Все товары
337,00 грн
224,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 пак. парацетамол - 360 мг, аскорбінова кислота - 300 мг, кальцію глюконату моногідрат - 100 мг, рімантадину гідрохлорид - 50 мг, рутозиду тригідрат (у перерахунку на рутозид) - 20 мг, лоратадин - 3 мг; Допоміжні речовини: аспартам – 30 мг, гіпромелоза – 10 мг, кремнію діоксид колоїдний – 20 мг, лактози моногідрат – 4086 мг, ароматизатор малиновий – 21 мг. Порошок для приготування розчину для внутрішнього прийому малиновий. По 5 г порошку для приготування розчину для прийому внутрішньо малинового пакетики термозварювані з матеріалу багатошарового комбінованого. 3, 6, 12 або 24 пакетики з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиВміст пакетика - суміш порошку та гранул від майже білого до жовтого із зеленуватим відтінком кольору з характерним запахом малини. Допускається наявність поодиноких гранул рожевого кольору. Опис розчину після розчинення порошку - безбарвний або з жовтуватим відтінком злегка каламутний розчин із характерним запахом малини. Допускається наявність нерозчинених частинок жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаГРЗ та «застуди» симптомів засіб усунення.ФармакокінетикаПарацетамол. Абсорбція – висока. Зв'язок із білками плазми – 15 %. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується в печінці за трьома основними шляхами: кон'югація з глюкуронідами, кон'югація з сульфатами, окислення мікросомальними ферментами печінки. В останньому випадку утворюються токсичні проміжні метаболіти, які згодом кон'югують з глутатіоном, а потім із цистеїном та меркаптуровою кислотою. Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізофермент CYP2E1 (переважно), CYP1A2 та CYP3A4 (другорядна роль). При дефіциті глутатіону ці метаболіти можуть спричинити ушкодження та некроз гепатоцитів. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами.У дорослих переважає глюкуронування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У пацієнтів похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується T1/2. Максимальна концентрація (Cmax) парацетамолу в плазмі досягається при застосуванні порошку через 0,7±0,39 год і становить 4,79±1,81 мкг/мл, період напіввиведення (T1/2) дорівнює 2,73±0,76 год. Аскорбінова кислота абсорбується в шлунково-кишковому тракті (переважно в худій кишці). Зв'язок із білками плазми – 25 %. Захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, запор або діарея, глистяна інвазія, лямбліоз), вживання свіжих фруктових та овочевих соків, лужного пиття зменшують всмоктування аскорбінової кислоти в кишечнику. Концентрація аскорбінової кислоти в плазмі становить приблизно 10-20 мкг/мл. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 4 год. Легко проникає в лейкоцити, тромбоцити, а потім - у всі тканини; найбільша концентрація досягається в залозистих органах, лейкоцитах, печінці та кришталику ока; проникає крізь плаценту. Концентрація аскорбінової кислоти в лейкоцитах і тромбоцитах вище, ніж у еритроцитах та у плазмі.При дефіцитних станах концентрація в лейкоцитах знижується пізніше і повільніше і розглядається як кращий критерій оцінки дефіциту, ніж концентрація у плазмі. Метаболізується переважно в печінці в дезоксіаскорбінову і далі в щавлевооцтову кислоту та аскорбат-2-сульфат. Виводиться нирками, через кишечник, потім у незміненому вигляді і як метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі. Кальцію глюконат. Приблизно 1/5-1/3 частина введеного перорально кальцію глюконату всмоктується в тонкій кишці; цей процес залежить від присутності ергокальциферолу, pH, особливостей дієти та наявності факторів, здатних пов'язувати іони кальцію. Абсорбція іонів кальцію зростає при його дефіциті та використанні дієти зі зниженим вмістом іонів кальцію. Близько 20% виводиться нирками, решта (80%) – кишечником. Римантадін. Після внутрішнього прийому майже повністю всмоктується в кишечнику. Абсорбція – повільна. Зв'язок із білками плазми – близько 40 %. Об'єм розподілу -17-25 л/кг. Концентрація в носовому секреті на 50% вища, ніж плазмова. Метаболізується у печінці. Більше 90% виводиться нирками протягом 72 годин, переважно у вигляді метаболітів, 15% у незміненому вигляді. При хронічній нирковій недостатності період напіввиведення збільшується у 2 рази. У осіб з нирковою недостатністю та в осіб похилого віку може накопичуватися у токсичних концентраціях, якщо доза не коригується пропорційно до зменшення кліренсу креатиніну. Гемодіаліз незначно впливає на кліренс рімантадину. Cmax римантадину в плазмі досягається при застосуванні порошку через 5,28±2,54 год і становить 69,0±19,7 нг/мл, T1/2 - 33,26±12,76 год. Рутозид. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 1-9 год. Виводиться переважно з жовчю і меншою мірою нирками. T1/2 - 10-25 год. Лоратадін. Швидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація у людей похилого віку зростає на 50 %. Зв'язок із білками плазми – 97 %. Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дескарбоетоксилоратадину за участю ізоферментів цитохрому CYP3A4 та меншою мірою CYP2D6. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виводиться нирками та з жовчю. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та при проведенні гемодіалізу фармакокінетика практично не змінюється. Cmax лоратадину в плазмі досягається через 3,28±1,25 год і становить 1,85±0,95 нг/мл, T1/2 дорівнює 11,29±5,52 год.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має противірусну, інтерфероногенну, жарознижувальну, знеболювальну, антигістамінну та ангіопротекторну дію. Парацетамол має знеболювальну та жарознижувальну дію. Аскорбінова кислота бере участь у регуляції окисно-відновних процесів, сприяє нормальній проникності капілярів, згортання крові, регенерації тканин, відіграє позитивну роль у розвитку імунних реакцій організму, заповнює дефіцит вітаміну С. Кальція глюконат, як джерело іонів кальцію, запобігає розвитку підвищеної проникності та ламкості судин, що зумовлюють геморагічні процеси при грипі та гострій респіраторній вірусній інфекції (ГРВІ), має антиалергічну дію (механізм неясний). Римантадин має противірусну активність щодо вірусу грипу А. Блокуючи М2-канали вірусу грипу А, порушує його здатність проникати в клітини та вивільняти рибонуклеопротеїд, інгібуючи тим самим найважливішу стадію реплікації вірусів. Індукує вироблення інтерферонів альфа та гама. При грипі, викликаному вірусом В, римантадин має антитоксичну дію. Рутозид є ангіопротектором. Зменшує проникність капілярів, набряклість та запалення, зміцнює судинну стінку. Гальмує агрегацію та збільшує ступінь деформації еритроцитів. Лоратадин - блокатор Н1-гістамінових рецепторів, що попереджає розвиток набряку тканин, пов'язаного з вивільненням гістаміну.Показання до застосуванняЛікування грипу типу А, симптоматичне лікування «простудних» захворювань, грипу та ГРВІ, що супроводжуються підвищеною температурою, ознобом, закладеністю носа, болем у горлі, болями у суглобах та м'язах, головним болем.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного або кількох компонентів, що входять до складу препарату; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у фазі загострення; шлунково-кишкові кровотечі; гемофілія; геморагічний діатез; гіпопротромбінемія; портальна гіпертензія; авітаміноз К; ниркова недостатність; вагітність, період грудного вигодовування; захворювання щитовидної залози, гострі захворювання нирок, печінки (гострий гломерулонефрит, гострий пієлонефрит, гострий гепатит, або загострення хронічних захворювань цих органів); хронічний алкоголізм; гіперкальціємія, виражена гіперкальціурія, нефроуролітіаз, саркоїдоз, одночасний прийом серцевих глікозидів (ризик виникнення аритмій); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; фенілкетонурія. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю Обмеження застосування при епілепсії, церебральному атеросклерозі, цукровому діабеті, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, гемохроматозі, сидеробластної анемії, таласемії, гіпероксалурії, нирковокам'яної хвороби, дегідратації, електроліте ), гіперкальціурії. Літні пацієнти з артеріальною гіпертензією (підвищується ризик розвитку геморагічного інсульту, за рахунок препарату римантадину, що входить до складу препарату).Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяМожливі небажані побічні реакції вказані відповідно до компонентів, що входять до складу. З боку центральної нервової системи: підвищена збудливість, сонливість, тремор, гіперкінезія, запаморочення, біль голови, «припливи» крові до обличчя. З боку травної системи: ураження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, диспепсія, сухість слизової оболонки у роті, відсутність апетиту, здуття живота (метеоризм), пронос (діарея). З боку сечовидільної системи: помірна півлакіурія. Порушення органів кровотворення: зміни показників крові. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. З боку шкіри: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Інші: пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія). Досвід постреєстраційного застосування У ході застосування препарату АнвіМакс® були описані випадки виникнення ангіоневротичного набряку, переднепритомного стану, гарячкового стану, зниження артеріального тиску, кропив'янки, свербежу шкіри, еритеми, розлади слуху, болю в горлі. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, негайно повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПарацетамол знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів. Супутнє застосування парацетамолу у високих дозах підвищує ефект антикоагулянтних лікарських засобів. Індуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол та гепатотоксичні лікарські засоби збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій навіть при невеликому передозуванні. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення швидкості всмоктування парацетамолу. Тривале використання барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Інгібітори мікросомального окиснення знижують ризик гепатотоксичної дії. Рімантадин посилює збуджуючий ефект кофеїну. Циметидин знижує кліренс рімантадину на 18%. Аскорбінова кислота підвищує концентрацію у крові бензилпеніциліну. Покращує всмоктування у кишечнику препаратів заліза (переводить тривалентне залізо у двовалентне); може підвищувати виведення заліза при одночасному застосуванні з дефероксаміном. Збільшує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами та сульфаніламідами короткої дії, уповільнює виведення нирками кислот, збільшує виведення лікарських засобів, що мають лужну реакцію (зокрема алкалоїдів). Знижує концентрацію у крові пероральних контрацептивів. Підвищує загальний кліренс етанолу, що у свою чергу знижує концентрацію аскорбінової кислоти в організмі. При одночасному застосуванні зменшує хронотропну дію ізопреналіну. Барбітурати та примідон підвищують виведення аскорбінової кислоти із сечею.Зменшує терапевтичну дію антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну та трициклічних антидепресантів. Лоратадін. Інгібітори CYP3A4 та CYP2D6 збільшують концентрацію лоратадину в крові.Спосіб застосування та дозиВсередину. Розчинити вміст одного пакетика половині склянки (100 мл) кип'яченої теплої води. Вживати відразу після розчинення. Перед вживанням розчин розмішати. Дорослим: приймати по 1 пакетику 2-3 рази на добу після їди. Інтервал між прийомами препарату – 4-6 годин. Курс терапії 3-5 днів до зникнення симптомів захворювання. Не слід приймати АнвіМакс® більше 5 днів. Якщо не спостерігається полегшення симптомів протягом 3 днів після початку прийому препарату, необхідно звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми: протягом перших 24 годин після прийому - блідість шкірних покривів, нудота, діарея, блювання, біль в епігастральній ділянці; порушення метаболізму глюкози, метаболічний ацидоз (у т. ч. лактоацидоз), гіпокаліємія, тахікардія, аритмія, біль голови, загострення супутніх хронічних захворювань. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні - печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у тому числі за відсутності тяжкого ураження печінки). Поріг передозування може бути знижений у літніх пацієнтів, у пацієнтів, які приймають певні препарати (наприклад, індуктори мікросомальних ферментів печінки), алкоголь або хворих на виснаження. Лікування: введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну протягом 8-9 годин після передозування та ацетилцистеїну – протягом 8 год. Промивання шлунка, симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалість застосування – не більше 5 днів. Не застосовувати при наявності метастазуючих пухлин. Необхідно проводити лабораторний контроль за показниками крові. Особам, схильним до вживання етанолу, слід до початку лікування препаратом проконсультуватися з лікарем, оскільки парацетамол може вплинути на печінку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З урахуванням можливого розвитку побічних ефектів (запаморочення, сонливість) у період лікування не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися іншими видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
644,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 пак. парацетамол - 360 мг, аскорбінова кислота - 300 мг, кальцію глюконату моногідрат - 100 мг, рімантадину гідрохлорид - 50 мг, рутозиду тригідрат (у перерахунку на рутозид) - 20 мг, лоратадин - 3 мг; Допоміжні речовини: аспартам – 30 мг, гіпромелоза – 10 мг, кремнію діоксид колоїдний – 20 мг, лактози моногідрат – 4086 мг, ароматизатор лимонний та медовий – 21 мг. Порошок для приготування розчину для внутрішнього прийому лимонний з медом. По 5 г порошку для приготування розчину для внутрішнього прийому лимонного з медом в пакетики термозварювані з матеріалу багатошарового комбінованого. 3, 6, 12 або 24 пакетики з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиВміст пакетика - суміш порошку та гранул від майже білого до жовтого із зеленуватим відтінком кольору з характерним запахом лимона з медом. Допускається наявність поодиноких гранул рожевого кольору. Опис розчину після розчинення порошку - безбарвний або з жовтуватим відтінком трохи каламутний розчин з характерним запахом лимона з медом. Допускається наявність нерозчинених частинок жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаГРЗ та «застуди» симптомів засіб усунення.ФармакокінетикаПарацетамол. Абсорбція – висока. Зв'язок із білками плазми – 15 %. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується в печінці за трьома основними шляхами: кон'югація з глюкуронідами, кон'югація з сульфатами, окислення мікросомальними ферментами печінки. В останньому випадку утворюються токсичні проміжні метаболіти, які згодом кон'югують з глутатіоном, а потім із цистеїном та меркаптуровою кислотою. Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізофермент CYP2E1 (переважно), CYP1A2 та CYP3A4 (другорядна роль). При дефіциті глутатіону ці метаболіти можуть спричинити ушкодження та некроз гепатоцитів. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами.У дорослих переважає глюкуронування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У пацієнтів похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується T1/2. Максимальна концентрація (Cmax) парацетамолу в плазмі досягається при застосуванні порошку через 0,7±0,39 год і становить 4,79±1,81 мкг/мл, період напіввиведення (T1/2) дорівнює 2,73±0,76 год. Аскорбінова кислота абсорбується в шлунково-кишковому тракті (переважно в худій кишці). Зв'язок із білками плазми – 25 %. Захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, запор або діарея, глистяна інвазія, лямбліоз), вживання свіжих фруктових та овочевих соків, лужного пиття зменшують всмоктування аскорбінової кислоти в кишечнику. Концентрація аскорбінової кислоти в плазмі становить приблизно 10-20 мкг/мл. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 4 год. Легко проникає в лейкоцити, тромбоцити, а потім - у всі тканини; найбільша концентрація досягається в залозистих органах, лейкоцитах, печінці та кришталику ока; проникає крізь плаценту. Концентрація аскорбінової кислоти в лейкоцитах і тромбоцитах вище, ніж у еритроцитах та у плазмі.При дефіцитних станах концентрація в лейкоцитах знижується пізніше і повільніше і розглядається як кращий критерій оцінки дефіциту, ніж концентрація у плазмі. Метаболізується переважно в печінці в дезоксіаскорбінову і далі в щавлевооцтову кислоту та аскорбат-2-сульфат. Виводиться нирками, через кишечник, потім у незміненому вигляді і як метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі. Кальция глюконат. Приблизительно 1/5-1/3 часть перорально введенного кальция глюконата всасывается в тонкой кишке; этот процесс зависит от присутствия эргокальциферола, pH, особенностей диеты и наличия факторов, способных связывать ионы кальция. Абсорбция ионов кальция возрастает при его дефиците и использовании диеты со сниженным содержанием ионов кальция. Около 20 % выводится почками, остальное количество (80 %) — кишечником. Римантадин. После приема внутрь почти полностью всасывается в кишечнике. Абсорбция — медленная. Связь с белками плазмы — около 40 %. Объем распределения —17-25 л/кг. Концентрация в носовом секрете на 50 % выше, чем плазменная. Метаболизируется в печени. Более 90 % выводится почками в течение 72 ч, в основном в виде метаболитов, 15 % в неизмененном виде. При хронической почечной недостаточности период полувыведения увеличивается в 2 раза. У лиц с почечной недостаточностью и у лиц пожилого возраста может накапливаться в токсических концентрациях, если доза не корректируется пропорционально уменьшению клиренса креатинина. Гемодиализ оказывает незначительное действие на клиренс римантадина. Cmax римантадина в плазме крови достигается при применении порошка через 5,28±2,54 ч и составляет 69,0±19,7 нг/мл, T1/2 — 33,26±12,76 ч. Рутозид. Время максимальной концентрации в плазме крови после приема внутрь — 1-9 ч. Выводится преимущественно с желчью и в меньшей степени почками. T1/2 — 10-25 ч. Лоратадин. Быстро и полностью всасывается в желудочно-кишечном тракте. Максимальная концентрация у пожилых людей возрастает на 50 %. Связь с белками плазмы — 97 %. Метаболизируется в печени с образованием активного метаболита дескарбоэтоксилоратадина при участии изоферментов цитохрома CYP3A4 и в меньшей степени CYP2D6. Не проникает через гематоэнцефалический барьер. Выводится почками и с желчью. У пациентов с хронической почечной недостаточностью и при проведении гемодиализа фармакокинетика практически не меняется. Cmax лоратадина в плазме крови достигается через 3,28±1,25 ч и составляет 1,85±0,95 нг/мл, T1/2 равен 11,29±5,52 ч.ФармакодинамикаКомбінований препарат, має противірусну, інтерфероногенну, жарознижувальну, знеболювальну, антигістамінну та ангіопротекторну дію. Парацетамол має знеболювальну та жарознижувальну дію. Аскорбінова кислота бере участь у регуляції окисно-відновних процесів, сприяє нормальній проникності капілярів, згортання крові, регенерації тканин, відіграє позитивну роль у розвитку імунних реакцій організму, заповнює дефіцит вітаміну С. Кальція глюконат, як джерело іонів кальцію, запобігає розвитку підвищеної проникності та ламкості судин, що зумовлюють геморагічні процеси при грипі та гострій респіраторній вірусній інфекції (ГРВІ), має антиалергічну дію (механізм неясний). Римантадин має противірусну активність щодо вірусу грипу А. Блокуючи М2-канали вірусу грипу А, порушує його здатність проникати в клітини та вивільняти рибонуклеопротеїд, інгібуючи тим самим найважливішу стадію реплікації вірусів. Індукує вироблення інтерферонів альфа та гама. При грипі, викликаному вірусом В, римантадин має антитоксичну дію. Рутозид є ангіопротектором. Зменшує проникність капілярів, набряклість та запалення, зміцнює судинну стінку. Гальмує агрегацію та збільшує ступінь деформації еритроцитів. Лоратадин - блокатор Н1-гістамінових рецепторів, що попереджає розвиток набряку тканин, пов'язаного з вивільненням гістаміну.Показання до застосуванняЛікування грипу типу А, симптоматичне лікування «простудних» захворювань, грипу та ГРВІ, що супроводжуються підвищеною температурою, ознобом, закладеністю носа, болем у горлі, болями у суглобах та м'язах, головним болем.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного або кількох компонентів, що входять до складу препарату; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у фазі загострення; шлунково-кишкові кровотечі; гемофілія; геморагічний діатез; гіпопротромбінемія; портальна гіпертензія; авітаміноз К; ниркова недостатність; вагітність, період грудного вигодовування; захворювання щитовидної залози, гострі захворювання нирок, печінки (гострий гломерулонефрит, гострий пієлонефрит, гострий гепатит, або загострення хронічних захворювань цих органів); хронічний алкоголізм; гіперкальціємія, виражена гіперкальціурія, нефроуролітіаз, саркоїдоз, одночасний прийом серцевих глікозидів (ризик виникнення аритмій); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; фенілкетонурія. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю Обмеження застосування при епілепсії, церебральному атеросклерозі, цукровому діабеті, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, гемохроматозі, сидеробластної анемії, таласемії, гіпероксалурії, нирковокам'яної хвороби, дегідратації, електроліте ), гіперкальціурії. Літні пацієнти з артеріальною гіпертензією (підвищується ризик розвитку геморагічного інсульту, за рахунок препарату римантадину, що входить до складу препарату).Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяМожливі небажані побічні реакції вказані відповідно до компонентів, що входять до складу. З боку центральної нервової системи: підвищена збудливість, сонливість, тремор, гіперкінезія, запаморочення, біль голови, «припливи» крові до обличчя. З боку травної системи: ураження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, диспепсія, сухість слизової оболонки у роті, відсутність апетиту, здуття живота (метеоризм), пронос (діарея). З боку сечовидільної системи: помірна півлакіурія. Порушення органів кровотворення: зміни показників крові. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. З боку шкіри: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Інші: пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія). Досвід постреєстраційного застосування У ході застосування препарату АнвіМакс® були описані випадки виникнення ангіоневротичного набряку, переднепритомного стану, гарячкового стану, зниження артеріального тиску, кропив'янки, свербежу шкіри, еритеми, розлади слуху, болю в горлі. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, негайно повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПарацетамол знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів. Супутнє застосування парацетамолу у високих дозах підвищує ефект антикоагулянтних лікарських засобів. Індуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол та гепатотоксичні лікарські засоби збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій навіть при невеликому передозуванні. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення швидкості всмоктування парацетамолу. Тривале використання барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Інгібітори мікросомального окиснення знижують ризик гепатотоксичної дії. Рімантадин посилює збуджуючий ефект кофеїну. Циметидин знижує кліренс рімантадину на 18%. Аскорбінова кислота підвищує концентрацію у крові бензилпеніциліну. Покращує всмоктування у кишечнику препаратів заліза (переводить тривалентне залізо у двовалентне); може підвищувати виведення заліза при одночасному застосуванні з дефероксаміном. Збільшує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами та сульфаніламідами короткої дії, уповільнює виведення нирками кислот, збільшує виведення лікарських засобів, що мають лужну реакцію (зокрема алкалоїдів). Знижує концентрацію у крові пероральних контрацептивів. Підвищує загальний кліренс етанолу, що у свою чергу знижує концентрацію аскорбінової кислоти в організмі. При одночасному застосуванні зменшує хронотропну дію ізопреналіну. Барбітурати та примідон підвищують виведення аскорбінової кислоти із сечею.Зменшує терапевтичну дію антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну та трициклічних антидепресантів. Лоратадін. Інгібітори CYP3A4 та CYP2D6 збільшують концентрацію лоратадину в крові.Спосіб застосування та дозиВсередину. Розчинити вміст одного пакетика половині склянки (100 мл) кип'яченої теплої води. Вживати відразу після розчинення. Перед вживанням розчин розмішати. Дорослим: приймати по 1 пакетику 2-3 рази на добу після їди. Інтервал між прийомами препарату – 4-6 годин. Курс терапії 3-5 днів до зникнення симптомів захворювання. Не слід приймати АнвіМакс® більше 5 днів. Якщо не спостерігається полегшення симптомів протягом 3 днів після початку прийому препарату, необхідно звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми: протягом перших 24 годин після прийому - блідість шкірних покривів, нудота, діарея, блювання, біль в епігастральній ділянці; порушення метаболізму глюкози, метаболічний ацидоз (у т. ч. лактоацидоз), гіпокаліємія, тахікардія, аритмія, біль голови, загострення супутніх хронічних захворювань. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні - печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у тому числі за відсутності тяжкого ураження печінки). Поріг передозування може бути знижений у літніх пацієнтів, у пацієнтів, які приймають певні препарати (наприклад, індуктори мікросомальних ферментів печінки), алкоголь або хворих на виснаження. Лікування: введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну протягом 8-9 годин після передозування та ацетилцистеїну – протягом 8 год. Промивання шлунка, симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалість застосування – не більше 5 днів. Не застосовувати при наявності метастазуючих пухлин. Необхідно проводити лабораторний контроль за показниками крові. Особам, схильним до вживання етанолу, слід до початку лікування препаратом проконсультуватися з лікарем, оскільки парацетамол може вплинути на печінку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З урахуванням можливого розвитку побічних ефектів (запаморочення, сонливість) у період лікування не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися іншими видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
433,00 грн
347,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 пак. парацетамол - 360 мг, аскорбінова кислота - 300 мг, кальцію глюконату моногідрат - 100 мг, рімантадину гідрохлорид - 50 мг, рутозиду тригідрат (у перерахунку на рутозид) - 20 мг, лоратадин - 3 мг; Допоміжні речовини: аспартам – 30 мг, гіпромелоза – 10 мг, кремнію діоксид колоїдний – 20 мг, лактози моногідрат – 4086 мг, ароматизатор чорносмородиновий – 21 мг. Порошок для приготування розчину для внутрішнього прийому чорномородиновий. По 5 г порошку для приготування розчину для прийому внутрішньо чорносмородинового в пакетики термозварювані з багатошарового матеріалу комбінованого. 3, 6, 12 або 24 пакетики з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиВміст пакетика - суміш порошку та гранул від майже білого до жовтого із зеленуватим відтінком кольору з характерним запахом чорної смородини. Допускається наявність поодиноких гранул рожевого кольору. Опис розчину після розчинення порошку - безбарвний або з жовтуватим відтінком злегка каламутний розчин із характерним запахом чорної смородини. Допускається наявність нерозчинених частинок жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаГРЗ та «застуди» симптомів засіб усунення.ФармакокінетикаПарацетамол. Абсорбція – висока. Зв'язок із білками плазми – 15 %. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується в печінці за трьома основними шляхами: кон'югація з глюкуронідами, кон'югація з сульфатами, окислення мікросомальними ферментами печінки. В останньому випадку утворюються токсичні проміжні метаболіти, які згодом кон'югують з глутатіоном, а потім із цистеїном та меркаптуровою кислотою. Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізофермент CYP2E1 (переважно), CYP1A2 та CYP3A4 (другорядна роль). При дефіциті глутатіону ці метаболіти можуть спричинити ушкодження та некроз гепатоцитів. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами.У дорослих переважає глюкуронування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У пацієнтів похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується T1/2. Максимальна концентрація (Cmax) парацетамолу в плазмі досягається при застосуванні порошку через 0,7±0,39 год і становить 4,79±1,81 мкг/мл, період напіввиведення (T1/2) дорівнює 2,73±0,76 год. Аскорбінова кислота абсорбується в шлунково-кишковому тракті (переважно в худій кишці). Зв'язок із білками плазми – 25 %. Захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, запор або діарея, глистяна інвазія, лямбліоз), вживання свіжих фруктових та овочевих соків, лужного пиття зменшують всмоктування аскорбінової кислоти в кишечнику. Концентрація аскорбінової кислоти в плазмі становить приблизно 10-20 мкг/мл. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 4 год. Легко проникає в лейкоцити, тромбоцити, а потім - у всі тканини; найбільша концентрація досягається в залозистих органах, лейкоцитах, печінці та кришталику ока; проникає крізь плаценту. Концентрація аскорбінової кислоти в лейкоцитах і тромбоцитах вище, ніж у еритроцитах та у плазмі.При дефіцитних станах концентрація в лейкоцитах знижується пізніше і повільніше і розглядається як кращий критерій оцінки дефіциту, ніж концентрація у плазмі. Метаболізується переважно в печінці в дезоксіаскорбінову і далі в щавлевооцтову кислоту та аскорбат-2-сульфат. Виводиться нирками, через кишечник, потім у незміненому вигляді і як метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі. Кальцію глюконат. Приблизно 1/5-1/3 частина введеного перорально кальцію глюконату всмоктується в тонкій кишці; цей процес залежить від присутності ергокальциферолу, pH, особливостей дієти та наявності факторів, здатних пов'язувати іони кальцію. Абсорбція іонів кальцію зростає при його дефіциті та використанні дієти зі зниженим вмістом іонів кальцію. Близько 20% виводиться нирками, решта (80%) – кишечником. Римантадін. Після внутрішнього прийому майже повністю всмоктується в кишечнику. Абсорбція – повільна. Зв'язок із білками плазми – близько 40 %. Об'єм розподілу -17-25 л/кг. Концентрація в носовому секреті на 50% вища, ніж плазмова. Метаболізується у печінці. Більше 90% виводиться нирками протягом 72 годин, переважно у вигляді метаболітів, 15% у незміненому вигляді. При хронічній нирковій недостатності період напіввиведення збільшується у 2 рази. У осіб з нирковою недостатністю та в осіб похилого віку може накопичуватися у токсичних концентраціях, якщо доза не коригується пропорційно до зменшення кліренсу креатиніну. Гемодіаліз незначно впливає на кліренс рімантадину. Cmax римантадину в плазмі досягається при застосуванні порошку через 5,28±2,54 год і становить 69,0±19,7 нг/мл, T1/2 - 33,26±12,76 год. Рутозид. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 1-9 год. Виводиться переважно з жовчю і меншою мірою нирками. T1/2 - 10-25 год. Лоратадін. Швидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація у людей похилого віку зростає на 50 %. Зв'язок із білками плазми – 97 %. Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дескарбоетоксилоратадину за участю ізоферментів цитохрому CYP3A4 та меншою мірою CYP2D6. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виводиться нирками та з жовчю. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та при проведенні гемодіалізу фармакокінетика практично не змінюється. Cmax лоратадину в плазмі досягається через 3,28±1,25 год і становить 1,85±0,95 нг/мл, T1/2 дорівнює 11,29±5,52 год.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має противірусну, інтерфероногенну, жарознижувальну, знеболювальну, антигістамінну та ангіопротекторну дію. Парацетамол має знеболювальну та жарознижувальну дію. Аскорбінова кислота бере участь у регуляції окисно-відновних процесів, сприяє нормальній проникності капілярів, згортання крові, регенерації тканин, відіграє позитивну роль у розвитку імунних реакцій організму, заповнює дефіцит вітаміну С. Кальція глюконат, як джерело іонів кальцію, запобігає розвитку підвищеної проникності та ламкості судин, що зумовлюють геморагічні процеси при грипі та гострій респіраторній вірусній інфекції (ГРВІ), має антиалергічну дію (механізм неясний). Римантадин має противірусну активність щодо вірусу грипу А. Блокуючи М2-канали вірусу грипу А, порушує його здатність проникати в клітини та вивільняти рибонуклеопротеїд, інгібуючи тим самим найважливішу стадію реплікації вірусів. Індукує вироблення інтерферонів альфа та гама. При грипі, викликаному вірусом В, римантадин має антитоксичну дію. Рутозид є ангіопротектором. Зменшує проникність капілярів, набряклість та запалення, зміцнює судинну стінку. Гальмує агрегацію та збільшує ступінь деформації еритроцитів. Лоратадин - блокатор Н1-гістамінових рецепторів, що попереджає розвиток набряку тканин, пов'язаного з вивільненням гістаміну.Показання до застосуванняЛікування грипу типу А, симптоматичне лікування «простудних» захворювань, грипу та ГРВІ, що супроводжуються підвищеною температурою, ознобом, закладеністю носа, болем у горлі, болями у суглобах та м'язах, головним болем.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного або кількох компонентів, що входять до складу препарату; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у фазі загострення; шлунково-кишкові кровотечі; гемофілія; геморагічний діатез; гіпопротромбінемія; портальна гіпертензія; авітаміноз К; ниркова недостатність; вагітність, період грудного вигодовування; захворювання щитовидної залози, гострі захворювання нирок, печінки (гострий гломерулонефрит, гострий пієлонефрит, гострий гепатит, або загострення хронічних захворювань цих органів); хронічний алкоголізм; гіперкальціємія, виражена гіперкальціурія, нефроуролітіаз, саркоїдоз, одночасний прийом серцевих глікозидів (ризик виникнення аритмій); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; фенілкетонурія. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю Обмеження застосування при епілепсії, церебральному атеросклерозі, цукровому діабеті, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, гемохроматозі, сидеробластної анемії, таласемії, гіпероксалурії, нирковокам'яної хвороби, дегідратації, електроліте ), гіперкальціурії. Літні пацієнти з артеріальною гіпертензією (підвищується ризик розвитку геморагічного інсульту, за рахунок препарату римантадину, що входить до складу препарату).Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяМожливі небажані побічні реакції вказані відповідно до компонентів, що входять до складу. З боку центральної нервової системи: підвищена збудливість, сонливість, тремор, гіперкінезія, запаморочення, біль голови, «припливи» крові до обличчя. З боку травної системи: ураження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, диспепсія, сухість слизової оболонки у роті, відсутність апетиту, здуття живота (метеоризм), пронос (діарея). З боку сечовидільної системи: помірна півлакіурія. Порушення органів кровотворення: зміни показників крові. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. З боку шкіри: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Інші: пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія). Досвід постреєстраційного застосування У ході застосування препарату АнвіМакс® були описані випадки виникнення ангіоневротичного набряку, переднепритомного стану, гарячкового стану, зниження артеріального тиску, кропив'янки, свербежу шкіри, еритеми, розлади слуху, болю в горлі. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, негайно повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПарацетамол знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів. Супутнє застосування парацетамолу у високих дозах підвищує ефект антикоагулянтних лікарських засобів. Індуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол та гепатотоксичні лікарські засоби збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій навіть при невеликому передозуванні. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення швидкості всмоктування парацетамолу. Тривале використання барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Інгібітори мікросомального окиснення знижують ризик гепатотоксичної дії. Рімантадин посилює збуджуючий ефект кофеїну. Циметидин знижує кліренс рімантадину на 18%. Аскорбінова кислота підвищує концентрацію у крові бензилпеніциліну. Покращує всмоктування у кишечнику препаратів заліза (переводить тривалентне залізо у двовалентне); може підвищувати виведення заліза при одночасному застосуванні з дефероксаміном. Збільшує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами та сульфаніламідами короткої дії, уповільнює виведення нирками кислот, збільшує виведення лікарських засобів, що мають лужну реакцію (зокрема алкалоїдів). Знижує концентрацію у крові пероральних контрацептивів. Підвищує загальний кліренс етанолу, що у свою чергу знижує концентрацію аскорбінової кислоти в організмі. При одночасному застосуванні зменшує хронотропну дію ізопреналіну. Барбітурати та примідон підвищують виведення аскорбінової кислоти із сечею.Зменшує терапевтичну дію антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну та трициклічних антидепресантів. Лоратадін. Інгібітори CYP3A4 та CYP2D6 збільшують концентрацію лоратадину в крові.Спосіб застосування та дозиВсередину. Розчинити вміст одного пакетика половині склянки (100 мл) кип'яченої теплої води. Вживати відразу після розчинення. Перед вживанням розчин розмішати. Дорослим: приймати по 1 пакетику 2-3 рази на добу після їди. Інтервал між прийомами препарату – 4-6 годин. Курс терапії 3-5 днів до зникнення симптомів захворювання. Не слід приймати АнвіМакс® більше 5 днів. Якщо не спостерігається полегшення симптомів протягом 3 днів після початку прийому препарату, необхідно звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми: протягом перших 24 годин після прийому - блідість шкірних покривів, нудота, діарея, блювання, біль в епігастральній ділянці; порушення метаболізму глюкози, метаболічний ацидоз (у т. ч. лактоацидоз), гіпокаліємія, тахікардія, аритмія, біль голови, загострення супутніх хронічних захворювань. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні - печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у тому числі за відсутності тяжкого ураження печінки). Поріг передозування може бути знижений у літніх пацієнтів, у пацієнтів, які приймають певні препарати (наприклад, індуктори мікросомальних ферментів печінки), алкоголь або хворих на виснаження. Лікування: введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну протягом 8-9 годин після передозування та ацетилцистеїну – протягом 8 год. Промивання шлунка, симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалість застосування – не більше 5 днів. Не застосовувати при наявності метастазуючих пухлин. Необхідно проводити лабораторний контроль за показниками крові. Особам, схильним до вживання етанолу, слід до початку лікування препаратом проконсультуватися з лікарем, оскільки парацетамол може вплинути на печінку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З урахуванням можливого розвитку побічних ефектів (запаморочення, сонливість) у період лікування не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися іншими видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
556,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 пак. парацетамол - 360 мг, аскорбінова кислота - 300 мг, кальцію глюконату моногідрат - 100 мг, рімантадину гідрохлорид - 50 мг, рутозиду тригідрат (у перерахунку на рутозид) - 20 мг, лоратадин - 3 мг; Допоміжні речовини: аспартам – 30 мг, гіпромелоза – 10 мг, кремнію діоксид колоїдний – 20 мг, лактози моногідрат – 4086 мг, ароматизатор журавлинний – 21 мг. Порошок для приготування розчину для вживання журавлинний, лимонний. По 5 г порошку для приготування розчину для прийому всередину журавлинного в пакетики термозварювані з багатошарового матеріалу комбінованого. 3, 6, 12 або 24 пакетики з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиВміст пакетика - суміш порошку та гранул від майже білого до жовтого із зеленуватим відтінком кольору з характерним запахом журавлини. Допускається наявність поодиноких гранул рожевого кольору. Опис розчину після розчинення порошку - безбарвний або з жовтуватим відтінком злегка каламутний розчин з характерним запахом журавлини. Допускається наявність нерозчинених частинок жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаГРЗ та «застуди» симптомів засіб усунення.ФармакокінетикаПарацетамол. Абсорбція – висока. Зв'язок із білками плазми – 15 %. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується в печінці за трьома основними шляхами: кон'югація з глюкуронідами, кон'югація з сульфатами, окислення мікросомальними ферментами печінки. В останньому випадку утворюються токсичні проміжні метаболіти, які згодом кон'югують з глутатіоном, а потім із цистеїном та меркаптуровою кислотою. Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізофермент CYP2E1 (переважно), CYP1A2 та CYP3A4 (другорядна роль). При дефіциті глутатіону ці метаболіти можуть спричинити ушкодження та некроз гепатоцитів. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами.У дорослих переважає глюкуронування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У пацієнтів похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується T1/2. Максимальна концентрація (Cmax) парацетамолу в плазмі досягається при застосуванні порошку через 0,7±0,39 год і становить 4,79±1,81 мкг/мл, період напіввиведення (T1/2) дорівнює 2,73±0,76 год. Аскорбінова кислота абсорбується в шлунково-кишковому тракті (переважно в худій кишці). Зв'язок із білками плазми – 25 %. Захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, запор або діарея, глистяна інвазія, лямбліоз), вживання свіжих фруктових та овочевих соків, лужного пиття зменшують всмоктування аскорбінової кислоти в кишечнику. Концентрація аскорбінової кислоти в плазмі становить приблизно 10-20 мкг/мл. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 4 год. Легко проникає в лейкоцити, тромбоцити, а потім - у всі тканини; найбільша концентрація досягається в залозистих органах, лейкоцитах, печінці та кришталику ока; проникає крізь плаценту. Концентрація аскорбінової кислоти в лейкоцитах і тромбоцитах вище, ніж у еритроцитах та у плазмі.При дефіцитних станах концентрація в лейкоцитах знижується пізніше і повільніше і розглядається як кращий критерій оцінки дефіциту, ніж концентрація у плазмі. Метаболізується переважно в печінці в дезоксіаскорбінову і далі в щавлевооцтову кислоту та аскорбат-2-сульфат. Виводиться нирками, через кишечник, потім у незміненому вигляді і як метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі. Кальцію глюконат. Приблизно 1/5-1/3 частина введеного перорально кальцію глюконату всмоктується в тонкій кишці; цей процес залежить від присутності ергокальциферолу, pH, особливостей дієти та наявності факторів, здатних пов'язувати іони кальцію. Абсорбція іонів кальцію зростає при його дефіциті та використанні дієти зі зниженим вмістом іонів кальцію. Близько 20% виводиться нирками, решта (80%) – кишечником. Римантадін. Після внутрішнього прийому майже повністю всмоктується в кишечнику. Абсорбція – повільна. Зв'язок із білками плазми – близько 40 %. Об'єм розподілу -17-25 л/кг. Концентрація в носовому секреті на 50% вища, ніж плазмова. Метаболізується у печінці. Більше 90% виводиться нирками протягом 72 годин, переважно у вигляді метаболітів, 15% у незміненому вигляді. При хронічній нирковій недостатності період напіввиведення збільшується у 2 рази. У осіб з нирковою недостатністю та в осіб похилого віку може накопичуватися у токсичних концентраціях, якщо доза не коригується пропорційно до зменшення кліренсу креатиніну. Гемодіаліз незначно впливає на кліренс рімантадину. Cmax римантадину в плазмі досягається при застосуванні порошку через 5,28±2,54 год і становить 69,0±19,7 нг/мл, T1/2 - 33,26±12,76 год. Рутозид. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 1-9 год. Виводиться переважно з жовчю і меншою мірою нирками. T1/2 - 10-25 год. Лоратадін. Швидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація у людей похилого віку зростає на 50 %. Зв'язок із білками плазми – 97 %. Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дескарбоетоксилоратадину за участю ізоферментів цитохрому CYP3A4 та меншою мірою CYP2D6. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виводиться нирками та з жовчю. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та при проведенні гемодіалізу фармакокінетика практично не змінюється. Cmax лоратадину в плазмі досягається через 3,28±1,25 год і становить 1,85±0,95 нг/мл, T1/2 дорівнює 11,29±5,52 год.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має противірусну, інтерфероногенну, жарознижувальну, знеболювальну, антигістамінну та ангіопротекторну дію. Парацетамол має знеболювальну та жарознижувальну дію. Аскорбінова кислота бере участь у регуляції окисно-відновних процесів, сприяє нормальній проникності капілярів, згортання крові, регенерації тканин, відіграє позитивну роль у розвитку імунних реакцій організму, заповнює дефіцит вітаміну С. Кальція глюконат, як джерело іонів кальцію, запобігає розвитку підвищеної проникності та ламкості судин, що зумовлюють геморагічні процеси при грипі та гострій респіраторній вірусній інфекції (ГРВІ), має антиалергічну дію (механізм неясний). Римантадин має противірусну активність щодо вірусу грипу А. Блокуючи М2-канали вірусу грипу А, порушує його здатність проникати в клітини та вивільняти рибонуклеопротеїд, інгібуючи тим самим найважливішу стадію реплікації вірусів. Індукує вироблення інтерферонів альфа та гама. При грипі, викликаному вірусом В, римантадин має антитоксичну дію. Рутозид є ангіопротектором. Зменшує проникність капілярів, набряклість та запалення, зміцнює судинну стінку. Гальмує агрегацію та збільшує ступінь деформації еритроцитів. Лоратадин - блокатор Н1-гістамінових рецепторів, що попереджає розвиток набряку тканин, пов'язаного з вивільненням гістаміну.Показання до застосуванняЛікування грипу типу А, симптоматичне лікування «простудних» захворювань, грипу та ГРВІ, що супроводжуються підвищеною температурою, ознобом, закладеністю носа, болем у горлі, болями у суглобах та м'язах, головним болем.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного або кількох компонентів, що входять до складу препарату; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у фазі загострення; шлунково-кишкові кровотечі; гемофілія; геморагічний діатез; гіпопротромбінемія; портальна гіпертензія; авітаміноз К; ниркова недостатність; вагітність, період грудного вигодовування; захворювання щитовидної залози, гострі захворювання нирок, печінки (гострий гломерулонефрит, гострий пієлонефрит, гострий гепатит, або загострення хронічних захворювань цих органів); хронічний алкоголізм; гіперкальціємія, виражена гіперкальціурія, нефроуролітіаз, саркоїдоз, одночасний прийом серцевих глікозидів (ризик виникнення аритмій); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; фенілкетонурія. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю Обмеження застосування при епілепсії, церебральному атеросклерозі, цукровому діабеті, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, гемохроматозі, сидеробластної анемії, таласемії, гіпероксалурії, нирковокам'яної хвороби, дегідратації, електроліте ), гіперкальціурії. Літні пацієнти з артеріальною гіпертензією (підвищується ризик розвитку геморагічного інсульту, за рахунок препарату римантадину, що входить до складу препарату).Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяМожливі небажані побічні реакції вказані відповідно до компонентів, що входять до складу. З боку центральної нервової системи: підвищена збудливість, сонливість, тремор, гіперкінезія, запаморочення, біль голови, «припливи» крові до обличчя. З боку травної системи: ураження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, диспепсія, сухість слизової оболонки у роті, відсутність апетиту, здуття живота (метеоризм), пронос (діарея). З боку сечовидільної системи: помірна півлакіурія. Порушення органів кровотворення: зміни показників крові. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. З боку шкіри: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Інші: пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія). Досвід постреєстраційного застосування У ході застосування препарату АнвіМакс® були описані випадки виникнення ангіоневротичного набряку, переднепритомного стану, гарячкового стану, зниження артеріального тиску, кропив'янки, свербежу шкіри, еритеми, розлади слуху, болю в горлі. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, негайно повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПарацетамол знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів. Супутнє застосування парацетамолу у високих дозах підвищує ефект антикоагулянтних лікарських засобів. Індуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол та гепатотоксичні лікарські засоби збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій навіть при невеликому передозуванні. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення швидкості всмоктування парацетамолу. Тривале використання барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Інгібітори мікросомального окиснення знижують ризик гепатотоксичної дії. Рімантадин посилює збуджуючий ефект кофеїну. Циметидин знижує кліренс рімантадину на 18%. Аскорбінова кислота підвищує концентрацію у крові бензилпеніциліну. Покращує всмоктування у кишечнику препаратів заліза (переводить тривалентне залізо у двовалентне); може підвищувати виведення заліза при одночасному застосуванні з дефероксаміном. Збільшує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами та сульфаніламідами короткої дії, уповільнює виведення нирками кислот, збільшує виведення лікарських засобів, що мають лужну реакцію (зокрема алкалоїдів). Знижує концентрацію у крові пероральних контрацептивів. Підвищує загальний кліренс етанолу, що у свою чергу знижує концентрацію аскорбінової кислоти в організмі. При одночасному застосуванні зменшує хронотропну дію ізопреналіну. Барбітурати та примідон підвищують виведення аскорбінової кислоти із сечею.Зменшує терапевтичну дію антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну та трициклічних антидепресантів. Лоратадін. Інгібітори CYP3A4 та CYP2D6 збільшують концентрацію лоратадину в крові.Спосіб застосування та дозиВсередину. Розчинити вміст одного пакетика половині склянки (100 мл) кип'яченої теплої води. Вживати відразу після розчинення. Перед вживанням розчин розмішати. Дорослим: приймати по 1 пакетику 2-3 рази на добу після їди. Інтервал між прийомами препарату – 4-6 годин. Курс терапії 3-5 днів до зникнення симптомів захворювання. Не слід приймати АнвіМакс® більше 5 днів. Якщо не спостерігається полегшення симптомів протягом 3 днів після початку прийому препарату, необхідно звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми: протягом перших 24 годин після прийому - блідість шкірних покривів, нудота, діарея, блювання, біль в епігастральній ділянці; порушення метаболізму глюкози, метаболічний ацидоз (у т. ч. лактоацидоз), гіпокаліємія, тахікардія, аритмія, біль голови, загострення супутніх хронічних захворювань. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні - печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у тому числі за відсутності тяжкого ураження печінки). Поріг передозування може бути знижений у літніх пацієнтів, у пацієнтів, які приймають певні препарати (наприклад, індуктори мікросомальних ферментів печінки), алкоголь або хворих на виснаження. Лікування: введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну протягом 8-9 годин після передозування та ацетилцистеїну – протягом 8 год. Промивання шлунка, симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалість застосування – не більше 5 днів. Не застосовувати при наявності метастазуючих пухлин. Необхідно проводити лабораторний контроль за показниками крові. Особам, схильним до вживання етанолу, слід до початку лікування препаратом проконсультуватися з лікарем, оскільки парацетамол може вплинути на печінку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З урахуванням можливого розвитку побічних ефектів (запаморочення, сонливість) у період лікування не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися іншими видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
959,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 пак. парацетамол - 360 мг, аскорбінова кислота - 300 мг, кальцію глюконату моногідрат - 100 мг, рімантадину гідрохлорид - 50 мг, рутозиду тригідрат (у перерахунку на рутозид) - 20 мг, лоратадин - 3 мг; Допоміжні речовини: аспартам – 30 мг, гіпромелоза – 10 мг, кремнію діоксид колоїдний – 20 мг, лактози моногідрат – 4086 мг, ароматизатор лимонний – 21 мг. Порошок для приготування розчину для лімонний прийом. По 5 г порошку для приготування розчину для прийому всередину лимонного пакетики термозварювані з матеріалу багатошарового комбінованого. 3, 6, 12 або 24 пакетики з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиВміст пакетика - суміш порошку та гранул від майже білого до жовтого із зеленуватим відтінком кольору з характерним запахом лимона. Допускається наявність поодиноких гранул рожевого кольору. Опис розчину після розчинення порошку - безбарвний або з жовтуватим відтінком злегка каламутний розчин із характерним запахом лимона. Допускається наявність нерозчинених частинок жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаГРЗ та «застуди» симптомів засіб усунення.ФармакокінетикаПарацетамол. Абсорбція – висока. Зв'язок із білками плазми – 15 %. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується в печінці за трьома основними шляхами: кон'югація з глюкуронідами, кон'югація з сульфатами, окислення мікросомальними ферментами печінки. В останньому випадку утворюються токсичні проміжні метаболіти, які згодом кон'югують з глутатіоном, а потім із цистеїном та меркаптуровою кислотою. Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізофермент CYP2E1 (переважно), CYP1A2 та CYP3A4 (другорядна роль). При дефіциті глутатіону ці метаболіти можуть спричинити ушкодження та некроз гепатоцитів. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами.У дорослих переважає глюкуронування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У пацієнтів похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується T1/2. Максимальна концентрація (Cmax) парацетамолу в плазмі досягається при застосуванні порошку через 0,7±0,39 год і становить 4,79±1,81 мкг/мл, період напіввиведення (T1/2) дорівнює 2,73±0,76 год. Аскорбінова кислота абсорбується в шлунково-кишковому тракті (переважно в худій кишці). Зв'язок із білками плазми – 25 %. Захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, запор або діарея, глистяна інвазія, лямбліоз), вживання свіжих фруктових та овочевих соків, лужного пиття зменшують всмоктування аскорбінової кислоти в кишечнику. Концентрація аскорбінової кислоти в плазмі становить приблизно 10-20 мкг/мл. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 4 год. Легко проникає в лейкоцити, тромбоцити, а потім - у всі тканини; найбільша концентрація досягається в залозистих органах, лейкоцитах, печінці та кришталику ока; проникає крізь плаценту. Концентрація аскорбінової кислоти в лейкоцитах і тромбоцитах вище, ніж у еритроцитах та у плазмі.При дефіцитних станах концентрація в лейкоцитах знижується пізніше і повільніше і розглядається як кращий критерій оцінки дефіциту, ніж концентрація у плазмі. Метаболізується переважно в печінці в дезоксіаскорбінову і далі в щавлевооцтову кислоту та аскорбат-2-сульфат. Виводиться нирками, через кишечник, потім у незміненому вигляді і як метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі. Кальцію глюконат. Приблизно 1/5-1/3 частина введеного перорально кальцію глюконату всмоктується в тонкій кишці; цей процес залежить від присутності ергокальциферолу, pH, особливостей дієти та наявності факторів, здатних пов'язувати іони кальцію. Абсорбція іонів кальцію зростає при його дефіциті та використанні дієти зі зниженим вмістом іонів кальцію. Близько 20% виводиться нирками, решта (80%) – кишечником. Римантадін. Після внутрішнього прийому майже повністю всмоктується в кишечнику. Абсорбція – повільна. Зв'язок із білками плазми – близько 40 %. Об'єм розподілу -17-25 л/кг. Концентрація в носовому секреті на 50% вища, ніж плазмова. Метаболізується у печінці. Більше 90% виводиться нирками протягом 72 годин, переважно у вигляді метаболітів, 15% у незміненому вигляді. При хронічній нирковій недостатності період напіввиведення збільшується у 2 рази. У осіб з нирковою недостатністю та в осіб похилого віку може накопичуватися у токсичних концентраціях, якщо доза не коригується пропорційно до зменшення кліренсу креатиніну. Гемодіаліз незначно впливає на кліренс рімантадину. Cmax римантадину в плазмі досягається при застосуванні порошку через 5,28±2,54 год і становить 69,0±19,7 нг/мл, T1/2 - 33,26±12,76 год. Рутозид. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 1-9 год. Виводиться переважно з жовчю і меншою мірою нирками. T1/2 - 10-25 год. Лоратадін. Швидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація у людей похилого віку зростає на 50 %. Зв'язок із білками плазми – 97 %. Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дескарбоетоксилоратадину за участю ізоферментів цитохрому CYP3A4 та меншою мірою CYP2D6. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виводиться нирками та з жовчю. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та при проведенні гемодіалізу фармакокінетика практично не змінюється. Cmax лоратадину в плазмі досягається через 3,28±1,25 год і становить 1,85±0,95 нг/мл, T1/2 дорівнює 11,29±5,52 год.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має противірусну, інтерфероногенну, жарознижувальну, знеболювальну, антигістамінну та ангіопротекторну дію. Парацетамол має знеболювальну та жарознижувальну дію. Аскорбінова кислота бере участь у регуляції окисно-відновних процесів, сприяє нормальній проникності капілярів, згортання крові, регенерації тканин, відіграє позитивну роль у розвитку імунних реакцій організму, заповнює дефіцит вітаміну С. Кальція глюконат, як джерело іонів кальцію, запобігає розвитку підвищеної проникності та ламкості судин, що зумовлюють геморагічні процеси при грипі та гострій респіраторній вірусній інфекції (ГРВІ), має антиалергічну дію (механізм неясний). Римантадин має противірусну активність щодо вірусу грипу А. Блокуючи М2-канали вірусу грипу А, порушує його здатність проникати в клітини та вивільняти рибонуклеопротеїд, інгібуючи тим самим найважливішу стадію реплікації вірусів. Індукує вироблення інтерферонів альфа та гама. При грипі, викликаному вірусом В, римантадин має антитоксичну дію. Рутозид є ангіопротектором. Зменшує проникність капілярів, набряклість та запалення, зміцнює судинну стінку. Гальмує агрегацію та збільшує ступінь деформації еритроцитів. Лоратадин - блокатор Н1-гістамінових рецепторів, що попереджає розвиток набряку тканин, пов'язаного з вивільненням гістаміну.Показання до застосуванняЛікування грипу типу А, симптоматичне лікування «простудних» захворювань, грипу та ГРВІ, що супроводжуються підвищеною температурою, ознобом, закладеністю носа, болем у горлі, болями у суглобах та м'язах, головним болем.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного або кількох компонентів, що входять до складу препарату; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у фазі загострення; шлунково-кишкові кровотечі; гемофілія; геморагічний діатез; гіпопротромбінемія; портальна гіпертензія; авітаміноз К; ниркова недостатність; вагітність, період грудного вигодовування; захворювання щитовидної залози, гострі захворювання нирок, печінки (гострий гломерулонефрит, гострий пієлонефрит, гострий гепатит, або загострення хронічних захворювань цих органів); хронічний алкоголізм; гіперкальціємія, виражена гіперкальціурія, нефроуролітіаз, саркоїдоз, одночасний прийом серцевих глікозидів (ризик виникнення аритмій); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; фенілкетонурія. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю Обмеження застосування при епілепсії, церебральному атеросклерозі, цукровому діабеті, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, гемохроматозі, сидеробластної анемії, таласемії, гіпероксалурії, нирковокам'яної хвороби, дегідратації, електроліте ), гіперкальціурії. Літні пацієнти з артеріальною гіпертензією (підвищується ризик розвитку геморагічного інсульту, за рахунок препарату римантадину, що входить до складу препарату).Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяМожливі небажані побічні реакції вказані відповідно до компонентів, що входять до складу. З боку центральної нервової системи: підвищена збудливість, сонливість, тремор, гіперкінезія, запаморочення, біль голови, «припливи» крові до обличчя. З боку травної системи: ураження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, диспепсія, сухість слизової оболонки у роті, відсутність апетиту, здуття живота (метеоризм), пронос (діарея). З боку сечовидільної системи: помірна півлакіурія. Порушення органів кровотворення: зміни показників крові. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. З боку шкіри: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Інші: пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія). Досвід постреєстраційного застосування У ході застосування препарату АнвіМакс® були описані випадки виникнення ангіоневротичного набряку, переднепритомного стану, гарячкового стану, зниження артеріального тиску, кропив'янки, свербежу шкіри, еритеми, розлади слуху, болю в горлі. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, негайно повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПарацетамол знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів. Супутнє застосування парацетамолу у високих дозах підвищує ефект антикоагулянтних лікарських засобів. Індуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол та гепатотоксичні лікарські засоби збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій навіть при невеликому передозуванні. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення швидкості всмоктування парацетамолу. Тривале використання барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Інгібітори мікросомального окиснення знижують ризик гепатотоксичної дії. Рімантадин посилює збуджуючий ефект кофеїну. Циметидин знижує кліренс рімантадину на 18%. Аскорбінова кислота підвищує концентрацію у крові бензилпеніциліну. Покращує всмоктування у кишечнику препаратів заліза (переводить тривалентне залізо у двовалентне); може підвищувати виведення заліза при одночасному застосуванні з дефероксаміном. Збільшує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами та сульфаніламідами короткої дії, уповільнює виведення нирками кислот, збільшує виведення лікарських засобів, що мають лужну реакцію (зокрема алкалоїдів). Знижує концентрацію у крові пероральних контрацептивів. Підвищує загальний кліренс етанолу, що у свою чергу знижує концентрацію аскорбінової кислоти в організмі. При одночасному застосуванні зменшує хронотропну дію ізопреналіну. Барбітурати та примідон підвищують виведення аскорбінової кислоти із сечею.Зменшує терапевтичну дію антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну та трициклічних антидепресантів. Лоратадін. Інгібітори CYP3A4 та CYP2D6 збільшують концентрацію лоратадину в крові.Спосіб застосування та дозиВсередину. Розчинити вміст одного пакетика половині склянки (100 мл) кип'яченої теплої води. Вживати відразу після розчинення. Перед вживанням розчин розмішати. Дорослим: приймати по 1 пакетику 2-3 рази на добу після їди. Інтервал між прийомами препарату – 4-6 годин. Курс терапії 3-5 днів до зникнення симптомів захворювання. Не слід приймати АнвіМакс® більше 5 днів. Якщо не спостерігається полегшення симптомів протягом 3 днів після початку прийому препарату, необхідно звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми: протягом перших 24 годин після прийому - блідість шкірних покривів, нудота, діарея, блювання, біль в епігастральній ділянці; порушення метаболізму глюкози, метаболічний ацидоз (у т. ч. лактоацидоз), гіпокаліємія, тахікардія, аритмія, біль голови, загострення супутніх хронічних захворювань. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні - печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у тому числі за відсутності тяжкого ураження печінки). Поріг передозування може бути знижений у літніх пацієнтів, у пацієнтів, які приймають певні препарати (наприклад, індуктори мікросомальних ферментів печінки), алкоголь або хворих на виснаження. Лікування: введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну протягом 8-9 годин після передозування та ацетилцистеїну – протягом 8 год. Промивання шлунка, симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалість застосування – не більше 5 днів. Не застосовувати при наявності метастазуючих пухлин. Необхідно проводити лабораторний контроль за показниками крові. Особам, схильним до вживання етанолу, слід до початку лікування препаратом проконсультуватися з лікарем, оскільки парацетамол може вплинути на печінку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З урахуванням можливого розвитку побічних ефектів (запаморочення, сонливість) у період лікування не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися іншими видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
436,00 грн
227,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 пак. парацетамол - 360 мг, аскорбінова кислота - 300 мг, кальцію глюконату моногідрат - 100 мг, рімантадину гідрохлорид - 50 мг, рутозиду тригідрат (у перерахунку на рутозид) - 20 мг, лоратадин - 3 мг; Допоміжні речовини: аспартам – 30 мг, гіпромелоза – 10 мг, кремнію діоксид колоїдний – 20 мг, лактози моногідрат – 4086 мг, ароматизатор малиновий – 21 мг. Порошок для приготування розчину для внутрішнього прийому малиновий. По 5 г порошку для приготування розчину для прийому внутрішньо малинового пакетики термозварювані з матеріалу багатошарового комбінованого. 3, 6, 12 або 24 пакетики з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиВміст пакетика - суміш порошку та гранул від майже білого до жовтого із зеленуватим відтінком кольору з характерним запахом малини. Допускається наявність поодиноких гранул рожевого кольору. Опис розчину після розчинення порошку - безбарвний або з жовтуватим відтінком злегка каламутний розчин із характерним запахом малини. Допускається наявність нерозчинених частинок жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаГРЗ та «застуди» симптомів засіб усунення.ФармакокінетикаПарацетамол. Абсорбція – висока. Зв'язок із білками плазми – 15 %. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується в печінці за трьома основними шляхами: кон'югація з глюкуронідами, кон'югація з сульфатами, окислення мікросомальними ферментами печінки. В останньому випадку утворюються токсичні проміжні метаболіти, які згодом кон'югують з глутатіоном, а потім із цистеїном та меркаптуровою кислотою. Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізофермент CYP2E1 (переважно), CYP1A2 та CYP3A4 (другорядна роль). При дефіциті глутатіону ці метаболіти можуть спричинити ушкодження та некроз гепатоцитів. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами.У дорослих переважає глюкуронування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У пацієнтів похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується T1/2. Максимальна концентрація (Cmax) парацетамолу в плазмі досягається при застосуванні порошку через 0,7±0,39 год і становить 4,79±1,81 мкг/мл, період напіввиведення (T1/2) дорівнює 2,73±0,76 год. Аскорбінова кислота абсорбується в шлунково-кишковому тракті (переважно в худій кишці). Зв'язок із білками плазми – 25 %. Захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, запор або діарея, глистяна інвазія, лямбліоз), вживання свіжих фруктових та овочевих соків, лужного пиття зменшують всмоктування аскорбінової кислоти в кишечнику. Концентрація аскорбінової кислоти в плазмі становить приблизно 10-20 мкг/мл. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 4 год. Легко проникає в лейкоцити, тромбоцити, а потім - у всі тканини; найбільша концентрація досягається в залозистих органах, лейкоцитах, печінці та кришталику ока; проникає крізь плаценту. Концентрація аскорбінової кислоти в лейкоцитах і тромбоцитах вище, ніж у еритроцитах та у плазмі.При дефіцитних станах концентрація в лейкоцитах знижується пізніше і повільніше і розглядається як кращий критерій оцінки дефіциту, ніж концентрація у плазмі. Метаболізується переважно в печінці в дезоксіаскорбінову і далі в щавлевооцтову кислоту та аскорбат-2-сульфат. Виводиться нирками, через кишечник, потім у незміненому вигляді і як метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі. Кальцію глюконат. Приблизно 1/5-1/3 частина введеного перорально кальцію глюконату всмоктується в тонкій кишці; цей процес залежить від присутності ергокальциферолу, pH, особливостей дієти та наявності факторів, здатних пов'язувати іони кальцію. Абсорбція іонів кальцію зростає при його дефіциті та використанні дієти зі зниженим вмістом іонів кальцію. Близько 20% виводиться нирками, решта (80%) – кишечником. Римантадін. Після внутрішнього прийому майже повністю всмоктується в кишечнику. Абсорбція – повільна. Зв'язок із білками плазми – близько 40 %. Об'єм розподілу -17-25 л/кг. Концентрація в носовому секреті на 50% вища, ніж плазмова. Метаболізується у печінці. Більше 90% виводиться нирками протягом 72 годин, переважно у вигляді метаболітів, 15% у незміненому вигляді. При хронічній нирковій недостатності період напіввиведення збільшується у 2 рази. У осіб з нирковою недостатністю та в осіб похилого віку може накопичуватися у токсичних концентраціях, якщо доза не коригується пропорційно до зменшення кліренсу креатиніну. Гемодіаліз незначно впливає на кліренс рімантадину. Cmax римантадину в плазмі досягається при застосуванні порошку через 5,28±2,54 год і становить 69,0±19,7 нг/мл, T1/2 - 33,26±12,76 год. Рутозид. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 1-9 год. Виводиться переважно з жовчю і меншою мірою нирками. T1/2 - 10-25 год. Лоратадін. Швидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація у людей похилого віку зростає на 50 %. Зв'язок із білками плазми – 97 %. Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дескарбоетоксилоратадину за участю ізоферментів цитохрому CYP3A4 та меншою мірою CYP2D6. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виводиться нирками та з жовчю. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та при проведенні гемодіалізу фармакокінетика практично не змінюється. Cmax лоратадину в плазмі досягається через 3,28±1,25 год і становить 1,85±0,95 нг/мл, T1/2 дорівнює 11,29±5,52 год.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має противірусну, інтерфероногенну, жарознижувальну, знеболювальну, антигістамінну та ангіопротекторну дію. Парацетамол має знеболювальну та жарознижувальну дію. Аскорбінова кислота бере участь у регуляції окисно-відновних процесів, сприяє нормальній проникності капілярів, згортання крові, регенерації тканин, відіграє позитивну роль у розвитку імунних реакцій організму, заповнює дефіцит вітаміну С. Кальція глюконат, як джерело іонів кальцію, запобігає розвитку підвищеної проникності та ламкості судин, що зумовлюють геморагічні процеси при грипі та гострій респіраторній вірусній інфекції (ГРВІ), має антиалергічну дію (механізм неясний). Римантадин має противірусну активність щодо вірусу грипу А. Блокуючи М2-канали вірусу грипу А, порушує його здатність проникати в клітини та вивільняти рибонуклеопротеїд, інгібуючи тим самим найважливішу стадію реплікації вірусів. Індукує вироблення інтерферонів альфа та гама. При грипі, викликаному вірусом В, римантадин має антитоксичну дію. Рутозид є ангіопротектором. Зменшує проникність капілярів, набряклість та запалення, зміцнює судинну стінку. Гальмує агрегацію та збільшує ступінь деформації еритроцитів. Лоратадин - блокатор Н1-гістамінових рецепторів, що попереджає розвиток набряку тканин, пов'язаного з вивільненням гістаміну.Показання до застосуванняЛікування грипу типу А, симптоматичне лікування «простудних» захворювань, грипу та ГРВІ, що супроводжуються підвищеною температурою, ознобом, закладеністю носа, болем у горлі, болями у суглобах та м'язах, головним болем.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного або кількох компонентів, що входять до складу препарату; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у фазі загострення; шлунково-кишкові кровотечі; гемофілія; геморагічний діатез; гіпопротромбінемія; портальна гіпертензія; авітаміноз К; ниркова недостатність; вагітність, період грудного вигодовування; захворювання щитовидної залози, гострі захворювання нирок, печінки (гострий гломерулонефрит, гострий пієлонефрит, гострий гепатит, або загострення хронічних захворювань цих органів); хронічний алкоголізм; гіперкальціємія, виражена гіперкальціурія, нефроуролітіаз, саркоїдоз, одночасний прийом серцевих глікозидів (ризик виникнення аритмій); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; фенілкетонурія. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю Обмеження застосування при епілепсії, церебральному атеросклерозі, цукровому діабеті, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, гемохроматозі, сидеробластної анемії, таласемії, гіпероксалурії, нирковокам'яної хвороби, дегідратації, електроліте ), гіперкальціурії. Літні пацієнти з артеріальною гіпертензією (підвищується ризик розвитку геморагічного інсульту, за рахунок препарату римантадину, що входить до складу препарату).Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяМожливі небажані побічні реакції вказані відповідно до компонентів, що входять до складу. З боку центральної нервової системи: підвищена збудливість, сонливість, тремор, гіперкінезія, запаморочення, біль голови, «припливи» крові до обличчя. З боку травної системи: ураження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, диспепсія, сухість слизової оболонки у роті, відсутність апетиту, здуття живота (метеоризм), пронос (діарея). З боку сечовидільної системи: помірна півлакіурія. Порушення органів кровотворення: зміни показників крові. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. З боку шкіри: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Інші: пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія). Досвід постреєстраційного застосування У ході застосування препарату АнвіМакс® були описані випадки виникнення ангіоневротичного набряку, переднепритомного стану, гарячкового стану, зниження артеріального тиску, кропив'янки, свербежу шкіри, еритеми, розлади слуху, болю в горлі. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, негайно повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПарацетамол знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів. Супутнє застосування парацетамолу у високих дозах підвищує ефект антикоагулянтних лікарських засобів. Індуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол та гепатотоксичні лікарські засоби збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій навіть при невеликому передозуванні. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення швидкості всмоктування парацетамолу. Тривале використання барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Інгібітори мікросомального окиснення знижують ризик гепатотоксичної дії. Рімантадин посилює збуджуючий ефект кофеїну. Циметидин знижує кліренс рімантадину на 18%. Аскорбінова кислота підвищує концентрацію у крові бензилпеніциліну. Покращує всмоктування у кишечнику препаратів заліза (переводить тривалентне залізо у двовалентне); може підвищувати виведення заліза при одночасному застосуванні з дефероксаміном. Збільшує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами та сульфаніламідами короткої дії, уповільнює виведення нирками кислот, збільшує виведення лікарських засобів, що мають лужну реакцію (зокрема алкалоїдів). Знижує концентрацію у крові пероральних контрацептивів. Підвищує загальний кліренс етанолу, що у свою чергу знижує концентрацію аскорбінової кислоти в організмі. При одночасному застосуванні зменшує хронотропну дію ізопреналіну. Барбітурати та примідон підвищують виведення аскорбінової кислоти із сечею.Зменшує терапевтичну дію антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну та трициклічних антидепресантів. Лоратадін. Інгібітори CYP3A4 та CYP2D6 збільшують концентрацію лоратадину в крові.Спосіб застосування та дозиВсередину. Розчинити вміст одного пакетика половині склянки (100 мл) кип'яченої теплої води. Вживати відразу після розчинення. Перед вживанням розчин розмішати. Дорослим: приймати по 1 пакетику 2-3 рази на добу після їди. Інтервал між прийомами препарату – 4-6 годин. Курс терапії 3-5 днів до зникнення симптомів захворювання. Не слід приймати АнвіМакс® більше 5 днів. Якщо не спостерігається полегшення симптомів протягом 3 днів після початку прийому препарату, необхідно звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми: протягом перших 24 годин після прийому - блідість шкірних покривів, нудота, діарея, блювання, біль в епігастральній ділянці; порушення метаболізму глюкози, метаболічний ацидоз (у т. ч. лактоацидоз), гіпокаліємія, тахікардія, аритмія, біль голови, загострення супутніх хронічних захворювань. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні - печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у тому числі за відсутності тяжкого ураження печінки). Поріг передозування може бути знижений у літніх пацієнтів, у пацієнтів, які приймають певні препарати (наприклад, індуктори мікросомальних ферментів печінки), алкоголь або хворих на виснаження. Лікування: введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну протягом 8-9 годин після передозування та ацетилцистеїну – протягом 8 год. Промивання шлунка, симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалість застосування – не більше 5 днів. Не застосовувати при наявності метастазуючих пухлин. Необхідно проводити лабораторний контроль за показниками крові. Особам, схильним до вживання етанолу, слід до початку лікування препаратом проконсультуватися з лікарем, оскільки парацетамол може вплинути на печінку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З урахуванням можливого розвитку побічних ефектів (запаморочення, сонливість) у період лікування не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися іншими видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
429,00 грн
317,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 пак. парацетамол - 360 мг, аскорбінова кислота - 300 мг, кальцію глюконату моногідрат - 100 мг, рімантадину гідрохлорид - 50 мг, рутозиду тригідрат (у перерахунку на рутозид) - 20 мг, лоратадин - 3 мг; Допоміжні речовини: аспартам – 30 мг, гіпромелоза – 10 мг, кремнію діоксид колоїдний – 20 мг, лактози моногідрат – 4086 мг, ароматизатор лимонний та медовий – 21 мг. Порошок для приготування розчину для внутрішнього прийому лимонний з медом. По 5 г порошку для приготування розчину для внутрішнього прийому лимонного з медом в пакетики термозварювані з матеріалу багатошарового комбінованого. 3, 6, 12 або 24 пакетики з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиВміст пакетика - суміш порошку та гранул від майже білого до жовтого із зеленуватим відтінком кольору з характерним запахом лимона з медом. Допускається наявність поодиноких гранул рожевого кольору. Опис розчину після розчинення порошку - безбарвний або з жовтуватим відтінком трохи каламутний розчин з характерним запахом лимона з медом. Допускається наявність нерозчинених частинок жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаГРЗ та «застуди» симптомів засіб усунення.ФармакокінетикаПарацетамол. Абсорбція – висока. Зв'язок із білками плазми – 15 %. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується в печінці за трьома основними шляхами: кон'югація з глюкуронідами, кон'югація з сульфатами, окислення мікросомальними ферментами печінки. В останньому випадку утворюються токсичні проміжні метаболіти, які згодом кон'югують з глутатіоном, а потім із цистеїном та меркаптуровою кислотою. Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізофермент CYP2E1 (переважно), CYP1A2 та CYP3A4 (другорядна роль). При дефіциті глутатіону ці метаболіти можуть спричинити ушкодження та некроз гепатоцитів. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами.У дорослих переважає глюкуронування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У пацієнтів похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується T1/2. Максимальна концентрація (Cmax) парацетамолу в плазмі досягається при застосуванні порошку через 0,7±0,39 год і становить 4,79±1,81 мкг/мл, період напіввиведення (T1/2) дорівнює 2,73±0,76 год. Аскорбінова кислота абсорбується в шлунково-кишковому тракті (переважно в худій кишці). Зв'язок із білками плазми – 25 %. Захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, запор або діарея, глистяна інвазія, лямбліоз), вживання свіжих фруктових та овочевих соків, лужного пиття зменшують всмоктування аскорбінової кислоти в кишечнику. Концентрація аскорбінової кислоти в плазмі становить приблизно 10-20 мкг/мл. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 4 год. Легко проникає в лейкоцити, тромбоцити, а потім - у всі тканини; найбільша концентрація досягається в залозистих органах, лейкоцитах, печінці та кришталику ока; проникає крізь плаценту. Концентрація аскорбінової кислоти в лейкоцитах і тромбоцитах вище, ніж у еритроцитах та у плазмі.При дефіцитних станах концентрація в лейкоцитах знижується пізніше і повільніше і розглядається як кращий критерій оцінки дефіциту, ніж концентрація у плазмі. Метаболізується переважно в печінці в дезоксіаскорбінову і далі в щавлевооцтову кислоту та аскорбат-2-сульфат. Виводиться нирками, через кишечник, потім у незміненому вигляді і як метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі. Кальцію глюконат. Приблизно 1/5-1/3 частина введеного перорально кальцію глюконату всмоктується в тонкій кишці; цей процес залежить від присутності ергокальциферолу, pH, особливостей дієти та наявності факторів, здатних пов'язувати іони кальцію. Абсорбція іонів кальцію зростає при його дефіциті та використанні дієти зі зниженим вмістом іонів кальцію. Близько 20% виводиться нирками, решта (80%) – кишечником. Римантадин. После приема внутрь почти полностью всасывается в кишечнике. Абсорбция — медленная. Связь с белками плазмы — около 40 %. Объем распределения —17-25 л/кг. Концентрация в носовом секрете на 50 % выше, чем плазменная. Метаболизируется в печени. Более 90 % выводится почками в течение 72 ч, в основном в виде метаболитов, 15 % в неизмененном виде. При хронической почечной недостаточности период полувыведения увеличивается в 2 раза. У лиц с почечной недостаточностью и у лиц пожилого возраста может накапливаться в токсических концентрациях, если доза не корректируется пропорционально уменьшению клиренса креатинина. Гемодиализ оказывает незначительное действие на клиренс римантадина. Cmax римантадина в плазме крови достигается при применении порошка через 5,28±2,54 ч и составляет 69,0±19,7 нг/мл, T1/2 — 33,26±12,76 ч. Рутозид. Время максимальной концентрации в плазме крови после приема внутрь — 1-9 ч. Выводится преимущественно с желчью и в меньшей степени почками. T1/2 — 10-25 ч. Лоратадин. Быстро и полностью всасывается в желудочно-кишечном тракте. Максимальная концентрация у пожилых людей возрастает на 50 %. Связь с белками плазмы — 97 %. Метаболизируется в печени с образованием активного метаболита дескарбоэтоксилоратадина при участии изоферментов цитохрома CYP3A4 и в меньшей степени CYP2D6. Не проникает через гематоэнцефалический барьер. Выводится почками и с желчью. У пациентов с хронической почечной недостаточностью и при проведении гемодиализа фармакокинетика практически не меняется. Cmax лоратадина в плазме крови достигается через 3,28±1,25 ч и составляет 1,85±0,95 нг/мл, T1/2 равен 11,29±5,52 ч.ФармакодинамикаКомбинированный препарат, обладает противовирусным, интерфероногенным, жаропонижающим, обезболивающим, антигистаминным и ангиопротекторным действием. Парацетамол обладает обезболивающим и жаропонижающим действием. Аскорбиновая кислота участвует в регуляции окислительно-восстановительных процессов, способствует нормальной проницаемости капилляров, свёртываемости крови, регенерации тканей, играет положительную роль в развитии иммунных реакций организма, восполняет дефицит витамина С. Кальция глюконат, как источник ионов кальция, предотвращает развитие повышенной проницаемости и ломкости сосудов, обуславливающих геморрагические процессы при гриппе и острой респираторной вирусной инфекции (ОРВИ), оказывает антиаллергическое действие (механизм неясен). Римантадин має противірусну активність щодо вірусу грипу А. Блокуючи М2-канали вірусу грипу А, порушує його здатність проникати в клітини та вивільняти рибонуклеопротеїд, інгібуючи тим самим найважливішу стадію реплікації вірусів. Індукує вироблення інтерферонів альфа та гама. При грипі, викликаному вірусом В, римантадин має антитоксичну дію. Рутозид є ангіопротектором. Зменшує проникність капілярів, набряклість та запалення, зміцнює судинну стінку. Гальмує агрегацію та збільшує ступінь деформації еритроцитів. Лоратадин - блокатор Н1-гістамінових рецепторів, що попереджає розвиток набряку тканин, пов'язаного з вивільненням гістаміну.Показання до застосуванняЛікування грипу типу А, симптоматичне лікування «простудних» захворювань, грипу та ГРВІ, що супроводжуються підвищеною температурою, ознобом, закладеністю носа, болем у горлі, болями у суглобах та м'язах, головним болем.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного або кількох компонентів, що входять до складу препарату; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у фазі загострення; шлунково-кишкові кровотечі; гемофілія; геморагічний діатез; гіпопротромбінемія; портальна гіпертензія; авітаміноз К; ниркова недостатність; вагітність, період грудного вигодовування; захворювання щитовидної залози, гострі захворювання нирок, печінки (гострий гломерулонефрит, гострий пієлонефрит, гострий гепатит, або загострення хронічних захворювань цих органів); хронічний алкоголізм; гіперкальціємія, виражена гіперкальціурія, нефроуролітіаз, саркоїдоз, одночасний прийом серцевих глікозидів (ризик виникнення аритмій); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; фенілкетонурія. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю Обмеження застосування при епілепсії, церебральному атеросклерозі, цукровому діабеті, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, гемохроматозі, сидеробластної анемії, таласемії, гіпероксалурії, нирковокам'яної хвороби, дегідратації, електроліте ), гіперкальціурії. Літні пацієнти з артеріальною гіпертензією (підвищується ризик розвитку геморагічного інсульту, за рахунок препарату римантадину, що входить до складу препарату).Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяМожливі небажані побічні реакції вказані відповідно до компонентів, що входять до складу. З боку центральної нервової системи: підвищена збудливість, сонливість, тремор, гіперкінезія, запаморочення, біль голови, «припливи» крові до обличчя. З боку травної системи: ураження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, диспепсія, сухість слизової оболонки у роті, відсутність апетиту, здуття живота (метеоризм), пронос (діарея). З боку сечовидільної системи: помірна півлакіурія. Порушення органів кровотворення: зміни показників крові. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. З боку шкіри: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Інші: пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія). Досвід постреєстраційного застосування У ході застосування препарату АнвіМакс® були описані випадки виникнення ангіоневротичного набряку, переднепритомного стану, гарячкового стану, зниження артеріального тиску, кропив'янки, свербежу шкіри, еритеми, розлади слуху, болю в горлі. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, негайно повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПарацетамол знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів. Супутнє застосування парацетамолу у високих дозах підвищує ефект антикоагулянтних лікарських засобів. Індуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол та гепатотоксичні лікарські засоби збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій навіть при невеликому передозуванні. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення швидкості всмоктування парацетамолу. Тривале використання барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Інгібітори мікросомального окиснення знижують ризик гепатотоксичної дії. Рімантадин посилює збуджуючий ефект кофеїну. Циметидин знижує кліренс рімантадину на 18%. Аскорбінова кислота підвищує концентрацію у крові бензилпеніциліну. Покращує всмоктування у кишечнику препаратів заліза (переводить тривалентне залізо у двовалентне); може підвищувати виведення заліза при одночасному застосуванні з дефероксаміном. Збільшує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами та сульфаніламідами короткої дії, уповільнює виведення нирками кислот, збільшує виведення лікарських засобів, що мають лужну реакцію (зокрема алкалоїдів). Знижує концентрацію у крові пероральних контрацептивів. Підвищує загальний кліренс етанолу, що у свою чергу знижує концентрацію аскорбінової кислоти в організмі. При одночасному застосуванні зменшує хронотропну дію ізопреналіну. Барбітурати та примідон підвищують виведення аскорбінової кислоти із сечею.Зменшує терапевтичну дію антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну та трициклічних антидепресантів. Лоратадін. Інгібітори CYP3A4 та CYP2D6 збільшують концентрацію лоратадину в крові.Спосіб застосування та дозиВсередину. Розчинити вміст одного пакетика половині склянки (100 мл) кип'яченої теплої води. Вживати відразу після розчинення. Перед вживанням розчин розмішати. Дорослим: приймати по 1 пакетику 2-3 рази на добу після їди. Інтервал між прийомами препарату – 4-6 годин. Курс терапії 3-5 днів до зникнення симптомів захворювання. Не слід приймати АнвіМакс® більше 5 днів. Якщо не спостерігається полегшення симптомів протягом 3 днів після початку прийому препарату, необхідно звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми: протягом перших 24 годин після прийому - блідість шкірних покривів, нудота, діарея, блювання, біль в епігастральній ділянці; порушення метаболізму глюкози, метаболічний ацидоз (у т. ч. лактоацидоз), гіпокаліємія, тахікардія, аритмія, біль голови, загострення супутніх хронічних захворювань. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні - печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у тому числі за відсутності тяжкого ураження печінки). Поріг передозування може бути знижений у літніх пацієнтів, у пацієнтів, які приймають певні препарати (наприклад, індуктори мікросомальних ферментів печінки), алкоголь або хворих на виснаження. Лікування: введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну протягом 8-9 годин після передозування та ацетилцистеїну – протягом 8 год. Промивання шлунка, симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалість застосування – не більше 5 днів. Не застосовувати при наявності метастазуючих пухлин. Необхідно проводити лабораторний контроль за показниками крові. Особам, схильним до вживання етанолу, слід до початку лікування препаратом проконсультуватися з лікарем, оскільки парацетамол може вплинути на печінку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З урахуванням можливого розвитку побічних ефектів (запаморочення, сонливість) у період лікування не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися іншими видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
224,00 грн
167,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 пак. парацетамол - 360 мг, аскорбінова кислота - 300 мг, кальцію глюконату моногідрат - 100 мг, рімантадину гідрохлорид - 50 мг, рутозиду тригідрат (у перерахунку на рутозид) - 20 мг, лоратадин - 3 мг; Допоміжні речовини: аспартам – 30 мг, гіпромелоза – 10 мг, кремнію діоксид колоїдний – 20 мг, лактози моногідрат – 4086 мг, ароматизатор чорносмородиновий – 21 мг. Порошок для приготування розчину для внутрішнього прийому чорномородиновий. По 5 г порошку для приготування розчину для прийому внутрішньо чорносмородинового в пакетики термозварювані з багатошарового матеріалу комбінованого. 3, 6, 12 або 24 пакетики з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиВміст пакетика - суміш порошку та гранул від майже білого до жовтого із зеленуватим відтінком кольору з характерним запахом чорної смородини. Допускається наявність поодиноких гранул рожевого кольору. Опис розчину після розчинення порошку - безбарвний або з жовтуватим відтінком злегка каламутний розчин із характерним запахом чорної смородини. Допускається наявність нерозчинених частинок жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаГРЗ та «застуди» симптомів засіб усунення.ФармакокінетикаПарацетамол. Абсорбція – висока. Зв'язок із білками плазми – 15 %. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується в печінці за трьома основними шляхами: кон'югація з глюкуронідами, кон'югація з сульфатами, окислення мікросомальними ферментами печінки. В останньому випадку утворюються токсичні проміжні метаболіти, які згодом кон'югують з глутатіоном, а потім із цистеїном та меркаптуровою кислотою. Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізофермент CYP2E1 (переважно), CYP1A2 та CYP3A4 (другорядна роль). При дефіциті глутатіону ці метаболіти можуть спричинити ушкодження та некроз гепатоцитів. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами.У дорослих переважає глюкуронування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У пацієнтів похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується T1/2. Максимальна концентрація (Cmax) парацетамолу в плазмі досягається при застосуванні порошку через 0,7±0,39 год і становить 4,79±1,81 мкг/мл, період напіввиведення (T1/2) дорівнює 2,73±0,76 год. Аскорбінова кислота абсорбується в шлунково-кишковому тракті (переважно в худій кишці). Зв'язок із білками плазми – 25 %. Захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, запор або діарея, глистяна інвазія, лямбліоз), вживання свіжих фруктових та овочевих соків, лужного пиття зменшують всмоктування аскорбінової кислоти в кишечнику. Концентрація аскорбінової кислоти в плазмі становить приблизно 10-20 мкг/мл. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 4 год. Легко проникає в лейкоцити, тромбоцити, а потім - у всі тканини; найбільша концентрація досягається в залозистих органах, лейкоцитах, печінці та кришталику ока; проникає крізь плаценту. Концентрація аскорбінової кислоти в лейкоцитах і тромбоцитах вище, ніж у еритроцитах та у плазмі.При дефіцитних станах концентрація в лейкоцитах знижується пізніше і повільніше і розглядається як кращий критерій оцінки дефіциту, ніж концентрація у плазмі. Метаболізується переважно в печінці в дезоксіаскорбінову і далі в щавлевооцтову кислоту та аскорбат-2-сульфат. Виводиться нирками, через кишечник, потім у незміненому вигляді і як метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі. Кальцію глюконат. Приблизно 1/5-1/3 частина введеного перорально кальцію глюконату всмоктується в тонкій кишці; цей процес залежить від присутності ергокальциферолу, pH, особливостей дієти та наявності факторів, здатних пов'язувати іони кальцію. Абсорбція іонів кальцію зростає при його дефіциті та використанні дієти зі зниженим вмістом іонів кальцію. Близько 20% виводиться нирками, решта (80%) – кишечником. Римантадін. Після внутрішнього прийому майже повністю всмоктується в кишечнику. Абсорбція – повільна. Зв'язок із білками плазми – близько 40 %. Об'єм розподілу -17-25 л/кг. Концентрація в носовому секреті на 50% вища, ніж плазмова. Метаболізується у печінці. Більше 90% виводиться нирками протягом 72 годин, переважно у вигляді метаболітів, 15% у незміненому вигляді. При хронічній нирковій недостатності період напіввиведення збільшується у 2 рази. У осіб з нирковою недостатністю та в осіб похилого віку може накопичуватися у токсичних концентраціях, якщо доза не коригується пропорційно до зменшення кліренсу креатиніну. Гемодіаліз незначно впливає на кліренс рімантадину. Cmax римантадину в плазмі досягається при застосуванні порошку через 5,28±2,54 год і становить 69,0±19,7 нг/мл, T1/2 - 33,26±12,76 год. Рутозид. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 1-9 год. Виводиться переважно з жовчю і меншою мірою нирками. T1/2 - 10-25 год. Лоратадін. Швидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація у людей похилого віку зростає на 50 %. Зв'язок із білками плазми – 97 %. Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дескарбоетоксилоратадину за участю ізоферментів цитохрому CYP3A4 та меншою мірою CYP2D6. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виводиться нирками та з жовчю. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та при проведенні гемодіалізу фармакокінетика практично не змінюється. Cmax лоратадину в плазмі досягається через 3,28±1,25 год і становить 1,85±0,95 нг/мл, T1/2 дорівнює 11,29±5,52 год.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має противірусну, інтерфероногенну, жарознижувальну, знеболювальну, антигістамінну та ангіопротекторну дію. Парацетамол має знеболювальну та жарознижувальну дію. Аскорбінова кислота бере участь у регуляції окисно-відновних процесів, сприяє нормальній проникності капілярів, згортання крові, регенерації тканин, відіграє позитивну роль у розвитку імунних реакцій організму, заповнює дефіцит вітаміну С. Кальція глюконат, як джерело іонів кальцію, запобігає розвитку підвищеної проникності та ламкості судин, що зумовлюють геморагічні процеси при грипі та гострій респіраторній вірусній інфекції (ГРВІ), має антиалергічну дію (механізм неясний). Римантадин має противірусну активність щодо вірусу грипу А. Блокуючи М2-канали вірусу грипу А, порушує його здатність проникати в клітини та вивільняти рибонуклеопротеїд, інгібуючи тим самим найважливішу стадію реплікації вірусів. Індукує вироблення інтерферонів альфа та гама. При грипі, викликаному вірусом В, римантадин має антитоксичну дію. Рутозид є ангіопротектором. Зменшує проникність капілярів, набряклість та запалення, зміцнює судинну стінку. Гальмує агрегацію та збільшує ступінь деформації еритроцитів. Лоратадин - блокатор Н1-гістамінових рецепторів, що попереджає розвиток набряку тканин, пов'язаного з вивільненням гістаміну.Показання до застосуванняЛікування грипу типу А, симптоматичне лікування «простудних» захворювань, грипу та ГРВІ, що супроводжуються підвищеною температурою, ознобом, закладеністю носа, болем у горлі, болями у суглобах та м'язах, головним болем.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного або кількох компонентів, що входять до складу препарату; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у фазі загострення; шлунково-кишкові кровотечі; гемофілія; геморагічний діатез; гіпопротромбінемія; портальна гіпертензія; авітаміноз К; ниркова недостатність; вагітність, період грудного вигодовування; захворювання щитовидної залози, гострі захворювання нирок, печінки (гострий гломерулонефрит, гострий пієлонефрит, гострий гепатит, або загострення хронічних захворювань цих органів); хронічний алкоголізм; гіперкальціємія, виражена гіперкальціурія, нефроуролітіаз, саркоїдоз, одночасний прийом серцевих глікозидів (ризик виникнення аритмій); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; фенілкетонурія. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю Обмеження застосування при епілепсії, церебральному атеросклерозі, цукровому діабеті, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, гемохроматозі, сидеробластної анемії, таласемії, гіпероксалурії, нирковокам'яної хвороби, дегідратації, електроліте ), гіперкальціурії. Літні пацієнти з артеріальною гіпертензією (підвищується ризик розвитку геморагічного інсульту, за рахунок препарату римантадину, що входить до складу препарату).Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяМожливі небажані побічні реакції вказані відповідно до компонентів, що входять до складу. З боку центральної нервової системи: підвищена збудливість, сонливість, тремор, гіперкінезія, запаморочення, біль голови, «припливи» крові до обличчя. З боку травної системи: ураження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, диспепсія, сухість слизової оболонки у роті, відсутність апетиту, здуття живота (метеоризм), пронос (діарея). З боку сечовидільної системи: помірна півлакіурія. Порушення органів кровотворення: зміни показників крові. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. З боку шкіри: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Інші: пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія). Досвід постреєстраційного застосування У ході застосування препарату АнвіМакс® були описані випадки виникнення ангіоневротичного набряку, переднепритомного стану, гарячкового стану, зниження артеріального тиску, кропив'янки, свербежу шкіри, еритеми, розлади слуху, болю в горлі. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, негайно повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПарацетамол знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів. Супутнє застосування парацетамолу у високих дозах підвищує ефект антикоагулянтних лікарських засобів. Індуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол та гепатотоксичні лікарські засоби збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій навіть при невеликому передозуванні. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення швидкості всмоктування парацетамолу. Тривале використання барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Інгібітори мікросомального окиснення знижують ризик гепатотоксичної дії. Рімантадин посилює збуджуючий ефект кофеїну. Циметидин знижує кліренс рімантадину на 18%. Аскорбінова кислота підвищує концентрацію у крові бензилпеніциліну. Покращує всмоктування у кишечнику препаратів заліза (переводить тривалентне залізо у двовалентне); може підвищувати виведення заліза при одночасному застосуванні з дефероксаміном. Збільшує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами та сульфаніламідами короткої дії, уповільнює виведення нирками кислот, збільшує виведення лікарських засобів, що мають лужну реакцію (зокрема алкалоїдів). Знижує концентрацію у крові пероральних контрацептивів. Підвищує загальний кліренс етанолу, що у свою чергу знижує концентрацію аскорбінової кислоти в організмі. При одночасному застосуванні зменшує хронотропну дію ізопреналіну. Барбітурати та примідон підвищують виведення аскорбінової кислоти із сечею.Зменшує терапевтичну дію антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну та трициклічних антидепресантів. Лоратадін. Інгібітори CYP3A4 та CYP2D6 збільшують концентрацію лоратадину в крові.Спосіб застосування та дозиВсередину. Розчинити вміст одного пакетика половині склянки (100 мл) кип'яченої теплої води. Вживати відразу після розчинення. Перед вживанням розчин розмішати. Дорослим: приймати по 1 пакетику 2-3 рази на добу після їди. Інтервал між прийомами препарату – 4-6 годин. Курс терапії 3-5 днів до зникнення симптомів захворювання. Не слід приймати АнвіМакс® більше 5 днів. Якщо не спостерігається полегшення симптомів протягом 3 днів після початку прийому препарату, необхідно звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми: протягом перших 24 годин після прийому - блідість шкірних покривів, нудота, діарея, блювання, біль в епігастральній ділянці; порушення метаболізму глюкози, метаболічний ацидоз (у т. ч. лактоацидоз), гіпокаліємія, тахікардія, аритмія, біль голови, загострення супутніх хронічних захворювань. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні - печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у тому числі за відсутності тяжкого ураження печінки). Поріг передозування може бути знижений у літніх пацієнтів, у пацієнтів, які приймають певні препарати (наприклад, індуктори мікросомальних ферментів печінки), алкоголь або хворих на виснаження. Лікування: введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну протягом 8-9 годин після передозування та ацетилцистеїну – протягом 8 год. Промивання шлунка, симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалість застосування – не більше 5 днів. Не застосовувати при наявності метастазуючих пухлин. Необхідно проводити лабораторний контроль за показниками крові. Особам, схильним до вживання етанолу, слід до початку лікування препаратом проконсультуватися з лікарем, оскільки парацетамол може вплинути на печінку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З урахуванням можливого розвитку побічних ефектів (запаморочення, сонливість) у період лікування не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися іншими видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
230,00 грн
167,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 пак. парацетамол - 360 мг, аскорбінова кислота - 300 мг, кальцію глюконату моногідрат - 100 мг, рімантадину гідрохлорид - 50 мг, рутозиду тригідрат (у перерахунку на рутозид) - 20 мг, лоратадин - 3 мг; Допоміжні речовини: аспартам – 30 мг, гіпромелоза – 10 мг, кремнію діоксид колоїдний – 20 мг, лактози моногідрат – 4086 мг, ароматизатор журавлинний – 21 мг. Порошок для приготування розчину для вживання журавлинний, лимонний. По 5 г порошку для приготування розчину для прийому всередину журавлинного в пакетики термозварювані з багатошарового матеріалу комбінованого. 3, 6, 12 або 24 пакетики з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиВміст пакетика - суміш порошку та гранул від майже білого до жовтого із зеленуватим відтінком кольору з характерним запахом журавлини. Допускається наявність поодиноких гранул рожевого кольору. Опис розчину після розчинення порошку - безбарвний або з жовтуватим відтінком злегка каламутний розчин з характерним запахом журавлини. Допускається наявність нерозчинених частинок жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаГРЗ та «застуди» симптомів засіб усунення.ФармакокінетикаПарацетамол. Абсорбція – висока. Зв'язок із білками плазми – 15 %. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується в печінці за трьома основними шляхами: кон'югація з глюкуронідами, кон'югація з сульфатами, окислення мікросомальними ферментами печінки. В останньому випадку утворюються токсичні проміжні метаболіти, які згодом кон'югують з глутатіоном, а потім із цистеїном та меркаптуровою кислотою. Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізофермент CYP2E1 (переважно), CYP1A2 та CYP3A4 (другорядна роль). При дефіциті глутатіону ці метаболіти можуть спричинити ушкодження та некроз гепатоцитів. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами.У дорослих переважає глюкуронування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У пацієнтів похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується T1/2. Максимальна концентрація (Cmax) парацетамолу в плазмі досягається при застосуванні порошку через 0,7±0,39 год і становить 4,79±1,81 мкг/мл, період напіввиведення (T1/2) дорівнює 2,73±0,76 год. Аскорбінова кислота абсорбується в шлунково-кишковому тракті (переважно в худій кишці). Зв'язок із білками плазми – 25 %. Захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, запор або діарея, глистяна інвазія, лямбліоз), вживання свіжих фруктових та овочевих соків, лужного пиття зменшують всмоктування аскорбінової кислоти в кишечнику. Концентрація аскорбінової кислоти в плазмі становить приблизно 10-20 мкг/мл. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 4 год. Легко проникає в лейкоцити, тромбоцити, а потім - у всі тканини; найбільша концентрація досягається в залозистих органах, лейкоцитах, печінці та кришталику ока; проникає крізь плаценту. Концентрація аскорбінової кислоти в лейкоцитах і тромбоцитах вище, ніж у еритроцитах та у плазмі.При дефіцитних станах концентрація в лейкоцитах знижується пізніше і повільніше і розглядається як кращий критерій оцінки дефіциту, ніж концентрація у плазмі. Метаболізується переважно в печінці в дезоксіаскорбінову і далі в щавлевооцтову кислоту та аскорбат-2-сульфат. Виводиться нирками, через кишечник, потім у незміненому вигляді і як метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі. Кальцію глюконат. Приблизно 1/5-1/3 частина введеного перорально кальцію глюконату всмоктується в тонкій кишці; цей процес залежить від присутності ергокальциферолу, pH, особливостей дієти та наявності факторів, здатних пов'язувати іони кальцію. Абсорбція іонів кальцію зростає при його дефіциті та використанні дієти зі зниженим вмістом іонів кальцію. Близько 20% виводиться нирками, решта (80%) – кишечником. Римантадін. Після внутрішнього прийому майже повністю всмоктується в кишечнику. Абсорбція – повільна. Зв'язок із білками плазми – близько 40 %. Об'єм розподілу -17-25 л/кг. Концентрація в носовому секреті на 50% вища, ніж плазмова. Метаболізується у печінці. Більше 90% виводиться нирками протягом 72 годин, переважно у вигляді метаболітів, 15% у незміненому вигляді. При хронічній нирковій недостатності період напіввиведення збільшується у 2 рази. У осіб з нирковою недостатністю та в осіб похилого віку може накопичуватися у токсичних концентраціях, якщо доза не коригується пропорційно до зменшення кліренсу креатиніну. Гемодіаліз незначно впливає на кліренс рімантадину. Cmax римантадину в плазмі досягається при застосуванні порошку через 5,28±2,54 год і становить 69,0±19,7 нг/мл, T1/2 - 33,26±12,76 год. Рутозид. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 1-9 год. Виводиться переважно з жовчю і меншою мірою нирками. T1/2 - 10-25 год. Лоратадін. Швидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація у людей похилого віку зростає на 50 %. Зв'язок із білками плазми – 97 %. Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дескарбоетоксилоратадину за участю ізоферментів цитохрому CYP3A4 та меншою мірою CYP2D6. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виводиться нирками та з жовчю. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та при проведенні гемодіалізу фармакокінетика практично не змінюється. Cmax лоратадину в плазмі досягається через 3,28±1,25 год і становить 1,85±0,95 нг/мл, T1/2 дорівнює 11,29±5,52 год.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має противірусну, інтерфероногенну, жарознижувальну, знеболювальну, антигістамінну та ангіопротекторну дію. Парацетамол має знеболювальну та жарознижувальну дію. Аскорбінова кислота бере участь у регуляції окисно-відновних процесів, сприяє нормальній проникності капілярів, згортання крові, регенерації тканин, відіграє позитивну роль у розвитку імунних реакцій організму, заповнює дефіцит вітаміну С. Кальція глюконат, як джерело іонів кальцію, запобігає розвитку підвищеної проникності та ламкості судин, що зумовлюють геморагічні процеси при грипі та гострій респіраторній вірусній інфекції (ГРВІ), має антиалергічну дію (механізм неясний). Римантадин має противірусну активність щодо вірусу грипу А. Блокуючи М2-канали вірусу грипу А, порушує його здатність проникати в клітини та вивільняти рибонуклеопротеїд, інгібуючи тим самим найважливішу стадію реплікації вірусів. Індукує вироблення інтерферонів альфа та гама. При грипі, викликаному вірусом В, римантадин має антитоксичну дію. Рутозид є ангіопротектором. Зменшує проникність капілярів, набряклість та запалення, зміцнює судинну стінку. Гальмує агрегацію та збільшує ступінь деформації еритроцитів. Лоратадин - блокатор Н1-гістамінових рецепторів, що попереджає розвиток набряку тканин, пов'язаного з вивільненням гістаміну.Показання до застосуванняЛікування грипу типу А, симптоматичне лікування «простудних» захворювань, грипу та ГРВІ, що супроводжуються підвищеною температурою, ознобом, закладеністю носа, болем у горлі, болями у суглобах та м'язах, головним болем.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного або кількох компонентів, що входять до складу препарату; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у фазі загострення; шлунково-кишкові кровотечі; гемофілія; геморагічний діатез; гіпопротромбінемія; портальна гіпертензія; авітаміноз К; ниркова недостатність; вагітність, період грудного вигодовування; захворювання щитовидної залози, гострі захворювання нирок, печінки (гострий гломерулонефрит, гострий пієлонефрит, гострий гепатит, або загострення хронічних захворювань цих органів); хронічний алкоголізм; гіперкальціємія, виражена гіперкальціурія, нефроуролітіаз, саркоїдоз, одночасний прийом серцевих глікозидів (ризик виникнення аритмій); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; фенілкетонурія. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю Обмеження застосування при епілепсії, церебральному атеросклерозі, цукровому діабеті, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, гемохроматозі, сидеробластної анемії, таласемії, гіпероксалурії, нирковокам'яної хвороби, дегідратації, електроліте ), гіперкальціурії. Літні пацієнти з артеріальною гіпертензією (підвищується ризик розвитку геморагічного інсульту, за рахунок препарату римантадину, що входить до складу препарату).Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяМожливі небажані побічні реакції вказані відповідно до компонентів, що входять до складу. З боку центральної нервової системи: підвищена збудливість, сонливість, тремор, гіперкінезія, запаморочення, біль голови, «припливи» крові до обличчя. З боку травної системи: ураження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, диспепсія, сухість слизової оболонки у роті, відсутність апетиту, здуття живота (метеоризм), пронос (діарея). З боку сечовидільної системи: помірна півлакіурія. Порушення органів кровотворення: зміни показників крові. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. З боку шкіри: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Інші: пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія). Досвід постреєстраційного застосування У ході застосування препарату АнвіМакс® були описані випадки виникнення ангіоневротичного набряку, переднепритомного стану, гарячкового стану, зниження артеріального тиску, кропив'янки, свербежу шкіри, еритеми, розлади слуху, болю в горлі. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, негайно повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПарацетамол знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів. Супутнє застосування парацетамолу у високих дозах підвищує ефект антикоагулянтних лікарських засобів. Індуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол та гепатотоксичні лікарські засоби збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій навіть при невеликому передозуванні. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення швидкості всмоктування парацетамолу. Тривале використання барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Інгібітори мікросомального окиснення знижують ризик гепатотоксичної дії. Рімантадин посилює збуджуючий ефект кофеїну. Циметидин знижує кліренс рімантадину на 18%. Аскорбінова кислота підвищує концентрацію у крові бензилпеніциліну. Покращує всмоктування у кишечнику препаратів заліза (переводить тривалентне залізо у двовалентне); може підвищувати виведення заліза при одночасному застосуванні з дефероксаміном. Збільшує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами та сульфаніламідами короткої дії, уповільнює виведення нирками кислот, збільшує виведення лікарських засобів, що мають лужну реакцію (зокрема алкалоїдів). Знижує концентрацію у крові пероральних контрацептивів. Підвищує загальний кліренс етанолу, що у свою чергу знижує концентрацію аскорбінової кислоти в організмі. При одночасному застосуванні зменшує хронотропну дію ізопреналіну. Барбітурати та примідон підвищують виведення аскорбінової кислоти із сечею.Зменшує терапевтичну дію антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну та трициклічних антидепресантів. Лоратадін. Інгібітори CYP3A4 та CYP2D6 збільшують концентрацію лоратадину в крові.Спосіб застосування та дозиВсередину. Розчинити вміст одного пакетика половині склянки (100 мл) кип'яченої теплої води. Вживати відразу після розчинення. Перед вживанням розчин розмішати. Дорослим: приймати по 1 пакетику 2-3 рази на добу після їди. Інтервал між прийомами препарату – 4-6 годин. Курс терапії 3-5 днів до зникнення симптомів захворювання. Не слід приймати АнвіМакс® більше 5 днів. Якщо не спостерігається полегшення симптомів протягом 3 днів після початку прийому препарату, необхідно звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми: протягом перших 24 годин після прийому - блідість шкірних покривів, нудота, діарея, блювання, біль в епігастральній ділянці; порушення метаболізму глюкози, метаболічний ацидоз (у т. ч. лактоацидоз), гіпокаліємія, тахікардія, аритмія, біль голови, загострення супутніх хронічних захворювань. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні - печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у тому числі за відсутності тяжкого ураження печінки). Поріг передозування може бути знижений у літніх пацієнтів, у пацієнтів, які приймають певні препарати (наприклад, індуктори мікросомальних ферментів печінки), алкоголь або хворих на виснаження. Лікування: введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну протягом 8-9 годин після передозування та ацетилцистеїну – протягом 8 год. Промивання шлунка, симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалість застосування – не більше 5 днів. Не застосовувати при наявності метастазуючих пухлин. Необхідно проводити лабораторний контроль за показниками крові. Особам, схильним до вживання етанолу, слід до початку лікування препаратом проконсультуватися з лікарем, оскільки парацетамол може вплинути на печінку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З урахуванням можливого розвитку побічних ефектів (запаморочення, сонливість) у період лікування не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися іншими видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
228,00 грн
226,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 пак. парацетамол - 360 мг, аскорбінова кислота - 300 мг, кальцію глюконату моногідрат - 100 мг, рімантадину гідрохлорид - 50 мг, рутозиду тригідрат (у перерахунку на рутозид) - 20 мг, лоратадин - 3 мг; Допоміжні речовини: аспартам – 30 мг, гіпромелоза – 10 мг, кремнію діоксид колоїдний – 20 мг, лактози моногідрат – 4086 мг, ароматизатор лимонний – 21 мг. Порошок для приготування розчину для лімонний прийом. По 5 г порошку для приготування розчину для прийому всередину лимонного пакетики термозварювані з матеріалу багатошарового комбінованого. 3, 6, 12 або 24 пакетики з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиВміст пакетика - суміш порошку та гранул від майже білого до жовтого із зеленуватим відтінком кольору з характерним запахом лимона. Допускається наявність поодиноких гранул рожевого кольору. Опис розчину після розчинення порошку - безбарвний або з жовтуватим відтінком злегка каламутний розчин із характерним запахом лимона. Допускається наявність нерозчинених частинок жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаГРЗ та «застуди» симптомів засіб усунення.ФармакокінетикаПарацетамол. Абсорбція – висока. Зв'язок із білками плазми – 15 %. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується в печінці за трьома основними шляхами: кон'югація з глюкуронідами, кон'югація з сульфатами, окислення мікросомальними ферментами печінки. В останньому випадку утворюються токсичні проміжні метаболіти, які згодом кон'югують з глутатіоном, а потім із цистеїном та меркаптуровою кислотою. Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізофермент CYP2E1 (переважно), CYP1A2 та CYP3A4 (другорядна роль). При дефіциті глутатіону ці метаболіти можуть спричинити ушкодження та некроз гепатоцитів. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами.У дорослих переважає глюкуронування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У пацієнтів похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується T1/2. Максимальна концентрація (Cmax) парацетамолу в плазмі досягається при застосуванні порошку через 0,7±0,39 год і становить 4,79±1,81 мкг/мл, період напіввиведення (T1/2) дорівнює 2,73±0,76 год. Аскорбінова кислота абсорбується в шлунково-кишковому тракті (переважно в худій кишці). Зв'язок із білками плазми – 25 %. Захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, запор або діарея, глистяна інвазія, лямбліоз), вживання свіжих фруктових та овочевих соків, лужного пиття зменшують всмоктування аскорбінової кислоти в кишечнику. Концентрація аскорбінової кислоти в плазмі становить приблизно 10-20 мкг/мл. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 4 год. Легко проникає в лейкоцити, тромбоцити, а потім - у всі тканини; найбільша концентрація досягається в залозистих органах, лейкоцитах, печінці та кришталику ока; проникає крізь плаценту. Концентрація аскорбінової кислоти в лейкоцитах і тромбоцитах вище, ніж у еритроцитах та у плазмі.При дефіцитних станах концентрація в лейкоцитах знижується пізніше і повільніше і розглядається як кращий критерій оцінки дефіциту, ніж концентрація у плазмі. Метаболізується переважно в печінці в дезоксіаскорбінову і далі в щавлевооцтову кислоту та аскорбат-2-сульфат. Виводиться нирками, через кишечник, потім у незміненому вигляді і як метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі. Кальцію глюконат. Приблизно 1/5-1/3 частина введеного перорально кальцію глюконату всмоктується в тонкій кишці; цей процес залежить від присутності ергокальциферолу, pH, особливостей дієти та наявності факторів, здатних пов'язувати іони кальцію. Абсорбція іонів кальцію зростає при його дефіциті та використанні дієти зі зниженим вмістом іонів кальцію. Близько 20% виводиться нирками, решта (80%) – кишечником. Римантадін. Після внутрішнього прийому майже повністю всмоктується в кишечнику. Абсорбція – повільна. Зв'язок із білками плазми – близько 40 %. Об'єм розподілу -17-25 л/кг. Концентрація в носовому секреті на 50% вища, ніж плазмова. Метаболізується у печінці. Більше 90% виводиться нирками протягом 72 годин, переважно у вигляді метаболітів, 15% у незміненому вигляді. При хронічній нирковій недостатності період напіввиведення збільшується у 2 рази. У осіб з нирковою недостатністю та в осіб похилого віку може накопичуватися у токсичних концентраціях, якщо доза не коригується пропорційно до зменшення кліренсу креатиніну. Гемодіаліз незначно впливає на кліренс рімантадину. Cmax римантадину в плазмі досягається при застосуванні порошку через 5,28±2,54 год і становить 69,0±19,7 нг/мл, T1/2 - 33,26±12,76 год. Рутозид. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 1-9 год. Виводиться переважно з жовчю і меншою мірою нирками. T1/2 - 10-25 год. Лоратадін. Швидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація у людей похилого віку зростає на 50 %. Зв'язок із білками плазми – 97 %. Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дескарбоетоксилоратадину за участю ізоферментів цитохрому CYP3A4 та меншою мірою CYP2D6. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виводиться нирками та з жовчю. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та при проведенні гемодіалізу фармакокінетика практично не змінюється. Cmax лоратадину в плазмі досягається через 3,28±1,25 год і становить 1,85±0,95 нг/мл, T1/2 дорівнює 11,29±5,52 год.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має противірусну, інтерфероногенну, жарознижувальну, знеболювальну, антигістамінну та ангіопротекторну дію. Парацетамол має знеболювальну та жарознижувальну дію. Аскорбінова кислота бере участь у регуляції окисно-відновних процесів, сприяє нормальній проникності капілярів, згортання крові, регенерації тканин, відіграє позитивну роль у розвитку імунних реакцій організму, заповнює дефіцит вітаміну С. Кальція глюконат, як джерело іонів кальцію, запобігає розвитку підвищеної проникності та ламкості судин, що зумовлюють геморагічні процеси при грипі та гострій респіраторній вірусній інфекції (ГРВІ), має антиалергічну дію (механізм неясний). Римантадин має противірусну активність щодо вірусу грипу А. Блокуючи М2-канали вірусу грипу А, порушує його здатність проникати в клітини та вивільняти рибонуклеопротеїд, інгібуючи тим самим найважливішу стадію реплікації вірусів. Індукує вироблення інтерферонів альфа та гама. При грипі, викликаному вірусом В, римантадин має антитоксичну дію. Рутозид є ангіопротектором. Зменшує проникність капілярів, набряклість та запалення, зміцнює судинну стінку. Гальмує агрегацію та збільшує ступінь деформації еритроцитів. Лоратадин - блокатор Н1-гістамінових рецепторів, що попереджає розвиток набряку тканин, пов'язаного з вивільненням гістаміну.Показання до застосуванняЛікування грипу типу А, симптоматичне лікування «простудних» захворювань, грипу та ГРВІ, що супроводжуються підвищеною температурою, ознобом, закладеністю носа, болем у горлі, болями у суглобах та м'язах, головним болем.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного або кількох компонентів, що входять до складу препарату; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у фазі загострення; шлунково-кишкові кровотечі; гемофілія; геморагічний діатез; гіпопротромбінемія; портальна гіпертензія; авітаміноз К; ниркова недостатність; вагітність, період грудного вигодовування; захворювання щитовидної залози, гострі захворювання нирок, печінки (гострий гломерулонефрит, гострий пієлонефрит, гострий гепатит, або загострення хронічних захворювань цих органів); хронічний алкоголізм; гіперкальціємія, виражена гіперкальціурія, нефроуролітіаз, саркоїдоз, одночасний прийом серцевих глікозидів (ризик виникнення аритмій); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; фенілкетонурія. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю Обмеження застосування при епілепсії, церебральному атеросклерозі, цукровому діабеті, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, гемохроматозі, сидеробластної анемії, таласемії, гіпероксалурії, нирковокам'яної хвороби, дегідратації, електроліте ), гіперкальціурії. Літні пацієнти з артеріальною гіпертензією (підвищується ризик розвитку геморагічного інсульту, за рахунок препарату римантадину, що входить до складу препарату).Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяМожливі небажані побічні реакції вказані відповідно до компонентів, що входять до складу. З боку центральної нервової системи: підвищена збудливість, сонливість, тремор, гіперкінезія, запаморочення, біль голови, «припливи» крові до обличчя. З боку травної системи: ураження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, диспепсія, сухість слизової оболонки у роті, відсутність апетиту, здуття живота (метеоризм), пронос (діарея). З боку сечовидільної системи: помірна півлакіурія. Порушення органів кровотворення: зміни показників крові. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. З боку шкіри: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Інші: пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія). Досвід постреєстраційного застосування У ході застосування препарату АнвіМакс® були описані випадки виникнення ангіоневротичного набряку, переднепритомного стану, гарячкового стану, зниження артеріального тиску, кропив'янки, свербежу шкіри, еритеми, розлади слуху, болю в горлі. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, негайно повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПарацетамол знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів. Супутнє застосування парацетамолу у високих дозах підвищує ефект антикоагулянтних лікарських засобів. Індуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол та гепатотоксичні лікарські засоби збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій навіть при невеликому передозуванні. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення швидкості всмоктування парацетамолу. Тривале використання барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Інгібітори мікросомального окиснення знижують ризик гепатотоксичної дії. Рімантадин посилює збуджуючий ефект кофеїну. Циметидин знижує кліренс рімантадину на 18%. Аскорбінова кислота підвищує концентрацію у крові бензилпеніциліну. Покращує всмоктування у кишечнику препаратів заліза (переводить тривалентне залізо у двовалентне); може підвищувати виведення заліза при одночасному застосуванні з дефероксаміном. Збільшує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами та сульфаніламідами короткої дії, уповільнює виведення нирками кислот, збільшує виведення лікарських засобів, що мають лужну реакцію (зокрема алкалоїдів). Знижує концентрацію у крові пероральних контрацептивів. Підвищує загальний кліренс етанолу, що у свою чергу знижує концентрацію аскорбінової кислоти в організмі. При одночасному застосуванні зменшує хронотропну дію ізопреналіну. Барбітурати та примідон підвищують виведення аскорбінової кислоти із сечею.Зменшує терапевтичну дію антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну та трициклічних антидепресантів. Лоратадін. Інгібітори CYP3A4 та CYP2D6 збільшують концентрацію лоратадину в крові.Спосіб застосування та дозиВсередину. Розчинити вміст одного пакетика половині склянки (100 мл) кип'яченої теплої води. Вживати відразу після розчинення. Перед вживанням розчин розмішати. Дорослим: приймати по 1 пакетику 2-3 рази на добу після їди. Інтервал між прийомами препарату – 4-6 годин. Курс терапії 3-5 днів до зникнення симптомів захворювання. Не слід приймати АнвіМакс® більше 5 днів. Якщо не спостерігається полегшення симптомів протягом 3 днів після початку прийому препарату, необхідно звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми: протягом перших 24 годин після прийому - блідість шкірних покривів, нудота, діарея, блювання, біль в епігастральній ділянці; порушення метаболізму глюкози, метаболічний ацидоз (у т. ч. лактоацидоз), гіпокаліємія, тахікардія, аритмія, біль голови, загострення супутніх хронічних захворювань. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні - печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у тому числі за відсутності тяжкого ураження печінки). Поріг передозування може бути знижений у літніх пацієнтів, у пацієнтів, які приймають певні препарати (наприклад, індуктори мікросомальних ферментів печінки), алкоголь або хворих на виснаження. Лікування: введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну протягом 8-9 годин після передозування та ацетилцистеїну – протягом 8 год. Промивання шлунка, симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалість застосування – не більше 5 днів. Не застосовувати при наявності метастазуючих пухлин. Необхідно проводити лабораторний контроль за показниками крові. Особам, схильним до вживання етанолу, слід до початку лікування препаратом проконсультуватися з лікарем, оскільки парацетамол може вплинути на печінку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З урахуванням можливого розвитку побічних ефектів (запаморочення, сонливість) у період лікування не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися іншими видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
439,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 пак. парацетамол - 360 мг, аскорбінова кислота - 300 мг, кальцію глюконату моногідрат - 100 мг, рімантадину гідрохлорид - 50 мг, рутозиду тригідрат (у перерахунку на рутозид) - 20 мг, лоратадин - 3 мг; Допоміжні речовини: аспартам – 30 мг, гіпромелоза – 10 мг, кремнію діоксид колоїдний – 20 мг, лактози моногідрат – 4086 мг, ароматизатор малиновий – 21 мг. Порошок для приготування розчину для внутрішнього прийому малиновий. По 5 г порошку для приготування розчину для прийому внутрішньо малинового пакетики термозварювані з матеріалу багатошарового комбінованого. 3, 6, 12 або 24 пакетики з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиВміст пакетика - суміш порошку та гранул від майже білого до жовтого із зеленуватим відтінком кольору з характерним запахом малини. Допускається наявність поодиноких гранул рожевого кольору. Опис розчину після розчинення порошку - безбарвний або з жовтуватим відтінком злегка каламутний розчин із характерним запахом малини. Допускається наявність нерозчинених частинок жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаГРЗ та «застуди» симптомів засіб усунення.ФармакокінетикаПарацетамол. Абсорбція – висока. Зв'язок із білками плазми – 15 %. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується в печінці за трьома основними шляхами: кон'югація з глюкуронідами, кон'югація з сульфатами, окислення мікросомальними ферментами печінки. В останньому випадку утворюються токсичні проміжні метаболіти, які згодом кон'югують з глутатіоном, а потім із цистеїном та меркаптуровою кислотою. Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізофермент CYP2E1 (переважно), CYP1A2 та CYP3A4 (другорядна роль). При дефіциті глутатіону ці метаболіти можуть спричинити ушкодження та некроз гепатоцитів. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами.У дорослих переважає глюкуронування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У пацієнтів похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується T1/2. Максимальна концентрація (Cmax) парацетамолу в плазмі досягається при застосуванні порошку через 0,7±0,39 год і становить 4,79±1,81 мкг/мл, період напіввиведення (T1/2) дорівнює 2,73±0,76 год. Аскорбінова кислота абсорбується в шлунково-кишковому тракті (переважно в худій кишці). Зв'язок із білками плазми – 25 %. Захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, запор або діарея, глистяна інвазія, лямбліоз), вживання свіжих фруктових та овочевих соків, лужного пиття зменшують всмоктування аскорбінової кислоти в кишечнику. Концентрація аскорбінової кислоти в плазмі становить приблизно 10-20 мкг/мл. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 4 год. Легко проникає в лейкоцити, тромбоцити, а потім - у всі тканини; найбільша концентрація досягається в залозистих органах, лейкоцитах, печінці та кришталику ока; проникає крізь плаценту. Концентрація аскорбінової кислоти в лейкоцитах і тромбоцитах вище, ніж у еритроцитах та у плазмі.При дефіцитних станах концентрація в лейкоцитах знижується пізніше і повільніше і розглядається як кращий критерій оцінки дефіциту, ніж концентрація у плазмі. Метаболізується переважно в печінці в дезоксіаскорбінову і далі в щавлевооцтову кислоту та аскорбат-2-сульфат. Виводиться нирками, через кишечник, потім у незміненому вигляді і як метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі. Кальцію глюконат. Приблизно 1/5-1/3 частина введеного перорально кальцію глюконату всмоктується в тонкій кишці; цей процес залежить від присутності ергокальциферолу, pH, особливостей дієти та наявності факторів, здатних пов'язувати іони кальцію. Абсорбція іонів кальцію зростає при його дефіциті та використанні дієти зі зниженим вмістом іонів кальцію. Близько 20% виводиться нирками, решта (80%) – кишечником. Римантадін. Після внутрішнього прийому майже повністю всмоктується в кишечнику. Абсорбція – повільна. Зв'язок із білками плазми – близько 40 %. Об'єм розподілу -17-25 л/кг. Концентрація в носовому секреті на 50% вища, ніж плазмова. Метаболізується у печінці. Більше 90% виводиться нирками протягом 72 годин, переважно у вигляді метаболітів, 15% у незміненому вигляді. При хронічній нирковій недостатності період напіввиведення збільшується у 2 рази. У осіб з нирковою недостатністю та в осіб похилого віку може накопичуватися у токсичних концентраціях, якщо доза не коригується пропорційно до зменшення кліренсу креатиніну. Гемодіаліз незначно впливає на кліренс рімантадину. Cmax римантадину в плазмі досягається при застосуванні порошку через 5,28±2,54 год і становить 69,0±19,7 нг/мл, T1/2 - 33,26±12,76 год. Рутозид. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 1-9 год. Виводиться переважно з жовчю і меншою мірою нирками. T1/2 - 10-25 год. Лоратадін. Швидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація у людей похилого віку зростає на 50 %. Зв'язок із білками плазми – 97 %. Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дескарбоетоксилоратадину за участю ізоферментів цитохрому CYP3A4 та меншою мірою CYP2D6. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виводиться нирками та з жовчю. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та при проведенні гемодіалізу фармакокінетика практично не змінюється. Cmax лоратадину в плазмі досягається через 3,28±1,25 год і становить 1,85±0,95 нг/мл, T1/2 дорівнює 11,29±5,52 год.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має противірусну, інтерфероногенну, жарознижувальну, знеболювальну, антигістамінну та ангіопротекторну дію. Парацетамол має знеболювальну та жарознижувальну дію. Аскорбінова кислота бере участь у регуляції окисно-відновних процесів, сприяє нормальній проникності капілярів, згортання крові, регенерації тканин, відіграє позитивну роль у розвитку імунних реакцій організму, заповнює дефіцит вітаміну С. Кальція глюконат, як джерело іонів кальцію, запобігає розвитку підвищеної проникності та ламкості судин, що зумовлюють геморагічні процеси при грипі та гострій респіраторній вірусній інфекції (ГРВІ), має антиалергічну дію (механізм неясний). Римантадин має противірусну активність щодо вірусу грипу А. Блокуючи М2-канали вірусу грипу А, порушує його здатність проникати в клітини та вивільняти рибонуклеопротеїд, інгібуючи тим самим найважливішу стадію реплікації вірусів. Індукує вироблення інтерферонів альфа та гама. При грипі, викликаному вірусом В, римантадин має антитоксичну дію. Рутозид є ангіопротектором. Зменшує проникність капілярів, набряклість та запалення, зміцнює судинну стінку. Гальмує агрегацію та збільшує ступінь деформації еритроцитів. Лоратадин - блокатор Н1-гістамінових рецепторів, що попереджає розвиток набряку тканин, пов'язаного з вивільненням гістаміну.Показання до застосуванняЛікування грипу типу А, симптоматичне лікування «простудних» захворювань, грипу та ГРВІ, що супроводжуються підвищеною температурою, ознобом, закладеністю носа, болем у горлі, болями у суглобах та м'язах, головним болем.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного або кількох компонентів, що входять до складу препарату; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у фазі загострення; шлунково-кишкові кровотечі; гемофілія; геморагічний діатез; гіпопротромбінемія; портальна гіпертензія; авітаміноз К; ниркова недостатність; вагітність, період грудного вигодовування; захворювання щитовидної залози, гострі захворювання нирок, печінки (гострий гломерулонефрит, гострий пієлонефрит, гострий гепатит, або загострення хронічних захворювань цих органів); хронічний алкоголізм; гіперкальціємія, виражена гіперкальціурія, нефроуролітіаз, саркоїдоз, одночасний прийом серцевих глікозидів (ризик виникнення аритмій); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; фенілкетонурія. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю Обмеження застосування при епілепсії, церебральному атеросклерозі, цукровому діабеті, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, гемохроматозі, сидеробластної анемії, таласемії, гіпероксалурії, нирковокам'яної хвороби, дегідратації, електроліте ), гіперкальціурії. Літні пацієнти з артеріальною гіпертензією (підвищується ризик розвитку геморагічного інсульту, за рахунок препарату римантадину, що входить до складу препарату).Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяМожливі небажані побічні реакції вказані відповідно до компонентів, що входять до складу. З боку центральної нервової системи: підвищена збудливість, сонливість, тремор, гіперкінезія, запаморочення, біль голови, «припливи» крові до обличчя. З боку травної системи: ураження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, диспепсія, сухість слизової оболонки у роті, відсутність апетиту, здуття живота (метеоризм), пронос (діарея). З боку сечовидільної системи: помірна півлакіурія. Порушення органів кровотворення: зміни показників крові. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. З боку шкіри: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Інші: пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія). Досвід постреєстраційного застосування У ході застосування препарату АнвіМакс® були описані випадки виникнення ангіоневротичного набряку, переднепритомного стану, гарячкового стану, зниження артеріального тиску, кропив'янки, свербежу шкіри, еритеми, розлади слуху, болю в горлі. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, негайно повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПарацетамол знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів. Супутнє застосування парацетамолу у високих дозах підвищує ефект антикоагулянтних лікарських засобів. Індуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол та гепатотоксичні лікарські засоби збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій навіть при невеликому передозуванні. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення швидкості всмоктування парацетамолу. Тривале використання барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Інгібітори мікросомального окиснення знижують ризик гепатотоксичної дії. Рімантадин посилює збуджуючий ефект кофеїну. Циметидин знижує кліренс рімантадину на 18%. Аскорбінова кислота підвищує концентрацію у крові бензилпеніциліну. Покращує всмоктування у кишечнику препаратів заліза (переводить тривалентне залізо у двовалентне); може підвищувати виведення заліза при одночасному застосуванні з дефероксаміном. Збільшує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами та сульфаніламідами короткої дії, уповільнює виведення нирками кислот, збільшує виведення лікарських засобів, що мають лужну реакцію (зокрема алкалоїдів). Знижує концентрацію у крові пероральних контрацептивів. Підвищує загальний кліренс етанолу, що у свою чергу знижує концентрацію аскорбінової кислоти в організмі. При одночасному застосуванні зменшує хронотропну дію ізопреналіну. Барбітурати та примідон підвищують виведення аскорбінової кислоти із сечею.Зменшує терапевтичну дію антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну та трициклічних антидепресантів. Лоратадін. Інгібітори CYP3A4 та CYP2D6 збільшують концентрацію лоратадину в крові.Спосіб застосування та дозиВсередину. Розчинити вміст одного пакетика половині склянки (100 мл) кип'яченої теплої води. Вживати відразу після розчинення. Перед вживанням розчин розмішати. Дорослим: приймати по 1 пакетику 2-3 рази на добу після їди. Інтервал між прийомами препарату – 4-6 годин. Курс терапії 3-5 днів до зникнення симптомів захворювання. Не слід приймати АнвіМакс® більше 5 днів. Якщо не спостерігається полегшення симптомів протягом 3 днів після початку прийому препарату, необхідно звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми: протягом перших 24 годин після прийому - блідість шкірних покривів, нудота, діарея, блювання, біль в епігастральній ділянці; порушення метаболізму глюкози, метаболічний ацидоз (у т. ч. лактоацидоз), гіпокаліємія, тахікардія, аритмія, біль голови, загострення супутніх хронічних захворювань. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні - печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у тому числі за відсутності тяжкого ураження печінки). Поріг передозування може бути знижений у літніх пацієнтів, у пацієнтів, які приймають певні препарати (наприклад, індуктори мікросомальних ферментів печінки), алкоголь або хворих на виснаження. Лікування: введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну протягом 8-9 годин після передозування та ацетилцистеїну – протягом 8 год. Промивання шлунка, симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалість застосування – не більше 5 днів. Не застосовувати при наявності метастазуючих пухлин. Необхідно проводити лабораторний контроль за показниками крові. Особам, схильним до вживання етанолу, слід до початку лікування препаратом проконсультуватися з лікарем, оскільки парацетамол може вплинути на печінку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З урахуванням можливого розвитку побічних ефектів (запаморочення, сонливість) у період лікування не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися іншими видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
215,00 грн
160,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 пак. парацетамол - 360 мг, аскорбінова кислота - 300 мг, кальцію глюконату моногідрат - 100 мг, рімантадину гідрохлорид - 50 мг, рутозиду тригідрат (у перерахунку на рутозид) - 20 мг, лоратадин - 3 мг; Допоміжні речовини: аспартам – 30 мг, гіпромелоза – 10 мг, кремнію діоксид колоїдний – 20 мг, лактози моногідрат – 4086 мг, ароматизатор лимонний та медовий – 21 мг. Порошок для приготування розчину для внутрішнього прийому лимонний з медом. По 5 г порошку для приготування розчину для внутрішнього прийому лимонного з медом в пакетики термозварювані з матеріалу багатошарового комбінованого. 3, 6, 12 або 24 пакетики з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиВміст пакетика - суміш порошку та гранул від майже білого до жовтого із зеленуватим відтінком кольору з характерним запахом лимона з медом. Допускається наявність поодиноких гранул рожевого кольору. Опис розчину після розчинення порошку - безбарвний або з жовтуватим відтінком трохи каламутний розчин з характерним запахом лимона з медом. Допускається наявність нерозчинених частинок жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаГРЗ та «застуди» симптомів засіб усунення.ФармакокінетикаПарацетамол. Абсорбція – висока. Зв'язок із білками плазми – 15 %. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується в печінці за трьома основними шляхами: кон'югація з глюкуронідами, кон'югація з сульфатами, окислення мікросомальними ферментами печінки. В останньому випадку утворюються токсичні проміжні метаболіти, які згодом кон'югують з глутатіоном, а потім із цистеїном та меркаптуровою кислотою. Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізофермент CYP2E1 (переважно), CYP1A2 та CYP3A4 (другорядна роль). При дефіциті глутатіону ці метаболіти можуть спричинити ушкодження та некроз гепатоцитів. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами.У дорослих переважає глюкуронування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У пацієнтів похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується T1/2. Максимальна концентрація (Cmax) парацетамолу в плазмі досягається при застосуванні порошку через 0,7±0,39 год і становить 4,79±1,81 мкг/мл, період напіввиведення (T1/2) дорівнює 2,73±0,76 год. Аскорбінова кислота абсорбується в шлунково-кишковому тракті (переважно в худій кишці). Зв'язок із білками плазми – 25 %. Захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, запор або діарея, глистяна інвазія, лямбліоз), вживання свіжих фруктових та овочевих соків, лужного пиття зменшують всмоктування аскорбінової кислоти в кишечнику. Концентрація аскорбінової кислоти в плазмі становить приблизно 10-20 мкг/мл. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 4 год. Легко проникає в лейкоцити, тромбоцити, а потім - у всі тканини; найбільша концентрація досягається в залозистих органах, лейкоцитах, печінці та кришталику ока; проникає крізь плаценту. Концентрація аскорбінової кислоти в лейкоцитах і тромбоцитах вище, ніж у еритроцитах та у плазмі.При дефіцитних станах концентрація в лейкоцитах знижується пізніше і повільніше і розглядається як кращий критерій оцінки дефіциту, ніж концентрація у плазмі. Метаболізується переважно в печінці в дезоксіаскорбінову і далі в щавлевооцтову кислоту та аскорбат-2-сульфат. Виводиться нирками, через кишечник, потім у незміненому вигляді і як метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі. Кальцію глюконат. Приблизно 1/5-1/3 частина введеного перорально кальцію глюконату всмоктується в тонкій кишці; цей процес залежить від присутності ергокальциферолу, pH, особливостей дієти та наявності факторів, здатних пов'язувати іони кальцію. Абсорбція іонів кальцію зростає при його дефіциті та використанні дієти зі зниженим вмістом іонів кальцію. Близько 20% виводиться нирками, решта (80%) – кишечником. Римантадін. Після внутрішнього прийому майже повністю всмоктується в кишечнику. Абсорбція – повільна. Зв'язок із білками плазми – близько 40 %. Об'єм розподілу -17-25 л/кг. Концентрація в носовому секреті на 50% вища, ніж плазмова. Метаболізується у печінці. Більше 90% виводиться нирками протягом 72 годин, переважно у вигляді метаболітів, 15% у незміненому вигляді. При хронічній нирковій недостатності період напіввиведення збільшується у 2 рази. У осіб з нирковою недостатністю та в осіб похилого віку може накопичуватися у токсичних концентраціях, якщо доза не коригується пропорційно до зменшення кліренсу креатиніну. Гемодіаліз незначно впливає на кліренс рімантадину. Cmax римантадину в плазмі досягається при застосуванні порошку через 5,28±2,54 год і становить 69,0±19,7 нг/мл, T1/2 - 33,26±12,76 год. Рутозид. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 1-9 год. Виводиться переважно з жовчю і меншою мірою нирками. T1/2 - 10-25 год. Лоратадін. Швидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація у людей похилого віку зростає на 50 %. Зв'язок із білками плазми – 97 %. Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дескарбоетоксилоратадину за участю ізоферментів цитохрому CYP3A4 та меншою мірою CYP2D6. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виводиться нирками та з жовчю. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та при проведенні гемодіалізу фармакокінетика практично не змінюється. Cmax лоратадину в плазмі досягається через 3,28±1,25 год і становить 1,85±0,95 нг/мл, T1/2 дорівнює 11,29±5,52 год.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має противірусну, інтерфероногенну, жарознижувальну, знеболювальну, антигістамінну та ангіопротекторну дію. Парацетамол має знеболювальну та жарознижувальну дію. Аскорбінова кислота бере участь у регуляції окисно-відновних процесів, сприяє нормальній проникності капілярів, згортання крові, регенерації тканин, відіграє позитивну роль у розвитку імунних реакцій організму, заповнює дефіцит вітаміну С. Кальція глюконат, як джерело іонів кальцію, запобігає розвитку підвищеної проникності та ламкості судин, що зумовлюють геморагічні процеси при грипі та гострій респіраторній вірусній інфекції (ГРВІ), має антиалергічну дію (механізм неясний). Римантадин має противірусну активність щодо вірусу грипу А. Блокуючи М2-канали вірусу грипу А, порушує його здатність проникати в клітини та вивільняти рибонуклеопротеїд, інгібуючи тим самим найважливішу стадію реплікації вірусів. Індукує вироблення інтерферонів альфа та гама. При грипі, викликаному вірусом В, римантадин має антитоксичну дію. Рутозид є ангіопротектором. Зменшує проникність капілярів, набряклість та запалення, зміцнює судинну стінку. Гальмує агрегацію та збільшує ступінь деформації еритроцитів. Лоратадин - блокатор Н1-гістамінових рецепторів, що попереджає розвиток набряку тканин, пов'язаного з вивільненням гістаміну.Показання до застосуванняЛікування грипу типу А, симптоматичне лікування «простудних» захворювань, грипу та ГРВІ, що супроводжуються підвищеною температурою, ознобом, закладеністю носа, болем у горлі, болями у суглобах та м'язах, головним болем.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного або кількох компонентів, що входять до складу препарату; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у фазі загострення; шлунково-кишкові кровотечі; гемофілія; геморагічний діатез; гіпопротромбінемія; портальна гіпертензія; авітаміноз К; ниркова недостатність; вагітність, період грудного вигодовування; захворювання щитовидної залози, гострі захворювання нирок, печінки (гострий гломерулонефрит, гострий пієлонефрит, гострий гепатит, або загострення хронічних захворювань цих органів); хронічний алкоголізм; гіперкальціємія, виражена гіперкальціурія, нефроуролітіаз, саркоїдоз, одночасний прийом серцевих глікозидів (ризик виникнення аритмій); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; фенілкетонурія. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю Обмеження застосування при епілепсії, церебральному атеросклерозі, цукровому діабеті, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, гемохроматозі, сидеробластної анемії, таласемії, гіпероксалурії, нирковокам'яної хвороби, дегідратації, електроліте ), гіперкальціурії. Літні пацієнти з артеріальною гіпертензією (підвищується ризик розвитку геморагічного інсульту, за рахунок препарату римантадину, що входить до складу препарату).Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяМожливі небажані побічні реакції вказані відповідно до компонентів, що входять до складу. З боку центральної нервової системи: підвищена збудливість, сонливість, тремор, гіперкінезія, запаморочення, біль голови, «припливи» крові до обличчя. З боку травної системи: ураження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, диспепсія, сухість слизової оболонки у роті, відсутність апетиту, здуття живота (метеоризм), пронос (діарея). З боку сечовидільної системи: помірна півлакіурія. Порушення органів кровотворення: зміни показників крові. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. З боку шкіри: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Інші: пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія). Досвід постреєстраційного застосування У ході застосування препарату АнвіМакс® були описані випадки виникнення ангіоневротичного набряку, переднепритомного стану, гарячкового стану, зниження артеріального тиску, кропив'янки, свербежу шкіри, еритеми, розлади слуху, болю в горлі. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, негайно повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПарацетамол знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів. Супутнє застосування парацетамолу у високих дозах підвищує ефект антикоагулянтних лікарських засобів. Індуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол та гепатотоксичні лікарські засоби збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій навіть при невеликому передозуванні. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення швидкості всмоктування парацетамолу. Тривале використання барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Інгібітори мікросомального окиснення знижують ризик гепатотоксичної дії. Рімантадин посилює збуджуючий ефект кофеїну. Циметидин знижує кліренс рімантадину на 18%. Аскорбінова кислота підвищує концентрацію у крові бензилпеніциліну. Покращує всмоктування у кишечнику препаратів заліза (переводить тривалентне залізо у двовалентне); може підвищувати виведення заліза при одночасному застосуванні з дефероксаміном. Збільшує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами та сульфаніламідами короткої дії, уповільнює виведення нирками кислот, збільшує виведення лікарських засобів, що мають лужну реакцію (зокрема алкалоїдів). Знижує концентрацію у крові пероральних контрацептивів. Підвищує загальний кліренс етанолу, що у свою чергу знижує концентрацію аскорбінової кислоти в організмі. При одночасному застосуванні зменшує хронотропну дію ізопреналіну. Барбітурати та примідон підвищують виведення аскорбінової кислоти із сечею.Зменшує терапевтичну дію антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну та трициклічних антидепресантів. Лоратадін. Інгібітори CYP3A4 та CYP2D6 збільшують концентрацію лоратадину в крові.Спосіб застосування та дозиВсередину. Розчинити вміст одного пакетика половині склянки (100 мл) кип'яченої теплої води. Вживати відразу після розчинення. Перед вживанням розчин розмішати. Дорослим: приймати по 1 пакетику 2-3 рази на добу після їди. Інтервал між прийомами препарату – 4-6 годин. Курс терапії 3-5 днів до зникнення симптомів захворювання. Не слід приймати АнвіМакс® більше 5 днів. Якщо не спостерігається полегшення симптомів протягом 3 днів після початку прийому препарату, необхідно звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми: протягом перших 24 годин після прийому - блідість шкірних покривів, нудота, діарея, блювання, біль в епігастральній ділянці; порушення метаболізму глюкози, метаболічний ацидоз (у т. ч. лактоацидоз), гіпокаліємія, тахікардія, аритмія, біль голови, загострення супутніх хронічних захворювань. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні - печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у тому числі за відсутності тяжкого ураження печінки). Поріг передозування може бути знижений у літніх пацієнтів, у пацієнтів, які приймають певні препарати (наприклад, індуктори мікросомальних ферментів печінки), алкоголь або хворих на виснаження. Лікування: введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну протягом 8-9 годин після передозування та ацетилцистеїну – протягом 8 год. Промивання шлунка, симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалість застосування – не більше 5 днів. Не застосовувати при наявності метастазуючих пухлин. Необхідно проводити лабораторний контроль за показниками крові. Особам, схильним до вживання етанолу, слід до початку лікування препаратом проконсультуватися з лікарем, оскільки парацетамол може вплинути на печінку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З урахуванням можливого розвитку побічних ефектів (запаморочення, сонливість) у період лікування не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися іншими видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
256,00 грн
135,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 пак. парацетамол - 360 мг, аскорбінова кислота - 300 мг, кальцію глюконату моногідрат - 100 мг, рімантадину гідрохлорид - 50 мг, рутозиду тригідрат (у перерахунку на рутозид) - 20 мг, лоратадин - 3 мг; Допоміжні речовини: аспартам – 30 мг, гіпромелоза – 10 мг, кремнію діоксид колоїдний – 20 мг, лактози моногідрат – 4086 мг, ароматизатор чорносмородиновий – 21 мг. Порошок для приготування розчину для внутрішнього прийому чорномородиновий. По 5 г порошку для приготування розчину для прийому внутрішньо чорносмородинового в пакетики термозварювані з багатошарового матеріалу комбінованого. 3, 6, 12 або 24 пакетики з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиВміст пакетика - суміш порошку та гранул від майже білого до жовтого із зеленуватим відтінком кольору з характерним запахом чорної смородини. Допускається наявність поодиноких гранул рожевого кольору. Опис розчину після розчинення порошку - безбарвний або з жовтуватим відтінком злегка каламутний розчин із характерним запахом чорної смородини. Допускається наявність нерозчинених частинок жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаГРЗ та «застуди» симптомів засіб усунення.ФармакокінетикаПарацетамол. Абсорбція – висока. Зв'язок із білками плазми – 15 %. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується в печінці за трьома основними шляхами: кон'югація з глюкуронідами, кон'югація з сульфатами, окислення мікросомальними ферментами печінки. В останньому випадку утворюються токсичні проміжні метаболіти, які згодом кон'югують з глутатіоном, а потім із цистеїном та меркаптуровою кислотою. Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізофермент CYP2E1 (переважно), CYP1A2 та CYP3A4 (другорядна роль). При дефіциті глутатіону ці метаболіти можуть спричинити ушкодження та некроз гепатоцитів. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами.У дорослих переважає глюкуронування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У пацієнтів похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується T1/2. Максимальна концентрація (Cmax) парацетамолу в плазмі досягається при застосуванні порошку через 0,7±0,39 год і становить 4,79±1,81 мкг/мл, період напіввиведення (T1/2) дорівнює 2,73±0,76 год. Аскорбінова кислота абсорбується в шлунково-кишковому тракті (переважно в худій кишці). Зв'язок із білками плазми – 25 %. Захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, запор або діарея, глистяна інвазія, лямбліоз), вживання свіжих фруктових та овочевих соків, лужного пиття зменшують всмоктування аскорбінової кислоти в кишечнику. Концентрація аскорбінової кислоти в плазмі становить приблизно 10-20 мкг/мл. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 4 год. Легко проникає в лейкоцити, тромбоцити, а потім - у всі тканини; найбільша концентрація досягається в залозистих органах, лейкоцитах, печінці та кришталику ока; проникає крізь плаценту. Концентрація аскорбінової кислоти в лейкоцитах і тромбоцитах вище, ніж у еритроцитах та у плазмі.При дефіцитних станах концентрація в лейкоцитах знижується пізніше і повільніше і розглядається як кращий критерій оцінки дефіциту, ніж концентрація у плазмі. Метаболізується переважно в печінці в дезоксіаскорбінову і далі в щавлевооцтову кислоту та аскорбат-2-сульфат. Виводиться нирками, через кишечник, потім у незміненому вигляді і як метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі. Кальцію глюконат. Приблизно 1/5-1/3 частина введеного перорально кальцію глюконату всмоктується в тонкій кишці; цей процес залежить від присутності ергокальциферолу, pH, особливостей дієти та наявності факторів, здатних пов'язувати іони кальцію. Абсорбція іонів кальцію зростає при його дефіциті та використанні дієти зі зниженим вмістом іонів кальцію. Близько 20% виводиться нирками, решта (80%) – кишечником. Римантадін. Після внутрішнього прийому майже повністю всмоктується в кишечнику. Абсорбція – повільна. Зв'язок із білками плазми – близько 40 %. Об'єм розподілу -17-25 л/кг. Концентрація в носовому секреті на 50% вища, ніж плазмова. Метаболізується у печінці. Більше 90% виводиться нирками протягом 72 годин, переважно у вигляді метаболітів, 15% у незміненому вигляді. При хронічній нирковій недостатності період напіввиведення збільшується у 2 рази. У осіб з нирковою недостатністю та в осіб похилого віку може накопичуватися у токсичних концентраціях, якщо доза не коригується пропорційно до зменшення кліренсу креатиніну. Гемодіаліз незначно впливає на кліренс рімантадину. Cmax римантадину в плазмі досягається при застосуванні порошку через 5,28±2,54 год і становить 69,0±19,7 нг/мл, T1/2 - 33,26±12,76 год. Рутозид. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 1-9 год. Виводиться переважно з жовчю і меншою мірою нирками. T1/2 - 10-25 год. Лоратадін. Швидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація у людей похилого віку зростає на 50 %. Зв'язок із білками плазми – 97 %. Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дескарбоетоксилоратадину за участю ізоферментів цитохрому CYP3A4 та меншою мірою CYP2D6. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виводиться нирками та з жовчю. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та при проведенні гемодіалізу фармакокінетика практично не змінюється. Cmax лоратадину в плазмі досягається через 3,28±1,25 год і становить 1,85±0,95 нг/мл, T1/2 дорівнює 11,29±5,52 год.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має противірусну, інтерфероногенну, жарознижувальну, знеболювальну, антигістамінну та ангіопротекторну дію. Парацетамол має знеболювальну та жарознижувальну дію. Аскорбінова кислота бере участь у регуляції окисно-відновних процесів, сприяє нормальній проникності капілярів, згортання крові, регенерації тканин, відіграє позитивну роль у розвитку імунних реакцій організму, заповнює дефіцит вітаміну С. Кальція глюконат, як джерело іонів кальцію, запобігає розвитку підвищеної проникності та ламкості судин, що зумовлюють геморагічні процеси при грипі та гострій респіраторній вірусній інфекції (ГРВІ), має антиалергічну дію (механізм неясний). Римантадин має противірусну активність щодо вірусу грипу А. Блокуючи М2-канали вірусу грипу А, порушує його здатність проникати в клітини та вивільняти рибонуклеопротеїд, інгібуючи тим самим найважливішу стадію реплікації вірусів. Індукує вироблення інтерферонів альфа та гама. При грипі, викликаному вірусом В, римантадин має антитоксичну дію. Рутозид є ангіопротектором. Зменшує проникність капілярів, набряклість та запалення, зміцнює судинну стінку. Гальмує агрегацію та збільшує ступінь деформації еритроцитів. Лоратадин - блокатор Н1-гістамінових рецепторів, що попереджає розвиток набряку тканин, пов'язаного з вивільненням гістаміну.Показання до застосуванняЛікування грипу типу А, симптоматичне лікування «простудних» захворювань, грипу та ГРВІ, що супроводжуються підвищеною температурою, ознобом, закладеністю носа, болем у горлі, болями у суглобах та м'язах, головним болем.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного або кількох компонентів, що входять до складу препарату; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у фазі загострення; шлунково-кишкові кровотечі; гемофілія; геморагічний діатез; гіпопротромбінемія; портальна гіпертензія; авітаміноз К; ниркова недостатність; вагітність, період грудного вигодовування; захворювання щитовидної залози, гострі захворювання нирок, печінки (гострий гломерулонефрит, гострий пієлонефрит, гострий гепатит, або загострення хронічних захворювань цих органів); хронічний алкоголізм; гіперкальціємія, виражена гіперкальціурія, нефроуролітіаз, саркоїдоз, одночасний прийом серцевих глікозидів (ризик виникнення аритмій); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; фенілкетонурія. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю Обмеження застосування при епілепсії, церебральному атеросклерозі, цукровому діабеті, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, гемохроматозі, сидеробластної анемії, таласемії, гіпероксалурії, нирковокам'яної хвороби, дегідратації, електроліте ), гіперкальціурії. Літні пацієнти з артеріальною гіпертензією (підвищується ризик розвитку геморагічного інсульту, за рахунок препарату римантадину, що входить до складу препарату).Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяМожливі небажані побічні реакції вказані відповідно до компонентів, що входять до складу. З боку центральної нервової системи: підвищена збудливість, сонливість, тремор, гіперкінезія, запаморочення, біль голови, «припливи» крові до обличчя. З боку травної системи: ураження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, диспепсія, сухість слизової оболонки у роті, відсутність апетиту, здуття живота (метеоризм), пронос (діарея). З боку сечовидільної системи: помірна півлакіурія. Порушення органів кровотворення: зміни показників крові. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. З боку шкіри: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Інші: пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія). Досвід постреєстраційного застосування У ході застосування препарату АнвіМакс® були описані випадки виникнення ангіоневротичного набряку, переднепритомного стану, гарячкового стану, зниження артеріального тиску, кропив'янки, свербежу шкіри, еритеми, розлади слуху, болю в горлі. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, негайно повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПарацетамол знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів. Супутнє застосування парацетамолу у високих дозах підвищує ефект антикоагулянтних лікарських засобів. Індуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол та гепатотоксичні лікарські засоби збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій навіть при невеликому передозуванні. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення швидкості всмоктування парацетамолу. Тривале використання барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Інгібітори мікросомального окиснення знижують ризик гепатотоксичної дії. Рімантадин посилює збуджуючий ефект кофеїну. Циметидин знижує кліренс рімантадину на 18%. Аскорбінова кислота підвищує концентрацію у крові бензилпеніциліну. Покращує всмоктування у кишечнику препаратів заліза (переводить тривалентне залізо у двовалентне); може підвищувати виведення заліза при одночасному застосуванні з дефероксаміном. Збільшує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами та сульфаніламідами короткої дії, уповільнює виведення нирками кислот, збільшує виведення лікарських засобів, що мають лужну реакцію (зокрема алкалоїдів). Знижує концентрацію у крові пероральних контрацептивів. Підвищує загальний кліренс етанолу, що у свою чергу знижує концентрацію аскорбінової кислоти в організмі. При одночасному застосуванні зменшує хронотропну дію ізопреналіну. Барбітурати та примідон підвищують виведення аскорбінової кислоти із сечею.Зменшує терапевтичну дію антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну та трициклічних антидепресантів. Лоратадін. Інгібітори CYP3A4 та CYP2D6 збільшують концентрацію лоратадину в крові.Спосіб застосування та дозиВсередину. Розчинити вміст одного пакетика половині склянки (100 мл) кип'яченої теплої води. Вживати відразу після розчинення. Перед вживанням розчин розмішати. Дорослим: приймати по 1 пакетику 2-3 рази на добу після їди. Інтервал між прийомами препарату – 4-6 годин. Курс терапії 3-5 днів до зникнення симптомів захворювання. Не слід приймати АнвіМакс® більше 5 днів. Якщо не спостерігається полегшення симптомів протягом 3 днів після початку прийому препарату, необхідно звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми: протягом перших 24 годин після прийому - блідість шкірних покривів, нудота, діарея, блювання, біль в епігастральній ділянці; порушення метаболізму глюкози, метаболічний ацидоз (у т. ч. лактоацидоз), гіпокаліємія, тахікардія, аритмія, біль голови, загострення супутніх хронічних захворювань. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні - печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у тому числі за відсутності тяжкого ураження печінки). Поріг передозування може бути знижений у літніх пацієнтів, у пацієнтів, які приймають певні препарати (наприклад, індуктори мікросомальних ферментів печінки), алкоголь або хворих на виснаження. Лікування: введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну протягом 8-9 годин після передозування та ацетилцистеїну – протягом 8 год. Промивання шлунка, симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалість застосування – не більше 5 днів. Не застосовувати при наявності метастазуючих пухлин. Необхідно проводити лабораторний контроль за показниками крові. Особам, схильним до вживання етанолу, слід до початку лікування препаратом проконсультуватися з лікарем, оскільки парацетамол може вплинути на печінку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З урахуванням можливого розвитку побічних ефектів (запаморочення, сонливість) у період лікування не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися іншими видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
237,00 грн
138,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 пак. парацетамол - 360 мг, аскорбінова кислота - 300 мг, кальцію глюконату моногідрат - 100 мг, рімантадину гідрохлорид - 50 мг, рутозиду тригідрат (у перерахунку на рутозид) - 20 мг, лоратадин - 3 мг; Допоміжні речовини: аспартам – 30 мг, гіпромелоза – 10 мг, кремнію діоксид колоїдний – 20 мг, лактози моногідрат – 4086 мг, ароматизатор журавлинний – 21 мг. Порошок для приготування розчину для вживання журавлинний, лимонний. По 5 г порошку для приготування розчину для прийому всередину журавлинного в пакетики термозварювані з багатошарового матеріалу комбінованого. 3, 6, 12 або 24 пакетики з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиВміст пакетика - суміш порошку та гранул від майже білого до жовтого із зеленуватим відтінком кольору з характерним запахом журавлини. Допускається наявність поодиноких гранул рожевого кольору. Опис розчину після розчинення порошку - безбарвний або з жовтуватим відтінком злегка каламутний розчин з характерним запахом журавлини. Допускається наявність нерозчинених частинок жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаГРЗ та «застуди» симптомів засіб усунення.ФармакокінетикаПарацетамол. Абсорбція – висока. Зв'язок із білками плазми – 15 %. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується в печінці за трьома основними шляхами: кон'югація з глюкуронідами, кон'югація з сульфатами, окислення мікросомальними ферментами печінки. В останньому випадку утворюються токсичні проміжні метаболіти, які згодом кон'югують з глутатіоном, а потім із цистеїном та меркаптуровою кислотою. Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізофермент CYP2E1 (переважно), CYP1A2 та CYP3A4 (другорядна роль). При дефіциті глутатіону ці метаболіти можуть спричинити ушкодження та некроз гепатоцитів. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами.У дорослих переважає глюкуронування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У пацієнтів похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується T1/2. Максимальна концентрація (Cmax) парацетамолу в плазмі досягається при застосуванні порошку через 0,7±0,39 год і становить 4,79±1,81 мкг/мл, період напіввиведення (T1/2) дорівнює 2,73±0,76 год. Аскорбінова кислота абсорбується в шлунково-кишковому тракті (переважно в худій кишці). Зв'язок із білками плазми – 25 %. Захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, запор або діарея, глистяна інвазія, лямбліоз), вживання свіжих фруктових та овочевих соків, лужного пиття зменшують всмоктування аскорбінової кислоти в кишечнику. Концентрація аскорбінової кислоти в плазмі становить приблизно 10-20 мкг/мл. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 4 год. Легко проникає в лейкоцити, тромбоцити, а потім - у всі тканини; найбільша концентрація досягається в залозистих органах, лейкоцитах, печінці та кришталику ока; проникає крізь плаценту. Концентрація аскорбінової кислоти в лейкоцитах і тромбоцитах вище, ніж у еритроцитах та у плазмі.При дефіцитних станах концентрація в лейкоцитах знижується пізніше і повільніше і розглядається як кращий критерій оцінки дефіциту, ніж концентрація у плазмі. Метаболізується переважно в печінці в дезоксіаскорбінову і далі в щавлевооцтову кислоту та аскорбат-2-сульфат. Виводиться нирками, через кишечник, потім у незміненому вигляді і як метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі. Кальцію глюконат. Приблизно 1/5-1/3 частина введеного перорально кальцію глюконату всмоктується в тонкій кишці; цей процес залежить від присутності ергокальциферолу, pH, особливостей дієти та наявності факторів, здатних пов'язувати іони кальцію. Абсорбція іонів кальцію зростає при його дефіциті та використанні дієти зі зниженим вмістом іонів кальцію. Близько 20% виводиться нирками, решта (80%) – кишечником. Римантадін. Після внутрішнього прийому майже повністю всмоктується в кишечнику. Абсорбція – повільна. Зв'язок із білками плазми – близько 40 %. Об'єм розподілу -17-25 л/кг. Концентрація в носовому секреті на 50% вища, ніж плазмова. Метаболізується у печінці. Більше 90% виводиться нирками протягом 72 годин, переважно у вигляді метаболітів, 15% у незміненому вигляді. При хронічній нирковій недостатності період напіввиведення збільшується у 2 рази. У осіб з нирковою недостатністю та в осіб похилого віку може накопичуватися у токсичних концентраціях, якщо доза не коригується пропорційно до зменшення кліренсу креатиніну. Гемодіаліз незначно впливає на кліренс рімантадину. Cmax римантадину в плазмі досягається при застосуванні порошку через 5,28±2,54 год і становить 69,0±19,7 нг/мл, T1/2 - 33,26±12,76 год. Рутозид. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 1-9 год. Виводиться переважно з жовчю і меншою мірою нирками. T1/2 - 10-25 год. Лоратадін. Швидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація у людей похилого віку зростає на 50 %. Зв'язок із білками плазми – 97 %. Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дескарбоетоксилоратадину за участю ізоферментів цитохрому CYP3A4 та меншою мірою CYP2D6. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виводиться нирками та з жовчю. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та при проведенні гемодіалізу фармакокінетика практично не змінюється. Cmax лоратадину в плазмі досягається через 3,28±1,25 год і становить 1,85±0,95 нг/мл, T1/2 дорівнює 11,29±5,52 год.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має противірусну, інтерфероногенну, жарознижувальну, знеболювальну, антигістамінну та ангіопротекторну дію. Парацетамол має знеболювальну та жарознижувальну дію. Аскорбінова кислота бере участь у регуляції окисно-відновних процесів, сприяє нормальній проникності капілярів, згортання крові, регенерації тканин, відіграє позитивну роль у розвитку імунних реакцій організму, заповнює дефіцит вітаміну С. Кальція глюконат, як джерело іонів кальцію, запобігає розвитку підвищеної проникності та ламкості судин, що зумовлюють геморагічні процеси при грипі та гострій респіраторній вірусній інфекції (ГРВІ), має антиалергічну дію (механізм неясний). Римантадин має противірусну активність щодо вірусу грипу А. Блокуючи М2-канали вірусу грипу А, порушує його здатність проникати в клітини та вивільняти рибонуклеопротеїд, інгібуючи тим самим найважливішу стадію реплікації вірусів. Індукує вироблення інтерферонів альфа та гама. При грипі, викликаному вірусом В, римантадин має антитоксичну дію. Рутозид є ангіопротектором. Зменшує проникність капілярів, набряклість та запалення, зміцнює судинну стінку. Гальмує агрегацію та збільшує ступінь деформації еритроцитів. Лоратадин - блокатор Н1-гістамінових рецепторів, що попереджає розвиток набряку тканин, пов'язаного з вивільненням гістаміну.Показання до застосуванняЛікування грипу типу А, симптоматичне лікування «простудних» захворювань, грипу та ГРВІ, що супроводжуються підвищеною температурою, ознобом, закладеністю носа, болем у горлі, болями у суглобах та м'язах, головним болем.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного або кількох компонентів, що входять до складу препарату; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у фазі загострення; шлунково-кишкові кровотечі; гемофілія; геморагічний діатез; гіпопротромбінемія; портальна гіпертензія; авітаміноз К; ниркова недостатність; вагітність, період грудного вигодовування; захворювання щитовидної залози, гострі захворювання нирок, печінки (гострий гломерулонефрит, гострий пієлонефрит, гострий гепатит, або загострення хронічних захворювань цих органів); хронічний алкоголізм; гіперкальціємія, виражена гіперкальціурія, нефроуролітіаз, саркоїдоз, одночасний прийом серцевих глікозидів (ризик виникнення аритмій); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; фенілкетонурія. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю Обмеження застосування при епілепсії, церебральному атеросклерозі, цукровому діабеті, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, гемохроматозі, сидеробластної анемії, таласемії, гіпероксалурії, нирковокам'яної хвороби, дегідратації, електроліте ), гіперкальціурії. Літні пацієнти з артеріальною гіпертензією (підвищується ризик розвитку геморагічного інсульту, за рахунок препарату римантадину, що входить до складу препарату).Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяМожливі небажані побічні реакції вказані відповідно до компонентів, що входять до складу. З боку центральної нервової системи: підвищена збудливість, сонливість, тремор, гіперкінезія, запаморочення, біль голови, «припливи» крові до обличчя. З боку травної системи: ураження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, диспепсія, сухість слизової оболонки у роті, відсутність апетиту, здуття живота (метеоризм), пронос (діарея). З боку сечовидільної системи: помірна півлакіурія. Порушення органів кровотворення: зміни показників крові. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. З боку шкіри: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Інші: пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія). Досвід постреєстраційного застосування У ході застосування препарату АнвіМакс® були описані випадки виникнення ангіоневротичного набряку, переднепритомного стану, гарячкового стану, зниження артеріального тиску, кропив'янки, свербежу шкіри, еритеми, розлади слуху, болю в горлі. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, негайно повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПарацетамол знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів. Супутнє застосування парацетамолу у високих дозах підвищує ефект антикоагулянтних лікарських засобів. Індуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол та гепатотоксичні лікарські засоби збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій навіть при невеликому передозуванні. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення швидкості всмоктування парацетамолу. Тривале використання барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Інгібітори мікросомального окиснення знижують ризик гепатотоксичної дії. Рімантадин посилює збуджуючий ефект кофеїну. Циметидин знижує кліренс рімантадину на 18%. Аскорбінова кислота підвищує концентрацію у крові бензилпеніциліну. Покращує всмоктування у кишечнику препаратів заліза (переводить тривалентне залізо у двовалентне); може підвищувати виведення заліза при одночасному застосуванні з дефероксаміном. Збільшує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами та сульфаніламідами короткої дії, уповільнює виведення нирками кислот, збільшує виведення лікарських засобів, що мають лужну реакцію (зокрема алкалоїдів). Знижує концентрацію у крові пероральних контрацептивів. Підвищує загальний кліренс етанолу, що у свою чергу знижує концентрацію аскорбінової кислоти в організмі. При одночасному застосуванні зменшує хронотропну дію ізопреналіну. Барбітурати та примідон підвищують виведення аскорбінової кислоти із сечею.Зменшує терапевтичну дію антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну та трициклічних антидепресантів. Лоратадін. Інгібітори CYP3A4 та CYP2D6 збільшують концентрацію лоратадину в крові.Спосіб застосування та дозиВсередину. Розчинити вміст одного пакетика половині склянки (100 мл) кип'яченої теплої води. Вживати відразу після розчинення. Перед вживанням розчин розмішати. Дорослим: приймати по 1 пакетику 2-3 рази на добу після їди. Інтервал між прийомами препарату – 4-6 годин. Курс терапії 3-5 днів до зникнення симптомів захворювання. Не слід приймати АнвіМакс® більше 5 днів. Якщо не спостерігається полегшення симптомів протягом 3 днів після початку прийому препарату, необхідно звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми: протягом перших 24 годин після прийому - блідість шкірних покривів, нудота, діарея, блювання, біль в епігастральній ділянці; порушення метаболізму глюкози, метаболічний ацидоз (у т. ч. лактоацидоз), гіпокаліємія, тахікардія, аритмія, біль голови, загострення супутніх хронічних захворювань. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні - печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у тому числі за відсутності тяжкого ураження печінки). Поріг передозування може бути знижений у літніх пацієнтів, у пацієнтів, які приймають певні препарати (наприклад, індуктори мікросомальних ферментів печінки), алкоголь або хворих на виснаження. Лікування: введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну протягом 8-9 годин після передозування та ацетилцистеїну – протягом 8 год. Промивання шлунка, симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалість застосування – не більше 5 днів. Не застосовувати при наявності метастазуючих пухлин. Необхідно проводити лабораторний контроль за показниками крові. Особам, схильним до вживання етанолу, слід до початку лікування препаратом проконсультуватися з лікарем, оскільки парацетамол може вплинути на печінку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З урахуванням можливого розвитку побічних ефектів (запаморочення, сонливість) у період лікування не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися іншими видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
448,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 пак. парацетамол - 360 мг, аскорбінова кислота - 300 мг, кальцію глюконату моногідрат - 100 мг, рімантадину гідрохлорид - 50 мг, рутозиду тригідрат (у перерахунку на рутозид) - 20 мг, лоратадин - 3 мг; Допоміжні речовини: аспартам – 30 мг, гіпромелоза – 10 мг, кремнію діоксид колоїдний – 20 мг, лактози моногідрат – 4086 мг, ароматизатор лимонний – 21 мг. Порошок для приготування розчину для лімонний прийом. По 5 г порошку для приготування розчину для прийому всередину лимонного пакетики термозварювані з матеріалу багатошарового комбінованого. 3, 6, 12 або 24 пакетики з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиВміст пакетика - суміш порошку та гранул від майже білого до жовтого із зеленуватим відтінком кольору з характерним запахом лимона. Допускається наявність поодиноких гранул рожевого кольору. Опис розчину після розчинення порошку - безбарвний або з жовтуватим відтінком злегка каламутний розчин із характерним запахом лимона. Допускається наявність нерозчинених частинок жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаГРЗ та «застуди» симптомів засіб усунення.ФармакокінетикаПарацетамол. Абсорбція – висока. Зв'язок із білками плазми – 15 %. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується в печінці за трьома основними шляхами: кон'югація з глюкуронідами, кон'югація з сульфатами, окислення мікросомальними ферментами печінки. В останньому випадку утворюються токсичні проміжні метаболіти, які згодом кон'югують з глутатіоном, а потім із цистеїном та меркаптуровою кислотою. Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізофермент CYP2E1 (переважно), CYP1A2 та CYP3A4 (другорядна роль). При дефіциті глутатіону ці метаболіти можуть спричинити ушкодження та некроз гепатоцитів. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами.У дорослих переважає глюкуронування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У пацієнтів похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується T1/2. Максимальна концентрація (Cmax) парацетамолу в плазмі досягається при застосуванні порошку через 0,7±0,39 год і становить 4,79±1,81 мкг/мл, період напіввиведення (T1/2) дорівнює 2,73±0,76 год. Аскорбінова кислота абсорбується в шлунково-кишковому тракті (переважно в худій кишці). Зв'язок із білками плазми – 25 %. Захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, запор або діарея, глистяна інвазія, лямбліоз), вживання свіжих фруктових та овочевих соків, лужного пиття зменшують всмоктування аскорбінової кислоти в кишечнику. Концентрація аскорбінової кислоти в плазмі становить приблизно 10-20 мкг/мл. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 4 год. Легко проникає в лейкоцити, тромбоцити, а потім - у всі тканини; найбільша концентрація досягається в залозистих органах, лейкоцитах, печінці та кришталику ока; проникає крізь плаценту. Концентрація аскорбінової кислоти в лейкоцитах і тромбоцитах вище, ніж у еритроцитах та у плазмі.При дефіцитних станах концентрація в лейкоцитах знижується пізніше і повільніше і розглядається як кращий критерій оцінки дефіциту, ніж концентрація у плазмі. Метаболізується переважно в печінці в дезоксіаскорбінову і далі в щавлевооцтову кислоту та аскорбат-2-сульфат. Виводиться нирками, через кишечник, потім у незміненому вигляді і як метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі. Кальцію глюконат. Приблизно 1/5-1/3 частина введеного перорально кальцію глюконату всмоктується в тонкій кишці; цей процес залежить від присутності ергокальциферолу, pH, особливостей дієти та наявності факторів, здатних пов'язувати іони кальцію. Абсорбція іонів кальцію зростає при його дефіциті та використанні дієти зі зниженим вмістом іонів кальцію. Близько 20% виводиться нирками, решта (80%) – кишечником. Римантадін. Після внутрішнього прийому майже повністю всмоктується в кишечнику. Абсорбція – повільна. Зв'язок із білками плазми – близько 40 %. Об'єм розподілу -17-25 л/кг. Концентрація в носовому секреті на 50% вища, ніж плазмова. Метаболізується у печінці. Більше 90% виводиться нирками протягом 72 годин, переважно у вигляді метаболітів, 15% у незміненому вигляді. При хронічній нирковій недостатності період напіввиведення збільшується у 2 рази. У осіб з нирковою недостатністю та в осіб похилого віку може накопичуватися у токсичних концентраціях, якщо доза не коригується пропорційно до зменшення кліренсу креатиніну. Гемодіаліз незначно впливає на кліренс рімантадину. Cmax римантадину в плазмі досягається при застосуванні порошку через 5,28±2,54 год і становить 69,0±19,7 нг/мл, T1/2 - 33,26±12,76 год. Рутозид. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 1-9 год. Виводиться переважно з жовчю і меншою мірою нирками. T1/2 - 10-25 год. Лоратадін. Швидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація у людей похилого віку зростає на 50 %. Зв'язок із білками плазми – 97 %. Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дескарбоетоксилоратадину за участю ізоферментів цитохрому CYP3A4 та меншою мірою CYP2D6. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виводиться нирками та з жовчю. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та при проведенні гемодіалізу фармакокінетика практично не змінюється. Cmax лоратадину в плазмі досягається через 3,28±1,25 год і становить 1,85±0,95 нг/мл, T1/2 дорівнює 11,29±5,52 год.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має противірусну, інтерфероногенну, жарознижувальну, знеболювальну, антигістамінну та ангіопротекторну дію. Парацетамол має знеболювальну та жарознижувальну дію. Аскорбінова кислота бере участь у регуляції окисно-відновних процесів, сприяє нормальній проникності капілярів, згортання крові, регенерації тканин, відіграє позитивну роль у розвитку імунних реакцій організму, заповнює дефіцит вітаміну С. Кальція глюконат, як джерело іонів кальцію, запобігає розвитку підвищеної проникності та ламкості судин, що зумовлюють геморагічні процеси при грипі та гострій респіраторній вірусній інфекції (ГРВІ), має антиалергічну дію (механізм неясний). Римантадин має противірусну активність щодо вірусу грипу А. Блокуючи М2-канали вірусу грипу А, порушує його здатність проникати в клітини та вивільняти рибонуклеопротеїд, інгібуючи тим самим найважливішу стадію реплікації вірусів. Індукує вироблення інтерферонів альфа та гама. При грипі, викликаному вірусом В, римантадин має антитоксичну дію. Рутозид є ангіопротектором. Зменшує проникність капілярів, набряклість та запалення, зміцнює судинну стінку. Гальмує агрегацію та збільшує ступінь деформації еритроцитів. Лоратадин - блокатор Н1-гістамінових рецепторів, що попереджає розвиток набряку тканин, пов'язаного з вивільненням гістаміну.Показання до застосуванняЛікування грипу типу А, симптоматичне лікування «простудних» захворювань, грипу та ГРВІ, що супроводжуються підвищеною температурою, ознобом, закладеністю носа, болем у горлі, болями у суглобах та м'язах, головним болем.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного або кількох компонентів, що входять до складу препарату; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у фазі загострення; шлунково-кишкові кровотечі; гемофілія; геморагічний діатез; гіпопротромбінемія; портальна гіпертензія; авітаміноз К; ниркова недостатність; вагітність, період грудного вигодовування; захворювання щитовидної залози, гострі захворювання нирок, печінки (гострий гломерулонефрит, гострий пієлонефрит, гострий гепатит, або загострення хронічних захворювань цих органів); хронічний алкоголізм; гіперкальціємія, виражена гіперкальціурія, нефроуролітіаз, саркоїдоз, одночасний прийом серцевих глікозидів (ризик виникнення аритмій); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; фенілкетонурія. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю Обмеження застосування при епілепсії, церебральному атеросклерозі, цукровому діабеті, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, гемохроматозі, сидеробластної анемії, таласемії, гіпероксалурії, нирковокам'яної хвороби, дегідратації, електроліте ), гіперкальціурії. Літні пацієнти з артеріальною гіпертензією (підвищується ризик розвитку геморагічного інсульту, за рахунок препарату римантадину, що входить до складу препарату).Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяМожливі небажані побічні реакції вказані відповідно до компонентів, що входять до складу. З боку центральної нервової системи: підвищена збудливість, сонливість, тремор, гіперкінезія, запаморочення, біль голови, «припливи» крові до обличчя. З боку травної системи: ураження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, диспепсія, сухість слизової оболонки у роті, відсутність апетиту, здуття живота (метеоризм), пронос (діарея). З боку сечовидільної системи: помірна півлакіурія. Порушення органів кровотворення: зміни показників крові. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. З боку шкіри: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Інші: пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія). Досвід постреєстраційного застосування У ході застосування препарату АнвіМакс® були описані випадки виникнення ангіоневротичного набряку, переднепритомного стану, гарячкового стану, зниження артеріального тиску, кропив'янки, свербежу шкіри, еритеми, розлади слуху, болю в горлі. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, негайно повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПарацетамол знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів. Супутнє застосування парацетамолу у високих дозах підвищує ефект антикоагулянтних лікарських засобів. Індуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол та гепатотоксичні лікарські засоби збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій навіть при невеликому передозуванні. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення швидкості всмоктування парацетамолу. Тривале використання барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Інгібітори мікросомального окиснення знижують ризик гепатотоксичної дії. Рімантадин посилює збуджуючий ефект кофеїну. Циметидин знижує кліренс рімантадину на 18%. Аскорбінова кислота підвищує концентрацію у крові бензилпеніциліну. Покращує всмоктування у кишечнику препаратів заліза (переводить тривалентне залізо у двовалентне); може підвищувати виведення заліза при одночасному застосуванні з дефероксаміном. Збільшує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами та сульфаніламідами короткої дії, уповільнює виведення нирками кислот, збільшує виведення лікарських засобів, що мають лужну реакцію (зокрема алкалоїдів). Знижує концентрацію у крові пероральних контрацептивів. Підвищує загальний кліренс етанолу, що у свою чергу знижує концентрацію аскорбінової кислоти в організмі. При одночасному застосуванні зменшує хронотропну дію ізопреналіну. Барбітурати та примідон підвищують виведення аскорбінової кислоти із сечею.Зменшує терапевтичну дію антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну та трициклічних антидепресантів. Лоратадін. Інгібітори CYP3A4 та CYP2D6 збільшують концентрацію лоратадину в крові.Спосіб застосування та дозиВсередину. Розчинити вміст одного пакетика половині склянки (100 мл) кип'яченої теплої води. Вживати відразу після розчинення. Перед вживанням розчин розмішати. Дорослим: приймати по 1 пакетику 2-3 рази на добу після їди. Інтервал між прийомами препарату – 4-6 годин. Курс терапії 3-5 днів до зникнення симптомів захворювання. Не слід приймати АнвіМакс® більше 5 днів. Якщо не спостерігається полегшення симптомів протягом 3 днів після початку прийому препарату, необхідно звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми: протягом перших 24 годин після прийому - блідість шкірних покривів, нудота, діарея, блювання, біль в епігастральній ділянці; порушення метаболізму глюкози, метаболічний ацидоз (у т. ч. лактоацидоз), гіпокаліємія, тахікардія, аритмія, біль голови, загострення супутніх хронічних захворювань. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні - печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у тому числі за відсутності тяжкого ураження печінки). Поріг передозування може бути знижений у літніх пацієнтів, у пацієнтів, які приймають певні препарати (наприклад, індуктори мікросомальних ферментів печінки), алкоголь або хворих на виснаження. Лікування: введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну протягом 8-9 годин після передозування та ацетилцистеїну – протягом 8 год. Промивання шлунка, симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалість застосування – не більше 5 днів. Не застосовувати при наявності метастазуючих пухлин. Необхідно проводити лабораторний контроль за показниками крові. Особам, схильним до вживання етанолу, слід до початку лікування препаратом проконсультуватися з лікарем, оскільки парацетамол може вплинути на печінку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З урахуванням можливого розвитку побічних ефектів (запаморочення, сонливість) у період лікування не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися іншими видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 пак. парацетамол - 360 мг, аскорбінова кислота - 300 мг, кальцію глюконату моногідрат - 100 мг, рімантадину гідрохлорид - 50 мг, рутозиду тригідрат (у перерахунку на рутозид) - 20 мг, лоратадин - 3 мг; Допоміжні речовини: аспартам – 30 мг, гіпромелоза – 10 мг, кремнію діоксид колоїдний – 20 мг, лактози моногідрат – 4086 мг, ароматизатор малиновий – 21 мг. Порошок для приготування розчину для внутрішнього прийому малиновий. По 5 г порошку для приготування розчину для прийому внутрішньо малинового пакетики термозварювані з матеріалу багатошарового комбінованого. 3, 6, 12 або 24 пакетики з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиВміст пакетика - суміш порошку та гранул від майже білого до жовтого із зеленуватим відтінком кольору з характерним запахом малини. Допускається наявність поодиноких гранул рожевого кольору. Опис розчину після розчинення порошку - безбарвний або з жовтуватим відтінком злегка каламутний розчин із характерним запахом малини. Допускається наявність нерозчинених частинок жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаГРЗ та «застуди» симптомів засіб усунення.ФармакокінетикаПарацетамол. Абсорбція – висока. Зв'язок із білками плазми – 15 %. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується в печінці за трьома основними шляхами: кон'югація з глюкуронідами, кон'югація з сульфатами, окислення мікросомальними ферментами печінки. В останньому випадку утворюються токсичні проміжні метаболіти, які згодом кон'югують з глутатіоном, а потім із цистеїном та меркаптуровою кислотою. Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізофермент CYP2E1 (переважно), CYP1A2 та CYP3A4 (другорядна роль). При дефіциті глутатіону ці метаболіти можуть спричинити ушкодження та некроз гепатоцитів. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами.У дорослих переважає глюкуронування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У пацієнтів похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується T1/2. Максимальна концентрація (Cmax) парацетамолу в плазмі досягається при застосуванні порошку через 0,7±0,39 год і становить 4,79±1,81 мкг/мл, період напіввиведення (T1/2) дорівнює 2,73±0,76 год. Аскорбінова кислота абсорбується в шлунково-кишковому тракті (переважно в худій кишці). Зв'язок із білками плазми – 25 %. Захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, запор або діарея, глистяна інвазія, лямбліоз), вживання свіжих фруктових та овочевих соків, лужного пиття зменшують всмоктування аскорбінової кислоти в кишечнику. Концентрація аскорбінової кислоти в плазмі становить приблизно 10-20 мкг/мл. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 4 год. Легко проникає в лейкоцити, тромбоцити, а потім - у всі тканини; найбільша концентрація досягається в залозистих органах, лейкоцитах, печінці та кришталику ока; проникає крізь плаценту. Концентрація аскорбінової кислоти в лейкоцитах і тромбоцитах вище, ніж у еритроцитах та у плазмі.При дефіцитних станах концентрація в лейкоцитах знижується пізніше і повільніше і розглядається як кращий критерій оцінки дефіциту, ніж концентрація у плазмі. Метаболізується переважно в печінці в дезоксіаскорбінову і далі в щавлевооцтову кислоту та аскорбат-2-сульфат. Виводиться нирками, через кишечник, потім у незміненому вигляді і як метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі. Кальцію глюконат. Приблизно 1/5-1/3 частина введеного перорально кальцію глюконату всмоктується в тонкій кишці; цей процес залежить від присутності ергокальциферолу, pH, особливостей дієти та наявності факторів, здатних пов'язувати іони кальцію. Абсорбція іонів кальцію зростає при його дефіциті та використанні дієти зі зниженим вмістом іонів кальцію. Близько 20% виводиться нирками, решта (80%) – кишечником. Римантадін. Після внутрішнього прийому майже повністю всмоктується в кишечнику. Абсорбція – повільна. Зв'язок із білками плазми – близько 40 %. Об'єм розподілу -17-25 л/кг. Концентрація в носовому секреті на 50% вища, ніж плазмова. Метаболізується у печінці. Більше 90% виводиться нирками протягом 72 годин, переважно у вигляді метаболітів, 15% у незміненому вигляді. При хронічній нирковій недостатності період напіввиведення збільшується у 2 рази. У осіб з нирковою недостатністю та в осіб похилого віку може накопичуватися у токсичних концентраціях, якщо доза не коригується пропорційно до зменшення кліренсу креатиніну. Гемодіаліз незначно впливає на кліренс рімантадину. Cmax римантадину в плазмі досягається при застосуванні порошку через 5,28±2,54 год і становить 69,0±19,7 нг/мл, T1/2 - 33,26±12,76 год. Рутозид. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 1-9 год. Виводиться переважно з жовчю і меншою мірою нирками. T1/2 - 10-25 год. Лоратадін. Швидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація у людей похилого віку зростає на 50 %. Зв'язок із білками плазми – 97 %. Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дескарбоетоксилоратадину за участю ізоферментів цитохрому CYP3A4 та меншою мірою CYP2D6. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виводиться нирками та з жовчю. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та при проведенні гемодіалізу фармакокінетика практично не змінюється. Cmax лоратадину в плазмі досягається через 3,28±1,25 год і становить 1,85±0,95 нг/мл, T1/2 дорівнює 11,29±5,52 год.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має противірусну, інтерфероногенну, жарознижувальну, знеболювальну, антигістамінну та ангіопротекторну дію. Парацетамол має знеболювальну та жарознижувальну дію. Аскорбінова кислота бере участь у регуляції окисно-відновних процесів, сприяє нормальній проникності капілярів, згортання крові, регенерації тканин, відіграє позитивну роль у розвитку імунних реакцій організму, заповнює дефіцит вітаміну С. Кальція глюконат, як джерело іонів кальцію, запобігає розвитку підвищеної проникності та ламкості судин, що зумовлюють геморагічні процеси при грипі та гострій респіраторній вірусній інфекції (ГРВІ), має антиалергічну дію (механізм неясний). Римантадин має противірусну активність щодо вірусу грипу А. Блокуючи М2-канали вірусу грипу А, порушує його здатність проникати в клітини та вивільняти рибонуклеопротеїд, інгібуючи тим самим найважливішу стадію реплікації вірусів. Індукує вироблення інтерферонів альфа та гама. При грипі, викликаному вірусом В, римантадин має антитоксичну дію. Рутозид є ангіопротектором. Зменшує проникність капілярів, набряклість та запалення, зміцнює судинну стінку. Гальмує агрегацію та збільшує ступінь деформації еритроцитів. Лоратадин - блокатор Н1-гістамінових рецепторів, що попереджає розвиток набряку тканин, пов'язаного з вивільненням гістаміну.Показання до застосуванняЛікування грипу типу А, симптоматичне лікування «простудних» захворювань, грипу та ГРВІ, що супроводжуються підвищеною температурою, ознобом, закладеністю носа, болем у горлі, болями у суглобах та м'язах, головним болем.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного або кількох компонентів, що входять до складу препарату; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у фазі загострення; шлунково-кишкові кровотечі; гемофілія; геморагічний діатез; гіпопротромбінемія; портальна гіпертензія; авітаміноз К; ниркова недостатність; вагітність, період грудного вигодовування; захворювання щитовидної залози, гострі захворювання нирок, печінки (гострий гломерулонефрит, гострий пієлонефрит, гострий гепатит, або загострення хронічних захворювань цих органів); хронічний алкоголізм; гіперкальціємія, виражена гіперкальціурія, нефроуролітіаз, саркоїдоз, одночасний прийом серцевих глікозидів (ризик виникнення аритмій); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; фенілкетонурія. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю Обмеження застосування при епілепсії, церебральному атеросклерозі, цукровому діабеті, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, гемохроматозі, сидеробластної анемії, таласемії, гіпероксалурії, нирковокам'яної хвороби, дегідратації, електроліте ), гіперкальціурії. Літні пацієнти з артеріальною гіпертензією (підвищується ризик розвитку геморагічного інсульту, за рахунок препарату римантадину, що входить до складу препарату).Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяМожливі небажані побічні реакції вказані відповідно до компонентів, що входять до складу. З боку центральної нервової системи: підвищена збудливість, сонливість, тремор, гіперкінезія, запаморочення, біль голови, «припливи» крові до обличчя. З боку травної системи: ураження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, диспепсія, сухість слизової оболонки у роті, відсутність апетиту, здуття живота (метеоризм), пронос (діарея). З боку сечовидільної системи: помірна півлакіурія. Порушення органів кровотворення: зміни показників крові. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. З боку шкіри: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Інші: пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія). Досвід постреєстраційного застосування У ході застосування препарату АнвіМакс® були описані випадки виникнення ангіоневротичного набряку, переднепритомного стану, гарячкового стану, зниження артеріального тиску, кропив'янки, свербежу шкіри, еритеми, розлади слуху, болю в горлі. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, негайно повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПарацетамол знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів. Супутнє застосування парацетамолу у високих дозах підвищує ефект антикоагулянтних лікарських засобів. Індуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол та гепатотоксичні лікарські засоби збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій навіть при невеликому передозуванні. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення швидкості всмоктування парацетамолу. Тривале використання барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Інгібітори мікросомального окиснення знижують ризик гепатотоксичної дії. Рімантадин посилює збуджуючий ефект кофеїну. Циметидин знижує кліренс рімантадину на 18%. Аскорбінова кислота підвищує концентрацію у крові бензилпеніциліну. Покращує всмоктування у кишечнику препаратів заліза (переводить тривалентне залізо у двовалентне); може підвищувати виведення заліза при одночасному застосуванні з дефероксаміном. Збільшує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами та сульфаніламідами короткої дії, уповільнює виведення нирками кислот, збільшує виведення лікарських засобів, що мають лужну реакцію (зокрема алкалоїдів). Знижує концентрацію у крові пероральних контрацептивів. Підвищує загальний кліренс етанолу, що у свою чергу знижує концентрацію аскорбінової кислоти в організмі. При одночасному застосуванні зменшує хронотропну дію ізопреналіну. Барбітурати та примідон підвищують виведення аскорбінової кислоти із сечею.Зменшує терапевтичну дію антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну та трициклічних антидепресантів. Лоратадін. Інгібітори CYP3A4 та CYP2D6 збільшують концентрацію лоратадину в крові.Спосіб застосування та дозиВсередину. Розчинити вміст одного пакетика половині склянки (100 мл) кип'яченої теплої води. Вживати відразу після розчинення. Перед вживанням розчин розмішати. Дорослим: приймати по 1 пакетику 2-3 рази на добу після їди. Інтервал між прийомами препарату – 4-6 годин. Курс терапії 3-5 днів до зникнення симптомів захворювання. Не слід приймати АнвіМакс® більше 5 днів. Якщо не спостерігається полегшення симптомів протягом 3 днів після початку прийому препарату, необхідно звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми: протягом перших 24 годин після прийому - блідість шкірних покривів, нудота, діарея, блювання, біль в епігастральній ділянці; порушення метаболізму глюкози, метаболічний ацидоз (у т. ч. лактоацидоз), гіпокаліємія, тахікардія, аритмія, біль голови, загострення супутніх хронічних захворювань. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні - печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у тому числі за відсутності тяжкого ураження печінки). Поріг передозування може бути знижений у літніх пацієнтів, у пацієнтів, які приймають певні препарати (наприклад, індуктори мікросомальних ферментів печінки), алкоголь або хворих на виснаження. Лікування: введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну протягом 8-9 годин після передозування та ацетилцистеїну – протягом 8 год. Промивання шлунка, симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалість застосування – не більше 5 днів. Не застосовувати при наявності метастазуючих пухлин. Необхідно проводити лабораторний контроль за показниками крові. Особам, схильним до вживання етанолу, слід до початку лікування препаратом проконсультуватися з лікарем, оскільки парацетамол може вплинути на печінку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З урахуванням можливого розвитку побічних ефектів (запаморочення, сонливість) у період лікування не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися іншими видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
263,00 грн
256,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 пак. парацетамол - 360 мг, аскорбінова кислота - 300 мг, кальцію глюконату моногідрат - 100 мг, рімантадину гідрохлорид - 50 мг, рутозиду тригідрат (у перерахунку на рутозид) - 20 мг, лоратадин - 3 мг; Допоміжні речовини: аспартам – 30 мг, гіпромелоза – 10 мг, кремнію діоксид колоїдний – 20 мг, лактози моногідрат – 4086 мг, ароматизатор лимонний та медовий – 21 мг. Порошок для приготування розчину для внутрішнього прийому лимонний з медом. По 5 г порошку для приготування розчину для внутрішнього прийому лимонного з медом в пакетики термозварювані з матеріалу багатошарового комбінованого. 3, 6, 12 або 24 пакетики з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиВміст пакетика - суміш порошку та гранул від майже білого до жовтого із зеленуватим відтінком кольору з характерним запахом лимона з медом. Допускається наявність поодиноких гранул рожевого кольору. Опис розчину після розчинення порошку - безбарвний або з жовтуватим відтінком трохи каламутний розчин з характерним запахом лимона з медом. Допускається наявність нерозчинених частинок жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаГРЗ та «застуди» симптомів засіб усунення.ФармакокінетикаПарацетамол. Абсорбція – висока. Зв'язок із білками плазми – 15 %. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується в печінці за трьома основними шляхами: кон'югація з глюкуронідами, кон'югація з сульфатами, окислення мікросомальними ферментами печінки. В останньому випадку утворюються токсичні проміжні метаболіти, які згодом кон'югують з глутатіоном, а потім із цистеїном та меркаптуровою кислотою. Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізофермент CYP2E1 (переважно), CYP1A2 та CYP3A4 (другорядна роль). При дефіциті глутатіону ці метаболіти можуть спричинити ушкодження та некроз гепатоцитів. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами.У дорослих переважає глюкуронування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У пацієнтів похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується T1/2. Максимальна концентрація (Cmax) парацетамолу в плазмі досягається при застосуванні порошку через 0,7±0,39 год і становить 4,79±1,81 мкг/мл, період напіввиведення (T1/2) дорівнює 2,73±0,76 год. Аскорбінова кислота абсорбується в шлунково-кишковому тракті (переважно в худій кишці). Зв'язок із білками плазми – 25 %. Захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, запор або діарея, глистяна інвазія, лямбліоз), вживання свіжих фруктових та овочевих соків, лужного пиття зменшують всмоктування аскорбінової кислоти в кишечнику. Концентрація аскорбінової кислоти в плазмі становить приблизно 10-20 мкг/мл. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 4 год. Легко проникає в лейкоцити, тромбоцити, а потім - у всі тканини; найбільша концентрація досягається в залозистих органах, лейкоцитах, печінці та кришталику ока; проникає крізь плаценту. Концентрація аскорбінової кислоти в лейкоцитах і тромбоцитах вище, ніж у еритроцитах та у плазмі.При дефіцитних станах концентрація в лейкоцитах знижується пізніше і повільніше і розглядається як кращий критерій оцінки дефіциту, ніж концентрація у плазмі. Метаболізується переважно в печінці в дезоксіаскорбінову і далі в щавлевооцтову кислоту та аскорбат-2-сульфат. Виводиться нирками, через кишечник, потім у незміненому вигляді і як метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі. Кальцію глюконат. Приблизно 1/5-1/3 частина введеного перорально кальцію глюконату всмоктується в тонкій кишці; цей процес залежить від присутності ергокальциферолу, pH, особливостей дієти та наявності факторів, здатних пов'язувати іони кальцію. Абсорбція іонів кальцію зростає при його дефіциті та використанні дієти зі зниженим вмістом іонів кальцію. Близько 20% виводиться нирками, решта (80%) – кишечником. Римантадін. Після внутрішнього прийому майже повністю всмоктується в кишечнику. Абсорбція – повільна. Зв'язок із білками плазми – близько 40 %. Об'єм розподілу -17-25 л/кг. Концентрація в носовому секреті на 50% вища, ніж плазмова. Метаболізується у печінці. Більше 90% виводиться нирками протягом 72 годин, переважно у вигляді метаболітів, 15% у незміненому вигляді. При хронічній нирковій недостатності період напіввиведення збільшується у 2 рази. У осіб з нирковою недостатністю та в осіб похилого віку може накопичуватися у токсичних концентраціях, якщо доза не коригується пропорційно до зменшення кліренсу креатиніну. Гемодіаліз незначно впливає на кліренс рімантадину. Cmax римантадину в плазмі досягається при застосуванні порошку через 5,28±2,54 год і становить 69,0±19,7 нг/мл, T1/2 - 33,26±12,76 год. Рутозид. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 1-9 год. Виводиться переважно з жовчю і меншою мірою нирками. T1/2 - 10-25 год. Лоратадін. Швидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація у людей похилого віку зростає на 50 %. Зв'язок із білками плазми – 97 %. Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дескарбоетоксилоратадину за участю ізоферментів цитохрому CYP3A4 та меншою мірою CYP2D6. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виводиться нирками та з жовчю. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та при проведенні гемодіалізу фармакокінетика практично не змінюється. Cmax лоратадину в плазмі досягається через 3,28±1,25 год і становить 1,85±0,95 нг/мл, T1/2 дорівнює 11,29±5,52 год.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має противірусну, інтерфероногенну, жарознижувальну, знеболювальну, антигістамінну та ангіопротекторну дію. Парацетамол має знеболювальну та жарознижувальну дію. Аскорбінова кислота бере участь у регуляції окисно-відновних процесів, сприяє нормальній проникності капілярів, згортання крові, регенерації тканин, відіграє позитивну роль у розвитку імунних реакцій організму, заповнює дефіцит вітаміну С. Кальція глюконат, як джерело іонів кальцію, запобігає розвитку підвищеної проникності та ламкості судин, що зумовлюють геморагічні процеси при грипі та гострій респіраторній вірусній інфекції (ГРВІ), має антиалергічну дію (механізм неясний). Римантадин має противірусну активність щодо вірусу грипу А. Блокуючи М2-канали вірусу грипу А, порушує його здатність проникати в клітини та вивільняти рибонуклеопротеїд, інгібуючи тим самим найважливішу стадію реплікації вірусів. Індукує вироблення інтерферонів альфа та гама. При грипі, викликаному вірусом В, римантадин має антитоксичну дію. Рутозид є ангіопротектором. Зменшує проникність капілярів, набряклість та запалення, зміцнює судинну стінку. Гальмує агрегацію та збільшує ступінь деформації еритроцитів. Лоратадин - блокатор Н1-гістамінових рецепторів, що попереджає розвиток набряку тканин, пов'язаного з вивільненням гістаміну.Показання до застосуванняЛікування грипу типу А, симптоматичне лікування «простудних» захворювань, грипу та ГРВІ, що супроводжуються підвищеною температурою, ознобом, закладеністю носа, болем у горлі, болями у суглобах та м'язах, головним болем.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного або кількох компонентів, що входять до складу препарату; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у фазі загострення; шлунково-кишкові кровотечі; гемофілія; геморагічний діатез; гіпопротромбінемія; портальна гіпертензія; авітаміноз К; ниркова недостатність; вагітність, період грудного вигодовування; захворювання щитовидної залози, гострі захворювання нирок, печінки (гострий гломерулонефрит, гострий пієлонефрит, гострий гепатит, або загострення хронічних захворювань цих органів); хронічний алкоголізм; гіперкальціємія, виражена гіперкальціурія, нефроуролітіаз, саркоїдоз, одночасний прийом серцевих глікозидів (ризик виникнення аритмій); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; фенілкетонурія. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю Обмеження застосування при епілепсії, церебральному атеросклерозі, цукровому діабеті, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, гемохроматозі, сидеробластної анемії, таласемії, гіпероксалурії, нирковокам'яної хвороби, дегідратації, електроліте ), гіперкальціурії. Літні пацієнти з артеріальною гіпертензією (підвищується ризик розвитку геморагічного інсульту, за рахунок препарату римантадину, що входить до складу препарату).Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяМожливі небажані побічні реакції вказані відповідно до компонентів, що входять до складу. З боку центральної нервової системи: підвищена збудливість, сонливість, тремор, гіперкінезія, запаморочення, біль голови, «припливи» крові до обличчя. З боку травної системи: ураження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, диспепсія, сухість слизової оболонки у роті, відсутність апетиту, здуття живота (метеоризм), пронос (діарея). З боку сечовидільної системи: помірна півлакіурія. Порушення органів кровотворення: зміни показників крові. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. З боку шкіри: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Інші: пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія). Досвід постреєстраційного застосування У ході застосування препарату АнвіМакс® були описані випадки виникнення ангіоневротичного набряку, переднепритомного стану, гарячкового стану, зниження артеріального тиску, кропив'янки, свербежу шкіри, еритеми, розлади слуху, болю в горлі. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, негайно повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПарацетамол знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів. Супутнє застосування парацетамолу у високих дозах підвищує ефект антикоагулянтних лікарських засобів. Індуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол та гепатотоксичні лікарські засоби збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій навіть при невеликому передозуванні. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення швидкості всмоктування парацетамолу. Тривале використання барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Інгібітори мікросомального окиснення знижують ризик гепатотоксичної дії. Рімантадин посилює збуджуючий ефект кофеїну. Циметидин знижує кліренс рімантадину на 18%. Аскорбінова кислота підвищує концентрацію у крові бензилпеніциліну. Покращує всмоктування у кишечнику препаратів заліза (переводить тривалентне залізо у двовалентне); може підвищувати виведення заліза при одночасному застосуванні з дефероксаміном. Збільшує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами та сульфаніламідами короткої дії, уповільнює виведення нирками кислот, збільшує виведення лікарських засобів, що мають лужну реакцію (зокрема алкалоїдів). Знижує концентрацію у крові пероральних контрацептивів. Підвищує загальний кліренс етанолу, що у свою чергу знижує концентрацію аскорбінової кислоти в організмі. При одночасному застосуванні зменшує хронотропну дію ізопреналіну. Барбітурати та примідон підвищують виведення аскорбінової кислоти із сечею.Зменшує терапевтичну дію антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну та трициклічних антидепресантів. Лоратадін. Інгібітори CYP3A4 та CYP2D6 збільшують концентрацію лоратадину в крові.Спосіб застосування та дозиВсередину. Розчинити вміст одного пакетика половині склянки (100 мл) кип'яченої теплої води. Вживати відразу після розчинення. Перед вживанням розчин розмішати. Дорослим: приймати по 1 пакетику 2-3 рази на добу після їди. Інтервал між прийомами препарату – 4-6 годин. Курс терапії 3-5 днів до зникнення симптомів захворювання. Не слід приймати АнвіМакс® більше 5 днів. Якщо не спостерігається полегшення симптомів протягом 3 днів після початку прийому препарату, необхідно звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми: протягом перших 24 годин після прийому - блідість шкірних покривів, нудота, діарея, блювання, біль в епігастральній ділянці; порушення метаболізму глюкози, метаболічний ацидоз (у т. ч. лактоацидоз), гіпокаліємія, тахікардія, аритмія, біль голови, загострення супутніх хронічних захворювань. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні - печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у тому числі за відсутності тяжкого ураження печінки). Поріг передозування може бути знижений у літніх пацієнтів, у пацієнтів, які приймають певні препарати (наприклад, індуктори мікросомальних ферментів печінки), алкоголь або хворих на виснаження. Лікування: введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну протягом 8-9 годин після передозування та ацетилцистеїну – протягом 8 год. Промивання шлунка, симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалість застосування – не більше 5 днів. Не застосовувати при наявності метастазуючих пухлин. Необхідно проводити лабораторний контроль за показниками крові. Особам, схильним до вживання етанолу, слід до початку лікування препаратом проконсультуватися з лікарем, оскільки парацетамол може вплинути на печінку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З урахуванням можливого розвитку побічних ефектів (запаморочення, сонливість) у період лікування не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися іншими видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки шипучі - 1 таб. парацетамол - 360 мг, аскорбінова кислота - 300 мг, кальцію глюконату моногідрат - 100 мг, рімантадину гідрохлорид - 50 мг, рутозиду тригідрат (у перерахунку на рутозид) - 20 мг, лоратадин - 3 мг; Допоміжні речовини: лимонна кислота - 716 мг, натрію гідрокарбонат - 584 мг, сорбітол - 97,85 мг, макрогол (поліетиленгліколь 6000) - 75 мг, ізолейцин - 75 мг, ароматизатор харчовий порошкоподібний "Журавлина 924" 20 мг, аспартам - 20 мг, повідон (повідон К-30) - 3,75 мг, барвник червоний буряковий (Е 162) - 0,4 мг. Таблетки шипучі зі смаком та ароматом журавлини. По 10 таблеток у тубі з поліпропілену в комплекті з кришкою із поліетилену із силікагелевою вставкою. По 1 тубі разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки з шорсткою поверхнею від світло-рожевого до темно-рожевого кольору з світлішими та темними вкрапленнями з фаскою, з характерним запахом. Допускаються вкраплення зеленувато-жовтого кольору. Гігроскопічні.Фармакотерапевтична групаГРЗ та «застуди» симптомів засіб усунення.ФармакокінетикаПарацетамол. Абсорбція висока. Зв'язок із білками плазми – 15 %. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується в печінці за трьома основними шляхами: кон'югація з глюкуронідами, кон'югація з сульфатами, окислення мікросомальними ферментами печінки. В останньому випадку утворюються токсичні проміжні метаболіти, які згодом кон'югують з глутатіоном, а потім із цистеїном та меркаптуровою кислотою. Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізофермент CYP2E1 (переважно), CYP1A2 та CYP3A4 (другорядна роль). При дефіциті глутатіону ці метаболіти можуть спричинити ушкодження та некроз гепатоцитів. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами.У дорослих переважає глюкуронування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У літніх пацієнтів знижується кліренс препарату та збільшується період напіввиведення. Аскорбінова кислота абсорбується в шлунково-кишковому тракті (переважно в худій кишці). Зв'язок із білками плазми – 25 %. Захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, запор або діарея, глистяна інвазія, лямбліоз), вживання свіжих фруктових та овочевих соків, лужного пиття зменшують всмоктування аскорбінової кислоти в кишечнику. Концентрація аскорбінової кислоти в плазмі становить приблизно 10-20 мкг/мл. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 4 год. Легко проникає в лейкоцити, тромбоцити, а потім - у всі тканини; найбільша концентрація досягається в залозистих органах, лейкоцитах, печінці та кришталику ока; проникає крізь плаценту. Концентрація аскорбінової кислоти в лейкоцитах і тромбоцитах вище, ніж у еритроцитах та у плазмі.При дефіцитних станах концентрація в лейкоцитах знижується пізніше і повільніше і розглядається як кращий критерій оцінки дефіциту, ніж концентрація у плазмі. Метаболізується переважно в печінці в дезоксіаскорбінову і далі в щавлевооцтову кислоту та аскорбат-2-сульфат. Виводиться нирками, через кишечник, потім у незміненому вигляді і як метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі. Кальцію глюконат. Приблизно 1/5-1/3 частина введеного перорально кальцію глюконату всмоктується в тонкій кишці; цей процес залежить від присутності ергокальциферолу, pH, особливостей дієти та наявності факторів, здатних пов'язувати іони кальцію. Абсорбція іонів кальцію зростає при його дефіциті та використанні дієти зі зниженим вмістом іонів кальцію. Близько 20% виводиться нирками, решта (80%) – кишечником. Римантадін. Після внутрішнього прийому майже повністю всмоктується в кишечнику. Абсорбція – повільна. Зв'язок із білками плазми – близько 40 %. Об'єм розподілу - 17-25 л/кг. Концентрація в носовому секреті на 50% вища, ніж плазмова. Метаболізується у печінці. Більше 90% виводиться нирками протягом 72 годин, переважно у вигляді метаболітів, 15% – у незміненому вигляді. При хронічній нирковій недостатності період напіввиведення збільшується у 2 рази. У осіб з нирковою недостатністю та в осіб похилого віку може накопичуватися у токсичних концентраціях, якщо доза не коригується пропорційно до зменшення кліренсу креатиніну. Гемодіаліз незначно впливає на кліренс рімантадину. Рутозид. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 1-9 год. Виводиться переважно з жовчю і меншою мірою нирками. Період напіввиведення - 10-25 год. Лоратадін. Швидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація у людей похилого віку зростає на 50 %. Зв'язок із білками плазми – 97 %. Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дескарбоетоксилоратадину за участю ізоферментів цитохрому CYP3A4 та меншою мірою CYP2D6. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виводиться нирками та з жовчю. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та при проведенні гемодіалізу фармакокінетика практично не змінюється.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має противірусну, інтерфероногенну, жарознижувальну, знеболювальну, антигістамінну та ангіопротекторну дію. Парацетамол має знеболювальну та жарознижувальну дію. Аскорбінова кислота бере участь у регуляції окисно-відновних процесів, сприяє нормальній проникності капілярів, згортання крові, регенерації тканин, відіграє позитивну роль у розвитку імунних реакцій організму, заповнює дефіцит вітаміну С. Кальція глюконат, як джерело іонів кальцію, запобігає розвитку підвищеної проникності та ламкості судин, що зумовлюють геморагічні процеси при грипі та гострій респіраторній вірусній інфекції (ГРВІ), має антиалергічну дію (механізм неясний). Римантадин має противірусну активність щодо вірусу грипу А. Блокуючи М2-канали вірусу грипу А, порушує його здатність проникати в клітини та вивільняти рибонуклеопротеїд, інгібуючи тим самим найважливішу стадію реплікації вірусів. Індукує вироблення інтерферонів альфа та гама. При грипі, викликаному вірусом В, римантадин має антитоксичну дію. Рутозид є ангіопротектором. Зменшує проникність капілярів, набряклість та запалення, зміцнює судинну стінку. Гальмує агрегацію та збільшує ступінь деформації еритроцитів. Лоратадин - блокатор Н1-гістамінових рецепторів, що попереджає розвиток набряку тканин, пов'язаного з вивільненням гістаміну.Показання до застосуванняЕтіотропне лікування грипу типу А, симптоматичне лікування «простудних» захворювань, грипу та ГРВІ, що супроводжуються підвищенням температури, болями у м'язах, головним болем, ознобом у дорослих.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного або кількох компонентів, що входять до складу препарату; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення; шлунково-кишкові кровотечі; гемофілія; геморагічний діатез; гіпопротромбінемія; портальна гіпертензія; авітаміноз К; ниркова недостатність; вагітність, період грудного вигодовування; захворювання щитовидної залози, гострі захворювання нирок, печінки (гострий гломерулонефрит, гострий пієлонефрит, гострий гепатит, або загострення хронічних захворювань цих органів); хронічний алкоголізм; гіперкальціємія, виражена гіперкальціурія, нефроуролітіаз, саркоїдоз, одночасний прийом серцевих глікозидів (ризик виникнення аритмій); непереносимість фруктози; фенілкетонурія. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю Обмеження застосування при епілепсії, церебральному атеросклерозі, цукровому діабеті, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, гемохроматозі, сидеробластної анемії, таласемії, гіпероксалурії, нирковокам'яної хвороби, дегідратації, електроліте ), гіперкальціурії; одночасне або протягом попередніх 2-х тижнів прийом інгібіторів моноамінооксидази, трициклічних антидепресантів; при одночасному прийомі препаратів, здатних негативно впливати на печінку (наприклад, індукторів мікросомальних ферментів печінки). Слід бути обережними при лікуванні пацієнтів з рецидивним утворенням уратного каміння в нирках; прогресуючі злоякісні захворювання; бронхіальна астма. Літні пацієнти з артеріальною гіпертензією (підвищується ризик розвитку геморагічного інсульту, за рахунок препарату римантадину, що входить до складу препарату).Вагітність та лактаціяЗастосування під час вагітності та у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяВідповідно до компонентів, що входять до складу. З боку центральної нервової системи: підвищена збудливість, сонливість, тремор, гіперкінезія, запаморочення, біль голови, «припливи» крові до обличчя. З боку травної системи: ураження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, диспепсія, сухість слизової оболонки у роті, відсутність апетиту, здуття живота (метеоризм), пронос (діарея). З боку сечовидільної системи: помірна півлакіурія. Порушення органів кровотворення: зміни показників крові. Необхідний контроль. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. З боку шкіри: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Інші: пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія). Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, негайно повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПарацетамол знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів. Супутнє застосування парацетамолу у високих дозах збільшує ефект антикоагулянтних лікарських засобів. Індуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол та гепатотоксичні лікарські засоби збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій навіть при невеликому передозуванні. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення швидкості всмоктування парацетамолу. Тривале використання барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Інгібітори мікросомального окиснення знижують ризик гепатотоксичної дії. Рімантадин посилює збуджуючий ефект кофеїну. Циметидин знижує кліренс рімантадину на 18%. Аскорбінова кислота підвищує концентрацію у крові бензилпеніциліну. Покращує всмоктування у кишечнику препаратів заліза (переводить тривалентне залізо у двовалентне); може підвищувати виведення заліза при одночасному застосуванні з дефероксаміном. Збільшує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами та сульфаніламідами короткої дії, уповільнює виведення нирками кислот, збільшує виведення лікарських засобів, що мають лужну реакцію (зокрема алкалоїдів). Знижує концентрацію у крові пероральних контрацептивів. Підвищує загальний кліренс етанолу, що у свою чергу знижує концентрацію аскорбінової кислоти в організмі. При одночасному застосуванні зменшує хронотропну дію ізопреналіну. Барбітурати та примідон підвищують виведення аскорбінової кислоти із сечею.Зменшує терапевтичну дію антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну та трициклічних антидепресантів. Лоратадін. Інгібітори CYP3A4 та CYP2D6 збільшують концентрацію лоратадину в крові.Спосіб застосування та дозиВсередину. Розчинити таблетку о пів склянки кип'яченої теплої води. Вживати відразу після розчинення. Перед вживанням розчин розмішати. Дорослим: приймати по 1 таблетці 2-3 десь у день їжі протягом 3-5 днів (трохи більше 5 днів) до зникнення симптомів хвороби. За відсутності поліпшення самопочуття прийом препарату слід припинити та звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми: протягом перших 24 годин після прийому - блідість шкірних покривів, нудота, діарея, блювання, біль в епігастральній ділянці; порушення метаболізму глюкози, метаболічний ацидоз (у т. ч. лактоацидоз), гіпокаліємія, тахікардія, аритмія, біль голови, загострення супутніх хронічних захворювань. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні - печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у тому числі за відсутності тяжкого ураження печінки). Поріг передозування може бути знижений у літніх пацієнтів, у пацієнтів, які приймають певні препарати (наприклад, індуктори мікросомальних ферментів печінки), алкоголь або хворих на виснаження. Лікування: введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну протягом 8-9 годин після передозування та ацетилцистеїну – протягом 8 год. Промивання шлунка, симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалість застосування – не більше 5 днів. Не застосовувати при наявності метастазуючих пухлин. Особам, схильним до вживання етанолу, слід до початку лікування препаратом проконсультуватися з лікарем, оскільки парацетамол може пошкоджувати дію на печінку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки шипучі - 1 таб. парацетамол - 360 мг, аскорбінова кислота - 300 мг, кальцію глюконату моногідрат - 100 мг, рімантадину гідрохлорид - 50 мг, рутозиду тригідрат (у перерахунку на рутозид) - 20 мг, лоратадин - 3 мг; допоміжні речовини: лимонна кислота – 716 мг, натрію гідрокарбонат – 584 мг, сорбітол – 97,85 мг, макрогол (поліетиленгліколь 6000) – 75 мг, ізолейцин – 75 мг, ароматизатор харчовий порошкоподібний «Малина 909» 20 мг, аспартам - 20 мг, повідон (повідон К-30) - 3,75 мг, барвник червоний буряковий (Е 162) - 0,4 мг. Таблетки шипучі зі смаком та ароматом малини. По 10 таблеток у тубі з поліпропілену в комплекті з кришкою із поліетилену із силікагелевою вставкою. По 1 тубі разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки з шорсткою поверхнею від світло-рожевого до темно-рожевого кольору з світлішими та темними вкрапленнями з фаскою, з характерним запахом. Допускаються вкраплення зеленувато-жовтого кольору. Гігроскопічні.Фармакотерапевтична групаГРЗ та «застуди» симптомів засіб усунення.ФармакокінетикаПарацетамол. Абсорбція висока. Зв'язок із білками плазми – 15 %. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується в печінці за трьома основними шляхами: кон'югація з глюкуронідами, кон'югація з сульфатами, окислення мікросомальними ферментами печінки. В останньому випадку утворюються токсичні проміжні метаболіти, які згодом кон'югують з глутатіоном, а потім із цистеїном та меркаптуровою кислотою. Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізофермент CYP2E1 (переважно), CYP1A2 та CYP3A4 (другорядна роль). При дефіциті глутатіону ці метаболіти можуть спричинити ушкодження та некроз гепатоцитів. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами.У дорослих переважає глюкуронування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У літніх пацієнтів знижується кліренс препарату та збільшується період напіввиведення. Аскорбінова кислота абсорбується в шлунково-кишковому тракті (переважно в худій кишці). Зв'язок із білками плазми – 25 %. Захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, запор або діарея, глистяна інвазія, лямбліоз), вживання свіжих фруктових та овочевих соків, лужного пиття зменшують всмоктування аскорбінової кислоти в кишечнику. Концентрація аскорбінової кислоти в плазмі становить приблизно 10-20 мкг/мл. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 4 год. Легко проникає в лейкоцити, тромбоцити, а потім - у всі тканини; найбільша концентрація досягається в залозистих органах, лейкоцитах, печінці та кришталику ока; проникає крізь плаценту. Концентрація аскорбінової кислоти в лейкоцитах і тромбоцитах вище, ніж у еритроцитах та у плазмі.При дефіцитних станах концентрація в лейкоцитах знижується пізніше і повільніше і розглядається як кращий критерій оцінки дефіциту, ніж концентрація у плазмі. Метаболізується переважно в печінці в дезоксіаскорбінову і далі в щавлевооцтову кислоту та аскорбат-2-сульфат. Виводиться нирками, через кишечник, потім у незміненому вигляді і як метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.з згодом у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі. Кальцію глюконат. Приблизно 1/5-1/3 частина введеного перорально кальцію глюконату всмоктується в тонкій кишці; цей процес залежить від присутності ергокальциферолу, pH, особливостей дієти та наявності факторів, здатних пов'язувати іони кальцію. Абсорбція іонів кальцію зростає при його дефіциті та використанні дієти зі зниженим вмістом іонів кальцію. Близько 20% виводиться нирками, решта (80%) – кишечником. Римантадін. Після внутрішнього прийому майже повністю всмоктується в кишечнику. Абсорбція – повільна. Зв'язок із білками плазми – близько 40 %. Об'єм розподілу - 17-25 л/кг. Концентрація в носовому секреті на 50% вища, ніж плазмова. Метаболізується у печінці. Більше 90% виводиться нирками протягом 72 годин, переважно у вигляді метаболітів, 15% – у незміненому вигляді. При хронічній нирковій недостатності період напіввиведення збільшується у 2 рази. У осіб з нирковою недостатністю та в осіб похилого віку може накопичуватися у токсичних концентраціях, якщо доза не коригується пропорційно до зменшення кліренсу креатиніну. Гемодіаліз незначно впливає на кліренс рімантадину. Рутозид. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 1-9 год. Виводиться переважно з жовчю і меншою мірою нирками. Період напіввиведення - 10-25 год. Лоратадін. Швидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація у людей похилого віку зростає на 50 %. Зв'язок із білками плазми – 97 %. Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дескарбоетоксилоратадину за участю ізоферментів цитохрому CYP3A4 та меншою мірою CYP2D6. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виводиться нирками та з жовчю. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та при проведенні гемодіалізу фармакокінетика практично не змінюється.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має противірусну, інтерфероногенну, жарознижувальну, знеболювальну, антигістамінну та ангіопротекторну дію. Парацетамол має знеболювальну та жарознижувальну дію. Аскорбінова кислота бере участь у регуляції окисно-відновних процесів, сприяє нормальній проникності капілярів, згортання крові, регенерації тканин, відіграє позитивну роль у розвитку імунних реакцій організму, заповнює дефіцит вітаміну С. Кальція глюконат, як джерело іонів кальцію, запобігає розвитку підвищеної проникності та ламкості судин, що зумовлюють геморагічні процеси при грипі та гострій респіраторній вірусній інфекції (ГРВІ), має антиалергічну дію (механізм неясний). Римантадин має противірусну активність щодо вірусу грипу А. Блокуючи М2-канали вірусу грипу А, порушує його здатність проникати в клітини та вивільняти рибонуклеопротеїд, інгібуючи тим самим найважливішу стадію реплікації вірусів. Індукує вироблення інтерферонів альфа та гама. При грипі, викликаному вірусом В, римантадин має антитоксичну дію. Рутозид є ангіопротектором. Зменшує проникність капілярів, набряклість та запалення, зміцнює судинну стінку. Гальмує агрегацію та збільшує ступінь деформації еритроцитів. Лоратадин - блокатор Н1-гістамінових рецепторів, що попереджає розвиток набряку тканин, пов'язаного з вивільненням гістаміну.Показання до застосуванняЕтіотропне лікування грипу типу А, симптоматичне лікування «простудних» захворювань, грипу та ГРВІ, що супроводжуються підвищенням температури, болями у м'язах, головним болем, ознобом у дорослих.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного або кількох компонентів, що входять до складу препарату; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення; шлунково-кишкові кровотечі; гемофілія; геморагічний діатез; гіпопротромбінемія; портальна гіпертензія; авітаміноз К; ниркова недостатність; вагітність, період грудного вигодовування; захворювання щитовидної залози, гострі захворювання нирок, печінки (гострий гломерулонефрит, гострий пієлонефрит, гострий гепатит, або загострення хронічних захворювань цих органів); хронічний алкоголізм; гіперкальціємія, виражена гіперкальціурія, нефроуролітіаз, саркоїдоз, одночасний прийом серцевих глікозидів (ризик виникнення аритмій); непереносимість фруктози; фенілкетонурія. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю Обмеження застосування при епілепсії, церебральному атеросклерозі, цукровому діабеті, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, гемохроматозі, сидеробластної анемії, таласемії, гіпероксалурії, нирковокам'яної хвороби, дегідратації, електроліте ), гіперкальціурії; одночасне або протягом попередніх 2-х тижнів прийом інгібіторів моноамінооксидази, трициклічних антидепресантів; при одночасному прийомі препаратів, здатних негативно впливати на печінку (наприклад, індукторів мікросомальних ферментів печінки). Слід бути обережними при лікуванні пацієнтів з рецидивним утворенням уратного каміння в нирках; прогресуючі злоякісні захворювання; бронхіальна астма. Літні пацієнти з артеріальною гіпертензією (підвищується ризик розвитку геморагічного інсульту, за рахунок препарату римантадину, що входить до складу препарату).Вагітність та лактаціяЗастосування під час вагітності та у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяВідповідно до компонентів, що входять до складу. З боку центральної нервової системи: підвищена збудливість, сонливість, тремор, гіперкінезія, запаморочення, біль голови, «припливи» крові до обличчя. З боку травної системи: ураження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, диспепсія, сухість слизової оболонки у роті, відсутність апетиту, здуття живота (метеоризм), пронос (діарея). З боку сечовидільної системи: помірна півлакіурія. Порушення органів кровотворення: зміни показників крові. Необхідний контроль. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. З боку шкіри: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Інші: пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія). Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, негайно повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПарацетамол знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів. Супутнє застосування парацетамолу у високих дозах збільшує ефект антикоагулянтних лікарських засобів. Індуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол та гепатотоксичні лікарські засоби збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій навіть при невеликому передозуванні. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення швидкості всмоктування парацетамолу. Тривале використання барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Інгібітори мікросомального окиснення знижують ризик гепатотоксичної дії. Рімантадин посилює збуджуючий ефект кофеїну. Циметидин знижує кліренс рімантадину на 18%. Аскорбінова кислота підвищує концентрацію у крові бензилпеніциліну. Покращує всмоктування у кишечнику препаратів заліза (переводить тривалентне залізо у двовалентне); може підвищувати виведення заліза при одночасному застосуванні з дефероксаміном. Збільшує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами та сульфаніламідами короткої дії, уповільнює виведення нирками кислот, збільшує виведення лікарських засобів, що мають лужну реакцію (зокрема алкалоїдів). Знижує концентрацію у крові пероральних контрацептивів. Підвищує загальний кліренс етанолу, що у свою чергу знижує концентрацію аскорбінової кислоти в організмі. При одночасному застосуванні зменшує хронотропну дію ізопреналіну. Барбітурати та примідон підвищують виведення аскорбінової кислоти із сечею.Зменшує терапевтичну дію антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну та трициклічних антидепресантів. Лоратадін. Інгібітори CYP3A4 та CYP2D6 збільшують концентрацію лоратадину в крові.Спосіб застосування та дозиВсередину. Розчинити таблетку о пів склянки кип'яченої теплої води. Вживати відразу після розчинення. Перед вживанням розчин розмішати. Дорослим: приймати по 1 таблетці 2-3 десь у день їжі протягом 3-5 днів (трохи більше 5 днів) до зникнення симптомів хвороби. За відсутності поліпшення самопочуття прийом препарату слід припинити та звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми: протягом перших 24 годин після прийому - блідість шкірних покривів, нудота, діарея, блювання, біль в епігастральній ділянці; порушення метаболізму глюкози, метаболічний ацидоз (у т. ч. лактоацидоз), гіпокаліємія, тахікардія, аритмія, біль голови, загострення супутніх хронічних захворювань. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні - печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у тому числі за відсутності тяжкого ураження печінки). Поріг передозування може бути знижений у літніх пацієнтів, у пацієнтів, які приймають певні препарати (наприклад, індуктори мікросомальних ферментів печінки), алкоголь або хворих на виснаження. Лікування: введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну протягом 8-9 годин після передозування та ацетилцистеїну – протягом 8 год. Промивання шлунка, симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалість застосування – не більше 5 днів. Не застосовувати при наявності метастазуючих пухлин. Особам, схильним до вживання етанолу, слід до початку лікування препаратом проконсультуватися з лікарем, оскільки парацетамол може пошкоджувати дію на печінку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсула П. - 1 капс. Діюча речовина: парацетамол – 360 мг; Допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований – 9 мг, кремнію діоксид колоїдний – 3 мг, лактози моногідрат – 1,2 мг, магнію стеарат – 3,8 мг, полісорбат 80 – 3 мг; Склад капсули твердої желатинової: желатин - 94,795 мг, барвник синій патентований (Е 131) або барвник Капсула Р. - 1 капс. Аскорбінова кислота - 300 мг, кальцію глюконату моногідрат - 100 мг, рімантадину гідрохлорид - 50 мг, рутозиду тригідрат (у перерахунку на рутозид) - 20 мг, лоратадин - 3 мг; Допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 2,2 мг, магнію стеарат – 4,8 мг; Склад капсули твердої желатинової: желатин - 94,064 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е 172) - 0,97 мг, барвник заліза оксид червоний (Е 172) - 0,485 мг, барвник червоний [Понсо 4R] (Е 121), титану діоксид (Е 171) - 0,97 мг. Капсули П. По 10 капсул у контурній комірковій упаковці. Капсули Р. По 10 капсул у контурній комірковій упаковці. 2 контурні осередкові упаковки (одна з капсулами П синього кольору, друга з капсулами Р червоного кольору) з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиКапсули П тверді желатинові №0 синього кольору. Вміст капсул - суміш порошку та гранул білого або білого з кремуватим або рожевим відтінком кольору, допускається наявність грудок. Капсули Р тверді желатинові №0 червоного кольору. Вміст капсул — суміш порошку та гранул від жовтого до жовтого із зеленуватим відтінком та білого кольору, допускається наявність грудок.Фармакотерапевтична групаГРЗ та «застуди» симптомів засіб усунення.ФармакокінетикаПарацетамол. Абсорбція – висока. Зв'язок із білками плазми – 15 %. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується в печінці за трьома основними шляхами: кон'югація з глюкуронідами, кон'югація з сульфатами, окислення мікросомальними ферментами печінки. В останньому випадку утворюються токсичні проміжні метаболіти, які згодом кон'югують з глутатіоном, а потім із цистеїном та меркаптуровою кислотою. Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізофермент CYP2E1 (переважно), CYP1A2 та CYP3A4 (другорядна роль). При дефіциті глутатіону ці метаболіти можуть спричинити ушкодження та некроз гепатоцитів. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами.У дорослих переважає глюкуронування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У літніх пацієнтів знижується кліренс препарату та збільшується період напіввиведення. Максимальна концентрація (Cmax) парацетамолу в плазмі досягається при застосуванні капсул через 1,20±0,72 год і становить 5,01±1,70 мкг/мл, період напіввиведення (T1/2) дорівнює 3,04±1,01 год. Аскорбінова кислота абсорбується в шлунково-кишковому тракті (переважно в худій кишці). Зв'язок із білками плазми – 25 %. Захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, запор або діарея, глистяна інвазія, лямбліоз), вживання свіжих фруктових та овочевих соків, лужного пиття зменшують всмоктування аскорбінової кислоти в кишечнику. Концентрація аскорбінової кислоти в плазмі в нормі становить приблизно 10-20 мкг/мл. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 4 год. Легко проникає в лейкоцити, тромбоцити, а потім - у всі тканини; найбільша концентрація досягається в залозистих органах, лейкоцитах, печінці та кришталику ока; проникає крізь плаценту. Концентрація аскорбінової кислоти в лейкоцитах і тромбоцитах вище, ніж у еритроцитах та у плазмі.При дефіцитних станах концентрація в лейкоцитах знижується пізніше і повільніше і розглядається як кращий критерій оцінки дефіциту, ніж концентрація у плазмі. Метаболізується переважно в печінці в дезоксіаскорбінову і далі в щавлевооцтову кислоту та аскорбат-2-сульфат. Виводиться нирками, через кишечник, через потові залози у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.через потові залози у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.через потові залози у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі. Кальцію глюконат. Приблизно 1/5-1/3 частина введеного перорально кальцію глюконату всмоктується в тонкій кишці; цей процес залежить від присутності ергокальциферолу, рН, особливостей дієти та наявності факторів, здатних пов'язувати іони кальцію. Абсорбція іонів кальцію зростає при його дефіциті та використанні дієти зі зниженим вмістом іонів кальцію. Близько 20% виводиться нирками, решта (80%) – кишечником. Римантадін. Після внутрішнього прийому майже повністю всмоктується в кишечнику. Абсорбція – повільна. Зв'язок із білками плазми – близько 40 %. Об'єм розподілу – 17-25 л/кг. Концентрація в носовому секреті на 50% вища, ніж плазмова. Метаболізується у печінці. Більше 90% виводиться нирками протягом 72 годин, переважно у вигляді метаболітів, 15% – у незміненому вигляді. При хронічній нирковій недостатності T1/2 збільшується у 2 рази. У осіб з нирковою недостатністю та в осіб похилого віку може накопичуватися у токсичних концентраціях, якщо доза не коригується пропорційно до зменшення кліренсу креатиніну. Гемодіаліз незначно впливає на кліренс рімантадину. Cmax римантадину в плазмі досягається при застосуванні капсул через 4,53±2,52 год і становить 68,2±26,6 нг/мл, T1/2 - 30,51±9,83 год. Рутозид. Час максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 1-9 год. Виводиться переважно з жовчю і меншою мірою нирками. T1/2 - 10-25 год. Лоратадін. Швидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація у людей похилого віку зростає на 50 %. Зв'язок із білками плазми – 97 %. Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дескарбоетоксилоратадину за участю ізоферментів цитохрому CYP3A4 та меншою мірою CYP2D6. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виводиться нирками та з жовчю. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та при проведенні гемодіалізу фармакокінетика практично не змінюється. Cmax лоратадину в плазмі досягається через 2,92±1,31 год і становить 2,36±1,53 нг/мл, T1/2 - 12,36±6,84 год.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має противірусну, інтерфероногенну, жарознижувальну, знеболювальну, антигістамінну та ангіопротекторну дію. Парацетамол має знеболювальну та жарознижувальну дію. Аскорбінова кислота бере участь у регуляції окисно-відновних процесів, сприяє нормальній проникності капілярів, згортання крові, регенерації тканин, відіграє позитивну роль у розвитку імунних реакцій організму, заповнює дефіцит вітаміну С. Кальція глюконат, як джерело іонів кальцію, запобігає розвитку підвищеної проникності та ламкості судин, що зумовлюють геморагічні процеси при грипі та гострій респіраторній вірусній інфекції (ГРВІ), має антиалергічну дію (механізм неясний). Римантадин має противірусну активність щодо вірусу грипу А. Блокуючи М2-канали вірусу грипу А, порушує його здатність проникати в клітини та вивільняти рибонуклеопротеїд, інгібуючи тим самим найважливішу стадію реплікації вірусів. Індукує вироблення інтерферонів альфа та гама. При грипі, викликаному вірусом В, римантадин має антитоксичну дію. Рутозид є ангіопротектором. Зменшує проникність капілярів, набряклість та запалення, зміцнює судинну стінку. Гальмує агрегацію та збільшує ступінь деформації еритроцитів. Лоратадин - блокатор Н1-гістамінових рецепторів, що попереджає розвиток набряку тканин, пов'язаного з вивільненням гістаміну.Показання до застосуванняЛікування грипу типу А, симптоматичне лікування «простудних» захворювань, грипу та ГРВІ, що супроводжуються підвищеною температурою, ознобом, закладеністю носа, болем у горлі, болями у суглобах та м'язах, головним болем.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного або кількох компонентів, що входять до складу препарату; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення; шлунково-кишкові кровотечі; гемофілія; геморагічний діатез; гіпопротромбінемія; портальна гіпертензія; авітаміноз К; ниркова недостатність; вагітність, період грудного вигодовування; захворювання щитовидної залози, гострі захворювання нирок, печінки (гострий гломерулонефрит, гострий пієлонефрит, гострий гепатит, або загострення хронічних захворювань цих органів); хронічний алкоголізм; гіперкальціємія, виражена гіперкальціурія, нефроуролітіаз, саркоїдоз, одночасний прийом серцевих глікозидів (ризик виникнення аритмій); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю Обмеження застосування при епілепсії, церебральному атеросклерозі, цукровому діабеті, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, гемохроматозі, сидеробластній анемії, таласемії, гіпероксалурії, нирковокам'яної хвороби, дегідратації, електролітерозе в анамнезі), гіперкальціурії. Літні пацієнти з артеріальною гіпертензією (підвищується ризик розвитку геморагічного інсульту, за рахунок препарату римантадину, що входить до складу препарату).Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяМожливі небажані побічні реакції вказані відповідно до компонентів, що входять до складу. З боку центральної нервової системи: підвищена збудливість, сонливість, тремор, гіперкінезія, запаморочення, біль голови, «припливи» крові до обличчя. З боку травної системи: ураження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, диспепсія, сухість слизової оболонки у роті, відсутність апетиту, здуття живота (метеоризм), пронос (діарея). З боку сечовидільної системи: помірна півлакіурія. Порушення органів кровотворення: зміни показників крові. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. З боку шкіри: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Інші: пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія). Досвід постреєстраційного застосування У ході застосування препарату АнвіМакс® були описані випадки виникнення ангіоневротичного набряку, переднепритомного стану, гарячкового стану, зниження артеріального тиску, кропив'янки, свербежу шкіри, еритеми, розлади слуху, болю в горлі. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, негайно повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПарацетамол знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів. Супутнє застосування парацетамолу у високих дозах збільшує ефект антикоагулянтних лікарських засобів. Індуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол та гепатотоксичні лікарські засоби збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій навіть при невеликому передозуванні. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення швидкості всмоктування парацетамолу. Тривале використання барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Інгібітори мікросомального окиснення знижують ризик гепатотоксичної дії. Рімантадин посилює збуджуючий ефект кофеїну. Циметидин знижує кліренс рімантадину на 18%. Аскорбінова кислота підвищує концентрацію у крові бензилпеніциліну. Покращує всмоктування у кишечнику препаратів заліза (переводить тривалентне залізо у двовалентне); може підвищувати виведення заліза при одночасному застосуванні з дефероксаміном. Збільшує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами та сульфаніламідами короткої дії, уповільнює виведення нирками кислот, збільшує виведення лікарських засобів, що мають лужну реакцію (зокрема алкалоїдів). Знижує концентрацію у крові пероральних контрацептивів. Підвищує загальний кліренс етанолу, що у свою чергу знижує концентрацію аскорбінової кислоти в організмі. При одночасному застосуванні зменшує хронотропну дію ізопреналіну. Барбітурати та примідон підвищують виведення аскорбінової кислоти із сечею.Зменшує терапевтичну дію антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну та трициклічних антидепресантів. Лоратадін. Інгібітори CYP3A4 та CYP2D6 збільшують концентрацію лоратадину в крові.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослим: 1 капсула П синього кольору та 1 капсула Р червоного кольору (разова доза) 2-3 рази на день після їди, запиваючи водою. Інтервал між прийомами препарату – 4-6 годин. Курс терапії до зникнення симптомів захворювання. Не слід приймати АнвіМакс® більше 5 днів. Якщо не спостерігається полегшення симптомів протягом 3 днів після початку прийому препарату, необхідно звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми: протягом перших 24 годин після прийому - блідість шкірних покривів, нудота, діарея, блювання, біль в епігастральній ділянці; порушення метаболізму глюкози, метаболічний ацидоз, тахікардія, аритмія, біль голови, загострення супутніх хронічних захворювань. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні - печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у тому числі за відсутності тяжкого ураження печінки). Лікування: введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну протягом 8-9 годин після передозування та ацетилцистеїну – протягом 8 год. Промивання шлунка, симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалість застосування – не більше 5 днів. Необхідно проводити лабораторний контроль за показниками крові. Не застосовувати при наявності метастазуючих пухлин. Особам, схильним до вживання етанолу, слід до початку лікування препаратом проконсультуватися з лікарем, оскільки парацетамол може вплинути на печінку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З урахуванням можливого розвитку побічних ефектів (запаморочення, сонливість) у період лікування не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися іншими видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 мл/1 амп. Активна речовина: бупівакаїну гідрохлорид (у формі моногідрату) 5 мг/20 мг. Допоміжні речовини: натрію хлорид – 32 мг, динатрію едетат – 0.4 мг, 0.1М розчин хлористоводневої кислоти або 0.1М розчин натрію гідроксиду – до pH 4.0-6.5, вода д/і – до 4 мл. 4 мл - ампули безбарвного скла (5) - упаковки коміркові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для ін'єкцій; прозорий, безбарвний.Фармакотерапевтична групаМісцевий анестетик амідного типу. Анестезуючий ефект настає швидко (протягом 5-10 хв). Механізм дії обумовлений стабілізацією мембран нейронів та запобіганням виникнення та проведення нервового імпульсу. Аналгетична дія продовжується і після припинення анестезії, що зменшує потребу в післяопераційному знеболюванні. При спинномозковій анестезії бупівакаїн викликає помірне розслаблення м'язів нижніх кінцівок тривалістю 2-2.5 год. При міжреберній блокаді дія бупівакаїну триває 7-14 год; при епідуральній блокаді – 3-4 год; при блокаді м'язів живота – 45-60 хв. До складу деяких лікарських форм бупівакаїну входить епінефрін.ФармакокінетикаЗв'язування із білками плазми становить 95%. Метаболізується у печінці. T1/2; у дорослих становить 1.5-5.5 год, у новонароджених - близько 8 год. Виводиться із сечею головним чином у вигляді метаболітів і 5-6% – у незміненому вигляді. Бупівакаїн проникає у спинномозкову рідину.Клінічна фармакологіяМісцевий анестетик.Показання до застосуванняСпинномозкова анестезія в хірургії (для оперативних втручань в урології або нижньоторакальній хірургії тривалістю до 3-5 год; в абдомінальній хірургії – тривалістю 45-60 хв). Блокади трійчастого нерва, крижового, плечового сплетень, соромного нерва, міжреберна, каудальна анестезія та епідуральна анестезія при кесаревому розтині. Анестезія при вправленні вивихів суглобів верхніх та нижніх кінцівок.Протипоказання до застосуванняМенінгіт, пухлини, поліомієліт, внутрішньочерепна кровотеча, остеохондроз, спондиліти, туберкульоз, метастатичні ураження хребта, перніціозна анемія з неврологічною симптоматикою, серцева недостатність у фазі декомпенсації, масивний плевральний випіт, значно підвищений внутрішньобрюшний (кардіогенний або гіповолемічний шок), септицемія, порушення згортання крові або терапія антикоагулянтами, внутрішньовенна регіональна анестезія за Бієром, парацервікальна блокада в акушерстві, у формі 0.75% розчину для епідуральної блокади в акушерстві, гнійнич місцевоанестезуючим засобам амідного типу.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації можливе у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини. Проникає через плацентарний бар'єр, але співвідношення концентрацій у крові плода та матері дуже низьке. Виділяється із грудним молоком у незначних кількостях. Вважається, що ризик несприятливого впливу на немовля практично відсутній.Побічна діяЗ боку ЦНС і периферичної нервової системи: оніміння мови, запаморочення, нечіткість зору, м'язовий тремор, сонливість, судоми, втрата свідомості. В області анестезії можливі парестезії, ослаблення тонусу сфінктерів. З боку серцево-судинної системи: зменшення серцевого викиду, блокади серця, артеріальна гіпотензія, брадикардія, шлуночкові аритмії, зупинка серця. З боку дихальної системи: апное. Алергічні реакції: шкірні прояви, у тяжких випадках - анафілактичний шок. Побічні ефекти спостерігаються рідко, ймовірність їхнього розвитку підвищується при застосуванні неадекватної дози та порушенні техніки введення бупівакаїну.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антиаритмічними препаратами, що мають місцевоанестезуючу активність, підвищується ризик адитивної токсичної дії. При одночасному застосуванні з барбітуратами можливе зменшення концентрації бупівакаїну у крові.Спосіб застосування та дозиДоза залежить від виду знеболювання. Для знеболювання у хірургії (діагностичні та лікувальні маніпуляції) застосовують 2.5-100 мг. Для проведення блокади трійчастого нерва – 2.5-12.5 мг; зірчастого вузла – 25-50 мг; крижового, плечового сплетення – 75-150 мг; міжреберної блокади – 10-25 мг; блокади периферичних нервів – 25-150 мг. Для проведення тривалої епідуральної спинномозкової анестезії початкова доза – 50 мг, що підтримує – 15-25-40 мг кожні 4-6 год. При проведенні епідуральної та каудальної анестезії в акушерській практиці доза становить 15-50 мг. Епідуральна анестезія при кесаревому розтині – 75-150 мг. При блокаді соромного нерва – 12.5-25 мг з кожного боку. Максимальна доза становить 2 мг/кг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСпинальну анестезію слід проводити лише під наглядом дослідного анестезіолога. При проведенні спинальної анестезії у пацієнтів з гіповолемією підвищений ризик розвитку раптової та тяжкої артеріальної гіпотензії. З обережністю застосовують у пацієнтів, які отримують антиаритмічні препарати з місцевоанестезуючою активністю. Слід суворо дотримуватися відповідності лікарської форми бупівакаїну показанням до застосування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 мл/1 амп. Активна речовина: бупівакаїну гідрохлорид (у формі моногідрату) 5 мг/20 мг. Допоміжні речовини: натрію хлорид – 32 мг, динатрію едетат – 0.4 мг, 0.1М розчин хлористоводневої кислоти або 0.1М розчин натрію гідроксиду – до pH 4.0-6.5, вода д/і – до 4 мл. 4 мл - ампули безбарвного скла (5) - упаковки коміркові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для ін'єкцій; прозорий, безбарвний.Фармакотерапевтична групаМісцевий анестетик амідного типу. Анестезуючий ефект настає швидко (протягом 5-10 хв). Механізм дії обумовлений стабілізацією мембран нейронів та запобіганням виникнення та проведення нервового імпульсу. Аналгетична дія продовжується і після припинення анестезії, що зменшує потребу в післяопераційному знеболюванні. При спинномозковій анестезії бупівакаїн викликає помірне розслаблення м'язів нижніх кінцівок тривалістю 2-2.5 год. При міжреберній блокаді дія бупівакаїну триває 7-14 год; при епідуральній блокаді – 3-4 год; при блокаді м'язів живота – 45-60 хв. До складу деяких лікарських форм бупівакаїну входить епінефрін.ФармакокінетикаЗв'язування із білками плазми становить 95%. Метаболізується у печінці. T1/2; у дорослих становить 1.5-5.5 год, у новонароджених - близько 8 год. Виводиться із сечею головним чином у вигляді метаболітів і 5-6% – у незміненому вигляді. Бупівакаїн проникає у спинномозкову рідину.Клінічна фармакологіяМісцевий анестетик.Показання до застосуванняСпинномозкова анестезія в хірургії (для оперативних втручань в урології або нижньоторакальній хірургії тривалістю до 3-5 год; в абдомінальній хірургії – тривалістю 45-60 хв). Блокади трійчастого нерва, крижового, плечового сплетень, соромного нерва, міжреберна, каудальна анестезія та епідуральна анестезія при кесаревому розтині. Анестезія при вправленні вивихів суглобів верхніх та нижніх кінцівок.Протипоказання до застосуванняМенінгіт, пухлини, поліомієліт, внутрішньочерепна кровотеча, остеохондроз, спондиліти, туберкульоз, метастатичні ураження хребта, перніціозна анемія з неврологічною симптоматикою, серцева недостатність у фазі декомпенсації, масивний плевральний випіт, значно підвищений внутрішньобрюшний (кардіогенний або гіповолемічний шок), септицемія, порушення згортання крові або терапія антикоагулянтами, внутрішньовенна регіональна анестезія за Бієром, парацервікальна блокада в акушерстві, у формі 0.75% розчину для епідуральної блокади в акушерстві, гнійнич місцевоанестезуючим засобам амідного типу.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації можливе у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини. Проникає через плацентарний бар'єр, але співвідношення концентрацій у крові плода та матері дуже низьке. Виділяється із грудним молоком у незначних кількостях. Вважається, що ризик несприятливого впливу на немовля практично відсутній.Побічна діяЗ боку ЦНС і периферичної нервової системи: оніміння мови, запаморочення, нечіткість зору, м'язовий тремор, сонливість, судоми, втрата свідомості. В області анестезії можливі парестезії, ослаблення тонусу сфінктерів. З боку серцево-судинної системи: зменшення серцевого викиду, блокади серця, артеріальна гіпотензія, брадикардія, шлуночкові аритмії, зупинка серця. З боку дихальної системи: апное. Алергічні реакції: шкірні прояви, у тяжких випадках - анафілактичний шок. Побічні ефекти спостерігаються рідко, ймовірність їхнього розвитку підвищується при застосуванні неадекватної дози та порушенні техніки введення бупівакаїну.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антиаритмічними препаратами, що мають місцевоанестезуючу активність, підвищується ризик адитивної токсичної дії. При одночасному застосуванні з барбітуратами можливе зменшення концентрації бупівакаїну у крові.Спосіб застосування та дозиДоза залежить від виду знеболювання. Для знеболювання у хірургії (діагностичні та лікувальні маніпуляції) застосовують 2.5-100 мг. Для проведення блокади трійчастого нерва – 2.5-12.5 мг; зірчастого вузла – 25-50 мг; крижового, плечового сплетення – 75-150 мг; міжреберної блокади – 10-25 мг; блокади периферичних нервів – 25-150 мг. Для проведення тривалої епідуральної спинномозкової анестезії початкова доза – 50 мг, що підтримує – 15-25-40 мг кожні 4-6 год. При проведенні епідуральної та каудальної анестезії в акушерській практиці доза становить 15-50 мг. Епідуральна анестезія при кесаревому розтині – 75-150 мг. При блокаді соромного нерва – 12.5-25 мг з кожного боку. Максимальна доза становить 2 мг/кг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСпинальну анестезію слід проводити лише під наглядом дослідного анестезіолога. При проведенні спинальної анестезії у пацієнтів з гіповолемією підвищений ризик розвитку раптової та тяжкої артеріальної гіпотензії. З обережністю застосовують у пацієнтів, які отримують антиаритмічні препарати з місцевоанестезуючою активністю. Слід суворо дотримуватися відповідності лікарської форми бупівакаїну показанням до застосування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
204,00 грн
160,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 мл розчину міститься активна речовина: диклофенак натрію 25 мг. 3 мл - ампули безбарвного скла (5), упаковки контурні осередкові, пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньом'язового введення; прозорий, від безбарвного до слабо-жовтого кольору, зі слабким характерним запахом бензилового спирту.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ, похідне фенілоцтової кислоти. Має виражену протизапальну, аналгетичну та помірну жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють важливу роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Аналгетичну дію обумовлено двома механізмами: периферичним (опосередковано, через придушення синтезу простагландинів) та центральним (за рахунок інгібування синтезу простагландинів у центральній та периферичній нервовій системі). In vitro у концентраціях, еквівалентних тим, що досягаються при лікуванні пацієнтів, не пригнічує біосинтез протеогліканів хрящової тканини. При ревматичних захворюваннях зменшує біль у суглобах у спокої та при русі, а також ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів. Зменшує посттравматичні та післяопераційні болі, а також запальний набряк. При посттравматичних та післяопераційних запальних явищах швидко купує болі (що виникають як у спокої, так і при русі), зменшує запальний набряк та набряк післяопераційної рани. Пригнічує агрегацію тромбоцитів. При тривалому застосуванні має десенсибілізуючу дію.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо абсорбується із ШКТ. Їда уповільнює швидкість всмоктування, ступінь абсорбції при цьому не змінюється. Близько 50% активної речовини метаболізується при "першому проходженні" через печінку. При ректальному введенні абсорбція відбувається повільніше. Час досягнення Сmax; у плазмі після прийому внутрішньо становить 2-4 год залежно від застосовуваної лікарської форми, після ректального введення - 1 год, внутрішньом'язове введення - 20 хв. Концентрація активної речовини в плазмі знаходиться в лінійній залежності від величини дози, що застосовується. Чи не кумулює. Зв'язування з білками плазми становить 99,7% (переважно з альбуміном). Проникає в синовіальну рідину, C max ; досягається на 2-4 год пізніше, ніж у плазмі. Значною мірою метаболізується з утворенням кількох метаболітів, серед яких два фармакологічно активні, але меншою мірою, ніж диклофенак. Системний кліренс активної речовини становить приблизно 263 мл/хв. T1/2 ;з плазми становить 1-2 год, з синовіальної рідини - 3-6 год. Приблизно 60% дози виводиться як метаболітів нирками, менше 1% виводиться із сечею у незміненому вигляді, решта виводиться як метаболітів з жовчю.Клінічна фармакологіяНПЗЗ.Показання до застосуванняЗапальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату, в т.ч. ревматоїдний, ювенільний, хронічний артрит; анкілозуючий спондиліт та інші спондилоартропатії; остеоартроз; подагричний артрит; бурсит, тендовагініт; больовий синдром з боку хребта (люмбаго, ішіалгія, оссалгія, невралгія, міалгія, артралгія, радикуліт); посттравматичний післяопераційний больовий синдром, що супроводжується запаленням (наприклад, у стоматології та ортопедії); альгодисменорея; запальні процеси у малому тазі (зокрема. аднексит); інфекційно-запальні захворювання ЛОР-органів з вираженим больовим синдромом (у складі комплексної терапії): фарингіт, тонзиліт, отит. Ізольована лихоманка не є показанням до застосування препарату. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до диклофенака та допоміжних речовин використовуваного препарату; "аспіринова тріада" (приступи бронхіальної астми, кропив'янки та гострого риніту при прийомі ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ); ерозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення; проктит (тільки для супозиторіїв); вагітність (для внутрішньом'язового введення); III триместр вагітності (для прийому внутрішньо та ректально); дитячий та підлітковий вік до 18 років (для внутрішньом'язового введення та для лікарських форм пролонгованої дії). З обережністю: ; підозра на захворювання ШКТ; вказівки в анамнезі на кровотечі із шлунково-кишкового тракту та перфорацію виразки (особливо у пацієнтів похилого віку), інфекції Helicobacter pylori, виразковий коліт, хвороба Крона, порушення функції; легкі та помірні порушення функції печінки, печінкова порфірія (диклофенак може провокувати напади порфірії); у пацієнтів з бронхіальною астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носової порожнини (в т.ч. з поліпами у порожнині носа), ХОЗЛ, хронічними інфекційними захворюваннями дихальних шляхів (особливо асоційовані з алергічними ринітоподібними симптомами); серцево-судинні захворювання (включаючи ІХС, цереброваскулярні захворювання, компенсовану серцеву недостатність, захворювання периферичних судин); порушеннями функції нирок,включаючи хронічну ниркову недостатність (КК 30-60 мл/хв); дисліпідемія/гіперліпілемія; цукровий діабет; артертеріальна гіпертензія; значне зменшення ОЦК будь-якої етіології (наприклад, у періоди до та після масивних хірургічних втручань); порушення системи гемостазу; ризик розвитку тромбозів (в т.ч. інфаркту міокарда та інсульту); пацієнти похилого віку, особливо ослаблені або мають низьку масу тіла (диклофенак слід застосовувати у мінімальній дозі); у пацієнтів, які отримують препарати, що збільшують ризик шлунково-кишкових кровотеч, включаючи системні глюкокортикостероїди (в т.ч. преднізолон), антикоагулянти (в т.ч. варфарин), антиагреганти (в т.ч. клопідогрел, ацетилсаліцилова кислота), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін);одночасне лікування діуретиками або іншими препаратами, які можуть порушувати функцію нирок; при лікуванні пацієнтів, що палять, або хворих, що зловживають алкоголем; при внутрішньом'язовому введенні пацієнтам з бронхіальною астмою через ризик загострення захворювання (бо бісульфіт натрію, який міститься в деяких лікарських формах для ін'єкцій, здатний викликати тяжкі реакції гіперчутливості).Вагітність та лактаціяНедостатньо даних про безпеку застосування диклофенаку у вагітних жінок. Тому призначення у І та ІІ триместрах вагітності можливе лише у тих випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Диклофенак (як інші інгібітори синтезу простагландинів), протипоказаний у III триместрі вагітності (можливе придушення скорочувальної здатності матки та передчасне закриття артеріальної протоки у плода). Незважаючи на те, що диклофенак виділяється з грудним молоком у малій кількості, застосування у період лактації (грудного вигодовування) не рекомендується. При необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Оскільки диклофенак (як і інші НПЗЗ), може негативно впливати на фертильність, не рекомендується застосування у жінок, які планують вагітність. Пацієнткам, які проходять обстеження та лікування з приводу безпліддя, препарат слід відмінити. Застосування у дітей Не рекомендується застосовувати у дітей віком до 6 років.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10) нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/ 1000), дуже рідко (<1/10000). З боку травної системи: часто - абдомінальний біль, нудота, блювання, діарея, диспепсія, метеоризм, зниження апетиту, анорексія, підвищення активності амінотрансфераз у сироватці крові; рідко – гастрит, шлунково-кишкова кровотеча, блювання кров'ю, мелена, діарея з домішкою крові, виразки шлунка та кишечника (з або без кровотечі чи перфорації), гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки; дуже рідко – стоматит, глосит, пошкодження стравоходу, виникнення діафрагмоподібних стриктур у кишечнику, коліт (неспецифічний геморагічний коліт, загострення виразкового коліту або хвороби Крона), запори, панкреатит, блискавичний гепатит, некроз печінки, печінка. З боку нервової системи: часто - головний біль, запаморочення; рідко – сонливість; дуже рідко – порушення чутливості, включаючи парестезії, розлад пам'яті, тремор, судоми, відчуття тривоги, гострі порушення мозкового кровообігу, асептичний менінгіт; дуже рідко – дезорієнтація, депресія, безсоння, кошмарні сновидіння, дратівливість, психічні порушення. З боку органів чуття: часто - вертиго; дуже рідко – порушення зору (затуманювання зору), диплопія, порушення слуху, шум у вухах, дисгевзія. Дерматологічні реакції: часто - шкірний висип; рідко – кропив'янка; дуже рідко – бульозні висипання, екзема, еритема, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), ексфоліативний дерматит, свербіж, випадання волосся, реакції фоточутливості; пурпуру, пурпуру Шенлейна-Геноха. З боку сечостатевої системи: дуже рідко – гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, тубулоінтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз. З боку системи кровотворення: дуже рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, агранулоцитоз. Алергічні реакції: рідко - гіперчутливість, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи зниження артеріального тиску та шок; дуже рідко – ангіоневротичний набряк (включаючи набряк особи). З боку серцево-судинної системи: дуже рідко - відчуття серцебиття, біль у грудях, підвищення артеріального тиску, васкуліти, серцева недостатність, інфаркт міокарда. Є дані про невелике збільшення ризику серцево-судинних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда), особливо при тривалому застосуванні диклофенаку у високих дозах (добова доза понад 150 мг). З боку дихальної системи: рідко - астма (включаючи задишку); дуже рідко – пневмоніти. Загальні реакції: рідко - набряки.Взаємодія з лікарськими засобамиПотужні інгібітори CYP2C9 - при сумісному призначенні диклофенаку і потужних інгібіторів CYP2C9 (таких як вориконазол) можливе збільшення концентрації диклофенаку в сироватці крові та посилення системної дії, спричиненої інгібуванням метаболізму диклофенаку. Літій, дигоксин -; можливе підвищення концентрації літію та дигоксину в плазмі криві. Рекомендується моніторинг концентрації літію, дигоксину у сироватці крові. Діуретичні та гіпотензивні засоби - при одночасному застосуванні з діуретиками та гіпотензивними препаратами (наприклад, бета-адреноблокаторамн, інгібіторами АПФ), диклофенак може знижувати їхню гіпотензивну дію. Циклоспорин - вплив диклофенаку на активність простатгландинів у нирках може посилювати нефротоксичність циклоспорину. Препарати, здатні викликати гіперкаліємію - спільне застосування диклофенаку з калій-зберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом і триметопримом може призвести до підвищення рівня калію в плазмі крові (у разі такого поєднання цей показник повинен часто контролюватись). Антибактеріальні засоби похідні хінолону - є окремі повідомлення про розвиток судом у хворих, які отримували одночасно похідні хінолону і диклофенак. НПЗЗ і глюкокортикостероїдів - при одночасному системному застосуванні диклофенаку та інших системних НПЗЗ або глюкокортикостероїдів може збільшувати частоту виникнення небажаних явищ (зокрема, з боку ШКТ). Антикоагулянти та антиагреганти; - не можна виключити підвищення ризику кровотеч при одночасному застосуванні диклофенаку та з препаратами зазначених груп. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну; - можливе підвищення ризику розвитку шлунково-кишкових кровотеч. Гіпоглікемічні препарати - не можна виключити випадки як гіпоглікемії, так і гіперглікемії, що зумовлювало необхідність зміни дози гіпоглікемічних препаратів на фоні застосування диклофенаку. Метотрексат - ;при застосуванні диклофенаку протягом 24 годин до або протягом 24 годин після прийому метотрексату можливе підвищення концентрації метотрексату в крові та посилення його токсичної дії. Фенітоїн - ;можливе посилення дії фенітоїну.Спосіб застосування та дозиДозу підбирають індивідуально, рекомендується застосування препарату у мінімальній ефективній дозі, наскільки можна з максимально коротким періодом лікування. Для прийому внутрішньо та ректального застосування Дорослі При прийомі внутрішньо у формі таблеток звичайної тривалості дії або ректально у формі супозиторіїв рекомендована початкова доза – 100-150 мг на добу. У відносно легких випадках захворювання, а також тривалої терапії буває досить 75-100 мг/сут. Добову дозу слід розділити на кілька прийомів. При прийомі у формі таблеток пролонгованої дії початкова доза, що рекомендується, - 100 мг 1 раз на добу. Така сама добова доза застосовується при помірно виражених симптомах, а також для тривалої терапії. У тих випадках, коли симптоми захворювання мають найбільш виражений характер уночі або вранці, таблетки пролонгованої дії бажано приймати на ніч. Для полегшення нічного болю або ранкової скутості; на додаток до прийому препарату протягом дня призначають диклофенак у вигляді супозиторіїв ректальних перед сном; при цьому сумарно добова доза повинна перевищувати 150 мг. При первинній дисменореї добову дозу підбирають індивідуально; Зазвичай вона становить 50-150 мг. Початкова доза має становити 50-100 мг; при необхідності протягом кількох менструальних циклів її можна підвищити до 150 мг на добу. Прийом препарату слід починати з появою перших симптомів. Залежно від динаміки клінічних симптомів, лікування можна продовжувати протягом декількох днів. У; пацієнтів похилого віку (65 років і старше); корекція початкової дози не потрібна. У; ослаблених пацієнтів, пацієнтів з низькою масою тіла; рекомендується дотримуватися мінімальної дози. Слід з особливою обережністю застосовувати препарат у пацієнтів з захворюваннями серцево-судинної системи (в т.ч. з неконтрольованою артеріальною гіпертензією) або високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань. При необхідності тривалої терапії (більше 4 тижнів) у таких пацієнтів слід застосовувати препарат у добовій дозі, що не перевищує 100 мг. Діти у віці 1 року та старші Препарат призначають у дозі з розрахунку 0.5-2 мг/кг маси тіла/добу (у 2-3 прийоми, залежно від тяжкості захворювання). Для лікування ревматоїдного артриту добова доза може бути максимально збільшена до 3 мг/кг (в кілька прийомів). Максимальна добова доза – 150 мг. Препарат у формі таблеток пролонгованої дії не слід застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років. Для парентерального застосування Дорослі Вводять глибоко в/м. Разова доза – 75 мг. При необхідності можливе повторне введення, але не раніше ніж через 12 год. Тривалість застосування не більше 2 днів, при необхідності далі переходять на пероральне або ректальне застосування диклофенаку. У важких випадках (наприклад, при коліках) як виняток, можуть бути проведені 2 ін'єкції по 75 мг, з інтервалом у кілька годин (другу ін'єкцію слід проводити в протилежну сідничну ділянку). В якості альтернативи, внутрішньом'язове введення 1 раз на добу (75 мг) можна комбінувати з прийомом диклофенаку в інших лікарських формах (таблетки, ректальні супозиторії), при цьому сумарна добова доза не повинна перевищувати 150 мг. При ;приступах мігрені ;диклофенак рекомендується вводити якомога раніше після початку нападу, внутрішньом'язової дози 75 мг, з подальшим застосуванням супозиторіїв у дозі до 100 мг цього ж дня, якщо потрібно. Сумарна добова доза не повинна перевищувати 175 мг першого дня. У; пацієнтів похилого віку (65 років і старше); корекція початкової дози не потрібна. У ослаблених пацієнтів, пацієнтів із низькою масою тіла рекомендується дотримуватися мінімальної дози. Слід з особливою обережністю застосовувати препарат у пацієнтів з захворюваннями серцево-судинної системи (в т.ч. з неконтрольованою артеріальною гіпертензією) або високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань. При необхідності тривалої терапії (більше 4 тижнів) у таких пацієнтів слід застосовувати препарат у добовій дозі, що не перевищує 100 мг. Діти та підлітки до 18 років Диклофенак не слід застосовувати внутрішньом'язово у дітей та підлітків молодше 18 років у зв'язку з труднощами дозування препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ особливою обережністю застосовують при захворюваннях печінки, нирок, шлунково-кишкового тракту в анамнезі, диспептичних явищах, бронхіальній астмі, артеріальній гіпертензії, серцевій недостатності, одразу після серйозних хірургічних втручань, а також у пацієнтів похилого віку. При вказівках в анамнезі на алергічні реакції на НПЗЗ та сульфіти диклофенак застосовують лише у невідкладних випадках. У процесі лікування необхідний систематичний контроль функції печінки та нирок, картини периферичної крові. Не рекомендується ректальне застосування у пацієнтів із захворюваннями аноректальної ділянки або аноректальними кровотечами в анамнезі. Зовнішньо слід застосовувати лише на непошкоджених ділянках шкіри. Необхідно уникати влучення диклофенаку в очі (за винятком очних крапель) або на слизові оболонки. Пацієнти, які використовують контактні лінзи, повинні застосовувати краплі очей не раніше ніж через 5 хв після зняття лінз. Не рекомендується застосовувати у дітей віком до 6 років. У період лікування лікарськими формами для системного застосування не рекомендується вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами У період лікування можливе зниження швидкості психомоторних реакцій. При погіршенні чіткості зору після застосування очних крапель не слід керувати автомобілем та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
689,00 грн
657,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.