Все товары
200,00 грн
167,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: ібупрофен – 400 мг; допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза PH 101, натрію карбоксиметиловий крохмаль, кремнію діоксид колоїдний, безводний, стеаринова кислота; плівкова оболонка: метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер (1:1), тальк, титану діоксид Е 171, полісорбат 80. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 400 мг. По 10 таблеток у блістер ПВХ/АЛ. 1, 2, 3 або 5 блістерів з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою: круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою від білого до жовтувато-білого кольору, з ризиком на одному боці, на зламі від білого до жовтувато-білого кольору.Фармакотерапевтична групаВиявляє протизапальне. жарознижувальна, аналгезуюча дія. Невибірково блокує циклооксигеназу 1 та циклоокеш сназу II. Механізм дії ібупрофену обумовлений гальмуванням синтезу простагландинів - медіаторів болю, запалення та гієртсрмічної реакції. Послаблює больовий синдром, зокрема. болі в суглобах у спокої та при русі; зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє підвищенню обсягу рухів.ФармакокінетикаАбсорбція - висока, швидко і практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Після прийому препарату натще максимальна концентрація (Сmах) ібупрофену в плазмі досягається через 30-35 хвилин. Прийом препарату разом з їжею може збільшувати час досягнення максимальної концентрації (ТСmах). Зв'язок із білками плазми крові більше 90%. Повільно проникає у порожнину суглобів, затримується у синовіальній рідині, створюючи у ній більші концентрації, ніж у плазмі крові. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму. Зазнає метаболізму в печінці. Період напіввиведення (Т1/2) – 2 години. Виводиться нирками (у незміненому вигляді трохи більше 1 %) і, меншою мірою, з жовчю. У людей похилого віку не виявлялося значних відмінностей у фармакокінетичному профілі ібупрофену проти більш молодими людьми. В обмежених дослідженнях ібупрофен виявлявся у грудному молоці у дуже низьких концентраціях.ФармакодинамікаМеханізм дії ібупрофену, похідного пропіонової кислоти з групи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), обумовлений інгібуванням синтезу простагландинів – медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції. Невибірково блокує циклооксигеназу 1 (ЦОГ-1) та циклооксигеназу II (ЦОГ-2), внаслідок чого гальмує синтез простагландинів. Має швидку спрямовану дію проти болю (знеболювальну), протизапальну та жарознижувальну дію. Крім того, ібупрофен оборотно інгібує агрегацію тромбоцитів.Показання до застосуванняГоловний біль, зубний біль, мігрень, болючі менструації, невралгія, біль у спині, біль у суглобах, м'язовий та ревматичний біль, гарячковий стан при грипі та застудних захворюваннях.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до ібупрофену або будь-якого з компонентів, що входять до складу препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти (АСК) або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкові захворювання органів шлунково-кишкового тракту (у тому числі виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, виразковий коліт) або виразкова кровотеча в активній фазі або в анамнезі (два або більше підтверджених епізоду виразкової хвороби або яз; кровотеча або перфорація виразки шлунково-кишкового тракту в анамнезі, спровоковані застосуванням нестероїдних протизапальних засобів; тяжка серцева недостатність (клас IV за класифікацією Нью-Йоркської Асоціації кардіологів (NYHA)); тяжка печінкова недостатність або захворювання печінки в активній фазі; ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну декомпенсована серцева недостатність; період після проведення аортокоронарного шунтування; цереброваскулярна або інша кровотеча; гемофілія та інші порушення згортання крові (у тому числі гіпокоагуляція), геморагічні діатези; вагітність (III триместр); дитячий вік до 12 років.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату у III триместрі вагітності. Слід уникати застосування препарату в І-ІІ триместрах вагітності, за необхідності прийому препарату слід проконсультуватися з лікарем. Є дані про те, що ібупрофен у незначних кількостях може проникати у грудне молоко без будь-яких негативних наслідків для здоров'я немовляти, тому зазвичай при короткочасному прийомі необхідності припинення грудного вигодовування не виникає. За необхідності тривалого застосування препарату слід звернутися до лікаря для вирішення питання про припинення грудного вигодовування на період застосування препарату.Побічна діяРизик виникнення побічних ефектів можна звести до мінімуму, якщо приймати препарат коротким курсом у мінімальній ефективній дозі, необхідної для усунення симптомів. У людей похилого віку спостерігається підвищена частота побічних реакцій на фоні застосування нестероїдних протизапальних засобів, особливо шлунково-кишкових кровотеч і перфорацій, у деяких випадках із летальним результатом. Побічні ефекти є переважно дозозалежними. Нижченаведені побічні реакції відзначалися при короткочасному прийомі ібупрофену в дозах, що не перевищують 1200 мг/добу (6 таблеток). При лікуванні хронічних станів та при тривалому застосуванні можлива поява інших побічних реакцій. Частота небажаних реакцій (HP), наведених нижче, наведена відповідно до наступної класифікації: дуже часті (> 10 %), часті (> 1 %, але 0,1 %, але 0,01 %, але Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже рідкісні порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими симптомами таких порушень є лихоманка, біль у горлі, поверхневі виразки в порожнині рота, грипоподібні симптоми, виражена слабкість, кровотечі з носа та підшкірні крововиливи, кровотечі та синці невідомої етіології. Порушення з боку імунної системи Нечасті реакції гіперчутливості — неспецифічні алергічні реакції та анафілактичні реакції, реакції з боку дихальних шляхів (бронхіальна астма, у тому числі її загострення, бронхоспазм, задишка, диспное), шкірні реакції (свербіж, кропив'янка, пурпура, набряк Квінке, ексфоліативні та у тому числі токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема), алергічний риніт, еозинофілія. Дуже рідкісні тяжкі реакції гіперчутливості, у тому числі набряк обличчя, язика та гортані, задишка, тахікардія, артеріальна гіпотензія (анафілаксія, набряк Квінке або тяжкий анафілактичний шок). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасті біль у животі, нудота, диспепсія (зокрема печія, здуття живота). Рідкісні діарея, метеоризм, запор, блювання. Дуже рідкісні пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, мелена, кривава блювота, у деяких випадках з летальним кінцем, особливо у пацієнтів похилого віку, виразковий стоматит, гастрит. Частота невідома загострення коліту та хвороби Крона. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Дуже рідкісні порушення функції печінки (особливо при тривалому застосуванні), підвищення активності «печінкових» трансаміназ, гепатит та жовтяниця. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Дуже рідкісні гостра ниркова недостатність (компенсована та декомпенсована) особливо при тривалому застосуванні, у поєднанні з підвищенням концентрації сечовини в плазмі крові та появою набряків, гематурії та протеїнурії, нефритичний синдром, нефротичний синдром, папілярний некроз, інтерстиціальний нефрит, цистит. Порушення з боку нервової системи Нечасті біль голови. Дуже рідкісні асептичний менінгіт. Порушення з боку серцево-судинної системи Частота невідома серцевою недостатністю, периферичними набряками, при тривалому застосуванні підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда), підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи та органів середостіння. Частота невідома, бронхіальна астма, бронхоспазм, задишка. Лабораторні показники гематокриту або гемоглобіну (можуть зменшуватися); час кровотечі (може збільшуватись); концентрація глюкози у плазмі крові (може знижуватися); кліренс креатиніну (може зменшуватися); плазмова концентрація креатиніну (може збільшуватись); активність "печінкових" трансаміназ (може підвищуватися). Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід уникати одночасного застосування ібупрофену з наступними лікарськими засобами: Ацетилсаліцилова кислота: за винятком низьких доз ацетилсаліцилової кислоти (не більше 75 мг на добу), призначених лікарем, оскільки спільне застосування може підвищити ризик виникнення побічних ефектів. При одночасному застосуванні ібупрофен знижує протизапальну та антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у пацієнтів, які отримують як антиагрегантний засіб малі дози ацетилсаліцилової кислоти, після початку прийому ібупрофену). Інші нестероїдні протизапальні засоби, зокрема селективні інгібітори ЦОГ-2: слід уникати одночасного застосування двох і більше препаратів із групи нестероїдних протизапальних засобів через можливе збільшення ризику виникнення побічних ефектів. З обережністю застосовувати одночасно з такими лікарськими засобами: Антикоагулянти та тромболітичні препарати: нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати ефект антикоагулянтів, зокрема, варфарину та тромболітичних препаратів. Антигіпертензивні засоби (інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та антагоністи ангіотензину II) та діуретики: НПЗЗ можуть знижувати ефективність препаратів цих груп. У деяких пацієнтів з порушенням ниркової функції (наприклад, у пацієнтів з зневодненням або у пацієнтів похилого віку з порушенням ниркової функції) одночасне призначення інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину II та засобів, що інгібують циклооксигеназу, може призвести до погіршення ниркової функції, включаючи (зазвичай оборотний). Ці взаємодії слід враховувати у пацієнтів, які приймають коксиби одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами ангіотензину ІІ. У зв'язку з цим спільне застосування вищезазначених засобів слід призначати з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку.Необхідно запобігати зневодненню у пацієнтів, а також розглянути можливість моніторингу ниркової функції після початку такого комбінованого лікування та періодично – надалі. Діуретики та інгібітори АПФ можуть підвищувати нефротоксичність нестероїдних протизапальних засобів. Глюкокортикостероїди: підвищений ризик утворення виразок ШКТ та шлунково-кишкової кровотечі. Антиагреганти та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищений ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі. Серцеві глікозиди: одночасне призначення НПЗЗ та серцевих глікозидів може призвести до посилення серцевої недостатності, зниження швидкості клубочкової фільтрації та збільшення концентрації серцевих глікозидів у плазмі крові. Препарати літію існують дані про можливість збільшення концентрації літію в плазмі крові на фоні застосування НПЗП. Метотрексат існують дані про можливість збільшення концентрації метотрексату в плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ. Циклоспорин – збільшення ризику нефротоксичності при одночасному призначенні НПЗП та циклоспорину. Міфепристон прийом НПЗЗ слід почати не раніше, ніж через 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати ефективність міфепристону. Такролімус при одночасному призначенні НПЗЗ та такролімусу можливе збільшення ризику нефротоксичності. Зідовудін одночасне застосування НПЗЗ та зидовудину може призвести до підвищення гематотоксичності. Є дані про підвищений ризик виникнення гемартрозу та гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією, які отримували спільне лікування зидовудином та ібупрофеном. Антибіотики хінолонового ряду у пацієнтів, які отримують спільне лікування НПЗП та антибіотиками хінолонового ряду, можливе збільшення ризику виникнення судом. Мієлотоксичні препарати – посилення гематотоксичності. Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, плікаміцин: збільшення частоти розвитку гіпопротромбінемії. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію: зниження виведення та підвищення плазмової концентрації ібупрофену. Індуктори мікросомал'ного окислення (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти): збільшення продукції гідроксильованих активних метаболітів, збільшення ризику розвитку тяжких інтоксикацій. Інгібітори мікросомалного окислення: зниження ризику гепатотоксичної дії. Пероральні гіпоглікемічні лікарські засоби та інсулін, похідні сульфонілсечовини, посилення дії препаратів. Антациди та колестірамін зниження абсорбції. Урикозуричні препарати - зниження ефективності препаратів. Естрогени, етанол: підвищений ризик побічних ефектів. Кофеїн: посилення аналгетичного ефекту.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі приймають і шипучі таблетки (у вигляді розчину) і таблетки, покриті плівковою оболонкою. Дози ібупрофену підбирають індивідуально так, щоб застосуванням найменшої можливої дози отримати бажаний терапевтичний ефект. Шипучу таблетку Ібупрофен-Хемофарм повністю розчиняють у склянці (200 мл) води, а отриманий розчин відразу випивають. Шипучі таблетки не слід ковтати, жувати та смоктати у роті. Шипучі таблетки призначають дітям старше 6 років та дорослим. Дорослим – разова доза ібупрофену становить 1-2 шипучі таблетки (200-400 мг); добова доза становить 4-6 пігулок шипучих (800-1200 мг), у розділених дозах з інтервалом 4-6 год. Петі віком від 6 до 12 років: разова доза становить 1 шипуча таблетка (200 мг); терапевтична доза - по 1 шипучій таблетці з інтервалом 4-6 годин, 2-4 рази на день. Максимальна добова доза становить 4 шипучі таблетки (800 мг на добу). Літи у віці старше 12 років: разова доза становить 1-2 шипучі таблетки (200-400 мг); терапевтична доза по 1-2 таблетки з інтервалом 4-6 годин. Максимальна добова доза становить 5 шипучих таблеток (1000 мг). Пігулки. покриті плівковою оболонкою призначають дорослим та дітям старше 12 років, внутрішньо після їди, таблетки необхідно ковтати повністю, запиваючи невеликою кількістю рідини. Дорослим та дітям старше 12 років – внутрішньо по 1 таблетці (400 мг). Повторний прийом не раніше ніж за 4 години. Дорослим не приймати більше 3 таблеток за 24 години. Максимальна добова доза становить 1200 мг. Максимальна добова доза для дітей віком від 12-18 років становить 1000 мг. Якщо при прийомі препарату протягом 2-3 днів симптоми зберігаються, необхідно припинити лікування та звернутися до лікаря.ПередозуванняУ дітей симптоми передозування можуть виникати після дози, що перевищує 400 мг/кг маси тіла. У дорослих дозозалежний ефект передозування менш виражений. Період напіввиведення препарату при передозуванні становить 1,5-3 години. Симптоми: нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці або, рідше, діарея, шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. У тяжких випадках спостерігаються прояви з боку центральної нервової системи: сонливість, рідко – збудження, судоми, дезорієнтація, кома. У випадках тяжкого отруєння може розвиватися метаболічний ацидоз та збільшення протромбінового часу, ниркова недостатність, пошкодження тканини печінки, зниження артеріального тиску, пригнічення дихання та ціаноз. У пацієнтів із бронхіальною астмою можливе загострення цього захворювання. Лікування: симптоматичне, з обов'язковим забезпеченням прохідності дихальних шляхів, моніторингом електрокардіограми та основних показників життєдіяльності аж до нормалізації стану пацієнта. Рекомендується застосування перорального активованого вугілля або промивання шлунка протягом 1 години після прийому потенційно токсичної дози ібупрофену. Якщо ібупрофен вже абсорбувався, може бути призначено лужне пиття з метою виведення похідного кислого ібупрофену нирками, форсований діурез. Часті або тривалі судоми слід усунути внутрішньовенним введенням діазепаму або лоразепаму. У разі погіршення бронхіальної астми рекомендується застосування бронходилататорів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. При появі симптомів гастропатії показаний ретельний контроль, що включає проведення езофагогастродуоденоскопії, аналіз крові з визначенням гемоглобіну та гематокриту, аналіз калу на приховану кров. Для запобігання розвитку НПЗП-гастропатії рекомендується комбінувати з препаратами простагландинів (мізопростол). При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. Хворі повинні утримуватися від усіх видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги, швидкої психічної та рухової реакції. У період лікування не рекомендується прийом етанолу. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
240,00 грн
194,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаДіюча речовина: індапамід – 1,50 мг. Допоміжні речовини: гіпромелоза (гіпромелоза 4000) – 42,00-78,40 мг; лактози моногідрат – 168,50 – 132,10 мг; кремнію діоксид колоїдний – 1,00 мг; магнію стеарат – 2,00 мг; оболонка: гіпромелоза – 5,94 мг; макрогол (поліетиленгліколь 4000) – 1,29 мг; тальк – 0,48 мг; титану діоксид – 1,29 мг. Пігулки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою, 1,5 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачку картонну.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкоюХарактеристикаКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі ядро білого чи майже білого кольору.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко і повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту; біодоступність – висока (93%). Прийом їжі дещо сповільнює швидкість абсорбції, але не впливає на кількість речовини, що всмокталася. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 12 годин після прийому внутрішньо. При повторних прийомах коливання концентрації препарату в плазмі в інтервалі між прийомами двох доз зменшуються. Рівноважна концентрація встановлюється через сім днів регулярного прийому. Період напіввиведення – 18 годин, зв'язок з білками плазми – близько 79%. Зв'язується також із еластином гладких м'язів судинної стінки. Має високий обсяг розподілу, проходить через гістогематичні бар'єри (зокрема плацентарний), проникає у грудне молоко. Метаболізується у печінці.Нирками виводиться 60-80% як метаболітів (у незміненому вигляді виводиться близько 5%), через кишечник – 20%. У хворих із нирковою недостатністю фармакокінетика не змінюється. Чи не кумулює.ФармакодинамікаГіпотензивний засіб (діуретик, вазодилататор). За фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків (порушує реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі Генле). Збільшує виділення з сечею іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію, що супроводжується посиленням діурезу. Маючи здатність селективно блокувати "повільні" кальцієві канали, підвищує еластичність стінок артерій і знижує загальний периферичний судинний опір. Сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. Не впливає на вміст ліпідів у плазмі (тригліцеридів, ліпопротеїнів низької щільності, ліпопротеїнів високої щільності); не впливає на вуглеводний обмін (у тому числі у хворих на цукровий діабет). Знижує чутливість судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II,стимулює синтез простагландину Е2 та простацикліну PGI2, знижує продукцію вільних та стабільних кисневих радикалів. Індапамід має гіпотензивну дію в дозах, що не мають вираженого діуретичного ефекту. Гіпотензивний ефект розвивається на кінець першого тижня, зберігається протягом 24 годин на фоні одноразового прийому.Клінічна фармакологіяДіуретикиПоказання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до індапаміду та інших похідних сульфонаміду, тяжка ниркова недостатність (стадія анурії), виражена печінкова недостатність (у тому числі з енцефалопатією); вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, галактоземія, синдром порушення всмоктування глюкози/галактози (препарат містить лактозу). Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем. З обережністю Порушення функції печінки та/або нирок, порушення водно-електролітного балансу, гіперпаратиреоз; подовження інтервалу QT або одночасний прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал QT (див. “Взаємодія з іншими лікарськими засобами”); цукровий діабет у стадії декомпенсації, гіперурикемія (особливо супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом). Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.Вагітність та лактаціяІндапамід МВ ШТАДА не рекомендується приймати під час вагітності. Прийом діуретиків може викликати фетоплацентарну ішемію та спричиняти порушення розвитку плода. У зв'язку з тим, що індапамід виділяється з грудним молоком, не рекомендується призначення препарату під час грудного вигодовування. У разі необхідності застосування препарату Індапамід МВ ШТАДА в період лактації годування груддю слід припинити.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій: дуже часто – 10% і більше; часто - 1% та більше, менше 10%; нечасто - 0,1% та більше, менше 1%; рідко – 0,01% та більше, менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%. Серцево-судинна система: дуже рідко – аритмія, ортостатична гіпотензія, серцебиття, зміни на електрокардіограмі (ЕКГ), характерні для гіпокаліємії. З боку органів кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, аплазія кісткового мозку. З боку центральної та периферичної нервової системи: рідко – запаморочення, біль голови, парестезії, підвищена збудливість, астенія, сонливість, вертиго, безсоння, депресія, підвищена стомлюваність, нездужання, спазм м'язів кінцівок, напруженість, дратівливість, тривожність. У пацієнтів із печінковою недостатністю можливий розвиток печінкової енцефалопатії. З боку травної системи: нечасто – блювання; рідко – нудота, запор, сухість слизової оболонки ротової порожнини; дуже рідко – панкреатит, анорексія, біль у животі, діарея. З боку сечостатевої системи: дуже рідко ниркова недостатність, ніктурія, інфекції, поліурія. З боку дихальної системи: кашель, фарингіт, синусит, риніт. Алергічні реакції: часто – макуло-папульозний висип; нечасто – пурпура, дуже рідко – ангіоневротичний набряк та/або кропив'янка, геморагічний васкуліт, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, свербіж шкіри. Інші: окремі повідомлення - загострення системного червоного вовчаку (ВКВ), реакції фоточутливості. Лабораторні дані: зниження рівня калію та розвиток гіпокаліємії (особливо виражене у хворих, що належать до групи ризику). У клінічних дослідженнях гіпокаліємія (зміст калію в плазмі крові менше 3,4 ммоль/л) спостерігалася у 10% пацієнтів та 3,2 ммоль/л – у 4% пацієнтів після 4–6 тижнів лікування. Після 12 тижнів терапії вміст калію в плазмі знижувався, в середньому на 0,23 ммоль/л. Дуже рідко – гіперкальціємія; можлива гіпонатріємія, що супроводжується гіповолемією та ортостатичною гіпотензією. Одночасна втрата іонів хлору може призводити до компенсаторного метаболічного алкалозу, проте частота розвитку метаболічного алкалозу та його виразність незначні; гіперурикемія та гіперглікемія (неуточнена частота), підвищення концентрації азоту сечовини крові, гіперкреатинінемія, глюкозурія. Якщо будь-які з вищезазначених побічних ефектів посилюються або ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЯкщо Ви приймаєте будь-які інші препарати, перед початком лікування слід проконсультуватися з лікарем. Не рекомендовані комбінації При одночасному застосуванні з препаратами літію можливе підвищення концентрації іонів літію в плазмі крові внаслідок зниження виведення його з організму нирками, що супроводжується появою ознак передозування (нефротоксична дія), так само як і при дотриманні дієти без солі (зниження виведення іонів літію нирками). У разі одночасного прийому з препаратами літію необхідні ретельний контроль концентрації літію у плазмі та корекція дозування. Комбінації, що потребують особливої уваги Препарати, при одночасному застосуванні з якими підвищується ймовірність виникнення аритмій на кшталт «пірует» ("torsades de pointes"): антиаритмічні засоби класу IА (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), антиаритмічні засоби III класу (аміодарон, дофетилід, ібутилід, дбутилид) , соталол, деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, в/в)), галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін (в/в), астемізол... Одночасне застосування з будь-яким із цих препаратів, особливо на тлі гіпокаліємії, підвищує ризик виникнення шлуночкових аритмій на кшталт «пірует».Перед початком комбінованої терапії індапамідом та зазначеними вище препаратами слід контролювати вміст калію у плазмі крові та за необхідності відкоригувати його. Рекомендується проводити контроль клінічного стану пацієнта, а також вмісту електролітів плазми крові та ЕКГ. У пацієнтів із гіпокаліємією необхідно застосовувати препарати, що не провокують розвиток аритмії типу «пірует». При одночасному призначенні нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) (при системному застосуванні), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), високі дози саліцилової кислоти (3 г/добу і більше), можливе: зменшення антигіпертензивного ефекту індапами. недостатність у зневоднених пацієнтів (внаслідок зниження швидкості клубочкової фільтрації).На початку терапії індапамідом необхідно відновити водно-електролітний баланс та контролювати функцію нирок. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) при одночасному застосуванні з індапамідом у пацієнтів з гіпонатріємією (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії) збільшують ризик розвитку раптової гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та зниженим внаслідок прийому діуретиків вмістом іонів натрію у плазмі крові необхідно за 3 дні до початку лікування інгібіторами АПФ припинити прийом діуретиків. Надалі, за необхідності, прийом діуретиків відновити. Терапію інгібіторами АПФ слід починати з низьких доз, з наступним поступовим збільшенням дози у разі потреби.При хронічній серцевій недостатності лікування слід розпочинати з низьких доз інгібіторів АПФ, попередньо зменшивши дозу діуретиків. У всіх випадках протягом першого тижня прийому інгібіторів АПФ необхідно контролювати функцію нирок (зміст креатиніну в плазмі крові). Препарати, що підвищують ризик розвитку гіпокаліємії: амфотерицин (в/в); глюко- та мінералокортикостероїди (при системному призначенні), тетракозактид, проносні засоби, що стимулюють моторику кишечника. При одночасному прийомі з індапамідом вищезгаданих препаратів збільшується ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). При необхідності слід контролювати та коригувати вміст іонів калію у плазмі крові. Одночасна терапія з баклофеном посилює антигіпертензивний ефект індапаміду. Серцеві глікозиди:гіпокаліємія збільшує токсичну дію серцевих глікозидів (глікозидна інтоксикація). При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст іонів калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Комбінація з калійзберігаючими діуретиками (амілорид, спіронолактон, тріамтерен) може бути ефективна у певної категорії хворих, однак, при цьому повністю не виключається можливість розвитку гіпо-або гіперкаліємії, особливо у хворих на цукровий діабет та ниркову недостатність. У таких випадках слід контролювати рівень калію в плазмі, параметри ЕКГ і, при необхідності, коригувати терапію. При одночасному застосуванні діуретиків та метформіну можлива поява молочнокислого ацидозу, який пов'язаний, мабуть,з розвитком функціональної ниркової недостатності, обумовленої дією діуретиків (переважно «петльових»). Не рекомендується застосовувати метформін у комбінації з індапамідом при рівні креатиніну більше 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. При застосуванні йодовмісних рентгеноконтрастних препаратів слід мати на увазі, що діуретичний ефект індапаміду збільшує ризик розвитку ниркової недостатності. Цей ризик особливо високий при використанні йодовмісних рентгеноконтрастних речовин у високих дозах. Перед застосуванням йодовмісних рентгеноконтрастних речовин хворим необхідно відновити втрату рідини. Трициклічні антидепресанти та нейролептики посилюють гіпотензивний ефект та підвищують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). Препарати, що містять солі кальцію,збільшують ризик розвитку гіперкальціємії внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками. При одночасному застосуванні циклоспорину та такролімусу можливе збільшення вмісту креатиніну в плазмі крові (без зміни концентрації циркулюючого циклоспорину), що спостерігається навіть при нормальному вмісті води та іонів натрію. Глюкортикостероїдні препарати, тетракозактид (при системному застосуванні) знижують гіпотензивний ефект (затримка іонів натрію та рідини). Знижує ефект непрямих антикоагулянтів (похідних кумарину або індандіону) внаслідок підвищення концентрації факторів згортання внаслідок зменшення об'єму циркулюючої крові та підвищення їхньої продукції печінкою (може знадобитися корекція дози). Підсилює блокаду нервово-м'язової передачі, що розвивається під дією недеполяризуючих міорелаксантів.Спосіб застосування та дозиТаблетки приймають внутрішньо, переважно в ранкові години, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Добова доза – 1 таблетка Індапаміду МВ ШТАДА (1,5 мг) один раз на день. Збільшення дози препарату не призводить до посилення гіпотензивної дії.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, водно-електролітні порушення (гіпонатріємія, гіпокаліємія), нудота, блювання, судоми, запаморочення, сонливість, загальмованість, сплутаність свідомості, пригнічення дихання, поліурія або олігурія аж до анурії. У пацієнтів з цирозом печінки можливий розвиток печінкової коми. Лікування: промивання шлунка, корекція водно-електролітного балансу, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
206,00 грн
167,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкадіюча речовина: індапамід – 2,5 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 76,96 мг, повідон-КЗО – 2,82 мг, кросповідон – 0,88 мг, магнію стеарат – 0,88 мг, натрію лаурилсульфат – 0,44 мг, тальк – 3,52 мг; оболонка: гіпромелоза – 1,7222 мг, макрогол-6000 – 0,3445 мг, тальк – 1,9030 мг, титану діоксид Е 171 С.1.77891 – 0,4303 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 2,5 мг. 10 таблеток у блістер (контурне осередкове пакування) з алюмінієвої фольги друкованої лакованої та полівінілхлоридної плівки. 3 блістери (контурні осередкові упаковки) разом з інструкцією щодо застосування лікарського препарату в пачку з картону.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкоюХарактеристикаКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору. На поперечному розрізі ядро білого чи майже білого кольору.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті; біодоступність – висока (93%). Прийом їжі дещо сповільнює швидкість абсорбції, але не впливає на кількість речовини, що всмокталася. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 1-2 години після прийому внутрішньо. При повторних прийомах коливання концентрації препарату в плазмі в інтервалі між прийомами двох доз зменшуються. Рівноважна концентрація встановлюється через сім днів регулярного прийому. Період напіввиведення препарату становить 14-24 години (загалом 18 годин), зв'язок із білками плазми крові -79 %. Зв'язується також із еластином гладких м'язів судинної стінки. Має високий обсяг розподілу, проходить через гістогематичні бар'єри (зокрема плацентарний), проникає у грудне молоко. Метаболізується у печінці.Нирками виводиться 60-80% як метаболітів (у незміненому вигляді виводиться близько 5%), через кишечник - 20%. У хворих із нирковою недостатністю фармакокінетика не змінюється. Чи не кумулює.ФармакодинамікаГіпотензивний засіб (діуретик, вазодилататор). За фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків (порушує реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі Генле). Збільшує виділення з сечею іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію, що супроводжується посиленням діурезу. Маючи здатність селективно блокувати «повільні» кальцієві канали, підвищує еластичність стінок артерій і знижує загальний периферичний судинний опір. Сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. Не впливає на вміст ліпідів у плазмі (тригліцеридів, ліпопротеїнів низької щільності, ліпопротеїнів високої щільності); не впливає на вуглеводний обмін (у тому числі у хворих із супутнім цукровим діабетом). Знижує чутливість судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II,стимулює синтез простагландину Е2 та простацикліну PGI2, знижує продукцію вільних та стабільних кисневих радикалів. Гіпотензивний ефект розвивається на кінець першого тижня, зберігається протягом 24 годин на фоні одноразового прийому. Індапамід має гіпотензивну дію в дозах, що не мають вираженого діуретичного ефекту.Клінічна фармакологіяДіуретикиПоказання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до індапаміду, інших похідних сульфонаміду або до інших компонентів препарату; анурія, рефрактерна гіпокаліємія, печінкова енцефалопатія або тяжка печінкова недостатність, тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), вагітність, період грудного вигодовування, вік до 18 років (недостатньо даних щодо ефективності та безпеки); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу). З обережністю Порушення функції печінки та/або нирок, порушення водно-електролітного балансу, гіперпаратиреоз, цукровий діабет у стадії декомпенсації, гіперурикемія (особливо супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), у ослаблених пацієнтів або у пацієнтів, які отримують поєднану терапію з іншими антиаритмічними препаратами. інтервалом QT на електрокардіограмі (ЕКГ), при одночасному прийомі препаратів, що подовжують інтервал QTВагітність та лактаціяІндапамід не рекомендується приймати під час вагітності. Прийом діуретиків може викликати фетоплацентарну ішемію та спричиняти порушення розвитку плода. Індапамід виділяється з грудним молоком, тому застосування препарату під час грудного вигодовування не рекомендується. У разі необхідності застосування препарату в період лактації годування груддю слід припинити.Побічна діяЧастота можливих побічних ефектів зазначена відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – понад 10 %; часто - понад 1% та менше 10%; нечасто – понад 0,1 % та менше 1 %; рідко – понад 0,01 % та менше 0,1 %; дуже рідко – менше 0,01 % (включаючи окремі випадки); частота невідома – не може бути визначена за наявними даними. З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія. З боку нервової системи, рідко – вертиго, стомлюваність, біль голови, парестезії; частота невідома - непритомність. З боку серцево-судинної системи; дуже рідко - аритмія, артеріальна гіпотензія; частота невідома - збільшення інтервалу QT на ЕКГ, аритмія типу «пірует» (torsade de pointes) (можливо зі смертельним результатом). З боку травної системи: нечасто блювання; рідко – нудота, запор, сухість у роті; дуже рідко – панкреатит. З боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – ниркова недостатність. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки; частота невідома – при печінковій недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії, гепатит. З боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості, в основному дерматологічні, у пацієнтів зі схильністю до алергічних та астматичних реакцій: часто – макулопапульозний висип; нечасто – геморагічний васкуліт; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона; частота невідома - у пацієнтів з гострою формою системного червоного вовчаку можливе погіршення перебігу захворювання. Описано випадки реакцій фоточутливості. Лабораторні показники: дуже рідко – гіперкальціємія; частота невідома - підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози в крові (тіазидні та тіазидоподібні діуретики слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з подагрою та цукровим діабетом); підвищення активності «печінкових» трансаміназ; зниження вмісту калію та розвиток гіпокаліємії, особливо значуще для пацієнтів, що належать до групи ризику (див. розділ «Особливі вказівки»); гіпонатріємія, що супроводжується гіповолемією, дегідратацією та відростатичною гіпотензією. Одночасна гіпохлоремія може призвести до метаболічного алкалозу компенсаторного характеру (ймовірність та тяжкість даного ефекту низька).Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендовані поєднання лікарських засобів Препарати літію: при одночасному застосуванні індапаміду та препаратів літію може спостерігатися підвищення концентрації літію у плазмі крові внаслідок зниження його екскреції, що супроводжується появою ознак передозування літію. При необхідності діуретичні препарати можуть застосовуватися у поєднанні з препаратами літію, при цьому слід ретельно підбирати дозу препаратів, регулярно контролюючи концентрацію літію у плазмі. Поєднання лікарських засобів, що вимагають особливої уваги Препарати, здатні викликати аритмію типу «пірует»: - антиаритмічні препарати ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід); - антиаритмічні препарати III класу (аміодарон, дофетилід, ібутилід) та соталол; - деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифторперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол); - інші: беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин (внутрішньовенно (в/в)), галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, астемізол, вінкамін (в/в). Збільшення ризику шлуночкових аритмій, особливо аритмії типу «пірует» (фактор ризику – гіпокаліємія). Слід визначити вміст калію в плазмі крові та, при необхідності, коригувати його до початку комбінованої терапії індапамідом із зазначеними вище препаратами. Необхідний контроль клінічного стану пацієнта, контроль вмісту електролітів плазми, показників ЕКГ. У пацієнтів із гіпокаліємією необхідно застосовувати препарати, що не викликають аритмію типу «пірует». Нестепоїдні протизапальні препарати більше НПЗП] (при системному призначенні: включаючи селективні інгібітори ніклооксигенази-2 'НОГ-2), високі дози саліїілатів (більше 3 г/добу): можливе зниження антигіпертензивної дії індапаміду. При значній втраті рідини може розвинутись гостра ниркова недостатність (внаслідок зниження швидкості клубочкової фільтрації (СКФ). Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та регулярно контролювати функцію нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування. Інгібітори ангіотензинперетворюваного ферменту (АПФ): призначення інгібіторів АПФ пацієнтам з гіпонатріємією (особливо пацієнтам зі стенозом ниркової артерії) супроводжується ризиком раптової гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та можливо зниженим, внаслідок прийому діуретиків, вмістом натрію у плазмі крові необхідно: - за 3 дні до початку лікування інгібітором АПФ припинити прийом діуретиків. Надалі, за необхідності, прийом діуретиків можна відновити; - або починати терапію інгібітором АПФ з низьких доз, з подальшим поступовим збільшенням дози у разі потреби. При хронічній серцевій недостатності лікування інгібіторами АПФ слід розпочинати з низьких доз із можливим попереднім зниженням доз діуретиків. У всіх випадках у перші тижні прийому інгібіторів АПФ у пацієнтів необхідно контролювати функцію нирок (концентрацію креатиніну в плазмі). Інші препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотепіїїн В (в/в), глюко- і мінералоко тикостероїди (пуї системному призначенні тетракозактид, проносні засоби, стимулююше моторику кишечника: збільшення ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний регулярний , при необхідності - його корекція Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди, рекомендується застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника. Баклофен: можливе посилення антигіпертензивної дії. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та на початку лікування ретельно контролювати функцію нирок. Сепдечні глікозиди: гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Поєднання препаратів, які потребують уваги Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тпіамтерен, еплеренон): одночасне призначення індапаміду з калійзберігаючими діуретиками доцільно у деяких пацієнтів, проте при цьому не виключається можливість розвитку гіпокаліємії (особливо у пацієнтів з цукровим діабетом і гіперемією). Необхідно контролювати вміст калію в плазмі, показники ЕКГ і, за необхідності, коригувати терапію. Метформін: функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні прийому діуретиків, особливо «петльових», при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо концентрація креатиніну перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Йодовмісні контрастні речовини: зневоднення організму на фоні прийому діуретичних препаратів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних речовин. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики): препарати цих класів посилюють антигіпертензивну дію індапаміду та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). Солі кальцію: при одночасному призначенні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками. Циклоспорин, такролімус: можливе збільшення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циркулюючого циклоспорину, навіть при нормальному вмісті рідини та іонів натрію. Кортикостероїди (мінерала- та глюкокортикостероїди), тетракозактид (при системному призначенні): зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів).Спосіб застосування та дозиВсередину, по 1 таблетці на добу (переважно вранці). Препарат приймають незалежно від їди, запиваючи достатньою кількістю рідини. Якщо через 4-8 тижнів лікування не досягається бажаного терапевтичного ефекту, дозу препарату підвищувати не рекомендується (зростає ризик виникнення побічних ефектів без посилення ангігіпертензивного ефекту). Натомість у схему медикаментозного лікування рекомендується включити інший антигіпертензивний засіб, що не є діуретиком. У випадках, коли лікування необхідно починати з прийому двох препаратів, доза індапаміду залишається рівною 2,5 мг вранці одноразово на добу.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, водно-електролітні порушення (гіпонатріємія, гіпокаліємія), нудота, блювання, судоми, запаморочення, сонливість, загальмованість, сплутаність свідомості, пригнічення дихання, поліурія або олігурія аж до анурії. У пацієнтів з цирозом печінки можливий розвиток печінкової коми. Лікування: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля, корекція водноелектролітного балансу, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
428,00 грн
171,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .
Форма выпуска: капс. Производитель: Хемофарм Завод-производитель: Fidifarm(Хорватия). .
Дозування: 0. 05 % Фасування: N1 Форма выпуска: капли глазные Упаковка: фл. Производитель: Хемофарм Завод-производитель: Хемофарм Действующее вещество: Тетризолин.
Склад, форма випуску та упаковка1 мл сиропу містить активну речовину бутамірату цитрат 0,8 мг; допоміжні речовини – сорбітол 70 % (некристалізуючий) – 405,00 мг, гліцерол – 290,00 мг, сахарин натрію – 0,60 мг, бензойна кислота – 1,15 мг, ванілін – 0,60 мг, анісова олія – 0,15 мг, етанол 96% - 3,00 мкл, натрію гідроксид – 0,10 мг, очищена вода – до 1,00 мл. По 200 мл препарату у флакон темного скла III гідролітичної групи, закупорений пластмасовою кришкою з контролем першого розтину. На верхню сторону кришки нанесено схему відкривання флакона. 1 флакон разом з мірною ложкою (об'ємом 5 мл, з ризиком для об'єму 2,5 мл) та інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формисиропХарактеристикаСироп: прозора, безбарвна, в'язка рідина із запахом ванілі.Фармакотерапевтична групаПротикашльовий засіб, що має відхаркувальну, помірну бронходилатируючу та протизапальну дію. Бутамірату цитрат не є ні хімічно, ні фармакологічно спорідненим з алкалоїдами опію і володіє прямим впливом на кашльовий центр, покращує показники спірометрії та оксигенацію крові.ФармакокінетикаАбсорбція – висока. Після прийому внутрішньо сиропу в дозі, що містить 150 мг бутамірату цитрату максимальна концентрація в плазмі основного метаболіту (2-фенілмасляної кислоти) спостерігається через 1.5 год і становить 6.4 мкг/мл, при прийомі таблетки з модифікованим вивільненням (50 мг), відповідно ч та 1.4 мкг/мл. Період напіввиведення для сиропу – 6 год, для таблеток – 13 год. Немає кумулятивного ефекту. Бутамірату цитрат швидко гідролізується в плазмі в 2-фенілмасляну кислоту і діетіламіноетоксіетанол. Обидва ці метаболіти, що мають також протикашльову дію, значною мірою пов'язуються з білками плазми, що пояснює їх тривале перебування в плазмі. Надалі головний метаболіт 2-фенілмасляна кислота окислюється до 14С-р-гідрокси-2-фенілмасляної кислоти. Всі три метаболіти виводяться нирками,причому кислі метаболіти в основному пов'язані з глюкуроновою кислотою.Клінічна фармакологіяпротикашльовий засіб центральної діїПоказання до застосуванняСухий кашель будь-якої етіології (при застудних захворюваннях, грипі, кашлюку та інших станах). Придушення кашлю у передопераційному та післяопераційному періоді, під час проведення хірургічних втручань, бронхоскопії.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість, вагітність (I-триместр), період лактації, дитячий вік до 3 років.Побічна діяЕкзантема, нудота, діарея, запаморочення, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиЯкісь лікарські взаємодії для бутамірату не описані. У період лікування препаратом не рекомендується вживати алкогольні напої, а також лікарські засоби, що пригнічують центральну нервову систему (снодійні, нейролептики, транквілізатори та інші препарати).Спосіб застосування та дозиВсередину. Сироп містить у комплекті 1 мірну ложку (об'ємом 5 мл): Діти: від 3 до 6 років (15-22 кг) - 2 мірні ложки (10 мл) 3 рази на день від 6 до 9 років (22-30 кг) - 3 мірні ложки (15 мл) 3 рази на день старше 9 років (40 кг) - 3 мірні ложки (15 мл) 4 рази на день Дорослі: - 6 мірних ложок (30 мл) 3 рази на деньПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, сонливість, діарея, запаморочення, зниження артеріального тиску. Лікування: активоване вугілля, сольові проносні, симптоматична терапія (за показаннями).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
271,00 грн
216,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка з модифікованим вивільненням, покрита плівковою оболонкою 20 мг містить: активну речовину бутамірату цитрат 20 мг; допоміжні речовини – лактози моногідрат – 218,5 мг, гіпромелоза – 70,0 мг, тальк – 10,0 мг, магнію стеарат – 8,0 мг, кремнію діоксид колоїдний, безводний – 2,0 мг, повідон – 1,5 мг склад оболонки: гіпромелоза – 5,105 мг, тальк – 4,700 мг, етилцелюлоза – 3,140 мг, макрогол – 1,253 мг, титану діоксид – 1,041 мг, барвник сонячний захід жовтий [Е 110] (11%). 1 таблетка з модифікованим вивільненням, покрита плівковою оболонкою 50 мг містить: активну речовину бутамірату цитрат 50 мг; допоміжні речовини – лактози моногідрат – 230,5 мг, гіпромелоза – 85,0 мг, тальк – 10,0 мг, магнію стеарат – 12,0 мг, кремнію діоксид колоїдний, безводний – 6,0 мг, повідон – 1,5 мг , склад оболонки: гіпромелоза – 5,305 мг, тальк – 4,950 мг, етилцелюлоза – 3,183 мг, макрогол – 1,273 мг, титану діоксид – 1,061 мг, барвник червоний [Понсо 4R] жовтий [Е110], барвник азорубін [Е122], барвник чорний [Е151]) - 0,106 мг. Таблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою 20 мг або 50 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/АЛ. 1 блістер разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку. Сироп 0,8 мг/мл.Опис лікарської формиТаблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкоюХарактеристикаТаблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою 20 мг: круглі, двоопуклі таблетки, покриті оболонкою від жовтого до оранжевого кольору. Таблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою 50 мг: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою темно-червоного кольору.Фармакотерапевтична групаПротикашльовий засіб, що має відхаркувальну, помірну бронходилатируючу та протизапальну дію. Бутамірату цитрат не є ні хімічно, ні фармакологічно спорідненим з алкалоїдами опію і володіє прямим впливом на кашльовий центр, покращує показники спірометрії та оксигенацію крові.ФармакокінетикаАбсорбція – висока. Після прийому внутрішньо сиропу в дозі, що містить 150 мг бутамірату цитрату максимальна концентрація в плазмі основного метаболіту (2-фенілмасляної кислоти) спостерігається через 1.5 год і становить 6.4 мкг/мл, при прийомі таблетки з модифікованим вивільненням (50 мг), відповідно ч та 1.4 мкг/мл. Період напіввиведення для сиропу – 6 год, для таблеток – 13 год. Немає кумулятивного ефекту. Бутамірату цитрат швидко гідролізується в плазмі в 2-фенілмасляну кислоту і діетіламіноетоксіетанол. Обидва ці метаболіти, що мають також протикашльову дію, значною мірою пов'язуються з білками плазми, що пояснює їх тривале перебування в плазмі. Надалі головний метаболіт 2-фенілмасляна кислота окислюється до 14С-р-гідрокси-2-фенілмасляної кислоти. Всі три метаболіти виводяться нирками,причому кислі метаболіти в основному пов'язані з глюкуроновою кислотою.Клінічна фармакологіяпротикашльовий засіб центральної діїПоказання до застосуванняСухий кашель будь-якої етіології (при застудних захворюваннях, грипі, кашлюку та інших станах). Придушення кашлю у передопераційному та післяопераційному періоді, під час проведення хірургічних втручань, бронхоскопії.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість, вагітність, період лактації, дитячий вік до 6 років – таблетки 20 мг, до 18 років – таблетки 50 мг.Побічна діяЕкзантема, нудота, діарея, запаморочення, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиЯкісь лікарські взаємодії для бутамірату не описані. У період лікування препаратом не рекомендується вживати алкогольні напої, а також лікарські засоби, що пригнічують центральну нервову систему (снодійні, нейролептики, транквілізатори та інші препарати).Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки приймають перед їжею, не розжовуючи. Пігулки 20 мг Діти: від 6 до 12 років - 1 таблетка 2 рази на день старше 12 років - 1 таблетка 3 рази на день Дорослі: - 2 таблетки 2-3 рази на день Пігулки 50 мг Дорослі: - 1 таблетка кожні 8-12 годинПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, сонливість, діарея, запаморочення, зниження артеріального тиску. Лікування: активоване вугілля, сольові проносні, симптоматична терапія (за показаннями).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
487,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка з модифікованим вивільненням, покрита плівковою оболонкою 20 мг містить: активну речовину бутамірату цитрат 20 мг; допоміжні речовини – лактози моногідрат – 218,5 мг, гіпромелоза – 70,0 мг, тальк – 10,0 мг, магнію стеарат – 8,0 мг, кремнію діоксид колоїдний, безводний – 2,0 мг, повідон – 1,5 мг склад оболонки: гіпромелоза – 5,105 мг, тальк – 4,700 мг, етилцелюлоза – 3,140 мг, макрогол – 1,253 мг, титану діоксид – 1,041 мг, барвник сонячний захід жовтий [Е 110] (11%). 1 таблетка з модифікованим вивільненням, покрита плівковою оболонкою 50 мг містить: активну речовину бутамірату цитрат 50 мг; допоміжні речовини – лактози моногідрат – 230,5 мг, гіпромелоза – 85,0 мг, тальк – 10,0 мг, магнію стеарат – 12,0 мг, кремнію діоксид колоїдний, безводний – 6,0 мг, повідон – 1,5 мг , склад оболонки: гіпромелоза – 5,305 мг, тальк – 4,950 мг, етилцелюлоза – 3,183 мг, макрогол – 1,273 мг, титану діоксид – 1,061 мг, барвник червоний [Понсо 4R] жовтий [Е110], барвник азорубін [Е122], барвник чорний [Е151]) - 0,106 мг. Таблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою 20 мг або 50 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/АЛ. 1 блістер разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку. Сироп 0,8 мг/мл.Опис лікарської формиТаблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкоюХарактеристикаТаблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою 20 мг: круглі, двоопуклі таблетки, покриті оболонкою від жовтого до оранжевого кольору. Таблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою 50 мг: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою темно-червоного кольору.Фармакотерапевтична групаПротикашльовий засіб, що має відхаркувальну, помірну бронходилатируючу та протизапальну дію. Бутамірату цитрат не є ні хімічно, ні фармакологічно спорідненим з алкалоїдами опію і володіє прямим впливом на кашльовий центр, покращує показники спірометрії та оксигенацію крові.ФармакокінетикаАбсорбція – висока. Після прийому внутрішньо сиропу в дозі, що містить 150 мг бутамірату цитрату максимальна концентрація в плазмі основного метаболіту (2-фенілмасляної кислоти) спостерігається через 1.5 год і становить 6.4 мкг/мл, при прийомі таблетки з модифікованим вивільненням (50 мг), відповідно ч та 1.4 мкг/мл. Період напіввиведення для сиропу – 6 год, для таблеток – 13 год. Немає кумулятивного ефекту. Бутамірату цитрат швидко гідролізується в плазмі в 2-фенілмасляну кислоту і діетіламіноетоксіетанол. Обидва ці метаболіти, що мають також протикашльову дію, значною мірою пов'язуються з білками плазми, що пояснює їх тривале перебування в плазмі. Надалі головний метаболіт 2-фенілмасляна кислота окислюється до 14С-р-гідрокси-2-фенілмасляної кислоти. Всі три метаболіти виводяться нирками,причому кислі метаболіти в основному пов'язані з глюкуроновою кислотою.Клінічна фармакологіяпротикашльовий засіб центральної діїПоказання до застосуванняСухий кашель будь-якої етіології (при застудних захворюваннях, грипі, кашлюку та інших станах). Придушення кашлю у передопераційному та післяопераційному періоді, під час проведення хірургічних втручань, бронхоскопії.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість, вагітність, період лактації, дитячий вік до 6 років – таблетки 20 мг, до 18 років – таблетки 50 мг.Побічна діяЕкзантема, нудота, діарея, запаморочення, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиЯкісь лікарські взаємодії для бутамірату не описані. У період лікування препаратом не рекомендується вживати алкогольні напої, а також лікарські засоби, що пригнічують центральну нервову систему (снодійні, нейролептики, транквілізатори та інші препарати).Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки приймають перед їжею, не розжовуючи. Пігулки 20 мг Діти: від 6 до 12 років - 1 таблетка 2 рази на день старше 12 років - 1 таблетка 3 рази на день Дорослі: - 2 таблетки 2-3 рази на день Пігулки 50 мг Дорослі: - 1 таблетка кожні 8-12 годинПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, сонливість, діарея, запаморочення, зниження артеріального тиску. Лікування: активоване вугілля, сольові проносні, симптоматична терапія (за показаннями).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
316,00 грн
201,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить: Ядро: діючі речовини: амоксицилін (у формі амоксициліну тригідрату) – 875,00 мг, клавуланова кислота (у формі суміші калію клавуланату та целюлози мікрокристалічної (1:1)) – 125,00 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, бутилгідроксіанізол. Оболонка: гіпромелоза, титану діоксид Е171, пропіленгліколь, тальк. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 875 мг + 125 мг. По 14 таблеток у банку з коричневого скла (тип III), закупорену пластиковою кришкою з силікагелем та контролем першого розтину. 1 банка з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.ХарактеристикаТаблетки овальні, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, з ризиком з одного боку. На зламі – жовтого кольору.ФармакокінетикаВсмоктування Амоксицилін і клавуланова кислота швидко і повністю всмоктуються із шлунково-кишкового тракту (ШКТ) після перорального прийому. Абсорбція амоксициліну та клавуланової кислоти оптимальна у разі прийому препарату на початку їди. Нижче показані дані фармакокінетичних параметрів амоксициліну та клавуланової кислоти, отримані в окремих дослідженнях, коли здорові добровольці натщесерце приймали: - 2 таблетки амоксициліну + клавуланова кислота, 875 мг/125 мг (1000 мг). Основні фармакокінетичні параметри Препарати Доза(мг) | Сmax(мкг/мл) Tmax(годинник) | AUC(мг²/мл) | Т½(годинник) Амоксицилін амоксицилін+клавуланова кислота, 875 мг/125 мг 1750 | 11,64±2,78 | 1,50 (1,0-2,5) | 53,52±2,31 | 1,19±0,21 Клавуланова кислота амоксицилін+клавуланова кислота, 875 мг/125 мг 250 | 2,18±0,99 | 1,25 (1,0-2,0) | 10,16±3,04 | 0,96±0,12 Сmax - максимальна концентрація в плазмі крові Tmax - час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові AUC-площа під кривою залежності «концентрація-час» Т½ - період напіввиведення Розподіл Терапевтичні концентрації амоксициліну та клавуланової кислоти виявляються в різних тканинах та інтерстиціальній рідині (у жовчному міхурі, тканинах черевної порожнини, шкірі, жировій та м'язовій тканинах, синовіальній та перитонеальній рідинах, жовчі, гнійному відділяємо). Амоксицилін і клавуланова кислота мають слабкий ступінь зв'язування з білками плазми крові. Проведені дослідження показали, що з білками плазми зв'язується близько 25% загальної кількості клавуланової кислоти і 18% амоксициліну в плазмі крові. У дослідженнях на тваринах не було виявлено кумуляції амоксициліну та/або клавуланової кислоти в якомусь органі. Амоксицилін, як і більшість пеніцилінів, проникає у грудне молоко. У грудному молоці можуть бути виявлені слідові кількості клавуланової кислоти. За винятком можливості розвитку сенсибілізації, діареї або кандидозу слизових оболонок порожнини рота, невідомо жодних інших негативних впливів амоксициліну та клавуланової кислоти на здоров'я дітей, які вигодовуються грудним молоком. Дослідження репродуктивної функції у тварин показали, що амоксицилін та клавуланова кислота проникають через плацентарний бар'єр. Однак не було виявлено негативного впливу на плід. Метаболізм 10-25% від початкової дози амоксициліну виводиться нирками у вигляді неактивного метаболіту (пеніцилової кислоти). Клавуланова кислота піддається інтенсивному метаболізму до 2,5-дигадро-4-(2-гідроксиетил)-5-оксо-1Н-піррол-3-карбонової кислоти і 1-аміно-4-гідрокси-бутан-2-вона і виводиться нирками через ШКТ, а також з повітрям, що видихається, у вигляді діоксиду вуглецю. Виведення Як і інші пеніциліни, амоксицилін виводиться в основному нирками, тоді як клавуланова кислота - за допомогою ниркового, так і позаниркового механізмів. Приблизно 60-70% амоксициліну та 40-65% клавуланової кислоти виводяться нирками у незміненому вигляді у перші 6 годин після прийому препарату. Одночасне введення пробенециду уповільнює екскрецію амоксициліну, але не уповільнює ниркову екскрецію клавуланової кислоти (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ФармакодинамікаМеханізм дії Амоксицилін - напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії, що має активність проти багатьох грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. У той же час амоксицилін схильний до руйнування бета-лактамазами, і тому спектр активності амоксициліну не поширюється на мікроорганізми, які продукують ці ферменти. Клавуланова кислота - інгібітор бета-лактамаз, структурно споріднений з пеніцилінами, має здатність інактивувати широкий спектр бета-лактамаз, виявлених у мікроорганізмів, стійких до пеніцилінів і цефалоспоринів. Клавуланова кислота має достатню ефективність щодо плазмідних бета-лактамаз, які найчастіше зумовлюють резистентність бактерій, і не ефективна щодо хромосомних бета-лактамаз 1 типу, які не інгібуються клавулановою кислотою. Присутність клавуланової кислоти у препараті Панклав 2Х захищає амоксицилін від руйнування ферментами – бета-лактамазами, що дозволяє розширити антибактеріальний спектр амоксициліну. Нижче наведено активність комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою in vitro. Бактерії, зазвичай чутливі до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грампозитивні аероби: Bacillus anthracis, Enterococcus faecalis, Nocardia asteroides, Listeria monocytogenes, Streptococcus pyogenes1,2, Streptococcus agalactiae1,2, Streptococcus spp. (Інші бета-гемолітичні стрептококи) 1,2, Staphylococcus aureus (чутливий до метициліну) 1, Staphylococcus saprophyticus (чутливий до метициліну), коагулазонегативні стафілококи (чутливі до метициліну). Грамнегативні аероби: Bordetella pertussis, Haemophilus influenzae1, Helicobacter pylori, Moraxella catarrhalis1, Neisseria gonorrhoeae, Pasteurella multocida, Vibrio cholera. Грампозитивні анаероби: Clostridium spp., Peptococcus niger, Peptostreptococcus magnus, Peptostreptococcus micros, Peptostreptococcus spp. Грамнегативні анаероби: Bacteroides spp., Bacteroides fragilis, Capnocytophaga spp., Eikenella corrodens, Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp., Prevotella spp. Інші: Borrelia burgdorferi, Leptospira icterohaemorrhagiae, Treponema pallidum. Бактерії, для яких можлива набута резистентність до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грамнегативні аероби: Escherichia coli1, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae1, Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Proteus spp., Salmonella spp., Shigella spp. Грампозитивні аероби: Corynebacterium spp., Enterococcus faecium, Streptococcus pneumoniae1, 2, стрептококи групи Viridans. Бактерії, що мають природну стійкість до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грамнегативні аероби: Acinetobacter spp., Citrobacter freundii, Enterobacter spp., Hafnia alvei, Legionella pneumophila, Morganella morganii, Providencia spp., Pseudomonas spp., Serratia spp., Stenotrophomonas maltophilia, Yers Інші: Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia spp., Coxiella burnetii, Mycoplasma spp. 1 - для даних бактерій клінічна ефективність комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою була продемонстрована у клінічних дослідженнях. 2 – штами цих видів бактерій не продукують бета-лактамази. Чутливість при монотерапії амоксициліном дозволяє припускати аналогічну чутливість до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою.Клінічна фармакологіяантибіотик – пеніцилін напівсинтетичний + беталактамаз інгібіторПоказання до застосуванняКомбінація амоксициліну з клавулановою кислотою показана для лікування бактеріальних інфекцій наступних локалізацій, спричинених чутливими до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою мікроорганізмами: - Інфекції ЛOP-органів, наприклад, рецидивуючий тонзиліт, синусит, середній отит, зазвичай викликані Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae*, Moraxella catarrhalis* та Streptococcus pyogenes. - Інфекції нижніх дихальних шляхів, наприклад, загострення хронічного бронхіту, пайова пневмонія та бронхопневмонія, зазвичай викликані Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae* та Moraxella catarrhalis*. - інфекції сечостатевого тракту, наприклад, цистит; уретрит, пієлонефрит, інфекції жіночих статевих органів, які зазвичай викликаються видами сімейства Enterobacteriaceae* (переважно Escherichia coli*), Staphylococcus saprophyticus і видами роду Enterococcus, а також гонорея, що викликається Neisseria gonorrhoeae*. - Інфекції шкіри та м'яких тканин, зазвичай викликані Staphylococcus aureus*, Streptococcus pyogenes та видами роду Bacteroides*. - Інфекції кісток і суглобів, наприклад, остеомієліт, який зазвичай викликається Staphylococcus aureus*, при необхідності можливе проведення тривалої терапії. - Одонтогенні інфекції, наприклад, періодонтит, одонтогенний верхньощелепний синусит, важкі дентальні абсцеси з целюлітом, що поширюється. - Інші змішані інфекції (наприклад, септичний аборт, післяпологовий сепсис, інтраабдомінальний сепсис) у межах ступінчастої терапії. * Окремі представники зазначеного роду мікроорганізмів продукують бета-лактамазу, що робить їх нечутливими до амоксициліну (див. також розділ "Фармакологічна дія"). Інфекції, спричинені чутливими до амоксициліну мікроорганізмами, можна лікувати препаратом Панклав 2Х, оскільки амоксицилін є однією з діючих речовин. Панклав 2Х також показаний для лікування змішаних інфекцій, зумовлених мікроорганізмами, чутливими до амоксициліну, а також мікроорганізмами, що продукують бета-лактамази, чутливими до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою. Чутливість бактерій до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою варіюється в залежності від регіону та з часом. Там, де це можливо, мають бути прийняті до уваги локальні дані щодо чутливості. У разі потреби слід проводити збір мікробіологічних зразків та аналіз на бактеріологічну чутливість.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амоксициліну, клавуланової кислоти, інших компонентів препарату; бета-лактамним антибіотикам (наприклад, пеніциліни, цефалоспорини) в анамнезі; Попередні епізоди жовтяниці або порушення функції печінки при застосуванні комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою в анамнезі; Дитячий вік до 12 років, або вага тіла менше 40 кг; Порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв).Вагітність та лактаціяВагітність У дослідженнях репродуктивної функції у тварин пероральне та парентеральне введення амоксициліну+клавуланова кислота не викликало тератогенних ефектів. У поодинокому дослідженні у жінок з передчасним розривом плодових оболонок було встановлено, що профілактична терапія препаратом може бути пов'язана з підвищенням ризику некротизуючого ентероколіту у новонароджених. Як і всі лікарські препарати, комбінацію амоксициліну з клавулановою кислотою не рекомендується застосовувати під час вагітності, за винятком тих випадків, коли очікувана користь застосування матері перевищує потенційний ризик для плода. Період грудного вигодовування Комбінацію амоксициліну з клавулановою кислотою можна застосовувати під час грудного вигодовування. За винятком можливості розвитку сенсибілізації, діареї або кандидозу слизових оболонок ротової порожнини, пов'язаних з проникненням у грудне молоко слідових кількостей діючих речовин препарату, жодних інших несприятливих ефектів у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, не спостерігалося. У разі виникнення несприятливих ефектів у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, необхідно припинити грудне вигодовування.Побічна діяНебажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 і більше 1/10), нечасто (≥ 1/1000 і більше 1/100), рідко (≥ 1/10 000 і більше 1/1000), дуже рідко (більше 1/10 000, включаючи окремі випадки). Категорії частоти були сформовані на підставі клінічних досліджень та післяреєстраційного спостереження. Частота народження небажаних реакцій Інфекційні та паразитарні захворювання Часто: кандидоз шкіри та слизових оболонок. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Рідко: оборотна лейкопенія (включаючи нейтропенію), оборотна тромбоцитопенія. Дуже рідко: оборотний агранулоцитоз та оборотна гемолітична анемія, подовження часу кровотечі та протромбінового часу, еозинофілія, тромбоцитоз, анемія. Порушення з боку імунної системи Дуже рідко: ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, синдром, подібний до сироваткової хвороби, алергічний васкуліт. Порушення з боку нервової системи Нечасто: запаморочення, біль голови. Дуже рідко: оборотна гіперактивність, судоми. Судоми можуть спостерігатися у пацієнтів з порушеннями функції нирок, а також у тих, хто отримує високі дози. Безсоння, збудження, тривога, зміна поведінки. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дорослі Дуже часто: діарея. Часто: нудота, блювання. Діти Часто: діарея, нудота, блювання. Вся населення Нудота найчастіше пов'язана з використанням високих доз препарату. Якщо після початку прийому препарату спостерігаються небажані реакції з боку шлунково-кишкового тракту, вони можуть бути усунені, якщо приймати препарат на початку їди. Нечасто: порушення травлення. Дуже рідко: антибіотико-асоційований коліт (включаючи псевдомембранозний коліт та геморагічний коліт) (див. розділ «Особливі вказівки»), чорна «волосата» мова, гастрит, стоматит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто: помірне підвищення активності аспартатамінотрансферази та/або аланінамінотрансферази (ACT та/або AЛT). Дана реакція спостерігається у пацієнтів, які отримують терапію будь-якими бета-лактамними антибіотиками, проте її вплив на клінічний стан пацієнта невідомий. Дуже рідко: гепатит та холестатична жовтяниця. Дані реакції спостерігаються у пацієнтів, які отримують терапію антибіотиками пеніцилінового ряду та цефалоспоринами. Збільшення концентрації білірубіну та лужної фосфатази. Небажані реакції з боку печінки спостерігалися головним чином у чоловіків та пацієнтів похилого віку і можуть бути пов'язані з тривалою терапією. Ці небажані реакції дуже рідко спостерігаються у дітей. Перелічені ознаки та симптоми зазвичай зустрічаються в процесі або відразу після закінчення терапії, проте в окремих випадках можуть не виявлятися протягом кількох тижнів після завершення терапії. Небажані реакції, як правило, оборотні. Небажані реакції з боку печінки можуть бути важкими, у рідкісних випадках були повідомлення про летальні наслідки. Майже завжди це були пацієнти з серйозною супутньою патологією або пацієнти, які отримують одночасно потенційно гепатотоксичні препарати. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: висипання, свербіж, кропив'янка. Рідко: багатоформна еритема. Дуже рідко: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, бульозний ексфоліативний дерматит, гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Дуже рідко: інтерстиціальний нефрит, кристалурія (див. розділ "Передозування"), гематурія.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування амоксициліну+клавуланова кислота та пробенециду не рекомендовано. Пробенецид знижує канальцеву секрецію амоксициліну, і тому одночасне застосування комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою та пробенециду може призводити до підвищення та персистенції у крові концентрації амоксициліну, але не клавуланової кислоти. Одночасне використання алопуринолу та амоксициліну може підвищувати ризик виникнення шкірних алергічних реакцій. В даний час у літературі немає даних про одночасне застосування комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою та алопуринолом. Пеніциліни здатні уповільнювати виведення з організму метотрексату за рахунок інгібування його канальцевої секреції, тому одночасне застосування комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою та метотрексату може збільшити токсичність метотрексату. Як і інші антибактеріальні препарати, комбінація амоксициліну з клавулановою кислотою може впливати на кишкову мікрофлору, призводячи до зниження всмоктування естрогенів із ШКТ та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивів. У літературі описуються рідкісні випадки збільшення міжнародного нормалізованого відношення (MHO) у пацієнтів при сумісному застосуванні аценокумаролу або варфарину та амоксициліну.При необхідності одночасного призначення комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою з антикоагулянтами протромбіновий час або MHO повинні ретельно контролюватись; При призначенні або відміні комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою може знадобитися корекція дози антикоагулянтів для прийому внутрішньо. У пацієнтів, які отримують мофетил мікофенолату, після початку застосування комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою, спостерігалося зниження концентрації активного метаболіту - мікофенолової кислоти до прийому чергової дози препарату приблизно на 50%. Зміни концентрації, що спостерігалися до застосування препарату, не можуть точно відображати загальні зміни експозиції мікофенолової кислоти.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Режим дозування встановлюється індивідуально залежно від віку, маси тіла, функцій нирок пацієнта, а також від ступеня тяжкості інфекції. Для зниження потенційно можливих порушень з боку шлунково-кишкового тракту та для оптимізації всмоктування препарат слід приймати на початку прийому їжі. Лікування не повинно тривати понад 14 днів без перегляду клінічної ситуації. При необхідності можливе проведення ступінчастої терапії (спочатку парентеральне введення амоксициліну+клавуланова кислота у лікарській формі порошок для приготування розчину для внутрішньовенного введення з подальшим переходом на амоксицилін+клавуланова кислота у лікарських формах для перорального застосування). Дорослі та діти 12 років та старші або з масою тіла 40 кг та більше. По 1 таблетці 875 мг/125 мг двічі на добу. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку Не потрібна корекція режиму дозування. У пацієнтів з порушеннями функції нирок дозу слід коригувати так, як це зазначено нижче для дорослих з порушеннями функції нирок. Пацієнти з порушенням функції нирок Таблетки 875 мг/125 мг слід застосовувати лише у пацієнтів з кліренсом креатиніну більше 30 мл/хв, при цьому корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції печінки Лікування проводять з обережністю; регулярно здійснюють моніторинг функції печінки. Недостатньо даних для зміни у рекомендації режиму дозування у таких пацієнтів.ПередозуванняСимптоми Можуть спостерігатися симптоми з боку шлунково-кишкового тракту та порушення водно-електролітного балансу. Описана амоксицилінова кристалурія, що в деяких випадках призводила до розвитку ниркової недостатності (див. розділ «Особливі вказівки та запобіжні заходи при застосуванні»). Лікування Симптоми з боку шлунково-кишкового тракту – симптоматична терапія, приділяючи особливу увагу нормалізації водно-електролітного балансу. Амоксицилін та клавуланова кислота можуть бути видалені з кровотоку шляхом гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із порушенням функції печінки.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
339,00 грн
259,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаОдна таблетка, покрита плівковою оболонкою 250 мг/125 мг, містить активні речовини: амоксицилін (у формі амоксициліну тригідрату) 250 мг, клавуланова кислота (у формі калію клавуланату) 125 мг. Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний – 6,50 мг, карбоксиметилкрохмалю натрію – 13,00 мг, целюлоза мікрокристалічна – 247,75 мг, магнію стеарат – 9,75 мг. Оболонка: гіпромелоза – 13,589 мг, пропіленгліколь – 2,718 мг, титану діоксид E171 – 9,693 мг. Одна таблетка, покрита плівковою оболонкою 500 мг/125 мг, містить активні речовини: амоксицилін (у формі амоксициліну тригідрату) 500 мг, клавуланова кислота (у формі калію клавуланату) 125 мг. Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний – 10,50 мг, карбоксиметилкрохмалю натрію – 21,05 мг, целюлоза мікрокристалічна – 382,65 мг, магнію стеарат – 10,80 мг. Оболонка: гіпромелоза – 21,951 мг, пропіленгліколь – 4,390 мг, титану діоксид E171 – 15,659 мг. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 250 мг/125 мг та 500 мг/125 мг. По 15 або 20 таблеток у банку з темного скла, закупорену пластиковою кришкою з силікагелем та контролем першого розтину. 1 банку з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.ХарактеристикаДля таблеток 250 мг/125 мг: таблетки овальні, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого кольору. Для таблеток 500 мг/125 мг: таблетки овальні, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого кольору, з втиснутими літерами «А» і «К» та ризиком на одному боці таблетки.ФармакокінетикаОсновні фармакокінетичні параметри амоксициліну та клавуланової кислоти подібні. Обидва компоненти добре всмоктуються після вживання, прийом їжі не впливає на ступінь всмоктування. Пік плазмових концентрацій досягається через 1 годину після прийому. Обидва компоненти характеризуються хорошим обсягом розподілу в рідинах і тканинах організму (легкі, середнє вухо, плевральна та перитоніальна рідини, матка, яєчники тощо). Амоксицилін також проникає в синовіальну рідину, печінку, передміхурову залозу, піднебінні мигдалики, м'язову тканину, жовчний міхур, секрет придаткових пазух носа, слину та бронхіальний секрет. Амоксицилін і клавуланова кислота не проникають через гематоенцефалічний бар'єр при незапалені мозкові оболонки. Амоксицилін та клавуланова кислота проникають через плацентарний бар'єр і у слідових концентраціях виводяться з грудним молоком. Амоксицилін та клавуланова кислота характеризуються низьким зв'язуванням з білками плазми. Амоксицилін частково метаболізується, клавуланова кислота піддається, очевидно, інтенсивному метаболізму. Амоксицилін виводиться нирками практично у незмінному вигляді шляхом тубулярної секреції та клубочкової фільтрації. Клавуланова кислота виводиться шляхом клубочкової фільтрації, частково як метаболітів. Невеликі кількості можуть виводитися через кишечник та легкими. Період напіввиведення амоксициліну та клавуланової кислоти становить 1 – 1.5 години. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю період напіввиведення збільшується до 7,5 годин для амоксициліну та до 4,5 годин для клавуланової кислоти. Обидва компоненти видаляються гемодіалізом і незначні кількості – перитонеальним діалізом.ФармакодинамікаПанклав являє собою комбінацію амоксициліну – напівсинтетичного пеніциліну з широким спектром антибактеріальної активності та клавуланової кислоти – незворотного інгібітора бета-лактамаз (II, III, IV, V типу; неактивний щодо I типу). Клавуланова кислота утворює стійкий інактивований комплекс із зазначеними ферментами та захищає амоксицилін від втрати антибактеріальної активності, спричиненої продукцією β-лактамаз, як основними збудниками та ко-патогенами, так і умовнопатогенними мікроорганізмами. Ця комбінація забезпечує високу бактерицидну активність. Панклав має широкий спектр антибактеріальної дії. Активний як щодо чутливих до амоксициліну штамів, так і щодо штамів, що продукують β-лактамази: Грампозитивні аероби: Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans, Streptococcus bovis, Staphylococcus aureus (крім метициллін-резистентних штамів), Staphylococcus epidermidis (крім метициллін-резист. Грамнегативні аероби: Bordetella pertussis, Brucella spp., Campylobacter jejuni, Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus influenzae, Haemophilus ducreyi, Klebsiella spp., Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorella spp., Vibrio cholerae, Yersenia enterocolitica. Анаероби: Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Clostridium spp., Bacteroides spp., Actinomyces israelii.Клінічна фармакологіяАнтибіотик – пеніцилін напівсинтетичний + беталактамаз інгібіторПоказання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до комбінації амоксицилін/клавуланова кислота штамами: Інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (гострий та хронічний синусит, гострий та хронічний отит, тонзиліт, фарингіт) Інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (гострі та хронічні бронхіти та пневмонії, емпієма плеври) Інфекції сечовивідних шляхів (зокрема цистити, уретрити, пієлонефрити). Інфекції у гінекології (зокрема сальпінгіт, сальпінгоофорит, ендометрит, септичний аборт). Інфекції кісток та суглобів (у тому числі хронічний остеомієліт). Інфекції шкіри та м'яких тканин (у тому числі флегмона, ранова інфекція). Інфекції жовчних шляхів (холецистит, холангіт). Захворювання, що передаються статевим шляхом (гонорея, шанкроїд). Одонтогенні інфекції.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату, цефалоспоринів та ін. З обережністю – вагітність, період лактації, тяжка печінкова недостатність, захворювання шлунково-кишкового тракту (в т.ч. коліт в анамнезі, пов'язаний із застосуванням пеніцилінів), хронічна ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяПри вагітності може застосовуватися, коли користь від застосування значно перевищує ризик, що існує завжди при використанні будь-якого препарату протягом вагітності. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування зупиняють.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, порушення функції печінки, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, стоматит; Алергічні реакції: кропив'янка, свербіж шкіри, еритематозні висипання, рідко - мультиформна еритема, анафілактичний шок, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, сироваткова хвороба, набряк Квінке, вкрай рідко - екссоніа. З боку центральної нервової системи: запаморочення, біль голови, судоми (судоми можуть виникнути при порушенні функції нирок або у пацієнтів, які отримують високі дози Панклава). Інші: кандидоз шкіри та слизових оболонок, розвиток суперінфекції, оборотне збільшення протромбінового часу, вагініт, інтерстиціальний нефрит.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди, глюкозамін, проносні засоби, аміноглікозиди – уповільнюють та знижують абсорбцію; аскорбінова кислота збільшує абсорбцію. Бактерицидні антибіотики (в т.ч. аміноглікозиди, цефалоспорини, циклосерин, ванкоміцин, рифампіцин) мають синергічну дію; бактеріостатичні препарати (макроліди, хлорамфенікол, лінкозаміди, тетрацикліни, сульфаніламіди) – антагоністичне. Підвищує ефективність непрямих антикоагулянтів (пригнічуючи кишкову мікрофлору, знижує синтез вітаміну К та протромбіновий індекс). При одночасному прийомі антикоагулянтів необхідно стежити за показниками згортання крові. Зменшує ефективність пероральних контрацептивів, лікарських засобів, у процесі метаболізму яких утворюється параамінобензойна кислота, етинілестрадіол – ризик розвитку кровотеч "прориву". Діуретики, алопуринол, фенілбутазон, нестероїдні протизапальні препарати та ін. препарати, що блокують канальцеву секрецію, підвищують концентрацію амоксициліну (клавуланова кислота виводиться переважно шляхом клубочкової фільтрації). Алопуринол підвищує ризик розвитку шкірного висипу.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати внутрішньо під час їжі, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води. Дорослим та дітям старше 12 років (з масою тіла понад 40 кг) звичайна доза у разі легкого та середньотяжкого перебігу інфекцій становить одна таблетка 250 мг/125 мг 3 рази на добу. При тяжкому перебігу інфекцій призначають по 1 таблетці 500/125 мг 3 рази на добу. Максимальна добова доза клавуланової кислоти (у формі калієвої солі) становить для дорослих – 600 мг та 10 мг/кг маси тіла для дітей. Максимальна добова доза амоксициліну становить 6 г для дорослих та 45 мг/кг маси тіла для дітей. Курс лікування становить 5-14 днів. Тривалість курсу лікування визначається лікарем. Лікування не повинно тривати понад 14 днів без повторного медичного огляду. Дозування при одонтогенних інфекціях: 1 таблетка 500 мг/125 мг кожні 12 годин протягом 5 днів. Дозування при нирковій недостатності помірного ступеня (кліренс креатиніну 10-30 мл/хв) становить 1 таблетка 500 мг/125 мг кожні 12 годин або 1 таблетка 250 мг/125 мг (при легкій та середньотяжкій течії) 2 рази на добу, при тяжкій по дозі. недостатності (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) - 1 таблетка 500/125 мг кожні 24 години або 1 таблетка 250 мг/125 мг (при легкій і середньотяжкій течії) 1 раз на добу. При анурії інтервал між дозуванням слід збільшити до 48 годин та більше. Дві таблетки панклаву по 250 мг/125 мг нееквівалентні одній таблетці панклаву по 500 мг/125 мг, оскільки вони містять різну кількість клавуланової кислоти.ПередозуванняСимптоми: порушення функції шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання; можливі: збудження, безсоння, у поодиноких випадках – судомні напади, а також порушення водно-електролітного балансу. Лікування: симптоматичне, при недавньому прийомі препарату (менше 4 годин) – промивання шлунка, прийом абсорбенту. Гемодіаліз ефективний.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПовідон-ЙодОпис лікарської формиРозчин для зовнішнього застосуванняКлінічна фармакологіяАнтисептичний засібУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаОдна таблетка, покрита оболонкою 10 мг, містить активну речовину: симвастатину 10 мг; допоміжні речовини: лактоза – 74,25 мг, прежелатинізований крохмаль – 10,0 мг, целюлоза мікрокристалічна – 5,0 мг, тальк (магнію гідросилікат) – 1,0 мг, магнію стеарат – 0,75 мг мг; оболонка: гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 0,76 мг, гіпромелоза – 0,76 мг, титану діоксид Е-171 – 0,69 мг, тальк (магнію гідросилікат) – 0,28 мг. Одна таблетка, покрита оболонкою 20 мг, містить активну речовину: симвастатину 20 мг; допоміжні речовини: лактоза – 148,5 мг, прежелатинізований крохмаль – 20,0 мг, целюлоза мікрокристалічна – 10,0 мг, тальк (магнію гідросилікат) – 2,0 мг, магнію стеарат – 1,5 мг, 4 мг; оболонка: гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 1,65 мг, гіпромелоза – 1,65 мг, титану діоксид Е-171 – 1,5 мг, тальк (магнію гідросилікат) – 0,6 мг. Таблетки, вкриті оболонкою 10 мг та 20 мг. По 10 таблеток, покритих оболонкою в білий блістер із ПВХ/ПВДХ/АЛ. По 2 блістери разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки вкриті оболонкоюХарактеристикаКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою білого кольору з ризиком з одного боку.ФармакокінетикаАбсорбція симвастатину висока. Після прийому внутрішньо максимальна концентрація в плазмі досягається приблизно через 1,3-2,4 години і знижується на 90% через 12 годин. Зв'язок із білками плазми становить близько 95 %. Метаболізується в печінці, має ефект «першого проходження» через печінку (гідролізується з утворенням активного похідного: бета-гідроксикислоти, виявлені інші активні, а також неактивні метаболіти). Період напіввиведення активних метаболітів становить 1,9 години. Виводиться переважно кишечником (60%) як метаболітів. Близько 10-15% виводиться нирками у неактивній формі.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб, одержуваний синтетичним шляхом продукту ферментації Aspergillus terreus, є неактивним лактоном, в організмі піддається гідролізу з утворенням гідроксикислотного похідного. Активний метаболіт пригнічує 3-гідрокси-3-метил-глутарил-КоА-редуктазу (ГМГ-КоА-редуктазу), фермент, що каталізує початкову реакцію утворення мевалонату з ГМГ-КоА. Оскільки перетворення ГМГ-КоА на мевалонат є раннім етапом синтезу холестерину, то застосування симвастатину не викликає накопичення в організмі потенційно токсичних стеролів. ГМГ-КоА легко метаболізується до ацетил-КоА, який бере участь у багатьох процесах синтезу в організмі. Викликає зниження вмісту в плазмі крові тригліцеридів (ТГ), ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПОНП) та загального холестерину (у випадках гетерозиготної сімейної та несемейної форм гіперхолестеринемії, при змішаній гіперліпіді . Підвищує вміст ліпопротеїдів високої щільності (ЛПЗЩ) та зменшує співвідношення ЛПНЩ/ЛПЗЩ та загальний холестерин/ЛПВЩ. Початок прояву ефекту через 2 тижні від початку прийому, максимальний терапевтичний ефект досягається через 4-6 тижнів. Дія зберігається при продовженні лікування, при припиненні терапії вміст холестерину поступово повертається до початкового рівня.Клінічна фармакологіягіполіпідемічний засіб - ГМГ-КоА-редуктази інгібіторПоказання до застосуванняГіперхолестеринемія: первинна гіперхолестеринемія (тип IIa та IIb) при неефективності дієтотерапії з низьким вмістом холестерину та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження та зниження маси тіла) у пацієнтів із підвищеним ризиком виникнення коронарного атеросклерозу; комбінована гіперхолестеринемія та гіпертригліцеридемія, що не коригується спеціальною дієтою та фізичним навантаженням. Ішемічна хвороба серця: для профілактики інфаркту міокарда, зменшення ризику смерті, зменшення ризику серцево-судинних порушень (інсульт або транзиторні ішемічні напади), уповільнення прогресування атеросклерозу коронарних судин, зменшення ризику процедур реваскуляризації. Застосування у дітей та підлітків з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією: застосування симвастатину одночасно з дієтою показано для зниження підвищеної концентрації загального холестерину, холестерину ЛПНГ, ТГ, апо B у юнаків 10-17 років і у дівчат 10-17 років не менше ніж через 1 рік після менархе (перша менструальна кровотеча) з гетерозиготною .Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до симвастатину або інших компонентів препарату, а також до інших препаратів статинового ряду (інгібіторів ГМГ-КoA-редуктази) в анамнезі; захворювання печінки в активній фазі; стійке підвищення активності «печінкових» трансаміназ неясної етіології; захворювання скелетної мускулатури (міопатія); одночасне застосування з сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (ітраконазолом, кетоконазолом, вориконазолом, позаконазолом, інгібіторами ВІЛпротеази, боцепревіром, тілапревіром, еритроміцином, кларитроміцином, телитроміцином, нетібіцином; супутнє лікування гемфіброзилом, циклоспорином чи даназолом; вік до 18 років (за винятком дітей та підлітків 10-17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією) (див. розділ «Показання до застосування»); застосування при вагітності та в період грудного вигодовування; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу).Вагітність та лактаціяСимвастатин протипоказаний вагітним. У зв'язку з тим, що інгібітори ГМГ-КоАредуктази гальмують синтез холестерину, а холестерин та інші продукти його синтезу відіграють істотну роль у розвитку плода, включаючи синтез стероїдів та клітинних мембран, симвастатин може надавати несприятливий вплив на плід при призначенні його вагітності. Є кілька повідомлень про розвиток аномалій у немовлят, матері яких приймали симвастатин. Жінки дітородного віку, які приймають симвастатин, повинні уникати зачаття. Застосування симвастатину не рекомендується у жінок дітородного віку, які не використовують контрацептивні засоби. Якщо в процесі лікування вагітність все ж таки настала, симвастатин повинен бути скасований, а жінка має бути попереджена про можливу небезпеку для плода. Скасування гіполіпідемічних засобів у період вагітності не істотно впливає на результати тривалого лікування первинної гіперхолестеринемії. Дані щодо виділення симвастатину з материнським молоком відсутні. При необхідності призначення симвастатину в період годування груддю слід враховувати, що багато лікарських засобів виділяються з грудним молоком, і є загроза розвитку тяжких реакцій, тому годування груддю під час прийому препарату не рекомендується.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, але більш ніж 1/10), нечасто (≥ 1/1000, але більше 1/100), рідко (≥ 1/10000, але більше 1/1000), дуже рідко (більше 1/10000), включаючи окремі повідомлення, частота не встановлена (неможливо оцінити на підставі доступних даних) З боку травної системи: рідко – біль у животі, запор, метеоризм, диспепсія, нудота, блювання, діарея, панкреатит, гепатит/жовтяниця; дуже рідко – фатальна та нефатальна печінкова недостатність. З боку нервової системи: рідко – астенічний синдром, головний біль, запаморочення, периферична нейропатія, парестезія; дуже рідко – порушення сну, включаючи безсоння та «кошмарні» сновидіння, порушення пам'яті; частота не встановлена – депресія. Були отримані рідкісні постреєстраційні повідомлення про когнітивні порушення (наприклад, різні порушення пам'яті - забудькуватість, зниження пам'яті, амнезія, сплутаність свідомості), пов'язані із застосуванням статинів. Дані когнітивні порушення були зареєстровані прийому всіх статинів. Повідомлення в цілому були класифіковані як несерйозні, з різною тривалістю до появи симптомів (від 1 доби до кількох років) та часом їх вирішення (медіана 3 тижні). Симптоми були оборотними та проходили після відміни терапії статином. Алергічні та імунопатологічні реакції: рідко - розвивався синдром гіперчутливості, який виявлявся ангіоневротичним набряком, вовчаковоподібним синдромом, ревматичною поліміалгією, дерматоміозитом, васкулітом, тромбоцитопенією, еозинофілією, збільшенням швидкості осідання еритроцитів, » крові до шкіри обличчя, задишкою та загальною слабкістю. З боку шкірних покровів: рідко – шкірний висип, свербіж, алопеція. З боку опорно-рухового апарату: рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз із або без гострої ниркової недостатності, міалгія, судоми м'язів; частота не встановлена - тендинопатія, можливо з розривом сухожилля. Були отримані дуже рідкісні повідомлення про розвиток імуноопосередкованої некротизуючої міопатії (аутоімунної міопатії), обумовленої прийомом статинів, що характеризується слабкістю проксимальних м'язів та підвищеною активністю креатинфосфокінази (КФК) у сироватці крові, які зберігаються, незважаючи на відміну лікування. При біопсії м'язів спостерігається некротизуюча міопатія без значного запалення. Поліпшення спостерігається під час терапії імунодепресантами. Лабораторні показники: рідко – підвищення активності «печінкових» трансаміназ, лужної фосфатази, креатинфосфокінази. Повідомлялося про підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну (HbAlc) та концентрації глюкози в сироватці крові натще при прийомі статинів, включаючи симвастатин. Інші: рідко – анемія; частота не встановлена – еректильна дисфункція, сексуальна дисфункція, гінекомастія, інтерстиційне захворювання легень.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації лікарських засобів Протипоказана супутня терапія наступними лікарськими засобами. Сильні інгібітори ізоферменту CYP3A4. Симвастатин метаболізується ізоферментом CYP3A4, але не пригнічує активність цього ізоферменту. Це дозволяє припустити, що прийом симвастатину не впливає на концентрацію в плазмі крові лікарських засобів, що метаболізуються під дією ізоферменту CYP3A4. Сильні інгібітори ізоферменту CYP3A4 збільшують ризик розвитку міопатії за рахунок зниження швидкості виведення симвастатину. Одночасне застосування сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ітраконазолу, кетоконазолу, позаконазолу, вориконазолу, еритроміцину, кларитроміцину, телитроміцину, інгібіторів ВІЛ-протеази, боцепревіру, тілапревіану, непровоіу, непрепоказана; "Особливі вказівки", Міопатія / Рабдоміоліз). Гемфіброзіл, циклоспорин або даназол. (див. розділи «Протипоказання»; «Особливі вказівки», Міопатія/Рабдоміоліз). Взаємодія з іншими лікарськими засобами Інші фібрати. Ризик розвитку міопатії збільшується при одночасному застосуванні симвастатину з гемфіброзилом (див. розділ "Протипоказання") та іншими фібратами (крім фенофібрату). Ці гіполіпідемічні засоби здатні викликати міопатію в монотерапії. При одночасному застосуванні симвастатину з фенофібратом ризик розвитку міопатії не перевищував суму ризиків при монотерапії кожним препаратом (див. розділи «Протипоказання»; «Особливі вказівки», Міопатія/Рабдоміоліз). Аміодарон. Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу підвищується при одночасному застосуванні аміодарону із симвастатином. У клінічному дослідженні частота розвитку міопатії у пацієнтів, які приймали одночасно симвастатин у дозі 80 мг та аміодарон, склала 6% (див. розділи «Спосіб застосування та дози»; «Особливі вказівки», Міопатія/Рабдоміоліз). Блокатори "повільних" кальцієвих каналів. Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу підвищується при одночасному застосуванні верапамілу, дилтіазему або амлодипіну з симвастатином (див. розділи «Спосіб застосування та дози»; «Особливі вказівки», Міопатія/Рабдоміоліз). Ломітапід. Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу може підвищуватися при одночасному застосуванні ломітапіду з симвастатином (див. розділи «Спосіб застосування та дози»; «Особливі вказівки», Міопатія/Рабдоміоліз). Помірні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (наприклад, дронедарон). При одночасному застосуванні препаратів, що мають помірну інгібуючу активність щодо ізоферменту CYP3A4, та симвастатину, особливо у більш високих дозах, може підвищитися ризик розвитку міопатії (див. розділ «Особливі вказівки», Міопатія/Рабдоміоліз). При одночасному застосуванні симвастатину з помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може знадобитися зниження дози симвастатину. Ранолазин (помірний інгібітор ізоферменту CYP3A4). При одночасному застосуванні ранолазину та симвастатину може збільшитись ризик розвитку міопатії (див. розділ «Особливі вказівки», Міопатія/Рабдоміоліз). При одночасному застосуванні симвастатину та ранолазину може знадобитися зниження дози симвастатину. Інгібітори транспортного білка OATP1B1. Гідроксикислота сімвастатину є субстратом транспортного білка OATP1B1. Одночасне застосування інгібіторів транспортного білка OATP1B1 та симвастатину може призвести до збільшення плазмової концентрації гідроксикислоти симвастатину та підвищення ризику розвитку міопатії (див. розділи «Протипоказання»; «Особливі вказівки», Міопатія/Рабдоміоліз). Фузидова кислота. При одночасному застосуванні фузидової кислоти та симвастатину може збільшитись ризик розвитку міопатії (див. розділ «Особливі вказівки», Міопатія/Рабдоміоліз). Нікотинова кислота (не менше 1 г на добу). При одночасному застосуванні симвастатину та нікотинової кислоти у ліпідзнижуючих дозах (не менше 1 г/добу) описані випадки розвитку міопатії/рабдоміолізу (див. розділ «Особливі вказівки», Міопатія/Рабдоміоліз). Колхіцин. При одночасному застосуванні колхіцину та симвастатину у пацієнтів з нирковою недостатністю описані випадки розвитку міопатії та рабдоміолізу. При комбінованій терапії даними препаратами такі пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом. Непрямі антикоагулянти (похідні кумарину). Симвастатин у дозі 20-40 мг на добу потенціює ефект кумаринових антикоагулянтів: протромбіновий час, визначений як міжнародне нормалізоване відношення (МНО), зростає від вихідного рівня 1,7 до 1,8 у здорових добровольців та від 2,6 до 3,4 у пацієнтів із гіперхолестеринемією. У пацієнтів, які приймають кумаринові антикоагулянти, протромбіновий час повинен визначатися до початку терапії симвастатином, а також досить часто у початковий період лікування, щоб уникнути значних змін цього показника. Як тільки досягається стабільний показник МНО, його подальше визначення слід проводити з інтервалами, що рекомендуються для контролю пацієнтів, які отримують терапію антикоагулянтами.У разі зміни дози симвастатину або після його відміни також рекомендується регулярний вимір протромбінового часу. У пацієнтів, які не приймали антикоагулянти, терапія симвастатином була пов'язана з виникненням кровотеч або змінами протромбінового часу. Дігоксин. Можливе підвищення концентрації дигоксину у плазмі крові. Секвестранти жовчних кислот. Колестирамін та колестипол знижують біодоступність симвастатину; застосування симвастатину можливе за 2 години до або через 4 години після прийому вказаних лікарських засобів, при цьому відзначається адитивний ефект. Інші види взаємодії Сік грейпфрута містить один або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4 і можуть підвищити концентрацію в плазмі крові препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4. При вживанні соку у звичайній кількості (1 склянка 250 мл на день) цей ефект мінімальний (спостерігається збільшення активності інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази на 13% при оцінці за значенням AUC) та не має клінічного значення. Проте вживання соку грейпфрута у великих обсягах значно підвищує активність інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у плазмі. У зв'язку з цим необхідно уникати вживання соку грейпфруту при терапії симвастатином (див. розділ «Особливі вказівки», Міопатія/Рабдоміоліз).Спосіб застосування та дозиДо початку лікування симвастатином пацієнту слід призначити стандартну гіпохолестеринову дієту, яка повинна дотримуватися протягом усього курсу лікування. Симвастатин слід приймати внутрішньо 1 раз на добу, запиваючи достатньою кількістю води. Час прийому препарату не слід пов'язувати з їдою. Рекомендована доза Симвастатину для лікування гіперхолестеринемії варіює від 5 до 80 мг 1 раз на добу ввечері. Рекомендована початкова доза для пацієнтів з гіперхолестеринемією становить 10 мг. Максимальна добова доза – 80 мг. Зміни (підбір) дози слід проводити з інтервалами 4 тижні. У більшості хворих оптимальний ефект досягається прийому препарату в дозах до 20 мг на добу. У хворих з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією рекомендована добова доза препарату Симвастатин становить 40 мг 1 раз на добу ввечері або 80 мг на три прийоми (20 мг вранці, 20 мг вдень та 40 мг увечері). При лікуванні хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) або високий ризик розвитку ІХС ефективні дози препарату Симвастатин становлять 20-40 мг на добу. Тому початкова доза, що рекомендується, у таких хворих - 20 мг на добу. Зміни (підбір) дози слід проводити з інтервалами 4 тижні, при необхідності дозу можна збільшити до 40 мг на добу. Якщо вміст ЛПНГ менше 75 мг/дл (1,94 ммоль/л), вміст загального холестерину – менше 140 мг/дл (3,6 ммоль/л), дозу препарату слід зменшити. У хворих похилого віку та у хворих з легким або помірно вираженим ступенем ниркової недостатності змін дозування препарату не потрібно. У хворих з хронічною нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) максимальна рекомендована доза препарату Симвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Застосування у дітей та підлітків 10-17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією Початкова доза, що рекомендується, становить 10 мг на добу ввечері. Рекомендований режим дозування становить 10-40 мг на добу, максимальна рекомендована доза становить 40 мг на добу. Підбір доз проводиться індивідуально відповідно до цілей терапії. Супутня терапія Симвастатин ефективний як у вигляді монотерапії, так і у поєднанні з секвестрантами жовчних кислот (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). У пацієнтів, які приймають Симвастатин одночасно з фібратами, крім гемфіброзилу (див. розділ «Протипоказання») або фенофібрату, максимальна рекомендована доза симвастатину становить 10 мг на добу. При одночасному застосуванні препарату з дронедароном доза симвастатину не повинна перевищувати 10 мг на добу. При одночасному застосуванні препарату з аміодароном, амлодипіном, дилтіаземом, верапамілом, ранолазином доза симвастатину не повинна перевищувати 20 мг на добу. При одночасному застосуванні препарату з ломітапідом добова доза симвастатину не повинна перевищувати 40 мг (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ПередозуванняУ жодному з відомих кількох випадків передозування (максимально прийнята доза 450 мг) специфічних симптомів виявлено не було. Лікування: викликати блювоту, прийняти активоване вугілля. Симптоматична терапія. Слід контролювати функції печінки та нирок, рівень КФК у сироватці крові. При розвитку міопатії з рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але тяжкий побічний ефект) слід негайно припинити прийом препарату та ввести хворому діуретик та натрію бікарбонат (внутрішньовенна інфузія). При необхідності показаний гемодіаліз. Рабдоміоліз може викликати гіперкаліємію, яку можна усунути внутрішньовенним введенням кальцію хлориду або кальцію глюконату, інфузією глюкози з інсуліном, використанням калієвих іоннообмінників або, у тяжких випадках, за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкипацієнти, які зловживають алкоголем, захворювання печінки в анамнезі, пацієнти після трансплантації органів, яким проводиться терапія імунодепресантами (у зв'язку з підвищеним ризиком виникнення рабдоміолізу та ниркової недостатності); одночасне застосування з дронедароном, ранолазином, фібратами (крім гемфіброзилу та фенофібрату), аміодароном, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем, амлодипін), ломітапідом (зростає ризик міопатії та рабдомі); пацієнти з хронічною нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); стани, які можуть призвести до розвитку вираженої недостатності функції нирок, такі, як артеріальна гіпотензія, гострі інфекційні захворювання тяжкого перебігу, виражені метаболічні та ендокринні порушення, порушення водно-електролітного балансу,хірургічні втручання (зокрема стоматологічні) чи травми; пацієнти із цукровим діабетом; пацієнти зі зниженим або підвищеним тонусом скелетних м'язів неясної етіології; Епілепсія.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Дозування: 500 мг Фасування: N16 Форма випуску: капс. Упаковка: уп. контурні.
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовина, що діє: аскорбінової кислоти 1000.00 мг; допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат – 821.00 мг, натрію карбонат – 152.00 мг, лимонна кислота – 1030.00 мг, сорбітол – 808.00 мг, ароматизатор лимонний – 75.00 мг, рибофлавіну натрію 00000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000 , натрію бензоат – 40.00 мг, повідон-К30 – 8.00 мг. За 20 табл. у тубі пластиковою, закупореною пластиковою кришкою з силікагелем та контролем першого розтину. 1 туба поміщена в картонну пачку.Фармакотерапевтична групаВітамін.ФармакокінетикаАбсорбується в шлунково-кишковому тракті (ЖКТ) (переважно в худій кишці). Зі збільшенням дози до 200 мг всмоктується до 140 мг (70%); при подальшому підвищенні дози всмоктування зменшується (50-20%). Зв'язок із білками плазми – 25%. Захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, запори або діарея, глистяна інвазія, лямбліоз), вживання свіжих фруктових та овочевих соків, лужного пиття зменшують всмоктування аскорбату в кишечнику. Концентрація аскорбінової кислоти в плазмі в нормі становить приблизно 10-20 мкг/мл, запаси в організмі - близько 1.5 г при прийомі щоденних рекомендованих доз і 2.5 г при прийомі 200 мг на добу, час досягнення максимальної концентрації після прийому внутрішньо - 4 год. Легко проникає у лейкоцити, тромбоцити, а потім – у всі тканини; Найбільша концентрація досягається в залізистих органах, лейкоцитах, печінці та кришталику ока. Депонується в задній частині гіпофіза, корі надниркових залоз, очному епітелії, проміжних клітинах насіннєвих залоз, яєчниках, печінці, селезінці, підшлунковій залозі, легенях, нирках, стінці кишечника, серці, м'язах, щитовидній залозі. Проникає крізь плаценту. Концентрація аскорбінової кислоти в лейкоцитах та тромбоцитах вище, ніж у еритроцитах та у плазмі. При дефіцитних станах концентрація в лейкоцитах знижується пізніше і повільніше і розглядається як кращий критерій оцінки дефіциту, ніж концентрація у плазмі. Метаболізується переважно в печінці в дезоксіаскорбінову і далі в щавлевооцтову та дикетогулонову кислоти. Виводиться нирками, через кишечник, потім, грудним молоком як незміненого аскорбату і метаболітів. При призначенні високих доз швидкість виведення різко посилюється. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.ФармакодинамікаАскорбінова кислота є вітаміном, має метаболічну дію, не утворюється в організмі людини, а надходить тільки з їжею. При незбалансованому та неповноцінному харчуванні людина відчуває дефіцит в аскорбіновій кислоті. Бере участь у регулюванні окисно-відновних процесів, вуглеводного обміну, згортання крові, регенерації тканин. Підвищує стійкість організму до інфекцій, зменшує судинну проникність, знижує потребу у вітамінах B1, B2, А, Е, фолієвої кислоти, пантотенової кислоти. Бере участь у метаболізмі фенілаланіну, тирозину, фолієвої кислоти, норепінефрину, гістаміну, Fe, утилізації карбогідратів, синтезі ліпідів, протеїнів, карнітину, імунних реакціях, гідроксилюванні серотоніну, посилює абсорбцію негемінового Fe. Має антиагрегантні та виражені антиоксидантні властивості. Регулює транспорт H+ у багатьох біохімічних реакціях, покращує використання глюкози в циклі трикарбонових кислот, бере участь у освіті тетрагідрофолієвої кислоти та регенерації тканин, синтезі стероїдних гормонів, колагену, проколагену. Підтримує колоїдний стан міжклітинної речовини та нормальну проникність капілярів (пригнічує гіалуронідазу). Активує протеолітичні ферменти, бере участь в обміні ароматичних амінокислот, пігментів та холестерину, сприяє накопиченню в печінці глікогену. За рахунок активації дихальних ферментів у печінці посилює її дезінтоксикаційну та білковоутворювальну функції, підвищує синтез протромбіну. Покращує жовчовиділення, відновлює зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози та інкреторну – щитовидну. Регулює імунологічні реакції (активує синтез антитіл, С3-компонента комплементу, інтерферону), сприяє фагоцитозу, підвищує опірність організму до інфекцій. Гальмує вивільнення та прискорює деградацію гістаміну, пригнічує утворення Pg та ін. медіаторів запалення та алергічних реакцій. У низьких дозах (150-250 мг на добу) покращує комплексоутворюючу функцію дефероксаміну при хронічній інтоксикації препаратами Fe, що веде до посилення екскреції останнього.РекомендуєтьсяУ комплексній терапії застудних захворювань, ГРВІ. При підвищених фізичних та розумових навантаженнях. У період відновлення після перенесених хвороб.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату. Дитячий вік до 18 років (для цієї лікарської форми). При тривалому застосуванні у великих дозах (більше 500 мг): - цукровий діабет, гіпероксалурія, нефролітіаз, гемохроматоз, таласемія. З обережністю: Цукровий діабет, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; гемохроматоз, сидеробластна анемія, таласемія, гіпероксалурія, оксалоз, нирковокам'яна хвороба.Вагітність та лактаціяМінімальна щоденна потреба в аскорбіновій кислоті у II-III триместрах вагітності – близько 60 мг. Слід мати на увазі, що плід може адаптуватися до високих доз аскорбінової кислоти, яку приймає вагітна жінка, і потім у новонародженого можливий розвиток синдрому «скасування». Мінімальна щоденна потреба у період лактації – 80 мг. Дієта матері, що містить адекватну кількість аскорбінової кислоти, є достатньою для профілактики дефіциту у немовляти. Теоретично існує небезпека для дитини при застосуванні матір'ю високих доз аскорбінової кислоти (рекомендується не перевищувати щоденної потреби в аскорбіновій кислоті, що годує матір'ю).Побічна діяЗ боку центральної нервової системи (ЦНС): при тривалому застосуванні великих доз (понад 1000 мг) – головний біль, підвищення збудливості ЦНС, безсоння. З боку травної системи: подразнення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), при тривалому застосуванні великих доз – нудота, блювання, діарея, гіперацидний гастрит, ульцерація слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. З боку ендокринної системи: пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глікозурія). З боку сечовидільної системи: помірна поллакіурія (при прийомі дози більше 600мг/добу), при тривалому застосуванні великих доз – гіпероксалурія, нефролітіаз (з оксалату кальцію), пошкодження гломерулярного апарату нирок. З боку серцево-судинної системи: при тривалому застосуванні великих доз – зниження проникності капілярів (можливе погіршення трофіки тканин, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, розвиток мікроангіопатій). Алергічні реакції: висипання на шкірі, гіперемія шкіри. Лабораторні показники: тромбоцитоз, гіперпротромбінемія, еритропенія, нейтрофільний лейкоцитоз, гіпокаліємія. Інші: гіпервітаміноз, порушення обміну речовин, відчуття жару, при тривалому застосуванні великих доз – затримка натрію (Na+) та рідини, порушення обміну цинку, міді.Взаємодія з лікарськими засобамиПідвищує концентрацію в крові бензилпеніциліну та тетрациклінів; у дозі 1 г/добу підвищує біодоступність етинілестрадіолу (в т.ч. пероральних контрацептивів, що входить до складу). Покращує всмоктування в кишечнику препаратів заліза (переводить тривалентне залізо до двовалентного), може підвищувати виведення заліза при одночасному застосуванні з дефероксаміном. Знижує ефективність гепарину та непрямих антикоагулянтів. Ацетилсаліцилова кислота (АСК), пероральні контрацептиви, свіжі соки та лужне питво знижують всмоктування та засвоєння аскорбінової кислоти. При одночасному застосуванні з АСК підвищується виведення із сечею аскорбінової кислоти та знижується виведення АСК. АСК знижує абсорбцію аскорбінової кислоти приблизно 30%. Збільшує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами та сульфаніламідами короткої дії, уповільнює виведення нирками кислот, збільшує виведення препаратів, що мають лужну реакцію (в т.ч. алкалоїдів), знижує концентрацію у крові пероральних контрацептивів. Підвищує загальний кліренс етанолу, який у свою чергу знижує концентрацію аскорбінової кислоти в організмі. Лікарські засоби хінолінового ряду, кальцію хлорид, саліцилати, глюкокортикостероїди при тривалому застосуванні виснажують запаси аскорбінової кислоти. При одночасному застосуванні зменшує хронотропну дію ізопреналіну. При тривалому застосуванні або застосуванні у високих дозах може порушувати взаємодію дисульфірам-етанол. У високих дозах збільшує виведення мексилетину нирками. Барбітурати та примідон підвищують виведення аскорбінової кислоти із сечею. Зменшує терапевтичну дію антипсихотичних ЛЗ (нейролептиків) – похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну та трициклічних антидепресантів.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їди, 1 табл. розчиняють у склянці води (200 мл). Таблетки не слід ковтати, жувати та розсмоктувати у ротовій порожнині. Лікування дефіциту вітаміну С: по 1000 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: при тривалому застосуванні великих доз (більше 1000 мг на день) можливі нудота, печія, діарея, подразнення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, метеоризм, абдомінальний біль спастичного характеру, прискорене сечовипускання, нефролітіаз, безсоння, дратівливість, гіпо. Лікування: симптоматичне, форсований діурез. При прояві будь-яких побічних ефектів слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред прийомом рекомендується проконсультуватися з лікарем. Продукти, багаті на аскорбінову кислоту: цитрусові, зелень, овочі (перець, брокколі, качанна капуста, помідори, картопля). При зберіганні продуктів (включаючи тривале заморожування, висушування, соління, маринування), приготуванні їжі (особливо у мідному посуді), подрібненні овочів та фруктів у салатах, приготуванні пюре відбувається часткове руйнування аскорбінової кислоти (при температурній обробці – до 30-50%). У зв'язку зі стимулюючим дією аскорбінової кислоти на синтез кортикостероїдних гормонів необхідно стежити за функцією надниркових залоз та артеріального тиску. При тривалому застосуванні великих доз можливе пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози, тому в процесі лікування необхідно регулярно контролювати. У пацієнтів із підвищеним вмістом заліза в організмі слід застосовувати аскорбінову кислоту у мінімальних дозах. В даний час вважають недоведеною ефективність застосування аскорбінової кислоти для профілактики захворювань серцево-судинної системи (ССС) та деяких видів злоякісних пухлин. Аскорбінову кислоту не рекомендується застосовувати при піореї, інфекційних захворюваннях ясен, геморагічних явищах, гематурії, крововиливі в сітківку ока, порушення імунної системи, депресії, не пов'язаної з дефіцитом вітаміну С. Призначення аскорбінової кислоти пацієнтам з швидко проліферуючими та інтенсивно метастазуючими пухлинами може посилити перебіг процесу. Аскорбінова кислота як відновник може спотворювати результати різних лабораторних тестів (вміст у крові глюкози, білірубіну, активності "печінкових" трансаміназ та ЛДГ).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовина, що діє: аскорбінової кислоти 250.00 мг; допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат – 721.00 мг, натрію карбонат – 152.00 мг, лимонна кислота – 1300.00 мг, сахароза – 962.00 мг, ароматизатор апельсиновий – 90.00 мг, рибофлавіну натрію ф000 000,0000 мг , натрію бензоат – 20.00 мг, повідон-К30 – 8.00 мг. По 20 таблеток у тубу пластикову, закупорену пластиковою кришкою з силікагелем та контролем першого розтину. 1 туба разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Фармакотерапевтична групаВітамін.ФармакокінетикаАбсорбується в шлунково-кишковому тракті (ЖКТ) (переважно в худій кишці). Зі збільшенням дози до 200 мг всмоктується до 140 мг (70%); при подальшому підвищенні дози всмоктування зменшується (50-20%). Зв'язок із білками плазми – 25%. Захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, запори або діарея, глистяна інвазія, лямбліоз), вживання свіжих фруктових та овочевих соків, лужного пиття зменшують всмоктування аскорбату в кишечнику. Концентрація аскорбінової кислоти в плазмі в нормі становить приблизно 10-20 мкг/мл, запаси в організмі - близько 1.5 г при прийомі щоденних рекомендованих доз і 2.5 г при прийомі 200 мг на добу, час досягнення максимальної концентрації після прийому внутрішньо - 4 год. Легко проникає у лейкоцити, тромбоцити, а потім – у всі тканини; найбільша концентрація досягається в залозистих органах, лейкоцитах,печінки та кришталику ока; депонується в задній частині гіпофіза, корі надниркових залоз, очному епітелії, проміжних клітинах насіннєвих залоз, яєчниках, печінці, селезінці, підшлунковій залозі, легенях, нирках, стінці кишечника, серці, м'язах, щитовидній залозі; проникає крізь плаценту. Концентрація аскорбінової кислоти в лейкоцитах і тромбоцитах вище, ніж у еритроцитах та у плазмі. При дефіцитних станах концентрація в лейкоцитах знижується пізніше і повільніше і розглядається як кращий критерій оцінки дефіциту, ніж концентрація у плазмі. Метаболізується переважно в печінці в дезоксіаскорбінову і далі в щавлевооцтову та дикетогулонову кислоти. Виводиться нирками, через кишечник, потім, грудним молоком як незміненого аскорбату і метаболітів. При призначенні високих доз швидкість виведення різко посилюється.Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.ФармакодинамікаАскорбінова кислота є вітаміном, має метаболічну дію, не утворюється в організмі людини, а надходить лише з їжею. При незбалансованому та неповноцінному харчуванні людина відчуває дефіцит в аскорбіновій кислоті. Бере участь у регулюванні окисно-відновних процесів, вуглеводного обміну, згортання крові, регенерації тканин; підвищує стійкість організму до інфекцій, зменшує судинну проникність, знижує потребу у вітамінах B1, B2, А, Е, фолієвої кислоти, пантотенової кислоти. Бере участь у метаболізмі фенілаланіну, тирозину, фолієвої кислоти, норепінефрину, гістаміну, Fe, утилізації карбогідратів, синтезі ліпідів, протеїнів, карнітину, імунних реакціях, гідроксилюванні серотоніну, посилює абсорбцію негемінового Fe. Має антиагрегантні та виражені антиоксидантні властивості. Регулює транспорт H+ у багатьох біохімічних реакціях, покращує використання глюкози в циклі трикарбонових кислот, бере участь в утворенні тетрагідрофолієвої кислоти та регенерації тканин, синтезі стероїдних гормонів, колагену, проколагену.Підтримує колоїдний стан міжклітинної речовини та нормальну проникність капілярів (пригнічує гіалуронідазу). Активує протеолітичні ферменти, бере участь в обміні ароматичних амінокислот, пігментів та холестерину, сприяє накопиченню в печінці глікогену. За рахунок активації дихальних ферментів у печінці посилює її дезінтоксикаційну та білковоутворювальну функції, підвищує синтез протромбіну. Покращує жовчовиділення, відновлює зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози та інкреторну – щитовидну. Регулює імунологічні реакції (активує синтез антитіл, С3-компонента комплементу, інтерферону), сприяє фагоцитозу, підвищує опірність організму до інфекцій.Активує протеолітичні ферменти, бере участь в обміні ароматичних амінокислот, пігментів та холестерину, сприяє накопиченню в печінці глікогену. За рахунок активації дихальних ферментів у печінці посилює її дезінтоксикаційну та білковоутворювальну функції, підвищує синтез протромбіну. Покращує жовчовиділення, відновлює зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози та інкреторну – щитовидну. Регулює імунологічні реакції (активує синтез антитіл, С3-компонента комплементу, інтерферону), сприяє фагоцитозу, підвищує опірність організму до інфекцій.Активує протеолітичні ферменти, бере участь в обміні ароматичних амінокислот, пігментів та холестерину, сприяє накопиченню в печінці глікогену. За рахунок активації дихальних ферментів у печінці посилює її дезінтоксикаційну та білковоутворювальну функції, підвищує синтез протромбіну. Покращує жовчовиділення, відновлює зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози та інкреторну – щитовидну. Регулює імунологічні реакції (активує синтез антитіл, С3-компонента комплементу, інтерферону), сприяє фагоцитозу, підвищує опірність організму до інфекцій.Покращує жовчовиділення, відновлює зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози та інкреторну – щитовидну. Регулює імунологічні реакції (активує синтез антитіл, С3-компонента комплементу, інтерферону), сприяє фагоцитозу, підвищує опірність організму до інфекцій.Покращує жовчовиділення, відновлює зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози та інкреторну – щитовидну. Регулює імунологічні реакції (активує синтез антитіл, С3-компонента комплементу, інтерферону), сприяє фагоцитозу, підвищує опірність організму до інфекцій. Гальмує вивільнення та прискорює деградацію гістаміну, пригнічує утворення Pg та ін. медіаторів запалення та алергічних реакцій. У низьких дозах (150-250 мг на добу) покращує комплексоутворюючу функцію дефероксаміну при хронічній інтоксикації препаратами Fe, що веде до посилення екскреції останнього.РекомендуєтьсяДля таблеток, що містять 250 мг аскорбінової кислоти: Лікування та профілактика гіпо- та авітамінозу C., у тому числі обумовлених станом підвищеної потреби в аскорбіновій кислоті при: підвищених фізичних та розумових навантаженнях; у комплексній терапії застудних захворювань, ГРВІ; при астенічних станах; у період відновлення після перенесених захворювань; вагітність (особливо багатоплідна, на тлі нікотинової чи лікарської залежності).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату. Дитячий вік до 18 років (для цієї лікарської форми). При тривалому застосуванні у великих дозах (більше 500 мг): - цукровий діабет, гіпероксалурія, нефролітіаз, гемохроматоз, таласемія. З обережністю Цукровий діабет, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; гемохроматоз, сидеробластна анемія, таласемія, гіпероксалурія, оксалоз, нирковокам'яна хвороба.Вагітність та лактаціяМінімальна щоденна потреба в аскорбіновій кислоті у ІІ-ІІІ триместрах вагітності – близько 60 мг. Слід мати на увазі, що плід може адаптуватися до високих доз аскорбінової кислоти, яку приймає вагітна жінка, і потім у новонародженого можливий розвиток синдрому «скасування». Мінімальна щоденна потреба в період лактації – 80 мг. достатня для профілактики дефіциту у немовляти Теоретично існує небезпека для дитини при застосуванні матір'ю високих доз аскорбінової кислоти (рекомендується не перевищувати щоденної потреби в аскорбіновій кислоті, що годує матір'ю).Побічна діяЗ боку центральної нервової системи (ЦНС): при тривалому застосуванні великих доз (понад 1000 мг) – головний біль, підвищення збудливості ЦНС, безсоння. З боку травної системи: подразнення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), при тривалому застосуванні великих доз – нудота, блювання, діарея, гіперацидний гастрит, ульцерація слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. З боку ендокринної системи: пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глікозурія). З боку сечовидільної системи: помірна поллакіурія (при прийомі дози більше 600мг/добу), при тривалому застосуванні великих доз – гіпероксалурія, нефролітіаз (з оксалату кальцію), пошкодження гломерулярного апарату нирок. З боку серцево-судинної системи: при тривалому застосуванні великих доз – зниження проникності капілярів (можливе погіршення трофіки тканин, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, розвиток мікроангіопатій). Алергічні реакції: висипання на шкірі, гіперемія шкіри. Лабораторні показники: тромбоцитоз, гіперпротромбінемія, еритропенія, нейтрофільний лейкоцитоз, гіпокаліємія. Інші: гіпервітаміноз, порушення обміну речовин, відчуття жару, при тривалому застосуванні великих доз – затримка натрію (Na+) та рідини, порушення обміну цинку, міді.Взаємодія з лікарськими засобамиПідвищує концентрацію в крові бензилпеніциліну та тетрациклінів; у дозі 1 г/добу підвищує біодоступність етинілестрадіолу (в т.ч. пероральних контрацептивів, що входить до складу). Покращує всмоктування в кишечнику препаратів заліза (переводить тривалентне залізо до двовалентного), може підвищувати виведення заліза при одночасному застосуванні з дефероксаміном. Знижує ефективність гепарину та непрямих антикоагулянтів. Ацетилсаліцилова кислота (АСК), пероральні контрацептиви, свіжі соки та лужне питво знижують всмоктування та засвоєння аскорбінової кислоти. При одночасному застосуванні з АСК підвищується виведення із сечею аскорбінової кислоти та знижується виведення АСК. АСК знижує абсорбцію аскорбінової кислоти приблизно 30%. Збільшує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами та сульфаніламідами короткої дії, уповільнює виведення нирками кислот, збільшує виведення препаратів, що мають лужну реакцію (в т.ч. алкалоїдів), знижує концентрацію у крові пероральних контрацептивів. Підвищує загальний кліренс етанолу, який у свою чергу знижує концентрацію аскорбінової кислоти в організмі. Лікарські засоби хінолінового ряду, кальцію хлорид, саліцилати, глюкокортикостероїди при тривалому застосуванні виснажують запаси аскорбінової кислоти. При одночасному застосуванні зменшує хронотропну дію ізопреналіну. При тривалому застосуванні або застосуванні у високих дозах може порушувати взаємодію дисульфірам-етанол. У високих дозах збільшує виведення мексилетину нирками. Барбітурати та примідон підвищують виведення аскорбінової кислоти із сечею. Зменшує терапевтичну дію антипсихотичних ЛЗ (нейролептиків) – похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну та трициклічних антидепресантів.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо після їди. 1 таблетку розчиняють у склянці води (200 мл). Таблетки не слід ковтати, жувати та розсмоктувати у ротовій порожнині. Лікування та профілактика гіпо- та авітамінозу C: по 250 мг 1-2 рази на день. Під час вагітності призначають препарат у максимальній добовій дозі – 250 мг протягом 10-15 днів.ПередозуванняСимптоми: при тривалому застосуванні великих доз (більше 1000 мг на день) можливі нудота, печія, діарея, подразнення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, метеоризм, абдомінальний біль спастичного характеру, прискорене сечовипускання, нефролітіаз, безсоння, дратівливість, гіпо. Лікування: симптоматичне, форсований діурез. При прояві будь-яких побічних ефектів слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПродукти, багаті на аскорбінову кислоту: цитрусові, зелень, овочі (перець, брокколі, качанна капуста, помідори, картопля). При зберіганні продуктів (включаючи тривале заморожування, висушування, соління, маринування), приготуванні їжі (особливо у мідному посуді), подрібненні овочів та фруктів у салатах, приготуванні пюре відбувається часткове руйнування аскорбінової кислоти (при температурній обробці – до 30-50%). У зв'язку зі стимулюючим дією аскорбінової кислоти на синтез кортикостероїдних гормонів необхідно стежити за функцією надниркових залоз та артеріального тиску. При тривалому застосуванні великих доз можливе пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози, тому в процесі лікування необхідно регулярно контролювати. У пацієнтів із підвищеним вмістом заліза в організмі слід застосовувати аскорбінову кислоту у мінімальних дозах. В даний час вважають недоведеною ефективність застосування аскорбінової кислоти для профілактики захворювань серцево-судинної системи (ССС) та деяких видів злоякісних пухлин. Аскорбінову кислоту не рекомендується застосовувати при піореї, інфекційних захворюваннях ясен, геморагічних явищах, гематурії, крововиливі в сітківку ока, порушеннях імунної системи, депресії, не пов'язаної з дефіцитом вітаміну С. Призначення аскорбінової кислоти пацієнтам з швидко проліферуючими процесами . Аскорбінова кислота як відновник може спотворювати результати різних лабораторних тестів (зміст у крові глюкози, білірубіну, активності "печінкових")трансаміназ та ЛДГ).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему