Все товары
Фасування: N1 Форма випуску: рідкий екстракт Упакування: фл. Виробник: Дальхімфарм ВАТ Завод-виробник: Дальхімфарм ВАТ(Росія) Діюча речовина: Елеутерококу колючого кореневища та коріння. .
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - ;1 таб.: фталілсульфатіазол 500 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний засіб, похідний сульфаніламіду. Має широкий спектр протимікробної дії. Фталілсульфатіазол активний щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, у т.ч. збудників кишкових інфекцій Погано абсорбується із ШКТ. Діє переважно у просвіті кишечника, де відбувається поступове вивільнення сульфаніламідної частини молекули. Механізм дії пов'язаний з конкурентним антагонізмом з ПАБК та конкурентним пригніченням дигідроптероатсинтетази, що призводить до порушення синтезу тетрагідрофолієвої кислоти, необхідної для синтезу пуринів та піримідинів.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний сульфаніламідний препарат.Показання до застосуванняДизентерія (гостра та хронічна у стадії загострення), коліт, гастроентерити; профілактика інфекційних ускладнень при оперативному втручанні на кишечнику.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до фталілсульфатіазолу.Вагітність та лактаціяЗастосування можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Спосіб застосування та дозиДорослим – по 1-2 г кожні 4-6 годин протягом 5-7 днів. Вищі дози для дорослих внутрішньо: разова – 2 г, добова – 7 г. Дітям до 3 років – 200 мг/кг/добу на 3 прийоми протягом 7 днів. Дітям старше 3 років – по 400-750 мг (залежно від віку) 4 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри необхідності фталілсульфатіазол поєднують з сульфаніламідами або антибіотиками, що добре абсорбуються із ШКТ.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Дозування: 0. 02 % Фасування: N1 Форма випуску: р-р Упаковка: фл. Производитель: Дальхимфарм ОАО Завод-производитель: Дальхимфарм ОАО(Россия) Действующее вещество: Нитрофурал.
262,00 грн
Дозування: 20 мг Фасування: N10 Упаковка: уп. контурні. яч.
199,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: нітрофурал (фурацилін) – 20 мг; допоміжна речовина: натрію хлорид – 800 мг. По 10 таблеток у контурне безосередкове впакування з паперу з поліетиленовим покриттям або із заготовок на основі паперу для контурних безячейкових упаковок лікарських засобів. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. Контурні безкоміркові або контурні коміркові упаковки разом з рівною кількістю інструкцій із застосування поміщають у групову упаковку.Опис лікарської формиТаблетки жовтого або зеленувато-жовтого кольору з нерівномірним забарвленням поверхні, плоскоциліндричні з ризиком.Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб - нітрофуран.ФармакокінетикаПри зовнішньому та місцевому застосуванні всмоктування незначне. Проникає через гістогематичні бар'єри та рівномірно розподіляється у рідинах та тканинах. Основний шлях метаболізму – відновлення нітрогрупи. Виводиться нирками та частково з жовчю.ФармакодинамікаПротимікробний засіб, похідний нітрофурану. Бактеріальні флавопротеїни, відновлюючи 5-нітрогрупу, утворюють високореактивні амінопохідні, здатні викликати конформаційні зміни білків (в т.ч. рибосомальних) та інших макромолекул, призводячи до загибелі бактерій. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій (в т.ч. Staphylococcus spp., Streptococcus spp., Escherichia coli, Clostridium perfringens). Стійкість розвивається повільно і досягає високого ступеня.Показання до застосуванняЗовнішньо: гнійні рани, пролежні, опіки ІІ-ІІІ ступеня, дрібні пошкодження шкіри (в т.ч. подряпини, подряпини, тріщини, порізи). Місцево: кон'юнктивіт, блефарит, стоматит, гінгівіт, гострий тонзиліт, остеомієліт, емпієма придаткових пазух носа та плеври, інфекції сечовивідних шляхів – промивання порожнин. У разі потреби проконсультуйтеся з лікарем перед застосуванням лікарського засобу.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до нітрофуралу, похідних нітрофурану та/або будь-якого іншого компонента препарату, кровотеча, алергодерматози, виражені порушення функції нирок. З обережністю: особливих запобіжних заходів не передбачено.Вагітність та лактаціяДаних про можливий негативний вплив препарату на здоров'я вагітної жінки чи дитини немає. Однак при вагітності та в період грудного вигодовування застосовують лише після консультації з лікарем, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини.Побічна діяНебажані реакції згруповані відповідно до ураження органів та систем органів згідно з словником MedDRA. Порушення імунної системи: алергічні реакції. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж шкіри, дерматит. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЧи не вивчалося.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо, місцево. Дорослим водний 0,02% розчин Фурациліну готують безпосередньо перед застосуванням: 1 таблетку препарату розчиняють у 100 мл теплої кип'яченої води. Для швидшого розчинення рекомендується кипляча або гаряча вода. Потім розчин охолоджують до кімнатної температури. Зовнішньо: у вигляді водного 0,02% розчину - зрошують рани та накладають вологі пов'язки. Місцево: остеомієліт після операції – промивання порожнини з наступним накладенням вологої пов'язки. Емпієм придаткових пазух носа (у тому числі при гаймориті) - промивання порожнини, емпієм плеври - після видалення гною проводять промивання плевральної порожнини і вводять 20-100 мл водного 0,02% розчину. Для промивання сечівника та сечового міхура застосовують водний розчин з експозицією 20 хвилин. При блефарит, кон'юнктивіті - інстиляція 0,02% розчину в кон'юнктивальний мішок. При гострому тонзиліті, стоматиті, гінгівіті - полоскання рота та горла теплим 0,02% розчином по 100 мл 2-3 рази на день. Тривалість лікування – за показаннями залежно від характеру та локалізації ураженої ділянки. Якщо після лікування покращення не настає або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовуйте препарат згідно з тими показаннями, тим способом застосування, які вказані в інструкції із застосування.ПередозуванняПри передозуванні можливе посилення побічних ефектів. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату впливає здатність керувати транспортними засобами, механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
187,00 грн
152,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Діюча речовина: фуросемід – 10,0 мг; Допоміжні речовини: натрію гідроксиду розчин 1 М – 0,032 мл, натрію хлорид – 7,5 мг, вода для ін'єкцій – до 1 мл. По 2 мл у ампули нейтрального скла. По 10 ампул разом з інструкцією із застосування поміщають у коробку з картону. По 5 ампул в контурне осередкове впакування з полівінілхлоридної плівки. По 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або трохи пофарбована рідина.Фармакотерапевтична групаДіуретичний засіб.ФармакокінетикаЧас досягнення максимальної концентрації при внутрішньовенному введенні – 30 хв. Об'єм розподілу фуросеміду становить 0,1-0,2 л/кг маси тіла та значно варіює залежно від основного захворювання. Фуросемід дуже зв'язується з білками плазми (більше 98%), головним чином з альбумінами. Метаболізується у печінці з утворенням 4-хлор-5-сульфамоїл-антранілової кислоти. Фуросемід виводиться переважно у незміненому вигляді та головним чином шляхом секреції у проксимальних канальцях. Після внутрішньовенного введення фуросеміду 60-70% введеної дози виводиться цим шляхом. Глюкуроновані метаболіти фуросеміду складають 10-20% від препарату, що виводиться нирками. Решта дози виділяється через кишечник, мабуть, шляхом біліарної секреції. Кліренс – 1.5-3 мл/хв/кг. Кінцевий період напіввиведення фуросеміду після внутрішньовенного введення становить приблизно 1-1,5 год. Біодоступність - 60-70%. Фуросемід проникає через плацентарний бар'єр та виділяється у материнське молоко. Його концентрації у плода та новонародженого такі ж, як і у матері. Особливості фармакокінетики в окремих груп пацієнтів При нирковій недостатності виведення фуросеміду уповільнюється, а період напіввиведення збільшується; при вираженій нирковій недостатності кінцевий період напіввиведення може збільшуватись до 24 год. При нефротичному синдромі зниження плазмових концентрацій протеїнів призводить до підвищення концентрацій незв'язаного фуросеміду (його вільної фракції) у зв'язку з чим зростає ризик розвитку ототоксичної дії. З іншого боку, діуретична дія фуросеміду у цих пацієнтів може бути зменшена через зв'язування фуросеміду з альбуміном, що знаходяться в канальцях, та зниження канальцевої секреції фуросеміду. При гемодіалізі та перитонеальному діалізі та постійному амбулаторному перитонеальному діалізі фуросемід виводиться незначно. При печінковій недостатності період напіввиведення фуросеміду збільшується на 30-90%, головним чином унаслідок збільшення обсягу розподілу. Фармакокінетичні показники цієї категорії пацієнтів можуть сильно варіювати. При серцевій недостатності, тяжкому ступені артеріальної гіпертензії та в осіб похилого віку виведення фуросеміду сповільнюється через зниження функції нирок. У недоношених і доношених дітей виведення фуросеміду може сповільнюватися, що залежить від ступеня зрілості нирок, метаболізм препарату у немовлят також може бути сповільнений, оскільки у них глюкуронуюча здатність печінки є неповноцінною. У дітей, чий вік після зачаття перевищує 33 тижні, кінцевий період напіввиведення не перевищує 12 год. У немовлят у віці двох місяців і старше виведення фуросеміду не відрізняється від такого у дорослих. Після внутрішньовенного введення фуросеміду новонародженим малої маси діуретичний ефект починає розвиватися через 15-20 хв, досягає максимуму через 1-2 год, а повернення обсягу сечі до вихідного спостерігається через 6-16 год. Повторне введення фуросеміду у повній дозі дітям раннього віку не рекомендується. раніше, ніж через 24 год, а недоношених дітей інтервал краще збільшити до 48 год.ФармакодинамікаПрепарат Фуросемід – швидкодіючий діуретик, що є похідним сульфонаміду. Фуросемід блокує систему транспорту іонів натрію, калію, хлору в товстому сегменті висхідного коліна петлі Генле, у зв'язку з чим його салуретична дія залежить від надходження препарату в просвіт ниркових канальців (за рахунок механізму аніонного транспорту). Діуретична дія препарату Фуросемід пов'язана з пригніченням реабсорбції хлориду натрію в цьому відділі петлі Генле. Вторинними ефектами по відношенню до збільшення виведення натрію є: збільшення кількості сечі, що виділяється (за рахунок осмотично зв'язаної води) і збільшення секреції калію в дистальній частині ниркового канальця. Одночасно збільшується виведення іонів кальцію та магнію. При повторному введенні препарату Фуросемід його діуретична активність не знижується.оскільки препарат перериває канальцево-клубочковий зворотний зв'язок у Macula densa (канальцевій структурі, тісно пов'язаної з юкстагломерулярним комплексом). Препарат Фуросемід викликає дозозалежну стимуляцію ренін-ангіотензип-альдостеронової системи. 11ри серцевої недостатності препарат Фуросемід швидко знижує переднавантаження (за рахунок розширення вен), зменшує тиск у легеневій артерії та тиск наповнення лівого шлуночка. Цей ефект, що швидко розвивається, мабуть, опосередковується через ефекти простагландинів і тому умовою для його розвитку є відсутність порушень у синтезі простагландинів, крім чого для реалізації цього ефекту також потрібна достатня безпека функції нирок. Препарат має гіпотензивну дію, яка обумовлена підвищенням екскреції натрію, зменшенням об'єму циркулюючої крові та зниженням реакції гладкої мускулатури судин на вазоконстрикторні дії (завдяки натрійуретичному ефекту фуросемід знижує реакцію судин на катехоламіни, концентрація яких у пацієнтів з підвищеною артерією). Дозозалежне збільшення діурезу та натрійурезу спостерігається при прийомі препарату Фуросемід у дозі від 10 мг до 100 мг (здорові добровольці). Після внутрішньовенного введення 20 мг препарату Фуросемід діуретичний афект розвивається через 15 хв та триває близько 3-х год. Взаємозв'язок між внутрішньоканальцевими концентраціями незв'язаного (вільного) фуросеміду та його натрійуретичним ефектом має форму сигмоїдальної кривої з мінімальною ефективною швидкістю екскреції фуросеміду, що становить приблизно 10 мкг/хв. Тому тривале інфузійне введення фуросеміду ефективніше, ніж повторне болюсне введення. Крім того, при перевищенні певної болюсної дози немає значного збільшення ефекту. При зниженні канальцевої секреції фуросеміду або при зв'язуванні препарату з канальцями, що знаходяться в просвіті, альбуміном (наприклад, при нефротичному синдромі) ефект фуросеміду знижується.Показання до застосуванняНабряковий синдром при хронічній серцевій недостатності. Набряковий синдром при гострій серцевій недостатності. Набряковий синдром при хронічній нирковій недостатності. Гостра ниркова недостатність, включаючи таку при вагітності та опіках (для підтримки екскреції рідини). Набряковий синдром при нефротичному синдромі (при нефротичному синдромі на першому плані стоїть лікування основного захворювання). Набряковий синдром при захворюваннях печінки (синдром портальної гіпертензії) (при необхідності на додаток до лікування антагоністами альдостерону). Набряк головного мозку. Гіпертонічний криз. Підтримка форсованого діурезу при отруєннях хімічними сполуками, що нирками, що виводяться, у незміненому вигляді.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активної речовини або будь-якої з допоміжних речовин препарату; у пацієнтів з алергією на сульфонаміди (сульфаніламідні протимікробні засоби або препарати сульфонілсечовини) можливий розвиток "перехресної" алергії на фуросемід. Ниркова недостатність з анурією (за відсутності реакції на введення фуросеміду). Печінкова прекома та кома. Виражена гіпокаліємія. Виражена гіпонатріємія. Гіповолемія (з гіпотензією або без неї) або дегідратація. Різко виражені порушення відтоку сечі будь-якої етіології (включаючи одностороннє ураження сечовивідних шляхів). Вагітність. Період грудного вигодовування. З обережністю: При артеріальній гіпотензії. При станах, у яких надмірне зниження артеріального тиску є особливо небезпечним (виражені стенози коронарних та/або мозкових артерій). При гострому інфаркті міокарда (збільшення ризику розвитку кардіогенного шоку). При латентному чи маніфестному цукровому діабеті. При подагрі. При гепаторенальному синдромі (тобто за функціональної ниркової недостатності, пов'язаної із захворюваннями печінки). При гіпопротеїнемії (наприклад, при нефротичному синдромі, коли можливе зменшення діуретичного ефекту та підвищення ризику розвитку ототоксичної дії фуросеміду, підбір дози у таких пацієнтів має проводитися з особливою обережністю). При частковій обструкції сечовивідних шляхів (гіперплазія передміхурової залози, звуження сечівника). При підвищеному ризику розвитку розладів водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану або у разі значних додаткових втрат рідини (блювота, діарея, рясне потовиділення) (потрібний моніторинг стану водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану та, при необхідності, корекція їх порушень до початку застосування фуросеміду). При панкреатиті. При шлуночкових порушеннях ритму серця в анамнезі. При системному червоному вовчаку. У недоношених дітей (можливість формування кальційсодержащих каменів у нирках (нефролітіаз) та відкладення солей кальцію в паренхімі нирок (нефрокальциноз), тому у таких дітей необхідний регулярний контроль функції нирок і потрібне проведення ультразвукового дослідження нирок. При одночасному застосуванні рисперидону у пацієнтів похилого віку з деменцією (ризик збільшення смертності).Вагітність та лактаціяФуросемід проникає через плацентарний бар'єр, тому він не повинен застосовуватись при вагітності без суворих медичних показань. Якщо за життєвими показаннями препарат Фуросемід застосовується у вагітних, необхідно ретельне спостереження за станом і розвитком плода. У період грудного вигодовування застосування препарату Фуросемід протипоказане, т.к. він може пригнічувати лактацію. Жінки, якщо приймають препарат Фуросемід, повинні припинити грудне вигодовування.Побічна діяНебажані реакції (IIP) згруповані за системами та органами відповідно до словника McdDRA та класифікації частоти розвитку HP ВООЗ: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто: порушення водно-електролітного балансу, включаючи порушення водноелектролітного балансу, що протікають із клінічною симптоматикою. Симптомами, що вказують на розвиток порушень водно-електролітного балансу, можуть бути біль голови, судоми, тетанія, м'язова слабкість, порушення серцевого ритму та диспепсичні розлади. Такі порушення можуть розвиватися або поступово (протягом тривалого часу) або швидко (протягом дуже короткого часу, наприклад, у разі застосування високих доз фуросеміду пацієнтами з нормальною функцією нирок). Факторами, що сприяють розвитку порушень водно-електролітного балансу є основні захворювання (наприклад, цироз печінки або серцева недостатність); супутня терапія засобами, що змінюють водно-електролітний баланс; неправильне харчування та питний режим; блювання, діарея,рясне потовиділення; дегідратація та гіповолемія (зниження обсягу циркулюючої крові), особливо у пацієнтів похилого віку, що може призвести до гемоконцентрації з підвищенням ризику розвитку тромбозів (див. нижче підрозділ "Порушення з боку судин"); підвищення концентрації креатиніну у крові; підвищення концентрації тригліцеридів у сироватці крові. Часто: гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємія, підвищення концентрації холестерину в крові, збільшення концентрації сечової кислоти в крові та розвиток нападу подагри. Нечасто: зниження толерантності до глюкози. Латентний цукровий діабет може бути маніфестним. Частота невідома: гіпокальціємія, гіпомагніємія, підвищення концентрації сечовини в крові, метаболічний алкалоз, псевдосиндром Барттера при неправильному та/або тривалому застосуванні фуросеміду. Порушення з боку судин Найчастіше (для внутрішньовенної інфузії): зниження артеріального тиску (АТ), включаючи ортостатическую гіпотензію. Рідко: васкуліт. Частота невідома: тромбоз. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Часто збільшення обсягу сечі. Рідко: тубулоінтерстиціальний нефрит. Частота невідома: збільшення вмісту натрію та хлоридів у сечі; затримка сечі (у пацієнтів із частковою обструкцією сечовивідних шляхів); нефрокальциноз/нефролітіаз у недоношених дітей; ниркова недостатність. Порушення з боку травної системи Нечасто: нудота. Рідко: блювання, діарея. Дуже рідко: гострий панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Дуже рідко: холестаз, збільшення активності "печінкових" трансаміназ. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Нечасто: порушення слуху, зазвичай транзиторні, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, гіпопротеїнемією (наприклад, при нефротичному синдромі) та/або швидкому внутрішньовенному введенні фуросеміду. Були зареєстровані випадки розвитку глухоти, іноді незворотної після прийому фуросеміду всередину або його внутрішньовенного введення. Рідко: шум у вухах. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: свербіж шкіри, кропив'янка, висип, бульозний дерматит, багатоформна еритема, пемфігоїд, ексфоліативний дерматит, пурпура, реакції фотосенсибілізації. Частота невідома: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, DRESS-синдром: лікарський висип з еозинофілією та системними симптомами. Порушення з боку нервової системи Часто: печінкова енцефалопатія у пацієнтів із гепатоцелюлярною недостатністю. Рідко: парестезії. Частота невідома: запаморочення, синкопальний стан (непритомність) або непритомність, головний біль. Порушення з боку імунної системи Рідко: тяжкі анафілактичні або анафілактоїдні реакції аж до розвитку анафілактичного шоку. Частота невідома: обтяження течії або загострення системного червоного вовчаку. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нерідко: гемоконцентрація. Нечасто: тромбоцитопенія. Рідко: лейкопенія, еозинофілія. Дуже рідко: агранулоцитоз, апластична анемія чи гемолітична анемія. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини Частота невідома: відзначалися випадки рабдоміолізу, часто пов'язані з тяжкою гіпокаліємією. Вроджені, спадкові та генетичні порушення Частота невідома: підвищений ризик незарощення артеріальної протоки, коли фуросемід вводиться недоношеним дітям протягом перших тижнів життя. Загальні розлади та порушення у місці введення Рідко: гарячка. Частота невідома: після внутрішньом'язового введення можлива місцева реакція у вигляді болю. Так як деякі побічні реакції (такі як зміна картини крові, важкі анафілактичні або анафілактоїдні реакції, важкі алергічні шкірні реакції) за певних умов можуть загрожувати життю пацієнтів, то при появі будь-яких побічних ефектів необхідно негайно повідомити про них лікаря. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень Частота невідома: гіперглікемія, гіперхолестеринемія, гіперурикемія, глюкозурія, гіперкальціурія.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендовані комбінації Аміноглікозиди – уповільнення виведення аміноглікозидів нирками при їх одночасному застосуванні з фуросемідом та збільшення ризику розвитку ототоксицької та нефротоксичної дії аміноглікозидів. З цієї причини слід уникати застосування цієї комбінації препаратів за винятком випадків, коли це необхідно за життєвими показаннями, причому в цьому випадку потрібна корекція (зменшення) підтримуючих доз аміноглікозидів. Хлоралгідрат - внутрішньовенна інфузія фуросеміду протягом 24-годинного періоду після застосування хлоралгідрату може призводити до гіперемії шкірних покривів, рясного потовиділення, занепокоєння, нудоти, підвищення артеріального тиску та тахікардії. Тому застосування фуросеміду одночасно з хлоралгідратом не рекомендується. Комбінації, при застосуванні яких слід дотримуватися обережності Ототоксичні лікарські препарати - фуросемід потенціює їхню ототоксичність. Так як це може призводити до необоротного пошкодження органу слуху, такі засоби повинні застосовуватись одночасно з фуросемідом лише за суворими медичними показаннями. Цисплатин – при одночасному застосуванні з фуросемідом є ризик прояву ототоксичної дії. Крім цього, можливе посилення нефротоксичної дії цисплатину при застосуванні фуросеміду для проведення форсованого діурезу під час лікування цисплатином, якщо фуросемід застосовується не в низькій дозі (такі як, наприклад, 40 мг у пацієнтів з нормальною функцією нирок) і без поєднання з достатньою гідратацією пацієнта. Солі літію - під впливом фуросеміду знижується виведення літію, за рахунок чого підвищується вміст літію в сироватці крові, що збільшує ризик розвитку його токсичної дії, включаючи кардіотоксичну та нейротоксичну дію. Тому при застосуванні цієї комбінації потрібне моніторування вмісту літію у сироватці крові. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) і антагоністи рецепторів ангіотензину II - застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II у пацієнтів, що попередньо отримували лікування фуросемідом, може призвести до надмірного зниження артеріального тиску з погіршенням функції. . Тому за три дні до початку лікування або підвищення дози інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II рекомендується відміна фуросеміду або зниження його дози. Рисперидон - необхідно дотримуватися обережності, ретельно зважуючи співвідношення ризику і користі, до прийняття рішення про застосування поєднання рисперидону з фуросемідом або іншими сильними діуретиками, оскільки спостерігалося збільшення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією, які одночасно отримували лікування рисперидоном і фу. Левотироксин - фуросемід у високих дозах може інгібувати зв'язування гормонів шитовидної залози з білками-носіями і, таким чином, спричиняти спочатку транзиторне збільшення концентрацій вільних гормонів щитовидної залози, а потім, в цілому, зниження загальної концентрації гормонів щитовидної залози. При застосуванні цієї комбінації слід контролювати концентрації гормонів щитовидної залози. Взаємодії, які слід брати до уваги Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) – НПЗЗ. включаючи ацетилсаліцилову кислоту, можуть зменшити діуретичну дію фуросеміду. У пацієнтів з гіповолемією та дегідратацією (у тому числі і на фоні прийому фуросеміду) НПЗЗ можуть спричинити розвиток гострої ниркової недостатності. Фуросемід може збільшувати токсичність саліцилатів. Фенітоїн викликає зменшення діуретичної дії фуросеміду. Глюкокортикостероїди, карбеноксолон, препарати солодки у великих кількостях та тривале застосування проносних при поєднанні з фуросемідом збільшують ризик розвитку гіпокаліємії. Серцеві глікозиди, препарати, що викликають подовження інтервалу QT - у разі розвитку на фоні введення фуросеміду порушень водно-електролітного балансу (гіпокаліємії або гіпомагніємії) збільшується токсична дія серцевих глікозидів та засобів, що викликають подовження інтервалу QT (зростає ризик розвитку порушень). Гіпотензивні засоби, діуретики або інші засоби, здатні знижувати артеріальний тиск – при поєднанні з фуросемідом можливе більш виражене зниження артеріального тиску. Пробенецид, метотрексат або інші препарати, які, як і фуросемід, екскретуються у ниркових канальцях, можуть зменшити ефекти фуросеміду (однаковий шлях ниркової екскреції); з іншого боку фуросемід може призводити до зниження виведення нирками цих лікарських засобів. Усе це збільшує ризик розвитку побічних ефектів як фуросеміду, і приймаються одночасно з ним вищевказаних лікарських засобів. Гіпоглікемічні засоби (і для внутрішнього прийому, і інсулін), пресорні аміни (епінефрин, норепінефрин) - ослаблення ефектів при поєднанні з фуросемідом. Теофілін, діазоксид, курареподібні міорелаксанти – посилення ефектів при поєднанні з фуросемідом. Лікарські засоби з нефротоксичною дією – при поєднанні з фуросемідом збільшується ризик розвитку їхньої нефротоксичної дії. Високі дози деяких цефалоспоринів (що виводяться переважно нирками) – у поєднанні з фуросемідом збільшується ризик нефротоксичної дії цефалоспоринів. Циклоспорин А - при поєднанні з фуросемідом збільшується ризик розвитку подагричного артриту внаслідок гіперурикемії, що викликається фуросемідом, та порушення екскреції уратів нирками під впливом циклоспорину. Рентгеноконтрастні речовини - у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії внаслідок введення рентгеноконтрастних препаратів, які отримували фуросемід, спостерігалася більш висока частота порушень функції нирок після введення рентгеноконтрастних препаратів, порівняно з пацієнтами з високим ризиком розвитку рентгеноконтраст-індукованої нефропатії. внутрішньовенне введення рідини (гідратація). Препарат Фуросемід, що вводиться внутрішньовенно, має злегка лужну реакцію, тому його не можна змішувати з лікарськими засобами з pH менше 5,5.Спосіб застосування та дозиЗагальні рекомендації При застосуванні препарату Фуросемід рекомендується введення його у найменших дозах, достатніх для досягнення необхідного терапевтичного ефекту. Дозу підбирають індивідуально. Препарат Фуросемід вводиться внутрішньовенно (повільно струминно), при неможливості внутрішньом'язово (ефективність значно нижче) протягом 7-10 днів і більше. Внутрішньом'язове введення препарату не підходить для лікування гострих станів, таких як набряк легень. Внутрішньовенне введення препарату Фуросемід проводиться тільки тоді, коли прийом препарату неможливий або є порушення всмоктування препарату в тонкому кишечнику, а також у разі необхідності отримання максимально швидкого ефекту. При внутрішньовенному введенні препарату Фуросемід завжди рекомендується, якомога раніше, перейти на прийом препарату Фуросемід внутрішньо. При внутрішньовенному введенні препарат Фуросемід слід вводити повільно. Швидкість внутрішньовенного введення не повинна перевищувати 4 мг/хв. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (з концентрацією креатиніну у сироватці ≥ 5 мг/дл) рекомендується, щоб швидкість внутрішньовенного введення препарату Фуросемід не перевищувала 2,5 мг/хв. Для досягнення оптимальної ефективності та придушення контррегуляції (активації ренін-ангіотензинової та антинагрійуретичної нейрогуморальних ланок регуляції) більш кращим є тривале інфузійне внутрішньовенне введення препарату Фуросемід, ніж його повторне внутрішньовенне болюсне введення. Якщо після одного або декількох болюсних внутрішньовенних введень при гострих станах немає можливості для проведення постійної внутрішньовенної інфузії,більш кращим є введення низьких доз з невеликими проміжками часу між введеннями (приблизно через 4 години), ніж внутрішньовенне болюсне введення більш високих доз з великими проміжками часу між введеннями. Розчин для парентерального введення має pH близько 9 і не має буферних властивостей. При pH нижче 7 можливе випадання діючої речовини в осад, тому при розведенні препарату Фуросемід необхідно прагнути, щоб значення pH отриманого розчину було від нейтрального до лужного. Для розведення можна використовувати 0,9% розчин хлориду натрію. Розведений розчин препарату Фуросемід повинен застосовуватися, по можливості, відразу після приготування. Препарат вводять у дозах 20-60 мг 1-2 рази на день; за відсутності діуретичної відповіді кожні 2 години вводять у збільшеній на 50% дозі до досягнення адекватного діурезу. Рекомендована максимальна добова доза для внутрішньовенного введення у дорослих становить 1500 мг та у дітей – 20 мг. Тривалість лікування у дітей та дорослих визначається лікарем індивідуально залежно від показань. Спеціальні рекомендації щодо режиму дозування Діти У дітей дозу слід зменшувати відповідно до маси тіла. У дітей рекомендована доза для парентерального введення становить 1 мг/кг/маси тіла на добу, але не більше 20 мг/добу. Дорослі Набряковий синдром при захворюваннях печінки Препарат Фуросемід застосовується на додаток до лікування антагоністами альдостерону у разі їхньої недостатньої ефективності. Для запобігання розвитку ускладнень, таких як порушення ортостатичної регуляції кровообігу, порушення водно-електролітного балансу або кислотно-основного стану, потрібен ретельний підбір дози для того, щоб втрата рідини відбувалася поступово (на початку лікування можлива втрата рідини приблизно до 0,5 кг маси тіла). на добу). Якщо внутрішньовенне введення є абсолютно необхідним, то початкова доза внутрішньовенного введення становить 20-40 мг. Набряковий синдром при хронічній нирковій недостатності Натрійуретична реакція на препарат Фуросемід залежить від кількох факторів, включаючи виразність ниркової недостатності та вміст натрію в крові, тому ефект від дози не може бути точно передбачуваним. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю потрібен ретельний підбір дози шляхом її поступового підвищення з тим, щоб втрата рідини відбувалася поступово (на початку лікування можлива втрата рідини приблизно до 2 л на добу, що може становити до 280 ммоль Na+ на добу). У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, зазвичай підтримуюча доза становить 250-1500 мг на добу. При внутрішньовенному введенні доза препарату Фуросемід може бути визначена наступним чином: лікування починають із внутрішньовенно-краплинного введення зі швидкістю 0,1 мг на хвилину, а потім поступово збільшують швидкість введення кожні 30 хвилин залежно від терапевтичного ефекту. Гостра ниркова недостатність (для підтримки виведення рідини) Перед початком лікування препаратом Фуросемід повинні бути усунені гіповолемія, артеріальна гіпотензія та значущі порушення водно-електролітного балансу та/або кислотно-основного стану. Рекомендується, щоб пацієнт, якомога раніше, був переведений із внутрішньовенного введення препарату Фуросемід на прийом таблеток Фуросемід (доза таблеток Фуросемід залежить від підібраної дози для внутрішньовенного введення). Початкова доза, що рекомендується, для внутрішньовенного введення становить 40 мг. Якщо після її введення не досягається необхідного діуретичного ефекту, препарат Фуросемід можна вводити у вигляді безперервної внутрішньовенної інфузії, починаючи зі швидкості введення 50-100 мг на год. Набряки при нефротичному синдромі Рекомендована початкова доза становить 20-40 мг на добу. Необхідна доза підбирається залежно від діуретичного ефекту. Добова доза може вводитись одноразово або ділитися на кілька введень. Набряковий синдром при хронічній серцевій недостатності Рекомендована початкова доза становить 20-80 мг на добу. Необхідна доза підбирається залежно від діуретичної відповіді. Рекомендується, щоб добова доза ділилася на 2-3 введення. Набряковий синдром при гострій серцевій недостатності Рекомендована початкова доза препарату Фуросемід становить 20-40 мг у вигляді внутрішньовенного болюсного введення. При необхідності доза препарату Фуросемід може коригуватись залежно від терапевтичного ефекту. Гіпертонічний криз, набряк головного мозку Рекомендована початкова доза становить 20-40 мг шляхом внутрішньовенного болюсного введення. Доза може коригуватись залежно від ефекту. Підтримка форсованого діурезу при отруєннях Препарат Фуросемід застосовується на додаток до внутрішньовенної інфузії електролітних розчинів. Рекомендована початкова доза внутрішньовенного введення становить 20-40 мг. Доза залежить від реакції на препарат Фуросемід. До та під час лікування препаратом Фуросемід слід контролювати та відновлювати втрати рідини та електролітів. У разі отруєння речовинами з кислою або лужною реакцією їх виведення може бути прискорене додатковим олужненням або збільшенням кислотності сечі відповідно.ПередозуванняКлінічна картина гострого або хронічного передозування препарату залежить в основному від ступеня та наслідків втрати рідини та електролітів; Передозування може проявлятися гіповолемією, дегідратацією, гемоконцентрацією, порушеннями серцевого ритму та провідності (включаючи атріовентрикулярну блокаду та фібриляцію шлуночків). Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, що прогресує до розвитку шоку, колапс, гостра ниркова недостатність з анурією, тромбоз, деліріозний стан, млявий параліч, апатія і сплутаність свідомості. Лікування: корекція клінічно значущих порушень водноелектролітного балансу і кислотно-основного стану під контролем вмісту електролітів у сироватці крові, показників кислотно-основного стану, гематокриту, а також на запобігання або терапію можливих серйозних ускладнень, що розвиваються на тлі цих порушень. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування препаратом Фуросемід слід виключити наявність різко виражених порушень відтоку сечі, у тому числі односторонніх. Пацієнти з частковим порушенням відтоку сечі потребують ретельного спостереження, особливо на початку лікування препаратом Фуросемід. На тлі курсового лікування необхідно періодично контролювати артеріальний тиск, вміст залишкового азоту, сечової кислоти, функції печінки. Під час лікування препаратом Фуросемід потрібне проведення регулярного контролю вмісту натрію, калію та концентрації креатиніну у сироватці крові; особливо ретельний контроль повинен проводитися у пацієнтів з високим ризиком розвитку порушень водно-електролітного балансу у випадках додаткових втрат рідини та електролітів (наприклад, внаслідок блювоти, діареї або інтенсивного потовиділення) та проводити, за потреби, відповідну корекцію лікування. Пацієнтам, які отримують високі дози фуросеміду, щоб уникнути розвитку гіпонатріємії та метаболічного алкалозу недоцільно обмежувати споживання кухонної солі. При лікуванні препаратом Фуросемід завжди доцільно вживати їжу, багату на калій (нежирне м'ясо, картопля, банани, помідори, цвітну капусту, шпинат, сухофрукти тощо). У деяких випадках може бути показаний прийом препаратів калію або прийом калійзберігаючих препаратів. У пацієнтів з гіпопротеїнемією, наприклад, пов'язаною з нефротичним синдромом, потрібна обережна зміна дози препарату Фуросемід (можливе послаблення ефективності фуросеміду та збільшення його ототоксичності). У разі появи або посилення азотемії та олігурії у пацієнтів з тяжкими прогресуючими захворюваннями нирок рекомендується призупинити лікування. У недоношених дітей потрібний регулярний контроль функції нирок та ультразвукове дослідження нирок (можливість нефролітіазу та нефрокальципозу). Спостерігалася велика частота смертельних випадків у пацієнтів похилого віку з деменцією, які одночасно отримували лікування рисперидоном і фуросемідом, порівняно з пацієнтами, які отримували або тільки фуросемід, або тільки рисперидон. Патофізіологічний механізм цього ефекту встановлено. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (головним чином з низькими дозами тіазидних діуретиків) не асоціювалося зі збільшенням смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією. У пацієнтів похилого віку з деменцією слід з обережністю, ретельно зважуючи співвідношення користі та ризику, застосовувати фуросемід та рисперидон одночасно. Оскільки дегідратація є загальним фактором ризику збільшення смертності,При прийнятті рішення про застосування цієї комбінації у пацієнтів похилого віку з деменцією слід уникати дегідратації пацієнта. Можливе обтяження течії або загострення системного червоного вовчаку. Підбір режиму дозування пацієнтам з асцитом на фоні цирозу печінки слід проводити в стаціонарі (порушення водно-електролітного балансу можуть спричинити розвиток печінкової коми). Даної категорії пацієнтів показано регулярний контроль за вмістом електролітів плазми. У пацієнтів з цукровим діабетом або зі зниженою толерантністю до глюкози потрібен періодичний контроль за рівнем глюкози в крові та сечі. У пацієнтів у несвідомому стані, з аденомою передміхурової залози, звуженням сечоводів або гідронефрозом, необхідний контроль за сечовиділенням у зв'язку з можливістю гострої затримки сечі. Вказівки щодо сумісності Препарат Фуросемід не повинен змішуватись в одному шприці з іншими лікарськими засобами. Екстрені заходи при розвитку анафілактичного шоку Як правило, рекомендуються такі заходи: За перших ознак (різка слабкість холодний піт, нудота, ціаноз) припинити ін'єкцію, залишивши голку у вені. Поряд з іншими звичайними невідкладними заходами необхідно забезпечити низьке положення голови та тулуба та підтримувати прохідність дихальних шляхів. Невідкладні медикаментозні заходи (рекомендації з дозування розраховані на дорослого пацієнта з нормальною масою тіла; під час лікування дітей дозування слід зменшити пропорційно до маси тіла). Негайне внутрішньовенне введення епінефрину (адреналіну): після розведення 1 мл стандартного розчину адреналіну 1:1000 до 10 мл спочатку вводять повільно 1 мл отриманого розчину (=0,1 мг адреналіну) під контролем частоти серцевих скорочень, АТ і серцевого ритму. При необхідності введення епінефрину може бути продовжене шляхом внутрішньовенної інфузії. Одночасно із введенням епінефрину проводиться внутрішньовенне введення глюкокортикостероїдів (250-1000 мг метилпреднізолону або преднізолону), яке за необхідності можна повторити. Крім цих заходів для заповнення об'єму циркулюючої крові проводиться внутрішньовенне інфузійне введення плазмозамінників та/або електролітних розчинів. При необхідності: штучне дихання, інгаляція кисню, антигістамінні засоби. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
180,00 грн
152,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: глюкози у перерахунку на безводну 400 мг; допоміжні речовини: розчин хлористоводневої кислоти 0,1 М, натрію хлорид, вода для ін'єкцій. Розчин внутрішньовенного введення 400 мг/мл. По 5 мл або 10 мл ампули нейтрального скла марки НС-1 або НС-3. По 10 ампул разом з інструкцією по застосуванню і ножем для розтину ампул або ампульним скарифікатором поміщають в коробку картонну. При використанні ампул з насічками, кільцями та точками надлому ампул скарифікатор або ніж для розтину ампул допускається не вкладати.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна чи світло-жовта рідина.Фармакотерапевтична групаЖивлення вуглеводний засіб.ФармакокінетикаЗасвоюється повністю організмом, нирками не виводиться (поява у сечі є патологічною ознакою).ФармакодинамікаБере участь у різних процесах обміну речовин в організмі, посилює окисно-відновні процеси в організмі, покращує антитоксичну функцію печінки. Вливання розчинів глюкози частково наповнює водний дефіцит. Глюкоза, надходячи у тканини, фосфорилюється, перетворюючись на глюкозо-6-фосфат, який активно включається до багатьох ланок обміну речовин організму. 5% розчин глюкози має дезінтоксикаційну, метаболічну дію, є джерелом цінної легкозасвоюваної поживної речовини. При метаболізмі глюкози у тканинах виділяється значна кількість енергії, необхідної для життєдіяльності організму. Гіпертонічні розчини (10%, 20%, 40%) підвищують осмотичний тиск крові, покращують обмін речовин; підвищують скоротливість міокарда; покращують антитоксичну функцію печінки, розширюють судини, збільшують діурез. Теоретична осмолярність 10% глюкози – 555 мОсм/л, 20% – 1110 мОсм/л.Показання до застосуванняГіпоглікемія, недостатність вуглеводного харчування, токсикоінфекція, інтоксикації при захворюваннях печінки (гепатит, дистрофія та атрофія печінки, у т.ч. печінкова недостатність), геморагічний діатез; дегідратація (блювання, діарея, післяопераційний період); інтоксикація; колапс; шок. Як компонент різних кровозамінних та протишокових рідин; для приготування розчинів лікарських засобів для внутрішньовенного введення.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, гіперглікемія, цукровий діабет, гіперлактацидемія, гіпергідратація, післяопераційні порушення утилізації глюкози; циркуляторні порушення, що загрожують набряком мозку та легень; набряк мозку, набряк легень, гостра лівошлуночкова недостатність, гіперосмолярна кома. З обережністю: Декомпенсована хронічна серцева недостатність, хронічна ниркова недостатність (оліго, анурія), гіпонатріємія.Побічна діяГіперглікемія, лихоманка, гіперволемія, гостра лівошлуночкова недостатність. У місці введення – розвиток інфекції, тромбофлебіт.Спосіб застосування та дозиВнутрішньовенно - 10-50 мл 5% та 10% розчинів на введення. У дорослих з нормальним обміном речовин добова доза глюкози не повинна перевищувати 4-6 г/кг, тобто. близько 250-450 г (при зниженні інтенсивності обміну речовин добову дозу зменшують до 200-300 г), при цьому добовий обсяг рідини, що вводиться - 30-40 мл/кг. Дітям для парентерального харчування, поряд з жирами та амінокислотами, у перший день вводять 6 г глюкози/кг/добу, надалі – до 15 г/кг/добу. При розрахунку дози глюкози при введенні 5% і 10% розчинів глюкози потрібно брати до уваги допустимий об'єм рідини, що вводиться: для дітей з масою тіла 2-10 кг - 100-165 мл/кг/добу, дітям з масою тіла 10-40 кг - 45-100 мл/кг/добу. Для повнішого засвоєння глюкози, що вводиться у великих дозах, одночасно з нею призначають інсулін з розрахунку 1 ОД інсуліну на 4-5 г глюкози. Хворим на діабет глюкозу вводять під контролем її вмісту в крові та сечі.ПередозуванняСимптоми: гіперглікемія, глюкозурія, гіперглікемічна гіперосмолярна кома, гіпергідратація, порушення водно-електролітного балансу. Лікування: припинити введення глюкози, інсулін, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля більш повного та швидкого засвоєння глюкози можна ввести підшкірно 4-5 ОД інсуліну з розрахунку 1 ОД інсуліну на 4-5 г глюкози. При комбінації з іншими лікарськими засобами необхідно візуально контролювати сумісність (можлива невидима хімічна або терапевтична несумісність).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 суп.: як активна речовина: іхтаммолу (іхтіолу) 0,2 г; допоміжні речовини: основа для супозиторіїв: твердий жир, тип А – достатня кількість до отримання супозиторію середньою масою 1,23 г. Допускається застосування емульгатора Твердого-2 (Т-2) у кількості 1 - 5% до маси основи. Супозиторії ректальні, 200 мг. Супозиторії по 5 штук поміщають у контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки. 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиСупозиторії від зеленувато-коричневого до темно-коричневого кольору із запахом іхтіолу, торпедоподібної форми.Фармакотерапевтична групаПротизапальний засіб для місцевого застосування.ФармакодинамікаПротизапальний засіб, має місцевоанальгезуючу, антисептичну дію, регулює судинний тонус, відновлює периферичний кровообіг.Показання до застосуванняУ гінекології – ендометрит, сальпінгоофорит; в урології – хронічний, неспецифічний простатит.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Побічна діяМожливі місцеві алергічні реакції, відчуття печіння у сфері заднього проходу.Спосіб застосування та дозиРектально, по 1 супозиторію 1-2 десь у день, після очисної клізми чи мимовільного очищення кишечника.Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
209,00 грн
172,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка1 ампула з 10 мл розчину для ін'єкцій містить 1 г кальцію глюконату; у картонній пачці 10 ампул.Фармакотерапевтична групаПротизапальний, протиалергічний, гемостатичний. Як джерело іонів кальцію бере участь у передачі нервових імпульсів, утворенні кісткової тканини, виділенні наднирниками адреналіну та ін.ФармакодинамікаПокращує скорочення м'язів, зменшує проникність капілярів; бере участь у процесах зсідання крові, функціональної діяльності міокарда; має помірну діуретичну дію.Показання до застосуванняГіпокальціємія, алергічні захворювання, кровотечі, підвищена проникність судин, гепатит (паренхіматозний, токсичний), нефрит, еклампсія, отруєння солями магнію та щавлевою кислотою.Протипоказання до застосуванняСхильність до тромбоутворення, гіперкальціємія, атеросклероз.Побічна діяБрадикардія; нудота, блювання, діарея; місцево - подразнення тканин (при внутрішньом'язовому введенні - некроз).Спосіб застосування та дозиВ/в, в/м, повільно (2-3 хв). Ампули із розчином перед введенням підігрівають до температури тіла. Дорослим - 5-10 мл щодня або 1 раз на 2-3 дні; дітям (не рекомендується в/м) - 1-5 мл кожні 2-3 дні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується внутрішньом'язове введення дітям. Шприц перед наповненням повинен містити залишків спирту.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
186,00 грн
151,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Діюча речовина: кальцію хлориду гексагідрат – 100 мг; Допоміжна речовина: вода для ін'єкцій – до 1 мл. По 5 або 10 мл у ампули нейтрального скла. По 10 ампул разом з інструкцією з застосування і ножем для розтину ампул або ампульним скарифікатором поміщають в коробку з картону. По 5 ампул поміщають у контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки. По 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування і ножем для розтину ампул або ампульним скарифікатором поміщають в пачку з картону. При використанні ампул з точками надлому або кільцями ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор допускається не вкладати.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаКальцієво-фосфорний обмін регулятор.ФармакокінетикаУ крові кальцій знаходиться в іонізованому та у зв'язаному стані. У плазмі близько 45% кальцію знаходиться у комплексі з білками. Фізіологічну активність має іонізований кальцій. Депонується у кістковій тканині. Близько 20% препарату виводиться нирками, решта (80%) – кишечником. 95% кальцію, що виводиться шляхом гломерулярної фільтрації, піддається резорбції у висхідному сегменті петлі Генле, а також у проксимальних та дистальних ниркових канальцях.ФармакодинамікаПрепарат кальцію, що заповнює дефіцит іонів кальцію, необхідного для здійснення процесу передачі нервових імпульсів, скорочення скелетних та гладких м'язів, діяльності міокарда, формування кісткової тканини, процесу згортання крові, функціонування інших систем та органів. Кальцій є ко-фактором багатьох ферментів і тому впливає секреторну активність ендокринних і екзокринних залоз. Зменшення вмісту іонів кальцію в плазмі крові та тканинах може призводити до розвитку різних патологічних процесів. Гіпокальціємія призводить до розвитку тетанії та спазмофілії, порушення функцій скелетної та гладкої мускулатури, серцево-судинної системи, порушення системи згортання крові, розвитку остеопорозу. Кальція хлорид, крім усунення гіпокальціємії, зменшує проникність судин і чинить протиалергічну дію. При внутрішньовенному введенні стимулює симпатичний відділ вегетативної нервової системи, посилює виділення наднирниками епінефрину, має помірну діуретичну дію.Показання до застосуванняАлергічні захворювання (кропив'янка, ангіоневротичний набряк, алергодерматози, сироваткова хвороба); гіпокальціємія (в т.ч. гіпокальціємічна тетанія, при гіпопаратиреозі); свинцева колька; гіперкаліємія; передозування солями магнію (у складі комплексної терапії)Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату; гіперкальціємія; гіперкальціурія; тяжка хронічна ниркова недостатність; фібриляція шлуночків; мочекам'яна хвороба; саркоїдоз; виражений атеросклероз; схильність до тромбоутворення; одночасний прийом із серцевими глікозидами; період грудного вигодовування; вагітність. З обережністю: хронічна ниркова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості, дегідратація, порушення електролітного балансу (ризик гіперкальціємії), захворювання серця (ризик аритмії), захворювання нирок, "легеневе" серце, респіраторний ацидоз, дихальна недостатність (ризик токсичних реакцій внаслідок окиснення) , вік до 18 роківВагітність та лактаціяПід час вагітності та в період грудного вигодовування препарат протипоказаний. При необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяНебажані реакції описані відповідно до системно-органних класів MedDRA. Порушення з боку серця Можлива аритмія (зокрема брадикардія). При швидкому введенні можлива фібриляція шлуночків серця, серцево-судинна недостатність, аж до зупинки серця. Порушення з боку судин Можливе зниження артеріального тиску, периферична вазодилатація. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота. Загальні розлади та порушення у місці введення Можливе відчуття жару спочатку в порожнині рота, а потім по всьому тілу, присмак крейди в роті, непритомність. Роздратування по ходу вени, гіперемія шкіри, біль, висипання, кальцифікація можуть свідчити про екстравазацію, яка може призводити до некрозу навколишніх тканин. При попаданні в підшкірну клітковину і м'яз викликає сильне роздратування і некроз навколишніх тканин.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні із серцевими глікозидами підвищує ризик розвитку аритмій (одночасне застосування протипоказане). Знижує ефективність блокаторів "повільних" кальцієвих каналів. Одночасний прийом з іншими кальцій- та магнійвмісними препаратами підвищує ризик гіперкальціємії або гіпермагніємії відповідно, особливо у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю; з хінідином - можливе уповільнення внутрішньошлуночкової провідності та підвищення токсичності хінідину. Знижує ефективність недеполяризуючих міорелаксантів. Може збільшувати тривалість дії тубокурарину хлориду. Фармацевтично несумісний з тетрациклінами, сульфатом магнію, лікарськими препаратами, що містять фосфати, карбонати або тартрати. Посилює дію антигістамінних препаратів. Сумісний з 5% розчином декстрози та 0,9% розчином натрію хлориду.Спосіб застосування та дозиПрепарат вводять внутрішньовенно струминно (повільно) або краплинно зі швидкістю не більше 0,75-1,5 мл/хв. Ампулу із розчином перед введенням підігрівають до температури тіла. Після завершення введення пацієнту слід недовго залишатися в положенні "лежачи". При алергічних захворюваннях (кропивниці, ангіоневротичному набряку, алергодерматозах, сироватковій хворобі), свинцевій коліці, передозуванні солями магнію – 7,5-15 мл. При гострій гіпокальціємії – 7,5-15 мл протягом 1-3 днів, за необхідності введення повторюють кожні 1-3 дні. При гіпокальціємічній тетанії – 5-17,5 мл. Введення повторюють кожні 8 годин до досягнення терапевтичного ефекту. При гіперкаліємії (під контролем електрокардіограми) – 2,45-15 мл, за необхідності повторну дозу вводять через 1-2 хв. Дітям – по 0,3 мл/кг, максимальна добова доза 15 мл. Для внутрішньовенного краплинного введення розчин препарату попередньо розводять у 100-200 мл 5% розчину декстрози (глюкози) або 0,9% ізотонічного розчину хлориду натрію. При алергічних захворюваннях рекомендується спільне застосування кальцію хлориду та антигістамінних препаратів.ПередозуванняСимптоми: гіперкальціємія (спрага, нудота, блювання, запор, поліурія, абдомінальний біль, м'язова слабкість, психічні порушення, у тяжких випадках – аритмія, кома), особливо у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю. Лікування: при незначному передозуванні (концентрація кальцію - 2,6-2,9 ммоль/л) введення припиняють і скасовують інші кальційсодержащіе лікарські засоби. При тяжкому передозуванні (концентрація кальцію більше 2,9 ммоль/л) вводять 0,9% розчин хлориду натрію, нетіазидні діуретики; проводять контроль концентрації калію та магнію в сироватці, і при необхідності – вводять препарати калію та магнію; контроль функції серцево-судинної системи, запровадження бета-адреноблокаторів для профілактики аритмій, гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування проводиться під контролем концентрації кальцію у крові. Не можна вводити підшкірно або внутрішньом'язово - можливий некроз тканин (високі концентрації кальцію хлориду, починаючи з 5%, викликають сильне подразнення тканин). При виникненні болю або гіперемії у місці введення слід припинити введення та виключити екстравазацію препарату. При внутрішньовенному введенні хлориду кальцію з'являється відчуття жару спочатку в порожнині рота, а потім по всьому тілу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування у зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
196,00 грн
150,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Діюча речовина: кальцію хлориду гексагідрат – 100 мг; Допоміжна речовина: вода для ін'єкцій – до 1 мл. Розчин внутрішньовенного введення, 100 мг/мл. По 5 або 10 мл у ампули нейтрального скла. По 10 ампул разом з інструкцією з застосування і ножем для розтину ампул або ампульним скарифікатором поміщають в коробку з картону. По 5 ампул поміщають у контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки. По 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування і ножем для розтину ампул або ампульним скарифікатором поміщають в пачку з картону. При використанні ампул з точками надлому або кільцями ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор допускається не вкладати.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаКальцієво-фосфорний обмін регулятор.ФармакокінетикаУ крові кальцій знаходиться в іонізованому та у зв'язаному стані. У плазмі близько 45% кальцію знаходиться у комплексі з білками. Фізіологічну активність має іонізований кальцій. Депонується у кістковій тканині. Близько 20% препарату виводиться нирками, решта (80%) – кишечником. 95% кальцію, що виводиться шляхом гломерулярної фільтрації, піддається резорбції у висхідному сегменті петлі Генле, а також у проксимальних та дистальних ниркових канальцях.ФармакодинамікаПрепарат кальцію, що заповнює дефіцит іонів кальцію, необхідного для здійснення процесу передачі нервових імпульсів, скорочення скелетних та гладких м'язів, діяльності міокарда, формування кісткової тканини, процесу згортання крові, функціонування інших систем та органів. Кальцій є ко-фактором багатьох ферментів і тому впливає секреторну активність ендокринних і екзокринних залоз. Зменшення вмісту іонів кальцію в плазмі крові та тканинах може призводити до розвитку різних патологічних процесів. Гіпокальціємія призводить до розвитку тетанії та спазмофілії, порушення функцій скелетної та гладкої мускулатури, серцево-судинної системи, порушення системи згортання крові, розвитку остеопорозу. Кальція хлорид, крім усунення гіпокальціємії, зменшує проникність судин і чинить протиалергічну дію. При внутрішньовенному введенні стимулює симпатичний відділ вегетативної нервової системи, посилює виділення наднирниками епінефрину, має помірну діуретичну дію.Показання до застосуванняАлергічні захворювання (кропив'янка, ангіоневротичний набряк, алергодерматози, сироваткова хвороба); гіпокальціємія (в т.ч. гіпокальціємічна тетанія, при гіпопаратиреозі); свинцева колька; гіперкаліємія; передозування солями магнію (у складі комплексної терапії)Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату; гіперкальціємія; гіперкальціурія; тяжка хронічна ниркова недостатність; фібриляція шлуночків; мочекам'яна хвороба; саркоїдоз; виражений атеросклероз; схильність до тромбоутворення; одночасний прийом із серцевими глікозидами; період грудного вигодовування; вагітність. З обережністю: Хронічна ниркова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості, дегідратація, порушення електролітного балансу (ризик гіперкальціємії), захворювання серця (ризик аритмії), захворювання нирок, "легеневе" серце, респіраторний ацидоз, дихальна недостатність (ризик токсичних реакцій внаслідок окислення кальцію), вік до 18 років.Вагітність та лактаціяПід час вагітності та в період грудного вигодовування препарат протипоказаний. При необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяНебажані реакції описані відповідно до системно-органних класів MedDRA. Порушення з боку серця можлива аритмія (в т.ч. брадикардія). При швидкому введенні можлива фібриляція шлуночків серця, серцево-судинна недостатність, аж до зупинки серця. Порушення з боку судин Можливе зниження артеріального тиску, периферична вазодилатація. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота. Загальні розлади та порушення у місці введення Можливе відчуття жару спочатку в порожнині рота, а потім по всьому тілу, присмак крейди в роті, непритомність. Роздратування по ходу вени, гіперемія шкіри, біль, висипання, кальцифікація можуть свідчити про екстравазацію, яка може призводити до некрозу навколишніх тканин. При попаданні в підшкірну клітковину і м'яз викликає сильне роздратування і некроз навколишніх тканин.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні із серцевими глікозидами підвищує ризик розвитку аритмій (одночасне застосування протипоказане). Знижує ефективність блокаторів "повільних" кальцієвих каналів. Одночасний прийом з іншими кальцій- та магнійвмісними препаратами підвищує ризик гіперкальціємії або гіпермагніємії відповідно, особливо у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю; з хінідином - можливе уповільнення внутрішньошлуночкової провідності та підвищення токсичності хінідину. Знижує ефективність недеполяризуючих міорелаксантів. Може збільшувати тривалість дії тубокурарину хлориду. Фармацевтично несумісний з тетрациклінами, сульфатом магнію, лікарськими препаратами, що містять фосфати, карбонати або тартрати. Посилює дію антигістамінних препаратів. Сумісний з 5% розчином декстрози та 0,9% розчином натрію хлоридСпосіб застосування та дозиПрепарат вводять внутрішньовенно струминно (повільно) або краплинно зі швидкістю не більше 0,75-1,5 мл/хв. Ампулу із розчином перед введенням підігрівають до температури тіла. Після завершення введення пацієнту слід недовго залишатися в положенні "лежачи". При алергічних захворюваннях (кропивниці, ангіоневротичному набряку, алергодерматозах, сироватковій хворобі), свинцевій коліці, передозуванні солями магнію – 7,5-15 мл. При гострій гіпокальціємії – 7,5-15 мл протягом 1-3 днів, за необхідності введення повторюють кожні 1-3 дні. При гіпокальціємічній тетанії – 5-17,5 мл. Введення повторюють кожні 8 годин до досягнення терапевтичного ефекту. При гіперкаліємії (під контролем електрокардіограми) – 2,45-15 мл, за необхідності повторну дозу вводять через 1-2 хв. Дітям – по 0,3 мл/кг, максимальна добова доза 15 мл. Для внутрішньовенного краплинного введення розчин препарату попередньо розводять у 100-200 мл 5% розчину декстрози (глюкози) або 0,9% ізотонічного розчину хлориду натрію. При алергічних захворюваннях рекомендується спільне застосування кальцію хлориду та антигістамінних препаратів.ПередозуванняСимптоми: гіперкальціємія (спрага, нудота, блювання, запор, поліурія, абдомінальний біль, м'язова слабкість, психічні порушення, у тяжких випадках – аритмія, кома), особливо у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю. Лікування: при незначному передозуванні (концентрація кальцію - 2,6-2,9 ммоль/л) введення припиняють і скасовують інші кальційсодержащіе лікарські засоби. При тяжкому передозуванні (концентрація кальцію більше 2,9 ммоль/л) вводять 0,9% розчин хлориду натрію, нетіазидні діуретики; проводять контроль концентрації калію та магнію в сироватці, і при необхідності – вводять препарати калію та магнію; контроль функції серцево-судинної системи, запровадження бета-адреноблокаторів для профілактики аритмій, гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування проводиться під контролем концентрації кальцію у крові. Не можна вводити підшкірно або внутрішньом'язово - можливий некроз тканин (високі концентрації кальцію хлориду, починаючи з 5%, викликають сильне подразнення тканин). При виникненні болю або гіперемії у місці введення слід припинити введення та виключити екстравазацію препарату. При внутрішньовенному введенні хлориду кальцію з'являється відчуття жару спочатку в порожнині рота, а потім по всьому тілу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування у зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
289,00 грн
200,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 табл. Активна речовина: кларитроміцин – 500 мг. 10 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаНапівсинтетичний макролідний антибіотик другого покоління групи макролідів широкого спектра дії. Порушує синтез білка мікроорганізмів (зв'язується з субодиницею 50S мембрани рибосом мікробної клітини). Діє на поза- та внутрішньоклітинно розташованих збудників. Абсорбція – швидка. Їжа уповільнює всмоктування, не впливаючи на біодоступність.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до кларитроміцину збудниками: інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (тонзилофарингіт, середній отит, гострий синусит). інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, позалікарняна бактеріальна та атипова пневмонія). одонтогенні інфекції. інфекції шкіри та м'яких тканин. мікобактеріальні інфекції (M.avium complex, M.kansasii, M.marinum, M.leprae) та їх профілактика у хворих на СНІД. ерадикація Helicobacter pylori у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки або шлунка (тільки у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняВказівка в анамнезі на подовження інтервалу QT, шлуночкову аритмію або шлуночкову тахікардію типу "пірует". гіпокаліємія (ризик подовження інтервалу QT). тяжка печінкова недостатність, що протікає одночасно з нирковою недостатністю. холестатична жовтяниця/гепатит в анамнезі, що розвинулися при застосуванні кларитроміцину. порфірія. І триместр вагітності. період лактації (грудного вигодовування). одночасний прийом кларитроміцину з астемізолом, цизапридом, пімозидом, терфенадином. з алкалоїдами ріжків, наприклад, ерготамін, дигідроерготамін. з мідазоламом для вживання. з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), які значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (ловастатин, симвастатин), з колхіцином. з тикагрелором чи ранолазином. підвищена чутливість до кларитроміцину та інших макролідів. З обережністю слід застосовувати кларитроміцин у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня. печінковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня, з ІХС, тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, вираженою брадикардією (менше 50 уд/хв). одночасно з бензодіазепінами, такими як алпразолам, тріазолам, мідазолам для внутрішньовенного введення. одночасно з іншими ототоксичними препаратами, особливо аміноглікозидами. одночасно з препаратами, що метаболізуються ізоферментами CYP3A (в т.ч. карбамазепін, цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, метилпреднізолон, омепразол, непрямі антикоагулянти, хінідин, рифабутин, силденафіл, такролімус, винбластин. , фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, звіробій продірявлений); одночасно зі статинами,метаболізм яких не залежить від ізоферменту CYP3A (в т.ч. флувастатин); одночасно з блокаторами повільних кальцієвих каналів, які метаболізуються ізоферментами CYP3A4 (в т.ч. верапаміл, амлодипін, дилтіазем); одночасно з антиаритмічними засобами ІА класу (хінідин, прокаїнамід) та ІІІ класу (дофетилід, аміодарон, соталол).Вагітність та лактаціяБезпека кларитроміцину при вагітності та в період лактації не вивчена. Препарат проникає у грудне молоко. При необхідності застосування в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяЗ боку травної системи: часто – діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у ділянці живота. нечасто - езофагіт, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, гастрит, прокталгія, стоматит, глосит, здуття живота, запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм, підвищення концентрації білірубіну в крові, підвищення активності АЛТ, ACT, ГГТ, ГГТ , в т.ч. холестатичний та гепатоцелюлярний. частота невідома – гострий панкреатит, зміна кольору язика та зубів, печінкова недостатність, холестатична жовтяниця. Алергічні реакції: часто – висип. нечасто - анафілактоїдна реакція, гіперчутливість, дерматит бульозний, свербіж, кропив'янка, макуло-папульозний висип. частота невідома - анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою (DRESS-синдром). З боку нервової системи: часто – головний біль, безсоння. нечасто – втрата свідомості, дискінезія, запаморочення, сонливість, тремор, неспокій, підвищена збудливість. частота невідома - судоми, психотичні розлади, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, кошмарні сновидіння, парестезія, манія. З боку шкірних покривів: часто інтенсивне потовиділення. частота невідома – акне, геморагії. З боку органів чуття: часто – дисгевзія, збочення смаку. нечасто – вертиго, порушення слуху, дзвін у вухах. частота невідома – глухота, агевзія, паросмія, аносмія. З боку серцево-судинної системи: часто – вазодилатація. нечасто – зупинка серця, фібриляція передсердь, подовження інтервалу QT на ЕКГ, екстрасистолія, тріпотіння передсердь. частота невідома – шлуночкова тахікардія, в т.ч. типу "пірует". З боку сечовидільної системи: нечасто – підвищення концентрації креатиніну, зміна кольору сечі. частота невідома – ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія, зниження апетиту, підвищення концентрації сечовини, зміна відношення альбумін-глобулін. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – м'язовий спазм, кістково-м'язова скутість, міалгія. частота невідома – рабдоміоліз, міопатія. З боку дихальної системи: нечасто – астма, носова кровотеча, тромбоемболія легеневої артерії. З боку системи кровотворення: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитемія. частота невідома – агранулоцитоз, тромбоцитопенія. З боку системи згортання крові: нечасто - збільшення значення MHO, подовження протромбінового часу. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – целюліт, кандидоз, гастроентерит, вторинні інфекції (в т.ч. вагінальні). частота невідома - псевдомембранозний коліт, пика. Місцеві реакції: дуже часто – флебіт у місці ін'єкції, часто – біль у місці ін'єкції, запалення у місці ін'єкції. З боку організму в цілому: нечасто – нездужання, гіпертермія, астенія, біль у грудній клітці, озноб, стомлюваність.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. При прийомі внутрішньо для дорослих та дітей старше 12 років разова доза становить 0.25-1 г, частота прийому 2 рази на добу. Для дітей віком до 12 років добова доза становить 7.5-15 мг/кг/добу на 2 прийоми. У дітей кларитроміцин слід застосовувати у відповідній лікарській формі, призначеній для цієї категорії пацієнтів. Тривалість лікування залежить від показань. Пацієнтам з порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв або рівень сироваткового креатиніну більше 3.3 мг/дл) дозу слід зменшити вдвічі або подвоїти інтервал між прийомами. Максимальні добові дози: для дорослих – 2 г, для дітей – 1 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМіж антибіотиками групи макролідів спостерігається перехресна резистентність. Лікування антибіотиками змінює нормальну флору кишечника, тому можливий розвиток суперінфекції, спричиненої резистентними мікроорганізмами. Слід пам'ятати, що важка наполеглива діарея може бути зумовлена розвитком псевдомембранозного коліту. Слід періодично контролювати протромбіновий час у пацієнтів, які отримують кларитроміцин одночасно з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
188,00 грн
161,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
142,00 грн
129,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 100 мл: пагони ліспедези двокольорової 70.8 г. 100 мл - флакони (1) - картонні пачки.Фармакотерапевтична групаГіпоазотемічний засіб рослинного походження; має протизапальну та діуретичну дію. Сприяє зменшенню концентрації продуктів азотного обміну в крові, підвищує кліренс азотистих сполук (сечовини, креатиніну та сечової кислоти), посилює клубочкову фільтрацію. Збільшує виведення азотистих шлаків із сечею, збільшує діурез, підвищує виведення натрію та меншою мірою – калію.Клінічна фармакологіяПрепарат, що зменшує азотемію, з діуретичним ефектом.Показання до застосуванняХронічна ниркова недостатність різного походження, у латентній компенсованій та інтермітуючій стадіях (у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняВагітність, період лактації, дитячий вік, підвищена чутливість до рослинного засобу.Вагітність та лактаціяПротипоказана при вагітності, під час лактації. Застосування у дітей Протипоказана у дитячому віці.Побічна діяМожливо: алергічні реакції, гіпонатрієміяСпосіб застосування та дозиУдарна доза – 5-15 мл/добу; середня добова доза – 5-10 мл; підтримуюча добова доза при довгостроковому лікуванні – 2.5-5 мл протягом 15 днів кожного місяця. Приймають до їжі, попередньо розвівши у невеликій кількості води.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри розвитку гіпонатріємії її слід компенсувати запровадженням препаратів натрію. При застосуванні як настойки слід пам'ятати, що середня добова доза містить від 2.9 до 11.6 р этанола. Не можна призначати разом з лікарськими засобами, що пригнічують ЦНС, інсуліном, пероральними гіпоглікемічними засобами (метформін, похідні сульфонілсечовини), з препаратами, що мають дисульфірамоподібну дію. При застосуванні у вигляді настоянки: внаслідок наявності в препараті етанолу можливе зниження швидкості психомоторних реакцій, що слід враховувати при зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
315,00 грн
274,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Левофлоксацин гемігідрат, у перерахунку на левофлоксацин - 500 мг; Допоміжні речовини: кроскармелоза натрію (примелоза) - 14 мг, магнію стеарат - 6,4 мг, повідон середньомолекулярний (полівінілпіролідон середньомолекулярний медичний) - 28 мг, целюлоза мікрокристалічна - 43,2 мг, кремнію діоксид коллоід тальк – 12,8 мг, крохмаль прежелатинізований (Крахмаль –1500) – 25,6 мг; Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований – 8 мг, макрогол (поліетиленгліколь 3350) – 4,04 мг, тальк – 2,96 мг, титану діоксид Е 171 – 2,918 мг, алюмінієвий лак на основі жовтого 0 1,68 мг, барвник заліза оксид (II) Е 172 – 0,396 мг, алюмінієвий лак на основі індигокарміну Е 132 – 0,006 мг) – до отримання таблетки, покритої плівковою оболонкою, масою 660 мг відповідно. По 5 або 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої або банку полімерну з поліпропілену або поліетилену або банку полімерну з поліпропілену або поліетилену з контролем першого розтину та амортизатором. Кожну банку або 1 контурне осередкове впакування разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, круглі, двоопуклі форми. Таблетки на зламі світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб - фторхінолон.ФармакокінетикаАбсорбція Левофлоксацин швидко і практично повністю всмоктується після прийому внутрішньо, їда мало впливає на його абсорбцію. Абсолютна біодоступність прийому внутрішньо становить 99-100%. Після одноразового прийому 500 мг левофлоксацину максимальна концентрація в плазмі (Cmax) досягається протягом 1-2 годин і становить 5,2±1,2 мкг/мл. Фармакокінетика левофлоксацину є лінійною у діапазоні доз від 50 до 1000 мг. Рівноважний стан концентрації левофлоксацину в плазмі при прийомі 500 мг левофлоксацину 1 або 2 рази на добу досягається протягом 48 годин. На 10-й день застосування внутрішньо препарату 500 мг 1 раз на добу Cmax левофлоксацину становила 5,7±1,4 мкг/мл, а мінімальна концентрація левофлоксацину (концентрація перед прийомом чергової дози) (Cmin) у плазмі крові становила 0,5± 0,2 мкг/мл. На 10-й день прийому внутрішньо препарату 500 мг 2 рази на добу Cmax становила 7,8±1,1 мкг/мл, а Cmin-3,0±0,9 мкг/мл. Розподіл Зв'язок із білками сироватки крові становить 30-40%. Після одноразового та повторного прийому 500 мг левофлоксацину обсяг розподілу левофлоксацину становить у середньому 100 л, що вказує на гарне проникнення левофлоксацину в органи та тканини організму людини. Проникнення в слизову оболонку бронхів, рідину епітеліальної вистилки, альвеолярні макрофаги Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину максимальні концентрації левофлоксацину в слизовій оболонці бронхів і рідини епітеліальної вистилки досягалися протягом 1 год або 4 год і становили 8,3 мкг/мл і 10,8 мкг/мл, відповідно, з коефіцієнтами бронхів та рідина епітеліальної вистилки, порівняно з концентрацією у плазмі крові, що становлять 1,1-1,8 та 0,8-3, відповідно. Після 5 днів прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину середні концентрації левофлоксацину через 4 години після останнього прийому препарату в рідині епітеліальної вистилки становили 9,94 мкг/мл і в альвеолярних макрофагах - 97,9 мкг/мл. Проникнення в легеневу тканину Максимальні концентрації в легеневій тканині після внутрішнього прийому 500 мг левофлоксацину становили приблизно 11,3 мкг/г і досягалися через 4-6 годин після прийому препарату з коефіцієнтами пенетрації 2-5, порівняно з концентрацією в плазмі крові. Проникнення в альвеолярну рідину Після 3-х днів прийому 500 мг левофлоксацину 1 або 2 рази на добу максимальні концентрації левофлоксацину в альвеолярній рідині досягалися через 2-4 години після прийому препарату і становили 4,0 та 6,7 мкг/мл, відповідно, з коефіцієнтом пенетрації 1, порівняно з концентраціями у плазмі крові. Проникнення в кісткову тканину Левофлоксацин добре проникає в кортикальну та губчасту кісткову тканину, як у проксимальних, так і в дистальних відділах стегнової кістки з коефіцієнтом пенетрації (кісткова тканина/плазма крові) 0,1-3. Максимальні концентрації левофлоксацину в губчастій кістковій тканині проксимального відділу стегнової кістки після прийому 500 мг препарату внутрішньо становили приблизно 15,1 мкг/г (через 2 години після прийому препарату). Проникнення в спинномозкову рідину Левофлоксацин погано проникає у спинномозкову рідину. Проникнення в тканину передміхурової залози Після прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3-х днів середня концентрація левофлоксацину в тканині передміхурової залози становила 8,7 мкг/г, середнє співвідношення концентрацій передміхурова залоза/плазма крові становило 1,84. Концентрації у сечі Середні концентрації в сечі через 8-12 годин після прийому внутрішньо дози 150, 300 та 600 мг левофлоксацину становили 44 мкг/мл, 91 мкг/мл та 162 мкг/мл відповідно. Метаболізм Левофлоксацин метаболізується незначною мірою (5% прийнятої дози). Його метаболітами є деметиллевофлоксацин та N-оксид левофлоксацин, які виводяться нирками. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним і не піддається хіральним перетворенням. Виведення Після внутрішнього застосування левофлоксацин відносно повільно виводиться з плазми крові (період напіввиведення [T1/2] - 6-8 год). Виведення переважно через нирки (більше 85% прийнятої дози). Загальний кліренс левофлоксацину після одноразового прийому 500 мг складав 175±29,2 мл/хв. Відсутні істотні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину при його внутрішньовенному введенні та прийомі внутрішньо, що підтверджує, що прийом внутрішньо та внутрішньовенне введення є взаємозамінними. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Фармакокінетика левофлоксацину у чоловіків та жінок не відрізняється. Фармакокінетика у пацієнтів похилого віку не відрізняється від такої у молодих пацієнтів, за винятком відмінностей фармакокінетики, пов'язаних із відмінностями у кліренсі креатиніну (КК). При нирковій недостатності фармакокінетика левофлоксацину змінюється. У міру погіршення функції нирок виведення через нирки та нирковий кліренс (CIR) зменшуються, а Т1/2 збільшується. Фармакокінетика при нирковій недостатності після одноразового прийому внутрішньо 500 мг препарату. КК (мл/хв) <20 20-49 50-80 CIR (мл/хв) 13 26 57 Т1/2 (год) 35 27 9 ФармакодинамікаСинтетичний антибактеріальний препарат широкого спектра дії групи фторхінолонів, що містить як активну речовину левофлоксацин - лівообертальний ізомер офлоксацину. Левофлоксацин блокує ДНК-гіразу та топоізомеразу IV, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах мікробних клітин. Левофлоксацин активний щодо більшості штамів мікроорганізмів як за умов in vitro, і in vivo. In vitro Чутливі мікроорганізми (МПК≤2 мг/л; зона інгібування ≥17 мм) Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Bacillus anthracis, Corynebacterium diphtheriae, Corynebacterium jeikeium, Enterococcus faecalis, Enterococcus spp., Listeria monocytogenes, Staphylococcus coagulase-negative methi-S(I)/- (метицилін-чутливі), Staphylococcus epidermidis methi-S (метицилін-чутливі), Staphylococcus spp. CNS (коагулазонегативні), Streptococci групи С і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae peni-I/S/R (пеніцилін-помірно чутливі/-чутливі/-резистентні), Streptococcus pyogenes, Viridans streptococci peni- /-резистентні). Аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Acinetobacter baumannii, Acinetobacter spp., Actinobacillus actinomycetemcomitans, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Enterobacter spp., Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae ampi-S/R (ампициллин-чувствительные /- резистентні), Haemophilus parainfluenzae, Helicobacter pylori, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp., Moraxella catarrhalis β+//β- (продукуючі та непродукуючі бета-лактамази продукують пеніциліназу), Neisseria meningitidis, Pasteurella canis, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multocida, Pasteurella spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii,Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa (шпитальні інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, можуть вимагати комбінованого лікування), Pseudomonas spp., Salmonella spp., Serratia marcescens, Serratia spp. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus, Propionibacterium spp., Veillonella spp. Інші мікроорганізми: Bartonella spp., Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Legionella spp., Mycobacterium spp., Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis, Mycoplasma hominis, Mycoplasma Помірно чутливі мікроорганізми (МПК = 4 мг/л; зона інгібування -16-14 мм): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Corynebacterium urealyticum, Corynebacterium xerosis, Enterococcus faecium, Staphylococcus epidermidis methi-R (метицилін-резистентні), Staphylococcus haemolyticus methi-R (метициллін). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Campylobacter jejuni/coli. Анаеробні мікроорганізми: Prevotella spp., Porphyromonas spp. Резистентні до левофлоксацину мікроорганізми (МПК5 мг/л; зона інгібування ≤13 мм) Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus methi-R (метицилін-резистентні), Staphylococcus coagulase-negative methi-R (коагулазонегативні метицилін-резистентні). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Alcaligenes xylosoxidans. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides thetaiotaomicron. Інші мікроорганізми: Mycobacterium avium. Резистентність Резистентність до левофлоксацину розвивається внаслідок поетапного процесу мутацій генів, що кодують обидві топоізомерази типу II: ДНК-гіразу та топоізомеразу IV. Інші механізми резистентності, такі як механізм впливу на пенетраційні бар'єри мікробної клітини (механізм, характерний для Pseudomonas aeruginosa) та механізм еффлюксу (активного виведення протимікробного засобу з мікробної клітини), можуть також зменшувати чутливість мікроорганізмів до левофлоксацину. У зв'язку з особливостями механізму дії левофлоксацину зазвичай не спостерігається перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими протимікробними засобами. Клінічна ефективність (ефективність у клінічних дослідженнях при лікуванні інфекцій, що викликаються переліченими нижче мікроорганізмами): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Morganella morgan. Інші: Chlamydia pneumoniae, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae.Показання до застосуванняБактеріальні інфекції, чутливі до левофлоксацину, у дорослих: гострий синусит; загострення хронічного бронхіту; позалікарняна пневмонія; неускладнені інфекції сечовивідних шляхів; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит); хронічний бактеріальний простатит; інфекції шкірних покривів та м'яких тканин; для комплексного лікування лікарсько-стійких форм туберкульозу; профілактика та лікування сибірки при повітряно-краплинному шляху зараження. При застосуванні препарату слід враховувати офіційні національні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів, а також чутливість патогенних мікроорганізмів у конкретній країні.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до левофлоксацину або інших хінолонів, а також до будь-якої з допоміжних речовин препарату. Епілепсія. Псевдопаралітична міастенія (myasthenia gravis). Ураження сухожиль при прийомі фторхінолонів в анамнезі. Дитячий та підлітковий вік до 18 років (у зв'язку з незавершеністю зростання скелета, тому що не можна повністю виключити ризик ураження хрящових точок зростання). Вагітність (не можна повністю виключити ризик ураження хрящових точок зростання у плода). Період грудного вигодовування (не можна повністю виключити ризик ураження хрящових точок зростання кісток у дитини). У пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 50 мл/хв неможливе застосування при режимі дозування з початковим дозуванням 250 мг/24 год; у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 20 мл/хв неможливе застосування при режимі дозування з початковим дозуванням 500 мг/24 год та 500 мг/12 год; при кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв (у т. ч. при гемодіалізі та постійному амбулаторному перитонеальному діалізі) неможливе застосування для всіх режимів дозування. З обережністю: У пацієнтів, схильних до розвитку судом [у пацієнтів з попередніми ураженнями центральної нервової системи (ЦНС), у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, такі як фенбуфен, теофілін]. У пацієнтів з латентним або маніфестованим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (підвищений ризик гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами). У пацієнтів з порушенням функції нирок із кліренсом креатиніну 50-20 мл/хв (потрібний обов'язковий контроль функції нирок, а також корекція режиму дозування). У пацієнтів із відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів похилого віку; у пацієнтів жіночої статі, у пацієнтів з нескоректованими електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією); із синдромом вродженого подовження інтервалу QT; із захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному прийомі лікарських засобів, здатних подовжувати інтервал QT (антиаритмічні засоби класу IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики). У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні препарати, наприклад, глібенкламід або інсуліну (зростає ризик розвитку гіпоглікемії). У пацієнтів з тяжкими небажаними реакціями на інші фторхінолони, такими як тяжкі неврологічні реакції (підвищений ризик виникнення аналогічних небажаних реакцій при застосуванні левофлоксацину). У пацієнтів із психозами або у пацієнтів, які мають в анамнезі психічні захворювання.Вагітність та лактаціяЛевофлоксацин протипоказаний до застосування у вагітних та жінок, що годують груддю.Побічна діяНаведені нижче побічні ефекти представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часті (≥1/10); часті (≥1/100, Дані, отримані у клінічних дослідженнях та при постмаркетинговому застосуванні препарату Порушення з боку серця – Рідкісні: синусова тахікардія, відчуття серцебиття. Невідома частота (постмаркетингові дані): подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, шлуночкова тахікардія, шлуночкова тахікардія типу "пірует", які можуть призводити до зупинки серця. Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Нечасті: лейкопенія (зменшення кількості лейкоцитів у периферичній крові), еозинофілія (збільшення кількості еозинофілів у периферичній крові); Рідкісні: нейтропенія (зменшення кількості нейтрофілів у периферичній крові), тромбоцитопенія (зменшення кількості тромбоцитів у периферичній крові). Невідома частота (постмаркетингові дані): панцитопенія (зменшення кількості всіх формених елементів у периферичній крові), агранулоцитоз (відсутність або різке зменшення кількості гранулоцитів у периферичній крові), гемолітична анемія. Порушення з боку нервової системи: - часті: головний біль, запаморочення; Нечасті: сонливість, тремор, дисгевзія (перекручення смаку); Рідкісні: парестезія, судоми. Невідома частота (постмаркетингові дані): периферична сенсорна нейропатія; периферична сенсорно-моторна нейропатія; непритомність, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія. Порушення з боку органу зору - дуже рідкісні: порушення зору, такі як розпливчастість видимого зображення, увеїт; Невідома частота: минуща втрата зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - Нечасті: вертиго (почуття відхилення чи кружляння чи власного тіла чи навколишніх предметів); Рідкісні: дзвін у вухах; Невідома частота (постмаркетингові дані): зниження слуху, втрата слуху. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Нечасті: задишка; Невідома частота (постмаркетингові дані): бронхоспазм, алергічний пневмоніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часті: діарея, блювання, нудота; Нечасті: біль у животі, диспепсія, метеоризм, запор; Невідома частота (постмаркетингові дані): геморагічна діарея, яка в окремих випадках може бути ознакою ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт, панкреатит. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: - Нечасті: підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові; Рідкісні: гостра ниркова недостатність (наприклад, унаслідок розвитку інтерстиціального нефриту). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Нечасті: висипання, свербіж, кропив'янка, гіпергідроз; Невідома частота (постмаркетингові дані): токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна багатоформна еритема, реакції фотосенсибілізації (підвищеної чутливості до сонячного та ультрафіолетового випромінювання), лейкоцитокластичний васкуліт, стоматит. Реакції з боку шкіри та слизових оболонок можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини - Нечасті: артралгія, міалгія; Рідкісні: ураження сухожилля, включаючи тендиніт (наприклад, ахіллового сухожилля), м'язову слабкість, яка може бути особливо небезпечна у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією (myasthenia gravis); Невідома частота (постмаркетингові дані): рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллове сухожилля. Цей побічний ефект може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування та може мати двосторонній характер), розрив зв'язок, розрив м'язів, артрит. Порушення з боку обміну речовин та харчування - Нечасті: анорексія; Рідкісні: гіпоглікемія, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом (можливі ознаки гіпоглікемії: "вовчий" апетит, нервозність, піт, тремтіння); Невідома частота: гіперглікемія, гіпоглікемічна кома. Інфекційні та паразитарні захворювання - Нечасті: грибкові інфекції, розвиток резистентності патогенних мікроорганізмів. Порушення з боку судин: - Рідкісні: зниження артеріального тиску. Загальні розлади - Нечасті: астенія; Рідкісні: пірексія (підвищення температури тіла); Невідома частота: біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках). Порушення з боку імунної системи: - Рідкісні: ангіоневротичний набряк; Невідома частота (постмаркетингові дані): анафілактичний шок, анафілактоїдний шок. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Часті: підвищення активності "печінкових" ферментів у крові (наприклад, аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ)), підвищення активності лужної фосфатази (ЩФ) та гамма-глутамілтрансферази (ГГТ); Нечасті: підвищення концентрації білірубіну у крові; Невідома частота (постмаркетингові дані): тяжка печінкова недостатність, включаючи випадки розвитку гострої печінкової недостатності, іноді з фатальним результатом, особливо у пацієнтів з тяжким основним захворюванням (наприклад, у пацієнтів із сепсисом); гепатит, жовтяниця. Порушення психіки - Часті: безсоння; Нечасті: почуття занепокоєння, тривога, сплутаність свідомості; Рідкісні: психічні порушення (наприклад галюцинації, параноя), депресія, ажитація (збудження), порушення сну, нічні кошмари. Невідома частота (постмаркетингові дані): порушення психіки з порушеннями поведінки із заподіянням собі шкоди, включаючи суїцидальні думки та суїцидальні спроби.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодії, що вимагають дотримання обережності З препаратами, що містять магній, алюміній, залізо та цинк; диданозином Препарати, що містять двовалентні або тривалентні катіони, такі як солі цинку або заліза (лікарські препарати для лікування анемії), магній- та/або алюміній-місткі препарати (такі як антациди), диданозин (тільки лікарські форми, що містять як буфер алюміній або магній ), рекомендується приймати не менше ніж за 2 години до або через 2 години після прийому препарату. Солі кальцію мають мінімальний ефект на абсорбцію левофлоксацину при його прийомі внутрішньо. із сукральфатом Дія препарату значно послаблюється при одночасному застосуванні сукральфату (засоби захисту слизової оболонки шлунка). Пацієнтам, які отримують левофлоксацин та сукральфат, рекомендується приймати сукральфат через 2 години після прийому левофлоксацину. З теофіліном, фенбуфеном або подібними лікарськими засобами групи нестероїдних протизапальних препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку Фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном не виявлено. Однак при одночасному застосуванні хінолонів і теофіліну, нестероїдних протизапальних препаратів та інших препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, можливе зниження порога судомної готовності головного мозку. Концентрація левофлоксацину при одночасному прийомі фенбуфену підвищується лише на 13%. З непрямими антикоагулянтами (антагоністи вітаміну К) У пацієнтів, які отримували лікування левофлоксацином у комбінації з непрямими антикоагулянтами (наприклад, варфарином), спостерігалося підвищення протромбінового часу/міжнародного нормалізованого відношення та/або розвиток кровотечі, у тому числі й тяжкого. Тому при одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів та левофлоксацину необхідний регулярний контроль показників зсідання крові. З пробенецидом та циметидином При одночасному застосуванні лікарських препаратів, що порушують ниркову канальцеву секрецію, таких як пробенецид і циметидин, і левофлоксацину, слід бути обережним, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю. Виведення (нирковий кліренс) левофлоксацину сповільнюється під дією циметидину на 24% та пробенециду на 34%. Малоймовірно, що це може мати клінічне значення за нормальної функції нирок. З циклоспорином Левофлоксацин збільшував T1/2 циклоспорину на 33%. Оскільки це збільшення є клінічно незначним, корекції дози циклоспорину при його одночасному застосуванні з левофлоксацином не потрібне. З глюкокортикостероїдами Одночасний прийом глюкокортикостероїдів збільшує ризик розриву сухожилля. З лікарськими препаратами, що подовжують інтервал QT Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів, які отримують препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики). Інші Проведені клініко-фармакологічні дослідження для вивчення можливих фармакокінетичних взаємодій левофлоксацину з дигоксином, глібенкламідом, ранітидином та варфарином показали, що фармакокінетика левофлоксацину при одночасному застосуванні з цими препаратами не змінюється достатньо, щоб це мало клінічно.Спосіб застосування та дозиТаблетки Левофлоксацин 250 мг або 500 мг приймають внутрішньо один або двічі на добу. Таблетки слід ковтати, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини (від 0,5 до 1 склянки). Препарат можна приймати перед їдою або в будь-який час між їдою, так як прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату. Препарат слід приймати не менше ніж через 2 години до або через 2 години після прийому препаратів, що містять магній та/або алюміній, залізо, цинк, або сукральфату. Враховуючи те, що біодоступність левофлоксацину в таблетках дорівнює 99-100%, у разі переведення пацієнта з внутрішньовенної інфузії препарату на прийом таблеток слід продовжувати лікування у тій же дозі, що застосовувалася при внутрішньовенній інфузії. Пропуск прийому однієї або кількох доз препарату Якщо випадково пропущений прийом препарату, то треба якнайшвидше прийняти чергову дозу і далі продовжувати приймати препарат згідно з рекомендованим режимом його дозування. Дози та тривалість лікування Режим дозування визначається характером та тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника. Тривалість лікування варіює залежно від перебігу захворювання. Рекомендований режим дозування та тривалість лікування у пацієнтів з нормальною функцією нирок (КК >50 мл/хв) Гострий синусит: по 2 таблетки 250 мг або по 1 таблетці 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) -10-14 днів. Загострення хронічного бронхіту: по 2 таблетки препарату 250 мг або по 1 таблетці 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 7-10 днів. Позалікарняна пневмонія: по 2 таблетки препарату 250 мг або по 1 таблетці 500 мг 1-2 рази на добу (відповідно по 500-1000 мг левофлоксацину) – 7-14 днів. Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 1 таблетці препарату 250 мг 1 раз на добу (відповідно по 250 мг левофлоксацину) – 3 дні. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 2 таблетки препарату 250 мг 1 раз на добу або по 1 таблетці 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 7-14 днів. Пієлонефрит: по 2 таблетки препарату 250 мг 1 раз на добу або по 1 таблетці 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 7-10 днів. Хронічний бактеріальний простатит: по 2 таблетки препарату 250 мг або по 1 таблетці 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 28 днів. Інфекції шкірних покровів та м'яких тканин: по 2 таблетки препарату 250 мг або по 1 таблетці 500 мг 1-2 рази на добу (відповідно по 500-1000 мг левофлоксацину) – 7-14 днів. Комплексне лікування лікарсько-стійких форм туберкульозу: по 1 таблетці препарату 500 мг 1-2 рази на добу (відповідно по 500-1000 мг левофлоксацину) – до 3-х місяців. Профілактика та лікування сибірки при повітряно-краплинному шляху зараження: по 2 таблетки препарату 250 мг або no 1 таблетці 500 мг (відповідно по 500 мг левофлоксацину) 1 раз на добу протягом 8 тижнів. Режим дозування у пацієнтів із порушенням функції нирок (КК) Левофлоксацин виводиться переважно нирками, тому при лікуванні пацієнтів з порушеною нирковою функцією потрібне зниження дози препарату (див. таблицю нижче). Кліренс креатиніну (КК), мл/хв. Режим дозування Рекомендована доза при КК >50 мл/хв: 500 мг/24 год Рекомендована доза при КК >50 мл/хв: 500 мг/12 год 50-20 перша доза 500 мг, потім 250 мг/24 год перша доза 500 мг, потім 250 мг/12 год Режим дозування у пацієнтів із порушеннями функції печінки При порушенні функції печінки не потрібна корекція режиму дозування, оскільки левофлоксацин лише незначною мірою метаболізується в печінці. Режим дозування у пацієнтів похилого віку Для пацієнтів похилого віку не потрібна корекція режиму дозування, за винятком випадків зниження КК до 50 мл/хв і нижче.ПередозуванняСимптоми передозування Виходячи з даних, отриманих у токсикологічних дослідженнях, проведених на тваринах, найважливішими очікуваними симптомами гострого передозування препарату є симптоми з боку центральної нервової системи (порушення свідомості, включаючи сплутаність свідомості, запаморочення та судоми). При постмаркетинговому застосуванні препарату при передозуванні спостерігалися ефекти з боку центральної нервової системи, включаючи сплутаність свідомості, судоми, галюцинації та тремор. Можливий розвиток нудоти та виникнення ерозій слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. У клініко-фармакологічних дослідженнях, проведених із дозами левофлоксацину, що перевищують терапевтичні, було показано подовження інтервалу QT. Лікування передозування У разі передозування потрібно ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи моніторування електрокардіограми. Лікування симптоматичне. У разі гострого передозування препарату показано промивання шлунка та введення антацидів для захисту слизової оболонки шлунка. Левофлоксацин не виводиться за допомогою діалізу (гемодіалізу, перитонеального діалізу та постійного амбулаторного перитонеального діалізу). Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікарські інфекції, спричинені синьогнійною паличкою (Pseudomonas aeruginosa), можуть вимагати комбінованого лікування. Поширеність набутої резистентності висівних штамів мікроорганізмів може змінюватися залежно від географічного регіону та з часом. У зв'язку з цим потрібна інформація про резистентність до препарату в конкретній країні. Для терапії важких інфекцій або при неефективності лікування повинен бути встановлений мікробіологічний діагноз із виділенням збудника та визначенням його чутливості до левофлоксацину. Метицилін-резистентний золотистий стрептокок Є висока ймовірність того, що метицилін-резистентний золотистий стафілокок буде резистентним до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин. Тому левофлоксацин не рекомендується для лікування встановлених або передбачуваних інфекцій, що викликаються метицилін-резистентним золотистим стафілококом, якщо лабораторні аналізи не підтвердили чутливості цього мікроорганізму до левофлоксацину. Пацієнти, схильні до розвитку судом Як і інші хінолони, левофлоксацин повинен з великою обережністю застосовуватися у пацієнтів зі схильністю до судом. До таких пацієнтів відносяться пацієнти з попередніми ураженнями центральної нервової системи, такими як інсульт, тяжка черепно-мозкова травма; пацієнти, які одночасно отримують препарати, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, такі як фенбуфен та інші подібні до нього нестероїдні протизапальні препарати або інші препарати, що знижують поріг судомної готовності, такі як теофілін. Псевдомембранозний коліт Діарея, що розвинулася під час або після лікування левофлоксацином, особливо важка, завзята та/або з кров'ю, може бути симптомом псевдомембранозного коліту, що викликається Clostridium difficile. У разі підозри на розвиток псевдомембранозного коліту лікування левофлоксацином слід негайно припинити і одразу розпочати специфічну антибіотико-терапію (ванкоміцин, тейкопланін або метронідазол усередину). Препарати, що гальмують перистальтику кишок, протипоказані. Тендиніт Тендініт, що рідко спостерігається, при застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, може призводити до розриву сухожилля, включаючи ахілове сухожилля. Цей побічний ефект може розвинутись протягом 48 годин після початку лікування та може бути двостороннім. Пацієнти похилого віку більш схильні до розвитку тендиніту. Ризик розриву сухожиль може підвищуватися при одночасному прийомі глюкокортикостероїдів. При підозрі на тендиніт слід негайно припинити лікування препаратом та розпочати відповідне лікування ураженого сухожилля, наприклад, забезпечивши йому достатню іммобілізацію. Реакції гіперчутливості Левофлоксацин може викликати серйозні, потенційно фатальні реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок), навіть при застосуванні початкових доз. Пацієнтам слід негайно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. Тяжкі бульозні реакції При прийомі левофлоксацину спостерігалися випадки важких бульозних реакцій шкіри, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. У разі розвитку будь-яких реакцій з боку шкіри або слизових оболонок пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря та не продовжувати лікування до його консультації. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Повідомлялося про випадки розвитку печінкового некрозу, включаючи розвиток фатальної печінкової недостатності при застосуванні левофлоксацину, головним чином у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, з сепсисом. Пацієнти повинні бути попереджені про необхідність припинення лікування та термінового звернення до лікаря у разі появи ознак та симптомів ураження печінки, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж та біль у животі. Пацієнти з нирковою недостатністю Оскільки левофлоксацин екскретується головним чином через нирки, у пацієнтів з порушенням функції нирок потрібний обов'язковий контроль функції нирок, а також корекція режиму дозування. При лікуванні пацієнтів похилого віку слід на увазі, що у пацієнтів цієї групи часто спостерігаються порушення функції нирок. Запобігання розвитку реакцій фотосенсибілізації Хоча фотосенсибілізація при застосуванні левофлоксацину розвивається дуже рідко, для запобігання її розвитку пацієнтам не рекомендується під час лікування та протягом 48 годин після закінчення лікування левофлоксацином піддаватися без особливої необхідності сильному сонячному або штучному ультрафіолетовому опроміненню (наприклад, відвідувати солярій). Суперінфекція Як і при застосуванні інших антибіотиків, застосування левофлоксацину, особливо протягом тривалого часу, може призводити до посиленого розмноження нечутливих до нього мікроорганізмів (бактерій та грибів), що може викликати зміни мікрофлори, яка в нормі є у людини. В результаті може розвинутись суперінфекція. Тому в ході лікування обов'язково проводити повторну оцінку стану пацієнта, і, у разі розвитку під час лікування суперінфекції, слід вживати відповідних заходів. Подовження інтервалу QT Повідомлялося про дуже рідкі випадки подовження інтервалу QT у пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин. При застосуванні фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, слід бути обережним у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів з нескоректованими електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією); із синдромом вродженого подовження інтервалу QT; із захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному прийомі лікарських препаратів, здатних подовжувати інтервал QT, таких як антиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики. Пацієнти похилого віку та пацієнти жіночої статі можуть бути більш чутливими до препаратів, що подовжують інтервал QT. Тому слід з обережністю застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази У пацієнтів з латентним або маніфестованим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази є схильність до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами, що слід брати до уваги при лікуванні левофлоксацином. Гіпо- та гіперлікемія (дисглікемія) Як і при застосуванні інших хінолонів, при застосуванні левофлоксацину спостерігалися випадки розвитку гіперглікемії та гіпоглікемії, зазвичай у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують одночасно лікування пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, глібенкламідом) або препаратами інсуліну. Повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемічної коми. У пацієнтів із цукровим діабетом потрібен моніторинг концентрації глюкози у крові. Периферична нейропатія У пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин, відзначалася сенсорна та сенсорно-моторна периферична нейропатія, початок якої може бути швидким. Якщо у пацієнта з'являються симптоми нейропатії, застосування левофлоксацину слід припинити. Це мінімізує можливий ризик розвитку незворотних змін. Загострення псевдонаралітичної міастенії (myasthenia gravis) Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, характеризуються блокуючою нервово-м'язовою активністю і можуть посилювати м'язову слабкість у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією. У постмаркетинговому періоді спостерігалися несприятливі реакції, включаючи легеневу недостатність, що вимагала проведення штучної вентиляції легень, і смертельний результат, які асоціювалися із застосуванням фторхінолонів у пацієнтів із псевдопаралітичною міастенією. Застосування левофлоксацину у пацієнта із встановленим діагнозом псевдопаралітичної міастенії не рекомендується. Застосування при повітряно-краплинному шляху зараження сибіркою Застосування левофлоксацину у людини за цим показанням ґрунтується на даних щодо чутливості до нього Bacillus anthracis, отриманих у дослідженнях in vitro та в експериментальних дослідженнях, проведених на тваринах, а також на обмежених даних застосування левофлоксацину у людини. Лікарі повинні звертатися до національних та/або міжнародних документів, які відображають вироблену спільними зусиллями точку зору щодо лікування сибірки. Психотичні реакції При застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, повідомлялося про розвиток психотичних реакцій, які в дуже рідкісних випадках прогресували до розвитку суїцидальних думок та порушень поведінки із заподіянням собі шкоди (іноді після прийому разової дози левофлоксацину). При розвитку таких реакцій лікування левофлоксацином слід припинити та призначити відповідну терапію. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із психозами або пацієнтам, які мають в анамнезі психічні захворювання. Порушення зору При розвитку будь-яких порушень зору потрібна негайна консультація офтальмолога. Вплив на лабораторні тести У пацієнтів, які приймають левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може призводити до неправдивих результатів, які слід підтверджувати більш специфічними методами. Левофлоксацин може інгібувати зростання Mycobacterium tuberculosis і призводити надалі до хибно-негативних результатів бактеріологічного діагнозу туберкульозу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Такі побічні ефекти препарату, як запаморочення або вертиго, сонливість та розлади зору, можуть знижувати психомоторні реакції та здатність до концентрації уваги. Це може бути певний ризик у ситуаціях, коли ці здібності мають особливе значення (наприклад, при керуванні автомобілем, при обслуговуванні машин та механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Хлорамфенікол (Левоміцетин) у перерахунку на 100% речовину – 0,5 г; Допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 0,0349 г, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний (12600±2700) – 0,0096 г, кальцію стеарат – 0,0055 г. 10 таблеток у контурне безосередкове впакування або в контурне коміркове впакування. 1, 2 або 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. Контурні без'ячейкові упаковки разом із рівною кількістю інструкцій із застосування поміщають у групову упаковку (для стаціонарів).Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми з ризиком на одній стороні та фаскою.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко всмоктується. Абсорбція - 90% (швидка та майже повна). Біодоступність – 80%. Зв'язок з білками плазми – 50 – 60%. Час досягнення максимальної концентрації - 1-3 години. Терапевтична концентрація в крові зберігається протягом 4-5 годин після прийому. Добре проникає в рідини та тканини організму. Найбільші його концентрації створюються у печінці та нирках. У жовчі виявляється до 30% введеної дози. Максимальна концентрація у спинномозковій рідині визначається через 4-5 р після одноразового прийому і може досягати за відсутності запалення мозкових оболонок 21-50% від максимальної концентрації у плазмі та 45-89% - за наявності запалення мозкових оболонок. Проходить через плацентарний бар'єр, концентрації у сироватці крові плода можуть становити 30-80% від концентрації у крові матері. Проникає у грудне молоко. Основна кількість (90%) метаболізується у печінці. У кишечнику під впливом кишкових бактерій гідролізується з утворенням неактивних метаболітів. Виводиться протягом 24 годин нирками: 90% шляхом клубочкової фільтрації, з них 5 – 10% – у незміненому вигляді, 80% – шляхом канальцевої секреції у вигляді неактивних метаболітів, 1–3% – через кишечник. Період напіввиведення у дорослих – 1,5-3,5 год, при порушенні функції нирок – 3-11 год. Слабо виводиться під час гемодіалізу.ФармакодинамікаБактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії, порушує процес (синтеза білка в мікробній клітині на стадії перенесення амінокислот транспортними рибонуклеїновими кислотами на рибосоми. Ефективний щодо штамів бактерій, стійких до пеніциліну, тетрациклінів, сульфаніламідів. Активний щодо таких мікроорганізмів: Escherichia coli, Shigella dysenteriae, Shigella flexneri, Shigella boydii, Shigella sonnei, Salmonella spp. (В т.ч. Salmonella typhi, Salmonella paratyphi). Staphylococcus spp., Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae), Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, ряду штамів Proteus spp., Burkholderia pseudomallei, Rickettsia spp., Treponema spp., Leptospira spp., Chlamidia spp., (в т.ч. , Coxiella burnetii, Ehrlichia canis, Klebsiella pneumoniae, Haemophilus influenzae. Не діє на кислотостійкі бактерії (в т.ч. Mycobacterium tuberculosis), анаероби, стійкі до метициліну штами стафілококів, Acinetobacter, Enterobacter spp., Serratia marcescens, індолпозитивні штами Proteus spp., Pseu Стійкість мікроорганізмів розвивається повільно.Показання до застосуванняІнфекції сечовивідних та жовчовивідних шляхів, спричинені чутливими до хлорамфеніколу мікроорганізмами.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату, пригнічення кістковомозкового кровотворення, гостра інтермітуюча порфірія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, печінкова та/або ниркова недостатність. Дитячий вік. З обережністю: призначають пацієнтам, які отримували раніше лікування цитостатичними препаратами або променеву терапію.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане.Побічна діяЗ боку травної системи: диспепсія, нудота, блювання (ймовірність розвитку знижується при прийомі через І годину після їжі), діарея, подразнення слизової оболонки порожнини рота та зіва, дерматит, дисбактеріоз (пригнічення нормальної мікрофлори). З боку органів кровотворення: ретикулоцитопенія, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, еритроцитопенія; апластична анемія, агранулоцитоз. З боку нервової системи: психомоторні розлади, депресія, сплутаність свідомості, периферичний неврит, неврит зорового нерва, зорові та слухові галюцинації, зниження гостроти зору та слуху, головний біль. Алергічні реакції: висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк. Інші: вторинна грибкова інфекція.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібує мікросомальні ферменти печінки, тому при одночасному застосуванні з фенобарбіталом, фенітоїном, непрямими антикоагулянтами відзначається ослаблення метаболізму цих лікарських засобів, уповільнення виведення та підвищення їх концентрації у плазмі. Знижує антибактеріальний ефект пеніцилінів та цефалоспоринів. При одночасному застосуванні з еритроміцином, кліндаміцином, лінкоміцином відзначається взаємне ослаблення дії за рахунок того, що хлорамфенікол може витісняти ці лікарські засоби зі зв'язаного стану або перешкоджати їх зв'язуванню із субодиницею 50S бактеріальних рибосом. Одночасне застосування з лікарськими засобами, що пригнічують кровотворення (сульфаніламіди, цитостатики), що впливають на метаболізм, із променевою терапією збільшує ризик розвитку побічної дії. При призначенні з пероральними гіпоглікемічними препаратами відзначається посилення їхньої дії (за рахунок придушення метаболізму в печінці та підвищення їх концентрації у плазмі). Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину (за 30 хв до .їди, а при розвитку нудоти та блювання – через 1 год після їди) 3-4 рази на добу. Разова доза для дорослих – 0,25 – 0,5 г, добова – 2 г. При тяжких формах інфекцій в умовах стаціонару можливе підвищення дози до 3 – 4 г на добу (під контролем стану крові, функції нирок та печінки). Середня тривалість лікування – 8-10 днів.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, посилення дозозалежних побічних ефектів. Лікування: гемосорбція, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТяжкі ускладнення з боку кровотворної системи, як правило, пов'язані із застосуванням великих доз (більше 4 г/добу) тривалий час. У процесі лікування потрібний систематичний контроль картини периферичної крові. При одночасному прийомі етанолу можливий розвиток дисульфірамової реакції (гіперемія шкірних покривів, тахікардія, нудота, блювання, рефлекторний кашель, судоми). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для ін'єкцій – 1 мл: лідокаїну гідрохлорид 20 мг. 2 мл – ампули (10) – упаковки контурні пластикові, пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАнтиаритмічний засіб класу IB, місцевий анестетик, похідне ацетаніліду. Має мембраностабілізуючу активність. Викликає блокаду натрієвих каналів збудливих мембран нейронів та мембран кардіоміоцитів. Зменшує тривалість потенціалу дії та ефективного рефрактерного періоду у волокнах Пуркіньє, пригнічує їх автоматизм. При цьому лідокаїн пригнічує електричну активність деполяризованих, аритмогенних ділянок, але мінімально впливає на електричну активність нормальних тканин. При застосуванні у середніх терапевтичних дозах практично не змінює скоротливість міокарда та не уповільнює AV-провідність. При застосуванні як антиаритмічний засіб при внутрішньовенному введенні початок дії через 45-90 сек, тривалість - 10-20 хв; при внутрішньом'язовому введенні початок дії через 5-15 хв, тривалість - 60-90 хв. Викликає всі види місцевої анестезії: термінальну, інфільтраційну, провідникову.ФармакокінетикаПісля внутрішньом'язового введення абсорбція практично повна. Розподіл швидкий, Vd становить близько 1 л/кг (у пацієнтів із серцевою недостатністю нижче). Зв'язування з білками залежить від концентрації активної речовини у плазмі та становить 60-80%. Метаболізується головним чином у печінці з утворенням активних метаболітів, які можуть сприяти прояву терапевтичної та токсичної дії, особливо після інфузії протягом 24 годин та більше. T1/2 має тенденцію до двофазності із фазою розподілу 7-9 хв. В цілому T1/2 залежить від дози, що становить 1-2 год і може збільшуватися до 3 год і більше під час тривалих внутрішньовенних інфузій (більше 24 год). Виводиться нирками у вигляді метаболітів, 10% у незміненому вигляді.Клінічна фармакологіяМісцевий анестетик. Антиаритмічний препарат. Клас I B.Показання до застосуванняУ кардіологічній практиці: лікування та профілактика шлуночкових аритмій (екстрасистолія, тахікардія, тріпотіння, фібриляція), у т.ч. в гострому періоді інфаркту міокарда, при імплантації штучного водія ритму, при глікозидній інтоксикації, наркозі. Для анестезії: термінальна, інфільтраційна, провідникова, спинномозкова (епідуральна) анестезія в хірургії, акушерстві та гінекології, урології, офтальмології, стоматології, оториноларингології; блокада периферичних нервів та нервових вузлів.Протипоказання до застосуванняТяжкі кровотечі, шок, артеріальна гіпотензія, інфікування місця передбачуваної ін'єкції, виражена брадикардія, кардіогенний шок, тяжкі форми хронічної серцевої недостатності, СССУ у пацієнтів похилого віку, AV-блокада II та III ступеня (за винятком випадків, коли введено зонд для стимуляції) , тяжкі порушення функції печінки Для субарахноїдальної анестезії – повна блокада серця, кровотечі, артеріальна гіпотензія, шок, інфікування місця проведення люмбальної пункції, септицемія. Підвищена чутливість до лідокаїну та інших місцевих анестетиків амідного типу.Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період лактації застосовувати лише за життєвими показаннями. Лідокаїн виділяється із грудним молоком. В акушерській практиці з обережністю застосовувати парацервікально при порушеннях внутрішньоутробного розвитку плода, фетоплацентарної недостатності, недоношеності, переношеності, гестозі.Побічна діяЗ боку ЦНС та периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, слабкість, руховий неспокій, ністагм, втрата свідомості, сонливість, зорові та слухові порушення, тремор, тризм, судоми (ризик їх розвитку підвищується на тлі гіперкапнії та ацидозу), синдром “кінського” хвоста" (параліч ніг, парестезії), параліч дихальних м'язів, зупинка дихання, блок моторний та чутливий, респіраторний параліч (частіше розвивається при субарахноїдальній анестезії), оніміння язика (при використанні в стоматології). З боку серцево-судинної системи: підвищення або зниження артеріального тиску, тахікардія – при введенні з вазоконстриктором, периферична вазодилатація, колапс, біль у грудній клітці. З боку системи травлення: нудота, блювання, мимовільна дефекація. Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка (на шкірі і слизових оболонках), свербіж шкіри, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок. Місцеві реакції: при спинальній анестезії – біль у спині, при епідуральній анестезії – випадкове попадання у субарахноїдальний простір; при місцевому застосуванні в урології – уретрит. Інші: мимовільне сечовипускання, метгемоглобінемія, стійка анестезія, зниження лібідо та/або потенції, пригнічення дихання, аж до зупинки, гіпотермія; при анестезії в стоматології: втрата чутливості та парестезії губ та язика, подовження анестезії.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з барбітуратами (в т.ч. з фенобарбіталом) можливе підвищення метаболізму лідокаїну в печінці, зниження концентрації у плазмі крові та, внаслідок цього, зменшення його терапевтичної ефективності. При одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами (в т.ч. з пропранололом, надололом) можливе посилення ефектів лідокаїну (в т.ч. токсичних), мабуть, внаслідок уповільнення його метаболізму в печінці. При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО можливе посилення місцевоанестезуючої дії лідокаїну. При одночасному застосуванні з препаратами, що викликають блокаду нервово-м'язової передачі (в т.ч. із суксаметонія хлоридом), можливе посилення дії препаратів, що викликають блокаду нервово-м'язової передачі. При одночасному застосуванні зі снодійними та седативними засобами можливе посилення гнітючої дії на ЦНС; з аймаліном, хінідином – можливе посилення кардіодепресивної дії; з аміодароном – описані випадки розвитку судом та СССУ. При одночасному застосуванні з гексеналом, тіопенталом натрію (в/в) можливе пригнічення дихання. При одночасному застосуванні з мексилетином підвищується токсичність лідокаїну; з мідазоламом – помірне зменшення концентрації лідокаїну у плазмі крові; з морфіном - посилення аналгетичного ефекту морфіну. При одночасному застосуванні з преніламіном розвивається ризик розвитку шлуночкової аритмії типу "пірует". Описано випадки збудження, галюцинацій при одночасному застосуванні з прокаїнамідом. При одночасному застосуванні з пропафеноном можливе збільшення тривалості та підвищення ступеня тяжкості побічних ефектів з боку центральної нервової системи. Вважають, що під впливом рифампіцину можливе зменшення концентрації лідокаїну у плазмі крові. При одночасної внутрішньовенної інфузії лідокаїну та фенітоїну можливе посилення побічних ефектів центрального генезу; описаний випадок синоатріальної блокади внаслідок адитивної кардіодепресивної дії лідокаїну та фенітоїну. У пацієнтів, які отримують фенітоїн як протисудомний засіб, можливе зменшення концентрації лідокаїну в плазмі крові, що зумовлено індукцією мікросомальних ферментів печінки під впливом фенітоїну. При одночасному застосуванні з циметидином помірно зменшується кліренс лідокаїну та підвищується його концентрація у плазмі крові, є ризик посилення побічної дії лідокаїну.Спосіб застосування та дозиЯк антиаритмічний засіб дорослим при введенні навантажувальної дози внутрішньовенно - 1-2 мг/кг протягом 3-4 хв; середня разова доза становить 80 мг. Потім відразу переходять на краплинну інфузію зі швидкістю 20-55 мкг/кг/хв. Краплинну інфузію можна проводити протягом 24-36 год. При необхідності на тлі краплинної інфузії можна повторити внутрішньовенне струменеве введення лідокаїну в дозі 40 мг через 10 хв після першої навантажувальної дози. В/м вводять по 2-4 мг/кг, при необхідності повторне введення можливе через 60-90 хв. Дітям при внутрішньовенному введенні дози навантаження - 1 мг/кг, при необхідності можливе повторне введення через 5 хв. Для безперервної внутрішньовенної інфузії (зазвичай після введення навантажувальної дози) - 20-30 мкг/кг/хв. Для застосування в хірургічній та акушерській практиці, стоматології, ЛОР-практиці режим дозування встановлюють індивідуально, залежно від показань, клінічної ситуації та лікарської форми, що використовується. Максимальні дози: дорослим при внутрішньовенному введенні навантажувальна доза – 100 мг, при подальшій краплинній інфузії – 2 мг/хв; при внутрішньом'язовому введенні - 300 мг (близько 4.5 мг/кг) протягом 1 год. Дітям у разі повторного введення дози навантаження з інтервалом 5 хв сумарна доза становить 3 мг/кг; при безперервній внутрішньовенній інфузії (зазвичай після введення навантажувальної дози) - 50 мкг/кг/хв.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати при станах, що супроводжуються зниженням печінкового кровотоку (у т.ч. при хронічній серцевій недостатності, захворюваннях печінки), прогресуючої серцево-судинної недостатності (звичайно внаслідок розвитку блокад серця та шоку), у тяжких та ослаблених хворих, у пацієнтів похилого віку віку (старше 65 років); для епідуральної анестезії – при неврологічних захворюваннях, септицемії, неможливості проведення пункції через деформацію хребта; для субарахноїдальної анестезії - при болі в спині, інфекції головного мозку, доброякісних та злоякісних новоутвореннях головного мозку, при коагулопатіях різного генезу, мігрені, субарахноїдальному крововиливі, артеріальній гіпертензії, артеріальній гіпотензії, пастеза,неможливості проведення пункції через деформацію хребта. Слід з обережністю вводити розчини лідокаїну в тканини з рясною васкуляризацією (наприклад, в ділянку шиї при операціях на щитовидній залозі), у таких випадках лідокаїн застосовують у менших дозах. При одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами з циметидином потрібне зменшення дози лідокаїну; з поліміксином В – слід контролювати функцію дихання. У період лікування інгібіторами МАО не слід застосовувати лідокаїн парентерально. Розчини для ін'єкцій, до складу яких входять епінефрин та норепінефрин, не призначені для внутрішньовенного введення. Лідокаїн не можна додавати в кров, що переливається. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Після застосування лідокаїну не рекомендується займатися видами діяльності, що вимагають високої концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
216,00 грн
169,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка1 мл розчину містить лінкоміцин (у формі гідрохлориду моногідрату) – 300 мг. 1 мл – ампули (10) – пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик групи лінкозамідів. У терапевтичних дозах діє бактеріостатично. При більш високих концентраціях має бактерицидну дію. Пригнічує синтез білка у мікробній клітині. Активний переважно щодо аеробних грампозитивних бактерій: Staphylococcus spp. (в т.ч. штами, що продукують пеніциліназ), Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae /за винятком Enterococcus faecalis/), Corynebacterium diphtheriae; анаеробних бактерій Clostridium spp., Bacteroides spp. Лінкоміцин активний також щодо Mycoplasma spp. До лінкоміцину стійкі більшість грамнегативних бактерій, гриби, віруси, найпростіші. Стійкість виробляється повільно. Між лінкоміцином та кліндаміцином існує перехресна резистентність.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо 30-40% абсорбується із ШКТ. Прийом їжі уповільнює швидкість та ступінь всмоктування. Лінкоміцин широко розподіляється у тканинах (включаючи кісткову) та рідинах організму. Проникає крізь плацентарний бар'єр. Частково метаболізується у печінці. T1/2 становить близько 5 год. Виводиться у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів із сечею, жовчю та калом.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи лінкозамідів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання тяжкої течії, спричинені чутливими до лінкоміцину мікроорганізмами, у т.ч. сепсис, остеомієліт, септичний ендокардит, пневмонія, абсцес легені, емпієма плеври, ранова інфекція. Як антибіотик резерву при інфекціях, викликаних штамами стафілококу та іншими грампозитивними мікроорганізмами, резистентними до пеніциліну та інших антибіотиків. Для зовнішнього застосування: гнійно-запальні захворювання шкіри.Протипоказання до застосуванняВиражені порушення функції печінки та/або нирок, вагітність, лактація, підвищена чутливість до лінкоміцину та кліндаміцину.Вагітність та лактаціяЛінкоміцин проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. Застосування при вагітності протипоказане. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Дітям віком від 1 місяця до 14 років внутрішньо - 30-60 мг/кг/добу; внутрішньовенно краплинно вводять у дозі 10-20 мг/кг кожні 8-12 год.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, біль в епігастрії, діарея, глосит, стоматит; транзиторне підвищення рівня печінкових трансаміназ та білірубіну в плазмі крові; при тривалому застосуванні у високих дозах можливий розвиток псевдомембранозного коліту. З боку системи кровотворення: оборотна лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія. Алергічні реакції: ; кропив'янка, ексфоліативний дерматит, набряк Квінке, анафілактичний шок. Ефекти, зумовлені хіміотерапевтичною дією: ;кандидоз. Місцеві реакції: ;флебіт (при внутрішньовенному введенні). При швидкому внутрішньовенному введенні: зниження АТ, запаморочення, загальна слабкість, розслаблення скелетної мускулатури.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з пеніцилінами, цефалоспоринами, хлорамфеніколом або еритроміцином можливий антагонізм протимікробної дії. При одночасному застосуванні з аміноглікозидами можливий синергізм дії. При одночасному застосуванні із засобами для інгаляційного наркозу або міорелаксантами периферичної дії відзначається посилення нервово-м'язової блокади, аж до розвитку апное. Прийом протидіарейних препаратів знижує ефект лінкоміцину. Фармацевтична взаємодія Фармацевтично несумісний з ампіциліном, барбітуратами, теофіліном, кальцію глюконатом, гепарином та магнію сульфатом. Лінкоміцин несумісний в одному шприці або крапельниці з канаміцином або новобіоцином.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо дорослим - по 500 мг 3-4 рази на добу або внутрішньом'язово - по 600 мг 1-2 рази на добу. В/в краплинно вводять по 600 мг 250 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або глюкози 2-3 рази на добу. Дітям віком від 1 місяця до 14 років внутрішньо - 30-60 мг/кг/добу; внутрішньовенно краплинно вводять у дозі 10-20 мг/кг кожні 8-12 год. При зовнішньому застосуванні наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри порушенні функції печінки та нирок слід зменшити разову дозу лінкоміцину на 1/3-1/2 та збільшити інтервал між введеннями. При тривалому застосуванні необхідний систематичний контроль функцій нирок та печінки. У разі розвитку псевдомембранозного коліту лінкоміцин слід відмінити та призначити ванкоміцин або бацитрацин.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
182,00 грн
151,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
208,00 грн
155,00 грн
Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.