Все товары
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: анастрозол – 1,0 мг; Допоміжні речовини (ядро): лактози моногідрат (цукор молочний) - 72,0 мг, целюлоза мікрокристалічна - 15,6 мг, повідон (полівінілпіролідон) - 3,0 мг, магнію стеарат - 0,9 мг, кремнію діоксид колоїдний - 0, 5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 2,0 мг; Допоміжні речовини (оболонка): гіпромелоза – 1,65 мг, макрогол-4000 – 0,45 мг, титану діоксид – 0,90 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою 1 мг. По 10, 30 таблеток в контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 30, 40, 50, 60, 100 або 120 таблеток у полімерні банки для лікарських засобів. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиТаблетки круглі двоопуклої форми, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, на зламі видно два шари - ядро білого або майже білого кольору та плівкова оболонка.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб, синтез естрогенів інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування анастрозолу швидке, максимальна концентрація у плазмі досягається протягом двох годин після прийому внутрішньо (натще). Їжа трохи знижує швидкість всмоктування, але не його ступінь і не призводить до клінічно значущого впливу на рівноважну концентрацію анастрозолу в плазмі при одноразовому прийомі добової дози анастрозолу. Після семиденного прийому препарату досягається приблизно 90-95% рівноважної концентрації анастрозолу у плазмі крові. Відомостей залежності фармакокінетичних параметрів анастрозолу від часу або дози немає. Фармакокінетика анастрозолу не залежить від віку жінок на постменопаузі. Зв'язок із білками плазми крові – 40 %. Анастрозол виводиться повільно, період напіввиведення із плазми становить 40-50 годин. Екстенсивно метаболізується у жінок у постменопаузі. Менше 10% прийнятої дози виділяється нирками у незмінному вигляді протягом 72 годин після прийому препарату. Метаболізм анастрозолу відбувається через стадії N-деалкілування, гідроксилювання та глюкуронідації. Триазол, основний метаболіт анастрозолу в плазмі, не пригнічує ароматазу. Метаболіти виділяються головним чином нирками. Кліренс анастрозолу після перорального прийому при цирозі печінки або порушення функції нирок не змінюється.ФармакодинамікаАнастрозол є високоселективним нестероїдним інгібітором ароматази – ферменту, за допомогою якого у жінок у постменопаузі андростендіон у периферичних тканинах перетворюється на естрон і далі на естрадіол. Зниження циркулюючих концентрацій естрадіолу, як з'ясувалося, позитивно впливає на жінок з раком молочної залози. У жінок у постменопаузі анастрозол у добовій дозі 1 мг спричиняє зниження концентрації естрадіолу на 80 %. Анастрозол не має прогестогенної, андрогенної або естрогенної активності. Регулярний прийом добових доз анастрозолу аж до 10 мг не впливає на секрецію кортизолу або альдостерону, отже, при його призначенні не потрібне замісне введення кортикостероїдів.Показання до застосуванняАд'ювантна терапія раннього гормонопозитивного раку молочної залози у жінок у постменопаузі. Лікування поширеного раку молочної залози у жінок у постменопаузі. Ад'ювантна терапія раннього гормонопозитивного раку молочної залози у жінок у постменопаузі після терапії тамоксифеном протягом 2-3 років.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до анастрозолу або до інших компонентів препарату. Вагітність та період годування груддю. Пременопаузальний період. Тяжкий ступінь ниркової недостатності (кліренс креатиніну Середній рівень печінкової недостатності. Тяжкий ступінь печінкової недостатності (безпека та ефективність не встановлені). Супутня терапія тамоксифеном або препаратами, що містять естрогени. Дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність у дітей не встановлені). З обережністю: остеопороз, гіперхолестеринемія, ішемічна хвороба серця, порушення функції печінки, недостатність лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (у лікарській формі препарату міститься лактоза).Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяПорушення з боку судин: "припливи" крові до обличчя, підвищення артеріального тиску. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканин: артралгія/скутість суглобів, артрит; біль у кістках та м'язах, тригерний палець. Порушення з боку сечостатевої системи: інфекції сечовивідних шляхів, вульвовагініт, сухість слизової оболонки піхви, піхвові кровотечі (переважно протягом перших тижнів після відміни або зміни попередньої гормональної терапії на анастрозол). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: висипання на шкірі, витончення волосся, потовиділення, алопеція; алергічні реакції: кропив'янка, мультиформна еритема, анафілактоїдна реакція, шкірний васкуліт (включаючи окремі випадки пурпури (синдром Шенлейна-Геноха), синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, блювання, запор, диспепсія, шлунково-кишкові розлади. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: анемія, лімфедема, венозна тромбоемболія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: фарингіт, задишка, синусит, бронхіт. Порушення органу зору: катаракта. З боку гепатобіліарної системи: підвищення активності лужної фосфатази, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, підвищення активності гамма-глутамілтрансферази та концентрації білірубіну, гепатит. Порушення з боку нервової системи: головний біль, сонливість, депресія, безсоння, запаморочення, занепокоєння, парестезія, синдром "зап'ясткового каналу" (переважно спостерігався у пацієнток із факторами ризику даного захворювання). Порушення з боку обміну речовин та харчування: анорексія, гіперхолестеринемія, підвищення маси тіла, гіперкальціємія (з/без підвищення концентрації паратгормону). Прийом препарату може викликати зниження мінеральної щільності кісткової тканини у зв'язку зі зниженням концентрації естрадіолу, що циркулює, тим самим, підвищуючи ризик виникнення остеопорозу і переломів кісток. Інші: астенія, біль у спині, біль у животі, біль у грудях, виникнення вторинних інфекцій, грипоподібний синдром, новоутворення.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження з лікарської взаємодії з феназоном (Антипірином) та циметидином вказують на те, що спільне застосування анастрозолу з іншими препаратами навряд чи призведе до клінічно значущої лікарської взаємодії, опосередкованої цитохромом Р450. Клінічно значуща лікарська взаємодія при прийомі препарату Анастрозол одночасно з іншими препаратами, що часто призначаються, відсутня. На даний момент немає відомостей про застосування препарату Анастрозола у комбінації з іншими протипухлинними препаратами. Препарати, що містять естрогени, зменшують фармакологічну дію анастрозолу, у зв'язку з чим вони не повинні призначатися з ним одночасно. Не слід призначати тамоксифен одночасно з анастрозолом, оскільки він може послабити фармакологічну дію останнього.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетку ковтають повністю, запиваючи водою. Рекомендується приймати препарат одночасно і незалежно від прийому їжі. Дорослі, включаючи літніх людей: по 1 мг внутрішньо 1 раз на добу тривалий час. При появі ознак прогресування захворювання прийом препарату слід припинити. Як ад'ювантна терапія рекомендована тривалість лікування - 5 років. Легкий та середній ступінь ниркової недостатності: корекція дози у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції нирок не потрібна. Легкий ступінь печінкової недостатності: корекція дози у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності не потрібна.ПередозуванняОписано поодинокі клінічні випадки випадкового передозування препарату. Разова доза анастрозолу, яка могла б призвести до симптомів, що загрожують життю, не встановлено. Специфічного антидоту не існує, у разі передозування лікування має бути симптоматичним. Лікування: можна індукувати блювання, якщо хворий перебуває у свідомості. Можливо проведений діаліз. Рекомендується загальна підтримуюча терапія, спостереження за хворим та контроль функції життєво важливих органів та систем.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБезпека та ефективність у дітей не встановлені. У жінок з рецепторонегативною пухлиною до естрогенів ефективність анастрозолу не була продемонстрована, крім тих випадків, коли була попередня позитивна клінічна відповідь на тамоксифен. У разі сумнівів у гормональному статусі пацієнтки менопауза має бути підтверджена визначенням статевих гормонів у сироватці крові. Препарати, що містять естрогени, не повинні призначатися одночасно з анастрозолом, оскільки ці препарати нівелюватимуть його фармакологічну дію. Немає даних про застосування анастрозолу у пацієнток із середнім та тяжким ступенем печінкової недостатності. У разі маточного кровотечі, що зберігається, на фоні прийому анастрозолу необхідна консультація та спостереження гінеколога. У пацієнток з остеопорозом або з підвищеним ризиком розвитку остеопорозу, мінеральну щільність кісткової тканини слід оцінювати методом денситометрії, наприклад, DEXA-скануванням (двоенергетична рентгенівська абсорбціометрія), на початку лікування та регулярно на його протязі. При необхідності слід призначати лікування або профілактику остеопорозу та ретельно спостерігати за станом пацієнтки. Оскільки анастрозол знижує концентрацію естрадіолу, що циркулює, це може призвести до зниження мінеральної щільності кісткової тканини. На сьогоднішній день відсутні достатні дані щодо позитивного впливу бісфосфонатів на втрату мінеральної щільності кісткової тканини, спричиненої анастрозолом або їх користі при застосуванні з метою профілактики. Немає даних про одночасне застосування анастрозолу та препаратів-аналогів ЛГРГ (лютеїнізуючого гормону рилізинг-гормону). Невідомо, чи покращує анастрозол результати лікування при спільному використанні з хіміотерапією. Дані щодо безпеки при тривалому лікуванні анастрозолом поки що не отримані. При застосуванні анастрозолу частіше, ніж при терапії тамоксифеном, спостерігалися ішемічні захворювання, проте статистичної значущості при цьому не відмічено. Ефективність та безпека анастрозолу та тамоксифену при їх одночасному застосуванні незалежно від статусу гормональних рецепторів можна порівняти з такими при використанні одного тамоксифену. Точний механізм цього явища поки що не відомий. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Деякі побічні дії анастрозолу (астенія, сонливість, головний біль, запаморочення) можуть негативно впливати на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Тому в період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортом та зайняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. З появою описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія – 1 доза (0,5 мл): Анатоксин з консервантом: правцевий анатоксин – 10 одиниць зв'язування (ЄС); допоміжні речовини: алюмінію гідроксид (у перерахунку на алюміній) – не більше 0,55 мг; тіомерсал – від 42,5 до 57,5 мкг; формальдегід – не більше 100 мкг; Анатоксин без консерванту: правцевий анатоксин – 10 одиниць зв'язування (ЄС); допоміжні речовини: алюмінію гідроксид (у перерахунку на алюміній) – не більше 0,55 мг; формальдегід – не більше 100 мкг. АС-анатоксин є правцевим анатоксином, адсорбованим на алюмінію гідроксиді. Питома активність правцевого анатоксину щонайменше 1000 ЕС/мг білкового азоту. Суспензія для підшкірного введення (з консервантом) по 0,5 мл (одна прищепна доза) або 1 мл (дві прищеплювальні дози) в ампули. Суспензія для підшкірного введення (без консерванту) по 0,5 мл (одна доза прищеплення) в ампули. По 10 ампул у коробці з інструкцією по застосуванню та скарифікатором або по 5 ампул у контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної або полістиролової плівки, по 2 контурні упаковки в пачці з інструкцією із застосування та скарифікатором. При упаковці ампул, що мають насічку, кільце або точку зламу, скарифікатор не вкладають.Опис лікарської формиСуспензія жовтувато-білого кольору, що розділяється при відстоюванні на прозору надосадову рідину та жовтувато-білий пухкий осад, що повністю розбивається при струшуванні.Фармакотерапевтична групаМІБП-анатоксин.ФармакодинамікаВведення препарату відповідно до затвердженої схеми викликає формування специфічного антитоксичного імунітету проти правця.Показання до застосуванняПрепарат призначений для активної імунізації проти правця, а також екстреної специфічної профілактики правця.Протипоказання до застосуванняСильна реакція чи поствакцинальне ускладнення на попереднє введення вакцини; гострі інфекційні та неінфекційні захворювання - щеплення проводять не раніше ніж через 1 місяць після одужання; хронічні захворювання – щеплення проводять через 1 міс від початку ремісії; неврологічні зміни - щеплять після виключення прогресування процесу; Алергічні захворювання – щеплення проводять через 2-4 тижні ремісії, при цьому стабільні прояви захворювання (локалізовані шкірні явища, прихований бронхоспазм тощо) не є протипоказаннями до вакцинації, яка може бути проведена на тлі відповідної терапії. Імунодефіцити, ВІЛ-інфекція, а також підтримувана курсова терапія, у тому числі стероїдними гормонами та протисудомними препаратами, не є протипоказаннями до планової вакцинації, яку проводять через 12 місяців після закінчення лікування. З метою виявлення протипоказань лікар (фельдшер на ФАП) у день щеплення проводить опитування та огляд щеплених з обов'язковою термометрією. Особи, тимчасово звільнені від щеплення, мають бути взяті під нагляд і вчасно щеплені.Вагітність та лактаціяПри плановій вакцинації не рекомендується введення вакцини вагітним. Застосування під час вагітності та в період грудного вигодовування можливе лише при проведенні екстреної профілактики, коли передбачувана користь для матері перевищує передбачуваний ризик для плода чи дитини.Побічна діяAC-анатоксин є слабореактогенним препаратом. У окремих щеплених у перші дві доби можуть розвинутися короткочасні загальні (підвищення температури, нездужання) та місцеві (болючість, гіперемія, набряклість) реакції. У рідкісних випадках можуть розвинутись алергічні реакції (набряк Квінке, кропив'янка, поліморфний висип), незначне загострення алергічних захворювань. Враховуючи можливість розвитку алергічних реакцій негайного типу у особливо чутливих осіб, за щепленими необхідно забезпечити медичне спостереження протягом 30 хв. Місця проведення щеплень мають бути забезпечені засобами протишокової терапії.Взаємодія з лікарськими засобамиНе встановлено.Спосіб застосування та дозиАС-анатоксин вводять глибоко підшкірно в підлопаткову ділянку в дозі 0,5 мл. Перед щепленням ампулу необхідно ретельно струсити до отримання гомогенної суспензії. Активна імунізація. Повний курс вакцинації АС - анатоксином (для осіб, раніше не щеплених проти правця) складається з двох щеплень з інтервалом 30 - 40 днів та ревакцинації через 6-12 місяців (як виняток допускається подовження інтервалу до 2-х років). Наступні ревакцинації проводять кожні 10 років АС або АДС-М-анатоксином одноразово. Імунізація деяких важко охоплюваних контингентів населення (літні люди, неорганізоване населення), з урахуванням специфічних умов в окремих місцевостях, за рішенням Міністерства охорони здоров'я Російської Федерації може бути проведена за скороченою схемою, що передбачає одноразове введення AC-анатоксину в подвоєній дозі (1,0 мл) першою ревакцинацією в період від 6 місяців до 2 років та наступними ревакцинаціями через кожні 10 років звичайними дозами препарату (0,5 мл). Примітка. Активну імунізацію дітей проти правця від 3-х місяців проводять у плановому порядку адсорбованою коклюшно-дифтерійно-правцевою вакциною (АКДС-вакцина), або адсорбованим дифтерійноправцевим анатоксином (АДС- або АДС-М-анатоксином) у відповідності. Екстрена профілактика правця. Екстрену специфічну профілактику правця проводять при: травми з порушенням цілісності шкірних покровів та слизових оболонок; обмороженнях та опіках (термічних, хімічних, радіаційних) другого, третього та четвертого ступеня; позалікарняних абортах; пологах поза медичними установами; гангрені або некрозі тканин будь-якого типу, що тривало поточних абсцесах; укуси тваринами; проникаючих ушкодженнях шлунково-кишкового тракту. Екстрена профілактика правця передбачає первинну хірургічну обробку рани та створення, за необхідності, специфічного імунітету проти правця. Екстрену імунопрофілактику слід проводити якомога раніше з отримання травми, аж до 20 дня, враховуючи тривалість інкубаційного періоду при захворюванні правцем. Для екстреної специфічної профілактики правця застосовують: АС-анатоксин; імуноглобулін протиправцевої людини (ІПСЛ); при відсутності ІПСЛ сироватку протиправцеву кінську очищену концентровану рідку (ПСС). Вибір профілактичних засобів під час проведення екстреної специфічної профілактики правця представлений у таблиці 1. АС-анатоксин вводять глибоко підшкірно у підлопаткову область. ІПСЧ вводять у дозі 250 ME внутрішньом'язово у верхньо-зовнішній квадрант сідниці. ПСС вводять у дозі 3000 ME підшкірно (див. інструкцію із застосування сироватки протиправцевої). Примітка. Перед введенням протиправцевої сироватки для визначення чутливості до чужорідного білка обов'язково ставлять внутрішньошкірну пробу з кінською сироваткою, розведеною 1:100 (випускається в комплекті з ПСС). Введення препарату реєструють у встановлених облікових формах із зазначенням номера серії, терміну придатності, підприємства-виробника, дати введення. Таблиця 1 Схема вибору профілактичних засобів під час проведення екстреної специфічної профілактики правця Попередні щеплення проти правця Препаратом, що містить правцевий анатоксин Вікова група Терміни, що минули після останнього щеплення Застосовувані препарати АС1-анатоксин ІПСЧ2 ПСС 1 2 3 4 5 6 Є документальне підтвердження про щеплення Повний курс планових щеплень відповідно до віку Діти та підлітки Незалежно від терміну Не вводять3 Не вводять Не вводять Курс планових щеплень без останньої вікової ревакцинації Діти та підлітки Незалежно від терміну 0,5 мл Не вводять Повний курс імунізації4 Дорослі Не більше 5 років Не вводять Понад 5 років 0,5 мл Не вводять Дві щеплення5 Усі віки Не більше 5 років 0,5 мл Не вводять Понад 5 років 1,0 мл 250 ME 3000 ME7 Одне щеплення Усі віки Не більше 2 років 0,5 мл Не вводять6 Понад 2 роки 1,0 мл 250 ME 3000ME7 Не щеплені Діти до 5 місяців Не вводять9 250 ME Інші віки 0,5 мл7, 8 250 ME 3000 ME Немає документального підтвердження про щеплення В анамнезі не було протипоказань до щеплень Діти до 5 місяців Не вводять 250 ME Діти з 5 місяців, підлітки, військовослужбовці 0,5 мл Не вводять6 В анамнезі не було протипоказань до щеплень Колишні військовослужбовці 0,5 мл Не вводять6 Інші контингенти Усі віки 1,0 мл 250 ME 3000 ME Примітка. Замість 0,5 мл AC-анатоксину можна використовувати АДС-М-анатоксин, якщо потрібна вакцинація проти дифтерії цим препаратом. Якщо локалізація рани дозволяє, АС-анатоксин переважно вводити в область розташування шляхом підшкірного обколювання. Застосовувати один із зазначених препаратів: ІПСЛ або ПСС (переважно вводити ІПСЛ). При "інфікованих" ранах вводять 0,5 мл АС-анатоксину, якщо після останньої ревакцинації минуло 5 років. Повний курс імунізації AC-анатоксином для дорослих складається з двох щеплень по 0,5 мл кожна з інтервалом 30-40 днів та ревакцинації через 6-12 місяців тією ж дозою. За скороченою схемою повний курс імунізації включає одноразову вакцинацію AC-анатоксином у подвоєній дозі (1 мл) та ревакцинацію через 6 міс – 2 роки дозою 0,5 мл АС-анатоксину. Два щеплення за звичайною схемою імунізації (для дорослих та дітей) або одне щеплення за скороченою схемою імунізації для дорослих. При "інфікованих" ранах вводять ІПСЛ або ПСС. Усі особи, які отримали активно-пасивну профілактику, для завершення курсу імунізації через 6 місяців - 2 роки повинні бути ревакциновані 0,5 мл АС-анатоксину. При необхідності призначати AC-анатоксин дітям до 6-ти років слід вводити внутрішньом'язово. Після нормалізації посттравматичного стану діти мають бути щеплені АКДП - вакциною.ПередозуванняНе встановлені.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе придатний до застосування препарат в ампулах з порушеною цілісністю, відсутністю маркування, при зміні фізичних властивостей (зміна кольору, наявність пластівців, що не розбиваються, та сторонніх включень, помутніння сироваток та імуноглобулінів), при минулому терміні придатності, неправильному зберіганні. Розтин ампул та процедуру вакцинації здійснюють при строгому дотриманні правил асептики та антисептики. Препарат у розкритій ампулі зберіганню не підлягає. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Відомості відсутні.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 100 мл: Активні речовини: поліміксину B сульфат 1 000 000 МО, неоміцину сульфат 0.5 г (375 000 МО), лідокаїну гідрохлорид 4 г. Допоміжні речовини: бензалконію хлорид – 0.01 г, пропіленгліколь – 44 мл, гліцерол – 26.5 мг, вода очищена – до 100 мл. 25 мл - флакони темного скла (1) з кришкою-крапельницею - пачки картонні.Опис лікарської формиКраплі вушні прозорі, безбарвні, без запаху.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат для місцевого застосування, має антибактеріальну та місцевоанестезуючу дію. Неоміцин сульфат - аміноглікозидний антибіотик широкого спектра дії. Діє бактерицидно щодо грампозитивних (Staphylococcus spp., Streptococcus pneumoniae) та грамнегативних (Escherichia coli, Shigella dysenteria, Shigella flexneri, Shigella boydii, Shigella sonnei, Proteus spp.) мікроорганізмів; щодо Streptococcus spp. - Малоактивний. Поліміксин В – поліпептидний антибіотик. Активний щодо грамнегативних мікроорганізмів: Escherichia coli, Shigella dysenteria, Shigella flexneri, Shigella boydii, Shigella sonnei, Salmonella typhi, Salmonella paratyphi, Pseudomonas aeruginosa. He активний щодо Proteus spp., Mycobacterium spp., грампозитивних коків, грибів. Має слабку місцевоподразнювальну дію. Лідокаїн - місцевоанестезуючий засіб, що швидко усуває біль і свербіж.ФармакокінетикаФармакокінетичні дослідження проводилися, т.к. Препарат призначений для місцевого застосування та системні ефекти малоймовірні.Клінічна фармакологіяПрепарат з протимікробною та місцевоанестезуючою дією для місцевого застосування у ЛОР-практиці.Показання до застосуваннягострий та хронічний зовнішній отит; середній гострий отит на стадії перфорації; хронічний ексудативний середній отит; післяопераційні гнійні ускладнення після радикальної мастоїдектомії, тимпанопластики, антротомії, фенестрації.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.Вагітність та лактаціяУ період вагітності та лактації препарат слід застосовувати лише у разі крайньої необхідності та під контролем лікаря. Застосування у дітей Дітям - по 2-3 краплі 3-4 рази на добу залежно від тяжкості захворювання. У дітей до 1 року препарат слід застосовувати тільки в разі крайньої необхідності і під контролем лікаря.Побічна діяМожливі місцеві алергічні реакції: гіперемія, свербіж та лущення шкіри зовнішнього слухового проходу, які зникають без лікування після відміни препарату. Системні ефекти малоймовірні внаслідок низьких доз препарату. Однак, при тривалому лікуванні можлива поява системних побічних ефектів, зокрема ототоксичності та нефротоксичності внаслідок всмоктування неоміцину.Взаємодія з лікарськими засобамиНесумісний з мономіцином, стрептоміцином, гентаміцином, амікацином, нетилміцином (можливе посилення ототоксичної дії перерахованих вище антибіотиків).Спосіб застосування та дозиМісцевий зовнішній слуховий прохід за допомогою спеціальної піпетки. Після закапування кілька хвилин тримати нахилену голову. Дорослим – по 4-5 крапель 2-4 рази на добу, дітям – по 2-3 краплі 3-4 рази на добу залежно від тяжкості захворювання. Курс лікування не повинен перевищувати 7 днів.ПередозуванняУ літературі не описані випадки передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАнауран застосовується виключно при захворюваннях вуха. При тяжких та стійких інфекціях місцеве лікування необхідно доповнити системним застосуванням антибіотиків. Тривале застосування Анаурану, як та інших антибіотиків, може призвести до розвитку суперінфекції резистентними до препарату мікроорганізмами. У дітей до 1 року препарат слід застосовувати лише у разі крайньої необхідності та під контролем лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Анастрозол 1 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон, карбоксиметилкрохмаль натрію, стеарат магнію. Плівкова оболонка: ;опадрай білий (макрогол 400, гіпромелоза, титану діоксид). 14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; білі, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "ANA 1" на одній стороні таблетки; на зламі – білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб. Селективний нестероїдний інгібітор ароматази. У постменопаузі естрадіол здебільшого утворюється з естрону, який продукується в периферичних тканинах шляхом перетворення з андростендіону (за участю ферменту ароматази). Зниження рівня циркулюючого естрадіолу має терапевтичний ефект у жінок із раком молочної залози. У постменопаузі анастрозол у добовій дозі 1 мг спричиняє зниження рівня естрадіолу на 80%. Анастрозол не має прогестагенної, андрогенної та естрогенної активності; у терапевтичних дозах не впливає на секрецію кортизолу та альдостерону.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо анастрозол швидко абсорбується із ШКТ. C max ;у плазмі досягається протягом 2 год (натще). Їжа дещо зменшує швидкість, але не ступінь всмоктування. Зв'язування із білками плазми становить 40%. Відомостей про кумуляцію немає. Метаболізм анастрозолу здійснюється N-деалкілуванням, гідроксилюванням і глюкуронізацією. Триазол, основний метаболіт, що визначається у плазмі та сечі, не інгібує ароматазу. Анастрозол та його метаболіти виводяться, переважно, із сечею, (менше 10% – у незміненому вигляді), протягом 72 годин після введення одноразової дози. T1/2; з плазми - 40-50 год. Кліренс анастрозолу після прийому внутрішньо у добровольців зі стабілізованим цирозом печінки або порушенням функції нирок не відрізняється від кліренсу, який визначається у здорових добровольців. Фармакокінетика анастрозолу у жінок у постменопаузі не змінюється.Клінічна фармакологіяПротипухлинний засіб, синтез естрогенів інгібітор.Показання до застосуванняРак молочної залози у постменопаузі.Протипоказання до застосуванняПеріод пременопаузи, виражена ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв), помірна та виражена печінкова недостатність, вагітність, лактація, дитячий вік, підвищена чутливість до анастрозолу.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік.Побічна діяЗ боку ендокринної системи: ; "припливи", сухість піхви та витончення волосся. З боку травної системи: анорексія, нудота, блювання, діарея. У пацієнток з поширеним раком молочної залози здебільшого з метастазами в печінку відзначалися підвищення рівня ГГТ, рідше – ЛФ. З боку ЦНС: ; астенія, сонливість, головний біль. З боку обміну речовин: невеликий підйом рівня загального холестерину. Алергічні реакції: ;шкірний висип.Взаємодія з лікарськими засобамиАнастрозол знижує ефективність естрогену. Клінічні дослідження показали, що при одночасному застосуванні анастрозолу з антипірином та циметидином лікарська взаємодія, зумовлена індукцією мікросомальних ферментів печінки, є малоймовірною.Спосіб застосування та дозиВсередину – по 1 мг 1 раз на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі невизначеності гормонального статусу пацієнтки, стан менопаузи необхідно підтвердити додатковими біохімічними дослідженнями. Безпека застосування анастрозолу у пацієнтів із помірними порушеннями функції печінки не встановлена. Анастрозол слід застосовувати одночасно з естрогенами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування не слід виконувати роботу, яка потребує високої концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: метамізол натрію (анальгін) 250 мг, фенобарбітал 20 мг, бендазол (дібазол) 20 мг, папаверину гідрохлорид 20 мг. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 46 мг, тальк – 7 мг, стеаринова кислота – 3 мг, кальцію стеарат – 4 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні. 10 шт. - Упаковки безячейкові контурні (1) - Упаковки групові.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого зі слабким жовтим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат. Поєднання компонентів препарату призводить до взаємного посилення їхньої фармакологічної дії. Метамізол натрію - похідне піразолону, має аналгетичну та жарознижувальну дію. Бендазол (дибазол) - вазодилатуючий засіб; має судинорозширювальну дію, стимулює функцію спинного мозку. Має безпосередню спазмолітичну дію на гладкі м'язи кровоносних судин та внутрішніх органів. Полегшує синаптичну передачу у спинному мозку. Папаверину гідрохлорид - спазмолітичний засіб, має гіпотензивну дію, знижує тонус і розслаблює гладкі м'язи внутрішніх органів та судин. Фенобарбітал, у малих дозах, має седативний ефект і посилює дію інших компонентів.ФармакокінетикаМетамізол натрію: добре та швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. У стінці кишечника гідролізується з утворенням активного метаболіту, постійний метамізол натрію в крові відсутній (тільки після внутрішньовенного введення незначна його концентрація виявляється у плазмі). Зв'язок активного метаболіту з білками – 50-60%. Метаболізується у печінці, виводиться нирками. У терапевтичних дозах проникає у материнське молоко. Фенобарбітал: при внутрішньому прийомі фенобарбітал повністю, але відносно повільно всмоктується. Максимальна концентрація у крові спостерігається через 1-2 години після прийому. Близько 50% зв'язується із білками плазми. Препарат рівномірно розподіляється у різних органах та тканинах; менші концентрації його виявляються у тканинах мозку. Період напіввиведення у дорослих становить 2-4 доби. Виділяється з організму повільно, що створює передумови для кумуляції. Метаболізується мікросомальними ферментами печінки. Виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів, 25-50% – у незмінному вигляді. Бендазол: біодоступність близько 80%, продуктами біотрансформації бендазолу в крові є два кон'югати, що утворюються внаслідок метилювання та карбоетоксилування іміногрупи імідазольного кільця бендазолу: 1-метил-2-бензилбензімідазол та 1-карбоетоксі-2-бензил. Метаболіти бендазолу виводяться із сечею. Папаверину гідрохлорид: біодоступність у середньому – 54%. Зв'язок із білками плазми – 90%. Добре розподіляється, проникає крізь гістогематичні бар'єри. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення – 0,5-2 год. (може подовжуватися до 24 год.). Виводиться нирками як метаболітів. Повністю видаляється з крові при гемодіалізі.Клінічна фармакологіяСпазмоанальгетик.Показання до застосуванняБольовий синдром (слабко або помірно виражений) при спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів: ниркова колька, жовчна колька, кишкова колька; дискінезія жовчовивідних шляхів; постхолецистектомічний синдром; спазм сечоводів та сечового міхура; альгодисменорея; спазм судин головного мозку; мігрень; як допоміжний лікарський засіб: больовий синдром після хірургічного втручання та діагностичних процедур.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (в т.ч. до похідних піразолону); пригнічення кістковомозкового кровотворення; виражена печінкова та/або ниркова недостатність; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; діти віком до 8 років; вагітність; період лактації; тахіаритмії; тяжка стенокардія; колапс; декомпенсована хронічна серцева недостатність; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози; кишкова непрохідність; мегаколон.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Вагітність Дані щодо застосування метамізолу натрію під час вагітності обмежені. Метамізол натрію проникає крізь плаценту. За результатами доклінічних досліджень тератогенна дія метамізолу натрію не виявлена. Незважаючи на те, що метамізол натрію слабо інгібує синтез простагландинів, не можна виключити передчасне (внутрішньоутробне) закриття артеріальної протоки, а також перинатальні ускладнення, зумовлені порушенням агрегації тромбоцитів у матері або новонародженого. Грудне годування Метаболіти метамізолу натрію проникають у грудне молоко, тому при застосуванні препарату, а також протягом 48 годин після прийому/введення останньої дози необхідно відмовитись від грудного вигодовування. Заборонено застосування препарату дітям віком до 8 років. Дітям старше 8 років по 1 таблетці 2-3 рази на добуПобічна діяАлергічні реакції. З боку центральної нервової системи: сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, запор. Серцево-судинна система: артеріальна гіпотензія. При тривалому застосуванні: лейкопенія, агранулоцитоз, порушення функції печінки та нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиКомбінація з нітратами (нітрогліцерин, нітросорбід, сустак та ін.), блокаторами кальцієвих каналів (ніфедипін, корінфар та ін.), бета-адреноблокаторами (анаприлін, метопролол, талінолол та ін.), гангліоблокаторами (пентамін та ін.), діу фуросемід, гіпотіазид та ін), міотропними спазмолітиками (дипіридамол, еуфілін та ін) посилює гіпотензивну дію зазначених препаратів. Одночасне застосування з іншими ненаркотичними аналгетиками може призвести до посилення токсичних ефектів. Спільне застосування з адсорбентами, в'яжучими та обволікаючими засобами знижує всмоктування препарату в ШКТ.Спосіб застосування та дозиВсередину, дорослим та дітям старше 8 років по 1 таблетці 2-3 рази на добу. Тривалість застосування без консультації лікаря не повинна перевищувати 7 днів.ПередозуванняДля Андіпалу: симптоми передозування препарату обумовлені властивостями компонентів, що входять до нього. При передозуванні виникає виражена сонливість, запаморочення, колаптоїдний стан. Лікування: надання першої допомоги – промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Симптоматична терапія, спрямовану підтримку життєво важливих функцій. Лікування інтоксикації, як і профілактика серйозних ускладнень, потребують інтенсивного медичного спостереження та лікування. Для Метамізолу натрію: симптоми передозування - гостре передозування проявляється нудотою, блюванням, болем у животі, порушенням функції нирок/гострої нирковою недостатністю (наприклад, як прояв інтерстиціального нефриту) та, рідко, симптомами з боку центральної нервової системи (комою, судомами) та зниженням артеріального тиску, що призводить до тахікардії та шоку. При високому передозуванні екскреція рубазонової кислоти може забарвити сечу червоного кольору. Лікування: специфічний антидот не відомий. При недавньому передозуванні з метою обмеження надходження препарату в організм проводять первинну детоксикацію (наприклад, промивання шлунка) або сорбційну терапію (наприклад, активоване вугілля). Основний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) видаляється при гемодіалізі, гемофільтрації, гемоперфузії та плазмафільтрації. Лікування передозування, так само як і профілактика серйозних ускладнень може вимагати загального та спеціального інтенсивного медичного спостереження та лікування. Для Фенобарбіталу: симптоми передозування - ністагм, атаксія, головний біль, загальмованість, змащена мова, виражена слабкість, зниження або втрата рефлексів, збудження, підвищення або зниження температури тіла, пригнічення дихання, задишка, зниження артеріального тиску, звуження зіниць (змінюється пара) , олігурія, тахі-або брадикардія, ціаноз, сплутаність свідомості, припинення електричної активності мозку, набряк легенів, кома, пізніше – пневмонія, аритмії, серцева недостатність; при прийомі 2-10 г - летальний кінець; при хронічній токсичності – дратівливість, ослаблення здатності до критичної оцінки, порушення сну, сплутаність свідомості. Лікування: специфічного антидоту немає. Промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проведення дезінтоксикаційної терапії, симптоматичне лікування, підтримання життєво важливих функцій організму. Для Бендазолу: відомостей про випадки передозування відсутні. Найімовірнішим небажаним явищем може бути виражене зниження артеріального тиску. Лікування: при вираженому зниженні артеріального тиску надати пацієнтові положення «лежачи» з низькими кінцівками, проводити симптоматичну терапію. Для Папаверину гідрохлориду: симптоми передозування – диплопія (двоєння в очах), слабкість, зниження артеріального тиску. Лікування: симптоматичне (підтримка артеріального тиску).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому (більше 7 днів) застосуванні необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. За відсутності ефекту протягом 3-х днів слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. Під час лікування слід відмовитися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Дітям та підліткам до 18 років препарат слід застосовувати лише за призначенням лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: метамізол натрію (анальгін) 250 мг, фенобарбітал 20 мг, бендазол (дібазол) 20 мг, папаверину гідрохлорид 20 мг. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 46 мг, тальк – 7 мг, стеаринова кислота – 3 мг, кальцію стеарат – 4 мг. 20 шт. - упаковки осередкові контурні, пачки картонні. 20 шт. - Упакування безячейкові контурні, упаковки групові.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого зі слабким жовтим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат. Поєднання компонентів препарату призводить до взаємного посилення їхньої фармакологічної дії. Метамізол натрію - похідне піразолону, має аналгетичну та жарознижувальну дію. Бендазол (дибазол) - вазодилатуючий засіб; має судинорозширювальну дію, стимулює функцію спинного мозку. Має безпосередню спазмолітичну дію на гладкі м'язи кровоносних судин та внутрішніх органів. Полегшує синаптичну передачу у спинному мозку. Папаверину гідрохлорид - спазмолітичний засіб, має гіпотензивну дію, знижує тонус і розслаблює гладкі м'язи внутрішніх органів та судин. Фенобарбітал, у малих дозах, має седативний ефект і посилює дію інших компонентів.ФармакодинамікаМетамізол натрію: добре та швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. У стінці кишечника гідролізується з утворенням активного метаболіту, постійний метамізол натрію в крові відсутній (тільки після внутрішньовенного введення незначна його концентрація виявляється у плазмі). Зв'язок активного метаболіту з білками – 50-60%. Метаболізується у печінці, виводиться нирками. У терапевтичних дозах проникає у материнське молоко. Фенобарбітал: при внутрішньому прийомі фенобарбітал повністю, але відносно повільно всмоктується. Максимальна концентрація у крові спостерігається через 1-2 години після прийому. Близько 50% зв'язується із білками плазми. Препарат рівномірно розподіляється у різних органах та тканинах; менші концентрації його виявляються у тканинах мозку. Період напіввиведення у дорослих становить 2-4 доби. Виділяється з організму повільно, що створює передумови для кумуляції. Метаболізується мікросомальними ферментами печінки. Виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів, 25-50% – у незмінному вигляді. Бендазол: біодоступність близько 80%, продуктами біотрансформації бендазолу в крові є два кон'югати, що утворюються внаслідок метилювання та карбоетоксилування іміногрупи імідазольного кільця бендазолу: 1-метил-2-бензилбензімідазол та 1-карбоетоксі-2-бензил. Метаболіти бендазолу виводяться із сечею. Папаверину гідрохлорид: біодоступність у середньому – 54%. Зв'язок із білками плазми – 90%. Добре розподіляється, проникає крізь гістогематичні бар'єри. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення – 0,5-2 год. (може подовжуватися до 24 год.). Виводиться нирками як метаболітів. Повністю видаляється з крові при гемодіалізі.Клінічна фармакологіяСпазмоанальгетик.Показання до застосуванняБольовий синдром (слабко або помірно виражений) при спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів: ниркова колька, жовчна колька, кишкова колька; дискінезія жовчовивідних шляхів; постхолецистектомічний синдром; спазм сечоводів та сечового міхура; альгодисменорея; спазм судин головного мозку; мігрень; як допоміжний лікарський засіб: больовий синдром після хірургічного втручання та діагностичних процедур.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (в т.ч. до похідних піразолону); пригнічення кістковомозкового кровотворення; виражена печінкова та/або ниркова недостатність; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; діти віком до 8 років; вагітність; період лактації; тахіаритмії; тяжка стенокардія; колапс; декомпенсована хронічна серцева недостатність; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози; кишкова непрохідність; мегаколон.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Вагітність Дані щодо застосування метамізолу натрію під час вагітності обмежені. Метамізол натрію проникає крізь плаценту. За результатами доклінічних досліджень тератогенна дія метамізолу натрію не виявлена. Незважаючи на те, що метамізол натрію слабо інгібує синтез простагландинів, не можна виключити передчасне (внутрішньоутробне) закриття артеріальної протоки, а також перинатальні ускладнення, зумовлені порушенням агрегації тромбоцитів у матері або новонародженого. Грудне годування Метаболіти метамізолу натрію проникають у грудне молоко, тому при застосуванні препарату, а також протягом 48 годин після прийому/введення останньої дози необхідно відмовитись від грудного вигодовування. Заборонено застосування препарату дітям віком до 8 років. Дітям старше 8 років по 1 таблетці 2-3 рази на добуПобічна діяАлергічні реакції. З боку центральної нервової системи: сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, запор. Серцево-судинна система: артеріальна гіпотензія. При тривалому застосуванні: лейкопенія, агранулоцитоз, порушення функції печінки та нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиКомбінація з нітратами (нітрогліцерин, нітросорбід, сустак та ін.), блокаторами кальцієвих каналів (ніфедипін, корінфар та ін.), бета-адреноблокаторами (анаприлін, метопролол, талінолол та ін.), гангліоблокаторами (пентамін та ін.), діу фуросемід, гіпотіазид та ін), міотропними спазмолітиками (дипіридамол, еуфілін та ін) посилює гіпотензивну дію зазначених препаратів. Одночасне застосування з іншими ненаркотичними аналгетиками може призвести до посилення токсичних ефектів. Спільне застосування з адсорбентами, в'яжучими та обволікаючими засобами знижує всмоктування препарату в ШКТ.Спосіб застосування та дозиВсередину, дорослим та дітям старше 8 років по 1 таблетці 2-3 рази на добу. Тривалість застосування без консультації лікаря не повинна перевищувати 7 днів.ПередозуванняДля Андіпалу: симптоми передозування препарату обумовлені властивостями компонентів, що входять до нього. При передозуванні виникає виражена сонливість, запаморочення, колаптоїдний стан. Лікування: надання першої допомоги – промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Симптоматична терапія, спрямовану підтримку життєво важливих функцій. Лікування інтоксикації, як і профілактика серйозних ускладнень, потребують інтенсивного медичного спостереження та лікування. Для Метамізолу натрію: симптоми передозування - гостре передозування проявляється нудотою, блюванням, болем у животі, порушенням функції нирок/гострої нирковою недостатністю (наприклад, як прояв інтерстиціального нефриту) та, рідко, симптомами з боку центральної нервової системи (комою, судомами) та зниженням артеріального тиску, що призводить до тахікардії та шоку. При високому передозуванні екскреція рубазонової кислоти може забарвити сечу червоного кольору. Лікування: специфічний антидот не відомий. При недавньому передозуванні з метою обмеження надходження препарату в організм проводять первинну детоксикацію (наприклад, промивання шлунка) або сорбційну терапію (наприклад, активоване вугілля). Основний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) видаляється при гемодіалізі, гемофільтрації, гемоперфузії та плазмафільтрації. Лікування передозування, так само як і профілактика серйозних ускладнень може вимагати загального та спеціального інтенсивного медичного спостереження та лікування. Для Фенобарбіталу: симптоми передозування - ністагм, атаксія, головний біль, загальмованість, змащена мова, виражена слабкість, зниження або втрата рефлексів, збудження, підвищення або зниження температури тіла, пригнічення дихання, задишка, зниження артеріального тиску, звуження зіниць (змінюється пара) , олігурія, тахі-або брадикардія, ціаноз, сплутаність свідомості, припинення електричної активності мозку, набряк легенів, кома, пізніше – пневмонія, аритмії, серцева недостатність; при прийомі 2-10 г - летальний кінець; при хронічній токсичності – дратівливість, ослаблення здатності до критичної оцінки, порушення сну, сплутаність свідомості. Лікування: специфічного антидоту немає. Промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проведення дезінтоксикаційної терапії, симптоматичне лікування, підтримання життєво важливих функцій організму. Для Бендазолу: відомостей про випадки передозування відсутні. Найімовірнішим небажаним явищем може бути виражене зниження артеріального тиску. Лікування: при вираженому зниженні артеріального тиску надати пацієнтові положення «лежачи» з низькими кінцівками, проводити симптоматичну терапію. Для Папаверину гідрохлориду: симптоми передозування – диплопія (двоєння в очах), слабкість, зниження артеріального тиску. Лікування: симптоматичне (підтримка артеріального тиску).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому (більше 7 днів) застосуванні необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. За відсутності ефекту протягом 3-х днів слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. Під час лікування слід відмовитися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Дітям та підліткам до 18 років препарат слід застосовувати лише за призначенням лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бендазол 20 мг, метамізол натрію 250 мг, папаверину гідрохлорид 20 мг, фенобарбітал 20 мг. 10 шт. - Упакування безячейкові контурні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаСпазмоанальгетик.ФармакодинамікаВазодилатуючу, аналгетичну, спазмолітичну та седативну дію. Зменшуючи загальний периферичний опір, діючи на артеріоли, препарат знижує артеріальний тиск, покращує колатеральний кровообіг, збільшує доставку кисню до серця. Метамізол натрію має знеболювальну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію. Комбінація спазмолітиків (бендазол та папаверину гідрохлориду) з метамізолом натрію посилює знеболювальну дію останнього при головному болі, мігрені. Наявність у препараті фенобарбіталу сприяє прояву седативного ефекту та посиленню дії інших компонентів.Показання до застосуванняБольовий синдром, пов'язаний зі спазмом периферичних артерій, гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту, судин головного мозку; артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, виражена ниркова/печінкова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові, тахіаритмія, тяжка стенокардія, декомпенсована ХСН, закритокутова глаукома, гіперплазія передміхурової залози, кишкова непрохідність, вагітність .Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 8 років.Побічна діяАлергічні реакції, сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій, нудота, запор, зниження артеріального тиску, лейкопенія, агранулоцитоз, порушення функції печінки/нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює гіпотензивну дію нітратів, БМКК, бета-адреноблокаторів, гангліоблокаторів, діуретиків (в т.ч. фуросеміду, гіпотіазиду), міотропних спазмолітиків. Взаємне посилення ризику розвитку побічних ефектів при одночасному застосуванні з наркотичними анальгетиками. Адсорбенти, що в'яжуть, обволікають ЛЗ, знижують всмоктування препарату в ШКТ.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 2-3 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому (більше 7 днів) застосуванні необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бендазол 20 мг, метамізол натрію 250 мг, папаверину гідрохлорид 20 мг, фенобарбітал 20 мг. 10 шт. - Упакування безячейкові контурні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаВазодилатуючу, аналгетичну, спазмолітичну та седативну дію. Зменшуючи загальний периферичний опір, діючи на артеріоли, препарат знижує артеріальний тиск, покращує колатеральний кровообіг, збільшує доставку кисню до серця. Метамізол натрію має знеболювальну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію. Комбінація спазмолітиків (бендазол та папаверину гідрохлориду) з метамізолом натрію посилює знеболювальну дію останнього при головному болі, мігрені. Наявність у препараті фенобарбіталу сприяє прояву седативного ефекту та посиленню дії інших компонентів.Клінічна фармакологіяСпазмоанальгетик.Показання до застосуванняБольовий синдром, пов'язаний зі спазмом периферичних артерій, гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту, судин головного мозку; артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, виражена ниркова/печінкова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові, тахіаритмія, тяжка стенокардія, декомпенсована ХСН, закритокутова глаукома, гіперплазія передміхурової залози, кишкова непрохідність, вагітність .Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 8 років.Побічна діяАлергічні реакції, сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій, нудота, запор, зниження артеріального тиску, лейкопенія, агранулоцитоз, порушення функції печінки/нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює гіпотензивну дію нітратів, БМКК, бета-адреноблокаторів, гангліоблокаторів, діуретиків (в т.ч. фуросеміду, гіпотіазиду), міотропних спазмолітиків. Взаємне посилення ризику розвитку побічних ефектів при одночасному застосуванні з наркотичними анальгетиками. Адсорбенти, що в'яжуть, обволікають ЛЗ, знижують всмоктування препарату в ШКТ.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 2-3 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому (більше 7 днів) застосуванні необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бендазол 20 мг, метамізол натрію 250 мг, папаверину гідрохлорид 20 мг, фенобарбітал 20 мг. 10 шт. - Упакування безячейкові контурні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим кольором.Фармакотерапевтична групаВазодилатуючу, аналгетичну, спазмолітичну та седативну дію. Зменшуючи загальний периферичний опір, діючи на артеріоли, препарат знижує артеріальний тиск, покращує колатеральний кровообіг, збільшує доставку кисню до серця. Метамізол натрію має знеболювальну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію. Комбінація спазмолітиків (бендазол та папаверину гідрохлориду) з метамізолом натрію посилює знеболювальну дію останнього при головному болі, мігрені. Наявність у препараті фенобарбіталу сприяє прояву седативного ефекту та посиленню дії інших компонентів.Клінічна фармакологіяСпазмоанальгетик.Показання до застосуванняБольовий синдром, пов'язаний зі спазмом периферичних артерій, гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту, судин головного мозку; артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, виражена ниркова/печінкова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові, тахіаритмія, тяжка стенокардія, декомпенсована ХСН, закритокутова глаукома, гіперплазія передміхурової залози, кишкова непрохідність, вагітність .Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 8 років.Побічна діяАлергічні реакції, сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій, нудота, запор, зниження артеріального тиску, лейкопенія, агранулоцитоз, порушення функції печінки/нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює гіпотензивну дію нітратів, БМКК, бета-адреноблокаторів, гангліоблокаторів, діуретиків (в т.ч. фуросеміду, гіпотіазиду), міотропних спазмолітиків. Взаємне посилення ризику розвитку побічних ефектів при одночасному застосуванні з наркотичними анальгетиками. Адсорбенти, що в'яжуть, обволікають ЛЗ, знижують всмоктування препарату в ШКТ.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 2-3 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому (більше 7 днів) застосуванні необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини: Метамізолу натрію моногідрат – 264 мг; (у перерахунку на метамізол натрію – 250 мг); Фенобарбітал – 20 мг; Бендазол – 20 мг; Папаверину гідрохлорид – 20 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 33 мг; тальк – 10 мг; кальцію стеарат – 3 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 1, 2 контурні осередкові упаковки по 10 таблеток з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий комбінований засіб (аналгезуючий ненаркотичний засіб + спазмолітичний засіб + барбітурат).ФармакокінетикаМетамізол натрію: добре і швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. У стінці кишечника гідролізується з утворенням активного метаболіту, незмінений метамізол натрію в крові відсутній (тільки після внутрішньовенного введення незначна концентрація його виявляється в плазмі). Зв'язок активного метаболіту з білками плазми – 50-60%. Метаболізується у печінці, виводиться нирками. У терапевтичних дозах проникає у грудне молоко. Фенобарбітал: при внутрішньому прийомі повністю, але відносно повільно всмоктується. Максимальна концентрація у крові спостерігається через 1-2 години після прийому. Близько 50% зв'язується з білками плазми. Препарат рівномірно розподіляється у різних органах та тканинах; менші концентрації його виявляються у тканинах мозку. Період напіввиведення (Т½) у дорослих становить 2-4 доби. Виділяється з організму повільно, що створює передумови для кумуляції. Метаболізується мікросомальними ферментами печінки. Виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів, 25-50% – у незміненому вигляді. Бендазол: біодоступність близько 80%, продуктами біотрансформації бендазолу в крові є два кон'югати, що утворюються внаслідок метилювання та карбоетоксилування іміногрупи імідазольного кільця бендазолу: 1-метил-2-бензилбензімідазол та 1-карбоетоксі-2-бензил. Метаболіти бендазолу виводяться із сечею. Папаверину гідрохлорид: біодоступність у середньому – 54%. Зв'язок із білками плазми – 90 %. Добре розподіляється, проникає крізь гістогематичні бар'єри. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення (Т½) – 0,5-2 години (може збільшитись до 24 годин). Виводиться нирками як метаболітів. Повністю видаляється з крові при гемодіалізі.ФармакодинамікаКомбінований препарат. Поєднання компонентів препарату призводить до взаємного посилення їхньої фармакологічної дії. Метамізол натрію – похідне піразолону, має аналгетичну, жарознижувальну та спазмолітичну дію. Згідно з результатами досліджень метамізол натрію і його активний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) мають центральний і периферичний механізм дії. Неселективно інгібує циклооксигеназу та знижує утворення простагландинів з арахідонової кислоти. Фенобарбітал – похідне барбітурової кислоти. Взаємодіє з барбітуратною ділянкою бензодіазепін-γ-аміномасляна кислота (ГАМК)-рецепторного комплексу, за рахунок чого підвищує чутливість ГАМК-рецепторів до медіатора (ГАМК), призводить до розкриття хлорних каналів, що збільшує надходження іонів хлору в клітину і веде до. Пригнічує сенсорні зони кори мозку, зменшує моторну активність, пригнічує церебральні функції, зокрема дихальний центр. Знижує тонус гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту (ШКТ). У малих дозах фенобарбітал має седативний ефект і посилює дію інших компонентів. Бендазол - вазодилатуючий засіб; має судинорозширювальну дію, стимулює функцію спинного мозку. Має безпосередню спазмолітичну дію на гладкі м'язи кровоносних судин та внутрішніх органів. Полегшує синаптичну передачу у спинному мозку. Папаверину гідрохлорид – спазмолітичний засіб, має гіпотензивну дію, знижує тонус та розслаблює гладкі м'язи внутрішніх органів та судин.Показання до застосуванняБольовий синдром (слабко або помірно виражений), пов'язаний зі спазмом периферичних артерій, гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту, судин головного мозку при підвищенні артеріального тиску.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (у тому числі до похідних піразолону); пригнічення кістковомозкового кровотворення; виражена печінкова та/або ниркова недостатність; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; тахіаритмії, стабільна стенокардія напруги ІІІ-ІV функціонального класу, нестабільна стенокардія, спонтанна стенокардія, колапс, декомпенсована хронічна серцева недостатність; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози; кишкова непрохідність, мегаколон; респіраторні захворювання, що супроводжуються обструктивним синдромом; бронхіальна астма, спровокована прийомом ацетилсаліцилової кислоти, саліцилатів та інших нестероїдних протизапальних препаратів; порушення атріовентрикулярної провідності; коматозний стан; пригнічення дихання; захворювання, що супроводжуються підвищенням м'язового тонусу, судомний синдром,порфірія (у тому числі в анамнезі), міастенія; алкогольна чи наркотична залежність; літній вік; дитячий вік до 8 років; вагітність, період грудного вигодовування. З обережністю: гіпотензія, захворювання периферичної крові, печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Вагітність Дані щодо застосування комбінованого препарату Андіпал під час вагітності обмежені. Метамізол натрію, що входить до складу препарату, проникає крізь плаценту. За результатами доклінічних досліджень тератогенна дія метамізолу натрію не виявлена. Незважаючи на те, що метамізол натрію слабко пригнічує синтез простагландинів, не можна виключити передчасне (внутрішньоутробне) закриття артеріальної протоки, а також перинатальні ускладнення, зумовлені порушенням агрегації тромбоцитів у матері або новонародженого. Грудне годування Метаболіти метамізолу натрію проникають у грудне молоко, тому при застосуванні препарату Андіпал, а також протягом 48 годин після прийому останньої дози необхідно відмовитись від грудного вигодовування.Побічна діяЧастота наведених побічних ефектів зазначена відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто – понад 10%; часто – понад 1% та менше 10%; нечасто – понад 0,1 % та менше 1 %; рідко – понад 0,01 % та менше 0,1 %; дуже рідко - менше 0,01%, включаючи окремі випадки; частота невідома – за наявними даними встановити частоту виникнення явищ неможливо. Андіпал: До цього часу не повідомлялося про побічні ефекти прийому цієї комбінації. Частота виникнення нижченаведених можливих побічних ефектів невідома. Порушення центральної нервової системи: сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій. Порушення з боку травної системи: нудота, запор. Порушення серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія. Алергічні реакції. При тривалому застосуванні: лейкопенія, агранулоцитоз, порушення функції печінки та нирок. Метамізол натрію: Порушення з боку шкірних покровів: нечасто – стійкий лікарський висип; рідко – висип (наприклад, макульозно-папульозний); дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Порушення з боку сечовидільної системи: дуже рідко – гостре порушення функції нирок, яке в дуже рідкісних випадках може призводити до протеїнурії, оліго- або анурії та гострої ниркової недостатності, гострого інтерстиціального нефриту. Порушення з боку органів кровотворення: рідко – лейкопенія; дуже рідко – агранулоцитоз, включаючи випадки з летальним кінцем, тромбоцитопенія; частота невідома - апластична анемія, панцитопенія, включаючи випадки з летальним кінцем.*Ці реакції можуть виникати, навіть якщо раніше метамізол натрію не викликав ускладнень. Є низка ознак підвищеного ризику агранулоцитозу, якщо метамізол натрію застосовується понад тиждень. Ця реакція має дозоннезалежний характер і може виникнути у будь-який момент лікування. Вона проявляється високою лихоманкою, ознобом, болем у горлі, болем при ковтанні, запаленням слизових оболонок порожнини рота, носа, горла, генітальної та анальної ділянок. Однак, при застосуванні антибіотиків ці явища можуть бути слабко вираженими. Відзначається невелике збільшення лімфатичних вузлів та селезінки, або воно зовсім відсутнє. Швидкість осідання еритроцитів суттєво збільшується, вміст гранулоцитів різко знижений, або вони не визначаються. Як правило, але не завжди зберігаються нормальні показники гемоглобіну, еритроцитів та тромбоцитів.Препарат слід відмінити негайно, не чекаючи результатів лабораторних досліджень, якщо відзначається несподіване погіршення загального стану, лихоманка не спадає, або з'являються нові або хворобливі виразки на слизових оболонках, особливо у роті, носі чи горлі. У разі виникнення панцитопенії препарат слід негайно відмінити та контролювати загальний аналіз до повернення його показників до норми. Порушення з боку серцево-судинної системи: нечасто – ізольоване зниження артеріального тиску (можливе фармакологічно обумовлене та не супроводжується іншими проявами анафілактичних/анафілактоїдних реакцій). Зниження артеріального тиску може бути різко вираженим. При лихоманці також можливе різке зниження артеріального тиску без інших ознак реакції гіперчутливості. Алергічні реакції: рідко – анафілактоїдні або анафілактичні реакції; ** дуже рідко – аналгетична бронхіальна астма. У пацієнтів з аналгетичною бронхіальною астмою непереносимість, як правило, проявляється нападами бронхіальної астми; частота невідома – анафілактичний шок.**Ці реакції особливо характерні при парентеральному введенні метамізолу натрію, можуть бути важкими та загрожувати життю, в деяких випадках призводити до летального результату. Дані реакції можуть виникати навіть якщо раніше метамізол натрію не викликав ускладнень. Ці реакції можуть виникати в ході введення або безпосередньо після проковтування або розвиватися через кілька годин. Однак переважно вони виникають протягом першої години після застосування. У легших випадках вони виявляються висипаннями на шкірі та слизових оболонках (наприклад, свербінням, печінням, почервонінням, пухирями та набряком), задишкою та рідше шлунково-кишковими розладами. У тяжких випадках ці легкі реакції можуть переходити в генералізовану кропив'янку, тяжкий ангіоневротичний набряк (у тому числі гортані), тяжкий бронхоспазм, порушення ритму серця,артеріальну гіпотензію (у деяких випадках передує її підвищення артеріального тиску), шок. У зв'язку з цим, за перших ознак шкірних реакцій препарат слід відмінити. Інші: частота невідома – повідомлялося про фарбування сечі в червоний колір, яке може бути обумовлене наявністю рубазонової кислоти в низькій концентрації (метаболіту метамізолу натрію). Фенобарбітал: Порушення з боку центральної нервової системи: частота невідома – астенія, запаморочення, загальна слабкість, атаксія, ністагм, парадоксальна реакція (особливо у літніх та ослаблених пацієнтів – збудження), галюцинації, депресія, «кошмарні» сновидіння, синкопе. Порушення з боку травної системи: частота невідома – блювота, при тривалому застосуванні – порушення функції печінки. Порушення органами кровотворення: частота невідома – агранулоцитоз, мегалобластна анемія, тромбоцитопенія. Алергічні реакції: частота невідома – шкірний висип, кропив'янка, набряклість повік, обличчя та губ, утруднене дихання, рідко – ексфоліативний дерматит, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона). Інші: частота невідома – при тривалому застосуванні лікарська залежність. Бендазол: Перелічені ефекти виявляються при застосуванні великих дозах. При зниженні дози або відміні препарату ці побічні явища швидко минають. Порушення з боку центральної нервової системи: частота невідома – запаморочення, біль голови. Порушення з боку шкірних покривів: частота невідома – підвищене потовиділення. Порушення з боку травної системи: частота невідома – нудота. Папаверину гідрохлорид: Порушення центральної нервової системи: часто – сонливість. Порушення з боку шкірних покровів: часто – шкірний висип (зазвичай еритематозна, кропив'янка), нечасто – свербіж шкіри, рідко – підвищена пітливість. Порушення з боку травної системи: часто – нудота, запор; нечасто – підвищення активності «печінкових» трансаміназ. Порушення серцево-судинної системи: часто – зниження артеріального тиску; нечасто – шлуночкова екстрасистолія. Порушення з боку органів кровотворення: дуже рідко – еозинофілія.Взаємодія з лікарськими засобамиАндіпал Комбінація препарату з нітратами (у тому числі нітрогліцерин, ізосорбіду динітрат), блокаторами повільних кальцієвих каналів (у тому числі пропранолол, метопролол, окспренолол, талінолол), гангліоблокаторами (в тому числі азаметонія бромід), діуретиками. посилює гіпотензивну дію Андіпалу. Спільне застосування з альфа-адреноміметиками прямого (у тому числі епінефрін, норепінефрін) та непрямого (ефедрин) типу дії, Н-холіноміметиками (у тому числі нікотин, ацетилхолін), аналептиками (у тому числі камфора, сульфокамфокаїн) нікетамід, бемегрід, лобелін, цитизин), тонізуючими засобами (у тому числі корінь женьшеню, елеутерококу колючого кореневищ та коренів екстракт, родіоли екстракт) та Андіпалу зменшує гіпотензивний ефект останнього.Одночасне застосування адсорбентів (активоване вугілля), в'яжучих та обволікаючих засобів знижує всмоктування препарату в ШКТ. Метамізол натрію З циклоспорином: метамізол натрію може спричинити зниження плазмової концентрації циклоспорину, тому при їх одночасному застосуванні слід контролювати концентрацію циклоспорину. З хлорпромазином: при одночасному застосуванні метамізолу натрію та хлорпромазину можливий розвиток тяжкої гіпотермії. З метотрексатом: одночасне застосування метамізолу натрію та метотрексату або інших мієлотоксичних засобів може посилювати гематотоксичність останнього, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому таку комбінацію слід уникати. З іншими ненаркотичними аналгетичними засобами: одночасне застосування метамізолу натрію з іншими ненаркотичними аналгетичними засобами може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів. З трициклічними антидепресантами, пероральними контрацептивами, алопуринолом: трициклічні антидепресанти, алопуринол, пероральні контрацептиви порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність. З барбітуратами, фенілбутазоном та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки: барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію. З седативними засобами та транквілізаторами: седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію. З лікарськими засобами, що мають високий зв'язок з білками плазми (пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, непрямі антикоагулянти, геткоцин З тимазолом: тимазол підвищує ризик розвитку лейкопенії. З кодеїном, блокаторами Н2-гістамінових рецепторів та пропранололом: кодеїн, блокатори Н2-гістамінових рецепторів та пропранолол посилюють ефекти метамізолу натрію. З ацетилсаліциловою кислотою (АСК): при одночасному застосуванні метамізолу натрію зменшується вплив АСК на агрегацію тромбоцитів. Тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які приймають АСК як антиагрегантний засіб. З бупропіоном: метамізол натрію може знижувати концентрацію бупропіону в крові, що слід брати до уваги при одночасному їх застосуванні. З іншими лікарськими препаратами: добре відомо, що похідні піразолону можуть взаємодіяти з непрямими антикоагулянтами, каптоприлом, літієм та тріамтереном, а також впливати на ефективність гіпотензивних засобів та діуретиків. Лікарська взаємодія метамізолу натрію з цими лікарськими препаратами поки що не вивчена. Зважаючи на підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій під час лікування метамізолом натрію не слід застосовувати рентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники та пеніцилін. Фенобарбітал знижує антибактеріальну активність антибіотиків та сульфаніламідів, протигрибкову дію гризеофульвіну. Знижує ефективність непрямих антикоагулянтів, глюкокортикостероїдів, доксицикліну, естрогенів та інших лікарських засобів, що метаболізуються в печінці шляхом окислення (прискорює їх руйнування). Снотворна дія знижується при одночасному прийомі атропіну, екстракту беладони, декстрози, тіаміну, нікотинової кислоти, аналептиків та психостимулюючих лікарських засобів. При поєднанні з резерпіном зменшується протисудомна дія; під впливом амітриптиліну, ніаламіду, діазепаму, хлордіазепоксиду – посилюється. Ацетазоламід, вилужуючи сечу, знижує реабсорбцію фенобарбіталу в нирках та послаблює його ефект. Бендазол попереджає обумовлене бета-адреноблокаторами збільшення загального периферичного судинного опору. Фентоламін посилює гіпотензивну дію бендазолу. Папаверину гідрохлорид знижує протипаркінсонічний ефект леводопи та гіпотензивний ефект метилдопи. У комбінації з барбітуратами спазмолітична дія папаверину гідрохлориду посилюється. При сумісному застосуванні з трициклічними антидепресантами, прокаїнамідом, резерпіном, хінідином можливе посилення гіпотензивного ефекту папаверину гідрохлориду. У поєднанні з алпростадилом посилюється ризик розвитку пріапізму.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини. Спочатку слід застосовувати найменшу ефективну дозу. Дорослим та дітям старше 8 років приймати внутрішньо по 1 таблетці 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза становить 3 таблетки. Курс лікування залежить від характеру та перебігу захворювання, досягнутого ефекту, характеру комплексної фармакотерапії. Тривалість лікування має перевищувати 3-х діб. Тяжкий загальний стан та порушення кліренсу креатиніну: пацієнтам з тяжким загальним станом та порушенням кліренсу креатиніну необхідно знизити дозу, оскільки у них може бути знижено виведення метаболітів метамізолу натрію. Ниркова або печінкова недостатність: оскільки у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки швидкість виведення препарату знижується, слід уникати багаторазового прийому високих доз. При короткостроковому застосуванні зниження дози не потрібне. Досвід тривалого застосування відсутній.ПередозуванняАндіпал Симптоми передозування: передозування препарату обумовлено властивостями компонентів, що до нього входять. При передозуванні виникає виражена сонливість, запаморочення, колаптоїдний стан. Лікування: надання першої допомоги – промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Симптоматична терапія, спрямовану підтримку життєво важливих функцій. Лікування інтоксикації, як і профілактика серйозних ускладнень, потребують інтенсивного медичного спостереження та лікування. Метамізол натрію Симптоми передозування: гостре передозування проявляється нудотою, блюванням, болем у животі, порушенням функції нирок/гострої нирковою недостатністю (наприклад, як прояв інтерстиціального нефриту) та рідко симптомами з боку ЦНС (комою, судомами) та зниженням артеріального тиску, що призводить до тахікардії. . При високому передозуванні екскреція рубазонової кислоти може забарвити сечу червоного кольору. Лікування: специфічний антидот не відомий. При недавньому передозуванні з метою обмеження надходження препарату в організм проводять первинну детоксикацію (наприклад, промивання шлунка) або сорбційну терапію (наприклад, активоване вугілля). Основний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) видаляється при гемодіалізі, гемофільтрації, гемоперфузії та плазмафільтрації. Лікування передозування, так само як і профілактика серйозних ускладнень, може вимагати загального та спеціального інтенсивного медичного спостереження та лікування. Фенобарбітал Симптоми передозування: ністагм, атаксія, головний біль, загальмованість, змащена мова, виражена слабкість, зниження або втрата рефлексів, збудження, підвищення або зниження температури тіла, пригнічення дихання, задишка, зниження артеріального тиску, звуження зіниць (змінюється паралітичним розширенням) , тахі- або брадикардія, ціаноз, сплутаність свідомості, припинення електричної активності мозку, набряк легенів, кома, пізніше – пневмонія, аритмії, серцева недостатність; при прийомі 2-10 г – летальний кінець; при хронічній токсичності - дратівливість, ослаблення спроможності до критичної оцінки, порушення сну, сплутаність свідомості. Лікування: специфічного антидоту немає. Промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проведення дезінтоксикаційної терапії, симптоматичне лікування, підтримання життєво важливих функцій організму. Бендазол Симптоми передозування: відомостей про випадки передозування відсутні. Найімовірнішим небажаним явищем може бути виражене зниження артеріального тиску. Лікування: при вираженому зниженні артеріального тиску надати пацієнтові положення «лежачи» з низькими кінцівками, проводити симптоматичну терапію. Папаверину гідрохлорид Симптоми передозування: диплопія (двоєння в очах), слабкість, зниження артеріального тиску. Лікування: симптоматичне (підтримка артеріального тиску).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа відсутності ефекту протягом 3 днів слід припинити прийом препарату і звернутися до лікаря. Пацієнти, у яких у відповідь на застосування метамізолу натрію виникають анафілактичні або інші імуноопосередковані реакції (наприклад, агранулоцитоз), також схильні до ризику їх розвитку у відповідь на застосування інших піразолонів та піразолідонів. Літні та ослаблені пацієнти: пацієнтам похилого віку необхідно знизити дозу, оскільки у них може бути знижено виведення метаболітів метамізолу натрію. Панцитопенія, агранулоцитоз При розвитку панцитопенії та агранулоцитозу препарат необхідно негайно відмінити та контролювати загальний аналіз крові до повернення його показників до норми. Всім пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою при виникненні під час лікування ознак та симптомів, що нагадують порушення з боку крові (наприклад, загальна слабкість, інфекції, стійка лихоманка, поява гематом, кровотеча, блідість). Анафілактичні/анафілактоїдні реакції Підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості на метамізол натрію обумовлюють такі стани: аналгетична бронхіальна астма або непереносимість аналгетиків (за типом кропив'янка-ангіоневротичний набряк); бронхіальна астма, що особливо супроводжується риносинуситом і поліпозом носа; хронічна кропив'янка; непереносимість барвників (наприклад, тартразину), консервантів (наприклад, бензоатів); непереносимість алкоголю, на тлі якої навіть при прийомі незначної кількості алкогольних напоїв у пацієнтів виникають чхання, сльозотеча та виражене почервоніння обличчя. Непереносимість алкоголю може свідчити про раніше невстановлену аналгетичну бронхіальну астму. У сприйнятливих пацієнтів може виникнути анафілактичний шок, тому у пацієнтів з бронхіальною астмою або атопією слід дотримуватися особливої обережності. Тяжкі шкірні реакції Синдром Стівенса-Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). При появі ознак ССД або ТЕН (таких як прогресуючий шкірний висип, що часто супроводжується пухирями або виразкою слизової оболонки) лікування метамізолом натрію слід негайно припинити і ніколи його не відновлювати. Слід ретельно контролювати шкірні реакції, особливо на початку лікування. Ізольовані гіпотензивні реакції Ці реакції можуть мати дозозалежний характер. Ризик таких реакцій підвищений за попередньої артеріальної гіпотензії, зниження обсягу циркулюючої крові або дегідратації, нестабільної гемодинаміки або гострого порушення кровообігу (наприклад, у пацієнтів з інфарктом міокарда або травмою), у пацієнтів з високою лихоманкою. У таких пацієнтів слід проводити докладну діагностику та встановлювати за ними ретельне спостереження. У пацієнтів, у яких слід уникати зниження артеріального тиску, метамізол натрію можна застосовувати лише при ретельному спостереженні за гемодинамічними параметрами. Біль в животі Неприпустимо застосування препарату для зняття гострого болю в животі (до з'ясування їх причини). Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки застосовувати метамізол натрію допускається лише за суворої оцінки користі та ризиків, дотримуючись усіх необхідних запобіжних заходів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід відмовитися від керування транспортними засобами, занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бендазол 20 мг, метамізол натрію 250 мг, папаверину гідрохлорид 20 мг, фенобарбітал 20 мг. 10 шт. - Упакування безячейкові контурні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаСпазмоанальгетик.ФармакодинамікаВазодилатуючу, аналгетичну, спазмолітичну та седативну дію. Зменшуючи загальний периферичний опір, діючи на артеріоли, препарат знижує артеріальний тиск, покращує колатеральний кровообіг, збільшує доставку кисню до серця. Метамізол натрію має знеболювальну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію. Комбінація спазмолітиків (бендазол та папаверину гідрохлориду) з метамізолом натрію посилює знеболювальну дію останнього при головному болі, мігрені. Наявність у препараті фенобарбіталу сприяє прояву седативного ефекту та посиленню дії інших компонентів.Показання до застосуванняБольовий синдром, пов'язаний зі спазмом периферичних артерій, гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту, судин головного мозку; артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, виражена ниркова/печінкова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові, тахіаритмія, тяжка стенокардія, декомпенсована ХСН, закритокутова глаукома, гіперплазія передміхурової залози, кишкова непрохідність, вагітність .Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 8 років.Побічна діяАлергічні реакції, сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій, нудота, запор, зниження артеріального тиску, лейкопенія, агранулоцитоз, порушення функції печінки/нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює гіпотензивну дію нітратів, БМКК, бета-адреноблокаторів, гангліоблокаторів, діуретиків (в т.ч. фуросеміду, гіпотіазиду), міотропних спазмолітиків. Взаємне посилення ризику розвитку побічних ефектів при одночасному застосуванні з наркотичними анальгетиками. Адсорбенти, що в'яжуть, обволікають ЛЗ, знижують всмоктування препарату в ШКТ.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 2-3 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому (більше 7 днів) застосуванні необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бендазол 20 мг, метамізол натрію 250 мг, папаверину гідрохлорид 20 мг, фенобарбітал 20 мг. 20 шт. - Упакування безячейкові контурні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаВазодилатуючу, аналгетичну, спазмолітичну та седативну дію. Зменшуючи загальний периферичний опір, діючи на артеріоли, препарат знижує артеріальний тиск, покращує колатеральний кровообіг, збільшує доставку кисню до серця. Метамізол натрію має знеболювальну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію. Комбінація спазмолітиків (бендазол та папаверину гідрохлориду) з метамізолом натрію посилює знеболювальну дію останнього при головному болі, мігрені. Наявність у препараті фенобарбіталу сприяє прояву седативного ефекту та посиленню дії інших компонентів.Клінічна фармакологіяСпазмоанальгетик.Показання до застосуванняБольовий синдром, пов'язаний зі спазмом периферичних артерій, гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту, судин головного мозку; артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, виражена ниркова/печінкова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові, тахіаритмія, тяжка стенокардія, декомпенсована ХСН, закритокутова глаукома, гіперплазія передміхурової залози, кишкова непрохідність, вагітність .Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 8 років.Побічна діяАлергічні реакції, сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій, нудота, запор, зниження артеріального тиску, лейкопенія, агранулоцитоз, порушення функції печінки/нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює гіпотензивну дію нітратів, БМКК, бета-адреноблокаторів, гангліоблокаторів, діуретиків (в т.ч. фуросеміду, гіпотіазиду), міотропних спазмолітиків. Взаємне посилення ризику розвитку побічних ефектів при одночасному застосуванні з наркотичними анальгетиками. Адсорбенти, що в'яжуть, обволікають ЛЗ, знижують всмоктування препарату в ШКТ.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 2-3 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому (більше 7 днів) застосуванні необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бендазол 20 мг, метамізол натрію 250 мг, папаверину гідрохлорид 20 мг, фенобарбітал 20 мг. 20 шт. - Упакування безячейкові контурні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаВазодилатуючу, аналгетичну, спазмолітичну та седативну дію. Зменшуючи загальний периферичний опір, діючи на артеріоли, препарат знижує артеріальний тиск, покращує колатеральний кровообіг, збільшує доставку кисню до серця. Метамізол натрію має знеболювальну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію. Комбінація спазмолітиків (бендазол та папаверину гідрохлориду) з метамізолом натрію посилює знеболювальну дію останнього при головному болі, мігрені. Наявність у препараті фенобарбіталу сприяє прояву седативного ефекту та посиленню дії інших компонентів.Клінічна фармакологіяСпазмоанальгетик.Показання до застосуванняБольовий синдром, пов'язаний зі спазмом периферичних артерій, гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту, судин головного мозку; артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, виражена ниркова/печінкова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові, тахіаритмія, тяжка стенокардія, декомпенсована ХСН, закритокутова глаукома, гіперплазія передміхурової залози, кишкова непрохідність, вагітність .Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 8 років.Побічна діяАлергічні реакції, сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій, нудота, запор, зниження артеріального тиску, лейкопенія, агранулоцитоз, порушення функції печінки/нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює гіпотензивну дію нітратів, БМКК, бета-адреноблокаторів, гангліоблокаторів, діуретиків (в т.ч. фуросеміду, гіпотіазиду), міотропних спазмолітиків. Взаємне посилення ризику розвитку побічних ефектів при одночасному застосуванні з наркотичними анальгетиками. Адсорбенти, що в'яжуть, обволікають ЛЗ, знижують всмоктування препарату в ШКТ.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 2-3 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому (більше 7 днів) застосуванні необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини: Метамізолу натрію моногідрат – 264 мг; (у перерахунку на метамізол натрію – 250 мг); Фенобарбітал – 20 мг; Бендазол – 20 мг; Папаверину гідрохлорид – 20 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 33 мг; тальк – 10 мг; кальцію стеарат – 3 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 1, 2 контурні осередкові упаковки по 10 таблеток з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий комбінований засіб (аналгезуючий ненаркотичний засіб + спазмолітичний засіб + барбітурат).ФармакокінетикаМетамізол натрію: добре і швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. У стінці кишечника гідролізується з утворенням активного метаболіту, незмінений метамізол натрію в крові відсутній (тільки після внутрішньовенного введення незначна концентрація його виявляється в плазмі). Зв'язок активного метаболіту з білками плазми – 50-60%. Метаболізується у печінці, виводиться нирками. У терапевтичних дозах проникає у грудне молоко. Фенобарбітал: при внутрішньому прийомі повністю, але відносно повільно всмоктується. Максимальна концентрація у крові спостерігається через 1-2 години після прийому. Близько 50% зв'язується з білками плазми. Препарат рівномірно розподіляється у різних органах та тканинах; менші концентрації його виявляються у тканинах мозку. Період напіввиведення (Т½) у дорослих становить 2-4 доби. Виділяється з організму повільно, що створює передумови для кумуляції. Метаболізується мікросомальними ферментами печінки. Виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів, 25-50% – у незміненому вигляді. Бендазол: біодоступність близько 80%, продуктами біотрансформації бендазолу в крові є два кон'югати, що утворюються внаслідок метилювання та карбоетоксилування іміногрупи імідазольного кільця бендазолу: 1-метил-2-бензилбензімідазол та 1-карбоетоксі-2-бензил. Метаболіти бендазолу виводяться із сечею. Папаверину гідрохлорид: біодоступність у середньому – 54%. Зв'язок із білками плазми – 90 %. Добре розподіляється, проникає крізь гістогематичні бар'єри. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення (Т½) – 0,5-2 години (може збільшитись до 24 годин). Виводиться нирками як метаболітів. Повністю видаляється з крові при гемодіалізі.ФармакодинамікаКомбінований препарат. Поєднання компонентів препарату призводить до взаємного посилення їхньої фармакологічної дії. Метамізол натрію – похідне піразолону, має аналгетичну, жарознижувальну та спазмолітичну дію. Згідно з результатами досліджень метамізол натрію і його активний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) мають центральний і периферичний механізм дії. Неселективно інгібує циклооксигеназу та знижує утворення простагландинів з арахідонової кислоти. Фенобарбітал – похідне барбітурової кислоти. Взаємодіє з барбітуратною ділянкою бензодіазепін-γ-аміномасляна кислота (ГАМК)-рецепторного комплексу, за рахунок чого підвищує чутливість ГАМК-рецепторів до медіатора (ГАМК), призводить до розкриття хлорних каналів, що збільшує надходження іонів хлору в клітину і веде до. Пригнічує сенсорні зони кори мозку, зменшує моторну активність, пригнічує церебральні функції, зокрема дихальний центр. Знижує тонус гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту (ШКТ). У малих дозах фенобарбітал має седативний ефект і посилює дію інших компонентів. Бендазол - вазодилатуючий засіб; має судинорозширювальну дію, стимулює функцію спинного мозку. Має безпосередню спазмолітичну дію на гладкі м'язи кровоносних судин та внутрішніх органів. Полегшує синаптичну передачу у спинному мозку. Папаверину гідрохлорид – спазмолітичний засіб, має гіпотензивну дію, знижує тонус та розслаблює гладкі м'язи внутрішніх органів та судин.Показання до застосуванняБольовий синдром (слабко або помірно виражений), пов'язаний зі спазмом периферичних артерій, гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту, судин головного мозку при підвищенні артеріального тиску.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (у тому числі до похідних піразолону); пригнічення кістковомозкового кровотворення; виражена печінкова та/або ниркова недостатність; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; тахіаритмії, стабільна стенокардія напруги ІІІ-ІV функціонального класу, нестабільна стенокардія, спонтанна стенокардія, колапс, декомпенсована хронічна серцева недостатність; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози; кишкова непрохідність, мегаколон; респіраторні захворювання, що супроводжуються обструктивним синдромом; бронхіальна астма, спровокована прийомом ацетилсаліцилової кислоти, саліцилатів та інших нестероїдних протизапальних препаратів; порушення атріовентрикулярної провідності; коматозний стан; пригнічення дихання; захворювання, що супроводжуються підвищенням м'язового тонусу, судомний синдром,порфірія (у тому числі в анамнезі), міастенія; алкогольна чи наркотична залежність; літній вік; дитячий вік до 8 років; вагітність, період грудного вигодовування. З обережністю: гіпотензія, захворювання периферичної крові, печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Вагітність Дані щодо застосування комбінованого препарату Андіпал під час вагітності обмежені. Метамізол натрію, що входить до складу препарату, проникає крізь плаценту. За результатами доклінічних досліджень тератогенна дія метамізолу натрію не виявлена. Незважаючи на те, що метамізол натрію слабко пригнічує синтез простагландинів, не можна виключити передчасне (внутрішньоутробне) закриття артеріальної протоки, а також перинатальні ускладнення, зумовлені порушенням агрегації тромбоцитів у матері або новонародженого. Грудне годування Метаболіти метамізолу натрію проникають у грудне молоко, тому при застосуванні препарату Андіпал, а також протягом 48 годин після прийому останньої дози необхідно відмовитись від грудного вигодовування.Побічна діяЧастота наведених побічних ефектів зазначена відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто – понад 10%; часто – понад 1% та менше 10%; нечасто – понад 0,1 % та менше 1 %; рідко – понад 0,01 % та менше 0,1 %; дуже рідко - менше 0,01%, включаючи окремі випадки; частота невідома – за наявними даними встановити частоту виникнення явищ неможливо. Андіпал: До цього часу не повідомлялося про побічні ефекти прийому цієї комбінації. Частота виникнення нижченаведених можливих побічних ефектів невідома. Порушення центральної нервової системи: сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій. Порушення з боку травної системи: нудота, запор. Порушення серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія. Алергічні реакції. При тривалому застосуванні: лейкопенія, агранулоцитоз, порушення функції печінки та нирок. Метамізол натрію: Порушення з боку шкірних покровів: нечасто – стійкий лікарський висип; рідко – висип (наприклад, макульозно-папульозний); дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Порушення з боку сечовидільної системи: дуже рідко – гостре порушення функції нирок, яке в дуже рідкісних випадках може призводити до протеїнурії, оліго- або анурії та гострої ниркової недостатності, гострого інтерстиціального нефриту. Порушення з боку органів кровотворення: рідко – лейкопенія; дуже рідко – агранулоцитоз, включаючи випадки з летальним кінцем, тромбоцитопенія; частота невідома - апластична анемія, панцитопенія, включаючи випадки з летальним кінцем.*Ці реакції можуть виникати, навіть якщо раніше метамізол натрію не викликав ускладнень. Є низка ознак підвищеного ризику агранулоцитозу, якщо метамізол натрію застосовується понад тиждень. Ця реакція має дозоннезалежний характер і може виникнути у будь-який момент лікування. Вона проявляється високою лихоманкою, ознобом, болем у горлі, болем при ковтанні, запаленням слизових оболонок порожнини рота, носа, горла, генітальної та анальної ділянок. Однак, при застосуванні антибіотиків ці явища можуть бути слабко вираженими. Відзначається невелике збільшення лімфатичних вузлів та селезінки, або воно зовсім відсутнє. Швидкість осідання еритроцитів суттєво збільшується, вміст гранулоцитів різко знижений, або вони не визначаються. Як правило, але не завжди зберігаються нормальні показники гемоглобіну, еритроцитів та тромбоцитів.Препарат слід відмінити негайно, не чекаючи результатів лабораторних досліджень, якщо відзначається несподіване погіршення загального стану, лихоманка не спадає, або з'являються нові або хворобливі виразки на слизових оболонках, особливо у роті, носі чи горлі. У разі виникнення панцитопенії препарат слід негайно відмінити та контролювати загальний аналіз до повернення його показників до норми. Порушення з боку серцево-судинної системи: нечасто – ізольоване зниження артеріального тиску (можливе фармакологічно обумовлене та не супроводжується іншими проявами анафілактичних/анафілактоїдних реакцій). Зниження артеріального тиску може бути різко вираженим. При лихоманці також можливе різке зниження артеріального тиску без інших ознак реакції гіперчутливості. Алергічні реакції: рідко – анафілактоїдні або анафілактичні реакції; ** дуже рідко – аналгетична бронхіальна астма. У пацієнтів з аналгетичною бронхіальною астмою непереносимість, як правило, проявляється нападами бронхіальної астми; частота невідома – анафілактичний шок.**Ці реакції особливо характерні при парентеральному введенні метамізолу натрію, можуть бути важкими та загрожувати життю, в деяких випадках призводити до летального результату. Дані реакції можуть виникати навіть якщо раніше метамізол натрію не викликав ускладнень. Ці реакції можуть виникати в ході введення або безпосередньо після проковтування або розвиватися через кілька годин. Однак переважно вони виникають протягом першої години після застосування. У легших випадках вони виявляються висипаннями на шкірі та слизових оболонках (наприклад, свербінням, печінням, почервонінням, пухирями та набряком), задишкою та рідше шлунково-кишковими розладами. У тяжких випадках ці легкі реакції можуть переходити в генералізовану кропив'янку, тяжкий ангіоневротичний набряк (у тому числі гортані), тяжкий бронхоспазм, порушення ритму серця,артеріальну гіпотензію (у деяких випадках передує її підвищення артеріального тиску), шок. У зв'язку з цим, за перших ознак шкірних реакцій препарат слід відмінити. Інші: частота невідома – повідомлялося про фарбування сечі в червоний колір, яке може бути обумовлене наявністю рубазонової кислоти в низькій концентрації (метаболіту метамізолу натрію). Фенобарбітал: Порушення з боку центральної нервової системи: частота невідома – астенія, запаморочення, загальна слабкість, атаксія, ністагм, парадоксальна реакція (особливо у літніх та ослаблених пацієнтів – збудження), галюцинації, депресія, «кошмарні» сновидіння, синкопе. Порушення з боку травної системи: частота невідома – блювота, при тривалому застосуванні – порушення функції печінки. Порушення органами кровотворення: частота невідома – агранулоцитоз, мегалобластна анемія, тромбоцитопенія. Алергічні реакції: частота невідома – шкірний висип, кропив'янка, набряклість повік, обличчя та губ, утруднене дихання, рідко – ексфоліативний дерматит, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона). Інші: частота невідома – при тривалому застосуванні лікарська залежність. Бендазол: Перелічені ефекти виявляються при застосуванні великих дозах. При зниженні дози або відміні препарату ці побічні явища швидко минають. Порушення з боку центральної нервової системи: частота невідома – запаморочення, біль голови. Порушення з боку шкірних покривів: частота невідома – підвищене потовиділення. Порушення з боку травної системи: частота невідома – нудота. Папаверину гідрохлорид: Порушення центральної нервової системи: часто – сонливість. Порушення з боку шкірних покровів: часто – шкірний висип (зазвичай еритематозна, кропив'янка), нечасто – свербіж шкіри, рідко – підвищена пітливість. Порушення з боку травної системи: часто – нудота, запор; нечасто – підвищення активності «печінкових» трансаміназ. Порушення серцево-судинної системи: часто – зниження артеріального тиску; нечасто – шлуночкова екстрасистолія. Порушення з боку органів кровотворення: дуже рідко – еозинофілія.Взаємодія з лікарськими засобамиАндіпал Комбінація препарату з нітратами (у тому числі нітрогліцерин, ізосорбіду динітрат), блокаторами повільних кальцієвих каналів (у тому числі пропранолол, метопролол, окспренолол, талінолол), гангліоблокаторами (в тому числі азаметонія бромід), діуретиками. посилює гіпотензивну дію Андіпалу. Спільне застосування з альфа-адреноміметиками прямого (у тому числі епінефрін, норепінефрін) та непрямого (ефедрин) типу дії, Н-холіноміметиками (у тому числі нікотин, ацетилхолін), аналептиками (у тому числі камфора, сульфокамфокаїн) нікетамід, бемегрід, лобелін, цитизин), тонізуючими засобами (у тому числі корінь женьшеню, елеутерококу колючого кореневищ та коренів екстракт, родіоли екстракт) та Андіпалу зменшує гіпотензивний ефект останнього.Одночасне застосування адсорбентів (активоване вугілля), в'яжучих та обволікаючих засобів знижує всмоктування препарату в ШКТ. Метамізол натрію З циклоспорином: метамізол натрію може спричинити зниження плазмової концентрації циклоспорину, тому при їх одночасному застосуванні слід контролювати концентрацію циклоспорину. З хлорпромазином: при одночасному застосуванні метамізолу натрію та хлорпромазину можливий розвиток тяжкої гіпотермії. З метотрексатом: одночасне застосування метамізолу натрію та метотрексату або інших мієлотоксичних засобів може посилювати гематотоксичність останнього, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому таку комбінацію слід уникати. З іншими ненаркотичними аналгетичними засобами: одночасне застосування метамізолу натрію з іншими ненаркотичними аналгетичними засобами може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів. З трициклічними антидепресантами, пероральними контрацептивами, алопуринолом: трициклічні антидепресанти, алопуринол, пероральні контрацептиви порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність. З барбітуратами, фенілбутазоном та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки: барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію. З седативними засобами та транквілізаторами: седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію. З лікарськими засобами, що мають високий зв'язок з білками плазми (пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, непрямі антикоагулянти, геткоцин З тимазолом: тимазол підвищує ризик розвитку лейкопенії. З кодеїном, блокаторами Н2-гістамінових рецепторів та пропранололом: кодеїн, блокатори Н2-гістамінових рецепторів та пропранолол посилюють ефекти метамізолу натрію. З ацетилсаліциловою кислотою (АСК): при одночасному застосуванні метамізолу натрію зменшується вплив АСК на агрегацію тромбоцитів. Тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які приймають АСК як антиагрегантний засіб. З бупропіоном: метамізол натрію може знижувати концентрацію бупропіону в крові, що слід брати до уваги при одночасному їх застосуванні. З іншими лікарськими препаратами: добре відомо, що похідні піразолону можуть взаємодіяти з непрямими антикоагулянтами, каптоприлом, літієм та тріамтереном, а також впливати на ефективність гіпотензивних засобів та діуретиків. Лікарська взаємодія метамізолу натрію з цими лікарськими препаратами поки що не вивчена. Зважаючи на підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій під час лікування метамізолом натрію не слід застосовувати рентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники та пеніцилін. Фенобарбітал знижує антибактеріальну активність антибіотиків та сульфаніламідів, протигрибкову дію гризеофульвіну. Знижує ефективність непрямих антикоагулянтів, глюкокортикостероїдів, доксицикліну, естрогенів та інших лікарських засобів, що метаболізуються в печінці шляхом окислення (прискорює їх руйнування). Снотворна дія знижується при одночасному прийомі атропіну, екстракту беладони, декстрози, тіаміну, нікотинової кислоти, аналептиків та психостимулюючих лікарських засобів. При поєднанні з резерпіном зменшується протисудомна дія; під впливом амітриптиліну, ніаламіду, діазепаму, хлордіазепоксиду – посилюється. Ацетазоламід, вилужуючи сечу, знижує реабсорбцію фенобарбіталу в нирках та послаблює його ефект. Бендазол попереджає обумовлене бета-адреноблокаторами збільшення загального периферичного судинного опору. Фентоламін посилює гіпотензивну дію бендазолу. Папаверину гідрохлорид знижує протипаркінсонічний ефект леводопи та гіпотензивний ефект метилдопи. У комбінації з барбітуратами спазмолітична дія папаверину гідрохлориду посилюється. При сумісному застосуванні з трициклічними антидепресантами, прокаїнамідом, резерпіном, хінідином можливе посилення гіпотензивного ефекту папаверину гідрохлориду. У поєднанні з алпростадилом посилюється ризик розвитку пріапізму.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини. Спочатку слід застосовувати найменшу ефективну дозу. Дорослим та дітям старше 8 років приймати внутрішньо по 1 таблетці 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза становить 3 таблетки. Курс лікування залежить від характеру та перебігу захворювання, досягнутого ефекту, характеру комплексної фармакотерапії. Тривалість лікування має перевищувати 3-х діб. Тяжкий загальний стан та порушення кліренсу креатиніну: пацієнтам з тяжким загальним станом та порушенням кліренсу креатиніну необхідно знизити дозу, оскільки у них може бути знижено виведення метаболітів метамізолу натрію. Ниркова або печінкова недостатність: оскільки у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки швидкість виведення препарату знижується, слід уникати багаторазового прийому високих доз. При короткостроковому застосуванні зниження дози не потрібне. Досвід тривалого застосування відсутній.ПередозуванняАндіпал Симптоми передозування: передозування препарату обумовлено властивостями компонентів, що до нього входять. При передозуванні виникає виражена сонливість, запаморочення, колаптоїдний стан. Лікування: надання першої допомоги – промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Симптоматична терапія, спрямовану підтримку життєво важливих функцій. Лікування інтоксикації, як і профілактика серйозних ускладнень, потребують інтенсивного медичного спостереження та лікування. Метамізол натрію Симптоми передозування: гостре передозування проявляється нудотою, блюванням, болем у животі, порушенням функції нирок/гострої нирковою недостатністю (наприклад, як прояв інтерстиціального нефриту) та рідко симптомами з боку ЦНС (комою, судомами) та зниженням артеріального тиску, що призводить до тахікардії. . При високому передозуванні екскреція рубазонової кислоти може забарвити сечу червоного кольору. Лікування: специфічний антидот не відомий. При недавньому передозуванні з метою обмеження надходження препарату в організм проводять первинну детоксикацію (наприклад, промивання шлунка) або сорбційну терапію (наприклад, активоване вугілля). Основний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) видаляється при гемодіалізі, гемофільтрації, гемоперфузії та плазмафільтрації. Лікування передозування, так само як і профілактика серйозних ускладнень, може вимагати загального та спеціального інтенсивного медичного спостереження та лікування. Фенобарбітал Симптоми передозування: ністагм, атаксія, головний біль, загальмованість, змащена мова, виражена слабкість, зниження або втрата рефлексів, збудження, підвищення або зниження температури тіла, пригнічення дихання, задишка, зниження артеріального тиску, звуження зіниць (змінюється паралітичним розширенням) , тахі- або брадикардія, ціаноз, сплутаність свідомості, припинення електричної активності мозку, набряк легенів, кома, пізніше – пневмонія, аритмії, серцева недостатність; при прийомі 2-10 г – летальний кінець; при хронічній токсичності - дратівливість, ослаблення спроможності до критичної оцінки, порушення сну, сплутаність свідомості. Лікування: специфічного антидоту немає. Промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проведення дезінтоксикаційної терапії, симптоматичне лікування, підтримання життєво важливих функцій організму. Бендазол Симптоми передозування: відомостей про випадки передозування відсутні. Найімовірнішим небажаним явищем може бути виражене зниження артеріального тиску. Лікування: при вираженому зниженні артеріального тиску надати пацієнтові положення «лежачи» з низькими кінцівками, проводити симптоматичну терапію. Папаверину гідрохлорид Симптоми передозування: диплопія (двоєння в очах), слабкість, зниження артеріального тиску. Лікування: симптоматичне (підтримка артеріального тиску).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа відсутності ефекту протягом 3 днів слід припинити прийом препарату і звернутися до лікаря. Пацієнти, у яких у відповідь на застосування метамізолу натрію виникають анафілактичні або інші імуноопосередковані реакції (наприклад, агранулоцитоз), також схильні до ризику їх розвитку у відповідь на застосування інших піразолонів та піразолідонів. Літні та ослаблені пацієнти: пацієнтам похилого віку необхідно знизити дозу, оскільки у них може бути знижено виведення метаболітів метамізолу натрію. Панцитопенія, агранулоцитоз При розвитку панцитопенії та агранулоцитозу препарат необхідно негайно відмінити та контролювати загальний аналіз крові до повернення його показників до норми. Всім пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою при виникненні під час лікування ознак та симптомів, що нагадують порушення з боку крові (наприклад, загальна слабкість, інфекції, стійка лихоманка, поява гематом, кровотеча, блідість). Анафілактичні/анафілактоїдні реакції Підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості на метамізол натрію обумовлюють такі стани: аналгетична бронхіальна астма або непереносимість аналгетиків (за типом кропив'янка-ангіоневротичний набряк); бронхіальна астма, що особливо супроводжується риносинуситом і поліпозом носа; хронічна кропив'янка; непереносимість барвників (наприклад, тартразину), консервантів (наприклад, бензоатів); непереносимість алкоголю, на тлі якої навіть при прийомі незначної кількості алкогольних напоїв у пацієнтів виникають чхання, сльозотеча та виражене почервоніння обличчя. Непереносимість алкоголю може свідчити про раніше невстановлену аналгетичну бронхіальну астму. У сприйнятливих пацієнтів може виникнути анафілактичний шок, тому у пацієнтів з бронхіальною астмою або атопією слід дотримуватися особливої обережності. Тяжкі шкірні реакції Синдром Стівенса-Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). При появі ознак ССД або ТЕН (таких як прогресуючий шкірний висип, що часто супроводжується пухирями або виразкою слизової оболонки) лікування метамізолом натрію слід негайно припинити і ніколи його не відновлювати. Слід ретельно контролювати шкірні реакції, особливо на початку лікування. Ізольовані гіпотензивні реакції Ці реакції можуть мати дозозалежний характер. Ризик таких реакцій підвищений за попередньої артеріальної гіпотензії, зниження обсягу циркулюючої крові або дегідратації, нестабільної гемодинаміки або гострого порушення кровообігу (наприклад, у пацієнтів з інфарктом міокарда або травмою), у пацієнтів з високою лихоманкою. У таких пацієнтів слід проводити докладну діагностику та встановлювати за ними ретельне спостереження. У пацієнтів, у яких слід уникати зниження артеріального тиску, метамізол натрію можна застосовувати лише при ретельному спостереженні за гемодинамічними параметрами. Біль в животі Неприпустимо застосування препарату для зняття гострого болю в животі (до з'ясування їх причини). Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки застосовувати метамізол натрію допускається лише за суворої оцінки користі та ризиків, дотримуючись усіх необхідних запобіжних заходів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід відмовитися від керування транспортними засобами, занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель – 1 пак. (5 р.): Активна речовина Тестостерон 50 мг; Допоміжні речовини: ізопропілміристат 25 мг, етанол (96%) 3,570 г, карбомер 980 45 мг, гідроксид натрію 236 мг, вода очищена до 5 г. 10 мг/г: 5,0 г гелю в пакети однодозові з поліетилену та ламінованої алюмінієвої фольги. По 30 пакетів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий або слабо опалесцентний безбарвний гель із запахом спирту.Фармакотерапевтична групаАндроген.ФармакокінетикаСтупінь абсорбції тестостерону через шкіру варіює в межах приблизно від 9 до 14% від нанесеної дози. Після всмоктування через шкіру тестостерон надходить у системний кровотік у відносно постійних концентраціях протягом 24 годин. Концентрація тестостерону в сироватці зростає з першої години після застосування препарату Андрогель, досягаючи постійного значення з другого дня лікування. Добові коливання концентрацій тестостерону мають таку саму амплітуду, як і спостерігаються в циркадних ритмах зміни вмісту ендогенного тестостерону. При зовнішньому шляху введення препарату відсутні супрафізіологічні піки концентрації тестостерону в крові, що виникають при ін'єкційному способі застосування. На противагу пероральній терапії андрогенами, зовнішнє застосування препарату не викликає підвищення концентрацій стероїдів у печінці вище фізіологічних норм. Застосування 5 г Андрогелю викликає середнє збільшення концентрації тестостерону у плазмі приблизно на 2,5 нг/мл (8,7 нмоль/л). Після припинення лікування концентрація тестостерону починає знижуватися приблизно через 24 години після останнього прийому. Концентрація повертається до вихідного рівня через 72-96 годин після прийому останньої дози. Основними активними метаболітами тестостерону є дигідротестостерон та естрадіол. Андрогель® екскретується в основному із сечею та з калом у вигляді кон'югованих метаболітів тестостерону.ФармакодинамікаЕндогенні андрогени, в основному тестостерон, секретовані яєчками, та їх основний метаболіт дигідротестостерон відповідальні за розвиток зовнішніх та внутрішніх статевих органів та за розвиток та збереження вторинних статевих ознак (стимулювання росту волосся, огрублення голосу), лібідо; загальний вплив на анаболізм протеїнів; за розвиток скелетної мускулатури та розподіл підшкірної жирової клітковини; за зменшення екскреції із сечею азоту, натрію, калію, хлоридів, фосфатів та води. Тестостерон не викликає розвитку тестикул: він зменшує гіпофізарну секрецію гонадотропінів. Ефекти тестостерону на деякі органи-мішені виявляються після периферичного перетворення тестостерону на естрадіол, який потім зв'язується з естрогеновими рецепторами в ядрах клітин органів-мішеней (таких як гіпофіз, жирова тканина, мозок, кістки тощо).Показання до застосуванняЗамісна терапія за недостатності ендогенного тестостерону.Протипоказання до застосуванняАндрогени протипоказані: за наявності карциноми грудної залози, раку передміхурової залози або за підозри на їх наявність; при наявній гіперчутливості до тестостерону або інших компонентів препарату. > Досвід застосування Андрогелю у жінок та дітей відсутній. З обережністю: Злоякісні новоутворення (через небезпеку гіперкальціємії та гіперкальціурії); тяжка серцева, печінкова або ниркова недостатність; ішемічна хвороба серця; артеріальна гіпертензія; епілепсія; мігрень.Вагітність та лактаціяВагітні жінки повинні уникати будь-якого контакту з препаратом внаслідок його можливого ефекту, що вірилізує, на плід. У разі контакту з препаратом необхідно якнайшвидше вимити місце контакту з милом.Побічна діяНайбільш частими небажаними ефектами (близько 10%) при застосуванні дози, що рекомендується, 5 г гелю на день були; шкірні реакції дома нанесення, еритема, акне, сухість шкіри. У ході клінічних випробувань Андрогеля відзначалися такі небажані ефекти (> 1/100, З боку крові та лімфатичної системи; зміни результатів лабораторних тестів (поліцітемія, зміни рівня ліпідів). З боку сечостатевої системи: зміни передміхурової залози, гінекомастія, мастодинія. Порушення з боку нервової системи: запаморочення, парестезія, амнезія, гіперестезія, зміни настрою. З боку серцево-судинної системи: підвищення артеріального тиску. З боку шлунково-кишкового тракту: діарея. З боку шкіри та її придатків: алопеція, кропив'янка. Загальні розлади: біль голови. Препарат містить спирт, тому при його частому нанесенні на шкіру може виникнути подразнення та сухість.Взаємодія з лікарськими засобамиАндрогель слід з обережністю призначати з пероральними антикоагулянтами, оскільки можливе посилення дії пероральних антикоагулянтів шляхом модифікації синтезу печінкового фактора коагуляції та конкурентного інгібування зв'язування з білками плазми. Рекомендується контролювати протромбіновий час. Пацієнти, які отримують пероральні антикоагулянти, вимагають частого контролю, особливо на початку та/або наприкінці курсу лікування андрогенами. Спільне призначення тестостерону та АКТГ або кортикостероїдів може збільшити ризик появи набряків. Ці лікарські препарати повинні призначатися разом обережно, особливо у пацієнтів, які страждають на захворювання серця, нирок або печінки. Вплив на лабораторні тести: андрогени можуть знижувати рівні тироксинзв'язуючого глобуліну, призводячи до зменшення сироваткових концентрацій Т4 і до збільшення чутливості до Тз і Т4. Рівні вільних гормонів щитовидної залози, однак, залишаються незмінними, і при цьому немає жодних клінічних проявів гіпотиреозу.Спосіб застосування та дозиРекомендована доза становить 5 г гелю (тобто 50 мг тестостерону), що застосовується 1 раз на день приблизно в один і той же час, переважно вранці. Індивідуальна денна доза може коригуватись лікарем залежно від клінічних та лабораторних показників у пацієнтів, але не повинна перевищувати 10 г гелю на день. Корекція режиму дозування повинна проводитися ступінчасто по 2,5 г гелю на день. Гель наноситься на чисту, суху, неушкоджену шкіру плечей, надпліч та/або живота. Після розтину пакетика необхідно негайно нанести на шкіру весь вміст і розподілити тонким шаром. Не обов'язково втирати його у шкіру. Дати гелю висохнути протягом принаймні 3-5 хвилин перед одяганням. Вимити руки з милом після нанесення. Не наносити гель на область геніталій, оскільки високий вміст етилового спирту препараті може викликати місцеве подразнення. Постійна концентрація тестостерону в плазмі досягається приблизно другого дня лікування препаратом Андрогель. Для коригування дози тестостерону необхідно визначати концентрацію тестостерону в сироватці вранці до застосування препарату з третього дня після початку лікування (протягом одного тижня). Дозування можна зменшити, якщо вміст тестостерону у плазмі підвищено. Якщо концентрації низькі, дозу можна збільшити, але не більше ніж 10 г гелю на день.ПередозуванняВипадків передозування під час застосування Андрогелю не зафіксовано. Описано лише один випадок передозування після застосування тестостерону, ін'єкційно введеного. Це був інсульт у пацієнта з високою концентрацією тестостерону у плазмі 114 нг/мл (395 нмоль/л). Однак малоймовірно, що подібні концентрації тестостерону у плазмі можуть досягатися при нанесенні препарату на шкіру.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАндрогель повинен використовуватися тільки при недостатності тестостерону, що супроводжується такими клінічними проявами як: недорозвинення або регресія вторинних статевих ознак, зміна будови тіла, порушення вуглеводного та ліпідного обмінів, ожиріння, астенія, порушення статевої функції (зниження лібідо, еректильна дисфункція). зниження мінеральної щільності кісток, перепади настрою, депресії, припливи тощо. Перед початком лікування повинні бути виключені інші можливі причини, що лежать в основі вищеописаних симптомів. Нині немає чітких вікових норм величин тестостерону. Однак має бути взято до уваги те, що фізіологічні рівні сироваткового тестостерону починають знижуватися з 30-40 років, а рівень глобуліну, що зв'язує статеві стероїди, підвищується. Це відповідно веде до зниження рівня біологічно активного тестостерону. Внаслідок варіабельності лабораторних значень визначення концентрації тестостерону слід проводити в одній і тій же лабораторії. Андрогель не використовується для лікування чоловічої безплідності або еректильної дисфункції, причина якої не пов'язана з недостатністю тестостерону. До призначення тестостерону всі пацієнти повинні пройти обстеження, щоб унеможливити ризик раку передміхурової залози, оскільки андрогени можуть прискорити прогресію субклінічного раку передміхурової залози та доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Повинне здійснюватися ретельне та регулярне спостереження за станом передміхурової залози (пальцеве ректальне дослідження, визначення простатспецифічного антигену (ПСА) у сироватці) та грудних залоз, принаймні, один раз на рік, а у літніх пацієнтів та пацієнтів із групи ризику (з клінічними або сімейними факторами) – двічі на рік. Препарати тестостерону слід використовувати з обережністю пацієнтам із злоякісними новоутвореннями через небезпеку гіперкальціємії (і супутньої гіперкальціурії), внаслідок метастазів у кістці. У цих пацієнтів рекомендується контролювати концентрацію кальцію у сироватці. У пацієнтів, які страждають на тяжку серцеву, печінкову або ниркову недостатність, лікування препаратами тестостерону може спричинити ускладнення, що характеризуються набряками із застійною серцевою недостатністю або без неї. У цьому випадку лікування має бути негайно припинено. Крім того, може знадобитися терапія діуретиками. У пацієнтів, які приймають андрогени протягом тривалого періоду, крім лабораторних вимірювань концентрації тестостерону, періодично необхідно перевіряти такі лабораторні показники: гемоглобін, гематокрит (для виявлення поліцитемії), функціональні проби печінки та ліпідний профіль. Були опубліковані дані про збільшення ризику розвитку апное уві сні у пацієнтів з гіпогонадизмом, які отримують лікування складними ефірами тестостерону, особливо у тих, які мали фактори ризику, такі як ожиріння та хронічні респіраторні захворювання. У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують андрогени, при досягненні нормальної концентрації тестостерону в плазмі може спостерігатися збільшення чутливості до інсуліну. Деякі клінічні симптоми: дратівливість, нервозність, збільшення маси тіла, тривалі або часті ерекції можуть вказувати на надмірну дію андрогену, що потребує корекції дозування. Якщо у пацієнта розвивається тяжка місцева реакція, лікування має бути переглянуто та, у разі потреби, припинено. При використанні Андрогеля у спортсменів необхідно брати до уваги той факт, що препарат містить активну речовину (тестостерон), яка може давати позитивну реакцію в антидопінгових тестах. Потенційна передача тестостерону При призначенні Андрогеля необхідно інформувати пацієнта про заходи безпеки. Щоб гарантувати безпеку партнера, пацієнту потрібно, наприклад, порадити проводити статевий акт перед застосуванням препарату або дотримуватися інтервалу між застосуванням Андрогеля та статевим актом. Якщо статевий акт проводиться в інтервалі до 6 годин після нанесення препарату Андрогель®, протягом періоду контакту рекомендується одягати футболку, що покриває місце нанесення гелю або прийняти душ перед статевим актом. Переважно дотримуватися інтервалу не менше 6 годин між нанесенням гелю і прийняттям ванни або душу. Однак випадкове прийняття душу в період від 1 до 6 годин після нанесення гелю не суттєво впливає на лікування. Рекомендується дотримуватися наступних запобіжних заходів Для пацієнта: вимити руки з милом після нанесення гелю; закрити область нанесення гелю одягом після того, як гель висохне; прийняти душ перед контактом з партнером. Для осіб, які не приймають Андрогель®: у разі контакту з областю нанесення гелю, попередньо не вимитою водою, необхідно якнайшвидше промити водою з милом ділянку шкіри, на яку міг потрапити тестостерон; необхідно повідомити лікаря про появу та розвиток таких ознак гіперандрогенізації, як акне або зміна звичайного росту волосся. У разі вагітності партнерки пацієнту необхідно уважніше ставитись до дотримання запобіжних заходів. Вагітні жінки повинні уникати будь-якого контакту препарату зі шкірою. У разі контакту з препаратом жінці необхідно якнайшвидше промити контактоване місце водою з милом. При контакті з дітьми рекомендують носити футболку, яка покриває місце нанесення гелю, щоб уникнути ризику контакту шкіри дітей із препаратом. Андрогель® не слід призначати пацієнтам, які не зможуть дотримуватись інструкцій з безпеки (наприклад, тяжкий хронічний алкоголізм, токсикоманія, тяжкі психічні розлади). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами В даний час немає даних про вплив Андрогеля на здатність до водіння автомобіля та керування машинами та механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Форма випуску: капс. Упакування: упак. Виробник: Меді Торг Завод-виробник: Ростовська фармацевтична фабрика (Росія).
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ципротерону ацетату, мікро 20 – 50,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 110,50 мг, крохмаль кукурудзяний – 59,50 мг, повідон 25000 –2,50 мг, кремнію діоксид колоїдний, безводний – 2,00 мг, магнію стеарат – 0,50 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ та алюмінієвої фольги. 6 блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиДовгі від білого до світло-жовтого кольору таблетки, з ризиком на одній стороні, з обох боків ризики видавлено "LA". З іншого боку таблетки видавлений шестикутник.Фармакотерапевтична групаАнтиандроген.ФармакокінетикаАбсорбція. Ципротерон повністю всмоктується після вживання. Абсолютна біодоступність ципротерону близько 88%. Розподіл. Максимальна концентрація ципротерону (Cmax) у сироватці після прийому дози в 100 мг досягає 239,2±114,2 нг/мл в середньому через 2,8±1,1 годин. Зниження концентрації ципротерону у сироватці крові носить двофазний характер і відбувається протягом 24-120 год з кінцевим періодом напіввиведення (T1/2) 42,8±9,7 год. Загальний кліренс ципротерону із сироватки становить 3,8±2,2 мл/ хв/кг. Ципротерон майже пов'язується з альбумінами плазми. Близько 3,5-4% ципротерону залишається непов'язаним. Оскільки зв'язок з білками неспецифічний, зміна вмісту глобуліну, що зв'язує статеві гормони, не впливає на фармакокінетику ципротерону. Внаслідок тривалого періоду виведення у кінцевій фазі елімінації з плазми, а також щоденного прийому,можлива кумуляція ципротерону в сироватці втричі більша при застосуванні повторних доз за цикл лікування. Метаболізм/біотрансформація. Ципротерон метаболізується шляхом гідроксилювання та кон'югації. Основний метаболіт у плазмі крові – 15β-гідрокси-похідне. Перша фаза метаболізму каталізується переважно ізоферментом цитохрому P450 CYP3A4. Виведення. Піддається біотрансформації в печінці, виводиться переважно у вигляді метаболітів з жовчю та нирками (період напіввиведення 1,9 діб) у співвідношенні 3:7, частина виводиться у незміненому вигляді з жовчю. Метаболізм у плазмі відбувається з тією ж швидкістю (період напіввиведення 1,7 діб).ФармакодинамікаПрепарат Андрокур - це антиандрогенний гормональний препарат. Ципротерон за конкурентним механізмом пригнічує дію андрогенів на їх органи-мішені, наприклад, захищає передміхурову залозу від впливу андрогенів статевих залоз та/або кори надниркових залоз. Ципротерон має центральну антигонадотропну дію, що призводить до зниження синтезу тестостерону в яєчках, та його вмісту в сироватці крові. В результаті пригнічується андрогенна стимуляція тканини передміхурової залози. У чоловіків при застосуванні препарату Андрокур ® спостерігається пригнічення статевого потягу, потенції та функції яєчок. Ці ефекти повністю оборотні та проходять після припинення лікування. Антигонадотропний ефект ципротерону також проявляється у комбінації з агоністами гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ). Тимчасове збільшення концентрації тестостерону у сироватці крові, яке спостерігається на початковому етапі терапії агоністами ГнРГ, знижується при прийомі ципротерону. Іноді при прийомі високих доз ципротерону спостерігалося збільшення концентрації пролактину. Системна токсичність За даними стандартних доклінічних досліджень токсичності при багаторазовому тривалому введенні немає будь-якого специфічного ризику людини.Показання до застосуванняПоширений неоперабельний або метастатичний рак передміхурової залози при необхідності пригнічення тестостерону: антиандрогенна терапія неоперабельного раку передміхурової залози; зменшення вираженості гіперандрогенії, що спостерігається на початку терапії агоністами гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ); купірування "припливів" у хворих на рак передміхурової залози, які отримують терапію агоністами ГнРГ, або у пацієнтів, які перенесли орхіектомію. Підвищений статевий потяг при сексуальних розладах.Протипоказання до застосуванняПри лікуванні поширеного неоперабельного або метастатичного раку передміхурової залози за необхідності придушення дії тестостерону: Підвищена чутливість до ципротерону або інших компонентів препарату. Захворювання печінки (зокрема синдром Дубіна-Джонсона, синдром Ротора), пухлини печінки в анамнезі чи нині (крім метастазів раку передміхурової залози в печінку). Кахексія (за винятком кахексії при раку передміхурової залози). Тяжка хронічна депресія. Тромбози та тромбоемболія нині. Наявність менінгіоми нині чи анамнезі. Діти та підлітки до 18 років. З обережністю: При лікуванні підвищеного статевого потягу при сексуальних розладах: підвищена чутливість до ципротерону або інших компонентів препарату; захворювання печінки, що супроводжуються порушенням її функції; синдром Дубіна-Джонсона; синдром Ротора; пухлини печінки в анамнезі чи нині; кахексія; тяжка хронічна депресія; тромбоз та тромбоемболії в анамнезі або в даний час; тяжкий цукровий діабет з ангіопатією; серповидно-клітинна анемія; наявність менінгіоми в даний час або в анамнезі; діти та підлітки до 18 років. З обережністю: У пацієнтів з неоперабельним раком передміхурової залози за наявності тромбозу та тромбоемболії в анамнезі, важкої форми цукрового діабету з ангіопатією, серповидно-клітинної анемії Андрокур® призначається лише після оцінки індивідуального співвідношення користі та ризику у кожному випадку. Хворі на цукровий діабет під час лікування повинні перебувати під наглядом лікаря. Пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями непереносимості молочного цукру, лактазною недостатністю, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози повинні застосовувати цей препарат з обережністю.Побічна діяНайпоширеніші побічні дії: зниження лібідо, імпотенція та оборотне пригнічення сперматогенезу. Найбільш серйозні побічні дії: гепатотоксичність, доброякісні та злоякісні пухлини печінки, які можуть призвести до внутрішньочеревної кровотечі та розвитку тромбоемболічних процесів. Небажані явища, про які повідомлялося при застосуванні препарату Андрокур®, наведено нижче. Частота визначена як: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до З боку кровотворної системи: частота невідома – анемія*). З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості. Порушення психіки: часто – депресія, пригнічений настрій, почуття занепокоєння (тимчасово). З боку судин: частота невідома – тромбоз та тромбоемболії *) **). З боку системи дихання: часто – задишка*). З боку шлунково-кишкового тракту: частота невідома – внутрішньочеревна кровотеча*). З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – жовтяниця, гепатит, печінкова недостатність*). З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висип. З боку кістково-м'язової системи: частота невідома – остеопороз. З боку статевих органів та молочних залоз: дуже часто – оборотне пригнічення сперматогенезу, зниження лібідо, еректильна дисфункція; часто – гінекомастія. Інші: часто - збільшення або зниження маси тіла, підвищена стомлюваність, "припливи", підвищена пітливість; дуже рідко – розвиток доброякісних або злоякісних пухлин печінки; частота невідома - розвиток менінгіоми *) §). Небажані явища, для яких не доведено причинного взаємозв'язку з прийомом препарату Андрокур®, позначені зірочками **. §) - зверніться до розділу "Протипоказання". На фоні лікування препаратом Андрокур® знижуються статевий потяг та потенція, крім того, пригнічується функція статевих залоз. Ці зміни мають оборотний характер і проходять після відміни терапії. Протягом кількох тижнів внаслідок антиандрогенної та антигонадотропної дії препарату Андрокур® відбувається пригнічення сперматогенезу, який поступово відновлюється через кілька місяців після відміни терапії. У чоловіків прийом препарату Андрокур може призводити до розвитку гінекомастії (що іноді супроводжується підвищеною тактильною чутливістю та болісністю сосків), яка зазвичай проходить після відміни препарату або зниження дози. Як і при використанні інших антиандрогенних препаратів, тривалий дефіцит андрогенів, що викликається препаратом Андрокур®, може призводити до розвитку остеопорозу. Повідомлялося про розвиток менінгіом у зв'язку з тривалим (протягом кількох років) прийомом препарату Андрокур у дозі 25 мг та більше.Взаємодія з лікарськими засобамиНезважаючи на відсутність клінічних досліджень взаємодій, очікується, що кетоконазол, ітраконазол, клотримазол, ритонавір та інші потужні інгібітори ізоферменту CYP3А4 будуть пригнічувати метаболізм ципротерону, який метаболізується ізоферментом CYP3А4. З іншого боку, індуктори ізоферменту CYP3А4, такі як рифампіцин, фенітоїн та препарати, що містять продирявлений звіробій, можуть знижувати концентрацію ципротерону. У дослідженнях in vitro показано, що при високих терапевтичних дозах ципротерону (100 мг 3 рази на день) можливе інгібування ізоферментів системи цитохрому Р450, таких як CYP2С8, 2С9, 2С19, 3А4 та 2D6. При сумісному застосуванні високих доз ципротерону з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), які також метаболізуються переважно ізоферментом CYP3А4, може підвищитися ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу, пов'язаний із прийомом статинів.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати щодня внутрішньо після їди, запиваючи невеликою кількістю рідини. З появою ознак прогресування захворювання препарат слід відмінити. Максимальна добова доза препарату Андрокур становить 300 мг. Антиандрогенна терапія неоперабельного раку передміхурової залози По 200-300 мг на добу (по 1 таблетці 2-3 десь у день). У разі покращення стану або досягнення ремісії не слід переривати лікування або скорочувати дозу. Зменшення вираженості гіперандрогенії, що спостерігається на початку терапії агоністами гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ); По 200 мг на добу (по 1 таблетці 2 рази на день) як монотерапію протягом 5-7 днів, потім протягом 3-4 тижнів у тій же дозі у поєднанні з аналогами ГнРГ у дозі, рекомендованій виробником. Купірування "припливів" у хворих на рак передміхурової залози, які отримують терапію агоністами ГнРГ, або у пацієнтів, які перенесли орхіектомію. По 50-150 мг на добу (по ½-1½ таблетки на день) при необхідності з подальшим збільшенням дози до 300 мг на добу (по 1 таблетці 3 десь у день). Застосування у певних категорій пацієнтів: Дитячий та підлітковий вік Андрокур® не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків до 18 років через недостатню інформацію щодо ефективності та безпеки у даної категорії пацієнтів. Літній вік Немає даних про необхідність змінювати дозу препарату у пацієнтів похилого віку. Печінкова недостатність Застосування препарату Андрокур протипоказано пацієнтам із захворюваннями печінки (доки показники печінки не нормалізуються). Ниркова недостатність Немає даних про необхідність змінювати дозу цієї категорії пацієнтів.ПередозуванняДослідження гострої токсичності після одноразового застосування препарату показали, що ціпротерон може вважатися практично нетоксичною речовиною. Ризик гострої інтоксикації після одноразового випадкового прийому дози, що у кілька разів перевищує рекомендовану терапевтичну дозу, малоймовірний. Специфічного антидоту немає. За необхідності рекомендується проводити симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЄ повідомлення про прямий дозозалежний токсичний вплив препарату Андрокур на печінку (розвиток жовтяниці, гепатиту та печінкової недостатності). Крім того, при застосуванні препарату у дозі 100 мг та вище повідомлялося про випадки зі смертельним наслідком. Більшість випадків зі смертельними наслідками було відзначено у чоловіків на пізній стадії раку передміхурової залози. Зазвичай гепатотоксичність проявляється через кілька місяців від початку лікування. У ході лікування потрібний регулярний контроль функції печінки. Функціональні печінкові проби слід проводити перед початком лікування, регулярно під час лікування, а також у разі виникнення ознак, що дозволяють припустити гепатотоксичну дію препарату. За наявності ознак гепатотоксичності прийом препарату слід відмінити. У хворих з метастазами раку передміхурової залози в печінку та за наявності ознак порушення функції печінки, у випадках, коли очікувана користь від терапії перевищує можливий ризик, питання про продовження прийому препарату вирішується індивідуально. У дуже рідкісних випадках на фоні застосування препарату Андрокур відзначався розвиток пухлин печінки, які могли призводити до небезпечної для життя внутрішньочеревної кровотечі. У разі появи сильних болів у ділянці живота, збільшення печінки або ознак внутрішньочеревної кровотечі при проведенні диференціального діагнозу слід враховувати можливість пухлин печінки. Повідомлялося про розвиток менінгіом (поодинокі та множинні) у зв'язку з тривалим (протягом кількох років) прийомом препарату Андрокур у дозі 25 мг та більше. У разі виявлення менінгіоми у пацієнта, який отримує лікування Андрокуром, прийом цього препарату повинен бути припинений. Повідомлялося про виникнення тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів, які приймають Андрокур, хоча наявність причинно-наслідкового зв'язку виявлено не було. У пацієнтів з попередніми тромботичними/тромбоемболічними захворюваннями артерій або вен (наприклад, тромбоз глибоких вен, емболія легеневої артерії, інфаркт міокарда), з порушеннями мозкового кровообігу в анамнезі або на пізніх стадіях злоякісних захворювань. Під час лікування препаратом Андрокур повідомлялося про розвиток анемії. Тому під час лікування препаратом Андрокур слід регулярно проводити дослідження периферичної крові. Пацієнти з цукровим діабетом потребують ретельного медичного спостереження, оскільки може змінитися потреба у пероральних гіпоглікемічних засобах або інсуліні. Застосування Андрокур® у високих дозах іноді може супроводжуватися задишкою. У подібних випадках при проведенні диференціального діагнозу слід брати до уваги відому стимулюючу дію прогестерону та синтетичних гестагенів на дихання, що супроводжується гіпокапнею та компенсаторним дихальним алкалозом. Спеціального лікування при цьому симптомокомплекс не потрібно. Під час лікування препаратом Андрокур® необхідно регулярно перевіряти функцію кіркового шару надниркових залоз, оскільки, виходячи з доклінічних даних, передбачається можливе пригнічення функції надниркових залоз у зв'язку з кортикоїдоподібним ефектом препарату Андрокур® у високих дозах. Препарат Андрокур містить 193,0 мг лактози в 1 таблетці. Пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями непереносимості молочного цукру, лактазною недостатністю, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози повинні застосовувати цей препарат з обережністю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом Андрокур® необхідно дотримуватись обережності при керуванні автомобілем та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
561,00 грн
525,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКрем – 1 р.: лідокаїн 25,0 мг, прилокаїн 25,0 мг; допоміжні речовини: макроголу глицерилгидроксистеарат 17,0 мг, натрію метилпарагідроксибензоат 1,0 мг, натрію пропілпарагідроксибензоат 0,1 мг, циклометикон 20,0 мг, карбомер 974 Р 8,0 мг, натрію гідроксид 4,1 мг р. По 5 г препарату в алюмінієвій тубі. Кожну тубу разом із інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку. 5 картонних пачок поміщають у картонну коробку. По 5, 30 або 60 г препарату в алюмінієвій тубі. Кожну тубу разом із інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиОднорідний крем білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаМісцевоанестезуючий засіб.ФармакокінетикаСистемна абсорбція лідокаїну та прилокаїну з крему залежить від дози, часу знаходження препарату на шкірі та товщини шкіри, яка буває різною на різних ділянках тіла, а також залежить від індивідуальних особливостей шкіри, таких як захворювання шкіри та гоління. При нанесенні на виразкову поверхню нижніх кінцівок абсорбцію препарату можуть впливати також особливості виразок, наприклад, величина (зі збільшенням площі виразки абсорбція збільшується). Інтактна шкіра. Після нанесення на шкіру стегна дорослої людини 60 г крему на 400 см² (відповідає дозі 1,5 г на 10 см²) на 3 години ступінь абсорбції становив приблизно 3% для лідокаїну та 5% для прилокаїну. Відзначалося повільне всмоктування. Максимальна концентрація в плазмі (в середньому для лідокаїну 0,12 мкг/мл та прилокаїну 0,07 мкг/мл) досягалася приблизно через 4 години після нанесення крему. Ризик виникнення токсичних симптомів існує лише за концентрації діючих речовин у плазмі крові 5-10 мкг/мл. Однак максимальна плазмова концентрація лідокаїну та прилокаїну при нанесенні на непошкоджену шкіру через 8-12 годин після гоління незалежно від віку дуже низька, значно нижча за можливий токсичний рівень. Трофічні виразки нижніх кінцівок. Час досягнення максимальної концентрації лідокаїну (0,05-0,84 мкг/мл) та прилокаїну (0,02-0,08 мкг/мл) у плазмі крові становить 1-2,5 години з моменту нанесення препарату на виразкову поверхню (5 -10 г крему на 30 хв). При неодноразовому нанесенні крему на виразкову поверхню не відзначалося кумуляції у плазмі крові лідокаїну та прилокаїну або їх метаболітів. При нанесенні 2-10 г препарату на виразкову поверхню площею до 62 см² на 30-60 хв від 3-х до 7-ми разів на тиждень (15 разів протягом місяця). Слизова оболонка статевих органів. Всмоктування діючих речовин із слизової оболонки статевих органів відбувається швидше, ніж із інтактної шкіри. Після нанесення 10 г крему лідокаїну+прилокаїну на слизову оболонку піхви на 10 хвилин максимальна концентрація лідокаїну та прилокаїну в плазмі (в середньому 0,18 мікрограм/мл і 0,15 мікрограм/мл відповідно) досягалася приблизно через 35 хвилин з моменту нанесення.ФармакодинамікаЛідокаїн та прилокаїн є локальними анестетиками амідного типу. Крем 2,5% лідокаїну + 2,5% прилокаїну, нанесений на інтактну шкіру під щільну пов'язку, забезпечує дермальну аналгезію за рахунок вивільнення лідокаїну та прилокаїну в епідермальний та дермальний шари шкіри та накопичення лідокаїну та прилоку. І лідокаїн, і прилокаїн стабілізують мембрани нейронів, блокуючи іонні потоки, необхідні для ініціації та проведення імпульсів, і тим самим надають місцеву анестетичну дію. Ступінь анестезії залежить від дози препарату та тривалості аплікації крему. Інтактна шкіра. Для забезпечення надійної дермальної аналгезії крем лідокаїну+прилокаїну слід наносити під щільну пов'язку не менше ніж на 1-2 години. Тривалість місцевоанестезуючої дії після того, як крем знаходився на шкірі 1-2 години, становить близько 2-х годин після видалення пов'язки. Не виявлено відмінностей у ефективності (включаючи час досягнення знеболювального ефекту) та безпеки застосування крему на інтактну шкіру між літніми (65-96 років) та молодшими пацієнтами. За рахунок дії крему лідокаїну+прилокаїну на поверхневі судини можливе тимчасове збліднення або почервоніння шкіри. Подібні реакції у пацієнтів з поширеним нейродермітом (атопічним дерматитом) можуть виникати швидше вже через 30-60 хвилин після нанесення крему, що вказує на швидке проникнення крему через шкірні покриви. При пункційній біопсії (діаметром 4 мм) застосування крему лідокаїну+прилокаїну забезпечує адекватну анестезію інтактної шкіри у 90% пацієнтів через 60 хвилин після нанесення крему при введенні голки на глибину 2 мм та через 120 хвилин при введенні голки на глибину 3 мм. Ефективність крему лідокаїну+прилокаїну не залежить від кольору або пігментації шкіри (тип шкіри I-IV). При сумісному застосуванні крему лідокаїну+прилокаїну та комбінованих вакцин проти таких інфекцій як кір, краснуха, епідемічний паротит, або внутрішньом'язових комбінованих вакцин проти дифтерії, кашлюку, правця, поліомієліту та інфекції, спричиненої Haemophillus influenzae типу, застосування крему не впливало на середній титр антитіл, швидкість появи або зникнення у сироватці крові специфічних антитіл або кількість пацієнтів, які досягли захисного або позитивного титру антитіл після імунізації. Слизова оболонка статевих органів. Анестезія під впливом крему лідокаїну+прилокаїну досягається швидше, порівняно з анестезією інтактної шкіри через швидшу абсорбцію препарату. У жінок через 5-10 хвилин після нанесення крему лідокаїну+прилокаїну на слизову оболонку статевих органів досягається анестезія достатня для усунення болю, викликаного використанням аргонового лазера; тривалість анестезії становить 15-20 хвилин (з урахуванням індивідуальних особливостей – від 5 до 45 хвилин). Трофічні виразки нижніх кінцівок. Після нанесення крему для обробки трофічних виразок нижніх кінцівок тривалість знеболювання становить до 4 годин. Не відмічено негативного впливу препарату на процес загоєння виразок або розмноження бактеріальної флори поверхні трофічної виразки.Показання до застосуванняКрем лідокаїну+прилокаїну показаний як місцевий анестезуючий засіб і застосовується в наступних випадках: У дорослих: поверхнева анестезія шкіри при ін'єкціях (у тому числі при вакцинації), пункціях та катетеризації судин та поверхневих хірургічних втручаннях, а також при невеликих косметологічних процедурах та епіляції; поверхнева анестезія трофічних виразок нижніх кінцівок при хірургічній обробці (механічному очищенні), наприклад, для видалення фібрину, гною та некротичних тканин; поверхнева анестезія слизової оболонки статевих органів при проведенні хворобливих маніпуляцій та для знеболювання перед ін'єкціями анестетиків. У дітей: поверхнева анестезія шкіри при ін'єкціях (у тому числі при вакцинації), пункціях та катетеризації судин та поверхневих хірургічних втручаннях (у тому числі при видаленні контагіозного молюска).Протипоказання до застосуванняКрем лідокаїну+прилокаїну протипоказаний: пацієнтам, у яких в анамнезі спостерігалась підвищена чутливість до амідних анестетиків для місцевого застосування або до будь-яких інших компонентів препарату; недоношені новонароджені, що народилися за терміну вагітності менше 37 тижнів; новонароджені із масою тіла менше 3 кг. З обережністю: недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, спадкова або ідіопатична метгемоглобінемія, поширений нейродерміт (атопічний дерматит), пацієнти, які отримують антиаритмічні препарати III класу (аміодарон та ін.).Вагітність та лактаціяВагітність. Відомо, що лідокаїн та прилокаїн проникають через плацентарний бар'єр та можуть абсорбуватися тканинами плода. Однак, на сьогоднішній день, є недостатня кількість даних про застосування крему лідокаїн + прилокаїну у вагітних жінок. У ході дослідження на тваринах не виявлено прямого або непрямого впливу препарату на вагітність, внутрішньоутробний розвиток плода, процес пологів та постнатальний розвиток. На сьогодні немає відомостей про будь-які специфічні порушення репродуктивного процесу, наприклад, збільшення числа пороків розвитку або іншого прямого, або опосередкованого несприятливого впливу на плід у людини. Однак при лікуванні вагітних жінок цей крем слід застосовувати лише у разі нагальної потреби, якщо ризик для матері перевищує потенційний ризик для плода. Лактація. Лідокаїн та прилокаїн при застосуванні їх у терапевтичних дозах екскретуються у грудне молоко, у кількостях, що не становлять ризику для дитини.Побічна діяНаведені нижче небажані реакції розподілені за частотою наступності: дуже часто ≥1/10, часто від ≥1/100 до При нанесенні на інтактну шкіру Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто - місцеві транзиторні реакції в області нанесення препарату, такі як блідість, почервоніння та набряклість; Нечасто – у перший момент після нанесення легке печіння, свербіж та відчуття тепла (в області нанесення препарату). Загальні розлади та порушення у місці введення: рідко – алергічні реакції, у найважчих випадках – анафілактичний шок; метгемоглобінемія та/або ціаноз. Реакції в області застосування препарату, такі як геморагічний висип або точкові крововиливи, особливо після тривалої аплікації у дітей з атопічним дерматитом або контагіозним молюском. Роздратування рогівки внаслідок випадкового влучення крему в очі. При нанесенні на трофічні виразки нижніх кінцівок Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – транзиторні місцеві реакції в області нанесення препарату, такі як блідість, почервоніння та набряклість; у перший момент після нанесення легке печіння, свербіж та відчуття тепла (в області нанесення препарату); нечасто – подразнення шкіри (в області нанесення препарату). Загальні розлади та порушення у місці введення: рідко – алергічні реакції, у найтяжчих випадках – анафілактичний шок, порушення ходи.Взаємодія з лікарськими засобамиПрилокаїн може бути додатковою причиною розвитку метгемоглобінемії у пацієнтів, які паралельно застосовують інші лікарські препарати, здатні викликати розвиток метглобінемії (наприклад, препарати, що містять сульфогрупу). При лікуванні іншими місцевими анестетиками та структурно подібними до них препаратами, слід брати до уваги ризик посилення системних ефектів при використанні високих доз препаратів. Лідокаїн + прилокаїн крем, слід з обережністю застосовувати при супутньому застосуванні протиаритмічних засобів III класу, наприклад, токаїніду та мексилетину, через їх адитивний вплив на частоту серцевих скорочень. Лідокаїн та прилокаїн необхідно застосовувати з обережністю у поєднанні з такими протиаритмічними препаратами як аміодарон та соталол, оскільки це підвищує ризик розвитку порушень серцево-судинного ритму та зміни ЧСС (див. розділ особливі вказівки). Препарати, що знижують кліренс лідокаїну (наприклад, циметидин або бета-адреноблокатори), можуть спричинити потенційно токсичні концентрації у плазмі при застосуванні повторних високих доз лідокаїну протягом тривалого періоду часу.Спосіб застосування та дозиКрем лідокаїну + прилокаїну застосовують зовнішньо, на шкіру або слизову оболонку. Дорослі. Поверхнева анестезія інтактної шкіри: При введенні голки (у тому числі при пункції, катетеризації судин, взяття проб крові): Приблизно 2 г крему на 10 см 2 нанести товстим шаром на шкіру і покрити оклюзійною пов'язкою. Тримати аплікацію 1:00, максимум 5:00. При невеликих поверхневих хірургічних втручаннях, наприклад, вишкрібання контагіозного молюска, видалення бородавок, невеликих косметологічних процедур та епіляції: 1,5-2 г/10 см² нанести товстим шаром на шкіру. Тримати аплікацію 1:00, максимум 5:00. На великі площі свіжовибритої шкіри (в амбулаторних умовах), у тому числі перед процедурою епіляції: Максимальна доза рекомендована 60,0 г, максимально рекомендована площа аплікації 600 см²; нанести товстим шаром на шкіри та покрити оклюзійною пов'язкою. Тримати аплікацію 1:00, максимум 5:00. При поверхневих хірургічних процедурах на великих площах (в стаціонарних умовах), наприклад, взяття шкіри методом розщепленого клаптя: 1,5-2 г/10 см нанести товстим шаром на шкіру і покрити оклюзійною пов'язкою. Тримати аплікацію 2:00, максимум 5:00. При поверхневій анестезії трофічних виразок нижніх кінцівок. При хірургічній обробці (механічному очищенні) трофічних виразок нижніх кінцівок слід наносити крем на поверхню виразки з розрахунку близько 1-2 г/10 см², але сумарно не більше 10 г крему за одну процедуру. Накласти оклюзійну пов'язку. Час аплікації щонайменше 30 хвилин. У разі обробки виразок, у тканині яких проникнення препарату утруднене, тривалість аплікації можна збільшити до 60 хв. Механічне очищення необхідно починати пізніше 10 хвилин після видалення крему. При застосуванні крему для обробки трофічних виразок розкрита туба з кремом призначена для одноразового використання. Тубу із залишками крему слід викидати після використання в одного пацієнта, щоб уникнути мікробної контамінації крему. При маніпуляціях на виразках нижніх кінцівок препарат застосовували до 15 разів протягом 1-2 місяців без зниження ефективності та підвищення частоти розвитку місцевих реакцій. Поверхнева анестезія статевих органів. Шкіра статевих органів: Знеболення перед ін'єкцією місцевих анестетиків: Чоловіки: 1 г/10 см ². Наносити крем на шкіру слід товстим шаром. Час аплікації – 15 хвилин. Жінки: 1-2 г/10 см ². Наносити крем на шкіру слід товстим шаром. Час аплікації – 60 хвилин. Поверхнева анестезія слизової оболонки статевих органів. При видаленні кондилом і знеболювання перед ін'єкціями місцевих анестетиків: приблизно 5-10 г крему, залежно від площі оброблюваної поверхні. Крем слід наносити на всю поверхню слизової оболонки, включаючи складки слизової оболонки. Оклюзійної пов'язки не потрібно. Час аплікації 5-10 хв. Проводити процедуру необхідно одразу після видалення крему. Діти. Знеболення при введенні голки (у тому числі при вакцинації), при вишкрібанні контагіозного молюска та при невеликих поверхневих хірургічних втручаннях. Крем наносять товстим шаром на шкіру та покривають оклюзійною пов'язкою. Доза повинна відповідати оброблюваної поверхні та не повинна перевищувати 1 г крему на 10 см². Вік 0-3 міс.: Максимально 10 см² (сумарно 1 г крему) (максимальна добова доза). Тривалість аплікації – 1 година (важливо: не більше 1 години!). Вік 3-12 міс.: Максимально 20 см² (сумарно 2 г крему). Тривалість аплікації – 1 год. Вік 1-6 років: Максимально 100 см² (сумарно 10 г крему). Тривалість аплікації – 1 година, максимально 4 години. Вік 6-12 років: Максимально 200 см² (сумарно 20 г крему). Тривалість аплікації – 1 година, максимально 4 години. Смужка крему лідокаїну+прилокаїну довжиною 3,5 см приблизно відповідає дозі 1 г. Збільшення часу аплікації зменшує анестезію. У дітей із атопічним дерматитом час аплікації слід зменшити до 30 хвилин. Нанести крем товстим шаром і покрити оклюзійною пов'язкою. Рекомендації щодо нанесення препарату Проткніть захисну мембрану алюмінієвої туби, використовуючи кришку, що нагвинчується, видавіть з туби достатню кількість крему і нанесіть на місце передбачуваної процедури. При анестезії шкірних покривів можливе застосування оклюзійних наклейок. При анестезії трофічних виразок нижніх кінцівок використовуйте оклюзійну пов'язку з ПВХ. Накрийте пов'язкою нанесений крем таким чином, щоб шар крему під нею був товстим і не видавлювався з-під пов'язки. Обережно розгладьте краї пов'язки, щоб уникнути протікання крему. Після закінчення рекомендованого часу видаліть пов'язку та залишки крему з поверхні.ПередозуванняПри дотриманні рекомендованого режиму дозування препарату є малоймовірним розвиток ознак системної токсичності. Симптоми інтоксикації, ймовірно, такі самі, як і при застосуванні інших місцевих анестетиків. Лідокаїном у високих дозах, особливо у дітей може викликати такі побічні реакції (токсична доза для дорослих становить більше 0,5 г): головний біль, збудження, у тяжких випадках пригнічення діяльності ЦНС, судоми, пригнічення серцевої діяльності ціаноз, порушення ходи, пурпура місці аплікації, висип, макульозний висип, свербіж. У поодиноких випадках у дітей відзначався розвиток клінічно значущої метгемоглобінемії. Прилокаїн у високих дозах може викликати підвищення рівня метгемоглобіну. Поверхневе нанесення 125 мг прилокаїну тривалістю 5 годин викликало розвиток помірної метгемоглобінемії у 3-місячної дитини. Поверхневе нанесення лідокаїну в дозі 86-172 мг/кг викликало серйозну інтоксикацію у новонароджених. Тяжкі неврологічні симптоми (судоми, пригнічення центральної нервової системи) вимагають симптоматичного лікування, у тому числі призначення протисудомних препаратів та при необхідності штучної вентиляції легень. У разі розвитку метгемоглобінемії антидотом є метилтіонію хлорид (метиленовий синій). Через повільну системну абсорбцію препарату слід забезпечити спостереження за пацієнтами протягом декількох годин після початку лікування інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, спадкової або ідіопатичної метгемоглобінемії більш схильні до лікарсько-залежної метгемоглобінемії. Не встановлена ефективність застосування крему у новонароджених при процедурі взяття проб крові з п'яти. При нанесенні крему на ділянки поблизу очей слід особливо обережним, оскільки цей крем може викликати роздратування очей. Втрата захисних рефлексів може стати причиною подразнення рогівки та її ушкодження. У разі попадання крему в очі необхідно негайно промити їх водою або 0,9% розчином хлориду натрію, а потім закрити постраждале око до повного відновлення його рефлексів. Необхідно бути обережними у разі нанесення препарату на шкіру при атопічному дерматиті; час аплікації має бути зменшеним (15-30 хвилин). У дітей віком до 3 місяців безпека та ефективність застосування препарату визначалася після нанесення разової дози. У таких дітей після застосування препарату часто спостерігалося тимчасове підвищення рівнів метгемоглобіну в крові тривалістю до 13 годин. Однак, спостерігане підвищення вмісту метгемоглобіну в крові, ймовірно, не має клінічного значення. Пацієнти, які приймають антиаритмічні препарати класу III (наприклад, аміодарон), повинні бути під постійним наглядом та ЕКГ-контролем, т.к. можливий вплив на серцеву діяльність. Не слід наносити крем на пошкоджене барабанне перетинання або в інших випадках можливого проникнення крему в середнє вухо. Не слід наносити крем на відкриті рани. Через нестачу даних щодо абсорбції препарату не рекомендується наносити крем на слизову оболонку статевих органів у дітей. Лідокаїн і прилокаїн у концентрації вище 0,5-2% мають бактерицидні та противірусні властивості. У зв'язку з цим рекомендується виявляти особливу увагу при застосуванні крему перед підшкірним введенням живої вакцини (наприклад, БЦЖ). З огляду на відсутність даних не рекомендується спільне застосування крему лідокаїн+прилокаїн та препаратів, що викликають метгемоглобінемію, у дітей віком від 0 до 12 місяців. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з технікою.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
699,00 грн
666,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКрем – 1 р.: лідокаїн 25,0 мг, прилокаїн 25,0 мг; допоміжні речовини: макроголу глицерилгидроксистеарат 17,0 мг, натрію метилпарагідроксибензоат 1,0 мг, натрію пропілпарагідроксибензоат 0,1 мг, циклометикон 20,0 мг, карбомер 974 Р 8,0 мг, натрію гідроксид 4,1 мг р. По 5 г препарату в алюмінієвій тубі. Кожну тубу разом із інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку. 5 картонних пачок поміщають у картонну коробку. По 5, 30 або 60 г препарату в алюмінієвій тубі. Кожну тубу разом із інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиОднорідний крем білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаМісцевоанестезуючий засіб.ФармакокінетикаСистемна абсорбція лідокаїну та прилокаїну з крему залежить від дози, часу знаходження препарату на шкірі та товщини шкіри, яка буває різною на різних ділянках тіла, а також залежить від індивідуальних особливостей шкіри, таких як захворювання шкіри та гоління. При нанесенні на виразкову поверхню нижніх кінцівок абсорбцію препарату можуть впливати також особливості виразок, наприклад, величина (зі збільшенням площі виразки абсорбція збільшується). Інтактна шкіра. Після нанесення на шкіру стегна дорослої людини 60 г крему на 400 см² (відповідає дозі 1,5 г на 10 см²) на 3 години ступінь абсорбції становив приблизно 3% для лідокаїну та 5% для прилокаїну. Відзначалося повільне всмоктування. Максимальна концентрація в плазмі (в середньому для лідокаїну 0,12 мкг/мл та прилокаїну 0,07 мкг/мл) досягалася приблизно через 4 години після нанесення крему. Ризик виникнення токсичних симптомів існує лише за концентрації діючих речовин у плазмі крові 5-10 мкг/мл. Однак максимальна плазмова концентрація лідокаїну та прилокаїну при нанесенні на непошкоджену шкіру через 8-12 годин після гоління незалежно від віку дуже низька, значно нижча за можливий токсичний рівень. Трофічні виразки нижніх кінцівок. Час досягнення максимальної концентрації лідокаїну (0,05-0,84 мкг/мл) та прилокаїну (0,02-0,08 мкг/мл) у плазмі крові становить 1-2,5 години з моменту нанесення препарату на виразкову поверхню (5 -10 г крему на 30 хв). При неодноразовому нанесенні крему на виразкову поверхню не відзначалося кумуляції у плазмі крові лідокаїну та прилокаїну або їх метаболітів. При нанесенні 2-10 г препарату на виразкову поверхню площею до 62 см² на 30-60 хв від 3-х до 7-ми разів на тиждень (15 разів протягом місяця). Слизова оболонка статевих органів. Всмоктування діючих речовин із слизової оболонки статевих органів відбувається швидше, ніж із інтактної шкіри. Після нанесення 10 г крему лідокаїну+прилокаїну на слизову оболонку піхви на 10 хвилин максимальна концентрація лідокаїну та прилокаїну в плазмі (в середньому 0,18 мікрограм/мл і 0,15 мікрограм/мл відповідно) досягалася приблизно через 35 хвилин з моменту нанесення.ФармакодинамікаЛідокаїн та прилокаїн є локальними анестетиками амідного типу. Крем 2,5% лідокаїну + 2,5% прилокаїну, нанесений на інтактну шкіру під щільну пов'язку, забезпечує дермальну аналгезію за рахунок вивільнення лідокаїну та прилокаїну в епідермальний та дермальний шари шкіри та накопичення лідокаїну та прилоку. І лідокаїн, і прилокаїн стабілізують мембрани нейронів, блокуючи іонні потоки, необхідні для ініціації та проведення імпульсів, і тим самим надають місцеву анестетичну дію. Ступінь анестезії залежить від дози препарату та тривалості аплікації крему. Інтактна шкіра. Для забезпечення надійної дермальної аналгезії крем лідокаїну+прилокаїну слід наносити під щільну пов'язку не менше ніж на 1-2 години. Тривалість місцевоанестезуючої дії після того, як крем знаходився на шкірі 1-2 години, становить близько 2-х годин після видалення пов'язки. Не виявлено відмінностей у ефективності (включаючи час досягнення знеболювального ефекту) та безпеки застосування крему на інтактну шкіру між літніми (65-96 років) та молодшими пацієнтами. За рахунок дії крему лідокаїну+прилокаїну на поверхневі судини можливе тимчасове збліднення або почервоніння шкіри. Подібні реакції у пацієнтів з поширеним нейродермітом (атопічним дерматитом) можуть виникати швидше вже через 30-60 хвилин після нанесення крему, що вказує на швидке проникнення крему через шкірні покриви. При пункційній біопсії (діаметром 4 мм) застосування крему лідокаїну+прилокаїну забезпечує адекватну анестезію інтактної шкіри у 90% пацієнтів через 60 хвилин після нанесення крему при введенні голки на глибину 2 мм та через 120 хвилин при введенні голки на глибину 3 мм. Ефективність крему лідокаїну+прилокаїну не залежить від кольору або пігментації шкіри (тип шкіри I-IV). При сумісному застосуванні крему лідокаїну+прилокаїну та комбінованих вакцин проти таких інфекцій як кір, краснуха, епідемічний паротит, або внутрішньом'язових комбінованих вакцин проти дифтерії, кашлюку, правця, поліомієліту та інфекції, спричиненої Haemophillus influenzae типу, застосування крему не впливало на середній титр антитіл, швидкість появи або зникнення у сироватці крові специфічних антитіл або кількість пацієнтів, які досягли захисного або позитивного титру антитіл після імунізації. Слизова оболонка статевих органів. Анестезія під впливом крему лідокаїну+прилокаїну досягається швидше, порівняно з анестезією інтактної шкіри через швидшу абсорбцію препарату. У жінок через 5-10 хвилин після нанесення крему лідокаїну+прилокаїну на слизову оболонку статевих органів досягається анестезія достатня для усунення болю, викликаного використанням аргонового лазера; тривалість анестезії становить 15-20 хвилин (з урахуванням індивідуальних особливостей – від 5 до 45 хвилин). Трофічні виразки нижніх кінцівок. Після нанесення крему для обробки трофічних виразок нижніх кінцівок тривалість знеболювання становить до 4 годин. Не відмічено негативного впливу препарату на процес загоєння виразок або розмноження бактеріальної флори поверхні трофічної виразки.Показання до застосуванняКрем лідокаїну+прилокаїну показаний як місцевий анестезуючий засіб і застосовується в наступних випадках: У дорослих: поверхнева анестезія шкіри при ін'єкціях (у тому числі при вакцинації), пункціях та катетеризації судин та поверхневих хірургічних втручаннях, а також при невеликих косметологічних процедурах та епіляції; поверхнева анестезія трофічних виразок нижніх кінцівок при хірургічній обробці (механічному очищенні), наприклад, для видалення фібрину, гною та некротичних тканин; поверхнева анестезія слизової оболонки статевих органів при проведенні хворобливих маніпуляцій та для знеболювання перед ін'єкціями анестетиків. У дітей: поверхнева анестезія шкіри при ін'єкціях (у тому числі при вакцинації), пункціях та катетеризації судин та поверхневих хірургічних втручаннях (у тому числі при видаленні контагіозного молюска).Протипоказання до застосуванняКрем лідокаїну+прилокаїну протипоказаний: пацієнтам, у яких в анамнезі спостерігалась підвищена чутливість до амідних анестетиків для місцевого застосування або до будь-яких інших компонентів препарату; недоношені новонароджені, що народилися за терміну вагітності менше 37 тижнів; новонароджені із масою тіла менше 3 кг. З обережністю: недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, спадкова або ідіопатична метгемоглобінемія, поширений нейродерміт (атопічний дерматит), пацієнти, які отримують антиаритмічні препарати III класу (аміодарон та ін.).Вагітність та лактаціяВагітність. Відомо, що лідокаїн та прилокаїн проникають через плацентарний бар'єр та можуть абсорбуватися тканинами плода. Однак, на сьогоднішній день, є недостатня кількість даних про застосування крему лідокаїн + прилокаїну у вагітних жінок. У ході дослідження на тваринах не виявлено прямого або непрямого впливу препарату на вагітність, внутрішньоутробний розвиток плода, процес пологів та постнатальний розвиток. На сьогодні немає відомостей про будь-які специфічні порушення репродуктивного процесу, наприклад, збільшення числа пороків розвитку або іншого прямого, або опосередкованого несприятливого впливу на плід у людини. Однак при лікуванні вагітних жінок цей крем слід застосовувати лише у разі нагальної потреби, якщо ризик для матері перевищує потенційний ризик для плода. Лактація. Лідокаїн та прилокаїн при застосуванні їх у терапевтичних дозах екскретуються у грудне молоко, у кількостях, що не становлять ризику для дитини.Побічна діяНаведені нижче небажані реакції розподілені за частотою наступності: дуже часто ≥1/10, часто від ≥1/100 до При нанесенні на інтактну шкіру Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто - місцеві транзиторні реакції в області нанесення препарату, такі як блідість, почервоніння та набряклість; Нечасто – у перший момент після нанесення легке печіння, свербіж та відчуття тепла (в області нанесення препарату). Загальні розлади та порушення у місці введення: рідко – алергічні реакції, у найважчих випадках – анафілактичний шок; метгемоглобінемія та/або ціаноз. Реакції в області застосування препарату, такі як геморагічний висип або точкові крововиливи, особливо після тривалої аплікації у дітей з атопічним дерматитом або контагіозним молюском. Роздратування рогівки внаслідок випадкового влучення крему в очі. При нанесенні на трофічні виразки нижніх кінцівок Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – транзиторні місцеві реакції в області нанесення препарату, такі як блідість, почервоніння та набряклість; у перший момент після нанесення легке печіння, свербіж та відчуття тепла (в області нанесення препарату); нечасто – подразнення шкіри (в області нанесення препарату). Загальні розлади та порушення у місці введення: рідко – алергічні реакції, у найтяжчих випадках – анафілактичний шок, порушення ходи.Взаємодія з лікарськими засобамиПрилокаїн може бути додатковою причиною розвитку метгемоглобінемії у пацієнтів, які паралельно застосовують інші лікарські препарати, здатні викликати розвиток метглобінемії (наприклад, препарати, що містять сульфогрупу). При лікуванні іншими місцевими анестетиками та структурно подібними до них препаратами, слід брати до уваги ризик посилення системних ефектів при використанні високих доз препаратів. Лідокаїн + прилокаїн крем, слід з обережністю застосовувати при супутньому застосуванні протиаритмічних засобів III класу, наприклад, токаїніду та мексилетину, через їх адитивний вплив на частоту серцевих скорочень. Лідокаїн та прилокаїн необхідно застосовувати з обережністю у поєднанні з такими протиаритмічними препаратами як аміодарон та соталол, оскільки це підвищує ризик розвитку порушень серцево-судинного ритму та зміни ЧСС (див. розділ особливі вказівки). Препарати, що знижують кліренс лідокаїну (наприклад, циметидин або бета-адреноблокатори), можуть спричинити потенційно токсичні концентрації у плазмі при застосуванні повторних високих доз лідокаїну протягом тривалого періоду часу.Спосіб застосування та дозиКрем лідокаїну + прилокаїну застосовують зовнішньо, на шкіру або слизову оболонку. Дорослі. Поверхнева анестезія інтактної шкіри: При введенні голки (у тому числі при пункції, катетеризації судин, взяття проб крові): Приблизно 2 г крему на 10 см 2 нанести товстим шаром на шкіру і покрити оклюзійною пов'язкою. Тримати аплікацію 1:00, максимум 5:00. При невеликих поверхневих хірургічних втручаннях, наприклад, вишкрібання контагіозного молюска, видалення бородавок, невеликих косметологічних процедур та епіляції: 1,5-2 г/10 см² нанести товстим шаром на шкіру. Тримати аплікацію 1:00, максимум 5:00. На великі площі свіжовибритої шкіри (в амбулаторних умовах), у тому числі перед процедурою епіляції: Максимальна доза рекомендована 60,0 г, максимально рекомендована площа аплікації 600 см²; нанести товстим шаром на шкіри та покрити оклюзійною пов'язкою. Тримати аплікацію 1:00, максимум 5:00. При поверхневих хірургічних процедурах на великих площах (в стаціонарних умовах), наприклад, взяття шкіри методом розщепленого клаптя: 1,5-2 г/10 см нанести товстим шаром на шкіру і покрити оклюзійною пов'язкою. Тримати аплікацію 2:00, максимум 5:00. При поверхневій анестезії трофічних виразок нижніх кінцівок. При хірургічній обробці (механічному очищенні) трофічних виразок нижніх кінцівок слід наносити крем на поверхню виразки з розрахунку близько 1-2 г/10 см², але сумарно не більше 10 г крему за одну процедуру. Накласти оклюзійну пов'язку. Час аплікації щонайменше 30 хвилин. У разі обробки виразок, у тканині яких проникнення препарату утруднене, тривалість аплікації можна збільшити до 60 хв. Механічне очищення необхідно починати пізніше 10 хвилин після видалення крему. При застосуванні крему для обробки трофічних виразок розкрита туба з кремом призначена для одноразового використання. Тубу із залишками крему слід викидати після використання в одного пацієнта, щоб уникнути мікробної контамінації крему. При маніпуляціях на виразках нижніх кінцівок препарат застосовували до 15 разів протягом 1-2 місяців без зниження ефективності та підвищення частоти розвитку місцевих реакцій. Поверхнева анестезія статевих органів. Шкіра статевих органів: Знеболення перед ін'єкцією місцевих анестетиків: Чоловіки: 1 г/10 см ². Наносити крем на шкіру слід товстим шаром. Час аплікації – 15 хвилин. Жінки: 1-2 г/10 см ². Наносити крем на шкіру слід товстим шаром. Час аплікації – 60 хвилин. Поверхнева анестезія слизової оболонки статевих органів. При видаленні кондилом і знеболювання перед ін'єкціями місцевих анестетиків: приблизно 5-10 г крему, залежно від площі оброблюваної поверхні. Крем слід наносити на всю поверхню слизової оболонки, включаючи складки слизової оболонки. Оклюзійної пов'язки не потрібно. Час аплікації 5-10 хв. Проводити процедуру необхідно одразу після видалення крему. Діти. Знеболення при введенні голки (у тому числі при вакцинації), при вишкрібанні контагіозного молюска та при невеликих поверхневих хірургічних втручаннях. Крем наносять товстим шаром на шкіру та покривають оклюзійною пов'язкою. Доза повинна відповідати оброблюваної поверхні та не повинна перевищувати 1 г крему на 10 см². Вік 0-3 міс.: Максимально 10 см² (сумарно 1 г крему) (максимальна добова доза). Тривалість аплікації – 1 година (важливо: не більше 1 години!). Вік 3-12 міс.: Максимально 20 см² (сумарно 2 г крему). Тривалість аплікації – 1 год. Вік 1-6 років: Максимально 100 см² (сумарно 10 г крему). Тривалість аплікації – 1 година, максимально 4 години. Вік 6-12 років: Максимально 200 см² (сумарно 20 г крему). Тривалість аплікації – 1 година, максимально 4 години. Смужка крему лідокаїну+прилокаїну довжиною 3,5 см приблизно відповідає дозі 1 г. Збільшення часу аплікації зменшує анестезію. У дітей із атопічним дерматитом час аплікації слід зменшити до 30 хвилин. Нанести крем товстим шаром і покрити оклюзійною пов'язкою. Рекомендації щодо нанесення препарату Проткніть захисну мембрану алюмінієвої туби, використовуючи кришку, що нагвинчується, видавіть з туби достатню кількість крему і нанесіть на місце передбачуваної процедури. При анестезії шкірних покривів можливе застосування оклюзійних наклейок. При анестезії трофічних виразок нижніх кінцівок використовуйте оклюзійну пов'язку з ПВХ. Накрийте пов'язкою нанесений крем таким чином, щоб шар крему під нею був товстим і не видавлювався з-під пов'язки. Обережно розгладьте краї пов'язки, щоб уникнути протікання крему. Після закінчення рекомендованого часу видаліть пов'язку та залишки крему з поверхні.ПередозуванняПри дотриманні рекомендованого режиму дозування препарату є малоймовірним розвиток ознак системної токсичності. Симптоми інтоксикації, ймовірно, такі самі, як і при застосуванні інших місцевих анестетиків. Лідокаїном у високих дозах, особливо у дітей може викликати такі побічні реакції (токсична доза для дорослих становить більше 0,5 г): головний біль, збудження, у тяжких випадках пригнічення діяльності ЦНС, судоми, пригнічення серцевої діяльності ціаноз, порушення ходи, пурпура місці аплікації, висип, макульозний висип, свербіж. У поодиноких випадках у дітей відзначався розвиток клінічно значущої метгемоглобінемії. Прилокаїн у високих дозах може викликати підвищення рівня метгемоглобіну. Поверхневе нанесення 125 мг прилокаїну тривалістю 5 годин викликало розвиток помірної метгемоглобінемії у 3-місячної дитини. Поверхневе нанесення лідокаїну в дозі 86-172 мг/кг викликало серйозну інтоксикацію у новонароджених. Тяжкі неврологічні симптоми (судоми, пригнічення центральної нервової системи) вимагають симптоматичного лікування, у тому числі призначення протисудомних препаратів та при необхідності штучної вентиляції легень. У разі розвитку метгемоглобінемії антидотом є метилтіонію хлорид (метиленовий синій). Через повільну системну абсорбцію препарату слід забезпечити спостереження за пацієнтами протягом декількох годин після початку лікування інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, спадкової або ідіопатичної метгемоглобінемії більш схильні до лікарсько-залежної метгемоглобінемії. Не встановлена ефективність застосування крему у новонароджених при процедурі взяття проб крові з п'яти. При нанесенні крему на ділянки поблизу очей слід особливо обережним, оскільки цей крем може викликати роздратування очей. Втрата захисних рефлексів може стати причиною подразнення рогівки та її ушкодження. У разі попадання крему в очі необхідно негайно промити їх водою або 0,9% розчином хлориду натрію, а потім закрити постраждале око до повного відновлення його рефлексів. Необхідно бути обережними у разі нанесення препарату на шкіру при атопічному дерматиті; час аплікації має бути зменшеним (15-30 хвилин). У дітей віком до 3 місяців безпека та ефективність застосування препарату визначалася після нанесення разової дози. У таких дітей після застосування препарату часто спостерігалося тимчасове підвищення рівнів метгемоглобіну в крові тривалістю до 13 годин. Однак, спостерігане підвищення вмісту метгемоглобіну в крові, ймовірно, не має клінічного значення. Пацієнти, які приймають антиаритмічні препарати класу III (наприклад, аміодарон), повинні бути під постійним наглядом та ЕКГ-контролем, т.к. можливий вплив на серцеву діяльність. Не слід наносити крем на пошкоджене барабанне перетинання або в інших випадках можливого проникнення крему в середнє вухо. Не слід наносити крем на відкриті рани. Через нестачу даних щодо абсорбції препарату не рекомендується наносити крем на слизову оболонку статевих органів у дітей. Лідокаїн і прилокаїн у концентрації вище 0,5-2% мають бактерицидні та противірусні властивості. У зв'язку з цим рекомендується виявляти особливу увагу при застосуванні крему перед підшкірним введенням живої вакцини (наприклад, БЦЖ). З огляду на відсутність даних не рекомендується спільне застосування крему лідокаїн+прилокаїн та препаратів, що викликають метгемоглобінемію, у дітей віком від 0 до 12 місяців. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з технікою.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 суп.: бензокаїн - 100,0 мг, вісмуту субгаллат - 40,0 мг, левоментол - 4,0 мг, цинку оксид - 20,0 мг; допоміжні речовини: поліетиленоксидна основа: (макрогол – 1500 – 95 %, макрогол 400 – 5 %) – до отримання супозиторію масою 2,60 г. Супозиторії ректальні. По 5 супозиторіїв у контурній комірковій упаковці. Дві контурні осередкові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування препарату поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиСупозиторії жовтого або зеленувато-жовтого кольору, торпедоподібної форми.Фармакотерапевтична групаЗасіб лікування геморою.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має місцевоанестезуючу, антисептичну, в'яжучу та підсушуючу дію.Показання до застосуванняГеморой, тріщини заднього проходу.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату; дитячий вік (до 12 років).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Анестезол у період вагітності та годування груддю можливе, якщо потенційна користь для матері перевищує ризик для дитини та плода.Побічна діяПечіння у задньому проході, проносний ефект, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарська взаємодія препарату Анестезол не описана.Спосіб застосування та дозиРектально, після очисної клізми чи самостійного спорожнення кишечника. Дорослим та дітям старше 12 років по 1 супозиторію 1-2 рази на добу.Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Дозування: 500 мг Форма випуску: капс. Упакування: упак. Виробник: Ріа Панда Завод-виробник: Віс(Росія).
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: анетол 2.4 мг, 2,4-дихлорбензиловий спирт 1.2 мг, ментол рацемічний 5.4 мг, олія м'яти перцевої. 24 штуки в упаковці.Фармакотерапевтична групаКомбінований протимікробний препарат для місцевого застосування в порожнині рота та глотки. Має антисептичну дію. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів.Клінічна фармакологіяАнтисептик для місцевого застосування в ЛОР-практиці та стоматології.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань порожнини рота та глотки (біль при ковтанні).Протипоказання до застосуванняДитячий вік (до 5 років); - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПід час вагітності та годування груддю приймати після консультації з лікарем. Протипоказаний дітям віком до 5 років.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значимих взаємодій коїться з іншими препаратами не виявлено.Спосіб застосування та дозиДорослі та діти старше 5 років: розсмоктувати по одній таблетці кожні 2-3 години. Не приймати більше 8 таблеток протягом 24 годин.ПередозуванняМалоймовірне, можливе передозування може призвести до симптомів дискомфорту з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання). Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не рекомендується приймати при ранах, що кровоточать, в порожнині рота і горла, але в разі прийому таблетку слід розсмоктувати з обережністю. Під час вагітності та годування груддю приймати після консультації з лікарем. Безпосередньо після прийому препарату слід утриматися від їжі та рідини.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему