Все товары
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: бетагістину дигідрохлорид 8,0 мг; 16,0 мг; 24,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 54,75/109,5/164,25 мг, повідон (колідон 25) – 9,0/18,0/27,0 мг крохмаль картопляний – 20,0/40,0/60, 0 мг, лимонна кислота – 2,0/4,0/6,0 мг, кремнію діоксид колоїдним (аеросил), – 3,0/6,0/9,0 мг, тальк – 2,8/5,6/ 8,4 мг, магнію стеарат – 0,45/0,9/1,35 мг. Пігулки 8 мг, 16 мг, 24 мг. При виробництві на ТОВ «МАКІЗ-ФАРМА», Росія: по 10 або 30 таблеток у контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки та фольги алюмінієвої. По 3 або 5 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток, по 1,2 або 3 контурних осередкових упаковок по 30 таблеток разом з інструкцією із застосування в пачці з картону. При виробництві на ТОВ «Хемофарм», Росія: по 10 або 30 таблеток у контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки та фольги алюмінієвої або в контурній комірковій упаковці з фольги алюмінієвої. По 3 або 5 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток, по 1,2 або 3 контурних осередкових упаковок по 30 таблеток разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиПігулки майже білого або білого з кремуватим відтінком кольору плоскоциліндричні з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаПрепарат гістаміну.ФармакокінетикаАбсорбується швидко, зв'язок із білками плазми – низький. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові – 3 год.ФармакодинамікаБетагістин діє головним чином на гістамінові H1- та H3-рецептори внутрішнього вуха та вестибулярних ядер ЦНС. Шляхом прямого агоністичного впливу на H1-рецептори судин внутрішнього вуха, а також опосередковано через вплив на НЗ-рецептори покращує мікроциркуляцію та проникність капілярів, нормалізує тиск ендолімфи у лабіринті та равлику. Водночас бетагістин збільшує кровообіг у базилярній артерії. Має виражений центральний ефект, будучи інгібітором НЗ-рецепторів ядер вестибулярного нерва. Нормалізує провідність у нейронах вестибулярних ядер на рівні стовбура головного мозку. Клінічним проявом зазначених властивостей є зниження частоти та інтенсивності запаморочень, зменшення шуму у вухах, покращення слуху у разі його зниження.Показання до застосуваннялікування та профілактика вестибулярного запаморочення різного походження; синдроми, що включають запаморочення та головний біль, шум у вухах, прогресуюче зниження слуху, нудоту та блювання; Хвороба або синдром Меньєра.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних); вагітність та період лактації (у зв'язку з відсутністю даних).Побічна діяШлунково-кишкові розлади. поява реакцій підвищеної чутливості з боку шкірних покривів (висипання, свербіж, кропив'янка), набряк Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиВипадки взаємодії чи несумісності з іншими лікарськими засобами невідомі.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі. Таблетки 8 мг: по 1-2 таблетки 3 десь у день. Таблетки 16 мг: по 1/2-1 таблетці 3 рази на день. Таблетки 24 мг: по 1 таблетці 2 рази на день. Поліпшення зазвичай відзначається вже на початку терапії, стабільний терапевтичний ефект настає після двох тижнів лікування та може наростати протягом кількох місяців лікування. Лікування тривале. Тривалість курсу лікування визначається індивідуально.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, судоми. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: бетагістину дигідрохлорид 8,0 мг; 16,0 мг; 24,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 54,75/109,5/164,25 мг, повідон (колідон 25) – 9,0/18,0/27,0 мг крохмаль картопляний – 20,0/40,0/60, 0 мг, лимонна кислота – 2,0/4,0/6,0 мг, кремнію діоксид колоїдним (аеросил), – 3,0/6,0/9,0 мг, тальк – 2,8/5,6/ 8,4 мг, магнію стеарат – 0,45/0,9/1,35 мг. Пігулки 8 мг, 16 мг, 24 мг. При виробництві на ТОВ «МАКІЗ-ФАРМА», Росія: по 10 або 30 таблеток у контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки та фольги алюмінієвої. По 3 або 5 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток, по 1,2 або 3 контурних осередкових упаковок по 30 таблеток разом з інструкцією із застосування в пачці з картону. При виробництві на ТОВ «Хемофарм», Росія: по 10 або 30 таблеток у контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки та фольги алюмінієвої або в контурній комірковій упаковці з фольги алюмінієвої. По 3 або 5 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток, по 1,2 або 3 контурних осередкових упаковок по 30 таблеток разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиПігулки майже білого або білого з кремуватим відтінком кольору плоскоциліндричні з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаПрепарат гістаміну.ФармакокінетикаАбсорбується швидко, зв'язок із білками плазми – низький. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові – 3 год.ФармакодинамікаБетагістин діє головним чином на гістамінові H1- та H3-рецептори внутрішнього вуха та вестибулярних ядер ЦНС. Шляхом прямого агоністичного впливу на H1-рецептори судин внутрішнього вуха, а також опосередковано через вплив на НЗ-рецептори покращує мікроциркуляцію та проникність капілярів, нормалізує тиск ендолімфи у лабіринті та равлику. Водночас бетагістин збільшує кровообіг у базилярній артерії. Має виражений центральний ефект, будучи інгібітором НЗ-рецепторів ядер вестибулярного нерва. Нормалізує провідність у нейронах вестибулярних ядер на рівні стовбура головного мозку. Клінічним проявом зазначених властивостей є зниження частоти та інтенсивності запаморочень, зменшення шуму у вухах, покращення слуху у разі його зниження.Показання до застосуваннялікування та профілактика вестибулярного запаморочення різного походження; синдроми, що включають запаморочення та головний біль, шум у вухах, прогресуюче зниження слуху, нудоту та блювання; Хвороба або синдром Меньєра.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних); вагітність та період лактації (у зв'язку з відсутністю даних).Побічна діяШлунково-кишкові розлади. поява реакцій підвищеної чутливості з боку шкірних покривів (висипання, свербіж, кропив'янка), набряк Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиВипадки взаємодії чи несумісності з іншими лікарськими засобами невідомі.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі. Таблетки 8 мг: по 1-2 таблетки 3 десь у день. Таблетки 16 мг: по 1/2-1 таблетці 3 рази на день. Таблетки 24 мг: по 1 таблетці 2 рази на день. Поліпшення зазвичай відзначається вже на початку терапії, стабільний терапевтичний ефект настає після двох тижнів лікування та може наростати протягом кількох місяців лікування. Лікування тривале. Тривалість курсу лікування визначається індивідуально.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, судоми. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаМазь - 100 г: Активна речовина такролімус 30 мг. Допоміжні речовини: макрогол 400 - 10 г, парафін рідкий - 20 г, вазелін білий м'який - 5 г, віск емульсійний - 10 г, динатрію едетат - 0.05 г, консервант Euxyl PE 9010 (феноксиэтанол 90% феноксиетанол – 0.45 мг, вода очищена – до 100 г. 15 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування 0,03% від білого до майже білого кольору, однорідна; допускається наявність слабкого специфічного запаху.Фармакотерапевтична групаТакролімус відноситься до групи інгібіторів кальциневрину. Він зв'язується із специфічним цитоплазматичним білком імунофіліном (FKBP12), який є цитозольним рецептором для кальциневрину (FK506). В результаті цього формується комплекс, що включає такролімус, FKBPI2, кальцій, кальмодулін та кальциневрин, що призводить до інгібування фосфатазної активності кальциневрину. Це унеможливлює дефосфорилювання та транслокацію ядерного фактора активованих Т-клітин (NFAT), необхідного для ініціації транскрипції генів, що кодують продукцію ключових для Т-клітинної імунної відповіді цитокінів (ІЛ-2 та інтерферон-гамма). Крім того, такролімус інгібує транскрипцію генів, що кодують продукцію таких цитокінів, як ІЛ-3, ІЛ-4, ІЛ-5, гранулоцитарно-макрофагальний колонієстимулюючий фактор (ГМКСФ) та фактор некрозу пухлини (ФНОα),які беруть участь у початкових етапах активації Т-лімфоцитів. Крім цього, під впливом такролімусу відбувається інгібування вивільнення медіаторів запалення з опасистих клітин, базофілів та еозинофілів, а також зниження експресії FcεRI (високоаффінний поверхневий рецептор для імуноглобуліну Е) на клітинах Лангерганса, що веде до зниження антицитів. Мазь такролімусу не впливає на синтез колагену і, таким чином, не викликає атрофії шкіри.ФармакокінетикаВсмоктування Всмоктування такролімусу в системний кровотік при місцевому застосуванні є мінімальним. У більшості пацієнтів з атопічним дерматитом (у дорослих та дітей) як при одноразовому нанесенні, так і при багаторазовому застосуванні 0.03% та 0.1% мазі такролімусу концентрація його у плазмі крові становила < 1.0 нг/мл. Системна абсорбція залежить від площі ураження та зменшується у міру зникнення клінічних проявів атопічного дерматиту. Кумуляції препарату при тривалому застосуванні (до 1 року) у дітей та дорослих не відзначалося. Розподіл У зв'язку з тим, що системна абсорбція мазі такролімусу низька, висока здатність зв'язуватися з білками плазми (більше 98.8%) сприймається як клінічно не значуща. Метаболізм Такролімус не метаболізується у шкірі. При попаданні в системний кровоток такролімус значною мірою метаболізується у печінці за допомогою ізоферменту CYP3A4. Виведення При багаторазовому місцевому застосуванні мазі такролімусу T 1/2 становить 75 годин у дорослих та 65 годин у дітей.Клінічна фармакологіяПротизапальний препарат для зовнішнього застосування. Селективний інгібітор синтезу та вивільнення медіаторів запалення.Показання до застосуванняЛікування атопічного дерматиту (середнього ступеня тяжкості та важких форм) у разі його резистентності до інших засобів зовнішньої терапії чи наявності протипоказань до таких. У дорослих та підлітків старше 16 років препарат Такропік® застосовується у вигляді 0.03% мазі та 0.1% мазі; у дітей віком від 2 до 16 років лише у вигляді 0.03% мазі.Протипоказання до застосуванняСерйозні порушення епідермального бар'єру, зокрема синдром Нетертона, ламеллярний іхтіоз, шкірні прояви реакції "трансплантат проти господаря", а також генералізована еритродермія (у зв'язку із ризиком збільшення системної абсорбції такролімусу); дитячий вік до 2 років (для 0,03% мазі); дитячий та підлітковий вік до 16 років (для 0.1% мазі); вагітність; період грудного вигодовування; підвищена чутливість до такролімусу, допоміжних компонентів препарату, макролідів. З обережністю Такролімус значною мірою метаболізується в печінці, і хоча його концентрація в крові при зовнішньому застосуванні дуже низька, у пацієнтів з декомпенсованою печінковою недостатністю мазь слід використовувати з обережністю. Необхідно бути обережними при використанні мазі Такропік® у пацієнтів з великим ураженням шкіри, тривалими курсами, особливо у дітей.Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування препарату при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у дітей віком до 2 років. Діти віком від 2 до 16 років використовують 0.03% мазь Такропік®.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями є симптоми подразнення шкіри (відчуття печіння та сверблячки, почервоніння, біль, парестезії та висип) у місці нанесення. Як правило, вони виражені помірно та проходять протягом першого тижня після початку лікування. Часто трапляється непереносимість алкоголю (почервоніння обличчя або симптоми подразнення шкіри після вживання спиртних напоїв). У пацієнтів, які застосовують препарат Такропік, відзначається підвищений ризик розвитку фолікуліту, акне та герпетичної інфекції. По частоті небажані реакції розподілені таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (недостатньо даних для оцінки частоти розвитку). У межах кожної групи небажані реакції представлені порядку зменшення значимості. Інфекційні захворювання: часто - місцеві шкірні інфекції незалежно від етіології (зокрема, але не обмежуючись перерахованими, герпетична екзема Капоші, фолікуліт, інфекція, спричинена вірусом Herpes simplex, інші інфекції, спричинені вірусами сімейства Herpes viridae). З боку обміну речовин та харчування: часто – непереносимість алкоголю (гіперемія обличчя або симптоми подразнення шкіри після вживання спиртних напоїв). З боку нервової системи: часто – парестезія, гіперестезія. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – фолікуліт, свербіж; нечасто – акне. Загальні розлади та порушення в місці введення: дуже часто – печіння та свербіж у сфері застосування; часто – відчуття тепла, почервоніння, біль, роздратування, висип у сфері застосування; частота невідома - набряк у сфері застосування. За весь період спостереження препарату були зареєстровані поодинокі випадки розацеа, малігнізації (шкірні та інші види лімфом, рак шкіри).Взаємодія з лікарськими засобамиТакролімус не метаболізується у шкірі, що виключає ризик лікарської взаємодії у шкірі, що може вплинути на його метаболізм. Т.к. системна абсорбція такролімусу при використанні у формі мазі мінімальна, взаємодія з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (в т.ч. еритроміцин, ітраконазол, кетоконазол, дилтіазем) при одночасному застосуванні з препаратом Такропік® малоймовірна, проте не може бути повністю виключена у пацієнтів з та/або еритродермією. Вплив препарату Такропік на ефективність вакцинації не вивчався. Однак через потенційний ризик зниження ефективності вакцинацію необхідно провести до початку застосування мазі або через 14 днів після останнього використання препарату Такропік®. У разі застосування живої атенуйованої вакцини цей період повинен бути збільшений до 28 днів, інакше слід розглянути можливість використання альтернативних вакцин. Одночасне застосування такролімусу з кон'югованою вакциною проти Neisseria meningitidis серотипу C у дітей віком від 2 до 11 років не впливає на первинну відповідь на вакцинацію, формування імунної пам'яті, а також гуморальну та клітинну імунну відповідь. Можливість спільного застосування препарату Такропік з іншими зовнішніми препаратами, системними кортикостероїдами та імунодепресантами не вивчалася.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 2 років препарат Такропік® наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри. Препарат можна застосовувати на будь-яких ділянках тіла, включаючи обличчя та шию, в області шкірних складок. Не слід наносити препарат на слизові оболонки та під оклюзійні пов'язки. Застосування у дітей (2 роки і старше) та підлітків до 16 років Лікування необхідно починати з нанесення 0.03% мазі Такропік® 2 рази на добу. Тривалість лікування за цією схемою має перевищувати 3 тижнів. Надалі частота застосування зменшується до 1 разу на добу, лікування продовжується до повного очищення вогнищ ураження. Застосування у дорослих та підлітків 16 років та старше Лікування необхідно розпочинати з застосування 0.1% мазі Такропік® 2 рази на добу та продовжувати до повного очищення вогнищ ураження. У міру поліпшення можна зменшувати частоту нанесення 0,1% мазі або переходити на використання 0,03% мазі Такропік®. У разі повторного виникнення симптомів захворювання слід відновити лікування 0.1% маззю Такропік® 2 рази на добу. Якщо дозволяє клінічна картина, слід спробувати знизити частоту застосування препарату, або використовувати меншу дозу – 0.03% мазь Такропік®. Застосування у людей похилого віку (65 років та старше) Особливості застосування у людей похилого віку відсутні. Зазвичай поліпшення спостерігається протягом 1 тижня з початку терапії. Якщо ознаки поліпшення і натомість терапії відсутні протягом 2 тижнів, слід розглянути питання про зміну терапевтичної тактики. Лікування загострень Препарат Такропік® може використовуватися короткочасно або тривало у вигляді періодів, що періодично повторюються, терапії. Лікування уражених ділянок шкіри проводиться до зникнення клінічних проявів атопічного дерматиту. Як правило, покращення спостерігається протягом першого тижня лікування. Якщо ознаки поліпшення не спостерігаються протягом двох тижнів з початку використання мазі, необхідно розглянути інші варіанти подальшого лікування. Лікування слід відновити з появою перших ознак загострення атопічного дерматиту. Профілактика загострень Для попередження загострень та збільшення тривалості ремісії у пацієнтів з частими (більше 4 разів на рік) загостреннями захворювання в анамнезі рекомендується підтримуюча терапія препаратом Такропік®. Доцільність призначення підтримуючої терапії визначається ефективністю попереднього лікування за стандартною схемою (2 рази на добу) протягом не більше 6 тижнів. При підтримуючій терапії мазь Такропік® слід наносити 2 рази на тиждень (наприклад, у понеділок та четвер) на ділянки шкіри, які зазвичай уражуються при загостреннях. Проміжок часу між нанесенням препарату має становити щонайменше 2-3 днів. У дорослих та підлітків 16 років і старше використовується 0.1% мазь Такропік®, у дітей (2 роки і старше) – 0.03% мазь Такропік®. При прояві ознак загострення слід перейти до звичайного режиму терапії маззю Такропік®. Через 12 місяців підтримуючої терапії необхідно оцінити клінічну динаміку та вирішити питання щодо доцільності продовження профілактичного використання препарату Такропік®. У дітей для оцінки клінічної динаміки слід тимчасово відмінити препарат і потім розглянути питання необхідності продовження підтримуючої терапії.ПередозуванняПри місцевому застосуванні випадків передозування не спостерігалося. При потраплянні всередину необхідно вжити загальноприйнятих заходів, які включають контроль життєво важливих функцій організму та спостереження за загальним станом. Стимуляція блювоти чи промивання шлунка не рекомендуються.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Такропік® не можна використовувати у пацієнтів з вродженими або набутими імунодефіцитами або у пацієнтів, які приймають імуносупресивні препарати. Під час застосування мазі Такропік® необхідно уникати потрапляння на шкіру сонячних променів, відвідування солярію, терапію ультрафіолетовими променями В або А у комбінації з псораленом (PUVA-терапія). Препарат Такропік® не повинен застосовуватися для лікування ділянок ураження, які розглядаються як потенційно злоякісні або передзлоякісні. Протягом 2 годин на ділянках шкіри, на які наносився препарат Такропік, не можна використовувати пом'якшувальні засоби. Ефективність та безпека застосування препарату Такропік у лікуванні інфікованого атопічного дерматиту не оцінювалася. За наявності ознак інфікування до призначення препарату Такропік необхідно проведення відповідної терапії. Застосування препарату Такропік може бути пов'язане з підвищеним ризиком розвитку герпетичної інфекції. За наявності ознак герпетичної інфекції слід індивідуально оцінити співвідношення користі та ризику застосування препарату Такропік®. За наявності лімфоаденопатії необхідно обстежити пацієнта до початку терапії та спостерігати за ним у період застосування препарату. За відсутності очевидної причини лімфаденопатії або за наявності симптомів гострого інфекційного мононуклеозу необхідно припинити застосування препарату Такропік. Необхідно уникати потрапляння препарату в очі та слизові оболонки (при випадковому попаданні мазі необхідно ретельно видалити та/або промити водою). Не рекомендується наносити мазь Такропік® під оклюзійні пов'язки та носити щільний повітронепроникний одяг. Також, як при використанні будь-якого іншого місцевого лікарського засобу, пацієнти повинні мити руки після нанесення мазі, крім випадків, коли мазь наноситься на область рук з лікувальною метою. Показано, що у дітей віком від 2 до 11 років лікування маззю такролімусу 0.03% на фоні вакцинації кон'югованої вакциною проти Neisseria meningitidis серотипу С не впливає на первинну відповідь на вакцинацію, індукцію Т-клітинної імунної відповіді та формування імунної пам'яті. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем та швидкість реакції при роботі зі складною технікою, що потребує підвищеної уваги, не проводилися. Препарат Такропік® застосовується зовнішньо і немає підстав вважати, що він може впливати на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь - 100 г: Активна речовина такролімус 100 мг. Допоміжні речовини: макрогол 400, парафін рідкий, вазелін білий м'який, віск емульсійний, динатрію едетат, консервант Euxyl PE 9010 (феноксиетанол 90%, етілгексілгліцерол 10%) у перерахунку на феноксиетанол, вода очищена. 15 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування 0,03% від білого до майже білого кольору, однорідна; допускається наявність слабкого специфічного запаху.Фармакотерапевтична групаТакролімус відноситься до групи інгібіторів кальциневрину. Він зв'язується із специфічним цитоплазматичним білком імунофіліном (FKBP12), який є цитозольним рецептором для кальциневрину (FK506). В результаті цього формується комплекс, що включає такролімус, FKBPI2, кальцій, кальмодулін та кальциневрин, що призводить до інгібування фосфатазної активності кальциневрину. Це унеможливлює дефосфорилювання та транслокацію ядерного фактора активованих Т-клітин (NFAT), необхідного для ініціації транскрипції генів, що кодують продукцію ключових для Т-клітинної імунної відповіді цитокінів (ІЛ-2 та інтерферон-гамма). Крім того, такролімус інгібує транскрипцію генів, що кодують продукцію таких цитокінів, як ІЛ-3, ІЛ-4, ІЛ-5, гранулоцитарно-макрофагальний колонієстимулюючий фактор (ГМКСФ) та фактор некрозу пухлини (ФНОα),які беруть участь у початкових етапах активації Т-лімфоцитів. Крім цього, під впливом такролімусу відбувається інгібування вивільнення медіаторів запалення з опасистих клітин, базофілів та еозинофілів, а також зниження експресії FcεRI (високоаффінний поверхневий рецептор для імуноглобуліну Е) на клітинах Лангерганса, що веде до зниження антицитів. Мазь такролімусу не впливає на синтез колагену і, таким чином, не викликає атрофії шкіри.ФармакокінетикаВсмоктування Всмоктування такролімусу в системний кровотік при місцевому застосуванні є мінімальним. У більшості пацієнтів з атопічним дерматитом (у дорослих та дітей) як при одноразовому нанесенні, так і при багаторазовому застосуванні 0.03% та 0.1% мазі такролімусу концентрація його у плазмі крові становила < 1.0 нг/мл. Системна абсорбція залежить від площі ураження та зменшується у міру зникнення клінічних проявів атопічного дерматиту. Кумуляції препарату при тривалому застосуванні (до 1 року) у дітей та дорослих не відзначалося. Розподіл У зв'язку з тим, що системна абсорбція мазі такролімусу низька, висока здатність зв'язуватися з білками плазми (більше 98.8%) сприймається як клінічно не значуща. Метаболізм Такролімус не метаболізується у шкірі. При попаданні в системний кровоток такролімус значною мірою метаболізується у печінці за допомогою ізоферменту CYP3A4. Виведення При багаторазовому місцевому застосуванні мазі такролімусу T 1/2 становить 75 годин у дорослих та 65 годин у дітей.Клінічна фармакологіяПротизапальний препарат для зовнішнього застосування. Селективний інгібітор синтезу та вивільнення медіаторів запалення.Показання до застосуванняЛікування атопічного дерматиту (середнього ступеня тяжкості та важких форм) у разі його резистентності до інших засобів зовнішньої терапії чи наявності протипоказань до таких. У дорослих та підлітків старше 16 років препарат Такропік® застосовується у вигляді 0.03% мазі та 0.1% мазі; у дітей віком від 2 до 16 років лише у вигляді 0.03% мазі.Протипоказання до застосуванняСерйозні порушення епідермального бар'єру, зокрема синдром Нетертона, ламеллярний іхтіоз, шкірні прояви реакції "трансплантат проти господаря", а також генералізована еритродермія (у зв'язку із ризиком збільшення системної абсорбції такролімусу); дитячий вік до 2 років (для 0,03% мазі); дитячий та підлітковий вік до 16 років (для 0.1% мазі); вагітність; період грудного вигодовування; підвищена чутливість до такролімусу, допоміжних компонентів препарату, макролідів. З обережністю Такролімус значною мірою метаболізується в печінці, і хоча його концентрація в крові при зовнішньому застосуванні дуже низька, у пацієнтів з декомпенсованою печінковою недостатністю мазь слід використовувати з обережністю. Необхідно бути обережними при використанні мазі Такропік® у пацієнтів з великим ураженням шкіри, тривалими курсами, особливо у дітей.Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування препарату при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у дітей віком до 2 років. Діти віком від 2 до 16 років використовують 0.03% мазь Такропік®.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями є симптоми подразнення шкіри (відчуття печіння та сверблячки, почервоніння, біль, парестезії та висип) у місці нанесення. Як правило, вони виражені помірно та проходять протягом першого тижня після початку лікування. Часто трапляється непереносимість алкоголю (почервоніння обличчя або симптоми подразнення шкіри після вживання спиртних напоїв). У пацієнтів, які застосовують препарат Такропік, відзначається підвищений ризик розвитку фолікуліту, акне та герпетичної інфекції. По частоті небажані реакції розподілені таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (недостатньо даних для оцінки частоти розвитку). У межах кожної групи небажані реакції представлені порядку зменшення значимості. Інфекційні захворювання: часто - місцеві шкірні інфекції незалежно від етіології (зокрема, але не обмежуючись перерахованими, герпетична екзема Капоші, фолікуліт, інфекція, спричинена вірусом Herpes simplex, інші інфекції, спричинені вірусами сімейства Herpes viridae). З боку обміну речовин та харчування: часто – непереносимість алкоголю (гіперемія обличчя або симптоми подразнення шкіри після вживання спиртних напоїв). З боку нервової системи: часто – парестезія, гіперестезія. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – фолікуліт, свербіж; нечасто – акне. Загальні розлади та порушення в місці введення: дуже часто – печіння та свербіж у сфері застосування; часто – відчуття тепла, почервоніння, біль, роздратування, висип у сфері застосування; частота невідома - набряк у сфері застосування. За весь період спостереження препарату були зареєстровані поодинокі випадки розацеа, малігнізації (шкірні та інші види лімфом, рак шкіри).Взаємодія з лікарськими засобамиТакролімус не метаболізується у шкірі, що виключає ризик лікарської взаємодії у шкірі, що може вплинути на його метаболізм. Т.к. системна абсорбція такролімусу при використанні у формі мазі мінімальна, взаємодія з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (в т.ч. еритроміцин, ітраконазол, кетоконазол, дилтіазем) при одночасному застосуванні з препаратом Такропік® малоймовірна, проте не може бути повністю виключена у пацієнтів з та/або еритродермією. Вплив препарату Такропік на ефективність вакцинації не вивчався. Однак через потенційний ризик зниження ефективності вакцинацію необхідно провести до початку застосування мазі або через 14 днів після останнього використання препарату Такропік®. У разі застосування живої атенуйованої вакцини цей період повинен бути збільшений до 28 днів, інакше слід розглянути можливість використання альтернативних вакцин. Одночасне застосування такролімусу з кон'югованою вакциною проти Neisseria meningitidis серотипу C у дітей віком від 2 до 11 років не впливає на первинну відповідь на вакцинацію, формування імунної пам'яті, а також гуморальну та клітинну імунну відповідь. Можливість спільного застосування препарату Такропік з іншими зовнішніми препаратами, системними кортикостероїдами та імунодепресантами не вивчалася.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 2 років препарат Такропік® наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри. Препарат можна застосовувати на будь-яких ділянках тіла, включаючи обличчя та шию, в області шкірних складок. Не слід наносити препарат на слизові оболонки та під оклюзійні пов'язки. Застосування у дітей (2 роки і старше) та підлітків до 16 років Лікування необхідно починати з нанесення 0.03% мазі Такропік® 2 рази на добу. Тривалість лікування за цією схемою має перевищувати 3 тижнів. Надалі частота застосування зменшується до 1 разу на добу, лікування продовжується до повного очищення вогнищ ураження. Застосування у дорослих та підлітків 16 років та старше Лікування необхідно розпочинати з застосування 0.1% мазі Такропік® 2 рази на добу та продовжувати до повного очищення вогнищ ураження. У міру поліпшення можна зменшувати частоту нанесення 0,1% мазі або переходити на використання 0,03% мазі Такропік®. У разі повторного виникнення симптомів захворювання слід відновити лікування 0.1% маззю Такропік® 2 рази на добу. Якщо дозволяє клінічна картина, слід спробувати знизити частоту застосування препарату, або використовувати меншу дозу – 0.03% мазь Такропік®. Застосування у людей похилого віку (65 років та старше) Особливості застосування у людей похилого віку відсутні. Зазвичай поліпшення спостерігається протягом 1 тижня з початку терапії. Якщо ознаки поліпшення і натомість терапії відсутні протягом 2 тижнів, слід розглянути питання про зміну терапевтичної тактики. Лікування загострень Препарат Такропік® може використовуватися короткочасно або тривало у вигляді періодів, що періодично повторюються, терапії. Лікування уражених ділянок шкіри проводиться до зникнення клінічних проявів атопічного дерматиту. Як правило, покращення спостерігається протягом першого тижня лікування. Якщо ознаки поліпшення не спостерігаються протягом двох тижнів з початку використання мазі, необхідно розглянути інші варіанти подальшого лікування. Лікування слід відновити з появою перших ознак загострення атопічного дерматиту. Профілактика загострень Для попередження загострень та збільшення тривалості ремісії у пацієнтів з частими (більше 4 разів на рік) загостреннями захворювання в анамнезі рекомендується підтримуюча терапія препаратом Такропік®. Доцільність призначення підтримуючої терапії визначається ефективністю попереднього лікування за стандартною схемою (2 рази на добу) протягом не більше 6 тижнів. При підтримуючій терапії мазь Такропік® слід наносити 2 рази на тиждень (наприклад, у понеділок та четвер) на ділянки шкіри, які зазвичай уражуються при загостреннях. Проміжок часу між нанесенням препарату має становити щонайменше 2-3 днів. У дорослих та підлітків 16 років і старше використовується 0.1% мазь Такропік®, у дітей (2 роки і старше) – 0.03% мазь Такропік®. При прояві ознак загострення слід перейти до звичайного режиму терапії маззю Такропік®. Через 12 місяців підтримуючої терапії необхідно оцінити клінічну динаміку та вирішити питання щодо доцільності продовження профілактичного використання препарату Такропік®. У дітей для оцінки клінічної динаміки слід тимчасово відмінити препарат і потім розглянути питання необхідності продовження підтримуючої терапії.ПередозуванняПри місцевому застосуванні випадків передозування не спостерігалося. При потраплянні всередину необхідно вжити загальноприйнятих заходів, які включають контроль життєво важливих функцій організму та спостереження за загальним станом. Стимуляція блювоти чи промивання шлунка не рекомендуються.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Такропік® не можна використовувати у пацієнтів з вродженими або набутими імунодефіцитами або у пацієнтів, які приймають імуносупресивні препарати. Під час застосування мазі Такропік® необхідно уникати потрапляння на шкіру сонячних променів, відвідування солярію, терапію ультрафіолетовими променями В або А у комбінації з псораленом (PUVA-терапія). Препарат Такропік® не повинен застосовуватися для лікування ділянок ураження, які розглядаються як потенційно злоякісні або передзлоякісні. Протягом 2 годин на ділянках шкіри, на які наносився препарат Такропік, не можна використовувати пом'якшувальні засоби. Ефективність та безпека застосування препарату Такропік у лікуванні інфікованого атопічного дерматиту не оцінювалася. За наявності ознак інфікування до призначення препарату Такропік необхідно проведення відповідної терапії. Застосування препарату Такропік може бути пов'язане з підвищеним ризиком розвитку герпетичної інфекції. За наявності ознак герпетичної інфекції слід індивідуально оцінити співвідношення користі та ризику застосування препарату Такропік®. За наявності лімфоаденопатії необхідно обстежити пацієнта до початку терапії та спостерігати за ним у період застосування препарату. За відсутності очевидної причини лімфаденопатії або за наявності симптомів гострого інфекційного мононуклеозу необхідно припинити застосування препарату Такропік. Необхідно уникати потрапляння препарату в очі та слизові оболонки (при випадковому попаданні мазі необхідно ретельно видалити та/або промити водою). Не рекомендується наносити мазь Такропік® під оклюзійні пов'язки та носити щільний повітронепроникний одяг. Також, як при використанні будь-якого іншого місцевого лікарського засобу, пацієнти повинні мити руки після нанесення мазі, крім випадків, коли мазь наноситься на область рук з лікувальною метою. Показано, що у дітей віком від 2 до 11 років лікування маззю такролімусу 0.03% на фоні вакцинації кон'югованої вакциною проти Neisseria meningitidis серотипу С не впливає на первинну відповідь на вакцинацію, індукцію Т-клітинної імунної відповіді та формування імунної пам'яті. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем та швидкість реакції при роботі зі складною технікою, що потребує підвищеної уваги, не проводилися. Препарат Такропік® застосовується зовнішньо і немає підстав вважати, що він може впливати на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
2 204,00 грн
167,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат - 1 фл. активна речовина: доцетаксел, тригідрат (кількість, еквівалентно безводному доцетакселу) 20 мг; допоміжна речовина: полісорбат від 80 до 0,5 мл; розчинник (13% розчин етанолу у воді для ін'єкцій): етанол 95% (V/V) 191,1 мг, вода для ін'єкцій до 1,5 мл. Концентрат для приготування розчину для інфузій: по 0,61 мл концентрату у флакон безбарвного скла, закупорений гумовою пробкою та обжатий алюмінієвим ковпачком із пластмасовою кришечкою типу "flip-off" зеленого кольору. Розчинник (13% розчин етанолу у воді для ін'єкцій): по 1,98 мл розчинника у флакон безбарвного скла, закупорений гумовою пробкою та обжатий алюмінієвим ковпачком із пластмасовою кришечкою типу "flip-off". Флакон з концентратом разом з флаконом з розчинником у контурне осередкове пакування з ПВХ, запаяну поліетиленовою плівкою. Контурне осередкове впакування разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузій: прозорий, маслянистий розчин від жовтого до коричнево-жовтого кольору. Розчинник: прозорий безбарвний розчин.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб - алкалоїд.ФармакокінетикаФармакокінетика у дорослих Фармакокінетика доцетакселу не залежить від дози і відповідає трифазній фармакокінетичній моделі з періодами напіввиведення для α, β та γ фаз - 4 хв, 36 хв та 11,1 год відповідно. Після одногодинної інфузії доцетакселу в дозі 100 мг/м2 середні значення максимальної концентрації (Сmах) доцетакселу в плазмі крові становили 3,7 мкг/мл із відповідною площею під кривою "концентрація-час" (AUC) 4,6 мкг.ч/мл. Середні значення для загального кліренсу та обсягу розподілу у рівноважному стані становили 21 л/год/м2 та 113 л відповідно. Значення загального кліренсу доцетакселу у різних пацієнтів відрізнялися приблизно на 50%. Доцетаксел більш ніж на 95% зв'язується із білками плазми крові. Доцетаксел після окислення терт-бутилової ефірної групи за допомогою ізоферментів цитохрому Р450 протягом 7 днів виводиться через нирки із сечею (6% введеної дози) та через шлунково-кишковий тракт із калом (75% введеної дози). Близько 80% від введеної дози доцетакселу протягом 48 годин виводиться з калом у вигляді метаболітів (основного неактивного метаболіту та трьох менш значущих неактивних метаболітів) та у дуже незначній кількості – у незміненому вигляді. Фармакокінетика доцетакселу не залежить від віку та статі пацієнта. При слабко та помірно виражених порушеннях функції печінки (активність аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (ACT) ≥ 1,5 їх верхніх меж норми (ВГН) у поєднанні з активністю лужної фосфатази ≥ 2,5 ВГН) загальний кліренс доцетакселу %. При слабкій чи помірній затримці рідини кліренс доцетакселу не змінюється; відомостей про його кліренс при вираженій затримці рідини немає. При комбінованому застосуванні доцетаксел не впливає на кліренс доксорубіцину та концентрацію доксорубіцинолу (метаболіту доксорубіцину) у плазмі крові. Фармакокінетичні показники доцетакселу, доксорубіцину та циклофосфаміду не змінювалися при їх одночасному застосуванні. Капецитабін не впливає на фармакокінетику доцетакселу (Cmax, AUC), а доцетаксел, у свою чергу, не впливає на фармакокінетику капецитабіну та найважливішого метаболіту капецитабіну (5'-DFUR). Кліренс доцетакселу при комбінованій терапії з цисплатином не змінюється проти його кліренсом при монотерапії. Фармакокінетичний профіль цисплатину, що вводиться незабаром після інфузії доцетакселу, не відрізнявся від такого при введенні одного цисплатину. Преднізон не впливає на фармакокінетику доцетакселу, що вводиться після стандартної премедикації дексаметазоном.Комбінована терапія доцетакселом, цисплатином та фторурацилом не змінює їх фармакокінетичних показників. Фармакокінетика у дітей У дітей фармакокінетичні показники при монотерапії доцетакселом та терапії доцетакселом у комбінації з цисплатином та фторурацилом були аналогічними таким у дорослих.ФармакодинамікаДоцетаксел – протипухлинний препарат рослинного походження (з групи таксоїдів). Накопичує тубулін у мікротрубочках, перешкоджає їх розпаду, що порушує процес розподілу пухлинних клітин. Доцетаксел тривалий час зберігається у клітинах, де концентрація його досягає високих значень. Крім того, доцетаксел проявляє активність щодо деяких, хоча і не всіх, клітин, що продукують у надмірній кількості Р-глікопротеїн (P-gP), що кодується геном множинної резистентності до хіміотерапевтичних препаратів. In vivo доцетаксел має широкий спектр активності щодо пухлин мишей і пухлинних клітин людини, що перевиваються. Ефективність доцетакселу була доведена при раку молочної залози, недрібноклітинному раку легені, раку яєчників, гормонорезистентному раку передміхурової залози, раку шлунка, раку голови та шиї.Показання до застосуванняРак молочної залози (РМЗ) Ад'ювантна та неоад'ювантна терапія Ад'ювантна терапія Операбельний РМЗ (препарат Таксотер® у комбінації з доксорубіцином та циклофосфамідом, ад'ювантна хіміотерапія): операбельний РМЗ із поразкою регіонарних лімфовузлів; операбельний РМЗ без ураження регіонарних лімфовузлів у пацієнток, яким показано проведення хіміотерапії згідно з встановленими міжнародними критеріями відбору для первинної хіміотерапії ранніх стадій РМЗ (за наявності одного або більше факторів високого ризику розвитку рецидиву: розмір пухлини більше 2 см, негативний статус естроген гістологічний/нуклеарний рівень злоякісності пухлини (ступінь 2-3), вік менше 35 років). Операбельний РМЗ з пухлинною гіперекспресією HER2 (доксорубіцин та циклофосфамід з подальшим застосуванням препарату Таксотер у комбінації з трастузумабом (схема АС ТН)). Неоад'ювантна терапія Операбельний та місцево-поширений РМЗ (доксорубіцин та циклофосфамід з подальшим застосуванням препарату Таксотер®). Метастатичний та/або місцево-поширений РМЗ Місцево-поширений або метастатичний РМЗ (Таксотер у комбінації з доксорубіцином, терапія 1-ої лінії). Метастатичний РМЗ з пухлинною гіперекспресією HER2 (препарат Таксотер у комбінації з трастузумабом, терапія 1-ої лінії). Місцево-поширений або метастатичний РМЗ при неефективності попередньої хіміотерапії, що включала антрацикліни або алкілуючі засоби (препарат Таксотер у монотерапії). Місцево-поширений або метастатичний РМЗ при неефективності попередньої хіміотерапії, що включала антрацикліни (препарат Таксотер у комбінації з капецитабіном). Недрібноклітинний рак легені Місцево-поширений або метастатичний недрібноклітинний рак легені при неефективності попередньої хіміотерапії (препарат Таксотер у монотерапії). Нерезектабельний місцевопоширений або метастатичний недрібноклітинний рак легені (препарат Таксотер у комбінації з цисплатином, препарат Таксотер у комбінації з карбоплатином представляє альтернативний варіант лікування для заснованої на цисплатині терапії, терапія 1-ої лінії). Рак яєчників Метастатичний рак яєчників при неефективності попередньої терапії 1-ої лінії (препарат Таксотер у монотерапії, терапія 2-ої лінії). Рак передміхурової залози Метастатичний гормонорезистентний (андроген-незалежний) рак передміхурової залози (препарат Таксотер у комбінації з преднізоном або преднізолоном). Рак шлунку Метастатичний рак шлунка, включаючи рак зони стравохідно-шлункового переходу (препарат Таксотер у комбінації з цисплатином і фторурацилом, терапія 1-ої лінії). Рак голови та шиї Місцево-поширений плоскоклітинний рак голови та шиї (препарат Таксотер® у комбінації з цисплатином та фторурацилом, індукційна терапія).Протипоказання до застосуванняВиражені реакції підвищеної чутливості до доцетакселу або полісорбату 80. Початкова кількість нейтрофілів у периферичній крові Виражені порушення функції печінки. Вагітність та період годування груддю. Дитячий вік віком до 18 років. При застосуванні препарату Таксотер у комбінації з іншими препаратами слід також враховувати протипоказання до їх застосування. З обережністю: При одночасному застосуванні з сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазолом, ітраконазолом, кларитроміцином, індинавіром, нефазодоном, нелфінавіром, ритонавіром, саквінавіром, телитроміцином, вориконазолом). При одночасному застосуванні препаратів, що індукують або інгібують ізоферменти CYP3A, або метаболізуються за допомогою ізоферментів CYP3A, таких як циклоспорин, терфенадин, еритроміцин та тролеандоміцин.Побічна діяДля визначення частоти розвитку небажаних побічних реакцій (НПР) використовується класифікація НПР Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто ≥ 10%; часто ≥ 1% та < 10%; нечасто ≥ 0,1% та < 1%; рідко ≥ 0,01% та Монотерапія препаратом Таксотер® (75 мг/м2 та 100 мг/м2) Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже часто Оборотна і некумулятивна (не посилюється при повторних введеннях) нейтропенія, що спостерігалася у 96,6% пацієнтів, які не отримували ГКСФ. Кількість нейтрофілів знижується до мінімальних значень у середньому через 7 днів (у пацієнтів з інтенсивною попередньою хіміотерапією цей період може бути коротшим), середня тривалість вираженої нейтропенії ( Фебрильна нейтропенія, інфекції. Часто Тяжкі інфекції, що поєднуються зі зниженням кількості нейтрофілів у периферичній крові Не часто Тяжка тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи Дуже часто Алергічні реакції, які зазвичай виникають протягом декількох хвилин після початку внутрішньовенної інфузії препарату Таксотер® і бувають легко або помірно вираженими ("припливи" крові до шкірних покривів; висипання у поєднанні із свербінням і без нього; почуття сорому в грудях; біль у спині; задишка, лікарська лихоманка або озноб). Часто Тяжкі алергічні реакції, що характеризуються зниженням артеріального тиску та/або бронхоспазмом або генералізованим висипом/еритемою, що зникали після припинення внутрішньовенної інфузії та проведення відповідної терапії. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин У деяких випадках додатковий вплив на виникнення цих реакцій чинило поєднання кількох факторів, таких як супутні інфекції, супутня терапія та основне захворювання. Дуже часто Оборотні шкірні реакції, зазвичай слабкі або помірно виражені: локалізовані висипання, головним чином, на руках і ногах, а також на обличчі та грудній клітці, які часто супроводжуються свербінням. Висипання зазвичай виникали протягом одного тижня після внутрішньовенної інфузії доцетакселу. Порушення з боку нігтів характеризуються гіпо- та гіперпігментацією, болем та оніхолізом (втратою нігтів з боку вільного краю нігтя). Алопеція. Часто Тяжкі шкірні реакції, такі як висипання з подальшою десквамацією, включаючи важкий долоново-підошовний синдром, які можуть вимагати переривання або припинення лікування доцетакселом. Не часто Тяжка алопеція. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто Нудота, блювання, діарея, анорексія, стоматит. Часто Тяжка нудота; важке блювання; важка діарея; запор; тяжкий стоматит; езофагіт; біль у животі, включаючи сильні; шлунково-кишкові кровотечі. Не часто Тяжкі шлунково-кишкові кровотечі, важкі запори, важкий езофагіт. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто Підвищення активності ACT, АЛТ, лужної фосфатази та концентрації білірубіну в сироватці крові, що більш ніж у 2,5 рази перевищує ВГН. Порушення з боку нервової системи Дуже часто Легкі або помірно виражені нейросенсорні реакції (парестезія, дизестезія, болі, включаючи відчуття печіння) і нейромоторні реакції, що головним чином проявляються м'язовою слабкістю; порушення смакових відчуттів. Часто Тяжкі нейросенсорні та нейромоторні реакції (3-4 ступеня тяжкості). Не часто Тяжке порушення смакових відчуттів. У разі виникнення цих неврологічних симптомів слід провести корекцію режиму дозування. Якщо симптоми нейропатії вперто зберігаються, лікування слід припинити. Середній час до спонтанного дозволу нейротоксичних реакцій становило 81 день від початку (від 1 до 741 дня). Порушення з боку серця Часто Порушення серцевого ритму. Не часто Серцева недостатність. Порушення з боку судин Часто Підвищення чи зниження артеріального тиску, кровотеча. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Дуже часто Задишка. Часто Тяжка задишка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Дуже часто Міалгія. Часто Артралгія. Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже часто Астенія, включаючи тяжку астенію; генералізований та локалізований больовий синдром, включаючи біль у грудній клітці некардіального генезу. Затримка рідини: повідомлялося про розвиток периферичних набряків та збільшення маси тіла і менш часто про появу випоту в плевральну та перикардіальну порожнину, асциту та збільшення маси тіла. Периферичні набряки зазвичай починалися з нижніх кінцівок і могли переходити до генералізованих зі збільшенням маси тіла на 3 кг і більше. Затримка рідини є кумулятивною (збільшується при повторному введенні препарату). Затримка рідини не супроводжувалася гострими епізодами олігурії чи зниження артеріального тиску. Часто Реакції в місці введення препарату, зазвичай слабко виражені, і виявляються у вигляді гіперпігментації, запалення, почервоніння або сухості шкіри, флебітів, крововиливів з пунктованої вени або набряку вени. Різко виражений генералізований та локалізований больовий синдром; включаючи біль у грудній клітці некардіального генезу. Тяжкі форми затримки рідини. У пацієнтів, які отримували лікування доцетакселом у монотерапії в дозі 100 мг/м2, медіана сумарної дози до закінчення лікування через затримку рідини становила більше 1000 мг/м2, а медіана часу до зворотного розвитку затримки рідини – 16,4 тижня (від 0 до 42). тижнів). У пацієнтів, яким проводилася премедикація, спостерігалося відстрочення початку помірної або вираженої затримки рідини (середні сумарні дози доцетакселу, при яких спостерігалася затримка рідини, становили при проведенні премедикації 818,9 мг/м2 та без проведення премедикації – 489,7 мг/м2), однак у деяких випадках затримка рідини розвивалася вже під час перших курсів терапії. Препарат Таксотер у комбінації з іншими препаратами Препарат Таксотера® комбінації з доксорубіцином При застосуванні препарату Таксотер у комбінації з доксорубіцином у порівнянні з монотерапією препаратом Таксотер спостерігалася велика частота нейтропенії, включаючи важку нейтропенію; фебрильної нейтропенії; тромбоцитопенії, включаючи тяжку тромбоцитопенію; анемії; інфекцій, включаючи тяжкі інфекції; нудоти; блювання; діареї, включаючи тяжку діарею; запору; стоматиту, включаючи тяжкий стоматит; серцевої недостатності; алопеції; та менша частота алергічних реакцій; шкірних реакцій, зокрема і тяжких; ураження нігтів, у тому числі і тяжкого; затримки рідини, зокрема і важкої; анорексії; нейросенсорних та нейромоторних реакцій, включаючи важкі форми; гіпотензії; порушень ритму; підвищення активності "печінкових" трансаміназ, лужної фосфатази; підвищення концентрації білірубіну в крові; міалгії; астенії. Препарат Таксотер® у комбінації з доксорубіцином та циклофосфамідом (схема ТАС) При застосуванні цієї хіміотерапевтичної схеми в порівнянні з монотерапією препаратом Таксотер® спостерігалася менша частота розвитку нейтропенії, тяжкої анемії, фебрильної нейтропенії, інфекцій, алергічних реакцій, периферичних набряків, нейросенсорних та нейромоторних реакцій, ураження нігтів, діареї анемії, тромбоцитопенії, нудоти, блювання, стоматиту, порушень смаку, запору, астенії, артралгії, алопеції. Додатково спостерігалися: коліт, ентероколіт, перфорація товстого кишечника без летальних наслідків (у 2-х з 4-х пацієнтів знадобилося припинення лікування), гострий мієлоїдний лейкоз/мієлодіспластичний синдром. При довгостроковому періоді спостереження (10 років та 5 місяців) було відзначено: 3 випадки розвитку застійної серцевої недостатності; 1 випадок дилатаційної кардіоміопатії з летальним кінцем; алопеція, аменорея, астенія, які зберігалися до кінця періоду спостереження. Профілактичне застосування Г-КСФ зменшувало частоту виникнення нейтропенії (на 60%) та нейтропенічних інфекцій 2-4 ступеня тяжкості. Препарат Таксотер у комбінації з капецитабіном. При застосуванні препарату Таксотер у комбінації з капецитабіном спостерігався частіший розвиток небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту (стоматит, діарея, блювання, запор, біль у животі, порушення смакового сприйняття); артралгії; тяжкої тромбоцитопенії та анемії; гіпербілірубінемії; долонно-підошовного синдрому (гіперемія шкіри кінцівок (долонь і стоп) з наступним набряком та десквамацією); але більш рідкісний розвиток тяжкої нейтропенії; алопеції; порушень з боку нігтів, включаючи оніхоліз; астенії; міалгії; зниження апетиту та анорексії. Додатково спостерігалися: диспепсія, сухість у роті, біль у горлі, кандидоз порожнини рота, дерматит, еритематозний висип, зміна кольору нігтів, пірексія, біль у кінцівках, біль, біль у спині, летаргія (сонливість, загальмованість, заціпеніння) , носова кровотеча, парестезія, запаморочення, біль голови, периферична нейропатія, дегідратація, сльозотеча, зниження маси тіла. У порівнянні з пацієнтами молодшого віку у пацієнтів 60 років і старше, які отримували комбінацію препарату Таксотер з капецитабіном, частіше відзначався розвиток токсичності 3-4 ступеня тяжкості. Препарат Таксотер у комбінації з трастузумабом У пацієнтів, які отримували комбінацію препарату Таксотер® з трастузумабом (порівняно з монотерапією препаратом Таксотер®), частіше виявлялися нудота, діарея, запор, біль у животі, порушення смаку, фебрильна нейтропенія, артралгія, анорексія, токсичні явища 4 ступеня тяжкості серцевої недостатності, особливо у пацієнтів, які попередньо отримували антрацикліни як ад'ювантну терапію, проте рідше спостерігалися нейтропенія 3-4 ступеня тяжкості, астенія, слабкість, алопеція, ураження нігтів, шкірні висипання, блювання, стоматит та міалгія. Додатково спостерігалися: сльозотеча, кон'юнктивіт, запалення слизових оболонок, назофарингіт, біль у горлянці та гортані, носова кровотеча, ринорея, грипоподібні захворювання, кашель, пірексія, озноб, біль, біль у грудній клітці, біль у кінцівках, біль у спині кістках, летаргія (сонливість, загальмованість, заціпеніння), безсоння, задишка, еритема, диспепсія, парестезія, біль голови, гіпестезія. У порівнянні з монотерапією доцетакселом спостерігалося збільшення частоти виникнення тяжких побічних реакцій. Препарат Таксатер у схемі АС-ТН Застосування цих схем порівняно з монотерапією препаратом Таксотер® супроводжувалося збільшенням частоти виникнення багатьох побічних ефектів: частіше спостерігалися алопеція, анемія, включаючи анемію 3-4 ступеня тяжкості, тромбоцитопенія, включаючи тромбоцитопенію 3-4 ступеня тяжкості, нудота, включаючи нудоту тяжкості, стоматит, блювання, діарея, запор, анорексія, біль у животі, підвищення активності ACT, АЛТ та лужної фосфатази, міалгія, ураження нігтів, артралгія, інфекції 3-4 ступеня тяжкості, серцева недостатність. Не спостерігалося збільшення фебрильної нейтропенії. Рідше відзначалися нейтропенія 3-4 ступеня тяжкості, затримка рідини, нейросенсорні та нейромоторні реакції, висип та десквамація, алергічні реакції. Додатково спостерігалися безсоння, підвищення концентрації креатиніну в крові. Комбінація препарату Таксотер з цисплатином або карбоплатином При застосуванні цієї схеми хіміотерапії порівняно з монотерапією препаратом Таксотер частіше виникали тромбоцитопенія, включаючи тромбоцитопенію 3-4 ступеня тяжкості (переважно при застосуванні карбоплатину); анемія, включаючи анемію 3-4 ступеня тяжкості; нудота, включаючи нудоту 3-4 ступеня тяжкості; діарея 3-4 ступеня тяжкості; анорексія (переважно при застосуванні цисплатину), включаючи анорексію 3-4 ступеня тяжкості; реакції у місці введення. Однак рідше спостерігалися нейтропенія, включаючи нейтропенію 3-4 ступеня тяжкості; анемія, включаючи анемію 3-4 ступенів тяжкості, інфекції; фебрильна нейтропенія; алергічні реакції; шкірні реакції; ураження нігтів; затримка рідини; включаючи затримку рідини 3-4 ступеня тяжкості (переважно при застосуванні карбоплатину); стоматит, нейросенсорна та, меншою мірою, нейромоторна нейропатія;алопеція; астенія та міалгія. Додатково спостерігалися: лихоманка за відсутності інфекції, зокрема 3-4 ступеня тяжкості; біль. Комбінація препарату Таксотер з преднізолоном або преднізоном При застосуванні препарату Таксотер у комбінації з преднізолоном або преднізоном порівняно з монотерапією препаратом Таксотер значно зменшувалась частота виникнення побічних ефектів, таких як: анемія, у тому числі 3-4 ступеня тяжкості; інфекції; нейтропенія, у тому числі 3-4 ступеня тяжкості; тромбоцитопенія; фебрильна нейтропенія; слабкість; алергічні реакції; нейросенсорні та нейромоторні реакції; алопеція; висип; десквамація; нудота; діарея; стоматит; блювання; анорексія; міалгія; артралгія; затримка рідини; але частіше спостерігалися порушення смаку та серцева недостатність. Додатково спостерігалися носова кровотеча, кашель, задишка, слабкість, сльозотеча. Комбінація препарату Таксотер® з цисплатином та фторурацилом При застосуванні цієї комбінації порівняно з монотерапією препаратом Таксотер® частіше спостерігалася анемія, у тому числі 3-4 ступеня тяжкості; тромбоцитопенія, у тому числі 3-4 ступеня тяжкості; фебрильна нейтропенія; нейтропенічні інфекції (навіть у разі застосування Г-КСФ); нудота; блювання; анорексія; стоматит; діарея; езофагіт/дисфагія/болі при ковтанні; та рідше спостерігалися інфекції; алергічні реакції; затримка рідини; нейросенсорні та нейромоторні реакції; міалгія; алопеція; висип; свербіння; ураження нігтів; шкірна десквамація; порушення ритму серця. Додатково спостерігалися: лихоманка за відсутності інфекції; летаргія (сонливість, загальмованість, заціпеніння); зміни слуху; запаморочення; сльозотеча; сухість шкіри; печія; ішемія міокарда; венозні порушення; болі, зумовлені пухлиною; кон'юнктивіт; зниження маси тіла. Профілактичне застосування Г-КСФ знижує частоту розвитку фебрильної нейтропенії та/або нейтропенічних інфекційних ускладнень. Дані, отримані при застосуванні препарату після його реєстрації Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи) Дуже рідко Гострий мієлоїдний лейкоз та мієлодиспластичний синдром, пов'язані з доцетакселом, при його застосуванні у поєднанні з іншими хіміотерапевтичним та засобами та та/або опроміненням. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Повідомлялося про пригнічення кістковомозкового кровотворення та інші гематологічні побічні реакції. Повідомлялося про розвиток синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВС-синдрому), часто у поєднанні із сепсисом або мультиорганною недостатністю. Порушення з боку імунної системи Рідко Анафілактичний шок, іноді зі смертельним наслідком, У пацієнтів, які отримували премедикацію, ці випадки закінчувалися летальним кінцем дуже рідко. Порушення з боку нервової системи Рідко Судоми або минущі втрати свідомості, що іноді розвилися під час внутрішньовенного інфузійного введення препарату. Порушення з боку органу зору Рідко Сльозотеча у поєднанні з кон'юнктивітом або без нього і дуже рідко – випадки обструкції слізного каналу, що призводять до надмірної сльозотечі. Минущі візуальні розлади (спалахи світла в очах, поява худобою) зазвичай виникають під час внутрішньовенного інфузійного введення препарату і поєднуються з розвитком реакцій гіперчутливості, які зазвичай зникали після припинення внутрішньовенної інфузії. У пацієнтів, які отримували лікування доцетакселом, а також іншими таксанами, повідомлялося про випадки розвитку кістозного набряку макули. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Рідко Ототоксична дія препарату, порушення слуху та/або втрата слуху, включаючи випадки, що асоціюються з іншими ототоксичними препаратами. Порушення з боку серця та судин Рідко Випадки венозних тромбоемболічних ускладнень та інфаркту міокарда. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Рідко Гострий респіраторний дистрес-синдром, інтерстиціальна пневмонія/пневмоніт, інтерстиціальна хвороба легень, легеневий фіброз, дихальна недостатність, які могли призводити до летального результату. При одночасному проведенні опромінення поодинокі випадки радіаційного пневмоніту. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Рідко Дегідратація як наслідок розвитку реакцій з боку шлунково-кишкового тракту; перфорація шлунка чи кишечника; коліт, включаючи ішемічний; нейтропенічний ентероколіт; випадки ілеуса (кишкової непрохідності) та кишкової обструкції. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Рідко Випадки гепатиту, іноді зі смертельним наслідком, переважно у пацієнтів із супутніми захворюваннями печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Дуже рідко Випадки шкірного червоного вовчаку, бульозного висипу, такий як багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Повідомлялося про розвиток змін, подібних до склеродермії, яким зазвичай передував периферичний лімфангіектатичний набряк. У деяких випадках у розвиток цих станів вносили свій внесок кілька факторів, такі як супутні інфекції, одночасно прийняті інші лікарські засоби та супутні захворювання. Загальні розлади та порушення у місці введення Рідко Феномен повернення місцевої променевої реакції в раніше опроміненій ділянці, дегідратація, набряк легенів. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Повідомлялося про погіршення функції нирок та розвиток ниркової недостатності, що у більшості випадків асоціюються з одночасним застосуванням нефротоксичних препаратів. Порушення з боку обміну речовин та харчування Повідомлялося про розвиток випадків гіпонатріємії, головним чином, у поєднанні з дегідратацією, блюванням та пневмонією.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження in vitro показали, що біотрансформація препарату може змінюватися при одночасному застосуванні речовин, що індукують або інгібують ізоферменти цитохрому CYP3A, або метаболізуються (конкурентне інгібування) за допомогою ізоферментів цитохрому CYP3A, таких як циклоспорин, теріне У зв'язку з цим необхідно бути обережними при одночасному призначенні подібних препаратів, враховуючи можливість вираженої взаємодії. При одночасному застосуванні з сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 частота розвитку побічних ефектів препарату Таксотер може збільшуватися внаслідок зниження його метаболізму. У фармакокінетичному дослідженні за участю 7 пацієнтів, спільне застосування доцетакселу та сильного інгібітору ізоферменту CYP3A4 кетоконазолу призводило до значного зменшення (на 49%) кліренсу доцетакселу. Якщо неможливо уникнути спільного застосування сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (таких як кетоконазол, ітраконазол, кларитроміцин, індинавір, нефазодон, нелфінавір, ритонавір, саквінавір, телитроміцин і вориконазол), то дану комбінацію слід означати. при цьому потрібне ретельне клінічне спостереження та можливість корекції дози препарату Таксотер. Фармакокінетика доцетакселу в присутності преднізолону була вивчена у хворих на метастатичний рак передміхурової залози. Незважаючи на те, що доцетаксел метаболізується за допомогою ізоферменту CYP3A4, а преднізолон є індуктором ізоферменту CYP3A4, не спостерігалося статистично достовірного впливу преднізолону на фармакокінетику доцетакселу. Доцетаксел має високий зв'язок з білками плазми (>95%). In vitro лікарські препарати, що міцно зв'язуються з білками плазми крові, такі як еритроміцин, дифенгідрамін, пропранолол, пропафенон, фенітоїн, саліцилати, сульфаметоксазол та натрію вальпроат, не порушують зв'язування доцетакселу білками плазми крові. Дексаметазон також не впливає на рівень зв'язування доцетакселу з білками плазми. Доцетаксел не впливає на зв'язування дигітоксину з білками плазми. Фармакокінетика доцетакселу, доксорубіцину та циклофосфаміду не змінювалася при їх спільному застосуванні. Є відомості про взаємодію доцетакселу та карбоплатину. При застосуванні комбінації карбоплатину та доцетакселу кліренс карбоплатину збільшується на 50% порівняно з монотерапією карбоплатином.Спосіб застосування та дозиЛікування препаратом Таксотер слід проводити тільки під наглядом лікаря, який має досвід проведення протипухлинної хіміотерапії в умовах спеціалізованого стаціонару. Для попередження реакцій підвищеної чутливості, а також з метою зменшення затримки рідини всім пацієнтам, які отримують препарат Таксотер® (крім пацієнтів з раком передміхурової залози, рекомендації щодо премедикації у яких див. нижче), у разі відсутності протипоказань до його введення проводиться премедикація глюкокортикостероїдом, наприклад , дексаметазоном внутрішньо у дозі 16 мг/добу (по 8 мг двічі на добу) протягом 3 днів, починаючи за 1 день до введення препарату Таксотер. У пацієнтів з раком передміхурової залози, які отримують супутнє лікування переднізоном або преднізолоном, проводиться премедикація дексаметазоном у дозі 8 мг за 12, 3 та 1 годину до початку введення препарату Таксотер Для зниження ризику розвитку гематологічних ускладнень рекомендується профілактичне введення гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора (Г-КСФ). Препарат Таксотер® вводиться внутрішньовенно краплинно протягом 1 години 1 раз на 3 тижні. Рак молочної залози (РМЗ) Ад'ювантна терапія При ад'ювантній терапії операбельного РМЗ з ураженням регіонарних лімфовузлів та операбельного РМЗ без ураження регіонарних лімфовузлів, рекомендована доза препарату Таксотер® становить 75 мг/м2 через 1 годину після введення доксорубіцину (50 мг/м2) та циклофосфами (схема ТАС). Усього 6 циклів (див. також далі "Корекція доз при хіміотерапії"). При ад'ювантній терапії пацієнтів з операбельним раком молочної залози з пухлинною гіперекспресією HER2 рекомендуються наведені нижче дози препарату Таксотер. Хіміотерапія за схемою АС ТН АС (цикли 1-4): доксорубіцин (А) 60 мг/м2 з наступним введенням циклофосфаміду (С) 600 мг/м2 кожні 3 тижні, 4 цикли. ТН (цикли 5-8): доцетаксел (Т) 100 мг/м2 1 раз на 3 тижні, 4 цикли та трастузумаб (Н), що вводиться щотижня відповідно до наступної схеми: Цикл 5 (починається через 3 тижні після останнього циклу АС): день 1 – трастузумаб 4 мг/кг (навантажувальна доза), день 2 - доцетаксел 100 мг/м2 день 8 та 15: трастузумаб 2 мг/кг. Цикли 6-8: день 1: доцетаксел 100 мг/м2 та трастузумаб 2 мг/кг, день 8 та 15: трастузумаб 2 мг/кг. Через три тижні після дня 1 циклу 8: трастузумаб 6 мг/кг кожні 3 тижні. Трастузумаб вводиться загалом протягом 1 року. Неоад'ювантна терапія Для проведення неоад'ювантної терапії пацієнтів з операбельним та місцево-поширеним раком молочної залози рекомендуються наведені нижче дози препарату Таксотер®: АС (цикли 1-4): доксорубіцин (А) 60 мг/м2 - з наступним введенням циклофосфаміду (С) 600 мг/м2 кожні 3 тижні, 4 цикли. Т (цикли 5-8): доцетаксел (Т) 100 мг/м2 1 раз на 3 тижні, 4 цикли. Місцево-поширений або метастатичний РМЗ При місцево-поширеному або метастатичному РМЗ як терапія першої лінії доцетаксел 75 мг/м2-вводиться в комбінації з доксорубіцином 50 мг/м2; як терапія 2 лінії рекомендована доза доцетакселу в монотерапії становить 100 мг/м2. Для комбінації препарат Таксотер плюс трастузумаб рекомендована доза препарату Таксотер становить 100 мг/м2 кожні 3 тижні з щотижневим введенням трастузумабу. Початкова внутрішньовенна інфузія доцетакселу проводиться наступного дня після введення першої дози трастузумабу. Наступні дози доцетакселу вводяться безпосередньо після закінчення внутрішньовенної інфузії трастузумабу (при хорошій переносимості попередньої дози трастузумабу). Для отримання інформації про дози та спосіб введення трастузумабу див. інструкцію з медичного застосування трастузумабу. При комбінації з капецитабіном рекомендована доза доцетакселу становить 75 мг/м2 кожні 3 тижні, а капецитабіну – 1250 мг/м2 внутрішньо двічі на добу (протягом 30 хв після їди) протягом 2-х тижнів з наступним однотижневим періодом відпочинку. Для розрахунку дози капецитабіну відповідно до площі поверхні тіла див. інструкцію щодо застосування капецитабіну. Недрібноклітинний рак легені У пацієнтів, які не отримували раніше хіміотерапію, рекомендується наступна схема лікування: доцетаксел 75 мг/м2, відразу після нього введення цисплатину 75 мг/м2 протягом 30-60 хв або карбоплатину (AUC 6 мг/мл/хв) протягом 30- 60 хв. Для лікування після неефективності хіміотерапії на основі препаратів платини рекомендується монотерапія доцетакселом у дозі 75 мг/м2. Метастатичний рак яєчників Для терапії 2-ої лінії раку яєчників рекомендується доза доцетакселу 100 мг/м2 кожні 3 тижні у монотерапії. Рак передміхурової залози Для лікування пацієнтів з раком передміхурової залози рекомендована доза препарату Таксотер становить 75 мг/м2 раз на три тижні. Преднізон або преднізолон застосовують тривало по 5 мг внутрішньо 2 рази на добу. Рак шлунку Для лікування раку шлунка рекомендована доза препарату Таксотер становить 75 мг/м2 у вигляді одногодинної внутрішньовенної інфузії з наступною внутрішньовенною інфузією цисплатину 75 мг/м2 протягом 1-3 годин (обидва препарати лише в перший день кожного циклу хіміотерапії). Після завершення введення цисплатину проводять 24-годинну внутрішньовенну інфузію фторурацилу 750 мг/м2/добу протягом 5 діб. Лікування повторюється кожні 3 тижні. Пацієнти повинні отримувати премедикацію протиблювотними препаратами та відповідне додаткове введення рідини (гідратацію) для введення цисплатину. Для зменшення ризику гематологічної токсичності (див. "Корекція доз при хіміотерапії") з профілактичною метою показано введення Г-КСФ. Рак голови та шиї Пацієнти повинні отримувати премедикацію протиблювотними засобами, їм повинна проводитися відповідна гідратація (до та після введення цисплатину). Слід проводити профілактику розвитку нейтропенічних інфекцій. Усі пацієнти, у яких застосовувалися схеми лікування Таксотер®, профілактично отримували антибіотики. Індукційна хіміотерапія з наступною променевою терапією Для індукційної терапії при місцево-поширеному неоперабельному плоскоклітинному раку голови та шиї рекомендована доза препарату Таксотер® становить 75 мг/м2 у вигляді одногодинної внутрішньовенної інфузії з подальшим введенням цисплатину в дозі 75 мг/м2 протягом 1 години. кожного циклу хіміотерапії). Після цього проводиться безперервна внутрішньовенна інфузія фторурацилу в дозі 750 мг/м2 на добу протягом 5 діб. Ця схема повторюється кожні 3 тижні протягом 4 циклів. Після хіміотерапії пацієнтам має бути проведена променева терапія. Індукційна хіміотерапія з подальшою хіміопроменевою терапією Для індукційної терапії місцево-поширеного плоскоклітинного раку голови та шиї (технічно нерезектабельного, з низькою ймовірністю хірургічного лікування або при вирішенні збереження органу) рекомендована доза препарату Таксотер® становить 75 мг/м2 у вигляді одногодинної внутрішньовенної інфузії з подальшою годинної внутрішньовенної інфузією цисплатину 100 мг/м2 (обидва препарати вводяться тільки в перший день кожного циклу хіміотерапії) та з наступною безперервною внутрішньовенною інфузією фторурацилу в дозі 1000 мг/м2/добу з 1 по 4 день. Ця схема лікування повторюється кожні 3 тижні, лише 3 цикли. Після хіміотерапії пацієнтам має бути проведена хіміопроменева терапія. Для отримання відомостей про корекцію доз цисплатину та фторурацилу див. інструкції щодо застосування цих препаратів. Корекція доз при хіміотерапії Загальні принципи Препарат Таксотер® повинен вводитись при кількості нейтрофілів у периферичній крові ≥ 1500/мкл. У разі розвитку фебрильної нейтропенії, зниження кількості нейтрофілів Комбінована терапія, що включає препарат Таксотер для лікування РМЗ Ад'ювантна терапія раку молочної залози Пацієнткам з раком молочної залози, які отримують ад'ювантну терапію препаратом Таксотер у комбінації з доксорубіцином та циклофосфамідом (схема ТАС), з метою первинної профілактики рекомендується введення Г-КСФ. Пацієнткам, які перенесли фебрильну нейтропенію або нейтропенічну інфекцію, у всіх наступних циклах необхідно зменшити дозу препарату Таксотер до 60 мг/м2. У пацієнток, у яких розвинувся стоматит 3 або 4 ступеня тяжкості, потрібне зниження дози доцетакселу до 60 мг/м2. Препарат Таксотер® у хіміотерапевтичній схемі АСТ При операбельному та місцевопоширеному раку молочної залози після епізоду фебрильної нейтропенії або інфекції на фоні неоад'ювантної терапії за схемою АСТ необхідно з профілактичною метою застосовувати Г-КСФ на всіх наступних циклах, а доза препарату Таксотер у схемі АСТ повинна бути знижена з 1 75 мг/м2. Препарат Таксотер® у хіміотерапевтичній схемі АС ТН При операбельному раку молочної залози з пухлинною гіперекспресією HER2 після епізоду фебрильної нейтропенії або інфекції на тлі ад'ювантної терапії за схемою АС ТН необхідно з профілактичною метою застосовувати Г-КСФ на всіх наступних циклах, а доза доцетакселу у схемі АС ТН0 м2 до 75 мг/м2. Так як у клінічній практиці спостерігався розвиток нейтропенії на першому ж циклі хіміотерапії, слід враховувати нейтропенічний ризик та загальноприйняті в даний час рекомендації та при необхідності застосовувати Г-КСФ. У разі розвитку стоматиту 3 або 4 ступеня тяжкості, залежно від схеми хіміотерапії, дозу доцетакселу у схемі АС ТН слід зменшити зі 100 мг/м2 до 75 мг/м2. Для корекції дози трастузумабу див. інструкції із застосування трастузумабу. Препарат Таксотер у комбінації з капецитабіном. Для корекції дози капецитабіну при його комбінації з препаратом Таксотер див. інструкцію з медичного застосування капецитабіну. При застосуванні препарату Таксотер у комбінації з капецитабіном при першій появі токсичності 2 ступеня тяжкості, яка зберігається на початок наступного циклу, наступний цикл лікування може бути відкладений до зниження токсичності до 0-1 ступеня тяжкості, при цьому під час наступного циклу лікування вводиться 100% початкової дози. У пацієнтів з повторним розвитком токсичності 2 ступеня тяжкості або першим розвитком токсичності 3 ступеня тяжкості в будь-який час циклу лікування відкладається до зниження токсичності до 0-1 ступеня тяжкості, потім лікування препаратом Таксотер відновлюється в дозі 55 мг/м2. При будь-якій подальшій появі токсичності або появі будь-якої токсичності 4 ступеня тяжкості введення препарату Таксотер® має бути припинено. Комбінована терапія, що включає препарат Таксотер®, при недрібноклітинному раку легені Препарат Таксотер у комбінації з цисплатином або карбоплатином У пацієнтів, які спочатку отримували доцетаксел у дозі 75 мг/м2 у комбінації з цисплатином або карбоплатином і у яких кількість тромбоцитів у попередньому циклі знижувалася до 25000/мкл, або у пацієнтів, у яких розвинулася фебрильна нейтропенія, або у пацієнтів з тяжкою Доза доцетакселу в наступних циклах повинна бути знижена до 65 мг/м2. Для корекції дози цисплатину див. інструкцію із застосування цисплатину. Препарат Таксотер у комбінації з цисплатином та фторурацилом при раку шлунка або раку голови та шиї. Пацієнти, які отримують препарат Таксотер у комбінації з цисплатином і фторурацилом, відповідно до існуючих загальноприйнятих рекомендацій повинні отримувати протиблювотні препарати та достатню гідратацію. Для зменшення ризику ускладненої нейтропенії слід застосовувати ГКСФ. Якщо незважаючи на застосування Г-КСФ, виникає фебрильна нейтропенія, тривала нейтропенія або нейтропенічна інфекція, дозу препарату Таксотер слід зменшити з 75 до 60 мг/м2. При подальшому розвитку епізодів ускладненої нейтропенії рекомендовано зменшити дозу препарату Таксотер з 60 мг/м2 до 45 мг/м2. При розвитку тромбоцитопенії 4-го ступеня тяжкості дозу препарату Таксотер® рекомендується зменшити з 75 мг/м2 до 60 мг/м2. Наступні цикли із застосуванням доцетакселу можливі за кількості нейтрофілів > 1500/мкл та тромбоцитів > 100000/мкл. При завзятому збереженні даних токсичних проявів лікування слід припинити. Рекомендована корекція доз при розвитку токсичності у пацієнтів, які отримують препарат Таксотер у комбінації з цисплатином та фторурацилом (ФУ): Діарея 3 ступеня тяжкості. Перший епізод – зменшити дозу ФУ на 20%. Повторний епізод: зменшити дозу препарату Таксотер на 20%. Діарея 4 ступеня тяжкості. Перший епізод: зменшити дози препарату Таксотер та ФУ на 20%. Повторний епізод: припинити лікування. Стоматит/мукозит 3 ступеня тяжкості. Перший епізод – зменшити дозу ФУ на 20%. Повторний епізод: припинити прийом ФУ у всіх наступних циклах. Третій епізод: зменшити дозу препарату Таксотер на 20% Стоматит/мукозит 4 ступеня тяжкості. Перший епізод: припинити прийом ФУ у всіх наступних циклах. Повторний епізод: зменшити дозу препарату Таксотер на 20%. Для отримання рекомендацій щодо корекції доз цисплатину та фторурацилу див. інструкції щодо їх застосування. У пацієнтів із плоскоклітинним раком голови та шиї, у яких розвинулася ускладнена нейтропенія (включаючи пролонговану нейтропенію, фебрильну нейтропенію або інфекцію), у всіх наступних циклах з профілактичною метою рекомендується застосування Г-КСФ (наприклад, з 1 по 15 день циклу). Особливі групи пацієнтів Діти Безпека та ефективність препарату Таксотер у дітей не вивчена. Є обмежений досвід застосування препарату Таксотер у дітей. Поки не встановлена ефективність та безпека застосування препарату Таксотер при раку носоглотки у дітей та підлітків від 1 міс до 18 років. Препарат Таксотер® не застосовувався у дітей за показаннями: рак молочної залози, недрібноклітинний рак легені, рак передміхурової залози, рак шлунка та рак голови та шиї, за винятком малодиференційованого раку носоглотки (тип I та II). Пацієнти похилого віку Виходячи з даних популяційного фармакокінетичного аналізу, відсутні спеціальні вказівки щодо застосування препарату Таксотер у пацієнтів похилого віку. У пацієнтів 60 років і старше при комбінації препарату Таксотер з капецитабіном рекомендується зниження дози капецитабіну на 25% (див. інструкцію щодо застосування капецитабіну). Пацієнти з печінковою недостатністю Виходячи з фармакокінетичних даних, отриманих для препарату Таксотер® у монотерапії в дозі 100 мг/м2, у пацієнтів з активністю АЛТ та/або ACT > 1,5 ВГН або активністю лужної фосфатази >2,5 ВГН, рекомендована доза препарату Таксотер® становить 75 мг/м2. У пацієнтів з підвищенням концентрації білірубіну в крові (> 1 ВГН) та/або з підвищенням активності АЛТ та ACT (> 3,5 ВГН) у поєднанні з підвищенням активності лужної фосфатази (> 6 ВГН), не може бути рекомендовано зниження дози та не слід без суворих показань застосовувати доцетаксел. Комбінація препарату Таксотер® з цисплатином і фторурацилом при лікуванні раку шлунка не застосовувалася у пацієнтів з підвищенням активності АЛТ та/або ACT (> 1,5 ВГН) у поєднанні з підвищенням активності лужної фосфатази (> 2,5 ВГН) та підвищеною концентрацією білірубіну в крові (> 1 ВГН). У таких пацієнтів не може бути рекомендовано зниження дози і не слід без суворих показань застосовувати доцетаксел. На даний момент відсутні дані щодо застосування препарату Таксотер у комбінації з іншими препаратами у пацієнтів з порушеннями функції печінки. Пацієнти з порушеннями функції нирок Відсутні дані щодо застосування доцетакселу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок. Приготування інфузійного розчину Концентрат для приготування розчину для інфузії 20 мг/0,5 мл: реальний вміст у флаконі 24,4 мг/0,61 мл, що дозволяє компенсувати втрати рідини при приготуванні попередньо змішаного розчину, зумовлені спінюванням, адгезією до стінок флакона та наявністю "мертвого" простору". Таким чином, надлишок препарату у флаконі гарантує, що після розведення його вмісту розчинником, що додається, мінімальний обсяг набраного попередньо змішаного розчину складе 2 мл, що містять 10 мг/мл донетакселу, що відповідає 20 мг (доза, зазначена на етикетці флакона). Концентрат для приготування розчину для інфузій 80 мг/2 мл: реальний вміст у флаконі 94,4 мг/2,36 мл, що дозволяє компенсувати втрати рідини при приготуванні попередньо змішаного розчину, зумовлені спінюванням, адгезією до стінок флакона та наявністю "мертвого простору" . Таким чином, надлишок препарату у флаконі гарантує, що після розведення його вмісту розчинником, що додається, мінімальний обсяг набраного попередньо змішаного розчину складе 8 мл, що містять 10 мг/мл доцетакселу, що відповідає 80 мг (доза, зазначена на етикетці флакона). При проведенні однієї внутрішньовенної інфузії НЕ МОЖНА використовувати препарат Таксотер®, концентрат для приготування інфузійного розчину (20 мг/0,5 мл та 80 мг/2 мл), у формах випуску у двох флаконах (концентрат та розчинник), разом з формами випуску препарату Таксотер ® в одному флаконі (20 мг/1 мл, 80 мг/4 мл або 160 мг/8 мл). а) Приготування попередньо змішаного розчину препарату Таксотер (з концентрацією доцетакселу 10 мг/мл) Концентрат для приготування розчину для інфузій препарату Таксотер® необхідно попередньо розвести в розчиннику, що додається. Якщо флакони з препаратом і розчинником зберігалися в холодильнику, перед розведенням їх необхідно протягом 5 хв витримати при кімнатній температурі (нижче 25 °С). Весь вміст флакона з розчинником в асептичних умовах набирається за допомогою голки в шприц (флакон розміщується трохи під кутом) і вводиться у флакон з препаратом Таксотер®. Після вилучення голки вміст флакона з отриманою сумішшю перемішують шляхом перевертання флакона вгору і вниз протягом 45 с (не струшувати!) і залишають на 5 хв при кімнатній температурі, після чого розчин перевіряється на гомогенність та прозорість (наявність піни навіть через 5 хв є нормою через вміст полісорбату 80 у складі препарату). Попередньо змішаний розчин містить доцетаксел у концентрації 10 мг/мл і має бути негайно використаний для приготування розчину для інфузій. б) Приготування розчину для інфузії Необхідний об'єм попередньо змішаного розчину відповідно до необхідної дози вводиться в мішок для інфузій або флакон, що містить 250 мл 5% розчину декстрози або 0,9% натрію розчину хлориду. Якщо необхідна доза доцетакселу перевищує 200 мг, її слід розводити у більшому обсязі розчину для інфузії, щоб концентрація доцетакселу не була вищою 0,74 мг/мл. Вміст мішка для інфузій або флакона слід перемішати за допомогою обертальних рухів. Інфузія отриманого розчину повинна бути проведена не пізніше 4 годин після приготування (включаючи 1 год введення) при зберіганні при кімнатній температурі (нижче 25 ° С) та звичайних умовах освітленості. Попередньо змішаний розчин препарату Таксотер і розчин для інфузії, як і будь-які інші препарати для парентерального застосування, необхідно оглядати перед введенням; за наявності осаду розчин слід знищити. Залишки препарату та всі матеріали, використані для його розведення та введення, слід утилізувати відповідно до стандартних приписів.ПередозуванняСимптоми Є незначна кількість повідомлень про передозування. Основними проявами передозування були пригнічення функції кісткового мозку, периферична нейротоксичність та мукозит (запалення слизових оболонок). Лікування Нині антидот до доцетакселу не відомий. У разі передозування хворого слід госпіталізувати до спеціалізованого відділення та ретельно контролювати функцію життєво важливих органів. Хворим слід, якнайшвидше, призначити Г-КСФ. При необхідності – симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНейтропенія Слід проводити частий контроль клінічного аналізу крові у пацієнтів, які отримують терапію препаратом Таксотер. Максимальне зниження нейтрофілів настає до 7 дня, але у пацієнтів, які раніше проходили інтенсивний курс хіміотерапії, цей інтервал може бути коротшим. При розвитку вираженої нейтропенії ( У разі введення Г-КСФ пацієнтам, які отримують препарат Таксотер у комбінації з цисплатином та фторурацилом, фебрильна нейтропенія та/або нейтропенічні інфекції розвиваються рідше. Тому при застосуванні цієї комбінації необхідно з профілактичною метою введення ГКСФ для зменшення ризику розвитку ускладненої нейтропенії (фебрильної нейтропенії, тривалої нейтропенії, нейтропенічної інфекції). Слід ретельно стежити за станом та лабораторними показниками пацієнтів, які отримують цю хіміотерапевтичну схему. Якщо пацієнти отримують первинну профілактику Г-КСФ (з першого циклу) при застосуванні препарату Таксотер у комбінації з доксорубіцином та циклофосфамідом (режим хіміотерапії ТАС) фебрильна нейтропенія та/або нейтропенічна інфекція розвиваються рідше. Тому при ад'ювантній хіміотерапії раку молочної залози за схемою ТАС для зменшення ризику ускладненої нейтропенії (фебрильної нейтропенії, тривалої нейтропенії, нейтропенічної інфекції) слід розглядати питання про профілактичне введення Г-КСФ з першого циклу. Слід ретельно стежити за станом пацієнтів, які отримують хіміотерапевтичну схему ТАС. Реакції гіперчутливості З метою виявлення реакцій підвищеної чутливості пацієнтів слід ретельно спостерігати, особливо під час першої та другої інфузій. Розвиток реакцій гіперчутливості можливий на перших хвилинах інфузії препарату Таксотер, тому при його введенні необхідно мати лікарські засоби та обладнання для лікування артеріальної гіпотонії та бронхоспазму. Легкі прояви гіперчутливості (почервоніння обличчя або локалізовані шкірні реакції) не вимагають переривання препарату. Незважаючи на премедикацію, у пацієнтів спостерігалися тяжкі реакції гіперчутливості, такі як виражене зниження артеріального тиску, бронхоспазм або генералізований висип/еритема та дуже рідко летальні анафілактичні реакції. Поява реакцій гіперчутливості вимагає негайного припинення введення препарату Таксотер і проведення відповідної терапії. Пацієнтам, які перенесли тяжкі реакції гіперчутливості, не слід відновлювати лікування препаратом Таксотер. Шкірні реакції При застосуванні доцетакселу спостерігалася локалізована еритема кінцівок (долонь та ступнів) з набряком та подальшим лущенням (долонно-підошовний синдром). Пацієнти з печінковою недостатністю У пацієнтів, які отримують монотерапію доцетакселом у дозі 100 мг/м2 та мають підвищену активність "печінкових" трансаміназ (АЛТ та/або ACT), що більш ніж у 1,5 рази перевищує ВГН, у поєднанні з підвищенням активності лужної фосфатази, більш ніж у 2 ,5 рази вище ВГН, дуже високий ризик розвитку тяжких побічних ефектів, таких як сепсис, шлунково-кишкові кровотечі, фебрильна нейтропенія, інфекції, тромбоцитопенія, тяжкі токсичні ураження шкіри аж до летального результату, а також стоматиту та астенії. У зв'язку з цим у таких пацієнтів з підвищеними показниками функціональних проб печінки рекомендована доза препарату Tacoter® становить 75 мг/м2. Функціональні проби печінки повинні проводитися до початку лікування та перед кожним наступним циклом терапії препаратом Таксотер. У пацієнтів з підвищеними концентраціями білірубіну та/або підвищеною активністю АЛТ та ACT (> 3,5 ВГН) у поєднанні з підвищенням активності лужної фосфатази > 6 ВГН препарат Таксотер® застосовувати не рекомендується. На даний момент відсутні дані щодо застосування препарату Таксотер у комбінації з іншими препаратами у пацієнтів з порушеннями функції печінки. Затримка рідини Необхідне ретельне спостереження за пацієнтами з вираженою затримкою рідини: з випотом у плевральну порожнину, перикард або асцитом. При появі набряків показано обмеження сольового та питного режиму та застосування діуретиків. Лейкоз При застосуванні комбінації препарату Таксотер з доксорубіцином та циклофосфамідом з приводу операбельного РМЗ у зв'язку з ризиком розвитку відстрочених мієлодисплазії та/або мієлоїдного лейкозу потрібен гематологічний контроль. Серцева недостатність У пацієнтів, які отримували препарат Таксотер у комбінації з трастузумабом з приводу метастатичного РМЗ з пухлинною гіперекспресією НER2, особливо після хіміотерапії, що містить антрацикліни (доксорубіцин або епірубіцин), можливий розвиток серцевої недостатності, яка може бути середньої тяжкості або тяжкої і може призвести до смерті. Коли пацієнтці показано лікування препаратом Таксотер у комбінації з трастузумабом, вона повинна пройти кардіологічне обстеження до початку терапії. Кожні три місяці слід контролювати серцеву функцію, що дозволяє виявити пацієнток, у яких може розвинутись серцева недостатність. Докладніше див. Інструкцію із застосування трастузумабу. Порушення з боку органу зору У пацієнтів, які отримували лікування доцетакселом, а також іншими таксанами, повідомлялося про розвиток кістозного набряку макули. Пацієнти, які мають порушення зору, терміново мають пройти повне офтальмологічне обстеження. У разі діагностування кістозного набряку макули лікування доцетакселом слід припинити, і пацієнту має бути розпочато відповідне лікування. Пацієнти похилого віку У порівнянні з пацієнтами молодше 60 років у пацієнтів віком 60 років і старших, які отримують комбіновану хіміотерапію Таксотер+капецитабін, спостерігалося збільшення частоти пов'язаних з лікуванням несприятливих явищ 3 та 4 ступеня тяжкості, пов'язаних з лікуванням серйозних НПР та ранньої відміни лікування внаслідок розвитку НПР . Є обмежені дані про застосування комбінації доцетакселу з доксорубіцином та циклофосфамідом у пацієнток віком від 70 років. У пацієнтів 65 років і старше, які отримували лікування препаратом Таксотер кожні 3 тижні з приводу раку передміхурової залози, частота змін нігтів, розвитку анемії, інфекцій, анорексії, зниження маси тіла була на ≥ 10% більше, ніж у пацієнтів молодшого віку, а у пацієнтів 75 років і старше частота лихоманки, діареї, анорексії та периферичних набряків була на ≥ 10% більше, ніж у пацієнтів молодшого віку. Однак відмінностей щодо ефективності терапії при порівнянні літніх та молодших пацієнтів виявлено не було. При застосуванні комбінації доцетакселу з цисплатином і фторурацилом наступні побічні реакції (всіх ступенів тяжкості): летаргія (сонливість, загальмованість, заціпеніння), стоматит, фебрильна нейтропенія/нейтропенічна інфекція, діарея у пацієнтів старше 65 років. молодшого віку. Тому пацієнти старше 65 років, які отримують цю комбінацію, потребують ретельного спостереження. Необхідність контрацепції Чоловікам та жінкам дітородного віку під час лікування препаратом Таксотер необхідно застосовувати надійні методи контрацепції. Так як у доклінічних дослідженнях було показано, що доцетаксел має генотоксичну дію і може порушити чоловічу фертильність (здатність до зачаття), чоловікам, які отримують лікування доцетакселом, рекомендується утримуватися від зачаття дитини під час лікування доцетакселом та протягом не менше 6 місяців після закінчення хіміотерапії та порадити до лікування зробити консервацію сперми. Жінкам у разі настання у них вагітності під час лікування слід терміново повідомити про це свого лікаря. Нейротоксичність Розвиток тяжкої сенсорної нейропатії потребує зниження дози препарату Таксотер. Зміст етанолу У препараті Таксотер міститься етанол у концентрації 50 об'ємних відсотків (тобто до 0,385 г (0,5 мл) безводного етанолу у флаконі 20 мг/1 мл, до 1,58 г (2 мл) безводного етанолу у флаконі 80 мг/4 мл). Це слід брати до уваги при застосуванні препарату у пацієнтів Це слід брати до уваги при застосуванні препарату у пацієнтів з алкоголізмом та пацієнтів із групи ризику (пацієнтів із захворюваннями печінки, печінковою недостатністю та епілепсією). Також слід брати до уваги можливий вплив етанолу на центральну нервову систему. Етанол, що міститься у даній лікарській формі, може змінювати дію інших лікарських засобів. Звернення та запобіжні заходи при поводженні з препаратом Таксотер® Препарат Таксотер є протипухлинним препаратом; як і у випадку інших потенційно токсичних речовин, необхідно дотримуватися обережності при його застосуванні та приготуванні розчинів. Рекомендується користуватися рукавичками. Якщо розчин препарату Таксотер або інфузійний розчин препарату Таксотер потрапляє на шкіру, то її слід негайно ретельно вимити водою з милом. При попаданні концентрату або інфузійного розчину препарату Таксотер на слизові оболонки їх слід негайно ретельно промити водою. Неоад'ювантна хіміотерапія раку молочної залози При досягненні повного або часткового морфологічного регресу пухлини на неоад'ювантній хіміотерапії проводиться хірургічне видалення пухлини та при можливості пахвова лімфодисекція. Проведення додаткової ад'ювантної хіміотерапії після досягнення повного або часткового морфологічного регресу не покращує виживання пацієнтів. Тому проведення ад'ювантної хіміотерапії не обґрунтовано для хворих, які досягли повного або часткового морфологічного регресу пухлини після неоад'ювантної хіміотерапії. Якщо відповідь є мінімальною після кількох циклів неоад'ювантної хіміотерапії, або хвороба прогресує у будь-який момент, необхідно розглянути альтернативний режим хіміотерапії та/або передопераційної променевої терапії з подальшим хірургічним втручанням у вигляді мастектомії з пахвою лімфодисекцією. Післяопераційна ад'ювантна терапія для цих пацієнтів складається із завершення запланованої хіміотерапії, якщо вона не була завершена до хірургічного втручання, з подальшою гормональною терапією у жінок з позитивним статусом естрогенових та/або прогестеронових рецепторів. Хворим на рак молочної залози з пухлинною гіперекспресією HER2 призначається трастузумаб до одного року. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Спеціальних досліджень не проводилось. Однак розвиток побічних реакцій з боку нервової системи, органу зору, шлунково-кишкового тракту та ін., а також наявність у складі препарату етанолу можуть призвести до зниження швидкості психомоторної реакції та уваги. У зв'язку з цим не рекомендується під час лікування препаратом Таксотер® керувати автомобілем та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
7 883,00 грн
198,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат - 1 фл. активна речовина: доцетаксел, тригідрат (кількість еквівалентна безводному доцетакселу) 80 мг; допоміжна речовина: полісорбат від 80 до 2,0 мл; розчинник (13% розчин етанолу у воді для ін'єкцій): етанол 95% (V/V) 764,4 мг, вода для ін'єкцій до 6,0 мл. Концентрат для приготування розчину для інфузій: по 2,36 мл концентрату у флакон безбарвного скла, закупорений гумовою пробкою та обжатий алюмінієвим ковпачком із пластмасовою кришечкою типу "flip-off" червоного кольору. Розчинник (13% розчин етанолу у воді для ін'єкцій): по 7,33 мл розчинника у флакон безбарвного скла, закупорений гумовою пробкою та обжатий алюмінієвим ковпачком із пластмасовою кришечкою типу "flip-off". Флакон з концентратом разом з флаконом з розчинником у контурне осередкове пакування з ПВХ, запаяну поліетиленовою плівкою. Контурне осередкове впакування разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузій: прозорий, маслянистий розчин від жовтого до коричнево-жовтого кольору. Розчинник: прозорий безбарвний розчин.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб - алкалоїд.ФармакокінетикаФармакокінетика у дорослих Фармакокінетика доцетакселу не залежить від дози і відповідає трифазній фармакокінетичній моделі з періодами напіввиведення для α, β та γ фаз - 4 хв, 36 хв та 11,1 год відповідно. Після одногодинної інфузії доцетакселу в дозі 100 мг/м2 середні значення максимальної концентрації (Сmах) доцетакселу в плазмі крові становили 3,7 мкг/мл із відповідною площею під кривою "концентрація-час" (AUC) 4,6 мкг.ч/мл. Середні значення для загального кліренсу та обсягу розподілу у рівноважному стані становили 21 л/год/м2 та 113 л відповідно. Значення загального кліренсу доцетакселу у різних пацієнтів відрізнялися приблизно на 50%. Доцетаксел більш ніж на 95% зв'язується із білками плазми крові. Доцетаксел після окислення терт-бутилової ефірної групи за допомогою ізоферментів цитохрому Р450 протягом 7 днів виводиться через нирки із сечею (6% введеної дози) та через шлунково-кишковий тракт із калом (75% введеної дози). Близько 80% від введеної дози доцетакселу протягом 48 годин виводиться з калом у вигляді метаболітів (основного неактивного метаболіту та трьох менш значущих неактивних метаболітів) та у дуже незначній кількості – у незміненому вигляді. Фармакокінетика доцетакселу не залежить від віку та статі пацієнта. При слабко та помірно виражених порушеннях функції печінки (активність аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (ACT) ≥ 1,5 їх верхніх меж норми (ВГН) у поєднанні з активністю лужної фосфатази ≥ 2,5 ВГН) загальний кліренс доцетакселу %. При слабкій чи помірній затримці рідини кліренс доцетакселу не змінюється; відомостей про його кліренс при вираженій затримці рідини немає. При комбінованому застосуванні доцетаксел не впливає на кліренс доксорубіцину та концентрацію доксорубіцинолу (метаболіту доксорубіцину) у плазмі крові. Фармакокінетичні показники доцетакселу, доксорубіцину та циклофосфаміду не змінювалися при їх одночасному застосуванні. Капецитабін не впливає на фармакокінетику доцетакселу (Cmax, AUC), а доцетаксел, у свою чергу, не впливає на фармакокінетику капецитабіну та найважливішого метаболіту капецитабіну (5'-DFUR). Кліренс доцетакселу при комбінованій терапії з цисплатином не змінюється проти його кліренсом при монотерапії. Фармакокінетичний профіль цисплатину, що вводиться незабаром після інфузії доцетакселу, не відрізнявся від такого при введенні одного цисплатину. Преднізон не впливає на фармакокінетику доцетакселу, що вводиться після стандартної премедикації дексаметазоном.Комбінована терапія доцетакселом, цисплатином та фторурацилом не змінює їх фармакокінетичних показників. Фармакокінетика у дітей У дітей фармакокінетичні показники при монотерапії доцетакселом та терапії доцетакселом у комбінації з цисплатином та фторурацилом були аналогічними таким у дорослих.ФармакодинамікаДоцетаксел – протипухлинний препарат рослинного походження (з групи таксоїдів). Накопичує тубулін у мікротрубочках, перешкоджає їх розпаду, що порушує процес розподілу пухлинних клітин. Доцетаксел тривалий час зберігається у клітинах, де концентрація його досягає високих значень. Крім того, доцетаксел проявляє активність щодо деяких, хоча і не всіх, клітин, що продукують у надмірній кількості Р-глікопротеїн (P-gP), що кодується геном множинної резистентності до хіміотерапевтичних препаратів. In vivo доцетаксел має широкий спектр активності щодо пухлин мишей і пухлинних клітин людини, що перевиваються. Ефективність доцетакселу була доведена при раку молочної залози, недрібноклітинному раку легені, раку яєчників, гормонорезистентному раку передміхурової залози, раку шлунка, раку голови та шиї.Показання до застосуванняРак молочної залози (РМЗ) Ад'ювантна та неоад'ювантна терапія Ад'ювантна терапія Операбельний РМЗ (препарат Таксотер® у комбінації з доксорубіцином та циклофосфамідом, ад'ювантна хіміотерапія): операбельний РМЗ із поразкою регіонарних лімфовузлів; операбельний РМЗ без ураження регіонарних лімфовузлів у пацієнток, яким показано проведення хіміотерапії згідно з встановленими міжнародними критеріями відбору для первинної хіміотерапії ранніх стадій РМЗ (за наявності одного або більше факторів високого ризику розвитку рецидиву: розмір пухлини більше 2 см, негативний статус естроген гістологічний/нуклеарний рівень злоякісності пухлини (ступінь 2-3), вік менше 35 років). Операбельний РМЗ з пухлинною гіперекспресією HER2 (доксорубіцин та циклофосфамід з подальшим застосуванням препарату Таксотер у комбінації з трастузумабом (схема АС ТН)). Неоад'ювантна терапія Операбельний та місцево-поширений РМЗ (доксорубіцин та циклофосфамід з подальшим застосуванням препарату Таксотер®). Метастатичний та/або місцево-поширений РМЗ Місцево-поширений або метастатичний РМЗ (Таксотер у комбінації з доксорубіцином, терапія 1-ої лінії). Метастатичний РМЗ з пухлинною гіперекспресією HER2 (препарат Таксотер у комбінації з трастузумабом, терапія 1-ої лінії). Місцево-поширений або метастатичний РМЗ при неефективності попередньої хіміотерапії, що включала антрацикліни або алкілуючі засоби (препарат Таксотер у монотерапії). Місцево-поширений або метастатичний РМЗ при неефективності попередньої хіміотерапії, що включала антрацикліни (препарат Таксотер у комбінації з капецитабіном). Недрібноклітинний рак легені Місцево-поширений або метастатичний недрібноклітинний рак легені при неефективності попередньої хіміотерапії (препарат Таксотер у монотерапії). Нерезектабельний місцевопоширений або метастатичний недрібноклітинний рак легені (препарат Таксотер у комбінації з цисплатином, препарат Таксотер у комбінації з карбоплатином представляє альтернативний варіант лікування для заснованої на цисплатині терапії, терапія 1-ої лінії). Рак яєчників Метастатичний рак яєчників при неефективності попередньої терапії 1-ої лінії (препарат Таксотер у монотерапії, терапія 2-ої лінії). Рак передміхурової залози Метастатичний гормонорезистентний (андроген-незалежний) рак передміхурової залози (препарат Таксотер у комбінації з преднізоном або преднізолоном). Рак шлунку Метастатичний рак шлунка, включаючи рак зони стравохідно-шлункового переходу (препарат Таксотер у комбінації з цисплатином і фторурацилом, терапія 1-ої лінії). Рак голови та шиї Місцево-поширений плоскоклітинний рак голови та шиї (препарат Таксотер® у комбінації з цисплатином та фторурацилом, індукційна терапія).Протипоказання до застосуванняВиражені реакції підвищеної чутливості до доцетакселу або полісорбату 80. Початкова кількість нейтрофілів у периферичній крові Виражені порушення функції печінки. Вагітність та період годування груддю. Дитячий вік віком до 18 років. При застосуванні препарату Таксотер у комбінації з іншими препаратами слід також враховувати протипоказання до їх застосування. З обережністю: При одночасному застосуванні з сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазолом, ітраконазолом, кларитроміцином, індинавіром, нефазодоном, нелфінавіром, ритонавіром, саквінавіром, телитроміцином, вориконазолом). При одночасному застосуванні препаратів, що індукують або інгібують ізоферменти CYP3A, або метаболізуються за допомогою ізоферментів CYP3A, таких як циклоспорин, терфенадин, еритроміцин та тролеандоміцин.Побічна діяДля визначення частоти розвитку небажаних побічних реакцій (НПР) використовується класифікація НПР Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто ≥ 10%; часто ≥ 1% та < 10%; нечасто ≥ 0,1% та < 1%; рідко ≥ 0,01% та Монотерапія препаратом Таксотер® (75 мг/м2 та 100 мг/м2) Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже часто Оборотна і некумулятивна (не посилюється при повторних введеннях) нейтропенія, що спостерігалася у 96,6% пацієнтів, які не отримували ГКСФ. Кількість нейтрофілів знижується до мінімальних значень у середньому через 7 днів (у пацієнтів з інтенсивною попередньою хіміотерапією цей період може бути коротшим), середня тривалість вираженої нейтропенії ( Фебрильна нейтропенія, інфекції. Часто Тяжкі інфекції, що поєднуються зі зниженням кількості нейтрофілів у периферичній крові Не часто Тяжка тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи Дуже часто Алергічні реакції, які зазвичай виникають протягом декількох хвилин після початку внутрішньовенної інфузії препарату Таксотер® і бувають легко або помірно вираженими ("припливи" крові до шкірних покривів; висипання у поєднанні із свербінням і без нього; почуття сорому в грудях; біль у спині; задишка, лікарська лихоманка або озноб). Часто Тяжкі алергічні реакції, що характеризуються зниженням артеріального тиску та/або бронхоспазмом або генералізованим висипом/еритемою, що зникали після припинення внутрішньовенної інфузії та проведення відповідної терапії. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин У деяких випадках додатковий вплив на виникнення цих реакцій чинило поєднання кількох факторів, таких як супутні інфекції, супутня терапія та основне захворювання. Дуже часто Оборотні шкірні реакції, зазвичай слабкі або помірно виражені: локалізовані висипання, головним чином, на руках і ногах, а також на обличчі та грудній клітці, які часто супроводжуються свербінням. Висипання зазвичай виникали протягом одного тижня після внутрішньовенної інфузії доцетакселу. Порушення з боку нігтів характеризуються гіпо- та гіперпігментацією, болем та оніхолізом (втратою нігтів з боку вільного краю нігтя). Алопеція. Часто Тяжкі шкірні реакції, такі як висипання з подальшою десквамацією, включаючи важкий долоново-підошовний синдром, які можуть вимагати переривання або припинення лікування доцетакселом. Не часто Тяжка алопеція. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто Нудота, блювання, діарея, анорексія, стоматит. Часто Тяжка нудота; важке блювання; важка діарея; запор; тяжкий стоматит; езофагіт; біль у животі, включаючи сильні; шлунково-кишкові кровотечі. Не часто Тяжкі шлунково-кишкові кровотечі, важкі запори, важкий езофагіт. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто Підвищення активності ACT, АЛТ, лужної фосфатази та концентрації білірубіну в сироватці крові, що більш ніж у 2,5 рази перевищує ВГН. Порушення з боку нервової системи Дуже часто Легкі або помірно виражені нейросенсорні реакції (парестезія, дизестезія, болі, включаючи відчуття печіння) і нейромоторні реакції, що головним чином проявляються м'язовою слабкістю; порушення смакових відчуттів. Часто Тяжкі нейросенсорні та нейромоторні реакції (3-4 ступеня тяжкості). Не часто Тяжке порушення смакових відчуттів. У разі виникнення цих неврологічних симптомів слід провести корекцію режиму дозування. Якщо симптоми нейропатії вперто зберігаються, лікування слід припинити. Середній час до спонтанного дозволу нейротоксичних реакцій становило 81 день від початку (від 1 до 741 дня). Порушення з боку серця Часто Порушення серцевого ритму. Не часто Серцева недостатність. Порушення з боку судин Часто Підвищення чи зниження артеріального тиску, кровотеча. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Дуже часто Задишка. Часто Тяжка задишка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Дуже часто Міалгія. Часто Артралгія. Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже часто Астенія, включаючи тяжку астенію; генералізований та локалізований больовий синдром, включаючи біль у грудній клітці некардіального генезу. Затримка рідини: повідомлялося про розвиток периферичних набряків та збільшення маси тіла і менш часто про появу випоту в плевральну та перикардіальну порожнину, асциту та збільшення маси тіла. Периферичні набряки зазвичай починалися з нижніх кінцівок і могли переходити до генералізованих зі збільшенням маси тіла на 3 кг і більше. Затримка рідини є кумулятивною (збільшується при повторному введенні препарату). Затримка рідини не супроводжувалася гострими епізодами олігурії чи зниження артеріального тиску. Часто Реакції в місці введення препарату, зазвичай слабко виражені, і виявляються у вигляді гіперпігментації, запалення, почервоніння або сухості шкіри, флебітів, крововиливів з пунктованої вени або набряку вени. Різко виражений генералізований та локалізований больовий синдром; включаючи біль у грудній клітці некардіального генезу. Тяжкі форми затримки рідини. У пацієнтів, які отримували лікування доцетакселом у монотерапії в дозі 100 мг/м2, медіана сумарної дози до закінчення лікування через затримку рідини становила більше 1000 мг/м2, а медіана часу до зворотного розвитку затримки рідини – 16,4 тижня (від 0 до 42). тижнів). У пацієнтів, яким проводилася премедикація, спостерігалося відстрочення початку помірної або вираженої затримки рідини (середні сумарні дози доцетакселу, при яких спостерігалася затримка рідини, становили при проведенні премедикації 818,9 мг/м2 та без проведення премедикації – 489,7 мг/м2), однак у деяких випадках затримка рідини розвивалася вже під час перших курсів терапії. Препарат Таксотер у комбінації з іншими препаратами Препарат Таксотера® комбінації з доксорубіцином При застосуванні препарату Таксотер у комбінації з доксорубіцином у порівнянні з монотерапією препаратом Таксотер спостерігалася велика частота нейтропенії, включаючи важку нейтропенію; фебрильної нейтропенії; тромбоцитопенії, включаючи тяжку тромбоцитопенію; анемії; інфекцій, включаючи тяжкі інфекції; нудоти; блювання; діареї, включаючи тяжку діарею; запору; стоматиту, включаючи тяжкий стоматит; серцевої недостатності; алопеції; та менша частота алергічних реакцій; шкірних реакцій, зокрема і тяжких; ураження нігтів, у тому числі і тяжкого; затримки рідини, зокрема і важкої; анорексії; нейросенсорних та нейромоторних реакцій, включаючи важкі форми; гіпотензії; порушень ритму; підвищення активності "печінкових" трансаміназ, лужної фосфатази; підвищення концентрації білірубіну в крові; міалгії; астенії. Препарат Таксотер® у комбінації з доксорубіцином та циклофосфамідом (схема ТАС) При застосуванні цієї хіміотерапевтичної схеми в порівнянні з монотерапією препаратом Таксотер® спостерігалася менша частота розвитку нейтропенії, тяжкої анемії, фебрильної нейтропенії, інфекцій, алергічних реакцій, периферичних набряків, нейросенсорних та нейромоторних реакцій, ураження нігтів, діареї анемії, тромбоцитопенії, нудоти, блювання, стоматиту, порушень смаку, запору, астенії, артралгії, алопеції. Додатково спостерігалися: коліт, ентероколіт, перфорація товстого кишечника без летальних наслідків (у 2-х з 4-х пацієнтів знадобилося припинення лікування), гострий мієлоїдний лейкоз/мієлодіспластичний синдром. При довгостроковому періоді спостереження (10 років та 5 місяців) було відзначено: 3 випадки розвитку застійної серцевої недостатності; 1 випадок дилатаційної кардіоміопатії з летальним кінцем; алопеція, аменорея, астенія, які зберігалися до кінця періоду спостереження. Профілактичне застосування Г-КСФ зменшувало частоту виникнення нейтропенії (на 60%) та нейтропенічних інфекцій 2-4 ступеня тяжкості. Препарат Таксотер у комбінації з капецитабіном. При застосуванні препарату Таксотер у комбінації з капецитабіном спостерігався частіший розвиток небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту (стоматит, діарея, блювання, запор, біль у животі, порушення смакового сприйняття); артралгії; тяжкої тромбоцитопенії та анемії; гіпербілірубінемії; долонно-підошовного синдрому (гіперемія шкіри кінцівок (долонь і стоп) з наступним набряком та десквамацією); але більш рідкісний розвиток тяжкої нейтропенії; алопеції; порушень з боку нігтів, включаючи оніхоліз; астенії; міалгії; зниження апетиту та анорексії. Додатково спостерігалися: диспепсія, сухість у роті, біль у горлі, кандидоз порожнини рота, дерматит, еритематозний висип, зміна кольору нігтів, пірексія, біль у кінцівках, біль, біль у спині, летаргія (сонливість, загальмованість, заціпеніння) , носова кровотеча, парестезія, запаморочення, біль голови, периферична нейропатія, дегідратація, сльозотеча, зниження маси тіла. У порівнянні з пацієнтами молодшого віку у пацієнтів 60 років і старше, які отримували комбінацію препарату Таксотер з капецитабіном, частіше відзначався розвиток токсичності 3-4 ступеня тяжкості. Препарат Таксотер у комбінації з трастузумабом У пацієнтів, які отримували комбінацію препарату Таксотер® з трастузумабом (порівняно з монотерапією препаратом Таксотер®), частіше виявлялися нудота, діарея, запор, біль у животі, порушення смаку, фебрильна нейтропенія, артралгія, анорексія, токсичні явища 4 ступеня тяжкості серцевої недостатності, особливо у пацієнтів, які попередньо отримували антрацикліни як ад'ювантну терапію, проте рідше спостерігалися нейтропенія 3-4 ступеня тяжкості, астенія, слабкість, алопеція, ураження нігтів, шкірні висипання, блювання, стоматит та міалгія. Додатково спостерігалися: сльозотеча, кон'юнктивіт, запалення слизових оболонок, назофарингіт, біль у горлянці та гортані, носова кровотеча, ринорея, грипоподібні захворювання, кашель, пірексія, озноб, біль, біль у грудній клітці, біль у кінцівках, біль у спині кістках, летаргія (сонливість, загальмованість, заціпеніння), безсоння, задишка, еритема, диспепсія, парестезія, біль голови, гіпестезія. У порівнянні з монотерапією доцетакселом спостерігалося збільшення частоти виникнення тяжких побічних реакцій. Препарат Таксатер у схемі АС-ТН Застосування цих схем порівняно з монотерапією препаратом Таксотер® супроводжувалося збільшенням частоти виникнення багатьох побічних ефектів: частіше спостерігалися алопеція, анемія, включаючи анемію 3-4 ступеня тяжкості, тромбоцитопенія, включаючи тромбоцитопенію 3-4 ступеня тяжкості, нудота, включаючи нудоту тяжкості, стоматит, блювання, діарея, запор, анорексія, біль у животі, підвищення активності ACT, АЛТ та лужної фосфатази, міалгія, ураження нігтів, артралгія, інфекції 3-4 ступеня тяжкості, серцева недостатність. Не спостерігалося збільшення фебрильної нейтропенії. Рідше відзначалися нейтропенія 3-4 ступеня тяжкості, затримка рідини, нейросенсорні та нейромоторні реакції, висип та десквамація, алергічні реакції. Додатково спостерігалися безсоння, підвищення концентрації креатиніну в крові. Комбінація препарату Таксотер з цисплатином або карбоплатином При застосуванні цієї схеми хіміотерапії порівняно з монотерапією препаратом Таксотер частіше виникали тромбоцитопенія, включаючи тромбоцитопенію 3-4 ступеня тяжкості (переважно при застосуванні карбоплатину); анемія, включаючи анемію 3-4 ступеня тяжкості; нудота, включаючи нудоту 3-4 ступеня тяжкості; діарея 3-4 ступеня тяжкості; анорексія (переважно при застосуванні цисплатину), включаючи анорексію 3-4 ступеня тяжкості; реакції у місці введення. Однак рідше спостерігалися нейтропенія, включаючи нейтропенію 3-4 ступеня тяжкості; анемія, включаючи анемію 3-4 ступенів тяжкості, інфекції; фебрильна нейтропенія; алергічні реакції; шкірні реакції; ураження нігтів; затримка рідини; включаючи затримку рідини 3-4 ступеня тяжкості (переважно при застосуванні карбоплатину); стоматит, нейросенсорна та, меншою мірою, нейромоторна нейропатія;алопеція; астенія та міалгія. Додатково спостерігалися: лихоманка за відсутності інфекції, зокрема 3-4 ступеня тяжкості; біль. Комбінація препарату Таксотер з преднізолоном або преднізоном При застосуванні препарату Таксотер у комбінації з преднізолоном або преднізоном порівняно з монотерапією препаратом Таксотер значно зменшувалась частота виникнення побічних ефектів, таких як: анемія, у тому числі 3-4 ступеня тяжкості; інфекції; нейтропенія, у тому числі 3-4 ступеня тяжкості; тромбоцитопенія; фебрильна нейтропенія; слабкість; алергічні реакції; нейросенсорні та нейромоторні реакції; алопеція; висип; десквамація; нудота; діарея; стоматит; блювання; анорексія; міалгія; артралгія; затримка рідини; але частіше спостерігалися порушення смаку та серцева недостатність. Додатково спостерігалися носова кровотеча, кашель, задишка, слабкість, сльозотеча. Комбінація препарату Таксотер® з цисплатином та фторурацилом При застосуванні цієї комбінації порівняно з монотерапією препаратом Таксотер® частіше спостерігалася анемія, у тому числі 3-4 ступеня тяжкості; тромбоцитопенія, у тому числі 3-4 ступеня тяжкості; фебрильна нейтропенія; нейтропенічні інфекції (навіть у разі застосування Г-КСФ); нудота; блювання; анорексія; стоматит; діарея; езофагіт/дисфагія/болі при ковтанні; та рідше спостерігалися інфекції; алергічні реакції; затримка рідини; нейросенсорні та нейромоторні реакції; міалгія; алопеція; висип; свербіння; ураження нігтів; шкірна десквамація; порушення ритму серця. Додатково спостерігалися: лихоманка за відсутності інфекції; летаргія (сонливість, загальмованість, заціпеніння); зміни слуху; запаморочення; сльозотеча; сухість шкіри; печія; ішемія міокарда; венозні порушення; болі, зумовлені пухлиною; кон'юнктивіт; зниження маси тіла. Профілактичне застосування Г-КСФ знижує частоту розвитку фебрильної нейтропенії та/або нейтропенічних інфекційних ускладнень. Дані, отримані при застосуванні препарату після його реєстрації Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи) Дуже рідко Гострий мієлоїдний лейкоз та мієлодиспластичний синдром, пов'язані з доцетакселом, при його застосуванні у поєднанні з іншими хіміотерапевтичним та засобами та та/або опроміненням. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Повідомлялося про пригнічення кістковомозкового кровотворення та інші гематологічні побічні реакції. Повідомлялося про розвиток синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВС-синдрому), часто у поєднанні із сепсисом або мультиорганною недостатністю. Порушення з боку імунної системи Рідко Анафілактичний шок, іноді зі смертельним наслідком, У пацієнтів, які отримували премедикацію, ці випадки закінчувалися летальним кінцем дуже рідко. Порушення з боку нервової системи Рідко Судоми або минущі втрати свідомості, що іноді розвилися під час внутрішньовенного інфузійного введення препарату. Порушення з боку органу зору Рідко Сльозотеча у поєднанні з кон'юнктивітом або без нього і дуже рідко – випадки обструкції слізного каналу, що призводять до надмірної сльозотечі. Минущі візуальні розлади (спалахи світла в очах, поява худобою) зазвичай виникають під час внутрішньовенного інфузійного введення препарату і поєднуються з розвитком реакцій гіперчутливості, які зазвичай зникали після припинення внутрішньовенної інфузії. У пацієнтів, які отримували лікування доцетакселом, а також іншими таксанами, повідомлялося про випадки розвитку кістозного набряку макули. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Рідко Ототоксична дія препарату, порушення слуху та/або втрата слуху, включаючи випадки, що асоціюються з іншими ототоксичними препаратами. Порушення з боку серця та судин Рідко Випадки венозних тромбоемболічних ускладнень та інфаркту міокарда. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Рідко Гострий респіраторний дистрес-синдром, інтерстиціальна пневмонія/пневмоніт, інтерстиціальна хвороба легень, легеневий фіброз, дихальна недостатність, які могли призводити до летального результату. При одночасному проведенні опромінення поодинокі випадки радіаційного пневмоніту. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Рідко Дегідратація як наслідок розвитку реакцій з боку шлунково-кишкового тракту; перфорація шлунка чи кишечника; коліт, включаючи ішемічний; нейтропенічний ентероколіт; випадки ілеуса (кишкової непрохідності) та кишкової обструкції. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Рідко Випадки гепатиту, іноді зі смертельним наслідком, переважно у пацієнтів із супутніми захворюваннями печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Дуже рідко Випадки шкірного червоного вовчаку, бульозного висипу, такий як багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Повідомлялося про розвиток змін, подібних до склеродермії, яким зазвичай передував периферичний лімфангіектатичний набряк. У деяких випадках у розвиток цих станів вносили свій внесок кілька факторів, такі як супутні інфекції, одночасно прийняті інші лікарські засоби та супутні захворювання. Загальні розлади та порушення у місці введення Рідко Феномен повернення місцевої променевої реакції в раніше опроміненій ділянці, дегідратація, набряк легенів. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Повідомлялося про погіршення функції нирок та розвиток ниркової недостатності, що у більшості випадків асоціюються з одночасним застосуванням нефротоксичних препаратів. Порушення з боку обміну речовин та харчування Повідомлялося про розвиток випадків гіпонатріємії, головним чином, у поєднанні з дегідратацією, блюванням та пневмонією.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження in vitro показали, що біотрансформація препарату може змінюватися при одночасному застосуванні речовин, що індукують або інгібують ізоферменти цитохрому CYP3A, або метаболізуються (конкурентне інгібування) за допомогою ізоферментів цитохрому CYP3A, таких як циклоспорин, теріне У зв'язку з цим необхідно бути обережними при одночасному призначенні подібних препаратів, враховуючи можливість вираженої взаємодії. При одночасному застосуванні з сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 частота розвитку побічних ефектів препарату Таксотер може збільшуватися внаслідок зниження його метаболізму. У фармакокінетичному дослідженні за участю 7 пацієнтів, спільне застосування доцетакселу та сильного інгібітору ізоферменту CYP3A4 кетоконазолу призводило до значного зменшення (на 49%) кліренсу доцетакселу. Якщо неможливо уникнути спільного застосування сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (таких як кетоконазол, ітраконазол, кларитроміцин, індинавір, нефазодон, нелфінавір, ритонавір, саквінавір, телитроміцин і вориконазол), то дану комбінацію слід означати. при цьому потрібне ретельне клінічне спостереження та можливість корекції дози препарату Таксотер. Фармакокінетика доцетакселу в присутності преднізолону була вивчена у хворих на метастатичний рак передміхурової залози. Незважаючи на те, що доцетаксел метаболізується за допомогою ізоферменту CYP3A4, а преднізолон є індуктором ізоферменту CYP3A4, не спостерігалося статистично достовірного впливу преднізолону на фармакокінетику доцетакселу. Доцетаксел має високий зв'язок з білками плазми (>95%). In vitro лікарські препарати, що міцно зв'язуються з білками плазми крові, такі як еритроміцин, дифенгідрамін, пропранолол, пропафенон, фенітоїн, саліцилати, сульфаметоксазол та натрію вальпроат, не порушують зв'язування доцетакселу білками плазми крові. Дексаметазон також не впливає на рівень зв'язування доцетакселу з білками плазми. Доцетаксел не впливає на зв'язування дигітоксину з білками плазми. Фармакокінетика доцетакселу, доксорубіцину та циклофосфаміду не змінювалася при їх спільному застосуванні. Є відомості про взаємодію доцетакселу та карбоплатину. При застосуванні комбінації карбоплатину та доцетакселу кліренс карбоплатину збільшується на 50% порівняно з монотерапією карбоплатином.Спосіб застосування та дозиЛікування препаратом Таксотер слід проводити тільки під наглядом лікаря, який має досвід проведення протипухлинної хіміотерапії в умовах спеціалізованого стаціонару. Для попередження реакцій підвищеної чутливості, а також з метою зменшення затримки рідини всім пацієнтам, які отримують препарат Таксотер® (крім пацієнтів з раком передміхурової залози, рекомендації щодо премедикації у яких див. нижче), у разі відсутності протипоказань до його введення проводиться премедикація глюкокортикостероїдом, наприклад , дексаметазоном внутрішньо у дозі 16 мг/добу (по 8 мг двічі на добу) протягом 3 днів, починаючи за 1 день до введення препарату Таксотер. У пацієнтів з раком передміхурової залози, які отримують супутнє лікування переднізоном або преднізолоном, проводиться премедикація дексаметазоном у дозі 8 мг за 12, 3 та 1 годину до початку введення препарату Таксотер Для зниження ризику розвитку гематологічних ускладнень рекомендується профілактичне введення гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора (Г-КСФ). Препарат Таксотер® вводиться внутрішньовенно краплинно протягом 1 години 1 раз на 3 тижні. Рак молочної залози (РМЗ) Ад'ювантна терапія При ад'ювантній терапії операбельного РМЗ з ураженням регіонарних лімфовузлів та операбельного РМЗ без ураження регіонарних лімфовузлів, рекомендована доза препарату Таксотер® становить 75 мг/м2 через 1 годину після введення доксорубіцину (50 мг/м2) та циклофосфами (схема ТАС). Усього 6 циклів (див. також далі "Корекція доз при хіміотерапії"). При ад'ювантній терапії пацієнтів з операбельним раком молочної залози з пухлинною гіперекспресією HER2 рекомендуються наведені нижче дози препарату Таксотер. Хіміотерапія за схемою АС ТН АС (цикли 1-4): доксорубіцин (А) 60 мг/м2 з наступним введенням циклофосфаміду (С) 600 мг/м2 кожні 3 тижні, 4 цикли. ТН (цикли 5-8): доцетаксел (Т) 100 мг/м2 1 раз на 3 тижні, 4 цикли та трастузумаб (Н), що вводиться щотижня відповідно до наступної схеми: Цикл 5 (починається через 3 тижні після останнього циклу АС): день 1 – трастузумаб 4 мг/кг (навантажувальна доза), день 2 - доцетаксел 100 мг/м2 день 8 та 15: трастузумаб 2 мг/кг. Цикли 6-8: день 1: доцетаксел 100 мг/м2 та трастузумаб 2 мг/кг, день 8 та 15: трастузумаб 2 мг/кг. Через три тижні після дня 1 циклу 8: трастузумаб 6 мг/кг кожні 3 тижні. Трастузумаб вводиться загалом протягом 1 року. Неоад'ювантна терапія Для проведення неоад'ювантної терапії пацієнтів з операбельним та місцево-поширеним раком молочної залози рекомендуються наведені нижче дози препарату Таксотер®: АС (цикли 1-4): доксорубіцин (А) 60 мг/м2 - з наступним введенням циклофосфаміду (С) 600 мг/м2 кожні 3 тижні, 4 цикли. Т (цикли 5-8): доцетаксел (Т) 100 мг/м2 1 раз на 3 тижні, 4 цикли. Місцево-поширений або метастатичний РМЗ При місцево-поширеному або метастатичному РМЗ як терапія першої лінії доцетаксел 75 мг/м2-вводиться в комбінації з доксорубіцином 50 мг/м2; як терапія 2 лінії рекомендована доза доцетакселу в монотерапії становить 100 мг/м2. Для комбінації препарат Таксотер плюс трастузумаб рекомендована доза препарату Таксотер становить 100 мг/м2 кожні 3 тижні з щотижневим введенням трастузумабу. Початкова внутрішньовенна інфузія доцетакселу проводиться наступного дня після введення першої дози трастузумабу. Наступні дози доцетакселу вводяться безпосередньо після закінчення внутрішньовенної інфузії трастузумабу (при хорошій переносимості попередньої дози трастузумабу). Для отримання інформації про дози та спосіб введення трастузумабу див. інструкцію з медичного застосування трастузумабу. При комбінації з капецитабіном рекомендована доза доцетакселу становить 75 мг/м2 кожні 3 тижні, а капецитабіну – 1250 мг/м2 внутрішньо двічі на добу (протягом 30 хв після їди) протягом 2-х тижнів з наступним однотижневим періодом відпочинку. Для розрахунку дози капецитабіну відповідно до площі поверхні тіла див. інструкцію щодо застосування капецитабіну. Недрібноклітинний рак легені У пацієнтів, які не отримували раніше хіміотерапію, рекомендується наступна схема лікування: доцетаксел 75 мг/м2, відразу після нього введення цисплатину 75 мг/м2 протягом 30-60 хв або карбоплатину (AUC 6 мг/мл/хв) протягом 30- 60 хв. Для лікування після неефективності хіміотерапії на основі препаратів платини рекомендується монотерапія доцетакселом у дозі 75 мг/м2. Метастатичний рак яєчників Для терапії 2-ої лінії раку яєчників рекомендується доза доцетакселу 100 мг/м2 кожні 3 тижні у монотерапії. Рак передміхурової залози Для лікування пацієнтів з раком передміхурової залози рекомендована доза препарату Таксотер становить 75 мг/м2 раз на три тижні. Преднізон або преднізолон застосовують тривало по 5 мг внутрішньо 2 рази на добу. Рак шлунку Для лікування раку шлунка рекомендована доза препарату Таксотер становить 75 мг/м2 у вигляді одногодинної внутрішньовенної інфузії з наступною внутрішньовенною інфузією цисплатину 75 мг/м2 протягом 1-3 годин (обидва препарати лише в перший день кожного циклу хіміотерапії). Після завершення введення цисплатину проводять 24-годинну внутрішньовенну інфузію фторурацилу 750 мг/м2/добу протягом 5 діб. Лікування повторюється кожні 3 тижні. Пацієнти повинні отримувати премедикацію протиблювотними препаратами та відповідне додаткове введення рідини (гідратацію) для введення цисплатину. Для зменшення ризику гематологічної токсичності (див. "Корекція доз при хіміотерапії") з профілактичною метою показано введення Г-КСФ. Рак голови та шиї Пацієнти повинні отримувати премедикацію протиблювотними засобами, їм повинна проводитися відповідна гідратація (до та після введення цисплатину). Слід проводити профілактику розвитку нейтропенічних інфекцій. Усі пацієнти, у яких застосовувалися схеми лікування Таксотер®, профілактично отримували антибіотики. Індукційна хіміотерапія з наступною променевою терапією Для індукційної терапії при місцево-поширеному неоперабельному плоскоклітинному раку голови та шиї рекомендована доза препарату Таксотер® становить 75 мг/м2 у вигляді одногодинної внутрішньовенної інфузії з подальшим введенням цисплатину в дозі 75 мг/м2 протягом 1 години. кожного циклу хіміотерапії). Після цього проводиться безперервна внутрішньовенна інфузія фторурацилу в дозі 750 мг/м2 на добу протягом 5 діб. Ця схема повторюється кожні 3 тижні протягом 4 циклів. Після хіміотерапії пацієнтам має бути проведена променева терапія. Індукційна хіміотерапія з подальшою хіміопроменевою терапією Для індукційної терапії місцево-поширеного плоскоклітинного раку голови та шиї (технічно нерезектабельного, з низькою ймовірністю хірургічного лікування або при вирішенні збереження органу) рекомендована доза препарату Таксотер® становить 75 мг/м2 у вигляді одногодинної внутрішньовенної інфузії з подальшою годинної внутрішньовенної інфузією цисплатину 100 мг/м2 (обидва препарати вводяться тільки в перший день кожного циклу хіміотерапії) та з наступною безперервною внутрішньовенною інфузією фторурацилу в дозі 1000 мг/м2/добу з 1 по 4 день. Ця схема лікування повторюється кожні 3 тижні, лише 3 цикли. Після хіміотерапії пацієнтам має бути проведена хіміопроменева терапія. Для отримання відомостей про корекцію доз цисплатину та фторурацилу див. інструкції щодо застосування цих препаратів. Корекція доз при хіміотерапії Загальні принципи Препарат Таксотер® повинен вводитись при кількості нейтрофілів у периферичній крові ≥ 1500/мкл. У разі розвитку фебрильної нейтропенії, зниження кількості нейтрофілів Комбінована терапія, що включає препарат Таксотер для лікування РМЗ Ад'ювантна терапія раку молочної залози Пацієнткам з раком молочної залози, які отримують ад'ювантну терапію препаратом Таксотер у комбінації з доксорубіцином та циклофосфамідом (схема ТАС), з метою первинної профілактики рекомендується введення Г-КСФ. Пацієнткам, які перенесли фебрильну нейтропенію або нейтропенічну інфекцію, у всіх наступних циклах необхідно зменшити дозу препарату Таксотер до 60 мг/м2. У пацієнток, у яких розвинувся стоматит 3 або 4 ступеня тяжкості, потрібне зниження дози доцетакселу до 60 мг/м2. Препарат Таксотер® у хіміотерапевтичній схемі АСТ При операбельному та місцевопоширеному раку молочної залози після епізоду фебрильної нейтропенії або інфекції на фоні неоад'ювантної терапії за схемою АСТ необхідно з профілактичною метою застосовувати Г-КСФ на всіх наступних циклах, а доза препарату Таксотер у схемі АСТ повинна бути знижена з 1 75 мг/м2. Препарат Таксотер® у хіміотерапевтичній схемі АС ТН При операбельному раку молочної залози з пухлинною гіперекспресією HER2 після епізоду фебрильної нейтропенії або інфекції на тлі ад'ювантної терапії за схемою АС ТН необхідно з профілактичною метою застосовувати Г-КСФ на всіх наступних циклах, а доза доцетакселу у схемі АС ТН0 м2 до 75 мг/м2. Так як у клінічній практиці спостерігався розвиток нейтропенії на першому ж циклі хіміотерапії, слід враховувати нейтропенічний ризик та загальноприйняті в даний час рекомендації та при необхідності застосовувати Г-КСФ. У разі розвитку стоматиту 3 або 4 ступеня тяжкості, залежно від схеми хіміотерапії, дозу доцетакселу у схемі АС ТН слід зменшити зі 100 мг/м2 до 75 мг/м2. Для корекції дози трастузумабу див. інструкції із застосування трастузумабу. Препарат Таксотер у комбінації з капецитабіном. Для корекції дози капецитабіну при його комбінації з препаратом Таксотер див. інструкцію з медичного застосування капецитабіну. При застосуванні препарату Таксотер у комбінації з капецитабіном при першій появі токсичності 2 ступеня тяжкості, яка зберігається на початок наступного циклу, наступний цикл лікування може бути відкладений до зниження токсичності до 0-1 ступеня тяжкості, при цьому під час наступного циклу лікування вводиться 100% початкової дози. У пацієнтів з повторним розвитком токсичності 2 ступеня тяжкості або першим розвитком токсичності 3 ступеня тяжкості в будь-який час циклу лікування відкладається до зниження токсичності до 0-1 ступеня тяжкості, потім лікування препаратом Таксотер відновлюється в дозі 55 мг/м2. При будь-якій подальшій появі токсичності або появі будь-якої токсичності 4 ступеня тяжкості введення препарату Таксотер® має бути припинено. Комбінована терапія, що включає препарат Таксотер®, при недрібноклітинному раку легені Препарат Таксотер у комбінації з цисплатином або карбоплатином У пацієнтів, які спочатку отримували доцетаксел у дозі 75 мг/м2 у комбінації з цисплатином або карбоплатином і у яких кількість тромбоцитів у попередньому циклі знижувалася до 25000/мкл, або у пацієнтів, у яких розвинулася фебрильна нейтропенія, або у пацієнтів з тяжкою Доза доцетакселу в наступних циклах повинна бути знижена до 65 мг/м2. Для корекції дози цисплатину див. інструкцію із застосування цисплатину. Препарат Таксотер у комбінації з цисплатином та фторурацилом при раку шлунка або раку голови та шиї. Пацієнти, які отримують препарат Таксотер у комбінації з цисплатином і фторурацилом, відповідно до існуючих загальноприйнятих рекомендацій повинні отримувати протиблювотні препарати та достатню гідратацію. Для зменшення ризику ускладненої нейтропенії слід застосовувати ГКСФ. Якщо незважаючи на застосування Г-КСФ, виникає фебрильна нейтропенія, тривала нейтропенія або нейтропенічна інфекція, дозу препарату Таксотер слід зменшити з 75 до 60 мг/м2. При подальшому розвитку епізодів ускладненої нейтропенії рекомендовано зменшити дозу препарату Таксотер з 60 мг/м2 до 45 мг/м2. При розвитку тромбоцитопенії 4-го ступеня тяжкості дозу препарату Таксотер® рекомендується зменшити з 75 мг/м2 до 60 мг/м2. Наступні цикли із застосуванням доцетакселу можливі за кількості нейтрофілів > 1500/мкл та тромбоцитів > 100000/мкл. При завзятому збереженні даних токсичних проявів лікування слід припинити. Рекомендована корекція доз при розвитку токсичності у пацієнтів, які отримують препарат Таксотер у комбінації з цисплатином та фторурацилом (ФУ): Діарея 3 ступеня тяжкості. Перший епізод – зменшити дозу ФУ на 20%. Повторний епізод: зменшити дозу препарату Таксотер на 20%. Діарея 4 ступеня тяжкості. Перший епізод: зменшити дози препарату Таксотер та ФУ на 20%. Повторний епізод: припинити лікування. Стоматит/мукозит 3 ступеня тяжкості. Перший епізод – зменшити дозу ФУ на 20%. Повторний епізод: припинити прийом ФУ у всіх наступних циклах. Третій епізод: зменшити дозу препарату Таксотер на 20% Стоматит/мукозит 4 ступеня тяжкості. Перший епізод: припинити прийом ФУ у всіх наступних циклах. Повторний епізод: зменшити дозу препарату Таксотер на 20%. Для отримання рекомендацій щодо корекції доз цисплатину та фторурацилу див. інструкції щодо їх застосування. У пацієнтів із плоскоклітинним раком голови та шиї, у яких розвинулася ускладнена нейтропенія (включаючи пролонговану нейтропенію, фебрильну нейтропенію або інфекцію), у всіх наступних циклах з профілактичною метою рекомендується застосування Г-КСФ (наприклад, з 1 по 15 день циклу). Особливі групи пацієнтів Діти Безпека та ефективність препарату Таксотер у дітей не вивчена. Є обмежений досвід застосування препарату Таксотер у дітей. Поки не встановлена ефективність та безпека застосування препарату Таксотер при раку носоглотки у дітей та підлітків від 1 міс до 18 років. Препарат Таксотер® не застосовувався у дітей за показаннями: рак молочної залози, недрібноклітинний рак легені, рак передміхурової залози, рак шлунка та рак голови та шиї, за винятком малодиференційованого раку носоглотки (тип I та II). Пацієнти похилого віку Виходячи з даних популяційного фармакокінетичного аналізу, відсутні спеціальні вказівки щодо застосування препарату Таксотер у пацієнтів похилого віку. У пацієнтів 60 років і старше при комбінації препарату Таксотер з капецитабіном рекомендується зниження дози капецитабіну на 25% (див. інструкцію щодо застосування капецитабіну). Пацієнти з печінковою недостатністю Виходячи з фармакокінетичних даних, отриманих для препарату Таксотер® у монотерапії в дозі 100 мг/м2, у пацієнтів з активністю АЛТ та/або ACT > 1,5 ВГН або активністю лужної фосфатази >2,5 ВГН, рекомендована доза препарату Таксотер® становить 75 мг/м2. У пацієнтів з підвищенням концентрації білірубіну в крові (> 1 ВГН) та/або з підвищенням активності АЛТ та ACT (> 3,5 ВГН) у поєднанні з підвищенням активності лужної фосфатази (> 6 ВГН), не може бути рекомендовано зниження дози та не слід без суворих показань застосовувати доцетаксел. Комбінація препарату Таксотер® з цисплатином і фторурацилом при лікуванні раку шлунка не застосовувалася у пацієнтів з підвищенням активності АЛТ та/або ACT (> 1,5 ВГН) у поєднанні з підвищенням активності лужної фосфатази (> 2,5 ВГН) та підвищеною концентрацією білірубіну в крові (> 1 ВГН). У таких пацієнтів не може бути рекомендовано зниження дози і не слід без суворих показань застосовувати доцетаксел. На даний момент відсутні дані щодо застосування препарату Таксотер у комбінації з іншими препаратами у пацієнтів з порушеннями функції печінки. Пацієнти з порушеннями функції нирок Відсутні дані щодо застосування доцетакселу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок. Приготування інфузійного розчину Концентрат для приготування розчину для інфузії 20 мг/0,5 мл: реальний вміст у флаконі 24,4 мг/0,61 мл, що дозволяє компенсувати втрати рідини при приготуванні попередньо змішаного розчину, зумовлені спінюванням, адгезією до стінок флакона та наявністю "мертвого" простору". Таким чином, надлишок препарату у флаконі гарантує, що після розведення його вмісту розчинником, що додається, мінімальний обсяг набраного попередньо змішаного розчину складе 2 мл, що містять 10 мг/мл донетакселу, що відповідає 20 мг (доза, зазначена на етикетці флакона). Концентрат для приготування розчину для інфузій 80 мг/2 мл: реальний вміст у флаконі 94,4 мг/2,36 мл, що дозволяє компенсувати втрати рідини при приготуванні попередньо змішаного розчину, зумовлені спінюванням, адгезією до стінок флакона та наявністю "мертвого простору" . Таким чином, надлишок препарату у флаконі гарантує, що після розведення його вмісту розчинником, що додається, мінімальний обсяг набраного попередньо змішаного розчину складе 8 мл, що містять 10 мг/мл доцетакселу, що відповідає 80 мг (доза, зазначена на етикетці флакона). При проведенні однієї внутрішньовенної інфузії НЕ МОЖНА використовувати препарат Таксотер®, концентрат для приготування інфузійного розчину (20 мг/0,5 мл та 80 мг/2 мл), у формах випуску у двох флаконах (концентрат та розчинник), разом з формами випуску препарату Таксотер ® в одному флаконі (20 мг/1 мл, 80 мг/4 мл або 160 мг/8 мл). а) Приготування попередньо змішаного розчину препарату Таксотер (з концентрацією доцетакселу 10 мг/мл) Концентрат для приготування розчину для інфузій препарату Таксотер® необхідно попередньо розвести в розчиннику, що додається. Якщо флакони з препаратом і розчинником зберігалися в холодильнику, перед розведенням їх необхідно протягом 5 хв витримати при кімнатній температурі (нижче 25 °С). Весь вміст флакона з розчинником в асептичних умовах набирається за допомогою голки в шприц (флакон розміщується трохи під кутом) і вводиться у флакон з препаратом Таксотер®. Після вилучення голки вміст флакона з отриманою сумішшю перемішують шляхом перевертання флакона вгору і вниз протягом 45 с (не струшувати!) і залишають на 5 хв при кімнатній температурі, після чого розчин перевіряється на гомогенність та прозорість (наявність піни навіть через 5 хв є нормою через вміст полісорбату 80 у складі препарату). Попередньо змішаний розчин містить доцетаксел у концентрації 10 мг/мл і має бути негайно використаний для приготування розчину для інфузій. б) Приготування розчину для інфузії Необхідний об'єм попередньо змішаного розчину відповідно до необхідної дози вводиться в мішок для інфузій або флакон, що містить 250 мл 5% розчину декстрози або 0,9% натрію розчину хлориду. Якщо необхідна доза доцетакселу перевищує 200 мг, її слід розводити у більшому обсязі розчину для інфузії, щоб концентрація доцетакселу не була вищою 0,74 мг/мл. Вміст мішка для інфузій або флакона слід перемішати за допомогою обертальних рухів. Інфузія отриманого розчину повинна бути проведена не пізніше 4 годин після приготування (включаючи 1 год введення) при зберіганні при кімнатній температурі (нижче 25 ° С) та звичайних умовах освітленості. Попередньо змішаний розчин препарату Таксотер і розчин для інфузії, як і будь-які інші препарати для парентерального застосування, необхідно оглядати перед введенням; за наявності осаду розчин слід знищити. Залишки препарату та всі матеріали, використані для його розведення та введення, слід утилізувати відповідно до стандартних приписів.ПередозуванняСимптоми Є незначна кількість повідомлень про передозування. Основними проявами передозування були пригнічення функції кісткового мозку, периферична нейротоксичність та мукозит (запалення слизових оболонок). Лікування Нині антидот до доцетакселу не відомий. У разі передозування хворого слід госпіталізувати до спеціалізованого відділення та ретельно контролювати функцію життєво важливих органів. Хворим слід, якнайшвидше, призначити Г-КСФ. При необхідності – симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНейтропенія Слід проводити частий контроль клінічного аналізу крові у пацієнтів, які отримують терапію препаратом Таксотер. Максимальне зниження нейтрофілів настає до 7 дня, але у пацієнтів, які раніше проходили інтенсивний курс хіміотерапії, цей інтервал може бути коротшим. При розвитку вираженої нейтропенії ( У разі введення Г-КСФ пацієнтам, які отримують препарат Таксотер у комбінації з цисплатином та фторурацилом, фебрильна нейтропенія та/або нейтропенічні інфекції розвиваються рідше. Тому при застосуванні цієї комбінації необхідно з профілактичною метою введення ГКСФ для зменшення ризику розвитку ускладненої нейтропенії (фебрильної нейтропенії, тривалої нейтропенії, нейтропенічної інфекції). Слід ретельно стежити за станом та лабораторними показниками пацієнтів, які отримують цю хіміотерапевтичну схему. Якщо пацієнти отримують первинну профілактику Г-КСФ (з першого циклу) при застосуванні препарату Таксотер у комбінації з доксорубіцином та циклофосфамідом (режим хіміотерапії ТАС) фебрильна нейтропенія та/або нейтропенічна інфекція розвиваються рідше. Тому при ад'ювантній хіміотерапії раку молочної залози за схемою ТАС для зменшення ризику ускладненої нейтропенії (фебрильної нейтропенії, тривалої нейтропенії, нейтропенічної інфекції) слід розглядати питання про профілактичне введення Г-КСФ з першого циклу. Слід ретельно стежити за станом пацієнтів, які отримують хіміотерапевтичну схему ТАС. Реакції гіперчутливості З метою виявлення реакцій підвищеної чутливості пацієнтів слід ретельно спостерігати, особливо під час першої та другої інфузій. Розвиток реакцій гіперчутливості можливий на перших хвилинах інфузії препарату Таксотер, тому при його введенні необхідно мати лікарські засоби та обладнання для лікування артеріальної гіпотонії та бронхоспазму. Легкі прояви гіперчутливості (почервоніння обличчя або локалізовані шкірні реакції) не вимагають переривання препарату. Незважаючи на премедикацію, у пацієнтів спостерігалися тяжкі реакції гіперчутливості, такі як виражене зниження артеріального тиску, бронхоспазм або генералізований висип/еритема та дуже рідко летальні анафілактичні реакції. Поява реакцій гіперчутливості вимагає негайного припинення введення препарату Таксотер і проведення відповідної терапії. Пацієнтам, які перенесли тяжкі реакції гіперчутливості, не слід відновлювати лікування препаратом Таксотер. Шкірні реакції При застосуванні доцетакселу спостерігалася локалізована еритема кінцівок (долонь та ступнів) з набряком та подальшим лущенням (долонно-підошовний синдром). Пацієнти з печінковою недостатністю У пацієнтів, які отримують монотерапію доцетакселом у дозі 100 мг/м2 та мають підвищену активність "печінкових" трансаміназ (АЛТ та/або ACT), що більш ніж у 1,5 рази перевищує ВГН, у поєднанні з підвищенням активності лужної фосфатази, більш ніж у 2 ,5 рази вище ВГН, дуже високий ризик розвитку тяжких побічних ефектів, таких як сепсис, шлунково-кишкові кровотечі, фебрильна нейтропенія, інфекції, тромбоцитопенія, тяжкі токсичні ураження шкіри аж до летального результату, а також стоматиту та астенії. У зв'язку з цим у таких пацієнтів з підвищеними показниками функціональних проб печінки рекомендована доза препарату Tacoter® становить 75 мг/м2. Функціональні проби печінки повинні проводитися до початку лікування та перед кожним наступним циклом терапії препаратом Таксотер. У пацієнтів з підвищеними концентраціями білірубіну та/або підвищеною активністю АЛТ та ACT (> 3,5 ВГН) у поєднанні з підвищенням активності лужної фосфатази > 6 ВГН препарат Таксотер® застосовувати не рекомендується. На даний момент відсутні дані щодо застосування препарату Таксотер у комбінації з іншими препаратами у пацієнтів з порушеннями функції печінки. Затримка рідини Необхідне ретельне спостереження за пацієнтами з вираженою затримкою рідини: з випотом у плевральну порожнину, перикард або асцитом. При появі набряків показано обмеження сольового та питного режиму та застосування діуретиків. Лейкоз При застосуванні комбінації препарату Таксотер з доксорубіцином та циклофосфамідом з приводу операбельного РМЗ у зв'язку з ризиком розвитку відстрочених мієлодисплазії та/або мієлоїдного лейкозу потрібен гематологічний контроль. Серцева недостатність У пацієнтів, які отримували препарат Таксотер у комбінації з трастузумабом з приводу метастатичного РМЗ з пухлинною гіперекспресією НER2, особливо після хіміотерапії, що містить антрацикліни (доксорубіцин або епірубіцин), можливий розвиток серцевої недостатності, яка може бути середньої тяжкості або тяжкої і може призвести до смерті. Коли пацієнтці показано лікування препаратом Таксотер у комбінації з трастузумабом, вона повинна пройти кардіологічне обстеження до початку терапії. Кожні три місяці слід контролювати серцеву функцію, що дозволяє виявити пацієнток, у яких може розвинутись серцева недостатність. Докладніше див. Інструкцію із застосування трастузумабу. Порушення з боку органу зору У пацієнтів, які отримували лікування доцетакселом, а також іншими таксанами, повідомлялося про розвиток кістозного набряку макули. Пацієнти, які мають порушення зору, терміново мають пройти повне офтальмологічне обстеження. У разі діагностування кістозного набряку макули лікування доцетакселом слід припинити, і пацієнту має бути розпочато відповідне лікування. Пацієнти похилого віку У порівнянні з пацієнтами молодше 60 років у пацієнтів віком 60 років і старших, які отримують комбіновану хіміотерапію Таксотер+капецитабін, спостерігалося збільшення частоти пов'язаних з лікуванням несприятливих явищ 3 та 4 ступеня тяжкості, пов'язаних з лікуванням серйозних НПР та ранньої відміни лікування внаслідок розвитку НПР . Є обмежені дані про застосування комбінації доцетакселу з доксорубіцином та циклофосфамідом у пацієнток віком від 70 років. У пацієнтів 65 років і старше, які отримували лікування препаратом Таксотер кожні 3 тижні з приводу раку передміхурової залози, частота змін нігтів, розвитку анемії, інфекцій, анорексії, зниження маси тіла була на ≥ 10% більше, ніж у пацієнтів молодшого віку, а у пацієнтів 75 років і старше частота лихоманки, діареї, анорексії та периферичних набряків була на ≥ 10% більше, ніж у пацієнтів молодшого віку. Однак відмінностей щодо ефективності терапії при порівнянні літніх та молодших пацієнтів виявлено не було. При застосуванні комбінації доцетакселу з цисплатином і фторурацилом наступні побічні реакції (всіх ступенів тяжкості): летаргія (сонливість, загальмованість, заціпеніння), стоматит, фебрильна нейтропенія/нейтропенічна інфекція, діарея у пацієнтів старше 65 років. молодшого віку. Тому пацієнти старше 65 років, які отримують цю комбінацію, потребують ретельного спостереження. Необхідність контрацепції Чоловікам та жінкам дітородного віку під час лікування препаратом Таксотер необхідно застосовувати надійні методи контрацепції. Так як у доклінічних дослідженнях було показано, що доцетаксел має генотоксичну дію і може порушити чоловічу фертильність (здатність до зачаття), чоловікам, які отримують лікування доцетакселом, рекомендується утримуватися від зачаття дитини під час лікування доцетакселом та протягом не менше 6 місяців після закінчення хіміотерапії та порадити до лікування зробити консервацію сперми. Жінкам у разі настання у них вагітності під час лікування слід терміново повідомити про це свого лікаря. Нейротоксичність Розвиток тяжкої сенсорної нейропатії потребує зниження дози препарату Таксотер. Зміст етанолу У препараті Таксотер міститься етанол у концентрації 50 об'ємних відсотків (тобто до 0,385 г (0,5 мл) безводного етанолу у флаконі 20 мг/1 мл, до 1,58 г (2 мл) безводного етанолу у флаконі 80 мг/4 мл). Це слід брати до уваги при застосуванні препарату у пацієнтів Це слід брати до уваги при застосуванні препарату у пацієнтів з алкоголізмом та пацієнтів із групи ризику (пацієнтів із захворюваннями печінки, печінковою недостатністю та епілепсією). Також слід брати до уваги можливий вплив етанолу на центральну нервову систему. Етанол, що міститься у даній лікарській формі, може змінювати дію інших лікарських засобів. Звернення та запобіжні заходи при поводженні з препаратом Таксотер® Препарат Таксотер є протипухлинним препаратом; як і у випадку інших потенційно токсичних речовин, необхідно дотримуватися обережності при його застосуванні та приготуванні розчинів. Рекомендується користуватися рукавичками. Якщо розчин препарату Таксотер або інфузійний розчин препарату Таксотер потрапляє на шкіру, то її слід негайно ретельно вимити водою з милом. При попаданні концентрату або інфузійного розчину препарату Таксотер на слизові оболонки їх слід негайно ретельно промити водою. Неоад'ювантна хіміотерапія раку молочної залози При досягненні повного або часткового морфологічного регресу пухлини на неоад'ювантній хіміотерапії проводиться хірургічне видалення пухлини та при можливості пахвова лімфодисекція. Проведення додаткової ад'ювантної хіміотерапії після досягнення повного або часткового морфологічного регресу не покращує виживання пацієнтів. Тому проведення ад'ювантної хіміотерапії не обґрунтовано для хворих, які досягли повного або часткового морфологічного регресу пухлини після неоад'ювантної хіміотерапії. Якщо відповідь є мінімальною після кількох циклів неоад'ювантної хіміотерапії, або хвороба прогресує у будь-який момент, необхідно розглянути альтернативний режим хіміотерапії та/або передопераційної променевої терапії з подальшим хірургічним втручанням у вигляді мастектомії з пахвою лімфодисекцією. Післяопераційна ад'ювантна терапія для цих пацієнтів складається із завершення запланованої хіміотерапії, якщо вона не була завершена до хірургічного втручання, з подальшою гормональною терапією у жінок з позитивним статусом естрогенових та/або прогестеронових рецепторів. Хворим на рак молочної залози з пухлинною гіперекспресією HER2 призначається трастузумаб до одного року. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Спеціальних досліджень не проводилось. Однак розвиток побічних реакцій з боку нервової системи, органу зору, шлунково-кишкового тракту та ін., а також наявність у складі препарату етанолу можуть призвести до зниження швидкості психомоторної реакції та уваги. У зв'язку з цим не рекомендується під час лікування препаратом Таксотер® керувати автомобілем та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активний компонент: Тактівін (тимус екстракт) - 0,1 мг; Допоміжні компоненти: Натрію хлорид – 8,85 мг; Вода для ін'єкцій до 1мл. По 1 мл препарату в ампулах об'ємом 1 мл або 2 мл, що містять 0,1 мг тактивіну. По 5 ампул в контурне осередкове впакування з полівінілхлоридної плівки, запаяну фольгою або без неї. У пачку з картону поміщають одну або дві контурні коміркові упаковки з інструкцією із застосування. У пачку з картону з змійкою, що розділяє, поміщають 5 або 10 ампул з інструкцією по застосуванню. При використанні ампул без кільця зламу або точки надлому в пачку додатково вкладають ампульний скарифікатор.Опис лікарської формиБезбарвна прозора рідина без запаху.Фармакотерапевтична групаІмуностимулюючий засіб.ФармакодинамікаЄ імуностимулюючим засобом. При імунодефіцитних станах препарат нормалізує кількісні та функціональні показники імунітету, стимулює продукцію лімфокінів, у тому числі а - та у - інтерферону, відновлює активність Т-кілерів, функціональну активність стовбурових гемопоетичних клітин та нормалізує ряд інших показників, що характеризують напруженість. Активізує макрофагальну систему.Показання до застосуванняЗастосовують у дорослих та дітей (від 6 місяців до 14 років) при імунодефіцитних станах, що виникають при: інфекційних гнійних та септичних процесах; лімфопроліферативні захворювання (лімфогранулематоз, лімфолейкоз); лімфопроліферативні захворювання (лімфогранулематоз, лімфолейкоз); злоякісних новоутвореннях; стійкі порушення функції тимусу (променева хвороба, пухлини тимусу, оперативне видалення тимусу); розсіяному склерозі; туберкульоз; рецидивуючий офтальмогерпес; псоріазі; оперізуючому лишаї; дерматитах та дерматозах; гострих респіраторно-вірусних захворюваннях, що часто повторюються; урологічні захворювання інфекційної етіології; захворюваннях легень (ХНЗЛ); хронічні вірусні гепатити; хірургічних втручань (у передопераційний та післяопераційний періоди); тимомегалії.Протипоказання до застосуванняВагітність та період лактації.Побічна діяАлергічні реакції.Спосіб застосування та дозиДорослим: підшкірно, по 1 мл 0,01% розчину (що становить 40 мкг/м2 або 1-2 мкг/кг), вводять на ніч, один раз на добу, щодня протягом 5-14 днів. При необхідності курс лікування продовжують протягом 1 місяця по 2 мл кожний 3 день. При стійких порушеннях імунітету тактивіну призначають протягом 5-14 днів по 2 мл щодня, а потім 2 рази на тиждень по 2 мл протягом 6 місяців. Повторні курси призначають за показниками імунного статусу. При розсіяному склерозі препарат застосовують щодня по 1 мл протягом 5 днів, потім двічі на тиждень по 2 мл довічно. У тяжких випадках розсіяного склерозу Тактивін призначають у комплексній терапії з глюкокортикостероїдами (на стадії застосування глюкокортикостероїдів 1 раз на добу). Базисний препарат вводять вранці, а тактівін у вечірній час по 1 мл, дотримуючись інтервалу між введеннями глюкокортикостероїдів і тактивіну 10-12 годин. Для лікування хірургічних хворих Тактивін вводять перед операцією по 1 мл протягом 2 днів і після неї - протягом 5-14 днів. При злоякісних новоутвореннях Тактивін призначають 5-6-денними курсами по 1 мл у перервах між курсами базисної терапії. Для лікування рецидивуючого офтальмогерпесу вводять 0,1 мл препарату під кон'юнктиву, що становить 4 мкг/м2 або 0,1-0,2 мкг/кг на добу з інтервалом 1 день протягом 4-5 днів, або 1 мл підшкірно протягом 7-10 днів. При оперізуючому лишаї вводять по 1 мл тактивіну щодня 7-10 днів. Курс лікування можна повторювати через 2-3 тижні. При гепатитах різної етіології тактивіну призначають по 2-3 мл щодня протягом 10-12 днів у комплексі з базовими препаратами. Курс імунокорекції повторюють через 7 днів. Дітям від 6 місяців до 14 років препарат призначають підшкірно із розрахунку 2-3 мкг на 1 кг маси тіла. При частих захворюваннях на гострі респіраторно-вірусні захворювання, гнійно-септичні інфекції, при атопічному дерматиті, ускладненому герпесвірусом, тактивін вводять щодня протягом 7-10 днів у комплексі з базовими препаратами. Подальше введення препарату протягом 1-2 тижнів по 1 ін'єкції через день. При злоякісних новоутвореннях та гепатитах у дітей схема лікування не відрізняється від схеми лікування у дорослих. Рекомендується вводити у вечірній час між 17-м та 20-м годинами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
275,00 грн
242,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЙогурт сухий, глюкоза, мальтодекстрин (наповнювач), молоко сухе, інулін, олія кокосова рафінована дезодорована, сік лимонний онцентрований,премікс вітамінно-мінеральний, закваска пробіотична "лактогум", цинку цитрат, ароматизатор натуральний "лимон", , барвник натуральний, пробіотична закваска "ацидогум". Цукерки, 70г.ХарактеристикаПідвищують імунітет; Допомагають протистояти захворюванням та стресам; регулюють рівновагу кишкової мікрофлори;Фармакотерапевтична групаЙогуртові цукерки "Талантики" імуномодулюючі з лимонним соком "Талантики" з лимонним соком рекомендуються як дієтичний профілактичний продукт для дітей від 3-х років, що надає імуномодулюючу дію, додаткового джерела вітамінів С, A, E, D3, мінералів - цин лактобактерій. Компоненти цукерок підвищують імунітет, допомагають протистояти різним захворюванням та стресам, підтримують та регулюють фізіологічну рівновагу кишкової мікрофлори. Підвищують імунітет. Допомагають протистояти різним захворюванням та стресам. Підтримують та регулюють фізіологічну рівновагу кишкової мікрофлори. Мають загальнозміцнюючу дію, покращують травлення.Властивості компонентівЛакто- та ацидобактерії покращують обмінні процеси, підвищують резистентність (стійкість) організму до патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів. У комбінації з вітамінами С, А, Е, D3 та мінералами цинком та йодом, лактобактерії створюють оптимальний рівень імунного захисту. Інулін нормалізує обмін речовин та має дієтичну цінність. Вітамін С збільшує стійкість до інфекцій та захищає від наслідків стресу. Від вітаміну С залежить, наскільки ефективно організм справлятиметься з фізичними та емоційними навантаженнями. Вітамін А сприяє нормальному обміну речовин, благотворно впливає на зір, беручи участь у синтезі зорового пігменту сітківки та сприйнятті оком світла. необхідний зростання нових клітин. Вітамін Е покращує циркуляцію крові, необхідний для регенерації тканин. Він забезпечує нормальну згортання крові та загоєння, зміцнює стінки капілярів. Вітамін D3 забезпечує нормальний ріст та розвиток кісток, регулює мінеральний обмін та сприяє засвоєнню кальцію в кістковій тканині. Йод необхідний для профілактики захворювань щитовидної залози, що особливо важливо для дітей та підлітків. При дефіциті йоду знижується увага та здатність до навчання. Цинк виявляє антивірусну та антитоксичну дію на клітини (активізує Т-клітинний імунітет), підвищує опірність вірусним захворюванням, виявляє регенеруючу дію на слизові оболонки. Лимонний сік, за рахунок високого вмісту в ньому вітаміну С, має антибактеріальні, антивірусні та підвищують імунітет властивостями.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Вагітність та лактаціяРекомендується дітям.Спосіб застосування та дозиДля дітей від 3 до 11 років – 3 цукерки на день. для дітей старше 11 років – 4 цукерки на день. Тривалість прийому 21-28 днів. Рекомендується регулярний прийом із інтервалом один місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
239,00 грн
211,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЙогурт сухий, глюкоза, молоко сухе, премікс мінеральний, мальтодекстрин (наповнювач), олія кокосова рафінована дезодорована, інулін, апельсиновий сік концентрований, премікс вітамінний, ароматизатор натуральний "апельсин", барвник натуральний, лимонна кислота (регулятор кислот) Цукерки, 70г.ХарактеристикаСприяють комплексному підвищенню захисних сил організму; Надають загальнозміцнюючу дію; Допомагають справлятися з фізичними та розумовими навантаженнями;Фармакотерапевтична група"Талантики" з апельсиновим соком рекомендуються як дієтичний профілактичний продукт для дітей від 3-х років, що сприяє комплексному підвищенню захисних сил організму, додаткового джерела вітамінів групи В (В1, В2, РР, В5, В6, В7, ВС, В12), А, С, Е, D3, мінералів – заліза, цинку, міді, йоду. Компоненти цукерок надають загальнозміцнюючу та нормалізуючу дію на функції зростаючого організму. Сприяють комплексному підвищенню захисних сил організму. Надають загальнозміцнюючу дію. Допомагають справлятися з фізичними та розумовими навантаженнями.Властивості компонентівВітамін С збільшує стійкість до інфекцій та захищає від наслідків стресу. Від вітаміну С залежить, наскільки ефективно організм справлятиметься з фізичними та емоційними навантаженнями. Вітамін А сприяє нормальному обміну речовин, благотворно впливає на зір, беручи участь у синтезі зорового пігменту сітківки та сприйнятті оком світла, необхідний для зростання нових клітин. Вітамін Е покращує циркуляцію крові, необхідний для регенерації тканин. Він забезпечує нормальну згортання крові та загоєння, зміцнює стінки капілярів. Вітамін D3 забезпечує нормальний ріст та розвиток кісток, регулює мінеральний обмін та сприяє засвоєнню кальцію в кістковій тканині. Вітаміни групи В беруть участь у вуглеводному обміні, позитивно впливають на рівень енергії, зростання, нормальний апетит. оптимізують пізнавальну активність та функції мозку. Потреба вітамінів групи В збільшується при підвищених фізичних навантаженнях. Залізо бере участь у виробництві молекули гемоглобіну – переносника кисню. Дефіцит заліза може призвести до затримки розумового розвитку, зниження інтелектуальних здібностей. Цинк збільшує імунітет. Необхідний для синтезу білка, що управляє скорочуваністю м'язів. Мідь сприяє виробленню інсуліну, зміцнює імунітет, відновлює мінеральний обмін в організмі. Йод необхідний для профілактики захворювань щитовидної залози, що особливо важливо для дітей та підлітків. При дефіциті йоду знижується увага та здатність до навчання. Апельсиновий сік – гарний помічник для профілактики простудних захворювань та авітамінозу.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Вагітність та лактаціяРекомендується дітям.Спосіб застосування та дозиДля дітей від 3 до 7 років – 2 цукерки на день. для дітей старше 7 років – 3 цукерки на день. Тривалість прийому 21-28 днів. Рекомендується регулярний прийом із інтервалом один місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Фасування: N1 Форма випуску: краплі Упакування: фл. Производитель: Адонис Завод-производитель: Адонис ООО(Россия). .
Фасовка: N1 Форма выпуска: капли Упаковка: фл. Производитель: Адонис Завод-производитель: Адонис ООО(Россия). .
Фасування: N1 Форма випуску: крем-бальзам Упакування: фл. Производитель: Адонис Завод-производитель: Адонис ООО(Россия). .
Фасування: N1 Форма випуску: краплі Упакування: фл. Виробник: Адоніс Завод-виробник: Адоніс ТОВ(Росія). .
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: осельтамівір – 75 мг (у вигляді осельтамівіру фосфату – 98.5 мг); допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований – 46.4 мг, повідон К30 – 6.7 мг, кроскармелоза натрію – 3.4 мг, тальк – 8.3 мг, натрію стеарилфумарат – 1.7 мг; оболонка капсули: 63 мг (корпус - желатин, барвник заліза оксид чорний (Е172), титану діоксид (Е171); кришечка - желатин, барвник заліза оксид червоний (Е172), барвник заліза оксид жовтий (Е172), титану діоксид (Е1 ; чорнило для нанесення напису на капсулі: етанол, шеллак, бутанол, титану діоксид (Е171), лак алюмінієвий на основі індигокарміну, денотурований етанол [спирт метильований]. По 10 капсул в контурну осередкову упаковку (блістер), виготовлену з триплексу (ПВХ/ПЕ/ПВДХ) та фольги алюмінієвої. 1 блістер разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули, розмір 2. Корпус – сірий, непрозорий; кришечка – світло-жовта, непрозора. Вміст капсул - порошок від білого до жовтувато-білого кольору. На капсулі є напис "ROCHE" (на корпусі) та "75 mg" (на кришечці) світло-синього кольору. Примітка: після 5 років зберігання препарату можуть спостерігатися ознаки "старіння" капсул, що може призвести до їх підвищеної крихкості або інших порушень фізичного стану, які не впливають на ефективність та безпеку препарату.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Осельтамівір легко всмоктується у шлунково-кишковому тракті та екстенсивно перетворюється на активний метаболіт під дією печінкових та кишкових естераз. Концентрації активного метаболіту в плазмі визначаються в межах 30 хв, час досягнення максимальної концентрації 2-3 години, і більш ніж у 20 разів перевищують концентрації проліки. Не менше 75% прийнятої внутрішньо дози потрапляє у системний кровотік у вигляді активного метаболіту, менше 5% – у вигляді вихідного препарату. Плазмові концентрації як проліки, так і активного метаболіту пропорційні дозі і не залежать від їди. Розподіл Об'єм розподілу (Vss) активного метаболіту – 23 л. За даними досліджень, проведених на тваринах, після прийому внутрішньо осельтамівіру його активний метаболіт виявлявся у всіх основних осередках інфекції (легких, промивних водах бронхів, слизовій оболонці порожнини носа, середньому вусі та трахеї) у концентраціях, що забезпечують противірусний ефект. Зв'язок активного метаболіту з білками плазми – 3%. Зв'язок проліків з білками плазми - 42%, що недостатньо, щоб бути причиною суттєвих лікарських взаємодій. Метаболізм Осельтамівір екстенсивно перетворюється на активний метаболіт під дією естераз, що перебувають переважно в печінці. Ні осельтамівір, ні активний метаболіт є субстратами або інгібіторами ізоферментів системи цитохрому Р450. Виведення Виводиться (>90%) як активного метаболіту переважно нирками. Активний метаболіт не піддається подальшій трансформації та виводиться нирками (>99%) шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Нирковий кліренс (18,8 л/год) перевищує швидкість клубочкової фільтрації (7,5 л/год), що вказує на те, що препарат виводиться ще й шляхом канальцевої секреції. Через кишечник виводиться менш як 20% прийнятого препарату. Період напіввиведення активного метаболіту 6-10 год. Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів Хворі з ураженням нирок При застосуванні Таміфлю (100 мг двічі на добу протягом 5 днів) у хворих з різним ступенем ураження нирок площа під кривою "концентрація активного метаболіту в плазмі - час" (AUC оселиамнвіру карбоксилату) обернено пропорційна зниженню функції нирок. Фармакокінетика осельтамівіру у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності (з кліренсом креатиніну) Отримані in vitro та в дослідженнях на тваринах дані про відсутність значного підвищення AUC осельтамівіру або його активного метаболіту при порушенні функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості були підтверджені і у клінічних дослідженнях. Безпека та фармакокінетика осльтамівіру у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки не вивчалась. Вільні похилого та старечого віку У хворих похилого та старечого віку (65-78 років) експозиція активного метаболіту у рівноважному стані на 25-35% вища, ніж у молодших пацієнтів при призначенні аналогічних доз Таміфлю. Період напіввиведення препарату у хворих похилого та старечого віку суттєво не відрізнявся від такого у молодших пацієнтів. З урахуванням даних щодо експозиції препарату та його переносимості хворими на літній та старечий вік корекції дози при лікуванні та профілактиці грипу не потрібно. Літи у віці від 1 року до 8 років та підлітки Фармакокінетику Таміфлю вивчали у дітей від 1 до 16 років у фармакокінетичному дослідженні з одноразовим прийомом препарату та у клінічному дослідженні з вивчення багаторазового прийому препарату у невеликої кількості дітей віком 3-12 років. Швидкість виведення активного метаболіту з поправкою на масу тіла у дітей молодшого віку вище, ніж у дорослих, що призводить до нижчих AUC по відношенню до конкретної дози. Прийом препарату в дозі 2 мг/кг та одноразових доз у 30 мг або 45 мг відповідно до рекомендацій з дозування для дітей, наведених у розділі "Спосіб застосування та дози", забезпечує таку ж AUC осельтамівіру карбоксилату, яка досягається у дорослих після одноразового прийому капсули з 75 мг препарату (що еквівалентно приблизно 1 мг/кг). Фармакокінетика осельтамівіру у дітей віком від 12 років така ж, як у дорослих.ФармакодинамікаМеханізм дії Противірусний препарат. Осельтамівір є проліками, його активний метаболіт (осельтамівіру карбоксилат, ОК) - ефективний і селективний інгібітор нейра-мінідази вірусів грипу типу А і В - ферменту, що каталізує процес вивільнення новоутворених вірусних частинок з інфікованих клітин подальшого поширення вірусу в організмі Гальмує зростання вірусу грипу in vitro та пригнічує реплікацію вірусу та його патогенність in vivo, зменшує виділення вірусів грипу А та В з організму. Концентрація ОК, необхідна для пригнічення нейрамінідази на 50% (IC50), становить 0.1-1.3 нМ для вірусу грипу А і 2.6 нМ для вірусу грипу В. Медіана значень IC50 для вірусу грипу В дещо вище і становить 8.5 нМ. Клінічна ефективність У проведених дослідженнях Таміфлю не впливав на утворення протигрипозних антитіл, у тому числі вироблення антитіл у відповідь на введення інактивованої вакцини проти грипу. Дослідження природної грипозної інфекції У клінічних дослідженнях, проведених під час сезонної інфекції грипу, пацієнти починали отримувати Таміфлю не пізніше 40 годин після появи перших симптомів грипозної інфекції. 97% пацієнтів були інфіковані вірусом грипу А та 3% пацієнтів – вірусом грипу В. Таміфлю значно скорочував період клінічних проявів грипозної інфекції (на 32 год). У пацієнтів з підтвердженим діагнозом грипу, які приймали Таміфлю, тяжкість захворювання, виражена як площа під кривою для сумарного індексу симптомів, була на 38% меншою порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Більш того, у молодих пацієнтів без супутніх захворювань Таміфлю знижував приблизно на 50% частоту розвитку ускладнень грипу, що вимагають застосування антибіотиків (бронхіту, пневмонії, синуситу, середнього отиту).Були отримані чіткі докази ефективності препарату щодо вторинних критеріїв ефективності, що стосуються антивірусної активності: Таміфлю викликав як скорочення часу виділення вірусу з організму, так і зменшення площі під кривою "вірусні тигри-час". Дані, отримані в дослідженні з терапії Таміфлю у хворих похилого та старечого віку, показують, що прийом Таміфлю у дозі 75 мг 2 рази на добу протягом 5 днів супроводжувався клінічно значним зменшенням медіани періоду клінічних проявів грипозної інфекції, аналогічним такому у дорослих пацієнтів. віку, проте відмінності не досягли статистичної значущості. В іншому дослідженні хворі на грип старше 13 років, які мали супутні хронічні захворювання серцево-судинної та/або дихальної систем, отримували Таміфлю у тому ж режимі дозування або плацебо. Відмінностей у медіані періоду до зменшення клінічних проявів грипозної інфекції у групах Таміфлю та плацебо не було, проте період підвищення температури прийому Таміфлю скорочувався приблизно на 1 день. Частка пацієнтів,виділяють вірус на 2-й і 4-й день, ставала значно меншою. Профіль безпеки Таміфлю у пацієнтів групи ризику не відрізнявся від такого у загальній популяції дорослих пацієнтів. Лікування грипу у дітей У дітей у віці 1-12 років (середній вік 5.3 роки), які мали лихоманку (>37.8оС) та один із симптомів з боку дихальної системи (кашель або риніт) у період циркуляції вірусу грипу серед населення, було проведено подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження. 67% пацієнтів були інфіковані вірусом грипу А та 33% пацієнтів – вірусом грипу В. Препарат Таміфлю (при прийомі не пізніше 48 годин після появи перших симптомів грипозної інфекції) значно знижував тривалість захворювання (на 35.8 год) порівняно з плаце. Тривалість захворювання визначалася як час до усунення кашлю, закладеності носа, зникнення лихоманки, повернення до звичайної активності. У групі дітей, які отримували Таміфлю, частота гострого середнього отиту знижувалася на 40% порівняно з групою плацебо.Одужання та повернення до звичайної активності наставало майже на 2 дні раніше у дітей, які отримували Таміфлю, порівняно з групою плацебо. В іншому дослідженні брали участь діти у віці 6-12 років, які страждають на бронхіальну астму; 53.6% пацієнтів мали грипозну інфекцію, підтверджену серологічно та/або у культурі. Медіана тривалості захворювання у групі пацієнтів, які отримували Таміфлю, значно не знижувалася. Але до останнього 6-го дня терапії Таміфлю® обсяг форсованого видиху за 1 с (ОФВ1) підвищувався на 10.8% порівняно з 4.7% у пацієнтів, які отримували плацебо (р=0.0148). Профілактика грипу у дорослих та підлітків Профілактична ефективність Таміфлю при природній грипозній інфекції А та В була доведена у 3 окремих клінічних дослідженнях ІІІ фази. На тлі прийому Таміфлю® на грип захворіли близько 1% пацієнтів. Таміфлю також значно зменшував частоту виділення вірусу і запобігав передачі вірусу від одного члена сім'ї до іншого. Дорослі та підлітки, які були в контакті з хворим членом сім'ї, розпочинали прийом Таміфлю® протягом двох днів після виникнення симптомів грипу у членів сім'ї та продовжували його протягом 7 днів, що достовірно зменшувало частоту випадків грипу у осіб, що контактували, на 92%. У нещеплених і загалом здорових дорослих у віці 18-65 років прийом Таміфлю під час епідемії грипу суттєво знижував захворюваність на грип (на 76%). Пацієнти приймали препарат протягом 42 днів. У осіб похилого та старечого віку, які перебували в будинках для людей похилого віку, 80% з яких були щеплені перед сезоном, коли проводилося дослідження, Таміфлю достовірно знижував захворюваність на грип на 92%. У тому самому дослідженні Таміфлю достовірно (на 86%) зменшував частоту ускладнень грипу: бронхіту, пневмонії, синуситу. Пацієнти приймали препарат протягом 42 днів. Профілактика грипу у дітей Профілактична ефективність Таміфлю при природній грипозній інфекції була продемонстрована у дітей від 1 до 12 років після контакту з хворим членом сім'ї або з кимось із постійного оточення. Основним параметром ефективності була частота лабораторно підтвердженої грипозної інфекції. У дітей, які отримували Таміфлю /порошок для приготування суспензії для вживання/в дозі від 30 до 75 мг 1 раз на день протягом 10 днів і не виділяли вірус вихідно, частота лабораторно підтвердженого грипу зменшилася до 4% (2/47) порівняно з 21% (15/70) у групі плацебо. Профілактика грипу в осіб із ослабленим імунітетом У осіб з ослабленим імунітетом при сезонній грипозній інфекції та за відсутності вірусовиділення вихідно, профілактичне застосування Таміфлю призводило до зниження частоти лабораторно підтвердженої грипозної інфекції, що супроводжується клінічною симптоматикою, до 0.4% (1/232) у порівнянні з 2 групі плацебо. Лабораторно підтверджена грипозна інфекція, що супроводжується клінічною симптоматикою, діагностувалася при наявності температури в ротовій порожнині вище 37.2°С, кашлю та/або гострого риніту (усі зареєстровані в один і той же день під час прийому препарату/плацебо), а також позитивного результату назад- транскриптазної полімеразної ланцюгової реакції на РНК вірусу грипу Резистентність Клінічні дослідження Ризик появи вірусів грипу зі зниженою чутливістю або резистентністю до препарату вивчався у клінічних дослідженнях, спонсорованих компанією Рош. У всіх пацієнтів-носіїв OK-резистентного вірусу носійство мало тимчасовий характер, не впливало на елімінацію вірусу і не викликало погіршення клінічного стану. Населення пацієнтів Пацієнти з мутаціями, що призводять до резистентності Фенотипування* Гено- та фенотипування* Дорослі та підлітки 4/1245 (0.32%) 5/1245 (0.4%) Діти (1-12 років) 19/464 (4.1%) 25/464 (5.4%) * Повне генотипування не було проведено в жодному з досліджень. При прийомі Таміфлю з метою постконтактної профілактики (7 днів), профілактики контактуючих у сім'ї (10 днів) та сезонної профілактики (42 дні) у осіб із нормальною функцією імунної системи випадків резистентності до препарату не зазначено. У 12-тижневому дослідженні з сезонної профілактики в осіб із ослабленим імунітетом випадків виникнення резистентності також не спостерігалося. Дані окремих клінічних випадків та спостережних досліджень У пацієнтів, які не отримували осельтамівір, виявлені мутації вірусів грипу А і В, що виникають у природних умовах, які мали знижену чутливість до осельтамівіру. У 2008 році мутація на кшталт заміни H275Y. яка вела до резистентності, була виявлена більш ніж у 99% штамів вірусу 2008 Н1N1, що циркулюють у Європі. Вірус грипу 2009 H1N1 ("свинячий грип") у більшості випадків був чутливий до осельтамівіру. Стійкі до осельтамівіру штами виявлені у осіб з нормальною функцією імунної системи та осіб з ослабленим імунітетом, які приймали осельтамівір. Ступінь зниження чутливості до осельтамівіру і частота народження подібних вірусів може відрізнятися в залежності від сезону і регіону.Стійкість до осельтамівіру виявлена у пацієнтів з пандемічним грипом H1N1, які отримували препарат як для лікування, так і для профілактики. Частота народження резистентності може бути вищою у молодших пацієнтів і пацієнтів з ослабленим імунітетом. Стійкі до осельтамівіру лабораторні штами вірусів грипу та віруси грипу від пацієнтів, які отримували терапію осільтами-віром, несуть мутації нейрамінідази N1 та N2. Мутації, що призводять до стійкості, часто є специфічними для підтипу нейрамінідази. При прийнятті рішення щодо застосування Таміфлю слід враховувати сезонну чутливість вірусу грипу до препарату (останню інформацію можна знайти на сайті ВООЗ). Доклінічні дані Доклінічні дані, отримані на підставі стандартних досліджень щодо вивчення фармакологічної безпеки, генотоксичності та хронічної токсичності, не виявили особливої небезпеки для людини. Канцерогенність: результати 3-х досліджень щодо виявлення канцерогенного потенціалу (двох 2-х літніх досліджень на щурах та мишах для осельтамівіру та одного 6-ти місячного дослідження на трансгенних мишах Tg:AC для активного метаболіту) були негативними. Мутагенність: стандартні генотоксичні тести для осельтамівіру та активного метаболіту були негативними. Вплив на фертильність: осельтамівір у дозі 1500 мг/кг/добу не впливав на генеративну функцію самців та самок щурів. Тератогенність: у дослідженнях з вивчення тератогенності осельтамівіру в дозі до 1500 мг/кг/добу (на щурах) та до 500 мг/кг/добу (на кроликах) впливу на ембріо-фетальний розвиток не виявлено. У дослідженнях та вивченні антенатального та постнатального періодів розвитку у щурів при введенні осельтамівіру в дозі 1500 мг/кг/добу спостерігалося збільшення періоду пологів: межа безпеки між експозицією для людини та максимальною ефективною дозою у щурів (500 мг/кг/добу) для осельтамівіру вище у 480 разів, а для його активного метаболіту – у 44 рази. Експозиція у плода становила 15-20% від такої матері. Інше: осельтамівір та активний метаболіт проникають у молоко лактуючих щурів. Згідно з обмеженими даними осельтамівір та його активний метаболіт проникають у грудне молоко людини. За результатами екстраполяції даних, отриманих у дослідженнях у тварин, їх кількість у грудному молоці може становити 0.01 мг/добу та 0.3 м г/добу відповідно. Приблизно у 50% протестованих морських свинок при введенні максимальних доз активної субстанції осельтамівіру спостерігалася сенсибілізація шкіри у вигляді еритеми. Також виявлено оборотне подразнення очей у кроликів. У той час як дуже високі пероральні одноразові дози (657 мг/кг і вище) осельтамівіру не впливали на дорослих щурів, ці дози мали токсичну дію на незрілих 7-денних дитинчат щурів, у тому числі призводили до загибелі тварин. Небажаних ефектів не спостерігалося при хронічному введенні в дозі 500 мг/кг/добу з 7 по 21 день постнаталіюго періоду.Показання до застосуванняЛікування грипу у дорослих та дітей віком від 1 року. Профілактика грипу у дорослих та підлітків віком від 12 років, що перебувають у групах підвищеного ризику інфікування вірусом (у військових частинах та великих виробничих колективах, у ослаблених хворих). Профілактика грипу у дітей віком від 1 року.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до осельтамівіру або до будь-якого компонента препарату. Термінальна стадія ниркової недостатності (кліренс креатиніну Тяжка печінкова недостатність. З обережністю: вагітність, період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяКонтрольованих досліджень вагітних жінок не проводилося. Однак результати постмаркетингових та спостережних досліджень продемонстрували користь запропонованого стандартного режиму дозування для цієї популяції пацієнтів. Результати фармакокінетичного аналізу показали нижчу експозицію активного метаболіту (приблизно на 30% протягом усіх триместрів вагітності) у вагітних жінок порівняно з не вагітними. Тим не менш, значення розрахункової експозиції залишається вище за інгібуючі концентрації (значення IC95) і терапевтичних значень для багатьох штамів вірусу грипу. Зміна режиму дозування у вагітних жінок під час проведення терапії чи профілактики не рекомендується. Не виявлено прямого або опосередкованого несприятливого впливу препарату на вагітність, ембріо-фетальний або постнатальний розвиток.При призначенні Таміфлю вагітним жінкам слід враховувати як дані з безпеки, так і перебіг вагітності та патогенність циркулюючого штаму вірусу грипу. Під час доклінічних досліджень осельтамівір та активний метаболіт проникали у молоко лактуючих щурів. Дані по екскреції осельтамівіру з грудним молоком у людини і застосування осельтамівіру жінками, що годують, обмежені. Осельтамі-вір та його активний метаболіт у невеликих кількостях проникають у грудне молоко, створюючи субтерапевтичні концентрації у крові немовляти. При призначенні осельтамівіру жінкам, що годують, слід також враховувати супутнє захворювання і патогенність циркулюючого штаму вірусу грипу. При вагітності та в період [рудного вигодовування осельтамівір застосовують лише у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини.Побічна діяУ дослідженнях щодо лікування грипу у дорослих/пацієнтів підліткового віку найчастішими небажаними реакціями (HP) були нудота, блювання та головний біль. Більшість IIP виникали у перший або другий день лікування та проходили самостійно протягом 1-2 днів. У дослідженнях з профілактики грипу у дорослих і підлітків найчастішими НР були нудота, блювання, біль голови і біль. У дітей найчастіше зустрічалося блювання. Описані HP в більшості випадків не вимагали відміни препарату. Лікування та профілактика грипу у дорослих та підлітків У таблиці 1 представлені НР, що виникали найчастіше (>1%) при прийомі рекомендованої дози Таміфлю у дослідженнях з профілактики та лікування грипу у дорослих та підлітків (75 мг 2 рази на добу протягом 5 днів для лікування та 75 мг 1 раз на добу до 6 тижнів для профілактики), і частота яких як мінімум на 1% вища порівняно з плацебо. До дослідження лікування грипу увійшли дорослі/підлітки без супутньої патології і хворі групи ризику, тобто. пацієнти з високим ризиком розвитку ускладнень грипу (пацієнти похилого та старечого віку, пацієнти з хронічними захворюваннями серця або органів дихання). Загалом профіль безпеки у пацієнтів групи ризику відповідав такому у дорослих/пацієнтів підліткового віку без супутньої патології. У дослідженнях з профілактики грипу профіль безпеки у пацієнтів, які отримували рекомендовану дозу Таміфлю (75 мг 1 раз на добу до 6 тижнів), не відрізнявся від такого в дослідженнях з лікування грипу, незважаючи на триваліший прийом препарату. Таблиця 1. Відсоток дорослих/підлітків з НP, що виникали з частотою >1% у групі осельтамівіру в дослідженнях з лікування та профілактики грипозної інфекції (відмінність із плацебо >1%). Системноорганний клас Небажана реакція Лікування Профілактика Категорія частоти а Осслтамі-вір (75 мг 2 рази на добу) N=2647 Плацебо N=1977 Осельтамівір (75 мг 1 раз на добу) N=1945 Плацебо N=1588 Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота 10% 6% 8% 4% дуже часто Блювота 8% 3% 2% 1% часто Порушення з боку нервової системи Головний біль 2% 1% 17% 16% дуже часто Загальні розлади Біль <1% <1% 4% 3% часто a використані такі категорії частоти: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Далі представлені небажані явища, що виникали з частотою ≥1% у дорослих та підлітків, які отримували осельтамівір у дослідженнях з лікування (n=2647) та профілактиці (n=1945) грипозної інфекції. Дані небажані явища або частіше спостерігалися у пацієнтів, які отримували плацебо, або відмінності в частоті між групами осельтамівіру і плацебо склали менше 1%. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту (Таміфлю® проти плацебо): лікування – діарея (6% проти 7%), біль у животі (включаючи біль у верхній частині живота, 2% проти 3%); профілактика – діарея (3% проти 4%), біль у верхній частині живота (2% проти 2%), диспепсія (1% проти 1%). Інфекції та інвазії (Таміфлю® проти плацебо): лікування – бронхіт (3% проти 4%), синусит (1% проти 1%), простий герпес (1% проти 1%); профілактика – назофарингіт (4% проти 4%), інфекції верхніх дихальних шляхів (3% проти 3%), грипозна інфекція (2% проти 3%). Загальні розлади (Таміфлю проти плацебо): лікування - запаморочення (включаючи вертиго, 2% проти 3%); профілактика – втома (7% проти 7%), гіпертермія (2% проти 2%), грипоподібне захворювання (1% проти 2%), запаморочення (1% проти 1%), біль у кінцівці (1% проти 1%). Порушення з боку нервової системи (Таміфлю проти плацебо): лікування - безсоння (1% проти 1%); профілактика – безсоння (1% проти 1%). Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння (Таміфлю® проти плацебо): лікування – кашель (2% проти 2%), закладеність носа (1% проти 1%); профілактика – закладеність носа (7% проти 7%), ангіна (5% проти 5%), кашель (5% проти 6%), ринорея (1% проти 1%). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини (Таміфлю® проти плацебо): профілактика – біль у спині (2% проти 3%), артралгія (1% проти 2%), міалгія (1% проти 1%). Порушення з боку статевих органів та молочної залози (Таміфлю® проти плацебо): профілактика – дисменорея (3% проти 3%). Лікування та профілактика грипозної інфекції осіб похилого та старечого віку Профіль безпеки у 942 пацієнтів похилого та старечого віку, які отримували Таміфлю або плацебо, клінічно не відрізнявся від такого у осіб молодшого віку (до 65 років). Профілактика грипозної інфекції у пацієнтів із ослабленим імунітетом У 12-тижневому дослідженні з профілактики грипу за участю 475 пацієнтів з ослабленим імунітетом (включаючи 18 дітей віком від 1 до 12 років) у пацієнтів, які приймали Таміфлю® (n=238), профіль безпеки відповідав описаному раніше у дослідженнях з профілактики грипу. Лікування та профілактика грипозної інфекції у дітей без супутніх захворювань віком 1-12 років та пацієнтів з бронхіальною астмою У дослідженнях з лікування природної грипозної інфекції у дітей віком від 1 року до 12 років НР при застосуванні осельтамівіру (n=858), відміченої з частотою ≥1% і як мінімум на 1% частіше, ніж плацебо (n=622), було блювання. У дітей, які отримували рекомендовану дозу Таміфлю 1 раз на добу, як постконтактна профілактика в домашніх умовах найчастіше зустрічалося блювання (8% у групі осельтамівіру проти 2% у групі, яка не отримувала профілактичне лікування). Таміфлю® добре переносився у цих дослідженнях, зареєстровані небажані явища відповідали описаним раніше у дослідженнях щодо лікування грипу у дітей. Далі представлені небажані явища, відмічені у дітей із частотою ≥1% у дослідженнях з лікування грипу (n=858) або з частотою ≥5% у дослідженнях із профілактики грипу (n=148). Дані небажані явища найчастіше спостерігалися у групі плацебо/відсутність профілактики, відмінності між групами осельтамівіру та плацебо/відсутність профілактики склали менше 1%. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту (Таміфлю® проти плацебо): лікування – діарея (9% проти 9%), нудота (4% проти 4%), біль у животі (включаючи біль у верхній частині живота, 3% проти 3%). Інфекції та інвазії (Таміфлю® проти плацебо): лікування – середній отит (5% проти 8%), бронхіт (2% проти 3%), пневмонія (1% проти 3%), синусит (1% проти 2%). Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння (Таміфлю® проти плацебо): лікування – астма (включаючи загострення, 3% проти 4%), носову кровотечу (2% проти 2%); профілактика – кашель (12% проти 26%), закладеність носа (11% проти 20%). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин (Таміфлю® проти плацебо): лікування – дерматит (включаючи алергічний та атопічний дерматит, 1% проти 2%). Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення (Таміфлю® проти плацебо): лікування – біль у вусі (1% проти 1%). Порушення з боку органу зору (Таміфлю проти плацебо): лікування - кон'юнктивіт (включаючи почервоніння очей, виділення з ока та біль в очах, 1% проти Додаткові небажані явища, зазначені у дослідженнях щодо лікування грипу у дітей, які не відповідали описаним вище критеріям. Порушення з боку крові та лімфатичної системи (Таміфлю® проти плацебо): лікування – лімфоаденопатія ( Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення (Таміфлю® проти плацебо): лікування - пошкодження барабанної перетинки ( Постмаркетингове спостереження Далі представлені небажані явища при застосуванні Таміфлю, які спостерігалися в період постмаркетингового спостереження. Частота даних небажаних явищ та/або причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням препарату Таміфлю® не може бути встановлена, оскільки не відомий справжній розмір популяції через добровільний характер повідомлень. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: реакції гіперчутливості – дерматит, висипи на шкірі, екзема, кропив'янка, багатоформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, алергія, анафілактичні та анафілактоїдні реакції, набряк Квін. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: гепатит, збільшення активності печінкових ферментів у пацієнтів з грипоподібними симптомами, які отримували Таміфлю, фульмінантний гепатит (в т.ч. з летальним результатом), печінкова недостатність, жовтяниця. Порушення з боку нервово-психічної сфери: грипозна інфекція може асоціюватися з різними неврологічними симптомами та змінами поведінки, включаючи такі симптоми, як галюцинації, марення та анормальна поведінка. У деяких випадках вони можуть призвести до смерті. Такі явища можуть виникати як і натомість розвитку енцефалопатії чи енцефаліту, і без прояви даних захворювань. У пацієнтів (в основному у дітей та підлітків), які приймали Таміфлю® з метою лікування грипу, були зареєстровані судоми та делірій (включаючи такі симптоми, як порушення свідомості, дезорієнтація у часі та просторі, анормальна поведінка, марення, галюцинації, збудження, тривога, нічні кошмари). Ці випадки рідко супроводжувалися небезпечними життя діями. Роль Таміфлю у розвитку цих явищ невідома.Подібні психоневрологічні порушення також відзначені у пацієнтів з грипом, які не отримували Таміфлю. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: шлунково-кишкові кровотечі після прийому Таміфлю® (зокрема, не можна виключити зв'язок між явищами геморагічного коліту та прийомом Таміфлю®, оскільки зазначені явища зникали як після одужання пацієнта від грипу, так і після відміни препарату). Порушення органу зору: порушення зору. Порушення серця: аритмія.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значущі лікарські взаємодії малоймовірні за даними фармакологічних та фармакокінетичних досліджень. Осельтамівір екстенсивно перетворюється на активний метаболіт під дією естераз, переважно розташованих у печінці. Лікарські взаємодії, зумовлені конкуренцією за зв'язування з активними центрами естераз, у літературних джерелах не представлені. Низький рівень зв'язування осельтамівіру та активного метаболіту з білками плазми не дають підстав припускати наявність взаємодій, пов'язаних із витісненням лікарських засобів із зв'язку з білками. Дослідження in vitro показують, що ні осельтамівір, ні його активний метаболіт не є кращим субстратом для поліфункціональних оксидаз системи цитохрому Р450 або глюкуронілтрансфераз. Підстав для взаємодії з пероральними контрацептивами немає. Циметидин, неспецифічний інгібітор ізоферментів системи цитохрому Р450 і конкуруючий у процесі канальцевої секреції з препаратами лужного типу та катіонами, не впливає на плазмові концентрації осельтамівіру та його активного метаболіту. Малоймовірні клінічно значущі міжлікарські взаємодії, пов'язані з конкуренцією за канальцеву секрецію, беручи до уваги резерв безпеки для більшості подібних препаратів, шляхи виведення активного метаболіту осельтамівіру (клубочкова фільтрація та аніонна канальцева секреція), а також здатність, що виводить кожного. Пробенецид призводить до збільшення AUC активного метаболіту осельтамівіру приблизно в 2 рази (за рахунок зниження активної канальцевої секреції у нирках). Однак корекція дози при одночасному застосуванні з пробенецидом не потрібна, враховуючи резерв безпеки активного метаболіту. Одночасний прийом з амоксициліном не впливає на плазмові концентрації осель-тамівіру та його компонентів, демонструючи слабку конкуренцію за виведення шляхом аніонної канальцевої секреції. Одночасний прийом з парацетамолом не впливає на плазмові концентрації осельтамівіру та його активного метаболіту або парацетамолу. Фармакокінетичних взаємодій між осельтамівіром, його основним метаболітом не виявлено при одночасному прийомі з парацетамолом, ацетилсаліцилової кислотою, циметидином, антацидними засобами (магнію та алюмінію гідроксид, кальцію карбонат), варфарином, рімантадином або амантадином. При використанні Таміфлю з часто застосовуваними препаратами, такими як інгібітори АПФ (еналаприл, каптоприл), тіазидні діуретики (бендрофлуметіазид), антибіотики (пеніцилін, цефалоспорини, азитроміцин, еритроміцин та доксициклін), блокато-тінін бета-адреноблокатори (про-пранолол), ксантини (теофілін), симпатоміметики (псевдоефедрин), опіати (кодеїн), глюкокортикостероїди, інгаляційні бронхолітики та ненаркотичні аналгетики (ацетилсаліцилова симптоми; Застосовувати осельтамівір у комбінації з препаратами, що мають вузьку широту терапевтичної дії (наприклад, хлорпропамід, метотрексат, бутадіон) необхідно з обережністю.Спосіб застосування та дозиВсередину, під час їжі або незалежно від їди. Перенесення препарату можна покращити, якщо приймати його під час їжі. Дорослі, підлітки або діти, які не можуть проковтнути капсулу, також можуть отримувати лікування Таміфлю у лікарській формі "порошок для приготування суспензії для вживання". У випадках, коли Таміфлю® у лікарській формі "порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо" відсутня, або за наявності ознак "старіння" капсул (наприклад, підвищена крихкість або інші порушення фізичного стану), необхідно відкрити капсулу та висипати її вміст у невелику кількість (максимально 1 чайна ложка) відповідного підсолодженого продукту харчування (шоколадний сироп з нормальним вмістом цукру або без вмісту цукру, мед, світло-коричневий цукор або столовий цукор, розчинений у воді, солодкий десерт, згущене молоко з цукром, яблучне пюре або йогурт) того, щоб приховати гіркий смак. Суміш необхідно ретельно перемішати та дати пацієнту цілком. Слід проковтнути суміш відразу після приготування. Детальні рекомендації дано у підрозділі "Екстемпоральне приготування суспензії "Таміфлю". Стандартний режим дозування Лікування Прийом препарату необхідно починати пізніше 2 діб з розвитку симптомів захворювання. Дорослі та підлітки у віці >12 років По 75 мг двічі на добу внутрішньо протягом 5 днів. Збільшення дози більше 150 мг на добу не призводить до посилення ефекту. Діти з масою тіла >40 кг або віком від 8 до 12 років Діти, які вміють ковтати капсули, можуть отримувати лікування, приймаючи по одній капсулі 75 мг 2 рази на добу протягом 5 днів. Діти віком від 1 року до 8 років Рекомендується Таміфлю порошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому 12 мг/мл або капсули 30 і 45 мг (для дітей старше 2 років). Для визначення рекомендованого режиму дозування дивіться інструкції з медичного застосування Таміфу порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо 12 мг/мл або капсули 30 і 45 мг. Можливе екстемпоральне приготування суспензії з використанням капсул 75 мг. Профілактика Прийом препарату необхідно починати пізніше 2 діб після контакту з хворими. Дорослі та підлітки у віці >12 років По 75 мг 1 раз на добу внутрішньо не менше 10 днів після контакту з хворим. Під час сезонної епідемії грипу – по 75 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів. Профілактична дія триває стільки, скільки триває прийом препарату. Діти з масою тіла >40 кг або віком від 8 до 12 років Діти, які можуть ковтати капсули, можуть отримувати профілактичну терапію, приймаючи по одній капсулі 75 мг 1 раз на добу протягом 10 днів. Діти віком від 1 року до 8 років Рекомендується Таміфлю порошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому 12 мг/мл або капсули 30 і 45 мг. Для визначення рекомендованого режиму дозування дивіться інструкції з медичного застосування Таміфлю порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо 12 мг/мл або капсули 30 і 45 мг. Можливе екстемпоральне приготування суспензії з використанням капсул 75 мг. Дозування в особливих випадках. Хворі з ураженням нирок. Хворим на кліренс креатиніну більше 60 мл/хв корекції дози не потрібно. У хворих з кліренсом креатиніну від 30 до 60 мл/хв дозу Таміфлю слід зменшити до 30 мг двічі на добу протягом 5 днів. У хворих з кліренсом креатиніну від 10 до 30 мл/хв. дозу Таміфлю слід зменшити до 30 мг один раз на добу протягом 5 днів. Пацієнтам, які перебувають на постійному гемодіалізі, Таміфлю у початковій дозі 30 мг можна прийняти до початку діалізу, якщо симптоми грипу з'явилися протягом 48 годин між сеансами діалізу. Для підтримки плазмової концентрації на терапевтичному рівні Таміфлю слід приймати по 30 мг після кожного діалізу. Пацієнтам, які перебувають на перитонеальному діалізі, Таміфлю слід приймати у початковій дозі 30 мг до початку проведення діалізу, потім 30 мг кожні 5 днів. Фармакокінетика осельтамівіру у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності (з кліренсом креатиніну) Профілактика Хворим на кліренс креатиніну більше 60 мл/хв корекції дози не потрібно. У хворих із кліренсом креатиніну від 30 до 60 мл/хв дозу Таміфлю слід зменшити до 30 мг один раз на добу. У хворих на кліренс креатиніну від 10 до 30 мл/хв рекомендується зменшити дозу Таміфлю до 30 мг через день. Пацієнтам, які перебувають на постійному гемодіалізі, Таміфлю в початковій дозі 30 мг можна прийняти на початок діалізу ("1-й сеанс"). Для підтримки плазмової концентрації на терапевтичному рівні Таміфлю слід приймати по 30 мг після кожного непарного сеансу діалізу. Пацієнтам, що знаходяться на перитонеальному діалізі, Таміфлю слід приймати у початковій дозі 30 мг до початку діалізу, потім по 30 мг кожні 7 днів. Фармакокінетика осельтамі-віру у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності (з кліренсом креатиніну) Хворі з ураженням печінки Корекції дози при лікуванні та профілактиці грипу у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості не потрібні. Безпека та фармакокінетика Таміфлю у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалась. Хворі літнього та старечого віку Корекція дози для профілактики або лікування грипу не потрібна. Вільні з ослабленим імунітетом (після трансплантації) Для сезонної профілактики грипу у хворих з ослабленим імунітетом у віці >1 року - протягом 12 тижнів корекції дози не потрібно. Діти Таміфлю у даній лікарській формі не слід призначати дітям до 1 року. Екстемпоральне приготування суспензії Таміфлю У випадках, коли у дорослих, підлітків та дітей існує проблема з проковтуванням капсул, а Таміфлю у лікарській формі "порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо" відсутня або за наявності ознак "старіння" капсул, необхідно відкрити капсулу та висипати її вміст у невелику кількість (максимально 1 чайна ложка) придатного підсолодженого продукту харчування (див. вище) для того, щоб приховати гіркий смак. Суміш необхідно ретельно перемішати та дати пацієнту цілком. Слід проковтнути суміш відразу після приготування. Якщо пацієнтам потрібна доза 75 мг необхідно слідувати наступним інструкціям: Тримаючи одну капсулу 75 мг Таміфлю над маленькою ємністю, акуратно розкрити капсулу та висипати порошок у ємність. Додати невелику кількість (не більше 1 чайної ложки) підсолодженого продукту харчування (щоб приховати гіркий смак) і добре перемішати. Ретельно перемішати суміш і випити відразу після приготування. Якщо в ємності залишилося невелика кількість суміші, то слід сполоснути ємність невеликою кількістю води і випити суміш, що залишилася. Якщо пацієнтам потрібні дози 30-60 мг, то для правильного дозування необхідно слідувати наступним інструкціям: Тримаючи одну капсулу 75 мг Таміфлю над маленькою ємністю, акуратно розкрити капсулу та висипати порошок у ємність. Додати в порошок 5 мл води за допомогою шприца з мітками, що показують кількість набраної рідини. Ретельно перемішати 2 хвилини. Набрати в ширину необхідну кількість суміші з ємності згідно зі схемою: Маса тіла Маса тіла >15-23 кг - рекомендована доза 45 мг, що становить 3 мл Таміфлю на один прийом. Маса тіла >23-40 кг - рекомендована доза 60 мг, що становить 4 мл Таміфлю на один прийом. Немає потреби у заборі нерозчиненого білого порошку, оскільки він є неактивним наповнювачем. Натиснувши на поршень шприца, ввести весь вміст у другу ємність. Невикористану суміш, що залишилася, необхідно викинути. У другу ємність додати невелику кількість (не більше 1 чайної ложки) підсолодженого продукту харчування, щоб приховати гіркий смак, і добре перемішати. Ретельно перемішати суміш і випити відразу після приготування. Якщо в ємності залишилося невелика кількість суміші, то слід сполоснути ємність невеликою кількістю води і випити суміш, що залишилася. Повторюйте цю процедуру перед кожним прийомом препарату.ПередозуванняУ більшості випадків передозування в ході клінічних досліджень та при постмаркетинговому застосуванні Таміфлю не супроводжувалося жодними небажаними явищами. В інших випадках симптоми передозування відповідали небажаним явищам.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення психіки У пацієнтів (в основному у дітей та підлітків), які приймали Таміфлю з метою лікування грипу, були зареєстровані порушення психіки, судоми та інші подібні психоневрологічні порушення. Ці випадки рідко супроводжувалися небезпечними життя діями. Роль Таміфлю у розвитку цих явищ невідома. Подібні психоневрологічні порушення також відзначені у пацієнтів з грипом, які не отримували Таміфлю. Ризик розвитку психоневрологічних порушень у пацієнтів, які отримують Таміфлю, не перевищує такий у пацієнтів з грипом, які не отримують противірусних препаратів. Рекомендується ретельне спостереження за станом та поведінкою пацієнтів, особливо дітей та підлітків, з метою виявлення ознак анормальної поведінки та оцінки ризику продовження прийому препарату при розвитку даних явищ. Даних за ефективністю Таміфлю за будь-яких захворювань, викликаних іншими збудниками, крім вірусів грипу А і В, немає. Препарат Таміфлю не є заміною вакцинації. Профілактичний прийом препарату Таміфлю можливий за епідеміологічними показаннями. Рекомендації щодо корекції дози у хворих із ураженням нічок представлені у підрозділі "Дозування в особливих випадках". Таміфлю в даній лікарській формі не слід призначати дітям віком до 1 року. Інструкції із застосування, обігу та знищення Попадання лікарських препаратів у довкілля має бути зведено до мінімуму. Не слід утилізувати препарат за допомогою стічних вод або разом із побутовими відходами. По можливості необхідно використовувати спеціальні системи для утилізації лікарських засобів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження щодо вивчення впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, не проводилися. Виходячи з профілю безпеки, вплив Таміфлю на ці види діяльності малоймовірний.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСуміш «Таміз» (масляний екстракт соку ферули смердючої (Ferula asafoetida), ефірна олія ажгону (Trachyspermum ammi), сухий екстракт Gardenia gummifera, масляний екстракт кореневищ імбиру (Zingiber officinale), масляний екстракт плодів чорного пер , бутилгідрокситолуол, капсула (желатин, вода, агенти вологоутримуючі: гліцерин, сорбіт), глазурувальник рицинова олія. Харчова цінність на капсулу масою 200 мг: вуглеводи – 0 г, білки – 0 г, жири – 0,2 г, енергетична цінність – 7,54 кДж/1,8 ккал.ХарактеристикаБіологічно активна добавка до їжі «ТАМІЗ» («TUMMYEASE») – допомога трав для гармонії у шлунку та кишечнику, природний спокій у животі. Комплексна дія «Таміз» сприяє нормалізації травлення, покращує функціональну активність органів, що виділяють травні соки (печінки, шлунка, підшлункової залози), а також позитивно впливають на перистальтику кишечника. Покращуючи перетравлення та засвоєння поживних речовин, «Таміз» сприяють підвищенню загального тонусу та стійкості до дії несприятливих зовнішніх факторів.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела флавоноїдів. містить терпени.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів БАД, вагітність та годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1-2 капсули на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць. При необхідності прийом можна повторити. Перерва у прийомі у разі необов'язковий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред вживанням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: тамоксифену цитрат 30.4 мг, що еквівалентно вмісту тамоксифену 20 мг. У упаковці 30 штук.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб. Антиестроген. Блокує рецептори естрогенів і, таким чином, гальмує прогресування пухлинного захворювання, що стимулюється естрогенами.ФармакокінетикаТамоксифен метаболізується у печінці, піддається кишково-печінковій рециркуляції. Виводиться із жовчю у вигляді метаболітів.Клінічна фармакологіяАнтиестрогенний препарат із протипухлинною дією.Показання до застосуванняРак молочної залози у жінок у менопаузі, рак грудної залози у чоловіків після кастрації, рак нирки, меланома (що містить естрогенні рецептори), рак яєчників; рак передміхурової залози при резистентності до інших лікарських засобів.Вагітність та лактаціяТамоксифен протипоказаний для застосування при вагітності. При необхідності застосування в період лактації слід припинити вигодовування груддю. В ;експериментальних дослідженнях ;встановлена тератогенна дія тамоксифену.Побічна діяЗ боку травної системи: ; нудота, блювання, підвищення активності печінкових трансаміназ; в окремих випадках – жирова інфільтрація печінки, холестаз, гепатит. З боку ЦНС: рідко - депресія, запаморочення, головний біль, ретробульбарний неврит. З боку органу зору: рідко - ретинопатія, кератопатія, катаракта. З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку ендокринної системи: у жінок - гіперплазія ендометрію, вагінальні кровотечі, припливи, збільшення маси тіла; у чоловіків – імпотенція, зниження лібідо. З боку серцево-судинної системи: набряки, тромбоемболія, флебіт. Дерматологічні реакції: алопеція, висип, свербіж. Інші: ; болі в кістках та вогнищах ураження, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з похідними антикоагулянтами кумарину підвищується ризик посилення антикоагулянтної дії; з цитостатиками – можливе підвищення ризику тромбоутворення. При одночасному застосуванні з алопуринолом можлива гепатотоксична дія; з аміноглутетімідом – зменшення концентрації тамоксифену у плазмі, мабуть, внаслідок підвищення його метаболізму. У пацієнтів, які отримують тамоксифен, можливе пролонгування нервово-м'язової блокади, спричиненої атракурієм. При одночасному застосуванні бромокриптину можливе посилення допамінергічної дії бромокриптину. У пацієнтів, які отримують тамоксифен, при застосуванні варфарину виникає ризик розвитку загрозливої клінічної ситуації: можливі пролонгування протромбінового часу, гематурія, гематома. При одночасному застосуванні з мітоміцином підвищується ризик розвитку гемолітико-уремічного синдрому. Можливе зменшення концентрації тамоксифену в плазмі, що, мабуть, обумовлено індукцією ізоферменту CYP3A4 під дією рифампіцину. Естрогени можуть зменшувати терапевтичний ефект тамоксифену.Спосіб застосування та дозиРежим дозування встановлюють індивідуально, залежно від показань, стану пацієнта та застосовуваної схеми протипухлинної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при лейкопенії, тромбоцитопенії, гіперкальціємії, у пацієнтів з катарактою, гіперліпідемією. У процесі лікування слід регулярно контролювати картину периферичної крові (особливо кількість тромбоцитів); рівень кальцію та глюкози в крові; при тривалому застосуванні показано спостереження окуліста (кожні 3 місяці). Не слід поєднувати з препаратами, що містять гормони, особливо естрогени. При одночасному застосуванні з препаратами, що впливають на систему згортання крові, необхідна корекція дози тамоксифену. В ;експериментальних дослідженнях ;встановлено канцерогенну дію тамоксифену.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: тамоксифену цитрат 15.2 мг, що еквівалентно вмісту тамоксифену 10 мг. У упаковці 30 штук.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб. Антиестроген. Блокує рецептори естрогенів і, таким чином, гальмує прогресування пухлинного захворювання, що стимулюється естрогенами.ФармакокінетикаТамоксифен метаболізується у печінці, піддається кишково-печінковій рециркуляції. Виводиться із жовчю у вигляді метаболітів.Клінічна фармакологіяАнтиестрогенний препарат із протипухлинною дією.Показання до застосуванняРак молочної залози у жінок у менопаузі, рак грудної залози у чоловіків після кастрації, рак нирки, меланома (що містить естрогенні рецептори), рак яєчників; рак передміхурової залози при резистентності до інших лікарських засобів.Вагітність та лактаціяТамоксифен протипоказаний для застосування при вагітності. При необхідності застосування в період лактації слід припинити вигодовування груддю. В експериментальних дослідженнях встановлено тератогенну дію тамоксифену.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, підвищення активності печінкових трансаміназ; в окремих випадках – жирова інфільтрація печінки, холестаз, гепатит. З боку ЦНС: рідко – депресія, запаморочення, біль голови, ретробульбарний неврит. З боку органу зору: рідко – ретинопатія, кератопатія, катаракта. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку ендокринної системи: у жінок – гіперплазія ендометрію, вагінальні кровотечі, припливи, збільшення маси тіла; у чоловіків – імпотенція, зниження лібідо. Серцево-судинна система: набряки, тромбоемболія, флебіт. Дерматологічні реакції: алопеція, висипання, свербіж. Інші: біль у кістках та вогнищах ураження, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з похідними антикоагулянтами кумарину підвищується ризик посилення антикоагулянтної дії; з цитостатиками – можливе підвищення ризику тромбоутворення. При одночасному застосуванні з алопуринолом можлива гепатотоксична дія; з аміноглутетімідом – зменшення концентрації тамоксифену у плазмі, мабуть, внаслідок підвищення його метаболізму. У пацієнтів, які отримують тамоксифен, можливе пролонгування нервово-м'язової блокади, спричиненої атракурієм. При одночасному застосуванні бромокриптину можливе посилення допамінергічної дії бромокриптину. У пацієнтів, які отримують тамоксифен, при застосуванні варфарину виникає ризик розвитку загрозливої клінічної ситуації: можливі пролонгування протромбінового часу, гематурія, гематома. При одночасному застосуванні з мітоміцином підвищується ризик розвитку гемолітико-уремічного синдрому. Можливе зменшення концентрації тамоксифену в плазмі, що, мабуть, обумовлено індукцією ізоферменту CYP3A4 під дією рифампіцину. Естрогени можуть зменшувати терапевтичний ефект тамоксифену.Спосіб застосування та дозиРежим дозування встановлюють індивідуально, залежно від показань, стану пацієнта та застосовуваної схеми протипухлинної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при лейкопенії, тромбоцитопенії, гіперкальціємії, у пацієнтів з катарактою, гіперліпідемією. У процесі лікування слід регулярно контролювати картину периферичної крові (особливо кількість тромбоцитів); рівень кальцію та глюкози в крові; при тривалому застосуванні показано спостереження окуліста (кожні 3 місяці). Не слід поєднувати з препаратами, що містять гормони, особливо естрогени. При одночасному застосуванні з препаратами, що впливають на систему згортання крові, необхідна корекція дози тамоксифену. В експериментальних дослідженнях встановлено канцерогенну дію тамоксифену.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Дозування: 10 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Действующее вещество: Тамоксифен. .
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: тамоксифену цитрат 30.4 мг, що еквівалентно вмісту тамоксифену 20 мг. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 100 мг, лактози моногідрат – 103.1 мг, повідон К30 – 14 мг, магнію стеарат – 2.5 мг, натрію крохмалю гліколат – 20 мг. 100 шт. - банки полімерні (1) з контролем першого розтину - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; від білого з жовтуватим до білого з кремово-жовтим відтінком кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "20" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб. Антиестроген. Блокує рецептори естрогенів і, таким чином, гальмує прогресування пухлинного захворювання, що стимулюється естрогенами.ФармакокінетикаТамоксифен метаболізується у печінці, піддається кишково-печінковій рециркуляції. Виводиться із жовчю у вигляді метаболітів.Клінічна фармакологіяАнтиестрогенний препарат із протипухлинною дією.Показання до застосуванняРак молочної залози у жінок у менопаузі, рак грудної залози у чоловіків після кастрації, рак нирки, меланома (що містить естрогенні рецептори), рак яєчників; рак передміхурової залози при резистентності до інших лікарських засобів.Вагітність та лактаціяТамоксифен протипоказаний для застосування при вагітності. При необхідності застосування в період лактації слід припинити вигодовування груддю. В ;експериментальних дослідженнях ;встановлена тератогенна дія тамоксифену.Побічна діяЗ боку травної системи: ; нудота, блювання, підвищення активності печінкових трансаміназ; в окремих випадках – жирова інфільтрація печінки, холестаз, гепатит. З боку ЦНС: рідко - депресія, запаморочення, головний біль, ретробульбарний неврит. З боку органу зору: рідко - ретинопатія, кератопатія, катаракта. З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку ендокринної системи: у жінок - гіперплазія ендометрію, вагінальні кровотечі, припливи, збільшення маси тіла; у чоловіків – імпотенція, зниження лібідо. З боку серцево-судинної системи: набряки, тромбоемболія, флебіт. Дерматологічні реакції: алопеція, висип, свербіж. Інші: ; болі в кістках та вогнищах ураження, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з похідними антикоагулянтами кумарину підвищується ризик посилення антикоагулянтної дії; з цитостатиками – можливе підвищення ризику тромбоутворення. При одночасному застосуванні з алопуринолом можлива гепатотоксична дія; з аміноглутетімідом – зменшення концентрації тамоксифену у плазмі, мабуть, внаслідок підвищення його метаболізму. У пацієнтів, які отримують тамоксифен, можливе пролонгування нервово-м'язової блокади, спричиненої атракурієм. При одночасному застосуванні бромокриптину можливе посилення допамінергічної дії бромокриптину. У пацієнтів, які отримують тамоксифен, при застосуванні варфарину виникає ризик розвитку загрозливої клінічної ситуації: можливі пролонгування протромбінового часу, гематурія, гематома. При одночасному застосуванні з мітоміцином підвищується ризик розвитку гемолітико-уремічного синдрому. Можливе зменшення концентрації тамоксифену в плазмі, що, мабуть, обумовлено індукцією ізоферменту CYP3A4 під дією рифампіцину. Естрогени можуть зменшувати терапевтичний ефект тамоксифену.Спосіб застосування та дозиРежим дозування встановлюють індивідуально, залежно від показань, стану пацієнта та застосовуваної схеми протипухлинної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при лейкопенії, тромбоцитопенії, гіперкальціємії, у пацієнтів з катарактою, гіперліпідемією. У процесі лікування слід регулярно контролювати картину периферичної крові (особливо кількість тромбоцитів); рівень кальцію та глюкози в крові; при тривалому застосуванні показано спостереження окуліста (кожні 3 місяці). Не слід поєднувати з препаратами, що містять гормони, особливо естрогени. При одночасному застосуванні з препаратами, що впливають на систему згортання крові, необхідна корекція дози тамоксифену. В ;експериментальних дослідженнях ;встановлено канцерогенну дію тамоксифену.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: тамоксифену цитрат – 30,4 мг, у перерахунку на тамоксифен – 20,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 124,0 мг, целюлоза мікрокристалічна (МКЦ-101) - 20,0 мг, крохмаль кукурудзяний - 14,6 мг, повідон-К25 - 7,0 мг, карбоксиметилкрохмаль, натрію 0 мг, магнію стеарат – 2,0 мг. По 10, 30 таблеток в контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки, або плівки полівінілхлоридної/полівініліденхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 30 таблеток у контурну осередкову упаковку з матеріалу комбінованого на основі фольги (тришаровий матеріал, що включає алюмінієву фольгу, плівку з орієнтованого поліаміду, полівінілхлоридну плівку) і фольги алюмінієвої лакованої друкованої друкованої. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки білого або майже білого кольору, допускається незначна мармуровість, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб - антиестроген.ФармакокінетикаВсмоктування При вживанні тамоксифен добре всмоктується. Максимальна концентрація в сироватці досягається в межах від 4 до 7 годин після прийому одноразової дози внутрішньо. Рівноважна концентрація тамоксифену в сироватці при застосуванні 20-40 мг/добу зазвичай досягається після 3-4 тижнів прийому. Розподіл Зв'язок із білками плазми крові – 98 %. Метаболізм Метаболізується у печінці з утворенням кількох метаболітів. Основний сироватковий метаболіт, N-дезметилтамоксифен, і наступні метаболіти мають практично такі ж антиестрогенні властивості, як і вихідна речовина. Тамоксифен та його метаболіти накопичуються в печінці, легенях, головному мозку, підшлунковій залозі, шкірі та кістках. Тамоксифен метаболізується головним чином за допомогою ізоферменту CYP3A4 до N-дезметилтамоксифену, який надалі метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2D6 до іншого активного метаболіту – ендоксифену. У пацієнтів з недостатністю ферменту CYP2D6 концентрація ендоксифену приблизно на 75% нижча, ніж у пацієнтів із нормальною активністю CYP2D6. Застосування сильних інгібіторів ізоферменту CYP2D6 так само знижує концентрацію ендоксифену в крові. Виведення Виведення тамоксифену з організму має двофазний характер з початковим періодом напіввиведення (Т1/2) від 7 до 14 годин та з наступним повільним кінцевим Т1/2 протягом 7 днів. Виводиться переважно через кишечник, переважно у вигляді метаболітів; Незначна кількість – нирками.ФармакодинамікаТамоксифен є нестероїдним препаратом із групи трифенілетиленів, що має комбінований спектр фармакологічної дії, як антагоніста, так і агоніста естрогенів у різних тканинах. У пацієнтів з раком молочної залози у клітинах пухлини тамоксифен головним чином виявляє антиестрогенну дію, перешкоджаючи зв'язуванню естрогенів з естрогеновими рецепторами. Тамоксифен, а також деякі його метаболіти, конкурують з естрадіолом за місця зв'язування з цитоплазматичними рецепторами естрогену в тканинах молочної залози, матки, піхви, передньої частки гіпофізу та пухлинах з високим вмістом рецепторів естрогену. На противагу рецепторному комплексу естрогену рецепторний комплекс тамоксифену не стимулює синтез ДНК в ядрі, а пригнічує поділ клітини, що призводить до регресії пухлинних клітин та їх загибелі. У жінок з естроген-позитивними/неспецифікованими пухлинами молочної залози ад'ювантна терапія тамоксифеном значно скорочує рецидиви захворювання та збільшує тривалість життя до 10 років. Більш виражений ефект досягається при лікуванні протягом 5 років, ніж при однорічному або 2-річному лікуванні і не залежить від віку, клімактеричного стану, дози тамоксифену або допоміжної хіміотерапії. Приблизно у 10-20% жінок у постменопаузальному періоді застосування тамоксифену призводить до зниження концентрації загального холестерину та ліпопротеїдів низької щільності у плазмі крові. Крім того, є повідомлення, що у жінок у менопаузальному періоді тамоксифен зберігає мінеральну щільність кісткової тканини. Мінливість клінічної відповіді застосування тамоксифену може бути пов'язана з поліморфізмом ізоферменту CYP2D6. Низька швидкість метаболізму може бути пов'язана зі зниженою терапевтичною відповіддю на лікування. Не вироблено рекомендації щодо лікування тамоксифеном "повільних" метаболізаторів ізоферменту CYP2D6.Показання до застосуванняАд'ювантна терапія раннього раку молочної залози з естрогенпозитивними рецепторами; лікування місцевопоширеного або метастатичного раку молочної залози з естроген-позитивними рецепторами; рак грудної залози (в т.ч. чоловіки після кастрації). Препарат також може бути застосований при інших солідних пухлинах, резистентних до стандартних методів лікування, за наявності гіперекспресії рецепторів естрогену.Протипоказання до застосуванняПідвищена Чутливість до тамоксифену та/або будь-якого іншого компонента препарату; вагітність та період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років (дані щодо ефективності та безпеки у дітей відсутні); одночасне застосування з анастрозолом. З обережністю: ниркова недостатність, цукровий діабет, захворювання очей (у тому числі катаракта), тромбоз глибоких вен і тромбоемболічна хвороба (у тому числі і в анамнезі), гіперліпідемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, гіперкальціємія, супутня терапія непрямими CYP2D6, рідкісні спадкові форми непереносимості лактози, дефіцит лактази або порушення всмоктування глюкози/галактози (бо у складі таблетки міститься лактоза).Побічна діяЗа даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, небажані реакції класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто – транзиторна анемія; нечасто – лейкопенія, транзиторна тромбоцитопенія; рідко – нейтропенія, агранулоцитоз; дуже рідко – важка нейтропенія, панцитопенія. Порушення з боку ендокринної системи: часто – гіперкальціємія (особливо у пацієнтів з метастазами у кістки на початку терапії). Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – затримка рідини в організмі; часто – збільшення концентрації тригліцеридів у плазмі крові; дуже рідко – значне підвищення концентрації тригліцеридів у плазмі крові (іноді у поєднанні з панкреатитом); частота невідома – збільшення маси тіла, анорексія. Порушення з боку нервової системи, часто – головний біль, запаморочення, порушення чутливості (включаючи парестезію та дисгевзію); частота невідома – депресія, сплутаність свідомості, світлобоязнь, сонливість. Порушення з боку органу зору: часто - порушення зору (зворотне лише частково, внаслідок розвитку катаракти, зміни рогівки та/або ретинопатії. Ризик розвитку катаракти зростає зі збільшенням тривалості терапії тамоксифеном); рідко - нейропатія зорового нерва, неврит зорового нерва (у поодиноких випадках з розвитком сліпоти). Порушення з боку судин: часто - судоми ніг, транзиторні ішемічні атаки, тромбоемболія, у тому числі тромбоз дрібних судин, тромбоемболія легеневої артерії (ризик розвитку тромбоемболічних ускладнень підвищується при комбінованій терапії з цитостатичними препаратами); нечасто – інсульт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – інтерстиціальний пневмоніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто – блювання, діарея, запор. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – збільшення активності “печінкових” трансаміназ, жирова дистрофія печінки; нечасто – цироз печінки; дуже рідко – холестаз, гепатит, жовтяниця, некроз гепатоцитів, печінкова недостатність (у тому числі з летальним наслідком). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – шкірний висип (включаючи окремі повідомлення про поліморфну еритему, синдром Стівенса-Джонсона, бульозний пемфігоїд); часто - алопеція, реакції гіперчутливості (включаючи ангіоневротичний набряк (набряк Квінке)); рідко – шкірний васкуліт; дуже рідко - шкірний червоний вовчак; частота невідома – кропив'янка. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – міалгія. Порушення з боку статевих органів та молочних залоз: дуже часто – вагінальна кровотеча, виділення з піхви, порушення менструального циклу (включаючи аменорею у жінок у передменопаузальному періоді); часто – свербіж у ділянці геніталій, збільшення фіброміоми матки, проліферативні зміни ендометрію (неоплазія, гіперплазія, поліпи, рідко – ендометріоз); нечасто – рак ендометрію; рідко – полікістоз яєчників, саркома матки (частіше злоякісна змішана пухлина Мюллера), поліпоз піхви, зниження лібідо у чоловіків, імпотенція у чоловіків. Вроджені, спадкові та генетичні порушення: дуже рідко – пізня шкірна порфірія. Загальні порушення та порушення в місці введення: дуже часто - нападоподібні відчуття жару ("припливи") (внаслідок антиестрогенного ефекту тамоксифену), підвищена стомлюваність; рідко – оссалгія (біль у кістках), біль у ділянці уражених тканин (особливо на початку терапії); частота невідома – підвищення температури тіла. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій: дуже рідко – реактивація променевих опіків.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні тамоксифену та цитостатичних препаратів підвищується ризик тромбоемболічних ускладнень. Застосування інгібіторів ароматази в адьювантному режимі з тамоксифеном не підвищує ефективність терапії проти монотерапії тамоксифеном. Є повідомлення про значне посилення антикоагулянтного ефекту препаратів кумаринового ряду (наприклад, варфарину) при спільній терапії з тамоксифеном. Рекомендується бути обережним при застосуванні комбінації цих препаратів. Слід уникати одночасного застосування тамоксифену з аітіагрегантами, щоб уникнути розвитку кровотеч у разі тромбоцитопенії. Супутня терапія препаратами, що знижують виведення кальцію (наприклад, діуретики ряду тіазіду), збільшує ризик розвитку гіперкальціємії. На тлі комбінованої терапії тамоксифеном та тегафуром може підвищуватись ризик активізації хронічного гепатиту та розвитку цирозу печінки. Одночасне застосування тамоксифену з гормональними препаратами (наприклад, естрогеновмісними пероральними контрацептивами) може призвести до послаблення специфічної дії обох препаратів. При одночасному застосуванні тамоксифену з препаратами, метаболізм яких пов'язаний з ізоферментом CYP3A4 (наприклад, рифампіцин), можливе зниження плазмової концентрації тамоксифену. Клінічний ефект цієї взаємодії не відомий. При застосуванні інгібіторів ізоферменту CYP2D6 плазмова концентрація одного з найбільш активних метаболітів тамоксифену (ендоксифену) знижується на 65-75%, що може спричинити зниження ефективності терапії тамоксифеном. До таких препаратів відносяться (але не обмежуючись цим списком): селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (пароксетин, флуоксетин, хінідин, цинакальцет, бупропіон). Рекомендується уникати призначення цих препаратів у пацієнтів, які приймають тамоксифен. При одночасному застосуванні тамоксифену та бромокриптину спостерігається збільшення плазмової концентрації тамоксифену та N-дезметилтамоксифену. Не слід застосовувати тамоксифен одночасно з анастрозолом, оскільки він може послабити фармакокінетичну дію останнього.Спосіб застосування та дозиНе розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини, в один прийом вранці, або, розділяючи необхідну дозу на два прийоми (вранці та ввечері). Режим дозування зазвичай встановлюється індивідуально, залежно від показань. Максимальна добова доза становить 40 мг. Як стандартна доза рекомендується прийом 20 мг тамоксифену. З появою ознак прогресування захворювання прийом препарату скасовують. Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, зазвичай потрібне тривале лікування. Як ад'ювантна терапія у жінок з раком молочної залози рекомендується тривалість лікування тамоксифеном близько 5 років.ПередозуванняГостре передозування тамоксифеном у людини не спостерігалося. Слід очікувати, що передозування може спричинити посилення вищеописаних побічних реакцій. Також є поодинокі повідомлення, що при застосуванні тамоксифену у стандартній дозі кілька разів на день може подовжуватись інтервал QT на ЕКГ. Дослідження на тваринах показали, що передозування у 100-200 разів у порівнянні з рекомендованою добовою дозою, може чинити естрогенний ефект. Лікування: специфічного антидоту немає, лікування має бути симптоматичним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнток у передменопаузальному періоді, які отримують лікування тамоксифеном щодо раку грудей, менструації можуть припинитися або стати нерегулярними. Жінки, які приймають тамоксифен, мають регулярно проходити гінекологічні огляди. При появі кров'янистих виділень із піхви або вагінальних кровотечах рекомендується відміна препарату та проведення термінового комплексного обстеження. У пацієнтів із метастатичним ураженням кісток під час початкового періоду лікування слід регулярно визначати концентрацію кальцію у плазмі. У разі виявлення виражених порушень прийом тамоксифену слід припинити тимчасово. У період терапії тамоксифеном необхідно періодично контролювати показники коагулограми, концентрацію кальцію в плазмі, картину периферичної крові (число лейкоцитів, тромбоцитів), показники функції печінки, регулярно контролювати рівень артеріального тиску. У пацієнтів з вихідною гіперліпідемією в процесі лікування необхідно регулярно контролювати концентрацію холестерину та тригліцеридів у плазмі. На тлі терапії тамоксифеном підвищується ризик розвитку раку ендометрію та саркоми матки (частіше злоякісної змішаної пухлини Мюллера). Механізм розвитку даної патології невідомий, однак він може бути пов'язаний з естроген-подібною дією тамоксифену. Є повідомлення, що у пацієнтів з раком молочної залози після лікування тамоксифеном виникають додаткові вогнища первинної пухлини у тканинах, відмінних від ендометрію, та у протилежній ураженій молочній залозі. Причинно-наслідковий зв'язок виникнення цих пухлин не було встановлено, клінічна значимість спостережень залишається неясною. При відстроченій мікрохірургічній реконструкції молочної залози тамоксифен може збільшувати ризик розвитку мікроваскулярних ускладнень з боку клаптя. Перед початком лікування тамоксифеном пацієнт повинен пройти офтальмологічне обстеження. Якщо в період лікування тамоксифеном виникають порушення органу зору (катаракта або ретинопатія), необхідно в найкоротші терміни провести офтальмологічне обстеження, оскільки деякі подібні порушення можуть регресувати за умови скасування тамоксифену на ранній стадії їх розвитку. У разі розвитку тяжкої тромбоцитопенії, лейкопенії або гіперкальціємії, необхідно провести індивідуальну оцінку ризику та користі проведення подальшої терапії та ретельно контролювати стан пацієнта. Поліморфізм ізоферменту CYP2D6 може бути причиною недостатньої ефективності препарату - у пацієнтів, гомозиготних за нефункціональними алелями CYP2D6, спостерігається уповільнення метаболізму тамоксифену, що знижує концентрацію ендоксифену (одного з найбільш важливих активних метаболітів тамоксифену) у плазмі. Рекомендації щодо застосування препарату у пацієнтів - "повільних" метаболізаторів не вироблено. Спільне застосування тамоксифену та інгібіторів ізоферменту CYP2D6 може знижувати плазмову концентрацію ендоксифену та ефективність терапії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Через можливий розвиток таких побічних ефектів як запаморочення, сонливість, порушення зору, в період лікування препаратом Тамоксифен слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. З появою описаних небажаних реакцій слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
238,00 грн
195,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: тамоксифен цитрат 30.4 мг, що відповідає вмісту тамоксифену 20 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 142.6 мг, натрію крохмалю гликолат – 20 мг, повідон – 5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 49.6 мг, магнію стеарат – 2.4 мг. Склад оболонки: ;барвник білий опадрай - 5 мг (лактоза - 1.8 мг, титану діоксид - 1.3 мг, гіпромелоза - 1.4 мг, поліетиленгліколь 4000 - 0.5 мг). 10 шт. - упаковки контурні осередкові (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті оболонкою; білого або злегка жовтуватого кольору, круглі, двоопуклі, з насічкою на одному боці, з однорідною гладкою поверхнею.Фармакотерапевтична групаТамоксифен є нестероїдним антиестрогенним засобом, що має також слабкі естрогенні властивості. Його дія ґрунтується на здатності блокувати рецептори естрогенів. Тамоксифен, а також деякі його метаболіти конкурують з естрадіолом за місцями зв'язування з цитоплазматичними рецепторами естрогену в тканинах молочної залози, матки, піхви, передньої частки гіпофізу та пухлинах з високим вмістом рецепторів естрогену. На противагу рецепторному комплексу естрогену рецепторний комплекс тамоксифену не стимулює синтез ДНК в ядрі, а пригнічує поділ клітини, що призводить до регресії пухлинних клітин та їх загибелі.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Після прийому внутрішньо тамоксифен добре всмоктується. C max ;у сироватці досягається в межах від 4 до 7 год після прийому одноразової дози. Рівнова концентрація тамоксифену в сироватці крові зазвичай досягається після 3-4 тижневого прийому. Зв'язок із білками плазми – 99%. Метаболізм та виведення Метаболізується у печінці з утворенням кількох метаболітів. Виведення тамоксифену з організму має двофазний характер з початковим T1/2; від 7 до 14 год і з наступним повільним термінальним T1/2; протягом 7 днів. Виділяється головним чином як кон'югатів, переважно, з каловими масами і лише невеликі його кількості виділяються із сечею.Клінічна фармакологіяАнтиестрогенний препарат із протипухлинною дією.Показання до застосуванняЕстрогенозалежний рак молочних залоз у жінок (особливо в менопаузі) та грудних залоз у чоловіків. Препарат може бути застосований для лікування раку яєчників, раку ендометрію, раку нирки, меланоми, сарком м'яких тканин за наявності пухлини естрогенних рецепторів, а також для лікування раку передміхурової залози при резистентності до інших лікарських засобів.Протипоказання до застосуванняВагітність; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до тамоксифену та/або будь-якого іншого інгредієнта препарату. З обережністю: ниркова недостатність, цукровий діабет, захворювання очей (в т.ч. катаракта), тромбоз глибоких вен і тромбоемболічна хвороба (в т.ч. в анамнезі), гіперліпідемія, лейкопенія, тромбоцитоієнія, гіперкальціємія, супутняВагітність та лактаціяПротипоказане застосування препарату при вагітності. Немає достатніх даних про те, чи проникає тамоксифен у грудне молоко, тому в період лактації не слід застосовувати препарат або необхідно вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяПри лікуванні тамоксифеном найчастіше зустрічаються ;побічні реакції, пов'язані з його антиестрогенною дією, що проявляються у вигляді нападоподібних відчуттів жару (припливів), вагінальних кровотеч або виділень, сверблячки в області геніталій, алопеції, болю в області вогнища ураження, оссалгії, збільшення маси тіла. Менш часто або рідко спостерігалися такі побічні реакції: затримка рідини, анорексія, нудота, блювання, запор, підвищена стомлюваність, депресія, сплутаність свідомості, головний біль, запаморочення, сонливість, підвищення температури тіла, шкірні висипання, порушення зору, включаючи зміни рогівки катаракту, ретинопатію та ретробульбарний неврит. На початку лікування можливе місцеве загострення хвороби – збільшення розміру м'якотканних утворень, що іноді супроводжується вираженою еритемою уражених ділянок та прилеглих областей – яке зазвичай проходить протягом 2-х тижнів. Може зрости ймовірність виникнення тромбофлебітів та тромбоемболій. Іноді можуть спостерігатися транзиторна лейкопенія та тромбоцитопепія, а також збільшення рівня печінкових ферментів, що дуже рідко супроводжується тяжкими порушеннями функції печінки, таких як жирова інфільтрація печінки, холестаз та гепатит. У деяких пацієнтів із метастазами в кістки на початку лікування спостерігалась гіперкальціємія. Тамоксифен викликає аменорею або нерегулярність настання менструацій у жінок у передклімактеричному періоді, а також оборотний розвиток кістозних пухлин яєчників. При тривалому лікуванні тамоксифеном можуть спостерігатися зміни ендометрію, що включають гіперплазію, поліпи та у поодиноких випадках – рак ендометрію, а також розвиток фіброми матки.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному призначенні тамоксифену та цитостатиків підвищується ризик тромбоутворення. Антациди, блокатори гістамінових H2-рецепторів та інші препарати подібної дії, підвищуючи значення рН у шлунку, можуть викликати передчасне розчинення та втрату захисного ефекту кишковорозчинної таблетки. Інтервал між прийомом тамоксифену та цих препаратів має становити 1-2 год. Є повідомлення про посилення тамоксифен антикоагуляційного ефекту препаратів кумаринового ряду (наприклад варфарину). Препарати, що знижують виведення кальцію (наприклад, діуретики ряду тіазиду), можуть збільшувати ризик розвитку гіперкальціємії. Спільне застосування тамоксифену та тегафуру може сприяти розвитку активного хронічного гепатиту та цирозу печінки. Одночасне застосування тамоксифену з іншими гормональними препаратами (особливо, контрацептивами, що містять естроген) призводить до послаблення специфічної дії обох препаратів.Спосіб застосування та дозиРежим дозування зазвичай встановлюється індивідуально, залежно від показань. Добова доза становить 20-40 мг. Як стандартна доза рекомендується прийом 20 мг тамоксифену внутрішньо щодня тривало. З появою ознак прогресування захворювання прийом препарату скасовують. Таблетки слід приймати не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини, в 1 прийом вранці, або розділивши необхідну дозу на 2 прийоми вранці і ввечері.ПередозуванняГостре передозування тамоксифеном у людини не спостерігалося. Слід очікувати, що передозування може спричинити посилення вищеописаних побічних реакцій. Специфічних антидотів немає, лікування має бути симптоматичним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЖінки, які отримують тамоксифен, повинні піддаватися регулярному гінекологічному обстеженню. При появі кров'янистих виділень з піхви або піхвових кровотеч прийом препарату слід припинити. У хворих із метастазами у кістки періодично під час початкового періоду лікування слід визначати концентрацію кальцію у сироватці крові. У разі виражених порушень прийом тамоксифену слід припинити тимчасово. При появі ознак тромбозу вен нижніх кінцівок (біль у ногах або їх набряклість), емболії легеневої артерії (задишка) прийом препарату слід припинити. Тамоксифен може викликати овуляцію, що підвищує ризик вагітності, у зв'язку з чим жінкам, які ведуть активне статеве життя, під час (і протягом приблизно 3 місяців після) лікування тамоксифеном рекомендується застосування механічного або негормонального протизаплідного засобу. У період терапії необхідно періодично контролювати показники зсідання крові, вміст кальцію в крові, картину крові (лейкоцити, тромбоцити), показники функції печінки, артеріальний тиск, проводити огляд у окуліста. У хворих з гіперліпідемією в процесі лікування необхідно контролювати концентрацію холестерину та тригліцеридів у сироватці крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: тамоксифену цитрат 30.4 мг, що еквівалентно вмісту тамоксифену 20 мг. У упаковці 30 штук.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб. Антиестроген. Блокує рецептори естрогенів і, таким чином, гальмує прогресування пухлинного захворювання, що стимулюється естрогенами.ФармакокінетикаТамоксифен метаболізується у печінці, піддається кишково-печінковій рециркуляції. Виводиться із жовчю у вигляді метаболітів.Клінічна фармакологіяАнтиестрогенний препарат із протипухлинною дією.Показання до застосуванняРак молочної залози у жінок у менопаузі, рак грудної залози у чоловіків після кастрації, рак нирки, меланома (що містить естрогенні рецептори), рак яєчників; рак передміхурової залози при резистентності до інших лікарських засобів.Вагітність та лактаціяТамоксифен протипоказаний для застосування при вагітності. При необхідності застосування в період лактації слід припинити вигодовування груддю. В ;експериментальних дослідженнях ;встановлена тератогенна дія тамоксифену.Побічна діяЗ боку травної системи: ; нудота, блювання, підвищення активності печінкових трансаміназ; в окремих випадках – жирова інфільтрація печінки, холестаз, гепатит. З боку ЦНС: рідко - депресія, запаморочення, головний біль, ретробульбарний неврит. З боку органу зору: рідко - ретинопатія, кератопатія, катаракта. З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку ендокринної системи: у жінок - гіперплазія ендометрію, вагінальні кровотечі, припливи, збільшення маси тіла; у чоловіків – імпотенція, зниження лібідо. З боку серцево-судинної системи: набряки, тромбоемболія, флебіт. Дерматологічні реакції: алопеція, висип, свербіж. Інші: ; болі в кістках та вогнищах ураження, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з похідними антикоагулянтами кумарину підвищується ризик посилення антикоагулянтної дії; з цитостатиками – можливе підвищення ризику тромбоутворення. При одночасному застосуванні з алопуринолом можлива гепатотоксична дія; з аміноглутетімідом – зменшення концентрації тамоксифену у плазмі, мабуть, внаслідок підвищення його метаболізму. У пацієнтів, які отримують тамоксифен, можливе пролонгування нервово-м'язової блокади, спричиненої атракурієм. При одночасному застосуванні бромокриптину можливе посилення допамінергічної дії бромокриптину. У пацієнтів, які отримують тамоксифен, при застосуванні варфарину виникає ризик розвитку загрозливої клінічної ситуації: можливі пролонгування протромбінового часу, гематурія, гематома. При одночасному застосуванні з мітоміцином підвищується ризик розвитку гемолітико-уремічного синдрому. Можливе зменшення концентрації тамоксифену в плазмі, що, мабуть, обумовлено індукцією ізоферменту CYP3A4 під дією рифампіцину. Естрогени можуть зменшувати терапевтичний ефект тамоксифену.Спосіб застосування та дозиРежим дозування встановлюють індивідуально, залежно від показань, стану пацієнта та застосовуваної схеми протипухлинної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при лейкопенії, тромбоцитопенії, гіперкальціємії, у пацієнтів з катарактою, гіперліпідемією. У процесі лікування слід регулярно контролювати картину периферичної крові (особливо кількість тромбоцитів); рівень кальцію та глюкози в крові; при тривалому застосуванні показано спостереження окуліста (кожні 3 місяці). Не слід поєднувати з препаратами, що містять гормони, особливо естрогени. При одночасному застосуванні з препаратами, що впливають на систему згортання крові, необхідна корекція дози тамоксифену. В ;експериментальних дослідженнях ;встановлено канцерогенну дію тамоксифену.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему