Все товары
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: 25 мг карведилолу. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза (цукор молочний), кросповідон (пласдон XL10), стеарилфумарат натрію. 15 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою; допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаКарведилол має поєднану неселективну β 1 -, β2- та α1-адреноблокуючу дію. Препарат не має власної симпатоміметичної активності, має мембраностабілізуючі властивості. Завдяки блокаді β-адренорецепторів серця може знижуватися артеріальний тиск, серцевий викид і уріжатися ЧСС. Карведилол пригнічує ренін-ангіотензин-альдостеронову систему за допомогою блокади β-адренорецепторів нирок, спричиняючи зниження активності реніну плазми. Блокуючи α-адренорецептори, препарат може викликати розширення периферичних судин, тим самим знижуючи системний судинний опір. Поєднання блокади β-адренорецепторів та вазодилатації має такі впливи: у хворих на артеріальну гіпертензію - зниження АТ; у хворих на ІХС - протиішемічну та антиангінальну дію;у хворих з дисфункцією лівого шлуночка та недостатністю кровообігу – сприятливо впливає на гемодинамічні показники, підвищує фракцію викиду лівого шлуночка та зменшує його розміри.ФармакокінетикаКарведилол швидко всмоктується із ШКТ. Має високу ліпофільність. C max в крові досягається через 1-1.5 год. T1/2; становить 6-10 год. Зв'язується з білками плазми крові на 95-99%. Біодоступність препарату – 24-28%. Їда не впливає на біодоступність. Метаболізується у печінці з утворенням низки активних метаболітів – 60-75% адсорбованого препарату метаболізується при першому «проходженні» через печінку. Метаболіти мають виражену антиоксидантну та адреноблокуючу дію. Виведення препарату з організму відбувається через ШКТ. При порушенні функції нирок фармакокінетичні параметри карведилолу суттєво не змінюються. У хворих на порушення функції печінки системна біодоступність карведилолу збільшується за рахунок зниження метаболізму при першому «проходженні» через печінку. При серйозних порушеннях функцій печінки карведилол протипоказаний. Карведилол проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком.Клінічна фармакологіяБета1-,бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії та комбінації з діуретиками); хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії); ІХС: стабільна стенокардія.Протипоказання до застосуванняГостра та декомпенсована хронічна серцева недостатність, що потребує внутрішньовенного введення інотропних засобів; тяжка печінкова недостатність; AV-блокада ІІ-ІІІ ст.; виражена брадикардія (менше 50 уд/хв); синдром слабкості синусового вузла; артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 85 мм рт. ст.); кардіогенний шок; бронхіальна астма; хронічна обструктивна хвороба легень; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до карведилолу або до інших компонентів препарату. З ;обережністю: ;бронхоспастичний синдром, хронічний бронхіт, емфізема легенів, стенокардія Принцметала, тиреотоксикоз, оклюзійні захворювання периферичних судин, феохромоцитома, псоріаз, ниркова недостатність, AV-блокада , міастенія.Вагітність та лактаціяКонтрольованих досліджень застосування карведилолу у вагітних жінок не проводилося, тому призначення препарату цієї категорії хворих можливе лише у випадках, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Не рекомендується грудне вигодовування під час лікування карведилолом. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 18 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль (як правило не сильні і на початку лікування), втрата свідомості, міастенія (частіше на початку лікування), підвищена стомлюваність, депресія, порушення сну, парестезії. З боку серцево-судинної системи:; брадикардія, ортостатична гіпотензія, AV-блокада II – III ст., рідко – порушення периферичного кровообігу, прогресування серцевої недостатності (у період збільшення доз), набряки нижніх кінцівок, стенокардія, виражене зниження артеріального тиску. З боку травної системи: сухість у роті, нудота, діарея або запор, блювання, біль у животі, втрата апетиту, підвищення активності «печінкових» трансаміназ. З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку обміну речовин: збільшення маси тіла, порушення вуглеводного обміну. Алергічні реакції: шкірні алергічні реакції, загострення псоріазу, закладеність носа. З боку дихальної системи: ; задишка і бронхоспазм (у схильних хворих). Інші: порушення зору, зменшення сльозовиділення, грипоподібний синдром, чхання, міалгія, артралгія, біль у кінцівках, переміжна кульгавість; рідко – порушення сечовипускання, порушення нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиКарведилол може потенціювати дію інших антигіпертензивних засобів, що одночасно приймаються, або препаратів, які мають гіпотензивний ефект (нітрати). При сумісному застосуванні карведилолу і; ділтіазему; можуть розвиватися порушення провідності серця та порушення гемодинаміки. При одночасному прийомі карведилолу і; дигоксину; збільшується концентрація останнього і може збільшуватися час атріовентрикулярного проведення. Карведилол може потенціювати дію ;інсуліну ;і ;пероральних гіпоглікемічних засобів, ;при цьому симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардія) можуть маскуватися, тому у хворих на цукровий діабет рекомендується регулярний контроль рівня цукру в крові. Інгібітори мікросомального окиснення; (циметидин) посилюють, а; індуктори; (фенобарбітал, рифампіцин) послаблюють гіпотензивний ефект карведилолу. Препарати, що знижують вміст катехоламінів (резерпін, інгібітори моноамінооксидази), збільшують ризик розвитку артеріальної гіпотензії та вираженої брадикардії. При одночасному застосуванні; циклоспорину; збільшується концентрація останнього (рекомендується корекція добової дози циклоспорину). Одночасне призначення ;клонідину ;може потенціювати антигіпертензивний та уріжаючий серцевий ритм ефекти карведилолу. Загальні анестетики; посилюють негативний інотропний та гіпотензивний ефект карведилолу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Для забезпечення наведеного нижче режиму дозування можливе застосування препарату Карведилол у лікарській формі таблетки 6,25 мг. Артеріальна гіпертензія Початкова доза становить 6,25-12,5 мг 1 раз на добу в перші два дні лікування. Потім – по 25 мг 1 раз на добу. При недостатності антигіпертензивного ефекту через 2 тижні терапії доза може бути збільшена у 2 рази. Максимальна рекомендована доза препарату становить 50 мг 1 раз на добу (можливо розділена на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця Початкова доза становить 12.5 мг 2 рази на добу у перші два дні лікування. Потім – по 25 мг 2 рази на добу. При недостатності антиангінального ефекту через 2 тижні терапії доза може бути збільшена вдвічі. Максимальна рекомендована добова доза становить 100 мг, розділена на 2 прийоми. Хронічна серцева недостатність Дозу підбирають індивідуально, під ретельним наглядом лікаря. Рекомендована початкова доза становить 3.125 мг 2 рази на добу протягом 2 тижнів. При хорошій переносимості дозу збільшують з інтервалом не менше 2 тижнів до 6.25 мг 2 рази на добу, потім - до 12.5 мг 2 рази на добу, потім - до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної, яка добре переноситься хворим. У пацієнтів з масою тіла менше 85 кг цільова доза становить 50 мг на добу; у пацієнтів з масою тіла більше 85 кг цільова доза 75-100 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: зниження АТ (що супроводжується запамороченням або непритомністю), брадикардія. Можливе виникнення задишки внаслідок бронхоспазму та блювання. У тяжких випадках можливі кардіогенний шок, порушення дихання, сплутаність свідомості, порушення провідності. Лікування: необхідно проводити моніторинг і корекцію життєвоважливих показників, при необхідності - у відділенні інтенсивної терапії. Лікування – симптоматичне. Доцільно внутрішньовенне застосування м-холіноблокаторів (атропін), адреноміметиків (епінефрін, норепінефрін).Запобіжні заходи та особливі вказівкиТерапія повинна проводитися довго і не повинна різко припинятися, особливо у хворих на ішемічну хворобу серця, так як це може призводити до погіршення перебігу основного захворювання. У разі необхідності зниження дози препарату має бути поступовим протягом 1-2 тижнів. На початку терапії карведилолом або при підвищенні дози препарату у пацієнтів, особливо похилого віку, може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску, переважно при вставанні. Необхідна корекція дози препарату. У хворих із хронічною серцевою недостатністю при доборі дози можливе наростання симптомів серцевої недостатності, поява набряків. При цьому не слід збільшувати дозу карведилолу, рекомендовано призначення великих доз діуретиків до стабілізації стану хворого. Рекомендується постійне моніторування електрокардіограми та артеріального тиску при одночасному призначенні карведилолу та блокаторів повільних кальцієвих каналів, похідних фенілалкіламіну (верапаміл) та бензодіазепіну (дилтіазем), а також – з антиаритмічними засобами І класу. Рекомендується контролювати функцію нирок у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю, артеріальною гіпотонією та хронічною серцевою недостатністю. У разі проведення хірургічного втручання з використанням загальної анестезії слід попередити анестезіолога про попередню терапію карведилолом. Карведилол не впливає на концентрацію глюкози в крові і не викликає змін показників тесту толерантності до глюкози у хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет. У період лікування уникати вживання етанолу. Хворим на феохромоцитому до початку терапії необхідно призначити альфа-адреноблокатори. Хворим, які мають контактні лінзи, слід враховувати, що препарат може викликати зменшення сльозовиділення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не рекомендується керувати автомобілем на початку терапії та зі збільшенням дози карведилолу. Слід утриматися від інших видів діяльності, пов'язаних із необхідністю високої концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 100 гр. активна речовина: кетопрофен 5,0 г; допоміжні речовини: пропіленгліколь 10,0 г, етанол 95% (спирт етиловий 95%) 15,0 г, карбомер (карбомер 940) 1,3 г, троламін (тріетаноламін) 5,2 г, бензалконію хлорид (50% розчин) 0 1 г у перерахунку на 100%, вода очищена до 100 г. Гель для зовнішнього застосування 5%. По 30 г або 50 г в туби алюмінієві. Кожну тубу разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиБезбарвний або з жовтуватим відтінком прозорий гель із запахом етанолу. Допускається наявність опалесценції та бульбашок повітря.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні у вигляді гелю кетопрофен всмоктується надзвичайно повільно та практично не кумулюється в організмі. Біодоступність гелю – близько 5%. Після застосування препарату в дозі 50-150 мг концентрація кетопрофену у плазмі крові через 5-8 годин становить 0,08-0,15 мкг/мл.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний засіб, похідний пропіонової кислоти. Чинить місцеву протизапальну, антиексудативну та аналгетичну дію. Механізм дії пов'язаний з придушенням активності циклооксигенази 1 та 2, що регулює синтез простагландинів. У вигляді гелю має місцеву протизапальну дію щодо уражених суглобів, сухожиль, зв'язок, м'язів. При суглобовому синдромі викликає ослаблення болів у суглобах у спокої та під час руху, зменшення ранкової скутості та припухлості суглобів. Не має катаболічного впливу на суглобовий хрящ.Показання до застосуванняГострі та хронічні запальні захворювання опорно-рухового апарату (суглобовий синдром при загостренні подагри, ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартроз, запальне ураження зв'язок та сухожилля, бурсит, ішіас, люмбаго); м'язові болі ревматичного та неревматичного походження; посттравматичне запалення м'яких тканин та опорно-рухового апарату, (пошкодження та розриви зв'язок, забиття). Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кетопрофену або до інших компонентів препарату; підвищена чутливість до інших нестероїдних протизапальних препаратів; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі); порушення цілісності, шкірних покровів, мокнучі дерматози, екзема, інфіковані садна, рани - у місці передбачуваного нанесення; вагітність (III триместр); період грудного вигодовування; дитячий вік (до 6 років). З обережністю: Печінкова порфірія (загострення), ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, тяжкі порушення функції печінки та нирок, хронічна серцева недостатність, бронхіальна астма, літній вік, дитячий вік від 6 до 12 років, вагітність І та ІІ триместр.Вагітність та лактаціяПрепарат не можна застосовувати у III триместрі вагітності. У І та ІІ триместрах вагітності застосування препарату можливе після консультації з лікарем лише в тому випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяМісцеві реакції: гіперемія шкіри, висип, фотодерматит, пурпура. При тривалому застосуванні на великих поверхнях можливий розвиток системних побічних ефектів: кропив'янка, генералізована шкірна висипка, набряки, фотосенсибілізація, стоматит.Взаємодія з лікарськими засобамиНезважаючи на незначний рівень абсорбції кетопрофену через шкіру, при частому та тривалому застосуванні можуть з'явитися симптоми взаємодії з іншими препаратами (такі ж, як при системному застосуванні). При спільному прийомі з іншими нестероїдними протизапальними засобами, кортикостероїдами, етанолом, кортикотропіном можливе утворення виразок та розвиток шлунково-кишкових кровотеч. При сумісному застосуванні посилює токсичність метотрексату.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Дорослим та дітям з 12 років наносять невелику кількість гелю (3-5 см) 2-3 рази на день тонким шаром, з подальшим тривалим та обережним втиранням у запалені та болючі ділянки тіла. Дітям з 6 до 12 років наносять не більше 1-2 см гелю не частіше ніж 2 рази на день. Після втирання гелю можна накласти суху пов'язку. Можна використовувати при фонофорезі. Тривалість лікування не більше 14 днів без консультації лікаря.ПередозуванняДані відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиГель слід наносити лише на непошкоджену шкіру. Слід уникати влучення гелю в очі. Не слід застосовувати препарат під оклюзійну пов'язку. Після нанесення гелю необхідно одразу ж вимити руки. Щоб уникнути проявів підвищеної чутливості та фоточутливості, рекомендується уникати впливу на шкіру прямих сонячних променів протягом курсу лікування. При появі висипу місцеве застосування препарату слід відмінити. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами та роботу з потенційно небезпечними механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
231,00 грн
182,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: кетопрофен – 100,0 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 60,0 мг; крохмаль кукурудзяний – 44,2 мг; тальк – 8,0 мг; повідон - 5,0 мг; магнію стеарат – 1,6 мг; кремнію діоксид колоїдний – 1,2 мг; плівкова оболонка: суха суміш для плівкового покриття, що містить гіпромелозу (60 %), тальк (20 %), титану діоксид (10,66 %), макрогол 4000 (поліетиленгліколь 4000) (9 %), лак алюмінієвий на основі барвника індигокар ,34%) – 7,0 мг. 5, 10, 15 або 20 таблеток у контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки або полівінілхлоридної/полівініліденхлоридної та фольги алюмінієвої. 20, 40 або 60 таблеток у банці з поліетилену високої щільності. 4 контурні осередкові упаковки по 5 таблеток, 2, 4 або 6 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток, 4 контурні осередкові упаковки по 15 таблеток, 1, 2 або 3 контурні осередкові упаковки по 20 таблеток або одна банка разом з інструкцією по застосуванню картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою блакитного кольору. На поперечному розрізі ядро білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування Кетопрофен легко абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), біодоступність – 90%. Зв'язок із білками плазми крові – 99%. При прийомі внутрішньо 100 мг кетопрофену максимальна концентрація (Сmах) у плазмі крові (10,4 мкг/мл) досягається через 1 годину 22 хв. Розподіл Кетопрофен на 99% зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміновою фракцією. Об'єм розподілу становить 0,1 л/кг. Кетопрофен проникає в синовіальну рідину і досягає концентрації, що дорівнює 30% від концентрації в плазмі крові. Концентрація кетопрофену в синовіальній рідині стабільна (зберігається до 30 годин), внаслідок чого на тривалий час зменшується больовий синдром та скутість суглобів. Плазмовий кліренс кетопрофену становить приблизно 0,08 л/кг/год. Метаболізм та виведення Кетопрофен піддається інтенсивному метаболізму при дії мікросомальних ферментів печінки, період напіввиведення (Т1/2) не перевищує 2 год. Активних метаболітів кетопрофену немає. Кетопрофен зв'язується з глюкуроновою кислотою та виводиться з організму у вигляді глюкуроніду нирками (60-80%) за 24 години. Не має кумулятивних властивостей, завдяки швидкому і досить повному виведенню. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності більшість кетопрофену виводиться через кишечник. При прийомі високих доз печінковий кліренс також зростає. Через кишечник виводиться до 40% кетопрофену. У пацієнтів з нирковою недостатністю кліренс кетопрофену знижений, проте корекція доз потрібна лише у разі тяжкого ступеня ниркової недостатності. Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності плазмова концентрація кетопрофену збільшена вдвічі (ймовірно, за рахунок високого рівня незв'язаного активного кетопрофену внаслідок гіпоальбумінемії); таким пацієнтам необхідно призначати препарат у мінімальній терапевтичній дозі. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку метаболізм та виведення кетопрофену протікають повільніше, що має клінічне значення лише для пацієнтів із тяжким ступенем ниркової недостатності.ФармакодинамікаКетопрофен має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Кетопрофен блокує дію циклооксигенази-1 і циклооксигенази-2 (ЦОГ-1 і ЦОГ-2) і частково ліпооксигенази, що призводить до придушення синтезу простагландинів (у тому числі і в центральній нервовій системі (ЦНС), найімовірніше, у гіпоталамусі), викликає значне гальмування активності нейтрофілів у пацієнтів із ревматоїдним артритом. Кетопрофен стабілізує ліпосомальні мембрани in vitro та in vivo, при високих концентраціях in vitro пригнічує синтез брадикініну та лейкотрієнів. Кетопрофен не впливає на стан суглобового хряща. Протизапальний ефект настає до кінця першого тижня прийому.Показання до застосуванняСимптоматична терапія хворобливих та запальних процесів різного походження, у тому числі: запальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату: ревматоїдний артрит; серонегативні артрити: анкілозуючий спондилоартрит – хвороба Бехтерева, псоріатичний артрит, реактивний артрит (синдром Рейтера); подагричний артрит; остеоартроз; тендиніт, бурсит, міалгія, невралгія, радикуліт; больовий синдром, у тому числі слабкий, помірний та виражений: головний біль; зубний біль; посттравматичний та післяопераційний больовий синдром; больовий синдром при онкологічних захворюваннях; отит; Альгодисменорея. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до кетопрофену або інших компонентів препарату, а також саліцилатів та інших нестероїдних протизапальних засобів; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); риніт або кропив'янка в анамнезі, спричинені прийомом ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів; виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки у стадії загострення; виразковий коліт, хвороба Крона; гемофілія та інші порушення згортання крові; дитячий вік (до 15 років); тяжкий ступінь печінкової недостатності; тяжкий ступінь ниркової недостатності (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв); декомпенсована серцева недостатність; післяопераційний період після аорто-коронарного шунтування; шлунково-кишкові, цереброваскулярні та інші кровотечі (або підозра на кровотечу); прогресуючі захворювання нирок, дивертикуліт, активні захворювання печінки, запальні захворювання кишечника, підтверджена гіперкаліємія; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; хронічна диспепсія; ІІІ триместр вагітності; період грудного вигодовування. З обережністю: анемія, бронхіальна астма в анамнезі, клінічно виражені серцево-судинні, цереброваскулярні захворювання та захворювання периферичних артерій, дисліпідемія, прогресуючі захворювання печінки, печінкова недостатність, гіпербілірубінемія, алкогольний цироз печінки, К3 хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, захворювання крові, дегідратація, цукровий діабет, анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження ШКТ, наявність інфекції Helicobacter pylori, тяжкі соматичні захворювання, сепсис, набряки, стоматит, літній вік, куріння, супутня терапія ), антиагрегантами (наприклад, ацетилсаліцилової кислотою), глюкокортикостероїдами для прийому внутрішньо (наприклад, преднізолоном),селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (наприклад, сертраліном), тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів; пацієнти похилого віку, які приймають діуретики; пацієнти із зменшенням об'єму циркулюючої крові.Вагітність та лактаціяВагітність Інгібування синтезу простагландинів може мати небажаний вплив на перебіг вагітності та/або на ембріональний розвиток. Дані, отримані в ході епідеміологічних досліджень при застосуванні інгібіторів синтезу простагландину на ранніх термінах вагітності, підтверджують підвищення ризику аборту мимовільного і формування пороків серця (близько 1-1,5%). Застосування препарату вагітними жінками у І та ІІ триместрах вагітності можливе лише у випадку, якщо очікуваний ефект терапії перевищує потенційний ризик для плода. Протипоказано застосування препарату Кетопрофен у вагітних жінок у III триместрі вагітності через можливий вплив на тонус матки та/або передчасного закриття артеріальної протоки, можливого збільшення часу кровотечі, розвитку маловоддя та ниркової недостатності. Період грудного вигодовування За необхідності застосування препарату грудне вигодовування слід припинити. Фертильність Нестероїдні протизапальні засоби можуть впливати на фертильність і не рекомендуються до застосування жінкам, які планують вагітність.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10; часто від ≥ 1/100 до < 1/10; нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100; рідко від ≥1/10000 до <1/1000; дуже рідко <1/10000, включаючи окремі повідомлення; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – агранулоцитоз, анемія, геморагічна анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія. Високі дози кетопрофену можуть інгібувати агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі, і спричинити носову кровотечу та утворення гематом. Порушення з боку імунної системи: нечасто – реактивність дихальної системи, включаючи бронхіальну астму та її загострення; бронхоспазм або задишка (особливо у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів); дуже рідко – ангіоневротичний набряк та анафілаксія. Порушення з боку нервової системи: нечасто – головний біль, запаморочення, сонливість, безсоння, збудження, нервозність, депресія, астенія; рідко - сплутаність або втрата свідомості, забудькуватість, порушення пам'яті, мігрень, периферична невропатія, запаморочення. Порушення з боку зору: рідко – нечіткість зорового сприйняття, кон'юнктивіт, сухість слизової оболонки ока, біль у власних очах, гіперемія кон'юнктиви. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – шум у вухах, зниження слуху, вертиго. Порушення з боку серця: частота невідома – серцева недостатність; рідко – тахікардія. Порушення з боку судин: нечасто – підвищення артеріального тиску; частота невідома – вазодилатація. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – кровохаркання, задишка, фарингіт, риніт, бронхоспазм (особливо у пацієнтів з гіперчутливістю до НПЗП), набряк гортані (ознаки анафілактичної реакції); рідко – загострення бронхіальної астми. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – НПЗП-гастропатія, біль у животі, диспепсія (нудота, блювання, печія, метеоризм, зниження апетиту, діарея); нечасто – стоматит; рідко – ерозивно-виразкові ураження; дуже рідко – кровотечі та перфорація шлунково-кишкового тракту, зміна смаку. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит, підвищення активності “печінкових” трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто - шкірний висип (в т. ч. еритематозна кропив'янка), свербіж шкіри; рідко – ексфоліативний дерматит; частота невідома - бульозний висип, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – набряковий синдром; рідко – цистит, уретрит, порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром; дуже рідко – гематурія. Інші: нечасто – набряки, посилення потовиділення; рідко – носова кровотеча, міалгія, м'язові посмикування, задишка, спрага, фотосенсибілізація, при тривалому застосуванні у великих дозах – вагінальна кровотеча.Взаємодія з лікарськими засобамиКетопрофен може послаблювати дію урикозуричних лікарських засобів, діуретиків та гіпотензивних засобів та посилювати дію гіпоглікемічних препаратів для прийому внутрішньо та деяких протисудомних препаратів (фенітоїн). Спільне застосування з іншими нестероїдними протизапальними засобами, саліцилатами, глюкокортикостероїдами, етанолом підвищує ризик розвитку небажаних явищ з боку ШКТ. Одночасне застосування з антикоагулянтами (гепарин, варфарин), тромболітиками, антиагрегантами (тіклопідін, клопідогрел), пентоксифіліном підвищує ризик розвитку кровотеч. Одночасне застосування з солями калію, калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, нестероїдними протизапальними засобами, низькомолекулярними гепаринами, циклоспорином, такролімусом і триметопримом підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Кетопрофен підвищує концентрацію у плазмі крові серцевих глікозидів, блокаторів "повільних" кальцієвих каналів, препаратів літію, циклоспорину, метотрексату та дигоксину. Кетопрофен збільшує токсичність метотрексату та нефротоксичність циклоспорину. Одночасне застосування з пробенецидом значно знижує кліренс кетопрофену у плазмі крові. Поєднане застосування з глюкокортикостероїдами та іншими нестероїдними протизапальними засобами (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2) збільшує ймовірність виникнення побічних ефектів (зокрема, з боку ШКТ). Нестероїдні протизапальні засоби можуть зменшувати ефект міфепристону. Прийом НПЗП слід починати не раніше, ніж через 8-12 днів після відміни міфепрістону.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетку слід ковтати повністю під час або після їди, запиваючи водою або молоком (об'єм рідини не менше 100 мл). Зазвичай препарат призначають дорослим та дітям старше 15 років. Запальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату 1 таблетка (100 мг) 2 рази на день. Больовий синдром, у тому числі слабкий, помірний та виражений 1 таблетка (100 мг) 2 рази на день. Літні пацієнти Пацієнтам похилого віку слід приймати Кетопрофен, починаючи з мінімально рекомендованої дози. Максимальна добова доза кетопрофену становить 200 мг. Не рекомендується перевищувати максимальну добову дозу. З метою зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту, пацієнтам з факторами ризику рекомендується одночасно призначати прийом інгібіторів протонної помпи.ПередозуванняМожливі симптоми Як і у разі інших нестероїдних протизапальних засобів, при передозуванні кетопрофену можуть відзначатися нудота, блювання, біль у животі, блювання з кров'ю, мелена, порушення свідомості, пригнічення дихання, судоми, порушення функції нирок та ниркова недостатність. При передозуванні показано промивання шлунка та застосування активованого вугілля. Лікування Симптоматичне. Вплив кетопрофену на ШКТ можна послабити за допомогою засобів, що знижують секрецію залоз шлунка (наприклад, інгібіторів протонної помпи) та простагландинів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід поєднувати прийом препарату Кетопрофен з іншими НПЗЗ та/або інгібіторами ЦОГ-2. При тривалому застосуванні НПЗП необхідно періодично оцінювати клінічний аналіз крові, контролювати функцію нирок та печінки, особливо у пацієнтів похилого віку (старше 65 років), проводити аналіз калу на приховану кров. Необхідно бути обережними і частіше контролювати артеріальний тиск при застосуванні препарату Кетопрофен для лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією, серцево-судинними захворюваннями, які призводять до затримки рідини в організмі. У разі погіршення стану необхідно припинити прийом препарату. При виникненні порушень органу зору застосування препарату Кетопрофен слід негайно припинити. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, кетопрофен може маскувати симптоми інфекційно-запальних захворювань. У разі виявлення ознак інфекції або погіршення самопочуття на фоні застосування препарату необхідно негайно звернутися до лікаря. У пацієнтів, які одночасно приймають антиагреганти, антикоагулянти, глюкокортикостероїди, підвищується ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч, ульцерації. За наявності в анамнезі протипоказань з боку шлунково-кишкового тракту (кровотечі, перфорація, виразкова хвороба), проведенні тривалої терапії та застосуванні високих доз препарату Кетопрофен пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом лікаря. У разі виникнення шлунково-кишкової кровотечі або виразкового ураження, застосування препарату Кетопрофен слід припинити. Застосування кетопрофену протипоказане пацієнтам із шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки можливе загострення цих захворювань. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, кетопрофен може інгібувати агрегацію тромбоцитів і збільшувати час кровотечі за рахунок інгібування синтезу простагландинів. У зв'язку з цим застосування Кетопрофену у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що впливають на систему гемостазу (наприклад, варфарин, похідні кумарину,гепарини) не рекомендується. Застосування деяких нестероїдних протизапальних засобів може бути пов'язане з ризиком розвитку артеріальних тромбозів (інфаркт міокарда, інсульт). Даних для уникнення такого ризику для кетопрофену недостатньо. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, кетопрофен може призводити до підвищення концентрації креатиніну та азоту в плазмі крові. Як і інші інгібітори синтезу простагландинів, Кетопрофен може негативно впливати на сечовидільну систему, що може призвести до розвитку гломерулонефриту, інтерстиціального нефриту, папілярного некрозу, нефротичного синдрому та гострої ниркової недостатності. Через важливу роль простагландинів у підтримці ниркового кровотоку слід виявляти особливу обережність при застосуванні препарату Кетопрофен при лікуванні пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю, а також літніх пацієнтів, які приймають діуретики, та пацієнтів, у яких з якоїсь причини спостерігається зменшення об'єму циркулюючої крові. . Застосування препарату Кетопрофен слід припинити перед великим хірургічним втручанням. Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, на тлі терапії Кетопрофеном може спостерігатися невелике скороминуще підвищення активності "печінкових" трансаміназ. У разі значного підвищення відповідних показників застосування препарату слід припинити. Препарат Кетопрофен слід обережно застосовувати пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, ішемічною хворобою серця, застійною серцевою недостатністю, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями. Пацієнтам з факторами ризику серцево-судинних захворювань (артеріальна гіпертензія, дисліпідемія, цукровий діабет, куріння) також слід застосовувати Кетопрофен з обережністю. Кетопрофен може впливати на жіночу фертильність, тому пацієнткам з безпліддям (у тому числі таким, що проходять обстеження) не рекомендується застосовувати препарат. Є дані про виникнення поодиноких випадків шкірних реакцій (таких як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз) при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. При перших проявах висипу на шкірі, ураженні слизових оболонок або інших ознаках алергічної реакції слід негайно припинити прийом препарату Кетопрофен і звернутися до лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Даних про негативний вплив кетопрофену в дозах, що рекомендуються, на здатність до керування автомобілем або роботу з механізмами немає. Водночас, пацієнтам, у яких на фоні застосування препарату виникають сонливість, запаморочення або інші неприємні відчуття з боку нервової системи, включаючи порушення зору, слід утриматися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 1 г: Активна речовина: кетопрофен 25мг. Допоміжні речовини: карбомер 980 1.5 г, етанол 96% 24 г, олія лавандова 0.097 г, макрогол 10 г, діетаноламін до pH 5.0 - 7.5, вода очищена до 100 г. 30 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ, похідне пропіонової кислоти. Чинить аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Виражена аналгетичну дію кетопрофену обумовлена двома механізмами: периферичним (опосередковано, через придушення синтезу простагландинів) і центральним (обумовленим інгібуванням синтезу простагландинів у центральній і периферичній нервовій системі, а також дією на біологічну активність інших нейротропних субстанцій, що грають ключову роль мозку). Крім того, кетопрофен має антибрадикінінову активність, стабілізує лізосомальні мембрани, викликає значне гальмування активності нейтрофілів у хворих з ревматоїдним артритом. Пригнічує агрегацію тромбоцитів.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо та ректальному введенні кетопрофен добре абсорбується із ШКТ. C max ;у плазмі при прийомі внутрішньо досягається через 1-5 год (залежно від лікарської форми), при ректальному введенні - через 45-60 хв, внутрішньом'язовому введенні - через 20-30 хв, внутрішньовенному введенні - через 5 хв. Зв'язування із білками плазми становить 99%. Внаслідок вираженої ліпофільності швидко проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Css; у плазмі крові та спинномозковій рідині зберігається від 2 до 18 год. Кетопрофен добре проникає в синовіальну рідину, де його концентрація через 4 години після прийому перевищує таку в плазмі. Метаболізується шляхом зв'язування з глюкуроновою кислотою та меншою мірою за рахунок гідроксилювання. Виводиться головним чином нирками та значно меншою мірою через кишечник. T1/2; кетопрофену з плазми після прийому внутрішньо становить 1.5-2 год, після ректального введення - близько 2 год, після внутрішньом'язового введення - 1.27 год, після внутрішньовенного введення - 2 год.Клінічна фармакологіяНПЗЗ для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняСуглобовий синдром (ревматоїдний артрит, остеоартрит, анкілозуючий спондиліт, подагра); симптоматичне лікування запально-дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату (періартрит, артросиновіт, тендиніт, тендосиновіт, бурсит, люмбаго), болі в хребті, невралгії, міалгії. Неускладнені травми, зокрема спортивні, вивихи, розтягнення або розрив зв'язок та сухожилля, забиття, посттравматичні болі. У складі комбінованої терапії запальних захворювань вен, лімфатичних судин, лімфовузлів (флебіт, перифлебіт, лімфангіїт, поверхневий лімфаденіт).Протипоказання до застосуванняДля прийому внутрішньо: ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення, "аспіринова тріада", виражені порушення функції печінки та/або нирок; ІІІ триместр вагітності; вік до 15 років (для пігулок ретард); підвищена чутливість до кетопрофену та саліцилатів. Для ректального застосування: проктит та кровотечі з прямої кишки в анамнезі. Для зовнішнього застосування: мокнучі дерматози, екзема, інфіковані садна, рани.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування у III триместрі вагітності. У І та ІІ триместрах вагітності застосування кетопрофену можливе у випадках, коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування кетопрофену у період лактації грудне вигодовування рекомендується припинити. Застосування у дітей Протипоказаний у віці до 15 років (для таблеток ретард).Побічна діяЗ боку травної системи: ; болі в епігастральній ділянці, нудота, блювання, запор або діарея, анорексія, гастралгії, порушення функції печінки; рідко – ерозивно-виразкові ураження ШКТ, кровотечі та перфорації ШКТ. З боку ЦНС: головний біль, запаморочення, шум у вухах, сонливість. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок. Алергічні реакції: ;шкірний висип; рідко – бронхоспазм. Місцеві реакції: при застосуванні у формі свічок можливі подразнення слизової оболонки прямої кишки, хвороблива дефекація; при застосуванні у формі гелю - свербіж, шкірний висип у місці нанесення.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні кетопрофену з іншими НПЗЗ підвищується ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень ШКТ та кровотеч; з антигіпертензивними засобами (в т.ч. з бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, діуретиками) – можливе зменшення їхньої дії; з тромболітиками – підвищення ризику розвитку кровотеч. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою можливе зменшення зв'язування кетопрофену з білками плазми та збільшення його плазмового кліренсу; з гепарином, тиклопідином – підвищення ризику розвитку кровотеч; з препаратами літію – можливе підвищення концентрації літію у плазмі крові до токсичної за рахунок зниження його ниркової екскреції. При одночасному застосуванні з діуретиками підвищується ризик розвитку ниркової недостатності внаслідок зменшення ниркового кровотоку, зумовленого пригніченням синтезу простагландинів, і на тлі гіповолемії. При одночасному застосуванні з пробенецидом можливе зменшення кліренсу кетопрофену та його зв'язування з білками плазми; з метотрексатом – можливе посилення побічної дії метотрексату. При одночасному застосуванні варфарину можливий розвиток тяжких, іноді фатальних кровотеч.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально, залежно від клінічної ситуації. Застосовують внутрішньо, внутрішньом'язово, внутрішньовенно (у вигляді інфузії), ректально або зовнішньо у відповідних лікарських формах.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ особливою обережністю застосовують у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок, захворюваннями ШКТ в анамнезі, диспептичними симптомами, одразу після серйозних хірургічних втручань. У процесі лікування необхідний систематичний контроль функції печінки та нирок.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 1 г: Активна речовина: кетопрофен 25мг. Допоміжні речовини: карбомер 980 1.5 г, етанол 96% 24 г, олія лавандова 0.097 г, макрогол 10 г, діетаноламін до pH 5.0 - 7.5, вода очищена до 100 г. 50 г - туби алюмінієві (1) - картонні пачки.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ, похідне пропіонової кислоти. Чинить аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Виражена аналгетичну дію кетопрофену обумовлена двома механізмами: периферичним (опосередковано, через придушення синтезу простагландинів) і центральним (обумовленим інгібуванням синтезу простагландинів у центральній і периферичній нервовій системі, а також дією на біологічну активність інших нейротропних субстанцій, що грають ключову роль мозку). Крім того, кетопрофен має антибрадикінінову активність, стабілізує лізосомальні мембрани, викликає значне гальмування активності нейтрофілів у хворих з ревматоїдним артритом. Пригнічує агрегацію тромбоцитів.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо та ректальному введенні кетопрофен добре абсорбується із ШКТ. C max ;у плазмі при прийомі внутрішньо досягається через 1-5 год (залежно від лікарської форми), при ректальному введенні - через 45-60 хв, внутрішньом'язовому введенні - через 20-30 хв, внутрішньовенному введенні - через 5 хв. Зв'язування із білками плазми становить 99%. Внаслідок вираженої ліпофільності швидко проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Css; у плазмі крові та спинномозковій рідині зберігається від 2 до 18 год. Кетопрофен добре проникає в синовіальну рідину, де його концентрація через 4 години після прийому перевищує таку в плазмі. Метаболізується шляхом зв'язування з глюкуроновою кислотою та меншою мірою за рахунок гідроксилювання. Виводиться головним чином нирками та значно меншою мірою через кишечник. T1/2; кетопрофену з плазми після прийому внутрішньо становить 1.5-2 год, після ректального введення - близько 2 год, після внутрішньом'язового введення - 1.27 год, після внутрішньовенного введення - 2 год.Клінічна фармакологіяНПЗЗ для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняСуглобовий синдром (ревматоїдний артрит, остеоартрит, анкілозуючий спондиліт, подагра); симптоматичне лікування запально-дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату (періартрит, артросиновіт, тендиніт, тендосиновіт, бурсит, люмбаго), болі в хребті, невралгії, міалгії. Неускладнені травми, зокрема спортивні, вивихи, розтягнення або розрив зв'язок та сухожилля, забиття, посттравматичні болі. У складі комбінованої терапії запальних захворювань вен, лімфатичних судин, лімфовузлів (флебіт, перифлебіт, лімфангіїт, поверхневий лімфаденіт).Протипоказання до застосуванняДля прийому внутрішньо: ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення, "аспіринова тріада", виражені порушення функції печінки та/або нирок; ІІІ триместр вагітності; вік до 15 років (для пігулок ретард); підвищена чутливість до кетопрофену та саліцилатів. Для ректального застосування: проктит та кровотечі з прямої кишки в анамнезі. Для зовнішнього застосування: мокнучі дерматози, екзема, інфіковані садна, рани.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування у III триместрі вагітності. У І та ІІ триместрах вагітності застосування кетопрофену можливе у випадках, коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування кетопрофену у період лактації грудне вигодовування рекомендується припинити. Застосування у дітей Протипоказаний у віці до 15 років (для таблеток ретард).Побічна діяЗ боку травної системи: ; болі в епігастральній ділянці, нудота, блювання, запор або діарея, анорексія, гастралгії, порушення функції печінки; рідко – ерозивно-виразкові ураження ШКТ, кровотечі та перфорації ШКТ. З боку ЦНС: головний біль, запаморочення, шум у вухах, сонливість. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок. Алергічні реакції: ;шкірний висип; рідко – бронхоспазм. Місцеві реакції: при застосуванні у формі свічок можливі подразнення слизової оболонки прямої кишки, хвороблива дефекація; при застосуванні у формі гелю - свербіж, шкірний висип у місці нанесення.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні кетопрофену з іншими НПЗЗ підвищується ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень ШКТ та кровотеч; з антигіпертензивними засобами (в т.ч. з бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, діуретиками) – можливе зменшення їхньої дії; з тромболітиками – підвищення ризику розвитку кровотеч. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою можливе зменшення зв'язування кетопрофену з білками плазми та збільшення його плазмового кліренсу; з гепарином, тиклопідином – підвищення ризику розвитку кровотеч; з препаратами літію – можливе підвищення концентрації літію у плазмі крові до токсичної за рахунок зниження його ниркової екскреції. При одночасному застосуванні з діуретиками підвищується ризик розвитку ниркової недостатності внаслідок зменшення ниркового кровотоку, зумовленого пригніченням синтезу простагландинів, і на тлі гіповолемії. При одночасному застосуванні з пробенецидом можливе зменшення кліренсу кетопрофену та його зв'язування з білками плазми; з метотрексатом – можливе посилення побічної дії метотрексату. При одночасному застосуванні варфарину можливий розвиток тяжких, іноді фатальних кровотеч.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально, залежно від клінічної ситуації. Застосовують внутрішньо, внутрішньом'язово, внутрішньовенно (у вигляді інфузії), ректально або зовнішньо у відповідних лікарських формах.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ особливою обережністю застосовують у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок, захворюваннями ШКТ в анамнезі, диспептичними симптомами, одразу після серйозних хірургічних втручань. У процесі лікування необхідний систематичний контроль функції печінки та нирок.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 1 г: Активна речовина: Кетопрофен 50 мг. Допоміжні речовини: карбомер, етанол 96%, олія лавандова, макрогол, діетаноламін до pH 5.0 - 7.5, вода очищена. 30 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ, похідне пропіонової кислоти. Чинить аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Виражена аналгетичну дію кетопрофену обумовлена двома механізмами: периферичним (опосередковано, через придушення синтезу простагландинів) і центральним (обумовленим інгібуванням синтезу простагландинів у центральній і периферичній нервовій системі, а також дією на біологічну активність інших нейротропних субстанцій, що грають ключову роль мозку). Крім того, кетопрофен має антибрадикінінову активність, стабілізує лізосомальні мембрани, викликає значне гальмування активності нейтрофілів у хворих з ревматоїдним артритом. Пригнічує агрегацію тромбоцитів.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо та ректальному введенні кетопрофен добре абсорбується із ШКТ. C max ;у плазмі при прийомі внутрішньо досягається через 1-5 год (залежно від лікарської форми), при ректальному введенні - через 45-60 хв, внутрішньом'язовому введенні - через 20-30 хв, внутрішньовенному введенні - через 5 хв. Зв'язування із білками плазми становить 99%. Внаслідок вираженої ліпофільності швидко проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Css; у плазмі крові та спинномозковій рідині зберігається від 2 до 18 год. Кетопрофен добре проникає в синовіальну рідину, де його концентрація через 4 години після прийому перевищує таку в плазмі. Метаболізується шляхом зв'язування з глюкуроновою кислотою та меншою мірою за рахунок гідроксилювання. Виводиться головним чином нирками та значно меншою мірою через кишечник. T1/2; кетопрофену з плазми після прийому внутрішньо становить 1.5-2 год, після ректального введення - близько 2 год, після внутрішньом'язового введення - 1.27 год, після внутрішньовенного введення - 2 год.Клінічна фармакологіяНПЗЗ для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняСуглобовий синдром (ревматоїдний артрит, остеоартрит, анкілозуючий спондиліт, подагра); симптоматичне лікування запально-дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату (періартрит, артросиновіт, тендиніт, тендосиновіт, бурсит, люмбаго), болі в хребті, невралгії, міалгії. Неускладнені травми, зокрема спортивні, вивихи, розтягнення або розрив зв'язок та сухожилля, забиття, посттравматичні болі. У складі комбінованої терапії запальних захворювань вен, лімфатичних судин, лімфовузлів (флебіт, перифлебіт, лімфангіїт, поверхневий лімфаденіт).Протипоказання до застосуванняДля прийому внутрішньо: ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення, "аспіринова тріада", виражені порушення функції печінки та/або нирок; ІІІ триместр вагітності; вік до 15 років (для пігулок ретард); підвищена чутливість до кетопрофену та саліцилатів. Для ректального застосування: проктит та кровотечі з прямої кишки в анамнезі. Для зовнішнього застосування: мокнучі дерматози, екзема, інфіковані садна, рани.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування у III триместрі вагітності. У І та ІІ триместрах вагітності застосування кетопрофену можливе у випадках, коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування кетопрофену у період лактації грудне вигодовування рекомендується припинити. Застосування у дітей Протипоказаний у віці до 15 років (для таблеток ретард).Побічна діяЗ боку травної системи: ; болі в епігастральній ділянці, нудота, блювання, запор або діарея, анорексія, гастралгії, порушення функції печінки; рідко – ерозивно-виразкові ураження ШКТ, кровотечі та перфорації ШКТ. З боку ЦНС: головний біль, запаморочення, шум у вухах, сонливість. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок. Алергічні реакції: ;шкірний висип; рідко – бронхоспазм. Місцеві реакції: при застосуванні у формі свічок можливі подразнення слизової оболонки прямої кишки, хвороблива дефекація; при застосуванні у формі гелю - свербіж, шкірний висип у місці нанесення.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні кетопрофену з іншими НПЗЗ підвищується ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень ШКТ та кровотеч; з антигіпертензивними засобами (в т.ч. з бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, діуретиками) – можливе зменшення їхньої дії; з тромболітиками – підвищення ризику розвитку кровотеч. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою можливе зменшення зв'язування кетопрофену з білками плазми та збільшення його плазмового кліренсу; з гепарином, тиклопідином – підвищення ризику розвитку кровотеч; з препаратами літію – можливе підвищення концентрації літію у плазмі крові до токсичної за рахунок зниження його ниркової екскреції. При одночасному застосуванні з діуретиками підвищується ризик розвитку ниркової недостатності внаслідок зменшення ниркового кровотоку, зумовленого пригніченням синтезу простагландинів, і на тлі гіповолемії. При одночасному застосуванні з пробенецидом можливе зменшення кліренсу кетопрофену та його зв'язування з білками плазми; з метотрексатом – можливе посилення побічної дії метотрексату. При одночасному застосуванні варфарину можливий розвиток тяжких, іноді фатальних кровотеч.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально, залежно від клінічної ситуації. Застосовують внутрішньо, внутрішньом'язово, внутрішньовенно (у вигляді інфузії), ректально або зовнішньо у відповідних лікарських формах.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ особливою обережністю застосовують у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок, захворюваннями ШКТ в анамнезі, диспептичними симптомами, одразу після серйозних хірургічних втручань. У процесі лікування необхідний систематичний контроль функції печінки та нирок.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься речовина, що діє: кеторолаку трометамін 10 мг. В упаковці 20 пігулок.Фармакотерапевтична групаКеторолак має виражену аналгетичну дію, має також протизапальну та помірну жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з неселективним пригніченням активності ферменту циклооксигенази 1 та 2, головним чином. у периферичних тканинах, наслідком чого є гальмування біосинтезу простагландинів – модуляторів больової чутливості, терморегуляції та запалення. Кеторолак є рацемічну суміш [-] S і [+] R енантіомерів, при цьому знеболювальна дія обумовлена [-] S формою. Препарат не впливає на опіоїдні рецептори, не пригнічує дихання, не викликає лікарської залежності, не має седативної та анксіолітичної дії. За силою аналгетичного ефекту можна порівняти з морфіном, значно перевершує інші НПЗП. Після прийому внутрішньо початок знеболювальної дії відзначається відповідно через 1 год, максимальний ефект досягається через 1-2 год.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо Кеторолак-Верте добре всмоктується в ШКТ, Сmах у плазмі крові (0,7-1,1 мкг/мл) досягається через 40 хв після прийому натще дози 10 мг. Багата жирами їжа знижує Смах препарату в крові і затримує її досягнення на 1 год. 99% препарату зв'язується з білками плазми крові та при гіпоал'бумінемії кількість вільної речовини в крові збільшується. Біодоступність – 80-100%. Час досягнення Css при пероральному введенні - 24 год при призначенні 4 рази на добу (вище за субтерапевтичну) і становить після прийому внутрішньо 10 мг - 0.39-0.79 мкг/мл. Об'єм розподілу становить 0.15-0.33 л/кг. У хворих з нирковою недостатністю обсяг розподілу препарату може збільшуватись у 2 рази, а обсяг розподілу його R-енантіомеру – на 20%. Проникає в грудне молоко: при прийомі матір'ю 10 мг кеторолаку Сmах у молоці досягається через 2 години після прийому першої дози і становить 7.3 нг/мл, через 2 години після застосування другої дози кеторолаку (при використанні препарату 4 рази/добу) становить 7.9 нг/ мл. Більше 50% введеної дози метаболізується у печінці з утворенням фармакологічно неактивних метаболітів. Головними метаболітами є глюкуроніди, що виводяться нирками, та р-гідроксикеторолак. Виводиться на 91% нирками, 6% через кишечник. Т1/2 у пацієнтів із нормальною функцією нирок становить, у середньому, 5.3 год. Т1/2 подовжується у літніх пацієнтів та коротшає у молодих. Функція печінки не впливає на Т1/2. У пацієнтів з порушенням функції нирок при концентрації креатиніну в плазмі крові 19-50 мг/л (168-442 мкмоль/л) Т1/2 становить 10.3-10.8 год, при більш вираженій нирковій недостатності – більше 13.6 год. .Клінічна фармакологіяНПЗЗ з вираженою аналгетичну дію.Показання до застосуванняБольовий синдром середньої та сильної інтенсивності різного генезу (у тому числі у післяопераційному періоді, при онкологічних захворюваннях та ін.).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до кеторолаку або інших НПЗЗ, «аспіринова» астма, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк; гіповолемія (незалежно від причини, що її викликала), дегідратація; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту на стадії загострення, пептичні виразки; гіпокоагуляція (в т.ч. гемофілія); печінкова та/або ниркова недостатність (креатинін плазми вище 50 мг/л); геморагічний інсульт (підтверджений чи підозрюваний); геморагічний діатез; одночасний прийом з іншими нестероїдними протизапальними засобами; високий ризик розвитку або рецидиву кровотечі (зокрема після операцій); порушення кровотворення; вагітність, пологи та період лактації; дитячий вік до 16 років (ефективність та безпека не встановлені); знеболювання перед і під час хірургічних операцій (оскільки високий ризик кровотечі); Хронічні болі. З обережністю: бронхіальна астма, холецистит, хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, порушення функції нирок (креатинін плазми нижче 50 мг/л), холестаз, активний гепатит, сепсис, системний червоний вовчак; літній вік (старше 65 років); поліпи слизової оболонки носа та носоглотки.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності, пологах та в період лактації. Протипоказаний у дитячому віці до 16 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЧасто – понад 3%, менш часто – 1-3%, рідко – менше 1%. З боку травної системи: часто (особливо у літніх пацієнтів старше 65 років, які мають в анамнезі ерозивно-виразкові ураження ШКТ) – гастралгія, діарея; менш часто – стоматит, метеоризм, запор, блювання, відчуття переповнення шлунка; рідко - нудота, ерозивно-виразкові ураження ШКТ (в т.ч. з перфорацією та/або кровотечею - абдомінальний біль, спазм або печіння в епігастральній ділянці, мелена, блювання на кшталт «кавової гущі», нудота, печія та ін.), холестатична жовтяниця, гепатит, гепатомегалія, гострий панкреатит. З боку сечовиділюючої системи: рідко - гостра ниркова недостатність, біль у попереку з або без гематурії та/або азотемії, гемолітичний уремічний синдром (гемолітична анемія, ниркова недостатність, тромбоцитопенія, пурпура), часте сечовипускання, підвищення або зниження об'єму сечі, ниркового генезу. З боку органів чуття: рідко – зниження слуху, дзвін у вухах, порушення зору (в т.ч. нечіткість зорового сприйняття). З боку дихальної системи: рідко: бронхоспазм або диспное, риніт, набряк гортані (задишка, утруднення дихання). З боку ЦНС: часто – головний біль, запаморочення, сонливість, рідко – асептичний менінгіт (лихоманка, сильний головний біль, судоми, ригідність м'язів шиї та/або спини), гіперактивність (зміна настрою, неспокій), галюцинації, депресія, психоз. З боку серцево-судинної системи: менш часто – підвищення артеріального тиску, рідко – набряк легенів, непритомність. З боку органів кровотворення: рідко – анемія, еозіїофілія, лейкопенія. З боку системи гемостазу: рідко – кровотеча із післяопераційної рани, носова кровотеча, ректальна кровотеча. З боку шкірних покровів: менш часто - шкірний висип (включаючи макулопапульозний висип), пурпура, рідко - ексфоліативний дерматит (лихоманка з ознобом або без, почервоніння, ущільнення або лущення шкіри, опухання та/або болючість Джонсона, синдром Лайєлла. Місцеві реакції: менш часто – печіння або біль у місці введення. Алергічні реакції: рідко - анафілаксія або анафілактоїдні реакції (зміна кольору шкіри обличчя, висипання на шкірі, кропив'янка, свербіж шкіри, тахіпное або диспное, набряки повік, періорбітальний набряк, задишка, утруднене дихання, тяжкість у грудній клітці, свистя). Інші: часто - набряки (особи, гомілок, кісточок, пальців, ступнів, підвищення маси тіла); менш часто – підвищена пітливість, рідко – набряк язика, лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування кеторолаку з ацетилсаліцилової кислотою або іншими нестероїдними протизапальними засобами, препаратами кальцію, глюкокортикостероїдами, етанолом, кортикотропіном може призвести до утворення виразок ШКТ та розвитку шлунково-кишкових кровотеч. Спільне призначення з парацетамолом підвищує нефротоксичність, з метотрексатом – гепато- та нефротоксичність. Спільне призначення кеторолаку та метотрексату можливе лише при використанні низьких доз останнього (контролювати концентрацію метотрексату у плазмі крові). Пробеніцид зменшує плазмовий кліренс та об'єм розподілу кеторолаку, підвищує його концентрацію у плазмі крові та збільшує період його напіввиведення. На фоні застосування кеторолаку можливе зменшення кліренсу метотрексату та літію та посилення токсичності цих речовин. Одночасне призначення з непрямими антикоагулянтами, гепарином, тромболітиками, антиагрегантами, цефоперазоном, цефотетаном та пентоксифіліном підвищує ризик виникнення кровотечі. Знижує ефект гіпотензивних та діуретичних препаратів (знижується синтез простагландинів у нирках). При комбінуванні з опіоїдними аналгетиками дози останніх можуть бути значно знижені. Антацидні засоби не впливають на повноту всмоктування ліків. Підвищується гіпоглікемічна дія інсуліну та пероральних гіпоглікемічних препаратів (необхідний перерахунок дози). Спільне призначення з вальпроатом натрію спричиняє порушення агрегації тромбоцитів. Підвищує концентрацію у плазмі крові верапамілу та ніфедипіну. При призначенні з іншими нефротоксичними лікарськими засобами (в т.ч. із препаратами золота) підвищується ризик розвитку нефротоксичності. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, знижують кліренс кеторолаку та підвищують його концентрацію у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиКеторолак застосовують внутрішньо одноразово або повторно залежно від тяжкості больового синдрому. Одноразова доза – 10 мг, при повторному прийомі рекомендується приймати по 10 мг до 4 разів на добу залежно від вираженості болю; максимальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг. При внутрішньому прийомі тривалість курсу не повинна перевищувати 5 днів.ПередозуванняСимптоми: абдомінальний біль, нудота, блювання, виникнення пептичних виразок шлунка або ерозивного гастриту, порушення функції нирок, метаболічний ацидоз. Лікування: промивання шлунка, введення адсорбентів (активоване вугілля) та проведення симптоматичної терапії (підтримання життєво-важливих функцій організму). Не виводиться достатньо за допомогою діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на агрегацію тромбоцитів припиняється через 24-48 год. Гіповолемія збільшує ризик розвитку побічних реакцій з боку нирок. При необхідності можна призначати у комбінації з наркотичними анальгетиками. Не використовувати одночасно з парацетамолом понад 5 днів. Хворим з порушенням згортання крові призначають препарат лише при постійному контролі числа тромбоцитів, особливо важливо у післяопераційному періоді, що потребує ретельного контролю гемостазу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Оскільки у значної частини хворих при призначенні Кеторолака-Верте розвиваються побічні ефекти з боку ЦНС (сонливість, запаморочення, біль голови), рекомендується уникати виконання робіт, що вимагають підвищеної уваги та швидкої реакції (водіння автотранспорту, робота з механізмами тощо).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракт полину пропіленгліколевий - 2% Олія ефірна імбиру - 0,05% Касторова олія - 6,5% Протизапальні: СО 2 - екстракт шипшини - 0,3% Бісаболол - 0,1% Екстракт арніки пропіленгліколевий - 1% Д-пантен % СО 2 - екстракт календули - 0,1% Зігрівальні та відволікаючі: Екстракт стручкового перцю - 0,3% Жовтий бджолиний віск - 0,7% Камфора - 0,25% Соєва олія - 1,5%.ХарактеристикаКрем Хондрекс сприяє усуненню больових відчуттів та зняття симптомів запалення при захворюваннях суглобів та хребта, ревматизмі, радикуліті, забоях та розтягненнях. Крем розроблений на основі натуральних рослинних компонентів, ефірних олій та природних сполук. Спеціально підібрані на основі досліджень концентрації компонентів, що входять до складу крему, забезпечують ефективність засобу. При виробництві крему використовувалися спеціальні високотехнологічні способи обробки рослинної лікарської сировини, що дозволяють дбайливо та найповніше витягти діючі речовини.ІнструкціяЛегкими рухами втирати в область проблемної ділянки 2-3 десь у день.РекомендуєтьсяЗапальні захворювання суглобової тканини. Ревматичні та радикулітні болі. Травми: забиття, вивихи, розтягнення.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів. Не слід наносити на відкриті рани, садна, порізи, уникати попадання на слизові оболонки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосування. Уникайте попадання в очі. У разі попадання в очі, негайно промийте їх водою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: хондроїтину сульфат натрію – 250,0 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 97.0 мг; кальцію старат - 3,0 мг; тверді желатинові капсули: титану діоксид - 2,0 %; желатин – до 100%. 10 або 20 капсул у контурній комірковій упаковці з плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги. 3, 5 або 6 контурних осередкових упаковок по 10 капсул або 5 контурних осередкових упаковок по 20 капсул разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №0 білого кольору. Вміст капсул - порошок або ущільнена маса від білого з жовтуватим опеньком до світло-жовтого кольору, що розпадається при натисканні скляною паличкою.Фармакотерапевтична групаРепарація тканин стимулятор.ФармакокінетикаВсмоктування Болес 70% хондроїтину сульфату всмоктується з травного тракту. Біодоступність препарату становить 13%. При одноразовому прийомі внутрішньо середньотерапевтичної дози максимальна концентрація (Cmax) у плазмі досягається через 3-4 години, у синовіальній рідині через 4-5 годин. Розподіл Хондроїтину сульфат накопичується, головним чином, у хрящовій тканині (Сmax у суглобовому хрящі досягається через 48 годин); синовіальна оболонка не є перешкодою для його проникнення у порожнину суглоба. Метаболізм Метаболізується за допомогою десульфування. Введення Виводиться нирками протягом 24 годин.ФармакодинамікаХондроїтину сульфат натрію (хондроїтину сульфат) - високомолекулярний мукополісахарид, що уповільнює резорбцію кісткової тканини та знижує втрату іонів кальцію (Са2+). Покращує фосфорно-кальцієвий обмін у хрящовій тканині, прискорює процеси її відновлення, гальмує процеси дегенерації хрящової та сполучної кані. Пригнічує ферменти, що викликають ураження хрящової тканини, стимулює синтез глікозаміногліканів, сприяє регенерації суглобової сумки та хрящових поверхонь суглобів, збільшує продукцію внутрішньосуглобової рідини. Зважаючи на свою структурну близькість до гепарину, перешкоджає утворенню фібринових тромбів у синовіальному та субхондральному мікроциркуляторному руслі. Зменшує болючість і збільшує рухливість уражених суглобів. Уповільнює прогресування остеоартрозу та остеохондрозу,полегшує симптоми захворювання та зменшує потребу в нестероїдних протизапальних препаратах (НПЗЗ). Терапевтичний ефект зберігається тривалий час після закінчення лікування.Показання до застосуванняДегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів та хребта: лікування та профілактика остеохондрозу, остеоартрозу периферичних суглобів та хребта.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до хондроїтину сульфату або до інших компонентів препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 15 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність; період грудного вигодовування. З обережністю: кровотечі та схильність до кровотеч; тромбофлебіти.Вагітність та лактаціяВагітність Адекватних та строго контрольованих клінічних досліджень щодо безпеки застосування препарату у вагітних жінок не проводилося, тому препарат не слід застосовувати під час вагітності. Період грудного вигодовування На час лікування препаратом Хондроїтин грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто >1/10; часто від > 1/100 до < 1/10; нечасто від > 1/1000 до < 1/100; рідко від >1/10000 до <1/1000; дуже рідко <1/10000, включаючи окремі повідомлення; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: рідко – нудота, блювання, діарея. Порушення з боку імунної системи: рідко – алергічні реакції (кропив'янка, еритема, свербіж шкіри).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні препарату Хондроїтин з іншими лікарськими засобами можливе посилення дії непрямих антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків, що потребує більш частого контролю за показниками згортання крові при сумісному застосуванні.Спосіб застосування та дозиВсередину запиваючи водою. Дорослим призначають по 750 мг (3 капсули) 2 рази на добу протягом перших 3 тижнів, потім 500 мг (2 капсули) 2 рази на день. Рекомендована тривалість початкового курсу лікування становить 6 місяців, період дії препарату після його відміни – 3-5 місяців, залежно від локалізації та стадії захворювання, тривалість повторних курсів лікування встановлюється лікарем.ПередозуванняСимптоми У поодиноких випадках можливі прояви симптомів передозування з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея; при тривалому прийомі надмірно високих доз (понад 3,0 г) можливі геморагічні висипання. Лікування Проведення симптоматичної терапії, промивання шлунка.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід призначати пацієнтам із кровотечами, а також пацієнтам із схильністю до кровотеч. Препарат Хондроїтин сумісний з НПЗЗ та глюкокортикостероїдами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель – 1 р.: діюча речовина: хондроїтину сульфат натрію – 50,0 мг; допоміжні речовини: диметилсульфоксид - 75,0 мг, пропіленгліколь - 75,0 мг, карбомер - 30,0 мг, троламін (тріетаноламін) - 30,0 мг - 40,0 мг (до pH 6,0), макроголу глицерилгидроксистеарат - 4 ,0 мг, динатрію едетат - 1,0 мг, метилпарагідроксибензоат (метилпарабен) - 1,0 мг, лаванди масло - 1,0 мг, апельсина квіток масло (неролі масло) - 0,5 мг, вода очищена - до 1,0 р. 30 г або 50 г в алюмінієві туби. Кожна туба разом із інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиБезбарвний або зі світло-жовтим відтінком, прозорий гель із специфічним запахом. Допускається опалесценція та наявність бульбашок повітря.Фармакотерапевтична групаРепарація тканин стимулятор.ФармакокінетикаВідповідно до даних, отриманих в експериментальних дослідженнях на мишах з використанням радіоміченого 3Н-хондроїтину сульфату, показник всмоктування хондроїтину сульфату становить 14%. Диметилсульфоксид, що входить до складу препарату, сприяє кращому проникненню хондроїтину через клітинні мембрани. Хондроїтину сульфат після нанесення гелю на шкіру швидко і вибірково надходить у суглоб з досягненням максимальної концентрації через 30 хвилин та наступним двофазним виведенням з хрящової тканини. Завершення швидкої фази виведення відбувається через 1 годину після застосування. Час утримання хондроїтину сульфату у суглобі становить 5 годин.ФармакодинамікаХондроїтину сульфат - високомолекулярний мукополісахарид, що уповільнює резорбцію кісткової тканини та знижує втрату іонів кальцію (Са2+). Бере участь у формуванні хрящової тканини. Покращує фосфорно-кальцієвий обмін у хрящовій тканині, прискорює процеси її відновлення, гальмує процеси дегенерації хрящової та сполучної тканини. Пригнічує ферменти, що викликають ураження хрящової тканини, стимулює синтез глікозаміногліканів, сприяє регенерації суглобової сумки та хрящових поверхонь суглобів, збільшує продукцію внутрішньосуглобової рідини. Зважаючи на свою структурну близькість до гепарину, перешкоджає утворенню фібринових тромбів у синовіальному та субхондральному мікроциркуляторному руслі. Зменшує болючість і збільшує рухливість уражених суглобів. Уповільнює прогресування остеоартрозу та остеохондрозу.Показання до застосуванняДегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів та хребта: лікування та профілактика остеохондрозу, остеоартрозу периферичних суглобів та хребта.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату; порушення цілісності шкірних покровів у місцях передбачуваного нанесення. З обережністю: вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період грудного вигодовування препарат застосовується лише після консультації лікаря, тривалість лікування визначає лікар. Вагітність У зв'язку з відсутністю даних про безпеку застосування препарату під час вагітності можливе лише, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Період грудного вигодовування Клінічні дані про застосування препарату у жінок, які годують груддю, відсутні.Побічна діяАлергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиВипадки взаємодії чи несумісності з іншими лікарськими засобами не відомі.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Наносять 2-3 десь у день шкіру над осередком поразки і втирають протягом 2-3 хв до повного вбирання. Курс лікування – від 2-3 тижнів до 2-3 місяців. За необхідності курс лікування повторюють.ПередозуванняПро випадки передозування хондроїтину не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати влучення гелю на слизові оболонки та відкриті рани. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає на здатність пацієнта займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психічних та рухових реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсула-1 капс.: Активна речовина: кларитроміцин – 250 мг; Допоміжні речовини: цукор молочний, крохмаль кукурудзяний, полівінілпіролідон, лаурилсульфат натрію, кальцію октадеканоат. 14 капсул в упаковці.Фармакотерапевтична групаМакролідний бактеріостатичний антибіотик другого покоління із групи макролідів широкого спектру дії. Порушує синтез білка мікроорганізмів (зв'язуючи 50S субодиницю мембрани рибосом мікробної клітини).Показання до застосуванняКларитроміцин показаний для лікування інфекційних захворювань, спричинених чутливими мікроорганізмами. До цих захворювань відносяться: Інфекції нижнього відділу дихальних шляхів (бронхіти, пневмонія). Інфекції верхнього відділу дихальних шляхів (фарингіти, синусити), отити. Інфекції шкіри та м'яких тканин (фолікуліти, бешихове запалення). Поширені чи локалізовані мікобактеріальні інфекції. Локалізовані інфекції. Кларитроміцин показаний для ліквідації та зниження частоти рецидивів виразки дванадцятипалої кишки.Протипоказання до застосуванняКларитроміцин протипоказаний хворим із підвищеною чутливістю до антибіотиків із групи макролідів. При лікуванні кларитроміцином не призначати деривати ріжків. При лікуванні кларитроміцином забороняється приймати цизаприд, пімозід, астемізол та терфенадин. У хворих, які приймають ці препарати одночасно з кларитроміцином, відзначається підвищення концентрації в крові. При цьому можливе подовження інтервалу QT та розвиток серцевих аритмій, включаючи шлуночкову пароксизмальну тахікардію, фібриляцію шлуночків та тріпотіння або мерехтіння шлуночків. Тяжкі порушення функції печінки та/або нирок. З обережністю призначають на фоні препаратів, що метаболізуються печінкою (рекомендується вимірювати їхню концентрацію в крові).Вагітність та лактаціяБезпека кларитроміцину під час вагітності та годування груддю не встановлена. Тому в період вагітності кларитроміцин призначають лише у разі відсутності альтернативної терапії, якщо передбачувана користь перевищує можливий ризик для плода. Кларитроміцин проникає у грудне молоко, тому за необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяНайчастіше відзначаються скарги з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, диспепсія, біль у животі, блювання та діарея). Є повідомлення розвитку псевдомембранозного коліту від середнього до загрозливого життя. До інших побічних реакцій відносяться головний біль, порушення смаку і тимчасове підвищення активності ферментів печінки. Є повідомлення про рідкісні випадки розвитку парастезії. Є повідомлення про рідкісні випадки гепатиту з підвищенням рівня ферментів печінки в крові та розвитком холестазу та жовтяниці. Ці пошкодження печінки в деяких випадках були важкими і, як правило, оборотними. У виняткових випадках спостерігалася печінкова недостатність із летальним результатом. Є повідомлення про рідкісні випадки збільшення коцентрації креатиніну в сироватці, розвитку інтерстиціальних нефритів, розвитку ниркової недостатності. При прийомі кларитроміцину перорально спостерігалися алергічні реакції, інтенсивність яких варіювала від кропив'янки та шкірного висипу, до анафілаксії та синдрому Стівенса-Джонсона. Є повідомлення про втрату слуху в період лікування кларитроміцином, який здебільшого відновлювався після відміни препарату. Також повідомляється про зміни сприйняття смаку, як правило, що виникають разом із порушенням смаку. Є повідомлення про розвиток глоситів, стоматитів, кандидозу слизової оболонки порожнини рота та зміну кольору язика в період лікування кларитроміцином. Повідомляється також про зміну кольору зубів у хворих, які отримували кларитроміцин. Зміна кольору зубів у більшості випадків була оборотною. У поодиноких випадках відзначалася гіпоглікемія. у ряді цих випадків гіпоглікемія розвивалася у хворих, які приймали в період лікування кларитроміцином, гіпоглікемічні засоби для перорального прийому або інсулін. Повідомляється про окремі випадки тромбоцитопенії та лейкопенії. При прийомі кларитроміцину спостерігалася транзиторна побічна дія на центральну нервову систему: запаморочення, тривога, страх, страх, безсоння, нічні кошмари, шум у вухах, сплутаність свідомості, дезоринтація, галюцинації, психози та деперсоналізація. При лікуванні кларитроміцином, як і при використанні інших макролідів, дуже рідко спостерігалося подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, у тому числі шлуночкова пароксизмальна тахікардія та тріпотіння або мерехтіння шлуночків.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному прийомі збільшує концентрацію в крові препаратів, що метаболізуються в печінці за допомогою ферментів цитохрому Р450, - непрямих антикоагулянтів, карбамазепіну, теофіліну, астемізолу, цизаприду, терфенадину (в 2-3 рази), тріазоламу, мідазоламу, , ловастатину, дигоксину, алколоїдів ріжків та ін. Повідомляється про рідкісні випадки гострого некрозу скелетних м'язів, що збігаються за часом з одночасним призначенням кларитроміцину та інгібіторів гідроксиметилглутарил-СоА-редуктази – ловастатину та симвастатину. Є повідомлення про підвищення концентрації дигоксину в плазмі хворих, які одночасно отримували дигоксин і таблетки кларитроміцину. У таких хворих необхідно постійно контролювати вміст дигоксину у сироватці, щоб уникнути дигіталісної інтоксикації. Кларитроміцин може зменшувати кліренс триазоламу і, таким чином, підвищувати його фармакологічні ефекти з розвитком сонливості та сплутаності свідомості. Одночасне використання кларитроміцину та ерготаміну (деривати ріжків) може призвести до гострої ерготамінової інтоксикації, що проявляється важким периферичним вазоспазмом та збоченою чутливістю. Одночасне призначення ВІЛ-інфікованим дорослим зидовудину перорально і таблеток кларитроміцину може призвести до зменшення рівноважних концентрацій зидовудину. Враховуючи те, що кларитроміцин, ймовірно, змінює всмоктування призначається одночасно перорально зидовудину, цієї взаємодії значною мірою вдається уникнути прийому кларитроміцину і зидовудину в різні години доби (з інтервалом не менше 4 годин). При одночасному призначенні кларитроміцину та ритонавіру зростають значення сироваткової концентрації кларитроміцину. Корекція дози кларитроміцину у цих випадках для хворих з нормальною функцією нирок не потрібна. Однак у хворих із кліренсом креатиніну від 30 до 60 мл/хв. дозу кларитроміцину слід зменшити на 50%. При кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв. дозу кларитроміцину слід зменшити на 75%. При одночасному лікуванні ритонавіром не слід призначати кларитроміцин у дозах понад 1 г/добу.Спосіб застосування та дозиДля дорослих середня доза для прийому внутрішньо становить 250 мг 2 рази на добу. При необхідності можна призначати по 500 мг двічі на добу. Тривалість курсу лікування – 6-14 днів. Дітям препарат призначають у дозі 7.5 мг/кг маси тіла/добу. Максимальна добова доза – 500 мг. Тривалість курсу лікування – 7-10 днів. Для лікування інфекцій кларитроміцин призначають внутрішньо – по 1г 2 рази на добу. Тривалість лікування може становити 6 місяців і більше. У хворих з нирковою недостатністю, при кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв, дозу препарату слід зменшити у 2 рази. Максимальна тривалість курсу у пацієнтів цієї групи має становити трохи більше 14 днів.ПередозуванняЙмовірно розвиток симптомів з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея). біль голови, сплутаність свідомості. При передозуванні необхідне негайне промивання шлунка та симптоматичне лікування. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не призводять до значної зміни рівня кларитроміцину у сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа наявності хронічних захворювань печінки необхідно проводити регулярний контроль за ферментами сироватки крові. У разі сумісного призначення з варфарином або ін. непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати протромбіновий час. При захворюваннях серця в анамнезі не рекомендується одночасний прийом із терфенадином, цизапридом, астемізолом. Необхідно звернути увагу на можливість перехресної стійкості між кларитроміцином та іншими антибіотиками групи макролідів, а також лінкоміцином та кліндаміцином. При тривалому або повторному застосуванні препарату можливий розвиток суперніфекції (зростання нечутливих бактерій та грибів).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
352,00 грн
202,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Кларитроміцин 500 мг. Допоміжні речовини: гіпромелоза 2208 (100 мПа?с) 200 мг, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) 2910 (50 мПа?з) 150 мг, целюлоза мікрокристалічна 137.5 мг, кремнію діоксид колоїдний 0. склад; або склад плівкової оболонки: суха суміш для плівкового покриття, що містить гіпромелозу 2910 (6 мПа?с) 50%, гіпролозу 19.4%, тальк 19.26%, титану діоксид 10.87%, заліза оксид жовтий 0.47. 7 шт. - упаковки осередкові контурні (алюміній/ПВХ) (2) - пачки картонні. 14 шт. - упаковки осередкові контурні (алюміній/ПВХ) (1) - пачки картонні. 14 шт. - банки поліетиленові (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою; жовтого кольору, овальні, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНапівсинтетичний антибіотик групи макролідів. Пригнічує синтез білків у мікробній клітині, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею бактерій. Діє в основному бактеріостатично, а також бактерицидно. Активний щодо грампозитивних бактерій: Streptococcus spp., Staphylococcus spp., Listeria monocytogenes, Corynebacterium spp.; грамнегативних бактерій: Helicobacter pylori, Haemophilus influenzae, Haemophilus ducreyi, Moraxella catarrhalis, Bordetella pertussis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Borrelia burgdorferi; анаеробних бактерій: Eubacterium spp., Peptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Bacteroides melaninogenicus; внутрішньоклітинних мікроорганізмів: Legionella pneumophila, Chlamydia trachomatis, Chlamydophila pneumoniae, Ureaplasma urealyticum, Mycoplasma pneumoniae. Активний також щодо Toxoplasma gondii, Mycobacterium spp. (крім Mycobacterium tuberculosis).ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо кларитроміцин добре абсорбується із ШКТ. Їда уповільнює абсорбцію, але не впливає на біодоступність активної речовини. Кларитроміцин добре проникає в біологічні рідини та тканини організму, де досягає концентрації у 10 разів більшої, ніж у плазмі. Приблизно 20% кларитроміцину одразу метаболізується з утворенням основного метаболіту 14-гідрокларитроміцину. При дозі 250 мг T1/2 становить 3-4 год, при дозі 500 мг - 5-7 год. Виводиться із сечею у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до кларитроміцину збудниками: інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (тонзилофарингіт, середній отит, гострий синусит); інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, позалікарняна бактеріальна та атипова пневмонія); одонтогенні інфекції; інфекції шкіри та м'яких тканин; мікобактеріальні інфекції (M.avium complex, M.kansasii, M.marinum, M.leprae) та їх профілактика у хворих на СНІД; ерадикація Helicobacter pylori у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки або шлунка (тільки у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняВказівка в анамнезі на подовження інтервалу QT, шлуночкову аритмію або шлуночкову тахікардію типу "пірует"; гіпокаліємія (ризик подовження інтервалу QT); тяжка печінкова недостатність, що протікає одночасно з нирковою недостатністю; холестатична жовтяниця/гепатит в анамнезі, що розвинулися при застосуванні кларитроміцину; порфірія; І триместр вагітності; період лактації (грудного вигодовування); одночасний прийом кларитроміцину з астемізолом, цизапридом, пімозидом, терфенадином; з алкалоїдами ріжків, наприклад, ерготамін, дигідроерготамін; з мідазоламом для вживання; з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), які значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (ловастатин, симвастатин), з колхіцином; з тикагрелором або ранолазин; підвищена чутливість до кларитроміцину та інших макролідів.Вагітність та лактаціяЗастосування у І триместрі вагітності протипоказане. Застосування у II та III триместрах вагітності можливе лише у випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування в період лактації слід припинити вигодовування груддю. Застосування у дітей В даний час недостатньо даних про ефективність та безпеку застосування кларитроміцину у дітей віком до 6 міс.Побічна діяЗ боку травної системи: часто - діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у ділянці живота; нечасто - езофагіт, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, гастрит, прокталгія, стоматит, глосит, здуття живота, запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм, підвищення концентрації білірубіну в крові, підвищення активності АЛТ, ACT, ГГТ, ГГТ , в т.ч. холестатичний та гепатоцелюлярний; частота невідома – гострий панкреатит, зміна кольору язика та зубів, печінкова недостатність, холестатична жовтяниця. Алергічні реакції: часто - висип; нечасто - анафілактоїдна реакція, гіперчутливість, дерматит бульозний, свербіж, кропив'янка, макуло-папульозний висип; частота невідома - анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою (DRESS-синдром). З боку нервової системи: часто - головний біль, безсоння; нечасто – втрата свідомості, дискінезія, запаморочення, сонливість, тремор, неспокій, підвищена збудливість; частота невідома - судоми, психотичні розлади, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, кошмарні сновидіння, парестезія, манія. З боку шкірних покровів: часто - інтенсивне потовиділення; частота невідома – акне, геморагії. З боку органів чуття: часто - дисгевзія, збочення смаку; нечасто - вертиго, порушення слуху, дзвін у вухах; частота невідома – глухота, агевзія, паросмія, аносмія. З боку серцево-судинної системи: часто - вазодилатація; нечасто – зупинка серця, фібриляція передсердь, подовження інтервалу QT на ЕКГ, екстрасистолія, тріпотіння передсердь; частота невідома – шлуночкова тахікардія, в т.ч. типу "пірует". З боку сечовидільної системи: нечасто - підвищення концентрації креатиніну, зміна кольору сечі; частота невідома – ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит. З боку обміну речовин і харчування: нечасто – анорексія, зниження апетиту, підвищення концентрації сечовини, зміна відношення альбумін-глобулін. З боку кістково-м'язової системи: ;нечасто - м'язовий спазм, кістково-м'язова скутість, міалгія; частота невідома – рабдоміоліз, міопатія. З боку дихальної системи: нечасто - астма, носова кровотеча, тромбоемболія легеневої артерії. З боку системи кровотворення: нечасто - лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитемія; частота невідома – агранулоцитоз, тромбоцитопенія. З боку системи згортання крові: ;нечасто - збільшення значення MHO, подовження протромбінового часу. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто - целюліт, кандидоз, гастроентерит, вторинні інфекції (в т.ч. вагінальні); частота невідома - псевдомембранозний коліт, пика. Місцеві реакції: дуже часто - флебіт у місці ін'єкції, часто - біль у місці ін'єкції, запалення в місці ін'єкції. З боку організму в цілому: нечасто - нездужання, гіпертермія, астенія, біль у грудній клітці, озноб, стомлюваність.Взаємодія з лікарськими засобамиКларитроміцин пригнічує активність ізоферменту CYP3A4, що призводить до уповільнення швидкості метаболізму астемізолу при їх одночасному застосуванні. Внаслідок цього відбувається збільшення інтервалу QT та підвищення ризику розвитку шлуночкової аритмії типу "пірует". Одночасний прийом кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказаний у зв'язку з тим, що дані статини значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4, і спільне застосування з кларитроміцином підвищує їх сироваткові концентрації, що призводить до підвищення ризику розвитку міопатії, включаючи рабдомі. Повідомлялося про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які приймали кларитроміцин разом із цими препаратами. У разі необхідності застосування кларитроміцину слід припинити прийом ловастатину або симвастатину на час терапії. Кларитроміцин слід застосовувати з обережністю при комбінованій терапії з іншими статинами. Рекомендується застосовувати статини, які не залежать від метаболізму ізоферментів CYP3A (наприклад, флувастатин). У разі потреби спільного прийому рекомендується приймати найменшу дозу статину. Слід контролювати розвиток ознак та симптомів міопатії. При одночасному застосуванні з аторвастатином помірно підвищується концентрація аторвастатину в плазмі, підвищується ризик розвитку міопатії. Препарати, що є індукторами CYP3A (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, звіробій продірявлений), здатні індукувати метаболізм кларитроміцину, що може призвести до субтерапевтичної концентрації кларитроміцину та зниження його ефективності. Необхідно контролювати плазмову концентрацію індуктора СYР3А, яка може підвищитись через інгібування CYP3A кларитроміцином. При сумісному застосуванні з рифабутином підвищується концентрація рифабутину в плазмі, збільшується ризик розвитку увеїту, зменшується концентрація кларитроміцину в плазмі. При сумісному застосуванні з кларитроміцином можливе підвищення концентрацій у плазмі фенітоїну, карбамазепіну, вальпроєвої кислоти. Сильні індуктори ізоферментів системи цитохрому Р450, такі як ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин здатні прискорювати метаболізм кларитроміцину і, таким чином, знижувати концентрацію кларитроміцину в плазмі і послаблювати його терапевтичний метаболіту, який також є мікробіологічно активним. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину відрізняється щодо різних бактерій, терапевтичний ефект може знижуватися при сумісному застосуванні кларитроміцину та індукторів ферментів. Концентрація кларитроміцину в плазмі знижується при застосуванні етравірину, при цьому підвищується концентрація активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин має низьку активність по відношенню до інфекцій MAC, може змінюватися загальна активність щодо їх збудників, тому для лікування MAC слід розглядати альтернативне лікування. Фармакокінетичне дослідження показало, що спільний прийом ритонавіру в дозі 200 мг кожні 8 годин та кларитроміцину в дозі 500 мг кожні 12 год призвів до помітного придушення метаболізму кларитроміцину. При сумісному прийомі ритонавіру C max ; кларитроміцину збільшилася на 31%, Cmin; збільшилася на 182% і AUC збільшилася на 77%, при цьому концентрація його метаболіту 14-ОН-кларитроміцину значно знижувалася. Ритонавір не слід спільно приймати з кларитроміцином у дозах, що перевищують 1 г на добу. Кларитроміцин, атазанавір, саквінавір є субстратами та інгібіторами CYP3A, що визначає їхню двоспрямовану взаємодію. При прийомі саквінавіру разом із ритонавіром слід враховувати потенційний вплив ритонавіру на кларитроміцин. При одночасному застосуванні з зидовудіном дещо зменшується біодоступність зидовудину. Колхіцин є субстратом як CYP3A, так і Р-глікопротеїну. Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди є інгібіторами CYP3A та Р-глікопротеїну. При сумісному прийомі кларитроміцину та колхіцину інгібування Р-глікопротеїну та/або CYP3A може призвести до посилення дії колхіцину. Слід контролювати розвиток клінічних симптомів отруєння колхіцином. Зареєстровані постмаркетингові повідомлення про випадки отруєння колхіцином при його одночасному прийомі з кларитроміцином, найчастіше у пацієнтів похилого віку. Деякі з описаних випадків відбувалися у пацієнтів із нирковою недостатністю. Як повідомлялося, деякі випадки закінчувалися летальним кінцем. Одночасне застосування кларитроміцину та колхіцину протипоказане. При сумісному застосуванні мідазоламу та кларитроміцину (всередину по 500 мг 2 рази на добу) відзначалося збільшення AUC мідазоламу: у 2.7 разу після внутрішньовенного введення мідазоламу та у 7 разів після перорального прийому. Одночасний прийом кларитроміцину з мідазоламом для перорального застосування протипоказаний. Якщо разом із кларитроміцином застосовується внутрішньовенна форма мідазоламу, слід ретельно контролювати стан пацієнта для можливої корекції дози. Такі ж запобіжні заходи слід застосовувати і до інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A, включаючи триазолів та алпразолів. Для бензодіазепінів, виведення яких не залежить від CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), малоймовірно клінічно значуща взаємодія з кларитроміцином. При сумісному застосуванні кларитроміцину та триазоламу можлива дія на ЦНС, наприклад сонливість та сплутаність свідомості. При даній комбінації рекомендується контролювати спостерігати за симптомами порушення ЦНС. При одночасному застосуванні з варфарином можливе посилення антикоагулянтної дії варфарину та підвищення ризику кровотеч. Передбачається, що дигоксин є субстратом P-глікопротеїну. Відомо, що кларитроміцин пригнічує P-глікопротеїн. При одночасному застосуванні з дигоксином можливе значне підвищення концентрації дигоксину в плазмі та ризик розвитку глікозидної інтоксикації. Можливе виникнення шлуночкової тахікардії типу "пірует" при спільному застосуванні кларитроміцину та хінідину або дизопіраміду. При одночасному прийомі кларитроміцину з цими препаратами слід регулярно проводити контроль ЕКГ щодо збільшення інтервалу QT, а також слід контролювати сироваткові концентрації цих препаратів. При постмаркетинговому застосуванні повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемії при сумісному прийомі кларитроміцину та дизопіраміду. Необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові при одночасному застосуванні кларитроміцину та дизопіраміду. Вважають, що можливе підвищення концентрації дизопіраміду в плазмі внаслідок інгібування його метаболізму в печінці під впливом кларитроміцину. Спільний прийом флуконазолу в дозі 200 мг щодня та кларитроміцину в дозі 500 мг 2 рази на добу викликав збільшення середнього значення мінімальної рівноважної концентрації кларитроміцину (Cmin) та AUC на 33% та 18% відповідно. При цьому спільний прийом не впливав на середню рівноважну концентрацію активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Корекція дози кларитроміцину у разі супутнього прийому флуконазолу не потрібна. Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами CYP3A, що визначає їхню двоспрямовану взаємодію. Кларитроміцин може підвищувати концентрацію ітраконазолу в плазмі, тоді як ітраконазол здатний підвищувати плазмову концентрацію кларитроміцину. При одночасному застосуванні з метилпреднізолоном – зменшується кліренс метилпреднізолону; з преднізоном – описані випадки розвитку гострої манії та психозу. При одночасному застосуванні з омепразолом значно підвищується концентрація омепразолу та незначно підвищується концентрація кларитроміцину у плазмі крові; з лансопразолом - можливі глосит, стоматит та/або поява темного забарвлення язика. При одночасному застосуванні із сертраліном – теоретично не можна виключити розвиток серотонінового синдрому; з теофіліном - можливе підвищення концентрації теофіліну у плазмі крові. При одночасному застосуванні з терфенадином можливе уповільнення швидкості метаболізму терфенадину та підвищення його концентрації у плазмі крові, що може призвести до збільшення інтервалу QT та підвищення ризику шлуночкової аритмії типу "пірует". Пригнічення активності ізоферменту CYP3A4 під впливом кларитроміцину призводить до уповільнення швидкості метаболізму цизаприду при їх одночасному застосуванні. Внаслідок цього збільшується концентрація цизаприду в плазмі крові та підвищується ризик розвитку загрозливих для життя порушень серцевого ритму, включаючи шлуночкові аритмії типу "пірует". Первинний метаболізм толтеродину здійснюється за участю CYP2D6. Однак у частині популяції, позбавленої CYP2D6, метаболізм відбувається за участю CYP3A. У цій групі населення пригнічення CYP3A призводить до значно більших концентрацій толтеродину в сироватці. Тому у пацієнтів з низьким рівнем CYP2D6-опосередкованого метаболізму може знадобитися зниження дози толтеродину у присутності інгібіторів CYP3А, таких як кларитроміцин. При сумісному застосуванні кларитроміцину та пероральних гіпоглікемічних засобів (наприклад, похідні сульфонілсечовини) та/або інсуліну може спостерігатися виражена гіпоглікемія. Одночасне застосування кларитроміцину з деякими гіпоглікемічними препаратами (наприклад, натеглінід, піоглітазон, репаглінід та росиглітазон) може призвести до інгібування ізоферментів CYP3A кларитроміцином, що може призвести до розвитку гіпоглікемії. Вважають, що при одночасному застосуванні з толбутамідом існує можливість розвитку гіпоглікемії. При одночасному застосуванні з флуоксетином описано випадок розвитку токсичних ефектів, зумовлених дією флуоксетину. При одночасному прийомі кларитроміцину з іншими ототоксичними препаратами, особливо аміноглікозидами, необхідно бути обережними і контролювати функції вестибулярного і слухового апаратів як під час терапії, так і після її закінчення. При одночасному застосуванні з циклоспорином підвищується концентрація циклоспорину в плазмі, виникає ризик посилення побічної дії. При одночасному застосуванні з ерготаміном, дигідроерготаміном описані випадки посилення побічної дії ерготаміну та дигідроерготаміну. Постмаркетингові дослідження показують, що при сумісному застосуванні кларитроміцину з ерготаміном або дигідроерготаміном можливі наступні ефекти, пов'язані з гострим отруєнням препаратами групи ерготамінів: судинний спазм, ішемія кінцівок та інших тканин, включаючи ЦНС. Одночасне застосування кларитроміцину та алкалоїдів ріжків протипоказане. Кожен із цих інгібіторів ФДЕ метаболізується принаймні частково за участю CYP3A. У той же час кларитроміцин здатний інгібувати CYP3A. Спільне застосування кларитроміцину з силденафілом, тадалафілом або варденафілом може призвести до збільшення інгібуючої дії на ФДЕ. При цих комбінаціях слід розглянути можливість зменшення дози силденафілу, тадалафілу та варденафілу. При одночасному застосуванні кларитроміцину та блокаторів кальцієвих каналів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем), слід бути обережним, оскільки існує ризик виникнення артеріальної гіпотензії. Плазмові концентрації кларитроміцину, як і блокаторів кальцієвих каналів, можуть підвищуватися при одночасному застосуванні. Артеріальна гіпотензія, брадіаритмія та лактацидоз можливі при одночасному прийомі кларитроміцину та верапамілу.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. При прийомі внутрішньо для дорослих та дітей старше 12 років разова доза становить 0.25-1 г, частота прийому 2 рази на добу. Для дітей віком до 12 років добова доза становить 7.5-15 мг/кг/добу на 2 прийоми. У дітей кларитроміцин слід застосовувати у відповідній лікарській формі, призначеній для цієї категорії пацієнтів. Тривалість лікування залежить від показань. Пацієнтам з порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв або рівень сироваткового креатиніну більше 3.3 мг/дл) дозу слід зменшити вдвічі або подвоїти інтервал між прийомами. Максимальні добові дози: для дорослих - 2 г, для дітей - 1 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати кларитроміцин у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня; печінковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня, з ІХС, тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, вираженою брадикардією (менше 50 уд./хв); одночасно з бензодіазепінами, такими як алпразолам, триазолам, мідазолам для внутрішньовенного введення; одночасно з іншими ототоксичними препаратами, особливо аміноглікозидами; одночасно з препаратами, що метаболізуються ізоферментами CYP3A (в т.ч. карбамазепін, цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, метилпреднізолон, омепразол, непрямі антикоагулянти, хінідин, рифабутин, силденафіл, такролімус, винбластин; C; , фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, звіробій продірявлений); одночасно зі статинами,метаболізм яких не залежить від ізоферменту CYP3A (в т.ч. флувастатин); одночасно з блокаторами повільних кальцієвих каналів, які метаболізуються ізоферментами CYP3A4 (в т.ч. верапаміл, амлодипін, дилтіазем); одночасно з антиаритмічними засобами ІА класу (хінідин, прокаїнамід) та ІІІ класу (дофетилід, аміодарон, соталол). Між антибіотиками групи макролідів спостерігається перехресна резистентність. Лікування антибіотиками змінює нормальну флору кишечника, тому можливий розвиток суперінфекції, спричиненої резистентними мікроорганізмами. Слід пам'ятати, що важка наполеглива діарея може бути зумовлена розвитком псевдомембранозного коліту. Слід періодично контролювати протромбіновий час у пацієнтів, які отримують кларитроміцин одночасно з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
372,00 грн
222,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 табл. Активна речовина: кларитроміцин – 500 мг; Допоміжні речовини: цукор молочний, крохмаль кукурудзяний, полівінілпіролідон, лаурилсульфат натрію, кальцію октадеканоат. 14 пігулок в упаковці.Фармакотерапевтична групаМакролідний бактеріостатичний антибіотик другого покоління із групи макролідів широкого спектру дії. Порушує синтез білка мікроорганізмів (зв'язуючи 50S субодиницю мембрани рибосом мікробної клітини).Показання до застосуванняКларитроміцин показаний для лікування інфекційних захворювань, спричинених чутливими мікроорганізмами. До цих захворювань відносяться: інфекції нижнього відділу дихальних шляхів (бронхіти, пневмонія), інфекції верхнього відділу дихальних шляхів (фарингіти, синусити), отити, інфекції шкіри та м'яких тканин (фолікуліти, бешихове запалення). Кларитроміцин показаний для ліквідації H.pylori та зниження частоти рецидивів виразки дванадцятипалої кишки.Протипоказання до застосуванняКларитроміцин протипоказаний хворим із підвищеною чутливістю до антибіотиків із групи макролідів. При лікуванні кларитроміцином не призначати деривати ріжків. При лікуванні кларитроміцином забороняється приймати цизаприд, пімозід, астемізол та терфенадин. У хворих, які приймають ці препарати одночасно з кларитроміцином, відзначається підвищення концентрації в крові. При цьому можливе подовження інтервалу QT та розвиток серцевих аритмій, включаючи шлуночкову пароксизмальну тахікардію, фібриляцію шлуночків та тріпотіння або мерехтіння шлуночків. Тяжкі порушення функції печінки та/або нирок.Вагітність та лактаціяБезпека кларитроміцину під час вагітності та годування груддю не встановлена. Тому в період вагітності кларитроміцин призначають лише у разі відсутності альтернативної терапії, якщо передбачувана користь перевищує можливий ризик для плода. Кларитроміцин проникає у грудне молоко, тому за необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяНайчастіше відзначаються скарги з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, диспепсія, біль у животі, блювання та діарея). Є повідомлення розвитку псевдомембранозного коліту від середнього до загрозливого життя. До інших побічних реакцій відносяться головний біль, порушення смаку і тимчасове підвищення активності ферментів печінки. Є повідомлення про рідкісні випадки розвитку парастезії. Є повідомлення про рідкісні випадки гепатиту з підвищенням рівня ферментів печінки в крові та розвитком холестазу та жовтяниці. Ці пошкодження печінки в деяких випадках були важкими і, як правило, оборотними. У виняткових випадках спостерігалася печінкова недостатність із летальним результатом. Є повідомлення про рідкісні випадки збільшення коцентрації креатиніну в сироватці, розвитку інтерстиціальних нефритів, розвитку ниркової недостатності. При прийомі кларитроміцину перорально спостерігалися алергічні реакції, інтенсивність яких варіювала від кропив'янки та шкірного висипу, до анафілаксії та синдрому Стівенса-Джонсона. Є повідомлення про втрату слуху в період лікування кларитроміцином, який здебільшого відновлювався після відміни препарату. Також повідомляється про зміни сприйняття смаку, як правило, що виникають разом із порушенням смаку. Є повідомлення про розвиток глоситів, стоматитів, кандидозу слизової оболонки порожнини рота та зміну кольору язика в період лікування кларитроміцином. Повідомляється також про зміну кольору зубів у хворих, які отримували кларитроміцин. Зміна кольору зубів у більшості випадків була оборотною. У поодиноких випадках відзначалася гіпоглікемія; у ряді цих випадків гіпоглікемія розвивалася у хворих, які приймали в період лікування кларитроміцином, гіпоглікемічні засоби для перорального прийому або інсулін. Повідомляється про окремі випадки тромбоцитопенії та лейкопенії. При прийомі кларитроміцину спостерігалася транзиторна побічна дія на центральну нервову систему: запаморочення, тривога, страх, страх, безсоння, нічні кошмари, шум у вухах, сплутаність свідомості, дезоринтація, галюцинації, психози та деперсоналізація. При лікуванні кларитроміцином, як і при використанні інших макролідів, дуже рідко спостерігалося подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, у тому числі шлуночкова пароксизмальна тахікардія та тріпотіння або мерехтіння шлуночків.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному прийомі збільшує концентрацію в крові препаратів, що метаболізуються в печінці за допомогою ферментів цитохрому Р450, - непрямих антикоагулянтів, карбамазепіну, теофіліну, астемізолу, цизаприду, терфенадину (в 2-3 рази), тріазоламу, мідазоламу, , ловастатину, дигоксину, алколоїдів ріжків та ін. Повідомляється про рідкісні випадки гострого некрозу скелетних м'язів, що збігаються за часом з одночасним призначенням кларитроміцину та інгібіторів гідроксиметилглутарил-СоА-редуктази – ловастатину та симвастатину. Є повідомлення про підвищення концентрації дигоксину в плазмі хворих, які одночасно отримували дигоксин і таблетки кларитроміцину. У таких хворих необхідно постійно контролювати вміст дигоксину у сироватці, щоб уникнути дигіталісної інтоксикації. Кларитроміцин може зменшувати кліренс триазоламу і, таким чином, підвищувати його фармакологічні ефекти з розвитком сонливості та сплутаності свідомості. Одночасне використання кларитроміцину та ерготаміну (деривати ріжків) може призвести до гострої ерготамінової інтоксикації, що проявляється важким периферичним вазоспазмом та збоченою чутливістю. Одночасне призначення ВІЛ-інфікованим дорослим зидовудину перорально і таблеток кларитроміцину може призвести до зменшення рівноважних концентрацій зидовудину. Враховуючи те, що кларитроміцин, ймовірно, змінює всмоктування призначається одночасно перорально зидовудину, цієї взаємодії значною мірою вдається уникнути прийому кларитроміцину і зидовудину в різні години доби (з інтервалом не менше 4 годин). При одночасному призначенні кларитроміцину та ритонавіру зростають значення сироваткової концентрації кларитроміцину. Корекція дози кларитроміцину у цих випадках для хворих з нормальною функцією нирок не потрібна. Однак у хворих із кліренсом креатиніну від 30 до 60 мл/хв. дозу кларитроміцину слід зменшити на 50%. При кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв. дозу кларитроміцину слід зменшити на 75%. При одночасному лікуванні ритонавіром не слід призначати кларитроміцин у дозах понад 1 г/добу.Спосіб застосування та дозиДля дорослих середня доза для прийому внутрішньо становить 250 мг 2 рази на добу. При необхідності можна призначати по 500 мг двічі на добу. Тривалість курсу лікування – 6-14 днів. Дітям препарат призначають у дозі 7.5 мг/кг маси тіла/добу. Максимальна добова доза – 500 мг. Тривалість курсу лікування – 7-10 днів. Для лікування інфекцій rларитроміцин призначають внутрішньо - по 1г 2 рази на добу. Тривалість лікування може становити 6 місяців і більше. У хворих з нирковою недостатністю, при кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв, дозу препарату слід зменшити у 2 рази. Максимальна тривалість курсу у пацієнтів цієї групи має становити трохи більше 14 днів.ПередозуванняЙмовірно розвиток симптомів з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея); біль голови, сплутаність свідомості. При передозуванні необхідне негайне промивання шлунка та симптоматичне лікування. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не призводять до значної зміни рівня кларитроміцину у сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа наявності хронічних захворювань печінки необхідно проводити регулярний контроль за ферментами сироватки крові. З обережністю призначають на фоні препаратів, що метаболізуються печінкою (рекомендується вимірювати їхню концентрацію в крові). У разі сумісного призначення з варфарином або ін. непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати протромбіновий час. При захворюваннях серця в анамнезі не рекомендується одночасний прийом із терфенадином, цизапридом, астемізолом. Необхідно звернути увагу на можливість перехресної стійкості між кларитроміцином та іншими антибіотиками групи макролідів, а також лінкоміцином та кліндаміцином. При тривалому або повторному застосуванні препарату можливий розвиток суперніфекції (зростання нечутливих бактерій та грибів).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Кларитромицин ср-вертекс 500мг 7 шт таблетки пролонгированного действия покрытые пленочной оболочкой
317,00 грн
271,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 табл. Активна речовина: кларитроміцин – 500 мг; Допоміжні речовини: цукор молочний, крохмаль кукурудзяний, полівінілпіролідон, лаурилсульфат натрію, кальцію октадеканоат. 7 пігулок в упаковці.Фармакотерапевтична групаМакролідний бактеріостатичний антибіотик другого покоління із групи макролідів широкого спектру дії. Порушує синтез білка мікроорганізмів (зв'язуючи 50S субодиницю мембрани рибосом мікробної клітини).Показання до застосуванняКларитроміцин показаний для лікування інфекційних захворювань, спричинених чутливими мікроорганізмами. До цих захворювань відносяться: інфекції нижнього відділу дихальних шляхів (бронхіти, пневмонія), інфекції верхнього відділу дихальних шляхів (фарингіти, синусити), отити, інфекції шкіри та м'яких тканин (фолікуліти, бешихове запалення). Кларитроміцин показаний для ліквідації H.pylori та зниження частоти рецидивів виразки дванадцятипалої кишки.Протипоказання до застосуванняКларитроміцин протипоказаний хворим із підвищеною чутливістю до антибіотиків із групи макролідів. При лікуванні кларитроміцином не призначати деривати ріжків. При лікуванні кларитроміцином забороняється приймати цизаприд, пімозід, астемізол та терфенадин. У хворих, які приймають ці препарати одночасно з кларитроміцином, відзначається підвищення концентрації в крові. При цьому можливе подовження інтервалу QT та розвиток серцевих аритмій, включаючи шлуночкову пароксизмальну тахікардію, фібриляцію шлуночків та тріпотіння або мерехтіння шлуночків. Тяжкі порушення функції печінки та/або нирок.Вагітність та лактаціяБезпека кларитроміцину під час вагітності та годування груддю не встановлена. Тому в період вагітності кларитроміцин призначають лише у разі відсутності альтернативної терапії, якщо передбачувана користь перевищує можливий ризик для плода. Кларитроміцин проникає у грудне молоко, тому за необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяНайчастіше відзначаються скарги з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, диспепсія, біль у животі, блювання та діарея). Є повідомлення розвитку псевдомембранозного коліту від середнього до загрозливого життя. До інших побічних реакцій відносяться головний біль, порушення смаку і тимчасове підвищення активності ферментів печінки. Є повідомлення про рідкісні випадки розвитку парастезії. Є повідомлення про рідкісні випадки гепатиту з підвищенням рівня ферментів печінки в крові та розвитком холестазу та жовтяниці. Ці пошкодження печінки в деяких випадках були важкими і, як правило, оборотними. У виняткових випадках спостерігалася печінкова недостатність із летальним результатом. Є повідомлення про рідкісні випадки збільшення коцентрації креатиніну в сироватці, розвитку інтерстиціальних нефритів, розвитку ниркової недостатності. При прийомі кларитроміцину перорально спостерігалися алергічні реакції, інтенсивність яких варіювала від кропив'янки та шкірного висипу, до анафілаксії та синдрому Стівенса-Джонсона. Є повідомлення про втрату слуху в період лікування кларитроміцином, який здебільшого відновлювався після відміни препарату. Також повідомляється про зміни сприйняття смаку, як правило, що виникають разом із порушенням смаку. Є повідомлення про розвиток глоситів, стоматитів, кандидозу слизової оболонки порожнини рота та зміну кольору язика в період лікування кларитроміцином. Повідомляється також про зміну кольору зубів у хворих, які отримували кларитроміцин. Зміна кольору зубів у більшості випадків була оборотною. У поодиноких випадках відзначалася гіпоглікемія; у ряді цих випадків гіпоглікемія розвивалася у хворих, які приймали в період лікування кларитроміцином, гіпоглікемічні засоби для перорального прийому або інсулін. Повідомляється про окремі випадки тромбоцитопенії та лейкопенії. При прийомі кларитроміцину спостерігалася транзиторна побічна дія на центральну нервову систему: запаморочення, тривога, страх, страх, безсоння, нічні кошмари, шум у вухах, сплутаність свідомості, дезоринтація, галюцинації, психози та деперсоналізація. При лікуванні кларитроміцином, як і при використанні інших макролідів, дуже рідко спостерігалося подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, у тому числі шлуночкова пароксизмальна тахікардія та тріпотіння або мерехтіння шлуночків.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному прийомі збільшує концентрацію в крові препаратів, що метаболізуються в печінці за допомогою ферментів цитохрому Р450, - непрямих антикоагулянтів, карбамазепіну, теофіліну, астемізолу, цизаприду, терфенадину (в 2-3 рази), тріазоламу, мідазоламу, , ловастатину, дигоксину, алколоїдів ріжків та ін. Повідомляється про рідкісні випадки гострого некрозу скелетних м'язів, що збігаються за часом з одночасним призначенням кларитроміцину та інгібіторів гідроксиметилглутарил-СоА-редуктази – ловастатину та симвастатину. Є повідомлення про підвищення концентрації дигоксину в плазмі хворих, які одночасно отримували дигоксин і таблетки кларитроміцину. У таких хворих необхідно постійно контролювати вміст дигоксину у сироватці, щоб уникнути дигіталісної інтоксикації. Кларитроміцин може зменшувати кліренс триазоламу і, таким чином, підвищувати його фармакологічні ефекти з розвитком сонливості та сплутаності свідомості. Одночасне використання кларитроміцину та ерготаміну (деривати ріжків) може призвести до гострої ерготамінової інтоксикації, що проявляється важким периферичним вазоспазмом та збоченою чутливістю. Одночасне призначення ВІЛ-інфікованим дорослим зидовудину перорально і таблеток кларитроміцину може призвести до зменшення рівноважних концентрацій зидовудину. Враховуючи те, що кларитроміцин, ймовірно, змінює всмоктування призначається одночасно перорально зидовудину, цієї взаємодії значною мірою вдається уникнути прийому кларитроміцину і зидовудину в різні години доби (з інтервалом не менше 4 годин). При одночасному призначенні кларитроміцину та ритонавіру зростають значення сироваткової концентрації кларитроміцину. Корекція дози кларитроміцину у цих випадках для хворих з нормальною функцією нирок не потрібна. Однак у хворих із кліренсом креатиніну від 30 до 60 мл/хв. дозу кларитроміцину слід зменшити на 50%. При кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв. дозу кларитроміцину слід зменшити на 75%. При одночасному лікуванні ритонавіром не слід призначати кларитроміцин у дозах понад 1 г/добу.Спосіб застосування та дозиДля дорослих середня доза для прийому внутрішньо становить 250 мг 2 рази на добу. При необхідності можна призначати по 500 мг двічі на добу. Тривалість курсу лікування – 6-14 днів. Дітям препарат призначають у дозі 7.5 мг/кг маси тіла/добу. Максимальна добова доза – 500 мг. Тривалість курсу лікування – 7-10 днів. Для лікування інфекцій rларитроміцин призначають внутрішньо - по 1г 2 рази на добу. Тривалість лікування може становити 6 місяців і більше. У хворих з нирковою недостатністю, при кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв, дозу препарату слід зменшити у 2 рази. Максимальна тривалість курсу у пацієнтів цієї групи має становити трохи більше 14 днів.ПередозуванняЙмовірно розвиток симптомів з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея); біль голови, сплутаність свідомості. При передозуванні необхідне негайне промивання шлунка та симптоматичне лікування. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не призводять до значної зміни рівня кларитроміцину у сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа наявності хронічних захворювань печінки необхідно проводити регулярний контроль за ферментами сироватки крові. З обережністю призначають на фоні препаратів, що метаболізуються печінкою (рекомендується вимірювати їхню концентрацію в крові). У разі сумісного призначення з варфарином або ін. непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати протромбіновий час. При захворюваннях серця в анамнезі не рекомендується одночасний прийом із терфенадином, цизапридом, астемізолом. Необхідно звернути увагу на можливість перехресної стійкості між кларитроміцином та іншими антибіотиками групи макролідів, а також лінкоміцином та кліндаміцином. При тривалому або повторному застосуванні препарату можливий розвиток суперніфекції (зростання нечутливих бактерій та грибів).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
219,00 грн
165,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 100 г: фенолформальдегідна смола 1.65 г, полівінілбутирал 9.7 г, дибутилфталат 3.5 г, олія рицинова 1.75 г, каніфоль 0.85 г, етанол 95% 82.55 г. 15 г – туби алюмінієві – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для зовнішнього застосування спиртової; у вигляді прозорої або злегка каламутної рідини від світло-жовтого до жовтого з червонуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаІзолюючий, ранозагоювальний, антисептичний засіб.Клінічна фармакологіяАнтисептичний засіб.Показання до застосуванняМікротравми, післяопераційні шви.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність.Вагітність та лактаціяПротипоказань до застосування при вагітності та лактації немає.Побічна діяПечіння у місці нанесення, алергічні реакції.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Скляною паличкою препарат наносять безпосередньо на пошкоджену поверхню, захоплюючи здорові тканини, що оточують. Через 2 хвилини утворюється тонка, еластична плівка, що міцно утримується на поверхні шкіри.ПередозуванняДо цього часу випадків передозування препарату не зареєстровано.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКрем – 1 р.: діюча речовина: кліндаміцину фосфат – 23,8 мг (у перерахунку на кліндаміцин – 20,0 мг); допоміжні речовини: парафін рідкий (мінеральна олія) – 64.2 мг, полісорбат 60 – 50,0 мг, пропіленгліколь – 50,0 мг, цетостеариловий спирт – 32,1 мг, цетилпальмітат – 32,1 мг, стеаринова кислота – 21,4 мг , сорбітан стеарат - 20,0 мг, бензиловий спирт - 10,0 мг, вода очищена - до 1,0 г. 20 г або 40 г в туби алюмінієві, закупорені бушонами полімерними. Кожну тубу разом з аплікатором та інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиОднорідний крем білого або майже білого кольору із характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-лінкозамід.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Після застосування кліндаміцину інтравагінально в дозі 100 мг на добу одноразово (у вигляді 2% крему кліндаміцину фосфату) протягом 7 днів плазмова концентрація досягає максимуму приблизно через 10 годин (4-24 години) після введення і становить перший день в середньому 18 нг/ мл (4-47 нг/мл), а на сьомий день - 25 нг/мл (6-61 нг/мл), при цьому системна абсорбція становить близько 4% (0,6-11%) від введеної дози. У жінок з бактеріальним вагінозом при аналогічному режимі дозування всмоктується близько 4% кліндаміцину (з меншим розкидом 2-8%), концентрація в плазмі досягає максимуму приблизно через 14 годин (4-24 години) після введення і становить у перший день в середньому 13 нг/мл (6-34 нг/мл), а на сьомий день – 16 нг/мл (7-26 нг/мл). Системна дія кліндаміцину при введенні інтравагінально менш виражена, ніж при введенні внутрішньо або внутрішньовенно. Виведення Після інтравагінального введення повторних доз кліндаміцин майже не кумулюється у крові. Системний період напіввиведення становить 15-26 години. Фармакокінетика спеціальних груп пацієнтів Пацієнти похилого віку У клінічних дослідженнях 2% кліндаміцину вагінального крему брало участь недостатня кількість пацієнток у віці 65 років і старше, щоб можна було оцінити різницю в клінічній відповіді на терапію між зазначеною віковою групою та молодими пацієнтками. У наявних повідомленнях з клінічного досвіду не було зазначено різниці у клінічній відповіді пацієнток похилого віку порівняно з молодшими.ФармакодинамікаКліндаміцин - бактеріостатичний антибіотик з групи лінкозамідів, має широкий спектр дії, зв'язується з 50S субодиницею рибосомальної мембрани і пригнічує синтез білка в мікробній клітині. Щодо ряду грампозитивних коків можлива бактерицидна дія. В умовах in vitro до кліндаміцину чутливі такі мікроорганізми, що викликають бактеріальні вагінози: Gardnerella vaginalis, Mobiluncus spp., Mycoplasma horn inis, Bacteroides spp., Peptostreptococcus spp.Показання до застосуванняБактеріальний вагіноз.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до кліндаміцину, лінкоміцину або до будь-якого компонента препарату. Антибіогік-асоційований коліт в анамнезі. Вік до 18 років (дані з безпеки та ефективності відсутні). З обережністю: одночасний прийом міорелаксантів периферичної дії.Вагітність та лактаціяВагітність Адекватних і контрольованих досліджень із застосування кліндаміцину в І триместрі вагітності не проводилося, тому кліндаміцин у вигляді вагінального крему можна застосовувати жінкам у І триместрі вагітності лише за абсолютними показаннями, тобто коли потенційна користь терапії для матері перевершує потенційний ризик для плода. У дослідженнях на тваринах при введенні кліндаміцину підшкірно або всередину будь-яких негативних впливів на плід не виявлено, за винятком випадків застосування кліндаміцину в дозах, токсичних для матері. При застосуванні кліндаміцину інтравагінально у ІІ та ІІІ триместрах вагітності не відзначалося збільшення частоти вроджених аномалій плода. Аномальні пологи мали місце у 1,1% жінок порівняно з 0,5% у групі плацебо, якщо кліндаміцин у вигляді вагінального крему застосовувався у 11 триместрі вагітності протягом 7 днів. Застосування кліндаміцину в П-Ш триместрах вагітності можливе, якщо потенційна користь для матері перевищує ризик для плода. Період грудного вигодовування Невідомо, чи кліндаміцин виділяється в грудне молоко після інтравагінального застосування. Кліндаміцин виявлений у грудному молоці у концентраціїПобічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто нечасто рідко; дуже рідко ≥ 1/Ю; від ≥ 1/100 до < 1/10; від ≥ 1/1000 до < 1/100; від ≥ 1/10000 до < 1/1000; < 1/10000, включаючи окремі повідомлення; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. Інфекції та інвазії: часто – грибкові інфекції, інфекції, що викликаються грибами роду Candida; нечасто – бактеріальні інфекції; частота невідома – кандидоз шкіри. Порушення з боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість. Порушення з боку ендокринної системи: частота невідома – гіпертиреоз. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, дисгевзія. Порушення з боку органу слуху та лабіринту: нечасто – вертиго. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – інфекції верхніх дихальних шляхів; нечасто – носова кровотеча. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, запор, діарея, нудота, блювання; нечасто - здуття живота, метеоризм, неприємний запах із рота; частота невідома – псевдомембранозний коліт, шлунково-кишкові розлади, диспепсія. Порушення з боку колії та підшкірних тканин: часто – свербіж шкіри, висип; нечасто – кропив'янка, еритема; частота невідома - макулопапульозний висип. Порушення з боку м'язової, скелетної та сполучної тканини: часто – біль у спині. Вагітність, післяпологовий період та перинатальні стани: часто – аномальні пологи. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – інфекції сечовивідних шляхів, глюкозурія, протеїнурія; нечасто – дизурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: дуже часто – вульвовагінальний кандидоз; часто - вульвовагініт, вульвовагінальні розлади, порушення менструального циклу, вульвовагінальний біль, метрорагія, виділення з піхви; нечасто – трихомонадний вульвовагініт, вагінальні інфекції, біль у ділянці малого тазу; частота невідома – ендометріоз. Загальні розлади та реакції у місці введення: частота невідома – запалення, біль. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – відхилення результатів мікробіологічних аналізів від норми. Безпека вагінального крему кліндаміцину оцінювалася як у невагітних пацієнток, так і у пацієнток у період другого та третього триместрів вагітності. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються, або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід негайно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиІснує перехресна резистентність між кліндаміцином та лінкоміцином. В умовах in vitro продемонстровано антагонізм між кліндаміцином та еритроміцином. Спільне застосування з іншими препаратами для інтравагінального введення не рекомендується. Встановлено, що кліндаміцин при системному застосуванні порушує нейром'язову передачу і, отже, може посилювати дію міорелаксантів периферичної дії, тому препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують препарати цієї групи.Спосіб застосування та дозиІнтравагінально. Один повний аплікатор (5 г) крему (доза, що містить близько 100 мг кліндаміцину) переважно перед сном протягом 3 або 7 днів поспіль. Вказівки щодо використання: Зніміть ковпачок тюбика із кремом. Нагвинтіть пластмасовий аплікатор на з різьбленням шийку тюбика. Скочуючи тюбик з протилежного кінця, обережно видавіть крем в аплікатор. Аплікатор заповнений, коли поршень доходить до упору. Відкрутіть аплікатор від тюбика і загорніть ковпачок. У положенні "лежачи на спині" підтягніть коліна до грудей. Тримаючи аплікатор горизонтально, обережно введіть його в піхву якнайглибше, не викликаючи неприємних відчуттів. Повільно натискаючи поршень до упору, введіть крем у піхву. Обережно вийміть аплікатор із піхви. Після використання аплікатора вийняти поршень із корпусу та вимити поршень та корпус аплікатора теплою водою з милом. Не використовувати для цього синтетичні миючі засоби. Після миття сполоснути аплікатор теплою чистою кип'яченою водою. Не поміщати аплікатор у гарячу воду чи окріп!ПередозуванняСимптоми При інтравагінальному застосуванні препарату можлива абсорбція кліндаміцину в кількостях, достатніх для розвитку системних реакцій. Випадкове потрапляння препарату в шлунково-кишковий тракт може викликати системні побічні ефекти, подібні до тих, що виникають після прийому кліндаміцину внутрішньо в терапевтичних дозах. До можливих системних побічних ефектів можна віднести діарею, геморагічну діарею, включаючи псевдомембранозний коліт. Лікування Симптоматична та підтримуюча терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо призначення препарату за допомогою відповідних лабораторних методів повинні бути виключені наступні збудники: Trichomonas vaginalis, Chlamydia trachomatis, Neisseria gonorrhoeae, Candida albicans та Herpes simplex virus, які часто викликають вульвовагініт. Інтравагінальне застосування кліндаміцину може призвести до посиленого зростання нечутливих мікроорганізмів, особливо дріжджоподібних грибів. Застосування кліндаміцину (як і практично всіх антибіотиків) при його системному всмоктуванні може спричинити розвиток важкої діареї та у ряді випадків псевдомембранозного коліту. У зв'язку з цим при виникненні на фоні терапії кліндаміцином вираженої або тривалої діареї препарат слід відмінити та за необхідності провести діагностичні та лікувальні заходи. Пацієнтку слід попередити, що під час терапії препаратом не слід вступати в статеві контакти, а також застосовувати інші засоби для інтравагінального введення (тампони, спринцювання). Не рекомендується застосування кліндаміцину вагінального крему в період менструації. Потрібно відкласти початок терапії до закінчення менструації. Препарат містить компоненти, які можуть зменшити міцність виробів з латексу або каучуку, тому використання презервативів, піхвових протизаплідних діафрагм та інших засобів з латексу для інтравагінального застосування під час терапії препаратом та протягом 72 годин після застосування не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає підстав вважати, що застосування кліндаміцину крему вагінального може впливати на здатність до керування автомобілем і управління механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 100 гр.: активна речовина: клотримазол 1,0 г; допоміжні речовини: проіїленгліколь, поліетиленоксид 400, поліетиленоксид 1500, метилпарагідроксибензоат (ніпагін). По 20 або 40 г препарату в тубі або банці темного скла. 1 туба або банку разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиОднорідна мазь білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаКлотримазол погано всмоктується через шкіру та слизові оболонки і практично не чинить системної дії. Концентрація в глибоких шарах епідермісу вище, ніж мінімальна концентрація для дерматофітів. При зовнішньому застосуванні концентрація клотримазолу в епідермісі вища, ніж у дермі та підшкірній клітковині.ФармакодинамікаКлотримазол є протигрибковим засобом широкого спектра дії місцевого застосування. Антимікотичний ефект активної діючої речовини клотримазолу (похідне імідазолу) пов'язаний з порушенням синтезу ергостерину, що входить до складу клітинної мембрани грибів, що змінює проникність мембрани та викликає подальший лізис клітини. У малих концентраціях діє фунгістатично, а у великих - фунгіцидно, причому не тільки на клітини, що проліферують. У фунгіцидних концентраціях взаємодіє з мітохондріальними та пероксидазними ферментами, внаслідок чого відбувається збільшення концентрації перекису водню до токсичного рівня, що також сприяє руйнуванню грибкових клітин. Ефективний щодо дерматофітів, дріжджоподібних та цвілевих грибів, а також збудника різнокольорового лишаю Pityriasis versicolor (Malazessia furfur) та збудника еритразми. Має антимікробну дію щодо грампозитивних (стафілококи, стрептококи) та грамнегативних бактерій (Bacteroides, Gardnerella vaginalis), а також щодо Trichomonas vaginalis.Показання до застосуванняГрибкові захворювання шкіри, мікози складок, стоп. Висівкоподібний лишай, еритразму, поверхневі кандидози, викликані дерматофітами, дріжджовими (включаючи рід Candida), цвілевими та іншими грибами та збудниками, чутливими до клотримазолу. Мікози, ускладнені вторинною піодермією.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до клотримазолу або допоміжних речовин, І триместр вагітності. З обережністю: період лактації.Вагітність та лактаціяПри клінічних та експериментальних дослідженнях не було встановлено, що застосування препарату в період вагітності або в період годування груддю негативно впливає на здоров'я жінки або плода (дитини). Проте питання доцільності призначення препарату має вирішуватися індивідуально після консультації лікаря. Нанесення препарату безпосередньо на грудну залозу, що лактує, протипоказане.Побічна діяСверблячка, печіння, поколювання в місцях нанесення мазі, поява еритеми, пухирів, набряку, подразнення та лущення шкіри. Алергічні реакції (свербіж, кропив'янка).Взаємодія з лікарськими засобамиАмфотерицин, ністатин, натаміцин знижують ефективність клотримазолу при одночасному застосуванні. При застосуванні мазі негативні взаємодії коїться з іншими засобами невідомі та їх слід очікувати, т.к. резорбційна здатність клотримазол дуже низька.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Мазь наносять тонким шаром 2-3 десь у день попередньо очищені (із застосуванням мила з нейтральним значенням pH) і сухі уражені ділянки шкіри обережно втирають. Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, локалізації патологічних змін та ефективності терапії. Лікування дерматомікозів проводять не менше 4 тижнів, висівки - 1-3 тижнів. При грибкових захворюваннях шкіри ніг терапію рекомендується продовжити протягом не менше 2 тижнів після усунення симптомів захворювання.ПередозуванняЗастосування мазі у підвищених дозах не викликає жодних реакцій та станів, небезпечних для життя.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується нанесення препарату на шкіру в області очей. При лікуванні оніхомікозів необхідно стежити за тим, щоб нігтьові пластинки, що оброблялися, були коротко підстрижені або мали шорстку поверхню для кращого проникнення активної речовини. У цих випадках перевагу слід віддати розчину з-за найкращих властивостей. У хворих із печінковою недостатністю слід періодично контролювати функціональний стан печінки. З появою ознак гіперчутливості чи подразнення лікування припиняють. За відсутності ефекту протягом 4 тижнів слід підтвердити діагноз.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини індапамід 0,625/1,25 мг, раміприл 2,5/5 мг. Допоміжні речовини: ;лактози моногідрат ;- 143,875/140,75 мг; кремнію діоксид колоїдний; - 1,5/1,5 мг; кальцію стеарат; - 1,5/1,5 мг; капсули тверді желатинові Корпус: ;титану діоксид; 2/2%; желатин; - До 100/100%. Кришечка: ;титану діоксид ;— 1%/-; барвник заліза оксид жовтий (заліза оксид); - 1,7143% / -, барвник індигокармін; - 0,3% / -, желатин; - До 100%. Капсули 0,625 мг + 2,5 мг 30 капс. у контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ та фольги алюмінієвоїОпис лікарської формиТверді желатинові капсули №3 з корпусом білого та кришечкою зеленого кольору (дозування 0,625 мг + 2,5 мг). Вміст капсул – порошок або ущільнена маса білого або майже білого кольору, що розпадається при натисканні скляною паличкою.Фармакотерапевтична групаКомбінований гіпотензивний препарат, що містить діуретик з групи похідних сульфонаміду; - індапамід та інгібітор АПФ; - раміприл. Фармакологічна дія комбінації обумовлена поєднанням окремих властивостей кожного з компонентів, які, своєю чергою, посилюють дію один одного. Препарат має антигіпертензивну, діуретичну та вазодилатуючу дії. Консилар-Д24 має виражену дозозалежну антигіпертензивну дію як на сАД, так і на дАД. Антигіпертензивний ефект не залежить від віку та положення тіла пацієнта. Не впливає на метаболізм ліпідів та вуглеводів, в т.ч. ;у пацієнтів із цукровим діабетом. Антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин. Стабільне зниження артеріального тиску досягається протягом 1 міс на фоні застосування препарату Консилар-Д24 без збільшення ЧСС. Припинення лікування не призводить до розвитку синдрому відміни. Індапамід Індапамід відноситься до похідних сульфонаміду з індольним кільцем і за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків, які пригнічують реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі нефрону. При цьому збільшується виділення нирками іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію, що супроводжується збільшенням діурезу та антигіпертензивним ефектом. Індапамід знижує тонус гладкої мускулатури артерій і виявляє судинорозширювальну дію, зменшує ОПСС. Ці ефекти опосередковані зниженням реактивності судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II; збільшенням синтезу ПГЕ2, що має судинорозширювальну активність; пригніченням струму кальцію у гладком'язових клітинах судин. Індапамід сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. Індапамід у монотерапії в дозах, що не викликають вираженого діуретичного ефекту, має 24-годинний антигіпертензивний ефект. Антигіпертензивна активність індапаміду пов'язана з покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням артеріолярного судинного опору та ОПСС. У коротких, середній тривалості та довгострокових дослідженнях за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією було показано, що індапамід: не впливає на показники ліпідного обміну, в т.ч. ;концентрацію тригліцеридів, Хс, ЛПНГ та ЛПВЩ; не впливає на показники обміну вуглеводів, в т.ч. ;у пацієнтів із цукровим діабетом. Раміприл Утворюється під впливом ферментів печінки активний метаболіт раміприлу; - раміприлат; - є тривало діючим інгібітором АПФ (синоніми: кініназа II, дипептидилкарбоксидипептидаза I), що є пептидилдипептидаза. АПФ у плазмі крові та тканинах каталізує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, який має судинозвужувальну дію, та розпад брадикініну, який має судинорозширювальну дію. Тому при прийомі раміприлу внутрішньо зменшується утворення ангіотензину II і відбувається накопичення брадикініну, що призводить до розширення судин та зниження артеріального тиску. Підвищення активності калікреїн-кінінової системи в крові та тканинах зумовлює кардіопротективну та ендотеліопротективну дію раміприлу за рахунок активації ПГ-системи та, відповідно, збільшення синтезу ПГ,стимулюють утворення оксиду азоту в ендотеліоцитах Ангіотензин II стимулює вироблення альдостерону, тому прийом раміприлу призводить до зниження секреції альдостерону та підвищення вмісту іонів калію у плазмі крові. При зниженні концентрації ангіотензину II у крові усувається його інгібуючий вплив на секрецію реніну за типом негативного зворотного зв'язку, що призводить до підвищення активності реніну плазми. Передбачається, що розвиток деяких небажаних реакцій (зокрема сухий кашель) також пов'язаний з підвищенням активності брадикініну. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом раміприлу призводить до зниження артеріального тиску в положенні лежачи і стоячи без компенсаторного збільшення ЧСС. Раміприл значно знижує ОПСС, практично не викликаючи змін у нирковому кровотоку та ШКФ. Антигіпертензивна дія починає проявлятися через 1-2 години після прийому внутрішньо разової дози раміприлу, досягаючи найбільшого значення через 3-6 годин, і зберігається протягом 24 годин. При курсовому прийомі антигіпертензивний ефект може поступово збільшуватися, стабілізуючись зазвичай до 3-4 тижнів регулярного прийому раміприлу, а потім зберігатися протягом тривалого часу. Раптове припинення прийому раміприлу не призводить до швидкого та значного підвищення артеріального тиску (відсутність синдрому відміни). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією раміприл уповільнює розвиток та прогресування гіпертрофії міокарда та судинної стінки. У пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань унаслідок судинних уражень (діагностована ІХС, облітеруючі захворювання периферичних артерій в анамнезі, інсульт в анамнезі) або цукрового діабету з не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, збільшення зниження концентрації Хс ЛПВЩ, куріння) приєднання раміприлу до стандартної терапії значно знижує частоту розвитку інфаркту міокарда, інсульту та смертності від серцево-судинних причин. Крім цього, раміприл знижує показники загальної смертності, а також потребу в процедурах реваскуляризації та уповільнює виникнення або прогресування ХСН. У загальній популяції пацієнтів, а також у пацієнтів із цукровим діабетом (як з артеріальною гіпертензією, так і з нормальними показниками АТ),раміприл значно знижує ризик розвитку нефропатії та виникнення мікроальбумінурії.ФармакокінетикаКомбіноване застосування індапаміду та раміприлу не впливає на їх фармакокінетичні показники порівняно з прийомом цих препаратів у монотерапії. Індапамід Всмоктування. ; Індапамід, що вивільнився, швидко і повністю всмоктується в ШКТ. Одночасний прийом їжі трохи збільшує час всмоктування індапаміду, не впливаючи при цьому на повноту абсорбції. ;C max ;у плазмі крові досягається через 1-2 години після прийому внутрішньо одноразової дози 2,5 мг. При повторних прийомах коливання концентрації індапаміду у плазмі у проміжок між прийомами препарату згладжуються. Існує індивідуальна варіабельність показників всмоктування індапаміду. Розподіл. Близько 79% індапаміду зв'язується з білками плазми крові і завдяки наявності високої спорідненості до еластину концентрується в гладкій мускулатурі судинних стінок. Також він сполучається з карбоксигідразою еритроцитів, не пригнічуючи активності цього ферменту. Css; досягається через 7 днів прийому індапаміду. При повторному прийомі індапаміду немає його кумуляції. Метаболізм. Індапамід метаболізується в печінці. Виведення. ;T1/2 ;становить від 14 до 24 год (у середньому 18 год). Виводиться у вигляді неактивних метаболітів, в основному - нирками (60-80% прийнятої дози) і через кишечник (22%). Не більше 5% індапаміду виводиться з організму нирками у незміненому вигляді. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Ниркова недостатність. ;Фармакокінетичні параметри індапаміду суттєво не змінюються. Раміприл Всмоктування. ;Після прийому внутрішньо раміприл швидко всмоктується з ШКТ (50-60%). Одночасний прийом їжі уповільнює його абсорбцію, але не впливає на повноту всмоктування. Розподіл. ;Біодоступність для раміприлу після прийому внутрішньо 2,5-5 мг; - 15-28%; для раміприлату; - 45%. Після прийому раміприлу внутрішньо плазмові ;C max ;раміприлу та раміприлату досягаються через 1 і 2-4 год відповідно. Після щоденного прийому 5 мг на добу стабільна концентрація раміприлату в плазмі досягається до 4-го дня. Зв'язок з білками плазми крові для раміприлу; - 73%, раміприлату; - 56%. ; Vd ; раміприлу ; - 90 л, раміприлату ; - 500 л. Метаболізм. ;У печінці метаболізується з утворенням активного метаболіту раміприлату (в 6 разів активніше інгібує АПФ, ніж раміприл) та неактивних метаболітів ;— дикетопіперазинового ефіру, дикетопіперазинової кислоти, а також глюкуронідів раміприлу та раміприлату. Усі утворювані метаболіти, крім раміприлату, фармакологічної активності немає. Виведення. ;T1/2 ;для раміприлу ;— 5,1 год; у фазі розподілу та елімінації зниження концентрації раміприлату в плазмі крові відбувається з ;T1/2, рівним 3 год, потім слід перехідна фаза з ;T1/2, рівним 15 год, і тривала кінцева фаза з дуже низькими концентраціями раміприлату в плазмі крові та ; T1/2, що дорівнює 4-5 днів. ;T1/2 ;збільшується при ХНН. Виводиться нирками; - 60%, через кишечник; - 40% (переважно у вигляді метаболітів). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літній вік. ;У здорових добровольців похилого віку (65–76 років) фармакокінетика раміприлу та раміприлату істотно не відрізняється від такої у молодих здорових добровольців. Порушення функції нирок. ;При порушенні функції нирок виведення раміприлу та його метаболітів уповільнюється пропорційно зниженню ;Cl ;креатиніну; при порушенні функції печінки сповільнюється перетворення на раміприлат; при серцевій недостатності концентрація раміприлату підвищується у 1,5–1,8 раза.Клінічна фармакологіяІнгібітори АПФ у комбінаціях.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія м'якого та помірного ступеня тяжкості.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до індапаміду, раміприлу, інших інгібіторів АПФ, похідних сульфонаміду та допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі (спадковий або ідіопатичний, а також пов'язаний із попередньою терапією інгібіторами АПФ); гемодинамічно значущий стеноз ниркових артерій (двосторонній чи односторонній, у разі єдиної нирки); тяжка артеріальна гіпотензія або стани з нестабільними показниками гемодинаміки; одночасне застосування з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією; гемодинамічно значущий стеноз аортального або мітрального клапана або гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; первинний гіперальдостеронізм; тяжка ниркова недостатність (Cl; креатиніну менше 30 мл/хв); гемодіаліз; нефропатія, лікування якої проводиться кортикостероїдами, нестероїдними протизапальними засобами, імуномодуляторами та/або іншими цитотоксичними препаратами; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (досвід клінічного застосування недостатній); гемодіаліз або гемофільтрація з використанням деяких мембран із негативно зарядженою поверхнею, таких як високопроточні мембрани з поліакрилнітрилу (небезпека розвитку реакцій підвищеної чутливості); аферез ЛПНГ з використанням декстрану сульфату (небезпека розвитку реакцій підвищеної чутливості); проведення десенсибілізуючої терапії при реакціях підвищеної чутливості до отрут перетинчастокрилих комах, таких як бджоли, оси; одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2); гостра стадія інфаркту міокарда у пацієнтів з такими захворюваннями як тяжка хронічна серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією; NYHA); нестабільна стенокардія; небезпечні життя шлуночкові порушення ритму серця; легеневе серце; тяжка печінкова недостатність (в т.ч.; з енцефалопатією); гіпокаліємія; одночасне застосування з ЛЗ, здатними викликати аритмію типу «пірует»; одночасний прийом препаратів, що подовжують інтервал; QT; (досвід клінічного застосування недостатній); одночасний прийом з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію та у пацієнтів з гіперкаліємією; азотемія, анурія; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: ;одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен, або АРА II (при подвійній блокаді РААС) є підвищений ризик різкого зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та погіршення функції нирок; стани, за яких надмірне зниження АТ є особливо небезпечним (при атеросклеротичних ураженнях коронарних та мозкових артерій); тяжка артеріальна гіпертензія, особливо злоякісна артеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність (III–IV функціональний клас за класифікацією; NYHA); гемодинамічно значущий однобічний стеноз ниркової артерії (за наявності обох нирок); - у таких пацієнтів навіть незначне збільшення концентрації креатиніну в плазмі може бути проявом одностороннього погіршення функції нирок; попередній прийом діуретиків; зниження ОЦК,порушення водно-електролітного балансу внаслідок недостатнього споживання рідини, прийому великих доз діуретиків, дієти з обмеженням кухонної солі, діареї, блювання, рясного потовиділення; порушення функції печінки (досвід клінічного застосування недостатній); цукровий діабет (ризик розвитку гіперкаліємії); порушення функції нирок (Clкреатиніну 30-60 мл/хв) (ризик розвитку гіперкаліємії та лейкопенії); стан після трансплантації нирки; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, системна склеродермія); пригнічення кістковомозкового кровотворення; супутня терапія мієлотоксичними препаратами, імунодепресантами, здатними викликати зміни у картині периферичної крові (можливе пригнічення кістковомозкового кровотворення, розвиток нейтропенії або агранулоцитозу); реноваскулярна гіпертензія;гіперурикемія та подагра; лабільність АТ; гіперпаратиреоз; збільшення інтервалу; QT; на ЕКГ; літній вік старше 65 років (ризик посилення антигіпертензивної дії); пацієнти негроїдної раси.Вагітність та лактаціяЗастосування Консилар-Д24 протипоказане при вагітності. Перед початком лікування слід переконатися у відсутності вагітності. При плануванні вагітності або її настанні в період лікування необхідно негайно припинити прийом препарату Консилар-Д24 та призначити іншу терапію з встановленим профілем безпеки застосування при вагітності. Індапамід Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триметрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. У поодиноких випадках на фоні прийому діуретиків незадовго до пологів у новонароджених розвивається гіпоглікемія та тромбоцитопенія. Раміприл Інгібітори АПФ здатні проникати крізь плацентарний бар'єр. При застосуванні інгібіторів АПФ під час вагітності існує ризик порушення розвитку нирок плода, зниження артеріального тиску плода та новонародженого, порушення функції нирок, гіперкаліємії, гіпоплазії кісток черепа, олігогідрамніону, контрактури кінцівок, деформації черепа, гіпоплазії легень. Рекомендується вести ретельне спостереження за новонародженими, які піддавалися внутрішньоутробному впливу інгібіторів АПФ, для виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. При олігурії необхідне підтримання АТ та ниркової перфузії шляхом заповнення ОЦК та застосування судинозвужувальних засобів. У новонароджених є ризик олігурії та неврологічних розладів, можливо, через зниження ниркового та мозкового кровотоку внаслідок зниження артеріального тиску, викликаного інгібіторами АПФ (одержуваних вагітними та жінками, що годують). Застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане у період грудного вигодовування. Якщо лікування препаратом Консилар-Д24 необхідне, то грудне вигодовування слід припинити. Індапамід Індапамід виділяється із грудним молоком. Прийом тіазидних діуретиків спричинює зменшення кількості грудного молока або пригнічення лактації. У новонародженого при цьому може розвинутись підвищена чутливість до похідних сульфонаміду, гіпокаліємія та ядерна жовтяниця. Раміприл У дослідженнях на тваринах було показано, що раміприл виділяється з молоком лактуючих тварин.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до <1/100); рідко (від ≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (< 1/10000, включаючи окремі повідомлення); частота невідома; за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку серця: ; нечасто; - Ішемія міокарда, включаючи розвиток нападу стенокардії або інфаркту міокарда, тахікардія, аритмія, відчуття серцебиття, периферичні набряки; частота невідома; - аритмія типу «пірует» (можливо зі смертельним результатом), збільшення інтервалу; QT; на ЕКГ. З боку судин: часто; - надмірне зниження АТ, ортостатична гіпотензія, синкопальні стани; нечасто; - припливи крові до шкіри обличчя; рідко; - виникнення або посилення порушень кровообігу на фоні стенозуючих судинних уражень, васкуліт; частота невідома; - синдром Рейно. З боку нервової системи: часто; головний біль, запаморочення (відчуття легкості в голові); нечасто; - вертиго, парестезія, агевзія (втрата смакової чутливості), дисгевзія (порушення смакової чутливості), летаргія; рідко; - тремор, порушення рівноваги; частота невідома; - ішемія головного мозку, включаючи ішемічний інсульт і минуще порушення мозкового кровообігу, порушення психомоторних реакцій (зниження реакції), відчуття печіння, паросмія (порушення сприйняття запахів), непритомність. З боку органу зору: ;нечасто; зорові розлади, включаючи розпливчастість зображення; рідко; - кон'юнктивіт. З боку органу слуху: рідко; порушення слуху, шум у вухах. Порушення психіки: ; нечасто; - пригнічений настрій, тривога, нервозність, руховий занепокоєння, порушення сну, включаючи сонливість; рідко; - сплутаність свідомості; частота невідома; - Порушення уваги. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: ; часто ; - сухий кашель (що посилюється ночами і в положенні лежачи), бронхіт, синусит, задишка; нечасто; - бронхоспазм, включаючи обтяження перебігу бронхіальної астми, закладеність носа. З боку травної системи: часто; запальні реакції в шлунку і кишечнику, розлади травлення, відчуття дискомфорту в області живота, диспепсія, діарея, нудота, блювання; нечасто; фатальний панкреатит (випадки панкреатиту з летальним результатом при прийомі інгібіторів АПФ спостерігалися вкрай рідко), підвищення активності ферментів підшлункової залози в плазмі крові, ангіоневротичний набряк тонкого кишечника, болі у верхньому відділі живота, в т.ч. ; пов'язані з гастритом, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко; - глосит; дуже рідко; - панкреатит; частота невідома; - афтозний стоматит (запальні реакції слизової оболонки порожнини рота). З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто; підвищення активності АЛТ; нечасто; - підвищення активності печінкових ферментів та концентрації кон'югованого білірубіну в плазмі крові; рідко; - холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярні ураження; дуже рідко; - Порушення функції печінки; частота невідома; гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (вкрай рідко з летальним результатом), можливість розвитку печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності. Порушення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, збільшення кількості виділеної сечі, посилення раніше існуючої протеїнурії, підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові; дуже рідко; - ниркова недостатність; частота невідома; - гіперурикемія, глюкозурія. З боку статевих органів та молочної залози: ;нечасто ;— еректильна дисфункція з минущою імпотенцією, зниження лібідо; частота невідома; - гінекомастія. З боку крові та лімфатичної системи:; дуже часто; - еозинофілія; часто; - тромбоцитопенія, зниження рівня гематокриту; рідко; - лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, еритроцитопенію, зниження концентрації Hb; дуже рідко; - апластична анемія, гемолітична анемія; частота невідома; - пригнічення кістковомозкового кровотворення, панцитопенія. З боку шкіри та підшкірних тканин: ;часто ;— шкірний висип, зокрема макулопапульозний; нечасто; ангіоневротичний набряк, в т.ч. ;з летальним результатом (набряк гортані може викликати обструкцію дихальних шляхів, що призводить до летального результату), свербіж шкіри, гіпергідроз (підвищене потовиділення), геморагічний васкуліт; рідко; - ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхолізис; дуже рідко; - реакції фотосенсибілізації; частота невідома; токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус, обтяження перебігу псоріазу, псоріазоподібний дерматит, пемфігоїдна або ліхеноїдна (лишаевидная) екзантема або енантема, ало. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто; - м'язові судоми, міалгія; нечасто; - Артралгія. З боку ендокринної системи: частота невідома синдром неадекватної секреції АДГ. З боку обміну речовин і харчування: часто; гіперкаліємія, гіпокаліємія, гіпонатріємія; нечасто; - анорексія, зниження апетиту; дуже рідко; - гіперкальціємія; частота невідома; гіперглікемія, гіпохлоремія, що супроводжується гіповолемією, дегідратацією та ортостатичною гіпотензією (одночасна втрата іонів хлору може призводити до компенсаторного метаболічного алкалозу, проте частота розвитку алкалозу та його вираженість незначна). З боку імунної системи: частота невідома; анафілактичні або анафілактоїдні реакції (при інгібуванні АПФ збільшується тяжкість анафілактичних або анафілактоїдних реакцій на отрути перетинчастокрилих комах, таких як бджоли, оси), підвищення титру антинуклеарних антитіл. Загальні розлади: часто; болі в грудях, підвищена стомлюваність; нечасто; - Підвищення температури тіла; рідко; - астенія (слабкість).Взаємодія з лікарськими засобамиКонсилар-Д24 Одночасне застосування протипоказане При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ можливе оборотне підвищення концентрації літію в плазмі крові та посилення кардіо- та нейротоксичної дії літію. Додаткове застосування тіазидних діуретиків може сприяти подальшому підвищенню концентрації літію внаслідок зниження його екскреції та підвищувати ризик прояву токсичних реакцій. Одночасне застосування препарату Консилар-Д24 із препаратами літію протипоказане. Одночасне застосування з препаратами калію, калійзберігаючими діуретиками (амілорид, спіронолактон, еплеренон, тріамтерен), іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в плазмі крові (включаючи триметоприм, такролімус, циклоспорин, гепарин), збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. діабетом та пацієнтів з нирковою недостатністю). При одночасному застосуванні потрібна особлива обережність Баклофен потенціює антигіпертензивний ефект індапаміду та раміприлу (потрібний контроль артеріального тиску, функції нирок та при необхідності корекція дози препарату Консилар-Д24). Одночасне застосування з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 і неселективні нестероїдні протизапальні засоби, наприклад, ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію (більше 3 г/добу), знижує антигіпертензивний ефект індапаміду та раміприлу; підвищує ризик порушення функції нирок, до розвитку гострої ниркової недостатності; підвищує вміст калію у плазмі крові у пацієнтів із вже існуючими порушеннями функції нирок. Таку комбінацію рекомендується застосовувати з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати ОЦК, а також проводити контроль функції нирок до та після початку лікування препаратом Консилар-Д24. При одночасному застосуванні потрібна обережність Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) посилюють антигіпертензивний ефект та збільшують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). ГКС, тетракозактид знижують антигіпертензивний ефект (затримка рідини). При одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами можливе посилення антигіпертензивного ефекту Консилару-Д24. Індапамід Одночасне застосування протипоказане Через ризик гіпокаліємії протипоказано застосування індапаміду одночасно з лікарськими препаратами, здатними викликати аритмію типу «пірует», такими як антиаритмічні препарати (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретілія тозилат, соталоз) , левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, пімозид), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші речовини (беприділ, цизаприд, дифеманіл, ер, спарфлоксацин, моксифлоксацин, астемізол, вінкамін (в/в), метадон, терфенадін). У пацієнтів із гіпокаліємією необхідно застосовувати препарати, що не викликають аритмію типу «пірует». При одночасному застосуванні потрібна особлива обережність При одночасному застосуванні з амфотерицином B (в/в), глюко- та мінералокортикостероїдами (при системному призначенні), тетракозактидом, проносними засобами, що стимулюють моторику ШКТ, підвищується ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний постійний контроль вмісту калію в плазмі крові, при необхідності - його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Рекомендується застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику ШКТ. Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію в плазмі крові, показники ЕКГ та за необхідності коригувати дозу серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні потрібна обережність При одночасному застосуванні діуретиків з метформіном можливий розвиток ниркової недостатності, а також підвищується ризик розвитку лактат-ацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо концентрація креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. На тлі прийому діуретиків відбувається зменшення ОЦК, підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних речовин. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати ОЦК. При одночасному застосуванні з препаратами кальцію можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення кальцію нирками. При одночасному застосуванні з циклоспорином такролімусом підвищується ризик порушення функції нирок (гіперкреатинемія). Раміприл Одночасне застосування протипоказане Використання деяких високопроточних мембран з негативно зарядженою поверхнею (наприклад, поліакрилнітрильних мембран) при проведенні гемодіалізу або гемофільтрації та використання декстрану сульфату при аферезі ЛПНЩ збільшує ризик розвитку тяжких анафілактичних реакцій. Якщо пацієнту необхідне проведення цих процедур, слід використовувати інші типи мембран (у разі проведення плазмаферезу та гемофільтрації) або перевести пацієнта на прийом гіпотензивних препаратів інших груп. Одночасне застосування раміприлу з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування раміприлу з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. При одночасному застосуванні потрібна особлива обережність При одночасному застосуванні раміприлу з препаратами, що містять аліскірен, і АРА II слід дотримуватися обережності. Лікування проводити під контролем функції нирок, вміст калію та рівня АТ. Комбіноване застосування раміприлу та телмісартану не рекомендується, т.к. не забезпечує посилення терапевтичного ефекту порівняно із застосуванням монотерапії. Крім того, зафіксовано більш високу частоту виникнення гіперкаліємії, ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії та запаморочення при комбінованому лікуванні. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами, наприклад, інсулінами, гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо (похідними сульфонілсечовини) у зв'язку зі зменшенням інсулінорезистентності під впливом раміприлу можливе посилення гіпоглікемічного ефекту цих препаратів аж до розвитку гіпоглікемії. Особливо ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові рекомендується на початку спільного застосування гіпоглікемічних засобів з інгібіторами АПФ. У пацієнтів, які приймали одночасно інгібітори АПФ та інгібітори ДПП-4 (гліптини), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, віллдагліптин, лінагліптин, спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібіторів; mTOR (mammalian Target of Rapamycin; - мета рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад темсіролімусу, сиролімусу, еверолімусу, спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. При одночасному застосуванні з симпатоміметиками (епінефрином, ізопротеренолом, добутаміном, допаміном) відзначається зменшення антигіпертензивної дії раміприлу, потрібен регулярний контроль артеріального тиску. При одночасному застосуванні з іншими препаратами, що знижують артеріальний тиск (нітрати, засоби для загальної та місцевої анестезії, алфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин), відзначається потенціювання антигіпертензивного ефекту. Слід застосовувати з обережністю комбінації раміприлу із препаратами, що блокують РААС. При одночасному застосуванні потрібна обережність При одночасному застосуванні із препаратом золота (натрію ауротіомалат) для внутрішньовенного введення рідко можливі гіперемія обличчя, нудота, блювання, артеріальна гіпотензія. При одночасному застосуванні зі снодійними, наркотичними та знеболюючими ЛЗ можливе посилення антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками, імунодепресантами, кортикостероїдами (ГКС та мінералокортикостероїдами) та іншими ЛЗ, які можуть впливати на гематологічні показники, збільшується ризик розвитку гематологічних реакцій. При одночасному застосуванні з хлоридом натрію можливе послаблення антигіпертензивної дії раміприлу. При одночасному застосуванні з етанолом відзначається посилення симптомів вазодилатації. Раміприл може посилювати несприятливий вплив етанолу на організм. При одночасному застосуванні з естрогенами спостерігається ослаблення антигіпертензивної дії раміприлу (затримка рідини). Одночасне застосування з іншими інгібіторами АПФ підвищує ризик розвитку ниркової недостатності (в т.ч. гостра ниркова недостатність), гіперкаліємії. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами, що містять котримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), зростає ризик гіперкаліємії. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібітору енкефалінази рацекадотрилу, що застосовується для лікування гострої діареї, спостерігалося збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з естрамустином може призвести до збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу, переважно вранці, проковтуючи цілком і запиваючи достатньою кількістю води. Доза підбирається залежно від терапевтичного ефекту та переносимості препарату пацієнтом. Лікування препаратом Консилар-Д24 зазвичай є тривалим, яке тривалість у кожному даному випадку визначається лікарем. Якщо не призначається інакше, то за нормальної функції нирок та печінки рекомендуються представлені далі режими дозування. Початкова доза; - 1 капс. з дозуванням 0,625 мг + 2,5 мг, одноразово вранці. Якщо прийом препарату Консилар-Д24 у цій дозі протягом 2 тижнів і більше не вдається нормалізувати АТ, то доза може бути збільшена до 1 капс. з дозуванням 1,25 мг + 5 мг на добу. При недостатньому антигіпертензивному ефекті добової дози 125 мг + 5 мг необхідно підібрати нову схему терапії. Максимальна добова доза; - 2 капс. з дозуванням 1,25 мг + 5 мг 1 раз на добу. Застосування препарату Консилар-Д24 у спеціальних груп пацієнтів Порушення функції нирок. ;При ;Cl ;креатиніну 60 мл/хв і більше корекції дози не потрібно. Для пацієнтів з; Cl; креатиніну 30-60 мл / хв початкова доза; Лікування слід починати з підбору доз індапаміду та раміприлу в монотерапії. При тяжкій нирковій недостатності (Cl; креатиніну менше 30 мл/хв) застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане. Порушення функції печінки. ;Для пацієнтів з порушенням функції печінки максимальна добова доза; - 1 капс. з дозуванням 0,625 мг + 2,5 мг. На початку лікування потрібне ретельне медичне спостереження. При тяжкій печінковій недостатності застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане. Літній вік (старше 65 років). ;У пацієнтів похилого віку перед початком прийому препарату Консилар-Д24 слід оцінити функцію нирок та вміст калію у плазмі крові. Препарат Консилар-Д24 можна застосовувати лише за нормальної функції нирок або при незначних порушеннях функції нирок. Дозу підбирають залежно від ступеня зниження АТ, особливо при зниженні ОЦК та втраті електролітів, а також при ХСН (IV функціональний клас за класифікацією NYHA). Подібні заходи дозволяють уникнути різкого зниження артеріального тиску. Початкова доза; - 1 капс. з дозуванням 0,625 мг +2,5 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: ; виражене зниження АТ, брадикардія, нудота, блювання, судоми, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, ступор, порушення водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія), олігурія аж до анурії (внаслідок гіповоля. Лікування: ; у легких випадках передозування ; - промивання шлунка, прийом адсорбентів (активованого вугілля), натрію сульфату (бажано протягом 30 хв) з подальшим відновленням водно-електролітного балансу. Слід контролювати функцію життєво важливих органів. У більш важких випадках додатково проводяться заходи, спрямовані на стабілізацію АТ: внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду, плазмозамінників, встановлення тимчасового штучного водія ритму при стійкій до медикаментозної терапії брадикардії. При вираженому зниженні АТ до терапії з поповнення ОЦК та відновлення водно-електролітного балансу може бути додане введення альфа-адренергічних агоністів (норепінефрін, допамін). У разі брадикардії рекомендується призначення атропіну або встановлення тимчасового штучного водія ритму. Необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст електролітів у плазмі крові. Досвіду застосування форсованого діурезу, зміни; pH; сечі, гемофільтрації або діалізу немає. Гемодіаліз показаний у разі розвитку ниркової недостатності.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з попередньою терапією діуретиками. ; Необхідно при можливості відмінити діуретики за 2-3 дні (залежно від тривалості дії діуретиків) перед початком лікування препаратом Консилар-Д24 або принаймні зменшити дозу діуретиків, що приймаються. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з прийому 1 капс. з дозуванням 0,625 мг 2,5 мг 1 раз на добу, вранці. Після прийому першої дози та після збільшення дози препарату Консилар-Д24 пацієнти повинні перебувати під медичним наглядом не менше 8 годин, щоб уникнути неконтрольованої гіпотензивної реакції. ІХС та недостатність мозкового кровообігу. Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, однак у пацієнтів з ІХС та недостатністю мозкового кровообігу слід дотримуватися особливої обережності при лікуванні препаратом Консилар-Д24. Лікування слід розпочинати з добової дози 0,625+2,5 мг (початкова доза). Порушення функції нирок. ;Терапія препаратом Консилар-Д24 протипоказана пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (Cl; креатиніну менше 30 мл/хв). У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії препаратом Консилар-Д24 можлива поява симптомів гострої ниркової недостатності. У цьому випадку лікування препаратом Консилар-Д24 слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, застосовуючи низькі дози препарату Консилар-Д24, або застосовувати препарати індапаміду та раміприлу у монотерапії. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну в плазмі крові через кожні 2 тижні після початку терапії та кожні наступні 2 місяці терапії препаратом Консилар-Д24. Гостра ниркова недостатність частіше розвивається у пацієнтів з тяжкою ХСН або вихідним порушенням функції нирок, у т.ч. ;при двосторонньому стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки, що функціонує. Прийом препарату Консилар-Д24 протипоказаний пацієнтам із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує. Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу. Перед початком лікування препаратом Консилар-Д24 необхідно усунути гіпонатріємію та гіповолемію. Гіпонатріємія пов'язана з ризиком раптового зниження артеріального тиску (особливо у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує). Тому при динамічному спостереженні за пацієнтами слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після тривалої діареї або блювання. Таким пацієнтам потрібний регулярний контроль вмісту електролітів плазми крові. При вираженому зниженні АТ може знадобитися внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення ОЦК та АТ можна відновити терапію препаратом Консилар-Д24, застосовуючи низькі дози препарату, або застосовувати препарати індапаміду та раміприлу у монотерапії. Зміст калію. ;Комбіноване застосування індапаміду та раміприлу може призвести до розвитку гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. З огляду на прийом препарату Консилар-Д24 необхідно регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові. Пацієнтам із гіпокаліємією застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане. Допоміжні речовини. ;Слід враховувати, що до складу допоміжних речовин препарату Консилар-Д24 входить моногідрат лактози. Застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Індапамід Порушення функції печінки. ;При застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків у пацієнтів з порушеннями функції печінки можливий розвиток печінкової енцефалопатії, особливо у разі порушення водно-електролітного балансу. У цьому випадку слід негайно припинити прийом препарату Консилар-Д24. Фоточутливість. ;На фоні прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакцій фоточутливості. У разі розвитку реакцій фоточутливості на фоні прийому препарату Консилар-Д24 слід припинити лікування. При необхідності продовження терапії препаратом Консилар-Д24 рекомендується захищати відкриті ділянки шкіри від прямої дії сонячних та штучних УФ-променів. Вміст натрію у плазмі крові. ;До початку лікування необхідно визначити вміст натрію у плазмі крові. З огляду на прийом препарату слід регулярно контролювати цей показник. Усі діуретичні препарати можуть спричиняти гіпонатріємію, що призводить іноді до тяжких наслідків. Необхідний регулярний контроль вмісту натрію, т.к. спочатку зниження вмісту натрію в плазмі може і не супроводжуватися появою патологічних симптомів. Найбільш ретельний контроль вмісту натрію показаний пацієнтам з цирозом печінки та пацієнтам похилого віку. Вміст калію у плазмі крові. ;Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з ризиком розвитку гіпокаліємії (вміст калію в плазмі крові нижче 3,4 ммоль/л) у пацієнтів наступних категорій: літнього віку, ослаблених або одержуваних поєднану медикаментозну терапію з іншими антиаритмічними препаратами ; QT; з цирозом печінки, периферичними набряками або асцитом, ІХС, серцевою недостатністю. Гіпокаліємія у таких пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмій. Крім того, до групи підвищеного ризику відносяться пацієнти зі збільшеним інтервалом ;QT ;на ЕКГ, при цьому не має значення, викликане це збільшення вродженими причинами або дією ЛЗ. Гіпокаліємія, як і брадикардія, є станом, що сприяє розвитку важких аритмій і особливо аритмій типу «пірует», які можуть призводити до летального результату. У всіх описаних вище випадках необхідно регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Перший вимір вмісту калію в плазмі крові необхідно провести протягом 1-го тижня від початку терапії препаратом Консилар-Д24. При виявленні гіпокаліємії має бути призначене відповідне лікування. Вміст кальцію у плазмі крові. ;Тіазидні та тіазидоподібні діуретики зменшують виведення кальцію нирками, призводячи до незначного та тимчасового підвищення вмісту кальцію в плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком прихованого гіперпаратиреозу. Слід відмінити прийом препарату Консилар-Д24 перед дослідженням функції паращитовидних залоз. Концентрація глюкози у плазмі крові. ;Необхідно контролювати концентрацію глюкози в плазмі крові у пацієнтів з цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії. Сечова кислота. ;У пацієнтів з підвищеною концентрацією сечової кислоти у плазмі крові не підвищується ризик розвитку подагри. У пацієнтів з подагрою може збільшуватись частота виникнення нападів або загострюватися перебіг подагри. Діуретичні препарати та функція нирок. ;Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою тільки у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих осіб нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку нормальну концентрацію креатиніну в плазмі розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі. Слід враховувати, що на початку лікування у пацієнтів може спостерігатись зниження СКФ, зумовлене гіповолемією, яка, у свою чергу, спричинена втратою рідини та іонів натрію на фоні прийому діуретичних препаратів. Як наслідок, у плазмі може збільшуватися концентрація сечовини та креатиніну. Якщо функція нирок не порушена, така тимчасова функціональна ниркова недостатність, як правило, проходить без наслідків, проте при вже наявній нирковій недостатності стан пацієнта може погіршитися. Спортсмени. Індапамід може давати позитивний результат при проведенні допінг-контролю. Раміприл Нейтропенія/агранулоцитоз. ;У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливі випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу. Ризик розвитку нейтропенії носить дозозалежний характер і залежить від прийнятого ЛЗ та наявності супутніх захворювань. У пацієнтів із нормальною функцією нирок за відсутності інших ускладнень нейтропенія розвивається рідко та проходить самостійно після відміни інгібіторів АПФ. Особливої обережності необхідно дотримуватись пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини (в т. ч. системний червоний вовчак, склеродермія), а також при терапії імунодепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом, особливо при існуючих порушеннях функції нирок. У таких пацієнтів можливий розвиток тяжкої інфекції, що не піддається інтенсивній антибіотикотерапії. Рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові.Пацієнт повинен бути попереджений у тому, що у разі появи будь-яких ознак інфекційного захворювання (біль у горлі, підвищення температури) необхідно негайно звернутися до лікаря. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке). ;У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ може розвиватися ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, язичка верхнього неба, горлянки та/або гортані. З появою цих симптомів слід негайно припинити прийом препарату Консилар-Д24. Слід контролювати стан пацієнта до зникнення ознак набряку. Якщо набряк зачіпає тільки обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять без спеціального лікування, проте для більш швидкого усунення симптомів можна застосовувати антигістамінні препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком язика глотки та/або гортані, може призвести до обструкції дихальних шляхів та летального результату. У такому випадку слід негайно ввести епінефрін (адреналін) підшкірно у дозі 1:1000 (від 0,3 до 0,5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Надалі таким пацієнтам не можна застосовувати інгібітори АПФ. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку набряку Квінке при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний ангіоневротичний набряк. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, УЗД або в момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. У пацієнтів із болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку інтестинального ангіоневротичного набряку. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації. ;Є окремі повідомлення про розвиток тривалих загрозливих для життя анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до алергічних реакцій, які проходять процедури десенсибілізації. Інгібітори АПФ протипоказано застосовувати пацієнтам, які отримують десенсибілізуючу терапію отрутою перетинчастокрилих комах, таких як бджоли, оси. Розвитку анафілактоїдних реакцій можна уникнути шляхом тимчасового відміни інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку проведення процедури десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНГ. ;У рідкісних випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНГ із застосуванням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід припиняти терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНЩ із застосуванням декстрану сульфату. Анафілактоїдні реакції при проведенні гемодіалізу. ;У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран були відзначені анафілактоїдні реакції. Тому необхідно використовувати мембрану іншого типу або застосовувати гіпотензивний препарат іншої фармакотерапевтичної групи. Кашель. ;На тлі терапії інгібітором АПФ можливий розвиток сухого стійкого кашлю, який зникає після відміни препаратів цієї групи. При появі у пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливий зв'язок цього симптому з інгібітором АПФ. Якщо лікар вважає, що терапія інгібітором АПФ потрібна пацієнтові, прийом препарату Консилар-Д24 може бути продовжений. Ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності. ;При деяких патологічних станах може відзначатися значна активація РААС, особливо при вираженій гіповолемії та зниженні вмісту електролітів плазми крові (на фоні безсольової дієти або тривалого прийому діуретиків), у пацієнтів з вихідно низьким АТ, двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної почки або цирозом печінки з набряком та асцитом. Застосування інгібітору АПФ викликає блокаду РААС і тому може супроводжуватися різким зниженням АТ та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток гострої ниркової недостатності. Ці явища частіше спостерігаються прийому першої дози раміприлу або протягом перших 2 тижнів терапії. Іноді ці стани розвиваються гостро та інші терміни терапії.У таких випадках при відновленні терапії рекомендується застосовувати препарат Консилар-Д24 у нижчій дозі і потім поступово збільшувати дозу. Цукровий діабет. ;При застосуванні препарату Консилар-Д24 у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Реноваскулярна гіпертензія. ;Застосування інгібіторів АПФ надає сприятливу дію у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, як очікують на хірургічне втручання, так і при неможливості проведення операції. Лікування препаратом Консилар-Д24 слід розпочинати з низької дози препарату в умовах стаціонару, контролюючи функцію нирок та вміст калію у плазмі крові. У деяких пацієнтів може розвинутись функціональна ниркова недостатність, яка швидко зникає при відміні препарату. Хірургічне втручання/загальна анестезія. ;Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які піддаються хірургічному втручанню із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ за 48 годин до хірургічної операції, попередивши лікаря-анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Анемія. ;Анемія може розвиватися у пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. При цьому зниження концентрації гемоглобіну тим більше, що вище була його початкова концентрація. Цей ефект, мабуть, не є дозозалежним, але може бути пов'язаний із механізмом дії інгібіторів АПФ. Незначне зниження концентрації Hb відбувається протягом перших 6 місяців лікування, потім концентрація Hb залишається стабільною і повністю відновлюється після відміни препарату. У таких пацієнтів лікування може бути продовжено, проте загальний аналіз крові слід проводити регулярно. Аортальний стеноз/мітральний стеноз/ГЗКМП. Інгібітори АПФ протипоказано застосовувати у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка та при аортальному та/або мітральному стенозі та ГОКМП. Печінкова недостатність. ;У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця, при прогресуванні якої можливий швидкий розвиток фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним результатом. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових трансаміназ на фоні прийому інгібіторів АПФ пацієнту слід припинити прийом препарату Консилар-Д24. Гіперкаліємія. ;Під час лікування інгібіторами АПФ можливий розвиток гіперкаліємії. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік, цукровий діабет, деякі супутні стани (зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, еплеренон, триам калію або калійвмісних замінників харчової солі та застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі (наприклад, гепарин). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Одночасне застосування перелічених вище препаратів протипоказане. Інші групи ризику. ;У пацієнтів з ХСН (IV функціональний клас за класифікацією ;NYHA) та пацієнтів з цукровим діабетом типу 1 (небезпека спонтанного збільшення вмісту калію) лікування слід розпочинати з низьких доз препарату Консилар-Д24 та проводити під постійним контролем лікаря. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та ІХС не слід скасовувати бета-адреноблокатори: інгібітори АПФ слід застосовувати разом з бета-адреноблокаторами. Літній вік. ;У пацієнтів похилого віку перед початком прийому препарату Консилар-Д24 необхідно оцінити функцію нирок та вміст калію у плазмі крові. З метою профілактики розвитку артеріальної гіпотензії проводиться послідовна корекція початкової дози препарату відповідно до показників артеріального тиску, особливо при зменшенні ОЦК. Етнічні відмінності. Інгібітори АПФ мають менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами. ;У період лікування препаратом Консилар-Д24 необхідно утриматися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, включаючи керування транспортними засобами, т.к. на фоні прийому препарату Консилар-Д24 можлива поява запаморочення, зниження швидкості психомоторних реакцій та уваги, особливо після прийому першої дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активні речовини: індапамід – 0,625/1,25 мг; раміприл – 2,5/5 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 143,875/140,75 мг; кремнію діоксид колоїдний – 1,5 мг; кальцію стеарат – 1,5 мг; корпус капсули (тверді желатинові): титану діоксид – 2%; желатин – до 100%; кришечка: титану діоксид – 1%; барвник заліза оксид жовтий (заліза оксид) – 1,7143%, барвник індигокармін – 0,3%, желатин – до 100%. Капсули, 0,625 мг + 2,5 мг та 1,25 мг + 5 мг. 7, 10, 14 чи 20 капс. у контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої. 2 або 4 контурні коміркові упаковки по 7 капс., 1, 2, 3, 5 або 6 контурних коміркових упаковок по 10 капс., 1, 2 або 4 контурні коміркові упаковки по 14 капс. . поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №3 з корпусом білого та кришечкою зеленого кольору (дозування 0,625 мг + 2,5 мг) або білого кольору (дозування 1,25 мг + 5 мг). Вміст капсул – порошок або ущільнена маса білого або майже білого кольору, що розпадається при натисканні скляною паличкою.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивне, діуретичне, інгібуюче АПФ.ФармакокінетикаКомбіноване застосування індапаміду та раміприлу не впливає на їх фармакокінетичні показники порівняно з прийомом цих препаратів у монотерапії. Індапамід Всмоктування. Індапамід, що вивільнився, швидко і повністю всмоктується в ШКТ. Одночасний прийом їжі трохи збільшує час всмоктування індапаміду, не впливаючи при цьому на повноту абсорбції. Cmax у плазмі крові досягається через 1-2 години після прийому внутрішньо одноразової дози 2,5 мг. При повторних прийомах коливання концентрації індапаміду у плазмі у проміжок між прийомами препарату згладжуються. Існує індивідуальна варіабельність показників всмоктування індапаміду. Розподіл. Близько 79% індапаміду зв'язується з білками плазми крові і завдяки наявності високої спорідненості до еластину концентрується в гладкій мускулатурі судинних стінок. Також він сполучається з карбоксигідразою еритроцитів, не пригнічуючи активності цього ферменту. Css досягається через 7 днів прийому індапаміду. При повторному прийомі індапаміду немає його кумуляції. Метаболізм. Індапамід метаболізується у печінці. Виведення. T1/2 становить від 14 до 24 год (у середньому 18 год). Виводиться у вигляді неактивних метаболітів, переважно нирками (60-80% прийнятої дози) і через кишечник (22%). Не більше 5% індапаміду виводиться з організму нирками у незміненому вигляді. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Ниркова недостатність. Фармакокінетичні параметри індапаміду суттєво не змінюються. Раміприл Всмоктування. Після прийому внутрішньо раміприл швидко всмоктується із ШКТ (50-60%). Одночасний прийом їжі уповільнює його абсорбцію, але не впливає на повноту всмоктування. Розподіл. Біодоступність для раміприлу після прийому внутрішньо 2,5-5 мг - 15-28%; для раміприлату – 45%. Після прийому раміприлу внутрішньо плазмові Cmax раміприлу та раміприлату досягаються через 1 та 2-4 години відповідно. Після щоденного прийому 5 мг на добу стабільна концентрація раміприлату в плазмі досягається до 4-го дня. Зв'язок із білками плазми крові для раміприлу – 73%, раміприлату – 56%. Vd раміприлу - 90 л, раміприлату - 500 л. Метаболізм. У печінці метаболізується з утворенням активного метаболіту раміприлату (в 6 разів активніше інгібує АПФ, ніж раміприл) та неактивних метаболітів – дикетопіперазинового ефіру, дикетопіперазинової кислоти, а також глюкуронідів раміприлу та раміприлату. Усі утворювані метаболіти, крім раміприлату, фармакологічної активності немає. Виведення. T1/2 для раміприлу - 5,1 год; у фазі розподілу та елімінації зниження концентрації раміприлату в плазмі крові відбувається з T1/2, рівним 3 год, потім слідує перехідна фаза з T1/2, рівним 15 год, і тривала кінцева фаза з дуже низькими концентраціями раміприлату в плазмі крові та T1/2 , рівним 4-5 днів. T1/2 збільшується при хронічній нирковій недостатності. Виводиться нирками – 60%, через кишечник – 40% (переважно у вигляді метаболітів). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літній вік. У здорових добровольців похилого віку (65–76 років) фармакокінетика раміприлу та раміприлату істотно не відрізняється від такої у молодих здорових добровольців. Порушення функції нирок. При порушенні функції нирок виведення раміприлу та його метаболітів уповільнюється пропорційно до зниження Cl креатиніну; при порушенні функції печінки сповільнюється перетворення на раміприлат; при серцевій недостатності концентрація раміприлату підвищується у 1,5–1,8 раза.ФармакодинамікаКомбінований гіпотензивний препарат, що містить діуретик із групи похідних сульфонаміду – індапамід та інгібітор АПФ – раміприл. Фармакологічна дія комбінації обумовлена поєднанням окремих властивостей кожного з компонентів, які, своєю чергою, посилюють дію один одного. Препарат має антигіпертензивну, діуретичну та вазодилатуючу дії. Консилар-Д24 має виражену дозозалежну антигіпертензивну дію як на сАД, так і на дАД. Антигіпертензивний ефект не залежить від віку та положення тіла пацієнта. Не впливає на метаболізм ліпідів та вуглеводів, у т.ч. у пацієнтів із цукровим діабетом. Антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин. Стабільне зниження артеріального тиску досягається протягом 1 міс на фоні застосування препарату Консилар-Д24 без збільшення ЧСС. Припинення лікування не призводить до розвитку синдрому відміни. Індапамід Індапамід відноситься до похідних сульфонаміду з індольним кільцем і за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків, які пригнічують реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі нефрону. При цьому збільшується виділення нирками іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію, що супроводжується збільшенням діурезу та антигіпертензивним ефектом. Індапамід знижує тонус гладкої мускулатури артерій і виявляє судинорозширювальну дію, зменшує ОПСС. Ці ефекти опосередковані зниженням реактивності судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II; збільшенням синтезу ПГЕ2, що має судинорозширювальну активність; пригніченням струму кальцію у гладком'язових клітинах судин. Індапамід сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. Індапамід у монотерапії в дозах, що не викликають вираженого діуретичного ефекту, має 24-годинний антигіпертензивний ефект. Антигіпертензивна активність індапаміду пов'язана з покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням артеріолярного судинного опору та ОПСС. У коротких, середній тривалості та довгострокових дослідженнях за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією було показано, що індапамід: не впливає показники ліпідного обміну, зокрема. концентрацію тригліцеридів, Хс, ЛПНГ та ЛПВЩ; не впливає показники обміну вуглеводів, зокрема. у пацієнтів із цукровим діабетом. Раміприл Активний метаболіт раміприлу, що утворюється під впливом ферментів печінки, — раміприлат — є довготривалим інгібітором АПФ (синоніми: кініназа II, дипептидилкарбоксидипептидаза I), що є пептидилдипептидазою. АПФ у плазмі крові та тканинах каталізує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, який має судинозвужувальну дію, та розпад брадикініну, який має судинорозширювальну дію. Тому при прийомі раміприлу внутрішньо зменшується утворення ангіотензину II і відбувається накопичення брадикініну, що призводить до розширення судин та зниження артеріального тиску. Підвищення активності калікреїн-кінінової системи в крові та тканинах зумовлює кардіопротективну та ендотеліопротективну дію раміприлу за рахунок активації ПГ-системи та, відповідно, збільшення синтезу ПГ,стимулюють утворення оксиду азоту в ендотеліоцитах Ангіотензин II стимулює вироблення альдостерону, тому прийом раміприлу призводить до зниження секреції альдостерону та підвищення вмісту іонів калію у плазмі крові. При зниженні концентрації ангіотензину II у крові усувається його інгібуючий вплив на секрецію реніну за типом негативного зворотного зв'язку, що призводить до підвищення активності реніну плазми. Передбачається, що розвиток деяких небажаних реакцій (зокрема сухий кашель) також пов'язаний з підвищенням активності брадикініну. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом раміприлу призводить до зниження артеріального тиску в положенні лежачи і стоячи без компенсаторного збільшення ЧСС. Раміприл значно знижує ОПСС, практично не викликаючи змін у нирковому кровотоку та ШКФ. Антигіпертензивна дія починає проявлятися через 1-2 години після прийому внутрішньо разової дози раміприлу, досягаючи найбільшого значення через 3-6 годин, і зберігається протягом 24 годин. При курсовому прийомі антигіпертензивний ефект може поступово збільшуватися, стабілізуючись зазвичай до 3-4 тижнів регулярного прийому раміприлу, а потім зберігатися протягом тривалого часу. Раптове припинення прийому раміприлу не призводить до швидкого та значного підвищення артеріального тиску (відсутність синдрому відміни). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією раміприл уповільнює розвиток та прогресування гіпертрофії міокарда та судинної стінки. У пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань унаслідок судинних уражень (діагностована ІХС, облітеруючі захворювання периферичних артерій в анамнезі, інсульт в анамнезі) або цукрового діабету з не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, збільшення зниження концентрації Хс ЛПВЩ, куріння) приєднання раміприлу до стандартної терапії значно знижує частоту розвитку інфаркту міокарда, інсульту та смертності від серцево-судинних причин. Крім цього, раміприл знижує показники загальної смертності, а також потребу в процедурах реваскуляризації та уповільнює виникнення або прогресування ХСН. У загальній популяції пацієнтів, а також у пацієнтів із цукровим діабетом (як з артеріальною гіпертензією, так і з нормальними показниками АТ),раміприл значно знижує ризик розвитку нефропатії та виникнення мікроальбумінурії.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія м'якого та помірного ступеня тяжкості.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до індапаміду, раміприлу, інших інгібіторів АПФ, похідних сульфонаміду та допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі (спадковий або ідіопатичний, а також пов'язаний із попередньою терапією інгібіторами АПФ); гемодинамічно значущий стеноз ниркових артерій (двосторонній чи односторонній, у разі єдиної нирки); тяжка артеріальна гіпотензія або стани з нестабільними показниками гемодинаміки; одночасне застосування з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією; гемодинамічно значущий стеноз аортального або мітрального клапана або гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; первинний гіперальдостеронізм; тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); гемодіаліз; нефропатія, лікування якої проводиться кортикостероїдами, нестероїдними протизапальними засобами, імуномодуляторами та/або іншими цитотоксичними препаратами; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (досвід клінічного застосування недостатній); гемодіаліз або гемофільтрація з використанням деяких мембран із негативно зарядженою поверхнею, таких як високопроточні мембрани з поліакрилнітрилу (небезпека розвитку реакцій підвищеної чутливості); аферез ЛПНГ з використанням декстрану сульфату (небезпека розвитку реакцій підвищеної чутливості); проведення десенсибілізуючої терапії при реакціях підвищеної чутливості до отрут перетинчастокрилих комах, таких як бджоли, оси; одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2); гостра стадія інфаркту міокарда у пацієнтів із такими захворюваннями як тяжка хронічна серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA); нестабільна стенокардія; небезпечні життя шлуночкові порушення ритму серця; легеневе серце; тяжка печінкова недостатність (в т.ч. з енцефалопатією); гіпокаліємія; одночасне застосування з ЛЗ, здатними викликати аритмію типу «пірует»; одночасний прийом препаратів, що подовжують інтервал QT (досвід клінічного застосування недостатній); одночасний прийом з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію та у пацієнтів з гіперкаліємією; азотемія, анурія; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен, або АРА II (при подвійній блокаді РААС) є підвищений ризик різкого зниження артеріального тиску, розвитку гіперкаліємії та погіршення функції нирок; стани, за яких надмірне зниження АТ є особливо небезпечним (при атеросклеротичних ураженнях коронарних та мозкових артерій); тяжка артеріальна гіпертензія, особливо злоякісна артеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність (III–IV функціональний клас із класифікації NYHA); гемодинамічно значущий однобічний стеноз ниркової артерії (за наявності обох нирок) — у таких пацієнтів навіть незначне збільшення концентрації креатиніну в плазмі може бути проявом однобічного погіршення функції нирок; попередній прийом діуретиків; зниження ОЦК,порушення водно-електролітного балансу внаслідок недостатнього споживання рідини, прийому великих доз діуретиків, дієти з обмеженням кухонної солі, діареї, блювання, рясного потовиділення; порушення функції печінки (досвід клінічного застосування недостатній); цукровий діабет (ризик розвитку гіперкаліємії); порушення функції нирок (Cl креатиніну 30-60 мл/хв) (ризик розвитку гіперкаліємії та лейкопенії); стан після трансплантації нирки; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, системна склеродермія); пригнічення кістковомозкового кровотворення; супутня терапія мієлотоксичними препаратами, імунодепресантами, здатними викликати зміни у картині периферичної крові (можливе пригнічення кістковомозкового кровотворення, розвиток нейтропенії або агранулоцитозу); реноваскулярна гіпертензія;гіперурикемія та подагра; лабільність АТ; гіперпаратиреоз; збільшення інтервалу QT на ЕКГ; літній вік старше 65 років (ризик посилення антигіпертензивної дії); пацієнти негроїдної раси.Вагітність та лактаціяЗастосування Консилар-Д24 протипоказане при вагітності. Перед початком лікування слід переконатися у відсутності вагітності. При плануванні вагітності або її настанні в період лікування необхідно негайно припинити прийом препарату Консилар-Д24 та призначити іншу терапію з встановленим профілем безпеки застосування при вагітності. Індапамід Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триметрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. У поодиноких випадках на фоні прийому діуретиків незадовго до пологів у новонароджених розвивається гіпоглікемія та тромбоцитопенія. Раміприл Інгібітори АПФ здатні проникати крізь плацентарний бар'єр. При застосуванні інгібіторів АПФ під час вагітності існує ризик порушення розвитку нирок плода, зниження артеріального тиску плода та новонародженого, порушення функції нирок, гіперкаліємії, гіпоплазії кісток черепа, олігогідрамніону, контрактури кінцівок, деформації черепа, гіпоплазії легень. Рекомендується вести ретельне спостереження за новонародженими, які піддавалися внутрішньоутробному впливу інгібіторів АПФ, для виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. При олігурії необхідне підтримання АТ та ниркової перфузії шляхом заповнення ОЦК та застосування судинозвужувальних засобів. У новонароджених є ризик олігурії та неврологічних розладів, можливо, через зниження ниркового та мозкового кровотоку внаслідок зниження артеріального тиску, викликаного інгібіторами АПФ (одержуваних вагітними та жінками, що годують). Застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане у період грудного вигодовування. Якщо лікування препаратом Консилар-Д24 необхідне, то грудне вигодовування слід припинити. Індапамід Індапамід виділяється із грудним молоком. Прийом тіазидних діуретиків спричинює зменшення кількості грудного молока або пригнічення лактації. У новонародженого при цьому може розвинутись підвищена чутливість до похідних сульфонаміду, гіпокаліємія та ядерна жовтяниця. Раміприл У дослідженнях на тваринах було показано, що раміприл виділяється з молоком лактуючих тварин.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до З боку серця: нечасто - ішемія міокарда, включаючи розвиток нападу стенокардії або інфаркту міокарда, тахікардія, аритмія, серцебиття, периферичні набряки; частота невідома - аритмія типу "пірует" (можливо зі смертельним результатом), збільшення інтервалу QT на ЕКГ. З боку судин: часто - надмірне зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, синкопальні стани; нечасто – припливи крові до шкіри обличчя; рідко - виникнення або посилення порушень кровообігу на фоні стенозуючих судинних уражень, васкуліт; частота невідома – синдром Рейно. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення (відчуття легкості у голові); нечасто - вертиго, парестезія, агевзія (втрата смакової чутливості), дисгевзія (порушення смакової чутливості), летаргія; рідко – тремор, порушення рівноваги; частота невідома - ішемія головного мозку, включаючи ішемічний інсульт і минуще порушення мозкового кровообігу, порушення психомоторних реакцій (зниження реакції), відчуття печіння, паросмія (порушення сприйняття запахів), непритомність. З боку органу зору: нечасто зорові розлади, включаючи розпливчастість зображення; рідко – кон'юнктивіт. З боку органу слуху: рідко – порушення слуху, шум у вухах. Порушення психіки: нечасто - пригнічений настрій, тривога, нервозність, руховий неспокій, порушення сну, включаючи сонливість; рідко - сплутаність свідомості; частота невідома – порушення уваги. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – сухий кашель (що посилюється ночами та в положенні лежачи), бронхіт, синусит, задишка; нечасто - бронхоспазм, включаючи обтяження перебігу бронхіальної астми, закладеність носа. З боку травної системи: часто – запальні реакції у шлунку та кишечнику, розлади травлення, відчуття дискомфорту в ділянці живота, диспепсія, діарея, нудота, блювання; нечасто - фатальний панкреатит (випадки панкреатиту з летальним результатом при прийомі інгібіторів АПФ спостерігалися вкрай рідко), підвищення активності ферментів підшлункової залози в плазмі, ангіоневротичний набряк тонкого кишечника, біль у верхньому відділі живота, в т.ч. пов'язані з гастритом, запор, сухість слизової оболонки ротової порожнини; рідко – глосит; дуже рідко – панкреатит; частота невідома - афтозний стоматит (запальні реакції слизової оболонки ротової порожнини). З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності АЛТ; нечасто – підвищення активності печінкових ферментів та концентрації кон'югованого білірубіну в плазмі крові; рідко – холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярні ураження; дуже рідко – порушення функції печінки; частота невідома - гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (вкрай рідко з летальним результатом), можливість розвитку печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто — порушення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, збільшення кількості виділеної сечі, посилення протеїнурії, що раніше існувала, підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові; дуже рідко – ниркова недостатність; частота невідома – гіперурикемія, глюкозурія. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто - еректильна дисфункція з минущою імпотенцією, зниження лібідо; частота невідома – гінекомастія. З боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – еозинофілія; часто – тромбоцитопенія, зниження рівня гематокриту; рідко – лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, еритроцитопенію, зниження концентрації Hb; дуже рідко – апластична анемія, гемолітична анемія; частота невідома - пригнічення кістковомозкового кровотворення, панцитопенія. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто — шкірний висип, зокрема макулопапульозний; нечасто ангіоневротичний набряк, в т.ч. з летальним результатом (набряк гортані може викликати обструкцію дихальних шляхів, що призводить до летального результату), свербіж шкіри, гіпергідроз (підвищене потовиділення), геморагічний васкуліт; рідко – ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхолізис; дуже рідко – реакції фотосенсибілізації; частота невідома — токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус, обтяження перебігу псоріазу, псоріазоподібний дерматит, пемфігоїдна або ліхеноїдна (лишаевидная) екзантема або енантема, алопечан. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – м'язові судоми, міалгія; нечасто – артралгія. З боку ендокринної системи: частота невідома – синдром неадекватної секреції АДГ. З боку обміну речовин та харчування: часто – гіперкаліємія, гіпокаліємія, гіпонатріємія; нечасто – анорексія, зниження апетиту; дуже рідко – гіперкальціємія; частота невідома — гіперглікемія, гіпохлоремія, що супроводжується гіповолемією, дегідратацією та ортостатичною гіпотензією (одночасна втрата іонів хлору може призводити до компенсаторного метаболічного алкалозу, проте частота розвитку алкалозу та його виразність незначна). З боку імунної системи: частота невідома - анафілактичні або анафілактоїдні реакції (при інгібуванні АПФ збільшується тяжкість анафілактичних або анафілактоїдних реакцій на отрути комах, що перетинають крила, таких як бджоли, оси), підвищення титру антинуклеарних антитіл. Загальні розлади: часто – біль у грудях, підвищена стомлюваність; нечасто – підвищення температури тіла; рідко – астенія (слабкість).Взаємодія з лікарськими засобамиКонсилар-Д24 Одночасне застосування протипоказане При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ можливе оборотне підвищення концентрації літію в плазмі крові та посилення кардіо- та нейротоксичної дії літію. Додаткове застосування тіазидних діуретиків може сприяти подальшому підвищенню концентрації літію внаслідок зниження його екскреції та підвищувати ризик прояву токсичних реакцій. Одночасне застосування препарату Консилар-Д24 із препаратами літію протипоказане. Одночасне застосування з препаратами калію, калійзберігаючими діуретиками (амілорид, спіронолактон, еплеренон, тріамтерен), іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в плазмі крові (включаючи триметоприм, такролімус, циклоспорин, гепарин), збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. діабетом та пацієнтів з нирковою недостатністю). При одночасному застосуванні потрібна особлива обережність Баклофен потенціює антигіпертензивний ефект індапаміду та раміприлу (потрібний контроль артеріального тиску, функції нирок та при необхідності корекція дози препарату Консилар-Д24). Одночасне застосування з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 і неселективні нестероїдні протизапальні засоби, наприклад, ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію (більше 3 г/добу), знижує антигіпертензивний ефект індапаміду та раміприлу; підвищує ризик порушення функції нирок, до розвитку гострої ниркової недостатності; підвищує вміст калію у плазмі крові у пацієнтів із вже існуючими порушеннями функції нирок. Таку комбінацію рекомендується застосовувати з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати ОЦК, а також проводити контроль функції нирок до та після початку лікування препаратом Консилар-Д24. При одночасному застосуванні потрібна обережність Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) посилюють антигіпертензивний ефект та збільшують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). ГКС, тетракозактид знижують антигіпертензивний ефект (затримка рідини). При одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами можливе посилення антигіпертензивного ефекту Консилару-Д24. Індапамід Одночасне застосування протипоказане Через ризик гіпокаліємії протипоказано застосування індапаміду одночасно з лікарськими препаратами, здатними викликати аритмію типу «пірует», такими як антиаритмічні препарати (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретілія тозилат, соталоз) , левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, пімозид), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші речовини (беприділ, цизаприд, дифеманіл, ер, спарфлоксацин, моксифлоксацин, астемізол, вінкамін (в/в), метадон, терфенадін). У пацієнтів із гіпокаліємією необхідно застосовувати препарати, що не викликають аритмію типу «пірует». При одночасному застосуванні потрібна особлива обережність При одночасному застосуванні з амфотерицином B (в/в), глюко- та мінералокортикостероїдами (при системному призначенні), тетракозактидом, проносними засобами, що стимулюють моторику ШКТ, підвищується ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний постійний контроль вмісту калію в плазмі крові, за необхідності його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Рекомендується застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику ШКТ. Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію в плазмі крові, показники ЕКГ та за необхідності коригувати дозу серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні потрібна обережність При одночасному застосуванні діуретиків з метформіном можливий розвиток ниркової недостатності, а також підвищується ризик розвитку лактат-ацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо концентрація креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. На тлі прийому діуретиків відбувається зменшення ОЦК, підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних речовин. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати ОЦК. При одночасному застосуванні з препаратами кальцію можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення кальцію нирками. При одночасному застосуванні з циклоспорином такролімусом підвищується ризик порушення функції нирок (гіперкреатинемія). Раміприл Одночасне застосування протипоказане Використання деяких високопроточних мембран з негативно зарядженою поверхнею (наприклад, поліакрилнітрильних мембран) при проведенні гемодіалізу або гемофільтрації та використання декстрану сульфату при аферезі ЛПНЩ збільшує ризик розвитку тяжких анафілактичних реакцій. Якщо пацієнту необхідне проведення цих процедур, слід використовувати інші типи мембран (у разі проведення плазмаферезу та гемофільтрації) або перевести пацієнта на прийом гіпотензивних препаратів інших груп. Одночасне застосування раміприлу з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування раміприлу з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. При одночасному застосуванні потрібна особлива обережність При одночасному застосуванні раміприлу з препаратами, що містять аліскірен, і АРА II слід дотримуватися обережності. Лікування проводити під контролем функції нирок, вміст калію та рівня АТ. Комбіноване застосування раміприлу та телмісартану не рекомендується, т.к. не забезпечує посилення терапевтичного ефекту порівняно із застосуванням монотерапії. Крім того, зафіксовано більш високу частоту виникнення гіперкаліємії, ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії та запаморочення при комбінованому лікуванні. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами, наприклад, інсулінами, гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо (похідними сульфонілсечовини) у зв'язку зі зменшенням інсулінорезистентності під впливом раміприлу можливе посилення гіпоглікемічного ефекту цих препаратів аж до розвитку гіпоглікемії. Особливо ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові рекомендується на початку спільного застосування гіпоглікемічних засобів з інгібіторами АПФ. У пацієнтів, які приймали одночасно інгібітори АПФ та інгібітори ДПП-4 (гліптини), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, віллдагліптин, лінагліптин, спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібіторів mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад, темсиролімусу, сиролімусу, еверолімусу, спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. При одночасному застосуванні з симпатоміметиками (епінефрином, ізопротеренолом, добутаміном, допаміном) відзначається зменшення антигіпертензивної дії раміприлу, потрібен регулярний контроль артеріального тиску. При одночасному застосуванні з іншими препаратами, що знижують артеріальний тиск (нітрати, засоби для загальної та місцевої анестезії, алфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин), відзначається потенціювання антигіпертензивного ефекту. Слід застосовувати з обережністю комбінації раміприлу із препаратами, що блокують РААС. При одночасному застосуванні потрібна обережність При одночасному застосуванні із препаратом золота (натрію ауротіомалат) для внутрішньовенного введення рідко можливі гіперемія обличчя, нудота, блювання, артеріальна гіпотензія. При одночасному застосуванні зі снодійними, наркотичними та знеболюючими ЛЗ можливе посилення антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками, імунодепресантами, кортикостероїдами (ГКС та мінералокортикостероїдами) та іншими ЛЗ, які можуть впливати на гематологічні показники, збільшується ризик розвитку гематологічних реакцій. При одночасному застосуванні з хлоридом натрію можливе послаблення антигіпертензивної дії раміприлу. При одночасному застосуванні з етанолом відзначається посилення симптомів вазодилатації. Раміприл може посилювати несприятливий вплив етанолу на організм. При одночасному застосуванні з естрогенами спостерігається ослаблення антигіпертензивної дії раміприлу (затримка рідини). Одночасне застосування з іншими інгібіторами АПФ збільшує ризик розвитку ниркової недостатності (в т.ч. гостра ниркова недостатність), гіперкаліємії. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами, що містять котримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), зростає ризик гіперкаліємії. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібітору енкефалінази рацекадотрилу, що застосовується для лікування гострої діареї, спостерігалося збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з естрамустином може призвести до збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу, переважно вранці, проковтуючи і запиваючи достатньою кількістю води. Доза підбирається залежно від терапевтичного ефекту та переносимості препарату пацієнтом. Лікування препаратом Консилар-Д24 зазвичай є тривалим, яке тривалість у кожному даному випадку визначається лікарем. Якщо не призначається інакше, то за нормальної функції нирок та печінки рекомендуються представлені далі режими дозування. Початкова доза – 1 капс. з дозуванням 0,625 мг + 2,5 мг, одноразово вранці. Якщо прийом препарату Консилар-Д24 у цій дозі протягом 2 тижнів і більше не вдається нормалізувати АТ, то доза може бути збільшена до 1 капс. з дозуванням 1,25 мг + 5 мг на добу. При недостатньому антигіпертензивному ефекті добової дози 125 мг + 5 мг необхідно підібрати нову схему терапії. Максимальна добова доза – 2 капс. з дозуванням 1,25 мг + 5 мг 1 раз на добу. Застосування препарату Консилар-Д24 у спеціальних груп пацієнтів Порушення функції нирок. При Cl креатиніну 60 мл/хв та більше корекції дози не потрібно. Для пацієнтів з Cl креатиніну 30-60 мл/хв початкова доза – 0,625+2,5 мг/добу, максимальна добова доза – 1,25 мг + 5 мг. Лікування слід починати з підбору доз індапаміду та раміприлу в монотерапії. При тяжкій нирковій недостатності (Cl креатиніну менше 30 мл/хв) застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане. Порушення функції печінки. Для пацієнтів з порушенням функції печінки максимальна добова доза становить 1 капс. з дозуванням 0,625 мг + 2,5 мг. На початку лікування потрібне ретельне медичне спостереження. При тяжкій печінковій недостатності застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане. Літній вік (старше 65 років). У пацієнтів похилого віку перед початком прийому препарату Консилар-Д24 слід оцінити функцію нирок та вміст калію у плазмі. Препарат Консилар-Д24 можна застосовувати лише за нормальної функції нирок або при незначних порушеннях функції нирок. Дозу підбирають залежно від ступеня зниження АТ, особливо при зниженні ОЦК та втрати електролітів, а також при ХСН (IV функціональний клас за класифікацією NYHA). Подібні заходи дозволяють уникнути різкого зниження артеріального тиску. Початкова доза – 1 капс. з дозуванням 0,625 мг +2,5 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, нудота, блювання, судоми, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, ступор, порушення водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія), олігурія аж до анурії (внаслідок гіповолемії). Лікування: у легких випадках передозування – промивання шлунка, прийом адсорбентів (активованого вугілля), натрію сульфату (бажано протягом 30 хв) з подальшим відновленням водно-електролітного балансу. Слід контролювати функцію життєво важливих органів. У більш важких випадках додатково проводяться заходи, спрямовані на стабілізацію АТ: внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду, плазмозамінників, встановлення тимчасового штучного водія ритму при стійкій до медикаментозної терапії брадикардії. При вираженому зниженні АТ до терапії з поповнення ОЦК та відновлення водно-електролітного балансу може бути додане введення альфа-адренергічних агоністів (норепінефрін, допамін). У разі брадикардії рекомендується призначення атропіну або встановлення тимчасового штучного водія ритму. Необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст електролітів у плазмі крові. Досвіду застосування форсованого діурезу, зміни pH сечі, гемофільтрації чи діалізу немає. Гемодіаліз показаний у разі розвитку ниркової недостатності.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з попередньою терапією діуретиками. Необхідно при можливості відмінити діуретики за 2-3 дні (залежно від тривалості дії діуретиків) перед початком лікування препаратом Консилар-Д24 або принаймні зменшити дозу діуретиків, що приймаються. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з прийому 1 капс. з дозуванням 0,625 мг 2,5 мг 1 раз на добу, вранці. Після прийому першої дози та після збільшення дози препарату Консилар-Д24 пацієнти повинні перебувати під медичним наглядом не менше 8 годин, щоб уникнути неконтрольованої гіпотензивної реакції. ІХС та недостатність мозкового кровообігу. Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, однак у пацієнтів з ІХС та недостатністю мозкового кровообігу слід дотримуватися особливої обережності при лікуванні препаратом Консилар-Д24. Лікування слід розпочинати з добової дози 0,625+2,5 мг (початкова доза). Порушення функції нирок. Терапія препаратом Консилар-Д24 протипоказана пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (Cl креатиніну менше 30 мл/хв). У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії препаратом Консилар-Д24 можлива поява симптомів гострої ниркової недостатності. У цьому випадку лікування препаратом Консилар-Д24 слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, застосовуючи низькі дози препарату Консилар-Д24, або застосовувати препарати індапаміду та раміприлу у монотерапії. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну в плазмі крові через кожні 2 тижні після початку терапії та кожні наступні 2 місяці терапії препаратом Консилар-Д24. Гостра ниркова недостатність частіше розвивається у пацієнтів із тяжкою ХСН або вихідним порушенням функції нирок, у т.ч. при двосторонньому стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки, що функціонує. Прийом препарату Консилар-Д24 протипоказаний пацієнтам із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує. Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу. Перед початком лікування препаратом Консилар-Д24 необхідно усунути гіпонатріємію та гіповолемію. Гіпонатріємія пов'язана з ризиком раптового зниження артеріального тиску (особливо у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує). Тому при динамічному спостереженні за пацієнтами слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після тривалої діареї або блювання. Таким пацієнтам потрібний регулярний контроль вмісту електролітів плазми крові. При вираженому зниженні АТ може знадобитися внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення ОЦК та АТ можна відновити терапію препаратом Консилар-Д24, застосовуючи низькі дози препарату, або застосовувати препарати індапаміду та раміприлу у монотерапії. Зміст калію. Комбіноване застосування індапаміду та раміприлу може призвести до розвитку гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. З огляду на прийом препарату Консилар-Д24 необхідно регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові. Пацієнтам із гіпокаліємією застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане. Допоміжні речовини. Слід враховувати, що до складу допоміжних речовин препарату Консилар-Д24 входить моногідрат лактози. Застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Індапамід Порушення функції печінки. При застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків у пацієнтів з порушеннями функції печінки можливий розвиток печінкової енцефалопатії, особливо у разі порушення водно-електролітного балансу. У цьому випадку слід негайно припинити прийом препарату Консилар-Д24. Фоточутливість. На тлі прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакцій фоточутливості. У разі розвитку реакцій фоточутливості на фоні прийому препарату Консилар-Д24 слід припинити лікування. При необхідності продовження терапії препаратом Консилар-Д24 рекомендується захищати відкриті ділянки шкіри від прямої дії сонячних та штучних УФ-променів. Вміст натрію у плазмі крові. До початку лікування необхідно визначити вміст натрію у плазмі крові. З огляду на прийом препарату слід регулярно контролювати цей показник. Усі діуретичні препарати можуть спричиняти гіпонатріємію, що призводить іноді до тяжких наслідків. Необхідний регулярний контроль вмісту натрію, т.к. спочатку зниження вмісту натрію в плазмі може і не супроводжуватися появою патологічних симптомів. Найбільш ретельний контроль вмісту натрію показаний пацієнтам з цирозом печінки та пацієнтам похилого віку. Вміст калію у плазмі крові. Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з ризиком розвитку гіпокаліємії (вміст калію в плазмі крові нижче 3,4 ммоль/л) у пацієнтів наступних категорій: літнього віку, ослаблених або одержуваних поєднану медикаментозну терапію з іншими антиаритмічними препаратами та препаратами ; з цирозом печінки, периферичними набряками або асцитом, ІХС, серцевою недостатністю. Гіпокаліємія у таких пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмій. Крім того, до групи підвищеного ризику відносяться пацієнти зі збільшеним інтервалом QT на ЕКГ, при цьому не має значення, спричинено це збільшення вродженими причинами або дією ЛЗ. Гіпокаліємія, як і брадикардія, є станом, що сприяє розвитку важких аритмій і особливо аритмій типу «пірует», які можуть призводити до летального результату. У всіх описаних вище випадках необхідно регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Перший вимір вмісту калію в плазмі крові необхідно провести протягом 1-го тижня від початку терапії препаратом Консилар-Д24. При виявленні гіпокаліємії має бути призначене відповідне лікування. Вміст кальцію у плазмі крові. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики зменшують виведення кальцію нирками, призводячи до незначного та тимчасового підвищення вмісту кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком прихованого гіперпаратиреозу. Слід відмінити прийом препарату Консилар-Д24 перед дослідженням функції паращитовидних залоз. Концентрація глюкози у плазмі крові. Необхідно контролювати концентрацію глюкози в плазмі у пацієнтів з цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії. Сечова кислота. У пацієнтів із підвищеною концентрацією сечової кислоти у плазмі крові не підвищується ризик розвитку подагри. У пацієнтів з подагрою може збільшуватись частота виникнення нападів або загострюватися перебіг подагри. Діуретичні препарати та функція нирок. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих осіб нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку нормальну концентрацію креатиніну в плазмі розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі. Слід враховувати, що на початку лікування у пацієнтів може спостерігатись зниження СКФ, зумовлене гіповолемією, яка, у свою чергу, спричинена втратою рідини та іонів натрію на фоні прийому діуретичних препаратів. Як наслідок, у плазмі може збільшуватися концентрація сечовини та креатиніну. Якщо функція нирок не порушена, така тимчасова функціональна ниркова недостатність, як правило, проходить без наслідків, проте при наявній нирковій недостатності стан пацієнта може погіршитися. Спортсмени. Індапамід може давати позитивний результат під час проведення допінг-контролю. Раміприл Нейтропенія/агранулоцитоз. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливі випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу. Ризик розвитку нейтропенії носить дозозалежний характер і залежить від прийнятого ЛЗ та наявності супутніх захворювань. У пацієнтів із нормальною функцією нирок за відсутності інших ускладнень нейтропенія розвивається рідко та проходить самостійно після відміни інгібіторів АПФ. Особливої обережності необхідно дотримуватись пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини (в т. ч. системний червоний вовчак, склеродермія), а також при терапії імунодепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом, особливо при існуючих порушеннях функції нирок. У таких пацієнтів можливий розвиток тяжкої інфекції, що не піддається інтенсивній антибіотикотерапії. Рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові.Пацієнт повинен бути попереджений у тому, що у разі появи будь-яких ознак інфекційного захворювання (біль у горлі, підвищення температури) необхідно негайно звернутися до лікаря. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке). У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ може розвиватися ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, язичка верхнього неба, горлянки та/або гортані. З появою цих симптомів слід негайно припинити прийом препарату Консилар-Д24. Слід контролювати стан пацієнта до зникнення ознак набряку. Якщо набряк зачіпає тільки обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять без спеціального лікування, проте для більш швидкого усунення симптомів можна застосовувати антигістамінні препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком язика глотки та/або гортані, може призвести до обструкції дихальних шляхів та летального результату. У такому випадку слід негайно ввести епінефрін (адреналін) підшкірно у дозі 1:1000 (від 0,3 до 0,5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Надалі таким пацієнтам не можна застосовувати інгібітори АПФ. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку набряку Квінке при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний ангіоневротичний набряк. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, УЗД або в момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. У пацієнтів із болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку інтестинального ангіоневротичного набряку. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації. Є окремі повідомлення про розвиток тривалих загрозливих для життя анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до алергічних реакцій, які проходять процедури десенсибілізації. Інгібітори АПФ протипоказано застосовувати пацієнтам, які отримують десенсибілізуючу терапію отрутою перетинчастокрилих комах, таких як бджоли, оси. Розвитку анафілактоїдних реакцій можна уникнути шляхом тимчасового відміни інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку проведення процедури десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНГ. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНГ із застосуванням декстрану сульфату можуть розвиватися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід припиняти терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНЩ із застосуванням декстрану сульфату. Анафілактоїдні реакції при проведенні гемодіалізу. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран були відзначені анафілактоїдні реакції. Тому необхідно використовувати мембрану іншого типу або застосовувати гіпотензивний препарат іншої фармакотерапевтичної групи. Кашель. На тлі терапії інгібітором АПФ можливий розвиток сухого стійкого кашлю, який зникає після відміни препаратів цієї групи. При появі у пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливий зв'язок цього симптому з інгібітором АПФ. Якщо лікар вважає, що терапія інгібітором АПФ потрібна пацієнтові, прийом препарату Консилар-Д24 може бути продовжений. Ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності. При деяких патологічних станах може відзначатися значна активація РААС, особливо при вираженій гіповолемії та зниженні вмісту електролітів плазми крові (на фоні дієти без солі або тривалого прийому діуретиків), у пацієнтів з початково низьким АТ, двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, Х цирозом печінки з набряком та асцитом. Застосування інгібітору АПФ викликає блокаду РААС і тому може супроводжуватися різким зниженням АТ та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток гострої ниркової недостатності. Ці явища частіше спостерігаються прийому першої дози раміприлу або протягом перших 2 тижнів терапії. Іноді ці стани розвиваються гостро та інші терміни терапії.У таких випадках при відновленні терапії рекомендується застосовувати препарат Консилар-Д24 у нижчій дозі і потім поступово збільшувати дозу. Цукровий діабет. При застосуванні препарату Консилар-Д24 у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Реноваскулярна гіпертензія. Застосування інгібіторів АПФ має сприятливу дію у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, як тих, що очікують хірургічного втручання, так і при неможливості проведення операції. Лікування препаратом Консилар-Д24 слід розпочинати з низької дози препарату в умовах стаціонару, контролюючи функцію нирок та вміст калію у плазмі крові. У деяких пацієнтів може розвинутись функціональна ниркова недостатність, яка швидко зникає при відміні препарату. Хірургічне втручання/загальна анестезія. Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ за 48 годин до хірургічної операції, попередивши лікаря-анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Анемія. Анемія може розвиватися у пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. При цьому зниження концентрації гемоглобіну тим більше, що вище була його початкова концентрація. Цей ефект, мабуть, не є дозозалежним, але може бути пов'язаний із механізмом дії інгібіторів АПФ. Незначне зниження концентрації Hb відбувається протягом перших 6 місяців лікування, потім концентрація Hb залишається стабільною і повністю відновлюється після відміни препарату. У таких пацієнтів лікування може бути продовжено, проте загальний аналіз крові слід проводити регулярно. Аортальний стеноз/мітральний стеноз/ГЗКМП. Інгібітори АПФ протипоказано застосовувати у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка та при аортальному та/або мітральному стенозі та ГОКМП. Печінкова недостатність. У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця, при прогресуванні якої можливий швидкий розвиток фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових трансаміназ на фоні прийому інгібіторів АПФ пацієнту слід припинити прийом препарату Консилар-Д24. Гіперкаліємія. Під час лікування інгібіторами АПФ можливий розвиток гіперкаліємії. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік, цукровий діабет, деякі супутні стани (зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, еплеренон, триам калію або калійвмісних замінників харчової солі та застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі (наприклад, гепарин). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Одночасне застосування перелічених вище препаратів протипоказане. Інші групи ризику. У пацієнтів з ХСН (IV функціональний клас за класифікацією NYHA) та пацієнтів з цукровим діабетом типу 1 (небезпека спонтанного збільшення вмісту калію) лікування слід розпочинати з низьких доз препарату Консилар-Д24 та проводити під постійним контролем лікаря. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та ІХС не слід скасовувати бета-адреноблокатори: інгібітори АПФ слід застосовувати разом з бета-адреноблокаторами. Літній вік. У пацієнтів похилого віку перед початком прийому препарату Консилар-Д24 необхідно оцінити функцію нирок та вміст калію у плазмі. З метою профілактики розвитку артеріальної гіпотензії проводиться послідовна корекція початкової дози препарату відповідно до показників артеріального тиску, особливо при зменшенні ОЦК. Етнічні відмінності. Інгібітори АПФ мають менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами. У період лікування препаратом Консилар-Д24 необхідно утриматися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, включаючи керування транспортними засобами, т.к. на фоні прийому препарату Консилар-Д24 можлива поява запаморочення, зниження швидкості психомоторних реакцій та уваги, особливо після прийому першої дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активні речовини: індапамід – 0,625/1,25 мг; раміприл – 2,5/5 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 143,875/140,75 мг; кремнію діоксид колоїдний – 1,5 мг; кальцію стеарат – 1,5 мг; корпус капсули (тверді желатинові): титану діоксид – 2%; желатин – до 100%; кришечка: титану діоксид – 1%; барвник заліза оксид жовтий (заліза оксид) – 1,7143%, барвник індигокармін – 0,3%, желатин – до 100%. Капсули, 0,625 мг + 2,5 мг та 1,25 мг + 5 мг. 7, 10, 14 чи 20 капс. у контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої. 2 або 4 контурні коміркові упаковки по 7 капс., 1, 2, 3, 5 або 6 контурних коміркових упаковок по 10 капс., 1, 2 або 4 контурні коміркові упаковки по 14 капс. . поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №3 з корпусом білого та кришечкою зеленого кольору (дозування 0,625 мг + 2,5 мг) або білого кольору (дозування 1,25 мг + 5 мг). Вміст капсул – порошок або ущільнена маса білого або майже білого кольору, що розпадається при натисканні скляною паличкою.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивне, діуретичне, інгібуюче АПФ.ФармакокінетикаКомбіноване застосування індапаміду та раміприлу не впливає на їх фармакокінетичні показники порівняно з прийомом цих препаратів у монотерапії. Індапамід Всмоктування. Індапамід, що вивільнився, швидко і повністю всмоктується в ШКТ. Одночасний прийом їжі трохи збільшує час всмоктування індапаміду, не впливаючи при цьому на повноту абсорбції. Cmax у плазмі крові досягається через 1-2 години після прийому внутрішньо одноразової дози 2,5 мг. При повторних прийомах коливання концентрації індапаміду у плазмі у проміжок між прийомами препарату згладжуються. Існує індивідуальна варіабельність показників всмоктування індапаміду. Розподіл. Близько 79% індапаміду зв'язується з білками плазми крові і завдяки наявності високої спорідненості до еластину концентрується в гладкій мускулатурі судинних стінок. Також він сполучається з карбоксигідразою еритроцитів, не пригнічуючи активності цього ферменту. Css досягається через 7 днів прийому індапаміду. При повторному прийомі індапаміду немає його кумуляції. Метаболізм. Індапамід метаболізується у печінці. Виведення. T1/2 становить від 14 до 24 год (у середньому 18 год). Виводиться у вигляді неактивних метаболітів, переважно нирками (60-80% прийнятої дози) і через кишечник (22%). Не більше 5% індапаміду виводиться з організму нирками у незміненому вигляді. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Ниркова недостатність. Фармакокінетичні параметри індапаміду суттєво не змінюються. Раміприл Всмоктування. Після прийому внутрішньо раміприл швидко всмоктується із ШКТ (50-60%). Одночасний прийом їжі уповільнює його абсорбцію, але не впливає на повноту всмоктування. Розподіл. Біодоступність для раміприлу після прийому внутрішньо 2,5-5 мг - 15-28%; для раміприлату – 45%. Після прийому раміприлу внутрішньо плазмові Cmax раміприлу та раміприлату досягаються через 1 та 2-4 години відповідно. Після щоденного прийому 5 мг на добу стабільна концентрація раміприлату в плазмі досягається до 4-го дня. Зв'язок із білками плазми крові для раміприлу – 73%, раміприлату – 56%. Vd раміприлу - 90 л, раміприлату - 500 л. Метаболізм. У печінці метаболізується з утворенням активного метаболіту раміприлату (в 6 разів активніше інгібує АПФ, ніж раміприл) та неактивних метаболітів – дикетопіперазинового ефіру, дикетопіперазинової кислоти, а також глюкуронідів раміприлу та раміприлату. Усі утворювані метаболіти, крім раміприлату, фармакологічної активності немає. Виведення. T1/2 для раміприлу - 5,1 год; у фазі розподілу та елімінації зниження концентрації раміприлату в плазмі крові відбувається з T1/2, рівним 3 год, потім слідує перехідна фаза з T1/2, рівним 15 год, і тривала кінцева фаза з дуже низькими концентраціями раміприлату в плазмі крові та T1/2 , рівним 4-5 днів. T1/2 збільшується при хронічній нирковій недостатності. Виводиться нирками – 60%, через кишечник – 40% (переважно у вигляді метаболітів). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літній вік. У здорових добровольців похилого віку (65–76 років) фармакокінетика раміприлу та раміприлату істотно не відрізняється від такої у молодих здорових добровольців. Порушення функції нирок. При порушенні функції нирок виведення раміприлу та його метаболітів уповільнюється пропорційно до зниження Cl креатиніну; при порушенні функції печінки сповільнюється перетворення на раміприлат; при серцевій недостатності концентрація раміприлату підвищується у 1,5–1,8 раза.ФармакодинамікаКомбінований гіпотензивний препарат, що містить діуретик із групи похідних сульфонаміду – індапамід та інгібітор АПФ – раміприл. Фармакологічна дія комбінації обумовлена поєднанням окремих властивостей кожного з компонентів, які, своєю чергою, посилюють дію один одного. Препарат має антигіпертензивну, діуретичну та вазодилатуючу дії. Консилар-Д24 має виражену дозозалежну антигіпертензивну дію як на сАД, так і на дАД. Антигіпертензивний ефект не залежить від віку та положення тіла пацієнта. Не впливає на метаболізм ліпідів та вуглеводів, у т.ч. у пацієнтів із цукровим діабетом. Антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин. Стабільне зниження артеріального тиску досягається протягом 1 міс на фоні застосування препарату Консилар-Д24 без збільшення ЧСС. Припинення лікування не призводить до розвитку синдрому відміни. Індапамід Індапамід відноситься до похідних сульфонаміду з індольним кільцем і за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків, які пригнічують реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі нефрону. При цьому збільшується виділення нирками іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію, що супроводжується збільшенням діурезу та антигіпертензивним ефектом. Індапамід знижує тонус гладкої мускулатури артерій і виявляє судинорозширювальну дію, зменшує ОПСС. Ці ефекти опосередковані зниженням реактивності судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II; збільшенням синтезу ПГЕ2, що має судинорозширювальну активність; пригніченням струму кальцію у гладком'язових клітинах судин. Індапамід сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. Індапамід у монотерапії в дозах, що не викликають вираженого діуретичного ефекту, має 24-годинний антигіпертензивний ефект. Антигіпертензивна активність індапаміду пов'язана з покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням артеріолярного судинного опору та ОПСС. У коротких, середній тривалості та довгострокових дослідженнях за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією було показано, що індапамід: не впливає показники ліпідного обміну, зокрема. концентрацію тригліцеридів, Хс, ЛПНГ та ЛПВЩ; не впливає показники обміну вуглеводів, зокрема. у пацієнтів із цукровим діабетом. Раміприл Активний метаболіт раміприлу, що утворюється під впливом ферментів печінки, — раміприлат — є довготривалим інгібітором АПФ (синоніми: кініназа II, дипептидилкарбоксидипептидаза I), що є пептидилдипептидазою. АПФ у плазмі крові та тканинах каталізує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, який має судинозвужувальну дію, та розпад брадикініну, який має судинорозширювальну дію. Тому при прийомі раміприлу внутрішньо зменшується утворення ангіотензину II і відбувається накопичення брадикініну, що призводить до розширення судин та зниження артеріального тиску. Підвищення активності калікреїн-кінінової системи в крові та тканинах зумовлює кардіопротективну та ендотеліопротективну дію раміприлу за рахунок активації ПГ-системи та, відповідно, збільшення синтезу ПГ,стимулюють утворення оксиду азоту в ендотеліоцитах Ангіотензин II стимулює вироблення альдостерону, тому прийом раміприлу призводить до зниження секреції альдостерону та підвищення вмісту іонів калію у плазмі крові. При зниженні концентрації ангіотензину II у крові усувається його інгібуючий вплив на секрецію реніну за типом негативного зворотного зв'язку, що призводить до підвищення активності реніну плазми. Передбачається, що розвиток деяких небажаних реакцій (зокрема сухий кашель) також пов'язаний з підвищенням активності брадикініну. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом раміприлу призводить до зниження артеріального тиску в положенні лежачи і стоячи без компенсаторного збільшення ЧСС. Раміприл значно знижує ОПСС, практично не викликаючи змін у нирковому кровотоку та ШКФ. Антигіпертензивна дія починає проявлятися через 1-2 години після прийому внутрішньо разової дози раміприлу, досягаючи найбільшого значення через 3-6 годин, і зберігається протягом 24 годин. При курсовому прийомі антигіпертензивний ефект може поступово збільшуватися, стабілізуючись зазвичай до 3-4 тижнів регулярного прийому раміприлу, а потім зберігатися протягом тривалого часу. Раптове припинення прийому раміприлу не призводить до швидкого та значного підвищення артеріального тиску (відсутність синдрому відміни). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією раміприл уповільнює розвиток та прогресування гіпертрофії міокарда та судинної стінки. У пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань унаслідок судинних уражень (діагностована ІХС, облітеруючі захворювання периферичних артерій в анамнезі, інсульт в анамнезі) або цукрового діабету з не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, збільшення зниження концентрації Хс ЛПВЩ, куріння) приєднання раміприлу до стандартної терапії значно знижує частоту розвитку інфаркту міокарда, інсульту та смертності від серцево-судинних причин. Крім цього, раміприл знижує показники загальної смертності, а також потребу в процедурах реваскуляризації та уповільнює виникнення або прогресування ХСН. У загальній популяції пацієнтів, а також у пацієнтів із цукровим діабетом (як з артеріальною гіпертензією, так і з нормальними показниками АТ),раміприл значно знижує ризик розвитку нефропатії та виникнення мікроальбумінурії.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія м'якого та помірного ступеня тяжкості.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до індапаміду, раміприлу, інших інгібіторів АПФ, похідних сульфонаміду та допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі (спадковий або ідіопатичний, а також пов'язаний із попередньою терапією інгібіторами АПФ); гемодинамічно значущий стеноз ниркових артерій (двосторонній чи односторонній, у разі єдиної нирки); тяжка артеріальна гіпотензія або стани з нестабільними показниками гемодинаміки; одночасне застосування з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією; гемодинамічно значущий стеноз аортального або мітрального клапана або гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; первинний гіперальдостеронізм; тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); гемодіаліз; нефропатія, лікування якої проводиться кортикостероїдами, нестероїдними протизапальними засобами, імуномодуляторами та/або іншими цитотоксичними препаратами; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (досвід клінічного застосування недостатній); гемодіаліз або гемофільтрація з використанням деяких мембран із негативно зарядженою поверхнею, таких як високопроточні мембрани з поліакрилнітрилу (небезпека розвитку реакцій підвищеної чутливості); аферез ЛПНГ з використанням декстрану сульфату (небезпека розвитку реакцій підвищеної чутливості); проведення десенсибілізуючої терапії при реакціях підвищеної чутливості до отрут перетинчастокрилих комах, таких як бджоли, оси; одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2); гостра стадія інфаркту міокарда у пацієнтів із такими захворюваннями як тяжка хронічна серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA); нестабільна стенокардія; небезпечні життя шлуночкові порушення ритму серця; легеневе серце; тяжка печінкова недостатність (в т.ч. з енцефалопатією); гіпокаліємія; одночасне застосування з ЛЗ, здатними викликати аритмію типу «пірует»; одночасний прийом препаратів, що подовжують інтервал QT (досвід клінічного застосування недостатній); одночасний прийом з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію та у пацієнтів з гіперкаліємією; азотемія, анурія; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен, або АРА II (при подвійній блокаді РААС) є підвищений ризик різкого зниження артеріального тиску, розвитку гіперкаліємії та погіршення функції нирок; стани, за яких надмірне зниження АТ є особливо небезпечним (при атеросклеротичних ураженнях коронарних та мозкових артерій); тяжка артеріальна гіпертензія, особливо злоякісна артеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність (III–IV функціональний клас із класифікації NYHA); гемодинамічно значущий однобічний стеноз ниркової артерії (за наявності обох нирок) — у таких пацієнтів навіть незначне збільшення концентрації креатиніну в плазмі може бути проявом однобічного погіршення функції нирок; попередній прийом діуретиків; зниження ОЦК,порушення водно-електролітного балансу внаслідок недостатнього споживання рідини, прийому великих доз діуретиків, дієти з обмеженням кухонної солі, діареї, блювання, рясного потовиділення; порушення функції печінки (досвід клінічного застосування недостатній); цукровий діабет (ризик розвитку гіперкаліємії); порушення функції нирок (Cl креатиніну 30-60 мл/хв) (ризик розвитку гіперкаліємії та лейкопенії); стан після трансплантації нирки; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, системна склеродермія); пригнічення кістковомозкового кровотворення; супутня терапія мієлотоксичними препаратами, імунодепресантами, здатними викликати зміни у картині периферичної крові (можливе пригнічення кістковомозкового кровотворення, розвиток нейтропенії або агранулоцитозу); реноваскулярна гіпертензія;гіперурикемія та подагра; лабільність АТ; гіперпаратиреоз; збільшення інтервалу QT на ЕКГ; літній вік старше 65 років (ризик посилення антигіпертензивної дії); пацієнти негроїдної раси.Вагітність та лактаціяЗастосування Консилар-Д24 протипоказане при вагітності. Перед початком лікування слід переконатися у відсутності вагітності. При плануванні вагітності або її настанні в період лікування необхідно негайно припинити прийом препарату Консилар-Д24 та призначити іншу терапію з встановленим профілем безпеки застосування при вагітності. Індапамід Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триметрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. У поодиноких випадках на фоні прийому діуретиків незадовго до пологів у новонароджених розвивається гіпоглікемія та тромбоцитопенія. Раміприл Інгібітори АПФ здатні проникати крізь плацентарний бар'єр. При застосуванні інгібіторів АПФ під час вагітності існує ризик порушення розвитку нирок плода, зниження артеріального тиску плода та новонародженого, порушення функції нирок, гіперкаліємії, гіпоплазії кісток черепа, олігогідрамніону, контрактури кінцівок, деформації черепа, гіпоплазії легень. Рекомендується вести ретельне спостереження за новонародженими, які піддавалися внутрішньоутробному впливу інгібіторів АПФ, для виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. При олігурії необхідне підтримання АТ та ниркової перфузії шляхом заповнення ОЦК та застосування судинозвужувальних засобів. У новонароджених є ризик олігурії та неврологічних розладів, можливо, через зниження ниркового та мозкового кровотоку внаслідок зниження артеріального тиску, викликаного інгібіторами АПФ (одержуваних вагітними та жінками, що годують). Застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане у період грудного вигодовування. Якщо лікування препаратом Консилар-Д24 необхідне, то грудне вигодовування слід припинити. Індапамід Індапамід виділяється із грудним молоком. Прийом тіазидних діуретиків спричинює зменшення кількості грудного молока або пригнічення лактації. У новонародженого при цьому може розвинутись підвищена чутливість до похідних сульфонаміду, гіпокаліємія та ядерна жовтяниця. Раміприл У дослідженнях на тваринах було показано, що раміприл виділяється з молоком лактуючих тварин.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до З боку серця: нечасто - ішемія міокарда, включаючи розвиток нападу стенокардії або інфаркту міокарда, тахікардія, аритмія, серцебиття, периферичні набряки; частота невідома - аритмія типу "пірует" (можливо зі смертельним результатом), збільшення інтервалу QT на ЕКГ. З боку судин: часто - надмірне зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, синкопальні стани; нечасто – припливи крові до шкіри обличчя; рідко - виникнення або посилення порушень кровообігу на фоні стенозуючих судинних уражень, васкуліт; частота невідома – синдром Рейно. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення (відчуття легкості у голові); нечасто - вертиго, парестезія, агевзія (втрата смакової чутливості), дисгевзія (порушення смакової чутливості), летаргія; рідко – тремор, порушення рівноваги; частота невідома - ішемія головного мозку, включаючи ішемічний інсульт і минуще порушення мозкового кровообігу, порушення психомоторних реакцій (зниження реакції), відчуття печіння, паросмія (порушення сприйняття запахів), непритомність. З боку органу зору: нечасто зорові розлади, включаючи розпливчастість зображення; рідко – кон'юнктивіт. З боку органу слуху: рідко – порушення слуху, шум у вухах. Порушення психіки: нечасто - пригнічений настрій, тривога, нервозність, руховий неспокій, порушення сну, включаючи сонливість; рідко - сплутаність свідомості; частота невідома – порушення уваги. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – сухий кашель (що посилюється ночами та в положенні лежачи), бронхіт, синусит, задишка; нечасто - бронхоспазм, включаючи обтяження перебігу бронхіальної астми, закладеність носа. З боку травної системи: часто – запальні реакції у шлунку та кишечнику, розлади травлення, відчуття дискомфорту в ділянці живота, диспепсія, діарея, нудота, блювання; нечасто - фатальний панкреатит (випадки панкреатиту з летальним результатом при прийомі інгібіторів АПФ спостерігалися вкрай рідко), підвищення активності ферментів підшлункової залози в плазмі, ангіоневротичний набряк тонкого кишечника, біль у верхньому відділі живота, в т.ч. пов'язані з гастритом, запор, сухість слизової оболонки ротової порожнини; рідко – глосит; дуже рідко – панкреатит; частота невідома - афтозний стоматит (запальні реакції слизової оболонки ротової порожнини). З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності АЛТ; нечасто – підвищення активності печінкових ферментів та концентрації кон'югованого білірубіну в плазмі крові; рідко – холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярні ураження; дуже рідко – порушення функції печінки; частота невідома - гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (вкрай рідко з летальним результатом), можливість розвитку печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто — порушення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, збільшення кількості виділеної сечі, посилення протеїнурії, що раніше існувала, підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові; дуже рідко – ниркова недостатність; частота невідома – гіперурикемія, глюкозурія. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто - еректильна дисфункція з минущою імпотенцією, зниження лібідо; частота невідома – гінекомастія. З боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – еозинофілія; часто – тромбоцитопенія, зниження рівня гематокриту; рідко – лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, еритроцитопенію, зниження концентрації Hb; дуже рідко – апластична анемія, гемолітична анемія; частота невідома - пригнічення кістковомозкового кровотворення, панцитопенія. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто — шкірний висип, зокрема макулопапульозний; нечасто ангіоневротичний набряк, в т.ч. з летальним результатом (набряк гортані може викликати обструкцію дихальних шляхів, що призводить до летального результату), свербіж шкіри, гіпергідроз (підвищене потовиділення), геморагічний васкуліт; рідко – ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхолізис; дуже рідко – реакції фотосенсибілізації; частота невідома — токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус, обтяження перебігу псоріазу, псоріазоподібний дерматит, пемфігоїдна або ліхеноїдна (лишаевидная) екзантема або енантема, алопечан. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – м'язові судоми, міалгія; нечасто – артралгія. З боку ендокринної системи: частота невідома – синдром неадекватної секреції АДГ. З боку обміну речовин та харчування: часто – гіперкаліємія, гіпокаліємія, гіпонатріємія; нечасто – анорексія, зниження апетиту; дуже рідко – гіперкальціємія; частота невідома — гіперглікемія, гіпохлоремія, що супроводжується гіповолемією, дегідратацією та ортостатичною гіпотензією (одночасна втрата іонів хлору може призводити до компенсаторного метаболічного алкалозу, проте частота розвитку алкалозу та його виразність незначна). З боку імунної системи: частота невідома - анафілактичні або анафілактоїдні реакції (при інгібуванні АПФ збільшується тяжкість анафілактичних або анафілактоїдних реакцій на отрути комах, що перетинають крила, таких як бджоли, оси), підвищення титру антинуклеарних антитіл. Загальні розлади: часто – біль у грудях, підвищена стомлюваність; нечасто – підвищення температури тіла; рідко – астенія (слабкість).Взаємодія з лікарськими засобамиКонсилар-Д24 Одночасне застосування протипоказане При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ можливе оборотне підвищення концентрації літію в плазмі крові та посилення кардіо- та нейротоксичної дії літію. Додаткове застосування тіазидних діуретиків може сприяти подальшому підвищенню концентрації літію внаслідок зниження його екскреції та підвищувати ризик прояву токсичних реакцій. Одночасне застосування препарату Консилар-Д24 із препаратами літію протипоказане. Одночасне застосування з препаратами калію, калійзберігаючими діуретиками (амілорид, спіронолактон, еплеренон, тріамтерен), іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в плазмі крові (включаючи триметоприм, такролімус, циклоспорин, гепарин), збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. діабетом та пацієнтів з нирковою недостатністю). При одночасному застосуванні потрібна особлива обережність Баклофен потенціює антигіпертензивний ефект індапаміду та раміприлу (потрібний контроль артеріального тиску, функції нирок та при необхідності корекція дози препарату Консилар-Д24). Одночасне застосування з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 і неселективні нестероїдні протизапальні засоби, наприклад, ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію (більше 3 г/добу), знижує антигіпертензивний ефект індапаміду та раміприлу; підвищує ризик порушення функції нирок, до розвитку гострої ниркової недостатності; підвищує вміст калію у плазмі крові у пацієнтів із вже існуючими порушеннями функції нирок. Таку комбінацію рекомендується застосовувати з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати ОЦК, а також проводити контроль функції нирок до та після початку лікування препаратом Консилар-Д24. При одночасному застосуванні потрібна обережність Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) посилюють антигіпертензивний ефект та збільшують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). ГКС, тетракозактид знижують антигіпертензивний ефект (затримка рідини). При одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами можливе посилення антигіпертензивного ефекту Консилару-Д24. Індапамід Одночасне застосування протипоказане Через ризик гіпокаліємії протипоказано застосування індапаміду одночасно з лікарськими препаратами, здатними викликати аритмію типу «пірует», такими як антиаритмічні препарати (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретілія тозилат, соталоз) , левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, пімозид), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші речовини (беприділ, цизаприд, дифеманіл, ер, спарфлоксацин, моксифлоксацин, астемізол, вінкамін (в/в), метадон, терфенадін). У пацієнтів із гіпокаліємією необхідно застосовувати препарати, що не викликають аритмію типу «пірует». При одночасному застосуванні потрібна особлива обережність При одночасному застосуванні з амфотерицином B (в/в), глюко- та мінералокортикостероїдами (при системному призначенні), тетракозактидом, проносними засобами, що стимулюють моторику ШКТ, підвищується ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний постійний контроль вмісту калію в плазмі крові, за необхідності його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Рекомендується застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику ШКТ. Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію в плазмі крові, показники ЕКГ та за необхідності коригувати дозу серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні потрібна обережність При одночасному застосуванні діуретиків з метформіном можливий розвиток ниркової недостатності, а також підвищується ризик розвитку лактат-ацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо концентрація креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. На тлі прийому діуретиків відбувається зменшення ОЦК, підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних речовин. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати ОЦК. При одночасному застосуванні з препаратами кальцію можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення кальцію нирками. При одночасному застосуванні з циклоспорином такролімусом підвищується ризик порушення функції нирок (гіперкреатинемія). Раміприл Одночасне застосування протипоказане Використання деяких високопроточних мембран з негативно зарядженою поверхнею (наприклад, поліакрилнітрильних мембран) при проведенні гемодіалізу або гемофільтрації та використання декстрану сульфату при аферезі ЛПНЩ збільшує ризик розвитку тяжких анафілактичних реакцій. Якщо пацієнту необхідне проведення цих процедур, слід використовувати інші типи мембран (у разі проведення плазмаферезу та гемофільтрації) або перевести пацієнта на прийом гіпотензивних препаратів інших груп. Одночасне застосування раміприлу з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування раміприлу з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. При одночасному застосуванні потрібна особлива обережність При одночасному застосуванні раміприлу з препаратами, що містять аліскірен, і АРА II слід дотримуватися обережності. Лікування проводити під контролем функції нирок, вміст калію та рівня АТ. Комбіноване застосування раміприлу та телмісартану не рекомендується, т.к. не забезпечує посилення терапевтичного ефекту порівняно із застосуванням монотерапії. Крім того, зафіксовано більш високу частоту виникнення гіперкаліємії, ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії та запаморочення при комбінованому лікуванні. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами, наприклад, інсулінами, гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо (похідними сульфонілсечовини) у зв'язку зі зменшенням інсулінорезистентності під впливом раміприлу можливе посилення гіпоглікемічного ефекту цих препаратів аж до розвитку гіпоглікемії. Особливо ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові рекомендується на початку спільного застосування гіпоглікемічних засобів з інгібіторами АПФ. У пацієнтів, які приймали одночасно інгібітори АПФ та інгібітори ДПП-4 (гліптини), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, віллдагліптин, лінагліптин, спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібіторів mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад, темсиролімусу, сиролімусу, еверолімусу, спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. При одночасному застосуванні з симпатоміметиками (епінефрином, ізопротеренолом, добутаміном, допаміном) відзначається зменшення антигіпертензивної дії раміприлу, потрібен регулярний контроль артеріального тиску. При одночасному застосуванні з іншими препаратами, що знижують артеріальний тиск (нітрати, засоби для загальної та місцевої анестезії, алфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин), відзначається потенціювання антигіпертензивного ефекту. Слід застосовувати з обережністю комбінації раміприлу із препаратами, що блокують РААС. При одночасному застосуванні потрібна обережність При одночасному застосуванні із препаратом золота (натрію ауротіомалат) для внутрішньовенного введення рідко можливі гіперемія обличчя, нудота, блювання, артеріальна гіпотензія. При одночасному застосуванні зі снодійними, наркотичними та знеболюючими ЛЗ можливе посилення антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками, імунодепресантами, кортикостероїдами (ГКС та мінералокортикостероїдами) та іншими ЛЗ, які можуть впливати на гематологічні показники, збільшується ризик розвитку гематологічних реакцій. При одночасному застосуванні з хлоридом натрію можливе послаблення антигіпертензивної дії раміприлу. При одночасному застосуванні з етанолом відзначається посилення симптомів вазодилатації. Раміприл може посилювати несприятливий вплив етанолу на організм. При одночасному застосуванні з естрогенами спостерігається ослаблення антигіпертензивної дії раміприлу (затримка рідини). Одночасне застосування з іншими інгібіторами АПФ збільшує ризик розвитку ниркової недостатності (в т.ч. гостра ниркова недостатність), гіперкаліємії. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами, що містять котримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), зростає ризик гіперкаліємії. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібітору енкефалінази рацекадотрилу, що застосовується для лікування гострої діареї, спостерігалося збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з естрамустином може призвести до збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу, переважно вранці, проковтуючи і запиваючи достатньою кількістю води. Доза підбирається залежно від терапевтичного ефекту та переносимості препарату пацієнтом. Лікування препаратом Консилар-Д24 зазвичай є тривалим, яке тривалість у кожному даному випадку визначається лікарем. Якщо не призначається інакше, то за нормальної функції нирок та печінки рекомендуються представлені далі режими дозування. Початкова доза – 1 капс. з дозуванням 0,625 мг + 2,5 мг, одноразово вранці. Якщо прийом препарату Консилар-Д24 у цій дозі протягом 2 тижнів і більше не вдається нормалізувати АТ, то доза може бути збільшена до 1 капс. з дозуванням 1,25 мг + 5 мг на добу. При недостатньому антигіпертензивному ефекті добової дози 125 мг + 5 мг необхідно підібрати нову схему терапії. Максимальна добова доза – 2 капс. з дозуванням 1,25 мг + 5 мг 1 раз на добу. Застосування препарату Консилар-Д24 у спеціальних груп пацієнтів Порушення функції нирок. При Cl креатиніну 60 мл/хв та більше корекції дози не потрібно. Для пацієнтів з Cl креатиніну 30-60 мл/хв початкова доза – 0,625+2,5 мг/добу, максимальна добова доза – 1,25 мг + 5 мг. Лікування слід починати з підбору доз індапаміду та раміприлу в монотерапії. При тяжкій нирковій недостатності (Cl креатиніну менше 30 мл/хв) застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане. Порушення функції печінки. Для пацієнтів з порушенням функції печінки максимальна добова доза становить 1 капс. з дозуванням 0,625 мг + 2,5 мг. На початку лікування потрібне ретельне медичне спостереження. При тяжкій печінковій недостатності застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане. Літній вік (старше 65 років). У пацієнтів похилого віку перед початком прийому препарату Консилар-Д24 слід оцінити функцію нирок та вміст калію у плазмі. Препарат Консилар-Д24 можна застосовувати лише за нормальної функції нирок або при незначних порушеннях функції нирок. Дозу підбирають залежно від ступеня зниження АТ, особливо при зниженні ОЦК та втрати електролітів, а також при ХСН (IV функціональний клас за класифікацією NYHA). Подібні заходи дозволяють уникнути різкого зниження артеріального тиску. Початкова доза – 1 капс. з дозуванням 0,625 мг +2,5 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, нудота, блювання, судоми, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, ступор, порушення водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія), олігурія аж до анурії (внаслідок гіповолемії). Лікування: у легких випадках передозування – промивання шлунка, прийом адсорбентів (активованого вугілля), натрію сульфату (бажано протягом 30 хв) з подальшим відновленням водно-електролітного балансу. Слід контролювати функцію життєво важливих органів. У більш важких випадках додатково проводяться заходи, спрямовані на стабілізацію АТ: внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду, плазмозамінників, встановлення тимчасового штучного водія ритму при стійкій до медикаментозної терапії брадикардії. При вираженому зниженні АТ до терапії з поповнення ОЦК та відновлення водно-електролітного балансу може бути додане введення альфа-адренергічних агоністів (норепінефрін, допамін). У разі брадикардії рекомендується призначення атропіну або встановлення тимчасового штучного водія ритму. Необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст електролітів у плазмі крові. Досвіду застосування форсованого діурезу, зміни pH сечі, гемофільтрації чи діалізу немає. Гемодіаліз показаний у разі розвитку ниркової недостатності.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з попередньою терапією діуретиками. Необхідно при можливості відмінити діуретики за 2-3 дні (залежно від тривалості дії діуретиків) перед початком лікування препаратом Консилар-Д24 або принаймні зменшити дозу діуретиків, що приймаються. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з прийому 1 капс. з дозуванням 0,625 мг 2,5 мг 1 раз на добу, вранці. Після прийому першої дози та після збільшення дози препарату Консилар-Д24 пацієнти повинні перебувати під медичним наглядом не менше 8 годин, щоб уникнути неконтрольованої гіпотензивної реакції. ІХС та недостатність мозкового кровообігу. Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, однак у пацієнтів з ІХС та недостатністю мозкового кровообігу слід дотримуватися особливої обережності при лікуванні препаратом Консилар-Д24. Лікування слід розпочинати з добової дози 0,625+2,5 мг (початкова доза). Порушення функції нирок. Терапія препаратом Консилар-Д24 протипоказана пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (Cl креатиніну менше 30 мл/хв). У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії препаратом Консилар-Д24 можлива поява симптомів гострої ниркової недостатності. У цьому випадку лікування препаратом Консилар-Д24 слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, застосовуючи низькі дози препарату Консилар-Д24, або застосовувати препарати індапаміду та раміприлу у монотерапії. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну в плазмі крові через кожні 2 тижні після початку терапії та кожні наступні 2 місяці терапії препаратом Консилар-Д24. Гостра ниркова недостатність частіше розвивається у пацієнтів із тяжкою ХСН або вихідним порушенням функції нирок, у т.ч. при двосторонньому стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки, що функціонує. Прийом препарату Консилар-Д24 протипоказаний пацієнтам із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує. Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу. Перед початком лікування препаратом Консилар-Д24 необхідно усунути гіпонатріємію та гіповолемію. Гіпонатріємія пов'язана з ризиком раптового зниження артеріального тиску (особливо у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує). Тому при динамічному спостереженні за пацієнтами слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після тривалої діареї або блювання. Таким пацієнтам потрібний регулярний контроль вмісту електролітів плазми крові. При вираженому зниженні АТ може знадобитися внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення ОЦК та АТ можна відновити терапію препаратом Консилар-Д24, застосовуючи низькі дози препарату, або застосовувати препарати індапаміду та раміприлу у монотерапії. Зміст калію. Комбіноване застосування індапаміду та раміприлу може призвести до розвитку гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. З огляду на прийом препарату Консилар-Д24 необхідно регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові. Пацієнтам із гіпокаліємією застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане. Допоміжні речовини. Слід враховувати, що до складу допоміжних речовин препарату Консилар-Д24 входить моногідрат лактози. Застосування препарату Консилар-Д24 протипоказане пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Індапамід Порушення функції печінки. При застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків у пацієнтів з порушеннями функції печінки можливий розвиток печінкової енцефалопатії, особливо у разі порушення водно-електролітного балансу. У цьому випадку слід негайно припинити прийом препарату Консилар-Д24. Фоточутливість. На тлі прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакцій фоточутливості. У разі розвитку реакцій фоточутливості на фоні прийому препарату Консилар-Д24 слід припинити лікування. При необхідності продовження терапії препаратом Консилар-Д24 рекомендується захищати відкриті ділянки шкіри від прямої дії сонячних та штучних УФ-променів. Вміст натрію у плазмі крові. До початку лікування необхідно визначити вміст натрію у плазмі крові. З огляду на прийом препарату слід регулярно контролювати цей показник. Усі діуретичні препарати можуть спричиняти гіпонатріємію, що призводить іноді до тяжких наслідків. Необхідний регулярний контроль вмісту натрію, т.к. спочатку зниження вмісту натрію в плазмі може і не супроводжуватися появою патологічних симптомів. Найбільш ретельний контроль вмісту натрію показаний пацієнтам з цирозом печінки та пацієнтам похилого віку. Вміст калію у плазмі крові. Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з ризиком розвитку гіпокаліємії (вміст калію в плазмі крові нижче 3,4 ммоль/л) у пацієнтів наступних категорій: літнього віку, ослаблених або одержуваних поєднану медикаментозну терапію з іншими антиаритмічними препаратами та препаратами ; з цирозом печінки, периферичними набряками або асцитом, ІХС, серцевою недостатністю. Гіпокаліємія у таких пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмій. Крім того, до групи підвищеного ризику відносяться пацієнти зі збільшеним інтервалом QT на ЕКГ, при цьому не має значення, спричинено це збільшення вродженими причинами або дією ЛЗ. Гіпокаліємія, як і брадикардія, є станом, що сприяє розвитку важких аритмій і особливо аритмій типу «пірует», які можуть призводити до летального результату. У всіх описаних вище випадках необхідно регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Перший вимір вмісту калію в плазмі крові необхідно провести протягом 1-го тижня від початку терапії препаратом Консилар-Д24. При виявленні гіпокаліємії має бути призначене відповідне лікування. Вміст кальцію у плазмі крові. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики зменшують виведення кальцію нирками, призводячи до незначного та тимчасового підвищення вмісту кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком прихованого гіперпаратиреозу. Слід відмінити прийом препарату Консилар-Д24 перед дослідженням функції паращитовидних залоз. Концентрація глюкози у плазмі крові. Необхідно контролювати концентрацію глюкози в плазмі у пацієнтів з цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії. Сечова кислота. У пацієнтів із підвищеною концентрацією сечової кислоти у плазмі крові не підвищується ризик розвитку подагри. У пацієнтів з подагрою може збільшуватись частота виникнення нападів або загострюватися перебіг подагри. Діуретичні препарати та функція нирок. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих осіб нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку нормальну концентрацію креатиніну в плазмі розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі. Слід враховувати, що на початку лікування у пацієнтів може спостерігатись зниження СКФ, зумовлене гіповолемією, яка, у свою чергу, спричинена втратою рідини та іонів натрію на фоні прийому діуретичних препаратів. Як наслідок, у плазмі може збільшуватися концентрація сечовини та креатиніну. Якщо функція нирок не порушена, така тимчасова функціональна ниркова недостатність, як правило, проходить без наслідків, проте при наявній нирковій недостатності стан пацієнта може погіршитися. Спортсмени. Індапамід може давати позитивний результат під час проведення допінг-контролю. Раміприл Нейтропенія/агранулоцитоз. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливі випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу. Ризик розвитку нейтропенії носить дозозалежний характер і залежить від прийнятого ЛЗ та наявності супутніх захворювань. У пацієнтів із нормальною функцією нирок за відсутності інших ускладнень нейтропенія розвивається рідко та проходить самостійно після відміни інгібіторів АПФ. Особливої обережності необхідно дотримуватись пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини (в т. ч. системний червоний вовчак, склеродермія), а також при терапії імунодепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом, особливо при існуючих порушеннях функції нирок. У таких пацієнтів можливий розвиток тяжкої інфекції, що не піддається інтенсивній антибіотикотерапії. Рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові.Пацієнт повинен бути попереджений у тому, що у разі появи будь-яких ознак інфекційного захворювання (біль у горлі, підвищення температури) необхідно негайно звернутися до лікаря. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке). У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ може розвиватися ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, язичка верхнього неба, горлянки та/або гортані. З появою цих симптомів слід негайно припинити прийом препарату Консилар-Д24. Слід контролювати стан пацієнта до зникнення ознак набряку. Якщо набряк зачіпає тільки обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять без спеціального лікування, проте для більш швидкого усунення симптомів можна застосовувати антигістамінні препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком язика глотки та/або гортані, може призвести до обструкції дихальних шляхів та летального результату. У такому випадку слід негайно ввести епінефрін (адреналін) підшкірно у дозі 1:1000 (від 0,3 до 0,5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Надалі таким пацієнтам не можна застосовувати інгібітори АПФ. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку набряку Квінке при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний ангіоневротичний набряк. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, УЗД або в момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. У пацієнтів із болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку інтестинального ангіоневротичного набряку. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації. Є окремі повідомлення про розвиток тривалих загрозливих для життя анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до алергічних реакцій, які проходять процедури десенсибілізації. Інгібітори АПФ протипоказано застосовувати пацієнтам, які отримують десенсибілізуючу терапію отрутою перетинчастокрилих комах, таких як бджоли, оси. Розвитку анафілактоїдних реакцій можна уникнути шляхом тимчасового відміни інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку проведення процедури десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНГ. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНГ із застосуванням декстрану сульфату можуть розвиватися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід припиняти терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНЩ із застосуванням декстрану сульфату. Анафілактоїдні реакції при проведенні гемодіалізу. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран були відзначені анафілактоїдні реакції. Тому необхідно використовувати мембрану іншого типу або застосовувати гіпотензивний препарат іншої фармакотерапевтичної групи. Кашель. На тлі терапії інгібітором АПФ можливий розвиток сухого стійкого кашлю, який зникає після відміни препаратів цієї групи. При появі у пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливий зв'язок цього симптому з інгібітором АПФ. Якщо лікар вважає, що терапія інгібітором АПФ потрібна пацієнтові, прийом препарату Консилар-Д24 може бути продовжений. Ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності. При деяких патологічних станах може відзначатися значна активація РААС, особливо при вираженій гіповолемії та зниженні вмісту електролітів плазми крові (на фоні дієти без солі або тривалого прийому діуретиків), у пацієнтів з початково низьким АТ, двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, Х цирозом печінки з набряком та асцитом. Застосування інгібітору АПФ викликає блокаду РААС і тому може супроводжуватися різким зниженням АТ та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток гострої ниркової недостатності. Ці явища частіше спостерігаються прийому першої дози раміприлу або протягом перших 2 тижнів терапії. Іноді ці стани розвиваються гостро та інші терміни терапії.У таких випадках при відновленні терапії рекомендується застосовувати препарат Консилар-Д24 у нижчій дозі і потім поступово збільшувати дозу. Цукровий діабет. При застосуванні препарату Консилар-Д24 у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Реноваскулярна гіпертензія. Застосування інгібіторів АПФ має сприятливу дію у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, як тих, що очікують хірургічного втручання, так і при неможливості проведення операції. Лікування препаратом Консилар-Д24 слід розпочинати з низької дози препарату в умовах стаціонару, контролюючи функцію нирок та вміст калію у плазмі крові. У деяких пацієнтів може розвинутись функціональна ниркова недостатність, яка швидко зникає при відміні препарату. Хірургічне втручання/загальна анестезія. Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ за 48 годин до хірургічної операції, попередивши лікаря-анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Анемія. Анемія може розвиватися у пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. При цьому зниження концентрації гемоглобіну тим більше, що вище була його початкова концентрація. Цей ефект, мабуть, не є дозозалежним, але може бути пов'язаний із механізмом дії інгібіторів АПФ. Незначне зниження концентрації Hb відбувається протягом перших 6 місяців лікування, потім концентрація Hb залишається стабільною і повністю відновлюється після відміни препарату. У таких пацієнтів лікування може бути продовжено, проте загальний аналіз крові слід проводити регулярно. Аортальний стеноз/мітральний стеноз/ГЗКМП. Інгібітори АПФ протипоказано застосовувати у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка та при аортальному та/або мітральному стенозі та ГОКМП. Печінкова недостатність. У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця, при прогресуванні якої можливий швидкий розвиток фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових трансаміназ на фоні прийому інгібіторів АПФ пацієнту слід припинити прийом препарату Консилар-Д24. Гіперкаліємія. Під час лікування інгібіторами АПФ можливий розвиток гіперкаліємії. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік, цукровий діабет, деякі супутні стани (зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, еплеренон, триам калію або калійвмісних замінників харчової солі та застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі (наприклад, гепарин). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Одночасне застосування перелічених вище препаратів протипоказане. Інші групи ризику. У пацієнтів з ХСН (IV функціональний клас за класифікацією NYHA) та пацієнтів з цукровим діабетом типу 1 (небезпека спонтанного збільшення вмісту калію) лікування слід розпочинати з низьких доз препарату Консилар-Д24 та проводити під постійним контролем лікаря. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та ІХС не слід скасовувати бета-адреноблокатори: інгібітори АПФ слід застосовувати разом з бета-адреноблокаторами. Літній вік. У пацієнтів похилого віку перед початком прийому препарату Консилар-Д24 необхідно оцінити функцію нирок та вміст калію у плазмі. З метою профілактики розвитку артеріальної гіпотензії проводиться послідовна корекція початкової дози препарату відповідно до показників артеріального тиску, особливо при зменшенні ОЦК. Етнічні відмінності. Інгібітори АПФ мають менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами. У період лікування препаратом Консилар-Д24 необхідно утриматися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, включаючи керування транспортними засобами, т.к. на фоні прийому препарату Консилар-Д24 можлива поява запаморочення, зниження швидкості психомоторних реакцій та уваги, особливо після прийому першої дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
312,00 грн
179,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
626,00 грн
197,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
970,00 грн
196,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: кветіапін – 200 мг. 60 штук в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаКветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом, який виявляє більш високу спорідненість до серотонінових (гідрокситриптамінових) рецепторів (5НТ2), ніж до дофамінових рецепторів D1 та D2 головного мозку. Кветіапін також має більш виражену спорідненість до гістамінових та альфа1-адренорецепторів і менших по відношенню до альфа2-адренорецепторів. Не виявлено помітної спорідненості кветіапіну до мускаринових та бензодіазепінових рецепторів. У стандартних тестах кветіапін виявляє антипсихотичну активність.ФармакокінетикаПри пероральному застосуванні кветіапін добре всмоктується із ШКТ та активно метаболізується у печінці. Основні метаболіти, що знаходяться в плазмі, не мають вираженої фармакологічної активності. Прийом їжі суттєво не впливає на біодоступність кветіапіну. Т1/2 становить близько 7 год. Приблизно 83% кветіапіну зв'язується з білками плазми. Фармакокінетика кветіапіну лінійна, відмінностей фармакокінетичних показників у чоловіків та жінок не спостерігається. Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% менше, ніж у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Середній плазмовий кліренс кветіапіну менший приблизно на 25% у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1.73 м2) та у пацієнтів з ураженням печінки, але міжіндивідуальні показники кліренсу перебувають у межах, що відповідають здоровим. Приблизно 73% кветіапіну виводиться із сечею та 21% з фекаліями. Менше 5% кветіапіну не піддається метаболізму і виводиться у незміненому вигляді нирками або з фекаліями. Встановлено, що CYP3A4 є ключовим ізоферментом метаболізму кветіапіну, опосередкованого цитохромом Р450. У дослідженні фармакокінетики кветіапіну в різній дозі застосування кветіапіну до прийому кетоконазолу або одночасно з кетоконазолом, призводило до збільшення, в середньому, Сmах і площі під кривою «концентрація-час» (AUC) кветіапіну на 235% і 522% відповідно, кліренсу кветіапіну в середньому на 84%. Т1/2 кветіапіну збільшувався, але Тmax не змінювалося. Кветіапін і деякі його метаболіти мають слабку інгібуючу активність по відношенню до ізоферментів цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і ЗА4, але тільки при концентрації в 10-50 разів перевищує концентрації, що спостерігаються при 0 до 0 мг/год. Грунтуючись на результатах in vitro, не слід очікувати, що одночасне застосування кветіапіну з іншими препаратами призведе до клінічно вираженого інгібування цитохрому Р450-опосередкованого метаболізму інших лікарських засобів.ФармакодинамікаКветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом. Кветіапін та його активний метаболіт N-дезалкілкветіапін (норкветіапін) взаємодіє з широким спектром нейтротрансмітерних рецепторів головного мозку. Кветіапін та N-дезалкілкветіапін виявляють високу властивість до 5НТ2 – серотонінових рецепторів та D1 та D2 – дофамінових рецепторів, що обумовлює основні клінічні антипсихотичні властивості препарату та низьку частоту розвитку екствапірамідних побічних ефектів. Кветіапін не має спорідненості до переносника норадреналіну і має низьку спорідненість до 5НТ1А, в той час як N-дезалкілкветіапін виявляє високу спорідненість до обох. Інгібування переносника норадреналіну та частковий агонізм щодо 5НТ1А – серотонінових рецепторів, що проявляється метаболітом, можуть обумовлювати антидепресивну дію препарату. Кветіапін і N-дезалкілкветіапін мають високу спорідненість до гістамінових і α1-адренорецепторів і помірну спорідненість по відношенню і α2-адренорецепторів. Кветіапін не виявляє помітної спорідненості до мускаринових рецепторів, у той час як його метаболіт N-дезалкілкветіапін виявляє помірну або високу спорідненість до кількох підтипів мускаринових рецепторів. У стандартних тестах у тварин кветіапін виявляє антипсихотичну активність. Питомий внесок метаболіту N-дезалкілкветіапіну у фармакологічну активність кветіапіну не встановлено. Результати вивчення екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у тварин виявили, що кветіапін викликає слабку каталепсію в дозі,ефективно блокують D2 - дофамінові рецептори. Кветіапін викликає селективне зменшення активності мезолімбічних А10-дофамінергічних нейронів у порівнянні з А9-нігростріарними нейронами, залученими до моторної функції. При прийомі препарату кветіапіну з титруванням дози при шизофренії частота ЕПС та супутнього застосування М-холіноблокаторів була порівнянна з такою при прийомі плацебо. Препарат добре переноситься при прийомі у рекомендованих дозах, у тому числі пацієнтами похилого віку. У плацебо – контрольованих дослідженнях у літніх пацієнтів з деменцією при застосуванні кветіапіну частота цереброваскулярних ускладнень не перевищувала таких у групі плацебо. Препарат ефективний щодо як позитивних, і негативних симптомів шизофренії. Кветіапін проявляє ефективність як монотерапію при маніакальних епізодах від помірного до вираженого ступеня тяжкості. Дані про тривале застосування препарату для профілактики подальших маніакальних та депресивних епізодів відсутні. Дані щодо застосування кветіапіну в комбінації з вальпроатами або препаратами літію при маніакальних епізодах від помірного до вираженого ступеня обмежені, проте комбінація в цілому добре переносилася,частота ЕПС та супутнього застосування М-холіноблокаторів порівнянна з такою при застосуванні плацебо Кветіапін ефективний у дозах 300 мг та 600 мг у пацієнтів з біполярним розладом І та ІІ типу від помірного до вираженого ступеня тяжкості. При цьому ефективність препарату в дозі 300 мг та 600 мг можна порівняти. Кветіапін ефективний у пацієнтів з шизофренією та манією при прийомі препарату 2 рази на добу, незважаючи на те, що період напіввиведення дорівнює приблизно 7 годин. Дія кветіапіну на 5НТ2 та D2 – рецептори триває до 12 годин після прийому препарату. У клінічному дослідженні у пацієнтів з депресивними епізодами у структурі біполярного розладу І та ІІ типу застосування кветіапіну в дозі 300 мг на добу з більшою ефективністю порівняно з плацебо зменшував загальний бал за шкалою депресії MADRS (Montgomery-Asberg Depression Rating Scale). -Асберга).У 4 додаткових клінічних дослідженнях кветіапіну тривалістю 8 тижнів у пацієнтів з помірними та тяжкими депресивними епізодами в структурі біполярного розладу, кветіапін у дозах 300 мг та 600 мг показав велику ефективність порівняно з плацебо: середнє поліпшення балів шкали MAD (щонайменше 50%) проти початковими значеннями. У короткостроковому (9-тижневому) дослідженні у пацієнтів без деменції у віці від 66 до 89 років з великим депресивним розладом кветіапін у дозах від 50 мг до 300 мг (дозу підбирали з урахуванням клінічної відповіді, середньодобова доза склала 160 мг). порівняно із плацебо.кветіапін у дозах 300 мг та 600 мг показав велику ефективність порівняно з плацебо: середнє поліпшення балів шкали MADRS та покращення стану за загальним балами MADRS (не менше 50%) у порівнянні з початковими значеннями. У короткостроковому (9-тижневому) дослідженні у пацієнтів без деменції у віці від 66 до 89 років з великим депресивним розладом кветіапін у дозах від 50 мг до 300 мг (дозу підбирали з урахуванням клінічної відповіді, середньодобова доза склала 160 мг). порівняно із плацебо.кветіапін у дозах 300 мг та 600 мг показав велику ефективність порівняно з плацебо: середнє поліпшення балів шкали MADRS та покращення стану за загальним балами MADRS (не менше 50%) у порівнянні з початковими значеннями. У короткостроковому (9-тижневому) дослідженні у пацієнтів без деменції у віці від 66 до 89 років з великим депресивним розладом кветіапін у дозах від 50 мг до 300 мг (дозу підбирали з урахуванням клінічної відповіді, середньодобова доза склала 160 мг). порівняно із плацебо.У короткостроковому (9-тижневому) дослідженні у пацієнтів без деменції у віці від 66 до 89 років з великим депресивним розладом кветіапін у дозах від 50 мг до 300 мг (дозу підбирали з урахуванням клінічної відповіді, середньодобова доза склала 160 мг). порівняно із плацебо.У короткостроковому (9-тижневому) дослідженні у пацієнтів без деменції у віці від 66 до 89 років з великим депресивним розладом кветіапін у дозах від 50 мг до 300 мг (дозу підбирали з урахуванням клінічної відповіді, середньодобова доза склала 160 мг). порівняно із плацебо. Частота ЕПС та збільшення маси тіла у стабільних пацієнтів із шизофренією не зростає при тривалій терапії препаратом. У дослідженнях великого депресивного розладу за критеріями DSM-IV (Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (4th ed.)) не спостерігали підвищення ризику суїцидальної поведінки та суїцидального мислення при прийомі препарату порівняно з плацебо. При застосуванні кветіапіну в дозі 75-750 мг на добу порівняно з плацебо не виявлено відмінностей щодо частоти виникнення випадків екстрапірамідної симптоматики та супутнього використання антихолінергічних препаратів. Кветіапін не викликає тривалого підвищення концентрації пролактину у плазмі крові. Не виявлено відмінностей у концентрації пролактину при використанні кветіапіну або плацебо у фіксованій дозі. При застосуванні кветіапіну в дозах до 800 мг/добу для лікування маніакальних епізодів від помірного до вираженого ступеня тяжкості як в монотерапії, так і в комбінації з препаратом літію або вальпроатом семінару частота ЕПС і супутнього застосування М-холіноблокаторів була при порівнянні з У двох короткострокових (6-тижневих) дослідженнях комбінованої терапії депресивного епізоду кветіапіном у дозі 150 мг/добу та 300 мг/добу з амітриптиліном, бупропіоном, цитапопрамом, дулоксетином, есциталопрамом, срокомтином, слуоксетином антидепресантом, показало поліпшення симптомів депресії за шкалою MADRS (Montgomery-Asberg Depression Rating Scale. Шкала оцінки депресії Монтгомері-Асберга) (середньоквадратична зміна 2-3).3 бали) порівняно з монотерапією антидепресантом.Показання до застосуваннягострі та хронічні психози, включаючи шизофренію; маніакальні епізоди у структурі біполярного розладу.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; одночасний прийом з інгібіторами CYP3A4, такими як інгібітори ВІЛ-протеази, азольні протигрибкові лікарські засоби, еритроміцин, кларитроміцин, нефазодон; дитячий вік до 18 років; період лактації. З обережністю застосовувати у пацієнтів із серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що призводять до артеріальної гіпотензії; у літньому віці; при печінковій недостатності; судомних нападах в анамнезі; вагітності.Вагітність та лактаціяЗ обережністю застосовувати при вагітності. Протипоказаний у період лактації. Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяНайчастіші несприятливі реакції, пов'язані з прийомом препарату: сонливість (17.5%), запаморочення (10%), запор (9%), диспепсія (6%), ортостатична гіпотензія та тахікардія (7%), сухість у роті (7%) ), підвищення активності «печінкових» ферментів у сироватці крові (6%), підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів у плазмі крові. Прийом кветіапіну може супроводжуватися розвитком помірної астенії, риніту та диспепсії, збільшенням маси тіла (переважно у перші тижні лікування). Кветіапін може спричинити ортостатичну гіпотензію (що супроводжується запамороченням), тахікардію та у деяких пацієнтів - непритомність; ці побічні реакції здебільшого зустрічаються у початковий період підбору дози (див. розділ «Особливі вказівки»). Терапія кветіапіном пов'язана з невеликим дозозалежним зниженням концентрації гормонів щитовидної залози, зокрема загального T4 та вільного Т4. Максимальне зниження загального та вільного T4 зареєстровано на 2-му та 4-му тижні терапії кветіапіном, без подальшого зниження концентрації гормонів при тривалому лікуванні. Надалі був ознак клінічно значущих змін у концентрації тиреотропного гормону. При тривалому застосуванні кветіапін існує потенційна можливість розвитку пізньої дискінезії. У разі виникнення симптомів пізньої дискінезії необхідно зменшити дозу або припинити подальше лікування кветіапіном. При різкій відміні високих доз антипсихотичних препаратів можуть спостерігатися такі гострі реакції (синдром «скасування»): нудота, блювання, рідко – безсоння. Можливі випадки загострення психотичних симптомів та появи мимовільних рухових розладів (акатизія, дистонія, дискінезія). У зв'язку з чим скасування препарату рекомендується проводити поступово. Нижче перераховані побічні реакції, що спостерігалися при застосуванні кветіапіну та розподілені по органах та системах: З боку нервової системи: сонливість, запаморочення, головний біль, тривожність, астенія, ворожість, збудження, безсоння, акатизія, тремор, судоми, депресія, парестезії, злоякісний нейролептичний синдром (гіпертермія, м'язова ригідність, зміни ментального статусу, підвищення активності креатинфосфокінази); синдром «неспокійних ніг». Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія, тахікардія, подовження інтервалу QT. З боку травної системи: сухість слизової оболонки ротової порожнини, нудота, блювання, біль у животі, діарея або запор, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, жовтяниця, гепатит. З боку дихальної системи: фарингіт, риніт. Алергічні реакції: шкірний висип, еозинофілія, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, анафілактичні реакції. Лабораторні показники: лейкопенія, нейтропенія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, зниження концентрації Т4 (перші 4 тижні), гіперглікемія. Інші: біль у попереку, біль у грудній клітці, субфебрилітет, підвищення маси тіла (переважно у перші тижні лікування), міалгія, сухість шкіри, порушення зору, у т.ч. нечіткість зорового сприйняття, декомпенсація існуючого цукрового діабету, пріапізм, галакторея.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні препаратів, що мають потужну інгібуючу дію на ізофермент CYP3A4 (таких як протигрибкові засоби групи азолів та еритроміцин, кларитроміцин, нефазодон) концентрація кветіапіну в плазмі підвищується, тому одночасний прийом їх з кветіапіном. При одночасному застосуванні кветіапіну з препаратами, що індукують ферментну систему печінки, такими як карбамазепін, можливе зниження концентрації препарату в плазмі, що може вимагати збільшення дози кветіапіну, залежно від клінічного ефекту. У дослідженні фармакокінетики кветіапіну у різних дозах, при застосуванні його до або одночасно з карбамазепіном (індуктором печінкових ферментів) призводило до значного збільшення кліренсу кветіапіну.Таке збільшення кліренсу кветіапіну зменшувало AUC в середньому на 13% порівняно із застосуванням кветіапіну без карбамазепіну. Одночасне застосування кветіапіну з іншим індуктором мікросомальних ферментів печінки - фенітоїном також призводило до підвищення кліренсу кветіапіну. При одночасному застосуванні кветіапіну та фенітоїну (або інших індукторів печінкових ферментів, таких як барбітурати, рифампіцин) може знадобитися збільшення дози кветіапіну. Також може знадобитися зниження дози кветіапіну при відміні фенітоїну або карбамазепіну або іншого індуктора ферментної системи печінки або заміні препарату, що не індукує мікросомальні ферменти печінки (наприклад, вальпроєву кислоту).також призводило до підвищення кліренсу кветіапіну. При одночасному застосуванні кветіапіну та фенітоїну (або інших індукторів печінкових ферментів, таких як барбітурати, рифампіцин) може знадобитися збільшення дози кветіапіну. Також може знадобитися зниження дози кветіапіну при відміні фенітоїну або карбамазепіну або іншого індуктора ферментної системи печінки або заміні препарату, що не індукує мікросомальні ферменти печінки (наприклад, вальпроєву кислоту).також призводило до підвищення кліренсу кветіапіну. При одночасному застосуванні кветіапіну та фенітоїну (або інших індукторів печінкових ферментів, таких як барбітурати, рифампіцин) може знадобитися збільшення дози кветіапіну. Також може знадобитися зниження дози кветіапіну при відміні фенітоїну або карбамазепіну або іншого індуктора ферментної системи печінки або заміні препарату, що не індукує мікросомальні ферменти печінки (наприклад, вальпроєву кислоту).що не індукує мікросомальні ферменти печінки (наприклад, вальпроєву кислоту).що не індукує мікросомальні ферменти печінки (наприклад, вальпроєву кислоту). Фармакокінетика препаратів літію не змінюється при одночасному застосуванні кветіапіну. Кветіапін не викликав індукції печінкових ферментних систем, що беруть участь у метаболізмі антипірину. Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні з антипсихотичними препаратами – рисперидоном або галоперидолом. Однак одночасний прийом кветіапіну та тіоридазину призводив до підвищення кліренсу кветіапіну. CYP3A4 є ключовим ферментом, що бере участь у цитохром Р450-опосередкованому метаболізмі кветіапіну. Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінюється при одночасному застосуванні циметидину, що є інгібітором Р450. Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінювалася при одночасному застосуванні іміпраміну (CYP2D6 інгібітор) або флуоксетину (CYP3A4 та CYP2D6 інгібітор). Лікарські засоби, що пригнічують ЦНС, та етанол підвищують ризик розвитку побічних ефектів кветіапіну.Спосіб застосування та дозиДорослі: Гострі та хронічні психози, включаючи шизофренію Добова доза для перших 4-х днів терапії становить: 1-й день – 50 мг, 2-й день – 100 мг, 3-й день – 200 мг, 4-й день – 300 мг. Починаючи з 4-го дня доза повинна підбиратися до клінічно ефективної дози, яка зазвичай знаходиться в межах від 300 до 450 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості, доза може варіювати в межах від 150 до 750 мг на добу. Лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу Кветіапін застосовується як монотерапія або як адьювантна терапія для стабілізації настрою. Добова доза для перших 4-х днів терапії становить: 1-й день – 100 мг, 2-й день – 200 мг, 3-й день – 300 мг, 4-й день – 400 мг. Надалі до 6-го дня терапії добова доза препарату може бути збільшена до 800 мг. Збільшення добової дози не повинно перевищувати 200 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості доза може варіювати в межах від 200 до 800 мг на добу. Зазвичай ефективна доза становить від 400 мг до 800 мг на добу. Для лікування шизофренії максимальна добова рекомендована доза кветіапіну становить 750 мг, для лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу максимальна рекомендована добова доза кветіапіну становить 800 мг на добу. У літніх пацієнтів початкова доза кветіапіну становить 25 мг на добу. Дозу слід збільшувати щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози, яка, ймовірно, буде меншою, ніж у молодих пацієнтів. У пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю рекомендується розпочинати терапію кветіапіном з 25 мг на добу. Рекомендується збільшувати дозу щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози.ПередозуванняДані про передозування кветіапіну обмежені. Описані випадки прийому кветіапіну в дозі, що перевищує 20 г, без фатальних наслідків та з повним відновленням, однак є повідомлення про вкрай поодинокі випадки передозування кветіапіном, що призводили до смерті або коми. Симптоми можуть бути наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, таких як сонливість та надмірна седація, тахікардія та зниження артеріального тиску. Лікування: немає специфічних антидотів до кветіапіну. У випадках передозування можливе промивання шлунка (після інтубації, у випадку, якщо пацієнт непритомний), прийом активованого вугілля та проносних засобів для виведення неабсорбованого кветіапіну, проте ефективність цих заходів не вивчена. Показана симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримку функції дихання, серцево-судинної системи, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції. Медичний контроль та спостереження має бути продовжено до повного одужання пацієнта.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему