Все товары
Склад, форма випуску та упаковкаКрем для ніг об'ємом 150мл.ХарактеристикаЗняття втоми та почуття тяжкості в ногах; Зміцнення стінок кровоносних судин; Збільшення опірності капілярів та підтримці оптимального тонусу судинної стінки; Поліпшення зовнішнього вигляду шкіри, усунення судинної сіточки; Запобігання появі набряків;Властивості компонентівЗа різних захворювань суглобів ніг. при патологіях судин нижніх кінцівок; При болях у м'язах нижніх кінцівок; При варикозному розширенні вен. при лімфонабряках; При венозній недостатності; При тромбоутвореннях (тромбофлебіті) та появі судинних бляшок; При остеохондрозі (відкладення солей). при подагричному артриті (подагрі); При ревматоїдному артриті; При ревматизмі; При гематомах; Подагрове дерево – сприяє виведенню солей; Обліпиха – сприяє очищенню стінок судин; Хвощ польовий – сприяє зняттю запалень; Подагрова ягода - знімає набряки;ІнструкціяЗастосовують 2-3 десь у день. Курс 2 тижні. за необхідності курс повторити. перерва між курсами 1 тиждень. Втирають у шкіру ніг знизу вгору легкими рухами, що масажують, протягом 2-3 хвилин.РекомендуєтьсяНормавен рекомендується для зняття втоми в ногах, підтримки судинного тонусу і нормалізації кровообігу особливо при варикозному розширенні вен, а також при підвищених навантаженнях на судини.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосування. Уникайте попадання в очі. У разі попадання в очі, негайно промийте їх водою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВода, спирт етиловий (24% об.), ПЕГ-40 гідрогенізована рицинова олія, каштану екстракт, гамамелісу екстракт, голки екстракт, ментол, пантенол, каприліл гліколь/метилізотіазолінон, віддушка. Флакон із розпилювачем (спрей) 100 мл.ХарактеристикаНормавен® спрей-тонік має миттєву охолодну дію, повертаючи ногам відчуття легкості та комфорту. Продукт розроблений спеціально для догляду за ногами поза домом, зручна форма випуску дозволяє нанести засіб у будь-яких умовах: на роботі, в офісі, під час перельотів та далеких поїздок. Чи не залишає слідів на одязі, може наноситися навіть поверх нейлонових колготок. Екстрена допомога ногам поза домом (на роботі, під час перельотів та далеких поїздок). Миттєво охолоджує, повертаючи ногам відчуття легкості та комфортуФармакотерапевтична групаЕкстракт кінського каштана зміцнює стінки судин, підтримує їхню еластичність і перешкоджає утворенню тромбів. Кожне з цих процесів посилено іншими складовими товару. Екстракт гамамелісу разом із компонентами екстракту кінського каштана утворює потужний комплекс, спрямований на зміцнення стінок судин. Сприяє зменшенню набряклості ніг та судинної сітки. Екстракт голки знижує можливість утворення тромбів, зміцнює капіляри. Ефективний при тяжкості у ногах. Ментол має тонізуючу, охолодну дію. Покращує трофіку (кровопостачання та харчування) тканин. Усуває подразнення та почервоніння, пом'якшує та захищає шкіру. Пантенол сприяє всмоктування речовин, що діють. Має регенеруючу дію.ІнструкціяТонік розпорошують на шкіру ніг з відстані 10-15 см до легкого зволоження шкіри. Застосовувати 1-2 десь у день чи частіше, за необхідності. Підходить для постійного застосування. Наносити лише на непошкоджену шкіру.РекомендуєтьсяПочуття тяжкості, втоми в ногах Протягом тривалого часу знаходження на ногах Під час далеких поїздок та перельотів Для профілактики варикозуПротипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосування. Уникайте попадання в очі. У разі попадання в очі, негайно промийте їх водою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВода, спирт етиловий (24% об.), ПЕГ-40 гідрогенізована рицинова олія, каштану екстракт, гамамелісу екстракт, голки екстракт, ментол, пантенол, каприліл гліколь/метилізотіазолінон, віддушка. Розчин 100мл.ХарактеристикаЗменшує набряклість ніг; Чинить венотонізуючу дію; Пом'якшує та захищає шкіру;Властивості компонентівКаштана екстракт: відноситься до сильних антиоксидантів. є джерелом ескуліну, есцину, флавоноїдів, що усувають почуття тяжкості та втоми в ногах; Гамамеліса екстракт: посилює дію екстракту каштана кінського, виявляє заспокійливі та регенеруючі властивості; Голки екстракт: стимулює обмінні процеси у шкірі та знижує дискомфорт втомлених ніг; Пантенол: стимулює регенерацію, усуває подразнення та почервоніння, ефективно пом'якшує та захищає шкіру; Ментол: має місцевоподразнюючу дію, заспокоює шкірні рецептори, полегшуючи стан ніг;ІнструкціяЗастосовувати 1-2 десь у день чи частіше, за необхідності. Підходить для постійного застосування. Розпорошувати на поверхню ніг з відстані 10-15 см до легкого зволоження шкіри.РекомендуєтьсяСприяє зняттю набряклості, почуття втоми та тяжкості в ногах, підвищенню венозного тонусу та нормалізації венозного відтоку.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри попаданні у вічі промити великою кількістю води. Не розпорошувати поблизу відкритого вогню.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаЖир океанічних риб, Е901, колаген, вітамін С, суміш токоферолів Е301, желатин, гліцерин, вода, Е171. Капсули, 60 шт.Фармакотерапевтична групаОмега-3 з коензимом Q10 допомагають підтримувати серцево-судинні та когнітивні функції. CoQ10, жиророзчинний антиоксидант, підтримує виробництво клітинної енергії та імунітет. Омега-3 жирні кислоти оптимізують рівень тригліцеридів, покращують кровообіг і зменшують ризик серцево-судинних захворювань, а також мають протизапальні властивості.Показання до застосуванняЗастосовувати як біологічно активну добавку до їжі - додаткового джерела поліненасичених жирних кислот (ПНЖК) Омега-3, в т. ч ейкозапентаєнової та докозагексаєнової кислот, джерела коензиму Q10.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та годуванні груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим по 4 капсули протягом дня. Тривалість прийому 3-6 тижнів, за необхідності прийом можна повторити 3-4 десь у рік. Приймати під час їжі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЖир океанічних риб, оболонка (желатин, гліцерин (пластифікатор), вода, діоксид титану (барвник), антиокислювач (суміш токоферолів), неденатурований колаген типу II, Вітамін С. Неденатурований колаген та вітамін С присутній у капсулі у вигляді осаду. Капсули, 60 шт.Опис лікарської формиЖелатинові капсули жовто-білого кольору.Фармакотерапевтична групаУнікальна комбінація: Омега-3, неденатурований колаген типу II та Вітаміну С. Надає комплексну протизапальну дію.Властивості компонентівКолаген типу II - неденатурований колаген II типу (хрящовий колаген), що підтримує функцію суглобів за рахунок стимуляції оновлення хрящової тканини; Вітамін С – необхідний нутрієнт для синтезу поперечних зшивок ниток колагену; Омега-3 – незамінні жирні кислоти, життєво важливі поживні речовини для організму людини. З Омега-3 жирних кислот утворюються протизапальні речовини – ейкозаноїди, що зменшують прояви артриту;РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела поліненасичених жирних кислот Омега-3, у тому числі ейкозапентаєнової та докозагексаєнової кислот, вітаміну С.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та годуванні груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим по 4 капсули протягом дня. Тривалість прийому – 4-6 тижнів, за необхідності прийом можна повторити 3-4 рази на рік. Приймати під час їжі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
375,00 грн
343,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЖир океанічних риб, оболонка (желатин, вологоутримуючий агент - гліцерин, вода), антиокислювач - суміш токоферолів.ХарактеристикаОмега-3 жирні кислоти називають незамінними, оскільки організм не здатний виробляти їх самостійно. Основним джерелом довголанцюгових жирних кислот Омега-3 є риб'ячий жир. Риб'ячий жир містить переважно докозагексаєнову (ДГК) та ейкозапентаєнову (ЕПК) кислоти. Омега-3 необхідні хорошого стану здоров'я та розвитку. Омега-3 є важливим структурним компонентом сірої речовини головного мозку, що забезпечує розвиток інтелектуальних здібностей дитини. Омега-3 необхідні для правильного розвитку та формування зорового аналізатора. Омега-3 ПНЖК забезпечують розвиток розумових здібностей, дрібної моторики та моторнозорової координації дитини. Крім того з Омега-3 утворюються гормоноподібні регуляторні білки – докозаноїди та ейкозаноїди. Передпологовий період – це час, пов'язаний із підвищеним ризиком дефіциту Омега-3 жирних кислот, оскільки їх запаси у тканинах материнського організму виснажуються у міру розвитку плода. Під час грудного вигодовування єдиним джерелом Омега -3 жирних кислот для новонародженого також є мати. Вагітність та лактація зменшують материнський запас Омега-3 жирних кислот і доцільно збільшувати їх споживання вагітними та годуючими.РекомендуєтьсяЯк біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела поліненасичених жирних кислот омега-3.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиДітям від 3 до 7 років по 2 капсули по 330 мг 3 рази на день або по 1 капсулі по 600 мг 3-4 рази на день або по 1 капсулі по 700 мг 3 рази на день під час їжі; дітям від 7 років і старшим, дорослим по 3 капсули по 330 мг 3 рази на день або по 5 капсул по 600 мг протягом дня. або 4-5 капсул по 700 мг протягом дня під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць, прийом можна повторювати 2-3 рази на рік.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з фахівцем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЖир океанічних риб, лютеїн, зеаксантин, антиокислювач (суміш токоферолів 95), оболонка (желатин, гліцерин, вода, харчові барвники (діоксид титану, кармін, куркумін або рибофлавін)).ХарактеристикаУнікальна комбінація: Омега-3, лютеїну та зеаксантину. Має комплексну антиоксидантну, захисну та дію. Лютеїн і зеаксантин покращує стан сітківки ока, сприйняття кольору, запобігає віковим змінам сітківки ока. У поєднанні з Омега-3 запобігає синдрому "сухого ока". Омега-3 – незамінні жирні кислоти, що є життєво важливими поживними речовинами для організму людини.РекомендуєтьсяЯк біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела поліненасичених жирних кислот омега-3.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиДорослим 2-4 капсули протягом дня. Забезпечує 35% адекватної норми споживання ПНЖК Омега-3, зокрема лютеїну 100%, зеаксантину 100%. Тривалість прийому 1 місяць, за необхідності прийом можна повторити 3-4 десь у рік.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: Орнідазол 500 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 101 мг, целюлоза мікрокристалічна - 42 мг, кроскармелоза натрію - 25 мг, повідон K30 - 14 мг, кремнію діоксид колоїдний - 7 мг, кальцію стеарат - 7 мг, натрію лаурилсульфат. Склад плівкової оболонки: ;(гіпромелоза - 15 мг, тальк - 5 мг, титану діоксид - 2.75 мг, макрогол 4000 (поліетиленгліколь 4000) - 2.25 мг) або (суха суміш для плівкового покриття, що містить гіпромеллозу -0 , титану діоксид – 11%, макрогол 4000 (поліетиленгліколь 4000) – 9%) – 25 мг. 5 штук. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаПротипротозойний та протимікробний препарат, похідне 5-нітроімідазолу. Механізм дії полягає у біохімічному відновленні 5-нітрогрупи орнідазолу внутрішньоклітинними транспортними протеїнами анаеробних мікроорганізмів та найпростіших. Відновлена 5-нітрогрупа орнідазолу взаємодіє з ДНК-клітинами мікроорганізмів, інгібуючи синтез їх нуклеїнових кислот, що веде до загибелі бактерій. Активний щодо Trichomonas vaginalis, Gardnerella vaginalis, Giardia intestinalis, Entamoeba histolitica, Lamblia spp., а також облігатних анаеробів Bacteroides spp. (в тому числі Bacteroides fraglis, Bacteroides distasonis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides vulgatus), Fusobacterium spp., Veillonela spp., Prevotella (P.bivia, P.buccae, P.disiens), та деяких грампозитивних мікроrium ., Clostridium). До орнідазолу не чутливі аеробні мікроорганізми.ФармакокінетикаАбсорбція із шлунково-кишкового тракту висока, біодоступність становить 90%. Зв'язок із білками плазми – менше 15%. Метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання, окиснення та глюкуронування. T1/2; - 12-14 годин. Проникає в грудне молоко і більшість тканин, проходить через гематоенцефалічний бар'єр і плаценту. Виводиться у вигляді метаболітів нирками (60-70%) та з каловими масами (20-25%), близько 5% дози виводиться у незмінному вигляді.Клінічна фармакологіяПротипротозойний препарат із антибактеріальною активністю.Показання до застосуванняТрихомоніаз; амебіаз: амебна дизентерія, позакишковий амебіаз (в т.ч. амебний абсцес печінки); лямбліоз; профілактика інфекцій, викликаних анаеробними бактеріями, при операціях на ободової кишці та в гінекології.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість; вагітність (I триместр); період лактації; у зв'язку з неподільністю лікарської форми не призначають дітям із масою тіла менше 12 кг. З обережністю: захворювання ЦНС (в т.ч. епілепсія, розсіяний склероз), захворювання печінки, алкоголізм, вагітність, період лактації.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності (I триместр) та при лактації. Застосування у дітей У зв'язку з неподільністю лікарської форми не призначають дітям із масою тіла менше 12 кг. Застосування у дітей з масою тіла більше 12 кг можливе за показаннями згідно з режимом дозування.Побічна діяСонливість, головний біль, порушення функцій ШКТ (в т.ч. нудота), запаморочення, тремор, ригідність м'язів, порушення координації руху, судоми, втома, тимчасова втрата свідомості, сенсорна або змішана периферична нейропатія, спотворення смакових відчуттів, зміна активності печінкових ферментів, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює ефект антикоагулянтів кумаринового ряду, подовжує міорелаксуючу дію векуронію броміду. Сумісний з етанолом (не інгібує ацетальдегіддегідрогеназу) на відміну від інших імідазольних похідних (метронідазол).Спосіб застосування та дозиОрнідазол призначають внутрішньо після їди. При трихомоніазі: внутрішньо 1.5 г одноразово або по 1 г у комбінації з інтравагінальним введенням 500 мг (вагінальні таблетки) на ніч. Можна проводити лікування протягом 5 днів, призначаючи по 1 таблетці (500 мг) внутрішньо 2 рази на добу (вранці та ввечері), також із призначенням 1 вагінальної таблетки по 500 мг на ніч. При амебній дизентерії: ;дорослим та дітям з масою тіла понад 35 кг; - 1.5 г 1 раз на добу, з масою тіла понад 60 кг - 2 г/добу. ;Дітям з масою тіла 12-35 кг ;- 40 мг/кг/сут. Курс – 3 дні. Для лікування інших форм амебіазу: дорослим і дітям старше 12 років; по 0.5 г внутрішньо вранці і ввечері протягом 5-10 днів. При лямбліозі: дорослим і дітям з масою тіла понад 35 кг; по 1.5 г 1 раз на добу; ;дітям з масою тіла 12-35 кг ;- по 40 мг/кг/сут. Тривалість лікування – 1-2 дні. Профілактика інфекцій, викликаних анаеробними бактеріями: 0.5-1 г перед операцією, після операції - 0.5 г 2 рази на добу протягом 3-5 днів.ПередозуванняСимптоми: епілептиформні судоми, депресія, периферичний неврит. Лікування: симптоматичне (діазепам - при судомах).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні трихомоніазу слід проводити одночасне лікування статевих партнерів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 100 р.: активна речовина: диклофенак натрію – 2,0 г; допоміжні речовини: бензилбензоат (бензилбензоат медичний) – 6,0 г; полісорбат-80 – 1,0 г; метилпарагідроксибензоат (метилпарабен, ніпагін) - 0,08 г; пропілпарагідроксибензоат (пропілпарабен, ніпазол) - 0,02 г; карбомер (карбомер 940) – 0,75 г; троламін (тріетаноламін термостабільний) – 0,40 г; вода очищена – до 100,0 г. 30 г або 50 г у тубі алюмінієвої. Одна туба разом із інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиОднорідна мазь білого або білого із сіруватим або кремуватим відтінком кольору зі слабким специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПри рекомендованому способі нанесення препарату системна абсорбція диклофенаку становить трохи більше 6%. Зв'язок із білками плазми – 99,7%. Виводиться нирками. Диклофенак переважно розподіляється і затримується глибоко в тканинах, повалений запалення. При нанесенні препарату на область ураженого суглоба концентрація диклофенаку в синовіальній рідині вища, ніж у плазмі.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний засіб для зовнішнього застосування. Диклофенак має виражену аналгетичну та протизапальну дію. Невибірково пригнічуючи циклооксигеназу 1 і 2 типу (ЦОГ-1 і ЦОГ-2), порушує метаболізм арахідонової кислоти та синтез простагландинів, які є основною ланкою у розвитку запалення. Диклофенак використовується для усунення больового синдрому та зменшення набряклості, пов'язаної із запальним процесом.Показання до застосуванняПрепарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент застосування, на прогресування захворювання не впливає. Посттравматичне запалення м'яких тканин та суглобів, наприклад, внаслідок розтягувань та забій; ревматичні захворювання м'яких тканин (тендовагініт, бурсит, ураження періартікулярних тканин); больовий синдром та набряклість, пов'язані із захворюваннями м'язів та суглобів (ревматоїдний артрит, остеоартроз, радикуліти, люмбаго, ішіас, м'язові болі ревматичного та неревматичного походження).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до диклофенака або будь-якого з компонентів, що входять до складу препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі); вагітність (III триместр); період грудного вигодовування; вік до 12 років; порушення цілісності шкірних покровів у передбачуваному місці нанесення. З обережністю: печінкова порфірія (загострення), ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, тяжкі порушення функції печінки та нирок, хронічна серцева недостатність, порушення згортання крові (у тому числі гемофілія, подовження часу кровотечі, схильність до кровотеч), пожил бронхіальна астма, вагітність (I та II триместр).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протягом I та II триместру вагітності рекомендується лише за призначенням лікаря, зіставляючи користь для матері та ризик для плода. Препарат протипоказаний у III триместрі вагітності у зв'язку з можливістю зниження тонусу матки та/або передчасного закриття артеріальної протоки плода. У зв'язку з відсутністю даних про проникнення диклофенаку в грудне молоко препарат не рекомендується застосовувати під час грудного вигодовування.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто >1/10; часто від > 1/100 до < 1/10; нечасто від > 1/1000 до < 1/100; рідко від >1/10000 до <1/1000; дуже рідко <1/10000, включаючи окремі повідомлення; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку імунної системи: дуже рідко – генералізований шкірний висип, алергічні реакції (кропив'янка, гіперчутливість: ангіоневротичний набряк). З боку дихальної системи та органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – напади ядухи, бронхоспастичні реакції. З боку шкірних покривів: часто - еритема, дерматити, у тому числі контактний дерматит (симптоми: екзема, свербіж, набряклість ділянки шкіри, що виробляються, висип, папули, везикули, лущення); рідко – бульозний дерматит; дуже рідко – реакції фотосенсибілізації, пустульозні висипання.Взаємодія з лікарськими засобамиДиклофенак може посилювати дію препаратів, що спричиняють фотосенсибілізацію. Клінічно значущої взаємодії з іншими лікарськими засобами не описано.Спосіб застосування та дозиТільки для зовнішнього застосування. Дорослим та дітям старше 12 років препарат наносять 2 рази на добу (кожні 12 годин, бажано вранці та ввечері), злегка втираючи у шкіру. Необхідна кількість препарату залежить від розміру болючої зони. Разова доза препарату - 2-4 г (за обсягом можна порівняти з розміром вишні або лісового горіха відповідно), що достатньо для обробки зони площею 400-800 см2. Якщо руки є зоною локалізації болю, то після нанесення препарату їх необхідно вимити, Максимальна добова доза препарату - 8 г. Тривалість лікування залежить від показань і ефекту, що відзначається. Препарат не слід міняти більше 14 днів при посттравматичних запаленнях та ревматичних захворюваннях м'яких тканин без рекомендації лікаря. Якщо через 7 днів застосування терапевтичний ефект не спостерігається або стан погіршується, слід звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми З огляду на низьку системну абсорбцію при зовнішньому застосуванні, передозування малоймовірне. При випадковому прийомі внутрішньо можливий розвиток системних побічних реакцій. Лікування При випадковому внутрішньому прийомі - промивання шлунка (тільки протягом години після випадкового прийому), індукція блювоти, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія. Діаліз і форсований діурез не ефективні через високий рівень зв'язування диклофенаку з білками плазми (близько 99%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід наносити лише на непошкоджену шкіру, уникаючи потрапляння на відкриті рани. Не слід допускати попадання препарату в рот, очі та слизові оболонки. Після нанесення препарату допускається накладання бинтової пов'язки, проте не слід накладати повітронепроникних оклюзійних пов'язок. Уникати надмірного потрапляння сонячних променів на сферу застосування препарату. При появі побічних ефектів слід припинити застосування препарату та звернутися до лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 100 р.: активна речовина: диклофенак натрію – 2,0 г; допоміжні речовини: бензилбензоат (бензилбензоат медичний) – 6,0 г; полісорбат-80 – 1,0 г; метилпарагідроксибензоат (метилпарабен, ніпагін) - 0,08 г; пропілпарагідроксибензоат (пропілпарабен, ніпазол) - 0,02 г; карбомер (карбомер 940) – 0,75 г; троламін (тріетаноламін термостабільний) – 0,40 г; вода очищена – до 100,0 г. 30 г або 50 г у тубі алюмінієвої. Одна туба разом із інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиОднорідна мазь білого або білого із сіруватим або кремуватим відтінком кольору зі слабким специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПри рекомендованому способі нанесення препарату системна абсорбція диклофенаку становить трохи більше 6%. Зв'язок із білками плазми – 99,7%. Виводиться нирками. Диклофенак переважно розподіляється і затримується глибоко в тканинах, повалений запалення. При нанесенні препарату на область ураженого суглоба концентрація диклофенаку в синовіальній рідині вища, ніж у плазмі.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний засіб для зовнішнього застосування. Диклофенак має виражену аналгетичну та протизапальну дію. Невибірково пригнічуючи циклооксигеназу 1 і 2 типу (ЦОГ-1 і ЦОГ-2), порушує метаболізм арахідонової кислоти та синтез простагландинів, які є основною ланкою у розвитку запалення. Диклофенак використовується для усунення больового синдрому та зменшення набряклості, пов'язаної із запальним процесом.Показання до застосуванняПрепарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент застосування, на прогресування захворювання не впливає. Посттравматичне запалення м'яких тканин та суглобів, наприклад, внаслідок розтягувань та забій; ревматичні захворювання м'яких тканин (тендовагініт, бурсит, ураження періартікулярних тканин); больовий синдром та набряклість, пов'язані із захворюваннями м'язів та суглобів (ревматоїдний артрит, остеоартроз, радикуліти, люмбаго, ішіас, м'язові болі ревматичного та неревматичного походження).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до диклофенака або будь-якого з компонентів, що входять до складу препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі); вагітність (III триместр); період грудного вигодовування; вік до 12 років; порушення цілісності шкірних покровів у передбачуваному місці нанесення. З обережністю: печінкова порфірія (загострення), ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, тяжкі порушення функції печінки та нирок, хронічна серцева недостатність, порушення згортання крові (у тому числі гемофілія, подовження часу кровотечі, схильність до кровотеч), пожил бронхіальна астма, вагітність (I та II триместр).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протягом I та II триместру вагітності рекомендується лише за призначенням лікаря, зіставляючи користь для матері та ризик для плода. Препарат протипоказаний у III триместрі вагітності у зв'язку з можливістю зниження тонусу матки та/або передчасного закриття артеріальної протоки плода. У зв'язку з відсутністю даних про проникнення диклофенаку в грудне молоко препарат не рекомендується застосовувати під час грудного вигодовування.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто >1/10; часто від > 1/100 до < 1/10; нечасто від > 1/1000 до < 1/100; рідко від >1/10000 до <1/1000; дуже рідко <1/10000, включаючи окремі повідомлення; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку імунної системи: дуже рідко – генералізований шкірний висип, алергічні реакції (кропив'янка, гіперчутливість: ангіоневротичний набряк). З боку дихальної системи та органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – напади ядухи, бронхоспастичні реакції. З боку шкірних покривів: часто - еритема, дерматити, у тому числі контактний дерматит (симптоми: екзема, свербіж, набряклість ділянки шкіри, що виробляються, висип, папули, везикули, лущення); рідко – бульозний дерматит; дуже рідко – реакції фотосенсибілізації, пустульозні висипання.Взаємодія з лікарськими засобамиДиклофенак може посилювати дію препаратів, що спричиняють фотосенсибілізацію. Клінічно значущої взаємодії з іншими лікарськими засобами не описано.Спосіб застосування та дозиТільки для зовнішнього застосування. Дорослим та дітям старше 12 років препарат наносять 2 рази на добу (кожні 12 годин, бажано вранці та ввечері), злегка втираючи у шкіру. Необхідна кількість препарату залежить від розміру болючої зони. Разова доза препарату - 2-4 г (за обсягом можна порівняти з розміром вишні або лісового горіха відповідно), що достатньо для обробки зони площею 400-800 см2. Якщо руки є зоною локалізації болю, то після нанесення препарату їх необхідно вимити, Максимальна добова доза препарату - 8 г. Тривалість лікування залежить від показань і ефекту, що відзначається. Препарат не слід міняти більше 14 днів при посттравматичних запаленнях та ревматичних захворюваннях м'яких тканин без рекомендації лікаря. Якщо через 7 днів застосування терапевтичний ефект не спостерігається або стан погіршується, слід звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми З огляду на низьку системну абсорбцію при зовнішньому застосуванні, передозування малоймовірне. При випадковому прийомі внутрішньо можливий розвиток системних побічних реакцій. Лікування При випадковому внутрішньому прийомі - промивання шлунка (тільки протягом години після випадкового прийому), індукція блювоти, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія. Діаліз і форсований діурез не ефективні через високий рівень зв'язування диклофенаку з білками плазми (близько 99%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід наносити лише на непошкоджену шкіру, уникаючи потрапляння на відкриті рани. Не слід допускати попадання препарату в рот, очі та слизові оболонки. Після нанесення препарату допускається накладання бинтової пов'язки, проте не слід накладати повітронепроникних оклюзійних пов'язок. Уникати надмірного потрапляння сонячних променів на сферу застосування препарату. При появі побічних ефектів слід припинити застосування препарату та звернутися до лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 100 р.: активна речовина: диклофенак натрію – 2,0 г; допоміжні речовини: бензилбензоат (бензилбензоат медичний) – 6,0 г; полісорбат-80 – 1,0 г; метилпарагідроксибензоат (метилпарабен, ніпагін) - 0,08 г; пропілпарагідроксибензоат (пропілпарабен, ніпазол) - 0,02 г; карбомер (карбомер 940) – 0,75 г; троламін (тріетаноламін термостабільний) – 0,40 г; вода очищена – до 100,0 г. 30 г або 50 г у тубі алюмінієвої. Одна туба разом із інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиОднорідна мазь білого або білого із сіруватим або кремуватим відтінком кольору зі слабким специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПри рекомендованому способі нанесення препарату системна абсорбція диклофенаку становить трохи більше 6%. Зв'язок із білками плазми – 99,7%. Виводиться нирками. Диклофенак переважно розподіляється і затримується глибоко в тканинах, повалений запалення. При нанесенні препарату на область ураженого суглоба концентрація диклофенаку в синовіальній рідині вища, ніж у плазмі.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний засіб для зовнішнього застосування. Диклофенак має виражену аналгетичну та протизапальну дію. Невибірково пригнічуючи циклооксигеназу 1 і 2 типу (ЦОГ-1 і ЦОГ-2), порушує метаболізм арахідонової кислоти та синтез простагландинів, які є основною ланкою у розвитку запалення. Диклофенак використовується для усунення больового синдрому та зменшення набряклості, пов'язаної із запальним процесом.Показання до застосуванняПрепарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент застосування, на прогресування захворювання не впливає. Посттравматичне запалення м'яких тканин та суглобів, наприклад, внаслідок розтягувань та забій; ревматичні захворювання м'яких тканин (тендовагініт, бурсит, ураження періартікулярних тканин); больовий синдром та набряклість, пов'язані із захворюваннями м'язів та суглобів (ревматоїдний артрит, остеоартроз, радикуліти, люмбаго, ішіас, м'язові болі ревматичного та неревматичного походження).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до диклофенака або будь-якого з компонентів, що входять до складу препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі); вагітність (III триместр); період грудного вигодовування; вік до 12 років; порушення цілісності шкірних покровів у передбачуваному місці нанесення. З обережністю: печінкова порфірія (загострення), ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, тяжкі порушення функції печінки та нирок, хронічна серцева недостатність, порушення згортання крові (у тому числі гемофілія, подовження часу кровотечі, схильність до кровотеч), пожил бронхіальна астма, вагітність (I та II триместр).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протягом I та II триместру вагітності рекомендується лише за призначенням лікаря, зіставляючи користь для матері та ризик для плода. Препарат протипоказаний у III триместрі вагітності у зв'язку з можливістю зниження тонусу матки та/або передчасного закриття артеріальної протоки плода. У зв'язку з відсутністю даних про проникнення диклофенаку в грудне молоко препарат не рекомендується застосовувати під час грудного вигодовування.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто >1/10; часто від > 1/100 до < 1/10; нечасто від > 1/1000 до < 1/100; рідко від >1/10000 до <1/1000; дуже рідко <1/10000, включаючи окремі повідомлення; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку імунної системи: дуже рідко – генералізований шкірний висип, алергічні реакції (кропив'янка, гіперчутливість: ангіоневротичний набряк). З боку дихальної системи та органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – напади ядухи, бронхоспастичні реакції. З боку шкірних покривів: часто - еритема, дерматити, у тому числі контактний дерматит (симптоми: екзема, свербіж, набряклість ділянки шкіри, що виробляються, висип, папули, везикули, лущення); рідко – бульозний дерматит; дуже рідко – реакції фотосенсибілізації, пустульозні висипання.Взаємодія з лікарськими засобамиДиклофенак може посилювати дію препаратів, що спричиняють фотосенсибілізацію. Клінічно значущої взаємодії з іншими лікарськими засобами не описано.Спосіб застосування та дозиТільки для зовнішнього застосування. Дорослим та дітям старше 12 років препарат наносять 2 рази на добу (кожні 12 годин, бажано вранці та ввечері), злегка втираючи у шкіру. Необхідна кількість препарату залежить від розміру болючої зони. Разова доза препарату - 2-4 г (за обсягом можна порівняти з розміром вишні або лісового горіха відповідно), що достатньо для обробки зони площею 400-800 см2. Якщо руки є зоною локалізації болю, то після нанесення препарату їх необхідно вимити, Максимальна добова доза препарату - 8 г. Тривалість лікування залежить від показань і ефекту, що відзначається. Препарат не слід міняти більше 14 днів при посттравматичних запаленнях та ревматичних захворюваннях м'яких тканин без рекомендації лікаря. Якщо через 7 днів застосування терапевтичний ефект не спостерігається або стан погіршується, слід звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми З огляду на низьку системну абсорбцію при зовнішньому застосуванні, передозування малоймовірне. При випадковому прийомі внутрішньо можливий розвиток системних побічних реакцій. Лікування При випадковому внутрішньому прийомі - промивання шлунка (тільки протягом години після випадкового прийому), індукція блювоти, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія. Діаліз і форсований діурез не ефективні через високий рівень зв'язування диклофенаку з білками плазми (близько 99%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід наносити лише на непошкоджену шкіру, уникаючи потрапляння на відкриті рани. Не слід допускати попадання препарату в рот, очі та слизові оболонки. Після нанесення препарату допускається накладання бинтової пов'язки, проте не слід накладати повітронепроникних оклюзійних пов'язок. Уникати надмірного потрапляння сонячних променів на сферу застосування препарату. При появі побічних ефектів слід припинити застосування препарату та звернутися до лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 1г: активна речовина: диклофенак натрію – 50,0 мг; допоміжні речовини: пропіленгліколь - 50.0 мг; етанол 95% (спирт етиловий 95%) – 300,0 мг; гіетелоза (гідроксіетилцелюлоза) - 25,0 мг; вода очищена – до 1,0 г. Одна туба разом із інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиБезбарвний або жовтуватий відтінком прозорий гель з характерним запахом етанолу. Допускається наявність опалесценції та бульбашок повітря.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПри зовнішньому застосуванні препарату системна абсорбція диклофенаку становить трохи більше 6 %. Зв'язок із білками плазми – 99,7 %. Виводиться нирками. Диклофенак переважно розподіляється і затримується глибоко в тканинах, схильних до запалення. При нанесенні препарату на область ураженого суглоба концентрація диклофенаку в синовіальній рідині вища, ніж у плазмі.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний засіб для зовнішнього застосування. Диклофенак має виражену аналгетичну та протизапальну дію. Невибірково пригнічуючи циклооксигеназу 1 і 2 типу (ЦОГ-1 і ЦОГ-2), порушує метаболізм арахідонової кислоти та синтез простагландинів, які є основною ланкою у розвитку запалення. Диклофенак використовується для усунення больового синдрому та зменшення набряклості, пов'язаної із запальним процесом.Показання до застосуванняБолі у спині при запальних та дегенеративних захворюваннях хребта (радикуліт, остеоартроз, люмбаго, ішіас). Болі у суглобах (суглоби пальців рук, колінні та інші) при ревматоїдному артриті, остеоартрозі. Болі у м'язах (внаслідок розтягувань, перенапруг, забій, травм). Запалення та набряклість м'яких тканин та суглобів внаслідок травм та при ревматичних захворюваннях (тендовагініт, бурсит, ураження періартикулярних тканин, променево-зап'ястковий синдром).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до диклофенака або інших компонентів препарату, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів; схильність до виникнення нападів бронхіальної астми, шкірних висипань або гострих ринітів при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів; вагітність (III триместр); період грудного вигодовування; дитячий вік до 12 років; порушення цілісності шкірних покровів у передбачуваному місці нанесення. З обережністю: печінкова порфірія (загострення), ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, тяжкі порушення функції печінки та нирок, хронічна серцева недостатність, порушення згортання крові (у тому числі гемофілія, подовження часу кровотечі, схильність до кровотеч), пожил бронхіальна астма, вагітність (I та II триместр).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протягом I та II триместру вагітності рекомендується лише за призначенням лікаря, зіставляючи користь для матері та ризик для плода. Препарат протипоказаний у III триместрі вагітності у зв'язку з можливістю зниження тонусу матки та/або передчасного закриття артеріальної протоки плода. У зв'язку з відсутністю даних про проникнення диклофенаку в грудне молоко препарат не рекомендується застосовувати під час грудного вигодовування. Якщо все ж таки необхідне використання препарату, то його не слід наносити на молочні залози або на велику поверхню шкіри і не застосовувати довго.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто >1/10; часто від > 1/100 до < 1/10; нечасто від > 1/1000 до 1/10000 до < 1/1000; дуже рідко <1/10000, включаючи окремі повідомлення; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку імунної системи: дуже рідко – генералізований шкірний висип, алергічні реакції (кропив'янка, гіперчутливість: ангіоневротичний набряк). З боку дихальної системи та органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – напади ядухи, бронхоспастичні реакції. З боку шкірних покривів: часто - еритема, дерматити, у тому числі контактний дерматит (симптоми: екзема, свербіж, набряклість ділянки шкіри, що виробляються, висип, папули, везикули, лущення); рідко – бульозний дерматит; дуже рідко – реакції фотосенсибілізації, пустульозні висипання.Взаємодія з лікарськими засобамиДиклофенак може посилювати дію препаратів, що спричиняють фотосенсибілізацію. Клінічно значущої взаємодії з іншими лікарськими засобами не описано.Спосіб застосування та дозиТільки для зовнішнього застосування. Дорослим та дітям старше 12 років препарат наносять 2 рази на добу (кожні 12 годин, бажано вранці та ввечері), злегка втираючи у шкіру. Необхідна кількість препарату залежить від розміру болючої зони. Разова доза препарату – до 2 г (близько 4 см при повністю відкритій горловині туби). Якщо руки є зоною локалізації болю, то після нанесення препарату їх необхідно вимити. Тривалість лікування залежить від показань та ефекту, що відзначається. Препарат не слід застосовувати більше 14 днів при посттравматичних запаленнях та ревматичних захворюваннях м'яких тканин без рекомендації лікаря. Якщо через 7 днів застосування терапевтичний ефект не спостерігається або стан погіршується, слід звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми З огляду на низьку системну абсорбцію при зовнішньому застосуванні, передозування малоймовірне. При випадковому прийомі внутрішньо можливий розвиток системних побічних реакцій. Лікування При випадковому внутрішньому прийомі - промивання шлунка (тільки протягом години після випадкового прийому), індукція блювоти, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія. Діаліз і форсований діурез не ефективні через високий рівень зв'язування диклофенаку з білками плазми (близько 99%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід наносити лише на непошкоджену шкіру, уникаючи потрапляння на відкриті рани. Не слід допускати попадання препарату в ріг, очі та слизові оболонки. Після нанесення препарату допускається накладання бинтової пов'язки, проте не слід накладати повітронепроникних оклюзійних пов'язок. Уникати надмірного потрапляння сонячних променів на сферу застосування препарату. При тривалому застосуванні (більше 14 днів) та/або нанесенні препарату на великі поверхні можливий розвиток системних побічних ефектів внаслідок резорбтивної дії. При появі побічних ефектів слід припинити застосування препарату та звернутися до лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 1г: активна речовина: диклофенак натрію – 50,0 мг; допоміжні речовини: пропіленгліколь - 50.0 мг; етанол 95% (спирт етиловий 95%) – 300,0 мг; гіетелоза (гідроксіетилцелюлоза) - 25,0 мг; вода очищена – до 1,0 г. Одна туба разом із інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиБезбарвний або жовтуватий відтінком прозорий гель з характерним запахом етанолу. Допускається наявність опалесценції та бульбашок повітря.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПри зовнішньому застосуванні препарату системна абсорбція диклофенаку становить трохи більше 6 %. Зв'язок із білками плазми – 99,7 %. Виводиться нирками. Диклофенак переважно розподіляється і затримується глибоко в тканинах, схильних до запалення. При нанесенні препарату на область ураженого суглоба концентрація диклофенаку в синовіальній рідині вища, ніж у плазмі.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний засіб для зовнішнього застосування. Диклофенак має виражену аналгетичну та протизапальну дію. Невибірково пригнічуючи циклооксигеназу 1 і 2 типу (ЦОГ-1 і ЦОГ-2), порушує метаболізм арахідонової кислоти та синтез простагландинів, які є основною ланкою у розвитку запалення. Диклофенак використовується для усунення больового синдрому та зменшення набряклості, пов'язаної із запальним процесом.Показання до застосуванняБолі у спині при запальних та дегенеративних захворюваннях хребта (радикуліт, остеоартроз, люмбаго, ішіас). Болі у суглобах (суглоби пальців рук, колінні та інші) при ревматоїдному артриті, остеоартрозі. Болі у м'язах (внаслідок розтягувань, перенапруг, забій, травм). Запалення та набряклість м'яких тканин та суглобів внаслідок травм та при ревматичних захворюваннях (тендовагініт, бурсит, ураження періартикулярних тканин, променево-зап'ястковий синдром).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до диклофенака або інших компонентів препарату, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів; схильність до виникнення нападів бронхіальної астми, шкірних висипань або гострих ринітів при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів; вагітність (III триместр); період грудного вигодовування; дитячий вік до 12 років; порушення цілісності шкірних покровів у передбачуваному місці нанесення. З обережністю: печінкова порфірія (загострення), ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, тяжкі порушення функції печінки та нирок, хронічна серцева недостатність, порушення згортання крові (у тому числі гемофілія, подовження часу кровотечі, схильність до кровотеч), пожил бронхіальна астма, вагітність (I та II триместр).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протягом I та II триместру вагітності рекомендується лише за призначенням лікаря, зіставляючи користь для матері та ризик для плода. Препарат протипоказаний у III триместрі вагітності у зв'язку з можливістю зниження тонусу матки та/або передчасного закриття артеріальної протоки плода. У зв'язку з відсутністю даних про проникнення диклофенаку в грудне молоко препарат не рекомендується застосовувати під час грудного вигодовування. Якщо все ж таки необхідне використання препарату, то його не слід наносити на молочні залози або на велику поверхню шкіри і не застосовувати довго.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто >1/10; часто від > 1/100 до < 1/10; нечасто від > 1/1000 до 1/10000 до < 1/1000; дуже рідко <1/10000, включаючи окремі повідомлення; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку імунної системи: дуже рідко – генералізований шкірний висип, алергічні реакції (кропив'янка, гіперчутливість: ангіоневротичний набряк). З боку дихальної системи та органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – напади ядухи, бронхоспастичні реакції. З боку шкірних покривів: часто - еритема, дерматити, у тому числі контактний дерматит (симптоми: екзема, свербіж, набряклість ділянки шкіри, що виробляються, висип, папули, везикули, лущення); рідко – бульозний дерматит; дуже рідко – реакції фотосенсибілізації, пустульозні висипання.Взаємодія з лікарськими засобамиДиклофенак може посилювати дію препаратів, що спричиняють фотосенсибілізацію. Клінічно значущої взаємодії з іншими лікарськими засобами не описано.Спосіб застосування та дозиТільки для зовнішнього застосування. Дорослим та дітям старше 12 років препарат наносять 2 рази на добу (кожні 12 годин, бажано вранці та ввечері), злегка втираючи у шкіру. Необхідна кількість препарату залежить від розміру болючої зони. Разова доза препарату – до 2 г (близько 4 см при повністю відкритій горловині туби). Якщо руки є зоною локалізації болю, то після нанесення препарату їх необхідно вимити. Тривалість лікування залежить від показань і ефекту, що відзначається. Препарат не слід застосовувати більше 14 днів при посттравматичних запаленнях та ревматичних захворюваннях м'яких тканин без рекомендації лікаря. Якщо через 7 днів застосування терапевтичний ефект не спостерігається або стан погіршується, слід звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми З огляду на низьку системну абсорбцію при зовнішньому застосуванні, передозування малоймовірне. При випадковому прийомі внутрішньо можливий розвиток системних побічних реакцій. Лікування При випадковому внутрішньому прийомі - промивання шлунка (тільки протягом години після випадкового прийому), індукція блювоти, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія. Діаліз і форсований діурез не ефективні через високий рівень зв'язування диклофенаку з білками плазми (близько 99%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід наносити лише на непошкоджену шкіру, уникаючи потрапляння на відкриті рани. Не слід допускати попадання препарату в ріг, очі та слизові оболонки. Після нанесення препарату допускається накладання бинтової пов'язки, проте не слід накладати повітронепроникних оклюзійних пов'язок. Уникати надмірного потрапляння сонячних променів на сферу застосування препарату. При тривалому застосуванні (більше 14 днів) та/або нанесенні препарату на великі поверхні можливий розвиток системних побічних ефектів внаслідок резорбтивної дії. При появі побічних ефектів слід припинити застосування препарату та звернутися до лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
265,00 грн
182,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
290,00 грн
197,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: периндоприл 4 мг. У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиБілі або білі з кремуватим/жовтим відтінком, допустима незначна мармуровість, плоскоциліндричні, з фаскою.Фармакотерапевтична групаІнгібітор АПФ. Є проліками, з яких в організмі утворюється активний метаболіт периндоприлат. Вважають, що механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, яке призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, що є потужною судинозвужувальною речовиною. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Завдяки судинорозширювальній дії, зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. Гіпотензивний ефект розвивається протягом першої години після прийому периндоприлу, досягає максимуму через 4-8 годин та триває протягом 24 годин. У клінічних дослідженнях при застосуванні периндоприлу (монотерапія або у комбінації з діуретиком) показано значне зниження ризику виникнення повторного інсульту (як ішемічного, так і геморагічного), а також ризику фатальних або призводять до інвалідності інсультів; основних серцево-судинних ускладнень, включаючи інфаркт міокарда, у т.ч. з летальним кінцем; деменції, пов'язаної з інсультом; серйозні погіршення когнітивних функцій. Дані терапевтичні переваги були відзначені як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і при нормальному артеріальному тиску, незалежно від віку, статі, наявності або відсутності цукрового діабету та типу інсульту. Показано, що на фоні застосування периндоприлу третбутиламіну в дозі 8 мг/добу (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) у пацієнтів зі стабільною ІХС, відзначається суттєве зниження абсолютного ризику ускладнень, передбачених основним критерієм ефективності (смертність від серцево-судинних захворювань. та/або зупинки серця з подальшою успішною реанімацією на 1.9%. У пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру коронарної реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2.2% порівняно з групою плацебо. Периндоприл застосовується як у вигляді монотерапії, і у вигляді фіксованих комбінацій з індапамідом, з амлодипіном.ФармакокінетикаПісля прийому периндоприл швидко абсорбується з ШКТ. Cmax досягається через 1 год. Біодоступність становить 65-70%. У процесі метаболізму периндоприл біотрансформується з утворенням активного метаболіту – периндоприлату (близько 20%) та 5 неактивних сполук. Cmax периндоприлату у плазмі досягається між 3 та 5 годинами після прийому. Зв'язування периндоприлату з білками плазми незначне (менше 30%) і залежить від концентрації активної речовини. Vd вільного периндоприлату наближається до 0.2 л/кг. Чи не кумулює. Повторний прийом не призводить до кумуляції та T1/2 відповідає періоду його активності. При вживанні під час їжі метаболізм периндоприлу сповільнюється. T1/2 периндоприлу становить 1 год. Периндоприлат виводиться із організму нирками; T1/2 його вільної фракції становить 3-5 год. У пацієнтів похилого віку, а також при нирковій та серцевій недостатності виведення периндоприлату сповільнюється.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність. Профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом. Стабільна ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у хворих зі стабільною ІХС.Протипоказання до застосуванняАнгіоневротичний набряк в анамнезі, одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2), підвищена чутливість до периндоприлу, підвищена чутливість до інших інгібіторів АПФ. З обережністю слід застосовувати периндоприл при двосторонньому стенозі ниркових артерій чи стенозі ниркової артерії єдиної нирки; ниркової недостатності; системних захворюваннях сполучної тканини; терапії імуносупресорами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу); зниженому ОЦК (прийом діуретиків, дієта з обмеженням солі, блювання, діарея); стенокардії; цереброваскулярних захворюваннях; реноваскулярної гіпертензії; цукровий діабет; хронічної серцевої недостатності ІV функціонального класу за класифікацією NYHA; одночасно з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, калій містять замінниками харчової солі, з препаратами літію; при гіперкаліємії; хірургічному втручанні/загальній анестезії; гемодіалізу з використанням високопроточних мембран; десенсибілізуючу терапію; аферез ЛПНГ;стан після трансплантації нирки; аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяПериндоприл протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування), а також дітям віком до 18 років.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: еозинофілія, зниження гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. З боку обміну речовин: гіпоглікемія, гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату, гіпонатріємія. З боку нервової системи: парестезія, біль голови, запаморочення, вертиго, порушення сну, лабільність настрою, сонливість, непритомність, сплутаність свідомості. З боку органів чуття: порушення зору, шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: надмірне зниження АТ та пов'язані з цим симптоми, васкуліт, тахікардія, відчуття серцебиття, порушення серцевого ритму, стенокардія, інфаркт міокарда та інсульт, можливо, через надмірне зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику. З боку дихальної системи: кашель, задишка, бронхоспазм, еозинофільна пневмонія, риніт. З боку травної системи: запор, нудота, блювання, біль у животі, порушення смаку, диспепсія, діарея, сухість слизової оболонки ротової порожнини, панкреатит, гепатит (холестатичний або цитолітичний). З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини: свербіж шкіри, висипання, фотосенсибілізація, пухирчатка, підвищене потовиділення. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, кропив'янка, багатоформна еритема. З боку кістково-м'язової системи: спазми м'язів, артралгія, міалгія. З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність. Репродуктивна система: еректильна дисфункція. Загальні реакції: астенія, біль у грудній клітці, периферичні набряки, слабкість, пропасниця, падіння. З боку лабораторних показників: підвищення активності печінкових трансаміназ та білірубіну у сироватці крові, підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик розвитку гіперкаліємії підвищується при одночасному застосуванні периндоприлу з іншими препаратами, які здатні викликати гіперкаліємію: аліскірен та аліскіренсодержащіе препарати, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, НПЗЗ, гепарин, такар При одночасному застосуванні з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв) зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності (у пацієнтів цих груп дана комбінація протипоказана). Не рекомендується одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушень ниркової функції, т.к. можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. У літературі повідомлялося, що у пацієнтів з встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та антагоністом рецепторів ангіотензину II пов'язана з вищою частотою розвитку гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії ниркову недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітора АПФ з антагоніста рецепторів ангіотензину II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Одночасне застосування з естрамустином може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. При одночасному застосуванні препаратів літію та периндоприлу можливе оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові та пов'язані з цим токсичні ефекти (дана комбінація не рекомендується). Одночасне застосування з гіпоглікемічними препаратами (інсулін, гіпоглікемічні засоби для вживання) вимагає особливої обережності, т.к. інгібітори АПФ, зокрема. периндоприл можуть посилювати гіпоглікемічний ефект цих препаратів аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Баклофен посилює антигіпертензивний ефект периндоприлу, при одночасному застосуванні може бути потрібна корекція дози останнього. У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також застосуванням периндоприлу в низькій початковій дозі з подальшим поступовим збільшенням. При хронічній серцевій недостатності у разі застосування діуретиків периндоприл слід застосовувати у низькій дозі, можливо після зменшення дози одночасного калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функцію нирок (концентрація креатиніну) слід контролювати у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Застосування еплеренону або спіронолактону в дозах від 12.5 мг до 50 мг на добу та інгібіторів АПФ (в т.ч. периндоприлу) у низьких дозах: при терапії серцевої недостатності II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка менше 4 інгібіторами АПФ та "петлевими" діуретиками, що раніше застосовувалися, існує ризик розвитку гіперкаліємії (з можливим летальним результатом), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації. Перед застосуванням цієї комбінації необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушень функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові – щотижня в перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Одночасне застосування периндоприлу з НПЗЗ (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. З обережністю застосовувати цю комбінацію у пацієнтів похилого віку. Пацієнти мають отримувати адекватну кількість рідини; рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Гіпотензивний ефект периндоприлу може посилюватися при одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами, судинорозширювальними засобами, включаючи нітрати короткої та пролонгованої дії. Одночасне застосування гліптинів (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вітагліптин) з інгібіторами АПФ (в т.ч. з периндоприлом) може підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV гліптин. Одночасне застосування периндоприлу з трициклічними антидепресантами, антипсихотичними препаратами та засобами для загальної анестезії може призводити до посилення антигіпертензивної дії. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивний ефект периндоприлу. При застосуванні інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, при якому спостерігалися гіперемія шкіри обличчя, нудота, блювання, артеріальна гіпотензія.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза - 1-2 мг на добу на 1 прийом. Підтримуючі дози – 2-4 мг/добу при застійній серцевій недостатності, 4 мг (рідше – 8 мг) – при артеріальній гіпертензії в 1 прийом. При порушеннях функції нирок потрібна корекція режиму дозування залежно від значень КК.ПередозуванняСимптоми: паралітична кишкова непрохідність, гостра затримка сечі (у хворих на аденому передміхурової залози), параліч акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску; сухість слизової порожнини рота, носа, горла, утруднення ковтання, мови, мідріаз (до повного зникнення райдужної оболонки), тремор, судоми, гіпертермія, збудження, пригнічення ЦНС, придушення активності дихального та судинно-рухового центрів. Лікування: форсований діурез, парентеральне введення холіностимуляторів та антихолінестеразних засобів. При гіпертермії – вологі обтирання, жарознижувальні засоби; при збудженні - внутрішньовенне введення тіопенталу натрію або ректально - хлоралгідрату; при мідріазі – місцево, у вигляді очних крапель фосфакол, фізостигмін, пілокарпін. У разі розвитку нападу глаукоми негайно в кон'юнктивальний мішок закопують 1% розчин пілокарпіну через кожну годину по 2 краплі та п/к – 1 мл 0,05% розчину прозерину 3-4 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПовідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у схильних пацієнтів, особливо при одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що впливають на РААС. Тому подвійна блокада РААС внаслідок поєднання інгібітору АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину II або аліскіреном не рекомендується. Перед початком лікування периндоприлом усім хворим рекомендується дослідження функції нирок. Під час лікування периндоприлом слід регулярно контролювати функцію нирок, активність печінкових ферментів у крові, проводити аналізи периферичної крові (особливо у хворих на дифузні захворювання сполучної тканини, у хворих, які отримують імунодепресивні засоби, алопуринол). Пацієнтам з дефіцитом натрію та рідини перед початком лікування необхідно провести корекцію водно-електролітних порушень.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель – 1 р.: активна речовина: піроксикам – 10.0 мг; допоміжні речовини: етанол 95% (етиловий спирт 95%) – 200,0 мг; пропілегліколь - 150.0 мг; троламін (тріетаноламін) – 18.0 мг; карбомер – 7,0 мг; метилпарагідроксибензоат (метилпарабен, ніпагін) – 1,5 мг; вода очищена – до 1,0 г. По 30 г, 50 г або 100 г у алюмінієвих тубах. Кожна туба разом із інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиПрозорий гель від світло-жовтого до зеленувато-жовтого кольору, із запахом етанолу. Допускається наявність опалесценції та бульбашок повітря.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування При зовнішньому застосуванні піроксикам проникає через поверхню шкіри у підлягаючі м'язи та тканини суглобів. Розподіл Рівновага між концентраціями піроксикаму в шкірі та м'язах (або синовіальної рідини) досягається протягом декількох годин після нанесення. При нанесенні гелю в добовій дозі, еквівалентній 20 мг піроксикаму для прийому внутрішньо, протягом 14 днів, концентрація активної речовини в плазмі повільно наростає і досягає 200 нг/мг на 4 день. Рівноважна концентрація піроксикаму у плазмі крові – 300-400 нг/мл, що становить близько 5% від концентрації, що досягається при застосуванні препаратів піроксикаму у відповідних лікарських формах внутрішньо. Виведення Період напіввиведення із плазми становить 79 год.ФармакодинамікаПіроксикам - нестероїдний протизапальний препарат, що має аналгетичну та протизапальну дію. Пригнічує продукцію медіаторів запалення за рахунок інгібування циклооксигенази-1 (ЦОГ-1) та циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). Піроксикам зменшує больовий синдром, у тому числі: біль у суглобах, м'язах у косовиці та при русі, зменшує набряк, пов'язаний із запаленням, сприяє підвищенню обсягу рухів.Показання до застосуванняБольовий синдром: спортивні травми (забиті місця, вивихи, розтягнення, пошкодження зв'язок і м'язів); анкілозуючий спондилоартрит; остеоартроз; ревматоїдний артрит; хронічний ювенільний артрит; тендиніт; тендовагініт; плечолопатковий синдром.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до піроксикаму, ацетилсаліцилової кислоти, інших нестероїдних протизапальних засобів або інших компонентів препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); порушення цілісності шкірних покровів у місці передбачуваного нанесення; ІІІ триместр вагітності; період грудного вигодовування; вік до 14 років. З обережністю: одночасне застосування з іншими ППЗП; печінкова порфірія (загострення); тяжка печінкова недостатність або захворювання печінки на активній стадії; ерозивно-виразкові захворювання органів шлунково-кишкового тракту у фазі загострення (у тому числі виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, виразковий коліт, хвороба Крона); прогресуючі захворювання нирок; підтверджена гіперкаліємія; бронхіальна астма; хронічна серцева недостатність; порушення зсідання крові (у тому числі гемофілія, подовження часу кровотечі, схильність до кровотеч, геморагічний діатез); стан після проведення аорто-коронарного шунтування; І-ІІ триместри вагітності; літній вік.Вагітність та лактаціяВагітність Препарат протипоказаний до застосування у III триместрі вагітності. У І та ІІ триместрах вагітності препарат слід застосовувати з обережністю. Період грудного вигодовування Піроксикам у незначній кількості може проникати у грудне молоко, тому застосування препарату протипоказане в період грудного вигодовування.Побічна діяМісцеві реакції Роздратування шкіри в місці нанесення препарату (запалення, почервоніння, лущення, свербіж, контактний дерматит, екзема), фотосенсибілізація. Алергічні реакції (у пацієнтів із гіперчутливістю) Кропивниця, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, риніт. Системні побічні реакції у зв'язку з низькою концентрацією піроксикаму в системному кровотоку зустрічаються вкрай рідко і обмежуються болем у животі, нудотою, диспепсією, гастритом. Іноді може виникати задишка. Однак існують поодинокі повідомлення про розвиток синдрому Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) при застосуванні зовнішніх форм піроксикаму. У разі розвитку будь-яких (у тому числі місцевих) побічних реакцій застосування препарату слід припинити.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значущої взаємодії піроксикаму у формах для зовнішнього застосування з іншими лікарськими засобами не описано. Однак не виключена можливість посилення дії лікарських засобів, що спричиняють фотосенсибілізацію.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Гель наносять на шкіру над ураженою областю (стовпчик 5-10 мм) і обережно втирають 3-4 десь у день. Тривалість лікування залежить від вираженості симптомів і в середньому становить 2 тижні при тендиніті, тендовагініті та плечолопатковому синдромі; 1-2 тижні – при спортивних травмах. Тривалість лікування має перевищувати 2 тижнів.ПередозуванняНизька системна абсорбція піроксикаму при зовнішньому застосуванні робить передозування практично неможливим. Симптоми Симптоми передозування можливі тільки при випадковому проковтуванні гелю, при цьому можуть спостерігатися печіння в ротовій порожнині, слиновиділення, нудота, блювання, системні побічні ефекти (головний біль, нудота, біль в епігастральній ділянці, задишка), інтерстиціальний нефрит з функціональною нирковою недостатністю . Лікування Необхідне промивання порожнини рота та шлунка; за необхідності призначають симптоматичне лікування. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з бронхіальною астмою, алергічним ринітом, рецидивуючим поліпозом носа та приносових пазух, хронічними обструктивними захворюваннями легень або хронічними легеневими інфекціями, як правило, більш чутливі до застосування НПЗЗ. У цих пацієнтів можуть почастішати напади бронхіальної астми, проявитися набряк Квінке та кропив'янка. Гель слід наносити лише на непошкоджену шкіру, уникаючи потрапляння на відкриті рани. Після нанесення не слід накладати оклюзійну пов'язку. Не слід допускати попадання препарату на очі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При зовнішньому застосуванні не виявлено впливу препарату на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління автотранспортом, робота з механізмами, що рухаються).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель – 1 р.: активна речовина: піроксикам – 10.0 мг; допоміжні речовини: етанол 95% (етиловий спирт 95%) – 200,0 мг; пропілегліколь - 150.0 мг; троламін (тріетаноламін) – 18.0 мг; карбомер – 7,0 мг; метилпарагідроксибензоат (метилпарабен, ніпагін) – 1,5 мг; вода очищена – до 1,0 г. По 30 г, 50 г або 100 г у алюмінієвих тубах. Кожна туба разом із інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиПрозорий гель від світло-жовтого до зеленувато-жовтого кольору, із запахом етанолу. Допускається наявність опалесценції та бульбашок повітря.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування При зовнішньому застосуванні піроксикам проникає через поверхню шкіри у підлягаючі м'язи та тканини суглобів. Розподіл Рівновага між концентраціями піроксикаму в шкірі та м'язах (або синовіальної рідини) досягається протягом декількох годин після нанесення. При нанесенні гелю в добовій дозі, еквівалентній 20 мг піроксикаму для прийому внутрішньо, протягом 14 днів, концентрація активної речовини в плазмі повільно наростає і досягає 200 нг/мг на 4 день. Рівноважна концентрація піроксикаму у плазмі крові – 300-400 нг/мл, що становить близько 5% від концентрації, що досягається при застосуванні препаратів піроксикаму у відповідних лікарських формах внутрішньо. Виведення Період напіввиведення із плазми становить 79 год.ФармакодинамікаПіроксикам - нестероїдний протизапальний препарат, що має аналгетичну та протизапальну дію. Пригнічує продукцію медіаторів запалення за рахунок інгібування циклооксигенази-1 (ЦОГ-1) та циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). Піроксикам зменшує больовий синдром, у тому числі: біль у суглобах, м'язах у косовиці та при русі, зменшує набряк, пов'язаний із запаленням, сприяє підвищенню обсягу рухів.Показання до застосуванняБольовий синдром: спортивні травми (забиті місця, вивихи, розтягнення, пошкодження зв'язок і м'язів); анкілозуючий спондилоартрит; остеоартроз; ревматоїдний артрит; хронічний ювенільний артрит; тендиніт; тендовагініт; плечолопатковий синдром.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до піроксикаму, ацетилсаліцилової кислоти, інших нестероїдних протизапальних засобів або інших компонентів препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); порушення цілісності шкірних покровів у місці передбачуваного нанесення; ІІІ триместр вагітності; період грудного вигодовування; вік до 14 років. З обережністю: одночасне застосування з іншими ППЗП; печінкова порфірія (загострення); тяжка печінкова недостатність або захворювання печінки на активній стадії; ерозивно-виразкові захворювання органів шлунково-кишкового тракту у фазі загострення (у тому числі виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, виразковий коліт, хвороба Крона); прогресуючі захворювання нирок; підтверджена гіперкаліємія; бронхіальна астма; хронічна серцева недостатність; порушення зсідання крові (у тому числі гемофілія, подовження часу кровотечі, схильність до кровотеч, геморагічний діатез); стан після проведення аорто-коронарного шунтування; І-ІІ триместри вагітності; літній вік.Вагітність та лактаціяВагітність Препарат протипоказаний до застосування у III триместрі вагітності. У І та ІІ триместрах вагітності препарат слід застосовувати з обережністю. Період грудного вигодовування Піроксикам у незначній кількості може проникати у грудне молоко, тому застосування препарату протипоказане в період грудного вигодовування.Побічна діяМісцеві реакції Роздратування шкіри в місці нанесення препарату (запалення, почервоніння, лущення, свербіж, контактний дерматит, екзема), фотосенсибілізація. Алергічні реакції (у пацієнтів із гіперчутливістю) Кропивниця, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, риніт. Системні побічні реакції у зв'язку з низькою концентрацією піроксикаму в системному кровотоку зустрічаються вкрай рідко і обмежуються болем у животі, нудотою, диспепсією, гастритом. Іноді може виникати задишка. Однак існують поодинокі повідомлення про розвиток синдрому Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) при застосуванні зовнішніх форм піроксикаму. У разі розвитку будь-яких (у тому числі місцевих) побічних реакцій застосування препарату слід припинити.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значущої взаємодії піроксикаму у формах для зовнішнього застосування з іншими лікарськими засобами не описано. Однак не виключена можливість посилення дії лікарських засобів, що спричиняють фотосенсибілізацію.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Гель наносять на шкіру над ураженою областю (стовпчик 5-10 мм) і обережно втирають 3-4 десь у день. Тривалість лікування залежить від вираженості симптомів і в середньому становить 2 тижні при тендиніті, тендовагініті та плечолопатковому синдромі; 1-2 тижні – при спортивних травмах. Тривалість лікування має перевищувати 2 тижнів.ПередозуванняНизька системна абсорбція піроксикаму при зовнішньому застосуванні робить передозування практично неможливим. Симптоми Симптоми передозування можливі тільки при випадковому проковтуванні гелю, при цьому можуть спостерігатися печіння в ротовій порожнині, слиновиділення, нудота, блювання, системні побічні ефекти (головний біль, нудота, біль в епігастральній ділянці, задишка), інтерстиціальний нефрит з функціональною нирковою недостатністю . Лікування Необхідне промивання порожнини рота та шлунка; за необхідності призначають симптоматичне лікування. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з бронхіальною астмою, алергічним ринітом, рецидивуючим поліпозом носа та приносових пазух, хронічними обструктивними захворюваннями легень або хронічними легеневими інфекціями, як правило, більш чутливі до застосування НПЗЗ. У цих пацієнтів можуть почастішати напади бронхіальної астми, проявитися набряк Квінке та кропив'янка. Гель слід наносити лише на непошкоджену шкіру, уникаючи потрапляння на відкриті рани. Після нанесення не слід накладати оклюзійну пов'язку. Не слід допускати попадання препарату на очі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При зовнішньому застосуванні не виявлено впливу препарату на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління автотранспортом, робота з механізмами, що рухаються).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: рабепразол натрію – 10,00 мг; допоміжні речовини: цукрові пелети (цукроза – 85,91%, крохмаль – 13,64%, повідон К-30 – 0,45%) – 71,24 мг, натрію карбонат – 1,65 мг, тальк – 1,76 мг , титану діоксид – 0,82 мг, гіпромелоза – 14,71 мг; склад оболонки пелет: гіпромелози фталат (гідроксипропілметилфталатцелюлоза) – 15,88 мг, цетиловий спирт – 1,59 мг]; капсули тверді желатинові № 3: титану діоксид – 1,0%, барвник заліза оксид жовтий – 0,27%, барвник синій патентований – 0,015%, желатин – до 100%. Капсули кишковорозчинні 10 мг. По 7, 14, 15 або 30 капсул в контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки або полівінілхлоридної/полівініліденхлоридної і фольги алюмінієвої. По 14 або 30 капсул у банку з поліетилену високої щільності, закупореною кришкою натягується з контролем першого розтину з поліетилену високої щільності. 2 або 4 контурні осередкові упаковки по 7 капсул, 1 або 2 контурні осередкові упаковки по 14 капсул, 1 або 2 контурні осередкові упаковки по 15 капсул, 1 контурне осередкове упаковка по 30 капсул або одна банка разом з інструкцією із застосування в пачці.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №3 зеленого кольору. Вміст капсул - сферичні пелети від майже білого до білого з коричневим або жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаЗасіб, що знижує секрецію залоз шлунка – протонної помпи інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція Рабепразол швидко абсорбується з кишечника, і його пікові концентрації у плазмі досягаються приблизно через 3,5 години після прийому дози в 20 мг. Зміна пікових концентрацій у плазмі (Сmax) та значень площі під кривою "концентрація-час" (AUC) рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52%. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. У здорових добровольців період напіввиведення із плазми становить близько 1 год (варіюючи від 0,7 до 1,5 год), а сумарний кліренс становить 3,8 мл/хв/кг. У пацієнтів з хронічним ураженням печінки AUC збільшено вдвічі порівняно зі здоровими добровольцями, що свідчить про зниження метаболізму першого проходження,а період напіввиведення із плазми збільшений у 2-3 рази. Ні час прийому препарату протягом доби, ні антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату з жирною їжею сповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 години і більше, проте ні Сmax, ні абсорбція не змінюються. Розподіл У людини рівень зв'язування рабепразолу з білками плазми становить близько 97%. Метаболізм та виведення У здорових людей Після прийому одноразової пероральної дози 20 мг 14С-міченого рабепразолу натрію незміненого препарату в сечі не було знайдено. Близько 90% рабепразолу виводиться із сечею головним чином у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6), а також у формі двох невідомих метаболітів, виявлених у ході токсикологічного аналізу. Частина прийнятого рабепразолу натрію виводиться з калом. Сумарне виведення становить 99,8%. Ці дані свідчать про невелике виведення метаболітів натрію рабепразолу з жовчю. Основним метаболітом є тіоефір (М 1). Єдиним активним метаболітом є десметил (М3), однак він спостерігався у низькій концентрації лише у одного учасника дослідження після прийому 80 мг рабепразолу. Термінальна стадія ниркової недостатності У пацієнтів із стабільною нирковою недостатністю у термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (кліренс креатиніну) Хронічний компенсований цироз Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки переносять рабепразол натрію в дозі 20 мг 1 раз на день, хоча AUC подвоєна та Сmax збільшена на 50% порівняно зі здоровими добровольцями відповідної статі. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку елімінація рабепразолу дещо уповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу по 20 мг на добу у осіб похилого віку AUC була приблизно вдвічі більша, а Сmax підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями. Однак ознак кумуляції рабепразолу не відзначалося. CYP2C19 поліморфізм У пацієнтів із уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг на добу AUC збільшується у 1,9 раза, а період напіввиведення у 1,6 рази порівняно з тими самими параметрами у "швидких метаболізаторів", у той час як Сmax збільшується на 40%.ФармакодинамікаМеханізм дії Рабепразол натрію відноситься до класу антисекреторних речовин, похідних бензімідазолу. Рабепразол натрію пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфічного пригнічення Н+/К+ АТФази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Н+/К+ АТФаза є білковим комплексом, який функціонує як протонна помпа, таким чином, рабепразол натрію є інгібітором протонної помпи в шлунку і блокує фінальну стадію продукції кислоти. Даний ефект є дозозалежним і призводить до придушення як базальної так і секреції кислоти, що стимулюється, незалежно від подразника. Рабепразол натрію не має антихолінергічних властивостей. Антисекреторна дія Після перорального прийому 20 мг рабепразолу антисекреторний ефект натрію розвивається протягом години. Інгібування базальної та стимульованої секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози рабепразолу натрію становить 69% та 82% відповідно, і продовжується до 48 годин. Така тривалість фармакодинамічної дії набагато перевищує передбачуваний період напіввиведення (приблизно одну годину). Цей ефект можна пояснити тривалим зв'язуванням лікарської речовини з Н+/К+ АТФазою парієтальних клітин шлунка. Величина інгібуючої дії рабепразолу натрію на секрецію кислоти досягає плато після трьох днів прийому натрію рабепразолу. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом 1-2 днів. Вплив на рівень гастрину у плазмі У ході клінічних досліджень пацієнти приймали 10 або 20 мг натрію рабепразолу щодня при тривалості лікування до 43 місяців. Рівень гастрину в плазмі був підвищений перші 2-8 тижнів, що відображає інгібуючу дію на секрецію кислоти. Концентрація гастрину поверталася до початкового рівня, зазвичай, протягом 1-2 тижнів після припинення лікування. Вплив на ентерохромафіноподібні клітини При дослідженні зразків біопсії шлунка людини з області антруму та дна шлунка 500 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію або препарат порівняння протягом 8 тижнів, стійкі зміни в морфологічній структурі ентерохромафіноподібних клітин, ступеня виразності гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії були виявлені. У дослідженні за участю понад 400 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію (10 мг/день або 20 мг/день) тривалістю до 1 року, частота гіперплазії була низькою та порівнянною з такою для омепразолу (20 мг/кг). Не було зареєстровано жодного випадку аденоматозних змін або карциноїдних пухлин, що спостерігалися у щурів. Інші ефекти Системні ефекти рабепразолу натрію щодо центральної нервової системи, серцево-судинної або дихальної систем зараз не виявлені. Було показано, що рабепразол натрію при пероральному прийомі в дозі 20 мг протягом 2 тижнів не впливає на функцію щитовидної залози, вуглеводний обмін, рівень паратиреоїдного гормону в крові, а також на рівень кортизолу, естрогенів, тестостерону, пролактину, глюкагону. (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ), реніну, альдостерону та соматотропного гормону.Показання до застосуванняСимптоми диспепсії, пов'язаної з підвищеною кислотністю шлункового соку, у т. ч. симптоми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (печія, кисла відрижка).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або допоміжних компонентів препарату; вагітність; період грудного вигодовування; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна недостатність; вік до 18 років. З обережністю: Тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяВагітність Даних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає. Дослідження репродуктивності на щурах та кроликах не виявили ознак порушення фертильності чи дефектів розвитку плода, зумовлених рабепразолом; однак у щурів у невеликих кількостях рабепразол проникає через плацентарний бар'єр. Препарат протипоказаний під час вагітності. Період грудного вигодовування Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження у жінок, що годують, не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлений в молоці щурів, і тому його не можна призначати жінкам, що годують.Побічна діяВиходячи з досвіду клінічних досліджень, можна дійти невтішного висновку, що рабепразол зазвичай добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти, загалом слабко виражені чи помірні, носять минущий характер. При прийомі рабепразолу під час клінічних досліджень відзначалися такі побічні дії: головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, запор, сухість у роті, запаморочення, висипання, периферичний набряк. Небажані реакції систематизовані щодо кожної із систем органів з використанням наступної класифікації частоти народження: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до Порушення з боку імунної системи: рідко – гострі системні алергічні реакції. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко – гіпомагніємія. Порушення з боку гепатобіліарної системи: нечасто – підвищення активності печінкових ферментів; рідко – гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – бульозні висипання, кропив'янка; дуже рідко – мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку кістково-м'язової системи: рідко – міалгія, артралгія. Порушення з боку репродуктивної системи: дуже рідко – гінекомастія. Змін інших лабораторних показників у ході прийому рабепразолу натрію не спостерігалося. Згідно з даними постмаркетингових спостережень при прийомі інгібіторів протонної помпи (ІПП) можливе збільшення ризику виникнення переломів, підгострого шкірного червоного вовчаку та залізистих поліпів дна шлунка. Рідкісні повідомлення про ниркову енцефалопатію були отримані у пацієнтів із цирозом.Взаємодія з лікарськими засобамиСистема цитохрому Р450. Рабепразол натрію, як і інші інгібітори протонної помпи (ІПП), метаболізується за участю системи цитохрому Р450 (CYP450) у печінці. У дослідженнях in vitro на мікросомах печінки людини було показано, що рабепразол метаболізується натрію ізоферментами CYP2C19 і CYP3A4. Дослідження на здорових добровольцях показали, що рабепразол натрію не має фармакокінетичних або клінічно значимих взаємодій з лікарськими речовинами, які метаболізуються системою цитохрому Р450 - варфарином, фенітоїном, теофіліном та діазепамом (незалежно від того, метаболізують. Было проведено исследование комбинированной терапии с антибактериальными препаратами. В данном четырехстороннем перекрестном исследовании участвовали 16 здоровых добровольцев, которые получали 20 мг рабепразола, 1000 мг амоксициллина, 500 мг кларитромицина или комбинацию этих трех препаратов (РАК - рабепразол, амоксициллин, кларитромицин). Показатели AUC и Сmax для кларитромицина и амоксициллина были схожими при сравнении комбинированной терапии с монотерапией. Показатели AUC и Сmax для рабепразола увеличились на 11% и 34%, соответственно, а для 14-гидрокси-кларитромицина (активного метаболита кларитромицина) AUC и max увеличились на 42% и 46%, соответственно, для комбинированной терапии в сравнении с монотерапией. Данное увеличение показателей воздействия для рабепразола и кларитромицина не было признано клинически значимым. Взаимодействия вследствие ингибирования секреции желудочного сока Рабепразол натрия осуществляет устойчивое и продолжительное подавление секреции желудочного сока. Таким образом, может происходить взаимодействие с веществами, для которых абсорбция зависит от pH. При одновременном приеме с рабепразолом натрия абсорбция кетоконазола уменьшается на 30%, а абсорбция дигоксина увеличивается на 22%. Следовательно, для некоторых пациентов должно проводиться наблюдение для решения вопроса о необходимости корректировки дозы при одновременном приеме рабепразола с кетоконазолом, дигоксином или другими лекарственными препаратами, для которых абсорбция зависит от pH. Атазанавир При одновременном приеме атазанавира 300 мг/ритонавира 100 мг с омепразолом (40 мг 1 раз в день) или атазанавира 400 мг с лансопразолом (60 мг 1 раз в день) здоровыми добровольцами наблюдалось существенное снижение воздействия атазанавира. Абсорбция атазанавира зависит от pH. Хотя одновременный прием с рабепразолом не изучался, схожие результаты ожидаются также для других ингибиторов протонного насоса. Таким образом, не рекомендуется одновременный прием атазанавира с ингибиторами протонного насоса, включая рабепразол. Антацидные средства В клинических исследованиях антацидные вещества применялись совместно с рабепразолом натрия. Клинически значимые взаимодействия рабепразола натрия с гелем гидроксида алюминия или с гидроксидом магния не наблюдались. Прием пищи У клінічному дослідженні під час прийому рабепразолу натрію з збідненою жирами їжею клінічно значимих взаємодій немає. Прийом рабепразолу натрію одночасно з збагаченою жирами їжею може уповільнити всмоктування рабепразолу до 4 годин і більше, проте Сmax та AUC не змінюються. Циклоспорин Експерименти in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що рабепразол пригнічує метаболізм циклоспорину з IC50 62 мкмоль, тобто в концентрації, що в 50 разів перевищує Сmax для здорових добровольців після 14 днів прийому 20 мг рабепразолу. Ступінь інгібування схожа на такий для омепразолу для еквівалентних концентрацій. Метотрексат Згідно з даними повідомлень про небажані явища, даними опублікованих фармакокінетичних досліджень та даними ретроспективного аналізу можна припустити, що одночасний прийом ІПП та метотрексату (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрекса. Проте спеціальних досліджень лікарської взаємодії метотрексату з ІПП не проводилося. Вплив на результати лабораторних досліджень Застосування ІПП призводить до зниження кислотності шлункового соку, що може призвести до збільшення вмісту хромограніну А (CgA) у сироватці крові. Підвищений рівень CgA може спричинити помилкову інтерпретацію результатів лабораторних досліджень на наявність нейроендокринної пухлини. Щоб уникнути цього впливу, застосування рабепразолу повинно бути тимчасово припинено, принаймні за 14 днів до оцінки рівня CgA; повторення тесту слід розглянути, якщо вихідний рівень CgA є високим.Спосіб застосування та дозиВсередину в дозі 10 мг 1 раз на добу. Капсули слід ковтати повністю, не розжовуючи. Рекомендується прийом препарату вранці, перед їдою. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію, але рекомендований час прийому сприяє кращому дотриманню пацієнтами схеми лікування. За відсутності ефекту протягом перших трьох днів лікування потрібний огляд спеціаліста. Максимальний курс лікування без консультації лікаря – 14 днів.ПередозуванняСимптоми Дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Випадків тяжкого передозування рабепразолом не було відзначено. Лікування Специфічний антидот для рабепразол невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом натрію не виключає наявності злоякісних новоутворень у шлунку. Капсули не можна розжовувати чи подрібнювати. Капсули слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів рабепразолу від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб; печінки. AUC рабепразолу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Пацієнтам із порушеннями функції нирок або печінки коригування дози рабепразолу не потрібне. Гіпомагніємія При лікуванні інгібіторами протонної помпи протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і скасування терапії інгібіторами протонної помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають інгібітори протонної помпи з препаратами, такими як дигоксин або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати рівень магнію до початку лікування інгібіторами протонної помпи та в період лікування. Пацієнти не повинні приймати одночасно з рабепразолом інші засоби, що знижують кислотність, наприклад, блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонного насоса. Переломи кісток За даними спостережних досліджень, можна припустити, що терапія інгібіторами протонної помпи (ІПП) може призвести до зростання ризику пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривало (рік та більше). Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити період напіввиведення, що може призвести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату може бути розглянута можливість тимчасового припинення терапії ІПП. Clostridium difficile Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як Clostridium difficile. Підгострий шкірний червоний вовчак (ПККВ) Є повідомлення про випадки ПККВ під час терапії ІПП. Якщо ураження шкіри з'являються, особливо на ділянках шкіри, що зазнали впливу прямих сонячних променів, та супроводжуються артралгією, пацієнту необхідно негайно звернутися за медичною допомогою, медичний працівник повинен ухвалити рішення про припинення терапії рабепразолом. Виникнення ПККВ під час попередньої терапії ІПП може збільшити ризик виникнення ПККВ прийому інших ІПП. Залізисті поліпи дна шлунка Тривале використання ІПП, включаючи рабепразол, мабуть, пов'язане з підвищеним ризиком виникнення залізистих поліпів дна шлунка. Більшість залізистих поліпів дна шлунка безсимптомні. Пацієнти з великими або виразками поліпами можуть наражатися на ризик шлунково-кишкових кровотеч або тонкокишкової непрохідності. Дозування та тривалість терапії ІПП для таких пацієнтів мають бути мінімальними. Пацієнтам, які приймають рабепразол для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії) без рецепта, слід звернутися до лікаря у таких випадках: застосування засобів для зняття симптомів печії та порушення травлення протягом 4 тижнів та більше; поява нових симптомів або зміна симптомів, що раніше спостерігалися, у пацієнтів віком понад 55 років; випадки ненавмисного зменшення маси тіла, анемії, кровотеч у шлунково-кишковому тракті, дисфагії, болю при ковтанні, постійної блювоти або блювання з кров'ю та вмістом шлунка, випадки виразки шлунка або операцій на шлунку в анамнезі, жовтяниці тощо. (У т. ч. порушення функції печінки та нирок). Пацієнти, які тривалий час страждають від повторюваних симптомів порушення травлення або печії, повинні регулярно спостерігатися у лікаря. Пацієнти віком понад 55 років, які щодня приймають безрецептурні препарати для зняття симптомів печії та порушення травлення, повинні проінформувати про це свого лікаря. Пацієнти не повинні приймати одночасно з рабепразолом інші засоби, що знижують кислотність, наприклад, блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонної помпи. При застосуванні інших препаратів пацієнтам слід проконсультуватися з фармацевтом або лікарем перед початком терапії рабепразолом без рецепта. Пацієнти повинні повідомити лікаря перед початком застосування рабепразолу без рецепта, якщо призначено ендоскопічне дослідження. Слід уникати прийому рабепразолу перед проведенням сечовини дихального тесту. Пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки повинні звернутися до лікаря перед початком терапії рабепразолом, що відпускається без рецепта, для короткочасного симптоматичного лікування ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що він впливає на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою. Однак, у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаКасули - 1 капс. діюча речовина: рабепразол натрію – 10,00 мг; допоміжні речовини: цукрові пелети (цукроза – 85,91%, крохмаль – 13,64%, повідон К-30 – 0,45%) – 71,24 мг, натрію карбонат – 1,65 мг, тальк – 1,76 мг , титану діоксид – 0,82 мг, гіпромелоза – 14,71 мг; склад оболонки пелет: гіпромелози фталат (гідроксипропілметилфталатцелюлоза) – 15,88 мг, цетиловий спирт – 1,59 мг; капсули тверді желатинові № 3: титану діоксид – 1,0%, барвник заліза оксид жовтий – 0,27%, барвник синій патентований – 0,015%, желатин – до 100%. Капсули кишковорозчинні 10 мг. По 7, 14, 15 або 30 капсул в контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки або полівінілхлоридної/полівініліденхлоридної і фольги алюмінієвої. По 14 або 30 капсул у банку з поліетилену високої щільності, закупореною кришкою натягується з контролем першого розтину з поліетилену високої щільності. 2 або 4 контурні осередкові упаковки по 7 капсул, 1 або 2 контурні осередкові упаковки по 14 капсул, 1 або 2 контурні осередкові упаковки по 15 капсул, 1 контурне осередкове упаковка по 30 капсул або одна банка разом з інструкцією із застосування в пачці.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №3 зеленого кольору. Вміст капсул - сферичні пелети від майже білого до білого з коричневим або жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаЗасіб, що знижує секрецію залоз шлунка – протонної помпи інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція Рабепразол швидко абсорбується з кишечника, і його пікові концентрації у плазмі досягаються приблизно через 3,5 години після прийому дози в 20 мг. Зміна пікових концентрацій у плазмі (Сmax) та значень площі під кривою "концентрація-час" (AUC) рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52%. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. У здорових добровольців період напіввиведення із плазми становить близько 1 год (варіюючи від 0,7 до 1,5 год), а сумарний кліренс становить 3,8 мл/хв/кг. У пацієнтів з хронічним ураженням печінки AUC збільшено вдвічі порівняно зі здоровими добровольцями, що свідчить про зниження метаболізму першого проходження,а період напіввиведення із плазми збільшений у 2-3 рази. Ні час прийому препарату протягом доби, ні антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату з жирною їжею сповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 години і більше, проте ні Сmax, ні абсорбція не змінюються. Розподіл У людини рівень зв'язування рабепразолу з білками плазми становить близько 97%. Метаболізм та виведення У здорових людей Після прийому одноразової пероральної дози 20 мг 14С-міченого рабепразолу натрію незміненого препарату в сечі не було знайдено. Близько 90% рабепразолу виводиться із сечею головним чином у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6), а також у формі двох невідомих метаболітів, виявлених у ході токсикологічного аналізу. Частина прийнятого рабепразолу натрію виводиться з калом. Сумарне виведення становить 99,8%. Ці дані свідчать про невелике виведення метаболітів натрію рабепразолу з жовчю. Основним метаболітом є тіоефір (М 1). Єдиним активним метаболітом є десметил (М3), однак він спостерігався у низькій концентрації лише у одного учасника дослідження після прийому 80 мг рабепразолу. Термінальна стадія ниркової недостатності У пацієнтів із стабільною нирковою недостатністю у термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (кліренс креатиніну) Хронічний компенсований цироз Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки переносять рабепразол натрію в дозі 20 мг 1 раз на день, хоча AUC подвоєна та Сmax збільшена на 50% порівняно зі здоровими добровольцями відповідної статі. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку елімінація рабепразолу дещо уповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу по 20 мг на добу у осіб похилого віку AUC була приблизно вдвічі більша, а Сmax підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями. Однак ознак кумуляції рабепразолу не відзначалося. CYP2C19 поліморфізм У пацієнтів із уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг на добу AUC збільшується у 1,9 раза, а період напіввиведення у 1,6 рази порівняно з тими самими параметрами у "швидких метаболізаторів", у той час як Сmax збільшується на 40%.ФармакодинамікаМеханізм дії Рабепразол натрію відноситься до класу антисекреторних речовин, похідних бензімідазолу. Рабепразол натрію пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфічного пригнічення Н+/К+ АТФази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Н+/К+ АТФаза є білковим комплексом, який функціонує як протонна помпа, таким чином, рабепразол натрію є інгібітором протонної помпи в шлунку і блокує фінальну стадію продукції кислоти. Даний ефект є дозозалежним і призводить до придушення як базальної так і секреції кислоти, що стимулюється, незалежно від подразника. Рабепразол натрію не має антихолінергічних властивостей. Антисекреторна дія Після перорального прийому 20 мг рабепразолу антисекреторний ефект натрію розвивається протягом години. Інгібування базальної та стимульованої секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози рабепразолу натрію становить 69% та 82% відповідно, і продовжується до 48 годин. Така тривалість фармакодинамічної дії набагато перевищує передбачуваний період напіввиведення (приблизно одну годину). Цей ефект можна пояснити тривалим зв'язуванням лікарської речовини з Н+/К+ АТФазою парієтальних клітин шлунка. Величина інгібуючої дії рабепразолу натрію на секрецію кислоти досягає плато після трьох днів прийому натрію рабепразолу. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом 1-2 днів. Вплив на рівень гастрину у плазмі У ході клінічних досліджень пацієнти приймали 10 або 20 мг натрію рабепразолу щодня при тривалості лікування до 43 місяців. Рівень гастрину в плазмі був підвищений перші 2-8 тижнів, що відображає інгібуючу дію на секрецію кислоти. Концентрація гастрину поверталася до початкового рівня, зазвичай, протягом 1-2 тижнів після припинення лікування. Вплив на ентерохромафіноподібні клітини При дослідженні зразків біопсії шлунка людини з області антруму та дна шлунка 500 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію або препарат порівняння протягом 8 тижнів, стійкі зміни в морфологічній структурі ентерохромафіноподібних клітин, ступеня виразності гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії були виявлені. У дослідженні за участю понад 400 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію (10 мг/день або 20 мг/день) тривалістю до 1 року, частота гіперплазії була низькою та порівнянною з такою для омепразолу (20 мг/кг). Не було зареєстровано жодного випадку аденоматозних змін або карциноїдних пухлин, що спостерігалися у щурів. Інші ефекти Системні ефекти рабепразолу натрію щодо центральної нервової системи, серцево-судинної або дихальної систем зараз не виявлені. Було показано, що рабепразол натрію при пероральному прийомі в дозі 20 мг протягом 2 тижнів не впливає на функцію щитовидної залози, вуглеводний обмін, рівень паратиреоїдного гормону в крові, а також на рівень кортизолу, естрогенів, тестостерону, пролактину, глюкагону. (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ), реніну, альдостерону та соматотропного гормону.Показання до застосуванняСимптоми диспепсії, пов'язаної з підвищеною кислотністю шлункового соку, у т. ч. симптоми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (печія, кисла відрижка).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або допоміжних компонентів препарату; вагітність; період грудного вигодовування; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна недостатність; вік до 18 років. З обережністю: тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяВагітність Даних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає. Дослідження репродуктивності на щурах та кроликах не виявили ознак порушення фертильності чи дефектів розвитку плода, зумовлених рабепразолом; однак у щурів у невеликих кількостях рабепразол проникає через плацентарний бар'єр. Препарат протипоказаний під час вагітності. Період грудного вигодовування Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження у жінок, що годують, не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлений в молоці щурів, і тому його не можна призначати жінкам, що годують.Побічна діяВиходячи з досвіду клінічних досліджень, можна дійти невтішного висновку, що рабепразол зазвичай добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти, загалом слабко виражені чи помірні, носять минущий характер. При прийомі рабепразолу під час клінічних досліджень відзначалися такі побічні дії: головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, запор, сухість у роті, запаморочення, висипання, периферичний набряк. Небажані реакції систематизовані щодо кожної із систем органів з використанням наступної класифікації частоти народження: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до Порушення з боку імунної системи: рідко – гострі системні алергічні реакції. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко – гіпомагніємія. Порушення з боку гепатобіліарної системи: нечасто – підвищення активності печінкових ферментів; рідко – гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – бульозні висипання, кропив'янка; дуже рідко – мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку кістково-м'язової системи: рідко – міалгія, артралгія. Порушення з боку репродуктивної системи: дуже рідко – гінекомастія. Змін інших лабораторних показників у ході прийому рабепразолу натрію не спостерігалося. Згідно з даними постмаркетингових спостережень при прийомі інгібіторів протонної помпи (ІПП) можливе збільшення ризику виникнення переломів, підгострого шкірного червоного вовчаку та залізистих поліпів дна шлунка. Рідкісні повідомлення про ниркову енцефалопатію були отримані у пацієнтів із цирозом.Взаємодія з лікарськими засобамиСистема цитохрому Р450. Рабепразол натрію, як і інші інгібітори протонної помпи (ІПП), метаболізується за участю системи цитохрому Р450 (CYP450) у печінці. У дослідженнях in vitro на мікросомах печінки людини було показано, що рабепразол метаболізується натрію ізоферментами CYP2C19 і CYP3A4. Дослідження на здорових добровольцях показали, що рабепразол натрію не має фармакокінетичних або клінічно значимих взаємодій з лікарськими речовинами, які метаболізуються системою цитохрому Р450 - варфарином, фенітоїном, теофіліном та діазепамом (незалежно від того, метаболізують. Проведено дослідження комбінованої терапії з антибактеріальними препаратами. У цьому чотиристоронньому перехресному дослідженні брали участь 16 здорових добровольців, які отримували 20 мг рабепразолу, 1000 мг амоксициліну, 500 мг кларитроміцину або комбінацію цих трьох препаратів (РАК – рабепразол, амоксицилін, кларитроміцин). Показники AUC та Сmax для кларитроміцину та амоксициліну були схожими при порівнянні комбінованої терапії з монотерапією. Показники AUC і Сmax для рабепразолу збільшилися на 11% і 34% відповідно, а для 14-гідрокси-кларитроміцину (активного метаболіту кларитроміцину) AUC і max збільшилися на 42% і 46% відповідно для комбінованої терапії в порівнянні з монотерапією. Дане збільшення показників впливу для рабепразолу та кларитроміцину не було визнано клінічно значущим. Взаємодія внаслідок інгібування секреції шлункового соку Рабепразол натрію здійснює стійке та тривале пригнічення секреції шлункового соку. Таким чином може відбуватися взаємодія з речовинами, для яких абсорбція залежить від pH. При одночасному прийомі з рабепразолом натрію абсорбція кетоконазолу зменшується на 30% а абсорбція дигоксину збільшується на 22%. Отже, для деяких пацієнтів слід проводити спостереження для вирішення питання про необхідність коригування дози при одночасному прийомі рабепразолу з кетоконазолом, дигоксином або іншими лікарськими препаратами, для яких абсорбція залежить від pH. Атазанавір При одночасному прийомі атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг з омепразолом (40 мг 1 раз на день) або атазанавіру 400 мг з лансопразолом (60 мг 1 раз на день) здоровими добровольцями спостерігалося суттєве зниження впливу атазанавіру. Абсорбція атазанавіру залежить від pH. Хоча одночасний прийом з рабепразолом не вивчався, подібні результати очікуються також інших інгібіторів протонного насоса. Таким чином, не рекомендується одночасний прийом атазанавіру з інгібіторами протонного насоса, включаючи рабепразол. Антацидні засоби У клінічних дослідженнях антацидні речовини застосовувалися разом із рабепразолом натрію. Клінічно значущі взаємодії рабепразолу натрію з гелем гідроксиду алюмінію або гідроксидом магнію не спостерігалися. Приймання їжі У клінічному дослідженні під час прийому рабепразолу натрію з збідненою жирами їжею клінічно значимих взаємодій немає. Прийом рабепразолу натрію одночасно з збагаченою жирами їжею може уповільнити всмоктування рабепразолу до 4 годин і більше, проте Сmax та AUC не змінюються. Циклоспорин Експерименти in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що рабепразол пригнічує метаболізм циклоспорину з IC50 62 мкмоль, тобто в концентрації, що в 50 разів перевищує Сmax для здорових добровольців після 14 днів прийому 20 мг рабепразолу. Ступінь інгібування схожа на такий для омепразолу для еквівалентних концентрацій. Метотрексат Згідно з даними повідомлень про небажані явища, даними опублікованих фармакокінетичних досліджень та даними ретроспективного аналізу можна припустити, що одночасний прийом ІПП та метотрексату (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрекса. Проте спеціальних досліджень лікарської взаємодії метотрексату з ІПП не проводилося. Вплив на результати лабораторних досліджень Застосування ІПП призводить до зниження кислотності шлункового соку, що може призвести до збільшення вмісту хромограніну А (CgA) у сироватці крові. Підвищений рівень CgA може спричинити помилкову інтерпретацію результатів лабораторних досліджень на наявність нейроендокринної пухлини. Щоб уникнути цього впливу, застосування рабепразолу повинно бути тимчасово припинено, принаймні за 14 днів до оцінки рівня CgA; повторення тесту слід розглянути, якщо вихідний рівень CgA є високим.Спосіб застосування та дозиВсередину в дозі 10 мг 1 раз на добу. Капсули слід ковтати повністю, не розжовуючи. Рекомендується прийом препарату вранці, перед їдою. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію, але рекомендований час прийому сприяє кращому дотриманню пацієнтами схеми лікування. За відсутності ефекту протягом перших трьох днів лікування потрібний огляд спеціаліста. Максимальний курс лікування без консультації лікаря – 14 днів.ПередозуванняСимптоми Дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Випадків тяжкого передозування рабепразолом не було відзначено. Лікування Специфічний антидот для рабепразол невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом натрію не виключає наявності злоякісних новоутворень у шлунку. Капсули не можна розжовувати чи подрібнювати. Капсули слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів рабепразолу від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб; печінки. AUC рабепразолу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Пацієнтам із порушеннями функції нирок або печінки коригування дози рабепразолу не потрібне. Гіпомагніємія При лікуванні інгібіторами протонної помпи протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і скасування терапії інгібіторами протонної помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають інгібітори протонної помпи з препаратами, такими як дигоксин або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати рівень магнію до початку лікування інгібіторами протонної помпи та в період лікування. Пацієнти не повинні приймати одночасно з рабепразолом інші засоби, що знижують кислотність, наприклад, блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонного насоса. Переломи кісток За даними спостережних досліджень, можна припустити, що терапія інгібіторами протонної помпи (ІПП) може призвести до зростання ризику пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривало (рік та більше). Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити період напіввиведення, що може призвести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату може бути розглянута можливість тимчасового припинення терапії ІПП. Clostridium difficile Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як Clostridium difficile. Підгострий шкірний червоний вовчак (ПККВ) Є повідомлення про випадки ПККВ під час терапії ІПП. Якщо ураження шкіри з'являються, особливо на ділянках шкіри, що зазнали впливу прямих сонячних променів, та супроводжуються артралгією, пацієнту необхідно негайно звернутися за медичною допомогою, медичний працівник повинен ухвалити рішення про припинення терапії рабепразолом. Виникнення ПККВ під час попередньої терапії ІПП може збільшити ризик виникнення ПККВ прийому інших ІПП. Залізисті поліпи дна шлунка Тривале використання ІПП, включаючи рабепразол, мабуть, пов'язане з підвищеним ризиком виникнення залізистих поліпів дна шлунка. Більшість залізистих поліпів дна шлунка безсимптомні. Пацієнти з великими або виразками поліпами можуть наражатися на ризик шлунково-кишкових кровотеч або тонкокишкової непрохідності. Дозування та тривалість терапії ІПП для таких пацієнтів мають бути мінімальними. Пацієнтам, які приймають рабепразол для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії) без рецепта, слід звернутися до лікаря у таких випадках: застосування засобів для зняття симптомів печії та порушення травлення протягом 4 тижнів та більше; поява нових симптомів або зміна симптомів, що раніше спостерігалися, у пацієнтів віком понад 55 років; випадки ненавмисного зменшення маси тіла, анемії, кровотеч у шлунково-кишковому тракті, дисфагії, болю при ковтанні, постійної блювоти або блювання з кров'ю та вмістом шлунка, випадки виразки шлунка або операцій на шлунку в анамнезі, жовтяниці тощо. (У т. ч. порушення функції печінки та нирок). Пацієнти, які тривалий час страждають від повторюваних симптомів порушення травлення або печії, повинні регулярно спостерігатися у лікаря. Пацієнти віком понад 55 років, які щодня приймають безрецептурні препарати для зняття симптомів печії та порушення травлення, повинні проінформувати про це свого лікаря. Пацієнти не повинні приймати одночасно з рабепразолом інші засоби, що знижують кислотність, наприклад, блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонної помпи. При застосуванні інших препаратів пацієнтам слід проконсультуватися з фармацевтом або лікарем перед початком терапії рабепразолом без рецепта. Пацієнти повинні повідомити лікаря перед початком застосування рабепразолу без рецепта, якщо призначено ендоскопічне дослідження. Слід уникати прийому рабепразолу перед проведенням сечовини дихального тесту. Пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки повинні звернутися до лікаря перед початком терапії рабепразолом, що відпускається без рецепта, для короткочасного симптоматичного лікування ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що він впливає на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою. Однак, у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаКасули - 1 капс. діюча речовина: рабепразол натрію – 20,00 мг; допоміжні речовини: цукрові пелети (цукроза – 85,91%, крохмаль – 13,64%, повідон К-30 – 0,45%) – 142,48 мг, натрію карбонат – 3,30 мг, тальк – 3,52 мг , титану діоксид – 1,64 мг, гіпромелоза – 29,42 мг; склад оболонки пелет: гіпромелози фталат (гідроксипропілметилфталатцелюлоза) – 31,76 мг, цетиловий спирт – 3,18 мг; капсули тверді желатинові № 2: діоксид титану - 1,0%, барвник заліза оксид жовтий - 0,27%, барвник синій патентований - 0,015%, желатин - до 100%. Капсули кишковорозчинні 20 мг. По 7, 14, 15 або 30 капсул в контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки або полівінілхлоридної/полівініліденхлоридної і фольги алюмінієвої. По 14 або 30 капсул у банку з поліетилену високої щільності, закупореною кришкою натягується з контролем першого розтину з поліетилену високої щільності. 2 або 4 контурні осередкові упаковки по 7 капсул, 1 або 2 контурні осередкові упаковки по 14 капсул, 1 або 2 контурні осередкові упаковки по 15 капсул, 1 контурне осередкове упаковка по 30 капсул або одна банка разом з інструкцією із застосування в пачці.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №2 зеленого кольору. Вміст капсул - сферичні пелети від майже білого до білого з коричневим або жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаЗасіб, що знижує секрецію залоз шлунка – протонної помпи інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція Рабепразол швидко абсорбується з кишечника, і його пікові концентрації у плазмі досягаються приблизно через 3,5 години після прийому дози в 20 мг. Зміна пікових концентрацій у плазмі (Сmax) та значень площі під кривою "концентрація-час" (AUC) рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52%. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. У здорових добровольців період напіввиведення із плазми становить близько 1 год (варіюючи від 0,7 до 1,5 год), а сумарний кліренс становить 3,8 мл/хв/кг. У пацієнтів з хронічним ураженням печінки AUC збільшено вдвічі порівняно зі здоровими добровольцями, що свідчить про зниження метаболізму першого проходження,а період напіввиведення із плазми збільшений у 2-3 рази. Ні час прийому препарату протягом доби, ні антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату з жирною їжею сповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 години і більше, проте ні Сmax, ні абсорбція не змінюються. Розподіл У людини рівень зв'язування рабепразолу з білками плазми становить близько 97%. Метаболізм та виведення У здорових людей Після прийому одноразової пероральної дози 20 мг 14С-міченого рабепразолу натрію незміненого препарату в сечі не було знайдено. Близько 90% рабепразолу виводиться із сечею головним чином у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6), а також у формі двох невідомих метаболітів, виявлених у ході токсикологічного аналізу. Частина прийнятого рабепразолу натрію виводиться з калом. Сумарне виведення становить 99,8%. Ці дані свідчать про невелике виведення метаболітів натрію рабепразолу з жовчю. Основним метаболітом є тіоефір (М 1). Єдиним активним метаболітом є десметил (М3), однак він спостерігався у низькій концентрації лише у одного учасника дослідження після прийому 80 мг рабепразолу. Термінальна стадія ниркової недостатності У пацієнтів із стабільною нирковою недостатністю у термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (кліренс креатиніну) Хронічний компенсований цироз Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки переносять рабепразол натрію в дозі 20 мг 1 раз на день, хоча AUC подвоєна та Сmax збільшена на 50% порівняно зі здоровими добровольцями відповідної статі. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку елімінація рабепразолу дещо уповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу по 20 мг на добу у осіб похилого віку AUC була приблизно вдвічі більша, а Сmax підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями. Однак ознак кумуляції рабепразолу не відзначалося. CYP2C19 поліморфізм У пацієнтів із уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг на добу AUC збільшується у 1,9 раза, а період напіввиведення у 1,6 рази порівняно з тими самими параметрами у "швидких метаболізаторів", у той час як Сmax збільшується на 40%.ФармакодинамікаМеханізм дії Рабепразол натрію відноситься до класу антисекреторних речовин, похідних бензімідазолу. Рабепразол натрію пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфічного пригнічення Н+/К+ АТФази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Н+/К+ АТФаза є білковим комплексом, який функціонує як протонна помпа, таким чином, рабепразол натрію є інгібітором протонної помпи в шлунку і блокує фінальну стадію продукції кислоти. Даний ефект є дозозалежним і призводить до придушення як базальної так і секреції кислоти, що стимулюється, незалежно від подразника. Рабепразол натрію не має антихолінергічних властивостей. Антисекреторна дія Після перорального прийому 20 мг рабепразолу антисекреторний ефект натрію розвивається протягом години. Інгібування базальної та стимульованої секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози рабепразолу натрію становить 69% та 82% відповідно, і продовжується до 48 годин. Така тривалість фармакодинамічної дії набагато перевищує передбачуваний період напіввиведення (приблизно одну годину). Цей ефект можна пояснити тривалим зв'язуванням лікарської речовини з Н+/К+ АТФазою парієтальних клітин шлунка. Величина інгібуючої дії рабепразолу натрію на секрецію кислоти досягає плато після трьох днів прийому натрію рабепразолу. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом 1-2 днів. Вплив на рівень гастрину у плазмі У ході клінічних досліджень пацієнти приймали 10 або 20 мг натрію рабепразолу щодня при тривалості лікування до 43 місяців. Рівень гастрину в плазмі був підвищений перші 2-8 тижнів, що відображає інгібуючу дію на секрецію кислоти. Концентрація гастрину поверталася до початкового рівня, зазвичай, протягом 1-2 тижнів після припинення лікування. Вплив на ентерохромафіноподібні клітини При дослідженні зразків біопсії шлунка людини з області антруму та дна шлунка 500 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію або препарат порівняння протягом 8 тижнів, стійкі зміни в морфологічній структурі ентерохромафіноподібних клітин, ступеня виразності гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії були виявлені. У дослідженні за участю понад 400 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію (10 мг/день або 20 мг/день) тривалістю до 1 року, частота гіперплазії була низькою та порівнянною з такою для омепразолу (20 мг/кг). Не було зареєстровано жодного випадку аденоматозних змін або карциноїдних пухлин, що спостерігалися у щурів. Інші ефекти Системні ефекти рабепразолу натрію щодо центральної нервової системи, серцево-судинної або дихальної систем зараз не виявлені. Було показано, що рабепразол натрію при пероральному прийомі в дозі 20 мг протягом 2 тижнів не впливає на функцію щитовидної залози, вуглеводний обмін, рівень паратиреоїдного гормону в крові, а також на рівень кортизолу, естрогенів, тестостерону, пролактину, глюкагону. (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ), реніну, альдостерону та соматотропного гормону.Показання до застосуванняСимптоми диспепсії, пов'язаної з підвищеною кислотністю шлункового соку, у т. ч. симптоми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (печія, кисла відрижка).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або допоміжних компонентів препарату; вагітність; період грудного вигодовування; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна недостатність; вік до 18 років. З обережністю: тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяВагітність Даних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає. Дослідження репродуктивності на щурах та кроликах не виявили ознак порушення фертильності чи дефектів розвитку плода, зумовлених рабепразолом; однак у щурів у невеликих кількостях рабепразол проникає через плацентарний бар'єр. Препарат протипоказаний під час вагітності. Період грудного вигодовування Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження у жінок, що годують, не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлений в молоці щурів, і тому його не можна призначати жінкам, що годують.Побічна діяВиходячи з досвіду клінічних досліджень, можна дійти невтішного висновку, що рабепразол зазвичай добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти, загалом слабко виражені чи помірні, носять минущий характер. При прийомі рабепразолу під час клінічних досліджень відзначалися такі побічні дії: головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, запор, сухість у роті, запаморочення, висипання, периферичний набряк. Небажані реакції систематизовані щодо кожної із систем органів з використанням наступної класифікації частоти народження: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до Порушення з боку імунної системи: рідко – гострі системні алергічні реакції. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко – гіпомагніємія. Порушення з боку гепатобіліарної системи: нечасто – підвищення активності печінкових ферментів; рідко – гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – бульозні висипання, кропив'янка; дуже рідко – мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку кістково-м'язової системи: рідко – міалгія, артралгія. Порушення з боку репродуктивної системи: дуже рідко – гінекомастія. Змін інших лабораторних показників у ході прийому рабепразолу натрію не спостерігалося. Згідно з даними постмаркетингових спостережень при прийомі інгібіторів протонної помпи (ІПП) можливе збільшення ризику виникнення переломів, підгострого шкірного червоного вовчаку та залізистих поліпів дна шлунка. Рідкісні повідомлення про ниркову енцефалопатію були отримані у пацієнтів із цирозом.Взаємодія з лікарськими засобамиСистема цитохрому Р450. Рабепразол натрію, як і інші інгібітори протонної помпи (ІПП), метаболізується за участю системи цитохрому Р450 (CYP450) у печінці. У дослідженнях in vitro на мікросомах печінки людини було показано, що рабепразол метаболізується натрію ізоферментами CYP2C19 і CYP3A4. Дослідження на здорових добровольцях показали, що рабепразол натрію не має фармакокінетичних або клінічно значимих взаємодій з лікарськими речовинами, які метаболізуються системою цитохрому Р450 - варфарином, фенітоїном, теофіліном та діазепамом (незалежно від того, метаболізують. Проведено дослідження комбінованої терапії з антибактеріальними препаратами. У цьому чотиристоронньому перехресному дослідженні брали участь 16 здорових добровольців, які отримували 20 мг рабепразолу, 1000 мг амоксициліну, 500 мг кларитроміцину або комбінацію цих трьох препаратів (РАК – рабепразол, амоксицилін, кларитроміцин). Показники AUC та Сmax для кларитроміцину та амоксициліну були схожими при порівнянні комбінованої терапії з монотерапією. Показники AUC і Сmax для рабепразолу збільшилися на 11% і 34% відповідно, а для 14-гідрокси-кларитроміцину (активного метаболіту кларитроміцину) AUC і max збільшилися на 42% і 46% відповідно для комбінованої терапії в порівнянні з монотерапією. Дане збільшення показників впливу для рабепразолу та кларитроміцину не було визнано клінічно значущим. Взаємодія внаслідок інгібування секреції шлункового соку Рабепразол натрію здійснює стійке та тривале пригнічення секреції шлункового соку. Таким чином може відбуватися взаємодія з речовинами, для яких абсорбція залежить від pH. При одночасному прийомі з рабепразолом натрію абсорбція кетоконазолу зменшується на 30% а абсорбція дигоксину збільшується на 22%. Отже, для деяких пацієнтів слід проводити спостереження для вирішення питання про необхідність коригування дози при одночасному прийомі рабепразолу з кетоконазолом, дигоксином або іншими лікарськими препаратами, для яких абсорбція залежить від pH. Атазанавір При одночасному прийомі атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг з омепразолом (40 мг 1 раз на день) або атазанавіру 400 мг з лансопразолом (60 мг 1 раз на день) здоровими добровольцями спостерігалося суттєве зниження впливу атазанавіру. Абсорбція атазанавіру залежить від pH. Хоча одночасний прийом з рабепразолом не вивчався, подібні результати очікуються також інших інгібіторів протонного насоса. Таким чином, не рекомендується одночасний прийом атазанавіру з інгібіторами протонного насоса, включаючи рабепразол. Антацидні засоби У клінічних дослідженнях антацидні речовини застосовувалися разом із рабепразолом натрію. Клінічно значущі взаємодії рабепразолу натрію з гелем гідроксиду алюмінію або гідроксидом магнію не спостерігалися. Приймання їжі У клінічному дослідженні під час прийому рабепразолу натрію з збідненою жирами їжею клінічно значимих взаємодій немає. Прийом рабепразолу натрію одночасно з збагаченою жирами їжею може уповільнити всмоктування рабепразолу до 4 годин і більше, проте Сmax та AUC не змінюються. Циклоспорин Експерименти in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що рабепразол пригнічує метаболізм циклоспорину з IC50 62 мкмоль, тобто в концентрації, що в 50 разів перевищує Сmax для здорових добровольців після 14 днів прийому 20 мг рабепразолу. Ступінь інгібування схожа на такий для омепразолу для еквівалентних концентрацій. Метотрексат Згідно з даними повідомлень про небажані явища, даними опублікованих фармакокінетичних досліджень та даними ретроспективного аналізу можна припустити, що одночасний прийом ІПП та метотрексату (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрекса. Проте спеціальних досліджень лікарської взаємодії метотрексату з ІПП не проводилося. Вплив на результати лабораторних досліджень Застосування ІПП призводить до зниження кислотності шлункового соку, що може призвести до збільшення вмісту хромограніну А (CgA) у сироватці крові. Підвищений рівень CgA може спричинити помилкову інтерпретацію результатів лабораторних досліджень на наявність нейроендокринної пухлини. Щоб уникнути цього впливу, застосування рабепразолу повинно бути тимчасово припинено, принаймні за 14 днів до оцінки рівня CgA; повторення тесту слід розглянути, якщо вихідний рівень CgA є високим.Спосіб застосування та дозиКапсули слід ковтати повністю, не розжовуючи. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію. При виразковій хворобі шлунка в стадії загострення та виразці анастомозу Рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Зазвичай лікування наступає після 6 тижнів терапії, однак, у деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів. При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки у стадії загострення Рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні. При лікуванні ерозивної гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) або рефлюкс-езофагіті Рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів. При підтримуючій терапії гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) Рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування залежить стану пацієнта. При неерозивній гастроезофагеальній рефлюксній хворобі (НЕРБ) без езофагіту Рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове обстеження пацієнта. Після усунення симптомів для попередження їх подальшого виникнення слід приймати препарат внутрішньо один раз на день на вимогу. Для лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією Дозу підбирають індивідуально. Початкова доза – 60 мг на день, потім дозу підвищують та призначають препарат у дозі до 100 мг на день при одноразовому прийомі або по 60 мг двічі на день. Для деяких пацієнтів дрібне дозування препарату є кращим. Лікування має продовжуватися у міру клінічної необхідності. У деяких пацієнтів із синдромом Золлінгера-Еллісона тривалість лікування рабепразолом становила до одного року. Для ерадикації Helicobacter pylori Рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг двічі на день за певною схемою з відповідною комбінацією антибіотиків. Тривалість лікування становить 7 днів. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю Корекція дози пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна. У пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових добровольців. При призначенні рабепразолу пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності слід дотримуватися обережності. Літні пацієнти Корекція дози не потрібна. Діти Безпека та ефективність рабепразолу натрію 20 мг для короткострокового (до 8 тижнів) лікування ГЕРХ у дітей віком 12 років і більше підтверджена екстраполяцією результатів адекватних та добре контрольованих досліджень, що підкріплюють ефективність рабепразолу натрію для дорослих та дослідженнями безпеки та фармакокіне. Рекомендована доза для дітей віком від 12 років і більше становить 20 мг один раз на день тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу натрію для лікування ГЕРХ у дітей віком до 12 років не встановлена. Безпека та ефективність рабепразолу натрію для застосування за іншими показаннями не встановлена для пацієнтів дитячого віку.ПередозуванняСимптоми Дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Випадків тяжкого передозування рабепразолом не було відзначено. Лікування Специфічний антидот для рабепразол невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом натрію не виключає наявності злоякісних новоутворень у шлунку. Капсули не можна розжовувати чи подрібнювати. Капсули слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів рабепразолу від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб; печінки. AUC рабепразолу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Пацієнтам із порушеннями функції нирок або печінки коригування дози рабепразолу не потрібне. Гіпомагніємія При лікуванні інгібіторами протонної помпи протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і скасування терапії інгібіторами протонної помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають інгібітори протонної помпи з препаратами, такими як дигоксин або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати рівень магнію до початку лікування інгібіторами протонної помпи та в період лікування. Пацієнти не повинні приймати одночасно з рабепразолом інші засоби, що знижують кислотність, наприклад, блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонного насоса. Переломи кісток За даними спостережних досліджень, можна припустити, що терапія інгібіторами протонної помпи (ІПП) може призвести до зростання ризику пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривало (рік та більше). Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити період напіввиведення, що може призвести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату може бути розглянута можливість тимчасового припинення терапії ІПП. Clostridium difficile Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як Clostridium difficile. Підгострий шкірний червоний вовчак (ПККВ) Є повідомлення про випадки ПККВ під час терапії ІПП. Якщо ураження шкіри з'являються, особливо на ділянках шкіри, що зазнали впливу прямих сонячних променів, та супроводжуються артралгією, пацієнту необхідно негайно звернутися за медичною допомогою, медичний працівник повинен ухвалити рішення про припинення терапії рабепразолом. Виникнення ПККВ під час попередньої терапії ІПП може збільшити ризик виникнення ПККВ прийому інших ІПП. Залізисті поліпи дна шлунка Тривале використання ІПП, включаючи рабепразол, мабуть, пов'язане з підвищеним ризиком виникнення залізистих поліпів дна шлунка. Більшість залізистих поліпів дна шлунка безсимптомні. Пацієнти з великими або виразками поліпами можуть наражатися на ризик шлунково-кишкових кровотеч або тонкокишкової непрохідності. Дозування та тривалість терапії ІПП для таких пацієнтів мають бути мінімальними. Пацієнтам, які приймають рабепразол для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії) без рецепта, слід звернутися до лікаря у таких випадках: застосування засобів для зняття симптомів печії та порушення травлення протягом 4 тижнів та більше; поява нових симптомів або зміна симптомів, що раніше спостерігалися, у пацієнтів віком понад 55 років; випадки ненавмисного зменшення маси тіла, анемії, кровотеч у шлунково-кишковому тракті, дисфагії, болю при ковтанні, постійної блювоти або блювання з кров'ю та вмістом шлунка, випадки виразки шлунка або операцій на шлунку в анамнезі, жовтяниці тощо. (У т. ч. порушення функції печінки та нирок). Пацієнти, які тривалий час страждають від повторюваних симптомів порушення травлення або печії, повинні регулярно спостерігатися у лікаря. Пацієнти віком понад 55 років, які щодня приймають безрецептурні препарати для зняття симптомів печії та порушення травлення, повинні проінформувати про це свого лікаря. Пацієнти не повинні приймати одночасно з рабепразолом інші засоби, що знижують кислотність, наприклад, блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонної помпи. При застосуванні інших препаратів пацієнтам слід проконсультуватися з фармацевтом або лікарем перед початком терапії рабепразолом без рецепта. Пацієнти повинні повідомити лікаря перед початком застосування рабепразолу без рецепта, якщо призначено ендоскопічне дослідження. Слід уникати прийому рабепразолу перед проведенням сечовини дихального тесту. Пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки повинні звернутися до лікаря перед початком терапії рабепразолом, що відпускається без рецепта, для короткочасного симптоматичного лікування ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що він впливає на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою. Однак, у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.