Все товары
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: індапамід 0.625 мг; периндоприлу ербумін 2 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 70.375 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 15 мг, кросповідон – 10 мг, магнію стеарат – 1 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1 мг; оболонка: опадрай II зелений (85F21738), в т. ч. спирт полівініловий - 40%, титану діоксид - 24.345%, макрогол-3350 - 20.2%, тальк - 14.8%, індигокармін алюмінієвий лак - 0.5 . У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від сіро-зеленого до зеленого з сіруватим відтінком кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному зрізі – ядро білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаКомбінований гіпотензивний препарат, що містить інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) – периндоприл та тіазидоподібний діуретик – індапамід. Препарат має антигіпертензивну, діуретичну та вазодилатуючу дію. Периндоприл ПЛЮС Індапамід має виражену дозозалежну антигіпертензивну дію, яка не залежить від віку та положення тіла хворого і не супроводжується рефлекторною тахікардією. Не впливає на метаболізм ліпідів (загальний холестерин, ліпопротеїни низької щільності (ЛПНГ), ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїни високої щільності (ЛПВЩ), тригліцериди (ТГ) та вуглеводи), в т.ч. у хворих на цукровий діабет. Зменшує ризик розвитку гіпокаліємії, зумовленої монотерапією діуретиком. Гіпотензивний ефект зберігається протягом 24 год. Стабільне зниження артеріального тиску (АТ) досягається протягом 1 місяця на фоні застосування препарату Периндоприл ПЛЮС Індапамід без збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС). Припинення лікування не призводить до розвитку синдрому "скасування". Периндоприл – інгібітор АПФ, механізм дії якого пов'язаний з пригніченням активності АПФ, що призводить до зменшення утворення ангіотензину ІІ, усуває вазоконстрикторну дію ангіотензину ІІ, знижує секрецію альдостерону. Застосування периндоприлу не призводить до затримки натрію та рідини, не викликає рефлекторної тахікардії при тривалому лікуванні. Гіпотензивний ефект периндоприлу розвивається у пацієнтів із низькою або нормальною активністю реніну плазми. Периндоприл діє за допомогою свого основного активного метаболіту – периндоприлату. Інші його метаболіти неактивні. Дія периндоприлу призводить до розширення вен (зниження переднавантаження на серце), обумовленого зміною метаболізму простагландинів; зменшення загального периферичного опору судин (ОПСС) (зниження постнавантаження на серці). У пацієнтів із серцевою недостатністю периндоприл сприяє зниженню тиску наповнення лівого та правого шлуночків; збільшення серцевого викиду та серцевого індексу; збільшення регіонарного кровотоку в м'язах. Периндоприл ефективний при артеріальній гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості: м'якої, помірної та тяжкої. Максимальний гіпотензивний ефект розвивається через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом доби. Припинення терапії не призводить до розвитку синдрому "скасування". Має судинорозширюючі властивості і відновлює еластичність великих артерій. Додавання тіазидоподібного діуретика посилює гіпотензивний (адитивний) ефект периндоприлу. Індапамід відноситься до похідних сульфонаміду, є діуретиком. Інгібує реабсорбцію натрію в кортикальному сегменті ниркових канальців, підвищуючи виділення нирками натрію та хлору, приводячи таким чином до посилення діурезу. У меншій мірі підвищує екскрецію калію та магнію. Маючи здатність селективно блокувати повільні кальцієві канали, індапамід підвищує еластичність стінок артерій і знижує ОПСС. Чинить антигіпертензивну дію в дозах, що не мають вираженого діуретичного ефекту. Підвищення дози індапаміду не спричиняє посилення гіпотензивного ефекту, але збільшує ризик розвитку небажаних явищ. Індапамід у пацієнтів з артеріальною гіпертензією не впливає на метаболізм ліпідів – ТГ, ЛПНГ та ЛПВЩ; на метаболізм вуглеводів, навіть у пацієнтів із цукровим діабетом та артеріальною гіпертензією.ФармакокінетикаКомбіноване застосування периндоприлу та індапаміду не змінює їх фармакокінетичні параметри порівняно з роздільним прийомом цих препаратів. Периндопріл. Всмоктування. Після прийому периндоприл швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Біодоступність становить 65-70%. Максимальна концентрація (Сmах) у плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі зменшує перетворення периндоприлу на периндоприлат і біодоступність периндоприлу, тому його слід приймати 1 раз на добу вранці, перед сніданком. При прийомі периндоприлу 1 раз на добу. Рівнова концентрація (Css) досягається протягом 4 днів. Розподіл. Зв'язування з білками плазми периндоприлату має дозозалежний характер і становить 20%. Периндоприлат легко проходить через гістогематичні бар'єри, крім гематоенцефалічного бар'єру (ГЕБ). Чи не кумулює. Метаболізм. У печінці піддається метаболізму з утворенням активного метаболіту периндоприлату. Крім того, утворюється ще 5 неактивних метаболітів. Виведення. Період напіввиведення (Т1/2) периндоприлу з плазми становить 1 год. Т1/2 периндоприлату становить близько 17 год. Виводиться нирками. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів. У пацієнтів похилого віку, у хворих з нирковою та серцевою недостатністю виведення периндоприлату сповільнене. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Кінетика периндоприлу змінена у пацієнтів із цирозом печінки: печінковий кліренс знижений наполовину. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, що не вимагає корекції дози. Індапамід. Всмоктування. Після прийому внутрішньо швидко і практично повністю всмоктується із ШКТ. Їда трохи уповільнює всмоктування, але істотно не впливає на кількість абсорбованого індапаміду. Після прийому внутрішньо в одноразовій дозі Сmах у плазмі досягається через 1 год. Розподіл. Зв'язування з білками плазми становить 79%. Чи не кумулює. Метаболізм. Метаболізується у печінці. Виведення. Т1/2 становить від 14 до 24 год. (загалом 18 год). Виводиться нирками (70%) переважно у вигляді метаболітів (фракція незміненого препарату становить близько 5%) та кишечником із жовчю у вигляді неактивних метаболітів (22%). Фармакокінетика в спеціальних клінічних випадках. У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри індапаміду суттєво не змінюються.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до допоміжних речовин, що входять до складу препарату; тяжка ниркова недостатність (КК одночасний прийом з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію, та у пацієнтів з гіперкаліємією; одночасний прийом препаратів, що подовжують інтервал QT; через відсутність достатнього клінічного досвіду препарат Периндоприл плюс Індапамід не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також у пацієнтів з нелікованою серцевою недостатністю на стадії декомпенсації. З обережністю: слід застосовувати препарат при системних захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія); на фоні терапії імунодепресантами (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу); при пригніченні кістковомозкового кровотворення; зниження обсягу циркулюючої крові (ОЦК) (через прийом діуретиків, дієти з обмеженням кухонної солі, блювання, діареї); при ішемічній хворобі серця (ІХС); цереброваскулярних захворюваннях; реноваскулярної гіпертензії; хронічної серцевої недостатності (IV функціональний клас із класифікації NYHA); при гіперурикемії (особливо супроводжується подагрою та уратним нсфролітіазом); лабільності АТ; при гемодіалізі із застосуванням високопроточних поліакрилнітрилових мембран (ризик розвитку анафілактоїдних реакцій); перед процедурою аферезу ЛПНГ за допомогою декстрину сульфату;одночасно з проведенням десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах); при стані після трансплантації нирки; стенозі аортального та/або мітрального клапана, гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії; у пацієнтів похилого віку. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при застосуванні препаратів цієї групи. У пацієнтів негроїдної раси ангіоневротичний набряк розвивається частіше, ніж у інших рас.в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У пацієнтів негроїдної раси ангіоневротичний набряк розвивається частіше, ніж у інших рас.в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У пацієнтів негроїдної раси ангіоневротичний набряк розвивається частіше, ніж у інших рас.Вагітність та лактаціяПротипоказано дітям до 15 років, у період вагітності та годування груддю.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): надмірне зниження артеріального тиску. З боку нервової системи та органів чуття: головний біль, астенія, запаморочення, лабільність настрою, безсоння, судоми, парестезія. З боку органів шлунково-кишкового тракту: диспепсія, гастралгія, зниження апетиту, нудота, запор, сухість у роті, зміна смаку. Алергічні реакції: шкірні висипання, ангіоневротичний набряк. Інші: сухий кашель, геморагічний васкуліт, загострення системного червоного вовчаку, гіперкреатинінемія, протеїнурія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіперкальціємія; при тривалому застосуванні у високих дозах – нейтропенія, агранулоцитоз, лейкопенія, апластична анемія, тромбоцитопенія, панкреатит.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює гіпоглікемічну дію інсуліну та препаратів сульфонілсечовини. Баклофен, трициклічні антидепресанти, антипсихотичні ЛЗ (нейролептики) – збільшують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. Глюкокортикоїди, тетракозактид, НПЗЗ - знижують вираженість гіпотензивної дії (затримка води та електролітів). Циклоспорин підвищує ризик розвитку порушення нирок (гіперкреатинінемія).Спосіб застосування та дозиДози наводяться для співвідношення периндоприл/індапамід. Початкова доза препарату Періндоприл плюс Індапамід – 0.625мг/2мг (1 таблетка) 1 раз на добу. Якщо через 1 місяць прийому препарату не вдається досягти адекватного контролю артеріального тиску. то дозу препарату слід збільшити до 1.25мг/4мг (1 таблетка) 1 раз на добу. Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК 60 мл/хв і більше) корекція дози не потрібна. Для пацієнтів з КК 30-60 мл/хв максимальна доза препарату Периндоприл плюс Індапамід становить 0,625мг/2мг (1 таблетка) 1 раз на добу, лікування слід розпочинати з добору доз периндоприлу та індапаміду в режимі монотерапії. При КК менше 30 мл/хв. застосування препарату Периндоприл плюс Індапамід протипоказане. Пацієнтам з помірним порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки застосування препарату Періндоприл плюс Індапамід протипоказано. Для пацієнтів похилого віку початкова доза периндоприлу плюс Індапамід становить 0,625 мг/2 мг (1 таблетка) 1 раз на добу. У пацієнтів похилого віку перед початком прийому препарату Периндоприл плюс Індапамід слід оцінити функцію нирок та вміст калію у плазмі. Початкову дозу препарату Периндоприл плюс Індапамід підбирають залежно від ступеня зниження АТ, особливо при зниженні ОЦК та при хронічній серцевій недостатності (IV функціональний клас за класифікацією NYHA). Подібні заходи дозволяють уникнути різкого зниження артеріального тиску. Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх хворих, однак особливої обережності слід дотримуватись при застосуванні препарату Периндоприл плюс Індапамід у пацієнтів з ІХС та недостатністю мозкового кровообігу. У таких пацієнтів лікування препаратом слід розпочинати з дози 0,625 мг/2 мг (початкова доза). У пацієнтів з діагностованим або передбачуваним стенозом ниркової артерії лікування препаратом Периндоприл плюс Індапамід слід розпочинати в умовах стаціонару з дози 0.625 мг/2 мг під контролем функції нирок та вмісту калію у плазмі крові. У деяких пацієнтів може розвинутись гостра ниркова недостатність, яка оборотна після відміни препарату. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (IV функціональний клас за класифікацією NYHA) лікування препаратом Периндоприл плюс Індапамід слід розпочинати з початкової дози 0,625мг/2мг під лікарським контролем. Приймати внутрішньо.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: індапамід 1.25 мг, периндоприл ербумін 4 мг; Допоміжні речовини: гідроксипропілбетадекс 16 мг, лактози моногідрат 89.187 мг, повідон 0.813 мг, просолв 44.75 мг, кремнію діоксид 1.6 мг, кремнію діоксид колоїдний 0.8 мг, магнію стеарат 1.6 мг. У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від сіро-зеленого до зеленого з сіруватим відтінком кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному зрізі – ядро білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаКомбінований гіпотензивний препарат, що містить інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) – периндоприл та тіазидоподібний діуретик – індапамід. Препарат має антигіпертензивну, діуретичну та вазодилатуючу дію. Периндоприл ПЛЮС Індапамід має виражену дозозалежну антигіпертензивну дію, яка не залежить від віку та положення тіла хворого і не супроводжується рефлекторною тахікардією. Не впливає на метаболізм ліпідів (загальний холестерин, ліпопротеїни низької щільності (ЛПНГ), ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїни високої щільності (ЛПВЩ), тригліцериди (ТГ) та вуглеводи), в т.ч. у хворих на цукровий діабет. Зменшує ризик розвитку гіпокаліємії, зумовленої монотерапією діуретиком. Гіпотензивний ефект зберігається протягом 24 год. Стабільне зниження артеріального тиску (АТ) досягається протягом 1 місяця на фоні застосування препарату Периндоприл ПЛЮС Індапамід без збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС). Припинення лікування не призводить до розвитку синдрому "скасування". Периндоприл – інгібітор АПФ, механізм дії якого пов'язаний з пригніченням активності АПФ, що призводить до зменшення утворення ангіотензину ІІ, усуває вазоконстрикторну дію ангіотензину ІІ, знижує секрецію альдостерону. Застосування периндоприлу не призводить до затримки натрію та рідини, не викликає рефлекторної тахікардії при тривалому лікуванні. Гіпотензивний ефект периндоприлу розвивається у пацієнтів із низькою або нормальною активністю реніну плазми. Периндоприл діє за допомогою свого основного активного метаболіту – периндоприлату. Інші його метаболіти неактивні. Дія периндоприлу призводить до розширення вен (зниження переднавантаження на серце), обумовленого зміною метаболізму простагландинів; зменшення загального периферичного опору судин (ОПСС) (зниження постнавантаження на серці). У пацієнтів із серцевою недостатністю периндоприл сприяє зниженню тиску наповнення лівого та правого шлуночків; збільшення серцевого викиду та серцевого індексу; збільшення регіонарного кровотоку в м'язах. Периндоприл ефективний при артеріальній гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості: м'якої, помірної та тяжкої. Максимальний гіпотензивний ефект розвивається через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом доби. Припинення терапії не призводить до розвитку синдрому "скасування". Має судинорозширюючі властивості і відновлює еластичність великих артерій. Додавання тіазидоподібного діуретика посилює гіпотензивний (адитивний) ефект периндоприлу. Індапамід відноситься до похідних сульфонаміду, є діуретиком. Інгібує реабсорбцію натрію в кортикальному сегменті ниркових канальців, підвищуючи виділення нирками натрію та хлору, приводячи таким чином до посилення діурезу. У меншій мірі підвищує екскрецію калію та магнію. Маючи здатність селективно блокувати повільні кальцієві канали, індапамід підвищує еластичність стінок артерій і знижує ОПСС. Чинить антигіпертензивну дію в дозах, що не мають вираженого діуретичного ефекту. Підвищення дози індапаміду не спричиняє посилення гіпотензивного ефекту, але збільшує ризик розвитку небажаних явищ. Індапамід у пацієнтів з артеріальною гіпертензією не впливає на метаболізм ліпідів – ТГ, ЛПНГ та ЛПВЩ; на метаболізм вуглеводів, навіть у пацієнтів із цукровим діабетом та артеріальною гіпертензією.ФармакокінетикаКомбіноване застосування периндоприлу та індапаміду не змінює їх фармакокінетичні параметри порівняно з роздільним прийомом цих препаратів. Периндопріл. Всмоктування. Після прийому периндоприл швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Біодоступність становить 65-70%. Максимальна концентрація (Сmах) у плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі зменшує перетворення периндоприлу на периндоприлат і біодоступність периндоприлу, тому його слід приймати 1 раз на добу вранці, перед сніданком. При прийомі периндоприлу 1 раз на добу. Рівнова концентрація (Css) досягається протягом 4 днів. Розподіл. Зв'язування з білками плазми периндоприлату має дозозалежний характер і становить 20%. Периндоприлат легко проходить через гістогематичні бар'єри, крім гематоенцефалічного бар'єру (ГЕБ). Чи не кумулює. Метаболізм. У печінці піддається метаболізму з утворенням активного метаболіту периндоприлату. Крім того, утворюється ще 5 неактивних метаболітів. Виведення. Період напіввиведення (Т1/2) периндоприлу з плазми становить 1 год. Т1/2 периндоприлату становить близько 17 год. Виводиться нирками. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів. У пацієнтів похилого віку, у хворих з нирковою та серцевою недостатністю виведення периндоприлату сповільнене. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Кінетика периндоприлу змінена у пацієнтів із цирозом печінки: печінковий кліренс знижений наполовину. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, що не вимагає корекції дози. Індапамід. Всмоктування. Після прийому внутрішньо швидко і практично повністю всмоктується із ШКТ. Їда трохи уповільнює всмоктування, але істотно не впливає на кількість абсорбованого індапаміду. Після прийому внутрішньо в одноразовій дозі Сmах у плазмі досягається через 1 год. Розподіл. Зв'язування з білками плазми становить 79%. Чи не кумулює. Метаболізм. Метаболізується у печінці. Виведення. Т1/2 становить від 14 до 24 год. (загалом 18 год). Виводиться нирками (70%) переважно у вигляді метаболітів (фракція незміненого препарату становить близько 5%) та кишечником із жовчю у вигляді неактивних метаболітів (22%). Фармакокінетика в спеціальних клінічних випадках. У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри індапаміду суттєво не змінюються.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до допоміжних речовин, що входять до складу препарату; тяжка ниркова недостатність (КК одночасний прийом з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію, та у пацієнтів з гіперкаліємією; одночасний прийом препаратів, що подовжують інтервал QT; через відсутність достатнього клінічного досвіду препарат Периндоприл плюс Індапамід не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також у пацієнтів з нелікованою серцевою недостатністю на стадії декомпенсації. З обережністю: слід застосовувати препарат при системних захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія); на фоні терапії імунодепресантами (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу); при пригніченні кістковомозкового кровотворення; зниження обсягу циркулюючої крові (ОЦК) (через прийом діуретиків, дієти з обмеженням кухонної солі, блювання, діареї); при ішемічній хворобі серця (ІХС); цереброваскулярних захворюваннях; реноваскулярної гіпертензії; хронічної серцевої недостатності (IV функціональний клас із класифікації NYHA); при гіперурикемії (особливо супроводжується подагрою та уратним нсфролітіазом); лабільності АТ; при гемодіалізі із застосуванням високопроточних поліакрилнітрилових мембран (ризик розвитку анафілактоїдних реакцій); перед процедурою аферезу ЛПНГ за допомогою декстрину сульфату;одночасно з проведенням десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах); при стані після трансплантації нирки; стенозі аортального та/або мітрального клапана, гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії; у пацієнтів похилого віку. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при застосуванні препаратів цієї групи. У пацієнтів негроїдної раси ангіоневротичний набряк розвивається частіше, ніж у інших рас.в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У пацієнтів негроїдної раси ангіоневротичний набряк розвивається частіше, ніж у інших рас.в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У пацієнтів негроїдної раси ангіоневротичний набряк розвивається частіше, ніж у інших рас.Вагітність та лактаціяПротипоказано дітям до 15 років, у період вагітності та годування груддю.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): надмірне зниження артеріального тиску. З боку нервової системи та органів чуття: головний біль, астенія, запаморочення, лабільність настрою, безсоння, судоми, парестезія. З боку органів шлунково-кишкового тракту: диспепсія, гастралгія, зниження апетиту, нудота, запор, сухість у роті, зміна смаку. Алергічні реакції: шкірні висипання, ангіоневротичний набряк. Інші: сухий кашель, геморагічний васкуліт, загострення системного червоного вовчаку, гіперкреатинінемія, протеїнурія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіперкальціємія; при тривалому застосуванні у високих дозах – нейтропенія, агранулоцитоз, лейкопенія, апластична анемія, тромбоцитопенія, панкреатит.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює гіпоглікемічну дію інсуліну та препаратів сульфонілсечовини. Баклофен, трициклічні антидепресанти, антипсихотичні ЛЗ (нейролептики) – збільшують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. Глюкокортикоїди, тетракозактид, НПЗЗ - знижують вираженість гіпотензивної дії (затримка води та електролітів). Циклоспорин підвищує ризик розвитку порушення нирок (гіперкреатинінемія).Спосіб застосування та дозиДози наводяться для співвідношення периндоприл/індапамід. Початкова доза препарату Періндоприл плюс Індапамід – 0.625мг/2мг (1 таблетка) 1 раз на добу. Якщо через 1 місяць прийому препарату не вдається досягти адекватного контролю артеріального тиску. то дозу препарату слід збільшити до 1.25мг/4мг (1 таблетка) 1 раз на добу. Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК 60 мл/хв і більше) корекція дози не потрібна. Для пацієнтів з КК 30-60 мл/хв максимальна доза препарату Периндоприл плюс Індапамід становить 0,625мг/2мг (1 таблетка) 1 раз на добу, лікування слід розпочинати з добору доз периндоприлу та індапаміду в режимі монотерапії. При КК менше 30 мл/хв. застосування препарату Периндоприл плюс Індапамід протипоказане. Пацієнтам з помірним порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки застосування препарату Періндоприл плюс Індапамід протипоказано. Для пацієнтів похилого віку початкова доза периндоприлу плюс Індапамід становить 0,625 мг/2 мг (1 таблетка) 1 раз на добу. У пацієнтів похилого віку перед початком прийому препарату Периндоприл плюс Індапамід слід оцінити функцію нирок та вміст калію у плазмі. Початкову дозу препарату Периндоприл плюс Індапамід підбирають залежно від ступеня зниження АТ, особливо при зниженні ОЦК та при хронічній серцевій недостатності (IV функціональний клас за класифікацією NYHA). Подібні заходи дозволяють уникнути різкого зниження артеріального тиску. Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх хворих, однак особливої обережності слід дотримуватись при застосуванні препарату Периндоприл плюс Індапамід у пацієнтів з ІХС та недостатністю мозкового кровообігу. У таких пацієнтів лікування препаратом слід розпочинати з дози 0,625 мг/2 мг (початкова доза). У пацієнтів з діагностованим або передбачуваним стенозом ниркової артерії лікування препаратом Периндоприл плюс Індапамід слід розпочинати в умовах стаціонару з дози 0.625 мг/2 мг під контролем функції нирок та вмісту калію у плазмі крові. У деяких пацієнтів може розвинутись гостра ниркова недостатність, яка оборотна після відміни препарату. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (IV функціональний клас за класифікацією NYHA) лікування препаратом Периндоприл плюс Індапамід слід розпочинати з початкової дози 0,625мг/2мг під лікарським контролем. Приймати внутрішньо.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: індапамід 2.5 мг, периндоприл ербумін 8 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, кросповідон, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний; оболонка: опадрай II зелений (85F21738), в т. ч. спирт полівініловий, титану діоксид, макрогол-3350, тальк, індигокармін, алюмінієвий лак, хіноліновий жовтий. У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від сіро-зеленого до зеленого з сіруватим відтінком кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному зрізі – ядро білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаКомбінований гіпотензивний препарат, що містить інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) – периндоприл та тіазидоподібний діуретик – індапамід. Препарат має антигіпертензивну, діуретичну та вазодилатуючу дію. Периндоприл ПЛЮС Індапамід має виражену дозозалежну антигіпертензивну дію, яка не залежить від віку та положення тіла хворого і не супроводжується рефлекторною тахікардією. Не впливає на метаболізм ліпідів (загальний холестерин, ліпопротеїни низької щільності (ЛПНГ), ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїни високої щільності (ЛПВЩ), тригліцериди (ТГ) та вуглеводи), в т.ч. у хворих на цукровий діабет. Зменшує ризик розвитку гіпокаліємії, зумовленої монотерапією діуретиком. Гіпотензивний ефект зберігається протягом 24 год. Стабільне зниження артеріального тиску (АТ) досягається протягом 1 місяця на фоні застосування препарату Периндоприл ПЛЮС Індапамід без збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС). Припинення лікування не призводить до розвитку синдрому "скасування". Периндоприл – інгібітор АПФ, механізм дії якого пов'язаний з пригніченням активності АПФ, що призводить до зменшення утворення ангіотензину ІІ, усуває вазоконстрикторну дію ангіотензину ІІ, знижує секрецію альдостерону. Застосування периндоприлу не призводить до затримки натрію та рідини, не викликає рефлекторної тахікардії при тривалому лікуванні. Гіпотензивний ефект периндоприлу розвивається у пацієнтів із низькою або нормальною активністю реніну плазми. Периндоприл діє за допомогою свого основного активного метаболіту – периндоприлату. Інші його метаболіти неактивні. Дія периндоприлу призводить до розширення вен (зниження переднавантаження на серце), обумовленого зміною метаболізму простагландинів; зменшення загального периферичного опору судин (ОПСС) (зниження постнавантаження на серці). У пацієнтів із серцевою недостатністю периндоприл сприяє зниженню тиску наповнення лівого та правого шлуночків; збільшення серцевого викиду та серцевого індексу; збільшення регіонарного кровотоку в м'язах. Периндоприл ефективний при артеріальній гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості: м'якої, помірної та тяжкої. Максимальний гіпотензивний ефект розвивається через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом доби. Припинення терапії не призводить до розвитку синдрому "скасування". Має судинорозширюючі властивості і відновлює еластичність великих артерій. Додавання тіазидоподібного діуретика посилює гіпотензивний (адитивний) ефект периндоприлу. Індапамід відноситься до похідних сульфонаміду, є діуретиком. Інгібує реабсорбцію натрію в кортикальному сегменті ниркових канальців, підвищуючи виділення нирками натрію та хлору, приводячи таким чином до посилення діурезу. У меншій мірі підвищує екскрецію калію та магнію. Маючи здатність селективно блокувати повільні кальцієві канали, індапамід підвищує еластичність стінок артерій і знижує ОПСС. Чинить антигіпертензивну дію в дозах, що не мають вираженого діуретичного ефекту. Підвищення дози індапаміду не спричиняє посилення гіпотензивного ефекту, але збільшує ризик розвитку небажаних явищ. Індапамід у пацієнтів з артеріальною гіпертензією не впливає на метаболізм ліпідів – ТГ, ЛПНГ та ЛПВЩ; на метаболізм вуглеводів, навіть у пацієнтів із цукровим діабетом та артеріальною гіпертензією.ФармакокінетикаКомбіноване застосування периндоприлу та індапаміду не змінює їх фармакокінетичні параметри порівняно з роздільним прийомом цих препаратів. Периндопріл. Всмоктування. Після прийому периндоприл швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Біодоступність становить 65-70%. Максимальна концентрація (Сmах) у плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі зменшує перетворення периндоприлу на периндоприлат і біодоступність периндоприлу, тому його слід приймати 1 раз на добу вранці, перед сніданком. При прийомі периндоприлу 1 раз на добу. Рівнова концентрація (Css) досягається протягом 4 днів. Розподіл. Зв'язування з білками плазми периндоприлату має дозозалежний характер і становить 20%. Периндоприлат легко проходить через гістогематичні бар'єри, крім гематоенцефалічного бар'єру (ГЕБ). Чи не кумулює. Метаболізм. У печінці піддається метаболізму з утворенням активного метаболіту периндоприлату. Крім того, утворюється ще 5 неактивних метаболітів. Виведення. Період напіввиведення (Т1/2) периндоприлу з плазми становить 1 год. Т1/2 периндоприлату становить близько 17 год. Виводиться нирками. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів. У пацієнтів похилого віку, у хворих з нирковою та серцевою недостатністю виведення периндоприлату сповільнене. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Кінетика периндоприлу змінена у пацієнтів із цирозом печінки: печінковий кліренс знижений наполовину. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, що не вимагає корекції дози. Індапамід. Всмоктування. Після прийому внутрішньо швидко і практично повністю всмоктується із ШКТ. Їда трохи уповільнює всмоктування, але істотно не впливає на кількість абсорбованого індапаміду. Після прийому внутрішньо в одноразовій дозі Сmах у плазмі досягається через 1 год. Розподіл. Зв'язування з білками плазми становить 79%. Чи не кумулює. Метаболізм. Метаболізується у печінці. Виведення. Т1/2 становить від 14 до 24 год. (загалом 18 год). Виводиться нирками (70%) переважно у вигляді метаболітів (фракція незміненого препарату становить близько 5%) та кишечником із жовчю у вигляді неактивних метаболітів (22%). Фармакокінетика в спеціальних клінічних випадках. У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри індапаміду суттєво не змінюються.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до допоміжних речовин, що входять до складу препарату; тяжка ниркова недостатність (КК одночасний прийом з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію, та у пацієнтів з гіперкаліємією; одночасний прийом препаратів, що подовжують інтервал QT; через відсутність достатнього клінічного досвіду препарат Периндоприл плюс Індапамід не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також у пацієнтів з нелікованою серцевою недостатністю на стадії декомпенсації. З обережністю: слід застосовувати препарат при системних захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія); на фоні терапії імунодепресантами (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу); при пригніченні кістковомозкового кровотворення; зниження обсягу циркулюючої крові (ОЦК) (через прийом діуретиків, дієти з обмеженням кухонної солі, блювання, діареї); при ішемічній хворобі серця (ІХС); цереброваскулярних захворюваннях; реноваскулярної гіпертензії; хронічної серцевої недостатності (IV функціональний клас із класифікації NYHA); при гіперурикемії (особливо супроводжується подагрою та уратним нсфролітіазом); лабільності АТ; при гемодіалізі із застосуванням високопроточних поліакрилнітрилових мембран (ризик розвитку анафілактоїдних реакцій); перед процедурою аферезу ЛПНГ за допомогою декстрину сульфату;одночасно з проведенням десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах); при стані після трансплантації нирки; стенозі аортального та/або мітрального клапана, гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії; у пацієнтів похилого віку. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при застосуванні препаратів цієї групи. У пацієнтів негроїдної раси ангіоневротичний набряк розвивається частіше, ніж у інших рас.в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У пацієнтів негроїдної раси ангіоневротичний набряк розвивається частіше, ніж у інших рас.в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У пацієнтів негроїдної раси ангіоневротичний набряк розвивається частіше, ніж у інших рас.Вагітність та лактаціяПротипоказано дітям до 15 років, у період вагітності та годування груддю.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): надмірне зниження артеріального тиску. З боку нервової системи та органів чуття: головний біль, астенія, запаморочення, лабільність настрою, безсоння, судоми, парестезія. З боку органів шлунково-кишкового тракту: диспепсія, гастралгія, зниження апетиту, нудота, запор, сухість у роті, зміна смаку. Алергічні реакції: шкірні висипання, ангіоневротичний набряк. Інші: сухий кашель, геморагічний васкуліт, загострення системного червоного вовчаку, гіперкреатинінемія, протеїнурія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіперкальціємія; при тривалому застосуванні у високих дозах – нейтропенія, агранулоцитоз, лейкопенія, апластична анемія, тромбоцитопенія, панкреатит.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює гіпоглікемічну дію інсуліну та препаратів сульфонілсечовини. Баклофен, трициклічні антидепресанти, антипсихотичні ЛЗ (нейролептики) – збільшують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. Глюкокортикоїди, тетракозактид, НПЗЗ - знижують вираженість гіпотензивної дії (затримка води та електролітів). Циклоспорин підвищує ризик розвитку порушення нирок (гіперкреатинінемія).Спосіб застосування та дозиДози наводяться для співвідношення периндоприл/індапамід. Початкова доза препарату Періндоприл плюс Індапамід – 0.625мг/2мг (1 таблетка) 1 раз на добу. Якщо через 1 місяць прийому препарату не вдається досягти адекватного контролю артеріального тиску. то дозу препарату слід збільшити до 1.25мг/4мг (1 таблетка) 1 раз на добу. Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК 60 мл/хв і більше) корекція дози не потрібна. Для пацієнтів з КК 30-60 мл/хв максимальна доза препарату Периндоприл плюс Індапамід становить 0,625мг/2мг (1 таблетка) 1 раз на добу, лікування слід розпочинати з добору доз периндоприлу та індапаміду в режимі монотерапії. При КК менше 30 мл/хв. застосування препарату Периндоприл плюс Індапамід протипоказане. Пацієнтам з помірним порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки застосування препарату Періндоприл плюс Індапамід протипоказано. Для пацієнтів похилого віку початкова доза периндоприлу плюс Індапамід становить 0,625 мг/2 мг (1 таблетка) 1 раз на добу. У пацієнтів похилого віку перед початком прийому препарату Периндоприл плюс Індапамід слід оцінити функцію нирок та вміст калію у плазмі. Початкову дозу препарату Периндоприл плюс Індапамід підбирають залежно від ступеня зниження АТ, особливо при зниженні ОЦК та при хронічній серцевій недостатності (IV функціональний клас за класифікацією NYHA). Подібні заходи дозволяють уникнути різкого зниження артеріального тиску. Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх хворих, однак особливої обережності слід дотримуватись при застосуванні препарату Периндоприл плюс Індапамід у пацієнтів з ІХС та недостатністю мозкового кровообігу. У таких пацієнтів лікування препаратом слід розпочинати з дози 0,625 мг/2 мг (початкова доза). У пацієнтів з діагностованим або передбачуваним стенозом ниркової артерії лікування препаратом Периндоприл плюс Індапамід слід розпочинати в умовах стаціонару з дози 0.625 мг/2 мг під контролем функції нирок та вмісту калію у плазмі крові. У деяких пацієнтів може розвинутись гостра ниркова недостатність, яка оборотна після відміни препарату. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (IV функціональний клас за класифікацією NYHA) лікування препаратом Периндоприл плюс Індапамід слід розпочинати з початкової дози 0,625мг/2мг під лікарським контролем. Приймати внутрішньо.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активна речовина: периндоприл ербумін 4/8 мг; допоміжні речовини: кальцію хлориду гексагідрат; лактози моногідрат; кросповідон; МКЦ; кремнію діоксид колоїдний; стеарат магнію. Пігулки, 4 мг, 8 мг. По 10, 14 чи 30 шт. у контурних осередкових упаковках; у картонній пачці 3, 6 або 9 упаковок (по 10 табл.) або 1, 2, 4, 7 упаковок (по 14 табл.) або 1, 2, 3 упаковки (по 30 табл.).Опис лікарської формиТаблетки 4 мг: овальні, злегка двоопуклі, білого або майже білого кольору з ризиком на одній стороні та фаскою. Таблетки 8 мг: круглі, злегка двоопуклі, білого або майже білого кольору з ризиком на одній стороні та фаскою.Фармакотерапевтична групаВазодилатуючий, кардіопротективний, гіпотензивний.ФармакокінетикаПісля прийому периндоприл швидко всмоктується з ШКТ і досягає максимальних концентрацій у плазмі протягом 1 години. Біодоступність становить 65–70%, 20% усієї кількості абсорбованого периндоприлу перетворюється на периндоприлат (активний метаболіт). T1/2 із плазми крові периндоприлу становить 1 год. Cmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 год. Прийом препарату під час їди супроводжується зменшенням перетворення периндоприлу на периндоприлат, відповідно знижується біодоступність препарату. Об'єм розподілу незв'язаного периндоприлату становить 0,2 л/кг. Зв'язування з білками плазми незначне, зв'язування периндоприлату з АПФ - менше 30% і залежить від його концентрації. Периндоприлат виводиться нирками. T1/2 незв'язаної фракції становить близько 3-5 годин. Не кумулює. У пацієнтів похилого віку, у пацієнтів з нирковою та хронічною серцевою недостатністю (ХСН) виведення периндоприлату сповільнене. Периндоприлат видаляється при гемодіалізі (швидкість – 70 мл/хв, 1,17 мл/с) та перитонеальному діалізі. У пацієнтів з цирозом печінки печінковий кліренс периндоприлу змінюється, при цьому загальна кількість периндоприлату, що утворюється, не змінюється і корекція режиму дозування не потрібна.ФармакодинамікаПериндоприл – інгібітор АПФ, або кініназу II – відноситься до оксопептидазів. Перетворює ангіотензин I на вазоконстриктор ангіотензин II і руйнує вазодилататор брадикінін до неактивного гексапептиду. Пригнічення активності АПФ призводить до зниження рівня ангіотензину II, підвищення активності реніну в плазмі (пригнічуючи негативний зворотний зв'язок вивільнення реніну), та зниження секреції альдостерону. Оскільки АПФ також руйнує брадикінін, пригнічення АПФ призводить і до підвищення активності циркулюючої та тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому активується система ПГ. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту – периндоприлату. Периндоприл знижує як систолічний, так і діастолічний артеріальний тиск у положенні «лежачи» і «стоячи». Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження артеріального тиску. У цьому периферичний кровотік прискорюється. Проте ЧСС не зростає. Нирковий кровообіг, як правило, посилюється, тоді як швидкість клубочкової фільтрації не змінюється. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 4-6 годин після одноразового периндоприлу; гіпотензивний ефект зберігається протягом 24 годин, і через 24 години препарат, як і раніше, забезпечує від 87 до 100% максимального ефекту. Зниження АТ розвивається швидко. Стабілізація антигіпертензивної дії спостерігається через 1 місяць терапії і зберігається протягом тривалого часу. Припинення терапії не супроводжується синдромом "скасування". Периндоприл зменшує гіпертрофію міокарда лівого шлуночка.При тривалому призначенні зменшує виразність інтерстиціального фіброзу, нормалізує ізоферментний профіль міозину. Збільшує концентрацію ЛПВЩ, у хворих з гіперурикемією знижує концентрацію сечової кислоти. Периндоприл покращує еластичність великих артерій, усуває структурні зміни у дрібних артеріях. Периндоприл нормалізує роботу серця, знижуючи перед- та постнавантаження. У пацієнтів із ХСН на фоні терапії периндоприлом відмічено: зменшення тиску наповнення у лівому та правому шлуночках; зменшення ОПСС; збільшення серцевого викиду та серцевого індексу. Прийом початкової дози периндоприлу (2 мг) у пацієнтів із ХСН І–ІІ функціонального класу за класифікацією NYHA не супроводжувався статистично значущим зниженням АТ порівняно з плацебо.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом; стабільна ІХС: зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у пацієнтів із стабільною ІХС.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до діючої речовини, інших інгібіторів АПФ та допоміжних речовин, що входять до складу препарату; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний з прийомом інгібітору АПФ; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази. Лаппа або синдром мальабсорбції глюкози-галактози. З обережністю: реноваскулярна гіпертензія, двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки – ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності; ХСН на стадії декомпенсації, артеріальна гіпотензія; хронічна ниркова недостатність (Cl креатиніну -Вагітність та лактаціяПри вагітності застосування препарату протипоказане. Не слід застосовувати у І триместрі вагітності, тому при підтвердженні вагітності препарат Перінєва необхідно відмінити якомога раніше. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо все ж таки застосовували препарат у II–III триместрах вагітності, то необхідно провести УЗД нирок та кісток черепа плода. Застосування препарату Перинева у період годування груддю не рекомендується через відсутність даних про можливість його проникнення в грудне молоко. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів (ВООЗ): дуже часто -> 1/10; часто - від >1/100 до <1/10; іноді - від >1/1000 до <1/100; рідко – від >1/10000 до <1/1000; дуже рідко - від <1/10000, включаючи окремі повідомлення. З боку центральної та периферичної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, парестезії; іноді - порушення сну чи настрої; дуже рідко - сплутаність свідомості. З боку органу зору: часто порушення зору. З боку органу слуху: часто шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску; дуже рідко – аритмії, стенокардія, інфаркт міокарда або інсульт, можливо вторинні, внаслідок вираженої гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику; васкуліт (частота невідома). З боку органів дихання: часто кашель, задишка; іноді – бронхоспазм; дуже рідко – еозинофільна пневмонія, риніт. З боку травного тракту: часто – нудота, блювання, біль у животі, дисгевзія, диспепсія, діарея, запор; іноді – сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко – панкреатит; дуже рідко - цитолітичний або холестатичний гепатит (див. розділ "Особливі вказівки"). З боку шкірних покровів: часто - шкірний висип, свербіж; іноді - ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, кропив'янка; дуже рідко – мультиформна еритема. З боку опорно-рухового апарату: часто м'язові судоми. З боку сечостатевої системи: іноді ниркова недостатність, імпотенція; дуже рідко – гостра ниркова недостатність. Загальні порушення: часто – астенія; іноді – підвищене потовиділення. З боку органів кровотворення та лімфатичної системи: дуже рідко – при тривалому застосуванні у високих дозах можливе зниження концентрації гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія; дуже рідко – гемолітична анемія (у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази). Лабораторні показники: підвищення концентрації сечовини у сироватці крові та креатиніну плазми крові та гіперкаліємія, оборотні після відміни препарату (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, тяжкою ХСН та реноваскулярною гіпертензією); рідко – підвищення активності печінкових ферментів та білірубіну у сироватці крові; гіпоглікемія.Взаємодія з лікарськими засобамидіуретичні засоби. У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися виражене зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням. Калійзберігаючі діуретики (такі як тріамтерен, амилорид, спіронолактон та його похідне еплеренон), солі калію. Гіперкаліємія (з можливим летальним результатом), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємною). Одночасне застосування периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Призначати ці комбінації слід лише у разі гіпокаліємії, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи концентрацію іонів калію в сироватці крові. Літій. При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ можливий розвиток оборотного підвищення концентрації літію у сироватці крові та літієвої токсичності. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з тіазидними діуретиками може додатково підвищувати концентрацію літію у сироватці крові та збільшувати ризик розвитку його токсичних ефектів. Одночасне застосування периндоприлу та літію не рекомендується. За необхідності такої комбінованої терапії вона проводиться під регулярним контролем концентрації літію у сироватці крові. НПЗП, зокрема. ацетилсаліцилова кислота в дозах від 3 г/добу і вище. Терапія нестероїдних протизапальних засобів може послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Крім цього, НПЗЗ та інгібітори АПФ мають адитивний ефект щодо підвищення концентрації іонів калію в сироватці крові, що може спровокувати погіршення функції нирок. Цей ефект зазвичай оборотний. У поодиноких випадках може розвинутись гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів з уже існуючим порушенням функції нирок, наприклад у пацієнтів похилого віку або на тлі зневоднення організму. Інші антигіпертензивні засоби та вазодилататори. Одночасне застосування периндоприлу з іншими антигіпертензивними засобами може посилити антигіпертензивний ефект периндоприлу. Одночасне застосування нітрогліцерину, інших нітратів або вазодилататорів може призвести до додаткового гіпотензивного ефекту. Гіпоглікемічні засоби. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліну або гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо) може посилити гіпоглікемічний ефект, аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, цей феномен виникає у перші тижні комбінованої терапії у пацієнтів з нирковою недостатністю. Ацетилсаліцилова кислота, тромболітичні засоби, бета-адреноблокатори та нітрати. Периндоприл можна комбінувати з ацетилсаліцилової кислотою (як антиагрегантний засіб), тромболітичними засобами та бета-адреноблокаторами та/або нітратами. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), засоби загальної анестезії (загальні анестетики). Спільне застосування з інгібіторами АПФ може спричинити посилення гіпотензивного ефекту. Симпатоміметики. Можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. При призначенні такої комбінації слід регулярно оцінювати ефективність інгібіторів АПФ.Спосіб застосування та дозиВсередину, рекомендується приймати 1 раз на добу, перед їдою, переважно вранці. Доза препарату підбирається індивідуально для кожного пацієнта, залежно від тяжкості захворювання та індивідуальної реакції на лікування. Артеріальна гіпертензія. Препарат Перинева® можна застосовувати в монотерапії та комбінації з іншими антигіпертензивними засобами. Початкова доза, що рекомендується, становить 4 мг 1 раз на добу, вранці. Для пацієнтів з вираженою активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад при реноваскулярній гіпертензії, гіповолемії та/або гіпонатріємії, ХСН на стадії декомпенсації або тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії) рекомендована початкова доза становить 2 мг на добу в один прийом. При неефективності терапії протягом місяця доза може бути збільшена до 8 мг 1 раз на добу та при добрій переносимості попередньої дози. Додавання інгібіторів АПФ пацієнтам, які приймають діуретики, може стати причиною розвитку гіпотензії. У зв'язку з цим рекомендується проводити терапію з обережністю, відмінити прийом діуретиків за 2-3 дні до початку лікування препаратом Перинева або починати лікування препаратом Перинева з початкової дози 2 мг на добу, в один прийом. Необхідний контроль АТ, функції нирок та концентрації іонів калію у сироватці крові. Надалі доза препарату може бути збільшена залежно від динаміки рівня АТ. При необхідності може бути відновлена терапія діуретиком. У пацієнтів похилого віку початкова добова доза, що рекомендується, — 2 мг в один прийом. Надалі дозу можна поступово збільшити до 4 мг і, при необхідності, до максимальної – 8 мг 1 раз на добу, за умови хорошої переносимості меншої дози. ХСН. Лікування пацієнтів з ХСН препаратом Перинева® у комбінації з калійнесберегающими діуретиками та/або дигоксином та/або бета-адреноблокаторами, рекомендується починати під ретельним медичним наглядом, призначаючи препарат Перинева® у початковій дозі 2 мг 1 раз на добу, вранці. Через 2 тижні лікування доза препарату може бути підвищена до 4 мг 1 раз на добу за умови хорошої переносимості дози 2 мг та задовільної відповіді на терапію. У пацієнтів з високим ризиком розвитку клінічно вираженої артеріальної гіпотензії (наприклад, при прийомі високих доз діуретиків), по можливості, до початку прийому препарату Перинева необхідно усунути гіповолемію та електролітні порушення. Рекомендується перед початком терапії та під час неї ретельно контролювати рівень АТ, стан функції нирок та концентрацію іонів калію у сироватці крові. Профілактика повторного інсульту у пацієнтів із цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі. Терапію препаратом Перинева слід починати з 2 мг протягом перших 2 тижнів до прийому індапаміду. Лікування слід розпочинати у будь-який час (від 2 тижнів до декількох років) після перенесеного інсульту. Стабільна ІХС. У пацієнтів зі стабільною ІХС рекомендована початкова доза препарату Перинева становить 4 мг на добу. Через 2 тижні дозу збільшують до 8 мг на добу, за умови хорошої переносимості дози 4 мг на добу та контролю функції нирок. Лікування пацієнтів похилого віку повинне починатися з дози 2 мг, яку через тиждень можна підвищити до 4 мг на добу. Надалі, за необхідності, ще за тиждень можна збільшити дозу до 8 мг на добу з обов'язковим попереднім контролем функції нирок. У пацієнтів похилого віку дозу препарату можна збільшувати лише при добрій переносимості попередньої, нижчої дози. При нирковій недостатності. У пацієнтів із захворюваннями нирок доза препарату Перинева встановлюється залежно від ступеня порушень ниркової функції. Контроль стану пацієнта зазвичай включає регулярне визначення концентрації іонів калію і креатиніну в сироватці крові. Кліренс креатиніну ( Cl креатиніну), мл/хв Доза, що рекомендується, Більш або дорівнює 60 4 мг на добу Понад 30 і менше 60 2 мг на добу Понад 15 і менше 30 2 мг за день Пацієнти на гемодіалізі* (менше 15) 2 мг на день діалізу * Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Препарат Перінева необхідно приймати після сеансу діалізу. При захворюваннях печінки: корекція доз не потрібна.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу (гіперкаліємія, гіпонатріємія), ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, серцебиття, брадикардія, запаморочення, тривога, кашель. Лікування: при вираженому зниженні артеріального тиску - надати пацієнту горизонтальне положення з піднятими ногами і провести заходи щодо заповнення ОЦК, по можливості - внутрішньовенне введення ангіотензину II та/або внутрішньовенного розчину катехоламінів. При розвитку вираженої брадикардії, яка не піддається лікарській терапії (в т.ч. атропіном), показано встановлення штучного водія ритму (пейсмейкера). Необхідно контролювати життєво важливі функції та концентрацію креатиніну та електролітів у сироватці крові. Периндоприл може бути видалений із системного кровотоку методом гемодіалізу. Необхідно уникати використання високопроточних поліакрилнітрилових мембран.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСтабільна ІХС. При розвитку епізоду нестабільної стенокардії (значного або незначного) протягом першого місяця терапії препаратом Перинева необхідно оцінити співвідношення користь/ризик терапії даним препаратом. Артеріальна гіпотензія. Інгібітори АПФ можуть спричинити різке зниження артеріального тиску. У пацієнтів з неускладненою гіпертензією симптоматична артеріальна гіпотензія рідко виникає після прийому першої дози. Ризик надмірного зниження артеріального тиску підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізу, а також при діареї або блюванні або у хворих на тяжку ренін-залежну гіпертензію. Виражена артеріальна гіпотензія спостерігалася у пацієнтів з тяжкою ХСН, як за наявності супутньої ниркової недостатності, так і за її відсутності.Найчастіше виражена артеріальна гіпотензія може розвинутись у пацієнтів з тяжчою ХСН, які приймають «петлеві» діуретики у високих дозах, а також на тлі гіпонатріємії або ниркової недостатності. Цим пацієнтам рекомендується ретельне медичне спостереження на початку терапії та при титруванні доз препарату. Те саме стосується і пацієнтів з ІХС або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або цереброваскулярних ускладнень.у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або цереброваскулярних ускладнень.у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або цереброваскулярних ускладнень. У разі розвитку артеріальної гіпотензії необхідно надати пацієнтові горизонтальне положення з піднятими ногами та за необхідності ввести внутрішньовенний розчин натрію хлориду для збільшення ОЦК. Транзиторна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для подальшої терапії. Після відновлення ОЦК та артеріального тиску лікування може бути продовжено за умови ретельного підбору дози препарату. У деяких пацієнтів з ХСН та нормальним або низьким артеріальним тиском під час терапії препаратом Перинева може статися додаткове зниження артеріального тиску. Цей ефект очікуємо і зазвичай не є підставою для відміни препарату. Якщо артеріальна гіпотензія супроводжується клінічними проявами, може знадобитися зменшення дози або відміна препарату Перінєва. Стеноз аортального або мітрального клапана/гіпертрофічна кардіоміопатія. Інгібітори АПФ, зокрема. і периндоприл, повинні з обережністю призначатися пацієнтам зі стенозом мітрального клапана та обструкцією тракту, що виносить лівого шлуночка (стеноз аортального клапана і гіпертрофічна кардіоміопатія). Порушення функції нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю (Cl креатиніну У пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю артеріальна гіпотензія, що розвивається у початковому періоді терапії інгібіторами АПФ, може призвести до погіршення функції нирок. У таких пацієнтів іноді спостерігалися випадки гострої ниркової недостатності, звичайно оборотної. У деяких пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки (особливо за наявності ниркової недостатності) на фоні терапії інгібіторами АПФ відзначалося підвищення сироваткових концентрацій сечовини та креатиніну, оборотне після відміни терапії. У пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією на фоні терапії інгібіторами АПФ існує підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності. Лікування таких пацієнтів має починатися під ретельним медичним наглядом, з малих доз препарату та при подальшому адекватному доборі дози. Протягом перших тижнів терапії препаратом Перинева® необхідно відмінити діуретичні засоби та регулярно контролювати функцію нирок. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією, за наявності раніше невиявленої ниркової недостатності,особливо при супутній терапії діуретиками, відзначалося незначне та тимчасове підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові. У цьому випадку рекомендується зменшення дози препарату Перинева та/або відміна діуретичного засобу. Пацієнти на гемодіалізі. У пацієнтів, які перебувають на діалізі з використанням високопроточних мембран і одночасно приймають інгібітори АПФ, було відзначено кілька випадків розвитку стійких, що загрожують життю анафілактичних реакцій. За необхідності проведення гемодіалізу необхідно використовувати інший тип мембран. Трансплантація нирок. Досвід застосування периндоприлу у пацієнтів із нещодавно перенесеною трансплантацією нирки відсутній. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк. Рідко у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, зокрема. периндоприл, розвивалися ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані. Цей стан може розвинутись у будь-який момент лікування. При розвитку ангіоневротичного набряку лікування негайно має бути припинено, пацієнт повинен бути під медичним наглядом до повного зникнення симптомів. Ангіоневротичний набряк губ та обличчя зазвичай не потребує лікування; для зменшення вираженості симптомів можна застосувати антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк мови, голосової щілини або гортані може призвести до смерті. При розвитку ангіоневротичного набряку необхідно негайно підшкірно ввести епінефрин (адреналін) та забезпечити прохідність дихальних шляхів.Інгібітори АПФ найчастіше викликають ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси. Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із застосуванням інгібіторів АПФ, можуть виявитися схильними до високого ризику розвитку ангіоневротичного набряку при прийомі інгібітора АПФ. Анафілактоїдні реакції під час проведення процедури аферезу ЛПНГ (ЛПНЩ-аферезу). У пацієнтів при призначенні інгібіторів АПФ на фоні проведення процедури аферезу ЛПНГ за допомогою декстрансульфатної абсорбції в поодиноких випадках можливий розвиток анафілактичної реакції. Рекомендується тимчасове скасування інгібітору АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактичні реакції під час проведення десенсибілізації. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час курсу десенсибілізації (наприклад отрутою перетинчастокрилих комах), у дуже рідкісних випадках можливий розвиток загрозливих для життя анафілактичних реакцій. Рекомендується тимчасове скасування інгібітору АПФ до початку кожної процедури десенсибілізації. Печінкова недостатність. Під час терапії інгібіторами АПФ іноді можливий розвиток синдрому, який починається з холестатичної жовтяниці і потім прогресує до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. Якщо під час прийому інгібітору АПФ з'являється жовтяниця або спостерігається підвищення активності печінкових ферментів, інгібітор АПФ слід негайно відмінити, а пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом. Також необхідно здійснити відповідне обстеження. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія. У пацієнтів на фоні терапії інгібіторами АПФ були виявлені випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. При нормальній функції нирок відсутність інших ускладнень нейтропенія розвивається рідко. Препарат Перинева® необхідно з дуже великою обережністю застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини (наприклад ВКВ, склеродермією), які одночасно отримують імунодепресивну терапію, алопуринол або прокаїнамід, а також при комбінуванні всіх перелічених факторів, особливо при порушенні функції нирок. У таких пацієнтів можливий розвиток важких інфекцій, які не піддаються інтенсивній антибіотикотерапії.При проведенні терапії препаратом Перинева® у пацієнтів з переліченими вище факторами рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові та попередити пацієнта про необхідність інформувати лікаря про появу будь-яких симптомів інфекції. У пацієнтів з уродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази відмічені поодинокі випадки розвитку гемолітичної анемії. Негроїдна раса. Ризик розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси вищий. Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси, можливо, через більшу поширеність низькоренінових станів у популяції цієї групи пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Кашель. На тлі терапії інгібіторами АПФ може розвинутись завзятий, непродуктивний кашель, який припиняється після відміни препарату. Це слід враховувати при диференціальній діагностиці кашлю. Хірургічне втручання/загальна анестезія. У пацієнтів, які потребують великого хірургічного втручання або анестезії препаратами, що викликають артеріальну гіпотензію, інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, можуть блокувати утворення ангіотензину II при компенсаторному вивільненні реніну. За добу до хірургічного втручання терапію інгібіторами АПФ необхідно відмінити. Якщо інгібітор АПФ відмінити неможливо, то артеріальна гіпотензія, що розвивається за цим механізмом, може бути скоригована збільшенням ОЦК. Гіперкаліємія. На тлі терапії інгібіторами АПФ, включаючи периндоприл, у деяких пацієнтів може збільшуватися концентрація іонів калію в крові. Ризик гіперкаліємії підвищений у пацієнтів з нирковою та/або серцевою недостатністю, декомпенсованим цукровим діабетом та пацієнтів, які застосовують калійзберігаючі діуретики, препарати калію або інші препарати, що спричиняють гіперкаліємію (наприклад, гепарин). За необхідності одночасного призначення зазначених препаратів рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові. Цукровий діабет. У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, у перші кілька місяців терапії інгібіторами АПФ необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові. Літій. Не рекомендується спільний прийом препаратів літію та периндоприлу. Калійзберігаючі діуретики, препарати, що містять калій, калій містять продукти та харчові добавки. Не рекомендується спільне застосування з інгібіторами АПФ. лактоза. Таблетки Перінєва містять лактозу. Тому пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не слід приймати препарат. Вплив на здатність керувати автомобілем або виконувати роботи, що потребують підвищеної швидкості фізичних та психічних реакцій. Необхідно враховувати можливість розвитку гіпотензії або запаморочення, які можуть вплинути на керування автотранспортом та роботу з технічними засобами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активна речовина: периндоприл ербумін 4/8 мг; допоміжні речовини: кальцію хлориду гексагідрат; лактози моногідрат; кросповідон; МКЦ; кремнію діоксид колоїдний; стеарат магнію. Пігулки, 4 мг, 8 мг. По 10, 14 чи 30 шт. у контурних осередкових упаковках; у картонній пачці 3, 6 або 9 упаковок (по 10 табл.) або 1, 2, 4, 7 упаковок (по 14 табл.) або 1, 2, 3 упаковки (по 30 табл.).Опис лікарської формиТаблетки 4 мг: овальні, злегка двоопуклі, білого або майже білого кольору з ризиком на одній стороні та фаскою. Таблетки 8 мг: круглі, злегка двоопуклі, білого або майже білого кольору з ризиком на одній стороні та фаскою.Фармакотерапевтична групаВазодилатуючий, кардіопротективний, гіпотензивний.ФармакокінетикаПісля прийому периндоприл швидко всмоктується з ШКТ і досягає максимальних концентрацій у плазмі протягом 1 години. Біодоступність становить 65–70%, 20% усієї кількості абсорбованого периндоприлу перетворюється на периндоприлат (активний метаболіт). T1/2 із плазми крові периндоприлу становить 1 год. Cmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 год. Прийом препарату під час їди супроводжується зменшенням перетворення периндоприлу на периндоприлат, відповідно знижується біодоступність препарату. Об'єм розподілу незв'язаного периндоприлату становить 0,2 л/кг. Зв'язування з білками плазми незначне, зв'язування периндоприлату з АПФ - менше 30% і залежить від його концентрації. Периндоприлат виводиться нирками. T1/2 незв'язаної фракції становить близько 3-5 годин. Не кумулює. У пацієнтів похилого віку, у пацієнтів з нирковою та хронічною серцевою недостатністю (ХСН) виведення периндоприлату сповільнене. Периндоприлат видаляється при гемодіалізі (швидкість – 70 мл/хв, 1,17 мл/с) та перитонеальному діалізі. У пацієнтів з цирозом печінки печінковий кліренс периндоприлу змінюється, при цьому загальна кількість периндоприлату, що утворюється, не змінюється і корекція режиму дозування не потрібна.ФармакодинамікаПериндоприл – інгібітор АПФ, або кініназу II – відноситься до оксопептидазів. Перетворює ангіотензин I на вазоконстриктор ангіотензин II і руйнує вазодилататор брадикінін до неактивного гексапептиду. Пригнічення активності АПФ призводить до зниження рівня ангіотензину II, підвищення активності реніну в плазмі (пригнічуючи негативний зворотний зв'язок вивільнення реніну), та зниження секреції альдостерону. Оскільки АПФ також руйнує брадикінін, пригнічення АПФ призводить і до підвищення активності циркулюючої та тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому активується система ПГ. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту – периндоприлату. Периндоприл знижує як систолічний, так і діастолічний артеріальний тиск у положенні «лежачи» і «стоячи». Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження артеріального тиску. У цьому периферичний кровотік прискорюється. Проте ЧСС не зростає. Нирковий кровообіг, як правило, посилюється, тоді як швидкість клубочкової фільтрації не змінюється. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 4-6 годин після одноразового периндоприлу; гіпотензивний ефект зберігається протягом 24 годин, і через 24 години препарат, як і раніше, забезпечує від 87 до 100% максимального ефекту. Зниження АТ розвивається швидко. Стабілізація антигіпертензивної дії спостерігається через 1 місяць терапії і зберігається протягом тривалого часу. Припинення терапії не супроводжується синдромом "скасування". Периндоприл зменшує гіпертрофію міокарда лівого шлуночка.При тривалому призначенні зменшує виразність інтерстиціального фіброзу, нормалізує ізоферментний профіль міозину. Збільшує концентрацію ЛПВЩ, у хворих з гіперурикемією знижує концентрацію сечової кислоти. Периндоприл покращує еластичність великих артерій, усуває структурні зміни у дрібних артеріях. Периндоприл нормалізує роботу серця, знижуючи перед- та постнавантаження. У пацієнтів із ХСН на фоні терапії периндоприлом відмічено: зменшення тиску наповнення у лівому та правому шлуночках; зменшення ОПСС; збільшення серцевого викиду та серцевого індексу. Прийом початкової дози периндоприлу (2 мг) у пацієнтів із ХСН І–ІІ функціонального класу за класифікацією NYHA не супроводжувався статистично значущим зниженням АТ порівняно з плацебо.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом; стабільна ІХС: зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у пацієнтів із стабільною ІХС.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до діючої речовини, інших інгібіторів АПФ та допоміжних речовин, що входять до складу препарату; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний з прийомом інгібітору АПФ; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази. Лаппа або синдром мальабсорбції глюкози-галактози. З обережністю: реноваскулярна гіпертензія, двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки – ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності; ХСН на стадії декомпенсації, артеріальна гіпотензія; хронічна ниркова недостатність (Cl креатиніну -Вагітність та лактаціяПри вагітності застосування препарату протипоказане. Не слід застосовувати у І триместрі вагітності, тому при підтвердженні вагітності препарат Перінєва необхідно відмінити якомога раніше. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо все ж таки застосовували препарат у II–III триместрах вагітності, то необхідно провести УЗД нирок та кісток черепа плода. Застосування препарату Перинева у період годування груддю не рекомендується через відсутність даних про можливість його проникнення в грудне молоко. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів (ВООЗ): дуже часто -> 1/10; часто - від >1/100 до <1/10; іноді - від >1/1000 до <1/100; рідко – від >1/10000 до <1/1000; дуже рідко - від <1/10000, включаючи окремі повідомлення. З боку центральної та периферичної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, парестезії; іноді - порушення сну чи настрої; дуже рідко - сплутаність свідомості. З боку органу зору: часто порушення зору. З боку органу слуху: часто шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску; дуже рідко – аритмії, стенокардія, інфаркт міокарда або інсульт, можливо вторинні, внаслідок вираженої гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику; васкуліт (частота невідома). З боку органів дихання: часто кашель, задишка; іноді – бронхоспазм; дуже рідко – еозинофільна пневмонія, риніт. З боку травного тракту: часто – нудота, блювання, біль у животі, дисгевзія, диспепсія, діарея, запор; іноді – сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко – панкреатит; дуже рідко - цитолітичний або холестатичний гепатит (див. розділ "Особливі вказівки"). З боку шкірних покровів: часто - шкірний висип, свербіж; іноді - ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, кропив'янка; дуже рідко – мультиформна еритема. З боку опорно-рухового апарату: часто м'язові судоми. З боку сечостатевої системи: іноді ниркова недостатність, імпотенція; дуже рідко – гостра ниркова недостатність. Загальні порушення: часто – астенія; іноді – підвищене потовиділення. З боку органів кровотворення та лімфатичної системи: дуже рідко – при тривалому застосуванні у високих дозах можливе зниження концентрації гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія; дуже рідко – гемолітична анемія (у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази). Лабораторні показники: підвищення концентрації сечовини у сироватці крові та креатиніну плазми крові та гіперкаліємія, оборотні після відміни препарату (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, тяжкою ХСН та реноваскулярною гіпертензією); рідко – підвищення активності печінкових ферментів та білірубіну у сироватці крові; гіпоглікемія.Взаємодія з лікарськими засобамидіуретичні засоби. У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися виражене зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням. Калійзберігаючі діуретики (такі як тріамтерен, амилорид, спіронолактон та його похідне еплеренон), солі калію. Гіперкаліємія (з можливим летальним результатом), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємною). Одночасне застосування периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Призначати ці комбінації слід лише у разі гіпокаліємії, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи концентрацію іонів калію в сироватці крові. Літій. При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ можливий розвиток оборотного підвищення концентрації літію у сироватці крові та літієвої токсичності. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з тіазидними діуретиками може додатково підвищувати концентрацію літію у сироватці крові та збільшувати ризик розвитку його токсичних ефектів. Одночасне застосування периндоприлу та літію не рекомендується. За необхідності такої комбінованої терапії вона проводиться під регулярним контролем концентрації літію у сироватці крові. НПЗП, зокрема. ацетилсаліцилова кислота в дозах від 3 г/добу і вище. Терапія нестероїдних протизапальних засобів може послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Крім цього, НПЗЗ та інгібітори АПФ мають адитивний ефект щодо підвищення концентрації іонів калію в сироватці крові, що може спровокувати погіршення функції нирок. Цей ефект зазвичай оборотний. У поодиноких випадках може розвинутись гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів з уже існуючим порушенням функції нирок, наприклад у пацієнтів похилого віку або на тлі зневоднення організму. Інші антигіпертензивні засоби та вазодилататори. Одночасне застосування периндоприлу з іншими антигіпертензивними засобами може посилити антигіпертензивний ефект периндоприлу. Одночасне застосування нітрогліцерину, інших нітратів або вазодилататорів може призвести до додаткового гіпотензивного ефекту. Гіпоглікемічні засоби. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліну або гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо) може посилити гіпоглікемічний ефект, аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, цей феномен виникає у перші тижні комбінованої терапії у пацієнтів з нирковою недостатністю. Ацетилсаліцилова кислота, тромболітичні засоби, бета-адреноблокатори та нітрати. Периндоприл можна комбінувати з ацетилсаліцилової кислотою (як антиагрегантний засіб), тромболітичними засобами та бета-адреноблокаторами та/або нітратами. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), засоби загальної анестезії (загальні анестетики). Спільне застосування з інгібіторами АПФ може спричинити посилення гіпотензивного ефекту. Симпатоміметики. Можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. При призначенні такої комбінації слід регулярно оцінювати ефективність інгібіторів АПФ.Спосіб застосування та дозиВсередину, рекомендується приймати 1 раз на добу, перед їдою, переважно вранці. Доза препарату підбирається індивідуально для кожного пацієнта, залежно від тяжкості захворювання та індивідуальної реакції на лікування. Артеріальна гіпертензія. Препарат Перинева® можна застосовувати в монотерапії та комбінації з іншими антигіпертензивними засобами. Початкова доза, що рекомендується, становить 4 мг 1 раз на добу, вранці. Для пацієнтів з вираженою активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад при реноваскулярній гіпертензії, гіповолемії та/або гіпонатріємії, ХСН на стадії декомпенсації або тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії) рекомендована початкова доза становить 2 мг на добу в один прийом. При неефективності терапії протягом місяця доза може бути збільшена до 8 мг 1 раз на добу та при добрій переносимості попередньої дози. Додавання інгібіторів АПФ пацієнтам, які приймають діуретики, може стати причиною розвитку гіпотензії. У зв'язку з цим рекомендується проводити терапію з обережністю, відмінити прийом діуретиків за 2-3 дні до початку лікування препаратом Перинева або починати лікування препаратом Перинева з початкової дози 2 мг на добу, в один прийом. Необхідний контроль АТ, функції нирок та концентрації іонів калію у сироватці крові. Надалі доза препарату може бути збільшена залежно від динаміки рівня АТ. При необхідності може бути відновлена терапія діуретиком. У пацієнтів похилого віку початкова добова доза, що рекомендується, — 2 мг в один прийом. Надалі дозу можна поступово збільшити до 4 мг і, при необхідності, до максимальної – 8 мг 1 раз на добу, за умови хорошої переносимості меншої дози. ХСН. Лікування пацієнтів з ХСН препаратом Перинева® у комбінації з калійнесберегающими діуретиками та/або дигоксином та/або бета-адреноблокаторами, рекомендується починати під ретельним медичним наглядом, призначаючи препарат Перинева® у початковій дозі 2 мг 1 раз на добу, вранці. Через 2 тижні лікування доза препарату може бути підвищена до 4 мг 1 раз на добу за умови хорошої переносимості дози 2 мг та задовільної відповіді на терапію. У пацієнтів з високим ризиком розвитку клінічно вираженої артеріальної гіпотензії (наприклад, при прийомі високих доз діуретиків), по можливості, до початку прийому препарату Перинева необхідно усунути гіповолемію та електролітні порушення. Рекомендується перед початком терапії та під час неї ретельно контролювати рівень АТ, стан функції нирок та концентрацію іонів калію у сироватці крові. Профілактика повторного інсульту у пацієнтів із цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі. Терапію препаратом Перинева слід починати з 2 мг протягом перших 2 тижнів до прийому індапаміду. Лікування слід розпочинати у будь-який час (від 2 тижнів до декількох років) після перенесеного інсульту. Стабільна ІХС. У пацієнтів зі стабільною ІХС рекомендована початкова доза препарату Перинева становить 4 мг на добу. Через 2 тижні дозу збільшують до 8 мг на добу, за умови хорошої переносимості дози 4 мг на добу та контролю функції нирок. Лікування пацієнтів похилого віку повинне починатися з дози 2 мг, яку через тиждень можна підвищити до 4 мг на добу. Надалі, за необхідності, ще за тиждень можна збільшити дозу до 8 мг на добу з обов'язковим попереднім контролем функції нирок. У пацієнтів похилого віку дозу препарату можна збільшувати лише при добрій переносимості попередньої, нижчої дози. При нирковій недостатності. У пацієнтів із захворюваннями нирок доза препарату Перинева встановлюється залежно від ступеня порушень ниркової функції. Контроль стану пацієнта зазвичай включає регулярне визначення концентрації іонів калію і креатиніну в сироватці крові. Кліренс креатиніну ( Cl креатиніну), мл/хв Доза, що рекомендується, Більш або дорівнює 60 4 мг на добу Понад 30 і менше 60 2 мг на добу Понад 15 і менше 30 2 мг за день Пацієнти на гемодіалізі* (менше 15) 2 мг на день діалізу * Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Препарат Перінева необхідно приймати після сеансу діалізу. При захворюваннях печінки: корекція доз не потрібна.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу (гіперкаліємія, гіпонатріємія), ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, серцебиття, брадикардія, запаморочення, тривога, кашель. Лікування: при вираженому зниженні артеріального тиску - надати пацієнтові горизонтальне положення з піднятими ногами і провести заходи щодо заповнення ОЦК, по можливості - внутрішньовенне введення ангіотензину II та/або внутрішньовенного розчину катехоламінів. При розвитку вираженої брадикардії, яка не піддається лікарській терапії (в т.ч. атропіном), показано встановлення штучного водія ритму (пейсмейкера). Необхідно контролювати життєво важливі функції та концентрацію креатиніну та електролітів у сироватці крові. Периндоприл може бути видалений із системного кровотоку методом гемодіалізу. Необхідно уникати використання високопроточних поліакрилнітрилових мембран.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСтабільна ІХС. При розвитку епізоду нестабільної стенокардії (значного або незначного) протягом першого місяця терапії препаратом Перинева необхідно оцінити співвідношення користь/ризик терапії даним препаратом. Артеріальна гіпотензія. Інгібітори АПФ можуть спричинити різке зниження артеріального тиску. У пацієнтів з неускладненою гіпертензією симптоматична артеріальна гіпотензія рідко виникає після прийому першої дози. Ризик надмірного зниження артеріального тиску підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізу, а також при діареї або блюванні або у хворих на тяжку ренін-залежну гіпертензію. Виражена артеріальна гіпотензія спостерігалася у пацієнтів з тяжкою ХСН, як за наявності супутньої ниркової недостатності, так і за її відсутності.Найчастіше виражена артеріальна гіпотензія може розвинутись у пацієнтів з тяжчою ХСН, які приймають «петлеві» діуретики у високих дозах, а також на тлі гіпонатріємії або ниркової недостатності. Цим пацієнтам рекомендується ретельне медичне спостереження на початку терапії та при титруванні доз препарату. Те саме стосується і пацієнтів з ІХС або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або цереброваскулярних ускладнень.у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або цереброваскулярних ускладнень.у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або цереброваскулярних ускладнень. У разі розвитку артеріальної гіпотензії необхідно надати пацієнтові горизонтальне положення з піднятими ногами та за необхідності ввести внутрішньовенний розчин натрію хлориду для збільшення ОЦК. Транзиторна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для подальшої терапії. Після відновлення ОЦК та артеріального тиску лікування може бути продовжено за умови ретельного підбору дози препарату. У деяких пацієнтів з ХСН та нормальним або низьким артеріальним тиском під час терапії препаратом Перинева може статися додаткове зниження артеріального тиску. Цей ефект очікуємо і зазвичай не є підставою для відміни препарату. Якщо артеріальна гіпотензія супроводжується клінічними проявами, може знадобитися зменшення дози або відміна препарату Перінєва. Стеноз аортального або мітрального клапана/гіпертрофічна кардіоміопатія. Інгібітори АПФ, зокрема. і периндоприл, повинні з обережністю призначатися пацієнтам зі стенозом мітрального клапана та обструкцією тракту, що виносить лівого шлуночка (стеноз аортального клапана і гіпертрофічна кардіоміопатія). Порушення функції нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю (Cl креатиніну У пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю артеріальна гіпотензія, що розвивається у початковому періоді терапії інгібіторами АПФ, може призвести до погіршення функції нирок. У таких пацієнтів іноді спостерігалися випадки гострої ниркової недостатності, звичайно оборотної. У деяких пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки (особливо за наявності ниркової недостатності) на фоні терапії інгібіторами АПФ відзначалося підвищення сироваткових концентрацій сечовини та креатиніну, оборотне після відміни терапії. У пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією на фоні терапії інгібіторами АПФ існує підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності. Лікування таких пацієнтів має починатися під ретельним медичним наглядом, з малих доз препарату та при подальшому адекватному доборі дози. Протягом перших тижнів терапії препаратом Перинева® необхідно відмінити діуретичні засоби та регулярно контролювати функцію нирок. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією, за наявності раніше невиявленої ниркової недостатності,особливо при супутній терапії діуретиками, відзначалося незначне та тимчасове підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові. У цьому випадку рекомендується зменшення дози препарату Перинева та/або відміна діуретичного засобу. Пацієнти на гемодіалізі. У пацієнтів, які перебувають на діалізі з використанням високопроточних мембран і одночасно приймають інгібітори АПФ, було відзначено кілька випадків розвитку стійких, що загрожують життю анафілактичних реакцій. За необхідності проведення гемодіалізу необхідно використовувати інший тип мембран. Трансплантація нирок. Досвід застосування периндоприлу у пацієнтів із нещодавно перенесеною трансплантацією нирки відсутній. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк. Рідко у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, зокрема. периндоприл, розвивалися ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані. Цей стан може розвинутись у будь-який момент лікування. При розвитку ангіоневротичного набряку лікування негайно має бути припинено, пацієнт повинен бути під медичним наглядом до повного зникнення симптомів. Ангіоневротичний набряк губ та обличчя зазвичай не потребує лікування; для зменшення вираженості симптомів можна застосувати антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк мови, голосової щілини або гортані може призвести до смерті. При розвитку ангіоневротичного набряку необхідно негайно підшкірно ввести епінефрин (адреналін) та забезпечити прохідність дихальних шляхів.Інгібітори АПФ найчастіше викликають ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси. Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із застосуванням інгібіторів АПФ, можуть виявитися схильними до високого ризику розвитку ангіоневротичного набряку при прийомі інгібітора АПФ. Анафілактоїдні реакції під час проведення процедури аферезу ЛПНГ (ЛПНЩ-аферезу). У пацієнтів при призначенні інгібіторів АПФ на фоні проведення процедури аферезу ЛПНГ за допомогою декстрансульфатної абсорбції в поодиноких випадках можливий розвиток анафілактичної реакції. Рекомендується тимчасове скасування інгібітору АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактичні реакції під час проведення десенсибілізації. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час курсу десенсибілізації (наприклад отрутою перетинчастокрилих комах), у дуже рідкісних випадках можливий розвиток загрозливих для життя анафілактичних реакцій. Рекомендується тимчасове скасування інгібітору АПФ до початку кожної процедури десенсибілізації. Печінкова недостатність. Під час терапії інгібіторами АПФ іноді можливий розвиток синдрому, який починається з холестатичної жовтяниці і потім прогресує до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. Якщо під час прийому інгібітору АПФ з'являється жовтяниця або спостерігається підвищення активності печінкових ферментів, інгібітор АПФ слід негайно відмінити, а пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом. Також необхідно здійснити відповідне обстеження. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія. У пацієнтів на фоні терапії інгібіторами АПФ були виявлені випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. При нормальній функції нирок відсутність інших ускладнень нейтропенія розвивається рідко. Препарат Перинева® необхідно з дуже великою обережністю застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини (наприклад ВКВ, склеродермією), які одночасно отримують імунодепресивну терапію, алопуринол або прокаїнамід, а також при комбінуванні всіх перелічених факторів, особливо при порушенні функції нирок. У таких пацієнтів можливий розвиток важких інфекцій, які не піддаються інтенсивній антибіотикотерапії.При проведенні терапії препаратом Перинева® у пацієнтів з переліченими вище факторами рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові та попередити пацієнта про необхідність інформувати лікаря про появу будь-яких симптомів інфекції. У пацієнтів з уродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази відмічені поодинокі випадки розвитку гемолітичної анемії. Негроїдна раса. Ризик розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси вищий. Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси, можливо, через більшу поширеність низькоренінових станів у популяції цієї групи пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Кашель. На тлі терапії інгібіторами АПФ може розвинутись завзятий, непродуктивний кашель, який припиняється після відміни препарату. Це слід враховувати при диференціальній діагностиці кашлю. Хірургічне втручання/загальна анестезія. У пацієнтів, які потребують великого хірургічного втручання або анестезії препаратами, що викликають артеріальну гіпотензію, інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, можуть блокувати утворення ангіотензину II при компенсаторному вивільненні реніну. За добу до хірургічного втручання терапію інгібіторами АПФ необхідно відмінити. Якщо інгібітор АПФ відмінити неможливо, то артеріальна гіпотензія, що розвивається за цим механізмом, може бути скоригована збільшенням ОЦК. Гіперкаліємія. На тлі терапії інгібіторами АПФ, включаючи периндоприл, у деяких пацієнтів може збільшуватися концентрація іонів калію в крові. Ризик гіперкаліємії підвищений у пацієнтів з нирковою та/або серцевою недостатністю, декомпенсованим цукровим діабетом та пацієнтів, які застосовують калійзберігаючі діуретики, препарати калію або інші препарати, що спричиняють гіперкаліємію (наприклад, гепарин). За необхідності одночасного призначення зазначених препаратів рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові. Цукровий діабет. У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, у перші кілька місяців терапії інгібіторами АПФ необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові. Літій. Не рекомендується спільний прийом препаратів літію та периндоприлу. Калійзберігаючі діуретики, препарати, що містять калій, калій містять продукти та харчові добавки. Не рекомендується спільне застосування з інгібіторами АПФ. лактоза. Таблетки Перінєва містять лактозу. Тому пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не слід приймати препарат. Вплив на здатність керувати автомобілем або виконувати роботи, що потребують підвищеної швидкості фізичних та психічних реакцій. Необхідно враховувати можливість розвитку гіпотензії або запаморочення, які можуть вплинути на керування автотранспортом та роботу з технічними засобами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активна речовина: периндоприл ербумін 4/8 мг; допоміжні речовини: кальцію хлориду гексагідрат; лактози моногідрат; кросповідон; МКЦ; кремнію діоксид колоїдний; стеарат магнію. Пігулки, 4 мг, 8 мг. По 10, 14 чи 30 шт. у контурних осередкових упаковках; у картонній пачці 3, 6 або 9 упаковок (по 10 табл.) або 1, 2, 4, 7 упаковок (по 14 табл.) або 1, 2, 3 упаковки (по 30 табл.).Опис лікарської формиТаблетки 4 мг: овальні, злегка двоопуклі, білого або майже білого кольору з ризиком на одній стороні та фаскою. Таблетки 8 мг: круглі, злегка двоопуклі, білого або майже білого кольору з ризиком на одній стороні та фаскою.Фармакотерапевтична групаВазодилатуючий, кардіопротективний, гіпотензивний.ФармакокінетикаПісля прийому периндоприл швидко всмоктується з ШКТ і досягає максимальних концентрацій у плазмі протягом 1 години. Біодоступність становить 65–70%, 20% усієї кількості абсорбованого периндоприлу перетворюється на периндоприлат (активний метаболіт). T1/2 із плазми крові периндоприлу становить 1 год. Cmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 год. Прийом препарату під час їди супроводжується зменшенням перетворення периндоприлу на периндоприлат, відповідно знижується біодоступність препарату. Об'єм розподілу незв'язаного периндоприлату становить 0,2 л/кг. Зв'язування з білками плазми незначне, зв'язування периндоприлату з АПФ - менше 30% і залежить від його концентрації. Периндоприлат виводиться нирками. T1/2 незв'язаної фракції становить близько 3-5 годин. Не кумулює. У пацієнтів похилого віку, у пацієнтів з нирковою та хронічною серцевою недостатністю (ХСН) виведення периндоприлату сповільнене. Периндоприлат видаляється при гемодіалізі (швидкість – 70 мл/хв, 1,17 мл/с) та перитонеальному діалізі. У пацієнтів з цирозом печінки печінковий кліренс периндоприлу змінюється, при цьому загальна кількість периндоприлату, що утворюється, не змінюється і корекція режиму дозування не потрібна.ФармакодинамікаПериндоприл – інгібітор АПФ, або кініназу II – відноситься до оксопептидазів. Перетворює ангіотензин I на вазоконстриктор ангіотензин II і руйнує вазодилататор брадикінін до неактивного гексапептиду. Пригнічення активності АПФ призводить до зниження рівня ангіотензину II, підвищення активності реніну в плазмі (пригнічуючи негативний зворотний зв'язок вивільнення реніну), та зниження секреції альдостерону. Оскільки АПФ також руйнує брадикінін, пригнічення АПФ призводить і до підвищення активності циркулюючої та тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому активується система ПГ. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту – периндоприлату. Периндоприл знижує як систолічний, так і діастолічний артеріальний тиск у положенні «лежачи» і «стоячи». Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження артеріального тиску. У цьому периферичний кровотік прискорюється. Проте ЧСС не зростає. Нирковий кровообіг, як правило, посилюється, тоді як швидкість клубочкової фільтрації не змінюється. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 4-6 годин після одноразового периндоприлу; гіпотензивний ефект зберігається протягом 24 годин, і через 24 години препарат, як і раніше, забезпечує від 87 до 100% максимального ефекту. Зниження АТ розвивається швидко. Стабілізація антигіпертензивної дії спостерігається через 1 місяць терапії і зберігається протягом тривалого часу. Припинення терапії не супроводжується синдромом "скасування". Периндоприл зменшує гіпертрофію міокарда лівого шлуночка.При тривалому призначенні зменшує виразність інтерстиціального фіброзу, нормалізує ізоферментний профіль міозину. Збільшує концентрацію ЛПВЩ, у хворих з гіперурикемією знижує концентрацію сечової кислоти. Периндоприл покращує еластичність великих артерій, усуває структурні зміни у дрібних артеріях. Периндоприл нормалізує роботу серця, знижуючи перед- та постнавантаження. У пацієнтів із ХСН на фоні терапії периндоприлом відмічено: зменшення тиску наповнення у лівому та правому шлуночках; зменшення ОПСС; збільшення серцевого викиду та серцевого індексу. Прийом початкової дози периндоприлу (2 мг) у пацієнтів із ХСН І–ІІ функціонального класу за класифікацією NYHA не супроводжувався статистично значущим зниженням АТ порівняно з плацебо.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом; стабільна ІХС: зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у пацієнтів із стабільною ІХС.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до діючої речовини, інших інгібіторів АПФ та допоміжних речовин, що входять до складу препарату; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний з прийомом інгібітору АПФ; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази. Лаппа або синдром мальабсорбції глюкози-галактози. З обережністю: реноваскулярна гіпертензія, двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки – ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності; ХСН на стадії декомпенсації, артеріальна гіпотензія; хронічна ниркова недостатність (Cl креатиніну -Вагітність та лактаціяПри вагітності застосування препарату протипоказане. Не слід застосовувати у І триместрі вагітності, тому при підтвердженні вагітності препарат Перінєва необхідно відмінити якомога раніше. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо все ж таки застосовували препарат у II–III триместрах вагітності, то необхідно провести УЗД нирок та кісток черепа плода. Застосування препарату Перинева у період годування груддю не рекомендується через відсутність даних про можливість його проникнення в грудне молоко. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів (ВООЗ): дуже часто -> 1/10; часто - від >1/100 до <1/10; іноді - від >1/1000 до <1/100; рідко – від >1/10000 до <1/1000; дуже рідко - від <1/10000, включаючи окремі повідомлення. З боку центральної та периферичної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, парестезії; іноді - порушення сну чи настрої; дуже рідко - сплутаність свідомості. З боку органу зору: часто порушення зору. З боку органу слуху: часто шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску; дуже рідко – аритмії, стенокардія, інфаркт міокарда або інсульт, можливо вторинні, внаслідок вираженої гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику; васкуліт (частота невідома). З боку органів дихання: часто кашель, задишка; іноді – бронхоспазм; дуже рідко – еозинофільна пневмонія, риніт. З боку травного тракту: часто – нудота, блювання, біль у животі, дисгевзія, диспепсія, діарея, запор; іноді – сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко – панкреатит; дуже рідко - цитолітичний або холестатичний гепатит (див. розділ "Особливі вказівки"). З боку шкірних покровів: часто - шкірний висип, свербіж; іноді - ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, кропив'янка; дуже рідко – мультиформна еритема. З боку опорно-рухового апарату: часто м'язові судоми. З боку сечостатевої системи: іноді ниркова недостатність, імпотенція; дуже рідко – гостра ниркова недостатність. Загальні порушення: часто – астенія; іноді – підвищене потовиділення. З боку органів кровотворення та лімфатичної системи: дуже рідко – при тривалому застосуванні у високих дозах можливе зниження концентрації гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія; дуже рідко – гемолітична анемія (у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази). Лабораторні показники: підвищення концентрації сечовини у сироватці крові та креатиніну плазми крові та гіперкаліємія, оборотні після відміни препарату (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, тяжкою ХСН та реноваскулярною гіпертензією); рідко – підвищення активності печінкових ферментів та білірубіну у сироватці крові; гіпоглікемія.Взаємодія з лікарськими засобамидіуретичні засоби. У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися виражене зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням. Калійзберігаючі діуретики (такі як тріамтерен, амилорид, спіронолактон та його похідне еплеренон), солі калію. Гіперкаліємія (з можливим летальним результатом), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємною). Одночасне застосування периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Призначати ці комбінації слід лише у разі гіпокаліємії, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи концентрацію іонів калію в сироватці крові. Літій. При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ можливий розвиток оборотного підвищення концентрації літію у сироватці крові та літієвої токсичності. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з тіазидними діуретиками може додатково підвищувати концентрацію літію у сироватці крові та збільшувати ризик розвитку його токсичних ефектів. Одночасне застосування периндоприлу та літію не рекомендується. За необхідності такої комбінованої терапії вона проводиться під регулярним контролем концентрації літію у сироватці крові. НПЗП, зокрема. ацетилсаліцилова кислота в дозах від 3 г/добу і вище. Терапія нестероїдних протизапальних засобів може послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Крім цього, НПЗЗ та інгібітори АПФ мають адитивний ефект щодо підвищення концентрації іонів калію в сироватці крові, що може спровокувати погіршення функції нирок. Цей ефект зазвичай оборотний. У поодиноких випадках може розвинутись гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів з уже існуючим порушенням функції нирок, наприклад у пацієнтів похилого віку або на тлі зневоднення організму. Інші антигіпертензивні засоби та вазодилататори. Одночасне застосування периндоприлу з іншими антигіпертензивними засобами може посилити антигіпертензивний ефект периндоприлу. Одночасне застосування нітрогліцерину, інших нітратів або вазодилататорів може призвести до додаткового гіпотензивного ефекту. Гіпоглікемічні засоби. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліну або гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо) може посилити гіпоглікемічний ефект, аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, цей феномен виникає у перші тижні комбінованої терапії у пацієнтів з нирковою недостатністю. Ацетилсаліцилова кислота, тромболітичні засоби, бета-адреноблокатори та нітрати. Периндоприл можна комбінувати з ацетилсаліцилової кислотою (як антиагрегантний засіб), тромболітичними засобами та бета-адреноблокаторами та/або нітратами. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), засоби загальної анестезії (загальні анестетики). Спільне застосування з інгібіторами АПФ може спричинити посилення гіпотензивного ефекту. Симпатоміметики. Можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. При призначенні такої комбінації слід регулярно оцінювати ефективність інгібіторів АПФ.Спосіб застосування та дозиВсередину, рекомендується приймати 1 раз на добу, перед їдою, переважно вранці. Доза препарату підбирається індивідуально для кожного пацієнта, залежно від тяжкості захворювання та індивідуальної реакції на лікування. Артеріальна гіпертензія. Препарат Перинева® можна застосовувати в монотерапії та комбінації з іншими антигіпертензивними засобами. Початкова доза, що рекомендується, становить 4 мг 1 раз на добу, вранці. Для пацієнтів з вираженою активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад при реноваскулярній гіпертензії, гіповолемії та/або гіпонатріємії, ХСН на стадії декомпенсації або тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії) рекомендована початкова доза становить 2 мг на добу в один прийом. При неефективності терапії протягом місяця доза може бути збільшена до 8 мг 1 раз на добу та при добрій переносимості попередньої дози. Додавання інгібіторів АПФ пацієнтам, які приймають діуретики, може стати причиною розвитку гіпотензії. У зв'язку з цим рекомендується проводити терапію з обережністю, відмінити прийом діуретиків за 2-3 дні до початку лікування препаратом Перинева або починати лікування препаратом Перинева з початкової дози 2 мг на добу, в один прийом. Необхідний контроль АТ, функції нирок та концентрації іонів калію у сироватці крові. Надалі доза препарату може бути збільшена залежно від динаміки рівня АТ. При необхідності може бути відновлена терапія діуретиком. У пацієнтів похилого віку початкова добова доза, що рекомендується, — 2 мг в один прийом. Надалі дозу можна поступово збільшити до 4 мг і, при необхідності, до максимальної – 8 мг 1 раз на добу, за умови хорошої переносимості меншої дози. ХСН. Лікування пацієнтів з ХСН препаратом Перинева® у комбінації з калійнесберегающими діуретиками та/або дигоксином та/або бета-адреноблокаторами, рекомендується починати під ретельним медичним наглядом, призначаючи препарат Перинева® у початковій дозі 2 мг 1 раз на добу, вранці. Через 2 тижні лікування доза препарату може бути підвищена до 4 мг 1 раз на добу за умови хорошої переносимості дози 2 мг та задовільної відповіді на терапію. У пацієнтів з високим ризиком розвитку клінічно вираженої артеріальної гіпотензії (наприклад, при прийомі високих доз діуретиків), по можливості, до початку прийому препарату Перинева необхідно усунути гіповолемію та електролітні порушення. Рекомендується перед початком терапії та під час неї ретельно контролювати рівень АТ, стан функції нирок та концентрацію іонів калію у сироватці крові. Профілактика повторного інсульту у пацієнтів із цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі. Терапію препаратом Перинева слід починати з 2 мг протягом перших 2 тижнів до прийому індапаміду. Лікування слід розпочинати у будь-який час (від 2 тижнів до декількох років) після перенесеного інсульту. Стабільна ІХС. У пацієнтів із стабільною ІХС рекомендована початкова доза препарату Перинева становить 4 мг на добу. Через 2 тижні дозу збільшують до 8 мг на добу, за умови хорошої переносимості дози 4 мг на добу та контролю функції нирок. Лікування пацієнтів похилого віку повинне починатися з дози 2 мг, яку через тиждень можна підвищити до 4 мг на добу. Надалі, за необхідності, ще за тиждень можна збільшити дозу до 8 мг на добу з обов'язковим попереднім контролем функції нирок. У пацієнтів похилого віку дозу препарату можна збільшувати лише при добрій переносимості попередньої, нижчої дози. При нирковій недостатності. У пацієнтів із захворюваннями нирок доза препарату Перинева встановлюється залежно від ступеня порушень ниркової функції. Контроль стану пацієнта зазвичай включає регулярне визначення концентрації іонів калію і креатиніну в сироватці крові. Кліренс креатиніну ( Cl креатиніну), мл/хв Доза, що рекомендується, Більш або дорівнює 60 4 мг на добу Понад 30 і менше 60 2 мг на добу Понад 15 і менше 30 2 мг за день Пацієнти на гемодіалізі* (менше 15) 2 мг на день діалізу * Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Препарат Перінева необхідно приймати після сеансу діалізу. При захворюваннях печінки: корекція доз не потрібна.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу (гіперкаліємія, гіпонатріємія), ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, серцебиття, брадикардія, запаморочення, тривога, кашель. Лікування: при вираженому зниженні артеріального тиску - надати пацієнту горизонтальне положення з піднятими ногами і провести заходи щодо заповнення ОЦК, по можливості - внутрішньовенне введення ангіотензину II та/або внутрішньовенного розчину катехоламінів. При розвитку вираженої брадикардії, яка не піддається лікарській терапії (в т.ч. атропіном), показано встановлення штучного водія ритму (пейсмейкера). Необхідно контролювати життєво важливі функції та концентрацію креатиніну та електролітів у сироватці крові. Периндоприл може бути видалений із системного кровотоку методом гемодіалізу. Необхідно уникати використання високопроточних поліакрилнітрилових мембран.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСтабільна ІХС. При розвитку епізоду нестабільної стенокардії (значного або незначного) протягом першого місяця терапії препаратом Перинева необхідно оцінити співвідношення користь/ризик терапії даним препаратом. Артеріальна гіпотензія. Інгібітори АПФ можуть спричинити різке зниження артеріального тиску. У пацієнтів з неускладненою гіпертензією симптоматична артеріальна гіпотензія рідко виникає після прийому першої дози. Ризик надмірного зниження артеріального тиску підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізу, а також при діареї або блюванні або у хворих на тяжку ренін-залежну гіпертензію. Виражена артеріальна гіпотензія спостерігалася у пацієнтів з тяжкою ХСН, як за наявності супутньої ниркової недостатності, так і за її відсутності.Найчастіше виражена артеріальна гіпотензія може розвинутись у пацієнтів з тяжчою ХСН, які приймають «петлеві» діуретики у високих дозах, а також на тлі гіпонатріємії або ниркової недостатності. Цим пацієнтам рекомендується ретельне медичне спостереження на початку терапії та при титруванні доз препарату. Те саме стосується і пацієнтів з ІХС або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або цереброваскулярних ускладнень.у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або цереброваскулярних ускладнень.у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або цереброваскулярних ускладнень. У разі розвитку артеріальної гіпотензії необхідно надати пацієнтові горизонтальне положення з піднятими ногами та за необхідності ввести внутрішньовенний розчин натрію хлориду для збільшення ОЦК. Транзиторна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для подальшої терапії. Після відновлення ОЦК та артеріального тиску лікування може бути продовжено за умови ретельного підбору дози препарату. У деяких пацієнтів з ХСН та нормальним або низьким артеріальним тиском під час терапії препаратом Перинева може статися додаткове зниження артеріального тиску. Цей ефект очікуємо і зазвичай не є підставою для відміни препарату. Якщо артеріальна гіпотензія супроводжується клінічними проявами, може знадобитися зменшення дози або відміна препарату Перінєва. Стеноз аортального або мітрального клапана/гіпертрофічна кардіоміопатія. Інгібітори АПФ, зокрема. і периндоприл, повинні з обережністю призначатися пацієнтам зі стенозом мітрального клапана та обструкцією тракту, що виносить лівого шлуночка (стеноз аортального клапана і гіпертрофічна кардіоміопатія). Порушення функції нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю (Cl креатиніну У пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю артеріальна гіпотензія, що розвивається у початковому періоді терапії інгібіторами АПФ, може призвести до погіршення функції нирок. У таких пацієнтів іноді спостерігалися випадки гострої ниркової недостатності, звичайно оборотної. У деяких пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки (особливо за наявності ниркової недостатності) на фоні терапії інгібіторами АПФ відзначалося підвищення сироваткових концентрацій сечовини та креатиніну, оборотне після відміни терапії. У пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією на фоні терапії інгібіторами АПФ існує підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності. Лікування таких пацієнтів має починатися під ретельним медичним наглядом, з малих доз препарату та при подальшому адекватному доборі дози. Протягом перших тижнів терапії препаратом Перинева® необхідно відмінити діуретичні засоби та регулярно контролювати функцію нирок. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією, за наявності раніше невиявленої ниркової недостатності,особливо при супутній терапії діуретиками, відзначалося незначне та тимчасове підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові. У цьому випадку рекомендується зменшення дози препарату Перинева та/або відміна діуретичного засобу. Пацієнти на гемодіалізі. У пацієнтів, які перебувають на діалізі з використанням високопроточних мембран і одночасно приймають інгібітори АПФ, було відзначено кілька випадків розвитку стійких, що загрожують життю анафілактичних реакцій. За необхідності проведення гемодіалізу необхідно використовувати інший тип мембран. Трансплантація нирок. Досвід застосування периндоприлу у пацієнтів із нещодавно перенесеною трансплантацією нирки відсутній. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк. Рідко у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, зокрема. периндоприл, розвивалися ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані. Цей стан може розвинутись у будь-який момент лікування. При розвитку ангіоневротичного набряку лікування негайно має бути припинено, пацієнт повинен бути під медичним наглядом до повного зникнення симптомів. Ангіоневротичний набряк губ та обличчя зазвичай не потребує лікування; для зменшення вираженості симптомів можна застосувати антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк мови, голосової щілини або гортані може призвести до смерті. При розвитку ангіоневротичного набряку необхідно негайно підшкірно ввести епінефрин (адреналін) та забезпечити прохідність дихальних шляхів.Інгібітори АПФ найчастіше викликають ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси. Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із застосуванням інгібіторів АПФ, можуть виявитися схильними до високого ризику розвитку ангіоневротичного набряку при прийомі інгібітора АПФ. Анафілактоїдні реакції під час проведення процедури аферезу ЛПНГ (ЛПНЩ-аферезу). У пацієнтів при призначенні інгібіторів АПФ на фоні проведення процедури аферезу ЛПНГ за допомогою декстрансульфатної абсорбції в поодиноких випадках можливий розвиток анафілактичної реакції. Рекомендується тимчасове скасування інгібітору АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактичні реакції під час проведення десенсибілізації. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час курсу десенсибілізації (наприклад отрутою перетинчастокрилих комах), у дуже рідкісних випадках можливий розвиток загрозливих для життя анафілактичних реакцій. Рекомендується тимчасове скасування інгібітору АПФ до початку кожної процедури десенсибілізації. Печінкова недостатність. Під час терапії інгібіторами АПФ іноді можливий розвиток синдрому, який починається з холестатичної жовтяниці і потім прогресує до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. Якщо під час прийому інгібітору АПФ з'являється жовтяниця або спостерігається підвищення активності печінкових ферментів, інгібітор АПФ слід негайно відмінити, а пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом. Також необхідно здійснити відповідне обстеження. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія. У пацієнтів на фоні терапії інгібіторами АПФ були виявлені випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. При нормальній функції нирок відсутність інших ускладнень нейтропенія розвивається рідко. Препарат Перинева® необхідно з дуже великою обережністю застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини (наприклад ВКВ, склеродермією), які одночасно отримують імунодепресивну терапію, алопуринол або прокаїнамід, а також при комбінуванні всіх перелічених факторів, особливо при порушенні функції нирок. У таких пацієнтів можливий розвиток важких інфекцій, які не піддаються інтенсивній антибіотикотерапії.При проведенні терапії препаратом Перинева® у пацієнтів з переліченими вище факторами рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові та попередити пацієнта про необхідність інформувати лікаря про появу будь-яких симптомів інфекції. У пацієнтів з уродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази відмічені поодинокі випадки розвитку гемолітичної анемії. Негроїдна раса. Ризик розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси вищий. Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси, можливо, через більшу поширеність низькоренінових станів у популяції цієї групи пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Кашель. На тлі терапії інгібіторами АПФ може розвинутись завзятий, непродуктивний кашель, який припиняється після відміни препарату. Це слід враховувати при диференціальній діагностиці кашлю. Хірургічне втручання/загальна анестезія. У пацієнтів, які потребують великого хірургічного втручання або анестезії препаратами, що викликають артеріальну гіпотензію, інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, можуть блокувати утворення ангіотензину II при компенсаторному вивільненні реніну. За добу до хірургічного втручання терапію інгібіторами АПФ необхідно відмінити. Якщо інгібітор АПФ відмінити неможливо, то артеріальна гіпотензія, що розвивається за цим механізмом, може бути скоригована збільшенням ОЦК. Гіперкаліємія. На тлі терапії інгібіторами АПФ, включаючи периндоприл, у деяких пацієнтів може збільшуватися концентрація іонів калію в крові. Ризик гіперкаліємії підвищений у пацієнтів з нирковою та/або серцевою недостатністю, декомпенсованим цукровим діабетом та пацієнтів, які застосовують калійзберігаючі діуретики, препарати калію або інші препарати, що спричиняють гіперкаліємію (наприклад, гепарин). За необхідності одночасного призначення зазначених препаратів рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові. Цукровий діабет. У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, у перші кілька місяців терапії інгібіторами АПФ необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові. Літій. Не рекомендується спільний прийом препаратів літію та периндоприлу. Калійзберігаючі діуретики, препарати, що містять калій, калій містять продукти та харчові добавки. Не рекомендується спільне застосування з інгібіторами АПФ. лактоза. Таблетки Перінєва містять лактозу. Тому пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не слід приймати препарат. Вплив на здатність керувати автомобілем або виконувати роботи, що потребують підвищеної швидкості фізичних та психічних реакцій. Необхідно враховувати можливість розвитку гіпотензії або запаморочення, які можуть вплинути на керування автотранспортом та роботу з технічними засобами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активна речовина: периндоприл ербумін 4/8 мг; допоміжні речовини: кальцію хлориду гексагідрат; лактози моногідрат; кросповідон; МКЦ; кремнію діоксид колоїдний; стеарат магнію. Пігулки, 4 мг, 8 мг. По 10, 14 чи 30 шт. у контурних осередкових упаковках; у картонній пачці 3, 6 або 9 упаковок (по 10 табл.) або 1, 2, 4, 7 упаковок (по 14 табл.) або 1, 2, 3 упаковки (по 30 табл.).Опис лікарської формиТаблетки 4 мг: овальні, злегка двоопуклі, білого або майже білого кольору з ризиком на одній стороні та фаскою. Таблетки 8 мг: круглі, злегка двоопуклі, білого або майже білого кольору з ризиком на одній стороні та фаскою.Фармакотерапевтична групаВазодилатуючий, кардіопротективний, гіпотензивний.ФармакокінетикаПісля прийому периндоприл швидко всмоктується з ШКТ і досягає максимальних концентрацій у плазмі протягом 1 години. Біодоступність становить 65–70%, 20% усієї кількості абсорбованого периндоприлу перетворюється на периндоприлат (активний метаболіт). T1/2 із плазми крові периндоприлу становить 1 год. Cmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 год. Прийом препарату під час їди супроводжується зменшенням перетворення периндоприлу на периндоприлат, відповідно знижується біодоступність препарату. Об'єм розподілу незв'язаного периндоприлату становить 0,2 л/кг. Зв'язування з білками плазми незначне, зв'язування периндоприлату з АПФ - менше 30% і залежить від його концентрації. Периндоприлат виводиться нирками. T1/2 незв'язаної фракції становить близько 3-5 годин. Не кумулює. У пацієнтів похилого віку, у пацієнтів з нирковою та хронічною серцевою недостатністю (ХСН) виведення периндоприлату сповільнене. Периндоприлат видаляється при гемодіалізі (швидкість – 70 мл/хв, 1,17 мл/с) та перитонеальному діалізі. У пацієнтів з цирозом печінки печінковий кліренс периндоприлу змінюється, при цьому загальна кількість периндоприлату, що утворюється, не змінюється і корекція режиму дозування не потрібна.ФармакодинамікаПериндоприл – інгібітор АПФ, або кініназу II – відноситься до оксопептидазів. Перетворює ангіотензин I на вазоконстриктор ангіотензин II і руйнує вазодилататор брадикінін до неактивного гексапептиду. Пригнічення активності АПФ призводить до зниження рівня ангіотензину II, підвищення активності реніну в плазмі (пригнічуючи негативний зворотний зв'язок вивільнення реніну), та зниження секреції альдостерону. Оскільки АПФ також руйнує брадикінін, пригнічення АПФ призводить і до підвищення активності циркулюючої та тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому активується система ПГ. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту – периндоприлату. Периндоприл знижує як систолічний, так і діастолічний артеріальний тиск у положенні «лежачи» і «стоячи». Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження артеріального тиску. У цьому периферичний кровотік прискорюється. Проте ЧСС не зростає. Нирковий кровообіг, як правило, посилюється, тоді як швидкість клубочкової фільтрації не змінюється. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 4-6 годин після одноразового периндоприлу; гіпотензивний ефект зберігається протягом 24 годин, і через 24 години препарат, як і раніше, забезпечує від 87 до 100% максимального ефекту. Зниження АТ розвивається швидко. Стабілізація антигіпертензивної дії спостерігається через 1 місяць терапії і зберігається протягом тривалого часу. Припинення терапії не супроводжується синдромом "скасування". Периндоприл зменшує гіпертрофію міокарда лівого шлуночка.При тривалому призначенні зменшує виразність інтерстиціального фіброзу, нормалізує ізоферментний профіль міозину. Збільшує концентрацію ЛПВЩ, у хворих з гіперурикемією знижує концентрацію сечової кислоти. Периндоприл покращує еластичність великих артерій, усуває структурні зміни у дрібних артеріях. Периндоприл нормалізує роботу серця, знижуючи перед- та постнавантаження. У пацієнтів із ХСН на фоні терапії периндоприлом відмічено: зменшення тиску наповнення у лівому та правому шлуночках; зменшення ОПСС; збільшення серцевого викиду та серцевого індексу. Прийом початкової дози периндоприлу (2 мг) у пацієнтів із ХСН І–ІІ функціонального класу за класифікацією NYHA не супроводжувався статистично значущим зниженням АТ порівняно з плацебо.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом; стабільна ІХС: зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у пацієнтів із стабільною ІХС.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до діючої речовини, інших інгібіторів АПФ та допоміжних речовин, що входять до складу препарату; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний з прийомом інгібітору АПФ; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази. Лаппа або синдром мальабсорбції глюкози-галактози. З обережністю: реноваскулярна гіпертензія, двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки – ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності; ХСН на стадії декомпенсації, артеріальна гіпотензія; хронічна ниркова недостатність (Cl креатиніну -Вагітність та лактаціяПри вагітності застосування препарату протипоказане. Не слід застосовувати у І триместрі вагітності, тому при підтвердженні вагітності препарат Перінєва необхідно відмінити якомога раніше. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо все ж таки застосовували препарат у II–III триместрах вагітності, то необхідно провести УЗД нирок та кісток черепа плода. Застосування препарату Перинева у період годування груддю не рекомендується через відсутність даних про можливість його проникнення в грудне молоко. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів (ВООЗ): дуже часто -> 1/10; часто - від >1/100 до <1/10; іноді - від >1/1000 до <1/100; рідко – від >1/10000 до <1/1000; дуже рідко - від <1/10000, включаючи окремі повідомлення. З боку центральної та периферичної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, парестезії; іноді - порушення сну чи настрої; дуже рідко - сплутаність свідомості. З боку органу зору: часто порушення зору. З боку органу слуху: часто шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску; дуже рідко – аритмії, стенокардія, інфаркт міокарда або інсульт, можливо вторинні, внаслідок вираженої гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику; васкуліт (частота невідома). З боку органів дихання: часто кашель, задишка; іноді – бронхоспазм; дуже рідко – еозинофільна пневмонія, риніт. З боку травного тракту: часто – нудота, блювання, біль у животі, дисгевзія, диспепсія, діарея, запор; іноді – сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко – панкреатит; дуже рідко - цитолітичний або холестатичний гепатит (див. розділ "Особливі вказівки"). З боку шкірних покровів: часто - шкірний висип, свербіж; іноді - ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, кропив'янка; дуже рідко – мультиформна еритема. З боку опорно-рухового апарату: часто м'язові судоми. З боку сечостатевої системи: іноді ниркова недостатність, імпотенція; дуже рідко – гостра ниркова недостатність. Загальні порушення: часто – астенія; іноді – підвищене потовиділення. З боку органів кровотворення та лімфатичної системи: дуже рідко – при тривалому застосуванні у високих дозах можливе зниження концентрації гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія; дуже рідко – гемолітична анемія (у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази). Лабораторні показники: підвищення концентрації сечовини у сироватці крові та креатиніну плазми крові та гіперкаліємія, оборотні після відміни препарату (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, тяжкою ХСН та реноваскулярною гіпертензією); рідко – підвищення активності печінкових ферментів та білірубіну у сироватці крові; гіпоглікемія.Взаємодія з лікарськими засобамидіуретичні засоби. У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися виражене зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням. Калійзберігаючі діуретики (такі як тріамтерен, амилорид, спіронолактон та його похідне еплеренон), солі калію. Гіперкаліємія (з можливим летальним результатом), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємною). Одночасне застосування периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Призначати ці комбінації слід лише у разі гіпокаліємії, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи концентрацію іонів калію в сироватці крові. Літій. При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ можливий розвиток оборотного підвищення концентрації літію у сироватці крові та літієвої токсичності. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з тіазидними діуретиками може додатково підвищувати концентрацію літію у сироватці крові та збільшувати ризик розвитку його токсичних ефектів. Одночасне застосування периндоприлу та літію не рекомендується. За необхідності такої комбінованої терапії вона проводиться під регулярним контролем концентрації літію у сироватці крові. НПЗП, зокрема. ацетилсаліцилова кислота в дозах від 3 г/добу і вище. Терапія нестероїдних протизапальних засобів може послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Крім цього, НПЗЗ та інгібітори АПФ мають адитивний ефект щодо підвищення концентрації іонів калію в сироватці крові, що може спровокувати погіршення функції нирок. Цей ефект зазвичай оборотний. У поодиноких випадках може розвинутись гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів з уже існуючим порушенням функції нирок, наприклад у пацієнтів похилого віку або на тлі зневоднення організму. Інші антигіпертензивні засоби та вазодилататори. Одночасне застосування периндоприлу з іншими антигіпертензивними засобами може посилити антигіпертензивний ефект периндоприлу. Одночасне застосування нітрогліцерину, інших нітратів або вазодилататорів може призвести до додаткового гіпотензивного ефекту. Гіпоглікемічні засоби. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліну або гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо) може посилити гіпоглікемічний ефект, аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, цей феномен виникає у перші тижні комбінованої терапії у пацієнтів з нирковою недостатністю. Ацетилсаліцилова кислота, тромболітичні засоби, бета-адреноблокатори та нітрати. Периндоприл можна комбінувати з ацетилсаліцилової кислотою (як антиагрегантний засіб), тромболітичними засобами та бета-адреноблокаторами та/або нітратами. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), засоби загальної анестезії (загальні анестетики). Спільне застосування з інгібіторами АПФ може спричинити посилення гіпотензивного ефекту. Симпатоміметики. Можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. При призначенні такої комбінації слід регулярно оцінювати ефективність інгібіторів АПФ.Спосіб застосування та дозиВсередину, рекомендується приймати 1 раз на добу, перед їдою, переважно вранці. Доза препарату підбирається індивідуально для кожного пацієнта, залежно від тяжкості захворювання та індивідуальної реакції на лікування. Артеріальна гіпертензія. Препарат Перинева® можна застосовувати в монотерапії та комбінації з іншими антигіпертензивними засобами. Початкова доза, що рекомендується, становить 4 мг 1 раз на добу, вранці. Для пацієнтів з вираженою активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад при реноваскулярній гіпертензії, гіповолемії та/або гіпонатріємії, ХСН на стадії декомпенсації або тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії) рекомендована початкова доза становить 2 мг на добу в один прийом. При неефективності терапії протягом місяця доза може бути збільшена до 8 мг 1 раз на добу та при добрій переносимості попередньої дози. Додавання інгібіторів АПФ пацієнтам, які приймають діуретики, може стати причиною розвитку гіпотензії. У зв'язку з цим рекомендується проводити терапію з обережністю, відмінити прийом діуретиків за 2-3 дні до початку лікування препаратом Перинева або починати лікування препаратом Перинева з початкової дози 2 мг на добу, в один прийом. Необхідний контроль АТ, функції нирок та концентрації іонів калію у сироватці крові. Надалі доза препарату може бути збільшена залежно від динаміки рівня АТ. При необхідності може бути відновлена терапія діуретиком. У пацієнтів похилого віку початкова добова доза, що рекомендується, — 2 мг в один прийом. Надалі дозу можна поступово збільшити до 4 мг і, при необхідності, до максимальної – 8 мг 1 раз на добу, за умови хорошої переносимості меншої дози. ХСН. Лікування пацієнтів з ХСН препаратом Перинева® у комбінації з калійнесберегающими діуретиками та/або дигоксином та/або бета-адреноблокаторами, рекомендується починати під ретельним медичним наглядом, призначаючи препарат Перинева® у початковій дозі 2 мг 1 раз на добу, вранці. Через 2 тижні лікування доза препарату може бути підвищена до 4 мг 1 раз на добу за умови хорошої переносимості дози 2 мг та задовільної відповіді на терапію. У пацієнтів з високим ризиком розвитку клінічно вираженої артеріальної гіпотензії (наприклад, при прийомі високих доз діуретиків), по можливості, до початку прийому препарату Перинева необхідно усунути гіповолемію та електролітні порушення. Рекомендується перед початком терапії та під час неї ретельно контролювати рівень АТ, стан функції нирок та концентрацію іонів калію у сироватці крові. Профілактика повторного інсульту у пацієнтів із цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі. Терапію препаратом Перинева слід починати з 2 мг протягом перших 2 тижнів до прийому індапаміду. Лікування слід розпочинати у будь-який час (від 2 тижнів до декількох років) після перенесеного інсульту. Стабільна ІХС. У пацієнтів зі стабільною ІХС рекомендована початкова доза препарату Перинева становить 4 мг на добу. Через 2 тижні дозу збільшують до 8 мг на добу, за умови хорошої переносимості дози 4 мг на добу та контролю функції нирок. Лікування пацієнтів похилого віку повинне починатися з дози 2 мг, яку через тиждень можна підвищити до 4 мг на добу. Надалі, за необхідності, ще за тиждень можна збільшити дозу до 8 мг на добу з обов'язковим попереднім контролем функції нирок. У пацієнтів похилого віку дозу препарату можна збільшувати лише при добрій переносимості попередньої, нижчої дози. При нирковій недостатності. У пацієнтів із захворюваннями нирок доза препарату Перинева встановлюється залежно від ступеня порушень ниркової функції. Контроль стану пацієнта зазвичай включає регулярне визначення концентрації іонів калію і креатиніну в сироватці крові. Кліренс креатиніну ( Cl креатиніну), мл/хв Доза, що рекомендується, Більш або дорівнює 60 4 мг на добу Понад 30 і менше 60 2 мг на добу Понад 15 і менше 30 2 мг за день Пацієнти на гемодіалізі* (менше 15) 2 мг на день діалізу * Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Препарат Перінева необхідно приймати після сеансу діалізу. При захворюваннях печінки: корекція доз не потрібна.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу (гіперкаліємія, гіпонатріємія), ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, серцебиття, брадикардія, запаморочення, тривога, кашель. Лікування: при вираженому зниженні артеріального тиску - надати пацієнту горизонтальне положення з піднятими ногами і провести заходи щодо заповнення ОЦК, по можливості - внутрішньовенне введення ангіотензину II та/або внутрішньовенного розчину катехоламінів. При розвитку вираженої брадикардії, яка не піддається лікарській терапії (в т.ч. атропіном), показано встановлення штучного водія ритму (пейсмейкера). Необхідно контролювати життєво важливі функції та концентрацію креатиніну та електролітів у сироватці крові. Периндоприл може бути видалений із системного кровотоку методом гемодіалізу. Необхідно уникати використання високопроточних поліакрилнітрилових мембран.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСтабільна ІХС. При розвитку епізоду нестабільної стенокардії (значного або незначного) протягом першого місяця терапії препаратом Перинева необхідно оцінити співвідношення користь/ризик терапії даним препаратом. Артеріальна гіпотензія. Інгібітори АПФ можуть спричинити різке зниження артеріального тиску. У пацієнтів з неускладненою гіпертензією симптоматична артеріальна гіпотензія рідко виникає після прийому першої дози. Ризик надмірного зниження артеріального тиску підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізу, а також при діареї або блюванні або у хворих на тяжку ренін-залежну гіпертензію. Виражена артеріальна гіпотензія спостерігалася у пацієнтів з тяжкою ХСН, як за наявності супутньої ниркової недостатності, так і за її відсутності.Найчастіше виражена артеріальна гіпотензія може розвинутись у пацієнтів з тяжчою ХСН, які приймають «петлеві» діуретики у високих дозах, а також на тлі гіпонатріємії або ниркової недостатності. Цим пацієнтам рекомендується ретельне медичне спостереження на початку терапії та при титруванні доз препарату. Те саме стосується і пацієнтів з ІХС або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або цереброваскулярних ускладнень.у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або цереброваскулярних ускладнень.у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або цереброваскулярних ускладнень. У разі розвитку артеріальної гіпотензії необхідно надати пацієнтові горизонтальне положення з піднятими ногами та за необхідності ввести внутрішньовенний розчин натрію хлориду для збільшення ОЦК. Транзиторна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для подальшої терапії. Після відновлення ОЦК та артеріального тиску лікування може бути продовжено за умови ретельного підбору дози препарату. У деяких пацієнтів з ХСН та нормальним або низьким артеріальним тиском під час терапії препаратом Перинева може статися додаткове зниження артеріального тиску. Цей ефект очікуємо і зазвичай не є підставою для відміни препарату. Якщо артеріальна гіпотензія супроводжується клінічними проявами, може знадобитися зменшення дози або відміна препарату Перінєва. Стеноз аортального або мітрального клапана/гіпертрофічна кардіоміопатія. Інгібітори АПФ, зокрема. і периндоприл, повинні з обережністю призначатися пацієнтам зі стенозом мітрального клапана та обструкцією тракту, що виносить лівого шлуночка (стеноз аортального клапана і гіпертрофічна кардіоміопатія). Порушення функції нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю (Cl креатиніну У пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю артеріальна гіпотензія, що розвивається у початковому періоді терапії інгібіторами АПФ, може призвести до погіршення функції нирок. У таких пацієнтів іноді спостерігалися випадки гострої ниркової недостатності, звичайно оборотної. У деяких пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки (особливо за наявності ниркової недостатності) на фоні терапії інгібіторами АПФ відзначалося підвищення сироваткових концентрацій сечовини та креатиніну, оборотне після відміни терапії. У пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією на фоні терапії інгібіторами АПФ існує підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності. Лікування таких пацієнтів має починатися під ретельним медичним наглядом, з малих доз препарату та при подальшому адекватному доборі дози. Протягом перших тижнів терапії препаратом Перинева® необхідно відмінити діуретичні засоби та регулярно контролювати функцію нирок. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією, за наявності раніше невиявленої ниркової недостатності,особливо при супутній терапії діуретиками, відзначалося незначне та тимчасове підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові. У цьому випадку рекомендується зменшення дози препарату Перинева та/або відміна діуретичного засобу. Пацієнти на гемодіалізі. У пацієнтів, які перебувають на діалізі з використанням високопроточних мембран і одночасно приймають інгібітори АПФ, було відзначено кілька випадків розвитку стійких, що загрожують життю анафілактичних реакцій. За необхідності проведення гемодіалізу необхідно використовувати інший тип мембран. Трансплантація нирок. Досвід застосування периндоприлу у пацієнтів із нещодавно перенесеною трансплантацією нирки відсутній. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк. Рідко у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, зокрема. периндоприл, розвивалися ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані. Цей стан може розвинутись у будь-який момент лікування. При розвитку ангіоневротичного набряку лікування негайно має бути припинено, пацієнт повинен бути під медичним наглядом до повного зникнення симптомів. Ангіоневротичний набряк губ та обличчя зазвичай не потребує лікування; для зменшення вираженості симптомів можна застосувати антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк мови, голосової щілини або гортані може призвести до смерті. При розвитку ангіоневротичного набряку необхідно негайно підшкірно ввести епінефрин (адреналін) та забезпечити прохідність дихальних шляхів.Інгібітори АПФ найчастіше викликають ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси. Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із застосуванням інгібіторів АПФ, можуть виявитися схильними до високого ризику розвитку ангіоневротичного набряку при прийомі інгібітора АПФ. Анафілактоїдні реакції під час проведення процедури аферезу ЛПНГ (ЛПНЩ-аферезу). У пацієнтів при призначенні інгібіторів АПФ на фоні проведення процедури аферезу ЛПНГ за допомогою декстрансульфатної абсорбції в поодиноких випадках можливий розвиток анафілактичної реакції. Рекомендується тимчасове скасування інгібітору АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактичні реакції під час проведення десенсибілізації. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час курсу десенсибілізації (наприклад отрутою перетинчастокрилих комах), у дуже рідкісних випадках можливий розвиток загрозливих для життя анафілактичних реакцій. Рекомендується тимчасове скасування інгібітору АПФ до початку кожної процедури десенсибілізації. Печінкова недостатність. Під час терапії інгібіторами АПФ іноді можливий розвиток синдрому, який починається з холестатичної жовтяниці і потім прогресує до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. Якщо під час прийому інгібітору АПФ з'являється жовтяниця або спостерігається підвищення активності печінкових ферментів, інгібітор АПФ слід негайно відмінити, а пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом. Також необхідно здійснити відповідне обстеження. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія. У пацієнтів на фоні терапії інгібіторами АПФ були виявлені випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. При нормальній функції нирок відсутність інших ускладнень нейтропенія розвивається рідко. Препарат Перинева® необхідно з дуже великою обережністю застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини (наприклад ВКВ, склеродермією), які одночасно отримують імунодепресивну терапію, алопуринол або прокаїнамід, а також при комбінуванні всіх перелічених факторів, особливо при порушенні функції нирок. У таких пацієнтів можливий розвиток важких інфекцій, які не піддаються інтенсивній антибіотикотерапії.При проведенні терапії препаратом Перинева® у пацієнтів з переліченими вище факторами рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові та попередити пацієнта про необхідність інформувати лікаря про появу будь-яких симптомів інфекції. У пацієнтів з уродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази відмічені поодинокі випадки розвитку гемолітичної анемії. Негроїдна раса. Ризик розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси вищий. Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси, можливо, через більшу поширеність низькоренінових станів у популяції цієї групи пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Кашель. На тлі терапії інгібіторами АПФ може розвинутись завзятий, непродуктивний кашель, який припиняється після відміни препарату. Це слід враховувати при диференціальній діагностиці кашлю. Хірургічне втручання/загальна анестезія. У пацієнтів, які потребують великого хірургічного втручання або анестезії препаратами, що викликають артеріальну гіпотензію, інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, можуть блокувати утворення ангіотензину II при компенсаторному вивільненні реніну. За добу до хірургічного втручання терапію інгібіторами АПФ необхідно відмінити. Якщо інгібітор АПФ відмінити неможливо, то артеріальна гіпотензія, що розвивається за цим механізмом, може бути скоригована збільшенням ОЦК. Гіперкаліємія. На тлі терапії інгібіторами АПФ, включаючи периндоприл, у деяких пацієнтів може збільшуватися концентрація іонів калію в крові. Ризик гіперкаліємії підвищений у пацієнтів з нирковою та/або серцевою недостатністю, декомпенсованим цукровим діабетом та пацієнтів, які застосовують калійзберігаючі діуретики, препарати калію або інші препарати, що спричиняють гіперкаліємію (наприклад, гепарин). За необхідності одночасного призначення зазначених препаратів рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові. Цукровий діабет. У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, у перші кілька місяців терапії інгібіторами АПФ необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові. Літій. Не рекомендується спільний прийом препаратів літію та периндоприлу. Калійзберігаючі діуретики, препарати, що містять калій, калій містять продукти та харчові добавки. Не рекомендується спільне застосування з інгібіторами АПФ. лактоза. Таблетки Перінєва містять лактозу. Тому пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не слід приймати препарат. Вплив на здатність керувати автомобілем або виконувати роботи, що потребують підвищеної швидкості фізичних та психічних реакцій. Необхідно враховувати можливість розвитку гіпотензії або запаморочення, які можуть вплинути на керування автотранспортом та роботу з технічними засобами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 мазі для зовнішнього застосування 2% міститься активна речовина: кетоконазол 20 мг. Флакон 15 р.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб. Чинить фунгіцидну та фунгістатичну дію. Механізм дії полягає в інгібуванні синтезу ергостеролу та зміні ліпідного складу мембрани. Активний щодо збудника різнобарвного лишаю Malassezia furfur, збудників деяких дерматомікозів (Trichophyton, Epidermophyton floccosum, Microsporum), збудників кандидозу (Candida), а також збудників системних мікозів (Cryptococcus). Активний також щодо грампозитивних коків: Staphylococcus spp., Streptococcus spp.ФармакокінетикаКетоконазол є слабкою двоосновною сполукою, яка розчиняється і абсорбується в кислому середовищі. Cmax кетоконазолу в плазмі становить близько 3.5 мкг/мл і досягається через 1-2 години після одноразового прийому внутрішньо в дозі 200 мг під час їжі. Біодоступність кетоконазолу є максимальною при його прийомі з їжею. Абсорбція кетоконазолу знижена у пацієнтів зі зниженою кислотністю шлункового соку, наприклад, які приймають антацидні препарати, такі як гідроксид алюмінію, та антисекреторні препарати, такі як блокатори гістамінових Н2-рецепторів та інгібітори протонового насосу, а також у пацієнтів з ахлоргідрією, викликаною. Зв'язування з білками плазми, головним чином альбумінової фракцією, становить 99%. Кетоконазол широко розподіляється у тканинах, проте лише незначна частина препарату проникає у спинномозкову рідину. Після абсорбції із ШКТ кетоконазол метаболізується у печінці з утворенням великої кількості неактивних метаболітів. Дослідження in vitro показали, що у метаболізмі кетоконазол бере участь ізофермент CYP3A4. Головними шляхами метаболізму є окислення та розщеплення імідазольного та піперазинового кілець, окисне О-деалкілування та ароматичне гідроксилювання. Кетоконазол є індуктором власного метаболізму. Виведення з плазми є двофазним: протягом перших 10 годин T1/2 становить 2 години, в подальшому - 8 годин. Близько 13% виводиться із сечею, у тому числі 2-4% - у незміненому вигляді. Виділяється в основному з жовчю в шлунково-кишковому тракті і близько 57% екскретується з калом.Клінічна фармакологіяПротигрибковий препарат для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняДля зовнішнього застосування: лікування та профілактика грибкових уражень шкіри волосистої частини голови; дерматомікоз гладкої шкіри; пахова епідермофітія; епідермофітія кистей та стоп, кандидоз шкіри. Для місцевого застосування: лікування гострого та хронічного рецидивуючого вагінального кандидозу; профілактика грибкових інфекцій піхви при зниженій резистентності організму та на фоні лікування антибактеріальними засобами та іншими препаратами, що порушують нормальну мікрофлору піхви. Для прийому внутрішньо (при недоступності та непереносимості інших методів терапії): бластомікоз, кокцидіоідомікоз, гістоплазмоз, хромомікоз, паракокцидіоідомікоз.Протипоказання до застосуванняГострі та хронічні захворювання печінки, вагітність, лактація, дитячий вік до 3 років, підвищена чутливість до кетоконазолу; Одночасний прийом з наступними субстратами ізоферменту CYP3A4 (підвищення концентрації цих препаратів у плазмі, викликане спільним прийомом з кетоконазолом, може призвести до збільшення або продовження як терапевтичних, так і побічних ефектів та розвитку потенційно небезпечних ефектів, в т.ч. до уд. розвитку шлуночкової аритмії типу "пірует"): аналгетики (левацетилметадол, метадон); антиаритміки (дизопірамід, дофетилід, дронедарон, хінідин); антигельмінтні та антипротозойні препарати (галофантрин); антигістамінні препарати (астемізол, мізоластин, терфенадін); препарати для лікування мігрені (дигідроерготамін, ергометрин, ерготамін, метилергометрин);протипухлинні препарати (іринотекан); антипсихотичні препарати, анксіолітики та снодійні препарати (луразідон, мідазолам перорально, пімозід, сертиндол, тріазолам); блокатори кальцієвих каналів (беприділ, фелодипін, лерканідипін, нісолдіпін); серцево-судинні препарати різних груп (івабрадин, ранолазин); діуретики (еплеренон); імунодепресанти (еверолімус); шлунково-кишкові препарати (цизапрід, домперидон); гіполіпідемічні препарати (ловастатин, симвастатин); інші (колхіцин при лікуванні хворих з порушеннями функцій печінки та нирок).діуретики (еплеренон); імунодепресанти (еверолімус); шлунково-кишкові препарати (цизапрід, домперидон); гіполіпідемічні препарати (ловастатин, симвастатин); інші (колхіцин при лікуванні хворих з порушеннями функцій печінки та нирок).діуретики (еплеренон); імунодепресанти (еверолімус); шлунково-кишкові препарати (цизапрід, домперидон); гіполіпідемічні препарати (ловастатин, симвастатин); інші (колхіцин при лікуванні хворих з порушеннями функцій печінки та нирок).Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяЗ боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезії, сонливість, підвищена збудливість, безсоння, тривога, стомлюваність, загальна слабкість, оборотне підвищення внутрішньочерепного тиску (наприклад, набряк дисків зорових нервів, набухання джерельця у дітей молодшого віку). З боку травної системи: нудота, біль у животі, діарея, порушення функції печінки, блювання, диспепсія, запор, сухість у роті, дисгевзія, здуття живота, зміна кольору язика, токсичний гепатит (підвищення активності печінкових трансаміназ або ЩФ, жовтяниця, включаючи холестатичний гепатит, гепатонекроз (біопсія), цироз печінки, печінкова недостатність (включаючи випадки трансплантації та смерті). З боку обміну речовин: непереносимість алкоголю, анорексія, гіперліпідемія, підвищення апетиту. З боку кістково-м'язової системи: міалгія, артралгія. З боку дихальної системи: носова кровотеча. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: алопеція, дерматит, еритема, багатоформна еритема, свербіж, висип, ксеродерма, припливи крові, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, фотосенсибілізація. Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія. З боку ендокринної системи: гінекомастія, недостатність функції надниркових залоз, порушення менструального циклу, можливе тимчасове зниження концентрації тестостерону в плазмі (нормалізується через 24 години після прийому). З боку органів чуття: фотофобія. Алергічні реакції: висипання, кропив'янка, анафілактичний шок, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк. Порушення з боку імунної системи: псевдоанафілактичний шок. З боку статевої системи: еректильна дисфункція, азооспермія (при дозах, що перевищують терапевтичні – 200-400 мг на добу). З боку лабораторних показників: зменшення кількості тромбоцитопенії. Загальні реакції: пропасниця, периферичний набряк, озноб.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні кетоконазолу з антацидними засобами (алюмінію гідроксид, блокатори гістамінових Н2-рецепторів, інгібітори протонового насосу) зменшується абсорбція кетоконазолу із ШКТ. При цих комбінаціях слід контролювати протигрибкову активність кетоконазолу та за необхідності проводити корекцію його дози. При одночасному застосуванні кетоконазолу з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4 можливе зниження біодоступності кетоконазолу, що може спричинити значне зниження його ефективності. До таких препаратів відносяться ізоніазид, рифабутин, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, ефавіренз, невірапін. Якщо цих комбінацій уникнути неможливо, слід контролювати протигрибкову активність кетоконазолу і за необхідності збільшувати його дозу. При одночасному застосуванні кетоконазолу з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, противірусні препарати, включаючи ритонавір, посилений ритонавіром дарунавір та посилений ритонавіром фосампренавір) можливе підвищення біодоступності кетоконазолу. При цих комбінаціях слід контролювати стан пацієнта для виявлення симптомів збільшення інтенсивності та тривалості дії кетоконазолу, концентрацію кетоконазолу у плазмі крові та за необхідності зменшити його дозу. При одночасному застосуванні кетоконазол здатний інгібувати CYP3A4-опосередкований метаболізм препаратів, а також транспорт активних речовин, зумовлений Р-глікопротеїном. Це може призвести до збільшення концентрацій цих препаратів у плазмі та/або з активних метаболітів, що спричиняє збільшення інтенсивності та тривалості терапевтичних або побічних ефектів застосовуваних одночасно лікарських засобів. Не рекомендується одночасне застосування з кетоконазолом таких препаратів: тамсулозин, фентаніл, рифабутин, ривароксабан, карбамазепін, дазатиніб, нілотиніб, трабектедин, салметерол. Якщо цих комбінацій уникнути неможливо, слід забезпечити клінічний моніторинг стану пацієнта для виявлення симптомів збільшення інтенсивності або тривалості терапевтичних та/або побічних ефектів, контролювати концентрацію препарату в плазмі крові і при необхідності зменшити дозу відповідного препарату або призупинити його застосування. З обережністю слід застосовувати кетоконазол одночасно з такими препаратами: алфентаніл, бупренорфін (в/в та сублінгвально), оксикодон, дигоксин, кумарини, цилостазол, репаглінід, саксагліптин, празиквантел, ебастин, елетриптан, бортезомбіні, ; , циклоспорин, дексаметазон, флутиказон, метилпреднізолон, сиролімус, такролімус, темсіролімус, аторвастатин, ребоксетин, фезотеродин, імідафенацин, силденафіл, соліфенацин, тадалфіл, толтеродин, алітретиноін (пероральна лікваПри сумісному застосуванні рекомендується ретельний моніторинг клінічного стану пацієнта, при необхідності – контроль концентрації препарату в плазмі крові та, якщо потрібно, – зменшення його дози. У поодиноких випадках можлива дисульфірамоподібна реакція при вживанні алкоголю під час кетоконазолу.Спосіб застосування та дозиДля зовнішнього та місцевого застосування режим дозування залежить від показань та лікарської форми, що використовується.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування при грибковому менінгіті є недоцільним, т.к. Кетоконазол погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Через ризик гепатотоксичності, у т.ч. кетоконазол слід застосовувати лише у випадках, коли потенційна користь перевищує можливий ризик. У пацієнтів з підвищеною активністю печінкових ферментів або при перенесеному токсичному ураженні печінки внаслідок прийому інших препаратів не слід застосовувати кетоконазол, за винятком випадків, коли очікувана користь виправдовує ризик ураження печінки. Перед початком лікування необхідно оцінити функцію печінки для унеможливлення гострих або хронічних захворювань. Під час лікування необхідно регулярно контролювати картину периферичної крові, функціональний стан печінки та нирок у пацієнтів, щоб не пропустити перші симптоми гепатотоксичності. Не можна виключити розвиток гепатотоксичності протягом першого місяця і навіть протягом першого тижня терапії. Сумарна доза кетоконазолу є фактором ризику тяжкої гепатотоксичності. У зв'язку з цим у період лікування рекомендується регулярно контролювати функцію печінки у пацієнтів, які отримують терапію кетоконазолом. У пацієнтів з наднирковою недостатністю або прикордонними станами на тлі стресової дії (в т.ч. великі хірургічні втручання, умови інтенсивної терапії), у пацієнтів з тривалим курсом терапії при підозрі на недостатність надниркових залоз слід контролювати функцію надниркових залоз, т.к. у добровольців кетоконазол у добовій дозі 400 мг і більше викликав зниження "кортизолової відповіді" на стимуляцію АКТГ. Якщо для лікування шкірних захворювань застосовували кортикостероїд, то кетоконазол призначають не раніше ніж через 2 тижні після їх відміни. Вживання кислих напоїв підвищує всмоктування кетоконазолу.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
534,00 грн
142,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат - 10 мл: Активна речовина: нітрогліцерин 10 мг; Допоміжні речовини: пропіленгліколь 10,3 мг, декстроза (глюкоза) 494,4 мг, 1М розчин хлористоводневої кислоти 0 – 0,006 %, вода для ін'єкцій 9663,3 мг. По 10 мл розчину в ампулах з безбарвного прозорого скла (тип I, Ph.Eur.) з двома кольоровими кільцями кодування і надпилом на шийці ампули, місце якого позначено зверху кольоровою точкою. По 10 ампул, встановлених у комірки разом із інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний розчин без запаху.Фармакотерапевтична групаВазодилатуючий засіб – нітрат.ФармакокінетикаПотрапляючи у системний кровотік, 60% зв'язується з білками плазми. Має високу ліпофільність, має великий обсяг розподілу (3,3 - 1,2 л/кг). Швидко метаболізується в печінці глутатіонредуктазою, що впливає на органічні нітрати, з утворенням ді- та мононітратів (активний тільки ізосорбід-5-мононітрат), кінцевий метаболіт – гліцерин. Виводиться нирками як метаболітів. Загальний кліренс становить 30 – 78 л/хв, період напіввиведення – 1 – 3 хвилини.ФармакодинамікаВенодилатуючий засіб із групи нітратів. Нітрати здатні вивільняти зі своєї молекули оксид азоту, що є природним ендотеліальним релаксуючим фактором – медіатором прямої активації гуанілатциклази. Підвищення концентрації циклічного гуанозинмонофосфату призводить до розслаблення гладких волокон переважно венул і вен. Має антиангінальну та спазмолітичну дію, розслаблює гладку мускулатуру судинних стінок, бронхів, шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів, сечоводів. При внутрішньовенному введенні викликає швидке зменшення навантаження на серце за рахунок розширення периферичних вен. Зменшуючи приплив крові до правого передсердя, сприяє зниженню тиску в малому колі кровообігу та регресії симптомів при набряку легень; знижує постнавантаження,потреба міокарда в кисні (за рахунок зниження переднавантаження, постнавантаження та напруги стінок шлуночків у зв'язку із зменшенням обсягу серця). Сприяє перерозподілу коронарного кровотоку на зони ішемізованого міокарда. Надає центральний гальмуючий вплив на симпатичні тонуси судин, пригнічуючи судинний компонент формування больового синдрому. Викликає розширення мозкових судин, чим пояснюється біль голови при його застосуванні.Показання до застосуванняГострий інфаркт міокарда (у т.ч. ускладнений гострою лівошлуночковою недостатністю). Тяжкі форми стенокардії, в т.ч. нестабільна та постінфарктна стенокардія. Набряк легень, гостра серцева недостатність, зокрема. на тлі гіпертонічного кризу. Керована артеріальна гіпотензія під час оперативних втручань з метою зменшення кровотечі в операційному полі.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активної речовини, інших органічних нітратів або допоміжних речовин. Гостро порушення кровообігу (шок, судинний колапс). Кардіогенний шок (якщо не проводяться заходи щодо підтримки кінцевого діастолічного тиску). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск (АТ) нижче 90 мм рт.ст.). Тяжка гіповолемія. Тяжка анемія. Серцева недостатність внаслідок обструкції, аортального, субаортального або мітрального стенозу, гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії або констриктивного перикардиту. Тампонада серця. Одночасний прийом інгібіторів фосфодіестерази-5 (в т.ч. силденафілу, варде-нафілу, тадалафілу). Одночасний прийом зі стимулятором розчинної гуанілатциклази ріоцигуатом. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Черепно-мозкова травма. Токсичний набряк легень. Внутрішньочерепна гіпертензія. Крововилив у мозок. З обережністю: Перлінганіт® повинен застосовуватися з особливою обережністю та при ретельному медичному контролі у таких випадках: Низький тиск наповнення лівого шлуночка, у тому числі при гострому інфаркті міокарда (слід уникати зниження систолічного артеріального тиску нижче 90 мм рт.ст.). Порушення функції лівого шлуночка (наприклад, при лівошлуночковій недостатності). Тенденція до ортостатичних порушень судинного регулювання. Підвищений внутрішньоочний тиск, в т.ч. Закритокутова глаукома. Тяжка ниркова та/або печінкова недостатність (ризик розвитку метгемоглобінемії). Тиреотоксикоз. Цукровий діабет. Атеросклероз.Вагітність та лактаціяФертильність За даними досліджень не було відзначено жодних небажаних реакцій з боку фертильності або репродуктивності у щурів та кролів при застосуванні нітрогліцерину. Клінічних досліджень щодо вивчення впливу нітрогліцерину на фертильність людини не проводилося. Вагітність Клінічні дослідження застосування препарату Перлінганіт у вагітних не проводилися. Застосування препарату Перлінганіт® при вагітності можливе лише за призначенням лікаря, в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода та/або дитини. При цьому проводиться ретельне спостереження за станом вагітної та розвитком плода. Період грудного вигодовування Є відомості про проникнення нітратів у грудне молоко, але точний вміст нітрогліцерину в грудному молоці не визначалося. Також повідомлялося про можливий ризик розвитку метгемоглобінемії у немовлят, тому при необхідності введення препарату в період лактації грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяМожливі побічні ефекти наведені нижче за системами організму та частотою виникнення (класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я): Дуже часто – понад 1/10; Часто - понад 1/100 та менше 1/10; Нечасто - понад 1/1000 та менше 1/100; Рідко – понад 1/10000 і менше 1/1000; Дуже рідко – менше 1/10000; Частота невідома – частота не може бути оцінена за наявними даними. З боку центральної нервової системи - дуже часто: "нітратний" головний біль; Часто: сонливість, запаморочення, зокрема. постуральне. Порушення з боку серця: - Часто: тахікардія; Нечасто: "парадоксальне" посилення нападів стенокардії; Частота невідома: прискорене серцебиття. Порушення з боку судин: - Часто: ортостатична гіпотензія; Нечасто: судинний колапс (іноді супроводжується брадіаритмією та непритомністю); минуща гіпоксемія внаслідок відносного перерозподілу кровотоку в гіпо-вентильовані альвеолярні ділянки (у пацієнтів з ішемічною хворобою серця може призводити до гіпоксії міокарда); Рідко: ціаноз; Частота невідома: виражене зниження артеріального тиску, гіперемія шкіри обличчя. З боку шлунково-кишкового тракту: - Нечасто: нудота, блювання; Дуже рідко: печія. З боку шкіри та підшкірних тканин – Нечасто: шкірні алергічні реакції (у тому числі висип), алергічний контактний дерматит; Частота невідома: ексфоліативний дерматит, генералізований шкірний висип. Загальні розлади та порушення у місці введення - Часто: астенія; Частота невідома: свербіж шкіри, печіння, еритема, роздратування. Інші - Нечасто: нечіткість зорового сприйняття; Рідко: метгемоглобінемія. Для органічних нітратів були відзначені випадки розвитку вираженого зниження артеріального тиску, що супроводжуються нудотою, блюванням, занепокоєнням, блідістю та підвищеним потовиділенням. Застосування препарату може викликати минущу гіпоксемію внаслідок відносного перерозподілу кровотоку в гіповентильовані альвеолярні ділянки (у пацієнтів з ішемічною хворобою серця може призводити до гіпоксії міокарда). Подібно до інших форм нітратів, нітрогліцерин часто може викликати дозозалежні головні болі у зв'язку з розширенням судин головного мозку. Як правило, головний біль проходить самостійно через кілька днів, незважаючи на продовження терапії препаратом Перлінганіт®. У разі стійкого головного болю на тлі переривчастої терапії нітрогліцерином, для їх усунення слід застосовувати слабкі анальгетики. Головний біль, що не піддається лікуванню, є показанням для зниження дози препарату Перлінганіт або припинення лікування. Незначне рефлекторно-індуковане підвищення частоти серцевих скорочень, у разі потреби, можна запобігти за допомогою комбінованої терапії з бета-адреноблокаторами.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування нітрогліцерину з гіпотензивними засобами (наприклад, бета-адреноблокаторами, діуретиками, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, вазо-дилататорами (наприклад, інгібіторами фосфодіестерази-5, в т.ч. силденафілом, тадала-філом, варденафілом). , нейролептиками, трициклічними антидепресантами, інгібіторами моноамінооксидази (МАО), етанолом та етанолвмісними засобами може призвести до вираженого зниження артеріального тиску. Одночасне застосування нітрогліцерину та інгібіторів фосфодіестерази-5 (в т.ч. силденафілом, тадалафілом, варденафілом) протипоказано через можливість вираженого зниження артеріального тиску. Пацієнтам, які нещодавно приймали інгібітори фосфодіестерази-5, введення розчину Перлінганіт протипоказано. Одночасне застосування препарату Перлінганіт зі стимулятором розчинної гуанілатциклзи ріоцигуатом може викликати розвиток артеріальної гіпотензії. При одночасному внутрішньовенному введенні тканинного плазміногенного активатора (ТПА) та нітрогліцерину можливе прискорення плазмового кліренсу ТПА за допомогою посилення кровообігу в печінці. При одночасному застосуванні з дигідроерготаміном можливе збільшення концентрації та посилення дії дигідроерготаміну. Слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, оскільки дигідроерготамін є антагоністом нітрогліцерину і може призвести до коронарної вазоконстрикції. Одночасне призначення нітрогліцерину та гепарину знижує ефективність останнього (після відміни препарату може знадобитися зниження дози гепарину). Одночасне застосування нітрогліцерину та ацетилсаліцилової кислоти може посилити антигіпертензивний ефект нітрогліцерину. Одночасне застосування нітрогліцерину та нестероїдних протизапальних препаратів, за винятком ацетилсаліцилової кислоти, може призводити до зниження терапевтичного ефекту нітрогліцерину. Сапроптерин – кофактор синтази оксиду азоту. Рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні сапроптеринсодержащих лікарських препаратів з усіма вазодилптуючими засобами, дія яких пов'язана з оксидом азоту (NO), включаючи класичних донаторів NO (наприклад, нітрогліцерин, ізосорбіду динітрат, ізосорбіду мононітрат) та інших. На тлі хінідину та прокаїнаміду можливий розвиток ортостатичного колапсу.Спосіб застосування та дозиЛікування має проводитися в умовах стаціонару з індивідуальним підбором швидкості інфузії препарату. Розчин вводять через автоматичний дозатор або звичайну систему для внутрішньовенних інфузій. Автоматичний дозатор дозволяє вводити навіть нерозведений 0,1% розчин з точним дозуванням швидкості введення та загальної дози. Введення через звичайну систему для переливання рідини забезпечує вибір точної дози шляхом підрахунку числа крапель рідини, що переливається. Для внутрішньовенного введення препарату Перлінганіт застосовуються такі матеріали: поліетилен, поліпропілен або політетрафторетилен. Інфузійні матеріали, виготовлені з полівінілхлориду або поліуретану, знижують ефективність препарату в результаті абсорбції (до 60%), що доводиться доповнювати збільшенням дози. Розчин швидко руйнується на світлі,тому флакони та систему для переливання необхідно екранувати світлонепроникним матеріалом. Зазвичай застосовують інфузійний розчин із концентрацією 100 або 200 мкг/мл: концентрований розчин розводять 0,9 % розчином натрію хлориду, 5 % або 10 % розчином декстрози (глюкози). Розведення – див. таблицю розведення. Рекомендується розпочинати лікування з дози 0,5 - 1,0 мг нітрогліцерину на годину (8-16 мкг/хв), при необхідності дозу поступово (кожні 3-5 хвилин) збільшують (залежно від ефекту та реакції частоти серцевих скорочень, центрального венозного). тиску та систолічного артеріального тиску, який може бути знижений на 10 - 25 % від вихідного, але не повинен бути нижчим за 90 мм рт.ст.). Якщо при швидкості введення 20 мкг/хв не отримано терапевтичного ефекту, то подальший приріст швидкості введення повинен становити 10-20 мкг/хв. З появою реакції у відповідь (зокрема, зниження АТ) подальше збільшення швидкості інфузії не проводиться або проводиться через більш тривалі проміжки часу. Максимальна доза становить 8 мг нітрогліцерину на годину (133 мкг/хв), у поодиноких випадках 10 мг на годину (166 мкг/хв). При тяжкій стенокардії, гострій лівошлуночковій недостатності (набряку легень) рекомендується починати з 1 мг повільно протягом 3-х хвилин, надалі збільшуючи дозу від 2 до 8 мг на годину протягом 1 - 2 днів. При гіпертонічному кризі, зокрема. з декомпенсацією серцевої діяльності доза становить від 2 до 8 мг на годину (від 33 до 133 мкг/хв). При контрольованій артеріальній гіпотензії залежно від виду загальної анестезії та необхідного рівня зниження артеріального тиску доза становить від 2 до 10 мкг/кг/хв під контролем ЕКГ, центральної та внутрішньосерцевої гемодинаміки. Застосування у пацієнтів похилого віку Літнім пацієнтам корекція дози не потрібна. Таблиця розведення Кількість активної речовини (нітрогліцерину) 10 мг 20 мг 30 мг 40 мг 50 мг Перлінганіт® розчин 10 мл 20 мл 30 мл 40 мл 50 мл Інфузійний розчин при розведенні Ступінь розведення 1: 10 100 200 300 400 500 1: 20 200 400 600 800 1000 1 : 40 400 800 1200 1600 2000 Готовий інфузійний розчин 1: 10 110 220 330 440 550 1: 20 210 420 630 840 1050 1 : 40 410 820 1230 1640 2050 Таблиця розрахунку дози 5 ампул по 10 мл концентрату Перлінганіт® розвести до 500 мл розчину (100 мкг/мл) Перлінганіт® дозування 10 ампул по 10 мл концентрату Перлінганіт® розвести до 500 мл розчину (200 мкг/мл) Швидкість інфузії Дозування Швидкість інфузії мл/година краплі/хв мл/година краплі/хв 10 3-4 1 5 1-2 20 7 2 10 3 30 10 3 15 5 40 13 4 20 7 50 17 5 25 8 60 20 6 30 10 70 23 7 35 12 80 27 8 40 13 90 30 9 45 15 100 33 10 50 17 1 мл відповідає 20 краплях Тривалість лікування визначається клінічними показаннями та може бути продовжена до 3-х днів.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження АТ (менше 90 мм рт.ст.), з ортостатичною дисрегуляцією, блідість, підвищене потовиділення, "ниткоподібний" пульс, рефлекторна тахікардія, непритомність, пульсуючий головний біль, астенія, запаморочення, в т.ч. постуральне, нудота, блювання, діарея, підвищена сонливість, почуття жару. При застосуванні високих доз (більше 20 мг/мл) можуть розвинутись метгемоглобінемія, ціаноз з подальшим розвитком тахіпное та задишки, тривога, втрата свідомості та зупинка серця, колапс, підвищення внутрішньочерепного тиску, що може спричинити церебральні симптоми. Лікування: припиняють подальше введення препарату. При вираженому зниженні АТ -надати пацієнту горизонтальне положення з піднятими ногами (або,при необхідності накладають компресійний бандаж на ноги) та провести заходи щодо заповнення об'єму циркулюючої крові, забезпечити оксигенотерапію. Як правило, артеріальний тиск при цьому нормалізується протягом 15-20 хв після припинення введення препарату. Введення можна продовжити після повторного підбору швидкості інфузії. У виняткових випадках для підтримки кровообігу можна ввести норепінефрін (норадреналін) та/або допамін. Введення епінефрину (адреналіну) та споріднених йому сполук протипоказано! У разі появи ознак зупинки дихання та серця негайно розпочати реанімаційні заходи (при необхідності пацієнта поміщають у блок інтенсивної терапії). При метгемоглобінемії – залежно від ступеня тяжкості застосовують аскорбінову кислоту у формі натрієвої солі внутрішньовенно – 0,1 – 0,15 мл/кг 1% розчину до 50 мл; оксигенотерапія, проведення штучної вентиляції легень, гемодіаліз. Лікування метгемоглобінемії метиленовим синім протипоказане пацієнтам з дефіцитом глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази або метгемоглобінредуктази. Якщо лікування протипоказано чи неефективно рекомендується обмінне переливання та/або переливання еритроцитарної маси.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри гострому інфаркті міокарда або гострої серцевої недостатності слід застосовувати лише за умови ретельного клінічного спостереження за пацієнтом. Для запобігання почастішання нападів стенокардії слід уникати різкої відміни. Якщо відомо, що пацієнт приймає інгібітори фосфодіестерази-5, терапія препаратом Перлінганіт протипоказана. Пацієнти, які отримують терапію препаратом Перлінганіт®, повинні бути попереджені про неприпустимість прийому інгібіторів фос-фодіестерази-5 (наприклад, силденафілу, тадалафілу, варденафілу). На тлі внутрішньовенного введення препарату Перлінганіт® можливе значне зниження артеріального тиску та поява запаморочення при різкому переході з положення "лежачи" або "сидячи" в положення "стоячи"; жаркій погоді, а також посилення стенокардії (при різкому зниженні АТ) та ішемії міокарда аж до інфаркту міокарда та раптової смерті (парадоксальні нітратні реакції). Для профілактики небажаного зниження артеріального тиску слід індивідуально та методично правильно підбирати швидкість введення препарату. Зниження АТ може спостерігатися не тільки в період підбору швидкості введення препарату Перлінганіт, але й пізніше на тлі стабілізованого АТ. Тому контроль за АТ необхідно проводити не рідше 3-4 разів на годину протягом усього часу інфузії.Можливий розвиток толерантності та перехресної толерантності до інших препаратів групи нітратів при тривалому застосуванні, особливо у високих дозах. Пацієнтам, які раніше проходили лікування органічними нітратами (наприклад, ізосорбідом динітратом, ізосорбідом-5-мононітратом), може знадобитися більш висока доза. При лікуванні пацієнтів із супутнім цукровим діабетом 1 типу слід враховувати, що 1 ампула препарату Перлінганіт містить 0,48 г глюкози. Якщо нечіткість зору зберігається або виражена сильно, лікування має бути припинено. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю та тяжкою нирковою недостатністю потрібне коригування дози залежно від тяжкості захворювання (особливо при застосуванні високих доз), рекомендується починати з найменшої можливої дози. Необхідний ретельний моніторинг пацієнта. Гіпоксемія Слід бути обережними при застосуванні у пацієнтів з артеріальною гіпоксемією через тяжку анемію (включаючи глюкозо-6-фосфатдегідрогеназну (G6PD) індуковану недостатність), тому що метаболізм нітрогліцерину у таких пацієнтів знижений. Також обережність необхідна при застосуванні у пацієнтів із гіпоксемією та порушенням вентиляції/перфузії через захворювання легень або серцеву недостатність; а також у пацієнтів зі стенокардією, інфарктом міокарда або церебральною ішемією, які мають порушення дихальних шляхів (особливо, альвеолярну гіпоксію). У цих умовах відбувається звуження судин у легенях для того, щоб перемістити перфузію області альвеолярної гіпоксії у частину легені з кращою вентиляцією (Рефлекс Ейлера – Лільєстранда). Як потужний судинорозширювальний засіб, нітрогліцерин може завадити цьому захисному звуженню судин і, отже, призвести до підвищення перфузії ділянок, що погано вентилюються, погіршення вентиляційно-перфузійного дисбалансу, і подальшого зниження артеріального парціального тиску кисню. Метгемоглобінемія Після застосування препарату повідомлялося про розвиток метгемоглобінемії. Лікування метгемоглобінемії метиленовим синім протипоказане пацієнтам з дефіцитом глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази або метгемоглобінредуктази. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Нітрогліцерин може знижувати здатність до керування транспортними засобами та заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Цей ефект посилюється під впливом алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: Сереноа повзучої плодів екстракту ліпідостеролового – Serenoa repens – (LSESR) – 160 мг; Допоміжні речовини: макрогол 10000 - 290 мг; Капсула (основа та кришечка): заліза оксид жовтий Е172 – 0,38 мг, індигокармін Е132 (індиго) – 0,02 мг, титану діоксид Е171 – 3,08 мг, желатин – до 77 мг (до 100%) По 15 капсул в блістер з ПВХ/алюмінієвої фольги, по 2 блістери в картонну пачку разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКапсули світло-зеленого кольору. Вміст капсули - пастоподібна речовина зеленого кольору з характерним запахом. Розмір капсули №1.Фармакотерапевтична групаЗасіб лікування доброякісної гіперплазії простати рослинного походження.ФармакодинамікаПерміксон має комплексну дію на патогенез та симптоматику доброякісної гіперплазії простати, що обумовлено взаємодоповнювальними ефектами складових інгредієнтів цього рослинного екстракту. Перміксон має антиандрогенний, протизапальний, протинабряковий та антипроліферативний ефекти, що вибірково виявляються на рівні передміхурової залози. При цьому препарат не впливає на рівень статевих гормонів у крові, не викликає погіршення статевих функцій, лібідо, потенції та не змінює рівень сироваткового ПСА (простатоспецифічного антигену). Місцевий антиандрогенний ефект Перміксону пов'язаний з інгібіцією ферменту 5-альфа-редуктази 1 і 11 типів, що відповідає за перетворення тестостерону в передміхуровій залозі на його активну форму - дигідротестостерон, та зменшенням зв'язування останнього зі специфічними рецепторами.Зменшення утворення дигідротестостерону спричиняє зниження подальшого зростання обсягу простати. Місцева протизапальна дія обумовлена впливом ліпідостеролового екстракту сереноа повзучої на основні медіатори клітинного запалення – гальмує активність фосфоліпази А2, циклооксигенази та ліпооксигенази. Перміксон протягом перших тижнів лікування зменшує капілярну проникність та судинний стаз, знімає набряк та запалення простати, усуває компресію шийки сечового міхура та сечовивідного каналу, подібно до альфа-блокаторів покращує показники уродінаміки. Місцева антипроліферативна дія препарату проявляється зниженням активності факторів росту (насамперед епідермального та фібробластичного) та прискоренням процесів апоптозу клітин простати, що відображається у гальмуванні зростання та подальшому зменшенні обсягу передміхурової залози. Зазначені властивості препарату сприяють, з одного боку,зменшення патологічних симптомів доброякісної гіперплазії простати (дизурії, поллакіурії, ніктурії, хворобливих відчуттів та відчуття напруги при сечовипусканні, неповного випорожнення сечового міхура), збільшення обсягу та сили сечовипускань. З іншого боку, Перміксон сприяє гальмування подальшого зростання та обсягу передміхурової залози.Показання до застосуванняДоброякісна гіперплазія (аденома) передміхурової залози І та ІІ стадії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Побічна діяНесприятливі реакції класифіковані відповідно до медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA та систематизовані за частотою розвитку відповідно до Класифікації ВООЗ: дуже часті – 1/10 призначень (≥ 10%); часті – 1/100 призначень (≥ 1%, але < 10%); нечасті – 1/1000 призначень (≥ 0,1%, але < 1%); рідкісні – 1/10000 призначень (≥ 0,01%, але Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі; нечасто – нудота. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – збільшення активності гамма-глутамілтрансферази, збільшення активності трансаміназ. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висип. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – гінекомастія (оборотна після припинення лікування). Алергічні реакції: частота невідома (не може бути оцінена за наявними даними) - набряк. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНе виявлено.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо по 160 мг (1 капсула) 2 рази на добу або одноразово вранці, не розжовуючи, під час їжі. Тривалість курсу лікування повинна становити щонайменше 3 місяців. Оптимальну схему та повторні курси лікування встановлює та призначає лікар індивідуально у кожному конкретному випадку на основі діагностичного обстеження.ПередозуванняВипадки передозування не описані. При довільному прийомі великої кількості препарату необхідно зробити промивання шлунка.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВміст активних речовин у 2 капсулах (добової порції): Вітамін В3/РР - 20 мг, Вітамін В5 -5 мг, Вітамін В6 -2 мг, Вітамін В1 - 1,5 мг, 5-гідрокситриптофан -320 мг. магнію аспарагінат; 5-гідрокситриптофан; желатин; нікотинамід; антислежуючий агент: діоксид кремнію аморфний Е551; D-кальцію пантотенат; антислежуючий агент: стеарат магнію Е470; барвник: діоксид титану Е171; піридоксину гідрохлорид, тіаміну гідрохлорид.ХарактеристикаСприяє нормалдизації сну та неспання, корисний при зміні часових поясів, при необхідності нормалізувати або змінити режим дня, проблеми із засипанням, підвищену стомлюваність, почуття розбитості при пробудженні.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - додаткового джерела вітамінів групи В (В1, В6, РР, пантотенової кислоти), що містить 5-гідрокситриптофан.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Спосіб застосування та дозиДорослим по 2 капсули 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 табл. активні речовини: валеріани кореневищ з корінням; екстракт сухий - 50 мг; меліси лікарської листя екстракт сухий - 25 мг; м'яти перцевої листя екстракт сухий - 25 мг; допоміжні речовини: тальк; магнію стеарат; кросповідон; крохмаль кукурудзяний; кремнію діоксид колоїдний; МКЦ; лактоза; оболонка капсули: гідроксипропілметилцелюлоза (Hypromellose, Pharmacoat); тальк; натрійкарбоксиметилцелюлоза; повідон; цукроза; кремнію діоксид колоїдний; кальцію карбонат; титану діоксид; фарбник коричневий 75; гліцерин; віск E Hoechst (Capol 600). Таблетки вкриті оболонкою. За 10 табл. у блістері; по 2, 4 чи 6 бл. у картонній пачці.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі темно-коричневі таблетки, вкриті оболонкою.Фармакотерапевтична групаСпазмолітичне, заспокійливе. Екстракт валеріани надає заспокійливу дію на центральну та нервову систему, знижує підвищену дратівливість та напругу, полегшує настання сну. Лимонна м'ята надає додаткову заспокійливу дію та спазмолітичну дію, стимулює апетит.ФармакодинамікаПрепарат має заспокійливу та спазмолітичну дію. Екстракт кореневищ з корінням валеріани має заспокійливу дію. Екстракт листя меліси — заспокійлива та спазмолітична дія. Екстракт листя м'яти перцевої — спазмолітична, помірна заспокійлива дія.Показання до застосування> безсоння; дратівливість; підвищена нервова збудливість.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози; артеріальна гіпотензія; холангіт, жовчнокам'яна хвороба та інші захворювання жовчовивідних шляхів; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 12 років. З обережністю: у пацієнтів із ГЕРХ.Вагітність та лактаціяНемає протипоказань.Побічна діяМожливі алергічні реакції (гіперемія, висипання на шкірі, периферичні набряки, алергічний дерматит), бронхоспазм, при тривалому застосуванні - запор.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат посилює дію снодійних засобів та інших ЛЗ, що пригнічують ЦНС, гіпотензивних препаратів (зокрема центральної дії), знеболювальних засобів, що потребує корекції доз.Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи водою, незалежно від їди. Дорослим та підліткам старше 12 років: при підвищеній нервовій збудливості, дратівливості – по 2–3 табл., покриті оболонкою, 2–3 рази на день; при безсонні - по 2-3 табл., покриті оболонкою, за 1 год перед сном. Максимальна добова доза становить 12 табл. в день. У разі припинення лікування синдрому відміни не виникає. Не слід застосовувати препарат безперервно більше 1,5-2 місяців.ПередозуванняСимптоми: відчуття втоми, запаморочення, спазми в шлунку, відчуття стиснення в грудях, тремтіння рук, розширення зіниць (можуть виникнути при одноразовому прийомі 20 г кореневищ з корінням валеріани, що відповідає 39 капсул Персен форте). Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з ГЕРХ можливе погіршення симптомів. Якщо під час застосування препарату симптоми зберігаються або обтяжуються, слід проконсультуватися з лікарем. Не слід застосовувати препарат безперервно понад 1,5-2 місяці. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом слід дотримуватися обережності при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються, робота диспетчера, оператора).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 табл. активні речовини: валеріани кореневищ з корінням; екстракт сухий - 50 мг; меліси лікарської листя екстракт сухий - 25 мг; м'яти перцевої листя екстракт сухий - 25 мг; допоміжні речовини: тальк; магнію стеарат; кросповідон; крохмаль кукурудзяний; кремнію діоксид колоїдний; МКЦ; лактоза; оболонка капсули: гідроксипропілметилцелюлоза (Hypromellose, Pharmacoat); тальк; натрійкарбоксиметилцелюлоза; повідон; цукроза; кремнію діоксид колоїдний; кальцію карбонат; титану діоксид; фарбник коричневий 75; гліцерин; віск E Hoechst (Capol 600). Таблетки вкриті оболонкою. За 10 табл. у блістері; по 2, 4 чи 6 бл. у картонній пачці.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі темно-коричневі таблетки, вкриті оболонкою.Фармакотерапевтична групаСпазмолітичне, заспокійливе. Екстракт валеріани надає заспокійливу дію на центральну та нервову систему, знижує підвищену дратівливість та напругу, полегшує настання сну. Лимонна м'ята надає додаткову заспокійливу дію та спазмолітичну дію, стимулює апетит.ФармакодинамікаПрепарат має заспокійливу та спазмолітичну дію. Екстракт кореневищ з корінням валеріани має заспокійливу дію. Екстракт листя меліси — заспокійлива та спазмолітична дія. Екстракт листя м'яти перцевої — спазмолітична, помірна заспокійлива дія.Показання до застосування> безсоння; дратівливість; підвищена нервова збудливість.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози; артеріальна гіпотензія; холангіт, жовчнокам'яна хвороба та інші захворювання жовчовивідних шляхів; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 12 років. З обережністю: у пацієнтів із ГЕРХ.Вагітність та лактаціяНемає протипоказань.Побічна діяМожливі алергічні реакції (гіперемія, висипання на шкірі, периферичні набряки, алергічний дерматит), бронхоспазм, при тривалому застосуванні - запор.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат посилює дію снодійних засобів та інших ЛЗ, що пригнічують ЦНС, гіпотензивних препаратів (зокрема центральної дії), знеболювальних засобів, що потребує корекції доз.Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи водою, незалежно від їди. Дорослим та підліткам старше 12 років: при підвищеній нервовій збудливості, дратівливості – по 2–3 табл., покриті оболонкою, 2–3 рази на день; при безсонні - по 2-3 табл., покриті оболонкою, за 1 год перед сном. Максимальна добова доза становить 12 табл. в день. У разі припинення лікування синдрому відміни не виникає. Не слід застосовувати препарат безперервно більше 1,5-2 місяців.ПередозуванняСимптоми: відчуття втоми, запаморочення, спазми в шлунку, відчуття стиснення в грудях, тремтіння рук, розширення зіниць (можуть виникнути при одноразовому прийомі 20 г кореневищ з корінням валеріани, що відповідає 39 капсул Персен форте). Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з ГЕРХ можливе погіршення симптомів. Якщо під час застосування препарату симптоми зберігаються або обтяжуються, слід проконсультуватися з лікарем. Не слід застосовувати препарат безперервно понад 1,5-2 місяці. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом слід дотримуватися обережності при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються, робота диспетчера, оператора).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 табл. активні речовини: валеріани кореневищ з корінням; екстракт сухий - 50 мг; меліси лікарської листя екстракт сухий - 25 мг; м'яти перцевої листя екстракт сухий - 25 мг; допоміжні речовини: тальк; магнію стеарат; кросповідон; крохмаль кукурудзяний; кремнію діоксид колоїдний; МКЦ; лактоза; оболонка капсули: гідроксипропілметилцелюлоза (Hypromellose, Pharmacoat); тальк; натрійкарбоксиметилцелюлоза; повідон; цукроза; кремнію діоксид колоїдний; кальцію карбонат; титану діоксид; фарбник коричневий 75; гліцерин; віск E Hoechst (Capol 600). Таблетки вкриті оболонкою. За 10 табл. у блістері; по 2, 4 чи 6 бл. у картонній пачці.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі темно-коричневі таблетки, вкриті оболонкою.Фармакотерапевтична групаСпазмолітичне, заспокійливе. Екстракт валеріани надає заспокійливу дію на центральну та нервову систему, знижує підвищену дратівливість та напругу, полегшує настання сну. Лимонна м'ята надає додаткову заспокійливу дію та спазмолітичну дію, стимулює апетит.ФармакодинамікаПрепарат має заспокійливу та спазмолітичну дію. Екстракт кореневищ з корінням валеріани має заспокійливу дію. Екстракт листя меліси — заспокійлива та спазмолітична дія. Екстракт листя м'яти перцевої — спазмолітична, помірна заспокійлива дія.Показання до застосування> безсоння; дратівливість; підвищена нервова збудливість.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози; артеріальна гіпотензія; холангіт, жовчнокам'яна хвороба та інші захворювання жовчовивідних шляхів; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 12 років. З обережністю: у пацієнтів із ГЕРХ.Вагітність та лактаціяНемає протипоказань.Побічна діяМожливі алергічні реакції (гіперемія, висипання на шкірі, периферичні набряки, алергічний дерматит), бронхоспазм, при тривалому застосуванні - запор.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат посилює дію снодійних засобів та інших ЛЗ, що пригнічують ЦНС, гіпотензивних препаратів (зокрема центральної дії), знеболювальних засобів, що потребує корекції доз.Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи водою, незалежно від їди. Дорослим та підліткам старше 12 років: при підвищеній нервовій збудливості, дратівливості – по 2–3 табл., покриті оболонкою, 2–3 рази на день; при безсонні - по 2-3 табл., покриті оболонкою, за 1 год перед сном. Максимальна добова доза становить 12 табл. в день. У разі припинення лікування синдрому відміни не виникає. Не слід застосовувати препарат безперервно більше 1,5-2 місяців.ПередозуванняСимптоми: відчуття втоми, запаморочення, спазми в шлунку, відчуття стиснення в грудях, тремтіння рук, розширення зіниць (можуть виникнути при одноразовому прийомі 20 г кореневищ з корінням валеріани, що відповідає 39 капсул Персен форте). Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з ГЕРХ можливе погіршення симптомів. Якщо під час застосування препарату симптоми зберігаються або обтяжуються, слід проконсультуватися з лікарем. Не слід застосовувати препарат безперервно понад 1,5-2 місяці. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом слід дотримуватися обережності при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються, робота диспетчера, оператора).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. діючі речовини: валеріани кореневищ з корінням екстракт (сухий) – 125,000 мг; меліси лікарського листя екстракт (сухий) – 25,000 мг; м'яти перцевої листя екстракт (сухий) - 25,000 мг; допоміжні речовини: магнію оксид – 6,000 мг; лактози моногідрат – 85,500 мг; магнію гідросилікат – 8,100 мг; магнію стеарат – 2,200 мг; кремнію діоксид колоїдний безводний – 3,200 мг; оболонка капсули, титану діоксид Е171 – 1,3690%; заліза оксид червоний Е172 0,7527%; хінолін жовтий Е104 – 0,0153%; західно-жовтий Е110 (sunset yellow) - 0,0368%; азорубін Е122 – 0,0438%; метилпарагідроксибензоат Е128 - 0,2945%; пропілпарагідроксибензоат Е126 - 0,1241%; желатин – 97,3638%. Первинна упаковка: по 10 капсул в блістер з алюмінієвої та полівінілхлорид/термоеласт/полівініліденхлоридної фольги. Вторинна упаковка: по 1, 2, 4, 6 або 8 блістерів у картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКапсули №2 (корпус та кришка) червонувато-коричневого кольору; вміст капсул - гранули або спресована маса від зеленувато-коричневого до коричневого кольору з вкрапленнями.Фармакотерапевтична групаСедативний засіб рослинного походження.ФармакодинамікаПрепарат має заспокійливу та спазмолітичну дію. Екстракт кореневищ з корінням валеріани має заспокійливу дію. Екстракт листя меліси - заспокійлива та спазмолітична, екстракт листя м'яти перцевої спазмолітичної та помірної заспокійливої дії.Показання до застосуванняБезсоння (труднощі при засинанні), пов'язане з підвищеною нервовою збудливістю.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; артеріальна гіпотензія; холангіт, жовчнокам'яна хвороба та інші захворювання жовчовивідних шляхів; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 12 років. З обережністю: пацієнти з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ).Побічна діяМожливі алергічні реакції (гіперемія, висипання на шкірі, периферичні набряки, алергічний дерматит), бронхоспазм, при тривалому застосуванні - запор.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат посилює дію снодійних та інших лікарських засобів, що пригнічують центральну нервову систему (ЦНС), гіпотензивних препаратів (зокрема, центральної дії), знеболювальних засобів, що потребує корекції доз.Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи капсули невеликою кількістю води, незалежно від їди. При безсонні дорослим та дітям старше 12 років слід приймати по 1-2 капсули за 1 годину перед сном. Не слід приймати препарат безперервно більше 1,5-2 місяців. Курс лікування становить 2-4 тижні. Для збільшення тривалості курсу лікування необхідно проконсультуватися з лікарем. У разі припинення лікування синдрому відміни не виникає.ПередозуванняОдноразовий прийом 20 г кореневищ з корінням валеріани (приблизно 39 капсул препарату Персен® Ніч) може спричинити відчуття втоми, спазми у шлунку, відчуття стиснення у грудях, запаморочення, тремтіння рук, розширення зіниць, які можуть зникнути самостійно протягом 24 годин. При явищах передозування доцільно провести промивання шлунка та звернутися до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з ГЕРХ можливе погіршення симптомів. Якщо під час застосування препарату симптоми безсоння зберігаються або ускладнюються, слід проконсультуватися з лікарем. Не слід застосовувати препарат безперервно понад 1,5-2 місяці. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом слід дотримуватися обережності при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються, робота диспетчера та оператора).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. діючі речовини: валеріани кореневищ з корінням екстракт (сухий) – 125,000 мг; меліси лікарського листя екстракт (сухий) – 25,000 мг; м'яти перцевої листя екстракт (сухий) - 25,000 мг; допоміжні речовини: магнію оксид – 6,000 мг; лактози моногідрат – 85,500 мг; магнію гідросилікат – 8,100 мг; магнію стеарат – 2,200 мг; кремнію діоксид колоїдний безводний – 3,200 мг; оболонка капсули, титану діоксид Е171 – 1,3690%; заліза оксид червоний Е172 0,7527%; хінолін жовтий Е104 – 0,0153%; західно-жовтий Е110 (sunset yellow) - 0,0368%; азорубін Е122 – 0,0438%; метилпарагідроксибензоат Е128 - 0,2945%; пропілпарагідроксибензоат Е126 - 0,1241%; желатин – 97,3638%. Первинна упаковка: по 10 капсул в блістер з алюмінієвої та полівінілхлорид/термоеласт/полівініліденхлоридної фольги. Вторинна упаковка: по 1, 2, 4, 6 або 8 блістерів у картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКапсули №2 (корпус та кришка) червонувато-коричневого кольору; вміст капсул - гранули або спресована маса від зеленувато-коричневого до коричневого кольору з вкрапленнями.Фармакотерапевтична групаСедативний засіб рослинного походження.ФармакодинамікаПрепарат має заспокійливу та спазмолітичну дію. Екстракт кореневищ з корінням валеріани має заспокійливу дію. Екстракт листя меліси - заспокійлива та спазмолітична, екстракт листя м'яти перцевої спазмолітичної та помірної заспокійливої дії.Показання до застосуванняБезсоння (труднощі при засинанні), пов'язане з підвищеною нервовою збудливістю.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; артеріальна гіпотензія; холангіт, жовчнокам'яна хвороба та інші захворювання жовчовивідних шляхів; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 12 років. З обережністю: пацієнти з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ).Побічна діяМожливі алергічні реакції (гіперемія, висипання на шкірі, периферичні набряки, алергічний дерматит), бронхоспазм, при тривалому застосуванні - запор.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат посилює дію снодійних та інших лікарських засобів, що пригнічують центральну нервову систему (ЦНС), гіпотензивних препаратів (зокрема, центральної дії), знеболювальних засобів, що потребує корекції доз.Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи капсули невеликою кількістю води, незалежно від їди. При безсонні дорослим та дітям старше 12 років слід приймати по 1-2 капсули за 1 годину перед сном. Не слід приймати препарат безперервно більше 1,5-2 місяців. Курс лікування становить 2-4 тижні. Для збільшення тривалості курсу лікування необхідно проконсультуватися з лікарем. У разі припинення лікування синдрому відміни не виникає.ПередозуванняОдноразовий прийом 20 г кореневищ з корінням валеріани (приблизно 39 капсул препарату Персен® Ніч) може спричинити відчуття втоми, спазми у шлунку, відчуття стиснення у грудях, запаморочення, тремтіння рук, розширення зіниць, які можуть зникнути самостійно протягом 24 годин. При явищах передозування доцільно провести промивання шлунка та звернутися до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з ГЕРХ можливе погіршення симптомів. Якщо під час застосування препарату симптоми безсоння зберігаються або ускладнюються, слід проконсультуватися з лікарем. Не слід застосовувати препарат безперервно понад 1,5-2 місяці. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом слід дотримуватися обережності при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються, робота диспетчера та оператора).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. діючі речовини: валеріани кореневищ з корінням екстракт (сухий) – 125,000 мг; меліси лікарського листя екстракт (сухий) – 25,000 мг; м'яти перцевої листя екстракт (сухий) - 25,000 мг; допоміжні речовини: магнію оксид – 6,000 мг; лактози моногідрат – 85,500 мг; магнію гідросилікат – 8,100 мг; магнію стеарат – 2,200 мг; кремнію діоксид колоїдний безводний – 3,200 мг; оболонка капсули, титану діоксид Е171 – 1,3690%; заліза оксид червоний Е172 0,7527%; хінолін жовтий Е104 – 0,0153%; західно-жовтий Е110 (sunset yellow) - 0,0368%; азорубін Е122 – 0,0438%; метилпарагідроксибензоат Е128 - 0,2945%; пропілпарагідроксибензоат Е126 - 0,1241%; желатин – 97,3638%. Первинна упаковка: по 10 капсул в блістер з алюмінієвої та полівінілхлорид/термоеласт/полівініліденхлоридної фольги. Вторинна упаковка: по 1, 2, 4, 6 або 8 блістерів у картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКапсули №2 (корпус та кришка) червонувато-коричневого кольору; вміст капсул - гранули або спресована маса від зеленувато-коричневого до коричневого кольору з вкрапленнями.Фармакотерапевтична групаСедативний засіб рослинного походження.ФармакодинамікаПрепарат має заспокійливу та спазмолітичну дію. Екстракт кореневищ з корінням валеріани має заспокійливу дію. Екстракт листя меліси - заспокійлива та спазмолітична, екстракт листя м'яти перцевої спазмолітичної та помірної заспокійливої дії.Показання до застосуванняБезсоння (труднощі при засинанні), пов'язане з підвищеною нервовою збудливістю.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; артеріальна гіпотензія; холангіт, жовчнокам'яна хвороба та інші захворювання жовчовивідних шляхів; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 12 років. З обережністю: пацієнти з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ).Побічна діяМожливі алергічні реакції (гіперемія, висипання на шкірі, периферичні набряки, алергічний дерматит), бронхоспазм, при тривалому застосуванні - запор.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат посилює дію снодійних та інших лікарських засобів, що пригнічують центральну нервову систему (ЦНС), гіпотензивних препаратів (зокрема, центральної дії), знеболювальних засобів, що потребує корекції доз.Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи капсули невеликою кількістю води, незалежно від їди. При безсонні дорослим та дітям старше 12 років слід приймати по 1-2 капсули за 1 годину перед сном. Не слід приймати препарат безперервно більше 1,5-2 місяців. Курс лікування становить 2-4 тижні. Для збільшення тривалості курсу лікування необхідно проконсультуватися з лікарем. У разі припинення лікування синдрому відміни не виникає.ПередозуванняОдноразовий прийом 20 г кореневищ з корінням валеріани (приблизно 39 капсул препарату Персен® Ніч) може спричинити відчуття втоми, спазми у шлунку, відчуття стиснення у грудях, запаморочення, тремтіння рук, розширення зіниць, які можуть зникнути самостійно протягом 24 годин. При явищах передозування доцільно провести промивання шлунка та звернутися до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з ГЕРХ можливе погіршення симптомів. Якщо під час застосування препарату симптоми безсоння зберігаються або ускладнюються, слід проконсультуватися з лікарем. Не слід застосовувати препарат безперервно понад 1,5-2 місяці. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом слід дотримуватися обережності при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються, робота диспетчера та оператора).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаНастоянка 1 л: подрібнені плоди стручкового перцю 100 г. Флакони 25 мл.Фармакотерапевтична групаЗасіб рослинного походження. Має місцеву розігрівальну, дратівливу та відволікаючу дію, що забезпечується капсаїцином - алкалоїдоподібним амідом перцю стручкового. Дія спрямована на закінчення периферичних нервів у шкірі. Капсаїцин має антибактеріальний ефект і проявляє активність щодо Bacillus cereus, Bacillus subtilis, Clostridium sporogenes, Clostridium tetani, Streptococcus pyogenes.Клінічна фармакологіяПрепарат з місцевою дратівливою та аналгезуючою дією.Показання до застосуванняНевралгія, радикуліт, міозит, люмбаго, ішіалгія.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість.Спосіб застосування та дозиЗастосовують зовнішньо в області локалізації болю 1-2 рази на добу.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаНастойка - 1000 мл Перцю стручкового плодів – 100 г; Допоміжна речовина: Етанол (спирт етиловий) 90 % – до одержання 1000 мл препарату Настойка для зовнішнього застосування. По 25 мл у тюбик-крапельниці з гвинтовою горловиною, закупорені кришками, що нагвинчуються з поліетилену низького тиску. По 25 мл у флакони темного скла з гвинтовою горловиною, закупорені пробками-крапельницями поліетиленовими низької щільності і кришками нагвинчуються із суміші поліетиленів низького та високого тиску.
Склад, форма випуску та упаковкаНастоянка 1 л: подрібнені плоди стручкового перцю 100 г. Флакони 25 мл.Фармакотерапевтична групаЗасіб рослинного походження. Має місцеву розігрівальну, дратівливу та відволікаючу дію, що забезпечується капсаїцином - алкалоїдоподібним амідом перцю стручкового. Дія спрямована на закінчення периферичних нервів у шкірі. Капсаїцин має антибактеріальний ефект і проявляє активність щодо Bacillus cereus, Bacillus subtilis, Clostridium sporogenes, Clostridium tetani, Streptococcus pyogenes.Клінічна фармакологіяПрепарат з місцевою дратівливою та аналгезуючою дією.Показання до застосуванняНевралгія, радикуліт, міозит, люмбаго, ішіалгія.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість.Спосіб застосування та дозиЗастосовують зовнішньо в області локалізації болю 1-2 рази на добу.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаНастоянка 1 л: подрібнені плоди стручкового перцю 100 г. Флакони 25 мл.Фармакотерапевтична групаЗасіб рослинного походження. Має місцеву розігрівальну, дратівливу та відволікаючу дію, що забезпечується капсаїцином - алкалоїдоподібним амідом перцю стручкового. Дія спрямована на закінчення периферичних нервів у шкірі. Капсаїцин має антибактеріальний ефект і проявляє активність щодо Bacillus cereus, Bacillus subtilis, Clostridium sporogenes, Clostridium tetani, Streptococcus pyogenes.Клінічна фармакологіяПрепарат з місцевою дратівливою та аналгезуючою дією.Показання до застосуванняНевралгія, радикуліт, міозит, люмбаго, ішіалгія.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість.Спосіб застосування та дозиЗастосовують зовнішньо в області локалізації болю 1-2 рази на добу.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаНастоянка 1 л: подрібнені плоди стручкового перцю 100 г. Флакони 25 мл.Фармакотерапевтична групаЗасіб рослинного походження. Має місцеву розігрівальну, дратівливу та відволікаючу дію, що забезпечується капсаїцином - алкалоїдоподібним амідом перцю стручкового. Дія спрямована на закінчення периферичних нервів у шкірі. Капсаїцин має антибактеріальний ефект і проявляє активність щодо Bacillus cereus, Bacillus subtilis, Clostridium sporogenes, Clostridium tetani, Streptococcus pyogenes.Клінічна фармакологіяПрепарат з місцевою дратівливою та аналгезуючою дією.Показання до застосуванняНевралгія, радикуліт, міозит, люмбаго, ішіалгія.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість.Спосіб застосування та дозиЗастосовують зовнішньо в області локалізації болю 1-2 рази на добу.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 л.: Діюча речовина: екстракт трави перцю водяного (горця перцевого) 100 г; Допоміжні речовини: етанол 70% у кількості, достатній для одержання 1 л екстракту. Екстракт для внутрішнього прийому рідкий. По 25, 30, 50 мл у флаконах оранжевого скла з гвинтовою горловиною, закупорених ПЕ пробками і кришками, що нагвинчуються. Кожен флакон поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиРідина зеленувато-коричневого кольору, характерного ароматного запаху.Фармакотерапевтична групаГемостатичний.ФармакодинамікаЧинить гемостатичну дію, зменшує проникність капілярів, підвищує згортання крові, підвищує тонус матки.Показання до застосуванняРясна менструальна кровотеча у складі комплексної терапії; нерясна кровотеча в посткоагуляційний період лікування ерозії шийки матки.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена згортання крові; тромбоемболія; вагітність; дитячий вік до 18 років. З обережністю: захворювання печінки; алкоголізм; черепно-мозкова травма; захворювання мозку.Вагітність та лактаціяЗастосування у період грудного вигодовування можливе, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини. Потрібно проконсультуватися з лікарем.Побічна діяАлергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиЧи не описано.Спосіб застосування та дозиВсередину, за півгодини до їди. По 30-40 крапель 3-4 десь у день. Курс лікування – 5-10 днів.ПередозуванняДо цього часу передозування при застосуванні препарату не зареєстровано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВміст абсолютного спирту в максимальній разовій дозі препарату – 0,55 г, у максимальній добовій дозі – 2,2 г. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСироп: Активні речовини: чебрецю екстракт рідкий 12 г калію бромід 1 г; Допоміжні речовини: сахарози розчин 64 % (цукровий сироп), етанол (етиловий с; лірт) 95 %, вода очищена. По 50, 100 г препарату у флакони оранжевого скла, закупорені поліетиленовими пробками і кришками, що нагвинчуються. Кожен флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. Допускається повний текст інструкції із застосування наносити на пачку. По 36, 49 або 64 флакони по 50 г; по 16, 24 або 25 флаконів по 100 г з рівною кількістю інструкцій із застосування в групову упаковку з картону.Опис лікарської формиГуста рідина коричневого кольору із ароматним запахом.Фармакотерапевтична групаВідхаркувальний засіб.ФармакодинамікаКомбінований препарат. Екстракт трави чебрецю має відхаркувальну дію, збільшує кількість секреторного відокремлюваного слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, сприяє розрідженню мокротиння та прискоренню її евакуації. Калію бромід знижує збудливість центральної нервової системи.Показання до застосуванняЯк відхаркувальний засіб у комплексній терапії гострих респіраторних захворювань; трахеїту, бронхіту, а також при кашлюку.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, захворювання печінки, алкоголізм, черепно-мозкова травма, захворювання головного мозку, епілепсія, хронічна серцева недостатність (на стадії декомпенсації), вагітність, період лактації, дитячий вік (до 3 років). З обережністю: цукровий діабет; дитячий вік старше 3 років (у зв'язку з наявністю етанолу у препараті).Побічна діяМожливі алергічні реакції, печія.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат не слід застосовувати одночасно з протикашльовими лікарськими засобами, оскільки це ускладнює відкашлювання розрідженого мокротиння.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймається внутрішньо після їди (у зв'язку з можливістю зниження апетиту). Дорослим по 1 столовій ложці 3 десь у день; дітям від 3 до 6 років – по 1/2-1 чайній ложці 3 рази на день; дітям від 6 до 12 років – по 1-2 чайні ложки 3 рази на день; дітям старше 12 років – по 1 десертній ложці 3 рази на день. Курс лікування 10-14 днів. Збільшення тривалості та проведення повторних курсів лікування можливе за рекомендацією лікаря.ПередозуванняУ разі передозування препарату можлива нудота. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат містить 8-11% етанолу. Вміст абсолютного спирту становить: у 1 чайній ложці (5 мл) – до 0,43 г, у 1 десертній ложці (10 мл) – до 0,87 г, у 1 столовій ложці (15 мл) – до 1,3 г. У максимальній добовій дозі препарату для дорослих – 3 столові ложки (45 мл) – міститься до 3,9 г абсолютного спирту. У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Вказівка для хворих на цукровий діабет: вміст сахарози в 1 чайній ложці (5 мл) препарату відповідає приблизно 0,22 ХЕ, в 1 десертній ложці (10 мл) – приблизно 0,44 ХЕ; в 1 столовій ложці – приблизно 0,66 ХЕ. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему