкірних покровів у місці ін'єкції. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій: часто – падіння, ушкодження шкіри/підвищений ризик отримання травм (через порушення координації рухів та запаморочення). Опис вибраних побічних реакцій Використання лакосаміду пов'язане із дозозалежним подовженням інтервалу PR. Можуть бути побічні реакції, пов'язані з подовженням інтервалу PR (наприклад AV блокада, непритомність, брадикардія). У клінічних дослідженнях у пацієнтів з епілепсією відсоток епізодів AV блокади І ступеня був невисокий – 0,7; 0; 0,5 та 0% при застосуванні лакосаміду у дозуванні 200, 400, 600 мг та плацебо відповідно. AV блокада II ступеня і вище в цих дослідженнях не була відзначена. Тим не менш, у постмаркетинговій практиці повідомлялося про випадки появи AV блокади II та III ступеня при лікуванні лакосамідом. У клінічних дослідженнях непритомність зустрічався нечасто і відсоток епізодів, що трапилися, значимо не відрізнявся в групах хворих на епілепсію, які отримували лакосамід (0,1%) і плацебо (0,3%). Фібриляція та тріпотіння передсердь не було зазначено у короткострокових клінічних дослідженнях; однак обидва явища були відзначені у відкритих дослідженнях з епілепсії, а також у постмаркетинговій практиці. Відхилення лабораторних показників У контрольованих дослідженнях спостерігалася зміна печінкових проб у дорослих пацієнтів із парціальними судомними нападами при застосуванні від 1 до 3 протиепілептичних препаратів одночасно. Підвищення АЛТ у 3 рази і більше спостерігалося у 0,7% (7/935) пацієнтів, які приймали Вімпат®, та 0% (0/356), які приймали плацебо. Реакції поліорганної чутливості Були відмічені реакції поліорганної чутливості у пацієнтів, які отримували деякі протиепілептичні препарати. Дані реакції різні у прояві, але найчастіше виявляються як спека і висипи можуть зачіпати інші системи. Ці реакції були відзначені на лакосамід дуже рідко. Якщо є підозра на реакцію поліорганної гіперчутливості, прийом лакосаміду слід припинити.Взаємодія з лікарськими засобамиЛакосамід слід застосовувати обережно у поєднанні з препаратами, що викликають подовження інтервалу PR (наприклад, карбамазепін, ламотриджин, прегабалін) та у пацієнтів, які отримують антиаритмічні препарати І класу. Однак у підгруповому аналізі клінічних досліджень не було зазначено додаткового подовження інтервалу PR у хворих, які одночасно приймали лакосамід у комбінації з карбамазепіном або ламотриджином. Дані in vitro Результати досліджень свідчать про низьку можливість взаємодії лакосаміду з іншими препаратами. Дослідження метаболізму in vitro показують, що лакосамід не індукує ізоферменти CYP1A2, 2B6 та 2C9. У концентраціях, що спостерігалися в крові під час клінічних досліджень, лакосамід не інгібував ізоферменти CYP1A1, 1A2, 2A6, 2B6, 2C8, 2C9, 2D6 та 2E1. Дослідження in vitro свідчать, що лакосамід не транспортується Р-глікопротеїном у кишечнику. Дані in vitro показують, що ізоферменти CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4 здатні каталізувати утворення О-дезметилметаболіту. Дані in vivo Клінічні дані свідчать, що лакосамід не інгібує та не індукує ізоферменти CYP2C19 та 3A4 до клінічно значущого рівня. Лакосамід не впливає на AUC мідазоламу (що метаболізується через ізофермент CYP3A4, при дозуванні лакосаміду 200 мг 2 рази на день), але при цьому Cmax мідазоламу була дещо збільшена (30%). Лакосамід не впливає на фармакокінетику омепразолу (метаболізується через ізоферменти CYP2C19 та 3А4, при дозуванні лакосаміду 300 мг 2 рази на день). Омепразол - інгібітор ізоферменту CYP2C19 (40 мг 4 десь у день) не збільшував клінічно значуще експозицію лакосаміду. Таким чином, малоймовірно, що помірні інгібітори ізоферменту CYP2C19 можуть впливати на системну експозицію лакосаміду до клінічно значущого значення. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з потужними інгібіторами ізоферменту CYP2C19 (наприклад флуконазол) та ізоферменту CYP3А4 (наприклад ітраконазол, кетоконазол, ритонавір, кларитроміцин), що може призвести до збільшення системної експозиції ла. Ці взаємодії не доведені in vivo, але можливі на підставі даних in vitro. Потужні індуктори мікросомальних ферментів печінки, такі як рифампіцин або звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), можуть спричинити помірне зниження системної концентрації лакосаміду. У зв'язку з цим при призначенні подібних препаратів або їх відміні слід бути обережними. Протиепілептичні препарати У дослідженнях щодо взаємодії лакосамід не суттєво впливав на концентрацію карбамазепіну та вальпроєвої кислоти в плазмі крові. Карбамазепін та вальпроєва кислота не впливали на концентрацію лакосаміду у плазмі. Популяційним фармакокінетичним аналізом доведено, що супутня терапія протиепілептичними засобами, що індукують мікросомальні ферменти печінки (карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал у різних дозах), знижувала загальну системну експозицію лакосаміду на 25%. Пероральні контрацептиви Не виявлено ознак значущої взаємодії між лакосамідом та пероральними контрацептивами: етинілестрадіолом та левоноргестрелом. Лакосамід не впливає на концентрацію прогестерону. Інші взаємодії Лакосамід не впливає на фармакокінетику дигоксину. Клінічно значуща взаємодія лакосаміду та метформіну не виявлено. Даних щодо взаємодії лакосаміду з алкоголем немає. Ступінь зв'язування лакосаміду з білками плазми становить менше 15%. У зв'язку з цим клінічно значуща взаємодія з іншими препаратами, що зв'язуються з білками плазми, є малоймовірною.Спосіб застосування та дозиВсередину. Добову дозу ділять на 2 прийоми вранці і ввечері, незалежно від часу прийому їжі. Рекомендована стартова доза становить 50 мг двічі на день. Через 1 тиждень дозу збільшують до 100 мг двічі на день. Також лікування лакосамідом може бути розпочато з разової насичувальної дози 200 мг, з наступним призначенням 100 мг двічі на добу (200 мг на добу) підтримуючого режиму дозування приблизно через 12 годин після застосування насичуючої дози. Насичувальна доза може застосовуватися у пацієнтів у ситуаціях, коли лікар визначає, що швидке досягнення рівноважної концентрації у плазмі та терапевтичний ефект гарантовано. Це має застосовуватися йод медичним контролем з огляду на можливе збільшення кількості небажаних реакцій з боку центральної нервової системи. Призначення насичувальної дози не вивчалося при гострих станах, таких як епілептичний статус. З урахуванням ефективності та переносимості підтримуючу дозу можна збільшити до 150 мг 2 рази на день третього тижня прийому до максимальної добової дози 400 мг/день (200 мг 2 рази на день) з четвертого тижня. Скасувати Вимпат® рекомендується поступово, знижуючи дозу на 200 мг на тиждень. Застосування у хворих з нирковою недостатністю Хворим з легким та помірним порушенням функції нирок (кліренс креатину > 30 мл/хв) корекція дози не потрібна. Хворим з легким і помірним порушенням функції нирок можливий розгляд призначення дози, що насичує 200 мг, за подальшим титруванням дози (> 200 мг на добу) має проводитися з обережністю. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≤30 мл/хв) та хворих з термінальною стадією ниркової недостатності максимальна доза становить 250 мг/добу. У цих пацієнтів титрування дози повинно проводитись з обережністю. Якщо показано призначення насичуючої дози, початкова доза становить 100 мг із наступним призначенням 50 мг двічі на добу протягом першого тижня. Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, може бути призначено додатково до 50% разової дози відразу після закінчення процедури.Лікування хворих з термінальною стадією ниркової недостатності слід проводити з обережністю, оскільки клінічний досвід застосування препарату у таких пацієнтів невеликий, і можливе накопичення метаболіту, що не володіє відомою фармакологічною активністю. Застосування у хворих із порушенням функції печінки Пацієнтам з легким та помірним порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Титрувати дозу таким пацієнтам слід з обережністю з огляду на те, що порушення функції печінки часто супроводжує порушення функції нирок. Можливе призначення дози, що насичує 200 мг, але подальше титрування дози (> 200 мг/добу) рекомендується проводити з обережністю. Фармакокінетика лакосаміду у хворих на тяжку печінкову недостатність не вивчалася. Застосування у людей похилого віку Літнім людям зниження дози не потрібне. Досвід застосування лакосаміду у пацієнтів з епілепсією обмежений. У людей похилого віку необхідно враховувати можливість вікового зниження ниркового кліренсу і, як наслідок, підвищення концентрації лакосаміду в плазмі крові. Застосування у дітей Лакосамід не рекомендується призначати дітям та підліткам віком до 16 років, оскільки безпека та ефективність препарату у цих вікових групах не вивчалися.ПередозуванняСимптоми: клінічні дані щодо передозування лакосаміду обмежені. Після прийому препарату в дозі 1200 мг на добу клінічна симптоматика була, в основному, представлена з боку ЦНС та ШКТ (запаморочення та нудота) та зникала після зниження дози. Найвище заявлене передозування лакосаміду в програмі клінічних випробувань склало 12 г, і було прийнято разом з токсичними дозами інших протиепілептичних препаратів. Спочатку хворий впав у коматозний стан, та був повністю відновився без незворотних наслідків. Лікування: симптоматичне. Антидоту лакосаміду немає. За необхідності можливе використання гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗапаморочення Лікування лакосамідом може супроводжуватися запамороченням, що потенційно призводить до збільшення ймовірності отримання травм та падінь. У зв'язку з цим, пацієнтам слід дотримуватися обережності доти, доки вони не зазнають потенційних ефектів препарату. Серцевий ритм та провідність У клінічних дослідженнях лакосаміду описано збільшення інтервалу PR. У постмаркетинговій практиці спостерігалася AV блокада другого чи вищого ступеня. У плацебо-контрольованих дослідженнях лакосаміду у пацієнтів з епілепсією не була відзначена фібриляція або тріпотіння передсердь, проте обидва явища були відзначені у відкритих дослідженнях з епілепсії, а також у постмаркетинговій практиці. Необхідно проінформувати пацієнта про симптоми AV блокади другого ступеня та вище (рідкісний або нерегулярний пульс, почуття легкого запаморочення та втрата свідомості), а також про симптоми фібриляції та тріпотіння передсердь (відчуття серцебиття, частий або нерегулярний пульс, задишка). У разі появи необхідно звернутися до лікаря. Суїцидальні думки та поведінка У пацієнтів, які отримували протиепілептичні препарати за декількома показаннями, були відзначені суїцидальні думки та поведінка. Метааналіз рандомізованих плацебо-контрольованих клінічних досліджень протиепілептичних препаратів свідчить про невелике збільшення ризику виникнення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки. Механізм підвищення ризику не зрозумілий, існуючі дані не дозволяють заперечувати існування такого ризику прийому лакосаміду. Таким чином, у пацієнтів слід проводити моніторинг ознак суїцидних думок та поведінки, а також розглядати питання відповідного лікування. Пацієнти та особи, які доглядають пацієнтів, повинні бути попереджені про існуючий ризик та необхідність консультації у фахівця у разі появи суїцидальної поведінки. Цей препарат містить 2,6 ммоль (або 59,8 мг) натрію/флакон. Цей факт слід враховувати у пацієнтів, які отримують дієту з контролем вмісту натрію. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Препарат може впливати на здатність керувати автомобілем або користуватися складною технікою. Лікування цим препаратом може супроводжуватися розвитком запаморочення чи нечіткістю зору. Відповідно, пацієнтам не рекомендується керувати автомобілем або керувати складною технікою.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: лакосамід – 50/100/150/200 мг; допоміжні речовини: МКЦ - 14/28/42/56 мг; низькозаміщена гіпоролоза - 12,5/25/37,5/50 мг; просолв HD 90 (МКЦ і кремнію діоксид колоїдний безводний) - 31,3/62,6/93,9/125,2 мг; кросповідон - 10/20/30/40 мг; магнію стеарат - 1,2/2,4/3,6/4,8 мг; гіпоролоза - 1/2/3/4 мг; оболонка плівкова: Opadry II (кольоровий) 85F20249 пурпуровий/ 85F38040 жовтий/ 85F27043 золотистий/ 85F30675 синій (полівініловий спирт - 40/40/40/40%, тальк - 14,8,4 , макрогол - 20,2/20,2/20,2/20,2%, титану діоксид (Е171) - 24,07/19,17/23,09/20%, барвник заліза оксид жовтий (Е172) - - /5,83/1,39/-%, барвник заліза оксид червоний (Е172) - 0,22/-/0,42/-%, барвник заліза оксид чорний - 0,02/-/0,1/-% , барвник індиго кармін FD&C синій 2 - 0,69/-/-/5%) - 4,8/9,6/14,4/19,2 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 50 мг, 100 мг, 150 мг або 200 мг. У блістері із ПВХ/ПВДХ-алюмінієвої фольги, 14 шт. 1 або 4 блістери у картонній пачці.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору. З одного боку таблетки видавлено маркування «50», а з іншого — «SP».Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Розчин для інфузій. Cmax досягається на момент закінчення інфузії. Концентрація лакосаміду в плазмі збільшується пропорційно дозі після внутрішньовенного (50-300 мг) введення. Пігулки, покриті плівковою оболонкою. Лакосамід швидко і повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Біодоступність лакосаміду у таблетках становить приблизно 100%. Після прийому внутрішньо концентрація лакосаміду в плазмі швидко збільшується, Tmax - 0,5-4 год. Прийом їжі не впливає на швидкість та ступінь всмоктування. Розподіл Vd становить приблизно 0,6 л/кг, ступінь зв'язування з білками плазми – менше 15%. Метаболізм 95% лакосаміду виводиться через нирки у незміненому вигляді (близько 40%) та у вигляді О-дезметилметаболіту (менше 30%). Полярна фракція (імовірно, похідні серину) становить приблизно 20% у сечі і лише у невеликих кількостях (0–2%) виявляється у плазмі крові. Інші метаболіти визначаються у сечі у кількості 0,5–2%. Дані in vitro показують, що утворення О-дезметилметаболіту відбувається в основному під дією ізоферментів цитохрому CYP2C19, 2С9 та 3А4. При порівнянні фармакокінетики лакосаміду у екстенсивних метаболізаторів (з функціональним ізоферментом цитохрому CYP2C19) та повільних метаболізаторів (з нестачею функціонального ізоферменту цитохрому CYP2C19) клінічно значущої різниці виділення лакосамі. Крім того, дослідження щодо взаємодії з омепразолом (інгібітором ізоферменту CYP2C19) показали відсутність клінічно значущих змін концентрації лакосаміду в плазмі, що свідчить про низьку значущість цього шляху. Концентрація О-дезметилметаболіту в плазмі становить приблизно 15% від концентрації лакосаміду. Цей метаболіт не має фармакологічної активності. Виведення Лакосамід виводиться шляхом ниркової екскреції та біотрансформації. Після перорального прийому та внутрішньовенного введення лакосаміду, поміченого радіоактивним ізотопом, близько 95% радіоактивності відзначалося у сечі та менше 0,5% – у калі. T1/2 незміненого лакосаміду становить приблизно 13 год. Фармакокінетичні параметри пропорційні дозі, постійні у часі та характеризуються низькою індивідуальною варіабельністю. При застосуванні лакосаміду 2 рази на день Css у плазмі досягаються протягом 3 днів. Кумуляція супроводжується збільшенням концентрації у плазмі приблизно в 2 рази. Css при застосуванні разової навантажувальної дози 200 мг можна порівняти з такою при пероральному прийомі 100 мг 2 рази на добу. Особливі групи пацієнтів Підлога. Клінічні дослідження показують, що підлога не впливає на концентрацію лакосаміду в плазмі крові. Раса. Клінічно значущі відмінності у фармакокінетиці лакосаміду у азіатської, негроїдної та європеоїдної рас відсутні. Порушення функції нирок. Величина показника AUC збільшується приблизно до 30% при легкій та помірній нирковій недостатності та до 60% при тяжкій та термінальній стадії ниркової недостатності, що потребує гемодіалізу, порівняно зі здоровими пацієнтами, тоді як Cmax не змінюється. Лакосамід видаляється із плазми при гемодіалізі. Протягом 4 годин процедури гемодіалізу AUC знижується приблизно на 50%. Тому після процедури гемодіалізу рекомендується приймати додаткову дозу. У пацієнтів з помірною та тяжкою нирковою недостатністю виділення О-дезметилметаболіту зменшувалося в кілька разів. У пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності за відсутності гемодіалізу рівні були збільшені та безперервно зростали протягом 24-годинного спостереження. До кінця не вивчено,чи може знижене виділення метаболіту у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності призводити до зміни кількості побічних ефектів, але було підтверджено, що фармакологічною активністю О-дезметилметаболіт не має. Порушення функції печінки. У пацієнтів з помірною печінковою недостатністю спостерігалися підвищені концентрації лакосаміду у плазмі (збільшення AUC приблизно на 50%). Однією з причин підвищеної експозиції було зниження функції нирок у пацієнтів, які брали участь у дослідженнях. Зниження нениркового кліренсу у пацієнтів із дослідження оцінювалося як збільшення AUC лакосаміду на 20%. У пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю фармакокінетика не вивчалась. Літні пацієнти. У дослідженнях брали участь 4 пацієнти похилого віку віком від 75 років. AUC було збільшено на 30% у чоловіків і 50% у жінок у порівнянні з молодими пацієнтами. Частково це пояснюється зниженою масою тіла, 26% у чоловіків та 23% у жінок від нормальної маси тіла. У дослідженнях у хворих похилого віку нирковий кліренс лакосаміду був зменшений незначно.ФармакодинамікаАктивна речовина - лакосамід (R-2-ацетамідо-N-бензил-3-метоксипропіонамід) є функціоналізованою амінокислотою. Точний механізм протиепілептичної дії лакосаміду не встановлено. У електрофізіологічних дослідженнях in vitro лакосамід вибірково посилює повільну інактивацію потенціалзалежних натрієвих каналів, що веде до стабілізації гіперзбудливих мембран нейронів. Лакосамід на великій кількості моделей на тваринах запобігав розвитку нападів парціальної та первинно генералізованої епілепсії, а також затримував розвиток підвищеної судомної готовності. У доклінічних дослідженнях лакосамід у комбінації з леветирацетамом, карбамазепіном, фенітоїном, вальпроатами, ламотриджином, топіраматом або габапентином демонстрував синергічну адитивну протисудомну дію. Клінічна ефективність та безпека Ефективність препарату Вимпат як додаткову терапію в рекомендованих дозах (200, 400 мг на добу) була доведена в 3 мультицентрових, рандомізованих, плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях з 12-тижневим підтримуючим періодом. Ефективність препарату Вимпат у дозі 600 мг на добу також була показана в ході контрольованих додаткових терапевтичних досліджень, хоча ефективність була порівнянна з дозою 400 мг на добу, але переносимість даної дози (600 мг на добу) була гіршою через побічні ефекти з боку ЦНС. та ШКТ. Тому застосування дози 600 мг на добу не рекомендується. Максимальна рекомендована доза становить 400 мг на добу. Ці дослідження за участю 1308 пацієнтів, які мають дані з анамнезу про розвиток парціальних нападів протягом середнього періоду 23 років,були розроблені для оцінки ефективності та безпеки лакосаміду при супутньому призначенні 1-3 протиепілептичних препаратів у пацієнтів з неконтрольованими парціальними нападами з або без вторинної генералізації. Загальна частка пацієнтів з 50% зниженням частоти нападів у групах плацебо, лакосаміду 200 мг на добу та лакосаміду 400 мг на добу склала 23, 34 та 40% відповідно. В даний час є недостатня кількість даних про можливість скасування супутніх протиепілептичних лікарських засобів для використання монотерапії лакосамідом. Фармакокінетика та безпека разової насичувальної дози інфузійного лакосаміду визначалася у багатоцентровому відкритому дослідженні безпеки та переносимості швидкого початку терапії лакосамідом з використанням разової внутрішньовенної насичувальної дози (200 мг), з наступним пероральним прийомом препарату 2 рази на добу (в доз дозі) як додаткова терапія у дорослих пацієнтів від 16 до 60 років з парціальними нападами.Показання до застосуванняДодаткова терапія парціальних судомних нападів, що супроводжуються або не супроводжуються вторинною генералізацією, у пацієнтів з епілепсією у віці 16 років і більше. Вимпат® розчин для інфузій призначають у тих випадках, коли тимчасово неможлива пероральна терапія або як разова насичувальна доза для початку лікування.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого з компонентів препарату; AV-блокада ІІ або ІІІ ступеня; вік до 16 років. З обережністю: тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну ≤30 мл/хв); порушення провідності в анамнезі або тяжкі захворювання серця, такі як серцева недостатність та інфаркт міокарда в анамнезі; літні пацієнти із підвищеним ризиком захворювань серця; одночасний прийом із препаратами, які викликають подовження інтервалу PR.Вагітність та лактаціяЗагальний ризик, пов'язаний з епілепсією та протиепілептичними лікарськими препаратами Щодо всіх протиепілептичних препаратів було показано, що частота вроджених вад розвитку у дітей жінок з епілепсією, які отримують таку терапію, у 2-3 рази вища порівняно із загальною популяцією (в останньому випадку цей показник становить 3%). У пацієнтів, які отримують лікування, було відмічено збільшення частоти вроджених вад розвитку у дітей на тлі політерапії, проте ступінь впливу лікування та/або захворювання на збільшення цього ризику дотепер невідомий. Крім того, ефективне протиепілептичне лікування припиняти не слід, оскільки погіршення перебігу захворювання надає негативний вплив на матір та на плід. Ризик, пов'язаний із застосуванням лакосаміду Клінічних даних щодо застосування лакосаміду у вагітних немає. У дослідженнях на тваринах не було зареєстровано тератогенних ефектів, проте при застосуванні доз, токсичних для материнського організму, була відзначена ембріотоксичність у кролів та щурів. Потенційний ризик для людей невідомий. Лакосамід не слід застосовувати під час вагітності, за винятком випадків, коли користь для матері явно переважує можливий ризик для плода. Якщо жінка планує вагітність, необхідно ретельно зважити доцільність застосування цього препарату. Для моніторингу наслідків застосування препарату Вімпат® у вагітних жінок лікарям рекомендується реєструвати даних пацієнтів у Європейському та Міжнародному Реєстрі з протиепілептичних препаратів та вагітності (EURAP). Період лактації Дані про екскрецію лакосаміду з грудним молоком у людини відсутні. У дослідженнях на тваринах відзначено екскрецію лакосаміду з молоком. Під час лікування лакосамідом слід припинити годування груддю. Фертильність Не було відзначено жодних небажаних реакцій з боку фертильності або репродуктивності у щурів обох статей у дозах, що створюють концентрацію в плазмі (AUC) приблизно в 2 рази вище за AUC у плазмі людини при застосуванні максимально рекомендованої дози для людей.Побічна діяГрунтуючись на аналізі об'єднаних плацебо-контрольованих клінічних досліджень, при лікуванні лакосамідом найчастішими побічними реакціями були запаморочення, біль голови, нудота і диплопія. Зазвичай, вони були легкими чи помірковано вираженими. Виразність деяких побічних реакцій залежала від дози та зменшувалась після її зниження. Частота та тяжкість побічних реакцій з боку ЦНС та ШКТ зазвичай зменшувалася з часом. Найчастішою небажаною реакцією, що призводить до скасування терапії лакосамідом, було запаморочення. Відсоток побічних реакцій з боку ЦНС, таких як запаморочення, може бути вищим після застосування насичуючої дози. Побічні реакції класифіковані за частотою відповідно до таких категорій: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – агранулоцитоз. З боку імунної системи: нечасто реакції гіперчутливості. Порушення психіки: часто – депресія, сплутаність свідомості, безсоння; нечасто – агресія, збудження, ейфорія, психічні розлади, суїцидальні спроби, суїцидальні думки, галюцинації. З боку центральної нервової системи: дуже часто – запаморочення, головний біль; часто – порушення рівноваги, порушення координації рухів, порушення пам'яті, когнітивні порушення, сонливість, тремор, ністагм, гіпестезія, дизартрія, порушення уваги. З боку органу зору: дуже часто диплопія; часто - нечіткість зору. З боку органу слуху та вестибулярного апарату: часто – вертиго, шум у вухах. З боку серця: нечасто – AV блокада, брадикардія, фібриляція та тріпотіння передсердь. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто - блювання, запор, метеоризм, диспепсія, сухість у роті. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – зміна печінкових проб. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: часто - свербіж, висипання; нечасто - ангіоневротичний набряк, кропив'янка. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – м'язові спазми. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – порушення ходи, астенія, стомлюваність, дратівливість, біль або неприємні відчуття, подразнення шкірних покривів у місці ін'єкції; нечасто - почервоніння шкірних покровів у місці ін'єкції. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій: часто – падіння, ушкодження шкіри/підвищений ризик отримання травм (через порушення координації рухів та запаморочення). Опис вибраних побічних реакцій Використання лакосаміду пов'язане із дозозалежним подовженням інтервалу PR. Можуть бути побічні реакції, пов'язані з подовженням інтервалу PR (наприклад AV блокада, непритомність, брадикардія). У клінічних дослідженнях у пацієнтів з епілепсією відсоток епізодів AV блокади І ступеня був невисокий – 0,7; 0; 0,5 та 0% при застосуванні лакосаміду у дозуванні 200, 400, 600 мг та плацебо відповідно. AV блокада II ступеня і вище в цих дослідженнях не була відзначена. Тим не менш, у постмаркетинговій практиці повідомлялося про випадки появи AV блокади II та III ступеня при лікуванні лакосамідом. У клінічних дослідженнях непритомність зустрічався нечасто і відсоток епізодів, що трапилися, значимо не відрізнявся в групах хворих на епілепсію, які отримували лакосамід (0,1%) і плацебо (0,3%). Фібриляція та тріпотіння передсердь не було зазначено у короткострокових клінічних дослідженнях; однак обидва явища були відзначені у відкритих дослідженнях з епілепсії, а також у постмаркетинговій практиці. Відхилення лабораторних показників У контрольованих дослідженнях спостерігалася зміна печінкових проб у дорослих пацієнтів із парціальними судомними нападами при застосуванні від 1 до 3 протиепілептичних препаратів одночасно. Підвищення АЛТ у 3 рази і більше спостерігалося у 0,7% (7/935) пацієнтів, які приймали Вімпат®, та 0% (0/356), які приймали плацебо. Реакції поліорганної чутливості Були відмічені реакції поліорганної чутливості у пацієнтів, які отримували деякі протиепілептичні препарати. Дані реакції різні у прояві, але найчастіше виявляються як спека і висипи можуть зачіпати інші системи. Ці реакції були відзначені на лакосамід дуже рідко. Якщо є підозра на реакцію поліорганної гіперчутливості, прийом лакосаміду слід припинити.Взаємодія з лікарськими засобамиЛакосамід слід застосовувати обережно у поєднанні з препаратами, що викликають подовження інтервалу PR (наприклад, карбамазепін, ламотриджин, прегабалін) та у пацієнтів, які отримують антиаритмічні препарати І класу. Однак у підгруповому аналізі клінічних досліджень не було зазначено додаткового подовження інтервалу PR у хворих, які одночасно приймали лакосамід у комбінації з карбамазепіном або ламотриджином. Дані in vitro Результати досліджень свідчать про низьку можливість взаємодії лакосаміду з іншими препаратами. Дослідження метаболізму in vitro показують, що лакосамід не індукує ізоферменти CYP1A2, 2B6 та 2C9. У концентраціях, що спостерігалися в крові під час клінічних досліджень, лакосамід не інгібував ізоферменти CYP1A1, 1A2, 2A6, 2B6, 2C8, 2C9, 2D6 та 2E1. Дослідження in vitro свідчать, що лакосамід не транспортується Р-глікопротеїном у кишечнику. Дані in vitro показують, що ізоферменти CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4 здатні каталізувати утворення О-дезметилметаболіту. Дані in vivo Клінічні дані свідчать, що лакосамід не інгібує та не індукує ізоферменти CYP2C19 та 3A4 до клінічно значущого рівня. Лакосамід не впливає на AUC мідазоламу (що метаболізується через ізофермент CYP3A4, при дозуванні лакосаміду 200 мг 2 рази на день), але при цьому Cmax мідазоламу була дещо збільшена (30%). Лакосамід не впливає на фармакокінетику омепразолу (метаболізується через ізоферменти CYP2C19 та 3А4, при дозуванні лакосаміду 300 мг 2 рази на день). Омепразол - інгібітор ізоферменту CYP2C19 (40 мг 4 десь у день) не збільшував клінічно значуще експозицію лакосаміду. Таким чином, малоймовірно, що помірні інгібітори ізоферменту CYP2C19 можуть впливати на системну експозицію лакосаміду до клінічно значущого значення. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з потужними інгібіторами ізоферменту CYP2C19 (наприклад флуконазол) та ізоферменту CYP3А4 (наприклад ітраконазол, кетоконазол, ритонавір, кларитроміцин), що може призвести до збільшення системної експозиції ла. Ці взаємодії не доведені in vivo, але можливі на підставі даних in vitro. Потужні індуктори мікросомальних ферментів печінки, такі як рифампіцин або звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), можуть спричинити помірне зниження системної концентрації лакосаміду. У зв'язку з цим при призначенні подібних препаратів або їх відміні слід бути обережними. Протиепілептичні препарати У дослідженнях щодо взаємодії лакосамід не суттєво впливав на концентрацію карбамазепіну та вальпроєвої кислоти в плазмі крові. Карбамазепін та вальпроєва кислота не впливали на концентрацію лакосаміду у плазмі. Популяційним фармакокінетичним аналізом доведено, що супутня терапія протиепілептичними засобами, що індукують мікросомальні ферменти печінки (карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал у різних дозах), знижувала загальну системну експозицію лакосаміду на 25%. Пероральні контрацептиви Не виявлено ознак значущої взаємодії між лакосамідом та пероральними контрацептивами: етинілестрадіолом та левоноргестрелом. Лакосамід не впливає на концентрацію прогестерону. Інші взаємодії Лакосамід не впливає на фармакокінетику дигоксину. Клінічно значуща взаємодія лакосаміду та метформіну не виявлено. Даних щодо взаємодії лакосаміду з алкоголем немає. Ступінь зв'язування лакосаміду з білками плазми становить менше 15%. У зв'язку з цим клінічно значуща взаємодія з іншими препаратами, що зв'язуються з білками плазми, є малоймовірною.Спосіб застосування та дозиВсередину. Добову дозу ділять на 2 прийоми вранці і ввечері, незалежно від часу прийому їжі. Рекомендована стартова доза становить 50 мг двічі на день. Через 1 тиждень дозу збільшують до 100 мг двічі на день. Також лікування лакосамідом може бути розпочато з разової насичувальної дози 200 мг, з наступним призначенням 100 мг двічі на добу (200 мг на добу) підтримуючого режиму дозування приблизно через 12 годин після застосування насичуючої дози. Насичувальна доза може застосовуватися у пацієнтів у ситуаціях, коли лікар визначає, що швидке досягнення рівноважної концентрації у плазмі та терапевтичний ефект гарантовано. Це має застосовуватися йод медичним контролем з огляду на можливе збільшення кількості небажаних реакцій з боку центральної нервової системи. Призначення насичувальної дози не вивчалося при гострих станах, таких як епілептичний статус. З урахуванням ефективності та переносимості підтримуючу дозу можна збільшити до 150 мг 2 рази на день третього тижня прийому до максимальної добової дози 400 мг/день (200 мг 2 рази на день) з четвертого тижня. Скасувати Вимпат® рекомендується поступово, знижуючи дозу на 200 мг на тиждень. Застосування у хворих з нирковою недостатністю Хворим з легким та помірним порушенням функції нирок (кліренс креатину > 30 мл/хв) корекція дози не потрібна. Хворим з легким і помірним порушенням функції нирок можливий розгляд призначення дози, що насичує 200 мг, за подальшим титруванням дози (> 200 мг на добу) має проводитися з обережністю. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≤30 мл/хв) та хворих з термінальною стадією ниркової недостатності максимальна доза становить 250 мг/добу. У цих пацієнтів титрування дози повинно проводитись з обережністю. Якщо показано призначення насичуючої дози, початкова доза становить 100 мг із наступним призначенням 50 мг двічі на добу протягом першого тижня. Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, може бути призначено додатково до 50% разової дози відразу після закінчення процедури.Лікування хворих з термінальною стадією ниркової недостатності слід проводити з обережністю, оскільки клінічний досвід застосування препарату у таких пацієнтів невеликий, і можливе накопичення метаболіту, що не володіє відомою фармакологічною активністю. Застосування у хворих із порушенням функції печінки Пацієнтам з легким та помірним порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Титрувати дозу таким пацієнтам слід з обережністю з огляду на те, що порушення функції печінки часто супроводжує порушення функції нирок. Можливе призначення дози, що насичує 200 мг, але подальше титрування дози (> 200 мг/добу) рекомендується проводити з обережністю. Фармакокінетика лакосаміду у хворих на тяжку печінкову недостатність не вивчалася. Застосування у людей похилого віку Літнім людям зниження дози не потрібне. Досвід застосування лакосаміду у пацієнтів з епілепсією обмежений. У людей похилого віку необхідно враховувати можливість вікового зниження ниркового кліренсу і, як наслідок, підвищення концентрації лакосаміду в плазмі крові. Застосування у дітей Лакосамід не рекомендується призначати дітям та підліткам віком до 16 років, оскільки безпека та ефективність препарату у цих вікових групах не вивчалися.ПередозуванняСимптоми: клінічні дані щодо передозування лакосаміду обмежені. Після прийому препарату в дозі 1200 мг на добу клінічна симптоматика була, в основному, представлена з боку ЦНС та ШКТ (запаморочення та нудота) та зникала після зниження дози. Найвище заявлене передозування лакосаміду в програмі клінічних випробувань склало 12 г, і було прийнято разом з токсичними дозами інших протиепілептичних препаратів. Спочатку хворий впав у коматозний стан, та був повністю відновився без незворотних наслідків. Лікування: симптоматичне. Антидоту лакосаміду немає. За необхідності можливе використання гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗапаморочення Лікування лакосамідом може супроводжуватися запамороченням, що потенційно призводить до збільшення ймовірності отримання травм та падінь. У зв'язку з цим, пацієнтам слід дотримуватися обережності доти, доки вони не зазнають потенційних ефектів препарату. Серцевий ритм та провідність У клінічних дослідженнях лакосаміду описано збільшення інтервалу PR. У постмаркетинговій практиці спостерігалася AV блокада другого чи вищого ступеня. У плацебо-контрольованих дослідженнях лакосаміду у пацієнтів з епілепсією не була відзначена фібриляція або тріпотіння передсердь, проте обидва явища були відзначені у відкритих дослідженнях з епілепсії, а також у постмаркетинговій практиці. Необхідно проінформувати пацієнта про симптоми AV блокади другого ступеня та вище (рідкісний або нерегулярний пульс, почуття легкого запаморочення та втрата свідомості), а також про симптоми фібриляції та тріпотіння передсердь (відчуття серцебиття, частий або нерегулярний пульс, задишка). У разі появи необхідно звернутися до лікаря. Суїцидальні думки та поведінка У пацієнтів, які отримували протиепілептичні препарати за декількома показаннями, були відзначені суїцидальні думки та поведінка. Метааналіз рандомізованих плацебо-контрольованих клінічних досліджень протиепілептичних препаратів свідчить про невелике збільшення ризику виникнення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки. Механізм підвищення ризику не зрозумілий, існуючі дані не дозволяють заперечувати існування такого ризику прийому лакосаміду. Таким чином, у пацієнтів слід проводити моніторинг ознак суїцидних думок та поведінки, а також розглядати питання відповідного лікування. Пацієнти та особи, які доглядають пацієнтів, повинні бути попереджені про існуючий ризик та необхідність консультації у фахівця у разі появи суїцидальної поведінки. Цей препарат містить 2,6 ммоль (або 59,8 мг) натрію/флакон. Цей факт слід враховувати у пацієнтів, які отримують дієту з контролем вмісту натрію. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Препарат може впливати на здатність керувати автомобілем або користуватися складною технікою. Лікування цим препаратом може супроводжуватися розвитком запаморочення чи нечіткістю зору. Відповідно, пацієнтам не рекомендується керувати автомобілем або керувати складною технікою.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
328,00 грн
298,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкарозчин. Активна речовина: вінбластину сульфат 5 мг. 1 флакон 5мг.Опис лікарської формиРозчин від білого до білого із жовтуватим відтінком кольору.ФармакокінетикаПісля внутрішньовенного введення швидко розподіляється у тканинах. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Зв'язування із білками становить 80%. Метаболізується у печінці. Виводиться з організму в три фази з періодами напіввиведення тривалістю (середні значення) відповідно 5 хвилин, 2 години та 30 годин, переважно з жовчю. Невелика кількість вінбластину у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів визначається у сечі.ФармакодинамікаВінбластин є алкалоїдом, виділеним із рослини роду Vinca (барвінок). Блокує мітотичний поділ клітин у метафазі клітинного циклу. Дія надає, зв'язуючись з мікротрубочками, у вигляді гальмування утворення мітотичних веретен. У пухлинних клітинах селективно пригнічує синтез ДНК та РНК за допомогою гальмування ДНК-залежної РНК-полімерази.Інструкціявнутрішньовенно струминно протягом 1-2 хвилин. Інтратекальне застосування заборонено!Показання до застосуванняЛімфогранулематоз; неходжкінські лімфоми; хоріокарцинома (резистентна для застосування інших хіміотерапевтичних препаратів); нейробластома; герміногенні пухлини яєчка та яєчників; пухлини голови та шиї; рак молочної залози; рак легені; рак нирки; рак сечового міхура; хвороба Леттерера-Сіве (гістіоцитоз X); саркома Капоші; грибоподібний мікоз (генералізовані стадії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до вінбластину; виражене пригнічення функції кісткового мозку.Вагітність та лактаціяПротипоказання вагітність та період годування груддю.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: найчастіше лейкопенія, гранулоцитопенія (найнижчий рівень відзначається через 5-10 днів після останнього введення, повне відновлення зазвичай відбувається протягом наступних 7-14 днів); рідше за тромбоцитопенію, анемію. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, запор, діарея, біль у животі, паралітична непрохідність кишечника, стоматит, фарингіт, геморагічний ентероколіт або кровотеча при наявній виразці. З боку нервової системи: парестезії, зниження або випадання глибоких сухожильних рефлексів, периферичні неврити, депресія, головний біль, судоми, запаморочення, диплопія, слабкість, біль у ділянці щелеп. Алергічні реакції: кропив'янка, бронхоспазм. Місцеві реакції: біль чи почервоніння у місці ін'єкції; при попаданні препарату під шкіру - запалення підшкірно-жирової клітковини, флебіт і, можливо, некроз. Інші: алопеція, гіперурикемія, сечокисла нефропатія, міалгія, біль у кістках, підвищення артеріального тиску, посилення симптоматики при хворобі Рейно, азооспермія, аменорея. При призначенні доз вище рекомендованих відмічено синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.Взаємодія з лікарськими засобамиЗаборонено вводити спільно: З нейротоксичними препаратами (ізоніазидом, L-аспарагіназою). З обережністю може бути застосований: З мітоміцином С (можуть виникати гостра задишка, бронхоспазм); з фенітоїном (знижується рівень фенітоїну в крові, що може призвести до зниження його протисудомної активності); при сумісному застосуванні вінбластин може посилити токсичність протиподагричних засобів; при застосуванні вінбластину в комбінації з блеоміцином та цисплатином відмічені випадки інфаркту міокарда, порушення мозкового кровообігу; при застосуванні у комбінації з препаратами, що містять платину, збільшується ризик ураження VIII пари ЧМН.Спосіб застосування та дозиДозу необхідно підбирати з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта та застосовуваної схеми хіміотерапії, керуючись даними спеціальної літератури. Звичайна доза становить: Для дорослих: 5-7,5 мг/м поверхні тіла: Діти: від 4 до 5 мг/м2 поверхні тіла. Препарат вводиться 1 раз на тиждень або 2 тижні. Також можуть використовуватися режими поступового збільшення щотижневих доз: Для дорослих: перша доза - 3,7 мг/м2, кожна наступна щотижнева доза, при кількості лейкоцитів не менше 4000/мм3 крові, збільшується на 1,8-1,9 мг/м2 поверхні тіла до досягнення максимальної разової дози 18 5 мг/м2. Для дітей: щотижневе підвищення доз на 1,25 мг/м2 проводять за тим самим принципом, що й у дорослих, починаючи з початкової дози 2,5 мг/м2 поверхні тіла до максимальної дози 12,5 мг/м2. Дози підвищуються до тих пір, поки кількість лейкоцитів не знизиться до 3000/мм3, або не зменшиться розмір пухлини, або не буде досягнуто максимальної разової дози, після чого переходять до підтримуючих доз, які менші від кінцевого значення початкової дози для дорослих на 1,8-1. ,9 мг/м2 та для дітей на 1,25 мг/м2 поверхні тіла, що вводяться 1 раз на 7-14 днів. При рівні білірубіну в сироватці вище 51,3 мкмоль/л рекомендується зниження дози на 50%. Застосовують свіжоприготовлений розчин, для чого вміст флакона безпосередньо перед введенням розчиняють у 5 мл 0,9% розчину натрію хлориду (інші розчини застосовувати не рекомендується).ПередозуванняПри випадковому передозуванні слід очікувати збільшення побічних ефектів. Специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне. Рекомендуються наступні заходи: обмеження споживання рідини та призначення діуретиків при розвитку синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону; призначення протисудомних засобів; контроль за функцією серцево-судинної системи; ретельний контроль картини крові, за необхідності – переливання крові; застосування клізм та проносних препаратів (профілактика непрохідності кишечника). Гемодіаліз неефективний при передозуванні Вінбластину.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри попередньої або одночасної мієлосупресивної хіміотерапії та променевої терапії, а також у літньому віці, при лейкопенії, тромбоцитопенії та ураженні печінки.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПолівінокс (вінілін) 50 г або 100 г. По 50 г або 100 г у флакони оранжевого або коричневого скла або в ламінатних тубах. Кожен флакон або тубу разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиГуста, в'язка рідина світло-жовтого кольору із специфічним запахом. На повітрі не густіє і не висихає.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакодинамікаМає протимікробну дію, сприяє очищенню ран, регенерації тканин та епітелізації. При прийомі внутрішньо діє як обволікаючий, протизапальний та бактеріостатичний засіб.Показання до застосуванняЗовнішньо: фурункули, карбункули, трофічні виразки, гнійні рани, мастит, рани м'яких тканин, опіки та обмороження. Внутрішньо: у комплексному лікуванні ерозивно-виразкових захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки, загострення хронічних гастритів із підвищеною секреторною функцією шлунка.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість; захворювання печінки, жовчного міхура та нирок; дитячий вік до 18 років; вагітність; період лактації.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиЧи не вивчалося.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо: Вікова категорія пацієнтів: дорослі. Per se (у чистому вигляді), так і у вигляді 20% розчину в різних рослинних та мінеральних оліях, а також у вигляді мазі для змочування серветок та безпосереднього нанесення на уражені ділянки 2-3 рази на день. Курс лікування від 5 до 18 днів, залежно від тяжкості захворювання. Особливості дії лікарського засобу при першому прийомі або при його відміні відсутні. Особливості медичного застосування лікарського препарату дорослими, які мають хронічні захворювання, відсутні. Застосування препарату у дитячому віці протипоказане. Всередину: 1 раз на день через 5-6 годин після останнього прийому їжі (рекомендується легка вечеря о 18 годині та прийом препарату о 23-24 годині). При виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки – 1 чайна ложка в перший день, у наступні дні – no 1 десертній ложці; курс – 16-20 днів. При гастритах з підвищеною секреторною функцією – 1 чайна ложка в перший день, далі – по 1 десертній ложці через день, курс – 10-12 днів.ПередозуванняДані щодо передозування препарату відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНемає відомостей. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не вивчалося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПолівінокс (вінілін) 50 г або 100 г. По 50 г або 100 г у флакони оранжевого або коричневого скла або в ламінатних тубах. Кожен флакон або тубу разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиГуста, в'язка рідина світло-жовтого кольору із специфічним запахом. На повітрі не густіє і не висихає.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакодинамікаМає антисептичну дію, сприяє очищенню ран, регенерації тканин та епітелізації. При прийомі внутрішньо діє як обволікаючий, протизапальний та бактеріостатичне засіб, знижує секрецію, кислотність та протеолітичну активність шлункового соку. Знижує моторну активність кишківника.Показання до застосуванняЗовнішньо: фурункули, карбункули, трофічні виразки, гнійні рани, мастит, рани м'яких тканин, опіки та обмороження. Внутрішньо: у комплексному лікуванні ерозивно-виразкових захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки, загострення хронічних гастритів із підвищеною секреторною функцією шлунка.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість; захворювання печінки, жовчного міхура та нирок; дитячий вік до 18 років; вагітність; період лактації.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиЧи не вивчалося.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо: Вікова категорія пацієнтів: дорослі. Per se (у чистому вигляді), так і у вигляді 20% розчину в різних рослинних та мінеральних оліях, а також у вигляді мазі для змочування серветок та безпосереднього нанесення на уражені ділянки 2-3 рази на день. Курс лікування від 5 до 18 днів, залежно від тяжкості захворювання. Особливості дії лікарського засобу при першому прийомі або при його відміні відсутні. Особливості медичного застосування лікарського препарату дорослими, які мають хронічні захворювання, відсутні. Застосування препарату у дитячому віці протипоказане. Всередину: 1 раз на день через 5-6 годин після останнього прийому їжі (рекомендується легка вечеря о 18 годині та прийом препарату о 23-24 годині). При виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки – 1 чайна ложка в перший день, у наступні дні – no 1 десертній ложці; курс – 16-20 днів. При гастритах з підвищеною секреторною функцією – 1 чайна ложка в перший день, далі – по 1 десертній ложці через день, курс – 10-12 днів.ПередозуванняДані щодо передозування препарату відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНемає відомостей. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не вивчалося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
245,00 грн
201,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРідина: Активна речовина: Полівінокс (вінілін) – 50 г або 100 г, 9 кг або 18 кг. По 50 і 100 г препарату у флакони темного скла, закупорені поліетиленовими пробками і кришками, що нагвинчуються. По 50 і 100 г препарату у флакони або банки полімерні з поліетилену або пластику, закупорені пробками поліетиленовими або пластмасовими, або полімерними та нагвинчувані пластмасовими або поліетиленовими кришками; або закупорені засобами закупорювальними поліетиленовими або полімерними. По 50 і 100 г препарату у флакони з поліетиленгерефталату, закупорені ковпачками полімерними гвинтовими. Кожен флакон банку разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону. Допускається повний текст інструкції наносити на пачку. Допускається упаковка без пачки по 40 флаконів, банок по 50 г або по 30 флаконів, банок по 100 г з рівною кількістю інструкцій із застосування в коробку з гофрованого картону (для стаціонарів). По 9, 18 кг в каністри поліетиленові, закупорені поліетиленовими кришками, що нагвинчуються (для стаціонарів). По 9, 18 кг у бутлі скляні з гвинтовою горловиною, закупорені скляними пробками притертими або пластмасовими кришками нагвинчуються з прокладками пластмасовими (для стаціонарів). По 6, 9, 12 і 30 сулій по 9 або 18 кг з рівною кількістю інструкцій із застосування поміщають у ящик з гофрованого картону (для стаціонарів).Опис лікарської формиГуста, в'язка рідина світло-жовтого кольору з характерним запахом. На повітрі не густіє і не висихає.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакокінетикаНемає відомостей.ФармакодинамікаМає антисептичну дію, сприяє очищенню ран, регенерації тканин та епітелізації. При прийомі внутрішньо діє як обволікаючий, протизапальний та бактеріостатичний засіб.ІнструкціяЗовнішньо: для змочування серветок та безпосереднього нанесення на ранову поверхню у достатній кількості 2-3 рази на день. Курс лікування від 5 до 18 днів, залежно від тяжкості захворювання. Внутрішньо: 1 раз на день через 5-6 годин після останнього прийому їжі (рекомендується легка вечеря о 18 годині та прийом препарату о 23-24 годині). При виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки: 1 чайна ложка у перший день, у наступні дні – по 1 десертній ложці, курс лікування – 16-20 днів. При гастритах із підвищеною секреторною функцією: 1 чайна ложка у перший день, далі – по 1 десертній ложці через день, курс – 10-12 днів.Показання до застосуванняЗовнішньо: фурункули, карбункули, трофічні виразки, гнійні рани, мастит, рани м'яких тканин, опіки, обмороження. Всередину у комплексному лікуванні ерозивно-виразкових захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки, загострення хронічних гастритів із підвищеною секреторною функцією шлунка.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до полівіноксу; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років; захворювання печінки, жовчного міхура та нирок.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяАлергічні реакції. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЧи не вивчалося.ПередозуванняПро випадки передозування не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не вивчалося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаБальзам - 1 фл.: полівінокс (вінілін) 50 г. 50 г – флакони темного скла (1) – пачки картонні. 50 г - туби ламінатні (1) - картонні пачки.Опис лікарської формиБальзам; світло-жовтого кольору, в'язкий, густий, зі специфічним запахом; на повітрі не густіє і не висихає.Фармакотерапевтична групаЗасіб, що покращує регенерацію тканин із протизапальним ефектом. Чинить також протимікробну, місцеву протизапальну та обволікаючу дію. При зовнішньому застосуванні сприяє очищенню ран, епітелізації, регенерації тканин.Клінічна фармакологіяПрепарат з протизапальною, протимікробною та покращує регенерацію тканин дією.Показання до застосуванняДля зовнішнього застосування: фурункули, карбункули, трофічні виразки, гнійні рани, мастити, поранення м'яких тканин, опіки, відмороження, запальні захворювання шкіри. Для прийому внутрішньо: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, коліт.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до полівіноксу.Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) можливе зовнішнє застосування, прийом внутрішньо не рекомендується.Побічна діяМожливо: алергічні реакції.Спосіб застосування та дозиЗастосовують зовнішньо, змочуючи серветки або наносячи безпосередньо на ранову поверхню. При прийомі внутрішньо разова доза – 1.4 г, частота прийому – 3-5 разів на добу.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
213,00 грн
167,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРідина: Активна речовина: Полівінокс (вінілін) – 50 г або 100 г, 9 кг або 18 кг. По 50 і 100 г препарату у флакони темного скла, закупорені поліетиленовими пробками і кришками, що нагвинчуються. По 50 і 100 г препарату у флакони або банки полімерні з поліетилену або пластику, закупорені пробками поліетиленовими або пластмасовими, або полімерними та нагвинчувані пластмасовими або поліетиленовими кришками; або закупорені засобами закупорювальними поліетиленовими або полімерними. По 50 і 100 г препарату у флакони з поліетиленгерефталату, закупорені ковпачками полімерними гвинтовими. Кожен флакон банку разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону. Допускається повний текст інструкції наносити на пачку. Допускається упаковка без пачки по 40 флаконів, банок по 50 г або по 30 флаконів, банок по 100 г з рівною кількістю інструкцій із застосування в коробку з гофрованого картону (для стаціонарів). По 9, 18 кг в каністри поліетиленові, закупорені поліетиленовими кришками, що нагвинчуються (для стаціонарів). По 9, 18 кг у бутлі скляні з гвинтовою горловиною, закупорені скляними пробками притертими або пластмасовими кришками нагвинчуються з прокладками пластмасовими (для стаціонарів). По 6, 9, 12 і 30 сулій по 9 або 18 кг з рівною кількістю інструкцій із застосування поміщають у ящик з гофрованого картону (для стаціонарів).Опис лікарської формиГуста, в'язка рідина світло-жовтого кольору з характерним запахом. На повітрі не густіє і не висихає.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакокінетикаНемає відомостей.ФармакодинамікаМає антисептичну дію, сприяє очищенню ран, регенерації тканин та епітелізації. При прийомі внутрішньо діє як обволікаючий, протизапальний та бактеріостатичний засіб.ІнструкціяЗовнішньо: для змочування серветок та безпосереднього нанесення на ранову поверхню у достатній кількості 2-3 рази на день. Курс лікування від 5 до 18 днів, залежно від тяжкості захворювання. Внутрішньо: 1 раз на день через 5-6 годин після останнього прийому їжі (рекомендується легка вечеря о 18 годині та прийом препарату о 23-24 годині). При виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки: 1 чайна ложка у перший день, у наступні дні – по 1 десертній ложці, курс лікування – 16-20 днів. При гастритах із підвищеною секреторною функцією: 1 чайна ложка у перший день, далі – по 1 десертній ложці через день, курс – 10-12 днів.Показання до застосуванняЗовнішньо: фурункули, карбункули, трофічні виразки, гнійні рани, мастит, рани м'яких тканин, опіки, обмороження. Всередину у комплексному лікуванні ерозивно-виразкових захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки, загострення хронічних гастритів із підвищеною секреторною функцією шлунка.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до полівіноксу; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років; захворювання печінки, жовчного міхура та нирок.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяАлергічні реакції. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЧи не вивчалося.ПередозуванняПро випадки передозування не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не вивчалося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
216,00 грн
173,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРідина: Активна речовина: Полівінокс (вінілін) – 50 г або 100 г, 9 кг або 18 кг. По 50 і 100 г препарату у флакони темного скла, закупорені поліетиленовими пробками і кришками, що нагвинчуються. По 50 і 100 г препарату у флакони або банки полімерні з поліетилену або пластику, закупорені пробками поліетиленовими або пластмасовими, або полімерними та нагвинчувані пластмасовими або поліетиленовими кришками; або закупорені засобами закупорювальними поліетиленовими або полімерними. По 50 і 100 г препарату у флакони з поліетиленгерефталату, закупорені ковпачками полімерними гвинтовими. Кожен флакон банку разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону. Допускається повний текст інструкції наносити на пачку. Допускається упаковка без пачки по 40 флаконів, банок по 50 г або по 30 флаконів, банок по 100 г з рівною кількістю інструкцій із застосування в коробку з гофрованого картону (для стаціонарів). По 9, 18 кг в каністри поліетиленові, закупорені поліетиленовими кришками, що нагвинчуються (для стаціонарів). По 9, 18 кг у бутлі скляні з гвинтовою горловиною, закупорені скляними пробками притертими або пластмасовими кришками нагвинчуються з прокладками пластмасовими (для стаціонарів). По 6, 9, 12 і 30 сулій по 9 або 18 кг з рівною кількістю інструкцій із застосування поміщають у ящик з гофрованого картону (для стаціонарів).Опис лікарської формиГуста, в'язка рідина світло-жовтого кольору з характерним запахом. На повітрі не густіє і не висихає.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакокінетикаНемає відомостей.ФармакодинамікаМає антисептичну дію, сприяє очищенню ран, регенерації тканин та епітелізації. При прийомі внутрішньо діє як обволікаючий, протизапальний та бактеріостатичний засіб.ІнструкціяЗовнішньо: для змочування серветок та безпосереднього нанесення на ранову поверхню у достатній кількості 2-3 рази на день. Курс лікування від 5 до 18 днів, залежно від тяжкості захворювання. Внутрішньо: 1 раз на день через 5-6 годин після останнього прийому їжі (рекомендується легка вечеря о 18 годині та прийом препарату о 23-24 годині). При виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки: 1 чайна ложка у перший день, у наступні дні – по 1 десертній ложці, курс лікування – 16-20 днів. При гастритах із підвищеною секреторною функцією: 1 чайна ложка у перший день, далі – по 1 десертній ложці через день, курс – 10-12 днів.Показання до застосуванняЗовнішньо: фурункули, карбункули, трофічні виразки, гнійні рани, мастит, рани м'яких тканин, опіки, обмороження. Всередину у комплексному лікуванні ерозивно-виразкових захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки, загострення хронічних гастритів із підвищеною секреторною функцією шлунка.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до полівіноксу; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років; захворювання печінки, жовчного міхура та нирок.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяАлергічні реакції. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЧи не вивчалося.ПередозуванняПро випадки передозування не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не вивчалося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаПолівінокс (вінілін) - 50 г або 100 г. Бальзам. По 50 г, 100 г препарату у флакони оранжевого скла з гвинтовою горловиною, закупорені полімерними пробками і кришками полімерними нагвинчувані.
241,00 грн
193,00 грн
Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .
385,00 грн
338,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: вінкрістина сульфат (у перерахунку на безводну речовину) 1,0 мг; Допоміжні речовини; манітол, натрію гідроксид, сірчана кислота, вода для ін'єкцій. У флаконі 2 мл.Опис лікарської формиРозчин прозорий від безбарвного до слабко-жовтого кольору.ФармакокінетикаПісля внутрішньовенного введення вінкрістин швидко виводиться із крові. Через 15-30 хв більш ніж 90% препарату розподіляється із сироватки крові в тканини та інші компоненти крові. У рівноважному стані обсяг розподілу становить 84 ± 32 л/кг. Через 20 хв після внутрішньовенного введення більше 50% вінкрістину пов'язано з компонентами крові, переважно з тромбоцитами, які містять тубулін у високих концентраціях. Після внутрішньовенного струминного введення вінкрістин проникає через гематоенцефалічний бар'єр лише в незначних кількостях, проте, при цьому може несприятливо впливати на центральну нервову систему. Вінкрістин метаболізується головним чином у печінці, можливо мікросомальною ферментною системою цитохрому Р450 (ізоформою CYP3A). Виведення вінкрістину з плазми після швидкого внутрішньовенного введення найкраще описується трифазною моделлю. Початковий, середній та кінцевий періоди напіввиведення становлять 5 хв, 2,3 год та 85 год (інтервал 19-155 год) відповідно. У зв'язку з низьким плазмовим кліренсом для запобігання кумулятивній токсичності перерва між циклами лікування має бути не менше 1 тижня. Вінкрістин екскретується переважно печінкою, близько 80% введеної дози виводиться з калом і 10-20% із сечею. Пацієнти із порушеннями функції печінки. У пацієнтів з порушеннями функції печінки можливе порушення метаболізму і через це зниження екскреції вінкрістину, що підвищує у цих пацієнтів ризик розвитку токсичності. За необхідності дозу знижують. Діти. У дітей відзначені значні індивідуальні відмінності фармакокінетичних параметрів, таких як кліренс, обсяг розподілу та період напіввиведення, крім того, ці параметри різняться залежно від віку. Плазмовий кліренс у дітей зазвичай вищий, ніж у дорослих та немовлят, але чітких даних про зниження кліренсу у дітей зі збільшенням віку немає.ФармакодинамікаВінкрістин є алкалоїдом барвінку рожевого (Catharanthus roseus, який зв'язуючись з білком - тубуліном призводить до порушення мікротубулярного апарату клітин і до розриву мітотичного веретена. Пригнічує мітоз у метафазі. Вінкрістин селективно блокує репараційний механізм ДНК у блоках ДНК-залежної синтетази РНК.Показання до застосуванняГострий лейкоз, хвороба Ходжкіна, неходжкінські лімфоми, саркома Юінга, нейробластома, пухлина Вільмса, рабдоміосаркома, множинна мієлома, саркома Капоші, хоріокарцинома матки, дрібноклітинний рак легені.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до вінкрістину або до будь-якого іншого компонента препарату. Нейром'язові розлади (зокрема демієлінізуюча форма синдрому Шарко-Марі-Тута). Тяжкі порушення функції печінки. Погрозлива непрохідність кишечника, особливо у дітей. Одночасна променева терапія із залученням області печінки. З обережністю слід призначати вінкрістин пацієнтам похилого віку, оскільки нейротоксичність у них може бути більш вираженою. З обережністю призначають вінкрістин пацієнтам із ішемічною хворобою серця.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та годуванні груддю.Побічна діяЗ боку нервової системи: часто - периферична сенсомоторна нейропатія (парестезія, втрата глибоких сухожильних рефлексів, відвисання стоп, м'язова слабкість, атаксія, параліч), невралгії (у тому числі болі в щелепах, глотці, привушних залозах, спині, кістках, м'язах та чоловічих статевих залозах), порушення функцій черепно-мозкових нервів (охриплість голосу, парез голосових зв'язок, птоз, нейропатія зорового нерва та ін нейропатії), минуща кіркова сліпота, ністагм, диплопія, атрофія зорового нерва. Іноді - судоми з підвищенням артеріального тиску, біль голови, запаморочення, депресія, ажитація, підвищена сонливість, сплутаність свідомості, психози, галюцинації, порушення сну, зниження слуху. Нейротоксичність є фактором, що обмежує дозу. З боку шлунково-кишкового тракту: Часто - запор, біль у черевній порожнині; іноді – анорексія, зниження маси тіла, нудота, блювання, діарея, паралітична кишкова непрохідність (особливо часто у дітей); рідко – стоматит, некроз тонкого кишечника та/або перфорація. Порушення з боку гепатобіліарної системи: первинний тромбоз печінкових вен (особливо у дітей). З боку сечовивідної системи: іноді – поліурія, дизурія, затримка сечовипускання, внаслідок атонії сечового міхура, гіперурикемія, уратова нефропатія; рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (гіпонатріємія у поєднанні з високим рівнем виведення натрію з сечею без ознак порушень функції нирок та надниркових залоз, гіпотензії, дегідратації, азотемії чи набряків). З боку серцево-судинної системи: іноді - ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда (у пацієнтів, які раніше отримали радіотерапію в області середостіння, при застосуванні комбінованої терапії, що включає вінкрістин); рідко – підвищення чи зниження артеріального тиску. З боку імунної системи: часто – гостра дихальна недостатність та бронхоспазм, іноді виражені та загрозливі для життя (спостерігалися при застосуванні вінкрістину з мітоміцином С); рідко - анафілактичний шок, шкірні висипи та набряки. З боку шкіри та шкірних придатків: дуже часто – алопеція. З боку репродуктивної системи: дуже часто – азооспермія, аменорея. З боку системи кровотворення: часто – минущий тромбоцитоз; іноді -виражене пригнічення функції кісткового мозку, анемія, лейкопенія та тромбоцитопенія. Зазвичай вінкрістин не істотно впливає на кровотворення. Місцеві реакції: часто - подразнення у місці ін'єкції; іноді – при попаданні препарату під шкіру запалення підшкірно-жирової клітковини, флебіт, біль, некроз оточуючих тканин. Інші: міалгія, артралгія, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиМетаболізм алкалоїдів барвінку здійснюється ізоферментом цитохрому Р-450-CYP3A4. У зв'язку з цим, при одночасному введенні інгібіторів CYP3A4, таких як ритонавір, нелфінавір, кетоконазол, ітраконазрл, еритроміцин, флуоксетин та нефазодон, може спостерігатися підвищення концентрації вінкрістину у плазмі крові. При поєднаному введенні ітраконазолу та вінкрістину нейром'язові розлади розвивалися швидше та були більш вираженими, що, мабуть, пов'язано з пригніченням метаболізму вінкрістину. Одночасне введення фенітоїну у поєднанні з протипухлинним лікуванням, що включає вінкрістин, призводило до зниження вмісту фенітоїну в крові і відповідно до зниження його протисудомного ефекту. Одночасне застосування вінкрістину з іншими мієлодепресивними препаратами та преднізолоном може посилити пригнічення кістковомозкового кровотворення. При одночасному застосуванні з нейротоксичними препаратами (ізоніазид, ітраконазол, ніфедипін) та ототоксичними препаратами спостерігається посилення побічних явищ з боку нервової системи та системи слуху відповідно. Вінкрістин знижує ефективність дигоксину та ципрофлоксацину. Верапаміл підвищує токсичність вінкрістину. При одночасному застосуванні вінкрістин послаблює дію протиподагричних препаратів. При одночасному застосуванні з урикозуричними засобами збільшується ризик нефропатії. При призначенні в комбінації з мітоміцином С вінкристин може спричинити тяжкий бронхоспазм. За необхідності застосування препарату в комплексі з L-аспарагіназою вінкрістин слід вводити за 12-24 години до застосування L-аспарагінази. Призначення аспарагінази до запровадження вінкрістину може порушити його печінковий кліренс. У зв'язку з можливим пригніченням функції імунної системи, викликаним лікуванням вінкрістином, утворення антитіл у відповідь на вакцину може бути знижене. При одночасному прийомі з живими вірусними вакцинами можлива інтенсифікація процесу реплікації вакцинного вірусу, посилення його побічних/несприятливих ефектів та/або зниження вироблення антитіл в організмі хворого у відповідь на введення вакцини. Радіотерапія може спричинити підвищення периферичної нейротоксичності вінкрістину. Не слід змішувати вінкрістин з іншими препаратами в одному шприці.Спосіб застосування та дозиДозу необхідно визначати індивідуально, залежно від схеми лікування та клінічного стану хворого. Дорослим: зазвичай вводять 1,0-1,4 мг/м2 поверхні тіла, разова доза має перевищувати 2 мг/м2. Максимальна загальна доза становить 10-12 мг/м2. Дітям: уводять 1,5-2,0 мг/м2 поверхні тіла. Для дітей з масою тіла 10 кг початкова доза повинна становити 0,05 мг/кг на тиждень. Курс терапії зазвичай становить 4-6 тижнів. При зниженні функції печінки (концентрація прямого білірубіну в сироватці > 3 мг/дл) дозу вінкрістину необхідно знизити на 50%. При появі ознак тяжкого ураження нервової системи, особливо у розвитку парезу, лікування вінкрістином проводити не слід. Після зникнення неврологічної симптоматики при відміні препарату терапія може бути відновлена у дозі, що становить 50% від початкової. При застосуванні у пацієнтів похилого віку корекції дози не потрібно. Вінкрістин вводиться строго внутрішньовенно (уникати екстравазації) з інтервалом на 1 тиждень. Тривалість ін'єкції має становити приблизно 1 хвилину. Інтратекальне застосування препарату заборонено!ПередозуванняПри випадковому передозуванні слід очікувати посилення побічних ефектів вінкрістину. Специфічний антидот не відомий. Лікування має носити симптоматичний характер і повинно включати обмеження споживання рідини, призначення діуретичних засобів (для попередження синдрому секреції АДГ), застосування фенобарбіталу (для попередження судом), застосування клізм і проносних препаратів (попередження непрохідності кишечника). Необхідно також спостерігати за діяльністю серцево-судинної системи та здійснювати гематологічний контроль. Гемодіаліз не є ефективним. Крім перерахованого вище може бути призначений кальцію фолінат у дозі 100 мг внутрішньовенно кожні 3 години протягом 24 годин, а потім кожні 6 годин протягом принаймні 48 годин.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування вінкрістином має проводитися під суворим контролем лікаря, який має досвід проведення терапії цитотоксичними препаратами. Препарат слід вводити лише внутрішньовенно. Інтратекальне введення вінкрістину призводить до розвитку смертельної нейротоксичності. Під час лікування слід проводити регулярний гематологічний контроль. У разі виявлення лейкопенії при введенні повторних доз слід дотримуватися особливої обережності. При підвищенні активності печінкових ферментів дозу вінкрістину слід зменшити. Періодично слід визначати концентрацію іонів натрію у сироватці крові. Для корекції гіпонатріємії рекомендується запровадження відповідних розчинів. Особливому контролю підлягають хворі, які мали в анамнезі нейропатію. З появою симптомів нейротоксичності лікування вінкрістином необхідно припинити. Для підтримки регулярної роботи кишечника рекомендується дотримання відповідної дієти, прийом проносних засобів або застосування клізм. У разі екстравазації введення вінкрістину необхідно негайно припинити. Дозу препарату, що залишилася, слід ввести в іншу вену. Місце екстравазації можна обколоти розчином гіалуронідази. Будь-які скарги на біль в очах або зниження зору потребують ретельного офтальмологічного обстеження. Для запобігання розвитку уратної нефропатії потрібен регулярний контроль сироваткового рівня сечової кислоти. При підвищенні рівня сечової кислоти рекомендується вилужування сечі та призначення інгібіторів урикосинтезу. Жінкам та чоловікам під час лікування вінкрістином і як мінімум протягом 3-х місяців після цього необхідно використовувати надійні методи контрацепції. Розведений розчин хімічно та фізично стабільний протягом 48 годин при 2-8°С. З точки зору мікробіологічної чистоти, розведений розчин слід використовувати негайно, допускається зберігання розведеного розчину в холодильнику (2-8°С) протягом не більше 24 год. При роботі з розчином вінкрістину слід дотримуватись правил поводження з цитотоксичними препаратами. Уникати контакту із розчином! При попаданні розчину на шкіру, слизові оболонки або очі, необхідно ретельно промити їх великою кількістю води. Попадання вінкрістину в очі може призводити до вираженого подразнення та виразкового ураження рогівки.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептом
378,00 грн
330,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: вінкрістина сульфат (у перерахунку на безводну речовину) 1,0 мг; Допоміжні речовини; манітол, натрію гідроксид, сірчана кислота, вода для ін'єкцій. У флаконі 1 мг/1 мл.Опис лікарської формиРозчин прозорий від безбарвного до слабко-жовтого кольору.ФармакокінетикаПісля внутрішньовенного введення вінкрістин швидко виводиться із крові. Через 15-30 хв більш ніж 90% препарату розподіляється із сироватки крові в тканини та інші компоненти крові. У рівноважному стані обсяг розподілу становить 84 ± 32 л/кг. Через 20 хв після внутрішньовенного введення більше 50% вінкрістину пов'язано з компонентами крові, переважно з тромбоцитами, які містять тубулін у високих концентраціях. Після внутрішньовенного струминного введення вінкрістин проникає через гематоенцефалічний бар'єр лише в незначних кількостях, проте, при цьому може несприятливо впливати на центральну нервову систему. Вінкрістин метаболізується головним чином у печінці, можливо мікросомальною ферментною системою цитохрому Р450 (ізоформою CYP3A). Виведення вінкрістину з плазми після швидкого внутрішньовенного введення найкраще описується трифазною моделлю. Початковий, середній та кінцевий періоди напіввиведення становлять 5 хв, 2,3 год та 85 год (інтервал 19-155 год) відповідно. У зв'язку з низьким плазмовим кліренсом для запобігання кумулятивній токсичності перерва між циклами лікування має бути не менше 1 тижня. Вінкрістин екскретується переважно печінкою, близько 80% введеної дози виводиться з калом і 10-20% із сечею. Пацієнти із порушеннями функції печінки. У пацієнтів з порушеннями функції печінки можливе порушення метаболізму і через це зниження екскреції вінкрістину, що підвищує у цих пацієнтів ризик розвитку токсичності. За необхідності дозу знижують. Діти. У дітей відзначені значні індивідуальні відмінності фармакокінетичних параметрів, таких як кліренс, обсяг розподілу та період напіввиведення, крім того, ці параметри різняться залежно від віку. Плазмовий кліренс у дітей зазвичай вищий, ніж у дорослих та немовлят, але чітких даних про зниження кліренсу у дітей зі збільшенням віку немає.ФармакодинамікаВінкрістин є алкалоїдом барвінку рожевого (Catharanthus roseus, який зв'язуючись з білком - тубуліном призводить до порушення мікротубулярного апарату клітин і до розриву мітотичного веретена. Пригнічує мітоз у метафазі. Вінкрістин селективно блокує репараційний механізм ДНК у блоках ДНК-залежної синтетази РНК.ІнструкціяВінкрістин вводиться строго внутрішньовенно (уникати екстравазації) з інтервалом на 1 тиждень. Тривалість ін'єкції має становити приблизно 1 хвилину. Інтратекальне застосування препарату заборонено!Показання до застосуванняГострий лейкоз, хвороба Ходжкіна, неходжкінські лімфоми, саркома Юінга, нейробластома, пухлина Вільмса, рабдоміосаркома, множинна мієлома, саркома Капоші, хоріокарцинома матки, дрібноклітинний рак легені.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до вінкрістину або до будь-якого іншого компонента препарату. Нейром'язові розлади (зокрема демієлінізуюча форма синдрому Шарко-Марі-Тута). Тяжкі порушення функції печінки. Погрозлива непрохідність кишечника, особливо у дітей. Одночасна променева терапія із залученням області печінки. З обережністю слід призначати вінкрістин пацієнтам похилого віку, оскільки нейротоксичність у них може бути більш вираженою. З обережністю призначають вінкрістин пацієнтам із ішемічною хворобою серця.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та годуванні груддю.Побічна діяЗ боку нервової системи: часто - периферична сенсомоторна нейропатія (парестезія, втрата глибоких сухожильних рефлексів, відвисання стоп, м'язова слабкість, атаксія, параліч), невралгії (у тому числі болі в щелепах, глотці, привушних залозах, спині, кістках, м'язах та чоловічих статевих залозах), порушення функцій черепно-мозкових нервів (охриплість голосу, парез голосових зв'язок, птоз, нейропатія зорового нерва та ін нейропатії), минуща кіркова сліпота, ністагм, диплопія, атрофія зорового нерва. Іноді - судоми з підвищенням артеріального тиску, біль голови, запаморочення, депресія, ажитація, підвищена сонливість, сплутаність свідомості, психози, галюцинації, порушення сну, зниження слуху. Нейротоксичність є фактором, що обмежує дозу. З боку шлунково-кишкового тракту: Часто - запор, біль у черевній порожнині; іноді – анорексія, зниження маси тіла, нудота, блювання, діарея, паралітична кишкова непрохідність (особливо часто у дітей); рідко – стоматит, некроз тонкого кишечника та/або перфорація. Порушення з боку гепатобіліарної системи: первинний тромбоз печінкових вен (особливо у дітей). З боку сечовивідної системи: іноді – поліурія, дизурія, затримка сечовипускання, внаслідок атонії сечового міхура, гіперурикемія, уратова нефропатія; рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (гіпонатріємія у поєднанні з високим рівнем виведення натрію з сечею без ознак порушень функції нирок та надниркових залоз, гіпотензії, дегідратації, азотемії чи набряків). З боку серцево-судинної системи: іноді - ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда (у пацієнтів, які раніше отримали радіотерапію в області середостіння, при застосуванні комбінованої терапії, що включає вінкрістин); рідко – підвищення чи зниження артеріального тиску. З боку імунної системи: часто – гостра дихальна недостатність та бронхоспазм, іноді виражені та загрозливі для життя (спостерігалися при застосуванні вінкрістину з мітоміцином С); рідко - анафілактичний шок, шкірні висипи та набряки. З боку шкіри та шкірних придатків: дуже часто – алопеція. З боку репродуктивної системи: дуже часто – азооспермія, аменорея. З боку системи кровотворення: часто – минущий тромбоцитоз; іноді -виражене пригнічення функції кісткового мозку, анемія, лейкопенія та тромбоцитопенія. Зазвичай вінкрістин не істотно впливає на кровотворення. Місцеві реакції: часто - подразнення у місці ін'єкції; іноді – при попаданні препарату під шкіру запалення підшкірно-жирової клітковини, флебіт, біль, некроз оточуючих тканин. Інші: міалгія, артралгія, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиМетаболізм алкалоїдів барвінку здійснюється ізоферментом цитохрому Р-450-CYP3A4. У зв'язку з цим, при одночасному введенні інгібіторів CYP3A4, таких як ритонавір, нелфінавір, кетоконазол, ітраконазрл, еритроміцин, флуоксетин та нефазодон, може спостерігатися підвищення концентрації вінкрістину у плазмі крові. При поєднаному введенні ітраконазолу та вінкрістину нейром'язові розлади розвивалися швидше та були більш вираженими, що, мабуть, пов'язано з пригніченням метаболізму вінкрістину. Одночасне введення фенітоїну у поєднанні з протипухлинним лікуванням, що включає вінкрістин, призводило до зниження вмісту фенітоїну в крові і відповідно до зниження його протисудомного ефекту. Одночасне застосування вінкрістину з іншими мієлодепресивними препаратами та преднізолоном може посилити пригнічення кістковомозкового кровотворення. При одночасному застосуванні з нейротоксичними препаратами (ізоніазид, ітраконазол, ніфедипін) та ототоксичними препаратами спостерігається посилення побічних явищ з боку нервової системи та системи слуху відповідно. Вінкрістин знижує ефективність дигоксину та ципрофлоксацину. Верапаміл підвищує токсичність вінкрістину. При одночасному застосуванні вінкрістин послаблює дію протиподагричних препаратів. При одночасному застосуванні з урикозуричними засобами збільшується ризик нефропатії. При призначенні в комбінації з мітоміцином С вінкристин може спричинити тяжкий бронхоспазм. За необхідності застосування препарату в комплексі з L-аспарагіназою вінкрістин слід вводити за 12-24 години до застосування L-аспарагінази. Призначення аспарагінази до запровадження вінкрістину може порушити його печінковий кліренс. У зв'язку з можливим пригніченням функції імунної системи, викликаним лікуванням вінкрістином, утворення антитіл у відповідь на вакцину може бути знижене. При одночасному прийомі з живими вірусними вакцинами можлива інтенсифікація процесу реплікації вакцинного вірусу, посилення його побічних/несприятливих ефектів та/або зниження вироблення антитіл в організмі хворого у відповідь на введення вакцини. Радіотерапія може спричинити підвищення периферичної нейротоксичності вінкрістину. Не слід змішувати вінкрістин з іншими препаратами в одному шприці.Спосіб застосування та дозиДозу необхідно визначати індивідуально, залежно від схеми лікування та клінічного стану хворого. Дорослим: зазвичай вводять 1,0-1,4 мг/м2 поверхні тіла, разова доза має перевищувати 2 мг/м2. Максимальна загальна доза становить 10-12 мг/м2. Дітям: уводять 1,5-2,0 мг/м2 поверхні тіла. Для дітей з масою тіла 10 кг початкова доза повинна становити 0,05 мг/кг на тиждень. Курс терапії зазвичай становить 4-6 тижнів. При зниженні функції печінки (концентрація прямого білірубіну в сироватці > 3 мг/дл) дозу вінкрістину необхідно знизити на 50%. При появі ознак тяжкого ураження нервової системи, особливо у розвитку парезу, лікування вінкрістином проводити не слід. Після зникнення неврологічної симптоматики при відміні препарату терапія може бути відновлена у дозі, що становить 50% від початкової. При застосуванні у пацієнтів похилого віку корекції дози не потрібно.ПередозуванняПри випадковому передозуванні слід очікувати посилення побічних ефектів вінкрістину. Специфічний антидот не відомий. Лікування має носити симптоматичний характер і повинно включати обмеження споживання рідини, призначення діуретичних засобів (для попередження синдрому секреції АДГ), застосування фенобарбіталу (для попередження судом), застосування клізм і проносних препаратів (попередження непрохідності кишечника). Необхідно також спостерігати за діяльністю серцево-судинної системи та здійснювати гематологічний контроль. Гемодіаліз не є ефективним. Крім перерахованого вище може бути призначений кальцію фолінат у дозі 100 мг внутрішньовенно кожні 3 години протягом 24 годин, а потім кожні 6 годин протягом принаймні 48 годин.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування вінкрістином має проводитися під суворим контролем лікаря, який має досвід проведення терапії цитотоксичними препаратами. Препарат слід вводити лише внутрішньовенно. Інтратекальне введення вінкрістину призводить до розвитку смертельної нейротоксичності. Під час лікування слід проводити регулярний гематологічний контроль. У разі виявлення лейкопенії при введенні повторних доз слід дотримуватися особливої обережності. При підвищенні активності печінкових ферментів дозу вінкрістину слід зменшити. Періодично слід визначати концентрацію іонів натрію у сироватці крові. Для корекції гіпонатріємії рекомендується запровадження відповідних розчинів. Особливому контролю підлягають хворі, які мали в анамнезі нейропатію. З появою симптомів нейротоксичності лікування вінкрістином необхідно припинити. Для підтримки регулярної роботи кишечника рекомендується дотримання відповідної дієти, прийом проносних засобів або застосування клізм. У разі екстравазації введення вінкрістину необхідно негайно припинити. Дозу препарату, що залишилася, слід ввести в іншу вену. Місце екстравазації можна обколоти розчином гіалуронідази. Будь-які скарги на біль в очах або зниження зору потребують ретельного офтальмологічного обстеження. Для запобігання розвитку уратної нефропатії потрібен регулярний контроль сироваткового рівня сечової кислоти. При підвищенні рівня сечової кислоти рекомендується вилужування сечі та призначення інгібіторів урикосинтезу. Жінкам та чоловікам під час лікування вінкрістином і як мінімум протягом 3-х місяців після цього необхідно використовувати надійні методи контрацепції. Розведений розчин хімічно та фізично стабільний протягом 48 годин при 2-8°С. З точки зору мікробіологічної чистоти, розведений розчин слід використовувати негайно, допускається зберігання розведеного розчину в холодильнику (2-8°С) протягом не більше 24 год. При роботі з розчином вінкрістину слід дотримуватись правил поводження з цитотоксичними препаратами. Уникати контакту із розчином! При попаданні розчину на шкіру, слизові оболонки або очі, необхідно ретельно промити їх великою кількістю води. Попадання вінкрістину в очі може призводити до вираженого подразнення та виразкового ураження рогівки.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Упакування: фл. Виробник: Тева Завод-виробник: Лемері С. А.
1 876,00 грн
855,00 грн
Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
1 536,00 грн
452,00 грн
Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини: вінпоцетин 10мг, пірацетам 800мг. Допоміжні речовини: лактоза, стеарат кальцію. 30 шт. - Упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули №0, жовтого кольору із кришечкою червоного кольору; вміст капсул – порошок білого або майже білого кольору; допускається наявність окремих кристалів та грудочок.Фармакотерапевтична групаНоотропний комбінований препарат, має також вазодилатуючими властивостями. Покращує мозковий кровообіг, спричиняє невелике зниження системного АТ. Підвищує стійкість клітин головного мозку до гіпоксії, полегшує транспорт кисню та субстратів енергетичного забезпечення до тканин (внаслідок зменшення спорідненості еритроцитів до кисню, посилення поглинання та метаболізму глюкози та переходу на аеробні процеси). Сприяє накопиченню в тканинах цАМФ та АТФ, підвищенню вмісту катехоламінів у тканинах мозку. Вазодилатуюча дія пов'язана з прямим розслаблюючим впливом на гладку мускулатуру судин переважно головного мозку. Препарат не викликає феномену обкрадання та посилює кровопостачання ішемізованої ділянки головного мозку, не впливаючи на кровопостачання інтактних областей.Покращує мікроциркуляцію у головному мозку за рахунок зменшення агрегації тромбоцитів, зниження в'язкості крові, збільшення деформованості еритроцитів. Має позитивний вплив на обмінні процеси у клітинах мозку, підвищує концентрація АТФ у мозковій тканині, посилює синтез рибонуклеїнової кислоти та фосфоліпідів, а також утилізацію глюкози. Покращує інтегративну діяльність головного мозку, сприяє консолідації пам'яті, полегшує процес навчання, змінює швидкість поширення збудження у головному мозку. Підсилює альфа- та бета-активність, знижує дельта-активність на ЕЕГ, зменшує вираженість вестибулярного ністагму, покращує зв'язки між півкулями та синаптичну провідність у неокортикальних структурах, підвищує розумову активність, посилює мозковий кровотік, не має седативного, психостимулі. Дія препарату розвивається поступово.ФармакокінетикаВінпоцетин Після прийому препарату внутрішньо вінпоцетин добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту, біодоступність становить близько 50-70%. Сmax досягається через 1 годину після прийому. Терапевтична концентрація у плазмі крові варіює від 10 до 20 нг/мл. T1/2 – 4.8 год. Пірацетам Після прийому препарату добре абсорбується із ШКТ, біодоступність становить близько 95%. Сmax досягається через 0.5-1 годину після прийому внутрішньо. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр, накопичується в тканинах мозку через 1-4 години після прийому всередину. Зі спинномозкової рідини виводиться значно повільніше, ніж з інших тканин і рідких середовищ організму. Практично біотрансформується в організмі і на 2/3 виводиться нирками в незмінному вигляді протягом 30 год. T1/2 з плазми становить 4.5 год, з головного мозку - 7.7 годКлінічна фармакологіяНоотропний препарат.Показання до застосуванняНедостатність мозкового кровообігу (відновний період ішемічного та геморагічного інсульту, енцефалопатії різного генезу); паркінсонізм судинного генезу; інтоксикації; травми головного мозку та інші захворювання ЦНС, що супроводжуються зниженням інтелектуально-мнестичних функцій; психоорганічний синдром з переважанням ознак астенії та адинамії; астенічний синдром; лабіринтопатії, синдром Меньєра; профілактика мігрені; профілактика кінетозів.Протипоказання до застосуванняВиражені порушення ритму серця; ІХС (важкої течії); гостра стадія геморагічного інсульту; ниркова недостатність; печінкова недостатність; дитячий вік до 14 років; вагітність; лактація (грудне вигодовування); - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Препарат протипоказаний дітям віком до 14 років.Побічна діяЗ боку ЦНС: психічне та рухове збудження, дратівливість, неврівноваженість, зниження здатності до концентрації уваги, тривога, порушення сну, запаморочення, головний біль, екстрапірамідні розлади. З боку травної системи: гастралгії, нудота, блювання, запор, діарея, зниження апетиту. Серцево-судинна система: погіршення перебігу стенокардії, тахікардія, екстрасистолія, уповільнення AV-провідності. Інші: підвищення сексуальної активності. Препарат добре переноситься. Побічна дія відзначається у поодиноких випадках.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні вінпотропіл підвищує ризик геморагічних ускладнень гепаринотерапії, посилює ефекти гормонів щитовидної залози, антипсихотичних засобів (нейролептиків), непрямих антикоагулянтів. При одночасному застосуванні вінпотропіл послаблює ефект протисудомних засобів (знижує судомний поріг).Спосіб застосування та дозиДорослим та підліткам старше 14 років препарат призначають по 1-2 капсули 3 рази на добу. Підтримуюча доза – 1 капсула 3 рази на добу. Тривалість курсу лікування становить від 2-3 тижнів до 2-6 місяців. Капсули слід приймати не розжовуючи, перед їдою, запиваючи достатньою кількістю води.ПередозуванняДані про передозування препарату Вінпотропіл не надано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред відміною препарату дозу вінпотропілу слід поступово знижувати.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини: вінпоцетин 10мг, пірацетам 800мг. Допоміжні речовини: лактоза, стеарат кальцію. 60 шт. - Упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули №0, жовтого кольору із кришечкою червоного кольору; вміст капсул – порошок білого або майже білого кольору; допускається наявність окремих кристалів та грудочок.Фармакотерапевтична групаНоотропний комбінований препарат, має також вазодилатуючими властивостями. Покращує мозковий кровообіг, спричиняє невелике зниження системного АТ. Підвищує стійкість клітин головного мозку до гіпоксії, полегшує транспорт кисню та субстратів енергетичного забезпечення до тканин (внаслідок зменшення спорідненості еритроцитів до кисню, посилення поглинання та метаболізму глюкози та переходу на аеробні процеси). Сприяє накопиченню в тканинах цАМФ та АТФ, підвищенню вмісту катехоламінів у тканинах мозку. Вазодилатуюча дія пов'язана з прямим розслаблюючим впливом на гладку мускулатуру судин переважно головного мозку. Препарат не викликає феномену обкрадання та посилює кровопостачання ішемізованої ділянки головного мозку, не впливаючи на кровопостачання інтактних областей.Покращує мікроциркуляцію у головному мозку за рахунок зменшення агрегації тромбоцитів, зниження в'язкості крові, збільшення деформованості еритроцитів. Має позитивний вплив на обмінні процеси у клітинах мозку, підвищує концентрація АТФ у мозковій тканині, посилює синтез рибонуклеїнової кислоти та фосфоліпідів, а також утилізацію глюкози. Покращує інтегративну діяльність головного мозку, сприяє консолідації пам'яті, полегшує процес навчання, змінює швидкість поширення збудження у головному мозку. Підсилює альфа- та бета-активність, знижує дельта-активність на ЕЕГ, зменшує вираженість вестибулярного ністагму, покращує зв'язки між півкулями та синаптичну провідність у неокортикальних структурах, підвищує розумову активність, посилює мозковий кровотік, не має седативного, психостимулі. Дія препарату розвивається поступово.ФармакокінетикаВінпоцетин Після прийому препарату внутрішньо вінпоцетин добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту, біодоступність становить близько 50-70%. Сmax досягається через 1 годину після прийому. Терапевтична концентрація у плазмі крові варіює від 10 до 20 нг/мл. T1/2 – 4.8 год. Пірацетам Після прийому препарату добре абсорбується із ШКТ, біодоступність становить близько 95%. Сmax досягається через 0.5-1 годину після прийому внутрішньо. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр, накопичується в тканинах мозку через 1-4 години після прийому всередину. Зі спинномозкової рідини виводиться значно повільніше, ніж з інших тканин і рідких середовищ організму. Практично біотрансформується в організмі і на 2/3 виводиться нирками в незмінному вигляді протягом 30 год. T1/2 з плазми становить 4.5 год, з головного мозку - 7.7 годКлінічна фармакологіяНоотропний препарат.Показання до застосуванняНедостатність мозкового кровообігу (відновний період ішемічного та геморагічного інсульту, енцефалопатії різного генезу); паркінсонізм судинного генезу; інтоксикації; травми головного мозку та інші захворювання ЦНС, що супроводжуються зниженням інтелектуально-мнестичних функцій; психоорганічний синдром з переважанням ознак астенії та адинамії; астенічний синдром; лабіринтопатії, синдром Меньєра; профілактика мігрені; профілактика кінетозів.Протипоказання до застосуванняВиражені порушення ритму серця; ІХС (важкої течії); гостра стадія геморагічного інсульту; ниркова недостатність; печінкова недостатність; дитячий вік до 14 років; вагітність; лактація (грудне вигодовування); - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Препарат протипоказаний дітям віком до 14 років.Побічна діяЗ боку ЦНС: психічне та рухове збудження, дратівливість, неврівноваженість, зниження здатності до концентрації уваги, тривога, порушення сну, запаморочення, головний біль, екстрапірамідні розлади. З боку травної системи: гастралгії, нудота, блювання, запор, діарея, зниження апетиту. Серцево-судинна система: погіршення перебігу стенокардії, тахікардія, екстрасистолія, уповільнення AV-провідності. Інші: підвищення сексуальної активності. Препарат добре переноситься. Побічна дія відзначається у поодиноких випадках.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні вінпотропіл підвищує ризик геморагічних ускладнень гепаринотерапії, посилює ефекти гормонів щитовидної залози, антипсихотичних засобів (нейролептиків), непрямих антикоагулянтів. При одночасному застосуванні вінпотропіл послаблює ефект протисудомних засобів (знижує судомний поріг).Спосіб застосування та дозиДорослим та підліткам старше 14 років препарат призначають по 1-2 капсули 3 рази на добу. Підтримуюча доза – 1 капсула 3 рази на добу. Тривалість курсу лікування становить від 2-3 тижнів до 2-6 місяців. Капсули слід приймати не розжовуючи, перед їдою, запиваючи достатньою кількістю води.ПередозуванняДані про передозування препарату Вінпотропіл не надано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред відміною препарату дозу вінпотропілу слід поступово знижувати.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини: вінпоцетин 5мг, пірацетам 400мг. Допоміжні речовини: лактоза, стеарат кальцію. 30 шт. - Упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули №0, жовтого кольору із кришечкою червоного кольору; вміст капсул – порошок білого або майже білого кольору; допускається наявність окремих кристалів та грудочок.Фармакотерапевтична групаНоотропний комбінований препарат, має також вазодилатуючими властивостями. Покращує мозковий кровообіг, спричиняє невелике зниження системного АТ. Підвищує стійкість клітин головного мозку до гіпоксії, полегшує транспорт кисню та субстратів енергетичного забезпечення до тканин (внаслідок зменшення спорідненості еритроцитів до кисню, посилення поглинання та метаболізму глюкози та переходу на аеробні процеси). Сприяє накопиченню в тканинах цАМФ та АТФ, підвищенню вмісту катехоламінів у тканинах мозку. Вазодилатуюча дія пов'язана з прямим розслаблюючим впливом на гладку мускулатуру судин переважно головного мозку. Препарат не викликає феномену обкрадання та посилює кровопостачання ішемізованої ділянки головного мозку, не впливаючи на кровопостачання інтактних областей.Покращує мікроциркуляцію у головному мозку за рахунок зменшення агрегації тромбоцитів, зниження в'язкості крові, збільшення деформованості еритроцитів. Має позитивний вплив на обмінні процеси у клітинах мозку, підвищує концентрація АТФ у мозковій тканині, посилює синтез рибонуклеїнової кислоти та фосфоліпідів, а також утилізацію глюкози. Покращує інтегративну діяльність головного мозку, сприяє консолідації пам'яті, полегшує процес навчання, змінює швидкість поширення збудження у головному мозку. Підсилює альфа- та бета-активність, знижує дельта-активність на ЕЕГ, зменшує вираженість вестибулярного ністагму, покращує зв'язки між півкулями та синаптичну провідність у неокортикальних структурах, підвищує розумову активність, посилює мозковий кровотік, не має седативного, психостимулі. Дія препарату розвивається поступово.ФармакокінетикаВінпоцетин Після прийому препарату внутрішньо вінпоцетин добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту, біодоступність становить близько 50-70%. Сmax досягається через 1 годину після прийому. Терапевтична концентрація у плазмі крові варіює від 10 до 20 нг/мл. T1/2 – 4.8 год. Пірацетам Після прийому препарату добре абсорбується із ШКТ, біодоступність становить близько 95%. Сmax досягається через 0.5-1 годину після прийому внутрішньо. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр, накопичується в тканинах мозку через 1-4 години після прийому всередину. Зі спинномозкової рідини виводиться значно повільніше, ніж з інших тканин і рідких середовищ організму. Практично біотрансформується в організмі і на 2/3 виводиться нирками в незмінному вигляді протягом 30 год. T1/2 з плазми становить 4.5 год, з головного мозку - 7.7 годКлінічна фармакологіяНоотропний препарат.Показання до застосуванняНедостатність мозкового кровообігу (відновний період ішемічного та геморагічного інсульту, енцефалопатії різного генезу); паркінсонізм судинного генезу; інтоксикації; травми головного мозку та інші захворювання ЦНС, що супроводжуються зниженням інтелектуально-мнестичних функцій; психоорганічний синдром з переважанням ознак астенії та адинамії; астенічний синдром; лабіринтопатії, синдром Меньєра; профілактика мігрені; профілактика кінетозів.Протипоказання до застосуванняВиражені порушення ритму серця; ІХС (важкої течії); гостра стадія геморагічного інсульту; ниркова недостатність; печінкова недостатність; дитячий вік до 14 років; вагітність; лактація (грудне вигодовування); - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Препарат протипоказаний дітям віком до 14 років.Побічна діяЗ боку ЦНС: психічне та рухове збудження, дратівливість, неврівноваженість, зниження здатності до концентрації уваги, тривога, порушення сну, запаморочення, головний біль, екстрапірамідні розлади. З боку травної системи: гастралгії, нудота, блювання, запор, діарея, зниження апетиту. Серцево-судинна система: погіршення перебігу стенокардії, тахікардія, екстрасистолія, уповільнення AV-провідності. Інші: підвищення сексуальної активності. Препарат добре переноситься. Побічна дія відзначається у поодиноких випадках.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні вінпотропіл підвищує ризик геморагічних ускладнень гепаринотерапії, посилює ефекти гормонів щитовидної залози, антипсихотичних засобів (нейролептиків), непрямих антикоагулянтів. При одночасному застосуванні вінпотропіл послаблює ефект протисудомних засобів (знижує судомний поріг).Спосіб застосування та дозиДорослим та підліткам старше 14 років препарат призначають по 1-2 капсули 3 рази на добу. Підтримуюча доза – 1 капсула 3 рази на добу. Тривалість курсу лікування становить від 2-3 тижнів до 2-6 місяців. Капсули слід приймати не розжовуючи, перед їдою, запиваючи достатньою кількістю води.ПередозуванняДані про передозування препарату Вінпотропіл не надано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред відміною препарату дозу вінпотропілу слід поступово знижувати.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини: вінпоцетин 5мг, пірацетам 400мг. Допоміжні речовини: лактоза, стеарат кальцію. 50 шт. - Упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули №0, жовтого кольору із кришечкою червоного кольору; вміст капсул – порошок білого або майже білого кольору; допускається наявність окремих кристалів та грудочок.Фармакотерапевтична групаНоотропний комбінований препарат, має також вазодилатуючими властивостями. Покращує мозковий кровообіг, спричиняє невелике зниження системного АТ. Підвищує стійкість клітин головного мозку до гіпоксії, полегшує транспорт кисню та субстратів енергетичного забезпечення до тканин (внаслідок зменшення спорідненості еритроцитів до кисню, посилення поглинання та метаболізму глюкози та переходу на аеробні процеси). Сприяє накопиченню в тканинах цАМФ та АТФ, підвищенню вмісту катехоламінів у тканинах мозку. Вазодилатуюча дія пов'язана з прямим розслаблюючим впливом на гладку мускулатуру судин переважно головного мозку. Препарат не викликає феномену обкрадання та посилює кровопостачання ішемізованої ділянки головного мозку, не впливаючи на кровопостачання інтактних областей.Покращує мікроциркуляцію у головному мозку за рахунок зменшення агрегації тромбоцитів, зниження в'язкості крові, збільшення деформованості еритроцитів. Має позитивний вплив на обмінні процеси у клітинах мозку, підвищує концентрація АТФ у мозковій тканині, посилює синтез рибонуклеїнової кислоти та фосфоліпідів, а також утилізацію глюкози. Покращує інтегративну діяльність головного мозку, сприяє консолідації пам'яті, полегшує процес навчання, змінює швидкість поширення збудження у головному мозку. Підсилює альфа- та бета-активність, знижує дельта-активність на ЕЕГ, зменшує вираженість вестибулярного ністагму, покращує зв'язки між півкулями та синаптичну провідність у неокортикальних структурах, підвищує розумову активність, посилює мозковий кровотік, не має седативного, психостимулі. Дія препарату розвивається поступово.ФармакокінетикаВінпоцетин Після прийому препарату внутрішньо вінпоцетин добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту, біодоступність становить близько 50-70%. Сmax досягається через 1 годину після прийому. Терапевтична концентрація у плазмі крові варіює від 10 до 20 нг/мл. T1/2 – 4.8 год. Пірацетам Після прийому препарату добре абсорбується із ШКТ, біодоступність становить близько 95%. Сmax досягається через 0.5-1 годину після прийому внутрішньо. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр, накопичується в тканинах мозку через 1-4 години після прийому всередину. Зі спинномозкової рідини виводиться значно повільніше, ніж з інших тканин і рідких середовищ організму. Практично біотрансформується в організмі і на 2/3 виводиться нирками в незмінному вигляді протягом 30 год. T1/2 з плазми становить 4.5 год, з головного мозку - 7.7 годКлінічна фармакологіяНоотропний препарат.Показання до застосуванняНедостатність мозкового кровообігу (відновний період ішемічного та геморагічного інсульту, енцефалопатії різного генезу); паркінсонізм судинного генезу; інтоксикації; травми головного мозку та інші захворювання ЦНС, що супроводжуються зниженням інтелектуально-мнестичних функцій; психоорганічний синдром з переважанням ознак астенії та адинамії; астенічний синдром; лабіринтопатії, синдром Меньєра; профілактика мігрені; профілактика кінетозів.Протипоказання до застосуванняВиражені порушення ритму серця; ІХС (важкої течії); гостра стадія геморагічного інсульту; ниркова недостатність; печінкова недостатність; дитячий вік до 14 років; вагітність; лактація (грудне вигодовування); - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Препарат протипоказаний дітям віком до 14 років.Побічна діяЗ боку ЦНС: психічне та рухове збудження, дратівливість, неврівноваженість, зниження здатності до концентрації уваги, тривога, порушення сну, запаморочення, головний біль, екстрапірамідні розлади. З боку травної системи: гастралгії, нудота, блювання, запор, діарея, зниження апетиту. Серцево-судинна система: погіршення перебігу стенокардії, тахікардія, екстрасистолія, уповільнення AV-провідності. Інші: підвищення сексуальної активності. Препарат добре переноситься. Побічна дія відзначається у поодиноких випадках.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні вінпотропіл підвищує ризик геморагічних ускладнень гепаринотерапії, посилює ефекти гормонів щитовидної залози, антипсихотичних засобів (нейролептиків), непрямих антикоагулянтів. При одночасному застосуванні вінпотропіл послаблює ефект протисудомних засобів (знижує судомний поріг).Спосіб застосування та дозиДорослим та підліткам старше 14 років препарат призначають по 1-2 капсули 3 рази на добу. Підтримуюча доза – 1 капсула 3 рази на добу. Тривалість курсу лікування становить від 2-3 тижнів до 2-6 місяців. Капсули слід приймати не розжовуючи, перед їдою, запиваючи достатньою кількістю води.ПередозуванняДані про передозування препарату Вінпотропіл не надано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред відміною препарату дозу вінпотропілу слід поступово знижувати.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини: вінпоцетин 5мг, пірацетам 400мг. Допоміжні речовини: лактоза, стеарат кальцію. 15 шт. - упаковки осередкові контурні (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули №0, жовтого кольору із кришечкою червоного кольору; вміст капсул – порошок білого або майже білого кольору; допускається наявність окремих кристалів та грудочок.Фармакотерапевтична групаНоотропний комбінований препарат, має також вазодилатуючими властивостями. Покращує мозковий кровообіг, спричиняє невелике зниження системного АТ. Підвищує стійкість клітин головного мозку до гіпоксії, полегшує транспорт кисню та субстратів енергетичного забезпечення до тканин (внаслідок зменшення спорідненості еритроцитів до кисню, посилення поглинання та метаболізму глюкози та переходу на аеробні процеси). Сприяє накопиченню в тканинах цАМФ та АТФ, підвищенню вмісту катехоламінів у тканинах мозку. Вазодилатуюча дія пов'язана з прямим розслаблюючим впливом на гладку мускулатуру судин переважно головного мозку. Препарат не викликає феномену обкрадання та посилює кровопостачання ішемізованої ділянки головного мозку, не впливаючи на кровопостачання інтактних областей.Покращує мікроциркуляцію у головному мозку за рахунок зменшення агрегації тромбоцитів, зниження в'язкості крові, збільшення деформованості еритроцитів. Має позитивний вплив на обмінні процеси у клітинах мозку, підвищує концентрація АТФ у мозковій тканині, посилює синтез рибонуклеїнової кислоти та фосфоліпідів, а також утилізацію глюкози. Покращує інтегративну діяльність головного мозку, сприяє консолідації пам'яті, полегшує процес навчання, змінює швидкість поширення збудження у головному мозку. Підсилює альфа- та бета-активність, знижує дельта-активність на ЕЕГ, зменшує вираженість вестибулярного ністагму, покращує зв'язки між півкулями та синаптичну провідність у неокортикальних структурах, підвищує розумову активність, посилює мозковий кровотік, не має седативного, психостимулі. Дія препарату розвивається поступово.ФармакокінетикаВінпоцетин Після прийому препарату внутрішньо вінпоцетин добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту, біодоступність становить близько 50-70%. Сmax досягається через 1 годину після прийому. Терапевтична концентрація у плазмі крові варіює від 10 до 20 нг/мл. T1/2 – 4.8 год. Пірацетам Після прийому препарату добре абсорбується із ШКТ, біодоступність становить близько 95%. Сmax досягається через 0.5-1 годину після прийому внутрішньо. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр, накопичується в тканинах мозку через 1-4 години після прийому всередину. Зі спинномозкової рідини виводиться значно повільніше, ніж з інших тканин і рідких середовищ організму. Практично біотрансформується в організмі і на 2/3 виводиться нирками в незмінному вигляді протягом 30 год. T1/2 з плазми становить 4.5 год, з головного мозку - 7.7 годКлінічна фармакологіяНоотропний препарат.Показання до застосуванняНедостатність мозкового кровообігу (відновний період ішемічного та геморагічного інсульту, енцефалопатії різного генезу); паркінсонізм судинного генезу; інтоксикації; травми головного мозку та інші захворювання ЦНС, що супроводжуються зниженням інтелектуально-мнестичних функцій; психоорганічний синдром з переважанням ознак астенії та адинамії; астенічний синдром; лабіринтопатії, синдром Меньєра; профілактика мігрені; профілактика кінетозів.Протипоказання до застосуванняВиражені порушення ритму серця; ІХС (важкої течії); гостра стадія геморагічного інсульту; ниркова недостатність; печінкова недостатність; дитячий вік до 14 років; вагітність; лактація (грудне вигодовування); - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Препарат протипоказаний дітям віком до 14 років.Побічна діяЗ боку ЦНС: психічне та рухове збудження, дратівливість, неврівноваженість, зниження здатності до концентрації уваги, тривога, порушення сну, запаморочення, головний біль, екстрапірамідні розлади. З боку травної системи: гастралгії, нудота, блювання, запор, діарея, зниження апетиту. Серцево-судинна система: погіршення перебігу стенокардії, тахікардія, екстрасистолія, уповільнення AV-провідності. Інші: підвищення сексуальної активності. Препарат добре переноситься. Побічна дія відзначається у поодиноких випадках.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні вінпотропіл підвищує ризик геморагічних ускладнень гепаринотерапії, посилює ефекти гормонів щитовидної залози, антипсихотичних засобів (нейролептиків), непрямих антикоагулянтів. При одночасному застосуванні вінпотропіл послаблює ефект протисудомних засобів (знижує судомний поріг).Спосіб застосування та дозиДорослим та підліткам старше 14 років препарат призначають по 1-2 капсули 3 рази на добу. Підтримуюча доза – 1 капсула 3 рази на добу. Тривалість курсу лікування становить від 2-3 тижнів до 2-6 місяців. Капсули слід приймати не розжовуючи, перед їдою, запиваючи достатньою кількістю води.ПередозуванняДані про передозування препарату Вінпотропіл не надано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред відміною препарату дозу вінпотропілу слід поступово знижувати.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: вінпоцетин 5 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (5) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаЗасіб, що покращує мозковий кровообіг та мозковий метаболізм. Інгібує активність фосфодіестерази, що сприяє накопиченню в тканинах цАМФ. Чинить вазодилатуючу дію переважно на судини головного мозку, що обумовлено прямою міотропною спазмолітичною дією. Системний АТ знижується трохи. Покращує кровопостачання та мікроциркуляцію у тканинах головного мозку, зменшує агрегацію тромбоцитів, сприяє нормалізації реологічних властивостей крові. Покращує переносимість гіпоксії клітинами головного мозку, сприяючи транспорту кисню до тканин унаслідок зменшення спорідненості до нього еритроцитів, посилюючи поглинання та метаболізм глюкози. Підвищує вміст катехоламінів у тканинах мозку.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко абсорбується із ШКТ. C max у плазмі досягається приблизно через 1 год. При парентеральному введенні Vd становить 5.3 л/кг. T1/2 становить близько 5 год.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує кровообіг та метаболізм головного мозку.Показання до застосуванняГостра та хронічна недостатність мозкового кровообігу. Дисциркуляторна енцефалопатія, що супроводжується порушеннями пам'яті, запамороченням, головним болем. Посттравматична енцефалопатія. Судинні захворювання сітківки та судинної оболонки ока. Погіршення слуху судинного або токсичного генезу, хвороба Меньєра, запаморочення лабіринтного походження. Вегето-судинна дистонія при клімактеричному синдромі.Протипоказання до застосуванняВагітність, підвищена чутливість до винпоцетину. Для парентерального застосування: тяжка ІХС, тяжкі форми аритмії.Вагітність та лактаціяПротипоказаний для застосування при вагітності. Дані щодо безпеки застосування в період лактації відсутні.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: минуща артеріальна гіпертензія, тахікардія; рідко – екстрасистолія, збільшення часу збудження шлуночків.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з варфарином повідомляється про невелике зменшення антикоагулянтної дії варфарину. При одночасному парентеральному застосуванні вінпоцетину та гепарину можливе підвищення ризику кровотеч.Спосіб застосування та дозиДля прийому внутрішньо – по 5-10 мг 3 рази на добу. У вигляді ін'єкцій (головним чином при гострих станах) разова доза становить 20 мг, при добрій переносимості дозу підвищують протягом 3-4 днів до 1 мг/кг; тривалість лікування 10-14 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують внутрішньо при аритмії, стенокардії, при нестійкому артеріальному тиску та зниженому судинному тонусі. Парентерально, як правило, застосовують у гострих випадках до поліпшення клінічної картини, потім переходять на внутрішньо. При хронічних захворюваннях вінпоцетин приймають внутрішньо. При геморагічному церебральному інсульті парентеральне введення вінпоцетину допускається лише після зменшення гострих явищ (зазвичай 5-7 днів).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему