Все товары
13 331,00 грн
202,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 0,8 мл: Активна речовина: адалімумаб – 40,0 мг; допоміжні речовини: маннітол – 9,6 мг; лимонної кислоти моногідрат – 1,044 мг; натрію цитрат – 0,244 мг; натрію гідрофосфату дигідрат – 1,224 мг; натрію дигідрофосфату дигідрат - 0,688 мг; натрію хлорид – 4,932 мг; полісорбат 80 – 0,8 мг; вода для ін'єкцій – 759,028-759,048 мг; натрію гідроксид для корекції pH – 0,02-0,04 мг. Препарат у однодозовому шприці По 0,8 мл однодозові шприци з безбарвного скла. По 1 шприцю разом з 1 серветкою, просоченою 70% ізопропіловим спиртом, в поліетиленовому папері, що ламінує, в блістері з ПВХ і ламінованого паперу. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці. Препарат у флаконі По 0,8 мл у флакони з безбарвного скла, закупорені гумовою пробкою та алюмінієвим ковпачком з поліпропіленовою кришкою. Набір однодозового введення містить компоненти, необхідні для однієї підшкірної ін'єкції: один флакон із безбарвного скла, що містить 0,8 мл препарату; один пластиковий шприц із з'єднанням Люера у блістері; одну насадку на флакон у блістері; одну ін'єкційну голку зі з'єднанням Люера, з поліпропіленовим захисним ковпачком та поліпропіленовим захисним чохлом у блістері; дві серветки, просочені 70% ізопропіловим спиртом, в поліетиленовому папері, що ламінує. Один набір разом з інструкцією із застосування в картонній пачці. По дві пачки картонні, кожна містить 1 набір для однодозового введення та інструкцію із застосування, в картонній пачці.Опис лікарської формиОпалесцентний злегка забарвлений розчин.Фармакотерапевтична групаІмунодепресивний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Адалімумаб всмоктується та розподіляється повільно та досягає своєї максимальної сироваткової концентрації приблизно через 5 днів. Абсолютна біодоступність адалімумабу при одноразовому підшкірному введенні 40 мг становить 64%. Розподіл та виведення Об'єм розподілу (Vd) при одноразовому внутрішньовенному введенні становить від 4,7 л до 6,0 л, що вказує на практично однаковий розподіл адалімумабу в крові та позасудинних рідинах. Адалімумаб виводиться повільно, кліренс зазвичай не перевищує 12 мл/год. Період напіввиведення (Т1/2) становить у середньому 2 тижні і варіює від 10 до 20 днів. Сl і Т1/2 суттєво не змінюються при введенні доз 0,25-10 мг/кг, а Т1/2 подібний при внутрішньовенному та підшкірному введенні адалімумабу. Концентрація адалімумабу в синовіальній рідині у пацієнтів з ревматоїдним артритом становить від 31 до 96% від сироваткової. Фармакокінетика адалімумабу у рівноважному стані Рівноважні концентрації адалімумабу при підшкірному введенні в дозі 40 мг один раз на два тижні у хворих на ревматоїдний артрит наприкінці інтервалу дозування становили близько 5 мкг/мл (без одночасного прийому метотрексату (МТХ)) та 8-9 мкг/мл (на фоні одночасного застосування). МТХ). При збільшенні дози адалімумабу в інтервалі 20 мг, 40 мг та 80 мг один раз на два тижні та один раз на тиждень підшкірно відмічено близьке до пропорційного збільшення сироваткових концентрацій адалімумабу наприкінці інтервалу дозування. При тривалому застосуванні (більше 2 років) кліренс адалімумабу не змінювався. При монотерапії адалімумабом у дозі 40 мг один раз на 2 тижні середня рівноважна мінімальна концентрація (Cmin) препарату у пацієнтів із псоріазом склала 5 мкг/мл. Відзначено тенденцію до зростання Cl адалімумабу при збільшенні маси тіла та наявності антитіл до адалімумабу. Для пацієнтів з хворобою Крона, зі стартовою дозою 160 мг адалімумабу на 0-му тижні і з подальшою дозою в 80 мг на 2-му тижні, адалімумаб досягає своєї максимальної сироваткової концентрації (Сmах) (приблизно 12 мкг/мл) на 2-й та 4-му тижні. У пацієнтів із хворобою Крона рівноважна концентрація (приблизно 7 мкг/мл) спостерігається на 24-му та 56-му тижнях підтримуючої терапії із застосуванням 40 мг адалімумабу один раз на 2 тижні. Діти Після введення 24 мг/м2 адалімумабу (максимум до 40 мг) підшкірно один раз на два тижні пацієнтам від 4 років до 17 років з ювенільним ідіопатичним артритом середня рівноважна концентрація адалімумабу (виміряна з 20-го тижня по 48-му) у сироватці крові. 5,6±5,6 мкг/мл (102% коефіцієнт варіації (CV)) при монотерапії та 10,9±5,2 мкг/мл (47,7% CV) з супутньою терапією метотрексатом. Середня рівноважна концентрація адалімумабу у сироватці крові у пацієнтів з масою тіла менше 30 кг, після введення препарату Хуміра® у дозі 20 мг підшкірно один раз на два тижні, становила 6,8 мкг/мл при монотерапії та 10,9 мкг/мл при застосуванні у комбінації з метотрексатом.Середня рівноважна концентрація адалімумабу в сироватці крові у пацієнтів з масою тіла 30 кг і більше після введення препарату Хуміра® у дозі 40 мг підшкірно один раз на два тижні становила 6,6 мкг/мл при монотерапії та 8,1 мкг/мл при застосуванні комбінації із метотрексатом. У пацієнтів віком від 2 років до 4 років або від 4 років і старших з масою тіла менше 15 кг з ювенільним ідіопатичним артритом середня рівноважна концентрація становила 6,0±6,1 мкг/мл (101 % CV) при монотерапії та 7, 9±5,6 мкг/мл (71,2 % CV) при застосуванні у комбінації з метотрексатом.1 мкг/мл (101 % CV) при монотерапії та 7,9 ± 5,6 мкг/мл (71,2 % CV) при застосуванні у комбінації з метотрексатом.1 мкг/мл (101 % CV) при монотерапії та 7,9 ± 5,6 мкг/мл (71,2 % CV) при застосуванні у комбінації з метотрексатом. У пацієнтів дитячого віку з хворобою Крона (середньотяжкого або тяжкого ступеня) після введення стартової дози адалімумабу 160/80 мг на 0-му тижні та з подальшою дозою 80/40 мг на 2-му тижні (залежно від маси тіла) і далі застосуванням підтримуючих доз 40/20 мг або 20/10 мг один раз на 2 тижні (залежно від маси тіла), середня концентрація адалімумабу в сироватці крові (з урахуванням стандартного відхилення) на 4-му тижні застосування становила 15,7±6, 6 мкг/мл (у пацієнтів з масою тіла від 40 кг і більше) та 10,6±6,1 мкг/мл (у пацієнтів з масою тіла менше 40 кг). Літні пацієнти Вік надає мінімальний вплив на Сl адалімумабу. Підлога, раса Відмінностей у показниках фармакокінетики (з поправкою на масу тіла) у пацієнтів різної статі та расової приналежності не виявлено. Печінкова та ниркова недостатність Відомостей про фармакокінетику адалімумабу у хворих з порушенням функції печінки або нирок немає.ФармакодинамікаАдалімумаб є рекомбінантним моноклональним антитілом, пептидна послідовність якого ідентична IgG1 людини. Адалімумаб селективно зв'язується з фактором некрозу пухлини альфа (ФНП-α) та нейтралізує його біологічні функції за рахунок блокади взаємодії з поверхневими клітинними р55 та р75 рецепторами до ФНП-α. ФНП-α - це природний цитокін, який бере участь у регуляції нормального запального процесу та імунної відповіді. Підвищену концентрацію ФНП-α виявляють у синовіальній рідині у пацієнтів з ревматоїдним артритом, ювенільним ідіопатичним артритом, псоріатичним артритом та анкілозуючим спондилітом. ФНП-α відіграє важливу роль у розвитку патологічного запального процесу та руйнування суглобової тканини, характерних для цих захворювань.Підвищені концентрації ФНП-α також виявляються у псоріатичних бляшках. При бляшковому псоріазі лікування адалімумабом може призвести до зменшення товщини бляшок та інфільтрації запальними клітинами. Взаємозв'язок між даним клінічним ефектом адалімумабу та механізмом його дії не встановлений. Також адалімумаб модулює біологічні реакції у відповідь, які посилюються або регулюються ФНП-α, включаючи зміни рівнів молекул адгезії, що викликають міграцію лейкоцитів. Фармакодинаміка У пацієнтів з ревматоїдним артритом адалімумаб викликав швидке зниження концентрації острофазних показників запалення (С-реактивного білка (СРВ) та швидкості осідання еритроцитів) та сироваткової концентрації цитокінів (інтерлейкін-6). Зменшення концентрацій СРВ також спостерігалося у пацієнтів із ювенільним ідіопатичним артритом або хворобою Крона. Крім того, відзначалося зниження сироваткової активності матриксних металопротеїназ (ММП-1 та ММП-3), що викликають ремоделювання тканин, що лежить в основі руйнування хрящової тканини.Показання до застосуванняДорослі Середньотяжкий та тяжкий активний ревматоїдний артрит (у режимі монотерапії або у комбінації з метотрексатом або іншими базовими протизапальними препаратами). Активний псоріатичний артрит (у режимі монотерапії або комбінації з метотрексатом або іншими базовими протизапальними препаратами). Активний анкілозуючий спондиліт. Хвороба Крона (середньотяжкого або тяжкого ступеня): при неадекватній відповіді на традиційну терапію, а також непереносимість або протипоказання до традиційної терапії; при неефективності (або зниженні ефективності) або непереносимості інфліксімабу. Хронічний бляшковий псоріаз (середньотяжкого та тяжкого ступеня), коли показана системна терапія або фототерапія і коли інші варіанти системної терапії не є оптимальними. Діти Ювенільний ідіопатичний артрит у пацієнтів від 4 до 17 років у режимі монотерапії або в комбінації з метотрексатом. Хвороба Крона (середньотяжкого або тяжкого ступеня) у пацієнтів від 6 років і старше при неадекватній відповіді на традиційну терапію, а також непереносимість або протипоказання до традиційної терапії.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до адалімумабу або до будь-яких його допоміжних компонентів. Вагітність. Період грудного вигодовування. Дитячий вік до 18 років, крім пацієнтів від 4 років до 17 років з ювенільним ідіопатичним артритом та пацієнтів від 6 років та старших із хворобою Крона (середньоважкого або тяжкого ступеня). Інфекційні захворювання, зокрема туберкульоз. Спільний прийом з іншими генно-інженерними біологічними протиревматичними препаратами (наприклад, анакінра та абатацепт), у тому числі антагоністами ФНП. З обережністю: Рецидивні інфекції в анамнезі. Носіння вірусу гепатиту Ст. Злоякісні новоутворення, зокрема в анамнезі. Серцева недостатність. Демієлінізуючі захворювання нервової системи, у тому числі в анамнезі. Пацієнти віком від 65 років.Вагітність та лактаціяУ дослідженнях на тваринах у дозах до 100 мг/кг ознак ушкоджуючої дії адалімумабу на плід не виявлено. Однак у доказових контрольованих дослідженнях у вагітних жінок препарат не вивчався, тому адалімумаб протипоказано застосовувати при вагітності. Жінкам репродуктивного віку слід уникати вагітності під час лікування адалімумабом. Відомостей про виведення адалімумабу з грудним молоком або його всмоктування після прийому внутрішньо немає. Багато людських імуноглобулінів проникають у грудне молоко. Враховуючи ризик розвитку серйозних побічних реакцій у новонародженого, годування груддю протипоказане в період лікування адалімумабом протягом п'яти місяців після останньої ін'єкції адалімумабу. Доцільно припинити годування груддю або відмінити препарат, зважаючи на його важливість для матері. Пологи Вплив адалімумабу на родову діяльність та пологи невідомий.Побічна діяДані клінічних досліджень Приблизно у 14% пацієнтів очікується розвитку реакцій у місці введення препарату (одні з найпоширеніших побічних реакцій при введенні адалімумабу у контрольованих клінічних дослідженнях). Побічні реакції можливо причинно-пов'язані із застосуванням препарату, як клінічні, так і лабораторні, наведені нижче із зазначенням частоти (дуже часто >1/10, часто >1/100, але1/1000, але1/10000, але<1/1000) . Включалась найвища частота, що спостерігається серед різних показань. Інфекції: Дуже часто – інфекції дихальних шляхів (включаючи інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, пневмонію, синусит, фарингіт, назофарингіт та герпес-вірусну пневмонію); Часто - генералізовані інфекції (включаючи сепсис, кандидоз і грип), інфекції ШКТ (включаючи вірусний гастроентерит), інфекції шкіри та м'яких тканин (включаючи паронихій, целюліт, імпетиго, некротизуючий фасціїт та опоясуючий лишай) герпес, оральний герпес та ураження зубів), інфекції статевої сфери (включаючи вульвовагінальну мікотичну інфекцію), інфекції сечовивідного тракту (включаючи пієлонефрит), грибкові інфекції, інфекції суглобів; Нечасто – опортуністичні інфекції та туберкульоз (включаючи кокцидіомікоз, гістоплазмоз та комплекс інфекцій, що викликаються Mycobacterium avium),неврологічні інфекції (включаючи вірусний менінгіт), інфекції ока, бактеріальні інфекції. Новоутворення: Часто - доброякісні новоутворення, рак шкіри, крім меланоми (включаючи базальноклітинну карциному та лускато-клітинну карциному); Нечасто – лімфома, паренхіматозні новоутворення (включаючи рак молочної залози, новоутворення легені та щитовидної залози), меланома. З боку крові та лімфатичної системи: Дуже часто – лейкопенія (включаючи нейтропенію та агранулоцитоз), анемія; Часто – тромбоцитопенія, лейкоцитоз; Нечасто – ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура; Рідко – панцитопенія. З боку імунної системи: Часто – реакції гіперчутливості, алергічні реакції (включаючи сезонну алергію). З боку обміну речовин: Дуже часто – підвищення концентрації ліпідів; Часто – гіпокаліємія, підвищення концентрації сечової кислоти, аномальні концентрації натрію, гіпокальціємія, гіперглікемія, гіпофосфатемія, дегідратація. Порушення психіки: Часто – зміни настрою (включаючи депресію), тривожні розлади, безсоння. З боку нервової системи: Дуже часто – головний біль; Часто – парестезії (включаючи гіпестезії), мігрень, невралгія сідничного нерва, вестибулярне запаморочення; Нечасто – тремор, нейропатія; Рідко – розсіяний склероз. З боку органів чуття: Часто – кон'юнктивіт, порушення зору, блефарит, набряк століття; Нечасто – диплопія, глухота, дзвін у вухах. З боку серцево-судинної системи: Часто – підвищення артеріального тиску, припливи, гематоми, тахікардія; Нечасто – аритмія, хронічна серцева недостатність, артеріальна оклюзія, тромбофлебіт, аневризму аорти; Рідко – зупинка серця. З боку системи дихання: Часто – кашель, астма, диспное; Нечасто – хронічна обструктивна хвороба легень, інтерстиціальні захворювання легень, пневмоніт. З боку системи травлення: Дуже часто – нудота, блювання, біль у животі, підвищення активності печінкових ферментів; Часто – диспепсія, гастроезофагеальний рефлюкс, сухість у роті, шлунково-кишкові кровотечі; Нечасто – панкреатит, дисфагія, набряк обличчя, холецистит, холелітіаз, підвищення концентрації білірубіну, печінковий стеатоз. З боку шкіри та підшкірних тканин: Дуже часто – висип (в т.ч. ексфоліативний); Часто - свербіж, кропив'янка, крововилив (в т.ч. пурпуру), дерматит (в т.ч. екзема), ламкість нігтів, гіпергідроз; Нечасто – нічна пітливість, рубці. З боку кістково-м'язової системи: Дуже часто – кістково-м'язовий біль; Часто – м'язові спазми; Нечасто - рабдоміоліз, системний червоний вовчак. З боку сечостатевої системи: Часто – гематурія, ниркова недостатність; Нечасто – ніктурія, еректильна дисфункція. Інші, включаючи реакції на місці введення: Дуже часто - реакції на місці ін'єкції (включаючи еритему); Часто – біль у грудній клітці, набряки, погіршення загоєння ран; Нечасто – запалення. Лабораторні показники: Часто – порушення у системі згортання крові (включаючи збільшення активованого часткового тромбопластинового часу), позитивні тести на аутоантитіла (включаючи антитіла до подвійної спіралі ДНК), збільшення концентрації лактатдегідрогенази. Клінічні випробування при ЮІА В основному, побічні реакції у дітей були однаковими за типом та частотою з тими, які спостерігалися у дорослих. Реакції у місці ін'єкції У базових дослідженнях у 13,6% пацієнтів, яким вводили адалімумаб, розвинулися реакції у місці введення (еритема та/або свербіж, кровотеча, біль, припухлість), у контрольній групі такі реакції розвинулися у 7,6% пацієнтів. Більшість реакцій у місці ін'єкцій оцінювалися як слабкі та не вимагали припинення прийому препарату. Інфекції У контрольованих дослідженнях рівень інфекційних ускладнень становив 1,52 на одного пацієнта на рік при лікуванні адалімумабом та 1,45 на одного пацієнта на рік у контрольній групі пацієнтів (дорослого та дитячого віку). Частота серйозних інфекційних ускладнень становила 0,04 на одного пацієнта на рік при лікуванні адалімумабом та 0,03 на одного пацієнта на рік у контрольній групі пацієнтів. Інфекційні ускладнення були здебільшого представлені інфекціями верхніх дихальних шляхів, бронхітом та інфекціями сечовидільного тракту. Більшість пацієнтів продовжували приймати адалімумаб після вирішення інфекції. У контрольованих відкритих дослідженнях застосування адалімумабу повідомлялося про серйозні інфекції (включаючи рідко виникаючі смертельні інфекції), зокрема про туберкульоз (включаючи міліарний та позалегеневий), легіонельоз та інвазивні опортуністичні інфекції (у тому числі дисемінований гістоплазмоз). Злоякісні новоутворення та лімфопроліферативні розлади У клінічних дослідженнях у 203 пацієнтів з ЮІА не спостерігалося злоякісних новоутворень під час спостереження протягом 605,3 пацієнтів. У клінічних дослідженнях у 192 пацієнтів дитячого віку з хворобою Крона не спостерігалося злоякісних новоутворень під час спостереження протягом 258,9 пацієнтів. Під час контрольованих етапів базових випробувань застосування адалімумабу тривалістю щонайменше 12 тижнів у пацієнтів з РА, ПСА, АС, хворобою Крона, виразковим колітом та псоріазом з активністю від слабкої до сильно вираженої злоякісні новоутворення, за винятком лімфоми та немеланомного раку шкіри. частотою (з достовірністю 95 %) 6,0 (3,7;9,8) на 1000 пацієнто-років серед 4622 пацієнтів, які приймали адалімумаб, порівняно з 5,1 (2,4; 10,7) на 1000 пацієнто- років серед 2828 пацієнтів контрольної групи (середня тривалість лікування становила 5,1 місяців при застосуванні адалімумабу та 4 місяці у контрольній групі пацієнтів). Частота (з достовірністю 95 %) виникнення лімфом у пацієнтів, які застосовували адалімумаб, становила 0,7 (0,2; 3,0) на 1000 пацієнто-років, у той час як у групі контролю частота склала 1,5 (0,4; 5,8). Частота (з достовірністю 95 %) раку шкіри, крім меланоми, становила 9,7 (6,6; 14,3) на 1000 пацієнто-років серед пацієнтів, які приймали адалімумаб, та 5,1 (2,4; 10,7) на 1000 пацієнто-років серед пацієнтів контрольної групи. Із загальної кількості випадків раку шкіри лускато-клітинні карциноми виникали з частотою (з достовірністю 95 %) 2,6 (1,2; 5,5) на 1000 пацієнто-років серед пацієнтів, які приймали препарат адалімумаб, та 0,7 (0, 1;5,2) на 1000 пацієнто-років серед пацієнтів контрольної групи. Частота, що спостерігається, злоякісних новоутворень, за винятком лімфом і немеланомного раку шкіри, становила близько 8,8 на 1000 пацієнто-років у контрольованій частині клінічного випробування і в проведених і завершених відкритих досліджень. Частота раку шкіри (крім меланоми), що спостерігалася, становила близько 10,3 на 1000 пацієнто- років, спостерігається частота лімфоми була близько 1,4 на 1000 пацієнто-років. Середня тривалість цих досліджень становила близько 3,4 років і включала 5727 пацієнтів, які приймали адалімумаб щонайменше 1 рік або у яких розвинулося злоякісне новоутворення протягом 1 року від початку терапії, охоплюючи 24568 пацієнтів. Аутоантитіла На IV етапах дослідження РА проводився аналіз сироватки крові пацієнтів на аутоантитіла. У достовірних контрольованих випробуваннях повідомлялося, що у 11,9% пацієнтів, які приймали препарат адалімумаб, і у 8,1% пацієнтів, які приймали плацебо, та пацієнтів контрольної групи, які мали спочатку негативні титри антинуклеарних антитіл, позитивні титри з'явилися на 24 тижні. . У двох із 3989 пацієнтів, які приймали адалімумаб у дослідженнях РА, ПсА та АС, розвинулися клінічні прояви вовчаково-подібного синдрому. Стан пацієнтів покращився після відміни лікування. У жодного з пацієнтів не розвинувся люпус-нефрит або симптоми ураження центральної нервової системи. Вплив тривалого застосування адалімумабу на розвиток аутоімунних захворювань залишається невивченим. Псоріаз: розвиток чи погіршення Описуються випадки появи псоріазу, включаючи пустульозний псоріаз та долонопідошовний псоріаз, та випадки погіршення існуючого псоріазу при застосуванні всіх блокаторів ФНП, включаючи адалімумаб. Багато з цих пацієнтів приймали імунодепресанти (у тому числі, МТХ, кортикостероїди) як супутнє лікування. Деяким із цих пацієнтів була потрібна госпіталізація. У більшості пацієнтів настало поліпшення стану після відміни блокаторів ФНП. У деяких пацієнтів настав рецидив псоріазу після повторного початку прийому різних блокаторів ФНП. Скасування адалімумабу має здійснюватися у тяжких випадках і тоді, коли немає поліпшення, або є погіршення у відповідь на місцеве лікування. Нижче перераховані побічні реакції, зазначені по системах органів, частота та зв'язок яких із прийомом препарату не доведена. Дані постмаркетингових досліджень Інфекції та інвазії Дивертикуліт. Новоутворення доброякісні, злоякісні та некласифіковані (включаючи кісти та поліпи) Гепатоспленарна Т-клітинна лімфома, лейкемія, карцинома Меркеля (нейроендокринна шкірна карцинома). З боку імунної системи: Анафілаксія, саркоїдоз. З боку нервової системи: Демієлінізуючі захворювання (у тому числі неврит зорового нерва, синдром Гієна-Барре), цереброваскулярні розлади. Серцево-судинна система: Легенева емболія, інфаркт міокарда. З боку системи дихання: Плевральний випіт, легеневий фіброз. Порушення з боку системи травлення: Перфорація кишечника, реактивація вірусу гепатиту В, печінкова недостатність, гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: Шкірний васкуліт, синдром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке (ангіоневротичний набряк), виникнення або погіршення псоріазу (включаючи долонно-підошовний пустулярний псоріаз), мультиформна еритема, алопеція. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: Вовчаковоподібний синдром. Інші, включаючи реакції у місці введення: Підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиУ хворих на ревматоїдний артрит, які отримують метотрексат, немає необхідності в корекції дози адалімумабу або метотрексату. Водночас метотрексат при одноразовому та повторному застосуванні знижує кліренс адалімумабу на 29% та 44% відповідно. Взаємодія адалімумабу з іншими препаратами, крім метотрексату, у фармакокінетичних дослідженнях не вивчалася, У клінічних дослідженнях не відзначено ознак взаємодії адалімумабу з іншими базовими засобами (сульфасалазин, гідрохлорохін, лефлюномід і парентеральні препарати золота), глюкокортиками. Комбіноване застосування з азатіоприном/6-меркаптопурином У клінічних дослідженнях за участю дорослих із хворобою Крона, збільшення частоти злоякісних новоутворень та серйозних побічних реакцій, пов'язаних з інфекціями, спостерігалось у групі пацієнтів, у яких застосовувалося комбіноване застосування адалімумабу з азатіоприном/6-меркаптопурином у порівнянні з монотерапією адаліму. Одночасне застосування з генно-інженерними біологічними протиревматичними препаратами, у тому числі антагоністами ФНП Тяжкі інфекції спостерігалися в клінічних дослідженнях при одночасному застосуванні анакінри та іншого антагоніста ФНП, етанерцепту, при цьому не спостерігалося покращення клінічного ефекту порівняно із застосуванням етанерцепту у вигляді монотерапії. Виходячи з природи побічних реакцій, що спостерігаються при одночасному застосуванні етанерцепту та анакінри, можна припустити виникнення аналогічних токсичних ефектів при одночасному застосуванні анакінрів з іншими антагоністами ФНП. Таким чином, одночасне застосування адалімумабу з Анакінр протипоказано. Одночасне застосування адалімумабу з іншими базовими біологічними протиревматичними засобами (наприклад, анакінрою, абатацептом) або іншими антагоністами ФНП пов'язане з підвищеним ризиком виникнення інфекцій та інших побічних реакцій, і тому протипоказане.Спосіб застосування та дозиПідшкірно. Лікування препаратом Хуміра проводиться під контролем лікаря. Якщо лікар вважає це за можливе, то після відповідного навчання техніці підшкірних ін'єкцій, хворі можуть самостійно вводити собі препарат. Препарат Хуміру® вводять підшкірно у ділянку стегна або живота. Розчин слід оглянути перед введенням щодо наявності сторонніх частинок та зміни кольору. Адалімумаб не слід змішувати в одному шприці або флаконі з іншими лікарськими засобами. Розчин, що залишився, і використані матеріали слід утилізувати. Якщо чергова ін'єкція препарату Хуміра була випадково пропущена, необхідно провести ін'єкцію відразу, як тільки це буде виявлено. Наступна ін'єкція має бути проведена відповідно до запланованого раніше графіка. Дорослі Ревматоїдний артрит (РА), псоріатичний артрит (ПсА) та анкілозуючий спондиліт (АС) Рекомендована доза препарату Хуміра у дорослих з ревматоїдним артритом (РА), псоріатичним артритом (ПсА) та анкілозуючим спондилітом (АС) становить 40 мг підшкірно один раз на два тижні. При призначенні препарату Хуміра® терапія глюкокортикостероїдами, нестероїдними протизапальними препаратами (в т.ч. саліцилатами), анальгетиками (наркотичними та ненаркотичними), метотрексатом та іншими базовими протиревматичними препаратами може бути продовжена. У деяких хворих на ревматоїдний артрит, які не отримують метотрексат, може бути досягнутий додатковий ефект при збільшенні кратності застосування препарату Хуміра до 40 мг один раз на тиждень. Хвороба Крона Рекомендований режим дозування препарату Хуміра® для дорослих із хворобою Крона - 160 мг на 1 день (застосовується по чотири ін'єкції по 40 мг на день або по дві ін'єкції по 40 мг на день послідовно протягом двох днів), через 2 тижні (на 15-й день) – 80 мг, ще через 2 тижні (29-й день) починають застосовувати підтримуючу дозу – 40 мг один раз на 2 тижні. При призначенні препарату Хуміра® терапія аміносаліцилатами, глюкокортикостероїдами та/або імуномодуляторами (наприклад: 6-меркаптопурин та азатіоприн) може бути продовжена. Пацієнти, які спостерігають зменшення відповіді на лікування, можуть отримати додатковий ефект від збільшення частоти введення препарату Хуміра до 40 мг 1 раз на тиждень. Деякі пацієнти можуть не відповідати на терапію препаратом Хуміра протягом перших чотирьох тижнів, проте лікування слід продовжити, т.к. позитивний ефект можна досягти протягом 12 тижнів. Рішення про припинення терапії може бути прийняте у випадку, якщо пацієнт не отримує ефект від лікування протягом цього періоду. Хронічний бляшковий псоріаз Початкова доза для дорослих пацієнтів становить 80 мг. Підтримуюча доза - по 40 мг один раз на два тижні, починаючи через тиждень після початкової дози. Діти Ювенільний ідіопатичний артрит Застосування препарату Хуміра® у дітей віком до 2 років з ювенільним ідіопатичним артритом не вивчалося. При ювенільному ідіопатичному артриті у дітей віком від 4 до 12 років препарат Хуміра® призначають у дозі 24 мг/м2 площі поверхні тіла, при цьому максимальна доза становить 40 мг. Препарат вводять підшкірно 1 раз на 2 тижні. Об'єм ін'єкції визначають виходячи із зростання та ваги пацієнта (див. Таблицю 1). Для пацієнтів, яким необхідне введення менше 40 мг препарату, необхідно використовувати препарат Хуміра у флаконі. Зріст Загальна маса тіла (кг) (см) 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 65 70 80 0,2 0,3 0,3 0,3 90 0,2 0,3 0,3 0,4 0,4 0,4 100 0,3 0,3 0,3 0,4 0,4 0,4 0,5 0,5 110 0,3 0,3 0,4 0,4 0,4 0,5 0,5 0,5 0,5 0,6 0,6 120 0,3 0,4 0,4 0,4 0,5 0,5 0,5 0,6 0,6 0,6 0,6 0,7 0,7 130 0,4 0,4 0,5 0,5 0,5 0,6 0,6 0,6 0,6 0,7 0,7 0,7 140 0,4 0,4 0,5 0,5 0,6 0,6 0,6 0,7 0,7 0,7 0,7 0,8 * 150 0,5 0,5 0,6 0,6 0,6 0,7 0,7 0,7 0,7 0,8 * 0,8 * 160 0,5 0,5 0,6 0,6 0,7 0,7 0,7 0,8 * 0,8 * 0,8 * 0,8 * 170 0,6 0,6 0,6 0,7 0,7 0,8 * 0,8 * 0,8 * 0,8 * 0,8 * 180 ... 0,6 0,7 0,7 0,8 * 0,8 * 0,8 * 0,8 * 0,8 * 0,8 * * - максимальна доза при одноразовому введенні становить 40 мг (0,8 мл) Дітям від 13 до 17 років призначають по 40 мг раз на 2 тижні незалежно від площі поверхні тіла. Клінічна відповідь зазвичай досягається протягом 12 тижнів лікування. Рішення про припинення терапії може бути прийняте у випадку, якщо пацієнт не отримує ефект від лікування протягом цього періоду. Хвороба Крона Пацієнти з масою тіла менше 40 кг: 80 мг на 1-й день (застосовується по дві ін'єкції по 40 мг на день), через 2 тижні (на 15-й день) - 40 мг, ще через 2 тижні (29-й день ) починають застосовувати підтримуючу дозу за наступною схемою - 20 мг один раз на 2 тижні (середньоважкий і важкий ступінь). Пацієнти з масою тіла 40 кг і більше: 160 мг на 1-й день (застосовується по чотири ін'єкції по 40 мг на день або по дві ін'єкції по 40 мг на день послідовно протягом двох днів), через 2 тижні (на 15-й день) - 80 мг, ще через 2 тижні (29-й день) починають застосовувати підтримуючу дозу за наступною схемою: хвороба Крона важкого ступеня – 40 мг один раз на 2 тижні; хвороба Крона середньотяжкого ступеня – 20 мг один раз на 2 тижні. Пацієнти, у яких спостерігається зменшення відповіді на лікування препаратом, можуть отримати додатковий ефект від збільшення частоти введення препарату Хуміра до 1 разу на тиждень. Клінічна відповідь зазвичай досягається протягом 12 тижнів лікування. Рішення про припинення терапії може бути прийняте у випадку, якщо пацієнт не отримує ефект від лікування протягом цього періоду. Застосування препарату Хуміра® у дітей віком до 6 років із хворобою Крона не вивчалося. Інструкцію з підготовки та проведення ін'єкції препарату Хуміра® дивіться в інформаційному листку, вкладеному в картонну пачку. ІНСТРУКЦІЯ З ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ ІН'ЄКЦІЇ ПРЕПАРАТУ ХУМІРУ® В ОДНОДОЗОВОМУ ШПРИЦІ Підготовка Ретельно вимийте руки. Дістаньте з упаковки та покладіть на чисту поверхню один шприц із препаратом Хуміра® та одну просочену спиртом серветку. Переконайтеся, що термін зберігання препарату Хуміра®, вказаний на шприці, не минув. Вибір та підготовка місця для ін'єкції Виберіть місце на животі або на передній поверхні стегна. Місця ін'єкцій та сторони слід міняти. Кожне наступне місце введення має відступати від попереднього мінімум на 3 см. Не можна вводити препарат у місце на шкірі, де є болючість, почервоніння, ущільнення або синець. Ці ознаки можуть свідчити про наявність інфекції. Місце уколу необхідно обробити спиртовою серветкою круговими рухами. Введення препарату Хуміра® Не струшуйте шприц. Зніміть ковпачок з голки, не торкаючись голки і уникаючи дотику до інших поверхонь. Однією рукою візьміть у складку оброблену шкіру. В іншу руку візьміть шприц, тримаючи під кутом 45° до поверхні шкіри, градуйованої поверхнею вгору. Одним швидким рухом повністю введіть голку у шкірну складку. Після введення голки відпустіть складку шкіри. Введіть весь розчин протягом 2-5 секунд. Після введення розчину (коли шприц буде порожнім) вийміть голку зі шкіри під тим самим кутом. Шматком марлі злегка притисніть область ін'єкції протягом 10 секунд, але в жодному разі не тріть поверхню. З місця ін'єкції може виділитись невелика кількість крові. За бажання можна скористатися пластиром. Після ін'єкції шприц не використовувати повторно. ІНСТРУКЦІЯ З ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ ІН'ЄКЦІЇ ПРЕПАРАТУ ХУМІРУ® У ФЛАКОНІ Підготовка Переконайтеся, що Ви знаєте скільки (обсяг) препарату потрібно ввести. Ретельно вимийте руки. Візьміть з картонної упаковки одну коробку, що містить один шприц, одну насадку на флакон, один флакон, дві спиртові серветки та одну голку. Якщо в картонній упаковці залишилася ще одна коробка з набором для ін'єкції, негайно приберіть її в холодильник. Перевірте термін придатності препарату, що вказаний на коробці. НЕ ВИКОРИСТОВУЙТЕ набір після закінчення терміну придатності. Покладіть такі предмети на чисту поверхню, на даному етапі НЕ витягуйте їх із індивідуальної упаковки. Один шприц об'ємом 1 мл Одну насадку на флакон Один флакон препарату Хуміра®, розчин для ін'єкцій Дві спиртові серветки Одну голку. Препарат Хуміра® є прозорою, безбарвною рідиною. Не використовуйте препарат, якщо рідина каламутна, містить пластівці або частки або змінила колір. Підготовка дози препарату Хуміра до введення Загальне правило: нічого не викидайте до закінчення ін'єкції препарату. Підготуйте голку, частково знявши з неї упаковку, відкриту з боку, найближчої до жовтого сполучного ковпачка голки. Зніміть упаковку настільки, щоб відкрити жовтий сполучний ковпачок. Тримайте упаковку відкритим кінцем вгору. Зніміть білий пластиковий ковпачок із флакона так, щоб побачити верхню частину пробки флакона. Однією зі спиртових серветок протріть корок флакона. Після цього НЕ торкайтеся пробки флакона. Відкрийте упаковку насадки на флакон, але не витягуйте її з упаковки. Флакон тримайте корком вгору. Не виймаючи насадку на флакон з упаковки, з'єднайте її з пробкою флакона, натискаючи насадкою на пробку, доки вона не встане з клацанням на місце. Коли Ви переконаєтеся, що насадка з'єднана з флаконом, зніміть упаковку. Обережно поставте флакон із насадкою на чисту робочу поверхню. Будьте обережні, флакон не повинен впасти. Не торкайтеся насадки. Підготуйте шприц, частково знявши з нього упаковку, відкриту збоку, найближчу до білого шток-поршня. Зніміть упаковку настільки, щоб відкрити білий шток-поршень, але не витягуйте шприц з упаковки. Тримайте упаковку шприца і ПОВІЛЬНО витягніть білий шток-поршень, щоб обсяг перевищував необхідну дозу на 0,1 мл. (Наприклад, якщо призначена доза становить 0,5 мл, витягніть білий шток-поршень на 0,6 мл). НІКОЄДА не витягуйте поршень далі за положення, що відповідає 0,9 мл, незалежно від призначеної дози. Ви скоректуєте обсяг відповідно до призначеної дози пізніше. НЕ ВИТАГАЙТЕ білий шток-поршень із шприца повністю. ПРИМІТКА: Якщо білий шток-поршень повністю вийнятий із шприца, шприц використовувати не можна. НЕ НАМАГАйтеся вставити білий шток-поршень назад. НЕ ВИКОРИСТОВУЙТЕ білий шток-поршень, щоб вийняти шприц із упаковки. Витягніть шприц із упаковки, при цьому шток-поршень повинен залишитися у встановленому положенні. Ніколи НЕ ПУСКАЙТЕ шприц. Міцно тримайте насадку на флакон. Введіть наконечник шприца в насадку і поверніть однією рукою шприц за годинниковою стрілкою до упору. Не докладайте надмірних зусиль при повороті шприца за годинниковою стрілкою до упору. Тримаючи флакон, натисніть шток-поршень і повністю опустіть його. Цей крок є важливим для отримання правильної дози препарату. Утримуйте білий шток-поршень усередині та переверніть шприц із флаконом. ПОВІЛЬНО потягніть на себе білий шток-поршень до позначки, що на 0,1 мл перевищує необхідну дозу. Це важливо для отримання правильної дози. Ви скоригуєте дозу на етапі 4 (Підготовка дози препарату). Якщо призначена доза становить 0,5 мл, витягніть білий шток-поршень на 0,6 мл. Ви побачите, як рідина із флакона заповнює шприц. Натисніть на білий шток-поршень, щоб повернути рідину у флакон. Знову ПОВІЛЬНО потягніть на себе білий шток-поршень до позначки, що на 0,1 мл перевищує необхідну дозу, це важливо для отримання правильної дози та запобігання утворенню бульбашок повітря та повітряних зазорів. Ви скоригуєте дозу на етапі 4 (Підготовка дози препарату). Якщо Ви бачите, що в шприці залишилися бульбашки повітря або повітряні зазори, Ви можете повторити процедуру до трьох разів. НЕ ТРЯСІТЬ шприц. ПРИМІТКА: Якщо білий шток-поршень повністю вийнятий із шприца, шприц використовувати не можна. НЕ НАМАГАйтеся вставити білий шток-поршень назад. Все ще тримаючи шприц вертикально, від'єднайте від шприца насадку на флакон разом із флаконом, повернувши адаптер флакона іншою рукою. Переконайтеся, що разом із флаконом Ви від'єднали від шприца та насадку. Не торкайтеся кінчика шприца. Якщо поблизу кінчика шприца помітні великі бульбашки повітря або повітряні зазори, ПОВІЛЬНО натисніть на білий шток-поршень доти, доки рідина не почне заповнювати кінчик шприца. НЕ натискайте на білий шток-поршень після досягнення необхідної дози. Наприклад, якщо призначена доза становить 0,5 мл, НЕ натискайте на білий шток-поршень після досягнення позначки 0,5 мл. Переконайтеся, що об'єм рідини, що залишилася в шприці, принаймні не менша за призначену дозу. Якщо обсяг, що залишився, менший за призначену дозу, не використовуйте цей шприц. Вільною рукою візьміть упаковку з голкою таким чином, щоб жовтий сполучний ковпачок був спрямований вниз. Тримаючи шприц спрямованим вгору, введіть кінчик шприца в жовтий сполучний ковпачок голки і поверніть шприц до упору, як показано стрілкою на наведеній нижче зображенні. Тепер голка з'єднана із шприцем. Зніміть упаковку з голки, але НЕ ВИДАЛЮЙТЕ захисний ковпачок голки. Покладіть шприц на чисту робочу поверхню. Негайно переходьте до вибору області для ін'єкції та підготовки дози. Вибір та підготовка галузі для ін'єкції Виберіть область на стегні чи животі. Нове місце ін'єкції має знаходитися на відстані щонайменше 3 см від попереднього місця введення препарату. Не можна вводити препарат у місце на шкірі, де є болючість, почервоніння, ущільнення або синець. Ці ознаки можуть свідчити про наявність інфекції. Для зниження ризику інфікування обробіть область ін'єкції другою спиртовою серветкою. Не торкайтеся області введення препарату до ін'єкції. Підготовка дози Візьміть шприц таким чином, щоб голка була спрямована нагору. Іншою рукою перекиньте рожевий ковпачок голки до шприца. Зніміть захисний ковпачок, потягнувши його іншою рукою. Не торкайтеся голки. НЕ КЛАДІТЬ шприц після того, як зняли з голки ковпачок. НЕ НАМАГАйтеся надягти на голку захисний ковпачок. Тримайте шприц на рівні очей, при цьому голка має бути спрямована вгору. Ви повинні чітко бачити кількість препарату у шприці. Будьте обережні, щоб препарат не потрапив Вам у вічі. Ще раз перевірте, скільки препарату Вам потрібно відміряти. Обережно натисніть на білий шток-поршень таким чином, щоб у шприці залишилася призначена кількість препарату. Надлишок препарату може вийти із голки. НЕ ПРОМОКАЙТЕ голку або шприц. Введення препарату Хуміра® Вільною рукою обережно зберіть складку шкіри обробленої області та міцно тримайте її. Іншою рукою візьміть шприц і тримайте його під кутом 45° до шкіри. Одним швидким, коротким рухом повністю введіть голку у шкіру. Відпустіть шкірну складку. Натисніть на білий шток-поршень, щоб ввести препарат. Введіть усі ліки повністю. Коли шприц виявиться порожнім, видаліть голку зі шкіри. Будьте обережні, витягніть голку під тим самим кутом, під яким її вводили. Акуратно накиньте рожевий ковпачок на голку до клацання. Покладіть шприц із голкою на робочу поверхню. НЕ НАДІЙТЕ знятий захисний ковпачок на голку. Після ін'єкції шприц, флакон, голку, ковпачок голки та насадку на флакон повторно НЕ ВИКОРИСТОВУВАТИ. Шматком марлі натисніть область введення препарату протягом 10 секунд. Можлива невелика кровотеча. НЕ ТРИТЕ місце ін'єкції. Область ін'єкції можна заклеїти пластиром.ПередозуванняМаксимальна доза адалімумабу, що переноситься, у людини не встановлена. Повторне застосування адалімумабу у дозах до 10 мг/кг не супроводжувалося токсичними ефектами, що вимагали зменшення дози. У разі передозування необхідно контролювати побічні реакції та негайно розпочинати адекватне симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІнфекції Застосування адалімумабу не слід починати у пацієнтів з активними інфекційними захворюваннями, що включають хронічні або осередкові інфекції, до усунення інфекції. У пацієнтів, у яких був контакт з туберкульозом, а також пацієнтів, які відвідували місця з високим рівнем захворюваності на туберкульоз або такими ендемічними мікозами, як гістоплазмоз, кокцидіомікоз або бластомікоз, ризик та ефективність лікування адалімумабом повинні оцінюватися до початку терапії (див. Інші оппорту) . Як і у випадку з іншими антагоністами ФНП, пацієнти повинні бути ретельно обстежені на наявність інфекційних захворювань до, під час та після лікування адалімумабом. Пацієнти, у яких розвинулося інфекційне захворювання під час лікування адалімумабом, мають бути виявлені та повністю обстежені. Застосування адалімумабу повинно бути припинене, якщо у пацієнта розвивається серйозне інфекційне ускладнення або сепсис, при цьому відповідна антибактеріальна та протигрибкова терапія повинна проводитися до лікування інфекційного захворювання. З обережністю слід призначати адалімумаб пацієнтам з рецидивуючими інфекціями в анамнезі та за наявності умов, що призводять до інфекційних ускладнень. Туберкульоз Ризик розвитку активного туберкульозу або активації латентного туберкульозу при прийомі всіх блокаторів ФНП, у тому числі адалімумабу. Частота реактивації туберкульозу була особливо вищою при дозах адалімумабу, що перевищували рекомендовані значення. До початку терапії адалімумабом усі пацієнти повинні бути обстежені на предмет як активної, так і неактивної (латентної) туберкульозної інфекції. Ця оцінка повинна включати докладний анамнез захворювання, з урахуванням можливих контактів з хворими на активні форми туберкульозу та попередньої або поточної імуносупресивної терапії, а також необхідні скринінгові обстеження (у тому числі рентгенографія в області грудної клітки, туберкуліновий тест). Лікування прихованої туберкульозної інфекції має бути проведене на початок терапії адалимумабом. Якщо діаметр папули після шкірної туберкулінової проби на приховану туберкульозну інфекцію більше 5 мм, ця проба вважається позитивною, навіть якщо до цього проводилася вакцинація бацилою Calmette-Guerin (BCG або БЦЖ). Можливість наявності невстановленої прихованої (латентної) туберкульозної інфекції повинна братися до уваги особливо у тих пацієнтів, які іммігрували з країни з високою захворюваністю на туберкульоз або подорожували в таку країну, або у тих, хто був у контакті з хворим на активну форму туберкульозу. Якщо діагностовано активний туберкульоз, не можна розпочинати терапію адалімумабом. Якщо діагностовано латентний туберкульоз, слід проводити протитуберкульозну профілактику до початку лікування адалімумабом. Протитуберкульозна терапія до початку лікування адалімумабом також повинна призначатися тим пацієнтам, які схильні до факторів ризику туберкульозу, навіть при негативній туберкуліновій пробі. Рішення про проведення протитуберкульозної терапії у таких пацієнтів має прийматися лише з урахуванням ризику як прихованої туберкульозної інфекції, так і ризику протитуберкульозної терапії. Лікування призначається фтизіатром. Протитуберкульозне лікування пацієнтів з латентною туберкульозною інфекцією знижує ризик реактивації туберкульозу при лікуванні цих пацієнтів адалімумабом. Однак ризик розвитку активного туберкульозу або активації латентного туберкульозу існує навіть у пацієнтів,які пройшли скринінг та/або протитуберкульозну терапію, тому необхідно ретельне спостереження за пацієнтами в процесі терапії з метою своєчасного виявлення симптомів активного туберкульозу, особливо через те, що тести на приховану туберкульозну інфекцію часто бувають помилково негативними. Ризик помилково негативних результатів внутрішньошкірних туберкулінових проб повинен братися до уваги особливо у хворих у тяжкому стані або імунокомпрометованих хворих.Ризик помилково негативних результатів внутрішньошкірних туберкулінових проб повинен братися до уваги особливо у хворих у тяжкому стані або імунокомпрометованих хворих.Ризик помилково негативних результатів внутрішньошкірних туберкулінових проб повинен братися до уваги особливо у хворих у тяжкому стані або імунокомпрометованих хворих. З цією метою рекомендується проводити повторну реакцію Манту через 7-21 день після першої. Пацієнтів слід проінформувати про необхідність звернення до лікаря з появою симптомів (персистирующий кашель, втрата маси тіла, субфебрильна лихоманка), що вказують на розвиток туберкульозної інфекції. Інші опортуністичні інфекції У пацієнтів, які отримували адалімумаб, спостерігалися опортуністичні інфекції, які включали грибкові інфекції. Ці інфекції вимагають своєчасної діагностики та адекватного лікування. Пацієнти, у яких виникає лихоманка, нездужання, втрата маси тіла, рясне потовиділення, кашель, задишка та/або інфільтрати в легенях на рентгенограмі, або інші виражені системні порушення з розвитком шокового стану або без нього, повинні негайно звернутися до лікаря для проведення діагностичних заходів . У пацієнтів, які перебували в зонах, ендемічних за різними мікозами, слід передбачати розвиток грибкових інфекцій. Такі пацієнти перебувають у групі ризику розвитку гістоплазмозу чи іншої грибкової інфекції, і лікарі, отже, повинні проводити емпіричну протигрибкову терапію до визначення патогену (-ів). Аналізи антиген-антитіло на гістоплазмоз можуть бути негативними у деяких пацієнтів з активною інфекцією. По можливості,рішення про призначення емпіричної протигрибкової терапії у таких пацієнтів має прийматися після консультації лікарем з кваліфікацією у діагностиці та лікуванні грибкових інфекцій, при цьому слід брати до уваги як ризик важкої грибкової інфекції, так і ризик протигрибкової терапії. Пацієнтам, у яких розвинулася тяжка грибкова інфекція, рекомендується припинити прийом блокаторів ФНП до моменту лікування інфекції. Реактивація гепатиту В Застосування блокаторів ПІБ пов'язане з реактивацією вірусу гепатиту В (ВГВ) у пацієнтів, які є хронічними носіями цього вірусу. У деяких випадках реактивація ВГВ, що виникає у зв'язку з прийомом блокаторів ФНП, призводила до смерті. Більшість цих випадків виникала у пацієнтів, які приймають інші медикаменти, які пригнічували імунну систему, що також могло зробити свій внесок у реактивацію ВГВ. У пацієнтів із ризиком ВГВ інфекції має проводитися діагностика первинних симптомів ВГВ інфекції до початку терапії блокаторами ФНП. Слід з обережністю призначати блокатори ФНП пацієнтам, які є носіями ВГВ. Ті пацієнти, які є носіями ВГВ та потребують лікування блокаторами ФНП,повинні бути ретельно обстежені для виявлення ознак активної ВГВ інфекції під час терапії та через кілька місяців після закінчення терапії. Відсутні достовірні дані щодо безпеки або ефективності лікування носіїв ВГВ противірусними препаратами спільно з блокаторами ФНП для запобігання реактивації ВГВ. У пацієнтів, у яких розвивається реактивація ВГВ, застосування адалімумабу слід призупинити, і має бути розпочато ефективну противірусну терапію з відповідним підтримуючим лікуванням.і має бути розпочато ефективну противірусну терапію з відповідним підтримуючим лікуванням.і має бути розпочато ефективну противірусну терапію з відповідним підтримуючим лікуванням. Неврологічні ускладнення Застосування антагоністів ФНП, включаючи адалімумаб, пов'язане з рідкісними випадками виникнення або ускладнення клінічних проявів та/або рентгенологічних ознак демієлінізуючих захворювань центральної нервової системи, включаючи розсіяний склероз та периферичні демієлінізуючі захворювання, включаючи синдром Гійєна-Барре. Слід з обережністю призначати адалімумаб пацієнтам з демієлінізуючими захворюваннями центральної та периферичної нервової системи (поточними або в анамнезі). Злоякісні новоутворення Існує більш високий ризик розвитку лімфоми у пацієнтів із ревматоїдним артритом, що характеризується тривалим, тяжким запаленням, що ускладнює оцінку ступеня ризику. Під час тривалих відкритих випробувань адалімумаба середній рівень злоякісних утворень був подібний до того, який очікувався для загальної популяції даного віку, статі та раси. На підставі наявних даних не можна виключити можливий ризик розвитку лімфом або інших злоякісних новоутворень у пацієнтів, які застосовують блокатор ФНП. Повідомлялося про злоякісні новоутворення, частина яких призводить до летального результату у дітей та дорослих, які отримували лікування блокаторами ФНП. Приблизно в половині випадків розвивалися лімфоми, як ходжкінські, так і неходжкінські. В інших випадках були представлені різні злоякісні новоутворення, включаючи рідкісні злоякісні новоутворення, пов'язані з імуносупресією. Злоякісні новоутворення виникали загалом через 30 місяців терапії. Більшість пацієнтів отримували супутнє лікування імунодепресантами. Є рідкісні постмаркетингові повідомлення про гепатоспленарну Т-клітинну лімфому (ГСТКЛ), рідкісну агресивну лімфому, яка виникала у пацієнтів, які отримують адалімумаб, і нерідко призводила до летального результату. Більшість пацієнтів спочатку отримували терапію інфліксімабом, а також супутню терапію запальних захворювань товстого кишечника азатіоприном або 6-меркаптопурином. Причинно-наслідковий зв'язок ГСТКЛ з прийомом адалімумабу не доведено. Не проводилося досліджень, що включають пацієнтів з анамнезом злоякісних новоутворень, або в ході яких лікування адалімумабом тривало у пацієнтів з злоякісним новоутворенням, що розвинулося. Таким чином, слід виявляти додаткову обережність при застосуванні адалімумабу у таких пацієнтів. Усі пацієнти, і особливо пацієнти, які раніше отримували тривалу терапію імунодепресантами або ПУВА-терапію псоріазу, повинні обстежуватися на наявність, не пов'язаного з меланомою, раку шкіри, який розвинувся до або під час лікування адалімумабом. Випадки гострого або хронічного лейкозу описувалися у зв'язку з постмаркетинговим використанням блокаторів ФНП для лікування ревматоїдного артриту та інших показань. У пацієнтів з ревматоїдним артритом вищий ризик розвитку лейкемії (до дворазового), ніж у загальній популяції, навіть за відсутності терапії блокаторами ФНП. Алергія Серйозні алергічні реакції, пов'язані з прийомом адалімумабу, були рідкими під час клінічних випробувань. У постмаркетингових спостереженнях серйозні алергічні реакції, що включають анафілактичний шок, після прийому адалімумабу описувалися дуже рідко. Якщо виникає анафілактична реакція або інші серйозні алергічні реакції, слід негайно припинити застосування адалімумабу та призначити відповідну протиалергічну терапію. Гематологічні ускладнення Були рідкісні повідомлення про розвиток панцитопенії, включаючи апластичну анемію при застосуванні блокаторів ПІБ. Зрідка повідомлялося про побічні реакції з боку системи крові, що включають значну цитопенію (у тому числі тромбоцитопенію, лейкопенію) при лікуванні адалімумабом. Причинний зв'язок цих повідомлень із прийомом адалімумабу залишається незрозумілим. Всім пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися до лікаря, якщо у них розвиваються симптоми, що вказують на порушення системи крові (в т. ч. лихоманка, що персистує, гематоми, кровотеча, блідість) при лікуванні адалімумабом. При підтверджених значних гематологічних порушеннях лікування адалімумабом слід призупинити. Вакцинація Пацієнтам дитячого віку рекомендується по можливості пройти повну вакцинацію відповідно до поточного графіку імунізації до початку терапії адалімумабом. Пацієнти, які приймають адалімумаб, можуть отримувати попутно вакцинацію, за винятком живих вакцин. Хронічна серцева недостатність (ХСП) Не проводилося досліджень застосування адалімумабу у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН), проте при проведенні клінічних випробувань іншого антагоніста ПІБ спостерігався більш високий рівень пов'язаних з ХСН небажаних явищ, включаючи розвиток ХСН та прогресування ХСН. Випадки прогресування ХСН також описувалися у пацієнтів, які беруть адалімумаб. Слід з обережністю призначати адалімумаб пацієнтам із серцевою недостатністю та проводити ретельне спостереження таким пацієнтам. Аутоімунні процеси Лікування адалімумаб може призводити до формування аутоімунних антитіл. Вплив тривалого лікування в розвитку аутоімунних захворювань не вивчено. Якщо у пацієнта розвиваються симптоми, що передбачають вовчаковоподібний синдром внаслідок лікування адалімумабом, слід припинити використання препарату. Літні пацієнти Частота виникнення серйозних інфекцій серед пацієнтів старше 65 років, які приймали адалімумаб, була вищою, ніж у пацієнтів молодших 65 років. 10,3% від загальної кількості пацієнтів, які приймали адалімумаб, було старше 65 років і приблизно 2,2% було старше 75 років. Адалімумаб слід призначати з обережністю у пацієнтів похилого віку у зв'язку з високою ймовірністю виникнення інфекційних захворювань. Відмінностей у ефективності цієї групи пацієнтів порівняно з молодшими пацієнтами не виявлено, коригування дози не потрібно. Діти Ефективність та безпека застосування адалімумабу у дітей показана тільки для лікування ідіопатичного ювенільного артриту від 4 років до 17 років та хвороби Крона (середньотяжкого або тяжкого ступеня) у пацієнтів від 6 років та старше.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
795,00 грн
193,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. діюча речовина: менотропіни: лютеїнізуючий гормон (ЛГ) 75 ME та 150 ME, фолікулостимулюючий гормон (ФСГ) 75 ME та 150 ME; допоміжні речовини: маннітол 30,0 мг, сахароза 10,0 мг, натрію безводний гідрофосфат 1,42 мг, метіонін 0,2 мг, полісорбат 20 (твін-20) 0,2 мг, фосфорна кислота qs, натрію гідроксид qs Розчинник - 1 амп. натрію хлорид 9 мг, вода до 1 мл. Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньом'язового та підшкірного введення, 75 ME ЛГ+75 ME ФСГ та 150 ME ЛГ+150 ME ФСГ. По 75 ME ЛГ + 75 ME ФСГ або 150 ME ЛГ + 150 ME ФСГ ліофілізату у флакон прозорого безбарвного нейтрального скла номінальним об'ємом 2 мл, закупорений гумовою пробкою, алюмінієвим ковпачком та пластиковою кришечкою. Розчинник - 1 мл ампулу темного нейтрального скла номінальним об'ємом 1 мл. Один флакон з ліофілізатом і одну ампулу з розчинником упаковують у пластикову контурну коміркову упаковку, яку поміщають у картонну пачку разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиЛіофілізована маса чи порошок білого кольору. Розчинник: прозора безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаГонадотропіни та інші стимулятори овуляції.ФармакокінетикаБуло встановлено фармакокінетичний профіль ФСГ, що входить до складу чМГ. Абсорбція та розподіл Максимальна концентрація (Сmах) ФСГ у плазмі досягається протягом 7 годин після підшкірного (п/к) або внутрішньом'язового (в/м) введення. Об'єм розподілу, який визначається у здорових жінок-добровольців зі зниженою кількістю рецепторів, після введення повторних доз 150 ME протягом 7 днів становить 8,9±3,5 МО/л при підшкірному введенні та 8,5±3,2 МО/ л при внутрішньом'язовому введенні. Виведення Період напіввиведення при повторному внутрішньовенному введенні становить 30±11 год і 27±9 годин при повторному внутрішньом'язовому введенні. Виводиться переважно нирками. Криві залежності концентрації ЛГ від часу вказують на збільшення концентрації ЛГ після введення чМГ, проте для фармакокінетичного аналізу отриманих даних недостатньо. Вивчення фармакокінетики чМГ у пацієнтів із порушенням функції печінки та нирок не проводилося.ФармакодинамікаДіючою речовиною препарату ХуМоГ є людський менопаузальний гонадотропін (чМГ) високого ступеня очищення, що отримується із сечі жінок у період постменопаузи. Препарат містить ЛГ та ФСГ у співвідношенні 1:1. Органами-мішенями для гормональної дії чМГ у жінок є яєчники, у чоловіків – яєчка. ЧМГ стимулює гаметогенез та синтез статевих гормонів. ЧМГ стимулює зростання та дозрівання фолікулів у яєчниках, підвищує концентрацію естрогенів, стимулює проліферацію ендометрію. Лікування зазвичай поєднується із введенням препаратів людського хоріонічного гонадотропіну (чХГ) для індукції остаточного дозрівання фолікулів та настання овуляції. У чоловіків стимулює сперматогенез (за рахунок активації синтезу білків, що зв'язують андрогени у насіннєвих канальцях та клітинах Сертолі), активує вироблення тестостерону.Показання до застосуванняУ жінок; ановуляція (включаючи синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) при неефективності терапії кломіфеном); контрольована гіперстимуляція яєчників з метою індукції зростання множинних фолікулів при проведенні наступних допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ): екстракорпоральне запліднення з переносом ембріона (ЕКО/ПЕ), перенесення гамет у маткову трубу (ГІФТ) та інтрацит У чоловіків: стимуляція сперматогенезу при азооспермії або олігоастеноспермії, обумовлених первинним або вторинним гіпогонадотропним гіпогонадизмом (у поєднанні з препаратами чХГ).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату та розчинника; пухлини гіпофіза та гіпоталамуса; порушення функції печінки чи нирок; дитячий вік до 18 років. У жінок: рак яєчників, матки чи молочної залози; наявність кіст або збільшення розміру яєчників, не пов'язаних із СПКЯ; міома матки, несумісна із вагітністю; аномалії розвитку статевих органів, несумісні із вагітністю; вагінальна кровотеча неясної етіології; вагітність та період грудного вигодовування. У чоловіків: рак передміхурової залози; пухлина яєчка; первинна недостатність функції яєчок. З обережністю: у жінок – наявність факторів ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень (індивідуальна чи сімейна схильність, ожиріння з індексом маси тіла (ІМТ) > 30 кг/м2, тромбофілія); захворювання маткових труб в анамнезіВагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяЧастота побічних ефектів: часто (≥ 1/100 до Системно-органний клас Часто (≥1/100, <1/10) Нечасто (≥1/1000, <1/100) Рідко (≥1/10000, <1/1000) Дуже рідко (<1/10000) Частота невідома Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості Місцеві чи загальні алергічні реакції, зокрема. анафілактичні-реакції Порушення з боку нервової системи Головний біль Запаморочення Порушення з боку органу зору Минуща сліпота, диплопія, мідріаз, скотома, фотопсія, минуще помутніння склоподібного тіла, зниження чіткості зору Порушення з боку судин Припливи спека Тромбоемболічні явища Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль у животі, здуття живота, нудота, збільшення живота обсягом Блювота, дискомфорт у животі, діарея Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Вугровий висип, шкірні висипання Свербіж шкіри, кропив'янка Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Біль у суглобах, біль у спині та шиї, біль у кінцівках Порушення з боку статевих органів та молочної залози СГЯ*, тазовий біль (біль у ділянці придатків матки); у чоловіків - гінекомастія Кісти яєчників, біль та дискомфорт у молочних залозах, нагрубання та набряклість молочних залоз, біль у сосках Скупчення рідини в порожнині тазу Перекрут яєчника Загальні розлади та порушення у місці введення Біль у місці ін'єкції Підвищена стомлюваність Гіпертермія у місці введення, підвищення температури тіла, нездужання Лабораторні та інструментальні дані Збільшення маси тіла *Відзначалися пов'язані з розвитком СГЯ порушення з боку шлунково-кишкового тракту: здуття та дискомфорт у животі, нудота, блювання та діарея. У разі важкого СГЯ як рідкісні ускладнення можливий розвиток асциту та скупчення рідини в порожнині тазу, ексудативного плевриту, задишки, олігурії, тромбоемболічних ускладнень та перекруту яєчника. При застосуванні менотропінів було виявлено випадки анафілактичних реакцій. При застосуванні у чоловіків були відзначені випадки гінекомастії, акне та збільшення маси тіла. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження лікарських взаємодій чМГ не проводилося. Спільне застосування препарату ХуМоГ з кломіфеном може посилити стимуляцію росту фолікулів, незважаючи на відсутність клінічних даних щодо спільного застосування цих препаратів. При сумісному застосуванні з агоністами ГнРГ може знадобитися збільшення дози менотропіну для досягнення оптимальної реакції яєчників. Препарат ХуМоГ не слід змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиПрепарат ХуМоГ вводять в/м або п/к після розчинення ліофілізату у розчиннику, що входить в комплект. Лікування препаратом ХуМоГ слід проводити лише під контролем лікаря, який має відповідну спеціалізацію та досвід лікування безпліддя. Дози препарату, описані нижче, є однаковими як для підшкірного, так і для внутрішньом'язового способу введення. Встановлено, що яєчники неоднаково реагують на запровадження гонадотропінів. Тому неможливо розробити універсальну схему дозування. Доза повинна підбиратися індивідуально залежно від реакції яєчників. Необхідна періодична зміна місця введення препарату. Препарат ХуМоГ застосовують у вигляді монотерапії або комбінації з агоністами або антагоністами гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ). Рекомендовані дози та тривалість терапії залежать від схеми лікування, що застосовується. У жінок Ановуляція (включаючи СПКЯ при неефективності терапії кломіфеном) Метою лікування препаратом ХуМоГ є розвиток одного зрілого фолікула, з якого після введення препаратів чХГ вийде ооцит. Лікування препаратом ХуМоГ зазвичай починають у перші 7 днів менструального циклу. Початкова доза, що рекомендується, становить 75-150 МО/добу протягом не менше 7 днів. Подальшу схему лікування підбирають після моніторингу відповіді яєчників на терапію на основі результатів ультразвукового дослідження (УЗД) у поєднанні з визначенням концентрації естрадіолу в плазмі крові. За відсутності реакції яєчників доза збільшується на 37,5 ME (одне введення) не частіше ніж 1 раз на тиждень, кожне подальше підвищення не повинно перевищувати 75 ME. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 225ME. Якщо терапевтичний ефект не досягнутий протягом 4 тижнів, слід припинити лікування та розпочати новий цикл з вищої початкової дози препарату. За наявності адекватної відповіді яєчників наступного дня після останньої ін'єкції препарату ХуМоГ одноразово вводять 5000-10000 ME чХГ для індукції овуляції. Пацієнтці рекомендується мати статеві контакти у день введення чХГ та наступного дня після введення. Як альтернативний метод можливе проведення внутрішньоматкової інсемінації. Пацієнтка повинна бути під постійним наглядом протягом не менше 2 тижнів після введення чХГ. При надмірній реакції яєчників на введення препарату ХуМоГ курс терапії необхідно припинити і відмовитися від введення чХГ, а пацієнтці рекомендується використовувати бар'єрні методи контрацепції або утримання від статевих контактів до настання менструації. Контрольована гіперстимуляція яєчників з метою індукції зростання множинних фолікулів при проведенні ДРТ Відповідно до протоколу застосування агоністів ГнРГ відповідно до принципу зворотного зв'язку, лікування препаратом ХуМоГ слід розпочинати приблизно через 2 тижні після початку терапії агоністами ГнРГ. Якщо схема лікування не передбачає попереднього застосування агоністів ГнРГ, введення препарату ХуМоГ слід розпочинати на 2 або 3-й день менструального циклу спільно з антагоністами ГнРГ. Рекомендована початкова доза препарату ХуМоГ становить 150-225 МО на добу щодня протягом не менше 5 днів лікування. Подальшу схему лікування підбирають після моніторингу відповіді яєчників на терапію на основі результатів УЗД у поєднанні з визначенням концентрації естрадіолу в плазмі крові. Підвищена доза, що рекомендується, не повинна перевищувати 150 ME. Максимальна добова доза повинна перевищувати 450 ME. Загальна тривалість терапії має перевищувати 20 днів. При досягненні оптимальної реакції яєчників після останньої ін'єкції препарату ХуМоГ призначається одна ін'єкція чХГ у дозі 10000 ME для індукції остаточного дозрівання фолікула та індукції виходу ооциту. Пацієнтка повинна бути під постійним наглядом протягом не менше 2 тижнів після введення чХГ у зв'язку з можливим розвитком синдрому гіперстимуляції яєчників (СГЯ). При надмірній реакції яєчників на введення препарату ХуМоГ курс терапії необхідно припинити та відмовитись від введення чХГ. Пацієнтці рекомендується використовувати бар'єрні методи контрацепції або утримання від статевих контактів до менструації. У чоловіків При гіпогонадотропному гіпогонадизмі У чоловіків для стимуляції сперматогенезу при гіпогонадотропному гіпогонадизмі препарат ХуМоГ рекомендується застосовувати в дозі від 75 ME до 150 ME 3 рази на тиждень разом з ін'єкціями чХГ у дозі 1500 ME 3 рази на тиждень якщо попередня терапія препаратами чХ0 3 рази на тиждень) протягом 4-6 місяців призвела до нормалізації концентрації тестостерону у плазмі крові. Лікування за цією схемою слід продовжувати не менше 4 місяців до покращення сперматогенезу. У разі відсутності позитивного ефекту протягом цього часу комбінована терапія може бути продовжена до отримання позитивного результату терапії. Згідно з дослідженнями, для поліпшення сперматогенезу може знадобитися щонайменше 18 місяців лікування. Застосування у особливих клінічних випадках Порушення функції печінки або нирок: клінічні дослідження у пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок не проводились. Діти віком до 18 років: показання до застосування препарату ХуМоГ у дітей та підлітків віком до 18 років відсутні. Рекомендації щодо приготування розчину Розчин для ін'єкції повинен бути приготовлений безпосередньо перед введенням з використанням розчинника, що додається. Допускається розчинення не більше 1 флакона ліофілізату в 1 ампулі розчинника, що додається. Слід уникати струшування! У разі помутніння чи наявності частинок у розчині його використовувати не можна!ПередозуванняВипадки передозування при застосуванні чМГ невідомі, однак у таких випадках слід очікувати на розвиток СГЯ. Лікування Симптоми СГЯ легкого або помірного ступеня тяжкості зазвичай не вимагають додаткового лікування та проходять самостійно протягом 2-3 тижнів. При СГЯ тяжкого ступеня необхідна госпіталізація у відділення інтенсивної терапії спеціалізованих гінекологічних стаціонарів щодо комплексного лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат ХуМоГ має виражену гонадотропну активність, у зв'язку з чим при застосуванні препарату можуть розвинутись побічні ефекти різного ступеня тяжкості. Лікування має проводитися під наглядом лікаря, який має досвід діагностики та лікування безпліддя. Застосування гонадотропінів потребує кваліфікованого медичного персоналу, а також відповідного обладнання. Перед початком застосування препарату ХуМоГ та у процесі лікування слід контролювати стан яєчників (УЗД, визначення концентрації естрадіолу у плазмі крові). Препарат необхідно застосовувати у найнижчій ефективній дозі, що відповідає цілям лікування. Перша ін'єкція препарату повинна виконуватись під безпосереднім наглядом лікаря. Жінки Перед початком застосування препарату ХуМоГ рекомендується проведення діагностики причин безпліддя як у жінки, так і її партнера, а також встановити можливі протипоказання до вагітності. Перед початком лікування необхідно провести обстеження жінки на наявність гіпотиреозу, недостатності надниркових залоз, гіперпролактинемії, пухлини гіпоталамо-гіпофізарної області та при необхідності провести відповідне лікування. Проведення контрольованої стимуляції росту фолікулів незалежно від показання до застосування у жінок може призвести до збільшення яєчників з розвитком їх гіперстимуляції. При дотриманні режиму дозування та способу введення препарату у поєднанні з моніторингом терапії, що проводиться, можливо мінімізувати ризик виникнення вищевказаних реакцій. Оцінка розвитку фолікула має проводитись лікарем, який має відповідний досвід. СГЯ СГЯ - синдром, відмінний від неускладненого збільшення яєчників, прояви якого залежить від ступеня тяжкості. Він включає значне збільшення яєчників, високу концентрацію естрогенів у плазмі крові, а також збільшення проникності судин, що може призвести до накопичення рідини в черевній, плевральній і, рідше, перикардіальній порожнині. У тяжких випадках СГЯ можливі наступні симптоми: біль у животі, здуття живота, значне збільшення яєчників, збільшення маси тіла, задишка, олігурія та шлунково-кишкові симптоми, включаючи нудоту, блювання та діарею. При клінічному обстеженні можливе виявлення гіповолемії, гемоконцентрації, електролітних порушень, асциту, гемоперитонеуму, ексудативного плевриту, гідротораксу, гострого респіраторного дистрес-синдрому та тромбоемболічних ускладнень. Надмірна реакція яєчників на введення гонадотропінів рідко призводить до розвитку СГЯ, якщо не вводиться чХГ із метою стимуляції овуляції. Тому у разі гіперстимуляції яєчників не слід вводити чХГ, а пацієнтку слід попередити утримуватись від статевих актів або використовувати бар'єрні методи контрацепції не менше 4 днів. СГЯ може швидко прогресувати (протягом від 24 годин до кількох днів), стаючи серйозним медичним ускладненням, тому необхідно ретельне спостереження пацієнткою, по крайнього заходу, протягом 2-х тижнів після введення чХГ. Дотримання рекомендованих доз препарату ХуМоГ, режиму введення та ретельний контроль терапії може звести до мінімуму випадки гіперстимуляції яєчників та багатоплідної вагітності. При проведенні ДРТ аспірація вмісту всіх фолікулів до овуляції може знизити ризик розвитку СГЯ. СГЯ може бути більш важким та затяжним при розвитку вагітності. Найчастіше СГЯ розвивається після припинення лікування гонадотропінами та досягає максимуму тяжкості протягом 7-10 днів після закінчення лікування. Зазвичай СГЯ відбувається спонтанно після початку менструації. При СГЯ середньої тяжкості та тяжкого ступеня пацієнтку госпіталізують та починають специфічну терапію. Розвиток СГЯ найбільш характерний у пацієнток із СПКЯ. Багатоплідна вагітність При багатоплідній вагітності відзначається підвищений ризик несприятливих материнських та перинатальних наслідків. При застосуванні менотропін багатоплодна вагітність розвивається частіше, ніж при природному зачатті. Відзначається найбільш Відзначається найвища частота народження двійні. Для зменшення ризику багатоплідної вагітності рекомендується ретельний моніторинг відповіді яєчників на стимуляцію. У разі проведення ДРТ ймовірність виникнення багатоплідної вагітності залежить від кількості введених ембріонів, їх якості та віку пацієнтки. Пацієнтка має бути попереджена про потенційний ризик багатоплідної вагітності до початку лікування безпліддя. Ускладнення вагітності Частота мимовільних абортів та передчасних пологів при вагітності, що настала після лікування менотропінами, вища, ніж у здорових жінок. Ектопічна вагітність У пацієнток із захворюваннями маткових труб в анамнезі, як при природному зачатті, так і при лікуванні безпліддя, є високий ризик виникнення ектопічної вагітності. Поширеність позаматкової вагітності після ЕКЗ від 2 до 5% порівняно з 1 до 1,5% у загальній популяції. Новоутворення органів репродуктивної системи Є повідомлення про новоутворення яєчників та інших органів репродуктивної системи, як доброякісних, так і злоякісних, у жінок, які неодноразово отримували препарати для лікування безпліддя. В даний час не встановлено, чи лікування гонадотропінами збільшує вихідний ризик цих пухлин у жінок з безпліддям. Вроджені вади розвитку Поширеність вроджених вад розвитку плода при використанні ДРТ трохи вище, ніж при природному зачатті. Вважається, що це може бути пов'язане з індивідуальними особливостями батьків (віком матері, характеристиками сперми) та багатоплідною вагітністю. Тромбоемболічні ускладнення Жінки з відомими факторами ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень, такими як індивідуальна або сімейна схильність, ожиріння (індекс маси тіла > 30 кг/м2) або тромбофілія можуть мати підвищений ризик венозних або артеріальних тромбоемболічних ускладнень під час або після лікування гонадотропінами. У разі користь їх застосування має бути зіставлена з можливим ризиком. Слід враховувати, що вагітність також підвищує ризик розвитку тромбоемболических ускладнень. Чоловіки Застосування менотропінів у чоловіків із високою концентрацією ФСГ є неефективним. Для оцінки ефективності лікування проводять аналіз сперми через 4-6 місяців від початку лікування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження впливу менотропінів на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не проводилися. Малоймовірно, що менотропіни мають негативний вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
568,00 грн
205,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. діюча речовина: менотропіни: лютеїнізуючий гормон (ЛГ) 75 ME та 150 ME, фолікулостимулюючий гормон (ФСГ) 75 ME та 150 ME; допоміжні речовини: маннітол 30,0 мг, сахароза 10,0 мг, натрію безводний гідрофосфат 1,42 мг, метіонін 0,2 мг, полісорбат 20 (твін-20) 0,2 мг, фосфорна кислота qs, натрію гідроксид qs Розчинник - 1 амп. натрію хлорид 9 мг, вода до 1 мл. Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньом'язового та підшкірного введення, 75 ME ЛГ+75 ME ФСГ та 150 ME ЛГ+150 ME ФСГ. По 75 ME ЛГ + 75 ME ФСГ або 150 ME ЛГ + 150 ME ФСГ ліофілізату у флакон прозорого безбарвного нейтрального скла номінальним об'ємом 2 мл, закупорений гумовою пробкою, алюмінієвим ковпачком та пластиковою кришечкою. Розчинник - 1 мл ампулу темного нейтрального скла номінальним об'ємом 1 мл. Один флакон з ліофілізатом і одну ампулу з розчинником упаковують у пластикову контурну коміркову упаковку, яку поміщають у картонну пачку разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиЛіофілізована маса чи порошок білого кольору. Розчинник: прозора безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаГонадотропіни та інші стимулятори овуляції.ФармакокінетикаБуло встановлено фармакокінетичний профіль ФСГ, що входить до складу чМГ. Абсорбція та розподіл Максимальна концентрація (Сmах) ФСГ у плазмі досягається протягом 7 годин після підшкірного (п/к) або внутрішньом'язового (в/м) введення. Об'єм розподілу, який визначається у здорових жінок-добровольців зі зниженою кількістю рецепторів, після введення повторних доз 150 ME протягом 7 днів становить 8,9±3,5 МО/л при підшкірному введенні та 8,5±3,2 МО/ л при внутрішньом'язовому введенні. Виведення Період напіввиведення при повторному внутрішньовенному введенні становить 30±11 год і 27±9 годин при повторному внутрішньом'язовому введенні. Виводиться переважно нирками. Криві залежності концентрації ЛГ від часу вказують на збільшення концентрації ЛГ після введення чМГ, проте для фармакокінетичного аналізу отриманих даних недостатньо. Вивчення фармакокінетики чМГ у пацієнтів із порушенням функції печінки та нирок не проводилося.ФармакодинамікаДіючою речовиною препарату ХуМоГ є людський менопаузальний гонадотропін (чМГ) високого ступеня очищення, що отримується із сечі жінок у період постменопаузи. Препарат містить ЛГ та ФСГ у співвідношенні 1:1. Органами-мішенями для гормональної дії чМГ у жінок є яєчники, у чоловіків – яєчка. ЧМГ стимулює гаметогенез та синтез статевих гормонів. ЧМГ стимулює зростання та дозрівання фолікулів у яєчниках, підвищує концентрацію естрогенів, стимулює проліферацію ендометрію. Лікування зазвичай поєднується із введенням препаратів людського хоріонічного гонадотропіну (чХГ) для індукції остаточного дозрівання фолікулів та настання овуляції. У чоловіків стимулює сперматогенез (за рахунок активації синтезу білків, що зв'язують андрогени у насіннєвих канальцях та клітинах Сертолі), активує вироблення тестостерону.Показання до застосуванняУ жінок; ановуляція (включаючи синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) при неефективності терапії кломіфеном); контрольована гіперстимуляція яєчників з метою індукції зростання множинних фолікулів при проведенні наступних допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ): екстракорпоральне запліднення з переносом ембріона (ЕКО/ПЕ), перенесення гамет у маткову трубу (ГІФТ) та інтрацит У чоловіків: стимуляція сперматогенезу при азооспермії або олігоастеноспермії, обумовлених первинним або вторинним гіпогонадотропним гіпогонадизмом (у поєднанні з препаратами чХГ).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату та розчинника; пухлини гіпофіза та гіпоталамуса; порушення функції печінки чи нирок; дитячий вік до 18 років. У жінок: рак яєчників, матки чи молочної залози; наявність кіст або збільшення розміру яєчників, не пов'язаних із СПКЯ; міома матки, несумісна із вагітністю; аномалії розвитку статевих органів, несумісні із вагітністю; вагінальна кровотеча неясної етіології; вагітність та період грудного вигодовування. У чоловіків: рак передміхурової залози; пухлина яєчка; первинна недостатність функції яєчок. З обережністю: у жінок – наявність факторів ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень (індивідуальна чи сімейна схильність, ожиріння з індексом маси тіла (ІМТ) > 30 кг/м2, тромбофілія); захворювання маткових труб в анамнезіВагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяЧастота побічних ефектів: часто (≥ 1/100 до Системно-органний клас Часто (≥1/100, <1/10) Нечасто (≥1/1000, <1/100) Рідко (≥1/10000, <1/1000) Дуже рідко (<1/10000) Частота невідома Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості Місцеві чи загальні алергічні реакції, зокрема. анафілактичні-реакції Порушення з боку нервової системи Головний біль Запаморочення Порушення з боку органу зору Минуща сліпота, диплопія, мідріаз, скотома, фотопсія, минуще помутніння склоподібного тіла, зниження чіткості зору Порушення з боку судин Припливи спека Тромбоемболічні явища Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль у животі, здуття живота, нудота, збільшення живота обсягом Блювота, дискомфорт у животі, діарея Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Вугровий висип, шкірні висипання Свербіж шкіри, кропив'янка Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Біль у суглобах, біль у спині та шиї, біль у кінцівках Порушення з боку статевих органів та молочної залози СГЯ*, тазовий біль (біль у ділянці придатків матки); у чоловіків - гінекомастія Кісти яєчників, біль та дискомфорт у молочних залозах, нагрубання та набряклість молочних залоз, біль у сосках Скупчення рідини в порожнині тазу Перекрут яєчника Загальні розлади та порушення у місці введення Біль у місці ін'єкції Підвищена стомлюваність Гіпертермія у місці введення, підвищення температури тіла, нездужання Лабораторні та інструментальні дані Збільшення маси тіла *Відзначалися пов'язані з розвитком СГЯ порушення з боку шлунково-кишкового тракту: здуття та дискомфорт у животі, нудота, блювання та діарея. У разі важкого СГЯ як рідкісні ускладнення можливий розвиток асциту та скупчення рідини в порожнині тазу, ексудативного плевриту, задишки, олігурії, тромбоемболічних ускладнень та перекруту яєчника. При застосуванні менотропінів було виявлено випадки анафілактичних реакцій. При застосуванні у чоловіків були відзначені випадки гінекомастії, акне та збільшення маси тіла. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження лікарських взаємодій чМГ не проводилося. Спільне застосування препарату ХуМоГ з кломіфеном може посилити стимуляцію росту фолікулів, незважаючи на відсутність клінічних даних щодо спільного застосування цих препаратів. При сумісному застосуванні з агоністами ГнРГ може знадобитися збільшення дози менотропіну для досягнення оптимальної реакції яєчників. Препарат ХуМоГ не слід змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиПрепарат ХуМоГ вводять в/м або п/к після розчинення ліофілізату у розчиннику, що входить в комплект. Лікування препаратом ХуМоГ слід проводити лише під контролем лікаря, який має відповідну спеціалізацію та досвід лікування безпліддя. Дози препарату, описані нижче, є однаковими як для підшкірного, так і для внутрішньом'язового способу введення. Встановлено, що яєчники неоднаково реагують на запровадження гонадотропінів. Тому неможливо розробити універсальну схему дозування. Доза повинна підбиратися індивідуально залежно від реакції яєчників. Необхідна періодична зміна місця введення препарату. Препарат ХуМоГ застосовують у вигляді монотерапії або комбінації з агоністами або антагоністами гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ). Рекомендовані дози та тривалість терапії залежать від схеми лікування, що застосовується. У жінок Ановуляція (включаючи СПКЯ при неефективності терапії кломіфеном) Метою лікування препаратом ХуМоГ є розвиток одного зрілого фолікула, з якого після введення препаратів чХГ вийде ооцит. Лікування препаратом ХуМоГ зазвичай починають у перші 7 днів менструального циклу. Початкова доза, що рекомендується, становить 75-150 МО/добу протягом не менше 7 днів. Подальшу схему лікування підбирають після моніторингу відповіді яєчників на терапію на основі результатів ультразвукового дослідження (УЗД) у поєднанні з визначенням концентрації естрадіолу в плазмі крові. За відсутності реакції яєчників доза збільшується на 37,5 ME (одне введення) не частіше ніж 1 раз на тиждень, кожне подальше підвищення не повинно перевищувати 75 ME. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 225ME. Якщо терапевтичний ефект не досягнутий протягом 4 тижнів, слід припинити лікування та розпочати новий цикл з вищої початкової дози препарату. За наявності адекватної відповіді яєчників наступного дня після останньої ін'єкції препарату ХуМоГ одноразово вводять 5000-10000 ME чХГ для індукції овуляції. Пацієнтці рекомендується мати статеві контакти у день введення чХГ та наступного дня після введення. Як альтернативний метод можливе проведення внутрішньоматкової інсемінації. Пацієнтка повинна бути під постійним наглядом протягом не менше 2 тижнів після введення чХГ. При надмірній реакції яєчників на введення препарату ХуМоГ курс терапії необхідно припинити і відмовитися від введення чХГ, а пацієнтці рекомендується використовувати бар'єрні методи контрацепції або утримання від статевих контактів до настання менструації. Контрольована гіперстимуляція яєчників з метою індукції зростання множинних фолікулів при проведенні ДРТ Відповідно до протоколу застосування агоністів ГнРГ відповідно до принципу зворотного зв'язку, лікування препаратом ХуМоГ слід розпочинати приблизно через 2 тижні після початку терапії агоністами ГнРГ. Якщо схема лікування не передбачає попереднього застосування агоністів ГнРГ, введення препарату ХуМоГ слід розпочинати на 2 або 3-й день менструального циклу спільно з антагоністами ГнРГ. Рекомендована початкова доза препарату ХуМоГ становить 150-225 МО на добу щодня протягом не менше 5 днів лікування. Подальшу схему лікування підбирають після моніторингу відповіді яєчників на терапію на основі результатів УЗД у поєднанні з визначенням концентрації естрадіолу в плазмі крові. Підвищена доза, що рекомендується, не повинна перевищувати 150 ME. Максимальна добова доза повинна перевищувати 450 ME. Загальна тривалість терапії має перевищувати 20 днів. При досягненні оптимальної реакції яєчників після останньої ін'єкції препарату ХуМоГ призначається одна ін'єкція чХГ у дозі 10000 ME для індукції остаточного дозрівання фолікула та індукції виходу ооциту. Пацієнтка повинна бути під постійним наглядом протягом не менше 2 тижнів після введення чХГ у зв'язку з можливим розвитком синдрому гіперстимуляції яєчників (СГЯ). При надмірній реакції яєчників на введення препарату ХуМоГ курс терапії необхідно припинити та відмовитись від введення чХГ. Пацієнтці рекомендується використовувати бар'єрні методи контрацепції або утримання від статевих контактів до менструації. У чоловіків При гіпогонадотропному гіпогонадизмі У чоловіків для стимуляції сперматогенезу при гіпогонадотропному гіпогонадизмі препарат ХуМоГ рекомендується застосовувати в дозі від 75 ME до 150 ME 3 рази на тиждень разом з ін'єкціями чХГ у дозі 1500 ME 3 рази на тиждень якщо попередня терапія препаратами чХ0 3 рази на тиждень) протягом 4-6 місяців призвела до нормалізації концентрації тестостерону у плазмі крові. Лікування за цією схемою слід продовжувати не менше 4 місяців до покращення сперматогенезу. У разі відсутності позитивного ефекту протягом цього часу комбінована терапія може бути продовжена до отримання позитивного результату терапії. Згідно з дослідженнями, для поліпшення сперматогенезу може знадобитися щонайменше 18 місяців лікування. Застосування у особливих клінічних випадках Порушення функції печінки або нирок: клінічні дослідження у пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок не проводились. Діти віком до 18 років: показання до застосування препарату ХуМоГ у дітей та підлітків віком до 18 років відсутні. Рекомендації щодо приготування розчину Розчин для ін'єкції повинен бути приготовлений безпосередньо перед введенням з використанням розчинника, що додається. Допускається розчинення не більше 1 флакона ліофілізату в 1 ампулі розчинника, що додається. Слід уникати струшування! У разі помутніння чи наявності частинок у розчині його використовувати не можна!ПередозуванняВипадки передозування при застосуванні чМГ невідомі, однак у таких випадках слід очікувати на розвиток СГЯ. Лікування Симптоми СГЯ легкого або помірного ступеня тяжкості зазвичай не вимагають додаткового лікування та проходять самостійно протягом 2-3 тижнів. При СГЯ тяжкого ступеня необхідна госпіталізація у відділення інтенсивної терапії спеціалізованих гінекологічних стаціонарів щодо комплексного лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат ХуМоГ має виражену гонадотропну активність, у зв'язку з чим при застосуванні препарату можуть розвинутись побічні ефекти різного ступеня тяжкості. Лікування має проводитися під наглядом лікаря, який має досвід діагностики та лікування безпліддя. Застосування гонадотропінів потребує кваліфікованого медичного персоналу, а також відповідного обладнання. Перед початком застосування препарату ХуМоГ та у процесі лікування слід контролювати стан яєчників (УЗД, визначення концентрації естрадіолу у плазмі крові). Препарат необхідно застосовувати у найнижчій ефективній дозі, що відповідає цілям лікування. Перша ін'єкція препарату повинна виконуватись під безпосереднім наглядом лікаря. Жінки Перед початком застосування препарату ХуМоГ рекомендується проведення діагностики причин безпліддя як у жінки, так і її партнера, а також встановити можливі протипоказання до вагітності. Перед початком лікування необхідно провести обстеження жінки на наявність гіпотиреозу, недостатності надниркових залоз, гіперпролактинемії, пухлини гіпоталамо-гіпофізарної області та при необхідності провести відповідне лікування. Проведення контрольованої стимуляції росту фолікулів незалежно від показання до застосування у жінок може призвести до збільшення яєчників з розвитком їх гіперстимуляції. При дотриманні режиму дозування та способу введення препарату у поєднанні з моніторингом терапії, що проводиться, можливо мінімізувати ризик виникнення вищевказаних реакцій. Оцінка розвитку фолікула має проводитись лікарем, який має відповідний досвід. СГЯ СГЯ - синдром, відмінний від неускладненого збільшення яєчників, прояви якого залежить від ступеня тяжкості. Він включає значне збільшення яєчників, високу концентрацію естрогенів у плазмі крові, а також збільшення проникності судин, що може призвести до накопичення рідини в черевній, плевральній і, рідше, перикардіальній порожнині. У тяжких випадках СГЯ можливі наступні симптоми: біль у животі, здуття живота, значне збільшення яєчників, збільшення маси тіла, задишка, олігурія та шлунково-кишкові симптоми, включаючи нудоту, блювання та діарею. При клінічному обстеженні можливе виявлення гіповолемії, гемоконцентрації, електролітних порушень, асциту, гемоперитонеуму, ексудативного плевриту, гідротораксу, гострого респіраторного дистрес-синдрому та тромбоемболічних ускладнень. Надмірна реакція яєчників на введення гонадотропінів рідко призводить до розвитку СГЯ, якщо не вводиться чХГ із метою стимуляції овуляції. Тому у разі гіперстимуляції яєчників не слід вводити чХГ, а пацієнтку слід попередити утримуватись від статевих актів або використовувати бар'єрні методи контрацепції не менше 4 днів. СГЯ може швидко прогресувати (протягом від 24 годин до кількох днів), стаючи серйозним медичним ускладненням, тому необхідно ретельне спостереження пацієнткою, по крайнього заходу, протягом 2-х тижнів після введення чХГ. Дотримання рекомендованих доз препарату ХуМоГ, режиму введення та ретельний контроль терапії може звести до мінімуму випадки гіперстимуляції яєчників та багатоплідної вагітності. При проведенні ДРТ аспірація вмісту всіх фолікулів до овуляції може знизити ризик розвитку СГЯ. СГЯ може бути більш важким та затяжним при розвитку вагітності. Найчастіше СГЯ розвивається після припинення лікування гонадотропінами та досягає максимуму тяжкості протягом 7-10 днів після закінчення лікування. Зазвичай СГЯ відбувається спонтанно після початку менструації. При СГЯ середньої тяжкості та тяжкого ступеня пацієнтку госпіталізують та починають специфічну терапію. Розвиток СГЯ найбільш характерний у пацієнток із СПКЯ. Багатоплідна вагітність При багатоплідній вагітності відзначається підвищений ризик несприятливих материнських та перинатальних наслідків. При застосуванні менотропін багатоплодна вагітність розвивається частіше, ніж при природному зачатті. Відзначається найбільш Відзначається найвища частота народження двійні. Для зменшення ризику багатоплідної вагітності рекомендується ретельний моніторинг відповіді яєчників на стимуляцію. У разі проведення ДРТ ймовірність виникнення багатоплідної вагітності залежить від кількості введених ембріонів, їх якості та віку пацієнтки. Пацієнтка має бути попереджена про потенційний ризик багатоплідної вагітності до початку лікування безпліддя. Ускладнення вагітності Частота мимовільних абортів та передчасних пологів при вагітності, що настала після лікування менотропінами, вища, ніж у здорових жінок. Ектопічна вагітність У пацієнток із захворюваннями маткових труб в анамнезі, як при природному зачатті, так і при лікуванні безпліддя, є високий ризик виникнення ектопічної вагітності. Поширеність позаматкової вагітності після ЕКЗ від 2 до 5% порівняно з 1 до 1,5% у загальній популяції. Новоутворення органів репродуктивної системи Є повідомлення про новоутворення яєчників та інших органів репродуктивної системи, як доброякісних, так і злоякісних, у жінок, які неодноразово отримували препарати для лікування безпліддя. В даний час не встановлено, чи лікування гонадотропінами збільшує вихідний ризик цих пухлин у жінок з безпліддям. Вроджені вади розвитку Поширеність вроджених вад розвитку плода при використанні ДРТ трохи вище, ніж при природному зачатті. Вважається, що це може бути пов'язане з індивідуальними особливостями батьків (віком матері, характеристиками сперми) та багатоплідною вагітністю. Тромбоемболічні ускладнення Жінки з відомими факторами ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень, такими як індивідуальна або сімейна схильність, ожиріння (індекс маси тіла > 30 кг/м2) або тромбофілія можуть мати підвищений ризик венозних або артеріальних тромбоемболічних ускладнень під час або після лікування гонадотропінами. У разі користь їх застосування має бути зіставлена з можливим ризиком. Слід враховувати, що вагітність також підвищує ризик розвитку тромбоемболических ускладнень. Чоловіки Застосування менотропінів у чоловіків із високою концентрацією ФСГ є неефективним. Для оцінки ефективності лікування проводять аналіз сперми через 4-6 місяців від початку лікування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження впливу менотропінів на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не проводилися. Малоймовірно, що менотропіни мають негативний вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
400,00 грн
201,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 мл: активна речовина: людський інсулін 100 ME; допоміжні речовини: метакрезол 1,6 мг, гліцерол 16 мг, фенол рідкий 0,65 мг, протаміну сульфат 0,244 мг, натрію гідрофосфат 3,78 мг, цинку оксид 0,011 мг, вода для ін'єкцій до 1 мл, 10% розчин qs до pH 6,9-7,8,10% розчин гідроксиду натрію - qs до pH 6,9-7,8. По 10 мл препарату у флакони із нейтрального скла. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування препарату поміщають у картонну пачку. По 3 мл у картридж із нейтрального скла. По п'ять картриджів поміщають у блістер. По одному блістеру разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку. Або картридж вбудовують у шприц-ручку КвікПентм. По п'ять шприц-ручок разом з інструкцією із застосування та посібником з використання шприц-ручки поміщають у пачку картонну.Опис лікарської формиСуспензія білого кольору, що розшаровується, утворюючи білий осад та прозору безбарвну або майже безбарвну надосадову рідину. Осад легко ресуспендується при обережному струшуванні.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб - комбінація інсулінів короткої та середньої тривалості дії.ФармакокінетикаПовнота всмоктування і початок ефекту інсуліну залежить від місця введення (живот, стегно, сідниці), дози (об'єму інсуліну, що вводиться), концентрації інсуліну в препараті та ін. Розподіляється по тканинах нерівномірно; не проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. Руйнується інсуліназою в основному в печінці та нирках. Виводиться нирками (30-80%).ФармакодинамікаХумулін® М3 є ДНК-рекомбінантним інсуліном. Є двофазною суспензією для ін'єкцій, що містить 30% Хумуліна® Регуляр і 70% Хумуліна® НПХ. Основною дією інсуліну є регулювання метаболізму глюкози. Крім того, він має анаболічну та анти-катаболічну дію на різні тканини організму. У м'язовій тканині відбувається збільшення вмісту глікогену, жирних кислот, гліцеролу, посилення синтезу білка та збільшення споживання амінокислот, але при цьому відбувається зниження глікогенолізу, глюконеогенезу, кетогенезу, ліполізу, катаболізму білків та вивільнення амінокислот. Хумулін М3 є препаратом інсуліну середньої тривалості дії. Початок дії препарату – через 30 хвилин після введення, максимальний ефект дії – між 1 та 8,5 годинами, тривалість дії – 14-15 годин. Індивідуальні відмінності в активності інсуліну залежать від таких факторів, як доза, вибір місця ін'єкції, фізична активність хворого та ін.Показання до застосуванняЦукровий діабет, що потребує проведення інсулінотерапії. Цукровий діабет під час вагітності.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до інсуліну або одного з компонентів препарату. Гіпоглікемія.Вагітність та лактаціяУ період вагітності особливо важливо підтримувати хороший глікемічний контроль у пацієнток, які отримують інсуліном. Потреба в інсуліні зазвичай знижується під час І триместру та збільшується під час ІІ та ІІІ триместрів. Під час пологів і після них потреба в інсуліні може різко знизитися. Пацієнткам із цукровим діабетом рекомендується інформувати лікаря про вагітність або планування вагітності. У пацієнток з цукровим діабетом у період годування груддю може знадобитися корекція дози інсуліну, дієти або того й іншого.Побічна діяГіпоглікемія є найчастішим побічним ефектом, що виникає при введенні препаратів інсуліну, включаючи Хумулін® М3. Тяжка гіпоглікемія може призвести до втрати свідомості та, у виняткових випадках, до смерті. Алергічні реакції: у хворих можуть спостерігатися місцеві алергічні реакції у вигляді гіперемії, набряку чи сверблячки у місці ін'єкції. Дані реакції зазвичай припиняються протягом періоду від кількох днів до кількох тижнів. У ряді випадків ці реакції можуть бути викликані причинами, не пов'язаними з інсуліном, наприклад, роздратуванням шкіри агентом, що очищає, або неправильним проведенням ін'єкції. Системні алергічні реакції, викликані інсуліном, виникають менш часто, але є серйознішими. Вони можуть проявлятися генералізованим свербінням, утрудненням дихання, задишкою, зниженням артеріального тиску, почастішанням пульсу, підвищеною пітливістю. Тяжкі випадки системних алергічних реакцій можуть бути загрозливими для життя. У поодиноких випадках тяжкої алергії до Хумуліну® М3 потрібне негайне проведення лікування. Можливо, знадобиться зміна інсуліну або проведення десенсибілізації. Спонтанні повідомлення: Були виявлені випадки розвитку набряків, головним чином, при швидкій нормалізації концентрації глюкози в крові на тлі інтенсивної інсулінотерапії при початковому незадовільному глікемічному контролі.Взаємодія з лікарськими засобамиПри необхідності застосування інших лікарських засобів на додаток до інсуліну слід проконсультуватися з лікарем. Збільшення дози інсуліну може бути потрібним у разі призначення препаратів, що підвищують концентрацію глюкози в крові, таких як: пероральні контрацептиви, глюкокортикостероїди, йодовмісні гормони щитовидної залози, даназол, бета2-адреноміметики (наприклад, ритодрин, бету, , ізоніазид, літію карбонат, нікотинова кислота, похідні фенотіазину. Зменшення дози інсуліну може знадобитися у разі призначення препаратів, що знижують концентрацію глюкози в крові, таких як: бета-адреноблокатори, етанол та етанолвмісні препарати, анаболічні стероїди, фенфлурамін, гуанетидин, тетрацикліни, пероральні гіпоглікеміці антибіотики, деякі антидепресанти (інгібітори моноамінооксидази), інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (каптоприл, еналаприл), октреотид, антагоністи рецепторів ангіотензину II. Бета-адреноблокатори, клофелін, резерпін можуть маскувати прояви симптомів гіпоглікемії. Несумісність Ефекти при змішуванні людського інсуліну з інсуліном тваринного походження або людським інсуліном, що випускається іншими виробниками, не вивчали.Спосіб застосування та дозиДоза препарату Хумулін® М3 визначається лікарем індивідуально, залежно від концентрації глюкози в крові. Препарат слід вводити підшкірно. Допускається внутрішньом'язове введення. Внутрішньовенне введення препарату Хумулін® М3 протипоказане. Температура препарату повинна відповідати кімнатній. Підшкірні ін'єкції варто робити в плече, стегна, сідниці або живота. Місця ін'єкцій необхідно чергувати так, щоб те саме місце використовувалося не частіше приблизно одного разу на місяць. При підшкірному введенні інсуліну необхідно виявляти обережність, щоб при ін'єкції не потрапити до кровоносної судини. Після ін'єкції не слід масажувати місце введення. Хворі повинні бути навчені правильному використанню пристрою для інсуліну. Хумулін® М3 є готовою сумішшю з певним вмістом Хумуліна® Регуляр та Хумуліна® НПХ, приготовану для того, щоб уникнути необхідності проводити змішування препаратів інсуліну самими хворими. Режим запровадження інсуліну індивідуальний. Підготовка до введення Для препарату Хумулін® М3 у флаконах Безпосередньо перед використанням флакони Хумуліна М3 необхідно кілька разів прокатати між долонями до повного ресуспендування інсуліну, поки він не набуде вигляду однорідної каламутної рідини або молока. Не слід енергійно струшувати, оскільки це може призвести до появи піни, яка може завадити правильному набору дози. Не використовуйте інсулін, якщо після перемішування в ньому є пластівці. Не використовуйте інсулін, якщо до дна або стін флакона прилипли тверді білі частинки, створюючи ефект морозного візерунка. Використовуйте інсуліновий шприц, відповідний концентрації інсуліну, що вводиться. Для препарату Хумулін® М3 у картриджах Безпосередньо перед використанням картриджі Хумуліна М3 слід прокатати між долонями десять разів і похитати, перевертаючи на 180° також десять разів до повного ресуспендування інсуліну, поки він не набуде вигляду однорідної каламутної рідини або молока. Не слід енергійно струшувати, оскільки це може призвести до появи піни, яка може завадити правильному набору дози. Всередині кожного картриджа знаходиться невелика скляна кулька, що полегшує перемішування інсуліну. Не використовуйте інсулін, якщо після перемішування в ньому є пластівці. Пристрій картриджів не дозволяє змішувати вміст з іншими інсулінами безпосередньо в самому картриджі. Картриджі не призначені для повторного заповнення. Перед проведенням ін'єкції необхідно ознайомитись з інструкцією виробника щодо використання шприц-ручки для введення інсуліну. Для препарату Хумулін® М3 у шприц-ручці КвікПен™ Перед ін'єкцією необхідно ознайомитися з Посібником з використання шприц-ручки КвікПен™.Інструкція для пацієнтаКЕРІВНИЦТВО З ВИКОРИСТАННЯ ШПРИЦЬ-РУЧКИ КвікПен™ Хумалог® КвікПен™, Хумалог® Мікс 25 КвікПен™, Хумалог® Мікс 50 КвікПен™ 100 МО/мл, 3 мл ШПРИЦЬ-РУЧКА ДЛЯ ВСТУП ІНСУЛІНУ Будь ласка, ПРОЧИТАЙТЕ ЦІ ІНСТРУКЦІЇ ПЕРЕД ЗАСТОСУВАННЯМ Вступ Шприц-ручка КвікПен проста у використанні. Вона являє собою пристрій для введення інсуліну (інсулінова шприц-ручка), що містить 3 мл (300 одиниць) препарату інсуліну з активністю 100 МО/мл. Можна вводити від 1 до 60 одиниць інсуліну за одну ін'єкцію. Ви можете встановити дозу з точністю до однієї одиниці. Якщо ви встановили занадто багато одиниць. Можна виправити дозу без втрати інсуліну. Перед використанням шприц-ручки КвікПен прочитайте цей посібник повністю і точно дотримуйтесь його вказівок. Якщо Ви не будете повністю дотримуватися цих вказівок, то Ви можете отримати або дуже низьку або занадто високу дозу інсуліну. Ваша шприц-ручка КвікПен для інсуліну повинна бути використана тільки для Ваших ін'єкцій. Не передавайте шприц-ручку або голки іншим особам, оскільки це може призвести до передачі інфекції. Для кожної ін'єкції використовуйте нову голку. НЕ ВИКОРИСТОВУЙТЕ шприц-ручку, якщо будь-яка її частина пошкоджена або зламана. Завжди майте при собі запасну шприц-ручку на випадок, якщо Ви втратите шприц-ручку або вона буде пошкоджена. Не рекомендується використовувати шприц-ручку пацієнтам з повною втратою зору або з ослабленим зором без допомоги людей, які добре бачать, навчених користування шприц-ручкою. Підготовка шприц-ручки КвікПен Важливі примітки: Прочитайте та дотримуйтесь вказівок щодо застосування, викладених в Інструкції із застосування препарату. Перевіряйте етикетку на шприц-ручці перед ін'єкцією, щоб переконатися, що термін придатності препарату не минув, і Ви використовуєте правильний тип інсуліну; Не знімайте етикетку зі шприц-ручки. Примітка: Колір кнопки введення дози шприц-ручки Квікпен відповідає кольору смуги на етикетці шприц-ручки і залежить від типу інсуліну. У цьому посібнику кнопка введення дози позначена сірим кольором. Блакитний колір корпусу шприц-ручки Квікпен вказує на те, що вона призначена для використання з препаратами лінійки Хумалог. Колірне маркування кнопки введення дози Лікар виписав Вам найбільш підходящий тип інсуліну. Будь-які зміни в інсулінотерапії повинні виконуватися тільки під наглядом лікаря. Шприц-ручку КвікПен рекомендується використовувати з голками виробництва Becton, Dickinson and Company (BD) для шприц-ручок. Перед використанням шприц-ручки необхідно переконатися, що голка повністю приєднана до шприц-ручки. Надалі дотримуйтесь наведених тут вказівок. Часті питання про підготовку шприц-ручки КвікПен до використання Яким має бути мій препарат інсуліну? Деякі препарати інсуліну являють собою каламутні суспензії, тоді як інші є прозорими розчинами; обов'язково прочитайте опис інсуліну в Інструкції із застосування. Що мені робити, якщо прописана доза вище 60 одиниць? Якщо прописана доза вище 60 одиниць, Вам потрібна повторна ін'єкція, або Ви можете зв'язатися з цим питанням з лікарем. Чому для кожної ін'єкції я маю використовувати нову голку? Якщо голки використовуються повторно, Ви можете отримати неправильну дозу інсуліну, також може статися засмічення голки, або шприц-ручка почне заїдати, або Ви можете занести інфекцію через порушення стерильності. Що робити, якщо я не впевнений, скільки інсуліну залишилося в моєму картриджі? Візьміть ручку таким чином, щоб кінчик голки був спрямований униз. Шкала на прозорому тримачі картриджа показує приблизну кількість одиниць інсуліну, що залишилися. Ці цифри НЕ ПОВИННІ використовувати для встановлення дози. Що мені робити, якщо я не можу зняти ковпачок зі шприц-ручки? Щоб зняти ковпачок, потягніть за нього. Якщо Ви зазнаєте складнощів при знятті ковпачка, то обережно повертайте ковпачок за годинниковою і проти годинникової стрілки, щоб звільнити його, потім, потягнувши, зніміть ковпачок. Перевірка шприц-ручки КвікПен на надходження інсуліну Важливі примітки: Щоразу виконуйте перевірку надходження інсуліну. Перевірка надходження інсуліну зі шприц-ручки повинна виконуватися перед кожною ін'єкцією до появи струмка інсуліну, щоб переконатися, що шприц-ручка готова для введення дози. Якщо Ви не виконаєте перевірку надходження інсуліну до появи струмка, Ви можете отримати дуже мало або занадто багато інсуліну. Часті питання про виконання перевірки надходження інсуліну Чому я повинен перевірити надходження інсуліну перед кожною ін'єкцією? Це гарантує, що шприц-ручка готова до введення дози. Це підтверджує, що струмінь інсуліну виходить з голки, коли ви натискаєте кнопку введення дози. Це видаляє повітря, яке може збиратися в голці або картриджі з інсуліном під час звичайного використання. Що я повинен робити, якщо я не можу повністю натиснути кнопку введення дози під час перевірки КвікПен на надходження інсуліну? Приєднайте нову голку. Перевірте надходження інсуліну зі шприц-ручки. Що я маю робити, якщо я бачу бульбашки повітря в картриджі? Ви повинні перевірити надходження інсуліну зі шприц-ручки. Пам'ятайте, що не можна зберігати шприц-ручку із прикріпленою до неї голкою, оскільки це може призвести до утворення бульбашок повітря в картриджі з інсуліном. Маленька бульбашка повітря не впливає на дозу, і Ви можете ввести свою дозу, як завжди. Введення необхідної дози Важливі примітки: Дотримуйтесь правил асептики та антисептики, рекомендовані лікарем. Переконайтеся, що Ви ввели необхідну дозу за допомогою натискання та утримування кнопки введення дози, та повільно порахуйте до 5 до того, як витягнете голку. Якщо інсулін капає з голки, швидше за все, Ви не утримували голку під шкірою досить довго. Наявність краплі інсуліну на кінчику голки – це нормально. Це не вплине на вашу дозу. Шприц-ручка не дозволить Вам набрати дозу, що перевищує кількість одиниць інсуліну, що залишилися у картриджі. Якщо Ви сумніваєтеся, що ви ввели повну дозу, не вводите ще одну дозу. Зателефонуйте до представництва компанії Ліллі або зверніться до лікаря за допомогою. Якщо Ваша доза перевищує кількість одиниць, що залишилися в картриджі, Ви можете ввести решту інсуліну в даній шприц-ручці і потім використовувати нову ручку, щоб завершити введення необхідної дози, або ввести всю необхідну дозу, використовуючи нову шприц-ручку. Не намагайтеся виконати ін'єкцію інсуліну шляхом обертання кнопки введення дози. Ви НЕ отримаєте інсулін, якщо обертатимете кнопку ведення дози. Ви повинні натиснути кнопку введення дози по прямій осі для того, щоб отримати дозу інсуліну. Не намагайтеся змінити дозу інсуліну в процесі ін'єкції. Використану голку слід утилізувати відповідно до місцевих вимог щодо утилізації медичних відходів. Видаліть голку після виконання кожної ін'єкції. Часті питання щодо введення дози Чому важко натискати на кнопку введення дози, коли я намагаюся виконати ін'єкцію? Ваша голка може бути засмічена. Спробуйте приєднати нову голку. Як тільки ви це зробите, ви можете бачити, як інсулін виходить із голки. Потім перевірте шприц-ручку на надходження інсуліну. Швидке натискання на кнопку введення дози може зробити тугім натискання кнопки. Більш повільне натискання на кнопку введення дози може зробити легким натискання. Використання голки більшого діаметра полегшить натискання кнопки введення дози під час ін'єкції. Проконсультуйтеся з лікарем, який розмір голки Вам краще використовувати. Якщо натискання кнопки при введенні дози залишається тугим після виконання всіх зазначених вище пунктів, шприц-ручку необхідно замінити. Що я маю робити, якщо шприц-ручку КвікПен заїдає при використанні? Вашу шприц-ручку заїдає, якщо важко виконати ін'єкцію або встановити дозу. Для того щоб шприц-ручку не заїдало: Приєднайте нову голку. Як тільки ви це зробите, ви можете бачити, як інсулін виходить із голки. Перевірте надходження інсуліну. Встановіть необхідну дозу та виконайте ін'єкцію. Не намагайтеся змастити шприц-ручку, оскільки це може призвести до пошкодження механізму шприц-ручки. Натискання кнопки для введення дози може стати тугим, якщо сторонні домішки (бруд, пил, їжа, інсулін або рідини) потрапили всередину шприц-ручки. Не допускайте потрапляння сторонніх домішок усередину шприц-ручки. Чому інсулін випливає із голки після того, як я закінчив введення своєї дози? Ймовірно, Ви надто швидко витягли голку зі шкіри. Переконайтеся, що ви побачили число "0" у вікні індикатора дози. Для введення наступної дози натисніть та утримуйте кнопку введення дози та повільно порахуйте до 5 до того, як витягнете голку. Що я маю робити, якщо моя доза встановлена, а кнопка введення дози випадково виявилася втопленою всередину без прикріпленої до шприц-ручки голки? Поверніть кнопку введення дози до нуля. Приєднайте нову голку. Перевірте надходження інсуліну. Встановіть дозу та виконайте ін'єкцію. Що я маю робити, якщо я встановив неправильну дозу (занадто низьку або занадто високу)? Поверніть кнопку введення дози назад або вперед, щоб виправити дозу. Що я маю робити, якщо я бачу, що інсулін випливає з голки шприц-ручки під час підбору або корекції дози? Не вводьте дозу, оскільки Ви можете не отримати повну дозу. Встановіть шприц-ручку на число нуль і знову перевірте надходження інсуліну зі шприц-ручки. Встановіть необхідну дозу та виконайте ін'єкцію. Що я маю робити, якщо моя повна доза не може бути встановлена? Шприц-ручка не дозволить Вам встановити дозу, що перевищує кількість одиниць інсуліну, що залишилися у картриджі. Наприклад, якщо Вам потрібна 31 одиниця, а в картриджі залишилося лише 25 одиниць, то Ви не зможете при установці перейти через цифру 25. Не намагайтеся встановити дозу, перейшовши через цю цифру. Якщо часткова доза залишилася в шприц-ручці, Ви можете або: Ввести цю часткову дозу, і потім ввести дозу, використовуючи нову шприц-ручку, або Ввести повну дозу з нової шприц-ручки. Чому я не можу встановити дозу, щоб використати ту невелику кількість інсуліну, яка залишилася в моєму картриджі? Шприц-ручка влаштована таким чином, щоб забезпечити введення щонайменше 300 одиниць інсуліну. Пристрій шприц-ручки захищає картридж від повного спорожнення, оскільки невелика кількість інсуліну, що залишається в картриджі, не може бути введена з необхідною точністю. Зберігання та утилізація Важливі примітки: Шприц-ручку не можна використовувати, якщо вона перебувала поза холодильником більше часу, зазначеного в Інструкції із застосування. Не зберігайте шприц-ручку із прикріпленою до неї голкою. Якщо голку залишити прикріпленою, то інсулін може витікати зі шприц-ручки, або інсулін може засихати всередині голки, викликаючи цим засмічення голки, або всередині картриджа можуть утворюватися бульбашки повітря. Шприц-ручки, які не вживаються, повинні зберігатися в холодильнику при температурі від 2 °С до 8 °С. Не використовуйте шприц-ручку, якщо вона була заморожена. Шприц-ручку, яку Ви зараз використовуєте, слід зберігати при температурі не вище 30° С та в захищеному від джерела тепла та світла місці. Зверніться до Інструкції із застосування для повного ознайомлення з умовами зберігання шприц-ручки. Тримайте шприц-ручку в місцях, недоступних для дітей. Утилізуйте використані голки в захищених від проколювання, контейнерах, що закриваються (наприклад, у контейнерах для біологічно небезпечних речовин або відходів), або як рекомендовано лікарем. Утилізуйте використані шприц-ручки без прикріплених до них голок та відповідно до рекомендацій лікаря. Не піддавайте повторній переробці заповнений контейнер для гострих предметів. Запитайте Вашого лікаря про можливі способи утилізації заповнених контейнерів для гострих предметів, доступних у Вашому регіоні. Рекомендації щодо поводження з голками не замінюють локальні правила утилізації, правила, рекомендовані лікарем або відомчі вимоги. Хумалог®, Хумалог® у шприц-ручці КвікПен™, Хумалог® Мікс 50 у шприц-ручці КвікПен™, Хумалог® Мікс 25 у шприц-ручці КвікПен™ є товарними знаками Елі Ліллі енд Компані. Авторське право © 2006, рррр Елі Ліллі енд Компані. Всі права захищені. Дата схвалення: Шприц ручка КвікПен™ відповідає вимогам точного дозування та функціональним вимогам ISO 11608 1:2000 Підготовка Переконайтеся, що у вас є такі компоненти: Шприц-ручка КвікПен Нова голка для шприц-ручки Тампон, змочений спиртом Компоненти шприц-ручки КвікПен та голки* (*продаються окремо); частини шприц-ручки. Колір маркування кнопки введення дози. Звичайне використання шприц-ручки Дотримуйтесь цих інструкцій для виконання кожної ін'єкції. 1.Підготовка шприц-ручки КвікПен А. Потягніть ковпачок шприц-ручки, щоб зняти його. Не крутіть ковпачок. Не знімайте етикетку зі шприц-ручки. Переконайтеся, що ви перевірили ваш інсулін на: Тип інсуліну Дату закінчення терміну придатності Зовнішній вигляд Увага: Завжди читайте текст на етикетці шприц-ручки, щоб переконатися, що Ви використовуєте правильний тип інсуліну. Б. Тільки для суспензій інсуліну: Обережно прокатайте шприц-ручку 10 разів між долонями та переверніть шприц-ручку 10 разів. Перемішування важливе для того, щоб бути впевненими в отриманні правильної дози. Інсулін має виглядати однорідно перемішаним. Ст. Візьміть нову голку. Видаліть паперову наклейку із зовнішнього ковпачка голки. Використовуйте тампон, змочений спиртом, щоб протерти гумовий диск на кінці тримача картриджа. р. Надягніть голку, що знаходиться в ковпачку, прямо по осі на шприц-ручку. Накрутіть голку до повного приєднання. 2. Перевірка шприц-ручки КвікПен на надходження інсуліну Увага: Якщо Ви не будете перевіряти надходження інсуліну перед кожною ін'єкцією, то Ви можете отримати або дуже низьку, або занадто високу дозу інсуліну. А. Зніміть зовнішній ковпачок голки. Не викидайте його. Зніміть внутрішній ковпачок голки та викиньте його. Б. Встановіть 2 одиниці за допомогою кнопки введення дози. Ст. Направте шприц-ручку вгору. Постукайте по тримачу картриджа, щоб повітря зібралося у верхній частині. р. Направивши голку вгору, натисніть кнопку введення дози до зупинки та появи у вікні індикатора дози числа "0". Утримуйте кнопку введення дози у потопленому положенні та порахуйте повільно до 5. Перевірка надходження інсуліну вважається виконаною, коли на кінці голки з'явиться струмінь інсуліну. Якщо струмінь інсуліну не з'являється на кінці голки, повторіть етапи перевірки надходження інсуліну чотири рази, починаючи з пункту 2Б і закінчуючи пунктом 2Г. Примітка: Якщо Ви не побачите появи з голки струмка інсуліну, і встановлення дози стає утрудненим, замініть голку і повторіть перевірку надходження інсуліну зі шприц-ручки. 3. Введення дози А. Поверніть кнопку введення дози до кількості одиниць, які Вам потрібні для ін'єкції. Якщо ви випадково встановите занадто багато одиниць, ви зможете виправити дозу, повертаючи кнопку введення дози у зворотному напрямку. Б. Введіть голку під шкіру, використовуючи техніку виконання ін'єкції, рекомендовану лікарем. Покладіть великий палець на кнопку введення дози та твердо натисніть кнопку введення дози до повної зупинки. Для введення повної дози утримуйте кнопку введення дози та повільно порахуйте до 5. Вийміть голку з-під шкіри. Примітка: Перевірте та переконайтеся, що Ви бачите число "0" у вікні індикатора дози, щоб підтвердити, що Ви ввели повну дозу. Ст. Обережно надягніть на голку зовнішній ковпачок. Примітка: Знімайте голку після кожної ін'єкції, щоб запобігти попаданню бульбашок повітря в картридж. Не зберігайте шприц-ручку із прикріпленою до неї голкою. р. Відкрутіть голку з одягненим на неї зовнішнім ковпачком і утилізуйте відповідно до вказівок лікаря. Надягніть ковпачок на шприц-ручку, поєднуючи затискач ковпачка з індикатором дози, насуваючи ковпачок прямо по осі на шприц-ручку. Приклад: Показано 15 одиниць. Чітні числа надруковані у вікні індикатора дози у вигляді чисел, непарні числа надруковані у вигляді прямих ліній між парними. Примітка: Шприц-ручка не дозволить Вам встановити кількість одиниць, що перевищує кількість одиниць, що залишилися у шприц-ручці. Якщо Ви не впевнені, що ви ввели повну дозу, не вводіть ще одну дозу.ПередозуванняПередозування інсуліну викликає гіпоглікемію, що супроводжується такими симптомами: млявість, підвищена пітливість, тахікардія, блідість шкірних покривів, біль голови, тремтіння, блювання, сплутаність свідомості. За певних умов, наприклад, при великій тривалості або інтенсивному контролі цукрового діабету, симптоми-провісники гіпоглікемії можуть змінитися. Легкі стани гіпоглікемії зазвичай можна усунути прийомом всередину глюкози або цукру. Можлива корекція дози інсуліну, дієти або фізичної активності. Корекцію середньотяжкої гіпоглікемії можна проводити за допомогою внутрішньом'язового або підшкірного введення глюкагону, з наступним прийомом внутрішньо вуглеводів. Тяжкі стани гіпоглікемії, що супроводжуються комою, судомами або неврологічними розладами, усувають внутрішньом'язовим/підшкірним введенням глюкагону або внутрішньовенним введенням концентрованого 40% розчину декстрози (глюкози). Після відновлення свідомості хворому необхідно дати їжу, багату на вуглеводи, щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії. Може знадобитися подальший прийом вуглеводів та спостереження за пацієнтом, оскільки можливий розвиток рецидиву гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПереведення хворого на інший тип або препарат інсуліну з іншою торговою назвою має відбуватися під суворим медичним наглядом. Зміна активності, торгової марки (виробника), типу (Регуляр, НПХ тощо) видової приналежності (тваринний, людський, аналоги людського інсуліну) та/або методу виробництва (ДНК-рекомбінантний інсулін або інсулін тваринного походження) може призвести до необхідності корекції дози. Для деяких хворих при переході з інсуліну тваринного походження на інсулін може виникнути необхідність корекції дози. Це може статися вже при першому введенні людського інсуліну або поступово протягом декількох тижнів або місяців після перекладу. Симптоми-провісники гіпоглікемії на фоні введення людського інсуліну у деяких хворих можуть бути менш вираженими або відрізнятися від тих, що спостерігалися у них на фоні введення інсуліну тваринного походження. При нормалізації вмісту глюкози в крові, наприклад, внаслідок інтенсивної терапії інсуліном, можуть зникнути всі або деякі симптоми-провісники гіпоглікемії, про що хворі мають бути поінформовані. Симптоми-провісники гіпоглікемії можуть змінитися або бути менш вираженими при тривалому перебігу цукрового діабету, діабетичній нейропатії або лікуванні такими препаратами, як бета-адреноблокатори. Застосування неадекватних доз або припинення лікування, особливо у хворих з цукровим діабетом 1 типу, може призвести до гіперглікемії та діабетичного кетоацидозу (стани, що потенційно загрожують життю пацієнта). Потреба в інсуліні може знизитися при недостатності функції надниркових залоз, гіпофізу або щитовидної залози, при нирковій або печінковій недостатності. При деяких захворюваннях або емоційному перенапрузі потреба в інсуліні може збільшитися. Корекція дози інсуліну може також знадобитися при збільшенні фізичного навантаження або зміні звичайної дієти. При застосуванні препаратів інсуліну у комбінації з препаратами групи тіазолідиндіону підвищується ризик розвитку набряків та хронічної серцевої недостатності, особливо у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи та наявністю факторів ризику хронічної серцевої недостатності. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час гіпоглікемії у хворого можуть знижуватися концентрація уваги та швидкість психомоторних реакцій. Це може становити небезпеку в ситуаціях, за яких ці здібності особливо необхідні (наприклад, керування автотранспортом або керування механізмами). Слід рекомендувати хворим вживати запобіжних заходів для уникнення гіпоглікемії під час керування автотранспортом. Це особливо важливо для пацієнтів із слабко вираженими або відсутніми симптомами-провісниками гіпоглікемії або при частому розвитку гіпоглікемії. У разі лікар повинен оцінити доцільність водіння пацієнтом автотранспорту.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
575,00 грн
199,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 мл: Активна речовина: інсулін-ізофан (людський генно-інженерний) 100 МО. Допоміжні речовини: метакрезол - 1.6 мг, гліцерол - 16 мг, фенол - 0.65 мг, протаміну сульфат - 0.348 мг, натрію гідрофосфату гептагідрат - 3.78 мг, цинку оксид - qs для отримання Zn2+; не більше 0./ 1 мл, хлористоводневої кислоти розчин 10% - qs до рН 6.9-7.8, натрію гідроксиду розчин 10% - qs до рН 6.9-7.8. 3 мл - картриджі (5) - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиСуспензія для підшкірного введення ;білого кольору, яка розшаровується, утворюючи білий осад і прозору безбарвну або майже безбарвну надосадову рідину; осад легко ресуспендується при обережному струшуванні.Фармакотерапевтична групаДНК-рекомбінантний інсулін людини. Є інсуліном середньої тривалості дії. Регулює метаболізм глюкози, має анаболічну дію. У м'язовій та інших тканинах (за винятком головного мозку) інсулін сприяє прискоренню внутрішньоклітинного транспорту глюкози та амінокислот, посилює анаболізм білків. Інсулін сприяє перетворенню глюкози на глікоген у печінці, інгібує глюконеогенез та стимулює перетворення надлишку глюкози на жир.Клінічна фармакологіяІнсулін людини середньої тривалості дії.Показання до застосуванняЦукровий діабет за наявності показань щодо інсулінотерапії; уперше виявлений цукровий діабет; вагітність при цукровому діабеті 2 типу (інсуліннезалежний).Протипоказання до застосуванняГіпоглікемія; підвищена чутливість до інсуліну або одного з компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПри вагітності особливо важливо підтримувати хороший контроль глікемії у пацієнток із цукровим діабетом. При вагітності потреба в інсуліні зазвичай знижується в І триместрі та підвищується у ІІ та ІІІ триместрах. Хворим на цукровий діабет рекомендується інформувати лікаря про настання або планування вагітності. У хворих на цукровий діабет у період лактації (грудного вигодовування) може знадобитися корекція дози інсуліну, дієти або того й іншого. При дослідженнях генетичної токсичності в серіях in vitro та in vivo інсулін людини не чинив мутагенної дії.Побічна діяЗ боку ендокринної системи:; гіпоглікемія. Тяжка гіпоглікемія може призвести до втрати свідомості та (у виняткових випадках) до смерті. Алергічні реакції: можливі місцеві алергічні реакції - гіперемія, набряк або свербіж у місці ін'єкції (зазвичай припиняються протягом періоду від декількох днів до декількох тижнів); системні алергічні реакції (виникають рідше, але є більш серйозними) - генералізоване свербіння, утруднення дихання, задишка, зниження артеріального тиску, почастішання пульсу, підвищене потовиділення. Тяжкі випадки системних алергічних реакцій можуть бути загрозливими для життя.Взаємодія з лікарськими засобамиГіпоглікемічна дія знижують пероральні контрацептиви, кортикостероїди, препарати гормонів щитовидної залози, тіазидні діуретики, діазоксиди, трициклічні антидепресанти. Гіпоглікемічна дія посилюють пероральні гіпоглікемічні препарати, саліцилати (наприклад, ацетилсаліцилова кислота), сульфаніламіди, інгібітори МАО, бета-адреноблокатори, етанол та етанолвмісні препарати. Бета-адреноблокатори, клофелін, резерпін можуть маскувати прояви симптомів гіпоглікемії.Спосіб застосування та дозиДозу встановлює лікар індивідуально, залежно від рівня глікемії. Спосіб запровадження залежить від виду інсуліну.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПереведення хворого на інший тип інсуліну або препарат інсуліну з іншою торговою назвою має відбуватися під суворим лікарським наглядом. Зміни активності інсуліну, його типу, видової приналежності (свинячий, інсулін людини, аналог інсуліну людини) або методу виробництва (ДНК-рекомбінантний інсулін або інсулін тваринного походження) можуть призвести до корекції дози. Необхідність корекції дози може знадобитися вже при першому введенні препарату інсуліну людини після інсуліну тваринного походження або поступово протягом декількох тижнів або місяців після перекладу. Потреба в інсуліні може знизитися при недостатній функції надниркових залоз, гіпофізу або щитовидної залози, при нирковій або печінковій недостатності. При деяких захворюваннях або емоційному напрузі потреба в інсуліні може збільшитися. Корекція дози може також знадобитися при збільшенні фізичного навантаження або зміні звичайної дієти. Симптоми-провісники гіпоглікемії на фоні введення інсуліну людини у деяких хворих можуть бути менш вираженими або відрізнятися від тих, що спостерігалися у них на фоні введення інсуліну тваринного походження. При нормалізації рівня глюкози в крові, наприклад, внаслідок інтенсивної терапії інсуліном, можуть зникнути всі або деякі симптоми-провісники гіпоглікемії, про що хворі мають бути поінформовані. Симптоми-провісники гіпоглікемії можуть змінитися або бути менш вираженими при тривалому перебігу цукрового діабету, діабетичної невропатії або одночасному застосуванні бета-адреноблокаторів. У ряді випадків місцеві алергічні реакції можуть бути викликані причинами, не пов'язаними з дією препарату, наприклад, подразненням шкіри агентом, що очищає, або неправильним проведенням ін'єкцій. В окремих випадках розвитку системних алергічних реакцій потрібне негайне проведення лікування. Іноді може бути потрібна зміна інсуліну або проведення десенсибілізації. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час гіпоглікемії у хворого може погіршуватись здатність до концентрації уваги та зменшуватись швидкість психомоторних реакцій. Це може становити небезпеку в ситуаціях, при яких ці здібності особливо необхідні (керування автомобілем або управління механізмами). Слід рекомендувати хворим вживати запобіжних заходів, щоб уникнути гіпоглікемії під час керування автомобілем. Це особливо важливо для пацієнтів із слабовираженими або відсутніми симптомами-провісниками гіпоглікемії або при частому розвитку гіпоглікемії. У таких випадках лікар повинен оцінити доцільність керування пацієнтом автомобіля.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: людський інсулін 100 ME; допоміжні речовини: метакрезол дистильований 2,5 мг, гліцерол (гліцерин) 16 мг, вода для ін'єкцій до 1 мл, хлористоводневої кислоти розчин 10% qs до pH 7,0-7,8, натрію гідроксиду розчин 10% - qs до pH 7 0-7,8. По 10 мл препарату у флакони із нейтрального скла. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування препарату поміщають у картонну пачку. По 3 мл у картридж із нейтрального скла. По п'ять картриджів поміщають у блістер. По одному блістеру разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку. Або картридж вбудовують у шприц-ручку КвікПен. По п'ять шприц-ручок разом з інструкцією із застосування та посібником з використання шприц-ручки поміщають у пачку картонну.Опис лікарської формиБезбарвний прозорий розчин.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб – інсулін короткої дії.ФармакокінетикаПовнота всмоктування і початок ефекту інсуліну залежить від місця введення (живот, стегно, сідниці), дози (об'єму інсуліну, що вводиться), концентрації інсуліну в препараті та ін. Розподіляється по тканинах нерівномірно; не проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. Руйнується інсуліназою в основному в печінці та нирках. Виводиться нирками (30-80%).ФармакодинамікаХумулін® Регуляр є ДНК-рекомбінантним інсуліном. Основною дією інсуліну є регулювання метаболізму глюкози. Крім того, він має анаболічну та анти-катаболічну дію на різні тканини організму. У м'язовій тканині відбувається збільшення вмісту глікогену, жирних кислот, гліцеролу, посилення синтезу білка та збільшення споживання амінокислот, але при цьому відбувається зниження глікогенолізу, глюконеогенезу, кетогенезу, ліполізу, катаболізму білків та вивільнення амінокислот. Хумулін® Регуляр є препаратом інсуліну короткої дії. Початок дії препарату – через 30 хвилин після введення, максимальний ефект дії – між 1 та 3 годинами, тривалість дії – 5-7 годин. Індивідуальні відмінності в активності інсуліну залежать від таких факторів, як доза, вибір місця ін'єкції, фізична активність хворого та ін.Показання до застосуванняЦукровий діабет, що потребує проведення інсулінотерапії. Цукровий діабет під час вагітності.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до інсуліну або одного з компонентів препарату. Гіпоглікемія.Вагітність та лактаціяУ період вагітності особливо важливо підтримувати хороший глікемічний контроль у пацієнток, які отримують інсуліном. Потреба в інсуліні зазвичай знижується під час І триместру та збільшується під час ІІ та ІІІ триместрів. Під час пологів і після них потреба в інсуліні може різко знизитися. Пацієнткам із цукровим діабетом рекомендується інформувати лікаря про вагітність або планування вагітності. У пацієнток з цукровим діабетом у період годування груддю може знадобитися корекція дози інсуліну, дієти або того й іншого.Побічна діяГіпоглікемія є найчастішим побічним ефектом, що виникає при введенні препаратів інсуліну, включаючи Хумулін® Регуляр. Тяжка гіпоглікемія може призвести до втрати свідомості і, у виняткових випадках, смерті. Алергічні реакції: у хворих можуть спостерігатися місцеві алергічні реакції у вигляді гіперемії, набряку чи сверблячки у місці ін'єкції. Дані реакції зазвичай припиняються протягом періоду від кількох днів до кількох тижнів. У ряді випадків ці реакції можуть бути викликані причинами, не пов'язаними з інсуліном, наприклад, роздратуванням шкіри агентом, що очищає, або неправильним проведенням ін'єкцій. Системні алергічні реакції, викликані інсуліном, виникають менш часто, але є більш серйозними. Вони можуть проявлятися генералізованим свербінням, утрудненням дихання, задишкою, зниженням артеріального тиску, почастішанням пульсу, підвищеною пітливістю. Тяжкі випадки системних алергічних реакцій можуть бути загрозливими для життя. У поодиноких випадках важкої алергії до Хумуліну® Регуляр потрібне негайне проведення лікування. Можливо, знадобиться зміна інсуліну або проведення десенсибілізації. При тривалому застосуванні – можливий розвиток ліподистрофії у місці ін'єкції. Спонтанні повідомлення Були виявлені випадки розвитку набряків, головним чином, при швидкій нормалізації концентрації глюкози в крові на тлі інтенсивної інсулінотерапії при початковому незадовільному глікемічному контролі.Взаємодія з лікарськими засобамиЗа необхідності застосування інших лікарських засобів на додаток до інсуліну слід проконсультуватися з лікарем (див. розділ "Особливі вказівки"). Збільшення дози інсуліну може бути потрібним у разі призначення препаратів, що підвищують концентрацію глюкози в крові, таких як: пероральні контрацептиви, глюкокортикостероїди, йодовмісні гормони щитовидної залози, даназол, бета2-адреноміметики (наприклад, ритодрин, бету, , ізоніазид, літію карбонат, нікотинова кислота, похідні фенотіазину. Зменшення дози інсуліну може знадобитися у разі призначення препаратів, що знижують концентрацію глюкози в крові, таких як: бета-адреноблокатори, етанол та етанолвмісні препарати, анаболічні стероїди, фенфлурамін, гуанетидин, тетрацикліни, пероральні гіпоглікеміці антибіотики, деякі антидепресанти (інгібітори моноамінооксидази), інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (каптоприл, еналаприл), октреотид, антагоністи рецепторів ангіотензину II. Бета-адреноблокатори, клофелін, резерпін можуть маскувати прояви симптомів гіпоглікемії. Несумісність Ефекти при змішуванні людського інсуліну з інсуліном тваринного походження або людським інсуліном, що випускається іншими виробниками, не вивчали.Спосіб застосування та дозиДоза препарату Хумулін® Регуляр визначається лікарем індивідуально, залежно від концентрації глюкози в крові. Препарат слід вводити підшкірно. Можливе внутрішньовенне та внутрішньом'язове введення. Температура препарату повинна відповідати кімнатній. Підшкірні ін'єкції варто робити в плече, стегна, сідниці або живота. Місця ін'єкцій необхідно чергувати так, щоб те саме місце використовувалося не частіше приблизно одного разу на місяць. При підшкірному введенні інсуліну необхідно виявляти обережність, щоб при ін'єкції не потрапити до кровоносної судини. Після ін'єкції не слід масажувати місце введення. Хворі повинні бути навчені правильному використанню пристрою для інсуліну. Режим запровадження інсуліну індивідуальний. Препарат Хумулін® Регуляр можна вводити у комбінації з Хумуліном® НПХ (див. інструкцію зі змішування інсулінів). Підготовка до введення Для препарату Хумулін® Регуляр у флаконах Флакони з препаратом Хумулін® Регуляр не вимагають ресуспендування і можуть бути використані тільки в тому випадку, якщо їх вміст є прозорим, безбарвним розчином без видимих частинок. Завжди використовуйте інсуліновий шприц, відповідний концентрації інсуліну, що вводиться. Для препарату Хумулін® Регуляр у картриджах Картриджі з препаратом Хумулін® Регуляр не потребують ресуспендування і можуть бути використані тільки в тому випадку, якщо їх вміст є прозорим, безбарвним розчином без видимих частинок. Пристрій картриджів не дозволяє змішувати вміст з іншими інсулінами безпосередньо в самому картриджі. Картриджі не призначені для повторного заповнення. Перед проведенням ін'єкції необхідно ознайомитись з інструкцією виробника щодо використання шприц-ручки для введення інсуліну. Для препарату Хумулін® Регуляр у шприц-ручці КвікПен™ Перед ін'єкцією необхідно ознайомитися з Посібником з використання шприц-ручки КвікПен™.Інструкція для пацієнтаКЕРІВНИЦТВО З ВИКОРИСТАННЯ ШПРИЦЬ-РУЧКИ КвікПен™ Хумалог® КвікПен™, Хумалог® Мікс 25 КвікПен™, Хумалог® Мікс 50 КвікПен™ 100 МО/мл, 3 мл ШПРИЦЬ-РУЧКА ДЛЯ ВСТУП ІНСУЛІНУ Будь ласка, ПРОЧИТАЙТЕ ЦІ ІНСТРУКЦІЇ ПЕРЕД ЗАСТОСУВАННЯМ Вступ Шприц-ручка КвікПен проста у використанні. Вона являє собою пристрій для введення інсуліну (інсулінова шприц-ручка), що містить 3 мл (300 одиниць) препарату інсуліну з активністю 100 МО/мл. Можна вводити від 1 до 60 одиниць інсуліну за одну ін'єкцію. Ви можете встановити дозу з точністю до однієї одиниці. Якщо ви встановили занадто багато одиниць. Можна виправити дозу без втрати інсуліну. Перед використанням шприц-ручки КвікПен прочитайте цей посібник повністю і точно дотримуйтесь його вказівок. Якщо Ви не будете повністю дотримуватися цих вказівок, то Ви можете отримати або дуже низьку або занадто високу дозу інсуліну. Ваша шприц-ручка КвікПен для інсуліну повинна бути використана тільки для Ваших ін'єкцій. Не передавайте шприц-ручку або голки іншим особам, оскільки це може призвести до передачі інфекції. Для кожної ін'єкції використовуйте нову голку. НЕ ВИКОРИСТОВУЙТЕ шприц-ручку, якщо будь-яка її частина пошкоджена або зламана. Завжди майте при собі запасну шприц-ручку на випадок, якщо Ви втратите шприц-ручку або вона буде пошкоджена. Не рекомендується використовувати шприц-ручку пацієнтам з повною втратою зору або з ослабленим зором без допомоги людей, які добре бачать, навчених користування шприц-ручкою. Підготовка шприц-ручки КвікПен Важливі примітки: Прочитайте та дотримуйтесь вказівок щодо застосування, викладених в Інструкції із застосування препарату. Перевіряйте етикетку на шприц-ручці перед ін'єкцією, щоб переконатися, що термін придатності препарату не минув, і Ви використовуєте правильний тип інсуліну; Не знімайте етикетку зі шприц-ручки. Примітка: Колір кнопки введення дози шприц-ручки Квікпен відповідає кольору смуги на етикетці шприц-ручки і залежить від типу інсуліну. У цьому посібнику кнопка введення дози позначена сірим кольором. Блакитний колір корпусу шприц-ручки Квікпен вказує на те, що вона призначена для використання з препаратами лінійки Хумалог. Колірне маркування кнопки введення дози Лікар виписав Вам найбільш підходящий тип інсуліну. Будь-які зміни в інсулінотерапії повинні виконуватися тільки під наглядом лікаря. Шприц-ручку КвікПен рекомендується використовувати з голками виробництва Becton, Dickinson and Company (BD) для шприц-ручок. Перед використанням шприц-ручки необхідно переконатися, що голка повністю приєднана до шприц-ручки. Надалі дотримуйтесь наведених тут вказівок. Часті питання про підготовку шприц-ручки КвікПен до використання Яким має бути мій препарат інсуліну? Деякі препарати інсуліну являють собою каламутні суспензії, тоді як інші є прозорими розчинами; обов'язково прочитайте опис інсуліну в Інструкції із застосування. Що мені робити, якщо прописана доза вище 60 одиниць? Якщо прописана доза вище 60 одиниць, Вам потрібна повторна ін'єкція, або Ви можете зв'язатися з цим питанням з лікарем. Чому для кожної ін'єкції я маю використовувати нову голку? Якщо голки використовуються повторно, Ви можете отримати неправильну дозу інсуліну, також може статися засмічення голки, або шприц-ручка почне заїдати, або Ви можете занести інфекцію через порушення стерильності. Що робити, якщо я не впевнений, скільки інсуліну залишилося в моєму картриджі? Візьміть ручку таким чином, щоб кінчик голки був спрямований униз. Шкала на прозорому тримачі картриджа показує приблизну кількість одиниць інсуліну, що залишилися. Ці цифри НЕ ПОВИННІ використовувати для встановлення дози. Що мені робити, якщо я не можу зняти ковпачок зі шприц-ручки? Щоб зняти ковпачок, потягніть за нього. Якщо Ви зазнаєте складнощів при знятті ковпачка, то обережно повертайте ковпачок за годинниковою і проти годинникової стрілки, щоб звільнити його, потім, потягнувши, зніміть ковпачок. Перевірка шприц-ручки КвікПен на надходження інсуліну Важливі примітки: Щоразу виконуйте перевірку надходження інсуліну. Перевірка надходження інсуліну зі шприц-ручки повинна виконуватися перед кожною ін'єкцією до появи струмка інсуліну, щоб переконатися, що шприц-ручка готова для введення дози. Якщо Ви не виконаєте перевірку надходження інсуліну до появи струмка, Ви можете отримати дуже мало або занадто багато інсуліну. Часті питання про виконання перевірки надходження інсуліну Чому я повинен перевірити надходження інсуліну перед кожною ін'єкцією? Це гарантує, що шприц-ручка готова до введення дози. Це підтверджує, що струмінь інсуліну виходить з голки, коли ви натискаєте кнопку введення дози. Це видаляє повітря, яке може збиратися в голці або картриджі з інсуліном під час звичайного використання. Що я повинен робити, якщо я не можу повністю натиснути кнопку введення дози під час перевірки КвікПен на надходження інсуліну? Приєднайте нову голку. Перевірте надходження інсуліну зі шприц-ручки. Що я маю робити, якщо я бачу бульбашки повітря в картриджі? Ви повинні перевірити надходження інсуліну зі шприц-ручки. Пам'ятайте, що не можна зберігати шприц-ручку із прикріпленою до неї голкою, оскільки це може призвести до утворення бульбашок повітря в картриджі з інсуліном. Маленька бульбашка повітря не впливає на дозу, і Ви можете ввести свою дозу, як завжди. Введення необхідної дози Важливі примітки: Дотримуйтесь правил асептики та антисептики, рекомендовані лікарем. Переконайтеся, що Ви ввели необхідну дозу за допомогою натискання та утримування кнопки введення дози, та повільно порахуйте до 5 до того, як витягнете голку. Якщо інсулін капає з голки, швидше за все, Ви не утримували голку під шкірою досить довго. Наявність краплі інсуліну на кінчику голки – це нормально. Це не вплине на вашу дозу. Шприц-ручка не дозволить Вам набрати дозу, що перевищує кількість одиниць інсуліну, що залишилися у картриджі. Якщо Ви сумніваєтеся, що ви ввели повну дозу, не вводите ще одну дозу. Зателефонуйте до представництва компанії Ліллі або зверніться до лікаря за допомогою. Якщо Ваша доза перевищує кількість одиниць, що залишилися в картриджі, Ви можете ввести решту інсуліну в даній шприц-ручці і потім використовувати нову ручку, щоб завершити введення необхідної дози, або ввести всю необхідну дозу, використовуючи нову шприц-ручку. Не намагайтеся виконати ін'єкцію інсуліну шляхом обертання кнопки введення дози. Ви НЕ отримаєте інсулін, якщо обертатимете кнопку ведення дози. Ви повинні натиснути кнопку введення дози по прямій осі для того, щоб отримати дозу інсуліну. Не намагайтеся змінити дозу інсуліну в процесі ін'єкції. Використану голку слід утилізувати відповідно до місцевих вимог щодо утилізації медичних відходів. Видаліть голку після виконання кожної ін'єкції. Часті питання щодо введення дози Чому важко натискати на кнопку введення дози, коли я намагаюся виконати ін'єкцію? Ваша голка може бути засмічена. Спробуйте приєднати нову голку. Як тільки ви це зробите, ви можете бачити, як інсулін виходить із голки. Потім перевірте шприц-ручку на надходження інсуліну. Швидке натискання на кнопку введення дози може зробити тугім натискання кнопки. Більш повільне натискання на кнопку введення дози може зробити легким натискання. Використання голки більшого діаметра полегшить натискання кнопки введення дози під час ін'єкції. Проконсультуйтеся з лікарем, який розмір голки Вам краще використовувати. Якщо натискання кнопки при введенні дози залишається тугим після виконання всіх зазначених вище пунктів, шприц-ручку необхідно замінити. Що я маю робити, якщо шприц-ручку КвікПен заїдає при використанні? Вашу шприц-ручку заїдає, якщо важко виконати ін'єкцію або встановити дозу. Для того щоб шприц-ручку не заїдало: Приєднайте нову голку. Як тільки ви це зробите, ви можете бачити, як інсулін виходить із голки. Перевірте надходження інсуліну. Встановіть необхідну дозу та виконайте ін'єкцію. Не намагайтеся змастити шприц-ручку, оскільки це може призвести до пошкодження механізму шприц-ручки. Натискання кнопки для введення дози може стати тугим, якщо сторонні домішки (бруд, пил, їжа, інсулін або рідини) потрапили всередину шприц-ручки. Не допускайте потрапляння сторонніх домішок усередину шприц-ручки. Чому інсулін випливає із голки після того, як я закінчив введення своєї дози? Ймовірно, Ви надто швидко витягли голку зі шкіри. Переконайтеся, що ви побачили число "0" у вікні індикатора дози. Для введення наступної дози натисніть та утримуйте кнопку введення дози та повільно порахуйте до 5 до того, як витягнете голку. Що я маю робити, якщо моя доза встановлена, а кнопка введення дози випадково виявилася втопленою всередину без прикріпленої до шприц-ручки голки? Поверніть кнопку введення дози до нуля. Приєднайте нову голку. Перевірте надходження інсуліну. Встановіть дозу та виконайте ін'єкцію. Що я маю робити, якщо я встановив неправильну дозу (занадто низьку або занадто високу)? Поверніть кнопку введення дози назад або вперед, щоб виправити дозу. Що я маю робити, якщо я бачу, що інсулін випливає з голки шприц-ручки під час підбору або корекції дози? Не вводьте дозу, оскільки Ви можете не отримати повну дозу. Встановіть шприц-ручку на число нуль і знову перевірте надходження інсуліну зі шприц-ручки. Встановіть необхідну дозу та виконайте ін'єкцію. Що я маю робити, якщо моя повна доза не може бути встановлена? Шприц-ручка не дозволить Вам встановити дозу, що перевищує кількість одиниць інсуліну, що залишилися у картриджі. Наприклад, якщо Вам потрібна 31 одиниця, а в картриджі залишилося лише 25 одиниць, то Ви не зможете при установці перейти через цифру 25. Не намагайтеся встановити дозу, перейшовши через цю цифру. Якщо часткова доза залишилася в шприц-ручці, Ви можете або: Ввести цю часткову дозу, і потім ввести дозу, використовуючи нову шприц-ручку, або Ввести повну дозу з нової шприц-ручки. Чому я не можу встановити дозу, щоб використати ту невелику кількість інсуліну, яка залишилася в моєму картриджі? Шприц-ручка влаштована таким чином, щоб забезпечити введення щонайменше 300 одиниць інсуліну. Пристрій шприц-ручки захищає картридж від повного спорожнення, оскільки невелика кількість інсуліну, що залишається в картриджі, не може бути введена з необхідною точністю. Зберігання та утилізація Важливі примітки: Шприц-ручку не можна використовувати, якщо вона перебувала поза холодильником більше часу, зазначеного в Інструкції із застосування. Не зберігайте шприц-ручку із прикріпленою до неї голкою. Якщо голку залишити прикріпленою, то інсулін може витікати зі шприц-ручки, або інсулін може засихати всередині голки, викликаючи цим засмічення голки, або всередині картриджа можуть утворюватися бульбашки повітря. Шприц-ручки, які не вживаються, повинні зберігатися в холодильнику при температурі від 2 °С до 8 °С. Не використовуйте шприц-ручку, якщо вона була заморожена. Шприц-ручку, яку Ви зараз використовуєте, слід зберігати при температурі не вище 30° С та в захищеному від джерела тепла та світла місці. Зверніться до Інструкції із застосування для повного ознайомлення з умовами зберігання шприц-ручки. Тримайте шприц-ручку в місцях, недоступних для дітей. Утилізуйте використані голки в захищених від проколювання, контейнерах, що закриваються (наприклад, у контейнерах для біологічно небезпечних речовин або відходів), або як рекомендовано лікарем. Утилізуйте використані шприц-ручки без прикріплених до них голок та відповідно до рекомендацій лікаря. Не піддавайте повторній переробці заповнений контейнер для гострих предметів. Запитайте Вашого лікаря про можливі способи утилізації заповнених контейнерів для гострих предметів, доступних у Вашому регіоні. Рекомендації щодо поводження з голками не замінюють локальні правила утилізації, правила, рекомендовані лікарем або відомчі вимоги. Хумалог®, Хумалог® у шприц-ручці КвікПен™, Хумалог® Мікс 50 у шприц-ручці КвікПен™, Хумалог® Мікс 25 у шприц-ручці КвікПен™ є товарними знаками Елі Ліллі енд Компані. Авторське право © 2006, рррр Елі Ліллі енд Компані. Всі права захищені. Дата схвалення: Шприц ручка КвікПен™ відповідає вимогам точного дозування та функціональним вимогам ISO 11608 1:2000 Підготовка Переконайтеся, що у вас є такі компоненти: Шприц-ручка КвікПен Нова голка для шприц-ручки Тампон, змочений спиртом Компоненти шприц-ручки КвікПен та голки* (*продаються окремо); частини шприц-ручки. Колір маркування кнопки введення дози. Звичайне використання шприц-ручки Дотримуйтесь цих інструкцій для виконання кожної ін'єкції. 1.Підготовка шприц-ручки КвікПен А. Потягніть ковпачок шприц-ручки, щоб зняти його. Не крутіть ковпачок. Не знімайте етикетку зі шприц-ручки. Переконайтеся, що ви перевірили ваш інсулін на: Тип інсуліну Дату закінчення терміну придатності Зовнішній вигляд Увага: Завжди читайте текст на етикетці шприц-ручки, щоб переконатися, що Ви використовуєте правильний тип інсуліну. Б. Тільки для суспензій інсуліну: Обережно прокатайте шприц-ручку 10 разів між долонями та переверніть шприц-ручку 10 разів. Перемішування важливе для того, щоб бути впевненими в отриманні правильної дози. Інсулін має виглядати однорідно перемішаним. Ст. Візьміть нову голку. Видаліть паперову наклейку із зовнішнього ковпачка голки. Використовуйте тампон, змочений спиртом, щоб протерти гумовий диск на кінці тримача картриджа. р. Надягніть голку, що знаходиться в ковпачку, прямо по осі на шприц-ручку. Накрутіть голку до повного приєднання. 2. Перевірка шприц-ручки КвікПен на надходження інсуліну Увага: Якщо Ви не будете перевіряти надходження інсуліну перед кожною ін'єкцією, то Ви можете отримати або дуже низьку, або занадто високу дозу інсуліну. А. Зніміть зовнішній ковпачок голки. Не викидайте його. Зніміть внутрішній ковпачок голки та викиньте його. Б. Встановіть 2 одиниці за допомогою кнопки введення дози. Ст. Направте шприц-ручку вгору. Постукайте по тримачу картриджа, щоб повітря зібралося у верхній частині. р. Направивши голку вгору, натисніть кнопку введення дози до зупинки та появи у вікні індикатора дози числа "0". Утримуйте кнопку введення дози у потопленому положенні та порахуйте повільно до 5. Перевірка надходження інсуліну вважається виконаною, коли на кінці голки з'явиться струмінь інсуліну. Якщо струмінь інсуліну не з'являється на кінці голки, повторіть етапи перевірки надходження інсуліну чотири рази, починаючи з пункту 2Б і закінчуючи пунктом 2Г. Примітка: Якщо Ви не побачите появи з голки струмка інсуліну, і встановлення дози стає утрудненим, замініть голку і повторіть перевірку надходження інсуліну зі шприц-ручки. 3. Введення дози А. Поверніть кнопку введення дози до кількості одиниць, які Вам потрібні для ін'єкції. Якщо ви випадково встановите занадто багато одиниць, ви зможете виправити дозу, повертаючи кнопку введення дози у зворотному напрямку. Б. Введіть голку під шкіру, використовуючи техніку виконання ін'єкції, рекомендовану лікарем. Покладіть великий палець на кнопку введення дози та твердо натисніть кнопку введення дози до повної зупинки. Для введення повної дози утримуйте кнопку введення дози та повільно порахуйте до 5. Вийміть голку з-під шкіри. Примітка: Перевірте та переконайтеся, що Ви бачите число "0" у вікні індикатора дози, щоб підтвердити, що Ви ввели повну дозу. Ст. Обережно надягніть на голку зовнішній ковпачок. Примітка: Знімайте голку після кожної ін'єкції, щоб запобігти попаданню бульбашок повітря в картридж. Не зберігайте шприц-ручку із прикріпленою до неї голкою. р. Відкрутіть голку з одягненим на неї зовнішнім ковпачком і утилізуйте відповідно до вказівок лікаря. Надягніть ковпачок на шприц-ручку, поєднуючи затискач ковпачка з індикатором дози, насуваючи ковпачок прямо по осі на шприц-ручку. Приклад: Показано 15 одиниць. Чітні числа надруковані у вікні індикатора дози у вигляді чисел, непарні числа надруковані у вигляді прямих ліній між парними. Примітка: Шприц-ручка не дозволить Вам встановити кількість одиниць, що перевищує кількість одиниць, що залишилися у шприц-ручці. Якщо Ви не впевнені, що ви ввели повну дозу, не вводіть ще одну дозу.ПередозуванняПередозування інсуліну викликає гіпоглікемію, що супроводжується такими симптомами: млявість, підвищена пітливість, тахікардія, блідість шкірних покривів, біль голови, тремтіння, блювання, сплутаність свідомості. За певних умов, наприклад, при великій тривалості або інтенсивному контролі цукрового діабету, симптоми-провісники гіпоглікемії можуть змінитися. Легкі стани гіпоглікемії зазвичай можна усунути прийомом всередину глюкози або цукру. Можлива корекція дози інсуліну, дієти або фізичної активності. Корекцію середньотяжкої гіпоглікемії можна проводити за допомогою внутрішньом'язового або підшкірного введення глюкагону, з наступним прийомом внутрішньо вуглеводів. Тяжкі стани гіпоглікемії, що супроводжуються комою, судомами або неврологічними розладами, усувають внутрішньом'язовим/підшкірним введенням глюкагону або внутрішньовенним введенням концентрованого 40% розчину декстрози (глюкози). Після відновлення свідомості хворому необхідно дати їжу, багату на вуглеводи, щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії. Може знадобитися подальший прийом вуглеводів та спостереження за пацієнтом, оскільки можливий розвиток гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПереведення хворого на інший тип або препарат інсуліну з іншою торговою назвою має відбуватися під суворим медичним наглядом. Зміна активності, торгової марки (виробника), типу (НПХ, М3, інсулін тваринного походження) може призвести до корекції дози. Для деяких хворих при переході з інсуліну тваринного походження на інсулін може виникнути необхідність корекції дози. Це може статися вже при першому введенні людського інсуліну або поступово протягом декількох тижнів або місяців після перекладу. Симптоми-провісники гіпоглікемії на фоні введення людського інсуліну у деяких хворих можуть бути менш вираженими або відрізнятися від тих, що спостерігалися у них на фоні введення інсуліну тваринного походження. При нормалізації вмісту глюкози в крові, наприклад, внаслідок інтенсивної терапії інсуліном, можуть зникнути всі або деякі симптоми-провісники гіпоглікемії, про що хворі мають бути поінформовані. Симптоми-провісники гіпоглікемії можуть змінитися або бути менш вираженими при тривалому перебігу цукрового діабету, діабетичній нейропатії або лікуванні такими препаратами, як бета-адреноблокатори. Застосування неадекватних доз або припинення лікування, особливо у хворих з цукровим діабетом 1 типу, може призвести до гіперглікемії та діабетичного кетоацидозу (стани, що потенційно загрожують життю пацієнта). Потреба в інсуліні може знизитися при недостатності функції надниркових залоз, гіпофізу або щитовидної залози, при нирковій або печінковій недостатності. При деяких захворюваннях або емоційному перенапрузі потреба в інсуліні може збільшитися. Корекція дози інсуліну може також знадобитися при збільшенні фізичного навантаження або зміні звичайної дієти. При застосуванні препаратів інсуліну у комбінації з препаратами групи тіазолідиндіону підвищується ризик розвитку набряків та хронічної серцевої недостатності, особливо у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи та наявністю факторів ризику хронічної серцевої недостатності. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час гіпоглікемії у хворого можуть знижуватися концентрація уваги та швидкість психомоторних реакцій. Це може становити небезпеку в ситуаціях, за яких ці здібності особливо необхідні (наприклад, керування автотранспортом або керування механізмами). Слід рекомендувати хворим вживати запобіжних заходів для уникнення гіпоглікемії під час керування автотранспортом. Це особливо важливо для пацієнтів із слабко вираженими або відсутніми симптомами-провісниками гіпоглікемії або при частому розвитку гіпоглікемії. У разі лікар повинен оцінити доцільність водіння пацієнтом автотранспорту.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
476,00 грн
378,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: людський інсулін 100 ME; допоміжні речовини: метакрезол дистильований 2,5 мг, гліцерол (гліцерин) 16 мг, вода для ін'єкцій до 1 мл, хлористоводневої кислоти розчин 10% qs до pH 7,0-7,8, натрію гідроксиду розчин 10% - qs до pH 7 0-7,8. По 10 мл препарату у флакони із нейтрального скла. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування препарату поміщають у картонну пачку. По 3 мл у картридж із нейтрального скла. По п'ять картриджів поміщають у блістер. По одному блістеру разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку. Або картридж вбудовують у шприц-ручку КвікПен. По п'ять шприц-ручок разом з інструкцією із застосування та посібником з використання шприц-ручки поміщають у пачку картонну.Опис лікарської формиБезбарвний прозорий розчин.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб – інсулін короткої дії.ФармакокінетикаПовнота всмоктування і початок ефекту інсуліну залежить від місця введення (живот, стегно, сідниці), дози (об'єму інсуліну, що вводиться), концентрації інсуліну в препараті та ін. Розподіляється по тканинах нерівномірно; не проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. Руйнується інсуліназою в основному в печінці та нирках. Виводиться нирками (30-80%).ФармакодинамікаХумулін® Регуляр є ДНК-рекомбінантним інсуліном. Основною дією інсуліну є регулювання метаболізму глюкози. Крім того, він має анаболічну та анти-катаболічну дію на різні тканини організму. У м'язовій тканині відбувається збільшення вмісту глікогену, жирних кислот, гліцеролу, посилення синтезу білка та збільшення споживання амінокислот, але при цьому відбувається зниження глікогенолізу, глюконеогенезу, кетогенезу, ліполізу, катаболізму білків та вивільнення амінокислот. Хумулін® Регуляр є препаратом інсуліну короткої дії. Початок дії препарату – через 30 хвилин після введення, максимальний ефект дії – між 1 та 3 годинами, тривалість дії – 5-7 годин. Індивідуальні відмінності в активності інсуліну залежать від таких факторів, як доза, вибір місця ін'єкції, фізична активність хворого та ін.Показання до застосуванняЦукровий діабет, що потребує проведення інсулінотерапії. Цукровий діабет під час вагітності.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до інсуліну або одного з компонентів препарату. Гіпоглікемія.Вагітність та лактаціяУ період вагітності особливо важливо підтримувати хороший глікемічний контроль у пацієнток, які отримують інсуліном. Потреба в інсуліні зазвичай знижується під час І триместру та збільшується під час ІІ та ІІІ триместрів. Під час пологів і після них потреба в інсуліні може різко знизитися. Пацієнткам із цукровим діабетом рекомендується інформувати лікаря про вагітність або планування вагітності. У пацієнток з цукровим діабетом у період годування груддю може знадобитися корекція дози інсуліну, дієти або того й іншого.Побічна діяГіпоглікемія є найчастішим побічним ефектом, що виникає при введенні препаратів інсуліну, включаючи Хумулін® Регуляр. Тяжка гіпоглікемія може призвести до втрати свідомості і, у виняткових випадках, смерті. Алергічні реакції: у хворих можуть спостерігатися місцеві алергічні реакції у вигляді гіперемії, набряку чи сверблячки у місці ін'єкції. Дані реакції зазвичай припиняються протягом періоду від кількох днів до кількох тижнів. У ряді випадків ці реакції можуть бути викликані причинами, не пов'язаними з інсуліном, наприклад, роздратуванням шкіри агентом, що очищає, або неправильним проведенням ін'єкцій. Системні алергічні реакції, викликані інсуліном, виникають менш часто, але є більш серйозними. Вони можуть проявлятися генералізованим свербінням, утрудненням дихання, задишкою, зниженням артеріального тиску, почастішанням пульсу, підвищеною пітливістю. Тяжкі випадки системних алергічних реакцій можуть бути загрозливими для життя. У поодиноких випадках важкої алергії до Хумуліну® Регуляр потрібне негайне проведення лікування. Можливо, знадобиться зміна інсуліну або проведення десенсибілізації. При тривалому застосуванні – можливий розвиток ліподистрофії у місці ін'єкції. Спонтанні повідомлення Були виявлені випадки розвитку набряків, головним чином, при швидкій нормалізації концентрації глюкози в крові на тлі інтенсивної інсулінотерапії при початковому незадовільному глікемічному контролі.Взаємодія з лікарськими засобамиЗа необхідності застосування інших лікарських засобів на додаток до інсуліну слід проконсультуватися з лікарем (див. розділ "Особливі вказівки"). Збільшення дози інсуліну може бути потрібним у разі призначення препаратів, що підвищують концентрацію глюкози в крові, таких як: пероральні контрацептиви, глюкокортикостероїди, йодовмісні гормони щитовидної залози, даназол, бета2-адреноміметики (наприклад, ритодрин, бету, , ізоніазид, літію карбонат, нікотинова кислота, похідні фенотіазину. Зменшення дози інсуліну може знадобитися у разі призначення препаратів, що знижують концентрацію глюкози в крові, таких як: бета-адреноблокатори, етанол та етанолвмісні препарати, анаболічні стероїди, фенфлурамін, гуанетидин, тетрацикліни, пероральні гіпоглікеміці антибіотики, деякі антидепресанти (інгібітори моноамінооксидази), інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (каптоприл, еналаприл), октреотид, антагоністи рецепторів ангіотензину II. Бета-адреноблокатори, клофелін, резерпін можуть маскувати прояви симптомів гіпоглікемії. Несумісність Ефекти при змішуванні людського інсуліну з інсуліном тваринного походження або людським інсуліном, що випускається іншими виробниками, не вивчали.Спосіб застосування та дозиДоза препарату Хумулін® Регуляр визначається лікарем індивідуально, залежно від концентрації глюкози в крові. Препарат слід вводити підшкірно. Можливе внутрішньовенне та внутрішньом'язове введення. Температура препарату повинна відповідати кімнатній. Підшкірні ін'єкції варто робити в плече, стегна, сідниці або живота. Місця ін'єкцій необхідно чергувати так, щоб те саме місце використовувалося не частіше приблизно одного разу на місяць. При підшкірному введенні інсуліну необхідно виявляти обережність, щоб при ін'єкції не потрапити до кровоносної судини. Після ін'єкції не слід масажувати місце введення. Хворі повинні бути навчені правильному використанню пристрою для інсуліну. Режим запровадження інсуліну індивідуальний. Препарат Хумулін® Регуляр можна вводити у комбінації з Хумуліном® НПХ (див. інструкцію зі змішування інсулінів). Підготовка до введення Для препарату Хумулін® Регуляр у флаконах Флакони з препаратом Хумулін® Регуляр не вимагають ресуспендування і можуть бути використані тільки в тому випадку, якщо їх вміст є прозорим, безбарвним розчином без видимих частинок. Завжди використовуйте інсуліновий шприц, відповідний концентрації інсуліну, що вводиться. Для препарату Хумулін® Регуляр у картриджах Картриджі з препаратом Хумулін® Регуляр не потребують ресуспендування і можуть бути використані тільки в тому випадку, якщо їх вміст є прозорим, безбарвним розчином без видимих частинок. Пристрій картриджів не дозволяє змішувати вміст з іншими інсулінами безпосередньо в самому картриджі. Картриджі не призначені для повторного заповнення. Перед проведенням ін'єкції необхідно ознайомитись з інструкцією виробника щодо використання шприц-ручки для введення інсуліну. Для препарату Хумулін® Регуляр у шприц-ручці КвікПен™ Перед ін'єкцією необхідно ознайомитися з Посібником з використання шприц-ручки КвікПен™.Інструкція для пацієнтаКЕРІВНИЦТВО З ВИКОРИСТАННЯ ШПРИЦЬ-РУЧКИ КвікПен™ Хумалог® КвікПен™, Хумалог® Мікс 25 КвікПен™, Хумалог® Мікс 50 КвікПен™ 100 МО/мл, 3 мл ШПРИЦЬ-РУЧКА ДЛЯ ВСТУП ІНСУЛІНУ Будь ласка, ПРОЧИТАЙТЕ ЦІ ІНСТРУКЦІЇ ПЕРЕД ЗАСТОСУВАННЯМ Вступ Шприц-ручка КвікПен проста у використанні. Вона являє собою пристрій для введення інсуліну (інсулінова шприц-ручка), що містить 3 мл (300 одиниць) препарату інсуліну з активністю 100 МО/мл. Можна вводити від 1 до 60 одиниць інсуліну за одну ін'єкцію. Ви можете встановити дозу з точністю до однієї одиниці. Якщо ви встановили занадто багато одиниць. Можна виправити дозу без втрати інсуліну. Перед використанням шприц-ручки КвікПен прочитайте цей посібник повністю і точно дотримуйтесь його вказівок. Якщо Ви не будете повністю дотримуватися цих вказівок, то Ви можете отримати або дуже низьку або занадто високу дозу інсуліну. Ваша шприц-ручка КвікПен для інсуліну повинна бути використана тільки для Ваших ін'єкцій. Не передавайте шприц-ручку або голки іншим особам, оскільки це може призвести до передачі інфекції. Для кожної ін'єкції використовуйте нову голку. НЕ ВИКОРИСТОВУЙТЕ шприц-ручку, якщо будь-яка її частина пошкоджена або зламана. Завжди майте при собі запасну шприц-ручку на випадок, якщо Ви втратите шприц-ручку або вона буде пошкоджена. Не рекомендується використовувати шприц-ручку пацієнтам з повною втратою зору або з ослабленим зором без допомоги людей, які добре бачать, навчених користування шприц-ручкою. Підготовка шприц-ручки КвікПен Важливі примітки: Прочитайте та дотримуйтесь вказівок щодо застосування, викладених в Інструкції із застосування препарату. Перевіряйте етикетку на шприц-ручці перед ін'єкцією, щоб переконатися, що термін придатності препарату не минув, і Ви використовуєте правильний тип інсуліну; Не знімайте етикетку зі шприц-ручки. Примітка: Колір кнопки введення дози шприц-ручки Квікпен відповідає кольору смуги на етикетці шприц-ручки і залежить від типу інсуліну. У цьому посібнику кнопка введення дози позначена сірим кольором. Блакитний колір корпусу шприц-ручки Квікпен вказує на те, що вона призначена для використання з препаратами лінійки Хумалог. Колірне маркування кнопки введення дози Лікар виписав Вам найбільш підходящий тип інсуліну. Будь-які зміни в інсулінотерапії повинні виконуватися тільки під наглядом лікаря. Шприц-ручку КвікПен рекомендується використовувати з голками виробництва Becton, Dickinson and Company (BD) для шприц-ручок. Перед використанням шприц-ручки необхідно переконатися, що голка повністю приєднана до шприц-ручки. Надалі дотримуйтесь наведених тут вказівок. Часті питання про підготовку шприц-ручки КвікПен до використання Яким має бути мій препарат інсуліну? Деякі препарати інсуліну являють собою каламутні суспензії, тоді як інші є прозорими розчинами; обов'язково прочитайте опис інсуліну в Інструкції із застосування. Що мені робити, якщо прописана доза вище 60 одиниць? Якщо прописана доза вище 60 одиниць, Вам потрібна повторна ін'єкція, або Ви можете зв'язатися з цим питанням з лікарем. Чому для кожної ін'єкції я маю використовувати нову голку? Якщо голки використовуються повторно, Ви можете отримати неправильну дозу інсуліну, також може статися засмічення голки, або шприц-ручка почне заїдати, або Ви можете занести інфекцію через порушення стерильності. Що робити, якщо я не впевнений, скільки інсуліну залишилося в моєму картриджі? Візьміть ручку таким чином, щоб кінчик голки був спрямований униз. Шкала на прозорому тримачі картриджа показує приблизну кількість одиниць інсуліну, що залишилися. Ці цифри НЕ ПОВИННІ використовувати для встановлення дози. Що мені робити, якщо я не можу зняти ковпачок зі шприц-ручки? Щоб зняти ковпачок, потягніть за нього. Якщо Ви зазнаєте складнощів при знятті ковпачка, то обережно повертайте ковпачок за годинниковою і проти годинникової стрілки, щоб звільнити його, потім, потягнувши, зніміть ковпачок. Перевірка шприц-ручки КвікПен на надходження інсуліну Важливі примітки: Щоразу виконуйте перевірку надходження інсуліну. Перевірка надходження інсуліну зі шприц-ручки повинна виконуватися перед кожною ін'єкцією до появи струмка інсуліну, щоб переконатися, що шприц-ручка готова для введення дози. Якщо Ви не виконаєте перевірку надходження інсуліну до появи струмка, Ви можете отримати дуже мало або занадто багато інсуліну. Часті питання про виконання перевірки надходження інсуліну Чому я повинен перевірити надходження інсуліну перед кожною ін'єкцією? Це гарантує, що шприц-ручка готова до введення дози. Це підтверджує, що струмінь інсуліну виходить з голки, коли ви натискаєте кнопку введення дози. Це видаляє повітря, яке може збиратися в голці або картриджі з інсуліном під час звичайного використання. Що я повинен робити, якщо я не можу повністю натиснути кнопку введення дози під час перевірки КвікПен на надходження інсуліну? Приєднайте нову голку. Перевірте надходження інсуліну зі шприц-ручки. Що я маю робити, якщо я бачу бульбашки повітря в картриджі? Ви повинні перевірити надходження інсуліну зі шприц-ручки. Пам'ятайте, що не можна зберігати шприц-ручку із прикріпленою до неї голкою, оскільки це може призвести до утворення бульбашок повітря в картриджі з інсуліном. Маленька бульбашка повітря не впливає на дозу, і Ви можете ввести свою дозу, як завжди. Введення необхідної дози Важливі примітки: Дотримуйтесь правил асептики та антисептики, рекомендовані лікарем. Переконайтеся, що Ви ввели необхідну дозу за допомогою натискання та утримування кнопки введення дози, та повільно порахуйте до 5 до того, як витягнете голку. Якщо інсулін капає з голки, швидше за все, Ви не утримували голку під шкірою досить довго. Наявність краплі інсуліну на кінчику голки – це нормально. Це не вплине на вашу дозу. Шприц-ручка не дозволить Вам набрати дозу, що перевищує кількість одиниць інсуліну, що залишилися у картриджі. Якщо Ви сумніваєтеся, що ви ввели повну дозу, не вводите ще одну дозу. Зателефонуйте до представництва компанії Ліллі або зверніться до лікаря за допомогою. Якщо Ваша доза перевищує кількість одиниць, що залишилися в картриджі, Ви можете ввести решту інсуліну в даній шприц-ручці і потім використовувати нову ручку, щоб завершити введення необхідної дози, або ввести всю необхідну дозу, використовуючи нову шприц-ручку. Не намагайтеся виконати ін'єкцію інсуліну шляхом обертання кнопки введення дози. Ви НЕ отримаєте інсулін, якщо обертатимете кнопку ведення дози. Ви повинні натиснути кнопку введення дози по прямій осі для того, щоб отримати дозу інсуліну. Не намагайтеся змінити дозу інсуліну в процесі ін'єкції. Використану голку слід утилізувати відповідно до місцевих вимог щодо утилізації медичних відходів. Видаліть голку після виконання кожної ін'єкції. Часті питання щодо введення дози Чому важко натискати на кнопку введення дози, коли я намагаюся виконати ін'єкцію? Ваша голка може бути засмічена. Спробуйте приєднати нову голку. Як тільки ви це зробите, ви можете бачити, як інсулін виходить із голки. Потім перевірте шприц-ручку на надходження інсуліну. Швидке натискання на кнопку введення дози може зробити тугім натискання кнопки. Більш повільне натискання на кнопку введення дози може зробити легким натискання. Використання голки більшого діаметра полегшить натискання кнопки введення дози під час ін'єкції. Проконсультуйтеся з лікарем, який розмір голки Вам краще використовувати. Якщо натискання кнопки при введенні дози залишається тугим після виконання всіх зазначених вище пунктів, шприц-ручку необхідно замінити. Що я маю робити, якщо шприц-ручку КвікПен заїдає при використанні? Вашу шприц-ручку заїдає, якщо важко виконати ін'єкцію або встановити дозу. Для того щоб шприц-ручку не заїдало: Приєднайте нову голку. Як тільки ви це зробите, ви можете бачити, як інсулін виходить із голки. Перевірте надходження інсуліну. Встановіть необхідну дозу та виконайте ін'єкцію. Не намагайтеся змастити шприц-ручку, оскільки це може призвести до пошкодження механізму шприц-ручки. Натискання кнопки для введення дози може стати тугим, якщо сторонні домішки (бруд, пил, їжа, інсулін або рідини) потрапили всередину шприц-ручки. Не допускайте потрапляння сторонніх домішок усередину шприц-ручки. Чому інсулін випливає із голки після того, як я закінчив введення своєї дози? Ймовірно, Ви надто швидко витягли голку зі шкіри. Переконайтеся, що ви побачили число "0" у вікні індикатора дози. Для введення наступної дози натисніть та утримуйте кнопку введення дози та повільно порахуйте до 5 до того, як витягнете голку. Що я маю робити, якщо моя доза встановлена, а кнопка введення дози випадково виявилася втопленою всередину без прикріпленої до шприц-ручки голки? Поверніть кнопку введення дози до нуля. Приєднайте нову голку. Перевірте надходження інсуліну. Встановіть дозу та виконайте ін'єкцію. Що я маю робити, якщо я встановив неправильну дозу (занадто низьку або занадто високу)? Поверніть кнопку введення дози назад або вперед, щоб виправити дозу. Що я маю робити, якщо я бачу, що інсулін випливає з голки шприц-ручки під час підбору або корекції дози? Не вводьте дозу, оскільки Ви можете не отримати повну дозу. Встановіть шприц-ручку на число нуль і знову перевірте надходження інсуліну зі шприц-ручки. Встановіть необхідну дозу та виконайте ін'єкцію. Що я маю робити, якщо моя повна доза не може бути встановлена? Шприц-ручка не дозволить Вам встановити дозу, що перевищує кількість одиниць інсуліну, що залишилися у картриджі. Наприклад, якщо Вам потрібна 31 одиниця, а в картриджі залишилося лише 25 одиниць, то Ви не зможете при установці перейти через цифру 25. Не намагайтеся встановити дозу, перейшовши через цю цифру. Якщо часткова доза залишилася в шприц-ручці, Ви можете або: Ввести цю часткову дозу, і потім ввести дозу, використовуючи нову шприц-ручку, або Ввести повну дозу з нової шприц-ручки. Чому я не можу встановити дозу, щоб використати ту невелику кількість інсуліну, яка залишилася в моєму картриджі? Шприц-ручка влаштована таким чином, щоб забезпечити введення щонайменше 300 одиниць інсуліну. Пристрій шприц-ручки захищає картридж від повного спорожнення, оскільки невелика кількість інсуліну, що залишається в картриджі, не може бути введена з необхідною точністю. Зберігання та утилізація Важливі примітки: Шприц-ручку не можна використовувати, якщо вона перебувала поза холодильником більше часу, зазначеного в Інструкції із застосування. Не зберігайте шприц-ручку із прикріпленою до неї голкою. Якщо голку залишити прикріпленою, то інсулін може витікати зі шприц-ручки, або інсулін може засихати всередині голки, викликаючи цим засмічення голки, або всередині картриджа можуть утворюватися бульбашки повітря. Шприц-ручки, які не вживаються, повинні зберігатися в холодильнику при температурі від 2 °С до 8 °С. Не використовуйте шприц-ручку, якщо вона була заморожена. Шприц-ручку, яку Ви зараз використовуєте, слід зберігати при температурі не вище 30° С та в захищеному від джерела тепла та світла місці. Зверніться до Інструкції із застосування для повного ознайомлення з умовами зберігання шприц-ручки. Тримайте шприц-ручку в місцях, недоступних для дітей. Утилізуйте використані голки в захищених від проколювання, контейнерах, що закриваються (наприклад, у контейнерах для біологічно небезпечних речовин або відходів), або як рекомендовано лікарем. Утилізуйте використані шприц-ручки без прикріплених до них голок та відповідно до рекомендацій лікаря. Не піддавайте повторній переробці заповнений контейнер для гострих предметів. Запитайте Вашого лікаря про можливі способи утилізації заповнених контейнерів для гострих предметів, доступних у Вашому регіоні. Рекомендації щодо поводження з голками не замінюють локальні правила утилізації, правила, рекомендовані лікарем або відомчі вимоги. Хумалог®, Хумалог® у шприц-ручці КвікПен™, Хумалог® Мікс 50 у шприц-ручці КвікПен™, Хумалог® Мікс 25 у шприц-ручці КвікПен™ є товарними знаками Елі Ліллі енд Компані. Авторське право © 2006, рррр Елі Ліллі енд Компані. Всі права захищені. Дата схвалення: Шприц ручка КвікПен™ відповідає вимогам точного дозування та функціональним вимогам ISO 11608 1:2000 Підготовка Переконайтеся, що у вас є такі компоненти: Шприц-ручка КвікПен Нова голка для шприц-ручки Тампон, змочений спиртом Компоненти шприц-ручки КвікПен та голки* (*продаються окремо); частини шприц-ручки. Колір маркування кнопки введення дози. Звичайне використання шприц-ручки Дотримуйтесь цих інструкцій для виконання кожної ін'єкції. 1.Підготовка шприц-ручки КвікПен А. Потягніть ковпачок шприц-ручки, щоб зняти його. Не крутіть ковпачок. Не знімайте етикетку зі шприц-ручки. Переконайтеся, що ви перевірили ваш інсулін на: Тип інсуліну Дату закінчення терміну придатності Зовнішній вигляд Увага: Завжди читайте текст на етикетці шприц-ручки, щоб переконатися, що Ви використовуєте правильний тип інсуліну. Б. Тільки для суспензій інсуліну: Обережно прокатайте шприц-ручку 10 разів між долонями та переверніть шприц-ручку 10 разів. Перемішування важливе для того, щоб бути впевненими в отриманні правильної дози. Інсулін має виглядати однорідно перемішаним. Ст. Візьміть нову голку. Видаліть паперову наклейку із зовнішнього ковпачка голки. Використовуйте тампон, змочений спиртом, щоб протерти гумовий диск на кінці тримача картриджа. р. Надягніть голку, що знаходиться в ковпачку, прямо по осі на шприц-ручку. Накрутіть голку до повного приєднання. 2. Перевірка шприц-ручки КвікПен на надходження інсуліну Увага: Якщо Ви не будете перевіряти надходження інсуліну перед кожною ін'єкцією, то Ви можете отримати або дуже низьку, або занадто високу дозу інсуліну. А. Зніміть зовнішній ковпачок голки. Не викидайте його. Зніміть внутрішній ковпачок голки та викиньте його. Б. Встановіть 2 одиниці за допомогою кнопки введення дози. Ст. Направте шприц-ручку вгору. Постукайте по тримачу картриджа, щоб повітря зібралося у верхній частині. р. Направивши голку вгору, натисніть кнопку введення дози до зупинки та появи у вікні індикатора дози числа "0". Утримуйте кнопку введення дози у потопленому положенні та порахуйте повільно до 5. Перевірка надходження інсуліну вважається виконаною, коли на кінці голки з'явиться струмінь інсуліну. Якщо струмінь інсуліну не з'являється на кінці голки, повторіть етапи перевірки надходження інсуліну чотири рази, починаючи з пункту 2Б і закінчуючи пунктом 2Г. Примітка: Якщо Ви не побачите появи з голки струмка інсуліну, і встановлення дози стає утрудненим, замініть голку і повторіть перевірку надходження інсуліну зі шприц-ручки. 3. Введення дози А. Поверніть кнопку введення дози до кількості одиниць, які Вам потрібні для ін'єкції. Якщо ви випадково встановите занадто багато одиниць, ви зможете виправити дозу, повертаючи кнопку введення дози у зворотному напрямку. Б. Введіть голку під шкіру, використовуючи техніку виконання ін'єкції, рекомендовану лікарем. Покладіть великий палець на кнопку введення дози та твердо натисніть кнопку введення дози до повної зупинки. Для введення повної дози утримуйте кнопку введення дози та повільно порахуйте до 5. Вийміть голку з-під шкіри. Примітка: Перевірте та переконайтеся, що Ви бачите число "0" у вікні індикатора дози, щоб підтвердити, що Ви ввели повну дозу. Ст. Обережно надягніть на голку зовнішній ковпачок. Примітка: Знімайте голку після кожної ін'єкції, щоб запобігти попаданню бульбашок повітря в картридж. Не зберігайте шприц-ручку із прикріпленою до неї голкою. р. Відкрутіть голку з одягненим на неї зовнішнім ковпачком і утилізуйте відповідно до вказівок лікаря. Надягніть ковпачок на шприц-ручку, поєднуючи затискач ковпачка з індикатором дози, насуваючи ковпачок прямо по осі на шприц-ручку. Приклад: Показано 15 одиниць. Чітні числа надруковані у вікні індикатора дози у вигляді чисел, непарні числа надруковані у вигляді прямих ліній між парними. Примітка: Шприц-ручка не дозволить Вам встановити кількість одиниць, що перевищує кількість одиниць, що залишилися у шприц-ручці. Якщо Ви не впевнені, що ви ввели повну дозу, не вводіть ще одну дозу.ПередозуванняПередозування інсуліну викликає гіпоглікемію, що супроводжується такими симптомами: млявість, підвищена пітливість, тахікардія, блідість шкірних покривів, біль голови, тремтіння, блювання, сплутаність свідомості. За певних умов, наприклад, при великій тривалості або інтенсивному контролі цукрового діабету, симптоми-провісники гіпоглікемії можуть змінитися. Легкі стани гіпоглікемії зазвичай можна усунути прийомом всередину глюкози або цукру. Можлива корекція дози інсуліну, дієти або фізичної активності. Корекцію середньотяжкої гіпоглікемії можна проводити за допомогою внутрішньом'язового або підшкірного введення глюкагону, з наступним прийомом внутрішньо вуглеводів. Тяжкі стани гіпоглікемії, що супроводжуються комою, судомами або неврологічними розладами, усувають внутрішньом'язовим/підшкірним введенням глюкагону або внутрішньовенним введенням концентрованого 40% розчину декстрози (глюкози). Після відновлення свідомості хворому необхідно дати їжу, багату на вуглеводи, щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії. Може знадобитися подальший прийом вуглеводів та спостереження за пацієнтом, оскільки можливий розвиток гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПереведення хворого на інший тип або препарат інсуліну з іншою торговою назвою має відбуватися під суворим медичним наглядом. Зміна активності, торгової марки (виробника), типу (НПХ, М3, інсулін тваринного походження) може призвести до корекції дози. Для деяких хворих при переході з інсуліну тваринного походження на інсулін може виникнути необхідність корекції дози. Це може статися вже при першому введенні людського інсуліну або поступово протягом декількох тижнів або місяців після перекладу. Симптоми-провісники гіпоглікемії на фоні введення людського інсуліну у деяких хворих можуть бути менш вираженими або відрізнятися від тих, що спостерігалися у них на фоні введення інсуліну тваринного походження. При нормалізації вмісту глюкози в крові, наприклад, внаслідок інтенсивної терапії інсуліном, можуть зникнути всі або деякі симптоми-провісники гіпоглікемії, про що хворі мають бути поінформовані. Симптоми-провісники гіпоглікемії можуть змінитися або бути менш вираженими при тривалому перебігу цукрового діабету, діабетичній нейропатії або лікуванні такими препаратами, як бета-адреноблокатори. Застосування неадекватних доз або припинення лікування, особливо у хворих з цукровим діабетом 1 типу, може призвести до гіперглікемії та діабетичного кетоацидозу (стани, що потенційно загрожують життю пацієнта). Потреба в інсуліні може знизитися при недостатності функції надниркових залоз, гіпофізу або щитовидної залози, при нирковій або печінковій недостатності. При деяких захворюваннях або емоційному перенапрузі потреба в інсуліні може збільшитися. Корекція дози інсуліну може також знадобитися при збільшенні фізичного навантаження або зміні звичайної дієти. При застосуванні препаратів інсуліну у комбінації з препаратами групи тіазолідиндіону підвищується ризик розвитку набряків та хронічної серцевої недостатності, особливо у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи та наявністю факторів ризику хронічної серцевої недостатності. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час гіпоглікемії у хворого можуть знижуватися концентрація уваги та швидкість психомоторних реакцій. Це може становити небезпеку в ситуаціях, за яких ці здібності особливо необхідні (наприклад, керування автотранспортом або керування механізмами). Слід рекомендувати хворим вживати запобіжних заходів для уникнення гіпоглікемії під час керування автотранспортом. Це особливо важливо для пацієнтів із слабко вираженими або відсутніми симптомами-провісниками гіпоглікемії або при частому розвитку гіпоглікемії. У разі лікар повинен оцінити доцільність водіння пацієнтом автотранспорту.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТрава Хвоща польового. ФармакодинамікаДіуретичний засіб рослинного походження. Комплекс біологічно активних речовин трави хвоща польового (в т.
Склад, форма випуску та упаковкаТрава Хвоща польового. ФармакодинамікаДіуретичний засіб рослинного походження. Комплекс біологічно активних речовин трави хвоща польового (в т.
Склад, форма випуску та упаковкаТрава Хвоща польового. ФармакодинамікаДіуретичний засіб рослинного походження. Комплекс біологічно активних речовин трави хвоща польового (в т.
Склад, форма випуску та упаковкаЖувальні мармеладні пастилки у формі фігурок ведмедиків з вишневим, малиновим, персиковим та виноградним смаком в упаковці 30 та 60 шт. 1 пастилка містить вітаміни В1, В3, В6, біотин, холін, інулін, фруктоолігосахариди, екстракт плодів фенхелю, сироп цукровий, сахароза, желатин, Е330, молочна кислота Е270, натуральні ароматизатори (вишня, персик, виноград, малина) Е160b, концентрат овочевого соку та тумерик Е100), фракційне кокосове масло, бджолиний віск Е901. Протипоказання до застосуванняГіперчутливість.
Склад, форма випуску та упаковкаЖувальні мармеладні пастилки у формі фігурок ведмедиків з вишневим, малиновим, персиковим та виноградним смаком в упаковці 30 та 60 шт. 1 пастилка містить вітаміни В1, В3, В6, біотин, холін, інулін, фруктоолігосахариди, екстракт плодів фенхелю, сироп цукровий, сахароза, желатин, Е330, молочна кислота Е270, натуральні ароматизатори (вишня, персик, виноград, малина) Е160b, концентрат овочевого соку та тумерик Е100), фракційне кокосове масло, бджолиний віск Е901. Протипоказання до застосуванняГіперчутливість.
ХарактеристикаБіологічно активна добавка до їжі.Показання до застосуванняРекомендується дітям з 3-х років як біологічно активна добавка до їжі – додаткового джерела вітамінів А, В2, Е, бета-каротину, мінералу цинку та селену.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість.Вагітність та лактаціяПоказано дітям.Побічна діяЧи не виявлені.Спосіб застосування та дозиПо 1 таблетці 2 рази на день під час їжі дітям від 3 до 7 років та по 2 таблетки 2 рази на день дітям старше 7 років. Таблетки розжовувати. Тривалість прийому – 1-2 місяці.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
ХарактеристикаБіологічно активна добавка до їжі.Показання до застосуванняРекомендується дітям з 3-х років як біологічно активна добавка до їжі – додаткового джерела вітамінів А, В2, Е, бета-каротину, мінералу цинку та селену.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість.Вагітність та лактаціяПоказано дітям.Побічна діяЧи не виявлені.Спосіб застосування та дозиПо 1 таблетці 2 рази на день під час їжі дітям від 3 до 7 років та по 2 таблетки 2 рази на день дітям старше 7 років. Таблетки розжовувати. Тривалість прийому – 1-2 місяці.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЦукровий сироп, цукор, желатин (стабілізатор), лимонна кислота (консервант), молочна кислота (регулятор кислотності), натуральні ароматизатори (апельсин, або персик, або виноград, або лимон), натуральні барвники (аннато, або концентрат соку чорної моркви, або турмерик), фракційне кокосове масло, бджолиний віск (загусник), екстракт плодів та листя обліпихи, аскорбінова кислота (вітамін C), мальтодекстрин (стабілізатор), d-альфа токоферолу ацетат (вітамін Е), цинку цитрат, натрію селенат.ХарактеристикаЛінія біокомплексів ВітаМішки® - смачні дитячі вітаміни №1 в Росії - жувальні мармеладні ведмедики на основі натуральних соків. ВітаМішки Immuno+ - збалансований вітамінно-мінеральний комплекс у вигляді смачних мармеладних пастилок ведмедиків з натуральними фруктовими та овочевими екстрактами, для дітей з 3-х років. Збагачує дитячий організм необхідними вітамінами та мінералами. Зміцнює імунітет. Знижує ризик розвитку простудних захворювань.РекомендуєтьсяВітаМішки® Immuno + рекомендуються дітям з 3-х років як біологічно активна добавка до їжі – додаткового джерела вітамінів С, Е, цинку та селену для дітей.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів комплексу.Спосіб застосування та дозиДітям 3-7 років по 1 жувальній пастилці на день, дітям старше 7 років по 1 жувальній пастилці 2 рази на день під час їжі. Тривалість прийому: 1-2 місяці.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЦукровий сироп, цукор, желатин (стабілізатор), лимонна кислота (консервант), молочна кислота (регулятор кислотності), натуральні ароматизатори (апельсин, або персик, або виноград, або лимон), натуральні барвники (аннато, або концентрат соку чорної моркви, або турмерик), фракційне кокосове масло, бджолиний віск (загусник), екстракт плодів та листя обліпихи, аскорбінова кислота (вітамін C), мальтодекстрин (стабілізатор), d-альфа токоферолу ацетат (вітамін Е), цинку цитрат, натрію селенат.ХарактеристикаЛінія біокомплексів ВітаМішки® - смачні дитячі вітаміни №1 в Росії - жувальні мармеладні ведмедики на основі натуральних соків. ВітаМішки Immuno+ - збалансований вітамінно-мінеральний комплекс у вигляді смачних мармеладних пастилок ведмедиків з натуральними фруктовими та овочевими екстрактами, для дітей з 3-х років. Збагачує дитячий організм необхідними вітамінами та мінералами. Зміцнює імунітет. Знижує ризик розвитку простудних захворювань.РекомендуєтьсяВітаМішки® Immuno + рекомендуються дітям з 3-х років як біологічно активна добавка до їжі – додаткового джерела вітамінів С, Е, цинку та селену для дітей.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів комплексу.Спосіб застосування та дозиДітям 3-7 років по 1 жувальній пастилці на день, дітям старше 7 років по 1 жувальній пастилці 2 рази на день під час їжі. Тривалість прийому: 1-2 місяці.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
354,00 грн
317,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЖувальні мармеладні пастилки у формі фігурок ведмедиків з полуничним, апельсиновим, вишневим та лимонним смаком в упаковці 30 та 60 шт. 1 пастилка містить вітамін D 200 МО, кальцій 200 мг, фосфор 100 мг. РекомендуєтьсяРекомендується приймати ВітаМішки Кальцій Плюс дітям з 3-х років як додаткове джерело кальцію, фосфору, вітаміну DПротипоказання до застосуванняГіперчутливість.
Склад, форма випуску та упаковкаЖувальні мармеладні пастилки у формі фігурок ведмедиків з полуничним, апельсиновим, вишневим та лимонним смаком в упаковці 30 та 60 шт. 1 пастилка містить вітамін D 200 МО, кальцій 200 мг, фосфор 100 мг. РекомендуєтьсяРекомендується приймати ВітаМішки Кальцій Плюс дітям з 3-х років як додаткове джерело кальцію, фосфору, вітаміну DПротипоказання до застосуванняГіперчутливість.
349,00 грн
308,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЖувальні мармеладні пастилки у формі фігурок ведмедиків з полуничним, апельсиновим, вишневим та лимонним смаком в упаковці 30 та 60 шт. 1 пастилка містить Холін 10 мкг, Інозит 10 мкг, Вітамін С 10 мг, Вітамін E 8,25 МО, Пантотенова кислота 3 мг, Вітамін A 800 МО, Вітамін B6 400 мкг, Фолієва кислота 130 мкг, B1 мкг, Вітамін D3 40 ME, Цинк 1,2 мг, Йод 20 мкгРекомендуєтьсяРекомендується приймати дітям з 3-х років як додаткове джерело вітамінів та мінералів. Протипоказання до застосуванняГіперчутливість.
Склад, форма випуску та упаковкаЖувальні мармеладні пастилки у формі фігурок ведмедиків з полуничним, апельсиновим, вишневим та лимонним смаком в упаковці 30 та 60 шт. 1 пастилка містить Холін 10 мкг, Інозит 10 мкг, Вітамін С 10 мг, Вітамін E 8,25 МО, Пантотенова кислота 3 мг, Вітамін A 800 МО, Вітамін B6 400 мкг, Фолієва кислота 130 мкг, B1 мкг, Вітамін D3 40 ME, Цинк 1,2 мг, Йод 20 мкгРекомендуєтьсяРекомендується приймати дітям з 3-х років як додаткове джерело вітамінів та мінералів. Протипоказання до застосуванняГіперчутливість.
472,00 грн
276,00 грн
Фасовка: N36 Форма выпуска: пастилки жевательные Упаковка: блистер Производитель: Фармамед Завод-производитель: Trolli GmbH(Германия). . .
521,00 грн
182,00 грн
Фасовка: N60 Форма выпуска: пастилки жевательные Упаковка: блистер Производитель: Фармамед Завод-производитель: Trolli GmbH(Германия). . .
Склад, форма випуску та упаковкаПастилка - 1 паст.: холін 10 мкг, інозит 10 мкг, вітамін С 10 мг, вітамін E 8, 25 МО, пантотенова кислота 3 мг, вітамін A 800 МО, вітамін B6 400 мкг, фолієва кислота 130 мкг, бік вітамін B12 2 мкг, вітамін D3 40 ME, цинк 1, 2 мг, йод 20 мкг. Жувальні мармеладні пастилки у формі фігурок ведмедиків з полуничним, апельсиновим, вишневим та лимонним смаком - 60 шт.Фармакотерапевтична групаВітаМішки Multi+ - збалансований вітамінно-мінеральний комплекс у вигляді смачних мармеладних пастилок ведмедиків з натуральними фруктовими та овочевими екстрактами, для дітей з 3-х років. Відновлює баланс вітамінів і мінералів, надає загальнозміцнюючу дію. Холін та йод, що входять до складу комплексу, сприяють інтелектуальному розвитку дитини, покращують пам'ять та увагу.Показання до застосуванняРекомендується дітям з 3-х років як додаткове джерело вітамінів та мінералів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів комплексу.Вагітність та лактаціяДітям з 3-х років по 1 пастилці на день під час їжі, дітям старше 7 років по 1 пастилці 2 рази на день під час їжі. Тривалість прийому: не менше ніж 1 місяць.Спосіб застосування та дозиДітям з 3 років по 1 пастилці на день, дітям старше 7 років по 1 пастилці 2 рази на день. Приймати внутрішньо під час їжі (або відповідно до рекомендацій лікаря).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
298,00 грн
184,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаШоколад молочний (цукор, масло какао, какао терте, молоко сухе незбиране, молоко сухе знежирене, порошок полуниці, лецитин, ваніль), екстракт сухого листя обліпихи, вітамінно-мінеральний премікс (кальцію глюконат, вітамін С (аскорбінова кислота), вітамін Е, ніацин (вітамін РР), вітамін В2 (рибофлавін), вітамін В6 (піридоксину гідрохлорид), вітамін В1 (тіаміну гідрохлорид), вітамін А (ретинолу ацетат), фолієва кислота, біотин, вітамін D2, вітамін В12).ХарактеристикаМістить екстракт листя обліпихи – універсальний природний засіб для зміцнення імунітету.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - додаткового джерела вітамінів: С, Е, РР, В1, В2, В6, А, D2, В12, фолієвої кислоти, біотину.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів, порушення вуглеводного обміну.Спосіб застосування та дозиДітям від 3 до 7 років по 1 пастилці на день, дітям від 7 до 14 років по 1 пастилці 2 рази на день під час їди. Тривалість прийому – 20 днів. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем-педіатром.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему