Все товары
583,00 грн
154,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
293,00 грн
210,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: розувастатин кальцію – 5,210 мг, у перерахунку на розувастатин – 5,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 70,329 мг; целюлоза мікрокристалічна – 12,307 мг; кроскармелоза натрію – 4,577 мг; повідон-К25 – 2,637 мг; кремнію діоксид колоїдний – 0,970 мг; магнію стеарат – 0,970 мг; Склад оболонки: гіпромелоза – 1,650 мг; макрогол – 4000 – 0,450 мг; титану діоксид – 0,900 мг. По 7, 10, 14, 30 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 14, 20, 28, 30, 40, 50 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату для лікарських засобів, закупорені кришками нагвинчувані з контролем першого розтину або системою "натиснути-повернути" з поліпропілену або поліетилену, або лікарських засобів, закупорених кришками, що натягуються з контролем першого розкриття з поліетилену. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою круглої, двоопуклою форми білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – ГМГ-КоА-редуктази інгібітор.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо Cmax розувастатину в плазмі крові досягається приблизно через 5 год. Біодоступність – приблизно 20%. Розувастатин накопичується у печінці. Vd – приблизно 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Біотрансформується невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-дисметил та лактонові метаболіти. N-дисметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно не активні. Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді з калом. Частина, що залишилася, виводиться із сечею. Плазмовий T1/2 - приблизно 19 год. T1/2 не змінюється зі збільшенням дози. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редукази, у процес печінкового захоплення розувастатину залучено мембранний переносник Хс, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (КК<30 мл/хв) концентрація розувастатину в плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-дисметилу у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів із печінковою недостатністю, ступінь якої становила 8 та 9 за шкалою Чайльд-Пью, відмічено збільшення T1/2 принаймні у 2 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів, інгібітор ГМГ-КоА-редуктази. За принципом конкурентного антагонізму молекула статину пов'язується з частиною рецептора коензиму А, де прикріплюється цей фермент. Інша частина молекули статину інгібує процес перетворення гідроксиметилглутарату на мевалонат, проміжний продукт у синтезі молекули холестерину. Інгібування активності ГМГ-КоА-редуктази призводить до серії послідовних реакцій, внаслідок яких знижується внутрішньоклітинний вміст холестерину та відбувається компенсаторне підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів та відповідно прискорення катаболізму холестерину (Xc) ЛПНЩ. Гіполіпідемічний ефект статинів пов'язаний із зниженням рівня загального Хс за рахунок Хс-ЛПНГ. Зниження рівня ЛПНГ є дозозалежним та має не лінійний, а експоненційний характер. Статини не впливають на активність ліпопротеїнової та гепатичної ліпази, не суттєво впливають на синтез і катаболізм вільних жирних кислот, тому їх вплив на рівень ТГ вторинне і опосередковане через їх основні ефекти щодо зниження рівня Хс-ЛПНГ. Помірне зниження рівня ТГ при лікуванні статинами, мабуть, пов'язане з експресією ремнантних (Апо) рецепторів на поверхні гепатоцитів, що беруть участь у катаболізмі ЛППП, у складі яких приблизно 30% ТГ. Крім гіполіпідемічної дії, статини мають позитивний вплив при дисфункції ендотелію (доклінічна ознака раннього атеросклерозу), на судинну стінку, стан атероми, покращують реологічні властивості крові, мають антиоксидантні, антипроліферативні властивості. Терапевтичний ефект проявляється протягом 1 тиж. після початку терапії та через 2 тижні лікування становить 90% від максимально можливого ефекту, що зазвичай досягається до 4 тижня і після цього залишається постійним.Показання до застосуванняГіперхолестеринемія (тип IIa, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються недостатніми. Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої холестеринснижуючої терапії або у випадках, коли подібна терапія не підходить пацієнту.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній фазі (включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ або будь-яке підвищення активності трансаміназ більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН), виражені порушення функції нирок (КК<30 мл/хв), міопатія, одночасний прийом циклоспорину, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції, дитячий та підлітковий вік до 18 років (т.к. ефективність та безпека не встановлені), підвищена чутливість до розувастатину. З обережністю застосовувати за наявності факторів ризику розвитку рабдоміолізу (включаючи ниркову недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при використанні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів); 65 років, при захворюваннях печінки в анамнезі, сепсисі, артеріальній гіпотензії, при проведенні хірургічних втручань, травмах, тяжких метаболічних ендокринних або електролітних порушеннях, при неконтрольованій епілепсії, в осіб азіатського походження (китайці, японці).Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Не застосовувати у жінок репродуктивного віку, які не користуються надійними методами контрацепції. Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років (т.к. ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, астенічний синдром; можливо - тривожність, депресія, безсоння, невралгія, парестезія. З боку травної системи: часто – запор, нудота, абдомінальний біль; можливі - оборотне минуще дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ, диспепсія (в т.ч. діарея, метеоризм, блювання), гастрит, гастроентерит. З боку дихальної системи: часто – фарингіт; можливо – риніт, синусит, бронхіальна астма, бронхіт, кашель, диспное, пневмонія. З боку серцево-судинної системи: можливо – стенокардія, підвищення артеріального тиску, серцебиття, вазодилатація. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; можливі – артралгія, артрит, м'язовий гіпертонус, біль у спині, патологічний перлом кінцівки (без пошкоджень); рідко – міопатія, рабдоміоліз (одночасно з порушенням функції нирок, на фоні прийому препарату у дозі 40 мг). З боку сечовидільної системи: канальцева протеїнурія (менше 1% випадків - для доз 10 і 20 мг, 3% випадків - для дози 40 мг); можливо - периферичні набряки (рук, ніг, кісточок, гомілок), біль унизу живота, інфекції сечовивідної системи. Алергічні реакції: можливі - шкірний висип, свербіж шкіри; рідко – ангіоневротичний набряк. З боку лабораторних показників: минуще дозозалежне підвищення активності КФК (при підвищенні активності КФК більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН терапія має бути тимчасово припинена). Інші: часто – астенічний синдром; можливо – випадкова травма, анемія, біль у грудній клітці, цукровий діабет, екхімози, грипоподібний синдром, періодонтальний абсцес.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців, плазмова концентрація циклоспорину при цьому не змінювалася. Початок терапії розувастатином або підвищення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може призводити до збільшення протромбінового часу та МНО, а відміна розувастатину або зниження дози може призводити до зменшення МНО (у таких випадках рекомендується моніторинг МНО). Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Cmax у плазмі крові та AUC розувастатину. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину (клінічне значення невідоме). Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Cmax розувастатину на 30% (ймовірно, внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину). Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно. Не можна виключити таку взаємодію при одночасному застосуванні розувастатину та проведенні гормонозамісної терапії. Гемфіброзил, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (≥1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапія. Спільне застосування розувастатину та ітраконазолу (інгібітору CYP3A4) збільшує AUC розувастатину на 28% (клінічно незначне).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовувати і не розламувати, ковтати повністю, запиваючи водою. Препарат може призначатися будь-якої доби незалежно від часу їди. До початку терапії препаратом Розувастатин пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Доза препарату повинна підбиратися індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільової концентрації ліпідів. Початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, переведених з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, повинна становити 5 або 10 мг препарату Розувастатин 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальною концентрацією холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі необхідності доза може бути збільшена до більшої через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище рекомендованої початкової дози протягом 4-х тижнів терапії може проводитися тільки у пацієнтів з тяжкою ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при прийомі дози 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом спеціаліста. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату Розувастатин необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Літні пацієнти Початкова рекомендована доза у пацієнтів старше 70 років - 5 мг, в іншому не потрібна корекція дози залежно від віку. Пацієнти з нирковою недостатністю У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Протипоказане застосування всіх дозувань Розувастатину у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв.) (див. розділ "Протипоказання"). Протипоказано застосування препарату у дозуванні 40 мг пацієнтам з помірними порушеннями функції нирок (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам з помірними порушеннями ниркової функції (КК менше 60 мл/хв.) рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Пацієнти з печінковою недостатністю Препарат Розувастатин протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Особливі популяції Етнічні групи При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід враховувати цей факт при призначенні препарату Розувастатин даним групам пацієнтів. При призначенні доз 10 і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Протипоказано призначення препарату у дозі 40 мг пацієнтам монголоїдної раси. Пацієнти, схильні до міопатії Протипоказано призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам із факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. При призначенні доз 10 і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Генетичний поліморфізм У носіїв генотипів SLCOIBI (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCOIBI с.52ITT та ABCG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна доза препарату Розувастатин становить 20 мг 1 раз на добу. Супутня терапія Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та BCRP). При одночасному застосуванні препарату Розувастатин з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі крові за рахунок взаємодії з транспортними білками. рабдоміоліз). Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування цих препаратів перед призначенням одночасно з препаратом Розувастатин. У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому препарату Розувастатин. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів необхідне,слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Розувастатин та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняСимптоми: клінічна картина передозування не описана. При одноразовому прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: симптоматичне, необхідний контроль функції печінки та активності КФК; специфічного антидоту немає, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТерапію слід припинити, якщо рівень КФК значно збільшений (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або якщо м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо рівень КФК у 5 разів менший порівняно з ВГН). При застосуванні розувастатину у дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. Повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту, азольні протигрибкові препарати, інгібітори протеіз. Гемфіброзил підвищує ризик виникнення міопатії при поєднаному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне призначення розувастатину та гемфіброзилу. Слід ретельно зважити співвідношення ризику та можливої користі при сумісному застосуванні розувастатину та фібратів або ніацину. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Застосування розувастатину слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів із гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапію основних захворювань слід проводити до початку лікування розувастатином. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Під час зайняття потенційно небезпечними видами діяльності пацієнти повинні враховувати, що під час терапії може виникати запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
265,00 грн
164,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: розувастатин кальцію 10.4 мг, що відповідає вмісту розувастатину 10 мг. Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат – 44.2 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 41.8 мг, магнію стеарат – 1 мг, повідон – 7 мг, целюлоза мікрокристалічна – 35.6 мг. Состав пленочной оболочки: Селекоат AQ-01032 красный - 4 мг (гипромеллоза (гидроксипропилметилцеллюлоза) - 1.6 мг, макрогол-400 (полиэтиленгликоль 400) - 0.4 мг, макрогол-6000 (полиэтиленгликоль 6000) - 0.4 мг, титана диоксид - 1.2 мг, лак алюмінієвий на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.4 мг). 7 шт. - упаковки контурні осередкові (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою червоного кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком; на поперечному розрізі – ядро майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб із групи статинів, інгібітор ГМГ-КоА-редуктази. За принципом конкурентного антагонізму молекула статину пов'язується з частиною рецептора коензиму А, де прикріплюється цей фермент. Інша частина молекули статину інгібує процес перетворення гідроксиметилглутарату на мевалонат, проміжний продукт у синтезі молекули холестерину. Інгібування активності ГМГ-КоА-редуктази призводить до серії послідовних реакцій, внаслідок яких знижується внутрішньоклітинний вміст холестерину та відбувається компенсаторне підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів та відповідно прискорення катаболізму холестерину (Xc) ЛПНЩ. Гіполіпідемічний ефект статинів пов'язаний із зниженням рівня загального Хс за рахунок Хс-ЛПНГ. Зниження рівня ЛПНГ є дозозалежним та має не лінійний, а експоненційний характер. Статини не впливають на активність ліпопротеїнової та гепатичної ліпази, не суттєво впливають на синтез і катаболізм вільних жирних кислот, тому їх вплив на рівень ТГ вторинне і опосередковане через їх основні ефекти щодо зниження рівня Хс-ЛПНГ. Помірне зниження рівня ТГ при лікуванні статинами, мабуть, пов'язане з експресією ремнантних (Апо) рецепторів на поверхні гепатоцитів, що беруть участь у катаболізмі ЛППП, у складі яких приблизно 30% ТГ. Крім гіполіпідемічної дії, статини мають позитивний вплив при дисфункції ендотелію (доклінічна ознака раннього атеросклерозу), на судинну стінку, стан атероми, покращують реологічні властивості крові, мають антиоксидантні, антипроліферативні властивості. Терапевтичний ефект проявляється протягом 1 тиж. після початку терапії та через 2 тижні лікування становить 90% від максимально можливого ефекту, що зазвичай досягається до 4 тижня і після цього залишається постійним.ФармакокінетикаВсмоктування Cmax розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Розподіл Vd розувастатину становить близько 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Метаболізм Метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму холестерину-ЛПНЩ. Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4, CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами є N-десметилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий Т1/2 становить приблизно 19 годин (не змінюється зі збільшенням дози препарату). Середній геометричний плазмовий кліренс – 50 л/год. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Сmах розувастатину у пацієнтів азіатської раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з європеоїдами; у індусів показано збільшення медіани AUC і Сmах в 1.3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину суттєво не змінюється. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. Не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину у пацієнтів з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-П'ю. У 2 пацієнтів з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія за Фредріксоном (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються недостатніми; сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); міопатія; одночасне застосування циклоспорину; у жінок: вагітність, період лактації; відсутність адекватних методів контрацепції; пацієнтам, схильним до розвитку міотоксичних ускладнень; дитячий та підлітковий вік до 18 років; підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату.Вагітність та лактаціяРозувастатин протипоказаний при вагітності та в період лактації. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату при вагітності. У разі діагностування вагітності у процесі терапії прийом препарату слід припинити негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період лактації прийом препарату необхідно припинити. Застосування препарату у дозі 40 мг у пацієнтів із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв) протипоказане. Застосування у дітей Застосування препарату у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказане.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів представлена так: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до <1/10); нечасто (від >1/1000 до <1/100); рідко (від >1/10000 до <1/1000); дуже рідко (від <1/10000, включаючи окремі повідомлення); частоти неуточненої (частота не може бути підрахована за доступними даними). Частота виникнення побічних ефектів залежить від дози препарату. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко – поліневропатія, втрата пам'яті. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – жовтяниця, гепатит; Неуточнена частота - діарея. З боку дихальної системи: неуточнена частота - кашель, задишка. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз із гострою нирковою недостатністю або без неї; дуже рідко – артралгія. З боку сечовидільної системи: протеїнурія (менше 1% випадків – для доз 10 мг та 20 мг, 3% випадків – для дози 40 мг); неуточненої частоти – периферичні набряки; дуже рідко – гематурія. З боку ендокринної системи: цукровий діабет 2 типи. Алергічні реакції: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк; нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; Неуточнена частота - синдром Стівенса-Джонсона. З боку лабораторних показників: минуще дозозалежне підвищення активності КФК (при підвищенні активності КФК більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН терапію слід тимчасово призупинити); оборотне минуще дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ; підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності ГГТ, ЛФ, зміна концентрації гормонів щитовидної залози. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину в середньому у 7 разів вище за значення, яке відзначалося у здорових добровольців. Спільне застосування з розувастатином призводить до підвищення mах в плазмі крові в 11 разів. Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може спричинити збільшення протромбінового часу (МНО). Відміна розувастатину або зниження дози препарату може спричинити зменшення МНО (рекомендується контроль МНО). Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази З mах та AUC розувастатину. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратами, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти (великі дози або еквівалентні 1 г/добу) збільшують ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть бути застосовані. як монотерапія. При одночасному застосуванні препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у дозі більше 1 г/добу пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг (1/2 таб. по 10 мг). Одночасне застосування розувастатину та езетимибу не супроводжувалося зміною AUC та С mах обох препаратів. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільне застосування інгібіторів ВІЛ-протеази може призводити до значного збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування розувастатину в дозі 20 мг з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC ( 0-2 відповідно. Тому одночасне застосування розувастатину та інгібіторів ВІЛ-протеази при лікуванні пацієнтів із ВІЛ не рекомендується. Одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять алюміній та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmах на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34%, відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні цього поєднання. Не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не було відзначено клінічно значущої взаємодії між розувастатином та флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Спільне застосування розувастатину та ітраконазолу (інгібітора ізоферменту CYP3A4) збільшує AUC розувастатину на 28% (клінічно незначне). Таким чином, не очікується взаємодії, пов'язаної з метаболізмом через систему цитохрому Р450.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, у будь-який час, незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи, запиваючи достатньою кількістю води. За необхідності застосування препарату в дозі 5 мг слід розділити на таблетку 10 мг. До початку терапії препаратом Розувастатин Канон пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, переведених з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 мг (1/2 таб. по 10 мг) або 10 мг 1 раз на добу. При одночасному застосуванні препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою в дозі більше 1 г на добу рекомендована початкова доза становить 5 мг (1/2 таб. по 10 мг). При виборі початкової дози слід керуватися показниками концентрації холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби доза може бути збільшена через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при застосуванні препарату в дозі 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище рекомендованої початкової дози протягом 4 тижнів терапії може проводитися тільки у пацієнтів з тяжким ступенем. гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при застосуванні в дозі 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом лікаря. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується застосування препарату в дозі 40 мг у пацієнтів, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або зі збільшенням дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). У пацієнтів похилого віку не потрібна корекція дози. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Протипоказано застосування препарату у будь-якій дозі у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв). Протипоказане застосування препарату у дозі 40 мг пацієнтам з помірними порушеннями функції нирок (КК менше 60 мл/хв); у таких пацієнтів рекомендована початкова доза становить 5 мг (1/2 таб. по 10 мг). Розувастатин протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Досвід застосування препарату у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю, відсутній. При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід враховувати цей факт при застосуванні препарату Розувастатин Канон у цієї групи пацієнтів. При застосуванні препарату в дозах 10 мг і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів азіатської раси становить 5 мг (1/2 таб. по 10 мг). Протипоказане застосування препарату у дозі 40 мг у пацієнтів азіатської раси. Протипоказано застосування препарату в дозі 40 мг у пацієнтів із факторами, що вказують на схильність до розвитку міопатії. При застосуванні препарату в дозах 10 і 20 мг рекомендована початкова доза для даної групи пацієнтів становить 5 мг (1/2 таб. по 10 мг). При одночасному застосуванні з гемфіброзилом доза препарату не повинна перевищувати 10 мг на добу.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: проведення симптоматичної терапії; необхідний контроль функції печінки та активності КФК; специфічного антидоту немає, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку терапії та протягом усього періоду лікування пацієнту слід дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту. Під час лікування кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та згідно з результатами за необхідності коригувати дозу препарату. При застосуванні розувастатину у всіх дозах, особливо в дозі, що перевищує 20 мг, може спостерігатися короткочасна протеїнурія. У пацієнтів, які приймають препарат у дозі 40 мг, рекомендується контролювати показники ниркової функції. У пацієнтів, які приймають розувастатин у дозі, що перевищує 20 мг, може спостерігатися міалгія, міопатія, рідко – рабдоміоліз. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. При підвищенні КФК у 5 разів вище за ВГН через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну підвищену активність КФК більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН. У пацієнтів з ризиком розвитку міопатії/рабдоміолізу необхідно розглянути співвідношення ризику та можливої користі терапії та здійснювати клінічне спостереження протягом усього курсу лікування. Слід поінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря у випадках несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. У таких пацієнтів слід здійснювати моніторинг активності КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК підвищена більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН, або якщо м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають, і активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне застосування препарату або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах під ретельним наглядом лікаря. Рутинний моніторинг КФК за відсутності симптомів рабдоміолізу не є доцільним. Повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах, протигрибкові препарати з групи макролідів. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне застосування розувастатину та гемфіброзилу. Слід ретельно зважити співвідношення ризику та можливої користі при сумісному застосуванні розувастатину та фібратів або нікотинової кислоти у ліпідзнижувальних дозах. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Якщо активність печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН, дозу препарату слід зменшити або припинити прийом. При поєднанні гіперхолестеринемії та гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапію основних захворювань слід проводити до початку лікування розувастатином. Відмічено збільшення плазмової концентрації розувастатину у пацієнтів азіатської раси порівняно з пацієнтами європеоїдної раси. У пацієнтів із концентрацією глюкози крові від 5.6 до 6.9 ммоль/л терапія розувастатином асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2 типу. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування може виникнути запаморочення, слабкість, тому необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
441,00 грн
393,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: розувастатин кальцію 10.4 мг, що відповідає вмісту розувастатину 10 мг. Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат – 44.2 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 41.8 мг, магнію стеарат – 1 мг, повідон – 7 мг, целюлоза мікрокристалічна – 35.6 мг. Состав пленочной оболочки: Селекоат AQ-01032 красный - 4 мг (гипромеллоза (гидроксипропилметилцеллюлоза) - 1.6 мг, макрогол-400 (полиэтиленгликоль 400) - 0.4 мг, макрогол-6000 (полиэтиленгликоль 6000) - 0.4 мг, титана диоксид - 1.2 мг, лак алюмінієвий на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.4 мг). В упаковці 90 пігулок.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою червоного кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком; на поперечному розрізі – ядро майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб із групи статинів, інгібітор ГМГ-КоА-редуктази. За принципом конкурентного антагонізму молекула статину пов'язується з частиною рецептора коензиму А, де прикріплюється цей фермент. Інша частина молекули статину інгібує процес перетворення гідроксиметилглутарату на мевалонат, проміжний продукт у синтезі молекули холестерину. Інгібування активності ГМГ-КоА-редуктази призводить до серії послідовних реакцій, внаслідок яких знижується внутрішньоклітинний вміст холестерину та відбувається компенсаторне підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів та відповідно прискорення катаболізму холестерину (Xc) ЛПНЩ. Гіполіпідемічний ефект статинів пов'язаний із зниженням рівня загального Хс за рахунок Хс-ЛПНГ. Зниження рівня ЛПНГ є дозозалежним та має не лінійний, а експоненційний характер. Статини не впливають на активність ліпопротеїнової та гепатичної ліпази, не суттєво впливають на синтез і катаболізм вільних жирних кислот, тому їх вплив на рівень ТГ вторинне і опосередковане через їх основні ефекти щодо зниження рівня Хс-ЛПНГ. Помірне зниження рівня ТГ при лікуванні статинами, мабуть, пов'язане з експресією ремнантних (Апо) рецепторів на поверхні гепатоцитів, що беруть участь у катаболізмі ЛППП, у складі яких приблизно 30% ТГ. Крім гіполіпідемічної дії, статини мають позитивний вплив при дисфункції ендотелію (доклінічна ознака раннього атеросклерозу), на судинну стінку, стан атероми, покращують реологічні властивості крові, мають антиоксидантні, антипроліферативні властивості. Терапевтичний ефект проявляється протягом 1 тиж. після початку терапії та через 2 тижні лікування становить 90% від максимально можливого ефекту, що зазвичай досягається до 4 тижня і після цього залишається постійним.ФармакокінетикаВсмоктування Cmax розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Розподіл Vd розувастатину становить близько 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Метаболізм Метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму холестерину-ЛПНЩ. Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4, CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами є N-десметилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий Т1/2 становить приблизно 19 годин (не змінюється зі збільшенням дози препарату). Середній геометричний плазмовий кліренс – 50 л/год. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Сmах розувастатину у пацієнтів азіатської раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з європеоїдами; у індусів показано збільшення медіани AUC і Сmах в 1.3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину суттєво не змінюється. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. Не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину у пацієнтів з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-П'ю. У 2 пацієнтів з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія за Фредріксоном (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються недостатніми; сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); міопатія; одночасне застосування циклоспорину; у жінок: вагітність, період лактації; відсутність адекватних методів контрацепції; пацієнтам, схильним до розвитку міотоксичних ускладнень; дитячий та підлітковий вік до 18 років; підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату.Вагітність та лактаціяРозувастатин протипоказаний при вагітності та в період лактації. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату при вагітності. У разі діагностування вагітності у процесі терапії прийом препарату слід припинити негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період лактації прийом препарату необхідно припинити. Застосування препарату у дозі 40 мг у пацієнтів із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв) протипоказане. Застосування у дітей Застосування препарату у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказане.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів представлена так: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до <1/10); нечасто (від >1/1000 до <1/100); рідко (від >1/10000 до <1/1000); дуже рідко (від <1/10000, включаючи окремі повідомлення); частоти неуточненої (частота не може бути підрахована за доступними даними). Частота виникнення побічних ефектів залежить від дози препарату. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко – поліневропатія, втрата пам'яті. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – жовтяниця, гепатит; Неуточнена частота - діарея. З боку дихальної системи: неуточнена частота - кашель, задишка. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз із гострою нирковою недостатністю або без неї; дуже рідко – артралгія. З боку сечовидільної системи: протеїнурія (менше 1% випадків – для доз 10 мг та 20 мг, 3% випадків – для дози 40 мг); неуточненої частоти – периферичні набряки; дуже рідко – гематурія. З боку ендокринної системи: цукровий діабет 2 типи. Алергічні реакції: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк; нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; Неуточнена частота - синдром Стівенса-Джонсона. З боку лабораторних показників: минуще дозозалежне підвищення активності КФК (при підвищенні активності КФК більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН терапію слід тимчасово призупинити); оборотне минуще дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ; підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності ГГТ, ЛФ, зміна концентрації гормонів щитовидної залози. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину в середньому у 7 разів вище за значення, яке відзначалося у здорових добровольців. Спільне застосування з розувастатином призводить до підвищення mах в плазмі крові в 11 разів. Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може спричинити збільшення протромбінового часу (МНО). Відміна розувастатину або зниження дози препарату може спричинити зменшення МНО (рекомендується контроль МНО). Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази З mах та AUC розувастатину. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратами, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти (великі дози або еквівалентні 1 г/добу) збільшують ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть бути застосовані. як монотерапія. При одночасному застосуванні препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у дозі більше 1 г/добу пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг (1/2 таб. по 10 мг). Одночасне застосування розувастатину та езетимибу не супроводжувалося зміною AUC та С mах обох препаратів. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільне застосування інгібіторів ВІЛ-протеази може призводити до значного збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування розувастатину в дозі 20 мг з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC ( 0-2 відповідно. Тому одночасне застосування розувастатину та інгібіторів ВІЛ-протеази при лікуванні пацієнтів із ВІЛ не рекомендується. Одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять алюміній та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmах на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34%, відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні цього поєднання. Не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не було відзначено клінічно значущої взаємодії між розувастатином та флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Спільне застосування розувастатину та ітраконазолу (інгібітора ізоферменту CYP3A4) збільшує AUC розувастатину на 28% (клінічно незначне). Таким чином, не очікується взаємодії, пов'язаної з метаболізмом через систему цитохрому Р450.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, у будь-який час, незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи, запиваючи достатньою кількістю води. За необхідності застосування препарату в дозі 5 мг слід розділити на таблетку 10 мг. До початку терапії препаратом Розувастатин Канон пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, переведених з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 мг (1/2 таб. по 10 мг) або 10 мг 1 раз на добу. При одночасному застосуванні препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою в дозі більше 1 г на добу рекомендована початкова доза становить 5 мг (1/2 таб. по 10 мг). При виборі початкової дози слід керуватися показниками концентрації холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби доза може бути збільшена через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при застосуванні препарату в дозі 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище рекомендованої початкової дози протягом 4 тижнів терапії може проводитися тільки у пацієнтів з тяжким ступенем. гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при застосуванні в дозі 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом лікаря. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується застосування препарату в дозі 40 мг у пацієнтів, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або зі збільшенням дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). У пацієнтів похилого віку не потрібна корекція дози. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Протипоказано застосування препарату у будь-якій дозі у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв). Протипоказане застосування препарату у дозі 40 мг пацієнтам з помірними порушеннями функції нирок (КК менше 60 мл/хв); у таких пацієнтів рекомендована початкова доза становить 5 мг (1/2 таб. по 10 мг). Розувастатин протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Досвід застосування препарату у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю, відсутній. При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід враховувати цей факт при застосуванні препарату Розувастатин Канон у цієї групи пацієнтів. При застосуванні препарату в дозах 10 мг і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів азіатської раси становить 5 мг (1/2 таб. по 10 мг). Протипоказане застосування препарату у дозі 40 мг у пацієнтів азіатської раси. Протипоказано застосування препарату в дозі 40 мг у пацієнтів із факторами, що вказують на схильність до розвитку міопатії. При застосуванні препарату в дозах 10 і 20 мг рекомендована початкова доза для даної групи пацієнтів становить 5 мг (1/2 таб. по 10 мг). При одночасному застосуванні з гемфіброзилом доза препарату не повинна перевищувати 10 мг на добу.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: проведення симптоматичної терапії; необхідний контроль функції печінки та активності КФК; специфічного антидоту немає, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку терапії та протягом усього періоду лікування пацієнту слід дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту. Під час лікування кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та згідно з результатами за необхідності коригувати дозу препарату. При застосуванні розувастатину у всіх дозах, особливо в дозі, що перевищує 20 мг, може спостерігатися короткочасна протеїнурія. У пацієнтів, які приймають препарат у дозі 40 мг, рекомендується контролювати показники ниркової функції. У пацієнтів, які приймають розувастатин у дозі, що перевищує 20 мг, може спостерігатися міалгія, міопатія, рідко – рабдоміоліз. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. При підвищенні КФК у 5 разів вище за ВГН через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну підвищену активність КФК більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН. У пацієнтів з ризиком розвитку міопатії/рабдоміолізу необхідно розглянути співвідношення ризику та можливої користі терапії та здійснювати клінічне спостереження протягом усього курсу лікування. Слід поінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря у випадках несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. У таких пацієнтів слід здійснювати моніторинг активності КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК підвищена більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН, або якщо м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають, і активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне застосування препарату або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах під ретельним наглядом лікаря. Рутинний моніторинг КФК за відсутності симптомів рабдоміолізу не є доцільним. Повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах, протигрибкові препарати з групи макролідів. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне застосування розувастатину та гемфіброзилу. Слід ретельно зважити співвідношення ризику та можливої користі при сумісному застосуванні розувастатину та фібратів або нікотинової кислоти у ліпідзнижувальних дозах. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Якщо активність печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН, дозу препарату слід зменшити або припинити прийом. При поєднанні гіперхолестеринемії та гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапію основних захворювань слід проводити до початку лікування розувастатином. Відмічено збільшення плазмової концентрації розувастатину у пацієнтів азіатської раси порівняно з пацієнтами європеоїдної раси. У пацієнтів із концентрацією глюкози крові від 5.6 до 6.9 ммоль/л терапія розувастатином асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2 типу. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування може виникнути запаморочення, слабкість, тому необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
297,00 грн
152,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: розувастатин кальцію – 20.8 мг, що відповідає вмісту розувастатину – 20 мг; Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат – 66.3 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 57.5 мг, магнію стеарат – 1.5 мг, повідон – 10.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 53.4 мг; склад плівкової оболонки: селекоат AQ-01032 червоний - 6 мг (гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 2.4 мг, макрогол-400 (поліетиленгліколь 400) - 0.6 мг, макрогол-6000 (поліетиленгліколь 6000), 10 8). алюмінієвий на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.6 мг). 4 блістери по 7 таблеток - 28 шт., разом з інструкцією із застосування у картонній упаковці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою червоного кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком; на поперечному розрізі – ядро майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат, селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А на мевалонат, попередник холестерину. Основною мішенню дії є печінка, де здійснюється синтез холестерину та катаболізм ЛПНГ. Інгібує активність ГМГ-КоА-редуктази (у крові циркулює 90% розувастатину). Збільшує число рецепторів ЛПНЩ на поверхні гепатоцитів, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що призводить до інгібування синтезу ЛПДНЩ, зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Знижує концентрацію холестерину-ЛПНЩ, холестерину-неЛПЗЩ, холестерину-ЛПДНЩ, загального холестерину, тригліцеридів, тригліцеридів-ЛПДНЩ, аполіпопротеїну В (АпоВ), співвідношення холестерин-ЛПНЩ/ЛПНПЛ -ЛПВЩ, АпоВ/АпоА-1, підвищує концентрацію холестерину-ЛПВЩ, АпоА-1. Терапевтичний ефект розвивається протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% максимально можливого ефекту, максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4 тижня терапії і підтримується при регулярному прийомі препарату. Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією, з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від расової приналежності, статі чи віку), у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом (щодо зниження концентрації тригліцеридів) та нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (щодо зниження концентрації холестерину-ЛПЗЗ).Дія на організмКрім гіполіпідемічної дії, статини мають позитивний вплив при дисфункції ендотелію (доклінічна ознака раннього атеросклерозу), на судинну стінку, стан атероми, покращують реологічні властивості крові, мають антиоксидантні, антипроліферативні властивості.ФармакокінетикаВсмоктування. Сmax розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Розподіл. Vd розувастатину становить близько 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Метаболізм. Метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму холестерину-ЛПНЩ. Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4, CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами є N-десметилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення. Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий Т1/2 становить приблизно 19 годин (не змінюється зі збільшенням дози препарату). Середній геометричний плазмовий кліренс – 50 л/год. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Сmах розувастатину у пацієнтів азіатської раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з європеоїдами; у індусів показано збільшення медіани AUC і Сmах в 1.3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину суттєво не змінюється. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. Не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину у пацієнтів з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-П'ю. У 2 пацієнтів з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.ІнструкціяПрепарат приймають внутрішньо, у будь-який час, незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи, запиваючи достатньою кількістю води. За необхідності застосування препарату в дозі 5 мг слід розділити на таблетку 10 мг. До початку терапії препаратом Розувастатин Канон пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія за Фредріксоном (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються недостатніми; сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти.Протипоказання до застосуванняДля таблеток 10 мг та 20 мг: Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); міопатія; одночасне застосування циклоспорину; у жінок: вагітність, період лактації; відсутність адекватних методів контрацепції; пацієнтам, схильним до розвитку міотоксичних ускладнень; дитячий та підлітковий вік до 18 років; підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. Для таблеток 40 мг: Одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період лактації; відсутність адекватних методів контрацепції; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; пацієнтам з факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу, а саме; ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); гіпотиреоз; вказівку в особистому чи сімейному анамнезі на м'язові захворювання; міотоксичність на фоні застосування інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; одночасне застосування фібратів; пацієнти азіатської раси; дитячий та підлітковий вік до 18 років. З обережністю. Для таблеток 10 мг та 20 мг. Наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу - ниркова недостатність, гіпотиреоз, вказівка у сімейному або особистому анамнезі на спадкові м'язові захворювання та міотоксичність при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; алкогольна залежність; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (азіатська раса - японці та китайці); одночасне застосування з фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Для пігулок 40 мг. Ниркова недостатність легко ступеня (КК понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Пацієнти з печінковою недостатністю. Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяРозувастатин протипоказаний при вагітності та в період лактації. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату при вагітності. У разі діагностування вагітності у процесі терапії прийом препарату слід припинити негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період лактації прийом препарату необхідно припинити. Застосування препарату у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказане.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів представлена так: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до <1/10); нечасто (від >1/1000 до <1/100); рідко (від >1/10000 до <1/1000); дуже рідко (від <1/10000, включаючи окремі повідомлення); частоти неуточненої (частота не може бути підрахована за доступними даними). Частота виникнення побічних ефектів залежить від дози препарату. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко – поліневропатія, втрата пам'яті. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – жовтяниця, гепатит; Неуточнена частота - діарея. З боку дихальної системи: неуточнена частота - кашель, задишка. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз із гострою нирковою недостатністю або без неї; дуже рідко – артралгія. З боку сечовидільної системи: протеїнурія (менше 1% випадків – для доз 10 мг та 20 мг, 3% випадків – для дози 40 мг); неуточненої частоти – периферичні набряки; дуже рідко – гематурія. З боку ендокринної системи: цукровий діабет 2 типи. Алергічні реакції: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк; нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; Неуточнена частота - синдром Стівенса-Джонсона. З боку лабораторних показників: минуще дозозалежне підвищення активності КФК (при підвищенні активності КФК більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН терапію слід тимчасово призупинити); оборотне минуще дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ; підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності ГГТ, ЛФ, зміна концентрації гормонів щитовидної залози. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину в середньому у 7 разів вище за значення, яке відзначалося у здорових добровольців. Спільне застосування з розувастатином призводить до підвищення Сmах у плазмі крові в 11 разів. Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може спричинити збільшення протромбінового часу (МНО). Відміна розувастатину або зниження дози препарату може спричинити зменшення МНО (рекомендується контроль МНО). Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Сmах та AUC розувастатину. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратами, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти (великі дози або еквівалентні 1 г/добу) збільшують ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть бути застосовані. як монотерапія. При одночасному застосуванні препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у дозі більше 1 г/добу пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг (1/2 таб. по 10 мг). Одночасне застосування розувастатину та езетимибу не супроводжувалося зміною AUC та Сmах обох препаратів. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільне застосування інгібіторів ВІЛ-протеази може призводити до значного збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування розувастатину в дозі 20 мг з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC(0-2 . Тому одночасне застосування розувастатину та інгібіторів ВІЛ-протеази при лікуванні пацієнтів із ВІЛ не рекомендується. Одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять алюміній та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmах на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34%, відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні цього поєднання. Не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не було відзначено клінічно значущої взаємодії між розувастатином та флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Спільне застосування розувастатину та ітраконазолу (інгібітора ізоферменту CYP3A4) збільшує AUC розувастатину на 28% (клінічно незначне). Таким чином, не очікується взаємодії, пов'язаної з метаболізмом через систему цитохрому Р450.Спосіб застосування та дозиДозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, переведених з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 мг (1/2 таб. по 10 мг) або 10 мг 1 раз на добу. При одночасному застосуванні препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою в дозі більше 1 г на добу рекомендована початкова доза становить 5 мг (1/2 таб. по 10 мг). При виборі початкової дози слід керуватися показниками концентрації холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби доза може бути збільшена через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при застосуванні препарату в дозі 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище рекомендованої початкової дози протягом 4 тижнів терапії може проводитися тільки у пацієнтів з тяжким ступенем. гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при застосуванні в дозі 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом лікаря. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується застосування препарату в дозі 40 мг у пацієнтів, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або зі збільшенням дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). У пацієнтів похилого віку не потрібна корекція дози. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Протипоказано застосування препарату у будь-якій дозі у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв). Протипоказане застосування препарату у дозі 40 мг пацієнтам з помірними порушеннями функції нирок (КК менше 60 мл/хв); у таких пацієнтів рекомендована початкова доза становить 5 мг (1/2 таб. по 10 мг). При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід враховувати цей факт при застосуванні препарату Розувастатин Канон у цієї групи пацієнтів. При застосуванні препарату в дозах 10 мг і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів азіатської раси становить 5 мг (1/2 таб. по 10 мг). Протипоказане застосування препарату у дозі 40 мг у пацієнтів азіатської раси. Протипоказано застосування препарату в дозі 40 мг у пацієнтів із факторами, що вказують на схильність до розвитку міопатії. При застосуванні препарату в дозах 10 і 20 мг рекомендована початкова доза для даної групи пацієнтів становить 5 мг (1/2 таб. по 10 мг). При одночасному застосуванні з гемфіброзилом доза препарату не повинна перевищувати 10 мг на добу.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: проведення симптоматичної терапії; необхідний контроль функції печінки та активності КФК; специфічного антидоту немає, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку терапії та протягом усього періоду лікування пацієнту слід дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту. Під час лікування кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та згідно з результатами за необхідності коригувати дозу препарату. При застосуванні розувастатину у всіх дозах, особливо в дозі, що перевищує 20 мг, може спостерігатися короткочасна протеїнурія. У пацієнтів, які приймають препарат у дозі 40 мг, рекомендується контролювати показники ниркової функції. У пацієнтів, які приймають розувастатин у дозі, що перевищує 20 мг, може спостерігатися міалгія, міопатія, рідко – рабдоміоліз. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. При підвищенні КФК у 5 разів вище за ВГН через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну підвищену активність КФК більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН. У пацієнтів з ризиком розвитку міопатії/рабдоміолізу необхідно розглянути співвідношення ризику та можливої користі терапії та здійснювати клінічне спостереження протягом усього курсу лікування. Слід поінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря у випадках несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. У таких пацієнтів слід здійснювати моніторинг активності КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК підвищена більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН, або якщо м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають, і активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне застосування препарату або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах під ретельним наглядом лікаря. Рутинний моніторинг КФК за відсутності симптомів рабдоміолізу не є доцільним. Повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах, протигрибкові препарати з групи макролідів. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне застосування розувастатину та гемфіброзилу. Слід ретельно зважити співвідношення ризику та можливої користі при сумісному застосуванні розувастатину та фібратів або нікотинової кислоти у ліпідзнижувальних дозах. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Якщо активність печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН, дозу препарату слід зменшити або припинити прийом. При поєднанні гіперхолестеринемії та гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапію основних захворювань слід проводити до початку лікування розувастатином. Відмічено збільшення плазмової концентрації розувастатину у пацієнтів азіатської раси порівняно з пацієнтами європеоїдної раси. У пацієнтів із концентрацією глюкози крові від 5.6 до 6.9 ммоль/л терапія розувастатином асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2 типу. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. У період лікування може виникнути запаморочення, слабкість, тому необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Застосування у разі порушення функції печінки. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із захворюваннями печінки в анамнезі. Застосування препарату у пацієнтів із захворюваннями печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) протипоказане. Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Застосування у разі порушення функції нирок. З обережністю слід призначати препарат у дозі 10 мг та 20 мг пацієнтам з нирковою недостатністю; у дозі 40 мг – пацієнтам з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв). Застосування препарату в дозі 10 мг та 20 мг у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв) протипоказане. Застосування препарату у дозі 40 мг у пацієнтів із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв) протипоказане.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
473,00 грн
193,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: розувастатин кальцію – 20.8 мг, що відповідає вмісту розувастатину – 20 мг; Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат – 66.3 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 57.5 мг, магнію стеарат – 1.5 мг, повідон – 10.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 53.4 мг; склад плівкової оболонки: селекоат AQ-01032 червоний - 6 мг (гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 2.4 мг, макрогол-400 (поліетиленгліколь 400) - 0.6 мг, макрогол-6000 (поліетиленгліколь 6000), 10 8). алюмінієвий на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.6 мг). 9 блістерів по 10 таблеток, разом з інструкцією із застосування у картонній упаковці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою червоного кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком; на поперечному розрізі – ядро майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат, селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А на мевалонат, попередник холестерину. Основною мішенню дії є печінка, де здійснюється синтез холестерину та катаболізм ЛПНГ. Інгібує активність ГМГ-КоА-редуктази (у крові циркулює 90% розувастатину). Збільшує число рецепторів ЛПНЩ на поверхні гепатоцитів, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що призводить до інгібування синтезу ЛПДНЩ, зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Знижує концентрацію холестерину-ЛПНЩ, холестерину-неЛПЗЩ, холестерину-ЛПДНЩ, загального холестерину, тригліцеридів, тригліцеридів-ЛПДНЩ, аполіпопротеїну В (АпоВ), співвідношення холестерин-ЛПНЩ/ЛПНПЛ -ЛПВЩ, АпоВ/АпоА-1, підвищує концентрацію холестерину-ЛПВЩ, АпоА-1. Терапевтичний ефект розвивається протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% максимально можливого ефекту, максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4 тижня терапії і підтримується при регулярному прийомі препарату. Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією, з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від расової приналежності, статі чи віку), у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом (щодо зниження концентрації тригліцеридів) та нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (щодо зниження концентрації холестерину-ЛПЗЗ).Дія на організмКрім гіполіпідемічної дії, статини мають позитивний вплив при дисфункції ендотелію (доклінічна ознака раннього атеросклерозу), на судинну стінку, стан атероми, покращують реологічні властивості крові, мають антиоксидантні, антипроліферативні властивості.ФармакокінетикаВсмоктування. Сmax розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Розподіл. Vd розувастатину становить близько 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Метаболізм. Метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму холестерину-ЛПНЩ. Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4, CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами є N-десметилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення. Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий Т1/2 становить приблизно 19 годин (не змінюється зі збільшенням дози препарату). Середній геометричний плазмовий кліренс – 50 л/год. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Сmах розувастатину у пацієнтів азіатської раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з європеоїдами; у індусів показано збільшення медіани AUC і Сmах в 1.3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину суттєво не змінюється. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. Не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину у пацієнтів з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-П'ю. У 2 пацієнтів з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.ІнструкціяПрепарат приймають внутрішньо, у будь-який час, незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи, запиваючи достатньою кількістю води. За необхідності застосування препарату в дозі 5 мг слід розділити на таблетку 10 мг. До початку терапії препаратом Розувастатин Канон пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія за Фредріксоном (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються недостатніми; сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти.Протипоказання до застосуванняДля таблеток 10 мг та 20 мг: Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); міопатія; одночасне застосування циклоспорину; у жінок: вагітність, період лактації; відсутність адекватних методів контрацепції; пацієнтам, схильним до розвитку міотоксичних ускладнень; дитячий та підлітковий вік до 18 років; підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. Для таблеток 40 мг: Одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період лактації; відсутність адекватних методів контрацепції; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; пацієнтам з факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу, а саме; ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); гіпотиреоз; вказівку в особистому чи сімейному анамнезі на м'язові захворювання; міотоксичність на фоні застосування інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; одночасне застосування фібратів; пацієнти азіатської раси; дитячий та підлітковий вік до 18 років. З обережністю. Для таблеток 10 мг та 20 мг. Наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу - ниркова недостатність, гіпотиреоз, вказівка у сімейному або особистому анамнезі на спадкові м'язові захворювання та міотоксичність при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; алкогольна залежність; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (азіатська раса - японці та китайці); одночасне застосування з фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Для пігулок 40 мг. Ниркова недостатність легко ступеня (КК понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Пацієнти з печінковою недостатністю. Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяРозувастатин протипоказаний при вагітності та в період лактації. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату при вагітності. У разі діагностування вагітності у процесі терапії прийом препарату слід припинити негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період лактації прийом препарату необхідно припинити. Застосування препарату у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказане.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів представлена так: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до <1/10); нечасто (від >1/1000 до <1/100); рідко (від >1/10000 до <1/1000); дуже рідко (від <1/10000, включаючи окремі повідомлення); частоти неуточненої (частота не може бути підрахована за доступними даними). Частота виникнення побічних ефектів залежить від дози препарату. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, астенічний синдром; дуже рідко – поліневропатія, втрата пам'яті. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – жовтяниця, гепатит; Неуточнена частота - діарея. З боку дихальної системи: неуточнена частота - кашель, задишка. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз із гострою нирковою недостатністю або без неї; дуже рідко – артралгія. З боку сечовидільної системи: протеїнурія (менше 1% випадків – для доз 10 мг та 20 мг, 3% випадків – для дози 40 мг); неуточненої частоти – периферичні набряки; дуже рідко – гематурія. З боку ендокринної системи: цукровий діабет 2 типи. Алергічні реакції: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк; нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; Неуточнена частота - синдром Стівенса-Джонсона. З боку лабораторних показників: минуще дозозалежне підвищення активності КФК (при підвищенні активності КФК більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН терапію слід тимчасово призупинити); оборотне минуще дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ; підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності ГГТ, ЛФ, зміна концентрації гормонів щитовидної залози. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину в середньому у 7 разів вище за значення, яке відзначалося у здорових добровольців. Спільне застосування з розувастатином призводить до підвищення Сmах у плазмі крові в 11 разів. Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може спричинити збільшення протромбінового часу (МНО). Відміна розувастатину або зниження дози препарату може спричинити зменшення МНО (рекомендується контроль МНО). Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Сmах та AUC розувастатину. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратами, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти (великі дози або еквівалентні 1 г/добу) збільшують ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть бути застосовані. як монотерапія. При одночасному застосуванні препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у дозі більше 1 г/добу пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг (1/2 таб. по 10 мг). Одночасне застосування розувастатину та езетимибу не супроводжувалося зміною AUC та Сmах обох препаратів. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільне застосування інгібіторів ВІЛ-протеази може призводити до значного збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування розувастатину в дозі 20 мг з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC(0-2 . Тому одночасне застосування розувастатину та інгібіторів ВІЛ-протеази при лікуванні пацієнтів із ВІЛ не рекомендується. Одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять алюміній та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmах на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34%, відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні цього поєднання. Не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не було відзначено клінічно значущої взаємодії між розувастатином та флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Спільне застосування розувастатину та ітраконазолу (інгібітора ізоферменту CYP3A4) збільшує AUC розувастатину на 28% (клінічно незначне). Таким чином, не очікується взаємодії, пов'язаної з метаболізмом через систему цитохрому Р450.Спосіб застосування та дозиДозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, переведених з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 мг (1/2 таб. по 10 мг) або 10 мг 1 раз на добу. При одночасному застосуванні препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою в дозі більше 1 г на добу рекомендована початкова доза становить 5 мг (1/2 таб. по 10 мг). При виборі початкової дози слід керуватися показниками концентрації холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби доза може бути збільшена через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при застосуванні препарату в дозі 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище рекомендованої початкової дози протягом 4 тижнів терапії може проводитися тільки у пацієнтів з тяжким ступенем. гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при застосуванні в дозі 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом лікаря. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується застосування препарату в дозі 40 мг у пацієнтів, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або зі збільшенням дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). У пацієнтів похилого віку не потрібна корекція дози. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Протипоказано застосування препарату у будь-якій дозі у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв). Протипоказане застосування препарату у дозі 40 мг пацієнтам з помірними порушеннями функції нирок (КК менше 60 мл/хв); у таких пацієнтів рекомендована початкова доза становить 5 мг (1/2 таб. по 10 мг). При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід враховувати цей факт при застосуванні препарату Розувастатин Канон у цієї групи пацієнтів. При застосуванні препарату в дозах 10 мг і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів азіатської раси становить 5 мг (1/2 таб. по 10 мг). Протипоказане застосування препарату у дозі 40 мг у пацієнтів азіатської раси. Протипоказано застосування препарату в дозі 40 мг у пацієнтів із факторами, що вказують на схильність до розвитку міопатії. При застосуванні препарату в дозах 10 і 20 мг рекомендована початкова доза для даної групи пацієнтів становить 5 мг (1/2 таб. по 10 мг). При одночасному застосуванні з гемфіброзилом доза препарату не повинна перевищувати 10 мг на добу.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: проведення симптоматичної терапії; необхідний контроль функції печінки та активності КФК; специфічного антидоту немає, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку терапії та протягом усього періоду лікування пацієнту слід дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту. Під час лікування кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та згідно з результатами за необхідності коригувати дозу препарату. При застосуванні розувастатину у всіх дозах, особливо в дозі, що перевищує 20 мг, може спостерігатися короткочасна протеїнурія. У пацієнтів, які приймають препарат у дозі 40 мг, рекомендується контролювати показники ниркової функції. У пацієнтів, які приймають розувастатин у дозі, що перевищує 20 мг, може спостерігатися міалгія, міопатія, рідко – рабдоміоліз. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. При підвищенні КФК у 5 разів вище за ВГН через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну підвищену активність КФК більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН. У пацієнтів з ризиком розвитку міопатії/рабдоміолізу необхідно розглянути співвідношення ризику та можливої користі терапії та здійснювати клінічне спостереження протягом усього курсу лікування. Слід поінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря у випадках несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. У таких пацієнтів слід здійснювати моніторинг активності КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК підвищена більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН, або якщо м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають, і активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне застосування препарату або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах під ретельним наглядом лікаря. Рутинний моніторинг КФК за відсутності симптомів рабдоміолізу не є доцільним. Повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах, протигрибкові препарати з групи макролідів. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне застосування розувастатину та гемфіброзилу. Слід ретельно зважити співвідношення ризику та можливої користі при сумісному застосуванні розувастатину та фібратів або нікотинової кислоти у ліпідзнижувальних дозах. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Якщо активність печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН, дозу препарату слід зменшити або припинити прийом. При поєднанні гіперхолестеринемії та гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапію основних захворювань слід проводити до початку лікування розувастатином. Відмічено збільшення плазмової концентрації розувастатину у пацієнтів азіатської раси порівняно з пацієнтами європеоїдної раси. У пацієнтів із концентрацією глюкози крові від 5.6 до 6.9 ммоль/л терапія розувастатином асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2 типу. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. У період лікування може виникнути запаморочення, слабкість, тому необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Застосування у разі порушення функції печінки. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із захворюваннями печінки в анамнезі. Застосування препарату у пацієнтів із захворюваннями печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) протипоказане. Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Застосування у разі порушення функції нирок. З обережністю слід призначати препарат у дозі 10 мг та 20 мг пацієнтам з нирковою недостатністю; у дозі 40 мг – пацієнтам з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв). Застосування препарату в дозі 10 мг та 20 мг у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв) протипоказане. Застосування препарату у дозі 40 мг у пацієнтів із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв) протипоказане.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
282,00 грн
166,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
499,00 грн
158,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПажитника екстракт 150 мг; Гінкго Білоба екстракт 600 мг (листя); Зелений чай екстракт 100 мг (Camellia sinensis) (листя); Маки перуанської екстракт 100 мг (Lepidium meyenii Walp) (корінь); Виноградних кісточок екстракт 250 мг (Vitis Vinifera L.) (насіння); Чорного перцю екстракт 3 мг (Piper Nigrum) (плоди); Вітамін D2 200 МО (100% від РНП); Вітамін С 80 мг (100% від РНП); Вітамін Е 12 мг (80% РНП); Вітамін В1 (тіамін) 2,75 мг (229% від РНП); Вітамін В2 (рибофлавін) 700 мкг (53% від РНП); Вітамін В3 (ніацин) 20 мг (125% РНП); Вітамін В5 (пантотенова кислота) 6 мг (100% РНП); Вітамін B6 (піридоксин) 1 мг (76% РНП); Вітамін В7 (біотин) 50 мкг (166% РНП); Вітамін В9 (фолієва кислота) 100 мкг (25% РНП); Хром 80 мкг (200% РНП); Йод 150 мкг (100% від РНП); Селен 55 мкг (100% РНП); Кальцій 100 мг (10% РНП);Магній 100 мг (25% РНП); Цинк 15 мг (125% РНП); Залізо 14 мг (140% РНП); Марганець 2 мг (100% від РНП); Мідь 1 мг (100% РНП).ХарактеристикаRRONT – це унікальний комплекс, створений на основі лікарських рослин, вітамінів та мінералів. Його прийом дозволяє підвищити імунітет, фізичну та розумову активність, зміцнити серцево-судинну систему, покращити чоловіче здоров'я. RRONT створений для сучасних чоловіків, які ведуть активний спосіб життя та хочуть бути завжди енергійними, витривалими та успішними. Рослинні компоненти комплексу RRONT з давніх-давен застосовуються для поліпшення емоційного стану чоловіка та нормалізації роботи чоловічої статевої системи - у тих випадках, коли збої викликані стресами, втомою, впливом фізичних навантажень або психологічних факторів. RRONT завдяки комплексу активних компонентів-дозволяє чоловікові почуватися енергійним, бадьорим, впевненим у собі. До складу комплексу входять екстракти насіння пажитника, коренеплодів перуанської маки, листя гінкго білоба та зеленого чаю, а також насіння виноградної кісточки, комплекс вітамінів та мінералів.Властивості компонентівНасіння пажитника містить компоненти, які стимулюють сперматогенез, зміцнюють капіляри (у тому числі покращують кровообіг у печеристих тілах, від яких залежить ерекція), зменшують запальні процеси. Екстракт чорного перцю надає гостроти відчуттям, будучи потужним природним афродизіаком. Безпосередньо впливає на потенцію, розріджує кров, зменшує застій в органах малого тазу. Приводить у тонус весь організм, підвищує витривалість, робить відчуття від інтимної близькості неймовірно гострими. Екстракт листя гінкго білоба надає виражену стимулюючу дію на роботу статевої системи. Регулярне застосування препарату, виготовленого на основі цієї рідкісної рослини, забезпечує ефективну профілактику органічної та психогенної імпотенції, надає помітне покращення еректильної функції. Перуанська мака містить велику кількість амінокислот та мінералів, стимулює статеву функцію, підвищує лібідо, посилює гостроту відчуттів, покращує потенцію. Благотворно впливає стан простати, зменшує ризик розвитку вікових змін. Має тонізуючі властивості, підвищує загальний емоційний фон, покращує фізичну витривалість і працездатність. Насіння виноградної кісточки стимулює статеву функцію, покращує потенцію, знижує ймовірність розвитку раку передміхурової залози. Благотворна дія рослинних екстрактів доповнена ніацином, цинком, селеном вітамінами D2, Е, вітамінами групи В. Ніацин покращує приплив крові до органів малого тазу та очищає судини. Сприяє поліпшеному виробленню найважливішого чоловічого гормону - тестостерону, що відповідає за сексуальну силу та витривалість. Цинк є безпосереднім учасником роботи чоловічої репродуктивної системи, він допомагає знизити ризик вікових змін. Селен підтримує здоров'я статевих органів та сприяє повноцінному сперматогенезу. Завдяки цьому сперматозоїди дозрівають повністю, мають фізіологічно правильну будову та є активними. Селен приймається при безплідності, низькій якості сперми, проблемах з потенцією. Вітамін Е захищає від окислення гормони, тому необхідний правильної роботи чоловічої репродуктивної системи, сприяє запобіганню статевих органів чоловіки від дії несприятливих чинників довкілля.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі для чоловіків, як джерело тригонеліну, гінсенозидів, флавоноїдів, вітаміну Е, цинку, селену, вітамінного комплексу мінералів, що містить фітостерини та стероїдні сапоніни.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Спосіб застосування та дозиДорослим чоловікам по 1 таблетці 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому 2-3 тижні. За потреби прийом можна повторити. Підходить для вегетаріанців/веганів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: нафтифіну гідроглохлориду – 10 мг; Допоміжні речовини: вода, спирт етиловий, пропіленгліколь Флакон 10мл.ХарактеристикаНафтифін 1% протигрибковий розчин-косметичний засіб з протигрибковою дією, призначений для догляду за нігтями та шкірою. Рубліфін сприяє відновленню нігтів та шкіри, зникненню сверблячки та печіння, захищає від зараження грибком.ІнструкціяРозчин наноситься 1 раз на день на чисті сухі нігті та шкіру навколо них (приблизно 1 см здорової ділянки шкіри по краях зони пошкодження). Перед застосуванням по можливості видалити ділянки ураженого нігтя (на його поверхні) за допомогою ножиць або пилки для нігтів. Тривалість застосування 2-8 тижнів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри гіперчутливості та виникненні алергічних реакцій застосування розчину припинити. Не допускати попадання на слизові оболонки очей та ротової порожнини.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
262,00 грн
169,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: рокситроміцину – 150 мг; допоміжні речовини: гідроксипропілцелюлоза, полоксамер, повідон К30, кремній колоїдний безводний, магнію стеарат, тальк, крохмаль кукурудзяний; Оболонка: гіпромелоза, глюкоза безводна, титану діоксид, пропіленгліколь. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 блістеру разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиБілі, двоопуклі циліндричні таблетки, покриті оболонкою, з гравіюванням "164" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик, макролід.ФармакокінетикаУ дорослих Абсорбція та основні фармакокінетичні показники Рокситроміцину швидко всмоктується після прийому внутрішньо. Рокситроміцин не руйнується у кислому середовищі шлунка. Вже через 15 хв після прийому внутрішньо він виявляється у сироватці крові, максимальна сироваткова концентрація (Сmах) досягається через 2,2 години після прийому 150 мг препарату натще. Їда знижує абсорбцію рокситроміцину. Одноразовий прийом препарату Після одноразового прийому 150 мг рокситроміцину дорослими здоровими добровольцями фармакокінетичні показники є такими: Сmах 6,6 мг/л; Cmin (сироваткова концентрація через 12 годин після прийому рокситроміцину внутрішньо) – 1,8 мг/л. Таким чином, прийом препарату з інтервалом 12 год забезпечує збереження ефективних концентрацій рокситроміцину в крові протягом доби. Після одноразового прийому 300 мг рокситроміцину Сmах становить 9,7 мг/л і досягається через 1,5 год (час досягнення максимальної концентрації (ТСmах)). Через 12 годин плазмова концентрація становить 2,9 мг/л, а через 24 години - 1,2 мг/л. - Курсовий прийом препарату При курсовому прийомі рокситроміцину (150 мг двічі на день протягом 10 днів) рівноважна концентрація у плазмі досягається через 2-4 дні. Рівноважні плазмові концентрації: Сmах 9,3 мг/л і Cmin 3,6 МГ/Л. Після прийому 300 мг рокситроміцину кожні 24 години протягом 11 днів Сmax становить 10,9 мг/л, а Cmin (через 24 години після прийому чергової дози) становить 1,7 мг/л. Розподіл Через 6-12 годин після прийому чергової дози при курсовому прийомі рокситроміцин демонструє хороше проникнення в різні тканини та рідини організму, зокрема, у легеневу тканину, тканини піднебінних мигдаликів та передміхурової залози. Зв'язок із білками плазми становить 96 %; рокситроміцин легко зв'язується з альфа-1-кислим глікопротеїном. Цей зв'язок є насиченим і зменшується, якщо плазмова концентрація рокситроміцину перевищує 4 мг/л. Рокситроміцин незначно проникає у грудне молоко: менш ніж 0,05 % прийнятої дози. Метаболізм Рокситроміцин метаболізується лише частково, більше половини прийнятої дози виводиться у незміненому вигляді. У сечі та калі були виявлені три метаболіти: головним метаболітом є рокситроміцин з відщепленим залишком кладинози, другорядними метаболітами є N-монодеметилірованний рокситроміцин, та N-дидеметилірованний рокситроміцин. Рокситроміцин та ці три метаболіти виявляються в сечі та калі в однакових пропорціях. У дослідженнях, проведених in vitro, рокситроміцин продемонстрував незначне пригнічення ізоферменту CYP3A, але при цьому він не пригнічував ізоферменти CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19 або CYP2D6. Виведення Дорослі з нормальною функцією печінки та нирок: після прийому внутрішньо рокситроміцин, головним чином, виводиться через кишечник (з калом) (65 %); через 72 години після прийому внутрішньо міченого радіоактивним ізотопом 14С-рокситроміцину радіоактивність у сечі становить лише 12 % від загальної кількості радіоактивності у сечі та калі. Період напіввиведення (Т1/2) після одноразового прийому 150 мг та 300 мг рокситроміцину у здорових добровольців становить 10,5 год та 11,2±4,4 год, відповідно, а в осіб похилого віку – 26,7±3,0 год та 15,5±7,0 год відповідно. У дітей Фармакокінетичний профіль Фармакокінетичний профіль рокситроміцину у дітей дуже близький до його фармакокінетичного профілю у дорослих. Порівняння фармакокінетичних показників у дітей з такими у дорослих молодих добровольців при прийомі рокситроміцину в еквівалентних дозах (2,5 мг/кг маси тіла двічі на добу) та при досягненні рівноважної концентрації у плазмі крові показало, що: Схах були подібними, із середніми значеннями 8,7 - 10,1 мг/л. ТСmах становило приблизно 2 год. -Т1/2 у дітей був подовжений приблизно до 20 год. Площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC) у дітей та дорослих не відрізнялися. Сmin були в цілому подібні до таких у дорослих, із середніми значеннями, що варіюють між 2,6 і 3,4 мг/л. У результаті можна сказати, що плазмові концентрації у дітей є подібними до таких у дорослих. Очевидно, більш тривалий I 1 /2 у дітей не впливає на накопичення препарату, так як при курсовому прийомі Cmin залишається стабільною. У зв'язку з тим, що AUC у дітей та дорослих є порівнянними, та за умови, що біодоступність рокситроміцину у дітей така сама, як і у дорослих, передбачається, що загальний кліренс препарату у здорових дорослих добровольців та у дітей є порівнянним. Розподіл у тканинах Вивчення дифузії в піднебінні мигдалики та аденоїди показало: рокситроміцин швидко проникає у ці інфіковані тканини; його середня концентрація у тканинах після прийому однієї дози та після прийому 4-х доз є однаковою; концентрація у тканинах залишається високою до 12 годин після прийому препарату (рекомендований інтервал між прийомом чергових доз); концентрація у більшості тканин така ж або вище, ніж концентрація в плазмі, що визначається в той же час. Відсутність накопичення препарату дає змогу приймати його 2 рази на добу (кожні 12 год). Порівнянні плазмові концентрації у дорослих та дітей та гарне проникнення у тканини свідчать на користь вибору єдиної дози для дорослих та дітей. Пацієнти з печінковою недостатністю У дорослих пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю після прийому внутрішньо 150 мг рокситроміцину збільшуються Т1/2 (до 25 год) та Сmах. Пацієнти з нирковою недостатністю У дорослих пацієнтів з нирковою недостатністю ниркова екскреція рокситроміцину та його метаболітів становить приблизно 10% від прийнятої внутрішньо дози. Після одноразового прийому 150 мг та 300 мг рокситроміцину при нирковій недостатності Т1/2 становить відповідно 17,9±2,4 год та 16,0±5,0 год. У разі ниркової недостатності зміни доз та режиму дозування не потрібні.ФармакодинамікаНапівсинтетичний антибіотик групи макролідів для перорального застосування. До препарату чутливі: Bordetella pertussis; Borrelia burgdorferi; Moraxella (Branhamella) catarrhalis; Campylobacter coli, Campylobacter jejuni, Chlamydia trachomatis, psittaci and pneumoniae, Clostridium; Clostridium perfringens; Corynebacterium diptheriae; Enterococcus, Gardnerella vaginalis; Methi-S-Staphylococcus; Neisseria meningitidis; Helicobacter pylori; Legionella pneumophilia, Lysteria monocytogenes obiluncus; Mycoplasma pneumoniae; Pasteurella multocida; Peptostreptococcus, Porphyromonas, Propionibacterium acnes; Rhodococcus equi, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus spp. До препарату помірно чутливі: Haemophilus influenzae, Ureaplasma urealyticum, Vibrio cholerae. До препарату є стійкими: Acinetobacter spp, Bacteroides fragilis; Enterobacteriaceae;, Methi-R staphylococcus; Pseudomonas spp; Fusobacterium; Mycoplasma hominis, Nocardia.Показання до застосуванняінфекції верхніх дихальних шляхів: гострі фарингіти, тонзиліти, синусити; інфекції нижніх дихальних шляхів: пневмонія (в тому числі, викликана такими "атиповими" збудниками, як Chlamydia psittaci, Chlamydia pneumonia, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Legionella pneumophilia та ін.) бронхіт, бактеріальні інфекції; інфекції шкіри та м'яких тканин; генітальні інфекції (крім гонореї), включаючи уретрити, цервіко-вагініти; інфекції в одонтологіїПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до макролідів. Одночасний прийом судинозвужувальних алкалоїдів ріжків (ерготамін і дигідроерготамін), так як при їх одночасному застосуванні з макролідами є ризик різко вираженого звуження судин ("ерготизму") з можливим розвитком некрозу кінцівок. Діти та підлітки з масою тіла менше 40 кг (тільки для цієї форми випуску у зв'язку з неможливістю точного поділу таблетки 150 мг). Вагітність. Період грудного вигодовування. Одночасний прийом цизаприду. Одночасний прийом колхіцину. Глюкозо-галактозна мальабсорбція (через вміст у препараті декстрози (глюкози)). З обережністю: При тяжкій печінковій недостатності (наприклад, при цирозі печінки з жовтяницею або асцитом) потрібне зменшення дози рокситроміцину. У пацієнтів з вродженим подовженням інтервалу QT, зі станами, що сприяють виникненню порушень серцевого ритму (нескоректована гіпокаліємія або гіпомагніємія, клінічно значуща брадикардія), та у пацієнтів, які приймають лікарські препарати, що призводять до розвитку шлуночкових порушень ритму, у тому числі шлуночкової. пірует". При астенічному бульбарному паралічі (myasthenia gravis) (як і при застосуванні інших макролідів, можливе обтяження перебігу цього захворювання). При одночасному прийомі антикоагулянтів непрямої дії, таких як варфарин, аценокумарол, флуїндіон, феніндіон (потрібне регулярне визначення Міжнародного нормалізованого відношення (MHO)). При одночасному прийомі дизопіраміду (потрібний регулярний контроль ЕКГ та сироваткових концентрацій дизопіраміду). При одночасному прийомі дигоксину та інших серцевих глікозидів (збільшення ризику передозування дигоксину та інших серцевих глікозидів). При нирковій недостатності. У осіб похилого віку (можливе уповільнення виведення рокситроміцину через вікове зниження функції печінки та нирок, можливі супутні захворювання серця, які можуть підвищити ризик виникнення порушень ритму серця). При одночасному прийомі агоністів дофамінових рецепторів-алкалоїдів ріжків, таких як бромокриптин, каберголін, лізурид, перголід. При одночасному прийомі циклоспорину (ризик підвищення плазмової концентрації циклоспорину). При одночасному прийомі теофіліну (ризик підвищення плазмової концентрації теофіліну). При одночасному прийомі лікарських засобів, що переважно метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A (ризик підвищення їх плазмових концентрацій).Вагітність та лактаціяРокситроміцин протипоказаний під час вагітності. Невеликі кількості рокситроміцину проникають у грудне молоко, тому необхідно припинити годування груддю або прийом препарату.Побічна діяЛабораторні та інструментальні дані Підвищення активності "печінкових" ферментів (аланінамінотрансферази (AЛT) та аспартатамінотрансферази (ACT) та/або лужної фосфатази). Порушення з боку крові та лімфатичної системи – еозинофілія, нейтропенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. Порушення з боку нервової системи: Запаморочення, головний біль, парестезія; збочення смаку (включаючи агевзію) та/або збочення нюху (включаючи аносмію), як і при застосуванні інших макролідів. Порушення з боку дихальної системи в органів грудної клітки та середостіння – Бронхоспазм. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту - Нудота, блювання, біль в епігастрії (диспепсія), діарея (іноді з кров'ю), панкреатит (більшість пацієнтів, у яких спостерігався панкреатит, приймали інші лікарські препарати, для яких панкреатит є відомою небажаною реакцією), псевдомембранозний коліт. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин – багатоформна еритема, висипання, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, пурпура, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Інфекційні та паразитарні захворювання (розвиток суперінфекції) Як і при прийомі інших антибіотиків, при прийомі рокситроміцину, особливо тривалому, можливе надмірне розмноження нечутливих до рокситроміцину мікроорганізмів. Необхідні повторні огляди пацієнтів щодо виявлення суперінфекції з вжиттям відповідних заходів у її виникненні. Порушення з боку імунної системи – анафілактичний шок. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – гострі гепатити (холестатичний або гепатоцелюлярний), іноді з розвитком жовтяниці. Психічні порушення – галюцинації, сплутаність свідомості. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення – Тимчасова втрата слуху, гіпоакузія (неповна втрата слуху), вертиго, шум у вухах. Порушення з боку серцево-судинної системи - Подовження інтервалу QT на ЕКГ, шлуночкові порушення ритму, такі як шлуночкова тахікардія типу "пірует", шлуночкова тахікардія, які можуть призвести до фібриляції шлуночків та зупинки серця.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування протипоказане З судинозвужувальними алкалоїдами ріжків (дигідроерготамін і ерготамін) Ризик різко вираженого звуження судин ("ерготизму") з можливим розвитком некрозу кінцівок. З колхіцином При одночасному застосуванні – збільшення небажаних ефектів колхіцину з потенційно летальним кінцем. З цизапридом Цизаприд, який метаболізується за допомогою печінкового ізоферменту СYР3А, асоціювався з подовженням інтервалу QT та/або порушеннями серцевого ритму (звичайно з розвитком шлуночкової тахікардії типу "пірует") в результаті підвищення його сироваткових концентрацій внаслідок взаємодії з сильними інгібіторами групи макролідів. Хоча рокситроміцин або не має, або має обмежену здатність зв'язуватися з ізоферментом СYР3А та за рахунок цього пригнічувати метаболізм інших препаратів, що метаболізуються за допомогою цього ізоферменту, можливість такої взаємодії рокситроміцину з цизапридом повністю виключити не можна. Тому поєднання цизаприду з рокситроміцин протипоказано. Одночасне застосування не рекомендується З агоністами дофамінових рецепторів - алкалоїдами ріжків (такими як бромокриптин, каберголін, лізурид, перголід) При одночасному застосуванні – збільшення плазмових концентрацій бромокриптину, каберголіна, лізуриду, перголіду з можливим збільшенням їхньої активності або появою ознак передозування. З терфенадіном Деякі макроліди мають фармакокінетичну взаємодію з терфенадином, що призводить до підвищення сироваткових концентрацій терфенадину. Це може призводити до розвитку тяжких шлуночкових порушень ритму, зазвичай до розвитку шлуночкової тахікардії типу "пірует". Хоча при застосуванні рокситроміцину таких реакцій не спостерігалося, а дослідження на обмеженій групі здорових добровольців не показали будь-якої фармакокінетичної взаємодії або відповідних змін ЕКГ, поєднання рокситроміцину та терфенадину не рекомендується. З астемізолом, пімозидом Астемізол і пімозид, які метаболізуються за допомогою печінкового ізоферменту CYP3A, асоціювалися з подовженням інтервалу QT та/або порушеннями серцевого ритму (звичайно з розвитком шлуночкової тахікардії типу "пірует") в результаті підвищення їх сироваткових концентрацій внаслідок взаємодії з сильними антибіотики із групи макролідів. Хоча рокситроміцин або не має, або має обмежену здатність зв'язуватися з ізоферментом CYP3A і за рахунок цього пригнічувати метаболізм інших препаратів, що метаболізуються за допомогою цього ізоферменту, можливість такої взаємодії з вищепереліченими препаратами рокситроміцину повністю виключити не можна. Тому поєднання цих препаратів із рокситроміцином не рекомендується. Одночасне застосування, що вимагає обережності З препаратами, які можуть викликати подовження інтервалу QT та сприяти розвитку шлуночкових аритмій, у тому числі шлуночкової тахікардії типу "пірует" Антиаритмічні препарати ІА та ІІІ класу (включаючи аміодарон, беприділ, дронедарон, соталол); амісульприд, миш'як, аміназин, циталопрам, циамемазин, дифеманілу метилсульфат, дизопірамід, дофетилід, доласетрон, домперидон, дроперидол, еритроміцин, есциталопрам, флупентиксол, флуфеназин, галофантрін , , пентамідин, піпамперон, піпотіазин, прукалоприд, хінідин, сертиндол, спіраміцин, сульпірид, сультоприд, тіаприд, тореміфен, вандетаніб, вінкамін, зуклопентиксол. Крім цього дослідження in-vitro показали, що рокситроміцин може витісняти дизопірамід у зв'язку з білками крові; такий ефект in vivo може спричинити збільшення сироваткових концентрацій вільної фракції дизопіраміду (фракції, не пов'язаної з білками крові).Тому слід регулярно контролювати ЕКГ та, по можливості, сироваткові концентрації дизопіраміду. З варфарином та іншими антикоагулянтами непрямої дії, такими як аценокумарол, флуїндіон, феніндіон У дослідженнях, проведених на добровольцях, не було встановлено взаємодії з варфарином, проте повідомлялося про підвищення протромбінового часу або MHO у пацієнтів, які одночасно приймали рокситроміцин та антикоагулянти непрямої дії, що могло бути пов'язане з самою інфекцією. З метою запобігання рекомендується регулярно визначати MHO при поєднанні рокситроміцину з антикоагулянтами непрямої дії. З аторвастатином, симвастатином Ризик посилення їх небажаних явищ, що залежать від їхньої концентрації в крові, таких як рабдоміоліз; слід застосовувати статини у нижчих дозах. З циклоспорином Відзначається незначне збільшення плазмових концентрацій циклоспорину, але це, як правило, не потребує зміни звичайного режиму дозування циклоспорину при його сумісному застосуванні з рокситроміцином. Рекомендується контролювати концентрацію циклоспорину в крові та функціональний стан нирок. З дигоксином та іншими серцевими глікозидами Дослідження, проведене у здорових добровольців, показало, що рокситроміцин збільшує абсорбцію дигоксину. Цей ефект, властивий та іншим макролідам, може дуже рідко призводити до розвитку глікозидної інтоксикації. Вона може виявлятися такими симптомами, як нудота, блювання, діарея, біль голови, запаморочення; при інтоксикації серцевими глікозидами може також уповільнюватися серцева провідність або можливий розвиток порушень серцевого ритму. Тому у пацієнтів, які приймають рокситроміцин та дигоксин або інші серцеві глікозиди, слід регулярно контролювати ЕКГ та, якщо можливо, визначати сироваткові концентрації серцевих глікозидів. При появі симптомів, підозрілих на передозування серцевих глікозидів, визначення сироваткових концентрацій серцевих глікозидів є обов'язковим. З лікарськими препаратами, що переважно метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A (наприклад, з рифабутином) Рокситроміцин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. Ефект рокситроміцину на системну експозицію лікарських препаратів, що переважно метаболізуються за допомогою ізоферменту СУРЗА, як очікується, може призводити лише до її дворазового або меншого збільшення. Слід бути обережними при сумісному застосуванні рокситроміцину з лікарськими препаратами, що метаболізуються за допомогою ізоферменту СУРЗА (наприклад, з рифабутином). Одночасне застосування, яке має бути прийняте до уваги З мідазоламом Рокситроміцин, як і інші макролідні антибіотики, може збільшувати площу під кривою "концентрація час" та Т1/2 мідазоламу, у зв'язку з цим ефекти мідазоламу можуть посилюватися та пролонгуватися у пацієнтів, які отримують лікування рокситроміцином. З теофіліном Відзначається незначне збільшення плазмових концентрацій теофіліну, але це, як правило, не вимагає зміни звичайного режиму дозування теофіліну при їхньому спільному застосуванні з рокситроміцином. Інші З тріазоламом Відсутні переконливі докази взаємодії між рокситроміцином і триазоламом. З карбамазепіном, ранітидином, гідроксидами алюмінію та магнію, пероральними контрацептивами, що містять естрогени та гестагени. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з рокситроміцином.Спосіб застосування та дозиДорослим призначають 150 мг рокситроміцину внутрішньо з інтервалом о 12 годині. У цьому добова доза становить 300 мг. Можливе призначення 300 мг одноразово на добу. Дітям (маса тіла понад 40 кг) призначають 150 мг рокситроміцину внутрішньо з інтервалом о 12 годині. Добова доза становить 300 мг. Дана лікарська форма не застосовується у дітей віком до 4 років! У літніх хворих дозування та добова доза рокситроміцину не змінюється. За наявності ниркової недостатності рокситроміцин призначається у дозі 150 мг двічі на добу. У хворих із печінковою недостатністю 150 мг призначається одноразово. Тривалість прийому рокситроміцину залежить від показання до застосування, тяжкості інфекційного процесу та активності збудника. Рокситроміцин приймається до їди перорально один або два рази на добу. Пігулка повинна запиватись достатньою кількістю води.ПередозуванняПри передозуванні необхідне промивання шлунка та симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПовідомлялося про різко виражене звуження судин ("ерготизм") з можливим розвитком некрозу кінцівок при поєднанні прийому макролідів з судинозвужувальними алкалоїдами ріжків. Тому перед призначенням рокситроміцину слід обов'язково з'ясувати у пацієнта, чи він не приймає ці алкалоїди. Тяжкі бульозні реакції При застосуванні рокситроміцину спостерігалися випадки важких бульозних реакцій, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. При появі симптомів або ознак синдрому Стівенса-Джонсона, або токсичного епідермального некролізу (наприклад, прогресуючого висипу на шкірі, часто з появою пухирів або пошкодженням слизових оболонок) лікування препаратом Рулід® повинно бути припинено. Вплив на тривалість інтервалу QT За певних умов макроліди, включаючи рокситроміцин, можуть продовжувати інтервал QT. Тому рокситроміцин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з вродженим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які мають стани, що сприяють розвитку порушень серцевого ритму, такі як нескоректована гіпокаліємія або гіпомагніємія, клінічно значуща брадикардія, та у пацієнтів, які приймають препарати, що призводять до розвитку. ритму, у тому числі шлуночкової тахікардії типу "пірует". Слід скоригувати гіпокаліємію та гіпомагніємію до початку лікування рокситроміцином, а лікування проводити під контролем ЕКГ. Застосування у пацієнтів із печінковою недостатністю При застосуванні препарату у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (наприклад, при цирозі печінки з жовтяницею або асцитом) потрібне дворазове зниження добової дози рокситроміцину (наприклад, до 150 мг 1 раз на добу у дорослих). Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю та пацієнтів похилого віку Ниркова секреція рокситроміцину та його метаболітів становить приблизно 10 % від прийнятої внутрішньо дози. При застосуванні препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю, а також у пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. Застосування у пацієнтів з астенічним бульварним паралічем (myasthenia gravis) Як і інші макроліди, рокситроміцин може обтяжувати перебіг астенічного бульбарного паралічу, у зв'язку з чим застосування рокситроміцину у таких пацієнтів потребує особливої обережності та контролю за станом пацієнта. Псевдомембранозний коліт, що викликається Clostridium difficile Діарея, особливо важка, персистуюча та/або супроводжується кровотечею під час лікування рокситроміцином або після нього, може бути симптомом псевдомембранозного коліту. При підозрі на псевдомембранозний коліт прийом рокситроміцину має бути негайно припинено. Не можна застосовувати лікарські засоби, що гальмують перистальтику кишечника. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами або зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, оскільки при застосуванні препарату можливе виникнення запаморочення, галюцинацій, сплутаності свідомості. У разі виникнення таких побічних ефектів керування транспортними засобами або зайняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності можуть бути небезпечними для пацієнта, і від них слід тимчасово (на час збереження цих побічних ефектів) утриматися.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 681,00 грн
1 528,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 амп.: діюча речовина: глікозаміноглікан-пептидний комплекс - 1 мл. По 1 мл або 2 мл ампули світлозахисного скла. По 5 ампул в контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки або в контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки і фольги алюмінієвої друкованої лакованої або матеріалу пакувального. По 1, 2 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування та ножем ампульним або скарифікатором у пачці з картону. По 5 або 10 ампул разом з інструкцією із застосування та ножем ампульним або скарифікатором у пачці із вставкою з осередками для ампул в 1 або 2 ряди з картону. При використанні ампул з крапкою або кільцем розлому ніж ампульний або скарифікатор не вкладають. На пачку додатково наклеюють дві захисні етикетки (контроль першого розтину).Опис лікарської формиПрозорий розчин від блідо-жовтого з коричневим відтінком кольору до жовтувато-коричневого кольору із запахом метакрезолу.Фармакотерапевтична групаРегенерація стимулятора.ФармакодинамікаПрепарат Румалон містить глікозаміноглікан-пептидний комплекс із хрящів та кісткового мозку молодих телят. Він впливає на порушений обмін речовин у хрящовій гіаліновій тканині. Препарат посилює біосинтез сульфатованих мукополісахаридів. Стимулює регенрацію суглобового хряща та гальмує катаболічні процеси у хрящовій тканині.Показання до застосуванняДегенеративні зміни суглобів: гонартрози, артрози міжпальцевих суглобів, коксартрози, спондильози, спондилоартрози, меніскопатия, хондромаляція надколінка.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість, ревматоїдний артрит.Побічна діяАлергічні реакції (рідко).Взаємодія з лікарськими засобамиНе виявлено.Спосіб застосування та дозиПрепарат вводять глибоко внутрішньом'язово: першого дня - 0,3 мл, другого дня - 0,5 мл і далі 3 десь у тиждень по 1 мл протягом 5-6 тижнів. Повторний курс лікування – після консультації лікаря за тією ж схемою.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
2 848,00 грн
2 589,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 амп.: діюча речовина: глікозаміноглікан-пептидний комплекс - 1 мл. По 1 мл або 2 мл ампули світлозахисного скла. По 5 ампул в контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки або в контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки і фольги алюмінієвої друкованої лакованої або матеріалу пакувального. По 1, 2 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування та ножем ампульним або скарифікатором у пачці з картону. По 5 або 10 ампул разом з інструкцією із застосування та ножем ампульним або скарифікатором у пачці із вставкою з осередками для ампул в 1 або 2 ряди з картону. При використанні ампул з крапкою або кільцем розлому ніж ампульний або скарифікатор не вкладають. На пачку додатково наклеюють дві захисні етикетки (контроль першого розтину).Опис лікарської формиПрозорий розчин від блідо-жовтого з коричневим відтінком кольору до жовтувато-коричневого кольору із запахом метакрезолу.Фармакотерапевтична групаРегенерація стимулятора.ФармакодинамікаПрепарат Румалон містить глікозаміноглікан-пептидний комплекс із хрящів та кісткового мозку молодих телят. Він впливає на порушений обмін речовин у хрящовій гіаліновій тканині. Препарат посилює біосинтез сульфатованих мукополісахаридів. Стимулює регенрацію суглобового хряща та гальмує катаболічні процеси у хрящовій тканині.Показання до застосуванняДегенеративні зміни суглобів: гонартрози, артрози міжпальцевих суглобів, коксартрози, спондильози, спондилоартрози, меніскопатия, хондромаляція надколінка.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість, ревматоїдний артрит.Побічна діяАлергічні реакції (рідко).Взаємодія з лікарськими засобамиНе виявлено.Спосіб застосування та дозиПрепарат вводять глибоко внутрішньом'язово: першого дня - 0,3 мл, другого дня - 0,5 мл і далі 3 десь у тиждень по 1 мл протягом 5-6 тижнів. Повторний курс лікування – після консультації лікаря за тією ж схемою.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: Пелети ітраконазолу 464,00 мг: ітраконазол 100,00 мг, цукрові пелети (цукроза 80,0-91,5%, крохмаль кукурудзяний 8,5-20,0%, вода максимум 1,5%) 207,44 мг, полоксамер-188 (Лутрол) 25,94 мг, полоксамер-188 (Лутрол) мікронізований 0,51 мг, гіпромелоза 130,11 мг; Корпус: титану діоксид E 171 2,0000%; желатин до 100%; Кришка: титану діоксид Е 171 2,0000%, барвник азорубін Е 122 0,0494%, барвник сонячний захід жовтий Е 110 0,0197%, барвник хіноліновий жовтий Е 104 0,0192%, барвник заліза 0 %, барвник заліза, оксид чорний Е 172 0,0850%, желатин до 100%. По 5, 6 або 10 капсул в контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1 контурну коміркову упаковку по 6 капсул або 3 контурні коміркові упаковки по 5 капсул, або 6 контурних коміркових упаковок по 10 капсул разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКапсули №0 двокольорові: корпус білий, кришечка рожево-коричнева. Вміст капсул – сферичні мікрогранули від світло-жовтого до жовтувато-бежевого кольору.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаВсмоктування При пероральному застосуванні максимальна біодоступність ітраконазолу відзначається при прийомі капсул відразу після їди. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі становить 3-4 год. Розподіл Рівноважна концентрація ітраконазолу в плазмі через 3-4 години після прийому препарату становить 0,4 мкг/мл (при прийомі 100 мг один раз на добу), 1,1 мкг/мл (при прийомі 200 мг один паз на добу) та 2, 0 мкг/мл (при прийомі 200 мг двічі на добу). При тривалому прийомі рівноважна концентрація досягається протягом 1-2 тижнів. Зв'язок із білками плазми – 99,8%. Ітраконазол добре проникає та розподіляється у тканинах та органах. Концентрація препарату в легенях, нирках, печінці, селезінці, шлунку, кістках, скелетних м'язах у 2-3 рази перевищує його концентрацію у плазмі. Накопичення ітраконазолу в кератинових тканинах, особливо в шкірі, в 4 рази перевищує його у плазмі, а швидкість виведення залежить від регенерації епідермісу. На відміну від концентрацій у плазмі, які не піддаються виявленню вже через 7 днів після припинення лікування, терапевтична концентрація ітраконазолу у шкірі зберігається протягом 2-4 тижнів після припинення 4-тижневого курсу лікування; у слизовій оболонці піхви – протягом 2 днів після закінчення 3-х денного курсу лікування у дозі 200 мг на добу та 3-х днів після закінчення одноденного курсу лікування у дозі 200 мг двічі на добу. Терапевтична концентрація препарату в кератині нігтів визначається через 1 тиждень після початку лікування та зберігається протягом 6 місяців після завершення 3-місячного курсу терапії. Ітраконазол визначається також у секреті сальних та потових залоз. Метаболізм Метаболізується печінкою з утворенням активних метаболітів, один з яких - гідроксиітраконазол-надає порівнянну з ітраконазолом протигрибкову дію in vitro. Виведення Виведення з плазми є двофазним із кінцевим періодом напіввиведення від 24-36 год. Виведення з калом становить від 3 до 18% дози. Виведення нирками – менше 0,03% дози. Приблизно 35% дози виділяється у вигляді метаболітів із сечею протягом 1 тижня. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів з нирковою недостатністю, а також у деяких пацієнтів з порушеним імунітетом (наприклад, при СНІДі, після трансплантації органів або у разі нейтропенії) біодоступність ітраконазолу може знижуватися. У пацієнтів з цирозом печінки знижена біодоступність ітраконазолу, період напіввиведення збільшений.ФармакодинамікаСинтетичний протигрибковий засіб широкого спектра дії, похідний тріазол. Інгібує синтез ергостеролу, що є важливим компонентом клітинної мембрани грибів. Ітраконазол активний щодо дерматофітів (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum); дріжджоподібних грибів та дріжджів (Cryptococcus neoformans, Pityrosporum spp., Trichosporon spp., Geotrichum spp., Candida spp., включаючи Candida albicans, Candida glabrata та Candida krusei); Aspergillus spp., Histoplasma spp,: Paracoccidioides brasiliensis, Sporothrix schenckii, Fonsecaea spp., Cladosporium spp., Blastomyces dermatitidis, Pseudallescheria boydii, Penicillium mameffei, а також інших дріжджових грибів.Показання до застосуванняДерматомікози; грибковий кератит. Оніхомікози, спричинені дерматофітами та/або дріжджами та пліснявими грибами. Системні мікози: системний аспергільоз та кандидоз, криптококоз, включаючи криптококовий менінгіт (пацієнтам з імунодефіцитом та пацієнтам з криптококозом центральної нервової системи Румікоз® повинен призначатися тільки у випадках, якщо препарати першої лінії лікування не застосовні в даному випадку або неефективні, гістоплазмоз, споротригосп, паракокцидіоідомікоз, бластомікоз, інші системні чи тропічні мікози. Кандидамікози з ураженням шкіри або слизових оболонок, у тому числі вульвовагінальний кандидоз. Глибокі вісцеральні кандидози. Висівкоподібний лишай.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна підвищена чутливість до препарату чи його компонентів. Одночасний з препаратом Румікоз прийом наступних лікарських засобів: препарати, що метаболізуються ферментом CYP3A4, які можуть збільшувати QT інтервал (терфенадин, астемізол, мізоластин, цизаприд, дофетилід, хінідин, пімозід, левометадон, сертиндол); інгібітори редуктази ГМГ-КоА, що розщеплюються ферментом CYP3A4 (симвастатин, ловастатин); мідазолам та тріазолам (для прийому внутрішньо); препарати алкалоїдів ріжків (дигідроерготамін, ергометрин, ерготамін і метилергометрин). З обережністю: дитячий вік, тяжка серцева недостатність, захворювання печінки (зокрема, що супроводжуються печінковою недостатністю), хронічна ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяВагітним жінкам препарат Румікоз® слід призначати лише у загрозливих для життя випадках, якщо очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода. При призначенні під час лактації необхідно припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія, нудота, блювання, зниження апетиту, біль у животі, діарея, запор. З боку гепатобіліарної системи: оборотне підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гепатит; дуже рідко – тяжке токсичне ураження печінки, зокрема гостра печінкова недостатність із летальним результатом. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, периферична нейропатія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж шкіри, кропив'янка, ангіоневротичний набряк; рідко – мультиформна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона). З боку шкірних покривів: алопеція, світлочутливість Інші: порушення менструального циклу, гіпокаліємія, набряковий синдром, застійна серцева недостатність та набряк легень, гіперкреатинемія, забарвлення сечі у темний колір.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарські засоби, що впливають на абсорбцію ітраконазолу Препарати, що зменшують кислотність шлункового соку, знижують абсорбцію ітраконазолу. Лікарські засоби, що впливають на метаболізм ітраконазолу Ітраконазол переважно розщеплюється ферментом CYP3A4. При одночасному застосуванні з рифампіцином, рифабутином, фенітоїном, карбамазепіном, ізоніазидом, що є потужними індукторами ферменту CYP3A4, біодоступність ітраконазолу та гідроксиітраконазолу значно знижується, що призводить до суттєвого зменшення ефективності препарату. Одночасне застосування Румікозу з даними препаратами, що є потенційними індукторами печінкових ферментів, не рекомендується. Потужні інгібітори ферменту CYP3A4, такі як ритонавір, індинавір, кларитроміцин та еритроміцин, можуть збільшувати біодоступність ітраконазолу. Вплив ітраконазолу на метаболізм інших лікарських засобів Ітраконазол може пригнічувати метаболізм препаратів, що розщеплюються ферментом СУР3А4. Результатом цього може бути посилення або пролонгація їхньої дії, у тому числі й побічних ефектів. Після припинення лікування препаратом Румікоз концентрація ітраконазолу в плазмі знижується поступово залежно від дози та тривалості лікування. Це необхідно брати до уваги під час обговорення інгібуючого ефекту ітраконазолу на супутні лікарські засоби. Прикладами таких ліків є: Лікарські засоби, призначати які одночасно з препаратом Румікоз не рекомендується: блокатори кальцієвих каналів - на додаток до можливої фармакокінетичної взаємодії, пов'язаної із загальним шляхом метаболізму за участю ферменту CYP3A4, блокатори кальцієвих каналів можуть мати негативний інотропний ефект, який посилюється при одночасному прийомі з препаратом Румікоз®. Препарати, при одночасному призначенні яких рекомендується стежити за їх концентрацією у плазмі, дією, побічними ефектами. За необхідності дозу цих препаратів слід зменшити: пероральні антикоагулянти; інгібітори ВІЛ-протеази (ритонавір, індинавір, саквінавір); деякі протипухлинні препарати (алкалоїди барвінку рожевого, бусульфан, доцетаксел, триметрексат); блоки кальцієвих каналів (верапаміл і похідні дигідропіридину), що розщеплюються ферментом CYP3A4; деякі імуносупресивні засоби (циклоспорин, такролімус, сиролімус (також відомий як рапаміцин); деякі інгібітори редуктази ГМГ-КоА (аторвастатин), що розщеплюються ферментом CYP3A4; деякі глюкокортикостероїди (будесонід, дексаметазон та метилпреднізолон); інші препарати: дигоксин, карбамазепін, буспірон, алфентаніл, алпразолам, бротизолам, мідазолам для внутрішньовенного введення, рифабутин, ебастин, ребоксетин, цилостазол, дизопірамід, елетриптан, галофантрин, репаглінід. Взаємодії між ітраконазолом зидовудином та флувастатином не виявлено. Не відзначалося впливу ітраконазолу на метаболізм етинілестрадіолу та норетистерону. Дослідження in vitro продемонстрували відсутність взаємодії між ітраконазолом та такими лікарськими засобами, як іміпрамін, пропранолол, діазепам, циметидин, індометацин, толбутамід та сульфамеразин при зв'язуванні з білками плазми.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі. Показання Доза Тривалість Вульвовагінальний кандидоз 200 мг 2 рази на добу або 200 мг 1 раз на добу 1 день або 3 дні Висівкоподібний лишай 200 мг 1 раз на добу 7 днів Дерматомікоз гладкої шкіри 200 мг 1 раз на добу або 100 мг 1 раз на добу 7 днів або 15 днів Ураження висококератинізованих областей шкірного покриву, таких як кисті рук та стопи 200 мг 2 рази на добу або 100 мг 1 раз на добу 7 днів або 30 днів Оральний кандидоз 100 мг 1 раз на добу 15 днів Грибковий кератит 200 мг 1 раз на добу 21 день. Можлива корекція тривалості лікування з урахуванням позитивної динаміки клінічної картини Біодоступність препарату при пероральному прийомі може бути знижена у деяких пацієнтів з порушеним імунітетом, наприклад, у хворих з нейтропенією, хворих на СНІД або пацієнтів з трансплантованими органами. У цих випадках може знадобитися дворазове збільшення дози. Оніхомікози, спричинені дерматофітами та/або дріжджами, цвілевими грибами Дози та тривалість лікування Пульс-терапія Один курс: щоденний прийом по 200 мг двічі (2 капсули двічі на добу) протягом одного тижня. Для лікування грибкового ураження нігтьових пластинок кистей рекомендується два курси. Для лікування грибкових уражень нігтьових пластинок стоп рекомендується три курси. Інтервал між курсами протягом якого не потрібно приймати препарат становить 3 тижні. Клінічні результати стануть очевидними після закінчення лікування, у міру відростання нігтів. Локалізація оніхомікозів 1-й тиждень 2-й тиждень 3-й тиждень 4-й тиждень 5-й тиждень 6-й тиждень 7-й тиждень 8-й тиждень 9-й тиждень Поразка нігтьових пластинок стоп з ураженням або без поразки нігтьових пластинок кистей 1-й курс Тижні, вільні від прийому Румікозу® 2-й курс Тижні, вільні від прийому Румікозу® 3-й курс Поразка нігтьових пластинок кистей 1-й курс Тижні, вільні від прийому Румікозу® 2-й курс Безперервне лікування Дози Тривалість лікування Поразка нігтьових пластинок стоп з ураженням або без поразки нігтьових пластинок кистей 200 мг на добу 3 місяці Виведення ітраконазолу зі шкіри та нігтьової тканини здійснюється повільніше, ніж із плазми. Таким чином, оптимальний клінічний та мікологічний ефект досягається через 2-4 тижні після закінчення лікування при захворюваннях шкіри та через 6-9 місяців після закінчення лікування захворювань нігтів. Системні мікози Показання Доза Середня тривалість Зауваження Аспергільоз 200 мг 1 раз на добу 2-5 місяців У разі інвазивного або дисемінованого захворювання дозу рекомендується збільшити до 200 мг двічі на добу. Кандідоз 100-200 мг 1 раз на добу від 3 тижнів до 7 місяців У разі інвазивного або дисемінованого захворювання дозу рекомендується збільшити до 200 мг двічі на добу. Криптококоз (крім менінгіту) 200 мг 1 раз на добу від 2-х місяців до 1 року Криптококовий менінгіт 200 мг двічі на добу від 2-х місяців до 1 року Підтримуюча терапія - див. розділ "Особливі вказівки" Гістоплазмоз від 200 мг 1 раз на добу до 200 мг двічі на добу 8 місяців Бластомікоз від 100 мг 1 раз на добу до 200 мг двічі на добу 6 місяців Споротригосп 100 мг 1 раз на добу 3 місяці Паракокцидіоїдомікоз 100 мг 1 раз на добу 6 місяців Хромомікоз 100-200 мг 1 раз на добу 6 місяців ПередозуванняДані відсутні. При випадковому передозуванні слід провести промивання шлунка протягом першої години, призначити активоване вугілля. Гемодіаліз неефективний. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЖінкам дітородного віку, які приймають Румікоз®, необхідно застосовувати адекватні заходи контрацепції протягом усього курсу лікування аж до першої менструації після його завершення. При дослідженні внутрішньовенної лікарської форми препарату Ітраконазол відзначалося минуще безсимптомне зменшення фракції викиду лівого шлуночка, що нормалізувалося до наступної інфузії препарату. Виявлено, що ітраконазол має негативний інотропний ефект. Повідомлялося про випадки розвитку серцевої недостатності, пов'язані з прийомом Румікозу. Румікоз® не слід приймати пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю або з наявністю цього захворювання в анамнезі за винятком випадків, коли можлива користь значно перевершує потенційний ризик. Блокатори кальцієвих каналів можуть мати негативний інотропний ефект, який може посилювати подібний ефект ітраконазолу; ітраконазол може знижувати метаболізм блокаторів кальцієвих каналів. При одночасному прийомі ітраконазолу та блокаторів кальцієвих каналів необхідно дотримуватися обережності. У пацієнтів з нирковою недостатністю біодоступність ітраконазолу може бути знижена, що може вимагати корекції дози. При зниженій кислотності шлунка абсорбція ітраконазолу порушується. Пацієнтам, які приймають антацидні препарати (наприклад, гідроксид алюмінію), рекомендується використовувати їх не раніше, ніж через 2 години після прийому Румікозу. Пацієнтам з ахлоргідрією або застосовуючим Н2-гістамінблокатори або інгібітори протонової помпи рекомендується приймати капсули Румікозу з кислими напоями. У дуже рідкісних випадках при застосуванні Румікозу розвивалося тяжке токсичне ураження печінки, у тому числі випадки гострої печінкової недостатності з летальним результатом. Це відбувалося з пацієнтами, у яких вже були захворювання печінки, а також у пацієнтів, які отримували інші лікарські засоби, які мають гепатотоксичну дію. Декілька таких випадків виникли в перший місяць терапії, а деякі - в перший тиждень лікування. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати функцію печінки у хворих, які отримують терапію ітраконазолом. Лікування слід припинити у разі виникнення нейропатії, яка може бути пов'язана з прийомом капсул Румікозу®. Немає даних про перехресну гіперчутливість до ітраконазолу та інших азолових протигрибкових препаратів. Румікоз у капсулах слід з обережністю призначати пацієнтам з гіперчутливістю до інших азол. У пацієнтів з порушеним імунітетом (СНІД, після трансплантації органів, нейтропенією) може знадобитися збільшення дози Румікозу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не спостерігалося.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: Пелети ітраконазолу 464,00 мг: ітраконазол 100,00 мг, цукрові пелети (цукроза 80,0-91,5%, крохмаль кукурудзяний 8,5-20,0%, вода максимум 1,5%) 207,44 мг, полоксамер-188 (Лутрол) 25,94 мг, полоксамер-188 (Лутрол) мікронізований 0,51 мг, гіпромелоза 130,11 мг; Корпус: титану діоксид E 171 2,0000%; желатин до 100%; Кришка: титану діоксид Е 171 2,0000%, барвник азорубін Е 122 0,0494%, барвник сонячний захід жовтий Е 110 0,0197%, барвник хіноліновий жовтий Е 104 0,0192%, барвник заліза 0 %, барвник заліза, оксид чорний Е 172 0,0850%, желатин до 100%. По 5, 6 або 10 капсул в контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1 контурну коміркову упаковку по 6 капсул або 3 контурні коміркові упаковки по 5 капсул, або 6 контурних коміркових упаковок по 10 капсул разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКапсули №0 двокольорові: корпус білий, кришечка рожево-коричнева. Вміст капсул – сферичні мікрогранули від світло-жовтого до жовтувато-бежевого кольору.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаВсмоктування При пероральному застосуванні максимальна біодоступність ітраконазолу відзначається при прийомі капсул відразу після їди. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі становить 3-4 год. Розподіл Рівноважна концентрація ітраконазолу в плазмі через 3-4 години після прийому препарату становить 0,4 мкг/мл (при прийомі 100 мг один раз на добу), 1,1 мкг/мл (при прийомі 200 мг один паз на добу) та 2, 0 мкг/мл (при прийомі 200 мг двічі на добу). При тривалому прийомі рівноважна концентрація досягається протягом 1-2 тижнів. Зв'язок із білками плазми – 99,8%. Ітраконазол добре проникає та розподіляється у тканинах та органах. Концентрація препарату в легенях, нирках, печінці, селезінці, шлунку, кістках, скелетних м'язах у 2-3 рази перевищує його концентрацію у плазмі. Накопичення ітраконазолу в кератинових тканинах, особливо в шкірі, в 4 рази перевищує його у плазмі, а швидкість виведення залежить від регенерації епідермісу. На відміну від концентрацій у плазмі, які не піддаються виявленню вже через 7 днів після припинення лікування, терапевтична концентрація ітраконазолу у шкірі зберігається протягом 2-4 тижнів після припинення 4-тижневого курсу лікування; у слизовій оболонці піхви – протягом 2 днів після закінчення 3-х денного курсу лікування у дозі 200 мг на добу та 3-х днів після закінчення одноденного курсу лікування у дозі 200 мг двічі на добу. Терапевтична концентрація препарату в кератині нігтів визначається через 1 тиждень після початку лікування та зберігається протягом 6 місяців після завершення 3-місячного курсу терапії. Ітраконазол визначається також у секреті сальних та потових залоз. Метаболізм Метаболізується печінкою з утворенням активних метаболітів, один з яких - гідроксиітраконазол-надає порівнянну з ітраконазолом протигрибкову дію in vitro. Виведення Виведення з плазми є двофазним із кінцевим періодом напіввиведення від 24-36 год. Виведення з калом становить від 3 до 18% дози. Виведення нирками – менше 0,03% дози. Приблизно 35% дози виділяється у вигляді метаболітів із сечею протягом 1 тижня. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів з нирковою недостатністю, а також у деяких пацієнтів з порушеним імунітетом (наприклад, при СНІДі, після трансплантації органів або у разі нейтропенії) біодоступність ітраконазолу може знижуватися. У пацієнтів з цирозом печінки знижена біодоступність ітраконазолу, період напіввиведення збільшений.ФармакодинамікаСинтетичний протигрибковий засіб широкого спектра дії, похідний тріазол. Інгібує синтез ергостеролу, що є важливим компонентом клітинної мембрани грибів. Ітраконазол активний щодо дерматофітів (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum); дріжджоподібних грибів та дріжджів (Cryptococcus neoformans, Pityrosporum spp., Trichosporon spp., Geotrichum spp., Candida spp., включаючи Candida albicans, Candida glabrata та Candida krusei); Aspergillus spp., Histoplasma spp,: Paracoccidioides brasiliensis, Sporothrix schenckii, Fonsecaea spp., Cladosporium spp., Blastomyces dermatitidis, Pseudallescheria boydii, Penicillium mameffei, а також інших дріжджових грибів.Показання до застосуванняДерматомікози; грибковий кератит. Оніхомікози, спричинені дерматофітами та/або дріжджами та пліснявими грибами. Системні мікози: системний аспергільоз та кандидоз, криптококоз, включаючи криптококовий менінгіт (пацієнтам з імунодефіцитом та пацієнтам з криптококозом центральної нервової системи Румікоз® повинен призначатися тільки у випадках, якщо препарати першої лінії лікування не застосовні в даному випадку або неефективні, гістоплазмоз, споротригосп, паракокцидіоідомікоз, бластомікоз, інші системні чи тропічні мікози. Кандидамікози з ураженням шкіри або слизових оболонок, у тому числі вульвовагінальний кандидоз. Глибокі вісцеральні кандидози. Висівкоподібний лишай.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна підвищена чутливість до препарату чи його компонентів. Одночасний з препаратом Румікоз прийом наступних лікарських засобів: препарати, що метаболізуються ферментом CYP3A4, які можуть збільшувати QT інтервал (терфенадин, астемізол, мізоластин, цизаприд, дофетилід, хінідин, пімозід, левометадон, сертиндол); інгібітори редуктази ГМГ-КоА, що розщеплюються ферментом CYP3A4 (симвастатин, ловастатин); мідазолам та тріазолам (для прийому внутрішньо); препарати алкалоїдів ріжків (дигідроерготамін, ергометрин, ерготамін і метилергометрин). З обережністю: дитячий вік, тяжка серцева недостатність, захворювання печінки (зокрема, що супроводжуються печінковою недостатністю), хронічна ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяВагітним жінкам препарат Румікоз® слід призначати лише у загрозливих для життя випадках, якщо очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода. При призначенні під час лактації необхідно припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія, нудота, блювання, зниження апетиту, біль у животі, діарея, запор. З боку гепатобіліарної системи: оборотне підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гепатит; дуже рідко – тяжке токсичне ураження печінки, зокрема гостра печінкова недостатність із летальним результатом. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, периферична нейропатія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж шкіри, кропив'янка, ангіоневротичний набряк; рідко – мультиформна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона). З боку шкірних покривів: алопеція, світлочутливість Інші: порушення менструального циклу, гіпокаліємія, набряковий синдром, застійна серцева недостатність та набряк легень, гіперкреатинемія, забарвлення сечі у темний колір.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарські засоби, що впливають на абсорбцію ітраконазолу Препарати, що зменшують кислотність шлункового соку, знижують абсорбцію ітраконазолу. Лікарські засоби, що впливають на метаболізм ітраконазолу Ітраконазол переважно розщеплюється ферментом CYP3A4. При одночасному застосуванні з рифампіцином, рифабутином, фенітоїном, карбамазепіном, ізоніазидом, що є потужними індукторами ферменту CYP3A4, біодоступність ітраконазолу та гідроксиітраконазолу значно знижується, що призводить до суттєвого зменшення ефективності препарату. Одночасне застосування Румікозу з даними препаратами, що є потенційними індукторами печінкових ферментів, не рекомендується. Потужні інгібітори ферменту CYP3A4, такі як ритонавір, індинавір, кларитроміцин та еритроміцин, можуть збільшувати біодоступність ітраконазолу. Вплив ітраконазолу на метаболізм інших лікарських засобів Ітраконазол може пригнічувати метаболізм препаратів, що розщеплюються ферментом СУР3А4. Результатом цього може бути посилення або пролонгація їхньої дії, у тому числі й побічних ефектів. Після припинення лікування препаратом Румікоз концентрація ітраконазолу в плазмі знижується поступово залежно від дози та тривалості лікування. Це необхідно брати до уваги під час обговорення інгібуючого ефекту ітраконазолу на супутні лікарські засоби. Прикладами таких ліків є: Лікарські засоби, призначати які одночасно з препаратом Румікоз не рекомендується: блокатори кальцієвих каналів - на додаток до можливої фармакокінетичної взаємодії, пов'язаної із загальним шляхом метаболізму за участю ферменту CYP3A4, блокатори кальцієвих каналів можуть мати негативний інотропний ефект, який посилюється при одночасному прийомі з препаратом Румікоз®. Препарати, при одночасному призначенні яких рекомендується стежити за їх концентрацією у плазмі, дією, побічними ефектами. За необхідності дозу цих препаратів слід зменшити: пероральні антикоагулянти; інгібітори ВІЛ-протеази (ритонавір, індинавір, саквінавір); деякі протипухлинні препарати (алкалоїди барвінку рожевого, бусульфан, доцетаксел, триметрексат); блоки кальцієвих каналів (верапаміл і похідні дигідропіридину), що розщеплюються ферментом CYP3A4; деякі імуносупресивні засоби (циклоспорин, такролімус, сиролімус (також відомий як рапаміцин); деякі інгібітори редуктази ГМГ-КоА (аторвастатин), що розщеплюються ферментом CYP3A4; деякі глюкокортикостероїди (будесонід, дексаметазон та метилпреднізолон); інші препарати: дигоксин, карбамазепін, буспірон, алфентаніл, алпразолам, бротизолам, мідазолам для внутрішньовенного введення, рифабутин, ебастин, ребоксетин, цилостазол, дизопірамід, елетриптан, галофантрин, репаглінід. Взаємодії між ітраконазолом зидовудином та флувастатином не виявлено. Не відзначалося впливу ітраконазолу на метаболізм етинілестрадіолу та норетистерону. Дослідження in vitro продемонстрували відсутність взаємодії між ітраконазолом та такими лікарськими засобами, як іміпрамін, пропранолол, діазепам, циметидин, індометацин, толбутамід та сульфамеразин при зв'язуванні з білками плазми.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі. Показання Доза Тривалість Вульвовагінальний кандидоз 200 мг 2 рази на добу або 200 мг 1 раз на добу 1 день або 3 дні Висівкоподібний лишай 200 мг 1 раз на добу 7 днів Дерматомікоз гладкої шкіри 200 мг 1 раз на добу або 100 мг 1 раз на добу 7 днів або 15 днів Ураження висококератинізованих областей шкірного покриву, таких як кисті рук та стопи 200 мг 2 рази на добу або 100 мг 1 раз на добу 7 днів або 30 днів Оральний кандидоз 100 мг 1 раз на добу 15 днів Грибковий кератит 200 мг 1 раз на добу 21 день. Можлива корекція тривалості лікування з урахуванням позитивної динаміки клінічної картини Біодоступність препарату при пероральному прийомі може бути знижена у деяких пацієнтів з порушеним імунітетом, наприклад, у хворих з нейтропенією, хворих на СНІД або пацієнтів з трансплантованими органами. У цих випадках може знадобитися дворазове збільшення дози. Оніхомікози, спричинені дерматофітами та/або дріжджами, цвілевими грибами Дози та тривалість лікування Пульс-терапія Один курс: щоденний прийом по 200 мг двічі (2 капсули двічі на добу) протягом одного тижня. Для лікування грибкового ураження нігтьових пластинок кистей рекомендується два курси. Для лікування грибкових уражень нігтьових пластинок стоп рекомендується три курси. Інтервал між курсами протягом якого не потрібно приймати препарат становить 3 тижні. Клінічні результати стануть очевидними після закінчення лікування, у міру відростання нігтів. Локалізація оніхомікозів 1-й тиждень 2-й тиждень 3-й тиждень 4-й тиждень 5-й тиждень 6-й тиждень 7-й тиждень 8-й тиждень 9-й тиждень Поразка нігтьових пластинок стоп з ураженням або без поразки нігтьових пластинок кистей 1-й курс Тижні, вільні від прийому Румікозу® 2-й курс Тижні, вільні від прийому Румікозу® 3-й курс Поразка нігтьових пластинок кистей 1-й курс Тижні, вільні від прийому Румікозу® 2-й курс Безперервне лікування Дози Тривалість лікування Поразка нігтьових пластинок стоп з ураженням або без поразки нігтьових пластинок кистей 200 мг на добу 3 місяці Виведення ітраконазолу зі шкіри та нігтьової тканини здійснюється повільніше, ніж із плазми. Таким чином, оптимальний клінічний та мікологічний ефект досягається через 2-4 тижні після закінчення лікування при захворюваннях шкіри та через 6-9 місяців після закінчення лікування захворювань нігтів. Системні мікози Показання Доза Середня тривалість Зауваження Аспергільоз 200 мг 1 раз на добу 2-5 місяців У разі інвазивного або дисемінованого захворювання дозу рекомендується збільшити до 200 мг двічі на добу. Кандідоз 100-200 мг 1 раз на добу від 3 тижнів до 7 місяців У разі інвазивного або дисемінованого захворювання дозу рекомендується збільшити до 200 мг двічі на добу. Криптококоз (крім менінгіту) 200 мг 1 раз на добу від 2-х місяців до 1 року Криптококовий менінгіт 200 мг двічі на добу від 2-х місяців до 1 року Підтримуюча терапія - див. розділ "Особливі вказівки" Гістоплазмоз від 200 мг 1 раз на добу до 200 мг двічі на добу 8 місяців Бластомікоз від 100 мг 1 раз на добу до 200 мг двічі на добу 6 місяців Споротригосп 100 мг 1 раз на добу 3 місяці Паракокцидіоїдомікоз 100 мг 1 раз на добу 6 місяців Хромомікоз 100-200 мг 1 раз на добу 6 місяців ПередозуванняДані відсутні. При випадковому передозуванні слід провести промивання шлунка протягом першої години, призначити активоване вугілля. Гемодіаліз неефективний. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЖінкам дітородного віку, які приймають Румікоз®, необхідно застосовувати адекватні заходи контрацепції протягом усього курсу лікування аж до першої менструації після його завершення. При дослідженні внутрішньовенної лікарської форми препарату Ітраконазол відзначалося минуще безсимптомне зменшення фракції викиду лівого шлуночка, що нормалізувалося до наступної інфузії препарату. Виявлено, що ітраконазол має негативний інотропний ефект. Повідомлялося про випадки розвитку серцевої недостатності, пов'язані з прийомом Румікозу. Румікоз® не слід приймати пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю або з наявністю цього захворювання в анамнезі за винятком випадків, коли можлива користь значно перевершує потенційний ризик. Блокатори кальцієвих каналів можуть мати негативний інотропний ефект, який може посилювати подібний ефект ітраконазолу; ітраконазол може знижувати метаболізм блокаторів кальцієвих каналів. При одночасному прийомі ітраконазолу та блокаторів кальцієвих каналів необхідно дотримуватися обережності. У пацієнтів з нирковою недостатністю біодоступність ітраконазолу може бути знижена, що може вимагати корекції дози. При зниженій кислотності шлунка абсорбція ітраконазолу порушується. Пацієнтам, які приймають антацидні препарати (наприклад, гідроксид алюмінію), рекомендується використовувати їх не раніше, ніж через 2 години після прийому Румікозу. Пацієнтам з ахлоргідрією або застосовуючим Н2-гістамінблокатори або інгібітори протонової помпи рекомендується приймати капсули Румікозу з кислими напоями. У дуже рідкісних випадках при застосуванні Румікозу розвивалося тяжке токсичне ураження печінки, у тому числі випадки гострої печінкової недостатності з летальним результатом. Це відбувалося з пацієнтами, у яких вже були захворювання печінки, а також у пацієнтів, які отримували інші лікарські засоби, які мають гепатотоксичну дію. Декілька таких випадків виникли в перший місяць терапії, а деякі - в перший тиждень лікування. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати функцію печінки у хворих, які отримують терапію ітраконазолом. Лікування слід припинити у разі виникнення нейропатії, яка може бути пов'язана з прийомом капсул Румікозу®. Немає даних про перехресну гіперчутливість до ітраконазолу та інших азолових протигрибкових препаратів. Румікоз у капсулах слід з обережністю призначати пацієнтам з гіперчутливістю до інших азол. У пацієнтів з порушеним імунітетом (СНІД, після трансплантації органів, нейтропенією) може знадобитися збільшення дози Румікозу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не спостерігалося.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Фасування: N1 Форма випуску: шишки Упаковка: пакет Виробник: Російське коріння Завод-виробник: ІП Лімарьова І. А(Росія). .
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: розувастатин кальцію 10.63 мг, що відповідає вмісту розувастатину 10 мг. Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат - 14 мг, гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) - 2.2 мг, кросповідон - 3.5 мг, лактози моногідрат - 56.17 мг, целюлоза мікрокристалічна - 12.5 мг, магнію стеарат. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий - 1.2 мг, макрогол - 0.606 мг, тальк - 0.444 мг, титану діоксид - 0.702 мг, алюмінієвий лак на основі барвника чарівного червоного - 0.017 мг, алюмінієвий 0 лак на основі барвника сонячний захід жовтий - 0.017 мг). 7 шт. - упаковки осередкові контурні (4) - пачки картонні. 14 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, двоопуклі, довгастої форми із округленими кінцями, з ризиком; на поперечному розрізі ядро білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат. Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил-кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (Хc) та катаболізм ЛПНГ. Розувастатин збільшує число печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ЛПДНЩ, зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Розувастатин знижує підвищені концентрації холестерину-ЛПНЩ (Хc-ЛПНЩ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію Хс-ЛПВЩ, а також знижує концентрації аполіпопротеїну В (АпоВ), Хс-неЛПВЩ, Хс-ЛПНЩ, ТГ концентрацію аполіпопротеїну AI (АпоА-I), знижує співвідношення Хc-ЛПНГ/Хc-ЛПВЩ, загальний Хc/Хc-ЛПВЩ та Хc-неЛПВП/Хc-ЛПВЩ та співвідношення АпоВ/АпоА-I. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії розувастатином, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Клінічна ефективність Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі чи віку, у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу за Фредріксоном (середня вихідна концентрація Хc-ЛПНЩ близько 4.8 ммоль/л) на фоні прийому розувастатину в дозі 10 мг концентрація Хc-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів із гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують розувастатин у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю (дослідження за участю 435 пацієнтів). Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження концентрації ХС-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається концентрація Хc-ЛПНГ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають розувастатин у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації ХС-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували розувастатин у дозі від 5 мг до 40 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалася концентрація ТГ у плазмі крові. Адитивний ефект відзначається в комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідознижувальних дозах щодо вмісту Хc-ЛПЗЗ. У клінічному дослідженні за участю 984 пацієнтів віком 45-70 років з низьким ризиком розвитку ІХС (10-річний ризик за Фрамінгемською шкалою менше 10%), середньою концентрацією Хc-ЛПНГ 4.0 ммоль/л (154.5 мг/дл) та субклінічним атеросклерозом ( який оцінювався за товщиною комплексу інтима-медіа сонних артерій - ТКІМ) вивчався вплив розувастатину на ТКІМ. Пацієнти отримували розувастатин у дозі 40 мг на добу або плацебо протягом 2 років. Терапія розувастатином значно уповільнювала швидкість прогресування максимальної ТКІМ для 12 сегментів сонної артерії порівняно з плацебо з відмінністю на -0.0145 мм/рік [95% довірчий інтервал від -0.0196 до -0.0093; р<0.001]. Порівняно з вихідними значеннями групи розувастатину було відзначено зменшення максимального значення ТКИМ на 0.0014 мм/рік (0.12%/рік (недостовірна відмінність)) у порівнянні зі збільшенням цього показника на 0.0131 мм/рік (1.12%/рік (р<0.001)) у групі плацебо. До цього часу прямої залежності між зменшенням ТКІМ та зниженням ризику серцево-судинних подій продемонстровано не було. Дане дослідження проводилося у пацієнтів з низьким ризиком ІХС, для яких доза розувастатину 40 мг не рекомендована. Розувастатин у дозі 40 мг слід призначати пацієнтам з вираженою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних захворювань.для яких доза розувастатину 40 мг не є рекомендованою. Розувастатин у дозі 40 мг слід призначати пацієнтам з вираженою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних захворювань.для яких доза розувастатину 40 мг не є рекомендованою. Розувастатин у дозі 40 мг слід призначати пацієнтам з вираженою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних захворювань. Результати іншого клінічного дослідження у 17802 пацієнтів показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (252 у групі плацебо порівняно з 142 у групі розувастатину) (р<0.001) зі зниженням відносного ризику на 44%. Ефективність терапії була відзначена через 6 перших місяців застосування розувастатину. Відзначено статистично значуще зниження на 48% комбінованого критерію, що включало смертність від серцево-судинних причин, інсульт та інфаркт міокарда (співвідношення ризиків: 0.52. 95%, довірчий інтервал 0.40-0.68, р<0.005) інфаркту міокарда (співвідношення ризиків: 0.46, 95%, довірчий інтервал 0.30-0.70) та на 48% - фатального або нефатального інсульту.Загальна смертність знизилася на 20% у групі розувастатину (співвідношення ризиків: 0.80, 95%, довірчий інтервал 0.67-0.97, р=0.02). Профіль безпеки у пацієнтів, які приймали розувастатин у дозі 20 мг, був схожий з профілем безпеки в групі плацебо.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл C max розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Vdрозувастатина становить приблизно 134 л. Зв'язування з білками плазми, переважно з альбуміном, становить приблизно 90%. Метаболізм Розувастатин піддається обмеженому метаболізму (близько 10%) у печінці. Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ізоферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десметилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий T1/2 розувастатину становить приблизно 19 год. T1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Лінійність Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Вік та стать. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Сmах у плазмі крові розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з європейцями. У індійських пацієнтів показано збільшення медіани AUC та Сmах у 1.3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європейців та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність. У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину істотно не змінюється. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність. У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності не виявлено збільшення Ту, розувастатину у пацієнтів із 7 балами та нижче за шкалою Чайлд-П'ю. У двох пацієнтів з 8 та 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення T1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини), у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з транспортними білками ОАТ31В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCO1B1 (ОАТР1В1) С.521СС та ABCG2 (BCRP) C.421AA відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину в 1, 2,4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCO1B1 с.521ТТ та ABCG2 с4. .Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія за Фредріксоном (тип II а, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) – як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються недостатньо; сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія - як доповнення до дієти та іншої ліпідознижувальної терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) - як доповнення до дієти; для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального ХС та ХС-ЛПНЩ; первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного білка) > 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація Хc-ЛПЗЗ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняДля препарату Рустор у добовій дозі 5 мг, 10 мг та 20 мг: підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (бо препарат містить лактозу); дитячий та підлітковий вік до 18 років; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності печінкових трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); міопатія; одночасний прийом циклоспорину; вагітність; період грудного вигодовування; відсутність адекватних методів контрацепції; пацієнтам, схильним до розвитку міотоксичних ускладнень. Для препарату Рустор у добовій дозі 40 мг: підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності печінкових трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); пацієнтам з факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу, а саме: ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв), гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез м'язових захворювань, міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анам , надмірне вживання алкоголю, стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину, одночасний прийом фібратів, пацієнти монголоїдної раси; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий та підлітковий вік до 18 років; одночасний прийом циклоспорину; вагітність; період грудного вигодовування; відсутність адекватних методів контрацепції у жінок. З обережністю Для препарату Рустор у добовій дозі 5 мг, 10 мг та 20 мг: наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при використанні інших інгібіторів ГМГ-Ко ; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Для препарату Рустор у добовій дозі 40 мг: ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Пацієнти з печінковою недостатністю. Дані або досвід застосування розувастатину у пацієнтів із більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяПрепарат Рустор протипоказаний при вагітності. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування розувастатину при вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного вигодовування його застосування протипоказане. При необхідності застосування препарату в період лактації годування груддю слід припинити.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при застосуванні розувастатину, зазвичай виражені незначно та проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення небажаних реакцій має в основному дозозалежний характер. Визначення частоти розвитку небажаних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10 000 та < 1/1000 випадків) і дуже рідко (<1/10 000 випадків, включаючи окремі повідомлення), частота невідома (небажані реакції, частоту розвитку яких неможливо оцінити за доступними даними). З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2 типу. З боку центральної нервової системи: часто - головний біль, запаморочення. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ (у незначної кількості пацієнтів; у більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове). З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. При застосуванні розувастатину у всіх дозах, особливо у дозах, що перевищують 20 мг, повідомлялося про такі порушення – міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без неї. Дозозалежне підвищення активності КФК спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин (у більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим). У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. З боку сечовидільної системи: у пацієнтів, які отримували розувастатин, може виявлятись протеїнурія; зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менш ніж 1% пацієнтів, які отримують розувастатин у дозі 10-20 мг, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують розувастатин у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі відзначалася прийому в дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. Лабораторні показники: частота невідома – підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності ГГТ, ЛФ, порушення функції щитовидної залози. Інші: часто – астенічний синдром. У постмаркетинговому періоді повідомлялося про наступні небажані реакції при застосуванні розувастатину: З боку травної системи: рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ; дуже рідко – жовтяниця, гепатит; частота невідома – діарея. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – артралгія; частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку центральної нервової системи: дуже рідко – поліневропатія, втрата пам'яті. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – гінекомастія. З боку системи кровотворення: частота невідома – тромбоцитопенія. Інші: частота невідома – периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про наступні небажані реакції: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів. Якщо будь-які з вищезазначених побічних ефектів посилюються або виникають будь-які інші побічні ефекти, пацієнт повинен повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори транспортних білків. Розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТ31В1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину в плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії. Циклоспорин. При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців. Одночасне застосування призводить до підвищення концентрації розувастатину у плазмі крові в 11 разів. Розувастатин не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину. Одночасне застосування розувастатину та циклоспорину протипоказане. Непрямі антикоагулянти. Початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин), може спричинити збільшення протромбінового часу (MHO). Відміна розувастатину або зниження дози може призвести до зменшення MHO. У таких випадках рекомендується контролювати MHO. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби. Одночасне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Cmax розувастатину у плазмі крові та AUC розувастатину. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратами, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та нікотинова кислота в ліпідознижувальній дозі (більше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні . При одночасному застосуванні розувастатину з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у дозі понад 1 г/добу пацієнтам рекомендується початкова доза розувастатину 5 мг. Езетіміб. Одночасне застосування розувастатину в дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг не супроводжувалося зміною AUC та Сmax обох лікарських засобів у пацієнтів з гіперхолестеринемією. Інгібітори протеази ВІЛ. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, одночасний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування розувастатину в дозі 20 мг з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення відповідно до AUC0-24. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ при лікуванні пацієнтів з ВІЛ не рекомендується. Антациди. Одночасне застосування розувастатину та антацидів у формі суспензій, що містять алюміній та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин. Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Пероральні контрацептиви/замісна гормональна терапія. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та замісної гормональної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні цього поєднання. Однак подібна комбінація широко використовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Ізоферменти цитохрому Р450. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Не було відзначено клінічно значущої взаємодії між розувастатином та флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Одночасне застосування розувастатину та ітраконазолу (інгібітора ізоферменту CYP3 А4) збільшує AUC розувастатину на 28% (клінічно незначне). Таким чином, не очікується взаємодії, пов'язаної з метаболізмом цитохром Р450. Дігоксин. Не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. Взаємодія з лікарськими препаратами, яка потребує корекції дози розувастатину. Дозу препарату Рустор слід коригувати за необхідності одночасного застосування з лікарськими препаратами, що збільшують експозицію розувастатину. Якщо очікується збільшення експозиції у 2 рази та більше, початкова доза препарату Рустор повинна становити 5 мг 1 раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу препарату так, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза препарату при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції у 1.9 рази), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3.1 рази).Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо незалежно від їди. Таблетку не розжовувати і не подрібнювати, ковтати повністю, запиваючи водою. До початку терапії пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту і продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 мг або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальною концентрацією холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі необхідності доза може бути збільшена до більшої через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище рекомендованої початкової дози протягом 4-х тижнів терапії може проводитися тільки у пацієнтів з тяжкою ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при прийомі дози 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом лікаря. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату Рустор необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК<30 мл/хв) застосування препарату Рустор протипоказане. Протипоказано застосування розувастатину у дозі 40 мг пацієнтам з помірними порушеннями функції нирок (КК 30-60 мл/хв). Пацієнтам з помірними порушеннями ниркової функції рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Рустор протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Етнічні групи. При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід враховувати цей факт при призначенні препарату "Рустор" даним групам пацієнтів. При призначенні доз 10 мг і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Протипоказано призначення препарату у дозі 40 мг пацієнтам монголоїдної раси. Генетичний поліморфізм. У носіїв SLCO1B1 (ОАТР1В1) c.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCO1B1 С.521ТТ та ABCG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521CC або c.421АА рекомендована максимальна доза препарату Рустор становить 20 мг 1 раз на добу. Пацієнти, схильні до міопатії. Протипоказано застосування препарату Рустор у дозі 40 мг пацієнтам із факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. При призначенні доз 10 і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Супутня терапія. Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТ31В1 та BCRP). При одночасному застосуванні препарату Рустор з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори ВІЛ протеаз, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі крові за рахунок взаємодії з транспортними білками, рабдоміоліз. У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або припинення застосування препарату Рустор. Якщо ж застосування вищезгаданих препаратів необхідне, слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Рустор та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування при передозуванні розувастатином не існує. При передозуванні рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримання функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСечовидільна система У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка здебільшого була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. У пацієнтів, які беруть препарат Рустор у дозі 40 мг, рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування. Опорно-руховий апарат При застосуванні розувастатину у всіх дозах і, особливо при прийомі в дозах, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні дії на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія, у поодиноких випадках рабдоміоліз. Визначення КФК Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. Якщо вихідна активність КФК істотно підвищена (в 5 разів вище, ніж ВГН), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (вище ніж у 5 разів порівняно з ВГН). До початку терапії При призначенні препарату Рустор, як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, слід виявляти обережність пацієнтам з наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу, необхідно розглянути співвідношення ризику та можливої користі терапії та проводити клінічне спостереження. Під час терапії Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо активність КФК значно підвищена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або якщо симптоми з боку м'язів різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Рустор або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний контроль активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або припинення прийому статинів, у т.ч. розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової системи та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідознижувальних дозах, протигрибкові засоби. групи макролідів. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне застосування препарату Рустор та гемфіброзилу. Слід ретельно зважити співвідношення ризику та можливої користі при одночасному застосуванні препарату Рустор та фібратів або ліпідознижувальних доз нікотинової кислоти.Протипоказано одночасне застосування фібратів та препарату Рустор у дозі 40 мг. Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози препарату Рустор необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Печінка Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Слід припинити прийом препарату Рустор або зменшити його дозу, якщо активність печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань повинна проводитися на початок лікування препаратом Рустор. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується одночасне застосування розувастатину з інгібіторами протеази ВІЛ. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких статинів, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію статинами. Цукровий діабет 2 типу У пацієнтів з концентрацією глюкози від 5.6 до 6.9 ммоль/л терапія розувастатином асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2 типу. Лактоза До складу препарату входить лактози моногідрат, тому препарат не слід приймати пацієнтам при непереносимості лактози, дефіциті лактази, глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не проводилися. Т.к. під час терапії препаратом Рустор може виникати запаморочення, слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: розувастатин кальцію 5,315 мг/10,63 мг/21,26 мт/42,52 мг (у перерахунку на розувастатин 5 мг/10 мг/20 мг/40 мг); допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат 16,3 мг/14,0 мг/28,0 мг/ 56,0 мг, гіпоролоза (гідроксипропілцелюлоза) 2,385 мг/2,2 мг/4,4 мг/8,8 мг, кросповідон 3 ,5 мг/3,5 мг/7,0 мг/14,0 мг, лактози моногідрат 59,0 мг/56,17 мг/112,34 мг/224,68 мг, целюлоза мікрокристалічна 12,5 мг/12, 5 мг/25,0 мг/50,0 мг, стеарат магнію 1,0 мг/1,0 мг/2,0 мг/4,0 мг; допоміжні речовини для оболонки: Опадрай II [спирт полівініловий 1,2 мг/1,2 мг/2,4 мг/4,8 мг, макрогол 0,606 мг/0,606 мг/1,212 мг/2,424 мг, тальк 0,444 мг/0,444 мг/ 0,888 мг/1,776 мг, титану діоксид 0,702 мг/0,702 мг/1,404 мг/2,808 мг, алюмінієвий лак на основі барвника чарівного червоного 0,017 мг/0,017 мг/0,034 мг/0,068 мг,04 / 0,028 мг/0,056 мг, алюмінієвий лак на основі барвника сонячний захід жовтий 0,017 мг/0,017 мг/0,034 мг/0,068 мг]. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг, 20 мг та 40 мг. По 7, 10, 14, 15, 20, 30 таблеток у контурній комірковій упаковці з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2, 4 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі форми (дозування 5 мг і 20 мг) або двоопуклі, довгастої форми з округленими кінцями, з ризиком (дозування 10 мг і 40 мг). На поперечному розрізі ядро білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл C max розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Vdрозувастатина становить приблизно 134 л. Зв'язування з білками плазми, переважно з альбуміном, становить приблизно 90%. Метаболізм Розувастатин піддається обмеженому метаболізму (близько 10%) у печінці. Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ізоферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десметилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий T1/2 розувастатину становить приблизно 19 год. T1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Лінійність Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Вік та стать. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Сmах у плазмі крові розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з європейцями. У індійських пацієнтів показано збільшення медіани AUC та Сmах у 1.3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європейців та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність. У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину істотно не змінюється. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність. У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності не виявлено збільшення Ту, розувастатину у пацієнтів із 7 балами та нижче за шкалою Чайлд-П'ю. У двох пацієнтів з 8 та 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення T1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини), у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з транспортними білками ОАТ31В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCO1B1 (ОАТР1В1) С.521СС та ABCG2 (BCRP) C.421AA відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину в 1, 2,4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCO1B1 с.521ТТ та ABCG2 с4. .ФармакодинамікаГіполіпідемічний препарат. Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил-кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (Хc) та катаболізм ЛПНГ. Розувастатин збільшує число печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ЛПДНЩ, зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Розувастатин знижує підвищені концентрації холестерину-ЛПНЩ (Хc-ЛПНЩ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію Хс-ЛПВЩ, а також знижує концентрації аполіпопротеїну В (АпоВ), Хс-неЛПВЩ, Хс-ЛПНЩ, ТГ концентрацію аполіпопротеїну AI (АпоА-I), знижує співвідношення Хc-ЛПНГ/Хc-ЛПВЩ, загальний Хc/Хc-ЛПВЩ та Хc-неЛПВП/Хc-ЛПВЩ та співвідношення АпоВ/АпоА-I. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії розувастатином, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Клінічна ефективність Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі чи віку, у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу за Фредріксоном (середня вихідна концентрація Хc-ЛПНЩ близько 4.8 ммоль/л) на фоні прийому розувастатину в дозі 10 мг концентрація Хc-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів із гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують розувастатин у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю (дослідження за участю 435 пацієнтів). Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження концентрації ХС-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається концентрація Хc-ЛПНГ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають розувастатин у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації ХС-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували розувастатин у дозі від 5 мг до 40 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалася концентрація ТГ у плазмі крові. Адитивний ефект відзначається в комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідознижувальних дозах щодо вмісту Хc-ЛПЗЗ. У клінічному дослідженні за участю 984 пацієнтів віком 45-70 років з низьким ризиком розвитку ІХС (10-річний ризик за Фрамінгемською шкалою менше 10%), середньою концентрацією Хc-ЛПНГ 4.0 ммоль/л (154.5 мг/дл) та субклінічним атеросклерозом ( який оцінювався за товщиною комплексу інтима-медіа сонних артерій - ТКІМ) вивчався вплив розувастатину на ТКІМ. Пацієнти отримували розувастатин у дозі 40 мг на добу або плацебо протягом 2 років. Терапія розувастатином значно уповільнювала швидкість прогресування максимальної ТКІМ для 12 сегментів сонної артерії порівняно з плацебо з відмінністю на -0.0145 мм/рік [95% довірчий інтервал від -0.0196 до -0.0093; р<0.001]. Порівняно з вихідними значеннями групи розувастатину було відзначено зменшення максимального значення ТКИМ на 0.0014 мм/рік (0.12%/рік (недостовірна відмінність)) у порівнянні зі збільшенням цього показника на 0.0131 мм/рік (1.12%/рік (р<0.001)) у групі плацебо. До цього часу прямої залежності між зменшенням ТКІМ та зниженням ризику серцево-судинних подій продемонстровано не було. Дане дослідження проводилося у пацієнтів з низьким ризиком ІХС, для яких доза розувастатину 40 мг не рекомендована. Розувастатин у дозі 40 мг слід призначати пацієнтам з вираженою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних захворювань.для яких доза розувастатину 40 мг не є рекомендованою. Розувастатин у дозі 40 мг слід призначати пацієнтам з вираженою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних захворювань.для яких доза розувастатину 40 мг не є рекомендованою. Розувастатин у дозі 40 мг слід призначати пацієнтам з вираженою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних захворювань. Результати іншого клінічного дослідження у 17802 пацієнтів показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (252 у групі плацебо порівняно з 142 у групі розувастатину) (р<0.001) зі зниженням відносного ризику на 44%. Ефективність терапії була відзначена через 6 перших місяців застосування розувастатину. Відзначено статистично значуще зниження на 48% комбінованого критерію, що включало смертність від серцево-судинних причин, інсульт та інфаркт міокарда (співвідношення ризиків: 0.52. 95%, довірчий інтервал 0.40-0.68, р<0.005) інфаркту міокарда (співвідношення ризиків: 0.46, 95%, довірчий інтервал 0.30-0.70) та на 48% - фатального або нефатального інсульту.Загальна смертність знизилася на 20% у групі розувастатину (співвідношення ризиків: 0.80, 95%, довірчий інтервал 0.67-0.97, р=0.02). Профіль безпеки у пацієнтів, які приймали розувастатин у дозі 20 мг, був схожий з профілем безпеки в групі плацебо.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія за Фредріксоном (тип II а, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) – як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються недостатньо; сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія - як доповнення до дієти та іншої ліпідознижувальної терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) - як доповнення до дієти; для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального ХС та ХС-ЛПНЩ; первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного білка) > 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація Хc-ЛПЗЗ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняДля препарату Рустор у добовій дозі 5 мг, 10 мг та 20 мг: підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (бо препарат містить лактозу); дитячий та підлітковий вік до 18 років; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності печінкових трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); міопатія; одночасний прийом циклоспорину; вагітність; період грудного вигодовування; відсутність адекватних методів контрацепції; пацієнтам, схильним до розвитку міотоксичних ускладнень. Для препарату Рустор у добовій дозі 40 мг: підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності печінкових трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); пацієнтам з факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу, а саме: ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв), гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез м'язових захворювань, міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анам , надмірне вживання алкоголю, стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину, одночасний прийом фібратів, пацієнти монголоїдної раси; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий та підлітковий вік до 18 років; одночасний прийом циклоспорину; вагітність; період грудного вигодовування; відсутність адекватних методів контрацепції у жінок. З обережністю Для препарату Рустор у добовій дозі 5 мг, 10 мг та 20 мг: наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при використанні інших інгібіторів ГМГ-Ко ; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Для препарату Рустор у добовій дозі 40 мг: ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Пацієнти з печінковою недостатністю. Дані або досвід застосування розувастатину у пацієнтів із більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяПрепарат Рустор протипоказаний при вагітності. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування розувастатину при вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного вигодовування його застосування протипоказане. При необхідності застосування препарату в період лактації годування груддю слід припинити.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при застосуванні розувастатину, зазвичай виражені незначно та проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення небажаних реакцій має в основному дозозалежний характер. Визначення частоти розвитку небажаних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10 000 та < 1/1000 випадків) і дуже рідко (<1/10 000 випадків, включаючи окремі повідомлення), частота невідома (небажані реакції, частоту розвитку яких неможливо оцінити за доступними даними). З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2 типу. З боку центральної нервової системи: часто - головний біль, запаморочення. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ (у незначної кількості пацієнтів; у більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове). З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. При застосуванні розувастатину у всіх дозах, особливо у дозах, що перевищують 20 мг, повідомлялося про такі порушення – міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без неї. Дозозалежне підвищення активності КФК спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин (у більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим). У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. З боку сечовидільної системи: у пацієнтів, які отримували розувастатин, може виявлятись протеїнурія; зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менш ніж 1% пацієнтів, які отримують розувастатин у дозі 10-20 мг, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують розувастатин у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі відзначалася прийому в дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. Лабораторні показники: частота невідома – підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності ГГТ, ЛФ, порушення функції щитовидної залози. Інші: часто – астенічний синдром. У постмаркетинговому періоді повідомлялося про наступні небажані реакції при застосуванні розувастатину: З боку травної системи: рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ; дуже рідко – жовтяниця, гепатит; частота невідома – діарея. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – артралгія; частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку центральної нервової системи: дуже рідко – поліневропатія, втрата пам'яті. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – гінекомастія. З боку системи кровотворення: частота невідома – тромбоцитопенія. Інші: частота невідома – периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про наступні небажані реакції: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів. Якщо будь-які з вищезазначених побічних ефектів посилюються або виникають будь-які інші побічні ефекти, пацієнт повинен повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори транспортних білків. Розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТ31В1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину в плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії. Циклоспорин. При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців. Одночасне застосування призводить до підвищення концентрації розувастатину у плазмі крові в 11 разів. Розувастатин не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину. Одночасне застосування розувастатину та циклоспорину протипоказане. Непрямі антикоагулянти. Початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин), може спричинити збільшення протромбінового часу (MHO). Відміна розувастатину або зниження дози може призвести до зменшення MHO. У таких випадках рекомендується контролювати MHO. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби. Одночасне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Cmax розувастатину у плазмі крові та AUC розувастатину. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратами, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та нікотинова кислота в ліпідознижувальній дозі (більше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні . При одночасному застосуванні розувастатину з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у дозі понад 1 г/добу пацієнтам рекомендується початкова доза розувастатину 5 мг. Езетіміб. Одночасне застосування розувастатину в дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг не супроводжувалося зміною AUC та Сmax обох лікарських засобів у пацієнтів з гіперхолестеринемією. Інгібітори протеази ВІЛ. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, одночасний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування розувастатину в дозі 20 мг з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення відповідно до AUC0-24. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ при лікуванні пацієнтів з ВІЛ не рекомендується. Антациди. Одночасне застосування розувастатину та антацидів у формі суспензій, що містять алюміній та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин. Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Пероральні контрацептиви/замісна гормональна терапія. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та замісної гормональної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні цього поєднання. Однак подібна комбінація широко використовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Ізоферменти цитохрому Р450. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Не було відзначено клінічно значущої взаємодії між розувастатином та флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Одночасне застосування розувастатину та ітраконазолу (інгібітора ізоферменту CYP3 А4) збільшує AUC розувастатину на 28% (клінічно незначне). Таким чином, не очікується взаємодії, пов'язаної з метаболізмом цитохром Р450. Дігоксин. Не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином. Взаємодія з лікарськими препаратами, яка потребує корекції дози розувастатину. Дозу препарату Рустор слід коригувати за необхідності одночасного застосування з лікарськими препаратами, що збільшують експозицію розувастатину. Якщо очікується збільшення експозиції у 2 рази та більше, початкова доза препарату Рустор повинна становити 5 мг 1 раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу препарату так, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза препарату при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції у 1.9 рази), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3.1 рази).Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо незалежно від їди. Таблетку не розжовувати і не подрібнювати, ковтати повністю, запиваючи водою. До початку терапії пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту і продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 мг або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальною концентрацією холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі необхідності доза може бути збільшена до більшої через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище рекомендованої початкової дози протягом 4-х тижнів терапії може проводитися тільки у пацієнтів з тяжкою ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при прийомі дози 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом лікаря. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату Рустор необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК<30 мл/хв) застосування препарату Рустор протипоказане. Протипоказано застосування розувастатину у дозі 40 мг пацієнтам з помірними порушеннями функції нирок (КК 30-60 мл/хв). Пацієнтам з помірними порушеннями ниркової функції рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Рустор протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Етнічні групи. При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід враховувати цей факт при призначенні препарату "Рустор" даним групам пацієнтів. При призначенні доз 10 мг і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Протипоказано призначення препарату у дозі 40 мг пацієнтам монголоїдної раси. Генетичний поліморфізм. У носіїв SLCO1B1 (ОАТР1В1) c.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCO1B1 С.521ТТ та ABCG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521CC або c.421АА рекомендована максимальна доза препарату Рустор становить 20 мг 1 раз на добу. Пацієнти, схильні до міопатії. Протипоказано застосування препарату Рустор у дозі 40 мг пацієнтам із факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. При призначенні доз 10 і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Супутня терапія. Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТ31В1 та BCRP). При одночасному застосуванні препарату Рустор з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори ВІЛ протеаз, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі крові за рахунок взаємодії з транспортними білками, рабдоміоліз. У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або припинення застосування препарату Рустор. Якщо ж застосування вищезгаданих препаратів необхідне, слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Рустор та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування специфічного лікування при передозуванні розувастатином не існує. При передозуванні рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримання функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСечовидільна система У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка здебільшого була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. У пацієнтів, які беруть препарат Рустор у дозі 40 мг, рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування. Опорно-руховий апарат При застосуванні розувастатину у всіх дозах і, особливо при прийомі в дозах, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні дії на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія, у поодиноких випадках рабдоміоліз. Визначення КФК Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. Якщо вихідна активність КФК істотно підвищена (в 5 разів вище, ніж ВГН), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (вище ніж у 5 разів порівняно з ВГН). До початку терапії При призначенні препарату Рустор, як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, слід виявляти обережність пацієнтам з наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу, необхідно розглянути співвідношення ризику та можливої користі терапії та проводити клінічне спостереження. Під час терапії Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо активність КФК значно підвищена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або якщо симптоми з боку м'язів різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Рустор або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний контроль активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або припинення прийому статинів, у т.ч. розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової системи та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідознижувальних дозах, протигрибкові засоби. групи макролідів. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне застосування препарату Рустор та гемфіброзилу. Слід ретельно зважити співвідношення ризику та можливої користі при одночасному застосуванні препарату Рустор та фібратів або ліпідознижувальних доз нікотинової кислоти.Протипоказано одночасне застосування фібратів та препарату Рустор у дозі 40 мг. Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози препарату Рустор необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Печінка Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Слід припинити прийом препарату Рустор або зменшити його дозу, якщо активність печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань повинна проводитися на початок лікування препаратом Рустор. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується одночасне застосування розувастатину з інгібіторами протеази ВІЛ. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких статинів, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію статинами. Цукровий діабет 2 типу У пацієнтів з концентрацією глюкози від 5.6 до 6.9 ммоль/л терапія розувастатином асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2 типу. Лактоза До складу препарату входить лактози моногідрат, тому препарат не слід приймати пацієнтам при непереносимості лактози, дефіциті лактази, глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не проводилися. Т.к. під час терапії препаратом Рустор може виникати запаморочення, слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
2 955,00 грн
2 926,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаНатрію гіалуронат - 16мг, натрію хлорид - 8,50мг, натрію гідрофосфат - 0,563мг, натрію дигідрофосфат - 0,045мг, вода для ін'єкцій. РусВіск® поставляється у двох формах: коробка з 1 або 3 скляними шприцами з луєрівським наконечником. До кожного шприца в упаковці додається одна або дві стерильні голки 21G2". Коробки укомплектовані стандартними аксесуарами: анотація та набір самоклеючих етикеток, на яких вказаний номер партії для забезпечення контролю та подальшого медичного спостереження за пацієнтом. Вміст шприца стерильно. Кількість шприців в упаковці речовини у кожному шприці вказані на зовнішній упаковці.ХарактеристикаРусВіск® – стерильний, апірогенний, пружний буферизований фізіологічний розчин гіалуронату натрію неживотного походження (рН 7 – 7,5). Поставляється в скляному шприці одноразового застосування, в стерильному вигляді і призначений лише для внутрішньосуглобового введення РусВіск® – виріб медичного призначення (в'язкеластичний ендопротез синовіальної рідини).Властивості компонентівГіалуронова кислота - природний полісахарид, що належить до класу глікозаміногліканів, що входить до складу всіх тканин організму і є найважливішим структурним елементом синовіальної рідини. В'язкоеластичні властивості гіалуронової кислоти, що входить до складу синовіальної рідини, забезпечують змащування та амортизацію суглобових поверхонь. Синовіальна рідина, у суглобах уражених остеоартрозом, має нижчу в'язкість та еластичність, ніж у здорових суглобах. Гіалуронова кислота, що входить до складу РусВіск®, має високу молекулярну масу (3.5 • 106 Dа) та створює сприятливі умови для локальної терапії остеоартрозу. Внутрішньосуглобове введення РусВіск відновлює фізіологічні та реологічні властивості синовіальної рідини суглоба, ураженого остеоартрозом. Внаслідок цього зменшується біль та дискомфорт,покращується рухливість у суглобі.ІнструкціяПеред введенням препарату пацієнта слід ознайомити із показаннями до застосування, протипоказаннями, взаємодією з лікарськими засобами та можливими побічними діями. Шприц слід дістати з холодильника не менш як за 20 хвилин до застосування. Будь-який внутрішньосуглобовий випіт слід видалити перед введенням РусВіск®. Виконайте ретельне оброблення зони ін'єкції відповідним антисептиком. Переконайтеся в цілісності індивідуальної стерильної упаковки, а потім обережно видаліть її, щоб дістати шприц. Видаліть повітря зі шприца та введіть препарат у синовіальну порожнину суглоба за допомогою голки 21 Gauge Luer Lock. Курс локальної терапії гонартрозу за допомогою РусВіск® 3-5 ін'єкції з тижневим інтервалом між кожною. Можливе одночасне введення у кілька суглобів.РекомендуєтьсяБіль та обмеження рухливості при дегенеративно-дистрофічних та травматичних змінах тазостегнового, колінного суглоба та інших синовіальних суглобів. РусВіск® застосовується для локальної терапії остеоартрозу І – ІІІ стадії. РусВіск® використовується для тимчасової заміни синовіальної рідини або на додаток до неї.Протипоказання до застосуванняРусВіск® не слід застосовувати у таких випадках: Пацієнтам із підвищеною чутливістю до одного із компонентів складу. Пацієнтам, які приймають антикоагулянти. Пацієнтам з тяжким запаленням або інфікуванням суглоба, а також із внутрішньосуглобовим випотом. Пацієнтам за наявності ознак активного захворювання шкіри або шкірної інфекції у місці введення або у безпосередній близькості від місця введення. Вагітним жінкам, які годують матерям та дітям.Побічна діяПобічні явища можуть з'являтися негайно або через деякий час. До них відносяться: Біль під час ін'єкції, а також почервоніння або набряк у ділянці суглоба. Обмеження рухливості у суглобі. Ці явища короткочасні і минають мимовільно. За умови збереження цих симптомів більше одного тижня пацієнт повинен звернутися до лікаря. У виняткових випадках можливе виникнення септичного артриту, це ускладнення слід запідозрити з появою місцевої запальної реакції, посилення болю в суглобі, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиНе вивчена ефективність та безпека застосування РусВіск у поєднанні з одночасним внутрішньосуглобовим введенням лікарських засобів. Відзначено несумісність між гіалуронат натрію і четвертинними солями амонію, такими як бензалконію хлорид. Отже, в жодному разі не слід допускати контакту РусВіск® з такими препаратами або з медичними та хірургічними інструментами, обробленими такими препаратами. Оскільки можлива взаємодія РусВіск® із протезами не була вивчена, не рекомендується робити ін'єкції РусВіск® у суглоби з протезами.Спосіб застосування та дозиРусВіск® призначений для внутрішньосуглобових ін'єкцій, які повинен виконувати лікар, який має спеціальну підготовку, у приміщенні, обладнаному для внутрішньосуглобового введення препарату з дотриманням усіх правил асептики. Неприпустимо введення у внутрішньосудинний або позасуглобовий простір, а також у тканини синовії або капсули суглоба. Курс локальної терапії включає 3 ін'єкції з приблизним інтервалом на 1 тиждень.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІн'єкції повинен виконувати лікар, який має спеціальну підготовку, у приміщенні, обладнаному для внутрішньосуглобового введення препарату з дотриманням усіх правил асептики.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Гідроталцит – 500,00 мг; Допоміжні речовини: Маннітол – 836,00 мг; Натрію сахаринат – 0,60 мг; Карбоксиметилкрохмаль натрію – 12,00 мг; Тальк – 35,00 мг; Магнію стеарат – 14,00 мг; Ароматизатор м'ятний – 2,40 мг. По 10 таблеток у блістер. По 2 або 6 блістерів поміщають в картонну пачку разом з інструкцією по застосуванню.Опис лікарської формиКруглі таблетки білого або майже білого кольору, з фаскою, з м'ятним легким запахом.Фармакотерапевтична групаАнтацидний засіб.ФармакокінетикаВивільнення іонів магнію та алюмінію відбувається у шлунку поступово, залежно від величини pH. Всмоктується гідроталцит у тонкій кишці. Після прийому внутрішньо вміст іонів магнію та алюмінію в плазмі крові тимчасово підвищується, але проникнення в нервову та кісткову тканини не відбувається (при нормальній функції нирок). Абсорбована частина виводиться нирками.ФармакодинамікаГідроталцит має шарувато-сітчасту структуру з низьким вмістом алюмінію та магнію. Вивільнення іонів алюмінію та магнію відбувається поступово залежно від pH шлункового соку. Препарат забезпечує швидку та тривалу нейтралізацію соляної кислоти з підтриманням pH близьким до нормального рівня. Чинить захисну дію на слизову оболонку шлунка. Зменшує протеолітичну активність пепсину, пов'язує жовчні кислоти.Показання до застосуванняГіперацидність шлункового соку, печія, гастрит, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, рефлюкс-езофагіт.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна чутливість до компонентів препарату, дитячий вік (до 6 років). З обережністю: хронічна ниркова недостатність, гіпофосфатемія.Вагітність та лактаціяПідтверджених даних про небажану дію гідроталциту в період вагітності та грудного вигодовування немає. Застосування препарату Рутацид під час вагітності дозволене у випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Препарат Рутацид не проникає в грудне молоко, тому його застосування можливе в період грудного вигодовування.Побічна діяПри застосуванні препарату Рутацид у рекомендованих дозах небажані ефекти виникають рідко. Можливі алергічні реакції, діарея, відрижка.Взаємодія з лікарськими засобамиЯк і інші антациди, Рутацид може зменшувати всмоктування тетрациклінів, хінолонів (ципрофлоксацину, офлоксацину), препаратів заліза та кумаринів, антибіотиків.Спосіб застосування та дозиВсередину ретельно розжовуючи. Дорослі та діти старше 12 років: по 1-2 таблетки через 1 год після їди 3-4 рази на добу та перед сном. Діти віком від 6 до 12 років: по 1 таблетці 2 рази на добу. Лікування слід продовжувати протягом 4 тижнів.ПередозуванняПро ознаки інтоксикації через передозування препарату не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІнтервал між застосуванням препарату Рутацид та інших лікарських засобів повинен становити не менше 1-2 год. Не рекомендується застосування препарату Рутацид одночасно з кислотовмісними напоями (соки, вино). Препарат Рутацид не містить сахарозу, тому його можуть приймати пацієнти з цукровим діабетом. Поліоли (манітол) можуть викликати діарею. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Рутацид® не впливає на здатність керувати автотранспортом та іншими складними технічними пристроями, що потребують концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему